Тема уроку.

Етнонаціональні проблеми Заходу

у ІІ пол. ХХ- на початку ХХІ ст.
Головне завдання уроку: заповнити таблицю

Назва конфлікту роки держави суть і наслідки

1. Рух афро
американців
2. Квебекська
проблема
3. Проблема
Ольстера
4. Баскське
питання
 1. Рух афроамериканців США за громадянські
права. Мартін Лютер Кінг
Сегрега́ція — різновид дискримінації, який полягає у фактичному чи юридичному відокремленні в
межах одного суспільства тих суспільних груп, які вирізняються за расовими, гендерними,
соціальними, релігійними, мовними чи іншими ознаками, та в подальшому законодавчому обмеженні
їхніх прав.

Причини активізації руху:

1.Расова дискримінація чорношкірих американців, особливо в південних штатах,
політика сегрегації.
2.Активізація громадянської позиції афроамериканців завдяки участі в Другій
світовій війні.
3.Зростання національно-визвольної боротьби в колоніальних і залежних
країнах Африки.
1950-1960-х рр.

Хоч і була проголошена конституцією рівноправність

американських громадян, США залишалися країною расової
нерівності й дискримінації.

Приклад: Верховний суд США 1954 р. скасував роздільне

навчання афроамериканських та світлошкірих дітей.
АЛЕ
Расисти відмовилися підкоритися цьому рішенню.

Коли група афроамериканських школярів у Літл-Рок (штат

Арканзас) намагалася відвідувати школу, у якій навчалися
світлошкірі діти, расисти вдалися до терору.
1950-ті
1.Перевага мирних методів боротьби.
2.Бойкоти громадського транспорту чорношкірими американцями.
3.1957 р. - створення Конфедерації християнського керівництва Півдня, яка
посилила боротьбу за громадянські права, на чолі з баптистським
священником Мартином Лютером Кінгом.
4.Організація "рейдів свободи", "сидячих демонстрацій" проти расової
дискримінації.
1960-ті
чорношкіре населення перейшло до стихійних повстань, що охопили
багато великих міст у десятках штатів країни.
Похід на Вашингтон у 1963 – демонстрація на захист рівноправності
чорношкірих американців – зібрав 250 000 учасників.
Літо 1967 ознаменувалося масовими вбивствами борців за права чорних.
З 1963 по 1968 під час розправ з демонстрантами, що вимагали
дотримання прав людини для чорношкірого населення і протестували
проти війни у В'єтнамі, було убито 220 осіб.
 Мартін Лютер Кінг
Ма́ртін Лю́тер Кінг, моло́дший — американський
баптистський проповідник і лідер руху за громадянські
права 1960-х років, речник тактики ненасильства в
боротьбі проти расизму. Нагороджений Нобелівською
премією миру 1964 року
"У мене є мрія: темношкірі та білі співіснуватимуть
мирно, свобода і справедливість повернеться до кожного
американця, а його діти житимуть на землі, де їх
оцінюватимуть не за кольором шкіри, а особистими
якостями.» Цією мрією Кінг увійшов в історію.
Понад 250 тисяч людей, включно з білими, спостерігали за
його промовою "Марш на Вашингтон" 23 серпня 1963
року у Вашингтоні, округ Колумбія.
Його мета була: зміцнити права темношкірих, привернути
увагу до їхніх проблем у повсякденному житті та в пошуку
роботи.
 М. Л. Кінг та інші лідери руху за громадянські права зустрілися в
Білому домі з обраним у 1961 р. президентом Джоном Кеннеді. Він
запевнив їх у своїй відданості ідеям расової рівності.
Проте восени 1963 р. Дж. Кеннеді вбили.
Його законопроекти намагався провести в конгресі новий президент
Ліндон Джонсон.
Після вбивства навесні 1968 р. М. Л. Кінга піднялася нова протестна
хвиля. Заворушення розпочалися одночасно в усіх великих містах
країни. Найбільше постраждали міста Чикаго, Клівленд і
Вашингтон. Рух за громадянські права (1955-1968) — одна з
найдраматичніших сторінок американської історії.

У наступні десятиліття американська влада

вирішила проблему расової дискримінації: нині
афроамериканці і білошкіре населення мають
однакові права.
Провінція
Квебек,
Канада
2. Проблема Квебеку

У 60-ті рр. ХХ ст. провінція

Квебек у Канаді почала
претендувати на збільшення своєї
частки в політичному та
економічному житті Канади. У
провінції з’явилися
сепаратистські організації, які
виступали за відокремлення
Квебеку від Канади.

ЧОМУ???
 УВАГА!!!
ВАЖЛИВО!!!
Однією з найгостріших проблем Канади в 1960-1970-х рр. була національна
проблема.
Специфіка країни: існування трьох великих етнічних груп –
1) англо-канадці - близько 40 % населення,
2) франко-канадці - близько 27 %,
3) інші національні меншини - близько 33 % (українські канадці - одна з
найчисленніших меншин, більше мільйона громадян).
Провінція Квебек, 4/5 населення якої становлять франко-канадці, до 1960-х рр.
відставала від інших частин країни за рівнем економічного розвитку.
Швидка індустріалізація 1960-х рр. докорінно змінила ситуацію.

