КОСМОС НАИВ

Н А Ї В І М И СТ Е ЦТ В О
АУ Т С А Й Д Е Р І В
В У К РА Ї Н І ТА С В І Т І :
ДЕФІНІЦІЇ,
ІСТОРИЧНИЙ
К О Н Т Е К С Т,
ДОСЛІДНИЦЬКІ
КЕЙСИ
за редакцією
Аліси Ложкіної
Цитати за підсумками конференції:
Аліса Ложкіна: Конференція «Космос всередині» виявилася

неймовірно насиченою ідеями та інформацією. У події взяли
участь майже три десятки провідних вчених, кураторів та митців
з України, Білорусі, Мексики, США, Вірменії, Нігерії та Таджикистану.
Я особисто дізналася багато нового про мистецькі практики самоуків
та аутсайдерів, щодо яких у нашій країні, як виявилося, існує
невизначеність навіть у термінах. Я сподіваюся, ця конференція буде
хорошим засновком до великої ґрунтовної розмови про мистецтво,
яке існує поза усталеними канонами та конвенціями, а її матеріали
стануть у пригоді як дослідникам, так і широкому загалу
поціновувачів мистецтва.
Павло Гудімов: Бувають події, які змінюють хід історії. Ця конференція

саме такого штибу. Ґрунтовний та багатобічний аналіз наїву здійснили як
куратори й історики сучасного мистецтва, так і дослідники традиційної
культури. Кожен день конференції не міг вкластись у відведений
час, оскільки спікери, розуміючи важливість моменту, прагнули дати
максимум інформації та ідей. Наїв — це тема, яка об’єднує всіх!
Лідія Лихач: Кураторка Аліса Ложкіна блискуче продумала структуру

конференції та запропонувала свіжий формат для давніх дискусій про
непрофесійне, наївне, аутсайдерське. Вдалося конструктивно об’єднати
широке коло дослідників, мистців, музейників, ентузіастів — так, що це
вигідно і для розгляду теми, і для презентації творчості непрофесійних
мистців в онлайн-музеї! Проєкт відкриває класні перспективи для
українського мистецького просування. Анні Гудімовій дякую за ідею!
Дмитро Горбачов: Ця конференція дихала світовим повітрям,

як належиться справжній культурі. Мене, який жив за «залізною
завісою», це втішає.
Олександр Ляпін: Конференція має історичне значення. Вона вперше

в історії мистецтва України ввела в науковий обіг поняття «міське наївне
мистецтво» як частину низової урбаністичної культури, і вперше міські
художники-самоуки були представлені науковому товариству
як мистецьке явище.
Н А Ї В І М И С Т Е ЦТ В О
АУ Т С А Й Д Е Р І В
В У К РА Ї Н І ТА С В І Т І :
ДЕФІНІЦІЇ,
ІСТОРИЧНИЙ
К О Н Т Е К С Т,
ДОСЛІДНИЦЬКІ
КЕЙСИ
за редакцією
Аліси Ложкіної
Кураторка наукової конференції та упорядниця: Аліса Ложкіна
Керівник проєкту: Павло Гудімов
Координаторка конференції: Анна Левченко
Координаторки проєкту: Анна Гудімова, Олена Хазова
Редакторка: Тетяна Ватажишина
Дизайнерка: Лара Яковенко
Дизайнерка проєкту: Катерина Большакова
Перекладачі: Дмитро Янковий, Тетяна Ватажишина
Менеджмент: Юрій Горпинич
Фотографи: Максим Білоусов, Анна Войтенко, Сашко Балабай,
Дарина Балабай, Роман Шишак
М АТ Е Р І А Л И
ОНЛАЙН-КОНФЕРЕНЦІЇ
В РА М К А Х Ф Е С Т И В А Л Ю
Н А Ї В Н О Г О М И С Т Е ЦТ В А
Кураторка конференції – Аліса Ложкіна,

кураторка проєктів сучасного
мистецтва та арткритикиня
Куратори Фестивалю наївного

мистецтва:
Павло Гудімов
Олександр Ляпін
Лідія Лихач
Петро Гончар
Видання підготовлено за підтримки Українського культурного фонду. Станіслав Туріна
Позиція Українського культурного фонду може не збігатися з думкою авторів та команда ательєнормально
9 69 119 175 235 297
АЛІСА ХРИСТИНА ПОЛІНА БОРИС ОЛЕКСАНДР ФУНМІЛАЙО
ЛОЖКІНА БЕРЕГОВСЬКА БАЙЦИМ ФІЛОНЕНКО Р О Й Т Б У РД АКІНПЕЛО
Космос всередині Мистецтво наїву — Посвідчення: Радянські Тимчасово-перманентна Наївні нотатки Дослідження
протест за життя визначення «народного», гетеротопія наїву. про наївне мистецтво глобального
«самодіяльного» Харківська барахолка проникнення практик
РОЗДІЛ 1. і «професійного» та сучасне мистецтво наївного мистецтва
ДЕФІНІЦІЇ. РОЗДІЛ 2. мистецтва РОЗДІЛ 5. ХХІ століття у техно-
НАЇВ, СУЧАСНЕ НАРОДНЕ КЕЙСИ. НАЇВНІ / культуру соціальних
НАРОДНЕ М И С Т Е ЦТ В О І 185 АУ Т С А Й Д Е Р С Ь К І мереж на прикладі
М И С Т Е ЦТ В О А В А Н ГА РД 129 ЄВГЕНІЯ МОЛЯР П РА К Т И К И нігерійських митців
Ч И П РА К Т И К И В ІСТОРІЇ МАРИНА Наївне мистецтво у збірках У СВІТІ
АУ Т С А Й Д Е Р І В ? У К РА Ї Н С Ь К О Г О БОГУШ регіональних музеїв України
М И С Т Е ЦТ В А Українське радянське РОЗДІЛ 6.
31 народне мистецтво 247 КОЛ И КО РДО Н И
МИХАЙЛО як семантична структура 189 ОКСАНА ВТ РАЧ А Ю Т Ь С Е Н С .
Х Р И СТ И НА Б Е Р Е ГОВСЬ К А
Х Р И СТ И НА Б Е Р Е ГОВСЬ К А
С Е Л І В АЧ О В 79 політичного дискурсу АРТУР КОВРІК М И С Т Е ЦТ В О
Оксюморон «наївне ДМИТРО СУМАРОКОВ Альона Кіш і Язеп Дроздович: ЛЮДЕЙ З
мистецтво»: найменування, Г О Р Б АЧ О В Херсонське наївне світ душі людини та О С О Б Л И В О СТЯ М И
поняття та альтернативні Народний футуризм. 137 мистецтво як тригер художника в роботах майстрів
визначення Спогади дослідника ОЛЕСЯ культурного впливу білоруського розписного
А В РА М Е Н КО килима 313
Наївний професіоналізм БОРИС
43 87 201 ХЕРСОНСЬКИЙ
Катерини Білокур
АСЯ
ТЕТЯНА ОКСАНА ШПАК 259 Образи, народжені
БАЗДИРЄВА
ФІЛЕВСЬКА Наївне малярство на ВЕРОНІКА в стінах жовтого
Inside / Outside
Вишитий авангард: РОЗДІЛ 4. склі західних областей Ж У РА В Л Ь О В А будинку. Дві долі:
як технологія
експеримент у Вербівці КЕЙСИ. НАЇВНІ / України. За матеріалами Аутсайдерські практики в Микола Новіков і
АУ Т С А Й Д Е Р С Ь К І польових досліджень контексті мистецтва Сергія Валерій Тертичний
П РА К Т И К И В авторки 1998–2016 років Параджанова
51
6
7
РОЗДІЛ 3. У К РА Ї Н І
ЛЕСЯ
НАРОДНЕ / НАЇВНЕ 319
К УЛ Ь Ч И Н С Ь К А
М И С Т Е ЦТ В О І 217 273 ЛІЗА
Кожна людина —
ПОЛІТИЧНИЙ 153 Л І Д І Я Л И Х АЧ ЛОЛІСАНАМ НЕПІЙКО
художник.
ПРОЄКТ
Н АЗ В А Р ОД ЛУ
Н АЗ В А Р ОД ЛУ
ПАВЛО Ганна Готвянська. УЛУ Г О В А Безумство
Кожна людина —
РА Д Я Н С Ь К О Ї Г УД І М О В Як не пропасти в історії? Ненаївний наїв і автор
художниця
ВЛАДИ Польові дослідження Таджикистану
нового українського наїву.
Досвід куратора 223 327
57 99 ОЛЕНА 287 С ТА Н І С Л А В
ТА М А РА
КОСТЯНТИН МАРТИНЮК С В І ТЛ А Н А ТУРІНА
ЗЛОБІНА
АКІНША 163 Рай без краю. Запозичення БЄДАРЄВА З любові до
Чому варто застосовувати
Вишивання товариша ОЛЕКСАНДР народної ідеї краси Мексиканське професіоналізму
феміністичну методологію
Сталіна. Кування ЛЯПІН українськими митцями- наївне мистецтво:
в дослідженнях
українського Деякі особливості постмодерністами від естетики бароко
мистецтва аутсайдерів?
псевдофольклору міського наїву покоління перебудови до narco santos
АЛІСА ЛОЖКІНА
КОСМОС ВСЕРЕДИНІ

Я не знаю ні ритму, ні метру,

арифметики струн і ударних;
не вмію віршувати елегантними стопами.
О, Владико потоків, що зустрічаються,
ніщо тобі не зашкодить,
А Л ІСА ЛОЖК І НА
тому я співатиму, як і люблю 1.
Ці рядки написав у XII сторіччі Гравюра № 2 з першого тому книги Роберта

південноіндійський поет і філософ Басава. Фладда «Історія двох світів» («Utriusque Cosmi
Вишукана освічена людина, державний historia», 1617)
діяч і засновник нонконформістської
інтелектуальної школи, що згодом оформилася
в релігійний рух лінгаятів — звісно, він
9
знався і на класичних віршованих метрах,
і на милозвучних мотивах, але свідомо
В СТ У П
обрав зовсім інший шлях. Він відмовився від
величних надбань своєї цивілізації на користь
Аліса Ложкіна (Україна /США),

кураторка конференції, арткритикиня
1 Басава. Вачана № 494, переклад авторки за
виданням Ramanujan A. K. (transl.). Speaking of
та кураторка проєктів сучасного
Siva. Harmondsworth: Penguin Classics, 1973. P. 82. мистецтва.
прямої, беззахисної розмови про головні екзистенційні питання — життя, смерть, аналіз цих практик і зчаста призводить до плутанини та дублювання понять, про що
людина та пошуки бога. йтиметься трохи згодом.
Інтуїтивне відчуття, що найглибші рівні істини лежать не в площині високочолих Та попри умовність усіх категоризацій, не можна не визнати існування двох
КОС МО С В СЕ РЕ ДИ НІ : НА Ї В І МИ СТ Е ЦТ ВО АУ ТСА Й Д Е Р І В В У К РА Ї НІ ТА СВІТІ
дискурсів та рафінованих мистецьких форм, а буквально на поверхні, у чомусь альтернативних творчих стратегій. Перша є більш орієнтованою на раціональну
дуже простому й доступному кожному, є характерним для поетів, митців та містиків взаємодію із зовнішніми соціальними структурами та наявними конвенціями,
різних епох і культур. Це бажання обнулитися, погляд на світ, де кожен може стати навіть коли йдеться про їх деконструкцію. Інша ж віддає перевагу інтуїції та інсайту.
твоїм випадковим вчителем, провокує інтерес до практик, що переступають кордони У мистецтві, як і у богослов’ї, завжди присутні дві полярні рольові моделі — книжники-
звичного. фарисеї, з одного боку, і радикали-містики — з іншого. І, звісно, легіон тих, хто обирає
безпечнішу зону, десь посередині. Як ми бачили на прикладі філософа та поета Басави,
З чого починалося мистецтво? Певне, не з академій, музеїв та галерей. Ця інституційна лави безкомпромісних містиків не завжди поповнюються самоуками. Ця позиція не
структура — продукт порівняно недавнього минулого, буквально кількох останніх відкидає існування в її носія відповідної професійної підготовки. Але в певний момент
віків. Чим закінчиться мистецтво? Воно ритуально «помирає» вже понад сторіччя, кожен автор робить свій вибір — говорити за допомогою конвенцій чи зробити крок
а натомість виявляється живішим за всіх живих. Звісно, визначення рамок мистецтва у безодню.
еволюціонує буквально на очах. Дослідники сперечаються, як класифікувати
феномени, що їх породжує сучасне гіпертехнологічне й надмірно візуальне суспільство, У мистецтва, яке ми звикли називати наївним чи аутсайдерським, і яке часто також
розмірковують про художню цінність викладеного в мережу селфі, або досконалого називають інситним 2, багато спільного з містицизмом. Аналіз його в цьому контексті
і красивого у певному сенсі комп’ютерного алгоритму. Ритм сьогодення має мало може збагатити дослідників новими відтінками смислів, адже містицизм загалом, попри
спільного зі способом життя наших пращурів. Проте і людина кам’яної доби, і дитя свою принципову ірраціональність, є ширшим і більш обговорюваним теоретиками
інтернету поділяють той самий потяг — виразити свій нескінченний внутрішній космос явищем. «Містик — це той, хто знає, що реальна, справді значуща істина ніколи не
і зрозуміти довколишній матеріальний світ за допомогою образу. може бути висловлена за допомогою слів <…>. Лише тривіальне або хибне може бути
комунікованим та зрозумілим. Істина — поза розумінням <…>» 3, — це зауваження
Прагнення творити притаманне не лише професійним митцям. Дух дихає, де хоче, дослідника єврейського містицизму Джозефа Дана стосовно скептицизму містично
як написано в одній старій книзі. «Наївне» мистецтво, або мистецтво аутсайдерів, налаштованих інтелектуалів щодо універсальної мови можна прикласти й до митців-
тобто людей, які опиняються за межами офіційних рамок художнього світу, — вагома аутсайдерів, які часто вигадують власні світи та мови, де діють свої естетичні та
складова світової мистецької спадщини. Останні півтора сторіччя так зване професійне лінгвістичні канони. Парадоксальні інсайти, що їх не можна виразити за допомогою слів
мистецтво шукає альтернативних шляхів і раз-у-раз надихається практиками людей, і формул, виявляються більш приязними до мови візуальних образів.
що не мають ані відповідної освіти, ані жодних інших підстав творити, окрім нестримної
жаги до образу. Що далі розвивається мистецтво, то менш важливим чинником Історія думки рясніє прикладами містиків-аутсайдерів, завдяки яким відбувалися
стає фактор професіоналізму. Багато з найзнаменитіших сучасних авторів взагалі не тектонічні зсуви в баченні світу. Гарний приклад — Якоб Беме (1575–1624), філософ-
відвідували артшколи й не мають тих фахових навичок, які ще кілька десятиліть тому самоук, звинувачений свого часу в єресі, прихильник толерантності та індивідуальної
вважалися неодмінними складовими мистецького ремесла. свободи, автор унікальної космологічної теорії і чоботар за фахом. Людина, що дістала
найважливіший у своєму житті інсайт, побачивши одного разу, як у чоботарській
Аналізуючи, чому людина звертається до художніх практик, вивчаючи альтернативні майстерні промінь світла падав на грубу олов’яну посудину. Цей, здавалося б,
стратегії, що не вписуються у звичне уявлення про мистецьку професійну кар’єру, ми незначний побутовий епізод мав колосальний вплив на історію європейської культури.
стикаємося із ситуацією дуже складного мережива перетинів, перегуків і діалогів між У центрі подальших теоретичних праць Беме — духовне осяяння, або, як називає цю
10
мистецтвом професійним та усіма практиками за його межами. Рано чи пізно стає форму філософування дослідник західного езотеризму Артур Версліус, «візіонерський
11
очевидним, що й сам поділ на професійне та непрофесійне мистецтво, інсайдерів гнозис» 4. Під гнозисом мається на увазі «1) пізнання або безпосереднє сприйняття
та аутсайдерів є дещо штучним. Це характерна риса лише одного з етапів в історії
В СТ У П
В СТ У П
мистецтва окремої частини земної кулі.
2 Від італ. insita, лат. insitus — вроджений, притаманний. Цей термін у 1960-х запропонував
У рамках конференції, яка стала передумовою появи цієї книги, ми об’єднали під словацький мистецтвознавець Штефан Ткач.
однією парасолькою кілька цілком самостійних феноменів — народне мистецтво 3 Dan J. (ed.). The Heart and the Fountain: An Anthology of Jewish Mystical Experiences. Oxford
і творчість самоуків, а також художні практики аутсайдерів. Інтуїтивно відчуваючи University Press, 2002. P. 3–4.
певну суголосність цих феноменів, варто таки передусім підкреслити їхню принципову 4 Verslius A. What is esoteric? Methods in the Study of Western Esotericism // Esoterica IV. 2002.
відмінність, а також велику термінологічну невизначеність, яка суттєво ускладнює P. 1–15.
прихованих або езотеричних аспектів космосу (космологічний гнозис) або 2) прямий ці твори, але при цьому відмовляючись бачити їхніх авторів як носіїв рівноцінного, або
духовний інсайт, раптове переживання повної трансцендентності (метафізичний навіть і вищого духовного та інтелектуального досвіду.
гнозис)» 5. Тяжіння до такого досвіду, тобто містичного знання-переживання світу, де
принципову роль має візуальний образ — одна з характерних рис «наївних» авторів та Ідея про те, що десь-інде, ба навіть у сусідньому будинку, мешкає Інший, свідомість
митців-аутсайдерів. якого через культурні, психофізіологічні чи якісь інші причини не затьмарена

цивілізаційними забобонами, і саме він може стати для людини, що вважає себе
Стихійне бажання народжувати образ — одна з найскладніших і найзагадковіших культурною, провідником в інший світ, неймовірно принадна, але так само й
рис нашої природи. Мабуть, саме тому так непросто вивчати мистецтво, створене небезпечна. Сьогодні, коли змінюються стандарти розмови про більшість засадничих
за межами інституційного мейнстриму з точки зору академічної науки, намагатися питань, переглядаються гендерні, расові, культурні стереотипи, варто бути особливо
класифікувати ці феномени та приступати до них з позицій чистого раціо. Але рано чи уважними до відстежування в собі таких стереотипів та інтелектуальної зверхності.
пізно ми стикаємося з необхідністю системного аналізу практик яскравих візіонерів, які Вони можуть ховатися за цілком щирим захопленням «дикістю», «простотою»,
виринають з узбіччя мистецького процесу, вражають до самої безодні серця магічною «наївним серцем» чи іншими епітетами, що часто використовуються, коли йдеться про
глибиною своїх робіт і розхитують кордони видимого. мистецтво, створюване поза рамками класичної західної, а нині вже радше глобальної
інституційної моделі.
Термін «примітив», що в англомовній літературі закріпився за етнографічними

Про структуру цієї збірки практиками представників «екзотичних» країн і народностей довгий час співіснував ще
з однією поширеною дефініцією родом із Франції кінця XIX — початку XX сторіччя —
Українське мистецтво та його історія рясніють іменами митців-самоуків і аутсайдерів «наїв». У 1870-му Артюр Рембо написав свій знаменитий вірш «У зеленому кабаре»,
світового рівня. Привернення уваги до цього феномену — основна ціль Фестивалю де вперше застосував до мистецтва епітет «наїв» у значенні «незграбне, невигадливе».
наївного мистецтва, у рамках якого відбувалася конференція «Космос всередині». Вже за кілька років це визначення стало головною візитівкою і цілком свідомою
Завдання конференції та цієї збірки, що стане її підсумком, — окреслити проблемні маскою знаменитого французького самоука Анрі Руссо 6.
зони у вивченні теми, а також розробити понятійний апарат для її аналізу. Ми підійдемо
до творчості самоуків та практик аутсайдерів із кількох ключових позицій та виділимо У середині XX сторіччя ані примітив, ані наїв вже не здавалися такими новими й
кілька фокусних тем, які допоможуть зосередитися на обговоренні актуальних привабливими. Саме тоді митець і колекціонер Жан Дюбюффе вигадав новий термін
для галузі проблем, а також не розгубитися в безмежжі питань, дотичних до цієї для визначення творів, що з’являлися за межами конвенційного артсвіту і, на його
проблематики. думку, відкидали мейнстримну естетику, — ар-брют. У англомовному світі цей термін
не прижився. Можливо, через його іноземне звучання, або ж через занадто радикальні
сенси слова brutal — грубе, звіряче, огидне, жорстоке. Тому, коли британський
дослідник Роджер Кардинал опублікував у 1972 році свою програмну книгу про
Дефініції. Наїв, сучасне народне мистецтво чи практики аутсайдерів? мистецтво за межами мейнстриму 7, він під тиском видавця був змушений знайти
англійський відповідник терміна «ар-брют». Так з’явилося поняття outsider art —
Сучасне народне мистецтво, наїв чи практики аутсайдерів? Труднощі починаються «мистецтво аутсайдерів», яке певний час здавалося майже ідеальним, але однаково
вже на рівні дефініцій. Ще в середині XIX сторіччя, відчуваючи кризу класичного співіснувало з іншими визначеннями — наприклад, contemporary folk art — сучасне
академізму, європейські митці-новатори починають захоплюватися естетикою вуличних народне мистецтво, або ж self-taught art — мистецтво самоуків.
вивісок і творчістю талановитих самоуків, а радикальний поворот оптики, що його ми
13
12
пов’язуємо з розвитком модернізму, відбувається під сильним впливом африканського Сьогодні поняття outsider art в англомовному середовищі є найуживанішим, хоча
мистецтва, побаченого на початку XX сторіччя паризькими художниками в антикварних і в його використанні немає остаточної визначеності. Частина дослідників наполягає,
крамницях і модних приватних колекціях колоніальних цікавинок. Не розуміючи що мистецтво аутсайдерів — це передусім практики людей з особливостями психічного
В СТ У П
В СТ У П
контексту виникнення і застосування в африканській, полінезійській та американській розвитку. Інші зараховують до цієї категорії ширший діапазон маргіналів. Найгучнішим
корінній культурі дивовижних масок, строїв і статуеток, європейці дещо зверхньо
обізвали таке мистецтво «примітивом», надихаючись безоднею фантазії, що породила
6 Докладніше про бренд «наїву» та інші міфи у творчій біографії Руссо див. Shattuck R. (et al.).
Henri Rousseau: Essays. The Museum of Modern Art, New York, 1985. 272 p.
5 Там само. 7 Cardinal R. Outsider Art. London, Studio Vista, 1972. 192 p.
проєктом, присвяченим сьогодні мистецтву аутсайдерів є спеціалізований ярмарок — або літньої людини як «народного майстра» чи «аутсайдера» здається деяким фахівцям,
Outsider Art Fair, що з 1993 року проводиться в Нью-Йорку, охоплює максимально зокрема й художникам, абсолютно неприйнятним і навіть певною мірою непристойним» 9.
широкий діапазон митців із неконвенційними життєвими траєкторіями і в останні роки Проте й сам термін «мистецтво самоуків», що йому віддає перевагу автор, виявляється
привертає дедалі більшу увагу фахівців, кураторів та широких глядацьких кіл. Має малорелевантним у світі, де критерій професіоналізму мистецьких практик стрімко
аутсайдерська практика і свій «друкований орган» — заснований у 1989-му втрачає сенс.

британський журнал Raw Vision (у перекладі з англ. — сирий / необроблений
погляд) 8. Етапним моментом у тріумфальному поверненні мистецтва аутсайдерів Як зазначає дослідник мистецтва аутсайдерів Деніел Войцик, у європейському
на уста міжнародної мистецької громади стала 55-та Бієнале сучасного мистецтва контексті аутсайдерське мистецтво досі частіше ототожнюється з art brut — практиками
у Венеції. Головний проєкт бієнале 2013 року куратора Массіміліано Джіоні мав осіб без художньої підготовки, відірваних від традиційної культури та мистецького
назву «Енциклопедичний палац» і представляв величезний масив митців-аутсайдерів світу: психічнохворих, представників транссередовища, самітників та соціальних
та самоуків з усього світу на рівних правах з іншими художниками. ізгоїв. Натомість у Сполучених Штатах артдилери та критики часто використовують
термін «мистецтво аутсайдерів» більш довільно, маючи на увазі широкий діапазон
В Україні історія мистецьких дефініцій практик такого кшталту розвивалася нестандартних творів, створених різними демографічними групами: непідготовленими
дещо іншим шляхом через особливості загальноісторичного процесу. У офіційній художниками, дітьми, ув’язненими, сучасними народними художниками, наївними
радянській системі не знаходилося слів для справжніх аутсайдерів. Творчих художниками, ремісниками так званого «третього світу» та країн, що розвиваються,
осіб поза офіційною системою та інституціями в найліпшому разі маркували як а також членами певних етнічних груп 10. Спостерігаючи за трендами провідних виставок
«дармоїдів», а в найгіршому, наприклад, якщо вони творили в психіатричних аутсайдерського мистецтва останніх років, можна зробити висновок про вельми
лікарнях, тюрмах та інших закладах закритого типу, просто не вважали хаотичний набір представлених там авторів. Це і самоуки, і соціально маргіналізовані
«справжніми» художниками. Трохи більше пощастило авторкам і авторам, які та релігійно натхненні особи, люди з психіатричними діагнозами, волоцюги, люди,
вписувалися в канони етнічних практик. Ці митці потрапляли до ніші так званого що пережили Голокост, ветерани війни у В’єтнамі, біженці, в’язні, громадяни, які
«радянського народного мистецтва», яка, як ми побачимо на прикладах, наведених стверджують, що вони були викрадені НЛО, люди з аутизмом та інші. Ніша аутсайдерів
у текстах до до цієї збірки, була доволі неоднозначним і вкрай політизованим ризикує перетворитися на сучасний аналог кунсткамери.
конструктом. За пізньорадянських часів, а особливо після розпаду СРСР, у рамках
проєкту спонтанного наздоганяння західного модернізму в інтелігентських колах У цій збірці ми залишаємо за авторками та авторами право самим обирати словник
набув популярності термін «наївне мистецтво». Визначення, яке на той час у західних для означення феноменів, про які вони пишуть. Загалом ми дозволяємо собі
країнах вже дещо застаріло тут, навпаки, мало звільнювальний потенціал і присмак використовувати терміни «наїв» та «мистецтво аутсайдерів» як аналогічні й часом
сучасності. Поняття «наївне мистецтво» дотепер має великий попит у більшості країн навіть взаємозамінні поняття, але водночас такі, що мають свої відтінки сенсу. Через
колишнього СРСР і, попри неоднозначні відтінки буквального значення цього слова, описану вище неоднозначність понятійного апарату першу частину цієї збірки було
є цілком прийнятним у дослідницьких колах. Усі ці нюанси необхідно брати до уваги, виділено для обговорення питання дефініцій. Науковці Михайло Селівачов та Христина
намагаючись перевизначити неконвенційні мистецькі практики самоуків Береговська детальніше аналізують у своїх текстах проблеми термінології. Дослідниця
та маргіналів. і мисткиня Ася Баздирєва ставить під сумнів доречність у сучасному світі розділень на
кшталт інсайдерів та аутсайдерів мистецького процесу, звертаючись до інтерпретації
У сьогоднішньому світі перегляд мистецького вокабуляру відбувається вже з точки категорій in / out (всередині / ззовні). Головна редакторка проєкту «Гендер в деталях»
зору радикального етичного повороту. Політизація питання вибору термінологічного Тамара Злобіна досліджує необхідність переосмислення історії мистецтва з точки
апарату ставить дослідників мистецтва самоуків та аутсайдерів у вельми скрутну зору феміністичної оптики, і також застосування її до творчості мисткинь-самоук,
ситуацію — рано чи пізно всі терміни виявляються нерелевантними або не проходять а культурологиня і кураторка Леся Кульчинська розмірковує про широкий діапазон
14
15
перевірку на політкоректність. Як пише дослідник мистецтва самоуків Гері Алан використання поняття «художниця / художник» у сучасному світі на прикладі творчості
Файн: «Такі терміни, як «примітивне» або «наївне» мистецтво, колись прийнятні для класика мистецтва XX сторіччя Йозефа Бойса.
визначення тих, хто не є витонченим з точки зору мистецького істеблішменту, тепер є
В СТ У П
В СТ У П
невідповідними, вже не є політично коректними, виявляючи класову упередженість
або, ще гірше, расизм. Невдало обраний термін може маргіналізувати художників.
Ці проблеми є особливо очевидними, коли йдеться про ярлики на кшталт «народного
мистецтва» чи «мистецтва аутсайдерів». Позначення бідної, чорношкірої, неосвіченої
9 Fine A. G. Everyday Genius. Self-taught Art and the Culture of Authenticity. The University of
Chicago Press, 2004. p. 25
10 Wojcik D. Outsider Art: Visionary Worlds and Trauma. Jackson: University Press of Mississippi,
8 Raw Vision; у вільному доступі: https://rawvision.com/ [станом на 30.10.2020]. 2016. E‑book.
Народне мистецтво та авангард майбутня знаменитість — Параска Власенко. У Вербівці разом із керівницею майстерні
Наталією Давидовою, Олександрою Екстер і Казимиром Малевичем працює Євмен
У цій збірці об’єднано такі, здавалося б, далекі поняття як мистецтво народне та Пшеченко. Його роботи 1915 року експонували на підсумковій виставці вербівської
аутсайдерське. Дійсно, як пише Деніел Войцик, «народне мистецтво зазвичай артілі в московській галереї Лемерсьє разом із творами Олександри Екстер, Казимира
укорінене у колективній естетиці й традиціях певної спільноти чи субкультури, тоді як Малевича, Івана Пуні, Ніни Генке-Меллер і Євгенії Прибильської 14. В аналогічному
мистецтвом аутсайдерів вважається вираження унікального персонального бачення контексті у Вербівці визріває ще один автор — Василь Довгошия, про якого збереглося
творця, який переважно залишається відрізаним від ширшого культурного поля обмаль інформації. У 1920 роках критики пояснювали оригінальність його робіт
і спільноти 11. Цілком усвідомлюючи згадані розбіжності та широту теми народного ознайомленням із мистецтвом Японії, де художник нібито побував під час російсько-
мистецтва, ми не мали на меті ретельну розмову на цю тему. Натомість до збірки японської війни 1904–1905 років 15.
увійшли матеріали, що розкривають історію формування в Україні поняття так званого
«наївного мистецтва», а також демонструють неоднорідність канону народного Вибухова суміш давньої традиції розпису сільських хат і досвіду створення
мистецтва радянських часів, куди часом потрапляли й аутсайдерські елементи. супрематичних вишивок, архаїчний космізм, помножений на авангардистські впливи,
дають життя одному з найцікавіших феноменів в історії українського модернізму —
В історії українського мистецтва перші десятиліття XX сторіччя дали яскравий сплеск народному «сюрреалізму». Пік першої хвилі цього явища — 1920 роки. Зрозуміло,
радикальних модерністських явищ, які дослідники маркують терміном «український що формально про жоден сюрреалізм не йдеться, але парадоксальним чином
авангард». Чимало митців цього спрямування надихалися народними мистецькими творчість українських авторок і авторів перегукується з актуальними тогочасними
практиками та співпрацювали із сільськими майстринями та майстрами. Ця стратегія мистецькими практиками, що надавали великого значення залученню до творчого
цілком вписується в загальну зацікавленість модерністів мистецтвом, створюваним процесу підсвідомості. Діяльність вітчизняних майстрів — Євмена Пшеченка і Василя
за межами тогочасного істеблішменту. Тут можна пригадати вже згадане Довгошиї — відбувається під грифом «народного мистецтва». За цілісністю, свободою
захоплення парижан африканськими масками, закоханість футуристів Російської мислення і самобутністю образотворчого космосу ці художники дають фору більшості
імперії у творчість геніального грузинського самоука Ніко Піросмані тощо. Активна так званих професіоналів. І Євмен Пшеченко, і Василь Довгошия, на жаль, не
взаємодія та взаємовплив авангардно налаштованих авторок і авторів з народною пережили сталінський Голодомор, але сьогодні їхні твори, що унікально синтезують
традицією почалися з цікавого комерційного експерименту. У середині 1910-х народну естетику та надбання модернізму, — окраса колекції Національного музею
митці-експериментатори залучали до створення ужиткових предметів, виконаних українського народного декоративного мистецтва.
у авангардній естетиці, учасників народних мистецьких артілей із сіл Скопці й
Вербівка. Ці об’єднання було зорганізовано для відродження традицій вишивки У розділі нашої збірки, присвяченого взаємозв’язкам народного мистецтва початку
й килимарства. З цими організаціями співпрацювали Олександра Екстер, Євгенія XX сторіччя і українського авангарду, дослідники розмірковують, яким чином
Прибильська, Казимир Малевич 12. Авангардисти створювали ескізи, що їх втілювали відбувалася ця взаємодія та який вона мала вплив на мисткинь і митців, що брали
в життя народні майстрині. Супрематичні шарфи, подушки, килими, сумочки, участь у цих експериментах. Історик мистецтва, піонер досліджень українського
виготовлені в українських сільських артілях, успішно продавалися в Полтаві, Києві, авангарду Дмитро Горбачов ділиться спогадами про те, як у мистецтвознавців ще за
Москві й Берліні 13. радянських часів з’явилося розуміння органічного зв’язку між народною естетикою
і практиками українського авангарду. Дослідниця українського авангарду Тетяна
У Скопцях під впливом Екстер і Прибильської сформувалася Ганна Собачко- Філевська презентує конкретний і надзвичайно цінний кейс співпраці авторок і авторів-
Шостак — оригінальна художниця, майстриня декоративно-прикладного мистецтва. авангардистів із народною артіллю українського села Вербівка саме напередодні
Вона поєднала у своїй творчості народні традиції й елементи модерністської мови. революції 1917 року.
Артілі стануть своєрідною «кузнею кадрів» майбутніх зірок народного мистецтва
16
17
радянського періоду. У Скопцях під керівництвом Євгенії Прибильської й за дієвої
участі Олександри Екстер поряд із Ганною Собачко-Шостак формується ще одна
В СТ У П
В СТ У П
11 Wojcik D. Outsider Art: Visionary Worlds and Trauma. Jackson: University Press of Mississippi, 14 Лаврентьев А. У истоков стиля XXI века. Супрематические орнаменты и рисунки для
2016. E‑book. ткани Ольги Розановой // Декоративное искусство и предметно-пространственная среда.
Вестник МГХПА. № 2–2б. Московская художественно-промышленная академия им.
12 Філевська Т. Перша амазонка авангарду // онлайн-версія видання «Український С. Г. Строганова. МГХПА, 2018. С. 17–28.
тиждень». No 3. 2017.
15 Шестаков С. Взаємовплив професійного та народного мистецтва на прикладі творчості
13 Горбачов Д. Гопашно-шароварна культура як джерело світового авангарду // МІСТ: Ганни Собачко, Василя Довгошиї та Євмена Пшеченка // 100 років колекції Державного музею
Мистецтво, історія, сучасність, теорія. Вип. 3. 2006. С. 43–51. українського народного декоративного мистецтва: Зб. наук. праць. Київ, 2001. С. 171–180.
Народне / наївне мистецтво та політичний проєкт радянської влади Собачко-Шостак 17. Крім того, до майстерні потрапляють виходець із гончарської
династії, скульптор Іван Гончар, учасниця вербівської авангардної артілі Параска
Розмова про мистецтво самоуків і аутсайдерів буде неповною без обговорення Власенко та молода художниця, яка сприятиме другому народженню «народного
статусу цих практик за часів СРСР. Інституційний і загальний сплеск народного мистецтва сюрреалізму», майстриня розпису сільських хат, вишивки й виготовлення декоративних
у XX сторіччі був безпосередньо пов’язаний із політичним порядком денним радянської фігурок із хліба Марія Примаченко.
влади. Проте розквіт у радянській Україні народного мистецтва, як ми вже побачили, —
це не лише наслідок ідеологічних пріоритетів держави, а також і спадок, який Загал знає Марію Примаченко як унікального самородка, художницю-самоуку, бабусю
дістався радянському офіціозу від авангарду. У 1930-х монотонний пейзаж пафосного в хустці, яка писала шедеври в далекій сільській глушині. Почасти авторкою цих
сталінського соціалістичного реалізму пожвавлюється на маргінесах. Самобутнім міфів була сама художниця, яка, повернувшись у рідне село, десятиліттями ретельно
острівцем художньої свободи стає так зване радянське народне мистецтво — культивувала цей образ. За радянських часів проста народна хустка й показово
централізовано підтримувана й культивована творчість «вихідців із народу», які не сільський спосіб життя були вдалим захистом від багатьох ідеологічних негод. Проте
здобули профільної художньої освіти. У системі координат радянської влади творчі Марія Примаченко і її унікальний космос з’являються не на порожньому місці. Вони
досягнення сільських жителів мали не лише відбивати розмаїття культур усередині СРСР, виростають із потужної народно-авангардної школи, що їй ще на початку XX сторіччя
а й правити за втілення сталінського гасла «жити стало краще, жити стало веселіше». дали поштовх Євгенія Прибильська та Олександра Екстер. І, звичайно, важко назвати
Настільки веселіше, що вже навіть прості селяни, маючи досить вільного часу, беруться самоукою людину, яка два роки пліч-о-пліч пропрацювала з художниками рівня
за пензлі. В Україні найяскравішими представницями «народного мистецтва» стали дві Кричевського й Петрицького, а потім співпрацювала з кіностудією у Києві. Найкращі
жінки — авторка метафізичних квіткових композицій Катерина Білокур та самобутня роботи Примаченко створено по свіжих слідах спілкування з видатними модерністами
візіонерка Марія Примаченко. Біографії цих художниць, рідкісних жінок у відверто й народними митцями. Свої найпотужніші альбоми, населені фантастичними, цілком
патріархальному світі радянської художньої еліти, — наочний приклад того, наскільки у дусі сюрреалізму, персонажами, Марія Примаченко створила в 1936–1937 роках
далекою була реальність від сталінського «жити стало веселіше». і майже одразу заробила за них усілякі офіційні бонуси. Якщо згадати атмосферу
кривавого 1937-го, коли відбувалася розправа над бойчукістами, що дозволили собі
Сталінський соцреалізм — це мистецтво, створюване чоловіками про чоловіків. інтерпретувати народне мистецтво, то парадоксальний збій програми чи, навпаки,
Жінки в ньому у найліпшому разі грають роль ефектної масовки. Народне мистецтво програмна двозначність радянської художньої системи особливо вочевиднюються.
стає нішею, де рівне (чи то й панівне) право голосу здобувають жінки. Традиційно Затишна аполітична ніша декоративно-прикладного мистецтва, завдяки якій свого часу
саме жінки займалися вишивкою, килимарством, декоративним розписом сільських вижило й набуло розголосу мистецтво таких авторок, як Марія Примаченко, водночас
хат-мазанок і печей — прадавнім українським ремеслом, що відчутно вплинуло і на дещо маргіналізувала його статус, надовго закріпивши за ним ярлик «наїву». Про
авангард 16, і на станкове народне мистецтво радянського періоду. З декоративного складний і неоднозначний зв’язок українського народного мистецтва та культурної
розпису хат у XX сторіччі розвивається славнозвісний петриківський розпис — багаті політики СРСР часів Сталіна у своїй статті до збірки розмірковує фахівець з мистецької
рослинні орнаменти, відомою авторкою яких за радянських часів стає Тетяна Пата. спадщини модернізму, міжнародний куратор та історик мистецтва Костянтин Акінша.
Дослідниця інституційної історії соцреалізму Поліна Байцим розповідає, яку роль
1935 року в спустошеній Голодомором Україні починають готувати Першу виконували народні художники в інституційній структурі радянського офіційного
республіканську виставку народного мистецтва. У лютому 1936-го її експонували мистецтва, а культурологиня Марина Богуш робить спробу деконструювати
в Києві, у липні того ж року відкрили в Москві, а згодом — у Ленінграді. Щоби створити семантичний конструкт «радянське народне мистецтво».
роботи для виставки, на території Києво-Печерської лаври організували Центральні
експериментальні майстерні при Київському державному музеї українського Фігура, яку важко оминути, міркуючи про видатних українських самоуків XX сторіччя, —
мистецтва. Сюди з усієї України звозять талановитих народних майстрів. У колективній Катерина Білокур. Вона працювала в тяжкі сталінські роки й примудрилася зберегти
18
19
творчості вони розвивають свої навички та здобувають додаткові знання. До роботи майже повну автономію від ідеології. Вона ніколи не ходила до школи та ніде не
залучено найкращих художників-професіоналів. Серед них модерніст і давній вчилася малювати. Художнього ремесла, як і письма з читанням, вчилася сама.
шанувальник народного мистецтва Василь Кричевський, театральний авангардист Білокур — приклад ставлення до дівчинки в небагатій селянській родині початку
В СТ У П
В СТ У П
Анатоль Петрицький, графік Василь Касіян. Композицію в майстернях викладає Ганна XX сторіччя: займатися її освітою, а тим паче підтримувати її прагнення стати
професійною мисткинею, тут ніхто не збирався. Її крик «хочу бути художником!» —
не пустопорожня поза, а життєва позиція людини, яка пожертвувала особистим
16 «Найближча аналогія до супрематизму — геометричні розписи подільських хат, писанки

з їхніми астральними знаками, візерунки плахт — магічний код стихій (вогню, землі, води)», —
пише Дмитро Горбачов («Він та я були українці». Малевич та Україна [уклад. Дмитро 17 Енциклопедія історії України: Україна — Українці. Кн. 1 // НАН України. Інститут історії
Горбачов]. — Київ: СІМ студія, 2006). України. Київ: Наукова думка, 2018.
щастям, щоби мати можливість займатися живописом. Усе своє життя Білокур Львівська дослідниця Оксана Шпак знайомить із матеріалом про еволюцію українського
доводила власне право бути саме «справжнім художником» — не народною наївного мистецтва на склі в Західній Україні за радянських часів. Співкураторка
майстринею чи народною авторкою — її мрією було довести свою рівність із Фестивалю наївного мистецтва, фундаторка видавництва «Родовід» та ініціаторка багатьох
провідними професійними майстрами. Катерині Білокур пощастило опанувати проєктів, присвячених українському наївному мистецтву, Лідія Лихач розказує про видатну
самотужки усі нюанси мистецького ремесла, ба більше, уже до кінця 1930-х вона представницю вітчизняного сільського наїву Ганну Готвянську. Дослідниця мистецьких
привернула увагу мистецтвознавців. 1941 року відбулася її перша виставка в Полтаві. практик кінця 1980-х — початку 1990-х Олена Мартинюк демонструє органічний зв’язок
Під час війни більшість ранніх робіт Білокур, на жаль, було втрачено, але новий етап її між мистецькими практиками аутсайдерів і творчістю видатних митців українського
творчості пов’язано з повоєнною добою. постмодернізму — Лариси Рєзун, а також Олега Тістола.
Роботи Катерини Білокур — самобутній квітковий усесвіт. Художниця не пішла шляхом Окремий розділ присвячено міжнародним кейсам. Науковиця з Білорусі Оксана Коврік
звичної народної декоративності та вважала за краще наполегливо працювати в дусі розказує про традицію білоруських мальованих килимів на прикладі видатної аутсайдерки
старих голландських майстрів. Екзистенційна напруга цих великих барвистих полотен Альони Кіш та іменитого білоруського автора Язепа Дроздовича. Вірменська дослідниця
створюється коштом пауз. Поміж радісних квіткових композицій зяють космічна Вероніка Журавльова представляє розвідку на тему аутсайдерських елементів у творчості
порожнеча й пітьма. Ці квіти з’являються ніби нізвідки, із глибин світобудови їх режисера і багатогранного митця Сергія Параджанова. Артменеджерка та авторка
приводить трепетний і сповнений бажання народжувати образи погляд художниці. мистецьких текстів з Таджикистану Лолісанам Улугова ділиться своїми міркуваннями
Описуючи теорію ритму Олександра Богомазова, Дмитро Горбачов помітив його щодо застосування сучасними таджицькими професійними митцями мови наїву як способу
зв’язок із традицією народного орнаменту, де пластичне напруження чергується протидії цензурі та політичному тиску в країні. Дослідниця з Мехіко Світлана Бєдарєва пише
з інтервалами — зонами спокою. «Інтервал, велика пауза — то київська і ширше про сучасне народне мистецтво Мексики і його барокове коріння, а молода нігерійська
українська художня особливість, ознака степової ментальності. «Степ — це те, чого письменниця і візуальна мисткиня Фунмілайо Акінпело розказує про стратегії наїву
немає», — жартував Майк Йогансен» 18. Саме «те, чого немає», невидимий, в сучасному мистецтві Нігерії.
на перший погляд, вселенський степ — головна дійова особа на картинах Білокур.
У нашій збірці тематичну статтю про творчість Катерини Білокур представляє
мистецтвознавиця Олеся Авраменко, яка щойно випустила монографію з нагоди
120-річчя від дня народження видатної української авторки-самоуки. Коли кордони втрачають сенс.
Мистецтво людей з особливостями розвитку
Термін «мистецтво аутсайдерів» часто використовується як синонім до практик пацієнтів

Наївні / аутсайдерські практики в Україні та світі психіатричних лікарень, та водночас застосовується до творчості людей з особливостями
розвитку 19. Люди з аутизмом чи синдромом Дауна, звісно, не є психічнохворими. Проте
Ці розділи присвячено індивідуальним мистецьким траєкторіям, кураторським і вони, і автори, які мають серйозні психіатричні проблеми, на жаль, поділяють спільну
кейсам та дослідницьким проєктам на тему наївних / аутсайдерських практик митців біду — важку стигму, що її деякі суспільства, зокрема українське, ніяк не можуть здолати
України та світу. щодо «інших», тих, що не вписуються в золоті стандарти так званої норми.
Розмову про українське мистецтво відкриває організатор та один з кураторів Фестивалю Питання про те, чи взагалі можна визначати мистецькі практики через діагноз автора,
наївного мистецтва, засновник арт-центру Я Галерея Павло Гудімов. Він ділиться залишається відкритим. Ми, наприклад, не говоримо про «мистецтво людей із цирозом
досвідом кураторської роботи з митцями-аутсайдерами. Ще один куратор фестивалю — печінки», що є доволі поширеною серед творчих осіб проблемою. Зате залюбки тавруємо
20
21
митець Олександр Ляпін — розказує про своє захоплення сучасним міським наївом, практики людей із шизоїдним спектром порушень як «творчість душевнохворих».
а харківський куратор і дослідник Борис Філоненко презентує окремий кейс харківського Сучасна психіатрія далека від повного розуміння людської свідомості, а кордони «норми»
блошиного ринку як території, де не лише розквітають аутсайдерські практики, а й і «порушень» є дуже умовними. Поодинокий психотичний епізод — ще не привід для
В СТ У П
В СТ У П
відбувається активна взаємодія між маргінальними авторами та провідними сучасними встановлення діагнозу, а серед видатних діячів світового мистецтва — незліченна кількість
харківськими художниками. Про оригінальний локальний феномен так званого «херарту»
в збірці написав херсонський дослідник Артур Сумароков.
19 Доречність і неоднозначність такого залучення, зокрема, обмірковує автор терміна «outsider
art» у своїй статті, присвяченій творчості аутистів у контексті аутсайдер-арту: Cardinal R. Outsider Art
18 Горбачов Д. Гопашно-шароварна культура як джерело світового авангарду. Київ: and the autistic creator // Philosophical Transactions of the Royal Society B. No. 364 (1522). May 2009.
Смолоскип, 2008. С. 21. P. 1459–1466.
людей, які мали певні психічні негаразди, але здобуток яких було б дивно описувати кар’єру в сучасному артсвіті, треба бути, м’яко кажучи, доволі організованою людиною
лише в межах цієї проблематики — Фрідріх Ніцше, Вінсент Ван Гог, Вацлав Ніжинський, з неабиякими комунікативними навичками. Тут хочеться згадати відому цитату Павла
Антонен Арто та тисячі інших. Врешті, яке ж мистецтво без дещиці «священного Флоренського, яка добре описує суперечність статусу митця як сучасного юродивого:
безумства»? Мішель Фуко, досліджуючи у своїй «Історії безумства» формування «Коли певну поведінку можна впевнено визначити як юродство, це є точна ознака того,
концепту психічної норми як результату проєкту Просвітництва, не приділяв особливої що це явище не є юродством» 23.
уваги художникам, але збагатив історію мистецтва коротким і ефектним афоризмом:
«Там де є твір (oeuvre), там нема божевілля» 20. Попри неабияке значення постаті Дюбюффе, відкриття мистецтва душевнохворих
у XX сторіччі починається значно раніше та має коріння власне в природі модернізму.
А втім, термін «мистецтво аутсайдерів», як вже зазначалося, своїм корінням сягає Книга клінічного психолога Луїса Сасса «Безумство і модернізм. Душевна хвороба
саме збірки творів душевнохворих повоєнного французького митця Жана Дюбюффе. у світлі мистецтва, літератури та думки» 24 на яскравих клінічних паралелях показує
Дюбюффе не лише зібрав одну з найзнаменитіших колекцій, вигадав термін «ар-брют», подібність свідчень людей, яким діагностували шизоїдні порушення, і найкращих
а й багато писав про своє захоплення. «Божевільний — реформатор, винахідник нових зразків мистецтва модернізму. Ця подібність, на думку автора, насамперед говорить
систем, сп’янілий винаходами. <…> Це саме те, що вимагається від художника, а тому про унікальність внутрішнього світу шизофреніка, про який наша культура знає прикро
творення мистецтва нічого не варте, якщо воно не виникає в стані відчуження, коли мало і який зазвичай овіяний негативними конотаціями. Сила та виразність естетики
воно не може запропонувати нову концепцію світу та нові принципи життя», — так він модернізму полягає саме в інструменталізації найкращих елементів психотичного
сформулював своє кредо 21. дискурсу, у перетворенні їх на факт мистецтва.
Історикиня мистецтва Розалінд Краус, розмірковуючи про причини захоплення Історія поступового визнання творів людей з психічними розладами починається ще
Дюбюффе саме аутсайдерами, робить влучне зауваження: «Інтерес Дюбюффе до з XIX сторіччя, з окремих випадків захоплення психіатрами творами пацієнтів
матеріалів з колекції Прінцхорна виріс з його уявлення про таке мистецтво, як про спеціалізованих лікарень. З розвитком модернізму зростає інтерес митців до емоційно
корпус радикально антидюшанівських можливостей. <…> Захоплення Дюбюффе нестабільних станів і подолання кордонів норми. Особливе захоплення практиками
мистецтвом психотиків виростає з того факту, що це мистецтво має виразну душевнохворих у першій половині XX сторіччя було властиве мистецьким групам,
енергію і немає жодної сторонньої причини для свого існування, адже його створено зацікавленим в абсурді та феноменах підсвідомого, — дадаїстам, сюрреалістам, а також
через компульсивний потяг. Думка, що таке мистецтво з’являється через якийсь експресіоністам. Інтерес публіки й митців до такого мистецтва, безумовно, значною
інституційний запит, є хибною. Воно існує, бо людина, яка його створює, просто не мірою був зумовлений інтересом до праць Зигмунда Фройда та психоаналізу загалом.
може цього не робити» 22.
Формування негативного ставлення до душевних хвороб і уявлення, що усі вони є
Уявлення про творчість душевнохворих, як про ідеальну територію мистецтва заради «дегенерацію», а також стигматизація людей із психічними розладами в європейській
мистецтва, артпрактику per se, стає особливо актуальним у середині XX сторіччя, культурі відбувалися значною мірою під впливом ідей італійського психіатра кінця
коли в західному світі швидкими темпами закріплюється жорстка інституційна ХІХ сторіччя Чезаре Ломброзо. Незвичність практик митців-модерністів, їхнє захоплення
структура, що дотепер є панівною. Відтоді успішність художника починають визначати творчістю душевнохворих сукупно з ідеями Ломброзо справили неабияке враження
саме інституції, а отже й мистецтво починає грати за інституційними правилами та на нацистів. Ненависть до передового мистецтва та печерні уявлення фашистів про
запитами. Гострий психоз у такій ситуації здається ефектним і привабливим антиподом «норму» призвели до таврування ними усього модернізму як дегенеративної практики.
елітизму та комерціалізму мистецтва, створеного у звичних рамках артсвіту. Згодом Тріумфом цькування модернізму й людей з будь-якими відхиленнями стала сумнозвісна
відбувається цікава мутація. Інституційно конформне мистецтво потроху усвідомлює виставка «Entartete Kunst» («Дегенеративне мистецтво»), що відкрилася 1937 року
моду на священне безумство та починає інкорпорувати психотичні елементи. Сьогодні в Мюнхені та залучала 650 хаотично розвішаних творів митців-модерністів, а також робіт
22
23
у мейнстримовому уявленні справжній митець завжди трохи дивак, юродивий, особа, душевнохворих людей у супроводі критичних і пропагандистських коментарів-підписів.
яка щонайменше на йоту не при тямі. І це при тому, що для того, щоби зробити успішну
Утім, ані модернізм, ані інтерес до «іншого» мистецтва нацистам було не спинити.
В СТ У П
В СТ У П
У своїй класичній і, на жаль, досі не перекладеній роботі 1989 року «Відкриття
20 Foucault M. The History of Madness [trans. Jonathan Murphy and Jean Khalfa]. London:
Routledge, 2006. P. 537
21 Цит. за: MacGregor J. M. The Discovery of the Art of the Insane. Princeton, New Jersey: 23 Цит. за: Иванов С. Блаженные похабы. Культурная история юродства. Москва: Corpus,
Princeton University Press, 1992. P. 2. 2015. С. 7
22 Цит. за: de Zegher C. A. Subterranean Chapter of Twentieth- Century Art History // The 24 Sass L. A. Madness and modernism: insanity in the light of modern art, literature, and thought.
Prinzhorn Collection: Traces upon the Wunderblock. New York: Drawing Center, 2000. P. 4–5. Basic books, 1992.
творчості душевнохворих» дослідник Джон Макгрегор описує, як від продано на аукціоні «Крістіс» за майже 750 000 доларів 26. На той момент це були
поодиноких випадків інтерес до практик людей із психічними порушеннями рекордні гроші, сплачені за роботу митця-аутсайдера.
поступово набуває у XX сторіччі характер епідемії 25. Величезне значення для
формування суспільної думки щодо цього феномену мала так звана колекція На перший погляд, ця сума вражає, але варто мати на увазі, що ціни на твори
Прінцхорна — збірка творчості пацієнтів психлікарень, що була довгий час аутсайдерів однаково неможливо порівняти з вартістю робіт просто «видатних
розміщена в Гайдельберзькому університетському шпиталі і наразі налічує понад художників». Шедеври Френсіса Бейкона, Пабло Пікассо, Густава Клімта чи Енді
двадцять тисяч робіт. Колекцію ще на початку 1920-х започаткували психіатр Карл Воргола на тих самих аукціонах можуть вартувати десятки, а то й понад сотню
Віллманс і його асистент доктор Ганс Прінцхорн. Ознайомлення із цією збіркою мільйонів. А втім, незважаючи на цю прикру нерівність, з роками на міжнародному
стало поворотним моментом у біографії Жана Дюбюффе, підштовхнувши його артринку ціни на творчість аутсайдерів поступово зростають, а в цій галузі навіть
теж стати колекціонером. відбуваються курйозні скандали з підробками. Захоплива детективна історія про
вигаданого митця-аутсайдера Фому Яремчука, який нібито роками творив у радянській
Фігура в історії мистецтва, завдяки якій на творчість митців з психлікарень психлікарні, була детально описана в дослідженні онлайн-видання «Медуза». Твори
звернули увагу провідні художники та теоретики — Адольф Вьольфлі (1863–1930). міфічного художника роками продавалися в серйозних європейських галереях,
У 1885–1930 роках митець-самоук, якому діагностували шизофренію, мешкав а врешті виявилися шахрайською схемою — пройдисвіт-дилер російського походження
у клініці Вальдау та створив десятки тисяч художніх і літературних творів. Алекс Гесс роками видавав за малюнки видуманого радянського аутсайдера роботи
Роботи Вьольфлі стали легендою артсвіту, коли їм було присвячено одразу сучасного російського митця Стаса Азарова 27.
дві монографії, написані лікарями (книга видатного психотерапевта Вальтера
Моргенталера «Душевнохворий як художник» 1921 року, а також видання Ханса Сьогодні історія мистецтва загалом переглядається під кутом залучення до неї досі
Прінцхорна «Мистецтво душевнохворих» 1922-го). ігнорованих регіонів і тем. У 2018-му вийшла етапна щодо розширення географічних
рамок історії мистецтва душевнохворих книга бразильської дослідниці Кайри
Ще одна важлива особистість в історії мистецтва аутсайдерів — Генрі Дарджер Кабаньяс «Навчаючись у безумства: бразильський модернізм і глобальне сучасне
(1892–1973), самітник і дивак із Чикаго. Він прожив абсолютно непомітне життя, мистецтво» 28. Авторка показує наочні приклади того, як процеси, що добре відомі
підробляючи усякими халтурами. Після смерті Дарджера власник квартири, яку з історії європейського мистецтва, мали свої паралелі в Латинській Америці. Ба більше,
той винаймав багато років, знайшов у захаращеному помешканні сотні дивних Бразилія була одним із центрів перших серйозних взаємодій митців-модерністів
малюнків і п’ятнадцять тисяч сторінок рукопису книги. У малюнків і манускрипту і пацієнтів психіатричних лікарень. Ця взаємодія відбувалася з руки передових
спільна тема — епічна війна семи маленьких цнотливих дівчаток проти ворожих талановитих психіатрів, які були зацікавлені в неконвенційних способах лікування
тубільців вигаданої планети, супутником якої нібито є наша Земля. Гендерна психічних розладів — Осоріо Цезара та Нізе да Сілвейра. І саме в Бразилії, а не
ідентичність героїнь неоднозначна, адже усі вони, попри виражену жіночність, у Європі, зрештою, пройшла перша музейна виставка мистецтва душевнохворих —
мають пеніси. Весь цей неосяжний корпус творів має бароково-обсесивну це був проєкт 1949 року в Музеї сучасного мистецтва Сан-Паулу. Натомість у Європі
назву «Історія дівчат Вівіан у тім, що відомо як Царство Нереального, під музейна спільнота звернула увагу на ар-брют лише в 1960-х.
час Гландеко-Ангеліанського військового шторму, спричиненого повстанням
дітей-рабів». Контрапунктом до сцен насильства над дітьми (усі малюки, окрім В Україні мистецтво аутсайдерів поступово виходить із тіні. Є кілька потужних колекцій,
семи обраних дівчат, у творах Дарджера зазнають страшних мук) виступає присвячених цьому феномену. Серед них вирізняється масштабна монографічна
ніжна гама та загальний оптимістично-зворушливий настрій малюнків. Ці твори збірка творів видатного маргінала Миколи Новікова, що належить власнику
одразу привернули увагу американської публіки, але й досі змушують істориків Galerie les Noms Юрію Гуці. Особливе місце дарують маргіналам у своїй колекції
мистецтва і психіатрів замислюватися над природою психічної патології автора Херсонський музей сучасного мистецтва і його організатор В’ячеслав Машницький.
24
25
і ймовірністю того, що в реальному житті він був серійним вбивцею (таку
версію, зокрема, висував біограф митця, автор класичної праці про мистецтво
душевнохворих Джон Макгрегор). Попри суперечності в інтерпретації біографії 26 Прес-реліз аукціонного дому «Крістіс», 3 грудня 2014 року; у вільному доступі: https://
В СТ У П
В СТ У П
художника, більшість дослідників таки не вважають його маніяком, і він дотепер www.christies.com/about-us/press-archive/details? PressReleaseID=7653&lid=1&mob-is-app=false
[станом на 30.10.2020].
залишається чи не найулюбленішим американським маргіналом. Гарне тому
підтвердження — той факт, що в грудні 2014 року одну з робіт митця було 27 Вишневецька Ю., Яшнов М. В поисках гения из советской психушки Художника Фому
Яремчука называют звездой «дикого искусства», его рисунки продают за тысячи евро. Почему
в России о нем никто не слышал? «Meduza», 4 серпня 2019; у вільному доступі: https://meduza.
io/feature/2019/08/05/v-poiskah-geniya-iz-sovetskoy-psihushki [станом на 30.10.2020].
25 MacGregor J. M. The Discovery of the Art of the Insane. Princeton, New Jersey: 28 Cabañas K. M. Learning from Madness. Brazilian Modernism and Global Contemporary Art. The
Princeton University Press, 1989. University of Chicago Press, 2018.
Творчість маргіналів люблять і збирають художники. У цій збірці представлено українських мисткинь, як-от Поліна Райко та Катерина Білокур або ж славнозвісного
матеріал про одну з таких колекцій, що належить художнику та директору Одеського Никифора Дровняка.
художнього музею Олександру Ройтбурду. У Київській міській психічній лікарні (знаній
у народі як Павлівка) час від часу відбуваються активності, пов’язані з мистецькими Дуже часто визначну роль у долі митців-маргіналів — чи авторок наїву, чи радикальних
експериментами пацієнтів цього закладу. Митці щоразу частіше цікавляться аутсайдерів відіграють інші художники. Ці практики мають палкий відгук у творчих
аутсайдерами — тож, наприклад, феномен херсонського сучасного мистецтва важко людей. Ірраціональна сила компульсивного потягу до образотворення підкорює,
уявити без діалогу з роботами та помешканням Поліни Райко. Так збіглося, що на змушуючи знову й знову замислюватися про екзистенційні джерела нашої пристрасті
тему митців з особливостями та психічними розладами в цій книзі пишуть лише поети. до мистецтва.
Авторитетний психіатр та поет Борис Херсонський ділиться своїм досвідом зіткнення
із двома талановитими насельниками Одеської психіатричної лікарні вищезгаданим Мистецтво наїву / аутсайдерів сьогодні потребує не лише перевизначення в контексті
Миколою Новіковим та Валерієм Тертичним. Психологиня, перформерка і поетка передових мистецтвознавчих дискусій, а й більш детального вивчення в межах ширшої
Ліза Непійко (aka Liza Gotfrik) розмірковує про таку складну, але важливу тему, історії українського мистецтва. Відкидаючи стереотипне розділення мистецьких
як безумство та автор, а митець і поет Станіслав Туріна розповідає про свій практик на професійні й «народні», необхідно переглянути місце та статус в каноні
безпосередній довготривалий досвід співпраці з митцями з особливостями в рамках таких авторок і авторів, як Катерина Білокур, Марія Примаченко, Василь Довгошия,
проєкту «ательєнормально», а також ділиться спостереженнями щодо точок перетину Євмен Пшеченко, Поліна Райко та багато інших. Підсумовуючи результати конференції
аутсайдерських практик і сучасного українського мистецтва. «Космос всередині», хочеться підкреслити нагальну потребу вироблення оновленого,
більш інклюзивного підходу до мистецького канону, актуальність архівування усіх
матеріалів, пов’язаних із темою наїву / мистецтва аутсайдерів в Україні, а також
необхідність створення інклюзивного музею сучасного мистецтва, що залучав
*** би до своєї колекції та представляв у виставковій програмі найкращі зразки
аутсайдер-арту.
Важлива тема, що її важко оминути в контексті розмови про першопричини
людської творчості — потенціал мистецтва як засобу травмотерапії. Про терапевтичні
властивості мистецьких практик людству було відомо давно. 1943 року, у розпалі
Другої світової війни, в нью-йоркському музеї МоМА було організовано дві великі
виставки, присвячені мистецьким заняттям як терапії військових, які брали участь
у бойових діях 29. Протягом другої половини XX сторіччя арттерапія поступово увійшла
до арсеналу сучасних психологів. В Україні протягом останніх шести років ця тема
теж була на вустах у контексті реадаптації ветеранів бойових дій на Сході. Але
мистецтво стає еліксиром життя не лише для людей, які пережили війну. Сьогодні
арттерапія — авторитетна практика, що охоплює різноманітні верстви людей, що
потребують психологічної допомоги.
Водночас тема травми має амбівалентну роль у долі наївного чи аутсайдерського

мистецтва. Як показує у своїй роботі Даніель Войцик, травма є одним з головних
тропів, якими у світі заведено описувати художників-маргіналів. Підвищена увага
26
27
до біографій нестандартних митців, перетворення їх на романтизовані, літературно
оздоблені «житія», а також наголос на пережитому авторами травматичному досвіді,
на думку дослідника, часом не йде на користь митцям, екзотизуючи та ще більше
В СТ У П
В СТ У П
маргіналізуючи їх. Але зовсім утриматися від захоплення долями таких художниць
і художників — неможливо, адже коштом своєї вираженої сингулярності, вони дійсно
провокують нестандартний викид емоцій. Це яскраво видно на прикладі біографій
29 Див. Cabañas K. M. Learning from Madness. Brazilian Modernism and Global Contemporary
Art. The University of Chicago Press, 2018. P. 14, P. 183.
РОЗДІЛ 1.
ДЕФІНІЦІЇ. НАЇВ, СУЧАСНЕ
Н А Р ОД Н Е М И СТ Е ЦТ В О
Ч И П РА К Т И К И АУ Т С А Й Д Е Р І В ?
М И Х А Й Л О С Е Л І В АЧ О В
АСЯ БАЗДИРЄВА
Л Е С Я К УЛ Ь Ч И Н С Ь К А
ТА М А РА З Л О Б І Н А
ХРИСТИНА БЕРЕГОВСЬКА
О КС Ю М О Р О Н « Н А Ї В Н Е М И СТ Е ЦТ В О » :
Н А Й М Е Н У В А Н Н Я , П О Н Я Т Т Я ТА
А Л ЬТ Е Р Н АТ И В Н І В И З Н АЧ Е Н Н Я
Словосполучення «наївне мистецтво» доповідей (136 с.) і збірник статей (328 с.).
поєднує слова, що суперечать одне У подальші десятиліття література із цієї
одному. «Наївне» (походить від проблематики стає неозорою.
М И ХА Й ЛО С ЕЛ І В АЧ ОВ
лат. прикметника чоловічого роду
«nativus» у значенні ‘народжений’) —
дитинкувате, невинне, недосвідчене,
простецьке, іншими мовами 1. Походження, обсяг і
в нашому термінологічному полі — межі наївного мистецтва
artless, безыскусное, неискушенное.
Мистецтво ж (як і його відповідники Його здебільшого розуміють як
«арт», «кунст», «умені», «искусство», складову мистецтва первинного,
«мастацтва» тощо) передбачає, латиною — примітиву. Нижню
навпаки, навченість, умілість, досвід, межу знаходять у первісності. На
майстерність, інші подібні властивості. Стародавньому Сході та в Античності
31
виділяють «низовий», інколи вульгарний
Визначення «наївне мистецтво» струмінь, який обслуговував естетичні
(поряд з альтернативними варіантами) потреби нижніх шарів суспільства.
РОЗ Д І Л 1
трапляється із середини XX ст. та
поширюється у 1990 роках. В Україні
темі «Українська народна творчість Михайло Селівачов (Україна), доктор
у поняттях міжнародної термінології мистецтвознавства, професор кафедри
(примітив, фольклор, аматорство, теорії й історії мистецтв Національної
наїв, кітч)» було присвячено Другі академії образотворчого мистецтва
Гончарівські читання (1995), видано тези й архітектури.
У середньовічній Європі зменшився здебільшого залишались анонімними, перекладі з французької — «дикими». відображення духу сучасності, що не
контраст між «високою» та «низькою» хоча збереглись окремі прізвища та Трансформації первинного мистецтва зовсім укладалося в уявлення про
Д ЕФ ІН І Ц І Ї . НАЇ В , СУ Ч АСНЕ НА Р ОД НЕ МИ СТ Е ЦТ ВО Ч И ПРА К Т И К И АУ ТСА Й ДЕРІВ ?
культурою. Це показав у працях біографії. від палеоліту до Малевича простежено примітив і народну творчість.
1940 років Михайло Бахтін, інші автори в працях норвезького дослідника
теж обґрунтовували культуротворчі Важче говорити про «наїв» і «примітив» Міккеля Тіна (2007). А втім, народна творчість у першій
можливості різних виявів низової у музиці, декоративно-прикладному половині XX ст. ще не стала винятково
творчості. Знаменно, що живопис мистецтві й архітектурі: попри Щодо застосування лексеми музейним надбанням, а новітні явища
до XV ст. називають у низці країн первинність багатьох традиційних «наївне» стосовно простонародної тодішньої культури мас, як спонтанно-
«примітивами» — італійськими, форм, у цих галузях, де важливі творчості, то це робив, зокрема, наївні, так і культивовані фахівцями,
нідерландськими, фламандськими. технічні параметри, майстрам французький історик Альфред Рамбо перебували в центрі суспільного
необхідно бути професіоналами, вже у 1870 роках. Характеризуючи зацікавлення. Паралельно з увагою
Дослідники іконопису хай і не дипломованими. Щодо орнаментику української вишивки до первинних форм у мистецтві
відзначають поруч зі столичними красного письменства — часто за дослідженнями Федора Волкова поширюються течії, об’єднані
центрами — провінційні осередки, згадують вислів Пушкіна «поэзия (Хведора Вовка) й Ольги Косач (Олени вторинним щодо «примітиву» поняттям
пишуть про «народний струмінь» должна быть глуповата». Проте Пчілки), він відзначав її примітивну «примітивізм», хоч самі адепти-
(дисертація Василя Отковича). Утім, в контексті листування поета основу та водночас — витонченість, художники давали своїм угрупованням
окремі регіональні відгалуження з Петром Андрійовичем Вяземським, інстинктивність, наївність. Знаємо це найрізноманітніші назви.
християнського мистецтва (ефіопське, звідки походить ця фраза, завдяки публікаціям Оксани Косміної
коптське, сирійське, кавказьке, поезія означає творчість на її сторінці в мережі «Фейсбук» Художня інтелігенція завжди
суданське, латиноамериканське) узагалі, не тільки вірші. Справді, 9 і 11 серпня 2020 року. Але це були турбувалася про підтримку майстрів із
в основному й формувалися раціоналізм, регламентованість ще тільки оцінні судження Рамбо, народу, дбала про фахову освіту для
на базі наївного фольклорного і надмірні мудрування (тепер а не визначення понять. них, організовувала виставки, навчальні
струменя. Лишається відкритим кажуть — софістикованість) майстерні, сприяла збуту готових
питання про співвідношення вихолощують емоційну щирість, а тому виробів. Якщо на Заході домінувала
канонічного іконопису — з емоційним певна наївність в мистецтві обов’язково тенденція розрізняти примітивне,
і часто простодушним аналогом має бути, принаймні в тій його сфері, 2. Причини появи терміна «наївне традиційне, масове, не плутати «Folk
у вітчизняній народній творчості, що де домінує діонісійське начало. мистецтво», логіка використання Art in the USA» (традиційне мистецтво
у ХІХ ст. — добі занепаду нашого тубільців-індіан) і «American Folk Art»
церковного мистецтва, був естетично З початком епохи модернізму, Ключова подія — відкриття художника- (аматорське мистецтво колоністів),
привабливішим і «живішим», як це у другій половині ХІХ ст., нові самоука «Митника» Руссо паризькими то в СРСР упродовж перших
виявлено в дисертації Любові Попової. художні еліти, що протистояли модерністами. Вони визнали, що десятиліть його існування, навпаки, всі
істеблішменту, дедалі більше визнають вершинне явище «низової» культури подібні різновиди масової творчості
Парсунний тип портрету був цінність творчості, альтернативної стало врівень із їхньою власною проголошували складовими частинами
поширений у Європі до кінця академічному мистецтву. Вона творчістю. З еталоном Анрі Жюльєна багатонаціонального радянського
XVIII ст., та й Англії був притаманний приваблювала відсутністю застарілих Феліса Руссо (1844‒1919) порівнювали мистецтва. Прикладами його розквіту
принаймні до XVII ст. Лариса умовностей, спонтанністю, експресією, таких авторів з інших країн, як угорець під керівництвом Комуністичної
32
33
Тананаєва використовувала поняття свободою від обов’язкових для всіх слов’янського походження Тівадар партії мали слугувати рідкісні до
«низове» стосовно непрофесійного норм і канонів. Знаком доби стає Чонтварі Костка (1853‒1919) або грузин середини XX ст. фігуративні мотиви,
(точніше — неакадемічного) мистецтва зацікавлення давнім ремеслом Ніко Піросмані (1862‒1918). З одного що наполегливо впроваджувались
Р ОЗ ДІ Л 1
Р ОЗ ДІ Л 1
бароко. Попри повсюдну появу і тогочасним фольклором, екзотичними боку — це породженням європейської тодішніми офіційними кураторами, за
в цю добу художніх академій, культурами й творами самоуків. Цими традиційної культури, аналоги участю професійних художників, і не
серед простого люду продовжували пластами культури надихалися безліч знаходили у вотивних зображеннях без пропагандистського супроводу.
побутувати ремісничі «народні» провідних митців із найрізноманітніших і взагалі середньовічних «примітивах»,
картини, скульптури, гравюри, угруповань — від ретроспективістів- епінальських та інших «лубкових Майже синхронно (1940‒1950)
у Німеччині, країні книгодрукування, прерафаелітів і до тих авангардистів, картинках». А з іншого — не можна було розгортається збирацька та
навіть «народні» книги. Їхні творці яких назвали фовістами, у буквальному не помітити виразної індивідуальності, дослідницька діяльність Анатолія
Жаковського (Яковського, вихідця 1975 рік, не відбулося через політичну 3. Поняття, суміжні з «наївним душевнохворими, дітьми,
з Бессарабії), засновника Музею кризу. Лише 1994 року виставка мистецтвом» примітивістами, вихідцями
наївного мистецтва в Парижі. відродилася за участі ЮНЕСКО з екзотичних країн. Колекціонер

З’являються його перші публікації, під назвою «Insita’94». Цікаво, що Отже, словосполучення «наївне вважав їхні твори чесними,
влаштовуються виставки «Les peintres в каталозі, надрукованому тоді ж, мистецтво» стали вживати в середині вільними від умовностей
naifs», до каталогів яких він пише вступні словацьке словосполучення «Insitne XX ст. поруч зі звичним «мистецтво і шаблонів.
статті. Фігуративне народне мистецтво, umeni» німецькою перекладене «Naiven примітивів» з метою відрізнення нових
за яким закріпилася назва «наївне», Kunst», англійською — «Naïve Art», і новітніх явищ європейської міської 4. Аутсайдери — термін,
цілеспрямовано культивувалося що засвідчує синонімічність усіх трьох культури від аналогів середньовіччя запропонований 1972 року
і в Югославії, яка стала тоді чи не варіантів. Отже, маємо справу не та традиційної народної творчості, професором Кентського
провідною країною в галузі плекання стільки з різними термінами, скільки надто ж екзотичних племен. Як університету Рожером Кардиналом
та дослідження цього явища. Ще з іншими найменуваннями того самого. відомо, всяка нововинайдена як англомовний відповідник
в міжвоєнну добу там заснували кілька номінація з використанням слів ар-брюту. Пізніше термін
шкіл у цій сфері під ідейним впливом На відміну від європейських іншомовного походження надає вже розширився, залучаючи художників,
видатного письменника й арткритика країн, у СРСР, особливо в Україні, відомому раніше явищу чару новизни, які працюють самі для себе, не
Оти Біхалі-Меріна (до речі, запеклого терміни «наївне» та «примітивне» загадковості та престижності. Це розраховуючи на глядача чи ринок.
комуніста). Саме він і Жаковський викликали спротив, надто ж коли їх засвідчують і приклади множення
ввели в ширший обіг маловідомий пробували застосувати до творчості майже синонімічних назв, які наводимо 5. Вернакулярне (від латинського
раніше термін «наївне мистецтво». «маяків» народної творчості, як-от нижче як стислий словник. Кожна з них кореня зі значенням «тутешнє») —
Принаймні ця категорія ще відсутня Катерини Білокур, Ганни Собачко акцентує певний аспект розгляду того поширене нині на Заході поняття,
в енциклопедичному словнику чи Марії Примаченко. Напевно, самого матеріалу. застосовуване до місцевого
Лярусса, який виходив у 1960 роках через небажані конотації. Адже за мовлення та мистецтва, що
французькою і англійською мовами та радянського часу ці слова часто 1. Автодидакти — те саме, що побутує серед простих людей, і до
широко висвітлював явища примітиву та вживалися в негативному значенні. «самоуки». Майже всі «наївні» архітектури, виконаної з підручних
примітивізму. Відзначмо, що й перший Наш і югославський досвід, при всій художники — самоуки, проте аж матеріалів та з урахуванням
сербський музей наївного мистецтва несхожості, дав спільний результат: ніяк не всі самоуки — «наївні» локального рельєфу, рози вітрів,
в місті Ягодина називається так спроби інституалізації наївного / митці. Чимало автодидактів підсоння, наявної рослинності та
лише від 1985 року. Заснували його примітивного / самодіяльного мистецтва наслідують професіоналів, а деякі пам’яток минулого. Пов’язане
1960 року як «галерею художників- через організацію студій, шкіл, об’єднань провідні у своїй галузі майстри не з поняттями: маргінальне,
самоуків» при місцевій бібліотеці, часто призводили до втрати спонтанної мають диплома про закінчення містечкове, народне, натуральне,
а 2007 року перейменували на Музей щирості й естетичної переконливості відповідного вищого навчального провінційне, самодіяльне, тубільне
наївного та маргінального мистецтва. творів, до появи своєрідного завченого закладу, наприклад, Віоле ле Дюк, тощо. Втім, у деяких працях
«маньєризму». Адольф Лоос, Ле Корбюзьє, Франк акцентується необов’язковість
Від 1966 року в столиці Словаччини Лойд Райт, Міс ван дер Рое тощо. усталеної традиції, це відрізняє
Братиславі почали проходити Виявилося, що стихія самодіяльного вернакулярне від народного.
міжнародні трієнале наївного мистецтва. мистецтва в найрізноманітніших 2. Аматори — люди без
34
35
Їхній організатор, мистецтвознавець формах сама знаходить собі поле систематизованої художньої освіти 6. Вульгарне (від лат.
Штефан Ткач (1931‒1989), одразу для розвитку в місті та селі, не тільки те саме, що «любителі». vulgus — «простолюд, натовп»;
запропонував іменувати їх надалі у станкових видах, а й для оздоблення у термінологічному полі
Р ОЗ ДІ Л 1
Р ОЗ ДІ Л 1
трієнале інзитного мистецтва й середовища з використанням побутових 3. Ар-брют (у калькованому мистецтва — належне до масової
обґрунтував переваги нового терміна і промислових відходів, у стріт-арті, перекладі англійською — Raw art культури (пор. «маргінальне»).
перед уже відомими «наївом» або а також у таких явищах, як бафінг, або Rough Art, бувально — Прикметник має негативну
«примітивом». Хоча, додамо від себе, ЖЕК‑арт, партизанінг. Зрозуміло, що «брутальне, грубе, необроблене») — конотацію, хоч історично
вміст і етимологія всіх трьох варіантів при цьому маємо справу з творчістю так назвав 1945 року французький невиправдану за наявності
достатньо близькі одне до іншого. більшою мірою естетичною, ніж художник Жан Дюбюффе свою нейтральної номінації Biblia
Четверте трієнале, заплановане на артистичною. збірку картин, намальованих Vulgata (загальноприйнята Біблія)
на означення новолатинського популярне та маргінальне 14. Міщанське — після скасування що не має безпосереднього
перекладу, що з XVI ст. став мистецтво. Перше — за радянської доби цієї соціальної зв’язку з етнічними традиціями.
офіційним у Римсько-католицькій софістиковане, призначене для категорії, прикметник став Від 1960-х поступово поширюється
церкві. фахівців-експертів (професійний у мистецтвознавчому поняттєвому тлумачення «народного
живопис, симфонії, опера, полі принизливим епітетом мистецтва» як візуального
7. Дике (Wild Art) — концепт класичні чайні церемонії). Друге — для низової міської культури, фольклору.
американських арткритиків Давіда продуковане професіоналами що прагне наслідувати високі
Керрієра та Йоахима Піссаро, у співпраці з мас-медіа — для благородні зразки. Це часто 18. Натуральне мистецтво —
викладений у їхній книзі «Wild масового споживання, тому забарвлювало її відтінками оксюморон, який інколи
Art». Автори висвітлюють те, що подеколи вважається вульгарним гламуру та кітчу. застосовують: 1) як синонім
на їхню думку зверхньо ігнорує (телепрограми, популярні пісні, «народного мистецтва» (sztuka
снобістське артсередовище: плакати, детективна література, 15. Наїв, Наївне — поняття naturalna польського дослідника
від графіті, татуювань анімація, комікси тощо). Решта — поширюється від 1960-х, у добу Йосифа Грабовського); 2) як
і розмальованих автомобілів до маргінальне. масового захоплення цим явищем, вияв естетичної довершеності
крижаної скульптури, пляжних розпочатого художниками- природних об’єктів; 3) на
або паркових декоративних 12. Масове мистецтво — поняття, модерністами. Вважається, що означення творів мистецтва,
форм і флешмобів. Очевидний що розвинулося в середині його стали вживати поруч з уже залишених просто неба для
номінаційний і смисловий зв’язок XX ст. на позначення творів, звичним «мистецтво примітивів» тимчасової дії на них атмосферних
із ранньою авангардною течією орієнтованих на невибагливі з метою відрізнення нових і новітніх чинників, які й надають йому
фовізму. смаки, поширюваних засобами явищ від аналогів європейського бажаної міри руйнування.
друку, відео- та фонозаписів тощо. середньовіччя та традиційної
8. Дилетанти — особи без Але простота невибагливості — народної творчості, надто ж 19. Невинне мистецтво — те саме,
систематизованих знань і навичок це не позірна виразність екзотичних племен. У цього поняття що «наївне», виконане особою без
(пор.: «аматори»). фольклору чи творчості видатних багато синонімів і суміжних систематизованої освіти.
особистостей без фахової освіти. визначень, які ми пробуємо
9. Інзитне мистецтво — термін, Певні первинність і наївність, систематизувати в цьому словнику. 20. Невміле — майже те саме, що
запропонований 1966 року які присутні в обох випадках, й «аматорське», проте ключовим
словацьким ученим належать до протилежних родів 16. Наївізм — свідоме наслідування є відсутність майстерності, що не
Штефаном Ткачем і поширений духовності. наївного. тотожне невченості.
у 1970‒1990 роках, майже
синонім «наївного». У наші дні 13. Містечкове — альтернатива 17. Народне мистецтво — поняття, що 21. Невчене — майже те саме, що
застосовується рідко. міському та сільському, не в 1930 роки витіснило попереднє й «аматорське», хоч аматорство не
термінологічне, подеколи наукове визначення «селянське виключає певної початкової освіти.
10. Інстинктивне (у мистецтві, зверхньо-поблажливе визначення мистецтво». У романомовних
рідше — «інстинктивне пов’язаності певного явища країнах існує відповідник 22. Непрофесійне — майже те саме,
мистецтво») — цим розпливчастим з маленьким поселенням у «смузі «популярне мистецтво», у західних що й «аматорське».
36
37
поняттям у XX ст. позначають осілості» (успадковані Російською слов’ян — «простонародне».
явища, де біологічне начало імперією землі колишньої Речі У СРСР «народне мистецтво» 23. Низові культура та мистецтво —
домінує над культурним. Посполитої). У містечках жили стало ідеологемою на означення поширені серед нижніх верств
Р ОЗ ДІ Л 1
Р ОЗ ДІ Л 1
переважно юдеї, звідси й асоціація найбільш цінних і плідних явищ суспільства.
11. Маргінальне — синонім до з єврейським світом. У публікаціях у національній культурі, пов’язаних
«аутсайдерського, «наївного». межі XX і XXI ст. з’являється із творчістю творців матеріальних 24. Примітиви (у найширшому
У широкому розумінні — належне синонімічне поняття «культура благ, які живлять і мистецтво розумінні) — зразки первинного
до периферії, не в «мейнстримі», штетл» — уособлення традиційних професійне. Третьою соціальною мистецтва (не конче первісного),
хоч їхні межі умовні. У Японії цінностей народу. складовою проголошено виконані майстрами без
виділяють три категорії: чисте, «самодіяльне мистецтво», академічної освіти.
25. Примітивізм — напрям 29. Самодіяльне — те саме, що й • рівень і спосіб навчання спільну для всіх них рустикалізацію та
творчості професійних митців, які «аматорське». Але термін акцентує (автодидакти, аматори, дилетанти, «зниження культурного фонду» (Die
надихаються зразками примітиву не характер творчості, а соціальну любителі, невміле, невчене, gesunkene Kulturgut). Для Власова
чи стилізують у цьому річищі. форму її реалізації. непрофесійне, примітивне, наївне — передусім художній зміст
провінційне, самодіяльне); і смисл, у той час як аматорство,
26. Провінційне мистецтво — поняття, 30. Селянське мистецтво — народне, самодіяльне тощо —
альтернативне «столичному». твори селян і місцевих ремісників, • стосунок до панівного напряму конкретні організаційні форми. Наїв
Вживається в позитивному які призначені для сільського культури (ар-брют, аутсайдери, у нього — своєрідний історичний
та негативному значеннях: споживача. Термін вийшов із вернакулярне, вульгарне, дике, тип, а примітив — множинність явищ
1) маргінальні художні твори, ужитку в процесі розмивання інзитне, інстинктивне, маргінальне, первинного художнього мислення
школи, середовища, що живлять культурної своєрідності цього наївне, невинне, низове,
загальнонаціональну культуру, суспільного класу. примітивізм); Ми вже переконалися, що поява нових
зокрема й столичну, місцевими термінологічних лексем у цій сфері часто
мистецькими цінностями; 2) нижчий 31. Тубільне (Tribal Art) — те саме, • стосунок до смаків певного зумовлена модним прагненням оновити
художній рівень, обумовлений що й селянське мистецтво, тільки соціуму або до народної, етнічної назву вже відомого, знайти оригінальне
труднощами комунікації. стосовно екзотичних племен традиції (масове, містечкове, слово, яке раніше не вживалося в цьому
і народів. міщанське, народне, популярне, смислі. Приблизно так, як і сама мода
27. Популярне мистецтво — поняття, селянське, тубільне, фолк-арт). дедалі частіше перетворюється в нашому
протилежне «софістикованому». 32. Фолк-арт (Folk Art) — сучасний мовленні на «фешн», а «прет-а-порте»
У романомовних країнах міжнародний термін на позначення Лишаємо поза межами нашого вже давно замінило собою «конфекціон».
(і в Англії) — еквівалент «народного простонародної творчості, що розгляду рекламно-метафоричні назви Інколи шукають «рідні» визначення,
мистецтва». Натомість у нас це в кожній країні має свою виставок і публікацій, засновані на грі наприклад, «ізворне» (джерельне)
поняття сприймається складовою специфіку застосування. словами й асоціаціями, подвійними мистецтво у сербів. Українською мовою
частиною «масової культури». смислами та сенсами на кшталт: теж можливі спроби запровадити
мистецтво вихідного дня, народжене поняття мистецтва джерельного,
28. Психотичне мистецтво — творчість соціалізмом, чистого (святого) серця та доступного, первинного, природженого,
особистостей Висновки просто чисте мистецтво. Ще не вигадані простодушного, щиросердного тощо.
із душевними та розумовими наші відповідники таким іншомовним Цілком імовірно, що так і трапиться
розладами привертає увагу Поняттєві номінації в сфері наївного / варіантам, як Аrt Singulier, Contemporary в майбутньому, адже термінологічні
художників уже на початку XX ст., примітивного мистецтва та суміжних Folk Art Environment, Grass-Root Art, лексеми вкорінюються не тому що вони
зокрема Василя Кандінського, явищ формуються випадково й Neuve Invention etcetera. логічні й правильні, а тому що вони звучно
Пауля Клее, Макса Ернста. алогічно, своєрідно в кожній мові та та вчасно «лягають на язик».
1922 року праця Ганса Прінцгорна країні, становлячи предмет постійних Віктор Власов у своєму десятитомному
«Мистецтво ментально хворих» дискусій. Вони не складають ієрархію «Новом энциклопедическом словаре Основна відмінність мистецтвознавства
аналізує візуальні свідчення таких типів, а переважно тільки паралельні изобразительного искусства» від природничих наук — наші дефініції
багаторічних пацієнтів закритих ряди майже синонімічних назв (Санкт-Петербург: Классика, відповідають не реальним явищам,
38
39
медичних закладів, як Adolf Wolfli і найменувань, які часто зумовлені 2004‒2009) пробує розвести за а змінним уявленням про них. Іншими
та Richard Dadd. Термін утвердився різноманітними мотивами, включно ледь вловимими нюансами художні словами, наші категорії — не про сорти
з виходом 1950 року книги з комерційними. Така ж картина напрями, суміжні з інзитним рослин, породи тварин або мінералів,
Р ОЗ ДІ Л 1
Р ОЗ ДІ Л 1
Френсіса Райтмана «Psychotic Art». з історично сформованими назвами і наївним у мистецтві. Зокрема будову організмів, конфігурації земної
У подальших публікаціях (MacGregor; стилів і течій у мистецтві взагалі. стверджує, що вони здебільшого поверхні та небесних тіл, а тільки
Marra та ін.) обґрунтовується, пов’язані з «доконструктивною умоглядні полички, що ми вигадуємо
чому психічні відхилення часто Серед найпоширеніших, умовно стадією мислення», користаються для систематизації не природних,
спостерігаються в обдарованих кажучи, «таксонів» у трьох десятках з усталених прийомів, але, на а мистецьких витворів. Озивати
художньо людей, а лікування їх вибраних нами номінацій відміну від архаїки, не піддаються наївними митцями можна багато кого.
нерідко пригнічує здібності. виділимо такі: культивації та розвитку; відзначає Головне, щоби вони не ображалися.
Наївне — поняття модне, зате має аспірантка Альона Лебедєва дотепно Джерела:
негативні конотації. Самодіяльне — й слушно зауважила: «Наведені • Бахтин М. Собр. соч. В 7 томах. Том 4 (2). доступі: http://streetartinitute.com/communal-art
поняття правильне, хоч і вийшло з моди, терміни по-різному кличуть поняття, але Творчество Франсуа Рабле и народная культура [станом на 25.10.2020]
проте так само не без поблажливих схоплюють окремі, вельми абстрактні средневековья и Ренессанса. Рабле и Гоголь • Польский А. Неформальная этика уличного
асоціацій. Навіть народне, здавалося б, сторони. Поняття, у своїй сутності, (Искусство слова и народная смеховая культура). искусства // Художественный журнал. № 102.
однозначно високе поняття, подеколи не озивається тільки за спільними Москва: Языки славянской культуры, 2010. 752 с. 2017. с. 144‒153.
набуває тих самих інтонацій, як визначеннями. <…> Коли терміни • Бессонова М. Анри Руссо и французские наивы // • Попова Л. Народная иконопись Украины
у випадках з народною етимологією чи сприймаються значущими константами, Примитив и его место в художественной культуре ХІХ века / Автореф. канд. искусствоведения.
народними прикметами. Недарма ж позірна ясність словесної межі, що нового и новейшего времени [под. ред. В. Н. Ленинград: 1985. 20 с.
Катерині Білокур не подобалося, окреслює предмет, стає обмеженістю, Прокофьева]. Москва: 1983. С. 133‒159. • Тананаева Л. О низовых формах в искусстве
коли її називали свого часу народним прагненням до безперечної • Бихали-Мерин О. (ред.) Искусство югославских Восточной Европы в эпоху барокко XVII‒XVIII
майстром. самототожності, хоча тотожність — примитивистов. Белград: Югославия, 1959. 143 с. ст.) // Примитив и его место в художественной
втілення протиріччя, котре є рушійним • Богемская К. Понять примитив. Самодеятельное, культуре нового и новейшего времени [под. ред.
Отже, всі відомі мистецтвознавчі принципом розвитку. А сперечаються наивное и аутсайдерское искусство в XX веке. В. Н. Прокофьева]. Москва: Наука, 1983. 205 с.
поняття та найменування прагнуть саме про терміни». Санкт-Петербург: Алетея, 2001. 185 с. • Українська народна творчість у поняттях
зупинити на мить течію того плинного, • Богемская К. (ред.) Примитив в искусстве: грани міжнародної термінології (примітив, фольклор,
постійно змінюваного часу. Моя Цілком із нею згоден. проблемы. Москва: РИИ, 1992. 232 с. аматорство, наїв, кітч…): Колективне
• Власов В. Статьи об инзитном, наивном дослідження за матеріалами Других
искусстве, примитивах и другие в его Гончарівських читань [відп. ред. і автор
десятитомном «Новом энциклопедическом передмови М. Селівачов]. Київ: Музей Івана
словаре изобразительного искусства». Санкт- Гончара; Родовід, 1996. 328 с.
Петербург: Классика, 2004‒2009. • Bihalji-Merin O. World Encyclopedia of Naive Art: A
• Лебедєва А. Художнє конструювання, Hundred Years of Naive Art. University of California,
технічна естетика, дизайн: про терміни не 1984. 735 p.
сперечаються — про них домовляються • Huyghe R. (ed.) Larousse Encyclopedia of Modern
// Мистецтво України першої половини XX Art. New York: Prometheus press, 1965.
ст. у світовому контексті: зб. тез доповідей • Carrier D., Pissarro J. Wild Art. New York; London:
міжнародної наук. конф. Київ, 11 квітня 2018 р. Faeidon, 2013. 480 p.
Київ: НАМУ, 2018. 92 с. • Kuspit D. The appropriation of Marginal Art in the
• Музей наивного и маргинального искусства 1989s // American Art. Vol. 5. No. 1/2 (Winter‒
(Ягодина). Serbia and Montenegro / Central Spring, 1991). pp. 132‒141.
Serbia / Jagodina / Ягодина / Boška Đuričića, 10.; у • MacGregor J. M. The Discovery of Art of the Insane.
вільному доступі: https://wikimapia.org/15709011/ Princeton University Press. 1989. 416 p.
ru/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9- • Marra A. Outsider Art: The Art of the Insane // David
%D0%BD%D0%B0%D0%B8%D0%B2%D0%B J. Bromley VCU Honor Program. Modern Influences
D%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%B8-%D0 in Contemporary Art, 2004.
40
41
%BC%D0%B0%D1%80%D0%B3%D0%B • Reitman F. Psychotic Art. Psychology Press,
8%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%- 1950. 180 p.
D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%B8%D1 • The International Exhibition of Naïve Art INSITA’94.
Р ОЗ ДІ Л 1
Р ОЗ ДІ Л 1
%81%D0%BA%D1%83%D1%81%D1%81%D1%82 Bratislava: Slovac National Gallery, 1994. 312 p.
%D0%B2%D0%B0 (станом на 25.10.2020) • Tin M. B. De første formene. Folkekunstens
• Откович В. Народна течія в українському abstrakte formspråk. Oslo: Novus forlag; Instituttet
живопису XVII‒XVIII століть. Київ: Наукова думка, for sammenlignende kulturforskning, 2007. 325 p.
1990. 94 с. • Walker J. A. Naïve Art (also Innocent Art, Peintres
• Польский А. Жилищно-коммунальное искусство Naïfs, Primitive Art) // Walker’s Glossary of Art,
// Институт исследования стрит-арта; у вільному Architecture and Design since 1945, 3d ed. 1992.
INSIDE / OUTSIDE
ЯК ТЕХНОЛОГІЯ
Все приймає форми, навіть нескінченність.

