Тема 2. Хімічно небезпечні об’єкти.

Загальна характеристика НХР

Заняття 2. Оцінка наслідків аварій на хімічно небезпечних об’єктах з

викидом аміаку, нітратної кислоти, оксидів азот

Навчальні питання:

1. Алгоритм розрахунку хімічного зараження.

2. Визначення масштабів хімічного зараження аміаком, нітратною кислотою,
оксидами азоту.

Література:
1. Ільяшенко Т. О., Чулінда А.А., Бєлоусов І.О., Брянкін О.С. Радіаційно,
хімічно, біологічно небезпечні об’єкти. Частина 1. Хімічно небезпечні
об’єкти: навч. посіб. Харків: ВІТВ НТУ ”ХПІ”, 2019. 152 с.
2. Методика прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних
речовин під час аварій на хімічно небезпечних об’єктах і транспорті.
Затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України
29 листопада 2019 року № 1000
 МЕТОДИКА
прогнозування наслідків виливу (викиду)
небезпечних хімічних речовин під час аварій на
хімічно небезпечних об’єктах і транспорті
 1. Алгоритм розрахунку хімічного зараження

Для ХНО, у результаті аварій, на яких можливий викид або

розлиття НХР, вирішуються дві задачі:
• довгострокове прогнозування хімічної обстановки;
• аварійне прогнозування хімічної обстановки.
В результаті прогнозу потрібно визначити:
1. Можливу глибину та площу зони хімічного забруднення;
2 . Можливі втрати серед працівників об'єкту та населення;
3. Час випарювання речовини;
4. Час підходу хмари НХР до будівель;
5. Фактичну глибину та площу зони хімічного забруднення
на час ліквідації аварії;
6. Втрати серед працівників об'єкту та населення на
початок ліквідації аварії.
Для прогнозування необхідні наступні дані:
1) відомості про НХР на об'єкті:
кількість НХР у технологічній ємності або сховищі,
у трубопроводі, у транспортній ємності, що може
перейти в навколишнє середовище при аварії;
фізико-хімічні параметри НХР: агрегатний стан
речовини, температура кипіння, тиску пару;
показники токсичності НХР;
2) метеорологічні умови: температура повітря,
швидкість вітру на висоті 10 метрів, наявність
хмарності;
3) час доби.
4) характер місцевості: відкрита, закрита, глибина
забудови, лісового масиву.
Вихідні дані
Об’єкт: пыдприэмство, кількість працюючих на заводі
100 осіб, на час аварії 90 % працюючих знаходилося у
цехах з кратністю повітрообміну 0,5, та 10 % на
території. На заводі сталася аварія з повною руйнацією
ізотермічної ємності 100 м.куб. в якій знаходився рідкий
аміак. Працівники об'єкту забезпечені протигазами на 50
%.
Місто: густота населення 200 осіб/км 2.
Погода: температура повітря +30 0С, швидкість вітру
3м/с, напрямок вітру - східний. Час доби – день, стан
атмосфери – конвекція.
Вид рельєфу – рівнинний, рослинність – степова.
Завдання:
Здійснити довгострокове прогнозування обстановки.
Здійснити аварійне прогнозування обстановки.
 2. Визначення масштабів хімічного зараження аміаком, нітратною кислотою, оксидами азоту.
Довгострокове прогнозування

1. Визначаємо властивості речовини згідно додатку 7 Методики. Аміак NH 3

молярна маса – 17,03 г/кмоль; густина в рідкому стані 682 кг/м3.
2. Розраховуємо масу аміаку, що знаходився у резервуарі

 
3. Визначаємо глибину зони хімічного забруднення
Глибину зони хімічного забруднення Г визначаємо як найбільше із значень
Г1 (первинної) та Г2: (вторинної) хмари:
 