У 1960-ті рр. Квебек за рівнем економічного розвитку і соціальної структури вже не

поступався Онтаріо й північному сходу США. Але це «вирівнювання» не
супроводжувалося зміною основних показників, які характеризують становище
трудящих мас.
 Виписати в таблицю суть і наслідки конфлікту!!! Проблема Квебеку

Спроби вирішення квебекської проблеми

1969 р. – прийняття закону про надання 1974 р. – квебекський парламент ухвалив

французькій мові статусу другої державної закон про єдину мову у провінції –
мови; французьку;

1995 р. – канадський парламент прийняв закон про надання Квебеку ряду пільг
1995 р. – референдуми про надання незалежності Квебеку. Під час референдуму за
незалежність висловилося 49,4 % жителів провінції.

Квебек – одна з найбагатших провінцій Канади, виробляє близько 25% усього ВВП країни.
 3. Проблема Ольстеру
1921 р. - поділ Ірландії на Південну зі статусом домініону і Північну (Ольстер), що залишилася в
Британії.
1949 р. - Південна Ірландія стала незалежною Ірландською Республікою.
 Суть проблеми: населення Ольстера складалося з 2/3 - протестантів, це нащадки британських
колонізаторів; 1/3 - ірландці-католики.
 Причини конфлікту:
1) Панування англійців в економічному житті Північної Ірландії.
2) Соціальна нерівність ірландців та англійців.
3) Прагнення ірландців приєднатися до Ірландії.
 Етапи боротьби
•1968 р. - Сутички католиків і протестантів. Ірландська Республіканська Армія (ІРА) розпочала збройну
боротьбу з британською владою.
•1969 р. - Загибель у конфліктах кількох тисяч чоловік, введення 30-тисячної британської армії.
•1972 р. - Пряме управління Ольстера з Лондона.
•1994 р. - Переговори уряду з ІРА про припинення тероризму.
•1998 р. - Повернення Ольстеру самоврядування. До північноірландського уряду увійшли представники
політичного крила ІРА та протестантські представники.
•1999 р. - Автономія у сфері соціально-економічної політики, культури, охорони здоров'я, сільського
господарства, правових питаннях. Лондон контролює - податкову систему і безпекуа. Виведена більша
частина британських військ.
Від 1978 року Біская,
Ґіпускоа та Алава, тобто три з
семи баскських історичних
областей, творять сучасну
іспанську автономію –
Країну Басків.

Країна Ба́сків — автономна

спільнота в Іспанії, на
узбережжі Біскайської
затоки.
 4. Баскське питання
Баскський конфлікт — збройний та політичний конфлікт в Іспанії між державою та
баскськими сепаратистами, які прагнули здобути незалежність басків від Іспанії.
!!! Країна Басків є яскравим прикладом того, як протягом всієї її історії намагання
відокремитись від Іспанії не дало ніяких суттєвих результатів.
Особливого загострення це питання набуло в період XX ст. і продовжується у XXI
ст. через недосягнення поставленого завдання.
1978 р. – прийнята конституція Іспанії. Вона ґрунтується на «неподільній єдності
іспанської нації, спільній та соборній батьківщині для всіх іспанців», хоча і
гарантує «право на самоврядування національностей та регіонів, які є складовою
іспанської нації, та солідарність між ними».
У роки демократії, на етапі трансформації унітарної франкістської держави в
державу автономій, Країна Басків стала однією з 17 автономних областей Іспанії.
У неї є:
 власні парламент та поліція;
 радіо, два телеканали;
 двомовна система освіти;
 своя податкова система.
Баски визнаються як національність.
Однак нелегальна військова революційно-політична організація
«ЕТА» не захотіла й не зуміла відшукати гідне місце в новій
політичній системі суспільства, проголосивши ворогом саме
іспанську державу.
«ЕТА» вважала за краще добиватися своєї головної мети -
проголошення незалежної «Великої Басконії» - терористичними
методами.
Чотири етапи у діяльності «ЕТА» в боротьбі за незалежність з іспанською державою:

І етап (1968-1978 рр.): етарівці взяли курс на розгортання революційного

руху проти франкізму, а потім зародження демократії, діючи за схемою
«акція - репресія - акція». Підсумком повинна була стати революція.
ІІ етап (1978-1998 рр.): терористи визначали як «війну на виснаження».
Убивства здійснювалися з метою тиску на владу, щоб їй не залишалося
нічого іншого, як задовольняти пропоновані вимоги.
ІІІ етап (1998-2003 рр.) почався після того, як терористи налагодили
співпрацю з поміркованими націоналістами своєї автономної області в
особі Баскської націоналістичної партії (далі БНП). Єдиний фронт
збільшить шанси на успіх.
ІV етап (з 2003 р. і до сьогодні) став періодом «пом’якшення». Він
характеризується охолодженням у відносинах з БНП у діяльності
бойовиків. Організація залишилася без чіткої програми дій.
Домашнє завдання:
читати параграф 5,
працювати з презентацією,
заповнити таблицю в зошит.