«ТОЙ, ХТО Б’Є ДИТИНУ, ПІДНІМАЄ РУКУ НА

НАЙВИЩУ СВЯТИНЮ»
КАТОН СТАРШИЙ

Захист прав дітей від усіх

форм насильства
Жорстоке поводження з дітьми має місце в Україні
і це визнано на державному рівні.

Основним правовим принципом захисту

прав дітей є рівність усіх дітей
Стаття 1 Закону України
Діти – це особи, які не досягли 18 років.
 Поняття насильства
Насильство - фізичний або психічний вплив однієї людини
на іншу, що порушає конституційне право людини на
особистісну недоторканість (у фізичному і духовному
розумінні)

Насильство(за В.М.Зуєвим) - це будь яке приниження

людини, це панування волі однієї людини над волею іншої
людини.

Насильство - будь-яка дія або бездіяльність, що спричиняє

або може спричинити фізичні чи психічні травми особистості.
Ознаки насильства над
дітьми:
-у залежності від стратегії кривдника:явне та
приховане (непряме);
-за часом:те, що відбувається зараз, і те, що трапилося
в минулому;
-за тривалістю: одноразове або багаторазове, що
триває роками;
-за місцем та оточенням:вдома - з боку родичів; у
школі - з боку педагогів або дітей; на вулиці - з
боку дітей або незнайомих дорослих.
Жорстоке ставлення до дітей -це всі форми фізичного
та психічного насильства, вчинення побоїв або образ,
неуважне, недбале або жорстоке ставлення.

Жорстоке поводження з дітьми - це дії насильницького

характеру, що принижують честь і гідність дитини,
спрямовані на досягнення певної мети.
 Фізичне насильство
Фізичне насильство - нанесення дитині батьками чи
особами, що їх заміняють, вихователями чи іншими
особами фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, що
завдають збиток здоров'ю дитини, порушують її розвиток і
позбавляють життя. Ці дії можуть здійснюватися у формі
побиття, катування, штовхань, у вигляді ударів, ляпасів,
припікання гарячими предметами, рідинами, запаленими
сигаретами, у вигляді укусів і з використанням усіляких
предметів як знаряддя бузувірства. Фізичне насильство
включає також залучення дитини до вживання наркотиків,
алкоголю, пропонування їй отруйних засобів чи медичних
препаратів, що викликають одурманення (наприклад,
снодійних, не прописаних лікарем), а також спроби
удушення чи втоплення дитини.
Специфічні ознаки:
•Синці, сліди стусанів, ущипувань на тілі
дитини(обличчі,плечах,стегнах,грудях)
•Сліди опіків (часто опіків від цигарок)
•Поранення на голові
•Поранення на різних стадіях загоєння
•Повторювані переломи та вивихи
•Набрякання різних ділянок тіла.

Поведінкові ознаки:
•Небажання роздягатися (переодягатися)
•Уникання навмисного дотику(зіщулення, плач)
•Вбрання не за погодою(закриття одягом
поранень)
•Апатія,брехливість, надмірна обережність,
млявість
•Страх перед батьками (опікунами)
•Небажання розповідати про ситуацію в сім’ї
•Надмірна агресивність і схильність до
фізичного насильства.
 Сексуальне насильство
Сексуальне насильство - використання дитини
(хлопчика чи дівчинки) дорослою людиною чи іншою
дитиною для задоволення сексуальних потреб або
отримання вигоди. Сексуальне насильство включає статеві
зносини (коїтус), оральний і анальний секс, взаємну
мастурбацію, інші тілесні контакти із статевими органами.
До сексуального розбещення належать також залучення
дитини до проституції, порнобізнесу, оголення перед
дитиною статевих органів і сідниць, підглядання за нею,
коли вона цього не підозрює: під час роздягання,
відправлення природних потреб.
Специфічні ознаки:
•Набрякання геніталій
•Натирання шкіри, вразливість ділянок піхви
та анального отвору
•Біль під час сечовипускання, ходьби, сидіння
•Рани на губах
•Запалення піхви, геніталій

