Анатолій Адруг

ІМшТЯУіТ 11]111[111[І
1ЦІ

[ •ї ї
І ^ Н І
*’ * - » *. . я^ ^ НІ
* * * »■ -* «^^■ 1

'Л І Ш М - :.
[ - гг.Щ ш і : : ,
1
1 ‘ т.^ВВк**•
м •*' ***
■* * 4 * -* ії
А * «м ^ м
 Анатолій Адруг

Писанки Чернігівщини:
історія і сучасність

-/000625
ЧариІгЬсмм д е р м м м
■імсш уммрмльи*
Чернігів
БІБЛІОТЕКА
2005
&. Г. Короленка
ББК 85.12
А 32

Адруг А.К.

А 32 Писанки Чернігівщини: історія і сучасність. Відповідаль­

ний редактор - кандидат історичних наук, доцент О.Б.Кова-
ленко - Чернігів: КП «Видавництво «Чернігівські обереги»,
2005 - 60 с.

ISBN 966-533-275-9
У книзі розповідається про історію і особливості чернігівської
писанки - цікавого явища української культури.
Видання буде корисним історикам і мистецтвознавцям, викла­
дачам і студентам, вчителям і школярам, всім шанувальникам
культури і мистецтва.

ББК 85.12

ISBN 966-533-275-9 © А.К.Адруг, 2005

© КП «Видавництво
«Чернігівські обереги», 2005
 Світлій пам’яті мого батька
Кіндрата Юхимовича
присвячую. д втор

