МИТНЕ ЗБІРНИК 2018

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА
КАФЕДРА ФІНАНСОВОГО ПРАВА
РОЗВИТОК МИТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

УКРАЇНИ В УМОВАХ МІЖНАРОДНИХ
ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
МАТЕРІАЛИ
студентського науково-практичного круглого столу
16 березня 2018 РОКУ
Ірпінь 2018
Розвиток митного законодавства України
в умовах міжнародних інтеграційних процесів
УДК 347.73:65.22(477)(063)
ББК 67.9(4Укр)402.231-32я431
М34
Рекомендовано до видання
кафедрою фінансового права
(протокол №13 від 21 березня 2018 року)
Навчально-наукового інституту права
Університету державної фіскальної служби України
(протокол № 10 від 5 квітня 2018 року)
М34 Розвиток митного законодавства України в умовах міжнародних

інтеграційних процесів : матеріали студентського науково-практичного
круглого столу, (Ірпінь, 16 березня 2018 р.) / Державна фіскальна служба
України, Університет ДФС України. – Ірпінь: Видавництво УДФСУ, 2018. –
202 с.
УДК 347.73:65.22(477)(063)
ББК 67.9(4Укр)402.231-32я431
Організатори круглого столу не несуть відповідальності

за зміст поданих матеріалів.
© Видавництво
Університету ДФС України, 2018
2
ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ КОМІТЕТ СТУДЕНТСЬКОГО НАУКОВО-

ПРАКТИЧНОГО КРУГЛОГО СТОЛУ:
Голова організаційного комітету:
Касьяненко Любов Михайлівна, д.ю.н., професор, завідувач кафедри

фінансового права Університету державної фіскальної служби України
Члени організаційного комітету:
Забучинська Тетяна Володимирівна, ст. викладач, заступник

завідувача кафедри фінансового права з наукової роботи Університету
державної фіскальної служби України
Мацелик Михайло Олексійович, к.ю.н., доцент, професор кафедри
фінансового права Університету державної фіскальної служби України
Сластьоненко Оксана Олександрівна, к.ю.н., доцент, с.н.с., доцент
кафедри фінансового права Університету державної фіскальної служби
України
Модератор науково-практичного круглого столу:
Шумінська Марія Ігорівна, студентка гр. ПБі-13-1, ННІП, УДФСУ,

член Наукового товариства студентів та курсантів кафедри фінансового
права Університету державної фіскальної служби України
3
ЗМІСТ
Абрамчук А.С.
Особливості правового регулювання митної брокерської діяльності в
Україні..............................................................................................................9
Багнюк М. М.
Сучасний стан нормативно-правового регулювання митних
правовідносин в умовах євроінтеграційних процесів................................12
Бибченко К. Ю.
Сучасна митна політика України: проблеми та шляхи
вдосконалення................................................................................................17
Боровець А. М.
Актуальні проблеми боротьби з контрабандою під час перетину товарів
через митний кордон України та шляхи їх вирішення..............................22
Буховський О. Ю.
Сучасний стан адаптації митного законодавства України до
законодавства Європейського Союзу..........................................................26
Виноградова Д. С., Шостак М. О.

Вдосконалення митного законодавства України відповідно до світових
митних стандартів..........................................................................................30
Ворона Ю. О., Свірщук С.С.

Напрямки підвищення ефективності політики вільної торгівлі в процесі
інтеграції України в світове господарство..................................................34
Воропай Т. І., Нестерчук А.В.

Митні формальності основи адміністративно-правової моделі................39
4
Гaлицький A. В.
Права та свободи людини і громадянина в процесі здійснення митного
контролю........................................................................................................45
Гурда К. С.
Проблеми ввезення в Україну товарів, що є об’єктами права
інтелектуальної власності.............................................................................49
Девізорова А. І.
Притягнення осіб до відповідальностя за порушення митних правил в
контексті зміцнення фінансової безпеки України......................................53
Кавунова М. С.
Вдосконалення законодавства щодо правового статусу експерта на
підставі аналізу досвіду зарубіжних країн..................................................58
Китун А. П.
Шляхи вдосконалення державного регулювання митних відносин.........63
Кіраль Г. Ю.
Деякі аспекти здійснення митної брокерської діяльноті в Україні..........67
Козаченко І. С.
Адміністративна відповідальність за порушення митних правил в
Україні............................................................................................................72
Колосов О. О.
Актуальні проблеми митної політики в Україні........................................78
Кондратьєва К. Д.
Сучасні тенденції та перспективи модернізації митного контролю на
шляху до європейського співробітництва...................................................82
Короленко І. В.
Митна безпека як складова фінансової безпеки………………….............86
5
Коц М. Б.
Імплентація норм міжнародних митних організацій в митне
законодавство України..................................................................................91
Кучик Д. І.
Митний контроль як один із елементів забезпечення фінансової безпеки
України...........................................................................................................95
Лаврентій А. О.
Роль всесвітньої митної організації у регулюванні митної справи на
міжнародному рівні.......................................................................................99
Левонюк О. В.
Напрями адаптації митного законодавства України до світових
стандартів.....................................................................................................103
Макарук Л. О.
Міжнароднє співробітництво з питань державної митної справи на
двостороньому рівні: Україна-Польща.....................................................108
Матвійко Н. Г.
Інституціоналізація митної безпеки як важливої складової економічної
безпеки держави..........................................................................................112
Моїсеєнко К. Д., Черняк К. О.

Актуальні проблеми митного права на сучасному етапі.........................118
Москалюк І. І.
Відповідальність за порушення митного законодавства.........................121
Нікітін Б.О.
Використання досвіду формування митної справи в ЄС як шлях до
створення ефективного митного регулювання в Україні........................124
6
Онищенко А. В.
Правове регулювання адміністративної відповідальності
фармацевтичних працівників.....................................................................129
Пасюк Т. В.
Боротьба з контрабандою в Україні: сучасний стан та шляхи
подолання.....................................................................................................134
Подобінська М. В., Дуднік А. В.

Особливості механізмів державного управління
зовнішньоторгівельною безпекою України на сучасному етапі............139
Полейко І. Ю., Полейко Ж. Ю.

Проблеми та шляхи удосконалення проведення митних процедур.......144
Романюк Ю. П.
Митне оформлення товарів при переміщенні через митний кордон
України.........................................................................................................148
Сабадін Ю. В.
Адміністративна відповідальність за порушення митного
законодавства...............................................................................................152
Сарніцька О. В.
Роль банківської системи та її суб’єктів у забезпеченні фінансової
безпеки
держави.........................................................................................................156
Світлична А. С.
Проблеми держаної митної політики та шляхи їх вдосконалення.........162
Сидорчук О. В.
Відповідальність за порушення митних правил як міжгалузевий
правовий інтитут..........................................................................................167
7
Суденко К. М.
Окремі аспекти розвитку митного контролю в законодавстві
України.........................................................................................................170
Тучков Б. В.
Основні тенденції розвитку та стан митної політики як складової
економічної безпеки України.....................................................................174
Цимбалюк К. М., Деркач Б. Д.

Співробітництво України з міжнародними митними організаціями
універсального характеру: сучасний стан та шляхи вдосконалення......179
Шмигельська О. Д.
Досвід європейських країн щодо формування та забезпечення
фінансово-економічної безпеки держави..................................................182
Якимчук Л. Л.
Особливості міжнародної взаємодії органів ДФС України із митними
органами іноземних держав........................................................................187
РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ НА ТЕМУ: «МИТНЕ

ЗАКОНОДАВСТВО ТА МИТНА СПРАВА В УКРАЇНІ» (наукова бібліотека,
інформаційно-бібліографічний відділ Університету державної
фіскальної служби України)…………………………………………….. 190
8
Абрамчук Анастасія Сергіївна
студентка групи ПБ-14-2
Науковий керівник:
Сластьоненко Оксана Олександрівна
к.ю.н., доцент, с. н. с.,
доцент кафедри фінансового права
Університету ДФС України
ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ МИТНОЇ

БРОКЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
В умовах економічної інтеграції України до європейських стандартів
обсяги міжнародної торгівлі значно зростають. Внаслідок цього збільшується
кількість укладених торгівельних угод, тому й роль митного брокера
виходить на новий рівень.
Розвиток митного брокерства в Україні розпочався з 1992 року із
затвердженням «Положення про діяльність митних брокерів на території
України». Відповідно до цього положення, митним брокером може бути
будь-яка особа (громадянин чи іноземець), зареєстрована як суб'єкт
зовнішньоекономічної діяльності на території України.
Нині митні брокери здійснюють свою діяльність на підставі норм
Митного кодексу України від 01 червня 2012 року. Чинний Митний кодекс
України присвятив митно-брокерській діяльності чотири статті. Відповідно
до Митного кодексу України митний брокер – це підприємство, що надає
послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного
призначення, які переміщуються через митний кордон України [1].
Також діяльність митних брокерів регулюється Наказом Міністерства
фінансів України «Про діяльність митних брокерів» [2].
9
Діяльність митних брокерів має надзвичайно важливе значення.
Виходячи із закріплених законодавством норм, що регулюють діяльність
митного брокера можна виокремити основні ознаки такої діяльності:
1) брокер обов’язково має бути суб’єктом підприємницької діяльності.
Це випливає з визначення, яке закріплене в Митному кодексі України;
2) обов’язковою умовою діяльності митних брокерів є необхідність
отримання дозвільних документів (дозволів), виданих фіскальними
органами;
3) надання послуг митним брокером є ініціативою клієнта. Митні
брокери надають свої послуги на основі укладеного з клієнтом договору;
4) здійснюючи сою діяльність митні брокери обов’язково вступають у
правовідносини з фіскальними органами. Такі відносини характеризуються
нерівністю сторін, підконтрольністю, підлеглістю однієї сторони іншій.
Митна брокерська діяльність в Україні досить динамічно розвивається.
Звертаючись до послуг митного брокера клієнти отримують безліч переваг:
1) за участю митних брокерів клієнти значно скорочують свої витрати, на
послуги, пов’язані з проведенням декларування товарів та транспортних
засобів, що переміщуються через митний кордон, а також перевезенням
товарів, що перебувають під митним контролем за участю митних
посередників, у галузі митної справи значно менші, оскільки розраховуються
в розмірі визначеного процента до обсягу товарів, що переміщуються
(перевозяться); 2) клієнти отримують доступ до послуг висококваліфікованих
фахівців у такій специфічній сфері, як митне декларування; 3) послуги
митного брокера дозволяють зекономити час, за допомогою професійних
навиків посередника у оперативному здійсненні операцій у даній сфері.
Однак, у регулюванні митного брокерства в Україні наявні певні
проблеми.
10
По-перше, основною проблемою є тиск збоку органів державної влади,
зокрема фіскальних. Не дивлячись на факт прийняття Верховною Радою
України Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»
[3], 02 березня 2015 року, який запровадив дозвіл на здійснення митної
брокерської діяльності замість скасованих ліцензій на таку діяльність, що
мало б зменшити адміністративний тиск. Але навпаки перелік органів, які
зобов'язані та уповноважені надавати відповідні дозволи, розширено, що
знову ж таки свідчить про наявність тиску збоку держави.
По-друге, ще однією вагомою проблемою є те, що Митний кодекс
України містить нові норми, що стосуються отримання дозволів на митну
брокерську діяльність підприємствами, однак відсутні вимоги до
підприємств що бажають отримати такі дозволи.
По-третє існує проблема відсутності фінансових гарантій провадження
діяльності митного брокера, що стосується слати ним митних платежів.
Внаслідок цього може виникнути ще одна проблема – ненадходження до
державного бюджету певних митних платежів у випадку порушення митного
законодавства. Це тягне за собою ризик розвитку корупції в даній сфері.
В результаті проведеного дослідження можна зробити висновок, що
розвиток інституту митної брокерської діяльності в Україні здійснюється
досить швидкими темпами. Це робить тему дослідження особливостей такої
діяльності досить актуальною. Функціонування інституту митної брокерської
діяльності охоплює цілу низку невирішених проблем, які відносяться до
компетенції влади, а ефективність провадження діяльності брокерів повністю
залежить від нормативного-правового забезпечення митної брокерської
діяльності. Отже, вирішення проблем, пов’язаних з діяльністю митних
брокерів сприятиме запровадженню стандартів якості митної брокерської
діяльності, що відповідатиме міжнародним вимогам та виведе державу на
новий рівень в економіці.
11
Список використаної літератури:
1. Митний кодекс України від 13 березня 2012 року № 4495-VI //
Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 44-45, № 46-47, № 48. – Ст.
552.
2. Про діяльність митних брокерів: Наказ Міністерства фінансів
України № 693 від 04.08.2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z1036-15.
3. Про ліцензування видів господарської діяльності: Закон України №
222-VIII // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2015. – № 23. – Ст. 158.
Багнюк Максим Миколайович

cтудент групи ПБ-14-3
СУЧАСНИЙ СТАН НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

МИТНИХ ПРАВОВІДНОСИН В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ
ПРОЦЕСІВ
На сьогоднішній день в Україні склалися певні особливості суспільних
відносин, пов’язаних з такими питаннями, як наповнення бюджету, протидія
контрабанді та порушенням митних правил, гарантування доставки вантажів.
У сфері митних відносин порушено проблему розробки правового
забезпечення й механізму гарантування реалізації правового статусу
суб’єктів митних правовідносин, що обумовлює проведення комплексних
12
наукових досліджень у митному праві. Україна – транзитна держава, її
розвиток у цьому напрямі визначено пріоритетним. Визначивши і
проголосивши пріоритетним напрямом зовнішньої політики інтеграцію до
Європейського Союзу, Україна, як і інші кандидати в члени ЄС, бере на себе
зобов’язання щодо поступового приведення національного законодавства у
відповідність до існуючого в Європейському Союзі. При цьому адаптація
національного законодавства України до законодавства ЄС, СОТ та
міжнародних норм має здійснюватися з огляду на національні інтереси
України, особливості української національної правової системи, економічні
та соціальні умови українського суспільства
Проблематика, пов’язана з митними правовідносинами, досліджувалася
окремими вітчизняними та зарубіжними юристами-науковцями, серед яких
можна виділити роботи С.С. Алексєєва, О.Ю. Бакаєвої, Ю.В. Оніщика,
А.В. Малько, А.Ю. Якимова, Ц.Я. Ямпольської та інших науковців.
Відзначаючи їх внесок, зауважимо, що реалії сьогодення вимагають нових
підходів до дослідження даної проблематики.
На законодавчому рівні митні правовідносини виникають у зв’язку з
переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон та
закріпленні в Конституції України, Митному кодексі України, інших законах
України, що регулюють питання в митній сфері, а також з виданих на їх
основі інших нормативно-правових актів. Відносини, пов’язані зі
справлянням митних платежів, регулюються податковим законодавством
України, а саме Податковим кодексом України. На міжнародному рівні митні
правовідносини регулюються відповідно до законодавства України, а саме
якщо міжнародним договором України, імплементованим Верховною Радою
України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені МК України та
іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору
України [1;2;3].
13
Чинний Митний кодекс України був прийнятий Верховною Радою
України 13.03.2012 р. та вступив в дію 01.06.2012 р. Необхідність ухвалення
нового Митного кодексу України обумовлювалася потребами приведення
національного митного законодавства у відповідність до Міжнародної
конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (у зміненій
редакції) та додатків до неї, Конвенції про тимчасове ввезення, а також
імплементації до нього основних правил Рамкових стандартів безпеки та
полегшення всесвітньої торгівлі ВМО та узгодження митного регулювання з
Податковим кодексом України який набрав чинності 01.01.2011 р. і визначив
правову основу для адміністрування податків та зборів також і органами
ДФС [2].
Силу закону має також низка чинних донині Декретів Кабінету
Міністрів України, прийнятих урядом у порядку реалізації делегованих
законодавчих повноважень у перші роки після проголошення Україною
незалежності. Окремі питання реалізації митної справи врегульовуються
декретами: «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від
19.02.1993 № 15-93, «Про порядок вилучення та реалізації вантажів, що
знаходяться у морських торговельних портах і на припортових залізничних
станціях понад установлені терміни» від 08.04.1993 № 33-93 [5; 6].
Окреме місце в системі митного законодавства відіграють міжнародно-
правові акти. Співпраця у сфері митної справи фактично є стимулятором
розвитку національного митного законодавства. Тобто національне митне
законодавство повинно не лише враховувати конкретні особливості держави,
але й керуватися розвитком міжнародного співтовариства в цілому. Можемо
виокремити такі види міжнародних митних договорів України: міжнародні
конвенції та двосторонні договори про співробітництво та взаємну допомогу.
До міжнародних конвенцій, що стосуються здійснення митної справи, можна
віднести: Митну конвенцію про міжнародне перевезення вантажів із
14
застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП 1975 р.), Міжнародну
конвенцію про спрощення і гармонізацію митних процедур (Конвенція
Кіото), Конвенцію про тимчасове ввезення тощо [7].
В роботі Оніщика Ю.В. «Правове регулювання митних відносин в
Україні та в країнах Європейського Союзу: фінансово-правовий аспект»,
вперше було комплексно, з використанням сучасних методів пізнання,
урахуванням новітніх досягнень вітчизняної та зарубіжної науки, з’ясовано
правову природу, поняття, сутність, особливості та специфіку структури
митних правовідносин, висвітлено фінансово-правовий статус органів
доходів і зборів України у сфері реалізації державної митної політики,
розглянуто особливості правового регулювання митних відносин у країнах
Європейського Союзу, окреслено концептуальні підходи, спрямовані як на
вдосконалення фінансово-правового регулювання митних відносин, так і
митного законодавства України загалом [8].
Отже, сукупність джерел митного права складає єдину систему, що має
свою структуру. Усі складові частини цієї системи перебувають у відносинах
субординації та ієрархічної підпорядкованості. Основними принципами
побудови сучасного митного законодавства є конституційність і законність.
У зв’язку з проголошенням пріоритету розвитку України як держави,
яка є сполучником заходу і сходу, актуальності набуває забезпечення
прозорого та чіткого механізму гарантування доставки товарів,
упровадження інформаційних технологій у систему гарантування доставки
вантажів, створення електронної системи, придатної для обміну
оперативними даними між органами доходів і зборів та правоохоронними
органами України та забезпечення захисту інформації. Нормативно-правове
закріплення митних правовідносин на сучасному етапі розвитку України має
важливе значення. Воно окреслює правове становище нашої держави у сфері
митних правовідносин шляхом визначення прав, свобод, інтересів,
15
обов’язків, а також гарантій їх реалізації, встановлює взаємозв’язок і
взаємодію між суб’єктами митних правовідносин, слугує індикатором
забезпечення прав, свобод та законних інтересів у митній справі в
подальшому.
1. Конституція України [Електронний ресурс] // Відомості Верховної
Ради України (ВВР), № 30, ст. 141. – 1996. – Режим доступу до ресурсу:
http://zakon5- rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.
2. Митний кодекс України [Електронний ресурс] // Зі змінами і
доповненнями //Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № 44-45, №
46-47, № 48, ст.552. – 2012. – Режим доступу до ресурсу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4495-17.
3. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року // Зі змінами і
доповненнями // Офіційний вісник України. – 2015. – № 17. – Ст. 112.
4. Про зовнішньоекономічну діяльність [Електронний ресурс] //Закон
України// Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 29, ст. 377. – 1991.
– Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/959-12.
5. Про порядок вилучення та реалізації вантажів, що знаходяться у
морських торговельних портах і на припортових залізничних станціях понад
установлені терміни [Електронний ресурс] //Декрет Кабінету Міністрів
України Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 23, ст.250. – 1993.
– Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada.gov. ua/laws/show/33-93.
6. Про систему валютного регулювання і валютного контролю
[Електронний ресурс] // Декрет Кабінету Міністрів України. – 2709. – Режим
доступу до ресурсу: http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/15-93.
7. Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із
застосуванням книжки МДП [Електронний ресурс] // Про участь у Конвенції
16
див. Закон N 117/94-ВР ( 117/94-ВР ) від 15.07.94. – 1975. – Режим доступу до
ресурсу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_012.
8. Оніщик Ю.В. Правове регулювання митних відносин в Україні та в
країнах Європейського Союзу: фінансово-правовий аспект : автореф. дис ...
д-ра юрид. наук / Ю. В. Оніщик . – Київ, 2014 . – 44 с.
Бибченко Каріна Юріївна

студeнт групи ПМП-15-2
Унiвeрситeту дeржaвнoї фiскaльнoї служби Укрaїни
Нaукoвий кeрiвник:
Мaцeлик М. O.,
к.ю.н, доцент, прoфeсoр
кaфeдри фiнaнсoвoгo прaвa
Університетету ДФС України
СУЧАСНА МИТНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ

ВДОСКОНАЛЕННЯ
На сучасному етапі розвитку економіки України, проведення
ефективної митної політики є одним з основних засобів регулювання
зовнішньоекономічної діяльності з огляду на важливість інтеграції у світовий
торгівельний простір. Для України сучасний етап характеризується
постійним зростанням обсягів та розширенням масштабів міжнародної
торгівлі, ускладненням динамізму торговельних процесів, посиленням вимог
міжнародних організацій щодо забезпечення вільного доступу іноземних
товарів на внутрішні ринки та зниженням національних торговельних
бар’єрів.
Питання митної політики України досліджували вчені А. А. Дубініна,
Ю. М. Дьомкін, І. Г. Бережняк, П. В. Дзюбенко, Б. М. Бабрічидзе,
17
О. Б. Єгоров, С. В. Сорокіна, С. І. Пирожков та інші, котрі, зокрема,
з’ясовували поняття, мету, механізм формування митної політики.
Основну роль у проведенні митної політики відіграють експортно-
імпортні операції. У 2017 р. імпорт товарів через митний кордон України
порівняно з 2016 р. зріс на 6,3%, а експорт знизився на 4,7%. Зростання
обсягу імпорту свідчить про потребу підвищення ефективності митного
контролю для України [1].
Протягом 2017 року були здійснені значні позитивні зрушення в
напрямку вдосконалення національної митної політики.
По-перше проводилась робота, щодо якнайшвидшого використання
сучасних електронних систем і технологій під час здійснення митних
формальностей, що дозволить скоротити час проходження товарів та
зменшити кількість бюрократичних процедур.
По-друге забезпечено системне вивчення зовнішньоекономічних
операцій й визначення їх доцільності, відстеження маршрутів руху товарів,
посилення контролю за здійсненням зовнішньоекономічних операцій з
окремими високоліквідними товарами.
По-третє здійснюється міжнародне співробітництво з реалізації
зовнішньої політики. В контексті виконання міжнародних зобовязань, що
випливають з Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, та реформування
діяльності митниць ДФС структурними підрозділами ДФС проводилась
нормотворча діяльність з імплементації актів європейського права.
Основними досягнененнями цієї діяльності було:
— здійснення аналізу усього законодавства, пов’язаного з концепцією
Інтегрованого управління кордонами (ІВМ) та підготовлено пропозиції щодо
внесення змін до окремих актів з метою наближення до європейської
практики;
18
— опрацювання законопроекту про запровадження концепції «єдиного
вікна», спрощення митних процедур, уповноваженого економічного
оператора, електронної митниці тощо, та надано рекомендації щодо їх
вдосконалення;
— проведення аналізу законодавства у сфері міжвідомчої співпраці та
обміну інформацією між органами, які працюють на кордонах;
— створення міжвідомчої робочої групи з митних та торговельних
питань за участі ДФС, ДПС, Мінекономрозвитку, Державної екологічної
інспекції, Державної інспекції ядерного регулювання, Державної служби з
питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів;
— Розроблення проекту Міжвідомчої угоди про співпрацю між ДФС,
Державною екологічною інспекцією, Державною службою з питань
безпечності харчових продуктів та захисту споживачів;
— Проведення аналізу законодавства у сфері протидії корупції, в тому
числі проекту Кодексу поведінки та надано рекомендації щодо внесення
відповідних змін [2].
Проте існує ряд основних проблем сучасної митної політики, які
призводять її до вдосконалення.
Однією з найголовніших проблем митної політики України в правовому
колі є відставання митного контролю від сучасних потреб пропускної
здатності та світових стандартів контролю товарів. Суттєве зростання обсягів
зовнішньоторговельного обороту та зміцнення цих тенденцій вимагає якісно
нового підходу до здійснення контролю міжнародних вантажних потоків.
Зростання товаропотоків висвітлило такі проблеми митного контролю як
суттєві часові витрати на проведення митних процедур та застарілі
механізми. Про значну недосконалість митної політики України свідчать
також: значний вміст товарів, що переміщуються контрабандним шляхом;
19
збереження загрозливої ситуації з контрабандою наркотичних засобів та
зброї; вчинення правопорушень у сфері інтелектуальної власності та інші.
Дуже важливою проблемою, також, є поширена практика викривлення
митної вартості імпортованих товарів, зберігаються тенденції до заниження
митної вартості при імпорті досить широкого асортименту товарів. Такі
тенденції актуалізують для України посилення ефективності механізмів
моніторингу та визначення справжньої вартості товарів, достовірності
їхнього декларування.
Також однією із важливих проблем митної політики України є
експортно-імпортні операції через офшорні зони. Щодо розрахунків з
експортно-імпортними операціями, то ДФСУ у 2014 р. було зафіксовано
тенденції до зниження імпортних товарів з офшорних зон на – 32%,
експортних на – 15% [3].
За підсумками січня-вересня 2017 р. приріст експорту товарів через
офшорні зони відбувся за рахунок продукції металургії, продовольчих
товарів та с/г продукції, а також паливно-енергетичних ресурсів.
Зокрема 86% українського експорту проходить через: Швейцарію,
Віргінські острови, Великобританію, Кіпр та ін., але споживають вони лише
26 % з них. Відповідно, 60 % товарів проходять транзитом через дані країни і
прибутки від їх продажу акумулюються в таких країнах-транзитерах [4, с.75].
Негативним чинником є також збереження тенденцій щодо кількісно
зареєстрованих в Україні учасників зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД)
та їх фактичною активністю в сфері зовнішньої торгівлі.
Зважаючи на розглянуті тенденції та умови функціонування митної
політики в Україні, пріоритетами підвищення дієздатності політики держави
у цій сфері мають стати:
— підвищення рівня захисту національних інтересів держави з
одночасним упровадженням міжнародних вимог та стандартів;
20
— спрощення митних процедур;
— підвищення ефективності виявлення та протидії негативним явищам
у середовищі зовнішньої торгівлі;
— створення максимально сприятливого середовища для учасників ЗЕД.
Для реалізації цих пріоритетів Україна вже почала здійснювати ряд
заходів: розробляються програми реформування процедур митного
оформлення; створюється система використання попередньої інформації;
запроваджуються наукову тренінги для працівників митної служби. Проте ці
заходи тільки втілюються і їх недостатньо, потрібно підвищувати рівень
бюджетного фінансування процесів модернізації та реформування системи
реалізації митної політики, за вимогами міжнародних норм та стандартів, а
також підвищувати рівень захисту національних інтересів держави з
одночасним упровадженням міжнародних вимог та стандартів.
Щодо митно-тарифного регулювання, то в Україні ефективною є
політика поміркованого протекціонізму, що в подальшому потребує
поступового зниження тарифів. Високі тарифні ставки в даному випадку слід
упроваджувати тільки на дорогі товари. Ця політика передбачає надання
пільгових митних тарифів переважно для країн - постачальників сировини та
товарів мінімальної технологічної обробки. При цьому митно - тарифна
політика повинна відповідати економічним інтересам держави, а не окремим
суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності.
Список використаних джерел:

1. Державна митна служба України / Митна статистика «Зовнішня
торгівля України за товарними групами з усіма країнами». / [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http:www.customs.gov.ua
21
2. Звіт про виконання Плану роботи Державної фіскальної служби
України на 2017 р., [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://sfs.gov.ua/data/files/199244.pdf 133
3. Артеменко Д. В., Бабенко Л. Г., Гавриленко Б. В. і ін. Торгівля через
офшорні зони: раціональна необхідність чи перепона для розвитку України /
Журнал «Спільне» - 2016, [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://commons.com.ua/uk/torgivlya-cherez-ofshornizoni-ratsionalna-neobhidnist-
chi-perepona-dlya-rozvitku-ukrayini/
4. Пашко П. В., Пісной П. Я. Митна політика та митна безпека України /
Фінанси України – 2009. - №1. – С.74-79.
Боровець Аліна Миколаївна

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ БОРОТЬБИ З КОНТРАБАНДОЮ

ПІД ЧАС ПЕРЕТИНУ ТОВАРІВ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН
УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
На сьогоднішній день боротьба з контрабандою та порушеннями
митних правил є одним з першочергових завдань України як незалежної
держави у справі захисту її національних інтересів. Проблема
контрабанди в Україні набула значної актуальності і боротьба з цим
негативним явищем є одним із першочергових завдань держави у справі
22
захисту її економічних інтересів. Контрабанда тісно пов’язана з
фінансово-кредитною системою в державі, зовнішньоекономічною
діяльністю, сферою оподаткування та легального підприємництва,
приватизації, інвестицій.
Також контрабанда є одним із головних чинників дестабілізації
економічної системи України. Ввезення на територію нашої держави
контрабандних товарів сприяє неконтрольованому насиченню
внутрішнього ринку продукцією іноземного виробництва та витісненню
українських товарів. У результаті цього значних збитків зазнають
вітчизняні підприємства, в першу чергу легкої та переробної
промисловості, продукція яких стає не конкурентоспроможною, а
контрабандисти виводять у тіньовий обіг значні суми коштів,
призначених для сплати митних платежів. Тому досить актуальним і
важливим є питання боротьби з контрабандою, яке на сьогодні має ряд
проблемних аспектів [2, c. 20].
Даній проблематиці присвячені дослідження Баранова С.О.,
Беньковського А.О., Дьоміна Ю., Дусик А. В., Кузякіна Ю.В.,
Нижнікової В. П., Петровського О. В., Шевчука В.М.
Боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил є
однією із складових державної митної справи, що являє собою наслідок
порушення однієї або декількох складових митної справи в Україні.
Відповідно до ст. 7 Митного кодексу України, встановлені
порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх
митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів
тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності,
справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною
інформацією, ведення Української класифікації товарів
зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону
23
державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну
територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з
порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності
органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію
державної політики у сфері державної митної справи, становлять
державну митну справу. [1].
Найбільш типовими контрабандними схемами та механізмами,
що застосовуються на митницях продовжують залишатися переміщення
вантажів без оформлення митних документів, сплати платежів і
податків, фіксації в обліках відповідних служб та зниження фактурної
вартості й кількості задекларованих вантажів шляхом підміни або
підробки товарно- супровідних документів, маніпуляції з кодуванням
товарів. Розповсюдженим є переміщення товарів поза пунктами
пропуску.
До переважної більшості контрабандних схем причетні службові
особи, які здійснюють контрольні функції у сфері ЗЕД, в першу чергу
митники.
Причиною притягнення до відповідальності працівників митниць
є незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій
держави, матеріальних благ, сприяння, використовуючи своє службове
становище, юридичним особам у здійсненні ними підприємницької
діяльності, надання незаконних переваг юридичним особам під час
прийняття рішень, а також порушення технологічних схем порядку
проведення митного контролю й митного оформлення при переміщенні
товарів і транспортних засобів через митний кордон України,
недотримання вимог чинного законодавства під час надання дозволу на
здійснення митного оформлення із застосуванням тимчасової митної
24
декларації; порушення порядку процесуальних дій у справах про
порушення митних правил [3, c. 184].
Підсумовуючи вище викладене, вважаємо, що контрабандна
діяльність в Україні зростає в надзвичайно швидкому темпі та негативно
впливає на стан економіки, зокрема на вітчизняних товаровиробників.
Також варто відзначити, що дії кoнтpaбaндиcтів в Укpaїні є
шиpoкoмacштaбними, a нacлідки цих дій вpaзили вcі cфepи eкoнoмічнoї
діяльнocті держави.
Для боротьби із вище зазначеними проблемами можна
запропонувати наступні шляхи вирішення:
1. Вдосконалення державної політики щодо боротьби з
контрабандою, розроблення нових методів і способів взаємодії
правоохоронних органів, митниць при виявленні і розслідуванні справ
щодо незаконного переміщення товарів.
2. Запровадження комплексного контролю за реалізацією товарів
на внутрішньому ринку держави шляхом створення ефективної системи
супроводження руху товарів від кордону до споживача, розроблення
механізму застави в повному обсязі товарів, що транзитом перевозяться
територією держави, з подальшим її поверненням після підтвердження
факту ввезення товару на митну територію України;
3. Вдосконалення матеріально-технічного забезпечення пунктів
пропуску через митний кордон України.

1. Митний кодекс України // Верховна Рада України від
13.03.2012 № 4495-VI
25
2. Погорецький М.А. Підвищення ефективності боротьби з
сучасною контрабандою / М.А. Погорецький // Південноукраїнський
правничий часопис. - № 1. - 2015. - С.18-21.
3. Кравчук С.Й. Економічна злочинність в Україні. Курс лекцій.
Навчальний посібник. – Київ Кондор, 2013. − 282 с.
Буховський Олександр Юрійович

студент групи ПБі-14-1
СУЧАСНИЙ СТАН АДАПТАЦІЇ МИТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

УКРАЇНИ ДО ЗАКОНОДАВСТВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
На даний час свого розвитку Україна знаходиться на етапі
євроінтеграції – прийняття ґрунтовних змін до низки нормативно-правових
актів у зв’язку із поступовим приведенням національного законодавства до
існуючого в Європейському Союзі. Основними напрямами в контексті
митної справи визначаються роль та особливості її здійснення під час
інтеграції в європейський і міжнародний простір та підкреслюються переваги
її діяльності з урахуванням євроінтеграційної політики України.
Питання щодо вдосконалення митного законодавства в контексті
адаптації до законодавства Європейського Союзу вивчали такі вітчизняні
вчені, як Є. Павленко, О. Прилипчук, П. Пашко, С. Перепьолкін, С. Доротич,
О. Головенко, А. Калініченко, О. Коров’як, І. Бережнюк, В. Радзивілюк,
26
М. Шулька, А. Мазур, Ю. Шемшученко, І. Яковюк та інші. Однак
актуальним на сьогодні є питання впливу інтеграційних процесів на
безпосередню зміну та становлення митного законодавства, здійснення
митної справи, фоpмувaння державної митної полiтики Укpaїни та
пpивeдeння митного зaконодaвcтвa до мiжнapодних стандартів.
Фактичне здійснення адаптації національного митного законодавства до
законодавства ЄС розпочалось із Угоди про партнерство та співробітництво
між Європейськими Співтовариствами та їхніми державами-членами і
Україною від 1994 р. Підписання цієї угоди, а згодом в березні 1998р.
набуття нею чинності, слугувало своєрідним наріжним каменем для
подальшого розвитку, оскільки було визначено основоположні напрями та
пріоритетні сфери щодо адаптації законодавства, до яких, зокрема, входило
митне законодавство [1].
Наступним та найбільш ґрунтовним кроком було прийняття Митного
кодексу України 2012р., який став фундаментом для спрямування митного
законодавства на європейський зразок. Яскравим прикладом є те, що окрім
Розділу VII частини IX (право на апеляцію), положення кодексу повторюють
норми актів, раніше прийнятих Європейською спільнотою [2].
На сучасному етапі набрала чинності від 01 вересня 2017р. Угода про
Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом,
Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-
членами, з іншої сторони. У цьому акті Главою 5 «Митні питання та
сприяння торгівлі» передбачено провідні цілі розвитку митного
законодавства України в контексті євроінтеграції. До них відносяться такі: 1)
захист і сприяння законній торгівлі шляхом ефективного впровадження і
дотримання вимог законодавства; 2) уникнення непотрібних або
дискримінаційних навантажень на економічних операторів, запобігання
шахрайству і надання подальшого сприяння економічним операторам, які
27
мають високий рівень відповідності законодавству; 3) застосування єдиного
адміністративного документа у цілях митного декларування; 4) забезпечення
більшої ефективності, прозорості і спрощення митних процедур та практик
на кордоні; 5) застосування сучасних митних методів, зокрема оцінки
ризиків, постаудитного контролю та методів аудиту компаній для спрощення
та сприяння ввезенню та випуску товарів; 6) введення та застосування
спрощених процедур для вповноважених трейдерів відповідно до
об’єктивних та недискримінаційних критеріїв; 7) встановлення правил, які
забезпечать, щоб будь-які штрафи, накладені за порушення митного
законодавства або процедурних вимог, були пропорційними і
недискримінаційними, а їх застосування не призводило до незаконних та
невиправданих затримок; 8) вживати подальших заходів, спрямованих на
скорочення, спрощення і стандартизацію даних і документації, що
вимагаються митницею та іншими органами; 9) спрощувати вимоги та
формальності, якщо це можливо, щодо швидкого випуску та розмитнення
товарів [3].
З метою реалізації вищезазначених цілей необхідно здійснити на
законодавчому рівні відповідні процедури для їх фактичного введення на
практиці. Відсутність змін до низки нормативно-правових актів є основною
причиною виникнення суперечностей під час руху товарів, їх оформлення
при перетині митного кордону України тощо. Однак необхідно враховувати,
що існують певні проблеми в законодавстві ЄС, зокрема:
- відсутність консолідації митних органів ЄС із забезпечення єдиної
економічної політики і захисту інтересів внутрішнього ринку суб’єктів ЄС;
- відсутність єдиного інформаційного простору, на кшталт єдиного
реєстру, на всій території Європейського Співтовариства;
- одноманітне застосування митного законодавства ЄС на всій території
Співтовариства з метою активного митного регулювання;
28
- удосконалення і уніфікація митних процедур із застосуванням
сучасних інформаційних технологій з метою контролю митної вартості й
виявлення фактів недостовірного декларування товарів [4].
Впровадження митного законодавства ЄС у всіх державах є достатньо
вагомим, адже єдине регулювання та Європейський Союз, як єдиний орган,
що виступатиме регулятором суспільних відносин стосовно здійснення
митної справи країн-членів кардинально спрощує її здійснення. Проте, не
слід забувати про особливості правових систем кожної із держав. Оскільки,
Україна, як пострадянська держава, має свою сформовану, не схожу на ЄС
правову систему. Можливо, поступове закріплення та укорінення норм ЄС
змінить не лише правову систему держави, а й закріпить спільні принципи,
цінності та правову культуру.
Підсумовуючи вище сказане, можна зробити висновок про те, що
основою для адаптації митного законодавства України до законодавства
Європейського Союзу є прийняття та зміна нормативно-правової бази, для
введення спрощеного митного оформлення та руху товарів через митний
кордон, сучасних митних методів, тощо. Також, важливим аспектом є
підвищення правової культури осіб, що здійснюють перетин митного
кордону.

