Психологічна просвіта

Профілактика суїцидів
1) Для учнів
Мета:профілактика суїциду
Завдання: ознайомити учнів з причинами суїцидів; як запобігти і
як розпізнати суїцидальну поведінку.
Вступна частина
Перш за все знайомство з учнями та завойувати їх довіру за
допомогою гри «Сусіде загадай число!» та настроїти учнів на
роботу
Правила гри: Учні стають один до одного спиною і називають
цифри. Потім додають їх, і стільки разів стрибають.
Основна частина
Обговорити потрібно мету того, чому зібрались тут. І потім
обговорити основні моменти .
Виникненню суїцидальних проявів у підлітків та юнаків сприяють
певні фактори ризику. До них слід віднести
а) соціально-психологічні:
- серйозні проблеми у сім'ї, проблеми у спілкуванні з однолітками;
- смерть улюбленої або значущої людини;
- розрив стосунків з коханою людиною;
- проблеми з дисципліною або із законом;
- тиск, який здійснюється групою однолітків, передусім той, що
пов'язаний із наслідуванням самопошкоджуючої поведінки інших;
- тривале перебування у ролі жертви або «цапа відбувала»;
- розчарування успіхами у навчальному закладі або невдачі у
навчанні;
- високі вимоги у навчальному закладі до підсумкових результатів
учбової діяльності (іспитів, зовнішнього незалежного оцінювання);
- погане економічне становище, фінансові проблеми;
- небажана вагітність, аборт і його наслідки (у дівчат);
 - зараження ВІЛ-інфекцією або хворобами, що передаються
статевим шляхом;
- серйозні тілесні хвороби;
- надзвичайні зовнішні ситуації та катастрофи;
б) негативні сімейні:
- психічні відхилення у батьків, особливо афективні (депресії та
інші психічні захворювання);
- зловживання алкоголем, наркоманія або інші види асоціальної
поведінки у сім'ї;
- насилля у сім'ї (особливо фізичне та сексуальне);
- нестача уваги і турботи про дітей у сім'ї, погані стосунки між
членами сім'ї і нездатність продуктивного обговорення сімейних проблем;
- часті лайки між батьками, постійне емоційне напруження та
високий рівень агресивності у сім'ї;
- розлучення батьків, смерть одного з батьків;
- часті переїзди, зміна місця проживання сім'ї;
- надто низькі або високі очікування з боку батьків щодо дітей;
- авторитарність батьків;
- відсутність у батьків часу і недостатня увага до дітей, нездатність
підлітків протистояти дистресу та негативному впливові оточуючої
дійсності;
в) деякі риси особистості підлітка:
- нестабільність настрою або його надмірна мінливість;
- агресивна поведінка, злість;
- антисоціальна поведінка;
- схильність до демонстративної поведінки;
- високий рівень імпульсивності, схильність до необдуманого
ризику;
- дратівливість;
- ригідність мислення;
- погана здатність до подолання проблем і труднощів (у школі,
ПТНЗ, ВНЗ, серед однолітків);
- нездатність до реальної оцінки дійсності;
- тенденція «жити у світі ілюзій та фантазій»;
- надмірна пригніченість, особливо при несуттєвих нездужаннях або
невдачах;
- надмірна самовпевненість;
 - почуття приниження або страху, що приховуються за проявами
домінування, відторгнення або демонстративної поведінки щодо друзів,
однолітків або дорослих;
- складні неоднозначні стосунки з дорослими, включаючи батьків
тощо.
Аналіз підліткових та юнацьких суїцидів засвідчує, що найчастішими
мотивами самогубств у підлітків є невдале кохання, образи оточуючих,
особисто-сімейні конфлікти, страх перед кримінальною відповідальністю,
покаранням чи ганьбою, складнощі у навчанні.
Основою профілактики суїцидальної поведінки є суїцидальна
превенція – запобігання суїциду, яке полягає у здатності визначити небезпеку
реалізації суїцидальних дій на ранніх стадіях формування суїцидогенезу

Заключна частина
Вправа «Цінності»
Учням пропонують перелік цінностей, які можуть принести людині
щастя:
• розум;
• любов;
• сім’я;
• друзі;
• гроші;
• освіта;
• життя;
• талант;
• віра;
• будинок;
• автомобіль.
Діти повинні розташувати їх у порядку значимості.
Психолог підводить учнів до висновку, що найбільша цінність у житті
людини — це саме життя

