Домашнє насильство над дітьми: його види і наслідки

Жорстоке поводження з дітьми і нехтування їхніми інтересами можуть мати

різні види і форми, результат завжди однаковий: серйозна шкода для здоров'я,
розвитку та соціалізації дитини, нерідко й загроза її життю чи навіть причина
смерті. Фізичне насильство - нанесення дитині батьками або особами, що їх
заміняють, вихователями чи іншими особами фізичних травм, різних тілесних
ушкоджень, які завдають шкоду здоров'ю дитини, порушують її розвиток і
позбавляють життя. Ці дії можуть вчинятися у формі побиття, катування,
штовхання, у вигляді ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами,
рідинами, запаленими цигарками, у вигляді укусів і з використанням різних
предметів як знарядь бузувірства. Фізичне насильство включає також
притягнення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, пропонування їй
засобів, що отруюють, або медичних препаратів, які викликають одурманюван-
ня (наприклад, снодійних, не прописаних лікарем), а також спроби задушити чи
втопити дитину. У деяких сім'ях як дисциплінарну міру використовують різні
види фізичного покарання - від запотиличників і ляскань до шмагання ременем.
Фізичне насильство - це фізичний напад (катування), воно майже завжди
супроводжується словесними образами і психічною травмою. Сексуальне
насильство або зваблювання - використання дитини (хлопчика або дівчинки)
дорослою людиною або іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб
чи отримання вигоди. Сексуальне насильство включає статеві зносини та інші
тілесні контакти зі статевими органами. До сексуального розбещення належать
також залучення дитини до проституції, порнобізнесу, оголення перед дитиною
статевих органів і сідниць, підглядання за нею, коли вона про це не підозрює:
під час роздягання, справляння природних потреб. Психічне (емоційне)
насильство - постійне або періодичне словесне ображання дитини, погрози з
боку батьків, опікунів, вихователів, приниження її людської гідності,
звинувачення її в тому, в чому вона не винна, демонстрація нелюбові,
ворожості до дитини. До цього виду належать також постійна неправда, обман
дитини (в результаті чого вона втрачає довіру до дорослого), а також ситуації,
коли вимоги до дитини не відповідають її віковим можливостям. На жаль, у
нашій культурі (нинішній) постійна критика чи ігнорування дитини не
розглядається як конкретний вид насильства. Хоча саме психічне (емоційне)
насильство-найпоширеніше в сім'ях! Ознаками такого насильства над дітьми
можуть слугувати: замкнутість; демонстрація повної відсутності страху;
неврівноважена поведінка; агресивність, схильність до нищення й насильства;
уповільнене мовлення, нездатність вчитися; надто висока зрілість та
відповідальність у порівнянні зі звичайними для цього віку; уникання
однолітків, бажання гратися лише з маленькими дітьми; занизька самооцінка;
тривожність; намагання справити враження людини, що живе в злиднях;
демонстрація страху перед появою батьків; страх фізичного контакту, острах
іти додому; депресія, прояви само руйнівної поведінки; психосоматичні
хвороби, на кшталт болю в животі (неврастенії); нав'язливі страхи (фобії);
насильство по відношенню до свійських тварин, та взагалі до більш слабших
істот; почуття провини за отримання фізичних ушкоджень Нехтування
інтересами та потребами дитини (депривація) - відсутність залежного
забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, медичній
допомозі з боку батьків чи осіб, що їх заміняють, з огляду на об'єктивні при-
чини (бідність психічні хвороби, недосвідченість) і без таких. Типовим
прикладом зневажливого ставлення до дітей є залишання їх без догляду, що
часто призводить до нещасних випадків, отруєнь та інших небезпечних для
життя і здоров'я дитини наслідків. Зазвичай дитина-жертва страждає одночасно
від кількох видів насильства. Так, інцест (сексуальне насильство) неминуче
супроводжується руйнуванням сімейних стосунків і довіри в сім'ї,
маніпулятивними відносинами, а часто й залякуванням з боку кривдника, що
кваліфікується як психологічне насильство. Складовою частиною практично
всіх видів насильства є фізичне (побиття) й емоційне (погрози вбити або
скалічити). Одним із проявів жорстокого поводження з дітьми є також
відсутність у жінки любові до дитини, коли вона ще знаходиться в мате-
ринському лоні, тобто від небажаної вагітності Її, котра ще нічим себе не
проявила, вже не люблять, не думають і не проявляють турботу про неї. Будучи
емоційно відкинутими ще до народження, такі діти з'являються на світ раніше
строку вдвічі частіше порівняно з дітьми від бажаної вагітності, вони частіше
мають недостатню вагу тіла, частіше хворіють у перші місяці життя, гірше
