О.Духнович - визначний представник культурно-освітнього руху на Закарпатті
24 квітня 1803 р. - народився в с. Тополя Гуменського
округу на Словаччині в сім'ї сільського священика. Олександр Васильович Духнович (1803-1865) Навчаючись в Ужгородській гімназії, Олександр мав намір вступити після її закінчення до технічної школи і здобути освіту інженера-землеміра. Однак, важке матеріальне становище після смерті батька в 1816 році змусило обдарованого юнака поховати свою мрію. Олександр Васильович Духнович (1803-1865) Після закінчення Ужгородської гімназії і духовної семінарії працював домашнім вчителем, викладав російську мову в семінарії. Закінчив філософські студії в Кошицях і богословські в Ужгороді. Його призначили службовцем єпархіальної канцелярії у Пряшеві. Педагогіка О.Духновича
Він став автором першого на Закарпатті
народного букваря – “Книжниці читальної для початківців” (1847), підручників для початкової школи з географії та історії (1831), російської мови (1853), а також “Народної педагогії на користь училищ та вчителів сільських “ (1857). У 30-40-х роках розпочав на Закарпатті літературну та педагогічну діяльність. Виступав за народність навчання. О.Духнович показав, що праця – найважливіший фактор становлення особистості. Вирішальну роль у формуванні людської особистості відводив вчителеві. Сімейне виховання О.Духнович розглядав як природній обов’язок батьків.
1. Той, хто бажає вчити, повинен мати справжнє покликання до цієї
служби. 2. Повинен мати добрі і правильні знання і відомості з того предмета, який хоче викладати іншим. 3. Повинен мати чистий і непорочний норов і процвітати доброчесностями. 4. Повинен бути від природи лагідним, поважним, з повним характером муж. 5. Повинен учнів своїх любити і їхню любов також для себе заслужити. 6. Від природи треба йому володіти легким, зрозумілим способом викладання. 7. Повинен мати потрібні засоби для навчання і наставляння. 8. Повинен добрий порядок поважати. Хто цих властивостей, від природи дарованих, не має, той не принесе у педагогічній сфері ніякої користі, і краще йому відмовитися від цієї служби, ніж коли-небудь жахливо відповідати за недоліки і бути навіки покараним". Принципи навчання: природовідповідність, самоохотність, чуттєві настанови (наочність), ґрунтовність,застосування набутих знань в «действии», виховуючий характер навсання, доступність, цікаве викладення. Стадії засвоєння знань: сприймання, виявлення, закріплення, застосування. Завдання виховання: виховання у дусі гуманізму, «понеже человечество в гражданской жизни самая большая добродетель», а також «народолюбія». Засоби: вправи, переконання, авторитет наставника, праця, приклад. Виходячи з принципу природовідповідності, О.Духнович прагнув враховувати вікові та індивідуальні особливості вихованців. Ця вимога була основою його дидактичних поглядів. Велику увагу О.Духнович приділяв розробці дидактичних проблем. На перше місце він поставив наочність і слід дотримуватись принципу доступності у навчанні. Цікаві думки висловлював педагог щодо забезпечення ґрунтовності і міцності знань, питань морального виховання. О.Духнович – один з перших професійних вчених- педагогів на Західній Україні, якому належить достойне місце у вітчизняній історії педагогіки. Вчення. Свідомість просвітника формувалась під впливом неприйняття будь яких форм насильництва, натомість він вітав демократичні ідеї відродження і єдності слов'янських народів, а також ідеї античної педагогіки. Олександр Васильович знав твори Платона, Плутарха, Квінтіліана. Володів латиною, грецькою, російською, старослов'янською, німецькою угорською, польською, словацькою, чеською мовами.