Гастон Башляр («Поетика простору», 1958)
Як спіймати лева в пустелі? пустелі та здійснити розрахунки: існує

відмінна від нуля ймовірність, що лев
Міркуючи про дефініції аутсайдерського сам опиниться в клітці. Топологічний
мистецтва, і ширше — про те, метод пропонує перевести пустелю
що всередині, а що ззовні, мені в чотиривимірний простір, що деформує
АСЯ Б АЗ Д И Р ЄВ А
пригадався відомий анекдот, який лева таким чином, що після повернення
часто розповідають слухачам в тривимірний простір він виявиться
природознавчих дисциплін. Анекдот зав’язаним у вузол і в такому стані буде
починається завданням, над яким було абсолютно безпорадним.
запропоновано подумати групі вчених:
як спіймати лева в пустелі? Вчені, Починаю я з цього анекдоту з кількох
у межах своїх відповідних дисциплін, причин. По-перше, у такий іронічній
беруться шукати рішення, які залучають формі ми відразу можемо зрозуміти,
методи математики, теоретичної та що будь-які дефініції існують всередині
43
експериментальної фізики, а також своїх методів і дисциплін та є місцем,
багатьох інших наук. Наприклад, що припускає переозначення.
у методі інверсивної геометрії
РОЗ Д І Л 1
можна помістити в задану точку
пустелі клітку, що має форму сфери, Ася Баздирєва (Україна), cпівавторка
зайти в неї, замкнутися зсередини дослідницького та мистецького проєкту
та інверсувати простір щодо клітки: Geocinema, магістрантка аналітичної хімії
тепер лев всередині клітки, а вчені — в КНУ імені Т. Шевченка, випускниця
ззовні. Метод Шредінгера пропонує програми з історії мистецтв в Міському
побудувати клітку в довільному місці університеті Нью-Йорка.
По-друге, наука, як ніщо інше, вплинула дефолтними, але уявлення про які як активний інструмент створення й нагромаджене: практика поділу,
на модерну уяву, всередині якої стрімко застарівають або вимагають конвенційної історії. залучення та вилучення лежить в основі
з’явилися феномени, які ми сьогодні перегляду. Тому ці поняття можна всього просвітницько-модерного
переглядаємо. Просвітницька жага до почути дедалі рідше або з низкою Міркуючи про добу Просвітництва, ми проєкту і має колоніальний підтекст. І це
прискіпливого поділу всього на окремі обов’язкових поправок. Вони поготів починаємо з декартівського примату також призводить до того, що сучасні
предмети пізнання і категоризація ускладнені в українському контексті, розуму над чуттєвим сприйняттям, дослідники називають «методологічним
як вихідний та базовий інструмент, де поправок вимагає сама історія з «Енциклопедії» Дідро, власне, націоналізмом» — тією формою західної
що передує подальшому опису та мистецтва. Популяризоване уявлення з можливості автономного судження, наукової уяви, де поділ просторів
осмисленню об’єкта, — призводить про аутсайдерів, наївних художників яке лежить в основі філософського у соціальному, політичному та інших
до появи дисциплінарних меж, серед або примітивне мистецтво зазвичай осмислення часу, що з нього як вимірах сприймається як належне1.
яких, зрештою, знаходить себе й пропонує художника-самоука або тих, паралельні процеси беруть свій початок
мистецтвознавство, яке пропонують хто оперує поза межами офіційної наука, держава, зокрема й музей. Вже із Характеристикою пізньої європейської
терміни аутсайдерського або наївного культури (як це характеризував XVII століття картезіанська логіка ділить історії є прагнення провести лінію: між
мистецтва. По-третє, зав’язаний у вузол Дюбюффе, за яким закріплено фундаментальні відносини на ізольовані Людиною і Природою, об’єктами та
лев відкриває для нас додаткові термін «ар-брют»). За цю межу речі, відокремлюючи суб’єктивний досвід суб’єктами, між втіленням «духу часу»
можливості, а саме помислити зовнішнє офіційної культури часто зараховують від об’єктивного світу, і пропонуючи та «пилом історії». Поява уявлень про
і внутрішнє мистецтва, застосовуючи душевнохворих, дітей, тобто тих, хто таку модель правди, у якій перше центр і периферію як про географічні
інші методи. пропонував «неконвенційні ідеї» або підпорядковане другому. Тут виникають об’єкти — продукт такого мапування.
«деталізовані вигадані світи». два центральні наративи модерності — Тут Європу представлено унікальним
Ці кілька вхідних я беру за основу Ці описи взяті з Вікіпедії, яка повторює таксономія та лінійність часу — як певна форпостом думки та світовим центром
нижче. Спочатку я проблематизую маскультові видання, на кшталт схема уяви майбутнього. Музей стає гравітації, певною онтологічною
саму епістему Просвітництва, «ключові поняття в мистецтві місцем, яке втілює ідею класифікації та реальністю, двигуном прогресивних
а потім перейду до її операційного XX століття», які старанно тиражуються номенклатурної практики; він також стає історичних змін, однією легітимною
поняття меж чи кордонів, проти або дотепер. У них читачеві також майданчиком для створення відповідного культурою, одним наративом, однією
уздовж яких різною мірою виступає повідомляють про «справжніх національного наративу. Тут робота траєкторією, одним шляхом естетичної
осмислена сучасність: від дедалі художників», яких надихнули аутсайдери з минулим і сьогоденням гарантує роботи. Водночас на периферії
розмитіших дисциплінарних меж, до та чия візуальність запозичувалася прогресивне майбутнє. перебувають не розуми, а тіла, сирий
більш конкретних — інституційних тими передніми рядами представників матеріал для ліплення, ресурс. Світ
і національних. Розглядаючи поняття модерну, яких не влаштовував Ці процеси безпосередньо пов’язані такої уяви ділиться на розвинений та
зовнішнього, внутрішнього і межу, «конвенційний» художній світ. з практиками мапування, які врешті той, що розвивається, при чому другий
яка їх розділяє (або сполучає!) як зумовили нинішню геополітичну логіку. приречений весь час підтягуватися
епістемологічну категорію, я сфокусуюся Що таке «конвенційний світ», у який «Великі відкриття» (їх ми, звичайно, економічно й культурно2. Таким чином
не тільки на деконструкції цих термінів, нібито не вписувалися аутсайдери сьогодні теж беремо в лапки) «створили» інфантилізійний троп західної культури
але й на нових інструментальних і з якого шукали втечі або яким світ в його теперішньому вигляді, легітимізує уявлення про «наївне» та
застосуваннях, що уможливлюють їх надихалися інсайдери мистецтва? позначаючи його на мапі та створюючи «примітивне» мистецтво. У такому
сьогодні. Як виникає інфантилізійний троп, де кордони в тому розумінні, у якому контексті, про залученість та вилученість
44
45
до мистецтва потрібно метафорично вони затверджуються з виникненням ми можемо говорити в таких площинах:
або біологічно дорости? У популярній національних держав — як інструмент фізична / просторова / територіальна
уяві межі цього світу починаються розподілу та вилучення. Музеї виникли вилученість, яка спирається на
Р ОЗ ДІ Л 1
Р ОЗ ДІ Л 1
Карта — це не територія на порозі музею — ключової фігури через необхідність зберігати забране онтологічні уявлення про те, хто і що
епохи Просвітництва. Музей досі
В усталеному (європоцентричному) часто представляють як храм історії та
мистецтвознавстві поняття мистецтва нейтральний контейнер, який об’єктивно
1 Mezzarda S., Neilson B. Between Inclusion and Exclusion: On the Topology of Global Space and
аутсайдерів, наївного або примітивного вміщує в себе артефакти часу. Проте Borders // Theory, Culture & Society. 29 (4/5). 2012. pp. 58–75.
мистецтва спираються на деякі також стає звичним розуміння про
2 Shohat E., Stam R. Narrativizing visual culture. Towards a polycentric aesthetics // The Visual
характеристики, що вважалися залученість у музейний контекст Culture Reader [ed. Nicholas Mirzoeff]. Routledge, 1998. pp. 27–29.
потрапляє в музеї; темпоральна — чи In / Outside як технологія наратив з його дарвінізмом цивілізацій обмеження для можливостей пізнання.
відповідає хто і що прогресистському не підходить. Так само, як і постмодерне Він пропонує поетичну топографічну
наративу заданого вектора часу. Сьогодні ми говоримо про глибокий змішання всього з усім, втрата кордонів форму — двері як спосіб зробити
взаємопроникний зв’язок зовнішнього / і можливість істини: хтось однаково можливим перехід з одного простору
Таке розуміння саме собою внутрішнього і пористу структуру меж. залишається вилученим, невидимим або в інший. Дверний отвір становить
інструментальне. Наприклад, на Зовнішнє, внутрішнє і межа, яка їх видимим, як ресурс або як перетин порогів, перехід між світами,
початку XX століття, африканська розділяє (або сполучає), є однією суб’єкт історії. свободу від обмежень. Метафора
маска не вважається мистецтвом: з ключових тем післявоєнного світу дозволяє зробити цей перехід, її роль —
вона розташована за периметром і тим паче — світу після Холодної у створенні нових значень3. Мистецтво
центру, коли йдеться про географічний війни. У XX столітті відбувається щось ніби природним чином починає
простір та його підлеглий статус. дивне і з простором, і з часом: межі їх Тож як ми можемо говорити про повставати проти запропонованих
Якщо вона й виявляється в просторі починають розповзатися, вислизати, залученість і аутсайдерство тепер? контурів, займаючи, вже з кінця
музею, то як артефакт «примітивного» зникати або трансформуватися. Від XVIII століття околицю філософії та
самовираження «нецивілізованих» буквального згортання колоніальних Я пропоную подивитися на простір дедалі більше обстоюючи ті аспекти
етнічних груп; її залучення є формою проєктів і виникнення суверенних залученості й вилученості як досвіду, які чинять опір простій
посилення іншування, формою суб’єктів — до гетеротопії, стирання репрезентаційний троп або спосіб категоризації: емоції, красу, мінливі
посилення межі. Вона не вважається кордонів, чи «ерозії поділу», якщо обрамлення просторово-темпоральних задоволення чуттєвого; а пізніше —
залученою в мистецтво і темпорально, послуговуватися формулюванням відносин, що вони мають певні чинячи опір простій категоризації тіл,
оскільки не є артефактом, за допомогою теоретика постмодерну Фредеріка матеріальні наслідки. Для початку просторів спільного і політичного,
якого себе створює та легітимізує Джеймсона. Світ дедалі більше корисно похитнути стійке уявлення про і особистих історій. Значно раніше,
європейський час. Зокрема, за стає схожим на знаменитий готель простір зовнішнього та внутрішнього. ніж мистецтво було легітимізовано як
допомогою гендерних, класових, «Бонавентура», де входи й виходи У філософії є традиція, згідно з якою місце виробництва знань, воно стало
інституційних, дисциплінарних поділів. незрозумілі. Обіцянка глобалізованого концепції представляють як коло або прихистком амбівалентності. Воно
Тому ще пів століття після того, як світу остаточно стерти вислизущу лінію, обгороджене місце, яке містить усі опиралося тим дверям, які, згідно
у 1907 році Пікассо представив публіці насправді спонукає швидшу появу окремі одиниці, до яких відсилає термін. з логіками, були або відкриті, або
«Les Demoiselles d’Avignon», захоплені кордонів, боротьби та опору. У такому разі щось є редукованим закриті.
критики будуть говорити про їхні до диз’юнкції: воно або всередині,
обличчя як про обличчя втомлених У цьому процесі особливу роль відіграють або ззовні. Така модель є вкрай Важливо, що можна проблематизувати
переляканих повій чи як про матерів нові режими видимості, які всупереч геометричною, надмірно візуальною, репрезентацію внутрішнього
кубізму, вписуючи цей мальовничий доступу до всього на мікро- і макрорівнях вона спрощує і спонукає до думки, що і зовнішнього як гомогенних просторів,
жест в історію модерного часу: він хоч ще більш збивають з пантелику. Новий контури насправді існують в природі. а заодно ускладнити й теоретизувати
і підриває канон, але все ж прогресує час показав, що класичне мапування В останні років сімдесят гуманітарії їхні діалектичні стосунки. Тут я бачу
у визначеному напрямку. Тільки через пов’язане з домінацією та пануванням; всіляко намагаються таку позитивістську можливість відійти від онтологічних
століття ревізіонізм в гуманітарних що існують інші форми відносин із часом логіку похитнути. уявлень, які класифікують, що належить
науках дозволяє нам говорити про та простором; що історія множинна, до внутрішнього, а що —
унікальний геній Пікассо з поправками, гібридна й нерівномірно розподілена. Феноменолог Гастон Башляр (він до зовнішнього. І натомість розглянути
46
47
адже обличчя цих авіньйонських дівчат Що існує різноманіття історичних починав як філософ науки) у тексті їх як епістемологічну категорію:
нагадують африканські маски, які траєкторій, ритмів і темпоральностей, «Діалектика зсередини та ззовні» зовнішнє або внутрішнє — це не
митець побачив на колоніальній виставці які необхідно врахувати, створюючи («The Dialectics of Inside and Outside», якась фундаментальна структура
Р ОЗ ДІ Л 1
Р ОЗ ДІ Л 1
в Парижі. На таких виставках, слід історії та «ізми». Парадокс сучасності 1957) говорить про те, що посилена світу, а радше спосіб його пізнання
розуміти, експонувати людей із колоній приходить з емансипацією — чим більше геометризація внутрішнього та і розуміння, прив’язаний до конкретного
наче об’єкти ще вважалося нормальною голосів, тіл та думок видно та чутно, зовнішнього створює бар’єри й історичного та географічного контексту.
практикою. Тут маски та чорні люди не тим менше розуміння, що куди занести.
є суб’єктом мистецтва чи історії, лише Вочевидь, стара таксономічна модель,
анонімно їх підживлюють. яка спирається на жорсткі ієрархії та 3 Bachelard G. The Dialectics of Inside and Outside» (1957) // The Continental Aesthetics Reader
вертикалі більше не підходить. Лінійний [ed. Clive Cazeaux]. Routledge: 2011. pp. 172–185.
Не що ми знаємо, а як ми знаємо. формалізацію відносин між часом простір, залучають і вилучають7. Межа онтологічно: хто такий аутсайдер?
Стратегії репрезентації самі собою і простором. Знову ж таки, якщо з часів може приймати безліч операційних Хто ми, які роздають ці назви?
є особливою формою пізнання. Вони Просвітництва кількісний вимір вважався значень, які є одночасно історично Натомість я пропоную дивитися на
роблять можливими одні значення абстрактною і об’єктивною екстракцією специфічними та суб’єктами змін. Межа залучення і вилучення, ін- або аутсайд
чи навпаки — стримують або значень зі світу — значень нейтральних, може бути інструментом контролю так епістемологічно, і цей метод можна
обмежують інші. які при ретельному та систематичному само, як і інструментом розширення застосовувати для подальшого
аналізі могли надати інформацію про свободи та рівності. Межа може бути розміщення в специфічному українському
Темпоральний аспект тут також важливо «правди» цього світу, — то в сучасному репрезентативною стратегією. Може контексті. Скажімо, у пізньому
врахувати. Критична теорія дала нам філософському осмисленні (як ми знаємо бути стратегією з’єднання боротьби радянському та пострадянському
уявлення про те, що структура й матерія від Дельоза і Гваттарі) число більше не є локального рівня з глобальними подіями. мистецтвознавстві досі можна зустріти
не є фіксованими, а завжди визначені універсальним концептом вимірювання Вона може слугувати для конструкції поняття «офіційного» і «неофіційного»
взаємодією між історією та матеріалом. елементів, згідно з їхнім розміщення політичного інструменту чи базисом мистецтва, які часто заводять у глухий
Таким чином, соціальне конструювання в даному вимірі, але саме собою стає для побудови солідарностей: як якийсь кут саме через свою спрощувальну
зовнішнього і внутрішнього також множинністю, яка варіюється, відповідно етичний каркас, як спосіб побудови бінарність. Наприклад, чимало
може бути продуктивною аналітичною до врахованих вимірів5. Топологічний європейської темпоральности і як представників «неофіційного» мистецтва
рамкою. Конструювання цих просторів підхід також є математичним, але спосіб протистояння їй. Думаючи про були такими вдома і в неробочий
відбувається через практики розуміє простір як поле можливостей, лінію розділу не геометрично, а як про час, а в робочі години були цілком
репрезентації, тому внутрішнє а не ізольованих точок. сполучну ланку в мережі взаємодій, собі вбудовані в «офіційний» процес
і зовнішнє можна розуміти як ситуативні ми можемо не тільки аргументувати виробництва культури. Тому, якщо
відносини — визначені тими, хто Таке уявлення продуктивне для залучення і вилучення, але й боротьбу, ставити питання інакше, — не хто?,
виробляє культуру, тими хто її споживає розуміння і створення механізмів, яка відбувається уздовж ліній а як? (і коли?) — ситуація змінюється.
і формує її сенси4. Це не питання якими оперує культура. У нашому розмежування. Визначати художнє Слід відійти від ілюзії єдиної радянської
онтологічне: хто є ін/аутсайдером, випадку концепція внутрішнього явище, артефакт, фігуру, що вона темпоральності з її модерним
а епістемологічне: як проявляються і зовнішнього є складною, оскільки виробляє сенси не за фіксованими прогресивним устремлінням в майбутнє,
ін/аутсайдером. Іншими словами, від не може бути зведена до одного характеристиками, а за їхнім місцем так само як і відійти від ілюзії єдиного
ідеї про фіксовану сутнісність предмета набору параметрів. Одне й те саме в багатовимірних відносинах і стане опору їй. (І ще від багатьох ілюзій!) Треба
або явища ми переходимо до системи може виявитися по різні боки мінливої тим аналітичним інструментом, який сказати, «космос всередині» — дуже
взаємовідносин, в конкретному часі межі одночасно. Але, на відміну від дозволить не тільки артикуляцію явищ, цікаве формулювання, оскільки вже
та просторі яких виникає знання про бінарних уявлень, топологічне мислення а й активний процес трансформацій. натякає на виробництво альтернативного
предмет або явище. враховує гетерогенні простори, домінантному часопростору. Головне — не
що не підкоряються простій логіці боятися побачити множинність параметрів
Ще один підхід, яким ми могли залучення / вилучення6. Розділова і контекстів; не боятися мислити ті явища,
надихнутися в анекдоті про лева, лінія набуває нових можливостей Епілог що їх ми розглядаємо, не фіксованими
топологічний. Уже в кінці XX — на в амбівалентності самого поняття в конкретному тілі, але завжди
початку XXI століття і дотепер дедалі межі. Топологічна функція кордонів Я не фокусувалася на прикладах в стосунках, вузлах, полях взаємодії;
більш актуальною стає топологія, у тому, що вони одночасно з’єднують українського «аутсайдерського» або і не боятися такої роботи з виробництва
48
49
яка пропонує нову математичну і розділяють, перетинають і розрізають «наївного» мистецтва як його розуміє знання, яка входить не в дихотомію,
конференція «Космос Всередині», а в резонанс8.
оскільки ці терміни сильно конотовані
Р ОЗ ДІ Л 1
Р ОЗ ДІ Л 1
4 Тут і далі на концептуалізацію цих просторів мене надихнув текст Jones K. T. Scale as
epistemology // Political Geography. Vol. 17, No 1. 1998. pp. 25–28.
7 Mezzarda S., Neilson B. Between Inclusion and Exclusion: On the Topology of Global Space and
5 Dixon-Román E. Algo-Ritmo: More-Than-Human Performative Acts and the Racializing Borders // Theory, Culture & Society. 29 (4/5). 2012. p. 63.
Assemblages of Algorithmic Architectures // Cultural Studies ↔ Critical Methodologies 2016. Vol. 16
(5). 2016. pp. 482–490. 8 Останнє речення, як і вся логіка мого тексту, спираються на текст Донни Гаравей «Situated
Knowledges: The Science Question in Feminism and the Privilege of Partial Perspective» (1988)
6 Parisi L. Digital Design and Topological Control // Theory, Culture & Society. 29 (4/5). pp. 165–192. і оперують у межах феміністської епістемології та нових уявлень про наукову об’єктивність.
К О Ж Н А Л Ю Д И Н А — Х УД О Ж Н И К .
К О Ж Н А Л Ю Д И Н А — Х УД О Ж Н И Ц Я
«Кожна людина — художник», — кожна людина може бути художницею.

стверджував Йозеф Бойс, німецький Кожен має право на прийняття рішень,
художник повоєнного періоду, відомий кожен має право на творчість. Для
своїм нестримним ентузіазмом. Ця Бойса, власне, ці два твердження
Л ЕСЯ К УЛ ЬЧ И НС Ь К А
фраза дотепер провокує чимало рівнозначні. Бо мистецтво, як він
суперечок. Насамперед, звісно, вважає, — це те, що має прийти на
обурюються художники. І це обурення зміну політиці. Тому поширення статусу
можна зрозуміти. Назвати художником художника на кожного — це і є спосіб
кожного — чи не значить це знецінити втілення прямої демократії.
той персональний вибір, за який часом
заплачено так дорого? З іншого боку, Під мистецтвом Бойс розуміє не якусь
чи потрібно усім бути художниками? окрему й обмежену сферу людської
діяльності, але принцип формотворчості
Перше, що спадає на думку як такий. «Будь-які несправедливості,
51
пострадянській людині при залежності, поневолення у сфері праці
ознайомленні із цією тезою Бойса — зводяться, зрештою, до питання “як?”,
гурток самодіяльності. І це цілком так що людина, яка відштовхується
РОЗ Д І Л 1
зрозуміла асоціація, бо гуртки від поняття мистецтва, мусить
самодіяльності спиралися на ті самі поставити питання форми. Вона
ідеали, що й Бойс: передусім на ідею
рівності. У своїй суті твердження
Бойса — комуністичне. Ідеться про Леся Кульчинська (Україна),
егалітарну дистрибуцію прав: кожна кандидатка мистецтвознавства,
кухарка може правити державою, кураторка.
стикається з ним будь-де, бо людина, У книжці «Йозеф Бойс. Кожна його не вабить, і він не збирається пояснюють. Часом саме присутність
коли перетворює те, що має створити, людина — художник» є малюнок- нею займатися. Пишучи статті «наївного» співрозмовника, який не
з безформності, з деградованої форми текст художника Бориса Кашапова, в часописи з бджолярства, він надто обізнаний із правилами гри, не
на форму, придатну для людини, це де висловлено думку про те, що якщо ніколи не претендував на те, щоб розділяє загальноприйнятих у певній
буде питаннями формотворення» 1. будь-хто може бути художником, бути пасічником. Розробляючи сфері апріорі (наприклад, необхідність
Бойс пропонує відмовитися від то й художник може бути будь- альтернативну фінансову систему грошей) і дозволяє виштовхнути
поняття політки, яке він вважає ким. «Шляхи різних професій, (Бойс намагався винайти альтернативу розмову із замкнутого кола визначених
деградованим і замінити його поняттям різних соціальних ролей можуть грошам), він не позиціював себе «професійною компетентністю»
мистецтва як способу творення форм мене надихати. Я входжу в досвід економістом. І, звісно, він не був маршрутів на слизьку стежку
нашого співбуття. Тож матеріалом виконавця і намагаюся намацати боксером, виходячи на ринг для невизначеності, отже й творчості.
мистецтва є передусім соціальна його межі», — пише Кашапов, боксерського поєдинку. Усе це він У якій би сфері не відбувалася
тканина, стосунки між людьми, моделі спираючись на свій автобіографічний робив як художник. Або, іншими діяльність Бойса, він наполягав на
поведінки чи мислення, правові норми досвід соціального чи, так би словами, — як дилетант. тому, щоб розцінювати її як мистецтво.
чи суспільні інститути. Усі ці невидимі мовити, професійного фланерства 2. Ця позиція гарантувала йому (як
форми можна ліпити, як глину, Для Кашапова приміряння на себе «Проста розмова створює в людей і кожній людині, що визнає себе
на думку Бойса. Ми всі й так цим різних соціальних чи професійних надзвичайне зростання творчої художником) право бути «наївним»
займаємося щодня, своїми дрібними ролей, навіть якщо воно спричинене потужності — проста розмова, учасником будь-якої гри та будь-
діями, формуючи власне оточення. економічною необхідністю, а саме демонстрація того, чого ти якої розмови. Бойс зауважував, що
Однак мало хто готовий визнати своє є насамперед його перформативною не можеш. Мені не потрібно завжди кожна людина має право брати участь
авторство; частіше нам здається, що практикою, націленою на показувати те, що я можу: перш у прийнятті рішень щодо тих питань,
ми лиш потерпаємо від (бездарно) деконструкцію: «намацати межі», за все треба показувати те, чого які стосуються її життя, хвилюють її
створеного кимось іншим. Можливо, виявити за правилами лише гру я не можу!» — говорить Бойс своїм чи викликають інтерес. І відсутність
визнати кожного художником — це і переграти її по-своєму. У цьому його студентам в розмові, яка опублікована «компетенції» жодним чином не
передусім розподілити авторську можна назвати послідовником Бойса. під назвою «Що таке мистецтво?» 3. Ця може бути підставою для вилучення
відповідальність за те, якої форми ремарка здається мені ключовою для з розмови. Проте в суспільстві, де таке
набуває наш спільний світ? Розширюючи до безмежжя поняття розуміння практик Бойса. вилучення де-факто здійснюється на
Можливо. Але більш приємним є мистецтва, щоб місця в ньому всіх рівнях, статус художника може
висновок про те, що ті форми, які вистачило всім, Бойс передусім Він стверджує, що саме демонстрація ефективно слугувати універсальною
нас не задовольняють, можуть бути максимально розширив плацдарм для власних обмежень, власного незнання, перепусткою. Бойс переконливо
перевинайдені, перетворені, виліплені себе. Спектр його діяльності справді нерозуміння чи власних помилок продемонстрував це на власному
по-іншому, замінені новими. І для не знав обмежень: він засновував сприяє зростанню творчої потужності. прикладі.
того, щоб брати в цьому участь, політичні партії та освітні інституції, По-перше, тому що це відкриває
не обов’язково балотуватися до висував економічні теорії, писав статті простір для діалогу, обміну, для Паралельно з діяльністю Бойса,
парламенту (хоч Бойс займався з бджолярства, ставив експерименти спільного пошуку. По-друге, тому що 1965 року в Лондоні було створено
і цим), достатньо поглянути на світ з хімії, брав участь у боксерських тільки стикнувшись з обмеженням, мистецьку групу «The Artist Placement
з точки зору «розширеного поняття поєдинках, у дискусіях на будь-які можна перетнути межу. Поки Group» («Група розміщення
53
52
мистецтва» та помітити, що будь-які теми, балотувався в парламент. ми перебуваємо в безпечному художників»). Її ініціаторкою була
соціальні форми є пластичними, до них Водночас усі ці «професійні ролі» як просторі правильних відповідей, для британська художниця Барбара
можна не тільки пристосовуватися, їх такі його не цікавили. Засновуючи творчості немає місця, бо в ній немає Стівені. Ця група позиціювала себе
Р ОЗ ДІ Л 1
Р ОЗ ДІ Л 1
можна створювати, трансформувати, партії чи балотуючись у парламент, потреби. Мистецтво починається як мистецька організація, завданням
з ними можна експериментувати. він стверджував, що політика там, де відомі шляхи закінчуються, якої було «розміщення» художників
де звичні аргументи не працюють, у немистецьких інституціях — від
а правильні відповіді нічого не заводів до урядів. За їхнім задумом,
1 Бойс Й. Що таке мистецтво? // Кожна людина — художник. Київ: Медуза, 2020. С. 45.
2 Кашапов Б. Якщо всі можуть бути художниками… // Кожна людина — художник. Київ:
Медуза, 2020. С. 265. 3 Бойс Й. Активний нейтралітет // Кожна людина — художник. Київ: Медуза, 2020. С. 247.
«розміщені» художники мали гідну заробітну плату і при цьому суспільства», і зазначено роки — Для чого показувати це на виставці?
отримувати заробітну плату одночасно робити, що заманеться. Мабуть-таки, 2013‒2015. Якщо це твір мистецтва, то що саме
з іншими працівниками приймальної іншим працівникам приймальних хотіла сказати нам його авторка? Як
компанії, ходити на роботу згідно із компаній, позиція «розміщеного» Чим же відрізняється Ірина нам на це реагувати? Можливо, саме
загальним розкладом, однак, при художника видавалася невиправдано Кудря — прибиральниця Центру це запитання та спантеличення і є тією
цьому зберігати автономію всередині привілейованою. Поясненням такої досліджень суспільства, від Ірини додатковою якістю, яка врізається
інституції, самостійно визначаючи привілейованості слугує хіба що теза Кудрі — художниці? Якщо розцінювати в цей звичайний фрагмент реальності?
для себе завдання на робочому «кожна людина — художник», тобто прибирання в офісі ЦДС як Окрім своїх безпосередніх завдань,
місці. Відповідно до маніфесту APG, потенційно клієнтом цього казкового перформанс чи художню практику, — ця звичайна дія раптом набуває
«статус художників у організаціях має агентства з працевлаштування може у чому його відмінність від прибирання здатності ставити нам запитання.
неодмінно бути рівноцінний статусу (бо Група досі існує) стати кожен. як звичайної роботи? На рівні фізичної Раптом дія, яка має чітко визначене
інших професіоналів, залучених Цікаво, чи у своїх розмовах з Йозефом реальності — різниці жодної. В обох утилітарне призначення, стає також
у роботу організації; статус художника Бойсом вони дійшли згоди щодо цього випадках це та сама людина, яка і об’єктом наших роздумів, фантазій,
має бути незалежним, обумовленим питання. У їхньому маніфесті нічого не здійснює абсолютно ті самі дії чи проєкцій — інтерпретацій, що
запрошенням, а не інструкцією з боку сказано про те, як вони відрізняють в абсолютно тому самому контексті. виходять за межі її безпосереднього
керівників організації, а також — художників від тих, кому просто В обох випадках, Ірина Кудря функціонала.
довгостроковими цілями суспільства; потрібна робота. займається прибиранням офісу в обмін
для найкращого результату позиція на фінансову винагороду. Також, Чи не ту саму операцію здійснює автор
художника в організації має У 2013 році українська художниця в обох випадках вона записує це на мальовничого пейзажу, дублюючи на
передбачати участь в роботі різних Ірина Кудря влаштувалася на посаду відео. Сам собою факт відеофіксації картині фрагмент знайомої реальності,
відділів організації» 4. прибиральниці до Центру дослідження навряд чи можна назвати мистецьким де все має свою функцію, в об’єкт
суспільства. Таке «розміщення» вона жестом. На сьогодні це радше буденна чистого споглядання? Чи не те саме
Йозеф Бойс неодноразово здійснила самостійно з огляду на нарцисична практика. Хто з нас не зміщення режиму сприйняття здійснює
співпрацював з APG. Наприклад, економічні причини, і навіть не знаючи знімає себе на робочому місці? Як Йозеф Бойс, коли втручається
у межах заснованого ним Вільного про існування «Групи розміщення в усіх інших місцях повсякденної в дискусію банкірів зі своїми наївними
міжнародного університету, що художників», чия діяльність на активності. проєктами щодо скасування грошей?
в 1977 році був презентований на Україну однаково не поширюється. Адже щоб відреагувати на його
виставці «documenta 6» у Касселі. На цій посаді (на відміну від протеже Тож твір мистецтва від звичайної пропозицію, банкірам доведеться
«Група розміщення художників» «Групи розміщення») Ірина займалася рутинної дії відрізняє не що інше, як щонайменше заново обґрунтовувати
озвучила власне звернення до безпосередньо тим, що входило до сам акт називання цієї рутинної дії те, що було в їхній дискусії спільним
Федеративної Республіки Німеччина, обов’язків прибиральниці. У 2015 році мистецтвом. Що змінюється від цього підґрунтям: наявну фінансову систему.
Німецької Демократичної Республіки та вона представила роботу «Без назви»: акту називання? У тому фрагменті Те, що слугувало «рамою реальності»,
інших членів Європейської економічної на двох моніторах було показано те реальності, який підлягає такому встановлюючи параметри для дій та
спільноти. Як і Бойс, вони бачили саме відео, де Ірина прибирає офіс називанню не змінюється абсолютно думок, раптом стало об’єктом для
своїм завданням активну інтеграцію Центру дослідження суспільства. Відео нічого. Сам акт називання цієї дії розгляду. Те, що було очевидним,
мистецтва до суспільних процесів. на одному з моніторів було підписано мистецтвом не скасовує її звичний стало умовним.
54
55
як твір мистецтва: із зазначенням функціонал: офіс з брудного таки
Загалом умови праці художників, авторства, хронометражу, знімальної стає чистим, а Ірина Кудря отримує Для участі у премії «PinchukArtCentre
прописані в маніфесті «Групи команди, а також років створення за це свою заробітну плату. Однак 2020» Ірина Кудря створила роботу
Р ОЗ ДІ Л 1
Р ОЗ ДІ Л 1
розміщення», нагадують дитячу роботи — 2014‒2015. Відео на іншому у момент називання акту прибирання під назвою «Інтерв’ю». Це відео,
мрію: можливість вибирати моніторі було підписано однією фразою: офісу мистецтвом, у цієї дії з’являється де художниця сама в себе бере
будь-яку сферу діяльності, отримувати «Прибиральниця Центру дослідження якийсь додатковий вимір: щось ще, інтерв’ю: ставить собі запитання
крім безпосередньої функції. Ще якась в ролі журналістки, і в ролі акторки
додаткова незрозуміла функція, не собі ж на них відповідає. «Акторка»
4 Цит. за: Art in Practice. Arts administration as art practice; вільний доступ: http://practiceart.
обумовлена жодною необхідністю. Ірина розповідає про своє життя
blogspot.com/2011/01/artist-placement-group-manifesto.html [станом на 24.10.2020]. Для чого називати це мистецтвом? з його реальними подіями, як про ряд
кінопроєктів, у яких вона виконувала нав’язаної ролі, взятої на себе функції
ті чи ті ролі: активістки, офісної чи ідентичності. Це «щось» є місцем
працівниці, парафіянки православної наших розбіжностей із наявними ТА М А РА З Л О Б І Н А

церкви тощо. Там фігурує і фільм, де структурами світу, і навіть власної
вона грала роль прибиральниці офісу уяви. З цього місця ми можемо за
Центру дослідження суспільства. Під ними спостерігати, побачити обриси та
час роботи над цими проєктами, як конструкцію їхніх форм, відкрити красу Ч О М У В А Р Т О З А С Т О С О ВУ В АТ И
говорить героїня відео, вона вживалася чи химерність, помітити нові відтінки чи
в роль, і всі ці ролі на неї вплинули, елементи, виявити їхні межі, а отже й ФЕМІНІСТИЧНУ МЕТОДОЛОГІЮ
а втім — це не більше ніж ролі. відкрити можливість перевинайдення.
Можливо, саме в цьому місці кожна В ДО СЛ І Д Ж Е Н Н Я Х М И СТ Е ЦТ В А
Для того, щоби вписатися в соціальну людина і є художницею?
структуру, ми змушені брати на себе АУ Т С А Й Д Е Р І В ?
певні функції та приміряти ідентичності,
які їм відповідають. Та жодна із цих
ідентичностей чи функцій (якою б
приємною чи комфортною вона для нас
не була) все ж ніколи не визначає нас,
як і героїню відео Ірини Кудрі, до кінця.
Завжди лишається щось ще — те, що
не вміщується в задані межі обраної чи
Чи феміністична оптика корисна розпізнавати нерівності всередині

жінкам? Так. свого власного руху — і заговорили
про інтерсекційний фемінізм, який має
Чи феміністична оптика корисна лише враховувати множину дискримінацій за
жінкам? Ні. статтю, сексуальністю, расою, класом,
ТАМ А РА ЗЛОБ І Н А
етнічною належністю тощо.
Фемінізм — це рух за права жінок.
Однак, щоб ефективно досягати своїх Чи можна застосувати фемінізм
цілей, фемінізм ставить за мету змінити до мистецтва, цієї царини вільного
суспільство як таке. Феміністичні творчого генія, яка лежить за межами
мислительки кількох поколінь досягли соціальних умовностей? Адже величі
неперевершеної майстерності в тому, людського духу можна досягнути тільки
щоб бачити за одиничним системне, в сакральному творчому акті, який
а за міфами й нормами — інструменти є таємничою містерією, і саме цим
56
57
влади та пригнічення. наближає людину — Людину з великої
літери — до Творця.
Як непривілейовані й закріпачені,
Р ОЗ ДІ Л 1
РОЗ Д І Л 1
жінки, істинні аутсайдерки
патріархального світу, дуже добре
розпізнавали те, що непомітно з позиції
панівних соціальних груп — як саме
вибудовуються символічні й соціальні Тамара Злобіна (Україна), кандидатка
практики, щоб відтворити та закріпити філософських наук, головна редакторка
status quo. Жінки навіть навчилися медіа «Гендер в деталях».
Якщо мати такі романтизовані а топологічна. Це мистецтво за межами Додати художниць у канон експозиція «Women Artists: 1550–1950»
уявлення про мистецтво мейнстриму й інфраструктури, і якщо організована кураторками Енн
(романтизовані також у повсякденному в «сакральній» царині творчості є Коли ми говоримо про феміністичний Сазерленд Гарріс та Ліндою Нохлін
значенні цього слова і в розумінні центр і маргінеси, то це незаперечне підхід у мистецтві, то однією у 1976 році в США.
джерел цих ідей із дискурсів свідчення того, що соціальні норми не з найяскравіших асоціацій, ймовірно,
романтизму ХІХ століття), то можна є чимось зовнішнім щодо мистецтва є багаторічна робота анонімного Попри загальновизнану корисність
хіба поіронізувати над гендерними (як можна зчитати з фрази «мистецтво колективу «Guerrilla Girls» із США. таких активностей, доволі швидко
квотами «на талант». Феміністична і суспільство»). Навпаки, соціальні реформістський підхід викликав
критика зазвичай викликає значний норми й ієрархії є середовищем, Їхній артактивізм — рахувати, скільки критику з боку самих же феміністичних
опір і висміюється, мовляв, якби у якому створюється, здобуває художниць представлено в музеях мистецтвознавиць. Вони стверджували,
жінки були справді талановитими, визнання, оцінюється, архівується і галереях, скільки коштують їхні що вивчати недооцінених художниць
то історія б знала імена цих справді й канонізується мистецтво. роботи, озвучувати факти сексуальних і вводити їхній доробок у науковий обіг
видатних художниць. А якщо ми їх не домагань у мистецтві тощо. Такий важливо, але цього не досить. Талія
знаємо, то це, ймовірно, тому що жінки До середини XX століття художниці підрахунок — приклад так званої Гума-Петерсон та Патрісія Метьюс
нічого путнього не зробили. Чесна ж були аутсайдерками, навіть якщо реформістської стратегії в мистецтві. підсумували цей скептицизм доволі
історія мистецтва має враховувати, що мали професійну освіту та визнання. Її суть полягає в тому, щоб додати до радикально: «<…> ми вважаємо, що
справді видатна художниця Катерина Боротьба за права жінок у мистецтві мистецького світу творчість жінок- цей підхід веде до самознищення,
Білокур випрошувала вислати їй фарби Західної Європи та Північної Америки, художниць, приділити їй більше уваги й адже він фіксує жінок в наявних
та малювала у вільний від важкої перша хвиля якої припала на поваги, критикувати стереотипи, через структурах, не ставлячи під запитання
сільської роботи час, а останні два 1960–1970 роки, призвела до того, які творчість жінок недооцінюють. чинність самих цих структур. Крім того,
роки свого життя не малювала взагалі, що феміністичні мистецтвознавиці оскільки часто повторно досліджують
бо мусила поратися коло господарства були вимушені створити оригінальну У межах реформістського підходу тих самих художниць, феміністична
й доглядати хвору матір. Саме методологію, яка дозволила до історії мистецтва, починаючи з кінця історія мистецтва підійшла небезпечно
тоді справді талановитий художник деміфологізувати мистецтво, почати 1960 років, поставлено такі питання: близько до створення свого власного
Микола Глущенко подорожував розпізнавати структури та ієрархії канону білих художниць (здебільшого
Європою, висилав подарунки мистецького світу, які до того не Можливо, в історії мистецтва було живописиць), канону, який майже так
з фарбами нужденній Білокур, розглядалися. Цю методологію можна більше художниць, аніж ми знаємо? само обмежує та виключає, як його
і навряд чи сам готував собі обід застосовувати не лише при вивченні чоловічий відповідник» 2.
чи прав одяг. мистецтва жінок — вона незамінна, Хто були ці художниці, що вони
якщо ми хочемо зрозуміти, за якими творили? Ці думки було висловлено 1987 року.
Мистецтво аутсайдерів 1 самим своїм правилами вибудувано мистецький На той час в англо-американському
існуванням руйнує основоположні мейнстрим та які реальності приховано Заради відповіді на ці запитання науковому середовищі уже
міфи мистецької сфери про на маргінесах. проводилися виставки творів «забутих» сформувалася багата традиція
«вільний геній» і «незалежність від художниць, видавалися дослідження феміністичного мистецтвознавства й
соціальних умовностей». Основна У цьому тексті я розкажу про те, їхньої творчості. Знаковою подією відбулися численні внутрішні дебати.
риса, яка відрізняє усі його види як, коли й чому сформувалася в цьому контексті стала масштабна Такі науковиці, як Лінда Нохлін,
58
59
(наївне, народне, самодіяльне, феміністична методологія
непрофесійне, примітивне, art в мистецтвознавстві, у чому вона
brut і так далі) від професійного полягає, та як її плідно застосувати для
Р ОЗ ДІ Л 1
Р ОЗ ДІ Л 1
2 Gouma-Peterson T., Mathews P., The Feminist Critique of Art History // The Art Bulletin. Vol. 69,
мистецтва — не стилістична, аналізу мистецтва аутсайдерів. No. 3 (Sep., 1987), pp. 326–357; P. 327.
Я щиро раджу цю статтю, якщо ви хочете більше дізнатися про становлення класичної
феміністичної методології.
Дослідження 1990–2000 років підсумовує Кеті Діпвел (Deepwell K., Art Criticism and the State
1 Я користуюся визначенням «мистецтво аутсайдерів» чи «аутсайдерське мистецтво» як of Feminist Art Criticism. Arts 2020, 9, 28; у вільному доступі: https://doi.org/10.3390/arts9010028
умовним парасольковим терміном для цілого спектру практик за межами того, що сьогодні [станом на 10.10.2020]).
називають «професійним мистецтвом». Варто надалі аналізувати й ставити під сумнів Про актуальні питання сьогодення стаття Ангели Дімітракакі: Dimitrakaki A., Feminism, Art,
таксономічне розділення мистецтва на професійне / непрофесійне та ставити питання щодо Contradictions // E‑flux Journal, No 92, June 2018; у вільному доступі: https://www.e-flux.com/
наповнення самого поняття мистецтва. journal/92/205536/feminism-art-contradictions/ [станом на 10.10.2020]).
Гризельда Поллок, Рожика Паркер, мистецтвознавство повністю не вийшло оцінити — а з іншого боку, історія сформував революційну стратегію
Норма Броуді, Керол Дункан, Люсі навіть тепер, і питання, які ставили мистецтва власне й визначає, у кого в феміністичному мистецтвознавстві.
Ліпард, Мойра Рот, Мері Гаррард, в 1970 і 1980 роках феміністичні був цей «геній», у кого не було, у кого
Ліза Тікнер та інші 3 провели ґрунтовні мистецтвознавиці, залишаються більше, у кого менше, і формує канон Ключові підходи феміністичного
дослідження та значно розширили актуальними, особливо для таких країн видатних художників, не аналізуючи мистецтвознавства
уявлення про методологію історії та як Україна. критерії, за якими він насправді
теорії мистецтва. вибудовується. Як наслідок ми Перше, на що звернули увагу
Ця криза була помітною не лише отримуємо традицію, у якій мистецтво феміністичні мистецтвознавиці, це на
У цьому тексті я не ставлю собі за мету феміністкам — мистецтвознавці, які італійського Відродження вважається доступ до професійної освіти як старту
проаналізувати історію становлення вивчали соціальну історію мистецтва, важливішим, ніж твори художників мистецької кар’єри та професійної
феміністичного мистецтвознавства особливо ті, хто користувалися Північної Європи того ж часу, публічної діяльності як такої. Якщо ці
в деталях і надалі говоритиму про марксистською методологією, вказали а французький живопис ХІХ століття — практики були недоступними для жінок
основні досягнення узагальнено, не на неї досить рано. Наприклад, видатнішим, ніж американський, і тим чи для інших соціальних груп, то і їхня
концентруючись на окремих персоналіях угорський мистецтвознавець Фредерік паче африканський. Такі ієрархії відсутність чи маргінальна позиція
та особливостях їхніх позицій. Антал ще 1949 році визначив виклики, існують як «очевидні» та не мають в історії мистецтва має очевидну
з якими мейнстримна історія мистецтв правдивого обґрунтування (у ліпшому причину.
Дослідниці швидко дійшли згоди не може впоратися: а саме, що разі пояснення полягає у векторах
щодо того, що дізнатися, скільки ж соціальну історію могли включати виникнення й поширення певних Друге вагоме зауваження —
було художниць в історії мистецтва в дослідження винятково доти, доки художніх ідей чи методів). про ієрархію жанрів мистецтв.
важливо, але значно важливіше цей підхід не зачіпав двоїсте підґрунтя Найпрестижнішим видом мистецтва
поставити запитання — чому ми так ідеології царини — святість митця та Мистецтвознавство, ґрунтоване на таких з доби Відродження вважався живопис
мало знаємо про художниць, або, як автономію мистецтва. На його думку, засновках, приречене бути історією і скульптура на історичну тематику,
сформулювала Лінда Нохлін 1971 року останнім редутом традиційної історії захвату і вшанування, складатися майстри цих жанрів, особливо ті, які
у своєму знаковому есе, яке значно мистецтва буде «найглибше закорінене з монографій про та біографій художників, виконували престижні замовлення
вплинуло на розвиток феміністичного переконання з ХІХ століття, успадковане розглядати напрямки інтелектуальної аристократів чи церкви, найчастіше
мистецтвознавства, — «Чому не було від Романтизму, віра в природу думки чи періоди цивілізацій, або ж потрапляли в мистецький канон. Інші
видатних художниць?» 4. мистецького генія, яку неможливо вивчати окремі шедеври. У ньому майже жанри — натюрморт, портрет, пейзаж
порахувати чи визначити» 5. неможливо ставити важливі питання: вважалися другорядними, такими,
як і чому був створений певний витвір у яких не може вповні проявитися
Феміністичні мистецтвознавиці мистецтва, для кого він був зроблений, «творчий геній». А декоративно-
Революція в мистецтвознавстві звернули увагу на те, що такі засновки з якою метою, всередині яких соціальних ужиткове мистецтво чи народне
суперечать тому, який традиційна історія можливостей та обмежувальних мистецтво взагалі були на маргінесі
Сама історія мистецтва як дисципліна мистецтва має вигляд. Адже, з одного факторів його було створено, як його уваги й мистецтвом не вважалися.
переживала кризу з 1950 років (ідеться боку, стверджується, що мистецький використовували? А також: які цінності
про західні країни, адже політична геній — це щось трансцендентне, якась в критиків? Звідки походять ці цінності? І перше, і друге зауваження дуже
ситуація в інших країнах, зокрема велич людського духу, яка проявляє Чий життєвий досвід вони репрезентують? важливі не лише тоді, коли ми
60
61
в Радянському Союзі, створювала себе незалежно від суспільства, Чи ці цінності й життєві досвіди єдині, які говоримо про мистецтво жінок, — щодо
іншу динаміку в науці). З цієї кризи і яку неможливо ні обрахувати, ні можуть бути спонукою для творення та мистецтва аутсайдерів вони мають
оцінки мистецтва? ту ж вагу або може ще більшу — адже
Р ОЗ ДІ Л 1
Р ОЗ ДІ Л 1
це мистецтво, власне, і визначається
3 Linda Nochlin, Griselda Pollock, Rozsika Parker, Norma Broude, Carol Duncan, Lucy Lippard, Moira
Зважаючи на це, дослідниці поставили через те, що художниці чи художники
Roth, Mary Garrard, Lisa Tickner. під сумнів ідеологему мистецької не мали професійної освіти й доступу
4 Нохлин Л. Почему не было великих художниц?; у вільному доступі: http://contemporary-artists. автономії, і почали ставити питання, як до професійної інфраструктури, а також
ru/Why_Have_There_Been_No_Great_Women_Artists.html [станом на 10.10.2020]. саме визначається «геніальність» та на творили в жанрах, які мали низький
5 Antal F., Remarks on the Method of Art History // Essays in Classicism and Romanticism. London: яких прихованих засновках формується статус для традиційної історії мистецтва.
Routledge & Kegan Paul, 1966. pp. 175–89. мистецький канон. Цей напрямок думки
Третє досягнення феміністичного Феміністичні мистецтвознавиці були мистецтва вона також потрапила — Ангіссола змогла стати професійною
мистецтвознавства — це деконструкція дуже плідними, деконструюючи про неї пише Джорджо Вазарі у своїх художницею та привернути увагу
поняття «генія», яке надмірно уявлення про «геніальність», знакових «Життєписах найславетніших сучасних їй мистецьких критиків.
романтизоване й використовується і навіть пішли далі, вивчаючи, що живописців, скульпторів та
некритично. Сама Лінда Нохлін в конкретну історичну епоху та архітекторів» (1568). Є припущення, Отже, четверте важливе
красиво іронізувала на цю тему, в певному суспільстві означало бути що Вазарі згадує про Ангіссолу не спостереження феміністичних
назвавши геніальність «золотою «художником» — який саме набір через її творчі досягнення, а як про мистецтвознавиць — це звертання
фрикаделькою», або ж самородком, соціальних практик передбачала ця знаменитість, щось нове й нетипове для уваги на те, наскільки динамічним,
який «як вбивство, рано чи пізно вийде професія, і що означало бути «жінкою», того часу, виняток із правил. Поллок мінливим і залежним від різних
назовні, які б обставини та перепони не наскільки сумісними були ці поняття. і Паркер пропонують іншу гіпотезу — ідеологій є поле мистецтва.
намагалися цьому завадити» (більше яка демонструє їхнє мистецтвознавче
про деконструкцію поняття «генія» Такий підхід — це вже доволі новаторство. Сформований ними підхід можна
у згаданому вище есе Нохлін). комплексна та багаторівнева історія використовувати для мистецтва будь-
мистецтва, яка далеко відійшла від Вони аналізують її автопортрет яких соціальних груп. Лінда Нохлін
Коли ми вивчаємо мистецтво переказу біографій чи опису того, 1561 року, у якому Ангіссола влучно зауважує, що так само як ми
аутсайдерів, особливо важливо що та як зображено на картині. Як представлена як жінка вищого не знаємо «видатних художників»
пам’ятати про цей критичний підхід сформулювала Гризельда Поллок: класу — у відповідному одязі, серед жінок (у розумінні «great artists»
і обережно користуватися терміном «Натомість ми маємо працювати навчена мистецтва гри на англійською чи «великие художники»
«геніальність». По-перше, ми з взаємодією численних історій, кодів музичному інструменті в присутності російською, в українській мові немає
стикаємося з мистецтвом, яке значно мистецтва, ідеологій мистецького компаньйонки, і звертають увагу, що настільки відчутного розрізнення
відрізняється від мейнстриму, і одразу світу, форм виробництва, соціальних саме в цей час відбувалася зміна між талановитим і видатним), ми й
виникає спокуса оголосити таких класів, типів сім’ї та сексуальних уявлень про соціальну роль художника. не знаємо «видатних художників»
митців «невизнаними геніями», чи практик, взаємні детермінації та Якщо раніше, у Середньовіччі, митців серед аристократів. Невже серед цієї
«народними геніями», і почати ними взаємозалежності яких слід поєднати вважали ремісниками, що належали привілейованої та високоосвіченої
пишатися, замість ретельного вивчення в точні, але різнорідні конфігурації» 6. до робітничого класу, то в добу верстви не народжувалися художньо
обставин їхньої творчості. По-друге, Відродження митці намагаються обдаровані люди? Нохлін звертає
у текстах про митців-аутсайдерів Це складне визначення, і зрозуміти, змінити цей статус і доєднатися до увагу на класовий характер роботи
процвітає класичний наратив про що ж має на увазі Поллок, легше на вищих класів. Сам Вазарі, а до нього митця та умови здобуття професійного
«генія», який потрапив у несприятливі прикладі, який вона наводить у книзі інший мистецтвознавець, Леон- визнання. Хоча історія пам’ятає
умови, але попри все, долаючи всі «Старі майстрині: жінки, мистецтво Баттіста Альберті, намагалися створити здібних художників аристократичного
перешкоди, проявив себе. І, на і ідеологія» разом із Рожикою Паркер 7. саме такий образ художникам. Ці походження, деяких навіть із
перший погляд, може видатися, що Поллок і Паркер розглядають приклад процеси збіглися з покращенням монаршими титулами, — отримувати
все так і є — справді ж несприятливі Софонісби Ангіссоли, першої відомої рівня освіти жінок в аристократичних престижні замовлення, отже, ставати
умови, і справді художній талант нам професійної художниці. У свій час сім’ях — доньок належало вчити визнаними митцями, аристократи не
усе ж проявився. Однак такий ця жінка була популярною, як ми б кільком культурним дисциплінам, могли, адже працювати за наймом, як
наратив більше приховує, ніж сьогодні сказали — селебріті. Вона серед них — музика та живопис. Саме простолюдини, було неприйнятним для
63
62
розповідає, як я продемонструю походила з аристократичної сім’ї, ця ситуативна історична конфігурація, їхнього класу 8.
нижче на прикладі текстів про займалася мистецтвом професійно, а не у якій зійшлися покращення освіти
Катерину Білокур. як хобі, і була придворною художницею доньок з аристократичних сімей Іще один цінний напрямок
Р ОЗ ДІ Л 1
Р ОЗ ДІ Л 1
при дворі королеви Іспанії. В історію і бажання художників отримати новий феміністичного мистецтвознавства,
класовий статус еліти, на думку Паркер який тут згадаю лише побіжно — це
і Поллок, спричинилися до того, що вивчення образів жінок у художніх
6 Pollock G., Women, Art, and Ideology: Questions for Feminist Art Historians // Women’s Studies
Quarterly, Vol. 15, No. 1/2, Teaching about Women and the Visual Arts (Spring — Summer, 1987),
pp. 2–9; P. 5.
7 Parker R., Pollock G., Old Mistresses: Women, Art, and Ideology. London: Pandora, 1981. 8 Цит. за: Parker R., Pollock G., Old Mistresses: Women, Art, and Ideology. London: Pandora, 1981.
творах. Йдеться не про опис муз лише на одному прикладі, точніше, Перші цитати в парах — з 1959 та 1. Потрійна маргіналізація художниць-
і натхненниць, чи оспівування я покажу що відбувається, якщо не 1975 років відповідно, другі — аутсайдерок — як жінок, як
прекрасного жіночого начала, — застосовувати цю методологію. з 2000-го 9. Хоч і написані в дуже непрофесійних художниць, як
мистецтвознавиці скрупульозно різних ідеологічних контекстах, вони представниць певного класу
вивчали походження саме таких Ось дві цитати з альбомів, радянського подібні у своїй некритичності та є (Катерина Білокур).Класове
зображень жінок, їхнє символічне та сучасного, що присвячені творчості типовим прикладом усіх тих недоліків походження до середини
значення та ідеологічне використання. Катерини Білокур. Пропоную читачкам традиційного мистецтвознавства, XX століття було вагомим чинником,
та читачам здогадатися, у який саме щодо яких застерігають феміністичні який впливав — а в більшості
Підсумую ключові особливості період написана кожна з них: дослідниці. випадків навіть визначав — життєві
революційного напрямку траєкторії митців. Наприклад,
феміністичного мистецтвознавства: «В скромній селянській хаті, яка Мистецтво Катерини Білокур неможливо Маргіт Сельська народилася лише
служить художниці майстернею, вивчати без уваги до питань гендеру, на три роки пізніше, аніж Білокур,
• Увага до особливостей здобуття стоїть на мольберті нове полотно класу та ідеології. Її доля — як прожектор, але в родині інженера, навчалася
професійної освіти та умов й на ньому розцвітають розкішні який яскраво показує всі ієрархії в гімназії. Її потяг до мистецтва
ведення професійної діяльності барвисті квіти. Співець краси та суспільства, у якому вона жила — попри заохочували, а не карали, молода
художниками. багатства української природи те, що це суспільство декларувало себе художниця вчилася в Кракові, Відні
продовжує свій благородний труд». «рівноправним», і ще й начебто всіляко та Парижі, зрештою, прожила на
• Чутливість до ієрархій, — як сприяло трудящим. Якщо не мати мови 20 років довше, аніж Білокур, та
внутрішніх (жанри мистецтва), так «Картини художниці звучать й методологічного апарату, яким можна залишила значно більший доробок.
і загальносоціальних (інтерсекційна урочисто, як органна музика, описати вплив гендерної та класової Однак, гендерний фактор працює
дискримінація за гендерною, у них знаходимо відсвіт глибоких дискримінації на долю та мистецтво і в цій долі — Маргіт Сельська досі
класовою, расовою, етнічною емоцій, думок, світлих почуттів художниці, спроби використати її залишається недооціненою та
ознакою тощо). і ясних настроїв, у них просвітлена творчість з ідеологічною метою, тоді маловивченою, а її спадок — у тіні
зачарована квітами душа». вивчення її доробку складатиметься чоловіка Романа Сельського.
• Критичне ставлення до метапонять з кліше про мальовниче село, творчу
(«геній», «автономія мистецтва», І ще дві цитати про Білокур: душу народу й страждання таланту, який 2. (Не)доступність мистецької та
«сакральный акт творчості» тощо). бореться з перешкодами. На щастя, інтелектуальної інфраструктури та
«Її життєпис — то як роман, збереглися архіви й листування Білокур, (не)включення в критичний дискурс
• Застосування міждисциплінарного сповнений драматизму, де було які опубліковані, і вже сам історичний (Параска Плитка-Горицвіт). Про
підходу для вивчення історичної й нерозділене кохання й чиєсь матеріал не дає застрягати в штампах творчиню з Криворівні ми дізналися
динаміки, ідеологічних впливів, нерозуміння, де були й конфлікти про «генія українського села» 10. недавно, хоча померла вона
процесу формування значень з близькими людьми, і причиною лише в 1998 році. Уся творчість
тощо в мистецькій царині. всьому була та ж таки одержимість, В українському аутсайдерському Параски — літературні твори, картини,
нездоланна відданість мистецькому мистецтві є чимало сюжетів, які фотографія — є герметичною,
покликанню». можна плідно розглянути, створеною без спілкування
використовуючи феміністичну з колегами, оприлюднення,
64
65
Як досліджувати «Зболіла думка “я буду методологію в мистецтвознавстві. відгуків і оцінки. Можна лише
аутсайдерське мистецтво, художником”… вела її свічкою Назву лише кілька з них: здогадуватись, яким би був її
опираючись на феміністичну надії крізь терни, сльози,
Р ОЗ ДІ Л 1
Р ОЗ ДІ Л 1
методологію? заборони, прокльони, крізь стіну
недоброзичливості, до вершин
Формат цього тексту не передбачає справжнього поетичного 9 Катерина Василівна Білокур. Київ: Державне видавництво образотворчого мистецтва
і музичної літератури УРСР, 1959; Катерина Білокур: альбом репродукцій. Київ: Мистецтво, 1975.
детальне вивчення мистецтва художнього таланту». 24 с.; 70 іл.; Світ Катерини Білокур: каталог творів колекції Державного музею українського
аутсайдерів із застосуванням народного декоративного мистецтва. Київ: ПП ЕММА, 2000. 63 с.
феміністичного мистецтвознавства. 10 Важливим кроком у цьому напрямку є книжка Я, Білокур Катерина Василівна. Київ: Родовід,
Спробую показати дієвість методи 2012. 160 с.
доробок, якби в 1943 році їй таки республіканських виставках, 5. Вразливість аутсайдерського впливають на сприйняття творчої
вдалося вступити до університету як «шедеври орнаментального мистецтва до присвоєння спадщини.
та здобути класичну освіту декоративного мистецтва». Можна ідеологіями (комунізм, націоналізм)

з філософії чи з художніх дисциплін лише фантазувати, яких значень і комерціалізації (Марія Ми можемо зрозуміти, якою саме
і працювати надалі в контакті й образності набула б творчість Примаченко). Чому творчість мовою говорять про цих художників,
з професійним середовищем. художниці зі збереженими саме цієї народної художниці є чому певні особливості їхньої творчості
Тим, хто вивчатиме доробок авангардистськими потугами, найвідомішою? Чи не тому, що вшановуються, а інші — не помічаються
Плитки-Горицвіт, потрібно буде і наскільки б вона вплинула на вона активно виставлялася та та замовчуються. Феміністична
враховувати, до якого знання українське феміністичне популяризувалася ще в радянський методологія в мистецтвознавстві
вона мала доступ, а до якого — мистецтво 1960–1970 років, час? Навіть якщо так, то чому запобігає «сліпим плямам»
ні, її позицію сільської дивачки, якби таке існувало. саме вона? Творчість Примаченко у дослідженнях і допомагає створити
ідеологічний контекст радянського має дуже цікаву парадоксальну історію мистецтва, яка є чутливою до
села та інші фактори цього штибу. 4. Мистецтво як життєпис і особливість. Її успішно взаємозалежностей «численних історій,
терапія, психоаналітичне використовували в контексті дуже кодів мистецтва, ідеологій мистецького
3. Ієрархія жанрів — «високе» прочитання творчості різних ідеологій — радянської, світу, форм виробництва, соціальних
і «низьке», монументальне й аутсайдерок (Поліна Райко). української націоналістичної, класів, типів сім’ї та сексуальних
декоративне, професійне й Розписи Поліни Райко зроблені капіталістичної. Численні виставки практик» тощо, тож допомагає
народне мистецтво, і яким цілям в останні 6 років її життя. й нагороди в Радянському зрозуміти прояви художнього таланту
така ієрархія слугувала (Параска Втративши дітей і чоловіка, Союзі, «національний бренд глибше та інтерпретувати образність
Хома, Ганна Собачко-Шостак). 70-річна бабуся малювала й України», взуття, одяг та навіть правдивіше.
Уся традиція анонімного співала, «щоб душі було веселіше», літаки, прикрашені мотивами її
народного малювання та й створила власну іконографію про картин — це все про Примаченко. Ми нарешті можемо говорити про
декоративно-ужиткового земне й загробне життя. Творчість Яке хитросплетіння класової позиції, мистецтво в суспільстві, а суспільство —
мистецтва — це привід Райко одразу привернула увагу, ідеологічних застосувань, у мистецтві, не розділяючи тканину
замислитися про класовий та і ми знаємо трактування сюжетів та естетичних якостей пояснює життя на окремі сфери (мистецтво
етнічний вимір прояву та оцінки із записів розмов із художницею. цю ситуацію? і суспільство, мистецтво і контекст).
художнього таланту. Які соціальні, На екскурсії в будинку Поліни Ба більше, ця методологія допомагає
політичні й естетичні революції Райко в Олешках на Херсонщині нам ставити запитання, що таке
мали відбутися в XX столітті, щоб розповідають, що творчиня Усе це начерки для можливих мистецтво, як, через що і чому саме
народні майстри припинили бути померла незабаром після того, як напрямків мистецтвознавчих так ми визначаємо це поняття, що
анонімними? У цьому контексті замалювала останні вільні площі досліджень, гіпотези, які потребують потрапляє в межі мистецтва, і що та
можна розглядати не лише, в будинку. Арттерапію тривалістю ретельної перевірки. Контекст, у якому чому саме залишається за межами, і
що і як зображали художниці, в шість років і розміром із створюється мистецтво аутсайдерів, врешті-решт, що це все каже нам про
а також і те, чого вони не будинок тепер називають зазвичай дуже складний. У ньому світ, у якому ми живемо.
створили. Наприклад, Ганна одним із «культурних брендів» обов’язково є лінії розмежування
Собачко-Шостак активно Херсонщини та намагаються та ієрархії — місто / село, імперія / Я сподіваюсь, що ця коротка
66
67
співпрацювала з українськими перетворити в музей. Який колонія, центр / провінція, професійне / розвідка спонукатиме ставитися до
авангардистами, що позначилося напрямок наукової діяльності непрофесійне, чоловіче / жіноче, феміністичного мистецтвознавства
на її ранній творчості. Хоча мисткиня може мати такий музей? Чи нейротипове / нейронетипове і так без патріархальних упереджень
Р ОЗ ДІ Л 1
Р ОЗ ДІ Л 1
творила та виставлялася і залишитися в дискурсі народного / далі, і переважно ці ієрархії комплексні і сприятиме застосуванню цієї
в 1920–1930 роки, авангардистські наївного / примітивного мистецтва й взаємозалежні. Феміністичний напрочуд продуктивної методології
вектори її творчості були та місцевої пам’ятки, чи ставити підхід допомагає їх розпізнати та в аналізі українського мистецтва.
тимчасово зупинені. Друга питання про терапевтичні та якнайточніше описати позицію митця
хвиля визнання прийшла до психоаналітичні аспекти творчості, чи мисткині на перетині ідеологій та
80-літньої художниці в 1960-х, цілком актуальні й для сучасного соціальних процесів — як за життя
її твори демонструвалися на мистецтва? художника, так і тих, які впливали /
М И С Т Е Ц Т В О Н А Ї ВУ —
ПРОТЕСТ ЗА ЖИТТЯ
Клим Трофименко, Без назви, 1972. Приватна колекція

Поняття наївного мистецтва в різні часи (Торонто, Канада). Фото М. Винницької
та в різних середовищах набувало
Х РИ СТИ Н А Б Е РЕ ГОВ СЬ К А
нових конотацій. 1940 року французький
художник Жан Дюбюффе тотожно вислову та дитячої творчості.
мистецтву наїву запровадив термін Концептуальним наміром художників-
ар-брют (з франц. — «брутальне примітивістів була побудова спрощеної
мистецтво»). Традиційно «наївними» реальності, створення природних
художниками вважали самоуків, над композиційних образів на противагу
якими не тяжіють вимоги академічної академічним канонам і засадам етики
школи та які завдяки відчуттям та естетики техногенної цивілізації.
спонтанності та інтуїції черпають Західноєвропейські критики вважають
свої сюжети з навколишнього життя, наїв напрямом примітивізму. Наїв
фольклору, релігійної міфології та для художників-аванґардистів
власної фантазії. (зокрема Ґоґена, Матісса, Пікассо)
69
був художнім підходом для
Наїв помилково ототожнюють звільнення від формотворчих догм,
з мистецтвом примітивізму. Наїв —
РОЗ Д І Л 1
це радше художня стилістика цього
авангардного європейського
напряму, який переважно стосувався Христина Береговська (Україна),
професійних художників, що свідомо кандидатка мистецтвознавства,
апелювали до форм первісного, викладачка Львівської національної
архаїчного та середньовічного академії мистецтв, дослідниця мистецтва
мистецтва, а також до народного української діаспори, лекторка.
художники-аутсайдери, а також Мистецтво Ловрі впізнаване за мистецтва та прагнення торкнутися
звертається до проблем суспільства. допомогою синергії множинних образів до прадавніх архетипів, народних
містян, які укладені хаотичними, формул і первісних стилізацій.

