СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 4

Виконала: студентка групи М-24 Калаур Марина

ТЕМА: ОРГАНІЗАЦІЯ ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СІМ’Ї

МЕТА: проаналізувати розподіл обов’язків між дорослими членами

родини щодо виховання дітей, висвітлити роль бабусь і дідусів у вихованні,
розкрити проблеми батьківсько-дитячих відносин у сім’ї, розглянути
особливості виховання дітей у повних і неповних сім’ях.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Розподіл обов’язків між дорослими членами родини щодо виховання
дітей.
Розподіл обов'язків у вихованні дітей між дорослими членами родини
може варіюватися в залежності від культурних, соціальних і
індивідуальних чинників. Основна ідея полягає в тому, щоб обов'язки
були розподілені таким чином, щоб забезпечити належну опіку і
виховання дітей. Ось декілька можливих способів розподілу обов'язків:
 Спільна відповідальність: Дорослі члени родини ділять між собою
всі аспекти виховання дітей. Вони приймають рішення разом, беруть
участь у всіх аспектах догляду за дітьми і надають рівний внесок у їх
виховання.
 Рольовий розподіл: Виховання дітей розподіляється між батьками на
основі ролей і функцій, які вони виконують. Наприклад, один з
батьків може відповідати за фізичний догляд (годування, купання), а
інший - за освіту і розвиток (навчання, розваги).
 Спеціалізація за компетенціями: Дорослі члени родини
розподіляють обов'язки на основі своїх навичок, знань і сильних
сторін.
Важливо, щоб розподіл обов'язків був справедливим і враховував потреби
дітей та інтереси кожного члена родини. Комунікація і взаємодія між
дорослими членами родини також є важливим аспектом розподілу
обов'язків. Часті спільні обговорення, взаємна підтримка і розуміння
можуть допомогти знайти оптимальний розподіл обов'язків, який
задовольнятиме потреби всіх членів родини.

2. Роль бабусь і дідусів у вихованні онуків.

2. Бабусі і дідусі відіграють важливу роль у вихованні своїх онуків.
Вони можуть мати значний вплив на їх розвиток і добробут. Ось
деякі типові ролі бабусь і дідусів у вихованні онуків:
 Надання емоційної підтримки: Бабусі і дідусі часто стають
особливими фігурами, які надають тепло, любов та емоційну
підтримку своїм онукам. Вони можуть бути почуттєвими
слухачами, радниками і відданими приятелями для дітей.
 Передача цінностей і традицій: Бабусі і дідусі можуть виконувати
важливу роль у передачі сімейних цінностей, традицій,
культурних норм і історії. Вони можуть розповідати історії,
ділитися своїм життєвим досвідом і навчити дітей цінним урокам.
 3. Проблема батьківсько-дитячих відносин у сім’ї (стилі батьківської

поведінки, оптимальна батьківська позиція).

Проблеми в батьківсько-дитячих відносинах можуть виникати з різних
причин, включаючи стилі батьківської поведінки та незрозуміння оптимальної
батьківської позиції. Оптимальна батьківська позиція полягає в забезпеченні
здорового і гармонійного взаємодії між батьками і дітьми, а також в розвитку
позитивних навичок і цінностей у дітей. Деякі з основних аспектів проблеми
батьківсько-дитячих відносин та рекомендації для досягнення оптимальної
батьківської позиції включають:
1. Авторитарний стиль: Цей стиль характеризується жорсткими правилами
і контролем з боку батьків. Він може призводити до відчуття відсутності
свободи та самовираження у дітей. Рекомендації для досягнення
оптимальної батьківської позиції включають:
 Розвивайте взаєморозуміння та емоційну зв'язок з дітьми, дозволяючи
їм висловлювати свої думки та почуття.
 Встановлюйте межі та правила, але забезпечуйте розуміння їх
необхідності та пояснюйте їх значення.
 Давайте дітям можливість приймати рішення та відповідальність за
свої дії.
2. Пермісивний стиль: Цей стиль характеризується відсутністю чітких
правил та обмежень для дітей. Він може призводити до проблем з
самоконтролем та відповідальністю у дітей. Рекомендації для досягнення
оптимальної батьківської позиції включають:
 Встановлюйте чіткі границі та правила, що сприяють безпеці і
розвитку дітей.
 Стимулюйте самостійність та відповідальність у дітей, давайте їм
можливість приймати власні рішення та вчитися з них.
 Забезпечуйте підтримку та емоційне з'єднання з дітьми, виражайте
свою любов і підтримку, але також встановлюйте відповідні межі та
очікування.
3. Відсутність комунікації та взаєморозуміння: Проблеми можуть
виникати, якщо батьки і діти не вміють ефективно спілкуватися та
розуміти один одного. Рекомендації для досягнення оптимальної
батьківської позиції включають:
• Відводьте достатньо часу для спілкування з дітьми, проявляйте
інтерес до їхнього життя, почуттів та проблем.
• Активно слухайте своїх дітей, показуйте їм, що їхні думки та почуття
важливі.
• Використовуйте способи позитивного спілкування, такі як
висловлювання вдячності, підтримку та заохочення.
Оптимальна батьківська позиція полягає в збалансованому підході, де батьки
поєднують любов, підтримку та емоційну зв'язок зі створенням здорових меж,
правил та вимог. Це допомагає створити гармонійні відносини, сприяти
розвитку самостійності та відповідальності у дітей.

