1.

Принцип 3М при побудові мікропроцесорних систем описується

наступним чином:

Максимізація швидкості (Speed): Система повинна забезпечувати

максимально можливу швидкість виконання операцій. Це
досягається шляхом оптимізації алгоритмів, архітектури та
використання швидких елементів.

Максимізація обсягу пам'яті (Memory): Система повинна мати

достатній обсяг пам'яті для зберігання програм, даних та проміжних
результатів обчислень. Це може включати кеш-пам'ять, віртуальну
пам'ять та інші техніки оптимізації використання пам'яті.

Мінімізація витрат (Cost): Розробка системи повинна бути

ефективною з економічної точки зору. Це включає в себе зниження
витрат на виробництво, споживання електроенергії, обслуговування
та інші аспекти. Можливі способи досягнення цієї мети -
використання ефективних алгоритмів, використання доступних
технологій та оптимізація процесу розробки.

2. Принцип модульної організації МПС полягає у розділенні системи

на незалежні функціональні модулі, які можуть бути розроблені,
тестовані та модифіковані окремо. Кожен модуль виконує певну
функцію або набір функцій, і взаємодіє з іншими модулями через
чітко визначені інтерфейси. Це полегшує розробку, підтримку та
масштабування системи, оскільки дозволяє змінювати окремі
компоненти без впливу на решту системи.

3. Магістральний спосіб обміну інформацією в МПС - це механізм,

який забезпечує передачу даних між різними компонентами системи
через спільний канал (магістраль). Цей підхід дозволяє ефективно
координувати обмін даними між процесором, пам'яттю, пристроями
вводу/виводу та іншими пристроями.

4. Мікропрограмна реалізація управління в МПС передбачає

використання мікрокоду для виконання інструкцій процесора.
Мікрокод є послідовністю мікроінструкцій, що виконуються
апаратно для реалізації операцій процесора. Цей підхід дозволяє
змінювати функціональність процесора без зміни апаратної частини.

5. Принцип агрегатування полягає в об'єднанні різних компонентів

МПС в єдину систему з метою підвищення продуктивності,
ефективності та простоти управління. Це може включати об'єднання
функцій або підсистем для спільного використання ресурсів та
оптимізації роботи системи.

6. Одно- і багатомагістральні мікропроцесорні системи

відрізняються кількістю магістралей, якими здійснюється обмін
даними та керування між компонентами системи. У
одномагістральних системах всі компоненти підключені до однієї
магістралі, тоді як у багатомагістральних системах різні групи
компонентів можуть мати свої власні магістрали для покращення
швидкості та ефективності обміну даними.

7. Типова структура тришинної МПС включає три основні

компоненти: процесор, пам'ять та пристрої вводу/виводу. Ці
компоненти зазвичай підключені до спільної магістралі, яка
забезпечує обмін даними та керування між ними.

8. Схема синхронізації та початкового скидання використовується

для забезпечення синхронізації роботи різних компонентів МПС та
встановлення початкових умов під час його запуску. Вона здійснює
синхронізацію тактових сигналів та початкове ініціалізацію системи.

9. Організація доступу до пам'яті МПС включає в себе механізми

для адресації, читання та запису даних у пам'ять, а також кешування
для підвищення швидкодії доступу до даних.

10. Організація доступу до пристроїв вводу/виводу в МПС включає в

себе реалізацію драйверів та обробників переривань для взаємодії з
різноманітними зовнішніми пристроями.

11. Таймер в МПС призначений для вимірювання часу або для

генерації тайм-аутів для різних операцій.

12. Організація прямого доступу до пам'яті (DMA) в

мікропроцесорних системах (МПС) полягає в техніці, що дозволяє
пристроям вводу/виводу або іншим пристроям отримувати доступ
до системної пам'яті без прямого участі центрального процесора
(CPU). Контролер DMA використовується для керування цим
процесом, визначаючи параметри передачі даних, адреси пам'яті та
інші параметри.