ДЛЯ БАТЬКІВ
Мета:профілактика суїциду дітей
Завдання: ознайомити батьків з причинами суїцидів у дітей; як
запобігти і як розпізнати суїцидальну поведінку.
 Вступна частина
Психолог знайомиться з батьками і розказує про актуальність теми
Тема суїциду, у тому числі і дитячого, досить довгий час була
предметом табу. Існувала, а в окремих випадках і до цього часу існує,
думка, що розмова про самогубство може заохотити людину до такого
вчинку. Розмова про самогубство не може бути причиною його
заподіяння. Якщо не говорити на цю тему, то немає ніякої можливості
дізнатися, чи є небезпека суїциду реальною. Крім того, така розмова
буває першим кроком до запобігання самогубства.
Актуальність обговорення цієї проблеми обумовлена тим, що
суїцид залишається однією з провідних причин смерті у молодому віці.
Статистичні дані свідчать, що найбільша кількість самогубств
припадає на вік від 15 до 21 року. При цьому за останні роки різко
збільшилась кількість самогубств серед дітей 5-14 років (2 відсотка
самогубств серед усіх вікових груп). При цьому у дітей достатньо часто
зустрічається довготривала і ретельна підготовка самогубства.
Більша частина випадків самогубств припадає на групу підлітків
чи молоді у перехідному віці, тобто пубертатні суїциди. При цьому в
молодшому пубертатному віці (12-13 років) суїциди частіше скоюють
хлопчики, а в середньому (14-16 років) та старшому пубертатному –
дівчата.
У зв’язку з цим виникає питання: як запобігти самогубству
серед учнівської молоді? Час від часу практичні психологи навчальних
закладів отримують від адміністрації запит щодо проведення
діагностики з метою виявлення потенційного суїцидента. Але
діагностика в цьому випадку є непродуктивною, оскільки групу ризику
стосовно суїциду складають усі підлітки. Справа у тому, що психіка
підлітка має ряд особливостей, які можуть спровокувати суїцидальну
поведінку у будь-якої дитини. Не можна дати однозначної відповіді і
стосовно того, що суїцидальна поведінка частіше зустрічається у дітей
із неблагополучних сімей. Та сім’я, яка називається неблагополучною,
як правило, у полі уваги усіх спеціалістів. Суїциди можуть провокувати
критичні ситуації, які виникають у благополучних сім’ях. Адже що
таке благополучна сім’я? Це нерідко закрита сім’я, яка відповідає
соціальним вимогам, а ось якою ціною це досягається – нікому
невідомо.
А тому акцент має бути зроблений на профілактиці суїцидальної
поведінки серед дітей та підлітків.
Основна частина
 Для того щоб визначити схильність до суїцидальної поведінки можна
пройти наступну методику:
МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ СХИЛЬНОСТІ
ДО СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ
(М. Горська)
Мета: виявлення схильності індивіда до суїцидальної
по¬ведінки.
Форма проведення: індивідуальна чи групова. Час: 30—45 хв.
Вік: із 14 років.
Інструкція досліджуваному. Зараз вам зачитають твердження,
навпроти кожного з них ставте оцінку за таким принципом: якщо
твердження вам підходить — то 2, якщо не зовсім підхо¬дить — 1,
якщо зовсім не підходить — 0.

Бланк опитувальника
1. Я часто невпевнений у своїх силах.
2. Нерідко мені здається безвихідним становище, з якого можна
було б знайти вихід.
3. Я часто залишаю за собою останнє слово.
4. Мені важко змінювати свої звички.
5. Я часто червонію через дрібниці.
6. Неприємності мене часто засмучують, і я впадаю у розпач.
7. Нерідко в розмові я перериваю співрозмовника.
8. Мені важко переключитися з однієї справи на іншу.
9. Я часто прокидаюся вночі.
10. При великих неприємностях я беру провину на себе.
11. Мене легко роздратувати.
12. Я дуже обережний у зміні свого життя.
13. Я легко впадаю у розпач.
14. Нещастя і невдачі нічого мене не вчать.
15. Мені доводиться часто робити зауваження іншим.
16. У суперечці мене важко переконати.
17. Я переймаюся навіть через уявні неприємності.
18. Я часто відмовляюся від боротьби тому, що вважаю її
марною.
19. Я хочу бути авторитетом для оточення.
20. Нерідко не полишають думки, яких слід було б позбу¬тися.
21. Мене лякають труднощі, з якими зіткнуся в житті.
22. Нерідко почуваюся беззахисним.
 23. У будь-якій справі я не задовольняюся малим, а хочу досягти
максимального успіху.
24. Я легко зближуюся з людьми.
25. Я часто звертаю увагу на свої недоліки.
26. Інколи у мене буває пригнічений настрій.
27. Мені важко стримувати себе, коли я гніваюсь.
28. Я дуже хвилююсь, якщо в моєму житті несподівано щось
змінюється.
29. Мене легко переконати.
30. Я відчуваю розгубленість, коли у мене виникають
труд¬нощі.
31. Мені більше подобається керувати, а не підкорятися.
32. Нерідко я виявляю упертість.
33. Мене хвилює стан мого здоров'я.
34. У скрутні хвилини я іноді поводжуся, як дитина.
35. У мене різка жестикуляція.
36. Я неохоче йду на ризик.
37. Я важко витримую очікування чогось.
38. Я думаю, що ніколи не зможу виправити своїх не¬доліків.
39. Я — мстивий.
40. Мене засмучують навіть незначні порушення моїх
планів.