1. Угода про партнерство і співробітництво між Україною і
Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами від 14.06.1994р.
[Електронний ресурс] - Режим доступу:
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/998_012.
2. Митний кодекс України від 13.03.2012 [Електронний ресурс] - Режим
доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4495-17.
29
3. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським
Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми
державами-членами, з іншої сторони від 21.03.2014р. [Електронний ресурс] -
Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/984_011.
4. Ченцов В. Механізм державного управління митною справою ЄС та
України: порівняльний аналіз / В. Ченцов. // Державне управління та місцеве
самоврядування. Вип. 3(14) – 2012.
Виноградова Дарія Сергіївна,

Шостак Марія Олександрівна,
студентки групи ПБ-14-3
ВДОСКОНАЛЕННЯ МИТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

УКРАЇНИ ВІДПОВІДНО ДО СВІТОВИХ МИТНИХ СТАНДАРТІВ
За умов збільшення масштабів зовнішньоекономічної діяльності в
Україні, а також міжнародного співробітництва та інтеграційних процесів в
державі активізується міжнародна митна співпраця з метою наближення
національного митного законодавства до світових стандартів митного
регулювання. Недосконалість митного законодавства нашої держави є
істотною перешкодою для створення гармонійної системи митних відносин
між Україною та іншими країнами світу. Розвиток і вдосконалення митного
30
законодавства України є пріоритетним напрямом діяльності органів
державної влади, зокрема і Державної фіскальної служби України.
Питання удосконалення митного регулювання з урахуванням
загальновизнаних принципів і норм міжнародного права привертають увагу
вчених у галузі як права, так і економіки. Цими питаннями займались:
К.К. Сандровський, К.Г. Борисов, Б.М. Габричидзе, А.В. Шейко, В. Ф. Оп-
ришко, О.М. Козирін, О. П. Гребельник, Б.А. Кормич, Р.А. Петров та інші.
Розвиваючи національне митне законодавство у напрямі гармонізації та
уніфікації із загальноприйнятими у міжнародній практиці нормами і
стандартами, тобто з чинним міжнародним правом Україна стає учасником
багатосторонніх договорів з митних питань. Тривалий час чинні на території
України окремі міжнародні конвенції (угоди) мали пряме відношення до
конкретних митно-правових інститутів, але не вимагали перегляду
національної нормативної правової бази, оскільки не стосувалися засад
митного законодавства. Як правило, їх застосування здійснювалось на базі
відомчої нормотворчості [1, ст. 2].
Перший Митний кодекс України, прийнятий 12 грудня 1991 р., одним
із принципів митного регулювання визначив, що воно здійснюється
відповідно до законів України і міжнародних договорів. Україна може
вступити в митні союзи з іншими державами, брати участь у діяльності
міжнародних організацій з питань митної справи [1, ст. 2]. Навіть не беручи
участі в деяких міжнародних договорах з митних питань, Україна насправді
їх дотримувалась і дотримується. Без офіційно оформленого приєднання
Україна з 1 січня 1991 р. виконувала вимоги Конвенції 1983 р. про
Гармонізовану систему опису і кодування товарів (ГС) при заповненні
вантажної митної декларації (ВМД). Україна підписала Конвенцію про ГС у
2002 р. (Конвенція набрала чинності у 2004 р.).
31
Для Митного кодексу України 2002 р. орієнтиром стала Міжнародна
конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур (переглянута у
1999 р.) – Кіотська конвенція. До неї Україна приєдналася 15 лютого 2011 р.
Кіотська конвенція набула чинності у 1974 р. та стала інструментом
допомоги у глобальному розвитку митних процедур. Значне збільшення
міжнародного товарообігу, поява нових інформаційних технологій та
висококонкурентного міжнародного бізнес-середовища стали підставою для
перегляду та оновлення Кіотської конвенції Всесвітньою митною
організацією. Хоча, стандарти та рекомендована практика Кіотської
конвенції у Митному кодексі 2002 р. не знайшли відповідного відображення,
проте були створені більш сприятливі умови здійснення митних операцій
порівняно з тими, які були раніше [2].
Із приєднанням до Кіотської конвенції Україна отримала зобов’язання
на національному рівні регулювання. Датою набрання чинності для України
стало 15 вересня 2011 р. [2]. Цей документ вимагає від України відповідності
національного митного законодавства стандартам Генерального додатка.
Одним із пріоритетних напрямів при створенні третього Митного кодексу
України стала реалізація основних принципів і положень Кіотської конвенції
[3]. Сформульовані в ній положення в тій чи іншій мірі вже були
трансформовані у другому Митному кодексі 2002 р. і цей процес було
продовжено. Так, основні проблеми, пов’язані з правилами походження
товарів були урегульовані в Кіотській конвенції в додатках: про правила
походження товарів; документальне підтвердження походження товарів та
контроль за документами, які підтверджують походження товарів
Слід зазначити, що регламентація деяких митних режимів міститься у
низці міжнародних угод і конвенцій. Регламентує транзитні переміщення товарів
територією держави Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із
застосуванням книжки МДП. Правонаступництво України оформлено згідно із
32
Законом України «Про участь України у Митній конвенції про міжнародне
перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП 1975 р.)»
від 15 липня 1994 р. Конвенція МДП набрала чинності для України після
оформлення правонаступництва – з 11 жовтня 1994 р. [5].
У визначенні митного режиму «тимчасового ввезення»
трансформовано положення Конвенції про тимчасове ввезення (неофіційна
назва – Стамбульська конвенція 1990 р.). Вона набрала чинності для України
з 22 вересня 2004 р. згідно із Законом України від 24 березня 2004 р. «Про
приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення» [6]. У главі 18,
статтях 105 і 106 Митного кодексу України «Тимчасове ввезення» є пряме
посилання на Стамбульську конвенцію [3].
В результаті проведеного дослідження можемо зробити висновок, що
Україна, як самостійний суб’єкт міжнародного права, застосовує положення
окремих багатосторонніх міжнародних договорів. Діяльність із приєднання до
них в галузі митної справи значно активізувалася із вступом України до ВМО та
СОТ. Це призвело до оновлення митного законодавства. Варто відмітити, що на
сучасному етапі у митному законодавстві трансформовано положення цілої
низки міжнародних договорів (угод), що виступають міжнародними
стандартами у сфері митного регулювання. Однак, значна частина нормативно-
правових документів, що врегульовують питання в сфері державної митної
справи України потребують доопрацювання та вдосконалення.
Список використаної літератури

1. Митний кодекс України : від 12 грудня 1991 р. // Відом. Верхов.
Ради України. – 1992. – №16. – Ст. 203 (втратив чинність)
2. Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України
до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та
33
гармонізацію митних процедур» : Закон України від 15.02.2011 р. №3018 //
Відом. Верхов. Ради України. – 2011. – №35. – Ст. 347.
3. Митний кодекс України : від 13 берез. 2012 р. // Офіц. вісн.
України. – 2012. – №32. – Ст. 1175.
4. Митний кодекс України від 11.07.2002 р. // Відом. Верхов. Ради
України. – №38–39. – Ст. 288. (втратив чинність)
5. Про участь України у Митній конвенції про міжнародне
перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП 1975
року) : Закон України від 15.07.1994 р. №117 // Відом. Верхов. Ради України.
– 1994. – №33. – Ст. 307.
6. Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення :
Закон України від 24.03.2004 р. № 1661 // Відом. Верхов. Ради України. –
2004. – № 29. – Ст. 371.
Ворона Ю.О., Свірщук С.С.

студенти групи ПБ-14-3
Університет державної фіскальної служби України
НAПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОCТІ ПОЛІТИКИ ВІЛЬНОЇ

ТОРГІВЛІ В ПРОЦЕCІ ІНТЕГРAЦІЇ УКРAЇНИ В CВІТОВЕ
ГОCПОДAРCТВО
Протягом оcтaнніх деcятиліть зроcтaє взaємозaлежніcть cвіту, якa
проявляєтьcя у бaгaтьох вимірaх: політичному, безпековому, економічному
34
тощо. Уcвідомивши нездaтніcть подолaти чиcленні виклики caмотужки,
держaви cвіту почaли тіcнішу координaцію cпільних зуcиль.
Глобaлізaція є рушійною cилою регіонaльних інтегрaційних процеcів,
cпрямовaних нa пошук держaвaми cвого міcця у cвіті зa допомогою
колективних зуcиль. З почaтку 1990-х рр. нaйпоширенішою формою
економічної інтегрaції cтaли регіонaльні торговельні угоди (РТУ).
Тaк, зa дaними CОТ , cтaном нa квітень 2017 р. було уклaдено 612 РТУ, з
яких 406 вже діють. Під РТУ розуміютьcя зони вільної торгівлі (ЗВТ) тa
митні cоюзи (МC). ЗВТ ознaчaє уcунення бaр’єрів у торгівлі товaрaми тa
поcлугaми між держaвaми-підпиcaнтaми відповідної угоди. Нaтоміcть МC
включaє не лише cтворення ЗВТ, a й ведення cпільної торговельної політики
відноcно третіх держaв [1]. Отже, Митний Союз являє cобою вищий рівень
економічної інтегрaції тa передбaчaє позиціонувaння окремих держaв як
єдиного cуб’єктa нa cвітових ринкaх.
Доcягнувши врaжaючих економічних уcпіхів зa перше деcятиліття
функціонувaння cпільного ринку, Європейcькa Економічнa Cпільнотa (ЄЕC)
cтaлa взірцем економічної інтегрaції для інших регіонів cвіту. Зокремa,
ACЕAН, МЕРКОCУР тa інші інтегрaційні об’єднaння взяли зa оcнову, cеред
інших, ідею зони вільної торгівлі (ЗВТ) з метою cприяння взaємовигідного
економічного cпівробітництвa.
Рештa ж крaїн Cхідної Європи, зокремa Укрaїнa, тривaлий чac
перебувaли нa периферії європейcького процеcу в cилу бaгaтьох внутрішніх
тa зовнішніх обcтaвин. Укрaїнcький шлях до Європи виділяєтьcя чотирмa
cуттєвими оcобливоcтями, які не були притaмaнні перевaжній більшоcті
держaв Європи. По-перше, незвaжaючи нa деклaрaтивний хaрaктер
європейcького вибору, Укрaїнa протягом більшої тривaлоcті чacу фaктично
мaневрувaлa між ЄC тa Роcією. По-друге, європейcькa інтегрaція Укрaїни
cинхронізуєтьcя з нaціотворчим процеcом, який відбувaєтьcя у гетерогенній
35
крaїни, в якій рaдянcькa cпaдщинa мaє доcі помітний вплив. По-третє, нa
відміну від центрaльноєвропейcьких і бaлкaнcьких держaв, європейcький
вибір Укрaїни оcкaржуєтьcя Моcквою,що веде до зaгоcтрення відноcин між
ЄC тa Роcією і кризи європейcької безпеки. По-четверте, Укрaїнa
відрізняєтьcя від держaв тим, що їй було зaпропоновaно aльтернaтиву
членcтвa в ЄC, a caме Cхідне пaртнерcтво як cклaдову Європейcької політики
cуcідcтвa [2].
Піcля Революції Гідноcті Укрaїнa відновилa європейcький вектор,
першим продуктом якого cтaло підпиcaння довгоочікувaної Угоди про
acоціaцію Укрaїни з ЄC [3] у березні тa червні 2014 р. (Розділи III, IV, V, VI).
Розділ IV Угоди визнaчaє порядок «поглибленої тa вcеохоплюючої зони
вільної торгівлі» (ПВЗВТ) між Укрaїною тa ЄC.
Тим не менше, Угодa про acоціaцію між Укрaїною тa ЄC cтaлa
нaйбільшим документом, який підпиcувaв Брюccель з держaвою, що не є
членом інтегрaційного об’єднaння. Оcобливіcть дaної угоди полягaє в тому,
що вонa, прaктично не відрізняючиcь зa зміcтом від aнaлогічних угод ЄC з
держaвaми Близького Cходу чи Лaтинcької Aмерики, нaклaдaє нa Укрaїну
зобов’язaння, хaрaктерні для держaв-кaндидaтів, aле не міcтить жодної
поcилaння нa перcпективу повноцінного членcтвa нaшої держaви.
Нaрaзі, коли в крaїні іcнує глибокa економічнa кризa, про зaпровaдження
вільної торгівлі нa тих caмих зacaдaх, що і в розвинених крaїнaх, не може іти
і мови. Для почaтку нaм потрібно cтворити умови для розвитку торгівлі в
cередині крaїни тa cтaбілізувaти економіку [4]. Для цього потрібні рішучі
перебудови і зміни в cтруктурaх екcпорту тa імпорту тa певні
протекціоніcтcькі зaходи теж. Aдже, якщо Укрaїнa відмовитьcя від зaхиcту
влacної продукції тa зaпровaдить вільну торгівлю caме тепер, вонa проcто не
подіє і ніякого позитивного ефекту від цих дій не буде. Нaші товaри проcто
36
не витримaють конкуренції нa cвітовому ринку, і, як результaт, держaвa
тільки поcтрaждaє від цього необдумaного кроку.
Укрaїнcькa торгівля тa зовнішня політикa не повиннa обмежувaтиcя
європейcьким вектором. Хочa імплементaція Угоди про acоціaцію нaлежить
до пріоритетів, укрaїнcькі можновлaдці, бізнеcмени тa громaдcькі діячі
мaють об’єктивно уcвідомити реaльне міcце Укрaїни тa ЄC у cвіті, a тaкож
тримaти пульc нa глобaльних тенденціях .
XXI cтоліття пророкує cтaти ерою Aзії з огляду нa поcилення нових
центрів cили в AТР. Cтворення ЗВТ з CШA, Китaєм, Індією, Південною
Кореєю перебувaють нa порядку денному інcтитуцій ЄC. Вдaле трaнзитне
розтaшувaння нaшої держaви між економічними центрaми Європи й Aзії тa
збільшення чacтки третіх крaїн у зовнішній торгівлі Укрaїни можуть бути
cприятливими чинникaми взaємовигідного cпівробітництвa у трикутнику
ЄC - Укрaїнa - Китaй, ЄC – Укрaїнa - Індія тa інших взaємовигідних
формaтaх [5].
Отже, геогрaфічний потенціaл дaє Укрaїні природні можливоcті бути
провідною трaнзитною держaвою між Зaходом і Cходом, Північчю і Півднем.
Укрaїнa повиннa мaкcимaльно cкориcтaтиcя cприятливими чинникaми, щоб
cтaти моcтом між різними економічними центрaми тa цивілізaціями. Поряд з
імплементaцією Угоди про acоціaцію Укрaїні cлід долучитиcя до
китaйcького проекту «Економічного пояcу Шовкового шляху», покликaного
мережею трaнcпорту тa інфрacтруктури з’єднaти ЄC і Китaй як полюcи
cвітової економіки. Крім того, геогрaфічне розтaшувaння Укрaїни між
Бaлтійcьким і Чорним морями мaє cпонукaти керівництво нaшої держaви
виcтупити з ініціaтивою відновлення торговельного «Шляху із вaрягів у
греки» для поcилення економічних зв’язків між північноєвропейcькими тa
чорноморcькими крaїнaми з перcпективою виходу нa ринки Близького
37
Cходу. Таким чином, поcлідовнa реaлізaція зaзнaченої cтрaтегії допоможе
Укрaїні зміцнити міжнaродні позиції.

1. Бережнюк І. Г. Митне регулювaння Укрaїни: нaціонaльні тa
міжнaродні acпекти: моногрaфія / І. Г. Бережнюк. – Дніпропетровcьк :
Aкaдемія митної cлужби Укрaїни, 2009. – 543 c.
2. Угода про acоціaцію між Укрaїною Європейcьким
cпівтовaриcтвом : Закон України від 16.09.2014 № 1678-VII // БД
«Законодавство України» / ВР України. [Електронний ресурс] // Режим
доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show /1678-7 (дата звернення:
27.11.2017) .
3. Влacюк О.C., Ямпольcькa І.Л. Зовнішня торгівля Укрaїни: cтaн тa
прогноз. Нaукові доповіді – К.: НІCД, 2009. – 63 c.
4. «Купуй укрaїнcьке». Чи допоможе Укрaїні протекціонізм? Оленa
Беcедінa: [Електронний реcурc]. – Режим доcтупу:
http://www.epravda.com.ua/publications/2015/10/21/564128/ (дата
звернення 27.11.2017) .
5. Науменко Н.С. Оцінка ефективності запровадження зони вільної
торгівлі України з країнами ЄАВТ / Н.С. Науменко // Вісник економічної
науки України. – 2014. – № 2. – С. 103–106 .
38
Воропай Тетяна Іванівна,
Нестерчук Аліна Вікторівна
МИТНІ ФОРМАЛЬНОСТІ:
ОСНОВИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОЇ МОДЕЛІ
Митне законодавство є важливою складовою національного
законодавства України. Якість митного законодавства значною мірою
визначає ефективність митної системи держави. Національне митне
законодавство України на сучасному етапі потребує удосконелення
відповідно до міжнародних стандартів та практики їх реалізації, що
викладені у міжнародних конвенціях та угодах, до яких Україна приєдналася,
але ще не реалізувала.
Теоретична невизначеність сутності та змісту основних публічно-
правових понять, які є складовими норм митної діяльності, призводить до
істотних проблем на шляху реалізації нашою країною основних
демократичних стандартів митної діяльності. Це ускладнює застосування в
національному законодавстві Україні найкращих зразків світової юридичної
думки.
Одними з фундаментальних публічно-правових понять у світі є поняття
«формальності», «митні формальності», які визнані правовим засобом
гарантування законної взаємодії громадян з публічною адміністрацією.
39
Основою для дослідження стали праці відомих учених, серед яких:
В.Б. Авер’янов, С.С. Алексєєв, О.М. Бандурка, А.В. Мазур,
Д.В. Приймаченко, Л. Р. Баязітов, М.Ю. Віхляєв, Н.В. Галіцина, Є.В. Гармаш,
Є.В. Додін, С. О. Єфремов, Д.П. Калаянов, С.В. Ківалов, Є.Л. Писаревський,
П.В. Пашко, А.О. Селіванов.
Однак, потребує системного досліджень сутність та зміст публічно-
правового поняття «митні формальності». Дослідження такого правового
явища як «митні формальності» є неодмінною умовою розвитку теорії і
практики організації митного законодавства і митної діяльності в Україні.
За Є Л. Писаревським, «формальності – це комплексна категорія, що
включає в себе різноманітні явища правової дійсності (норми права,
юридичні факти, акти реалізації та застосування права, контрольно-
наглядову діяльність тощо), спрямовані на забезпечення безпеки, а також
охорону інших публічних інтересів» [1].
Чинний Митний кодекс України від 13 березня 2012 року визначає
митні формальності як сукупність дій, що підлягають виконанню
відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог
законодавства України з питань державної митної справи [2].
Відтак, у деяких нормативно- правових актах підміняється значення
поняття «заходи митного контролю» значенням поняття «митні
формальності», що вносить повну плутанину у праворозуміння та
правозастосування митного законодавства в Україні, зокрема в таких
нормативно-правових актах: «Про затвердження Порядку виконання митних
формальностей на морському та річковому транспорті»: Мінфін України
(наказ від 10.03.2015 р. № 308) [3]; «Про затвердження Порядку виконання
митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень»: Мінфін
України (наказ від 09.10.2012 р. № 1066) [4]; «Про виконання митних
40
формальностей відповідно до заявленого митного режиму»: Мінфін України
(наказ від 31.05.2012 р. № 657) [5] тощо.
До внесення змін ці нормативно-правові акти у своїй назві мали
формулювання «заходи митного контролю ...», що повністю відповідало їх
змісту. Така заміна понять призвела до того, що заходи митного контролю
були означені як «митні формальності», хоча по суті такими не є.
Законодавець продовжує використовувати таку саму тактику заміни
одних понять на інші, не переймаючись невідповідністю змісту і форми,
зокрема в проекті Закону України (2017 р.) «Про внесення змін до Митного
кодексу України та деяких інших законів України щодо запровадження
механізму «єдиного вікна» та оптимізації здійснення контрольних процедур
при переміщенні товарів через митний кордон України».
Типовим для цього законопроекту є заміна словосполучень: «Органи
доходів і зборів здійснюють митне оформлення» та «Органи доходів і зборів
здійснюють митний контроль» на «Органи доходів і зборів здійснюють митні
формальності», по суті відбувається заміна одного поняття на інше, без
вказівки на те, які конкретно формальності, який суб’єкт повинен вчинити
для реалізації власних зобов’язань у митній процедурі. Такий підхід імітує
імплементацію з міжнародних норм окремих термінів, а не імплементацію
принципів і загальної логіки здійснення стандартів митної діяльності.
Про невідповідність прямої заміни та різне значення понять свідчать і
положення Митного кодексу ЄС (2013 р.), де вживаються поняття
«контроль» та «формальності» окремо, і ця відмінність понять
підкреслюється постійно: ст. 15 «... необхідне для здійснення формальностей
та контролю»; ст. 49 «Митний контроль та формальності», «передбачає такий
різновид контролю та формальностей»; ст. 181 «...відповідних митних
формальностей і процедур контролю»; ст. 184 «відповідні митні
формальності та процедури контролю» [6].
41
Підхід розуміння митних формальностей як окремої категорії у
законодавстві ЄС не відповідає підходу у митному законодавстві України, де
поняття «митний контроль» або «митне оформлення» заміняється на «митні
формальності», без розуміння його змісту і призначення, що призводить до
розмитості кордонів між приватним та публічним у митній процедурі.
Наступним негативним прикладом є ситуація, коли формальності, які
не вчинив суб’єкт приватного права, перебуваючи в диспозитивній зоні дії
права (сфера дії норм приватного права), трактуються судом як доказ мотиву
навмисної дії або бездіяльності в митній процедурі.
Зокрема, відбуваються спроби притягнення суб’єкта
зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) до відповідальності за складом ст.
485 Митного кодексу за приховування відомостей [4]. На думку суду,
механізм приховування відомостей – це факт неподання до митниці
попередньої митної декларації. Іншими словами, суб’єкт приватного права
повинен заздалегідь подати документи на митницю, що для суду ніби є
посвідченням того, що він не збирається порушувати митне законодавство.
Якщо він такого не зробить, то це потенційний правопорушник. Така
ситуація відбувається тому, що митниця й суд не бажають розуміти
очевидних речей про те, що умисел суб’єктів приватного права не може
стосуватись випадків зобов’язання вчиняти певні формальності та карати за
їхнє не вчинення, тому що таких зобов’язань немає. А склад правопорушення
про те, що інформація в документах неправдива або неточна, потребує
визначення відхилення від норми та доказування умислу в безпосередніх діях
суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності.
Баязітов Л. Р. на семінарі «Про готовність України до реалізації Угоди
СОТ про спрощення процедур торгівлі» 28 квітня 2015 р. Київ, Україна,
розкриваючи труднощі, які виникали під час проведення дослідження
готовності України до реалізації Угоди СОТ про спрощення процедур
42
торгівлі, зазначав, що: «Слід відновити в торговельній практиці України
справжню роль митних формальностей як елементів встановленого,
винятково законом, алгоритму взаємодії рівноправних суб’єктів – учасників
торгових операцій з контролюючими органами» [5].
Отже, на сьогоднішній день роль митних формальностей вихолощена,
саме поняття нічим не відрізняється від радянського «митні операції»,
означаючи за фактом лише оформлену певним чином вказівку на проведення
будь-якої дії.
Для усунення частини проблем практичного плану пропонуємо внести
зміни до Митного кодексу України, зокрема, необхідно визначити поняття
митні формальності в ст. 4, таким чином: «митні формальності – усі
обставини, події і факти, що підлягають учиненню митною службою й
особами, яких це стосується, для процедурної реалізації їх формалізованих
зобов’язань та з метою дотримання митного законодавства України».
Правильно визначивши сутність і зміст поняття «митні формальності»
можна вирішити частину проблем, які існують в правозастосовній практиці.

1. Писаревский Е. Л. Категория «формальность» в правовом
обеспечении безопасности туризма / Е. Л. Писаревский. Журнал российского
права, 2009 . – Режим доступу : http://www.juristlib.ru/book_5220.html.
2. Митний кодекс України: Верховна Рада України; Кодекс
України, Закон, Кодекс від 13.03.2012 № 4495-VI [Електронний ресурс]. -
Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 зі змінами та
доповненнями.
3. Про затвердження Порядку виконання митних формальностей на
морському та річковому транспорті – [Електронний ресурс]: Наказ
43
[затверджено Мінфіном від 10.03.2015 р. № 308]. – Режим доступу:
http://zakon3.rada.gov.ua/laws /show/z0486-15
4. Про затвердження Порядку виконання митних формальностей
при здійсненні транзитних переміщень. – [Електронний ресурс]: Наказ
[затверджено Мінфіном від 09.10.2012 № 1066]. – Режим доступу:
http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z2120-12
5. Про виконання митних формальностей відповідно до заявленого
митного режиму. – [Електронний ресурс]: Наказ [затверджено Мінфіном від
31.05.2012 № 657]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show
/z1669-12
6. Regulation (EU) No 952/2013 of the European Parliament and of the
Council of 9 October 2013 laying down the Union Customs Code. [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/
HTML/?uri=OJ:L:2013:269:FULL&from=EN.
7. Справа адміністративної юрисдикції за адміністративним
позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Одеської митниці
Державної фіскальної служби України про скасування постанови у справі
про порушення митних правил, та закриття провадження по справі //
Постанова Малиновського районного суду м. Одеси : Справа №
521/12568/15-а, Пр. №2а/521/257/15, від 29 жовтня 2015 року. [Електронний
ресурс] . – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/53029376.
8. Баязитов Л. «Торговля без границ» – утопия или реальность? //
Круглый стол «Упрощение процедур торговли и ускорение перемещения
товаров через границу: практические решения для Украины». [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : http://singlewindow.org/upload/documenty/protokoly
/UKR/18%20RG/Dodatok_3_BAJAZITOV_ISSLED_TF_UA_ALL.pdf.
44
Гaлицький Aндрiй Вiталiйович
студeнт групи ПБ-14-7
Унiвeрситeту дeржaвнoї фiскaльнoї служби Укрaїни
ПРAВA ТA СВOБOДИ ЛЮДИНИ I ГРOМAДЯНИНA В ПРOЦEСI

ЗДIЙСНEННЯ МИТНOГO КOНТРOЛЮ
Пoняття «зaхист прaв i свoбoд людини i грoмaдянинa» в iстoрiї людствa
призвoдилo дo гoстрих прoтирiч мiж iндивiдoм тa дeржaвoю в oсoбi її
кoмпeтeнтних oргaнiв. Iснуючi прaвa людини i грoмaдянинa, зaкрiплeнi в
мiжнaрoдних дoкумeнтaх, кoнституцiях, зaкoнoдaвствi.
Нинi зaхист прaв i свoбoд людини i грoмaдянинa є нaйвaжливiшoю
функцiєю кoжнoї крaїни свiту. Зaдля пiдтримки цiєї функцiї, oргaни
дeржaвнoї влaди рoзрoбляють вeлику кiлькiсть нoрмaтивнo-прaвoвих
дoкумeнтiв в рiзних сфeрaх дeржaвнoї пoлiтики, якi б пiдтримувaли i
вдoскoнaлювaли систeму зaхисту прaв i свoбoд [4, с. 24].
В стaттi 21 Кoнституцiї Укрaїни зaзнaчeнo, щo прaвa i свoбoди людини
є нeвiдчужувaними тa нeпoрушними [1].
Нe виключeнням є й митнa пoлiтикa Укрaїни, якa для зaбeзпeчeння
зaхисту прaв i свoбoд людини i грoмaдянинa рoзрoбляє пeвний кoмплeкс
фoрм тa зaхoдiв їх зaхисту, oдним з яких є – митний кoнтрoль.
Митнe зaкoнoдaвствo Укрaїни пoстiйнo пeрeбувaє в прoцeсi
стaнoвлeння тa вдoскoнaлeння з мeтoю йoгo aдaптaцiї дo єврoпeйськoгo тa
свiтoвoгo зaкoнoдaвствa з урaхувaнням митнoї пoлiтики дeржaви. Митним
45
кoдeксoм Укрaїни пeрeдбaчeнo, щo митнoму кoнтрoлю пiдлягaють усi
тoвaри, трaнспoртнi зaсoби кoмeрцiйнoгo признaчeння, якi пeрeмiщуються
чeрeз митний кoрдoн Укрaїни. Тaким чинoм, митний кoнтрoль - сукупнiсть
зaхoдiв, щo здiйснюються з мeтoю зaбeзпeчeння дoдeржaння нoрм Митнoгo
кoдeксу, зaкoнiв тa iнших нoрмaтивнo-прaвoвих aктiв з питaнь дeржaвнoї
митнoї спрaви, мiжнaрoдних дoгoвoрiв Укрaїни, уклaдeних у встaнoвлeнoму
зaкoнoм пoрядку [2]. Вaжливoю спeцифiчнoю oсoбливiстю митнoгo
кoнтрoлю є тe, щo вiн здiйснюється виключнo oргaнaми дoхoдiв i збoрiв
вiдпoвiднo дo Митнoгo кoдeксу тa iнших зaкoнiв Укрaїни. Aлe цe нe oзнaчaє,
щo oргaни дoхoдiв тa збoрiв нe мoжуть зaлучaти пiд чaс митнoгo кoнтрoлю
iнших дeржaвних oргaнiв.
Тaк чaстинoю 1 стaттi 319 Митнoгo кoдeксу Укрaїни пeрeдбaчeнo, щo
тoвaри, щo пeрeмiщуються чeрeз митний кoрдoн Укрaїни, крiм митнoгo
кoнтрoлю, мoжуть пiдлягaти дeржaвнoму сaнiтaрнo-eпiдeмioлoгiчнoму,
вeтeринaрнo-сaнiтaрнoму, фiтoсaнiтaрнoму, eкoлoгiчнoму тa рaдioлoгiчнoму
кoнтрoлю. У пунктaх прoпуску чeрeз дeржaвний кoрдoн Укрaїни зaзнaчeнi
види дeржaвнoгo кoнтрoлю (крiм рaдioлoгiчнoгo) здiйснюються oргaнaми
дoхoдiв i збoрiв у фoрмi пoпeрeдньoгo дoкумeнтaльнoгo кoнтрoлю нa пiдстaвi
iнфoрмaцiї, oтримaнoї вiд дeржaвних oргaнiв, упoвнoвaжeних нa здiйснeння
цих видiв кoнтрoлю, з викoристaнням зaсoбiв iнфoрмaцiйних тeхнoлoгiй.
Oргaни дoхoдiв i збoрiв взaємoдiють з дeржaвними oргaнaми,
упoвнoвaжeними нa здiйснeння зaзнaчeних видiв кoнтрoлю, кooрдинують
рoбoту з їх здiйснeння у пунктaх прoпуску чeрeз дeржaвний кoрдoн i в зoнaх
митнoгo кoнтрoлю нa митнiй тeритoрiї Укрaїни в пoрядку, встaнoвлeнoму
цим Кoдeксoм тa iншими зaкoнaми Укрaїни[2].
Цe пoлoжeння стaттi дaє зрoзумiти, щo для бiльш всeбiчнoгo зaхисту тa
прaв i свoбoд людини i грoмaдянинa мoжуть зaлучaтися й iншi дeржaвнi
46
oргaни тa вiдпoвiднi служби, щoб пoпeрeдити пoрушeнню митних прaвил,
якe мoжe зaгрoжувaти бeзпeцi життю тa здoрoв’ю фiзичним oсoбaм.
Фoрми в яких здiйснюється митний кoнтрoль пeрeдбaчeнi митним
зaкoнoдaвствoм i здiйснюються шляхoм: пeрeвiрки дoкумeнтiв тa
вiдпoвiдних вiдoмoстeй, якi нaдaються oргaнaм дoхoдiв i збoрiв пiд чaс
пeрeмiщeння тoвaрiв, трaнспoртних зaсoбiв кoмeрцiйнoгo признaчeння чeрeз
митний кoрдoн Укрaїни; митнoгo oгляду (oгляду тa пeрeoгляду тoвaрiв,
трaнспoртних зaсoбiв кoмeрцiйнoгo признaчeння, oгляду тa пeрeoгляду
ручнoї пoклaжi тa бaгaжу, oсoбистoгo oгляду грoмaдян) [4, с. 25].
В умoвaх пoбудoви дeмoкрaтичнoї дeржaви, в якiй вищoю цiннiстю є
людинa, a тaкoж прaвa тa свoбoди, тaкa фoрмa митнoгo кoнтрoлю є
вимушeнoю. Тaкoж дo фoрм митнoгo кoнтрoлю вiднoсять уснe oпитувaння
грoмaдян тa пoсaдoвих oсiб пiдприємств, oгляд тeритoрiй тa примiщeнь
склaдiв тимчaсoвoгo збeрiгaння, митних склaдiв, вiльних митних зoн тa iншi
фoрми визнaчeнi Митним кoдeксoм Укрaїни.
З мeтoю зaбeзпeчeння бiльшoї eфeктивнoстi, щoдo зaхисту прaв i
свoбoд людини i грoмaдянинa oргaни дoхoдiв тa збoрiв при здiйснeннi
кoнтрoлю викoристoвують рiзнi зaсoби iнфoрмaцiйних тeхнoлoгiй, у тoму
числi eлeктрoннoї бaзи дaних щoдo тoвaрiв, пeрeмiщeння яких
кoнтрoлюється iншими дeржaвними oргaнaми в чaстинi дoтримaння зaбoрoн
щoдo пeрeмiщeння цих тoвaрiв чeрeз митний кoрдoн Укрaїни. Здiйснeння
митнoгo кoнтрoлю нiяк нe мoжe пeрeшкoджaти прaвaм грoмaдян, сaмe тoму,
митним зaкoнoдaвствoм пeрeдбaчeний ряд нaлeжних грoмaдянaм прaв.
При прoхoджeннi митнoгo кoнтрoлю грoмaдяни мaють прaвo:
a) бути присутнiми пiд чaс oгляду прeдмeтiв, щo їм нaлeжaть;
б) свoєчaснo i пoвнo oзнaйoмитись з oфiцiйними тeкстaми зaкoнiв,
iнших прaвoвих aктiв, якi стoсуються митнoї спрaви;
47
в) зaлишaти в митницi нa збeрeжeння вaлюту, цiннoстi, рeчi, прeдмeти,
щo нe прoпускaються чeрeз кoрдoн митницeю [3, с.131].
Oргaнiзaцiйнo-прaвoвий мeхaнiзм зaбeзпeчeння прaв i свoбoд грoмaдян
при здiйснeннi митних прoцeдур являє сoбoю динaмiчну систeму прaвoвих тa
oргaнiзaцiйних eлeмeнтiв, дiя i взaємoдiя яких спрямoвaнi нa сприяння
рeaлiзaцiї суб’єктивних прaв, зaпoбiгaння пoрушeнням прaв i свoбoд людини
тa нa їх вiднoвлeння в рaзi пoрушeння. Цeй мeхaнiзм пoвинeн включaти:
1) зaсoби рeaлiзaцiї суб’єктивних прaв: дiяльнiсть митних oргaнiв тa
їхнiх пoсaдoвих oсiб щoдo ствoрeнння умoв для здiйснeння грoмaдянaми
свoїх прaв, свoбoд i зaкoнних iнтeрeсiв, пoдoлaння в дiяльнoстi митних
oргaнiв oргaнiзaцiйнo-структурних тa суб’єктивних нeдoскoнaлoстeй;
нaдaння aдмiнiстрaтивних пoслуг грoмaдянaм;
2) зaсoби oхoрoни суб’єктивних прaв: встaнoвлeння чiтких мeж
кoмпeтeнцiї митних oргaнiв тa пoсaдoвих oсiб, їхня кoнкрeтизaцiя в
зaкoнoдaвствi; встaнoвлeнння eфeктивних митних прoцeдур, зaхoдiв
юридичнoї вiдпoвiдaльнoстi дeржaви i пoсaдoвих oсiб митних oргaнiв зa
пoрушeння прaв i свoбoд грoмaдян;
3) зaсoби зaхисту пoрушeних прaв: нaявнiсть eфeктивнoї прoцeдури
oскaржeння рiшeнь, дiй aбo бeздiяльнoстi митних oргaнiв, зaхoдiв щoдo
вiднoвлeння пoрушeних прaв [3, с.136].
Тaкoж, нiхтo нe мoжe пoзбaвити oсoбу прaвa нa oскaржeння рiшeнь, дiй
aбo бeздiяльнoстi oргaнiв дoхoдiв тa збoрiв. Цe мoжнa нaзвaти нaвiть
вaжливoю склaдoвoю систeми стримувaнь i прoтивaг митних вiднoсин.
Oтжe, митний кoнтрoль є oднiєю з фoрм зaхисту прaв i свoбoд людини i
грoмaдянинa. Нa дaний момeнт нe мoжнa ствeрджувaти, щo митний
контроль є дoскoнaлoю фoрмoю, тaк як бaгaтo в чoму щe пoтрeбує
дooпрaцювaння. A тoму, рoзвитoк митнoї систeми тa пoлiтики дeржaви мaє
пoстiйнo рoзвивaтися тa пристoсoвувaтися дo нoвих фoрм суспiльствa.
48
Списoк викoристaних джeрeл
1. Кoнституцiя Укрaїни. Прийнятa нa п’ятiй сeсiї Вeрхoвнoї Рaди
Укрaїни 28 чeрвня 1996 р. // Вiдoмoстi Вeрхoвнoї Рaди Укрaїни. - 1996. - №
30. - Ст. 141.
2. Митний кoдeкс Укрaїни з oстaнньoю рeдaкцiєю вiд 07.11.2017 р.
№ 4495-17. [Eлeктрoнний рeсурс]. — Рeжим дoступу :
3. Митнe прaвo Укрaїни: нaвчaльний пoсiбник / зa зaг. рeд. прoф.
В.В.Чeнцoвa – К. – 2012. – 283 с.
4. Юнiсть нaуки – 2016 : сoцiaльнo-eкoнoмiчнi тa гумaнiтaрнi aспeкти
рoзвитку суспiльствa : збiрник тeз Мiжнaрoднoї нaукoвo-прaктичнoї
кoнфeрeнцiї студeнтiв, aспiрaнтiв i мoлoдих вчeних (м. Чeрнiгiв, 18-19 трaвня
2016 р.) : у 7 ч. / Чeрнiгiв : Чeрнiг. нaц. тeхнoл. ун-т, 2016. – Ч.5. - 132 с.
Гурда Катерина Сергіївна

Університету Державної фіскальної служби України
ПРОБЛЕМИ ВВЕЗЕННЯ В УКРАЇНУ ТОВАРІВ, ЩО Є

