1

Lecture 3. Styles of Modern Ukrainian Language

in Professional Communication
Plan
1. Notion of functional, expressive, and individual language styles.
2. Stylistic differentiation of the Ukrainian language. Main features of functional
styles.
3. Professional sphere as integration of official, scientific, and colloquial styles.

1. Notion of functional, expressive, and individual

language styles.
The modern Ukrainian literary languages serves all fields of the people's
society's life. We express differently when talking to our friends, announcing
scientific research results, describing the beauty of our native country, calling to
protection of the environment, holding business negotiations etc. With this regard,
language styles are referred to.
What is a style? This word appears to have a very long and rich history. For
instance, ancient Greeks named so a sharpened wooden stick for writing. Later this
word began to be associated with the manner of writing and speech, and up till the
Middle Ages it was linked with means of speech - tropes, figures, lexics, syntax. At
present, the notion 'style' stands for a characteristic feature of activity or its result in
various fields, which is confirmed by high combinability of this word: стиль мови,
стиль мовлення, стиль твору, стиль письменника, стиль газети, академічний
стиль, стиль одягу, стиль роботи, стиль плавання тощо. The word 'style' also
refers to the name of age computation: new style (Gregorian), old style (Julian).
Linguistics has a number of definitions for this term.
"Language style is a type of literary language (its functional sub-system)
serving a certain field of speakers' social activity and having peculiarities of selection
and use of the language means (vocabulary, phraseology, grammar forms, sentence
types etc)". As far as the language style is determined by the field it functions in, it is
called functional.
Jonathan Swift made a good point by saying that style means proper words in a
proper place.
The branch of linguistics dealing with styles is named stylistics. It became a
separate science in the 1920s-1930s. It teaches the mastery of perfect use of all
literary language styles, brings up the feeling of the word, forms the language taste.
The following are the main parameters of functional styles:
1) field of spreading and use (circle of speakers);
1) function (regulating relations, message, influence, communication etc);
2) genres of realization;
3) general extralinguistic features;
4) linguistic features themselves (form and way of narration, system of
language means and stylistic norms - vocabulary, phraseology, grammar forms,
sentence types etc.).
5) Style types (sub-styles).
 2

These components precise, protect and to a certain degree regulate, and

standardize each style and make it a rather stable type of a literary language.
Apart from functional one, expressive styles are also distinguished in the
modern Ukrainian literary language - these are language types according to the
meaning expression intensity. The teaching about expressive styles was started in
the Antique era, in particular, in Aristotle's and Cicero's rhetorics, as the science
on three types of speeches and styles of their performance. Later, scientists from
Kyiv-Mohylya Academy (F.Prokopovych, S.Yavorskyy etc.) developed the
teaching about three styles according to expression: elevated, medium, and low.
Expressive styles include solemn, official, neutral, familiar, intimate,
humoristic, and satirical.
Functional and expressive styles are called objective. However, there also exist
subjective styles (author's, individual) in a language – individual styles and idiolects.
They are created with the help of a combination of language expressive means
distinguishing the speech of a particular individual from among others.
Idiolect is a variant of a languageused by a particular person. It is expressed in
special principles of words selection and grammar peculiarities, as well as in words,
phrases, idioms, or pronunciation characteristic for this particular person. Each
human has his/her own idiolect.
The notion 'individual style' is applied first of all to word professionals
(writers, journalists, scientists).
Individual style is a mix of language expression means performing aesthetic
function and distinguishing the language of a particular writer among others... A
certain degree of language individuality is typical for each speaker, however it
mainly becomes visible when manifested through perfect, bright, and rich
sounding, through unique use of the means of a general national language.
A writer's individual style reflects his/her individual vision and perception of
the world through separate specific language means or their unique use by such an
author. I.Franko used to write very accurately about this: "...each writer, especially
a talented one, produces his own language, has his own typical expressions,
phrases, his own phrases construction and favourite words. A writer not having his
individual language is weak, writing plainly, lifelessly, and cannot count on longer
lasting popularity."
A writer's individual style is related not only to his/her creative unique character,
but also to the artistic method, socio-linguistic factors. For instance, P.Tychyna's
individual style is characterized by unique acoustics and colour, musical rhythms,
expressive syntax (symbolism): Щось мріє гай — Над річкою.// Ген неба край —
Як золото.// Мов золото — поколото, Горить-тремтить ріка, Як музика.
2. Stylistic differentiation of the Ukrainian language. Main features of
functional styles.
The styles system in modern developed languages is generally uniform. This
can be explained by the uniform or common character of the surrounding
extralinguistic realities, objects, and phenomena life of world peoples take place in.
 3

