ВІКОВІ КРИЗИ

Вікові кризи — особливі, перехідні періоди розвитку

людини, які характеризуються психологічними змінами
і нею перешиваються.

• У сучасній психології ще не вироблено єдиного погляду на вікові кризи.

Одні дослідники вважають їх ненормальним, болісним явищем,
результатом неправильного виховання, інші — вбачають у кризах
конструктивну функцію, вважаючи їх закономірним, неминучим явищем.

Умовно, вікові періоди можемо поділити на дитинство та доросле життя.

 1-а стадія (1-й р. життя)
(передбачає формування довіри або недовіри до світу)

Початок цієї кризи пов’язують з першими кроками чи словами дитини.

• Завдяки таким новим навичкам, вона відчуває

гостру необхідність бути більш самостійною,
незалежною від дорослих, але це поки
неможливо.
• Діти в цей період проявляють себе дуже
емоційно. Кричать, зляться та бунтують, коли
дорослі занадто ними опікуються.
2-а (1–3 роки)
(автономії чи почуття сорому, сумнівів у собі)

• Дитина проявляє неабияку впертість, коли їй

не дають зробити щось, а намагаються
допомогти.
• Дитина відмовляється робити те, що
кажуть дорослі. Швидко дратується та
протестує проти їх прохань.
3-я (3–6 роки)
(ініціативності або провини)
• В цей час діти копіюють дії та
слова дорослих. Намагаються
робити те, що хвалять дорослі.
Якщо ви хвалите малюнки, то
вона малюватиме з ще більшою
заповзятістю. Дитині дуже
хочеться, аби її хтось помічав та
давав позитивні відгуки.
• 4-а (6–12 р.) полягає в розвитку
працелюбства або почуття
неповноцінності;
• 5-а (12–19 р.) закладає основи
егоідентичнос­ті чи рольової
сплутаності, неви­значеності;
• 6-а (20–25 р.) спрямована на
формування почуття інтимності чи
ізольованості;
• 7-а (26–64 р.) пов'язана з появою
відчуття продуктивності або
застою;
• 8-а (після 65 р.) передбачає
досягнення цілісності, Я-ін­те­грації
чи відчаю.
• Становлення особистості є зміною етапів, на кожному
з яких відбувається якісне перетворення
внутрішнього світу індивіда, змінюються його
стосунки з навколишнім середовищем, а криза
вікового розвитку — деяким узгодженням
індивідуальних, біологічних чинників із соціальними.
• Саме в кризові моменти загострюється боротьба між
позитивною та негативною ідентичністю, що може
спричинити аномальну лінію розвитку.
Дякую за увагу!