4. Особливості виховання дітей у повних та неповних сім’ях.

Особливості виховання дітей можуть варіюватися в залежності від того, чи
вони виростають у повній сім'ї (з обома батьками) чи в неповній сім'ї (з одним
батьком або з іншими опікунами). Деякі особливості виховання в цих двох
типах сімей включають:
Повні сім'ї:
1. Роль моделей: У повних сім'ях діти мають змогу спостерігати і навчатися
від обох батьків, що дозволяє їм мати ширший спектр ролей і навичок
для вирішення різних ситуацій.
2. Різноманітність підтримки: Діти у повних сім'ях можуть отримувати
підтримку та допомогу від обох батьків, що може сприяти їхньому
розвитку та благополуччю. Обидва батьки можуть внести свої особисті
ресурси та енергію для виховання дітей.
3. Розподіл обов'язків: У повних сім'ях батьки можуть розподіляти
обов'язки та відповідальність щодо виховання дітей. Це дозволяє
поділити навантаження і створити більше гнучкості у плануванні і
повсякденному функціонуванні сім'ї.
Неповні сім'ї:
1. Одиночне батьківство: У неповних сім'ях, де один з батьків відсутній,
одиночний батько або мати бере на себе основну відповідальність за
виховання дітей. Це може призвести до високого рівня втоми та
навантаження на одного батька.
2. Роль моделі: У неповних сім'ях, де один з батьків відсутній, діти можуть
шукати інших ролей моделей або позитивних впливів, таких як бабуся,
дідуся.
3. Адаптація до змін: Неповні сім'ї часто змушені змагатися зі змінами і
переходами, наприклад, після розлучення або втрати одного з батьків.
Діти можуть потребувати додаткової підтримки і розуміння для адаптації
до цих змін.
4. Емоційна підтримка: У неповних сім'ях важливо створити підтримку та
емоційне з'єднання з дітьми. Це може включати відкрите спілкування,
висловлювання любові та розуміння їхніх емоційних потреб.
Важливо зазначити, що хоча у повних і неповних сім'ях є свої особливості,
обидва типи сімей можуть створити навколишнє середовище, де діти можуть
рости й розвиватися здорово і щасливо. Важливо надавати дітям любов,
підтримку і створювати стабільну атмосферу, де вони можуть розвивати свої
навички, цінності і потенціал.

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ
1. Що, на вашу особисту думку, лежить в основі здорових
взаємовідносин у родині? Відповідь обґрунтуйте.
На мою думку, основою здорових взаємовідносин у родині лежить декілька
ключових моментів:
 Взаємна повага: Здорові взаємовідносини ґрунтуються на взаємній повазі
між членами родини. Це означає визнання та цінування індивідуальності,
думок, почуттів та потреб кожного члена родини. Взаємна повага сприяє
відкритому спілкуванню, розумінню та підтримці один одного.
 Відкрите спілкування: Важливим елементом здорових взаємовідносин є
відкрите та ефективне спілкування між членами родини. Це означає
вміння слухати, висловлювати свої думки та почуття без страху перед
засудженням чи критикою. Відкрите спілкування сприяє розумінню,
вирішенню конфліктів та підтримці важливих родинних цінностей.
 Емоційна підтримка: Здорові взаємовідносини в родині передбачають
надання емоційної підтримки та зв'язку. Це означає прояв любові, турботи,
розуміння та підтримку один одного у складних ситуаціях
 Спільні цінності та цілі: Здорові взаємовідносини у родині будуються на
спільних цінностях, переконаннях та цілях. Важливо, щоб члени родини
мали загальне бачення та розуміння того, що вони вважають важливим і
які цінності вони відстоюють. Посильна відповідальність: Здорові
взаємовідносини передбачають взаємну відповідальність членів родини за
свої дії, слова та вчинки. Кожен має брати на себе свою частку
відповідальності за благополуччя родини і дбати про неї. Це включає
відповідальне прийняття рішень, виконання своїх обов'язків і підтримку
інших членів родини.
 Гнучкість і компроміс: Здорові взаємовідносини у родині потребують
гнучкості та здатності до компромісів. Це означає, що кожен член родини
повинен бути відкритим до інших точок зору, готовим до обговорення та
пошуку спільних рішень.

