Презентація

Особливості виховання в
молодшому шкільному віці
Молодший шкільний вік -
період життя дитини в межах
від 6-7 до 11 років.
У західній психології цей вік
часто називають "середнім дитинством".
Центральною подією в житті дитини
молодшого шкільного віку є вступ до
школи, перехід до систематичного
шкільного навчання. Надходження
дитини в школу кардинально змінює
його соціальну ситуацію розвитку,
яка тепер визначається тим, що
дитина починає здійснювати
"суспільно значиму і суспільно
оцінювану діяльність - навчальну
діяльність" 
Розвивається психіка дитини.
Зміцнюється співвідношення процесів
збудження й гальму­вання: процес
гальмування стає більш виразним, але
все ще переважає процес збудження, і
молодші школярі надто збудливі.
Збільшується точність функціонування
органів відчуття.
• З 6 років у дітей наступає період
рівномірного росту, який триває
пересічно до 9 років у дівчаток і до
11 — у хлопчиків. Дівчатка після 9
років випереджають у рості
хлопчиків.
Основними •  рефлексія, аналіз,
новоутвореннями
дитини молодшого внутрішній план
шкільного віку є: дій;
• розвиток нового
пізнавального
відношення до
дійсності;
• орієнтація на групу
однолітків.
Вступ дитини до школи 

• — це різка зміна її життя і

діяльності. Дитина йде до
школи з фізичною й
психологічною готовністю до
цієї зміни. У шкільному
навчанні використовуються і
продовжують розвиватись
фізичні й розумові здібності,
формуються психічні
властивості молодшого
школяра.
Виходячи з цього педагогік
а виділяє 2 основні 
підходи до виховання:

• об'єктний;
• суб'єктний.
• Об'єктний (традиційний) підхід
характеризується тим, що дитина
розглядається, як об'єкт виховання, а сам
процес виховання, як зовнішній вплив на
дитину. 
• Тадиційний підхід у вихованні передбачає
використання спеціально-розроблених
вимог для досягнення короткострокових
цілей, не беручи до уваги можливі наслідки
в майбутньому. Послух в даному випадку
забезпечується не повагою, а страхом.
Об'єктний • авторитарним;
підхід до
• маніпулятивним
виховання
може бути
двох видів:
• При авторитарному підході педагог або
батько впливає на дитину відкрито і
владно. Його вимоги мають на увазі
неухильне виконання. Це не подобається
дітям, адже всім їм властиво волелюбність.
• Маніпулятивний підхід також
характеризується впливом на об'єкт (дитини)
з тією лише різницею, що дитина не розуміє,
що на нього впливають.
• У дітей в даному випадку виникає якась
ілюзія, що поведінка і вчинки є їх власним
волевиявленням.
Суб'єктному підході вихованець
виступає не як об'єкт педагогічної
діяльності, а як суб'єкт.
Індивідуальні особливості дитини
визнаються тут головною цінністю,
тому методи і засоби виховання
підбираються такі, які найбільшою
мірою розвивають внутрішній світ
дитини і його таланти.
 • опосередкування їхнього
завищені очікування ставлення до дитини тільки
батьків щодо шкільних його шкільними
успіхів дитини; досягненнями або
невдачами;

• гіперопіка, що не
• стиль сімейного
відбулася сепарація від
виховання;
Основними матері;

факторами ризику
виникнення проблем
і труднощів в • неготовність дитини до • труднощі в засвоєнні
молодшому школи; навчальних предметів;

шкільному віці є:

• нетактовність вчителя,
який допускає порівняння
дитини з іншими • несформовані
однокласниками, публічно комунікативні навички.
демонструючи його
некомпетентність;
Принципи спілкування з агресивними
дітьми:
• Пам’ятайте, що заборона й підвищення голосу — найнеефективніші способи подолання
агресивності.
• Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте
їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті
агресивність у даний момент знизилася.
• Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів
гніву.
• Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся
зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.
Типи • Бездоглядність — дитина
неправильного поза увагою батьків. Батьки
виховання в сім’ї й ніби турбуються про неї,
але в основному дитина
полишена сама на себе.
• Надмірна опіка з боку
батьків — гіперопіка.
В цьому випадку характерні
безперервні заборони,
настанови, повчання,
контроль за кожним кроком.
• Усі бажання дитини виконують, вона в центрі
уваги — кумир сім’ї. виховується егоцентризм,
виникають труднощі у створенні навичок
систематичної праці та самостійності.
• Емоційне відкидання. Характерні ознаки:
відчуженість, уникання контактів.
Спостерігається в сім’ях, де один із батьків
обтяжений дитиною, яка це постійно відчуває,
або ж у сім’ях, де є інша дитина, яка має
більше уваги з боку батьків.
• Для жорстких взаємин характерною ознакою є жорстоке
ставлення з суворим покаранням за дрібні провини. 
• Батьки намагаються дати дитині, те чого вони не
добилися. Надмірна вимогливість- від дитини вимагають
високих результатів, не враховуючи її інтелектуальних
можливостей. Дитина не має змоги гратися, спілкуватися
з однолітками.Такий стиль сприяє виснаженню нервової
системи і виникненню тривожності.