Professional Documents
Culture Documents
Інтелектуальна історія Європи Італія 2
Інтелектуальна історія Європи Італія 2
• Санта-Марія-дель-Фйоре
(італ. Cattedrale di Santa Maria
del Fiore) — кафедральний
собор у місті Флоренція. Один
із символів міста і культури
італійського відродження
взагалі.
• У XIII-XIV ст. в містах Північної Італії
почався важливий етап розвитку
торгових і суспільних відносин.
Виникнення нової потужної імперії,
Венеціанської республіки, спричинило
за собою розвиток морської торгівлі,
виробництво та експорт скла, що
зміцнило економічну міць Венеції і
суміжних італійських держав. Саме в
цей період в Італії відбувається
формування капіталістичних відносин і
створюються перші банкірські будинки і
торговельні корпорації. Провідними
містами Італії у розвитку капіталізму в
той період були Генуя, Флоренція,
Венеція і Сієна. Саме там і зароджується
новий стиль в архітектурі, який
називається ренесансом, стилем
Відродження.
Особливості
будівель епохи
Відродження
• Вплив архітектури Відродження відчувається і сьогодні в
більш сучасному будинку. Вважається, що загальне
паладійське вікно виникло в Італії в епоху Відродження.
Інші характерні особливості архітектури епохи включають:
• Симетричне розташування вікон та дверей
• Широке використання колон класичних орденів та пілястр
• Трикутні фронтони
• Квадратні перемички
• Арки
• Купола
• Ніші зі скульптурами
В архітектурі Італії перші паростки нових тенденцій часу були помітні вже на початку XV століття. Одним з основних
моментів стала відмова від кам’яної каркасної конструкції готики та перехід на нову конструктивну систему,
спрощену, економічну, достатньо гнучку. Це була низка споруд з цегляними стінами та склепінням (коробковим,
хрестовим, зімкнутим, вітрильним, сферичним, ляльковим), у яких частково застосовувалося дерево. Цегляні
конструкції облицьовували — тиньком, каменем чи мармуром.
До числа найбільш характерних мотивів
архітектури раннього Відродження варто
віднести: аркаду на невеликих колонках;
філенки в рамках; лопатки чи пілястри з
ланцюжковим, канделябровим
орнаментом; великий виступ карнизу, що
вінчає фасади будівель; у період зрілого
Відродження — мотив римської
архітектурної комірки (замість аркади)
тощо.
Ранній період носив перехідний характер: частковий влив рис готики, ордери
зводяться без суворої пропорційної побудови. Велику роль відіграє орнаментація.
Високий період асоціюється з роботою знаменитих майстрів, виникають величні
задуми, ведеться будівництво Ватикану та собору святого Петра.
Велике значення мали громадські будівлі;
першою такою будовою був виховний дім
Оспєдальї дельї Інноченті у Флоренції —
робота основоположника архітектури
Відродження Філіпе Брунеллескі. Це невисока
двоповерхова споруда з проявами рис та ознак
нового стилю: арочна галерея на фасаді.
Найбільшими і провідними архітекторами періоду
пізнього ренесансу були архітектори А. Палладіо
(1518-1580) і Д. Виньола (15071573).
Створюючи для багатої аристократії
палацові міські споруди, архітектор
заснував новий вид розкішної споруди
- палаццо.
Андреа Палладіо мав небувалий вплив на релігійну архітектуру, коли винайшов
нову композицію для церковного фасаду. Вона полягала в подібному накладенні
одного портика (вузького і високого) на інший (більш низький і широкий).
• Які будівлі того часу можете перечислити?
• Які відомі архітектори вам запам'яталися?