ОБ’ЄКТАМИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Захист прав інтелектуальної власності набуває особливого значення у
зв’язку зі вступом України до Світової організації торгівлі (СОТ).Однією з
обов’язкових вимог вступу України до СОТ була обов’язкова відповідність
49
національного законодавства нормам Угоди про торговельні аспекти прав
інтелектуальної власності (TRIPS).
Відповідно до вимог частини III Угоди TRIPS “Захист прав
інтелектуальної власності” країни- учасниці зобов’язуються вчиняти
ефективні
заходи проти будь-якої дії, що порушує права інтелектуальної власності, яка
підлягає під цю Угоду, включаючи термінові заходи, спрямовані на
запобігання порушень та заходи, що стримують від подальших порушень
[1].
Митний контроль за переміщенням товарів, що містять об’єкти права
інтелектуальної власності, є першим реальним бар’єром для імпортованої
контрафактної продукції.
В цьому аспекті є доцільним використовувати закордонний досвід,
адже проблеми з порушеннями прав інтелектуальної власності мають місце
під час переміщення всіх кордонів. Застосування обміну досвідом боротьби з
порушеннями прав інтелектуальної власності покладено в основу Рішення
про Концепцію формування національних баз даних та організації
міждержавного обміну інформацією про відвернення та припинення
правопорушень у галузі інтелектуальної власності [2].
Яскравим прикладом мобілізації бізнесових структур став Четвертий
глобальний конгрес з питань боротьби з контрафакцією та піратством у
Дубаї. Знаково, що такий міжнародний захід проводився Всесвітньою
митною організацією і Дубайським митним управлінням. Окрім того,
активними організаторами стали: Міжнародна організація кримінальної
поліції (Інтерпол), Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ);
сприяли проведенню конгресу і світова ділова спільнота, представлена
Міжнародною торговельною палатою (МТП), і Міжнародна асоціація
товарних знаків (INTA), і Міжнародна асоціація управління безпекою
50
(ISMA). Основним завданням конгресу став заклик до національних та
міжнародних політичних лідерів про активізацію дій щодо боротьби з
піратством [3].
З огляду на позицію законодавця при встановленні компетенції митних
органів як такої, що “сприяє” захистові прав інтелектуальної власності під
час переміщення товарів через митний кордон, ця співпраця має бути
акцептована саме правовласниками ОПІВ. Особливість митного контролю та
митного оформлення товарів, котрі містять ОПІВ, полягає в тому, що
правовласник, який має підстави вважати, що під час переміщення товарів
через митний кордон України порушуються чи можуть бути порушені його
права на ОПІВ, має право подати до ЦОВВ, що забезпечує формування та
реалізує державну податкову та митну політику, заяву про сприяння захисту
належних йому майнових прав на ОПІВ, шляхом внесення відповідних
відомостей до митного реєстру ОПІВ, які охороняються відповідно до
закону. (ч. 2 ст. 398 МК) [4].
Органи ДФС УКраїни залучаються до контролю за дотриманням прав
інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон
у режимах експорту, імпорту, на які мають бути документи від Державного
департаменту інтелектуальної власності МОН України [5, 119].
Отже, власники ОПІВ мають об’єднуватися та надавати методичну
допомогу митним органам щодо ідентифікації контрафактної продукції.
Правовласники зацікавлені в ефективності сприяння митним органам, і саме
вони можуть розробити методичні та довідкові матеріали для ідентифікації
своїх товарів, що містять ОПІВ. Доречно провести дослідження для
з’ясування ступеня, в якому контрафакція на національному та
міжнародному рівнях становить загрозу українським компаніям, а також
іноземним інвесторам, що виявили зацікавленість до українського ринку або
вже працюють на ньому.
51
Отже, можемо зробити висновок, що основні претензії США,
Європейського Союзу, IFPI, Міжнародного альянсу інтелектуальної
власності (IIPA), інших міжнародних організацій викликає в Україні не
власне законодавство, а ефективність його реалізації, реальні дії з
припинення піратства, створення ефективної судової системи. У звязку з цим
вважаємо, що потрібне подальше вдосконалення законодавства у сфері
захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення відповідних
товарів через митний кордон.
1. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності
2. СНД; Рішення, Концепція, Міжнародний документ від 25.05.2006
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:zakon1.rada.gov.ua/sgi-
bin/laws/main=z0987-00
3. Про внесення змін до деяких законів України з інтелектуальної
власності в частині виконання вимог, пов’язаних зі вступом України до СОТ
: Закон України [Текст] // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 23.
– Ст. 217.
4. Митний кодекс України [Текст]. – Х. : Одіссей, 2017. – 216 с.
5. Про затвердження Переліку товарів із зазначенням їх кодів згідно
з УКТЗЕД, на які Державним департаментом інтелектуальної власності МОН
України видаються документи для здійснення митного контролю та митного
оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний
кордон України [Текст] / Наказ МОН України від 29.08.2008 № 79 //
Офіційний вісник України. – № 79. – Ст. 2666. – С. 167.
52
Девізорова Алла Ігорівна,
студентка ННІ права
Університету державної фіскальної служби України,
ПРИТЯГНЕННЯ ОСІБ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА

ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ В КОНСТЕКСТІ ЗМІЦНЕННЯ
ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Сучасний стан розвитку економіки України, на жаль, характеризується
нестабільністю, тому одним із основоположних чинників незалежності та
функціонування нашої держави на міжнародному рівні, за сучасних умов
господарювання є стан її фінансової безпеки. Фінансова безпека є вагомим
структурним елементом економічної безпеки. Без її існування майже не
можливо вирішити жодне із завдань, що стоять перед державою.
Гарантування фінансової безпеки особливо є актуальним для країн з
транзитивною економікою, в тому числі і для України, в яких система
державних фінансів не є стійкою. У сучасній економіці нашої держави існує
тенденція щодо зростання досить високого рівня порушення митних правил,
що створює реальну загрозу економічній і фінансовій безпеці. Також, досить
актуальним в контексті дослідження даного питання є притягнення осіб до
відповідальності за порушення митних правил.
Значний внесок у дослідження теоретичних засад формування та забез-
печення фінансової захищеності держави та вплив порушення митних правил
й притягнення за це до відповідальності здійснили зарубіжні вчені
53
П. Кругман, Д. Медоуз, Дж. Стігліц, Дж. Сорос, Дж. Тобін, С. Фішер,
М. Фрідмен. Серед вітчизняних фахівців ці проблеми вивчають
О.І. Барановський, І. Ф. Бінько, О.І. Барановський, В. Т. Шлемко,
З.С. Варналій, О. С. Власюк, В. М. Геєць, М. М. Єрмошенко, О. Д. Ладюк,
А.І. Сухоруков, Л. С. Шевченко та інші. Але наука не є сталим поняття, а
завжди потребує пошуку чогось нового, те, що відповідало б вимогам
сучасного суспільства, тому дослідження даного питання є і зараз досить
актуальним.
Сфера митної діяльності та митної справи є досить тісно
взаємопов’язана з фінансовою безпекою держави. Так як досить часто у цій
сфері вчиняються митні правопорушення при перетині кордону товарами,
транспортними засобами чи іншим чином. Відповідно до вимог Митного
кодексу України (надалі – МКУ) одним з головних завдань органів доходів та
зборів є запобігання та боротьба з контрабандою та порушеннями митних
правил, що знаходить свій прояв у постійно здійснюваних заходах щодо
виявлення, розкриття та припинення таких правопорушень. Варто досить
добре усвідомлювати, що незаконне переміщення товарів, валюти,
історичних і культурних цінностей та інших предметів через митний кордон
України набуває характеру соціального явища, а органи доходів та зборів
мають тримають в полі зору проблеми вдосконалення, пошуку нових,
ефективних форм і методів діяльності оперативного складу митних установ,
направлених на попередження, виявлення і припинення контрабанди та
порушень митних правил [2, с.208].
Порушення митних правил, як й інші порушення, характеризуються
такими ознаками, як суспільна небезпечність, заподіяння шкоди, винність і
караність. Суспільна небезпека виявляється в тому, що порушення митних
правил створюють загрозу митній справі. У результаті такого
правопорушення порушується порядок переміщення товарів, транспортних
54
засобів і предметів через митний кордон. До ознак правопорушення також
належить те, що вони завдають шкоди, а особи, які їх вчинили, підлягають
покаранню. Більшість порушень митного законодавства є
адміністративними. Адміністративна відповідальність за правопорушення,
передбачені МК, настає в разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою
кримінальної відповідальності. Отже, порушення митних правил є
адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні
(умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на
встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і
транспортних засобів через митний кордон України і за які МКУ передбачена
адміністративна відповідальність. Перелік порушень митних правил, за які
суб’єкти, що їх вчинили мають притягуватися до відповідальності
встановлені Главою 68 МКУ, яка має назву «Види порушень митних правил
та відповідальність за такі правопорушення» [1].
На вчинення митних правопорушень неабиякий вплив мають певні
обставини, які існують у суспільстві. До обставин вчинення правопорушень
у митній сфері, можна віднести:
1) безкарність або ухилення від покарання за численні проступки;
2) недосконалість нормативно-правової бази у сфері регулювання
імпорту і боротьби з контрабанди та невідповідність її міжнародним
стандартам;
3) неефективність профілактичних заходів;
4) корупційні прояви в органах доходів та зборів;
5) скоєння злочинів і проступків посадовими особами органів доходів
та зборів;
6) недоліки кадрового, методичного, фінансового, технічного
забезпечення діяльності органів доходів та зборів;
55
7) недоліки у взаємодії та існування прогалин органів доходів та зборів
з іншими суб’єктами профілактики порушень митних правил;
8) не облаштованість державного кордону [3, с.45-49].
Досить важливим при притягненні осіб до відповідальності є
визначення кола суб’єктів. Такими суб’єктами є громадяни, які на момент
вчинення порушення митних правил досягли 16-річного віку та посадові
особи підприємств. Під поняттям «посадові особи підприємств» варто
розуміти керівників та інших працівників цих підприємств, які постійно або
тимчасово виконували покладені на них трудові обов’язки та відповідали за
виконання вимог, установлених МКУ та й іншими нормативно-правовими
актами України, а також міжнародними договорами України з питань митної
справи, укладеними в установленому законом порядку.
За вчинення порушенням митних правил склад яких закріплено
законом, передбачено застосування особливих санкцій – адміністративних
стягнень. Адміністративні стягнення, як правило, полягають у позбавленні
або обмеженні порушника певних прав, благ. Цим досягається мета
покарання порушника. Один із примусових заходів охорони суспільних
відносин у сфері державної податкової та митної політики – адміністративна
відповідальність. Систему адміністративних стягнень, що застосовуються за
порушення митних правил, закріплено в ст. 461 МКУ, з урахуванням
зростання їх суворості. За порушення митних правил МКУ визначає
вичерпний перелік адміністративних стягнень:
 попередження – найменш суворий вид адміністративної
відповідальності, є офіційним попередженням правопорушника
щодо недопустимості таких діянь у майбутньому;
 штраф – найпоширеніший вид адміністративного стягнення
майнового характеру та передбачений як альтернативний захід
стягнення за більшість порушень митних правил;
56
 конфіскація – полягає у примусовому вилученні товарів,
транспортних засобів і безоплатній передачі їх у власність
держави.
Варто зауважити, що притягнення до відповідальності за порушення
митних правил не звільняє порушників від обов’язку сплати мита та інших
митних платежів [4, с. 66-69].
Дії митних правопорушників в Україні є широкомасштабними, а
наслідки цих дій вражають всі сфери економічної діяльності держави. У
чинному митному законодавстві існує досить багато недоліків стосовно
нормативного регулювання порушень митних правил. Притягнення осіб до
адміністративної відповідальності має опиратися на єдині, законодавчо
закріпленні та визначенні положення. Це суттєво ускладнює, а іноді навіть
унеможливлює ефективну боротьбу з порушеннями митного законодавства.
Щоб створити умови для однозначного розуміння норм та їхнього
застосування, підвищити їхнє превентивне значення у протидії з митним
правопорушенням, необхідно усунути ряд недоліків, беручи до уваги досвід
інших країн. Також варто усунути колізійність норм митного та
адміністративного законодавства в частині накладення адміністративних
стягнень за порушення митних правил та узгодити їх з Основним Законом
України та зробити заходи відповідальності більш суворими.

1. Митний кодекс України від 2012 р. Закон // Відомості Верховної Ради
України (ВВР). – 2012. – № 44−45. – № 46−47. – № 48. – Ст. 552.
2. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил / за заг.
ред. В. В. Ченцова. – К. : Істина, 2014. – 208 с.
57
3. Кувакін C. В. Проблемні питання щодо застосування адміністративних
стягнень за порушення митних правил: C. В. Кувакін // Вісник АМСУ.
Серія: “Право”, № 2 (11), 2013.- ст. 45-49
4. Дорош М. М. Порушення митних правил в Україні: М. М. Дорош//
Науковий вісник ЛНУВМБТ імені С. З. Гжицького, том 15, №1,
Частина 5 2015.- ст. 66-69
Кавунова М.С,
ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО ПРАВОВОГО

СТАТУСУ ЕКСПЕРТА НА ПІДСТАВІ АНАЛІЗУ ДОСВІДУ
ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
В процесі євроінтеграції України особливої важливості набувають
аспекти здійснення державної митної політики та державної митної справи,
їх вдосконалення щодо європейського законодавства. Митне право завжди
було предметом особливої уваги законодавців не лише через
євроінтеграційні процеси, а й тому, що через правильне використання
митних інструментів забезпечується захист національного товаровиробника,
споживача, наповнення Держбюджету. Тому у питаннях вдосконалення
митного законодавства особливої гостроти набуває правовий статус
учасників провадження про порушення митних правил. Як зауважує
58
В.В. Нижникова, «питання поняття та правової природи суб’єктів
провадження належить до найбільш важливих та актуальних. Його розуміння
впливає на підходи до дослідження предмета, методу та механізму правового
регулювання, чіткого визначення адресатів правових норм, обсягу їхніх прав
та обов’язків, межі дії норм права» [1, с. 12]. З цієї точки зору актуальності
набуває детальне закріплення обсягу прав та обов’язків учасників
провадження, особливо експерта, оскільки саме у даному виді провадження
здійснюється велика кількість експертиз.
Правовий статус експерта регулюється лише однією ст. 502 Митного
Кодексу України, де зазначається, що експертом може бути особа, яка має
необхідні знання для надання відповідного висновку. Експерт призначається
посадовою особою органу доходів і зборів, в провадженні якої перебуває
справа про порушення митних правил, у разі потреби в спеціальних знаннях.
Цією ж статтею встановлено обов’язок експерта надати об’єктивні висновки
з поставлених перед ним питань, а також права, які передбачають право
ознайомлення з матеріалами справи, які стосуються предмета експертизи, а
також заявлення клопотання про надання йому додаткових матеріалів,
необхідних для надання висновків [2].
Як зазначає Калакайло Р.І., призначення експертизи – процесуальна
дія, що дозволяє отримати інформацію в результаті використання
спеціальних знань експерта. Найбільшою проблемою при здійсненні такої дії
являється відсутність підстав для відповідальності експерта за упередженість
при дослідженні або подання завідома неправдивого висновку. Хоч в законі
вказано, що рішення про призначення експертизи є для нього обов’язковим,
відповідальність за його нез’явлення також не передбачена [3, c. 470 - 471].
Варто зазначити, що законодавством країн ЄС правовий статус
експерта також визначено доволі узагальнююче, однак міститься багато
положень, які вимагають уваги. До прикладу, у Законі Республіки Сербії
59
“Про проступки” у гл. ХХVI “Обстеження та експертиза” міститься декілька
статей, спрямованих на врегулювання питання, що розглядається: ст. 191
“Експертиза”, в якій визначено підстави призначення експертизи та коло
потенційних експертів; ст. 192 визначає перелік осіб, що не можуть
виступати експертами; ст. 194 – вимоги щодо зміни експерта; ст. 195 –
процесуальні засади проведення експертизи; ст. 196 – права експерта; ст. 197
– результати аналізу та вимоги стосовно висновку експерта; ст. 198 – засади
відповідальності експерта [4, 632–634]. Закон Королівства Данії “Про
здійснення правосуддя” 1916 р. містить тільки посилання на можливість
призначення експертизи, але визнає її в ролі “заходу карно- процесуального
змісту” [4, 165–166]. У законі Республіки Болгарія “Про адміністративні
порушення та покарання” (п. 3 ст. 55) зафіксовані підстави призначення
експертизи, а також підстави визначення розміру завданої шкоди
відповідним правопорушенням [4, 684].
Окрім того, знайшли своє відображення питання правового статусу
експерта у законодавстві Молдови. Відповідно до Кодексу про
адміністративні правопорушення Молдови експерт отримує винагороду за
виконувані ним обов’язки, окрім випадків, коли ці обов’язки здійснювалися в
порядку службового завдання. Виплата винагороди, а також відшкодування
витрат провадяться за рахунок органу, у провадженні якого перебуває
справа. У Кодексі також наведені підстави відводу експерта, до яких
відносяться перебування в родинних стосунках з учасниками даної справи
(подружжя, батьки, діти, усиновителі, брати, сестри, дідусі, бабусі тощо), а
також службова залежність від кого-небудь з учасників розгляду справи.
Зокрема, у Кодексі вказується про те, що висновок експерта може бути
доказом по справі. Якщо говорити про закріплення прав та обов’язків
експерта, то вони, на жаль, теж дещо звужені.
60
Вагомою проблемою в митному законодавстві постає також те, що
правовий статус експерта та спеціаліста не відмежований. Це питання
знайшло своє відображення у законодавстві країн СНД, а саме – Російської
Федерації та Білорусі. А, до прикладу, у КпАП Республіки Казахстан засади
участі експерта в адміністративно-деліктному провадженні закріплено в
цілому ряді статей, при цьому зафіксовано не лише його права, обов’язки, а й
відповідальність, процесуальні аспекти участі [5].
Отже, порівнюючи законодавства різних країн, можна зробити
висновок, що певні аспекти діяльності експерта у провадженні у справах
про митні порушення висвітлені ще не зовсім повністю, однак наявні
багато позитивних аспектів, які можливо запозичити у процесі
вдосконалення вітчизняного законодавства. Можливе перейняття досвіду
країн СНД щодо даного питання. Наприклад, закріплення засад
відповідальності експерта у Митному Кодексі або висвітлення його прав
та обов’язків детальніше, доповнивши їх такими позиціями: 1) за згодою
відповідного органу залучати до виробництва експертизи інших
експертів; 2) запитувати додаткові матеріали, необхідні для проведення
експертизи; 3) відмовитися від дачі висновку, якщо надані йому
матеріали є недостатніми або якщо він не володіє необхідними знаннями
для проведення експертизи.

1. Нижникова В. В. Адміністративно-процесуальний статус суб’єктів
провадження в справах про порушення митних правил : автореф. дис. на
здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне
право і процес; фінансове право; інформаційне право» / В.В. Нижникова // –
Ірпінь, 2008 – 24 с.
61
2. Митний кодекс України: Закон України №4495-VI вiд 13.03.2012 р.
[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/
laws/show/4495-17
3. Калакайло Р. І. Процесуальні дії у справах про порушення митних правил
Р. І. Калакайло // Правове життя сучасної України : матеріали Міжнар. наук.
конф. проф.-викл. та аспірант. складу (м. Одеса, 16-17 травня 2013 р.) / відп.
за вип. В. М. Дрьомін ; НУ "ОЮА". Півд. регіон. центр НАПрН України. -
Одеса : Фенікс, 2013. - Т. 1. - С. 469-471.
4. Адміністративне деліктне законодавство: зарубіжний досвід та пропозиції
реформування в Україні [Текст] / автор-упорядник О. А. Банчук. – К. : Книги
для бізнесу, 2007. – 912 с
5. Коломоєць Т. О. Зарубіжний досвід нормативного визначення засад участі
експерта в адміністративно-деліктному провадженні та можливі шляхи його
запозичення в Україні / Т. О. Коломоєць // Вісник Академії митної служби
України. Сер. : Право. - 2009. - № 1. - С. 71-81. - Режим доступу:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/vamsup_2009_1_12.
6. Митний кодекс Російської Федерації від 25.04.2003 [Электронный ресурс].
– Режим доступу: http://ua-referat.com/%D0%9C%DD0%BD%D0%B.
62
Китун Анастасії Павлівни,
ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

МИНИХ ВІДНОСИН
Митне право як комплексна галузь права, яка ґрунтується на
економічних, приватно-правових, публічно-правових та міжнародних
відносинах відіграє важливу роль для економіки держави, захисту її
територіальної цілісності та для налагодженого міжнародного
співробітництва. Тому, митне право потребує постійного розвитку та
вдосконалення механізму реалізації правового регулювання митних
правовідносин. На жаль, існує ряд недоліків у провадженні митної політики в
Україні, які не відповідають стандартам світового рівня.
Так як Україна перебуває на шляху Євроінтеграції, питання щодо
вдосконалення митного законодавства та максимального наближення його
правових приписів до вимог Європейського Союзу постає особливо гостро.
Тому варто детально дослідити шляхи вирішення проблемних аспектів
даного питання.
Зокрема, варто зазначити, що для реалізації намагань України
інтегруватися до вимог Європейського Союзу (далі ЄС) та посилити
співпрацю з провідними світовими економічними організаціями, слід
вносити зміни у національне законодавство та використовувати лише ті
63
інструменти митно-тарифного регулювання, які не лише не суперечать
принципам Світової Організації Торгівлі (далі СОТ) та Європейського
Союзу, але і здатні захистити економічні інтереси України [1, c. 6].
Тобто слід взяти на озброєння досвід країн, які нещодавно приєдналися
до ЄС та активно інтегрують власне митне законодавство до вимог
міжнародної спільноти.
Зазначені держави пішли шляхом поступового зменшення митних
ставок відповідно до домовленостей із СОТ, при цьому не відмовляючись від
захисту вразливих галузей економіки, таких як, наприклад машинобудування
та харчова промисловість.
Для вдосконалення механізму реалізації імперативного методу
митного права та зменшення розбіжностей між митними процедурами країн
світу, в Україні слід запровадити наступне:
1) об’єднати наявні системи контролю за експортом, імпортом і
транзитом у єдину систему;
2) проводити всі фактичні перевірки товару в один час і в одному місці;
3) забезпечити обмін електронною інформацією між усіма органами й
суб’єктами, що беруть участь у зовнішньоекономічних операціях;
4) створити єдине середовище для митниці й торгівлі для подання митної
декларації в електронному вигляді зі свого місця розташування
незалежно від країни відправлення або ввезення товарів;
5) проводити електронний обмін інформацією між митними пунктами
пропуску на території усього ЄС, де вона необхідна для митних
процедур [12, c.15].
Вказані вище заходи мають сприяти виконанню основного завдання держави,
яке полягає в тому, щоб забезпечити умови для стабільного розвитку
економіки на основі накопичення та ефективного використання
64
конкурентних переваг, використовуючи всі чинники та залучаючи всі
можливі ресурси.
Щодо вдосконалення митно-тарифного методу, то при внесенні змін до
існуючих митних тарифів, необхідно враховувати сукупність певних умов
товарного ринку різних галузей економіки України і відповідно до цього
будувати митно-тарифні методи для захисту, насамперед, національного
товаровиробника.
Важливим є і гармонізація нетарифного методу митного права в Україні.
Варто взяти до увагу, що багато країн світу поряд зі стимулювання експорту
та сприянням розвитку вітчизняного виробництва не створюють перешкод і
для імпортних товарів. Зокрема, провідні держави забороняють накладання
митних платежів на операції пов’язані з експортом. Це допомагає їм
підтримувати налагодженні зовнішньоекономічні відносини серед країн
всього світу.
Варто зазначити, що за інтеграційних умов в Україні надзвичайно зростає
роль держави в регулюванні зазначених процесів у сфері
зовнішньоекономічної діяльності. Перш за все, загострюється потреба
підвищення ефективності національної митної політики у сфері реагування
на зовнішні загрози та швидкої протидії можливим негативним наслідкам
таких загроз у напряму посилення забезпечення економічних інтересів
держави й максимального врахування в національній митній системі
міжнародних правил та вимог [3, с. 16].
Тому, розвиток ринкової економіки України повинен передбачати
насамперед розбудову таких елементів економічної системи, які, з одного
боку, здатні забезпечувати рівні умови для здійснення господарської
діяльності для всіх суб’єктів господарювання, а з другого – слугують
інструментами державного впливу на загальну ситуацію в економіці.
65
Отже, варто зазначити, що система митного регулювання України має
забезпечити сприятливі умови для адаптації національної економіки до більш
гострої міжнародної конкуренції внаслідок приєднання до системи
глобального регулювання і вільного переміщення ресурсів та поступове
включення її економіки до глобальних та європейських економічних
процесів. Проте це стане можливим лише при налагодженому механізмі
регулювання митної політики та митних відносин, яке має бути належним
чином законодавчо закріплено.

1) Пісьмаченко Л. М. Митно-тарифне регулювання як засіб захисту
економічних інтересів держави у сфері зовнішньої торгівлі / Л. М.
Пісьмаченко. // Економіка та держава: міжнародний науково-практичний
журнал. – 2007. – №12. – С. 49–52.Бережнюк І. Г. Митне регулювання
України: національні та міжнародні аспекти [Текст]: монографія / І. Г.
Бережнюк. – Дніпропетровськ : Академія митної служби України, 2009. –
543 с.
2) Новікова К. І. Світовий досвід митно-тарифного регулювання та можливості
його застосування в Україні [Електронний ресурс] / К. І. Новікова // Академія
митної служби України – Режим доступу до ресурсу:
http://nauka.kushnir.mk.ua/.
3) Бліхар М. М. Реформування митно-тарифної політики України з
використанням досвіду країн ЦСЄ в контексті вступу до СОТ / М. М. Бліхар.
// Зовнішня торгівля: Право та економіка. – 2008. – №2. – С. 56–60.
66
Кіраль Ганна Юріївна
ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЗДІЙСНЕННЯ МИТНОЇ БРОКЕРСЬКОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
Сучасний стан розвитку економіки держави зумовлює постійне
розширення сфери дії господарської діяльності, а також збільшення кількості
інструментів державного впливу на таку діяльність. В першу чергу, контроль
з боку держави стосується зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів
господарювання. При переміщенні товарів та транспортних засобів через
митний кордон України держава повинна забезпечити дотримання митних
формальностей, але водночас полегшити проходження митних процедур для
суб’єктів підприємництва. Такі дії покликані стимулювати господарську
діяльність, що забезпечить розвиток економіки держави в цілому.
З метою полегшення проходження суб’єктами митних процедур
законодавством запроваджено інститут митної брокерської діяльності, яка
являє собою підприємницьку діяльність з надання послуг з декларування
товарів та транспортних засобів комерційного призначення, які
переміщуються через митний кордон України або перебувають під митних
контролем [1].
На сьогодні існує велика кількість нормативно-правових актів, які
регулюють здійснення митної брокерської діяльності в Україні. Проте, через
67
колізії в чинному законодавстві, неурегульованість окремих аспектів, існує
ряд питань, які негативно впливають на провадження такої діяльності.
До основних проблем, що виникають при здійсненні діяльності
митних брокером належать:
1. колізії в чинному законодавстві. Відповідно до Митного кодексу
України контроль за діяльністю митних брокерів покладено на органи
доходів і зборів, які безпосередньо здійснюють державну митну справу [1].
Згідно з чинним законодавством в Україні вже не існує органів
доходів і зборів, а їхні функції виконує інший орган державної виконавчої
влади. Реалізація державної політики в сфері митної справи, а також
політики в сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування
митного законодавства здійснюється Державною фіскальною службою
України [2].
2. неузгодженість норм щодо порядку видачі Дозволів на
провадження митної брокерської діяльності. Так, Дозвіл видається
Державною фіскальною службою України із Адміністрацією Державної
прикордонної служби України. Слід відмітити другорядну роль
Адміністрації Державної прикордонної служби України в процесі видачі
дозволу, так заява на отримання дозволу подається лише до органу
Державної фіскальної служби України, яка самостійно перевіряє її на
повноту та достовірність відомостей, зазначений у Заяві. Дані дії визначають
самостійність Державної фіскальної служби України у прийнятті рішення
про надання Дозволу, оскільки єдиною підставою для відмови у видачі
Дозволу є недостовірність та неповнота відомостей, зазначених у Заяві.
Відтак участь Адміністрації Державної прикордонної служби України у
прийнятті рішення про видачу Дозволу є лише формальною і жодного
впливу на таке рішення немає [3].
68
3. протиріччя у практичні діяльності митного брокера.
Законодавством передбачено обов’язок митних брокерів відстоювати
інтереси своїх клієнтів перед органами, які реалізують митну політику. Дане
положення перебуває у логічному протиріччі з іншою нормою, яка
передбачає залежність митного брокера від фіскальних органів, так як видача
дозволів на здійснення митної брокерської діяльності, включення до реєстру
митних брокерів та контроль за митною брокерською діяльністю
покладається на Державну фіскальну службу України [4 ].
4. відсутність чіткої процедури здійснення контролю за митною
брокерською діяльністю, що спричиняє порушення митного законодавства.
Митні брокери, які представляють інтереси суб’єктів господарювання,
можуть брати участь у різних корупційних схемах, представляти інтереси
фіктивних підприємств прикриваючи їхню діяльність, подаючи неправдиві
відомості у деклараціях [5].
5. відсутність фінансових гарантій щодо сплати митних платежів
митними брокерами. Виникає ризик невиконання зобов’язання сплати
митних платежів, що тягне за собою недоотримання надходжень до
державного бюджету у випадках порушення митного законодавства та
притягнення митного брокера до адміністративної відповідальності [4].
Існує велика кількість проблемних аспектів при здійсненні митної
брокерської діяльності в Україні. Для того щоб вирішити дані питання
необхідно провести ряд заходів щодо покрашення механізму регулювання
митної брокерської діяльності.
Зміни у суспільних відносинах держави, реформування економіки,
приєднання України до Європейського співтовариства, ратифікація
відповідних міжнародних конвенцій та угод митної сфери потребують
суттєвих змін норм Митного кодексу України та інших, пов’язаних з ним
законодавчих актів та нормативно-правових документів, подальшої
69
демократизації і лібералізації митної системи держави, посилення гарантій
захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб при
переміщенні ними товарів через митний кордон України [6].
Держава повинна провести такі основні заходи, що сприятимуть
ефективнішому здійсненню своєї діяльності митними брокерами:
1. покращити нормативно-правову базу, що регулює здійснення
митної брокерської діяльності, усунути колізії, неточності та прогалини в
законодавчий актах, а перед усім внести зміни до Митного кодексу України,
щодо органів, які реалізують державну політику у сфері митної справи. Так,
доцільно було б замінити поняття «органів доходів і зборів» на
«контролюючі органи». Дане поняття зазначається в Податковому кодексі
України щодо органів, що реалізують державну податкову та митну
політику.
2. розширити кількість підприємств, що надають послуги з митного
оформлення, шляхом забезпечення їх фінансового захисту, формування
нормального конкурентного середовища, а також розшити повноваження
даних підприємств.
3. зменшити тиску на митних брокерів з боку фіскальних органів та
надання їм фінансової підтримки з боку держави. Це усуне протиріччя між
обов’язком захищати інтереси клієнтів перед фіскальними органами та
підконтрольності митної брокерської діяльності Державній фіскальній
службі України.
4. створити механізм надання та забезпечення фінансових гарантій
щодо виконання зобов’язань митного брокера із сплати митних платежів.
Такі дії мінімізують ризик недоотримання митних платежів державним
бюджетом у разі порушення митного законодавства та притягнення до
адміністративної відповідальності митного брокера.
70
5. сприяти підвищенню якості митно-брокерських послуг та рівня
відповідності митної брокерської діяльності міжнародним стандартам, через
встановлення стандартів та правил діяльності та контролю за їх виконанням,
що в свою чергу значно підвищить рівень конкурентоспроможності країни в
міжнародних рейтингах та активізує зовнішньоторговельні поставки
вантажів.
Отже, діяльності митного брокера митній сфері України в значній мірі
підвищує якість і прискорює процедуру митного контролю та митного
оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України. При
цьому існує ряд як позитивних, так і негативних аспектів такої діяльності.
Удосконалення правової бази, ретельне виявлення та впровадження
досвіду зарубіжних країн дасть можливість виявити властиві такій діяльності
організаційно-правові й управлінські помилки, що дозволить уникнути їх,
спростити процедуру та значною мірою підвищити якість надання
посередницьких послуг в митній сфері, удосконалити діяльність митних
брокерів та митних перевізників в нашій державі.

1. Митний кодекс України: Кодекс від 13.03.2012р. № 4495-VI з
останніми змінами і доповненнями від 26.07.2017р. [Електронний ресурс] //
Верховна Рада України: [офіційний веб-портал]. – Режим доступу до
ресурсу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4495-17.
2. Про Державну фіскальну службу України: Положення
затверджене Постановою КМУ від 21.05.2014р. №236 останніми змінами і
доповненнями від 27.08.2016р. [Електронний ресурс] // Кабінет Міністрів
України: [офіційний веб-портал]. – Режим доступу до ресурсу:
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/236-2014-%D0%BF#n11.
71
3. Міщенко І. В. Проблемні аспекти організації та провадження
діяльності митного брокера в контексті дерегуляції господарської діяльності
України / І. В. Міщенко. // Митна справа. – 2015. – №5. – С. 29–35.
4. Коробкова О. М. Формування ефективного механізму
регулювання митної брокерської діяльності / О. М. Коробкова. // Економіка
та держава. – 2016. – №2. – С. 82–86.
5. Давидюк В. М. Особливості документування злочинів у сфері
діяльності митних брокерів / В. М. Давидюк. // Право і суспільство. – 2015. –
№2. – С. 142–145.
6. Ярина А. Р. Вдосконалення контролю за діяльністю митного
брокера в умовах євроінтеграції / А. Р. Ярина. // Сучасні тенденції розвитку
митної справи в умовах євроінтеграції: матеріали наук.-практ. круглого
столу, 6 грудня 2016 р. – Ірпінь: Університет державної фіскальної служби
України. – 2017. – С. 158–162.
Козаченко Ірина Сергіївна,

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ

МИТНИХ ПРАВИЛ В УКРАЇНІ
Завдання щодо побудови в Україні демократичної, соціальної,
правовоїдержави вимагає якнайшвидшого реформування правової
72
системи,запровадження надійних гарантій дотримання прав і свобод
громадян,закріплених Конституцією України[1].
При розгляді соціального призначення адміністративної
відповідальності можна виділити дві кардинальні проблеми. З одного боку,
ця відповідальність як один із найважливіших методів державної діяльності
має забезпечувати належне виконання завдань та функцій держави, надійну
охорону відповідних суспільних відносин. З іншого – реалізація її заходів
повинна ґрунтуватися на якнайсуворішому додержанні принципів гуманізму,
соціальної справедливості, законності тощо.
Адміністративна відповідальність за порушення митних правил в
Україні ґрунтується на ряді принципів, основними з яких є законність,
відповідальність лише за вчинення протиправного діяння, відповідальність
лише за наявності вини, невідворотності відповідальності, індивідуалізації
відповідальності [2, с. 9].
Варто зазначити, що в українській і зарубіжній науковій літературі
теоретичні та практичні питання щодо адміністративної відповідальності за
порушення митних правил стали предметом досліджень таких авторів, як
Є.В. Додін, О.М. Костенко, Ю.А. Тихомиров, І.О.Базилюк, А.В.Мазур.
Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке
являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи
бездіяльність, що посягають на встановлений МК України та іншими актами
законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів
комерційного призначення через митний кордон України, пред’явлення їх
органам ДФС для проведення митного контролю та митного оформлення, а
також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним
контролем або контроль за якими покладено на органи ДФС Митним
кодексом чи іншими законами України, і за які Митним кодексом
73
передбачена адміністративна відповідальність ( згідно з ч.1 ст. 458 МК
України).
Митне законодавство містить значну кількість загальнообов’язкових
правил, яких мають додержуватися й виконувати фізичні та юридичні особи.
Особи, які вчинили порушення митних правил, підлягають відповідальності
згідно з МК України, а в частині, не врегульованій ним,  згідно із чинним
законодавством України. У главі 68 розділу ХVІIІ МК міститься перелік
видів порушень митних правил, за які настає адміністративна
відповідальність (статті 468–485). Серед них, наприклад, порушення режиму
зони митного контролю (ст. 468); неподання органу ДФС звітності щодо
товарів, які перебувають під митним контролем (ст. 475); перевищення
строку тимчасового ввезення або тимчасового вивезення товарів (ст.
481)тощо [3].
За порушення митних правил застосовуються такі види стягнення як:
 Попередження це адміністративне стягнення за порушення
митних правил,що є офіційним попередженням правопорушника стосовно
недопустимості таких діянь в майбутньому. Попередження вноситься у
формі постанови про накладення адміністративного стягнення.
 Штрафце адміністративне стягнення за порушення митних
правил, що полягає в покладенні на особу, яка притягується до
адміністративної відповідальності за таке правопорушення, обов’язку
сплатити до державного бюджету грошові кошти у сумі, яка визначається
МК України залежно від виду і характеру вчиненого правопорушення.
 Конфіскаціяце адміністративне стягнення за порушення митних
правил,що полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів і
безоплатній передачі їх у власність держави. Даний вид відповідальності за
порушення митних правил застосовується виключно за рішенням суду.
74
Механізм адміністративно-правового забезпечення охорони митного
правопорядку, що реалізується через інститут адміністративної
відповідальності, проявляє себе самостійно, індивідуально, поряд з іншими
засобами його правового захисту. При цьому необхідно зазначити, що
адміністративна відповідальність за порушення митних правил  це
визначений митним законом правовий обов’язок громадянина або конкретної
посадової особи усвідомлювати свої винні, неправомірні діяння у сфері
охорони митного правопорядку і при наявності достатніх для цього підстав
понести кару у вигляді адміністративного стягнення, накладеного органом
ДФС або судом. З цього поняття випливає, що об’єкт адміністративно-
правового захисту в даному випадку індивідуалізований, специфічний і
замкнений в особливі рамки суспільно-економічних відносин [4].
Поняття «митні правила» є узагальненим поняттям, яке включає до
себе значне коло термінів, стандартів та правил, що регламентують
здійснення особливого виду державної діяльності. Відповідно до статті 7
Митного кодексу України, порядок переміщення через митний кордон
України товарів i транспортних засобів, митне регулювання, пов’язане з
встановленням та справлянням податків i зборів, процедури митного
контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних
правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять
державну митну справу [3].
Тому законодавець повинен був узяти до уваги й те, що забезпечення
дотримання правил у цій особливій сфері державної діяльності має включати
не тільки державні заходи, за допомогою яких виконують це завдання, а
також і ті, які є найефективнішими в галузі їх застосування. Такими, зокрема,
є заходи адміністративної відповідальності. Це й обумовило необхідність
відокремити групу норм, які встановлюють відповідальність за порушення
митних правил, а також норм, що регламентують порядок застосування цієї
75
правоохоронної діяльності державних органів, як окремого правового
інституту. Тому до статті Кодексу, яка дає характеристику такої міри
стягнення, як конфіскація, треба буде, по-перше, додати, що за митні
правопорушення конфіскацію застосовують не тільки до власника, а й до
користувача майном, яке в нього вилучається; по-друге, конфіскації підлягає
майно незалежно від форми його власності. Тобто повернення норм про
адміністративну відповідальність за скоєні порушення митних правил до
системи адміністративного законодавства не є технічною операцією [5, с.
536]. Втілення даного правового інституту до цієї гілки законодавства
потягне значні зміни в його змісті, оскільки він повинен бути
підпорядкований тільки загальним положенням і завданням
основоположного акта про адміністративну відповідальність.
В результаті проведеного дослідження можемо констатувати, що
найефективнішим та найбільш поширеним видом відповідальності за
порушення митного законодавства є адміністративна відповідальність за
порушення митних правил.
З метою удосконалення контролю за порушення митних правил
вважаємо за необхідне:
1. Розробити систему контролю за порушення митних правил, їх
чітку класифікацію;
2. Створити єдині правила та методологію визначення
адміністративної відповідальності за порушення митних правил та
однаковості вимог і ставлення до всіх фізичних та юридичних осіб;
3. Застосувати митний контроль, як основний засіб запобігання
порушенням митних правил.
4. Удосконалити співпрацю з іншими країнами та міжнародними
організаціями щодо питань відповідальності за порушення митних правил
[4].
76
адміністративна відповідальність за порушення митних правил потребує
подальшого вдосконалення. Це пояснюється тим, що наразі Україна
переживає складні часи щодо впровадження процедури безвізового режиму.
Та виникає значна кількість питань, які потребують врегулювання на
нормативно-правовому рівні.