Обробка результатів
I. Шкала тривожності: 1, 5, 9, 13, 17, 21, 25, 29, 33, 37.
II. Шкала фрустрації: 2, 6, 10, 14, 18, 22, 26, 30, 34, 38.
III. Шкала агресії: 3, 7, 11, 15, 19, 23, 37, 31, 35, 39.
IV. Шкала ригідності: 4, 8, 12, 16, 20, 24, 28, 32, 26, 40.

Інтерпретація результатів
Для кожної групи можлива кількість балів від 0 до 20, де «0»
визначається як невиявлений прояв цієї характеристики.
І. Шкала тривожності — визначає рівень здатності індивіда до
відчуття тривоги:
0—7 балів — низький рівень тривожності;
8—11 балів — середній рівень тривожності;
12—16 балів — високий рівень тривожності;
17 балів і більше — дуже високий рівень тривожності.
 II. Шкала фрустрації — виявляє ступінь розчарування, яке
виникає через реальні або уявні перешкоди, що заважають
до¬сягненню мети:
0—7 балів — низький рівень фрустрації;
8—9 балів — середній рівень фрустрації;
10— 15 балів — високий рівень фрустрації;
16 балів і більше — дуже високий рівень фрустрації.
III. Шкала агресії — виявляє підвищену психологічну
актив¬ність, прагнення до лідерства через застосування сили до інших
людей. Для суїцидентів допускається зниження агресивності від 10 до
0:
0—10 балів — низький рівень агресивності;
11— 12 балів — середній рівень агресивності;
13—16 балів — високий рівень агресивності;
17 і більше — дуже високий рівень агресивності.
IV. Шкала ригідності – ускладнення у зміні визначеної
суб'єктом діяльності за умов, що така перебудова справді потрібна. Для
осіб із суїцидальною поведінкою — 13 балів і вище:
0—10 балів — низький рівень ригідності;
11—12 балів — середній рівень ригідності;
13—16 балів — високий рівень ригідності;
17 балів і більше — дуже високий рівень ригідності.

Психолог додає всі бали за 4 шкалами і визначає показник

схильності до суїцидальної поведінки:
0—38 балів — рівень схильності до суїцидальної поведінки
низький;
39—45 балів — рівень схильності до суїцидальної поведінки
потребує уваги до підлітка;
46 балів і більше — рівень схильності до суїцидальної по¬ведінки
високий, потрібна корекційна робота.

