Шановний голово, шановні члени державної екзаменаційної

комісії, присутні!
Вашій увазі пропонуються результати бакалаврської роботи
(студентки групи ПШП-123 Легеновенко Юлії) на тему:
«Соціально-психологічні чинники подолання комплексу
неповноцінності в молодшому шкільному віці»
Проблема комплексу неповноцінності є однією з найбільш актуальних
проблем у сучасній психології. Особливо це стосується вивчення даної
проблеми у дітей молодшого шкільного віку, оскільки саме цей віковий
період відрізняється високою соціальною сензитивністю, ускладненням
системи вимог до дитини, до її рефлексивних здібностей та інших психічних
якостей. Тому метою дипломної роботи є дослідження соціально-
психологічних чинників комплексу неповноцінності у дітей молодшого
шкільного віку та розробка експериментальної програми розвитку для
подолання комплексу неповноцінності у молодшій школі.
Неповноцінність є психопаталогічним синдромом, зміст якого
виявляється у стійкому переконанні особистості у власній неспроможності
осягнути смисл і сенс основних видів людської діяльності і мислення,
здійснити їх на рівні утвердження себе в колективі як повноцінної
особистості.
Почуття неповноцінності бере свій початок у дитинстві. Це
пояснюється тим, що дитина переживає дуже тривалий період залежності та
повинна спиратися на батьків. Цей досвід викликає в дитини глибоке
переживання неповноцінності в порівнянні з іншими людьми в сімейному
оточенні, більш сильними і могутніми.
Одними з основних причин, що викликають комплекс неповноцінності
у дітей молодшого шкільного віку, є: залякування, постійні покарання;
постійна несправедливість, ставлення до дітей як до рабів.
Основними ознаками комплексу неповноцінності у дітей молодшого
шкільного віку є: відсутність своєї думки; хочу як у друга..; страх
спілкування з іншими дітьми; дитину часто ображають в школі; дитина
боїться суперечити дорослим.
Для діагностики комплексу неповноцінності молодших школярів було
вибрано наступні методики: комплексне дослідження особистісної сфери –
«Методика на виявлення дитячих страхів», «Сходинки»; дослідження
міжособистісних стосунків молодших школярів – «Мій клас» та «Сім’я
тварин». Особливості цих методик розглянуто на 7 слайді.
Діагностика особистісної сфери дітей молодшого шкільного віку та
процес розвитку комплексу неповноцінності було проведено на базі
Голосіївського ліцею №241 в Києві. У дослідженні приймали участь учні 1-4
класів. Першим експериментом дослідження стало виявлення дитячих
страхів на основі методики Захарової О.І та Панфілової І.М. «будиночки
страхів». Результати даного дослідження ви можете побачити у роздатковому
матеріалі (табл.1) та на слайді №8.
Наступним методом діагностики особистісної сфери дітей молодшого
шкільного віку є методика «Сходинки» (Щур В.Г.), результати якого
відображено у таблиці 2 та на слайді №9.
Наступним етапом діагностики особистісної сфери є визначення
міжособистісних відносин учнів молодших класів та їх вплив на рівень
самооцінки дитини. Було використано методику «Мій класс». Результати
відображено у таблиці 3 та на рисунку 6 роздаткового матеріалу. Графічно ви
можете побачити їх на слайді№10.
Як бачимо, «Місце поряд з учителем» обрало мало дітей у процесі
дослідження. Зазвичай це відмінники навчання та старанні учні. Позиція
дітей «біля дошки» за результатами дослідження деонструє позитивні
показники. Це значення становить в районі 30% від загальної кількості учнів,
що свідчиь про адекватність ставлення школярів до навчального процесу.
Положення дітей «один далеко від вчителя» у всіх вікових группах (1-4 клас)
має найменше значення. Але саме в цих дітей може розвиватися комплекс
неповноцінності, страхів дружби, коллективу, вчителів. В процесі корекції
міжособистісних стосунків на дану группу дітей обовязково слід звернути
особливу увагу.
Останньою є методика визначення рівня самооцінки та
міжособистісних стосунків учнів молодших класів з дітьми – «Сім’я тварин».
Результати тестування відображені в таблиці 4 роздаткового матеріалу та на
слайді №11.
Найважливішим етапом дослідження стала організація формувального
експерименту у подоланні комплексу неповноцінності дітей молодшого
шкільного віку. Дана програма складається із 5 разових занять з перервою в
один день. Для кожного заняття було розроблено план дій. Часовий діапазон
занять становить 45 хвилин. Головною метою кожного заняття є підвищення
самооцінки молодших школярів, вміння подолати страхи та налагодження
міжособистісних стосунків.
Отже, варто наголосити, що в процесі підтримки молодших школярів
активну участь повинні брати і батьки, і вчителі. Головними практичними
рекомендаціями у процесі подолання комплексу неповноцінності молодшими
школярами є: використання похвали у роботі з дітьми, що мають занижену
самооцінку; пропонувати дітям самостійно оцінювати класні і домашні
завдання до того, як віддати на перевірку вчителеві; показувати дітям свою
безкорисливу любов; хвалити дитину за конкретні вчинки. Якщо дитина
бачить, що батьки дійсно помітили її спроби щось зробити добре, вона їх
повторюватиме.

Доповідь закінчено
Дякую за увагу