Народна медицина

(цілительство) за
законодавством
України
 НАРОДНА МЕДИЦИНА
» У сучасному розумінні народна медицина
представляє собою сукупність методів діагностик,
лікування та профілактики захворювань, які не
використовується в повсякденній роботі медичних
установ. При цьому альтернативні методи народної
медицини мають спільні корені з офіційними
лікарськими практиками, проте не отримали
переконливого наукового підтвердження своєї
ефективності. Тому й не увійшли у звичайний
медичний арсенал.

» В українському законодавстві поняття народної

медицини визначене як методи оздоровлення,
профілактики, діагностики та лікування, що
ґрунтуються на досвіді багатьох поколінь людей,
установлені у народних традиціях і не потребують
державної реєстрації.

ЛУЧШЕЕ для вас 2

КОМПАНИЯ, ЗАНИМАЮЩАЯСЯ
О Р ГА Н И Ч Е С КО Й П Р ОД У К Ц И Е Й
У відповідності зі статтею 74 ЗаконуУкраїни «Основи законодавстваУкраїни про
охорону здоров'я» та з метою нормативно-правового урегулювання діяльності осіб,
які виявили бажання займатися медичною діяльністю у галузі народної медицини,
був виданий наказ МОЗУкраїни від 25.06.1993 р. № 146 «Про надання
спеціального дозволу МОЗУкраїни на медичну діяльність у галузі народної
медицини», зареєстрований у Міністерстві юстиціїУкраїни (МЮУ) 10.01.1994 р. за
№ 2/211.

Зазначеним наказом була затверджена «Інструкція про порядок надання

спеціального дозволу на медичну діяльність у галузі народної медицини» та
«Положення про атестацію та експертизу осіб, які виявили бажання займатися
медичною діяльністю у галузі народної медицини».
 З метою подальшого удосконалення координаційної
роботи МОЗ України в галузі народної медицини,
наказом МОЗ України від 02.06.1994 р. № 89 «Про
поширення дії наказу № 83 від 29.05.91» Української
асоціації народної медицини були надані повноваження
в частині організаційно-методичної, контрольної та
атестаційно-експертної роботи в галузі народної
медицини.

Були започатковані кафедри з напряму народної

медицини, відповідні цикли при клінічних
кафедрах, курси інформації та стажування у ряді
державних вищих медичних навчальних
закладів України. На порядок денний стало
питання про нормативне упорядкування
діяльності лікарів зазначеного профілю
ЛУЧШЕЕ для вас
КОМПАНИЯ, ЗАНИМАЮЩАЯСЯ
О Р ГА Н И Ч Е С КО Й П Р ОД У К Ц И Е Й
 За наказом МОЗ України від 19.12.1997 р. № 360, зареєстрований
в МЮУ 14.01.1998 р. за № 12/2452, було затверджено
«Положення про лікаря з народної медицини» та
«Кваліфікаційна характеристика лікаря фахівця зі спеціальності
народної медицини».

В «Положенні» йдеться про те, що на посаду лікаря з

нетрадиційної медицини може бути призначеним лікар,
який пройшов підготовку в інтернатурі за спеціальністю
«лікар з НМ», або лікар-терапевт чи лікар-педіатр, який
пройшов підготовку на циклі спеціалізації з народної
медицини в інститутах (факультетах) удосконалення лікарів
і отримав сертифікат спеціаліста за спеціальністю «лікар з
народної медицини».

 Обов’язками лікаря з нетрадиційної медицини є

надання первинної медико-санітарної допомоги
населенню у відповідності до вимог «Кваліфікаційної
характеристики» та одержаних сертифікатів.

ЛУЧШЕЕ для вас 5

КОМПАНИЯ, ЗАНИМАЮЩАЯСЯ
О Р ГА Н И Ч Е С КО Й П Р ОД У К Ц И Е Й
» З метою суворого дотримання вимог законодавства з питань охорони здоров’я,
та врегулювання діяльності у галузі народної медицини був виданий Указ
Президента України від 31.07.1998 року № 823/98 «Про заходи щодо
врегулювання діяльності у сфері народної медицини».
» Від 27.01.1999 р. за № 18 був виданій наказ МОЗ України «Про проведення
переатестації осіб, яким було видано ліцензії на здійснення медичної практики
у сфері народної медицині. Цим наказом була затверджена комісія МОЗ України
з переатестації осіб, яким було видано ліцензії на здійснення медичної практики
в сфері народної медицині.

У 2000 році МОЗ України було видало наказ від 23.02.2000 р.

