Південна Африканська Республіка:

Апартеїд. Розвиток країни після його ліквідації.

Підготувала Римська Діана

10 клас
Що таке «Апартеїд»?

• Апартеї́д — офіційна політика расової дискримінації,

сегрегації та гноблення, яку впродовж 1948—1991 рр.
проводили правлячі кола Південно-Африканської
Республіки з метою кодифікації всіх існуючих расових
законів і поширення їх дії практично на кожен аспект
повсякденного життя на підставі законодавчо
затвердженого поділу громадян країни на чотири расові
групи — білих, чорних, кольорових та індійців.

«Тільки
для білих» — табличка
виконана англійською та
африкаанс
Закони прийняті під час апартеїду.
o 29 червня 1949 року – прийнято закон, щозабороняв расово змішані шлюби.
o 1950 рік - «Закон про аморальність» - визначив сексуальні стосунки з партнером іншої раси
кримінальним злочином.
o 1950 рік - «Закон про реєстрацію населення» - формалізував расову класифікацію і
зобов'язував вносити дані про расу в усі офіційні документи.
o 1950 рік - «Закон про територіальні групи» - небілим громадянам дозволялось селитись лише
у визначених місцях і перебувати на території, передбаченій виключно для білих, лише по
перепустках.
o 1951 рік - «Закон про бантустани», який встановлював систему територіально-кланових
резервацій, де африканцям надавалось право на самоуправління.

У подальші роки ці закони, які у ПАС не вважались дискримінаційними, а навпаки заони

неодноразово переглядались в напрямку посилення жорсткості застосування і доповнювались
новими, що передбачали створення окремих муніципальних установ, як-то пляжі, лікарні,
навчальні заклади чи зони відпочинку.
o 1953 рік - «Акт про гарантію зручностей», «Закон про освіту банту».
Реакція цивільних людей та світових лідерів.
Політика апартеїду викликала протести як в середині країни, які вилились у повстання і
заворушення, так і за її межами — в 1961 році Південно-Африканський Союз був виключений з
Британської Співдружності Націй, ставши Південно-Африканською Республікою (ПАР), на яку було
накладено санкції міжнародного співтовариства в економічній, військовій і гуманітарній сферах.

Попри це у 1960-70-х роках в ПАР активно проводилась політика переселення і депортації

неєвропейського населення у відведені їм «етнічні райони».

o 1970 рік - Скасовано політичне представництво всіх небілих громадян і того ж року вся чорна
більшість країни була позбавлена громадянства ПАР.
o 1986 рік - Ініціатива міжнародних економічних санкцій, яка змусила керівництво країни
переглянути ряд законів апартеїду в напрямку їх ослаблення.
o 1989 рік - влади в ПАР прийшов президент Вілем де Клерк, котрий розпочав реформу
політичної системи ПАР, що передбачала знищення системи апартеїду
Соціальне становище ПАР сьогодні.
Південноафриканці сподівалися, що впровадження демократії в 1994 році змінить їхнє життя на краще
завдяки урівнянню можливостей для громадян усіх рас і національностей, однак, на жаль, цього не
сталося повною мірою. Соціально-економічна нерівність та велике безробіття, а також обмежений
доступ до якісної освіти, наштовхують на думку, що зміна режиму не забезпечила кращого життя для
всіх південноафриканців. Поки країна святкує 28 років ліберального розвитку, демократія перебуває
під загрозою в усьому світі через щораз більшу нерівність і недовіру до демократичних інститутів.

Щорічне дослідження соціальних відносин Південноафриканської ради з досліджень у галузі

гуманітарних наук показує, що з кожним роком рівень задоволеності наявною системою серед
громадян знижується. 2004 року, коли країна святкувала десятиліття демократії, 59% були задоволені
таким режимом. Сьогодні ж лише 32% населення Південної Африки схвалюють те, як функціонує
владна система ПАР.

За результатами нещодавніх опитувань відомо, що серед громадян, особливо серед молоді, існує
почуття безправ’я, що ґрунтується на тому, що їхній голос, життєвий вибір та почуття свободи
підриваються відсутністю рівних можливостей для всіх південноафриканців.
Політичне становище ПАР сьогодні.
Незважаючи на політичну й соціально-економічну невизначеність, у якій країна опинилася після
падіння режиму апартеїду, Південно-Африканська Республіка, як і раніше, є центром та рушійною
силою економічного зростання на африканському континенті, тоді як загалом весь материк стає все
більш привабливою зоною стратегічних інтересів для старих і нових полюсів сили.

Із моменту переходу до демократичного розвитку ПАР стала великим гравцем на міжнародній арені,
основна стратегія зовнішньої політики якої полягає в позиціонуванні себе не тільки як рупора менш
впливових африканських країн, що розвиваються, але й лідера у формуванні стратегічних альянсів для
вираження і просування спільних інтересів на глобальних форумах і переговорах.

Приєднання до альянсу БРІКС стало важливою подією в історії зовнішньої політики Південної
Африки. Країну прийняли як повноправного члена організації, що є можливістю для визнання її
важливості на континенті. Південно-Африканська Республіка має кілька сильних сторін, якими можна
скористатися як під час переговорів у межах БРІКС, так і в більш широких глобальних переговорах
між групою і світом, як-от наявність значних природних ресурсів, високорозвинена банківська,
фінансова, комунікаційна та транспортна мережі, порівняно успішний бізнес.
 Підсумки

Перемога Нельсона Мандели під час виборів 1994 року ознаменувала кінець режиму
апартеїду в ПАР – системи, у якій білі володіли майже всією владою в Південній Африці, а
інші раси повністю були відчужені від політичного процесу. Та все ж модель розвитку
постапартеїдної ПАР відтворює і зберігає економічну нерівність у соціальній структурі
країни.

Попри те що кінець режиму сегрегації відкрив усім південноафриканцям однакові права,

незалежно від раси, сучасна Південна Африка намагається подолати соціальну нерівність,
спричинену десятиліттями апартеїду. Незважаючи на зростання ВВП, індекси бідності,
безробіття й розриву в доходах підвищилися. Після 25 років перебування при владі АНК
зазнав жорсткої критики через проблеми, які досі залишаються невирішеними.