Ці моменти створюють основу здорових взаємовідносин у родині, яка сприяє

розвитку здорової комунікації, підтримки та розуміння між членами сім'ї.
Вони сприяють створенню гармонійного середовища, де кожен член родини
може рости, розвиватися та відчувати себе коханим і підтриманим.

2. За яких умов можливі гарні відносини дитини й батьків? Розкрийте й

обґрунтуйте ці умови.
Гарні відносини між дитиною і батьками можуть скластися при наявності
певних умов. Ось деякі з них:

 Взаємна любов і прихильність: Батьки повинні виявляти безумовну

любов і прихильність до своєї дитини. Це включає в себе вираження
афективності, турботи та ніжності. Коли дитина відчуває, що її батьки
щиро її кохають, це створює основу для гармонійних відносин.
 Взаємна повага: Повага між дитиною і батьками є важливою складовою
гарних відносин. Батьки повинні поважати індивідуальність, думки,
почуття і права своєї дитини. Взаємна повага сприяє сприйняттю
дитиною себе важливою і цінною, а також стимулює відкрите
спілкування.
 Визнання і підтримка потреб дитини: Батьки повинні бути уважними до
потреб своєї дитини і старатися їх задовольняти. Це може охоплювати
фізіологічні потреби, такі як харчування і сон, а також емоційні, соціальні
та психологічні потреби. Визнання і підтримка потреб дитини сприяють
її здоровому розвитку та почуттю затишку у взаємодіях з батьками.
 Час разом: Якісний час, проведений разом, є важливим аспектом гарних
відносин між дитиною і батьками. Це може включати спільні ігри,
прогулянки, розмови, спільну готовку або будь-яку іншу діяльність, що
сприяє зміцненню зв'язку та побудові спільних спогадів. Час разом
допомагає побудувати довіру, підтримку та близькість між батьками і
дитиною.
 Привітність і теплота: Батьки повинні створювати атмосферу привітності
та теплоти у сім'ї. Це означає прояв доброзичливості, посмішки, обійми,
ласку та підтримку. Привітність і теплота створюють почуття безпеки,
комфорту і близькості, що сприяє гармонійним відносинам.
Ці умови є важливими для створення гарних відносин між дитиною і
батьками. Вони стимулюють емоційний зв'язок, сприяють розвитку довіри
та позитивного самовизначення дитини. При наявності цих умов формується
здорова родинна динаміка, яка сприяє психологічному та емоційному
добробуту кожного члена сім'ї.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ
1. Підготувати порівняльну таблицю оптимальної батьківської позиції
відповідно до стилю батьківської поведінки.

Стиль батьківської Оптимальна батьківська позиція

поведінки
Авторитарний - Строгість, але з повагою до дитини
- Чіткі правила і обмеження
- Демонстрація любові та підтримки
- Відкритий діалог і комунікація з дитиною
Демократичний - Збалансованість між вимогами та підтримкою
- Визнання прав дитини та сприяння її самостійності
- Активне слухання та врахування думок дитини
- Виховання на основі співпраці та взаємного поваги
Пермісивний - Вираження любові та прийняття
- Дотримання прав дитини та її власного вибору
- Відкритість до спілкування та вислуховування
дитини
- Забезпечення безпеки та підтримки
Незацікавлений - Виявлення зацікавленості та участі у вихованні
- Створення емоційного зв'язку з дитиною
- Відводження часу для якісного спілкування
-Заохочення дитини до самовираження та розвитку

2. У вихованні дитини в сім’ї провідну роль відіграє метод прикладу.

Який психологічний механізм лежить в його основі?
Психологічний механізм, що лежить в основі методу прикладу в
вихованні дитини в сім'ї, називається ідентифікацією. Ідентифікація є
процесом, за якого дитина сприймає, спостерігає та наслідує поведінку,
цінності та характеристики батьків або інших значущих дорослих осіб у
своєму житті.
Метод прикладу базується на природній тенденції дитини спостерігати
та наслідувати тих, хто оточує її в сімейному середовищі. Діти шукають
моделі для наслідування, особливо у своїх батьків, оскільки вони є першими і
найближчими вихователями.
Основна ідея полягає в тому, що батьки стають прикладом для своїх
дітей, демонструючи бажану поведінку, цінності, якості і навички. Через
спостереження і наслідуння діти набувають знання та розуміння про те, як
вести себе, як вирішувати проблеми, як встановлювати міжособисті взаємини
і як справлятися з емоціями.