№ 33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів
охорони здоров’я», які були введені в дію з 01.07.2001 р.
Додатком 26 до цього наказу були визначені штатні
нормативи кабінету з народної медицини, згідно з якими
такі кабінети можуть організовуватись у складі міських
поліклінік, центральних районних лікарень, поліклінічних
відділень обласних лікарень.

ЛУЧШЕЕ для вас 6

КОМПАНИЯ, ЗАНИМАЮЩАЯСЯ
О Р ГА Н И Ч Е С КО Й П Р ОД У К Ц И Е Й
 З часом зацікавленість суспільства до народної медицині
зросла та привела до зростання попиту на медичні
послуги спеціалістів з народної медицини, про що
свідчить наявність великої кількості рекламних
оголошень у засобах масової інформації. Відповідно до
статті 24 Закону України від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР
«Про рекламу» реклама медичної практики повинна
містити посилання на номер чинної ліцензії і
найменування органу, що її видав.
» З метою удосконалення організації та проведення
атестації і експертизи цілительських здібностей осіб,
які бажають здійснювати медичну практику у галузі
народної медицини, МОЗ України був виданий наказ
від 03.03.2003 р. № 93 «Про методи народної
медицини, на які видаються спеціальні дозволи»,
яким було визначено перелік таких методів.
» До нього увійшли: ароматерапія,
біоенергоінформотерапія, іридодіагностика,
мануальна терапія, точковий масаж, СуДжок терапія
неінвазивна (для осіб із спеціальною медичною освітою)
та фітотерапія

ЛУЧШЕЕ для вас 7

КОМПАНИЯ, ЗАНИМАЮЩАЯСЯ
О Р ГА Н И Ч Е С КО Й П Р ОД У К Ц И Е Й
Поряд з планомірним удосконаленням нормативно правового урегулювання функціонування системи народної
медицини, МОЗ України було вжито заходів щодо виявлення та притягнення до відповідальності осіб, які здійснюють
медичну практику у цій галузі без необхідних документів МОЗ України або порушують ліцензійні вимоги. З цією метою
було видано наказ МОЗ України від 212 19.06.2003 р. № 267 «Про контроль за здійсненням незаконної медичної
діяльності у галузі народної медицини»

У 2012 році у разі, якщо особа, що займається народною медициною не має медичної освіти, необхідно було керуватися
Постановою КМУ від 03.12.2012 №1145 «Про затвердження порядку видачі та анулювання спеціального дозволу
на заняття народною медициною та наказом МОЗ України № 822 від 23.09.2013 р., яким затверджено Порядок
видачі атестаційно-експертного висновку, що підтверджує наявність у особи цілительских здібностей».

Згідно наказу МОЗ України 05.06.2015 № 324 (у редакції наказу МОЗ України 03.08.2015 № 483) були внесені зміни
в план заходів щодо регулювання господарської діяльності, додатком до наказу визначено, «Скасуванню видачі
спеціального дозволу на заняття народною медициною (цілительством)». Тобто на розгляд Кабінету Міністрів України
було внесено проекту закону, щодо зменшення кількості документів дозвільного характеру не менш як на 25 відсотків.

ЛУЧШЕЕ для вас 8

КОМПАНИЯ, ЗАНИМАЮЩАЯСЯ
О Р ГА Н И Ч Е С КО Й П Р ОД У К Ц И Е Й
 Проте сьогодні народна медицина в нашій країні
опинилася поза законом.
» Так 29 серпня 2018 року Кабінет міністрів України
схвалив законопроект, що передбачає скасування
видачі спеціальних дозволів для заняття народною
медициною (цілительством).
» Проект закону про скасування ліцензування
«цілителів» і «знахарів» був ініційований в.о.
міністра охорони здоров’я на початку січня 2018
для запобігання шахрайських дій і забезпечення
конституційних прав громадян на охорону здоров’я

Згідно з текстом законопроекту, наявність спеціального

дозволу на заняття народною медициною у особи, яка
володіє народними методами лікування, не гарантує
безпеку їх використання, а також якість і своєчасне надання
медичної допомоги. Крім того, регламентація роботи
цілителів не входить в компетенцію Міністерства охорони
здоров’я України, оскільки практика народної медицини не
відповідає сучасним медичним науковим знанням, додали в
міністерстві.

