Edit the Google translation:
Eat, sleep, buy, die: no government has challenged the
cherished notion that economic growth is the route to
global prosperity …
New Internationalist, by Jonathan Rowe
Ladies and gentlemen, I want to talk today about the
economy. Not ‘the economy’ we hear about in the
news each day and in other politicians’ speeches. I
want to talk about the real economy, the one we live in
every day.
There’s a big difference. The official economy is in a
record expansion. How many times have we heard
that? How many times have we heard about the great
abundance? And yes, a lot of money is sloshing
around. Some of it might even slosh towards us.
But when you look a little closer you start to see a
different picture. People feel drained and stressed.
They say they have no time and that the kids are
always nagging them for things. The traffic keeps
getting worse, the beaches close because the water is
so bad and the visual space is full of ads.
There’s something out of whack here. Prosperity is
supposed to mean well-being. It is supposed to mean
more time for life and thought, not less. If times are
truly good then you’d think we’d all feel good about
the future. Yet a majority are deeply worried. More
than 90 per cent of us think we are too concerned
about ourselves and not concerned enough about
future generations.
The problem here goes deeper than the growing
income gap and the way millions are being left behind.
The question is: what does it mean to be ahead in the
first place? Somehow this thing we call ‘the economy’
has become detached from the people who comprise
it. It’s a little as though someone said: ‘I’m doing fine
but my life is going to hell.’ That’s the gap between
‘the economy’ and the economy. And we’ve got to try
to understand it.
Grasping the problem
The term ‘economic expansion’ suggests a horn of Термін «економічне зростання» передбачає ріг
Їж, спи, купуй, помри: жоден уряд не
заперечував заповітне уявлення про те, що
економічне зростання є шляхом до глобального
процвітання...
Пані та панове, сьогодні я хочу поговорити про
економіку. Не про «економіку», про яку ми щодня
чуємо в новинах і у виступах інших політиків. Я
хочу поговорити про реальну економіку, ту, в якій
ми живемо щодня.
Є велика різниця. Офіційна економіка переживає
рекордне зростання. Скільки разів ми це чули?
Скільки разів ми чули про великий достаток? І так,
багато грошей хлюпає. Частина цього може навіть
хлюпнути до нас.
Але коли придивитися ближче, ви побачите іншу
картину. Люди почуваються виснаженими та
напруженими. Вони кажуть, що у них немає часу і
що діти постійно до них дошкуляють. Затори
погіршуються, пляжі закриваються через погану
воду, а візуальний простір переповнений
рекламою.
Тут щось не так. Процвітання має означати
благополуччя. Це має означати більше часу для
життя та роздумів, а не менше. Якби часи справді
сприятливі, то можна було б подумати, що ми всі
будемо відчувати себе добре щодо майбутнього.
Проте більшість глибоко стурбовані. Понад 90
відсотків із нас вважають, що ми надто стурбовані
собою та недостатньо стурбовані майбутніми
поколіннями.
Проблема тут глибша, ніж зростання різниці в
доходах і те, як мільйони залишаються позаду.
Виникає питання: що взагалі означає бути
попереду? Якось ця річ, яку ми називаємо
«економікою», відокремилася від людей, які її
складають. Це схоже на те, ніби хтось сказав: «У
мене все добре, але моє життя йде до біса». Це
розрив між «економікою» та економікою. І ми
маємо спробувати це зрозуміти.
Розуміння проблеми
 достатку, який наповнюється щохвилини. Проте
plenty that grows fuller by the minute. Yet strip away позбавтеся від прозорої абстракції, а «розширення»
the gauzy abstraction and ‘expansion’ means simply означає просто витратити більше грошей. Не має
spending more money. It makes no difference where значення, куди ці гроші йдуть і навіщо. Експерти
that money goes or why. The experts never ask what ніколи не запитують, що руйнується в процесі.
gets destroyed in the process. When they see more Коли вони бачать, що довкола викидається більше
money sloshing around, they say: ‘Wow! That’s грошей, вони кажуть: «Вау! Добре.'
good.’ Щоб зрозуміти проблему, не потрібен доктор
економічних наук. (Насправді це може допомогти,
It doesn’t take a PhD in economics to grasp the якщо його не мати.) Більші витрати не завжди
problem. (In fact it can help not to have one.) More означають, що життя покращується. Ми всі це
spending doesn’t always mean that life is getting знаємо. Ми всі знаємо, що це часто означає
better. We all know that. We all know it often means протилежне – рахунки за лікування, залежність,
the opposite – medical bills, addiction, family сімейні труднощі, злочинність. Це може означати
difficulties, crime. It can mean a toxic spill in the розлив токсичних речовин по сусідству або дітей з
neighborhood, or kids with asthma because the air is астмою, тому що повітря дуже погане.
so bad. Але експерти, схоже, ніколи про це не думають, і
ЗМІ теж. Поки гроші витікають з наших
банківських рахунків швидше, вони кричать:
«ура». Ви починаєте підозрювати, що такий спосіб
But the experts never seem to think about that and the
дивитися на світ не був розроблений для вашого
media doesn’t either. So long as the money is flowing
благополуччя?
out of our bank accounts at a faster rate they shout,
‘hooray’. Are you beginning to suspect that this way
Давайте зробимо крок далі. Ви знаєте цю «Нову
of looking at the world was not devised with your
економіку»? Ну, насправді це просто стара
well-being in mind?