розвиваються. Насильство в сім'ї можна класифікувати також за такими
ознаками: залежно від стратегії кривдника: відкрите і приховане (непряме); за
часом: те, що відбувається тепер, і те, що сталося в минулому; за тривалістю:
одноразове чи багаторазове, таке, що триває роками; за часом й оточенням:
вдома - збоку родичів; у школі - з боку педагогів або дітей; на вулиці - з боку
дітей чи незнайомих дорослих. Будь-який вид жорстокого (поводження з дітьми
веде до найрізноманітніших наслідків, але об'єднує їх одне шкода здоров'ю
дитини чи небезпека для її життя. Негативними наслідками для здоров'я є:
втрата чи погіршення функції якого-небудь органу, розвиток захворювання,
порушення фізичного або психічного розвитку. Зі 100 випадків фізичного
насильства над дітьми близько 1-2 закінчуються смертю жертви насильства.
Наслідками фізичного насильства є синці, травми, переломи, пошкодження
внутрішніх органів: печінки, селезінки, нирок та ін. Потрібен час, щоб
залікувати ці пошкодження, але ще більше часу та зусиль необхідно для щоб
залікувати сердечні рани, психіку дитини, котра постраждала від побоїв.
Розрізняють найближчі та віддалені наслідки жорстокого поводження і
неуважного ставлення до дітей. До найближчих наслідків належать фізичні
травми, пошкодження, а також рвота, головний біль, втрата свідомості,
характерні для синдрому потрясіння, що розвивається у маленьких дітей,
котрих беруть за плечі і сильно трясуть. Окрім згаданих ознак, у дітей під час
цього синдрому з'являється крововилив в очні яблука. До найближчих наслідків
належать також гострі психічні розлади у відповідь на будь-який вид агресій
особливо на сексуальну. Ці реакції можуть проявлятися у вигляді порушень,
бажання кудись бігти, сховатися або глибокої загальмованості, зовнішньої
байдужості. Проте в обох випадках дитина охоплена надзвичайним
переживанням страху, тривоги, гніву. У дітей старшого віку можливий
розвиток важкої депресії з почуттям власної жалюгідності, неповноцінності.
Серед віддалених наслідків жорстокого поводження з дітьми виокремлюють
порушення фізичного і психічного розвитку дитини, різні соматичні
захворювання, особистісні й емоційні і соціальні наслідки. Розлад фізичного і
психічного розвитку У більшості дітей, котрі живуть у сім'ях, де застосування
важких фізичних покарань, лайливе слово на адресу дитини і є «методами
виховання», або в сім'ях, де діти позбавлені тепла, уваги, наприклад, у сім'ях
батьків-алкоголіків, мають місце ознаки затримки фізичного та нервово-
психічного розвитку. Зарубіжні спеціалісти назвали цей стан дитини
«нездатністю до процвітання». Діти, які відчували жорстоке ставлення до себе,
часто відстають у зрості, вазі або в одному і в другому від своїх ровесників.
Вони пізніше починають ходити, говорити, рідше всміхаються, вони значно
гірше встигають у школі, ніж їхні однолітки. У таких дітей часто
спостерігаються «дурні звички»: смоктання пальців, кусання нігтів,
розгойдування, заняття онанізмом. Та й зовнішньо діти, які живуть в умовах
нехтування їхніх інтересів, фізичних й емоційних потреб, виглядають по-
іншому, ніж ті, які живуть у нормальних умовах: у них припухлі, «заспані» очі,
бліде обличчя, розтріпане волосся, неохайний одяг, інші ознаки гігієнічної
занедбаності - педикульоз, висипи на шкірі, неприємний запах від одягу та тіла.
Різні захворювання як наслідок жорстокого поводження Захворювання можуть
мати специфічний для окремого виду насильства характер: наприклад, підчас
фізичного насильства мають місце пошкодження частин тіла та внутрішніх
органів різних ступенів тяжкості, переломи кісток. Під час сексуального
насильства можуть бути захворювання, що передаються статевим шляхом:
запалення, інфекційні захворювання геніталій, сифіліс, гонорея, СНІД, гострі та
хронічні інфекції сечостатевих шляхів, травми, кровотечі зі статевих органів і
прямої кишки, розриви прямої кишки і піхви, випадіння прямої кишки.
Незалежно від виду й характеру насильства у дітей можуть спостерігатися різні
захворювання, які належать до психосоматичних: ожиріння чи, навпаки, різка
втрата ваги, зумовлені порушенням апетиту. Під час емоційного (психічного)
насильства нерідко бувають висипи на шкірі, алергічна патологія, виразка
шлунка, під час сексуального насильства непояснюваний (якщо немає жодних
захворювань органів черевної порожнини і малого тазу) біль внизу живота.
Часто у дітей розвиваються такі нервово-психічні захворювання, як тіки,
заїкання, енурез (нетримання сечі), енкопрез (нетримання калу), деякі діти
повторно потрапляють у відділення невідкладної допомоги з приводу
випадкових травм, отруєнь. Психічні особливості дітей, які постраждали від