Styles distinguishing depends directly on a language's main functions:

communication, message and action, influence.
The modern Ukrainian literary language has the following functional styles:
scientific, official, publicistic, fiction style, colloquial, confessional, and
epistolary.
Within each functional style, there are its varieties - sub-styles - for more
precise and advisable reflection of certain types of communication and
implementation of particular tasks.
Let us briefly review each of the styles and their varieties.
Scientific style is the functional variety of the literary language, used with the
aim of learning and information in the field of education and science.
The field of use of the scientific style is research activity, scientific and
technical progress, education.
The main purpose is description of the results of research on the human being,
society, nature; justification of hypotheses, proof of theories' correctness,
classification and systematization of knowledge; phenomena explanation, activation
of reader's intellect for their perception.
As the result of diversity of science and education, the scientific style is
divided into 4 (9 in total!) main sub-styles:
1) scientific proper, or academic (monography, article, scientific report),
serving scientists and specialists;
2) popular scientific (articles in non-specialized magazines, essays, lectures),
used for broad propaganda of scientific and technical achievements among mass
audience, i.e. in easy, understandable, and interesting form;
3) training scientific, or didactic (textbooks, study manuals, programmes,
compilations of exercises, lectures, summaries), activating logical thinking and
fulfilling the training function;
4) technical production or scientific and technical (manuals, patents, author's
certificates, industrial adverisemen);
Main extralinguistic features: abstractness, notion character, subjectivity,
logic, generalization, unambiguity, precision, objective expression, convincing
analysis, synthesis, argumentation, explanation of cause-and-effect relations,
conclusions.
Main linguistic features:
– large number of scientific terminology (атомна маса, дистанція,
дистиляція, емісія, реорганізація, транскрипція, турбуленція etc);
– availability of diagrams, tables, graphics, schedules, charts, systems of
mathematical, physical, chemical, and other signs and markings;
– use of abstract, mostly foreign words (дилема, вакуум, сектор, процес,
формуляр, ценз, шифр etc.);
– use of quotations and references to sources;
– absence of the author's individual manner and emotional expressive
vocabulary;
– clear text compositional structure (sequential division into chapters, parts,
clauses, sub-clauses, paragraphs, passages, using numeric or letter numeration);
 4

– monologue character of texts;