Наївне мистецтво часто називають проте до деталей продуманими, Матеріальним свідченням творчих
«ліками від втоми для культури невипадковими натовпами, від яких стосунків став скромний і неоціненний
сучасності». А нестачу академічної залежить характер і соціальний клімат альбом авторських малюнків Анрі
бази в художників компенсувала їхнього середовища. Винахідником Руссо, який він подарував своєму
їхня багата фантазія та сміливість «телевізорів», правильних квадратів, українському другові. Ця ілюстративна
експериментувати, не боячись якими розбивав площину старої збірка сьогодні є вагомим для
осуду з боку критика чи вибагливого скатертини чи верети, був самоук мистецтвознавчого дискурсу джерелом
глядача1. росіянин Павло Ліонов (1920–2011), наївного мистецтва.
якого називали «Дон Кіхот радянської
Кожна країна має свого репрезентанта епохи». Унікальний звіриний Наївне мистецтво в українському
наївного мистецтва, творчість «тигроподібний» наїв творив у мистецтві соціокультурному контексті сягає
і авторська мотивація якого залежала італієць Антоніо Лігабуе (1899–1965). джерел давнього іконопису богомазів-
від багатьох чинників, зокрема А представником американського самоуків, етнічної орнаментики, народної
походження, соціокультурного ар-брюту був Ральф Фасанелла вишивки та художньої різьби по дереву.
контексту, народної традиції, (1914–1997), малярство якого було
психофізіологічних можливостей піктографічно виткане із сотні деталей, До середини XX століття наївні картини
і пережитого досвіду. Світ пошановує композиції та кольороподіл яких можна було зустріти в кожному
мистецтво самобутнього лемківського радше нагадував декоративний килим українському помешканні поряд
дивака Никифора Дровняка ритуального призначення. Безумовно, з родинними іконами. Наївне малярство
Михайло Ляхович, До світла, 2015, полотно, акрил.
(1895–1968), метафізика образів та найвідомішим представником наївного становило важливу частину українського
ірраціональність творчого підходу мистецтва є французький художник життя — утилітарного та сакрального.
Надано автором
якого перегукувалася з мистецтвом Анрі Руссо (1844–1910). У контексті На думку дослідниці Дженіфер Кан,
грузина Ніко Піросмані (1862–1918), аналізу його особистості варто згадати «значення народного мистецтва та
як-от реалістичності зображуваного, якого називали «Сім п’ятниць на цікавий і маловідомий факт тісної та наївного живопису в Україні в наші
обов’язкових ескізів із натури, тиждень» і який розробив власну непересічної дружби між французьким дні помітно різниться від значення
єдності форми та змісту. Наївні рецептуру та палітру кольорів, наївним художником і українським фольклору в Західній Європі та
художники здебільшого спиралися на а також «змайстрував» авторську скульптором Олександром Архипенком, Північній Америці. Ізольованість
фольклор, символізм і декоративізм. композиційну модель, що полягала які потоваришували відразу, як від західного модернізму протягом
Їхнє мистецтво — це не кітч і не в багатоплановості та сегментації молодий киянин дістався Парижа. радянського періоду культурних
народна творчість, це передусім середовища з обов’язковою Щира дружба із суттєвою різницею репресій (які зачепили і наївне
емоційний, часто неусвідомлений присутністю в ньому людини. Хорват у віці мала свої причини, зокрема мистецтво, і «чужоземні» впливи)
творчий експеримент особистості, Іван Генераліч (1914–1992) через високий рівень взаєморозуміння та призвела до того, що наївне мистецтво
якій невідомі шори класичної школи призму селянської натури, поєднуючи незвичної поваги з боку Архипенка виробило чітку ідентичність порівняно
70
71
і яка «використовує» мистецтво як на одному полотні сакральність до скромної, убогої та дивакуватої з народним мистецтвом США і Європи.
інструмент, за допомогою якого і унітарність, передав усю сагу персони Руссо. Їх поєднувала не тільки Народне мистецтво в Україні стало
вивільняє на площину чи в пластику хорватської (сільської) національної любов до музики2 та пригодницький вираженням спільної культурної історії
Р ОЗ ДІ Л 1
Р ОЗ ДІ Л 1
образи переосмислених емоційних ідентичності. Міщанський колорит запал, а також, безумовно, розуміння з глибоким корінням»3.
станів, проте не обмежується власним британців передав у своїй творчості
внутрішнім світом, як це робили англієць Лоренс Ловрі (1887–1976).
2 Прокопович С. Анрі Руссо для Архипенка; у вільному доступі: http://postup.brama.com/usual.
php?what=39137 [станом на 01.10.2020].
1 Рублевська Р. «Чисте мистецтво». Зв’язок встановлено; у вільному доступі: https:// 3 Кан Дж. Чи справді наївне мистецтво таке вже наївне?; у вільному доступі: https://ukrainian-
artukraine.com.ua/a/chiste-mistectvo-zvyazok-vstanovleno-/#.X4Bd2GgzbIV [станом на 01.10.2020]. naive.com/publication/cahn_assey [станом на 01.10.2020].
а мистецтво — рятівною терапією
і засобом самоствердження Прикладом
є мистецтво Параски Хоми. «Я малюю

для радості, — каже П. Хома. —
Пишу по пам’яті. Побачу десь квітку
цікаву — замалюю собі, може, колись
знадобиться… Людину не намалюю,
але передам її настрій у квітах. Хто
розуміється, той побачить настрій,
а хто ні — той ні»4.
Женев’є Березна, Храм на преріях, 2004.
Український музей Канади в Саскатуні Третю групу складають художники,
мистецтво яких є своєрідним протестом
і виявом особистісної ідентичності,
Найважливішою емоційною рисою а їхні образи побудовані на основі
наївного мистецтва є його відвертість, переживання психологічних травм
яка принесла йому неабияку (війни), історичних фактів і життєвих
популярність, а реалістичний, навіть реалій, що призвело до трансформації
натуралістичний, стиль допоміг зробити світосприйняття і світоглядно-естетичної
твір доступним пересічному глядачеві. кризи. Прикладом є художниця Поліна
Райко, яка в сімдесятилітньому
Художників наїву можна поділити на віці почала створювати свій хатній
чотири категорії. До першої зараховуємо «мистецький рай», який став для
митців-інтровертів, що сконцентровані неї водночас чистилищем від болю
на діалозі свого внутрішнього світу та кривди, яких вона зазнала від Люба Стеблина, Пейзаж з корабликом, полотно, олія.
з реальним суспільним контекстом найближчих родичів. Колекція Української Католицької Катедри Пресвятої
і через творчість передають власну Родини в Лондоні
метафізичну артистичну могутність. Четверта група — художники-самоуки-
Прикладом таких художників є Марія копіїсти, які брали за основу своїх
Приймаченко та Катерина Білокур. За творчих робіт сільські пейзажі Миколи що на Івано-Франківщині, Володимира що мистецтво прийшло в його життя
емоційним навантаженням і смисловими Пимоненка й Костянтина Трутовського Гловацького. Як казав сам художник: з дозволу Бога як подяка за споруджену
конотаціями їхні образи — планетарного або ж європейських класиків, яких «До 50 років я був суто матеріалістом, святиню. Володимир Гловацький
масштабу, володіють магічною здатністю активно тиражували за радянських а запізнавшись з мистецтвом, долав працює не тільки в художній різьбі,
«привласнювати» і розмовляти часів. Відомі й поза межами України в собі цю спокусу». Аграрій за фахом, а також у графіці та малярстві.
з глядачем. твори «Мона Ліза», «Даная» чи у минулому голова колгоспу, фермер, Кожному твору передує задум, всі
«Портрет Рембрандта із Саскією який раптово в 50-літньому віці ідеї проаналізовані та «перевірені».
72
73
До другої категорії належать художники, на колінах» одеського художника увійшов до світу мистецтва. Ключовою Якщо він змальовує сюжет із чужого
для яких фантазія була важливішою міського наїву Георгія Малявіна, якого мотивацією його було відновити храм, оригіналу, то обов’язково буде його
за реальність і слугувала захистом називали «Жора Кочегар». До цієї який в період Першої світової війни інтерпретувати у парадигмі власного
Р ОЗ ДІ Л 1
Р ОЗ ДІ Л 1
від сірої буденності. Проникнення категорії художників-аматорів можна згорів, імовірно, від удару бомби. символізму. А якщо ці образи мають
в ефемерну реальність було для них зарахувати також маловідомого Керований внутрішнім покликом релігійне навантаження, або ж
способом психоемоційної реабілітації, художника-самоука із села Семаківці, і потребою, без мистецької освіти є сакральними іконографічними
і навичок почав різьбити іконостас. типажами, то вони носитимуть
Цілий храм — від першого каменя світський емоційно перезавантажений
і до вівтаря — самоук змайстрував лик. Улюбленим творчим прийомом
4 Біографія Паски Хоми; у вільному доступі: http://uartlib.org/ukrayinski-hudozhniki/homa-paraska/ [станом на 01.10.2020]. власноруч. Художник переконаний, художника є алегоричні переплетення
пісень і літератури та демонструють джерело «ідейного запилення» — одні Власне, для більшості з них мистецтво
сцени щоденного життя, зокрема переформатовували навколишню було протестом проти пережитого
залицяння, ярмарки, врожаї, свята, дійсність у приватний ідеалізований минулого, фасилітацією зашрамованого
весілля, козацькі поєдинки, як мікрокосмос, твори других були болю та репресивних відгомонів
у творчості Олексія Потапенка та «перетерті» жорнами болю та втрати, подоланого трагізму: наприклад,
Надії Мартиненко. А зображення а треті вивільняли фантасмагоричні заслання у виправні сибірські
легендарного козака Мамая стало образи власної підсвідомості. Завдяки табори Параски Плитки-Горицвіт,
символом незламного українського методиці компаративізму можна знущання і побиття сином Поліни
духу. Ось слова українського художника визначити кілька порівняльних груп — Райко, бідність, голод і наймитування
Миколи Маценка: «Наївне мистецтво — споріднених творчостей українських Ганни Собачко-Шостак, важкі недуги
це дуже великий пласт української та іноземних художниць, зокрема Марії Приймаченко та категоричне
Петро Сидоренко, Храм, 1968, дошка, олія. Приватна культури. Фундаментальна відмінність композиційні та колористично- батьківське несприйняття мистецької
колекція (Торонто, Канада) між професійним мистецтвом просторові аналогії спостерігаємо пристрасті Катерини Білокур.
і наївним така сама, як між молитвою у творах вірменки Маріам Аршаківни Мистецтво художників наїву — це
і психотерапією. Це два різні шляхи Асламазян (1907–2006) та Параски протест і водночас право на життя, вияв
досягнення душевного балансу»5. Плитки-Горицвіт (1927–1998), архетипні его-ідентичності та ретранслювання
тематичних середовищ міфології, релігії образи пари волів і казкові леви, низки підсвідомих химерних образів
та сьогодення. Велике значення у наївному малярстві промальовані у картинах канадки та унікального особистісного
мало геополітичне середовище, у якому Муд Левіс (1903–1970) та Марії творчого досвіду.
Українське наївне мистецтво охопило жив і творив митець. Наївні митці Півдня, Приймаченко (1908–1997), споріднені
всі жанри: портрет, натюрморт, пейзаж, як-от Поліна Райко, підкреслювали семантичні живі гербарії малярства
жанрову картину. Багато портретів культ блакиті та пристрасть до француженки Серафіни Луї та
сусідів, друзів і видатних особистостей орнітологічних композицій, карпатські Параски Хоми (1933–2016), ірреальне
представники наїву виконували мольфарки Параска Плитка-Горицвіт середовище з реальними персонажами
на замовлення. Також малювали і Параска Хома екстраполювали бачимо в композиціях американки
своїх загиблих родичів і коханих. у квітковому малярстві гуральську Бабусі Мозес (1860–1961) та Ганни
Для прикладу — портрети Ганни магію, до могутності неба апелював Готвянської (1931).
Готвянської, Григорія Ксьонза й Панаса митець зі Сходу Олександр Лещенко.
Ярмоленка. У наївних натюрмортах Козак Мамай та низка інших художніх
Дмитра Перепелиці та Анастасії Ракми образів, у яких закодовано архетип
превалюють локальні яскраві кольори, народного героя, представлено
які пластично заповнюють стилізований в творчості чернігівських самоуків
рисунок, де відсутні півтони. Наївні М. Шаповала та Є. Рітченка.
пейзажі Семена Фурмана та Якова
Ющенка передають багатство Унікальним феноменом наївного
українських чорноземів, барвисту мистецтва є творчість жінок-художниць,
74
75
літню зелень, панорами річок і озер які мали інший психологічно-емоційний
з лебедями, а також мотив криниці — ракурс сприйняття дійсності,
символу життєдайної сили. підсвідоме чуття колористики, а їхні
Р ОЗ ДІ Л 1
Р ОЗ ДІ Л 1
метафізичні образи були наповнені
Теми жанрових картин наїву переважно авторською інтимною естетикою.
запозичені з українських народних Творчість кожної художниці мала своє
5 Маценко М.; у вільному доступі: https://ukrainian-naive.com/publication/matsenko_essay

[станом на 01.10.2020].
РОЗДІЛ 2.
Н А Р О Д Н Е М И С Т Е Ц Т В О І А В А Н ГА Р Д
В І С Т О Р І Ї У К РА Ї Н С Ь К О Г О М И С Т Е Ц Т В А
Д М И Т Р О Г О Р Б АЧ О В
ТЕТЯНА ФІЛЕВСЬКА
НАРОДНИЙ ФУТУРИЗМ.
С П О ГА Д И Д О С Л І Д Н И К А
Розмова Дмитра Горбачова з Алісою Ложкіною

Вересень 2020 року, у ZOOM
Тема нашої конференції артіллю, де робили вишивки й килими

перегукується з проблематикою за супрематичними та футуристичними
ваших багаторічних досліджень. Ви ескізами, була Вербівка, теперішня
були серед перших фахівців, які свого Черкащина.
Д МИ Т Р О ГОРБ АЧОВ
часу вказали на певні паралелі між
творами українського авангарду та Десь у 1960-х видатний діяч і дослідник
українського народного мистецтва, народного українського мистецтва
неодноразово у своїх дослідженнях Григорій Мєстєчкін з Москви привіз
підкреслюючи цей зв’язок. Як взагалі в редакцію однієї з газет твори Ганни
ви прийшли до такої думки, що цьому Собачко від Євгенії Прибильської.
передувало? І влаштував виставку. Ми прийшли
подивитися, і що мене вразило: Собачко-
Спершу я хочу сказати, що коли Шостак, народна мисткиня, чимось
іноземці влаштовували в себе, тобто перегукується з Кандинським! У неї
79
в Німеччині та Сполучених Штатах, надзвичайно динамічна композиція,
у дев’яностих-двохтисячних роках якісь геометричні форми, які римуються.
виставки українського авангарду, то Це в народному мистецтві теж могло
РОЗ Д І Л 2
там неодмінно була позиція «Народний бути, а от саме динаміка в неї суто
футуризм». Народний! А іноземці
казали, що «ми не знаємо, де ще у світі
народні художники в футуристичному
стилі працювали». Власне, йдеться Дмитро Горбачов (Україна),
про Собачко-Шостак. Село, де вона мистецтвознавець, історик і
працювала, називалося Скобці, і другою теоретик мистецтва, професор.
авангардна. Думаю, а звідкіля Собачко вже малювала по-своєму, але воно занепадає, на нього нема і в Скобцях на Полтавщині, і у Вербівці
таке може бути? Але за деякий у неї все-таки відчувається значний попиту». От вони й зорганізували ці артілі на Черкащині, і в Галичині, і на Буковині,
час дослідник української культури вплив футуризму. Замість того, щоб у Вербівці та Скобцях, давали гроші, які в 1915‒1916 роках були захоплені
Сергій Білокінь знайшов в київському малювати більш симетрично, більш ескізи майстриням, а ті, як у випадку російськими військами. Земство й туди
Н А РОД НЕ М И СТ ЕЦТ В О І А В А НГА РД В І СТОР І Ї У К РА Ї НСЬ КОГО МИ СТЕЦТВА
журналі «Театральная жизнь» спокійно, наприклад, зображати якесь Ганни Собачко й Василя Довгошиї, подалося, щоби там відновлювати
доповідь Екстер про Собачко-Шостак. древо життя, у неї завжди якийсь… реагували на ці нові форми. промисли. А потім зробили виставку
І це було ще за Центральної Ради. вихор. Євгенія Прибильська, приятелька тут, у Києві, в 1917 році. Велика
Екстер там говорить: «Вона народна Екстер, знайомила Собачко з творчістю Занепад української народної виставка, блискучі статті Біляшівського,
художниця, але добре відчуває Матісса, Пікассо. Вона написала вишивки та подібних промислів Тугендхольда. Останній — московський
сучасне мистецтво». Звісно, Собачко статтю в журналі «Русское искусство» був пов’язаний з індустріальним мистецтвознавець, але він теж прикипів
перейняла цей інтерес до сучасного 1923 року, де роз’яснює, чому разом поворотом, я правильно розумію? душею до Екстер і до України, тож
мистецтва, власне, від Екстер. Коли з Екстер і Давидовою давала у Вербівці писав дослідження про них.
я придивився до творів Екстер, там зразки нового мистецтва народним Так.
такі серповидні форми, — такі ж митцям. «Спершу ми давали барокові Я читала, що виставки також
знайшов і в Собачко-Шостак. Явно, зразки, а потім вирішили, як це нове Почалося масове виробництво відбувалися в Москві й мали великий
що вона захопилася екстерівським мистецтво, то чого не спробувати його». декоративної тканини, і людям вже резонанс.
футуризмом і геометризмом. А також І, як я вже казав, ні Собачко, ні інші було нецікаво витрачати час на
яскравим народним мистецтвом, хоча майстрині та майстри, не побачили вишивання. Тобто на початку Це була колективна виставка майстринь
вона спершу була кубістом, а кубісти чогось для себе незрозумілого XX століття вишивка — це в якомусь і майстрів з Вербівки та Скобців. До
віддавали перевагу монохрому. в авангарді. сенсі штучна практика. того ж це не самостійні їхні роботи, а за
Саме Екстер, до речі, робить кубізм ескізами Малевича, Екстер, Попової.
яскравим. Її приятель Фернан Леже Власне, супрематизм, наприклад, — Так, але її підтримували дворяни. Ми Цікаво, що московська «Галерея
казав: «Ти наче не з нашого табору. це ж чисті геометричні форми, колись розкручували антагонізм: селяни, Лемерсьє» 1915 року виставила
Чому всі монохромні, а ти — ні?», а вона які значною мірою резонують дворяни… А там навпаки — дворяни супрематичні роботи, вишиті за ескізами
відповідала: «Я ж з села». Тобто вона не з українським народним мистецтвом. позичалися в народних майстрів Малевича, раніше, ніж Малевич виставив
лише відновлювала народні промисли, кольором, а ті брали форми. свій «Чорний квадрат». Я завше
а й перебувала під враженням від І безсюжетність. Там же, як правило, дивувався: Україна незбагненна!
народної естетики. А для народного сюжету нема. І головне — ритм. Це те, Земства — взагалі дуже цікава тема й Малевич робить свою справу, але
мистецтва молодої української нації, та що відкрили авангардисти. А народне інноваційна для свого час штука. Цей українці і в цьому плані випередили.
й взагалі для слов’ян, є характерною мистецтво на ритм орієнтується весь гуманістичний поштовх інтелігенції, Я думаю, вишивальницям і килимаркам
любов до усього яскравого. До речі, час. Малевич, зрештою, дав свої ідея, що освічена людина має мистецтво авангарду було досить
деякі кубісти розкріпачили свою палітру супрематичні ескізи для Вербівки, ставити за мету просвіщати широкі близьке. Це теж різновид орнаменту, але
під впливом російських і українських і ті зробили вишивки в цьому стилі. верстви суспільства, не може не інакший, у дусі XX сторіччя. Там все
парижан. заслуговувати на повагу. перебільшено, але все одно народним
Як починалася програма підтримки майстрам ця естетика близька.
Стало зрозуміло, що Екстер брала народних майстринь? У чому була Тоді ж з’явилося так зване Вони не робили з неї проблему,
80
81
активну участь у взаємодії з народними суть цього задуму? хлопоманство. Дехто навіть ідеалізував не казали, що їм щось незрозуміло
артілями, давала майстриням зразки селян. Безумовно, їх є за що в безпредметному мистецтві, на відміну
для вишивок. А потім виявилося, Річ у тім, що всі вони — і Екстер, і ідеалізувати, і сварити. Навіть художник від містян, котрі негативно ставилися
Р ОЗД І Л 2
Р ОЗД І Л 2
що в селі Вербівка саме Екстер і Давидова, і Прибильська — були Костянтин Трутовський малював до абстракціонізму. Для містян
організувала Малевичу виконання діячками земства, а воно опікувалося селян, ніби з янгольським обличчям, у мистецтві дуже важливий сюжет,
його творів за супрематичними, народним мистецтвом. Вони перебували йому здавалося, що вони янголи на а тут — безсюжетність або, як сказав
футуризованими ескізами. Таким під впливом інших діячів цього противагу дворянству. Це хлопоманство Богомазов: «Сюжет — це драматургія
чином, виявилося, що народні майстрині періоду — Миколи Біляшівського, Павла вилилося, зокрема, у те, що земство взаємин між формами». І в народному,
певний час вишивали за ескізами Гудим-Левковича, які казали: «У нас, стало підтримувати, відновлювати і в авангардному мистецтві незвична
провідних авангардистів. Згодом, коли українців, народне мистецтво цікаве, народні промисли. В Україні це було ритміка — це і є сюжет.
У роботах Ганни Собачко дуже що вони навчили його мистецтва, якось подзвонила Нєкрасова й свого часу величезний ажіотаж не
відчутний авангардизм. Її високо і тому що працювали абстрактно. каже: «Дмитре, мене вже в Академії лише в Петербурзі. У Лондоні їх
шанували, а в 1919 році за її ескізами Після Пікассо Малевич вийшов на цей починають цькувати, зробіть що- нагородили золотими медалями. Є фото
створили панно для київських вулиць абстрактний рівень, і потім він писав, що небудь». І я виступив у журналі зі з Прибильською і Давидовою, а навколо
на революційні свята. Збереглися супрематизм виник внаслідок кубізму статтею про народний футуризм, них — селянки з золотими медалями
навіть фотографії, звісно, чорно-білі, та футуризму. Це правильно, але його відвернув увагу Гриші на себе. Він замість дукачів, так сказати.
де видно її вишивку. А потім Євгенія супрематизм значно простіший, ніж вся все одно полемізував зі мною, але
Прибильська — її головна напутниця, оця вища математика Пікассо. Зокрема, було цікаво. Він писав: «Оскільки німці Я був у Вербівці, зустрічався там
переїхала до Москви, бо в Києві він малював на білому тлі, а це ж прийняли цю ідею, це означає, що зі старенькою селянкою, дочкою
настала руїна. Раніше тут було краще, біла хата, яку він вже розмальовував Горбачов їм запудрив мізки, обманув вишивальниці. Вона мені з гордістю
вся московська інтелігенція подалася раніше, коли селяни його вчили. Німеччину». Ну що поробиш — раб розказала, що колись до їхнього
сюди, тут не було терору й голоду. своєї теорії. Народні майстри — живі села приїздила знаменита художниця
Але в 1921‒1922 роках в Москві стало А яка була подальша доля люди. Вони реагують на те, що під з Парижа. Прізвище Екстер вона
краще. Тому Прибильська поїхала, досліджень аналогій між рукою, ми це знаємо, і, очевидно, він уже або забула, або мама, може, їй
а за нею Собачко. І потім довгий час абстракціонізмом і народним знав, але таки стояв на своєму. Попри того й не казала. Розказувала також,
працювала в Росії. мистецтвом? все це, не можна не визнати його що її мати працювала молодою
значний внесок — він познайомив нас із покоївкою в сестри Чайковського,
На заводі? Коли за кордоном почали показувати Собачко-Шостак, активізував Катерину а сам композитор постійно бував
народний футуризм, це страшенно не Білокур, яка вже була припинила у Вербівці. Розповідала дочці, що коли
Так. І померла там. сподобалося відкривачеві Собачко, творити через війну та голод, так само Чайковський грав на фортепіано, вона
видатному досліднику Григорію й Марію Приймаченко, яка теж під завжди підслуховувала, адже незручно
Я вчора розглядала на фото Мєстєчкіну. У нього була теорія, час війни відійшла від творчості. Це було зайти. Я, знаєте, дуже люблю
українську плахту. Дивилась що народне мистецтво має бути його заслуга. Я до нього ставлюся їздити до сіл. В українських селах іноді
і розуміла, що, справді, це абстрактне безпримісним. От як воно зародилось з величезною повагою. відкриваєш таке, чого в цілому світі
мистецтво: такі виразні комбінації у неоліті, так і мусить залишатись немає. Наприклад, твори Малевича
кольорів, якщо придивитися, як абсолютно незайманим. Сьогодні нам здається очевидним та Кандинського є в сільському музеї
воно зроблене, розумієш, що усе факт про зв’язки народного та в Пархомівці. Колись ми показували їх
уважно розібрано за кольорами, усе А як же історії, наприклад, про авангардного мистецтва, але у Мистецькому Арсеналі, пригадуєте?
кореспондує. Це музика… генеалогію гуцульських кахлів, зрозуміло, що тема все ще очікує Я тоді попрохав своїх добрих знайомих
автори яких надихались елітарним на більш ретельне дослідження. із Пархомівки, аби вони надали їх нам
Так, дійсно, є багато перегуків. Наведу мистецтвом і європейськими Мені також цікаві такі «перехідні» для виставки. І от я веду екскурсію
лише один приклад. Аби світ визнав, кахлями, побаченими у шляхетських фігури, як-от Василь Довгошия, в Арсеналі, і якась шведка на мої слова
що в Україні існувало таке явище як маєтках? у його роботах 1920 років. Ми про те, що вони із сільського музею,
народний футуризм, для німецького неодноразово виставляли його вигукує: «Такого не буває!».
каталогу, про який я вже згадував, Григорій Мєстєчкін, на жаль, став роботи цього періоду в Мистецькому
я дав їм фотографію розпису подільської рабом своєї теорії, а тут виходило, що Арсеналі, вони начебто на слуху. Яка ваша думка щодо трансформації
82
83
печі. На Поділлі дуже геометризоване народні майстри раптом зреагували А от про самого автора, як і про його цього поштовху, що його свого
народне мистецтво — Туреччина на авангард. Він був категорично іншого талановитого колегу Євмена часу дав народному мистецтву
вплинула. Такі речі, як цей розпис, проти цього. Ідею про комунікацію Пшеченка, у творах якого відчутне авангард, вже за радянських
Р ОЗД І Л 2
Р ОЗД І Л 2
надихали Малевича, і він сам писав між народним і сучасним мистецтвом радше артдеко, а не футуризм, часів? Коли в 1930 роки, після
про те, що надихався народним підхопила дослідниця народного відомо не так багато. Голодомору, це все береться на
мистецтвом. А німці чогось написали, мистецтва з Москви Марія Нєкрасова. прапор, бойчукістів розстрілюють,
що це розпис самого Малевича. Це Мєстєчкін став з нею полемізувати. І Довгошия, і Пшеченко — цікаві а натомість підтримують голоси
помилка, але прикметна така помилка. Він налаштував сина Собачко, щоб той автори. Вони обидва померли з народу, повністю стираючи пам’ять
Це мистецтво не суперечить Малевичу. писав до Академії, що це неправда, в 1933-му під час голоду. Ця артіль про будь-який зв’язок цих голосів
Він дуже шанував селян — і тому що і що ніяка вона не футуристка. Мені вербівська та їхні вишивки викликали з авангардом?
У 1930 роках етнографізм був то дізнався, що Оргбюро зібрали вона обурювалася: «Ще не вистачає, у селян ця схильність до авангарду
дозволений радянською владою, щоби в 1933 році, а заснували в 1938-му, щоб я розмальовувала глечики». Ні, існує і досі. Я нещодавно був у Нових
показати, як у нас квітують незалежні бо чотири роки пішли на розстріли й вона хоче бути художником. Для цього Санжарах на Полтавщині, у бібліотеці.
соціалістичні республіки. У 1920-ті, приручення художників. Падалка потрібна консультація, а консультантами І там стоїть копія з ескізу Вадима
навпаки, винищували усе народне, про казав: «Зрозумійте і нас, звідки в ці часи були соцреалісти. Які казали Меллера 1919 року, такий авангардовий
кобзу писали, що це контрреволюційний ми в 1919 році могли знати, які малювати щасливе життя, квітучу твір. Я питаю, чим сподобалася саме
інструмент, і його треба знищити. Навіть вимоги будуть у 1933-му?». Україну, що вона залюбки робила, але ця робота, а бібліотекарка мені: «Ну
українську мову. «Це петлюрівська Великий художник Пікассо раптом робила, власне, сюрреалістично, не тут такий колір!». Тобто вона відчула
мова», — казав Фрунзе. І от, значить, виявляється буржуазним. Нам із канонічно. До речі, директор музею цей зв’язок з народним мистецтвом,
коли знищать мову, то нібито знищать ним не по дорозі. Бойчук мав ганити декоративного мистецтва Василь Нагай до якого привчала Екстер своїх учнів,
і петлюрівщину. І тут несподівано на бойчукізм, Меллер — курбасовщину, якось розповідав, що боявся сказати серед яких був і Меллер. Я зрозумів, що
початку 1930-х дозволяють етнографізм. Петрицький — футуризм… Так Білокур, що її картина «Цар-колос» ще не вмерла Україна.
Касіян тоді в Харкові працював, заведено було. Потім більшість митців зникла — не повернулася з виставки
і у своїх спогадах писав, що «раптом зрозуміли, що нічого доброго ці в Парижі. Два роки їй нічого не казали, Наскільки серйозним фактором
вулицями Харкова 1933‒1934 року покаяння не дають. Мені розповідали згодом довелося покаятися, а вона, у розвитку так званого «радянського
пройшла маніфестація в українських про останні виступи Бойчука, так звані навпаки, була втішена: «Значить, комусь народного мистецтва» була цензура?
строях, вишивках, з гопаком, піснями. покаянні, де він просто мовчав. Йому я сподобалась!».
А оскільки нещодавно усе було висувають претензії, а він мовчить, Щодо міського образотворчого
навпаки, пішов поголос Харковом президія оголошує перерву, знов Мені цікава синусоїда цікавості до мистецтва радянська цензура була
чи не повернулися петлюрівці». Отак його викликають, а він мовчить. Теж народного та наївного мистецтва. настільки нищівною, що жодна
виникла ідея про відновлення. У Лаврі своєрідний спротив. Жахливі часи. Але У XX сторіччі ми бачимо кілька картина з тисяч зроблених
було створено артіль, яка теж робила партія то туди, то сюди хиталася. Був сплесків інтересу до такого у 1930‒1940 роках не стала
вишивки, килими, фактично повернулися тодішній напіванекдот: «Ви підтримуєте мистецтва. У 1960-х відбувається надбанням світового мистецтва.
до того, що робило земство. Але лінію партії? Чи не було у вас перевідкриття митцями народного Але річ у тому, що цензура
багато ідеологічного накинули. «Жить коливань? — Я коливався разом з лінією мистецтва, художники звертаються злодійствувала в місті, а на
стало лучше», — казали тоді. Звісно ж, партії». Так само з цим етнографізмом. до цих елементів уже без примусу, придуркуватих селян без диплома
після Голодомору. У 1935-му до цього Це було добре для народного штучності та шароварності, а з новим, махнули рукою. Завдяки тому, що
процесу залучили бойчуківців, і вони мистецтва, хоча воно й було спотворене неомодерністським поштовхом… цензура не нищила тотально селянське
робили ескізи для килимів з портретами багато в чому. Писали в тодішніх мистецтво, у нас в селі з’явилися
Сталіна, Ворошилова. Історія взагалі каталогах «колгоспниця Приймаченко», До народного мистецтва професіонали- художники світового рівня: Білокур,
неоднозначна штука. Там всім завідував щоб не подумали поганого. Білокур соцреалісти ставилися дуже негативно, Собачко, Приймаченко, Пата.
такий Хвиля, український патріот не була в колгоспі. Бо що це таке — довго не відкривали спеціалізовану
в душі, але ж партдисципліна понад колгосп? Ти маєш весь час працювати секцію у Спілці, буцімто це не справжні Добре що ми згадали Тетяну Пату.
усе. Саме він інструктував, що можна, в полі, місяць не повертатися додому, художники, тому що не дипломовані. Адже й петриківський розпис саме за
а що — ні. Бойчуківці в 1919-му погано а там лежить паралізована мати. А от у нас є дипломи — ми художники… радянських часів прозвучав заново.
працювали, «нереалістично», як казав Білокур лишилася доглядати матір, Водночас партії треба ж було
84
85
він. Хвиля керував митцями, казав їм, зіпсувала цим статистику, за що її показати, що «ми за народ». Це Так, його визнали на світовому рівні.
як і що робити. Не можна, наприклад цькувало начальство в селі. примушувало навіть Міністерство Я коли бачу, що партія не дуже
працювати формалістично, як Пікассо, культури давати якісь можливості втручалась у народне мистецтво,
Р ОЗД І Л 2
Р ОЗД І Л 2
але водночас не можна буржуазно А чи можна, на вашу думку, народним авторам. Щодо інтересу мимоволі в мене виникає в душі гасло
і натуралістично. Бо ж натуралізм для вважати Катерину Білокур наївною до подібної естетики — Алла Горська «Слава КПРС!», що вони туди не
соціалізму згубний. Він показує все, мисткинею? і Віктор Зарецький фактично робили потикали свого носа, і там хоч щось
як є, а таке бачення підкреслює вади свої розписи в декоративному стилі. На народилося дуже гарне.
нової влади. Треба натомість показувати По суті, Білокур хотіла бути міським місцях дуже часто замовникам, клубам
дійсність в її революційному розвитку. художником. Коли їй казали про це подобалося, вони були ближчі до
Коли я вивчав історію Спілки художників, орнаментальні джерела її творчості, народу й народного мистецтва. До речі,
Т Е Т Я Н А Ф І Л Е В С Ь К А
В И Ш И Т И Й А В А Н ГА Р Д :
ЕКСПЕРИМЕНТ У ВЕРБІВЦІ
Повернення до джерел Художники нового мистецтва, що

виникло в Російській імперії в першій
Початок XX століття в мистецтві став третині XX століття, та увійшло
періодом експерименту та пошуку. в історію мистецтва під назвою
Художники шукали новий зміст «авангард», також намагалися по-
Т ЕТЯ НА ФІ ЛЕ В С Ь КА
мистецтва після краху старого світу своєму перевинайти сенс мистецтва
з його системою візуальної (і не та відшукати нові джерела творчості.
лише) культури. Модерністи почали Найперше вони перекреслювали,
звертатися до менш відомих чи забутих принаймні декларативно, усю
сторінок історії мистецтва й культури попередню історію мистецтва та
та відкидати попередні надбання. переривали з нею зв’язок. «Спалити
Зокрема, між готикою, Давнім музеї» закликав Казимир Малевич.
Єгиптом і Візантією з’явилась також Хоча після того розробив власний метод
національна спадщина, самобутня і вивчення історії мистецтва як цілісного
доволі віддалена від класичних стилів. еволюційного розвитку, де авангард
87
Митці в різних частинах світу вивчали, був найвищим апогеєм цього процесу.
збирали та переосмислювали автентичні Але не будемо зосереджуватися на
традиційні художні практики. Фріда Кало парадоксах авангардистів. Наразі нас
РОЗ Д І Л 2
та Дієго Рів’єра в Мексиці зверталися цікавить зв’язок їхнього мистецтва
до народного мистецтва, Пікассо з наївом та його генеза.
в Парижі вивчав африканські маски,
а в Україні Олександра Екстер залучала
професійних митців-авангардистів до Тетяна Філевська (Україна), креативна
створення ескізів для вишивок, які директорка Українського інституту,
виконували селяни та селянки. співзасновниця Інституту Малевича.
Як і французькі кубісти, ліві митці авангарду — ще із середини
в Російській імперії прагнули повернутися ХІХ століття, коли рух народництва
до джерел мистецтва та творчості охопив широкі кола освічених поміщиків
взагалі, і з тієї нульової точки вибудувати та культурне середовище в Європі.
логіку нового мистецтва. Давид Бурлюк Джерела цього руху походять з Англії,
цікавився дохристиянською історією коли філософ Джон Рьоскін та художник
та культурою, колекціонував вивіски Вільям Морріс заснували в Лондоні
невідомих авторів, зроблені в єдиному майстерні, у яких створювалися
екземплярі кустарним способом. предмети народного мистецтва
Невдовзі до полювання за вивісками за ескізами професійних митців.
приєднався також Ларіонов, який Завдяки «Руху мистецтв і ремесел»
склав йому серйозну конкуренцію. ідеї збереження народних ремесел
У цих примітивних зразках «народного поширилися Європою та Російською
дизайну» художники бачили для себе імперією. В Україні підтримували та
джерело натхнення. Український розвивали народні мистецтва відомі
футурист Олександр Богомазов, який родини, як-от Ханенки, Косачі, Гудим-
1
зображав міське життя, також цитує Левковичі, Яшвілі, Прахові тощо.
вивіски у своїх роботах (іл. 1). Казимир Артілями займалися переважно жінки,
Малевич захоплювався народною іконою які створюють моду на одяг, аксесуари
і казав, що він «зрозумів селян через та предмети домашнього вжитку
ікону». Примітивна ікона, яку Малевич від народних майстрів. Для Наталії
бачив у кожній українській хаті, мала Давидової це було й частиною її родинної
на його візуальну мову вирішальний історії, адже в родинному маєтку
вплив (іл. 2). Віктор Пальмов працював Гудим-Левковичів у селі Григорівка (нині
зі стилістикою дитячого малюнка (іл. 3). Черкаська область) з кінця XVIII й до
Перший скульптор-кубіст Олександр першої половини ХІХ століття працювала
2 Архипенко надихався формами майстерня виготовлення одягу та
тисячолітніх скіфських баб. предметів із вишуканою вишивкою та
бісерними оздобами.
Українські авангардисти апелюють до
архаїчного та автентичного народного У 1906 році було засноване Київське
мистецтва у своїй практиці. Вони кустарне товариство, що сприяло
вбачають в ньому джерело вільної розвитку кустарних промислів
творчості, не затиснутої в лещата у Київській, Волинській, Подільській,
формальних обмежень та традицій Чернігівській та Полтавській губерніях.
класичного академічного живопису. Але це був зовсім не початок
88
89
Так візуальна культура наповнюється діяльності, а результат успіху Першої
вільною композицією, динамікою виставки прикладного мистецтва
неправильних форм, навмисно та кустарних промислів. Серед
Р ОЗД І Л 2
Р ОЗД І Л 2
3
деформованими образами, імітацією засновників згадані: Наталія Давидова
1. Олександр Богомазов, Тирсоноси, 1929. дитячої невмілої руки, відкритими (голова), Адріян Прахов, Богдан та
Колекція Національного художнього музею України кольорами тощо. Варвара Ханенки, Олександра
2. Казимир Малевич, Голова селянина, бл. 1932. Екстер, княгиня Наталія Яшвіль тощо.
Колекція Державного російського музею (РФ) Варто зауважити, що досвід співпраці 1910 року організація налічувала
3. Віктор Пальмов, Українське село взимку, 1919–1920. професійних митців з народним понад 100 дійсних членів. Товариство
Колекція Національного художнього музею України мистецтвом відбувався й до появи обстежило всю Україну, склало карти
та наукового музею відбулася Друга переїхала з Києва до маєтку
південноросійська кустарна виставка, у Вербівці неподалік містечка Кам’янка
на якій уже превалювали твори (тепер Черкаська область) (іл. 5). До
сучасного виробництва, тимчасом як вербівського маєтку Давидових любив
на попередній було багато антикварних приїздити дядько князя Давидова,

речей. На виставці, крім власне композитор Петро Чайковський.
експозиції, була також програма подій: Кузеном Наталії був Микола
наприклад, щоденно співав думи Бердяєв. Вона близько дружила та
бандурист Іван Кучеренко. листувалася з композитором Каролем
Шимановським, який жив неподалік.
Інтерес художників до вишивки Він присвятив їй один зі своїх творів.
4 5
також виник у середині ХІХ століття
та розвивався переважно як пошук Артіль у Вербівці запрацювала
засобів виразності технік вишивання в 1900 році. Найперше майстри та
та матеріалів. Виникає панно як майстрині працювали в традиційній для
перший приклад неутилітарної цього регіону техніці вишивки білим
функції вишивки. Однак ця взаємодія по білому з вибійками, створюючи
професійного та народного мистецтва предмети одягу чи інтер’єру. Згодом
не виходить за межі конвенційного опанували техніку вишивки гладдю
розуміння мистецтва. Радикальним шовковими нитками по шовку — одну
експериментом з реактуалізації з нових технік, що розвинулася внаслідок
6 народного мистецтва стало залучення співпраці майстрів з професійними
представників нового лівого мистецтва художниками. Але ця техніка була
до роботи артілі села Вербівка, що поширена також у інших артілях.
мало взаємний вплив та наслідки як на
7 подальший розвиток авангарду, так і на 1912 року річне виробництво досягло
народних майстрів. Ініціаторками такої 710 одиниць, а річний прибуток
співпраці були власниця маєтку Наталія становив приблизно 3 тисячі рублів.
народних промислів, списки народних Давидова та запрошена нею художня Давидова займалася мистецтвом
майстрів. Члени відкривали школи, керівниця артілі Олександра Екстер. і власноруч створювала ескізи для
розвивали осередки кустарного вишивок, а також моделювала
виробництва, розробляли зразки одяг, аксесуари та біжутерію.
виробів, постачали сировиною, 1914-го Наталія запросила художньою
організовували виставки та допомагали Вербівський експеримент керівницею артілі свою подругу та
продавати роботи. А також читали лекції колегу, з якою вони були знайомі
та видавали брошури. У Києві навіть Наталія Давидова (іл. 4) (в дівоцтві ще з часів навчання в Київському
90
91
діяла постійна виставка-базар, яка Гудим-Левкович, 1875–1933) походила художньому училищі, художницю
також слугувала складом. Осередок з давнього козацького роду. Її матір Олександру Екстер (іл. 6, 7), яка
Товариства діяв у Києві на вулиці Юлія раніше також заснувала артіль визначила завданням «знайти новий тип
Р ОЗД І Л 2
Р ОЗД І Л 2
Миколаївській, буд. 6. Товариство у селі Зозові. Власне, роду Гудим- художніх вишивок». Екстер запросила
проіснувало 10 років, чимало часу його Левковичів ще наприкінці XVIII до співпраці лівих художників, тож
4. Наталія Давидова (Гудим-Левкович), 1900-ті очолювала Наталія Давидова. століття належала майстерня вишивки так українські вишивальниці почали
5. Маєток Давидових у Вербівці у селі Григорівка, тому це одна працювати з ескізами Ольги Розанової,
6. Олександра Екстер, 1910-ті Товариство влаштовувало регулярні з традицій роду. Наталія одружилася Ксенії Богуславської, Ніни Генке,
7. Олександра Екстер, Три жіночі постаті, 1910. виставки. У 1909 році в приміщенні з онуком декабриста Василя Наталії Давидової, Любові Попової,
Колекція Національного художнього музею України Київського художньо-промислового Львовича Давидовим та Надії Удальцової, Євгенії Прибильської,
Івана Пуні, Олександри Екстер, Георгія першими глядачками супрематизму 8
Якулова та Казимира Малевича. були ті самі українські селянки, перші

«вчительки мистецтва» для Малевича
Унаслідок цієї співпраці Олександра в українському дитинстві, про що він
Екстер збагатила свою візуальну згадував у своїй автобіографії.

мову використання кольорів. Колір —
відкритий і яскравий — запозичений У грудні 1917 року в Москві
Екстер з народного українського відбулася Друга виставка сучасного
мистецтва, хоча серед її робіт не декоративного мистецтва «Вербівка»,
знайдеться жодного наслідування на якій було представлено близько
мотивів чи сюжетів традиційного 400 предметів із супрематичними
народного мистецтва (якщо не композиціями, вишитими гладдю
брати до уваги писанки). Так шовковими нитками по шовку: сумки,
само, як і в народженої в Одесі шалики, подушки, віяла, ширми та інші
парижанки Соні Делоне, в Екстер предмети й одяг. Виставка справляла
вплив українського мистецтва був враження на публіку та критику. На
на рівні світовідчуття. Якщо на Соню жаль, із тих предметів майже нічого
Делоне вплинули дитячі враження від не збереглося. Відомі вони лише за
сільського українського весілля, як, фотографіями американця Олівера
власне, і на Казимира Малевича, то Сейлера, який незумисне потрапив 9
в Екстер вплив народного мистецтва на виставку та детально відзняв
був свідомим — через співпрацю експозицію (іл. 8–10). Фотографії
та дружбу з народними майстрами- знайшли випадково — в архіві нащадків
вишивальницями з Вербівки. фотографа багато десятиліть потому, 10
До речі, обидві художниці належать і завдяки дослідниці авангарду
до засновниць стилю «ар-деко», Шарлотті Дуглас їх ідентифікували.
характерними рисами якого є
орнаментальність та барвистість. Ця виставка була найбільшою та
найгучнішою (навіть Володимир
11
У листопаді 1915 року з ініціативи Маяковський її відвідав та виголосив
Наталії Давидової та Олександри палку схвальну промову), але й
Екстер у московській галереї Лемерсьє однією з останніх для артілі. Усе, над
відбулася «Виставка сучасного чим працювали у Вербівці, як і сам
декоративного мистецтва Півдня маєток Давидових, згоріли у вогні
Росії», де було представлено роботи революції. Частину ескізів та робіт
вишивальниць з артілей у Вербівці та Наталія Давидова вивезла до Одеси,
92
93
Скопцях. Виставка мала неймовірний але під час арешту в грудні 1919 року 8. Експозиція вербівської виставки,
успіх, зокрема й комерційний (усі це все безслідно зникло. Опубліковані 1917. Фото Олівера Сейлера
роботи продавалися). Власне, це щоденникові записи Давидової про 9. Фрагмент експозиції вербівської виставки,
Р ОЗД І Л 2
Р ОЗД І Л 2
була перша публічна презентація час у тюрмі та втрату молодшого сина 1917. Фото Олівера Сейлера
супрематизму, адже подушка та шалик під назвою «Півроку в ув’язненні». 10. Подушка з вишивкою за супрематичним ескізом
із супрематичними композиціями В еміграції вона далі займалася Казимира Малевича, 1917. Фото Олівера Сейлера
Малевич публіка побачила на кілька вишиванням і відкрила майстерню, яка 11. Наталія Давидова та вишивальниці
тижнів раніше, ніж відбулася знаменита обслуговувала модні доми, зокрема й вербівської артілі, 1910-ті
виставка «0, 10» (відкрилася на замовлення Коко Шанель. Після її 12. Олександра Екстер, Сумочка,
15 грудня 1915 року). Очевидно, що самогубства у 1933 році та вбивства 12 1917. Приватна колекція
так само як і на майстрів, які через рідкісним репродукціям та письмовим
цей досвід та співпрацю виробили згадкам).
дивовижний стиль.
Попри фізичну загибель фактично
Для багатьох професійних художників усього кола майстрів Вербівки та

супрематичні ескізи для Вербівки втрату їхньої спадщини, впливи
були першими спробами в новому авангардистських експериментів
напрямі. Перша скептична реакція на відчутні в роботах народних майстрів
супрематизм як напрям, що придатний ще у 1950 роках. Цей відгомін
лише для декоративних цілей, вербівського експерименту знаходимо
13 стримувала художників працювати в інших видах народної творчості —
з ним у станковому живописі, проте від кераміки до різьбярства.
після роботи над ескізами митці
продовжили допрацьовувати свої ідеї Джерела:
уже в живописному варіанті й надалі • Живопись иглой. Художники авангарда и
14 розвивали супрематичний напрям искусство вышивки: каталог [сост. Т. Кара-
у своїй творчості. Васильева, Г. Коваленко, В. Костюкова]. Київ:
Новий друк, 2018. 112 с.
голодом останніх майстрів артілі мистецтвознавчої школи початку Після 1917 року та успіху другої • Кара-Васильєва Т. Роль професійних художників
Василя Довгошиї та Євмена Пшеченка XX століття (Микола Біляшівський, вербівської виставки Казимир у розвитку мистецтва вишивки в кінці ХІХ – на
у 1933-му, від артілі майже нічого не Данило Щербаківський, Володимир Малевич продовжує розвивати ідею початку XX століття. // Студії мистецтвознавчі.
залишилося. Антонович тощо), яка вважала, що використання супрематичних мотивів Число 2 (50). Київ: 2015. С. 24-33.
народне мистецтво — це не «творчість для створення тканин та одягу. Так • Матеріали круглого столу «Стиль модерн у процесі
Уціліла колекція ескізів вербівських соціальних низів», а збережене, само й деякі інші митці далі працюють розвитку українського народного та декоративного
майстрів, а також роботи народних інтерпретоване й донесене мистецтво із тканинами або прикладним мистецтва» (за матеріалами виставки з колекції
майстрів зі Скопців врятувала Євгенія «високої» архаїки часів Київської Русі мистецтвом. музею) 5 жовтня 2007 р. Київ: ТОВ «ХІК», 2008.
Прибильська — художниця і подруга та пізніших періодів. До прикладу, • Народні художні промисли України: історія,
Давидової та Екстер, яка зібрала все простежували впливи розписів та Уже згадували про вплив народного сьогодення, перспективи: науковий збірник за
доступне у 1920 роках і перевезла до вишивок бароко на формування мистецтва на колористику Олександри матеріалами Всеукраїнської науково-практичної
Москви. Після смерті Прибильської візуальності опішнянської кераміки. Екстер. конференції. Київ: ДП НВЦ «Пріоритети»,
її сестра подарувала колекцію 2016. 332 с.
Музею народного декоративного Найбільш традиційна сфера З Вербівки ми знаємо найбільше • Прибыльская Е. Жизнеописание // Студії
мистецтва в Києві. поєдналась із найбільш новаторським творчість двох майстрів — Василя мистецтвознавчі. Число 4 (48). Київ: 2014. С.
мистецтвом. На початку XX століття Довгошию (1892–1933) та Євмена 104–113; Число 2 (50). Київ: 2015. С. 111–124.
це було радикальним жестом. Цей Пшеченка (1880–1933), спадщину • Северюхин Д. Я., Лейкинд О. Л. Золотой век
експеримент вплинув на професійних яких дивом збережено. Творчість художественных объединений в России и СССР
94
95
Взаємовпливи художників, які створювали ескізи, цих майстрів не була копіюванням (1820–1932). Справочник. Санкт-Петербург:
професійних колег, вони навіть не Издательство Чернышева, 1992. С. 84–85.
Завдяки модерністам та перейшли в безпредметність. Але • Туловская Ю. Супрематические вышивки и эскизы
Р ОЗД І Л 2
Р ОЗД І Л 2
авангардистам народне мистецтво їхня творчість має ознаки модерну для ткани; вільний доступ: https://tatlin.ru/articles/
починають розглядати як таке, що 13. Євмен Пшеченко, Повітряні змії, 1920-ті. та авангарду, залишаючись наївним suprematicheskie_vyshivki_i_eskizy_dlya_tkani
має художню цінність. Хоча раніше Колекція Національного музею українського та щирим народним мистецтвом. [станом на 09.10.2020].
до нього ставилися лише як до народного декоративного мистецтва Слід зазначити, що між модерном • Шудря Є. Подвижниці народного мистецтва.
кітчу, ремесла, яке не має жодної 14. Василь Довгошия, Півень, 1920-ті. Колекція та авангардом балансувала також Біобліографічні нариси. Зошит 1. [за ред. М. Р.
художньої цінності. Цей новий підхід Національного музею українського народного творчість Наталії Давидової (оскільки її Селівачова]. Київ: Редакція вісника «Ант»,
перегукується з позицією української декоративного мистецтва творів майже не збереглося, довіряємо 2003. 64 с.
РОЗДІЛ 3.
Н А Р ОД Н Е / Н А Ї В Н Е М И СТ Е ЦТ В О
І ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЄКТ
РА Д Я Н С Ь К О Ї В Л А Д И
КОСТЯНТИН АКІНША
ПОЛІНА БАЙЦИМ
МАРИНА БОГУШ
О Л Е С Я А В РА М Е Н К О
В И Ш И В А Н Н Я Т О В А Р И Ш А С ТА Л І Н А .
К У В А Н Н Я У К РА Ї Н С Ь К О Г О
ПСЕВДОФОЛЬКЛОРУ
У сучасній українській публіцистиці

часто повторюється легенда про
Перший конгрес кобзарів, скликаний
КОСТЯ Н Т И Н АК І Н Ш А
радянською владою в 1930 роках.
Якщо вірити цьому апокрифу, сліпих
музик, які добровільно зібралися для
участі в конгресі, було заарештовано
та безжалісно страчено 1. Насправді ж
Перший з’їзд кобзарів та ліричних
поетів відбувся в Києві 1939 року 2.
На цій зустрічі, організованій Інститутом
українського фольклору АН УРСР,
прозвучало багато промов, у яких
99
возвеличувався Сталін та Горький. Гобелен «Ленін», виконаний Наталкою Вовк, Марією Щур
Сліпі барди відвідали Музей Леніна, та Ганною Савісько за ескізом художника І. Падалки.
і їм навіть дозволили доторкнутися Репродуковано за виданням: Виставка українського
Р ОЗ ДІ Л 3
народного мистецтва. Короткий путівник. Київ: НКО УСРР,
Державний музей українського мистецтва, 1936, С. 32
1 Кіпіані В. Поводир, кіно і кобзарі. НВ, 15.11.2014;

у вільному доступі: https://nv.ua/opinion/povodyr- Костянтин Акінша (Італія / США),
ki№ -i-kobzari‑20526.html [станом на 10.10.2020]. мистецтвознавець, куратор, автор
2 Республіканська нарада кобзарів і лірників України // книги «Beautiful Loot. Soviet Plunder of
Народна творчість. № 2. 1939. С. 3–5. Europe’s Art Treasures».
до бюста вождя пролетаріату (що є належного розслідування історії Іванове «визнання провини» під час секретарів Центрального комітету
рідкісним прикладом політичної впливу сталінізму на створення візиту до Києва на початку листопада. Комуністичної партії України та
ідеологічної обробки через тактильні українського псевдофольклору. Седляр дізнався про це від Андрія організаторів Голодомору 10.
Н А РОД НЕ / Н А ЇВ НЕ МИ СТ Е ЦТ В О І ПОЛ І Т И Ч НИ Й ПР ОЄК Т РА Д Я НСЬКОЇ ВЛ АДИ
відчуття). У колишніх республіках СРСР Хвилі, голови Управління в справах

ідеологічна маніпуляція народною мистецтв при Раднаркомі УСРР. Хвиля, Однак такий красномовний доказ,
До цього часу численні кобзарі, культурою сьогодні привертає більше який опікувався бойчукістами, порадив як зізнання Бойчука в тому, що він
бандуристи та лірики стали жертвами уваги, ніж в Україні 5. Лише знищення Седляру якомога швидше зникнути використовував суміш давнього
сталінських репресій. Вони зникли зручної міфології (як радянської, так з Києва 7. Ні Седляр, ні Бойчук не українського мистецтва, старовинного
у виправно-трудових таборах або і націоналістичної) може допомогти сприйняли попередження досвідченого живопису та західного формалізму
були вбиті 3. провести межу між справжнім та чиновника достатньо серйозно. «для свідомого відволікання молоді від
псевдофольклором і зрозуміти, як Бойчук скасував свої відрядження за шляхів соціалістичного реалізму і в такий
Виконавці народних пісень, які були зародилася «шароварна культура». межі Києва, намагаючись показати, спосіб від участі у соціалістичному
присутні на конференції 1939 року, що він не переховується і не тікає 8. будівництві», не звучав достатньо
спокійно жили під наглядом політичних Седляр повернувся до Харкова, де переконливо в 1936 році, незважаючи
та культурних керівників (деяких його затримали співробітники НКВС на критичні випади в українській пресі 11.
бардів навіть прийняли до Асоціації Бенкет народного мистецтва через день після арешту Бойчука й
письменників та композиторів, вручали під час чуми направили під конвоєм до Києва 9. За декілька місяців до арешту троє
державні нагороди та надавали Так і було вирішено долю засновника художників узяли участь у виставці,
почесні звання). 26 листопада 1936 року група агентів бойчукізму та його двох найвідданіших яка з тріумфом пройшла у Києві,
Департаменту державної безпеки послідовників. Москві та Ленінграді.
Їхні наглядачі розповідали їм не Народного комісаріату внутрішніх справ
лише про велич товариша Сталіна, СРСР (НКВС) під командуванням Сергія НКВС звинуватив Бойчука, Падалку На цій виставці, яку вихваляли
а й, наприклад, про істинне значення Гапонова провела обшук у квартирі та Седляра не просто в естетичних в головних радянських газетах,
Полтавської битви та роль Мазепи Михайла Бойчука, розташованій на девіаціях. Їхні «тяжкі гріхи» мали суто демонструвалося не сучасне
згідно з радянською інтерпретацією вулиці Банковій 12, та арештувала політичний характер — художників українське, а народне мистецтво.
української історії 4. Необхідно було художника 6. Іван Падалка, його учень та оголосили активними членами
стерти справжній фольклор, що близький соратник, якого затримали ще «націонал-фашистської терористичної У ній взяли участь не лише Бойчук,
прославляв бунтарського гетьмана 30 вересня та допитали у в’язниці НКВС, організації», які готували вбивство Падалка і Седляр, а й інші професійні
і створити псевдофольклор йому дав свідчення про те, що він був членом Станіслава Косіора та Павла художники з України. Цю подію
на заміну. Перевиховані кобзарі великої «фашистської» організації, до Постишева — першого та другого було організовано Радою Народних
створювали балади, у яких Сталін якої нібито входив Бойчук.
прирівнювався до сонця, а Мазепа
перетворився на вигнанця і зрадника. Василь Седляр, ще один учень
На жаль, ще не було проведено художника, попередив його про 7 Білокінь С. Там само.
8 Там само.
100
101
9 Рудзіцький А. Унікальні фото ілюстрацій «Кобзаря» Василя Седляра. Українська правда, 28.03.2009;
у вільному доступі: https://life.pravda.com.ua/culture/2009/05/28/20750/ [станом на 10.10.2020].
3 Див.: Кость Черемський. Повернення традиції. Харків: Центр Леся Курбаса, 1999.
10 Там само. За іронією долі, як Косіора, так і Постушева, яких бойчукісти, як вважалося,
4 Родіна М. Полтавський бій в українській народній творчості // Народна творчість. № 2. 1939.
планували вбити, було страчено в Бутирській в’язниці у Москві 26 лютого 1939 року, менш ніж через
РОЗД І Л 3
РОЗД І Л 3
С. 41–53.
два роки після розстрілу Бойчука, Падалки та Седляра 13 липня 1937 року. Згідно з мемуарами
5 Див., наприклад: Богданов К. Vox populi: Фольклорные жанры советской культуры. Москва: та іншими документами, на момент, коли двох комуністичних керівників засудили до смерті,
Новое литературное обозрение, 2009; Herzog P. «National in Form and Socialist in Content» or оголосивши їх «ворогами народу», у різних радянських в’язницях ще досі утримувалося багато
rather «Socialist in Form and National in Content»?: The «Amateur Art System» and the Cultivation… людей, яких звинувачували в підготовці їх вбивства. Михайло Шнайдер згадував у своїх мемуарах,
// Narodna umjetnost. № 47/1. 2010. С. 115–140. що після арешту Косіора слідчий НКВС кричав на одного з в’язнів, звинуваченого в підготовці його
вбивства: «Якби ти, покидьку, міг вбити Косіора, ми б тебе не посадили у в’язницю, а нагородили
6 Білокінь С. Між Скіллою і Харібдою // Образотворче мистецтво. № 4. 2003. С. 9. Інформацію орденом! Врешті-решт, Косіор виявився заядлим шпигуном…» (Шрейдер М. НКВД изнутри:
про Сергія Гапонова, відсутню в українських публікаціях, див. у: Гапонов, Сергей Иванович. Записки чекиста. Москва: Возвращение, 1995. С. 129).
Кадровый состав органов государственной безопасности СССР; у вільному доступі: http://nkvd.
memo.ru/index.php/Гапонов,_Сергей_Иванович [станом на 10.10.2020]. 11 Білокінь С. Цит. пр. С. 10.
комісарів УСРР. Об’єднання впливових проєкт, зобов’язували показати опікування Максима Горького народних комісарів УРСР. Перед
організаторів підкреслювало політичну велику кількість «народних талантів». Палехською артіллю стародавнього створеними у 1935 році майстернями
важливість. Демонстрація української Виставка, яка займала дев’ять залів живопису, яка декілька років до цього стояло завдання — «знайти народні
народної творчості була задумом Музею українського мистецтва в Києві, критикувалася за спробу «відновлення таланти та пришвидшити процес
Андрія Хвилі. Амбіційна експозиція, а згодом переїхала до такої популярної феодалізму», вказували на швидкі їхнього розвитку шляхом надання
яку сьогодні можна прирівняти до локації, як Центральний парк культури зміни трендів 16. У середині 1930 років методологічної підтримки» 18.
блокбастера, налічувала близько та відпочинку імені Горького в Москві, у радянській культурі розпочався
5000 експонатів. Було видано короткі була частиною тогочасної ідеологічної фольклорний період. Тепер прості люди Такий методологічний нагляд був
путівники українською та російською пропаганди. стали монополістами правди та вчили необхідний і мав радше ідеологічний,
мовами, основну статтю до яких цієї правди професійних художників, ніж художній характер. До 1936 року
написав голова Управління мистецтв 12. Демонстрація української народної письменників та композиторів. Ієрархія по всьому Радянському Союзі
Крім цього, було опубліковано творчості, яка встановила актуальні високого (професійного) та низького формувався новий культурний
ексклюзивну версію каталога у твердій дотепер канони, включала роботи вже (народного) мистецтва перевернулася феномен, який можна назвати
палітурці українською, російською та відомих митців, таких як Ганна Собчак, з ніг на голову. У 1936 році Джамбула «псевдофольклором». До цього
французькою мовами 13. Параска Власенко та Іван Гончар (і це Джабаєва, неписьменного казахського ідеологічно модифікованого фольклору
зовсім не повний перелік). Вперше народного співака (акина), відомого додавалися новостворені прислів’я та
На організованій Хвилею виставці були громадськості були представлені твори своїми піснями, у яких він порівнював приказки, що прославляли радянську
зразки народного мистецтва з усіх Марії Примаченко. Сталіна із сонцем, місяцем та пророком систему, та «народні» пісні про Сталіна
регіонів України та Молдови (яка в той Мухаммедом (що презентувало та Леніна, які нібито збиралися в селах
період входила до складу УРСР як Очевидне протиріччя полягає в тому, останнього не в найкращому вигляді), та віддалених поселеннях усього
автономна республіка) 14. Публічно було що величезна виставка народного піднесли на радянський Парнас та Радянського Союзу.
виставлено різноманітні артоб’єкти із мистецтва відбулася лише через три прирівняли до Горького та Пушкіна 17.
164 сіл. П’ятдесят сімома майстернями роки після закінчення Голодомору та Креативність мас була модною Це також призвело до виробництва
промкооперації були створені численні на тлі репресій української інтелігенції, в ідеологічному плані. Однак якщо палехських лакованих шкатулок,
експонати. Експозиція налічувала яка звинувачувалась у «буржуазному прості радянські люди, які були прикрашених актуальними
350 текстильних виробів, 700 вишивок, націоналізмі». Аби сповна зрозуміти цю відокремлені від творчої інтелігенції, радянськими композиціями,
50 декоративних панно, більше ніж суперечливість, необхідно простежити мали дар бачити правду, їм потрібна усеможливих об’єктів народного
700 картин та малюнків, 75 об’єктів основні тенденції в радянській була допомога з її вираженням. мистецтва з різних республік СРСР із
різьблення по дереву, 2944 керамічних культурній політиці середини 1930 років. Нове радянське мистецтво мало радянською символікою. Такі зміни
тарілок, глечиків та фігурок, не кажучи Обстоювання соціалістичного реалізму бути «національним за формою», були необхідними для денаціоналізації
вже про композиції з соломи, бісеру з його поняттям «народності» призвело але «соціалістичним за змістом». Ті народного мистецтва. Українські,
та інших матеріалів 15. до переоцінки фольклору та народної професіонали, які мусили вчитися білоруські або узбецькі орнаменти,
творчості. Реабілітація народних казок, в людей, спершу мали спрямувати що стали квітковими рамками
Колосальні масштаби цієї події, що які у 1920 році були фактично заборонені народні зусилля із самовираження. навколо гербів різних республік
перетворилася на ключовий політичний Надією Крупською за «містицизм», СРСР, червоних зірок, молотів та
В Україні таке спрямування серпів, були другорядними, коли
102
103
забезпечували експериментальні порівняти з комуністичною символікою.
майстерні Управління мистецтв Ради «Соціалістичний зміст» домінував над
12 Виставка українського народного мистецтва. Короткий путівник. Київ: НКО УСРР, Державний
РОЗД І Л 3
РОЗД І Л 3
музей українського мистецтва, 1936; Виставка українського народного мистецтва. Москва 1936.
Київ: Мистецтво, 1936.
13 Виставка українського народного мистецтва. Київ-Москва 1936. Київ: Мистецтво, 1936. 16 Маслинская С. Неутомимый борец со сказкой. Критика детской литературы в трудах
Н. Крупской // Историко-педагогический журнал. № 1. 2017. С. 172–186; А. М. Горький
14 Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка була частиною Української РСР о палешанах. Москва: Советский писатель, 1948.
з 12 жовтня 1924 року до 2 серпня 1940 року.
17 Кузнецова С. Ты вырос деревом заветным, Народа сын — отец его // Коммерсантъ
15 Хвиля А. Українська народна творчість // Виставка українського народного мистецтва. Власть. № 5. 21.12.2009. С. 58.
Короткий путівник. Київ: НКО УСРР, Державний музей українського мистецтва, 1936; Виставка
українського народного мистецтва. Москва 1936. Київ: Мистецтво, 1936. С. 17. 18 Федоренко-Коляда В. Украинская стенная роспись // Народное творчество. № 7. 1938. С. 60.
«національною формою». Відповідно, Після знищення української інтелігенції гобелени в стилі бароко з вишуканими в оточенні розквітлих весняних дерев
сукупність радянських об’єктів ніщо не могло перешкодити розвитку квітковими рамками 23. Єдиний їх із заокругленою дамбою Дніпровської
псевдофольклору трансформувалася народної творчості: «Українські зв’язок з народним мистецтвом гідроелектростанції та запланованим
в матеріальну версію «Символів та націоналісти навмисне хотіли полягав у тому, що їх створили ткалі (однак ще не збудованим) Палацом
емблемати» сталінського придушити українську народну із сіл Скопці (Київська область), Рад на задньому тлі. Такий образ
Радянського Союзу. творчість і намагалися орієнтувати Решетилівка (Харківська область) та більшовицької «прімавери» цілком
розвиток української культури на Дігтярі (Чернігівська область). Бойчук вписувався в іконографічні канони
Андрій Хвиля, безперечно, був буржуазний захід» 22. та його учні розробили ескізи п’ятьох соціалістичного реалізму. Леніна
піонером у створені українського з п’ятнадцяти виставлених килимів 24. дозволялося зображати в русі, а Сталін,
псевдофольклору. Він не лише А щойно ця перепона зникла, народне Лише на двох з них не були зображені як правило, завжди перетворювався на
опікувався експериментальними мистецтво нарешті почало процвітати. радянські лідери. Бойчук створив застиглий пам’ятник самому собі.
майстернями та відігравав Нова система псевдофольклору композицію в стилі соціалістичного
ключову роль в організації виставки включала три основних елементи: реалізму для килима під назвою Твори бойчукістів не дуже
1936 року,а й став автором збірки ідеологічно спрямовані роботи, які «Жнива», на якому зображувалася відрізнялися від «гобеленів» Анатолія
фальшивих українських приказок, що ґрунтувались на дизайні професійних радісна робота на полях колгоспу, Петрицького, Василя Касіяна та інших
возвеличували Сталіна та щасливе митців, однак виконувались а Падалка намалював ескіз для професійних митців. Однак той факт,
життя у колективізованих селах 19. умільцями-селянами; об’єкти гобелена «Яблуня». Другою роботою що організатори виставки доручили
Вплив Хвилі на історію радянської народного мистецтва з очевидним на виставці, яку також розробив митець Падалці та Седляру створити єдині два
України виявився катастрофічним. політичним змістом (портрети (Падалка), був портрет Леніна, який великі портрети комуністичних лідерів,
Він брав активну участь у кампаніях партійних лідерів тощо); справжні частково був виконаний у традиційному присутніх на експозиції, є досить
політичного обвинувачення твори сільських художників, куратори стилі зображення головного оратора. промовистий.
Олександра Шумського та Миколи яких часто намагалися спрямувати Ленін стоїть на подіумі з піднятою рукою
Скрипника. Закоренілий ворог їх у річище «соціалізму» (приміром, посеред арки, увитої пишною зеленню. Участь бойчукістів у Першій виставці
українізації, Хвиля грав першу скрипку додаючи комуністичні символи до На задньому плані, за постаттю лідера українського народного мистецтва не
в русифікації української мови 20. Він народних орнаментів). пролетаріату, видніється дамба обмежилася гобеленами авторства
водночас підтримував бойчукістів, які Дніпровської гідроелектростанції як самого Бойчука, Седляра та Падалки.
до середини 1930 років намагалися посмертний доказ успішності його Ще один учень Бойчука — Костянтин
розвивати соціалістичний реалізм. планів. Образ Леніна в рясному Рокицький — створив ескіз килима із
Зникнення бойчукістів. цвіті псевдобарокових мільфльорів зображенням Ворошилова в оточенні
Хвиля прагнув, аби нова версія Справа українських гобеленів відповідав тогочасному тренду передачі щасливих селян. Софія Налепинська-
українського народного мистецтва історичних подій у стилі соціалістичного Бойчук та Антоніна Іванова надали
стала ідеальним «псевдофольклором» Гобелени за дизайном бойчукістів реалізму. художні прототипи для масивних
сталінізму: «Канули в минуле важкі (та інших професійних художників) текстильних панно із зображенням
роки для українського народу. Квітне повинні були стати ідеологічним цвяхом Ще одну композицію із зображенням десяти різних українських майстерень
радянська Україна під великим виставкової програми. Килими великого радянського лідера на гобелені створив народної творчості. Подібно до
104
105
прапором Леніна-Сталіна. Народним розміру з реалістичними образними Василь Седляр. Це був статичний «килимів-гобеленів», композиції
масам жити стало радісно» 21. композиціями позначалися в каталозі портрет Сталіна у повний зріст Налепинської-Бойчук та Іванової також
як «килими-гобелени» і нагадували
РОЗД І Л 3
РОЗД І Л 3
19 Хвиля А. Українська народна приказка. Київ: Державне літературне видавництво, 1936.
20 Хвиля А. Стан на мовному фронті // ВІСТI ВУЦВК, 30.06.1933. 23 Виставка українського народного мистецтва. Короткий путівник. Київ: НКО УСРР,
Державний музей українського мистецтва, 1936. С. 25.
21 Хвиля А. Українська народна творчість // Виставка українського народного мистецтва.
Короткий путівник. Київ: НКО УСРР, Державний музей українського мистецтва, 1936. С. 10. 24 Чегусова З. Фігуративний гобелен України XX–XXI століття: мистецький поступ, провідні
митці, особливості творчості // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження,
22 Там само. С. 11. рецензії. Том 14. 2016. С. 40–41.
виконували ткалі Кролевецької артілі та той самий злочин, у якому вони Заміна авторів виконавцями не Виставка, у певному розумінні,
Експериментальної майстерні в Києві 25. звинувачували «експлуататорів завадила стерти імена бойчукістів. перетворилася на портретну галерею
селянських мас». Так званим Як тільки авторство «чудових килимів- комуністичних лідерів. Намальовані,
Масове створення ідеологічно килимам-гобеленам були гобеленів» було приписане простим вишиті, вирізьблені або виткані вожді
підточеного псевдофольклору характерні чужі народу смаки ткалям, імена художників, які створили пролетаріату прикрашали абсолютно
спричинило певний дискомфорт та вплив бароко. малюнки до них, зникли, як і самі усі виставкові зали. Образи Сталіна,
навіть для самих організаторів події. художники. Леніна, Кірова, Косіора та
Виробництво «народних» гобеленів, Аргумент про те, що поміщики якихось Маркса, виконані практично у всіх
які нагадували пародію килимів, садиб доручили кріпосним ткалям Несподіваний розвиток жанру техніках, відображали політичну
що прикрашали феодальні замки та скопіювати європейські гобелени, не гобеленів у 1935‒1936 роках компетентність українських та
королівські палаци, суперечило критиці був дуже переконливим. мав логічне продовження молдавських селян.
Хвилі, спрямованій проти українських в 1938 році:
поміщиків XVII‒XIX століть: За іронією долі арешт бойчукістів У цьому океані псевдофольклору
допоміг владнати цю недоречність. «Такі майстри, як Наталія Вовк, оригінальні роботи селян повинні були
«Поміщики губили народну творчість М. Щебиченко, П. Іванець, створити атмосферу автентичності.
не лише жорстокою експлуатацією, У січні 1937 року, пишучи рецензію П. Іваницька та інші, перейшли від Твори Ганни Собчак, Параски
а й тим, що намагались прищепити на Виставку українського народного традиційного українського килима Власенко, Івана Гончара, Марії
народу абсолютно чужі йому мистецтва для другого видання нового з квітковими орнаментами до Примаченко та багатьох інших були
смаки» 26. журналу «Народна творчість», Віктор виробництва килимів-гобеленів. не більше ніж камуфляжем
Василенко зазначив в основній статті Важливе місце серед них займають ідеологічно правильного образу
Критикуючи зусилля дореволюційний про фольклор та народне мистецтво гобелени «Сталін», «Ворошилов народної творчості.
сільських рад (земств) з метою в УРСР: оглядає війська Червоного
сприяння розвитку артілей народного козацтва» тощо» 29. Однак навіть роботи справжніх
мистецтва, Хвиля наголошував, «Виставлені також чудові народних митців потребували
що «ради, на чолі яких стояли килими-гобелени з тематичними Таким чином, «смерть автора» певного політизованого пояснення.
націоналістично налаштовані зображеннями. У минулому (у прямому сенсі) перетворила Його складно було застосувати
буржуазні ліберали, під національним Україна знала в килимах лише гобелени на автентичні об’єкти до орнаментальних малюнків,
народним мистецтвом розуміли орнаментальні малюнки. У нових народного мистецтва. однак керамічні вироби Гончара
аристократичне мистецтво гобеленах зроблено спробу мали схожу інтерпретацію:
XVII‒XVIII століть і посилено перейти до ширших образотворчих
насаджували так зване тем. Художньо яскраві гобелени: «Його іграшки — це справжні
«українське бароко» 27. «В. І. Ленін», «І. В. Сталін», Марія Примаченко — мініатюрні скульптури із
«Піонери», «Яблуні». Їх виткали Чапаєв серед магічних тварин загостреним соціальним
У 1936 році голова Комітету мистецтв килимниці Решетилівки та змістом, це ніби як ряд
та його соратники-художники вчинили Дігтярів» 28. Якщо гобелени, ескізи до яких сатир на царсько-поміщицький
106
створили відомі художники, стали режим» 30.
107
проявом надмірної «методологічної
допомоги», велика кількість інших Марія Примаченко, нещодавно
25 Виставка українського народного мистецтва. Короткий путівник. Київ: НКО УСРР,
експонатів підтвердила, що народні відкритий народний талант, стала
РОЗД І Л 3
РОЗД І Л 3
Державний музей українського мистецтва, 1936. С. 23.
митці можуть самостійно висвітлювати зіркою експозиції. Хвиля писав:
26 Хвиля А. Украинское народное искусство: Ковроделие, ткачество, вышивка, роспись,
важливі політичні теми.
гончарные изделия. Москва-Ленинград: Искусство, 1938; нумерація відсутня, третя сторінка
вступної статті. Альбом на основі виставки 1936 року було опубліковано в 1938 році. Текст
Хвилі залишився в книзі, але його ім’я не вказувалося.
27 Там само. С. 4 вступного тексту.

29 Федоренко-Коляда В. Цит. пр. С. 51.
28 Василенко В. Виставка українського народного мистецтва // Народна творчість. № 2–3.
1937. С. 50. 30 Там само. С. 52.
«Ось колгоспниця Марія І якщо мисткині і вдалось уникнути
Примаченко. Неймовірна фантазія примусової псевдофольклоризації, це
збагачує її знання про оздоблення стало можливим лише завдяки тому,
українських килимів. Вона малює що якість та стиль її наївного живопису

фантастичних тварин, які є не піддавалися пристосуванню для
винятковими за своєю природою. пропагандистських цілей.
Мало хто з наших художників може
так ілюструвати дитячі казки, як Однак Примаченко не втрималась від
Марія Примаченко». певних спокус політичної моди того часу.
У 1936 році вона створила композицію
Рік потому в статті журналу «Народна «Звіриний суд», на якій зображено схоже
творчість» зазначалося: на мавпу створіння, що сидить за столом,
немов суддя, а поряд ним сперечаються
«Унікальними є малюнки Марії лисиця та вовк. Зображення такої
Примаченко з села Болотня сцени у 1936 році, на початку одного
Київської області, яка тепер замість з найвідоміших сталінських показових
фантастичних птахів, які прикрашали процесів, часто хибно інтерпретується
стіни її житла, створює ілюстрації до українськими мистецтвознавцями як
казок та дитячих книжок». прояв сміливого політичного опору
з боку сільської художниці. Таке
Ідея перетворити Марію Примаченко тлумачення щонайменше оманливе
в ілюстраторку книг була вже і свідчить про неправильне розуміння
усталеною практикою в Росії, де основних культурних процесів, що
художники Палехської артілі, відомої відбувались у СРСР у другій половині
виробництвом лакованих шкатулок, 1930 років.
почали ілюструвати різноманітні
престижні видання, починаючи зі Реабілітація народної культури, яка
«Слова о полку Ігоревім» і закінчуючи часто розглядається як реакційна
казками Пушкіна 31. Це було ще одним спадщина феодалізму 1920 років,
проявом перетасовування високого та призвела не тільки до політичних Марія Примаченко, Звірі судяться, 1937, папір, гуаш.
низького. За нових обставин народні маніпуляцій народною творчістю, Національний музей українського народного
митці повинні були якщо і не замінити а й до фольклоризації реальних подій. декоративного мистецтва
професійних книжкових ілюстраторів, Відомий «Марш авіаторів» починається
то прирівнятися до них. словами: «Ми народжені, щоб казку
зробити бувальщиною». Однак
108
109
Нові наглядачі за українським в середині 1930 років сама реальність
народним мистецтвом дали почала перетворюватися на казку.
Примаченко можливість залишатись Міфологізація повсякденного життя
у своєму уявному світі, однак не обмежувалася штучно створеними
РОЗД І Л 3
РОЗД І Л 3
ідеологічні втручання були народними піснями та казками про
неминучими. індустріалізацію, щасливе життя
31 Слово о полку Игореве. Москва: Академия, 1934; Пушкин А. Сказка о Царе Салтане.
Москва: Академия, 1937; Пушкин А. Сказка о попе и о работнике его Балде. Москва:
Академия, 1937 тощо. Художник з Палеху Іван Голіков проілюстрував усі згадані видання.
в колгоспах та велич батьківської іконографії псевдофольклору, У 1938 році в статті для провідного щодо розвитку творчості сільських
постаті Сталіна. Такі теми, як показові а й також обрала доволі модну радянського журналу «Народна художників відповідали новим
суди, концентраційні табори та на той час тему для своєї вишивки. творчість» В. Федоренко-Коляда тенденціям часу.
«посилення класової боротьби», були Ім’я Чапаєва стало відомим широкому пояснив, чому українське народне
ще більш недоречними для народної радянському загалу лише після виходу мистецтво не розвивалося до революції: За словами Федоренко-Коляди:
творчості, ніж оспівування будівництва на екрани у 1934 році однойменного
Дніпровської гідроелектростанції. фільму братів Васильєвих. Протягом «<…> основною перепоною «Українське народне мистецтво
Марія Примаченко була не єдиною 1935‒1936 років народні митці був стан української культури зараз переступило через
сільською художницею, яку надихнув створили незліченну кількість робіт, від в минулому: до Великої Жовтневої примітивно-етнографічний період
показовий суд над троцькістсько- палехських лакованих мініатюр і до соціалістичної революції Україна свого розвитку. Воно стає на
зінов’євським терористичним чукотських різьблень по кістці, з образом була в колоніальній залежності шлях створення монументального
центром (також відомий як «Процес мужнього вусатого кавалериста (часто від колишньої царської Росії, художньо-прикладного мистецтва,
шістнадцяти»). скопійованого з кіноплаката). Однак тому багато сторін побуту яке повинно служити найвеличнішим
попри те, що Примаченко не відставала трудящих України не знаходили цілям і завданням великої епохи
Того ж року, коли художниця від ідеологічних тенденцій, її наївна, ба в минулому свого справжнього Леніна-Сталіна» 36.
намалювала «Звіриний суд», учасник навіть дитяча, інтерпретація героїчного відображення» 34.
Палехської артілі Микола Зінов’єв образу командира Червоної армії, Ця монументальна стадія сталінського
створив композицію «Показовий суд певно, переконала її кураторів у тому, Якщо ще 1938 року дозволялося псевдофольклору проявила себе через
піонерів над відьмою, лісовиком та що варто залишити художницю говорити про колоніальне минуле трансформацію народних орнаментів
Бабою Ягою» 32. у світі казок. України, то дуже скоро будь-яка у фрески, вітражні вікна, керамічні
згадка про нього суворо каралася. панелі та інші елементи архітектурного
Хоча робота Зінов’єва мала краще Нова концепція історії, у якій усі нації декору. Тимчасова форма
ідеологічне формулювання, ніж Російської імперії зазнавали однакових монументальних орнаментів включала
створений Примаченко образ суду, Орнамент як фреска — коротке утисків, стала політичною догмою. слогани, пропагандистські плакати та
задум художників був схожим. життя монументального народного міські декорації до радянських свят.
мистецтва У своєму історичному досліджені
Ще одним прикладом спокуси Федоренко-Коляда добрався аж до Народна художниця Параска
політичної причетності є вишивка У 1938 році було сформульовано трипільської культури часів неоліту- Власенко, яка сформувалася ще
Примаченко під назвою «Чапаєв». концепцію історії українського енеоліту, намагаючись знайти хоч до революції, стала зіркою цього
Образ героя громадянської війни на народного мистецтва. Однак нова якесь коріння доісторичного минулого стрибка до монументальності.
коні радше викликав посмішку, ніж мав історіографія псевдофольклору ніяк не українських настінних розписів 35. Орнаменти сільської мисткині були
певний пропагандистський підтекст. згадувала свого основоположника — основним елементом декорації
Чапаєв і його кінь оточені яскравими Андрія Хвилю. У 1937 році Однак якщо як «постколоніальний» українського павільйону на Всесоюзній
народними орнаментами. Вони організатора Виставки українського підхід, так і наївні зусилля, спрямовані сільськогосподарській виставці
утворювали рамку навколо політичного народного мистецтва було на знаходження першоджерела (ВСГВ) 37. Очевидною була політична
символу, як у численних роботах арештовано, а в 1938-му — засуджено українського народного мистецтва, важливість представлення Української
110
111
псевдофольклору, які були поширеними до смертної кари як «засновника провокують певні асоціації з сучасним РСР на виставці, мета якої полягала
у другій половині 1930 років. та лідера антирадянської націонал- українським мистецтвознавством, в демонстрації розвитку сільського
Примаченко не лише дотрималася фашистської організації» 33. то рекомендації Федоренко-Коляди господарства Радянського Союзу.
РОЗД І Л 3
РОЗД І Л 3
загальноприйнятої структури
34 Федоренко-Коляда В. Цит. пр. С. 49.

32 Це була переробка композиції, створеної в 1933 році. У версії 1936 року Зінов’єв змінив
35 Там само.
слово «суд» на «показовий суд» у назві.
36 Там само. С. 52.
33 Єфіменко Г. Самогубство Миколи Скрипника. Цей день в історії; у вільному доступі:
https://www.jnsm.com.ua/h/0707Q/ [станом на 10.10.2020]. 37 Там само.
Архітектори Олексій Тацій та Микола ж театрі 1934 року 39. У 1929 році Проєкт вхідного порталу до павільйону УРСР
Іванченко спроєктували дерев’яну Хвостенко-Хвостов повністю змінив на ВСГВ. Автори — Олексій Тацій та Микола
будівлю з додаванням певних кам’яних сцену, використавши геометричні Іванченко. Репродуковано за виданням:
декорацій. Центральним компонентом конструкції, що нагадували тривимірні Выставочные ансамбли СССР.

фасаду павільйону була гігантська «Проуни» Еля Лисицького. 1920‒1930-е годы: материалы и
напівкругла арка над входом 38. документы. Галарт, 2006.
А декорації та дизайни костюмів
Арка, по обидва боки якої стояли 1934 року з легкістю могли
скульптурні групи селян та робітників, задовольнити стандарти Національного
була оздоблена велетенською театру Мюнхена другої половини
керамічною панеллю з народними XIX століття.
орнаментами, в основі яких лежали
малюнки Параски Власенко. Тепер він мусив малювати фрески
на стелі українського павільйону
У верхній частині панелі було на основі ескізів Власенко. Участь
розміщено тондо з реалістичними такого модерніста, що розкаявся,
профілями Леніна та Сталіна. Таким як Хвостенко-Хвостов у розробці
чином, усталена іконографія лідерів українського представництва на ВСГВ
пролетаріату, що загубилась у лісі відповідало поширеній радянській
фантастичних рослин народної практиці використання авангардистів
орнаментики, перетворилася на витвір для оформлення виставок. До цього
монументального мистецтва. часу такі учні Казимира Малевича,
як Микола Суєтін та Костянтин
Олександр Хвостенко-Хвостов Рождєствєнський, вже стали офіційними
виступив у ролі головного дизайнера експозиційними дизайнерами
українського павільйону. Сценограф- найважливіших виставок Радянського
модерніст пристосувався до Союзу за кордоном, знайшовши
вимог соціалістичного реалізму комфортну нішу, у якій можна було
ще до 1937 року. Він пожертвував сховатися від звинувачень
радикальними конструктивістськими у формалізмі.
експериментами заради «реалістичних»
театральних декорацій. Аби Оформлення Хвостенка-Хвостова
зрозуміти глибину компромісу українського павільйону для ВСГВ мало
художника достатньо порівняти дивний посмак еклектизму перехідного
художнє оформлення «Валькірії» періоду. Митець використовував
Вагнера, поставленої 1929 року на елементи фотомонтажу: вирізав
113
112
сцені Харківського національного фігури героїчних колгоспників зі

академічного театру опери та балету, збільшених фотографій і обрамлювали
з декораціями опери «Лоенґрін», їх українськими квітковими
РОЗД І Л 3
РОЗД І Л 3
постановка якої відбулась у тому орнаментами.
Проєкт фасаду павільйону УРСР на ВСГВ.

