Успішні українські й зарубіжні

приклади застосування моделей

учнівського самоврядування
Учнівське самоврядування
Учнівське самоврядування — це спосіб та
принципи організації учнівського колективу,
що забезпечує комплексний підхід до
виховання учнів шляхом їх залучення до
систематичної участі у навчально-виховному
процесі.
.«Не питай, що школа робить для Тебе, але скажи, що Ти робиш для неї» — під таким
гаслом проходив у Польщі перший конкурс середніх шкіл «Моє самоврядування»
• У багатьох школах учнівське самоврядування існує як інституція, що
бореться з учителями. У нас цього немає, бо самоврядування — це дійсно
співгосподарювання. Без нашої чудової молоді багато речей виглядало б
зовсім інакше, як, наприклад, існування стипендіального фонду,— вважає
магістр Тереза Стахонь, опікунка учнівського самоврядування середньої
школи в Жегочині.Шкільна рада виділяє для фонду значну суму. Доходи
приносить в основному шкільне кафе, яким займаються учні — це 200
злотих щоденно. Найактивніші учні, що беруть участь у самоврядуванні,
одержують цінні нагороди. Фонд також виділяє кошти на шкільні екскурсії.
• Сьогодні президентів, віце-президентів, депутатів, голів комітетів із фінансів,
культури, спорту тощо можна зустріти майже в кожній сучасній школі. Вони
очолюють шкільні парламенти, уряди, ради, конференції.
• А ось у Великобританії та США традиційним видом учнівського самоврядування
є система префектів або капітанів. Учні, обрані на цю посаду, допомагають
учителям підтримувати дисципліну. Іноді вони мають право накладати на своїх
товаришів догани. Префекти та капітани обираються з представників класних
колективів учнями школи або призначаються адміністрацією. Ними можуть
бути лише старшокласники. Вони складають раду на чолі із загальношкільним
префектом, яка співпрацює з адміністра­цією. Рада координує позакласну
роботу (спорт, гуртки, клуби). У результаті ротації в ролі префектів і капітанів
можуть побувати всі старшокласники за час навчання.
• У Німеччині шкільні ради називаються конференціями. На них делегують
своїх представників класні учнівські ради. Делегати мають право голосу під
час складання розкладу та планів щодо позакласної роботи (екскурсії,
видання газети, гуртки та клуби, благодійність, дискусії, вечори відпочинку і
т. д.). А ще в школах працює «учнівське представництво». Кожен клас обирає
спікера: він представляє учнів на зборах класних спікерів. Учнівське
представництво поділено на три ступені. До першого входять класи
середньої ланки.
• Збори спікерів другого ступеня, до якого входять старші класи, мають ще
більше прав. З ними обов’язково узгоджуються такі питання: чи варто
застосовувати ті чи інші покарання, які заходи належить включити до плану
роботи школи, скільки та які завдання можна задавати додому. В
учнівському представництві є й третій ступінь: його формують учні, які
досягли 18 років. Збори спікерів (повнолітні учні), отримують право брати
участь у розв’язанні фінансових питань. Щотижня в класі проводиться
«година учнівського представництва», що поставлена в розклад занять (як у
нас — класні години).
• Але проводить її не вчитель, а спікер класу. Він обговорює з однокласниками
найбільш актуальні питання з життя школи. Діти сперечаються, дискутують,
висловлюють свої пропозиції. А спікер після таких зустрічей може
сформулювати думку класу під час розв’язування питань на зборах спікерів.
• У Франції шкільні ради формуються за моделлю команди, тобто рада — це
команда. Учні й учителі кожного класу об’єднуються в команду, члени якої
працюють за власним планом позаурочних занять, регулярно зустрічаються
з дирекцією для обговорення важливих справ. Представники команд
проводять загальношкільні асамблеї, на одній з яких вибирають раду
школи.Традиційне учнівське самоврядування на Заході не виправдало надій,
які на нього покладалися — очікували різкого поліпшення результатів
виховання. Надії змінилися на скептицизм і розчарування. Учнівські ради в
школах неспроможні працювати під пресингом шкільної адміністрації.
• Аналогічна ситуація склалася з учнівськими комітетами та учнівськими
радами в російських школах. Окрім питань, пов’язаних із навчанням, вони
займаються соціальними проблемами учнів та вчителів. Роль учнів в органах
шкільного самоврядування обмежена. Реальна влада в радах, як правило,
належить директору.
• Шкільні ради, безумовно, поліпшують педагогічний клімат, проте багато
проблем виховання залишаються нерозв’язаними, наприклад педагогічний
авторитаризм. Німецькі підлітки, оцінюючи свою участь у шкільному
самоврядуванні, заявляють, що воно більше нагадує «гру в пісочниці»,
оскільки повністю підконтрольне дорослим. Подібна ситуація спостерігається
у Франції. Нещодавно французька газета «Monde de l’Education»
констатувала, що вчителі в шкільних радах ніби грають роль кота, який
бавиться, випускаючи ненадовго зі своїх кігтів впіймане мишеня. Можливо,
порівняння й не зовсім вдале, але суть проблеми передає.
• Перш за все, це небажання дорослих прийняти учнівське самоврядування, як
справжню школу демократії для вихованців навчально-виховного закладу.
Ми, дорослі, ховаємося за купою паперів, наказів, розпоряджень, вказівок, не
задумуючись, що поряд вже дорослі діти, які бажають навчитися жити у цьому
світі. По-друге проблемою залишається небажання дорослих, педагогів жити
та мислити по-новому, так, як прагнуть наші вихованці. А виховувати учнів, як
колись, не виходить, вони, учні, диктують свої правила та закони життя.
• Стосовно України. Сьогодні нам понад усе бракує саме компетентного
досвіду участі у суспільно-політичних процесах в країні. Тому насамперед ми
маємо створити умови для того, щоб наші діти могли його набути: шляхом
участі у шкільному самоврядуванні, створення дитячих і молодіжних
об'єднань, співробітництва з громадськими організаціями, самостійного
прийняття рішень й уміння діяти в правовому полі, аналізувати
різноманітні ситуації, передусім, у своєму найближчому оточенні.
Cуспільство вимагає нових підходів до виховання, до розвитку здібностей
лідера, бо лідер у школі – це майбутній політик чи бізнесмен, який буде
вирішувати важливі для суспільства завдання. Успіх України на світовій арені
закладається сьогодні у школі лідерства – шкільному самоврядуванні учнів.
Дякую за увагу!