Основні кризи

Основні кризи
розвитку людини у
розвитку людини у
віковій психології
віковій психології
Виконали:
студенти групи ПС-34
Онишкевич Юлія
Зайдова Вікторія
Крецул Кароліна
 Поняття вікової кризи
Кризи вікові (від грецьк. krisis –
рішення, перелом, поворотний
пункт, важкий перехідний стан) –
особливі, відносно недовговічні (до
1 року) періоди онтогенезу, які
характеризуються різкими
психологічними змінами та пов’язані
з системними якісними
перебудовами в сфері соціальних
відношень, діяльності та свідомості.
 Криза характеризує стан, який породжується
проблемою, що постала перед індивідом; проблемою,
якої він не може уникнути і яку він не може
розв’язати за короткий час і звичним способом.
 Як нестабільний віковий період, криза виявляється в
таких негативних станах як невротичність, стрес,
підвищена конфліктність.
Криза новонародженого
Процес народження – переломний,
критичний момент у житті дитини. Криза
новонародженості – проміжний період
часу, коли дитина відділена від матері
фізично, але зв'язана з нею фізіологічно.
Особливості віку новонародженого:
 перебудова усіх фізіологічних механізмів
дитини;
 зміна ситуації розвитку – перехід від
біологічного типу розвитку до
соціального.
Ознаки й симптоми кризи:
- утрата ваги у перші дні після народження.
Умови подолання кризи: - вияв любові й
турботи до малюка з боку матері (ніжний
догляд, годування грудним молоком тощо).
До кінця 2-го міс. у відповідь на
доброзичливий вираз обличчя дорослого у
дитини починає з'являтися посмішка –
перший соціальний жест, психічне
новоутворення, що знаменує завершення
кризи новонародженого й перехід до
періоду немовляти. Терміни появи
комплексу пожвавлення є основним
критерієм нормального психічного
розвитку дитини. Вік немовляти
завершується кризою першого року життя.
 Криза 1 року
Особливості кризи першого року життя:
 обумовленість появою здібності дитини ходити
та говорити;
 поява самостійності й афективних реакцій,
(коли дорослі не розуміють її бажань, її слів,
жестів і міміки, або розуміють, але не
виконують те, що вона хоче);
Ознаки й симптоми кризи першого року:
 руйнування емоційної взаємодії дитини з
дорослим (ситуація «Ми»);
 демонстрування дитиною актів протесту,
опозиції, протиставлення себе іншим;
 емоційні аномалії (плаксивість, похмурість),
інколи порушення сну, втрата апетиту;
 з'являється потяг до заборонених предметів.
Умови подолання кризи першого
року:
 установлення нових взаємин з
дитиною, надання їй деякої
самостійності,
 вияви терпіння й витримки,
допомога дитині уникнути
гострих емоційних реакцій;
 дотримання дорослими
жорсткого розподілу простору
навколо дитини на дозволене та
заборонене.
Критерії виходу з кризи
першого року життя:
сформованість довіри до світу,
здатність дитини спокійно
переносити зникнення матері з
поля зору.
Наслідки негативного перебігу
кризи: якщо дитина не дістає
належної теплоти, турботи та
любові, у неї формується базова
недовіра до світу, наслідком
якої є боязкість й підозрілість.
 Криза 3 років
Ознаки й симптоми кризи трьох років:
 негативізм. Дитина відмовляється взагалі
підкоритися певним вимогам дорослих.
Головний мотив дії – зробити навпаки,
прямо протилежне тому, що запропонували;
 вередливість. Дитина настоює на своїй
вимозі. Вперта дитина настоює на тому,
чого їй не так сильно хочеться, або й зовсім
не хочеться, або давно розхотілось; -
 гонорливість. Протест проти порядків, які
існують вдома. Дитина настоює на своїх
бажаннях й невдоволена всім, що їй
пропонують і роблять інші;
 своєвілля. Самостійність, емансипація
від дорослого: дитина хоче робити й
вирішувати все сама;
 знецінювання. Це характеристика всіх
наступних перехідних періодів. Дитина
говорить дорослим «погані» слова,
грубить, рве книжки, ламає іграшки;
 протест-бунт. Часті суперечки з
батьками, провокування конфліктів у
родині;
 деспотизм. Дитина жорстоко виявляє
свою владу й диктат над оточуючими її
дорослими, Якщо в сім'ї кілька дітей,
замість деспотизму можуть виникнути
ревнощі до менших братів й сестер.