ЛУЧШЕЕ для вас 9

КОМПАНИЯ, ЗАНИМАЮЩАЯСЯ
О Р ГА Н И Ч Е С КО Й П Р ОД У К Ц И Е Й

Щоб визначити чи відноситься використовуваний метод
лікування до цілительства, необхідно направити запит до
Міністерства охорони здоров'я. Важливий момент:
послуги окультномагічного характеру та вчинення
релігійних обрядів до народної медицини не відносяться.
Нетрадиційна медицина в Україні є самостійною сферою
лікувальної справи. Багато клінік поряд з традиційними
формами оздоровлення пацієнтів використовують методи
народної медицини. Існує безліч альтернативних методів
лікування, які потребують ретельного контролю з боку держави.
Саме тому, документальне забезпечення діяльності у сфері
нетрадиційної медицини є досить складним юридичним
питанням

Так, зокрема, народний цілитель має наступні права:

» 1) застосовувати лише метод народної медицини, який заявлений у спеціальному дозволі
на зайняття цілительством;
» 2) вести на паперових носіях медичну документацію, надавати на вимогу пацієнта копію
його медичної документації, засвідчену особистим підписом Цілителя;
» 3) у разі відсутності ефекту від народної медицини своєчасно направити пацієнта до
закладу охорони здоров’я;
» 4) визначати показання та протипоказання для призначення пацієнтам лікування методами
народної медицини при наданні медичної допомоги в кожному конкретному випадку;
» 5) знати вимоги медичної етики та деонтології і неухильно їх дотримуватися;
» 6) одержувати інформовану добровільну згоду пацієнта на проведення оздоровлення,
профілактики, діагностики і лікування цілителем.
» Крім цього є регламентації щодо приміщень де проводить прийом народний цілитель.
Цілитель повинен мати спеціально облаштований кабінет для прийому пацієнтів: де мають
бути реєстратура, власне кабінет і вбиральня. Приміщення не повинне бути підвальним і
площею менше 21,2 квадратних метри (на всі кімнати).
ЛУЧШЕЕ для вас 10
КОМПАНИЯ, ЗАНИМАЮЩАЯСЯ
О Р ГА Н И Ч Е С КО Й П Р ОД У К Ц И Е Й
Правове регулювання
сімейної медицини в
Україні
Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України від
22 червня 1995 р. № 114 «Про затвердження переліку
закладів охорони здоров'я, переліку лікарських посад і
переліку по сад фармацевтичних працівників», до переліку
лікарських посад внесено посаду «лікар загальної практики—
сімейний лікар».
Посади лікарів загальної практики—сімейних лікарів вво­дяться
відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я Ук­раїни від
23 лютого 2000 р. № 33 «Про штатні нормативи та типо­ві
штати закладів охорони здоров'я».

» У своїй діяльності лікар ЗПСМ керується Примірним

положенням, затвердженим Наказом Міністерства
охорони здоров'я країни від 23 лютого 2001 р. № 72
«Про затвердження окремих документів з питань
сімейної медицини», в якому зазначено ви­моги до
організації роботи лікаря ЗПСМ, норми навантаження
та розрахункові норми обслуговування, порядок
призначення і звільнення лікаря, його права та
обов'язки.

