Сайкун Марини (ФЛЧ-41)

Портрет відомих нам методистів минулого на прикладі І. Огієнка та

сучасного (на прикладі мого вчителя-словесника).

З методистів минулого мою увагу привернув І. Огієнко, творчу

спадщину якого можна вважати скарбом для усіх педагогів. Виховання
моральних якостей, патріотичних, естетичних, любові до рідної мови, поваги
до історії, культури свого народу – лише частина його творчості, яка є дуже
актуальною і сьогодні.

Він був першим з українців, хто виокремив «рідномовну політику» в

окрему науку: «Літературна мова наша, хоч має невичерпне джерело перлин
у живій своїй мові, - невироблена… сама наука її не може похвалитися
поважними працями, бо громадянство не заохочує своїх учених україністів
до праці», - писав він. На його думку, знання рідномовних обов’язків
підносить національну свідомість народу, а вона є найкращим підгрунтям для
знання й розвитку соборної літературної мови. Ось чому він закликає, щоб
наука про рідномовні обов’язки стала всенародною, як всенародна
національна цінність. Засобами виховання рідною мовою І. Огієнко називає
«Гурток плекання рідної мови» та організацію й проведення «Свята рідної
мови».

Від початку української революції Іван Огієнко не лише одним із

перших викладав українською, а й без погодження вченої ради почав читати
новий курс – «Історія української мови». Він казав так: «Ми тепер так багато
нарікаємо, що наша українська молодь ніби винародовлюється, забуває
українську мову і ніби мало національна. І все це сильно всіх нас непокоїть
за нашу будуччину. Дорогі батьки і матері, — ми самі найперше в цьому
винні! Діти завжди будуть такими, якими ми їх виховаємо в своїй родині. І
наш найперший обов’язок — належно виховати своїх дітей…». Також він
один із перших науковців, хто аргументував вживання прийменника «в», а не
«на» Україні.

Вивчаючи спадщину педагога, можна зробити висновки, що він розвиває

розумові, моральні, естетичні якості учнів у свої творах. Робить все можливе
для того, щоб навчання і виховання підростаючого покоління здійснювалось
українською (державною мовою), а сама освіта була доступною для усіх,
незалежно від соціального, майнового, расового чи віросповідального
походження, домагається її демократизації, дбає про забезпечення
навчальних закладів професійними, патріотичними кадрами, необхідними
підручниками й посібниками, створення в них відповідної матеріально-
технічної бази.

Також Іван Огієнко обгрунтував наступні педагогічні правила: йти від

простого до складного, від відомого до невідомого; висновки учнів та
учителя мають бути грунтом для дальшого повторення; вчити, опираючись
на минулий досвід дітей, складні завдання розв’язувати в класі. Також
методист вважав, що система навчально-виховних закладів має будуватися
на засадах національної школи і педагогіки.

Якщо говорити про методистів сучасників, то особливої уваги заслуговує

викладачка сучасної літературної української мови в Львівському
національному університеті Сколозла - Шепітко Олеся Романівна. Вона
працює над проблемами та методиками викладання української мови у
вищих школах, питаннями української ономастики, удосконаленням
виховної роботи під час вивчення мови, розвитком образного мислення та
зв’язного мовлення школярів, тощо. Вона є співавторкою навчально-
методичного посібника «Методика викладання української мови» (2018р.), за
яким навчаються студенти філологічного факультету. Можна виокремити
деякі педагогічні правила, які методист обгрунтувала у своїх працях:
формування мотивації до вивчення української мови; виховання краси та
виразності рідного слова; вироблення умінь і навичок у всіх видах
мовленнєвої діяльності; формування комунікативної компетенції. Її
педагогічна майстерність прищеплює любов до мови учням і забезпечує
високий рівень взаємодії з викладачем.