Г = max (Г1; Г2) + RA

3.1. Визначаємо глибину поширення первинної хмари аміаку:
Г1 = ГТ1 *Кt1 * Кк * Км
За додатками до Методики визначаємо необхідні данні та коефіцієнти, з
урахуванням метеоумов прийнятих для довгострокового прогнозування (стан
вертикальної стійкості повітря - інверсія; швидкість повітря - 1 м/с;
температура повітря - +20° C):
ГТ1 - табличне значення глибини поширення первинної хмари. Дорівнює
6,4 км;
Кt1 - поправний коефіцієнт, що враховує вплив температури повітря на
глибину поширення первинної хмари НХР.
Відповідно до додатку 2 Методики Кt1 = 1
Кк коефіцієнт пропорційності, що враховує розбіжності заданої маси НХР з
типовими масами НХР.
 визначаємо співвідношення маси

(приймаємо як 0,6)
- за таблицею з Додатку 4 Методики визначаємо Кк.
Кк = 0,7
Км - коефіцієнт впливу місцевості, значення якого визначається із
урахуванням комплексного показника Кр.
- за таблицею з Додатку 6 Методики визначаємо Кр (з урахуванням виду
рельєфу та рослинності)
Кр = 0,3
- за таблицею з Додатку 5 Методики визначаємо Км
Км = 0,5
Таким чином,
Г1 = 6,4 *1* 0,7* 0,5 = 2,24 км
3.2. Визначаємо глибину поширення вторинної хмари аміаку:
Г2 = ГТ2 *Кt2 * Кк * Км
За додатками до Методики визначаємо необхідні данні та коефіцієнти, з урахуванням метеоумов
прийнятих для довгострокового прогнозування (стан вертикальної стійкості повітря - інверсія;
швидкість повітря - 1 м/с; температура повітря - +20° C):
ГТ2 - табличне значення глибини поширення вторинної хмари. Дорівнює 6,24 км;
Кt2 - поправний коефіцієнт, що враховує вплив температури повітря на глибину поширення
первинної хмари НХР.
Відповідно до додатку 10 Методики Кt2 = 1
Кк коефіцієнт пропорційності, що враховує розбіжності заданої маси НХР з типовими масами
НХР.
 визначаємо співвідношення мас

(приймаємо як 0,6)
- за таблицею з Додатку 4 Методики визначаємо Кк.
Кк = 0,7
Км - коефіцієнт впливу місцевості, значення якого визначається із урахуванням комплексного
показника Кр.
- за таблицею з Додатку 6 Методики визначаємо Кр (з урахуванням виду рельєфу та рослинності)
Кр = 0,3
- за таблицею з Додатку 5 Методики визначаємо Км
Км = 0,5 
Таким чином,
Г2 = 6,24 *1* 0,7* 0,5 = 2,184 км
3.3. Визначаємо Радіус аварії RA.
Для зріджених газів та рідких НХР з низькою
температурою кипіння, що зберігаються в технологічних
ємностях об'ємом до 100 т, - 0,5 км, в інших випадках - 1
км.
RA = 0,5 км

3.4. Визначаємо глибину зони хімічного забруднення Г

Оскільки Г1 > Г2 ,

Г = 2,24 + 0,5 = 2,74 км

 
4. Визначаємо площу зони можливого хімічного
забруднення Sзмхз(км2):
SЗМХЗ = ᴨГ2= 3,14*Г2=23,57 км2
5. Визначаємо площу прогнозованої зони хімічного
забруднення Sпзхз(км2):
5.1. Визначаємо ϕ - половину кута сектора (град), у межах
якого можливе поширення хмари НХР із заданою довірчою
імовірністю РГ (у разі довгострокового прогнозування Р Г =
0,9 ). Згідно Додатку 11 Методики, знаходимо:
ϕ1 = 20
ϕ2 = 30
5.2. Враховуючи, що Г2 < Г1 та за умов φ1< φ2

 
 