– various types of complex sentences prevailing as well as standard
expressions (cliches).
Example of scientific style
Мовна конвергенція – це тактичний вияв комунікативної стратегії
урівноваження статусу співрозмовників як пристосування адресанта до
адресата, що передбачає уподібнення мовлення одного до мовлення другого з
метою з метою досягнення комунікативної кооперації. Наприклад, спілкування
з дитиною на підставі коду дитячого мовлення, перехід на сленг чи жаргон
тощо. У комунікативній лінгвістиці мовна конвергенція розглядається як
стратегія перемикання кодів (англ. code switching), тобто перехід адресанта
на мовленнєвий режим адресата (Селіванова А. Сучасна лінгвістика:
Термінологічна енциклопедія)
Official style is the functional variety of a literary language serving the fields
of law, power, administration, commerce, internal and international relations.
The main purpose is regulating business relations in the international, political
and legal, social and production fields, serving people's public needs in typical
situations.
Sub-styles of the official style:
a) legislative (laws, decrees, charters, resolutions);
b) jurisdictional (act, judgment, protocol, judgment of guilt, order on arrest,
search);
c) dyplomatic (conventions (international treaties), communiques (releases),
notes, protocols (addresses));
d) administrative and office (orders, instructions, resolutions,
certificates/statements, motions, applications, reports).
Main extralinguistic features: regulatory and imperative character;
documentary character (has to be executed as a document); high standardization of
expressions; distinct logic of description; brevity; clarity, stable text composition.
Main linguistic features:
– broad use of social, political, and administrative terminology, nomenclature
names, complex shortenings, abbreviations (пред’явник, глава, високі договірні
сторони, райвно, райвиконком);
– frequent use of deverbal nouns (виконання, вирішення, утворення,
збереження, одержання, розв’язання), complex conjunctions (у зв’язку з,
незважаючи на, з метою, у разі), use of nominal sentences with enumeration;
infinitive (затвердити, зобов’язати, вказати, організувати, доповісти);
– the verb in present tense with meaning outside the time, used in first or third
person plural, is the most frequent verbal form in the official style; (ми вимагаємо,
дирекція звертається, рівень інфляції становить).
– the syntax is rich in impersonal, infinitive, indefinite personal sentences,
generalized personal sentences (внесено пропозиції, премії присуджуються,
ухвалили, наказую, подати висновки), and complex syntax structures;
– use of passive structures (обговорюється питання, визначаються розміри,
задовольняються вимоги, перерозподіляється прибуток);
 5

– absence of emotional and expressive means;

– weak speech individualization.
Example of official style
Ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі
продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або
постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному
ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних
осіб та фізичних осіб (крім населення). Норми розділів «Загальні
положення», «Межі балансової належності та експлуатаційної
відповідальності сторін» та «Особливості постачання електричної
енергії для населених пунктів» поширюються на всіх споживачів без
винятку.
Publicistic style (Lat. publicus – social) is a functional variety of a literary
language, aimed at transmitting mass information.
The main purpose is highlighting social and political processes, active
influence onto the listener, action induction, propaganda of certain ideas and
thoughts, public opinion formation.
Field of use - public and political, social and production, cultural and
educational activity, studies.
Sub-styles of the publicistic style:
a) mass media style (magazines, radio, television etc.);
b) belle-lettre publicistic style (genres: pamphlets, feuilletons, political reports,
feature stories, essays (short refined form feature stories));
c) scientific and publicistic style (genres: literature critical articles, overviews,
reviews, etc.).
Main extralinguistic features: ease of language and formulation (orientation
to broad public); combination of logical proof and polemics; indication of precise
names, dates, events, locations, participants; describing scientific statements and facts
with emotional and expressive images; availability of a series of bright means of
author's positive or negative interpretation, which is mostly biased.
Main linguistic features:
– synthesis of elements from the scientific, official, fiction, and colloquial
styles;
– the vocabulary is full of social, political, and social-economic terms, appeals,
mottos (електорат, багатопартійність, приватизація);
– broad use of expressive means - epithets, comparisons, metaphors,
hyperbolae, periphrases: (президентський старт, президентські перегони,
епохальний вибір, парламентський хор, чорне золото, легені планети, голубі
магістралі);
– among morphological means - frequent use of suffixes іст, ист, атор, ація
(полеміст, реваншист, провокатор, ратифікація), prefixes псевдо, нео, супер,
інтер (псевдотеорія, супердержава);
– the publicistic style syntax is characterized by various types of question,
exclamatory, and imperative sentences; sometimes - reverse word order;
Example of the publicistic style:
 6

