Складники підприємницького успіху української діаспори в

Канаді та США

Виконав
учень 10-Б класу: Бордун Артем
Український народ розсіяний по всьому світу. За різними відомостями за межами України проживає понад 20
млн. українців.  Зокрема в Канаді - на 37,6 млн. осіб - виходці з України складають 1млн. 400тис. Діаспора в
Америці - на 328 млн. осіб - виходці з України складають 976 тисяч.

Одним із чинників розвитку країн Канади

та Америки є українська діаспора. Це дві
великі держави з найбільш потужною
українською діаспорою . І Канада і
Америка країни ринкової економіки.
Ринок, майже в ідеальній формі, реалізує
свої принципи.
Перша хвиля еміграції - трудова еміграція, виникла ще до 1914 р. перед першою світовою війною, це було
перекачування робочої сили з однієї країни в іншу). Працездатне населення, чоловіки їхали в пошуку роботи.
Це були перші заробітчани із західних областей до Канади, Сполучених Штатів Америки. Там вони
освоювали нові землі та працювали на шахтах. 

Українці, які емігрували перед Першою світовою війною

намагалися поліпшити своє незадовільне матеріальне
становище. Спочатку планували заробити грошей і
повернутись до дому. Але з часом життя на чужині здавалось
привабливішим і вони залишалися. Виїжджали цілими
сім'ями, шукали кращої долі у краях Канади, Бразилії,
США.
Емігранти прагнули зберегти свою національну своєрідність,
культурні та побутові особливості. Навіть території, де вони
жили, отримували українські назви - Київ, Галич, Карпати,
Коломия, Січ.

Багато українських діячів діаспори стали відомими людьми в культурі та освіті. Вони відкривали українські
й двомовні школи, піклувалися про освіту дітей українських емігрантів. У першій хвилі еміграції
переважали соціально-економічні мотиви.
 Друга хвиля еміграції відбулася на початку ХХ століття (1920--1941 рр.) - соціально-політична, поштовхом
до якої став розвиток України в рамках радянської держави, з централізованою економікою. Трудова
еміграція зберігається.

Емігрувала та частина українців, що не згодні були з

перетворенням в країні, що змінювали уклад їх життя:
колективізація, політика репресій. Це були власники
земель ті, що мали свою справу, великі землевласники,
директори підприємств, вони мали досвід організації
роботи підприємств. Усе частішою стає політична
причина еміграції. Емігрантами були люди переважно
молодшого та середнього віку. В Канаду і в Америку
вони поїхали, як підприємці, маючи певний досвід
підприємництва.

У другій хвилі еміграції спостерігалося поєднання соціально-економічних і політичних причин, вона

заклала підґрунтя прошарку підприємців серед української діаспори.
Третя хвиля – це політична еміграція (1950 - 1960 рр.) переміщених осіб, коли велика кількість українців була
змушена з політичних мотивів покинути територію України,а саме: небажання залишатися під радянською
владою.

Було здійснено переселення переміщених осіб на

місця постійного проживання до США, Канади,
Латинської Америки, Австралії. Українці тікали
від репресій, політики СРСР, хотіли свободи, але
і серед них появився істотний прошарок
підприємців. Емігранти третьої хвилі, з погляду
соціально-економічного становища переважно
освічені, поселилися в містах індустріального
Сходу, зокрема в провінціях Онтаріо та
Альберта.

Четверта хвиля - це заробітчанська еміграція. Виникла вона у 1991-2001 рр. і пов'язана із занепадом
Радянського Союзу та утворенням незалежної України. Коли в країні почалася перебудова, руйнування
економіки, люди шукали кращої долі, хотіли заробляти. Це були люди різних професій.
 Склад емігрантів української діаспори 2 - 4 хвиль є важливими чинниками підприємницької діяльності та
успіху в цих країнах.

Явище зовнішньої трудової міграції набуло

таких великих масштабів, що вже отримало
назву «четвертої хвилі еміграції». Найбільш
невтішним є той факт, що українці, заробляючи
гроші, не завжди прагнуть повернутись на рідну
землю. Основна їх маса має вищу освіту або
технічну спеціальність, володіє англійською
мовою, що дає змогу легше знайти роботу за
кордоном.

За офіційними даними у США проживає 1 млн. 79 тисяч етнічних українців, а реально -- щонайменше 2 млн.,
у Канаді -- до 1,3 млн.
Українці зайняті практично в усіх галузях економіки, науки і культури. За професією - найбільше
службовців; на 2-му місці - юристи, лікарі, вчителі; працівники промисловості посідають 3-тє місце.
Говорячи про українську громаду в Канаді, хотілося б звернути увагу на таку деталь. Якщо 50 років тому,
коли українці жили переважно на фермах, шлюби були однонаціональними, то тепер 75% українців живе в
містах, і дві третини молодих людей українського походження беруть шлюб з представниками інших
національностей.

Із 5 млн. українців, що проживають у західній діаспорі,

2 млн. мешкають у США, причому більшість з них
народилася на чужині. Українці та американці
українського походження (понад 90%) зосереджені
переважно в Нью-Йорку, Філадельфії, Чикаго,
Пітсбургу, Детройті, Клівленді та інших містах. За
чисельністю українці посідають 21 місце серед етнічних
груп цієї багатонаціональної держави.

Українці мешкають досить компактно, причому близько половини їх загальної кількості припадає на
північно-східні промислові штати Пенсильванія, Нью-Джерсі та Нью-Йорк. Розподіл українців за
соціальними та професійними характеристиками в основному відповідає загальноамериканським
пропорціям.
Особливу роль у наданні Україні допомоги в умовах російської агресії традиційно відіграє українська
громада у США та Канаді, яка є найчисельнішою.

Важливо, що ця діаспора найкраще

організована, створила безпрецедентну кількість
громадсько-політичних, культурних, освітньо-
наукових установ -- фактично, українське
суспільство в американському чи канадському.
При цьому вона є глибоко інтегрованою в них,
що забезпечує її вплив і можливість лобіювати
інтереси Батьківщини. Зважаючи на розвинені
демократичні інститути в
північноамериканських суспільствах та
громадянську і політичну активність
української громади, вона стала одним з
найуспішніших українських лобі, відігравши
значну роль у здобутті Україною незалежності.
Українці в житті Канади завжди відігравали помітну роль. Варто згадати про здобутки відомих українських
канадців.

Перші українці в Канаді, Іван Пилипів і Василь Єлиняк, родом із села Небилів (нині Рожнятівського району
Івано-Франківської області; їм там встановлено пам'ятник) прибули до Канади пароплавом «Орегон» 19
вересня 1891. З їхнім прибуттям розпочався потік українських іммігрантів на незаймані землі Канади. Тоді
було створено перше й найбільше поселення українців у Канаді в Една-Стар у нинішній канадській провінції
Альберта.

Ініціатором масової міграції українців до

Канади вважають Йосипа Олеськова,
відомого популяризатора еміграції з
Галичини і Буковини наприкінці 1890-х
років. 1895 він відвідав Канаду і був
захоплений її можливостями для розвитку
сільського господарства.