Умови подолання кризи трьох років:
 своєчасна перебудова стосунків дитини з близькими
дорослими: дорослий не повинен реагувати на провокативну
поведінку й вимоги дитини, чітко виділяти ситуації, коли
необхідно твердо й спокійно настояти на забороні;
 забезпечення зони найближчого розвитку дитини, що
полягає у визначенні меж свого «можу», співіднесенні
«хочу» з «мушу» й « не можна»;
 розумне заохочення ініціативи й самостійності дитини,
занурення дитини у спільну з дорослими ігрову діяльність;
 уникнення несприятливої для дитини стратегії поведінки
дорослих – бажання підкорити собі дитину;
 урахування того, що дитина потребує емоційного прийняття
й лагідності.
Критерії виходу з кризи трьох років: криза трьох років
завершується виникненням у дитини повноцінної гри з
особливими правилами й нормами, що відображують
соціальні зв'язки.
Криза 7 років
Ознаки й симптоми кризи 7 років:
 утрата дитячої безпосередності:
нарочитість, безглуздість, штучність
поведінки, клоунада;
 манірність поведінки (намагаючись
виправдати сподівання дорослих,
дитина відверто демонструє навіть ті
позитивні якості, які їй не властиві);
 поява психологічних бар’єрів; діти
стають менш зрозумілими для
навколишніх;
 відсутність безпосередніх емоційних
реакцій на зовнішні стимули: дитина
навчається приховувати власні
почуття й переживання, поведінка
відзначається примхливістю,
неадекватністю реакцій;
 дитина виявляє негативізм, стає
неслухняною, злою, агресивною,
конфліктною, впертою;
 поява фрустраційності, афектів,
потреби відокремлення від
дорослого.
Умови подолання кризи 7 років:
 допомога дитині щодо реалізації
прагнення до самостійних занять,
надання можливості брати на себе якісь
нові обов'язки у нових формах
діяльності;
 розширення сфери інтересів, спільні
відвідування музеїв, екскурсії, подорожі;
 задоволення базальної потреби у повазі,
визнання суверенітету дитини;
 розвиток здатності дитини до
організованих ігор й регламентованих
занять, уміння терпіти тягар дисципліни;
 забезпечення переходу до нової
соціальної ситуації, нового змісту
стосунків.
Критерії виходу з кризи 7 років:
 формування почуття умілості (майстерності), компетентності;
 переконання, що «я можу все, а чого не вмію – того можу навчиться».
 вперше спостерігається феномен «гіркої цукерки». Якщо раніше
дитина, що не виконуючи завдання чи інструкції дорослого із
задоволенням вислуховувала похвалу й отримувала приз (“цукерку”),
то тепер незаслужене заохочення чи нагорода засмучують, дитині стає
соромно. Почуття провини, що не пов'язане зі страхом покарання, –
перша ознака пробудження совісті.
Наслідки негативного перебігу
кризи 7 років:
• розбалансованість саморегуляції;
• почуття неповноцінності;
• схильність говорити неправду;
• неадекватність емоційних реакцій,
вияви агресивності, конфліктності;
• якщо потреба у повазі не буде
задоволена, то встановлення
стосунків на основі розуміння стає
невоможливим (позиція «Я
відкритий для розуміння, коли
упевнений, що мене поважають»).
Криза підліткового віку
Криза підліткового віку – це
криза соціального розвитку, що
нагадує кризу трьох років ( "Я
сам"), тільки тепер це "Я сам" не
в сенсі самостійності мотиву
діяльності, а в сенсі орієнтації в
системі соціальних ролей і
цінностей. У літературі
описаний як "вік другого
перерізання пуповини",
"негативна фаза статевого
дозрівання".
До симптомів кризи належать:
1. Зниження продуктивності навчальної діяльності (а також
спроможності нею займатися) навіть у тих сферах, де підліток
обдарований (часто це зумовлюється переходом від конкретного до
логічного мислення).
2. Негативізм. Підліток ніби відштовхується від оточуючих. Схильний
до сварок, порушень дисципліни, у нього часто виникає внутрішнє
занепокоєння, невдоволення, прагне самотності та самоізоляції.
Основними причинами кризи є наступні:
1) дорослі не змінюють своєї поведінки у відповідь на
появу в підлітків прагнень до нових форм взаємин із
батьками та вчителями;
2) неузгодженість процесів статевого дозрівання,
загальноорганічного розвитку та соціального формування.
Ознаки й симптоми підліткової
кризи:
 значні фізіологічні зміни, суб'єктивне
відчуття дорослості;
 зниження продуктивності й здатності
до учбової діяльності навіть у тих
сферах, де підліток має обдарованість;
 регрес у виконанні творчих завдань;
 негативізм як невмотивоване
протистояння дорослим, протест проти
авторитетів, ворожість, порушення
дисципліни, конфліктність;
 емоційна нестабільність, афективно-
шокові реакції, справжній вибух
непокори, впертості, зухвальства,
важковиховуваності, сильні емоційні
переживання;
 втратацілісності й стабільності Я-образу, зниження
рівня адекватності;
 підвищення чутливості, дратівливість, внутрішній неспокій і
збудливість, фізична й душевна слабкість, примхи,
невдоволеність собою;
 егоцентризм, максималізм, невизначеність самооцінки,
труднощі переорієнтації з оцінювання інших на
самооцінювання;
 нездатність адекватно реалізувати потребу в самопізнанні,
прагнення до самоізоляції, усамітнення;
 філософська інтоксикація (інтенсивна інтелектуальна
діяльність, спрямована на самостійне розв'язання «вічних»
проблем – сенсу життя, призначення людства тощо);
 сумніви щодо можливостей власної особистості, почуття
неповноцінності, втрата сенсу життя.