38 Всесоюзная сельскохозяйственная выставка. Павильон «Украинская ССР»: путеводитель. Автори — Олексій Тацій та Микола Іванченко.
1939; Москва. С. 5.
Репродуковано за виданням: Выставочные
39 Драк А. Олександр Веніамінович Хвостенко-Хвостов. Київ: Державне видавництво ансамбли СССР. 1920‒1930-е годы:
образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1961. С. 25–26.
материалы и документы. Галарт, 2006
Скульптури, виконані у стилі Країна талантів. Як опанувати Досужий писав: представляють хвилюючі теми
соціалістичного реалізму, стояли академічний живопис нашої дійсності: любов до вождів,
поруч із різноманітними народними без художньої освіти «Всупереч підлому, зневажливому оборона соціалістичної країни, життя
артоб’єктами, зокрема традиційними ставленню до народного мистецтва та побут народів СРСР, соціалістичне
керамічними статуетками баранів, що Однак тріумф монументальної всяких хвиль, беньковичів та іншої будівництво і т. п.» 43.
були виставлені на настінних поличках. орнаментики протривав недовго. буржуазно-націоналістичної
Наївні картини із сільськогосподарською Фетишизм народного мистецтва, нечисті, самодіяльне мистецтво Деякі роботи були далекими від
худобою експонувалися на тлі навіть у його ідеологічно скоригованій народних мас <…> розвивалось на ідеалу. Приміром, скульптор-аматор
збільшених фотографій колгоспів. формі, приховував у собі ключову основі здорового революційного Корнєв виявив бажання створити
Величезні керамічні вази стояли поміж суперечність. почуття і правдивого відображення скульптурну композицію з багатьма
колон, основа яких була оздоблена нашої соціалістичної дійсності, на учасниками у повний зріст, яка б
квітковими композиціями. Підхід Таке мистецтво було, безсумнівно, основі вказівок великого вождя зображала прикордонника, хлопчика,
Хвостенка-Хвостова до виставки соціалістичним за змістом народів товариша Сталіна, під що вказує на шпигуна, та собаку,
поєднував зосереджену на фотографії і національним за формою, однак знаком соціалістичного готову стрибнути на ворога, який
та монтажі конструктивістську тактику воно було недостатньо реалістичним. реалізму» 41. пробрався на землю соціалізму. Однак
з такими елементами соціалістичного Необхідність у вирішенні цієї сільському скульптору не вдалося
реалізму, як фігуративна скульптура та проблеми призвела до проведення Для пошуку «народних талантів» завершити свій амбіційний проєкт і він
живопис. Обидва були другорядними у 1939 році численних виставок організатори виставки надсилали вирізьбив з дерева лише хлопчика
стосовно «монументального художників-аматорів. Правда, як скаутів до колгоспів та сіл різних і собаку. Та організатори виставки
декоративного мистецтва», яке і раніше, належала людям. Однак регіонів. Кількість знайдених сільських порахували, що незавершеність
переважало в оформленні відтепер їм потрібно було виражати митців настільки ж вражала, як роботи — це лише незначний недолік:
павільйону. її у формі соціалістичного реалізму. і різноманітність їхніх технік. На «Але і в цьому варіанті скульптура дуже
Прагнення перетворити народних експозиції було представлено роботи зрозуміла і виразна за своєю великою
Реалізація цього гезамткунстверку митців у художників-самоучок більш ніж трьохсот самодіяльних експресією» 44.
українського псевдофольклору академічного стилю проявилось митців, серед яких був «живопис
призвела до нової протилежної у символічному даруванні народному усіх видів, графіка, різьблення, Найважливішою рисою виставлених
ситуації. На стадії монументалізації барду Джамбулу реалістичного випалювання і викладання на робіт був їхній реалізм. Досужий
народної творчості сільські майстри портрета Пушкіна, намальованого кшталт мозаїки із соломи вважав, що завдяки цьому твори
вже не створювали роботи на основі самодіяльним художником і пофарбованої тирси…» 42. аматорів «можуть позмагатись
ескізів професійних митців. Натомість Сереженком 40. з роботами багатьох професійних
досвідчені художники розписували Актуальність творів митців-аматорів художників».
стіни та стелі фресками на основі Як і у випадку повторного відкриття відповідала найвищим ідеологічним
малюнків народних орнаментів, (та перестворення) народного вимогам: Самодіяльним художникам з колгоспів
авторами яких були сільські митці. мистецтва, Українська РСР активно не потрібна була художня освіта.
Перемога «низького» над «високим» шукала обдарованих художників- «Найбільший інтерес для Навіщо їм витрачати багато років на
виглядала остаточною аматорів у селах. Однак новий час самодіяльних художників художні академії, якщо вони й без
114
115
та безповоротною. диктував нові завдання. Г. Досужий
сформулював їх у статті, присвяченій
Першій київській обласній виставці
РОЗД І Л 3
РОЗД І Л 3
41 Досужий Г. Первая киевская областная выставка самодеятельного искусства // Народное
самодіяльного мистецтва. творчество. № 11. 1937. С. 25. Згадуючи імена «всяких хвиль, беньковичів» у множині та
з малої букви, Досужий покликався на Андрія Хвилю та Аркадія Беньковича. У 1934 році
Беньковича призначили першим ректором Всеукраїнського художнього інституту. Пізніше він
був головою Управління образотворчого мистецтва РНК УРСР. Арештований у 1937 році.
42 Там само.
43 Там само.

40 Богданов К., Николози Р. Джамбул Джабаев: приключения казахского акына в советской
стране. Москва: НЛО, 2013. С. 25.
цього можуть створювати захопливі, У 1950 році розпочалася реконструкція
реалістичні образи. українського павільйону на території
ВСГВ. Стара, частково зруйнована
Досужий відзначав твори Лещенка, будівля перетворилась на значно

який працював техніком на заводі амбітнішу споруду з високим золотим
та створив картину «За здоров’я шпилем на даху. Однак головний
товариша Сталіна!»: архітектор проєкту реконструкції
Олексій Тацій не знищив напівкруглу
«Дивишся і не надивуєшся, де, вхідну арку, поруч з якою стояли
в якій академії людина навчалась? статуї стахановців промисловості та
Це радянська дійсність, життя сільського господарства, та включив її
і природа стали для нього, як до оновленого фасаду. А втім, зникли
і для багатьох інших талановитих керамічні панелі з орнаментами
робітників, колгоспників авторства Параски Власенко.
і службовців, найкращою Керамічну плитку з яскравими квітами
академією» 45. замінило виконане у стилі реалізму
вітражне вікно із зображенням
Таким чином, не лише «примітивно- славнозвісної картини Михайла
етнографічний період» українського Хмелька «Навіки з Москвою, навіки
народного мистецтва підійшов з російським народом».
до кінця, а й коротке царювання
Параски Власенко та інших сільських Українське народне мистецтво, яке
Незрячі кобзарі — учасники республіканської митців, яких держава у певний на початку 1940 років витіснили до
наради ознайомлюються з експонатами в музеї момент прирівняла до радянського дозволеної, однак дуже тісної ніші,
Леніна. Фото Я. Поволоцького. Репродуковано Мікеланджело, який розмалював стелі перебувало у напівзабутті до
Сікстинської капели (або, якщо бути 1960 років. І тоді його відкрили
за виданням: Народна творчість. № 2. Київ:
Мистецтво, 1939. С. 19 точнішим, павільйон Української РСР наново. Фантастичні звірі Марії
на ВСГВ). Примаченко полонили уяву
покоління хрущовської відлиги.
Народні орнаменти знову набули
монументальних масштабів
Висновок у мозаїках українських художників
того періоду. Як і в Росії та інших
Після 1939 року сільських митців, які республіках СРСР, «друге
малювали орнаменти, ткали килими пришестя» фольклору призвело
та створювали керамічні вироби, до розвитку націоналістичних
116
117
перевели у резервацію, відведену дискурсів, що відіграло ключову
для народного мистецтва. «Законні» роль у розпаді радянської імперії.
жанри народної творчості більше не
РОЗД І Л 3
РОЗД І Л 3
змагалися з «високим» професійним
мистецтвом. Народне мистецтво
дозволялось, однак з часом дедалі
більше маргіналізувалося.

П О С В І ДЧ Е Н Н Я :
РА Д Я Н С Ь К І В И З Н АЧ Е Н Н Я
«НАРОДНОГО», «САМОДІЯЛЬНОГО»
І « П Р О Ф ЕС І Й Н О ГО » М И СТ Е ЦТ В А
Головним фокусом розвідки для надання народним майстрам

є визначення «народного», «права» на «творчу співпрацю» лише
«самодіяльного» і «професійного» з підприємствами та магазинами-
мистецтв, що конструювалися салонами Художнього фонду УРСР.
і змінювалися в радянському У цьому тексті я пропоную своєрідне
П ОЛІ Н А Б АЙ Ц И М
мистецтвознавстві протягом тлумачення цього документа через
1930–1980 років. Ця публікація є конвенційне запитування «що може
стислим оглядом динаміки понять нам сказати окреме джерело?».
і їхнього відтворення в культурних Контекстуалізуючи посвідчення,
інституціях. Досліджуючи розрізнення я стисло розповім про зазначені
між «народним», «самодіяльним» в ньому установи, поєднуючи це
і «професійним» мистецтвом, авторка з оглядом визначень «народного»,
пропонує розглядати їх як категорії,
які сприяли вкоріненню нерівності
119
в централізованій системі управління
мистецтвами. Поліна Байцим (Україна),
кандидатка історичних наук
РОЗ Д І Л 3
Цей есей є радше експериментальною (Центральноєвропейський університет,
інтелектуальною вправою, яка може Австрія), дослідниця українського
мати (а може й не мати) потенціал мистецтва радянського періоду,
для розвитку значущої гіпотези співавторка книги «Art for Architecture.
щодо історії українського мистецтва. Ukraine. Soviet Modernist Mosaics
Він розгортається навколо одного from 1960 to 1990» (Berlin: DOM
посвідчення, яке використовували Publishers, 2020).
«професійного» та «аматорського» з’їзді ще довго використовувалася індивідуальних преференцій культурних у візуальних і декоративно-прикладних
чи «самодіяльного» 1 мистецтв для промоції партійного літературного акторів 4. Так, між номінальними мистецтвах ще необхідно було
у окремих публікаціях радянського проєкту, вважався головною фігурою твердженнями в офіційних настановах здійснити. Спілка художників УРСР була
мистецтвознавства. Водночас за вкоріненням «методу». Його або спеціалізованій пресі, яка часто їх створена в 1938 році (для порівняння,
я спробую критично осмислити кар’єра — вихідця з простолюду, відтворювала, та реальною Спілка художників Радянського
ситуацію, коли «право» має бути який здобув значне визнання, — практикою митців існує певна дистанція, Союзу була створена в 1957 році, за
«надано» народним майстрам. міфологізована й спрощена, насамперед інтерпретаційна. Моя часів перевизначення соцреалізму) 5.
Остання, на мою думку, може у 1930 роках стала зразком, що дослідницька увага концентрується Саме ця організація, за її Статутом,
бути описана в термінах системи символізує відкритість нового на окресленні цієї дистанції через затвердженим у 1939 році, мала
інституційної нерівності, де «народні» радянського суспільства для розкладання, зокрема, теоретичних «сприяти подальшому теоретичному
майстри та/чи «аматори» займали художників без належної професійної засад соцреалізму за викладом розвитку питань соцреалізму» 6.
менш привілейовані посади, ніж підготовки 2. радянських мистецтвознавців, Концепція «професійного» мистецтва
ті, кого вважали «професійними» яких я розглядаю як перекладачів неодмінно пов’язувалася з академічною
художниками. Хоча Горького часто називають і медіаторів між партією, митцями підготовкою, членством у Спілці та
«засновником» соціалістичного й аудиторією. У контексті цензури роботою в межах «методу». Від
Спілка художників УРСР є першою реалізму, я схильна думати про вони, на мою думку, мали двовимірне художника/ці чи мистецтвознавця/виці,
установою, згаданою в посвідченні. метод і спілки як сталінські винаходи 3. позиціювання: з одного боку, їхні які мали намір вступити до організації,
Творчі спілки були художніми Попри те, що вони й виникли публікації редагувалися відповідно до додатково очікувалася впізнаваність
організаціями добровільної участі, в 1930-х, їх не можна вважати офіційних настанов; з іншого боку, вони і певний соціальний капітал — тож
які стали інституційним втіленням монолітними утвореннями, призначення виконували роль цензорів для своїх необхідною умовою вступу були
соціалістичного реалізму, «офіційного і визначення яких не змінювалися колег (наприклад, як рецензенти) та три рекомендаційних листи від
методу радянського мистецтва». протягом періоду існування для художників (як члени виставкових дійсних членів 7. Хоча й творчі спілки
Впровадження організаційної Радянського Союзу. І соцреалізм, комісій, які формували експозиції, визначалися як добровільні об’єднання,
структури в художньому середовищі і спілки як інституції, що впорядковують та як автори статей). Варто також членство в них не лише забезпечувало
Радянського Союзу було розпочато художнє життя країни, постійно наголосити, що я не вважаю партію, митця чи мисткиню постійною
сумнозвісною постановою ЦК ВКП(б) переосмислювалися мистецькими митців і мистецтвознавців окремими оплачуваною роботою, а й надавало
«Про перебудову літературно-художніх спільнотами і змістовно, і структурно. гомогенними групами, що не можливість доступу до художніх
організацій» від 23 квітня 1932 року, Констеляція балансу влади, звісно, перетинаються. матеріалів. Через Художній
що розпустила творчі групи та замінила була неймовірно важливою в контексті фонд — організацію, створену
їх на спілки. Соціалістичний реалізм, централізованої системи управління У 1930 роках соціалістичний реалізм в 1940 році задля регулювання
відповідно, був прийнятий у 1934 році мистецтвами, але втілення партійних виник насамперед як літературна фінансових питань Спілки — її члени
на першому з’їзді Спілки письменників. директив у життя великою мірою доктрина, тому його переклад були забезпечені майстернями,
Максим Горький, чия промова на залежало від локальних умов та
120
121
1 У цьому тексті термін «аматорське» мистецтво використано як синонім до 4 Цю думку висловлюють багато дослідників радянського мистецтва, але, мабуть, найбільш
«самодіяльного», що вторує окремим розвідкам з історії радянського художнього впливовою є розвідка Reid S. Socialist Realism in the Stalinist Terror: The Industry of Socialism Art
середовища, наприклад: Herzog, P. ‘National in Form and Socialist in Content’ or Rather ‘Socialist Exhibition, 1935–41 / The Russian Review 60, no. 2 (2001). pp. 153–184.
in Form and National in Content’?: The ‘Amateur Art System’ and the Cultivation of ‘Folk Art’ in
РОЗД І Л 3
РОЗД І Л 3
Soviet Estonia. / 47 (June 1, 2010). / pp. 115–140. Однак, на мою думку, ототожнювати ці 5 Про перевизначення соцреалізму за часів «відлиги» див. Reid S. Toward a New (Socialist)
поняття слід обережно, з ретельною увагою до контексту, у якому це здійснюється. Realism. The Re-Engagement with Western Modernism in the Khrushchev Thaw / in Russian Art
and the West: A Century of Dialogue in Painting, Architecture, and the Decorative Arts. DeKalb, IL:
2 Самодеятельное художественное творчество в СССР: Очерки истории 1930–1950 гг. / Northern Illinois University Press, 2007. pp. 217–239; Gilburd E. To See Paris and Die: The Soviet
[редкол.: Л. П. Солнцева (пред.) и др.]. СПб.: РАН. Гос. ин-т искусствознания М‑ва культуры Lives of Western Culture. Cambridge, Massachusetts: The Belknap Press of Harvard University
Рос. Федерации, 2000. C. 28. Press, 2018.
3 За згадкою Івана Гронського, радянського журналіста й літературознавця, який очолював 6 Статут Спілки художників УРСР, 7 вересня 1939. Фонд 581. Справа 1:2. ЦДАМЛМ України.
Організаційний комітет першого з’їзду Спілки письменників, саме Сталін був автором
словосполучення «соціалістичний реалізм». Clark K., Dobrenko E. Soviet Culture and Power: 7 Годенко-Наконечна О. Національна спілка художників України як наступниця Спілки художників
A History in Documents, 1917–1953. Yale University Press, 2007. pp. 162–165. УРСР / Соціалістичний реалізм. Здаватися іншим. Зошит № 1. Київ: АДЕФ, 2017. С. 68–74.
квартирами, авто, юридичними керівники та керівниці отримували
та рекреаційними послугами 8. зарплату. Активності в межах
Експонування робіт також самодіяльних мистецтв були своєрідним
контролювала Спілка, виставкова віддзеркаленням професійного:

діяльність якої не оподатковувалася. тут так само існували виставки й
змагання на місцевих рівнях, від
Мережа інституцій самодіяльного подій певного населеного пункту й до
мистецтва розвивалася разом «республіканських» (себто українських)
із професійними організаціями. і «всесоюзних». Також влаштовувалися
Фактично «самодіяльність», що конкурси серед представників окремих
часто в спеціалізованій пресі професій; специфічною практикою,
ототожнювалася з «аматорством», властивий сфері самодіяльної творчості, Посвідчення, що надавало право народним
мала на увазі відсутність академічної був огляд-конкурс (рос. «смотр») 10. майстрам на творчу співпрацю з підприємствами
підготовки. Її підтримувала радянська та салонами-магазинами художнього фонду. УРСР,
влада через дві установи: будинки Аматори були вписані в централізовану 1960‒1970-ті
культури та будинки народної систему управління мистецтвами —
творчості 9. Заохочення творчих так, у Спілки художників УРСР та в її
занять поза робочим часом мало регіональних філіях існували окремі творчості — ансамблі пісні й танцю — нерівномірно, сприяючи насамперед
ідеологічно зумовлені стимули: комісії з самодіяльної творчості. Їхнє гібридним чином поєднували декілька зайнятості першої групи). Аматори
таким чином регулювалося дозвілля функціонування спиралося загалом на жанрів, мовляв, апелюючи до могли продавати свої роботи під час
в соціалістичному суспільстві, слугуючи ті самі вказівки, якими регулювалося фольклорних видовищ. Походячи ярмарків, днів міста й інших масових
для продовження легітимності й «професійне» художнє життя: з аматорських практик Червоної святкувань 12. Продаж виробів
однопартійного устрою. наприклад, в аматорському живописі армії, вони користувались особливою у магазинах-салонах Спілки для них
надавали перевагу тематичним популярністю серед партійного уможливлювався наявністю такого
«Самодіяльність» не була синонімом картинам (головному медіуму керівництва 11. посвідчення.
«народного», але, наприклад, соцреалізму, яке було відлунням його
фольклорні танцювальні колективи чи літературного походження; полотна Аматори, більшість із яких не були Розуміння «народного» було суттєво
хори визначалися як «самодіяльні». із сюжетом на кшталт «розбудови членами Спілки художників УРСР, вихолощено в процесі ідеологічної
Групи, як-от «ізо-» (скорочення соціалістичного суспільства» мали можливість також працювати адаптації мистецтв 13. Зазначаючи
від рос. «изобразительный», тобто тощо). У студіях при промислових з підприємствами Художнього фонду за комплексність визначень соцреалізму
«образотворчий») і фотостудії, підприємствах заохочувалося замовленнями. Так, наприклад, художні та їхню динаміку, я водночас не
часто виникали при промислових зображення відповідних індустрії комбінати в його підпорядкуванні можу проігнорувати самоописи
підприємствах, що додатково активностей чи портретів керівництва; забезпечували додатковим заробітком режиму, які доволі безперервно
забезпечували аматорські ініціативи митці навчалися за спрощеними і «професійних», і «самодіяльних» виникали в офіційному дискурсі:
фінансуванням. Загалом участь програмами художніх університетів митців (хоча я припускаю, що наприклад, визначення радянської
у самодіяльних групах відбувалася чи спеціалізованих закладів професійної розподіл замовлень відбувався культури як «соціалістичної за
122
123
на волонтерських засадах, лише підготовки. Окремі групи самодіяльної
РОЗД І Л 3
РОЗД І Л 3
11 Самодеятельное художественное творчество в СССР: Очерки истории 1930–1950 гг. /
8 Материалы Первого Всесоюзного съезда советских художников, 28 февраля — 7 марта, [редкол.: Л. П. Солнцева (пред.) и др.]. СПб.: РАН. Гос. ин-т искусствознания М‑ва культуры
1957. Москва: Советский художник, 1958. 361 с. Рос. Федерации, 2000. C. 24.
9 Herzog, P. ‘National in Form and Socialist in Content’ or Rather ‘Socialist in Form and National in 12 Самодеятельное художественное творчество в СССР: Очерки истории (конец 1950-х —
Content’?: The ‘Amateur Art System’ and the Cultivation of ‘Folk Art’ in Soviet Estonia. 47 (June 1, 2010). начало 1990-х гг.) / [Румянцев С. Ю., Бубенникова Л. К., Жуланова Н. И., Шульпин А. П.; Редкол.:
Л. П. Солнцева (пред.) и др.]. СПб.: РАН. Гос. ин-т искусствознания М‑ва культуры Рос. Федерации,
10 Самодеятельное художественное творчество в СССР: Очерки истории (конец 1950-х начало 1999. C. 433.
1990-х гг.) / [Румянцев С. Ю., Бубенникова Л. К., Жуланова Н. И., Шульпин А. П.; Редкол.:
Л. П. Солнцева (пред.) и др.]. СПб.: РАН. Гос. ин-т искусствознания М‑ва культуры Рос. 13 Миллер Ф. Сталинский фольклор. Санкт-Петербург: Академический проект, Издательство
Федерации, 1999. — C. 424–430. ДНК, 2006. 190 с.
змістом і національної за формою». у 1937–1939 роках як орган Досліджуючи радянське можливість роботи поза «методом»,
«Національна форма» була запозиченням Всесоюзного комітету у справах мистецтвознавство, я цілком зверталися до авангардистської
із народного мистецтва, що часто мистецтв, просував саме це усвідомлюю небезпеку узагальнень. спадщини, а й укоріненню нових
втілювалося як поверхове наслідування, трактування що втілювалося навіть Наративи, що відтворені в корпусі уявлень про співзв’язок «народного»
особливо у «професійному» у послідовності публікацій: перший робіт про мистецтво, створеного за і «професійного». Так, зміна
художньому середовищі. Важливою блок був присвячений «традиціям радянських часів, є різними: часто архітектурної політики (впровадження
рисою соцреалізму була народність — у народному мистецтві», наступний — ідеологічно заангажовані, винятково типового будівництва), акцент на
радянські мистецтвознавці, вторуючи «професійному мистецтву», описові та схематичні висловлювання оформленні житла, поява побутової
партійному керівництву, визначали її і останній — художній самодіяльності. існували в одному просторі (а іноді естетики зміцнили позиції декоративно-
навіть як «принцип» методу, що мав Єдність оприявнювалася також й в одному тексті) з аналітичними прикладного мистецтва. Йому,
на увазі створення такого мистецтва, у показовому спорідненні та неочікувано ґрунтовними наприклад, у 1957 році під час першого
що б апелювало до широкого загалу. «професійних» митців із народними напрацюваннями. Специфіка оповіді з’їзду Спілки радянських художників,
Тож радянське розуміння «народного» майстрами: наприклад, акцентувався визначалася багатьма факторами, від була присвячена окрема доповідь;
існувало в заплутаних стосунках із вступ окремих казкарів до Спілки авторських уподобань та переконань, цього ж року були засновані комісії
«професійним» мистецтвом. Номінально письменників, де їх вважали особливостей теми мистецтвознавчого з народного мистецтва в регіональних
саме фольклор мав стати джерелом для «почесними гостями». Публікації, що дослідження, організації та спілках; почав видаватися відомий
створення соціалістичної культури, проте описували стосунки між цими групами, перебігу процесу редагування, і до навіть серед сучасних дослідників
фактично він був «окультурений» за виразно демонструють патерналізм географічного розташування інституції, радянської культури журнал
радянським академічним зразком. Тож, радянської системи у ставленні до що підтримувала здійснення та «Декоративне мистецтво СРСР» 17.
наприклад, народні мистецтва почали самодіяльних художників. Останні публікацію розвідки 16. Редакторкою його розділу про наївних
розрізнятися, так само як і «професійні»: загалом зображалися як малограмотні художників була Наталія Шкаровська,
живопис, скульптура, графіка, таланти, які розкриваються повною Красномовним зразком цієї авторка книги «Народне самодіяльне
театр, танець тощо. «Народність» мірою лише шляхом здобуття освіти заплутаності й непослідовності мистецтво» (1975), що сміливо
у професійному мистецтві досягалася в радянських навчальних закладах. є співіснування в 1970 роках торувала вжиток поняття «наївне»
через некритичне використання Ця можливість у їхньому житті наративів про єдність «народного», для опису творчості, зокрема Марії
усталених образів чи вибіркову виникала, звичайно, завдяки пильності «самодіяльного» і «професійного» Приймаченко, Катерини Білокур
апропріацію спадщини популярних й уважності спеціально підготовлених мистецтв і впровадження терміну і Марії Галушко 18. Автором передмови
митців та письменників. У цих випадках цією ж системою культурних «наївне» мистецтво. Перевизначення до цієї двомовної (російською та
радянська риторика конструювала працівників 14. Патерналістське соцреалізму за часів «відлиги», англійською) публікації був Михайло
значно спрощені й ідеологічно безпечні ставлення було вбудовано в державне нетривала, проте значуща лібералізація Алпатов, дослідник історії французького
зображення фольклорних героїв чи регулювання мистецтв, особливо художнього середовища сприяла не мистецтва, який був реабілітований
культурних діячів. в сільській місцевості: так, наприклад, лише щирому зацікавленню у фольклорі під час «відлиги», зазнавши утисків
посада особи, яка працювала серед спільнот, які, шукаючи за часів франкофобської жданівської
У кінці 1930-х соціалістичну культуру з аматорами та народними майстрами
уявляли та, відповідно, теоретизували в невеликих населених пунктах, мала
як єдність «професійного», «народного» назву «методиста науково-методичного
124
125
і «самодіяльного» мистецтв. Журнал центра народної творчості й культурно-
«Народна творчість», що виходив просвітницької роботи» 15.
16 Тому дослідники мистецтвознавства з країн, що входили до складу Радянського Союзу,
РОЗД І Л 3
РОЗД І Л 3
зокрема пропонують використовувати термін «соціалістичні історії мистецтв». Див. Kodres
K., Jõekalda K. and Marek M. A Socialist Realist History?: Writing Art History in the Post-War
Decades. Bohlau Verlag GmbH u. Company KG, 2019.
14 Див. особливо цитати й примітки. Самодеятельное художественное творчество в СССР:
Очерки истории 1930–1950 гг. / [редкол.: Л. П. Солнцева (пред.) и др.]. СПб.: РАН. Гос. ин-т 17 Самодеятельное художественное творчество в СССР: Очерки истории (конец 1950-х —
искусствознания М‑ва культуры Рос. Федерации, 2000. C. 24–30. начало 1990-х гг.) / [Румянцев С. Ю., Бубенникова Л. К., Жуланова Н. И., Шульпин А. П.;
Редкол.: Л. П. Солнцева (пред.) и др.]. СПб.: РАН. Гос. ин-т искусствознания М‑ва культуры
15 Самодеятельное художественное творчество в СССР: Очерки истории (конец 1950-х начало Рос. Федерации, 1999. C. 444.
1990-х гг.) / [Румянцев С. Ю., Бубенникова Л. К., Жуланова Н. И., Шульпин А. П.; Редкол.:
Л. П. Солнцева (пред.) и др.]. СПб.: РАН. Гос. ин-т искусствознания М‑ва культуры Рос. 18 Шкаровская, Н. С. Народное самодеятельное искусство: альбом / [пер. А. Шкаровского-
Федерации, 1999. C. 423. Раффе; ред. Д. Ладыгина]. Л.: Аврора, 1975. 68 с.
кампанії проти імпресіонізму творчості» (і згодом «теоретичних Джерела:
1948–1949 років 19. Він, зокрема, проблем художньої самодіяльності») • Herzog P. ‘National in Form and Socialist in • Самодеятельное художественное творчество
пов’язав діяльність радянських у Всесоюзному науково-дослідному Content’ or Rather ‘Socialist in Form and National в СССР: Очерки истории (конец 1950-х —
самодіяльних художників із творчістю інституті мистецтвознавства 21. in Content’? : The ‘Amateur Art System’ and the начало 1990-х гг.). Санкт-Петербург: РАН.
Анрі Руссо. Серед українських Cultivation of ‘Folk Art’ in Soviet Estonia. No 47. Гос. ин-т искусствознания М-ва культуры Рос.
мистецтвознавиць, праці яких ще «Народне» ж мистецтво існувало June 1, 2010. pp. 115–140. Федерации, 1999. C. 433.
потребують глибшого осмислення, в суперечливому взаємозв’язку • Самодеятельное художественное творчество • Миллер Ф. Сталинский фольклор. Санкт-
до популяризації українського фольклору з «професійним», а надто коли в СССР: Очерки истории 1930–1950 гг. Петербург: Академический проект,
післявоєнного періоду доклала суттєвих художники визначалися як носії [редкол.: Л. П.Солнцева (пред.) и др.]. Санкт- Издательство ДНК, 2006. 190 с.
зусиль Ніна Манучарова. народних традицій чи «народні Петербург: РАН. Гос. ин-т искусствознания • Див. особливо цитати й примітки.
майстри», функціонувало як М-ва культуры Рос. Федерации, 2000. C. 28. Самодеятельное художественное творчество
Завершуючи цей нарис, я хочу підкатегорія «самодіяльного». • Clark K., Dobrenko E. Soviet Culture and Power: в СССР: Очерки истории 1930–1950 гг. Санкт-
повернутися до посвідчення. Так само інституціоналізована A History in Documents, 1917–1953. Yale Петербург: РАН. Гос. ин-т искусствознания
«Самодіяльне» мистецтво, система нерівності в радянській University Press, 2007. pp. 162–165. М-ва культуры Рос. Федерации, 2000. C. 24–30.
розвиваючись у 1960–1980 роках системі регулювання мистецтвами • Reid S. Toward a New (Socialist) Realism. The • Самодеятельное художественное творчество
(окрім численних масштабних оперувала через поняття Re-Engagement with Western Modernism in the в СССР: Очерки истории (конец 1950-х —
виставок, групових і персональних, «професійного», «народного» Khrushchev Thaw // Russian Art and the West: начало 1990-х гг.). Санкт-Петербург: РАН.
у цей період були також проведені два і «самодіяльного», де перша група A Century of Dialogue in Painting, Architecture, Гос. ин-т искусствознания М-ва культуры Рос.
«всесоюзні» фестивалі в 1976-му митців мала право на затвердження and the Decorative Arts. DeKalb, IL: Northern Федерации, 1999. C. 423.
і 1986–1987-х відповідно) 20, «надання права» іншим групам, які за Illinois University Press, 2007. pp. 217–239 • Див. Kodres K., Jõekalda K. and Marek M.
існувало в тіняві «професійного» замовчуванням опиняються, наприклад, • Gilburd E. To See Paris and Die: The Soviet A Socialist Realist History?: Writing Art History in
художнього середовища через штучне у ситуації неможливості продажу Lives of Western Culture. Cambridge, the Post-War Decades. Bohlau Verlag GmbH u.
пристосування до його моделі. Ця власних виробів. Така дискримінація, Massachusetts: The Belknap Press of Harvard Company KG, 2019.
другорядна позиція в умовній культурній матеріально втілюючись у документах, University Press, 2018. • Самодеятельное художественное творчество
ієрархії базувалася на розрізненні через інтерналізувалася й використовувалася • Годенко-Наконечна О. Національна спілка в СССР: Очерки истории (конец 1950-х —
наявність освіти радянського зразка, культурними акторами в повсякденній художників України як наступниця Спілки начало 1990-х гг.). Санкт-Петербург: РАН.
яка насамперед концентрувалася взаємодії, стаючи потужним художників УРСР // Соціалістичний реалізм. Гос. ин-т искусствознания М-ва культуры Рос.
на «реалістичному» зображенні інструментом державного контролю Здаватися іншим. Зошит № 1. Київ: АДЕФ, Федерации, 1999. C. 444.
ідеологічних сюжетів. Попри поширене населення та цензурування автентичності 2017. С. 68–74. • Шкаровская, Н. С. Народное самодеятельное
теоретизування соціалістичної культури, мистецьких проявів. • Материалы Первого Всесоюзного съезда искусство [пер. А. Шкаровского-Раффе; ред.
наприклад, як єдності трьох зазначених советских художников, 28 февраля — 7 марта, Д. Ладыгина]. Л.: Аврора, 1975. 68 с.
визначень, систематичне дослідження 1957. Москва: Советский художник, 1958. 361 с. • Reid S. Toward a New (Socialist) Realism. The
і написання історії аматорської • Herzog P. ‘National in Form and Socialist in Re-Engagement with Western Modernism in the
творчості почалося лише в 1980 році Content’ or Rather ‘Socialist in Form and National Khrushchev Thaw // Russian Art and the West:
із заснуванням «сектору народної in Content’? : The ‘Amateur Art System’ and the A Century of Dialogue in Painting, Architecture,
126
Cultivation of ‘Folk Art’ in Soviet Estonia. No 47. and the Decorative Arts. DeKalb, IL: Northern
127
June 1, 2010. Illinois University Press, 2007.
• Самодеятельное художественное творчество • Самодеятельное художественное творчество
19 Reid S. Toward a New (Socialist) Realism. The Re-Engagement with Western Modernism in the
в СССР: Очерки истории (конец 1950-х — в СССР : Очерки истории (конец 1950-х —
РОЗД І Л 3
РОЗД І Л 3
Khrushchev Thaw / in Russian Art and the West: A Century of Dialogue in Painting, Architecture, and
the Decorative Arts. DeKalb, IL: Northern Illinois University Press, 2007. начало 1990-х гг.). Санкт-Петербург: РАН. начало 1990-х гг.). Санкт-Петербург: РАН.
20 Самодеятельное художественное творчество в СССР: Очерки истории (конец 1950-х — начало Гос. ин-т искусствознания М-ва культуры Рос. Гос. ин-т искусствознания М-ва культуры Рос.
1990-х гг.) / [Румянцев С. Ю., Бубенникова Л. К., Жуланова Н. И., Шульпин А. П.; Редкол.: Федерации, 1999. C. 424–430. Федерации, 1999. C. 428–432.
Л. П. Солнцева (пред.) и др.]. СПб.: РАН. Гос. ин-т искусствознания М‑ва культуры Рос.
• Самодеятельное художественное творчество • Самодеятельное художественное творчество
Федерации, 1999. C. 428–432.
в СССР: Очерки истории 1930–1950 гг. Санкт- в СССР: Очерки истории 1917–1932 гг. Санкт-
21 Самодеятельное художественное творчество в СССР: Очерки истории 1917–1932 гг.
/ [редкол.: Л. П. Солнцева (пред.) и др.; ред.: С. Ю. Румянцев и др.]. СПб.: РАН. Гос. ин-т
Петербург: РАН. Гос. ин-т искусствознания Петербург: РАН. Гос. ин-т искусствознания
искусствознания М‑ва культуры Рос. Федерации, 2000. С. 5 М-ва культуры Рос. Федерации, 2000. C. 24. М-ва культуры Рос. Федерации, 2000. С. 5
У К РА Ї Н С Ь К Е РА Д Я Н С Ь К Е Н А Р О Д Н Е
М И С Т Е Ц Т В О Я К С Е М А Н Т И Ч Н А С Т Р У К Т У РА
ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ
ЕСЕЙ З МЕТОДОЛОГІЇ
Марина Богуш (Україна),

культурологиня, дослідниця
української культури радянської доби,
Феномен магістрантка програми «Культурологія»
Національного університету «Києво-
У радянських мистецтвознавчих студіях Могилянська академія».
на сьогодні існує кілька векторів,
які сходяться в точці досліджень Роготченко, Олександр Найден,
М А РИ НА Б О Г У Ш
українського народного мистецтва Тетяна Кара-Васильєва та ін.). Роботи
радянської доби. Ця точка здебільшого присвячені, як правило, одному
позначає легітимацію та динаміку з названих аспектів або їх зв’язці
розвитку українського народного (конфігурації) 1. Тож в актуальних
мистецтва в культурній політиці СРСР. радянських студіях українське
Процес зафіксований в історіях окремих радянське народне мистецтво виступає
діячів (митців), їхніх творів, інститутах феноменом, який окреслюється
та інституціях Радянської держави, фактами, іменами, творами й
елементами або винятками з яких є хронологіями. Феномен завжди існує
129
твори / митці (див. зокрема праці таких лише у своїй присутності та є об’єктом
авторів, як Євгенія Шудря, Михайло досвіду спостереження 2. Це означає,
Криволапов, Олена Якубець, Олексій що українське радянське народне
РОЗ Д І Л 3
1 Klymasz R. B. Folklore Politics in the Soviet Ukraine: Perspectives on Some Recent Trends and
Developments // Journal of the Folklore Institute. Vol. 12. No. 2/3. 1975. P. 177–188.
2 Кошарний С. Феномен // Філософський енциклопедичний словник /

В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. Київ: Інститут філософії імені Григорія
Сковороди НАН України: Абрис, 2002. С. 665.
мистецтво — термін, яким позначається система, у якій кожен одиничний радянське народне мистецтво, а не хоч якоюсь мірою конкретного
щоразу інакша конфігурація елементів феномен на щось вказує. Горизонт окремі його частини. узагальнення феноменів структури.
наративу, що спостерігає дослідник. означуваного за існування різнорідних По-перше, розмитість термінології
Отже, такий термін може мати означників нестабільний. На що вказує, Попри всю експериментальність кожного конкретного елемента
нескінченну кількість інтерпретацій до прикладу, квіткова мальовка семіотичного аналізу теми, необхідно цього поняття. Начебто «народність»
і перевизначається залежно від мети Ганни Павленко, яка прикрашає окреслити і його приблизні наслідки. мистецтва — явище осяжне: його
написаного. обкладинку путівника Виставкою Вони натякають на те, що українське артикуляція породжує в голові низку
українського народного мистецтва радянське народне мистецтво як образів, що маркуються саме цим
Одним із його ключових особливостей (1936)? 4 А які сенси стоять за кожним явище буде неможливе без контексту, терміном (ми чітко уявляємо, який
є описовість. Феномени тут називають окремим, серед тисяч інших зразків у якому воно сформувалося (знак існує вигляд мають народні картини, настінні
та описують через характеристики українського народного мистецтва, лише в системі знаків). Цей контекст — розписи хат, витинанки з рослинними
наявної у момент дослідження створеного в радянський період? дискурс радянської культурної мотивами чи рушники — те, що створене
конфігурації, хоча й не як суто Варіантів відповідей на ці питання політики. Власне, семіотичний аналіз народними митцями) 8. А втім, завжди
автономні факти історії мистецтв, але може бути безліч і залежатимуть вони буде полягати у встановленні та можна вимагати від такого підходу
артикуляцію взаємозв’язків та/або від мети, з якою це питання ставиться. вивченні зв’язків між явищем додаткові уточнення: народне — це про
інших підстав їх існування дослідники Попри те, знакова система, у якій та контекстом. анонімність народного майстра? Про
делегують у майбутнє, у яке поки елементи обертаються кожного разу за ужитковість? Про декоративність? Про
не надто занурюється українське новими орбітами, нічим не допоможе Останнє уточнення в постановці специфічну форму чи сюжет? Зрештою,
мистецтвознавство (Богдан Шумилович, у становленні хоч якоюсь мірою проблеми стосується неможливості це все повертає нас до питання «а що ж
Ольга Петрова, Володимир Личковах, цілісного наративу історії українського у традиційному розумінні явища таке, це народне мистецтво?».
Дмитро Левченков) 3. мистецтва. українського радянського народного
мистецтва як знака. Замість знака ми По-друге, проблема історії та хронології.
Методологія вивчення феномену Аби розширити горизонт можливостей назвемо його семіотичною структурою 6,7 У контексті «народного мистецтва
українського радянського народного вивчення українського радянського в умовах невизначеності, а точніше радянської доби» розмитими є і межі
мистецтва якщо й не є формальним народного мистецтва продуктивною нескінченної множинності означника та «радянського мистецтва». Лічити
аналізом, то наближається до нього. видається спроба застосування означуваного всередині цілого. за документами та їх датами чи за
Це наратив про одиничне за відсутності до нього семіотичного методу. смислами? Як бути з тими, хто починав
загального про означники за відсутності У цьому разі, звісно, доведеться творити до приходу більшовиків,
означуваного. узагальнити феномен(и) українського а потім застав і створення нової
радянського народного мистецтва Семантична структура держави? Ба більше, десь серед цих
(з його ситуативними конфігураціями) питань на горизонті побіжно спливає
і подивитися на українське радянське Для успіху такого експерименту згадка про феномен українського
Знак народне мистецтво як одне з явищ необхідно легітимувати це ціле. авангарду, що тісно вплітається не
української радянської культури, тобто Найперше маємо поставити питання: лише в образотворче мистецтво, але й
Допоки ми перебуваємо в полі на ціле. Це узагальнення не спрощує що таке загалом українське радянське дизайн (майстерні Олександри Екстер,
130
феноменів — творів, імен, фактів, його (мистецтва) розуміння, але народне мистецтво? Наразі відповіді яка зібрала найкращих вишивальниць
131
дат, ми можемо стверджувати, що переносить нас в окрему площину, на це питання, а отже означення для створення оригінальних та
перед нами вимальовується знакова де знаком 5 стає ціле — українське семантичної структури, немає. Це футуристично-автентичних виробів).
зумовлено переважно відсутністю «Авангард — це радянське?» —
РОЗД І Л 3
РОЗД І Л 3
3 Маланчук-Рибак О. Культурологія і мистецтвознавство: наукові статуси та взаємовпливи //
Вісник ЛНАМ. Серія: Культурологія. Вип. 29. 2016. С. 58–70.
6 Allan K. Natural Language Semantics, Blackwell Publishers Ltd, Oxford, 2001. P. 251.
4 Виставка українського народного мистецтва [Електронна копія]: короткий путівник / НКО
УРСР, Держ. укр. музей. Електрон. текст. дані (1 файл: 17,4 Мб), 1936. Вінниця: ВОУНБ ім. 7 Моррис Ч. У. Основания теории знаков // Семиотика. Сборник переводов [под ред. Ю. С. Степанова].
К. А. Тімірязєва, 2015. Москва: Радуга, 1982.
5 Bal M., Bryson N. Semiotics and Art History // The Art Bulletin. Vol. 73. No. 2. 1991. P. 174–208. 8 Енциклопедія українознавства. Загальна частина (ЕУ-I). Т. 1. Мюнхен, Нью-Йорк, 1949. С. 273–316.
також питання радше дискусійне, фактором, який ускладнює процес їх «Мистецтво і класи» 1923 року писав: «формальне» ставлення до політики
особливо зважаючи на тон актуального визначення є зв’язки цих практик із «<…> Треба найбільш рішучим чином українізації). По-друге, догматизація
мистецтвознавчого дискурсу. Позаяк мистецтвом українського авангарду. підкреслити, що ніякої «народної» культури методом соцреалізму
цей побіжний факт не додає ясності Серед визначень останнього часто творчості нема і не було. Час скинути (з 1932 року). Отже, у час, коли загалом
питанню, а лише підтверджує його звучать тези про його тісні зв’язки із цю «есерівську» утопію у мистецтві на державному рівні були розставлені
проблематизацію 9. народним мистецтвом (від архаїки, що та зрозуміти, що те мистецтво, яке всі крапки над «і» у питаннях українізації
нею надихався Архипенко, до сучасного зветься «народним», — це ніщо інше, та була сформована чітка культурна
По-третє, специфіка радянського авангардистам народного промислу, як мистецтво патріархального, технічно політика, почав існувати стабільний
мистецтвознавства. Тобто самого який вдало імплементувала у професійні відсталого, приватновласницького феномен українського радянського
мовного апарату, з якого б мала мистецькі практики Олександра Екстер). дрібнобуржуазного села». Таким народного мистецтва.
проростати окреслена семантична Дискусія про український авангард чином, «всі художні форми, що
структура. Він формувався синхронно із і радянську естетику — заскладне створюються в сучасному селі, тільки Тут мусимо відзначити першу поразку
самою радянською державою, у кілька питання для того, щоб бути вирішеним тому здаються «новими», що ми їх не в конструюванні семантичної структури
етапів. На кожному з них пропонував у контексті цієї статті, тому воно буде знали й не бачили раніше. Насправді ж українського радянського народного
часто цілком протилежні підходи до розглянуто лише побіжно в аспекті вони являють собою останні недолугі мистецтва, оскільки у процесі
розуміння, а головне — до сприйняття формулювання офіційної позиції повтори традиційних патріархально пошуку доцільних хронологічних
українського народного мистецтва. радянської влади до українського засвоєних штампів» 11. Думка Авратова кордонів існування феномену ми не
І до цього додається розуміння того, народного мистецтва далі. тут наведена радше для репрезентації спостерігаємо нічого поза артикуляцією
що мистецтвознавчі праці загального динаміки становлення позиції щодо поняття як виразу влади радянської
«всесоюзного» рівня могли відрізнятися Хронологія є ключовим аспектом народного мистецтва та не розглядається держави у культурній політиці. Це
авторитетністю від локальних, семантики явища українського як ключова через тотальний її нігілізм до свідчить про те, що поняття виникає
українських, що хоч і створювалися під радянського народного мистецтва. явища (отже, і до його хронологій). формально, саме як інструмент
чуйним контролем партії, деталізували й Документальні артефакти перебігу комунікації, один зі способів впливу
рефлексували про українську народну історичних подій — корисне джерело для Зважаючи на всі умови, до поняття держави на суб’єктів її підпорядкування.
культуру трохи глибше. Тому поки ми не цієї теми. «Загальнорадянський» підхід українського радянського народного
зможемо запропонувати уніфікованих до розуміння народного мистецтва мистецтва можна зараховувати ті Проте, можливо, варто звернутися до
визначень. сформувався ще 1917 року, коли мистецькі явища (культурні продукти сенсів, які наповнювали поняття, нехай
фактично народне мистецтво як доволі та їх агенти), що створювалися за і штучно, але доволі інтенсивно. Під
На перший погляд, усі перелічені автентичний, різнорідний та вільний часів повного утвердження радянської «народним» мистецтвом, як вже було
проблемні моменти можуть у формах феномен апропріюється влади на території України, передусім згадано вище, розумілася творчість
фруструвати й провокувати до висновку на користь радянської держави 10. Ця у культурі — приблизно з 1930-х. представників народу. Таке трактування
про неможливість застосування безумовна належність була панівним «Приблизна» нижня хронологічна межа сприяло значній увазі до нього з боку
семіотичного підходу для аналізу підходом до розуміння народного зумовлена двома вагомими чинниками партії. Від самого початку цьому
українського радянського народного мистецтва протягом існування всього впливу на народне мистецтво. питанню приділялася увага на всіх
мистецтва. Але спробуємо з’ясувати Радянського Союзу. А втім, у часи По-перше, політика українізації рівнях політичного апарату. Народне
детальніше. бурхливого становлення догм і візій (формально з 1923 року, коли на мистецтво відтепер ставало важелем
132
133
Інтернаціоналу, мала й опозиціонерів. VII конференція КП(б)У проголосили виховання «народних мас». Ще Ленін
Хронологічні межі українського Скажімо, радянський мистецтвознавець курс на українізацію, а фактично проголошував: «Тільки той переможе
радянського народного мистецтва та критик, активний учасник лівацького з 1930-го, коли Сталін видав декрет і утримає владу, хто вірить у народ,
РОЗД І Л 3
РОЗД І Л 3
не є аксіоматичними. Додатковим руху Борис Авратов у своїй праці про кримінальну відповідальність за хто заглибиться в джерело живої
9 Кара-Васильєва Т. Народне мистецтво і художники авангарду // Народне мистецтво.

№ 3–4. 2001.
10 Ленин В. И. Полное собрание сочинений. Изд. 5-е. Москва: Институт марксизма-ленинизма

при ЦК КПСС, 1957–1958. Т. 35. С. 61 11 Арватов Б. И. Искусство и классы. Москва; Петроград, 1923.
народної творчості» 12. У 1934 році на Догма у трактуванні спадковості Про українське народне мистецтво мистецтва. Візуально відрізнити роботи зі
Першому всесоюзному з’їзді радянських українського народного мистецтва (XVIII, XIX ст.) як практики розради від згаданого раніше «Короткого путівника»
письменників своєю промовою Максим означала парадоксальний розрив між погіршення соціоекономічних умов від творів, створених на століття
Горький остаточно легітимував поняття історією та сучасністю. Це окреме йдеться у всіх текстах радянської доби, раніше, навряд чи вдасться. І це вкотре
народного мистецтва як виразника цікаве питання інтерпретації та її присвячених народному мистецтву. підтверджує неможливість відповідати
колективної історії та оптимізму. З цього, впливу на формування семантичної Натомість українське народне радянське на проблемні питання.
власне, і проросла уся подальша структури, оскільки у значній кількості мистецтво має абсолютно полярне
радянська мистецтвознавча традиція праць «старому» народному мистецтву тлумачення. Головний дослідник, що І що тепер?
народного мистецтва. давалася цілком конкретна негативна мав честь офіційно і партійно правильно
оцінка (тут можна повернутися і до цитати писати про українське народне У цій статті викладено припущення про
Тож українське радянське народне Авратова для окреслення загальних мистецтво протягом майже усієї актуальні можливості та гострі проблеми
мистецтво (насамперед радянське, настроїв). Так, у Короткому путівнику історії СРСР, статті якого подавалися подальшого вивчення українського
але потім все-таки українське) виставкою українського народного в багатотомних з народного мистецтва, — радянського народного мистецтва,
консолідувало в собі настрої мистецтва 15 усе народне мистецтво, яке Борис Бутник-Сіверський. Саме які лише починають оприявнюватися.
українського народу (тут: корисні для існувало до приходу радянського ладу в його праці «Українське радянське Семіотичний аналіз справді може бути
партійного та державного будівництва на територію України, позначається народне мистецтво» (1965) зібрано продуктивним у цьому конкретному
настрої). Звісно, спадковість народної ледь не криком відчаю українського усі попередні інтерпретації і догми випадку і корисним для збагачення
(української) традиції не ігнорувалася. народу. Серед цікавих аргументів визначень українського радянського рафінованих мистецтвознавчих методів.
Вона визнавалась інституційно: протягом є капіталізм — так окреслює автор народного мистецтва. Роль цієї праці Проте його застосування потребує
усього періоду існування Радянського (а перед ним, звісно, партія) економічний в остаточній легітимації поняття була значної попередньої роботи, яка за
Союзу видавалися праці, присвячені лад в українському селі (народне тут чи не вирішальною. Отже, станом на часів мистецтвознавства української
українському народному мистецтву завжди означає сільське, хоча ніколи так 1965 рік, коли всі пошуки й коливання незалежності досі не була пророблена.
(Михайло Бабенчиков, А. Зарембський, прямо не артикулюється) — призвів до у визначенні функціональності Як вже йшлося на початку, увага до
Олександр Федорук, Євгенія Берченко, повного зубожіння народу. Саме тому, (й інституційної легітимності), а також феноменів, до частин цілого (митців,
В. Лапа, Борис Бутник-Сіверський, Ніна щоб розрадити себе, люди малювали, самого змісту «українського радянського творів і т. д.) без масштабування
Манучарова, Яків Риженко, Олексій вишивали, ткали і т. д. Робили вони це народного мистецтва» дійшли статичної досліджень на епоху / добу / ситуацію /
Соломченко, Олександра Данченко, Ніна також і за примусом поміщиків. У цьому догми, у Бутника-Сіверського читаємо: явище призводить до того, що у словнику
Велігодська та ін.), народна творчість путівнику змальовано епізод про те, як «Мистецтво тепер стало змістовнішим, з історії українського мистецтва існують
фігурувала у програмах, директивах, жадібний поміщик Ханенко експлуатував оптимістичнішим», «будучи глибоко порожні семантичні структури. Однією
звітах, документах тощо. Водночас, працю майстринь, які мусили ледь традиційним у своїй основі [українське з таких є українське радянське народне
така спадковість мала догматичну не помирати з голоду без хліба, але радянське народне мистецтво] є мистецтво. Називаючи явище, вказуючи
інтерпретацію, яка зустрічається вже швидкими темпами виготовляти твори мистецтвом нового порядку» 17. Про який на явище феноменом, ми не можемо
у ранніх виданнях (1930-х) 13 і до мистецтва для прикраси оселі (чи інших новий порядок мистецтва тут ідеться, схарактеризувати його, відповісти
1960-х 14 стає абсолютним commonplace некорисних та ницих цілей) поміщика 16. автор не уточнює. Ці трактування на прості питання хронологій, змісту,
для радянського мистецтвознавства. використано тут також для розуміння інтерпретацій. Спрощуючи, є навіть
загальної картини. У переважній кількості спокуса казати, що є художники, є
134
135
текстів термін «українське радянське їхні роботи, є книги про це мистецтво,
народне мистецтво» позначався саме а самого мистецтва немає. І нам тільки
12 Протоколы заседаний Всероссийского центрального исполнительного комитета советов р., с., кр. таким чином. Аналогічно в жодній із належить його знайти.
РОЗД І Л 3
РОЗД І Л 3
и каз. депутатов II созыва / Рос. Социалистич. Федератив. Сов. Респ. Москва: Изд-во ВЦИК, 1918.
них не дається додаткових роз’яснень
13 Напр. Риженко Я. Українське шитво. Полтава: 1-ша Раддрук. «Полтава-Поліграф», 1929. стосовно того, з чого формується та
14 Бутник-Сіверський Б. Українське радянське народне мистецтво. Київ: Наукова думка, 1966. чим є «новий порядок / характер» цього
15 Виставка українського народного мистецтва [Електронна копія]: короткий путівник / НКО
УРСР, Держ. укр. музей. Електрон. текст. дані (1 файл: 17,4 Мб), 1936. Вінниця:
ВОУНБ ім. К. А. Тімірязєва, 2015.
16 Там само. 17 Бутник-Сіверський Б. Українське радянське народне мистецтво. Київ: Наукова думка, 1966 .
НАЇВНИЙ ПРОФЕСІОНАЛІЗМ
К АТ Е Р И Н И Б І Л О К У Р
Раніше, до ґрунтовного вивчення та яка допомагає висловлюватися

аналізу творчості Катерини Білокур, безоглядно — емоційно й
мені не доводилося заглиблюватись пристрасно, продукуючи в такий
у проблематику наївної творчості. спосіб сильну емоційну напругу та
ОЛ ЕС Я АВ РА МЕ Н КО
Тепер, коли виникла така потреба, енергетичний виплеск.
беруся визначити для себе й
артикулювати колегам власне 2. Темою своїх робіт обирає те,
розуміння особливостей такого явища, що захоплює та бентежить його
як наївна / самодіяльна творчість, душу, виконуючи «завдання»
акцентуючи на рисах, що активно єдиного неспростовного свого
відрізняють її від професійної. замовника — власної натури.
Наївний / самодіяльний / примітивний 3. Його захоплює передусім

/ народний художник відрізняється від процес, шлях до результату, який
137
професійного тим, що:
1. Працює не заради заробітку
РОЗ Д І Л 3
(хоча це припускається).
Основна спонука до творчості Олеся Авраменко (Україна),
наївного митця полягає в тому, кандидатка мистецтвознавства,
що він просто не може не завідувачка відділу візуальних практик
творити. Той факт, що роботи Інституту проблем сучасного мистецтва
створюються не для продажу, Національної академії мистецтв
дає автору особливу свободу, України.
звільняє душу наївного художника Усі ці риси митця наїву я бачу
від нагромадженої напруги у творчості та житті Катерини
натхненного стану. Білокур. От тільки свої страждання,
на відміну від переважної більшості

4. По суті, для самодіяльних митців «стражденних» самоуків та й
сеанси творчості перетворюються професійних митців, вона незбагненним
на сеанси динамічної медитації. чином трансформувала в медитативні
картини, які не демонструють
5. Простодушність і ненавченість ані найменшого негативу, ба
вносять особливу щирість більше — акумулюють очищення,
та чистоту до вислову такого виводячи автора, і навіть глядача,
художника. Він шукає та мучиться у своєрідний катарсис.
так само, як і професійний.
А може, і більше, бо спротив
матеріалу долає інтуїтивно,
а не раціонально. Феномен наївного
професіоналізму
6. Зовсім не кожен самоук стає
справді цікавим митцем, але Творчий доробок Катерини Білокур
роботи кожного такого автора настільки унікальне явище, що
здатні «чіпляти» глядача саме провести паралелі з іншими митцями-
напругою висловлення, навіть самоуками мені не вдається. Та лінія,
коли не подобаються, не яку пробую вести паралельно до Катерина Білокур, Сон, 1940, полотно, олія.
приймаються ним. інших доль та творчих доробків, різко Яготинський історичний музей
відхиляється убік і веде у космічно-
7. Самодіяльний митець надзвичайно магічну незбагненність самого явища.
щирий у своїх роботах, і саме за безумовно більшого, ніж має, «Відповідальні» батьки
ними видно рівень душевного Висока, вільна душа — Катерина яка несе елементи хаосу, Катерини Білокур, напевне,
та духовного стану. Адже на Білокур — народилася серед а з ним і новизни в закостеніле дуже хотіли доньці добра та
полотнах самоуків ми бачимо звичайних, приземлених душ, що середовище. щастя (або ж бажали спекатися
стовідсотковий автопортрет, стало її важким випробуванням та її, щоб уже пішла з хати геть
незалежно від того, що автор місією. І звичайні люди довкола Ця буремна, жвава дівчина не зі своїм непроханим і нікому
змалював — пейзаж, натюрморт швидко відчули «чужинку». лише перечитала все, що можна непотрібним «божим даром»),
чи сюжетну багатофігурну Усвідомили її чужість, щойно дівчинка було читати в бібліотеці її села, тому не полишали надії видати її
композицію. Здебільшого Катерина дивом навчилася читати. у бібліотеці вчителів, а й стала заміж, хоча б в інше село. Тож
в роботах — душевний стан митця, Система селянської патріархальної передплачувати книжки поштою. одного разу, у стані емоційного
138
139
який він транслює на полотно. християнської родини та й громади Грала в самодіяльному акторському збудження, почувши від
І переважно це якийсь душевний загалом, на всіх рівнях почала гуртку й оформлювала його нареченого, що малювати їй, своїй
неспокій — біль, стрес, травма подавати сигнали SOS, ставити вистави. Не знаходячи розуміння майбутній дружині, не дозволить,
РОЗД І Л 3
РОЗД І Л 3
або ж зачудування, захват, мрія, перепони, згодом нарощуючи захист в близьких, вона потайки їздила вона в розпачі розвернулася й
очищення. Таким чином він власної системи. Та й справді — вступати до художнього училища, поїхала до Канева, на могилу
відновлює рівновагу хоча б на у селі, навіть козацькому, фізично а згодом і до театрального, Тараса Шевченка. Протягом
деякий час. не закріпаченому, але все ж міцно але відсутність документів про недовгої, але насиченої смислами
прив’язаному до місця, землі, початкову та середню освіту для Катерини Білокур подорожі,
усталених традицій — з’являється поставила величезний хрест на цих вона дала собі обітницю бути
жіноча душа, яка прагне чогось перспективах. художницею.
Ці три пориви до втечі за круговид становлення художниці Катерини Катерина Білокур, ХХХ-ліття СРСР,
богданівських буднів, хоч Білокур. Ще один сильний стрес після 1947, полотно, олія. Національний музей
і завершилися поверненням на «круги попередніх трьох терпких подій — коли українського народного декоративного
своя», утім, назвати невдалими їх не не вступила до художнього училища, мистецтва

можна. Вони надали самодіяльній потім — до театрального, і опісля
художниці сильного поштовху до містичного дання під час прочитання
подальшої роботи над собою, зовсім «Кобзаря» та подальшого
не притлумивши пристрасної любові підтвердження, віртуального
сільської дівчини до «тої святої благословення, отриманого в пору
праці» — малювання. Посилили стан «спілкування» з Шевченком у Каневі.
самозаглиблення Катерини Білокур, Тепер, після умовного «Водохреща»,
її прагнення до споглядання природи, дорога перед творчістю Катерини
зміцнили її цілеспрямованість, нібито розчистилася.
а ще — індивідуалізм, окремішність
від натовпу, від загальних суджень. Отже, намір самогубства та втрата
Водночас вона гостро відчувала свою здоров’я стали великою жертвою,
самобутність й жадала спілкування, принесеною суворій долі та сліпій
мріяла, щоб її твори достойно оцінили непохитності батьків заради права
та відзначили. малювати не лише в неділю, а будь-
якої вільної, але ніким не вивільненої
Минуло ще п’ять років після хвилини. Інша жертва — самотність,
Катерининої прощі до Канева, на відсутність пари, чоловіка, людського
могилу Тараса Шевченка, перш кохання. Ось воно, велика жертва Катерина Білокур, Колгоспне поле,
ніж вона знайшла незаперечні сили в обмеженому соціумі на вівтар 1948‒1949, полотно, олія.
поставити умову стосовно дозволу творчості — здоров’я та особисте Національний музей українського
їй малювати, й урешті свого досягла. щастя. (Озирнімося і побачмо, що це народного декоративного мистецтва
Щоправда, коштувало це їй дуже супроводжувало долю талановитих
дорого — здоров’я і замало не художниць у першій половині
життя. Реагуючи на чергові утиски XX століття повсюдно: найвідоміша
щодо можливості малювати, у стані в Україні, крім Катерини Білокур, —
афекту Катерина Білокур кинулася Марія Приймаченко, у Франції —
топитися. Мати її зупинила й змирилася Серафіна Луїз, у Швейцарії — Алоїза).
з талантом доньки. Відтоді вже ніхто не
боронив, але й не сприяв її малюванню. Відтоді Катерина Білокур, уже не
озираючись ні на кого, взялася з новою
140
Сильне психічне напруження та стрес, надією пристрасно малювати. Готувала
141
пов’язані із цією історією, напевне полотна власноруч і на них же писала.
вивели Катерину Білокур із тривалої В архівах не залишилося начерків,
депресії. Те сталося, по суті, чи не на етюдів, підготовчих робіт до закінчених
РОЗД І Л 3
РОЗД І Л 3
день народження Катерини Білокур — творів, які ми всі знаємо. Тому
наприкінці листопада 1934 року. Вкотре невідомо, як відбувався сам процес
вже вона народилася в цьому житті написання, як він викристалізовувався.
й усе заради того, щоб здобути право
бути мисткинею! Тож можна сказати, З того, що збереглося й позначене
що завдяки такому драматичному 1920 роками, тобто початком її творчого
«Водохрещу» відбулося остаточне шляху, ми маємо кілька рисунків,
портрети, пейзаж, натюрморт і квіткову Максима Горького, а в одному з них,
композицію. Найдоступнішим мотивом з лаконічною назвою «Н. А. Бугров»,
для малювання був довколишній був епізод, де купець Бугров показував
ландшафт. Ось його Катерина автору, пишаючись, картину з квітами.

Білокур і відтворювала. На початку Розповідав, що роботу художниці Рози
орієнтувалася на романтичні пейзажі, Боньор (Rosa Bonheur) побачив у вітрині
народні картинки, а ще відчувається антикварного магазину. Вона коштувала
відгомін вражень від типових тогочасних дуже дорого — десять тисяч франків,
книжкових ілюстрацій. Відчуття а на царські російські гроші — три тисячі
композиції в неї було винятковим. Ще целкових (карбованців) — «квіти і більш
не вміла намалювати, не розібралася нічого». І він придбав те полотно. Варто
достеменно з колоритом, тоном, зауважити неточність, якої припустився
а організовувала площину досить легко. письменник: відома французька
Кілька пейзажів, що дивом збереглися, художниця, названа авторкою дорогої
позначені 1930 роками, написані близько квіткової композиції, справді була
до того, як писали народні художники неабиякою майстринею живопису, але
в дусі полотен із панських маєтків. Але натюрморти, з огляду на свій характер,
на відміну від екзальтованих емоцій не писала — вона була неперевершеною
базарних картин, у пейзажах художниці анімалісткою. Та в цьому випадку не ім’я
є делікатний, чуттєвий стан замилування. художниці, чиї картини Катерина Білокур
ніколи не бачила, було важливим.
Портрети 1930 років — професійно Вразила звістка про те, що зображені
найуразливіша й надзвичайно щира на полотні квіти можуть мати велику
частина доробку Катерини Білокур. цінність, і що авторка — жінка, а оповів
Вони, виказуючи наївність авторки та про це відомий письменник. І байдуже,
її самоуцтво, водночас демонструють що оповідання було не документальним,
начитаність, чималу літературну й а художнім. Ця інформація стала для
поетичну обізнаність, тяжіння в способі мисткині незаперечною і допомогла
мислення та висловлення думок до визначитися з напрямком творчого руху.
глибокого символізму — як народного
звучання, так і літературного. Вочевидь, Провидіння таким чином (уже вкотре)
їй доводилося не лише роздивлятися скерувало Катерину Білокур, дало
репродукції картин всесвітньо відомих підказку й підтримку, «пояснивши», що
митців, а й читати українську й іноземну «цветы, написанные удивительно тонко
поезію та прозу XVIII–XX століть. и благородно» — це коштовність не лише
для неї самої, а й для поціновувачів
143
142
У середині 1930 років мисткиня рішуче у «великому» позабогданівському світі,

зосередилася на квітах. Пов’язана де живуть недосяжні, непересічні люди,
із цим історія про враження від на кшталт самого Максима Горького.
РОЗД І Л 3
РОЗД І Л 3
одного літературного твору та власні І це ще один прояв дитинної наївності
висновки, що послужили поштовхом до художниці, котра художню вигадку чи
остаточного вибору образотворчої теми домисел сприймала як реальність й так
практично всього подальшого її життя, само ставилася до своїх живописних
Катерина Білокур, Жоржини (Квіти і калина), також свідчить про дитинну наївність образів, змальовуючи власні містичні
1940, полотно, олія. Національний музей художниці. Тож Катерині Білокур композиції надреалістично.
українського народного декоративного мистецтва потрапив до рук томик з оповіданнями
Опісля спроби самогубства Катерина народного декоративного й ужиткового за радянських часів, практично Але зовсім не усвідомлювала, що
Білокур завзято писала свої картини, мистецтва. Художниця ображалася на до 1974 року, селяни, зокрема професійний художник у радянській
нікому їх не показуючи, практично ні те, що її творчість називали наївною, колгоспники, були практично системі — то неподільна частка
на що вже не сподіваючись, проте декоративною… Вона не могла розуміти, закріпачені — вони не мали паспортів цієї системи й має відповідати тим
з упевненістю, що все не дарма. І вона що саме таке поле її перебування і за тих часів, навіть щоб поїхати на ідеологічним завданням і очікуванням,
мала рацію. Доля обернулася до неї в радянському соціумі, такий стан речей базар, треба було брати дозвіл-довідку які накладала на нього система.
світлим боком та й прислала нарешті захищали її від надмірної ідеологічної в голови сільради). Це довелося їй «скуштувати» на
представника структури, зацікавленої експлуатації державою. Лицемірство власному досвіді, коли відгукнулася
в самородках, як-от Катерина Білокур. й навіть драматизм ситуації стає Отже, наївізм художниці ми на «завдання» працівника Обласного
зрозумілим, наприклад, коли, знаючи усвідомили. У чому ж професіоналізм будинку народної творчості.
Народне мистецтво за радянських про спустошливий Голодомор в Україні самодіяльної мисткині? У реалізованих
часів централізовано підтримувалося й 1932–1933 років, ми дізнаємося, що прагненнях: досягти майстерності Хоч як хотіла Катерина Білокур, щоб
навіть певною мірою культивувалося. 1935-го була сформована, а взимку у виконанні. В умінні створити її вважали професійною художницею,
На це виділялися державні кошти й 1936-го в Москві та Ленінграді бездоганну композицію твору. У тому, а все ж ставлення до неї як до
людський ресурс. В Україні, у великих проведена, масштабна художня що живопис став не просто смислом самодіяльної мисткині, народної
центрах Києва, Харкова, Полтави виставка народного українського життя, а й самим життям. У постійному майстрині давало їй трохи вигод.
тощо, функціонували Центри народної мистецтва. Насправді йшлося про самовдосконаленні, навчанні. Наприклад, можливість уберігатися від
творчості, які своєю діяльністю фасад, про роботу ідеологічного апарату У розвитку мислення, підходів, завдань, спеціальних ідеологічних замовлень —
оживляли ландшафт мистецьких тоталітарної держави, яка нібито тем. Вона не повторюється у своїх те, крізь що «проганяли» кожного
виставок, організованих державними така багата, розвинена й щедра, що картинах, не експлуатує знайдений члена Спілки художників. По суті,
структурами. Такі виставки після прості селяни з глибинки мають час вдалий хід. Хоча професійне умовою для виживання та яскравої
1936 року візуально й ідеологічно і можливості займатися художньою оточення, що з’явилося довкола реалізації для професіонала в СРСР
ґрунтувалися на засадах методу творчістю, зокрема живописом, як-от неї після 1939 року й по війні була співпраця з державним апаратом:
соціалістичного реалізму. Митці- Катерина Білокур. І роблять це на дуже ущільнилося, прагнучи «допомогти» хочеш реалізуватися як професійний
інакодумці зазнавали жорстоких високому рівні. Українське народне й дійсно підтримуючи, все ж чимало художник — прославляй устрій, який
репресій. мистецтво, вишукуване й точково обмежувало її в русі, вимагаючи тобі так жорстко нав’язує комуністична
культивоване, мало дуже привабливий зосередження на певних темах партія, яка нібито веде народ до
Ідея підтримки й популяризації творчості вигляд — яскравий, урочистий, радісний. і прийомах. Урешті, Катерина Білокур, суцільного щастя. А через що вона
талановитих самоуків має вигляд Ця наївна радість не сягала істерик, як професійна художниця, змогла жити вела українців, Катерина Білокур мала
гуманістичної. Однак, нібито затишна а могла б, — причин було достатньо… за кошти з проданих державі робіт. можливість спостерігати й переживати
аполітична гавань поля уваги до наївного Тоді Катерину Білокур ще не «відкрили». із самої глибини, із серця народу.
мистецтва, до якої так несподівано Її картини могутньо прозвучать на інших Ті, у чиє коло вона потрапила,
у свої 39–40 років потрапила Катерина заходах такого штибу (знову одразу називали її народною та самодіяльною А втім, художниця також не уникла
Білокур, досить швидко з радісної для після чергового голоду) 1948, 1951 років, художницею, а вимоги висували як такої ситуації, і їй довелося зазнати
неї ситуації полегшення і відкриття а 1958-го — навіть були виставлені до професійної, ставлячи перепони дискомфорту від необхідності писати
перспектив творчої та життєвої реалізації в Парижі, у Луврській галереї. на шляху творчого пошуку. Так, картину на спеціальне замовлення до
144
145
стала перетворюватися на вислизущі наприклад, у картинах «Сон», «Щастя» певного державного свята. Катерина
можливості й певний ідеологічний тиск. Після війни її «включили» до переліку та декількох інших, «забракованих» Білокур створила одне тематичне
Цей доволі м’який примус, спочатку вже відомих системі й охоплених увагою кураторами, і мало не знищених полотно ідеологічного спрямування,
РОЗД І Л 3
РОЗД І Л 3
неявний, а згодом щільніший, виводив із талановитих сільських художників та (а з характером Білокур можна як того вимагала концепція розвитку
рівноваги й сильно заважав чутливій та майстрів. Запрошували на наради припустити, що якісь таки були знищені) тоталітарної держави. Вона написала
вразливій душі мисткині творити. народних майстрів у Лаврі. Пізніше, я бачу нездійснені перспективи картину «XXX‑ліття СРСР» (1947).
1955 року, навіть навіщось обрали розвитку майстрині. Це була показова робота, де бачимо
Як художницю «з народу», депутаткою до районної ради у її рідному поступку авторки чужій думці,
колгоспницю (якою вона ніколи не селі, проте змін у способі життя не Отже, Катерина Білокур прагнула чужорідному впливу, свідчення того,
була), її повсякчас ставили в рами спостерігалося. (Тут варто нагадати, що бути професійною художницею. як система не проминала свого. На
звороті картини художниця написала виконання і перенесення уваги автора,
чи то пояснення, чи то виправдання а з нею і глядача, від смислу символів
за тему, невластиву її творчості, ба на красу кольорів та їх сполучень,
більше, супротивну її душі: «Тему для і особливо — на ритм і риму різних

цієї картини дано мені Полтавським неприродно виокремлених природних
будинком народної творчості. форм. Гротесковість виникає навіть
А прикрасу для неї я придумала сама. через незапланований художницею,
1947 г.». Односелиця Софія Журба потім але чітко простежуваний еротизм
згадувала: «За те, що вона намалювала і навіть комічність усіх цих ерегованих
картину з гербами та прапорами, її кукурудзяних початків, цукрових
заповажали в самій Шрамківці — буряків, що стирчать догори коренем,
районному центрі. Приїжджав навіть пружних стебел квітучих мальв, які
голова Шрамківскього райвиконкому так вдало римуються зі знаменами
Євген Пошукайло, цікавився її долею. республік, позначених розташованими
Як дарунок привіз 25-лінійну лампу, ледь не догори дриґом червоними
керосин і ще щось там таке». зірками. І серед того — величезна
розквітла півонія, як лоно, оповите
Картина вдалася, як тепер сказали б, дубовим гіллям та лілеями, від якого
«прикольною» й по-справжньому ніби відсахнулися усі фалічні форми
наївною. Не знаю чи свідомо, чи від знамен і рослин.
розгубленості перед несподіваним
для неї завданням, Катерина На щастя, тодішня цензура не
Білокур картину «XXX‑ліття СРСР» зреагувала на наївний абсурдизм Катерина Білокур пише картину «Цар Колос»
(1947) написала якось зачудовано й картини, створеної самоуком, адже (варіант, який зберігся). Богданівка, 1949
підкреслено пафосно. Це полотно — від народних митців нічого

по-своєму неоціненне свідчення епохи, загрозливого не очікували. Нібито ж
що має знак борінь і вагань чистої, малоосвічені, та ще залякані й
наївної, але не без бісиків та перчинки, стриножені — езоповою мовою вони «Катерино Василівно! В грудні «Подумайте, що ви можете зробити…».
творчої натури художниці. навряд чи володіли. місяці буде знаменна дата — Напевне, Катерина Білокур подумала:
70 років нашому Великому згадала знищений храм у селі,
Розкішна, перенасичена символами Якби Катерина Білокур намалювала і дорогому Йосипу Віссаріоновичу у якому була хрещена, де молилася
та показовим державницьким таку картину, будучи професійною Сталіну. Весь радянський народ Божій Матері й своїй заступниці
патріотизмом, композиція викликає мисткинею, то в найліпшому з великим піднесенням готується Святій Катерині, згадала численні
здивований захват. Здивування тим, разі отримала б низку порад для до цієї дати. Просимо вас, Катерино повстання українських селян проти
як сполучені такі предмети й форми, виправлення, а в найгіршому — ніхто Василівно, щоб ви зробили більшовицького режиму та масовий
що аж ніяк не сполучаються. Захват про неї більше нічого не почув би, бо якийсь гарний подарунок своїм спротив колективізації у 1920-ті,
146
147
від того, як це майстерно й хвацько стала б «ворогом народу» й знайшлася образотворчим мистецтвом нашому розкуркулення, переслідування
зроблено. Як перетворені офіційні десь на Колимі. дорогому Йосипу Віссаріоновичу. релігії та духовенства, цинічно
символи на своєрідні квіти, і немає до Подумайте, що ви можете зробити, й штучно організований лютий
РОЗД І Л 3
РОЗД І Л 3
них ані особливої пошани, ані зневаги. Те, що такі теми були їй чужими, щоб це було найкрасивіше голод 1932–1933 років саме для
Вони в низці з природних явищ, таких як підтверджує цей факт: за півтора року, в світі і щоб видно було, що це українців в Україні, на Поволжі та
фалоси цукрових буряків або стовпчики 6 вересня 1949-го, їй надійшов лист, іменно Полтавщина, красива, в Краснодарському краї, репресії
мальв, зображених на цьому ж полотні. а потім з’явився навіть посланець із цвітуща і багата, завдяки нашому 1930-х (втрата коханого, котрий
пропозицією, написаною методистом Сталіну. Зробіть так, щоб Йосип у Москві на комсомольських зборах
Абсурд ситуації — у надуманому Полтавського обласного будинку Віссаріонович сказав розповів про біду в Україні та голод
поєднанні предметів, наївній щирості народної творчості Василем Бакалом: спасибі Полтаві». і зник на будівництві Біломорканалу),
а ще щойно пережитий голод в око, утім, маючи можливість оглянути як уплести в нього новий елемент де згодом могли рятуватися інші. Адже
1947 року, коли все вирощене весь доробок загалом, спостережемо, і створити пластичну інтенсивність писала, бо не писати не могла.
українськими селянами відбиралося що змінюється не лише тема, зазнає цілого, де зробити паузу, щоб настільки
і йшло до Москви для експорту — перетворення мова, фокус уваги й навіть її напружити, аби сили вистачило Безхитра відкритість світу та вперта,
усе це під час володарювання «великого оптика художниці. катапультуватися в безмежжя космосу, нездолана нищенням близьких
правителя». Її гайдамацько-козацький чи в не менше безмежжя рідних степів. і неблизьких людей любов до краси,
дух волі (через який Сталін так Атмосфера містицизму народних до її космічних макро- та мікропроявів,
планомірно нищив українських селян, прикмет і повір’їв помалу вивітрюється Утім, незважаючи на пресинг, її довірливий погляд й нехитрий вислів
морив український народ) переміг, і вона з її полотен. Та магія надчуттєвої творчість стала класичним зразком та надзвичайно простодушна жага
уникла цієї роботи, такої чужої усій її реальності не полишає Білокур, попри такого творчого явища, як «мистецтво писати як справжній художник підняли
натурі. Як записав Микола Кагарлицький, те, що низка картин стають справжніми заради мистецтва». Сама того не її творчість на найвищий рівень. І вона
за словами сусідки художниці Галини традиційними натюрмортами й містять усвідомлюючи, нічого не відаючи, досягла свого — стала писати, як
Верещівської, 1947 року Катерина більш заземлені образи. Крім квітів, Катерина Білокур була адептом професійна художниця, як вона уявляла
Білокур спересердя вигукнула: «Якби щоразу частіше з’являються предмети, естетичної доктрини, артикульованої його роботу, техніку… А насправді
його, сукиного сина, того Сталіна, хто овочі… Ставлення до овочів і навіть у ХІХ столітті у Франції й поширеної так тонко професіонали вже й тоді не
взяв та посадив у клітку, та возив по предметів, таке ж трепетне, як і до квітів, Європою, що утверджувала писали, якщо й писали взагалі…
країні — хай би люди на нього дивились, але ж… із пляшкою коньяку, цибулиною самоцінність художньої творчості й
як на лютого тигра! Ірод він проклятий!». або навіть хлібиною вже не полевітуєш незалежність мистецтва від суспільного Катерина Білокур мала не просто
над земною кулею. життя. Звісно, вона не читала сентенції мрію або прагнення стати художницею,
А проте, 1949 року Катерина Білокур Іммануїла Канта про чисту форму вона робила все можливе й неможливе
стає членом Спілки художників України. Її квіти на полотнах і тепер не зрізані, мистецтва й вільну естетичну насолоду. за тих обставин, щоб стати справжньою
Це була велика честь і неабияке але вже й не ростуть, як у ранніх Вона навряд чи знала й думку Богдана- професіоналкою. І все життя художниці,
досягнення, одначе не варто забувати, композиціях, — вони існують, вібруючи Ігоря Антонича про те, що «мистецтво не через її самоуцтво й особливості
що ця професійна спілка, маючи певні та дихаючи, ніби зависаючи в просторі відтворює дійсності, ані її перетворює, буття, стикалися, химерно сплітаючи
ідеологічні засади, увесь час свого незупинного захвату й любові. Квіткові як хочуть другі, а лише створює окрему ці два явища, — наївність та
існування щонайменше приземлювала композиції, як і колись, схожі на щільні, дійсність». Вона справді творила професіоналізм.
високі душі. багатошарові складні тексти. Ця власний світ, котрий рятував її душу й
багатошаровість реальна, бо виникає
У полотнах Катерини Білокур завдяки часу, полоненому в композиціях.
1950–1961 років відчутно прозирає Час — як пори року та плин життя —
агресивний вплив радянського від ранньої весни до пізньої осені, і час,
ідеологізованого соціуму, з яким присвячений кропіткому ювелірному
художниця мусила не просто стикнутися, процесу малярської роботи. Повільний
а увійти до нього. З визнанням акт творення — з натури влітку й
таланту та з появою уваги з боку колег ущільнений уточненням, вивіренням
та державних структур (в особах і завершенням по пам’яті взимку — ніби
148
149
співробітників Будинків народної збирав життєву енергію авторки й квітів
творчості Києва та Полтави, Музею та самого простору в міцний вузол
народного декоративного мистецтва, композицій, і тепер картини нескінченно
РОЗД І Л 3
РОЗД І Л 3
Спілки художників України) — постали випромінюють їх в очі глядача, котрий
перед нею і певні вимоги. Згадаймо занурюється в споглядання.
крилатий вислів Леніна: «Жити
в суспільстві й бути вільним від нього — Відчуття ритму й композиційної цілісної
не можна». У нашому випадку ця теза рівноваги в неї бездоганне, немов
має стовідсоткове підтвердження. вчилася цьому впродовж кількох сотень
Спочатку трансформація не впадає літ. Їй було відомо, як розсунути простір,
РОЗДІЛ 4.
К Е Й С И . Н А Ї В Н І / АУ Т С А Й Д Е Р С Ь К І
П РА К Т И К И В У К РА Ї Н І
П А В Л О Г УД І М О В
ОЛЕКСАНДР ЛЯПІН
БОРИС ФІЛОНЕНКО
ЄВГЕНІЯ МОЛЯР
АРТУР СУМАРОКОВ
ОКСАНА ШПАК
Л І Д І Я Л И Х АЧ
ОЛЕНА МАРТИНЮК
О Л Е К С А Н Д Р Р О Й Т Б У РД
ПОЛЬОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ НОВОГО

У К РА Ї Н С Ь К О Г О Н А Ї ВУ.
Д О С В І Д К У РАТ О РА
Шановне академічне товариство, течіями плутало непідготовленого або

