КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

«Новітня історія Західної цивілізації»:

проблематика навчальної дисципліни

Вступна лекція

Викладач: Драч Оксана Олександрівна,

д.і.н., професор кафедри всесвітньої історії
 Новітня історія Західної цивілізації :
проблематика навчальної дисципліни

ЛОГІКА ВИКЛАДУ

1. Предмет, періодизація та проблематика курсу «Новітня

історія Західної цивілізації».

2. Понятійно-категоріальний апарат навчальної дисципліни.

3. Сучасна Західна цивілізації в контексті Новітньої доби.

1. Предмет, періодизація та
проблематика курсу «Новітня історія
Західної цивілізації». 
Думки сучасників про ХХ ст.
 “Я прожив більшу частину XX сторіччя, не зазнавши
особистих злигоднів. Одне я пам’ятаю, що це —
найжахливіший в історії Заходу вік”.

Ісая Берлін (філософ, Велика Британія)

 “Я бачу його лише як сторіччя війн і різанин”.

Рене Дюмон (агроном, еколог, Франція)

“Попри все, були в цьому сторіччі й революції на краще...
виникнення четвертого стану, здобуття прав жінками після віків
гноблення”.
Ріта Монтальчіні
(лауреат Нобелівської премії в галузі наукових досягнень, Італія)

“Не можу не думати, що це було найшаленіше сторіччя за всю

історію людства”.
Вільям Ґолдінґ
(лауреат Нобелівської премії в галузі літератури,
Велика Британія)
“Головною характерною рисою XX сторіччя став жахливий
приріст світового населення. Це катастрофа, просто біда. Ми не
знаємо, як цьому зарадити”.
Ернст Гомбріч (мистецтвознавець, Велика Британія)

“Коли б мені випало скласти підсумок двадцятому сторіччю,

то я сказав би, що воно збудило найбільші сподівання, які тільки
плекало людство, й зруйнувало всі ілюзії та ідеали”.
Єгуді Менугін (музикант, Велика Британія)
Предметом навчальної дисципліни «Новітня історія Західної
цивілізації» є політико-економічні і соціокультурні процеси
розвитку провідних країн Європи та Америки XX – початку
ХХІ ст.
Поняття «Новітня історія»

Пов'язане з марксистською традицією історіографії, зокрема

з уявленням про процес формаційного переходу від
капіталістичного суспільства до комуністичного, завершення
«передісторії людства» і початку «справжньої історії».
 

Кардинальні історичні зрушення

відбулися під впливом Першої світової
війни 1914–1918 рр., яку визнано як
рубіж між Новим і Новітнім часом.

Е. Гобсбаум – «коротке ХХ ст.»

1914 – 1989/91
Сучасна періодизація курсу
Новітньої історії Заходу
 І - реалізація
базових принципів
індустріального
суспільства;
 ІІ - формування
сучасної
постіндустріальної
цивілізації;
 ІІІ - становлення
інформаційного
суспільства.
Усталена в навчальній літературі періодизація
1918−1923 рр. — країни Заходу в період повоєнної нестабільності;
1924−1929 рр. – доба повоєнної стабілізації;
1929–1933 рр. – світова економічна криза;
1933–1939 рр. – Захід у пошуках ґ виходу з кризи;
1939–1945 – Друга світова війна;
1945 – перша пол. 1950-х рр. – Захід у добу реконструкції і початку
«холодної війни»;
1956–1960-ті рр. – доба НТР і співіснування двох систем;
1970−1989 рр. – Захід у добу структурних криз і перетворень
постіндустріального суспільства;
1990–2020-ті – країни Заходу в умовах глобалізації, інтеграції та
інформатизації.
2.Понятійно-категоріальний апарат навчальної
дисципліни

 Поняття «Західна цивілізація»

В. Мак-Ніл у «Довіднику з історії Західної цивілізації»
використовує поняття «західна цивілізація», «цивілізація
Західної Європи», «наша цивілізація», «європейська
цивілізація» та «європейська історія» як взаємозамінні.
 “Захід” аж ніяк не синонім Західної Європи.
 

Наявні варіанти «західної цивілізації» у ХХст.

 Імперський варіант спирався на необмежену самовпевненість
провідних імперських держав перед 1914 р.
 Перший німецький варіант спирався на німецький контроль над
Центральною Європою.
 Варіант БАСП (білі, англо-сакси-протестанти) виник у США
наприкінці Першої світової війни.
 Другий німецький (нацистський) варіант до первісних військових
і стратегічних міркувань додав “арійський” расизм,
великонімецький націоналізм, антибільшовизм.
 Американський варіант західної цивілізації сформовано після
Другої світової війни довкола країн, які погодилися з лідерством
США.
 Євроваріант західної цивілізації виник наприкінці 1940-х років на
тлі формування (Західно-) Європейського Співтовариства.
 

