Слайд 2

Незважаючи на проголошену конституцією рівноправність

американських громадян, США в 1950-1970-ті роки залишалися країною
расової нерівності та дискримінації. У країні продовжувала існувати політика
сегрегації афроамериканського населення.
Фактів ставлення до афроамериканців як до людей «другого сорту» в
США було достатньо: відмова в наданні роботи, роздільне навчання дітей у
школах, окремі місця в громадському транспорті. Траплялися навіть випадки
лінчування темношкірих.

Слайд3
Расова сегрегація в США - політика примусового відокремлення білого
населення США від інших етнічних груп (в основному темношкірих та
індіанців). Здійснювалась через різні соціальні перешкоди: роздільне
навчання та виховання, розмежування посадочних зон (білі сидять попереду)
в громадському транспорті і так далі.

Слайд 4
Президент Дуайт Ейзенхауер продовжив курс на викорінення расової
дискримінації. Зокрема, він наполіг на спільному навчанні дітей у школах. У
1957 р. до південного містечка Літл-Рок в Арканзасі за наказом президента
були навіть уведені федеральні війська, аби дев'ять школярів
афроамериканців могли зайти до школи. Того ж року конгрес ухвалив закон
про захист виборчих прав афроамериканців.

Слайд 5
Причини руху афроамерикантів:
 Расова дискримінація чорношкірих американців, особливо в південних
штатах, політика сегрегації.
 Активізація громадянської позиції афроамериканців завдяки участі в
Другій світовій війні.
 Зростання національно-визвольної боротьби в колоніальних і залежних
країнах Африки.

Слайд 6
1 грудня 1955 р. Роза Паркс відмовилася поступитися місцем білому
чоловікові в муніципальному автобусі в місті Монтґомері (штат Алабама). За
це її заарештувала поліція. Арешт Рози Паркс призвів до 381-
денного бойкотування громадського транспорту чорношкірими
американцями, організованого баптистським проповідником Мартіном
Лютером Кінгом, тоді ще невідомим борцем за права чорних, на знак
протесту проти прояву расизму. 13 листопада 1956 р. Верховний суд США
скасував закон про сегрегацію в міському транспорті, і Роза Паркс була серед
перших чорношкірих, хто проїхались міським автобусом. Це була перша
перемога Мартіна Лютера Кінга і його руху за ненасильницьке відстоювання
громадянських прав.

Слайд 7
У 1960-х рух темношкірих досяг небаченого розмаху. З південних штатів він
поширився на північ і захід. Від ненасильницьких форм боротьби (бойкот
міського транспорту, магазинів, сегрегованих шкіл, масові демонстрації
тощо) чорношкіре населення перейшло до стихійних повстань, що охопили
багато великих міст у десятках штатів країни.

Слайд 8
 Американський баптистський проповідник і лідер руху за громадянські
права 1960-х років, речник тактики ненасильства в боротьбі проти
расизму. Нагороджений Нобелівською премією миру 1964 року.
 Кінг організував ряд кампаній за громадянські права, націлених на
знищення сегрегації у транспорті, у театрах, ресторанах тощо. Він
подорожував усією країною, читаючи лекції.
 15 разів його заарештовували.
 У березні-квітні 1963 року М. Кінг очолив масові демонстрації в
Бірмінгемі (штат Алабама) проти сегрегації на виробництві та у побуті.
 В останні роки життя увага Кінга була прикута не тільки до расизму,
але й до проблеми безробіття, голоду та бідності у всій Америці.

Слайд 9
28 серпня 1963 р. відбувся «Марш на Вашингтон» - мирна акція
протесту, у якій взяли участь більш як 200 тис. осіб. Серед них були не тільки
афроамериканці, а й представники інших рас; люди різних політичних
поглядів, різних релігійних переконань: протестанти, католики, юдеї. Того
дня М. Кінг виголосив свою історичну промову «Я маю мрію».

Результат боротьби за права афроамериканців в США:

Внаслідок широкого громадського руху американська влада прийняла Акт
про громадянські права (1964 р.), що забороняв сегрегацію в громадських
місцях, і Закон про виборчі права (1965 р.), що встановлював рівні права на
виборах для афроамериканців.