Дуже нам хочеться в Європу. Тобто – туди. Ми ж бо забуваємо, що

географічний центр її – у нас в Україні, що ми і є серце Європи. Периферія
Європи мала б сходитися на раду до нас в Україну. Але це поки що умовний
спосіб. Бо Захід дбає про свою розмаїту самобутність, насамперед культурно-
духовну, тому там є Сан-Маріно, Андорра, Ліхтенштейн і Монако, а сусідній
Схід не визнає навіть квіткових огорож для резервацій, катком рівняє
поголів’я людності, забороняє абетки й вирізує немовлят у Чечні. Захід не
плутає Калабрію з Кантабрією, валлійців з валлонами, британців з
бретонцями, розрізняє галлів, галісійців і португальців, – на Сході ж ніяк не
втямлять, що тільки імперський міф може поєднати одним прикметником
Русь і Росію. Не дивно, що на схід від України один-єдиний сусід панує до Уралу
й далі – аж до Тихого океану. На його совісті нищення десятки мов. Нема
нічого безглуздішого від гасла йти з ним разом до Європи. І не тому, що більша
частина прибраної ним земельки в Азії, а тому що за своєю ментальністю він
ординець і азіат (В.Радчук).
Fiction style is a functional variety of a literary language, modeling the world
via particular sensational images and fulfilling the aesthetic function.
The main purpose is influencing the readers' minds, feelings, and will with
artistic means via a system of images, forming readers' beliefs, moral qualities, and
aesthetic taste.
Field of use - individual and collective creative work, all types of art, culture,
education.
Sub-styles of the fiction style:
a) epic or prose (epic, fairy-tale, novel, fable, short story, memoir, essay);
b) lyrical or poetic (verses, poem, ballad, song, hymn, elegy, epigram);
c) dramatic (drama, tragedy, comedy, melodrama, vaudeville);
d) combined (lyrical-epic work, ode, fiction publicistic, fairy drama, smile).
Main extralinguistic features: imagery (linguistic realization of sensational
imagination or association); depiction (particular sensational painting of reality);
subjective character (everything is transmitted through the prism of the author's
outlook and world perception); poetic character (poetic word-painting even in prose
and drama works); expression (solemn, elevated, gentle, calm, approving, familiar,
joking, ironic, contemptuous, rude etc.); language aesthetics (arouses the feeling of
beauty in a reader).
Main linguistic features:
– the most diverse vocabulary with prevailing words denoting sensational
perception (names of people, objects, actions, phenomena, features);
– wide use of various verbal forms: gender (in past tense and conditional
mood): Якби ми знали, то б вас не питали (Н. тв.); personal (in present and future
tenses of indicative mood): Все на вітрах дзвенітиме, як дзбан (Л.Костенко); in
imperative mood: В квітах всі вулиці кричать: нехай, нехай живе свобода! (П.
Тичина);
– use of tropes (metaphors, metonymy, synecdoche, comparisons, epithets,
hyperbolae, litotes) and stylistic figures (ellipses, periods, rhetorical questions,
addresses etc.). For instance, the paronomasia stylistic figure (pun-like proximity of
 7