 Західна цивілізація, по суті, – це комплекс інтелектуальних

конструкцій (ідеологічних екскурсів і культурної пропаганди),
які сприяють утвердженню інтересів їхніх авторів.
Прихильники західної цивілізації можуть визначати її так, як їм
заманеться (усі вони мали свої причини нехтувати чи
зневажати “Схід”).

 Кожен варіант західної цивілізації має головний стрижень і

другорядну периферію. Великі держави завжди перебувають у
центрі уваги. Держави-невдахи, малі держави, бездержавні
народи, культури меншин та слабкі економіки взагалі не варто
розглядати, навіть якщо вони займають велику частину
загальної сцени.
 Уявлення про західну цивілізацію надзвичайно зміцніло
завдяки поділові Європи, що тривав з 1947-1948 по 1991 р.
 

Підзони європейської культури

 Концепція підпорядкованої німцям Центральної Європи,
яка мала збігатися зі сферою політичного впливу
центральних держав.
 Термін “Східно-Центральна Європа” – включав нові
незалежні держави – від Фінляндії та Польщі до Югославії.
Після 1945 р. як ярлик держав, які потрапили до радянського
блоку.
 Головний поділ Європи на “Західну” (НАТО, ЄЕС) і
“Східну” (СРСР) здавався закарбованим навіки.
 Шкідлива риса описів “західної цивілізації” в
ідеалізованій минувшині. Все позитивне приписують
“Заходові” і паплюжать “Схід”.
 

Територіальні межі Західної цивілізації

 Еластичну географію Заходу визначають розподіл релігій,
вимоги лібералізму, імперіалізму, нерівномірність процесу
модернізації, поділи, спричинені війнами і російською
революцією
 Географічна Європа завжди суперничала з уявленням про
Європу як культурну спільноту. За відсутністю спільних
політичних структур європейську цивілізацію визначали
лише за культурними критеріями. Як правило, наголошують
на провідній ролі християнства.
 “[Європейська культура] – не знаряддя капіталізму чи
соціалізму; вона аж ніяк не монопольне надбання єврократів
з ЄЕС чи когось іншого. Бути відданим їй не означає заявляти
про вищість над іншими культурами... Єдність європейської
культури – це просто кінцевий результат трьох тисячоліть
праці наших розмаїтих предків”. Г’ю Сетон-Ватсон
 

 Термін “Європа” мав/є політичний зміст. Він був синонімом

гармонії і єдності, яких бракувало; недосяжним ідеалом.
 “Європи ніколи не було, Європу ще треба створити”.
Жан Моне
 Головна проблема у визначенні Європи: чи входить до неї
Росія?
 Більшовиків вважали за варварів, бандою диких азіатів
(“мавп’ячою зграєю” за Черчілем).
 У Росії революціонерів-марксистів часто засуджували як
західних агентів.
 Ленін і більшовицьке керівництво ототожнювали себе з
Європою.
 За Сталіна СРСР духовно дистанціюється від європейських
справ.
 

Методологія пізнання «Новітньої історії

Західної цивілізації»
 Дотримуємося хронологічно-географічної основи історії країн
Заходу, яку осмислюємо в таких ракурсах:
 - “історію, зіперту на події” задля розуміння векторів розвитку
Заходу ХХ – початку ХХІ ст.
 - хронологічний наголос на вузлових політико-соціальних
подіях новітньої доби;
 - географічний діапазон - пріоритетне висвітлення країн-
фундаторів;
 - вивчаючи “тенденції”, “суспільства”, “економіки” і
“культури”, не випускаємо з поля зору людей;
 - дотримуватись лиш одного погляду ризиковано, «немає
однієї Істини»;
 - важливість першоджерел і роботи з візуальним контентом.
 2. Сучасна Західна цивілізації в контексті
Новітньої доби

 розкріпачена, незалежна особистість, що володіє правом на

вільну, необмежену соціальну творчість;

 основою масової психології всього західного суспільства і

ключовими орієнтирами життєдіяльності ставали
незалежність, ефективність, добробут (індивідуалізм,
прагматизм);
 демократизація політичного життя (зростаюча роль народних
мас у політичному процесі);
 формування громадянського суспільства й правової держави;
 соціалізація держави й усієї системи суспільних інститутів
(державне регулювання соціально-економічних відносин);
 більш складна диференціація соціальної структури (закладаються
основи так званого “середнього класу”: білі й сині комірці);
 розвиток інформаційного простору;
 геополітична, економічна, комунікативна єдність людства (Ліга
націй/ООН і Версальсько-Вашингтонська і Ялтинсько-Потсдамська
системи міжнародних договорів).
Концепція постіндустрального розвитку
(праці Маклюена, Турена, Тоффлера)
Нині новації радикального
переустрою торкаються
 Вислів для
роздумів

«Європейський Союз
принципово не може
бути “демократичною”
структурою: спроби
досягти цієї ілюзорної
мети насправді ведуть
до подальших обмежень
бідних країн…».

Маргарет Тетчер
Дякую за увагу!