ЛУЧШЕЕ для вас 12

КОМПАНИЯ, ЗАНИМАЮЩАЯСЯ
О Р ГА Н И Ч Е С КО Й П Р ОД У К Ц И Е Й
 Частина 1
Примірне положення про лікаря загальної практики—сімейної меди­цини
» 1.Лікар загальної практики—сімейної медицини забезпечує надання ква­ліфікованої
первинної лікувально-профілактичної допомоги прикріпленому за сімейно-
територіальним принципом населенню в обсязі кваліфікаційної характеристики лікаря
із спеціальності «загальна практика—сімейна ме­дицина» в умовах амбулаторно-
поліклінічного закладу та вдома.
» 2.На посаду сімейного лікаря призначається лікар, який закінчив лі­кувальний або
педіатричний факультет вищого медичного навчального закладу III—IV рівнів
акредитації або медичний факультет університе­ту, пройшов первинну спеціалізацію у
вищому медичному навчально­му закладі системи післядипломної освіти за
спеціальністю «загальна практика—сімейна медицина» і має сертифікат лікаря-
спеціаліста з цієї спеціальності.
» 3.Навантаження лікаря загальної практики—сімейної медицини про­водиться з
розрахунку 1 посада лікаря на 1100—1200 осіб дитячого і до­рослого населення в сільській
місцевості, і 400—1500 осіб — у міській місцевості.
» 4.Розрахункові норми обслуговування для лікарів загальної практики— сімейної
медицини встановлюються на 1 годину роботи: 5 відвідувань на прийомі в поліклініці, 2
відвідування — підчас обслуговування хворих вдома.
» 5.Призначення та звільнення лікаря загальної практики—сімейної ме­дицини, який
працює у закладі охорони здоров'я комунальної власності здійснює головний лікар
лікувально-профілактичного закладу.
» 6.Лікар загальної практики—сімейної медицини в своїй роботі безпосе­редньо
підпорядковується завідувачу відділенням загальної практики—
ЛУЧШЕЕ сімейноїдля медицини,
вас у
випадку його відсутності — головному лікарю амбулаторно-поліклінічного
К О М П А Н И Я , З А Н И М А Юзакладу.
ЩАЯСЯ
13
О Р ГА Н И Ч Е С КО Й П Р ОД У К Ц И Е Й
 Частина 2
» 7.Лікар загальної практики—сімейної медицини зобов'язаний:
— надавати кваліфіковану, в тому числі невідкладну, медичну допо­могу в обсязі кваліфікаційної характеристики фахівця із спеціальнос­ті «загальна
практика—сімейна медицина» в умовах амбулаторно-поліклінічного закладу та вдома;
— в показаних випадках забезпечувати консультування хворих за­відувачем відділенням, лікарями інших спеціальностей амбулаторно-поліклінічного
закладу, за домовленістю — спеціалістами інших лікувально-профілактичних закладів;
— проводити підготовку хворих до госпіталізації та забезпечити своє­часне їх направлення на стаціонарне лікування;
— використовувати в своїй роботі сучасні методи профілактики, діа­гностики, лікування та реабілітації хворих при різних захворюваннях;
— здійснювати профілактичну роботу, направлену на виявлення факто рів ризику, ранніх і скритих форм захворювань;
— організовувати і проводити комплекс заходів щодо диспансеризації населення дільниці (виявлення, взяття на облік, проведення лікувально-
оздоровчих заходів) та спостереження за станом його здоров'я;
— проводити санітарно-протиепідемічну роботу на дільниці;
— проводити санітарно-освітню роботу серед населення дільниці;
— проводити експертизу тимчасової непрацездатності хворих, за наявності показань направляти їх на лікарську консультативну комісію;
— систематично підвищувати свою професійну кваліфікацію та рівень медичних знань медичної сестри загальної практики—сімейної медицини;
— вести обліково-звітну медичну документацію;
— забезпечувати консультування населення дільниці з медико-соціальних та медико-психологічних питань, питань планування сім'ї;
— організовувати надання медичної допомоги населенню в екстремалі, них ситуаціях.

ЛУЧШЕЕ для вас 14

КОМПАНИЯ, ЗАНИМАЮЩАЯСЯ
О Р ГА Н И Ч Е С КО Й П Р ОД У К Ц И Е Й
Частина 3
» 8.Лікар загальної практики—сімейної медицини має право:
— здійснювати контроль за роботою підпорядкованого йому
середнього і молодшого медичного персоналу;
— подавати пропозиції керівництву щодо покращання організації на­
дання медичної допомоги населенню на засадах загальної практики—
сімейної медицини;
— брати участь в нарадах, науково-практичних конференціях, семіна­
рах з питань надання лікувально-профілактичної допомоги на засадах
загальної практики—сімейної медицини;
Вставьте или перетащите свое фото
— провадити підприємницьку діяльність за спеціальністю «загальна
практика—сімейна медицина».
» 9. Робота лікаря загальної практики—сімейної медицини
здійснюється за графіком, в якому передбачено фіксовані години
амбулаторного при­йому хворих, допомога вдома, профілактична
та інша робота і який за­тверджується головним лікарем
лікувально-профілактичного закладу.

Рівень необхідних загальних і спеціальних знань має відпо­відати

кваліфікаційній характеристиці лікаря ЗПСМ. Ця квалі­фікаційна
характеристика затверджена Наказом Міністерства охорони здоров'я
України від 23 лютого 2001 р. № 72 «Про за­твердження окремих
документів з питань сімейної медицини», де перераховані усі розділи
та необхідні навички і маніпуляції, : якими має володіти лікар ЗПСМ.
ЛУЧШЕЕ для вас 15
КОМПАНИЯ, ЗАНИМАЮЩАЯСЯ
О Р ГА Н И Ч Е С КО Й П Р ОД У К Ц И Е Й
 Додаток 6 до наказу МОЗ України
від 23.02.2001 N 72

Кваліфікаційна характеристика лікаря із спеціальності загальна практика - сімейна медицина