Краса писанок - шедеврів народного мистецтва ча­

рує людей вже, мабуть, не одне тисячоліття. Не випадко­
во Т.Г. Шевченко порівнював мальовниче українське село
з писанкою:
“ Село на нашій Україні -
Неначе писанка село,
Зеленим гаєм поросло.”
Писанкарство - надзвичайно цікава і, можливо,
одна з найменш вивчених галузей українського народно­
го мистецтва. Недостатньо вивчені і писанки Чернігів­
щини,
Традиція виготовлення писанок - розписаних пта­
шиних яєць сягає далеко в глибину століть. Культ пта­
шиного яйця як символу життя, як уособлення його за­
родження і продовження виник на ранніх стадіях розвит­
ку людського суспільства. Звичай розписувати яйця по­
ширився задовго до розповсюдження християнства і відо­
мий у багатьох народів світу. В народних звичаях і обря­
дах, особливо весняного циклу, яскраві декоративні пи­
санки відігравали вельми важливу роль.
Яйце існувало у повір’ях і побуті багатьох народів
як символ сонця, яке займало перше місце в дохристи­
янських культах. Шанування яйця було зумовлене уяв­
леннями про весняне відродження творчих сил природи.
У стародавніх народів були поширені оповіді про яйце
як джерело життя і всесвіту. Металеві зображення яєць
зберігали в храмах, яйця закопували на місці побудови
міст. Існує, наприклад, переказ про те, що місто Неаполь
в Італії зведено на яйці.
— З —
 Яйце шанувалось у стародавніх єгиптян. Воно було
атрибутом сонячного бога Пта. На одному з барельєфів
Пта тримає в руці яйце, а напис сповіщає, що воно зоб­
ражає сонце. В іншому написі йдеться про те, що Пта ка­
тає яйце по небу. Давні індійські перекази про створення
світу розповідають про золоте яйце, яке плавало у во­
дах, подібно сонцю у повітряному океані. У стародавній
Греції і Римі вели походження Всесвіту від яйця. Як засв­
ідчив “батько історії” Геродот, світ створений із яйця,
яке зніс птах Фенікс у святилищі бога сонця Геліоса. Ця
традиція продовжилась у Візантії. Іоанн Дамаскін писав:
„Небо і земля за всіма ознаками подібні до яйця - шкара­
лупа як небо, плівка як хмари, білок як вода, жовток як
земля”. Римляни розфарбовували яйця і використовува­
ли їх в обрядах. Про це згадували в своіх творах Юве­
нал, Овідій, Пліній, Плутарх.
У міфології полінезійців увесь видимий світ був
уособлений у вигляді курки, в якій заховався творець
світу бог Тангароа. Він вийшов із яйця. Із уламків яйця
утворились полінезійські острови. Подібний переказ про
створення світу є й у фінському епосі “Калевала”.
В слов’янському фольклорі зустрічаємо багато зга­
док про цю загальнолюдську традицію. В одній ук­
раїнській казці розповідається про те, як миша і горо­
бець ділили просо і затіяли бійку. Почалась війна птахів
і звірів. Птахи перемогли звірів завдяки допомозі люди­
ни. У подяку за це людина отримала яйце, яке вміщувало
ціле царство. Дуже поширеними у слов’янських народів
були варіанти казок про Кощея Безсмертного, душа яко­
го крилася у яйці.
У стародавніх слов’ян писанки з’явились задовго до
прийняття християнства у X ст. На користь цього гово­
рить широке застосування в обрядах півня та курей.1
— 4 —
 Через крихкість матеріалу давні розписані пташині
яйця не збереглися. Від XI -XIII століть до наших днів
дійшли керамічні писанки, на які нерідко натрапляють
археологи під час розкопок. Ці писанки робились зви­
чайно порожніми всередині. В порожнину майже завжди
вставлялась керамічна кулька. Вони мали досить значне
поширення у Київській Русі і зустрічаються як під час
розкопок поселень, так і в похованнях.
Оздоблювались керамічні писанки узором у вигляді
скобок, який наносився за допомогою трубчастого
інструменту - глиняної ллячки технікою пастилажу.Од-
на з таких ллячок була знайдена під час розкопок у Києві.
Сплетіння жовтих і зелених смуг зображають “сосонку”
- вічнозелену рослину, що стелеться по вологій землі. Ще
не застиглий розпис із горизонтальних смуг, нанесений
на поливу тла, прокреслювався гострим кінцем то вгору,
то вниз. Вертикальні жолобки йшли від полюса до по­
люса яйця. Тому горизонтальні лінії перетворювались на
фігурні скобки, а жолобки вирівнювались під час нагрі­
вання у печі. Розпис у вигляді фігурних скобок викону­
вався непрозорими поливами на вже готовому полива­
ному тлі. Дослідники відзначають, що в епоху середньо­
віччя такий технічний прийом ніде, крім Стародавньої
Русі, не застосовувався. Цей прийом відомий ще з часів
Стародавнього Єгипту, де він знайшов застосування у