Якщо рівень схильності потребує уваги потрібно обов’язково

працювати з дитиною чи самим, чи з психологом
Також потрібно пам’ятати про ознаки та симптоми суїцидальної
загрози:
Батькам варто звернути увагу на такі симптоми підлітка:
 • Словесні погрози: деякі суїциданти досить чітко говорять про
свої наміри. Існують прямі твердження: «Я не можу цього витримати»,
«Я не хочу більше жити», «Я хочу покінчити з собою». Часто вислови
можуть бути замасковані: «Ви не повинні про мене турбуватися», «Я
не хочу створювати вам проблеми», «Скоро, дуже скоро цей біль буде
позаду», «Вони дуже скоро пожалкують, коли я їх залишу» тощо. Такі
погрози батьки повинні сприймати серйозно.
• Різка зміна в поведінці: наприклад, активний підліток може
стати замкнутим та заглибитись у себе; нерішучий може здійснювати
надзвичайно ризиковані вчинки. Сюди відносяться і незвичні покупки:
підліток може прагнути купити, наприклад, мотузку та інші речі, які
можуть асоціюватися з суїцидом.
• Різного роду адикції (схильність, згубна звичка):
токсикоманія, наркоманія, алкоголізм, ігроманія тощо.
• Відмова та роздавання власних речей: той, хто вирішив
здійснити самогубство, може роздавати речі.
• Ознаки депресії: зміни у вживанні їжі, порушення сну,
тривожність, неврівноваженість, втрата інтересу до діяльності.
• Проблеми в школі: пропуски уроків, емоційні вибухи чи інша
поведінка, не властива дитині.
• Теми смерті: бажання закінчити своє життя може проявлятися
у малюнках, поезії, записах у щоденнику, прослуховувані траурної
музики тощо.
• Раптові (неочікувані) стани ейфорії: підліток має щасливий
вигляд після тривалого депресивного стану – це означає, що він
відчуває полегшення від остаточно прийнятого рішення про скоєння
самогубства.
• Інші ознаки: часті інциденти, скарги на фізичний стан організму,
гіперактивність, агресивність, неадекватна поведінка з метою привернення
уваги або досить тривале переживання горя після втрати близької людини.

Заключна частина
Профілактика суїцидальної поведінки
Рекомендації у випадку виникнення ознак суїцидальної
поведінки у підлітків, радимо здійснювати наступні види допомоги:
• приймайте суїцидента як особистість;
• налагодьте турботливі стосунки;
 • не сперечайтеся;
• запитуйте;
• пропонуйте конструктивні підходи; вселяйте надію;
• оцініть міру ризику самогубства;
• не залишайте людину одну у випадку високого суїцидального
ризику;
• важливо якомога довше зберігати турботу і підтримку
підлітка;
• використовуйте засоби піднесення цінності особистості
дитини, її життя.

Існують певні правила психологічної допомоги особам, які

мають намір
вчинити самогубство:
• З такими особами потрібно частіше зустрічатися.
• Психолог повинен звертати увагу суїцидального клієнта на
позитивні аспекти в його житті. Наприклад: «Ви згадували, що раніше
багато-чим цікавилися. Розкажіть про свої захоплення» або «Завжди є
заради чого жити. Що Ви думаєте про це?». Такі питання допомагають
клієнту знайти ресурси для подолання важкого етапу життя.
• Дізнавшись про намір особи вчинити самогубство, не слід
панікувати, намагатися відвернути його якимось заняттям і вдаватися
до моралізування та наставляння. Така тактика лише переконає особу,
що його ніхто не розуміє і консультант – теж.
• Фахівець повинен залучити до роботи з клієнтом між
консультативними зустрічами важливих для нього людей (близьких,
друзів).
• При високій вірогідності самогубства слід вжити заходів
обережності – проінформувати близьких клієнта, обговорити питання
про госпіталізацію. Виконати це не легко, адже особа нерідко починає
заперечувати свої наміри і стверджує, що нічого за нього турбуватися.
Проте необхідно врахувати небезпечні ознаки в поведінці особи,
оскільки заспокійливі заяви можуть носити відволікаючий характер.
• Психолог не повинен дозволяти клієнту маніпулювати собою
за допомогою загрози самогубства.
• Психолог зобов’язаний детально, у письмовій формі, документувати
свої дії, щоб у разі нещастя він зміг довести собі та іншим, що діяв
професійно і вжив усіх заходів для уникнення катастрофи
 ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ
Мета:профілактика суїциду у учнів
Завдання: ознайомити вчителів з причинами суїцидів учнів; як
запобігти і як розпізнати суїцидальну поведінку учнів.
.
Вступна частина
Знайомство і вітання з вчителями. Розказати про причини суїциду
підлітків:
Існує три групи причин дитячих і підліткових суїцидів.

