ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ

УСПІШНОГО
РОДИННОГО
ВИХОВАННЯ

Підготувала:
Студентка 2 курсу
Сім’я є однією з найдавніших і стійких соціальних спільнот.
Виникнувши на зорі людства, вона пройшла через
багатовікову історію і збережеться в майбутньому. Історія
розвитку сім’ї нерозривно зв’язана з історією розвитку
суспільства, народу, країни. Її сьогодення і майбутнє
нерозривно пов’язане з сьогоденням і майбутнім людства.
Любов – запорука здорового
мікроклімату в сім’ї
«Лю­дину ми створюємо любов'ю —
любов'ю батька до матері й матері до
батька, любов'ю батька і матері до людей,
глибокою вірою в красу та гідність людини.
Прекрасні діти виростають у тих сім'ях, де
батько й мати по-справжньому люблять
одне одного і в той же час люблять та
поважають людей».

В. О. Сухомлинський
казав…
А) Умови ефективного виховання в родині
Позитивний приклад батьків
■ Вирішальну роль у сімейному вихованні має поведінка дорослих. А.
Макаренка, який зазначав, що головні основи виховання закладаються
до п'яти років; після п'яти вже буде перевиховання, а перевиховувати
набагато складніше.
■ В результаті досліджень встановлено, що чим менша дитина, тим більше
приклад дорос­лих впливає на її поведінку. І якщо особистий при­клад
батьків є транслятором позитивної інформації, для дітей та викликає
адекватну реакцію—можна сподіватися на успіх.

Негативний прилад від батьків. Позитивний приклад від батьків

 Батьківський авторитет
■ Виховання у сім'ї ґрунтується передусім на авторитеті батьків,
оскільки для дитини перших років життя зміст їх авторитету, за
словами А. Макаренка, полягає в тому, що він не вимагає ніяких
доказів, приймається нею як безсумнівна гідність старшого, як його
сила і цінність. Авторитет реалізує себе у впливі особи, життєвому
досвіді, заснованому на знаннях, моральних чеснотах.
■ Справжній батьківський авторитет виростає на любові до дітей.
Будучи оточеною цією любов'ю, дитина відчуває довіру, повагу
авторитетного дорослого, потребу в спілкуванні з ним; живе з
упевненістю, що він завжди за необхідності опікатиме і захищатиме
її. Батьківська любов супроводжує людину все життя, вона є
джерелом і гарантом її емоційної рівноваги і духовного здоров'я.
Формування та рівень педагогічної
культури батьків
■ У широкому розумінні формування педагогічної культури батьків
можна розглядати як виховання самих батьків, а саме: знання
законодавства про шлюб і сім’ю; оволодіння навичками ведення
хатнього господарства; знання про фізичні та фізіологічні
особливості дитячого організму, дитячі хвороби; формування
стосунків між членами сім’ї тощо.
■ Метою формування педагогічної культури батьків є розвиток у них
рис вихователів. Самовиховання батьків означає зростання
самосвідомості й встановлення власної шкали цінностей. Тобто,
батьки це не просто люди, які дають дітям життя, а й виховатилі,
учителі, викладачі, які повинні знати свою справу, щоб не наробити
помилок.
Б) Конфлікт
■ Конфлікт — протидіюче змагання сторін з різноспрямованими
інтересами. Конфлікти виникають в результаті зіткнення
суперечливих тенденцій в діяльності окремих людей, груп,
соціальних структур і виявляються у формі конфронтації ідей,
боротьби за отримання різних вигод.
Причини конфліктів між батьками та
дітьми

■ В основі конфліктів між батьками і дітьми, як

правило, є психолого-педагогічні чинники, які
впливають на взаємодію батьків і дітей.
1. Тип внутрішньосімейних відносин

■ У гармонійній сім’ї ■ Дисгармонія сім’ї проявляється у

встановлюється відносна
рівновага, що виявляється у
формуванні психологічних
ролей кожного члена сім’ї,
сімейного «Ми», здатності
членів сім’ї вирішувати
суперечності.
виникнення відчуття постійного
негативному характері
подружніх відносин, що
виражається у конфліктній
взаємодії подружжя. Рівень
психологічної напруги в такій
сім’ї має тенденцію до
наростання, призводячи до
невротичних реакцій її членів,
неспокою у дітей.
2. Деструктивність сімейного
виховання.
■ Виокремлюють певні риси
деструктивних типів виховання;
розбіжності членів сім’ї з питань
виховання; суперечність,
непослідовність, неадекватність дій
батьків щодо дитини; опіка і заборони в
багатьох сферах життя дітей; підвищені
вимоги до дітей, часте застосування
погроз і покарань.
3. Вікові кризи у дітей