words sounding similarly): талант твій латаний (Т.Шевченко); вогонь вагань

(Д.Фальківський); будьте безумні — не зимні, атоми утоми (П.Тичина);
серпанок серпня (І.Драч); груди грудня (М.Вінграновський); у білій білоті
недосягання (В.Стус); Зимно, зимно вітер над землею віє. І кричить, і виє, і
когось шукає (О.Олесь);
– use of emotionally expressive vocabulary (synonyms, antonyms, paronyms,
phraseological units);
– use of author's newly created words; Не дивися так привітно,
яблуневоцвітно; Вже сніг на талих пересмужках став ніздрюватим: срібна
цвіть...; Садками ходить бруньккоцвіт, а в небі злотозор (П.Тичина);
– using historisms, archaisms, dialectisms, popular language elements, even
slang words;
Example of the fiction style:
Слово «мама» росте з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить
сонце, розцвітає квітка і гладить дитину по голівці рідна рука. І так же тихо
воно приходить на уста – промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей,
листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки,
теплою лагідністю руки і вечірньою молитвою. Із букви-краплинки та звуку-
сльозинки народиться одного дня на світ святе слово «м а м о», мовлене
устами янголятка, і осяє хатину, як дар Божий, тільки не дано нам
запам’ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою
вперше нахилилася мати. Це – мить, і це – вічність, бо мама завжди з нами,
вона живе в нас та в наших дітях і онуках, вусьому нашому роді і береже нас
та благословляє на добро. А в найтяжчу годину стогоном вирветься з грудей
тільки одне слово – як остання надія та порятунок: «Мамо!» То подає голос
наша душа, то мати захищає свою дитину, і виколисане перше слово
немовляти являється із-за завіси літ ангелом-хранителем в образі матері,
слово з любові Тараса, слово мамо. Велике й найкраще слово (Я.Гоян «Сповідь
перед матір’ю»).
Confession style (Lat. confessio – recognition, hope) is a functional variety of
a literary language, serving the society's religious needs. It appeared through
borrowing due to adoption of Christianity in Kyiv Rus.
Its main purpose is to serve religious needs of both each individual and of the
whole society (to act as intermediary in conversation between souls of the faithful
and God, to preserve religious rituals, to unite the faithful in their sincere belief in
God).
Field of use - religious institutions (churches, monasteries, hermitages,
theological educational institutions, prayer houses), religious communities, religious
families.
Sub-styles of the confession style:
a) Biblical (language of Bible translations);
b) prayer (prayers, hymns etc.);
c) evangelizing (sermons, epistles, spiritual conversations);
d) hagiographic (lives of saints);
 8

Main extralinguistic features: special solemnity and elevation; euphony;

symbolism; stability (standardization) of stylistic norm.
Main linguistic features:
– confessional vocabulary (Бог, Ісус, Дух Святий, ангел, апостол, пророк,
патріарх, преосвященство, святий, псалтир, вівтар, апостол);
– Clerical Slavonic words (огненний, агнець, взивати, воздати, возсідати,
ректи, глаголити, сотворити, уповати);
– tropes and figures;
– complex words (Великдень, Богоматір, миропомазання, Бог-син, Бог-
отець, Бог-святий дух);
– inversion.
Example of the confession style:
Отче наш, що єси на небесах,
Нехай святиться ім’я Твоє;
Нехай прийде царство Твоє;
Нехай буде воля Твоя,
Як на небі, так і на землі.
Хліб наш насущний дай нам сьогодні;
І прости нам провини наші,
Як і ми прощаємо винуватцям нашим;
І не введи нас у спокусу,
Але визволи нас від лукавого,
Бо Твоє царство, і сила,
І слава, Отця, і Сина,
І Святого Духа, нині, і
Повсякчас, і навіки віків.
Амінь.
Colloquial style is a functional variety of a literary language used by speakers
in everyday informal communication.
The field of use is everyday oral communication at home, in a family, and at
work.
Main purpose - to be a medium of influence and informal communication, live
exchange of thoughts, assessments, feelings, sorting out relationships at work or at
home.
Main extralinguistic features: direct involvement into communication; oral
form of communication; informal relations between speakers; relaxed character of
communication; absence of preparation for conversation (informal character); use of
non-verbal means (logical stress, timbre, pauses, intonation); use of extralinguistic
factors (situation, pose, movements, gesture, mimic); emotional reactions; potential
possibility to immediately clarify unclear things, to stress the main thing.
Main linguistic features:
– everyday and emotionally expressive vocabulary (metaphors, comparison,
synonyms etc.);
– subjective assessment suffixes (diminutive, coarse: худющий, величезний,
бабище, маленький, хлопчик, песик);
 9

– simple, mostly short sentences (incomplete, broken, mono-nuclear);

– frequent use of various pronouns, verbs with two prefixes (попо-, пона-,
поза-: попогуляв, попочитав, поповчився);
– phraseological units, folklore phrases, dialectisms, popular language,
shortened words, interjections etc.: цап-відбувайло; кролі не коні, цап не худоба);
– replacement of terms with colloquial words (електропоїзд – електричка,
бетонна дорога – бетонка);
– typical speech forms – verbal dialogues and polylogues.
Sub-styles of the colloquial style:
a) everyday colloquial;
b) colloquial-official.
Genres of implementation: conversation, letter.
The colloquial style norms are established not by grammar as in bookish styles,
but by customs, national traditions - each speaker feels and spontaneously chooses
them.