виробництві скла. Таких керамічних писанок знайдено в
різних місцях території Київської Русі більше 70.
Із археологічних розкопок попередніх років відомі
писанки із кераміки з села Улазовичі на Чернігівщині
(нині Брянська область Росії), які входять до групи ви­
робів з південних областей Русі. Загальне тло їх корич­
неве, зелене, рідше жовте, а розпис виконано жовтим чи
зеленим.2
— 5 —
 Писанки з глини виготовлялись у великих центрах,
де робили цеглу і керамічні полив’яні плитки для оздоб­
лення споруд. Заслуговує на увагу думка академіка Б.О.-
Рибакова про те, що виготовлення керамічних писанок
було побічною галуззю виробництва плиток для обли­
цювання будівель.3
Нові знахідки зроблені в останні роки. Дві керамічні
писанки знайдені під час археологічних розкопок влітку
1983 року біля села Липове Талалаївського району Чер­
нігівської області, які проводила експедиція Інституту
археологіі Національної Академії наук України під керів­
ництвом О.П.Моці за участю співробітників Чернігів­
ського історичного музею імені В.В. Тарновського. Вони
знаходились у різних місцях поховання часів Київської
Русі.4
Ще одна писанка віднайдена науковим співробіт­
ником відділу археології Чернігівського історичного му­
зею ім. В.В.Тарновського О.В.Шекуном під час обстежен­
ня давн ьоруського поселення біля села Сибереж
Ріпкинського району на Чернігівщині. Влітку 1987 року
працівниками того ж таки відділу археології під керів­
ництвом А.Л.Казакова на території стародавнього Пе-
редгороддя (біля середньої школи № 1 по проспекту
Миру в Чернігові) також знайдена керамічна писанка з
глиняною кулькою всередині. Оздоблена вона полив'я­
ними фігурними скобками між лініями, що з’єднують по­
люси яйця. В цьому випадку попередньо зроблені в глині
заглиблення заповнили поливою. Оболонка яйця досить
товста (7-8 мм ). Подібні зразки були знайдені і в інших
місцях.
Ці знахідки свідчать про високий рівень розвитку
керамічного виробництва на Чернігівщині за часів Киї­
вської Русі. І це зовсім не випадково. Адже тоді в Черні­
— 6 —
гові велось інтенсивне муроване будівництво. Були зве­
дені такі видатні пам‘ятки давньоруської архітектури як
Спаський, Борисоглібський та Успенський собори, ГГят-
ницька та Іллінська церкви. Це ж саме можна сказати
про інші міста Чернігівської землі. Підлога споруд час­
то викладалась керамічними плитками, вкритими жов­
тою та зеленою поливами, тобто якраз такими, які вико­
ристовувались для оздоблення писанок.
Але найбільшого поширення набули розписані пта­
шині яйця. Для приготування таких писанок використо­
вувались яйця качок, гусей та, за давнім звичаєм, диких
голубів. Здебільшого ж брались курячі яйця, бо кури -
найдавніші і найбільш поширені домашні птахи. Роз­
писані яйця крім того, що знаходили застосування під
час дій весняних обрядів, прикрашали інтер'єр народно­
го житла. Вони клались у миснику серед посуду або підви­
щувались до сволоку під стелею.Найраніші зафіксовані
і збережені розписані курячі яйця з Чернігівщини відно­
сяться до XIX ст. Це стало можливим завдяки тому, що
тоді пожвавився інтерес до народного мистецтва, поча­
лось систематичне його вивчення і збирання колекцій
українських писанок. З’явились перші серйозні дослід­
ження цього виду народного мистецтва, хоча писемні
згадки про побутування писанок та звичаї, пов'язані з
ними започаткувались ще в XVII ст.
Весняний цикл обрядів у землеробських народів
починався з наближенням весни, коли надходив час го­
туватися до польових робіт. У селі Ковпита Чернігівсь­
кого району Чернігівської області зафіксований звичай,
коли хлопці підносили під клуню багато соломи і вся мо­
лодь та діти кидались нею і співали веснянки. Ось таке
кидання соломи - пережиток заклинання на урожай, що
дійшло до XIX ст. Зустріч весни складала собою, мабуть,
— 7 —
цілісний обряд, який починався безпосередньо за прово­
дами зими.5
Із запровадженням християнства яйця потрапили до
пасхального обряду і були, як багато чого іншого, ос­
мислені церквою по-новому. Крашанки і писанки стали
свого роду знаком, символом весняних свят. Починаючи
з пасхи, яйця проходять через усю весняну обрядо­
вість.
Пасха або Великдень - головне християнське свято,
що відзначається як воскресіння із мертвих Ісуса Хрис-
та, який своїми стражданнями і смертю приніс жертву за
гріхи людства. Вся підготовка до свята і воно саме є
відображенням цих подій. Головний зміст свята Пасхи
полягає в проповіді всезагальної гріховності людей і спо­