SПЗХЗ = 3,01 км2

6. Визначаємо можливі втрати робочого персоналу та
населення Sпзхз(км2).
 6.1. Можливі втрати серед робочого персоналу:
В = L × (1 - К з)
Оскільки для визначення кількості уражених від первинної
хмари НХР використовується значення коефіцієнта захищеності
(додаток 14 до Методики) на час перебування в осередку
ураження 15 та 30 хв, визначаємо В15 та В30 окремо:
Враховуємо, що:
90% персоналу – в цехах;
10% персоналу – на місцевості;
Забезпеченість ЗІЗ ОД – 50%
В15 = 200 × (1 - Кз)
В15 = 200 × (1 – (0,9*0,97 + 0,1*0 + 0,5*0,95з) = 69,6 осіб
 В30 = 200 × (1 - Кз)
В30 = 200 × (1 – (0,9*0,87 + 0,1*0 + 0,5*0,8з) = 36,6 осіб
  6.2. Можливі втрати серед населення, що перебуває в зоні можливого
хімічного забруднення (ЗМХЗ):
В = Δ × Sоб. × (1 - Кз)
Враховуємо, що:
населення – міське;
населення – оповіщене про небезпеку;
час доби – 1-6 (найбільш небезпечний);
час дії НХР – 4 год
 В = 200 *23,57 * (1-0,09)
В = 4289,74 особи
6.3. Можливі втрати серед населення, що перебуває в прогнозованій зоні
хімічного забруднення (ПЗХЗ):
В = Δ × Sоб. × (1 - Кз)
Враховуємо, що:
населення – міське;
населення – оповіщене про небезпеку;
час доби – 1-6 (найбільш небезпечний);
час дії НХР – 4 год
 В = 200 *3,01 * (1-0,09)
В = 784 особи
 Аварійне прогнозування

1. Визначаємо властивості речовини згідно додатку 7

Методики. Аміак NH3 молярна маса – 17,03 г/кмоль;
густина в рідкому стані 682 кг/м3.
2. Розраховуємо масу аміаку, що знаходився у резервуарі

 
3. Визначаємо глибину прогнозованої зони хімічного
забруднення (ПЗХЗ)
Глибину прогнозованої зони хімічного забрудненняГПЗХЗ
визначаємо як найбільше із значень Г1 (первинної) та Г2:
(вторинної) хмари:
 

ГПЗХЗ = max (Г1; Г2) + RA

3.1. Визначаємо глибину поширення первинної хмари аміаку:
Г1 = ГТ1 *Кt1 * Кк * Км
За додатками до Методики визначаємо необхідні данні та
коефіцієнти, з урахуванням реальних метеоумов (стан
вертикальної стійкості повітря - конвекція; швидкість повітря
- 3 м/с; температура повітря - +10° C):
ГТ1 - табличне значення глибини поширення первинної
хмари. Дорівнює 0,71 км;
Кt1 - поправний коефіцієнт, що враховує вплив температури
повітря на глибину поширення первинної хмари НХР.
Відповідно до додатку 2 Методики Кt1 = 1
Кк коефіцієнт пропорційності, що враховує розбіжності
заданої маси НХР з типовими масами НХР.
 визначаємо співвідношення мас

(приймаємо як 0,6)
- за таблицею з Додатку 4 Методики визначаємо Кк.
Кк = 0,8
Км - коефіцієнт впливу місцевості, значення якого
визначається із урахуванням комплексного
показника Кр.
- за таблицею з Додатку 6 Методики визначаємо Кр
(з урахуванням виду рельєфу та рослинності)
Кр = 0,3
- за таблицею з Додатку 5 Методики визначаємо Км
Км = 0,4 
Таким чином,
Г1 = 0,71 *1* 0,8* 0,4 = 0,227 км
3.2. Визначаємо глибину поширення вторинної хмари
аміаку:
Г2 = ГТ2 *Кt2 * Кк * Км
За додатками до Методики визначаємо необхідні данні та
коефіцієнти, з урахуванням реальних метеоумов (стан
вертикальної стійкості повітря - конвекція; швидкість
повітря - 3 м/с; температура повітря - +10° C):
ГТ2 - табличне значення глибини поширення вторинної
хмари. Дорівнює 1,03 км;
Кt2 - поправний коефіцієнт, що враховує вплив температури
повітря на глибину поширення первинної хмари НХР.
Відповідно до додатку 10 Методики Кt2 = 0,9
Кк коефіцієнт пропорційності, що враховує розбіжності
заданої маси НХР з типовими масами НХР.
- визначаємо співвідношення мас