економіка на електронних стероїдах. Він базується
на тій же старій речі: не на інформації, не на
Let’s take this a step further. You know that ‘New
розумі, а на постійно зростаючому відчутті
Economy’? Well, it’s really just the old economy on
потреби.
electronic steroids. It’s based upon the same old thing:
Це правда. Як сказав Джон Макнайт з Північно-
not information, not intelligence, but on an ever-
Західного університету, Америка — це
expanding sense of need.
суспільство, яке «потребує потреби». Нам потрібні
That’s the truth. As John McKnight of Northwestern не стільки речі, які виробляє економіка, скільки
University has put it, America is a society ‘in need of наше відчуття потреби в цих речах. Економістові
need’. We don’t need the things the economy потрібне Вічне Світло, чудо, яке підтримує
produces as much as it needs our sense of need for двигуни розширення. Решті з нас це може здатися
those things. To the economist need is the Everlasting звіром у Дантовому пеклі, який, «коли вона
Light, the miracle that keeps the engines of expansion нагодована, стає голоднішою, ніж будь-коли».
churning. To the rest of us it can seem like the beast in
Dante’s Inferno, the one that ‘when she has fed, she’s В економіці немає поняття достатнього: лише
hungrier than ever’. хронічне прагнення до більшого, голод, який
неможливо задовольнити.
In economics there is no concept of enough: just a
chronic yearning for more, a hunger that cannot be Це вимагає, щоб усе життя було перетворено на
filled. товар для продажу. Результатом є невпинний
процес загородження. Це почалося багато століть
This requires that all life must be converted into a тому з землі. Сьогодні воно зазіхає на кожен
commodity for sale. The result is a relentless process аспект нашого індивідуального та колективного
 існування.
of enclosure. It started centuries ago with land. Today
it is encroaching upon every aspect of our individual Подумайте про галузі, що розвиваються сьогодні.
and collective beings. Ми купуємо зовнішній вигляд у пластичних
хірургів, розумовий світогляд у фармацевтичних
Think about the growth industries today. We buy компаній, активність нашого тіла в клубах
looks from plastic surgeons, mental outlooks from «здоров’я», спілкування з друзями в
pharmaceutical companies, the activity of our bodies телекомунікаційних компаніях і так далі. Безпека
from ‘health’ clubs, interaction with friends from походить від відділів поліції, страхових компаній і
telecommunications firms, and on and on. Security приватизованих в'язниць. Транспорт надходить від
comes from police departments, insurance companies нафтових і автомобільних компаній.
and privatized prisons. Transport comes from oil and Практично кожна життєва функція та процес
automobile companies. перетворюються на щось, що ми повинні купити. І
щоб ніхто не запідозрив набридлу ідеологічну
Virtually every life function and process is turning вигадку, скажемо тут же, що влада теж винна.
into something we have to buy. And lest anyone Воно перетворює освіту на навчання, а громаду —
suspect a tired ideological shtick, let’s say right here на бюрократію — подібно до того, як ринок
that the government is a culprit too. It turns education перетворює дитинство на чашку Петрі для
into schooling and community into bureaucracy – придирки.
much as the market turns childhood into a petri dish of
nagging. У будь-якому випадку те, що економісти
називають зростанням, стає процесом
канібалізації. Офіційна економіка, як приватний,
так і державний сектори, розбирає нас по частинах,
Either way, what the economists call growth becomes
а потім продає назад нам самим.
a process of cannibalization. The formal economy,
private and public sectors alike, takes us apart piece by
Нас має стати менше, щоб економіка стала більше.
piece and then sells us back to ourselves.
Не дивно, що ми відчуваємо виснаження та стрес.
We must become less so that the economy can become Ми стаємо біологічними аналогами нафтових
more. Little wonder we feel drained and stressed. We свердловин і токсичних звалищ, як сировиною для
become the biological counterparts of the oil wells and економіки, так і вмістилищем її відходів. А тим
toxic dumps, both the raw material of the economy часом мільйонам не вистачає для початку.
and the receptacles of its waste. Meanwhile, millions
don’t have enough to begin with.