кутної мученицької смерті Ісуса Христа. Перший все­
ленський собор християнської церкви в 325 році устано­
вив, що це свято повинно відзначатися у першу неділю
після веснянного рівнодення і повного місяця. Кожного
року воно припадає на різні числа у проміжку часу між
22 березня і 25 квітня за старим стилем.
У Київській Русі Пасха злилася з давньослов’янсь-
ким багатоденним святом вшанування померлих предків.
Люди приносили жертви богам, які уособлювали приро­
ду. Очищувальні магічні обряди за уявленнями наших
предків повинні були захищати людей, природу та ху­
добу від нечистої сили, сприяти гарному врожаю, розм­
ноженню тварин, сімейному добробуту людей.
Святкування пов‘язані з Великоднем, починаються
ще взимку з початку великого посту, який продовжував­
ся до Пасхи сім тижнів. На протязі всього цього періоду
і розписують писанки. Кожна неділя навесні - святкова.
За тиждень до Великодня наступає Вербна неділя. Цього
дня освячують вербові гілки. Був поширений звичай
8 —
“бити” один одного свяченою вербою. При цьому при­
казували: “Не я б’ю, верба б’є. Через тиждень Великдень.
Недалечко красне яєчко”.
За Вербною неділею починається білий або чистий
тиждень, який завершується Великоднем. Його ще нази­
вають Великим або Страсним. Найбільш важливі дні на
цьому тижні починаються з четверга. До цього дня хата
та господарство повинні стати чистими, впорядкованими
і готовими до свята. Тому його називають ще й чистим
четвергом. Він має і іншу назву - страсний, бо в церковній
службі того дня мова йде про страсті ( муки ) Ісуса Хрис­
та. Того вечора люди намагаються донести додому з цер­
кви “страсну” запалену свічку. Для цього робили ліхта­
рики з кольорового паперу чи скла. Вогонь очищення ба­
жаний у кожній оселі. Полум’ям цієї свічки викопчують
хрест всередині хати - на сволоку під стелею. Вважається,
що він відвертає всіляку нечисть від обійстя.
На Лівобережній Україні чистий четвер має назву
“Навський Великдень”. За народними повір’ями мерці з
“того світу” повертаються тричі на рік - вперше у чис­
тий четвер, вдруге - коли квітують жита і втретє - на Спа­
са. У Навський Великдень мерці нічого не бояться, а як
тільки зустрінуть живу людину, то можуть її й задушити.
Щоб цього не трапилось, треба обливатися водою, бо
було відомо, що мерці дуже бояться мокрого.
У чистий четвер кололи кабана, бо на святковому
столі повинні бути м’ясо й ковбаса. Вважається, що у чи­
стий четвер і сало буде чистим. Крім кабана часто коло­
ли ще й порося або підсвинка. За давнім звичаєм разом з
паскою та яйцями святили й смажене порося з хріном у
зубах. Започаткувався цей звичай ще в ті часи, коли в
жертву богам приносили тварин. Відголоски цих діянь і
збереглися в пасхальних обрядах.
— 9 —
 У страсну п’ятницю - день смерті Ісуса Христа не
можна ні шити, ні прясти, ні дрова рубати. Робили тільки
дві роботи - пекли паски та садили капусту, бо це не вва­
жалося гріхом. Але їсти вже готові паски в цей день не
годилося, навіть покуштувати їх господиня не могла.
Паски печуть звичайно у вигляді круглого хліба. Зверху
його прикрашають ліпними зображеннями хреста, жай­
воронка, квітів, написами, які видають мистецький хист
хазяйки. Готові вже паски зберігають до свята у коморі.
А одна на протязі всього святкування стоїть на столі ра­
зом з пророщеною зеленню.
У великодню суботу готують крашанки і закінчу­
ють розписувати писанки. За народними уявленнями кра­
шанки, що готуються в суботу, не псуються на протязі
всього свята. Вони фарбуються здебільшого в червоний
колір - колір вогню, життя, крові Спасителя. Але інколи
їх роблять жовтими, синіми, зеленими і золотавими. Іноді
фарбували в чорний колір. Це було в тому випадку, коли
в хаті до Пасхи хтось із родини помер.6
У суботу закінчують готувати і писанки. Ось як про
це писав Г.Ф.Квітка-Основ’яненко: “Де ж наші зовиці?...
Забралися собі у противну хату та писанки оправляють,
що цілий піст писали. Та й мудрі ж і писанки! Зелені гвоз­
дички з блакитним листям; а кохвейна рожа на усе яйце і
не уписалася, так вже і листячко дрібнесеньке вже на са­
мому кінці ледве притулили; були з жовтими хвіалками,
були і безконечні. А що найкраща була, так там вже стар­
ша, Оришка, що умудрилася, так-так! Тільки поцмокаєш,
дивлячись! Написала вишневих пташечок, що цілують­
с я ^ кругом усього яйця та й підписала слова, таки на-
стоящі слова, що пан Симейон, дяк таки, їх сконпоновав
і списав на бумажці:

