Мені запам'ятався момент, коли одного дня сестра Грегора вирішила

винести усі речі з його кімнати. Вона привела матір у кімнату, щоб та
допомогла винести зайві речі, які, на її думку, заважали б брату повзати
стінами. Вони винесли шафу, скриню та письмовий стіл та спустошили
його кімнату, забравши все, що було йому дорогим; скриню, де лежали
його лобзик та інші інструменти. Залишився лише портрет жінки у хутрі
на стіні, який Грегор власноруч вирізав і вставив у рамку. Він не хотів
втрачати і портрет.

Я глибоко переконана, що ця ситуація є надзвичайно болючою для будь-

якої людини. Ми живемо у світі речей. Вони всюди навколо нас. Багато з
них розповідають нашу історію, ким ми є, що нам подобається, що ми
цінуємо. Тому, я би подарувала Грегору вирізаного із дерева птаха, як
символ рішучості та свободи. Незважаючи на те, що він є досить
позитивним персонажем, однак, назвати його капітаном своєї долі важко.
Грегор, як і більшість героїв Кафки, є пасажиром у цьому світі. Кафка
змальовує людей пасивними, безособовими істотами, від яких нічого не
залежить. Їх перебування на землі випадкове та тимчасове. Вони
самотні, як і Грегор. А птах, для мене, символізує можливість керувати
своїм маршрутом, долею.

11-А Горобець В.
Грегор стає не тарганом, не жуком, а якоюсь
комахою. Кафка навмисно плутає читачів, зібравши
всі ознаки йому відомих членистоногих. Тарган це
або жук - не має принципового значення. Головне,
образ непотрібної, неприємної огидної комахи, яка
лише заважає людям. На наших очах люди
перетворюються на байдужих комах, їм важливий
лише комфорт та егоїстичний спокій безтурботного
існування. Комаха ж поводиться людяно,
виявляючи делікатність, розуміння, прощення і,
нарешті, самопожертву. Справжня людина змушена
жити під панцирем та чекати, поки її поглинуть
паразити в людських оболонках.

Мені здалось символічним те, як вуса комахи ніби

душать людину на обкладинці. Як наша совість,
коли ми перестаємо бути людьми і стаємо не
кращими за паразитів.