соціально-педагогічні

особливості
багатодітної родини

Альона Самара. К231.2-19

 Багатодітна родина
● сім’я, в якій подружжя (чоловік та
жінка) перебуває у зареєстрованому
шлюбі, разом проживає та виховує
трьох і більше дітей. Або один батько
чи мати, який (яка) проживає разом з
трьома і більше дітьми та самостійно
їх виховує.
 Багатодітна родина
● - це міні-соціум зі своїми внутрішніми
законами: дитина в ній виявляється і в
● А відповідальність і самостійність -
ролі старшого, і в ролі молодшого, він
наслідок побутових проблем, з якими
повинен налагоджувати контакти з
стикається будь-яка родина, де більше двох
кожним членом сім'ї, спілкуватися з
дітей.
дітьми як свого, так і протилежної статі,
● По-третє, виховання у дітей почуття
вчитися поступатися і наполягати на
відповідальності в багатодітних родинах
своєму, захищати свою думку,
відбувається абсолютно природно, в силу
проявляти гнучкість. При правильному
обставин. Інші ж сім'ї стикаються в даному
вихованні діти з багатодітних сімей
питанні дуже серйозними труднощами.
володіють більш мобільного психікою,
● По-четверте, на дітей з багатодітної родини
стійкіші до стресів і адаптуються в
падає набагато велике навантаження. Але
будь-якому колективі.
вона - і це дуже важливо - виправдана в
їхніх очах.
 Психолого-педагогічні проблеми.

У традиційній багатодітній сім'ї

діти знаходяться в рівному
становищі: немає дефіциту
спілкування, старші піклуються про
молодших, формуються, як правило,
позитивні моральні якості, такі як
чуйність, людяність, повага до
старших.
 Особливою категорією таких сімей є неблагополучні сім’ї, що
утворилися в результаті безвідповідальної поведінки батьків, іноді
на фоні інтелектуально – психологічного недорозвитку, алкоголізму,
асоціального способу життя.
 Такі сім’ї переживають багато труднощів, пов’язаних із
малозабезпеченістю, тіснотою житла.

Діти з таких сімей часто потребують допомоги, реабілітації,

страждають від хвороб, недорозвиненості.

У випадку втрати батьківського піклування їхню долю особливо

важко влаштувати, тому що сімейне законодавство перешкоджає
відлученню дітей від однієї сім’ї, а всиновити три – сім дітей різного
віку й різного рівня соціальної адаптації не завжди можливо.
 Соціально-психолого-педагогічний:
●  надання психологічної допомоги матерям та іншим членам багатодітної родини; 

● налагодження сприятливого психологічного мікроклімату в сімʼях; 

● надання інформації стосовно роботи «Телефону довіри»;

●  надання допомоги дітям, які мають труднощів у навчанні, у виборі правильного напряму
спілкування з однолітками, навчання різним способам підвищення самооцінки;

●  соціально-педагогічна та психологічна робота з членами родини під час кризових

періодів.
 • Напрями роботи соціального педагога з багатодітними сімʼями:

Соціально-психолого-педагогічний:

* педагогічна та психологічна допомога й підтримка батьків (педагогічний всеобуч, підвищення

педагогічної та загальної культури батьків);

* проведення сімейного психологічного консультування щодо корекції сімейних відносин;

* допомога батькам у виборі форм і методів впливу на дітей під час статевого дозрівання,
налагодження взаємовідносин у даний період, підбір спеціальної літератури з даних проблем;
 Ставлення громадської думки до багатодітній
родині
● Соціальний статус жінки-матері залежить від того, наскільки відповідає обрана її родиною
модель репродуктивного поведінки загальноприйнятим нормам. Один - два дитини.
Природно, що до тих пір, поки загальноприйнята така норма, багатодітні сім'ї будуть
сприйматися суспільством як виняток з правил, як явище незвичайне, і ставлення до них
буде складатися відповідне.
● Навколо багатодітних матерів та їх дітей виникала й виникає досі зона соціального
несхвалення, і навіть відторгнення. Багатодітні сім'ї часто розцінюються як соціальні
утриманці", хоча на практиці пільги у них дуже скромні, саме багатодітні родини мають
найбільш високий ризик опинитися серед бідних, оскільки розміри дитячих допомог ніяк не
співвідносяться з рівнем життя.