— 10
 “Христос воскресе вельце!
Поцілуймося, моє серце,” -
так Оришка з тієї бумажки сама списовала.
Кому ж се вона таку писанку хорошу та гарну прид­
бала? Еге! Вже пак не кому, як Тимосі, писаревому сину,
що отеє після провід подає за нього рушники, а після
ушестя, на клечальній, і весілля буде. Так отеє то вона і
збирається на празник після обід вийти до колисок і там
з Тимохою гарненько похристосоватися і дати йому тую
писанку. Нехай читає, коли зуміє;
Ся ж писанка Тимосі, а усі прочі понесе вона з сест­
рами завтра, у великодню суботу, на місто, у город, та,
попродавши, накуплять скиндячок, стрічок, шпалерів на
голуби, шумих і усього, чого їм треба; а чого не попро­
дають, так празниками, під колисками, наміняють на го­
ріхи, на мочені кислички, на горохвяники і на усякі ла­
сощі”.7
В ніч під Великдень клали вогонь так, щоб його було
видно на все село. Ніхто не спить. Всі ждуть, коли ударять
у дзвони. Люди йдуть до храму на всеношну. Г.-Л. де Боп-
лан описав як це відбувалося на Україні в XVII ст.:
“У страсну суботу вони йдуть у храм, який назива­
ють церквою, аби взяти участь у релігійних торжествах,
які полягаюгь у тому, що фігурку Господа нашого Хрис­
та кладуть у гріб, а потім з великими урочистостями
звідти виймають. Після цього обряду всі вони - чолові­
ки, жінки, парубки і дівчата - стають навколішки перед
єпископом ( якого називають владикою) і подають йому
яйце, зафарбоване в червоний або жовтий колір, із сло­
вами “Христос воскрес!”. А єпископ бере яйце, відпові­
дає “Воістинно воскрес!” і христосується з жінками та
дівчатами. Таким чином, протягом якихось двох годин
він збирає понад 5-6 тисяч яєць, а крім того, має ще й
— 11 —
приємність цілувати найвродливіших молодиць і дівчат
які є у церкві.Звісно, йому було б не з руки та й не при­
ємно цілувати старих жінок, але швидко і спритно дає
собі раду: коли якесь обличчя йому не подобається, він
простягає для цілування руку. Так робив у Києві митро­
полит на ім’я Могила, який є верховним над усіма єпис­
копами. Так само роблять найнижчі священики, яких на­
зивають господинами.
Протягом наступного тижня на вулицю треба не­
одмінно виходити з певною кількістю крашанок, щоб
частувати ними всіх зустрічних знайомих і промовляти
до них ті самі слова, які говорили владиці чи своєму гос-
подинові. Зустрінутий друг чи подруга відповідають вам
тими самими словами, обнімаються і цілуються. Той чи
та, кого привітали, мусить дати одну крашанку, знову
розпочавши ту саму церемонію”.8
У XVIII ст. О.Шафонський зафіксував на Чернігів­
щині такий же звичай. На Великдень знайомі при зустрічі
тричі цілуються і обмінюються крашанками чи писан­
ками.9
І ось настає Великдень. Що відбувалось святково­
го дня 23 квітня 1850 року описав наш земляк відомий
фольклорист, етнолог і історик Микола Маркевич. “На­
решті прийшов Великдень! Ось тут і виявляється вповні
українське хлібосольство: навколо церкви стоять вози,
на яких привезено їстівне для освячення. Дуже смішним
буває гумор малоросіян у їхніх зауваженнях щодо фізіо­
номій смажених поросят і недопечених пасок. Немає гос­
подаря, який би не мав до цього дня поросяти, ковбасу,
паску і кількох крашанок. Але ось недільний стіл замож­
ного пана, у якого пані дотримується рідної старовини:
дві, три, навіть чотири великі солодкі паски із найкра­
щої муки, на маслі, яйцях і цукрі, одна чи дві кислі пас­
— 12 —
ки; паска із сиру, ягня із масла; двоє поросят - одне без
фаршу, друге фаршироване кашею і печінкою, у них у
зубах хрін; двоє ягнят - одне без фаршу, друге фарширо­
ване мигдалем, ізюмом і рисом; окорок шинки і окорок
буженини під сіткою із паперу; кендюх; свиняча голова в
натурі з очима із маслин, вставлених у вершкове масло;
цибуля зелена, кресс-салат зелений; тарілка пшона, на
ньому стоїть сіль четвергова;кусені чудового сала; кілька
сортів сосисок і ковбас, як-от: кров’янки, прості мало­
російські, із печінки і т.п.; масло, сир, сметана, цибуля
ріпчаста; все це обкладено фарбованими у синю, жовту,
мармурову, а найбільше у червону фарбу яйцями; ці яйця
гусячі і курячі. Додайте до цього декілька сортів горіл­
ки та наливок: тут є і перцева, і калганівка, і кардамоно­
ва, і кусака, і слив’янка, і малинівка, і горобинівка, і тер­
нівка.
Але ключниця повинна ховати все їстівне так, щоб