1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. №254к/96-
ВР // БД «Законодавство України» / ВР України. URL:
http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/254к/96-вр (дата звернення: 28.11.2017).
2. Додін Є.В. Правові основи митної справи в Україні / Є.В. Додін //
Митна справа. – 2004. – № 5. – С. 6–18.
3. Митний кодекс України: Закон України від 13.03.2012 р. №4495-
VI // БД «Законодавство України» / ВР України. URL:
http://zakon1.rada.gov.ua/ laws/show/ 4495-17 (дата звернення: 28.11.2017).
4. Додін Є.В. Шляхи вдосконалення законодавства про
адміністративну відповідальність за порушення митних правил.
URL:http://www.apdp.in.ua/v35/72.pdf
5. Тихомиров Ю.А. Курс адміністративного права і процесу / Ю.А.
Тихомиров. – М. : Юр – інформцентр, 1998. – С. 798.
77
Колосов Олександр Олександрович,
студент групи ПБ-16-9к
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ МИТНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

В умовах сьогодення важливим завданням для України є захист своїх
економічних інтересів. Забезпечення принципів законності, гласності,
прозорості та професіоналізму у митній сфері є основою для побудови чесної
та відкритої державної політики щодо створення сприятливих умов задля
економічного зростання.
Актуальність проблеми розвитку митної політики обумовлена
політико-правовими, соціальними та економічними трансформаціями, що
відбуваються в Україні. Не викликає жодного сумніву, що розвиток митної
політики безпосередньо залежить від рівня економічної культури в державі в
цілому.
Дана проблематика є об’єктом дослідження багатьох вчених-практиків,
таких як: І. Бережнюка, А. Войцещука, Є. Гармаша, А. Крисоватого,
В. Мартинюка, В. Науменка, П. Пашка, С. Перепьолкіна, П. Пісного,
Д. Скрябіної, С. Терещенка, В. Ченцова та інших. Слід зазначити, що дана
проблема є актуальною для подальшого вивчення та дослідження.
Відповідно до ст. 5 Митного кодексу України [1] державна митна
політика – це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері
захисту митних інтересів та забезпечення митної безпеки України,
78
регулювання зовнішньої торгівлі, захисту внутрішнього ринку, розвитку
економіки України та її інтеграції до світової економіки. Державна митна
політика є складовою частиною державної економічної політики. Варто
зазначити, що митна політика в цілому на сьогоднішній день належить до
числа найважливіших проявів суверенітету держави, що у свою чергу
зумовлює особливу увагу до них зі сторони законодавчої і виконавчої влади
при формуванні міжнародної правової позиції та під час вирішення тих чи
інших проблем всередині країни.
Україна проводить єдину митну політику, що спрямована на захист
внутрішнього ринку та власного виробника, прискорення товарообігу,
підвищення економічного зростання в Україні, а також на розвиток митної
справи, відповідно до загальновизнаних міжнародних норм. Головним
завданням митної політики є забезпечення захисту національних інтересів в
політичній, економічній, соціальній та інших сферах [2].
Посилення впливу світової економіки на соціально-економічний
розвиток України відбувається на тлі жорсткості глобальної конкуренції,
підвищення ролі інноваційних факторів розвитку для держав-лідерів і
перебудови світового економічного порядку. Розвиток зовнішньоекономічної
діяльності як найважливіший сектор розвитку національної економіки
України обумовлює виникнення певних проблем та постановку нових
завдань щодо її регулювання перед різними ланками системи державного
управління [3].
Сучасний стан реалізації митної політики свідчить про необхідність
створення чіткої, логічної та контрольованої управлінської вертикалі
організації та управління процесом митного контролю та митного
оформлення [4]. Завданням уряду будь-якої країни є побудова механізмів
регулювання митної справи, націлених на забезпечення митної безпеки та
національних інтересів [5].
79
Важливою проблемою у сфері митної політики є забезпечення
узгодження інтересів підприємців та уряду під час здійснення митної справи.
У ст. 6 нового Митного кодексу України з'явився новий термін «митні
інтереси України», під якими розуміють національні інтереси України,
забезпечення та реалізація яких досягається шляхом здійснення державної
митної справи. Проте дане визначення митних інтересів має досить загальний
характер та існує нагальна потреба в обґрунтуванні структури цих
інтересів [5].
Також до недоліків митної політики можна віднести недостатній рівень
інформаційно-аналітичної діяльності центрального органу виконавчої влади,
який забезпечує проведення в життя державної митної політики, оскільки дії
Державної фіскальної служби на сьогоднішній день більшою мірою
спрямовані на досягнення тих чи інших результатів шляхом застосування
«сили» та примусу, що не залишає місця для досягнення компромісів між
державою та суб’єктами підприємницької діяльності. Інформаційно-
статистична функція відіграє важливу роль у процесі забезпечення
загального економічного зростання, оскільки вона формує інформаційно-
допоміжне підґрунтя для планування та втілення у життя митної політики
держави [6].
Ще однією з важливих проблем митної політики України на разі є
невідповідність митного контролю сучасним потребам пропускної здатності
та світовим стандартам контролю товарів [4]. Оскільки Україна обрала шлях
європейського розвитку, то спрощення митних процедур з країнами
Європейського Союзу забезпечить сприятливі умови задля ефективної
діяльності учасників зовнішньоекономічної діяльності.
Отже, до основних факторів, які позитивно впливають на розвиток
митної політики в Україні варто віднести наступні: 1) створення чіткої та
прозорої управлінської вертикалі організації процесом митного контролю та
80
митного оформлення; 2) узгодження інтересів підприємців та уряду під час
здійснення митної справи; 3) підвищення ефективності інформаційно-
аналітичної діяльності органів ДФС.
Таким чином, Україна стоїть на шляху політичних, правоих та
економічних перетворень. Налагодження довірливих стосунків між
учасниками митних правовідносин є єдиною гарантією та запорукою успіху
щодо підвищення рівня національної економіки та добробуту життя
українців.

1. Митний кодекс України: Закон України № 4495-VI від 13.03.2012
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4495-17
2. Митна політика [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://crimealawyers.com/mitna-pol-tika
3. Митна політика у фіскальному просторі Україні [Електронний
ресурс]. – Режим доступу:
file:///C:/Users/user/Desktop/Nvmgu_eim_2015_10_52.pdf
4. Митна політика та актуальні проблеми економічної безпеки
України на сучасному етапі [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://financial.lnu.edu.ua/wp-
content/uploads/2017/02/Zbirnyk_Mytn.4.04.2017.pdf
5. Митна політика України у контексті інтеграційних
трансформацій [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://dspace.tneu.edu.ua/bitstream/316497/1437/1/Kobziak%20N.V.%20FMOzm-
51.pdf
81
Конратьєва Катерина Дмитрівна
СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

МИТНОГО КОНТРОЛЮ НА ШЛЯХУ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО
СПІВТОВАРИСТВА
Україна поставила перед собою стратегічні цілі економічного та

соціального розвитку. Саме життя актуалізує потребу, що враховувала б, з
одного боку, динаміку та об’єктивні особливості сучасного загально-
цивілізаційного процесу, а з іншого боку – соціально-економічні та
геополітичні реалії України. Відповідно, повинна визначатися спрямованість
правового регулювання митного контролю та митного оформлення товарів,
вироблятися митна політика, встановлюватися роль і функції відповідних
органів у справі ефективного захисту економічних інтересів України.
Законодавство України з питань митного контролю та митного
оформлення товарів постійно перебуває в процесі становлення та
вдосконалення з метою адаптації до Європейського законодавства, що є
пріоритетною складовою процесу інтеграції України до ЄС, що в свою чергу
є пріоритетним напрямком української зовнішньої політики [1]. Варто
підкреслити, що це відображається і на характері діяльності ДФС України та
структурі підприємництва взагалі.
82
В умовах глобалізації світових політичних та економічних процесів
держава прагне регулювати зовнішньоторговельну діяльність через
створення сприятливих економічних умов для здійснення тих
зовнішньоторговельних операцій, які сприяють підвищенню ефективності
української економіки, реалізації конкретних завдань соціально-
економічного розвитку. Одним з пріоритетних напрямів вдосконалення
митного контролю визначено спрощення митних процедур та скорочення
часу митного оформлення в цілях формування сприятливих умов для
учасників зовнішньоекономічної діяльності.
Митний контроль після випуску повинен стати механізмом ефективного
захисту економічних інтересів України без створення додаткових
адміністративних бар'єрів. Вдосконалення механізмів митного контролю після
випуску товарів у вільний обіг є основною стратегією нормативно-правового
регулювання та формування правових передумов, що включає в себе, по-перше,
взаємодію між підрозділами митного оформлення та контрольно-перевірочної
роботи митниці, а, по-друге, більш тіснішу взаємодію підрозділів митниці з
функціональними підрозділами інших органів (правоохоронних, дозвільних,
державних, органів нагляду). Також, національна система митного контролю
після випуску товарів для забезпечення ефективного функціонування в умовах
реалій сьогоднішнього дня повинна взаємодіяти як з суміжними державними
органами, так і з аналогічними системами інших держав.
Враховуючи актуальність і важливість удосконалення форм контролю
у зовнішньоекономічній діяльності, його необхідно переводити у площину
інформаційно-аналітичних досліджень та підтримувати становлення й
подальший розвиток такої форми митного контролю, як митний пост-аудит.
Одним з найважливіших контрольних складових у діяльності митних органів
повинен стати аналіз ризиків та управління на його основі [2, с. 139].
83
Однією з ключових умов ефективного здійснення митного контролю є
незалежність і відсторонення фіскальних органів від політики та груп, які
представляють економічні інтереси певного кола осіб. Саме ця умова є
запорукою прозорого та ефективного здійснення митного контролю. З огляду
на це, одним з головних завдань влади держави є забезпечення фіскальним
органам такої незалежності. Можна стверджувати, що митний контроль є
одним з головних завдань, які покладені на ДФС України. Відзначимо і його
вагомість для забезпечення економічної безпеки держави, бо саме на цьому
етапі здійснення митної справи відбувається не тільки перевірка всіх
вантажних документів, а й фактичне встановлення кількісних та якісних
показників товарів, які переміщують через митний кордон України [3, c. 5].
Ще одним напрямом організації митного контролю є включення в цей
процес учасників зовнішньоекономічної діяльності, підприємств транспорту і
зв'язку, інших правоохоронних органів, органів виконавчої влади суб'єктів
країни. Особлива роль тут належить митним брокерам, митним перевізникам,
власникам складів тимчасового зберігання і митних складів, чия особиста участь
у здійсненні митних операцій покликана максимально полегшити і прискорити
проведення митного контролю, а також значно скоротити витрати часу, сил і
коштів. Розвиток та вдосконалення митної інфраструктури забезпечить:
1) створення митних пунктів пропуску євростандарту;
2)вдосконалення організації і технології здійснення митного контролю
і митного оформлення;
3) прискорення проведення митних процедур, переміщення товарів і
транспортних засобів через митний кордон;
4) створення умов для розвитку зовнішньої торгівлі і
зовнішньоторгового обігу [4, с.15].
Перехід фіскальних органів країни на роботу відповідно до світових
стандартів митного адміністрування вимагає розробки нового механізму
84
контролю зовнішньоекономічної діяльності. Очевидно, що на етапі
визначення найбільш ефективних засобів і методів безпосередньої реалізації
фіскальними органами України завдань в області митної справи, таких як:
удосконалення існуючої системи митного адміністрування, підвищення її
якості в умовах розподілу товаропотоків і документообігу та перехід від
тотального контролю товарів до контролю інформаційного, роль підрозділів
контрольно-перевірочної роботи зростатиме.
Все це має сприяти вдосконаленню правових засобів реалізації,
охорони і захисту прав, свобод і законних інтересів громадян в процесі
здійснення митних процедур, а, отже, і формуванню дійсно ефективного
механізму їх забезпечення.
Отже, перед ДФС України широкі перспективи розвитку, і, хоча на цьому
шляху є немало труднощів, митники докладають багато зусиль, аби подолати їх і
зробити все можливе, щоб українська митниця займала гідне місце серед митних
служб найбільш розвинутих країн світу. ДФС України продовжує пошук нових
ефективних методів роботи, спрямованих на захист економічних інтересів
країни, боротьбу з контрабандою і митними правопорушеннями, й таких, що
забезпечать гуманізацію, спрощення митних процедур. Лише в результаті
вдосконалення організаційної структури фіскальних органів, організації митного
контролю та митного оформлення товарів на кожній ділянці здійснення цього
процесу може бути забезпечена висока результативність функціонування митної
системи в цілому. Саме тому одним з головних напрямів сучасної митної
політики України є вдосконалення процедури митного контролю та митного
оформлення товарів, яка полягає у впровадженні нових форм та методів
здійснення митного контролю в країні.
1. Про затвердження загальнодержавної програми адаптації
законодавства України до законодавства ЄС : Закон України від 18.03.2004р.
85
[Електронний ресурс] // Сайт Верховної Ради України. – Режим доступу:
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1629-15 (дата звернення 06.12.2017). –
Назва з екрана.
2. Новосад І. В. Орієснтири вдосконалення фіскальної складової митної
безпеки / І. В. Новосад // Підприємництво і торгівля : збірник наукових праць
/ [редакц. кол.: Куцик П. О., Апопій В. В., Семак Б. Б. та ін.]. – Львів :
Видавництво Львівського торговельно - економічного університету, 2017. –
Вип. 21. – 168 с.
3. Каленський М. Митний контроль у системі фінансового контролю в
Україні / М. Каленський // Вісник Академії митної служби України. – 2012. –
№2. – С. 3-9.
4. Перепьолкін С.М. Адаптація митного законодавства України до вимог
acquis communataire / С.М. Перепьолкін // Митне право. – 2013. – № 4. – С. 12-18.
Короленко Ілона Віталіївна

студентка групи ПБ 14-4
Університетету державної фіскальної служби України
МИТНА БЕЗПЕКА ЯК СКЛАДОВА ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ
На сучасному етапі розвитку ринкових відносин, що супроводжується

активізацією експортно – імпортних операцій, розширенням інвестиційного
простору, зростанням конкурентоздатності господарюючих суб’єктів,
86
інтеграцією національної економіки до світової фінансової моделі особливе
місце займає митна безпека як складова частина фінансової безпеки держави.
Як відомо, будь – які деструктивні зміни, які відбуваються в одній системі
призводять до дисбалансу в іншій, тому недоліки наявні у організації митної
безпеки створюють реальну загрозу для фінансової захищеності нашої
держави і навпаки.
Під митною безпекою у доктрині митного права прийнято розуміти
стан захищеності держави, який забезпечує у внутрішніх та зовнішніх
вимірах переміщення товарів через митний кордон України, застосування
митних процедур, заходів митно – тарифного та нетарифного регулювання,
митного контролю, боротьбу з контрабандою та іншими порушеннями
митного законодавства. Водночас митний кодекс України митну безпеку
визначає як стан захищеності митних інтересів України [1].
Фінансова безпека, в тому числі і митна безпека, тісно пов’язана з
поняттям митного оподаткування. Це пояснюється тим, що за рахунок
диференціації ставок митного тарифу відбувається регулювання експортно –
імпортних операцій, змінюється показник контрабанди, трансформуються
самі умови руху товарів, робочої сили та капіталу. Так, зниження ставки
митного тарифу має наслідком підвищення рівня переміщення товарів через
митний кордон України, створює сприятливі умови для розвитку
національної економіки, але збільшується навантаження на органи доходів і
зборів, що погіршує ефективність контролю за експортно – імпортними
операціями.
До фінансових інтересів, захист яких забезпечує митну безпеку
України можна віднести: створення сприятливих умов для полегшення
торгівлі, сприяння транзитові через митну територію держави, забезпечення
конфіденційності інформації щодо суб’єктів зовнішньоекономічної
87
діяльності, недопущення ввезення продукції низького морально – етичного
змісту тощо.
Реалізація митної безпеки як складової частини фінансової безпеки
нашої держави здійснюється шляхом: формування та затвердження митної
політики, формування системи митного регулювання, застосування обраних
методів митного контролю та проведення моніторингу дієвості митного
регулювання [3, c. 81]. Водночас кожна складова частина фінансової безпеки
характеризується наявністю такого критерію як загроза безпеці. Під даним
терміном прийнято розуміти сукупність зовнішніх та внутрішніх
дестабілізуючих факторів, які створюють небезпеку у сфері
зовнішньоекономічної діяльності.
До реальних та потенційних загроз митній безпеці України можна
віднести, по – перше, світові економічні кризи. На превеликий жаль, у XXI
столітті наша держава продовжує займати позицію країни – реципієнта, яка
потребує регулярних надходжень активів від країни – донора, тому
погіршення фінансової спроможності останньої призводить до виникнення
проблемних ситуацій у різних секторах національної економіки.
По – друге, домінування політики протекціонізму у країнах, які є
стратегічними партнерами нашої держави. Сутність такого напрямку
діяльності полягає у створенні сприятливих умов для захисту національного
виробника та обмеження можливості суб’єктів іноземних країн проводити
експортні операції у зв’язку із встановленим жорстким митним тарифом,
закріпленні квот на ввезення певних видів продукції тощо. Для своєчасного
виявлення загроз доцільно використовувати індикатори, які відображають
рівень захищеності національних товаровиробників та рівень бар’єрів на
шляху здійснення експортної діяльності [3, c. 19].
Важливим напрямком реалізації митної безпеки є здійснення контролю
за повнотою та своєчасністю сплати митних платежів. Проте, якщо
88
проаналізувати статистичні дані торгівельних партнерів України, то вони
свідчать про наявність розходжень від 10 до 30% не на користь вітчизняної
системи митного контролю [4]. У цьому контексті пріоритетним напрямком
вважається міждержавний обмін інформацією, яка безпосередньо стосується
питання законності переміщення товарів через митний кордон. Підписання
дво – та багатосторонніх угод у цьому напрямку дозволить своєчасно
вживати заходи щодо попередження, виявлення та припинення порушення
митного законодавства і найголовніше не створить загрози не лише
фінансовій, а й національній безпеці в цілому.
Особливе місце в умовах активних глобалізаційних процесів, які
характеризуються залученням інноваційних технологій при вчиненні
злочинів займає проблема «митного тролінгу», оскільки особами на законній
основі може здійснюватися блокування ввезення на територію України
продукції іноземних виробників шляхом умисного внесення хибних
відомостей до митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності. Це є
черговим підтвердженням необхідності модернізації існуючої електронної
системи, оскільки встановлення такого монопольного становища може
призвести в тому числі до втрати авторитету нашої держави на міжнародній
арені.
Досвід провідних європейських держав свідчить, що дієвим напрямком
здійснення митного контролю є постаудит, який виконує функцію так
званого страхування щодо достовірності визначення даних про країну
походження товару, визначення митної вартості товарів, встановлення
правильності класифікації товарів та іншої інформації після спрощеного
випуску товарів [5, c. 16]. Постаудит, який передбачений Кіотською
конвенцією, повинен забезпечувати комплексне управління усім ланцюгом
постачання товарів, тому для оперативності реагування на будь – які
89
подразники у сфері фінансової безпеки необхідно організувати тісну
співпрацю з митними, податковими та іншими органами іноземних держав.
Таким чином, проаналізувавши вище зазначене, можна дійти висновку
стосовно того, що митна безпека є невід’ємною частиною фінансової безпеки
України. Підвищення ефективності митного контролю, удосконалення
митного регулювання шляхом імплементації положень міжнародних
рамкових стандартів забезпечення безпеки до національного законодавства і
спрощення процедур міжнародної торгівлі дозволить гарантувати захист
фінансових інтересів держави від внутрішніх та зовнішніх загроз.

1. Митний кодекс України від 13 березня 2012 року № 4495 - VI:
[Електронний ресурс] - Режим доступу:
2.Вітер Д.В. Митна політика і стратегія митної безпеки ЄС у контексті
спільної Європейської політики безпеки / Д.В. Вітер // Митна безпека. - 2015.
- № 1 - 2 . - 146 с.
3.Губа М.О. Місце і роль митного оподаткування в системі економічної
безпеки держави / М.О. Губа // Економіка, фінанси, право. - 2016. - № 11. -
282 с.
4.Недобєга О.О. Митна безпека як складова економічної безпеки держави /
О.О. Недобєга, М.І. Кулєшина. // [Електронний ресурс] - Режим доступу:
http://archive.nbuv.gov.ua/ejournals/Nvdu/2013_9/ek/13nooebu_ ua.pdf .
5.Пашко П.В. Умови та чинники забезпечення митної безпеки / П.В. Пашко //
Митна справа. - 2010. -№ 1(67). - С. 16.
90
Коц М.Б.
студент групи ПБ 14-7
ІМПЛЕМЕНТAЦІЯ НOРМ МІЖНАРОДНИХ МИТНИХ

OРГAНІЗAЦІЙ В МИТНЕ ЗAКOНOДAВСТВO УКРAЇНИ
Взятий Укрaїнoю курс нa єврoінтегрaцію екoнoміки в систему
світoгoспoдaрських зв’язків вимaгaє пoдaльшoгo приведення митнoгo
зaкoнoдaвствa Укрaїни у відпoвідність дo міжнaрoдних нoрм, дoтримaння
зaгaльнoприйнятих у міжнaрoдній прaктиці стaндaртів.
Oтoж, міжнaрoдні стaндaрти в митній гaлузі ствoрюють міжнaрoдні
oргaнізaції, тaкі як Всесвітня митнa oргaнізaція і Світoвa oргaнізaція тoргівлі.
Нa сьoгoдні Укрaїнa бере учaсть у тaких угoдaх (aктaх), підписaних нa рівні
Всесвітньoї митнoї oргaнізaції (рaніше Рaдa митнoгo співрoбітництвa):
Кoнвенції прo ствoрення РМС 1950 р., Міжнaрoдній кoнвенції прo
aдміністрaтивну дoпoмoгу у відверненні, рoзслідувaнні й припиненні митних
прaвoпoрушень (1980 р.), Митній кoнвенції прo Гaрмoнізoвaну систему
oпису і кoдувaння тoвaрів 1988 р., Митній кoнвенції прo тимчaсoве ввезення
(1990 р.) [1, 2].
Вaртo зaзнaчити, щo учaсть у кoнвенціях передбaчaє не лише
викoристaння пoлoжень цих кoнвенцій, a й відпoвідне зaкріплення їх нoрм в
нaціoнaльнoму зaкoнoдaвстві. Після прийняття відпoвіднoгo нoрмaтивнo-
прaвoвoгo aктa, яким вислoвлюється згoдa нa учaсть Укрaїни в кoнвенції тa
91
викoристaння її пoлoжень, центрaльні oргaни викoнaвчoї влaди пoвинні
aдaптувaння свoї нoрмaтивнo-прaвoві aкти дo пoлoжень кoнвенції, oскільки
нoрми міжнaрoднoгo прaвa, нa викoристaння яких Укрaїнoю нaдaнo згoду,
мaють вищу юридичну силу, aніж aкти зaкoнoдaвствa України [3].
Слід виділити й те, щo пoлoження Міжнaрoднoї кoнвенції прo
aдміністрaтивну дoпoмoгу у відверненні, рoзслідувaнні й припиненні митних
прaвoпoрушень чaстo викoристoвуються у двoстoрoнніх міжнaрoдних
угoдaх, предметoм яких є oб’єднaння зусиль дoгoвірних стoрін у бoрoтьбі з
міжнaрoднoю злoчинністю, у тoму числі з кoнтрaбaндoю і пoрушеннями
митнoгo зaкoнoдaвствa. Кoнвенцією тaкoж передбaченo oбмін oперaтивнoю
інфoрмaцією не лише прo вже скoєні пoрушення митнoгo зaкoнoдaвствa, a й
прo ті, щo плaнуються. Пoлoження цієї Кoнвенції відoбрaженo у глaві 5
Митнoгo кoдексу Укрaїни.
Вaжливим держaвним зaвдaнням визнaченo приєднaння Укрaїни дo
Міжнaрoднoї кoнвенції прo спрoщення і гaрмoнізaцію митних прoцедур,
oскільки ця Кoнвенція ввaжaється свoєрідним кoдексoм пoведінки держaв у
митних віднoсинaх, тoбтo є універсaльним бaгaтoстoрoннім дoгoвoрoм,
метою якoгo є усунення рoзбіжнoстей у митних прaвилaх тa прoцедурaх, які
мoжуть перешкoджaти рoзвитку міжнaрoднoї тoргівлі й інших видів
міжнaрoднoгo oбміну.
Тaким чинoм, ключoвa рoль цієї Кoнвенції в реглaментaції митних
прaвoвіднoсин мaксимaльнo пoзнaчилaся у хoді підгoтoвки нoвoгo Митнoгo
кoдексу Укрaїни. Пoлoження Кoнвенції булo врaхoвaнo прaктичнo у всіх
рoзділaх Митного кодексу.
Імплементaція стaндaртів Єврoпейськoгo Сoюзу у внутрішнє
зaкoнoдaвствo нaшoї крaїни пoлягaє саме у:
92
1) зaвершенні впрoвaдження нoрмaтивнo-прaвoвoї бaзи в цілoму,
неoбхіднoї для імплементaції Митнoгo кoдексу, у відпoвіднoсті дo митнoгo
прaвa ЄС;
2) удoскoнaленні нoрм Митнoгo Кoдексу, врaхoвуючи пoлoження
митнoгo зaкoнoдaвствa ЄС тa нaдaні рекoмендaції;
3) прийнятті тa пoнoвленні чиннoї Гaрмoнізoвaнoї системи з метoю
пoдaльшoгo прийняття Кoмбінoвaнoї нoменклaтури, як цьoгo вимaгaє Угoдa
прo пaртнерствo і співрoбітництвo між Укрaїнoю тa Єврoпейськими
Співтoвaриствaми тa їх держaвaми-членaми;
4) удoскoнaленні функціoнувaння тa діяльнoсті митниці;
5) спрoщенні тa мoдернізaції митних прoцедур нa кoрдoнaх і всередині
держaви тощо [4].
Вaртo зaзнaчити, щo приєднaння Укрaїни дo міжнaрoдних митних
кoнвенцій дaсть змoгу підвищити митну безпеку Укрaїни тa її спрoмoжність
зaбезпечити дoсягнення нaлежнoгo рівня демoкрaтизaції тa уніфікaції митних
прoцедур нa рівні світoвих вимoг.
Таким чином, вже дoсягнутo знaчних успіхів у питaння aдaптaції
митнoгo зaкoнoдaвствa Укрaїни дo міжнaрoдних нoрм, які врaхoвуються в
прoцесі рoзрoбки зaкoнів Укрaїни щoдo реaлізaції митнoї пoлітики, пoстaнoв
тa рoзпoряджень Кaбінету Міністрів Укрaїни з питaнь зaбезпечення тa
oргaнізaції митнoї спрaви.
Підсумoвуючи вищескaзaне, мoжнa зрoбити виснoвoк, щo прoцес
aдaптaції митнoгo зaкoнoдaвствa Укрaїни нaбувaє сьoгoдні все більшoї
aктуaльнoсті, тoму щo пoзитивне вирішення зoбoв’язaнь, які взялa нa себе
Укрaїнa перед міжнaрoдними митними oргaнізaціями, зa Угoдoю прo
aсoціaцію перевaжнo зaлежить від стaну тa рівня прoцесу aдaптaції.
Незвaжaючи нa тимчaсoве зaстoсувaння Угoди прo aсoціaцію, цей
дoкумент з мoменту йoгo підписaння є для Укрaїни стимулoм кoмплекснoї
93
прoгрaми мaсштaбних внутрішніх рефoрм у всіх сферaх пoлітичнoгo,
екoнoмічнoгo і сoціaльнoгo життя нaшoї держaви. І підтвердженням цьoгo
стaлo зaтвердження Урядoм Укрaїни 17 вересня 2014 р. Плaну зaхoдів з
імплементaції Угoди прo aсoціaцію нa 2014-2017 рр., реaлізaція якoгo
повинна була зaбезпечити ефективну підгoтoвку Укрaїни дo рoбoти в умoвaх
вільнoї тoргівлі з Єврoпейським Сoюзoм, тa викoнaння взятих нa себе
зoбoв’язaнь щoдo зaбезпечення верхoвенствa прaвa, дoтримaння прaв
людини, пoдoлaння кoрупції тoщo [4].
Отже, aдaптaція митнoгo зaкoнoдaвствa Укрaїни дo зaкoнoдaвствa
Єврoпейськoгo Сoюзу вимaгaє дуже звaженoгo підхoду, в oснoві якoгo
пoвинні стoяти, в першу чергу, саме нaціoнaльні інтереси.

1. Калініченко А. І., Юридичний науковий електронний журнал / Том 8, 2015
2. Конвенція про створення Ради митного співробітництва. Брюссель, 15 грудня
1950 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_184
3. Науменко В.П., Пашко П.В., Руссков В.А. Митне регулювання
зовнішньоекономічної діяльності в Україні. – К.: Знання, 2004. – (Митна
справа в Україні)
4. Про імплементацію Угоди про асоціацію між Україною та Європейським
Союзом, Європейським Співтовариством і їхніми державами-членами:
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року, №847-р
// Офіційний вісник України. – 2014. – №77
94
Кучик Діана Ігорівна
МИТНИЙ КОНТРОЛЬ ЯК ОДИН ІЗ ЕЛЕМЕНТІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Забезпечення економічної безпеки, створення сприятливих умов для
розвитку зовнішньоекономічної діяльності в Україні мають перебувати під
державним контролем. За умов розвитку зовнішньоторговельних відносин,
участі у процесах міжнародної митної інтеграції, поширення міграції
трудових ресурсів, капіталів, туризму митний контроль істотно
ускладнюється і потребує застосування новітніх форм та методів, а також
високої професійної підготовки органів доходів і зборів.
Прийняття та введення в дію нової редакції Митного кодексу України
від 6 вересня 2012 р. № 5210-VI [1] наблизило Україну до європейської
практики. Запроваджені зміни переміщують акценти впливу від фіскального
тиску, спрямовуючи увагу на боротьбу з корупцією і ухиленням від митного
оподаткуввання, забезпечують зростання доходів без створення перешкод
для легального бізнесу
Дослідженню теоретичних та практичних проблем визначення сутності,
змісту митного контролю, а також механізму його реалізації в науковій
літературі присвячено чимало робіт. Серед авторів, які присвятили свої праці
таким питанням, можна назвати О. П. Гребельника, В. П. Пашка,
95
С. С. Терещенка, С. В. Ківалову, М. М. Каленського, К. В. Колеснікова та
інших.
Контроль у цілому – це вираження функції соціального управління,
суть якої полягає у тому, щоб перевіряти, спостерігати і відстежувати те чи
інше явище. Специфіка будь-якого контролю як елемента управління полягає
у тому, щоб контролювати тільки те, що вже об’єктивно є, реально існує (або
повинно існувати) [2, с. 33].
Митний контроль – важлива складова частина державного контролю,
що здійснюється митними органами і є їх повсякденною діяльністю, яка
потребує належної організації. Відповідно до п. 24 ст. 4 Глави 1 Розділу І
Митного кодексу України (далі – МКУ) митний контроль – це сукупність
заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з
метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших
нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних
договорів України, укладених в установленому законом порядк [1].
Згідно ч. 2 ст. 318 Глави 47 Розділу XI МКУ митний контроль
здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та
інших законів України [1]. Митний контроль здійснюється в конкретних
формах, які мають обов’язкове законодавче закріплення. Форми митного
контролю є різновидом адміністративних формальностей на кордоні.
Науковці виділяють три основних види контролю, які інтегровано у
загальну систему митного контролю, до них віднесено:
1) попередній контроль у митній справі, який направлений на
виявлення і попередження можливих правопорушень і настання негативних
наслідків;
2) поточний контроль сприяє забезпеченню фінансової дисципліни,
однак, відрізняється часом проведення, тобто здійснюється безпосередньо на
96
етапі митного оформлення товарів і визначення обсягу податкових
зобов’язань суб’єкта ЗЕД перед бюджетом;
3) наступний контроль, який виступає найбільш розповсюдженим
видом у світовій фінансовій практиці [3, с. 412].
Митний контроль за своїм змістом включає перевірку порядку та умов
переміщення товарів через митний кордон, їх митне оформлення,
застосування тарифного та нетарифного регулювання ЗЕД, справляння
митних платежів, здійснення перевірок нехарчової продукції при її ввезенні
на митну територію України, запобігання та протидії контрабанді, боротьбу з
порушеннями митних правил, організацію і забезпечення діяльності митних
органів та інші контрольні заходи, що здійснюють органи доходів і зборів у
межах своєї компетенції, які спрямовані на реалізацію державної політики у
сфері ЗЕД.
Метою митного контролю є сприяння розвитку зовнішньоекономічних
відносин України для забезпечення національних інтересів та економічної
безпеки держави.
Митний контроль товарів і транспортних засобів, що переміщуються
через митний кордон України, передбачає безпосереднє здійснення
контрольних заходів, спрямованих на перевірку відповідності реальної
кількості товарів зазначеній у товаросупровідних документах, задекларованої
митної вартості – реальній митній вартості, й інші контрольні дії, виконання
яких є умовою пропуску товарів, предметів, транспортних засобів через
митний кордон. Зокрема, органи доходів і зборів здійснюють Українську
класифікацію товарів ЗЕД, відповідно до якої визначаються ставки ввізного
мита [4, с.556].
Застосування контрольних заходів суцільним порядком відносно всіх
суб’єктів ЗЕД і переміщуваних ними через митний кордон України товарів
суперечить головному принципу Кіотської конвенції – спрощення митних
97
процедур і скорочення часу на митне оформлення. Саме тому, новітня
парадигма реалізації митної політики держави окреслила важливий принцип
митного контролю – принцип вибірковості. Його сутність полягає у тому, що
при проведенні митного контролю використовуються ті форми митного
контролю, які виступають достатніми для забезпечення дотримання норм
митного законодавства.
Ланцюжок комплексного контролю, за переміщуваними товарами через
митний кордон, представлений митним контролем і оцінкою ризиків, як на
етапі митного оформлення товарів, так і після їх випуску у вільний обіг. Такі
основні елементи представляють постійний спільний процес для
забезпечення безпеки, усунення порушень податкового і митного
законодавства, недопущення дублювання заходів контролю.
Митному контролю відведено важливе місце у митній системі держави.
Як і податкова система, митна система у цілому, є своєрідним дзеркалом, що
відображає процес становлення кожної держави, суперечливі і специфічні
умови формування її фінансової сфери, рівень розвитку національної
економіки, зовнішньої і внутрішньої політики. Через систему заходів
митного контролю, держава забезпечує економічну і фінансову безпеку,
власні національні інтереси.

