СВІДОМІСТЬ ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ І ДІЯЛЬНІСТЬ.

Проблемно-пошукові завдання та вправи

1. Порівняйте працю людини та діяльність тварин з якимись знаряддями. Яка різниця
між ними?
2. Як слід розуміти вислів «свідомість творить світ»?
3. Назвіть вірні твердження:
а) вся матерія мислить;
б) мислить тільки жива матерія;
в) відчуття — це властивість живої матерії;
г) вся матерія має властивість відображення;
д) мислить тільки людина.
4. Які твердження вірно характеризують риси свідомості?
а) відображення людської сутності;
б) вища форма відображення дійсності;
в) суб'єктивний образ об'єктивного світу;
г) ідеальне відображення дійсності;
д) продукт суспільного розвитку.
5. Згодні ви з наступним твердженням чи ні і чому: «Майбутні кібернетичні машини — це
люди майбутнього, які будуть більш досконалішими, ніж теперішні люди»?
6. У чому різниця між відчуттями людини та тварини, якщо вона є?
7. Чи залежить мислення фахівця, інженерне мислення від суспільного буття? Впливає,
в свою чергу, воно на буття чи ні? Відповідь обґрунтуйте.

Відповіді:
1. Шимпанзе за своєю генетикою близькі до людини. Під час спостереження за
дитинчатами шимпанзе, що ростуть у неволі, люди могли порівняти, наскільки розвиток
здібностей мавп відрізняється від розвитку здібностей у дітей. Шимпанзе вправно
користувалися предметами повсякденного вжитку, такими, як горщики, чашки, столове
приладдя, двері, ключі, меблі, книжки для розфарбовування та гральні карти. Спочатку
вони вчилися цьому навіть швидше, ніж діти. Шимпанзе розрізняли, якими предметами і в
якому випадку необхідно користуватися. Вони розкладали на підносах предмети,
сортуючи їх за кольором, величиною і формою. Це свідчить про розвинене абстрактне
мислення. Крім того, шимпанзе добре справлялися з вирішенням практичних завдань.
Учені провели серію експериментів, помістивши за ґрати клітки банан, дістати який мавпа
могла тільки скориставшись покладеною в клітку палицею. Варто відзначити, що у
випробовуваних мавп вже був досвід спілкування з палицею. У конкретних ситуаціях
мавпи вдавалися до допомоги палиць різної довжини. У найскладнішому експерименті
тварини повинні були самі зробити довгу палицю, з'єднавши дві короткі. У природі
шимпанзе також використовують підручні засоби - вони дістають комах за допомогою
паличок. Маніпулювати паличками мавпи починають у найранішому дитинстві, наслідуючи
своїм батькам. Здібності до навчання мають також щури, кішки і навіть голуби. Але тільки
примати можуть користуватися потрібними знаряддями праці і творчо підходити до
вирішення завдань. Унікальні здібності мають дельфіни, які так само, як шимпанзе та
горили, впізнають своє відображення в дзеркалі.
2. У період Нового часу Р.Декарт вживав слово „свідомість” у значенні інтелектуальної
діяльності людини, яка відображає і творить світ, але свідомість відкрита лише собі, тобто
самосвідомості. Декартівське „я мислю” зводить свідомість до мислення, або до
когнітивних процесів. Г.Гегель ототожнював свідомість із суб'єктивною формою існування
духу, тобто зводив свідомість до знання. Когнітивну інтерпретацію свідомості подолав
Ф.Ніцше, який висловив тезу „я волію”. З.Фройд досліджував взаємодію свідомого і
несвідомого. Е.Гуссерль аналізував всі акти свідомості, а саме некогнітивні.
3. а) вся матерія мислить - невірне
б) мислить тільки жива матерія – вірне
в) відчуття — це властивість живої матерії – вірне
г) вся матерія має властивість відображення - вірне
д) мислить тільки людина – невірне
4. в) суб'єктивний образ об'єктивного світу;
г) ідеальне відображення дійсності;
д) продукт суспільного розвитку.
5.Не згодна, бо кібернетичні машини створює людина. Головний інтерес для нас
представляє саме інтелект, а не його штучне походження. Єдиною серйозною
перешкодою для створення штучного інтелекту на сьогодні є лише людська свідомість, як
категорія сугубо людська, обумовлена специфікою нашої психіки. Найголовніше чого ми
зможемо домогтися - це більш глибоке порозуміння самих себе, що, безумовно, набагато
цінніше, ніж будь-яка програма або машина.

6. Відображення дійсності у відчуттях та сприйманні властиве як людині, так і тваринам,

але результати цього відображення — чуттєві образи — дуже відрізняються за своїм
змістом та функціями. Образна сфера людини розвивається в суто людських формах
активності — діяльності, спілкуванні, навчанні. Тому вона відображає соціальні умови
життя, предмети, створені людською працею, природу, на яку людина активно впливає.
Тварини відтворюють у своїх образах тільки біологічно значущі умови існування. Чуттєве
відображення є для них вищою формою орієнтування у світі. Для людини, повторюємо, це
лише початковий ступінь пізнання світу, пізнання, яке триває і розгортається в уяві й
мисленні.