• Перша й, напевно, найважливіша в таких випадках – це

характерологічні особливості (своєрідність психіки, тобто те, чим
цілість однієї психіки різниться від цілости другої).
• Друга – це сам підлітковий вік. Є навіть термін «підліткові та
юнацькі самогубства».
• I третя причина – це складні, психотравмуючі ситуації (сексуальне
насилля, військові дії, дорожньо-транспортна пригода тощо).
Основна частина
Ознаки суїциальної поведінки учнів
До поведінкових ознак суїцидальної загрози відносять:
- будь-які раптові зміни у поведінці і настрої, особливо ті, що
віддаляють від близьких людей;
- схильність до необачних і безрозсудних вчинків;
- надмірне споживання алкоголю чи таблеток;
- відвідування лікаря без очевидної необхідності;
- розлучення з дорогими речами або грошима;
- придбання засобів скоєння суїциду;
- підведення підсумків, приведення справ до порядку, приготування
до смерті;
- нехтування зовнішнім виглядом;
- багаторазове звертання до теми смерті в літературі та мистецтві;
- повторне прослуховування сумної музики та пісень;
- нестача життєвої активності;
- самоізоляція від родини та знайомих;
- більше споживання алкогольних та наркотичних речовин;
- зміна добового ритму (активність вночі та сон удень);
- збільшення або втрата апетиту;
- млявість та апатія;
 - неможливість сконцентруватися та приймати рішення;
- уникнення звичайної соціальної активності, замкненість, самотність;
- раптове впорядкування своїх справ;
- наявні суїцидальні спроби;
- почуття провини, докори на свою адресу, низька самооцінка;

- втрата інтересу до захоплень, хоббі, спорту, роботи або школи;

- невизначені плани на майбутнє;
- прагнення того, щоб інші залишили у спокої, присутність інших
викликає роздратування.
Серед словесних ознак суїцидальної поведінки найпоширенішими є:
- діти часто говорять про свій душевний стан: «Я вирішив покінчити з
собою», «В наступний понеділок мене вже не буде серед живих», «Краще
померти», «Пожив і досить», «Ненавиджу своє життя», «Один вихід –
померти», «Більше ти мене не побачиш», «Тобі більше не доведеться
хвилюватися за мене», «Я більше не буду ні для кого проблемою».
- розмови або жарти щодо бажання померти;
- діти проявляють нездорову зацікавленість питаннями смерті.
Серед ситуаційних проявів спостерігаються наступні:
- соціальна ізоляція;
- підліток живе у нестабільному стані (серйозна криза у сім’ї);
- відчуває себе жертвою насильства (фізичного, сексуального,
емоційного);
- була спроба суїциду раніше;
- має схильність до самогубства.
Заключна частина

Форми профілактики підліткової суїцидальності у школі: –

дотримання педагогічної етики;
домінування або

– засвоєння знань з вікової патопсихології;

– виявлення підлітків, схильних до суїцидальної поведінки;
– патронаж сімей, у яких проживають діти “групи ризику”,
використання прийомів сімейної психотерапії, надання
консультативної допомоги батькам; – нерозголошення фактів
суїцидальних випадків у шкільному середовищі;
– привернення уваги батьків до умов зберігання лікарських
препаратів;
 – формування в учнів таких понять, як “цінність людського
життя”, “мета та смисл життя”, а також індивідуальних прийомів
психологічного захисту у складних життєвих обставинах.
Таким чином, основним завданням первинної профілактики є
поширення інформації щодо ознак та чинників підліткового
самогубства. Це необхідно у роботі з педагогічними працівниками та
батьками, які можуть надати допомогу практичному психологу чи
соціальному педагогу при виявленні підлітків з суїцидальним ризиком.
Профілактична робота з попередження суїциду передбачає створення у
навчальному закладі інформаційного куточку з методичною
літературою, адресою і телефонами довіри, даних про режими роботи
кризових центрів, спеціалізованих відділень лікарень.
Профілактика самогубства у навчальному закладі буде
ефективною за умов:
- коли у педагогічному процесі навчального закладу буде
організована психолого-педагогічна робота, спрямована на надання
допомоги підліткам в усвідомленні ними життя як головної цінності та
на активізацію самопізнання учнів через психологічну просвіту;
- взаємодія структур системи превенції буде спрямована на
позитивну зміну зовнішнього середовища підлітків, що сприятиме
внутрішнім змінам особистості (самостабілізація), а також їм буде
надаватися системна соціально-психологічна підтримка;
- буде організована робота, спрямована на збагачення
спеціальної компетентності педагогів, батьків та спеціалістів
соціально-психологічної служби.
І на завершення. Багато з тих, хто вдається до самогубства, зовсім не
хочуть помирати. Вони лише втратили здатність спілкуватися зі світом
звичним способом. Для них надто велика доза пігулок чи перерізані вени –
спосіб повідомити всім про глибину свого відчаю, спосіб отримання уваги.