Згідно з вимогами фаху лікар загальної практики - сімейної медицини повинен знати:
- Основи законодавства України про охорону здоров'я ( 2801-12) та нормативні документи, які регламентують діяльність органів та закладів охорони здоров'я
- правові аспекти діяльності лікаря загальної практики - сімейної медицини
- основні показники здоров'я населення
- загальні питання організації надання медичної допомоги населенню на засадах загальної практики - сімейної медицини
- організацію роботи амбулаторно-поліклінічних та лікарняних закладів
- організацію роботи швидкої та невідкладної медичної допомоги
- нормальну та патологічну анатомії, топографічну анатомію
- фізіологію та патофізіологію систем кровотворення, кровообігу, дихання, травлення, залоз внутрішньої секреції та інших органів і систем організму
- особливості анатомії і фізіології дитячого організму у різні вікові періоди
- особливості функціонування організму в похилому віці
- фізіологію та патологію вагітності, пологів і післяпологового періоду
- водно-електролітний обмін, кислотно-лужний баланс
- основи фармакотерапії
- основи мікробіології, вірусології
- основи імунології, медичної генетики
- основи клініко-діагностичного та патогенетичного підходу до проведення лікування найбільш поширених захворювань
- Міжнародну класифікацію хвороб X перегляду, класифікації захворювань, розроблені ВООЗ, класифікації захворювань, затверджені відповідними вітчизняними з'їздами
- основи дієтотерапії, фізіотерапії, бальнеотерапії, лікувального масажу та лікувальної фізкультури
- показання та протипоказання до санаторно-курортного лікування
- основи експертизи тимчасової і постійної втрати працездатності
- організацію диспансерного нагляду за хворими та патронажу за вагітними і новонародженими
- правила асептики і антисептики, основні документи, які регламентують заходи з підтримання санітарно-епідеміологічного режиму у лікувально-профілактичних закладах
- форми і методи санітарно-освітньої роботи
- принципи організації надання медичної допомоги населенню в екстремальних ситуаціях
- організацію протиепідемічних заходів при виникненні осередку інфекціїЛУЧШЕЕ для вас
- основи роботи з комп'ютером. КОМПАНИЯ, ЗАНИМАЮЩАЯСЯ
16
О Р ГА Н И Ч Е С КО Й П Р ОД У К Ц И Е Й
Обов'язок сімейного лікаря— надання первинної медичної допо­моги будь-якому хворому, незалежно від його віку і статі.

» Один із найважливіших принципів сімейної медицини — про­філактична спрямованість. Складовими елементами щоденної роботи
сімейного лікаря та медичної сестри є: прогнозування ри­зику розвитку окремих захворювань, їх доклінічна діагностика, своєчасність
інформування пацієнта, а також проведення профілактичних заходів.
» Тільки сімейний лікар сумлінно ставиться до питань профілактики хвороб у процесі повсякденної роботи зі своїми пацієнта­ми і їхніми
родичами. Пояснюється це не лише тим, що він краще зрівняно з колегами вузької спеціалізації знає своїх пацієнтів і шкідливі для
їхнього здоров'я обставини життя, а й тим, що тіль­ки сімейний лікар зацікавлений у зниженні показника захворю­ваності закріплених за
ним верств населення.
» Сімейний лікар частіше за інших спеціалістів має викорис­товувати раціональну, як з медичної, так і з економічної точки зору,
обґрунтовану тактику щодо необхідних лабораторних та інструментальних методів дослідження, рекомендувати необхід­ність
застосування спеціалізованих технологій лікування.
» Надаючи допомогу декільком поколінням пацієнтів з однієї родини, сімейний лікар і сімейна медсестра не лише стають свід­ками, а й
тісно стикаються з внутрішніми проблемами родини. Ставлення сім'ї до питань здоров'я її членів, впливи екологічних факторів, спорту,
особливостей харчування, значення для здоров'я шкідливих звичок тощо — має постійно контролюватися медич­ним працівником,
який повинен передбачувати як очікувані, так і непередбачувані переходи кожного із членів сім'ї в зону ризику. У спеціаліста з сімейної
медицини є унікальна можливість застосо­вувати превентивні заходи на ранньому етапі патологічних змін.
» Будь-які спеціалісти, у тому числі й фахівці зі спеціальності «загальна практика—сімейна медицина», повинні постійно удоско­налювати
рівень своїх знань і вмінь, підвищувати кваліфікацію.

ЛУЧШЕЕ для вас 17

КОМПАНИЯ, ЗАНИМАЮЩАЯСЯ
О Р ГА Н И Ч Е С КО Й П Р ОД У К Ц И Е Й
Дякую за
увагу!
Вставьте или перетащите свое фото