Анатомо-фізіологічною структурою, в якій відбувається виникнення відчуття, є аналізатор.

Він являє собою складний нервовий механізм, що здійснює тонкий аналіз зовнішню і
внутрішнього середовища, виділяючи з нього окремі стимули, що відображаються
людиною як властивості предметів і явищ.

Регуляція поведінки чуттєвими образами вимагає якнайточнішого відображення

властивостей предметів і явищ. Тому й рецепторні апарати мають бути добре
пристосовані до специфічних зовнішніх подразників (електромагнітних та акустичних
коливань, механічного тиску тощо). У процесі еволюції рецептори різних представників
тваринного світу напрочуд досконало пристосувалися до подразників, пов'язаних з
біологічно важливими об'єктами. Наприклад, анатомо-фізіологічна будова ока кішки дає
можливість цьому нічному хижакові бачити один квант променевої енергії. Деякі риби
здатні відчувати напругу магнітного поля.

7. Я вважаю, що не залежить. Кожен буде виходити зі свого власного природного

розуміння. Соціальна практика демократичного суспільства підносить авторитет розуму.
Вона створює необхідні умови для реалізації свободи особистості і толерантності до
інакомислення.

Питання для самоконтролю знань

1. Що таке свідомість, яке її співвідношення з матерією?
2. Яким є співвідношення свідомості та ідеального?
3. Які основні властивості свідомості як відображення діяльності й активної внутрішньої
діяльності?
4. Охарактеризуйте співвідношення рівнів свідомості та роль кожного з них у духовному
житті.
5. Що таке суспільна свідомість і як вона співвідноситься з суспільним буттям?
6. Яким є співвідношення суспільної психології та ідеології?
7. Назвіть ключові цінності форм суспільної свідомості.
8. Назвіть будь-яку з форм суспільної свідомості і проаналізуйте її.

Відповіді:
1. Свідо́мість  — здатність людини пізнавати навколишній світ і саму себе за
допомогою мислення та розуму, внаслідок чого формується інтелект особистості.
  Ідеалістичні погляди на природу свідомості протягом століть приймали різний зміст, але
зводились до наступного: свідомість - первинна, матерія - вторинна (С  → М).Так,
об’єктивний ідеалізм наділяє свідомість надматеріальним, надприродним характером, яка
існує незалежно від світу, десь поза світом і поза людиною. Свідомість не має ніякого
відношення до мозку, дух не народжується, не виникає і не постає: вона живе своїм
власним життям, розвивається, породжує явища природи та історії. Таке твердження
ідеалізму про існування свідомості безпосередньо стикається з теологією, яка стверджує,
що свідомість людини  є Божим даром: створюючи людину, Бог “вдунув у неї дух живий”,
наділивши людину часткою божественного світла, таким чином, – це дар Божого розуму,
який живе своїм власним життям і у своєму розвитку породжує явища природи і керує
історією суспільства.
2. При розгляді категорії „ідеальне” треба мати на увазі, що ідеальне характеризує
насамперед гносеологічне відношення свідомості до буття, виявляючи принципову
відмінність між відображенням і відображуваним, образом і об’єктом. Ця відмінність
полягає в тому, що ідеальні образи, які відтворюють властивості реальних об’єктів, самі
цих властивостей не мають. Ідеальному образу не властиві ніякі фізичні, хімічні та інші
ознаки матеріальних об’єктів. Вони не мають а ні просторових розмірів, а ні геометричних
форм, а ні об’єму, а ні маси і т. ін. Образ троянди не пахне, а від образу вогню навіть
цигарку не запалиш. Ідеальне - це те, що існує і водночас не існує. Його немає як
особливої субстанції, що існує поряд з матерією, але воно є як суб’єктивна реальність.
Суб’єктивність означає, що ідеальне завжди належить суб’єкту, людині або групі людей і
не існує без свого носія, тому на змісті образів і понять свідомості відбиваються
особливості життєвого досвіду його носія, його інтереси, почуття, настрої, переживання і т.
д. Суб’єктивність також означає неповноту відображення, яка пов’язана  з тим,  що у
відчуттях дається не дзеркальна копія, а більш-менш наближене відтворення
властивостей предмета. 

