«..

Виховання, створене самим народом і засноване на народних починаннях, має таку

виховну силу, якої немає в найкращих системах, що грунтуються на абстрактних ідеях чи
запозичені в іншого народу.»,- писав К.Д.Ушинський

Національне виховання - це виховання дітей на культурно-історичному досвіді рідного

народу, його традиціях та звичаях. Я повністю згодна з висловлюванням К. Д.
Ушинського щодо важливості саме національного виховання, тому що таке виховання
відтворює у вихованців самобутні риси, які притаманні тільки цьому народові та формує у
підростаючого покоління уявлення про рідний народ, його мову, побут, звичаї. Вихованці
ж, в свою чергу, сприймають ці знання і потім уже самі формують історію, тобто від них
буде залежати майбутнє. Отже, національне виховання є важливою складовою у
вихованні дітей для формування нашого майбутнього.

«...Я під цілями виховання розумію програму людської особистості, програму людського
характеру....Я вважаю, ми, педагоги, повинні мати таку програму людської особистості,
до якої необхідно прагнути.»,- писав А.С. Макаренко

Класний керівник або просто вчитель, в свою чергу, відіграє важливу роль у формуванні
світогляду учня. Ефективність та сила впливу на емоції і свідомість учнів залежить від
особистості самого вчителя. На мою думку, для реалізації програми виховання необхідно
мати виховний ідеал, той духовний маяк, який освітлює шлях соціалізації кожної
особистості впродовж життя. Педагогічний талант, гострий розум, організаторські
здібності, досвід – необхідні риси педагога, але найголовніше це те, що вихователь сам
має бути вихованим. Важко сподіватися, що невиховані вихователі будуть когось
виховувати. Крім того, мета і цілі виховного процесу повинні завжди чітко
усвідомлюватися вихователем. А.С. Макаренко вважав, що цілі виховання випливають з
наших соціальних потреб, з нашого суспільного життя і саме виховання є програмою
людської особистості.