Поняття «синхронія» та «діахронія» • Синхронія (від гр. syn "разом" • Діахронія (від гр. dia "через" і chronos "час", тобто "одночасність") - chronos "час", тобто "різночасність") 1) стан мови в певний момент її -1) історичний розвиток мови; 2) розвитку, в певну епоху; 2) вивчення дослідження мови в часі, в її мови в цьому стані (в абстракції від історичному розвитку. часового чинника). Розрізняють синхронічну та діахронічну діалектологію : • Синхронічна (описова, статична) займається вивченням місцевих діалектів певної мови, в якомусь одному хронологічному зрізі сучасного дослідникові періоду, хоча також можливе діалектологічне дослідження описового характеру більш давнього часу. Основним джерелом інформації є діалектні тексти, а також недіалектні тексти (фольклорні, художні), які мають виразні говіркові риси; діалектичний матеріал оформляється у вигляді описів структури, лінгвістичних атласів, діалектних словників, зберігається у вигляді текстів. Об’єктом описової діалектології є : структура говорів, наріч і говірок (фонетична, граматична, лексична) та діалектне членування мови на певному етапі її функціонування. Розрізняють синхронічну та діахронічну діалектологію : • Діахронічна (історична) діалектологія вивчає розвиток діалектної мови і місцевих діалектів. Вона тісно пов’язана з історією мови, зокрема з історничною граматикою, входячи до її складу як невід’ємна складова частина.
Джерелами діалектології є синхронна описова діалектологія та лінгвичні атласи різних
типів, писемні пам'ятки, дані, свідчення споріднених мов та історії культури етносу. Матеріал подається у вигляді описів, атласів. Об’єктом історичної діалектології є діалектні явища, засвідчені в писемних пам’ятках і на сучасному етапі їх функціонування, а предметом — перші фіксації окремих діалектних елементів зокрема і становлення (походження) територіально-мовних утворень конкретної мовної системи загалом. ( Об’єкт та предмет визначає Віктор Мойсієнко) Отже, …. Синхронна та історична діалектологія взаємопов'язані, елементи історичної діалектології часто наявні у синхронних описах. В українській діалектології більшого розвитку набула синхронна діалектологія. Використана література: 1. Бевзенко С. П. Українська діалектологія. – К., 1980. – С. 3 – 33. 2. Матвіяс І. Г. Українська мова і її говори. – К., 1990. – С. 5 – 30. 3. Мойсієнко В. Історична діалектологія української мови. –К., 2016. Дякую за увагу !