3. Professional sphere as integration of official, scientific, and colloquial

styles.
Professional language is the social variant of the modern Ukrainan literary
language, used by people of a particular profession. Professional activity is based on
scientific knowledge (on technology, production, management, medicine etc.),
therefore professional language is closely linked with the scientific style.
Professional activity requires ideas exchange, discussion of certain problems,
approval of decisions, active speech interaction occurs between speakers, therefore is
closely related to colloquial style.
Representatives of any profession also use "business language", namely in
official negotiations, business conversations, written documents. I.e. professional
language is realization of the official style as well.
Thus, the notion 'professional field' covers three varieties of a literary language
- official, scientific, and colloquial. Researchers believe that the scientific and
business style have also demonstrated proximity. Both styles do not allow use of
artistic means, onomatopoeia, interjections. They are counted for rational instead of
emotional perception. Both styles avoid speaking from the 1st person as much as
possible. These styles are characterized by common language means enabling to:
1) stress something important, draw attention to important facts: слід (варто)
зауважити, особливо важливо виокремити, особливу увагу треба зосередити,
зауважимо насамперед;
2) explain, clarify, highlight something: наприклад, для прикладу, приміром,
зокрема, як-от, а саме, тобто, як ось, це значить, передусім, тільки, лише,
навіть;
3) unite a part of the information: і (й), також, тобто, іншими словами, крім
того, разом з тим, між іншим, мало того, , заразом, згідно з цим, як
зазначалося раніше, як уже згадувалося;
 10

4) point out the order of thoughts and links between them, sequence of
description: по-перше, по-друге, з одного боку, з іншого боку, ще раз; почнемо з
того, що; перейдемо до;
5) express confidence or lack of confidence (assessment of the message):
безсумнівно, безперечно, без усякого сумніву, беззаперечно, поза всяким
сумнівом, напевне, звичайно, природно, обов’язково, неодмінно, розуміється, не
потребує доведення, можливо, імовірно, самозрозуміло;
6) generalize, draw conclusion: у результаті можна дійти висновку, що;
узагальнюючи, є підстави стверджувати; зі сказаного випливає; з огляду на
важливість (авторитетність) сказаного; отже; таким чином; зрештою;
врешті; сутність викладеного дає підстави стверджувати; на основі цього ми
переконалися в тому;
7) compare or oppose information, point out the reason (condition) and
consequences: а; але; проте; зате; однак; не тільки (не лише), а й; всупереч
положенню (твердженню); як з’ясувалося, попри те; внаслідок цього; а отже;
незважаючи на те;
8) make critical analysis of something known or desired: з цієї теми уже є;
автор аналізує (розглядає, виокремлюється, зупиняється на…, формує,
наголошує) на важливості; пояснює це тим, що; особливо слід відзначити;
загальноприйнято; одним з найважливіших досягнень є; у досліджені
викладений погляд на; викладені дискусійні (суперечливі, загальновідомі,
істинні, маловідомі) погляди; зроблено спробу довести; наведені переконливі
докази; схвальним є те, що; варто спробувати; можна погодитись.
These common language means are used to achieve the communicative aim
independent of age, sex, profession, social condition, if a person needs to write a
letter of application, service information, letter, public speech etc.
Communicative competence i.e. ability and skills to speak, ask, give
arguments, convince, express one's thought precisely and clearly, is the basis of
professional training. Here the colloquial style would help, namely its variety -
colloquial-professional.