його миші не могли зачепити; якщо миша з’їсть шматок
освяченого ягняти чи поросяти або паски, зразу у неї
відростають крила, і вона стає летючою мишею, тобто
кажаном.
Тут і починається катання крашанок по лубку, гра
на вбитки, гра в паци, в хрещика, в перепілочку, хорово­
ди, танці, дер-дер і таке інше”.10
Звичайно, у простих людей стіл був скромнішим,
але свято не обминало жодної хати. Цього дня всі люди
відпочивають, йдуть на кладовище до поховань своїх
рідних.
У великодній понеділок, який ще називають воло­
чильним, люди ходять один до одного в гості, обдарову­
ють гостинцями. Цей день має і назву “обливаний понед­
ілок”, бо за давнім звичаєм хлопці обливають водою
дівчат. Про цей звичай розповідалось, наприклад, в істо­
— 13 —
ричному творі “Синопсис” вперше надрукованому у
Києві в 1674 році. “Об облиянии водою на Великдень.
Неціи от древних беззаконий источником и езером, ум­
ноження ради плодов земных, жертвы приношаху, а вре­
менем и людей в воде топяху. По некіих странах россійс-
ких еще й доселе древнего того безчинія отновляется па­
мять, егда в время пресветлаго дне Воскресения Христо­
ва , собравшеся. обоего полу юноти или и старый друг
друга, по подобію некоего утешения, в воду вкидают. И
случается наваждением бесовским вверженному в воду
или о камень, или о древо разбитися, или утопати и зле
испущати душу свою. Иные же аще не вкидают в воду,
то поливают водою, томужде бесу жертву древних забо-
бонов отновляюще. А ныне в обычай утешения, а не жер­
твы ідолскія, творят.Обаче лучше бы и тому не быти.”11
Згадує про цей звичай і Г.-Л. де Боплан: “Ознайом­
тесь ще з однією витівкою, яка проходить спозаранку у
світлий понеділок. Парубки групами простують вулиця­
ми і, коли стрінуть дівчат, то хапають їх та силоміць тяг­
нуть до колодязя. А там обливають їх п’ятьма-шістьма
відрами води. Дівчата ніби скупані, мокрі з голови до
п’ят. Проте ця забава дозволена лише до полудня.
На другий день, у вівторок, черга за дівчатами, але
хлопцям вони відплачують більш лукаво. Кілька дівчат
ховається у якійсь хаті з глеками, повними води. На ву­
лиці залишають малу дівчинку, яка умовним вигуком
повідомляє їх, що бачить парубка. В ту саму хвилину всі
дівчата вибігають на вулицю і з криком та вереском ло­
влять парубка. На допомогу їм біжать інші дівчата; поки
дві-три найкремезніші тримають хлопця за руки, інші
виливають за шию усі глеки води. І відпускають його
лише тоді, коли він мокрий, як хлющ. Ось так пустують
парубки і дівчата у великодні дні.
— 14 —
 Та дорослі чоловіки мають іншу забаву у світлий
понеділок. З самого ранку вони сунуть натовпом до зам­
ку, щоб побачитися із своїм паном; той терпеливо їх до­
жидає. Низько вклонившись йому, кожен селянин підхо­
дить і дарує чи курку, чи якусь іншу птицю. З вдячності
за таке обдаровування пан частує своїх селян горілкою;
задля цього наказує викотити барило горілки і постави­
ти посеред майдану”.12 Третього дня свято виряджали -
люди збиралися у корчму на музики і там веселилися.
Збирачі і колекціонери писанок нерідко і публіку­
вали свої зібрання. Більше десяти писанок із сіл Полош-
ки, Дунаєць,Чорториг (нині Шевченкове), що знаходи­
лись у Глухівському повіті Чернігівської губернії, збері­
гались у колекції писанок П.Я.Литвинової. На білому й
кольоровому тлі зображались тюльпани, рожі, гвозди­
ки, півонії. Використані барвники із сандалу, лушпиння
цибулі, чорного соняху.13
Однією з найбільш представницьких на Лівобе­
режній Україні була колекція писанок Лубенського му­
зею. Там знаходилось і 75 писанок із Чернігівщини. Над­
ійшли вони до музею в 1895 році із Кролевця, який тоді
входив до складу Чернігівської губернії. Зібрані в селах
Глухівського і Кролевецького повітів. 21 писанка похо­
дила із села Слоут Глухівського повіту. З Кролевецько­
го повіту одна писанка надійшла із села Андріївка, ще 35
- із села Добротове, а решта із села Мутин. Всі писанки із
села Добротове виготовила козачка Марфа Максимівна
Очкур. Хоча вона й втратила зір на одне око, але напо­
легливо займалась писанкарством протягом більш ніж
50 років. Майстриня навчилась прикрашати яйця в літа
своєї молодості, які пройшли в селі Подолове також
Кролевецького повіту. Кожний композиційний тип роз­
пису вона розробляла в багатьох варіантах.
— 15 —
 Називала писанки М.М .Очкур в залежності від