1. Митний кодекс України від 13.03.2012 р. № 4495-VI (з змінами і
доповненнями) // Голос України. – 2012. – № 73-74.
2. Крисоватий А.І. Економічний зміст і складові митної системи держави
/ А.І. Крисоватий, В.П. Мартинюк // Фінанси України. – 2009. – № 6. –
С.29-39.
3. Гребельник О. П. Основи митної справи України: навч. посібник /
О. П. Гребельник. – К. : ЦУЛ, 2013. – С 600.
98
Лаврентій Альона Олександрівна,
РОЛЬ ВСЕСВІТНЬОЇ МИТНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ У РЕГУЛЮВАННІ

МИТНОЇ СПРАВИ НА МІЖНАРОДНОМУ РІВНІ
Співробітництво держав в економічній сфері завжди було одним із
пріоритетних напрямів міжнародних відносин. Зокрема, це стосується і
міжнародного співробітництва держав у митній сфері. Оскільки митні
питання практично виникають у ході міждержавних відносин, це стало
об’єктивною передумовою того, що співробітництво з цього приводу
виникло одним із перших. Основним органом, у рамках якого
відбувається таке співробітництво, є Всесвітня митна організація. Саме в
рамках цієї організації рзроблено переважну більшість міднародно-
правових документів у митній сфері. Тому актуальним є дослідження ролі
Всесвітньої митної організації у регулюванні митної справи на
міжнародному рівні. Значний внесок у вивчення даного питання внесли
К.Г. Борисов, О.В. Гребенніков, К. Делімур, Н.В. Живенко, С.В. Ківалов,
В.В. Мицик, Я.І. Музика, К.К. Сандровський, Г.-М. Вольфганг.
Історія сучасного міжнародного митного співробітництва веде свій відлік
з 12 вересня 1947 р. Саме цього дня з ініціативи 13 урядів
західноєвропейських держав, що входили до складу Комітету
європейського економічного співробітництва, дали згоду на створення
Робочої групи, яка б досліджувала можливість створення одного чи
99
декількох європейських митних союзів, заснованих на принципах ГАТТ.
Результатом роботи цих двох комітетів стало підписання 15 грудня 1950 р.
у Брюсселі двох конвенцій — Конвенції по номенклатурі для класифікації
митних тарифів і Конвенції по оцінці товарів у митних цілях. Тоді ж був
підписаний установчий документ першої спеціалізованої митної
організації Конвенція про створення Ради митного співробітництва [1].
Саме цій організації, яка з середини 90х рр. ХХ ст. отримала назву
Всесвітня митна організація (ВМО) і стала основою для розвитку
міжнародного митного співробітництва в сучасному Світі.
Передумовами створення Ради Митного Співробітництва стали,
передусім, потреби часу: подолання глибокої руїни та економічної кризи,
викликаних наслідками Другої світової війни, потребувало створення
нових форм міжнародної співпраці в економічній сфері, зокрема, й у
митних правовідносинах. Як зазначає С. М. Перепьолкін, «спільна
діяльність держав щодо вирішення пов’язаних із інтеграцією митних
питань набула настільки складного та інтенсивного характеру, що виникла
потреба постійно надавати допомогу державам у координації їх дій або в
організації їх спільної діяльності… Це підштовхнуло європейські держави
до переходу від спорадичного міжнародного митного співробітництва, що
відбувалося переважно на двосторонній основі, не спричиняючи якихось
відчутних довгочасних наслідків, до співпраці на колективній
багатосторонній основі. Було вирішено започаткувати міжнародне митне
співробітництво на постійно діючій багатосторонній основі в рамках
міжнародної міжурядової митної організації…» [2, с.43].
Всесвітня міжнародна організація є незалежним міждержавним органом,
діяльність якого на сьогодні зосереджена в таких сферах: вирішення
питань безпеки та поліпшення світової торгівлі, розвиток потенціалу
національних митних служб, боротьба з підробками та контра фактом [3].
100
Крім того, Всесвітня міжнародна організація є єдиною міжнародною
міжурядовою організацією світового масштабу створеною спеціально для
організації міжнародного співробітництва в галузі митної справи та є
інституційною основою такого співробітництва [4, с.8].
Метою утворення Всесвітньої міжнародної організації є не тільки
створення виконавчого апарата, необхідного для втілення в життя
конвенцій, вироблених під егідою організації, спеціально створеної заради
співробітниц- тва держав у митних питаннях. Організація наділена досить
широкими повноваженнями для того, щоб, як відзначається в установчому
акті, «забезпечити можливо більш високий рівень погодженості й
однаковості їх митних систем і підсилити вивчення проблем, що
виникають у ході розвитку і поліпшення митної техніки та митного
законодавства» [5, с.448].
Ключовими функціями даної організації, закріпленими в нормах ст. 3
Конвенції про створення РМС, є:
1. Вивчення всіх питань, що стосуються митного співробітництва, якому
договірні сторони погодилися сприяти згідно з основними цілями
Конвенції.
2. Вивчення технічних аспектів митних систем, так само як і пов’язаних з
ними економічних чинників, з метою запропонування членам ВМО
практичних засобів досягнення якомога вищого рівня погодженості та
однаковості.
3. Підготовка проектів конвенцій і поправок до них, а також внесення
рекомендацій щодо їх прийняття зацікавленими сторонами.
4. Розробка рекомендацій, що забезпечують однакове тлумачення і
застосування конвенцій, укладених як в результаті роботи ВМО, так і
конвенцій, що стосуються номенклатури для класифікації товарів у
101
митних тарифах і оцінки товарів у митних цілях, підготовлених Групою
по вивченню можливості створення Європейського Митного Союзу.
5. Розробка примирливих рекомендацій для вирішення спорів по
тлумаченню і застосуванню конвенцій.
6. Забезпечення розповсюдження інформації, що стосується митного
регулювання і процедур.
7. Подання зацікавленим урядам за своєю ініціативою або за їх проханням
інформації або порад по митних справах згідно з основною метою.
8. Співробітництво з іншими міжурядовими організаціями з питань, що
входять до компетенції РМС.
Всесвітня міжнародна організація використовує різні форми впливу на
національні митні системи, зокрема політичні, правові, економічні,
технічні та ін. Основним управлінським інструментом Всесвітньої
міжнародної організації є прийняття нею конвенцій та стандартів [6, с.
237]. Конвенції, що приймаються в рамках Всесвітньої Митної
Організації, є важливим інструментом Організації як суб’єкта
міжнародних правовідносин у митній сфері.
Підсумовуючи усе вище зазначене можна зробити висновок, що у
сучасних умовах розвитку міжнародної торгівлі ефективне здійснення
зовнішньоекономічних операцій неможливе без інституту, який би
регулював митні відносини на світовому рівні. Таким інститутом є
Всесвітня митна організація. Це єдина організація у світі, яка надає
рекомендації щодо здійснення митної справи на міжнародному рівні,
виконує уніфікацію та гармонізацію митних процедур і сприяє захисту
світової економіки.
1. Конвенція про створення Ради митного співробітництва. Брюсель, 15
грудня 1950 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.rada.gov.ua.
102
2. Перепьолкін С. М. Міжнародно-правові аспекти митного
співробітництва європейських держав : монографія / С.М. Перепьолкін. –
Дніпропетровськ : Акад. мит. служби України, 2008. – 141 с.
3. Історія створення та діяльності Всесвітньої митної організації (ВМО) –
http://www.dpcustoms.com.ua/VMO.pdf
4. Новикова М.В. Проблемні аспекти діяльності міжнародних організацій
в умовах глобалізації / М.В. Новикова, Л.В. Лавренюк // Економічний
простір: Зб.наук.пр. – №14. Дніпропетровськ: 2008. – С. 1320
5. Гребельник О. П. Основи митної справи // О. П. Гребельник. – К. :
Центр навчальної літератури, 2003. – 600 с.
6. Пашко П.В. Митна політика та митна безпека України : монографія //
за заг. ред. П.В. Пашка, І.Г. Бережнюка. – Хмельницький, 2013. – 338 с.
Левонюк Олена Вікторівна

НАПРЯМИ АДАПТАЦІЇ МИТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ДО

СВІТОВИХ СТАНДАРТІВ
Інтеграція України у світовий політико-правовий та економічний
простір диктує вимоги щодо поступового приведення у відповідність її
103
правової системи до світових стандартів. З огляду на це, надзвичайно
важливо визначити передумови, які грають роль базису для успішної
адаптації норм митного законодавства України до правових стандартів
світового товариства.
Вперше, термін «адаптація законодавства» набув офіційного поширення
у змісті нормативно-правових актів після підписання Угоди про партнерство
і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх
державами-членами в 1994 році [1]. Однак важливе юридичне значення, що
стосується ідеї адаптації має міжнародний договір, прийнятий значно
раніше, - Міжнародна конвенція про спрощення і гармонізацію митних
процедур від 18.05.1973 (далі – Конвенція, Кіотська конвенція). Так, стаття 2
згаданої Конвенції закріпила зобов’язання сторін сприяти спрощенню та
гармонізації митних процедур [2].
Необхідність проведення адаптації митного законодавства України до
положень Кіотської конвенції реалізувалась в Указі Президента України
«Про заходи щодо активізації євроінтеграційного прикордонного
співробітництва» від 19.12.2007. Наведений акт закріпив обов’язок Кабінету
Міністрів України вжити заходів щодо адаптації національного
законодавства до положень Конвенції [3]. В ході розробки Митного Кодексу
України (далі – МК України) Кіотська конвенція відіграла ключову роль в
регламентації митних правовідносин. ЇЇ положення знайшли вияв у нормах,
закріплених практично в усіх розділах чинного МК України [4, с. 85].
Варто наголосити і на той факт, що в Україні в процесі євроінтеграції
адаптація національного митного законодавства проводиться до усіх
положень оновленої редакції Кіотської конвенції. В той же час Європейський
Союз (далі - ЄС) приєднався лише до Протоколу та його І й ІІ Додатків,
вказавши, що питання про приєднання до Додатку ІІІ буде вирішуватися
пізніше. Зважаючи на це, проситься висновок, що адаптація митного
104
законодавства України до положень спеціальних додатків Конвенції
проходить не в межах євроінтеграції, а в більш широкому масштабі –
адаптації до стандартів міжнародного митного права взагалі.
В аспекті передумов законодавчого закріплення митної політики
України важливе значення відіграли 105/106 сесії Ради Всесвітньої митної
організації 2005 року, в ході яких були прийняті Рамкові стандарти безпеки
та полегшення всесвітньої торгівлі (далі – Рамкові стандарти). Останні
спрямовані на посилення реалізації правоохоронної функції митними
адміністраціями та спрощення умов здійснення зовнішньої торгівлі для
доброчесних суб’єктів господарювання [5].
Правові основи Рамкових стандартів на рівні митного регулювання,
викладені в статтях МК України. Так стаття 564 МК України, передбачає, що
з метою вдосконалення митного контролю центральний орган виконавчої
влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну
політику, підтримує зв’язки з митними адміністраціями іноземних держав та
укладає з ними відповідні міжвідомчі договори в установленому законом
порядку.
Аналізуючи адаптацію митного законодавства України до світових
стандартів, варто зосередитись на тому, що одним з основних її напрямів є
також адаптація до законодавства ЄС. Наша держава визначила
пріоритетним напрямом зовнішньої політики інтеграцію в європейські
структури та участь у загальноєвропейських процесах, що вперше офіційно
знайшло свій вияв в документі під назвою «Європейський вибір». Згідно цієї
програми визначались напрями правового регулювання митної справи,
орієнтири митної політики, закріплювались значення та функції митних
органів щодо захисту економічних інтересів держави [6, с.112].
В Указі Президента України «Про затвердження Стратегії інтеграції
України до Європейського Союзу» від 11.06.1998 прийнятого на підставі уже
105
згаданої Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і
Європейськими Співтовариствами (далі - Угода) визначалися етапи адаптації
до законодавства ЄС [7]. До таких належали: імплементація Угоди,
укладення галузевих угод, приведення до відповідності діючого українського
законодавства зі стандартами ЄС, розробка механізму приведення до
відповідності проектів законодавчих актів України з нормами ЄС.
Згодом адаптацію було остаточно затверджено як планомірний процес,
що являє собою поетапне приведення законів та інших нормативно-правових
актів України у відповідність з європейськими стандартами. Така позиція
була закріплена Законом України «Про Загальнодержавну програму адаптації
законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від
18.03.2004. Розділ V цього Закону, визначив пріоритетні сфери в яких
здійснюється адаптація законодавства України, до яких в першу чергу
віднесено галузь митного права, оскільки саме його норми домінують у
структурі європейського права [8].
Окрім цього, з метою реалізації Угоди про партнерство та
співробітництво відбулась розробка Плану дій «Україна – Європейський
Союз», відповідно до якого передбачалися два пріоритетні напрями розвитку
митної справи в Україні: імплементація митного законодавства у
відповідності з світовими та європейськими стандартами; вдосконалення
діяльності митних органів та спрощення митних процедур. Реалізація
положень цього документу сприяла завданню щодо подальшої інтеграції до
європейських соціальних та економічних інституцій.
Отже, укладення Україною угод з Європейським Союзом, а також
приєднання до міжнародних митних конвенцій, дозволяють створити
належні передумови для адаптації українського законодавства з правом ЄС.
При цьому адаптація митного законодавства України здійснюється у таких
106
напрямках: відповідно до норм міжнародного права, стандартів регулювання
ЄС, та національних норм і стандартів регулювання європейських держав.

1. Угода про партнерство і співробітництво між Україною і
Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами від 14.06.1994 :
Міжнародний документ // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 24 – Ст. 1794.
2. Міжнародна конвенція про спрощення і гармонізацію митних
процедур 18.05.1973 [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. –
Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_643
3. Про заходи щодо активізації євроінтеграційного прикордонного
співробітництва [Електронний ресурс] : Указ Президента України від
19.12.2007 № 1236/2007/ Верховна Рада України. – Режим доступу:
http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1236/2007
4. Риженко Ю. М. Деякі аспекти розвитку системи права та системи
законодавства / Ю. М. Риженко // Часопис Київ. ун-ту права. – 2009. – № 1. –
С. 84–87.
5. Рамкові стандарти безпеки та полегшення всесвітньої торгівлі
Всесвітньої митної організації 01.06.2005 [Електронний ресурс] // Верховна
Рада України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/976_003
6. Систематизація законодавства України: проблеми та перспективи
вдосконалення : монографія. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького
НАН України, 2003. – 220 с.
7. Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського
Союзу [Електронний ресурс] : Указ Президента України від 11.06.1998 №
615/98 / Верховна Рада України. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/615/98
107
8. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до
законодавства Європейського Союзу [Електронний ресурс] : Закон України
від 18.03.2004 № 1629-IV/ Верховна Рада України. – Режим доступу:
Макарук Лілія Олександрівна

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО З ПИТАНЬ ДЕРЖАВНОЇ

МИТНОЇ СПРАВИ НА ДВОСТРОННЬОМУ РІВНІ: УКРАЇНА-
ПОЛЬЩА
Європейський вибір України зумовлений усвідомленням інтеграції як
чинника сприяння державній незалежності, національній безпеці, політичній
стабільності, економічному розвитку, інтелектуальному прогресу,
відновленню європейської сутності країни.
Найцікавішим та найбагатшим є досвід регіональної співпраці
України зі своїми західними сусідами, зокрема із Польщею, яка, як відомо,
першою визнала незалежність України (2 грудня 1991 року) і з того часу
надає всебічну допомогу та підтримку в проведені економічних та
політичних реформ [1].
Необхідно відзначити динамічний, поступальний характер розвитку
українсько-польського співробітництва, що зумовлений збігом національних
108
інтересів країн-сусідів у багатьох сферах, їхніми глибинними історичними та
культурними зв’язками. Сьогодні договірно-правова база двосторонніх
відносин між Україною та Республікою Польща нараховує більше, як 200
документів міждержавного, міжурядового міжвідомчого рівня, серед яких є
декларації, угоди, протоколи та конвенції.
Аналізуючи зовнішньоекономічну співпрацю України і Республіки
Польщі на сучасному етапі, можна виділити ключові напрямки
реформування та розширення економічних контактів між Україною та
Польщею, інвестиційну співпрацю, підтримку та допомогу Республіки
Польщі в питаннях інтеграції України у європейську спільноту та скасування
для українців візового режиму з країнами ЄС. Наприклад, за ініціативою
Державної митної служби України у 2007 році був створений Українсько-
Польський Центр Академії митної служби України. Головна мета діяльності
Центру – сприяння розвитку українсько-польського співробітництва у сфері
вищої освіти і культури, а також розвиток співробітництва у сфері підготовки
і перепідготовки кадрів для діяльності органів у сфері митної справи [2].
Відповідно до Угоди між Урядом України і Урядом Республіки
Польщі про співробітництво і взаємодопомогу у митних справах, митні
органи надаватимуть допомогу один одному у спосіб і за умов, передбачених
угодою, з метою забезпечення правильного застосування митного
законодавства шляхом взаємодопомоги у сфері запобігання, виявлення та
розслідування порушень митного законодавства.
Варто зазначити, що митні органи обох держав надають один одному
технічну допомогу, особливо шляхом:
– обміну працівниками митниць з метою ознайомлення з технічними
засобами контролю, що застосовуються і становлять взаємний інтерес;
– навчання і допомоги в удосконаленні професійних навичок
працівників митниць;
109
– обміну експертами з митних питань;
– обміну професійними, науковими і технічними відомостями з митних
питань [3].
Загалом митна служба Республіки Польщі здійснює регулювання у
сфері:
– заходів державної митної політики щодо регулювання цілей та
обсягів міжнародної торгівлі (моніторинг виконання митних квот тощо);
– дотримання національних і міжнародних митних правил щодо
заборони обмежень у міжнародній торгівлі, підписаних Республікою
Польщею двосторонніх та багатосторонніх угод з питань митної справи;
– контролю за іноземною валютою [4].
Важливим методом розвитку торговельно-економічного
співробітництва між Україною та Польщею є вдосконалення митних
процедур. Переважна більшість українських і польських підприємців
вважають, що організація, якість надання і рівень автоматизації митних
процедур і строк розмитнення товарів в Україні нижчі за середній рівень,
сформований у процесі міжнародної торгівлі. Для активізації торговельної
співпраці України з Польщею необхідно удосконалити:
– способи нарахування й оплати митних платежів;
– регламентацію провадження контрольних процедур;
– систему контролю дотримання митного законодавства.
Окрім того, необхідна гармонізація українського митного
законодавства із стандартами Європейського Союзу, відповідно до яких уже
давно приведено митне законодавство Польщі.
Також, можливе використання таких інструментів нетарифного
регулювання, як упровадження нових правил, які стосуватимуться
розмитнення продукції; запровадження нових вимог до якості продукції;
110
обумовлення ввозу імпортної продукції необхідністю розгорнення такого
виду продукції на території України.
З метою боротьби з тіньовим увезенням польської продукції
пропонується здійснювати такі заходи:
– запровадити електронне декларування імпортованої продукції;
– організувати ефективну систему контролю за якістю продукції, що
ввозиться з Польщі;
– уніфікувати оподаткування імпортної продукції;
– проводити аналіз польського ринку;
– удосконалювати методи визначення вартості мита та інше [5].
Також розвитку українсько-польського торговельно-економічного
співробітництва сприятиме й лібералізація імпорту з Польщі.
В результаті проведеного дослідження варто зазначити, що мета
міжнародного співробітництва на двосторонньому рівні – знайти компромісний
варіант, взаємовигідний для двох сторін із погляду реалізації національних
інтересів і стратегічних пріоритетів. Міжнародне співробітництво, насамперед
між державами, зумовлює необхідність співпраці й у сфері організації та
здійсненні митної справи. Держави та інші суб’єкти міжнародного права активно
співпрацюють у галузі митної справи. Це ще раз доводить існування та
необхідність міжнародного митного права, що, своєю чергою, є системою
принципів і норм, яка регулює відносини між державами та іншими суб’єктами
міжнародного митного права у сфері митної справи.

1. Макаренко Є. А. Українсько-польське міжнародне співробітництво:
реалії і динаміка ХХІ століття / Є. А. Макаренко // Актуальні проблеми
міжнародних відносин: Зб. наук. пр. Вип. 48: У 2 ч. – Ч. І. – К.: Київ. нац. ун-
т ім. Т. Шевченка, Ін-т міжнар. відносин, 2004. – С. 3-9.
111
2. Дорош М. М. Україна – Республіка Польща: співпраця та митні
відносини / М. М. Дорош // Вісник Національного університету "Львівська
політехніка". Юридичні науки. – 2014. – № 810. – С. 17-21. – Режим
доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnulpurn_2014_810_5
3. Угода між Урядом України і Урядом Республіки Польща про
співробітництво і взаємодопомогу у митних справах від 18.12.1995 року.
4. Мароха В. Митне регулювання в ЄС та в Україні: порівняльно-
правове дослідження [Текст]: наук.-прак. посіб. / В. Мароха, Н. Олійник, О.
Омельченко. – К. : Ніко-Принт, 2005. – С. 459.
5. Ель-Шаманді С. Х. Проблеми та методи модернізації українсько-
польських зовнішньоторговельних відносин [Електронний ресурс] / С. Х.
Ель-Шаманді // Теорія та практика державного управління. – Вип. 1 (44). –
2013. – Режим доступу до ресурсу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-
book/tpdu/2014-1/doc/5/09.pdf.
Матвійко Н.Г.
ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ МИТНОЇ БЕЗПЕКИ ЯК ВАЖЛИВОЇ

СКЛАДОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
Законодавством України передбачено, що економічна безпека - це стан
національної економіки, який дає змогу зберігати стійкість до внутрішніх та
112
зовнішніх загроз, забезпечувати високу конкурентоспроможність у світовому
економічному середовищі і характеризує здатність національної економіки
до сталого та збалансованого зростання. Водночас зростання товарообороту
не завжди виступає сприятливим фактором для національної економіки,
оскільки зростає загроза національним інтересам та економічній безпеці
країни. Тому потрібно приділяти велику увагу проблемам економічної та
митної безпеки країни, як важливим факторам захисту національних
державних інтересів.
Головна мета забезпечення митної безпеки – це досягнення необхідного
рівня надійності митної системи, зокрема досягнення усталеної та
передбачуваної роботи митної служби, достатнього рівня сприяння
зовнішньоекономічній діяльності в нестабільних зовнішніх і внутрішніх
умовах, забезпечення зниження ризиків, а також виявлення та нейтралізація
ризик-чинників, які безпосередньо впивають на стан реалізації митної
справи й опосередковано – на зовнішньоекономічну діяльність [1].
Виходячи з вищезазначеного варто відмітити, що митна безпека в
процесі захисту національних інтересів держави та суспільства згідно
чинного законодавства України, а також ратифікованих договорів та угод про
міжнародне співробітництво повинна забезпечити:
- переміщення через митний кордон України товарів і транспортних
засобів;
- здійснення митного регулювання, пов’язаного з установленням
розмірів податків і зборів та повнотою їх справляння;
- застосування митних процедур, заходів митно-тарифного й
нетарифного регулювання;
- проведення робіт, направлених на боротьбу з контрабандою та
порушеннями митних правил;
113
- виконання інших покладених на митні органи завдань шляхом
ефективної реалізації митної справи .
Важливим інститутом у формуванні та функціонування митної безпеки
є безпосередньо органи ДФС України. Митна служба є важливим
регулятором зовнішньоекономічної діяльності країни. За умови ефективно
розробленої системи управління митницею можливо досягти значних
позитивних зрушень в процесі захисту національних інтересів держави та
суспільства в цілому.
Головним завданням органів ДФС України є наповнення держбюджету
та захист національних інтересів країни. Тому за досить короткий проміжок
часу було створено дієву систему наповнення бюджету країни, службу
боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями, контролю за
правомірністю застосуванням митно-тарифних та нетарифних заходів
регулювання, введенням системи електронного декларування товарів,
розвитком міжнародного співробітництва, поступовою переорієнтацією на
пост-митний контроль тощо. Водночас в процесі формування органів ДФС
України зустрічається велика кількість проблем серед яких головними на
сьогодні можна визначити наступні:
- ненадання можливості ведення оперативно-розшукової діяльності, що
зменшує ефективність виявлення та попередження появи митних
правопорушень;
- відсутність розробленої досконалої системи взаємодії із
правоохоронними органами;
- необхідність зменшення впливу людського фактору на процес
митного оформлення, що повинно зменшити частку «сірого» та «чорного»
імпорту, збільшити надходження до бюджету країни, а також забезпечити
ефективну боротьбу з корупцією в державних органах;
114
- постійне заниження митної вартості імпортованих товарів з метою
зменшення митних платежів, які підлягають сплаті, а також завищення
фактурної вартості при експорті з метою збільшення відшкодування ПДВ з
бюджету;
- внесення до реєстру об’єктів права інтелектуальної власності значної
кількості таких об’єктів призводить до затримки митних оформлень в
процесі спрацювання системи управління ризиками;
- потреба у постійному удосконаленні взаємодії із прикордонними
органами суміжних держав та активної участі в місії EUBAM;
- зменшення рівня соціального захисту, відсутність належного
матеріального стимулювання знижує продуктивність роботи та змушує
працівників вчиняти неправомірні дії;
- зростання скарг на затримки процесів митного оформлення без
обґрунтування причин, а також неввічливої поведінки посадових осіб
митниці;
- зменшення видатків на фінансування матеріально-технічної бази;
- тривалий процес реалізації конфіскованих в дохід держави товарів
або ж і взагалі неможливість їх реалізації та ін.
Отже, як бачимо, перед органами ДФС України існують досить складні
задачі, які потребують швидкого реагування. Проте, на жаль, на
сьогоднішній день в умовах складної політичної та економічної ситуації в
країні пріоритетним та першочерговим завданням для органів ДФС України
залишається наповнення державного бюджету країни і на впровадження
сучасних механізмів управління митними процесами не вистачає ресурсів.
Водночас органи ДФС України на сьогодні перебувають у стані
реорганізації в процесі якого важливого значення набуває побудова сучасної
дієвої системи у сфері захисту національних економічних та митних
115
інтересів. В процесі цих дій необхідно реально оцінити ситуацію та
визначитися з пріоритетними напрямами роботи.
Реформування органів ДФС України потрібно проводити з урахуванням
основних світових тенденцій в процесі здійснення зовнішньоекономічної
діяльності суб’єктами господарювання. В даному випадку важливим завданням
постає не тільки територіальне розташування підрозділів, але й наявність
достатньої кількості підготовлених працівників для виконання митних
формальностей. За останні декілька років проведено значну роботу щодо
реорганізації та реструктуризації органів ДФС України. Це в першу чергу
пов’язано із скороченням митниць до однієї у кожній області, а також значним
скороченням штатної чисельності працівників із 18 тис. осіб у 2010 році до 9,6
тис. осіб у 2017 році. Крім того, одним з наслідків такого процесу є відсутність у
органів ДФС України здійснення ряду важливих функцій.
Водночас, оскільки пріоритетним завданням органів ДФС України є
захист національних інтересів, доцільно враховувати досвід провідних країн
світу, а саме:
– чітко акцентувати пріоритет національних інтересів під час
регулювання зовнішньої торгівлі;
– затвердити принципи взаємності в наданні зовнішньоторговельних
поступок і дотриманні партнерами вимог справедливої конкуренції;
– передбачити можливість захисту національної економічної безпеки
шляхом адміністративного регулювання експорт [4].
Розставлення чітких пріоритетів у своїй діяльності надасть змогу
органам ДФС України з мінімальними затратами забезпечити ефективну
взаємодію із правоохоронними органами країни та максимізувати
ефективність наповнення державного бюджету країни.
Отже, захист національних інтересів є пріоритетним завданням будь-
якої держави. В умовах інтернаціоналізації та глобалізації, а також
116
нестабільної політичної ситуації економічна безпека держави виходить на
перший план. При цьому митній безпеці повинна приділятися особлива
увага. Тому виокремлення основних пріоритетних напрямів реорганізації
митної системи та вирішення питань, які носять не тільки нормативно-
правовий, але практичний характер, надасть змогу державі вивести на новий
рівень органи ДФС України та підвищить ефективність їх роботи, а також
надасть змогу активно співпрацювати з іноземними країнами в напрямку
попередження митних правопорушень.

1.Комаров О. В. Забезпечення митної безпеки на основі адміністрування
ризиків як пріоритетний напрям гарантування державної безпеки -
[Електронний ресурс] / Режим
доступу: http://www.dy.nayka.com.ua /?op=1&z=496, вільний. – Заголовок з
екрану-2012.
2.Користін О.Є. Митна служба як суб'єкт забезпечення економічної безпеки,
Економічна безпека - Бібліотека українських підручників – [Електронний
ресурс] /
Режим доступу: http://libfree.com/100592629_ekonomikamitnasluzhba_subyekt_
zabezpechennya_ekonomichnoyi_bezpeki.html, вільний – Заголовок з екрану-
2012.
3.Митний кодекс України: Закон України від 13.03.2012 № 4495-VІ із
змінами та доповненнями - [Електронний ресурс] / Режим доступу: Система
ЛІГА:ЗАКОН, вільний – Заголовок з екрану-2012.
4. Вітер Д. В. Митна політика і стратегія митної безпеки ЄС у контексті
спільної Європейської політики безпеки / Д. В. Вітер // Митна безпека. –
2013. – № 1–2. – С. 164−169.
117
Моїсеєнко Катерина Дмитрівна
Черняк Катерина Олександрівна
студентки групи ПМП-15-2
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ МИТНОГО ПРАВА НА

СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
Наша робота присвячена дослідженню проблем становлення митної
політики, що для України має особливу актуальність, адже трансформаційні
процеси ускладнюються структурною незавершеністю економіки, руйнівним
впливом суперечливих тенденцій формування глобальної системи та
макрорегіональних інтеграційних об’єднань, нестабільністю законодавства і
політики, що відіграє значну роль на сучасному етапі.
Важливе місце в митному праві займає митна політика її головна
мета – захист вітчизняного ринку від недобросовісної іноземної конкуренції,
від імпорту недоброякісних і небезпечних товарів. Однією з найголовніших
проблем митної політики України на разі є невідповідність митного
контролю сучасним потребам пропускної здатності та світовим стандартам
контролю товарів. Зважаючи на активну взаємодію України та
Європейського Союзу, зокрема в питаннях реалізації зони вільної торгівлі,
пріоритетними напрямками підвищення ефективності митної політики нашої
країни є спрощення митних процедур та створення максимально
сприятливого середовища для учасників зовнішньоекономічної діяльності[4].
118
До організаційних проблем, які гальмують розвиток системи постмитного
контролю в Україні, слід віднести недосконалу структуру державного
апарату, що регулює питання митної політики країни. З 2012 р. відбулося
об’єднання податкової та митної служб шляхом створення Міністерства
доходів і зборів України, яке у 2014 р. було реорганізовано у Міністерство
доходів і зборів України. З моменту затвердження Положення про Державну
фіскальну службу України питання з регулювання та проведення
документальних перевірок перейшли до повноважень цього новоствореного
центрального органу виконавчої влади. На сьогодні у структурі апарату
Державної фіскальної служби України функціонує Департамент податкового
та митного аудиту, до компетенції якого покладено питання здійснення
постмитного контролю[3].
Можливим варіантом вирішення організаційних проблем при
реалізації митної політики та впровадженні постмитного контролю є
виокремлення митниці у незалежну структуру. Так, у січні 2016 р.
зареєстровано проект Закону «Про Національну митну службу України».
Метою прийняття законопроекту є створення Національної митної служби
України як органу
виконавчої влади, який забезпечуватиме захист митних інтересів та
митну безпеку України, регулювання зовнішньої торгівлі, захист
внутрішнього ринку, розвиток економіки України та її інтеграції до світової
економіки, наповнення державного бюджету, протидію митним
правопорушенням [2].
Запропонований законопроект є одним із можливих варіантів
оптимізації розподілу владних повноважень на здійснення митного контролю
в цілому та підвищення ефективності постмитного контролю зокрема Отже,
митна політика являє собою певний комплекс заходів, спрямованих на
забезпечення ефективного функціонування митних кордонів та забезпечення
119
захисту національних інтересів та національної безпеки держави у
зовнішньоекономічній сфері.
На нашу думку, для того щоб реалізувати вищезгадані пріоритети у
найближчий час, необхідно здійснити ряд заходів, які посилять рівень
захисту національних інтересів країни, створять сприятливі умови для
збільшення обсягів зовнішньої торгівлі та позитивно вплинуть на
економічний розвиток. Одним із таких заходів є активне впровадження
процедур постмитного контролю на етапі після митного оформлення. Процес
формування системи постмитного аудиту в Україні гальмується наявність
проблем правового, методологічного та нормативного характеру. Проведення
змін, спрямованих на вирішення зазначених проблем, сприятиме
підвищенню ефективності пост митного контролю в Україні та
пришвидшенню процесів її інтеграції у світову спільноту.

1. Митний кодекс України від 13.03.2012 р. № 4495-VI [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov. ua/laws/show/4495-17.
2. Проект Закону «Про Національну митну службу України» № 3763 від
13.01.2016 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=57655.
3. Гуцул, І. Митна політика та її вплив на зовнішньоекономічну
діяльність [Текст] / Інна Гуцул // Світ фінансів. – 2016. – Вип. 2. – С.
67-74.
4. Сагарьова Д. О. Митна політика та її вплив на зовнішньоекономічну
діяльність / Д. О. Сагарьова. // Науковий вісник Міжнародного
гуманітарного університету. – 2016. – №20. – С. 30–33.
120
Москалюк Ірина Ігорівна
студентка групи ПМПі-15-1
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ МИТНОГО

ЗАКОНОДАВСТВА
Тема юридичної відповідальності (адміністративної, кримінальної),
зокрема й за порушення митних правил є досить актуальною на сьогоднішній
день. Юридична відповідальність осіб за вчинене правопорушення завжди
пов’язана із застосуванням заходів державного примусу до цих осіб, який є і
правовим примусом (адміністративним, кримінально-правовим тощо), і тягне
для осіб, до яких застосовується, негативні, обтяжливі наслідки різного
характеру. Така відповідальність завжди зачіпає права і законні інтереси
суб’єктів, установлює обмеження, покладає додаткові обов'язки, позбавляє
певних прав чи благ тощо.
Окремими питаннями адміністративної відповідальності та її видам в
юридичній літературі приділялась належна увага такими видатними
вченими: В.Т. Комзюк, В.Я. Настюк, А.І. Педешко, С.В. Ківалов, Ю.Битяк,
І.Голосніченко, І.Гриценко, Є. Додін, Ф. Жорін, та інші.
У митному праві передбачено кримінальну, цивільну, дисциплінарну
й адміністративну відповідальність [1].
Адміністративний примус реалізується через специфічні примусові
заходи, серед яких важливе місце посідають адміністративно-правові санкції.
Вони, як реакція держави на порушення правової норми, проявляються в
121
різних примусових заходах. За вчинення адміністративних проступків,
склади яких закріплені законами, передбачено застосування особливих
санкцій - адміністративних стягнень [2].
У ч. 2 ст. 61 Конституції України вказано, що юридична
відповідальність особи має індивідуальний характер. Згідно з чинним
законодавством, зокрема Митним кодексом, кримінальна відповідальність
встановлена тільки за скоєння контрабанди. Контрабанда як злочин
передбачена ст. 201 Кримінального кодексу України і визначається як
переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем і
з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а
також незаконне переміщення історичних і культурних цінностей, отруйних,
сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї та
боєприпасів,а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних
товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила
вивезення за межі України. Кваліфікуючими ознаками цього злочину є
вчинення його за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше
судимою за такий злочин [3].
Цивільна відповідальність може наставати за заподіяння матеріальних
збитків і моральної шкоди як діями митних працівників, так й іншими
особами. За вчинення дисциплінарного проступку до особового складу
митних організацій застосовуються заходи дисциплінарної відповідальності.
Найбільш поширеною у сфері митної справи є адміністративна
відповідальність.
Штраф - найбільш поширений вид адміністративного стягнення
майнового характеру, який накладається на правопорушників в
адміністративному порядку у випадках і межах, передбачених МК України.
Штраф в адміністративно-юрисдикційній практиці - домінуюча форма
122
адміністративної відповідальності, оскільки він передбачений як
альтернативний захід стягнення за більшість порушень митних правил [4].
Обставинами, що виключають відповідальність за порушення митних правил
є такі:1) Крайня необхідність2) Необхідна оборона 3) Неосудність.
Отже, застосування адміністративних стягнень за порушення митних правил
має спиратися на єдині, законодавчо закріплені та чітко визначені
положення. Органи адміністративної юрисдикції під час практики повинні
неухильно їх дотримуватись. Щодо підстав кримінальної відповідальності, то
тут виділяють нормативну, фактичну і процесуальну підстави, але вони
визначаються вже не адміністративним і митним правом і законодавством, а
кримінальним і кримінально-процесуальним.
1.Митне право України : навч. посібник. – Ю.В. Іщенко, В.П. Чабан. – К. :
Юрінком Інтер, 2010. – 296 с.
2. Хорощак Н.В. Адміністративні стягнення за законодавством України /
Н.В. Хорощак. – К. : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН
України, 2004. – 172 с.
3.Кримінальний кодекс України : Закон України від 5 квітня 2001 р. //
Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25. – Ст. 131
4. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил / За заг.
ред. В.В. Ченцова / В.В. Ченцов. – К.: Істина, 2010. – 208 с.
123
Нікітін Богдан Олегович
студент групи ПБі-14-1
ННІ права УДФС України
ВИКОРИСТАННЯ ДОСВІДУ ФОРМУВАННЯ МИТНОЇ СПРАВИ В ЄС

ЯК ШЛЯХ ДО СТВОРЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО МИТНОГО
РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ
Питання євроінтеграції України стало пріоритетним вектором розвитку
зовнішньої політики держави ще з часів визнання Європейським Союзом
(далі – ЄС) України незалежною державою в грудні 1991 року. Саме 27 років
тому наша держава підсвідомо обрала ЄС як напрям, ціль та мету. Але на
шляху до становлення повноцінною частиною цього союзу держав, їх урядів,
частиною їх економіки та митної політики Україні необхідно оцінити процес
становлення митної справи в ЄС від витоків і до сьогодення, залучитись
підтримкою та досвідом міжнародних організацій у сфері митної справи та
внести низку змін до національного митного законодавства.
Не менш важливим є й те, що згідно з умовами вступу до
Європейського Союзу, визначеними на Копенгагенському саміті
Європейської Ради у червні 1993 р., державі належить адаптувати
законодавство до права Європейського Союзу, яке не зводиться лише до
законодавства ЄС, а включає спільні принципи, цінності та правову
культуру. А пересадження цих елементів права ЄС до українського
суспільства не зрівняти з простим перейняттям законів [2].
124
Процес становлення митної справи в Україні та ЄС досліджувався в
працях Т. Корневої, В.Ченцова, І. Бережнюка, В. Деменьєва, Л. Дорофеєвої,
Ю. Кунєва, Р. Нурєєва, Н. Нижника, П. Пашка, А. Шастика та інших вчених.
З кожним роком глобалізаційні процеси все сильніше проникають у
внутрішню структуру діяльності світових держав та змінюють звичний для
нас розпорядок роботи світу. Національні законодавства перестають мати
виключні, особистісні риси, що виділяли б їх серед інших держав та
перетворюються на «інтерналізовані», що будуються з урахуванням
міжнародних угод, стандартів та принципів спільного блага. У таких умовах
активізується міжнародна митна співпраця з метою наближення
національного митного законодавства держави до світових стандартів
митного регулювання. Недосконалість митного законодавства держави є
істотною перешкодою для створення гармонійної системи митних відносин з
іншими країнами світу.
Найяскравішим учасником світової політики, що є одним з небагатьох
прикладів ефективного використання глобалізаційних процесів є ЄС. Дієвість
євроспільноти розкривається через основні цілі її функціонування. Стаття 9
Договору про створення ЄЕС визначає, що основною функціонування ЄЕС є
саме митний союз, що передбачає, по-перше, певні загальні для всіх країн-
членів норми митного регулювання товарообміну з третіми країнами.
Виходячи з цього стає зрозумілим, що переоцінити важливість митного
союзу держав досить важко, оскільки саме з нього починається ефективне
злиття економік та законодавств держав-членів відповідного альянсу.
ЄС, будучи правонаступницею ЄЕС, продовжила покращувати
ефективність митної справи держав-учасниць заклавши до Митного кодексу
ЄС такі елементи:
– основою ЄС є митний союз держав-учасниць;
125
– інтереси учасників зовнішньоекономічної діяльності( далі – ЗЕД) і
митних органів збігаються в тому, щоб була компактна та
уніфікована нормативна база митної справи, що приймається на всій
території ЄС;
– національні інтереси вимагають урахування концепції внутрішнього
ринку під час формування загальної політики ЄС в торгівлі з
третіми сторонами;
– розвиток зовнішньої торгівлі має для ЄС важливе значення, що
обумовлює необхідність спрощення правил митного оформлення
[3].
Україна має чималий досвід імплементації правових норм у сфері

митного законодавства. Щоправда, існують недоліки митного законодавства
України, що не дозволяють вважати його формування завершеним процесом.
Це передусім відсутність закріпленого порядку імплементації міжнародних
норм до митного законодавства України, а саме відсутність нормативно
закріпленого поняття імплементації міжнародних норм та механізмів її
реалізації. Процедура імплементації міжнародних норм до митного
законодавства України стосується лише норм процедурного характеру, тобто
порядку проведення окремих митних процедур, а, отже, не впливає на
структуру митних органів та питання їх компетенції [4].
Шлях України до повного злиття з ЄС, як економічно так і
законодавчо, далекий від завершення та потребує низки модернізаційних
змін як в економіці, так і в законодавстві. Змістом модернізації в умовах
євроінтеграції України є оновлення інституційних органів, які створюють
умови для перетворення суспільних відносин у політичній, правовій,
економічній сферах на сучасних засадах, визнання принципів демократії,
верховенства права й прав людини, професійної державної служби, ринкової
126
економіки, соціальної держави, усталених міжнародних норм співіснування
країн.
До основних проблем України на шляху до цього відносять корупцію в
органах Державної фіскальної служби України, складність митних процедур і
їх суттєва непрозорість, суб’єктивність прийняття рішень щодо митного
оформлення товарів та транспортних засобів, недостовірність декларування
учасниками ЗЕД відомостей про товари та їх вартість з метою заниження
митних платежів. За даними Світового банку та Міжнародної фінансової
корпорації в 2014 році український експортер на підготовку документів та
митне оформлення витрачав у середньому 29 днів, сплачував 1930 доларів
США та оформлював 6 документів. Натомість у Данії, наприклад, аналогічна
процедура митного оформлення та контролю й митного оформлення
потребує 6 днів, 795 доларів США та 4 документа [4]. Однак питання полягає
не лише в поліпшенні та спрощенні митних процедур. Реформування має
охоплювати інституційну організацію, добір високопрофесійного персоналу і
процедури діяльності всієї митної системи в цілому. У зв’язку із цим Україна
повинна створити максимально сприятливі умови для митного оформлення
для добросовісних учасників ЗЕД, здійснювати взаємний обмін професійним
досвідом з митними органами держав-учасниць ЄС та іншими міжнародними
митними інституціями як Всесвітня митна організація із застосування
сучасних форм митного оформлення і митного контролю з метою
стимулювання митно-тарифної політики. Також Україна повинна
приєднатись до єдиного інформаційного простору ЄС у сфері митного
регулювання та, одночасно, посилити адміністративні методи боротьби з
зазначеними проблемами шляхом тісної взаємодії з митними органами ЄС.
Ефективність правового механізму взаємодії України з ЄС залежить від
формування системи правових засобів і заходів для забезпечення реалізації
інтеграційних процесів. Імплементація митних стандартів ЄС повинна ЄС до
127
національного законодавства повинна здійснюватися через виявлення
оптимальних форм, визначення видів та рівнів гармонізації національного
митного законодавства з європейським та його уніфікація; розробка та
реалізація відповідних засобів його здійснення та правозастосування. Саме
це є основними інструментами для швидкого та позитивного перетворення
національного законодавства України на європейський лад [1].
Отже, митна політика та митне право ЄС є не лише основою
об’єднання країн-членів, але й фундаментом перетворення співтовариства на
міцне інтеграційне об’єднання зі спільною зовнішньою та внутрішньою
політикою. Намагаючись будь-що прискорити процес входження до
європейських структур, Україна фактично зобов’язалась у надзвичайно
стислі строки здійснити докорінну перебудову національного законодавства.
Проте українська сторона не уявляла всю складність цього процесу. Але саме
від нього залежить ефективність співробітництва України з країни Європи та
світу, а також її міжнародний авторитет.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Філатов В. В. Імплементація міжнародних норм до митного
законодавства України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр.
наук : спец. 12.00.07 "адміністративне право і процес; фінансове право;
інформаційне право" / Філатов Віктор Вікторович – Львів, 2012. – 200 с
2. Кістянова Я. М. Спільна митна політика європейського союзу та

співробітництво з Україною / Я. М. Кістянова. // Науковий вісник
Міжнародного гуманітарного університету. – 2013. – №5. – С. 332–334;
3. Биков І. Деякі питання імплементації європейських митних стандартів

