Вінницький національний медичний університет ім. М.І.

Пирогова
Кафедра соціальної медицини та організації охорони здоров'я

Реферат
Тема: "Перспективи розвитку паліативної та хоспісної
допомоги в Україні, світовий досвід, застосування в
онкологічній практиці"

Викладач :
завуч кафедри, доцент, к.мед.н.
Пилипчук Валентина Леонтіївна
Підготував:
студент 6 курсу 4х групи
Ільченко В’ячеслав Дмитрович
Актуальність: Дана тема є надзвичайно актуальною, адже в Україні з кожним
роком невпинно росте кількість хворих невиліковними або хронічними,
затяжними хворобами, що потребують паліативного лікування, на даний
момент понад 450 тис. українців, які мають проблеми зі здоров’ям і віднесені
до паліативних чи хоспісних пацієнтів.
Мета: Показати можливі шляхи розвитку і модернізації хоспісної, паліативної
допомоги в Україні. Показати приклад світового досвіду в паліативній
допомозі та застосування в онкологічній практиці.
Паліативна та хоспісна медицина — це галузь наукової медицини та охорони
здоров’я, основним завданням якої є забезпечення доступної та якісної
паліативної допомоги пацієнту, шляхом застосування адекватного ефективного
знеболення, медикаментозної терапії, медико-психологічної реабілітації,
хірургічних та інших методів лікування, кваліфікованого медичного догляду.
Надзвичайно часто паліативна допомога застосовується в важких хворих з
онкопатологіями, які неможливо вилікувати, а в даних випадках паліативна
допомога надає тимчасовий ефект і може призводити до зменшення розмірів
пухлини та перешкоджання її швидкому зростанню, а також для послаблення
болю.
Ось деякі аспекти та застосування паліативної допомоги.
1. Контроль симптомів
2. Психосоціальна підтримка
3. Планування лікування та рішень
4. Гідна смерть
5. Робота з дітьми
6. Робота в команді
7. Навчання медичних працівників

Паліативна допомога не обмежується лише фізичним лікуванням, вона

орієнтована на покращення загального благополуччя пацієнта та його сім'ї в
умовах тяжкої хвороби.
За останні роки в Україні відбулися значні зміни в організації та
функціонуванні паліативно-хоспісної допомоги. За критеріями Всесвітньої
організації охорони здоров’я (ВООЗ) необхідним мінімумом є 100 ліжок для
паліативних хворих на 1 млн. населення. На сьогодні в Україні створено 2
центри, 7 хоспісів та понад 60 самостійних відділень паліативної допомоги, що
забезпечує доступ до 1500 стаціонарних паліативних ліжок, при
рекомендованій Всесвітньою організацією охорони здоров’я потребі у 3500
ліжок. За класифікацією Міжнародного альянсу паліативної допомоги, який діє

1
при ВООЗ, Україна належить до групи країн з «несистемним забезпеченням
паліативної допомоги».
Водночас, і пацієнти, і лікарі, і громадські активісти зазначають, що за останні
п’ять років спостерігається покращення паліативної допомоги в Україні.
Зокрема, з’явилися нові хоспіси або спеціалізовані відділення; розширився та
покращився доступ до знеболення пацієнтів (зокрема, з’явився таблетований
морфін); відбулися зміни в законодавстві, які дозволяють призначати препарати
сильнодіючої групи; поступово розвивається волонтерський рух з допомоги
паліативним пацієнтам.
Світовий досвід показує, що програми паліативної допомоги є
найефективнішими за умови їх інтеграції в систему охорони здоров’я та
наявності на всіх рівнях надання медичної допомоги. Вони можуть
розроблятися для надання послуг у лікарні, клініці, будинках догляду людей
похилого віку, удома в пацієнта. В ідеалі, програми з паліативної допомоги
повинні охопити всі рівні медичної допомоги (державний, і приватний сектор),
і добре, якщо вони адаптовані до конкретних культурних, економічних й
соціальних умов.
МОЗ розробило проект Стратегії розвитку паліативної допомоги в Україні
на період до 2027 р. і план заходів щодо її реалізації.
Стратегія пропонує системно врегулювати організаційні основи надання
паліативної допомоги, зокрема розробити правові та організаційні механізми,
що стимулюють ефективну діяльність в сфері охорони здоров’я і забезпечують
розвиток мережі паліативних установ охорони здоров’я.
Також передбачено:
· розвиток кадрових ресурсів для роботи стаціонарних і виїзних служб
паліативної допомоги;
· створення системи мотивації та заохочення для залучення кадрів, які надають
паліативну допомогу;
· створення нової спеціальності молодшого медичного працівника
–«доглядальниця»;
· проведення наукових досліджень нозологічних, соціальних, психологічних та
інших особливостей паліативного стану дітей та внесення відповідних змін до
чинних медичних стандартів і клінічних протоколів, розробка нових медичних
стандартів і клінічних протоколів.

Стратегія ґрунтується на таких принципах, як:

· пацієнторієнтований підхід;
· законність, дотримання прав людини, гуманність та повага до людської
гідності;

2
· відкритість, чесність і координованість системи паліативної допомоги;
· посилення підтримуючих систем охорони здо ров’я, соціальної політики та
інших;
· постійні наукові та операційні дослідження;
· доступність лікарських засобів для забезпечення високої якості життя
паліативних пацієнтів;
· участь громадськості у створенні та функціонуванні системи паліативної
допомоги;
· виконання взятих міжнародних зобов’язань.

Реалізація Стратегії сприятиме впровадженню єдиної державної політики з

розвитку паліативної допомоги, що забезпечить:
– створення доступної та ефективної системи надання паліативної допомоги на
основі застосування кращих світових практик, міжнародних стандартів та
підходів, наукових розробок вітчизняних та зарубіжних фахівців, з метою
забезпечення відповідної якості життя паліативних пацієнтів та членів їхніх
родин;
– створення оптимальної мережі установ та сервісів, що надають паліативну
допомогу, різної форми власності й підпорядкування та організаційних форм;
– допомогу та підтримку сім’ям, які опинилися у складних життєвих
обставинах;
– координацію надання паліативної допомоги закладами та установами охорони
здоров’я, соціального захисту різного рівня та різних відомств, а також
недержавної форми власності;
– створення системи взаємодії установ та закладів охорони здоров’я та
соціального захисту населення;
– створення комплексної системи до- та післядипломної підготовки фахівців,
які залучені до надання паліативної допомоги;
– створення системи мотивації і заохочення для залучення кадрів, які надають
паліативну допомогу;
– забезпечення широкої участі благодійних, громадських, релігійних та інших
неурядових організацій та об’єднань громадян у питаннях забезпечення та
розвитку паліативної допомоги;
– створення цільових фінансових програм на різних рівнях фінансування
паліативної допомоги та підвищення ефективності, раціонального та цільового
використання бюджетних коштів;
– створення механізмів залучення позабюджетних коштів до системи
паліативної допомоги.