13. Призначення контролера переривань в мікропроцесорних

системах (МПС) полягає в управлінні процесом обробки переривань.
Контролер переривань визначає пріоритети переривань, зберігає
стан процесора при здійсненні переривання та відповідає за вибір
обробника переривань для обробки конкретного переривання.

14. Під час проектування мікропроцесорних систем (МПС),

модульність відноситься до властивості системи бути розділеною на
окремі модулі або блоки, які можуть бути розроблені, тестовані та
модифіковані окремо. Магістральність відноситься до використання
спільних шляхів зв'язку для обміну даними між різними
компонентами системи. Мікропрограмованість відноситься до
використання мікрокоду для керування операціями процесора, що
дозволяє змінювати функціональність процесора без зміни апаратної
частини.

15. Задачі, які розв'язують розробники під час проектування

мікропроцесорних систем (МПС), можуть включати визначення
вимог до системи, проектування архітектури системи, вибір
компонентів та їх взаємозв'язків, написання та відлагодження
програмного забезпечення, тестування та верифікацію системи,
підготовку документації.

16. Основні етапи проектування мікропроцесорних систем (МПС)

можуть включати:

- Аналіз вимог і специфікацій системи.

- Проектування архітектури системи, включаючи вибір
компонентів та їх взаємозв'язків.
- Розробка апаратної та програмної частини системи.
- Тестування та верифікація системи для перевірки відповідності
вимогам.
- Впровадження та налагодження системи.
- Підтримка та післяпродажне обслуговування.
17. Концептуальні рівні опису МПС також можуть включати:

- Рівень системних блок-схем, що визначає взаємозв'язки між

функціональними блоками системи та потоки даних.

- Рівень мікроархітектури, який визначає деталізовану структуру і

внутрішню організацію окремих компонентів системи, таких як
процесор, пам'ять, та інші.

- Рівень логічного синтезу, де здійснюється перетворення

абстрактного опису функцій і блоків в конкретні логічні елементи і
зв'язки між ними.
 - Рівень фізичного проектування, що включає в себе розміщення та
маршрутизацію логічних елементів на мікросхемі, враховуючи
фізичні обмеження.

18. Основні методи контролю правильності проектування МПС

включають:

- Симуляцію, яка дозволяє перевірити роботу системи на рівні

моделі до фізичної реалізації.

- Верифікацію, яка включає тестування системи для переконання в

її відповідності вимогам і специфікаціям.

- Функціональне тестування, яке оцінює, чи виконує система

очікувані функції та операції.

- Тестування на реальних пристроях, що передбачає випробування

системи на реальних пристроях або в симуляторах.

- Формальну верифікацію, яка використовує формальні методи для

доведення коректності системи згідно зі специфікаціями.

19. Проектована МПС для виконання етапу налагодження повинна

мати такі властивості, як:

- Зручність відлагоджування та моніторингу роботи системи.

- Можливість перевірки стану різних компонентів системи для

виявлення помилок.

- Підтримка відлагоджувальних інтерфейсів та інструментів, таких

як емулятори, дебагери тощо.

20. Види несправностей під час проектування МПС можуть

включати:

- Логічні помилки у дизайні.

- Проблеми з електричним живленням.

- Некоректну роботу алгоритмів та логіки системи.

- Проблеми зі сумісністю між компонентами системи.

21. Причини фізичної несправності можуть включати дефекти в
мікросхемах, неправильне підключення або розміщення
компонентів, а також несправності в електричних з'єднаннях.
Суб'єктивні несправності можуть виникати через помилки у
програмному забезпеченні, неправильне виконання специфікацій чи
недоліки у взаємодії з користувачем.

22. Діагностика несправності полягає у визначенні відхилень в

роботі системи та визначенні їх причин. Налагодження - це процес
виправлення виявлених несправностей та досягнення коректної
роботи системи.