насильства Практично всі діти, які постраждали від жорстокого поводження і
зневажливого ставлення, пережили психічну травму, в результаті чого вони
розвиваються з певними особистісними, емоційними та поведінковими
особливостями, що негативно впливають на їхнє подальше життя. Діти, котрі
відчули різного роду насильство, самі стають агресивними, їхня агресія
найчастіше спрямована на слабших: молодших за віком дітей, на тварин. Часто
їхня агресивність проявляється у грі, часом спалахи їхнього гніву не мають
явної причини. Деякі з них, навпаки, надміру пасивні, не можуть себе
захистити. І в одному, і в другому випадку порушується контакт, спілкування з
ровесниками. Занедбані, емоційно депривовані діти, намагаючись у будь-який
спосіб привернути увагу до себе, інколи стають вигнанцями у спільноті
ровесників, викликають сильне роздратування дорослих. Це «емоційно
голодні» діти, готові «їсти» без розбору чужу увагу. Тому часто потрапляють у
небезпечні ситуації, коли їхній «голод» використовують непорядні люди. Діти,
які пережили сексуальне насильство отримують невластиві віку знання про
сексуальні стосунки, що часто проявляється у їхній поведінці, в іграх з іншими
дітьми чи з іграшками. Навіть маленькі діти дошкільного віку, які постраждали
від сексуального насильства, з часом самі можуть стати ініціаторами розпусних
дій і втягувати в них велику кількість учасників. Найтяжча і найуніверсальніша
реакція на будь - яке, а не лише сексуальне насильство - це низька самооцінка,
що сприяє збереженню і закріпленню психічних розладів, пов'язаних із насиль-
ством. Особа з низькою самооцінкою переживає майже постійні почуття
провини і сорому. Вона впевнена у власній неповноцінності, в тому, що вона
«гірша за всіх». Дитині важко добитися поваги оточення; успіху, її спілкування
з однолітками неадекватне. Серед цих дітей спостерігаються часті депресії,
навіть у дорослому віці. Це проявляється у приступах тривоги, безпричинній
тузі, почутті самотності, порушеннях сну. У старшому віці у підлітків можуть
спостерігатися спроби вчинення самогубства. Почуваючи себе нещасливими,
знедоленими, пристосовуючись до ненормальних умов існування, намагаючись
знайти вихід зі становища, що склалося, вони і самі можуть стати шантаж-
никами. Це, зокрема, стосується сексуального насильства, коли в обмін на
обіцянку зберегти таємницю і не ламати звичного сімейного життя, діти
вимагають у дорослих насильників гроші, солодощі, подарунки. Соціальні
наслідки жорстокого поводження з дітьми Результат жорстокого поводження з
дітьми - подвійна втрата: для жертви і для суспільства. Діти, які пережили будь-
який вид насильства, відчувають труднощі соціалізації: у них немає зв'язку з
дорослими, відсутні необхідні навички спілкування з ровесниками, вони не
мають достатнього рівня знань й ерудиції, щоб завоювати авторитету школі і
таке інше. Вирішення своїх проблем діти - жертви насильства - часто знаходять
у кримінальному, асоціальному середовищі, а це часто пов'язано з
формуванням у них пристрасті до алкоголю, наркотиків, вони починають
красти та чинити інші протиправні дії. Дівчата нерідко починають займатися
проституцією, у хлопців може змінитися сексуальна орієнтація. І ті, і інші з
часом відчувають труднощі у випадку створення сім'ї, вони не можуть дати
своїм дітям достатньо тепла, позаяк не вирішені їхні власні емоційні проблеми.
Будь-який вид насильства формує у дітей і підлітків такі особистісні та
поведінкові особливості, як роблять їх мало привабливими і навіть
небезпечними для суспільства. Які ж суспільні втрати від насильства над
дітьми? Це, насамперед, втрати людського життя, в результаті вбивств дітей і
підлітків, самогубств, які вони здійснюють, це втрата в їхніх особах
продуктивних членів суспільства, внаслідок порушення їхнього психічного та
фізичного здоров'я, низького освітнього та професійного рівнів, кримінальної
поведінки. Це втрата у їх особах батьків, здатних виховати здорових у
фізичному і моральному відношенні дітей. Врешті-решт, це відтворення
жорстокості в суспільстві, оскільки колишні жертви а самі часто стають
насильниками.

Використані джерела:

1. О.Науменко. Насильство в сім'ї: причини, наслідки, міфи // Психолог

дошкілля №1, 2018. - с.15-18

2. Бондаровська В. Що ми можемо зробити, щоб запобігти домашньому

насильству / В. Бондаровська. - К. : Логос, 1999. - 60 с.

За матеріалами журналу «Практичний психолог дошкілля» №1, 2018.

Підготувала практичний психолог Павлусь М.М.

- Копіювання дозволяється з цитуванням джерела (Квасилівський ЗДО):

(Квасилівський ЗДО) http://leleka.rv.ua/domashnye-nasyl-stvo-nad-dit-my-yogo-
vydy-i-naslidky.html