Поведінкові ознаки:
•Неадекватна щодо віку ознайомленість із
сексуаль­ною поведінкою та анатомією
статевих органів
•Надмірна психодинамічна збудливість
•Труднощі концентрації уваги
•Деструктивна та самодеструктивна
поведінка, аж до спроб суїциду
•Виразні збочення у поведінці.
Психічне(емоційне) насильство
Психічне(емоційне)насильство- постійна чи
періодична словесна образа дитини, погрози з боку
батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження її
людського достоїнства, обвинувачення її в тому, у чому
вона не винна, демонстрація нелюбові, ворожості до
дитини. До цього виду насильства належать також
постійна неправда, обман дитини (у результаті чого вона
втрачає довіру до дорослого), а також ситуації, коли
вимоги до дитини не відповідають її віковим
можливостям.
 Ознаки застосування проти дитини
емоційного насильства (висміювання,
залякування, примус, „шикання”,
формування почуття провини )
•Недостатній розвиток мовлення
•Психосоматичні ознаки (болі в животі, голові, запа­
морочення)
•Мимовільне сечовипускання (енурез) та спорожню­
вання без виразних органічних причин
•Судоми, напади, тики
•Брак впевненості в собі, самоприниження, низька
самооцінка
•Депресія
•Деструктивна та самодеструктивна поведінка, аж до
спроб самогубства
•Надмірне підпорядкування дорослим
•Брехливість.
 Фізична занедбаність
Фізична занедбаність - нездатність батьків або інших
дорослих, котрі несуть юридичну відповідальність за
благополуччя дитини, задовольняти її основні потреби та
забезпечувати адекватний рівень догляду за нею; як створення
обставин, які завдають шкоди здоров’ю чи добробуту дитини.
Ознаки занедбаності:
•Фізичне недорозвинення (вага, зріст нижчі за норму)
•Занедбаний вигляд, брудний одяг
•Поранення, що погано загоюються
•Хвороби зубів та ротової порожнини
•Апатія, втомленість, сонливість
•Дитина не має необхідної медичної допомоги
•Дитина часто буває голодна
•Вбрання дитини не відповідає погодним умовам.
 Форми насильства
•Холодне насильство - це певний сценарій насильницької
поведінки, що базується чи на сценаріях, які людина засвоїла
протягом свого життя, найчастіше у батьківській сім’ї чи,
навіть, на певній культурі людських стосунків.

•Гаряче насильство:характерною є така психологічна

особливість поведінки насильника, як оскаженіння -
переповнене емоціями явище розриву психічної оболонки
особистості.
Цикли насильства-
психологічні механізми стосунків
між насильником та жертвою, які
визначилися при всебічному
розгляді фактів насильства, при
намаганнях запобігти насильству,
подолати його
наслідки.

1. Випадок.
2. Заспокоєння.
3. Примирення.
4. Посилення напруги.
5. Випадок.
 Право дитини на захист від усіх форм насильства
гарантує стаття 10 Закону України «Про охорону дитинства»,
в ній, зокрема, вказується, що дитина має право особисто
звертатися у відповідні структури по захист.

Держава здійснює захист дитини від:

усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і
жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні зловживання,
у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють;

втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання

алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин;
залучення до екстремістських релігійних психокультових угруповань та
течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних
матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва,
втягнення до азартних ігор тощо.
Хто займається справами
жорстокого поводження
органи опіки та піклування;
служби у справах дітей;
центри соціальних служб для сім’ї, дітей
та молоді;
кримінальна поліція у справах дітей;
суди;
органи та заклади освіти;
органи та заклади охорони здоров’я;
відділи соціального захисту населення;
органи прокуратури;
комісія з питань захисту прав дитини.
Захист дитини від насильства
Служби у справах дітей:
Ведуть облік дітей, які зазнали жорстокого поводження та сімей, у яких діти
зазнали жорстокого поводження.
Координують діяльність органів освіти, охорони здоров’я, внутрішніх справ
щодо профілактики та припинення фактів жорстокого поводження з дітьми.
Надають необхідну допомогу дитині, яка зазнала жорстокого поводження та
вразі загрози його вчинення, вживають заходів попередження жорстокого
поводження щодо дитини.
Направляють дитину для обстеження стану її здоров’я до установ і закладів
охорони здоров’я з метою документації фактів жорстокого поводження ,
надання дитині необхідної медичної допомоги, у тому числі лікування в
стаціонарі.
Вживають невідкладних заходів для ліквідації наслідків і загрози
неправомірних дій щодо дитини; у разі потреби разом з кримінальною міліцією
у справах дітей вирішують питання про тимчасове вилучення дитини із
середовища, в якому вона зазнала жорстокого поводження, та про подальше її
влаштування.
Спільно з центрами соціальних служб для сім’ї , дітей та молоді надають
необхідну соціально-психологічну допомогу, проводять профілактичну та
роз’яснювальну роботу щодо наслідків жорстокого поводження з дітьми.
Представляють, у разі необхідності, інтереси дитини в суді.
 При скоєнні насильства
необхідні такі дані:
ім'я, адреса та дата народження дитини;
дані про сім'ю дитини та її оточення (знайомих та
людей, які мають справу з цією дитиною в силу своїх
обов'язків);
вид насильства (фізичне, сексуальне, емоційне,
недбале ставлення,експлуатація);
коли стався випадок;
чи є фізичні пошкодження у дитини;
чи в даний момент дитина перебуває у небезпеці;
хто підозрюється у скоєнні насильства.
Нормативно-правові акти,
які захищають права дітей
Конституція України ( ст.52).
Конвенція ООН про права дитини.
Декларація прав людини.
Закон України про охорону дитинства.
Закон України “Про попередження насильства
в сім’ї”.
Закон України про освіту.
Кодекси України: цивільний, кримінальний,
адміністративний,сімейний.
Дякую за увагу!