Розвиток самосвідомості молодшого школяра

Після того, як дитина вступає до школи, її самосвідомість розвивається, досягаючи

нового рівня, який виявляється у внутрішній позиції. Учень розпочинає визначати себе
як суб’єкт навчальної діяльності, а його Я-образ формується як результат усвідомлення
глибинної суті людини, яка дозволяє розрізняти його від інших людей (таких, які
успішно або не успішно навчаються, яких хвалять чи карають, з якими хочуть або не
хочуть товаришувати). У молодшому шкільному віці сфера соціальних контактів
дитини значно розширюється, що неминуче впливає на його первинну Я-концепцію -
сукупність настанов щодо себе.
Школа підтримує самостійність учня та його емансипацію від впливу батьків, надаючи
широкі можливості для вивчення навколишнього (фізичного і соціального) світу. Дії
школяра, порівняно з діями дошкільника, мають набагато більш значиме значення для
нього, оскільки він вже змушений сам відповідати за себе. У молодшому шкільному
віці оцінюються інтелектуальні, соціальні й фізичні можливості дитини. Це допомагає
розвивати самооцінку дитини, оскільки школа стає джерелом вражень, на основі яких
починається її розвиток. Успіхи та невдачі стають офіційними і постійно фіксуються,
стаючи публічними.
За Л. Виготським, саме в початковій школі формується самооцінка дитини, яка
визначає її ставлення до себе та поєднує досвід діяльності та спілкування з іншими
людьми. Це є ключовим аспектом особистості, який забезпечує контроль за власною
діяльністю з точки зору нормативних критеріїв та організацію поведінки відповідно до
соціальних норм. Самооцінка відображає не тільки знання учня про свої навчальні
досягнення та власні можливості у навчальній діяльності, а також ставлення до себе як
до виконавця вимог учителя та батьків, як до носія нових особистісних якостей, таких
як старанність, наполегливість, акуратність та кмітливість. Учні початкових класів
переважно усвідомлюють та оцінюють у собі якості, що характеризують їх як
школярів. Самооцінка дитини значною мірою залежить від того, як її діяльність та
поведінка оцінюють дорослі, такі як батьки та вчителі. Школяр, мовляв, дивиться на
себе очима дорослого, приймає його авторитет та оцінки беззастережно. Тому, часто
описуючи себе як особистість, учень початкової школи відтворює лише те, що чув від
дорослих.
Для формування ставлення до свого Я дитині необхідні зовнішня інформація про себе,
увага до себе тих, хто її оточує. Тому вона прагне привернути до себе увагу іноді
найдивнішими (з погляду дорослого) способами, конфліктуючи з однолітками,
порушуючи дисципліну на уроках.
У молодших школярів можна спостерігати стійкість та недостатню адекватність при
самооцінці. Це зумовлено особливістю їх самосвідомості, яка пов'язана зі
сформованістю образу Я, що відповідає соціально схваленим позитивним рисам
людини. Молодший школяр творить свій образ з урахуванням соціальних уявлень про
моральні, естетичні та фізичні якості людини. Він ставиться до себе з впевненістю, що
він хороший. Прагнення отримати визнання від оточуючих підштовхує молодшого
школяра до активної поведінки.
У роботі з молодшими школярами необхідно враховувати їх позитивний настрій,
здатність бачити в собі головним чином позитивні риси, високу самооцінку . Щоб
дитина не втратила свій позитивний образ "Я", і щоб висока самооцінка не стала
перешкодою для розвитку особистості, необхідно піклуватися про баланс між тим,
щовона хоче отримати (оцінку, повагу і т.д.) та своїми реальними діями і поведінкою у
житті. Якщо існує значна різниця між бажаннями дитини бути схожою на образ-
взірець і її поведінкою, яка має схильність до егоїзму, але не вистачає обурення з боку
оточення, то дитина може отримати завищену самооцінку, що не відображає
об'єктивної реальності. Це може спровокувати хибні способи самовираження серед
однолітків, створювати опір до педагогічного впливу, а також дезорієнтувати дитину.
Тому велике значення варто приділяти формуванню правильної самооцінки дитини в
процесі її підготовки до школи та під час адаптації до систематичного навчання.
Молодші школярі мають слабко диференційовану самооцінку, яка може впливати на
їхнє уявлення про себе. Успіхи в навчанні сприяють розвитку самооцінки, яка в свою
чергу впливає на рівень успішності. Низька самооцінка може підірвати впевненість у
собі і формувати низькі домагання і очікування, що може призвести до проблем серед
ровесників. Вчителям слід допомагати учням із заниженою самооцінкою набувати
впевненості у власних силах шляхом залучення до різноманітних діяльностей.
Важливо забезпечувати поступове ускладнення завдань та доступність різних видів
діяльності для учнів, щоб уникнути непосильних завдань та невдач. Самосвідомість
учнів залежить від їх успіху в навчанні та стосунків з однолітками. Школярам з
високим рівнем успіху та авторитетом серед однолітків притаманний реалістичний
рівень домагань. Важливо враховувати, що діти найкраще пізнають себе через
діяльність, тому вже в молодшому віці слід звертати увагу на їхню працю та
досягнення. Спільна діяльність допомагає учням сформувати уявлення про себе серед
інших.