Особливості читання приголосних:

1) h на початку слова або кореня читається як х з придихом: Herz (серце). Всередині і

наприкінці слів вона не читається, а служить для подовження попередньої голосної:
fahren (їхати), froh (веселий, радісний).

2) j вимовляється як [й], а в поєднаннях ja, je і ju нашому вуху чуються [я], [йє] і [ю]:
Jahr (рік), Juni (червень), jetzt (зараз).

3) Буква l завжди пом'якшується при читанні: Blume (квітка).

4) Звук r більшість німців вимовляє гаркавлячи: Regen (дощ).

5) s перед або між голосними читається як [з]: Sonne (сонце), lesen (читати), sieben
(семь).

6) Буква ß читається як [с]: groß (великий).

7) Приголосні k, p, t вимовляються з деяким придихом: Park (парк), Torte (торт), Koffer

(чемодан).

8 ) Буква v вимовляється як [ф]: Vater (батько). Лише в рідкісних випадках (найчастіше

в запозичених словах) вона вимовляється як [в]: Vase (ваза).

9) Буква w читається як український звук [в]: Wort (слово).

10) z – [ц] – zusammen (разом), Zukunft (майбутнє).

11) Подвійні приголосні читаються як одинарні, але при цьому вони вкорочують
голосну, що стоїть попереду: Sommer (літо), Mutter (мати).
У німецькій мові не для кожного приголосного звуку існує відповідна буква. У деяких
випадках вдаються до буквосполучень:

1) sp на початку слів і коренів читається як [шп]: Sport (спорт), spielen (грати), sprechen
(говорить).

2) st на початку слів і коренів читається як [шт]: Stern (зірка), stehen (стояти), Stunde
(час).

3) ck читається як [кк]: backen (пічка), Ecke (кут).

4) chs читається як [кс]: sechs (шість), wachsen (рости).

5) ch читається як [х]: ich (я), Buch (книга), machen (робити).

6) sch читається як [ш]: Schule (школа), Schwester (сестра).

7) tsch читається як [ч]: deutsch (німецька мова).

8) tz – [ц] – sitzen (сидіти)

9) qu читається як [кв]: Quark (сир).

У німецькому алфавіті є специфічні букви з двома крапками зверху (Umlaut):

1) ä найближче до українського звуку [е]: Mädchen (дівчинка).

2) ö читається приблизно як [йо]: schön (гарний).

3) ü читається майже як [ю]: Müll (сміття).

 Буквосполучення голосних:

1) ie читається як довга [і:]: Bier (пиво), liegen (лежати), biegen (повертати).

2) ei читається як [ай]: mein (мій), dein (твій), nein (ні).

3) еu читається як [ой]: heute (сьогодні), neu (новий), neun (дев'ять).

4) äu читається як [ой]: Bäume (дерева).

5) Подвоєння голосної говорить про довготу звуку: Tee (чай), Paar (пара), Boot (човен).

Де в чому німецька мова подібна з українською. У німецькій мові при вимові також
приглушуються дзвінкі приголосні на кінці слів, незважаючи на можливі
непорозуміння. Так, наприклад, на слух неможливо відрізнити (Rad) колесо від (Rat)
порада.

Особливості читання на кінцях слів:

1) Закінчення -er в деяких регіонах Німеччини вимовляється досить невиразно: Kinder

(діти).

2) На кінці слів -ig читається як [іх]: wichtig (важливий).

Особливості наголосу:

1) Наголос в німецькій мові як правило падає на перший склад: Ausländer (іноземець),

aufmachen (відкривати). Виняток становлять слова, запозичені з інших мов: Computer.
Таких запозичень у німецькій мові досить багато.
2) Якщо слово має безударну приставку (be-, ge-, er-, ver-, zer-, ent-, miss-), то наголос
зміщується на наступний склад: verkaufen (продавати), bekommen (одержувати).

3) Суфікс -tion (читається як -ціон) завжди перетягує наголос на себе: Kommunikation

(комунікація, зв'язок).

Джерело: https://deutschonline.at.ua/index/pravila_chitannja/0-7© Вивчення німецької

мови онлайн