Костюченко А. В.

здобувач вищої освіти освітнього ступеня «Бакалавр»

спеціальності 012 Дошкільна освіта
Кременчуцький педагогічний
коледж імені А.С. Макаренка
м. Кременчук
Науковий керівник: Яценко Т. В.
кандидат психологічних наук,
завідувач кафедри педагогіки та психології
дошкільної освіти та гуманітарних дисциплін
Кременчуцький педагогічний
коледж імені А.С. Макаренка
м. Кременчук
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ АДЕКВАТНОЇ САМООЦІНКИ
ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Формування адекватної самооцінки дітей дошкільного віку є однією з

найактуальніших проблем виховання дошкільників. Вона виступає важливою
частиною самосвідомості, усвідомленням людиною хто вона (розуміти себе),
своїх здібностей, поглядів, поведінки, своє бачення до себе та навколишнього
середовища. Дошкільник, який адекватно сприймає надбаний людством
досвід, а також свою особистість, здатний зрозуміти значущість засвоєння
інформації для вдалого включення в соціум. Ефективність взаємодіє з
однолітками, дорослими багато в чому забезпечує адекватну самооцінку дітей.
Діти, які мають відхилення у формуванні самооцінки (завищену, занижену),
мають проблеми з непорозумінням, потрапляють в конфліктні ситуації.
У рамках дослідження проблему самооцінки в дошкільному віці вивчали
такі педагоги та психологи як Л. Божович, М. Лісіна, Б. Ананьєва,
О. Белобрикінова, М. Под'якова та інних. В їх роботах зображується сутність
483
самооцінки, значення формування її динаміка.
Б. Ананьєв вважає, що самооцінка є важливим компонентом
самосвідомості яка виявляється в оцінці людини, самої себе, своїх психічних
та фізичних сил, свого місця серед інших особливостей. Самооцінку більшою
мірою визначає її активність, ставлення до себе та інших людей [2].
Л. Виготський наголошує, що визначення самооцінки: узагальнене,
стійке, позаситуативне і одночасно, диференційоване ставлення дитини до
самої себе. Автор каже, що самооцінка опосередковує ставлення дітей до
самих себе, інтегрує досвід їх діяльності, контакти з оточуючими людьми [1].
Н. Бранден вважає, що самооцінка є обов'язковою умовою ефективної
взаємодії людини з соціумом і має великий вплив на процеси мислення
індивіда, емоції, бажання, цілі, цінності.
Таким чином, зарубіжні вчені-психологи визначають самооцінку в
основному як механізм, який забезпечує узгодженість вимог людини до самої
себе із зовнішніми умовами, тобто максимально можливої врівноваженості
людини з навколишнім її соціумом. При цьому сам соціум видається їм як
ворожа індивіду сфера. Зниження ролі самооцінки тільки пристосувальною
функцією заперечує активність людини і функцію самооцінки як одного з
механізмів, які реалізують цю активність [3].
Згідно Л. Божович і Р. Стеркіної, серед дітей старшого дошкільного віку
виділяють: дітей із завищеною, адекватною і заниженою самооцінкою [4].
Діти із завищеною самооцінкою є досить рухливими, швидко можуть
переключатися з одного виду діяльності на інший. Ці дошкільники не можуть
адекватно оцінювати результати своїх вчинків, дій. Вони намагаються
вирішувати поставлені задачі дуже швидко, так і не зрозумівши її до кінця.
Зазвичай вони не помічають і не сприймають своїх промахів. Завжди прагнуть
бути в центрі уваги, показують свої таланти та стремління, мають на меті
виділятися в натовпі.
Дошкільники з адекватною самооцінкою, зазвичай, добре аналізують
484
свої результати в будь-якій діяльності, помічають причини своїх невдач. Ці
діти можуть бути активними, врівноваженими, впевненими в собі. Часто
співпрацюють в колективі, здатні допомогти іншим. Досягнутий успіх їх
спонукає до більш складних задач, прагнуть успіху.
Діти з заниженою самооцінкою, зазвичай, в основному мовчать,
нерішучі, недовірливі. Дуже вразливі, завжди відмовляються від завдань які на
перший погляд здались складними, залежить від оцінки дорослих та
однолітків.
Як правило роль адекватної самооцінки у дітей залежить від засвоєння
дітьми норм і правил поведінки. У власних дослідженнях ми визначаємо три
педагогічні умови, які сприяють формуванню адекватної самооцінки у дітей
дошкільного віку:
1. Перша педагогічна умова націлена на самопізнання дошкільника,
формування їх мотивації до самостійної діяльності. Ця умова базується на
рефлексивному та фалітарному підходах. Рефлексивний підхід має в собі
низку принципів: самоаналіз і самороздум, аналіз своїх дій. Фалітарний підхід
реалізується через принципи: утворення безпечного простору для розвитку;
попередження помилок і надання кожному допомоги; прийняття дитини
такою, якою вона є.
В даному процесі включення дітей в самопізнання у них пробуджує
інтерес до себе, власного внутрішнього світу, дітям надають допомогу
знаходити в самому собі якості і особливості. Самопізнання застосовується
через бесіди, ігри, виставки досягнень та ін.
2. Друга педагогічна умова має мету поетапного залучення
дошкільників у рефлексивну діяльність. Спирається на особистісно-
орієнтовний підхід, а також на рефлексивний підхід. Особистісно-орієнтовний
- принцип єдності зовнішньої і внутрішньої мотивації дітей, підтримка з боку
вихователів. Рефлексивний - це самороздум і системний аналіз дій, самоаналіз
дитини. У комплексі ці підходи формують установки на розвиток особистості,
485
формування у них адекватної самооцінки.
3. Третя педагогічна умова взаємодія суб'єктів освітнього процесу:
дітей, батьків, педагога. В системі педагога позиція "педагог дитина" є
значною умовою при формуванні адекватної самооцінки. При використанні
цієї умови використовуються різні форми і прийоми: навчання дітей задавати
один одному питання які дають змогу мотивувати до самооцінки результату
своїх дій, вчинків. Організація групової творчої роботи дітей, проведення свят
за участю дошкільників та батьків.
Таким чином, аналіз зарубіжних вчених показав, що формування
самооцінки у дітей дошкільного віку є самою необхідною складовою для
подальшого становлення дитини як особистості. Вона виступає важливою
частиною усвідомлення людиною хто вона.

ЛІТЕРАТУРА

1. Выготский Л.С. Педагогическая психология. СПб: Педагогика,

1991. 389 с.
2. Ананьев Б.Г. Психология и проблемы человекознания. Воронеж:
МОДЭК, 2016. 384 с.
3. Brandon Charles H. Management accounting: strategy and control. New
York: McGraw-Hill Companies, Inc, 1997. 906 с.
4. Божович Л.И. Личность и её формирование в детском возрасте.
СПб: Питер, 1991. 389 с.

486