того, що зображали узори. Це виключно рослинні мо­
тиви - “тюльпан з квіточками”, “тюльпан з трав’янця-
ми” (трав’янка - польова гвоздика), “півонія”, “півонія
з трав’янцями”, “трав’янці”, “тюльпан з гвоздичками”,
“кукіль”, “рожа”, “півонія з гвоздиками і трав’янцями”,
“гвоздика”. Виконувались писанки звичайно в кілька
кольорів. Із рук майстрині виходили мальовничі твори
орнаментального мистецтва. В тому ж таки селі Добро-
товому займались писанкарством Євфимія Титиха та
Василиса Гамалійка.18 писанок із села Мутин дуже
близькі своїми орнаментами до попередніх. Серед них
зустрічались і зображення вазона з квітами. Цей мотив
був дуже вживаний у вишиваних чернігівських рушни­
ках XIX ст.
7 писанок надійшли до Лубенського музею з колиш­
нього Прилуцького повіту Полтавської губернії (нині це
в основному територія Прилуцького району Чернігівсь­
кої області). Одну з них виготовила Євдокія Максимова
в селі Д ідівці в 1890 році з рослинною компози-
цією”бузенник” - на червоному тлі жовті і зелені квітки.
Цікаві писанки виготовила Марфа Цинбалова із слобо­
ди Петрівка. Писанкарка Параска Бодика (село Рудів-
ка) була представлена у зібранні музею однією писан­
кою. На білому тлі яйця зображені п‘ять трояндових пу-
п’янківз червоними пелюстками, жовтими чашечками і
зеленими листочками.14
В XIX ст. на Чернігівщині писанки виготовляли зде­
більшого заміжні жінки, які дуже старанно відносились
до цієї справи. Розписували писанки не в якісь спеціаль­
но виділені для цього дні, а протягом 4-6 тижнів велико­
го посту. У святкові та недільні дні розписувати яйця не
годилося. Писанки не лише дарувалися, а й продавались.
— 16 —
Двохкольорова писанка коштувала 5 коп.,а в кілька ко­
льорів - 7-9 коп. Відзначалось, що звичай приготування
писанок в XIX столітті йшов до занепаду.15
В кінці XIX ст. 5 писанок із Новгород-Сіверського
повіту Чернігівської губернії зберігались у зібранні істо-
рико-географічного музею при реальному училищі у Єли-
заветграді. Але ця колекція невдовзі перестала існувати.
Частину її передали до Лубенського музею.16
До XIV Археологічного з’їзду, який проходив у Чер­
нігові в 1908 році з нагоди відзначення тисячоліття від
року першої згадки про древнє місто в літопису, була
відкрита велика виставка. Серед її експонатів відвіду­
вачі мали змогу познайомитись з 60 зразками мистецтва
писанкарок Чернівівщини. Для демонстрації на виставці
писанки збирали по селам вихованці чернігівської семі­
нарії під час пасхальних вакацій. Вони мали спеціальну
програму із семи пунктів для збору відомостей про пи-
санкарство, а саме: чи існує звичай виготовляти писан­
ки; вік людей, які їх виготовляють;у кого вони навча­
лись; спосіб виготовлення писанок, барвники і обладнан­
ня; орнамент виконується за зразками чи по пам‘яті; як
називаються окремі рисунки і скільки їх відомо; пред­
ставити зразки писанок з назвами орнаментів.
На виставку доставили писанки і відомості про них
із сіл Вільшане, Киселівка та Чепелів Сосницького по­
віту, Попівка та Ображіївка Новгород-Сіверського по­
віту, села Куршановичі Новозибківського повіту, села
Локотки Глухівського повіту та з містечка Ічня. В усіх
цих населених пунктах існував звичай готувати писанки
навесні. Особливо поширений він був у Сосницькому
повіті. Сосницькі писанки слугували взірцем для писан­
карок інших місць.
ЧяятІГІММШ Й1»И М —
— 17 —
Ця*смл уже«#самім
•мукам
БІБЛІОТЕКА
0 0 0 6 2 5
їм. В. Г. Короленхі
 Виготовляли писанки як молоді дівчата, так і
заміжні жінки. Деякі з них займались цією справою впро­
довж багатьох років. В селі Куршановичі колишнього
Новозибківського повіту (нині Брянська область) на по­
чатку XX ст. виготовляла писанки Олександра Пономар-
чук, якій тоді було майже 80 років. Навчилась вона роз­
писувати яйця у своїх подруг ще коли була дівчиною у
селі Охрамієвичі (нині Корюківського району Чернігі­
вської області). А в селі Куршановичі років 50 писанки
виготовляла лише одна О.Пономарчук. У Ічні на початку
XX віку працювала лише одна писанкарка - Варвара Бо-
рисенко, якій на той час виповнилось понад 60 років.
Згадані писанки розписані традиційним восковим
способом, який побутував і на Чернігівщині. Для нане­
сення воску використовувались писачки із “сухозлітки”
чи “бузументу”, згорнутих на голку трубочкою. Робились