моя присутність на конференції може й підготовленого глядача.
вважатися радше гостьовим виступом,
позаяк я не маю повноцінної наукової Мені пощастило спілкуватися
теоретичної бази для глибинного з художниками й кураторами, які
аналізу напряму. У своїх роздумах акцентували на важливості введення
П А ВЛО Г УД І М ОВ
і спогадах я ставлю прості запитання наїву в сучасний мистецький процес.
про територію пошуку художників, про Відвідання виставкових проєктів
систематизацію популярних у сучасному у Франції, Німеччині та Польщі, де
наїві тем та підходів. Виступ ґрунтується наїв був або головним героєм, або
на понад 10-річному професійному інтегрованим як один із важливих
зацікавленні куратора, який вивчає напрямів для розкриття теми виставки,
і працює з Новим Наївом у своїх розширення моєї бібліотеки книжками
виставкових проєктах. про наїв і ар-брют дало можливість
більш ґрунтовно вивчити наш
153
Наївне мистецтво завжди забавляло і закордонний досвід та колекції.
людей. Невідповідність академічним
чи сучасним канонам та особливо
РОЗ Д І Л 4
виразне подання притягувало до себе
увагу. Ореол чистоти та наповнення
з підсвідомого розширювало
межі жанру. З одного боку, Павло Гудімов (Україна), куратор та
відмежування від традицій мистецтва, засновник арт-центру Павла Гудімова
з іншого — формальне злиття із Я Галерея, колекціонер, куратор
сучасними постекспресіоністськими програми «Новий Наїв».
Перший кураторський досвід художника. Теми, які мали широкий
відбувся у проєкті Народне Актуальне діапазон — від африканських пейзажів
(арт-центр Павла Гудімова Я Галерея, чи портретів знайомих до історичної
Київ, 2009–2010), де в співпраці тематики чи порнографії. І напрочуд
з Лідією Лихач та Петром Гончаром відкрита, дитяча безпосередність.
в арт-центрі Я Галерея у Києві ми
встановили тематичний і формальний Кілька разів я пробував підійти до
діалог між народною картинкою, випрацювання системи пошуку наївних
наївом і сучасними художниками. художників. І експедиції в малі містечка
чи села з розпитуванням людей про
Мій особистий інтерес полягав у фіксації дивакуватих малярів чи скульпторів,
нового, свіжого, сучасного прояву і запити в обласні та міські відділи
К Е Й СИ . Н АЇ ВН І / АУ ТСА Й Д Е Р СЬ К І ПРА К Т И К И В У К РА Ї НІ
наїву, який з відкриттям арт-центру культури та музеї, і безмежні, але

просочувався пропозиціями виставок обмежені простори інтернету. Але
від аматорів. Одного разу в Чернівцях на сьогодні найбільш ефективним
я завітав до зали Спілки художників джерелом є самі художники, які
на виставку портрета. Надзвичайно помічають і з розумінням ставляться
традиційну манеру живописних до аматорів.
полотен, яку часто можна бачити
в таких закладах, розбавили двома Власне, Новий Наїв, який здебільшого
маленькими, але виразно наївними представляє міський напрям (і вже
портретами, що були ніби ковтком менше — сільський), рідко є відомим
свіжого повітря. У адміністратора чи колекціонованим.
я запитав про художника. У відповідь
мені закцентували, що це не член Малодосліджений, психологічно
спілки і його роботи взяли для того, некомфортний, асоціальний, він часто
щоб показати відкритість до аматорів. використовується в арттерапії при
У цей момент до мене підбіг хлопчина різних симптомах. Рідко такі художники
і сказав, що відведе до художника. Так виходять назовні й демонструють свої
я познайомився з першим художником твори публічно. Іноді на тротуарі чи на 1
сформульованого мною напряму — парковій лавочці найбільш впевнені
Нового Наїву. Олександр Луценко- художники створюють імпровізовані
2
Бабан, який до свого мирського виставки. Але залежно від освіти та
прізвища додав ще дідове. Енергійний зв’язків, наївні митці можуть досягати
лікар, який в 55 років відчув у собі нового рівня подання. Нові наїні дуже
живописця та почав нове життя, що різні, але фактор часу та тем об’єднує їх
154
155
припинилося після невдалої операції. в актуальне явище.
За пів року до відходу він заявив 1. Олександр Луценко-Бабан, Ню.
мені в телефонній розмові про те, що Біля Канапи, 2009, полотно, олія.
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
написав більше картин, ніж Ван Гог, Арт-центр Я Галерея
і може вже помирати. Згодом виставка 2. Олександр Луценко-Бабан
2009 року в арт-центрі Я Галерея під час відкриття виставки Новий
спільно з наївною Іриною Гаршиною Наїв спільно з Іриною Гаршиною
з Сум. Далі участь у групових виставках в арт-центрі Я Галерея
Нового Наїву в Києві та Дніпрі. Вони (Київ, 25.03.2009).
окрилили молодого немолодого Фото з архіву арт-центру
Як шукати художника? Місто чи село?
1. Через сучасних художників та Село сьогодні рідко дивує

кураторів. самородками, що творять наїв.
Доживає старе покоління романтиків
2. У подорожах, пхаючи свого носа наївної картинки. Але зрідка
у всі музейчики, вулички чи крамнички. трапляються такі феноменальні
особистості як Божена Чагарова.
3. На блошиних чи книжкових ринках.
Місто на сьогодні — основний плацдарм
4. Через відкрите оголошення. наївних, які роз’їхалися мікрорайонами
й працюють у своїх тісних квартирках.
5. Через соціальні мережі. Місто — територія інформаційного

перенасичення, соціальної нерівності,
6. Тощо. візуального шуму та психічних розладів.
Саме тут хочеться знайти свій продух
і сховатися від світу. Саме в містах
живе більшість представників Нового
Наїву, творячи виразний літопис
сьогодення. Саме в містах вони
підключені до інтернету, забезпечені
елементарними матеріалами й готові
до спілкування.
У межах проєкту Фестивалю наївного 2

мистецтва на сайті naive.in.ua ми
створили окрему сторінку про кожного
митця та мисткиню, а також спробували
систематизувати добірку відповідно до
напряму чи техніки.
Спілкування з наївними відбувається

по-різному. Одні охоче йдуть на контакт
і відкриті до спілкування, а інші —
недовірливі та відлюдкуваті.
156
157
Деякі наївні виросли з фахівців
мистецького кола: мистецтвознавець
Олександр Найден, фотограф
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
і куратор Олександр Ляпін, лікар
і художник Богдан Білінчук.
Системністю, розумінням побудови 1. Олександр Ляпін, Воно хоче тебе обійняти,

мистецького проєкту та інституційної 2017, мішана техніка. Арт-центр Я Галерея
роботи вирізняється Дмитро 2. Дмитро Молдованов, Останній день Помпеї,
Молдованов з Миколаєва. Багаторічна 2013, полотно, олія. Колекція Павла Мартинова
Юрій Паучек зі скульптурою Так само як прояв наїву я створює образи на папері, полотні чи
«А я з казки гірської прийшов. розглядаю життя та діяльність дошці. Він так само на шляху до виходу
Правду кажу я вам», із серії « сільського рокера Олекси «Міккі» за межі наїву.
Привиди карпатського лісу», Микитюка з групи «Повінь» із села
1980-ті, коренепластика, місто Кути на Івано-Франківщині. Його Окремим напрямом можна вважати
Вижниця Чернівецької області. будинок, подвір’я, оформлення сцени діяльність тих професійних художників,
Фото — Дарина та Сашко Балабаї на площі та брутальний фасад будинку, які завдяки своєму стилю життя та
обшитий чорним пластиком, вже є творчості наблизилися до «грубого
витвором наївної архітектури, якої мистецтва». Важко визначити, до
ми лише мимоволі торкаємося. якого стилістичного напряму звести
серії гіперреалістичних, провокативних
і шокових картин Ігоря Перекліти
з Галича. Стиль його життя і теми

А що з молодим залишають чітке відчуття наїву, який
поколінням наїву? лежить на творчо підсвідомому рівні
під пластами знань та освіти.
Юрій Болса з Червонограда —
поодинокий приклад людини, Схожий погляд на відомого
сформованої в просторах скульптора Миколу Голованя,
співпраця з арт-центром Павла Домашня поезія Лариси Учурханової, російськомовного інтернету, який обрав який в Луцьку 40 років будує свій
Гудімова Я Галерея, працьовитість та яку артистка поєднувала з великою виразну тему соціально критичного авторський будинок, перенасичений
безмір тем відрізняють його з-поміж кількістю картин. Найбільш вдалими сюрреалізму. Він рідко виходить різними елементами й скульптурами
багатьох інших. Навіть той факт, що можна вважати її жіночі портрети. з квартири, але це не завадило йому з бетону. Створюючи як туристичний
за його творами створена модна засвітитися у молодіжному Бієнале, об’єкт, так і середовище спілкування,
колекція успішного бренду Lake Окремий напрям наїву — проєктах Ляпіна в арт-центрі Павла він продовжує будувати.
Studio, говорить про широке коренепластика (коли з кореня чи Гудімова Я Галерея та інших виставках.
коло шанувальників і симпатиків. гілок створюються скульптури, часто Варто згадати невеселу долю
А залучення його творів до колекцій міфічного чи філософського кшталту). Львів’янин Тарас Кеб не тільки пенсіонера Станіслава Сарцевича,
сучасного мистецтва вже стало Монументально інсталює свої твори творить свій ілюстративний наїв, а ще який з бетону ліпив скульптуру на
нормою. Епатажно, яскраво, іноді в імпровізованій вуличній галереї й досліджує наївне мистецтво. подвір’ї та в будинку. Він оточував
в сміливому музейному форматі, вижничанин Юрій Паучек. Колишній себе нечуваними звірами та образами
метафорично та соціально. мебляр і різьбяр-декоратор на пенсії Івано-Франківськ також молодіжно людей і духів. Після смерті митця його
почав творити. Часто нерозуміння долучився до Нового Наїву. Як твори було знищено та лише декілька
Інший приклад львівського художника родини чи гнів сусідів супроводжують акцентує керівник ЦСМ Анатолій елементів забрав Петро Гончар до
і прозаїка, колишнього бас-гітариста останні роки наївного. Звіжинський — усе сучасне свого музею.
рок-гурту «Вуйки» Дмитра Кузовкіна. мистецтво міста, яке не має своєї
158
159
Переживши лікування від алкоголізму Аркадій Гольдман є прикладом академічної школи, лежить У Карпатських Рунгурах живе ще один
в психіатричній лікарні з діагнозом тихого, домашнього скульптора, який в площині наїву. іменитий наївний скульптор — Олексій
«біла гарячка», Дмитро часто зізнається в любові до творчості Бондаренко. Його твори, майстерно
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
звертається до теми безалкогольної відомого скульптора-авангардиста Роман «Crazy» Шаблєвський, й технологічно зроблені, яскраво
агітації різними мовами — німецькою, Вадима Сідура й створює свій образ який був музикантом і художником. привертають до себе увагу. Свій
українською та російською. Автор художника від початку до кінця. Зловживання допінгом призвело до будинок та територію навколо нього
багатьох книг, за освітою філолог. У Дніпрі арт-центр Я Галерея робив розладів і пізніше — до самогубства. він перетворив у скульптурний рай.
Література й візуальне мистецтво окрему виставку, присвячену більше Тварини, козаки, гуцули, міфічні мавки,
в його діяльності мають спільні теми самому автору Гольдману, аніж Петро Буяк — оптимістичний художник ангели й святі, воїни УПА — це лише
та підходи. його творам. Івано-Франківська, який пише казки й деякі з образів автора.
1. Станіслав Сарцевич, Оголена із зеленими Пригадаємо перетин з темами А після автора лишаються мовчазні
драперіями, 1980-ті, бетонна скульптура, наїву нині відомої Параски Плитки- артефакти чи лише спогади. Скажімо,
розпис фарбами. Фото Бориса Ревенка Горицвіт з Криворівні. Після загадковий грузин Томас Орбеллі,
з архіву Зої Навроцької виставки в Мистецькому Арсеналі який мешкав у Львові й останні свої
2. Олексій Бондаренко біля скульптур «Гуцул» й оприлюднення фотоархіву ми роки був впізнаваний як вуличний
і «Ведмідь», 2000, які є частиною оздоблення поїхали дивитися її хату-музей. художник-маргінал. На лавці в сквері,
будинку художника, бетонна скульптура, розпис Художниці належать слова — «я біля пам’ятника Івана Федорову, він
фарбами. 2020, село Рунгури Івано-Франківської ґаздинею не буду, я буду малювати». малював свої твори на підручних
області. Фото — Дарина та Сашко Балабаї Повернувшись після таборів в рідне матеріалах. Одного дня його не стало.
село, вона присвятила себе творчій Він пішов — і тепер ми згадуємо його
роботі, яка наповнила її життя сенсом. як явище.
Вважаючи своєрідною терапією, вона
писала й ілюструвала сотні рукописних Більше пощастило рівненському

унікальних книжок, робила витинанки, вуличному художнику Петру Клюсі,
фотографувала, співала та грала твори якого ще за життя почав збирати
на гітарі. Вона відійшла від канонів місцевий колекціонер, і цього року
сільського наїву і може бути у джерел організував його виставку.
Нового Наїву.
Більшість своїх текстів я пишу в поїзді
Своєрідним продовженням цієї теми «Інтерсіті». По дорозі на львівський
можна вважати роботи Божени вокзал, проходячи повз церкву
Чагарової із села Вчорайше, що на Святих Ольги і Єлизавети, я побачив
Житомирщині. Під час лікування від на тротуарі й паркані імпровізовану
1
параноїдної шизофренії терапією вуличну виставку наївного художника,
зайнятістю (арттерапією), вона який сидячи поруч, голосно розмовляв
2
відкрила в собі пристрасть до телефоном. Було виразно чути його
вишивки. Від звичайних декоративних слова — «ви розумієте, я художник,
сюжетів вона перейшла до досконало я художник…».
виконаної інтелектуальної, соціально
та політично критичної вишивки.
У 2018‒2019 роках відбулися
виставки в арт-центрі Я Галерея
в Києві та житомирському кінотеатрі
«Жовтень».
160
Вже багато років досліджуючи цей
161
напрям, я розумію глибоку кризу
Нового Наїву. Відсутність визначеного
напряму й поваги до Нових Наївістів
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
не дає можливості вивчити це явище
вповні та зрозуміти систему й принципи
нових наївних. Музейні та приватні
колекції дуже рідко збирають таке
мистецтво.
ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ
М І С Ь К О Г О Н А Ї ВУ
2009 року я написав свою першу думав як художник, так мені здавалося.
картину. Я не хотів її комусь показувати, За освітою я вчитель історії, але майже
тому що здавалося, що всі будуть все життя пропрацював журналістом.
сміятися і вважати мене ненормальним.
Потім я намалював ще і ще. Завалив Одного разу я вирішив перемогти
ОЛ ЕКСА НД Р ЛЯ ПІ Н
кімнату полотнами. Щоб не купувати невпевненість і показати свої роботи
нові, я замальовував картини, до яких світові. Але, як виявилося, в Україні
звик і які набридли. Я зобразив сім’ю абсолютно відсутня інфраструктура,
алкоголіків, які жили поруч, потім яка займалася б сучасним наївним
вигадував назви до ще не написаних мистецтвом. Я став складати список
картин та ілюстрував ці короткі тексти. сучасних міських наївних художників,
Я зобразив Кабінет Міністрів у повному і до нього увійшло близько п’ятдесяти
складі, перемальовував свої сни осіб. Сучасних художників без жодної
та марення. Багато моїх знайомих художньої освіти, які з незрозумілих
вирішили, що я збожеволів. Замість причин зайнялися художньою творчістю.
163
того, щоби жити нормальним життям Ці люди не ходили на курси малювання
і намагатися заробити більше грошей, або відвідували їх несистематично,
витрачаю їх незрозуміло на що і вбиваю не наймали вчителів, вони працювали
РОЗ Д І Л 4
безцінний час. Я, може, і не почав би
свій шлях у мистецтві, якби донька не
подарувала мені альбом, фарби та
олівці. І мене затягнуло.
Олександр Ляпін (Україна), фотограф,
Я ніколи не вчився малювати, ніколи куратор фото- та артпроєктів, дослідник
не мріяв бути художником. Ніколи не сучасного наївного мистецтва.
1. Володимир Туровський, День Валентина,
2020, полотно, олія. Колекція Анни Войтенко
2. Олександр Ляпін, Зоопарк, 2020, полотно,
олія, акрил, олійні та акрилові маркери, туш,
аплікація, алкідний лак
будівельниками, лікарями, були експонатів виставки — це прекрасне

бізнесменами й просто марнували сільське наївне малярство, здебільшого
вихідні дні та вечори біля мольберта, створене в першій половині минулого
створювали чудові твори, які не століття. Можна було подумати, що
вписувалися у звичні рами мистецтва. міського наївного мистецтва в країні
Дехто навіть не цікавився мистецьким не існує.
життям країни. Чесно кажучи, ними
також майже ніхто не цікавився. Більшість дослідників вітчизняного 2
народного мистецтва не визнають
Мій шлях як наївного митця сучасних міських наївних художників-
виявився типовим для більшості маргіналів, часто навіть художниками
художників. У вітчизняному не вважають, зосередившись на народної культури. Показувати їх Художник міського наїву не створював
професійному світі артбізнесу такі вивченні традиційного народного широкому загалу. Таким чином, традиції, він був одинаком. Більшість
любителі-маргінали, попри те, що мистецтва, народної сільської картини, цілий пласт художнього космосу, наївних художників зайнялися
у багатьох з них були амбіції, і на творчості художників-кустарів і різних а саме нетрадиційного народного живописом у похилому віці, опинившись
Заході вони були бажаними гостями, артілей, що процвітали в сільській мистецтва випав з наукового обігу, на пенсії. Їхнє незумисне неробство,
нікому не були потрібні. Їх майже не місцевості. Це й зрозуміло. Село було з уваги українських мистецтвознавців. відчуття власної непотрібності й
купували, не виставляли, про них не єдиним вартовим народних традицій, Міський наївний художник найчастіше розуміння себе тягарем
писали, їхню творчість не вивчали. мови, усього того, що відрізняє був відірваний від народної традиції, перетворювало їх на маргіналів та
164
165
Навіть найбільша, по суті, академічна нас від решти світу. Завдяки селу іноді від мови, від вікових і тисячолітніх ізгоїв. Їхня творчість виявлялася
виставка в київському Арсеналі під ми могли самоідентифікуватися як символів. Його творчість, на перший непотрібною, як і самі ці люди. Вони
назвою «Чисте мистецтво» практично нація, і вижили як народ. Тотальна погляд, не має якихось прикметних створювали передсмертне послання
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
обійшла стороною сучасний міський концентрація уваги національних національних рис, не має школи, світу, яке ніхто не бачив і не чув. Роботи
наїв. Було представлено роботи лише дослідників народного мистецтва на стильові межі розмито, зрозуміти зникали в горах сміття, що викидалося.
двох сучасних міських художників: селі була обумовлена глобальною тенденції важко, вловити особливості Певною мірою байдужість до творчості
Григорія Малявіна з колекції русифікацією, знищенням всього в порівнянні з сучасним наївним міських наївних художників ґрунтується
Олександра Ройтбурда та Влада українського впродовж століть. мистецтвом інших європейських ще на радянській традиції. Радянська
Краснощока, представника Харківської Необхідно було вивчати, рятувати, країн, США, Канади — довга й влада створювала спеціальні центри
школи фотографії. Весь інший обшир відновлювати саме національні риси складна робота. народної творчості, де під керівництвом
Геннадій Молчанов. З бойовою

зграєю, 2020, полотно, акрил.
Галерея у парадному, м. Миколаїв
2
художників-педагогів любителі що також стосується міських

створювали ідеологічно витримані, художників-маргіналів, які не мають
правильні картини. Влаштовувалися мистецької освіти й часто самотньо
огляди художньої самодіяльності варяться у власному соку.
різних рівнів. Усе було під контролем.
А ось художник, що творив поза полем Мені доводилося чути судження
офіційного самодіяльного мистецтва, фахівців про те, що міський
був небезпечним і міг потрапити до наївний художник не може
психіатричної лікарні. Наївний художник належати до наївного мистецтва
творив поза правилами та законами, з причин його активного існування
встановленими владою. Часто фантазії в постінформаційному просторі.
таких живописців і скульпторів несли Мовляв, справжній художник наїву є
в занадто небезпечну для радянської відірваним від знань і благ цивілізації,
ідеології далечінь. він існує в сільському раю, де цвітуть
мальви, гудуть бджоли й біліють хати,
4
Спершу нам необхідно визначитися звучать народні пісні й казки, які й
з термінологією. Широке поняття визначають систему його образів.
166
1 67
«наївне мистецтво» охоплює Він малює картинки та картини, які
низку конкретних термінів. Ми продає на ярмарках, або виготовляє
зупинимося на визначенні творчості на замовлення, розписує сільські хати 1. Олександр Лис, Перша з Еола, із серії «Світ планети
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
сучасного міського художника- й отримує за це гроші, провалюється, Еола», 2020, полотно, акрил. Надано автором
самоука, що його використовує а може, відлітає в химерні світи, такі 2. Владислав Краснощок, Трамп. Запор. Огорчение, із серії
доктор мистецтвознавства, академік властиві для української свідомості. Ми «Знакові персонажі», 2018, полотно, олія. Надано автором
Олександр Найден, а саме «наївний всюди бачимо архетипово українське 3 3. Артур Горбенко, MM AS PEGGY, 2019, картон,
художник». У західній літературі в одязі, у пейзажі, в орнаменті, у сюжеті. вугілля. Надано автором
ми натрапляємо на таке поняття як Навіть Марія Примаченко, реагуючи 4. Олександра Кришовська, Об’єкт G, із серії «Маски»,
«нетрадиційне народне мистецтво», на світові події, не могла вирватися 2020, пап’є-маше, мішана техніка. Надано автором
цінностях, сформованих середовищем, не дає певності ні в сьогоденні, викликаних надмірним інформаційним
та базується на інтуїції. Але на ні в майбутньому, місто просто навантаженням, яке часто не може
відміну від сільського художника, небезпечне. Він маргінал, тому що не перетравити. Він може наслідувати
міський є більш самотній, позаяк його володіє професійними вміннями та професійних художників, копіювати
роботи найчастіше не мають попиту знаннями художника, але він людина їхні твори, роблячи це незграбно,
в суспільства. Сучасний художник культури, бо йому доводиться стикатися але демонструючи своє «наївне»
міського наїву, що живе або проводить з культурними установами, яких розуміння сенсу мистецтва. Лікар
багато часу в місті, використовує свій досить багато в місті, з мистецьким Олександр Луценко-Бабан намагався
власний, глибоко суб’єктивний набір середовищем міста, свідомо перейняти мальовничу манеру Ван
символів і знаків, які в його свідомості і несвідомо постійно споживати Гога, а Дмитро Молдованов звертався
формують різні потужні й агресивні культурний продукт через мас-медіа, за допомогою до Руссо. Георгій Малявін
інформаційні потоки. Однак обробляє він намагається пізнати цілий світ перемальовував картини класиків
він інформацію так само як сільський художніми засобами. і фотографії з модних журналів. Це
художник, узагальнюючи та спрощуючи були неймовірні інтерпретації світових
смисли, виробляючи систему образів, «Наївність» міського художника більш шедеврів, стилю великих живописців,
засновану на почутті й переживанні «радикальна» ніж сільського, позаяк що демонструють, з одного боку,
конкретних життєвих ситуацій. Сільський він не має традиції та підтримки свого деяку невпевненість у своїх силах,
творець використовує у творчості середовища, де його мистецтво а з іншого — дають художнику
сюжети народних пісень, билин, було б потрібним. Він метушиться, він усвідомлення належності до високого
казок, міфів. Містянин зазнає впливу нестабільний, у нього немає цілісної мистецтва.
міського фольклору (часто блатного), картини світу. Міський наївний творець
кінематографу, класичного живопису, самотній і не визнаний, він здається
він футбольний фанат або захоплюється міським божевільним, його мистецтву
світовими «селебрітіз», і все це ніде немає місця, і часто такий
Владислав Кришовський, Rainbow, накладається, змішується в мізках художник невпевнений або вважає себе
2020, полотно, мішана техніка. з тим, що породжує те безпосереднє невизнаним генієм. Він не прикрасить на
Надано автором середовище, у якому існує творець замовлення чужий будинок і не продасть
наїву. на ярмарку свій твір. Він творить сам
для себе, навіть соціальні мережі не
Олександр Лис з Одеси, підприємець дають належного результату. Часто після
з абсолютно народної, орнаментальної, і у вільний час живописець, смерті такого художника, його твори
демонологічної традиції. Її химерні істоти розмірковуючи про походження земної викидають на звалища або спалюють.
ніби водяться біля будинку, у траві й цивілізації придумав планету Еола, на Що і сталося, наприклад, з картинами
кущах городу. На таких «монстрів» яку мільйони років тому відлетіли люди, самобутнього живописця і графіка
можна натрапити в багатьох народних а в наш час повернулися. Він пише Григорія Опаренюка, роботи якого
сільських художників, які жили в різних їхні портрети, пише їм біографії та дає родичі знищили як непотріб.
168
169
Геннадій Молчанов, Піски. Театр бойових
регіонах України. характеристики. Артур Горбенко шалено дій, 2015, полотно, олія. Галерея у
захоплений американською актрисою Сільський наївний художник у своїй парадному, Миколаїв

А міський художник «тріщить» від Мерилін Монро і тому половина його тематиці практично ніколи не виходить
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
великої кількості інформації, а це, на творчості присвячена саме їй. При цьому за межі села, для нього не існує іншого
думку багатьох дослідників, заперечує він поміщає зірку Голлівуду в інтер’єр простору для зображення. Він творець Міський наївний художник іронічний,
наїв. Знання — ворог наїву. Однак свого будинку, мріє поставити їй і продовжувач народного фольклору. і навіть злий (Олексій Леонов, Влад
природа творчості міського наївного пам’ятник в Одесі чи Херсоні. Міський наїв постійно всередині й поза Краснощок), іноді ж гіпертрофовано
художника, так само як і сільського, рамками ареалу свого проживання. оптимістичний (Софія Книш, Світлана
полягає в його способі життя, досвіді, Міський художник психологічно Він заглиблюється в нетрі своїх Мурована). Він дозволяє собі
власних естетичних і моральних менш урівноважений, оскільки місто фантазій, марень, страхів і емоцій, порнографічні картинки, любовна
Міський наївний художник часто
небайдужий до політики та політиків.
При цьому він не вуалює образи
в чорних звірів, як це робила Марія
Примаченко, а зображує жорсткі сцени
покарань корумпованих політиків, яких
запросто можна впізнати. У цьому
плані цікава творчість Олега Лихачова
з Житомира. Тематика його зацікавлень
дуже широка, крім політики він
захоплюється історією. Пише картини,
на яких зображує події княжої доби.
Олег також поет. І любить великі форми.

Мені вдалося послухати уривки з дуже
масштабної, епічної поеми про давній
Житомир, війни, героїв і зрадників.
Привертають увагу і скульптури, які 1 2
художник робить зі стоматологічного
Анастасія Усатюк, Мертва дівчина, 2020, цементу.
папір, акварель. Надано автором
тематика зазвичай межує з кітчем,

боротьба добра і зла іноді має вигляд
інверсії. Незалежність від ринку
звільняє художника наїву від обов’язку
керуватися громадським смаком та
моральними нормами. Він виливає
на полотно, папір, у скульптуру себе
цілком, без самоцензури та обмежень.
Роботи київського живописця Олексія
Леонова рясніють сценами сексу й
насильства, на його картинах можна 4
бачити типових жителів його району,
а саме бандитів, повій, алкоголіків. 3
Його образотворча манера неохайна,
170
171
експресивна. Можна подумати, що
у своїх роботах Леонов бореться зі 1. Маргарита Болгар, Жінка та сільський побут,
злом, але поняття добра у нього, як 2014, полотно, олія. Надано автором
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
і у багатьох інших таких художників, не 2. Олександр Печорський, Різдвяна Жертва,
існує взагалі. Леонов, як і чимало інших 2004, полотно, олія. Музей тоталітарізму, Херсон
наївних художників, часто використовує 3. Олег Ліхачов, Подіум долі,
тексти, які кострубато виводить в нижній 2014, полотно, олія. Надано автором.
або верхній частині картини. Такі Олексій Леонов. Без назви, 1998, 4. Тоша Ігнатенко, Велика людина без мрії,
зображення більше схожі на плакат. папір, акварель. Надано автором 2017, полотно, гуаш, лак
Мистецтво міських наївних художників
перебуває поза зрозумілих і прийнятих
у нас критеріїв оцінки мистецтва,
а головне — воно перебуває поза
артринком. Навіть художники, які
у своїй творчості однією ногою
стояли в народній традиції, а іншою
увійшли у світ міста і вводили до
свого мистецтва нові образи або
переосмислювали усталені, за життя
нікого з дослідників не цікавили й
не цікавлять. Оскільки ці художники
1 архетипові українські образи

намагаються зіставити, з’єднати Олександр Печорський, Без назви, 2013, полотно, олія.
з подібними образами інших культур Музей тоталітарізму (Херсон)
(Юлія Гушул, Олена Каїнська). Таким
чином, на особистість бердичівського
художника-самоука Сергія Танадайчука
звернули увагу тільки після його смерті. манерою виконання. Ось, наприклад,
А втім, якби не активність співробітників типовий відгук глядача на твір наївної
міського музею Бердичева, його роботи художниці Ірини Рилач: «Вибачте!..
давно були б надбанням іноземних Що це??? Це картина??? Це шедевр
колекціонерів і спочивали б у фондах маленької злої дитини, яка щойно
російських художніх музеїв. Коли навчилася тримати пензлик!!?? Як
ми попросили співробітників фондів взагалі це можна обговорювати
Музею історії Бердичева розгорнути й виставляти??? Куди це можна
сімнадцятиметрову витинанку, повісити? У який інтер’єр?». Така
2 зроблену Танадайчуком, то для них це реакція пояснюється непідготовленістю
стало справжнім відкриттям. Стрічка масового глядача до сприйняття
розтягнулася на кілька залів. Перед мистецтва такого штибу. У нашій
нами розкрився орнамент-текст, суміш країні немає книг, немає виставок,
традиційних і деяких вигаданих самим немає музеїв, немає дослідників цього
художником знаків-образів, що злилися мистецтва. Хоча люди, які побували
в довге зашифроване послання, яке в західних музеях наївного мистецтва,
ще слід вивчити. Це була зовсім інша з інтересом порівнюють вітчизняний
витинанка, не така, до яких ми звикли. наїв з французьким, польським,
172
173
З одного боку, вона відрізнялась швейцарським, американським.
грубою, наївною формою, з іншого — Міський наїв збагачує нашу культуру,
до неї були включені якісь складні відкриває можливості ширшого
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
елементи східного орнаменту. представлення багатства нашого
1. Олександр Жуковський, Сім!, мистецтва у світі.
3 2018, полотно, олія. Надано автором Міське наївне мистецтво відштовхує
2. Олена Каїнська, Три відьми пустелі, і спантеличує більшість глядачів
2020, полотно, акрил. Надано автором своєю незвичністю, відсутністю
3. Юлія Гушул, Сонцеглоти, шаблонів і кліше, дикою свободою
2011, папір, гуаш. Надано автором в усьому, і, звичайно, «наївною»
ТИМЧАСОВО-ПЕРМАНЕНТНА
Г Е Т Е Р О Т О П І Я Н А Ї ВУ. Х А Р К І В С Ь К А
Б А РА ХО Л К А ТА С У Ч А С Н Е М И С Т Е Ц Т В О
<...> ми знаходимось не у порожнечі, яку можна наповнювати людьми і

речами <...>, а у сукупності зв’язків, що визначають місця, кожне з яких
не може ані замістити інше, ані збігтися з ним.
Мішель Фуко
Харківська барахолка біля Анна Прокопчук, Наталья Козуб,

Центрального ринку — це гетеротопія Анна Соколова, Ольга Мозгова, Анна
наїву у великому місті-мільйоннику. Пилипенко, Аліса Александрова,
Цю тезу я маю намір розвинути Катерина Пилипенко, Дмитро
в статті, фокусуючись не так на наївних Легейда). Ми розглядали барахолку як
Б ОР И С Ф І ЛОНЕ НКО
митцях, як на впливі феноменів антропологи-урбаністи, відповідаючи
міського наїву на сучасних художників. на питання про те, який сенс надає
Моя ціль — описати територію, без якої тимчасова формація ринку старих
дослідження харківського мистецтва речей повсякденним практикам
будуть неповними, а генеалогія мешканців міста і як вона оприявнює
художніх практик — неопрацьованою. культурні та соціальні зв’язки в Харкові.
Барахолка — це місце, яке художники Такий огляд цілком укладався в те,
постійно відвідують, аби вийти звідти що Мішель Фуко називав можливістю
з новим матеріалом для власних науки «гетеротопієлогії», яка працює
творів, фізичним або ейдетичними. з проблематизацією місця, одночасно
175
У цьому тексті я покажу, якими різними міфічною та реальною. Для повноти
можуть бути траєкторії пропрацювання
цих інспірацій.
РОЗ Д І Л 4
Важливим джерелом мого тексту
буде дослідження, яке у 2018 році Борис Філоненко (Україна), магістр
ми здійснили разом зі студентами філософії, куратор гуманітарного блоку
першого курсу Харківської школи і старший викладач у Харківській школі
архітектури (Тетяна Тельнова, Марія архітектури, редактор видавництва
Коломійцева, Поліна Санджаревська, IST Publishing, куратор, арткритик.
наших результатів, тоді ми також своєрідне дзеркало суспільства. Через
говорили про Гамлета Зіньківського утопії ми критикуємо наявні
та зустрічалися з Владиславом форми співжиття, конструюючи
Краснощоком — врешті, головними ідеальні способи колективної взаємодії
героями цієї статті. в майбутньому (утопії «світлого завтра»)
або шукаємо його в минулому (утопії
Золотої доби). Гетеротопії, навпаки, вже
нанесені на мапу міста й по-своєму
1. Мистецтво й архітектура відповідають на повсякденність: мають
усталені межі, власні правила й режими
Ернст Ґомбріх побудував розділи своєї роботи, свої цінності та покладені
«Історії мистецтва» таким чином, що тільки на них функції. Школа — виховує
мистецтво кожного періоду чи країни і навчає, тюрма — перевиховує

він розглядав, відштовхуючись від і карає. У своїх великих роботах
простору. Архітектура та відчуття Фуко знаходив між гетеротопіями
людини в середовищі стало точкою химерні збіги, але в короткому тексті
відліку в розповіді про форми «Інші простори» дав доволі докладну
образотворчого мистецтва. Озираючись класифікацію їхніх відмінностей 2.
на питання меж хронології історії Зокрема, час у гетеротопіях плине
мистецтва, Ґомбріх також пов’язував по-різному: одні нагромаджують його,
різні роди мистецтва, заносячи до як-от музеї та бібліотеки, тимчасом
цього переліку практики, які сьогодні як інші, навпаки, — підкреслюють
ми можемо залічити до «наївних»: невловимість часу, як-от ярмарки й
«Якщо розуміти, що мистецтво — це курорти. Барахолка як гетеротопія
такі практики як будівництво храмів та опиняється в парадоксальній ситуації:
житла, створення картин, скульптур вона одночасно збирає дедалі більше
чи візерунки на тканині, тоді в усьому речей, віддзеркалює матеріальний світ
світі не знайдеться народу, який був би суспільства, може бути інтерпретована
незнайомий з мистецтвом» 1. Архітектура як квазімузейна територія, а водночас —
й мистецтво завжди присутні в житті перебуває в стані постійного очікування
людей, тому можна простежити їхній на власний кінець, існує як нестійка
зв’язок. Ми візьмемо цю Ґомбріхову просторова форма з рухливими межами
опорну точку й зазначимо: сучасне залежно від дня тижня, і потерпає
мистецьке висловлювання виникає від скарг жителів сусідніх будинків.
в низці просторів — від майстерні до Барахолка — гетеротопія, у якій час
галереї, у різних гетеротопіях за межами одночасно спливає та нагромаджується,
176
177
спеціалізованих мистецьких місць. вона працює як тимчасово-перманентна
гетеротопія. Для одних вона має
Гетеротопія за Фуко — це «реалізована якомога швидше зникнути, для інших —
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
утопія», яка, як і утопія, що взагалі не характеризує Харків краще за будь-яку
може бути реалізованою, становить іншу офіційну інституцію, що бере
1 Gombrich, E. The Story of Art. London: Phaidon, 1951. p. 19.

Харківська барахолка, 2018.
2 Фуко М. Інші простори: [пер. з франц. І. Собченко] // Рухливий простір. Міждисциплінарна
Фото Бориса Філоненка антологія; за ред. К. Міщенко та С. Штретлінг. К.: Медуза, 2018. C. 34–40.
на себе роль репрезентації міста. допомогою яких жителі українських «Непотрібних речей не буває — принось переважає над функцією. Цей
І художники, у цій надто загальній міст блокують проїзд автомобілів. сюди все» 3, — говорять продавці ринку експозиційний компонент торгівлі
типології, належать до другої Один із них — бетонний блок, що старих речей. Досліджуючи територію на барахолці здається кураторам та
категорії людей. був розміщений посеред вулиці, барахолки зі студентами Харківської художникам, які втомилися від підходу
художники доповнили ще вісьмома, школи архітектури, ми розділили її на «менше значить більше» та схильні
залишаючи функцію перешкоди й три зони: перша — широка алея, що обстоювати позицію «менше значить
одночасно додаючи можливість пройти простягається від самого входу (від нудно», своєрідним підтвердженням
2. Сучасні художники її наскрізь. Художник та архітектор встановленої кілька років тому вивіски власного бачення мистецької експозиції.
та вернакулярна архітектура Олексій Биков, у відповідь на книгу «Рынокъ старых вещей»), друга — Хоча й винайдена всередині гетеротопії,
Олександра Бурлаки «Balcony Chic», зона контейнерів, третя — довгий, практика тотального експонування
У просторі зацікавлення майбутнього створив проєкт «Балкончик» (2019), занедбаний Ботанічний провулок, ніби походить із самого життя й
музею наївного мистецтва, про який у якому пропонував архітекторам який щовихідних наново означує насичує життям мистецькі гетеротопії,
ми говоримо на цій конференції, мають очолити хвилю народного будівництва крайню межу барахолки, бо кількість що переживають щоразу нові хвилі
опинитися також наївна архітектура й балконів та представив образ міста місць у цій зоні варіативна. На ринку інституційної кризи.
урбаністика. Вернакулярна організація майбутнього, де балкони будуть розташовуються професійні торговці
житлового простору, тимчасова типологізовані й легітимовані. У цих (у зоні контейнерів) та ті, хто приходять «Те, що може здаватися випадковим
розмітка вулиць, нашвидкуруч трьох прикладах міські явища сюди один раз (у зоні Ботанічного апендиксом харківської культури,
створені огорожі й навігаційні знаки можуть бути задокументовані й провулку). Тут залишили свої найкращі насправді виявляється цілком
тощо — усе це відповідає на питання складені в архів, зібраний за певним речі невідомі вернакулярні урбаністи обґрунтованою частиною всього
про взаємозв’язок наїву й міського принципом; можуть бути осмислені й (так есе Марії Коломійцевої було міського організму. На кожну
простору. Вернакуляр, як і наїв, трансформовані в самому міському присвячено мотузці, розтягнутій стару річ знайдеться свій покупець
реагує на нагальні процеси життя, просторі або стати приводом для уздовж центральної алеї першої зони з «суспільства ремонту» чи спільноти
розхитуючи ієрархії високого й аналізу та нової художньої пропозиції. задля того, аби розділити простір художників, на кожну колекційну
низького, інституціоналізованого та уявною стіною та збільшити кількість річ — свій перекупник або любитель
несистемного. можливих торгових точок біля цієї давнини, який намагається врятувати
мотузки-стіни 4, сюди йдуть містяни й крестражі минувшої епохи», —
Можна згадати декілька прикладів 3. Форми життя гості міста, дизайнери, архітектори, підсумовує Аліса Александрова,
того, як сучасні художники зверталися на харківській барахолці гарлеристи, куратори та художники. використовуючи термін із всесвіту
до міських явищ, аби переозначити Агенти мистецького світу приходять «Гаррі Поттера». Словом «крестраж»
чинні ієрархії. Роберт Смітсон створив Харківська барахолка розкинулася на ринок не лише для того, аби там називаються матеріальні
серію псевдотуристичних фотографій на правому березі річки Лопань. придбати цікаві речі й матеріали, які об’єкти, в які давнє зло (Волан-
«Пам’ятники Пассаїка» (1967) Навпроти неї, на лівому березі, можна використати у своїх роботах де-Морт) ховає частки своєї душі,
у відповідь на те, що в його рідному розташовані крайні ряди Центрального вторинно. Для деяких із них барахолка очікуючи на повноцінне повернення
містечку не було жодного пам’ятника. ринку, на яких із багажників дорогих є саме гетеротопією наїву, джерелом через плекання і маніпуляції з цими
На знімках: водостоки, облишені автівок продаються квіти. Так вода тієї енергії, якої буває не вистачає предметами давнини. Згадуючи
на вулиці скульптури, геометричні розділяє зовсім різні типи ринку, сучасному мистецтву. Зокрема, сама Вальтера Беньяміна, можна сказати,
178
179
конструкції мостів, дерев’яні дощечки, між якими існує істотна економічна організація простору торгових місць що художники вже близько століття
які дозволяють перестрибнути дистанція, а також суттєва відмінність начебто побудована за ринковою відвідують барахолку, аби вивільнити
з одного острівця асфальту на інший, у поведінці користувачів. На барахолку логікою, захоплює експозиційними запал чистого мистецтва: «Сюрреалізм
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
оминаючи бруд. Таким чином, часто приходять без конкретної мети, рішеннями, у яких естетика часто може похизуватися дивовижним
Смітсон по-своєму відповідає її відвідують туристи, а продавці
на питання «що важливо?». здебільшого не бояться конкуренції
У проєкті «Бетонний блок важчий з інтернет-магазинами, адже 3 Вибач: ай. Збірка історій про людей і архітектуру. Тексти 11 студентів Харківської школи
за людину» (2020) художня група підтримують свої торговельні точки архутектури, написані в рамках програми Гуманітарного блоку [самвидав]. Х.: Харківська
школа архітектури, 2020.
«Студія 12345678910» з Дніпра не так як бізнес, а радше як форму
задокументувала об’єкти, за життя. 4 Там само.
Владислав Краснощок, Робота відкриттям. Він вперше винайшов 4. Гамлет і Краснощок:
із серії «Третяковка», 2012, колаж. революційні енергії, що містяться два способи працювати
Надано автором в «застарілому» 5. з гетеротопією наїву
Тож барахолка — радше територія «Я почав купувати на барахолці ікони,

надмірності, мережа, що збирається старі, у поганому стані, але навіть
в єдине ціле великою кількістю незважаючи на це, їм там не місце.
простих дій (покупка предмета, Взагалі, для мене барахолка — джерело
який вам потрібен) і складних ідей і натхнення. Деякі, коли шукають
відносин (аргументація на користь нові думки, відправляються в музеї, інші
мистецтва через практики, що в подорожі, а я йду на барахолку» 6, —
відбуваються на барахолці). Наївний розповідає Гамлет Зіньківський. Багато
художник Володимир Туровський років він також купує на барахолці старі

уособлює комплексність цих зв’язків ножиці, поєднуючи свій колекційний
і множинність соціальних ролей, які інтерес до них із сюрреалістичними
розігруються на барахолці. Він продає мотивами сну й енергіями, що містяться
речі з контейнера в другій зоні й в старих речах. Гамлет розповідає,
Владислав Краснощок, Робота вирізняється з-поміж інших тим, що що спочатку побачив уві сні величезну
із серії «Карібочки», 2015, об’єкт. представляє багато мистецьких творів стіну, на якій розвішані ножиці,
Надано автором і робіт художників наїву. Він часто а у 2018 році на виставці «Предмети»
не знає імен авторів, але покупцями інсталював їх у реальному просторі
старих речей і художніх творів на його ЦСМ «ЄрміловЦентр». Розміщені на
точці стають художники та галеристи рівномірній відстані одні від одних,
(наприклад, Сергій Братков, Микола ножиці рівномірно заповнювали
Коломієць, Даниїл Ревковський, Андрій площину найбільшої стіни артцентру.
Рачинський тощо). Туровський веде Вони могли ледь нагадувати про
власну художню практику, а також ринкову розкладку товарів. Ножиці
працює в колаборації з Владиславом також були зображені на муралі
Владислав Краснощок, Робота Краснощоком. У нічний час вони «Отсекай все лишнее» (2016) на
із серії «Карібочки», 2015, об’єкт. розміщують на стінах міста розписані вулиці Данилевського. Як і в інсталяції
Надано автором фігуративними сюжетами й текстами з «Предметів», об’єкт барахолки
тарілки, імовірно придбані на барахолці. постає як переосмислений художником
Туровський постає як колекціонер, сюжет — символ позбавлення від
дилер, митець наїву та учасник зайвого.
мистецької групи — як активний
180
суб’єкт гетеротопії наїву. Владислав Краснощок купує на
181
барахолці фотографії харківських
фотоательє, репродукції олійного
живопису та годинники, що перестали
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
5 Беньямин В. Сюрреализм. Моментальный снимок нынешней европейской интеллигенции;
вільний доступ: https://magazines.gorky.media/nlo/2004/4/syurrealizm.html [станом на 01.10.2020].
6 Художник коллекционирует чувства и разрисовывает пластинки [інтерв’ю з Гамлетом

Зіньківським]; у вільному доступі: https://vecherniy.kharkov.ua/news/34091/ [станом на
01.10.2020].
наїву. Гамлет збирає моноколекцію, Джерела:
яка налаштовує оптику покупця на • Gombrich E. The Story of Art. London: Phaidon,
виокремлення конкретних предметів 1951. p. 19.
серед масиву всіх можливих • Фуко М. Інші простори [пер. з франц.
товарів. У його роботах предмети І. Собченко] // Рухливий простір.
колекції здобувають осмислене Міждисциплінарна антологія; за ред. К.
символічне значення та чисте тло — Міщенко та С. Штретлінг. Київ: Медуза, 2018.
простір порожнечі, що підкреслює C. 34–40.
сутність одного єдиного об’єкта. • Вибач:ай. Збірка історій про людей і
Тимчасом як Краснощок забирає архітектуру. Тексти 11 студентів Харківської
з барахолки не лише матеріали для школи архутектури, написані в рамках
своїх робіт, а й наслідує сам принцип програми Гуманітарного блоку [самвидав].
надмірності — коли на певній ділянці Харків: Харківська школа архітектури, 2020.

простору доводиться розмістити весь • Краснощок В. Негативи зберігаються [артбук,
об’єм речей та образів, які маєш самвидав]. Харків: Музей Краснощока, 2011
у запасі. Цей другий погляд також
виокремлює речі із середовища,
але повторно занурює їх у контекст,
рівнозначний за інтенсивністю, де
сусідство зображень і зв’язків дає
Роботи невідомого автора з колекції окремим складовим додаткових
художника Миколи Коломійця. Придбані на змістів. Обидва підходи, Гамлета
контейнері художника Вови Туровського й Краснощока, якими відмінними
вони б не були один проти одного,
супроводжуються практикою
працювати. Час — наскрізна тема а й актуалізація старого регулярного відвідування барахолки —
його художньої практики, образами в теперішньому. У своєму артбуці місця множинних зв’язків, насичених
якого стають не тільки циферблати без доповнених старих фотографій процесів та інспірацій, що має суттєвий
стрілок, а й, наприклад, динозаври, «Негативи зберігаються» Краснощок вплив на сучасне мистецтво.
на яких діти сидять верхи. Серії пише: «Багатьом фотографіям циклу
«Карібочки», «Негативи зберігаються», близько ста років. Ще через сто
«Тетьяковка» зібрані з доповнених років хтось доповнить той шар, який
об’єктів у колажі або багатофігурні я залишив, це буде наступний етап
об’ємні композиції, залиті епоксидною життя цих робіт, цих людей. Так
смолою, помальовані аніліновою виникає вічний двигун, вічне життя цих
фарбою, збагачені текстами. фотографій. Негативи зберігаються!!!» 7.
182
183
Краснощок працює над створенням
насичених образів, максимально На прикладі двох художніх практик
заповнюючи площину твору й ми бачимо, як по-різному сучасні
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
нашаровуючи зображення та речі. митці опрацьовують власний досвід
Так проявляють себе в єдиному образі барахолки та як користуються тими
не тільки погляд у минуле, можливостями, які дає гетеротопія
7 Краснощок В. Негативи зберігаються [артбук, самвидав].

Х.: Музей Краснощока, 2011.
ЄВГЕНІЯ МОЛЯР
Н А Ї В Н Е М И СТ Е ЦТ В О У З Б І Р К А Х
Р Е Г І О Н А Л Ь Н И Х М У З Е Ї В У К РА Ї Н И
У межах проєкту «Музей відкрито на та пасторальні сюжети. У постійній

ремонт» я працюю з регіональними експозиції є лише кілька робіт сестер
музеями України. З 2016 року в проєкті Гоменюк, проте час від часу в музеї
беруть участь 58 музеїв з усіх областей. проходять їхні персональні виставки.
Більшість із цих музеїв мають у своїх В Уманській картинній галереї, яка є
Є В Г Е НІ Я МОЛ Я Р
збірках, зокрема, і наївне мистецтво. відділом краєзнавчого музею, серед
Найчастіше саме краєзнавчі музеї академічного живопису можна побачити
працюють із творами художників(ць)- невелику експозицію картин Михайла
аматорів(ок), тимчасом як музеї Задорожного. Михайло Задорожний
художнього профілю віддають перевагу змалку любив малювати. Підлітком,
академічному мистецтву. Далі я наведу під час Другої світової війни, пережив
кілька різних прикладів того, як окупацію у своєму рідному селі
регіональні музеї репрезентують наїв Добра на Черкащині. У повоєнний час
у своїх експозиціях. працював трактористом. У 1969 році,
185
коли йому виповнилося 39 років, на
Уманський краєзнавчий музей має відпочинку в П’ятигорську познайомився
колекцію сестер Гоменюк — з художником, який порадив йому
РОЗ Д І Л 4
відомих художниць із села Війтівка вступати до Московського народного
(у 2013 році Нарціс Кочережко видав інституту мистецтв. Там він навчався
каталог їхніх творів у видавництві
«Родовід»). Сестри малювали
традиційні «картони», розписували
комини, їхня творчість — це розмаїття Євгенія Моляр (Україна),
квіткових декоративних композицій мистецтвознавиця.
класичного живопису, але зумів зберегти Вони розставили та наповнили йому часом траплялися репродукції всі твори спалили. Творчість Зінаїди
свою «народну» манеру. Значною мірою музейні вітрини, зробили діораму, класичних творів світового мистецтва, Фоменко була близька до вуличного
його мистецтво — це переживання- планшети, намалювали портрети якими він надихався. Згодом він мистецтва своєю повторюваністю та
спогади про події війни. видатних діячів тощо. До них також переобладнав свою тренувальну залу експансивністю. Її схожі одна на одну
долучалися інші художники: макети у дворі на виставкову — для місцевих пташечки з’являлися як графіті-теґи
Здебільшого в музеях представлено храмів, до прикладу, виконав директор колег-художників. А сам Єрмак — на міському паркані. Та мистецтво
буколічне наївне мистецтво — твори підприємства «Газбудсервіс» із Білої монументаліст, здебільшого працює художниці зникло безслідно, не
художників або художниць із села, які Церкви Микола Мисник. Для сучасного в техніках вітража, мозаїки, скульптури. потрапивши до музею.
попри важку долю зберегли любов до музею така експозиція видається дещо
мистецтва й знаходили можливості для дивною, це радше тотальна інсталяція Власне, таке активне мистецьке життя Можна стверджувати, що для
творчості. Вирізняється з-поміж інших народного мистецтва 90-х на тему в Шишаках спровокувало створення українських музеїв більш звичним
невелика урбаністична серія Івана історії та археології. І саме в цьому щорічного мистецького фестивалю є наївне малярство, декоративний
Головенця в експозиції Первомайського полягає її унікальність та історико- «ШИШАКИФЕСТ». Крім того, фестиваль розпис, скульптура. Інсталяція, вуличне
краєзнавчого музею. Технік-будівельник культурна цінність. Однак, на жаль, спонукав музей до збирання творів та/або монументальне мистецтво
за фахом, у 1963 році разом із дружиною селищний голова вже виділив гроші на Вітала Мольки. У 2016 році разом із художників(ць)-аматорів(ок), поки що
приїхав на будівництво хімкомбінату. ремонтні роботи, а зовсім скоро в музеї сучасними художниками й художницями не з’являється в музейних збірках.
Власне, про народження нового міста й відбудеться повна реекспозиція. з різних міст було проведено виставку Тому важливо розвивати методологію
створював Іван Головенець свої «НаВІЙяне» 1, де художники-аматори музейної роботи з наївним мистецтвом
роботи. Це чотири послідовні картини: У Шишацькому краєзнавчому музеї та професійні художники розмірковували у найрізноманітніших його проявах.
«Вибір земельної ділянки під широко представлено творчість Михайла про паранормальні явища Також, музеї вкрай рідко проводять
будівництво міста» (1963), «Будівництво Онацького — одного з найбільш в сучасному світі. пошукову роботу, частіше художники
½ мікрорайону» (1965), «½ мікрорайон відомих майстрів наївного малярства та художниці самі передають свої
навесні» (1967), «Фрагмент мікрорайону в Україні. А порівняно нещодавно На жаль, не завжди музейники(ці) роботи в музей. Або регіональні
м. Первомайський» (2005). Через два в постійній експозиції з’явилася одна в регіонах ретельно пильнують за музеї починають виявляти інтерес до
роки після написання останньої роботи робота Вітала Мольки — це молодий мистецьким життям. Нещодавно ми місцевих художників, коли ті вже стали
художник загинув в автокатастрофі. шишацький художник. Розповідаючи з колегами побачили фотографії робіт відомими деінде. Однак у цьому разі
І саме тоді збанкрутував Первомайський про свою творчість, Вітал каже, що Зінаїди Фоменко з Краматорська. маленькі регіональні музеї не можуть
Є В Г Е НІ Я МОЛ Я Р
хімкомбінат, підприємство, що з дитинства спілкувався з духами, Невеликі дерев’яні фігурки птахів і звірів конкурувати зі столичними інституціями
забезпечувало хлором весь Радянський особливо з химерами в жіночих образах. вразили нас своєю самобутністю. Ми й колекціонерами в придбанні творів,
Союз. Місто без хімпрому лишилося У школі він безупинно малював оголених звернулися до місцевого музею, щоби і їм залишається сподіватися хіба що
напризволяще, і сьогодні там важко однокласниць та вчительок у зошиті. Досі з їхньою допомогою познайомитися на подарунки від автора чи авторки.
впізнати оптимістичні мікрорайони в його творчості превалює тілесність, з художницею, задокументувати її твори. Справді, дуже важливо, щоби мистецтво
з малюнків Івана Головенця. яку він поєднує з місцевою міфологією Проте від сина Зінаїди дізналися, що регіональних художників було
та літературою, а саме — гоголівськими вона нещодавно померла. Також він представлено в регіональних музеях,
У Коропському історико-археологічному мотивами. розповів, що займатися різьбленням так би мовити, у контексті. Відповідно
музеї досить велика колекція наївного Зінаїда почала вже в досить літньому до панівної ідеї децентралізації, яка
186
187
мистецтва. Навіть більше, сам Поруч із Шишаками — село Великий віці, щоб потішити маленького онука. Але в культурному полі не менш важлива,
музей створювали на початку Перевіз, звідки родом художник Олег ніхто з родичів не оцінив видатний талант ніж в адміністративному.
1990 років місцеві художники-аматори. Єрмак. Він раніше займався спортом та майстерність бабусі, і після її смерті
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
Музей розташований у приміщенні та силовими вправами, а потім, після
колишньої церкви, де в радянський кількох серйозних бойових сутичок,
час був кінотеатр, і ще трохи пізніше — поїхав працювати натурником у художню 1
Максим та Олена Афанасьєви (студія ТОТЕМ), Анатолій Бєлов, Оксана Казьміна, Катерина Берлова,
дискотека. Анатолій Сарапін спочатку академію. Після роботи на смітниках Дана Брежнєва, Стас та Юлія Волязловські, Варвара Геворзилова, Ксенія Гнилицька, Олександр Долгий,
малював афіші в кінотеатрі, потім став Наталка Дяченко, Олександр Єльцин, Олег Єрмак, Юрій Єфанов, Ілля Ісупов, Жанна Кадирова, Олександр
академії збирав художні матеріали,
Курмаз, Любов Малікова та Максим Побережський (DIS/ORDER), Євгенія Моляр, зварювальник Панас,
художником-оформлювачем музею. смальту, скло і з них у себе в селі робив Сергій Попов, Олексій Пьопл, Андрій Рачинський, Даніїл Ревковський, Анастасія Рябова, Семен Храмцов,
Разом із ним — Володимир Коваленко. вітражі та мозаїки. У старих журналах Юрій Шабельніков, Петро Ширковский, Аліна Якубенко, Євгеній Калачов, Вітал Молька, Борис Don/Of.
Х Е Р С О Н С Ь К Е Н А Ї В Н Е М И СТ Е ЦТ В О
Я К Т Р И Г Е Р К УЛ ЬТ У Р Н О Г О В П Л И ВУ
Херсон — імовірно, як жоден інший як і безсумнівне існування внутрішнього

регіон в Україні — зумів закумулювати конфлікту мистецтва офіційного
на своїй території величезну та андеграундного, мова якого
кількість наївних художників і тих, відрізняється надзвичайною еклектикою
А Р ТУ Р СУ МАР О КОВ
чиє мистецтво можна частково чи і виразною тягою до підриву наявних
повністю зарахувати до ар-брюту. Так соціальних, етичних і естетичних норм.
званий «херарт» — це сформоване Теперішня ідеологічна та естетична
за майже 30 років самобутнє явище роз’єднаність у сприйнятті низового
в сучасному мистецтві України, що херсонського мистецтва поки що не
вимагає серйозного інституційного дозволяє повноцінно демаргіналізувати
підходу не тільки на рівні локальному, його, винести за дужки численних
але й загальноукраїнському, і навіть стереотипів.
міжнародному.
Крім того, до 2020 року низка
189
Цей текст покликаний не тільки херсонських художників, які
проаналізувати властиві херсонському представляють «херарт», вже стали
художньому ком’юніті риси, але цікаві не тільки в межах локального
РОЗ Д І Л 4
насамперед пояснити проблематику середовища. На їхніх особистостях,
репрезентації херсонського наїву
й ар-брюту на регіональному та
загальноукраїнському рівні. Артур Сумароков (Україна), філолог,
арт- та кінокритик, пише для Moviegram,
Вплив практик херсонського наїву на Flashforward Magazine, Postcriticism,
весь південний регіон важко не помітити, ПроСтранство.
художніх практиках і мові творчості влучними, бо вони конструюють 3. Локальна ідентичність як частина Уже було згадано деяких представники
хочеться зупинитися детальніше. відносини між митцями та суспільством ідентичності національної та/ херарту, утім, звісно, їх є значно більше,
з точки зору влади як домінантної або соціальної. Херсонський і не варто не обмежуватися географією
Передусім варто зосередитися на структури, де наївний художник — це наїв, ар-брют і все те, що містко лише Херсона (наприклад, якщо
ключових рисах херарту, за якими об’єкт відносин, а не повноцінний вміщує в себе херарт, працюючи говорити про фотографа В’ячеслава
можна відразу впізнати представників суб’єкт, носій вільного авторського з універсальністю меседжів зовні, Полякова, який давно живе у Львові).
херсонського мистецтва, бо голосу, що має право не бути нерозривно пов’язаний із місцевою
будь-яка серйозна розмова про частиною чіткої структури влади специфікою побуту та буття, що
херартпочинається з традиційного у сфері мистецтва, хоча залежачи від загалом підсумовують досвід
питання: що таке херарт?. Тим паче, що усіх суспільних процесів, до яких він південного, херсонського життя Хто ж є кістяком херарту
«херарт» — термін самоназваний, щоб долучений. Саме тому є цікавим підхід в площину різних за методами у 2020 році?
хоч якось згрупувати в єдиний масив до наїву та ар-брюту (а херсонський свого створення об’єктів
усі художні практики, що відбуваються дискурс тим паче) у контексті мистецтва. Відліком вважатимемо виставку
в Херсоні, та не належать до теоретичних поглядів Мішеля де Серто «Херарт 2020», де було представлено
академічних. Це питання прилучається та його «Винайдення повсякденності». 4. Херарт як концептуальний мікс в експозиції залу НСХУ понад
до більш глобального: що таке наїв Де Серто пише, що людина, занурена high-brow і low-brow. два десятки імен представників
і яке його місце в історії українського у повсякденне мовленнєве поле, Кітч, кемп, треш на рівні форми херсонського мистецтва, які працюють
мистецтва загалом? І чим, власне, може апропріювати мову та зробити завжди врівноважені максимально в медіумах наїву, неопримітивізму,
відрізняється херсонський наїв від інших свою власну творчу інтерпретацію концептуальним, часто важким ар-брюту і contemporary art, серед них:
«листів несвідомого», за Лаканом? владного дискурсу. За де Серто, у шифруванні авторським В’ячеслав Машницький, Олександр
маргінальні мистецькі практики є висловом. Жуковський, Олександр Печерський,
Здавалося б, питання ці не найбільш проявом голосу більшості, але вони не Маргарита Болгар, Юлія Данилевська,
риторичні, проте відповіді на них мають гомогенності. На локальному 5. Автономність середовища та його Артур Горбенко, Віталій Трибушний,
відрізняються суттєвою варіативністю, рівні херарт — це чітка ілюстрація до еволюційна атомізація. Стас Волязловський тощо.
тому роз’яснення термінології теорії Мішеля де Серто, утім, зі своїми
перетворюється в сеанс самокатування особливостями, які випливають з суто Херарт як явище почало формуватися Виставка «Херарт 2020» максимально
та самовикриття. А втім, будемо українського мистецького досвіду 1. у 2002 році. І весь розвиток херарту повно відобразила весь спектр
дотримуватися чітких дефініцій, був чітко пов’язаний з концепцією художніх практик, до яких протягом
одночасно вкладаючи в них специфіку відриву від загального мейнстриму та 20 років звертаються херсонські
херсонського соціокультурного трендів. Іноді саме Херсон формував художники, які репрезентують рух від
та політичного контексту, а також Ключові риси херарту: ці тренди, бо, наприклад, саме в Музеї місцевого до міжнародного. Проте
авторську пластичність, властиву низці сучасного мистецтва Херсона відбулася слід виділити кілька ключових технік
херсонських художників цього напряму 1. Самоіронічне сприйняття реальності перша виставка Стаса Волязловського і відповідних авторів та авторок.
(Жуковський, Болгар, Печерський, і її трансформація в тіло творів, які «В поисках снежного человека»
Волязловський). ламають цю реальність. у 2003 році. Живописні роботи наївного
190
художника Олександра Печерського
191
Наїв досі звикли розглядати в тих 2. Експліцитність і трансгресія. Не менш програмними експозиціями відрізняються максимально густою
дефініціях, що були задані Жаном Мова херсонського мистецтва херарту були «Без бересты» того ж атмосферою внутрішнього болю,
Дюбюффе, Роджером Кардиналом, в безлічі його варіантів часом тяжіє Стаса Волязловського і Рехлицького гніву та макабри. Програмним
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
доповнені Хансом Принцхорном та до навмисної візуальної агресії або експозиційний цикл «Критичні дні» здається у цьому сенсі його спільний
Джоном МакГрегором. Однак сьогодні і шоку як одного з естетичних з доволі відвертими для півдня з Олександром Жуковським проєкт
ці дефініції не є контекстуально інструментів впливу на глядача. України феміністичними наративами «Іконостас» про дитячі фобії. Ікони ці
від художниць Юлії Данилевської, Ріни написані на ящиках від овочів, а кожен
Храмцової, Маргарити Болгар. герой «іконостасу» — діти, хлопчик
і дівчинка, покарані за щось, таємнича
1 De Certeau M. The Practice of Everyday Life. Berkeley: University of California Press, 1988. людина-сова, Люцифер — волає до
найрізноманітніших інтерпретацій зображення, сюжет або ситуацію, Деякі сцени нагадували депресивний • «Рідке телебачення» — автентичний
у глядача, приміряє на себе або створює відчутний контраст, справжню телеспектакль часів Psychic TV». локальному контексту і водночас
заново переживає досвід насильства трансгресивну реакцію для глядачів. повний іронії як універсального
над собою в дитинстві. «Іконостас» Окремої уваги в її творчості заслуговує 1996 рік — Макс Афанасьєв знімає інструменту набір аудіовізуальних
багато в чому зчитується і як приклад вишивка, створена на клаптиках роботу «Чи не дратуйте місто фрагментів без виразного
антирелігійного сприйняття світу, тканини, з трансгресивними виразними посмішками дітей», що становить наскрізного сюжету, меседжу та
де релігія — ключовий інструмент сюжетами про жіноче буття на межі мікс з усеможливих аудіовізуальних кіномови.
насильства. екзистенціального жаху. та кіномовних прийомів, певний
структурований безсюжетний хаос, що • «Річ в собі», «Незнайомка
Олександр Жуковський у своїх Відеоарт і херарт, між іншим, здаються апелює до провінційного урбаністичного Піросмані», «Привиди», «Танок
роботах досліджує територію синонімами, оскільки майже кожен нічного жахіття. #18» — відеороботи в рамках
буденності, втім, побачену ним художник всередині руху в якийсь співпраці з Одеським музеєм
крізь призму гротеску та часом момент переходив до цього напряму 2003 рік — рік суттєвої еволюції Блєщунова та колаборацією
неусвідомленого використання сучасного мистецтва. херсонського відеоарту, чому посприяв з художниками України, Вірменії
прийомів соцреалізму. На окрему Стас Волязловський, що приєднався до та Грузії. Цікавим тут є і дискурс
увагу заслуговує авторська техніка — Уся історія херсонського відеоарту «Тотему». Дует Стаса Волязловського осмислення наївного спадку
малювання хлоркою на текстилі. пов’язана із центром «Тотем». та Макса Афанасьєва зняв близько Піросмані та те, як його мистецтво
У другій половині дев’яностих, а саме тридцяти відеоробіт, які демонструвалися ідейно перегукується з українським,
Варто згадати, що тканина як полотно 1996 року, ці аудіовізуальні наративні в галерейних просторах в Україні та за і зокрема суто херсонським
в херарті з’являється вже не вперше. практики стали одним зі змістотворних кордоном. досвідом наївного сприйняття
Стас Волязловський і його «ганчірки», елементів херарту. Утім, зупинімося мистецьких практик.
наприклад, розписані кульковою на основних датах у розвитку 2012 рік — артгрупа «ВакциНація»
ручкою використані простирадла, херсонського відеоарту. (Сергій Серко, Маріанна Тариш, Валерій Частково естетику відеоарту, але
наволочки. Тканина з історією як Кописов) суттєво розбавила аж іноді більшою мірою прийоми сучасного
об’єкт в херарті ставала не раз Де-факто першою роботою занадто іронічний херсонський відеоарт музичного пострадянського поптрешу
тканиною-історією, складним в Херсоні на межі з відеоартом став вельми специфічним світовідчуттям перейняв і музичний проєкт «Рапани»,
наративним суб’єктом сучасного короткометражний горор «Белозерские нового покоління. Артгрупа «ВакциНація» створений Семеном Храмцовим і
мистецтва, у якому що Волязловський, разборки», цікавий тим, що в його складалася з молодих художників, які Стасом Волязловським.
що Жуковський рефлексували над генезі можна побачити вплив працюють у стилях стріт-арту та графіки,
довколишньою дійсністю в манері німецьких та російських не нехтуючи живописом, звісно.
побутового кітчу, експресивного некрореалістів — від Андреаса У їхніх відеороботах спочатку
гротеску. Шнааса до братів Алейнікових. простежується ефект безумовного Поліна Райко та
Розповідає Макс Афанасьєв: «Коли усунення від реальності і її одночасно Стас Волязловський —
Юлія Данилевська — одна відбирався черговий матеріал для тягуча фіксація. фундамент херарту
з найбільш помітних фігур нинішнього фестивалю, в «Тотем» прийшов
херарту, що транслює феміністичні білозерський художник Олександр Програмними для розуміння специфіки Досліджуючи херарт як повноцінне
192
1 93
наративи у своїх роботах, які Печерський і приніс таємничу херсонського відеоарту є кілька робіт, явище сучасного художнього процесу
також відрізняються унікальним відеокасету. Сказав, що це знімали які загалом вже стали класикою України, необхідно сфокусуватися на
авторським технічним підходом. на самому початку дев’яностих українського відеоарту та мають двох ключових фігурах херсонського
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
Кахельна плитка, на якій художниця хлопці з Білозерки. Всередині був велику галерейную історію: мистецтва. Ідеться, звісно ж, про Поліну
фломастерами створює закрутисті, 15-хвилинний фільм, знятий, напевно, Райко і Стаса Волязловського та їхні
утолочені безліччю актуальних на першу відеокамеру, яка з’явилася • Цикл «Випадок на дачі» з 10 вербальні й візуальні наративи.
тем замальовки, що апелюють в селі, в місті, в країні. Сюжет був різних фільмів, що працює з усіма
до архетипів та попкультурних про зомбі. Ми звернули увагу на можливими кінонаративами та Поліна Райко — змістотворна фігура
стереотипів. Крихкість самих кахлів, на граничний натуралізм і мальовничий темами — від горорів found херсонського наїву та херарту загалом.
які нанесено вразливе, провокаційне грим, зроблений гуашевими фарбами. footage до slowburners. При цьому її біографію можна назвати
РОЗД І Л 4 194 К Е Й СИ . Н АЇ ВН І / АУ ТСА Й Д Е Р СЬ К І ПРА К Т И К И В У К РА Ї НІ
Фото Анни Войтенко

Будинок Поліни Райко.
РОЗД І Л 4 195 А Р ТУ Р СУ МАР О КОВ

типовою для більшості наївних тим місцем, що можна експонувати. і програмами, наповненими дебільною Зрештою, Волязловський у ключових
художників, творчість яких передусім І в його збереженні повинні бути рекламою, розчлененкою, криміналом, своїх роботах довів до критичного
має характер тотальної саморефлексії зацікавлені передусім держава та порнографією, серіалами і політикою, абсурду саму мову outsider art,
та терапії. новий власник будинку Поліни Райко, з його жовтою пресою і його інтернетом. трансформувавши його в інструмент
оскільки мистецька спільнота давно Можливо, для мене це щось на зразок власних політичних висловлювань.
Поліна Райко народилася 1928 року має чіткий консенсус щодо цього арттерапії. Мені дійсно вдається
в місті Олешки Херсонської області. питання. звільнитися від усього, що лізе в мозок Безперечно, міркуючи про Райко
Її життя в селі не надто відрізнялося крім моєї волі. Беру і вивалюю усе і Волязловського як стрижневі фігури
від інших: чоловік, сім’я, двоє дітей, «Тотем» та МСМХ неодноразово що лізе в голову в такій собі лубково- херсонського мистецтва, неможливо
робота, замкнута на колгоспі та поверталися до мистецької рефлексії концентрованій формі на аркуш не піддатися спокусі й не спробувати
будинку. Однак у 90-х у житті Поліни щодо спадку Поліни Райко. Два паперу або старі секонд-хендівські знайти між ними якісь спільності.
Райко трапилася низка трагічних подій: рази — у 2004 та 2016 роках під час простирадла, які розмальовую З одного боку, здається, що спільного
смерть чоловіка, трагічна загибель фестивалю сучасного мистецтва Terra кульковими ручками». Метод, властивий між ними зовсім небагато, крім хіба
в автокатастрофі дочки, потрапляння до Futura — херсонські митці херарту усім наївним художникам, які часто що того, що після їхньої смерті виникло
в’язниці сина. Психологічний надлом, здійснювали «вторгнення» у простір працюють на рівні інтуїції; але інтуїтивний безліч проблем із захистом спадщини
що відбувся з жінкою, дав поштовх будинку наївної художниці. Одне з таких метод Волязловського мав значно і її широкої репрезентацією. Однак
творчості, яка стала врешті новим «вторгнень» мало назву «Сни Поліни чіткішу внутрішню логіку, аніж у великої і Поліна Райко, і Стас Волязловський
сенсом життя художниці. Райко» — декілька молодих художників кількості справжніх душевнохворих, для своїм мистецтвом транслювали всю
провели ніч у будинку, а потім це яких мистецтво було своєрідним актом притаманну Херсону побутову хтонь,
Особиста історія Поліни Райко була відрефлексували у своїх нових екзорцизму. яка у випадку Райко зосередилася
частиною великого політичного, живописних творах. в історії її життя на картинах у її
культурного, соціального, економічного Волязловський хворів Херсоном — будинку. У випадку ж Волязловського
метанаративів. Ця перспектива суто На відміну від більшості наївних як містом сили, так і містом, що згубно локальний дикий контекст чітко був
особистого й політичного присутня художниківі художників-аутсайдерів, на нього впливало. скріплений із загальноукраїнським
в низці образів, що цементують Стас Волязловський прекрасно та патологічно особистим. На рівні ж
загальне смислове авторське поле розумів у якому специфічному медіумі Чимало фактів із біографії Стаса мислення це були фігури, для яких
в її хаті: ангел із червоною зіркою, мистецтва він працює. У своєму Волязловського пояснюють всі творчість була перш за все суттєвою
оточений білими голубами; чи то інтерв’ю 2010 року Стас Волязловський його подальші художні пошуки необхідністю буття.
медсестра, чи то солдатка, за спиною чітко роз’яснив свій авторський метод: та постійне бажання підривати
якої видно руки з гвинтівками; «Мені дуже близький той метод, що навколишню херсонську дійсність. Окремого дослідження заслуговує
Богоматір із немовлям; сестри. Велика сьогодні називається «ар-брют»: наївне Наприклад, протягом дев’яти років творчість 91-річної наївної художниці
кількість містких візуальних образів мистецтво, російський лубок і мистецтво Стас Волязловський викладав Олени Рибальченко, яка ще в 1993 році,
в будинку Поліни Райко сформувала душевнохворих. У всьому цьому — не складним підліткам, навчаючи їх на Всеукраїнській виставці художників-
всередині нього власне надемоційне тільки зрозуміла всім простота і щирість, кераміки та заодно й сам працюючи аматорів, була відзначена дипломом
наративне поле, що потребує, справді, але і свобода. Недарма, кажуть, що в цій техніці. Багато в чому ця першого ступеня. Близько 50 робіт
створення нової мови для осмислення. душевнохворі малюють і пишуть те, викладацька діяльність Стаса була художниці зберігається в колекції
196
197
Власне, ця мова потрібна не тільки що диктує їм підсвідомість. Вона у них взаємозбагачувальною. Херсонського обласного художнього
будинку Райко, але всім українським випущена на свободу і не обмежена музею, 150 — подаровані у 2009 році
наївним митцям, які досі не мають ніякими нав’язаними рамками, Еволюція Стаса Волязловського як її рідному місту Павлограду, є вони
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
до 2020 року виразної репрезентації нормами і правилами. сучасного художника полягала ще й й у колекціях музею Івана Гончара
на рівні великих загальноукраїнських у тому, що він проявив себе в різних (Київ), і в приватних збірках в Україні
виставок і глибинних наукових І я теж хочу бути зрозумілим. Шансон- художніх практиках: у живописі, та за кордоном. Однак повноцінного
досліджень. Звісно, сам будинок арт — це моя рефлексія на світ, в якому фотографії, перформансі та відеоарті, осмислення її творчості не відбулося досі.
Райко перш за все потрібно зберегти, я існую, з його інтересами, проблемами, а також великій кількості текстів, на
у його збереженні — ключова задача страхами, релігією, новими культурними яких варто зосередитися окремо, не А втім, це проблема
спільноти, оскільки будинок не є викликами, з його телебаченням тільки в контексті творчості Стаса. загальноукраїнська — наїв як
самодостатнє художнє явище ніби логічно музей будувати окремо Досвід такої кураторської стратегії перебувають глибоко у своєї творчості
викреслений з внутрішніх інституційних і формувати колекцію робіт місцевих вже був в Херсоні освоєний Центром (або поза), їм не дуже важлива ваша
процесів, єдиним центром тяжіння наївних художників і аутсайдерів. Як культурного розвитку «Тотем» в рамках думка і ваші кураторські проблеми їх не
залишається Марія Примаченко показала виставка «Херарт 2020», базис фестивалю сучасного мистецтва «Terra цікавлять. Хоча мені важливо їм показати
та її епігони, на жаль. вже цілком пристойний. Залучаючи, Futura» на території колишньої взуттєвої значимість тих чи інших робіт, але на
безумовно, Фонд імені Поліни фабрики, а багато пізніше — в просторі практиці це все в односторонньому
Тим часом архівацією, музеєфікацією Райко і МСМХ. Їх засновник і глава «Urban Cad» під час недавнього «Dream порядку. Для гарного конекту, як
та дослідженням еволюції творів В’ячеслав Машницький худо-бідно вже Gogolfest» — тотальна інсталяція «Сни мінімум, перед ними не треба витись,
херсонського наїву займаються років 20 оре це поле, утримуючи і садибу Гекати». Однак релевантним щодо а пояснити чому це важливо для
Благодійний фонд імені Поліни Райко, Райко від повної руйнації, і документуючи Херсону здається і досвід культурної вас / дяді / нації / світу, і від серця.
Музей сучасного мистецтва Херсона та / архівуючи з моєю і Семена Храмцова фабрики «Korjaamo», щоб музей Ще є момент, що “чистих” наївних
Центр культурного розвитку «Тотем». (куратора МСМХ) допомогою прояви наївного мистецтва був лише частиною художників зараз важко знайти, інтернет
херарту, чимала частка якого до певного величезного мультидисциплінарного і глобалізація робе своє. Знайомство
Простір музею — це простір досвіду та часу складалася з наївних митців. Свого проєкту з акцентом, зокрема, на з іншими митцями та історією мистецтва
мистецького наративу саме художників. часу Волязловський познайомився соціальний бізнес та новаторські спотворює “чистий зір”, і наївний
Структура експозиції музеїв тяжіє до з представниками артстудії урбаністичні стратегії, і, без сумніву, митець йде слизьким шляхом до
сценарної моделі сприйняття мистецтва. «Перспектива» з Санкт-Петербурга, на репрезентації місцевих наївних професіонала, і, дай боже, на цьому
Але музей — це завжди унікальне місце, заснованої в 2001 р. Вона працює художників, не вбудованих у загальний шляху він знайде себе знову».
яке наповнюється сенсами залежно з людьми з особливими потребами та культурний порядок регіону.
від великої кількості контекстів на рівні має вже солідне портфоліо. Так само
регіону, країни та того мистецтва, що як нас зацікавила їхня діяльність, так Не менш важливим є розуміння того, Статті про херарт та його представників:
репрезентує широкому загалу той і те, що відбувається на Херсонщині. що етика повинна поширюватися і на у вільному доступі [станом на 15.10.2020]:
чи той музей. У Херсоні не раз відбувалися спроби кураторів, які працюють із наївними
арттерапії з людьми, які перебувають художниками та часто є чи не єдиними https://birdinflight.com/ru/pochemu_eto_shedevr/
Однак підхід до репрезентації наївних в тимчасовому ув’язненні — в області комунікаторами для таких митців із polina-rajko-dom-kotoryj-narisovala-ona.html
митців навіть суто в Україні чи, працює кілька колоній і ізоляторів. зовнішнім світом. Ось що, наприклад, http://mediaartarchive.org.ua/publication/videoart_in_
наприклад, у Херсоні, коли тут буде У самих Олешках діє дитячий інтернат, відповідає куратор МСМХ Семен kherson/
нарешті створена велика галерея в якому вже довгий час успішно Храмцов на питання про специфіку https://artukraine.com.ua/a/111/#.X2tJRuxn1Ts
сучасного мистецтва, саме у рамках практикується арттерапія. Роботи роботи з наївними митцями та етику https://www.prostranstvo.media/stanislav-v-harkove-
інституційного процесу, може базуватися дітей регулярно представляються на куратора: «Звісно, до експозицій наївного dolg-mame-ili-strategija/
на досвіді інших музеїв ар-брюту та виставках, як в районному центрі, так мистецтва треба підходити максимально https://amnesia.in.ua/volyazlovsky
наїву. Не треба у питаннях інституційного і в обласному. Під Херсоном донедавна майстерно, як і до інших. Індивідуально https://birdinflight.com/ru/pochemu_eto_
підходу щодо наїву створювати щось працювала одна з найстаріших в Україні до кожного автора/ки і до кожної роботи. shedevr/20181116-volyazlovsky.html
наново, а натомість можна перейняти психіатричних лікарень. Так що «жирна Обов’язково зі старту глядачу потрібно https://babel.ua/ru/texts/38619-nih-ya-my-ne-
чужий досвід, лише зробивши його своїм. місцева фактура» просто кричить — дати контекст — життя, умови, локації… albatrosy-hudozhnik-slava-mashnickiy-otkryl-
створи музей/центр наївізму». Не всі пояснюють свої роботи, хоча
198
199
v-obychnoy-hersonskoy-hrushchevke-muzey-
Довгий час тривали розмови про те, щоб це мистецтво наративне, і у наївних sovremennogo-iskusstva-vot-chto-u-nego-poluchilos
на базі будинку Поліни Райко створити Зрештою, дискутуючи тепер про митців пояснення картин — окремий http://www.korydor.in.ua/ua/opinions/urbanizm-v-
музей наївного мистецтва, проте така перспективу такого музею в Херсоні, жанр, тому нехтувати цим не варто, hersone-nachalo.html
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
стратегія, зважаючи на низку об’єктивних варто враховувати безліч чинників, хоча тим паче якщо автор/ка живе та йде https://supportyourart.com/conversations/
причин, є хибною. Куратор та арткритик такий музей цілком можливий на об’єктах на контакт. Частіше в такому мистецтві antonslepakov
Юлія Манукян щодо музею наївного урбаністичних, яких у Херсоні достатньо. використовуються підручні (недовговічні) http://m.prichernomorie.com.ua/kherson/
мистецтва в Херсоні відгукується таким Ключовою стратегією тут буде освоєння засоби та матеріали, тому — акуратність, monitorings/2010–12–24/138605.php
чином: «Якщо вже хочеться повторити куратором такого занедбаного простору захист і знову контекст в роботі https://www.prostranstvo.media/herart-uhod-v-beloe/
подвиг Ройтбурда і завести традицію з формуванням на його території куратора-експозиціонера дуже важливі. https://supportyourart.com/stories/stasnasledie
«сніданків» з клубними привілеями, індивідуального музейного наративу. Частіше такі художники/ці самодостатні
НАЇВНЕ МАЛЯРСТВО НА СКЛІ

З А Х І Д Н И Х О Б Л А С Т Е Й У К РА Ї Н И
З А М АТ Е Р І А Л А М И П О Л Ь О В И Х
Д О С Л І Д Ж Е Н Ь А ВТ О Р К И
1998–2016 РОКІВ
Українське малярство на склі як вид декоративний розпис, а в західних