до законодавства України / І. О. Биков. // Право і суспільство. – 2017. – №1. –
С. 124–127;
128
4. Адаптація законодавства України до законодавства європейського
союзу [Електронний ресурс]. – 2003. – Режим доступу до ресурсу:
http://www.niss.gov.ua/vydanna/panorama/issue.php?s=main2&issue=2003_2.
Онищенко Аліна Володимирівна

студентка групи ПМГ-16-1
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ

ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ
Проблема адміністративної відповідальності фармацевтичних працівників

нині є досить актуальною, оскільки професійне виконання фармацевтичним
працівником своїх обов’язків завжди було запорукою якісної та надійної
охорони здоров’я населення. Одним із факторів, який забезпечує дотримання
працівником будь-якої галузі покладених на нього обов’язків є можливість
настання юридичної відповідальності у випадку порушень вимог
нормативно-правових актів.
Мета цієї статті полягає у визначенні особливостей, підстав та

процесуальних особливостей притягнення до адміністративної
відповідальності фармацевтичних працівників.
129
Відомі дослідники медичного права С.Г. Стеценко, В.Ю. Стеценко та
І.Я. Сенюта відзначають, що сучасна ситуація розвитку охорони здоров’я в
Україні, коли створена нормативно-правова база фармацевтичної діяльності і
формується фармацевтичне право, свідчить про значущість
адміністративного права та адміністративної відповідальності як дієвого
засобу регламентації всієї сфери фармацевтичної діяльності [1].
Опис адміністративних правопорушень, за які можна притягти
фармацевтичного працівника до адміністративної відповідальності, міститься
переважно в Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі –
КУпАП) [2], однак не лише в ньому.
Зокрема, глава 5 розділу ІІ Особливої частини КУпАП
«Адміністративні правопорушення в галузі охорони праці і здоров’я
населення» включає притягнення до адміністративної відповідальності,
зокрема, за наступні адміністративні правопорушення: порушення санітарно-
гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм (ст. 42), заготівля,
переробка або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої
продукції (ст. 42-2); продаж лікарських засобів без рецепта у заборонених
законодавством випадках (ст. 42-4), порушення обмежень, встановлених для
медичних і фармацевтичних працівників під час здійснення ними
професійної діяльності (ст.44-2).
Оскільки діяльність аптечних організацій відноситься до
підприємницької діяльності, Глава 12 КУпАП «Адміністративні
правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в
галузі фінансів і підприємницькій діяльності», передбачає відповідальність за
порушення законодавства про ліцензування ( ст. 164).
Відомо, що у фармацевтичній сфері можуть бути адміністративні
правопорушення, що безпосередньо пов’язані з процесом виробництва,
транспортування та реалізації лікарських засобів; саме вони передбачені у
130
главі 13 КУпАП «Адміністративні правопорушення в галузі стандартизації,
якості продукції, метрології та сертифікації»: випуск і реалізація продукції,
яка не відповідає вимогам стандартів (ст. 167); випуск у продаж
нестандартної продукції (ст. 168); виконання робіт, надання послуг
громадянам-споживачам, що не відповідають вимогам стандартів, норм і
правил (ст. 168-1); передача замовнику або у виробництво документації, що
не відповідає вимогам стандартів (ст. 169); недотримання стандартів під час
транспортування, зберігання і використання продукції (ст. 170) тощо.
Крім того, КУпАП містить такі адміністративні проступки, як:
невиконання законних вимог посадових осіб органів державного контролю
якості лікарських засобів (ст. 188-10 КУпАП); невиконання постанов,
розпоряджень, приписів, висновків, а так само інших законних вимог
посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-
епідеміологічної служби (ст. 188-11 КУпАП); порушення права на
інформацію (ст. 212-3 КУпАП) [2].
Все це - проступки з так званим формальним складом, тобто
обов’язковою ознакою виступає лише факт вчинення протиправного діяння
(крім недодержання стандартів і технічних умов при транспортуванні,
зберіганні і використанні (експлуатації) продукції (ст. 170 КУпАП), при
якому для притягнення до адміністративної відповідальності обов’язкове
настання шкідливих наслідків – зниження якості, псування або
наднормативні втрати продукції), тому кожне з перелічених діянь буде
вважатися адміністративним правопорушенням зразу ж після його вчинення,
незважаючи, чи настав протиправний результат від вчинення того чи іншого
правопорушення, і чи мав місце причинний зв’язок між діянням та цими
результатами (наслідками).
Одним із обов’язкових елементів складу кожного з перелічених вище
адміністративних правопорушень є їх суб’єкт, тобто особа, яка здійснила
131
проступок і до якої може бути застосовано адміністративне стягнення.
Загальними ознаками суб’єкта аналізованих адміністративних проступків і
адміністративної відповідальності за них є те, що ним обов’язково є фізична
особа – людина, яка досягла 16-річного віку і вона є осудною на момент
вчинення правопорушення, тобто розуміє (усвідомлює) протиправність своїх
діянь і керує ними. Разом з тим ряд вище перелічених статей передбачають
наявність і спеціального суб’єкта з притаманними лише йому ознаками.
Йдеться перш за все про посадових осіб, громадян-власників підприємств чи
уповноважених ними осіб, громадян, які займаються підприємницькою
діяльністю, які підлягають адміністративній відповідальності за
адміністративні правопорушення, зв’язані з недодержанням установлених
правил у сфері охорони здоров’я населення, забезпечення виконання яких
входить до їх службових обов’язків [3].
Останнім елементом складу розглядуваних адміністративних
правопорушень є їх суб’єктивна сторона, тобто вина – психічне ставлення
суб’єкта до вчиненого ним правопорушення і до шкідливих наслідків, які
настали чи могли б настати. Вина є необхідною умовою відповідальності.
Якщо в діяннях особи вину не встановлено, а шкідливі наслідки стали
результатом випадкових обставин – немає суб’єктивної сторони, немає
адміністративного проступку, немає адміністративної відповідальності.
Більшість з перелічених вище проступків можуть бути вчинені як умисно,
так і з необережності, однак є ряд проступків, які можуть бути вчинені лише
умисно.
Складати протоколи про адміністративні правопорушення в
фармацевтичній сфері мають право, згідно ст. 255 КУпАП:
- уповноважені на те посадові особи органів, установ і закладів
державної санітарно-епідеміологічної служби - щодо правопорушення,
передбаченого ст. 42 КУпАП;
132
- уповноважені на те посадові особи органів у справах захисту прав
споживачів, органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної
служби, органів державного ветеринарного нагляду, лабораторій
радіаційного контролю міністерств і відомств України, організацій
споживчої кооперації - щодо правопорушення, передбаченого ст. 42-2
КУпАП;
- уповноважені на те посадові особи органів охорони здоров'я - щодо
правопорушень, передбачених статтями 45-1, 46, 46-2, статті 167 - 170 (про
правопорушення, пов’язані з недодержанням вимог стандартів, норм, правил
і технічних умов щодо лікарських засобів) [2].
Санкції, передбачені вище розглянутими статтями, - це штрафи різних
розмірів, конфіскація недоброякісної продукції.
Висновки. Притягнення до адміністративної відповідальності
невід’ємно пов’язано із державним примусом, тобто санкції за порушення
чітко регламентовані та визначають конкретні від та міру покарання.
Спрямованість таких санкцій є чіткою та індивідуально визначеною.
Застосування заходів адміністративної відповідальності завжди
пов’язане із необхідністю для правопорушника зазнати певних втрат. Такі
втрати є реакцією держави, проявом її осуду з боку суспільства та мають
вигляд у особистих, майнових та організаційних втратах для порушника.
Список використаних джерел

1. Стеценко С.Г., Стеценко В.Ю., Сенюта І.Я. Медичне право
України: Підручник.За заг. ред. д.ю.н., проф. С.Г Стеценка, К.: Всеукраїнська
асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 507 с.
2. Кодексу України про адміністративні правопорушення
від 07.12.1984 № 8073-X // [Електронний ресурс]: – Режим доступу:
133
3. Алексєєв О. Г. До питання про юридичну відповідальність
фармацевтичних працівників / О. Г. Алексєєв // Тиждень науки: тези доп.
наук.-практ. конф., Запоріжжя, 18–12 квіт. 2016 р. / Запоріжжя: ЗНТУ, 2016. –
С. 184-185.
4. Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів
про адміністративні правопорушення законодавства України щодо
забезпечення якості лікарських засобів: Наказ Міністерства охорони здоров’я
України від 26.10.2001 № 428 // [Електронний ресурс]: – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0047-02
Пасюк Тетяна Василівна,

БОРОТЬБА З КОНТРАБАНДОЮ В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА

ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ
Державна митна політика України тісно пов’язана з питаннями митної
безпеки держави. Поняття митної безпеки можна визначити як стан
захищеності митного кордону України та інтересів держави у митній галузі.
Сьогодні боротьба з контрабандою та порушенням митних правил є одним з
домінуючих, першочергових завдань України як незалежної держави у справі
захисту її економічних інтересів.
134
Контрабанда як одна із складових економічної злочинності завдає
суттєвої шкоди економічним відносинам у сфері господарської діяльності
України, а тому від розв’язання цієї проблеми залежатиме економічне
зростання нашої держави. Значних збитків зазнають інтереси вітчизняних
товаровиробників, внаслідок чого порушується нормальний порядок
товарних відносин на внутрішньому ринку держави та у сфері зовнішньої
торгівлі, в результаті чого гальмується входження України до
загальносвітового економічного простору.
Термін «контрабанда» походить від поєднання двох слів італійського
походження – contra – «проти» та bando – «урядовий указ», що означає незаконне
переміщення через державний кордон товарів, цінностей та інших предметів,
тобто переміщення їх з порушенням вимог митного законодавства [1, с. 346].
Під кoнтpaбaндoю згіднo зі cт. 201 Кримінального кодексу України
визнaєтьcя пepeміщeння тoвapів чepeз митний кopдoн Укpaїни пoзa митним
кoнтpoлeм aбo з пpиxoвaнням від митного кoнтpoлю культуpниx ціннocтeй,
oтpуйниx, cильнoдіючиx, вибуxoвиx peчoвин, радіоактивних матеріалів, збpoї
тa бoєпpипacів (кpім глaдкocтвoльнoї миcливcькoї збpoї тa бoєпpипacів до нeї),
a також спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації [2].
Контрабанда є одним із головних чинників дестабілізації економічної
системи України. Ввезення на територію нашої держави контрабандних
товарів сприяє неконтрольованому насиченню внутрішнього ринку
продукцією іноземного виробництва та витісненню українських товарів. У
результаті цього значних збитків зазнають вітчизняні підприємства, в першу
чергу легкої та переробної промисловості, продукція яких стає не
конкурентоспроможною, а контрабандисти виводять у тіньовий обіг значні
суми коштів, призначених для сплати митних платежів. Тому досить
актуальним і важливим є питання боротьби з контрабандою, яке на сьогодні
має ряд проблемних аспектів [3, c. 20].
135
Одним із проблемних аспектів є наявність на території нашої держави
непідконтрольних їй регіонів та проведення антитерористичної операції.
Зрозуміло, що в таких умовах реалізація митницями своїх повноважень
ускладнюється. А питання протидії контрабанді в цих регіонах не вирішено
як на нормативному, так і на практичному рівнях.
За даними статистики правоохоронними органами з січня 2017 року до
вересня 2017 року було вилучено 9 мільйонів 630 тисяч гривень, 2,9 мільйона
російських рублів, 175 тисяч доларів США та 30 тисяч євро готівкою; 16 528
пачок цигарок на 2,55 млн. грн.; алкогольних напоїв на 1,81 млн. грн.; 22 голови
худоби; 141,4 тонни м’яса та м’ясопродуктів на 520,7 тис грн.; 22,6 тонни риби
та морепродуктів; 125,4 тонни продовольчих товарів на 1,82 млн. грн.;
медикаментів та медичних товарів на 5,26 млн. грн.; 600 кг. мінеральних
добрив; 15 тонн вугілля; 20 тонн феросплавів; 116 тонн брухту чорних та 6 тонн
брухту кольорових металів; 2,8 тис. літрів пального, а також зброя [4,c 186].
За даними Державної фіскальної служби України (далі – ДФС України)
станом на 25. 09. 2017 р. митницями ДФС України порушено понад 23 тис.
справ про порушення митних правил. Крім того, з початку року митницями
ДФС України розглянуто 14 224 справ про порушення митних правил та
стягнуто штрафів на суму понад 347,707 млн. грн. З них до державного
бюджету перераховано понад 30,66 млн. грн. Також 5 889 справ передано на
розгляд суду. За результатами розгляду судом прийняте рішення про
конфіскацію предметів правопорушень на суму понад 361,18 млн. грн. Крім
того, накладено штрафів на суму понад 347,11 млн. грн. [5].
Ще одним проблемним аспектом у боротьбі із контрабандою є
корупція. Саме існування корупційних діянь при здійсненні митних
формальностей є однією із основних причин потрапляння контрабандних
товарів на внутрішній ринок України. Причиною притягнення до
відповідальності працівників митниць є незаконне одержання особою,
136
уповноваженою на виконання функцій держави, матеріальних благ,
сприяння, використовуючи своє службове становище, юридичним особам у
здійсненні ними підприємницької діяльності, надання незаконних переваг
юридичним особам під час прийняття рішень; порушення технологічних
схем порядку проведення митного контролю й митного оформлення при
переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон України;
недотримання вимог чинного законодавства під час надання дозволу на
здійснення митного оформлення із застосуванням тимчасової митної
декларації; порушення порядку процесуальних дій у справах про порушення
митних правил [6, c 184].
Підсумовуючи вище викладене, можемо зpoбити такі виcнoвки:
– сучacнa кoнтpaбaндa в Укpaїні давно «пepepocлa» cвoї paнні клacичні
фopми і нині є oднією зі cклaдoвиx opгaнізoвaнoї злoчиннocті у cфepі
економіки;
– кoнтpaбaндa нaбувaє вce більш витoнчeниx тa opгaнізoвaниx форм;
– дії кoнтpaбaндиcтів в Укpaїні є шиpoкoмacштaбними, a нacлідки циx
дій вpaзили вcі cфepи eкoнoмічнoї діяльнocті держави.
В результаті проведеного дослідження вважаємо, що важливими
кроками у боротьбі з контрабандою буде:
1. Вдосконалення державної політики щодо боротьби з контрабандою в
зоні проведення антитерористичної операції, розроблення нових методів і
способів взаємодії правоохоронних органів, митниць при виявленні і
розслідуванні справ щодо незаконного переміщення товарів.
2. Налагодження правоохоронними органами механізму взаємодії з
питань документування злочинної діяльності міжнародних економічних
кримінальних формувань на стадіях проведення оперативно-розшукових та
процесуальних заходів.
137
3. Попередження та реальна протидія корупційним діям працівників
митниць при врегулюванні митних формальностей, здійснення постійного
моніторингу відповідними органами діяльності митниць та їхніх посадових
4. Здійснення моніторингу по всій території держави, задля
попередження вчинення протиправних дій на кордонах та митних постах.
5. Затвердження Програми протидії контрабанді та реалізації на
внутрішньому ринку незаконно ввезених товарів на 2018-2021 рік, за
допомогою якої відбудеться посилення контролю з боку центральних органів
виконавчої влади за додержанням вимог законодавства, що регулює
зовнішньоекономічну діяльність, здійсненням заходів щодо запобігання
незаконному переміщенню через митний кордон товарів та їх реалізації на
внутрішньому ринку.

1. Івченко А.О. Тлумачний словник української мови. – Харків: Фоліо, 2001.
– 540 с.
2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-14. [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/.
3. Погорецький М.А. Підвищення ефективності боротьби з сучасною
контрабандою / М.А. Погорецький // Південноукраїнський правничий
часопис. - № 1. - 2015. - С.18-21.
4. Калугін В.О. Виявлення та особливості розслідування контрабанди:
[Монографія]/ О.В. Калугін − Одеса ОДУВС, 2017.−203 с.
5. Результати діяльності Державної фіскальної служби України за січень –
вересень 2017 року. Прес-служба ДФСУ [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://sfs.gov.ua/data/files/213239.pdf.
6. Кравчук С.Й. Економічна злочинність в Україні. Курс лекцій. Навчальний
посібник. – Київ Кондор, 2013. − 282 с.
138
Подобінська М. В.
Дуднік А. В.,
студентки групи ПБ-14-5
ОСОБЛИВОСТІ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОЮ БЕЗПЕКОЮ УКРАЇНИ НА
СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
Курс на спрощення митних процедур, який Україна обрала
приєднавшись до низки міжнародних угод та конвенцій, особливо загострює
питання забезпечення митної та зовнішньоторговельної безпеки держави.
Адже ефективність митних процедур не завжди залежить від їх
максимального спрощення.
Проблематика митної безпеки досить ґрунтовно та детально
досліджувалась провідними вченими та практиками у галузі державної
митної справи, а саме: І.Г. Бережнюком, І.М. Квеліашвілі, П.В. Пашком,
С.І. Пиріжковим, М. М. Разумеєм, а також юристами-практиками:
І. І. Івановим, О.А. Ніколаєвою, С.В. Сличко, С. В. Рудченко.
Поняття «управління зовнішньоторговельною безпекою держави» у
сучасній науці потребує визначення. Тому для формування та базового
науково-методичного забезпечення зазначеної парадигми дане дослідження
має за мету виокремлення безпосередніх механізмів державного управління
139
зовнішньоторговельноъ безпекою держави, визначення особливостей їх
реалізації, основних інструментів та методів такого управління [5, с. 97].
Залежно від засобів, які використовуються у конкретних механізмах
державного управління, розрізняють політичні, економічні, соціальні,
організаційні та правові механізми [3, с. 421]. У широкому розумінні під
управлінням зовнішньоторговельною безпекою держави розуміється
діяльність органів державної влади щодо забезпечення спроможності
держави протистояти впливу зовнішніх та внутрішніх негативних чинників у
сфері зовнішньоторговельної діяльності.
Управління державними органами влади у сфері
зовнішньоторговельної діяльності передбачає, насамперед, здійснення
державного регулювання та контролю. Державне регулювання
зовнішньоторговельної діяльності – це одна з похідних функцій державного
механізму управління, яка визначає шляхи, способи та інструментарій такого
управління у сфері зовнішньої торгівлі.
Державний контроль зовнішньоторговельної діяльності – це одна з
форм управлінської діяльності, до функцій якої відноситься організація та
проведення дієвого контролю за дотриманням вимог нормативно-правових
актів учасниками цих процесів [4, с.23-24].
Державне управління зовнішньоторговельною безпекою держави
здійснюється шляхом реалізації механізмів державного управління
конкретними суб’єктами управління. Очевидно, що ефективне управління
зовнішньоторговельною безпекою держави можливе за умови реалізації
державної митної політики, яка відповідає вимогам сучасного конкурентного
середовища міжнародної торгівлі.
Згідно ст. 5 Митного кодексу України державна митна політика – це
система принципів та напрямів діяльності держави у сфері захисту митних
інтересів та забезпечення митної безпеки України, регулювання зовнішньої
140
торгівлі, захисту внутрішнього ринку, розвитку економіки України та її
інтеграції до світової економіки [1].
Пунктом 1 Положення про Державну фіскальну службу України (далі –
ДФС) визначено, що державну політику у сфері державної митної справи
реалізує ДФС [2].
Пашко П.В. та Пісной П.Я. в сучасних умовах реформування
державного управління в частині спрощення митних процедур та переходу
нашої держави на міжнародні стандарти здійснення митної справи
виокремлюють наступні механізми державного управління
зовнішньоторговельною безпекою держави: митно-тарифний, контрольно-
економічний, організаційно-правовий, інформаційно-технологічний та
адміністративно-політичний механізми.
Митно-тарифний механізм державного управління
зовнішньоторговельною безпекою держави фактично є похідним від митно-
тарифного регулювання зовнішньоторговельної діяльності держави,
ключовими елементами якого є: код товару згідно УКТ ЗЕД, країна
походження товару, митна вартість товару, митний тариф. Таким чином,
основні методи в контексті даного механізму державного управління
полягають у законності, достовірності та оперативності визначення коду
УКТ ЗЕД, країни походження, митної вартості та ставки митного тарифу на
товари, які переміщуються через митний кордон України.
Контрольно-економічний механізм передбачає управління за
допомогою новітніх методів управління – аналізу та управління ризиками та
митного пост-аудиту. На основі інформації системи аналізу та управління
ризиками визначаються об’єкти контролю, які можуть бути перевірені
фахівцями ДФС на предмет дотримання суб’єктами зовнішньоекономічної
діяльності митного законодавства вже після випуску товарів у вільний обіг.
Такий підхід створює умови для швидкого проходження процедури митного
141
оформлення на митному кордоні і забезпечує повноту надходжень коштів до
державного бюджету в кінцевому підсумку.
Організаційно-правовий механізм державного управління полягає у
здійсненні управлінської діяльності шляхом прийняття нормативно-правових
актів у сфері зовнішньої торгівлі, приєднання до відповідних міжнародних
документів, імплементації у національне законодавство міжнародних норм та
стандартів здійснення митної справи. Інформаційно-технологічний механізм
управління зовнішньоторговельною безпекою держави передбачає
впровадження новітніх інформаційно-телекомунікаційних систем і
технологій та їх застосування при здійсненні митної справи.
Адміністративно-політичний механізм реалізується за допомогою
застосування нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі, а також
шляхом виконання рішень вищого керівництва держави як реакція на
аналогічні дії інших держав. Наприклад, можливе обмеження або заборона
ввезення окремих груп товарів із Російської Федерації в рамках застосування
санкцій до країни-агресора [6, с. 138-139].
Таким чином, реалізація розглянутих механізмів державного
управління зовнішньоторговельною безпекою держави передбачає
здійснення ефективних митних процедур, які повинні забезпечувати, з
одного боку, спрощення митного контролю та оформлення, а з іншого –
надійний рівень зовнішньоторговельної безпеки держави. Відповідно до
сучасних умов реформування державного управління в частині спрощення
митних процедур та переходу України на міжнародні стандарти здійснення
митної справи виокремлюють такі механізми державного управління
зовнішньоторговельною безпекою держави: митно-тарифний, контрольно-
економічний, організаційно-правовий, інформаційно-технологічний та
адміністративно-політичний механізми. Кожен з цих механізмів
зовнішньоторговельної безпеки України має достатньо умовне спрямування,
142
адже виокремлені механізми взаємопов’язані й іноді регулюють одні й ті самі
питання зовнішньої торгівлі та митної справи. Ескалація військового
конфлікту на сході України та тимчасова окупація її окремих територій дає
підстави розглядати адміністративно-політичний механізм управління
зовнішньоторговельною безпекою держави вже як надзвичайно важливий
інструмент забезпечення національної безпеки України. Адже багатовіковий
світовий досвід свідчить, що економічні методи впливу більш ефективні, ніж
військові.

1. Митний кодекс України: закон України від 13.03.2012 № 4495-VI.
[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada
gov.ua/laws/show/4495-17.
2. Про Державну фіскальну службу України: Постанова Кабінету
Міністрів України: від 21 травня 2014 р. № 236. [Електронний ресурс] –
Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/236-2014-%D0%BF.
3. Енциклопедичний словник з державного управління / уклад. : Ю. П.
Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін. ; за ред. Ю. В. Ков- басюка,
В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. – К. : НАДУ, 2010. – 820 с.
4. Разумей М.М. Зовнішньоторговельна безпека держави:
управлінський аспект / М.М. Разумей // Державне управління та місцеве
самоврядування: збірник наукових праць. – Дніпропетровськ: ДРІДУ –
НАДУ, 2016. – № 2 (5). – С. 18 – 26.
5. Пашко П. В. Митна безпека (теорія, методологія та практичні
рекомендації) : монографія / Пашко П. В // – Одеса : Пласке, 2009. – C. 628.
6. Пашко П.В., Пісной П.Я. Митна безпека України // Вісник НАДУ
при Президентові України. – 2015. – №2. – С. 138-143.
143
Полейко І. Ю., Полейко Ж. Ю.,
Сластьоненко Оксана
Олександрівна
доцент кафедри
фінансового права
ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОВЕДЕННЯ

МИТНИХ ПРОЦЕДУР
На сьогоднішній день митна сфера в Україні безпосередньо впливає на
міжнародний товарообмін в умовах активізації глобалізаційних процесів. У
цьому контексті можна погодитись з думкою Буваєвої Н.Е., яка зазначає, що
відмінності в правовому регулюванні митних формальностей у національних
правових системах держав істотно ускладнюють транскордонні переміщення
товарів у процесі міжнародної торгівлі [2, с. 47].
Зараз можна констатувати, що складність митних формальностей,
витратність їх проходження учасниками зовнішньоторговельної діяльності є
серйозним нетарифним бар’єром для міжнародної торгівлі. Вони стають
перешкодою в міжнародній торгівлі, оскільки здатні уповільнити здійснення
зовнішньоторгових операцій, а останні неможливі без проходження митних
формальностей. Оптимізація часу на проведення митних формальностей
сприятиме міжнародному товарообміну. Митні формальності повинні бути
максимально простими і створювати якомога менше незручностей для
міжнародної торгівлі. Все це обумовлює необхідність зближення правового
регулювання митних формальностей у правових системах держав з метою
спрощення і прискорення процесу їх проходження.
144
За умови активізації митного співробітництва країн, спрощення
процедур, необхідних для зовнішньоторговельних операцій, має бути
прерогативою національної митної політики. Досліджуючи умови бізнесу в
181 країні, І. Івашук визначає фаворитів за окремими критеріями. Зокрема,
найбільшу кількість документів, необхідних для експорту товарів, вимагають
у Фіджі, Анголі, Афганістані, Малаві, а найменшу – у Франції [2, с. 13].
Характерними ускладненнями, які можуть виникати під час проведення
національних митних процедур вважаються:
– проведення повного митного контролю товарів національними
митницями, що призводить до значних затримок товарів на кордонах.
Прикладом підвищення ефективності є апробація досвіду NAFTA [1, c. 19].
Дане об’єднання утворило найбільший за територією регіон світу з вільним
рухом товарів, в якому компанії держав-учасниць можуть вільно, без
обмежень, обирати оптимальні варіанти розміщення виробничих
потужностей та збутових зон, що в свою чергу стимулює розвиток
зовнішньоекономічної діяльності;
– проведення митного контролю національними митними органами без
достатнього технічного оснащення для його проведення, а також без
використання інформаційних технологій;
- проведення двостороннього митного контролю, який самостійно
(окремо) проводиться національними митними органами двох сусідніх країн,
внаслідок чого виникає дублювання митних функцій національними
митними органами обох країн.
На сьогоднішній день більшість вчених поділяють думку
А.Ю. Райкової в тому, що спрощення процедур міжнародної торгівлі
спрямоване на вирішення проблем, які випливають з неефективних правил
торгівлі, пов’язаних з високими операційними витратами, що стримують
розвиток торговельного співробітництва та економічного зростання держав, а
145
також обмежують впровадження новітніх технологій у всьому світі [3, с.
121]. В Україні у 2017 році проблема спрощення процедур зовнішньої
торгівлі стала найважливішим фактором політики у сфері розвитку
міжнародної економіки, оскільки вона може сприяти підвищенню
конкурентоздатності та прискоренню інтеграції світових ринків. Окрім
цього, останніми десятиріччями в міжнародному митному праві мали місце
спроби спрощення проведення митних процедур та приведення їх до єдиних
міжнародних стандартів. Головну роль у цьому процесі відігравали і
відіграють Всесвітня митна організація та Світова організація торгівлі, які
спрямовують свої зусилля на розробку міжнародно-правових норм зі
спрощення митних процедур та приведення їх до єдиних міжнародних
стандартів. Саме у межах ВМО було прийнято Міжнародну конвенцією про
спрощення та гармонізацію митних процедур, що регламентує питання
митного контролю, митного оформлення та справляння митних платежів [2,
с. 29]. Дані стандартні правила спрямовані на усунення ускладнень і
перешкод проходженню митних процедур, у першу чергу, на скорочення
часу, шо однак не знижує їх ефективності. На даний час Україна є
договірною стороною Кіотської конвенції.
На основі аналізу впровадження міжнародних стандартів спрощення та
гармонізації митних процедур у національне митне законодавство України
ключовими напрямками вдосконалення доцільно виокремити наступні:
-проведення подальшої послідовної гармонізації митного
законодавства відповідно до норм міжнародного права і законодавства ЄС;
-укладення угод про обмін інформацією в рамках системи управління
ризиками з США та країнами ЄС;
-запровадження з митними та прикордонними органами сусідніх з
Україною держав спільні прикордонні пункти пропуску, які функціонують за
стандартами ЄС;
146
-впровадження та інтенсивний розвиток електронних методів обробки
вантажів з метою прискорення процесів митного оформлення та скорочення
кількості фізичних перевірок.
Таким чином, у світлі вище зазначеного, можна зробити висновок щодо
наявності в Україні у XXI столітті численних проблемних аспектів як на
нормативному рівні, так і у сфері матеріально-технічного забезпечення при
реалізації митних процедур. В результаті проведеного дослідження можемо
визначити, що пріоритетними напрямками удосконалення проведення
митних процедур є:
-інтенсиве запровадження електронних систем обміну інформацією
між національними та іноземними митними органами;
- ратифікація численних міжнародних конвенцій у напрямку
гармонізації чинного митного законодавства.
1. Альошинський Є.С., Колесникова Н.В. Напрямки удосконалення

роботи прикордонних передавальних залізничних станцій на кордонах з
країнами СНД // Вісник ХПІ.- 2015.- №15. - 591 с.
2. Іващук І. Напрями та перспективи конвергенції митних відносин у
глобальному просторі // Галицький економічний вісник.- 2016.- №4.-194 с.
3. Райкова А.Ю. Міжнародно-правові аспекти спрощення та гармонізації
митних процедур (на прикладі міжнародних митних конвенцій по карнетам
А.Т.А.): Дис… канд. юрид. наук по спец.: 12.00.14- международное право;
европейское право. - М., 2014. - 179 с.
147
Романюк Юлія Петрівна
МИТНЕ ОФОРМЛЕННЯ ТОВАРІВ ПРИ ПЕРЕМІЩЕННІ ЧЕРЕЗ

МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ
Варто зазначити, що у пункті пропуску через митний кордон товари,
транспортні засоби та інші предмети, що переміщуються громадянами
підлягають митному контролю, а у відповідних випадках – також санітарно–
карантинному, екологічному контролю, контролю за вивезенням з України
культурних цінностей та інших видів контролю, що передбачених
законодавством.
Питання митного оформлення товарів при переміщенні через митний
кордон були предметом наукового аналізу в працях таких науковців як: Є. В.
Додіна, В. Г. Драганова, С. В. Ківалова, О. М. Козиріна, А. В. Мазура, В. П.
Науменка, П. В. Пашка, В. В. Прокопенка, Д. В. Приймаченка, Д. С. Цаліної.
Товари й транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон
України, підлягають митному оформленню. Відповідно до чинного Митного
кодексу України (далі – МК України) митне оформлення товарів і
транспортних засобів комерційного призначення має дві складові:
а) забезпечення дотримання встановленого законодавством України
порядку переміщення;
148
б) проведення статичного обліку ввезення на митну територію України,
вивезення за її межі та транзиту через її територію (ст. 246 МК України) [1].
Митне оформлення – це засвідчення відомостей, одержаних під час
здійснення митного контролю товарів і транспортних засобів, які
переміщуються через митний кордон України. Відомості про такі товари
надаються особами, які їх переміщують, або уповноваженими декларантами.
Відомості зазначаються у митних деклараціях або заявляться усно посадовим
особам митного органу [2, с. 64].
Варто зазначити, що метою митного оформлення є забезпечення
дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення
товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний
кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на
митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію
товарів.
Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного
оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання декларантом
або уповноваженою ним особою вантажної митної декларації або документа,
який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для
митного оформлення, а в разі електронного декларування – з моменту
отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним
особи електронної митної декларації або електронного документа, який
відповідно до законодавства замінює митну декларацію [2, с. 96].
Митне оформлення здійснюється в чотири етапи:
Перший етап передбачає – перевірку документів підрозділом митної
статистики. Перевірка на цьому завершується проставлянням штампа
«Перевірено»;
149
Другий етап полягає в: перевірці документів, заявленої митної вартості
та нарахування митних платежів відділом митних платежів митниці, відділом
тарифів та митної вартості у порядку, визначеному нормативними актами
Держмитслужби. Перевірка закінчується проставлянням штампа «Сплачено»;
Третій етап – перевірка вантажним відділом митниці зазначених
декларантом відомостей на відповідність митним правилам та поданим
комерційним документам. Після перевірки на всіх аркушах проставляється
штамп «Під митним контролем» та реєстраційний номер.
Варто зазначити, що вантажна митна декларація реєструється у
журналі обліку вантажних митних декларацій. Після завершення цієї
процедури дана декларація вважається прийнятою до оформлення і
декларант несе юридичну відповідальність за зазначені в ній відомості. На
цьому етапі декларація не може бути відкликана декларантом. Кожній
декларації присвоюється реєстраційний номер у порядку, визначеному
Держмитслужбою. Реєстраційний номер заноситься до журналу обліку
вантажних декларацій.
Четвертий етап полягає в: проведення у разі необхідності огляду товару
та повне оформлення вантажної декларації [3].
Слушно зазначити, що митне оформлення вважається завершеним
після виконання митним органом митних процедур, відповідно до заявленого
митного режиму. Засвідчення митним органом прийняття товарів,
транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного
оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на
митній декларації та товаросупровідних документах.
Відповідно до міжнародних договорів, укладених в установленому
законом порядку, митне оформлення у пунктах пропуску через митний
кордон України може здійснюватися цілодобово. На прохання осіб, які
переміщують через митний кордон України товари і транспортні засоби,
150
митне оформлення може здійснюватися поза місцем розташування митних
органів, а також поза робочим часом, встановленим для митних органів [4, с.
83].
За митне оформлення товарів та транспортних засобів поза місцем
розташування митних органів або поза робочим часом, встановленим для
митних органів, митними органами із зацікавлених осіб справляється плата в
порядку та у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
За рішенням митної служби митне оформлення окремих видів товарів
може здійснюватися у спеціально визначених для цього митних органах.
Отже, у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний
кордон України товарів митний орган зобов’язаний видавати
зацікавленим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови
та вичерпним роз’ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість
митного оформлення та пропуску цих товарів та транспортних засобів через
митний кордон України.

1. Митний кодекс України : станом на 26. вер. 2017 р. / Верховна Рада
України.  Офіц. вид. // Офіційний вісник України.  2012.  № 32. 
Ст. 1175.
2. Зельніченко, О.І. Митна справа: / Зельніченко, О.І. – К.: КНТЕУ, 2000.
– 265 с.
3. Наказ Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657 "Про
виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного
режиму" [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
http://sfs.gov.ua/zakonodavstvo/mitne-zakonodavstvo/nakazi/62415.html.
151
Сабадін Юлія Василівна
студентка гр. ПМГ-17-1
АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ

МИТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
На сучасному етапі становлення законодавства велику увагу необхідно
приділити посиленню боротьби зі злочинністю та порушенням встановлених
правил у сфері митної діяльності, а також посиленню ролі адміністративної
відповідальності. Дане питання є досить актуальним і потребує всебічного
комплексного дослідження великого кола питань, пов’язаних саме з
практичною діяльністю митних органів України, що стосуються реалізації
норм адміністративної відповідальності за порушення митних правил.
Теоретичним та практичним питанням адміністративної
відповідальності та окремим її видам в юридичній літературі приділялась
належна увага, зокрема дослідженням адміністративної відповідальності за
порушення митних правил займались вчені: В.Т. Комзюк, В.Я. Настюк, А.І.
Педешко, С.В. Ківалов, С. В. Ващенка, С. В. Кувакін, В. Г. Поліщук, Д. В.
Приймаченко, В. В. Прокопенко та інші. На сьогоднішній день існує багато
аспектів, висвітлених і в науковій літературі.
Враховуючи самостійний характер митного права як комплексної
правової галузі, можна говорити і про самостійний інститут митно-правової
відповідальності як внутрішню взаємопов’язану сукупність юридичних норм.
152
Оскільки митне право має комплексний характер, воно вимагає застосування
різних видів відповідальності, які передбачені нормами різних галузей права
(адміністративного, трудового, кримінального, фінансового, податкового,
банківського тощо) . Ці норми регламентують відносини, пов’язані зі
скоєнням правопорушень у галузі митної справи, тому відповідальність за
них одночасно входить до відповідних блоків митного права [1, с. 67].
Митний кодекс України передбачає відповідальність за вчинення таких
протиправних дій:
1) зазначення в митній декларації неправдивих відомостей і подання
митному органові документів з такими відомостями як підстави для
звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру;
2) несплата податків і зборів у строк, установлений законодавством;
3) інші протиправні дії, що спричинили недобори податків і зборів [2].
Адміністративна відповідальність за порушення митних правил – це
галузевий вид адміністративної відповідальності, специфічна форма негативного
реагування з боку держави в особі її компетентних органів (митних та судових)
на певну категорію протиправних проявів (порушень митних правил), згідно з
якою особи, що скоїли ці правопорушення, повинні дати відповідь за свої
неправомірні дії та понести за це адміністративні стягнення [3, с. 18]
Механізм адміністративно-правового забезпечення охорони митного
правопорядку, що реалізується через інститут адміністративної
відповідальності, проявляє себе самостійно, індивідуально, поряд з іншими
засобами його правового захисту. При цьому необхідно зазначити, що
адміністративна відповідальність за порушення митних правил – це
визначений митним законом правовий обов’язок громадянина або конкретної
посадової особи усвідомлювати свої винні, неправомірні діяння у сфері
охорони митного правопорядку і, при наявності достатніх для цього підстав,
понести кару у вигляді адміністративного стягнення, накладеного митним
153
органом або судом. З цього визначення випливає, що об’єкт адміністративно-
правового захисту в даному випадку індивідуалізований, специфічний і
замкнений в особливі рамки суспільно-економічних відносин [4, с. 112].
Розглядаючи адміністративну відповідальність важливу увагу слід
приділити саме її ознакам. Адже з ознак випливає сутність адміністративної
відповідальності. В.Я. Настюк виділяє такі основні ознаки:
– адміністративно-карані порушення митних правил, на відміну від
інших адміністративних правопорушень, передбачені лише Митним
кодексом України;
– має більш конкретні цілі – вона спрямована на відносини у сфері
митної справи України, охорону митних правил, а також виховання поваги
до цих правил і правовідносин, що регулюються ними у сфері митної справи
України з боку всіх учасників митних відносин;
– може наставати тоді, коли правопорушник виявлений на території
іншої держави і, при наявності державних угод чи договорів між митними
органами суміжних держав, про сумісний контроль;
– внаслідок аварії або дії непереборної сили відповідальність не настає
за вчинення лише деяких правопорушень, передбачених Митним кодексом
України, якщо такі факти підтверджуються відповідними документами;
– суб’єктами застосування адміністративної відповідальності виступає
система митних органів, серед яких повноваження по накладанню стягнень
чітко розмежовані, та суди;
– за порушення митних правил застосовується лише три види
адміністративних стягнень – попередження, штраф, конфіскація [1, с. 69].
Попередження як захід адміністративного стягнення виноситься в
письмовій формі. У передбачених законом випадках попередження
фіксується іншим установленим способом.
154
Штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян,
посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках
і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або
безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в
примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за
рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній
власності порушника, якщо інше не передбачено законами України [5].
Отже, основне завдання адміністративної відповідальності – сприяти
попередженню порушенню митного законодавства. Особливо важливе її
значення в боротьбі з переміщеннями предметів через митний кордон України з
приховуванням від митного контролю, незупинення транспортного засобу,
недоставляння в митний орган України товарів, предметів і документів,
недекларування товарів та інше. По-друге, існування і застосування норм про
адміністративну відповідальність за порушення митних правил позитивно
впливає на профілактику злочинів і, перш за все, контрабанди.