Умови подолання підліткової кризи
 набуття підлітками самостійності,
заповзятливості й вмілості. Це
збільшує шанси особи на розпізнання
власної індивідуальності, відчуття
ідентичності;
 негативна, протестна поведінка
підлітка в жодному разі не має бути
приводом для відмови йому в захисті
й допомозі, оскільки вікова криза й
так вимагає від нього великого
емоційного напруження;
 побудова таких взаємин дорослих із підлітками, як з
іншими дорослими – осмислене обговорення взаємних прав
й обов'язків, дружня змістовна співпраця, взаємна повага й
довіра;
 посилення корегованості окремих вікових поведінкових
реакцій підлітків;
 чітка регламентація вимог й відповідних оцінок, жорстка
формалізація відносин з підлітком у конфліктних ситуаціях;
 використання різноманітних форм позашкільних занять
(студії, кружки, секції). Чим більше буде сфер (місць)
спілкування й продуктивної діяльності підлітків, тим більш
благополучним стане прогноз розв'язку підліткової кризи.
Критерії виходу з підліткової кризи
 успішна психосоціальна
ідентифікація як здатність підлітка
поєднати все, що він знає про
самого себе, у єдине ціле;
 виникнення у людини відчуття того,
хто вона є, де перебуває та куди йде;
 поява чітких життєвих пріоритетів й
цілей;
 зародження закоханості. Складність
пошуку ідентичності лежить в
основі періоду закоханості (Е.
Еріксон). 
 Доросле життя
У період з 20 – 30 ти, один з
найпродуктивніших періодів.
Здається, весь світ перед людиною.
Все можливо. Перший шлюб,
початок кар’єри, діти. Цей період
проходить під девізом: “Так треба”.
Якщо не була сформована
ідентичність у попередньому
періоді - наступає криза. Людина
починає шукати себе у шлюбі,
міняє професії.
Після 30 – ти років – інша криза. Стає
зрозумілим, що не все те, що здавалося
таким легким у 20, можливо було
реалізувати. Відбувається аналіз та
перегляд своїх планів і можливостей.
Стає зрозумілим, що деякі речі вже не
зробиш. Перші депресії через
невідповідність бажань та
можливостей. Перші ознаки віку та
старіння. Перші розлучення. Іноді
другий шлюб. Стає зрозумілим, що
обрана професія не задовольняє. Темп
життя трохи уповільнюється. Якість
приходить на зміну кількості.
У 40 + до 55 років - наступна криза. Це
криза середнього віку. Діти підросли та
не потребують багато уваги батьків, або
навіть пішли у власне життя та родину.
Стосунки часто вже не задовольняють.
Людина починає боятися старіння і
можливо заводить коханців. Починає
активно займатися спортом. Успішність
цього періоду пов’язана з тим, наскільки
правильними були зроблені висновки у
попередньому періоді, під час кризи 30
ти. У такому випадку людина стає дуже
продуктивною, саме в цей час
розвивається кар’єра.
Далі, після 60 ти, йде поступове
зниження темпу життя. Вихід на
пенсію. У цей час важливо бути
комусь потрібним. Внуки або хобі.
Або новий шлюб та стосунки.
Наскільки гармонійно людина
сприймає свій вік та поступове
старіння, й веде активний здоровий
спосіб життя, залежить й якість
проживання цього періоду.
Після 70 – 75 ти років період
мудрості та цілісності. Наскільки
добре сформоване власне его
людини, настільки адекватно або
у відчаї сприймається близькість
до смерті. Це період підбиття
підсумків свого життя, період
втрат друзів та партнера, період
згасання. Цікавість до життя та
повне прийняття життя є ознакою
адекватного проходження
останньої кризи.
Останнім кризою в житті людини є
смерть. Ставлення людини до
майбутнього неминучого кінця
залежить від безлічі різних факторів.
Але в основному воно, як і ставлення
до життя, визначається спрямованістю
його особистості і реальним змістом
самого життя. Говорячи про страх
смерті, слід враховувати, що в
основному бояться не самої смерті, а
попередніх їй фізичних страждань.
Також не останню роль відіграє страх
бути тягарем для доглядають за
вмираючим близьких.
Дякуємо за увагу!