Африка у другій половині XX - на початку XXI століття

(опорний конспект учня)

Причини занепаду колоніальної системи:
- НТР, розвиток продуктивних сил, поява нових галузей зробили неважливим
володіння колоніями з покладами сировини;
- Зростання національної самосвідомості пригноблених народів;
- Демократизація світового співтовариства після Другої світової війни;
- Боротьба двох систем за вплив у колоніях.

Етапи деколонізації:
№ Роки Зміст періоду
п/
п
1 Середина 1940- Деколонізація відбувалась на Близькому Сході, у Південній
середина 1950-х Азії, Індокитаї, у 1956 р. цей процес захопив країни Магрибу
років (незалежність від Франції отримали Туніс і Марокко), Судан
(від Великої Британії)
2 Кінець 1950-х - Період відзначається найбурхливішим характером
1960-ті роки деколонізації. У 1960 р. - «Рік Африки» незалежність
отримали 17 африканських країн
3 1870-ті роки Припинила своє існування остання найдавніша колоніальна
імперія - португальська
4 1980-1990 роки Незалежність здобули останні уламки колоніальних імперій
(фактично до 2002 у Африці й Азії
року)

Результати:
- Формування режимів, що історично були ближчими для народів
- Успіхи розвитку так званих «малих тигрів» (Сінгапур, Гонконг, Тайвань,
Південна Корея, Таїланд, Малайзія) та великих «драконів» (КНР, Індонезія, Пакистан)
- Зростання рівня письменності, охорона здоров’я, збільшення тривалості життя,
зменшення кількості зубожілого населення.
- Майже десятиразове відставання більшості країн «третього світу» від країн
Заходу, проблеми з інтегруванням у сучасний світ.

Основні проблеми африканських країн:

- Зростання залежності від зовнішніх чинників6 кон’юкрури на світових ринках4
кредитів. Закордонних інвестицій
- Низький рівень розвитку інфраструктури
- Збереження загальної неграмотності та низької професійної кваліфікації значної
частини населення
- Високий рівень зовнішньої заборгованості
- Поглиблення екологічної кризи
- Збільшення соціальної нерівності, низький рівень доходів більшості населення
 - Поширення СНІДу (у деяких країнах кількість інфікованих сягає 75%), різних
хвороб, зростання обороту наркотиків і зброї
- Міжплемінні конфлікти, громадянські війни, кризи.

Шляхи розвитку незалежних держав:

Шлях наслідування передових країн Америки та Європи. Що перетворило країни на
індустріальні держави світу (Сінгапур. Південна Корея та інші).
Шлях «соціалістичної орієнтації», країни якої після розпаду СРСР та
«соціалістичного табору» зазнали великих економічних труднощів (Бенін, Республіка
Конго, Замбія та інші).
Шлях «неприєднання» (виник у 1961 р.). прагненням країн, що обрали цей шлях
(Індія, Індонезія та інші), було бажання проводити незалежну політику,не допускати
диктату та насильства в міжнародних відносинах

Особливості суспільно-політичного життя незалежних держав:

- Етнічно-племінний (три балістичний) клановий характер побудови
держструктур.
- Високий рівень корумпованості держапарату
- Особлива роль керівника держави, що проводить політику патерналізму,
коливання або в бік диктатури, або в бік популізму
- Загальний антидемократизм влади (багатопартійні системи - рідкісне явище,
зазвичай вплив армії)
- Значний (інколи вирішальний) вплив релігії на ідеологічні установки як влади,
так і суспільства.
Словничок:
Деколонізація - позбавлення колоніальної залежності; історичний процес надання
незалежності та повного суверенітету домініонам, підмандатним територіям,
колоніям, що відбувалося, передусім, в Азії та Африці, за допомогою як мирних так і
військових засобів.
Апартеїд (мовою африканс - роздільне проживання) - крайня форма расової
дискримінації. Означає позбавлення певних груп населення залежно від расової
приналежності політичних. Соціально-економічних і громадянських прав аж до
територіальної ізоляції.
Трайбалізм - залишки родоплемінного ладу, схильність до культурної, суспільно-
політичної відокремленості племен і міжплемінної ворожнечі.