(приймаємо як 0,6)
- за таблицею з Додатку 4 Методики визначаємо Кк.
Кк = 0,8
Км - коефіцієнт впливу місцевості, значення якого
визначається із урахуванням комплексного
показника Кр.
- за таблицею з Додатку 6 Методики визначаємо Кр
(з урахуванням виду рельєфу та рослинності)
Кр = 0,3
- за таблицею з Додатку 5 Методики визначаємо Км
Км = 0,4 
Таким чином,
Г2 = 1,03 *0,9* 0,8* 0,4 = 0,296 км
3.3. Визначаємо Радіус аварії RA.
Для зріджених газів та рідких НХР з низькою температурою кипіння, що
зберігаються в технологічних ємностях об'ємом до 100 т, - 0,5 км, в інших
випадках - 1 км.
RA = 0,5 км
3.4. Визначаємо глибину зони хімічного забруднення Г
Оскільки Г2 > Г1 ,
Г = 0,296 + 0,5 = 0,796 км
 4.1. Визначаємо ϕ - половину кута сектора (град), у межах якого можливе
поширення хмари НХР із заданою довірчою імовірністю РГ (у разі аварійного
прогнозування з наявністтю усіх данних Р Г = 0,5 ). Згідно Додатку 11
Методики, знаходимо:
ϕ1 = 15
ϕ2 = 20
 4.2. За умов, що  Г1 < Г2 та  φ1< φ2
 

 
 

SПЗХЗ = 0,735 км2

5. Визначаємо можливі втрати робочого персоналу та населення Sпзхз(км2).
5.1. Можливі втрати серед робочого персоналу:
В = L × (1 - К з)
Оскільки для визначення кількості уражених від первинної хмари НХР
використовується значення коефіцієнта захищеності (додаок 14 до Методики)
на час перебування в осередку ураження 15 та 30 хв, визначаємо В15 та В30
окремо:
Враховуємо, що:
90% персоналу – в цехах;
10% персоналу – на місцевості;
Забезпеченість ЗІЗ ОД – 50%

В15 = 200 × (1 - Кз)

В15 = 200 × (1 – (0,9*0,97 + 0,1*0 + 0,5*0,95з) = 69,6 осіб
В30 = 200 × (1 - Кз)
В30 = 200 × (1 – (0,9*0,87 + 0,1*0 + 0,5*0,8з) = 36,6 осіб
 
Тобто можливі втрати серед робочого персоналу для аварійного
прогнозування дорівнюють можливим втратам при довгостроковому
прогнозуванні.
6.3. Можливі втрати серед населення, що
перебуває в прогнозованій зоні хімічного
забруднення (ПЗХЗ):
В = Δ × Sоб. × (1 - Кз)
Враховуємо, що:
населення – міське;
населення – оповіщене про небезпеку;
час доби – 11.00;
час дії НХР – на перші 4 години.
В = 200 *0,735 * (1-0,03)
В = 142 особи
Завдання на самопідготовку:

Тема: Токсичні характеристики оксидів

азоту, нітратної кислоти

1. Токсична характеристика нітратної

кислоти
2. Токсична характеристика оксидів азоту

Література:
1. Ільяшенко Т. О., Чулінда А.А., Бєлоусов І.О., Брянкін
О.С. Радіаційно, хімічно, біологічно небезпечні об’єкти.
Частина 1. Хімічно небезпечні об’єкти: навч. посіб.
Харків: ВІТВ НТУ ”ХПІ”, 2019. 152 с., с. 35,37,41.