Жутікова Н. В.

«Різні дидактогенії у
дітей та підлітків»
Підготувала Клесун Ангеліна
 Малюк потребує няньки, всім дітям потрібні
вихователі – це відомо всім. Проте з тих, хто
прийняв на себе цю роль, не всі розуміють, чому і
навіщо потрібен вихователь.
 Проблема дитини в тому, що вона
дитина
• Дорослі добре ставляться до дітей: слухняних і спокійних.
• Але якщо дитина виявляє ознаки свого віку у формах, що
вимагають саме професійної участі вихователя, це викликає у
дорослого на дитину, обурення, гнів, жорстокість. Він
оголошується "порушником дисципліни".
• Тобто дитині ставлять у провину те, що вона є дитиною.
 1. Часто учень викликає роздратування тому, що не може зрозуміти пояснень
дорослого. Його дорікають за неуважність, у тому, що він «не думає».

Чи потрібні ці дорікання?
Увага дитини мимоволі відволікається чи
розсіюється. Коли дорослого за це обурено дорікає
йому, це може виявитися відносно нешкідливим
лише для дітей, що витриваліші. Але для дітей
менш витривалих у нервово-психічному плані ці
обурені дорікання та різкі крики лише шкідливі!
Вони суперечать психогігієні навчання, є грубим її
порушенням.
Вираження негативних емоцій дорослого для дітей
є надто сильним подразником, який не мобілізує, а
блокує активну увагу, пригнічує здатність
сприймати, розуміти.
У такому стані учень не здатний осмислено
сприймати та запам'ятовувати те, що продовжує
говорити вчитель, а тим більше правильно
виконувати необхідні дії. Так посилюється
відставання. Надалі навіть суворий погляд
вчителя може викликати рецидив подібного
стану.
2. Причини лінощів з'являються там, де від об'єкта заданої діяльності щось
відштовхує.

Лінощі породжуються почуттям недоступності, неможливості, недосяжності бажаного

результату.
Дитина і підліток повинні мати титанічну силу волі або, навпаки, бездумне терпіння
тварини, щоб робити те, що не дає іншого результату, крім чергової порції докорів.

Перевантаження – явище надто часте та шкідливе.

Постійна зайнятість дітей (мається на увазі - з ініціативи дорослих) може мати і

позитивний і негативний знак. Якщо дитина почувається творцем, та ще й у справах, де
часто спалахують яскраві позитивні емоції, де є можливість фізичного руху, – при такій
зайнятості його втома швидко компенсується позитивними емоціями та перемиканням
на інший вид діяльності.
Але якщо робота монотонна, одноманітна, позбавлена ​моментів веселого пожвавлення –
така тривала зайнятість викликає дуже швидке виснаження розумової працездатності.
Діти, у тому залежному становищі, це виснаження ще посилюється почуттям розпачу,
якщо попереду видно кінця цієї зайнятості, а то й світить попереду бажана свобода.
3. Повторення – мати вчення: про знання та навчальні навички, про поведінку,
про організацію діяльності, про тренування уважності та певного відношення.

Якщо дається доручення або завдання, яке потрібно запам'ятати, щоб його виконати, слід
врахувати, що для процесу запам'ятовування необхідний так званий консолідаційний
період (час для утворення «сліду», для запам’ятання). Його тривалість у різних людей не
однакова, до того ж залежить і від їхнього стану. І якщо цей слід не встиг консолідуватися, а
вже подається інша інформація або включається інша діяльність, то слід може легко
зникнути, не запам’ятавшись.
Терпляче і уважне нагадування, терпляче повторення без докорів, без роздратування,
практична мобілізація уваги дітей їх учителем – це один із засобів навчання та
виховання.
4. Відбиток надмірного тиску з боку дорослого залишається протягом усього життя:
підвищена емоційно-особистісна залежність, дефіцит самостійності, невпевненість у
собі, нерішучість, почуття постійної незадоволеності, несподівані напади впертості…

При авторитарності у спілкуванні дитина і дорослий

може бути пов'язані любов'ю чи ненавистю. Але в будь-
якому випадку такий зв'язок шкідливий для дитини. І
чим раніше вона припиниться, тим меншою буде шкода,
завдана нею психіці дитини. Але зовсім згладити її сліди
не вдається. Вони обов'язково дають себе знати
неприємним чином.
Наприклад, через нерішучість людина упускає цікаву
роботу може позбутися зустрічі з коханою людиною…
Недоречно і несподівано починає виправдовуватися… Не
може «без переживань» відсунути від себе небажаного
«хронофага», любителя «посидіти»… Діапазон цих
проявів дуже широкий: від крайньої сором'язливості до
галасливого протесту, від сором'язливості до афективних
вибухів… І у всіх, хоч і різною мірою, – підвищена
виснажливість нервово-психічної енергії. І скрізь –
ретардація (відставання) рівня самозахисту.
5. Деонтологія - наука про професійну етику, про обов'язок, про моральний
обов'язок.
Деонтологія актуальна скрізь, де професійна діяльність пов'язані з взаємовідносинами
для людей, де вона включає у собі як обов'язковий компонент вплив особистості
особистість.

Дидактогенія - це несприятливі наслідки педагогічних помилок та негативного виховного

впливу та впливу, тобто наслідки порушень педагогічної деонтології. Вище вже було
розглянуто найчастіші прояви дидактогенії: наслідки залякування, нетерпіння, конфліктів,
авторитарності, перевантажень…
У завдання цієї роботи не входить класифікація всіляких дидактогеній. Все охопити
неможливо, та й нема рації. Тим більше, що зазвичай вони мають змішаний характер, у
«чистому» вигляді зустрічаються рідко. І рівень психогенного ризику в усіх інцидентів
різна. Одні містять психотравму скороминущої, хоча, начебто, і сильної, дії. Інші можуть
викликати дуже стійкі негативні наслідки, знову ж таки різні за своїм характеро
Дякую за увагу!