Нюрнберзький процес

Ханік Дарина
Нюрнберзький процес - міжнародний судовий процес над колишніми
керівниками гітлерівської Німеччини. Проходив з 10 години ранку 20
листопада 1945 по 1 жовтня 1946 в Міжнародному військовому
трибуналі в Нюрнберзі ( Німеччина), що розташовувався в "Залі 600"
будівлі суду присяжних в Нюрнберзі.
Ще в 50-х роках були зроблені спроби створити постійно діючий
міжнародний кримінальний суд, який би розглядав справи про
вчинення військових злочинів і злочинів проти людяності в
майбутньому, але такий орган ( Міжнародний кримінальний суд)
розпочав свою діяльність тільки в 2002.
 Організація трибуналу

1 листопада 1943 був підписаний Секретний протокол

Московської конференції міністрів закордонних справ
СРСР, США і Великобританії, 18-м пунктом якого була
"Декларація про відповідальність гітлерівців за
здійснювані звірства". 2 листопада "Декларація ..." була
опублікована в газеті "Правда" за підписами Рузвельта,
Сталіна і Черчілля.
Під час Кримської конференції керівників трьох союзних
держав - СРСР, США і Великобританії (4-11 лютого. 1945
р.) прем'єр-міністр Великобританії Черчілль сказав, "що
краще всього було б розстріляти головних злочинців, як
тільки вони будуть спіймані". У ході бесіди Сталін
підтвердив, "що перед розстрілом головні злочинці
повинні бути суджені". На питання Черчілля, "яка
повинна бути процедура суду: юридична чи політична?",
Рузвельт заявляє, що процедура не повинна бути занадто
юридична.
 Підготовка до процесу

Розв'язання Німеччиною агресивної війни, вживається як державна ідеологія геноцид,

розроблена і поставлена ​на потік технологія масового знищення людей на "Фабриках
смерті", нелюдське ставлення до військовополонених і їх вбивство, стали широко відомими
світовій громадськості і вимагали відповідної юридичної кваліфікації і засудження.
Той факт, що процес закінчиться визнанням провини обвинувачених, не викликав ні в кого
сумніву, з цим було згідно не тільки світова спільнота, а й більшість населення Німеччини
ще до судового розгляду дій обвинуваченої сторони. Питання полягало в конкретизації та
кваліфікації ступеня вини обвинувачуваних. Внаслідок цього процес був названий процесом
про головних військових злочинців, і суду було надано статус військового трибуналу.
Перший список обвинувачених був узгоджений 8 серпня 1945 в Лондоні. У нього не увійшли
ні Гітлер, ні його найближчі підлеглі Гіммлер і Геббельс, смерть яких була твердо
встановлена, але Борман, який імовірно був убитий на вулицях Берліна, звинувачувався
заочно.

Звинувачення
Плани нацистської партії:
•Використання нацистського контролю для
агресії проти іноземних держав.
•Агресивні дії проти Австрії і Чехословаччини.
•Напад на Польщу.
•Агресивна війна проти всього світу ( 1939 -
1945).
•Вторгнення Німеччини на територію СРСР в
порушення пакту про ненапад від 23 серпня
1939.
•Співпраця з Італією і Японією і агресивна війна
проти США (листопад 1936 - грудень 1941
року).
Злочини проти миру:
•"Всі обвинувачені та різні інші особи протягом
ряду років до 8 травня 1945 року брали участь у
плануванні, підготовці, розв'язанні та веденні
агресивних воєн, які також були війнами в
порушення міжнародних договорів, угод і
зобов'язань".
Військові злочини:
•Вбивства і жорстоке поводження з цивільним
населенням на окупованих територіях і в відкритому
морі.
•Відведення цивільного населення окупованих
територій у рабство і для інших цілей.
•Вбивства і жорстоке поводження з
військовополоненими та військовослужбовцями
країн, з якими Німеччина перебувала у стані війни, а
також з особами, які перебували у плаванні у
відкритому морі.
•Безцільні руйнування великих і малих міст і сіл,
спустошення, не виправдані військовою
необхідністю.
•Германізація окупованих територій.
Злочини проти людяності:
•Обвинувачені проводили політику переслідування,
репресій і винищення ворогів нацистського уряду.
Нацисти кидали в тюрми людей без судового процесу,
піддавали їх переслідувань, принижень, поневолення,
тортурам, вбивали їх.
 Хід процесу

Всього було проведено 403 судових слухання,

головою суду був представник Великобританії
Дж. Лоуренс. Були представлені різні докази,
серед них вперше з'явилися т. зв. " секретні
протоколи "до пакту Молотова-Ріббентропа.
Через післявоєнного загострення відносин між
СРСР і Заходом процес йшов напружено, це
давало обвинуваченим надію на розвал процесу.
Особливо ситуація загострилася після
Фултонської промови Черчилля. Тому
обвинувачені поводилися сміливо, вміло тягнули
час, розраховуючи, що прийдешня війна
поставить хрест на процесі (найбільше цьому
сприяв Герінг). В кінці процесу звинуваченням
СРСР був наданий фільм про концтабори
Майданек, знятий фронтовими кінооператорами
Радянської армії.
 З обвинувальної промови Роберта Джексона

Гітлер не забрав всю відповідальність з собою в

могилу. Вся вина не загорнута в саван Гіммлера. Ці
живі обрали цих мертвих собі в спільники в цьому
грандіозному братерство змовників, і за злочин, які
вони зробили разом, повинен заплатити кожен з них.
Можна сказати, що Гітлер зробив свій останній
злочин проти країни, якою він правив. Він був
божевільним месією, який розпочав війну без
причини і безглуздо продовжував її. Якщо він не міг
більше правити, то йому було все одно, що буде з
Німеччиною ...
Вони стоять перед цим судом, як заплямований кров'ю
Глостер стояв перед тілом свого вбитого короля. Він
благав вдову, як вони благають вас: "Скажи, що я їх не
вбивав". І королева відповіла: "Тоді скажи, що вони не
вбиті. Але вони мертві". Якщо ви скажете, що ці люди
невинні, це все одно, що сказати, що не було війни,
немає убитих, не було злочину.
Винісши обвинувальний вирок головним нацистським злочинцям,
Міжнародний військовий трибунал визнав агресію найтяжчим злочином
міжнародного характеру. Нюрнберзький процес іноді називають "Судом
історії", оскільки він зробив істотний вплив на остаточний розгром нацизму.