Professional Documents
Culture Documents
«Витончене мистецтво забивати на все Нестандартний підхід до проблем»
«Витончене мистецтво забивати на все Нестандартний підхід до проблем»
НЕ НАМАГАЙТЕСЯ
Простіше кажучи:
Не намагайтеся.
Правильне запитання.
Що ви на це?
Витонченість 3. Усвідомлюєте ви це чи
ні, але саме вам вирішувати, чим
перейматися.
Але це неможливо.
Обирайте, за що боротися
Якби я запитав вас: «Що вам хотілося б
мати в житті?» — а ви відповіли б: «Я
хочу бути щасливим, мати гарну родину і
роботу, яка мені подобалася б», — то
ваша відповідь була б дуже типовою,
очікуваною і, відповідно, нічого
конкретного не означала б.
Крах
«Ні», — сказав я.
«Наркотики».
Тиранія винятковості
Цибулина самоусвідомлення
Вона. Що трапилося?
[Минає півгодини…]
Проблеми рок-зірок
Що за фігня?
Паскудні цінності
Вибір
Відповідальність/хибне уявлення
про вину
Як реагувати на трагедію
Але що робити, коли трапляється щось
справді жахливе? Багато хто може взяти
на себе відповідальність за проблеми на
роботі або за, скажімо, втикання в
телевізор у той час, коли треба гратися з
дітьми чи робити щось корисне. Але коли
трапляються жахливі трагедії, люди
зривають стоп-кран у потязі
відповідальності, і коли він зупиняється,
просто дають драпака. Деякі речі занадто
болючі, аби погодитися впустити їх у своє
життя.
«Елегантні жертви»
Зростання — це нескінченно
повторюваний процес. Коли ми ді-
знаємося щось нове, то рухаємося не від
«неправильного» до «правильного», а
радше від «неправильного» до «трошки
менш неправильного». А коли дізнаємося
ще щось, то рухаємося від «трошки менш
неправильного» до «ще трошки менш
неправильного». І так далі. Ми завжди
перебуваємо в процесі наближення до
істини й досконалості, але ніколи не
сягаємо істини й досконалості.
Знову.
Убийте себе
Питання № 1. Що як я помиляюся?
Парадокс успіху/поразки
Робіть щось.
У нашій позитивній/споживацькій
культурі багатьом із нас вкладали в
голову, що ми маємо старатися по
максимуму приймати і схвалювати стан
речей. Це наріжний камінь багатьох
книжок, у яких пропагується позитивне
мислення: відкрийте себе для
можливостей, приймайте все, кажіть
«так» усім і всьому тощо.
Кордони
Свобода у відданості
«А ти стрибнув би?»
Невже це воно?
Тіло б’ють дрижаки, страх засліплює й
перетворюється на ейфорію.
Зосереджуюся і прочищаю думки, наче
під час медитації. Ніщо так не змушує
відчувати й усвідомлювати, як відстань у
кілька сантиметрів до власної смерті.
Випростовуюся і знов озираюся, і раптом
розумію, що усміхаюся. Нагадую собі, що
помирати — це нормально.
ЗМІСТ
Розділ 1
Не намагайтеся
Розділ 2
Щастя — це проблема
Розділ 3
Розділ 4
Цінність страждання
Розділ 5
Це ваш вибір
Розділ 6
Розділ 7
Розділ 9
…А потім ви помрете
Подяки