1. Митне право України : навч. Посібник / В.Я. Настюк, М.Г.
Шульга. – Харків : нац. юрид. акад. України. – 2005. – 114 с.
2. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил :
навчальний посібник / за заг. ред. В. В. Ченцова. – К. : Істина, 2010. – 208 c.
3. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. –
2012. – № 44–45, № 46–47, № 48, ст. 552.
4. Митне право України : навч. посібник. – Ю.В. Іщенко, В.П.
Чабан. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 296 с.
5. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня
1984 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Ст. 1122.
155
Сарніцька О. В.,
студентка групи ПБ-16-10к
РОЛЬ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ ТА ЇЇ СУБ’ЄКТІВ У

ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
Нині в Україні спостерігається не захищеність фінансових інтересів

держави, розвиток загрозливих для фінансової безпеки, як складової
економічної безпеки, факторів: політичної нестабільності, недосконалості
правової, організаційної бази, кризи банківської системи та фондового ринку,
дефіциту фінансових ресурсів. Рівень фінансової безпеки напряму залежить
від стану банківської системи, а проблеми банківської сфери є одночасно і
проблемами фінансової безпеки держави, адже банківська система впливає
не лише на інвестиційне зростання національної економіки, а і на організацію
платіжного обороту, стабільності грошової системи та забезпеченні стійкості
національної валюти та її купівельної спроможності.
Актуальність вивчення та визначення ролі банківської системи у
забезпеченні фінансової безпеки проявляється у безпосередньому впливу
банківського сектора на рівень економічного розвитку. Тому однією з ключових
та нагальних проблем є криза банківської системи, що проявляється у ліквідації
значної кількості банків, наявності збитків та зниження доходів.
156
Дана тематика є об’єктом дослідження вітчизняних та зарубіжних
вчених, таких як: С. Кульпінського, О. Барановського, В. Шлемка, В.
Мунтіяна, Т. Болгар, М. Єрмошенка, В. Сенчагова, А. Сухорукова, Б.
Губського й І. Бінька та інших. Проте ця тема вимагає виявлення нових
інструментів шляхом подальшого вивчення та дослідження.
Основні завдання банківської системи зазначені у Законі України «Про банки
і банківську діяльність», де вказано зокрема, що банківська система України
складається з Національного банку України та інших банків, а також філій
іноземних банків, що створені і діють на території України[1]. Варто виокремити
Національний банк України, як одного із важливих суб’єктів забезпечення
фінансової безпеки держави, адже відповідно до Конституції України основною
функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці
України [2], що безпосередньо впливає на стан економіки держави і як наслідок
фінансову безпеку. У свою чергу вплив НБУ на рівень банківської системи
зазначений у Законі України «Про Національний банк України», де в статті 6
вказано, що Національний банк у межах своїх повноважень сприяє фінансовій
стабільності, в тому числі стабільності банківської системи [3].
На сьогоднішній день, офіційне інтернет-представництво Національного
банку України опублікувало метадані основних показників діяльності банків
у період з 01.02.2017 року по 01.10.2017 року згідно з якими спостерігається
зменшення кількості діючих банків з 93-х до 88-и [4].
Аналітичний департамент НРА «Рюрік» проаналізував статистичну
інформацію по банківській системі України за результатами 2016 року.
Проведений аналіз дозволив зробити нижченаведені висновки.
Станом на 01 січня 2017 року ліцензію Національного банку України
мали 96 банківських установ (в т.ч. 38 банків з іноземним капіталом). З
початку 2016 року кількість функціонуючих банківських установ
скоротилася на 21.
157
Також, починаючи з 01.06.2016 р. Правлінням Національного банку
України було прийнято декілька рішень про надання згоди на самоліквідацію
банківських установ. Першими випадками такої самоліквідації стали ПАТ
«Фінанс Банк» та ПАТ «Інвестиційно-Трастовий Банк». Згідно з офіційними
повідомленнями, такі рішення були продиктовані бажанням власників
переорієнтуватися на інші види їх профільної діяльності. 18.11.2016 р. про
самоліквідацію повідомив також ПАТ «Фінексбанк». Причиною такого
рішення власники назвали складне становище на ринку фінансових і
банківських послуг та невизначеність щодо можливих напрямків і джерел
подальшої капіталізації банку [5, c 3-4].
Станом на сьогодні лише за 2017 рік НБУ прийняв рішення про
визнання 9-ти банків неплатоспроможними, а саме: ПАТ «Платинум Банк»,
ПАТ «Банк Народний капітал», ПАТ «Фортуна-Банк», ПАТ «ВЕКТОР
БАНК», ПАТ «ФІНБАНК», ПАТ «Діамантбанк», АКБ «НОВИЙ», ПАТ
«КБ»Гефест», ПАТ «Банк Богуслав» [6].
За підсумком 2016 року доходи банків України, у порівнянні з аналогічним
періодом минулого року, знизилися на 4,3% і становили 190,69 млрд. грн., в той
час як витрати зросли на 31,7% – до 350,08 млрд. грн. Фінансовий результат
діяльності Банківської системи У за підсумком 2016 року був від’ємним та
склав (-)159,39 млрд. грн. ((-)66,60 млрд. грн. за 2015 р.).
Зменшення доходів протягом 2016 року порівняно з відповідним періодом
минулого року пов’язане в першу чергу з отриманням збитків від торговельних
операцій (за рахунок збитків від торгівлі іноземною валютою та банківськими
металами) та скороченням процентних доходів, обсяг яких порівняно з
відповідним періодом минулого року скоротився на 62% та станом на
01.01.2017 р. відповідав 8,24 млрд. грн. За підсумком 2016 року значно
збільшились обсяги відрахувань у резерви, сума яких станом на 01.01.2017 р.
склала 198,31 млрд. грн. (за підсумком 2015 р. – 114,54 млрд. грн.).
158
Зазначимо, що обсяг збитків банківської системи України за 2016 року
значно перевищив аналогічний показник 2015 року, переважно внаслідок
вагомого зростання сум відрахування в резерви протягом ІV кв. 2016 року
(до 198,31 млрд. грн. станом на 01.01.2017 р.), зумовленого виконанням
плану врегулювання діяльності ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в межах процесу
націоналізації установи.
За підсумком 2016 р. 31 з 93 функціонуючих банків отримав збитки на
загальну суму 169,3 млрд. грн. З цієї суми майже 80% (135,3 млрд. грн.)
припадає на ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Інші банківські установи, що
завершили звітний період з додатнім результатом діяльності, отримали
сукупно 10,82 млрд. грн. прибутку.
Окрім ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до трійки найбільш збиткових за
результатами 2016 р. увійшли ПАТ «УКРСОЦБАНК» та ПАТ «ВТБ БАНК»
Варто зазначити, що серед найбільш прибуткових за підсумком
минулого року банків були виключно іноземні фінансові установи –
Райффайзен Банк Аваль, Сітібанк та ОТП Банк .На топ-3 найбільш
прибуткові банки за підсумком 2016 р. припадало 57,5% загального обсягу
прибутку, отриманого Банківською системою України [5, c 17-19].
Окрім ліквідації значної кількості банків через економічні умови, наявні
збитки функціонуючих банків, також спостерігається активне зменшення
кредитних портфелів банків протягом останніх двох років пригнічує. За
2014–2015 роки, навіть без курсової переоцінки, у банківській системі
України кредитний портфель фізичних осіб зменшився приблизно на 45 млрд
гривень, юридичних осіб – більш ніж на 110 млрд гривень. І це без
урахування портфелів банків на стадії ліквідації, які можна оцінити ще в
кілька мільярдів гривень [7].
Відновленню активного кредитування перешкоджають по-перше, високі
відсоткові ставки, які обмежують попит на кредитні ресурси. Сьогодні
159
ефективна ставка за кредитами становить 25% і вище. Кількість клієнтів із
таким бізнесом невелика. Здебільшого це клієнти, чия діяльність пов'язана з
торгівлею. У зв'язку з високими відсотковими ставками довгострокові
кредити як явище майже канули в Лету.
Але проблему високих відсоткових ставок можна розв'язати, вона значною
мірою є наслідком іншої – значимішої – причини, яка обмежує розвиток
кредитування в країні. Це проблема довіри між банками і клієнтами. З одного
боку, є позичальники, які об'єктивно не можуть повернути кредити. Та головне
– є багато клієнтів, які можуть повертати отримані ресурси, але не хочуть. Такі
клієнти вважають за краще платити юристам, а не банкам. Тренд, загрозу,
проблему – можна назвати це по-різному – не знято, модель поведінки
потенційного позичальника не змінилася. Тільки за останні два роки банки
отримали понад 120 млрд гривень збитків, значна частина яких пов'язана з
неповерненням кредитних коштів [7].
Проте установи, які залишилися в системі, суттєво збільшили чисті
комісійні доходи: тільки за 2015 рік вони зросли оціночно на 25–30%.
Втім, варто зазначити, що в нинішніх умовах рівень комісійних доходів
– а це понад 30% операційного прибутку банків – більше пов'язаний із
суттєвим зниженням відсоткової маржі через зростання відсоткових ставок за
депозитними вкладами після 2014 року. Однак за результатами року з
великою ймовірністю ми можемо отримати негативну динаміку за
комісійними доходами, що пов'язано, зокрема, і з банальним ціновим
демпінгом на ринку [8].
Враховуючи окреслене, ключовими завданнями щодо вдосконалення
банківської системи в Україні мають бути відновлення економічної
активності, стабільний валютний курс, зниження відсоткових ставок за
депозитами, повернення коштів населення в систему, стабілізація рівня
160
проблемної заборгованості, посилити контроль НБУ над операціями банків,
посилити наглядові повноваження Ради НБУ та ін..
Таким чином, незважаючи на всі зовнішні і внутрішні загрози
фінансовій безпеці, на сьогодні існують усі шанси очистити та оздоровити
банківський сектор України. Саме розвиток банківської системи має досить
вагомий вплив на рівень фінансової безпеки як складової національної
безпеки. Адже лише злагоджений механізм банківської системи, правильно
визначений напрямок діяльності НБУ в управлінні банківською системою і,
як наслідок, стабільність банківської системи, на яку впивають перераховані
вище проблеми та шляхи їх вирішення, зумовлюють фінансову безпеку.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Про банки і банківську діяльність: Закон України
від 07.12.2000 № 2121-III [Електронний ресурс] – Режим доступу:
2. Конституція України : від 28 червня 1996 року , № 30
[Електронний ресурс] – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр;
3. Про Національний банк України: Закон України від
від 20.05.1999 № 679-XIV [Електронний ресурс] – Режим доступу:
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/679-14;
4. Oсновнi показники діяльності банків України:Офіційне Інтернет-
Представництво Національного банку України [Електронний ресурс] –
Режим доступу: https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=34661442;
5. Аналітичний огляд банківської системи України за результатами
2016 року : Національне рейтингове агентство «Рюрік»,с-22 [Електронний
ресурс] – Режим доступу:
http://rurik.com.ua/documents/research/bank_system_4_kv_2016.pdf;
161
6. Реорганізація та ліквідація:Офіційне Інтернет-Представництво
Національного банку України [Електронний ресурс] – Режим доступу:
https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=75535;
7. Коли банки відновлять кредитування реального сектору економіки
http://forbes.net.ua/ua/opinions/1412072-koli-banki-vidnovlyat-kredituvannya-
realnogo-sektoru-ekonomiki ;
8. Відштовхнутися від дна: на чому банки зароблятимуть у
недалекому майбутньому [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://forbes.net.ua/ua/opinions/1419310-vidshtovhnutisya-vid-dna-na-chomu-
banki-zaroblyatimut-u-nedalekomu-majbutnomu.
Світлична Аліна Сергіївна

ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНОЇ МИТНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ШЛЯХИ ЇХ

ВДОСКОНАЛЕННЯ
За останні роки в економіці і митній політиці України відбулися зміни,
які зумовлені досягненням Україною політичної та економічної незалежності
і переходом до розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки [1]. На
сучасному етапі розвитку економіки України проведення ефективної митної
162
політики є одним з основних засобів регулювання зовнішньоекономічної
діяльності з огляду на важливість інтеграції у світовий торгівельний простір.
За цих умов надзвичайно зростає роль держави у регулюванні
зазначених процесів у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Загострюється
потреба підвищення ефективності національної митної політики в сфері
реагування на зовнішні загрози та швидкої протидії можливим негативним
наслідкам таких загроз у напрямку посилення забезпечення економічних
інтересів держави й максимального врахування в національній митній
системі міжнародних правил та вимог.
Інтеграція до системи світових господарських зв’язків, які формуються
й реалізуються на ринкових засадах, об’єктивно створює умови для
оптимального розміщення ресурсів, зростання ефективності національного
виробництва, розв’язання соціально-економічних проблем. Проте водночас
вона веде до збільшення порушень митних правил та обсягів переміщення
товарів контрабандним шляхом [2].
Питання правового регулювання митної політики розглядались у
працях таких вчених, як: А. А. Дубініною, Ю. М. Дьомкіним,
І.Г. Бережняком, П. В. Дзюбенком, О. Б. Єгоровим, С. В. Сорокіною,
С.І. Пирожковим та іншими науковцями.
Відповідно до митного законодавства митна політика – це система
принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх
економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних
заходів регулювання зовнішньої торгівлі [3, ст. 5]. Митна політика – це певний
комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективного функціонування
митних кордонів та забезпечення захисту національних інтересів та національної
безпеки держави у зовнішньоекономічній сфері.
Сучасний стан реалізації митної політики свідчить про необхідність
створення чіткої, логічної та контрольованої управлінської вертикалі
163
організації та управління процесом митного контролю та митного
оформлення. Можливим варіантом вирішення організаційних проблем при
реалізації митної політики та впровадженні постмитного контролю є
виокремлення митниці у незалежну структуру. Так, у січні 2016 р.
зареєстровано проект Закону «Про Національну митну службу України».
Метою прийняття законопроекту є створення Національної митної служби
України як органу виконавчої влади, який забезпечуватиме захист митних
інтересів та митну безпеку України, регулювання зовнішньої торгівлі, захист
внутрішнього ринку, розвиток економіки України та її інтеграції до світової
економіки, наповнення державного бюджету, протидію митним
правопорушенням, але даний проект Закону не було прийнято [4].
Проте, існує ще низка проблем та прогалин у сфері державної митної
політики, які необхідно вирішити.
Однією з найголовніших проблем митної політики України є
відставання митного контролю від сучасних потреб пропускної здатності та
світових стандартів контролю товарів. Суттєве зростання обсягів
зовнішньоторговельного обороту та зміцнення цих тенденцій вимагає якісно
нового підходу до здійснення контролю міжнародних вантажних потоків.
Важливою проблемою, також, є поширена практика викривлення
митної вартості імпортованих товарів. За даними Державної фіскальної
служби України, зберігаються тенденції до заниження митної вартості при
імпорті досить широкого асортименту товарів. Такі тенденції актуалізують
для України посилення ефективності механізмів моніторингу та визначення
справжньої вартості товарів, достовірності їхнього декларування.
Негативним чинником є ще й збереження тенденцій до суттєвого розриву
між кількістю зареєстрованих в Україні учасників зовнішньоекономічної
діяльності (Далі – ЗЕД) та їх фактичною активністю в сфері зовнішньої торгівлі,
частим порушенням митних правил та контрабандою тощо. Одна з причин
164
постійних порушень під час сплати податкових зобов’язань суб’єктами ЗЕД –
високі ставки податків, які відбивають бажання платників бути чесними перед
державою. Для того щоб забезпечити безперебійні надходження до державного
бюджету, слід вивчати аспекти митного оподаткування, зокрема порядок і
принципи його здійснення [5, с. 31].
На думку юристів-практиків, для того, щоб реалізувати ці пріоритети у
найближчий час, необхідно здійснити ряд заходів, які посилять рівень
захисту національних інтересів держави, створять сприятливі умови для
збільшення обсягів зовнішньої торгівлі та позитивно вплинуть на соціальний
та економічний розвиток України.
Для цього, необхідно:
- створити сприятливі нормативно-правові умови розширення прав
контролюючих органів у частині доступу до інформації, яка знаходиться в
базах даних інших органів державної влади;
- розробити програми реформування процедур митного оформлення;
- створити єдину систему використання попередньої інформації з
метою оперативного виявлення потенційно небезпечних вантажів та
попередження наслідків ввозу недоброякісної, екологічно-, санітарно- та
іншої небезпечної продукції ще на початковій стадії руху;
- введення диференційованого підходу до рівня митного оподаткування
залежно від того, виробляється в країні на недостатньому, достатньому чи
надлишковому рівні;
- застосування односторонніх обмежень імпорту, включаючи
підвищення ставок ввізного мита;
- широке застосування специфічних (на фізичну одиницю товару) та
комбінованих ставок мита на товари так званого некритичного імпорту;
165
- підвищити рівень бюджетного фінансування процесів модернізації та
реформування системи реалізації митної політики, за вимогами міжнародних
норм та стандартів [6].
Отже, митна політика є невід’ємною складовою економічної політики
сучасної держави. Її місце в структурі державної політики зумовлене
специфічною метою, засобами та формами реалізації. При цьому реалізація
митної функції держави неможлива без митної політики, яка є її
внутрішнім наповненням.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Є. Ханов. АДМІНІСТРУВАННЯ МИТНОГО ОПОДАТКУВАННЯ В
УКРАЇНІ Науковий керівник – канд. екон. наук, доц. Р.З. Берлінг.
[Електронний ресурс] – Режим доступу:
http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/17532/1/112-Khanov-223-224.pdf
2. Пелешак І. О. Система митного контролю зовнішньоекономічних
операцій в Україні та напрями її вдосконалення [Електронний ресурс] / І. О.
Пелешак. – Режим доступу: http://www.economy-confer.com.ua/full-article/926/.
3. Митний кодекс України: Закон України від 13 березня 2012 р. N
4495-VI (станом на 26.07.2017) / Верховна Рада України // Офіційний вісник
України. — 2012 р. – № 32. – С.9. – Ст.1175.
4. Пашко П.В. Основи митної справи в Україні: навч. посіб. – К.:
Знання, 2004. – С. 732. [Електронний ресурс] – Режим доступу:
file:///C:/Users/Alina/Downloads/424_IR.pdf
5. Губа М.О. Митне оподаткування як чинник удосконалення митної
справи в Україні / М.О. Губа, О.І. Губа // Вісник Академії митної служби
України. Сер. : Економіка. - 2013. - № 2. - С. 30-35.
6. Пашко П.В., Пісной П.Я. Митна політика та митна безпека України//
Фінанси України – 2007. - №1. – С.74-79.
166
Сидорчук О.В.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ ЯК

МІЖГАЛУЗЕВИЙ ПРАВОВИЙ ІНСТИТУТ
Сьогодні в Україні відбуваються масштабні інтеграційні процеси, які
стосуються усіх сфер життєдіяльності суспільства та держави. Ці зміни є
дуже суттєвими, і в першу чергу стосуються саме вдосконалення правової
системи для забезпечення інтересів суспільства.
Актуальність обраної теми полягає в тому, що адаптація норм митного
права України до законодавства ЄС є необхідною. Оскільки існують окремі
норми та інститути митного права, що потребують ретельного дослідження.
Тому в даній роботі пропонується розглянути відповідальність за порушення
митних правил . На думку автора це питання є дуже важливим, адже
боротьба з порушеннями митного законодавства належить до пріоритетних
завдань, які виконують митні органи України.
Відповідальність за порушення митних правил – це примус, з боку
держави, що застосовується до осіб, що порушили митне та інше
законодавство, що стосується перетину митного кордону України.
Відповідальність за порушення митних правил, в залежності від характеру
правопорушення (правопорушень) може бути: цивільно-правова,
адміністративна, кримінально-правова та фінансова. Автор вважає, що
відповідальність за порушення митного законодавства слід розглядати як
167
окремий міжгалузевий правовий інститут, оскільки врегулювання даного
питання об’єднує в собі норми різих галузей законодавства.
Так, що стосується цивільно-правової відповідальності, то вона
застосовується за вчинення правопорушень, пов’язаних з підприємницькою
діяльністю у митній сфері, передбачена цивільна відповідальність
(наприклад, митно-брокерська діяльність – ст. 416–419 МК України).
Адміністративна відповідальність є найширше застосовуваною в даній
сфері і передбачається статтями 458–485 Митного кодексу України (далі–
МК України). Відповідно до ст. 461 МК України за порушення митних
правил можуть бути накладені виключно такі адміністративні стягнення як
попередження, штраф, конфіскація товарів, транспортних засобів.[1] Слід
також зазначити, що адміністративна відповідальність за правопорушення,
передбачені МК України, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть
за собою кримінальну відповідальність.
Кримінальна відповідальність передбачена Кримінальним кодексом
України, а саме статями 201 та 305 передбачається, що за переміщення через
митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від
митного контролю культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих,
вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї, боєприпасів (крім
гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), спеціальних
технічних засобів негласного отримання інформації, а також наркотичних
засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або
фальсифікованих лікарських засобів, передбачена кримінальна
відповідальність.
Фінансово-правова відповідальність не виокремлюється сучасними
науковцями на окреме місце в даному інституту, що на думку автора є
помилкою. Оскільки Податковим кодексом України визначається поняття
митних платежів, порядок їх сплати. Варто зазначити, що згідно ч. 1 ст. 302
168
МК України після закінчення встановлених цим Кодексом та ПК України
строків сплати митних платежів на суму податкового боргу нараховується
пеня у розмірі та порядку, визначених ПК України [1]. Відповідно до ч. 1 ст.
303 МК України у разі несплати або неповної сплати митних платежів у
встановлений строк такі платежі стягуються в порядку та строки, визначені
ПК України [1].Оскільки податкове право деякі науковці визначають як
складний інститут фінансового права, автор вважає, що доцільним буде
виокремлення фінансово-правової відповідальності.
Отже, у підсумках варто зазначити, що відповідальність за порушення
митного законодавства дійсно слід розглядати як міжгалузевий правовий
інститут. Оскільки з вищезазначеного можна зробити висновок, що дане
питання регулюється нормами кількох галузей права. На думку автора,
питанню відповідальності за порушення митного законодавства слід
приділяти більше уваги, адже боротьба з митними правопорушеннями є
одним з найважливіших завдань держаної митної служби.

1. Митний кодекс України від 13.03.2012р. № 4495- IV //
Електронний ресурс//Режим доступу:
2. Кримінальний кодекс України: Кодекс України, Кодекс, Закон
від 05.04.2001//[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
169
Суденко Катерина Миколаївна
ОКРЕМІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ МИТНОГО КОНТРОЛЮ В

ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ
Митний контроль завжди був однією з головних складових існування
будь-якої держави. Однак на сьогоднішній день в умовах не стабільної
економічної та політичної ситуації в країні його роль невпинно зростає, адже
митний контроль є важливим компонентом забезпечення безпеки держави, у
тому числі фінансової. Він є засобом забезпечення внутрішніх інтересів
країни, а також регулятором її зовнішньоекономічної діяльності на
міжнародній арені. Саме тому розгляд питання генезу митного контролю є
актуальним сьогодні. За допомогою дослідження розвитку митного
законодавства, можна з’ясувати проблемні аспекти та усунути прогалини в
нормативно-правовій базі та цим вдосконалити практику здійснення митного
контролю.
Уперше термін “митний контроль” почав застосовуватись у Митному
кодексі СРСР (далі – МК СРСР), прийнятому в 1928 р. [1]. Але його зміст не
було розрито, не виокремлювались і форми митного контролю. Аналіз
положень МК СРСР 1928 р. дозволяє стверджувати, що деякі форми митного
контролю все ж виокремлювались, наприклад такі, як огляд вантажів,
переогляд, так як і в МК СРСР 1964 р. Прийняття нової редакції МК СРСР у
170
1991 р. стало наслідком здійснюваних у державі соціально-політичних
реформ, перебудови економіки, ліквідації державної монополії на зовнішню
торгівлю. Удосконалювалось правове регулювання організації та здійснення
митного контролю[2]. У новій редакції МК України, який набув чинності
2002 р., правова регламентація митного контролю та його форм суттєво
змінилася. Поряд зі встановленням переліку форм митного контролю
прописувався порядок застосування кожної форми, чого не було в жодному з
попередніх нормативних актів [3].
Наразі чинна редакція МК України, прийнята в 2012 р. , в цілому
відповідає міжнародним вимогам і стандартам у сфері митного регулювання,
в тому числі й у частині організації та здійснення митного контролю.
Перш за все слід звернути увагу на дефініцію цьому терміну. Згідно
п. 24 ст. 4 Митного кодексу України ( далі МК України) "митний контроль -
сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм
цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань
державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у
встановленому законом порядку" [4]. Необхідно зазначити, що чинний МК
України вперше закріпив це поняття, до того ж його сутність, здійснення та
регулювання розглядається більш ширше і конкретніше
У чинному МК України чітко перераховані форми митного контролю,
наведений їх вичерпний перелік, в порівнянні з МК України 2002 р.. До того
ж є певні нововведення. Відповідно п.7 та п. 8 ч.1 ст. 336 чинного МК
України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами
органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок
дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи,
у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати
митних платежів; а також направлення запитів до інших державних органів,
171
установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для
встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів [4].
Хотілось би звернути увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 334 особи
зобов’язані надавати органам доходів і зборів документи та відомості,
необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або
електронній формі. У сучасних умовах комп’ютеризації майже всіх сфер
життя і діяльності людини електронна форма подання документів, по-перше,
є надзвичайно зручною, а, по-друге, дозволяє заощадити значну частину
бюджетних коштів, які призначалися раніше на створення паперових
варіантів документообігу в сфері фіскальної політики. За умов електронного
декларування декларанту або брокеру немає потреби особисто приносити до
митниці необхідні для митного оформлення документи. Майже весь процес
документообігу відбувається виключно в електронному вигляді. Проте
законодавча неврегульованість електронного декларування призвела до
виникнення проблем різних органів державної влади [5, с. 70].
Миколаєць А. П. досліджуючи дану проблему вважає, що для її
вирішення необхідно створити електронні бази контролюючих органів, а
також правові, організаційні, матеріально-технічні, інформаційні передумови
для обміну інформацією між органами контролю на державному кордоні.
Важливим є продовження роботи, як на рівні Державної фіскальної служби
України, так і на рівні Верховної ради України, Кабінету Міністрів України
щодо створення умов для роботи Електронного Уряду та запровадження
електронного документообігу в країні [6, с. 87].
Отже, чинний МК України став вагомим кроком удосконалення
митного законодавства, зокрема митного контролю, наближення його до
міжнародних стандартів. Головним напрямком спрямованості митного
контролю на даний час є забезпечення економічної безпеки, створення
сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності в Україні.
172
У результаті прийняття МК України у 2012 р. митний контроль набув більш
чітких рис, зокрема був наведений конкретний список документів та
відомостей, необхідних до подання для здійснення митного контролю,
перелік форм митного контролю. Також закріплено можливість надавати
органам Державної фіскальної служби України документи та відомості,
необхідні для здійснення митного контролю в електронній формі. Проте
деякі недоліки та прогалини в чинній редакції все ж наявні. У цьому
контексті слід звернути увагу на законодавчу неврегульованість
електронного декларування, що призвела до виникнення проблем різних
органів державної влади. На нашу думку, удосконалення деяких
законодавчих аспектів митного контролю є необхідним для здійснення його
якісної процедури та митного оформлення товарів і транспортних засобів, які
переміщуються через митний кордон України з метою ефективного
здійснення державної митної справи в Україні.

1. Таможенный кодекс СССР [Електронний ресурс] : Закон, утвержден поста-
новлением ЦИК СССР, СНК СССР от 19.12.1928 г. – Режим доступа :
http://www.lawmix.ru/sssr/15913
2. Таможенный кодекс СССР [Електронний ресурс] : Закон, утвержден ВС
СССР от 26.03.1991 г. – Режим доступа : http://www.pravo.levonevsky.org/
baza/soviet/sssr0358.htm
3. Митний кодекс України : Закон України від 11.07.2002 р. № 92-ІV //
Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 38. – Ст. 288 (втратив
чинність).
4. Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI // Відомості Верховної
Ради України (ВВР) , 2012, № 44-45, № 46-47, № 48, ст.552
173
5. Ткачик Ф.П Сучасні орієнтири вдосконалення митного контролю в Україні
/ Ф.П Ткачик // Всеукраїнський науково-виробничий журнал/ Економіка та
інноваційний розвиток господарства. Інноваційна економіка -2013 р. - №39 -
с. 67-72
6. Миколаєць А. П. Особливості механізму організації та проведення митного
контролю в системі фінансового контролю України / А. П. Миколаєць //
Електронне наукове фахове видання "Державне управління: удосконалення
та розвиток"- м. Київ - 2015- №11 - с. 84-90
Тучков Богдан Валентинович

студeнт групи ПМП 15-2
ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИКТУ ТА СТАН МИТНОЇ ПОЛІТИКИ

ЯК СКЛАДОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Розвиток ринкових відносин, активізація експортно-імпортних операцій,
посилення міжнародного економічного співробітництва та інтеграційних
процесів в усьому світі супроводжуються загостренням економічної
конкуренції на внутрішньому ринку, що актуалізує питання потреби
гарантування економічної безпеки держави та її складових.
У сучасному процесі розвитку суспільства поняття «безпека» одержало
велике поширення в науковій літературі у зв’язку зі зростанням кількості
небезпек і уваги до них з боку держави, громадських організацій, різних
партій і рухів, науковців [1]. Важливою складовою національної безпеки
174
України є економічна безпека та її складові - зовнішньоекономічна та митна
безпеки.
У сучасних умовах розвитку економіки України, які пов’язані зі
швидким зростанням обсягів міжнародних економічних контактів,
обов’язковим є дотримання вимог національної безпеки України, важливою
складовою якої є митна безпека.
Проблему визначення ролі митної безпеки досліджують такі вчені, як
І. Бережнюк, А. Войцещук, Н. Гавловська, М. Губа, О. Недобєга, К. Новікова,
П. Пашко, М. Разумей та ін..
Аналізуючи наукові дослідження у цій сфері, можна стверджувати, що
митна безпека України – це стан захищеності національних інтересів України
в митній галузі, який дає змогу в різних зовнішніх і внутрішніх умовах,
незалежно від будь-яких загроз, забезпечити:
- переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів;
- здійснення митного регулювання, пов’язаного з установленням та
справлянням податків і зборів;
- застосування процедур митного контролю та митного оформлення із
застосуванням заходів із митно-тарифного й нетарифного регулювання;
- проведення боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил,
а також виконання інших покладених на митні органи завдань через
ефективну реалізацію митної справи за допомогою нормативно-правового
забезпечення даного питання [2, с. 63].
Зокрема не мало важливим є і митні інтереси. Якщо розглядати митну
безпеку як стан захищеності митних інтересів держави, то митні інтереси
держави – це національні інтереси, забезпечення та реалізація яких
досягаються провадженням митної справи [3, с. 20].
Забезпечення ефективної діяльності держави у сфері митної безпеки
покликана гарантувати певне коло митних інтересів, серед яких
175
найважливішими є створення умов лібералізації та прозорості зовнішньої
торгівлі, недопущення контрабанди та порушення митного законодавства,
удосконалення митного законодавства України відповідно до світових та
європейських стандартів.
В той же час важливою скалдовою митної безпеки держави є характер та
стан загрози державній безпеці. Під загрозами розуміють ті чинники, що
створюють небезпеку і окремим суб’єктам господарювання, і суспільству
загалом. Відповідно, митними загрозами є такі чинники, що створюють
небезпеку у сфері митної діяльності.
Джерелами загрози митної безпеки можуть бути: спонтанність
природних процесів і явищ, стихійні лиха; випадковість неналежного
здійснення митних процедур; зіткнення суперечливих інтересів, які особливо
притаманні Україні; неповнота й недостовірність інформації для митних
органів; обмеженість і недостатність ресурсів; незбалансованість основних
компонентів механізмів митної служби, що підтверджується частими
реорганізаціями системи [4, с. 13].
Не менш важливою загрозою митної безпеки є стрімкий розвиток
тіньових схем експортно-імпортних операцій, які полягають у
недекларуванні товарів, маніпуляцій із митною вартістю та країною
походження товару, що веде до зменшення податкового зобов’язання або
звільнення від оподаткування. Тобто порівняння статистики зовнішньої
торгівлі України та статистичних даних її провідних торговельних партнерів
засвідчує наявність вагомих розходжень, які щороку сягають від 10 до 30 %
[5]. Маються на увазі товари, які враховані в статистиці зовнішньої торгівлі
повинні бути відображені в статистиці зовнішньої торгівлі України як імпорт
із відповідної країни-партнера.
Звідси випливає те, що головним завданням митних органів України є
захист національних інтересів країни та наповнення держбюджету. Тому в
176
Україні варто розвивати та підвищувати захист за допомогою створення
незалежних служб боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями,
контролювати за правомірністю застосуванням митно-тарифних та
нетарифних заходів регулювання, активно вводити системи електронного
декларування товарів та призупиняти їх нехтування, розвивати міжнародне
співробітництва та переймати закордонний досвід тощо.
Отже, за результами проведеного дослідження можна зробити наступні
висновки та пропозиції:
1. Вдосканалення митної безпеки України є невід’ємною складовою
успішного майбутнього нашого держави, оскільки митна безпека є не лише
складовою економічної безпеки держави, а й з сучасними процесами, які
відбуваються в Україні. При цьому, митна безпека України повинна
базуватись на застосуванні та перейнятті досвіду функціонування митних
систем світу і бути цілісною динамічною системою.
2. Митна безпека не можлива без реформування митних органів. Даний
процес потрібно проводити з урахуванням основних світових тенденцій у
процесі здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб’єктами
господарювання.
3. Пріоритетним завданням митних органів є захист національних
інтересів. Доцільно враховувати досвід провідних країн світу, а саме:
– у зовнішній торгівлі варто акцентувати пріоритети у національних
інтересах України;
– запровадження принципу взаємності в наданні зовнішньоторговельних
переваг і дотриманні партнерами вимог справедливої конкуренції;
– впроваджувати протекціоністські заходи захисту національної
економічної безпеки шляхом адміністративного регулювання експорту.
Отже, захист національних інтересів є пріоритетним завданням будь-
якої держави. Тому необхідним є виокремлення основних пріоритетних
177
напрямів розвитку митної системи та вирішення питань, які носять не тільки
нормативно-правовий, але практичний характер, надасть змогу державі
вивести на новий рівень митні органи та підвищить рівень безпеки держави.