■ Вікова криза дітей, яка є перехідним

періодом від одного етапу дитячого
розвитку до іншого. У критичні періоди
діти стають неслухняними, капризними,
дратівливими. Вони часто вступають у
конфлікти з оточуючими, особливо з
батьками. У них виникає негативне
ставлення до раніше виконуваних вимог
аж до упертості.
4. Особистісний чинник

■ Серед особистісних якостей батьків, що призводять

до конфліктів із дітьми, виокремлюють
консервативний спосіб мислення, прихильність до
застарілих правил поведінки і шкідливих звичок
(вживання алкоголю та ін.), авторитарність та
ортодоксальність переконань і ін.
■ Серед особистісних якостей дітей називають
низьку успішність, порушення правил поведінки,
ігнорування рекомендацій і вказівок батьків, а
також неслухняність, упертість, егоїзм і
егоцентризм, самовпевненість, лінощі та ін.
 ■ Зазвичай дитина на домагання і конфліктні дії
батьків відповідає певними реакціями, до яких
насамперед належать: реакція опозиції
(демонстративні дії негативного характеру); реакція
відмови (непокора вимогам батьків); реакція ізоляції
(прагнення уникнути небажаних контактів із
батьками, приховування інформації).
Підліткові конфлікти

■ Як показує практика, найчастіше конфлікти у батьків виникають

із дітьми підліткового віку. Психологи визначають такі типи
конфліктів підлітків із батьками: конфлікт нестабільності
батьківського ставлення (постійна зміна критеріїв оцінки
дитини); конфлікт надтурботи (зайва опіка та надочікування);
конфлікт неповаги прав на самостійність (тотальність вказівок і
контролю); конфлікт батьківського авторитету (прагнення
добитися свого в конфлікті за будь-яку ціну).
На думку психологів конструктивній поведінці
батьків у конфліктах з дітьми може сприяти
наступне:
■ — завжди пам’ятати про індивідуальність дитини;
■ — враховувати, що кожна нова ситуація вимагає нового рішення;
■ — намагатися зрозуміти вимоги дитини;
■ — пам’ятати, що для змін потрібен час;
■ — протиріччя сприймати як фактори нормального розвитку;
■ — виявляти сталість стосовно дитини;
■ — частіше пропонувати вибір з декількох альтернатив;
■ — схвалювати різні варіанти конструктивної поведінки;
■ — спільно шукати вихід шляхом зміни в ситуації;
■ — логічно роз’ясняти можливості негативних наслідків;
■ — розширювати діапазон моральних, а не матеріальних заохочень.
 Рекомендації для налагодження
стосунків між батьками та дітьми
■ спілкуйтеся з дитиною, дозвольте їй повністю висловлюватися, навіть якщо
вважаєте, що проблема незначна;
■ делікатно цікавтеся справами дитини, допомагайте у вирішенні конфліктів
порадою, але надайте дитини право вибору;
■ сформуйте і дотримуйтеся єдиної системи виховних вимог, уникайте
суперечності між вимогами батька і матері, батьків і родичів, батьків і вчителя;
■ поповнюйте педагогічні знання із літератури, звертайтеся до педагогів,
фахівців психологічної служби закладу;
■ виховуйте дитину власним прикладом — демонструйте позитивні способи
вирішення конфліктів, вчіть дитину домовлятися, пояснюйте суперечливі
моменти.
■ Способи подолання конфліктів між батьками і дітьми
різноманітні. Головним є правило: неможна
вирішувати конфлікти та проблеми, намагаючись
змінити поведінку іншого учасника конфлікту. Це
тупиковий шлях, що веде лише до посилення
конфлікту і загострення взаємних образ. Реально
можна змінити поведінку лише однієї людини –
самого себе. Це стосується і батьків і дітей.
Дякую за увагу!