народної творчості розвивається від областях — ще і як народна ікона.
середини ХІХ ст. до початку XXI ст. Ця
техніка полягає в нанесенні зображень Сьогодні йтиметься про наївне
фарбами зі зворотної сторони скла. малярство на склі середини — другої
Вона приваблює особливою глибиною половини XX ст. як про мистецьке
О КСАНА Ш ПА К
звучання барв, яскравістю колориту, явище, а також про окремі твори
виразною декоративністю. Прозоре цього часу, які вдалося виявити,
листове скло, яке є основою для зафіксувати на фото й записати усну
нанесення зображення, одночасно інформацію про них від респондентів
слугує також і захисним шаром для під час польових досліджень авторки
намальованого твору. в складі комплексних мистецтвознавчих
експедицій відділу народного мистецтва
Малярство на склі поширилося на Інституту народознавства НАН України
201
західноукраїнські терени з країн (далі — ІН НАНУ) та етнологічно-
Центральної та Західної Європи й мистецтвознавчих експедицій ІН НАНУ.
розвинулося тут у ХІХ ст. як хатня ікона
РОЗД І Л 4
на склі. У 1920–1930 роках майстри
з центрального таа східноукраїнського
регіону виконували цією технікою Оксана Шпак (Україна), кандидатка
народні картини. У середині — другій мистецтвознавства, старша наукова
половині XX ст. наївне малярство на співробітниця відділу народного
склі розвивалося на всій території мистецтва Інституту народознавства
України як сюжетна картина й НАН України.
малярства на склі середини — другої прикладом народного малярства Майстри переважно малювали для
половини XX ст. в західноукраїнському на склі можуть бути роботи власного задоволення, а також на
регіоні, визначити основні параметри майстрів із сіл Торговиця на замовлення родини, односельців.
класифікації за стилістикою та функцією Покутті та Річка на Бойківщині, — Серед яскравих представників
творів. У майбутньому це дозволить двох осередків, які авторці авторського малярства на склі варто
глибше дослідити явище з точки пощастило виявити під час польових згадати Ніну Дмитрівну Шупляк (с. Біще
зору мистецтвознавства та суміжних досліджень у 2002 і 2010 роках 1. Бережанського р-ну Тернопільської
дисциплін. обл.), Юрія Петровича Півторанюка
2) Авторське (неканонічне, (місто Вижниця Чернівецької обл.),
Значну частину спадщини українського нефольклорне) малярство на склі. Василя Івановича Венгерського
наївного малярства на склі XX ст., Ця категорія творів має низку ознак, (с. Любачівка Горохівського р-ну
виявлену під час польових досліджень які дослідниця Олена Клименко Волинської обл.). Цікаво, що той самий
1998–2016 років, репрезентують окреслила терміном «народний майстер часом виконував роботи, які за
артефакти, доволі різноманітні примітив» і зауважила, що твори стилістикою можна залічити до різних
щодо тематики, функції, художніх такого кшталту відрізняються від категорій — і авторського, і народного
особливостей. За стилістикою та традиційного народного мистецтва малярства на склі.
технікою виконання увесь відомий нам «більшою індивідуалізацією, наявністю
масив творів можна умовно поділяти певної власної системи майже 3) Малярство на склі масового
на декілька категорій: в кожного майстра, досить активною характеру. Для цієї категорії малювань
Картина на склі «Молода пара», 1976, взаємодією з творчістю художників- на склі характерні: анонімність
місто Верховина Івано-Франківської області. 1) Народне (канонічне або професіоналів» 2. Майстри, що творів, масове виготовлення на
Польові матеріали авторки, 2012 фольклорне) малярство на склі. представляли авторське (неканонічне, продаж, уніфіковані за композицією
Йому притаманні: колективність нефольклорне) малярство на склі, та узагальнені за рисунком картинки
виконання, спадкоємність передачі працювали одноосібно; для їхнього з впливами кітчу, які у великій кількості
Актуальність обраної теми пов’язана художнього досвіду в межах традиції методу роботи властиве копіювання продавали на базарах у містах
з посиленням інтересу до наївної (хоча й досить короткої в часі); наявність і наслідувально-інтерпретаційний і містечках. Такі картинки й розписані
творчості в сучасному культурному осередків, які характеризуються підхід, проте нерідко вони створювали скляні рамки привозили в села й
просторі та необхідністю наукового виразними локальними особливостями оригінальні творчі композиції. Роботи носили від хати до хати анонімні
осмислення забутих, зникомих, творів; можливість встановити імена виконані чорною тушшю та олійними приїжджі «продавці», поширюючи
втрачених явищ українського майстрів (які нерідко вирізняються фарбами, без застосування фольги. таким чином у сільський побут
народного, наївного мистецтва. Участь індивідуальною манерою виконання
у конференції «Космос всередині. в межах традиційної стилістики).
Наїв і мистецтво аутсайдерів в Майстри малювали для себе та
Україні та світі: дефініції, історичний односельців, працювали на замовлення,
контекст, дослідницькі кейси» дала отримуючи за свою роботу певну
202
203
1 Шпак О. Д. Малювання на склі другої половини XX ст.: нові матеріали // МІСТ (Мистецтво,
авторці можливість звернути увагу матеріальну компенсацію, яка, за історія, сучасність, теорія). № 1. Київ: ВХ [студіо], 2003. С. 253–263; Шпак О. Д. Осередок
на ряд питань, що стосуються стану свідченням респондентів, допомагала народного малярства на склі середини — другої половини XX століття в с. Річка Міжгірського
району Закарпатської області (матеріали польових досліджень авторки 2010 року) // Народознавчі
збереження творів, класифікації їм вижити у важкі післявоєнні роки.
Зошити. № 4 (100). 2011. С. 719–728; Шпак О. Д. Осередки народного малярства на склі
пам’яток, уточнення ареалу, подивитися У художньому аспекті творів народного другої половини XX століття в Річці на Бойківщині й Торговиці на Покутті: порівняльний аспект
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
на феномен українського наївного малярства на склі простежується тісний // Науковий збірник Закарпатського музею народної архітектури та побуту. Вип. 3. Матеріали
міжнар. наук.-практ. конф. «Дослідження, збереження, відтворення та популяризація культурної
малярства на склі загалом, а також ще стилістичний зв’язок з іншими видами спадщини» (26–27 червня 2015 р., м. Ужгород). Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші,
раз підтвердила велику потребу фахових народного декоративного мистецтва 2016. С. 544–550; Шпак О. Д. Осередок народного малярства на склі другої половини XX ст. в с.
Торговиця Городенківського району Івано-Франківської області // Народознавчі зошити. № 1
обговорень і дискусій такого штибу. (розписом, вишивкою, витинанками), (133). 2017. С. 226–232.
а в технічному визначальним є
2 Клименко О. До питання про «народний примітив» // Українська народна творчість у поняттях
Мета даної статті: окреслити загальну використання чорної туші й олійних фарб міжнародної термінології (примітив, фольклор, аматорство, наїв, кітч…): колективне дослідження
картину побутування наївного (без застосування фольги). Яскравим [відп. ред. М. Селівачов]. Київ: Музей Івана Гончара; Родовід, 1996. С. 24.
естетику тогочасного гламуру й моду Склалося так, що наївне малярство на
на нові види оздоблення інтер’єру 3. склі середини — другої половини XX ст.
Зі спогадів респондентів відомо, що тривалий час перебувало поза увагою
образки-фотокопії, оформлені в скляні музейників, колекціонерів, дослідників.
розписані рамки, продавали біля Причини пізнього зацікавлення цим
церков під час релігійних храмових явищем пов’язані з недооцінюванням
свят і відпустів, куди їх часто привозили мистецької вартості наївних малювань,
на продаж глухонімі приїжджі а також ідеологічними заборонами
фотоаматори. Серед виразних техніко- на все, що було пов’язане з іконою
художніх особливостей цієї категорії в радянський період в історії України.
творів слід зазначити використання Крихкість матеріалу (скло) та масовість
напівпрозорих кольорових лаків використання наївних малюнків на склі
(меншою мірою — олійних фарб) також відчутно позначилися на кількості

і широке застосування фольги як уцілілих творів, чимало з яких були
підкладу для тла й зображення (з метою знищені з різних причин (розбилися,
посилення декоративного ефекту, обсипалася фарба, втрачені внаслідок
імітації коштовних шат ікон, більшої пожежі чи повені). У результаті цей
«привабливості» для покупців). пласт культури набагато менше, ніж
інші види малярства, представлено
Запропонований поділ за технікою в музеях і приватних збірках. Тому для
і стилістикою — досить умовний, вивчення наївного малярства на склі
межі між цими категоріями творів XX ст., доречно застосовувати польові
часом «розмиті». У роботах народних дослідження як ефективний метод, який:
майстрів інколи відчутні впливи
професійного мистецтва й міської • дає можливість виявити й
культури. Так само й анонімні зафіксувати значний масив нових,
майстри, які масово малювали на ще не введених у науковий обіг,
продаж, крім гламурного та кітчевого артефактів;
«продукту», відтворювали сюжети,
характерні для народного іконопису • дозволяє почерпнути цінну
й української народної картини. інформацію від респондентів про
У категорії авторського (неканонічного, розвиток цього явища;
нефольклорного) малярства на склі
«творчість одного майстра (чи навіть • допомагає виявити твори наївного
один його твір) може сполучати малярства на склі в місцях
204
205
в різних комбінаціях ознаки примітиву побутування (окремі з них
фольклору, наїву, кітчу» 4. ще виконують свою функцію,
інші — вже не функціонують
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
3 Лабачэўская В. А. Народныя карцінкі на шкле ў Беларусі: да пытання мастацкай вартасці
і тыпалогіі // Традыцыі і сучасны стан культуры і мастацтваў: зб. навук. арт. Вып. 1 [гал. рэд.
Ікона на склі «Розп’яття», 1960-ті, А. І. Лакотка]. Цэнтр даследаванняў беларускай культуры, мовы і літаратуры НАН Беларусі.
Мінск: Права і эканоміка, 2020. С. 135.
село Торговиця Городенківського району
4 Селівачов М. Передмова. // Українська народна творчість у поняттях міжнародної
Івано-Франківської області.
термінології (примітив, фольклор, аматорство, наїв, кітч…): колективне дослідження [відп. ред.
Польові матеріали авторки, 2008 М. Селівачов]. Київ: Музей Івана Гончара; Родовід, 1996. С. 9.
(переховуються як застарілі «на Івано-Франківській, Львівській,
горищі» чи, навпаки, — зберігаються Рівненській, Тернопільській,
в родинній власності або збірці Чернівецькій (див. карту-схему).
місцевого музею як раритет)). Хмельницька область не входила
в програму експедиційних досліджень
Польові дослідження дозволяють ширше 1998–2016 років, тож покликаємося
побачити загальну картину розвитку на відомості про побутування наївного
наївного малярства на склі, уточнити малярства на склі на цій території,
особливості побутування, виявити імена отримані від респондентів.
майстрів та осередки, ввести в науковий
обіг нові твори, а в сучасний культурний На підставі великого пласта
дискурс — маловивчене, цікаве, дещо автентичних творів, виявлених
забуте явище. під час польових досліджень, стало

можливим визначити типологію
Одним з головних предметів наївного малярства на склі
науково-дослідних зацікавлень середини — другої половини XX ст.
авторки як учасниці наукових (за функціональними ознаками):
експедицій Інституту народознавства
НАН України було наївне (народне, • Ікони (для храму — в інтер’єрі
авторське, масове) малярство на й екстер’єрі, для каплички, хатні 1–2
склі середини — другої половини ікони);
XX ст. Упродовж 1998–2016 років
авторка взяла участь у комплексних • картини (для прикраси інтер’єру);
мистецтвознавчих експедиціях
відділу народного мистецтва Інституту • декоративний розпис (рамки
народознавства НАН України для паперових ікон та фотографій,
під керівництвом проф. Михайла декоративні вставки для меблів).
Євстахійовича Станкевича (1998),
к. мист., н. с. Олега Миколайовича  Під час польових досліджень на
Болюка (2006, 2008, 2009, 2010, Гуцульщині, Бойківщині, Покутті
2011, 2012) та комплексних вдавалося не тільки виявити твори
етнологічно-мистецтвознавчих іконопису на склі другої половини
експедиціях під керівництвом проф. XX ст., а й зафіксувати їх розташування
Ярослава Миколайовича Тараса у внутрішньому просторі церкви та 3
(2013, 2014, 2015, 2016). Загалом — на стінах дерев’яних храмів зовні

206
207
11 експедицій впродовж 19 років (в екстер’єрі). Ікони на склі, які вдалося
(див. таблицю). У пошуках творів зафотографувати в інтер’єрах церков
наївного малярства авторка здійснила у с. Хлівище Кіцманського р-ну
4
також понад 15 індивідуальних виїздів Чернівецької обл., с. Великий Рожин,
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
з метою польових досліджень в окремі с. Яворів Косівського р-ну, 1–2. Корда Гафія Михайлівна, Пара картин на
населені пункти етнографічних районів у с. Ільці Верховинського р-ну Івано- склі «Котики», 1950-ті, село Річка Міжгірського району
Покуття, Гуцульщини, Бойківщини. Франківської обл. тощо дають підстави Закарпатської області. Польові матеріали авторки, 2010
Загалом ареал польових досліджень припускати широке побутування таких 3. Липчук Ганна Василівна, Картина на склі
охоплює близько 200 населених пунктів ікон у храмах. У численних сільських «Дівчина з котиком», 1950-ті, село Торговиця 4. Ікона на склі «Богородиця з Дитям» («Єлеуса»),
у семи областях західного регіону придорожніх каплицях Гуцульщини й Городенківського району Івано-Франківської 1950–1960-ті, село Хлівище Кіцманського району
України: Волинській, Закарпатській, Покуття досі можна натрапити на ікони області. Польові матеріали авторки, 2012 Чернівецької області. Польові матеріали авторки, 1998
на склі (другої пол. XX ст.), які розвішані наїву. Сюжетний репертуар творів цієї
на стінах чи викладені на горизонтальній типологічної групи досить широкий:
площині поряд з іконами, виконаними зображення котиків, лебедів, голубів,
іншими техніками. Значне поширення оленів, дівчаток у квітах і закоханих пар,
таких творів в інтер’єрі сакральної хлопчика із цуценятами, різноманітні
архітектури можна пояснити краєвиди, натюрморти, портрети,
загальноприйнятим у цьому регіоні сюжетно-побутові композиції. Причина
звичаєм офірувати (жертвувати) значної популярності картини на склі
1
ікони для храму й каплиці. З початку в 1950–1970 роках полягає в естетичній
1990-х поширилася практика приносити площині (прагнення прикрасити житло й
й залишати в каплицях «застарілі» урізноманітнити свій побут).
з певних причин ікони на склі; там вони
далі функціонували впродовж кількох Декоративний розпис — типологічна

десятиліть (подекуди — аж до сьогодні). група наївного малярства на склі, 2
представлена найбільшою кількістю
Найбільше ікони на склі поширилися пам’яток. Декоративні рамки для
в інтер’єрі житла. У радянський період, паперових ікон-фотокопій та ікон-
коли існували заборони на будь-яке хромолітографій, рамки для побутових
релігійне мистецтво й припинився фотографій (особистих, родинних,
імпорт паперових друкованих образів- «армійських») розписували рослинними
хромолітографій, художники-самоуки або геометричними мотивами.
малювали ікони на склі, папері, полотні, Паралельно побутували обрамлення
задовольняючи тодішній попит на хатню прямокутного формату та рамки-
ікону. За свідченнями респондентів, квадрати, які поміщали на стіну, як
виконання образків на замовлення та на ромб. Такі «образки на ромб» на
продаж давало майстрам можливість Покутті та Опіллі розташовували поміж
частково подолати матеріальну скруту, великими іконами та в ряд під ними,
«прогодувати дітей» 5. що урізноманітнювало оздоблення
інтер’єру оселі. На Бойківщині й
Друга типологічна група наївного Покутті інколи розписували яскравими 3
малярства на склі — картини — квітковими мотивами скляні вставки

представлена пам’ятками середини — для кухонних меблів (креденсів).
другої половини XX ст., що траплялися 1. Ікона-фотокопія «Ісус Христос» («Вседержитель»)
практично на всій досліджуваній Завдяки польовим дослідженням у мальованій на склі рамці, 1950-ті, село Мутвиця
території західних областей України. 1998–2016 років вдалося встановити Зарічнянського району Рівненської області.
208
209
Картина на склі в інтер’єрі житла близько 50 імен майстрів наївного Польові матеріали авторки, 2010
Гуцульщини, Покуття, Бойківщини, малярства на склі. З деякими із 2. Гичка Анна Іванівна, Картина на склі «Голуби»,
Полісся, Волині, Буковини, Опілля цих наївних художників пощастило село Річка Міжгірського району Закарпатської області.
репрезентує широту жанрів познайомитися та поспілкуватися Польові матеріали авторки, 2010
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
і різноманітність творчих манер авторів. особисто, і саме такі «польові 3. Фотографія в скляній розписаній рамці, 1950-ті,
І саме в художньому аспекті картин інтерв’ю» дають унікальну, дуже село Бірчичі Старосамбірського району Львівської
на склі дуже виразно проявилися риси детальну інформацію про творчий області. Польові матеріали авторки, 2006
4. Фото майстра Грицовляка Дмитра Васильовича
4 у скляній розписаній рамці власного авторства,

село Річка Міжгірського району Закарпатської області.
5 Шпак О. Д. Матеріали польових досліджень у с. Річка і Потік Міжгірського р-ну
Закарпатської обл. (16.08.2010 року). Архів ІН НАНУ. Оп. 2, Од. зб. 628. Польові матеріали авторки, 2006
РОЗД І Л 4 211 О КСАНА Ш ПА К

стор. 210–211 Ікона на склі «Непорочне Серце 1
Пресв. Діви Марії», 1960–1970-ті, інтер’єр житла,

село Острівець Городенківського району
Івано-Франківської області. Польові матеріали
авторки, 2016
віку стало масовим: вважалося, що

намалювати самій «образок» під
силу кожній, як і вишивати, ткати,
розписувати писанки, розмалювати піч,
робити витинанки з паперу. Здібніші й
обдарованіші особистості (наприклад,
Ганна Василівна Макулович, Анастасія

Григорівна Стефанюк, Марія Юріївна
Сулима) виконували фігурні композиції,
інші — обмежувалися розписом простих
Корда Гафія Михайлівна, Ікона на склі «Богородиця декоративних рамок із квітковим
з Дитям» («Годувальниця»), 1960-ті, село Річка орнаментом. Малярський промисел
Міжгірського району Закарпатської області. у Торговиці набув значних масштабів:
Польові матеріали авторки, 2010 майстрині виконували велику кількість
робіт для власних потреб і на замовлення
«портрет» майстра, техніку малярства, односельців. Малярство Торговиці було
2
особливості розвитку явища загалом. відоме далеко за межами осередку й
Цінну джерельну інформацію про такі твори купували мешканці околиць
персоналії майстрів нерідко доводилося і віддаленіших місцевостей.
дізнаватися від їхніх рідних, знайомих,
односельців, оскільки багато з них, на Ще один осередок
жаль, вже відійшли. народного малярства на склі
діяв упродовж 1950–1970 років
Вагомим результатом польових у с. Річка Міжгірського р-ну
досліджень було виявлення двох Закарпатської обл. (Бойківщина).
осередків народного малярства на Тут малювало троє майстрів: Гафія
склі другої половини XX ст. Один із Михайлівна Корда, Дмитро Васильович
них діяв упродовж 1950–1970 років Грицовляк, Анна Іванівна Гичка. Майстри
у с. Торговиця Городенківського р-ну з Річки малювали на склі ікони, картини
Івано-Франківської обл. (Покуття). й декоративні рамки; вони працювали
213
212
У процесі польових досліджень на замовлення сусідів, односельців

пощастило встановити імена 15 жінок, і мешканців найближчих сіл.
які малювали на склі. Однак, беручи
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
до уваги стилістичні особливості
збережених творів, маємо всі підстави 1. Фотографія в скляній розписаній рамці, 1950-ті,
припускати, що кількість майстрів тут село Торговиця Городенківського району Івано-
насправді була більшою. У період Франківської області. Польові матеріали авторки, 2012
розквіту осередку в Торговиці (третя 2. Фотографія в скляній розписаній рамці, 1950-ті,
чверть XX ст.) малювання на склі село Торговиця Городенківського району Івано-
серед жінок молодого й середнього Франківської області. Польові матеріали авторки, 2012
Рік Назва Область Райони Керівник експедиції Підсумовуючи огляд наївного
малярства на склі середини — другої
половини XX ст. західних областей
1. 1998 Експедиція на Івано- Снятинський, Коло- Проф. М. Є. Станкевич
України, здійснений на основі польових
Покуття Франківська мийський, Косівський
досліджень авторки 1998–2016 років
у складі наукових експедицій ІН НАНУ,
2. 2006 Експедиція на Львівська Самбірський, Старо- Канд. мист., н. с. О. М. Болюк можемо стверджувати розвиток цього
Центральну Бой- самбірський явища на значній частині обстеженої
ківщину і Підгір’я території, з більшою або меншою 1 2
інтенсивністю. Під час проведених
3. 2008 Експедиція на Чернівецька Вижницький, Путиль- Канд. мист., н. с. О. М. Болюк польових досліджень вдалося зібрати
Буковинську ський матеріал із зазначеної теми, з’ясувати 1. Шупляк Ніна Дмитрівна з картиною на склі
Гуцульщину особливості функціонування, художньо- початку 1960-х власного авторства, село Біще
стилістичні особливості творів, Бережанського району Тернопільської області.
4. 2009 Експедиція на Закарпатська Воловецький, Міжгір- Канд. мист., н. с. О. М. Болюк
окреслити типологію. Можливість Польові матеріали авторки, 2011
Закарпатську ський
побачити «наживо» автентичні пам’ятки 2. Макулович Ганна Василівна — майстриня
Бойківщину
в середовищі побутування й отримати народного малярства на склі, село Торговиця
5. 2010 Експедиція на Рівненська Костопільський, Берез- Канд. мист., н. с. О. М. Болюк певну інформацію від респондентів Городенківського району Івано-Франківської області.
Західне Полісся нівський, Сарненський, «з перших уст» стала унікальною Польові матеріали авторки, 2002
Дубровицький, Зарічнен- нагодою для формування джерельної

ський бази й подальшого вивчення наївного
малярства на склі. Тема потребує
6. 2011 Експедиція на Тернопільська Бережанський, Під- Канд. мист., н. с. О. М. Болюк
продовження пошукових зусиль
Східне Опілля та гаєцький, Бучацький,
з метою відкриття невідомих осередків,
Західне Поділля Монастириський, Залі-
щицький, Борщівський
імен майстрів і творів задля повнішого
розкриття загальної картини розвитку
7. 2012 Експедиція на на Волинська Горохівський, Луць- Канд. мист., н. с. О. М. Болюк
українського народного, наївного
Західну Волинь кий, Локачинський,
мистецтва XX століття.
Ківерцівський, Воло-
димир-Волинський,
Іваничівський
8. 2013 Експедиція на Івано- Коломийський Проф. Я. М. Тарас
Покуття Франківська
9. 2014 Експедиція на Івано- Тлумацький, Тисме- Проф. Я. М. Тарас

214
215
Покуття Франківська ницький, Городенків-
ський
10. 2015 Експедиція на Івано- Снятинський, Городен- Проф. Я. М. Тарас

РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
Покуття Франківська ківський
Ареал наївного мистецтва на склі
Таблиця 1. Перелік комплексних
мистецтвознавчих експедицій відділу народного
за свідченнями респондентів
11. 2016 Експедиція на Івано- Городенківський Проф. Я. М. Тарас мистецтва Інституту народознавства НАН України та
Покуття Франківська етнологічно-мистецтвознавчих експедицій Інституту
виявлені твори
народознавства НАН України, під час яких авторка
досліджувала наївне малярство на склі
ГА Н Н А Г О Т В Я Н С Ь К А .
ЯК НЕ ПРОПАСТИ В ІСТОРІЇ?
Ганна Готвянська народилася

1931 року, і все життя, аж до 2019-го, Ганна Готвянська, Роми, 1990, полотно, олія.
прожила в селі Козіївка на Харківщині. Колекція РОДОВІД-Галереї
Там ми й познайомилися з нею
у 2002 році, коли видавництво
РОДОВІД разом із Центром досліджень Христина Проців та інші учасники
усної історії та культури влаштувало експедиції. І були вражені — вся хата
експедицію з пошуку й запису в картинах!
Л І Д І Я ЛИ Х АЧ
інтерв’ю з непрофесійними мистцями.
Шукали в Харківській, Полтавській Починалося мистецтво від самого
та Сумській областях, бо саме там порогу. Навпроти — піч, а біля неї стояла
чомусь їх особливо багато. За ціле літо зібрана в мішках картопля. Ці мішки
об’їздили три області. І от в одному були накриті рядниною, а зверху — така
селі ми зайшли в хату. До цього кілька величезна картина, на якій зображено
днів нам якось не щастило, образно троє ромів. Там весела дівчина грала
217
кажучи, «улови» були зовсім «дрібні». на бубні, поруч із нею «позував»
Місцеві розписували стіни, ворота, вправний ромський хлопець, але
глечики, іграшки, і навіть траплялися особливо вразила мене яскрава жінка
РОЗ Д І Л 4
такі, що розмальовували платівки. на першому плані, що годувала дитину
У селі було дуже складно з папером та
фарбами, хоча це вже були двохтисячні
роки. Знахідки були самобутні, але Лідія Лихач (Україна / США),
нам все ж хотілося чогось більшого, засновниця й директорка видавництва
глобальнішого. До Готвянської РОДОВІД, колекціонерка, дослідниця
зайшли група — Тоня Палагнюк, та кураторка мистецьких проєктів.
Гусар (Канада)
Ганна Готвянська, Білять
вишивка. Колекція Наталки

полотно, 2010, полотно, ручна
РОЗД І Л 4 219 Л І Д І Я ЛИ Х АЧ
кілька годин, а тоді ж сідає малювати
собі на втіху. Саме творчість була її
найбільшим задоволенням.
Сюжети були дуже різні. Наприклад,

є в неї картини на сюжет «Прощання»,
який так люблять сільські наївні мистці.
Цікаво, як цей мотив змінюється
з часом, і ось в Готвянської він уже
зовсім типовий для XX століття.
Є в неї і просто веселі побутові
сюжети. Як-от весілля, на якому дві Ганна Готвянська біля своєї картини на виставці Ганна Готвянська з Наталкою Гусар,
Ганна Готвянська, Одружується не зі мною, 1990, дівчині зажурені, бо хлопець тепер «Чисте мистецтво». «Мистецький Арсенал» 2007, село Козіївка Харківської області
полотно, олія. Колекція НЦНК «Музей Івана Гончара» одружується з третьою. Особливу (Київ, 12.04.2017)
симпатію художниці здобув мотив із
дівчатами, які відбілюють полотно. Він викладала мистецтво. Ганна домовитися з родиною, щоб передати
грудьми. До речі, ця жінка ще не раз у неї виходив справжньою епічною Готвянська — живе буквально на це все у фонди та забезпечити необхідні
з’явиться у творах Ганни Григорівни, як багатофігурною композицією! краю світу, має город та своє умови для зберігання, які, на жаль,
у мальованих, так і у вишитих. Коротко обмежене цим життя. Але водночас у селі влаштувати зовсім неможливо.
кажучи, це було просто море експресії! Коли у двохтисячних Ганні Григорівні вони були неймовірно подібні у своєму Дуже добре, що арт-центр Я Галерея,
Той момент, коли відчуваєш мистецьку зробили операцію на очах, і малювати ставленні до творчості! Тільки Павло та Анна Гудімові, ініціювали
силу, ніби електрику. Хтось навіть було складно, вона стала більше часу мистецтво має значення, тільки воно створення онлайн-музею наїву, який
пожартував: «Що, Лідо, в тебе колінки приділяти вишивці. Але дрібні вишивки найбільше важить для них обох. Все представить своєрідну «енциклопедію»
затряслися?». зовсім не пасували до масштабів її інше життя просто треба жити — українських мистців, творчість яких
творчої натури, тому вона взялась працювати, заробляти гроші, копати надзвичайно цікава, але «захована»
Тоді ми зробили довге інтерв’ю одразу за килими. Вишила їх десь штук картоплю, а от мистецтво — це те, в далекій національній географії.
з Ганною Готвянською. А потім я ще шістнадцять за більш ніж десять років, що справді серйозне, те, що цікавить
сорок хвилин торгувалася, щоб вона щоб усім онукам вистачило. І тут, на їх обох. У великій виставці «Чисте Дуже запам’яталася мені й наша
продала мені хоч одну роботу! Та килимах, знову з’являються і дівчата мистецтво» (Мистецький Арсенал, 2017) остання з нею зустріч. Коли ми приїхали
Л І Д І Я ЛИ Х АЧ
вона не погодилася. У жодний спосіб з полотном, і роми, а ще — тварини, мені хотілося представити мистецтво до Козіївки, Ганни Михайлівни вдома не
не змогла її вмовити. Вона взагалі рослини та інші елементи, які мисткиня аутсайдерів, наївних майстрів очима було, тож ми пішли шукати її в родичів
дуже рідко продавала свої картини, бачила вже в такій, більш модерновій, сучасних мистців. Саме професійні та знайомих. Нам підказали тоді, що
дорожила ними, як кожен мистець. стилістиці. мистці бачать і розуміють своїх колег вона пішла до сусідів. Ми нарешті
Казала: «Ну як я продам? Що ж це «на десять поверхів» глибше. знайшли потрібну хату та побачили
буде порожнє місце в хаті?». Коли сучасна канадська художниця компанію, що зібралися там. Запитали,
220
українського походження Наталка В останні роки Ганна Михайлівна дуже чи немає серед них художниці.
221
Ганна Михайлівна була такою Гусар прилетіла в Україну робити переживала за свою спадщину, але Чомусь ми не стали називати ані
класичною селянкою — працювала власний творчий проєкт, то дуже думала про те, щоб зберегти її саме ім’я, ані прізвище, а сказали саме
на фермі, мала власний великий захотіла познайомитися з Ганною в родині. Намагалася якнайбільше так — «художниці». І ось на це слово
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
город, виростила трьох дітей, і при Готвянською. Зустріч двох мисткинь подарувати, роздати родичам, особливо Ганна Готвянська вилетіла з хати, наче
цьому вона завжди малювала, все відбулася в Козіївці. Залишились онукам. Вона бачила у творчості пташка, бо саме це слово було для неї
життя. Я якось запитала її: «А коли ж враження, спогади та навіть фото. Але найбільший скарб, тому бажала найважливішим.
ви малюєте?». І вона розповіла, як я також помітила одну важливу річ. поділитися ним саме з рідними. А добре
приходить з роботи на фермі, десь Здавалося б, ці дві жінки дуже різні. було б тепер музейникам долучитись
о шостій годині, робить вечерю, потім, Наталка Гусар — живе в Торонто, до збереження. Поїхати в село,
коли вони повечеряють, передрімає професійно займається мистецтвом,
РА Й Б Е З К РА Ю . З А П О З И Ч Е Н Н Я
Н А Р О Д Н О Ї І Д Е Ї К РА С И У К РА Ї Н С Ь К И М И
М И Т Ц Я М И - П О С Т М О Д Е Р Н І С ТА М И
П О К О Л І Н Н Я П Е Р Е Б УД О В И
Авторитетна ідея протиставлення масовою культурою, пропагандою,

авангарду та кітчу невідворотно рекламою та шоу-бізнесом. Аж допоки
вплинула на сприйняття народного не прийшов постмодернізм, якому
мистецтва в XX сторіччі. Формула заманулося змішати всі категорії та
Клемента Грінберга, така зручна порушити всі ієрархії. Саме тоді кітч
ОЛ ЕН А МАР Т И НЮ К
в ролі інструмента в Холодній війні знадобився через його трансгресивний
та для просування абстрактного капітал, нагромаджений роками
експресіонізму в глобальному масштабі зневажливого ставлення до популярної
як маркера свободи самовираження краси. Додатковим результатом
та сучасного способу висловлювання цієї зацікавленості став інтерес до
в мистецтві, змішала фольклор із кітчем вивчення народного мистецтва як
та виштовхнула його за межі високого самостійного явища та як джерела
мистецтва 1. Кітч став риторично натхнення багатьох авангардів. Вікова
необхідним лише для ефектного функція мистецтва як промовляння мрії
223
контрасту — як фон, на якому елітарне про неземну красу або рай на землі
та професійне мистецтво сяяло ніби крізь оптику постмодерної іронії і собі
висока башта зі слонової кістки, дозволяє фіксувати зріз епохи в русі.
доступна лише обмеженому колу
РОЗ Д І Л 4
обраних. Популярна та зрозуміла
краса була підозрілою категорією, що Олена Мартинюк (США), докторка
існувала на маргінесі разом із філософії з історії мистецтв (Ратґерський
університет), працює в інституті
Гаррімана Колумбійського університету,
1 Greenberg C. Avant-Garde and Kitsch // Partisan
має докторську наукову стипендію
Review. Vol. 6. No 5. 1939. pp. 34‒49. українознавства імені Петра Яцика.
1 2
Народне коріння: від історичного 1863 року «Живописець сучасного

авангарду до постмодернізму життя» описує модерність як дещо
ефемерне та вислизуще 2.
Важко уявити більш ефектну противагу Митець, який здатний схопити цю
академічному мистецтву, як народне, швидкоплинність, — це денді та фланер.
що є стихійним та не обтяженим Його стихія — натовп, товчія сучасного
нормами, і ранні митці-авангардисти міста, посеред якого він почувається
середини — кінця XIX сторіччя як риба у воді або птах у повітрі.
використовували його ідіоми не Нехтуючи академічними канонами та
менш завзято, ніж постмодерністи принципами, цей митець «підписує
у 1980‒1990 роках. Від початку свої роботи своєю приголомшеною
зародження авангарду саме народні душею», «бачить все в стані новизни»
та популярні образи було використано та малює «примітивні каракулі», як
революційними новаторами як антидоти «варвар або дитина». Зі свідомого
до зашкарублої академічної класики та культивування цієї невинності погляду,
для шокової терапії освіченої публіки. цього прагнення бачити світ наче
224
225
Навіть із найперших спроб осмислення вперше, перебуваючи всередині чогось
появи сучасного мистецтва очевидно, скороминучого та водночас вічного,
наскільки його концептуалізація народжуються такі радикальні новатори
виявилася пов’язаною з тими рисами, як Густав Курбе, близький приятель
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
1. Рушник, Полтавщина, середина XX ст. Домоткане 2. Рушник настінний, Західна Україна, які асоціюються з народним Бодлера. «Варварську естетику»
вибілене полотно. На двох кінцях вишито рослинні та 1939, ручна вишивка, льон. Колекція мистецтвом. Французький поет Шарль реаліст запозичає в дрібних буржуа
геометричні орнаменти, фігури людей та оригінальний Українського музею в Нью-Йорку. Бодлер у своєму знаменитому есе із сільської місцевості, звідки він сам
текст: «Оце ж тая криниченька, що голуб купався. Подарунок Волтера та Катерини
Оце ж тая дівчинонька, що я женихався». Вишито Коронець
хрестиком, на краях в’язані тороки. Колекція
2 Baudelaire C. The Painter of Modern Life. New York: Da Capo Press, 1964
Українського музею (Нью-Йорк) (orig. published in Le Figaro, in 1863).
походив, та звідки почав черпати постмодерного розвінчування міфу тому паралельно до теоретичних краси, відшліфованої роками масового
відчуття новизни та необмеженості великого та автономного митця- проривів у 1980-ті спостерігаємо, як використання як камінці на березі
погляду, водночас вперше генія. У 1985 році Гал Фостер, один із американське елітарне мистецтво моря, переробляється в локальній
привертаючи увагу до естетичних відомих теоретиків постмодернізму, знову поглинає та переробляє стихію версії постмодернізму.
смаків людей нижчих класів. пише статтю про «Примітивне народної творчості, зокрема графіті.
підсвідоме» сучасного мистецтва 3. Жан-Мішель Баскія вільно запозичує
Родом із класу заможних селян, Курбе У статті він аналізує трансгресивне з цього ресурсу, але це запозичення
створив три шедеври реалізму після запозичення африканських масок для позбавлене трансгресивного Лариса Рєзун-Звєздочотова:
революції 1848 року у Франції. Одним протокубістської картини «Авіньйонські пафосу історичного авангарду Друге життя радянського кітчу
з них є картина «Поховання в Орнані» дівчата» Пабло Пікассо 1907 року, в той час, коли ідоли модернізму
(1850‒1851), що не тільки зображує на якій злилися воєдино відвідини падають із п’єдесталів із голосним Лариса Рєзун-Звєздочотова, яка
мешканців його рідного містечка, але митцем Етнографічного музею гуркотом. Попри схожість процедури називає себе «археологом радянського
й догоджає їхнім естетичним смакам. Трокадеро та борделю. Залучаючи наслідування в модернізмі та сміття» 5, як художниця сформувалася
Курбе порушує кордони допустимого, критику колоніалізму, Фостер порівнює постмодернізмі, митцю кінця в колах одеського та московського
втілюючи у великоформатному жанрі запозичення Пікассо з блокбастерною XX сторіччя важко повірити концептуалізмів, була серед перших
історичного полотна родинну подію. виставкою Музею сучасного мистецтва в Бодлерову обіцянку варварської поселенців легендарного мистецького
Але навіть попри порушення умов «Примітивізм в мистецтві XX століття: новизни погляду митця, просто не сквоту в Фурманному провулку Москви
жанру побутової картини, митець кидає схожість тубільного та модерного» обтяженого академічною освітою. (1987‒1990). Але саме народна
виклик системі насамперед через свою (Нью-Йорк, 1984), яку організував творчість, переусвідомлена через
живописну техніку, яка робить його директор музею Вільям Рубін. Ця Однак визначення Бодлером призму московського концептуалізму,
вибуховим екстремістом в очах його виставка наголошувала на поверхневих сучасності як швидкоплинного стала джерелом її багатьох проєктів. На
сучасників. Застиглі, наче на фотографії візуальних аналогіях та фактично ефемерного моменту актуалізується початку 1980-х Звєдочотова працювала
провінційного фотографа, фігури на вибудовувала колоніалістську ієрархію і в постмодерний час, коли художники в Будинку народної творчості, де
полотні дивляться перед себе, але не високого модернізму та відсталого працюють над переробленням надміру розшукувала та класифікувала
існують заради погляду глядача. Курбе трайбалізму, що врешті спричинило символічного сміття, який виробляють аматорське мистецтво усього одеського
не сентименталізує та не ідеалізує багато критики. Зокрема, Фостер цивілізації. Скороминучість особливо регіону. Занурена в колективні фантазії
цих дрібних буржуа, не вибудовує написав, що ця виставка визначає відчувається в місцях цивілізаційних про красу, Звєздочотова розуміла
композиційної драми ієрархій та примітивізм метонімією імперіалізму, зламів, таких як поступовий розпад неспівмірність її мистецької освіти тим
кольорових акцентів, на полотні немає оскільки вона деконтекстуалізує Радянського Союзу, що спровокував творчим об’єктам, які оприявнювали
місця бароковій ілюзії та динамізму. та абстрагує мистецтва аборигенів появу локальної версії постмодернізму. колективні бажання та симптоми
Джерела цього естетичного бунту варто у діалектиці кітчу, академії та Символічні уламки радянської транзитного суспільства. Туга за
шукати в популярних дереворитах та авангарду 4. Багато дослідників тоді цивілізації — ідеологічні рештки красою, яку опредметнили твори
фотографії, народному мистецтві, яке усвідомили, що народне мистецтво комуністичної утопії — довільно митців-аутсайдерів, стала вихідною
подобалося героям його картини. вже не може розглядатися лише як змішалися з образами західної масової точкою для творчості мисткині в період
фонд абстрактних образів, позбавлених культури, які почали насичувати країну, перебудови та розпаду Радянського
226
227
Підривна сила фольклорного мистецтва власного значення, що існують лише від часів перебудови, коли залізна завіса Союзу. Про користь дослідження кітчу
в каноні історичного авангарду для запозичення так званими геніями стає все більш пористою. На прикладі як комунікативного каналу, здатного
стала темою багатьох теорій та модернізму. двох митців покоління української матеріалізувати колективні мрії, писала
виставок вже в 1980‒1990 роках. перебудови — Лариси Рєзун- також літературознавиця і спеціалістка
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
Тоді формула Грінберга зазнає ревізії Постмодернізм скасовує ієрархії та Звєздочотової та Олега Тістола — я хочу з постмодерної літератури Тамара
водночас з активним розгортанням дискримінацію популярних смаків, розглянути як категорія популярної Гундорова 6.
5 Boym S. Common Places: Mythologies of Everyday Life in Russia. Cambridge, MA: Harvard
3 Foster H. The «Primitive» Unconscious of Modern Art // October. Vol. 34. Autumn, 1985. pp. 45‒70. University Press, 1994. P. 260.
4 Там само. C. 47. 6 Гундорова Т. Транзитна культура: Симптоми постколоніальної травми. Київ: Грані-Т, 2013. С. 467‒477.
Лише ретроспективно, на Фурманному додатково прикрашає строкаті килимок з оленями прикрашав
провулку, до мисткині прийшло єгипетські килимки, які заповнили величезну кількість радянських
усвідомлення значення досвіду її роботи тогочасні базари, орнаментальними осель, але під час перебудови
з пізнім радянським фольклором. фігурами тваринок, виконаними народна любов, колись така масова
Під час роботи на своїй посаді вона в техніці витинанки, та радянськими та незаперечна, почала ніби активно
застосовувала винятково традиційні зірками, свідомо зіштовхуючи такі злущуватися з поверхні цього
критерії оцінювання мистецтва, тому далекі ідеї про красу. Мисткиня предмету, який раптом втратив свою
відкидала як незначущі музеї творчості загострює патологічну вивихнутість принадність. Звєздочотова купувала
пацієнтів у санаторіях, де поруч із пізнього радянського повсякдення килимки на барахолках за безцінь та
зіпсованими комахами портретами та водночас грається із символами створювала нескінченний орнамент
Леніна з крупи були розміщені вишивки московського концептуалізму, який краси, що зникає, прикрашаючи
шедеврів Третьяковської галереї за під час перебудови перебуває у фазі килимки фрагментами ідентичних
схемами із журналу «Робітниця». Але активного архівування та самоопису. виробів та значками, створеними її
на Фурманному мисткиня згадала це Поняття НОМА, узяте з історії Давнього методом за допомогою будівельної
прагнення досягнення краси будь-якими Єгипту, таке ж далеке, як і килимки пасти. Комбінуючи елементи килимів
засобами та почала імітувати техніку з фараонами, притягується митцями різних відтінків та ступенів потертості,
1
вишивки за допомогою будівельної як одна із самоназв угруповання 7. Звєздочотова створює унікальний
пасти для наклеювання кераміки. Її «Шизо-Китай», ще один із термінів об’єкт із масового, водночас
робота «Зайчик-грибоїд» (іл. 1) так само концептуалістів, Звєздочотова підкреслює п’янку принадність
пишається ядуче яскравими кольорами використовує для назви своєї роботи поганого смаку, про яку знову ж таки
та примітивним спрощенням форми, 1990 року, у якій замість визначення писав ще Бодлер 9, а в постмодерні
як і роботи наївних вишивальниць, що пропонує декоративну мішуру 8. вперше описала Сьюзен Зонтаґ
мріяли відвідати Третьяковську галерею Звєздочотова створює віньєтку через поняття кемпу 10. Через прийом
та побачити її шедеври. Збільшуючи усі з мережив, пластикових квітів, бісеру, серійності Звєздочотова використовує
недоліки до монументальних розмірів, блискіток та іграшкових ящурів і не кітч як метод, адже користується
Звєздочотова з гумором та любов’ю прагне замінити мистецтво його спустошеними символами, створюючи
міркує про анонімну жіночу хатню дефініцією, але натомість дозволяє, орнаменти з банальності, яка була
роботу, підривну силу декоративності щоб ця дефініція розчинилася в полі колись красою.
та про те, що вона, імовірно, даремно декоративного.
боролася з мрією лікарки, яка
започаткувала музей у санаторії та Реєструючи зміни в колективних
вважала, що лікує людей за уявленнях про прекрасне, Олег Тістол. Боротьба
допомогою краси. Звєздочотова також прагне зафіксувати за красу стереотипу
красу, що минає. Її серія «Килими
Перебуваючи на Фурманному, із значками» 1989 року — це ода Олег Тістол разом зі своїми
2
228
229
Звєздочотова спостерігає, які різкі радянському кітчу, який на її очах соратниками також мешкали в кінці
мутації відбуваються з радянським ставав історією (іл. 2). Плисовий 1980-х у мистецькому сквоті на
кітчем, матеріальна культура починає
змінюватися на її очах. На заміну
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
звичним радянським ковдрам та
1. Лариса Рєзун-Звєздочотова, рушникам із щорічно повторюваними 7 Словарь терминов московской концептуальной школы; у вільному доступі:
http://yanko.lib.ru/books/dictionary/m-k-sh/slovar-m-k-sh.htm [станом на 24.10.2020].
Зайчик-Грибоїд, 1989 орнаментами з’являється безліч
(оригінал втрачено, авторське дешевих сувенірів із різних країн, 8 Там само.
повторення, 1998), мішана техніка які приносять свої уявлення про 9 Цит. за: Calinescu M. Five Faces of Modernity: Modernism, Avant-garde, Decadence,
Kitsch, Postmodernism. Durham: Duke University Press, 2006. P. 254.
2. Лариса Рєзун-Звєздочотова, із серії прекрасне. Створюючи емблеми
«Килими зі значками», 1989, мішана техніка свого часу змін, Звєздочотова 10 Sontag S. Notes on «Camp». London: Penguin Books Ltd, 2018.
Фурманному провулку. Там, у Москві, національних стереотипів, на думку
столиці присмертної імперії, Тістол та спадали альбоми «Мальовнича
інші учасники угруповання зі складною Україна», ранні повісті Миколи
та іронічною назвою «Вольова грань Гоголя та котлета по-київськи.
національного постеклектизму» Складність самоартикуляції в ситуації
перейнялися питанням національного постколонізованого суб’єкта, що оперує
кітчу. Оголосивши себе «посольством мовою колонізатора, у якій укорінені
України в Москві», Тістол разом із стереотипи, через які його описують,
Костянтином Реуновим, Олександром полягає в тому, що заперечення
Харченко, Мариною Скугарєвою та стереотипів не призводить ні до
Яною Бистровою, починають роботу чого іншого, окрім як до скочування
над символами держави, якої ще не в простір національного міфу, так само
існує. Озброєні гаслом «боротьба затверділого та обмежувального.

за красу стереотипу», яке Тістол Найбільш дієвою стратегією відповіді,
сформулював із Рєуновим, працюючи яку описав Гомі Бгабга, і яку
над спільною програмою ще з часів втілювали митці «Вольової грані»,
служби в радянській армії, українці є не заперечення, а присвоєння
в Москві стають особливо уважні стереотипів, перевикористання їх
до національних міфів. Довільно для власних цілей. Найвідомішим
міксуючи мову наочної агітації прикладом такого підходу є картина
з армії та поп-арту, ідеологічні кліше, Тістола «Возз’єднання» (1988),
авангард, античність, радянський кітч у якій художник іронічно апропріює
та інші символічні уламки руїн ще радянське ідеологічне кліше дружби
не повністю дезінтегрованої імперії, українського та російського народів,
митці формулюють українську ідею яка згідно з радянською історіографією,
у своїх широкоформатних полотнах, почалася з Переяславської угоди
постмодерних та постіронічних 1654 року і продовжиться навіки.
водночас.
У більш пізніх своїх серіях часів
У Москві митці «Вольової грані» незалежності, Тістол продовжує
мимоволі опинилися в класичному роботу зі стереотипами, але вже
сценарії «empire writes back», чудово не вдається до постмодерної
описаному в постколоніальних теоріях калейдоскопічності джерел та
Едварда Саїда та Гомі Бгабги 11. позичань, що було йому притаманним
Перебуваючи в метрополії, були у період перебудови. Проте він далі
230
змушені пояснювати, що означає досліджує універсальні та національні
231
бути українським художником. Митці міфологеми та мрії про красу, від
з національної провінції одночасно образів гірських вершин до мови
відчули свою інакшість та відсутність кубізму чи петриківського розпису.
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
адекватних термінів для її описання. Одним із найяскравіших символів, які
Адже усі визначення, які були на митець розробляє у своїй розлогій та
поверхні, насамперед належали до багаторічній серії, що простягнулася
Олег Тістол, Ялта-07,

11 Said E. W. Orientalism. New York: Vintage Books, 1979; Bhabha H. K. Location of Culture.
2008, полотно, акрил London; New York: Routledge, 1994.
через кілька географічних локацій, символ пальми та одомашнює
є пальма. Через християнську його через фольклорні образи та
символіку, біблійська рослина пальма техніки. Тістол зі своєю серією пальм
постає універсальним символом раю використовує подібну процедуру, але
як оази посеред пустелі, а також рухається у зворотному напрямку,
благочестя («праведник квітнутиме оскільки він завжди зображає
як пальма», Пс. 91:13) 12. Розпочата конкретну пальму, але виводить цей
в Криму серія «Ю. Бе. Ка» згодом була приватний досвід на рівень символу.
продовжена в Єгипті, на біблійських
локаціях, в історичній перспективі Усвідомлення нерозривного зв’язку
лише підтверджуючи неминучу модерну та постмодерну з народними
доречність прикметника «втрачений», та фольклорними практиками дозволить
якщо мова йде про рай. У цій серії збагатити та нюансувати наше
Тістол розвиває естетику поп-арту розуміння мистецтва нового часу,
живописними засобами, рухаючися його практик переходу меж та
від попартівської механічної передачі загравань із колективними мріями
ефекту поліграфічного растра до про красу. Епохи змінюють одна одну,
живописних тонкощів кольорових митці порушують чергові норми та
зіставлень, у результаті наділяючи чекають на встановлення нових,
підкреслено штучні відтінки тільки рай залишається безмежним,
несподіваною аурою старих майстрів. без краю.
Образ пальми з картин Тістола

мені довго навіював думки про
винятково чужоземний рай, допоки
якось, під час роботи в Українському
музеї в Нью-Йорку, я випадково
не побачила у фондах старовинний
український вишитий рушник. На ньому
був зображений класичний сюжет
прощання козака з дівчиною,
але не біля колодязя, яблуні чи вишні,
а на тлі пальми, на якій розсілися
яскраві різнокольорові папуги.
Анонімна авторка цього твору надала
232
233
моменту розлуки ефекту солодкого
спогаду, раювання поруч із коханим,
яке згадується вже після втрати цієї
миті. Для передачі цього образу
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
вишивальниця запозичає універсальний
Олег Тістол, Казино «Третій Рим», 12 Біблія; у вільному доступі: https://bible-lessons.in.ua/bible/old/book23/ps91–100.html
2011, полотно, акрил [станом на 24.10.2020].
ОЛ Е КСА Н Д Р Р О Й Т БУ РД
Н А Ї В Н І Н О ТАТ К И
П Р О Н А Ї В Н Е М И СТ Е ЦТ В О
Останні декади мого життя досить тісно Вперше я побачив «справжній»

пов’язані з феноменами наївного та живопис у квартирі наших сусідів.
маргінального мистецтва. Напрямами, Я тоді ще не знав, що це мистецтво
ОЛ ЕКСА НД Р РОЙ Т БУ РД
котрі часто наштовхуються на було «наївним». Переді мною були
нерозуміння їхньої художньої природи, дві картини в позолочених сталінських
яке виникає, зокрема, і через брак рамах. Одна з них була нічним
інформаційного підґрунтя. Біографії пейзажем із кипарисом, горами,
художників, історія виникнення та чіткі морем і місячною доріжкою на
лінії, котрі відмежували б ці напрями ньому. Друга — типовим радянським
від дотичних — усе це важко знайти міщанським натюрмортом з якимись
навіть допитливому досліднику. фруктами, виноградом, обов’язковим
кавуном і «Совєтським шампанським».
Моя роль у цій конференції, на мій Це взагалі були мої перші враження
погляд, може категоризуватися як від мистецтва, бо до того я бачив
235
«свідок». Як людина, що з дитинства лише естамп у нашій квартирі —
була співпричетна й зацікавлена, та такий собі лінорит шістдесятих років,
згодом трансформувала свою цікавість а тут справжні картини, намальовані
у колекціонування об’єктів власного фарбами!
РОЗ Д І Л 4
інтересу.
Важко сказати, які враження від

наївного мистецтва були першими,
але вони почалися з раннього Олександр Ройтбурд (Україна),
дитинства — раніше, ніж я дізнався про директор Одеського художнього
Ніко Піросмані та Анрі Руссо. музею, художник.
І ще на Привозі був лоток, де на працювали під його впливом. Такі
тлі розвішаних килимків з оленями як, наприклад, москвички Тетяна
та лебедями продавалися гіпсові Назаренко й Наталя Нестерова,
свинки і кішки-скарбнички, солоденькі які були мені дуже близькі. Чи
янголята, екзотичні папуги і млосні одесит Юрій Коваленко. І взагалі-то
рудоволосі красуні з червоними я вважаю, що й сам я є певною мірою
губками і напіввідкритими грудьми. наївним художником. Попри освіту,
Я не міг відірвати очей від їхнього в тому, що роблю, я часто звертаюся
ядучого, яскраво-анілінового до оптики «наївного» погляду,
розфарбування, але мама забороняла перемішаного з досвідом модернізму
мені навіть дивитися в той бік — це минулого століття. І твори, в яких такий
був «несмак». погляд присутній, не лише здаються
мені найбільш органічними, але й

Згодом, коли я вже став навчатися приносять мені, як автору, найбільше
мистецтва, прийшов час свідомого задоволення.
захоплення наївом як явищем. Він
виявився глибшим та різноманітнішим Згодом це привело мене до того, що
за «творчість недоуків», як його я також став колекціонувати наївне
трактували чимало моїх сучасників. мистецтво.
Услід за Піросмані й «Митником»
Руссо, я дізнався про Катерину А почалося моє колекціонерство
Білокур, Ганну Собачко і Марію з того, що одного разу я побачив на
Примаченко, про росіян Юхима вулиці картинку. Там були намальовані
Честнякова та Павла Лєонова. Над білі коні серед білих хаток. Хтось
моїм ліжком висів німецький постер із викинув її на смітник. Я її взяв, відмив
репродукцією хорватського наївного від пилу, підклеїв, як умів, покрив
художника Каміла Вуйчича, котрий лаком і показав своїй викладачці
належав до знаменитої Хлебінської історії мистецтва Тетяні Басанець. Віктор Павлов, Нічна прогулянка
школи, засновником якої був Іван Вона сказала: «Подаруй її Валері, червоної суки, 1990-ті, папір, пастель.
Генералич. У той час я відкрив для він таке збирає». Валера — це був її Колекція Олександра Ройтбурда
себе феномен «народної картини» — чоловік, відомий одеський художник-
від «Козаків Мамаїв» до сучасного нонконформіст Валерій Басанець. Мене
міського наїву. приємно здивувало, що він збирає
наївне мистецтво.
А вже згодом прийшло захоплення
236
237
наївом через професійне мистецтво. А через кілька років після «сміттєвої
Я побачив вплив наїву на авангард знахідки» в Одесі на Староконному
початку XX сторіччя, на Давида ринку, я побачив дві картини. Вони
Бурлюка, Михайла Ларіонова повернули мої дитячі спогади про
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
з Наталією Гончаровою та картини у квартирі сусідів. Саме
художників об’єднання «Бубновий в таких найбільш дешевих сталінських
валет». Не кажучи вже про багатьох рамах. Правда, то були не пейзажі,
улюблених мною парижан. У часи і не натюрморти. На одній з них було
мого професійного становлення зображено якогось задумливого
наїв опинився в тренді радянського кавалера в перуці, кюлотах, панталонах
мистецтва, і багато художників і камзолі, який елегійно стояв біля
паркової вази та дивився на став із у живописі, схожий на німецьких
лебедями. На другій, у такому ж парку «нових диких», проте недоглянутий
про щось кокетливо перемовлялися і сором’язливий Валентин Сіренко. Він
дві дами в кринолінах і з пишними на відкритті подарував моїй тодішній
зачісками. Це явно було якесь співкураторці, а тепер дружині, Анні
наївне перемальовування чогось Маколкіній червону троянду у відмитій
з галантної доби. До речі, пізніше самі від етикетки пластиковій пляшці.
ці образи лягли у візуальне підґрунтя
мого проєкту «Галантна доба І разом з ними прийшов такий
просвітництва». Я не стримався та художник Ісидор Зільберштейн,
купив ці картини. він же «Сеня узенькіє глазкі», який
був членом сквотів «Фурманний
1
З цього почалася моя збірка. Спочатку провулок» і «Чистопрудний» у Москві,
я віддавав перевагу міщанському а потім повернувся до Одеси. Він
наїву й «переспівам» відомих картин. вважався одним з «московських
Тоді захопився народними картинами, концептуалістів», але те, що він робив,
такими як «Янгол переводить дітей», не налазило на голову — він там,
«Віра, Надія і Любов», «Оленка на Чистопрудному, відливав мурах
з оленятком», пізніше почав окремо з бетону. Одного дня прикотив туди
збирати натюрморти, сільський наїв. бетономішалку й відлив близько сотні
Захоплення народним мистецтвом таких велетенських мурах та заповнив
переросло в інтерес до мистецтва ними майже весь той сквот. Яким було
маргіналів. моє здивування, коли ми у 2014 році 2
потрапили в Лондон, у галерею Саатчі,
У 2001 році Марат Гельман проводив і побачили на першому поверсі майже
в Україні фестиваль «Культурний таких самих мурах, але у виконанні
герой», і я займався його одеським якоїсь бразилійки — вони були не
3
регіональним напрямом. У рамках з бетону, а з пластику, і мені на секунду
цього фестивалю я відкрив в Одесі здалося, що в той момент на землю
виставку «Салон неприкаяних». повернулася душа Ісидора Мойшовича
Там не було чистого наїву, проте Зільберштейна.
були художники-маргінали й, до
речі, дуже різноманітні. Серед них Одне з останніх моїх захоплень — це
був дуже професійний, але дуже Жора Кочегар. Вважаю його своїм
непристосований до життя художник відкриттям і захопленням, хоч пізніше
238
239
Анатолій Асаба, який незадовго до дізнався що ще до мене його
того здійснив самогубство. За етнічним роботи збирали одеські художники,
походженням він був караїмом і казав як-от Анатолій Ганкевич, Василь
про себе: «Я останній художник свого Рябченко, щось було в Лариси Резун- 1. Натюрморт, народна картина, XX ст.,
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
4
народу». Був там доволі відомий Звездочотової, у Сергія Зарви. Я зібрав полотно, олія. Колекція Олександра Ройтбурда
художник Віктор Павлов — геніальний велику збірку його творів і її побачила 2. Віра-Надія-Любов, народна картина, XX ст.,
і божевільний — хто бачив його дослідниця наївного мистецтва Лідія полотно, олія. Колекція Олександра Ройтбурда
картини, той зрозуміє. Був і зовсім Лихач. Вона показала його твори 3. Галантна сцена, народна картина, поч. XX ст.,
«не від світу цього», тихий, похмурий на власній великій виставці «Чисте фанера, олія. Колекція Олександра Ройтбурда
і водночас розкішно-бароковий Василь мистецтво» у Мистецькому Арсеналі 4. Дама з павичем, народна картина XX ст.,
Коровенко. Також, експресивний (навіть на обкладинці каталогу виставки полотно, олія. Колекція Олександра Ройтбурда
було надруковано його роботу).
Справжнє ім’я «Кочегара» — Георгій
Малявін. Кочегаром його прозвали
через те, що він завжди був такий
брудний, що від нього сахалися навіть
не надто аристократичні торговці
Старокінного ринку. Кажуть, що він
працював наглядачем в одеській
в’язниці, потім вийшов на пенсію,
захворів і раптом став займатися
мистецтвом. Він перемальовував
класичні картини. Їх продавала на
«староконці» колишня дружина

Віктора Павлова, вона ж давала йому
репродукції, які він перемальовував.
Це йому вдавалося незрівнянно. Там
такі Рембрандти! Там такі Леонардо
Да Вінчі! Проте він перемальовував
не лише класику, але й Ван Гога,
Матісса, імпресіоністів, і через те
засвоїв елементи образотворчої
мови модернізму — локальна
кольорова пляма, вільний контур. Георгій Малявін, Автопортрет з Саскією
Більшість його творів написано на (за Рембрандтом), II пол. XX ст. —
оргаліті та гофрокартоні. Коли йому І пол. XXI ст., папір, гуаш.
давали полотно, він побоювався його Колекція Олександра Ройтбурда
зіпсувати, і тому писав на зворотному,
неґрунтованому боці.
Тепер я збираю твори ще одного повернувся з Шаргорода, де брав

художника, теж класичного маргінала. участь у резиденції. Мені про нього
Він графіті-райтер і водночас пише розповіли, і я його розшукав. Я одразу
картини. Його нік у колі графітистів побачив, що переді мною зрілий
«Еugor», а псевдонім як художника — художник. Хоч і без професійної освіти,
Діма Колосков. Нас познайомив мій однак не наївний художник.
240
друг, теж стріт-райтер і художник, Він уже тоді знав, що він робить.
241
Apl315. У нього дуже сильне концептуальне
підґрунтя, він гостро реагує на соціальні
Apl315 і Діма Колосков близькі за реалії і перебуває в постійному
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
бекґраундом, але дуже різні. радикальному пошуку. Я вважаю,
що Apl315 — це український Баскія,
Apl315 — міцний, амбітний, і вже хоч він аж ніяк не схожий на нього
Георгій Малявін, Дівчинка з персиками давно перейшов із категорії маргіналів стилістично. До речі, на момент
(за Валентином Сєровим), II пол. до вищої ліги сучасного мистецтва нашого знайомства Apl315 навіть
XX ст. — І пол. XXI ст., папір, гуаш. України. Коли я вперше побачив його не знав про існування такого
Колекція Олександра Ройтбурда роботи на початку нульових, він щойно художника як Баскія.
На відміну від Apl’а, Діма Колосков, хоч мистецтво — це насамперед мистецтво
і створює досить брутальні речі, у житті людей, які тільки так і вміли, і для
дуже делікатна, іноді невпевнена, них це був єдиний спосіб художнього
дещо закомплексована людина. На висловлювання.
певний час він вирішив взагалі піти
з мистецтва, але нещодавно знов Художники-маргінали — це щось інше.
почав активно працювати. Ба більше, Вони краще орієнтуються в контексті,
його брат вирішив теж зайнятися більше розуміють, що саме роблять.
мистецтвом. Те, що мені показували, — А це не лише від душі, але й від
дуже цікаве й зовсім не схоже на якогось розуміння процесів. І те, що
Eugor’а. Так що попереду для мене, як вони поза художнім мейнстрімом, —
для колекціонера, мабуть, відкриються це, імовірніше, соціальний чинник.
нові горизонти. Ще є ар-брют — це також споріднене

явище, і годі визначити чітких меж, де
Я кажу про «наївне» та «маргінальне» закінчується наїв і починається
мистецтво не як про тотожне, бо існує ар-брют чи маргінальне мистецтво.
певна дефініція між цими поняттями. Усі кордони в мистецтві є конвенційними
Коли ми говоримо про «наївне та умовними. Того самого художника
мистецтво», слід розуміти, що воно ми можемо розглядати, наприклад,
теж має свій діапазон. Якщо порівняти, як імпресіоніста чи постімпресіоніста,
1 2
скажімо, Поліну Райко та «Митника» і водночас як представника сецесії чи
Руссо — це різні світи. Як і розташувати символізму — це не буде помилкою.
Катерину Білокур в одному контексті Неможливо, справді, провести стійкі
з її сучасницею Примаченко чи Ганною кордони, але для мене, як музейника, Наразі у нас фізично бракує місця для 1. Дмитро Колосков, Кради у багатіїв,
Собачко-Шостак, яка творила під важливо утвердити сам принцип того, створення такого відділу, і не лише 2018, полотно, акрил.
впливом футуристів. А втім, наївне що маргінальне мистецтво також є в експозиції (розширення музею — Колекція Олександра Ройтбурда
мистецтвом. наша нагальна потреба), але навіть Дмитро Колосков, Їж, молись і роби брові,
у сховищах. Проте місто виділило 2019, полотно, акрил.
Я мрію про створення у нашому нам приміщення для нового сховища, Колекція Олександра Ройтбурда
музеї окремого відділу наївного, та після закінчення ремонту ми
маргінального мистецтва та ар-брюту. обов’язково створимо там такий відділ.
Бо сьогодні таке мистецтво Я вже подарував до музейної колекції
залишається поза увагою українських твори Apl315 та Діми Колоскова.
музеїв. Воно вважається чимось Картину Василя Коровенка
другорядним, не гідним музеєфікації. подарував нам актор і телеведучий
243
242
Такої думки, на жаль, дотримується Олексій Суханов. Після закінчення

чимало працівників нашого музею. ремонту та створення окремого
Доводиться битися, щоб переконати відділу свою колекцію наївного та
їх, що неконвенційний художник маргінального мистецтва я планую
РОЗД І Л 4
РОЗД І Л 4
може створювати речі, які, хоч і не подарувати музею.
відповідають академічним критеріям,
чи навіть постулатам модернізму,
все-таки мають велику художню
APL315, Портрет Вірки Сердючки, цінність. Історичний контекст
2011, полотно, акрил. мистецтва без них не повний.
Колекція Олександра Ройтбурда
РОЗДІЛ 5.
К Е Й С И . Н А Ї В Н І / АУ Т С А Й Д Е Р С Ь К І
П РА К Т И К И У С В І Т І
ОКСАНА КОВРІК
В Е Р О Н І К А Ж У РА В Л Ь О В А
Л О Л І С А Н А М УЛУ Г О В А
С В І ТЛ А Н А Б Є Д А Р Є В А
ФУНМІЛАЙО АКІНПЕЛО
АЛЬОНА КІШ І ЯЗЕП ДРОЗДОВИЧ:

С В І Т ДУ Ш І Л Ю Д И Н И ТА Х УД О Ж Н И К А
В Р О Б О ТА Х М А Й С Т Р І В Б І Л О Р У С Ь К О Г О
РОЗПИСНОГО КИЛИМА
Відкриттю наївного мистецтва або Оксана Коврік (Білорусь), кандидатка

мистецтва аутсайдерів (брют, інситне мистецтвознавства, доцентка
мистецтво і т. д.) ми зобов’язані, як кафедри художньо-педагогічної освіти
відомо, класикам світового авангарду, Білоруського державного педагогічного
як-от Пабло Пікассо, Андре Дерену університету імені Максима Танка.
та іншим художникам. Протягом
О КСАНА КО ВР І К
першого десятиліття XX століття
завдяки виставкам, що проходили некласичних художників у своїх
тоді в Парижі, вони проявили великий прославлених роботах (хрестоматійний
інтерес до мистецтва некласичних приклад — «Авіньйонські панянки»
художніх феноменів і відкрили для себе Пабло Пікассо 1907 року).
такі явища, як традиційна африканська
скульптура, російський релігійний Їх спонукали пошуки нових шляхів
живопис (іконопис), а також творчість подальшого розвитку мистецтва,
247
нікому не відомого співробітника вільного від академічної доктрини,
паризької митниці Анрі Руссо 1. пошуки нової художньої мови, яка б
Причому не лише відкрили та виявили володіла, на відміну від класичної
художню цінність, а й, надихнувшись образотворчої «мови», такими
РОЗ Д І Л 5
ними, вперше використали прийоми рисами, як автентичність художнього
висловлювання, емоційна відкритість,
щирість, прямота, цілісність та
повнота авторського самовираження.
1 Богемская К. Историческое прошлое и У таких творах для майбутніх класиків
сегодняшний день примитива // Примитив
в искусстве. Грани проблемы. Сб. ст. под редакцией
авангарду містилася перетворювальна
К. Г. Богемской. Москва, 1992. С. 88‒110. сила мистецтва, здатна збуджувати
серця, вести їх за собою та змінювати Володимир Басалига, який став Язеп Дроздович, розписний килим
тисячолітні підвалини організації першовідкривачем розписних килимів «Замок над озером», 1930-ті, олія.
людського суспільства. Щирість, Альони Кіш, вперше представивши її ІКМЗ «Заславль».(КП 3, Ж 3).
простота, спонтанність, глибина роботи людям. Кат. № 104. С. 10
і справжність самовираження,
притаманна «простим серцям» Серед захоплених образотворчим
художників, які не знали основ примітивом варто відзначити і двох
класичної образотворчої грамоти наших професійних живописців,
й були тим революційним початком, випускників Мінського театрально-
який був покликаний змінити не лише художнього інституту, перейменованого
мистецтво, а й суспільство і саму у 1990 роках у Білоруську державну
людину майбутнього. Тому ми зовсім академію мистецтв. Це Олексій
не перебільшимо, заявивши, що Марочкін (Алесь Мара) та Віктор Серед представників білоруської привілеєм вищих соціальних станів
К Е Й СИ . НА ЇВ НІ / АУ ТСА Й Д Е Р СЬ К І ПРА К Т И К И У СВІ Т І
художній примітив, зокрема наївне Марковець, який передчасно пішов із академічної науки (доктор до початку XX століття. Цікаво, що
мистецтво, є одним із центральних життя. Вони продовжили та розвивали мистецтвознавства Е. М. Сахуто) і Альона Кіш, і Язеп Дроздович у своїх
художніх феноменів культури традицію створення народних і досі заведено розглядати розписні творчих пошуках орієнтувалися саме
XX століття, що тісно пов’язаний із розписних килимів і робіт, виконаних килими як феномен народної культури 7. на традиції «високого» мистецтва,
класичним європейським авангардом 2. у стилістиці Я. Дроздовича. Для усіх Але на наш погляд, воно є набагато створюючи роботи, що нагадували
них, як і для Т. Г. Горанської, яка ширшим явищем і за залученим до картини або гобелени в ошатних рамах,
Традиція наївного мистецтва в Білорусі щороку довгий час проводить у місті нього соціальним колом майстрів, і пропонуючи в них увазі глядача
достатньо багата та самобутня. Вона Заславль (у місцевому Історико- і за діапазоном творчих рішень, абсолютно індивідуальні, унікальні
репрезентована і талановитими культурному заповіднику зібрана і за характером представлених творчі рішення.
живописцями-самоучками, і різьбярами найбільша в Білорусі колекція художніх образів 8. Коріння цього виду
по дереву, і майстрами розпису по маляваных дываноў) Пленери творчості дійсно лежить у надрах Обидва художники, про яких ітиметься
текстилю, але її вивченням займаються розписного килима 3 — це одне традиційної культури білорусів, далі, родом із сільської глибинки:
лічені спеціалісти на місцях. Серед них з найяскравіших та найсамобутніших зокрема в традиціях візерункового Альона Кіш (або Кішова) — із села
варто згадати передусім Л. В. Вакар, явищ білоруської національної ткацтва (Слуцьк) 9, вишивки й навіть Романово Слуцького району, а Язеп
що представляє Центр вивчення культури. Прагнення до його набивки (Вітебськ) 10. Але не лише Дроздович провів свої ранні роки життя
білоруського народного мистецтва, відродження і стало тим спонукальним там. Білоруська маляванка має на хуторі Пуньки Діснанський району
який існує у складі відділу культури стимулом, який на початку і інший центр притягання — це Вітебської області. Кіш народилась
Вітебського обласного виконавчого 1990 років сприяв проведенню текстильна шпалера із сюжетними у художньо обдарованій багатодітній
комітету. Певну данину вивченню одразу декількох великих виставок сценами та станкова картина в рамі 11. селянській сім’ї (за припущенням
наївного мистецтва Білорусі віддали розписного килима і, як наслідок, Обидві — із репертуару мистецтва Володимира Басалиги, переселенців
такі мистецтвознавці та художники, пробудженню інтересу до його професійного, класичного, яке було із південної Європи, можливо,
як О. А. Лобачевска, Г. Ф. Шауро, вивчення та популяризації 4,5, 6.
248
249
7 Сахуто Е. М. Расписные ковры Витебщины // Декоративное искусство СССР. № 12. 1984. С. 42‒43.
2 Богемская К. Г. Понять примитив. Самодеятельное, наивное и аутсайдерское искусство
в ХХ веке. Санкт-Петербург: Алетейя, 2001. 185 с. 8 Коврик О. А. Белорусские расписные ковры на ткани как историко-художественное явление
РОЗД І Л 5
РОЗД І Л 5
первой половины ХХ века. Автореферат диссертации (17.00.04) на соискание ученой степени
3 Беларускія маляваныя дываны. Альбом-каталог з фондаў гісторыка-культурнага музея- кандидата искусствоведения. Минск, 2003. 23 с.
запаведніка «Заслаўе». Аўтары ўступнага артыкула і складальнікі: Арцем’ева І., Малаш Ю.,
Рак А. Мінск: Рыф-тур, 2005. 63 с. 9 Народнае мастацкае ткацтва Случчыны: Альбом. Склад. Н. I. Камсюк. Мінск: Дзяржвыд
БССР, Рэд. выяўл. прадукцыі, 1959. 12 с.
4 Беларускiя народныя маляванкi ХХ стагоддзя. Каталог выставы, прысвечанай 40-годдзю IМЭФ
iмя К. Крапiвы НАН Беларусi. Складальнiк В. Ф. Шматаў. Мiнск: ІМЭФ НАН Беларусі, 1997. 4 с. 10 Крашанiна (У. Фурман). Выд. Вiц. Акр. Тавар. Краязнаўства. Пад рэд. М. Касьпяровiча.
Вiцебск, 1925.
5 Гаранская Т. Традыцыi разьвiваюцца // Мастацтва. № 12. 1992. С. 50‒52.
11 Трызна Д. С. Беларускiя дываны i габелены / АН БССР. Ін-т мастацтвазнаўства, этнаграфіі
6 Шматаў В. Ф. Жывапiс-малiтва // Мастацтва. № 2. 1997. С. 36‒38. і фальклору. Мінск: Навука і тэхніка, 1981. 127 с.
з Угорщини) 12. Дроздович — також із що починає створювати розписні у 1985 році 16. Декілька років тому розписні килими, як правило, у строго
багатодітної, але збіднілої шляхетської килими «для розвитку естетичного єдиний екземпляр цієї книги було фіксованому місці, над парадним
сім’ї, не зміг підтвердити своє шляхетне почуття у народі» 14. подаровано Національній бібліотеці подружнім ліжком у «чистій» половині
походження і втратив свої землі 13. Білорусі. дому. Їх замовляли наречені до весілля.
Тому його сім’я, рано втративши На відміну від Альони Кіш, про яку Тому, як першочергово пов’язані
батька-годувальника, була вимушена ми маємо зовсім мало інформації, Розписні килими на тканині часто з весільним ритуалом і своєрідні
вести спосіб життя безземельних переважно з усних спогадів називають «бідним мистецтвом», обереги для дому та молодих, вони
орендарів. Жорстоке випробування односельців, розказаних художнику оскільки вони, по суті, є художнім й надалі частково зберігали свою
для майбутнього художника, людини, Володимиру Басализі, який купив симулякром, предметом-обманкою, апотропеїчну функцію, доброзичливий
наділеної вищої міри почуттям власної і передав ІКЗ «Заславль» майже всі який повинен візуально імітувати смисл та характер ритуального
гідності і прагненням до знань та відомі на сьогодні роботи Альони повноцінний текстильний виріб, покрову, маркуючи шлюбне місце як
культури, яке невпинно підживлювала (11 маляванок), біографія Язепа вишитий або витканий килим, не будучи осереддя життя роду та сім’ї.
в ньому мати. Ця ситуація в багато Дроздовича добре відома, оскільки таким насправді. Оскільки образи на
чому визначила і життєвий шлях Язепа підкріплена документальними ньому виконані фарбами. Тому він За наявності єдиної композиційної схеми
Дроздовича, і характер його широкої свідченнями. З неї ми знаємо, що він створювався, виходячи із прагнення білоруських маляванок, що залишається
і різноманітної творчої спадщини, яка здобув основи класичної художньої замовниць (а це найчастіше були незмінною: багата рослинна гірлянда
розкрилася в самобутніх філософсько- освіти, провчившись протягом чотирьох дівчата на виданні) до зовнішнього по периметру образотворчого
літературних, етнографічних та художніх років в Малювальній школі академіка престижу і слугували виключно для поля в поєднанні з розвинутим
працях. Однак найважливішим для Санкт-Петербурзької імператорської милування красою зображень. А тому зображувальним середником, — ми
художника було завдання народної академії мистецтв Івана Трутнєва він став чи не першим в народному визначили її чотири основні типи, які
просвіти. Він починав своє професійне в місті Вільно (1906‒1910), першому інтер’єрі предметом, який, на відміну відомі на сьогодні. Це маляванки
життя з учителювання (викладав навчальному закладі, який готував від інших текстильних виробів, не а) орнаментальні, б) орнаментально-
малювання у Віленській жіночій місцеві кадри художників після мав практичного призначення. Однак образотворчі, в) сюжетно-орнаментальні
гімназії), і все життя розглядав його закриття в 1831 році Віленського саме ця обставина визначила і саму і г) власне картинні, або «відікі», як їх
як свою місію у ширшому значенні університету. Там само у Вільно можливість його образотворчої вперше назвали польські дослідники 17.
слова, «боліючи душею» за свою через декілька років Дроздович буде еволюції і широту її діапазону, Роботи Альони Кіш та Язепа
батьківщину, з ентузіазмом піклуючись викладати в жіночій гімназії 15. і різноманіття запропонованих Дроздовича належать до останніх
про її пам’ять і прославляючи її. Він авторами творчих рішень. Білоруський двох типів, найбільш розвинутих
замальовував твори архітектури, види Про Альону Кіш такої точної розписний килим еволюціонував від в образотворчому сенсі.
старого Мінська, проводив візуальні інформації ми не маємо, і це дозволяє орнаментального декоративного панно,
реконструкції стародавніх слов’янських припустити, що основи малювання та виконаного з використанням дрібних Розписні килими Альони Кіш мають
споруд, збирав предмети старовини роботу з фарбами вона освоювала («цацкі») і крупніших («выразанкі») доволі великий розмір, займаючи
та традиційної етнографії, сформував, в сімейному колі. Однак саме її ім’я як трафаретів до великоформатних зазвичай цілу стіну зверху донизу.
по суті, фонд Білоруського музею представниці нашої країни поповнило зображень картинного типу, що Коло її сюжетів доволі чітко обмежене.
Івана Луцевича у Вільно. У своєму Всесвітню енциклопедію наївного називались «відікі», завдяки Виділяються теми «Раю» («Райського
250
щоденнику за 1934 рік він так і написав, мистецтва, видану Отто Біхалі-Меріном використанню в них панорамних саду») із зображенням дивовижних
251
пейзажних фонів з дійовими героями. пташок та тварин, величезних левів
та тигрів, схожих на «ситих домашніх
Великі «вiдiкi» часто нагадували котів», «Діви на водах», що мають
РОЗД І Л 5
РОЗД І Л 5
не лише картини в рамі, а й образи очевидні покликання на особисту
12 Кіш Алена Андрэеўна // Энцыклапедыя літаратуры і мастацтва Беларусі. У 5-ці тамах. Мiнск, 1987. кіноекрана. При цьому розміщувались біографію Альони, і «Листів коханому»,
13 Драздовіч Язэп Нарцызавіч // Энцыклапедыя літаратуры і мастацтва Беларусі. У 5-ці тамах.
Т. 2. Мінск: Беларуская савецкая энцыклапедыя, 1985. С. 349‒350.
14 Драздовіч Я. Н. (1888‒1954). Тэкст Т. В. Габрусь. Мінск: 1993. 16 Bihalji-Merin O., Tomasevic N. B. World Encyclopedia of Naive Art. Belgrade. 1985. 735 p.
15 Трутнёў Іван Пятровіч // Энцыклапедыя літаратуры і мастацтва Беларусі. У 5-ці тамах. Т. 5. 17 Jackowski A. Malowanki, makatki, ekrany (współczesne malarstwo ludowe i jego pogranicza —
Мінск: БелСЭ, 1987. С. 279. cz.II) // Polska Sztuka Ludowa. № 3. 1977. S. 147‒166.
де явно розкриваються внутрішні символізму і модерну початку
потреби душі художниці. Сучасники XX століття, саме того часу, коли
згадували і про ще один сюжет Дроздович вчився у Віленській
Альони: «Русалка, що лежить на березі малювальній школі. Навіть змінюючи
річки», — але роботи на цю тему до нас в пізній період творчості конфігурацію
поки не дійшли. своїх виробів, перетворюючи маляванки
в широкі та вузькі смуги, що нагадують
Альона Кіш в особистому житті була горизонтально розгорнуті рушники,
дуже самотньою людиною, своєї художник, який поступово втрачав зір,
сім’ї у неї не було, вона жила в домі зберігає стабільно незмінною свою
сестри і працювала, мандруючи живописну манеру, хоча і втрачає
селами й малюючи для людей килими в якості зображень. Тим самим він
за їжу. У період німецької окупації вона ніби продовжує самостверджуватись
ходила дворами, пропонуючи хазяйкам як особистість з певною усталеною

виконати розписний килим, і це був системою поглядів та цінностей,
спосіб вижити. За спогадами сучасників, підкреслює, що для нього як для
1
кожного разу натягнувши полотно інситного художника живописна
і закріпивши його цвяшками, узявши манера — це не просто напрацьована
в руку хімічний олівець, вона говорила професійна навичка, що змінюється
замовниці: «Табе нарысую лепей! з огляду на природну творчу еволюцію.
(Тобі намалюю краще!)». Перш за все це стійкий, регулярно
відтворюваний та незмінний спосіб
У роботах Альони широке образотворче особистісної (= творчої) самопрезентації.
поле з різноманітними персонажами,
облямоване широкою рослинною Варто зазначити, що Язеп Дроздович
«смугою»-гірляндою з великих, був чудовим графіком-орнаменталістом,
фронтально розгорнутих квітів та який оформив видану в 1914 році
листя, представляє глибоко особистий, книгу поетеси Констанції Буйло
інтимний образ казкової країни «Папараць-кветка» («Папороть-квітка»),
загальної гармонії і процвітання, її а в 1923 році — власну книгу «Вялiкая
індивідуальний варіант міфопоетичного шышка» («Велика шишка»), він також
2 раю. А в маляванках Язепа Дроздовича оформляв календарі та декоративні
зафіксовані справжні пейзажі віньєтки. Його графічна спадщина
панорамного типу, виконані в традиціях у багато разів кількісно і якісно
класичного станкового живопису. переважає спадщину живописну.
253
252
Найчастіше це нічні пейзажі, розміщені Для своїх пейзажних «ноктюрнів»

всередині круглих, овальних або у маляванках він, так само як і Альона
3
1. Альона Кіш, розписний килим «Діва на водах», прямокутних медальйонів, в обрамленні Кіш, обирав особливе коло сюжетів,
1930‒1940-ті, полотно, олія. ІКМЗ виточених рослинних «рам» з довгими близьких йому за втіленим у них духом
РОЗД І Л 5
РОЗД І Л 5
«Заславль». (КП 2197, Ж 80). Кат. № 11. С. 21 стебельчастими завитками. романтизму, постійно повторюючись.
2. Альона Кіш, розписний килим «Рай», Це, як правило, нічні види замку або
1930‒1940-ті, полотно, олія. ІКМЗ «Заславль». Виконані на початку та в середині костелу, виконані в чудернацькому
(КП 2198, Ж 81). Кат. № 9. С. 22 1930 років, а також на початку 1950-х, (чи то готичному, чи то бароковому,
3. Язеп Дроздович, розписний килим «Лис із вони становлять дивовижну стильову а може, просто «казковому»)
совою», 1950-ті, полотно, олія. ІКМЗ «Заславль». єдність і дуже нагадують твори архітектурному стилі, або водяного
(КП 2992, Ж 124). Кат. № 121. С. 51 європейського живописного млину. Всі ці споруди, за припущеннями,
жилі, судячи з вікон, освітлених почало уособлювати білоруську Роботи Альони Кіш порівняно життя носіїв патріархальної свідомості.
яскравим світлом, що б’є зсередини, маляванку в цілому. Але у Дроздовича з творчими новаціями Дроздовича На відміну від них, роботи Альони — це
хоча самих жильців ми не бачимо. є всього дві роботи, які йдуть за здаються архаїчними, взаємозв’язок із свідчення розвинутої індивідуальної
Розміщені вони найчастіше на пагорбі традиціям народної орнаментальної народною орнаментальною традицією свідомості, здатної творчо виразити
над озером і освітлені місячним сяйвом маляванки. У більшості ж своїх в них більш очевидний, з одного боку. себе на полотні. Це глибоко відверті
присутнього тут само нічного світила. робіт він представляє оригінальну Однак це не зовсім однозначно. розповіді, факти з її особистої емоційної
Це вітрильник в морі або поручні та «медальйонну» композицію, яка Використовуючи повторювані, біографії.
сходи нарядної кам’яної балюстради, завдяки використаному в ній прийому сильно стилізовані, декоративні за
які ведуть до води з горою та замком зображення «картини в картині» або, характером образи (варто уточнити, Сучасники Альони повідомили
на її вершині, що видніються у далечині. як його називають семіотики, «тексту що найпрославленіші її роботи були Володимиру Басализі, що вона дуже
Міфопоетичні джерела таких мотивів, в тексті», демонструє глядачу знання показані після їх реставрації, проведеної любила тварин, завжди захищала їх
як замок, гора, море з вітрильником законів класичної станкової одноособово Володимиром Басалигою, і навіть лютувала, якщо бачила, що їх
в далечині, добре відомі, як і те, що та декоративної композиції, тому вирізнити на них сьогодні руку ображають. У її живописних фантазіях
всі вони мають символічний характер мистецтва емблематики та барокової наївної художниці і професійного тварини стають неодмінною частиною
і відтворюють ідилічний і водночас конклюзії. Останні були доволі живописця, що «вдавав» наїв, не так її особистого світу. Це могутні леви, які
глибоко індивідуальний образ Світової характерні для місцевого варіанту вже й просто), Альона створює з них більше «нагадують ситих та затишних
гори як центру, опори й осередку низового бароко, творів образотворчого станкову за характером композицію. домашніх котів» 21; величезні пташки
цінності міфологічної картини світу 18. мистецтва, які були широко Вона вибудовує простір вертикально, з червоними грудьми, поряд з якими
поширеними на землях Речі поєднує в ньому різні точки зору, як розмістилася фігурка маленької
Часто його архітектурні образи мали Посполитої в XVII–XVIII століттях ще це роблять наївні живописці, включає дівчинки, що одиноко сидить на березі
доволі конкретні прототипи: це замки до її розподілу і втрати незалежності. в нього лінійні горизонтальні ланцюжки річки («Рай», «Райський сад»). В іншій
в Троках та Мирі, костел в рідних Можна припустити, що у свідомості повторюваних елементів (квіти, лебеді); роботі вона вручає конверт з листом
Германовичах або водяний млин художника вони, можливо, чітко використовує різномасштабні фігури; великій багряній пташці як вісниці надії
його знайомих в містечку Задоріжжя. асоціювалися з національною поєднує в одному просторі і єдиному («Лист коханому»). В «Діві на водах»
Але в маляванках усі уточнювальні спадщиною і великим минулим рідної образотворчому полі декілька груп одягнена в кокетливий «міський»
деталі розчинялися, і виникав певний країни, що канула в Лету 19, 20. Так що персонажів і, відповідно, декілька костюм героїня (ймовірно, це Альона
збірний образ архітектурної споруди художні рішення розписних килимів послідовно створених сцен («Діва зобразила саму себе) розсовує
як пам’ятника і водночас дому, як Язепа Дроздовича — це плід його на водах»). Вона вводить у свої руками комиші, входячи у воду, тоді
своєрідний глибоко особистий символ багатої творчої фантазії, пропущений роботи категорію часу, показавши як у лівій частині роботи ми бачимо
надії на спасіння та відродження колись крізь особистий емоційний досвід, стійку просторову динаміку та придавши їм човен з веслярем. Судячи з напрямку
великої Батьківщини. громадянську позицію, тверді політичні риси образотворчої нарації, розповіді, руху його весел, він пливе до неї. Чи
переконання борця за Білорусь, автобіографічного оповідання. І цим була пророчою ця робота не відомо,
Язеп Дроздович для своїх розписних незалежну ні від польського, ні від вони відрізняються від традиційних але саме у водах річки підсумувала
килимів створив повністю новий радянського порядків, і помножений маляванок, виготовлених селянськими історію свого життя Альона, добровільно
тип композиції, який не властивий на професійні художні навички, здобуті майстринями, — надіндивідуальних, покинувши світ людей у 1949 році. Трохи
254
255
усім попереднім білоруським в малювальній школі Івана Трутнєва. всезагальних і космічних. Їхня головна пізніше в 1954-му Язеп Дроздович
маляванкам, але надалі багаторазово Це його оригінальний творчий внесок мета полягала у відтворенні ідеальної в осінню холодну пору був знайдений
відтворюваний іншими авторами. у розвиток білоруського розписного міфологічної моделі буття як гармонійної непритомним, лежачи посеред вулиці.
Так що його творче рішення навіть килима на тканині. просторової моделі світобудови, втіленої Його перенесли в лікарню, де він
РОЗД І Л 5
РОЗД І Л 5
через симетрію, цілісність і завершеність невдовзі помер від раку шлунка, який
орнаментального образу — втілення дошкуляв йому вже довгий час.
Мифы народов мира: Энциклопедия в 2 томах. 2-е изд. Т. 1‒2. Москва: Советская
18 колективних несвідомих уявлень про
энциклопедия, 1992.
19 Коўрык, А. А. Да пытання аб паходжанні медальонных кампазіцый маляваных дываноў

Язэпа Драздовіча // Роднае слова. № 3. 2019. С. 73‒76.
20 Там само. С. 85‒88. 21 Сахуто Е. М. Расписные ковры Витебщины // Декоративное искусство СССР. № 12. 1984. С. 42‒43.
Язеп та Альона були сучасниками, хоча відтворювали, щедро ділячись собою вперше представив чудову колекцію етапі розвитку суспільства 25. Ця
навряд чи знали одне одного. Вони з навколишнім світом. маляванок, що там зберігаються 23. ініціатива мала суспільну підтримку,
працювали в одному виді творчості однак також спричинила чимало
і залишили нам у своїх творах яскраві Сьогодні творчість Альони Кіш та Здавалося б, після багатьох десятиліть суперечок та розбіжностей у поглядах
свідчення власних пошуків, надій та Язепа Дроздовича розглядається як забуття та нехтування щодо розписних організаційного кшталту, виявила
прозрінь. Оскільки не лише манера національний скарб білоруського народу килимів як ринкового ширвжитку необхідність серйозного суспільного
виконання, яка умовно називається і як характерне історико-художнє явище історична правда нарешті перемогла, й фахового обговорення та пошуку
примітивною (з франц. «первісний»), першої половини XX століття, пов’язане і білоруська маляванка з маргінальних суттєвого фінансового забезпечення.
робить живописця наївним або інситним. з розквітом та плином потужних процесів явищ народної творчості майже Тому розробка віртуальної моделі
Важливо, що в роботах наївного трансформації нашого суспільства, перейшла в мейнстрим білоруського такого музею сьогодні видається нам
художника відображається його скасування станових бар’єрів та активної національного мистецтва. Традиція найбільш розумною та оптимальною
власне індивідуальне бачення світу, взаємодії різних шарів культурної та створення розписних килимів альтернативою створення реального
розгортається унікальний міфопоетичний художньої спадщини нашої країни. Вітебського краю признана ЮНЕСКО музею.
Космос його душі, який і володіє об’єктом нематеріальної культурної

якостями загальності, універсальності, Роботи Язепа Дроздовича збережено спадщини. Сучасні майстри працюють Віртуальний музей білоруського
причетності до вічних людських в колекціях найбільших музеїв у гуртках при регіональних Будинках розписного килима міг би стати
цінностей Любові, Добра, Краси, Білорусі: Національного художнього ремесел (наприклад, Світлана Сковирко сучасним поліфункціональним
Гармонії, Свободи, і водночас наділений та історичного. Минулого року до з Глубоцького будинку ремесел, що мультимедійним науково-
індивідуальними рисами унікальної столітнього ювілею майстра в НХМ було розташований у Вітебському районі). просвітницьким центром із вивчення,
авторської самобутності. Він містить відкрито ювілейну виставку його творів, Однак ми вважаємо, що існує дуже популяризації, експонування та
своєрідний міфопоетичний особистісний до якої, зокрема, входили і прославлені важлива та нагальна потреба відкрити відродження білоруських розписних
код, який відкриває глядачеві в поданих розписні килими. Музей з експозицією в нашій країні Музей білоруської килимів на тканині, не лише зберігаючи
образах неповторний світ його створених ним робіт було відкрито маляванки, який найпродуктивніше актуальним та популярним це знакове
людського «Я» 22. завдяки старанням місцевої краєзнавиці можна було б зробити на основі колекції явище нашої національної культури,
Ади Ельєвни Райчонок у селі Лужки ІКМЗ «Заславль», найбагатшої за особливо для молодших поколінь нашої
Для Язепа Дроздовича світ його душі Вітебського району, на історичній чисельністю та найрізноманітнішої за країни, а й також усебічно розвиваючи
локалізувався у мріях про Батьківщину, батьківщині художника. Однак наукову складом (154 одиниці зберігання) 24. його в сучасних умовах цифрового
про відродження його Вітчизни і про монографію, присвячену його творчості, комунікативного простору.
тепло домашнього вогнища, і це, на наш яка б повністю його систематизувала Ми заявили про таку ініціативу
погляд, можна трактувати, як своєрідний та описала, досі не було ні видано, декілька років тому в Слуцьку на святі
гендерно забарвлений «чоловічий» ні написано. Публікуються поки що художніх ремесел «Слуцькі пояси»,
варіант світогляду, який спрямований лише збірники статей та спогадів про частиною якого стала й міжнародна
більше назовні, до соціуму, до історії. художника. наукова конференція, присвячена
А для Альони Кіш у її «жіночому», актуалізації спадщини традиційної
направленому всередину світогляді Майже всі відомі на сьогодні роботи народної культури на сучасному
256
257
головним став світ її душі, її мрії про Альони Кіш зберігаються в Історико-
близького друга, про спільну мирну культурному музеї-заповіднику
й радісну подорож Рікою Життя, про «Заславль» і періодично експонуються
23 Беларускія маляваныя дываны. Альбом-каталог з фондаў гісторыка-культурнага музея-
безпечне щасливе життя в колі надійних як в столиці, так і в інших містах запаведніка «Заслаўе». Аўтары ўступнага артыкула і складальнікі: Арцем’ева І., Малаш Ю.,
РОЗД І Л 5
РОЗД І Л 5
друзів… Обоє художників «зрощували» Білорусі. У 2003 році ІКМЗ «Заславль» Рак А. Мінск: Рыф-тур, 2005. 63 с.
ці світи у своїх творах, невпинно надрукував альбом-каталог, який 24 Там само.
25 Коврик О. А. Опыт возрождения белорусского расписного ковра на ткани (маляванки)

в современных условиях. Художественная стилистика, специфика бытования // Народнае
мастацтва і традыцыйныя мастацкія рамёствы. Вопыт актуалізацыі ў сучасным грамадстве:
матэрыялы Міжнароднай навукова-практычнай канферэнцыі ў рамках III абласнога свята
22 Богемская К. Г. Наивное искусство: таланты и поклонники: Философия наивности. народных мастацкіх рамёстваў «Слуцкія паясы», 22‒23 верасня 2017 г., Мінская вобласць,
Сб ст. Сост. А. С. Мигунов. Москва: Издательство МГУ, 2001. С. 222‒235. г. Слуцк. Уклад. Наталля Сухая. Мінск: Уладзімір Сіўчыкаў, 2017. С. 64‒68.
АУ Т С А Й Д Е Р С Ь К І П РА К Т И К И
В КО Н Т Е КСТ І М И СТ Е ЦТ В А
С Е Р Г І Я П А РА Д Ж А Н О В А
Перш ніж ми спробуємо розглянути вони зроблені. Колаж Параджанова

аутсайдерські практики в контексті існує з погляду його фізичного модусу
мистецтва Сергія Параджанова, варто практично так само, як окремі елементи,
В ЕР О НІ К А ЖУ РАВ Л Ь ОВ А
підкреслити: попри те, що режисер з яких він складається. Результат
не мав художньої освіти та існував творчої діяльності, що має конкретну
поза межами професійних інституцій матеріальну сутність (перша підгрупа), —
як художник, його мистецтво не це, певна річ, матеріальний об’єкт,
можна повною мірою залічити до виконаний у єдиному примірнику,
аутсайдерських практик. У цьому у єдиному конкретному місці, тобто
тексті ми ставимо перед собою «це — річ, тому що вона — тут» 1.
завдання дослідити, яким чином цей Водночас кінофільм та сценарій до
метод віддзеркалено в роботах Сергія нього (друга підгрупа) можуть бути
Параджанова. Для цього ми, керуючись розтиражовані скільки завгодно,
концепцією Етьєна Жільсона, умовно у необмеженій кількості, і можуть
259
розділимо творчий спадок Параджанова одночасно існувати, прочитуватися,
на дві підгрупи — образотворче демонструватися в кількох різних місцях.
мистецтво, кінематограф (фільми та Їхнє матеріальне втілення не унікальне,
сценарії) і міфотворчість у повсякденні. як у першому випадку, однак вони від
РОЗ Д І Л 5
Фізичний модус існування мистецьких
творів практично тотожний фізичному
модусу існування матеріалів, з яких
Вероніка Журавльова (Вірменія),
аспірантка Єреванського університету,
1 Жильсон Э. Живопись и реальность : [пер. с франц.]. —
спеціалістка із творчості Сергія
М.: РОССПЭН, 2004. — С. 15. Параджанова.
Образотворче мистецтво. Сергій
Параджанов потрапив за розподілом
на Київську кіностудію 1952 року, де він
у найближчі десять років зняв кілька
картин у межах звичного тому часові
соцреалізму. Якщо як режисер-новатор
Параджанов заявляє про себе значно
пізніше, у 1965-му, з виходом картини
«Тіні забутих предків», то як самобутній
художник — практично з перших
років життя в Києві. Ранніх робіт
Параджанова збереглося мало, що
має об’єктивні причини, пов’язані з тим,
що, по-перше, їх від самого початку

було не так багато (проти кількості
робіт, створених режисером у зрілому
періоді його творчості (1987–1989));
по-друге, чимало робіт Параджанова
українського періоду було втрачено
1 безпосередньо після арешту режисера, 2
і сьогодні про них невідомо нічого.
цього не припиняють бути предметами До робіт київського періоду, на які можуть слугувати більш пізні роботи та воїном, блукачем та вільнодумом.
мистецтва. Проте в картини (колажу, варто звернути увагу, належать три «День народження Андерсена» (1985) Він — дух України, її журба та бідність,
ляльки тощо) «є своє місце в просторі, мозаїки: «Кам’яна баба» (1965); і «Бабусине горіхове варення» (1986), добро й надія. Він міг би немало
оскільки вона володіє власним Dasein 2, «Козак Мамай» (1965); «Ослики» де в техніці, подібній до техніки мозаїки, оповісти про час, про прекрасні та вічні
нездатним до подвоєння» 3. З цього (1965); рисунок «Ненька Україна» виконано тло загальної композиції. пристрасті — якби з ним заговорив
випливає, що онтологічний модус (перша назва — «Самостійна Можливо, до мозаїки Параджанов справжній художник» 5.
існування колажу Параджанова та його Україна», 1967); а також на деякі звернувся під впливом Валерія
кінофільму різняться. Колаж, лялька з перших ескізів до автобіографічного Ламаха та його робіт. Ба більше, Варто окремо розглянути ескізи
та живопис — це матеріальна річ сценарію Параджанова «Сповідь»: мозаїки «Козак Мамай» і «Кам’яна до автобіографічного сценарію
в єдиному екземплярі, що перебуває рисунки «Ангел смерті», «Син», баба» містять яскраво виражений «Сповідь» крізь призму онтологічних
одномоментно в одному конкретному «Нудота» та «Дитинство» (1974). національний міфопоетичний підтекст. особливостей наївного мистецтва.
місці та «постійно підтримує одночасне Мозаїку представлено винятково Параджанов глибоко осягає суть цього Більшість художників наїву у своїх
існування всіх своїх частин» 4. Крім в українському періоді творчості образу, його смислову конструкцію та роботах звертаються до власних,
260
того, ми визначаємо міфотворчість Параджанова, пізніше вона не легко знаходить паралелі з іншими: складно згадуваних дитячих
261
у повсякденні (життєтворчість) Сергія трапляється в чистому вигляді, «Фольклор підказує десятки й сотні вражень та спогадів, акумулюючи
Параджанова як третю підгрупу в його трансформуючись в один з елементів неперевершених рішень. Мені гірко, що в них ресурс особистісного й
спадку. загальної композиції. Прикладом я досі проходжу повз таку колоритну колективного несвідомого. Те саме
РОЗД І Л 5
РОЗД І Л 5
фігуру українського епосу як «вільний робить Параджанов, ілюструючи
козак Мамай». Це неохопний образ. сценарний текст: «Заняття творчістю
1. Сергій Параджанов, Козак Мамай, 1965, Як великий Уленшпіґель, він був для більшості наївних художників є
кольорова кераміка, мозаїка. Фото Вігена Бархударяна художником і співцем, бандуристом засобом збереження своєї особистості.
2 Тут-буття, існування (нім.)
2. Сергій Параджанов, Кам’яна баба, 1960-ті,
3 Жильсон Э. Цит. пр. С. 15. кольорова кераміка, папір, глина, глазур, мозаїка.
4 Там само. С. 17. Фото Вігена Бархударяна 5 Параджанов С. И. Вечное движение / Искусство кино. 1966. № 1. С. 62.
Конструюючи свій світ, оснований тему тілесності, оголеності людини
на власній індивідуальній міфології, перед системою, беззахисність.
художник-самоук звертається Тоді мистецтво Параджанова стає
переважно до спогадів дитинства чи частиною світу марґінального мистецтва
навіть ще більш архаїчних родових аутсайдерів, яким є мистецтво
образів, які виринають в його уяві. Він ув’язнених, і тут варто підкреслити,
вільно мандрує в часі та просторі» 6. що «художній досвід в примітиві — це
Образи дитинства режисера, рефлексію насамперед екзистенційний досвід, і він
на які віддзеркалено як у тексті, так переживається геть не за законами
і в ескізах, ми бачимо в сценарії. Першу мистецтва» 7, — аналізуючи тюремні
редакція цього сценарію було створено роботи художника Параджанова,
в 1967 році, і пропрацьовано детальніше зіставляючи їх із його особистісними
в 1969-му. Тоді ж з’явилися перші переживаннями, ми бачимо передусім
ескізи. глибину його екзистенційної кризи.
А втім, у житті Сергія Параджанова Сергій Параджанов вийшов із в’язниці

є період, коли він став частиною 30 грудня 1977 року. Відповідно до
марґінального тюремного періодизації, що склалася в рамах
мистецтва, відбувавши покарання дослідження мистецтва Сергія
в 1974–1977 роках. Для художника Параджанова, відтинок із 1987 до
роботи, народжені в ув’язненні, були 1990 року включно вважається
особливо цінними, вони буквально зрілим періодом творчості режисера-
допомогли йому вижити. Створення художника, упродовж якого його
творів художниками наїву багато авторський почерк сягає своєї
в чому є захисним механізмом їхньої завершеної форми.
психіки. Крім того, для самодіяльного
художника його практика стає певною У першій половині зрілого періоду своєї 3
автотерапією, що дозволяє впоратися творчості Параджанов повертається
з негативними переживаннями та до стилістики дотюремного колажу,
впливом зовнішнього середовища. Геній використовуючи невелику кількість
Параджанова перетоплює реальність, образотворчих засобів і водночас
що оточувала його, у мистецький твір удосконалюючи свій авторський досвід
із «підручних матеріалів». Прикладами композиції. Згодом в образотворчому
тут можуть слугувати легендарні мистецтві Параджанова з’являється
«Талери» (1976–1977) та «Марки із його впізнаваний об’ємний колаж.
263
262
зони» (1977). Та головною відмінною Сергій Йосипович працює із вторинними

рисою тюремного періоду творчості матеріалами, створюючи своєрідну
Параджанова є переосмислення, «поетику сміття». Параджанов-
внутрішня трансформація, рефлексія художник відштовхується від специфіки
РОЗД І Л 5
РОЗД І Л 5
на зовнішній та внутрішній світ елементів, з яких створює свої колажі.
табору. Художник переосмислює Робота з вторинними матеріалами 3. Сергій Параджанов, Плащаниця для мертвого
злодія, 1982, тканина, кольорові кулькові ручки, графіка.
Фото Вігена Бархударяна
6 Богемская К. Г. Понять примитив. Самодеятельное, наивное и аутсайдерское искусство 4. Сергій Параджанов, Пахан. Портрет,
в XX веке. СПб.: Алетейя, 2001. С. 16.
1975, папір, олівець, гуаш, фольга, лак, графіка. 4
7 Там само. С. 16. Фото Вігена Бархударяна
7
5 6
також становить одну з практик наївного в блакитному» (1984), «Я продав

мистецтва: «Використання “підручних дачу» (1985). Ба більше, у зрілому
засобів”, вторинних, запозичених форм періоді творчості Параджанова
та прийомів певною мірою властиве з’являються автопортрети ляльки, у яких
примітиву і, звичайно, є характерною художник намагається зафіксувати
рисою самодіяльності, міського свій власний образ, своєрідні обереги,
аматорства, наївного мистецтва (усі частину яких автор подарував
ці терміни можна тут розглянути як найближчому оточенню. Фіксація свого
синоніми)» 8. Крім того, у наїві, що існує власного образу й подій свого життя,
на межі свідомого й несвідомого, що також зображено в сюжетних
народжуються яскраві сюжетні ляльках і колажах Параджанова, — 8
роботи, породжені особистісним своєрідна практика наїву, яку я розумію

міфом самодіяльного художника. Це як формування художником власного
виявляється в певній логіці розгортання метапростору: «Оречевлюючи,
264
265
сюжету, його композиційних опредмечуючи свій внутрішній світ, 7. Сергій Параджанов, Бабусине горіхове
особливостях. З‑поміж образотворчих художник утверджує себе самого варення, 1986, дерево, парча, карпет,
робіт Параджанова, що відштовхуються як особистість, «обростає» власним фаянс, волоський горіх, об’ємний колаж.
від основ наївного мистецтва більше, Фото Вігена Бархударяна
РОЗД І Л 5
РОЗД І Л 5
ніж інші, варто згадати «Євангелія 8. Сергій Параджанов, Я продав дачу,
від Пазоліні» (1982), ескізи до 5. Сергій Параджанов, Святий Георгій в блакитному, 1985, папір, фотографії, пластмаса,
фільму «Легенда про Сурамську 1984, дерево, стекло, парча, каракуль, шерсть, велюр, мішура, колаж. Фото Вігена Бархударяна
фортецю» (1983), «Святий Георгій карпет, порцеляна, кришталь, папір, метал, об’ємний 9. Сергій Параджанов, Параджанов у раю,
колаж. Фото Вігена Бархударяна 1989, тканина, пера, метал, сухі
6. Сергій Параджанов, Талери, 1976–1977, алюміній, квіти, намистини, лялька. Фото Вігена
8 Богемская К. Г. Цит. пр. С. 19. дерево, асамбляж. Фото Вігена Бархударяна Бархударяна 9
космосом. Проєкція внутрішнього мистецтва, то вже в «Легенді…»
світу в живопис розкривається перед та «Ашик-Керібі» його кіномова
глядачем як індивідуальна міфологія. трансформується, стаючи химерно
Чуйний погляд вловлює в наївних бароковою та набуває елементи кітчу.
картинах вміщену в них інтенцію міфу, У вітчизняному мистецтвознавстві
певну силу, що формує відносини кітч як художнє явище та прийом,
людини зі світом за власними тривалий час мав певну негативну
законами» 9. конотацію: «Кітч практично безмежний:
він охоплює і твори мистецтва,
1985 рік став віхою в долі Сергія і зумисне екстравагантні предмети
Параджанова як художника — побуту, і навіть дії, а також ситуації,
15 січня в Спілці кінематографістів Грузії що кидали виклик смаку, моралі та
відкрилася його перша виставка «Бал розуму» 10. Та сьогодні кітч як художній
у майстерні кінорежисера». Відтоді стиль є неодмінною складовою

Параджанов формально припиняє сучасного мистецтва, що прийшов
бути марґінальним художником- у нього з наїву. «Параджановський»
нонконформістом і здобуває можливість кітч кіноробіт зрілого періоду — це
представити своє мистецтво широкому псевдоетнографічна реальність,
загалу. побудована в контексті універсальних
сюжетів, де панують умовні персонажі, 10
особлива мова предмета й костюма, що
конструюється у рамах цієї реальності.
Кінематограф. Сергій Параджанов 11
створював свої фільми в просторі тієї Водночас доволі численну групу
образотворчої традиції тієї національної в контексті наївного мистецтва
культури, до якої звертався. І тут складають роботи, у яких художник
на перший план виходить народне створює певний виріб, предмет, що
мистецтво — як найбільш ресурсне виконує ритуальну функцію. У художній
зображення національного міфу. кінопрактиці Параджанова таким
Режисер спирається на нього, ритуальним предметом стає лялька.
звертаючись до іконографічної традиції Найбільш промовисто це показано
гуцулів у випадку з «Тінями забутих в сцені уроку патріотизму для хлопчика
предків», чи, наприклад, до традиції Зураба, що є своєрідним ритуалом,
середньовічної вірменської мініатюри у якому народні герої зі світу мертвих 12
в «Кольорі граната». Крім того, зустрічаються з героєм (ідеться про
266
2 67
величезне значення мали ювелірні Зураба) зі світу живих: «Практично у всіх 10. Кадр із кінофільму «Тіні забутих
вироби, костюми, фактура, колір народів (слов’янських, африканських, предків», 1964. Режисер Сергій Параджанов.
тканини тощо. Та якщо в «Тінях...» та азійських, давньоєвропейських тощо) З архіву Національного центру Олександра
«Кольорі…» Параджанов, за згадками лялька спершу належала до світу Довженка (Київ)
РОЗД І Л 5
РОЗД І Л 5
колег, часом навіжено використовував мертвих чи світу духів, завдяки їй 11. Кадр із кінофільму «Колір граната»,
у кадрі лише автентичні твори народного було зображено взаємовідносини 1968. Режисер Сергій Параджанов.
Кіностудія «Арменфільм», Вірменія
12. Кадр із кінофільму «Арабески на тему
9 Там само. С. 21. Піросмані», 1985. Режисер Сергій Параджанов.

Грузинська студія науково-популярних та
10 Кукаркин А. В. По ту сторону расцвета. Буржуазное общество: культура
и идеология. М.: Политиздат, 1974. С. 387. документальних фільмів «Мематианє»
з померлими предками; їй було люди причетні певною мірою, 13. Фотографії зі зйомок фільму
дозволено робити те, що не дозволяли у якому вони в певні терміни жили. «Ашик-Керіб», 1988.
робити тут, у світі живих <…>. Лялька Це особлива двовимірність» 12. Таку Фото Юрія Мечітова
так чи інакше неминуче стає дійовою «двовимірність», простір «інакшої
особою кінематографа Параджанова. реальності» конструював навколо
Дерев’яна лялька — солдат на себе Сергій Параджанов у стінах своєї
конячці — бере активну участь у ворожбі київської квартири, а згодом і в Тбілісі.
мольфара Юрка («Тіні забутих Це не було театром, а радше мало
предків»). Позолочена механічна риси карнавалу в змісті й перформансу
лялька-ангел стає одним із візуальних у формі. У цій інакшій реальності
контрапунктів фільму «Колір граната» 11. Параджанов створював свої мистецькі
У короткому метрі про видатного твори та давав можливість іншим
художника наїву Ніколо Піросмані взяти в цьому участь. Прообраз цього
«Арабески на тему Піросмані» унікального, втраченого нині простору

(1985), Параджанов переосмислює ми можемо ми можемо бачити в стрічці
мистецтво Піросмані, з одного боку; «Київські фрески» (1965), а а пізніше
з другого — актуальний національний в «Кольорі граната»; епізод «Юність
міф про нього, створюючи свій власний. поета» — це метапростір білого куба,
Наприкінці картини «Арабески на тему у якому взаємодіють персонажі.
Піросмані» ми бачимо, як Ніко разом зі На архівних фотографіях можна
своєю Музою з’являються перед нами безпомилково впізнати його в київській
в образі возз’єднаних закоханих на тлі квартирі режисера.
імпровізованого іконостаса у певному
метапросторі міфологічної реальності. Це був своєрідний ескапізм, втеча
від тодішньої звичної реальності,
Міфотворчість у повсякденні. у якій творча та особистісна свобода
Феномен міфологізації Параджановим була неможлива, а тому й підмінена
самого себе, на мій погляд, вдається свободою «карнавальною». Можна
розглянути з точки зору концепції провести паралель між цією другою,
Михайла Бахтіна, спираючись на «параджанівською» реальністю,
народну сміхову культуру та її глибинні і тим простором, у рамах якого
характеристики. Бахтін виокремлює працюють художники-аутсайдери. Їхнє
три її основні форми, побудовані на мистецтво побудоване насамперед
сміхових началах, «даючи цілком у межах їхньої внутрішньої виходити в публічний простір, художник у контексті різноманітних
інший, підкреслено неофіційний, реальності, і багато в чому є таким система сприйняла це як режисерове технік і напрямів, зокрема наївного
268
269
позацерковний, позадержавний самим протестом, протиставленням протиставлення себе принципам мистецтва, звертаючись до
аспекти світу, людини та людських внутрішнього зовнішньому. Те саме соціалістичного суспільства, національного міфу та конструюючи
стосунків; вони ніби будували по той сталося з Параджановим — тієї і Параджанова було заарештовано. свій власний індивідуальний міф.
бік усього офіційного інший світ та миті, коли його протест, обрамлений Пізніше, уже перебуваючи в ув’язненні,
РОЗД І Л 5
РОЗД І Л 5
інше життя, до якого усі середньовічні у художню форму, став активно У цьому тексті ми намагалися пояснити, Параджанов стає частиною таборового
яким чином аутсайдерські мистецькі світу, внаслідок чого трансформується
практики зображено у творчості його художня мова, всотуючи в себе
11 Лукашова А. Г. Творчество Сергея Параджанова как явление постмодернизма / Известия
Сергія Параджанова. Можна говорити риси тюремного мистецтва аутсайдерів
РГПУ им. А. И. Герцена. 2007. Т. 12 № 33. С. 62. про те, що ще до створення власної і переосмислюючи внутрішній та
12 Бахтин М. М. Творчество Франсуа Рабле и народная
авторської кіномови на екрані, Сергій зовнішній світи зони.
культура средневековья и Ренессанса. М.: Эксмо, 2014. С. 11. Йосипович експериментував як
У зрілому періоді творчості художник набуваючи більшої бароковості й
Сергій Параджанов звертається кітчевості. «Параджановський»
до техніки об’ємного колажу, який кітч кіноробіт зрілого періоду — це
нині міцно асоціюється з ним, через псевдоетнографічна реальність,
предмет та специфіку. І спирається побудована в контексті універсальних
на вторинні матеріали, що так само є сюжетів, де панують умовні персонажі,
одним із принципів роботи художників особлива мова предмета й костюма,
міського наїву. Ці предмети певною сконструйована в межах цієї реальності.
мірою становили необхідну умову
для створення навколо Параджанова У контексті міфотворчості в повсякденні
власного космосу понять та предметів, Параджанов і в Києві, і пізніш,
обдарованого його творчою волею повернувшись до рідного Тбілісі,
новим звучанням та смислом, продовжує конструювати навколо
своєрідна автотерапія, спрямована себе простір іншої реальності, що

на конструювання власної особистості смислом був схожий на той, у якому
художником. У техніці об’ємного працюють художники-аутсайдери. Їхнє
14
колажу та асамбляжу Параджанов мистецтво побудовано насамперед
продовжує, зокрема, відштовхуватися у межах їхньої внутрішньої реальності,
від народної образотворчої традиції. До і багато в чому містить такої ж міри
того ж, у його мистецтві з’являються протест, протиставлення внутрішнього
роботи, що перегукуються з «поетикою зовнішньому. Це слушно й для
сміття» західних експресіоністів та Параджанова.
концептуалістів, а також з іншими
художніми течіями, як-от арте-повера.
Наприкінці життя Параджанову
вдається подолати соціальний бар’єр,
знову утвердити своє ім’я як режисера
і заявити про себе як про художника
світового рівня. Джерела:
• Жильсон Э. Живопись и реальность [пер. с
У кіно внутрішній зв’язок між франц.]. Москва: РОССПЭН, 2004. С. 15.
мистецтвом Параджанова та наївним • Параджанов С. И. Вечное движение // Искусство
мистецтвом простежується в його кино. № 1. 1966. С. 62.
зверненні до специфіки національної • Богемская К. Г. Понять примитив.
культури, у рамах якої він створював Самодеятельное, наивное и аутсайдерское
270
свій черговий фільм, через предмет
271
искусство в XX веке. Санкт-Петербург.: Алетейя,
та народний міф. Якщо в «Тінях…» та 2001. С. 16.
«Кольорі…» Параджанов-режисер • Кукаркин А. В. По ту сторону расцвета.
15 суворо дотримувався етнографічних Буржуазное общество: культура и идеология.
РОЗД І Л 5
РОЗД І Л 5
особливостей регіону та культурного Москва: Политиздат, 1974. С. 387.
контексту, відштовхуючись від • Лукашова А. Г. Творчество Сергея Параджанова
автентичних предметів народного как явление постмодернизма // Известия РГПУ
14. Київська квартира Сергія Параджанова, мистецтва та ремесел, то в пізніших им. А. И. Герцена. Т. 12. № 33. 2007. С. 62.
середина 1960-х — початок 1970-х. Фото Олексія Терзієва картинах («Легенда про Сурамську • Бахтин М. М. Творчество Франсуа Рабле и
15. Балкон будинку Сергія Параджанова фортецю» та «Ашик-Керіб») кіномова народная культура средневековья и Ренессанса.
в Тбілісі, 1980-ті. Фото Юрія Мечітова Параджанова трансформується, Москва: Эксмо, 2014. С. 11.
НЕНАЇВНИЙ НАЇВ
ТА Д Ж И К И С ТА Н У
1. Вступ
Історія сучасного таджицького

мистецтвознавства рідко згадує
ЛОЛІ СА Н АМ УЛУГОВ А
існування наївного напряму
образотворчого мистецтва
Таджикистану, і якщо й згадує, то Мурод Шаріпов, Бик, 2010,
мимохідь. Лютфія Айни (1934–2015), полотно, олія. Надано автором
одна з найвідоміших мистецтвознавиць
Таджикистану, молодша донька
засновника радянської таджицької поєднано академізм композиції
літератури та знаного громадського діяча в картині, яку розуміємо як розгорнутий
Садріддіна Айни (1878–1954), у своїй тривимірний простір сценічної дії <…>
вступній статті до публікації «Нариси з барвою примітивізму як стилю, як
273
про художників Таджикистану», безпосередності світосприймання»1 1.
описуючи виставку таджицького Мистецтвознавиця Лариса Додхудоєва
образотворчого мистецтва в 1961 (нар. 1947) має сумнів у існуванні
році, принагідно звертається до наївного мистецтва в країні. Вона
РОЗ Д І Л 5
творчості Авксентія Камеліна, вважає, що немає аутсайдерів
означуючи, що в його роботах в образотворчому мистецтві Республіки
Лолісанам Улугова (Таджикистан),

1 Айни, Лютфія, редакторка збірника «Очерки
о художниках Таджикистана» / Л. С. Айни, В. Г. Веселовский,
незалежна дослідниця та
В. А. Мешкерис. Душанбе: Дониш, 1975. артжурналістка.
Таджикистан, крім Сулаймона 2. Коротка історія образотворчого Держава повністю контролює які й прилучили знання про візуальне
Шаріфі (нар. 1958) 2,що починав свою мистецтва Таджикистану заклади культури та мистецтв, що західноєвропейське мистецтво.
творчість без диплома про художню перебувають на державному бюджеті, Мистецтвознавець Рауф Мурадов
освіту, який, вочевидь, здобув згодом, Таджицьке образотворче мистецтво а це щонайменше 90 відсотків усіх (1939–2015) пише, що творчу
оскільки в розмові він повідомив, що є зародилося водночас із формуванням артінституцій 5. Тому держава залишає спілку художників було створено
«повноцінним» художником. державної ідентичності в 1929 році. право на відбір, оцінку будь-якого в 1933 році, і налічувала вона лишень
Таджикистан як держава утворився артпродукту — від танцювального 8 художників некорінної національності.
Попри офіційну відсутність художників в часи радянської влади: офіційно номера до картини, яка висітиме У 1934 році було проведено першу
наїву в країні, вони все ж є. 1925 року як автономія у складі в музеї. Відбір відбувається на ґрунті художню виставку, де брали участь
Завданням цієї роботи є визначення Узбекистану, і 1929-го як самостійна відповідності панівній ідеології, а вона як професійні, так і самодіяльні
наїву як напряму в образотворчому республіка. Тоді ж почали з’являтися й собі спирається на сімейні традиції. художники. А в 1935-му — чергову
мистецтві Таджикистану, як форми різноманітні творчі професійні спілки. «Формування культури — процес виставку за участі 12 художників та
самовираження художників із високим Ця територія Середньої Азії (ЦА) була незамкнений та багатобічний. До нього вперше художники-таджики Ашуров та
рівнем художньої освіти (майже повна творчих діячів різноманітних залучено багато інших соціальних Хошмухаммедов взяли в ній участь 7.
всі художники радянського періоду стилів і напрямів. У Олексія Улька інститутів, що стосуються етнічного
здобули освіту в чільних художніх (нар. 1969, Узбекистан) є статті про чинника, місця проживання, релігійних Мурадов згадує участь самодіяльних
вишах колишнього Союзу — у Москві, період того часу в різних джерелах 3. уподобань, особистих інтересів, художників, та не називає їхніх імен.
Ленінґраді (Санкт-Петербурзі), Вільнюсі «Художники прагнули, шукали шляху соціальної належності. Величезна Найпевніше, це приїжджі художники,
тощо) та аутсайдерів, художників без реалістичного узагальнення життєвого роль належить сім’ї. Таджицька які не мали художньої освіти, та не
освіти, які оперували в образотворчому матеріалу, типізації та зображення сім’я — це повага до свого роду, були афілійовані із жодним художнім
мистецтві, та яких майже не місцевої специфіки. Образотворче старших, особливе ставлення до університетом РСФСР чи інших
було в країні. Як і за радянського мистецтво пострадянського батька й матері, братів та сестер, радянських республік. Вилучаю
періоду, усі активні художники Таджикистану значно різниться від прийняті правила поведінки, ввічливе з переліку майстрів художньої творчості
незалежного Таджикистану мають попереднього періоду з огляду на поводження й ставлення до інших, з народу населення новонародженої
диплом національного художнього низку причин. Утім, воно зберігає своя культура прожиття та гостинності, республіки, оскільки зображення
університету (Державного інституту багато спільних рис з іншими країнами харчування, гігієни, одягу, спілкування людей та тварин було заборонено
мистецтв імені Мірзо Турсунадзе) СНД. Це передусім мозаїчність та тощо. Сім’я як соціальний інститут в ісламі. Мурадов у своїй передмові до
та працюють за фахом. Однак, еклектичність світоглядних орієнтацій, зберігає свою вкрай важливу роль святкового альбому образотворчого
чимало високоосвічених художників прикметні для усього пострадянського в сучасній таджицькій спільноті. Іншим мистецтва Таджикистану з нагоди
використовують прийоми примітивізму простору, звернення до національних, традиційним інститутом є ремісничі 60-річчя утворення Компартії
у своїй творчості. Суспільний устрій етнофільських основ, бажання відродити корпорації, що навчає та об’єднує на Таджикистану й Таджицької РСР
змушує художників уживати наїв, щоби історичну пам’ять народу та вписати все життя людей за професійними стверджує, що «після нашестя арабів ці
показати своє ставлення до дійсності перехідний період в контекст «великої нахилами» 6. Перші республіканські види мистецтва (наскельні зображення
та задокументувати теперішній стан національної традиції», досліджувану виставки радянського періоду та монументальний настінний живопис
суспільства. як каталізатор розвитку», — стверджує показали активну роботу живописців та скульптура VI–VIII століття нашої ери,
274
275
професорка Додхудоєва 4. О. Бурцева, А. Ашурова, А. Камеліна, відкриття археологами в Пенджикенті,
П. Фальбова, М. Хошмухамедова, Шахристані та Аджинатеппі) поступово
РОЗД І Л 5
РОЗД І Л 5
2 Suleiman Sharifi. Paintings; у вільному доступі: https://suleimansharifi.yolasite.com/paintings-
comics-references.php?fbclid=IwAR2fN8jrFwNbTUDhVNpZwvGXdBJ7ORjZgIc1DBnIY8Z3- 5 Закон Республіки Таджикистан про державні фінанси РТ від 19.03.2013 (№ 946)
ibRsjdfmArBY30 [станом на 01.10.2020].
6 Аналитический доклад в рамках пилотного проекта ЮНЕСКО и МФГС (Международного
3 Никитина Н. Розенкрейцеры Туркестана. Как расцвет европейской эзотерики фонда гуманитарного сотрудничества) / Художественно-эстетическое образование
в Центральной Азии повлиял на русскую культуру; у вільному доступі: https://fergana.news/ в республике Таджикистан: вопросы и перспективы развития творческих способностей
articles/115278/ [станом на 01.10.2020]. в XXI веке. Душанбе, 2010.
4 Декоративно-прикладное искусство Таджикистана; у вільному доступі: https://www.tajik- 7 Мурадов Р. Передмова до альбома / Пейзаж горного края // автор-упоряд. Мурадов Р.
gateway.org/wp/culture/prikladnoe-iskusstvo/ [станом на 01.10.2020]. Душанбе: ИРФОН, 1986 (сторінки не пронумеровано).
декоративне мистецтво країни, Сироджиддін Нурітдінов
можна дізнатися про душу народу, (1919–1995), лауреат Державної
про його уявлення про красу, про його премії імені Абуабдулло Рудакі 11,
фантазії та мрії. не мав художньої освіти. Про нього
мало досліджень у вітчизняному
Одним з-поміж важливих видів мистецтвознавстві, хоча він
образотворчого мистецтва, що залишив значний внесок в розвиток
розвивалися під час заборони образотворчого мистецтва через
в ісламі показувати живих істот, різьбу по дереву. Він здобув
є кундал — орнаментова техніка педагогічну освіту в Самаркандському
розпису. Зображення, втрачаючи учительському інституті імені
Максуд Мирмухамедов, значення самостійного художнього Олексія Горького. Різьба по дереву
Очікування, 2020, олія. образу, стає елементом орнаментної була його захопленням, хобі. Працюючи
Надано автором композиції, у якій особливо прикметні в школі, він у вільний час виробляв пізні
рослинні, геометричні мотиви. скриньки, шкатулки, портретні рами.
Живописно-пластичний розпис Його самодіяльну творчість помітили й
почали зникати і, зрештою, ледь не розкриттю ідейного змісту твору. кундал — це нанесення фарб із гідно оцінили радянські офіційні особи
повністю припинили існування. Це Це тяжіння до пейзажу має свої позолотою та сріблом на рельєфну від мистецтва, і невдовзі художник
пов’язано з поширенням ісламу, історичні та соціальні першопричини. глиняну основу, яка широко стає членом Спілки художників ТРСР.
зокрема з його запереченням Певний вплив на це мають традиції, застосовується й досі в архітектурі Усі його панно зображали офіційну
можливості осягнення божества як закладені в перші роки розвитку народу, але також і окремо — радянську дійсність, однак, портрети
зорового образу, що слугувало ґрунтом радянського образотворчого мистецтва як панно та картини. Хрест та великих поетів та героїв перськомовної
для переслідування ідоловірства та в Таджикистані. Постійне й глибоке свастика мали особливе значення літератури також були на його панно.
іконопису. Надалі ревні поборники спілкування з природою сформувало в таджицькій культурі, виражаючи У своїх роботах він звертався до
ісламу поширили цю заборону на в таджицьких художників певний гармонію та здоров’я. Свастика, традиційних форм східної архітектури
зображення людей та тварин» 8. лад пленерної мови живопису, яким позначаючи чотири стихії природи — та орнаментного мистецтва. Головним
відрізняються їхні твори» 9. воду, землю, повітря й вогонь — творчим досягненням художника є
Однак творчу енергію людей мала значну вагу в культурі давніх доведенням ремесла різьби по дереву
неможливо заборонити, тому всі думки Та крім тяги до зображення природи, таджиків 10. Трикутник був символом до вершин образотворчого мистецтва,
чи роздуми про дійсність перетворилися існувало й досі існує жага до жінки. У прикладному мистецтві чимало тонкої скульптурної пластики.
в орнаменти декоративного мистецтва, використання елементів та узорів амулетів трикутної форми.
що метафорично оповідали про традиційної культури таджиків. Опріч Варто додати, що дерево особливо
довколишнє життя. пейзажів, майже всі роботи художників Варто окремо сказати про різьбу цінувалося на території Центральної
сучасного Таджикистану наповнено по дереву як вид народного Азії, а його дорогі сорти для такої
Основною темою візуального елементами декоративно-прикладного прикладного мистецтва, яке піднеслося роботи ставилися на один щабель із
276
мистецтва залишається природа. мистецтва: це свистунці-дракони,
277
в Таджикистані на новий щабель коштовним камінням та металами.
Мурадов пояснює це як «особливу різноманітні глиняні та ткані іграшки, розвитку художньої майстерності Міста Північного Таджикистану —
пристрасть художників до зображень фаянсовий та полив’яний національний завдяки художнику Сироджиддіну Ходжент, Пенджикент, Ісфара, кишлаки
природи, багатогранне використання посуд розмаїтих форм, декоровані чаші Нурітдінову. Верхнього Зеравшана й Фергани,
РОЗД І Л 5
РОЗД І Л 5
пейзажних мотивів, що допомагають й вази, металеві глеки. Зважаючи на
10 Тихонова А. А. Символ свастики: архетипический смысл, история и современность //

8 Там само, Мурадов Р. Передмова до альбома / Пейзаж горного края // автор-упоряд. Вестник МГУКИ (Московский государственный институт культуры). 2015. № 6 (68).
Мурадов Р. Душанбе: ИРФОН, 1986 (сторінки не пронумеровано).
11 Ленин, Рудаки и герои Шахнаме — работы мастера Сироджиддина Нуритдинова;
9 Там само, Мурадов Р. Передмова до альбома / Пейзаж горного края // автор-упоряд. у вільному доступі: https://tj.sputniknews.ru/photo/20190816/1029661558/sirodjiddin-nuritdin-rezba-
Мурадов Р. Душанбе: ИРФОН, 1986 (сторінки не пронумеровано). photo.html [станом на 01.10.2020].
гірських районів Каратегіну та Паміру, основою образотворчого мистецтва
поселення Ванча й Хорога, Куляба таджицьких художників, що дозволяє
зберегли прекрасні взірці роботи їм певну байдужість до тогочасних
давніх та сучасних майстрів — проблем та метафоричність робіт.
кандакорів (різьбярів по дереву). Наївні прийоми образотворчого
Тут можна побачити різьблені колони мистецтва використовують чимало
й цілі стіни з ґратками (панджара), художників Таджикистану, зокрема
геометричні та рослинні орнаменти Фаррух Негматзаде, Акмал
з улюбленими мотивами: солярними Міршакара, Володимир Глухов, Максуд
колами, свастикою, трилисниками, Мірмухамедов тощо. Професорка
драконами, гіллям, куфічними Додхудоєва називає таджицьке
письменами, зооморфними фігурами 12. образотворче мистецтво асоціальним,
Узори килима чи вишивки-арабески, і воно дотепер залишається таким 14.
розпис на стінах — усе через любов до

життя, навколишньої природи, гармонії Фаррух Негматзаде 15 (нар. 1959) є
барв та узорів 13. одним із яскравих представників
образотворчого мистецтва
Таджикистану. Він має за плечима
багаторічний досвід навчання
3. Представники «наївного» в Московській середній художній
мистецтва Таджикистану школі при Академії мистецтв СРСР,
є також випускником Московського
Таджицькі художники заперечують державного художнього інституту 1
існування «наївного» мистецтва імені Василія Сурикова. Художник
в країні. По-перше, усі активні пробував сили у всіх жанрах та
художники мають художню освіту; напрямах образотворчого мистецтва:
по-друге, наївна тематика, основна і в абстракції (ранні роботи),
сюжетна своєрідність творчості майже і в реалістичному ню-жанрі («Green
всіх чинних художників в країні, and Orange, Blue and White»; виставка
вважається нормою. Художники 2004 року), і в монументальному
мають емоційний зв’язок зі своїми напрямі («Красное и Серое»; серія
роботами, що відрізняє їхні полотна робіт, що рефлексують на теми
від робіт концептуального штибу. радянського минулого та
Тематика прикладного мистецтва стала сьогодення Таджикистану).
278
279
12 Декоративно-прикладное искусство Таджикистана; у вільному доступі: https://www.tajik-
gateway.org/wp/culture/prikladnoe-iskusstvo/ [станом на 01.10.2020].
РОЗД І Л 5
РОЗД І Л 5
13 Ulugova L. The Art of the Wood Carving in Tajikistan; у вільному доступі: https://
voicesoncentralasia.org/the-art-of-the-wood-carving-in-tajikistan/ [станом на 01.10.2020].
14 Додхудоева Л. Графика и скульптура Таджикистана 20 века (Graphic Art and Sculpture of
the 20th century of Tajikistan). Душанбе, 2006.
2
15 Персональная выставка Заслуженного художника Таджикистана Фарруха Негматзаде 1. Фаррух Негматзаде, Весна, двір,
отразила современный Таджикистан во всей цветовой гамме; у вільному доступі: https:// 2016, полотно, акрил. Надано автором
www.vfarhang.tj/index.php/ru/novosti/1244-personalnaya-vystavka-zasluzhennogo-khudozhnika-
tadzhikistana-farrukha-negmatzade-otrazila-sovremennyj-tadzhikistan-vo-vsej-tsvetovoj-gamme 2. Фаррух Негматзаде, Мигдаль цвіте,
[станом на 01.10.2020]. 2020, полотно, акрил. Надано автором
З 2005 року він зображує сільські 1
пейзажі, узагальнюючи побачене
сільське життя очима містянина.
Очевидно, ця серія робіт пейзажів у всі
пори року, з персонажами, схожими на
мультяшних героїв, стала популярною
та мала комерційний успіх.
Ці наївні елементи, дитячість чи

мультяшність його персонажів,
зробили його почерк впізнаваним
серед артспільноти Таджикистану.
Коли дивишся на його картини, можна
зрозуміти, чим живе тепер країна.

Художник часто ходить базарами,
мечетями, кишлаками (селами),
збираючи матеріал для своєї творчості.
Він рідко змішує жіночі персонажі
з чоловічими, бо так воно є. Радянська
влада принесла лібералізацію
жінці, та сучасний стан каже про 2
певне повернення часу. Офіційно
Таджикистан вільний від релігійних
догм, та насправді населення
релігійне, тож часто знаходить відраду
в дотриманні релігійних обрядів та
правил. Якщо в радянський час було
злегка стерто гендерні розбіжності, то
тепер вони очевидні. Жінка, особливо
в селі, неграмотна й чекає допомоги
від чоловіка, ба більше, важливі події
(весілля, похорон тощо) відбуваються
окремо для чоловіків та жінок. І жінка,
берегиня вогнища, турбуючись про
свою сім’ю та близьких, вважає ці 1. Акмал Міршакар, У гості,
280
заняття першочерговими, майже
281
2010, полотно, олія. Надано автором
своїм обов’язком перед сім’єю та 2. Акмал Міршакар, Подруги,
суспільством. 2010, полотно, олія. Надано автором
РОЗД І Л 5
РОЗД І Л 5
Акмал Міршакар 16 (нар. 1961) син
Мірсаїда Міршакара (1912–1993),
16 Рахими С. «Живите так, чтобы вам не было стыдно»: о семейных ценностях Миршакаров;
Фаррух Негматзаде, Зимові вечори,
у вільному доступі: https://asiaplustj.info/news/tajikistan/society/20190515/zhivite-tak-chtobi-vam-
2020, полотно, акрил. Надано автором ne-bilo-stidno-o-semeinih-tsennostyah-mirshakarov [станом на 01.10.2020].
відомого поета та радянського Незважаючи на традиційні образи
громадського діяча з Таджикистану. персонажів, він надзвичайно сучасний.
У нього за плечима також Суриківський Його творчість стежить за пульсом
художній інститут (1981–1987). І він часу, акцентуючи на синтезі сучасності
вважається одним із найуспішніших й архаїчності, сукупно як реальності
художників Таджикистану. Я не свого суспільства.
пам’ятаю жодної його персональної
виставки за останні 10–15 років, Максуд Мірмухамедов (нар. 1986)
однак художник плідно працює має за плечима художнє училище
у своїй майстерні, і його роботи є в Ходженті (північна столиця
в різноманітних приватних колекціях Таджикистану) і Державний інститут
Сходу та Заходу. Художник є мистецтв імені Мірзо Турсунадзе
колористом, який з великим гумором в Душанбе. Однак, він швидко відійшов
зображує дійсність своєї країни, також від канонів академізму і став серйозно
очевидною є декоративність його робіт. ставитися до декоративності, сміливо
Про це мистецтвознавиця Лариса користаючи елементи традиційної
Додхудоєва писала в своїй статті: культури та примітивізму. Майже всі
«Схід визнає за кольором самостійне ці елементи можна знайти на його
життя, і колір частіше залишається полотнах: це й гранат як символ сім’ї
і самоціллю, і засобом зображення та фертильності, без якої не існує
реальності, тому в мистецтві сім’я в традиційному сенсі; і пташка
Таджикистану, настільки велике як поетичний символ любові чи душі
значення декоративного начала» 17. закоханої людини, яка прилетіла
Максуд Мірмухамедов, Вогнище,
Міршакар, зображуючи дійсність, ще поговорити зі своїм коханням; чи
2020, полотно, олія. Надано автором
й прикрашає її. Його персонажі схожі клітка, яка є образом капкана чи
на лики середньовічних фресок, які перешкоди до свободи почуттів;
нібито зійшли зі стін, щоб відвідати уся сукупність символів і знаків, є про нього самого, його сім’ю та відомого хіміка-вченого Івана
його Таджикистан. Жіночим образам якими рясніє таджицька культура людей, які його оточують. Глухова (1913–2005), академіка
притаманна сухість вираження, вони, в повному асортименті засобів для АН РТ, закінчив місцеве художнє
найпевніше, показують клопоти й самовираження художника. Він багато говорить про продовження училище, а також Московський
тягарі життя. У нього мало робіт, що роду на своїх полотнах, про дітей; державний художній інститут
зображали чоловіків, тільки в деяких Художник живе традиціями свого його останні роботи багаті на образи імені Василя Сурікова.
ранніх роботах є чоловічі обличчя, народу, цінності якого, як-от: вагітних жінок, що, можливо, пов’язано
сповнені певної стурбованості. Його продовження роду, жінка-берегиня з тривогою з приводу майбутнього його У 1990 році полишив країну
жіночі образи рясніють наполегливістю вогнища, чоловік-захисник та країни та його сім’ї. Думи про дітей у зв’язку з близькою катастрофою
282
283
та життєвою силою, весь час кудись годувальник сім’ї — зображено як продовження роду є засадничою громадянського протистояння
поспішають: чи то в гості, чи то за на його полотнах. темою його творчості. 1992–1997 років та спинився
покупками. Можливо, він перший в російській Тюмені. Одначе ментально
використав ворголівський портрет Він привніс своєю творчістю сміливість Володимир Глухов (1961–2018) 18 — своєю творчістю був у Таджикистані,
РОЗД І Л 5
РОЗД І Л 5
акторки Мерилін Монро на своїх ідей та насиченість традиційної культури російсько-таджицький художник, посеред гір та простих людей, яскраво
полотнах (сумки персонажів). символами та знаками. Усі його роботи який увібрав всі фарби та кольори змальовуючи та вигадуючи життя людей.
природи й культури Таджикистану. Син Він створив центральноазійський цикл
17 Чернышова-Мельник М. Таджикский художник объясняет главную задачу коронавируса

через искусство; у вільному доступі: https://tj.sputniknews.ru/culture/20200520/1031270089/ 18 Замечательный русский художник и писатель Владимир Иванович Глухов; у вільному
khudozhnik-koronavirus-mirmukhamedov.html [станом на 01.10.2020]. доступі: https://katani08.livejournal.com/195370.html [станом на 01.10.2020].
робіт. Його персонажі більш казкові, в сюжетній лінії таджицького алегорично, іноді реалістично, Подяка за надану інформацію та консультації:
більш нереалістичні та смішні, повні образотворчого мистецтва, м’яко, екзальтовано передають Художникові Кариму Наджміддінову (нар. 1958)
гротесковості та гумору, що, безперечно, а також зображення реальності, не спостережену дійсність. Мистецтвознавиці Ларисі Додхудоєвій
говорить про перебільшування дійсності, пов’язаної з гострими соціальними (нар. 1947)
зображення своєї вигаданої реальності. проблемами, призвели до «наївності» Продовжуючи останній пункт, Громадському діячеві Ілхому Абдуллоєву
Можливо, це була подяка за людську фабул образотворчого мистецтва зауважу, що ця невимушеність має (нар. 1977)
теплоту й доброту, всотану з дитинства Таджикистану. сенс у контексті сьогоднішнього Народному художникові Республіки
на землі, яка етнічно не була йому стану суспільства й політичного ладу. Таджикистан Савзалі Шаріпову (нар. 1946)
рідною, але й не була чужою? Його Звідси можна зробити кілька Художник використовує різну метафору, та його сину, художникові Муроду Шаріпову
зображення з пам’яті мають знак висновків: залучаючи багату традиційну культуру (нар. 1984)
любові й сердечності, також яскравості народу, семіотика якого повна різних
та буяння барв природи й традиційних • Аутсайдерів немає знаків, символів та натяків.
таджицьких святкувань. Готуючи в образотворчому мистецтві
матеріал до даної статті, я прочитала Таджикистану, позаяк всі чинні, Художники в Таджикистані добре Джерела:
таке про художника: «У роботах активні художники мають освіту. розуміють важливість візуальної • Лютфія Айни, редакторка збірника: Очерки
Володимира Глухова виявляються риси «наївності» художніх висловлювань. о художниках Таджикистана. Душанбе: Дониш,
європейського фовізму. Властивий • Термін «наївність» має негативне Це не спричинить небезпеки для 1975.
його творчості колірний символізм забарвлення, тож його варто художників; мало хто розуміє смисл • Мурадов Р. Пейзаж горного края. Предисловие
у поєднанні з елементами фольклору замінити за рекомендаціями робіт на рівні людей, що приймають [авт.-сост. Мурадов Р.]. Душанбе: ИРФОН, 1986.
дають привід сучасникам називати таджицьких художників на рішення. Однак, художники • Тихонова А. А. Символ свастики: архетипический
художника “російським Гогеном”» 19. більш прийнятне для опису Таджикистану довірливо вважають, що смысл, история и современность // Вестник
художніх робіт. алегоричність їхніх робіт буде зрозуміла МГУКИ (Московский государственный институт
Я не бачу в художнику Гогена, та бачу молодому поколінню. Маю сумнів культуры). № 6 (68). 2015.
яскравого представника «наївного» • Відсутність диплома може щодо припущення про те, що таким • Додхудоева Л. Графика и скульптура
мистецтва не лише Республіки повпливати на зменшення попиту чином художник допомагає розвіювати Таджикистана 20 века (Graphic Art and Sculpture of
Таджикистан, але й Російської на роботи, тому диплом становить важкі хмари тоталітарної ідеології в небі the 20th century of Tajikistan). Душанбе, 2006.
Федерації. Художник незадовго до легітимний вхідний квиток на авторитарних суспільств. Хоча вважаю,
своєї смерті сказав, що хотів би ринок образотворчого мистецтва що наїв — це та безпечна територія,
померти на землі свого народження 20. Таджикистану. де можна проголошувати свої ідеї
чи визначати свою громадянську
• Використання прийомів позицію. Найголовніше — «наївне» не
примітивізму, варіювання поміж значить легковажне, несерйозне чи
4. Висновок академізмом та примітивізмом, є солодкувате, натомість це рівноправний
нормою для висококваліфікованих та рівноцінний напрям для мистецького
Підбиваючи підсумки, хотіла б художників. самовираження. Таджицькі художники
284
285
підкреслити неприйнятність терміна гідно зайняли місце в сонмі глобальної
«наївність» і негативне ставлення • Наїв — це не лише напрям наївної художньої спільноти.
до цього поняття серед художників примітивізму, а також і стан
Таджикистану. Відсутність протестності душі, коли художник іноді
РОЗД І Л 5
РОЗД І Л 5
19 Скончался художник Владимир Глухов, воспевший в своих работах Таджикистан;
у вільному доступі: https://tj.sputniknews.ru/country/20180911/1026734984/skonchalsy-hudozhnik-
vladimir-gluhov-tajikistan.html [станом на 01.10.2020].
20 Бакозода Х. «Умереть я хотел бы в Таджикистане…» Ушел из жизни Владимир Глухов;

у вільному доступі: https://rus.ozodi.org/a/29483900.html [станом на 01.10.2020].
МЕКСИКАНСЬКЕ НАЇВНЕ
М И СТ Е ЦТ В О : В І Д ЕСТ Е Т И К И
БАРОКО ДО NARCO SANTOS
Мексиканське наївне мистецтво з надзвичайною кількістю референцій

має велику кількість визначень та та інтертекстуальних покликань,
перспектив. Ми можемо говорити про звертаючись до традиційних елементів
фольклорне мистецтво, створюване побуту та візуальної культури,
С В І ТЛАН А Б ЄД АРЄ В А
численними етнічними групами, утім, а також до історичних символів —
основна мета цього тексту — окреслити як до іспанських та колоніальних, так
присутність та вплив наївного мистецтва і таких, що відображають модерність
в мексиканських містах. Сучасне наївне XX століття.
(або ж популярне — від «arte popular»)
мистецтво Мексики створюється Мексиканське популярне мистецтво
художниками, які поєднують естетику можна розглядати саме через
урбанізації з традиційними візуальними цю вертикальну послідовність
формами. Це мистецтво набагато інтерпретацій. Тут нам стає в пригоді
частіше стає об’єктом зацікавленості визначення «глибинної Мексики»
287
антропологів, ніж істориків мистецтва, (México profundo), яке запропонов
і є відображенням соціальних процесів, антрополог Гільєрмо Бонфіл Баталья
що характеризують окремі географічні (Guillermo Bonfil Batalla). Він писав про
локації. Мексиканське суспільство
РОЗ Д І Л 5
є неоднорідним, із 68 мовами, які
використовуються на території країни,
великим розривом у рівні життя та
різними політичними та соціальними Світлана Бєдарєва (Україна /
умовами в різних регіонах. Наївне Мексика), докторка філософії
мистецтво поєднує це відчуття з історії мистецтва, Інститут мистецтва
гетерогенності та часто периферійності Курто, Лондонський університет.
верству суспільства, що з доіспанських 1. Зображення Діви Марії Гвадалупської на ролетах
та колоніальних часів до епохи магазину в Мехіко. Вперше опубліковано
модерності домінувала в соціальних в Rafael López Castro, Vestida del Sol.
процесах і була носієм відповідної Ciudad de México: Ediciones Era, 2006
естетики, яка поєднувала доіспанський
декоративізм із колоніальним хаосом
бароко 1. Мексиканське мистецтво У багатьох випадках авторами наївних
характеризується синкретизмом розписів є маляри, які фарбують стіни
доіспанської візуальної культури будинків та наносять комерційну та
з європейською. Це особливо помітно політичну рекламу на стіни 2. Досі
в ранніх (початку XVI століття) фресках такий спосіб промоції переважає
перших монастирів, де місцеві над банерним друком та створює
художники поєднували, наприклад, додаткові робочі місця. Часто ці
зображення католицьких святих працівники не мають художньої

з ацтекським пантеоном. Наприклад, освіти, втім, частина з них має освіту
на фресці монастиря Сан-Хуан- технічного коледжу. Цей «інший
Баутіста (Куатінчан, штат Пуебла) одяг муралізм» домінує у візуальному
Діви Марії має той самий орнамент, просторі мексиканських міст, і творці
що й шкіра ягуара, якого місцевий рекламних текстів та політичних
художник зобразив поруч. Водночас слоганів оспівують візуальну культуру
янгол має ту саму форму крил, яку урбанізованої Мексики. Анонімність
має орел, намальований поруч із ним. автора, його дистанціювання від
Такі візуальні паралелі є постійними створеного зображення в цьому сенсі є
характеристиками запозичень наївного важливими, але ключовим елементом
мистецтва Мексики з барокового є його залученість у місцевий контекст.
колоніального синкретизму. Це мистецтво, яке створюється не
для сторонніх очей і містить локальну
Наївне мистецтво урбанізованої систему кодування соціальних значень.
частини Мексики зберегло це змішання,
де елементи, привнесені масовою Звертаючись до рекламних
культурою, поєднуються з традиційними зображень, художники місцевих
мистецькими формами. Зацікавленість баріос (традиційних районів) також
в змішанні візуальних елементів для звертаються до історичних конотацій,
створення «іншої» міфології є основною які є специфічними для місця.
для художників наїву, які працюють Прикладами зображень є розписи із
288
289
із традицією та модерністю. Наївне зображенням популярних продуктів:
мистецтво в Мексиці має численні тортільяс, пульке (алкогольний
прояви, від суто фольклорних до напій із ферментованої агави),
синкретичних форм, що відображають морепродуктів тощо. Художники
РОЗД І Л 5
РОЗД І Л 5
актуальний соціальний контекст. доповнюють ці комерційні зображення
елементами народної міфотворчості
1
1 Batalla G. B. México Profúndo: Reclaiming a Civilization. Austin, TX: University of Texas, 1996. p. 62.
2 Orellana de M. Artes De México // El otro muralismo. No 95. Septiembre de 2009.

та антропоморфізують їх відповідно способом життя. Вхід та вихід
до фольклорної знакової системи. із Тепіто охороняються статуями
Саме наївне мистецтво пулькерій покровителів баріо.
(барів пульке) протягом XX століття
було носієм популярної ідеології та Мексиканське баріо, таким чином,
ідентичності, звертаючись до основних є місцем продукування нових сенсів,
етапів та персоналій мексиканської і часто ці сенси перебувають на
історії і таким чином виконуючи певну перетині «високої» та «низької»
освітню функцію. культури, крім того, з великою часткою
релігійності. Наприклад, в одному
Однією з локацій, де цей тип з таких баріос в Істапалапі, ще одному
мистецтва був присутнім і не зазнав із небезпечних районів Мехіко, існує
впливу мексиканської модерності копія Сікстинської капели. Автор, який
другої половини XX століття, був не є професійним митцем, працював

маргіналізований район Тепіто над розписами місцевої церкви
в історичному центрі міста, поруч із протягом 18 років, щоб відтворити
найбільшим ринком країни. Історик роботу Мікеланджело для місцевої
мистецтва Леонард Фолгарайт (Leonard спільноти, представники якої не мають
Folgarait) зазначає, що «говорити про можливості відвідати Ватикан.
Тепіто завжди означало говорити про
маргінальність». Він досліджує історію Фотограф та дизайнер Рафаель
баріо з часів Конкісти в 1521 році, Лопес Кастро (Rafael Lopez Castro) 2
коли Тепіто був одним із небагатьох документував «популярні» мурали із

ацтекських поселень, що не були зображеннями Діви Марії Гвадалупської 2. Настінний розпис у Мехіко. Вперше опубліковано
зруйновані військами Ернана Кортеса в Мехіко й у 2006 році видав фотоальбом в Rafael López Castro, Vestida del Sol.
та існував далі майже без змін «Одягнена в сонце» (Vestida del Sol). Ciudad de México: Ediciones Era, 2006
протягом століть. У XIX столітті він Ці зображення презентують релігійний
став притулком для великої кількості світогляд та міфотворчість традиційних
мігрантів, які втікали від бідності районів Мехіко, де низка соціальних «чіканос») до молодіжних кримінальних графіті чи автомобільними фарбами,
в аграрних частинах Мексики, і вже проблем поєднується з впливом угруповань «марас» 4. олійними фарбами, або ж становлять
в XX столітті здобув славу «чорної засобів масової інформації (іл. 1, 2). своєрідну інсталяцію: коли фігуру
легенди» через свою криміногенну Частина муралів має кітчеву естетику Фігура та обличчя Діви Гвадалупе Марії прикрашено одягом, релігійними
ситуацію 3. Знесення старих будинків календарів, що продаються в кіосках змінює форму залежно від місця атрибутами, штучними квітами тощо.
та модернізація Тепіто мали декілька преси, інші є помітно інспірованими розпису та навичок художника, Останній випадок є неодмінною
проєктів протягом кінця XX століття, дорослими коміксами та мас-медіа, який, утім, завжди звертається до частиною барокової традиції, з її
290
проте мешканці району завжди а також релігійними сувенірами. оригінального зображення, але візуальним надміром та зверненням до
291
обстоювали своє право на «інакшість», Деякі розписи презентують візуальний з найменшими формальними змінами. скульптурності разом із використанням
яка поєднує крайню консервативність стиль, що використовували різні Матеріали, які використовують повсякденних матеріалів.
та релігійність із кримінальним субкультури — від «чолос» (або ж місцеві художники-аматори, Окремі настінні розписи в Мехіко
РОЗД І Л 5
РОЗД І Л 5
бувають різними: стіни можуть використовують естетику татуювання:
бути розписаними аерозолями для чорно-білу або синьо-білу гаму,
4 Bartra R. La Virgen en la calle, en Rafael López Castro // Vestida del Sol. Ciudad de México:
3 Folgarait L. Murals and marginality in Mexico City. The case of Tepito Arte Acá // Mexican Ediciones Era, 2006, sin página. Mara Salvatrucha є одним із центральноамериканських
Muralism. A Critical History. Berkeley, CA: University of California Press, 2012. pp. 231–232; p. 235. угруповань, що поширилося на території Мексики та США.
зображення специфічних елементів, 3. Зображення Хесуса Мальверде на стіні будинку
як-от гральні кості, автомобілі штибу в Мехіко. Вперше опубліковано в Rafael López Castro,
«пікап», жіночі фігури. Типовим для цих Vestida del Sol. Ciudad de México: Ediciones Era, 2006
монохромних субкультурних муралів
є використання змішаної іспанської та
англійської мови 5. та символіку картелів у настінний
«іконопис». Наркобарон Хесус
Моніка Кауп (Monika Kaup), пишучи Мальверде (Jesús Malverde) є об’єктом
про необароко в Латинській Америці, культу, як один із пантеону los santos
зазначає, що як бароко Нового narcos (іл. 3). Іконографія зображення
Світу, так і латиноамериканське майже не змінюється в роботах
сучасне необароко конституюють художників-аматорів, які реплікують
локальну (site-specific), гібридну сувенірну продукцію, що зображує
модерність глобальної периферії, у якій бюст неофіційного святого, також

імпортовані європейські та місцеві відомого як «святий бідних» (El Santo
премодерні форми поєднуються, щоби de los Pobres). Мальверде загинув
згенерувати ексцентричну сучасність, 1909 року в Куліакані (штат Сіналоа),
яка є відмінною від свого прототипу 6. і протягом XX століття увійшов у місцеву
Мексиканський антрополог Нестор міфотворчість як своєрідний Робін Гуд.
Гарсія Канкліні (Nestor Garcia Canclini), Розглядаючи стіни із зображеннями
який першим запропонував термін Мальверде, можна побачити, що
«гібридної модерності» говорить про це іконографія, використана в усіх цих
перехрестя між різними соціальними та розписах, є майже канонічною, тобто
культурними процесами та історичними Мальверде типово зображується поруч
епохами як точками відліку для із Дівою Марією Гвадалупською.
2 7 А Б ЄД АРЄ В А
різних соціальних груп всередині
суспільства. Ця «мультитемпоральна Художниця Тереза Марголес (Theresa
гетерогенність» визначає модерність Margolles) зверталася до популярного
не як опозицію традиції, натомість як реплікованого зображення Мальверде
паралельний процес, що її доповнює 7. у своїй серії «Зведення рахунків»
С В І ТЛАН
Із цієї точки зору, кітч мексиканського (Asuntos pendientes, 2009), де вона
наївного мистецтва з його органічним використовувала кітчеві золоті ювелірні
вплетенням у мексиканське суспільство вироби, замовлені в місцевого ювеліра
є прямим наслідком бароко, що Куліакану. Замість коштовного каміння,
пронизує все візуальну систему. що декорує такі прикраси як знак
292
2 93
статусу, їх було інкрустовано уламками
У містах на півночі та сході країни, автомобільного скла та фрагментів
які є осередками наркокультури, куль, що були частиною стрілянини між
місцеві художники інкорпорують назви наркотрафікантами та поліцією штату.
РОЗД І Л 5
РОЗД І Л 5
5 Прикладами текстів є «Madre mía, bless my hood» або «En memoria de mis homies».
3
6 Kaup M. Neobaroque in the Americas. Alternative Modernities in Literature, Visual Art, and Film.
Charlottesville, VA: University of Virginia Press, 2012. p. 9.
7 Canclini N. G. Hybrid Cultures: Strategies for Entering and Leaving Modernity. Minneapolis, MN:
University of Minnesota Press, 1995. p. 3.
Жилло Дорфлеc (Gillo Dorfles) в есеї до доіспанської візуальної системи Зеніла «Благословіння» (Bendiciones, культ особистості революціонера та
про кітч зазначав, що реплікація є з її культом маїсу. Іншим важливим 1990) використовує зображення Діви іронічно інкорпорує його в кітчеву
однією з основних характеристик кітчу. для сапатистів зображенням є фігура Марії Гвадалупе, з якої висипаються візуальну традицію.
Коли зображення, яке вважається Емільяно Сапати (Emiliano Zapata) — троянди на фігури художника та його
неповторюваним, унікальним, діяча мексиканської аграрної революції партнера, реінтерпретуючи традицію Фольклорний світогляд мексиканської
копіюється для широкого вжитку 1910–1917 років, який відмовився релігійних ex-votos, як одного із візуальної культури поглинув елементи
зі зміною технік та авторства, визнавати завершення революції, проявів наївного мистецтва, для модерності та непозбувне почуття
виникає кітч 8. Саме механічна і був убитий в 1919-му, після чого став переосмислення власної ідентичності «інакшості», яке було спровоковане
та мануальна відтворюваність є іконою як офіційної мексиканської художника. злиттям аграрної Мексики із модерним
основою мексиканської візуальної ідеології, так і протестного руху баченням світу на початку XX століття
культури. Зображення та артефакти герилья. Не лише неомехіканісти зверталися та подальшим розвитком міської
з нескінченним копіюванням до урбанізовано-фольклорного культури. Цей процес був дуже
набувають нових значень та Також, окремим сюжетом наївного бачення основних тем мексиканської схожим на процес синкретизму двох
інтерпретації, сприяють обміну ідеями мистецтва урбанізованих баріос сучасності та історії. У роботі цивілізацій, що відбувався в Мексиці
та міфологією, що за інших обставин в Мехіко та інших мексиканських представника покоління «розриву» з часів Конкісти. Наївне мистецтво
було б неможливим. містах є історичні персоналії, алюзії на (La Generación de la Ruptura, Мексики є глибинним, але водночас
історичні події, зокрема Незалежність 1952–1980-ті) Альберто Гіронелли периферійним, оскільки працює
Ще одним прикладом периферійного та Революцію, хоча фокус у цьому (Alberto Gironella), «Сапата» (1972), з різними аспектами маргінальності,
мистецтва, що містить ідеологічну разі зосереджується на використанні художник бере один із популярних культурними, політичними та
складову, є наївне мистецтво патріотичних і державних символів. матеріалів, що використовувались як соціальними, всередині єдиної
сапатистів — повстанської групи, що Роботи художників покоління мілагрос на фольклорних релігійних візуальної системи.
складається з представників декількох 1980-х, так званого неомехіканізму атрибутах — бляшані кришки від
груп мая, зберігаючи автономність (neomexicanismo), апелювали саме до пляшок 10. Ці кришки, що оточують
і власну територіальність та політичну цих зображень, що складали частину і частково перекривають фігуру
ідентичність в мексиканській сельві національного імаґінаріуму. Живопис революціонера Емільяно Сапати
в штаті Чіапас на півдні Мексики 9. таких художників, як Наума Зеніла в іконостасі ретабло від Гіронелли є
Сапатисти розробили власний напрям (Nahum B. Zenil), Енріке Гузмана відображенням пострілів, якими він
художніх настінних розписів, текстилю (Enrique Guzmán), Германа Венегаса був убитий. Художник переглядає
та живопису, що поєднує соціалістичні (Gérman Venegas), використовував
гасла та фольклорну естетику мая, які саме наївну інтерпретацію як
є своєрідною наївною соціалістичною релігійних, так і національних символів.
пропагандою. Сапатистське мистецтво У роботі Германа Венегаса «Битва»
є прикладом того, що наївне мистецтво (Batalla, 1982) «наївно» зображені
може бути політичним, особливо важливі ідеологічні елементи
коли демонструє позицію політичних мексиканського популярного
294
295
аутсайдерів. Основним символом, світогляду створюють анахронічний
який використовують сапатистські хаос: ми спостерігаємо битву між
художники та художниці є кукурудза, атрибутами іспанських конкістадорів,
де кожне зерно — це обличчя фігурами аграрних революціонерів та
РОЗД І Л 5
РОЗД І Л 5
в балаклаві, що є символом єдності змією, що репрезентує ацтекського
й рівності та одночасно звернення бога Кетцалькоатля. Робота Наума
8 Dorfles G. Kitsch // Kitsch: An Anthology of Bad Taste. London: Studio Vista, 1969. p. 30.
10 Мілагрос (milagros) — невеликі металеві фігури, які репрезентують диво, створене певним
9 Повна назва: Ejército Zapatista de Liberación Nacional. святим, розміщені на його зображенні або під ним.
Д О С Л І Д Ж Е Н Н Я ГЛ О Б А Л Ь Н О Г О
П Р О Н И К Н Е Н Н Я П РА К Т И К Н А Ї В Н О Г О
М И СТ Е ЦТ В А Х Х І СТОЛ І Т ТЯ
У Т Е Х Н О - К УЛ ЬТ У Р У С О Ц І А Л Ь Н И Х
МЕРЕЖ НА ПРИКЛАДІ
НІГЕРІЙСЬКИХ МИТЦІВ
Загалом наївне мистецтво асоціюється прагне з’ясувати, коли наївне мистецтво

з творчою діяльністю людей без набуло професійних рис, підтвердить,
спеціальної художньої освіти або що його започаткували «на початку
підготовки (у більшості випадків наївних двадцятого століття» 2. Однак ми,
ФУН М ІЛ А Й О АК І НПЕ ЛО
митців називають «некваліфікованими», звичайно ж, не можемо заперечувати,
однак я віддаю перевагу слову що своїм корінням наївне мистецтво
«самоук»). Воно також пов’язується сягає періоду доісторичного існування
з езотеричними станами та методами людей, коли малюнки викарбовували
діяльності, які використовуються на камінні та надавали їм
окремими митцями 1. Як і з більшістю божественного або буквального з точки
напрямків творчості, дослідники
намагалися простежити генезу наївного
мистецтва. Наталя Бродська окреслила Акінпело Фунмілайо (Нігерія),
два можливі варіанти його походження. магістрантка Центральноєвропейського
297
Будь-який мистецтвознавець, який університету.
РОЗ Д І Л 5
1 Існує декілька інших термінів, що описують мистецтво такого характеру. Один з них —
«непрофесійне мистецтво» (ар-бюрт), який використовується у вужчому розумінні як категорія
в межах наївного мистецтва, до якої належать нетрадиційні роботи, створені свідомо або
випадково художниками з мінімальною художньою освітою або без неї взагалі, які не мають
жодного зв’язку з художнім світом і творять з огляду на певні обставини, такі як психічні
захворювання та наявність атипових, штучно викликаних фантазій.
2 Brodskaya N. Naive Art, Art of Century. Parkstone International, 2011.

зору естетики значення 3. Згідно з цим наївні малюнки не приносять їм дохід, прикладі культурного життя Нігерії демонстрації власних робіт практично
припущенням доволі проблематично через що їх в основному зараховують у XXI столітті. Іншими словами, мета відсутні, а тому їм залишається
дискутувати з приводу першого у світі до категорії народного мистецтва. цієї статті полягає в розширенні сфери займатися мистецтвом лише як хобі
наївного митця — доісторичної особи, Якщо вже про це зайшла мова, дослідження наївного мистецтва або самим поступово створювати такі
яка повинна була б бути настільки ж мені здається, що загалом довгий шляхом перспективного включення імпровізовані платформи. Зважаючи
талановита, як і Анрі Руссо, чиї роботи процес самоосвіти, неформального до неї сучасних практик, що виникли на застарілість виставкових практик
вважаються найяскравішим прикладом репетиторства та незліченні години внаслідок поширення таких нових у Нігерії, наївні художники шукають
«професійного» наївного мистецтва 4. практики, які витрачають художники репрезентативних жанрів, як схвалення у своєму близькому
цієї ніші, не враховуються достатньою гіперреалізм, та активної участі наївних оточенні, прислухаються до
Визначення та концепція наївного мірою 5. Крім того, часто ігноруються митців у житті соціальних мереж. рекомендацій відомих художників та
мистецтва викликають логічні питання інші естетичні форми, які не є Однак зважаючи на появу мистецтва, плекають надію бодай на мінімальну
щодо форми, рівня майстерності візуальними або конкретними. Навіть культури та спадщини у технологічному можливість бути побаченими та
та загальних обмежень митця, у рамах візуальної категорії цей доволі просторі, необхідно переосмислити почутими суспільством. Аби отримати
який вважається наївним або текучий, надзвичайно різнобічний та визначення наївного мистецтва. змогу професійно реалізуватися та
некваліфікованим. З одного боку, багатовимірний градієнт творчості Культурне життя Нігерії є чудовим стати відомим художник-самоук може
чи слід вважати наївними освічених часто обмежуються певним рядом прикладом через притаманну йому покладатися лише на свій винятковий
художників, чиї роботи явно прикладів, що призводить до утворення традицію дослідження художніх жанрів талант, удачу та зв’язки. Талановиті
вирізняються простотою, відсутністю загальноприйнятого канону навіть без огляду на формальну освіту чи нігерійські митці, які навчилися всього
техніки або грубими лініями? З іншого в межах цієї форми. Коли справа підготовку. Те, що категоризується як самі і яким вдалося здобути професійне
боку, чи варто називати наївними доходить до наївного мистецтва, наївне мистецтво, має доволі потужну визнання та реалізувати себе завдяки
тих, хто володіє знаннями правильної згадуються передусім твори народної базу у творчому середовищі Нігерії. Це блискучим та феноменальним
форми та перспективи та використовує творчості або ті, які зберігаються пов’язано з деформованістю системи витворам, становлять репрезентативну
їх для створення зовні професійних в галереях чи музеях. художньої освіти в країні. Окрім категорію, яка має визначальний
робіт на комерційній основі, однак не дуже вузьких навчальних програм вплив на формулювання терміну
маючи при цьому певної формальної Попри актуальність цих запитань, за спеціальністю «образотворче «наївне мистецтво». Як приклад можна
художньої освіти? Цікаво, що існує я вирішила не розглядати їх в межах мистецтво» або «театр та виконавські навести художника Арінзе Стенлі
розподіл між митцями, які заробляють цього стислого дослідження. види мистецтва», які, як правило, Егбенгву (Arinze Stanley Egbengwu),
на своїх роботах гроші, і тими, чиї Натомість мене більше хвилює має малий попит серед студентів або який почав малювати в шість років,
виконані у вільний від роботи час еволюція наївного мистецтва на опікунів, які радше віддадуть своїх однак замість шляху художньої освіти
підопічних на професійні курси, по обрав факультет механізації сільського
суті, більше не існує якогось твердого господарства в Університеті штату
3 На мою думку, такий хід думок найдоречніший, оскільки, як на мене, достатньо складно підґрунтя, на якому можна було б Імо в Нігерії. Лише після закінчення
простежити увесь генезис наївного мистецтва, тому що творчість існувала завжди, задовго до збудувати міцну художню культуру. ВНЗ він вирішив повернутися до свого
будь-якої форми освіти або набуття професійного статусу. Усім відомо, що існують віковічні
картини, різьблені орнаменти та художні практики, які були створені людьми ще до того,
захоплення і поринути у створення
як виникло саме поняття мистецтва. Крім цього, можна сказати, що більшість того, що за Відповідно, митцям доводиться гіперреалістичних картин, які йому
298
299
популярною концепцією або ідеологією масової культури вважається народним мистецтвом, розкривати та розвивати власний вдалося продемонструвати на
є продуктом художньої уяви. Ще більше ускладнює це питання саме визначення наївного
мистецтва. Науковим колам слід визнати плинність наївного мистецтва (як і будь-якої форми творчий потенціал самотужки. Навіть виставках у декількох галереях 6.
творчості) та його постійний рух і розвиток. якщо деяким і вдається згодом прийти
4 Бродська рішуче заявила, що «найперший у світі художник таки існував. І він дійсно до усвідомлення, яка саме техніка Варто відзначити, що Арінзе, подібно
РОЗД І Л 5
РОЗД І Л 5
був наївним у тому, що він зображав, оскільки він жив у часи, коли ще не існувало жодної приносить їм найбільше задоволення до Кельвіна Окафора (Kelvin Okafor) та
системи графічного зображення». Таке твердження породжує багато проблем, починаючи
з ігнорування колективізованого набору ресурсів, які могли бути використані для створення і в чому вони найкраще можуть себе інших художників зі схожою історією,
однієї «наївної» картини на той час, і закінчуючи гендерно упередженої прив’язки «найпершого проявити, доступні платформи для має надійні точки опори, а саме
художника» до чоловічої статі.
5 Бродська підкреслила таке двозначне сприйняття наївного мистецтва, вказуючи на те,

що не варто приписувати будь-якому твору мистецтва такі характеристики, як «природність,
невинність, недосвідченість, довірливість, простота та відвертість», водночас цитуючи слова
Луї Арагона про те, що «це наївно вважати такий живопис наївним». 6 Arinze Stanley; у вільному доступі: https://www.arinzestanley.com [станом на 10.10.2020].
300
301
РОЗД І Л 5
РОЗД І Л 5
Кельвін Окафор, професійний художник, який працює Гіперреалістичний портрет американського
в Лондоні, запостив у соцмережах гіперреалістичний коміка та актора Кевіна Гарта, опублікований
портрет популярної канадської супермоделі Вінні Гарлоу, Елі Вадубою в соцмережах.
виконаний простим олівцем. Фото Елі Вадуби
Фото Кельвіна Окафора з допису у Twitter
визнання та грошову винагороду за її, а й навіть доручив Вадубі створити
свою працю (для тих, хто прагне цього). ще три такі малюнки інших зірок 8. Брайт
Соціальні мережі слугують проміжним Чуквуді, самопроголошений художник,
простором для представлення робіт який любить гіперреалістичне
нігерійських наївних художників, малювання настільки ж сильно, як
важливість якого нам допоможе і футбол, скористався соцмережами,
зрозуміти низка прикладів. Попри аби привернути увагу декількох
велику кількість прикладів, які знаменитих особистостей,
варто було б розглянути в цій статті, опублікувавши в Instagram їхні
я обмежуся лише такими художниками, портрети, виконані кульковою ручкою.
як Елі Вадуба (Eli Waduba), Брайт Дайк Врешті-решт, він знайшов зачарованого
Чуквуді (Bright Dike Chukwudi), Карім клієнта в особі дружини губернатора
Оламілекан (Kareem Olamilekan) та штату Когі в Нігерії, яка придбала свій
Толу Алікі (Tolu Aliki). Слід зазначити, портрет за один мільйон найра (2590
що називати сучасних митців наївними доларів США на той момент) 9.
достатньо проблематично, оскільки
навіть у музеологічному контексті Та найгучніше світове ім’я здобув
практично не існує будь-якого Портрет Рашиди Яхаї Белло, дружини одинадцятирічний хлопчик Карім
розмежування між митцями. А втім, губернатора штату Когі, Нігерія, за який Оламілекан, який за дві години
Гіперреалістичний портрет американського коміка ми говоримо про наївність саме Брайт Чуквуді отримав мільйон найра. намалював олівцем гіперреалістичний
та актора Кевіна Гарта, опублікований через походження цих художників, які Фото Брайта Чуквуді з допису в Instagram портрет Емманюеля Макрона. Це
Елі Вадубою в соцмережах. самі усього навчились і самостійно сталося під час візиту французького
Фото Елі Вадуби розвивали свої навички. Зробивши президента до Нігерії у 2019 році 10.
це уточнення, залишається лише постив у своїх соцмережах (Facebook, Хлопчик з Лагоса почав малювати
встановити зв’язок між цими сучасними Instagram та Twitter) виконані в шість років і витрачав гроші,
транснаціональні художні зв’язки та художниками та наївним мистецтвом. графітовим або вугільним олівцем зароблені малюнками «молодих
коріння, які дозволяють йому проводити портрети знаменитостей, пощастило футбольних зірок, персонажів мультиків
виставки своїх робіт як в рідній країні, Елі Вадуба — двадцятивосьмирічний з гіперреалістичним портретом та ілюстрацій для газети, на їжу для
так і поза її межами. Та це не можна гіперреаліст-самоук, який пишається американського коміка та актора, себе та інших дітей». Після двох років
сказати про багатьох інших нігерійців, своїм «вродженим» талантом та чиї який він опублікував у себе на сторінці самостійної практики гіперреалізму
які відкривають свою пристрасть «малюнки [казкових] та вигаданих (зокрема у Twitter), та звернувся як наївного художника його знайшли
до мистецтва будь-якої форми персонажів [які він малює з восьми до своїх підписників з проханням вчителі художньої школи, які
самостійно і мусять тяжко працювати, років] перетворилися в дивовижні зробити репост із хештегом «Hart». переконали його навчатися під їхнім
аби знайти свій власний голос серед та неймовірні сучасні твори у стилі Фотореалістична якість малюнка керівництвом. Відтоді він ставить собі
тисячі талантів, що котяться луною реалізму, виконані вугільним зрештою привернула увагу Гарта, який за мету стати таким, як Стенлі Арінзе.
302
303
з усього світу. Однак з появою та олівцем» 7. Використовуючи соціальні не лише розхвалив цю роботу та купив Описуючи свій шлях від маленького
популяризацією соціальних мереж мережі як виставкову платформу, він
методи здобуття визнання зазнали поступово привернув увагу багатьох
революційних змін. Соцмережі стали глядачів, а потім спробував справити
РОЗД І Л 5
РОЗД І Л 5
8 Oluwafunmilayo A. Nigerian boy who drew painting of Kevin Hart is set to be rewarded by the
зручною платформою для художників- враження на Кевіна Гарта (Kevin American actor: у вільному доступі: https://www.legit.ng/1224618-nigerian-boy-drew-painting-kevin-
hart-set-rewarded-by-american-actor.html [станом на 22.11.2019].
самоуків, яка дає їм можливість не Hart), та навіть знайшов в його особі
лише захищати свої роботи, а й здобути опікуна. Вадубу, який багато років 9 Oluwafunmilayo A. Man Gifted N1m for Painting Portrait of Kogi State Governor’s Wife Rashida
Bello; у вільному доступі: https://www.legit.ng/1256106-artist-receives-n1m-painting-portrait-kogi-
state-governors-wife-rashida-yahaya-bello.html [станом на 25.08.2020].
10 Olamilekan K. W. The 11-Year-Old Nigerian Artist Who Moved President Macron; у вільному
7 The Eli Waduba Gallery: у вільному доступі: https://www.eliwadubagallery.com [станом на доступі: https://edition.cnn.com/2018/07/04/africa/nigerian-boy-paints-french-president/index.html
10.10.2020]. [станом на 27.09.2020].
Робін Гуда до інтернет-знаменитості, самотужки працював над тим, щоб Толу Алікі,
якою Карім став, зумівши самостійно створити небачені досі художні дива, Спогади про дім II
намалювати гіперреалістичний портрет та як дитина з бідної сім’ї з нетрів,
Емманюеля Макрона за рекордний час, яка відкрила у собі суперсилу —
він написав: малювання — і стала «Робін Гудом»
від мистецтва, що рятує інших дітей зі
Мені пощастило отримати свого району, а потім перетворився
запрошення від нігерійського банку. на інтернет-сенсацію завдяки
Працівники банку побачили мої наполегливості та раннім підйомам із
роботи в Instagram і вирішили мені ліжка 13. Як і у випадку спотвореного
допомогти, запросивши на подію, на сприйняття Нігерії як країни, головні
якій мав бути присутній президент ЗМІ створили прикрашений образ
Франції Емманюель Макрон. Це був «чудо-хлопчика» з нетрів, яким
чудовий досвід. <…> Усі художники художника більшість бачить і сьогодні.

прагнуть світової слави. Портрет Таким чином, уже порушивши
президента Макрона для мене дуже проблему традиційного визначення
цінний, оскільки завдяки йому про наївного мистецтва, я вважаю,
мене багато хто дізнався! 11 що у випадку сучасних митців слід
враховувати вплив популярних засобів
Хоча Оламілекан неодноразово масової інформації та культури, який
наголошував на тому, що він не відіграє важливу роль у визначенні
самоук, що його талант відкрили художньої наївності.
і «навчили малювати професійно викликає багатонаціональний резонанс мереж. Завдяки соцмережам
<…> на рівні гіперреалізму, тому При відстеженні «справжнього та дозволяє втілювати дипломатичні апелювання до знаменитостей стало
я не самоук, а вихованець академії», напрямку», у якому рухається наміри. Постмодерністський новою формою пошуку опіки
а саме вихованець відданих своїй більшість нігерійських наївних митців світогляд гіперреалізму робить його у XXI столітті. Серед сучасних
справі вчителів Академії мистецтв у своїх роботах, у трьох вищезгаданих «самостійним періодом» і звільняє нігерійських художників дійсно стало
Айоволи (Ayowole Academy of Arts), прикладах проглядається дві сполучні мистецтвознавців від необхідності популярним шукати опікунів в особі
я вважаю, що його приклад також лінії 14. По-перше, згадані наївні лишати його художньої цінності політичних та інших знаменитих
слід розглянути, оскільки його художники, вочевидь, віддають з расових або історичних причин. людей, виставляючи в соцмережах
роботам властива певна невинність, перевагу гіперреалізму як жанру Ба більше, неолебренівський їхні гіперреалістичні портрети, які не
яка змушує авторів будь-яких художнього самовираження. Цей наголос цього жанру на «вираженні можуть не тішити самолюбства.
згадок про нього у ЗМІ повністю гіперреалізм, який пронизує усі пристрастей <…> відтворенні Таким чином, якщо роботи наївних
ігнорувати той факт, що він аж ніяк техніки зображення, що входять до фотографічної точності <…> справжній художників у XX столітті могли просто
не самоук 12. У найрезонансніших арсеналу художників, має глибше, сутності речей <…> у реальному потонути у трясовині невизнання,
304
305
статтях, присвячених Оламілекану, метафоричне значення. Гіперреалізм світі» робить його ідеальним для позбавляючи нас по-справжньому
він зображується як вундеркінд, який та його використання в цьому контексті «третіх світів», які не мають ресурсів яскравих представників наївного
або бажання проводити художні мистецтва, твори цього жанру,
ярмарки та фестивалі, і завдяки йому створені у XXI столітті, вирізняються
РОЗД І Л 5
РОЗД І Л 5
вони можуть продемонструвати професійним виконанням та
11 周大觀文教基金會; у вільному доступі: http://www.ta.org.tw/m/service.php?lang=en&idept=21&i
свій творчий потенціал цивільному технохаризмою, яка приховує ту
sdept=22&pk=1395 [станом на 27.09.2020].
націоналістичному Заходу, який будує наївність, яка лежить в основі цього
12 Там само.
свою культуру на метафоричних та напряму. По-друге, художники,
13 Роботи Оламілекана були високо оцінені. метонімічних символах. Гіперреалізм яких ми розглядаємо, віддають
14 Наталя Бродська використовує саме поняття «справжній напрям» для позначення також популярний через свій особливий перевагу саме портретам, які були
специфіки наївних митців, чиї творчі шляхи вона описує у своїй книзі. попит на художньому ринку соціальних повністю видозмінені та оживлені, аби
викликати захоплення в поколінь Y та старшокласники завжди просили неодноразово зазначалося, наївне питання авторства мимовільно
Z. Любов художників та їхніх опікунів мене допомогти їм із завданнями мистецтво відкидає чітку категоризацію порушується з огляду на існування
до портретів, виконаних як фарбами, з біології <…>. Я допомагав їм з огляду на «непевність» митців, традиції відтворення у мистецтві,
так і олівцем, є наслідком поширення з малюнками. Бути самоуком які поєднують різні жанри в пошуку особливо у наївному, що поширена
художніх практик у соціальних мережах складно, тому що ти не знаєш, смислу. Свідоме, надмірне прагнення у просторі соціальних мереж.
та цифровому житті загалом. В епоху, як що робити. Мені було складно точності та досконалості кожного Як пояснює Хуан Карлос Кастро
коли «селфі» є частиною глобальної малювати пальці, ну і різні вирази зі згаданих художників, незалежно (Juan Carlos Castro), платформа
масової культури, гіперреалізм обличчя <…> моїм колегам, які від їхньої освіти, походження або соціальних мереж трансформує
та портретний живопис стали навчаються в художніх школах, знань, підкреслює проблематичність авторство художніх робіт таким
синонімічними термінами, подібно до легше, їм там дають різноманітні художності наївного мистецтва. чином, що воно працює на основі
того, як портрети, що викладаються завдання, приміром, прочитати Це змушує нас замислитися над «динаміки перемикання уваги та
в інтернет, втратили свою художню поему і намалювати її. У мене немає питаннями, сформульованим розповсюдження серед спільнот.
цінність і стали більш комерційним такої переваги 15. Бродською при описі одержимості Відповідно, художник — це не стала
продуктом, який функціонує як Анрі Руссо довести композицію до особистість, а та, яка рухається
оптимізований маркетинговий Алікі намагається сказати, що хоча ідеалу, — «а чи наївне мистецтво дійсно в просторі соцмереж» 18. Вона
інструмент. наївність і проходить червоною ниткою наївне?» 16 базується на тому ж принципі, на якому
через увесь його творчий шлях, працюють такі мобільні додатки, як
Толу Алікі (Tolu Aliki), художник-самоук, для художника дуже важливим є Навіть більше, плинність та часом TikTok та Triller. Сама поява соціальних
що працює в стилі фігуративного постійний прогрес та його сприйняття невизначеність сучасного мистецтва, мереж як альтернативної виставкової
живопису, вирізняється на тлі суспільством. Як уже йшлося яке заполонило не лише Нігерію, платформи, безперечно, підірвала
вищезгаданих «наївних» художників- раніше, це розчиняє магію наївності, а й увесь світ, вимагає понятійного авторитарне право музеїв та галерей
гіперреалістів. Хоча Толу здобув у результаті чого художник вкладає усвідомлення та визнання важливості на представлення творів мистецтва,
ступінь бакалавра за спеціалізацією менш спонтанну, більш зрілу та глибоку ролі соціальних мереж у розвитку проведення виставок та приваблення
«засоби масової комунікації», він душу в те, що вважається наївним наївного мистецтва. Окрім сприяння аудиторії глядачів. Зважаючи на
почав займатися фігуративним мистецтвом. Варто зазначити, що, дедалі більшій поширеності, занурення дедалі більший вплив соцмереж на
мистецтвом, яке надалі стало його попри недосвідченість, Алікі багато цієї конкретної форми мистецтва довгий ланцюжок художньої екології,
професією. Його стиль фігуративності спілкувався з людьми, долученими в такі «цифрові технології, як вони стали частиною кооперативної
перебуває на межі абстракції, чіткої до мистецтва, набирався від них соціальні мережі, ставить під питання культури. Тому вчені розглядають їх
геометризації та портретного живопису знань та витрачав багато часу на автентичність, авторство та авторитет, більше як інструмент маркетингу або
та зосереджений на темі кохання і його поліпшення свого стилю фігуративного які були центральним ядром цієї розширеної освіти, за допомогою якого
проявів. Окрім технічних моментів, які живопису. Це переплетення самоосвіти сфери» 17. У випадку вищевказаних можна вивчати мистецтво. Однак,
проникають до наївного мистецтва як та академічної освіти нагадує художників, автентичність залишається проаналізувавши сучасне мистецтво
художня термінологія, досвід Алікі дає описаний Бродською випадок Анрі відкритим питанням, оскільки їхній в Нігерії, можна сказати, що соціальні
нам можливість зрозуміти боротьбу Руссо, але саме з погляду сучасної гіперреалізм передбачає вторинне мережі не лише представляють
нігерійських художників-самоуків та всюдисущості наївного мистецтва, що привласнення, оскільки вони маркетингову або педагогічну цінність,
306
307
представляє новий погляд на поняття є наслідком вторгненням художніх змальовують із чогось. Водночас а і є наріжним каменем процесу
наївності в мистецтві. Він сам це гарно практик до цифрового світу, можна
сформулював, згадуючи, як починав свій говорити про їхню єдність. Крім того,
творчий шлях та розвивав свої навички: чітко окреслені художні напрями,
РОЗД І Л 5
РОЗД І Л 5
16 Brodskaya N. Naive Art, Art of Century. Parkstone International, 2011. P. 101.
у яких працюють ці нігерійські митці,
17 Robert Sweeny There’s No I in YouTube: Social Media, Networked Identity and Art Education
Творчість завжди була тим, що ускладнюють категоризацію самих // International
я відчував всередині. У школі наївних художників, оскільки, як уже Journal of Education Through Art. Vol. 5, No 2–3. 1 December 2009. P. 201–212(12); у вільному
доступі: https://doi.org/10.1386/eta.5.2and3.201/1 [станом на 10.10.2020].
18 Juan Carlos Castro Learning and Teaching Art through Social Media // Studies in Art Education.
Vol. 53. No 2. 1
15 Faces Of Nigeria: Tolu Aliki: Talented Self-Trained Figurative Artist From Nigeria; у вільному January 2012. P. 152–69; у вільному доступі: https://doi.org/10.1080/00393541.2012.11518859
доступі: https://www.youtube.com/watch?v=VTx-EKB2V–M [станом на 10.10.2020]. [станом на 10.10.2020].
створення художніх робіт, оскільки той факт, що наївне мистецтво будь-яким чином мова соціальних змішаних технологічних і цифрових
без них сьогоднішній наїв, який ми зливається воєдино з попкультурою мереж якості та оригінальності творів практик та медійних форм, а Кріс
бачимо на прикладі розглянутих у цій та урбаністичними технологіями. мистецтва. Перед нами також постає Крауфорд (Chris Crawford) наполягав
статті художників, втратив би свою Це призвело до популяризації питання розтяжності сфери наївного на тому, що необхідно віддати
характерну особливість, що вирізняє наївного мистецтва практично мистецтва. Якщо відійти від візуальної належне художності віртуального
його серед усього іншого. непередбачуваними способами, складової наївного мистецтва, нам світу відеоігор 20. Якою буде реакція
а також створило тренд мистецтва доволі складно включити інші форми та мистецтвознавців та, якщо ці речі
Хоча в цій статті наївне мистецтво для кожного та від кожного. Хоча практики, такі як креативні танцювальні таки отримають визнання щодо їхньої
розглядається з точки зору єдиної комерціалізація художніх робіт зі номери, які входять в моду завдяки художньої цінності, чи можна буде
форми та взаємодії з соціальними сторони цих наївних художників може зарядженим енергією користувачам залічити їх до наївного мистецтва?
мережами, яка передбачає здатися банальною на тлі художніх Tiktok, або комічні постановні відео, Арткритикам з орієнтацією на покоління
використання тегів та репостів стандартів, слід не забувати, що авторами яких є люди, що позиціюють Z цілком доречно порушувати
художниками в Instagram та відомі, освічені та загальновизнані себе як коміків в Instagram та інших проблему визначення наївного
Twitter, існує ще багато аспектів, митці XX сторіччя діяли подібним соціальних мережах. Ба більше, мистецтва у контексті поширення
які заслуговують уваги. Приміром, чином, окрім того, що тоді не існувало ми не можемо ігнорувати спільноту трансгресивних, міжжанрових художніх
Роберт Свіні (Robert Sweeny) виділяє соціальних мереж. Художники користувачів Youtube, яка творить практик у повсякденному житті
три характеристики соцмереж, що є шукали пошановувачів свого таланту, публічно не як митці, а як влогери XXI століття. Однак це вже питання
актуальними для педагогічної бази догоджаючи еліті та високим колам або хтось на кшталт них. У відповідь для іншого дослідження.
знань про мистецтво: Flickr та образ суспільства, аби отримати фінансову на це питання Генрі Дженкінс (Henry
з гіперпокликанням; YouTube та образ, допомогу. А тому вони мусили Jenkins) неодноразово підкреслював
що рухається; Second Life та образ, адаптувати свій стиль під вимоги своїх необхідність визнання естетичного
що занурює у віртуальну реальність 19. опікунів, навіть наступати на горло компонента креативних трендів,
Ще однією формою творчості, яку слід своїй креативності та зосереджуватися
згадати в цьому обговоренні наївного переважно на створенні портретів. Це є
мистецтва, є культура створення чудовою демонстрацією того, що наївне
мемів та мешапів, які процвітають мистецтво у поєднанні з урбаністичними
у нігерійському культурному технологіями, соціальними мережами
середовищі, особливо у Facebook, та попкультурою, по суті, створило
Twitter та YouTube. Художню цінність нові художні просторові конфігурації
цих оригінальних творінь годі й змішаних технік самовираження
заперечувати. І той факт, що їхні творці та інакшого сприйняття мистецтва
часто не мають жодної художньої глядачами. А втім, про яке століття
освіти, дозволяє класифікувати меми ми б не говорили, у мистецтві
як приклад наївного мистецтва в дещо завжди існують незмінні універсальні
іронічному та парадоксальному сенсі. константи.
308
309
З огляду на різносторонність практик Однак, говорячи про появу сучасного
наївного мистецтва та їхнє сприйняття наївного мистецтва в житті соцмереж,
суспільством, які я описала вище, у нас все ж можуть виникнути певні
РОЗД І Л 5
РОЗД І Л 5
видається необхідним визнати запитання. Найперше, чи шкодить
19 Robert Sweeny There’s No I in YouTube: Social Media, Networked Identity and Art Education // 20 Henry Jenkins Transmedia Storytelling and Entertainment: An Annotated Syllabus // Journal
International of Media & Cultural Studies. Vol. 24. No 6: Entertainment Industries, 2010. P. 943–958; Crawford
Journal of Education Through Art. Vol. 5. No 2–3. 1 December 2009. P. 201; у вільному доступі: С. Chris Crawford on Interactive Storytelling. Pearson Education, 2012; у вільному доступі: https://
https://doi.org/10.1386/eta.5.2and3.201/1 [станом на 10.10.2020]. books.google.hu/books?id=68GCG4jVZ9EC [станом на 10.10.2020].
РОЗДІЛ 6.
К О Л И К О Р Д О Н И ВТ РАЧ А Ю Т Ь С Е Н С .
М И СТ Е ЦТ В О Л ЮД Е Й З О С О Б Л И В О СТЯ М И
БОРИС ХЕРСОНСЬКИЙ
ЛІЗА НЕПІЙКО
С ТА Н І С Л А В Т У Р І Н А
О Б РА З И , Н А Р О Д Ж Е Н І В С Т І Н А Х
Ж О ВТ О Г О Б УД И Н К У. Д В І Д О Л І :
МИКОЛА НОВІКОВ І ВАЛЕРІЙ ТЕРТИЧНИЙ
Одеська «психушка намбер уан», створений покійною Олександрою

тобто Одеська обласна клінічна Мартинівною Пасечниченко.
психіатрична лікарня № 1, розпочала У лікарні працювали лікарі, захоплені
роботу 1892 року. Два каре з окремих образотворчим мистецтвом. У міру
Б ОР И С Х Е Р СО НС Ь К И Й
будівель, з’єднаних галереями, — кожне того, як вони йшли з лікарні (зрештою,
на тридцять ліжок. Проте, як було з життя також), музей занедбувався,
помічено одразу, там можна розмістити і колекція була розпродана на
більше хворих. Життя показало — благодійному аукціоні. Хочеться
набагато більше. І яким жахливим було взяти «благодійний» у лапки. Але хто
це божевільне життя! може сказати напевне? Ті художники,
яких я згадав, не були аутсайдерами
За цей час у лікарні побувало багато в жодному зі значень цього слова. Не
художників. Іноді — найкращих були вони і «наївними» — ох, зовсім не
художників, які жили в нашому місті. були! Але були й аутсайдери, відкинуті
Їхні імена не підлягають розголошенню. з «широкої дороги радянського життя».
313
Причині різні — від ухилення від Їхня творчість була далекою від
військової служби до наслідків класичного наїву. Хочу розповісти про
розширення свідомості за допомогою двох таких. Я працював у психіатричній
РОЗ Д І Л 6
галюциногенів. І реальні психічні лікарні доволі давно. Можна
розлади. З ким не буває… На пам’ять
про своє перебування в жовтому
будинку вони залишали картини. Борис Херсонський (Україна), доцент,
кандидат медичних наук, почесний
У лікарні був музей з великою професор, ректор Київського інституту
колекцією творчості душевнохворих, сучасної психології та психотерапії.
сказати — залишилися спогади та Сумарно він провів в ув’язненні поселив при ресторані, яким володів,
роботи пацієнтів. близько двадцяти років. За одну ходку одягнув у наймодніший одяг, коротше,
не сидів більше, ніж пів року. Тому не лише довів його до ладу, а й навів
КОЛ И КО РДОН И ВТ РАЧ А ЮТ Ь СЕ НС. МИ СТ Е ЦТ ВО Л ЮД Е Й З ОСОБЛ И ВОСТЯМИ
Мені є, що згадати. У нас в лікарні що сидів він завжди лише за статтею глянсу. Справа закінчилася пожежею
десятиліттями не те щоб лікувався, порушення паспортного режиму. Сидів в ресторані. У Н. була звичка варити
а жив художник-бродяга (це його несправедливо. Думаю, що судити за чифір. Робив це постійно за допомогою
самоназва) Микола «Коля» Новіков. порушення паспортного режиму можна саморобного електрокип’ятильника
Дуже талановитий графік. Немислимий лише того, хто має паспорт. Проте в зеленому емальованому кухлі,
алкоголік. Симпатична, мила людина. в Колі паспорта не було ніколи. з яким не розлучався ніде й ніколи.
Кип’ятильник був виготовлений із
Легенда каже, що в художньому Через пів року його випускали. безпечних лез, але пристрій від
училищі, куди його прийняли, він провів Випускали в нікуди. Але брати за цього безпечним не ставав.
вісім років на першому курсі. Жив і пив професією любили Колю і старалися 1
у гуртожитку. Доти, доки одна з його його врятувати. Хто тільки його не Тож Коля знову повернувся в лікарню.
«синьооких» подружок не повішалася рятував! Не було в Одесі художньої Тепер вже назавжди. За кількістю
на горищі гуртожитку. І Колю виписали майстерні, у якій би він не прожив «рятувальників» ця людина явно
«на вулицю». Він був дитиною певний час. Врешті Коля вчиняв у цій встановила рекорд серед усіх відомих
сирітського будинку. І пряма дорога майстерні щось таке, після чого його мені хворих.
йому була лише у в’язницю. подальше перебування там було зовсім
неможливим. Живопис ніколи не був сильною
стороною Новікова. Аркуш А4, дверцята
Зрештою, місць, де Колю могли б від лікарняної шафки, шматок картону
прийняти в місті Одеса, вже не було. від ящика для аптеки, перо й чорна туш
Правда, залишалася в’язниця. Думаю, були його матеріалом. Як варіант —
і досі його твори прикрашають стіни деревинка зафарбовувалася чорною
2
начальників деяких колоній… фарбою, і Коля вишкрябував свій твір
шилом або чоботарською голкою.
У психіатричну лікарню його
направили за листом Правління Спілки У чомусь Коля був віртуозом. Його
художників, членом якого Коля, творчість — яскравий приклад того, що
вочевидь, ніколи не був. Першим бути аутсайдером і бути представником
лікарем, який узяв його під опіку, був я. «наїву» не обов’язково. Його малюнки
Незабаром у Колі виявили туберкульоз нагадують мені тюремну графіку
і перевели в спеціалізоване Параджанова. Свої ініціали М. Я. (він
туберкульозне відділення. Туберкульоз був Микола Якович) на малюнках
вилікували, але Новіков так і залишився Коля постійно прикрашав вінком
314
315
в туберкульозному відділені. з колючого дроту. В’язниця диктує свої
закони, свій стиль. Коля казав мені, 3
Декілька разів його з лікарні забирали що робив малюнки для татуювань на
РОЗД І Л 6
РОЗД І Л 6
жалісливі одинокі медсестри та зоні. Але я не зустрічав ні одного в’язня
санітарки. Терпіння більше, ніж на з татуюванням у його стилі. 1. Валерій Тертичний, Черевичок,
місяць, не вистачало ні в кого. 1994‒1996. Колекція Бориса Херсонського
Врешті-решт, його забрав чоловік. А це типові для пізньої творчості Колі 2. Валерій Тертичний, Він, 1994‒1996.
Це був успішний на той час бізнесмен, Новікова малюнки. Це своєрідна Колекція Бориса Херсонського
Церкви-жінки — одна зі сталих тем який колись сидів з Колею в одному покалічена еротика, еротика без 3. Валерій Тертичний, Вони, 1994‒1996.
Миколи Новікова в останні роки життя бараку. Він розшукав свого друга, еротизму. В інших роботах жіноче Колекція Бориса Херсонського
тіло поєднується з архітектурними роботи на аукціонах за доволі низькою
мотивами, найчастіше — церковними. ціною). Що стосується моєї збірки, то
Заведено вважати, що архітектура після смерті Валерія я купив багато
православних церков — це гімн його картин на Старокінному ринку

Богородиці. «В разноголосице за копійки. Придбав, повважавши
девического хора все церкви за необхідне організувати виставку
нежные поют на голос свой» (Осип аутсайдерського мистецтва в Одесі.
Мандельштам). Але церкви-жінки Але цього поки зробити не міг.
Колі Новікова позбавлені ніжності й У справу втрутився коронавірус. Та й
сентименталізму. особливого інтересу до робіт Валерія
ніхто не проявляв. А дарма. Тому що
Другий герой цих дописів — Валерій творчість Тертичного, на мій погляд,
Тертичний. На відміну від Колі Новікова, доволі цікава. Вона перебуває на межі
патологія якого обмежувалась фігуративного мистецтва, а іноді — за
особливостями характеру та межею. Аутсайдерський абстракціонізм-
алкоголізмом, Валерій страждав експресіонізм.
хронічним прогресуючим психічним
захворюванням. Але попри хворобу Та чому ж аутсайдер? Самотній.
рівень його соціалізації був вищим. Випиває. Божевільний. Неуспішний.
Його роботи також на аркушах картону,
У нього була спеціальність — фарби нестійкі, часто обсипаються, як
будівельник, спеціаліст із ліпнини штукатурка, сюжети одноманітні. Жодна
(«ліпила» — так він себе називав, хоча робота (окрім декількох на виставці) не
на блатному жаргоні «ліпила» — це обрамлена. Чого ж потрібно ще? Ось
лікар). У нього була майстерня, про яку наш герой виступає на відкритті своєї
Коля Новіков міг тільки мріяти. І саме виставки…
там, у майстерні, складувалися його
численні роботи. Валерій записав декілька роликів на
Youtube. Один із них — антисемітська
Дві його роботи певний час перебували «лекція» в дусі світової змови й
в університетському музеї. Його кривавого наклепу. Що дивно — єдину
спіткала та сама доля, що й музей його виставку організувала саме
психіатричної лікарні, і дві величезні єврейська спільнота. Хоча текст мав
картини повернулися в майстерню явні ознаки шизофренічної маячні, від
Валерія. Одного разу в Тертичного була подібних побудов «здорових людей»
виставка! (У Новікова було дві, але він не дуже відрізняється. Решта
316
317
посмертні). роликів — божевільний побут зубожілої
людини з музикою, співами (о, що це за
У решті речей Тертичний був типовим співи!), пританцьовуванням у негліже та
РОЗД І Л 6
РОЗД І Л 6
«аутсайдером». Його роботи не кривляннями.
продавалися (тепер, після смерті
Валерія, можна побачити деякі його
Скалічена еротика Миколи Новікова,

1986‒1992. Колекція Бориса Херсонського
Л І З А Н Е П І Й К О
Б Е З У М С Т В О І А ВТ О Р
Психопатологічний світ виявляється фундаментальнішим, ніж світ

непсихопатологічний. Реальність без патології — вакуум. Дистильована
порожнеча.
Вадим Руднєв
Визначити безумство — завдання психічні розлади стали трендовим

доволі безглузде, позаяк часто буває доповненням до образу, — маємо
незрозуміло, якими словами про широке поле. «Біполярочкою» нині
нього говорити так, аби висловити нерідко називають звичайну емоційну
важливе, уникаючи при цьому ярликів нестабільність чи зіпсований настрій
та стереотипів. Слова буденної мови через невдало обсмажену каву.
є образливими, попри те, що в рядках Депресією називають той факт, що «руки
Л І ЗА НЕ ПІ Й КО
відомої пісні Псоя Короленка йдеться, золоті, але кардинально не з того місця».
що людям з деякими психічними
особливостями все дозволено, і слово Діагнозу може й не бути, а людина
мовити всупереч — зась. Не дуже при цьому перебуває відверто «не
образливі слова на кшталт «дивак» при собі». Звісно, є недообстежені…
або «згубко» часто не передають Але чи завжди дивак — божевільний?
суті. Божевільний — поняття надто Чи тотожне безумство психічній
узагальнене, тут варіанти від реального хворобі? Різниця між гострим психозом
319
загострення до банального привернення і здоровим сприйняттям реальності
до себе уваги. Терміни з класифікації має чіткі критерії, але психозу може
хвороб не завжди зрозумілі, при спробі й не бути, а поведінка та спосіб життя
РОЗ Д І Л 6
людини «не в темі» зорієнтуватися людини викликати багато запитань.
в медичній термінології виникає більше
плутанини, аніж ясності. Прочитавши
довідники, нині можна знайти в себе
не лише родову лихоманку, а й Ліза Непийко aka Liza Gotfrik
психіатричний діагноз, на який можна (Україна), письменниця, перформерка,
все списувати. А зважаючи на те, що травмотерапевтка.
Можливо, коли так складно говорити скажену пику у відповідь на прямі Коли авторство стало вагомим? Що амбіції Творця, що на той час було
про безумство, варто почати з норми. погрози, — частина наших предків спільного між людиною в психозі й дуже зухвалою та божевільною ідеєю.
Але за спроби визначити безумство сіли й почали мріяти та уявляти, автором? Чи завжди автор у чомусь По суті, це був диявольський задум
через норму ми занурюємось а потім — визначати й називати. безумний, і чи може безумство майстра — замінити собою Бога. Варто
у цілковитий хаос. Нормальний — це Чому це відбулося — таємниця. У тих породжувати автора? Зупинімося на зазначити, що безумство в той час
який? Людина, яка сяє здоров’ям умовах сісти помріяти було справжнім кожному з цих питань. теж списували на волю Бога чи на
та добробутом, після перевірки безумством, цілковитим порушенням одержимість Дияволом.
виявляється первертним нарцисом. адаптації. Але це безумство У міфологічному та релігійному
Той, хто надто переймається, аби спровокувало виникнення мови, періоді авторство не мало особливого Тема важливості автора виникає
задовольняти всі вимоги, — тривожним а разом із мовою — початків мистецтва. значення, але й безумство було не в науковий період, але водночас
ананкастом. Якщо поміркувати, то Безумство священне! 1 цілком визначено. Шаман передавав з’являються й питання до автора.
нормальний — це взагалі ніякий, через себе послання духів. Орнаменти, Починає описуватися клініка психічних
який не існує, той, хто нічого свого Мистецтво — це те, що відрізняє казки, заклинання, ритуали — усе хвороб. Безумство почали вивчати, що
не повідомляє. Реальність без людину від решти тваринного світу. це послання з потойбіччя, про врешті призвело до створення розділу
безумства, без порушень та збоїв — Кмітлива мавпа може вправно які було можливо сказати лише F у міжнародній класифікації хвороб 2.
стерильна настільки, що гине від своєї орудувати паличками, але визначити побічно. У візерунка немає автора, Тож потойбічне визнане наукою.
вихолощеності та неінформативності . свої переживання через палички — ні. візерунок сам собою — автор. Судячи Відтоді автор став людиною більше
Відчайдушні спроби стати нормальним Створення різоми смислів та галереї з усього, давня людина не особливо шанованою, ніж колись шаман. При
приводять багатьох у кабінети художніх образів — це те, на що не виокремлювала себе з навколишнього цьому наука відразу чітко поставила
психотерапевтів. У цьому випадку здатен навіть наймиліший котик. світу-візерунка й до авторства були ще питання — а наш шанований автор є
вражає дивна готовність щезати так Навіть якщо тварина з усіх сил десятки тисячоліть. Тема безумства автором тому, що він просто цікава
і не проіснувавши. Стати нормальним — спробує вийти за межі себе, окрім для давніх людей теж не була особливо людина, якій є що сказати, чи тому що
це замість того, щоб заявити про себе «м’яу-м’яу» нічого не видасть, за що актуальною, усе довкола було занадто автор «ку-ку»?
вдавати посередність — «як усі». Але ж їй і спасибі. Але втрачаючи рівновагу, безумним та невпорядкованим.
мовчати про себе не є нормальним. занурюючись із головою в плесо Психоз? Не чули, духи про таке не Що споріднює автора, людину
А як визначити: нормальний чи вдало трансгресивних практик і танцюючи на говорили. Немає суб’єктності — немає в психозі і, скажімо, психоактивіста,
маскується?.. Історія маніяків свідчить, краю сингулярності безумства, людина психозу. Шаман нібито не зовсім що наївся психоделіків? Психоз — це
що за маскою гіпернормальності може може як створювати безсмертні «при собі», та на нім усе тримається. грубий розлад сприймання очевидного.
ховатися монстр. Ось іде абсолютний шедеври, так і легко опинитися Якщо хтось геть безумний і не вибився Людина в психозі марить і галюцинує,
ніхто, зовні нормальний, а у валізі — в палаті номер шість, створивши лише при цьому в шамани — просто не сприймає нереальне, раптом
чиясь відрізана кінцівка. проблеми персоналу лікарні та своїм виживе в суворих умовах. Депресією усвідомлює все навкруги або взагалі
близьким. Як пов’язані безумство та від полювання на мамонта не нічого не розуміє, або розуміє і не
Людина стикалася з безумством автор? Чи завжди безумство прошите «відмажешся». розуміє водночас. Той, хто марить, —
протягом усього свого існування, в парі з унікальними творчими знає все, не знає нічого, але спроби
та й узагалі — людина виникла від здібностями? Релігійний період — епоха майстрів. це все висловити часто призводять до
320
безумства. Праця, можливо, щось Автор — Бог, майстер лише втілює виклику санітарів.
321
і дала, але розвиток уяви вплинув Автор виражає себе у творі. Авторство те, що йому передається. Найвища
значно більше. Замість того, щоб має значення, коли для нас важливо майстерність — створення відчуття При психозі означник розходиться
зайнятися корисною справою, не лише те, що сказано, але й ким. присутності Бога у всьому. Чи є з означуваним, особа в стані
РОЗД І Л 6
РОЗД І Л 6
ходити махати палицею, практично Суб’єкт, який готовий говорити те, про безумним майстер? Та Бог його знає, загострення та світ довкола неї
завойовувати всіх самок на околиці, що ще не було висловлене й робить це аби собор не обвалився. Але ось занурюються в хаос. Людина в психозі
бити себе п’ястуками в груди та робити унікально — автор. у майстрів починають зароджуватися намагається сказати про те, про що
1 Гиренок Ф. И. Абсурд и речь. Антропология воображаемого. М.: Академический Проект,

2
Международная классификация болезней 10-го пересмотра (МКБ‑10); у вільному доступі:
2012. 237 с. https://mkb‑10.com/ [станом на 01.10.2020].
сказати неможливо, від цього мрійник чесний сам із собою — там і суб’єкт 4. Автор — це суб’єкт, до клініка, у другому — обивательський
часто й виникає незгода. У психозі розмахувати палицею не надто якого ми маємо справу. Рана — це маленький світ.
стає видно, що насправді нічого приємно, значно приємніше лягти не обов’язково якесь катастрофічне
немає, а наше відчуття норми, й задивлятися на квіточки. минуле. Це щось таке, коли в мить Які переваги дає авторство, окрім
особистість та все інше — це уразливості нам чогось не вистачило можливості говорити після своєї
лише спроба захистити себе Правда — безумна, але ще більш або було надмірним. Авторові без смерті? Ім’я автора магічним
від зовнішнього хаосу й пустки безумним є наближення до рани сказати особливо нічого, точніше чином підвищує вартісність
реального. Щось схоже істини 3. Авторові для створення так — немає рани, говорити просто самого висловлювання, нехай це
відбувається при творчому акті. нового доводиться стикатися нікому. Але шукати рану для того, щоб висловлювання картиною, оперою чи
з хаосом і Ніщо, а часом стати автором, — схема хороша, та не сукнею дорогого дизайнера. Зрозуміло,
Автор говорить нове від себе. і занурюватися в них. Виходити дієва. Длубання ранки для того, щоб що авторство не гарантує комерційний
Але ж нове від себе, яке ніхто не за «межі, де закінчується щось народити, не спрацьовує. Рана — успіх, але ставши на шлях створення
поділяє, — це визначення марення. словниковий запас». А де Ніщо, як сильна дія наркотиків, до неї не Імені, автор однаково розраховує на
Авторський текст, ще ніким там і смерть. І автор, і людина потрібно прислухатися, її і так чути. Але успіх. Тому називатися автором так
не прочитаний, не розділений в психозі опиняються віч-на-віч із сучасне мистецтво щоразу частіше багато охочих…
з іншими, — це і є справжнє головною неминучістю — смертю. побудоване на такому прислуханні до
марення. Та й саме мистецтво — Одна з ідей про те, чому людина найдрібніших ранок і оприявнюванні їх. Але є і значна різниця. Основна
це суцільне створення галюцинацій стає психотиком — не пережитий Не варто плутати рану та ранку, навіть відмінність психозу від творчого
і продукування марення. жах у ранньому дитинстві. якщо ця ранка в голові й акту — критика до своєї продуктивної
Художник, письменник, І безумство, і творчість — це «на всю голову». симптоматики.
музикант — ніби галюцинують, копінг стратегії для того, щоб
бачать і чують нереальне. давати раду тому, з чим, по суті, Мистецтво цікаве тим, що для людини Самокритика — найкраща подружка
Поети зі своїми метафорами впоратися не можна. Психічно без психотичного досвіду воно є будь-якого автора. Тут варто згадати
відверто марять. Візійний досвід хворий входить у загострення, своєрідним щепленням від безумства. про ситуації, які викликають відсутність
і мистецтво йдуть пліч-о-пліч у психозі немає жодного життя, Домогосподарка, яка читає про те, критики — як до свого стану, так
з давніх містерій. Творець ілюзії — але немає і смерті, немає взагалі як Кареніна кидається під потяг, і до творчого доробку. Ідея про
безумний. нічого і є все. Автор поринає в акт приєднується до цієї історії і видихає — необхідний для художника психічний
творчості. Обивательство — це добре, що в неї так. Подивитися, що розлад породила своєрідний карго-
Автор є безумним не лише тому, в певному сенсі спосіб сховатися там, за «ніде», за його межею, і потім культ безумства навколо мистецтва.
що виражає нове та створює від смерті, мистецтво і психоз — повернутися до свого безтурботного Бідолахи, які нічого не створюють, але
ілюзії, а й тому, що говорить зіткнення з нею. Та й взагалі, життя — ось те, що робить мистецтво хочуть бути визнаними художниками
правду. Блазень — той, хто може кому було б потрібне авторство, таким зворушливим для публіки. шляхом вдавання людини «не зовсім
сказати королеві в обличчя те, за якби воно не давало можливості Мистецтво дає можливість не напасти при собі». Псевдодеменція, що
що іншого стратять. Блазень — залишитися після зіткнення зі з позамежним на свідка, а якось його зображує псевдодеменцію, — це,
безумець. Але він і перший автор. смертю. Автор — це той, хто може підготувати, вгамувати. Вразити, але не звісно, захопливий спектакль, але коли
322
323
Повсякденний світ зітканий із говорити після смерті. Говорити зовсім зламати. його доводиться спостерігати надто
суцільної омани. Ми не будемо після смерті — ідея досить часто — не дуже. Тут мимоволі спадає
розповідати, як готували доповідь психотична. Автор — це своєрідний на думку сцена із «Золотого теляти»,
на конференцію в останню мить, «прикордонник» 5, якому не можна де пацієнтам психіатричної лікарні, що
РОЗД І Л 6
РОЗД І Л 6
та обов’язково зауважимо, Джерело авторства — рана ані зовсім розсипатися, ані зовсім вдають безумство, рекомендовано
що готувалися довго. Сказати автора. Чому ж без рани не зібратися. У першому випадку буде ознайомиться з випадками в практиці
правду — безумно. Первісний обійтися? Тому що, де рана,
4 Барт Р. Фрагменты речи влюбленного: [пер. с франц. В. Лапицкого]. М.: Ad Marginem, 1999. 431 с.
3 Руднев В. П. Философия языка и семиотика безумия: избранные работы. М.:
Территория будущего, 2007. 526 с. 5 Емоційно нестабільний (прикордонний) розлад особистості (англ. Borderline personality disorder).
Бінсвангера. Звісно, можна нічого не гастрит або радикуліт. Впливати — так, виявляються значно захопливішими, Джерела:
вдавати. Можна мати реальний діагноз, створювати — ні. ніж твори сучасних авторів, не • Гиренок Ф. И. Абсурд и речь. Антропология
провадити безладне життя, справляти кажучи вже про самих авторів. Тому воображаемого. Москва: Академический
обтяжливе враження, мати жахливу Є велика кількість досліджень, виникає питання — чи не божевільний Проект, 2012. 237 с.
репутацію, але навіть поєднання усіх автори яких намагаються з’ясувати і сам капіталіст, якщо терпить часто • Руднев В. П. Философия языка и семиотика
цих чинників не призведе до появи зв’язок психічних розладів із творчими неймовірно сумовите «нічого» замість безумия: избранные работы. Москва:
автора. Авторство — це зусилля, здібностями. У багатьох письменників художньо цінного продукту та ще Территория будущего, 2007. 526 с.
концентрація, працездатність і критика можна знайти ознаки афективних й до того ж сумовитого «нічого» — • Барт Р. Фрагменты речи влюбленного [пер.
до своєї діяльності, уміння фільтрувати розладів. Серед художників виявлено псевдоавтора, який вдає божевільного, с франц. В. Лапицкого]. Москва: Ad Marginem,
й відділяти унікальне від банального. чимало людей шизоїдного типу. а сам тільки вийшов із барбершопу 1999. 43
Просто довідка нікого автором не Безперечна психопатія простежується чистенький і думає, як за гроші
робить. у багатьох біографіях великих творців. капіталіста дістати щось на вечір.
Ми можемо захоплюватися картиною
За всієї романтизації розділу F генія, але бути шоковані тим, яка він Тож створення — це завжди вихід
у міжнародній класифікації хвороб складна людина. Часто трапляється, що за межі, особливо якщо йдеться
психічний розлад сам собою нічого джерелом натхнення творця є межовий про створення чогось насправді
не гарантує. Узяти хоч би той факт, досвід. Аби щось створити, автор часто значного та заворожливого.
що той чи той психічний розлад має багато переживає. Бо кому був би Художники, письменники, музиканти
кожен п’ятий, а кількість дивовижного цікавий його посередній, «нормальний» галюцинують, але на відміну від
контенту не зростає. досвід? психічно хворих, вони дають своїм
галюцинаціям волю, розділяють їх
Психіатрія — це не місце, де всі Межовий досвід, якого іноді досягає з іншими людьми. Розділене марення
бліді, з блискучим поглядом ладно автор, хоч і може стати джерелом перестає бути маренням. Перебувати
сидять і цікаво марять. Перед натхнення, та частенько призводить у свідомості — це розділяти ідеї
хворими часто стоять питання не до створення шедевра, а лише з іншими, тому, виражаючи себе
про виживання. Психічні хвороби до проблем зі здоров’ям, зокрема в творчості, авторові важливо
можуть призводити до інвалідизації, психічним. доносити ідеї до інших, ділитися ними.
а самі психічно хворі стикаються із Вдавання безумства у творчості
соціальними складнощами, бідністю, Тож авторові пробачають дивацтва не надто допомагає, а стосунки
ізоляцією. Замість питань про таємниці й гонорову вдачу, особливо якщо він з оточенням можна значно зіпсувати.
світобудови перед ними постають має комерційний успіх. Та для того, Автори іноді мають діагнози, але
реальні проблеми — як вийти з дому, щоб пробачили, потрібно бути автором. діагноз не робить автора автором.
де взяти грошей на купівлю ліків, як Згадаймо пісню Псоя про те, що людям Творячи, ми божеволіємо. Але коли ми
оформити групу інвалідності. з особливостями все дозволено. Авторові божеволіємо, це зовсім не гарантує
теж усе дозволено в певному сенсі. творчого процесу. Первісна людина,
324
325
Психічна хвороба така ж романтична, яка мріяла, шаман, майстер епохи
як і війна, — тобто взагалі не Але золота пора, коли автори існували Відродження, сучасний автор —
романтична. Одна річ — автор із у вседозволеності, минає. Сучасне це священні божевільні. Проте
нотками безумства, зовсім інша — мистецтво породило цікаве явище. все ж варто розуміти, що священне
РОЗД І Л 6
РОЗД І Л 6
хвороба. Шизофренія тільки на початку З одного боку, художникові потрібно безумство та психічна хвороба —
барвиста й святкова, без лікування бути приємним і зрозумілим капіталісту, це різні явища.
все це загалом обертається дефектом, з іншого — не лише етичним, а й
розпадом та іншою скорботою. Чи толерантним, політкоректним, та й
може психічна хвороба створювати взагалі украй зачесаним і вмитим,
автора? Це питання так само дивне, як інакше публіка буде обурена. Дивно,
і питання, чи може автора створювати але факт, — біографії капіталістів часто
З ЛЮБОВІ ДО
ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ
Посвящается тем, кто доволен, имеет обыкновение, склонен,

непрофессионал в каком-либо деле, занимающийся чем-то
не по званию, а по призванию, любви, охоте, наклонности; людям,
располагающим достаточными средствами и свободным временем,
чтобы интересоваться каким-либо предметом, не будучи профессионалом
и не используя свои любительские знания и навыки, чтобы зарабатывать
этим на жизнь. Любителям. И тем, кто сделал какое-либо занятие
своей профессией, хороший специалист, знаток своего дела, высокий,
настоящий, чье основное занятие являлось его профессией, специалист
своего дела, имеющий соответствующую подготовку и квалификацию,
человек, избравший что-либо постоянным, основным своим занятием,
обративший это занятие в профессию, мастер своего дела,
хороший специалист, не любитель. Профи.
СТА НІ СЛА В Т У РІ НА
Сьогодні середа, і я пишу вам з онлайн- проєкт і вчитися нам потрібно самим.
музею наївного мистецтва. Випадково «Розумію, що запрошені куратори
дізнавшись про створення такого зроблять класно і “як треба”, але це не
музею, ми вирішили взяти участь у його для нас», — сказала Валерія Тарасенко.
327
розбудові та пристали на пропозицію
організаторів. Незважаючи на щільний І дійсно, — подумав я. Чому мені, як
графік, я почав шукати того, хто напише куратору ательє, так важливо зробити
текст про ательєнормально та створить хорошу виставку?
РОЗ Д І Л 6
кураторську виставку для онлайн-
музею наївного мистецтва. Попередньо
домовився з Нікітою Каданом, Марією
Ланько та Лізою Герман.
Станіслав Туріна (Україна), вільний /
Проте команда ательєнормально дипломований художник, куратор
дійшла згоди, що цього разу робити ательєнормально.
ательєнормально але ця зрозумілість є в словах «як правительство уже только за Багато років тому я побачив
у Ягоди» чи «як у Сагайдаковського». Украину и постоянно и говорят велику добірку фото у Фейсбуку
Євген Голубєнцев, Анна Літвінова, Робота Голубєнцева «Кладовище» ой вот так надо любит Украиной з якогось фестивалю чи ярмарку —
Анна Сапон, Олександр Стешенко, подібна на твори Сагайдаковського и защищать украинский народ ну дотепер пам’ятаю, як я гортав фото,
Артем Ібадулаєв, Валентин Радченко — і Ягоди. Вони художники, що значить, на примером Киевлянам Сумчанам намагаючись знайти хоч щось, що
учасники виставки в музеї наївного і Голубєнцев — художник. Цей стосунок Харьковчанами Лугачанами мені сподобається, на чому зупиниться
мистецтва. Виставку створено за участі був і зворотним, наприклад, коли Донечанами Житормичанам око. Та безрезультатно. І це гортання,
Риби Вернер, Валерії Тарасенко, Каті я побачив у сценаріях Олександра Львовянам Полтавчанам якщо його проєктувати на творчість
Лібкінд, Нікіти Кадана та Стаса Туріни. Стешенка зв’язок із творчістю Дмитра Днепртопчанам Черничинам знайомих авторів, — постійний рух,
Олександровича Прігова, моє Закарпачанам Прикарпачанам те, що художник невпинно повторює,
Неправильність або ж ненормальність сприйняття рухалося таким чином — Лучанам Черниговчанам як це робить Гамлет Зіньківський,
і є характеристикою мистецтва як твори Стешенка вражають — Стешенко Неколочанам Херсочанам мы не как Павло Маков, Діма Красний,
здобуття нового досвіду та перегляду пише, як Прігов, — твори Дмитра не можем туда попасть Влодко Кауфман, Любомир Тимків,
звичних норм. Відкриття Євгена Олександровича Прігова також робив Мітасов (творчість якого, за
Голубєнцева як художника, першого вражають. Страна Молдова ого да уж ты страна словами Павла Макова, таки не є
з ким ми почали працювати, відбулося Беларусь такая добрая по натуре та мистецтвом, але це окрема розмова).
за «посередництва» творів Андрія Пізніше паралелі мали змогу тебе надо поставит такой памятник На схожі повтори натрапляємо
Сагайдаковського та Мирослава Ягоди. проявитися в першій Євгеновій ты знаешь столько украинском в народній творчості: «повторення
Їхні образні світи допомогли мені виставці «Що важливо», де його роботи городов что мы гнет знаем и ну на служить стилістичним вимогам
побачити світ Голубєнцева. Роботи експонувалися поруч із роботами примером ой не могу Киевлянам поетичної мови, спричиняючись до її
Сагайдаковського і Ягоди для мене Сагайдаковського і Ягоди, а також коли, Сумчанам Харьковчанам Лугачанам зрозумілості» 1. Проте народна пісня
вже тоді були нормальними, такими, відкривши статтю про Прігова у Вікіпедії, Донечанам Житормичанам часом парадоксальним чином поєднує
до яких я вже звик, проте дотепер я знайшов, що він спирався на сучасні Львовянам Полтовчан ам в собі і зрозумілість, і завуальованість
не можу забути своєї першої зустрічі народні та графоманські тексти. Днепртопчанам Черничинам висловлювання. Це те, про що Мішель
з їхньою творчістю, яка викликала Закарпачанам Прикарпачанам Тевоз розмірковує у своїй книзі
в мене абсолютне неприйняття. Але немає слова, що описує Лучанам Черниговчанам Неколоча «Мистецтво як непорозуміння»,
У Сагайдаківського — це «Чайка», художника-графомана. нам Херсочанам дальше и у меня коли ми знаходимо письмена чи
у Ягоди — «Трійця». З роками я зміг Что будет здесь, коль уж сейчас язык сейчас и поломается мы не как тексти пацієнтів психіатричних
впоратися з цим неприйняттям, Земля крошится уж сейчас не можем туда попасть лікарень з минулого, то не можемо
повертаючись до нього в минуле за И небо пыльно уж сейчас бути впевнені, що зрозуміли їхній
переживаннями та збудувавши навколо Породы рушатся подземные Олександр Стешенко текст, зокрема, оскільки не знаємо,
щось на кшталт форту нормальності. И воды мечутся подземные («Міжнародні двері в Європу», 2019) кому вони адресовані 2. Ці тексти є
Саме зі стін цього форту я спостерігаю И твари мечутся подземные криптографічними, заточеними під
за своїми первинними враженнями від И люди бегают наземные адресата, яким може бути сусід по
робіт. Саме до стін цієї нормальності Туда-сюда бегут приземные палаті, лікар чи родина, хтось із життя
328
329
я звернувся, побачивши роботу И птицы поднялись надземные Коли я почав роботу в ательєнормально, на волі, вже померла людина.
Євгена. Момент зустрічі з автором був Все птицы-вороны надземные допомагало те, що я ніколи досі не Таким чином, продирання крізь
дивним і незрозумілим. Ця дивність звертав особливої уваги на той, власне, труднощі порозуміння стають
і навіть шок потребували якоря, Дмитро Прігов ар-брют чи аутсайдер-арт. Наїв — так, детективною історією без злочину.
РОЗД І Л 6
РОЗД І Л 6
чогось стабільного — парадоксальним ар-брют — ні. Коли ми вперше починали розмову
чином, єдиним, на що тоді захотілося
спертися, були абсолютно неформатні
речі, адже стабільність — це те, Страна Беларусь да ребята как 1 Коваль Г. Повтор у фольклорному тексті: поетика тотожності // Народознавчі зошити. № 3.
чого немає в роботах ані Ягоди, ані мы любим больше Украину ой все 2015. С. 607–615.
Сагайдаківського. Вони для мене, Беларусы только молятся только за 2 Тевоз М. Искусство как недоразумение. Санкт-Петербург: Издательство Ивана Лимбаха,
як і вперше, — щось незрозуміле, Украину а вот наша Белорусская 2018. 152 с.
може докладно розповісти про «Студентка», «Патрульні» — цей
них ані усно, ані письмово. Проте ця список можна продовжувати. Колись
незрозумілість є особливою, внаслідок держава, а тепер необхідність
чого із цими роботами я проводжу виживати, «диктують» нам бачення

набагато більше часу. один одного як колег чи співробітників
на підприємстві життя.
Роботи Голубєнцева справляють
враження зрозумілих не лише через Передусім я людина. «Художник»
простоту форм — вони, як кадри у такому разі стає прикметником,
кінофільму, за регламентом мають відповідаючи на питання «яка ти
лише кілька митей на перегляд, а далі людина?». Ательєнормально —
вже інший кадр. Женя створюює по майстерня художників із синдромом
кількадесят робіт поспіль, постійно Дауна й не лише, це професійне
рухаючись вперед, таким рухом об’єднання з обміну досвідом, де
приводячи нас до необхідності наші колеги вчать нас бути найперше
продовжувати роботу з ним, а потім і до людьми, а ми їх — художниками.
створення ательє. Ательєнормально,
яке стало для нас точкою зупинки,
оглядовим майданчиком у мистецькій
тусовці та місцем професіоналізму. Ягода, Волязловский,
Ісупов — амбасадори
Але де мій професіоналізм? аутсайдерів
«Гибель профессионализма» —
крутилося в моїй голові з 2015 року. Ар-брют (фр. art brut — «грубе
Квінтесенцією цієї думки стала моя мистецтво») — термін, що позначає
участь в кураторстві національного творчість непрофесійних митців,
павільйону 2019 року, у якому запроваджений у середині XX століття
Андрій Сагайдаковський, Напівбог, 2010, Євген Голубєнцев теж брав участь. французьким художником Жаном
килимок, олія. Колекція Павла Мартинова Хто такий художник в сучасному Дюбюффе.
світі? «Передусім я людина» —
говорить нам напис із сітілайту, де ці Цікаво, що в Україні відомими
слова протиставляються «інваліду», представниками ар-брюту є професійні
на заняттях у 2018 році й Катя де Але зв’язок між розмовою і розумінням «людині особливій». Як ми художники, наприклад, Станіслав
Браґанца разом з Анной Ляйхфус іншого — обернено пропорційний. Чим відрекомендовуємо один одного Волязловський, мистецтво якого
брали інтерв’ю, наші майбутні колеги більше ми відкриваємося в розмові, в сучасному світі? Пригадую виставку в мас-медіа часто маркували таким,
330
із синдромом переживали, особливо тим очевидніша різниця між нами, тож «Неслухняні тіла» із циклу «Жести що користується естетикою ар-брюту —
331
коли перекладач не міг зрозуміти їхніх поступово зникає примара «повного ставлення» в експозиції Кмитівського «“шансон-арт”, який зараховують до
слів (у людей із синдромом Дауна порозуміння». Неможливо «зрозуміти музею з творами радянського “арт-брют”»3. Ще одним представником
збільшений язик — з дикцією труднощі людину» раз і назавжди, можна її лише мистецтва — багато портретів цього напряму є Ілля Ісупов. Він сам
РОЗД І Л 6
РОЗД І Л 6
об’єктивні, і вони перед відповіддю почути. позбавлені імен, інші ж — насамперед себе зараховує до художників-аматорів
люблять подумати). Під час однієї із професіонали. «Геодезистка Н.» та ар-брюту (відповідні категорії його
запинок Катя де Браґанца сказала: А побачити твір? Роботи художників «Вчителька Л.» чи просто «Захисник», робіт вказано на кількох сайтах), адже
«Не переживайте і не поспішайте, ми Анни Літвінової та Валентина Радченка,
зачекаємо, поки ви нам все поясните, на відміну від робіт Голубєнцева, досі
адже ми тут зібрались саме для того — залишаються для мене загадкою.
3 Медяник А. Новий проект Стаса Волязловського «Лібертаж-ІІ»; у вільному доступі:
щоб почути один одного». У випадку Ані — через те, що вона не http://tisk.org.ua/?tag=stas-volyazlovskiy [станом на 30.10.2020].
не має жодної художньої освіти, окрім «хворий геній Ягоди», ключові слова
незакінченої Державної художньої «психоделія» і «психіатрія», але не
середньої школи імені Тараса варто вживати «ар-брют». І дійсно,
Григоровича Шевченка. Коли один послуговуючись визначенням ар-брюту

автор з відомої української художньої як грубого мистецтва мусимо визнати
династії діячів вирішує не афішувати його творчість як оброблену, немов
частину своєї історії, яка може коштовний камінь, що відповідає
пов’язати його з ар-брют, незважаючи слову «вишуканий». Можливо, він
на інвалідність, то чому Ісупов не представник аутсайдер-арту?
може себе залічити до течії, якщо він
почувається її частиною?
«Здається, Ягода йшов дуже вузькою «Жизнь коротка, музеи

стежкою, що розділяє експресіонізм долги, но в схватке
та арт-брют» 4, — читаємо ми в одній побеждает жизнь»
із двох публікацій, де прізвище Ягоди
згадано разом зі словом ар-брют. В Україні існують чотири музеї
сучасного мистецтва. Музей
«Для мистецтвознавця одразу сучасного мистецтва міста Херсона,
зрозуміло, що це не ар-брют <…>, музей сучасного мистецтва міста
а роботи професійного художника» 5. Одеси, Музей сучасного мистецтва
Але мистецтвознавці не розуміють, що Корсаків (Луцьк), та Музей сучасного
самоуки та художники ар-брюту також образотворчого мистецтва України
можуть бути і часом є професіоналами (Київ) — усі ці музеї приватні, жоден
в низці країн, на успіх яких авторка із них не репрезентує історію
попередніх слів і покликається: сучасного мистецтва в Україні.
«Його вважали легендою львівського У Національному художньому музеї
андеграунду, багато виставляли України сучасному мистецтву виділено
в Польщі, Австрії та Німеччині, але одну залу в постійній експозиції. Не
зовсім мало — в Україні». Ситуація дивно, що всі музейні експозиції
зі спадком Ягоди демонструє нам, обійшлися без сучасних представників
коли термін «ар-брют» в Україні течій так званого мистецтва
може функціонувати як негативний та аутсайдерів. Усе сучасне мистецтво
«шкідливий» для творчості автора, той, і є мистецтвом «аустайдерів»
що протиставляється професіоналізму, на наших теренах, мистецтвом
332
333
який не варто ставити під сумнів, коли з особливими потребами — якого
йдеться про виставку в національному немає в публічному полі. Все сучасне
музеї та можливі майбутні виставки мистецтво в Україні неможливо
у Європі. Можливі заголовки — перетворити на «Падаючу тінь
РОЗД І Л 6
РОЗД І Л 6
Твори Мирослав Ягоди в екпозиції виставки
4 Філевич М. Вузька стежка Мирослава Ягоди; у вільному доступі: https://zbruc.eu/node/89154
«Червона книга. Радянське мистецтво
[станом на 30.10.2020].
Львова 1980–1990-х рр.», 2018.
5 Ліміна П. Мирослав Ягода і «гетто божевільних художників». Інтерв’ю з кураторками
Фото Максима Білоусова. Колекція
виставки «Я+GOD=А» у NAMU; у вільному доступі: https://bit.ua/2020/02/ya-god-a/
[станом на 30.10.2020]. PinchukArtCentre
«Мрії» на сади Джардіні». Чи можна так називається», — відповів Гаррі.
подивитись на створення музею І додав, що такий метод будує нові типи
наївного мистецтва як продовження соціальних та комунікаційних зв’язків
«Мрії», про зустріч всіх, про тотальну в учасників. І я мав нагоду в цьому
інклюзію на занедбаній кухні? 6 переконатися, бо незабаром мені стало
дуже важко говорити зі всіма «так само,
Музей наївного мистецтва — це як колись».
музей простодушності, відсутності
життєвого досвіду, неосвіченості. За тиждень після перших воркшопів
Музей усвідомленого або я підіймався зі станції метро «Золоті
неусвідомленого нехтування деякими ворота» і побачив, що поруч у ту мить
феноменами культури та цивілізації. немає жодної людини з інвалідністю.
Музей нехтування прагматизмом на Я зрозумів, що живу в ілюзійному світі,
користь морального ідеалізму. Його де немає інших, як у фільмі «Матриця»,
партнери: Музей Природності, Музей культовому символі ілюзійного існування.
Щирості, Музей Довірливості, Музей
Провінційності, Музей Дитячості. Саме тоді я зрозумів першу
мету наших постійних занять —
зробити наших колег видимими та
відомими. Простіше — познайомити
Про тих, з кого насправді з максимальною кількістю художників
починається ця стаття та глядачів, а колег ознайомити також
із їхніми творами.
Валентин Радченко працює
в ательєнормально і віддає перевагу Працюючи із Женею, і створюючи
роботі аквареллю, створюючи серію, «авангард ательє», я почав від
яку можна умовно розмістити між згадок про Женю зразка «можливо,
енциклопедичним укладанням та він художник» та «ми думаємо, він
інвентарною книгою. Стверджує, що художник» до «він художник». Не
потяг їде в майбутнє. пам’ятаю, на якому саме із цих етапів
Женя заявив, що він художник, але
Кожен потяг дійсно їде в майбутнє. точно раніше, ніж це визнав я. Для мене
тоді він ще не пройшов ініціацію, про
На перших порах в ательєнормально — яку говорила у своєму проєкті Тетяна
Гаррі Краєвець, психотерапевт та Карташева («ЩербенкоАртЦентр»), та,
334
335
вчитель, учасник NeujeJudisceKunst як писав Нікіта Кадан, «українському
розповів мені, що той спосіб, за мистецтву присвячують себе
допомогою якого ми працювали на ритуально». Важко тепер сказати,
воркшопах, є груповою терапією. «Але коли саме ця ініціація Жені відбулася
РОЗД І Л 6
РОЗД І Л 6
ми не лікувалися, а просто спілкувалися для мене. Можливо тоді, коли стало
на різні теми», — сказав я. «Метода зрозумілим, що Женя не залишить
Стас Волязловський.
6 Ukrainian modern naive art (Фестиваль наївного мистецтва); у вільному доступі: https://www.
Реферат про Шансон-арт. facebook.com/naiveartukraine/?comment_id=Y29tbWVudDoxMTc0NTE5MjA5NTgxMDc1XzEyMDk2
Кулькова ручка на папері, 2006 ODI4NjI3MzEzNzY%3D [станом на 30.10.2020].
роботу й працюватиме самостійно. пити віскі й курити. Ходити на вечірки,
Розуміння зашкарублості такої точки знайомитися з людьми.
зору з’явилося в мене цьогоріч
у Вроцлаві, місті в якому мене застав

коронавірус. Саме там я був дещо
заскочений тим, що всі мої знайомі Слово куратора
в цьому місті займаються і цікавляться
дуже різними речами, міняючи фах Валентин, що колекціонує дверні
час від часу, поєднуючи професійні ручки від холодильника, кожну з них
флористику і менеджмент, музичну пам’ятаючи на ім’я власне.
кар’єру, дизайн і дослідження історії
будівель з роботою в таксі, мають Валерія — жаліслива й така, що
власні бренди і студії художнього скла, розкрити здібності кожного зможе.
печуть на замовлення і працюють в офісі
з паперами. Нормальний світ захоплень Євген, що цікавиться кладовищами,
настільки широкий, що лише погляд на Китаєм і автомобілями та мріє про віскі
це різноманіття розкришує мої уявлення з піцою, на його малюнках усі обличчя
про те, що таке професіоналізм. щасливі.
Що таке професіоналізм Риба, яка часто вдягає вільні-вільні

в ательєнормально? Ми серйозно майки, всі схожі за кроєм, і татуювання
ставимося до наших колег і працюємо вміє робити, і фото.
з ними разом на щоразу більших етапах
роботи над виставкою. Ми думаємо про Аня Літвінова — коли злиться, то сухим
інституалізацію. Ми напевне навчально- з води не вийти нікому.
виробничий інститут, при якому
відкривається науковий відділ. Сьогодні Тася, що придивляється до можливих
деякі наші колеги вже професійні проєктів поки що несміло й дуже нам
вільні художники. Їхні твори можна допомагає зібратися.
побачити на виставках та в публікаціях,
вони продаються в галереї The Naked Артем — такий сильний і прудкий,
Room. А втім, ми рухаємося від роботи але понад усе тростини полюбляє
з вільними художниками до створення робити, нитку накручуючи, гнучи гілку.
власне робочих місць — незабаром ми
відкриємо майстерню, де наші колеги Олена, яка придумує проєкт за
336
337
вже більшу частину часу працюватимуть проєктом, можливо навіть у цю хвилину,
самостійно. За асистенції колег про неї ми майже нічого не знаємо
з більшим професійним досвідом та або ж знаємо мало.
з нашою організаційною допомогою.
РОЗД І Л 6
РОЗД І Л 6
Даня, який таки напевне не любить
Самостійність — це крок до свободи. малювати, — танцює без упину.
Що таке свобода для наших
колег? Це жити окремо від батьків, Тимур, коли говорить, наче реп читає,
самостійно працювати, подорожувати, і вслухається в кожне слово того, хто
Євген Голубєнцев, Кладовище, 2018, одружуватися та виходити заміж, поруч.
папір, акварель. Надано автором
Саша, що заснував свій сценарний цех, Настя з Одеси, яка головна в будь-якій
мова для нього — сестриця. кімнаті.
Катя, крок наступний і настрій якої ніхто Макс, який що не намалює, — все
не вгадає. прямокутної форми.
Настя, яка досліджує камінь і глину та Данило з Одеси, який що завгодно

проводить реакції з ними. зобразить як маленьку плямку.
Я, якому так важко про інших писати Настя Д. з Одеси, яка портрет батьків
зараз, — раптом ображу. намалювала і Луїзу Буржуа мені так
нагадала.
Андрій, який вдома буває сидить
довго-довго. Аж не віриться, що колись ми всі не
були знайомі, і ходили в своїх справах
Володя, йому не подобаються власні містами так само.
роботи, — він хоче малювати краще.
Мені дуже шкода, що я вимушений 1
Іра, у якої пес живе в кораловій будці, писати цей текст. Я чекатиму того
а в кришталевому палаці — кішка. моменту, коли текст для нашої виставки
та публікації напише мистецтвознавець
Аня Сапон, друга Аня, яка пів світу з синдромом Дауна. Уявляю його
об’їздила як спортсменка, знає, чого випускником та власником диплому
хоче. саме НАОМА, найстаршої мистецької
академії України, у стінах якої досі
Лєна, яка кольори змішає так ніжно, немає кафедри сучасного мистецтва.
що слова зникають.
338
339
2
РОЗД І Л 6
РОЗД І Л 6
1. Валентин Радченко та Євген Голубєнцев
у роботі на україно-німецькій онлайн-
резиденції, 2020
2. Валентин Радченко працює
з бібліотекою ательєнормально, 2020
УДК 7.011.26(477)(082)
К71
Космос всередині. Наїв і мистецтво аутсайдерів в Україні та світі: дефініції,

історичний контекст, дослідницькі кейси
Матеріали онлайн-конференції в рамках Фестивалю наївного мистецтва
Київ: Видавництво Артбук, 2020. — 340 с.: іл. [укр., англ.]

ISBN 978-966-1545-40-2
Творчість людей, які опиняються за межами офіційних рамок художнього світу й не мають ані відповідної освіти,
ані жодних інших підстав творити, окрім нестримної жаги до образу, — вагома складова світової мистецької
спадщини. «Космос всередині» — це збірка текстів про наївне мистецтво і практики аутсайдерів в Україні та світі.
Книга є підсумком однойменної онлайн-конференції, що проходила 28 вересня — 1 жовтня 2020 року в рамках
організованого арт-центром Павла Гудімова Я Галерея Фестивалю наївного мистецтва. Кураторкою конференції
та упорядницею збірки виступила Аліса Ложкіна. До видання увійшли статті провідних мистецтвознавців,
кураторів, художників та письменників з України, Білорусі, США, Мексики, Нігерії, Таджикистану та Вірменії.
The works of people who found themselves beyond the official limits of the artistic world and have neither any
relevant education nor any other reason to engage in art except for an irresistible passion for the image is a significant
component of the world art heritage. Cosmos Inside is the collection of texts about naïve art and outsider practices in
Ukraine and the world. The book concludes the online conference of the same name held from September 28 to October
1, 2020, as part of Naïve Art Festival organized by Ya Gallery Art Center. Alisa Lozhkina curated the conference and
complied the collection of articles written by the leading art critics,
curators, artists and writers from Ukraine, Belarus, the USA, Mexico, Nigeria, Tajikistan and Armenia.
Підписано до друку 02.11.2020

Папір Arctic Volume White
Надруковано Фізична особа-підприємець Погребняк В. А.
Наклад 500 примірників
Видавець ТОВ Видавництво Артбук

Арт-центр Павла Гудімова Я Галерея
Київ, вул Хорива, 49б
+38 067 547 22 86
Львів, вул. Шота Руставелі 8.
+38 (097) 92 49 792
yagallery.com
© 2020 Видавництво Артбук, Арт-центр Павла Гудімова Я Галерея, автори

ТА М А РА З Л О Б І Н А
ЖЕНЯ МОЛЯР
ЛІЗА НЕПІЙКО
ОЛ Е КСА Н Д Р Р О Й Т БУ РД
ТЕТЯНА ФІЛЕВСЬКА

КОСМОС НАИВ

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

КОСМОС НАИВ

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Н А Ї В І М И СТ Е ЦТ В О

Аліса Ложкіна: Конференція «Космос всередині» виявилася

Павло Гудімов: Бувають події, які змінюють хід історії. Ця конференція

Лідія Лихач: Кураторка Аліса Ложкіна блискуче продумала структуру

Дмитро Горбачов: Ця конференція дихала світовим повітрям,

Олександр Ляпін: Конференція має історичне значення. Вона вперше

Кураторка конференції – Аліса Ложкіна,

Куратори Фестивалю наївного

Я не знаю ні ритму, ні метру,

Ці рядки написав у XII сторіччі Гравюра № 2 з першого тому книги Роберта

Аліса Ложкіна (Україна /США),

митців-аутсайдерів. якого через культурні, психофізіологічні чи якісь інші причини не затьмарена

Термін «примітив», що в англомовній літературі закріпився за етнографічними

аутсайдерська практика і свій «друкований орган» — заснований у 1989-му втрачає сенс.

16 «Найближча аналогія до супрематизму — геометричні розписи подільських хат, писанки

Термін «мистецтво аутсайдерів» часто використовується як синонім до практик пацієнтів

Водночас тема травми має амбівалентну роль у долі наївного чи аутсайдерського

наївного мистецтва в Парижі. відродилася за участі ЮНЕСКО з екзотичних країн. Колекціонер

Все приймає форми, навіть нескінченність.

Як спіймати лева в пустелі? пустелі та здійснити розрахунки: існує

«Кожна людина — художник», — кожна людина може бути художницею.

працівниці, парафіянки православної наших розбіжностей із наявними ТА М А РА З Л О Б І Н А

Чи феміністична оптика корисна розпізнавати нерівності всередині

та здобути класичну освіту декоративного мистецтва». Можна ідеологіями (комунізм, націоналізм)

Клим Трофименко, Без назви, 1972. Приватна колекція

містян, які укладені хаотичними, формул і первісних стилізацій.

є мистецтво Параски Хоми. «Я малюю

5 Маценко М.; у вільному доступі: https://ukrainian-naive.com/publication/matsenko_essay

Розмова Дмитра Горбачова з Алісою Ложкіною

Тема нашої конференції артіллю, де робили вишивки й килими

Повернення до джерел Художники нового мистецтва, що

на попередній було багато антикварних приїздити дядько князя Давидова,

Якулова та Казимира Малевича. були ті самі українські селянки, перші

Екстер збагатила свою візуальну згадував у своїй автобіографії.

Для багатьох професійних художників усього кола майстрів Вербівки та

У сучасній українській публіцистиці

і їм навіть дозволили доторкнутися Репродуковано за виданням: Виставка українського

1 Кіпіані В. Поводир, кіно і кобзарі. НВ, 15.11.2014;

відчуття). У колишніх республіках СРСР Хвилі, голови Управління в справах

створили відомі художники, стали режим» 30.

27 Там само. С. 4 вступного тексту.

українських килимів. Вона малює що якість та стиль її наївного живопису

34 Федоренко-Коляда В. Цит. пр. С. 49.

декорацій. Центральним компонентом конструкції, що нагадували тривимірні Выставочные ансамбли СССР.

сцені Харківського національного фігури героїчних колгоспників зі

Проєкт фасаду павільйону УРСР на ВСГВ.

42 Там само.

43 Там само.

Досужий відзначав твори Лещенка, будівля перетворилась на значно

45 Там само. С. 26.

Головним фокусом розвідки для надання народним майстрам

контролювала Спілка, виставкова віддзеркаленням професійного:

Марина Богуш (Україна),

2 Кошарний С. Феномен // Філософський енциклопедичний словник /

9 Кара-Васильєва Т. Народне мистецтво і художники авангарду // Народне мистецтво.

10 Ленин В. И. Полное собрание сочинений. Изд. 5-е. Москва: Институт марксизма-ленинизма

Раніше, до ґрунтовного вивчення та яка допомагає висловлюватися

Наївний / самодіяльний / примітивний 3. Його захоплює передусім

1. Працює не заради заробітку

на відміну від переважної більшості

своя», утім, назвати невдалими їх не не вступила до художнього училища, мистецтва

Сильне психічне напруження та стрес, надією пристрасно малювати. Готувала

ландшафт. Ось його Катерина автору, пишаючись, картину з квітами.

У середині 1930 років мисткиня рішуче у «великому» позабогданівському світі,

1 Кіпіані В. Поводир, кіно і кобзарі. НВ, 15.11.2014;

34 Федоренко-Коляда В. Цит. пр. С. 49.

2 Кошарний С. Феномен // Філософський енциклопедичний словник /

9 Кара-Васильєва Т. Народне мистецтво і художники авангарду // Народне мистецтво.

10 Ленин В. И. Полное собрание сочинений. Изд. 5-е. Москва: Институт марксизма-ленинизма

1. Через сучасних художників та Село сьогодні рідко дивує

1 Gombrich, E. The Story of Art. London: Phaidon, 1951. p. 19.

7 Краснощок В. Негативи зберігаються [артбук, самвидав].