3. Головною функцією свідомості є  пізнавальна або відображальна функція, тобто

здатність індивідуума отримувати знання про навколишній світ і про себе. Як пізнавальна
діяльність свідомість починається з чуттєвого образного пізнання і сягає аж до
абстрактного мислення.   На етапі чуттєвого (емпіричного) пізнання накопичується
різноманітний фактичний матеріал, який пізніше узагальнюється з допомогою
абстрактного мислення, проникаючи таким чином у суть найскладніших явищ і
встановлюючи об’єктивні закономірності, яким вони підлягають. Ця функція є
всеохоплюючою і з неї випливають всі інші. Пізнавальна функція має не пасивний, а
активний, евристичний характер, тобто у свідомості  є властивість випереджального
відображення дійсності.
     Пізнавальна функція свідомості обумовлює акумулятивну (накопичувальну) функцію.
Вона полягає в тому, що в пам’яті людини накопичуються знання, отримані нею не тільки з
безпосереднього, особистого досвіду, а й такі, що здобуті її сучасниками або попередніми
поколіннями людей. Ці знання в міру необхідності актуалізуються, відтворюються і
служать засобом реалізації інших функцій свідомості. Що багатша пам’ять людини, то
легше їй прийняти оптимальне рішення.

4. неорганічне відображення — пов'язане з механічними, фізичними, хімічними змінами тіл;

органічне відображення — має місце в живій природі (подразливість, чутливість, психіка);
соціальне відображення — рівень існування людської свідомості.

5. Суспільна свідомість являє собою багатогранний динамічний процес, підтримуваний

активністю індивідуальних свідомостей

У суспільній свідомості утримуються стійкі уявлення, зв'язані з деякою системою норм і

принципів, теорії, які намагаються узагальнити особливості різних сторін громадського
життя.

Розкриття сутності людини, сутності світу і його буття показує, що людина виступає як
суб'єкт соціальної діяльності, що, свідомо і цілеспрямовано впливаючи на світ і на саму
себе, не просто пристосовується до умов життя, а активно змінює їх, перетворює
природне і соціальне середовище у відповідності зі своїми потребами і інтересами.
Людина є змістообразуючим початком у цій складній системі взаємозв'язків "людина-світ".
У цьому зв'язку важливого значення набуває розкриття сутності і структури суспільної
свідомості.

6. Суспільна психологія постає як чуттєва сторона духовних цінностей людини, суспільної

свідомості, безпосередньо відображає буття людей, як правило, в стихійній
несистематизованій формі, не фіксуючи глибинних, а лише зовнішні сторони людської
діяльності, то ідеологія являє собою сукупність ідей поглядів, що у систематизованій,
логічно стрункій формі відображає соціально-економічні умови життя людей. Ідеологія
виступає як вищир науково-теоретичний рівень духовних цінностей.

У роки духовного, ідеологічного диктату, панування ідеологічних постулатів та догм у

нашій країні з ідеології було значною мірою вихолощено її творчо-гуманістичний
плюралістичний зміст, загальнолюдську демократичну, духовно-моральну основу. Вона,
будучи частиною офіційної ідеології, виступала як ідеологія панування. Тому життя рано
чи пізно неминуче мало спростувати певні догми нашої колишньої ідеології, багато
положень якої не відповідали дійсності.

7. Буденна свідомість вплетена в практику, породжується саме в ній практичним

досвідом і є засобом його забезпечення. Вона узагальнює емпірично дане, і в цьому її
обмеженість.

Буденна свідомість має і свої переваги порівняно з теорією, бо відбиває світ у його
безпосередній данності, індивідуальному сприйнятті; відображає суспільно-історичну
практику з боку особливостей її конкретного переломлення в долі кожного індивіда.
Буденна свідомість не збігається з індивідуальною, їі призначенням є обслуговування
постійних життєвих потреб, життєвих ситуацій, вироблення практичних рецептів для
здійснення в конкретних умовах.

Таким чином, буденна свідомість, як правило, виступала у філософів минулого

своєрідним негативним фоном для підкреслювання переваг теоретичних способів
мислення. Але теоретично систематизовані форми вираження філософської свідомості
помилково розглядати як єдиний адекватний предмет історико-філософського аналізу.
Буденні знання – це той пласт свідомості, в якому зароджуються елементи філософії. Цей
рівень свідомості розташований “нижче” рівня ідей; буденна свідомість більш аморфна, не
пройшла через горно індивідуальної творчості, тут немає строгих дефініцій. Це сфера
образів, уявлень, вірувань, стереотипів, які витають у суспільній свідомості. М. Хайдеггер
вважав, що почуття, навіть найпрекрасніші, не мають нічого спільного з філософією, бо
вони представляють собою дещо ірраціональне. Однак “філософія ніколи не зможе
спростувати буденний розум, бо він глухий до її мови. Вона не посміє побажати коли-
небудь його спростувати, оскільки буденний розум сліпий, щоб бачити те, що вона
відкриває зору, який споглядає сутність”.

Але саме в буденній свідомості фіксуються тривало діючі уявлення про світ, які розділяє
колектив, оскільки людина пізнає і поза наукою. Переважна більшість уявлень людей про
світ добуваються із позанаукових джерел, з буденного, повсякденного досвіду. Навіть у
прислів’ях та приказках, які формуються на рівні буденної свідомості, знаходимо перші
спроби узагальнення, початок етичних та естетичних уявлень. Таким чином, вони також
можуть у певній мірі слугувати джерелами історії філософії.