Таким чином, метод прикладу заснований на психологічному механізмі

ідентифікації, де дитина навчається та формує своє поведінкове й емоційне
реагування на основі спостереження та наслідування батьківського прикладу.
Цей психологічний механізм сприяє передачі цінностей, навичок, соціальних
норм і моральних установок від батьків до дітей. Він допомагає дитині
виробляти свої стандарти поведінки та розвивати свою особистість,
відображаючи ті якості, які спостерігаються в її батьках. Оскільки діти
найбільше вражаються тим, що бачать у своїх батьках, метод прикладу є
потужним інструментом виховання, що сприяє формуванню гармонійної
особистості та здорових відносин між батьками та дітьми.

ДЕРЖАВНІ ДОКУМЕНТИ
1. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України щодо протидії булінгу (цькуванню)». URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-19#Text
2. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому
насильству». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19#Text
3. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому
насильству». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19#Text
4. Закон України «Про охорону дитинства». URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text
5. Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і
домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська
конвенція). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_001-11#Text
6. Сімейний кодекс України. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text
 СЛОВНИКИ ТА ЕНЦИКЛОПЕДІЇ
1. Енциклопедія освіти / Національна академія педагогічних наук
України, гол. ред. В. Г. Кремень. Київ : Юрінком Інтер, 2021. 1144 с.
2. Енциклопедія педагогічної науки України / автор-упоряд.
В. В. Болгов. Київ : Українська конфедерація журналістів, 2010. 384 с.
3. Національний освітньо-науковий глосарій. Київ : КОНВІ ПРІНТ,
2018. 272 с.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА
1. Бойко А. М. Виховання людини: нове і вічне. Полтава : Техсервіс,
2006. 568 с.
2. Віннікот Д. В. Дитина, сім’я і зовнішній світ. Київ : Центр учбової
літератури, 2020. 226 с.
3. Кавалло Р., Панарезе А. Не програмуйте дитину: як наші слова
впливають на долю дітей. Київ : Центр учбової літератури, 2020. 160 с.
4. Кузьмінський А. І. Педагогіка родинного виховання: навч. посіб.
Київ : Знання, 2006. 324 с.
5. Максименко Д. С. Виховуємо дитину. Практична психологія. Київ :
Центр учбової літератури, 2018. 112 с.
6. Максименко Д. С. Вчимося бути батьками. Школа для молодих
батьків. Практична психологія. Київ : Центр учбової літератури, 2018. 200 с.
7. Маценко Л. М. Педагогіка сімейного виховання : підручник.
Вид. 3-тє, доп., перероб. Київ : ЦП «Компринт», 2019. 376 с.
8. Мокляк В. М. Захаренко Олександр Антонович (1937–2002).
25 видатних українських педагогів : підручник / за ред. А. М. Бойко ; Полтав.
нац. пед. ун-т імені В. Г. Короленка, 2016. С. 353–367.
9. Новара Д. Покарання марні. Як виховувати, не попадаючи в пастку
емоцій. Київ : Сварог, 2020. 276 с.
10. Стельмахович М. Г. Українська родинна педагогіка: навч. посіб.
Київ : Інститут системних досліджень освіти, 1996. 288 с.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
1. Вовчик-Блакитна М. В. Сімейне виховання: юнацтво. Київ :
Радянська школа, 1982. 147 с.
2. Замашкіна О. Д. Педагогіка сімейного виховання: навчальний
посібник. Ізмаїл : РВВ ІДГУ, 2016. 400 с.
3. Калениченко Н. П. Взірець сімейного виховання. Київ : Знання, 1990.
48 с.
4. Родинне виховання. Сучасні підходи / упоряд.: Т. Вороніна,
О. Мельник. Київ : Шкільний світ, 2010. 112 с.
5. Савченко О. Я. Сімейне виховання. Молодші школярі. Київ :
Радянська школа, 1979. 141 с.
6. Семиченко В. А., Заслуженюк В. С. Психологія та педагогіка
сімейного спілкування : навч. посіб. Київ : Веселка, 1998. 214 с.

2
 7. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка. Київ : Радянська
школа, 1978. 263 с.
8. Хомуленко Т. Б., Шукалова О. С. Стиль сімейного виховання як
чинник розвитку пізнавального інтересу молодших школярів. Харків : ХНПУ
імені Г. С. Сковороди, 2011. 173 с.