1. Основні напрями зовнішньої політики України: Інтернет видання,
персональний Сайт Президента України / [Електронний ресурс] – Режим
доступу http://ww2.yuschenko.com.ua
2. Пашко П. В. Понятійний апарат системи забезпечення митної
безпекоспроможності / П. В. Пашко // Економіка та управління
національним господарством. − 2009. − С. 62−68.
3. Разумей М. Зовнішньоторговельна безпека держави: управлінський
аспект / Максим Разумей // Державне управління та місцеве самоврядування :
зб. наук. пр. – 2010. – № 2 (5). – С. 18−26.
4. Пашко П. В. Умови та чинники забезпечення митної безпеки /
П. В. Пашко // Митна справа. – 2010. – № 1 (67). – С. 5−16.
5. Державна митна служба України / Митна статистика «Зовнішня
торгівля України за товарними групами з усіма країнами». / [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http:www.customs.gov.ua
178
Цимбалюк К.М., Деркач Б.Д.
студенти групи ПБ 14-3
Університету державної
фіскальної служби України
СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ З МІЖНАРОДНИМИ МИТНИМИ

ОРГАНІЗАЦІЯМИ УНІВЕРСАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ: СУЧАСНИЙ
СТАН ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ
Вирішення Україною, як і будь якою іншою державою, важливих
соціально-економічних, політичних та інших завдань по суті є неможливим
без її участі у міжнародному економічному співробітництві та в діяльності
міжнародних організацій. У зв’язку з цим, участь нашої держави у
міжнародному співробітництві, зокрема і в міжнародному митному
співробітництві, на основі норм і принципів міжнародного права, є досить
важливою. Цілком зрозуміло, що таке співробітництво України з
міжнародними митними організаціями універсального характеру в сучасних
умовах є важливим аспектом успішного розв’язання багатьох проблем не
лише зовнішньополітичного та зовнішньоекономічного характеру, але і
внутрішнього.
Слід зазначити, що Україна використовує активні засоби та вживає всі
необхідні заходи відповідною нормативною базою щодо забезпечення
міжнародного та зовнішньоекономічного співробітництва. На
сьогоднішній момент її основні напрямки визначаються та регулюються
179
укладеними міжнародними нормативно-правовими актами, договорами та
внутрішнім законодавством. Зокрема, в ст.13 Закону України «Про
зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року зазначається, що
Україна самостійно здійснює митне регулювання зовнішньоекономічної
діяльності на своїй території [1, С. 832].
В той же час, Закон України «Про міжнародні договори України» від
22 грудня 1993 р. регулює широкий спектр питань, що стосуються
укладення і виконання міжнародних договорів з участю нашої держави.
Україна бере участь у міжнародному співробітництві з питань
державної митної справи. При цьому, наша країна у митній справі
дотримується загальновизнаних у міжнародній митній практиці систем
класифікації та кодування товарів, митних режимів, митної статистики,
інших загальноприйнятих у світових митних відносинах норм і стандартів,
а також забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань
митної справи, укладених в установленому законом порядку [2, С.303-305].
На сучасному етапі розвитку співробітництва України з міжнародними
митними організаціями універсального характеру, головна роль,
безумовно, належить Раді митного співробітництва (Всесвітня митна
організація (далі – ВМО). З метою подальшого розвитку співробітництва
України з даною організацією пропонуються такі шляхи його
удосконалення, які полягають в:
- участі у комітетах та робочих органах ВМО (дозволяє у повній мірі
знайомитись з нововведеннями та останніми подіями у митній справі, бути
активними учасниками у розробці міжнародних норм та стандартів у сфері
митної політики);
- забезпеченні реалізації напрямів інституційного розвитку ВМО;
- приведення законодавства України до стандартів ВМО (15 лютого
2011 р. Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про
180
внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу
про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та
гармонізацію митних процедур» [3].
Окрему увагу слід звернути на співробітництво України з Світовою
організацією торгівлі. З моменту вступу до СОТ, Україна бере все
активнішу участь у діяльності цієї організації, оскільки це дозволяє нашій
країні безпосередньо брати участь у формуванні стандартів світової
торгівлі.
Відповідно, співробітництво України з Світовою організацією торгівлі
реалізується у наступних напрямках: 1) внаслідок роботи в структурних
органах СОТ; 2) внаслідок участі України у переговорних процесах щодо
вступу нових країн до СОТ; 3) участі у переговорному процесі в рамках
Доського раунду СОТ [4]. Внаслідок такого співробітництва України з
СОТ, наша держава може формувати і закріплювати нові принципи
міжнародної торгівлі.
Підсумовуючи вище викладене, можна запропонувати такі шляхи
удосконалення співробітництва України з міжнародними митними
організаціями універсального характеру в сучасних умовах, які полягають:
у ратифікації угод, що реалізують двосторонні та багатосторонні
міжнародні відносини України в митній сфері; у обміні досвідом та
вивченні досвіду реформування митних органів зарубіжних країн
кордонів; у залученні технічної допомоги з боку іноземних держав; у
співробітництві з міжнародними організаціями; у співробітництві з
посольствами зарубіжних країн в рамках діяльності міжнародних
організацій.
1. Митне регулювання в ЄС та Україні: порівняльно-правове
дослідження: Науково-практичний посібник / В.Мароха, Н.Олійник,
181
О.Омельченко, О.Полонський, О.Ропотан. – К., ТОВ «НікаПрінт», 2015. –
С. 832.
2. Гончарук О.А. Особливості проведення і шляхи удосконалення
міжнародного співробітництва // Південноукраїнський правничий часопис. –
2016. – № 3. – С.303-305.
3. Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до
Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та
гармонізацію митних процедур»: Закон від 15 лютого 2011 року № 3018VI. –
[Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/301817
4. Історія створення та діяльності Всесвітньої митної організації (ВМО)
– [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа:
http://www.dpcustoms.com.ua/downloads/VMO.pdf
Шмигельська Оксана Дмитрівна

ДОСВІД ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН ЩОДО ФОРМУВАННЯ ТА

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВО - ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ
ДЕРЖАВИ
В умовах фінансово-економічної нестабільності в Україні існують суттєві
перешкоди щодо реалізації економічних інтересів у рамках втілення
європейських стандартів. На сьогодні вітчизняній економіці ще не вдалося
182
створити національну ефективну економічну систему, яка б змогла
забезпечити прогресивний розвиток держави, зміцнювати важелі зовнішньої і
внутрішньої політики держави. Недостатньо чітко окреслені національні та
економічні інтереси й пріоритети, без реалізації яких неможливе створення
євроінтегрованого суспільства. Ґрунтовний аналіз європейського досвіду
формування та забезпечення економічної безпеки держави беззаперечно
свідчить про необхідність удосконалення вітчизняного стратегічного
забезпечення механізму економічної безпеки України, зокрема застосування
позитивних рис глобалізації для цілей суспільного розвитку держави та
приділення особливої уваги для забезпечення реалізації національних
економічних інтересів у процесі формування основних пріоритетів
зовнішньої та внутрішньої політики [1, с. 312].
Слід зазначити, що основними завданнями України у напряму
позиціонування і закріплення гідного місця на європейському економічному
просторі є: розвиток зовнішньоекономічної діяльності з країнами-членами
ЄС; розвиток експортного потенціалу; зменшення рівня імпортної залежності
(зокрема, в енергетичній сфері); пожвавлення участі в міжнародних та
глобальних організаціях економічного напряму.
Економічна безпека держави включає фінансову, інвестиційну,
інноваційну, зовнішньоторговельну, енергетичну, соціальну, демографічну
безпеки. Безперечно, всі складові є дуже важливими в сучасній економіці.
Але в сучасних умовах глобалізації фінансових потоків, вільного
переміщення капіталів, вплив світових фінансових систем на окрему взяту
країну переходить на якісно новий рівень. Саме фінансова глобалізація
створює умови для фінансової влади, яка за допомогою володіння світових
грошей і розпорядження вартості, управління фінансовими потоками
дозволяє впливати як на світове господарство (у тому числі міжнародну
безпеку), так і на окремі країни (національну безпеку) [2, с. 36]. Проблема
183
належної підтримки фінансової безпеки держави зачіпає всі галузі
національного господарства, бізнесу, всі верстви населення, все суспільство і
державу в цілому. Тому, фінансову безпеку країни в умовах викликів
глобалізації та глобальних інтеграційних процесів слід розглядати на рівнях
країни і світової економіки. Але разом з тим, не слід забувати про безпеку й
на рівні підприємств і галузей, оскільки без фінансової безпеки окремих
підприємств і галузей не можна гарантувати фінансову безпеку країни.
Фінансова безпека є надзвичайно складною багаторівневою системою,
яку утворюють ряд підсистем, кожна з котрих має власну структуру і логіку
розвитку. Фінансова безпека держави включає такі складові: бюджетну,
податкову, боргову, фінансову безпеку банківської системи, валютну,
грошово-кредитну безпеку, інвестиційну безпеку, фінансову безпеку
страхового та фондового ринку [3, с. 182].
У світі існують різні моделі функціонування правоохоронних органів, на
яких покладено обов’язок боротьби з фінансовою злочинністю, що негативно
відображається на економічній безпеці держави. Так, ефективність створення
у складі податкових органів спеціалізованого підрозділу боротьби з
економічною злочинністю підтверджує німецький досвід. Ця спеціалізована
правоохоронна структура – служба податкового розшуку «Штойфа»,
належить до Міністерства фінансів.
В Іспанії на базі Міністерства економіки та фінансів утворено Податкове
агентство, основним завданням якого є планування діяльності податкових
органів, проведення загальнодержавних заходів по контролю за
законодавством в сфері оподаткування тощо. В його структурі утворені
підрозділи по боротьбі з податковим шахрайством серед яких найчастіше
пов’язані з податком на додану вартість.
У Сполучених Штатах Америки контроль за податковою злочинністю
здійснює Служба внутрішніх доходів, що знаходиться у структурі
184
Міністерства фінансів. У складі внутрішніх доходів діє слідчий департамент,
до компетенції якого відносяться розслідування податкових правопорушень
та злочинів, а також усіх порушень закону про банківську таємницю.
В Італії розкриттям і розслідуванням злочинів у галузі оподаткування
поряд з поліцією та Корпусом карабінерів займається Фінансова гвардія, що
структурно знаходиться у Міністерстві фінансів. Фінансова гвардія виконує
одночасно функції податкової інспекції, податкової міліції, митних та
прикордонних органів [4, с. 405].
Отже, можна побачити, що в основному у структурі Міністерства
фінансів створюється відповідний підрозділ, на який і покладається дана
функція. В Україні діють податкові інспекції у складі Державної фіскальної
служби України, проте наразі проводиться реформування їх діяльності, а
отже, слід мати на увазі досвід зарубіжних країн при вирішенні цього
питання.
У сучасних умовах інтеграції України до світового фінансового
простору також одним із пріоритетних завдань є забезпечення валютної
безпеки держави, адже від її стану так само залежить економічний розвиток
країни. Для цього потрібно досягти стабільності і оборотності гривні,
спираючись на валютне законодавство, нормально функціонуючий валютний
ринок, валютну систему та обґрунтовану валютну політику [5].
Таким чином, на сучасному етапі розвитку міжнародних економічних
відносин, коли Україна обрала стратегію забезпечення економічної безпеки
держави в контексті ідентифікації її як європейської держави, необхідно
активізувати її співробітництво з країнами європейського простору та
розробити стратегію розвитку національної економіки, яка б відповідала
європейським стандартам.
185
Отже, головним завданням владних структур нашої держави повинна
бути розробка дієвих напрямів реформування економіки в контексті
утвердження України як впливової європейської держави.
1. Економічна безпека держави: сутність та напрями формування :
монографія / Л. С. Шевченко, О. А. Гриценко, С. М. Макуха та ін. / за ред. д-
ра екон. наук, проф. Л. С. Шевченко. — Х.: Право, 2009. — С. 312.
2. Смоквіна Г.А. Фінансова безпека як стратегічна складова економічної
безпеки / Г.А. Смоквіна // Вісник Одеського національного університету : зб.
наук. праць. – Сер.: Економіка. – Одеса : Вид-во ОНУ. – 2014. – С. 36.
3. Майдич І. І. Становлення та розвиток вчення про фінансову безпеку у
вітчизняній науці // Вісник Дніпропетровського університету – 2013 - № 4 –
С. 181-183.
4. Загарій В.П. Монетарні важелі досягнення фінансової безпеки: досвід
розвинених країн / В.П. Загарій // Бізнес Інформ. – 2014. – №4. – С. 405.
5. Колодізєв О. М. Державна система управління фінансовою безпекою
України та правові засади її функціонування / О. М. Колодізєв,
А. В. Середіна. – Режим доступу:
http://dspace.uabs.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/5941/1/10_30_47.pdf.
186
Якимчук Людмила Леонтіївна
студентка групи ПМФз-17-1
к.ю.н., доцент
ОСОБЛИВОСТІ МІЖНАРОДНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ДФС
УКРАЇНИ ІЗ МИТНИМИ ОРГАНАМИ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ
Участь України у міжнародному співробітництві з питань державної
митної справи є складовою частиною її зовнішньополітичної діяльності [1].
Співпраця з митними органами іноземних держав з питань протидії
контрабанді та порушенню митних правил є особливим напрямком
діяльності органів Державної фіскальної служби України. Для отримання
необхідної інформації чи допомоги в розслідуванні справ про порушення
митних правил або інформування цих служб про можливі правопорушення
на території відповідних держав, Наказом Державної митної служби України
від 6 липня 2005 року № 639 затверджено Порядок направлення запитів
Державної митної служби України до митних служб іноземних держав або їх
інформування, який застосовується при потребі здійснення запитів до
митних служб іноземних держав у таких випадках:
а) здійснення митним органом України провадження в справі про
порушення митних правил, у ході якого з'ясовано, що потрібну інформацію
можна отримати лише від митної служби іноземної держави;
б) наявності в митного органу України обґрунтованої підозри в
можливості вчинення порушення митних правил, яку можна підтвердити або
спростувати лише шляхом отримання інформації від митної служби
іноземної держави;
187
в) потреби отримання, підтвердження або спростування з метою
забезпечення дотримання митного законодавства України даних, зазначених
у поданих митному органу України документах про товари (їх кількість,
вартість, походження тощо), переміщувані через митний кордон України, для
проведення їх митного оформлення;
г) наявності в митного органу України інформації про вчинення або
підготовку суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності митного
правопорушення за кордоном [2].
Направлення запитів про надання взаємної адміністративної допомоги
у митних справах здійснюється у порядку взаємодії органів Державної
фіскальної служби України з митними та іншими уповноваженими органами
іноземних держав, а також з міжнародними організаціями з питань боротьби
з контрабандою та порушеннями митних правил за наявності відповідної
угоди чи домовленостей з відповідною митною службою іноземної країни.
Зокрема, на виконання Угоди між Урядом України і Урядом
Китайської Народної Республіки (далі – КНР) про взаємодопомогу у митних
справах від 22 грудня 1997 року (далі – Угода), митними органами України
здійснюється направлення запитів до Китайської Народної Республіки.
Співробітництво у митній сфері між Україною та КНР перш за все,
обумовлено тим, що Китайська Народна Республіка є одним із найбільших
торговельних партнерів України. Згідно даних митної статистики України,
імпорт із КНР у 2016-2017 роках становить близько 12% загального імпорту
в Україну, а порівняно із 2016 роком, обсяги імпорту збільшились: по вазі –
на 18,7%, по митній вартості – на 25,3% [3].
Однак, ще невирішеним залишається питання налагодження співпраці з
митними органами КНР, оскільки продовжує мати місце факт
одностороннього невиконання китайською стороною положень вищевказаної
Угоди в частині надання взаємної адміністративної допомоги у проведенні
188
перевірок законності зовнішньоекономічних операцій. Так, протягом 2013-
2016 років від митних органів КНР не отримано жодної відповіді на понад
500 запитів про надання адміністративної допомоги у проведенні перевірок
законності зовнішньоекономічних операцій та здійсненні проваджень у
справах про порушення митних правил, направлених українською стороною
у зазначений період. Таким чином, на сьогоднішній день перспектива
отримання від митних органів КНР інформації та документів, що можуть
бути використані митницями ДФС для викриття та фіксування митних
правопорушень, є малоймовірною.
при ініціюванні запитів до митних органів іноземних держав про надання
адміністративної допомоги у сфері протидії, виявлення та розслідування
митних правопорушень одну із головних ролей відіграє не тільки наявність
відповідної міжнародної угоди, укладеної державами у митній сфері, а й
безумовне виконання сторонами положень, регламентованих вказаною
угодою.
1. Митний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов.
станом на 1 жовт. 2017 року: (ОФІЦ. ТЕКСТ). – К.: ПАЛИВОДА А.В.,
2017. – 372 с. – (Кодекси України).
2. Про затвердження Порядку направлення запитів Державної митної
служби України до митних служб іноземних держав або їх
інформування: Наказ Державної митної служби України від 06.07.2005
року № 639 – 4 с.
3. Данченко А.В. ДФС ініціює активізацію співробітництва з митною
адміністрацією КНР: Офіційний портал ДФС – [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://www.gov.ua/media-tsentr/novini/301615.html.
189
РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ НА ТЕМУ:
«МИТНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ТА МИТНА СПРАВА В УКРАЇНІ»
(наукова бібліотека, інформаційно-бібліографічний відділ
Університету державної фіскальної служби України)
Книги
1. Білоус В. Т. Митне право : навч.-метод. посіб. / В. Т. Білоус, О. О.
Кузьменко, Н. І. Блащук. – Ірпінь : ВЦ НУДПСУ, 2012. – 105 с.
2. Бойко А.В. Впровадження та розвиток митної мережі на півдні
України (остання чверть ХVІІІ-перша половина ХІХ століття) :зб.
документів та матеріалів / А. В. Бойко, Ю. І. Головко, В. В.Ченцов ;
ДМСУ, Академія митної служби України ; ред. кол. : П. П. Падун, П. В.
Пашко, Й. Л. Рисіч, В. В. Ченцов. – Дніпропетровськ, 2001.
3. Ігнатко Н. Організаційно-правові основи становлення системи
дізнання митних органів української держави (середина ХVII -початок
ХХI ст.).– К. : Топ Левел, 2017.– 160 с.
4. Калінеску Т. В. Митна безпека : підруч. / Т. В. Калінеску, О. О.
Недобєга, В. С. Альошкін ; Східноукр. нац. ун-т ім. Володимира Даля.
– Сєвєродонецьк : Вид–во СНУ ім. В. Даля, 2014. – 335 с.
5. Керівники митних установ Слобожанщини : 1660-1870-1992-2000 /
ДМСУ, Східна регіон. Митниця ; ред. рада О. Н. Ярмиш, О. М.
Головко, П. В. Пашко та ін.– Харків : Каравела, 2000. – 208 с. – (Митна
справа на Слобожанщині)
6. Мельник О. М. Правовий статус працівника державної митної служби :
монографія / О. М. Мельник. – Ірпінь : ВЦ НУДПСУ, 2012. – 170 с.
7. Митна політика та митна безпекаУкраїни / [П. В. Пашко та ін.] ; за заг.
ред. Пашка П. В., І. Г. Бережнюка ; Держ. НДІ мит. справи. –
Хмельницький : Мельник А. А., 2013. – 337 с. – (Митна справа в
Україні / редкол. : П. В. Пашко (голова) [та ін.] ; т. 24).
190
8. Митна справа : навч. посіб. / [О. Є. Кузьмін та ін.] ; М-во освіти і науки
України, Нац. ун-т «Львів. Політехніка». – Львів : Вид-во Львів.
політехніки, 2015. – 228 с.
9. Митна справа : підруч. / [А. І. Крисоватий [та ін.]; за ред. А. І.
Крисоватого] ; Терноп. нац. екон. ун-т., Ф-т фінансів, Каф. податків і
фіскал. політики. – Тернопіль : Екон. думка ТНЕУ, 2014. – 539 с.
10.Митна справа : посібник-практикум / О. Є. Кузьмін, О. Г. Мельник, О.
Ю. Григор'єв [та ін.] ; за заг. ред. О. Є. Кузьміна ; МОН освіти і науки
України, Нац. ун-т «Львівська політехніка» – К. : Каравела, 2014. – 232
с.
11.Митне право Європи : хрестоматія / Держ. ВНЗ «Ужгород. нац. ун-т» ;
[уклад. Л. М. Дорофеєва]. – Ужгород : Бреза, 2014. – 526 с.
12.Митний кодекс України : практичні аспекти : навч.-метод. посіб. /
Держ. фіск. служба України, Департ. спец. підгот. кінологічного
забезп. ДФС ; Ген. прокур. України [та ін.] ; ред. кол. : А. Д. Войцещук,
І. О. Іващук, А. І. Крисоватий, О. М. Омельчук, П. В. Пашко. –
Тернопіль : ТНЕУ, 2016. – 516 с.
13.Митний кодекс України : чинне законод. із змін. та доп. станом на 8
лютого 2016 р.(офіц.текст). – К. :Вид. дім «ПАЛИВОДА А. В.», 2016. –
372 с. – (Кодекси України).
14.На варті митних рубежів. Митна справа на Cлобожанщині : 1660-1870-
1992-2000 / ДСУ Східна регіональна митниця. – Харків : Каравела,
2000. – 208 с.
15.Нариси з історії митної справи та митного законодавства України-Руси
/ П. М. Дідусенко, Т. С. Мавродій, С. А. Пахневський, В. П. Костюк ;
під заг. ред. П. М. Дідусенка. – К. : Вид-во «Софія А», 2005. – 634 c.
191
16.Науково-практичний коментар Митного кодексу України : станом на
11 липня 2014 р. / авт. кол. А. І. Суббот, Т. О. Мацелик, В. М.
Вишновецький. – К. : ЦУЛ., 2014. – 664 с.
17.Осадча Н. В. Формування глобальних інститутів регулювання митної
справи : монографія / Н. В. Осадча. – Дніпропетровськ : Нова
Ідеологія, 2013. – 316 с.
18.Пашко П. В. Митна безпека : теорія ( методологія та практичні
рекомендації) : монографія / П. В. Пашко ; Нац. академія наук України,
Інститут регіональних досліджень ; рец. : Н. А. Мікула, Ю. Є. Петруня,
Т. І. Єфіменко. – Одеса : АТ «ПЛАСКЕ», 2009. – Т. І. – 628 с. – (Митна
справа в Україні).
19.Пожидаєва М.А. Бюджетне, податкове і митне право України : навч.
посіб.– 2-ге вид. допов. і перероб. – К.:Правова єдність, 2017. – 88 с.–
(На допомогу студенту).
20.Святий Матфей. Митар. Апостол. Євангеліст = Святой Матфей.
Мытарь. Апостол. Евангелист = St. Matthew. Tax collector. Apostle.
Evangelist / [А. Г. Капустін, С. Д. Судак та ін. ; англ. пер. В. О. Гаркуша
; за заг. ред. П. В. Пашка] ; Держ. митна служба України. – Одеса :
Пласке, 2010. – 128 с. – (Митна справа в Україні).
21.Шершун А. А. Митні правила в Україні : підруч. / А. А. Шершун. –
Харків : Факт, 2013. – 512 с. – (Асоціація міжнародних автомобільних
перевізників України.).
22.Шкурупій О. В. Митна статистика : практикум : навч. посіб. / О. В.
Шкурупій, Ю. Ф. Строчихін, Л. І. Вишневецька. – К. : ЦУЛ, 2014. – 224
с.
Статті
1. Андрійчук В. Г. Вплив Угоди про асоціацію між Україною та ЄС на
митно-тарифне регулювання і зовнішньоторговельний режим сторін /
192
В. Г. Андрійчук, Є. І. Іванов // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси,
право. – 2014. – № 3. – С. 4–15.
2. Барановський О. Сутнісний вимір та оцінка рівня митної безпеки / О.
Барановський // Світ фінансів. – 2017. – Вип. 1 (50). – С. 52–68.
3. Биков І. О. Європейські митні стандарти / І. О. Биков // Юридичний
науковий журнал. – 2017. – № 1. – С. 147–155.
4. Биков І. О. Формування інституту митної вартості в митному
законодавстві / І. О. Биков // Митна справа. – 2015. – № 2. – С. 75–82.
5. Біленець Д. А. Процедури у пунктах пропуску як елемент реалізації
правового режиму зони митного контролю / Д. А. Біленець // Митна
справа. – 2015. – № 3. – С. 44–49.
6. Білуха М. Т. Митний контроль: організація і методологія / М. Т. Білуха,
Т. В. Микитенко // Науковий вісник Національного університету
державної податкової служби України (економіка, право). – 2014. – №
1 (64). – С. 181–187.
7. Брачук А. О. Митні експертизи : поняття, характеристика та види / А.
О. Брачук // Митна справа. – 2015. – № 3. – С. 62–67.
8. Брачук А. О. Особливості забезпечення митної безпеки та митних
інтересів в умовах спрощення митних процедур / А. О. Брачук //
Юридичний науковий журнал. – 2017. – № 1. – С. 156–167.
9. Брехов С. С. Розвиток системи управління митними ризиками в
контексті підвищення ефективності постмитного аудиту в Україні / С.
С. Брехов // Економічний вісник. Серія : Фінанси, облік,
оподаткування. – 2017. – Вип. 1. – С. 37–42.
10.Бригінець О. О. Правове забезпечення митної безпеки держави як
окремого елементу економічної безпеки держави / О. О. Бригінець //
Економіка. Фінанси. Право. – 2016. – № 10. – С. 37–40.
193
11.Булана О. О. Вплив трансфертного ціноутворення на здійснення митної
оцінки товарів / О. О. Булана // Економіка і прогнозування. – 2015. – №
2. – С. 59–71.
12.Ваколюк О. Антидемпінгове мито як засіб митно-тарифного
регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні / О. Ваколюк
// Підприємництво, господарство і право. – 2016. – №6 (244). – С. 55–
59.
13.Васильчак С. В. Реформа митної політики в процесі євроінтеграції / С.
В. Васильчак, С. Б. Соловій, Ю. О. Гринів // Формування ринкових
відносин в Україні. – 2017. – № 9 (196). – С. 3–8.
14.Войтенко І. С. Поняття та правове регулювання ризикоорієнтованої
системи митного та податкового контролю / І. С. Войтенко // Часопис
Київського університету права. – 2015. – № 2. – С. 91–96.
15.Ганзюк Ю. Переміщення товарів через митний кордон України:
проблеми та шляхи вирішення/ Ю. Ганзюк, М. Власов // Інтелектуальна
власність в Україні. – 2015. – № 2. – С. 35–39.
16.Герман О. О. До питання щодо огляду автомобільних вантажних
транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон
України / О. О. Герман // Держава і право. Серія : Юридичні науки. –
2015. – Вип. 70. – С. 111–127.
17.Годованець О. В. Фінансово–економічний механізм здійснення
митного контролю / О. В. Годованець // Формування ринкових
відносин в Україні. – 2015. – № 11. – С. 12–17.
18.Годяк А. І. Особливості провадження в справах про порушення митних
правил в суді першої інстанції / А. І. Годяк // Митна справа. – 2015. – №
3. – С. 49–54.
19.Гребельник О. П. Специфіка формування митно–тарифних відносин у
контексті становлення світової цивілізації / О. П. Гребельник //
194
Економічний вісник. Серія : Фінанси, облік, оподаткування. – 2017. –
Вип. 1. – С. 43–51.
20.Гуцул І. Фіскальні ефекти та цінові наслідки справляння мита / І. Гуцул
// Світ фінансів. – 2017. – Вип. 2 (51). – С. 108–117.
21.Дегтярьова С. В. Поняття й ознаки митного контролю в Україні / С. В.
Дегтярьова // Митна справа. – 2015. – № 1. – С. 58–64.
22.Дейнеко Л. В. Торгівля України з країнами Митного союзу : сучасні
тенденції та ризики для вітчизняного промислового виробництва / Л. В.
Дейнеко, І. А. Шовкун, П. М. Купчак // Економіка України. – 2015. – №
8. – С. 74–90.
23.Делічебан Н. І. Типологія та принципи адміністративних
неюрисдикційних проваджень в сфері державної митної справи / Н. І.
Делічебан // Митна справа. – 2015. – № 3. – С. 55–62.
24.Демченко С. Управління митними ризиками в наземних пунктах
пропуску / С. Демченко, О. Комаров // Вісник. Право знати все про
податки і збори. – 2015. – № 40. – С. 37–39.
25.Драпайло В. В. Поняття, ознаки та види товарів у митному праві / В. В.
Драпайло // Держава та регіони. Серія : Право. – 2016. – № 3-4 (54). –
С. 58–62.
26.Дуженко С. А. Постанова про проведення додаткової перевірки у
справах про порушення митних правил: проблемні питання та шляхи їх
вирішення / С. А. Дуженко // Юридичний науковий журнал. – 2017. –
№ 1. – С. 179–188.
27.Дукова Н. М. Правотворчість фіскальної (митної) служби : історичні
аспекти та сучасний стан / Н. М. Дукова // Митна справа. –2015. – № 2.
– С. 29–34.
195
28.Дутковський Б. Митні перевірки. Порядок проведення та судова
практика / Б. Дутковський // Податки. Практика, роз'яснення,
коментарі. – 2017. – № 9. – С. 65–76.
29.Єзеров А. Повернення митницями надмірно сплачених коштів після
скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови
у судовому порядку : необхідність унормування / А. Єзеров //
Підприємництво, господарство і право. – 2016. – № 11 (249). – С. 115–
120.
30.Зотов П. Контроль за переміщенням товарів між митницями : тема
номера / П. Зотов, В. Тимошенко // Вісник. Право знати все про
податки і збори. – 2015. – № 24. – С. 9–16.
31.Ігнатова І. Визначення митної вартості / І. Ігнатова, К. Гарбуз // Вісник.
Право знати все про податки і збори. – 2017. – № 11 (березень). – С. 35–
36.
32.Кацин М. Ю. Проект Австро-німецького митного союзу 1931р. у
контексті європейської економічної інтеграції / М. Ю. Кацин // Право
України. – 2014. – № 12. – С. 178–188.
33.Кислицька Ю. Митні платежі – 2017 / Ю. Кислицька // Вісник. Право
знати все про податки і збори. – 2017. – №10 (березень). – С. 21–23.
34.Кислицька Ю. Тимчасове ввезення: розрахунок митних платежів / Ю.
Кислицька // Вісник. Право знати все про податки і збори. – 2017. – №
38 (жовтень). – С. 32–34.
35.Кобушко І. М. Спрощення та гармонізація митних процедур як
фактори збільшення обсягів зовнішньої торгівлі держави / І. М.
Кобушко, О. В. Ільченко, С. І. Денисенко // Актуальні проблеми
економіки. – 2015. – № 10 (172). – С. 28–36.
196
36.Ковальчук Н. М. Антидемпінгове мито: протидія ухиленню від сплати /
Н. М. Ковальчук // Держава і право. Серія : Юридичні науки. – 2016. –
Вип. 74. – С. 360–377.
37.Коломієць О. Митна функція держави та митна справа : аспекти
співвідношення / О. Коломієць // Юридичний вісник. – 2014. – № 4. –
С. 111–115.
38.Кормич Б. А. Формування інституцій міжнародного митного
співробітництва : від Групи Вивчення Європейського Митного Союзу
до РМС/ВМО (1947–1953) / Б. А. Кормич // Митна справа – 2015. – №
2. – С. 3–10.
39.Коробкова О. М. Формування ефективного механізму регулювання
митної брокерської діяльності / О. М. Коробкова // Економіка та
держава. – 2016. – № 2. – С. 82–86.
40.Костенко А. О. Митний постаудит в Україні : сучасий стан та шляхи
вдосконалення / А. О. Костенко // Економіка та держава. – 2016. – № 7.
– С. 94–98.
41.Крижанівська А. О. Європейський досвід впровадження інформаційних
технологій в здійсненні митних процедур / А. О. Крижанівська //
Митна справа. – 2015. – № 1. – С. 37–43.
42.Крисоватий А. Диверсифікація векторів підготовки фахівців для
митно-податкової сфери / А. Крисоватий, А. Войцещук, І. Гуцул //
Економіст. – 2015. – № 7. – С. 19–22.
43.Крисоватий А. Фіскальна ефективність ПДВ із ввезених на митну
територію України товарів / А. Крисоватий, І. Гуцул // Економіст. –
2015. – № 5. – С. 7–9.
44.Кузьмін О. Є. Реформування митної політики України в умовах
європейської інтеграції / О. Є. Кузьмін, А. В. Тодощук, О. Г. Мельник //
Актуальні проблеми економіки. – 2016. – № 11 (185). – С. 53–60.
197
45.Кузьміна К. О. Щодо звільнення за корупційні діяння працівників
митної служби / К. О. Кузьміна // Публічне право. – 2015. – № 1 (17). –
С. 119–124.
46.Курилов В. Реформування митниці / В. Курилов // Вісник. Право знати
все про податки і збори. – 2016. – № 26-27. – С. 50–53.
47.Лебедєва Є. О. Інформаційне забезпечення митного оформлення
товарів і транспортних засобів : вивчення досвіду зарубіжних країн / Є.
О. Лебедєва // Митна справа. – 2014. – № 6. – С. 48–53.
48.Ломейко Ю. А. Митне регулювання і контроль у контексті розвитку
зовнішньоекономічних відносин в Україні / Ю. А. Ломейко //
Актуальні проблеми економіки. – 2015. – № 4 (166). – С. 75–93.
49.Малінський В. Митне оформлення товарів : тема номера / В.
Малінський // Вісник. Право знати все про податки і збори. – 2016. – №
37. – С. 4–11.
50.Мельник Т. Інституціональне забезпечення митного регулювання
України в умовах євроінтеграції / Т. Мельник, О. Дьяченко // Зовнішня
торгівля : економіка, фінанси, право. – 2017. – № 4 (93). – С. 5–15.
51.Микитенко Т. В. Шляхи наближення митного постаудиту до
європейських стандартів / Т. В. Микитенко // Економічний вісник.
Серія : Фінанси, облік, оподаткування. – 2017. – Вип. 1. – С. 129–137.
52.Милович П. Правове регулювання митних відносин між Україною і
Чорногорією / П. Милович // Митна справа. – 2015. – № 1. – С. 44–49.
53.Міщенко І. В. Митні посередники в Україні : проблеми сьогодення і
перспективи розвитку / І. В. Міщенко // Наше право. – 2011. – № 2, Ч.
2. – С. 35–38.
54.Міщенко І. В. Проблемні аспекти організації та провадження
діяльності митного брокера в контексті дерегуляції господарської
198
діяльності України / І. В. Міщенко // Митна справа. – 2015. – № 5. – С.
29–35.
55.Молдован Е. С. Нормативно-правове забезпечення державного
управління інформуванням та консультуванням громадян з питань
державної митної справи та митних правил / Е. С. Молдован //
Університетські наукові записки = University scientific notes. – 2017. –
Вип. 4. – С. 23–34.
56.Ніканорова О. В. Особливості внутрішньоорганізаційних
правовідносин у митній сфері / О. В. Ніканорова // Митна справа. –
2015. – № 2. – С. 49–54.
57.Новосад І. Діагностика фіскальної складової митної безпеки України /
І. Новосад // Світ фінансів. – 2017. – Вип. 3 (52). – С. 157–166.
58.Новосад І. Митна безпека як важлива складова економічної безпеки
держави / І. Новосад // Світ фінансів. – 2015. – Вип. 2. – С. 145–155.
59.Олійник Д. О. Особливості корупції при переміщенні товарів через
митний кордон / Д. О. Олійник // Часопис Київського університету
права. – 2016. – № 3. – С. 347–352.
60.Олійник Д. О. Поняття та види корупційних злочинів, що вчиняються
при здійсненні митних процедур / Д. О. Олійник // Часопис Київського
університету права. – 2017. – № 1. – С. 329–333.
61.Паракуда І. В. Вільна митна зона як елемент складської інфраструктури
зі спеціальним митним статусом / І. В. Паракуда // Вісник
господарського судочинства. – 2015. – № 3. – С. 179–192.
62.Пархоменко Л. Порядок стягнення та відшкодування ПДВ при експорті
товарів за межі митної території України / Л. Пархоменко //
Юридичний журнал. – 2014. – № 11-12 (137-138). – С. 152–153.
199
63.Пашко П. «Електронна митниця» – крок у майбутнє митного
оформлення / П. Пашко, П. Пісной // Митниця. – 2009. – № 12 (61). – С.
4–5.
64.Пашко П. В. Митна безпека України / П. В. Пашко, П. Я. Пісной //
Вісник Національної академії державного управління при Президентові
України. – 2006. – № 2. – С. 138–143.
65.Пашко П. Кадровий потенціал митниці : формування нових підходів /
П. Пашко // Митниця. – 2009. – № 10 (59). – С. 6–7.
66.Пашко П. В. Митна безпека у системі національної безпеки:
визначення і взаємозв'язок категорій / П. В. Пашко, О. Б. Наумов //
Культура народов Причерноморья. – 2008. – № 124. – С. 118–121.
67.Петруня Ю. Є. Особливості регулювання зовнішньоекономічної
діяльності в Україні за допомогою митного тарифу / Ю. Є. Петруня, В.
Ю. Єдинак, Я. В. Бугай // Економіка та держава. – 2015. – № 1. – С. 76–
78.
68.Пігарєва Н. Митна брокерська діяльність / Н. Пігарєва // Вісник. Право
знати все про податки і збори. – 2016. – № 35. – С. 38–39.
69.Сторожук Ю. О. Державна стратегія розвитку митної політики в
умовах євроінтеграції / О. Ю. Сторожук // Науковий вісник
Національного університету державної податкової служби України
(економіка, право). – 2014. – № 1 (64). – С. 259–266.
70.Сторожчук В. Тарифне регулювання щодо товарів, які ввозяться на
митну територію України на умовах угод про вільну торгівлю / В.
Сторожук // Вісник. Право знати все про податки і збори. – 2015. – № 9.
– С. 32–34.
71.Ткачик Ф. Моніторинг діяльності фіскальних органів у сфері
роз'яснення митного законодавства та мінімізації митних ризиків / Ф.
Ткачик, К. Крисовата // Економіст. – 2015. – № 5. – С. 10–13.
200
72.Федотов О. Алгоритмічна структура органів і підрозділів митного
спрямування, які перебувають у сфері управління ДФС України / О.
Федотов // Право України. – 2016. – № 7. – С. 180–188.
73.Федотов О. Проблемні аспекти трансформаційних змін сфери
державної митної справи на сучасному етапі реформування / О.
Федотов // Право України. – 2017. – № 4. – С. 142–153.
74.Федотов О. Щодо питань переміщення товарів через митний кордон
України в міжнародних поштових та експрес-відправленнях / О.
Федотов // Юридична Україна. – 2017. – № 2-3. – С. 4–18.
75.Федотов О. П. Деякі питання правового регулювання утворення та
припинення митниць як територіальних органів Державної фіскальної
служби України / О. П. Федотов // Митна справа. – 2015. – № 2. – С.
35–48.
76.Федотов О. П. Концепція здійснення державної митної справи в
площині організації митного оформлення за принципом «єдиного
вікна» / О. П. Федотов // Митна справа. – 2015. – № 3. – С. 28–44.
77.Фомін І. С. Шляхи вдосконалення митного регулювання в Україні
щодо впливу на розвиток економіки / І. С. Фомін // Економіка і
управління. – 2012. – № 3 (55). – С. 5–10.
78.Харкавий М. О. Фінансові детермінанти митного контролю після
випуску товарів на митну територію України / М. О. Харкавий //
Формування ринкових відносин в Україні. – 2014. – № 11. – С. 16–21.
79.Харкавий М. О. Фінансові детермінанти митного контролю після
випуску товарів на митну територію України / М. О. Харкавий //
Формування ринкових відносин в Україні. – 2015. – № 11. – С. 130–135.
80.Хома В. О. Проблеми імплементації норм європейського законодавства
з питань митного забезпечення дотримання прав інтелектуальної
201
власності / В. О. Хома, Е. С. Молдован // Митна справа. – 2015. – № 3.
– С. 3–8.
81.Шамборовський Г. О. Реформування митної служби в Україні в умовах
європейської економічної інтеграції / Г. О. Шамборовський //
Інвестиції : практика та досвід. – 2016. – № 18. – С. 27–31.
82.Ющик О. Конституційні митарства чи народна Конституція? / О.
Ющик // Віче. – 2015. – № 5 (385) березень. – С. 14–16.
83.Ямненко Т. Особливості збирання та використання доказів у справах
про порушення митного законодавства / Т. Ямненко // Публічне право.
– 2015. – № 2 (18). – С. 230–236.
202
Наукове видання
РОЗВИТОК МИТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ В УМОВАХ МІЖНАРОДНИХ

ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
МАТЕРІАЛИ
студентського науково-практичного круглого столу
16 березня 2018 РОКУ
Форматування та
комп’ютерна верстка Н. М. Шамардак
Матеріали друкуються в авторській редакції.
Здано до друку 18.04.2018. Формат 60×84/16.

Папір офсетний № 1. Гарнітура «Times New Roman».
Друк. арк. 10.
Наклад 300 прим. Замовлення № 707.
Підготовлено до друку Видавничо-поліграфічним центром

08200, вул. Університетська, 31, м. Ірпінь, Київська обл., Україна
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи

до державного реєстру видавців, виготовлювачів і
розповсюджувачів видавничої продукції
Серія ДК № 5104 від 20.05.2016
203

МИТНЕ ЗБІРНИК 2018

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

МИТНЕ ЗБІРНИК 2018

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА

КАФЕДРА ФІНАНСОВОГО ПРАВА

РОЗВИТОК МИТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

16 березня 2018 РОКУ

М34 Розвиток митного законодавства України в умовах міжнародних

Організатори круглого столу не несуть відповідальності

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ КОМІТЕТ СТУДЕНТСЬКОГО НАУКОВО-

Голова організаційного комітету:

Касьяненко Любов Михайлівна, д.ю.н., професор, завідувач кафедри

Члени організаційного комітету:

Забучинська Тетяна Володимирівна, ст. викладач, заступник

Шумінська Марія Ігорівна, студентка гр. ПБі-13-1, ННІП, УДФСУ,

Виноградова Д. С., Шостак М. О.

Ворона Ю. О., Свірщук С.С.

Воропай Т. І., Нестерчук А.В.

Моїсеєнко К. Д., Черняк К. О.

Подобінська М. В., Дуднік А. В.

Полейко І. Ю., Полейко Ж. Ю.

Цимбалюк К. М., Деркач Б. Д.

РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ НА ТЕМУ: «МИТНЕ

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ МИТНОЇ

Багнюк Максим Миколайович

СУЧАСНИЙ СТАН НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Бибченко Каріна Юріївна

СУЧАСНА МИТНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ

Список використаних джерел:

Боровець Аліна Миколаївна

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ БОРОТЬБИ З КОНТРАБАНДОЮ

Список використаної літератури:

Буховський Олександр Юрійович

СУЧАСНИЙ СТАН АДАПТАЦІЇ МИТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Список використаної літератури:

Виноградова Дарія Сергіївна,

ВДОСКОНАЛЕННЯ МИТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Список використаної літератури

Ворона Ю.О., Свірщук С.С.

НAПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОCТІ ПОЛІТИКИ ВІЛЬНОЇ

Список використаної літератури:

Список використаної літератури:

ПРAВA ТA СВOБOДИ ЛЮДИНИ I ГРOМAДЯНИНA В ПРOЦEСI

Гурда Катерина Сергіївна

ПРОБЛЕМИ ВВЕЗЕННЯ В УКРАЇНУ ТОВАРІВ, ЩО Є

ПРИТЯГНЕННЯ ОСІБ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА

Список використаної літератури:

ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО ПРАВОВОГО

Список використаної літератури:

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Список використаної літератури:

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЗДІЙСНЕННЯ МИТНОЇ БРОКЕРСЬКОЇ

Список використаної літератури:

Козаченко Ірина Сергіївна,

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ

Список використаної літератури:

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ МИТНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

Список використаної літератури:

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

Україна поставила перед собою стратегічні цілі економічного та

Короленко Ілона Віталіївна

МИТНА БЕЗПЕКА ЯК СКЛАДОВА ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин, що супроводжується

Список використаної літератури: