ФРАЗЕОЛОГІЧНИЙ

СЛОВНИК
 Н.О.БАТЮК
Ф РАЗ ЕОЛО ГІ Ч НИЙ
САО ВНИК
НА ДОПОМОГУ
В Ч И Т ЕЛ Е ВІ

ВИДАВНИЦТВО
«РАДЯНСЬКА ШКОЛА»
КИЇВ 1968
4Т
Словник містить фразеологічні висло­
ви, вживані в українській дожовтневій і
радянській літературі. До кожного висло­
ву даються короткі пояснення, що роз­
кривають його зміст і значення, а також
наводяться приклади вживання у творах
письменників.
Книга розрахована в основному на
вчителів-словесників, учнів старших кла­
сів, а також на всіх тих, хто цікавиться
барвистим українським словом.

ХАРКІВСЬКА КНИЖКОВА ДРУКАРНЯ «КОМУНІСТ»

 ПЕРЕДМОВА

Мудрість народу, його світогляд, віковіч­

ний досвід — все зберігається в мові. Скільки
в мові кожного народу своєрідних влучних ви­
словів, зворотів, що містять в собі цілі поняття,
образи, скільки усталених словосполучень, що
випромінюють любов і гнів народу, його ро­
зум, віру!
Знання цих скарбів народних, уміння ко­
ристуватися ними збагачує нашу мову, робить
її барвистою і образною.
У цій книзі зібрана тільки невелика ча­
стина фразеологічних зворотів і словосполу­
чень, які вживаються в українській художній
літературі і свідчать про невичерпне мовне
багатство нашого народу.
Шкільні програми з української мови та
літератури передбачають роботу над розвит­
ком і збагаченням мови учнів.
Маючи на увазі інтереси учителів та учнів,
автор словника використовує в основному твор­
чість тих письменників, які вивчаються в се­
редній школі (хоч і не обмежується лише тими
творами, що входять до програми), а також
твори, рекомендовані для позакласного чи­
тання. До письменників, які менше відомі уч­
ням, автор звертався тільки тоді, коли ілю­
страції з їх творів допомагали у тлумаченні
певного вислову або засвідчували якусь його

З
паралельну форму. Так, наприклад, фразео­
логізм базаринку брати, що його учні зна­
йдуть в «Енеїді» І. Котляревського, був поши­
рений у мові і в формі базаринку драти, яку
вжив П. Білецький-Носенко.
Фразеологізми добиралися, як правило,
з огляду на їх влучність та поширеність. Проте
автор вважав за потрібне ввести до словника |
деякі і маловживані в сучасній мові вирази,
якщо вони були поширені в дожовтневій літе­
ратурі, зокрема у творах, що вивчаються
у школі (наприклад, гріх на душу брати, за­
напастити душу, лоби голити).
До кожного вислову, який виноситься у за­
головок словникової статті, крім короткого ко-
ментаря, що розкриває його зміст або вказує
на слововживання, додаються ілюстрації з ху­
дожніх творів.
Переважна більшість наведених висловів
стійко тримається в мові і в літературі, почи­
наючи від І. Котляревського до радянських ?'
письменників включно. Тому і приклади сло­
вовживання наводяться з творів різних періо­
дів. Якщо вислів має кілька значень, приклади
даються на кожне з них.
Зважаючи на дуже обмежений обсяг слов­
ника, автор не ставив за мету схарактери­
зувати всі можливі випадки стилістичного
вживання того чи іншого вислову.
Фразеологізми розміщені в алфавітному
порядку.
Місце фразеологізмів із сталим лексичним
складом визначається першим словом, яким
вони починаються: з мосту та в воду, по га­
рячих слідах, по самі вуха.

4
 Вислови, що допускають зміни в розміщенні
слів-компонентів, виносяться у заголовок зде­
більшого у формі із звичайним для простого
речення порядком слів (баба надвоє воро­
жила, виводити на чисту воду, високі пороги,
гладити по голівці, легкий хліб) або у формі,
що частіше вживана (байдики бити, витрішки
купувати, гав ловити).
Однакові за змістом вислови, що відріз­
няються компонентами-синонімами, об’єдную­
ться в одну статтю: гладити по голівці і погла­
дити по голівці — гладити (погладити) по го­
лівці; даватися взнаки, даватися у помку,
даватися у тямки— даватися взнаки (у пом­
ку, у тямки). При різних початкових компонен­
тах кожний з таких фразеологізмів міститься
на своєму алфавітному місці з відповідним
посиланням на вислів, до якого дається пояс­
нення: погладити по голівці див. гладити по
голівці; треба і честь знати див. пора і честь
знати.
Поширені в українській мові фразеологіз­
ми з порівняльними сполучниками мов, немов,
наче, неначе, ніби, як і под. (мов вітром зду­
ло, наче вітром здуло, ніби вітром здуло
і т. д.) виносяться у заголовок статті з сполуч­
ником як: як (мов, наче і под.) вітром здуло.
Вислови типу битися, як (мов, наче і под.)
риба об лід; скривитися, як (мов, наче і под.)
середа на п'ятницю даються у формі як (мов,
наче і под.) риба об лід (битися); як (мов,
наче і под.) середа на п'ятницю (скривитися).
Вислови, які можуть вживатися у повній
і в скороченій формі (сам не при собі і не при
собі; вилами по воді писане і вилами по воді,

5
вилами писане), виносяться у заголовок у пов­
ній формі, а ілюстративні приклади даються
з різними формами вживання.
В тих випадках, коли алфавітний порядок
розміщення дозволяв показати різноманітність
смислових значень виразів з одним і тим же
компонентом, даються посилання на вислови,
вміщені під іншою буквою: покласти душу див.
душу покласти; покласти лапки див. лапки
покласти; покласти на лопатки див. на лопатки
кинути.
Ілюстративні цитати, якщо їх кілька, даю­
ться в хронологічному порядку. Крім імені
письменника і назви твору, з якого наводиться
цитата, вказується також книга, частина, роз­
діл, в драматичних творах — дія, картина чи
ява (римськими і арабськими цифрами).
Автор користується нагодою, щоб висло­
вити свою подяку всім товаришам, які пора­
дами та зауваженнями допомагали в роботі.
Аж дим схоплюється. Про зовсім пісну страву
(без скалки жиру), що дуже парує.
...Парасочці хотілося паски з солодким чаєм, а мати
давала сухий хліб з остюками та такого, що аж
дим схоплюється, борщу... (Панас Мирний, Як ве­
деться, так і живеться, II).
Аж за вухами лящйть. їсти з апетитом.
Бурлаки і бурлачки позвикали вже до такої страви й
їли, аж за вухами лящало (І. Нечуй-Левицький, Бур­
лачка, V).
Аж молоко кисне. Про щось неприємне, бридке.
Ну, та й погань, боже крий!..
Глянеш — молоко аж кисне...
(І. Франко, Лис Микита, 10).

Аж небу жарко. З великим запалом, завзят­

тям робити щось.
Знов пост біжить, клене, аж небу жарко (І.: Фран­
ко, «Не будеш тихо!»).
Антимонії розводити. Вести пусту затяжну
балаканину, зволікати справу; панькатися.
Це тільки мама, не знаю нащо, антимонії з ними
розводить: бабляється з їхніми слабими, жалує отих
слинявих бабів та сопливих дітей (Дніпрова Чайка,
Уночі). А чого, власне, розводити антимонії?
(Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі, Понеділок, VI).
Ахінеї (ахінею) гонити (нестй). Говорити дур­
ниці, нісенітницю.
А то сидить в брилі, в кереї,
З товстою книжкою в руках,
І всім, бач, гонить ахінеї
І спорить о своїх правах!
(І. Котляревський, Енеїда, VI).

7
 Баба надвоє ворожйла. Невідомо, що буде;
про неясну, невирішену справу.
— ... Адже гетьман, а не хто інший!
— То, мосць пане, як кажуть у вас, баба надвоє
ворожила (Н. Рибак, Переяславська рада, II, 2, 6)*
Базарйнку брати (драти). Брати хабарі.
Ти базарйнку любиш брати,
А людям в нужді помагати
Не дуже, бачу, поспішивсь.
(І. Котляревський, Енеїда, II).

Той базаринки драв, а ції, кажуть, взятки (П. Бі-

лецький-Носенко, Пан писар). І

Байди (байдики) бити. Ледарювати, нічого не

робити. ,
Кілька літ молодий Ястшембський пожив у свого
батька, придивлявся до господарства, нібито вчився
господарювати, але справді тільки байдики бив
(І. Нечуй-Левицький, Бурлачка, II). Часом перед очи­
ма Тоні, замість овечок, постаєте ви, міські жевжики,
ледачі мамині синки, що... б’єте байди по проспектах..,
(О. Гончар, Тронка, 12).
Баки забивати. Заморочити, задурити голову
комусь або собі самому.
Як не забивай собі баки іншими гадками, а думка
про щоденні потреби скаредного життя верне тебе
до його... (Панас Мирний, Морозенко, 2). Ет, нічого
я не хочу, тільки не пасталакай лишнього, не з аби- і
вай мені баки в такий празничний день (М. Стель­
мах, Правда і кривда, II).

З
Баляндраси (баляси) нести (точити). Займа­
тися пустою балаканиною, розповідати щось
смішне.
І молодиці-цокотухи
Тут баляндраси понесли...
(І. Котляревський, Енеїда, І).
Далі Максим уже орудував бесідою: точив баляси
та баляндраси; розказував про свої сільські походи;
смішив усіх і реготався сам (Панас Мирний, Хіба
ревуть воли..., XI).
Батіг з клоччя. Безхарактерна, безвольна лю­
дина; щось недоладне, ні те ні се.
Ще на біду й чоловік мій, Омелько, вдався вже геть-
то гнучкий, як батіг з клоччя (І. Нечуй-Левицький,
Баба Параска та баба Палажка, І). Хоч би цей Іван
був моторніший! Таке вайло, батіг з клоччя, леміш­
ка чортова!.. (Б. Грінченко, Під тихими вербами,
П, 5).
Бебехами годувати; бебехи надсадити. Бити.
Дідусь не розсипається, а Хома знай його бебехами
годує... (Г. Квітка-Основ’яненко, От тобі й скарб!).
А нуте, нуте, йдіте швидше
Сюди на кулаки лиш ближче!
Я бебехів вам надсаджу...
(І. Котляревський, Енеїда, II).
Без бука не підстунйтись. Про людей гордови­
тих, пихатих, вередливих, в стосунках з яки­
ми потрібен особливий підхід.
— Е, до неї тепер без бука і не підступай,— додав
газда.— Спаніла так, що годі... (М. Яцків, У най­
мах, VI).
Без ножа різати (пороти). Ставити у скрутне,
безвихідне становище; тяжко ображати; мо­
рально вбивати.
Іван виймив гроші і хотів собі заплатити горівки,
але Проць змів гроші на землю, бо дуже розсердив­

9
 ся.— Іванку, чьо мене... пореш без ножа? ...Не тич
мені грошей, але пий (В. Стефаник, В корчмі). То­
варишу Гамарис! Іване Трохимовичу! Та ви ж без
ножа мене ріжете.,. (В. Минко, Над річкою Хоро-
лом, І, 5).
Без обинякїв говорити. Прямо, відверто гово­
рити.
Спитайтеся ж Мірошників,
То й скажуть без обиняків:
Млин Климів попусту бушує...
(Л. Боровиковський, Климів млин).

Без сорому казка. Вислів, що передує чомусь

такому, про що соромно говорити.
— Чом же вони за такого парубка та не йдуть?
— Без сорому казка: кажуть, що дурний (Г. Квітка-
Основ’яненко, Сватання на Гончарівці, II, 4).
Берега пуститися. Втратити почуття міри;
здатися на ласку долі.
А гірше ще його злякало,
Як щось у очах засіяло,
От тут-то берега пустивсь...
(І. Котляревський, Енеїда, III).
А Чіпка — наче таке собі діло вигадав — кожнісінь­
кий день гуля та гуля... Зовсім пустився берега..*
(Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., XVIII).
Березова каша (припарка). Кара різками.
...Бо колись за це дадуть тобі березової припарки та­
кої, що й правнучатам будеш заказувати (І. Котля­
ревський, іМоскаль-чарівник, XI). Всипати б такій
березової каші, щоб не хитрувала, наче циганка на
ярмарку (М. Стельмах, Правда і кривда, VI).
Бите око. Натренований зір (часто професіо­
нальна навичка), вміння швидко щось помі­
тити.
Катя Шубіна багато чого перебачила в цій закор­
донній стороні, бачила біженців, полонених, невіль*

10
 ників, у неї виробилось бите око й вірна реакція на
все (Ю. Яновський, Путь у Францію).
Бити у вічі. Вражати (часто неприємно).
І от вона, обірвана, обшарпана, серед такої багатої
обставини! їй самій у вічі б'є все те. А хазяїнам
байдуже (Панас Мирний, Повія, II, 3).
Бйтий шлях. Добре наїжджена, центральна
дорога; іноді дорога додому, на батьківщину
Плаче козак — шляхи биті
Заросли тернами.
(Т. Шевченко, Тече вода...).
І хоч далеко закинутий хутір від битого шляху, і хоч
не підім’яла його війна,— життя і тут неначе зупи­
нилось (М. Стельмах, Кров людська — не водиця, II).
Битися об поли руками. Впадати в розпач від
несподіваної біди, бідкатися.
Як вони розгуляються, ...ми тут панночку хап, та до
брички, та навтікача до шлюбу... Нехай собі, будучи,
об поли руками б'ються, а завтра, нічого робити,
самі зап’ють весілля (Г. Квітка-Основ’яненко, Шель-
менко-денщик, IV, 1).
Бігти, не чуючи ніг. Див. Не чути ніг.
Біла кістка. Іронічне визначення великого
панства, аристократії.
... Дай у морду два рази, але також не дуже: пан
вже під ногами. Походи трохи по нім... та й гото­
вий, ребра потерті на форост, бо то біленька кістка,
як папір (В. Стефаник, Злодій). Рубай, брати, білу
кість! (Ю. Яновський, Вершники, Подвійне коло).
Бісики пускати. Вигравати очима, кокетуючи
поглядати, залицятися.
Заїде до Дідони в гості
І буде там бенкетувать;
Полюбиться її він мосці
І буде бісики пускать.
(І. Котляревський, Енеїда, І)«

11
 ... Присіла на колесі біля нього, бісики очима пуска­
ла, а він уже й розтанув... (О. Гончар, Тронка, 2).

Бісом дивитись. Сердитися; вороже ставитись

до чогось.
І море так йому огидло,
Що бісом на його дививсь...
(І. Котляревський, Енеїда, І).
Про нього в газетах пишуть, а він бісом на світ
дивиться (В. Минко, Над річкою Хоролом, 3, 15).
Блакитна (голуба) кров. Іронічне визначення
аристократії.
... Чи блакитна кров поллється,
Як пробити пану груди?
(Леся Українка, Давня казка, IV).

Чом не краля? Так і пре з неї голуба кров (М. Стель­

мах, Правда і кривда, IV).
Блудна вівця. Той, хто відбився від гурту, збив­
ся з правильного шляху (у моральному розу­
мінні).
Клим до брами вже не бухав,
Став, мов та блудна вівця,
і розплакавсь.
(І. Франко, П'яниця).
В’яжуться люди в товариства... Та й Івана беруть
поміж себе. А він ходить, наче та блудна вівця
(Л. Мартович, Іван Рило).
Бога в животі мати. Мати совість.
Хіба ж ми нелюди, хіба які звіряки,
Хіба і бога ми не маєм в животі...
(К. Пузина, Ода — малороссийский крестьянин).
Бога за бороду брати (піймати, тримати).
Здійснити те, що здається неможливим; бути
самовпевненим.

12
 «Ще й радіє, наче бога за бороду піймав», — докір­
ливо похитала головою (М. Стельмах, Правда і крив­
да, V). Друга операція — також апендицит. Коли я
приступив до неї, настрій у мене був, немовби я са­
мого господа бога за бороду тримаю: усе мені дур­
ниця (Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі, Ніч проти
понеділка, XXI).

Бог прибрав (кого). Помер (хто).

Батька й неньку бог прибрав... (І. Манжура, Билиця},
Богу душу віддати. Померти.
Одпочивала та й богу душу оддала... (Т. Шевченко,
Княжна). ...Школа стоїть порожньою ще з посту,
коли учителька злягла та й хутко й душу богові од­
дала... (М. Коцюбинський, Лялечка).

Боком вилізти. Не пройти безслідно (часто про

розплату, кару за необачний вчинок чи ко«
мусь заподіяне зло).
...Коли б часом нам ті пироги, та наїдки, та напитки
не вилізли боком... (І. Нечуй-Левицький, Поміж во­
рогами, II). їм твоя кривда боком вилізе (І. Франко,
Украдене щастя, І, 1). Фронти, окопи, голодовки —
все вилазить боком (О. Гончар, Тронка, 3).

Боки полатати (поламати). Побити.

А хто почне орать, то ми полатаємо киями боки
(І. Нечуй-Левицький, Микола Джеря, VIII).
Марш до пекла, бо як вийду,
То ще й боки поламаю.
(В. Самійленко, Спритний чепчик).

Болотом закйдати. Несправедливо звинувати­

ти, звести наклеп, прилюдно знеславити.
Зінько був у їх головою, а тепер усе село закидав
цього чоловіка болотом (Б. Грінченко, Під тихими
вербами, II, 7).

13
Боротьба на життя і смерть. Запекла бороть­
ба, боротьба до рішучого кінця, до перемоги
чи поразки.
Зимний піт виступив на чолі Мирослави; вона бачи­
ла, що тепер настала рішуча хвиля, що на тій вузь­
кій кам’яній плиті мусить розігратися боротьба на
життя і смерть... (І. Франко, Захар Беркут, І).
Брати (узяти) бика за роги. Сміливо, рішуче
братися за справу, починаючи з основного,
найважливішого.
Новаки приходили з батьками й з матерями... Увіхо­
дили з рішучим виглядом брати ту науку зразу за
роги... (С. Васильченко, Талант, V). ...Мало, Микито,
зробив, можна було більше і краще, треба було
тільки сміливіше брати бика за роги (О. Гончар,
Микита Братусь, VIII).
Брати верх (гору). Див. Узяти верх.
Брати (узяти, приймати^) до серця. Гаряче,
боляче реагувати на щось; ставитися спів­
чутливо, з зацікавленістю.
... Я ж благав нічого не приймати до серця: спокій
і сон, сон і спокій вам тільки потрібні (М. Стариць-
кий, Талан, IV, 1, 9).
— Чого ви, мамо, так близько берете це до серця? —
підійшов до неї Роман (М. Стельмах, Хліб і сіль, І,
10).
Брати (узяти) за душу (за серце). Хвилюва­
ти, зворушувати; викликати почуття гніву,
досади.
... Як озьме його за серце, стане батька прохати, щоб
його оженив (Г. Квітка-Основ’яненко, Конотопська
відьма, І).
— І що це воно співає так гарно та жалісно?..
— Еге! Я давно вже слухаю, виводить, аж за душу
бере (С. Васильченко, Широкий шлях, V).
Так щиро співав, що за душу нас брало... (С. Олій­
ник, Народний артист).

14
Брати (хапати) за жабри. Ставити в безви­
хідне становище, брати міцно в свої руки;
піймати на чомусь, звинуватити.
... Вміє вистежувати, ловити, брати за жабри різних
«людців», як він каже (О. Гончар, Тронка, 5). Ще
не народився той голова колгоспу, якого на чомусь
не можна було б схопити за жабри (М. Стельмах^
Правда і кривда, XXXIX).
Брати (узяти) за живе. Розтривожити, схви­
лювати.
Андрія взяло за живе. Він теж хотів, щоб його слу­
хали, почули все його життя (М. Коцюбинський, Фата
моргана, І).
Брати (узяти) за живіт. Дошкуляти; корчити-»
ся від заздрощів, скупості, страху, досади
і под.
Прокляті вітри роздулися,
А море з лиха аж реве;
Слізьми троянці облилися,
Енея за живіт бере...
(І. Котляревський, Енеїда, І).
— Чи ж так усі кажете? — питає писар, а самого
його аж за живіт узяло, як стали похваляти Левка...
(Г. Квітка-Основ’яненко, Козир-дівка).
Брати (приймати) за чисту монету. Вірити,
приймати всерйоз; підроблене вважати за
справжнє.
Та ні, таки справді щось кава мені не смакує. Чи
то, може, не ви самі варили?
— Прошу не пити, коли не подобається! — з обурен­
ням виривалася Маруся, схоплюючися. На початку
вона брала ще то все за чисту монету (Г. Хоткевич,
Камінна душа, І)
Брати з-за плечей. Лякати; про відчуття жаху.
Так нащо ж ви мені проти ночі таке говорите? Мене
вже з-за плечей бере (Г. Квітка-Основ’яненко, Коно­
топська відьма, І).

15
Брати (узяти) на зуби (на язики). Див. На
зубах перетирати.
Брати (узяти, піднімати) на кпи (на кпини).
Глузувати, насміхатися. (Див. також На
глузи брати).
Дівчата ще дужче сміялися, бабині слова на кпи
брали (М. Черемшина, Карби, II). Я вже почав зда­
ватися на її підмову, але Дмитро підняв нас обох
на кпини, пообіцяв мені на день народження подару­
вати спідницю і газову хустку (М. Стельмах, Правда
і кривда, IV).

Брехнею світ пройтй. Все життя брехати.

А та пройшла наскрізь брехнею цілий світ,
Звичайно, як Лисиця...
(П. Білецький-Носенко, Лисиця да Цап).,

Брехню завдавати. Звинувачувати когось у

брехні.
— Брешеш! — стрибнувши до Супруненка, не своїм го­
лосом крикнула вона...
— Хе-хе! Ще й брехню завдає! — сказав Грицько...
(Панас Мирний, Повія, II, 7). Оце так, дочко!.. Спа­
сибі тобі!.. Мені, старій, та брехню завдала! (Б. Грін-
ченко, Під тихими вербами, II, 3).
Брудними руками (робити щось). Нечесно, не­
порядно діяти (про людину аморальну).
«..Хай роздає ролі, кому хоче... Тільки хай до мене
своїми брудними руками не торкається (М. Ста-
рицький, Талан, II, 9).
Будуть люди (не буде людей) (з кого). Про
досягнення певного громадського станови­
ща; буде (чи не буде) людина суспільно
корисною; житиме (чи ні) за нормами
існуючої моралі; досягне успіху в оволодінні
професією (чи ні) і т. д.

16
 Михалчевська придивилась до Василини і зараз вга­
дала, що Василина п’яна. «...Не буде з неї, сину,
людей»,— тихо сказала мати, як говорять над слаби­
ми без надії (І. Нечуй-Левицький, Бурлачка, VI). Іноді
як напишу було «сочинєніє» чи вірш прочитаю, то
вчитель:
— З тебе люди будуть,— було, всміхнеться до мене
(А. Тесленко, Поганяй до ями!).

Було не булб. Зважуватись на рішучі дії, ризи-*

кувати.
Стояти не діло — було не було —
Анум із замету на чисте...
Штовхнув я, натиснув — ніяк не взяло!
Водій налягає — ні з місця!
(П. Усенко, Зустріч січневої ночі в чистому полі)<

Було (був, була, булй), та загуло. Минуло,

зникло без вороття.
Веселий Цуцик засміявся
І каже: «То колись було,
Та загуло...»
(Л. Глібов, Цуцик).

У мене, брат, родичів не густо. Були, та загули

(І. Микитенко, Кадри, І, 1, 8).

Бути в руках (у кого). Бути в цілковитій за­

лежності.
Виходило ніби так, що він у сина в руках (Г. Хот-
кевич, Камінна душа, XII).

Буханцями годувати. Бити.

Не послухати капитана — битиме-битиме по-воєнному;
а помагати капитану, то мій приятель, пан Шпак, як
пійма... та нагодує буханцями (Г. Квітка-Основ’янен­
ко, Шельменко-денщик, II, 6).

2 566 17
■в
Важким духом дйхати. Злитися, чинити зло.
Ані заговорить любо, ані присунеться близько, як
чоловік до жінки. І но важким духом дихає (М. Ко­
цюбинський, На віру).
Валити з ніг. Знесилювати, позбавити здо­
ров’я. Валйтися (звалйтися) з ніг. Знесили­
тися (від тяжкої праці, журби, хвороби); за­
недужати.
Чи то праця задавила
Молодую силу,
Чи то нудьга невсипуща
Його з ніг звалила?
(Т. Шевченко, «У неділю не гуляла...»),
...Журилася, що він отак якогось лея звалиться з ніг
(М. Стельмах, Правда і кривда, XI}). «. Ніби й не
помічають, що батько валиться з ніг... на нього про­
сто глянути страшно (О. Гончар, Тронка, 4).
Валйтися з рук. Не йти на лад; про настрій чи
стан, коли ніщо не ладиться; все не так; ні­
чого не виходить як слід.
З того часу вся невдача де його поділась,
То було так кожне діло, мов із рук валилось,
А це спіх на всяку працю відкіль і береться...
(І, Манжура, Злидні).
Вірте, Парчевський,..» я сам зараз якийсь розгубле­
ний... все валиться з рук... (Ю. Смолич, Вісімнадця­
тилітні, «Чорна рука» і «Червоне коло»).

Велйка рйба (птйця); велйке цабе. Впливо­

ва, поважна особа (часто іронічне).
...Отець її — дуже велика риба, один з перших бага­
чів в Бориславі І Дрогобичі (І. Франко, Борислав сміє­

18
 ться,ХІІ).—Ти думаєш, як ти отаман, то й велике цабе.
Били ми й не таких панів, як ти! — крикнув Микола..<
(І. Нечуй-Левицький, Микола Джеря, VIII). Велике,—
думав я собі,— значить, бариня цабе, коли їй ручку
цілувати треба (О. Вишня, Моя автобіографія).
Веремію (веремія) підняти (зняти, закру-
тйти). Зчинити колотнечу, гармидер; закру­
тити вихором.
Но цей служивий таку веремію підняв, як чорт у ло-
токах (І. Котляревський, Москаль-чарівник, XI),
...Над цим глухим, пустельним місцем жалібно гула
одна буря, крутячи страшного веремія і закидаючи
усе снігом... (Панас Мирний, Як ведеться, так і жи­
веться, І). Шукатимуть їх — це напевне, на весь рад­
госп здіймуть веремію, але шукатимуть де завгодно,
тільки не тут (О. Гончар, Тронка, 9).
Верха здобути. Див. Узяти верх (гору).
Вибити хвіст об тин. Облишити залицяння.
Не турбуйся, мосьпане служивий! Знаю я, куди ви
гнете. Вибийте хвіст об тин,— нужди мало, що чоло­
віка нема дома третій місяць! (І, Котляревський,
Москаль-чарівник, II).

Виводити на чйсту воду. Викривати злочинні

наміри чи дії, справжню суть (кого, чого).
І про вибори, як вони з’їжджались та змовлялись, на­
пишу... Все опишу... Я їх на чисту воду виведу (Па­
нас Мирний, Хіба ревуть воли..., XIV). Якщо треба
буде вивести шахраїв на чисту воду,— він не зупи­
ниться ні перед чим (О. Гончар, Тронка, 7).
Викидати за борт. Визнавати непотрібним, від-
жилим. (З морської термінології).
...Та людську мисль і почуття орлине
Ніхто й ніщо не викине за борт...
(М. Рильський, Чумаки, І, 11).

2* 19
Викинути з голови. Перестати думати, забути.
Прошу тебе, викинь Петра з голови, і ти будеш щас­
ливою... (І. Котляревський, Наталка Полтавка, І,
2, 4).
Вилами по воді писане. Про щось невиразне,
непевне, сумнівне.
А щоб я пішла за тебе, то навряд. Я ж кажу, що
наше сватання ще вилами писане (Г. Квітка-Основ’я­
ненко, Сватання на Гончарівці, І, 4). ...Те все, що ви
кажете, може воно вдасться вам, а може й ні, а біль­
ше того, що — вилами по воді... (С. Васильченко, Оли-
в’яний перстень, 10).
Виміняти шило на швайку. Поміняти мало-
варту річ на гіршу, зробити недоцільний
вчинок.
...Виміняла йшло на швайку: дияконенка на якогось
мугиряку!.. (М. Кропивницький, Олеся, IV, 2, 3).

Вйпити горя. Див. Черпнути горя.

Випити повну (до дна) чашу. Зазнати багато
горя, страждань, знести муки до кінця. Див.
Пйти гірку чашу.
Іще ти вип'єш добру повну,
По всіх усюдах будеш ти;
І долю гірку, невгомонну
Готовсь свою не раз клясти.
(І. Котляревський, Енеїда, ПІ).
Розв’язка, видно, настане все ж не сьогодні, пізніше —
ще ж не до дна випита чаша! — то хоч би мить, бодай
капелиночку забуття (М. Олійник, Одержима, І, 8).
Вйсіти на волосйнці; життя на волосйнці. Бути
під загрозою смерті.
Старі ж мої вдома, у німців зосталися, плачуть за
мною, а тут життя на волосинці щоденно... (О. Дов­
женко, Відступник). Я висів на волосинці над смертю,
і Мата боролася за мою душу всю ніч,—-то три­

20
 маючи мої руки, то тихо умовляючи, то плачучи наді
мною й лаючи мене (Ю. Японський, Боротьба за лю­
дину).
Вискочити на сухе. Вийти незаплямованим з
якоїсь неприємності.
...Усе обійшлося: він пошив у дурні своїх недругів, а
сам конем красномовства вискочив на сухе (М, Стель­
мах, Правда і кривда, XIII).

Високі (низькі) пороги (у кого, для кого). Про

нерівність соціальну.
— Високі у вас, кумо, пороги! Не нам через їх сту­
пати. А може й нам? — сказав Мина, скоса поглядаю­
чи на Василину (І. Нечуй-Левицький, Бурлачка, V).
— Чого це ти, Кайдашенку, лазиш через наші пере­
лази? Наші пороги для тебе дуже низькі,— сказала
Мотря (І. Нечуй-Левицький, Кайдашева сім’я, II),
Високого (низького, царського і под.) коліна
(бути). Про соціальне походження (якого
роду — знатного, простого, царського і т. д.
бути).
Всі і рушили неспішно,
Як коліну слід царському,
Цілим поїздом...
(І. Манжура, Трьомсин-богатир, VIII),
Ви тоді казали, пані, що ви й самі не з високого
коліна, що ваш отець був простий міщанин (М. Кро-
пивницький, Доки сонце зійде, III, 1, 3).
Виссати з пальця. Вигадати, безпідставно
щось твердити.
Уже ж би він не виссав з пальця того, що казав
ото... (Панас Мирний, Лихо давнє й сьогочасне, І).
Не з пальця ж і вона виссала те, що казала! (Б. Гріп-
ченко? Під тихими вербами, II, 4).
Витрішки купувати (продавати). Заглядати
без діла, роздивлятися безцільно.

21
 Та що його питати: він по городу гав ловив та ви-
трішки продавав (І. Котляревський, Наталка Пол­
тавка, II, 3). А за ділом же вони й вийшли? А як
же? Витрішків купувати, та щоб чи не пожартують
парубки з ними (Г. Квітка-Основ’яненко, Салдатський
патрет). Не мальовані вони красуні, не модниці, не
вертихвістки, зубів не продають, витрішками не тор­
гують (Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі, Ніч проти
понеділка, XX).
Виходити в тираж. Припиняти свою діяль­
ність.
...Кому ж приємно, щоб твій друг, один з найупертЬ
ших фундаторів артілі, та на двадцятому році го­
ловування раптом вийшов би в тираж! (О. Гончар,
Микита Братусь, VI).
Від серця одлягло. Про душевне заспокоєння.
Після сварки тільки поріг переступить важко, а пере­
ступив— і помирився!... Тепер від серця одлягло і
зовсім полегшало (І. Тобілевич, Безталанна, II, 9).
Біля двору Тимко зіскочив із воза. Відлягло від
серця. Міліції нема (Г. Тютюнник, Вир, І, 25).
Віділлються вовкові овечі сльози. Про відпла­
ту, кару за заподіяне комусь зло, про неми-*
нучість розплати.
Такі стали голі, як турецькі святі... Може, то ваші
сльози їм одливаються (Марко Вовчок, Сестра, IX).
Тепер, пане добродзею, оділлються вовкові овечі сльо­
зи (М. Коцюбинський, Фата моргана, II).
Віжки спустити (розпустити). Послабити ви­
могливість.
Гетьманові Станіславу Жолкевському хотілося б мати
в коронному війську далеко кращий лад. Та, нара-
зившись на прикрі нагадування про той борг, поволі
спустив віжки, даючи розгін свавільству й жадобі
жовнірів та старшин (І. Ле, Наливайко, IV, 1).
Вірьовки (мотузкй) сукати (з кого). Цілком
підкорити своїй волі, знущатися.

22
 Коли отак із нього жінка вірьовки сучить, а він під­
дається, то не вартий він, щоб серед жонатих чоло­
віків на вулиці сидіти... (Г. Тютюнник, Вир, II, 5).

Вітер свистить (у голові). Про легковажну

людину.
Молоді були, так би мовити, і вітер у головах ще
проскакував (Ю. Яновський, Місто за дротом).

Вітер (дюдя) свистить у кишенях (у гаманці).

Про відсутність грошей.
В неї були такі самі цікаві тітки, як і в Ястшемб-
ського; вони випитали... що у Ястшембського в ки­
шені свистить дюдя, й повезли Броніславу назад з
України на Волинь (І. Нечуй-Левицький, Бурлач­
ка, VI). Хтось, може, й лічить у моєму гаманці гроші,
а насправді там вітер свистить (М. Стельмах, Правда
і кривда, XVI).
Вітра в полі доганяти (ловити, шукати). Мар­
но шукати; доганяти невловиме, те, що
зникло.
— Хіба й справді знайти не можна? — простодушно
запитала вона.— Десь же вони є?
— Є! Доганяй вітра в полі!,. (О. Гончар, Земля гу­
де, II, 4). Гонім що сили є на перших конях. Треба
згубити слід, а там нехай пан гетьман шукає вітра
в полі (І. Ле, Наливайко, III, 4).
Вітра в решеті дарувати (дати). Нічого не
дати.
Подарують нам вітра в решеті сі рицарі непосвяче-
[ ні... (І. Ле, Наливайко, II, 8).

Вітра вхопити. Хутко, швидко йти звідкись; ті­

кати; не затримуватись.
— Куди ж це ви? Вітра в хаті вхопили?
— Звиняйте, Секлито Пилипівно, на цей раз я на

23
 хвилину тільки ускочив, а то у мене діла... (М. Ста-
рицький, За двома зайцями, III, 2).
Влучати в яблучко. Попадати в ціль; безпо­
милково відгадувати щось.
Що погуляємо ми на твоєму весіллі — то був, ви­
знаю, жарт не дуже високого гатунку. Та, виходить,
влучив я в самісіньке яблучко! (Ю. Шовкопляс, Лю­
дина живе двічі, Понеділок, V).
Води багато (чимало) утече (сплине). Багато
пройде часу, відбудуться великі зміни.
Чимало літ перевернулось,
Води чимало утекло.
І в хутір лихо завернуло,
І сліз чимало принесло.
(Т. Шевченко, Наймичка, IV).
А, може, поки зійдемося знову,
Води багато утече з річок
І сліз з людських очей.
(Леся Українка. Раді на незабудь).
Води в Дінці багато, багато вже спливло (В. Сосю-
ра, Над трубами заводу).
Води не сколотйти. Бути тихим, непомітним,
смирним.
Бровко мовчить, і я мовчу,
Води не сколочу.
(Л. Глібов, Цуцик).
Воду варити (виварювати). Знущатися.
Уже ж і навиварювали води з нас... (Панас Мирний,
Голодна воля, 3). Отож і досі морочить голову та
варить воду з молодиці (С. Васильченко, Недоро­
сток, II, 4).
Воду каламутити. Див. Каламутити воду.
Воду качати (лити). Вести пусту, беззмістовну
розмову, говорити щось непотрібне.
Прошка цей недавно демобілізувався і тепер працює
на водокачці, а після роботи, йдучи додому, ніколи

24
 не мине нагоди покачати воду і тут. Легкий на сло­
во, веселий, він любить, зібравши гурт цікавих, бре-
хонути їм з свого вояцького минулого... (О. Гончар,
Тронка, 5).
Волосся на голові піднімається (мерзне). Про
відчуття жаху; про стан крайнього нерво­
вого напруження.
У мене волосся на голові піднімається від ваших ре­
чей (І. Тобілевич, Хазяїн, II, 12). Я про себе можу
сказати лише одне: скільки не ходжу в атаки, крім
роздратування й злості, нічого не відчуваю. Волосся
на голові мерзне (О. Довженко, Повість полум’яних
літ).
Волосся рвати на собі. Бути у розпачі.
Та й Жалівницький волосся собі рве (М. Стариць-
кий, Талан, II, 9). ...А він виховзне, мов в’юн, і під
носом властей позволяє собі такі авантюри, що па­
нове мандатори волосся на собі рвуть (Г. Хоткевич,
Камінна душа, X).

Ворожити на кавовій гущі. Робити безпід­

ставні припущення, передбачення.
Для мене не досить туманних натяків. Це ворожіння
на кавовій гущі (О. Донченко, Море відступає, VII, 3).
Ворсу витерти (нам’яти). Побити, поставити
на належне місце, приборкати.
Вже коли попадеться їй хоть трохи тюхтюх-сердега,
то такого і підніме на зубки і рада довести до того,
хоть би цьому йолопові й ворсу нам'яли (І. Котля­
ревський, Москаль-чарівник, X). Восени сам подамся
в район, скажу воєнкомові, хай забирає! Хай з тебе
там трохи ворсу витруть (О. Гончар, Тронка, 5).

Впадати в око. Див. У око впадати.

Впйтися очима. Дуже пильно дивитися.
Івась так і впився у його очима (Панас Мирний, Як
ведеться, так і живеться, І).

25
Вуха в’януть. Неприємно, гидко слухати щось
недоречне, нерозумне, непристойне.
Я знаю й критиків таких,
Що з-під землі, мовляв, достануть:
Від їх аналізів тонких
Не то що серце — уші в'януть.
(М. Рильський, Сашко, І).

Вуха нагострити (наставляти). Бути насто­

рожі, прислухатися, бути уважним; бути на­
поготові до чогось,..
Бачиться, уші вже
Чорт наострив,
На наші душі вже
Міх свій розкрив.
(І. Франко, Похорон, III).
Ловіть метелики та мушки,
Але наставте добре вушка:
Там, бачите, синіє ліс?!
Живе в тім лісі хитрий лис.
(О. Олесь, Бабусина пригода).

Вуха протуркати (ким, чим). Надокучити роз­

мовами про когось чи щось.
— ...Вже ти протуркала мені уші тим Максимом!—ска­
зав він (І. Франко, Захар Беркут, IV).
Вуха розпустити (розвісити). Слухати уважно,
з довір’ям; втратити пильність.
Тільки розпустіть вуха, то забожимося, що й на вербі
є груші (Г. Квітка-Основ’яненко, Шельменко-ден-
шик, І, 4). Бабоньки, чого розвісили вуха, баламут­
ство слухаючи? (М. Стельмах, Правда і кривда,
XVIII).
Вухами хляпати (ляпати). Бути неуважним.
Поправлятимем. Тільки ви теж вухами не хляпайте.
Разом з вами будемо поправляти (О. Гончар, Трон­
ка, 4).
Вухналі кувати. Див. Ухналі кувати.

26
Вухо різати. Див. Різати вухо.
Вхопити на кутні. Розносити плітки, судити,
обговорювати, лихословити.
— Тільки що з’явився він у церкві, так наша Хве-
доська зразу й нестямилася!..
— Вже вхопила на кутні? (М. Кропивницький, Дві
сім’ї, І, 2).

г
Гав ловити. Бути неуважним; ледарювати.
Гей, ти, мой, що гави ловиш?
Чому кузню не створиш?
(І. Франко, Коваль Бассім, V)*

Чого гав тут ловите? Геть до свого діла! (В. Минко,

Над річкою Хоролом, 2).
Гадюку за пазуху брати. Піклуватися про під­
ступну людину, таємного ворога.
Не вір, не вір їй, батьку!
За пазуху гадюки не бери.
(М. Старицький, Талан, IV, 2)«

Гарбуза діти (дістати, з'їсти). Відмовити

(дістати відмову) тому, хто сватається.
Мокрина довго любила його та все давала гарбузи
своїм женихам (І. Нечуй-Левицький, Микола Дже-
ря, VIII). А от розкажи про те, як ти по дорозі від
однієї трактористки гарбуза дістав (І. Микитенко,
Дні юності, III, 4, 2).
Гарячку пороти. Поспішати дуже; робити
щось у нервовому напруженні, злитися.
Обидва зрозуміли, що не можна гаяти жодної хви­
лини.

27
 — Капітан гарячку, мабуть, поре,— зауважив Данило
(М. Трублаїні, Оповідання про далеку Північ).
Гедзь напав (укусив). Бути в стані дражли­
вості; вередувати, дратуватися, часто з неві­
домих причин, раптово.
Кленуть вони твою сваволю,
І мов їх гедзь який напав.
(І. Манжура, Кобзар. З Роберта Прутца).
І, спаленівши, кинувся від них у парк, в гущавінь,
хлопці не встигли й спитати, який його гедзь укусив
(О. Гончар, Тронка, 2).
Гіркий (твердий) хліб. Нелегке життя; життя,
сповнене горя, часто через докори, утиски
того, хто дає засоби до існування.
...Я не від нужди на їх гіркий хліб перейшла (М. Ста-
рицький, Талан, III, 4). Вона ділила з ним твердий
вигнання хліб (Леся Українка, Забута тінь).
Гладити доріжку. Див. Погладити доріжку.
Гладити за шерстю. Поблажливо ставитися
до кого-небудь.. Гладити проти шерсті. Ро­
бити чи говорити наперекір кому-небудь.
А я тобі скажу по правді, Параско, сердься — не
сердься: коли ти одного будеш гладити за шерстю,
а другого проти шерсті, одному все, а другому ні­
чого, так воно завжди так буде (Панас Мирний, Як
ведеться, так і живеться, III).
Гладити (погладити) по голівці. Хвалити, по­
турати; схвалювати чиїсь дії чи вчинки.
З часткою «не» — з осудом ставитися до
чогось.
То ви будете заказані, бунтівницькі та сицилістичні
книжки читати, а я маю вас за те по голівці гла­
дити? (І. Франко, Рябина, І, 5). І по партійній лінії
не погладять його по голівці (М. Стельмах, Правда
і кривда, ХІЛУ).

28
Глек (горщик) розбити. Порвати дружбу,
добрі взаємини; посваритись.
Так кажи товком, за віщо там у вас взялося? З яко­
го побиту горщика розбили? (М. Кропивницький,
По ревізії, 3). Ми колись побраталися. А потім...
наче розбили глек (О. Ільченко, Козацькому роду
нема переводу, Заспів, 38).

Глузд за розум завернув. Здуріти, втратити

розум.
Чи ви од чаду, чи з похмілля?
Чи чорт за душу удряпнув?
Чи напились дурного зілля?
Чи глузд за розум завернув?
(І. Котляревський, Енеїда, IV).

Глупа (глуха) ніч. Дуже темна ніч, безпро­

світна пітьма; північ.
...І тепер ті люди у глупу ніч устають, блукають по
садку, по двору, все шукають могили покійного па­
на... (Панас Мирний, Як ведеться, так і живеться, І).
Ніч була хмарна, безмісячна, глупа, вже й ані зірки
не лишилось... (О. Ільченко, Козацькому роду нема
переводу, Заспів, 47). Ну, одже ж то ворожка і дала
мені зілля та й каже: «Звари та й дай йому якраз
на молодику, у глуху північ, як перші півні заспіва­
ють» (Г. Квітка-Основ’яненко, Сватання на Гонча­
рівні, 1, 2). Хо йде далі, не маючи втоми, не вва­
жаючи на глуху ніч (М. Коцюбинський, Хо, V).

Глухий куток. Безлюдне місце; місце, де мож­

на сховатися.
Вилазь, вилазь, Івасю, знайшов, бач, глухий куток,
лопушину!.. (Панас Мирний, Як ведеться, так і жи­
веться, І).

Гнати у хвіст і в гриву. Див. У хвіст і в гриву

гнати.

29
Гнати в шию. Проганяти.
А через десять літ Феноген Петрович буде такий ве­
ликий пуріц, що бідного Григорія Мойсейовича гна­
тиме в шию (І. Тобілевич, Хазяїн, IV, 3).

Гнути в каблук. Пригнічувати.

Хоч літа його гнуть у каблук
Із турботами в парі,
Та в очах його все щось горить,
Мов дві блискавки в хмарі.
(1. Франко, Мойсей, III).

Гнути кирпу. Див. Кирпу гнути.

Гнути козиря. Див. Козиря гнути.
Гнути шйю. Коритися.
Якби хтів вас в спокою держать,
Наче трупа у крипті,
То ви й досі, як сірі воли,
Гнули б шиї в Єгипті.
(І. Франко, Мойсей, IV).
Годувати бебехами. Див. Бебехами годувати.
Годувати буханцями. Див. Буханцями году­
вати.
Годувати жданиками. Див. Жданиками году­
вати.
Годувати злидні. Див. Злйдні годувати.
Голий, як турецький святйй. Про вкрай збід­
нілу людину.
Такі стали голі, як турецькі святі (Марко Вовчок,
Сестра, IX).
Голими руками (голіруч) взяти (не взяти).
Легко, без зусилля подолати (не подолати).

ЗО
 О пане литвине, Наливайка голими руками не візь­
меш! (І. Ле, Наливайко, І, 10). Розвелася ціла по­
рода пустомолотів, закутих у панцир інструкцій,
служак, яких голими руками не візьмеш, з якими
треба вміти воювати... (О. Гончар, Тронка, 4).
Голки (шпильки) заганяти. Мучити, допікати.
...Повернеться ще до Христі і почне їй голки заганя­
ти... все про хлопців їй плеще (Панас Мирний, По­
вія, І, 2).
Головою важити. Ризикувати життям.
Боже, він жартує!
ви ж головою важите своєю!
...Ховайтесь! Як хто прийде,
то ви пропали!
(Леся Українка, Камінний господар, І).

Головою лягти. Див. Лягти головою.

Головою кивати. Див. Кивати головою.
Головою накласти. Загинути, померти.
Ви готові за всіх головою накласти, а для вас, то
ніхто й пальця не вріже... (М. Старицький, Талан,
І, 10). Одним махом він розтяв навпіл того третього
гетьманця, хоч ледве й сам не наклав головою...,
(О. Ільченко, Козацькому роду нема переводу, За­
спів, 47).
Головою розкидати. Див. Розкидати розумом.
Голову зав’язати. Див. Зав’язати голову.
Голову ламати. Див. Ламати голову.
Голову морочити. Див. Морочити голову.
Голову прихилити. Див. Прихилйти голову.
Гблову сушйти. Див. Сушйти голову.
Голосу не відвестй. Не мати сили говорити.

31
 Очі їй сплющуються, і сама не одведе уже й голосу
(А. Тесленко, Немає матусі!).
Голуба кров. Див. Блакйтна кров.
Гора з плечей звалилася (впала). Про звіль*
нення від якогось морального тягаря, від­
чуття полегкості.
Мов гора в усіх з плеч звалилася. Загальне зітхання
полегкості пролинуло по хаті... (Г. Хоткевич, Камінна
душа, X). І мені так легко стало,— впала мов гора
з плечей (П. Тичина, І дививсь Ілліч на мене).
Горбатого могила виправить (справить). Про
людину з непоправними вадами характеру.
Ледачого, мовляв наш Онопрій, не зачіпай і рук не
каляй. Горбатого, сказано, хіба могила справить
(П. Гулак-Артемовський, Писулька до того, котрий...).
Я тільки махнув рукою — горбатого могила випра­
вить! Сліпородний ніколи не побачить світа... (Панас
Мирний, Повія, III, 10).
Гори вернути (на кого). Нападатися на ко­
гось, загрожувати.
— Та то ж через те Степан на його і гори верне,
— Боїться, значить, щоб не одбив дівчини (М. Ста-
рицький, За двома зайцями, І, 2).
Гори покотити (потопйти). Не знати горя, не
зважати на перешкоди; відчувати в собі сили
звершити щось.
Та на волі і лихо, і напасть — ніщо не страшне. На
волі я гори потоплю! (Марко Вовчок, Інститут­
ка, ХІД І). Відтепер матимеш де розгорнутись і здійс­
нити свої давні задуми. Тепер ти, чоловіче, і гори
покотиш (О. Гончар, Микита Братусь, II).
Горйть у руках (діло, робота). Про людину,
яка уміло, вправно, спритно робить щось.

32
 Жіночка така маленька, чепурненька, швиденька,— усе
в неї до ладу якось, не тільки в хаті, а й у роботі:
швидко вона повертається, діло горить у неї в ру­
ках... (Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., VII).
Вдень до праці є охота,
Аж горить в руках робота,
Хоч би й як їх натрудив.
(І. Франко, Коваль Бассім, IV).

Гороху наїстись (краще; треба). Говориться

тому (про того), кого не можна переконати,
кому важко довести щось.
З вами говорити — гороху наїстись! (М. Старицький,
За двома зайцями, II, 8).

З тобою говорить, то треба б, бачу,

Наїстися гороху!
(І. Франко, Сон князя Святослава, IV, 5).

Горщик розбити. Див. Глек розбити.

Гострий на язик. Дотепний; різкий у виразах.
Ті тільки гострі на язик, а це — плохий, мовчаз­
ливий... (Панас Мирний, Повія, II, 5).
— Не вас учу, пане полковнику. Коли рідний батько
вас не навчив розумітися на ворогах чи друзях, то
мені хіба що поспівчувати доведеться.
— Ого! Та він гострий на язик (І. Ле, Наливай­
ко, II, 14).

Гра з вогнем; грати (гратися) з вогнем. По­

водитися необережно, ризикувати життям.
Ускочивши в хату, він мав щось сказати Жукові, і
великим дивом дивувався, як почув, що Жука вже
немає і не буде.
— Таки здобувся свого. А й з огнем же грав! (Па­
нас Мирний, Товариші). Але сьогоднішня робота в
комісії мало не коштувала життя. їх кожної хвилини
могли викрити. Це була гра з вогнем (Я. Ваш, Про­
фесор Вуйко, X). < -- /

З 566 33
Грати у власну дудку. Мати свої, незалежні
від когось погляди, робити по-своєму.
Диктатора немає,
То й кожний з них у власну дудку грає,
І має кожний з них свою програму...
(О. Олесь, «Вилітали орли...»).

Грець візьме (кого, що). Пропаде, загине

(хтось, щось).
...І в пані Роксолани серце тьохнуло, бо їй здалося,
буцім чоловіка грець візьме... (О. Ільченко, Козаць­
кому роду нема переводу, Заспів, 22).

Грім із неба; грім серед ясного неба. Несподі­

ванка, найчастіше неприємна.
<...Нещастя, мов грім серед ясного неба, спало на наш
дім, і то так несподівано, що я ще й досі не знаю,
чи то все мені сниться, чи дійсна правда (І. Франко,
Борислав сміється, II). Ці два дзвінки впали мені
на голову, як грім із неба, як ніж гільйотини (М. Ко­
цюбинський, Цвіт яблуні). Грім серед ясного неба.
У неділю сходка! Голова сільради заявляє:
— Жінка має однакові права з чоловіком! (О. Виш­
ня, Жінвідділ).
Гріти (погріти) руки. Наживатися на чужому;
нечесно збагачуватись; красти.
Не лишнє б у баби замки підтрусить
Та руки в калитці погріти...
(Л. Боровиковський, Гайдамаки).
Се оголошення зробило відразу чималий розрух серед
капіталістів віденських, а особливо серед галицьких
підприємців, що віддавна вже гріли руки при борис-
лавській нафті та при бориславськім воску (І. Франко,
Борислав сміється, V). У нас ніхто руки не погріє, це
не те, що в «П’ятирічці» — поросят розбазарили, а по­
тім акта склали, нібито поросята поросят поїли
(О. Гончар, Микита Братусь, VIII).

34
Гріх на душу брати (взятий. Робити щось всу­
переч власній совісті, прийнятим нормам
моралі.
— Піди лишень до Галі та поговори з нею хоро-
шенько по-своєму, і коли теє... то завтра і між нами
онеє.
— Казав пан — кожух дам, та й слово його тепле.
І я тільки гріх на душу візьму (Т. Шевченко, Назар
Стодоля, І).
Гріш ціна. Нічого не вартий, нікуди не го­
диться.
Інакше, дядьку, гріш нам ціна. Хто носа не вміє собі
втерти, ходить і стогне, той, дядьку, не чоловік
(І. Микитенко, Брати). Толку, що ти ганяв... Пусто­
цвіт сам і робота твоя пуста! Гріш ціна такій роботі
(О. Гончар, Тронка, 5).
Груші на вербі. Безглузда вигадка; щось не­
можливе.
Тільки розпустіть вуха, то забожимося, що й на вербі
є груші (Г. Квітка-Основ’яненко, Шельменко-денщик,
І, 4).
Нема ніде нічого, а вона
якогось дуба смаленого править
та обіцяє груші на вербі!
(Леся Українка, Осіння казка, IV).
Губи в молоці. Про молоду, недосвідчену лю­
дину.
А ви, ви звідки, молодці?
У вас ще губи в молоці.
(О. Олесь, «Вилітали орли...»),
Губи квасити (розквасити). Сердитися, ду­
тися; бідкатися, плакати.
Не квасить Добрість губ, бо із її очей
Палає ласка до людей.
(П. Гулак-Артемовський, Справжня Добрість).
-— Ну, чого розквасила губи? — обзивається чернець
з прихожої.— Молиться йди. (А. Тесленко, У схим­
ника).

З* 35
Губи копилити. Пишатися, бундючитися; вере­
дувати, сердитись.
Сідай-бо й ти рядом!.. Не хочеш? Ого-го. Дуже за­
копилив губу! (М. Кропивницький, Глитай, або ж
Павук, І, 9).
Губи кусати. Див. Кусати губи.
Губи прикусити. Див. Прикусити губи.
Губу розпустити. Багато говорити; говорити
зайве, непотрібне; розпускати плітки.
...З ким це ти губу розпустив? (М. Кропивницький,
По ревізії, 2).

Давай бог ноги. Тікати.

Чую я, що ось вже гину!
Як не шарпнув — половину
Власного хвоста урвав!
А тоді давай бог ноги!
Як забіг я до берлоги,
То три дні відхорував.
(І, Франко, Лис Микита, 7).

Давати відкоша. Давати відсіч (найчастіше

давати відсіч залицяльнику).
Та змилуйтесь! якби я кожен раз
відкоша даючи, лила ще сльози,
то в мене б очі вилиняли досі!
(Леся Українка, Камінний господар, II).
— Може, то ви самі, діду, й розмалювали Вутаньці
причілок? — кинув жартома Андрій Мох.— Може,
дала вам одкоша? (О. Гончар, Зірниці).
Давати драла. Див. Драла давати.
Давати духопеликів. Див. Духопеликів давати.

36
 Давати жару. Див. Жару давати.
Давати на такти. Натякати.
ї — Ви — вечерю фундувати?! —
Закричав Бассім завзятий.—
Скупиндряги, брехуни!
Дайте се дурним на такти!
Я не вірю вам ні крихти.
{ (І. Франко, Коваль Бассім, УІІІ)«

Давати перцю. Див. Перцю давати.

Давати чбсу. Див. Чбсу давати.
Давати хропака. Спати.
...Та як пообідав, та й потяг у солому, таки до дядь­
ків на тік, та як дав хропака, так аж геть-геть до ве­
чора (Г. Квітка-Основ’яненко, Сватання на Гонча­
рівні, І, 5).

Даватися взнаки (у пбмку, у тямку, у тямкй).

Дати себе знати, відчути; надовго запам’я-
( татись (найчастіше чимось лихим).
Полетіла Катерина
І не одяглася.
«Мабуть, добре Московщина
В тямку їй далася!»
(Т. Шевченко, Катерина, IV).
Дасться у помку їм рік цей, зима!
Ні буряка, ні капусти нема...
(І. Манжура, На степу і у хаті).
І Турки давалися взнаки балканським державам (І. Ле,
Наливайко, II, 10).

Далеко піти. Досягти визначного положення.

— Якби мій Стась не пустував, то пішов би далеко,—
часто говорила мати гостям... (І. Нечуй-Левицький,
Бурлачка, II).

87
Дасть бог (біг). Говорять, коли немає чогось
і немає певності, що буде. Констатація від­
сутності.
Та у тебе, пане-брате, і тягла ще як дасть бог?
(І. Манжура, Чорт у наймах). Батько провів її по­
глядом і врешті зітхнув: вся в матір і вже на порі,
а женихів підхожих — дасть біг... (В. Минко, Над
річкою Хоролом, І, 4).

Датися на підмову. Дати себе обдурити.

І ти не думай,
Що я б йому далася на підмову.
Ніколи в світі!
(Леся Українка, Камінний господар, І).;

Дбати про свою шкуру. Турбуватися про своє

життя; дбати лише про власні інтереси.
А коли хто підлеглих кривдить, коли там, унизу,
хтось лише про шкуру свою дбає, а не про добрих
людей... то за це кари нікому нема?.. (О. Ільченко,
Козацькому роду нема переводу, Заспів, 23).

Два життя збиратись прожити. Не квапитися

зробити щось конче потрібне.
Дивний люд, їй-богу. Не те, що помогти,— поспівчу­
вати не хоче... Ніби два життя збирається прожити.
(М. Олійник, Одержима, І, 3).

Де козам роги правлять. Дуже далеко, на

засланні.
Вон, розбишако, із нашого села зараз!.. А коли волею
не підеш, то туди запровторимо, де козам роги прав­
лять (І. Котляревський, Наталка Полтавка, II, 11).
Я думаю так: попадись ти оце кому-небудь з такими
думками, то й буде тобі на горіхи... Гулятимеш там,
де Сидір козам роги править (Панас Мирний, Това­
риші). Якби йому хоч на мить вернулось колишнє,
першого мене він загнав би туди, де козам роги прав^
лять... (О. Гончар, Тронка, 5).

§8
Де раки зимують (знати, чути). 1. Пізнати
горе в житті, мати досвід. 2. Знати, де мож­
на поживитися; бути хитрим, спритним.
1. Мабуть, всі чорти — бурлаки
Та ще й розум мають,
Знають, де зимують раки,—
Од жінок втікають.
(П. Гулак-Артемовський, Твардовський).
2. Голова зараз почув, де раки зимують, і почав
з писарем потроху обкрадати громадський скарб...
(І. Нечуй-Левицький, Микола Джеря, VIII).
Де раки зимують (показати). Провчити.
Князь Дмитро Пожарський йому під Серпуховим по­
казав, де раки зимують (Н. Рибак, Переяславська
рада, II, І, 14).

Держати слово. 1. Виголошувати промову, го­

ворити. 2. Виконувати обіцянку.
1. Вона держала слово, і багато
великих слів у ньому поміщалось:
братерство, рівність, воля, рідний край.
(Леся Українка, Віче).
2. Чоловіки не часто так говорять,
а хоч говорять — хто з їх слово держить?
(Леся Українка, Камінний господар, І).

Держати (тримати) хвіст бубликом. Бадьори­

тись, не падати духом.
Марку Трохимовичу, не дрейфте, держіть хвіст буб­
ликом! (М. Стельмах, Правда і кривда, XX).
Держати (тримати) язик за зубами. Мовчати,
зберігати таємницю.
Слухай, стара. Коли з розуму вижила, то держи
і язик за зубами... (Панас Мирний, Повія, IV, 4).
Давно язик
Держати міцно за зубами звик.
(М. Рильський, Марина, IV, 1).

39
 Боцман... підморгнув і відповів Костеві бравим пока­
хикуванням, яке мало показати, що на його судні
всі вміють тримати язики за зубами (Ю. Яновський,
Весна).

Держатися (триматися) свого берега. Не ви­

ходити за певні межі; дотримуватись у жит­
ті звичного, дозволеного.
Усяк до чого-небудь вдався.
Той робить те, другий — друге;
Всяк свого б берега й держався...
(Л. Глібов, Шпак).

Дерти носа. Пишатися, погордливо ставитись

до інших.
...Усякая скотина
Дере передо мною ніс.
(Л. Глібов, Цяцькований Осел),
От так їх треба учить, щоб проти роду носа не драли
(І. Тобілевич, Суєта, II, 5). Тепер із нього можна
й свічки сукати, а то, бач, як спочатку дер носа
(М. Стельмах, Правда і кривда, XXXIV).

Десята (сьома) вода на киселі. Дуже далекі

родинні зв’язки.
Він їй, кажуть, доводиться родичем — десята вода на
киселі (О. Донченко, Школа над морем, 25).
Десятою вулицею (дорогою) обходити. Уни­
кати зустрічі.
Пан зненавидів його й не знав, як його викишкать
з села, а Джеря обходив панський двір десятою ву­
лицею... (І. Нечуй-Левицький, Микола Джеря, VIII).
— Чого ти мене десятою дорогою обходиш.? — запи­
тав Тимко, обпалюючи Орисю своїми чорними черке­
ськими очима (Г. Тютюнник, Вир, І, 2).

Дивитися в зуби. Потурати комусь.

А як візьмеш гостинець та підеш на роботу до дру­
гого посесора, то я не подивлюсь тобі в зуби: серед

40
 улиці здеру з тебе спідницю ще й нагайкою одшма-
гаю (І. Нечуй-Левицький, Бурлачка, II).
— ...Дуже ти на людей налізаєш.
— А що їм, у зуби дивитися? (Г. Тютюнник, Вир,
І, 6).
Дивитися крізь пальці. Не надавати значення,
ставитись несерйозно, байдуже; потурати.
Тепер... десь і ви крізь пальці подивитесь на це, бо таке
хитрування буде не для себе: я злидні повинен зі­
рвати з плечей (М. Стельмах, Правда і кривда, XXV).

Діло рук (руки) (чиїх, чиєї). Про того, хто

є творцем чогось, причиною якоїсь події,
явища.
О Зевс! О батечку мій рідний!.,
Спаси народ фрігійський бідний,
Він діло єсть руки твоєй.
(І. Котляревський, Енеїда, VI).
— З міста приїхав на пожежу глянути.
— Забирайся звідси. Коли б не твоїх рук це діло
(В. Собко, Нам спокій тільки сниться, XVI).

До біса (до гибелі, до лиха, до сина, до чор­

та) (чогось). Багато дуже, безліч.
...Чого не було на тому ярмарку, і якби грошей до сина,
то накупив би усього... (Г. Квітка-Основ’яненко, Сал-
датський патрет).
На те не гляди ти,
Що будуть судити:
Що борщ варе мов для хорта,
Так зате до чорта!
(І. Манжура, Порада).
Мишей до біса назбігалось (Л. Глібов, Мишача рада).
Та вже тих сопілок до лиха маєш! (Леся Українка,
Лісова пісня, І). Сісти не знати на що й не могти
знятися своїми силами, і коли? Тоді, як у Дніпрі води
до гибелі? На що ж напоролися? (Ю. Дновський,
Весна).

41
До другого пришестя. Дуже довго, невідомо
скільки (ждати). (Відгомін євангельської
легенди).
Тепера жди «до другого пришестя»,
поки природа знов збудує скриньку
таку, як був отой Лавуазьє.
(Леся Українка, Три хвилини, II),
— Моква,— похмуро і коротко кидали подоляки.—
Відай, до другого пришестя тутки нам гибіти (Г. Тю­
тюнник, Вир, II, 12).
До душі (до мислі, до серця). До вподоби.
Бач... їм така невістка не до мислі...
Вони не люблять лісового роду...
(Леся Українка, Лісова пісня, II),
...План прийшовся до душі (В. Лагода, Два колгос­
пи, два сусіди). Наша дисципліна їм не до серця
(Ю. Яновський, Ганна Антонівна).
До нових віників (пам’ятати). Дуже довго па­
м’ятати (найчастіше щось неприємне).
Не послухала б ти мого? Він би тебе скрутив, що до
нових віників пам’ятовала б! (Г. Квітка-Основ’яненко,
Сватання на Гончарівці, II, 5).— Даймо йому доброї
прочуханки, щоб пам ятав до нових віників,— загука­
ли бурлаки. (І. Нечуй-Левицький, Микола Джеря, III).,
І вже так нахвістілімкає, що до нових віників не за­
будеш (І. Микитенко, Гавриїл Кириченко — школяр).
До ноги вибити. Знищити всіх до одного, до
останнього.
... Троянців з ними як з’єднаєш,
Тоді і Турна осідлаєш,
Все військо виб'єш до ноги.
(І. Котляревський, Енеїда, V).

До сивої (сідої) бороди. До старості.

Не нажито безталанним до сідої бороди
Ні товариша, ні слави...
(І. Манжура, Сум, 2).

42
 До сьомого поту. З усієї сили, до виснаження.
... Матрос Невкипілий заповзято драїв палубу до сьо­
мого поту (А. Головко, Артем Гармаш. II, 12). Він
викликав після цього Лакошу та решту молодих ін­
структорів і «жучив» їх до сьомого поту (І. Мики-
тенко, Ранок, II, З, 3).
До точки (дійти, договоритися^). Дійти до
крайньої межі у діях, розмові; остаточно з’я­
сувати справу, до кінця домовитись.
Ну, от і поговорили... Боявся, що — часу не виста­
чить. А воно якраз! Договорились до самої точки
(А. Головко, Артем Гармаш, І, 2).
— ...Божевільні, так вони все можуть зробити...
— Чого? Цей не дуже страшний. Він ще не дійшов до
точки (І. Микитенко, Вуркагани, 6).
До часу глечик носить воду. Всьому буває кі­
нець; ніщо не вічне; застереження від над­
мірностей у чомусь.
До часу, голубе, нам глечик носить воду;
І на його пошле зла доля ту невзгоду,
з Що глек побачимо в череп’яних шматках!
(П. Гулак-Артемовський, Справжня Добрість)^
До цурки. Зовсім, остаточно.
— Мабуть, у того, що виливав, геть ховрах хліб ви­
бив?
— До цурочки, до щенту! (М. Кропивницький, Дві сі­
м’ї, І, 4). Можеш мене пожаліти — кращий мундир
порвав до цурки... (Ю. Яновський, Проклятий східний
фронт!)
Довбнею не доб’єш. Ствердження фізичної
моці людини, в силі котрої хтось сумніває­
ться. (Вживається найчастіше у виразі:
«ще й...»).
у —...Я чоловік старий, немощний... Може, скоро й
помру.
— Тебе ще й довбнею не доб'єш (І. Тобілевич, Без­
таланна, V, 3).

43
Довгий карбованець. Великий заробіток.
Ось куди загнала нас з тобою гонитва за довгим
карбованцем (О. Гончар, Тронка, 10),

Довгий язик (мати). Багато говорити; лаяти­

ся; розпускати плітки.
Хай собі довгі язики що хочуть говорять: ротів людям
не позамазуєш і слухати — не переслухаєш (Панас
Мирний» Морозенко, 2). Баба лизала гарячу сковоро­
ду за довгий язик і за те, що була велика чаклунка
(О. Довженко, Зачарована Десна).

Довгі руки (мати). Зазіхати на чуже; мати

силу і владу, щоб брати чуже.
Тобі вистачить місця в степу, Макзум, і мені досить.
А генералам і торе —мало, баям — мало. Ненажер­
ливі вони, в них руки довгі (О. Десняк, Тургайський
сокіл, І, 11).

Доводити до розуму (ума). Давати лад, зро­

бити те, що слід.
У мене, може, будуть свої діти, котрих треба до
розуму довести! Синам — воспитаніє дати, дочкам —
придане надбати (Панас Мирний, Товариші). Давай­
те мені всі листівки, а я вже їх доведу до ума
(О. Гончар, Земля гуде, І, 13).

Доки світу сонця. Див. Поки світ сонця.

Докласти воза. Побити.
Борони боже — якби я свою підстеріг в чім, тут би
їй і доклав воза. (І. Котляревський, Москаль-чарів-
ник, X).

Докупи не зібрати. Про щось безглузде, нісе­

нітницю.
Бачите, я іноді зостару таке плету, що й сам докупи
не зберу (М. Кропивницький, Доки сонце зійде..., І, 4).

44
Доробйтися до голого коліна. Нічого не заро­
бити; обноситися, вкрай збідніти.
— Тут іще її сіряк і чоботи,— згадала стара.
— Сіряк дам, а чобіт ні. Вона збила дві миски і один
гарнець.
Бабусі навернулися сльози на очі:
— Доробилась у вас до голого коліна (М. Яцків,
У наймах, VII).

Дорога (шлях) терном заросла. Про немож­

ливість повернення додому, до щасливого
минулого чи про неможливість досягти ба­
жаного.
Заросли шляхи тернами
На тую Вкраїну —
Мабуть, я її навіки,
Навіки покинув.
(Т. Шевченко, Заросли шляхи тернами).
— Чи привикли вже до Стеблева, чи думаєте верта*
тись додому?
— Мусиш привикати, хоч і не хочеш, а додому моя
дорога вже терном заросла,— сказала Василина й ру­
кою махнула (І. Нечуй-Левицький, Бурлачка, VI).
Дорого не взяти. Зробити щось, не заду­
муючись.
— Тільки ти з нею не дуже,— попередила дівчина.—
Бо вона й вилає, дорого не візьме! (О. Гончар, Зем­
ля гуде, І, 13).
Дорогу перейти (кому). Робити всупереч ко­
мусь, стати на заваді.
Лишенько та й годі — навіки Ганна Антонівна всім
дорогу перейшли (Ю. Яновський, Ганна Антонівна) „
Драла давати. Тікати.
...І тільки що хотів дать драла,
Аж ось Дідона за чуб хвать.
(І. Котляревський, Енеїда, І)«

45
Драти горло (рот). Кричати.
Нащо писать байки, даремно драти рот? Який чита їх
чорт?.. (Л. Боровиковський, Нащо писать).
— Ай да Стеха! От моторна, і тут успіла...
— Хто там горло дере, що успІла? (Т. Шевченко,
Назар Стодоля, II). Не деріть ви горла, півні...
(П. Тичина, Наш народ — це ж океан).

Драти шкуру. Див. Шкуру драти.

Дрижаки їсти (хапати). Тремтіти (найчастіше
від страху чи холоду).
Хороші шутки, що й сам себе не тямлю та дрижаки
їм (Г. Квітка-Основ’яненко, Шельменко-денщик, IV, 4).
Присниться ж таке, змордує, нагодує дрижаками
(М. Коцюбинський, Хо, IV).
Студений вітер подихнув зненацька, і стало зимно, а
може, дрижаків хапали всі од напруження, що мир­
них людей охопило, як тільки спалахнув на дальній
вежі вогонь небезпеки (О. Ільченко, Козацькому роду
нема переводу, Заспів, 44).
Дуба дати (врізати). Померти.
...Пішов у пекло до Плутона —
Сказати просто: дуба дав.
(П. Писаревський, Пан).
Ех, коли б я спіймав отого гїтлеряку... Я б його не
карав, а водив би на шворці, поки б він і дуба врізав,
щоб знав, як на чужі землі нападати (Г. Тютюнник,
Вир, І, 24).

Дулю з’їсти. Нічого не одержати.

Так і тоді буде, і зостанеться земля в Грицька, а вони,
менші брати, дулю з'їдять!.. (Б. Грінченко, Під ти­
хими вербами, II, 5).
Дулю під ніс дати. Нічого не дати.
...Сама я й викошу, як треба, на покіс,
І ось тобі тогді я дулю дам під ніс!..
(П. Гулак-Артемовський, Солопій та Хівря).

46
 Серьожка з цієї складної механіки міг збагнути лише
те, що замість хліба й худоби окупанти мали одер­
жати з «Хвилі комунізму» дулю під ніс (О. Гончар,
Земля гуде, І, 16).
Дуріти (казйтися) з жиру. Робити дурниці від
безділля, знічев’я. Найчастіше так говорять
про багатих нероб.
Не паразит я, що дуріє з жиру,
Що в будні тільки й дума про процент...
(І. Франко, Декадент).
— От із жиру казяться,— подумав Іван Семенович
про іноземців,— це тобі не бригадирові рапортичку да­
вати! (10. Яновський, Під яблунею).
Дурня клеїти. Вдавати, що не розумієш чо­
гось, прикидатись, придурюватись.
Зараз же повертайся... І ставай до роботи. Годі дурня
клеїти (І. Микитенко, Ранок, II, 2, 2).
Дутеля з’їсти. Померти.
...Шпигнув в висок над правим оком,
Гібсон і дутеля із'їв.
За сим такая ж смертна кара
І лютого постигла Лара.
(І. Котляревський, Енеїда, VI).

Дух вийшов (чий). Помер (хто).

Вхопить шкуру та як трісне,
Дух твій вийде, ані писне!
(О. Олесь, Микита Кожум’яка, III).
Духопеликів (духопелу, духу) давати. Нага­
няти страху, бити.
Приляж к землі ти для підслуху,
А я задам рутульцям духу...
(І. Котляревський, Енеїда, V).
...Як Парасочка не хотіла того їсти й вередувала, то
Оришка й духопеликів надає... (Панас Мирний, Як
ведеться, так і живеться, II).

47
 Пусти ж, а то такого духопелу дам (М. Старицький,
Як ковбаса та чарка, 12). Мінами як зачнуть швир­
гати — так навколо шкварчить, як на сковороді. Про­
те біля Києва і ми їм духу дали (Г. Тютюнник,
Вир, II, 3).

Духу пускатись. Помирати, вибиватися з сил.

Здається, й духу вже пустилась.
А потім трошки одійшла...
(О. Рудиковський, Чумацький віз).

Коні біжать, духу пускаються, а він все свариться:

чого помалу їдеш? (А. Свидницький, Люборацькі, II).
Душа в душу. Дружно.
Ось тут ми сиділи, плечем в плече, душа в душу
(М. Стельмах, Правда і кривда, IX).

Душа в п’ятах (в п’яти сховалася); дух у п’я­

ти заліз. Про великий переляк.
Як піймав мене у лабети, як придавив,— то в мене
й дух у п'яти заліз! (Панас Мирний).
Як замахнеться було мати, так у мене душа аж у
п'ятах (О. Вишня, Моя автобіографія).

Душа вилітає. Про стан, що межує з непритом­

ністю, смертю.
Ой лев тоді як стрибне та як рикне! Луна покотилася
громом. З мене вилітає душа (О. Довженко, Зачаро­
вана Десна).
Душу віддати (покласти). Життя віддати за­
ради когось, чогось.
З лобурями отими побачилась. Рада душу їм відда­
ти (Панас Мирний, Як ведеться, так і живеться, ПІ)\
А коли закохаюсь — і душу свою за вас покладу!..
(М. Старицький, Талан, І, 4).
Дюдя свистить. Див. Вітер свистить у кишенях.

48
Жару давати. Наганяти страху, бити.
Він чув і кілька пострілів з гармат. Мати злякано
здригалась, а Микиті хоч і страшнувато було, проте
він усе заспокоював матір і приказував:
— Дадуть наші жару буржуям! (О. Копиленко, Опо­
відання для дітей).
Жару піддавати. Підсилювати чиїсь дії; під­
бурювати.
А тут ще піддала жару й Педоря: з грюкотом розчи­
нивши двері, вона увалилась у хату і, наступивши
Довбні на ногу, кинулася до самовару (Панас Мир­
ний, Повія, III, 7).
Жданиками годувати; жданики їсти. При­
мушувати ждати обіцяного; безнадійно жда­
ти чогось.
Поки було треба, щоб він за їх у громаді галасував,
дак вони його манили всякими обіцянками-цяцянками,
а тепер дак і жданиками годуйся, здобрій тим, що
«перечасуй!» (Б. Грінченко, Під тихими вербами, 11,5).
Жерти своб серце. Страждати; мучитись до­
корами власного сумління.
Інший куняє без дрімоти і жере своє серце, кляне
в думках, жаліється або тягне якусь співанку, що
причепилася його жури (М. Яцків, Душі кланяю­
ться, III).
Живого місця не мати. Бути дуже побитим,
знівеченим, покаліченим.
А коли випаде забратися далі в ті несходимі кучугури,
то виявиться, що всі вони у вирвах, у ямах, по<
риті поколупані, живого місця нема (О. Гончар,
Тронка, 11).
Живцем на небо проситись. Про людей, що
занадто показують свою набожність; про
святенників.

4 566 49
 ...І сльози наверталися на очі обозному, немовби й сам
він злітав туди, аж до бога, живцем на небо прося­
чись, і пан хрестився та й хрестився... (О. Ільченко,
Козацькому роду нема переводу, Заспів, 18).
Живцем облупити. Жорстоко, без жалю розо­
рити.
Добрий ти чоловік, Йосипе, тільки не попадайся тобі
в руки,— живцем облупиш! Ти допомагав мені... доки
не скрутив мене, мов налигачем, твоєю позикою!..
(М. Кропивницький, Глитай, або ж Павук, 1, 12).
Жила тонка. Про недостатність сили, можли­
вості, здібності (часто про людину фізично
кволу).
Німець, друзі мої, народ грубий, але не міцний. У ньо­
го жила тонка, а тулуб великий (Ю. Яновський, Ко­
валь).
Жили тягти (вимотувати). Мучити, знесилю­
вати, знущатися.
Чого радієш? ...Хліба схотів? А горба не заробиш?
Гляди! Кому черево наросте аж вище носа, а тобі
жили тягтиме, пропади воно прахом... (М. Коцюбин­
ський, Фата моргана, II). Безбородько скаржиться,
що жили вимотую з нього будівництвом школи
(М. Стельмах, Правда і кривда, IV).
Жити з пучок. Жити з власної праці, зароб­
ляти своїми руками.
Ми хоч бідні, але чесні. Хоч живемо з пучок, проте
і для нас є місце в церкві (М. Коцюбинський, Фата
моргана, І).
Жити на свою руку. Бути самостійним, неза­
лежним.
— Дай мені грошей, я собі потрафлю сам жити на
свою руку,— сказав Готліб, незважаючи на її чуття
(І. Франко, Борислав сміється, III).
Життя коромислом. Безладне, безтурботне
життя з гулянками.

50
 ...В Параски щодня гульки, щодня бенкет... Пішло
в Параски життя коромислом (Панас Мирний, Як
ведеться, так і живеться, II).
Життя на волосйнці. Див. Висіти на воло­
сйнці.
Жувати клоччя (жуйку). Вести нецікаву, пусту
розмову; нерозбірливо говорити.
Ти знов-таки своєї?
От ліпше заберуся до роботи,
як маю тут жувати клоччя!
(Леся Українка, Лісова пісня, II).
Таких мимрачів гидко й слухати: не говорить, а
жуйку жує (М. Стельмах, Гуси-лебеді летять, 3).

З вітром пустити. Див. За вітром пустити.

з
З вогню (жару) та в полум’я (попадати). Із
якоїсь неприємності, складної ситуації по­
трапляти в ще гіршу.
Недавно на другій женився.
Та, бач, в рахунку помилився,
Із жару в полум’я попав...
(І. Котляревський, Енеїда, VI).
Ой гляди! Коли б ти не попала з огню та в полум’я!.,
(Панас Мирний, Повія, III, 8). Так, жорстока річ —
життя. Кидає людину з вогню та в полум’я, навіть
опам’ятатись не дає... (М. Олійник, Одержима, 1, 3).
З глузду зсунутись (збитись, з’їхати). Втра­
тити розум.
Стара Терпилиха не зсунулась ще з глузду, щоб
вам одказати (І. Котляревський, Наталка Полтавка,
І, І, 3). Ти і справді хочеш іти? Скажений, ти з глузду
з’їхав! (Т. Шевченко, Назар Стодоля, II).

4* 51
 Що ти? Зовсім з глузду збився,—*
Тут лузати заходився,
Засмітив усю підлогу...
(О. Олесь, Злидні, П)«
З голими руками. Без нічого; бути дуже бід­
ним.
Бог хліба на Дону те літо не вродив —
Вернувсь Антін із голими руками...
(Л. Боровиковський, Антін).
З горем пополам. Говорять, коли якась справа
не зовсім ладиться, про труднощі в досяг­
ненні чогось.
Щоправда, з новим бульдозером Кузьма освоївся ще
не зовсім, владарює над ним з горем пополам, але ж
таки владарює, і норму, хоч з великою натугою, а дає
(О. Гончар, Тронка, 10).
З дорогою душею. З радістю, залюбки, охоче.
Та я з дорогою душею!.. Мені аби з Денисових рук, а
то я... (Б. Грінченко, Під тихими вербами, І ,5).
З козами на торг встигати (поспівати). Нічого
поспішати, ще встигнеш.
— Чи буде, чи ні, тільки зділай милость, не бався тут,
іди швидше.
— Поспіємо ще з козами на торг (Т. Шевченко, На-
зар Стодоля, II).
З місяця впасти. Див. З неба впасти.
З мосту та в воду (пхнути, упасти). На згубу,
на погибель.
Не рівняйте мене, пане виборний, з городянками: я
не вередую і не перебираю женихами... Чи вже ж ви
хочете спихнути мене з мосту та в воду? (І. Котля­
ревський, Наталка Полтавка, І, 2, 6).
З мухи бугая (слона, верхоблюда) робити.
Дуже перебільшувати.

52
 Вони б усюди брехні рознесли,
Зробили б бугая із мухи...
(Л. Глібов, Білочка)*
Чи покликати музики,
Справить танці, пиятики?
Знов недобре буде й так.
Цар — на очах усього люда,
З мухи зроблять верхоблюда,
Скажуть: цар — ласун, пияк.
(І. Франко, Коваль Бассім, II).
З неба (з місяця) впасти (звалитися). З’яви­
тися несподівано.
Звідки се ви, Сергію Петровичу, наче з неба впали!
(Леся Українка, Блакитна троянда, IV, 9). Ось тепер
усі почали дивитись на мене, ніби я з місяця звалився
(М. Стельмах, Гуси-лебеді летять, І).
З носом залишити. Обдурити, перехитрити ко­
гось.
Ти, звичайно, пам’ятаєш, як цей «друг» спеціально для
тебе шив свій знаменитий костюм. Але я перебив йо­
му всю музику і залишив його з носом (І. Микитенко,
Дні юності, III, 3, 9).
З одного тіста. Однакові.
...Усі світи, мабуть, з одного тіста (М. Рильський, Чу­
маки, III, 12).
З уст пари не пустити; з уст ні пари. Мовчати,
ні слова не промовити.
Пристиджені його вельможі
На йолопів були похожі,
Ніхто з уст пари не пустив.
(І. Котляревський, Енеїда, IV).
Вона все ходить, з уст ні пари (Т. Шевченко, При­
чинна).
За (з) вітром пустити. Прогайнувати, змарну­
вати. (По вітру розмаяти).
Невже самі люди, що це творили, пустили з вітром
і димом (П Тютюнник, Вир, II, 6).

53
За власну (свою) шкуру боятися (тремтіти).
Турбуватися про своє життя, власний спокій,
дбати лише про особисті інтереси.
Умерла людина — поховати її гихенько...— і розійтися
тихенько по хатах, не тремтячи за власну шкуру
(М. Коцюбинський, Хо, IV). Очевидно, колись у них
теж було щось свіже... поки вони не почали боятися,
коли гриміло, за свою шкуру... (М. Стельмах, Правда
і кривда, XXXVIII)'.

За вуха витягувати. Рятувати, надавати допо­

могу в критичний момент.
А Віталик цей вартий більшої уваги... Хоча б тому, що
не раз витягував Тоню за вуха по фізиці та матема­
тиці (О. Гончар, Тронка, 2).
За душею нічого (ні копійки, ні шеляга) не
мати. Бути дуже бідним, нічого не мати.
...Іноді й у шинок водили, бо в самого Максима не
було й шеляга за душею (Панас Мирний, Хіба ре­
вуть воли..., XII). Став Удербай байгушем — жебра­
ком, нічого не мав за душею (О. Десняк, Тургайський
сокіл, І, 3). А все-таки, Григорію, де ти сала дістав?
У тебе ж ні копійки за душею не було (М. Стельмах,
Правда і кривда, XI).

За ніс водити. Дурити, морочити протягом

довгого часу.
Уляна всім верховодить. Паничеві за носа оддячила:
стала його за носа водити... що Уляна схоче, панич не
встоїть! (Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., X). Те­
пер уже народ не той. Довго водити себе за ніс не
дасть нікому (А. Головко, Артем Гармаш, II, 11).

За нюх табаки. Див. Ні за понюх табаку.

За пояс заткнути (кого). Бути кращим від ко­
гось, перевершити когось у чомусь.
Після трилітньої науки він так читав, що й дяка
заткне за пояс.,. (Панас Мирний, Як ведеться, так

04
 і живеться, II). Неронов залишається, а ти не мо­
жеш? Ти ж його за пояс заткнеш... (І. Микитенко,
Кадри, IV, 29, 2).

За пухлу душу. Ні за що, даром.

Хазяїн посопів, мовчки хряпнув хвірткою, сплюнув.
— Живе за пухлу душу, та ще й відчиняй йому
(І. Микитенко, Брати).

За словом у кишеню не лізти. Бути дотепним,

гострим на язик, уміти дати відповідь будь-
кому.
Ви, каже, за словом не полізете в кишеню! (М. Кро-
пивнииький, Вуси, І, 6).

За тридев’ять земель. Дуже далеко, невідомо

де, куди.
Коли він виходив з хати, його одежа підлягала конт­
ролю, на нього намотували стільки хусток, наче він
збиравсь за тридев'ять земель (М. Коцюбинський, Ля­
лечка). Розуміла, що не всі Сергієві друзі чинять
так з доброї волі, що багатьох і, мабуть, саме най­
кращих із них, недоля загнала за тридев'ять земель,
але... картала зрадливих спільників (М. Олійник,
Одержима, І, 3).

За три огляди (придбати щось). Украсти

щось; взяти даром.
Тут посел аж ось звернувся,
На кобилу роздобувся,
І не наборг, не за гроші,
За огляди три хороші...
(І. Манжура, Трьомсин-богатир, І),

За тьху (придбати щось). За безцінь, дешево,

вигідно, майже даром.
Пощастило ж...— за тьху купив отакого жереба
(Ю. Збанацький, Шмат мила).

55
За чужою спйною (робйти щось). Використо­
вувати чужу працю чи добре ставлення для
задоволення власних потреб та інтересів.
«Ви за чужою спиною тільки й турбуєтесь своїми сер­
дечними справами». Та як він сміє таке писати?..
Я ще мало труджусь, мало дбаю? (М. Старицький,
Талан, II, 9).

Забряжчати у калйтці. З’явитися грошам.

Аби трохи в матері забряжчало в калиточці, зараз і
почне вимагати (Марко Вовчок, Сестра, IX). Так що
ти краще не ходи даремно, а я сам віддам, коли за­
бряжчить у калитці (Ю. Збанацький, Двадцять ко­
пійок).

Зав’язати голову (світ). Занапастити життя,

зробити його безрадісним, нещасливим (ча­
сто про одруження з нелюбом).
Хотять мені світ зав'язати, хотять мене силою від­
дати за Стецька, за того дурного... (Г, Квітка-Осно-
в’яненко, Сватання на Гончарівці, II, 3).
У цій неволі стало жаль —
Що світ зав'язаний, закритий!
(Т. Шевченко, Ну що б, здавалося, слова...)*

Нащо я найнялася у того пана? А тепер зав'язала

голівоньку, не розв’яжу довіку (І. Нечуй-Левицький,
Бурлачка, V). Світ їм було зав'язано, говорити — за­
казано, ходили німі (С. Васильченко, Широкий
шлях, І).

Задніх пасти. Відставати, бути останнім.

Отакої! Всі будуть славить своїх дітей... а мій Ма-
тюша повинен задніх пасти? (І. Тобілевич, Суєта,
II, 7). А це не правда, що вся Україна колективізу­
ється, а ваше село задніх пасе? (І. Микитенко, Дик­
татура, VII).

56
Закидати гачок. Говорити наздогад, натя­
кати; вивідувати.
Хотів дещо випитати, але з сином то було трудніше.
— Та де я сам годен? Я сам не годен. Не мав би від
синів помочі шукати,— закидав гачок старий (Г. Хот-
кевич, Камінна душа, XII).

Залйти очі. Напитись п’яним.

— Ти б ще дужче залив очі, то більше б побачив,—
не витерпіла Пріська, натякаючи на те, що Грицько
прийшов випивши (Панас Мирний, Повія, І, 2).

Залйти сала за шкуру. Заподіяти багато горя,

зла.
А вбогій
Вдові не до того,
Бо залили за шкуру сала,
Трохи не пропала.
(Т, Шевченко, Москалева криниця, І).
Німець за два роки залив їм сала за шкуру
(Ю. Яновський, Шляхи війни).

Замазувати очі. Див. Замйлювати очі.

Замакітрилася голова (світ); у голові макіт­
риться. Закрутилася, запаморочилася голо­
ва; потьмарився розум; безладдя в думках.
Певно, то не Параска брала воду з криниці: то нагла
смерть моя стояла коло криниці, бо мені разом світ
замакітрився, а Параска зникла — не знаю, де й ді­
лась... (І. Нечуй-Левицький, Баба Параска та баба
Палажка, II).
Немає гірше, як чоловік, зіпсований життям і оточен­
ням, потеряє натуральний розум: в голові макітрить­
ся, все ходе вверх ногами (І. Тобілевич, Суєта, III, 6)«
А там, на небесах, господь, мало не гупнувши вниз
(йому ж від надмірного кадіння в голові замакітри­
лось), так сказав святому Петрові:

57
 — Петре, гов, Петре!?.. Хто це до нас таку хвалу
пускає? (О. Ільченко, Козацькому роду нема пере­
воду, Заспів, 19).

Замилювати (замазувати) очі. Обдурювати, ?

морочити, приховувати правду.
Геть маскаради! Не замазуйте нам очей! (10. Смолич,
Дитинство, Череп Кочубея). Цікава позиція цього ста­
рого базікала, брехуна і обер-бандита; вона харак- 1
терка, як намітка того, чим сподівається Герінг за­
милювати очі суддям (10. Яновський, Листи з Нюрн­
берга, 4).
Замовити слово (словечко). Поклопотатися
за когось, сприяти комусь через впливову
особу.
Замовте добре словечко, ви найближчий до хазяїна
чоловік (І. Тобілевич, Хазяїн, І, 3).
!
Занапастити душу. Покінчити життя самогуб­
ством або вчинити злочин і тим позбавити
душу міфічного раю. (Відгомін християн­
ської міфології). і
Страшно сказать: я думала занапастить душу
(Т. Шевченко, Гайдамаки, Лебедин).

Западати у душу (в око, у серце). Подоба­

тись, справляти незабутнє враження.
От Маруся трошки і зрадувалась, що, може, Олена
зна того парубка, що їй так у душу запав (Г. Квітка-
Основ’яненко, Маруся).... Явдошка запала йому в око,
вразила серце (Панас /Мирний, Хіба ревуть во­
ли..., XIII). і

Запрягати у кормигу. Поневолювати.

...Без війська хочете весь світ зажерти,
всіх варварів в кормигу запрягти...
(Леся Українка, Руфін і Прісцілла. Щ)«

58
Запустити пазури. Знущатися; загарбати.
...Та й запустить
Пазури в печінки,—
І не благай: не вимолять
Ні діти, ні жінка.
(Т Шевченко, Сон)«

Та якби запустити пазури у її скриню... (М. Стари­

цький, За двома зайцями, І, 4).

Зарубати на носі. Добре запам’ятати; мати

завжди на увазі.
І кріпацька старшина пішла на всі боки судити без­
глузде мужицтво, що як зарубало собі на носі волю,
то будь вона і голодна, і холодна, і вся в латах чи
дрантях, аби таки воля (Панас Мирний, Голодна
воля, І). І хай зарубає на своєму носику: ранком Ва­
силь Максимович має почувати себе краще, ніж зараз
(Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі, Ніч проти поне­
ділка, XI).

Засукати рукава. Робити щось енергійно, з за­

палом, завзято.
Серед них багато людей порядних, засукують рука­
ва і давай їм роботу (О. Гончар, Тронка, 5)<

Зачепити болючу струну. Ненароком чи нав­

мисне нагадати, заговорити про те, що най­
більше хвилює людину; викликати душевний
біль.
— Ти собі діла не маєш, а без діла нудно жити на
світі.
— ...Ти в мене зачепила болючу струну... Правда, нема
більшої муки, як почувати в своїх грудях ціле море
сили й жадоби мирові послужити і знати, що
тієї сили нема куди кинути, нема до чого прила­
дити... (М. Старицький, Талан, III, 3).

59
Збивати (зчиняти) бучу. Зчиняти галас, заті­
вати сварку.
Що це з ним, з чого це ви збили бучу? (М. Кропив-
ницький, Доки сонце зійде..., III, 2, 4). Інспектор...
зчинив бучу, нахвалюючись оддати Райка під суд
(С. Васильченко, Над Россю).
Збивати з пантелйку. Збивати з правильної
думки, поведінки, вносити плутанину в дум­
ки, збивати з толку.
Будь ласкав, сватоньку-старику!
Ізбий Енея з пантелйку,
Тепер пливе на морі він.
(І. Котляревський, Енеїда, І).
Така сила грізних вигуків остаточно збила його з
пантелйку (О. Довженко, Повість полум’яних літ).
Збивати з пуття. Штовхати на хибний шлях
(у моральному розумінні).
Оті чортові музики зовсім вас збивають з пуття
(І. Нечуй-Левицький, Бурлачка, І). А сам Безбородь-
ко не збиває мене з пуття? Йому ж, було, везу із
пасіки мед, а мушу казати, що в колгоспну комору
(М. Стельмах, Правда і кривда, І).
Збиватися з ніг. Вибиватися із сил в пошуках
чи в гонитві за ким-небудь, чим-небудь; ме­
тушитись.
Всі мандатори з ніг збивалися, ганяючися за ним
грунями (Г. Хоткевич, Камінна душа, X). ...Фашисти
з ніг збивалися, шукаючи, де зіпсуто (Ю. Яновський,
Шляхи війни).
Збирати мед з кропиви. Мати зиск, вигоду
там, де інші й сподіватися не можуть.
О, бо Пазюк розумний дід,
З кропиви він збирає мід;
Він у селі над всіх моцар,
Бо він собі багач-лихвар.
(І. Франко, По селах, II).

60
Звалйтися з ніг. Див. Валйти з ніг.
Звалйтися (принесло) на чиюсь голову. Про
несподіваний клопіт, нещастя.
В кутку, укрившись брезентовим плащем, спав Те­
теря. «Принесло його на мою голову. Орися тепер
побоїться вийти до озера»,— роздумував Тимко
(Г. Тютюнник, Вир. І, 2).
Звалювати з хворої голови на здорову. Об­
винувачувати невинного, свою провину, від­
повідальність перекладати на іншого.
При цьому вони пробують звалити свої злочини з
хворої голови на здорову, як той їхній предок — яр­
марковий злодій... (О. Гончар, Микита Братусь, III).
Звестйся нінащо. Змарніти; вкрай збідніти,
розоритися.
І Мартин Хандоля... як піймався у лапи глитаєві,
розпився і звівся нінащо (М. Кропивницький, Гли­
тай, або ж Павук, IV, 1).
Зводити (зганяти) із світу. Позбавляти життя,
доводити до смерті.
Життя мого немає тут, замучать мене, із світу зже­
нуть вороги мої осоружнії... (С. Васильченко, Відь­
ма). Баям не кланявся — і вони звели його з світу.
А за ним померла й мати (О. Десняк, Тургайський
сокіл, І, 3).
Зводити з розуму (з ума). Обдурювати; споку­
шати й кидати (про дівчину; запаморочити
голову залицянням.
Знаю я вас, паничів! Знаю, як ви обдурюєте та
з ума зводите дівчат (М. Старицький, За двома зай­
цями, І, 10). Бо він же ще дитина, хлоп’я довірливе,
а якась така підвернеться, що з розуму зведе, заба-
ламутить, і де вже йому тоді думати про інститут,
про науку (О. Гончар, Тронка, 4).

61
Згадала баба дівера. Говорять, коли хтось
згадує минуле, те, чому немає вороття, про
що вже пора забути.
Таки згадала баба дівера. Через вас, діду, про ці два
стоги увесь світ і союзники знають (М. Стельмах,
Правда і кривда, VII).
Зганяти із світу. Див. Зводити із світу.
Згинатися у три погибелі. Згинатися під тяга­
рем фізичним чи моральним, часто від
страху; принижуватись, підлабузнюватись.
Хома Постіл
Від жінки заховавсь — під піл,
І в три погибелі звернувшися, трусився,
І плакав, і просився...
(Л. БоровиковськиЙ, Свій дім — своя воля).
Зігнувшись у три погибелі, побіг з осторогою злодія
вперед (О. Довженко, Відступник).
Згинути з ока (очей). Зникнути, невідомо де ї
подітись.
Ну, ото побралися і згинули з ока, а ми й забули...
(М. Старицький, Талан, IV, 1, 3).
Зелена вулиця. Вільний шлях, рух без переш- ;
код. Дати зелену вулицю. Забезпечити рух
без затримок.
Ну, зеленої тобі вулиці та голубого неба! (О. Гончар,
Тронка, 7).
Землею пахнути (смердіти). Бути дуже ста­
рим, близьким до смерті; конати.
Од неї пахне вже землею,
Уже й мене не пізнає!
(Т. Шевченко, Не спалося,— а ніч, як море).
Чи вам же пристало балакати про кохання?.. Від вас і
вже землею смердить! (М. Кропивницький, Глитай,
або ж Павук, І, 7).
Землі під ногами (під собою) не чути. Бігти,
іти легко, швидко; бути переповненим ра­
дістю, щастям.

62
 Луці явився скарб — Лука к ньому
з мішками
Землі не чує під ногами!
(Л. Боровиковський, Скарб),
— Переймай, переймай,— чимдуж гукав Івась на бра­
та, а сам землі під собою не чув—як той вітер, мчавсь
(Панас Мирний, Як ведеться, так і живеться. 1).
Він ішов, землі під собою не чуючи: голова його пов­
на була образів щасливої будущини, серце повне бу­
ло... невгасимого жару (І. Франко, Борислав смієть­
ся, XIX).
Земля пером (кому). Вираз доброї пам’яті про
покійного.
Добра людина була, хай земля їй пером, моя жінка,
весела, роботяща... (С. Васильченко, Над Россю),
Нехай земля пером
Твій укриває прах, мій мовчазний Іване!
(М. Рильський, Мандрівка в молодість, І, 3),
Злидні годувати. Жити в нужді, бідності.
Я цілий вік труждався... увесь вік злидні годував, не
доїдав, не допивав (М. Кропивницький, Олеся,
IV, 2, 1).
Зміряти з голови до ніг. Дивитися вимогливо,
пильно, іноді з презирством.
На мене спочатку накинулися вовкодави, а потім ви­
йшов господар. Зміряв мене з голови до ніг і не про­
гнав, а повів до хати... (М. Стельмах, Правда і крив­
да, XXXVI).
Змію мати під серцем. Тяжко журитися чи­
мось, не мати морального спокою; мати по­
стійну гризоту.
Що ми з одягу доброго та з грошей моїх, єк однаково
змію маю під серцем (Г. Хоткевич, Камінна душа, X).
Змотувати вудки. Тікати, забиратися геть.
Бомбардування триває, снаряди падають по вулицях,
по садках, по будинках, матроський загін смалить
Говардівською до вокзалу, змотавши вудки (Ю. Янов­
ський, Вершники, Батальйон Шведа).

□З
Знову за рибу гроші. Настирливо повторюва­
ти уже відоме.
— Наче коли б віддали боржок, бо на сіль треба...
— Знову за рибу гроші... Що воно за люди такі?
Сказав же, що на торзі не були... (Ю. Збанацький,
Двадцять копійок).
Золоте верб’я (гілля) росте. Твориться щось
неймовірне, немає ладу.
Де ся підтіпанка вмішалась,
То верб"я золоте росло.
(І. Котляревський, Енеїда, VI).
І вже так і знай, щось натворить. Або вулицю розже­
не, або досвітки розполохає, або голову комусь прова­
лить... Де не повернеться — всюди за ним золоте
гілля росте (Г. Тютюнник, Вир, І, 2).
Золоті руки. Про людину, здібну до всякого
діла, кмітливу в ремеслах.
У Кирила золоті руки. Він і швець, і жнець, і в дуду
грець (О. Копиленко, Хата хлопчика Мізинчика, І).
Зорі з неба здіймати. Про людину надзвичай­
них розумових здібностей.
А про Василя вже того — і сякий і такий, трохи не
зорі з неба здіймає (Панас Мирний, Як ведеться, так
і живеться, І).
Остогидла Друзеві ота байдужа професорова поблаж­
ливість до надміру старанного учня, хоч той, мовляв,
і дрібненької зірки не здатний з неба зняти (Ю. Шов-
копляс, Людина живе двічі, Ніч проти понеділка, XI).
З-під землі дістати. Дістати будь-якою ціною;
про настирливість, заповзятливість у здобу­
ванні чогось.
Я знаю й критиків таких,
Що з-під землі, мовляв, достануть...
(М. Рильський, Сашко, І).

64
З-під нігтів вибирати. Доскіпуватися, вишуку­
вати.
Ти все з доносами?.. Так і ходиш по нишпорках, так
і вибираєш, з-під нігтів (Панас Мирний, Як ведеться,
так і живеться, 3).

Зробити з лемеша швайку. Велику справу,

річ перевести на дрібницю.
Ох, старі голови та розумні! Химерять, химерять, та
й зроблять з лемеша швайку (Т. Шевченко, Гайдама­
ки, Свято в Чигирині).

Зсадити з коня. Позбавити певного становища

в суспільстві, посади.
Іди вже, підвозь на машині свого Марка. Та гляди,
щоб не зсадив тебе він згодом і з машини, і з коня
(М. Стельмах, Правда і кривда, XX).
Зчиняти бучу. Див. Збивати бучу.
Зуб за зуб. Див. Око за око, зуб за зуб.
Зубами на світі жити. Про людей, які будь-
якою ціною досягають свого, нікого і нічого
не шкодують в ім’я задоволення власних ін­
тересів.
— Це такі, що зубами на світі живуть...
— Що люті, то так... (Б. Грінченко, Під тихими вер­
бами, II, 2).
Зуби гострити. Зазіхати, мати недобрі наміри.
Батьки та матері гострили на його зуби, як на корис­
ного жениха (Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., VII).
Вона ще не зникла, ще гострить проти нас зуби
(І. Микитенко, Диктатура, VI).
Зуби замовляти (заговорювати). Заволодіти
чиєюсь увагою; відвертати увагу від чогось
іншого.

5 566 65
 А ти балакай та не забувай і пір’я дерти... ти тільки
умієш зуби заговорювати (М. Кропивницький, Олеся,
IV, 1, 2). Отож ви зуби мені не замовляйте та шукай­
те, що у вас там є в кишені (С. Васильченко, Кар-
мелюк, І, 6). Ти мені зуби не заговорюй, я без твого
Арістофана коників чула... (О. Гончар, Тронка, 4).
Зуби з’їсти (проїсти) (на чомусь). Мати ве­
ликий досвід у чомусь.
Мати чоловіка, стара господиня, що з'їла зуби на ве­
денню домашнім, любовно, але рішучо відсунула мо­
лоду невістку від усякого господарювання й життєвих
дрібниць (Г. Хоткевич, Камінна душа, І).
— А ви, паничу, хіба не знаєте?
— Зуби проїв! (М. Старицький, За двома зайцями,
III, 10).
Зуби на полицю класти. Голодувати, нічого не
їсти.
— Доведеться, мабуть, сину, зуби на полицю класти...
— А що, хіба вже немає хліба в нас? (В. Минко, Над
річкою Хоролом, 2).
Зуби сушйти (продавати). Усміхатися, смія­
тися.
...Він сказав їй, що взяв її не на те, щоб вона прода­
вала зуби та реготалась з парубками... (М. Коцюбин­
ський, На віру, 5).
— Чого це ти, чоловіче, зуби сушиш? — обізвалась із
городця гостровуха Марія (М. Стельмах, Правда і
кривда, XVII).

І (та й) був такий. Безслідно зник. (Поминай,

як звали).
Шурх поміж соснами —і був такий. А я стою — з міс­
ця не зрушу (Г. Тютюнник, Вир, II, 4).

66
 І в голові (в голови) не покладати (не класти).
Не думати.
Нехай собі і у голові не поклади. Чи можна, щоб я
за нього віддала? Хіба він тобі казав? (Г. Квітка-
Основ’яненко, Сватання на Гончарівні, І, 3).
Лягли і в голови не клали,
Що вже їм завтра не вставать.
(Т. Шевченко, Гайдамаки, Треті півні).

...Дозвольте доповісти,— ми собі й у голови не по­

кладали, що ви почуєте (Ю. Японський, Комісар).
І вухом не вести. Зовсім не звертати уваги, не
реагувати.
Йосип зостановлював її, а вона й ухом не веде (Па­
нас Мирний, Як ведеться, так і живеться, НІ). Бігає
Оришка, як квочка, кругом... а Левко і вухом не веде,
гойдається на самому верхів’ї та сміється... (О. Гон­
чар, Микита Братусь, X).

І душі не мати. Бути в стані переляку, нерво­

вого напруження, в чеканні чогось неприєм­
ного, страшного.
І душі нема, як зійдуть Проня; таке буде! (М. Ста*
рицький, За двома зайцями, II, 7).

І за вухом не свербить. Про цілковиту байду­

жість.
Мірошник спить та спить.
Вода ж біжить... ще більш прорвала;
Хомі й за вухом не свербить.
(Л. Глібов, Мірошник).

Лукію це, видно, шкребе за душу, а тому радіохуліга-

нові, здається, й за вухом не свербить, уже він посмі­
хається... (О. Гончар, Тронка, 6).

5е 67
 І кувати й клепати. Бути спритним, скрізь всти­
гати.
Я йду востро, але моя жінка... то ще востріша... Там
таке ті востре, що без брича бритити си мож. / кує й
клепле (Г. Хоткевич, Камінна душа, XIII).

1 моргнути не встигнути. Не встигнути збаг­

нути, опам’ятатись; надзвичайно швидко,
спритно, непомітно щось зробити.
Подав тихо команду, а тоді як вискочимо з багнетами
перед себе,— німці й моргнути не встигли (Ю. Япон­
ський, Маленький факт).

І риби наловити, і ніг не замочити. Бути дуже

спритним (у негативному значенні), уміти
ховати сліди.
— От чоловік! І риби наловить, і ніг не замоче!
— Я знаю, що він більше всіх краде, та зате і мені
велику користь дає! (І. Тобілевич, Хазяїн, І, 12).

1 усом не моргнути. Бути спокійним, байдужим,

незважаючи ні на що.
На землю з неба не зиркнеш,
Не чуєш, як тебе я ганю,
Зевес! — ні усом не моргнеш,.
(Т. Котляревський, Енеїда, її).
Солдат нічичирк! і усом не моргне (Г. Квітка-Основ’я-
ненко, Салдатський патрет).

Із зубів виривати. Здобувати щось силою,

з труднощами.
...Доведеться нам не раз і не двічі обороняти своє доб­
ро, виривати з зубів (І. Микитенко, Диктатура, VIII).

Із копит (звалитися). Упасти, знесилитися,

Тієї шаленої вип’єш чарку і відразу ж з копит, ніякого
тобі задоволення (Ю. Збанацький, Годинник).

68
Із копита (робити щось). Раптово, не розду­
муючи.
Ледво крикнув Лис Микита,—
Гей, як рушили з копита
Барани у той сам час!
(І. Франко, Лис Микита, І),
Почекайте, він так із копита не може. Йому треба по­
думати (І. Микитенко, Вуркагани, 7).
Із шкури вилазити (лізти, пнутися). Дуже
старатися; прагнути досягти чогось за будь-
яку ціну.
Він уже свого доскочив. Чого ж йому з шкури вила­
зити? (Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., XVIII).
Правда, батько з шкури ліз, щоб одягти Раїсу не гірш
попівен (М. Коцюбинський, Лялечка). Коли почнеш
будуватися, чимсь пособимо... Для фронтовика ми із
шкури вилузаємось (М. Стельмах, Правда і кривда,
VIII).
Іти (піти) на дно. Гинути, пропадати; втра­
чати віру, надію.
Не раз я з кораблем на дно піду,
Шукаючи нової Атлантиди.
(Леся Українка, О, знаю я, багато ще промчить)*
Іудине коріння. Про людей підступних, зрад­
ливих. (Відгомін євангельської легенди).
1 все’дно іудиному корінню недовго звиватися
(М. Стельмах, Правда і кривда, IV).
ї

їздити верхи. Підкорити, уміти використову­

вати у власних інтересах. (Часто вживає­
ться з часткою «не»).
Вони на нас скоро верхи їздитимуть!.. Не можна їм
попускати!,. (Б. Грінченко, Під тихими вербами, І, 6),

69
їсти поїдом. Постійно лаяти, знущатися.
Пішло пекло у Місівчуковій хаті... їла поїдом, гризла
по ниточці на годину. Змарніло, зісохло бідне дівчат­
ко— як лиш ходила (Г. Хоткевич, Камінна душа, XII).

к
Кабака піднести. Відмовити жениху.
Наталка многим женихам піднесла печеного кабака
(І. Котляревський, Наталка Полтавка, І, 1, 3).
Кабаки втерти (дати). Покарати, побити.
Доглядайтеся, хлоп’ята,
Щоб як часом вам завзята,
Хитра птиця, той орляка,
Та не втер, був а, кабаки!
(І. Манжура, Трьомсин-богатир, VII).

Казанок варить. Про людину кмітливу, ро­

зумну.
А гак, щоб самому до всього доходити, більше влас­
ним казанком варити... (О. Гончар, Тронка, 4).
Казитися з жиру. Див. Дуріти з жиру.
Каїнова душа. Зрадник, братовбивця. (Відго­
мін біблійної легенди).
А позаторішньої весни... Кульбабенко не повернувся з
розвідки: якась каїнова душа виказала його
(М. Стельмах, Правда і кривда, IV).
Каламутити воду. Порушувати спокій, тишу;
підбурювати людей.
І принесло ж цього Марка ще до закінчення війни,
буде кому воду каламутити — це такий, що не всидить
і не влежить (М. Стельмах, Правда і кривда, VII).

70
Каменюку (камінь) у пазусі держати. Зата­
їти зло, вичікувати нагоди, щоб заподіяти
зло.
Чого ти мовчиш, Анюто? Злобу проти нас затаїла?
Каменюку в пазусі держиш? (О. Донченко, Море від­
ступає, VII, 2).

Камінець (камінь) кидати у (чийсь) город.

Образливо натякати. У чий город камінець.
Кого мати на увазі, на чию адресу кинутий
образливий натяк.
Тільки що Грицько на поріг — уже і сварка, та іце при
чужих людях, та ще й у їх город камінці кида... (Па­
нас Мирний, Повія, IV, 7). Колего, я не вважаю, що
цей камінь кинуто в мій город (О. Гончар, Тронка, 5).
І всіх розсмішило це його «мілєйший», бо знають,
в чий город камінець, одна Ліна, ображена за батька,
глянула на Штереверю гостро, серйозно.., (О. Гончар,
Тронка, 2).

Камінь за плечима (на шиї). Моральний тя­

гар, клопіт.
Хлопче-молодче,
З карими очима,
Нащо тобі жінка,
Камінь за плечима.
(Т. Шевченко, Москалева криниця, 2).
А коли я поміха, коли я всім тут каменем на шиї, то
ясно, шо зайву личину треба набік (М. Старицький,
Талан, III, 10).
Камінь кйдати (на кого). Обвинувачувати
когось, осуджувати, картати.
...Бо каменя на ближнього свого
я кидать не люблю, хоч і за діло.
(Леся Українка. Руфін і Прісцілла. НТ).

Камінь на груди (на душу, на серце) звалив­

ся (упав, ліг). Спіткало горе, нещастя.

71
 З тої години щастя уплило,
І слід недоля замела.
Звалився камінь тяжкий на груди,
На серце туга залягла.
(С. Руданський, Тілько-м родилась).
Тяжкий камінь ліг на груди дітей. Мало того, що
вони не вчилися,— їм довелося ставати до торгівлі
(10. Яновський, Місто за дротом).
Камінь узяти (на душу, в дорогу). Моральний
тягар; нечисте сумління; зробити щось всу­
переч совісті, етичним нормам.
— Втікаймо вкупі!
— Ви ума збулися?
Се значить взяти камінь у дорогу!
(Леся Українка, Камінний господар, IV).

Карта побита (бита). Справа програна.

Карта побита, мій голубе, мій хоробрий лицарю. Амба!
(О. Донченко, Родина Мартинових, 21).

Каторжна робота. Тяжка, непосильна, виснаж­

лива праця, іноді—непотрібна, дурна праця.
Так у співах та в каторжній, роботі кінчається бере­
зень і починається місяць квітень... (10. Яновський,
Вершники, Дитинство).

Каша скисла. Пропала справа, кінець чомусь.

— Ми йтимемо... через усю велику робітничо-селян­
ську Україну, і після кожного селища нас ставатиме
більше...
— ...Тепер Петлюрі каша скисла (Ю. Смолич, Вісімна­
дцятилітні, Рік вступу до комсомолу—1918).

Кашу (кисіль) варити (заварити). Зчиняти ко­

лотнечу, сварку, бійку; наробити клопоту.
Переднюю побивши стражу,
Полізли в стан варити кашу.
(І. Котляревський. Енеїда, V).

72
 Наймичка Килина, побачивши, яку кашу заварив Яків,
побігла сказати Насті (Панас Мирний, Як ведеться,
так і живеться, II). Вишневенькому січовики такого
киселю заварять, що і в Костянтинові не втримаємося
(І. Ле, Наливайко, І, 10).
Кашу зварити. Дійти згоди, домовитися.
Безбородько відчув, що з Марком сьогодні можна
буде зварити кашу (М. Стельмах, Правда і кривда,
XXVI).
Квітку пришити. Кинути дотеп на чиюсь ад­
ресу, насміятися, поглузувати з кого-небудь.
Езоп пришив сю квітку вам,
Яхидним головам...
(П. Білецький-Носенко, Гадюка та Терпуг),
Правда, дівчата, постерігши відразу такі баляси, по
своїй жартівливій натурі, часом і геть-то сміялися з
його, пришивали квітки йому прилюдно... (Панас
Мирний, Хіба ревуть воли..., VII).

Кебету мати. Бути здібним, розумним.

Хто мав к чому яку кебету,
Такого той шукав бенкету...
(І. Котляревський, Енеїда, III).

Козак Мамай, сам до малювання маючи кебету.,.

встиг... визначити руку якогось великого й своєрідного
живописця... (О. Ільченко, Козацькому роду нема пе­
реводу, Заспів, 41).
Кепи бити. Глузувати, насміхатися.
Уходить один обдертий гуцуляк у корчму..., а парубки
давай собі з нього кепи бити (Ю. Федькович, Дурний
гуцуляк).
Киваги (покивати) головою (на кого). Не
схвалювати; осуджувати; докоряти.
Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,
Щоб там і здихали, де ви поросли!

73
 І люди б не знали, що ви за орли,
І не покивали б на вас головою.
(Т. Шевченко, І мертвим, і живим...),
...І регочеться, пальцями тиче,
Головою на тебе кива...
(І. Манжура, Нечесна),

Кивнути пальцем. Виявити найменше ба­

жання. (Про свавілля владних людей).
А слід лише мені кивнути пальцем... І тобі не бути вже
в службовому переліку святих (О. Ільченко, Козацько­
му роду нема переводу, Заспів, 28).
Кирпу гнути. Гордувати, пишатись, вереду­
вати.
...Тепер, бач у пани лізе, кирпу гне... (Панас Мирний,
Хіба ревуть воли..., XIX). Подумаєш, переможці! По
п’ять кіл на трудодень одержали і кирпу гнути
(В. Минко, Над річкою Хоролом, І).
Кисіль варити (заварити). Див. Кашу варити.
Кислиці ростуть (за ким, після кого). Що б не
зробив, то все не до ладу, з поганими наслід­
ками.
Ще приріжуть уночі... Злигався. Ти куди не повернеш­
ся, так за тобою кислиці ростуть (Г. Тютюнник, Вир,
II, 4).
Кишкй вимотувати. Набридати, мучити.
Мені та джаз-банда за три вечори всі кшики вимотала
(О. Гончар, Земля гуде, І, 18).
Кишки марш грають. Хочеться їсти.
— Та вам, може б, поживиться?
Зараз зладжу я сама!
— О, спасибі, люба пані!
(А в кишках, мов в барабані,
Пусто, мариш тне живіт!
(І. Франко, Лис Микита, X),

74
 А поки що в Корпія кишки грають і настрій у нього
явно підупадає (О. Гончар, Тронка, 3).
Кишки порвати» Дуже сміятися.
Раз... 01 сміху булої Хлопці аж кишки порвали од ре­
готу (Г. Квітка-Основ’яненко, Салдатський патрет).
Ох, комік цей Цюпа, просто кишки можна порвати/
(Ю. Яновський, Комісар).
Кінці з кінцями зводити. Ледве справлятися
з труднощами, найчастіше матеріальними.
А сімейство у нас — слава богу! Тим-то завжди в
оренду брали в економії. Тільки так і зводили кінці з
кінцями (А. Головко, Артем Гармаш, І, 1).
Кінці сходяться (не сходяться) докупи. Справ­
лятись (не справлятись) з труднощами, мати
(не мати) вигоду від якоїсь справи, йти
(не йти) справі на лад.
Як вам кінці докупи не сходяться при тім гешефті, то
ви собі його покиньте,— може на ваше місце прийде
другий такий, котрому кінці зійдуться докупи (І. Фран­
ко, Борислав сміється, XVII).
Кінці у воду. Покласти справі кінець: 1) рі­
шуче розв’язати справу; 2) знищити сліди
злочину і тим припинити справу.
Недовго з ним розв’язатися: не хочу, не піду,— та й
кінці в воду! (І. Котляревський, Наталка Полтавка, II,
10). Тоді повернусь і привезу з собою срібло, вроді
відбив. Здам його в комуну і кінці в воду (І. Мики-
тенко, Ранок, НІ, 3, 4).
Кінці ховати. Приховувати сліди злочину.
Увесь вік розумно робив діла, так кінці ховав, що й
наймудріший не розплутав би, а під старість такого
натворив, що вже й не знаю, як і викрутитись
(М. Кропивницький, Глитай, або ж Павук, V, 1).
Кісткою в горлі (поперек горла) стаїи (кому).
Заважати, набриднути, дратувати.

75
 Це такі предводителі, що їм і комуна стала поперек
горла кісткою (І. Микитенко, Ранок, II, ПІ, 1).
Кісток не чути. Бути дуже стомленим.
Ми люди робочі, труждающі, за день натомимось так,
що й кісток не чуємо (М. Кропивницький, Олеся,
III, 3).
Кішка пробігла (між ким). Зіпсувались взає­
мини; порвалась дружба.
А жили вони завжди між собою в згоді та в злагоді,
працювали дружно,— і он нате вам: пробігла між
ними чорна кішка! (О. Вишня, Не сваріться). Між
нами пробігла погана кішка, що попсувала наші взає­
мини (І. Микитенко, Дівчата нашої країни, III, 8, 5).
Кішки скребуться в серці (душі). Стан душев­
ного неспокою.
Але відмовлятися від дружньої підтримки й навіть
співчуття, не вішати носа, коли в серці кішки скре­
буться...— на таке здатний не всякий (Ю. Шовкопляс,
Людина живе двічі, Понеділок, І).
Кішці хвоста зав’язати (не зав’язати). Вміти
(не вміти) щось зробити; бути здібним до
всього (не бути здібним ні до чого).
Сіли злидні хуторами,
А наслідничок — руками
Кішці й хвіст не зав'язав.
(Л. Боровиковський, Ледащо).
...Бо ж не боявся він ні шляхти, ні татар, ні турків, ні
своїх панів, бо ж був собі чаклун і характерник... спо-
собний, як кажуть, кішці вузлом хвоста зав’язати..*
(О. Ільченко, Козацькому роду нема переводу, За­
спів, 23).
Клепки не мати; клепку загубити. Бути дурну­
ватим, несповна розуму.
Усяк зна,
Що в вашого сина
Та клепки нема.
(Г. Квітка-Основ’яненко, Сватання на Гончарівці, 1, 2),

76
 Чи у тебе часом не загублено якої клепки? (М. Ста-
рицький, За двома зайцями, І, 2). АнІ клепки, люди
добрі, нема в голові мого чоловіка, ні грудочки лою,
ні краплиночки олії, а є в голові чоловіка одна поло­
ва... (М. Стельмах, Правда і кривда, ХЬІ).
Клинці вбивати. Сіяти ворожнечу, розбрат,
сварку.
Фашисти нам вбивають клинця?
Народ радянський —■ океан!..
(П. Тичина, Танпі на меч?).

Клинці підбивати. Інтригувати проти кого-

небудь.
Цей підлеглий не підбивав під мене клинці, не гово­
рив, що в нього все гурчало б дні й ночі, аби він став
директором МТС? (М. Стельмах, Правда і кривда,
XXX).
Кбзир-баба (дівка). Про дівчину чи жінку, бі­
дову, сміливу, жваву, завзяту.
О! та баба ж козир була! Одно вже те, що харківська
родом, а цокотуха та й цокотуха! Узялася над усіма
перекупками отамановати... (Г. Квітка-Основ’яненко,
Салдатський патрет). Вже козир-дівка, не вам рівня
(Т. Шевченко, Назар Стодоля, II).
Козиря гнути. Поводитись задирливо, погорд­
ливо.
Ми тут усі тебе ждемо, а ти хто й зна де лазиш. Ска­
зано в десять, треба приходити в десять, а нічого
козиря гнуть (І. Микитенко, Вуркагани, 12).
«Козла» забивати. Грати в доміно.
І реготав у компанії приятелів, з якими він щовечора
тільки й знає забивати «козла». (О. Гончар, Трон­
ка, 11).
Колінце викинути. Зробити щось несподіване,
утнути жарт.

77
 Онисько, невеличкий, у своєму довгому кожусі, кот­
рий трохи не волочився по землі, смішив дівчат: то
вигадку уверне яку, то колінце викине (Панас Мир­
ний, Повія, І, 5).
Комар носа не підточить. Про ретельно, аку­
ратно, чисто зроблене, коли ні до чого не
можна прискіпатись.
Документи різні підготуйте, щоб і комар носа не під­
точив (М. Стельмах, Правда і кривда, XXIII).
Коника викидати (виливати). Робити щось не­
сподіване, несерйозне.
Романтика романтикою, а відповідальність — річ ціл­
ком реальна. Треба допильнувати, щоб ті «штабісти»
не викинули романтичного коника (1. Микитенко, Ра­
нок, II, 3, 1).
Копійка водиться (волочиться). Не перево­
дяться, завжди є гроші.
Копійка волочиться, і про чорний день іміється...
(І. Котляревський, Наталка Полтавка, І, 1, 3). А так:
батько його, було, на базарі голив та кров пускав,
банки ставив, то й копійка водилась... (М. Стари-
цький, За двома зайцями, І, 2).
Копійка перепадає. Час від часу одержувати
гроші.
Є й коров’ят з п’ятнадцятеро... Буде чим орудувати,
перепадатиме копійка (Г. Квітка-Основ’яненко, Сва­
тання на Гончарівці, І, 2). Може, й нам перепала
марно чужа копійка! (М. Старицький, За двома зай­
цями, І, 1).
Кораблі спалити. Знищити можливість для
відступу.
Але давно вже рішила я почати нове життя. І почну,
і кінець на тому, і нічого мислити... Кораблі спалено
(М. Коцюбинський, Хо, III).
Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,
Той не вмре, не здобувши нового добра.
(Леся Українка, Мріє, не зрадь!).

78
Краєм вуха чути (слухати). Чути нечітко, не
все, не точно; слухати неуважно, уривками.
...Газди топтались один одному по ногах, аби йти
ближче до нового попа та хоч краєм вуха чути, що
там він таке говорить (Г. Хоткевич, Камінна душа, І)\
...Вона щось робить поблизу і краєм вуха слухає їхню
розмову (О. Гончар, Тронка. 3).
Крижем падати. Падати, розкинувши руки,
пластом, часто — втрачати свідомість.
Оксана в двері: — Вбили! Вбили! —
Та й пада крижем.
(Т. Шевченко, Гайдамаки, Титар),
Тут я крижем впав перед престолом,
Хтів промовить щось, але прокинувсь...
(Леся Українка, Пророчий сон патріота).
Кричати на живіт (на пуп). Дуже кричати,
кричати з усієї сили.
Все море зараз спузирило;
Водою мов в ключі забило,—
Еней тут крикнув, як на пуп!
(І. Котляревський, Енеїда. ї).

...А Йван з Петром сами себе не рятували,

А тільки стоячи, кричали на живіт:
Іван: «Гасіть огонь!» Петро: «Огонь гасіть!»
(Л. Боровиковський, Іван та Петро).

А щоб ти, клятий пуцьверінку, вісімнадцять разів на

пуп крикнув або блекоти об’ївся! (ІО. Збанацький,
Польські билиці, Шмат мила).

Крізь землю провалитися. Зникнути безслідно.

Очі у всіх уп’ялися у Петруся, а він стояв І не знав,
що йому робити: чи вчителя послухати, чи провали­
тися крізь землю (Панас Мирний, Товариші).
А справді, де ж він дівся? Як крізь землю загин[ув]
(С. Васильченко, Кармелюк, II, 18).

79
 Кров з молоком; як молоко та кров. Про фі­
зично здорову людину; про людину з рум’я­
ним обличчям.
Венера білолика, красна,
Курносенька, очима ясна
І вся, як з кров’ю молоко...
(І. Котляревський, Енеїда, V).
Я рад сердечно,
Що бачу пана ’тсе як молоко та кров,
Глянь, як погладшали...
(П. Білецький-Носенко, Дворовий Пес та Голодний Вовк).

Кров з носа Будь-що-будь, обов’язково, за

всяку ціну.
Якби не розбудили, кров з носа, а ми таки вихопили б
зброю у гайдамаків (А. Головко, Артем Гармаш,
І, 2). Треба нам, кров з носа, командира — в сіль­
раду (І. Микитенко, Ранок, І, 3).

Кров пити (ссати, смоктати, точити). Мучити,

визискувати.
І не кричіть! Я свою пю,
А не кров людськую!
(Т. Шевченко, Сон),
...Дармоїдство тут
З робучих рук ссе кров і піт...
(І. Франко, На суді).

Ми разом підняли меч проти царя-джилана, який

смоктав нашу кров!.. (О. Десняк, Тургайський сокіл,
І, 17).

Кров псувати. Примушувати нервувати; дра­

тувати, псувати настрій.
Був у нас в ті роки такий собі шашіль житомир­
ський, клоп грушевий, скільки він мені крові зіпсу­
вав... та цур йому! (О. Гончар, Микита Братусь, II).

80
Кров ударила в голову. Раптова втрата ду­
шевної рівноваги, ясності мислі; стан афек­
тації.
І кров уже вдарила в голову Купі. Сливе втрачаючи
тяму, він думав про козака Мамая: «Чорт його при­
ніс на мою голову в таку хвилину...» (О. Ільченко,
Козацькому роду нема переводу, Заспів, ЗО).
Крокодилячі сльози. Нещирі сльози, лицемір­
не співчуття.
І котяться по щоках його крокодилячі сльози за бід­
ними дітками-немовлятками, а насправді бачить він
за тими дітками триста десятин чорноземлі, що на
них він «кахикав» до революції... (О. Вишня, Брех­
нею світ пройдеш, а назад не вернешся, 3).

Круг (навколо) пальця обкрутити (обвести).

Обдурити.
Обвів, обвів круг пальця — і немає, о (І. Микитенко,
Диктатура, VIII). Хто сміється, хто регоче, а хто
й дивується, як ти цю братію навколо пальця обвів
і на свіжину розжився (М. Стельмах, Правда і крив­
да, XXVIII). Отак по-дурному дали себе круг пальця
обкрутити (А. Головко, Артем Гармаш, І, 4)'.

Крутити голови. Збивати з пантелйку; розпа­

лювати пристрасті, закохувати в себе.
Чи захоче Тоня із ним дружити?.. Адже їй одне за­
доволення— крутити голови хлопцям... (О. Гончар,
Тронка, 2).

Крутити носом. Бути невдоволеним; вереду­

вати.
Та й закрутив же носом наш Кузьма Трохимович, не­
наче тертого хріну понюхав! З біса-бо йому досадно
стало, що... усі не пізнали, що салдат намальований,
а думали, що живий; а тут, чорт його зна, відкіля
узявся швець та й закепкував його роботу ні на що

6 566 81
 (Г. Квітка-Основ’яненко, Салдатський патрет). Після
цього, може, не так будете крутити носом, зачувши
чабанський дух,... і перш ніж зубоскалити над робо­
чою ватянкою,... ви задумаєтесь, звідки беруться оті
шарфики та модні штанці... (О. Гончар, Тронка, 12).

Крутитися перед очима. Бути весь час у полі

зору, звертати на себе увагу.
Ідіть, не крутіться перед очима... Крутяться... (О. Дов­
женко, ГІотомки запорожців, II, 3).

Круто заміс місйти. Суворо, жорстоко, рішуче

діяти.
— А коли не захоче пан Лобода чесно слугувати Ко­
роні Польській, то... то я змушений буду про його по­
передні вчинки сьогодні ж повідомити Наливайка і все
військо лотрів...
— Ох, пане... як круто заміс місите. Викликали-сте
на рівну розмову, а погрожуєте підступами? (І. Ле,
Наливайко, IV, 6).

Кувати залізо, поки гаряче. Діяти своєчасно,

не прогавити моменту.
Треба кувать залізо, поки гаряче... не я буду, коли
не вийду заміж раніш, ніж ти опам’ятаєшся! (І. Тобі-
левич, Безталанна, І, 6). Та й взагалі не час для
рефлексій. Куй залізо, поки гаряче (А. Головко,
Артем Гармаш, І).

Кудй гнути (загинати, стрйгти). На що натя­

кати, чого хотіти, до чого прагнути.
Не турбуйся, мосьпане служивий! Знаю я, куди ви
гнете (І. Котляревський, Москаль-чарівник, II). Хіба
не видно, куди ти стрижеш? Громада, мовляв, сама
себе знає! (Панас Мирний, Товариші).
— Родимі плями вже як-небудь виживем у кому­
нізмі.
— О, куди загинає!
— Еге. Збирається хамство в комунізм протягти
(О. Довженко, Поема про море).

82
Кудй не кинь, то все клин. Про безвихідність
становища.
— Май на увазі:
відступникам немає воріття...
— Куди не кинь, то клин — так, Фортунате?
(Леся Українка, Руфін і Прісцілла, IV).

Куди очі (іти). Не думаючи, не розбираючи

дороги, куди завгодно.
Він, швидко поробивши човни,
На синє море поспускав.
Троянців насаджавши повні,
І куди очі почухрав.
(І. Котляревський, Енеїда, І)в

Кулю злити (вилити). Пожартувати гостро,

дотепно; збрехати; зробити щось незвичайне.
Тут вмиг байдак заворушився
І сам, одчаливши, поплив...
Таку Юнона зливши кулїо,
Перевернувшися в зозулю,
Махнула в вирій навпростець.
(І. Котляревський, Енеїда, УІ)>
Як свиснув — всіх перелякав:
Таку, мовляли, вилив кулю,
Що й досі всім вона страшна:
Перевернув Сороку в Дулю,
Так і осталася вона.
(Л. Глібов, Дуля, III),.

Куля летить по молоко. Не влучати в ціль.

(З військової термінології).
Я ніяк не міг підбити другий танк, кулі по мо­
локо летіли (Ю. Яновський, Четвертий — сержант).
Купи не держиться. Про щось безглузде, нісе­
нітне, явно вигадане; про безладдя в словах
або в ділі.

6* 83
 ...Як скажена собака бігає по дворах, по хатах та
вигадує на мене таке, що й купи не держиться (І. Не-
чуй-Левицький, Баба Параска та баба Палажка, IV).
І про відьми брехня, і про чорти брехня, і горілки не
пий, і в громаді правди нема,— таке, що й купи не
держиться, півтора людського та й годі! (Б. Грін-
ченко, Під тихими вербами, II, 7).

Купило притупило. Нізащо купити.

— Чого босоніж стоїш?
— А то ви не знаєте чого? Купило притупило
(М. Стельмах, Гуси-лебеді летять, 1).
Курям на сміх. Про щось недоладне, явно не
так зроблене.
Се вже... курям буде на сміх. Я таки, правда, об чо­
ботах не дуже й доглядавсь; може, воно що-небудь
і не так (Г. Квітка-Основ’яненко, Салдатський пат-
рет).

Кусати губи. Злитися, нервувати.

Піти ще по двору проходитись, хай дивляться та
губи кусають! (М. Старицький, За двома зайцями,
IV, 3).

Кусати за п’яти. Таємно робити зло, підлість.

...Пан обозний — псяюха з тих псяюх, які в ноги не
тільки панам і гетьманам, а й простому людові кла­
няються, щоб кусати за п'яти... (О. Ільченко, Коза-
цьому роду нема переводу, Заспів, 24)<

Кутки в чужих хатах обтирати (потирати).

Жити в чужій хаті; прислужуватись, запо­
бігати ласки.
Чого мені журитися?
Хіба того ката,
Що я вік свій потираю
Вугли в чужих хатах?
(І. Манжура, Босяцька пісня)

84
Кутки обтирати. Уникати роботи, байдику­
вати.
А чого ж справді ви отираєте кутки? Тепер мужчини
не повинні сидіти вдома! (С. Васильченко, Куди вітер
віє).
Куц (куць) виграв, куц програв. Риск.
Куц програв, куц виграв справу. Ще як доведеться
(П. Гулак-Артемовський, Твардовський).
Куць виграв, куць програв, ось слухай лишень, жінко.
Піду я до Сули скажену позивать!
(Є. Гребінка, Рибалка).

Лазаря співати (корчити). Скаржитись на

долю, прикидатись нещасним; жебрачити.
(Відгук євангельської притчі про бідного
Лазаря).
Хома з Паньком
Живуть, було, панками.
На старість прожились: обидва з торбинками
Співали Лазаря — і вмерли під тином.
(Л. Боровиковський, Моти).

— Чого ти зітхаєш? — гримнув на неї голова.— У чо­

ловіка навчилася? Той теж, як прийшов, то такого
Лазаря скорчив... (Панас Мирний, Хіба ревуть воли...,
II).
Ламати голову. Напружено думати, мучитися
над розв’язанням якогось питання, задачі.
Дядьки гомоніли собі та ламали голови, куди то їм
випаде їхати... (Г. Тютюнник, Вир, І, 18). Став би
я заради грошей голову ламати! (ІО. Японський,
Пісня дружби).

85
Ламати дрова. Робити щось згарячу, нероз­
судливо, не так як слід; псувати справу.
Молодець, Марку, молодець, хоча й досі, як дехто
подейкує, ламаєш дрова (М. Стельмах, Правда і
кривда, XXXVII).
Лапки покласти (розікласти). 1. Почувати
себе господарем; не працювати. 2. Втрачати
обережність, довірятися.
1. Заздалегідь було змовлятись,
Як з пан-Енеєм управлятись,
Поки лапок не розіклав.
(І. Котляревський, Енеїда, VI).
їм тільки змовчи, то й лапки покладуть, тоді сама
працюй, гнися, а невісточка буде вилежуватися
(І. Тобілевич, Безталанна, III, 4). 2. Не роби так,
як буває, інші, що тільки парубок моргне їй, вона
вже й лапки покладе (С. Васильченко, На перші
гулі, І).
Лебедина пісня. Передсмертне творіння,
останній витвір.
Я змаганням втомилась кривавим,
І мені заспівати хотілось
Лебединую пісню собі.
(Леся Українка, Мелодії, 10).
Легка рука; легкий на руку. Про того, хто
сприяє успіхові, кому завжди щастить у
всьому, що він робить.
Але понад усе люблю сіяти, садовити, плекати, щоб
росло. Тоді я сторукий, і рука в мене, товариші судді,
ну, така легка, ніде було так не родило, як там, де
я (О. Довженко, Повість полум’яних літ).
— Невезучий я... Програвся... Один ти оце, мабуть,
щасливий об’явився на всю Каховку... Двічі підряд...
— Я на руку легкий,— упевнено пояснив Данько.— Я
ще грав би, та побоялися, не дали... (О. Гончар,
Таврія, 7).

86
І
Легкий хліб. Легкий заробіток, можливість
здобувати блага без особливих зусиль.
Самому, бач, не хочеться білих рук каляти... Легкого
І хліба захотілося (Панас Мирний, Повія, IV, 7).
А всілякі більші чи менші безбородьки в конюхи вже
не підуть: вони скуштували і легкого хліба, і меду,
заробленого язиком чи лукавством... (М. Стельмах,
і Правда і кривда, XVI).
Лежачого не б’ють. З неспроможним захища­
тись — не змагаються.
Хоча лежачого й не б’ють,
То і полежать не дають
Ледачому.
(Т. Шевченко, Хоча лежачого й не б’ють...).
Я не твого поріддя, Карпе. Я лежачих не б’ю (Г. Тю­
тюнник, Вир, II, 5).
Ликом шитий. Простий, поганенький. Не ли­
ком шитий. Про людину не без здібностей.
Нехай я буду й сяка й така, і проста, і ликом шита,
а все-таки я мати своїй Галі (М. Старицький, За дво-
| ма зайцями, IV, 14).
— Що ж я? Я нічого. Не личком же, бач, шитий! —
виправлявся він (Панас Мирний, Повія, II, 3).
Лиха ковшем хапнути (черпнути). Зазнати
життєвих труднощів, злигоднів; знати горе.
Для школярів та студентів — всі оті поривання, поки
лиха ковшем хапнуть та порозумнішають... (О. Гон­
чар, Тройка, 3).
Лихом об землю кинути (бити, ударити). Не
зважати на лихо, зневажати його; забути
горе, перестати печалитися.
Кинь лихом об землю! Якого ката слиниш? (П. Гу-
лак Артемовський, Ода Горація, II) Удар лихом об
землю, та скоком, та боком! (М. Старицький, Талан,
II, 9). І оцей сміх крізь сльози... коли б’ють лихом

87
 об землю, коли й саме лихо сміється... ставало в жит­
ті України — чи не головною прикметою її національ­
ного характеру?.. (О. Ільченко, Козацькому роду нема
переводу, Заспів, 44).

Лиця не мати (не стало). Збліднути, змарніти.

І лиця нема в Трьомсина!
Ізмарнів весь козачина...
(І. Манжура, Трьомсин-богатир, IV).

Як почула таке Мотря, то й лиця на їй не стало: по­

блідла, як крейда, затряслась, як лист на осичині...
(Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., II).

Ліву щоку підставляти. Бути покірним, пасив­

ним, не противитись насильству, злу. (Від­
гомін євангелія).
Отямиться — як би не побіг до професора перепро-
шуватися. Ще й ліву щоку підставить, згідно з учен­
ням Ісуса Христа (ІО. Шовкопляс, Людина живе дві­
чі, Понеділок, VIII).

Лід орати. Робити непотрібну, безглузду

справу.
Робітника се нічого не обходить. Ви йому кажіть і
лід орати — ваша воля, а тілько платіть йому так,
щоб він міг жити по-людськи! (І. Франко, Борислав
сміється, XVII).

Лід рушив. Подолано перші перешкоди.

Лід рушив, знайомість зав’язалася (М. Коцюбин­
ський, Лялечка).

Лізти в душу. Настирливо домагатися відвер­

тості, щирості, довір’я.
Не хочеш — не кажи. Я лізти в душу силоміць не
звикла (Леся Українка, Камінний господар, І).

88
Лізти із горла. Про надмірність у чомусь;
мати чогось дуже багато.
Отож якраз він такий злидар, що вже й двадцяти
копійок на господарстві немає. Не бійсь, в його
з горла лізе... (Ю. Збанацький, Двадцять копійок).

Лізти із шкури. Див. Із шкури вилазити.

Лізти межй очі (у вічі). Настирливо нагадува­
ти про себе; набридати, чіплятися з чим-
небудь.
...Цілісіньку ніч трясця його била, а кобила усе в вічі
лізла, аж поки шалхвеї напився (Г. Квітка-Основ’я-
ненко, Салдатський патрет). Ну й чого ти чіпляєшся,
чого лізеш в вічі, як та слоква? (М. Кропивницький,
Дві сім’ї, І, 4). Ось чому Тамара так болісно сприй­
няла Мамайчукове запитання. Без тебе, мовляв, гір­
ко, а тут ще ти межи очі лізеш!.. (О. Гончар, Трон­
ка, 5).
Лій (олій) у голові (під чубом) мати. Бути
розумним.
Ви такий старий чоловік, а в голові, бігме ж то, ну,
ані крихітки олію не маєте (І. Франко, Рябина, І, 6).
— Не вчи ученого! — спогорда відповів Чорноволен-
ко.— Самі під чубом лій маємо (М. Стельмах, Прав­
да і кривда, XXXVIII).

Лоба (лоби) голити (забрити). Забирати до

війська (старе).
Од цариці
Прийшов указ лоби голить.
(Т. Шевченко, Москалева криниця).
І забриють лоб — і до церкви враз,
Там присягу прикажуть...
(С. Руданський, Над колискою).
Пан хоче нас оддать в москалі; як він нам обголить
лоби, то ми тоді пропащі навіки... (І. Нечуй-Леви­
цький, Микола Джеря, II).

89
Ломитись у відчйнені двері. Настирливо дово­
дити те, проти чого ніхто не заперечує, що
всім відоме.
Якби, кажу, сходився баланс наших кліматичних
умов, то нічого було б і ломитись у відчинені двері
(О. Гончар, Микита Братусь, І).
Лупати очима. Безтямно, байдуже дивитись.
— А ми тим часом що робити маєм?
— Очима лупати!
— Я так не хочу! Видовиська давайте!..
(Леся Українка, Руфін і Прісцілла, V).
Лягти (полягти) головою (кістьми). Загинути.
В далекій дорозі
Найду або долю, або за Дніпром
Ляжу головою...
(Т. Шевченко, Гайдамаки, Титар).
...Прощай, рідне село! Хто повернеться, а хто й кість­
ми ляже (Г. Тютюнник, Вир, І, 24).
Ляща дати. Ударити.
Ширяєв підскочив до переляканого учня:
— Ти чого стоїш бовдуром?.. Не бачиш хазяїна?..
Він дав учневі ляща і втупився очима в Тараса
(О. Іваненко, Поетова молодість, І, 14).

м
Макова росина; макове зерно. Дуже мало, все
одно, що нічого.
Але не дай тобі боже повірити йому за макове зерно!
(І. Франко, Будка ч. 27, 10).
— ...А ти ніскілечки й не журишся?
— Ані на макову росину (М. Стельмах, Правда і
кривда, XI). За цим навіть про те не згадав, що з
учорашнього дня й макової зернинки не було в роті
(10. Шовкопляс, Людина живе двічі, Понеділок, XX).

90
Мандрони плести. Говорити дурниці, нісеніт­
ницю.
А Михайло коло кварти
У шинку сидів
І сміявся, строїв жарти
Та «мандрони плів».
(І. Франко, Галицькі образки, Михайло),,

Ману пускати. Дурити, морочити голову, ши­

рити непевні чутки, збивати з пантелику.
Ми всі, як бач, народ хрещений,
Волочимся без талану,
Ми в Трої, знаєш, порождені,
Еней пустив на нас ману...
(І. Котляревський, Енеїда, І),

...От нехай лиш побачу, що він тут ману пускає та

книжки людям читає — зараз руки назад та й до
врядника (М. Коцюбинський, Фата моргана, І). То
вже певно чи тільки ману пущено? (І. Ле, Наливай­
ко, II, 8).
Масляні вишкварки. Ніщо.
Та годі вам гризтись за масляні вишкварки! (І. Тобі-
левич, Безталанна, І, 4).

Мати на оці. Мати на увазі; пильно стежити.

Я його давно маю на оці, най і то знає (І. Франко,
Борислав сміється, XII).

Махнути рукою. Збайдужіти до когось, до чо­

гось.
Стративши цілковито надію, каліка махнув рукою
(Г. Хоткевич, Камінна душа, IX). Але ні разу й думки
не майнуло махнути на батька рукою: ну, що, мов­
ляв, я можу, коли горбатого лише могила випро­
стає? (Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі, Понеді­
лок, X).

91
Маху дати. Прогавити; помилитися у чомусь.
— Хіба й Андрій тут? — аж похололо всередині в
Чутая.
— Аякже! Поїхав десь із Северином на хутори. То
такі, що маху не дадуть (Г. Тютюнник, Вир, II, 6).
Мертвого з гробу (могили) не вертають. До
минулого немає вороття.
Мертвого з гробу не ворочають. Почали, так, будучи,
треба діло кінчати (Г. Квітка-Основ’яненко, Шельмен-
ко-денщик, IV, 3).
— Та вже б вона не плакала, виряджаючи мене, якби
не любила,— подумала я і вже хотіла вертатися на­
зад, та знов подумала: «Ні вже! мертвого з могили
не вертають...» (Панас Мирний, Лихий попутав).
Метати (розкидати) бісер свиням (перед
свиньми). Говорити комусь недосяжне для
його розуміння; розкриватися з найдорож­
чим перед недостойним. (Відгомін євангель­
ського вислову).
Цинічно, мамо, і немилосердно
мечеш ти те, що найвище, найкраще,
чим величаться б могла віковічно
як архітвором —
свиням під ноги.
(І. Франко, Мамо природо).
Ти правду кажеш — писано-бо єсть,
Щоб бісеру свиням не розкидали,
То і тобі ж така довлєєт честь:
Якщо від книг глава твоя страждала,
То щоб од мудрості не вилізли власи,—
Іди на хутір і свиней паси.
(І. Кочерга, Ярослав Мудрий, II, 2).

Метати громй та блискавки. Виявляти вели­

кий гнів, обурення.
...Отец Хрисантій і досі метав громи та блискавки на
клятвовідступника Поцілуйка, що від отця лжі вла­
зить у світ (М. Стельмах, Правда і кривда, XI).

92
Мисліте писати. Йти, плутаючи ногами, не­
твердою ходою (про п’яних).
В Енея заболіли ноги,
Не чув ні рук, ні голови;
Напали з хмелю перелоги...
Було на світі все немило,
Мисліте по землі писав.
(І. Котляревський, Енеїда, II).
...Піп, поспішаючи за ними, писав мисліте і щось
розмовляв сам з собою (Панас Мирний, Повія, III, 5).
Міняти, мов рукавички. Міняти часто, легко­
важно, нерозсудливо.
А ти, зрадлива!
Ти, безсоромна! Женихів міняєш,
мов рукавички!
(Леся Українка, Осіння казка, IV)-

Місити в грязюці. Ганьбити, несправедливо

звинувачувати, зводити наклепи.
От і почнуть дурні язики до небес піднімати Марка,
а його місити в грязюці (М. Стельмах, Правда і крив*
да, XVII).
Міст спалити. Див. Мости спалити.
Місця не знаходити. Непокоїтися, доходити до
розпачу; нудитися знічев’я.
Зриваюся зо сну, місця собі знайти не можу. К ще
чоловік сам у хаті — ну, мука та й годі (І. Франко,
Будка ч. 27, 5). Приїхав додому, місця не знаходжу,
мама, правда, радіє... (О. Гончар, Тронка, 3).
Мішком прибитий із-за рогу (із-за вугла).
Дурний, несповна розуму; приголомшений.
Чого ти такий, мов із-за вугла мішком прибитий?..
Хворий чи що?.. (М. Кропивницький, Невольник, І, 1).
Нарешті всі чомусь зійшлися на тій думці, що його
«мішком з-за рогу вдарено», і перестали звертати на
нього увагу (Г. Тютюнник, Вир, І, 17).

93
 Мов... Див. Як...
Мокре місце (лишилось). Нічого не лишилось;
тільки слід лишився.
Як тільки я викладав зварені вареники у миску —
через хвилину від них лишалося тільки мокре місце
(Ю. Збанацький, Вареники).
Мокрим рядном напасти (накрити). Напасти
з лайкою, докорами, найчастіше зненацька;
приголомшити несподіванкою.
Друкарю! Не дрімай: де треба, точку став.
Щоб мокрим нас рядном злий критик не напав...
(Л. Боровиковський, До друкаря),
— Повертайте, хлопці, сьогоднішній виторг!—одразу ж
накрив мокрим рядном своїх вірних помічників
(М. Стельмах, Правда і кривда, VIII).
Молитву читати (вичитувати). Повчати, доко­
ряти, лаяти.
Та піди-бо та прочитай молитву Солов’їсі! Хіба ж ти
не бачиш, що вона мене їсть, як іржа залізо... (І. Не-
чуй-Левицький, Баба Параска та баба Палажка, І).
...І як ото ти смієш балакати з моїми ворогами, коли
я цього не хочу! Потривай же! Я ж тобі дома вичитаю
молитву!.. (І. Нечуй-Левицький, Поміж ворогами, III).
Молоко на губах не обсохло. Про дуже молоду,
недосвідчену людину (зневажливо іронічне).
Не діждеш ти, вражий сину, щоб стара мати слухала
блазня; в тебе на губах молоко не обсохло (І, Не­
чуй-Левицький, Баба Параска та баба Палажка, II)'.
Хто його послухає? Як у нього материне молоко на гу­
бах, а воно: «Товариші, товариші» (І. Микитенко,
Брати).
Море по коліна. Нічого не страшно, все бай­
дуже. (Найчастіше говорять про п’яних).
Бач, п’яниці море по коліно! Він знай своє товче!
(Г. Квітка-Основ’яненко, Сватання на Гончарівці, І, 1).
Кажуть, п’яному море по коліна. Яке там! Неправда
(О. Довженко, Зачарована Десна).

94
Моркву терти (кому). Лаяти когось, давати
прочухана; давати відсіч.
Усі ми, парубки в селі, дуріли за нею. А вона, бестія,
всім моркву терла, аж поки десь не наскочила на сво­
його (І. Франко, Будка ч. 27, 5).

Мороз поза спиною (шкірою). Про відчуття

страху, огиди.
...У Івася мороз ходив поза спиною, і він боязко стру­
шувавсь (Панас Мирний, Як ведеться, так і живеться, І).
Часом ви потрапите головою в густу мережку паву­
тиння. Тоді від тих ніжних дотиків, що пробіжать до
вашого серця, розсиплеться поза шкірою гострий і ляч­
ний мороз (І. Микитенко, Гавриїл Кириченко— шко­
ляр, Дзвіниця).

Морський вовк. Старий, досвідчений моряк.

...А капітани — справжні морські вовки, хоч і звав
їх несвідомий обиватель жабниками і жабодавами
(Ю. Яновський, Вершники, Батальйон Шведа).

Морочити голову. Збивати з пантелику; за­

йматися тяганиною; набридати залицянням.
В земстві довго морочили голову, поки жалування ва-
ще видали, бо спізнився був трохи (С. Васильченко,
Зіля королевич, 4). Що ти голову їй морочиш, голуб­
ливій та молодій (А. Малишко, Катруся).

Мости (міст) спалити (позривати). Знищити

шлях до відступу, назавжди відмовитися
від повернення до чогось.
— Я не знаю, що нам тепер робити! Хіба зачинати на­
ново утрачене.
— Еге-ге, далека дорога, та й то мости позривані
(І. Франко, Борислав сміється, XX).— Але рано чи піз­
но прийдете до нас, бо сьогодні ви спалили останній
міст до того берега,— махнув рукою на стіну позад

95
 себе (М. Стельмах, Правда і кривда, XIII).— Тварина
і та матір чує, а моя, як пішла з хати, то й місток,
за собою спалила,— журилася Одарка (Г. Тютюнник,
Вир, II, 14).
Мотати на вус. Брати до уваги, примічати.
Дідона зараз одгадала,
Чого сумує пан Еней,
І все на ус собі мотала,
Щоб умудритися і їй...
(І. Котляревський, Енеїда, І).
То мотай собі на вус, що старші кажуть (М. Стель­
мах, Правда і кривда, І).
Мотузкй сукати. Див. Вірьовки сукати.
Мохом укритись (поростй). Застаріти, від­
мерти.
О світ старий! Тебе вкриває мох? (П. Тичина, Ти, пар­
тіє, навіки слався, славсь!).
Мухи в носі грають. Про гордовиту, задери­
кувату людину.
Сей Бассім — то хлоп не швайка!
Гордий трохи, та се байка —
Грають мухи в носі, бач.
(І. Франко, Коваль Бассім, IV).-

ІН
На безголів'я. На нещастя, на погибель.
Йшов лікар у село — селу на безголов’я,
А із села біжить, злякавшися, Здоров’я...
(П. Гулак-Артемовський, Лікар і Здоров’я).
Через море брела, спішила, забейкана прибігла у садок
на побачення і, виходить, спішила на своє безголів’я...
(О. Гончар, Тронка, 9).

96
 На бобах розводити. Ворожити, гадати.
Ех, буду я з тобою тут на бобах розводити. Стара чи
не стара, досить, що небезпечна (І. Франко, Рябина,
І, 5).
На ввесь рот (кричати). Не стримуючись, з усі­
єї сили.
Але як тільки вона трохи сердилась, з неї спадала та
солодка луска, і вона лаялась і кричала на ввесь рот
(І. Нечуй-Левицький, Кайдашева сім’я, І)
На вітер говорити (кидати слова). Не дотри­
мувати слова, говорити несерйозно.
— Ну,— відказав на те живо Бенедьо,— а вже ти, по­
братиме, так собі, на вітер говориш (І. Франко, Бо­
рислав сміється, VIII). Про те, що ті слова не на ві­
тер кинуті, свідчили його... рот та руки (10. Збанаць­
кий, Вареники). Я на вітер не звик говорити. Що ска­
жу— зроблю (Ю. Яновський, Генерал Макодзьоба).
На волосину. Дуже мало.
А все полегкості ні на волос нема (О. Рудиковський,
Чумацький віз). Уже перед світом на волосину зімк­
нула очі (Панас Мирний, Лихий попутав).

На всі боки. Дуже, не стримуючись, з усієї

сили; повністю.
Розгулявся на всі боки,
Все байдуже, все дарма...
(Л. Глібов, Коник-стрибунець).
Як убрався Максим — москаль москалем. Рідна б мати
не пізнала! Меткий, поворотний — на всі боки мос­
каль! (Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., XII).

На всі руки майстер. Уміла, здібна до всякого

діла людина.
Батько її, Сила Гаврилович — майстер на всі руки—•
і швець, і столяр, і скляр, всі корпуси на фермі склив
(О. Гончар, Земля гуде, І, ІЗ).

7 566 97
 На всі чотири. Куди завгодно; у невизначе-
ному напрямку.
Розпростались, обнялись,
Стільки видко подались,
Козарлюги ж па кватирі,
А Трьомсин — на всі чотири!..
(І. Манжура, Трьомсин-богатир, І).
...Повиганяли їх з двору на всі чотири... (Панас Мир­
ний, Хіба ревуть воли..., XVI).

На всю губу. Про найбільшу міру чогось.

А мати
Або батько як побачать,
Що ви, мої любі,
Таке диво читаєте,—
Гріха на всю губу!
(Т, Шевченко, Гайдамаки, Титар)*

Як прийнялась же я її коренити: лаю на всю губу...

(М. Кропивницький, По ревізії, 3). Оце, папашо, доб­
рого пана знайшли! На всю губу пан (Ю. Яновський,
Василь Палійчук, гуцул).

На гарячому (застукати, зловити, піймати)".

На місці злочину, під час якогось вчинку.
Були серед привезених то спекулянтки, піймані на га­
рячому, то злісні сектантки (О. Гончар, Тронка, 12).
Коли ж Максима ловили на гарячому, він з таким
трагізмом і сльозою виступав на захист коней, що
йому все прощалося (М. Стельмах, Правда і кривда,
XVI).

На гачок зловитися (попасти, пійматися). Не

вберегтися, попастися з чимось недозволе-
ним.
Він жив удома, платив податки маршалу Петену, до­
помагав справжнім французам, але не вберігся, попав
на гачок (Ю. Яновський, Путь у Францію).

98
На глузи брати (узяти, піднімати). Насміха­
тися, глузувати. (Див. також Брати на кпи).
...Та над Петром ну реготать,
Петра на глузи піднімать!
(П. Гулак-Артемовський, Послухав жінку...).
...Я- попасав нашу сиву таранкувату від старості ко­
билу; через неї не раз мене брала на глузи пастушня
(М. Стельмах, Гуси-лебеді летять, 1).
На голову не налазити. Про щось недоречне,
безглузде. Говорити чи робити дурницю.
А він таке плете, що й на голову не налізе (Панас
Мирний, Хіба ревуть воли..., VII). Дурноверхий Вітя
витіва таке, що й на голову не налізе: вимагає завтра
піти записатись у загсі (С. Васильченко, Олив’яний
перстень, 20).
На горіхи (рибу) мати (буде). Бути вилая­
ним, покараним, дістати прочухана.
...Я думаю так: попадись ти оце кому-небудь з такими
думками, то й буде тобі на горіхи... (Панас Мирний.
Товариші). Довчився? Матимеш тепер від батька на
рибу. Ой шибенику ти неслухняний... (І. Микитенко,
Гавриїл Кириченко — школяр. Пісталєт).
На горло наступати. Силоміць примушувати;
поставити у безвихідь.
Га, мовчиш, мовчиш?
Ага, я наступив тобі на горло?
(Леся Українка, Руфін і Прісцілла, III).
На живу нитку. Приблизно, не точно, на­
швидку.
Ось давайте грубо, на живу нитку, прикинемо, що нам
дасть гектар баклажанів? (М. Стельмах, Правда і
кривда, XXVIII).
На зламану голову. Невідомо куди й для
чого; на погибель.
Там, удома, стільки праці, що десять рук замало, а ти
їдь на зламану голову цісареві служити (М. Яцків,
Душі кланяються, III).

7* 99
На зубах перетирати; на зуби (на язики) брати
(узяти). Лихословити, осуджувати когось;
розпускати плітки.
...Назбирається чимала юрба людей, та й давай пере­
тирати на зубах у сотий раз того чудного Хруща (Па­
нас Мирний, Хіба ревуть воли..., II). Коли проходив
котрийсь з багачів, Мандрика або Підпара, ті, що мок­
ли під ганком зборні, брали його на зуби (М. Коцю­
бинський, Фата моргана, 2).
...Господиня звивалася, як вужівка, стараючися, аби
все було якнайліпше, аби любі гості не взяли потім
на зуб (Г. Хоткевич, Камінна душа, X).
На зубки підняти. Глузувати, насміхатися.
Вже коли попадеться їй хоч трохи тюхтюх-сердега,
то такого і підніме на зубки... (І. Котляревський, Мос-
каль-чарівник, X).
На зубок попастись. Стати предметом насмі­
шок, пліток, пересудів.
Ну, та дарма! Вже він мені попадеться на зубок: я
йому допечу, коли не кулаком, то язиком (М. Кро­
пивницький, Дай серцеві волю, заведе в неволю, І, 4).
На кабачки влетить (кому). Буде покараний
(хто).
Так пан як взна, отут-то, боже,
Влетить тобі на кабачки.
(І. Манжура, Лісничий).
На колодку (ходити, йти, забажати). На гу­
лянку, на вулицю.
Нашій дівці, бач, притьмом забажалось на колодку,
так оце ждемо, щоб ти, старий, поблагословив дочку
на дівування (С. Васильченко, На перші гулі, II).
На коні (під конем) бути. Посідати високе су­
спільне становище (втрачати його); перема­
гати (терпіти поразку).
Антон Безбородько не раз бував і на коні і під конем,
і на це з роками почав дивитися, як на певну законо­
мірність фортуни (М. Стельмах, Правда і кривда,
XXIV).

100
На коні не під'їхати. Про людей гордовитих,
пихатих, вередливих, в стосунках з якими
потрібен особливий підхід.
Прочита вона, що її похвалили... уже до неї І на коні
не під'їдені: талант! (М. Старицький, Талан, І, 3).
На коні сидіти. Займати визначне становище
в суспільстві.
...Кар’єра його залежала від тих, які сиділи на коні
(М. Стельмах, Правда і кривда, ХШ).
На кпини піднімати. Див. Брати на кпи.
На край світу (піти). Далеко, куди завгодно;
бути до кінця вірним, відданим.
...А Галя в одній сорочці піде за тобою на край світу...
(Т. Шевченко, Назар Стодоля, II).
На кутні сміятися. Плакати.
Дай же волю, так на кутні
Засмієшся ще не раз!
(І. Манжура, Трьомсин-богатир, II).
На кутні ти в мене засмієшся сьогодні! (О. Копи-
ленко, Навколо полум’я).
На лаві бути. Про покійника.
Щоб застати нам рідненьку
Не на лаві, а живеньку...
(І* Манжура, Трьомсин-богатир, IV).
На лаврах спочивати (почивати). Бути безді­
яльним, заспокоїтися на досягнутому, жити
колишньою славою.
Він, можна сказати, без просипу почиває на своїх дав­
ним-давно зів’ялих, а то й зовсім пересохлих лаврах
(Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі, Ніч проти поне­
ділка, XIX).
На ладан дихати. Конати, бути близьким до
смерті. (Відгомін церковної обрядовості).

101
 Ну, цьому недовго ряст топтати!., на ладан дише! (Па­
нас Мирний, Товариші). А з ваших і пара не йде, на
ладан дихають... (В. Минко, Над річкою Хоролом, 2).
На лопатки кинути (покласти). Повністю пе­
ремогти, збороти.
...Ми вдарили всім громом у фронт їхньої дивізії і
кинули її на лопатки так, що вона вже не встала
(М. Яцків, Червоне яблучко).
На мозолю (мозоль) наступати. Боляче вра­
жати, зачіпати за живе, допікати.
Ну, чого ти розприндився? На мозоль наступив тобі?
(М. Стельмах, Правда і кривда, XV).
На ноги піднятись (ставати). Вирости; досяг­
ти певного становища, незалежності.
Як піднялась на ноги, бачить: скільки не роби на дядь­
ка, нічого собі не придбаєш (Панас Мирний, Хіба ре­
вуть воли..., VII).
Все веселий, хоч убогий,
Других веселив.
«Чень ще станемо на ноги!»—
Раз в раз говорив.
(І. Франко, Михайло).
Таких років людина стає вже на свої ноги, починає
жити власним розумом (І. Микитенко, Гавриїл Ки-
риченко — школяр).
На ноги поставити (підняти). 1. Виростити, ви­
ховати, допомогти стати незалежним. 2. Ви­
лікувати. 3. Примушувати діяти, турбувати.
1. Що ми, послідні які, що вона поносить нас, увесь
рід? Ми її з калюжі витягли, на ноги поставили (Па­
нас Мирний, Як ведеться, так і живеться, II), 2. Ось
новий лікар статечно підійшов до ліжка...
— Так це ви, значить, підняли всіх на ноги? (Ю. Шов-
копляс. Людина живе двічі, Понеділок, XI). 3. Всіх
поставить на ноги, щоб тільки захистити дочку..,
(О, Гончар, Тронка, 7).

102
На один шталт. Однакові, схожі, на один зра­
зок.
...Щоб ти тямила, що ми всі на один шталт шиті
(Т. Шевченко, Назар Стодоля, І).

На одну мірку міряти. До всіх ставитися

з однаковими вимогами, не визнавати інди­
відуальних особливостей.
Дурному гори немає, а все низ, отак і тобі, всіх на одну
мірку міряєш (Г. Тютюнник, Вир, II, 3).

На очі не пускати. Не хотіти бачити, не дозво­

ляти приходити.
...Як приїхали сюди, то спочатку Марусю й не пусти­
ла на очі... (М. Старицький, Талан, III, 8).

На пні ламати. Руйнувати щось в самій його

основі.
Докіль життя тяжким нас давить валом,
На пні ламає силою страшною...
Ох, загніздись на дні душі моєї,
Важкая думо!
(І. Франко, Не покидай мене, пекучий болю...).

На повний хід. Без упину, на всю силу.

Ще у вісімнадцятому році бив німців на Україні на
поєний хід (Ю. Яновський, Коваль).

На порі (ставати). Дійти певного віку, зросту,

дозріти.
От, уже у нас і дочка на порі... (М. Старицький, За
двома зайцями, II, 1).
Уже давно ми на порі,
Давно всіх кличемо: до волі!
(П. Тичина, Ронделі. II).

На пух і пір’я. Див. У пух і пір’я.

103
На роду написано. Те, що судилося; проти
чого людина безсила.
Так на роду йому написано, щоб жити багатим до ста­
рості, а вмерти бідним... він не винуватий (І. Котля­
ревський, Наталка Полтавка, І, 2).
Бути йому вічно данником хана кримського. Так на
роду йому написано (Н. Рибак, Переяславська рада,
І, 2, 9).

На руках носити. Виявляти велику увагу,

панькати, пестити.
...Жінка й трохи не жаліє його, хоч він її як на руках
не носить (Панас Мирний, Як ведеться, так і жи­
веться, II). Якби-то так знайти таку дівчину... Та я би
її озолотив! Я би її на руках носив! (І. Франко, Буд­
ка ч. 27, 3).
Його, розумного ц начитаного правдолюбця, зовсім
без тієї хитринки, яку так часто приписують україн­
цеві, село мало не носило на руках (М. Стельмах,
Правда і кривда, XV).

На руку ковінька. Того й треба; до речі; ви­

гідно.
А Риби вплач!—Давай її просить,
Щоб їх переносить
В другий ставок!
А Бушлі й на руку ковінечка! Таскала
Дурних Рибок — та все глитала!
(Л. Боровиковський, Бушля).
Такий переполох — генералові на руку ковінька (Па­
нас Мирний, Хіба ревуть воли..., IX).
На свій лікоть міряти. Див. Своїм ліктем
міряти.
На сво& копито. На свій лад.
А поки що єврей-агент прийнявся оброблювати Шеф-
феля на своє копито (І. Франко, Борислав сміється, V).

104
На своїх хлібах (бути). Самому себе утриму­
вати; жити своїм коштом, за рахунок своєї
праці.
Ох, якби було знаття, що так станеться, краще було
б на своїх хлібах (М. Старицький, Талан, III, 4).

На свою голову. Зроблене кимось повертаєть­

ся йому ж на шкоду.
Я ліс рубатиму, а він з бубною по хуторах тиняти­
меться. Ех, зв’язався я на свою голову (Г. Тютюнник,
Вир, І, 22).

На слизьке попасти (наскочити, загнати). По­

трапити (поставити) в скрутне становище.
Троянці схаменулись
Та всі до Турна і сунулись.
Пан Турн тут на слизьку попав!
(І. Котляревський, Енеїда, V).
Старшина побачив, що наскочив на слизьке, і зараз
звернув убік: «Гроші всі цілі і записуються, куди тре­
ба...» (Б. Грінченко, Під тихими вербами, І, 6). Коли
його загнали на слизьке, одразу ж визнав свою про­
вину... (М. Стельмах, Правда і кривда, XIII).

На сьомому небі бути. Відчувати велику ра­

дість, почувати себе щасливим.
...Батько новонародженого... був просто на сьомому
небі, що в життя приходить ще один Мамайчук...
10. Гончар, Тронка, 5).

На той світ іти (відправляти). Помирати (по­

збавляти життя).
...Та заходиться риштувать
Вози в далекую дорогу,—
На той світ, друже мій, до бога...
(Т. Шевченко, Чи не покинуть нам, небого).
...Як приходили денікінці, то він мою куму Ольгу тро­
хи на той світ не відправив (Г. Тютюнник, Вир, II, 5).

Ю5
На тонку. Не тривко, погано, як-небудь.
Матвій Чумак жив і справді у злиднях, землі обро­
бити не мав чим і харчувався на тонку (І. Микитен-
ко, Ранок, І, 3, 1)
На усі заставки. Дуже; на повну силу.
Ану, Шельменко, бреши на усі заставки! (Г. Квітка-
Основ’яненко, Шельменко-денщик, І, 4). Приносить
мені Мелешко ту реляцію і чистить Уїнстона Черчілля
на всі заставки (О. Гончар, Микита Братусь, III).
На ходу підметки рвати. Бути надзвичайно
спритним, пронирливим.
...То така публіка, що на ходу підметки рве... (О. Гон­
чар, Таврія, 7).
На чорний день. Див. Про чорний день.
На язики брати. Див. На зубах перетирати.
Набйти руку. Набути досвід у будь-якій
справі.
Та я вже набив руку, Гервасій Семенович, деякі бу-
маги і сам умію писать (І. Тобілевич, Мартин Боруля, г1
V, 4).
Навколо пальця обвести. Див. Круг пальця
обкрутити.
Нав’язнути в зуби. Бути предметом постійних
думок чи розмов, набриднути.
Знаю, чом тобі всі нелюб’язні: Петро нав'яз тобі в зу­
би (І. Котляревський, Наталка Полтавка, І, 2, IV).
Нагадати козі смерть. Нагадати людині про
г
те, що її найбільше цікавить, але встигло
всім обриднути.
От же і нагадали козі смерть! Знов своє. Сказав, так
і зроблю (Т, Шевченко, Назар Стодоля, І)«

106
Наганяти холоду. Лякати.
Лелека зразу холоду нагнав
І жаб дурних клювати добре став...
(Л. Глібов, Жаби).

Наздогад буряків. Натякати.

Я вже їй говорив, як то кажуть, надогад буряків,—
теє-то, як його,— так де?—ні приступу!... (І. Котля­
ревський, Наталка Полтавка, І, 1, 3). Не прогнівай­
тесь, що так сказав наздогад буряків: хотілося знати,
що ви за людина, з якого тіста зліплені, яким духом
дихаєте — старосвітським чи вже нашим (М. Стель­
мах, Правда і кривда, IX).
Найшла коса на камінь. Див. Наскочила коса
на камінь.
Накипіти на серці. Образі, кривді, горю, злос­
ті зібратися в такій мірі, що не можна їх
далі стримувати.
...Я плакав часто у куточку,
Як було на серці дуже накипить.
(І. Манжура, Старець).

Налягати на ноги. Пришвидшувати ходу, по­

спішати.
Певно, уже всі в зборі. Он сонце як високо! І він все
більше та більше налягає на свої ноги (Панас Мир­
ний, Як ведеться, так і живеться, IV).

Налягати на ногу. Кульгати.

...Бігла з столової в кухню, налягаючи трохи на ліву
ногу (М. Коцюбинський, Дебют).
Народитися в сорочці. Говорять про людей,
яким щастить у житті.
Я, мабуть, унікум, народився в сорочці. І ви знаєте,
я абсолютно певний, що доживу до глибокої старо­
сті (Ю. Смолич, Вісімнадцятилітні, «Чорна рука» і
«Червоне коло»).

107
Наскочила (найшла) коса на камінь. Про зітк­
нення двох протилежних сил; небажання
поступитися одному перед одним, впертість
з обох боків у якійсь сутичці.
Вона сушила молодців
Своїми ясними очами.
На кого очі навела —
Пропав спокій навіки, амінь!
Та от сама коса найшла
І зачепилася на камінь.
(С. Руданський, Хрест на горі, І).
Ви не сваріться зо мною, бо наскочила коса на камінь
(І. Тобілевич, Хазяїн, II, 11).
Наскрізь бачити (кого). Добре знати погляди,
думки, бажання чиїсь.
Левко Іванович, видно, бачить його наскрізь, і ці дум­
ки його розгадує... (О. Гончар, Тронка, 10).
Нате і мій глек на капусту. Говорять, приєд­
нуючись до гурту, або коли хтось несподіва­
ний чи непроханий втручається в справу чи
розмову (жартівливо-іронічне).
Біжу вже до вас та й підскакую, а тут, чую, співи:
нате ж і мій глек на капусту! (М. Старицький, За дво­
ма зайцями, III, 2).
Наче... Див. Як...
Наш (ваш) брат. Про людей, подібних між со­
бою якимись ознаками (стать, професія, со­
ціальне становище та інше).
...А через таку годину і нашого брата, мужика, уго­
мониш, щоб не брикався, не то, що дівку (Т. Шевчен­
ко, Назар Стодоля, І).
—...Нашій дочці треба або дворянина, або хоч купця.
— Заманулось чорти батька зна чого, а по-моєму —
наш би брат краще (М. Старицький, За двома зайця­
ми, II, 2).

108
 Наша (їхня) взяла (бере). Визначення пере­
можця.
Наша взяла! Поздравляєм вас, Свириде Петровичу!
* Виграли справу! (М. Старицький, За двома зайцями,
І, 7). І марно сподіваються, що їхня ще візьме
(М. Стельмах, Правда і кривда, XXXVIII).
Наша (ваша) сестра. Жіноцтво.
Не сказавши ні слова дочці, за кого і як хоче відда­
ти, думає, що наша сестра — коза: поженеш, куди
схочеш (Т. Шевченко, Назар Стодоля, І). З нашої
сестри ласкою все можна взяти (М. Кропивницький,
По ревізії, 5).
Наше (моє, твоє і под.) діло збоку. Про не­
причетність до чогось, небажаність втручан­
ня у якусь справу.
Післанець здвигнув раменами — не знаю, мовляв, на-
І ше діло збоку (Г. Хоткевич, Камінна душа, XII).

Нашого (вашого і под.) полку прибуло. При­

бавилося людей, кількісно збільшилася
О- група однодумців, друзів і т. п.
— Ти скажи! Оце зустрілися!.. Товаришу капітан, зем­
ляки, їй-богу. З одного села.
— Отже, нашого полку прибуло,— посміхнувся капітан
(Г. Тютюнник, Вир, II, 3).

Не в дусі (бути). Бути в поганому настрої.

Коли Ліна не в дусі, її краще не чіпати... (О. Гон­
чар, Тронка, 2).

’ Не в нашу думу. Не нам знати; про те, чого не

можна збагнути.
За високими грунями, за шумливими потоками, десь
далеко, не в нашу думу, у безвістях безвістенних...
сидить найстарший ірод Пекун (Г. Хоткевич, Камінна
душа, IV).

109
Не в своїй тарілці (бути, почувати себе). Ні­
яковіти, розгубитися, бути в поганому на­
строї.
І Леон собі ж почувся якось не в своїй тарілці, коли
побачив Германиху, високу, товсту і грізну, як жива
кара божа (І. Франко, Борислав сміється, II).

Не в свою голову. Бути не на своєму місці,

порушити якісь усталені норми, робити, чого
не слід.
На битому шляху розрісся кущ агрусу не в свою го­
лову, та ще й того йому мало, ще настовбурчився на
всі боки, ще місця хоче (Марко Вовчок, Лимерівна).

Не в тім’я бйтий. Не дурний.

...Впрочім, може й ми не так-то вже дуже в тім'я биті,
щоб чого-небудь не догадуватися! (І. Франко, Послід-
ній крейцар, І). Так же піп не в тім'я битий; його не
обдуриш... (Л. Мартович, Лумера, III).

Не варта шкурка вйчинки. Наслідки не варті

затраченої на них праці; не варто затівати
якоїсь справи; невигідно.
— Зупинись, чоловіче!—горлав обозний, наздоганяю­
чи отамана.
— Не варта шкурка вичинки,— буркнув, не спиняю­
чись, байдужий до всього чумак (О. Ільченко, Ко­
зацькому роду нема переводу, Заспів, 16).

Не всі дома. Придуркуватий, несповна ро­

зуму.
Тривай лишень: я ще не зовсім дурний, а батько ка­
же, коли ще він і не бреше, що в мене не усі дома
(Г. Квітка-Основ’яненко, Сватання на Гончарівці, І, 5).
— Як він там у вас... Чи в нього всі дома? — покру­ ♦
тив пальцем становий коло чола.— Зайця, часом, в го­
лові немає?.. (М. Коцюбинський, Ціпов’яз).

ПО
Не горіти і не курітися. Бути байдужим.
Одне слово, до науки не горів і не курівся (Ю. Шов-
копляс, Людина живе двічі, Понеділок, XII).

Не дати у кашу собі наплювати. Уміти по­

стояти за себе, відстояти свої інтереси; збе­
рігати почуття власної гідності.
Горда та завзята, клята дівка, не дасть у кашу наплю­
вать! (І. Тобілевич, Безталанна, II, 4). Він цінує і твоє
діло, але і в свою кашу наплювати не дасть (О. Гон­
чар, Тронка, 3).
Не до Петра, а до різдва. Про людей похило­
го віку.
І ми з вами, Сергію Петровичу, не молодшаєм! Вже
й нам, як то кажуть, не до Петра, а до різдва! (Леся
Українка, Блакитна троянда, II, 9).

Не до солі. Не до того. (Так чимось захопи­

тись, що забути про все).
Тепер їй бачу не до солі,
Уже підтикавши десь поли,
Фурцює добре, навісна.
(І. Котляревський, Енеїда, II)
Він аж горів з нетерпеливості через тоті дні примусо­
вого святкування, а й Шеффелеві було якось не до
солі (І. Франко, Борислав сміється, XVII).
Не до шмйги (чмйги). Не гоже, не личить, не
до речі; не до вподоби.
Ти підкрався, як той злодій, до чужої хати,
Ти один тут, не до шмиги з нами бушувати.
(І. Котляревський, Москаль-чарівник, II)
Не здивуй сам та нехай вибачить і громада, коли
казка не до шмиги... (П. Гулак-Артемовський, Пи­
сулька) .
Ви не дуже, просю, гудьте,
Що як не до чмиги.
(І. Манжура, До земляків).

111
Не з маком. Погано, не до жартів, непере­
ливки.
Я прокинувся від страшного гуркоту й крику... Перша
думка була:
— Ага, значить, їх благословенію не з маком (І. Ми-
китенко, Гавриїл Кириченко — школяр, Кадильниця).

Не з руки. Незручно, не личить, не гоже.

Відмовся, брате, від князівської витівки, не з руки
нам з воєводами (І. Ле, Наливайко, II, 6).
Не за горами. Недалеко.
Якщо ви будете живі, то й радянська влада не за
горами (Ю. Яновський, Шляхи війни).

Не знати, де очі діти. Соромитись.

На людях не знаєш, де очі діти, а вдома серце скніє,
на неї дивлячись (С. Васильченко, Солов’ї, 3).

Не знати, на яку ступити. 1. Ніяковіти, бути

нерішучим; розгубитися; не знати, з чого по­
чинати. 2. Всіляко догоджати, запобігати
ласки.
1. Не знав же, на яку ступити,
Еней і тяжко горював,
Чи тут остатись, чи поплити?
(І. Котляревський, Енеїда, II).
Морока з ними, щоб ви знали,
Мов дурень, ходиш кругом їх,
Не знаєш, на яку й ступити.
(Т. Шевченко, Царі, V)-
Учора, почувши, як телефонна трубка раптом загово­
рила голосом Тетяни Федорівни, на протязі всієї роз­
мови не знав, на яку ступити (Ю. Шовкопляс, Лю­
дина живе двічі. Понеділок, XX).
2. Тоді, не тільки уся волость трепетом мене трепе­
тала, не тільки голова — прийдіте поклонімося, та й
сам засідатель не знав, на яку ступити перед Шель-
менком! (Г. Квітка-Основ’яненко, Шельменко-денщик,

112
 І, 2). А стара їмость не знала вже, на яку й ступити,
яким духом дихнути.
— Що тобі, моя ясонько, що тобі, золото? (Г. Хотке-
вич, Камінна душа, IV).

Не (ні) знобить, не (ні) гріє; ні холодно, ні

жарко. Байдуже, ні шкоди, ні користі.
Не те, що нудна щоденна муштра, котра, як думав
Максим, нікого ні знобить, ні гріє (Панас Мирний,
Хіба ревуть воли..., XII).
Тим часом Юліанові від цього не знобить і не гріє
(Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі, Понеділок, І).
Одверто сказати, від такого раптового й сумбурного
звірення Жені ані холодно не стало, ні жарко
(Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі, Ніч проти поне­
ділка, XVI).
Не клятий, не м’ятий. Ні від кого не залежний.
(Сам собі голова).
Ляже не клята, встане не м'ята, наїсться, нап’ється,
вигуляється, так чому ж їй не бути хорошою (С. Ва-
сильченко, Солов’ї, І).
Не ликом шитий. Див. Ликом шитий.
Не мати за боже пошиття (кого). Мати когось
за ніщо.
Його ображає згадка про те, що молодший брат, кот­
рого він не мав і за боже пошиття, знищив усі його
заміри, два роки плекані в серці (М. Коцюбинський,
Ціпов’яз).
Не на ярмарок, а з ярмарку їхати. Про людей
похилого віку.
Безнадійні думки, що не на ярмарок він їде, а з яр­
марку— отже, ні на що більше сподіватися, бо все
найкраще, всі творчі вершини лишилися десь далеко
позаду...— ці безнадійні думки почали муляти бать­
кові, ще коли син закінчував медичний інститут
(Ю, Шовкопляс, Людина живе двічі, Понеділок, X).

8 566 113
Не остання спиця в колесі. Про людину, що
має певне значення, від якої щось залежить.
Явдоха... розпитавши, що Максим між москалями не
остання спиця в колесі,— давай на його ще дужче
налягати (Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., XIII)<
І Ліна та Василинка теж квапляться на свої місця, бо
й вони не останні спиці в цьому величезному трудо­
вому колесі... (О. Гончар, Тронка, 10).

Не по собі. Неспокійно, тривожно, не звично.

Певне, і йому трохи не по собі, що вони так далеко
зайшли в море... (О. Гончар, Тронка, 9).

Не при собі. Див. Сам не при собі.

Не промах (був). Про людину кмітливу, зав­
зяту; таку, що всього доб’ється і не дасть
себе скривдити.
Цібелла, знають во всіх школах,
Що матір’ю була богів;
Ізмолоду була не промах...
Коли ж як стала без зубів,
То тільки на печі сиділа,
З кулешиком лемішку їла.
І не мішалася в діла.
(І. Котляревський, Енеїда, V).

Не спускати з ока (з очей); не спускати ока

(очей) (з кого). Пильно стежити.
Немає Мотрі спокою й у церкві: і там її не спускають
з очей (Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., II). Дочку
свою Ядуба посадив так, щоб вона була на виду,
щоб міг він не спускати з неї ока (О. Гончар, Трон­
ка, 6). З кузні треба не спускати очей, щоб наші плу­
ги не останніми плентались в зведенні (М. Стельмах,
Правда і кривда, VII).

Не сходити з язика (з вуст). Бути предметом

постійних розмов.

114
 З язика в неї не зіходить Тарас (С. Васильченко, Ши­
рокий шлях, IV). Гетьманом цих військ хоч і оголосив
він якогось Шаулу, та Наливайко не сходить з вуст
тих бунтарів (І. Ле, Наливайко, 2, 8).
Не твоя копа молотиться. Не твоя справа;
тебе не стосується.
— Ти спи отам,— цикнув Артемович на сина.— Не твоя
копа молотиться (О. Гончар, Сусіди, 2).
Не тепер, так у четвер. Див. Чи тепер, чи у
четвер.
Не тібї співати. Висловлювати думку, проти­
лежну чиїйсь або своїй попередній; думати,
робити не так, як хтось сподівався.
Іще таки подумали сяк-так, щоб вивернутись: хотіли
іти до волосного правленій, так москаль не тії співа...
(Г. Квітка-Основ’яненко, Салдатський патрет).
Не узяв (когось) кат. Вираз схвалення, задо­
волення, захоплення.
А танок вела Явдоха Колупайчиха, молодиця гарна,
не узяв її кат: чорнява, мордата, трошки кирпатень­
ка, та й рум’яна, як рожа... (Г. Квітка-Основ’яненко,
Салдатський патрет). Голохвостий, таки не взяв його
кат, розумний, освічений... (М. Старицький, За двома
зайцями, І, 2).
Не чути ні рук, ні ніг. Дуже втомитися.
Од натоми ні рук, ні ніг не чули, а спати довго не
спали (Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., XII). Пет­
русь співав їй, розповідав цікаві казки, підманював,
що ліс близько, а сам теж не чув ні рук, ні ніг
(Ю. Яновський, Петрусь і Галочка)
Не чути (не чуючи) ніг (бігти, тікати). Дуже
швидко.
Назад вертатись не охочі,
Всі бігли, аж не чули ніг.
(І. Котляревський, Енеїда, V),

8* 115
 Не чути ніг під собою. Про легкість у ході;
про відчуття радості, щастя.
Всміхається Михайло. А Палажка, там хвастуха така,
не чує вже й ніг під собою (А. Тесленко, Страчене
життя, III).
Не я й буду. Вираз рішучості; про тверде рі­
шення щось зробити.
...Борошенця не я й буду,
Як у тиждень не добуду.
(І. Манжура, Трьомсин-богатир, III).
Небо прихилити. Бути ладним все зробити
для чийогось щастя.
Та якби її воля, якби можливо — свого здоров’я вто­
чила б, хоч теж ним не багата, небо прихилила б —
тільки одужуй, Сергію, живи... (М. Олійник, Одержи­
ма, І, 3).
Нема промитої води (кому). Нема просвітку
' (про постійне переслідування та докори).
Вже тепер і ступити мені не дасть; уже нема мені
промитої води: то те недобре, то це негаразд (Марко
Вовчок, Сестра, VI).
Нестися високо (вгору). Заноситись, погорд­
ливо ставитись до інших.
— Не беріть з його, дітки, приміру. Хай йому, то
недобрий хлопець.
— А як несеться вгору!
— Хто високо несеться, той часто низько сідає (Па­
нас Мирний, Як ведеться, так і живеться, III).
Нехай буде зверху (чиє). Див. Щоб зверху
було.
Нехай наших знають. Хвастощі; вираз само­
задоволення.
...а йдучи
Собі, веселий розмовляє:
— Нехай і наших люди знають!

116
 Нехай і сивий і горбатий,
А ми!., хе! хе! А ми жонаті!
(Т. Шевченко, Сотник).
Низькі пороги. Див. Високі пороги.
Низького коліна. Див. Високого коліна.
Ні бе ні ме. Нічого не тямити, не розуміти, не
знати.
Ні бе ні ме по-нашому не вміє,
Та, правду кажучи, нема й надії.
(О. Олесь, «Вилітали орли...»)
Що твої промови,
Коли ти ні бе ні ме
В правилах із мови.
(С. Олійник, Написав листа Панас)*
Ні в дві ні в три. Розгубитися, ЗНІЯКОВІТИ.
— А ти чого тут хочеш, заволоко?
Леон став ні в дві ні в три на таке привітання.
(І. Франко, Борислав сміється, І, 1).
Ні в зуб. Зовсім нічого не тямити, не знати.
...Все те був мій план, якого
Ти ні в зуб не розумієш.
(І. Франко, Страшний суд).
Ні в сих ні в тих (бути). Розгубитися, зніякові­
ти; не знати, як діяти.
Семен стояв ні в сих ні в тих, тримаючи в руках тор­
бинку, не знаючи, чи залишатися тут, чи тікати
(М. Коцюбинський, Ціпов’яз). ...Що це за хлоп’я перед
нею залізло у колесо і стоїть ні в сих ні в тих (О. Гон­
чар, Тронка, 2).
Ні в тин ні в ворота. Щось недоречне; не те,
що слід.
...Квятковська хотіла похвастатись вашою пісенькою —
«Прудивусом»; товкла її, товкла, та все ні в тин ні
в ворота! (М. Старицький, Талан, V, 4). Нап’ється та
ще ляпне таке, що ні в тин ні в ворота (Панас Мир­
ний, Повія, III, 6).

117
Ні в які двері не лізе. Неподобство, щось не­
припустиме.
Ти ще й смієшся?.. Ні, ти жартуєш! Це ні в які двері
не лізе (М. Стельмах, Правда і кривда, XI).

Ні живий ні мертвий. Вкрай переляканий;

вражений.
Той підійшов ні живий ні мертвий — боїться (Г. Хот-
кевич, Камінна душа, X). Бурлаки стояли ні живі ні
мертві; одначе ні один з них не йняв судді віри..,
(І. Нечуй-Левицький, Микола Джеря, VIII).
Ні з сього ні з того. Безпідставно, безпри­
чинно.
— Він швець, син мій Гаврило... А пан Жезніцький
признав його за гайдамаку!
— Та як же так, ні з сього ні з того — гайдамака?!
(І. Тобілевич, Сава Чалий, І, 6). ...І раптом ні з того
ні з сього їх, як молодих бичків, пхали попові під
хрест (Г. Тютюнник, Вир, II, 7).
Ні за понюх (понюшку) табаку (табаки); за
нюх табаки. Нізащо, даремно.
І були б за нюх табаки
Там на вічну ганьбу таки
Вовка вбили барани...
(І. Франко, Лис Микита, І),

Ні за холодну воду не братись. Нічого не ро­

бити, ледарювати.
Вона в тебе увесь день божий сидить та гави ловить
і за холодну воду не візьметься (Марко Вовчок, Сест­
ра, VIII). ...Пан обозний, останнім часом не бравшись
ні за холодну воду, підмощував під грушевим дере­
вом силу-силенну гаптованих подушок... (О. Ільчен-
ко, Козацькому роду нема переводу, Заспів, 8).

Ні за цапову душу. Нізащо, даремно, марно,

ні з сього ні з того.

118
 Зогниє так ні за цапову душу, й чарки горілки не
вип’ємо! (Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., XVI).
Ой змарнуєте ви, Ригоре, козацьке життя ні за цапо­
ву душу (І. Ле, Наливайко, II, 15).

Ні за що ні про що. Безпричинно.

Війна війною, а два стоги переліжного сіна ні за що
ні про що згноїли (М. Стельмах, Правда і кривда,
VII).

Ні знобить і ні гріє. Див. Не знобить і не гріє.

Ні копійки за душею. Див. За душею нічого
не мати.
Ні світ ні зоря. Дуже рано, удосвіта.
На другий день, ще ні світ ні зоря, як одрадяни ки­
нулися до Марининої хати (Панас Мирний, Лихо дав­
нє й сьогочасне,II).

Ні сіло ні впало. Безпричинно, несподівано.

...А це колись одного дня, ні сіло ні впало, Параска
рип нашими сінешніми дверима! (І. Нечуй-Левицький,
Баба Параска та Баба Палажка, II).

Ні холодно ні жарко. Див. Не знобить і не

гріє.
Ніде й голки встромити. Дуже тісно.
Отож людей на улиці і коло хати — ніде й голки
встромити (Марко Вовчок).

Ніде правди діти. Про незаперечний факт; про

щось очевидне, чого не приховаєш.
Новопризначеному голові троянівці були раді: хло­
пець молодий, з розумом, такий діло поведе, бо по­
передній голова Іван Кісочка, ніде правди діти, на
старість підліпився... (Г. Тютюнник, Вир, І, 3).

119
 Ніс по вітру держати (тримати). Пристосову­
ватись до обставин, панівних ідей, смаків.
А от є люди, що все життя тримають ніс по вітру..,
(І. Микитенко, Дні юності, III, IV, 2).
І критик, що держить по вітру свій шс,
Що в папці промову (готову!) приніс,
Схопився і першим до сцени побіг...
(С. Олійник, Курило-Кадильський).

Нога (чия) ніколи не буде. Зарікання ходити

кудись, до когось; знатися з кимось.
...Заклявся, що його нога ніколи не буде в невістчи­
ному дворі (Панас Мирний, Як ведеться, так і жи­
веться, II).
Ноги витягти. Померти.
Та я тебе так нагодую пиріжками, що ти й ноги витяг­
неш, шибенику проклятий!.. (М. Коцюбинський, Анд­
рій Соловейко, 2).
Ноги на плечі (брати). Іти пішки; тікати.
Краще знімемось отак, як єсть, усі й другі за нами,
та ноги на плечі й гайда! (І. Тобілевич, Хазяїн, II, 1).
Мабуть, таке, пане, що бери ноги на плечі, та й гай­
да, бо ще отут зв’яжуть тебе!.. (А. Тесленко, «Истин-
но русский человек»). Пішки, баришньо. Ноги на пле­
чі— доганяй вітра в полі (І. Микитенко, Кадри, І, І, 9).
Ножа гострити (на кого). Замишляти щось
недобре проти когось.
А той нишком у куточку
Гострить ніж на брата.
(Т. Шевченко, Сон).
Сава його так любить, а він на Саву ножа гострить
(І. Тобілевич, Сава Чалий, V, 6).
Носа вішати. Занепадати духом; журитися.
Дивлюся — господиня моя і ніс повісила (Панас Мир­
ний, Лихий попутав). Чого це ви носи повішали? Ану,
заводьте краще пісню! (Г* Тютюнник, Вир, І, 26)&

120
Носа втерти. Збити пиху, довести свою пере­
вагу.
Завзятого троянці кшталту,
Не струсять нічийого гвалту,
І носа хоть кому утруть...
(І. Котляревський, Енеїда, IV).

Вернуся в радгосп та організую дівчачу чабанську

бригаду!.. Ми тоді декому носа втремо... (О. Гончар,
Тронка, 7).
Носа дерти (задирати). Див. Дерти носа.
Носа не навернути. Не приходити з якоїсь
причини; не мати змоги наблизитися через
щось (часто через сморід).
...Так, звиніть, смердітиме, що й носа до нього не на­
вернеш... (М. Кропивницький, По ревізії, 3). Сюди ніхто
й носа не наверне! Одно — далеко від двора..., а дру­
ге— пустка, то побояться... (І. Тобілевич, Сава Ча­
лий, І, 1).
Носа не показувати. Не з’являтись, не прихо­
дити.
...А як поженяться на таких панянках... тоді вони
й носа сюди не покажуть (І. Тобілевич, Суєта, І, 2).
Хутір в лісах та болотах, навколо дрімучі саги... Нім­
ці туди й носа не покажуть (Г. Тютюнник, Вир, II, 9).

Носа свого совати (встромляти, втискати).

Втручатися не в свої справи.
А Солов’їха і свого носа туди таки втисла: без неї,
бачте, ніде вода не освятиться (І. Нечуй-Левицький,
Баба Параска та баба Палажка, І) В глибині душі
він проклинав Анча та іноземця, а найбільше Марка
і Левка, що всім цікавились і скрізь сунули свого но­
са (М. Трублаїні, Шхуна «Колумб», І, XVII). Поки
ще я тут хазяїн, не встромляйте, чоловіче добрий, носа
не в своє діло (А. Головко, Артем Гармаш, II, 3).

121
Носом вудити рибу. Куняти.
Уже Зінька куняла, дрімала, носом вудила рибу, вже
навіть засинала (І. Нечуй-Левицький).

Носом (нюхом) знати (чути). Передчувати,

безпомилково вгадувати, де може бути те,
що цікавить.
Весілля — Клим мій там,— Клим бенкет носом знає...
(Л. Боровиковський, Клим).
А жіночки... лихий їх знає!
Уже сміялися над ним!
Вони цю страву носом чують.
(Т. Шевченко, Сотник).
— От старий хитрун,— сміється Кривцов.— Ніхто його
не просив,— нюхом почув, що «Малигін» на заліжку
йде (М. Трублаїні, Лахтак, 2).
Нудить світом (хто). Журиться, нудьгує.
Серце в’яне, нудить світом,
Як пташка без волі.
Нащо ж мені краса моя,
Коли нема долі?
(Т« Шевченко, Нащо мені чорні брови).

Стара вже світом нудить, а панночка втішається:

— Як славно, бабусечко, як славно, як у нас велично
та пишно! (Марко Вовчок, Інститутка, 7).
Нуль без палички. Ніщо.
Працюють без плану, без керівництва. Залучення до
спілки — нуль без палички (О. Донченко, Зоряна фор­
теця, 3, 2) ...А інші для нього — нуль без палички
(В. Минко, Над річкою Хоролом, II).

Нюхати порох. Бувати в боях, на війні.

— Кадровики веселіші,— подумав Оксен.— Видно, вже
порох нюхали (Г. Тютюнник, Вир, II, 1).

Нюхом чути. Див. Носом знати.

122
 ои
Облизня піймати. Зазнати поразки, невдачі;
залишитися ні з чим.
Турн, облизня в бою піймавши,
Зубами з серця скреготав...
(І. Котляревський, Енеїда, VI).
Ну, а суботня наша розмова матиме продовження на
партбюро найпізніше завтра. І піймаєте такого розкіш­
ного облизня... (Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі,
Понеділок, IX).
Обома руками голосувати за (проти). Пов­
ністю погоджуватися, підтримувати (запе­
речувати, відкидати).
Це він мене питає, як по-моєму, наче міг би я бути
проти!
— Обома руками — за (О. Гончар, Микита Бра­
тусь, II).
—...Я обома руками голосую за них.
—...Ми часто за узагальнення голосуємо обома рука­
ми, а від конкретного, буденного уміємо відмахнутись
теж обома руками (М. Стельмах, Правда і крив­
да, IV).
Один тому час, що батько в плахті. Про те,
що ніколи не повториться, буває один раз
у житті.
„..Повідчиняй мені вікна й ворота, нехай люди див­
ляться! Один тому час, що й батько в плахті (М. Ста­
рицький, За двома зайцями, IV, 2).
Річ святу поцілувавши тричі
(Один час тому, що батько в плахті),
Я поглянув на святе обличчя...
(Леся Українка, Пророчий сон патріота).
Одна нога тут, друга там. Наказ чи обіцянка
дуже швидко сходити, збігати кудись, десь
побувати.

123
 Ну, живо! Щоб одна нога мені тут була, а друга —
там! (М. Кропивницький, По ревізії, 2). Ти, коли хо­
чеш, лягай, я зараз буду,— одна нога тут, друга там
(О. Копиленко, Пригноблений, 2).

Одним духом дихати. Дотримуватись одних

поглядів, думок.
Та й у дворі, ваше високоблагородіє, небезпечно. І там
вони одним духом дишуть (Панас Мирний, Голодна
воля, 4). Я гадаю, що проти них треба виставити ті
самі мотиви, що й проти Матвія: одним духом ди­
хають (І. Микитенко, Ранок, І, III, 1).
Одним миром мазані (мировані). Про людей
з однаковими поглядами, рисами (найчасті­
ше з негативним відтінком).
Погана справа буде й з дочкою, як була погана спра­
ва й з її мамою. Вони обидві, як бачу, одним миром
мазані (І. Нечуй-Левицький, Без пуття, III). Тим-то
й розбили глека ваші чоловік та свекор, бо одним
миром мазані... (Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі,
Понеділок, II).
Одного (його, нашого, свого) поля ягода. Про
людей, чимось схожих, близьких по духу.
І той, і цей одного поля ягода, одного роду, одного
плоду (Панас Мирний, Як ведеться, так і живеться,
II). ...Та це ж його поля ягода, ця некрасива дівчина
не першої вже молодості, звикла працювати на землі...
(Ю. Яновський, Путь у Францію).

Одною ниточкою зв’язаними бути. Про людей,

тісно зв’язаних спільними інтересами, спра­
вами (часто про зв’язок людей аморальних).
...Ти ж мені вже тепер не чужий, вже ми тепер з то­
бою, як рідні, одною ниточкою зв'язані (В. Собко,
Звичайне життя, XX).
Ока не спускати. Див. Не спускати з ока.

124
 Око в око. Віч на віч; чесно, відверто.
Хоч око в око ви не сміли стати,
Не сміли свої правди нам сказати —
Ви підступом побили м’я без бою!
(І. Франко, Ні, ви не мали згляду надо мною!)

Око за око, зуб за зуб, Про відплату за образу

(кривда за кривду, зло за зло). (Відгомін біб­
лійної легенди).
Він рад був, що може відплатити Рифці зуб за зуб.
і зовсім не думав про ту можливість, котру вона йому
показувала (І. Франко, Борислав сміється, XV). Ко­
лись я був добрий, а вони мене зробили злим. ...Я їм
-• свого не подарую. Око за око, зуб за зуб (Г. Тютюн­
ник, Вир, І, 20).
Око різати. Див. Різати око.
Око топити. Див. Топити око.
Оком (очима) накидати. Примічати, мати на
прикметі, потай слідкувати; уподобати ко­
гось, задивлятися.
Певне — брехня; ну, а все-таки ти накинь там коли не
коли оком, бо, кажуть, що начебто десь і бачено їх
удвох... (Б. Грінченко, Під тихими вербами, II, 4).
А прослідіть за ним,— почали,— бо з таких усе лихо
встає... Почали накидать очима мене (А. Тесленко, По­
ганяй до ями!) ...Вояки, приїжджаючи з полігона, вже
нібито накидають на неї оком (О. Гончар, Тронка, 2).
Оком не моргнути. Зробити щось дуже швид­
ко, не довго думаючи; іноді зробити щось га­
небне, не відчуваючи докорів сумління.
Я повернусь — оком не моргнете] (Ю. Шовкопляс,
Людина живе двічі, Ніч проти понеділка, XI). А мій
Іуда... мене смертельним грішником затаврує, а себе,
не моргнувши оком, впише в правдолюбці... (М. Стель­
мах, Правда і кривда, IV).
Олій у голові мати. Див. Лій у голові мати.

125
Опустйти руки. Бути бездіяльним, безпорад­
ним, розгубленим, байдужим до всього.
З натури нечепурна, неохайна, Олександра зовсім опу­
стила руки. Хай усе йде прахом! (М. Коцюбинський,
На віру, І). Та коли ж як нахмурить брови, нестотно,
як покійна мати її, та скаже: «не мучте ви мене!», то
у мене й руки опустяться, ну, що їй скажеш? (Леся
Українка, Блакитна троянда, І, 1).

Оскому зігнати (збити). Задовольнити ба­

жання; зірвати зло на комусь.
...Обридли тії мужики,
Та паничі, та покритки.
Хотілося б зогнить оскому
На коронованих главах,
На тих помазаниках божих...
(Т. Шевченко, Царі, Вступ).
А поки що — ми по-старому
З душі позбавити оскому
Під ятку сходимо не раз!
(І. Манжура. До старої шапки).
А тут ще батько сердиться, що ти в тюрмі, я незду­
жаю. Згонить оскому на мені, лає мене (А. Тесленко,
Немає матусі! 5).

Оскому набити. Почувати відразу до чогось;

дуже набриднути.
Тутешні ж набили оскому нам співи,
Набридне одно та одно...
(І. Манжура, Теплого Олекси).
Читала все, що під руку попадало, було там усякого!
Зате, правда, набила оскому навіки (Леся Українка,
Блакитна троянда, І, 11).

Ослабне гайка. Втратити силу, міць.

Колективи ростуть, як хвиля в морі... А хто гадав,
що влада не витримає, ослабне гайка, і впаде,— той
гризе собі пальці (І. Микитенко, Диктатура, VI).

126
Отака ловись. Вираз здивування, несподі­
ванки.
Яків підвівся, глянув у вікно й почухався.
— Еге, отака ловись!.. (Панас Мирний, Як ведеться,
так і живеться, III).
Отрясти пил (прах) із чобіт (ніг) своїх. Зрек­
тися чогось; порвати зв’язок назавжди.
(З біблійного виразу).
Чи ж мене не відіпхнуло
їх гордеє недовірство?
Чи я не отряс назавше
Пил їх із своїх чобіт?
(І. Франко, Іван Вишенський, VIII)*.
Відвернеться від нього гнівна Вітчизна і забуде його,
і отрясне його, як жалюгідний прах від своїх ніг
(О. Довженко, Відступник).
Очей не показувати. Не з’являтися, не прихо­
дити (куди, до кого).
Паничеві ж нічого,— він своє діло зробив та більше
очей не показував... (Панас Мирний, Як ведеться, так
і живеться, II).
Очей не спускати. Див. Не спускати з ока.
Очима їсти. Невідривно, з захопленням, по­
жадливо дивитись.
А очима так і їсть
Диво-огиря, любує,
Розгляд а його...
І. Манжура, Трьомсин-богатир, II).
Сів на полу тепер, їсть Оленку очима (А. Тесленко,
Страчене життя, XVI).
Очима лупати. Див. Лупати очима.
Очима (очі) пасти. Див. Пасти очі.
Очима стріляти. Див. Стріляти очима.

127
Очі вбирати; очі брати в себе. Приваблювати
красою, яскравістю, привертати увагу.
Ах, яке на вас убрання, аж очі ебира! (М. Стариць­
кий, За двома зайцями, IV, 8). Купи мені синього на
спідницю!.. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе
брало!.. (М. Кропивницький, Глитай, або ж Павук,
IV, 2, 2). Хлопцям просто очі вбирає той значок та
славетна моряцька трійця. Ланцюг і якір — сіро-стале­
ві, секстан — золотий (О. Гончар, Тронка, 6).
Очі великі (у кого). Про того, хто занадто ці­
кавиться чужими справами; заглядає, куди
не слід.
...У кожного очі великі: всякому до мене діло, всяк
хоче покопирсатися у чужому серці... (М. Старицький,
Талан, II, 9).
Очі вибивати (випікати, пекти). Докоряти, со­
ромити.
...Ти мені завжди своїми наймами очі вибиваєш (Панас
Мирний, П’яниця, 3). ...А людей обмовив: навіщо їм і
досі пекти очі окупацією? (М. Стельмах, Правда і
кривда, XX).
Очі відводити. Збивати з толку, дурити, від­
вертати увагу.
Та годі, годі! Нічого мені ману пускать, очі обводити
(М. Старицький, За двома зайцями, III, 7). ...Моя жін­
ка, рятуючи мене від дроздовських офіцерів, обводила
їм очі... (І. Микитенко, Витяг з протоколу).
Очі відкривати. Навчати, звертати на щось
увагу; роз’яснювати невідоме, таємне.
...А цей мені очі одкрив... світ мені тепер не той став,
одмінився наче (М. Коцюбинський, По-людському).
Скажіть бо, голубочко!.. Ріднесенька, відкрийте мені
очі!.. (М. Старицький, Талан, І, 5).
Очі зав’язувати. Приховувати правду, не да­
вати бачити правду.

128
 Ганьба, злочин! Підлість! Запаморочувати молоді го­
лову! Зав'язувати їй очі! (Ю. Смолич, Дитинство,
Череп Кочубея).
Очі закрити (замкнути). 1. Померти. 2. Бути
присутнім при чиїйсь смерті.
1. Обчистить вона пана, як білочку, хай тільки очі
закриє, всі гроші перейдуть до її рук (Панас Мир­
ний, Як ведеться, так і живеться, II). Я хотів би мати
на старі літа справді жінку, дружину при собі, а не
наймичку і не таку сороку, щоби чекала, коли я
замкну очі, щоб посісти моє добро (І. Франко, Буд­
ка ч. 27, 3). 2. Тихо, наче гніт у каганці, дотлівало
його старе життя. Молода жінка не закривала йому
очей, бо його перевели на кухню, а вона в горницях
ключникувала (Панас Мирний, Як ведеться, так і жи­
веться, II).
Очі залити. Див. Залити очі.
Очі замазувати (замилювати). Див. Замилю­
вати очі.
Очі замкнути. Див. Очі закрити.
Очі зводити. Дрімати, засипати.
Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене
думки та журба пекуча (Марко Вовчок, Сестра, III).,
Очі колоти. Дратувати; дорікати, допікати.
Нам тільки сакля очі коле:
Чого вона стоїть у вас,
Не нами дана...
(Т. Шевченко, Кавказ).
— То була помилка,— з готовністю наїжачився
Зюзь,— і нічого мені нею довіку очі колоти!.. (О. Гон­
чар, Микита Братусь, І).
Очі на лоб (на лоба) лізуть. Див. Очі рогом
вилазять.
Очі пасти. Див. Пасти очі.
Очі прогледіти. Придивлятися; виглядати.
Я вже прогледів очі,
Поки тебе я підстеріг.
(О. Рудиковський, Невістчина плахта).

9 566 129
Очі рогом вилазять (лізуть); очі на лоб (на
лоба) лізуть. 1. Про велику втому, напру­
ження. 2. Про надмірне здивування (часто
від несподіванки).
1. Очі в нього лізли на лоб і обличчя налилось кров’ю
(М. Коцюбинський, На камені). Бувало, роби хоч пе­
рервись, очі на лоба лізуть (А. Головко, Мати, І).
А то інший, довірливий, почне над тими тумбами ту­
житись, аж очі йому рогом вилазять (О. Гончар,
Тронка, 12). 2. В мене аж очі рогом полізли від не­
сподіванки, аж дух перехопило, коли я вдихнув
незрівнянний запах лісових полуниць (Ю. Збана-
цький, Шмат мила). Та тільки-но розмова з нею на­
близиться до висновків,— і своїм, і стороннім очі по­
чинають лізти рогом (Ю. Шовкопляс, Людина живе
двічі. Ніч проти понеділка, XIV).

Очі штрикати. Докоряти.

Ти мені очі цим не штрикай/ Я не сам собі пенсію
встановляв! (О. Гончар, Тронка, 7).

п
Палець об палець не вдарити. Нічого не зро­
бити, виявити повну бездіяльність, байду­
жість.
Коли в грудні випав перший сніг, Андрій написав до
газети, що в «Колосі» палець об палець не вдарили,
щоб затримати сніг на полі (В. Минко, Над річкою
Хоролом, 2).
Пальцем не поворушити. Нічого не зробити,
виявити повну бездіяльність, байдужість.
...Я піду межи ті нещасні люди, працею котрих всі
жиють і для щастя котрих ніхто й пальцем не
хоче поворушити! (М. Коцюбинський, Андрій Соло­
вейко, 3).

130
 Пальцем не ткнути (не торкнути). Не запо­
діяти найменшої кривди, образи.
Я тебе ніколи і пальцем не ткнув (М. Яцків, У най­
мах, VIII). А Павло як оженився, то ні разу й паль­
цем свою не торкнув! (Г. Тютюнник, Вир, II, 5).

Пальцем тикати (показувати) (на кого). Звер­

тати з осудом увагу навколишніх на щось
незвичайне (найчастіше негативне) в чиїйсь
поведінці.
Куди не ткнеться вона, куди не піде, на неї пальцями
будуть тикати: он вона, он! (Панас Мирний, Як ве­
деться, так і живеться, II). Ні, поговору я не боюсь.
На мене ніхто ніколи не тицяв пальцем (М. Стель­
мах, Правда і кривда, XI).

Пальцем тйкати в очі. Вказувати на якісь

вади, іноді в не дуже делікатній формі.
Давно, давно Езоп байки писать начав,
Осміював звіряк, над миром глузував,
Кричав на гріх зо всеї мочі
І пальцем тикав людям в очі.
(Л. Боровиковський, Байки).

Пальцем у небо попадати. Помилятися, гово­

рити невпопад.
— А хто, по-вашому, розумніший у Києві...
— Голохвостий!

— Попав пальцем у небо (М. Старицький, За двома

зайцями, І, 2).
Не тобі,— кажу,— першому попадати пальцем
у небо, товаришу Зюзь (О. Гончар, Микита Бра­
тусь, І).
Пальці гризти. Гірко каятись, шкодувати за
сказаним чи зробленим.
А хто гадав, що влада не витримає, ослабне гайка,
і впаде,— той гризе собі пальці (І. Микитенко, Дик­
татура. VI).

9* 131
Пальці знати. Невміло, погано робити щось.
От збрехав, аж пальці знать! (Г. Квітка-Основ’янен-
ко, Шельменко-денщик, І, 4).

Пальці облизувати (оближеш). Про щось

смачне, принадне, спокусливе.
Та якби запустить пазури у її скриню, то ми при
боці заведемо таке монпасьє, іцо тільки пальці обли­
зуй! (М. Старицький, За двома зайцями, І, 4).
Пальця у рот не клади (кому). Про людину,
у стосунках з якою треба бути обережним,
яка не промине випадку використати у своїх
інтересах слабість, довірливість іншого.
— Оце який ви страшний та сердитий!...
— Та пальця в рот не кладіть: ще зуби цілі — жар­
тував Довбня... (Панас Мирний, Повія, III, 7). Олек­
сандр Семенович — хлопець, видно, з тих, кому паль­
ця в рот класти не слід (Ю. Шовкопляс, Людина
живе двічі, Понеділок, VII).

Памороки забивати. Затуманювати розум, від­

бирати пам’ять.
Бачу, парубче, що твоє багатство тобі вже зовсім
забило памороки (М. Кропивницький, Дай серцеві
волю..., II, 3)'. Не пригадаю, памороки забиті, а десь
зустрічалися (О. Копиленко, Зустріч). Вони набігали
на нас, штовхали, намагалися забити памороки, жбур­
нути собі під ноги, щоб топтати без перешкод
(Ю. Яновський, Місто за дротом).

Паном діло жити. Жити по-панському.

Мірошник паном діло жив (Є. Гребінка). Таки па­
ном діло, і ходить, і говорить по-панському! (М. Ста­
рицький, За двома зайцями, І, 2).
Парка парити. Гарячкувати, метушитися.
Хлопці бігали, шукали, парили парка — як у воду
впала. Ні її, ні Соні (С. Васильченко, Олив’яний пер­
стень, 19).

132
Пасти очі (очима); пасти поглядом. Пильно
придивлятися з наміром заволодіти; пильно
стежити, роздивлятися.
А ти, Микито, грунтика не продавай, бо вже отой
Петренко пасе на його очі... (С. Васильченко, Со­
лов’ї, 13).
.,.1 очима вже пас
Козачина не раз
Журавині ключі молоденький.
(І. Манжура, Ренегат, 14).
...Пасучи поглядом то Марка, то Мавру, пустив мас­
ний смішок, думаючи ним хоч трохи розвеселити жін­
ку, але не розвеселив, а ще більше запечалив
(М. Стельмах, Правда і кривда, XXXII).

Передати куті меду. Перестаратись; про над­

мірність у чомусь.
Не надсаджуйтесь для гальорки, не передавайте куті
меду (М. Старицький, Талан, І, 13). Відповідь хоч і
сподобалась Мотрі, та все одно вона засумнівалася,
чи старий, як це він уміє, не передав куті меду
(М. Стельмах, Правда і кривда, XIV).

Перекинутись словами. Поговорити; сказати

один одному кілька слів.
Не встигли перекинутись словами, як у хату суне
Настя з сином Грицьком (Панас Мирний, Як ведеть­
ся, так і живеться, II).

Перемивати (перетирати) кісточки. Судити

когось, розносити плітки про когось.
...І не було того дня, щоб не було суду над Яковом;
вона перетирала всі кісточки, перебирала всі жи­
лочки його (Панас Мирний, Як ведеться, так і жи­
веться, II).

Перетирати на зубах. Див. На зубах перети­

рати.

133
 Перепастися на смик. Дуже схуднути, змар­
ніти.
Уздрівши чоловіка, Олена обривала спів і починала
докоряти, що він, Марко, і не обідав, і не вечеряв,
і забувся за жінку, і сам перепався на смик (М. Стель­
мах, Правда і кривда, ХЬ).
Перцю давати. Допікати, дошкуляти, бити.
Велів, щоб штурмом город брати...
Латину з Турном перцю дати...
(І. Котляревський, Енеїда, VI).
За тих комсомольців...
Що Врангелю й Черчіллю перцю давали...
(С. Олійник, Лист комсомольцям).
Печений добрий лише (тільки). Про небезпеч­
ну людину, яка тільки нежива перестає бути
страшною.
— Гой лиш печений добрий,— говорили вони.— Ти
йому дай полегкість, а він собі подумає, що се йому
так і належиться (І. Франко, Борислав смієть­
ся, XIII).
Печеного льоду забажати. Забажати чогось
неможливого; про примхи, пусті забаганки.
Не досить вам того, що жиєм усі враз, маєм що
їсти й пити... а їм ще забаглося печеного леду!
(І. Франко, Послідній крейцар, І).
Пити (випити) гірку чашу (чашу мук); скуш-
' тувати гіркої. Страждати, мучитись, зазнати
багато горя. Див. Випити повну (до дна)
чашу.
— Коли б,— каже,— умер я в Трої,
Уже б не пив сеї гіркої...
(І. Котляревський, Енеїда, І).
Сотки, тисячі нещасних попадалися до рук козакам
й мусили випити гірку до краю (М. Коцюбинський,
Дорогою ціною).

134
 Життєву путь свою
Нерівно і хитаючись верстав я,
І чашу мук за те належно п’ю.
(М. Рильський, Мандрівка в молодість, Пролог).’
Я теж, Григорію Стратоновичу, пив свою чашу
в тридцять сьомому році (М. Стельмах, Правда і
кривда, IV).
Пиши пропало. Говориться про щось зіпсо­
ване, безнадійне, з чого не буде вже пуття.
От краяти почав,— та ісчекрижив так,
Що хоть пиши пропала вся сукнина!
(Л. Боровиковський, Андрій).,

Півня пускати; червоного півня пускати. Під­

палювати, вчинити пожежу.
— Я йому такого пущу півня!.. — грізно каже Чіпка
(Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., V). «...Почекайте,
почекайте, буде ще на вас Стенька Разін!», бо ж «по
губернії селяни вже пустили червоного півня»
(Ю. Смолич, Дитинство, Череп Кочубея).
Півня пускати. Зірватись на високій ноті
у співі.
Як переживав боляче, коли вони не так вели, коли
фальшива нота вислизала з їхньої горлянки, коли
співак «пускав півня» чи заводив упоперек (Ю. Янов-
ський, Пісня дружби).
Півтора людського. Щось недоладне, хтозна
й що.
І про відьми брехня, і про чорти брехня... Таке, що й
купи не держиться, півтора людського та й годі!
(Б. Грінченко, Під тихими вербами, II, 7).
Під чию дудку (по чиїй дудці) танцювати
(стрибати). Підкорятися (кому), діяти за
чиєю-небудь намовою.
— ...Хотять, щоб і всі по їх дудці стрибали!— жалілася
вона людям (Панас Мирний, Як ведеться, так і жи­
веться, II).

135
 ...Невже і вас заставить Гнат танцювати під свою
дудочку? (Г. Тютюнник, Вир, І, 17).

Під коліно зломити. Підкорити, принизити.

То турок, то нехрист з-за моря летить...
Він хоче весь світ під коліно зломить,
Побить, потопить у Дунаї...
(Л. Боровиковський, Козак).

Під крилом (чиїм)’. Під опікою, захистом, під

керівництвом.
Але скільки під вашим крилом виховалося і чесних,
і добрих, і милостивих! (М. Старицький, Талан, V, 6).

Під носом (у кого); з-під самого носа. Дуже

близько.
Ой ви, письменнії!.. Вгору деретеся, а під носом ні­
чого не бачите!.. (І. Котляревський, Наталка Полтав­
ка, І, 1, 3). Максим з-під самого носа досвідчених
сторожів, шуткуючи, міг украсти для коней з десяток
снопів вівса (М. Стельмах, Правда і кривда, XVI).

Під одну гребінку стригти. Рівняти всіх; до

всіх підходити з однією міркою.
•— Ага, одрубники. Столипінці!—і з цікавістю при­
глядався до осель, що з десяток їх розкинулись лі­
воруч понад шляхом...
— Не всіх, сину, стрижи під одну гребінку,— сказала
мати (А. Головко, Артем Гармаш, II, 1).

Під стіл пішки ходити. Бути дитиною, ма­

лим ще. (Найчастіше вживається для під­
креслення різниці у віці).
Коли деякі організми ще під стіл ходили пішки, Ли-
согор уже сад вам оцей закладав разом з нами
(О. Гончар, Микита Братусь, X).
— Та вона під стіл пішки ходила, коли я по п’ятсот
давала,— гаряче доводила ланкова Марія Кияшко
(В. Минко, Над річкою Хоролом, І, 3).

136
Під сукно покласти. Залишити справу без роз­
гляду, без відповіді.
Якби це діло хоч до завтрього під сукно (М. Кро­
пивницький, По ревізії, 3). Писав я вже про це в ра­
йон, але там поклали під сукно в канцелярії (О. Кор­
нійчук, В степах України, І).

Під халепу підводити. Доводити до клопоту,

неприємності, до біди.
Собі погано зробить і вас під халепу підведе..,
(Ю. Смолич, Наші тайни, Вітчизна кличе нас!).

Під чотири вітри (йти). Іти геть, куди зав­

годно.
...Коли ти, мовляв, пан, то й вичитуй по-панському,
а коли ні, то із села під чотири вітри, а під п’ятий
шум пряма дорога!.. (С. Васильченко, Чарівний млин).

Підводити боки. Виснажувати, знесилювати.

Стиналися з ляхом, тікали з орди,
Та все не зазнали такої біди —
Яка це підводить нам боки...
(І, Манжура, Кобзар).

Підводити під монастир. Обдурювати, ставити

в скрутне становище.
Ще і к тому обманила... Підвела під монастир!
(І. Манжура, Трьомсин-богатир, VI). Підведеш ти
мене під монастир... Ох і лисиця ж ти!.. В тебе що не
слово, то нова хитрість (М. Стельмах, Правда і крив­
да, XXXVII).

Піде (пішло^ діло. Все буде гаразд.

Роздобудь собі п'ятак,
Приліпи... під ліву п’ятку!
Узувайся і ходи.
Піде діло — хоч куди!
(С. Олійник, Чудо В черевику).;

137
 Підливати масла в огонь. Підбурювати у свар­
ці, сприяти загостренню відносин, неприязні,
ворожнечі.
Мовчіть хоч ви, не підливайте в огонь масла (І. То­
білевич, Безталанна, V, 5).
— Ти як що, так виконуєш, а як що, так ні,— під­
ливав масла у вогонь йонька.— Якби собі в гарбу, ти
зараз би виконав (Г. Тютюнник, Вир, І, 21).

Піднестй понюхати тертого хріну. Заподіяти

неприємність.
Ет, ніколи, практично, чоловік не знає, звідки йому
піднесуть понюхати тертого хріну (М. Стельмах,
Правда і кривда, XVII).

Піднімати на глузи. Див. На глузи брати.

Піднімати на кпини. Див. Брати на кпи.
Підняти на зубки. Див. На зубки підняти.
Підняти на ноги. Див. На ноги поставити.
Піднятися на ноги. Див. На ноги піднятися.
Підпускати москаля. Брехати, обдурювати
(застаріле).
Були бурлаки всі моторні,
Тут познайомились той час,
З диявола швидкі, проворні,
Підпустять москаля якраз.
(І. Котляревський, Енеїда, III).

Підставляти ногу. Перешкоджати.

Через те кожен на кожного клепав, наговорював,
всяк підставляв ногу другому (Панас Мирний, Хіба
ревуть воли..., XIII). Ось коли доля вперше підста­
вила мені ногу (ІО. Яновський, Місто за дротом).

138
Пізнавати руку (чию). Вгадувати чиюсь робо­
ту, втручання, керівництво.
І там твою пізнали руку, мамо,
твої закони.
(І. Франко, Мамо природо).
Пілюлю проковтнути. Мовчки вислухати до­
кір, образливе зауваження, повчання.
Хоч і щосили пнеться не дуже багатий на розум
Андрій Петрович зберегти видимість своєї незалеж­
ності, та першу пілюлю він уже проковтнув, і розу­
міння того, від кого залежить слава інституту, вже
почало повертатися до нього (Ю. Шовкопляс, Люди­
на живе двічі, Понеділок, VI).
Пір’я розпустити. Хвастатися, пишатися, зали­
цятися.
Та де ж пак — пір’я розпустив, розкокошився...
(Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі, Понеділок, XXI).
Пісок сиплеться (з кого). Про стару, немічну
людину (зневажл.).
А з нього, кажуть люди,
Вже сипався пісок.
(М. Вороний, Таємне кохання).
Піти з довгою рукою під церкву. Жебрачити,
старцювати.
Схоче — піде в босяки,
Чи під церкву із рукою.
(І. Манжура, Билиця).
Тимко вхопив Маркову торбу з харчами і приніс її
дядькові... Денис, нікого ні про шо не питаючи, потяг
до себе торбу.
— З довгою рукою під церкву,— вдарив його по
пальцях Марко (Г. Тютюнник, Вир, І, 23).
Піти з торбами. Вкрай збідніти; розоритися;
стати жебраком.
Як маємо вам більше платити, коли не можна біль­
ше?.. Ми самі швидко скапцаніємо, з торбами піде­
мо (І. Франко, Борислав сміється, XVII).

139
Піти на дно. Див. Іти на дно.
Піти у воду. Згинути безслідно, щезнути.
Та ще, чуєш, не хрестися,
Бо все піде в воду...
(Т. Шевченко, Тополя). \
Піти угору. Зайняти помітне, визначне стано­
вище
Подякуй за це від мене Шестірному, скажи йому, що
він не забариться високо піти угору! (Панас Мир­
ний, Товариші). Таким чином я одразу пішов угору.
З одного боку — бригадир молоді, передовик соц-
змагання... з другого боку — футбольник-мастак...
(10. Яновський, Місто за дротом).
Плутатись під ногами. Заважати іншим, ні­
чого не роблячи.
Кадровики дивилися на них, як на сторонніх, що
плутаються без діла під ногами і всім заважають
(Г. Тютюнник, Вир, II, 4). І
Плювати в очі. Відверто зневажати, не визна­
вати когось.
А Мортко всьому перечить і кожному в очі плює
(І. Франко, Борислав сміється, VII). <
Пнутися із шкури. Див. Вилазити із шкури.
По вітру розмаяти. Розтратити безцільно,
змарнувати.
Але в житті і я свій, може, хист,
(Коли він є) не по вітру розмаю...
(М. Рильський, Чумаки, І, 12).

По гарячих (свіжих) слідах. Зразу ж після

якоїсь події. !
Навіть дома, коли мати по гарячих слідах зашивала
йому розпанахану сорочку або штанці, він проявляє
нетерпіння і тривогу... (Г. Тютюнник, Вир, І, 3). Ось,
брате, справжній тобі випадок по свіжих слідах.
Спробуй, зроби з нього яку-небудь драматургічну
сценку на злобу дня (Ю. Яновський, Маленький факт).

140
По самі вінця. Повною мірою, до краю.
Ой верніться, мої рученьки, на проклятого німця, ой
було б йому тої помсти та й по самі вінця!.. (Ю. Япон­
ський, Українка).
По самі (самісінькі) вуха. До крайньої межі,
далі нікуди; дуже багато.
Ну, наробив я халепи; ускочив аж по самісінькі вуха
(М. Кропивницький, Глитай, або ж Павук, V, 1). На­
позичався я по самі вуха, що вже й нікуди далі
(Б. Грінченко, Під тихими вербами, І, 5).

По свіжих слідах. Див. По гарячих слідах.

По п’ятах (ходити). Назирці, невідступно хо­
дити за кимось.
...Заставляла за останні копійки, які він виторговував
за рибу, купувати морожене, водити в кіно, сліду­
вати за нею по п'ятах, куди б вона не йшла (Г. Тю­
тюнник, Вир, II, 10).

Побила (поб’£) лиха година. Трапилося горе,

нещастя, щось недобре.
— Побила мене лиха година та нещаслива! — заго­
моніла Кайдашиха.— 3 чим же ти поїдеш завтра на
ярмарок, коли пропив гроші? (І. Нечуй-Левицький,
Кайдашева сім’я, І).

Повернути внівець. Перетворити в ніщо.

Старшина козацтво внівець повернула... Усі землі по­
сіла... (Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., VIII).

Повернути голоблі. Відмовитися від своїх на­

мірів, повернути назад, змінити напрямок.
Дак оце і хата Секлити?.. Чи не повернути б мені
оглоблі назад? (М. Старицький, За двома зайця­
ми, III, 1). Може, краще мені повернути голоблі куди
в інший бік? (Леся Українка, Блакитна троянда, І, 9).

141
Повернути слово. Звільнити від обіцянки, да­
ного слова.
Донно Анно,
коли б я знав, що ви мене не певні,
або не певен був себе чи вас,
я б зараз повернув вам ваше слово...
(Леся Українка, Камінний господар, І).

Погладити доріжку (кому). Випити перед до­

рогою, розлукою за успіх.
Най ми з Юрашком поговоримо, бесіду най маємо.
А витак погладимо доріжку тому Марусєкові (Г. Хот-
кевич, Камінна душа, X).
Погладити по голівці. Див. Гладити по голівці.
Погоду робйти. Впливати на хід подій.
Яким би не був голова колгоспу, без вас, люди, без
ваших рук, душевності і великодушності, він погоди
не зробить (М. Стельмах, Правда і кривда, XXIV).
Подати рушники. Дати згоду на одруження.
(Відгомін народної обрядовості).
На той рік приїду
Вже не братом, з Запорожжя,
А за рушниками...
Чи подаєш?..
(Т4 Шевченко, Сліпий).
Вони ж посварились з Гнатом: може, на злість йому
й рушники подає за Степана! (І. Тобілевич, Безта­
ланна, II, 3).

Позичити очей у сірка. Набратися сміливості,

нахабства; відкинути сором’язливість.
Чорт його побери: позичу очей у сірка, нехай трохи
покепкує... піду... нехай її буде зверху... (І. Тобілевич,
Безталанна, II, 7),

142
Позривати мости. Див. Мостй спалйти.
Показати поріг (двері). Вигнати геть.
Не можу я їм показать порога,
коли їх сам до себе в хату кликав.
(Леся Українка, Руфін і Прісцілла).
Ми тебе сюди не просили. І качай пошвидше, доки
тобі дверей не показали (Г. Тютюнник, Вир, І, 17).

Показувати клас. Показувати найвищу якість,

зразок у чомусь.
На лижах би! — та часу в нас нема,
А то могла б я клас тут показати.
(М. Рильський, Три дівчини).

Поки (доки) світ (світу) сонця. Довідку.

Бо ще та цілюща любов не згасала,
І поки світ сонця не згасне вона...
(І. Манжура, Коли твою душу...),
...А з тієї чужини не буде вже звістки, поки й світа
сонця... (С. Васильченко, Осінній ескіз). Там, кажуть,
будеш жити, і щоб я тебе з Вихорами не бачив,
доки світу й сонця... (Г. Тютюнник, Вир, І, 23).

Покивати головою. Див. Кивати головою.

Покласти душу. Див. Душу віддати.
Покласти лапки. Див. Лапки покласти.
Покласти на лопатки. Див. На лопатки кйнути.
Покласти собі. Вирішити.
Гетьманові, правда, хотілось порішити осоружного за­
порожця негайно ж, але ясновельможний поклав собі
до ранку трохи витверезитись, щоб уже на свіжу
голову заходитись коло такого приємного діла...
(О. Ільченко, Козацькому роду нема переводу, За­
спів, 45).

143
 Покуштувати дрючка. Бути битим.
...І рада я буду подивитися на нього, як він вилізе з
хати..., мов та собака, що піймалась на шкоді та
покуштувала доброго дрючка (І. Тобілевич, Безта­
ланна, II, 12).
Полатати лйткй. Покусати, порвати (про со­
баку).
...А клятий рябий пес трохи литок не полатав началь­
никові (М. Кропивницький, По ревізії, 2).

Полатати боки. Див. Боки полатати.

Полатати (полічйти) ребра. Побити.
А як побачу тебе ще раз коло Василини, то так по­
латаю тобі ребра оцими кулаками, що ти й додому
не дійдеш... (І. Нечуй-Левицький, Бурлачка, VI).
А підожди лиш, ми тому куцоштанькові полічимо
ребра... (Панас Мирний, Як ведеться, так і живеть­
ся, II).
Поли врізати. За будь-яку ціну втекти, позба­
витись чогось.
Люди кажуть: поли вріж, та тікай од позовів, а ви —
грішми трусити... (М. Старицький, Як ковбаса та
чарка, 6). Од скаженого поли вріж та тікай (Панас
Мирний, Повія, І, 2).

Половйною бути (чиєю). Бути дружиною.

І я вас дуже люблю! Я согласна... буть вашою поло­
виною (М. Старицький, За двома зайцями, II, 15).
Полягтй головою. Див. Лягтй головою.
Помазатися паном. Стати паном, жити по-пан­
ському.
Бач, возний — так і бундючиться, що помазався паном
(І. Котляревський, Наталка Полтавка, II, 4).

144
Поминай як звати. Про те, що зникло без во­
роття.
Лелека зразу холоду нагнав
І жаб дурних клювати добре став,—
Найбільше молодих вподобав він ковтати:
Що день — десятків два і поминай як звати!
(Л. Глібов, Жаби).

Попару не знайти. Духу не перевести.

Та за мною парубки було так мордуються, що аж
попару не знайдуть, аж тини тріщать (М. Кропив-
ницький, По ревізії, 3).

Поперед батька в пекло (лізти). Словом чи

дією вихоплюватися поперед інших (часто
старших); нерозважливо поспішати.
А коли побачив, що першою пішла у воду Мавра,
сердито зупинив її:
— Чого поперед батька лізеш, у пекло? Молодших
нема? (М. Стельмах, Правда і кривда, XVIII).

Пора (треба) й честь знати. Пора йти звідкись,

кінчати щось; досить чогось.
Давно живу, пора й честь знать!.. (І. Тобілевич, Без­
таланна, IV, 1).

Пороги оббивати (змітати). Часто ходити ку­

дись, набридати; ходити з проханнями, кло­
потанням; марно ходити кудись.
...Мужик в судах поріг змітає (Л. Боровиковський,
Волох). Не дурно ж він терся щось з місяць у Геть­
манському, оббивав у старшини пороги... (Панас Мир­
ний, Хіба ревуть воли..., IX). А чи так багато глузду
в тому, що вона ось поїде оббивати пороги в медич­
ний? (О. Гончар, Тронка, 7).

Посадити на лід. Підвести; поставити у неви­

гідне, скрутне становище.

10 566 145
 Приймімось, човни попалім.
Тоді і мусять тут остаться
І нехотя до нас прижаться;
Ось так на лід їх посадім.
(І. Котляревський, Енеїда, II)*
Коли б то тріснув був од його твій живіт,
Ніж мав ти це мене так посадить на лід!
(П. Гулак-Артемовський, Солопій та Хівря).

Посадити на міль. Поставити у дуже скрутне,

безвихідне становище.
Жаль, жаль! Енея-неборака,
Коли його на міль, як рака,
Зевес допустить посадить.
(І. Котляревський, Енеїда, IV).

Послати на небо. Вбити; позбавити життя.

Сьогодні він заганяє чоловіка пістолетом у воду,
а завтра цим же пістолетом пошле когось на небо
вівці пасти (М. Стельмах, Правда і кривда, XX).

Поставити крапки над «і». Довести щось до

логічного кінця, не залишити чогось нез’ясо-
ваним; без потреби уточнювати щось.
Порозмовляти б з Ігорем обережненько, з усією щи­
рістю, з оглядкою на його самолюбство, поставивши
всі крапки над «і»... (Ю. Шовкопляс, Людина живе
двічі, Понеділок, XII).

Поставити хрест (на кому, чому). Вважати

щось чи когось безнадійним; остаточно по­
кінчити; назавжди відмовитись, забути.
Хто ж просив надіятись! Я ж йому писала: поставте
наді мною хрест! Чого ж йому ще треба? (Леся
Українка, Блакитна троянда, IV, 10). ...Згадував, як
ми колись катзна-чого ворогували з тобою, і вирішив
поставити хрест на тому, що було (М. Стельмах,
Правда і кривда, VIII). Якщо Сергій Антонович

146
 сьогодні цього не зробить, усі поставлять на ньому
хрест (Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі, Понеді­
лок, IV).
Потом збити. Надбати тяжкою працею.
Те, що предки потом збили,
Скарб, худобу накопили,—
Все козак прогайнував.
(Л. Боровиковський, Ледащо).

Почому (почім) ківш (фунт) лиха (знати,

скуштувати). Знати горе, бачити труднощі,
чимало пережити.
— Тепер я знаю, чого Йосип з такою охотою пішов
у москалі,— казала вона і плакала.— Звідав, небо­
рака, почім ківш лиха (Панас Мирний, Як ведеться,
так і живеться, III). Я знаю, почім фунт лиха, тому й
не можу спокійно глядіти, як хтось страждає
(М. Олійник, Одержима, І, 5)\ ...Скуштували, почому
ківш лиха, коли командира було вбито, а мене по­
ранено (М. Стельмах, Правда і кривда, VII).

Почому в Тростянці гребінці (знати). Зазна­

ти горя, бачити лихо, мати неприємності.
Хай же наважиться сказати хоч слово, тоді знатиме,
почому в Тростянці гребінці. Ох, битиме ж він її...
(М. Коцюбинський, На віру, 2).

Почухати спйну (кому). Побити, дати прочу*

хана.
Бабусю, маєш ти лозину?
Ану, почухай Лису спину...
(О. Олесь, Бабусина пригода).

Почухатись там, де й не свербіло. Зазнати по­

разки, мати неприємність там, де й не спо­
дівався.
Най геть біжить ціло,
Бо швидко почухавсь
Там, де й не свербіло!
(І. Франко, Ми оси).

10* 147
Права рука. Найближчий спільник, помічник.
...А в сусідні Стебни отаманом пушкарським наста­
новив праву свою руку, головного свого помічника
і улюбленика — Юру Павличука Тихонюкового,
(Г. Хоткевич, Камінна душа, XIV). Приїздив до
аулу помічник Іманова, його права рука, Дерібаєв
Гастан... (О. Десняк, Тургайський сокіл, І, 16).
Правді у вічі дивитися. Не втрачати почуття
реальності, не боятися правди, не прикра­
шати дійсності.
...Краще ж завжди дивитися правді у вічі (Леся
Українка, Блакитна троянда, І, 3).
Покинь свої химерні мрії
І в очі правді подивись...
(О. Олесь, Микита Кожум’яка, І).

Правити смаленого дуба. Говорити нісенітниці;

розповідати небилиці.
Та що се ти мені байки плетеш,
На глум здіймаєш чи смієшся в вічі?
Нема ніде нічого, а вона
якогось дуба смаленого править
та обіцяє груші на вербі!
(Леся Українка, Осіння казка, IV).

Прийдіте поклонімося. Принизливо просити,

запобігати ласки. (Відгомін євангельського
виразу).
Ось як ще послужу та стану, будучи, генеральським
денщиком, та тоді вже, теє-то, і охвицери до мене
прийдіте поклонімося (Г. Квітка-Основ’яненко, Шель-
менко-денщик, І, 3). А самі до ям не полізуть,— по­
тримаються, може, кілька день, та й мусять-таки до
нас «прийдіте поклонімося» (І. Франко, Борислав сміє­
ться, X).
Приймати до серця. Див. Брати до серця.
Приймати за чйсту монету. Див. Брати за чй-
сту монету.

148
Прийде коза до воза. Схаменеться хтось, по­
кориться.
Горбатими тінями у хатнім присмерку сидять старі,
немов рішають задане Гудзем завдання: чи прийде
коза до воза? А мабуть, прийде.,.. (М. Коцюбинський,
Фата моргана, І).
— Ага! П рийшла-таки коза до воза/— промовив
Бугорський, углядівши Тараса (С. Васильченко, Ши­
рокий шлях, IV).
Прийтй хати холодити. Прийти невчасно, не«
проханим.
— Чого це він лишній?
— І відомо — лишній, коли не в час прийшов хати хо­
лодити (І. Котляревський, Наталка Полтавка, II, 11).
Прикусйти губи. Мовчати, замовкнути.
Леон прикусив губи на ті слова, Германова різка від­
права вколола його дуже, але він чув, що не може
на неї нічого відповісти, і мовчав (І. Франко, Бори­
слав сміється, XVI).
Прилипає до рук. Незаконно привласнюється
щось; про нахил до крадіжки, хабарництва.
Що іноді до моїх рук щось прилипає,— ніяк не супе­
речу... (М. Стельмах, Правда і кривда, XX).
Приложйти руки (до чого). Взяти участь у
чомусь, бути причетним до чогось.
Аби охота, а знайдеться змога приложити руки й до
освіти, і до поліпшення економічного та морального
стану нашого люду... (М. Коцюбинський, Хо, V).
Принесло на (чиюсь) голову. Див. Звалйтися
на (чиюсь) голову.
Приперти до стінй. Поставити у скрутне, без­
вихідне становище; позбавити можливості чи­
нити опір.
...Весь бунт робітницький — діло Германа, підняте
в тій цілі, щоби всіх дрібніших предприємців, а навіть
і Леона самого приперти до стіни (І. Франко, Бори­
слав сміється, XVI). Думає, що припер уже Братуся
до стіни, радується... (О. Гончар, Микита Братусь, І).

149
Притулйти горбатого до стіни. Про щось не-*
природне, невідповідне, безглузде.
Чого-бо ти сердишся? Нехай тобі той Омелько ска­
зиться! Притулив горбатого до стіни! (І. Тобілевич,
Безталанна, І, 2).
Притчею (во язйцех) бути (стати). Бути пред­
метом розмов, обговорення, пліток.
Довелось самому...
І притчею стати
Добрим людям, і охати
У холодній хаті.
(Т, Шевченко, Сотник).
Стане притчею в язиціх
Слово те: дурний, як Цап!
(І. Франко, Лис Микита, 8).

Прихилйти голову (де, куди, до кого). Мати

притулок, захист.
Старенька Миша горювала:
їй ніде, бідній, було жить,
Головоньку на старість прихилить.
(Л. Глібов, Лев та Миша).
Надаремно гнівишся, брате, на князя й на мене.
Устряв ти в шкоду державному ладові Речі Поспо­
литої. Куди голову свою прихилиш? (І. Ле, Нали­
вайко, III, 3).
Приший хвіст кобилі. Щось недоречне, НЄПО-.
трібне.
...За вами слідом човгає щось таке, ніби теж скидає­
ться на людину, а ви його вважаєте ні за приший
хвіст кобилі чи за німого?.. (М. Кропивницький, Доки
сонце зійде..., І, 4).
Про людське око (робити щось). Удавати
щось, робити щось для годиться.
Він рад був удавати про око вільнодумного чоловіка,
але в глибині серця... був забобонний (І. Франко,
Борислав сміється, І). Ти раб йому про людське око

150
 тільки? (Леся Українка, В катакомбах). Станіслав
Жолкевський про людське око був запеклим католи­
ком, але потаємно, через довірених осіб, підтриму­
вав друзів з православної церкви (І. Ле, Наливай­
ко, II, 8).

Про (на) чорний день. Заощадження на випа­

док нещастя, матеріальних труднощів, на
скрутні часи.
Копійка волочиться, і про чорний день іміється...:
(І. Котляревський, Наталка Полтавка, І, 1, 3). У кого
зосталася яка копійка про чорний день, то і ту ви­
трушував (Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., XII).

Пройтй крізь сито й решето. Про людину дуже

спритну, хитру, таку, що всього досягне (най­
частіше з негативним відтінком).
...Отой клятий Рябченко такий мудрий на вигадки,
що крізь сито й решето пройде (Б. Грінчєнко, Під ти­
хими вербами, II, 2).

Пройти мідні труби і чортові зуби. Мати ве­

личезний життєвий досвід (здебільшого з не­
гативним відтінком).
...Максим Полатайко, який пройшов і мідні труби, і
чортові зуби, доладно пустив низом пісню... (М. Стель­
мах, Правда і кривда, VII).

Прокатати на вороних. Не обрати, провалити

на виборах.
Тоді тебе ніщо не врятує, прокатаємо на вороних,
вийдеш у тираж (О. Гончар, Микита Братусь, VI).

Просто з моста. Без зволікань, не довго ду­

маючи.
Не знає чоловік, як би то зачати, щоби нібито і про­
сто з моста і щоби дечим не вразити хлопця (І. Фран­
ко, Борислав сміється, VII).

151
Протертою (уторованою) стежкою іти. Наслі­
дувати когось; робити, як хтось раніше вже
робив; бути неоригінальним.
Мабуть, як дід, прадід та батько, поюртуєшся, по-
крутишся, поки молодий, а там і собі протертою ними
стежкою підеш... (Панас Мирний, Товариші).

Проти рожна перти. Боротися, йти проти ве­

ликої сили, наражатися на небезпеку; бути
безстрашним і непримиреннйм.
Смутна Амата пір’я драла,
Слізки ронила і вздихала,
Що Турн-князьок не буде зять..,
Та що ж? — против ріжна не прать.
(І. Котляревський, Енеїда, IV),

Против рожна перти,

Проти хвиль плисти.., *
(І. Франко, Зетрег ідеш!).

Прясти свою нитку. Висловлювати свої погля-

ди всупереч комусь; настирливо проводити
свою думку. ■ ’
— Тебе в тому Запорожжі небезпремінно язиканем
чи брехачкою назвали б.
— Запряла свою нитку,— махнув рукою на дружину
(М. Стельмах, Правда і кривда, IX).

Птах високого польоту. Про поважну персо­

ну; людину, що займає визначне становище
в суспільстві.
— Там серед послів сьогодні якийсь птах високого 1
польоту завітав до нас у коло,— згадав Шаула, ви­
ходячи на майдан (І. Ле, Наливайко, II, 10).

Птиче (пташине) молоко. Щось неіснуюче в

природі. Найчастіше вживається для визна­
чення великого багатства, розкоші чи готов­

152
 ності все зробити для задоволення чийогось
бажання.
У неї всього доволі, хіба птичого молока нема (І. Кот­
ляревський, Москаль-чарівник, VI). Що тільки забагне
вона, все їй дістане, все добуде, хоч пташиного молока
(О. Гончар, Тронка, 7).
Пуп землі. Середина, центр, осередок чогось;
найважливіше місце.
Це коли не вважати (а дехто з нас явно схильний до
цього!) —коли не вважати богоспасаємий наш Славго-
род за пуп землі (А. Головко, Артем Гармаш, І, 5).
Пускати бісики. Див. Бісики пускати.
Пускати крізь вуха (мимо вух, поза вухами,
повз вуха). Не слухати; слухати неуважно;
не брати до уваги почутого.
Онисько наче й слухав її щебетання, та все повз
вуха пускає... (Панас Мирний, Як ведеться, так і жи­
веться, II). ...Всі слухали це мало, більше пускали
крізь вуха, бо добре знали, що не про це їх сюди
покликано (Б. Грінченко, Під тихими вербами, І, 6).
Вельми дякую за похвали в адресу моєї «Піонерки»
і пускаю геть поза вухами ваше нахабне замовлен­
ня (О. Гончар, Микита Братусь, III).

Пускати ману. Див. Ману пускати.

Пускати півня. Див. Півня пускати.
Пустйти з (за) вітром. Див. За вітром пустити.
П'ятами накивати. Втекти.
Забравши деяких троянців,
Осмалених, як гиря, ланців,
П'ятами з Трої накивав.
(І. Котляревський, Енеїда, І).
А решта зосталася... Воно б то й тягу дати, п'ятами
накивати,-^ та як глянуть вони на свої хати... (Панас

153
 Мирний, Хіба ревуть воли..., IX). Варти справді ніде
не було. Тоді він спокійно відчинив ворота і накивав
п’ятами на комуну (І. Микитенко, Ранок, II, І, 6).

П’яте колесо до воза. Непотрібний, зайвий

(хто, що).
Ще й старий сюди притириться. Нужний він тут, як
п’яте колесо до воза (І. Тобілевич, Безталанна, III, 4).
...Рифка тепер стала для нього п’ятим колесом у возі;
він рідко бував дома, а як коли і завернув, то уни­
кав її чим далі, то більше (І. Франко, Борислав сміє­
ться, II). Хай він і справді велике цабе в своєму
ділі, але ж і черговий лікар не п’яте тут колесо до
воза! (Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі, Понеді­
лок, XI).

П’яте через десяте. Безсистемно, не все під­

ряд, непослідовно.
...Коли б, мовляв, ви по-нашому, по-простому бала­
кали, як перш було колись, то, може б, і я розумів
там що п’яте, хоч через десяте (М. Кропивницький,
Доки сонце зійде..., І, 4).

П’яти припекти. Примусити тікати.

Та вже вороги далі бігли. їм п’яти припекло
(Ю. Яновський, Іван).

р
Рада б душа в рай, так гріхи не пускають. Про
обмеження чи самообмеження в чомусь; ви­
мушене зречення того, що вабить.
— Здоров, приятелю; а ходи ке сюди!
— Рада б душа в рай, так гріхи не пускають. Як
жінка скаже (Г. Квітка-Основ’яненко, Сватання на
Гончарівці, І, 2).

154
Рака (раків) пектй. Червоніти від сорому.
Напік же пан Терешко раків, як і сам розглядів, що
справді салдат намальований і що увесь базар з ньо­
го глузує! (Г. Квітка-Основ’яненко, Салдатський па-
трет). Отак! То й учені соромливі, а я думав, що
тільки наші дівки раків печуть! (І. Тобілевич, Суєта,
II, 7). Дивочний ти хлопець: отакечки не спікши рака
й думаєш обманути мене? (М. Стельмах, Правда і
кривда, І).
Ребром (руба) ставити питання. Говорити про
щось відверто, прямо, категорично, принци­
пово.
Наше бідне століття стільки вже ганьби прийняло за
необачність, бездушність, егоїзм своїх дітей, що, вреш­
ті, перед смертю задумало поправити свою репутацію
і поставило ребром питання про спадок (Леся Україн­
ка, Блакитна троянда, І, 3). Як тільки що помітила,
одразу вже ставить питання руба (О. Гончар, Микита
Братусь, IV).

Решетом воду міряти. Вести пусту розмову, ба­

лаканину.
...Його улюблене заняття — решетом міряти воду
(Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі, Ніч проти поне­
ділка, XVI).
Різати вухо. Дратувати слух невірним звучан­
ням у музиці чи мові; чути щось неприємне.
О, розстроєна скрипка, розстроєна!..
Ріже вухо страшними акордами...
(І. Франко, О, розстроєна скрипка).
«Моя Оришка» — так і тільки так, бо іноді можна
почути ще й інший термін — він мені ріже вухо:
«Оришчин Микита» (О. Гончар, Микита Братусь, IV).

Різати око. Привертати увагу незвичайністю;

неприємно вражати зір.
Послана на кушетці й неторкана постіль особливо
ріже око (М. Коцюбинський, Цвіт яблуні).

155
 Аж очі ріже цебро своєю яскраво-червоною оболон­
кою, мокро вилискуючи на сонці (О. Гончар, Трон­
ка, 3).

Різати під корінь. Остаточно, повністю нищи-

ти; підривати основу.
А щоб не підмивався корінь вашої дитини, за це
ви дасте мені своє авторитетне свідчення про Григо­
рія Задніпровського, бо він мене ріже під корінь
(М. Стельмах, Правда і кривда, XXXIV).

Ріски в роті не мати. Давно не їсти, бути го­

лодним.
Еге, вже сонечко височенько підбилося, а в мене ще
й ріски в роті не було... (М. Кропивницький, По ре­
візії, 2).

Робйти з губи (писка) халяву. Брехати, гово­

рити зайве, попусту; не дотримувати слова.
— Чого ти чванишся? Старці, злидні, животи з голоду
присохли до спини, а воно приндиться. Кажу, наймай,
каятимешся потім.
— Е, я такого не люблю. Нащо робити з писка ха- Л
ляву,— Андрій почервонів і встав з-за столу (М. Ко­
цюбинський, Фата моргана, І). Коли хтось робить із
губи халяву, тобто розминається з правдою, собачка
мій завше гавкає (О. Ільченко, Козацькому роду
нема переводу, Заспів, 22).

Розбити глек. Див. Горщик розбити.

Розбити серце. Втратити, знищити найкращі
надії, сподівання, любов, віру. І
І тепер я розбитеє
Серце ядом гою..
(Т. Шевченко, Три літа).
Тільки серце моє ти розбила отим,
Низвела його з ясного неба...
(І. Манжура, N. М.).

156
Розкидати розумом (головою). Напружено ду­
мати, шукаючи виходу із якогось становища.
Чого він тільки не робив, як не розкидав своїм ро^
зумом...— ніщо не помагало (Панас Мирний, Лихо
давнє й сьогочасне).
Присіли го довги, таки нема що казати... Розкидав
тепер головою на всі боки (Г._ Хоткевич, Камінна
душа, XII).
Розкидати бісер свиням. Див. Метати бісер
свиням.
Розкрити карти. Розкрити плани, задуми, іно­
ді таємні.
Ну, спасибі хоч за те, що повністю розкрив свої
карти, сам просвітив себе (М. Стельмах, Правда і
кривда, XX).

Рознестй на пух і пір’я. Див. У пух і пір’я.

Розплющити очі (кому). Дати змогу побачити
щось по-новому, ніби вперше, збагнути суть
чогось.
Так, так! Зовсім справедливо... Ви мені просто роз­
плющили очі... Це зовсім вірний і оригінальний по­
гляд (М. Старицький, Талан, І, 3).
Розтікатися мйслію по древу. Бути багатослів­
ним. (Відгомін «Слова о полку Ігоревім»).
І не розтікайтеся мйслію по древу, бо через кілька
хвилин має початися обхід (Ю. Шовкопляс, Людина
живе двічі, Понеділок, XI).
Рокй вййшли. Минув визначений час, термін.
Найчастіше — про досягнення повноліття.
— їй, певно, й роки не вийшли?
— Почекаю.
І чекав її... восени збирались побратися (М. Стель­
мах, Правда і кривда, ЇХ).

157
Рот драти. Див. Драти горло.

Рот замазати (замкнути, заткнути, заціпити).

Не дати говорити; примусити мовчати (іноді
силою чи за допомогою хабара).
Хай собі довгі язики що хочуть говорять: ротів людям
не позамазуєш і слухати — не переслухаєш (Панас
Мирний, Морозенко, 2). ...Розправлявся з деякими
критиканами, деяким хитро замазував рот і знову
готував нові обіцянки: добре, що їх не треба купу­
вати (М. Стельмах, Правда і кривда, XXIV).
От приходь на сцену, так усім і роти заціпиш
(М. Старицький, Талан, II, 9). І бачить Явдоха, як
те питання на цілий день згорбить старого, замкне
йому рота, заніміє мову (Панас Мирний, Як ведеть­
ся, так і живеться, II). Дав розперезатися Чирві.
Чого рота йому не заткнув! (І. Микитенко, Дикта­
тура, VII).

Рота роззявити. 1. Бути неуважним, не встиг­

нути вчасно зробити чогось. 2. Захоплено
або здивовано слухати чи дивитися на щось,
забуваючи про все навколо.
1. ...Ну, чого ж ти рот роззявила? Мерщій! (Т. Шев­
ченко, Назар Стодоля, II). Матрос кидав більше за
всіх і кричав на Пувичку:
— Подай! Чого роззявив рота? (І. Микитенко, Вур­
кагани, І).
Ну, а тепер, чоловіче, не роззявляй рота, думаючи
про завтрашній день... (М. Стельмах, Правда і крив­
да, ХЬ). 2. Тож як почне розказувати, де він тільки
не бував і чого він не видав, так тільки рота роз­
зявиш (М. Кропивницький, По ревізії, І).

Руба стати. Стати на перешкоді, заперечити.

Настала осінь. Почали загадувати до школи. Наум
гадав віддати Семена, але Наумиха стала руба і за­
тялась, що не пустить (М. Коцюбинський, Ціпов’яз),

158
Рубати з плеча. Робити щось не думаючи, зо*
палу.
Ми значно ближче підійшли
В ладу своєму життєвому
До гармонійності — хоча
Не треба й тут рубать з плеча:
Любов —це досить мудра штука...
(М. Рильський, Молодість, 11).

Руками й ногами. Всіма силами.

Та тепер кожен за землю і руками, й ногами, й зуба­
ми держиться! (Б. Грінченко, Під тихими вербами,
II, 5).

Рука руку мйє. Про спільників у якійсь пога-*

ній справі.
— За що ж,— хто-небудь попитає,—
Зозуля Півня вихваляє?
За те, що Півень годить їй
Та потакати добре вміє:
Рука, як кажуть, руку миє.
(Л. Глібов, Зозуля й Півень),

Руки вгору підіймати. Здаватися без бою на

ласку переможця; визнавати себе переможе­
ним; відмовлятися від боротьби.
Тепер одчайдух Мамура вже не підіймав руки вгору,
а... хапався ними за добротні німецькі чоботи..., при­
сягався у своїй вірності «визволителям» (М. Стель­
мах, Правда і кривда, VI).

Руки зв'язати. Позбавити свободи, обмежити

в діях.
...Почала гойдати на руках, гаряче пригортати дитину
до грудей, зазираючи йому у вічі,— оцей мені като­
лик руки зв'язав! Оце моє горе (С. Васильченко,
Олив’яний перстень, 7).

159
Руки згорнути. 1. Померти. 2. Нічого не роби­
ти, ледарювати.
1. Як же він житиме?.. Ще таки хоч поки я це во-
рочаюсь, біля печі хоч, а згорну я руки? (А. Тес-
ленко, Немає матусі!). 2. Якого це бісового батька
ви стоїте, згорнувши руки, діла не робите... (І. Не­
чуй-Левицький, Кайдашева сім’я, І).
Руки зложити. Померти.
Тяжко в світі жити,
А ще ж таки не хочеться
Рученьки зложити
(Я. Щоголев, Безрідні).

Руки короткі (малі) у (кого). Хтось нестраш­

ний, бо його влада, сила обмежені.
Не злякались і ми вас, бо руки короткі (М. Стариць­
кий, За двома зайцями, II, 8). Може, битимеш? Малі
руки, не виросли!.. (Панас Мирний, Як ведеться, так
і живеться, II).
— Іди, бо я тебе зараз схоплю за коси і потягну до
хати, чуєш?
— Руки короткі! (О. Корнійчук, В степах України, II,
2).

Руки на себе зняти (наложити). Кінчити жит­

тя самогубством.
Мене взяли як бранку до світлиці,
Сторожею обставили мене,
Щоб не могла на себе зняти руки...
(М. Старицький, Талан, IV, 2).

Знала, що якби рішила не піти, то хіба би мусила

відразу й руки на себе наложити (Г. Хоткевич, Ка­
мінна душа, XX).
Руки опустити. Див. Опустити руки.
Руки погріти. Див. Гріти руки.
Руки приложйти. Див. Приложйти руки.

160
Руки розв’язати. Звільнити від якогось мо­
рального обов’язку.
Петре! тепер мої руки розв'язалися. Сім років вони
були спутані, сім років у мою голову заганяли цвяш­
ки гімназичної науки... (Панас Мирний, Товариші).

Руки сверблять. 1. Поривання до якогось діла,

роботи. 2. Бажання побити когось.
1. У мене й то свербіли руки, та стримався: пиши,
брате, ти, а ми, актори, заграємо тоді за всіма при­
писами Станіславського (Ю. Яновський, Маленький
факт). 2. Гляди, щоб я тебе іноді, бува, не мазнув
по губах! Щось у мене дуже сверблять руки! (М. Кро­
пивницький, Дай серцеві волю, заведе в неволю, II, 4).

Руки скласти. Нічого не робити, відпочивати;

бути бездіяльним, ледарювати; з «не» — про
напружену натхненну працю без відпочинку.
А працювали ж зате як, рук не складаючи (М. Ста­
рицький, За двома зайцями, І, 1).
Якби Руфін і всі йому подібні
сторожею законові служили,
а не сиділи, склавши руки, дома,
то всякі вереди на тілі Риму
ізслизли б геть, як віспа вітряна.
(Леся Українка, Руфін і Прісцілла, І).

Яке то у людей щастя — хоч у неділю можуть поси­

діти, склавши руки (Ю. Збанацькнй, Шмат мила).
Руки фертом. Взявшись у боки. (Найчастіше
про людей самовдоволених, розв’язних).
Руки фертом, вираз строгий... (І. Франко, Коваль
Бассім, X).
Руки чесати. Бити.
Дурниця, дитячі забавки та витребеньки, за які не
раз птичниця чесала руки об її спину (Панас Мир­
ний, Морозенко, 2).

11 566 161
Рукою подати. Близько, поруч.
...Так вона зріже кут, дістанеться того берега наба­
гато швидше, а там уже рукою подати до одного
з їхніх відділків... (О. Гончар, Тронка, 9).
Руку мати. Мати підтримку, захисника, покро­
вителя.
Не такого вона роду, щоб її вислали. Вона скрізь
руку має... (І. Микитенко, Ранок, II, II, 3)«
Руку набйти. Див. Набити руку.
Руку подати. Виявити дружбу, допомогти, під­
тримати морально.
Подай же руку козакові,
І серце чистеє подай!
(Т. Шевченко, Ще як були ми козаками...).
І ВИ, МОЇ ЛЮДИ...
Чи хоч раз ви руку
Сироті подали?
(С. Руданський, Пісня).
Руку тягти (держать) (за ким, чию). Підтри­
мувати когось; на чийсь бік ставати в якійсь
справі чи суперечці, заступатися за когось.
Кат вас зна, за ким руку тягти? (Г. Квітка-Основ’я-
ненко, Шельменко-денщик, II, 6). Бач, його пустили
на волю..., а він не хоче за панів руку тягнути та
людей проти нас бунтує! (С. Васильченко, Під Тара­
сове свято, 3).— С-собака,— пан йому,— твоє й серце
не болить за невіруючого руку держать! (А. Теслен-
ко, «Истинно русский человек»). Ну, а в районі дехто
тягне його руку (М. Стельмах, Правда і кривда,
XIII).
Ряст топтати. Жити, ходити по землі.
Еней од речі сей зм’якчився
І меч піднятий опустив;
Трохи-трохи не прослезився
І Турна ряст топтать пустив.
(І. Котляревський, Енеїда, VI).

162
 Ну, цьому недовго ряст топтати!.. (Панас Мирний,
Товариші). А хто не встигне, тому на той рік рясту
не топтати, на лаві лежати... (Ю. Яновський, Верш­
ники, Дитинство),

с
Сам не при собі; сам не свій. Про людину, що
втратила самовладання, ясність розуму через
сильне хвилювання, нервове потрясіння.
Як перше було, йду куди, то весело й залюбки,
а тут і очей не смію підняти. Увійшла та й стою
сама не при собі (Марко Вовчок, Сестра, V). Сестро,
опам’ятайся, чи ти при собі? (М. Старицький, За дво­
ма зайцями, IV, 14). Пан такий добрий, а так щось
дивно поводиться, гий сам не свій! (І. Франко, Послід-
ній крейцар, 5).
Сам собі пан (голова). Вільний, ні від кого не
залежний.
І немає нікому до того діла... Сама пані, сама голо­
ва... Сама знаю, що роблю! (Панас Мирний, Як ве­
деться, так і живеться, III).
...І вольний, власний лан
Ти знов оратимеш — властивець свого труду,
І в власнім краю сам свій пан!..
(І. Франко, Наймит),
Голодний, обірваний, та сам собі пан!.. (А. Теслен-
ко, Немає матусі). З одного боку воно ніби було доб­
ре, бо таки що два, то не один... Але з другого боку
один — сам собі голова (Г. Хоткевич, Камінна душа,
XV).
Свиню підкласти. Зробити неприємність.
І хоч би знати, хто це нам підклав таку свиню...
Невже ми повинні через твого Костя Хмеля сидіти
на березі, а всі попливуть до Канева (Ю. Яновський,
Весна).

11* 163
Свіжа копійка. Гроші, тільки що зароблені,
здобуті, іноді не передбачений прибуток.
Коли-не-коли перепаде свіжа копійка (І. Тобілевич,
Хазяїн, І, 2).
Світ за очі. У безвість, байдуже куди, дуже да^
леко; найчастіше — з горя піти кудись.
Як маю я журитися,
Докучати людям,
Піду собі світ за очі —
Що буде, те й буде.
(Т. Шевченко, Як маю я журитися...),
...Або його вижени, або я піду світ за очі (І. Нечуй-
Левицький, Баба Параска та баба Палажка, II). Та
Михайлик, парубійко прездоровий і лагідний ...сам-
один вгодовану свиню міг підняти й однести світ за
очі... (О. Ільченко, Козацькому роду нема переводу,
Заспів, 7).

Світ замакітрився. Див.Замакітрилася голова.

Світ заступити (кому). Стати перешкодою на
шляху до щастя; відгородити від чогось доб^
рого, радісного.
Обридла, світ заступила... в тім і винна! (М. Стариць­
кий, Талан, III, 11). От не чіпайте її, дітоньки. Вона
вам світ не заступила і місця не займе (М. Яцків,
Недоума).

Світ клином зійшовся (на кому, чому). Про

те, чого не можна обминути, уникнути; про
безвихідність становища.
А тим, хто нам коїть зради,
Най зійдеться клином світі
(І. Франко, Лис Микита, 12).

Не зійшовся на безбородьках світ клином (М,_ Стель-

махА Правда і кривда, XXII).

164
Світу не бачити. Нічого не помічати навколо
себе (через заклопотаність, зайнятість; іно-*
ді — через сльози, горе).
Вдень світу не бачу, неділі не знаю (Ю. Японський,
Ми чуємо вас).

Своїм ліктем (на свій лікоть) міряти. Оціню­

вати щось з своєї точки зору, суб’єктивно.
Один мій вчинок своїм ліктем змірив
І мовиш: «Всякий це розчовпа».
(І. Франко, Похорон. IX).,

Своя рука владйка. Про необмежене свавілля,

самодурство; про людину, яка робить все, що
їй забагнеться.
Хома послав Луку в свій ліс надрати лика;
А мій Лука
За ликом увесь ліс очистив, до пенька!
...Своя рука владика!
(Л. Боровиковський, Хома та Лука)*

Свята простота. Про людей, що роблять дур­

ниці, іноді й злочин, по наївності (з латин­
ського).
О, свята простота!.. Ти й досі, мов дитина, наївний
(ІО. Шовкопляс, Людина живе двічі, Понеділок, III).
Серце з перцем. Про людину непокірну, гостру,
вередливу.
Мотря і гарна, і трохи бриклива, і в неї й серце
з перцем.... (І. Нечуй-Левицький, Кайдашева сім’я, І).
Серце зривати (на кому). Прискіпатись до ко­
гось, лаяти (часто невинного) через поганий
настрій.
А за невдачу серце зривав завжди на наймиті (С. Ва-
сильченко, Широкий шлях, V),

165
 Серце кипить (горйть). Хвилюватися, злитися.
Йосип мовчав, доки кипіло його серце, доки було мочі
мовчати (Панас Мирний, Як ведеться, так і живеть­
ся, II).

Сидіти на шиї (на плечах) (у кого). Жити чу­

жою працею; бути на утриманні; вести пара­
зитичне життя; визискувати когось.
Ну, а ото добре буде, як через вас із матір’ю та й
мене люди обминатимуть, як сидітиму тобі на шиї
до сіди-коси? (С. Васильченко, Недоросток, II, 3). Ке-
деї і джетаки... за волю боролись! Під кулями лягали!..
А ви, баї, захопили владу і знову сіли, їм на плечі!..
(О. Десняк, Тургайський сокіл, II, 3). У вас там,—
каже,— зміни та години... Цебто: ледарі ви городські,
сидите на нашій шиї (І. Микитенко, Брати);.

Сйльні світу. Хто має владу в суспільному

житті, правлячі кола.
Відреклись нас сильні світа,
І князі, і воєводи...
(І. Франко, Іван Вишенський).

Сіллю в оці бути. Бути причиною дражливості,

дратувати, дошкуляти.
Особливо Герман, той простий, невчений єврей-онуч-
кар, був для нього сіллю в оці, і він старався все
і всюди, де тілько міг, щипати його... (І. Франко,
Борислав сміється, І). Тільки їй волі, поки в мами
та в тата. Та й те людям, мов сіль в оці (М. Коцю­
бинський, Фата моргана, І).
Сіль (цвіт) землі. Найкраща, творча частина
народу.
Поети єсть сіль землі, гордість і слава того народу,
серед котрого з’явились... (І. Тобілевич, Хазяїн, І, 13).
То ж сіль землі, то ж сила молода
Ішла на смерть, на згубу неминучу.
(Леся Українка, Невольницькі пісні, Епілог).

166
 Сюди зібрався звідусіль
Весь цвіт землі, весь цвіт І СІЛЬ.
(О. Олесь, «Вилітали орли...»).
Сіль на рану сйпати. Нагадувати про горе; зав­
давати душевного болю.
Старий ледве оклигав після втрати доньки, а ти
йому сиплеш солі на рану! (Ю. Яновський, Під
яблунею).
Сім мішків гречаної вовни. Див. Три мішки
гречаної вовни.
Сісти не в свої сани. Взятися за діло, до якого
немає хисту.
— І чого б я боявся?
— Нема певності! А що, як сяду не в свої сани?
(І. Тобілевич, Суєта, II, 7).
Скинутись по слову. Перемовитись кількома
словами.
Тут, знаєш, скинулись по слову, та й стали приятелі
(Г. Квітка-Основ’яненко, Сватання на Гончарів­
ні, П, 4).
Слабйй на утори. Про того, хто не може себе
стримати будь у чому; про невитриману лю­
дину.
Богині в гніві также баби,
І также на утори слабі,
З досади часом і брехнуть...
(І.Котляревський, Енеїда, VI).
Славні бубни за горами. Привабливим здає­
ться те, що далеко, чого не маєш; недо­
сяжне.
Ось покинь ти, пане-брате,
Стрибання прокляте!
Славні бубни за горами...
Живи ти між нами...
(Л. Глібов, Перекотиполе).

167
Слатися під ноги. Принижуватись, догоджати,
втрачати людську гідність.
Кубло гадюче! перед ворогами
. під ноги стеляться, мов поздихали,
а перед братом сторчака стають г
і раді закусати!
(Леся Українка, Руфін 1 Прісцілла, III).
Слизький карбованець. Нечесно здобуті гроші.
Біда твоя навіть не в цьому, а в тому, що руки
у тебе липкі од цього слизького карбованця (М. Стель­
мах, Правда і кривда, XX).
Слина котиться. Про велике бажання чогось;
передчування насолоди від чогось смачного,
привабливого.
— У мене фрикасе нема, а по-хазяйськи: солонина
до хріну, борщ, заварювана каша до сала, та пиріг,
може, є з яблук!
— Чудово! Аж слина котиться (1. Тобілевич, Ха- <
зяїн, І, 13). Жалібніше про ясир треба писати. Щоб
панові канцлеру слинка котилася від згадки про тур-
чинок і невільників (І. Ле, Наливайко, II, 18).
Слід замело (прохолов) (чий). Про те, що без- Г
слідно зникло.
Покликали старосту, кинулись за москалями... та їх
уже й слід замело (Панас Мирний, Хіба ревуть
воли..., XII). А тих човнів і слід прохолов: шукай
їх аж у плавнях (10. Яновський, Під яблунею).
Слон на вухо наступив. Про відсутність слуху.
Ніякого, брат, у тебе слуху не було, нема і ніколи
не буде. Слон тобі на вухо наступив (Ю. Смолич,
Дитинство, Трансвааль).
Смаленим пахне. Не до жартів, хорошого спо­
діватись нема чого.
Схоже не схоже, а задачку з іксами він задав. Пах­
не тут смаленим! (М. Стельмах, Правда і крив­
да, IV).

168
Смаленого вовка бачити» Знати горе, мати ве-*
ликий життєвий досвід, пережити багато
труднощів.
— Хоча б куди-небудь поїхати або попливти! — ми-
мовіль вихопилось у Тоні.— А то далі острова Сма­
леного не була!
— І смаленого вовка не бачила,— скаламбурив Кузь­
ма Осадчий (О. Гончар, Тронка, 6). Ви от латинську
мову знаєте, а смаленого вовка бачили? (І. Мики­
тенко, Кадри, І, І, 7).
Смерті дивитись (заглядати) у вічі (лице).
Бути рішучим, безстрашним перед небезпе­
кою, перед загрозою смерті; бути близьким
до смерті.
А кортить мене ще раз помірятись з басурменом, ще
раз глянути у вічі смерті, а там хоч би й в домови­
ну!.. (М. Кропивницький, Невольник, І, 1).
Учись владати ним, учися
Стріляти цільно, і в лице
Безстрашно смерті заглядати:
Важкого бою час іде.
(І. Франко, Гриць Турчин).:
Смоктати за серце. Мати невдоволене бажан­
ня, гризоту, журитись чимось.
Я тільки після сповіді не нюхаю та у страсну п’ят­
ницю... і не повіриш... так і порива лаяться, аж за
серце смокче (І. Тобілевич, Безталанна, II, 13).
Собак ганяти (лякати). Бігати без діла; не
займатися серйозною справою; байдикувати
(найчастіше про дітей чи підлітків).
Тоді ще, як ти...
По Харкову собак лякав,
Тоді ще я тебе видав!
(С. Писаревський, Писулька).
Ну-с, обормот, годі тобі собак ганяти: зиму підзудиш
і весною підеш на екзамени (Ю. Смолич, Дитинство,
Череп Кочубея).

169
 Собаку з’їсти (на чому). Мати великий досвід
у чомусь, добре розумітися на чомусь.
Що ти мене агітуєш! Сам на цім ділі собаку з'їв
(А. Головко, Артем Гармаш, І, 6).
Собі на умі (бути). Приховувати свої думки,
не бути відвертим; хитрувати; бути обереж­
ним.
Наталка многим женихам піднесла печеного кабака;
глядя на сіє, і я собі на умі! (І. Котляревський, На­
талка Полтавка, І, 1, 3).
Содом робити. Зчиняти гармидер, безладдя.
(Відгомін біблійної легенди).
Прибігла фурія із пекла,
Яхидніша од всіх відьом,
Зла, хитра, злобная, запекла,
Робила з себе скрізь содом.
(І. Котляревський, Енеїда, IV).

Сорока на хвості принесла. Говорять, коли хо*

чуть приховати справжнє джерело якоїсь
чутки, а також — про швидке поширення чу­
ток.
— Хто тобі це сказав? Певно, тіточка? — аж скрик­
нула Настуся.
— Мені сорока на хвості принесла цю звістку (І. Не­
чуй-Левицький, Без пуття, III).
Сором їсть очі. Мучитись, страждати від до­
корів совісті.
Одну хвилину мені жаль Софії і сором їсть очі, а дру­
гу... другу — вся душа, всі' думки — у Барки! (І. То­
білевич, Безталанна, IV, 4).
Спати без задніх ніг. Міцно спати (часто про
сон натомленої людини).
Спав би собі зараз без задніх ніг, та де там
(М. Стельмах, Правда і кривда, XXXVI).

170
 Спитися з кругу. Через пияцтво втратити люд­
ську гідність, розум.
Та хоч гріх, хоч і два, поб’ю я п’янюгу.
Ох, був колись чоловік, тепер спився з кругу!
(Г. Квітка-Основ’яненко, Сватання на Гончарівці, III, 1).
Ухопив маленьку дівчинку Парасю... та й несе... На­
віщо вже він її взяв? Один бог відає... Сказано:
з кругу спився (Панас Мирний, Хіба ревуть воли...,
XVIII).
Спливти за водою. Див. Уплинути за водою.
Справляти вулицю. Відпочивати, гуляти. (Вид
відпочинку на селі, коли збираються на ву­
лиці біля чийогось двору посидіти, погово­
рити).
— Де мама?..
— Мабуть, улицю справляє... (Панас Мирний, Як ве­
деться, так і живеться, III).
Справляти хйхи (реготи). Сміятися, бути ве«
селим.
...Стояла в колі сержантів з полігона і хихи та рего­
ти з ними справляла (О. Гончар, Тронка, 2).

Спускати шкуру. Див. Шкуру драти.

Спустити віжки. Див. Віжки спустйти.
Спустйти з очей. Випустити з поля зору; не ба-*
ЧИТИ, не стежити.
Бо як тільки неня мила
Із очей його спустила,
Знову гульки підняла...
(І. Манжура, Трьомсин-богатир, ІУ)<
Ключар удає, ніби спустив їх з очей, і звертається до
інших (Леся Українка, Руфін і Прісцілла, IV).
Ставати на ноги. Див. На ноги ставати.

171
 Ставати на порї. Див. На порі ставати.
Ставати на дорозі. Заважати, перешкоджати,
бути супротивником.
Вона була активна й наполеглива, настирлива й не­
щадна до тих, хто ставав їй на дорозі... (Ю. Янов­
ський, Дві жінки).
Ставити на карту. Ризикувати, наражати на
небезпеку.
Підлітком я мав звичай... бігати на пожар. Мені
миліше тоді ставити на карту своє життя, ніж ряту­
вати чуже (Леся Українка, Блакитна троянда, II, 1).
Старий вовк. Людина з великим досвідом в
якійсь справі.
Абдулаєв був старий вовк, він знав — «язика» взяти
нелегко (Г. Тютюнник, Вир, II, 13).
Старий, як світ. Про щось дуже давнє, що
існує з незапам’ятних часів.
...Хтось чистим, хорошим, високим голосом почав
стару, як світ, сумну, як людська доля, давню сол­
датську пісню (Г. Тютюнник, Вир, І, 26).

Стерти в (на) порох. Остаточно знищити, пере­

творити нінащо.
Ти б їх скрушив,
тих вражих монтанівців, стер би в порох!
(Леся Українка, Руфін і Прісцілла, IV)

Стіни мають вуха. Хтось може підслухати.

Мовчи... бо стіни мають вуха...
І що... коли нас Змій підслухав,—
Удвох загинем в одну мить...
(О. Олесь, Микита Кожум’яка, І).
Тихенько навіть співано пісень —
Тихесенько, бо стіни мають уші...
(М, Рильський, Марина, II, 1).

172
Сторчака дати. Упасти вниз головою, найчас­
тіше від сильного несподіваного удару.
Я чи вдарив раз по снопові, чи ні, а його як учищу
замість снопа та по лисині, а він як гепне об землю,
так сторчака і дав! (Г. Квітка-Основ’яненко, Сва­
тання на Гончарівці, І, 5).
Сто сот. Безліч.
Нас є стрільців сто сот... (І. Франко, Беркут).
Непереглядна колиско моря!
Пливеш далеко на сто сот миль...
(В. Кобилянський, Над морем, II).

Стояти на божій дорозі. Бути близьким до

смерті (застаріле).
Пане, пане! Стоїш ти саме на божій дорозі, незаба­
ром тебе чекає заступ та лопата (С. Васильченко,
Кармелюк, III, 5).
Стояти при своїм (на своєму). Відстоювати
свої погляди, переконання, позиції.
— Що ж робити,— сказав сумно Бенедьо,— на то
вже, бачу, нема ради... Треба стояти при своїм, скла­
дати і терпіти ще хоть три місяці! (І. Франко, Бори­
слав сміється, XI).
Страшний суд. Всесвітній суд над людством
під час другого пришестя; кінець світу; не­
ймовірно жахливі події, страждання. (Відго­
мін релігійної міфології),
Мов із тісної домовини
На той остатній страшний суд
Мерці за правдою встають.
(Т. Шевченко, Сон).
...І святі Київської зруйнованої Печерської лаври,
що вперше побачили страшний суд, дивилися з своїх
золочених уламків на темну воду великої слов’ян­
ської ріки (О. Довженко, Повість полум’яних літ).
Як наганяти, так наганяти страху до самого страш­
ного суду! (М. Стельмах, Правда і кривда, XVIII).

173
 Стрибнути в холодну воду. Зопалу зробити
якийсь нерозсудливий вчинок.
Там у нього вірний друг: ні в холодну воду не дасть
йому стрибнути, ні до бійки з вітряками не допустить
(Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі, Понеділок, її).
Стріляти очйма. Позирати, швидко глянути;
поглядати кокетуючи. 2
Фашист кинув Крижакові кілька слів по-нїмецьки,
стрельнув очима і вийшов... (М. Стельмах, Правда і
кривда, XIII). Хлопець сидить ніби аж трохи зніче-
ний прилюдним сусідством з нею, з юною шкільною
красунею, а вона так і пострілює на всіх своїми блис­
кучими, як вишня в росі, очима, не всидить на місці,
сміється, красується... (О. Гончар, Тронка, 6). Актриси
мліли і стріляли очима на лейтенанта (Ю. Смолич,
Вісімнадцятилітні, «Чорна рука» і «Червоне коло»).
Субітки давати (куштувати). Бити (бути би­
тим). І
Троянське плем’я все засіло
Коло книжок, що аж потіло,
І по-латинському гуло.
І хто хоть трохи лінувався,
Тому субітки і давав.
(І. Котляревський, Енеїда, VI).
Петрусю! Кинь байки,— з байками не здобруєш!
Учи свій стих, а то субітки покуштуєш!
(Л. Боровиковський, Байки та Дяк і Петрусь).
Судний день. День смерті; суд над людьми,
кінець світу. (Відгомін релігійної міфології).
Див. Страшний суд.
— До ранку, до свого судного дня простою, умру отут,
інфаркт схоплю,— схлипнув і прикрив очі рукою По-
цілуйко (М. Стельмах, Правда і кривда, XI).
Сукати свій мотузок. Вести свою лінію; про­
водити свою думку.
— Чи не так я думаю?
— Не тягни. Сучи вже далі свій мотузочок (М, Стель­
мах, Правда і кривда, XVI),

174
Сухйм із води виходити. Виходити незганьбле^
ним із неприємності; часто про людину, при­
четну до ганебної справи, яка зуміла зали­
шитись незвинуваченою.
...Цей козак начебто й не відрізнявся від інших запо­
рожців..., що ворогів упень витинали, з води сухими
виходили... (О. Ільченко, Козацькому роду нема пе­
реводу, Заспів, 21). А то прошлий раз ходили на
Залужжя курей полохати, всі з води сухими вийшли,
а Гараська в сільраду викликали (Г. Тютюнник, Вир,
1,4).
Сучйтися в вічі. В’язнути, чіплятись, заїдатись,
прискіпуватись.
Хай такий подлий не буде. Побудь хоч один день та
придивися: адже ж не тільки своїм — чужим так
у вічі й сучиться (Панас Мирний, Як ведеться, так і
живеться, III).

Сушйти голову. Журитися чимось, мучитись

тривожними думками; розв’язувати складне
питання.
Ось не журіть, мамо, своєї голови, та й моєї не су­
шіть... (С. Васильченко, Солов’ї, III).
І знову усі сушать голови над пальним (М. Стель­
мах, Правда і кривда, XXX).

Сушйти зуби. Див. Зуби сушйти.

Сцену робйти (влаштовувати). Зчиняти свар­
ку; влаштовувати скандал.
Спочатку о. Василь байдужно приймав це піклування,
та врешті воно почало йому докучати, особливо коли
Раїса робила йому сцени за те, що він не бережеться
(М. Коцюбинський, Лялечка).
Сьома вода на киселі. Див. Десята вода на ки­
селі.

175
Та й був такий. Див. І був такий.
Так і падати (біля когось). Всіляко догоджати.
А вже Парасці — скажи вона слово, він і в огонь
піде! Так, і пада коло неї: здалека побачить — шапку
здіймає, здоровкається (Панас Мирний, Як ведеться,
так і живеться, II).

Так і підмиває. Про нестримне бажання щось

зробити чи сказати.
Місяць стоїть проти мене уповні... «Ой місяцю, міся­
ченьку, не світи нікому...» Пісня так і підмиває мою
душу (Марко Вовчок, Інститутка, XXX).

Твердий горіх. Дуже складна, заплутана спра­

ва; задача, яку нелегко розв’язати; іноді про
людину, яку нелегко розпізнати. Твердйй го­
ріх розкусйти. Розв’язати складну справу.
А може й справді перекусим;
Твердий оріх ми ще розкусим.
(О. Олесь, «Вилітали орли...»)<

Твердий хліб. Див. Гіркйй хліб.

Твоїми устами мед пити. Про того, хто ви­
словлює добрі, але трудно здійснимі поба­
жання.
Латине світлий, знаменитий,
Твоїми мед устами пити.
(І. Котляревський, Енеїда, VI).

Теревені гнути (правити, розводити, розпуска­

ти). Говорити всяку всячину.

176
 Та й засіли околеса,
Як рибалки коло плеса;
Дичину ото печуть,
Теревені собі гнуть.
(І. Манжура, Трьомсин-богатир, І)л
Бач, теревені розпустила!
Тікай, поки ще ціла!
(Л. Глібов, Лев та Миша).
Раз весела я була, розказую всякі нісенітниці паниче­
ві, теревені правлю... (Панас Мирний, Повія, III, 3).
Не будеш ти, бабо, тихо? Тут громадська канцелярія,
а не зарінок, щоби ти свої теревені розводила!
(І. Франко, Рябина, II, 1).
Терновий вінок (вінець). Символ мучеництва,
страждань. (Відгомін євангельської легенди).
Бо вдень, серед люду, поети, мов діти,
їм милі тріумфи, і лаври, і квіти,
І вабить їм очі великая слава,
Якої не дасть перемога кривава,—
В надії на неї терновий вінець
Прийма молоденький співець.
(Леся Українка, Поет під час облоги).
По-простому: в минулім є терни,
Але є також і вінки тернові,
Царі у зброї зради і війни
І бунтарі із зброєю любові,
(М. Рильський, Чумаки, І, 8).
Терпець увірвався. Прийшов кінець терпінню.
Соловейко не втерпів, бо вже в його терпець увірвав­
ся— та лусь її... (І. Нечуй-Левицький, Баба Параска
та баба Палажка). Народ терпить, а як терпець уві­
рветься— хай тоді не просять — не помилують.
(С. Васильченко, Широкий шлях, 5).
Тйрси дати. Побити, надавати стусанів.
А поруч неї — біленький, скупаний у молоці, кудла­
тий собачка з червоною биндою попід черево. І ось
на нього наскакує якийсь вуличний пес — чорний
брудний волоцюга. Він хоче йому дати тирси, цьому
молочному (І. Микитенко, Вуркагани, І).

12 566 177
Тихший води, нйжчий трави. Про людину тиху,
скромну, покірну, непомітну.
Тверезий — він був тихший води, нижчий трави; зате,
як скинув чарку-другу — де те і завзяття візьметься:
бадьориться, хвастається, словами, як горохом сипле
(Панас Мирний, Повія, II, 3).

Тільки місце тепле (чиє). Про чиюсь відсут­

ність, зникнення (говорять, коли не застають
на місці).
На ранок пішла мати довідатись у Якова про брата.
Яків спав у другій хаті, а Йосипа... тільки місце його
тепле! (Панас Мирний, Як ведеться, так і живеть­
ся, II).

Тінь кидати (на кого, що). Зароджувати підо­

зру до когось; обмовляти, звинувачувати.
Верхогляд той діловитий —
Тінь лиш кидає на вас!
(С. Олійник, Тільки й світла, що в вікні...).

Потинявся трохи в лісах і думаєш уже когось учити,

а на когось тінь кидати (М. Стельмах, Правда і крив­
да, XXXVIII);.
Товкти своє (одно). Говорити одне й те саме;
настоювати на своєму, набридати з чимось.
Бач, п’яниці море по коліно! Він знай своє товче!..
Усе одно товче: усе пить та пить (Г. Квітка-Осно-
в’яненко, Сватання на Гончарівці, І, 1).
Товктися, як Марко по пеклу. Безперервно, без
перепочинку рухаючись, робити щось; іноді
зчиняти гамір.
А сама товчеться, як Марко по пеклу: то папірчик
з-за дзеркала витягне, то відмикає, то зачиняє...
(Марко Вовчок, Викуп, IV). Товчись, мов Марко по
пеклу... От і тепер: гарно навкруги, спочити б, а пора
на роботу... (М. Коцюбинський, Хо, І).

178
Толк (толок) знати. Добре розбиратись, бути
обізнаним.
Я-то вже знаю в ній толок... Музику
Колиеь-бо я чув не таку...
(І. Манжура, Теплого Олекси).

Тон задавати. Бути першим, давати приклад;

вести за собою.
...В роботі я тон задаю! (С. Олійник, Барабанщик).

Тонко прясти. Робити щось не так як слід;

нетривко, ненадійно.
Тонко ж ти прядеш, голубе, коли на позичені гроші
такі коні купуєш (М. Коцюбинський, По-людському).

Топити (утопити) око (у чому). Задивлятися

на щось, не відриваючи погляду; милуватися.
Любо звуки пити і пісні гірського потоку, безміром
життя упиватися, топити око в ніжних розмріяних
світлах!... (Г. Хоткевич, Камінна душа, VII).
Топтати стежку. Вчащати до когось, залиця­
тися.
Нащо ти дурив моє дитя, нащо топтав до неї стеж­
ку? Нащо залицявся, коли ти не думав її брати?
(М. Старицький, За двома зайцями, IV, 14). Цікаво,
куди він зникає вечорами? До кого стежечку топче?
(О. Гончар, Зірниці).

Торби почепити (надіти). Стати жебраком.

Слухай, серце, Гудзя, слухай, Андрійку... якраз поче­
пиш торби, та й мені доведеться... (М. Коцюбинський,
Фата моргана, І).
Торішній сніг. Те, що безповоротно минуло; те,
що втратило силу, вже не страшне.
...Я вже од вашої тіточки довідалася, що ви спі­
ваєте...

12* 179
 — Тьотя Ліпа згадала торішній сніг (Леся Українка,
Блакитна троянда, IV, 5).
— Гляди, Іванові скажу.
— Боюсь я його, як торішнього снігу... (ІА. Стель­
мах, Кров людська — не водиця, II).
Треба й честь знати. Див. Пора і честь знати.
Треті півні співають. Друга половина ночі, пе­
ред світанком.
...А тепер... от скоро і треті півні заспівають, а ве­
чорниці ще й не зачинались (Т. Шевченко, Назар
Стодоля, II).
Три мішки (сім мішків) гречаної вовни (на­
говорити, намолоти). Говорити щось недо­
ладне, нісенітне.
Він заговорив дрібно й сердито, наговорив синам сім
мішків гречаної вовни, незважаючи на святу п’ятни­
цю, та й пішов у повітку (І. Нечуй-Левицький, Кайда-
шева сім’я, І). ...Хай нічого путнього не сказано, хай
наверзли вони один одному по три мішки гречаної
вовни, та хіба ж Федір Іполитович не побадьорішав од
цього? (Ю, Шовкопляс, Людина живе двічі, Понеді­
лок, І).

Три чисниці до смерті. Близько до смерті.

(Найчастіше про людину кволу, виснажену,
тяжко хвору, стару).
Що ж ви робите? Ви ж продаєте революцію. Кому?
Чирві Козиреві та оцьому дідові, якому три чисниці
до смерті (І. Микитенко, Диктатура, VI).
Тримати в їжакових рукавицях. Про суворі,
жорстокі вимоги до когось.
•— А хто ж першим почав розкрадати колгосп? Не
ти, не такі, як ти? Зло почалося од вас.
— Звідки воно б не почалося, а людей треба тримати
в їжакових рукавицях, не попускати віжки (М. Стель­
мах, Правда і кривда, XXVI).

180
Тримати хвіст бубликом. Див. Держати хвіст
бубликом.
Тримати язик за зубами. Див. Держати язик
за зубами.
Триматися свого берега. Див. Держатися
свого берега.
Триматися (держатися) у тіні. Бути скромним,
не нагадувати про себе, не хвастатись.
Отаким точнісінько Іван був: усе міг, а тримався у
тіні, щоб люди не подумали чого (М. Стельмах, Прав­
да і кривда, XI).
Трубити в кулак. Плакати (скиглити) з горя,
розпачу.
Кожухи, свити погубили
І з голоду в кулак трубили,
Така нам лучилась пеня.
(І. Котляревський, Енеїда, ІЦ
Ой правду дядина небога говорила,
Що тільки на світі великим рибам жить!
А нам, малим, в кулак трубить!
(П. Гулак-Артемовський, Рибка).-
Труснути калиткою. Витратитись, розщедри­
тись, не поскупитись грошима.
...Трішки зараз труснувши калиткою, він уже й сам
шкодував за відданими чумакам двома торбами зо­
лота... (О. Ільченко, Козацькому роду нема переводу,
Заспів, 17).
Тут і вода освятиться. Прийде кінець, смерть.
Іди мені зараз же, бо як візьму кочергу, то тут тобі
й вода освятиться (Г. Тютюнник, Вир, II, 5).
Тут і вродитися. З’явитися негайно, раптово.
Де досвітки, де вечорниці,
Або весілля де було...
То тут троянці і вродились...
(Ц Котляревський, Енеїда, III).

181
Тягу дати. Тікати.^
Троянці із-за стін дивились,
Пан Турн як з військом тягу дав...
(І. Котляревський, Енеїда, V),
Тьохнуло серце. Забилося серце в передчутті
чогось, найчастіше радості.
— І Лучицька з вами?
— Та з нами ж... А вам уже тьохнуло серце? (М. Ста­
рицький, Талан, IV, 1, 3).

У білий світ (іти). Іти в життя, між люди, ста­

вати самостійним у житті.
Рідна школа незабаром випхає тебе у білий світ
з атестатом зрілості... (О. Гончар, Тронка, 5).

У бога теля з’їсти. Провинитися у чомусь; бути

гіршим за інших.
Всі кинулись по інститутах, по технікумах, всі заяви
подаєте, а я що: в бога теля з'їв? (О. Гончар,
Тронка, 7).

У бувальці попадати; у бувальцях бувати. За­

знавати злигоднів, життєвих труднощів; по­
трапляти у скрутне становище.
Та вже ж: не в таких бувальцях, будучи, бував, та
викручувався (Г. Квітка-Основ’яненко, Шельменко-
денщик, II, 6). Багато я знищив ворога, що й гово­
рить!.. І сам попадав у бувальці не раз (О. Довжен­
ко, Ніч перед боєм).
У вогонь і в воду (іти, скакати). Про надзви­
чайну відданість комусь, готовність іти на
все в ім’я кого-небудь, чого-небудь&

182
 За Прокопа усякий рад
І в воду, і в огонь скакать!..
(Л. Боровиковський, Багатий і Бідний)*
...Не постерегли ви серця, яке за вас і в огонь і в
воду пішло б!.. (М. Старицький, Талан, II, 12).
Вони за Святослава
Готові і в огонь і воду.
(І. Франко, Сон князя Святослава, Ш, 1)*

У воді не тонути і в огні не горіти. Бути загаре

тованим життям, не знати поразки.
Е, ні... Чесний чоловік і в воді не тоне, і в огні не го­
рить, і куля його не бере... (О. Копиленко, Твердий
матеріал, 2).
У вуха вносити (доносити). Доносити на ко^
гось; виказувати, ябедничати.
Але ж я панові у вуха
Про все й доносить не люблю...
(І. Манжура, Лісничий).,
Гляди мені, не внеси тільки нашому в уха... (М. Стель­
мах, Правда і кривда, XVIII).
У головах низько. Незручно, бракує чогось, не
по собі.
Раніш то бувало не дуже-то, а тепер таке пішло, що
як не придумаєш чого, то наче тобі і в головах низь­
ко... (І. Микитенко, Дні юності, І, І, 2).
У голові макітриться. Див. Замакітрилася го­
лова.
У голову втовкти. Заставити вивчити, запам’я­
тати, зрозуміти.
Хоч би ви йому втовкли в голову, що береш раз,
а віддаєш сторицею (Г. Тютюнник, Вир, II, 9).

183
У гречку скакати. Мати позашлюбні любовні
зв’язки, зраджувати.
Ач, стара, вже й зуби погнили, а їй зальоти на думці:
заманулося на старість у гречку скакати! (М. Кропив-
ницький, Дві сім’ї, II, 6). ... Чи то йому дуже вподо­
балося, що його жінка в гречку скаче? (Б. Грінченко,
Під тихими вербами, II, 6). Те, що Вустина весела
і танцюристка, ще не факт, що вона в гречку скаче...
(О. Гончар, Зірниці).
У губу не йде. Про відсутність апетиту через
хвилювання, нервове потрясіння, горе, хво­
робу.
...Удавала, ніби їсть за обідом, хоч їй і в губу не
йшло (Б. Грінченко, Під тихими вербами, II, 4).
У диковину собаки некбвані (де). Про глуху
місцевість, глибоку периферію.
...Чому ж я, дурень, не взяв приклад з професорового
сина, не подався туди, де в диковину собаки некова-
ні? Був би сам собі пан (Ю. Шовкопляс, Людина
живе двічі, Ніч проти понеділка, XVI).
У довгий ящик відкладувати. Зволікати, відтя­
гувати рішення справи на невизначений час.
— ...Тільки щоб не спішили з весіллям.
— А нащо ж і одкладувати в довгий ящик? Адже ми
не судді (І. Котляревський, Наталка Полтавка, І, 2).
У кашу вкипіти. Потрапити в дуже складне
становище; потрапити в якусь неприємність.
Неспеціалісту навіть важко собі уявити, в яку кашу
ми вкипіли (Ю. Яновський, Комісар).
У кишені гуде (свистйть). Немає грошей.
Вітер свистйть.
І постолів чорт мав у тебе,
В кишені ж пусто, аж гуло;
Чи знав ти, що такеє гроші?
(І. Котляревський, Енеїда, І)-

184
У колодочки вбиватись. Набиратися сили, муж*
ніти.
Та й думають, що ось-то ми!
А дзус, недоріки!
В колодочки ще не вбились,
Безпері каліки!..
(Т. Шевченко, Великий льох).
Шкода хлопчини! Молоде, ще й у колодочки не вби­
лось, але ж... (М. Кропивницький, Невольник, І, „1).
У ліс дивитися. Бути невдячним; залишатися
вірним своїм колишнім переконанням, по­
глядам. (Найчастіше вживається з відтінком
осуду).
Земство вас виховує, годує, зодягає, а ви все в ліс
дивитесь? Мітингувати вам з каховськими пильщика­
ми захотілося? (О. Гончар, Таврія, 7).
У люди виводити. Забезпечити, допомогти за­
йняти певне становище в суспільстві.
Ох, боже, боже, хоч на старість зазнати того щастя —
дитину свою вивести в люди (М. Коцюбинський, Фата
моргана, І). А підріс — оддали ще й у більшу школу
мене. Хотіли у люди вивести (А. Тесленко, Поганяй
до ями!).
У люди виходити (вилазити). Посісти певне
становище в суспільстві.
І виріс я, хвалить бога,
Та не виліз в люди.
(Т. Шевченко, Не молилася за мене).

У носі крутить. Не подобається, викликає від­

разу.
Годувалась вона тим, що в місяць видавали: стільки
там хліба, стільки сала, ріпи, буряків... Спершу те
крутило в носі. Вона оддавала людям свою долю,
а сама збуде що-небудь та й поласує... (Панас Мир­
ний, Як ведеться, так і живеться, II).

185
У одно вухо впускати, а в друге випускати.
Слухати неуважно, не запам’ятовувати.
А про ту заморську нісенітницю, то я в одно ухо
впускала, а в друге випускала, та й зовсім-таки не
знаю (Марко Вовчок, Інститутка, II).
У одну дудку грати. Бути однодумцем, спіль­
ником. (Часто з негативним відтінком). *
І ти в одну дудку з ними? А ще кажуть про тебе,
Йване, що делікатний ти, чулий, культурний чоловік
(О. Гончар, Тронка, 8). Чого з офіцерами в одну дудку
грав? Не підходить (О. Десняк, Тургайський сокіл,
II, 7).
У одну шкуру. Настирливо домагатися чогось.
Як на те Чіпка розвередувався: «їсти, та й їсти, ба­
бо!» в одну шкуру: «їсти»! (Панас Мирний, Хіба ре­
вуть воли..., III).
У око впадати. Привертати увагу, подобатися.
Дуже вона мені в око впала (І. Франко, Будка
ч. 27, III). Вибирай тепер сама, який тобі впаде в
око, та й роби з ним, що знаєш (І. Микитенко, У вер­
шині) .
У око западати. Див. Западати у душу.
У око попадати. Дуже влучно сказати щось.
І ллються річі гучні та веселі, сиплеться град гуцуль­
ських жартів, іноді неотесаних, вузлуватих, але зав­
ше влучних, що попадають просто в око, а головне —
природних (Г. Хоткевич, Камінна душа, X).
У очі (вічі) не бачити. Зовсім не бачити. |
Та я вас вчора і в вічі не бачив... (М. Кропивни­
цький, По ревізії, 2).
У печінках сидіти; у печінки в’їстися. Надоку-
чити, набриднути дуже, опротивіти.

186
 Уже ти мені в печінках сидиш з своїми витребень­
ками (Т. Шевченко, Назар Стодоля, І). Вже те її
пророкування уїлось нам у печінки (Леся Українка,
Кассандра, VII). Про худобу, Тодоше, треба щось ду­
мати. В печінках вона сидить мені (М. Стельмах,
Правда і кривда, VII).

У пір’я поростати. Набиратися сили, міц­

ніти, мужніти. Див. У колодочки вбиватися.
Він тоді іно що почав поростати в пір’я; закуп того
дому був перший крок до його пізнішого багатства...
(І. Франко, Борислав сміється, II).
У поті чола. Тяжкою, наполегливою працею.
(Відгомін біблійної легенди).
В поті чола мушу добувати свій хліб... (О. Гончар,
Тронка, 5).

У пух і прах; на пух і пір’я. Остаточно, вщент.

Не плачу я і не страждаю,
Хоч бачу чорний саркофаг
Навіки втраченого раю,
Що розлетівся в пух і прах...
(В. Кобилянський, 3 твоєї волі я жебрак)*

А не краще було б колективно оточити банду і роз­

нести її на пух і піря (М. Стельмах, Правда і крив­
да, X).

У рот води набрати. Мовчати, причаївшись

(найчастіше від обережності, страху).
— Хто то?! — ще грізніше гукнув учитель. Як у рот
води набрали (Панас Мирний, Товариші). Оточили,
слухають, як води в рот понабирали (С. Васильчен-
ко, Чайка). Ось тому багато в нас балачок по кутках
і закутках, а на відкритих зборах ми набираємо в рот
води (М. Стельмах, Правда і кривда, XVI).

187
У рот покласти. Розтлумачити, докладно пояс­
нити.
Ніколи ти не догадаєшся, все тобі треба в рот по­
класти (І. Тобілевич, Хазяїн, II, 5).

У руках (у залізному кулаці) держати (три­

мати). Не давати волі; мати необмежену
владу.
*..краще б отого шибеника держала в руках (Панас
Мирний, Як ведеться, так і живеться, III). «Що ж ти
вмієш робити?» — запитала вона його тоді, він аж
образився: «Я вмію держати людей у руках» (О. Гон­
чар, Тронка, 4). А Половчиха тримала хату в заліз­
ному кулаці, мати стояла на чолі родини, стояла, мов
скеля в штормі (Ю. Яновський, Вершники, Шаланда
в морі).

У свинячий голос. Пізно, невчасно.

Шибки б’є, двері ламає, дітей обмазує в чорнило, до
школи у свинячий голос приходить (Ю. Яновський,
Ганна Антонівна).

У своїй сорочці (льолі) (бути). Бути в нор­

мальному стані, при своєму розумі.
■— Параско! Чи ти в своїй сорочці! Що ти робиш? —
зупиняла Зінька.
— Не займай мене, не руш!..— кричить знову Парас­
ка на Килину, що стояла з кочергою й дивилась на
хазяйку, чи не збожеволіла вона то (Панас Мирний,
Як ведеться, так і живеться, II). Чи ти в своїй льолі,
дівко! (С. Васильченко, На перші гулі, І).

У ступі товкачем не влучити. Про швидку, мет*

ку, дотепну людину.
...Козак Мамай — мандрівний запорожець... просто­
душний і мудрий чаклун, безстрашний лукавець, що
його і в ступі товкачем не влучиш,— народний герой,
котрого чи не споконвіку знають між людьми на
Вкраїні... (О. Ільченко, Козацькому роду нема пере­
воду, Заспів, 34).

188
У три погибелі згинатися. Див. Згинатися утри
погйбелі.
У хвіст і в гриву (гнати). Прогнати; гнати з
усієї сили.
*— Головотяпів ми вміємо бити.
— Знаю, сам жену їх і в хвіст і в гриву (О. Дончен-
ко, Зоряна фортеця, IV, 4).
У хату плюнути (наплювати). Зайти, завітати
на короткий час.
— До мене! До мене! Хоч у хату наплюйте! — кри­
чала Параска і на Івана Трохимовича і на Зіньку
(Панас Мирний, Як ведеться, так і живеться, II).
...Цурається мене рідня моя: ніхто з Сірків і в хату
не плюнув через того чорногуза Проню (М. Стари­
цький, За двома зайцями, III, 14).
У хвості плентатись (плестись). Відставати від
інших, бути позаду.
«Що ж там у них коїться»,— розмірковував він да­
лі, дивуючись із того, що перша бригада вже закін­
чила сівбу, а друга плентається в хвості (Г. Тютюн­
ник, Вир, І, 7).
У чий город камінець. Див. Камінець кидати
у (чийсь) город.
У чорта на рогах. Невідомо де, далеко.
Інститут із судинами та домівка вже не знаю з чим
десь у чорта на рогах — от і вся амплітуда його існу­
вання (Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі, Ніч проти
понеділка, XVI).
У шкурі (чиїйсь) бути (сидіти). Бути у чиє­
мусь становищі; пережити, відчути те, що
відчуває інший.
— Ти щасливіший за мене!
— О, якби ти посидів у моїй шкурі! (Т. Шевченко,
Назар Стодоля, II).
У шори брати (взяти). Обмежити у чомусь, не
давати волі, тримати в певних рамках.

189
 в1.Тоді вони нас ще дужче у шори візьмуть та ще й
з усіх боків: і судом, і землею, і скотиною — всім
(Б. Грінченко, Під тихими вербами, І, 5). А щоб гро­
шей не меншало, то він візьме мужиків «у шори»
(М. Коцюбинський, Ціпов’яз).

Увірвався бас. Див. Урвався бас.

Увірвався ретязь. Зникла якась перешкода,
стримуюча сила.
Я тому
замкнулася в твердиню неприступну,
щоб не посмів ніхто сказать: «ба, звісно,
зраділа вдівонька,— ввірвався ретязь!»
(Леся Українка, Камінний господар, V).

Увірвалась нитка. Настав кінець чомусь.

Тільки вже Терешкові ввірвалась нитка верховодити
хоч на вулиці або на вечорницях, або і у шинку
(Г. Квітка-Основ’яненко, Салдатський патрет). ...Мені
здається, ви занадто раптово увірвали нитку (Леся
Українка, Блакитна троянда, IV, 9).
— Тепер усе наше,— ще дужче почервонів Карпо, і
очі його зажерливо спалахнули.— Твоя вже ниточка
обірвалася. Зась (Г. Тютюнник, Вир, II, 5).
Увірвалась удка. Див. Урвалась удка.
Узяти бика за роги. Див. Брати бика за роги.
Узяти в голову. Постійно думати про когось,
щось, мати в чомусь певне переконання.
Та що се ти узяла в голову? Чи він же тобі рівня?
Правда, він парень добрий, коваль мудрий, усячину
зробить, не п’є... Так що ж? Крепак! (Г. Квітка-
Основ’яненко, Сватання на Гончарівці, І, 3).
Узяти в толк. Зрозуміти.
Бог з вами, добродію!.. Що ви говорите! Я річі вашої
в толк собі не візьму... (І. Котляревський, Наталка
Полтавка, І, 1, 2).

190
Узяти (брати) верх (гору); верха здобути.
Подужати, перемогти, підкорити собі, здо­
бути перевагу.
І мені здаєся, що доки ми будемо держатися купи,
доти богачам не вдасться взяти верх над нами
(І. Франко, Борислав сміється, XIV). Думка була, що
з п’ятьох душ їх товариство скоро виросте до деся­
тьох, до двадцятьох, і все ростиме, ростиме, аж поки
візьме гору у громаді (Б. Грінченко, Під тихими вер­
бами, II, 7). ...Безвихідь відважним додає снаги й
звитяги, допомагаючи верха здобути навіть там, де
й натяку на перемогу не було (О. Ільченко, Коза­
цькому роду нема переводу, Заспів, 47).
Узяти до серця. Див. Брати до серця.
Узяти за гичку. Притягти до відповідальності,
дати прочухана.
Що ж тоді село... подумає про свого голову? Не
візьме воно його за гичку? (М. Стельмах, Правда і
кривда, XXXVI).
Узяти за душу. Див. Брати за душу.
Узяти за живе. Див. Брати за живе.
Узяти за живіт. Див. Брати за живіт.
Узяти на зуби (на язики). Див. На зубах пере­
тирати.
Узяти на кпини. Див. Брати на кпи.
Узяти себе в руки. Оволодіти собою.
Треба взяти себе в руки, бо нерви непотрібні для
тих, що йдуть на боротьбу (М. Коцюбинський, Хо,
III).
Укусити й меду дати. Зробити нишком капость
(про людей підступних, нещирих).
То єхида-лисиця: укусить і меду дасть... (Панас Мир­
ний, Як ведеться, так і живеться, III).

191
 Уломити ногу. Раптово побігти, тікати.
А Максим — як ногу вломив: з хати та на вулицю,
а там у шинок... (Панас Мирний, Хіба ревуть воли...,
XI).
Умиватися ряснйми. Дуже гірко плакати, лити
сльози.
...Марина не раз і не два вмивалася рясними, як на­
давлять її злидні та недостачі (Панас Мирний, Лихо
давнє і сьогочасне).
Умйти ноги (кому). Прислужитися, виявити
покору. (Відгомін євангельської легенди).
Він тут мені не раб,
тут я йому готов умити ноги...
(Леся Українка, В катакомбах).

Умити руки. Зняти з себе відповідальність; від­

мовлятися від того, до чого був причетним.
(Відгомін євангельської легенди).
Та чесний чоловік, що злому служить,—
Своєю честю покриває мідний
Лоб підлоти, а стиха плаче й тужить,—
Се вид Пілата, що Христа на муки
Віддав, а сам умив прилюдно руки.
(І. Франко, Що вовк вівцю їсть).
...Ви всі егоїсти, ви від всяких клопотів умиваєте
руки (М. Яцків, Що ж робити?).
По паузі, яка видалася Ігореві неймовірно довгою,
батько сказав, неначе через самого себе переступаючи
чи то, мов євангельський персонаж, умиваючи руки:
— Що ж... коли просто... (Ю. Шовкопляс, Людина
живе двічі, Понеділок, XVII).
Умочити шолом; набрати (напитися) шоломом
води. Здобути перемогу.
— Хочу,— сказав [Ігор],— списа переломити кінець
поля Половецького, з вами, русичі; хочу голову нало­
жити або напитися шоломом із Дону («Слово о полку
Ігоревім»),

192
 Чумак ходив до голубого Дону,
Де давній предок умочив шолом...
(М. Рильський, Чумаки, II, 5).,
Униз віз котиться. Про людину похилого віку,
у якої життя йде не на розквіт, а на згасання.
Вниз котиться мій віз. Пов’яли квіти,
Літа на душу накладають пута.
Вже не мені в нові світи летіти!
Війну з життям програв я, любі діти!
(І. Франко, Поет мовить).
Упасти і не забитися. Досягти згоди там, де її
не може бути; примирити йепримиренне,
мати вигоду без витрат­
ного натура була слаба, миряча; він хотів, як кажуть,
щоб упасти і не забитися; щоб і кози були ситі і сіно
ціле (Панас Мирний, Повія, III, 5).
Упень вйтяти (розбити, столочйти). Остаточно,
зовсім знищити.
Баби, дівки та молодиці —-
Упень столочать сінокіс.
(І. Манжура, Лісничий)^
Що всіх непокірних ми витяли впень,
Се добре, та є се півділа лишень...
(І. Франко, Похорон, VII),
Хвалився він, що піде в бій сьогодні
і всіх своїх лідійців поведе
і що не зайде сонце, як вже буде
розбите впень усе вороже військо^
(Леся Українка, Кассандра, V),
Уперед ногами вйнесеним бути. Померти. (Від«
гомін похоронного обряду).
Якщо живим не можна вийти звідси,—*
- вперед ногами винесуть мене!
(Л. Костенко, Мандрівки, серця)
Легко догадатися, чого він хотів. Прочитати в ліка­
ревих очах правдиву відповідь на запитання: «А чи
не винесуть мене звідси вперед ногами?» (Ю. Шовко­
пляс, Людина живе двічі, Ніч проти понеділка, XI),

13 566 193
Уплйнути (спливти) за водою. Зникнути без
вороття, піти у безвість.
Нехай собі минає рік за роком,
Нехай мій вік уплине за водою,
Ти житимеш красою серед квітів,
Я житиму сльозою серед співів.
(Леся Українка, Квіток, квіток...)

Урвався (увірвався) бас. Настав кінець

чомусь.
І може колись так ізробиться, що й їм, Рябченкові
з товариством, увірветься бас у громаді (Б. Грін-
ченко, Під тихими вербами, II, 3).
Еге! Шкода й питання —
Бо на таке кохання
Тепер урвався бас.
(М. Вороний, Таємне кохання).
Жив — не тужив!.. А восени, розказує Влас-камерди-
нер, урвався, нарешті, бас і йому: не в жарт уже за­
колотились мужики-рязанці (А. Головко, Артем Гар­
маш, II, 3).
Урвалася (увірвалася) удка. Настав кінець
чомусь.
— Жалувався дуже, що всьому земству урвалася
тепер удка... бо, каже, що перше дурницею достава­
лось, то тепер або випросить треба, або купити
(І. Котляревський, Наталка Полтавка, І, 1, 3).
Усім (усьому) голова; усьому бути головою.
Бути верховодою, організатором, господарем.
Була козир-дівка: чи на вулиці, чи у танцях, чи в
дружках, чи у колядці,— усім була голова... (Г. Квіт-
ка-Основ’яненко, Сватання на Гончарівці, І, 1).
Ускочити в халепу. Зазнати якоїсь неприєм­
ності, біди.
...А інші... квапились поховатися в замках, по слобо­
дах чи по містах або ж тікали в Москівщину, щоб не
вскочити, крий боже, в халепу — в полон, у рабство

194
 чи в обійми смерті... (О. їльченко, Козацькому роду
нема переводу, Заспів, 37).
Устати на ліву ногу (лівою ногою). Безпричин-*
но бути в поганому настрої.
Макар Іванович Літко встав, мабуть, із ліжка лівою
ногою, бо так йому сьогодні не по собі щось, усе
його дратує, усе турбує (М. Коцюбинський, Хо, IV).
Ви сьогодні на ліву ногу встали, Любов Олександрів­
но (Леся Українка, Блакитна троянда, IV, 5).

Устромйти гнота. Провчити, дати прочухана.

(Пошити у дурні).
Олешківський батальйон Червоної гвардії хотів по­
казати, що він уміє не лише по-простому битися з бі­
лими, а й устромити комусь гнота гвардійським плац-
парадом (Ю. Яновський/Вершники. Батальйон Шве­
да).

Уступати в голову. П’янити, затуманювати ро­

зум.
— А ти чому не п’єш? Хіба не смачно?..
— Та чисте дуже в голову вступає...
(Леся Українка, Кассандра, VIII)*

Утерти кабаки. Див. Кабаки втерти.

Утерти мйку. Дати прочухана, провчити.
Тепер-то він мені свою покаже дяку,
Тепер не втре мені, як вчора, маку...
(П. Гулак-Артемовський, Пан та собака)*

Утопйти голову. Зіпсувати життя, зробити його

безрадісним, нестерпним.
Втопила ж я головоньку навіки за сим п’яницею!
(Леся Українка, Лісова пісня, III).
Уторованою стежкою ітй. Див. Протертою
стежкою ітй.

13* 195
 Утяти до гапликів. Зробити щось дуже погано,
не до ладу; сказати не до речі.
— Что ж вьі смеетесь? Разве худо спел?
— Утяв до гапликів! (І. Котляревський, Москаль-ча­
рівник, VII). Ну й утяла до гапликів. Музика — одне,
а вона — друге... (М. Старицький, Талан, V, 4).

Ухналі (вухналі) кувати. Тремтіти, дрижати.

Трохим же з холоду кує вже ухналі (Б. Грінченко,
Чужий кожух). Ти чого, сякий, а не такий, на холоді
вухналі куєш, зубами? (М. Стельмах, Гуси-лебеді ле­
тять, 1).

■Ф
Фіглі робити (строїти); фігля викинути. Виті­
вати щось, утяти щось несподіване, жарту­
вати.
Ю тур на фіглі їм робила,
Шпаками кібця затравила,
І заєць вовка покусав.
(І. Котляревський, Енеїда, VI).

Ми у гімназії раз у раз вигадували які-небудь фіглі,

щоб посміятись (І. Тобілевич, Суєта, І). Вася в думці
лаяв Марка, бо був певний, що цей шибеник викинув
якогось фігля (М. Трублаїні, Мандрівники, Тривога).

Зазнав він і двобоїв

І різні фіглі молодечі строїв,
Що аж тепер, лише на згад про них
З-під уса прискає нестримний сміх.
(М. Рильський, Марина, І, 1)*

196
 X
Халявки смалйти (присмалювати, пекти). Упа­
дати коло когось, залицятися.
Смали, смали халявки, вскочиш і в лабета! (М. Ста­
рицький, Талан, І, 5).
Ханькй м'яти. Нічого не робити, байдикувати,
ледарювати.
Чи се ж тобі, дівко, звичайно середу дня з парубком
на вулиці стояти?.. Що люди скажуть!.. Та й тобі,
Олексію, чого тут ханькй м'яти? Вже вона мов про­
сватана; відрізана скибка! Шукай собі другу...
(Г. Квітка-Основ’яненко, Сватання на Гончарівці,
II, 6). ...Коло Галиної хвіртки щось двоє ханькй мне,
рукавами затуляється (С. Васильченко, Циганка).
Хапати за жабри. Див. Брати за жабри.
Харкй-макогбненки плестй. Говорити щось не­
доладне, нісенітне.
Вона й на хвилинку невгавала, усе плела харки-мако-
гоненки, розказувала сім мішків гречаної вовни
(М. Коцюбинський, На віру, 5).
Хармани (харамани) плестй (гнути). Дурити,
морочити.
Злізають живо старости,
Ведуть Трохима із собою
І стали хармани плести
Перед багатим Лободою!
(С. Руданський, Хрест на горі, IV).
Хата (своя, наша, їх) — покришка. Все, що
робиться у своїй хаті, родині,— таємниця для
інших, сторонніх.
За що в сім’ї одна невістка винувата?
Сього ніхто не зна, бо покришка їх хата.
(О, Рудиковський, Невістчина плахта),

157
 Ти скажи їм, Йосипе, щоб вони одділили мене, от як
одділ'или Якова. Знаєш: своя хата — покришка (Па­
нас Мирний, Як ведеться, так і живеться, II).
Хата (моя, твоя, наша, ваша) скраю. Про не­
причетність до чогось, невтручання, неба­
жання мати справу.
— А ти, земляче, не каркай, як та ворона. Наша
хата скраю: чув — не чув, бачив — не бачив,— осте­
рігав його Колісник (Панас Мирний, Повія, IV, 3),
А що там хтось стогне, хтось пропадає — заплющити
очі, затулити вуха, як робить більшість,— і моя хата
скраю... (М. Коцюбинський, Хо, III).
Хату перележати. Зіпсувати, пошкодити якось
хату; заважати лежанням. (Найчастіше вжи­
вається з заперечною часткою «не»).
Коли вже до мене приїхали, то хай у мене й зупи­
няються. Хати не перележать (О. Гончар, Соняш­
ники).
Хвіст (хвоста) показати. Зникнути, втекти.
«Де він? Де той Лис?» — питає.—
Показав нам тілько хвіст!»
(І. Франко, Лис Микита, 4).

Хвоста вкрутити (накрутити, наламати). Зби­

ти пиху, поставити на належне місце, ви­
лаяти.
Як б’ю я — брат твій теє знає,
Ходи, тобі вкручу хвоста.
(І. Котляревський, Енеїда, V).
„.Прийде дядько Прокіп, він нам за таку оранку
наламає хвоста (Г. Тютюнник, Вир, І, 2).
Хвоста крутити (з ким). Залицятися, бувати
з кимсь; бути у любовних зв’язках.
...Там лукава була жінка, борони боже всякого хре­
щеного від такої!.. Змолоду крутила хвоста з ула-
нами.„ (І. Тобілевич, Мартин Боруля, V, 5).

198
Хвоста опустити (підгорнути, сховати). Стати
покірним, безвольним, втратити пиху, зіщу­
литись.
...І рада я буду подивитися на нього, як він вилізе
з хати, підгорнувши хвоста, мов та собака, що пі­
ймалась на шкоді... (І. Тобілевич, Безталанна, II, 12).
А як голод притисне, зарібку богач не дасть, тоді
й ви опустите хвіст і піддастеся сухій вербі, не то бо-
гачеві (І. Франко, Борислав сміється, X),
Чого ж ти хвостика сховав?
Злякавсь, боїшся?
(О. Олесь, Бабуся в гостях у Ведмедя).

Хвости волам крутити. Займатися чорною пра­

цею; про людину, яка нездатна на щось біль­
ше. Хвостй чужйм волам крутйти. Працювати
на інших, наймитувати.
Вам книжки читать?.. Вам хвости волам крутити!
(С. Васильченко, Мужицька арихметика). А малень­
ким же — як здумаєш — чого тільки не . було йому:
й холоду, й голоду,— усе було волам чужим хвости
крутить (А. Тесленко, Син). Служив батько по еко­
номіях, крутив хвости панським волам, неповороткий
був (І. Микитенко, У вершині).
Хвостом бігати. Невідступно за кимось ходити,
не відставати, переслідувати, відверто зали­
цятись.
Найбільше балакали люди, як Параска хвостом бігала
за паном... (Панас Мирний, Як ведеться, так і живе­
ться, II).
Хвостом вертіти (крутйти). Хитрувати, бути
нещирим, лукавити.
Слухай, не крути-бо хвостиком, як лисичка (І. Тобі­
левич, Суєта, III, 1).

Хліб їсти (чий, з чого). На чиї, які засоби

жити; з чого жити.

199
 Я торгую яблуками і з того хліб їм... (М. Стари­
цький, За двома зайцями, II, 8). ...його син знає,
для чого живе, він недаром їсть хліб народний...
(О. Гончар, Тронка, 3).
Хліб мати (дати, добувати); шматок (кусень) *-
хліба мати (добувати, заробляти, шукати).
Засоби до існування (мати); заробіток (ма­
ти, шукати).
Схопивсь Мірошник, да пізненько,
Що поки йшла вода маленька,
Щодня він хліба мав шматок.
(Є.; Гребінка, Мірошник).
Хіба мені університет хліба дасть? (Панас Мирний,
Товариші). ...Більшість їх вийшла з родин убогих,
з таких, де кожне ще з молоком матері всисає по­
требу праці для шматка хліба (М. Коцюбинський,
Хо, III). Бо хіба ж не в них, не в оцих руках,—
думає вона,— вся сила й багатство трудової людини,
яка добуває ними не тільки свій хліб, а ще й можли­
вість ні перед ким не запобігати, не криводушити
(О. Гончар, Тронка, 10). ...А третій кидає землю і шу­
кає деінде певнішого шматка хліба, хоч із сторожу­
вання, будь воно неладне... (М. Стельмах, Правда
і кривда, XXV). £
Хліб-сіль. Гостинність, частування, дружні
взаємини.
От так за хліб, за сіль ти платиш? (І. Котляревський,
Енеїда, І).
Подякував за хліб, за сіль
І за науку добрим людям.
(Т. Шевченко, Москалева криниця).
Щодня утрьох вони ділили хліб-сіль (М. Коцюбин­
ський, Лялечка). «Просимо, добрі люди, хліба-солі
одвідати»,— запрохував Загнибіда (Панас Мирний, г
Повія, II, 3).
Хлоп не швайка. Про людину бідову, яка не
дасть себе обдурити.
— Сей Бассім — то хлоп не швайка! (І. Франко, Ко­
валь Бассім, IV).

200
Ходити з темними очима. Бути неосвіченим.
— А хіба уже як мені, то й вік ходити з темними
очима?
— Та як на мене, то хоч би і всі учились, тільки за
що, діти? (С. Васильченко, Чайка).

Ходйти з торбою. Жебракувати.

Не дав вдовиці утопиться,
Не дам же й з торбою ходить...
(Т. Шевченко, Москалева криниця)«

Ходити колесом (обертом піти). Наморочи­

тися, крутитися (про голову).
...Схоплюсь уночі, ходжу-ходжу по хаті, думаю- думаю,
аж голова почне колесом ходити (М. Кропивницький,
Олеся, IV, 2, 1).

Ходити по струнці. Коритись комусь, тремтіти

перед кимсь.
Часто він вибухав таким гнівом, що всі домашні хо­
дили як по струнці, чекаючи, доки перейде буря
(Г. Тютюнник, Вир, І, 1).
Ходити ходором. Дрижати, трястися, двигтіти,
крутитися; перебувати у русі.
...Він перед паном ходором ходив (Б. Грінченко, Чу­
жий кожух). ...Котився по небу такий могутній грім,
що земля тряслась, стіни в школі ходили ходором,
а парти... гасали у порожньому класі (М. Коцюбин­
ський, Лялечка). Під час бійки він весь палав. Його
високі груди ходили тоді ходором (О. Довженко, За­
чарована Десна).
Ходу не мати. Мати серйозну перешкоду, яка
не дає далі розвиватись, робити щось.
Дні ж як погожі стоять, то вони
(Ходу нема їм, поганим!)
З пасіки зникнуть, немов кажани...
(І. Манжура, Бджоли).

201
 Холоне серце (кров). Завмирає.
Холоне серце, як згадаю,
Що не в Украйні поховають...
(Т. Шевченко, В неволі тяжко.».).
Казали: тут Ведмідь живе,
Щоранку чути, як реве.
Ну, я з рушницею й пішов,
Хоч і холола в жилах кров.
(О. Олесь, Бабуся в гостях у Ведмедя).

Хомут на шйю. Кабала, залежність.

Куди поткнешся за позичкою? До того ж Гмирі чи
Пожитька? А це вже хомут на шию (А. Головко, Ар-
тем Гармаш, II, 9).

Хоч вовків (собак) гони. Дуже холодно.

— Та й у тебе в хаті, хоч, вовків гони!..— привітався
Лушня.— Чи немає хоч горілки погрітися? (Панас
Мирний, Хіба ревуть воли..., XXI). Ну й холодно ж
у нашому бліндажі, хоч собак гони (Г. Тютюнник,
Вир, І, 26).
Хоч води напийся (з лиця). Про чепурну, кра­
сиву людину. (Висока оцінка людської
вроди).
З маленького личка хоч води напийся, а сама пишна,
як у саду вишня... (І. Нечуй-Левицький, Кайдашева
сім’я, І). ...І сниться мені, що я молода та така хо­
роша, хоч з лиця воду пий (М. Кропивницький, По ре­
візії, 3).
Там такий гарний панич сватає, хоч води напийся—
чорнявий-чорнявий, а очима так і грає... (М. Коцюбин­
ський, Хо, III).

Хоч греблю (гать) гати. Багато дуже, безліч,

надміру.
Тепер дівчат, хоть гать гати (І. Котляревський, Енеї­
да, VI). Женихів в тебе, хвалить бога, як цвіту в го­
роді: хоч греблю гати (Марко Вовчок, Козачка, І).

202
Хоч до рани прикладай. Про людину добру,
покірну, люб’язну.
„.Він таким добрим став, хоч до рани прикладай
(М. Стельмах, Гуси-лебеді летять, 8).

Хоч з мосту (горй) та в воду. Про безпорад*

ність, безвихідність становища.
Тяжко, важко в світі жити
Сироті без роду:
Нема куди прихилиться,—
Хоч з гори та в воду!
(Т. Шевченко, Тяжко, важко...).
Так вже мені допекла, так настирилась, що хоч з мо­
сту та в воду (І. Нечуй-Левицький, Баба Параска та
баба Палажка, II).

Хоч кіл на голові течій. Про людину уперту,

настирливу, котру важко умовити, переко-*
нати в чомусь.
— Але! ви таки усе своє!—каже Ригорович,— вам
хоч кіл на голові теши... (Г. Квітка-Основ’яненко, Ко­
нотопська відьма, III). Як упреться, наче стовпець
у плоті, нічим не поворушиш, хоч кіл на голові теши..,
(М. Стельмах, Правда і кривда, X).

Хоч кудй (хто, що). Вираз захоплення, схва«

лення.
Еней був парубок моторний
і хлопець хоть куди козак...
(І. Котляревський, Енеїда, І).

На язик ти — хоч куди! (С. Олійник, Написав листа

Панас).

Хоч мак сій. Про надзвичайну тишу.

У хаті стало так тихо, хоч мак сій, тільки голос Ма­
рини роздавався, передаючи слова пісні... (Панас
Мирний, Повія, III, 4),

203
 Хоч око вйколи. Про непроглядну темряву.
Кругом темно — хоч око виколи! (Панас Мирний,
Повія, III, 4). Хоч око виколи! Не видно! Ніч, мов
сажа чорна (І. Франко, Сон князя Святослава, II, 1).
...Опинився він у тісному, заповненому кіптявою
й димом закапелку: не продихнути й хоч око вико­
ли... (Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі, Понеді­
лок, VIII).
Хоч святих винось. Про велике безладдя,
гамір, неподобство у словах чи поведінці.
Тут ржання кінське з тупотнею,
Там разний гомін з стукотнею,
Скрізь клопіт, халепа, сто лих!..
Як кажуть, хоть винось святих.
(І. Котляревський, Енеїда, У)<
Коли до дядька Володимира хто звертався за позич­
кою, він... таке молов, що хоч святих винось із хати
(М. Стельмах, Гуси-лебеді летять, 2).
Хоч сокиру вішай. Про важке, задушливе по­
вітря в приміщенні, коли нічим дихати.
Дим стояв у залі, хоч сокиру вішай (І. Нечуй-Левиць­
кий, Бурлачка, III).
Хоч сядь та й плач. Про безпорадність стано­
вища.
Прийшлось сусідові, мовляв, хоч сядь та й плач...
(Є. Гребінка, Злий кінь).
...Бо те життя було злиденне,
Що іноді хоч сядь та й плач.
(М. Рильський, Сашко, І)л
Хоч трава не рости. Вираз цілковитої байду­
жості.
Ігор, бачте, смертельно образився, втік з дому — й
хоч трава не рости (Ю. Шовкопляс, Людина живе
двічі, Понеділок, XX).
Хоч у вухо бгай (клади). Про людину тиху,
покірну, лагідну.

204
 Диво дивне сталося з Йосипом: то, бувало, нікому на
світі не уступить, не послухає нікого, а то хоч, у вухо
бгай! Слухняний та покірний Йосип! (Панас Мирний,
Як ведеться, так і живеться, II). Стає добра, м’яка,
хоч у вухо її клади, і в усьому мене слухається
(О. Гончар, Микита Братусь, IV).
Хоч чорта дай. Говорять, коли справі ніщо не
може допомогти, нічим не зарадиш.
Але швидкість танка одразу скапустилась. Не вам
кажучи, заклинились на першій швидкості, хоч чорта
дай! (Ю. Яновський, Комісар).
Хрест (важкий) нести. Мати, нести моральний
обов’язок, тягар; зносити життєві труднощі.
(Відгомін євангельської легенди).
Алея гаряче вірю й хрест терпляче
Вік нести аж до гробу свій буду.
(І. Манжура, Я незвістен тому).
...Коли ти самохіть 4
на себе хрест візьмеш, невже він буде
важким для тебе? х-
(Леся Українка, В катакомбах)Ґ
Тяжкий свій хрест мовчки несло жіноцтво у війну
(М. Стельмах, Правда і кривда, XV).

Хука дати (встругнути). Промахнутись; зро­

бити якусь дурницю.
Раз на вовка хука дав; удруге схибив; за третім ра­
зом заряд у пеньок всадив... (Панас Мирний, Хіба ре­
вуть воли..., VIII). Хтось так сильно двигонув пана
Демида під лікоть, що меткий стрілець дав на цей
раз хука (О. Ільченко, Козацькому роду нема пере­
воду, Заспів, 21). «Що, вже знову якогось хука встру­
гнув?»— питають у мене тато (І. Микитенко, Гавриїл
Кириченко — школяр).
Хулй (охулки) на руку не класти. Не пропус­
тити нагоди поживитися; не гребувати ні­
якими засобами заради своєї вигоди.

205
 А немає — не дріма,
Не кладе хули на руку,
Добре знає бо науку,
Чого треба, де і як
Роздобути...
(І, Манжура, Билиця).

Обидва одним миром мазані! Обидва на руку охулки

не кладуть! Той тільки дере та кланяється, а наш
бере та ще й батька дере! (Панас Мирний, По­
вія, III, 3).

Царя у голові мати. Бути розумним, розсуд­

ливим.
У голові Судді не жив, як треба, цар —
Він все підписував, а правив секретар...
(Л. Боровиковський, Суддя),
...Звідки їм (тобто міністрам) мати царя в голові,
коли їхній цар і сам безголовий?! (Ю. Смолич, Дитин­
ство, Череп Кочубея).

Циганський піт. Дрож, тремтіння від страху

чи холоду.
<<А якщо зробите не так —
Повішаю усіх, неначе тих собак».
Не знає бідний суд, де діться,
Усіх циганський піт пройма,
А ділові ладу нема...
(Л. Глібов, Троєженець).

...Макар Іванович, наляканий, зрошений циганським

потом, брехав... (М. Коцюбинський, Хо, IV).

206
Час ударив (пробив). Прийшла пора для чо­
гось; прийшов кінець. Останній час пробйв.
Час смерті.
Вдарив час, я душею повстала сама проти себе,
І тепер вже немає мені вороття.
(Леся Українка, Мріє, не зрадь!)*

Довго він грабував і баламутив наш край,— але про­

бив його час (С. Васильченко, Кармелюк, III, 4).

Червоного півня пускати. Див. Півня пускати.

Через вулицю (дорогу) навприсядки. Вираз,
яким заперечуються родинні зв’язки; дуже
далекі родинні зв’язки, що вже втратили
силу.
А звати мене Микола Єгипта, хоч з єгиптянами я ро­
дич такий... через вулицю навприсядки! (О. Гончар,
Тронка, 7).
Через гречку перегнати. Дати доброго прочу­
хана, провчити.
Кажи йому від мене, нехай дасть тобі чистий спокій,
а то я не буду вважати, що він пан писар, а через
таку його гречку перегоню, що своїх двох ніг не до­
рахується (І. Франко, Рябина, І, 3).
Через губу не плюнути. Пишатись, гордувати,
вважати не гідним себе щось зробити; розлі­
нитися.
Із палати гордо суне,
Через губу вже не плюне,
Руки в пояс вгородив.
(І. Франко, Коваль Бассім, Х)<

207
Через десяті руки. Через посередництво, за
чиєюсь участю робити щось.
Своїм звичаєм, він не брався до діла просто, як ні­
мець, але колесив, крутився, нюхав, провідував через
десяті руки (І. Франко, Борислав сміється, V).

Черпнути (випити) горя. Зазнати злигоднів,

горя.
...Теж черпнув горя не з мілкого дна, воно й зараз
оживає в очах... і в тінях, що охоплюють лице чоло­
віка (М. Стельмах, Правда і кривда, IV).

Черпнути ковшем лйха. Див. Лйха ковшем

хапнути.
Чи тепер, чи в четвер; не тепер, так у четвер.
Про неминучість чогось.
Не такий вони народ, щоби можна з ними вдатися по-
добру!.. А се вони би чи тепер, чи в четвер таки зро­
били (І. Франко, Борислав сміється, XX).

Чий батько (чорт) старший. Хто переможе, чия

перевага буде в суперечці, змаганні («чия
візьме»).
Ми ще поміряємось... Ще побачимо, чий батько стар­
ший... Не той тепер вік... часи тепер не ті... не ті лю­
ди... (Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., XXVIII). Та
вжеж, та вжеж, побачимо, чий чорт старший... (Леся
Українка, Блакитна троянда, II, 11).

Чйстої водй. Без фальшу, без домішки, у чис^

тому вигляді.
От це «філ», так «філ», чистої, мовляв, води! (М. Ко­
цюбинський, Хо, IV). Чуєте, вона думає, що чистої
води романтика нас сюди привела (О. Гончар, Трон­
ка, 10)«

208
 Чмелів слухати (чмелї гудуть). Про шум у ген
лові (від хвороби, горя, удару чи хмелю).
Хіба ж уже та не Юнона,
Щоб не вказала макогона,
Що й досі слухає чмелів!
(І. Котляревський, Енеїда, І).
Згадай, шапчинонько старенька,
Як під тобою чи давненько —
Чмелі ледачії гули.
(І, Манжура, До старої шапки).

Я впав на пень якийсь-то головою

І довго там, здаєсь, чмелів я слухав,
Аж поки знов прийшов до себе.
(І. Франко, Сон князя Святослава, II, 3).

Чого ліва нога забажає. Про необмежене сва­

вілля.
На «організаційні висновки» Федір Іполитович завжди
був бистрий: перша спроба заявити про мізерну ча­
стину своїх прав — диви, ще й останньою стане. Це
вже чого лівій нозі Зевса-громовержця забажається
(Ю. Шовкопляс, Людина живе двічі, Понеділок, VIII).

Чолом бйти (давати). Вітатися, схилятися у

шанобі; шанобливо звертатися з проханням.
Старий батько
Сидить коло хати
Та вчить внука маленького
Чолом оддавати.
(Т. Шевченко, Сліпий).
Громада наша, чолом даючи перед вашим патріотиз­
мом і заслугами, припоручила мені прохати вас поїха­
ти депутатом на похорон... (М. Коцюбинський, Хо,
IV). Біжи, сину, до дяді, дай чолом (С< Васильченко,
Кармелюк, І, 2).
Князь великий нас послав
І чолом звелів нам бити
До твого синка Микити...
(О. Олесь, Микита Кожум’яка, III).

V* 14 566 209
 Наш старший, Северин Наливайко, чолом усім вам
б'є (І. Ле, Наливайко, II, 14).

Чорна робота. Фізично важка праця, яка не

вимагає спеціальної підготовки чи якоїсь
майстерності. Іноді — неприємна, брудна ро­
бота.
Перед ним стояли... обвітрені, обпалені сонцем сини
широких Тургайських степів. їхні руки знали тільки
чорну роботу (О. Десняк, Тургайський сокіл, І, 6).

Чорний час. Тяжкий час, лихоліття.

В цей чорний час, в цей час жахний і смутний
Ти смертю освітив і мій порив могутній,
Що іскоркою тлів у серці десь на дні...
(В. Кобилянський, На могилу студента Іванова...).

Чорт злизав. Щезло, сліду не лишилось.

Починаю розвідувати, хто тоді був у шинку, що то за
якісь були, що мене били,— ага, немов чорт злизав
усякий слід! (І. Франко, Борислав сміється, VII).

Чорта лисого (пухлого). Вираз непевності,

сумніву, іронічного ставлення до сказаного.
(А як же, чекай!).
Він дума, що для нього фабрику збудують. А як же,
чорта пухлого дочекаєшся!.. (М. Коцюбинський, Фата
моргана, І). Отак гетьман тобі й дасть грамоту! Чор­
та лисого дасть! (Н. Рибак, Переяславська рада, І, 4).

Чортові не брат (хто). Про людину відчай­

душну, завзяту, безстрашну (зірвиголову).
Там лицар — всякий парубійка,
Козак там чортові не брат.
(І. Котляревський, Енеїда, V).

Чортом дихати. Злитися, ненавидіти, вороже

ставитись (до кого, чого).

210
 її й за рідню не приймають, чортом дишуть на неї...
(Панас Мирний, Як ведеться, так і живеться, II).
Але ж він чортом дихав проти всякого панства, проти
кривди, проти горя людського, проти всіх зухвальців...
(О. Ільченко, Козацькому роду нема переводу, За­
спів, 3).

Чосу давати. Бити.

Я знаю тепер, що то була лише перша половина бою
за Київ, коли до Букринського плацдарму німці зму­
шені були спішно підтягти дивізії з Києва, Житомира,
і їм давали такого чосу, щоб вони серйозно повірили,
що Київ червоні хочуть брати саме звідти (Ю. Янов­
ський, Ватутін під Києвом).

Чуба гріти (нагріти). Старанно, добре пра­

цювати, до поту.
Навіщо свіжа іпокрена,
Нехай кипить смачна варена —
З нею краще я нагрію чуб!
(П. Білецький-Носенко, Горпинида, І).

Він таки попогрів тут чуба, чистячи колодязь, дошу­

куючись замуленого джерельця (О. Гончар, Тронка, 3),

Чуба нам’яти. Побити.

Паллант, любесенький хлопчина,
Скрепивсь, стоїть, як твердий дуб,
І жде, яка то зла личина
Йому нам'яти хоче чуб.
(І. Котляревський, Енеїда, VI).

Чужий хліб заїдати. Жити чужою працею;

привласнювати чуже.
Аби чужого хліба не заїдали та з чужої кривавиці
не користувалися (М. Старицький, За двома зайця­
ми, І, 1).

і/2 14 566 211

Чужйм волам хвостй крутйти. Див. Хвостй во­
лам крутйти.
Чужйми руками жар загрібати. Користувати­
ся чужою працею в своїх інтересах, найчас­
тіше там, де небезпечно.
Так ви поза спиною других ховатись? Чужими руками
жар загрібати? (Панас Мирний, Голодна воля, III).
Ви радитеся рушення народне розбити силами поль­
ської держави. Чужими руками жар вигортаєте, брате,
мріючи про українське королівство (І. Ле, Наливайко,
II, 6).

■ш
Шапку ламати (перед ким). Вітати; принижу­
ватись, запобігати ласки.
А бакалярів розігнали
За те, що шапки не ламали
У Острій брамі.
(Т. Шевченко, У Вільні, городі преславнім)*
Шарварок зчиняти. Зчиняти безладдя, гарми­
дер.
Отже, окулярів у господа тоді ще не було, а без них
тільки й можна було збагнути, що біля ладану зчи­
няється якийсь несвітній шарварок (О. Ільченко, Ко­
зацькому роду нема переводу, Заспів, 19).
Шелесту наробйти. Зчинити метушню, гамір.
Зразу пригадав учорашній вечір, і од сорому стало
йому жарко: «1-і! Наробив же я шелесту» (С. Василь-
ченко, Олив’яний перстень, 15).
Шйла в мішку не втаїш. Надовго таємниці збе­
регти не можна, таємниця виявиться.
— Та чув... Про це по всьому селу плещуть...
— ...Ну, а шила у мішку не втаїш, коли вже все село

212
 його бачить (Б. Грінченко, Під тихими вербами, II, 6).
Навіть коли не впіймається, шила в мішку не втаїш,
і що тоді подумають, заговорять про нього?!
(М. Стельмах, Правда і кривда, XVI).
Шйто-крйто. Таємно; зроблено так, що сліди
сховані.
— Все зійшло з рук?
— Все шито-крито, усе в самий акурат, хоч і сидить
мені наш дільничний міліціонер ось тут... (М. Стель­
мах, Правда і кривда, VII).
Шйю милйти. Лаяти, давати прочухана, накла-
дати стягнення.
Це він тут поетом став, а в нас йому, пригадуєте,
скільки разів шию милили за грубощі в повітрі...
(О. Гончар, Тронка, 3).
Шкребтй за душу. Дошкуляти, робити при­
крість.
Лукію це, видно, шкребе за душу, а тому радіохулі-
ганові, здається, й за вухом не свербить... (О. Гончар,
Тронка, 6).
Шкура тріщйть. Про велике напруження у чо­
мусь.
Я й сама була невісткою, мене не милували! Аж шку­
ра тріщала—робила... (І. Тобілевич, Безталанна, III, 4).
Шкуру драти (спускати). Дуже бити, знуща­
тися; визискувати.
То глядіть, що сам Потоцький наскочить на село з во­
лохами своїми і шкуру спустить з нас (І. Тобілевич,
Сава Чалий, І, 2).
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв.
(Т. Шевченко, І мертвим, і живим).
Поки вони нас вирятують, то, може, панки ще не одну
шкуру з нас спустять (І. Микитенко, Більшовики, 2).
Шлях терном заріс. Див. Дорога терном за­
росла.

»/8 14* 213

Шовковим бути. Бути лагідним, покірним.
— ...Якби не годованець наш Петро, то й Наталка
була б як шовкова (І. Котляревський, Наталка Пол­
тавка, І, 2, 6).
Шпилькй (голкй) під нігті заганяти. Допікати,
завдавати душевного болю.
— ...Та ще як свої більше, ніж чужі, шпильки під нігті
заганяють...
— Хто ж тобі їх заганя? — знову йому Оришка.—
...Що, тебе син не почитає? Невістка не слуха? (Па­
нас Мирний, Повія, IV, 7).
Штанй протерти. Багато часу витратити на
якусь (найчастіше сидячу) роботу; довгий
час займати якусь посаду; довго сидіти на
одному місці; багато часу минуло з якоїсь
пори.
Тоді з умислом, а зараз ти, мабуть, без умислу вже про­
тер кілька штанів, витканих з голопристанського або
мелітопольського бавовнику (О. Гончар, Микита Бра­
тусь, І).
Шукати місця під сонцем. Шукати притулку,
місця в житті.
Нашій молоді не доводиться шукати місця під сон­
цем,— на нашій радянській землі, де б ти не став,
всюди тобі сонця вистачить (О. Гончар, Микита
Братусь, X).

ш
Щастя всміхається. Про успіх у чомусь, везін­
ня, удачу.
Леон сам не знав, що й казати на таку радісну не­
сподіванку... Значиться, щастя незмінно всміхається
йому! (І. Франко, Борислав сміється, XI).

214
Ще й чортй навкулачки не бились. Дуже рано,
до схід сонця.
Сказано, чиновний чоловік, не то, що простий шлях­
тич: ще й чорти навкулачки не бились, а він схопиться
і гасає по хазяйству! (І. Тобілевич, Мартин Боруля,
IV, 2). Йонька прокинувся, ще й чорти навкулачки не
билися (Г. Тютюнник, Вир, 1, 21).
Ще вогко стане (кому). Загроза кари, помсти,
розправи.
їх, як не вхопить мачуха поліно, як не кинеться таки
при сватах на дівчину...
— Від моїх рук не втечеш!.. Ще тобі вогко стане від
моїх рук (Г. Хоткевич, Камінна душа, XII).
Що буде, те і буде. Означає рішучість, готов-’
ність ризикувати; байдужість до наслідків.
Час підставить груди:
Хай що буде, те і буде!
Мусить статися двобій.
(О. Олесь, Микита Кожум’яка, II).
Що будь здоров! Вираз схвалення, захоплен­
ня, високої оцінки.
А рейси такі, що — здоров тільки будь! (С. Олійник,
Капітан).
Що громаді, те й бабі. Буде те, що й іншим;
бажання, готовність поділити долю інших,
громади.
— Хто ж вам велить пектись? Узяли б та й увійшли
в коридор.
— Спасибі. Що громаді, те й бабі (Панас Мирний, Хі­
ба ревуть воли..., XXVIII). Атож! Що громаді, те й
бабі... Ще доведеться на старість за сніп заробляти
(М. Коцюбинський, Фата моргана, II).
Що й собака не перескочить. Щось велике;
громіздке.
Павло з'їв паляницю хліба і такий горделей борщу,
що й собака не перескочить... (Г. Тютюнник, Вир <11, 5)\

215
Що на умі, те й на язиці. Про відверту, пря­
му людину.
Мене всі потроху не любили за мій язик. Вже що на
умі, те й на язиці (Панас Мирний, Лихий попутав).
Що на язйк набіжить; що слина на язйк при­
несе (говорити). Говорити, не думаючи, що
прийдеться.
Повибігали надвір і челядь, і своя сім’я; всі раді,
кожне щебече, що на язик, набіжить (А. Свидниць-
кий, Люборацькі, І, 6). Але будовничий розговорився
і говорив уже, що йому слина на язик принесла
(І. Франко, Борислав сміється, XVIII).
Щоб духу не було; щоб дух не пах. Щоб не
було близько (позбутися, прогнати когось).
Ось я тебе попомуштрую
Не так, як в бурсі!.. Помелом!
Щоб духу в хаті не було!
(Т. Шевченко, Сотник)*
Геть від мене! Забирайся
І ніколи не вертайся,
Щоб і дух твій тут не пах!
(І. Франко, Коваль Бассім, V).
Щоб зверху було (чиє); нехай зверху буде
(чиє). Щоб було так, як хочеться комусь;
щоб мати перевагу над кимсь.
Вона мені не каже «добривечір», а я їй не кажу: не­
хай таки вона буде менша, нехай таки моє буде звер­
ху! (І. Нечуй-Левицький, Баба Параска та баба Па-
лажка, 1). Марку, лебедику мій, голубе сизий, скажи ж
їм, басурманам, щоб моє зверху було... (М. Стельмах,
Правда і кривда, XII).
Щоб нога не була; щоб ногй не було. Заборо^
на ходити кудись, бувати десь.
- — Щоб і нога в школі!., щоб і нога не була! — кри­
чить (А. Тесленко, Школяр).

216
Щоб роги не надто високі росли. Не дозволяти
набратися сили, вийти з-під контролю; не
давати волі.
А вже ми будемо старатися, щоби їм роги не надто
високі росли: скоро що троха зачнуть носитися бутно,
а ми цап,— плату знижимо, і свищи тоді тонко, так,
як ми хочемо! (І. Франко, Борислав сміється, XI).
Щоб сидячого татари не взялй. Не бути без­
діяльним, не сидіти без роботи.
А коли єврей дає добру плату, то щоб сидячого тата­
ри не взяли та на печі не лежать, чому того тижня
й не поробити..?! (Панас Мирний, Хіба ревуть воли...,
XVII).
Щось у лісі здохло. Говорять, коли траплЯ’
ється щось несподіване, надзвичайне.
Треба, щоб у лісі щось дуже велике здохло, щоб ми
помирились! (І. Нечуй-Левицький, Баба Параска та
баба Палажка, І).

ю
Юшку варйти. Знущатися.
Ще мало людей забили, на той світ позагонили?.»
А з живих — трохи юшки поповарили?.. (Панас Мир­
ний, Хіба ревуть воли..., V).

Я не я; я не я, і хата не моя. Намагання від­

яи
городитися від чогось; про лицемірство, дво­
рушництво.
Бач, підсилає
Своїх дівок, а сам — і я не я!
(Леся Українка, Лісова пісня, І).

217
 Язик до Києва доведе. Про необхідність роз­
питувати.
— Боже ж мій! Я ж не знаю, де він живе; я при­
їжджа людина .. У мене немає нікого знайомого,
хто б указав.
— Язик, матушка, до Києва доводить! (Панас Мир­
ний, Товариші).

Язик за зубами держати (тримати). Див. Дер­

жати язик за зубами.
Язйк присох. Втратити дар мови (найчастіше
від страху або зніяковіння).
Нам сиділося, як собаці на човні, а язики наші в роті
поприсихали (Ю. Яновський, Четвертий — сержант).

Язика гострйти. Вправлятися в дотепах, гостро­

словити.
Таким, як я, ви повинні би ще заплатити, щоби при­
йшли на ваше віче, розрушали вас, щоб ви мали на
кім свої язички острити (І. Франко, Рябина, І, 4).
Язика дістати (привестй). Захопити в полон
когось з метою здобути якісь відомості.
(З військової термінології).
Чи вкрасти що, язик достати,
Кого живцем чи обідрати,
Ні сто не вдержить їх гармат.
(І. Котляревський, Енеїда, IV).
Єсть виконати тихо й привести язика (О. Довженко,
Повість полум’яних літ).

Язика забути в роті. Мовчати (найчастіше від

розгубленості чи страху).
Андрій з ляком дивився на Гудзя. Він навіть язика
забув у роті (М. Коцюбинський, Фата моргана, II).

218
Язика прикусйти. Замовкнути, іноді раптово.
— Я тебе тут за патли...— та й прикусив язик, бо вві­
йшов так трошки б то й на пана похожий (Г. Квітка-
Основ’яненко, Козир-дівка). Насте! Прикуси лиш язи­
ка! Не твоє засівалось — не тобі й жали (Панас Мир­
ний, Як ведеться, так і живеться, III).
— Це той засядько, що...
— Прикуси язика,— стискає жінчине плече,— бо він
колись згадає твого засядька (М. Стельмах, Правда
і кривда, XIII).

Язика проковтнути. Втратити на якийсь час

мову.
— Я то наговорився, а чого ти мовчав? Язика про­
ковтнув на той час? — витріщився старий на конюха
(М. Стельмах, Правда і кривда, XVI).

Язика (язики) розв'язати (розпутати); язйк

розв’язався. Зробитися балакучим, охочим
до розмови, відчути свободу для розмов.
Василина була неохоча розказувати за себе, а в Марії
розв'язався язик (І. Нечуй-Левицький, Бурлачка, V).
Вино звільна розпутувало язики, розбуджувало весе­
лість та гомін (І. Франко, Борислав сміється, І),
Перед ким треба змовчувати — змовчували. А зараз
порозв'язували язики! Мелють таке... (О. Гончар,
Тронка, 7).

Язики чесати. Займатись балаканиною, го­

ворити дурниці; судити когось; розносити
плітки.
— Що це вона, здуріла? Привселюдно мене об’явлі.
єть женихом! От тобі й раз, досидівся! Тепер почнуть
язики чесати! (М. Старицький, За двома зайцями, III,
14). Посидимо, почешемо язики! (Ю. Шовкопляс, Лю­
дина живе двічі, Понеділок, І).

219
Язиком молоти. Багато говорити; говори
щось безглузде.
Баришне, може про це вам і слухати не годиться, а
дурна, мелю язиком, як порожній млин (С. Баси/,
ченко, Зіля королевич, 1).
— Тільки язиком молоти здоровий,— пробасив Семе
(О. Копиленко, Ніч перед святом).
Язиком плескати. Говорити зайве, обмовлят
когось.
Чула я, що поміж вами є такі, що плескали язиком н
знати що... (С. Васильченко, Кармелюк, III, 2).
Яйця курей вчать. Недосвідчені повчають до
свідчених, молодші — старших (іронічне),
Вівці муть, кумочку, пастиря пасти,
Яйця муть, кумочку, курку учить.
(І. Франко, «Ужас на Русі»).
Людочки, та що ж це таке? Яйця курей вже почина­
ють учити (В. Минко, Над річкою Хоролом, 2).
Як (мов, наче і под.) баран на нові ворота.
Див. Як корова на нові ворота.
Як (мов, наче і под.) без рук. Почувати себе
безпорадним.
Я без рушниці, як без рук:
Без неї я боюся й мух!
(О. Олесь, Бабуся в гостях у Ведмедя).

Як (мов, наче і под.) білочку (обчистити). Зо­

всім обібрати, пограбувати.
Обчистить вона пана, як білочку, хай тільки очі за­
криє, всі гроші перейдуть до її рук (Панас Мирний,
Як ведеться, так і живеться, II).
Як (мов, наче і под.) ведмідь за горобцями
(повертатися). Незграбно.
Денис повертався, як ведмідь за горобцями: муляли
ботинки (Г. Тютюнник, Вир, II, 4),

220
 Як (мов, наче і под.) вітром здуло. Раптово
[ТИ зникло.
— ...Ну, йди, тільки не думай тікати.
я, йоньку як вітром здуло. З-за кущів появився муче­
іь- ником, якого тільки-но зняли з хреста (Г. Тютюнник,
Вир, II, 9).
н.
Як (мов, наче і под.) вогню вхопив. Поквапли­
И во, дуже швидко, не затримуючись.
Прибігла — наче вогню вхопила і, як той дим, зникла
е (Панас Мирний, Повія, II, 5).
Як (мов, наче і под.) води в рот набрати. Див.
У рот води набрати.
Як (мов, наче і под.) водою змило. І сліду не
лишилося; раптово зникло.
Сон із Костя як водою змило (С. Васильченко, Оли-
в’яний перстень, 3),

Як (мов, наче і под.) голий у кропиві (кида­

тися). Несподівано, рвучко підскакувати.
Між панством шум. Всі лиця простяглися,
Князь кинувся, мов голий у кропиві.
(І. Франко, Похорон, VIII).

Як (мов, наче і под.) горох при шляху (при

дорозі). Без захисту, нікому не потрібний.
От я, так чисто сиротина:
Росту, як при шляху горох.
(І. Котляревський, Енеїда, V).

Як (мов, наче і под.) горохом об стіну; як го­

рох стіні. Без наслідку, марно, ні до чого.
Та я ж йому не словами, я ж йому сльозами вили*
ваю, гіркими докорами очі вибиваю. Та що з того?..
Сказано: як об стіну горохом!.. (Панас Мирний, Хіба
ревуть воли..., XVI). Зауваження старших взагалі
були Танцюрі, мов горох стінці..^ (Ю. Шовкопляс,
Людина живе двічі, Понеділок, 4),

15 566 221
 Як (мов, наче і под.) дзвін. Міцний, високої
якості.
Вже один корівник стоїть такий. Як дзвін! Ми коли
вимурували його, то спершу випробували на міць
(О. Гончар, Тронка, 8).
Як (мов, наче і под.) дурень з печі. Раптово,
несподівано, недоречно.
Яків мій зрадів та, як дурень з печі,— в ноги їй геп!
Дякує, бач, що його ж салом та по його шкурі! (Мар­
ко Вовчок, Викуп, IV).
Як (мов, наче і под.) дурень з пйсаною тор­
бою (з ступою); як курка з яйцем (носи­
тися). Переоцінювати когось, щось; виявля­
ти надмірну увагу; клопотатися не вартою
того справою.
А розвелись у нас такі, що з тим дворянством, як ду­
рень з писаною торбою носяться! (М. Старицький, Як
ковбаса та чарка, 10). Любила мене мати, пестила,
прямо як з писаною торбою носилася (І. Тобілевич,
Безталанна, III, 5). Носяться з тим радіом, як дурень
із ступою... (С. Васильченко, Олив’яний перстень, 10).
— Це ж не злість, а мій біль вихлюпнувся наверх.
— Носишся з ним, наче курка з яйцем (М. Стельмах,
Правда і кривда, V).
Як душа до душі (говорити). Щиро, правдиво.
Дівчино-серденько! Скажи нам усю щиру правду, як
душа до душі (Марко Вовчок, Інститутка, XXIX).
Як (мов, наче і под.) з водй іти; як з водй
(ростй). Швидко рости.
А Трьомсин собі росте,
Мов, як кажуть, з води йде...
(І. Манжура, Трьомсин-богатир, І).
Не всіх уже їх і пізнає капітан,— чий то? А чия то?
Ростуть, мов із води! (О. Гончар, Тронка, 6).
Як (мов, наче і под.) з голочки. Про нову (чи
таку, що має вигляд нової), чепурну одежу.

222
 ...На йому сорочка як сніг, каптанок як з голочки, все
на йому чисте-гладеньке... (Панас Мирний, Товариші).
Ех, сорочко, моя сорочко!.. На вас-от—інша річ! Все
новеньке та чистеньке... З голочки (О. Гончар, Прапо­
роносці, І, 1).
Як (мов, наче і под.) з гуски воді. Про люди­
ну байдужу, на яку ніщо не впливає, котрої
нічим не діймеш.
Скільки не критикують того начальника робпостачу,
а з нього, мов з гуски вода... (О. Гончар, Тронка, 10).
Як (мов, наче і под.) з хреста знятий. Виму­
чений, виснажений, знесилений. (Відгомін
євангельської легенди).
Дивлюсь: твоя, мій брате, мати
Чорніше чорної землі
Іде, з хреста ненача знята...
(Т. Шевченко, Н. Костомарову).
Тільки я в хату — суне Карно до нас, а сам схуд,
зчорнів, як з хреста знятий (М. Коцюбинський, По-
людському). Живіт до спини присох! Ходить, як з хре­
ста знятий... (О. Гончар, Тронка, 4).
Як (мов, наче і под.) за рідного батька (тата)
(драти). Дуже дорого; велику ціну правити.
Правда, ними він не дуже розкидався, але дер за них,
як за рідного тата (М. Стельмах, Правда і кривда,
XII).
Як (мов, наче і под.) за смертю (збиратися,
ітй, ходити). Дуже довго, не поспішаючи.
Але збирався він, як за смертю: довго шукав рука­
виці, батіг, хурчав загаслою люлькою, никаючи по всіх
закапелках (Г. Тютюнник, Вир, II, 14).
Як (мов, наче і под.) засватана дівка; як за­
сватаний. Не наважуватися взятись до діла.
...Данило Харитонович з самого ранку ходив, як за­
сватана дівка, до чобіт і зовсім не присідав (П. Панч,

15* 223
 Данило Харитонович). Що це ви, хлопці, сидите, мов
засватані? Заграли б (О. Корнійчук, Макар Дібро­
ва, І).
Як (мов, наче і под.) кіт наплакав. Дуже
мало, майже нічого.
Та ви придивіться, тільки холодним оком, то й талан­
ту в Лучицької як кіт наплакав... (М. Старицький,
Талан, І, 3),
— Дурню! — крикне голос божий,—
Що ти слів тут набалакав,
Але правди зрозуміння
Стільки в них як кіт наплакав!
(І. Франко, Страшний суд).
І стрибнули. Та тільки не набагато. На півтора, два
метри. Ну, це ж як кіт наплакав! (О. Донченко, Море
відступає, IV, 2).
Як (мов, наче і под.)’ корова (теля, баран)
на нові ворота (дивйтись). Бути чимось при­
голомшеним; розгубитися, побачивши щось.
Карпе! Чого це ти витріщив очі на яблуню, наче ко­
рова на нові ворота?.. (І. Нечуй-Левицький, Кайда-
шева сім’я, 1). Підприємці стали, мов теля перед но­
вими воротами (І. Франко, Борислав сміється, XVI).
Ти чого стала та задивилась, як теля на нові ворота?
(М. Коцюбинський, На віру, V).

Як (мов, наче і под.) корова язиком злизала.

Див. Як язиком злизало.
Як (мов, наче і под.) корові сідло. Про те, що
не пасує, не личить.
...Тільки я переконався, що нам дворянство так ли­
чить, як корові сідло (І. Тобілевич, Мартин Боруля,
Н, 1).
І
Як (мов, наче і под.) курка з яйцем (бігати).
Метушитися.
224
 Невістка заслала стіл білою скатеркою, поклала на
столі хліб та сіль, бігає по хаті, як, курка з яйцем
(І. Нечуй-Левицький, Баба Параска та баба Палаж­
ка, II).
Як (мов, наче і под.) курка з яйцем (носити­
ся). Див. Як дурень з пйсаною торбою.
Як (мов, наче і под.) лизь злизав. Зникло без­
слідно.
До Стьопки — як його лизь злизав... Пропав Стьопка,
як у воду впав (Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., X).
Як (мов, наче і под.) липку обідрати. Забрати
все, обібрати зовсім.
Не раз подорожніх багатих панів
Як липку сиру обдирали.
(Л.; Боровиковський, Гайдамаки).

Обдеруть мене тепереньки як тую липку! Моє око

всього не догледить (Марко Вовчок, Інститутка,
XXXVIII).
Як маку (кого, чого) . Дуже багато.
Здоровенькі були, люди!
Та тут вас як маку буде:
Ніде й сісти із дороги..,
(О. Олесь, Злидні, II).
Він мав дітей як маку і ані клаптика поля (М. Коцю­
бинський, Фата моргана, І).
Як (мов, наче і под.) Марко в пеклі (товкти­
ся). Див. Товктйся, як Марко по пеклу.
Як (мов, наче і под.) Мартйн до мйла (допас­
тися). Без почуття міри (щось брати, ха­
пати, їсти).
Отже все поїсть: там і пелька, мов прірва... Бач. ли­
гає, як Мартин мило... (М. Старицький, Як ковбаса
та чарка, 14).

225
Як (мов, наче і под.) мокра курка. Жалюгід­
ний, нещасний.
Лис іде, як мокра курка,
Вовк Неситий ззаду штурка,
А Медвідь веде за шнур.
(І Франко, Лис Микита, V).
Як (мов, наче і под.) муха в окропі. Метуши­
тися; дуже швидко щось робити; багато пра­
цювати.
Дочка Лавіся — чепуруха
В німецькім фуркальці була,
Вертілась, як в окропі муха,
В верцадло очі все п’яла.
(І. Котляревський, Енеїда, IV).
І то все поралася сама біля їх: і наготуй, і подай,
і прийми! Як муха в окропі, бувало, вертишся цілий
день (Панас Мирний, Лихий попутав). Тринадцять літ
прокрутився, як муха в окропі, і годі! Хай ще інші
попрацюють... (В. Минко, Над річкою Хоролом, 3).
Як (мов, наче і под.) муха в сметані (рухати­
ся). Незграбно; бути неповоротким.
— Я швидко, ваше преосвященство,— відповів отець
Зосима, ледве пересуваючи ноги, і дрібним кроком
почовгав до порога.
— Диба, як муха в сметані,— сердито буркнув Глек
(О. Ільченко, Козацькому роду нема переводу, І, 1, 25).
Як (мов, наче і под.) муху ковтнути. Відчути
образу, прикрість.
Отаман вивіз забродчикам могорич. Могорич був ску­
пенький. Забродчики неначе ковтнули муху і почали
підіймати отамана на сміх (І. Нечуй-Левицький, Ми­
кола Джеря, VIII).
Як (мов, наче і под.) на голках. Бути занепо­
коєним, в напруженому стані, іноді в перед­
чутті чогось, в чеканні.
Знов нема Гната!.. Чого ж він не приходить? Вчора
прождала вечір у леваді, як на голках: вітер шерхне

226
 листом, або пташка спросоння крилом порсне, а в мене
серце заб’ється і душа замира... (І. Тобілевич, Безта­
ланна, IV, 8). Він усе ждав, що ось Меланія оговтає­
ться, призвичаїться, стане поводитись вільніше і при­
родніше. Але де там! Сидить, мов на голках, і раз
у раз криво посміхається до Івана Федоровича...
(О. Гончар, Соняшники).
Як (мов, наче і под.) на долоні. На виду, все
добре видно; все ясно, зрозуміло.
Вони мене не бачать, а мені їх обох видно, як на до­
лоні. (І. Нечуй-Левицький, Баба Параска та баба Па-
лажка, І). От поїдемо зараз у город, там тобі все ви­
кладуть, як на долоні, і ти побачиш, що діло корисне
(І. Тобілевич, Хазяїн, 1, 13).
Як (мов, наче і под.) на пожежу. Стрімголов,
дуже швидко.
— Тобі сміх, а мені...— і Марко знову вискочив із
хати, як на пожежу (Г. Тютюнник, Вир, II, 4).
Як (мов, наче і под.) на світ народитися. Від­
чути полегкість, душевний спокій після страж­
дань.
Нептун же зараз взяв мітелку
І вимів море, як світелку,
То сонце глянуло на світ.
Еней тоді як народився,
Разів із п’ять перехрестився,
Звелів готовити обід.
(І. Котляревський, Енеїда, І).
Мов на світ народився! Де ті й страхи ділися! Пове­
селішало зараз (М. Старицький, Як ковбаса та чарка,
13). Але прокинувшись ранком, я відчув себе таким
бадьорим і сміливим, наче я на світ народився
(І. Микитенко, Гавриїл Кириченко — школяр).
Як (мов, наче і под.) не було. Безслідно зник*
нути, пропасти.
На третій день, підвередившись п’ятаками,
Умер Лука — Луки як не було.
(Л, Боровиковський, Скарб),

227
 Мало там не дав я душуі
Поки видряпавсь на сушу,
Вже свиней мов не було.
(І. Франко, Лис Микита, 7>в

Як не перед добром. Див. Як перед погибеллю.

Як (мов, наче і под.) небо від землі. Про ве­
лику різницю, контраст.
Та куди ж нам до вас рівнятися! Як небо від землі
(Г. Квітка-Основ’яненко, Шельменко-денщик, II, 5).

Як ніде нічого. Бути байдужим, не звертати

ні на що уваги, ніби нічого не трапилось.
Тоні ж як ніде нічого, подалася й подалася попереду,
все далі між хліба (О. Гончар, Тронка, 2).

Як (мов, наче і под.) оселедці (оселедців) в

бочці. Про велику кількість людей у тіс­
ному приміщенні.
Рекрути тиснуться один до одного, бо набили їх, як
оселедців у бочку (М. Япків, Душі кланяються, ІІІ)\

Як (мов, наче і под.) перед погибеллю; як не

перед добром (робити щось). Нестримно,
з усієї сили.
Ото не дивися, що такий миршавий та зачуханий,
а жер за десятьох, той Охрім, як перед погибеллю
(Г. Тютюнник, Вир, II, 3).

Як (мов, наче і под.) Пилип з конопель. Не

думаючи, зненацька, несподівано.
Не знаю, хто там сидів у редакції, що не розібрались,
а просто бу-бух! як Пилип з конопель... (О. Гончар,
Микита Братусь, VI). Він вискочив зі своєї будки, як
Пилип із конопель, і почав кричати: «Завіса! Завіса!»
(М. Стельмах, Гуси-дебеді летять, 9),

228
Як пить дати. Неминуче, обов’язково, просто;
немає сумніву.
Могила тріснула, і те дитя, що ждали,
На божий світ сусіль, як пить дало.
(Є. Гребінка, Могилині родини)*
І по партійній лінії не погладять його по голівці. Це
вже як пить дати (М. Стельмах, Правда і кривда,
ХЬІ).
Як (мов, наче і под.) облупленого (знати).
Знати когось дуже добре.
Ворона знала кожного з нас як облупленого, бачила,
хто чим дише і чого хоче (О. Довженко, Зачарована
Десна).
Як плюнути на воду; як раз плюнути. Дуже
легко, просто.
І піднявся раз Данило,
І знов покотився,
І — як плюнути на воду —
Він душі лишився!
(С. Руданський, Люба, X)*
...Потому луснуть...— як раз плюнуть, так нєт таки —
бери та бери! (М. Старицький, За двома зайцями,
І, 5).
Як (мов, наче і под.) по-пйсаному. Дуже доб­
ре: без зупинки, не збиваючись говорити.
А ти добре завчив усі скарги нобілітованих. Як по­
писаному шпариш (І. Ле, Наливайко, II, 6).
Як (мов, наче і под.) порошина в оці. Одно-
однісіньке, єдине.
Хай би їх у мене десятеро, то одно в одно не вдає­
ться; а то ж він у мене один, як порошина в оці!
(Панас Мцрний, Хіба ревуть воли..., XVIII).
Як (мов, наче і под.) риба у воді. Вільно, лег­
ко, природно себе почувати, поводитися.
Той же лотр у. степу — як риба в воді, хто того не
знає (І. Ле, Наливайко, IV, 6).

229
Як (мов, наче і под.) рйба у саку (битися).
Бути в безпорадному, безвихідному станови­
щі; страждати.
...Вона довгий час билася, мов риба в саку, і не раз
цілими днями сиділа на софі, плачучи та думаючи,
що ось, може, десь тепер у школі тягнуть її сина,
сіпають, покладають на лавку, б’ють... (І. Франко,
Борислав сміється, II).
Як (мов, наче і под.) рйба об лід (бйтися).
Жити у великій нужді; безуспішно боротися
з горем, труднощами; страждати.
Нащо йому про теє знати,
Що, може, плаче бідна мати
Та побивається, як рибонька об лід:
Він вовк, він пан... йому не слід...
(Л. Глібов, Вовк та Ягня).
...Як живеш, недоїдаючи щодня, та б'єшся, як риба
об лід, заробляючи, то не будеш веселий (Б. Грін-
ченко, Грицько).
Як (мов, наче і под.) рукавйчки (міняти). Час­
то, легковажно, нерозсудливо міняти.
А ти, зрадлива!
Ти, безсоромна! Женихів міняєш,
мов рукавички!
(Леся Українка, Осіння казка, IV).

Як (мов, наче і под.) рукою зняло. Про рапто­

ве цілковите звільнення (від утоми, сну, хво­
роби і т. ін.).
Раптом він крикнув так голосно, що з мадрівників
ураз мов рукою зняло дрімоту (О. Донченко, Роз­
відувачі нетрів, Тайга!..).
Як (мов, наче і под.) світ піднявся. Про від­
чуття моральної полегкості, радості, про­
стору.

230
 От і Марусі і Василеві неначе світ піднявся, полег­
шало на душі (Г. Квітка-Основ’яненко, Маруся).
Слава богу, вони, значить, в сварці! Мов світ мені
піднявся, аж од серця одлягло! (М. Старицький, За
двома зайцями, III, 14).
Як (мов, наче і под.) свої п'ять пальців (зна­
ти). Дуже добре, з усіма подробицями знати.
...Знали всю околицю як свої п'ять пальців (І. Не­
чуй-Левицький, Бурлачка, V).
Як (мов, наче і под.) середа на п’ятницю
(скривитися). Скривитися жалісливо (від
болю чи огиди); мімікою виразити невдово­
лення, біль, жаль.
Вона заплакала, коли подивилась на тебе, бо, спі­
ваючи, ти скривився, як середа на п'ятницю (І. Мики-
тенко, Дні юності, II, II, 12).
Як (мов, наче і под.) Сидорову козу (бити,
лаяти і т. ін.). Дуже боляче, без жалю, не­
щадно.
їдуть звідси, їдуть звідти, ведеш їх у підвали, приго­
щаєш... А тоді на всіх активах ще тебе ж і чихвостять,
як Сидорову козу! (О. Гончар, Тронка, 12).
Як (мов, наче і под.) сир у маслі (купатися).
Жити в добрі, достатках, в розкоші; мати
все, чого бажаєш.
Добре мені — як сир у маслі купаюся. Тут тобі, брате,
лакеї, слуги, дівчат повен двір... (Панас Мирний,
П’яниця, 4). Я не хвастаю,— катався, як сир у маслі.
В Петербурзі образовані дами кругом... (І. Тобілевич,
Суєта, III, 4).
Як скло. Геть усі, як один, як на підбір.
...А козаки начисто, уся сотня, як скло, перед ним сті­
ною стоять... (Г. Квітка-Основ’яненко, Конотопська
відьма, VIII).
Нас тут триста, як скло,
Товариства лягло!
(Т< Шевченко, За байраком байрак).

231
Як (мов, наче і под.) сміття (чогось). Дуже
багато, безліч.
На рогатий, значить, ціни підскочили, а свиней було,
як сміття (Ю. Збанацький, Вареники). Годинників
у них, як сміття (О. Гончар, Голубий Дунай, 25).
Як стій. Раптово, несподівано, зразу.
Барон, своє сказавши, сів як стій (І. Франко, Похорон,
VII).
І знов він просто Сидір Верещака,
Котрий, як у степу застукав сніг,
Пропив як стій три пари полових.
(М. Рильський, Чумаки, II, 11).

Як (мов, наче і под.) теля на нові ворота. Див.

Як корова на нові ворота.
Як (мов, наче і под.) у бога за дверйма (за
пазухою). У повній безпеці, у достатку; без­
турботно.
А тут, чого душа забажала, все є; а товариші — брати
рідні: за ними, як у бога за дверима: й поможуть, і
виручать... з ними краще, ніж з батьком та матір’ю.
(Панас Мирний, Хіба ревуть воли..., XII). В мене
було б тобі добре, як у бога за дверима (М. Коцю­
бинський, На віру, V).
Як (мов, наче і под.) у віночку. Гарно, кра­
сиво.
От у тебе гарно тут, як у віночку (І. Тобілевич, Сує­
та, І, 2). Так було тихо та гарно, та любо, як у ві-
ночку, в цій хатині, в цьому гніздечку, де вона вдвох
із Зіньком воркувала!.. (Б. Грінченко, Під тихими вер­
бами, II, 4).
Як (мов, наче і под.) у вусі. Дуже тихо, мерт­
ва тиша.
Кругом, як в усі, все мовчить (Т. Шевченко, Причин­
на). А яка чудова ніч, тихо, тихо, мовляв, як у вусі.
Чи воно на дощ оце затихло, чи на вітер? (М. Кро­
пивницький, Доки сонце зійде, І, 4).

232
Як (мов, наче і под.) у воду впасти. Раптово
безслідно зникнути, щезнути.
Прилетіли до дверей,
Зупинились, стали:
Коні, санки, молодий
Як у воду впали!
(Л. Боровиковський, Маруся),

Але... вони нікого тепер не побачили. Пувичка, як у

воду впав (І. Микитенко, Вуркагани, 2).
Як (мов, наче і под.) у воду опущений. Про
людину, що перебуває в стані пригніченості,
розгубленості.
Василь, мов у воду опущений, ходить коло матері
(Панас Мирний, Як ведеться, так і живеться, IV)).
Як (мов, наче і под.) у око вліпити. Дуже
влучно сказати; вгадати правду.
Та, спасибі, вже ув Островерхівці ворожка, так та за
очі відгадала... От як ув око уліпила! (Г. Квітка-Осно­
в’яненко, Сватання на Гончарівці, І, 2).
— Правда, правда! — озвалися навкруги голоси.—
Наче в око вліпив (Б. Грінченко, Під тихими вер­
бами, І, 6).
— Я маю на мислі киян.
— О! Як в око вліпили... (І, Ле, Наливайко, II, 15),-
Як (мов, наче і под.) хлющ (змокнути). Дуже,
наскрізь змокнути.
Малою, бувало, завжди змокну як хлющ, хоч би там
не знати який парасоль був у руках (Леся Українка,
Прощання).
Як (мов, наче і под.) чорт від ладану (тікати).
Уникати зустрічі, тікати, як від смертельної
небезпеки.
А ви обкурюйте себе, отак навкруги пускайте дим, то
та погань і не наблизиться й втікатиме, як чорт від

233
 ладану (М. Кропивницький, Доки сонце зійде..., І, 4).
Настя рушила від столу, щоб пройти повз піч до
маленької хатинки, та гетьман заступив їй прохід:
— Тікаєте від коронних військ, як чорт від ладану?
(І. Ле, Наливайко, IV, 1).
Як (мов, наче і под.) шевська смола (прили­
пати, приставати). Про надокучливу люди­
ну, від якої не можна відчепитися, що дуже
в’язне, чіпляється.
Інший пристане, як шевська смола, а прогнати не
можна... (М. Старицький, Як ковбаса та чарка..., І).
Як (мов, наче і под.) язиком злизало; як ко­
рова язиком злизала. Зникнути безслідно,
часто раптово.
Уся худібонька пропала,
Неначе язиком корова ізлизала...
(Л. Глібов, Два куми).
я.
...Нехай розітре вас гарненько кавунячим розсолом...
то зараз як язиком злиже! (М. Кропивницький, Вуси,
І, 3). От прийшло лихо і, мов корова язиком, злизало
щастя... (М. Коцюбинський, На віру, І). Кинулись по
перевізні засоби, а їх нема. От нема та й нема, мов 5
корова язиком злизала {Ю. Яновський, Під яблунею)'.

Яким вітром занесло. Яка причина появи десь.

Це ж за чим він? Яким вітерцем
Занесло аж сюди з-за кордону?
(С. Олійник, Дипломат).

Якби (чи&сь) слово та богу в уха. Побажання,

щоб здійснилось сказане.
—...А Галя в одній сорочці піде за тобою на край
світу...
— О, якби твоє, брате, слово та богу в уха! (Т. Шев­
ченко, Назар Стодоля, II).
Якої (що) заспівати. Якої думки бути, що ска-* $
зати з якогось приводу.

234
 ...Публіка мене приймає страх, преса озивалася з за­
хватом... А що то ви заспіваєте? (М. Старицький, Та­
лан, IV, 1, 3). Якої б ви заспівали, коли б хоч місяць
посиділи у війну на нашій воді та біді? (М. Стельмах,
Правда і кривда, XXXVI).
Якою водйчкою брйзканий. Які погляди має.
Інтелігентний парняга, обличчя ще бритви не куш­
тувало. Інтересно знати, якою він водичкою бризканий
і з якого боку коло нього заходжуватись (Ю. Янов­
ський, Четвертий — сержант).
Ярміз (ярміс) знаходити (учинйти). Давати
лад; знаходити спосіб влаштувати якусь
справу.
Но те Юнона повернула
І голові так коверзнула,
Щоб зараз учинить ярміз...
(І. Котляревський, Енеїда, ТІ).
А як верталися москалі з «прокормления»,— вони нано­
сили до Явдохи накрадене, награблене добро, а вона
вже сама знаходила йому ярміс (Панас Мирний, Хіба
ревуть воли..., XIII).

Ярмо на шйї. Клопіт; моральний тягар.

Чудні люди. Голодних годуй, хворих лікуй, школи за­
водь, пам’ятники якісь став! Повигадують собі ярма
на шию... (І. Тобілевич, Хазяїн, І, 13),
Надежда Алексеевна Батюк. Фразеологический словарь
(на украинском язьіке)
Издательство «Радянська школа»
Комитета по печати при Совете Министров
Украинской ССР
Редактор О. М. Хмелівська
Художній редактор Ю. І. Золотов
Художнє оформлення В. І. Юрчишина
Технічний редактор Н. К. Валкова
Коректори Л. К. Косач, Г. П. Наказнюк
Здано до набору 28/ІУ 1965 р. Підписано до дру-
ку 24/1 1966 . р. Папір 70х901/я2. Фіз. друк,
арк. 7,375. умовн._ арк. .8,629, видавн„_ арк. 9,58,
Тираж 15 500. БФ 05619.
Видавництво «Радянська школа» Комітету
по пресі при Раді Міністрів Української РСР
Київ, вул. Юрія Коцюбинського, 5.
Видави. № 16343. Ціна 35 коп.
Надруковано з матриць Книжкової фабрики
ім. Фрунзе Комітету по пресі при Раді Міністрів
УРСР, Харків, Донець-Захаржевська, 6/8, в Книж­
ковій друкарні «Комуніст» Комітету по пресі
при Раді Міністрів УРСР, Харків, Пушкінська, 29.
Зам. 566.
в