вони звичайно з дерев’яними ручками. Воск змішувався з
сажею і знаходився в черепку. Поряд ставили посуд з
фарбувальними сумішами. Писачка, якою користувалась
О.Пономарчук на протязі 50 літ, була зроблена із тонкої
жерсті.Багатоколірні писанки називали “мальованками”.
Орнаменти писанок були найрізноманітнішими.
Називались вони в залежності від зображуваних мотивів.
У селі Чепелів Сосницького повіту їх називали - “семи-
рог”, “квіточка”, “квіточка з лапками”, “клинчики”,
“рожі”, “незабудки”, “безкінечник”, “сосонка”, “гра­
бельки”, “зорі”, “сніжинка”. В селі Попівка Новгород -
Сіверського повіту - “рожа”, “барвінок”, “дрібненькі
клинчики”, “сливи”, “сосонка”, “наритники” (наритни-
ки - частина кінської збруї з узорним плетінням), “вітряч­
ки”, “хміль”, “волові очі”, “семирог”, “човники”. В селі
Ображїївка того ж повіту - “рожа”, “гвоздика”, “волош­
ки”, “гладкий пояс”, “хрещений вивід”, “мотильки”, “лап­
— 18 —
ки”. Із ЗО малюнків, які знала О.Пономарчук, на виставці
демонструвались далеко не всі. Серед експонованих -
“рожа”, “клинчики”, рогата квітка”. З інших місць пи­
санки надійшли без назв.17
Перелік представлених писанок, інколи з коротким
їх описом включено до каталогу виставки XIV Археоло­
гічного з’їзду в Чернігові. Малюнки писанок, на жаль,
не були опубліковані.18 Можливо, ця колекція писанок
згодом перейшла до зібрання Чернігівського історично­
го музею і загинула в роки Великої Вітчизняної війни під
час тимчасової окупації Чернігова фашистськими загар­
бниками.
У Державному музеї українського народного деко­
ративного мистецтва України в Києві зберігається 26
писанок XIX ст., які походять з Чернігівщини. Сюди вони
надійшли в 1954 році з київського Музею українського
образотворчого мситецтва. Сім писанок походять з ко­
лишнього Глухівського повіту із сіл Полковницька Сло­
бода (нині Вільна Слобода), Есмонь (нині Червоне), Ба-
ничі та Катеринівка. Зараз це Глухівський район Сумсь­
кої області. Сім писанок надійшли із села Слобідка ко­
лишнього Сосницького повіту (нині Менського району
Чернігівської області). Ще дванадцять писанок з Черні­
гівщини не мають точно визначеного місця їх виготов­
лення.
Кольорова гама розписів досить стримана. Її скла­
дають жовті, чорні, червоні, а також відтінки коричне­
вого кольорів. Зрідка зустрічається зелений колір. Пе­
реважають квіткові орнаменти, поєднані з геометрични­
ми мотивами. Малюнок чіткий, з білим контуром. Ор­
наменти виконані восковим розписом, використані рос­
линні барвники. Кольорові фотографії п’яти чернігівсь­
ких писанок опубліковані у великому альбомі, присвя­
— 19 —
ченому зібранням Державного музею українського на­
родного декоративного мистецтва України.19
У виданні про український народний живопис по­
дані кольорові зображення шести писанок із Глухівсь-
кого і Сосницького повітів, що зберігаються у Держав­
ному музеї українського народного декоративного мис­
тецтва України у Києві, а також трьох писанок із Кроле-
вецького повіту (зібрання Лубенського музею).20Аква­
рельні замальовки орнаментів чотирьох писанок із Чер­
нігівщини включено до альбому “Українські писанки”.
Для цього були використані зразки писанкарського мис­
тецтва з уже згаданого зібрання Лубенського музею.21
Останнім часом вийшли з друку окремі статті про писан­
ки Чернігівщини, де йдеться як про давні зразки писан-
карства, так і твори XX ст.22
Як бачимо, до останніх видань увійшли ілюстра­
тивний матеріал та деякі відомості, що торкаються в
основному писанок Чернігівщини XIX століття. Проте
звичай готувати розписані яйця навесні дійшов і до на­
ших днів. На Чернігівщині можна й зараз зустріти жінок,
з-під вправних рук яких виходять справжні витвори на­
родного орнаментального мистецтва. Часто готують
писанки і як забавку для дітей. Звичай готувати писан­
ки зафіксований автором в селах Кучинівка та Рогізки
Щорського району, селі Хлоп’яники Сосницького рай­
ону, в селах Срібнянського, Ніжинського, Куликівсько-
го та Ічнянського районів. Але найбільш стійким цей
звичай виявився в Сосницькому, Коропському та Нов-
город-Сіверському районах Чернігівської області.
К.Л.Пушкар з села Верба Коропського району ( їй
зараз більше 50 років ) вміє виготовляти писанки воско­
вим способом. Для цього використовує пензлик, соло­

20 —
минку, пір’їну та інше приладдя. Барвники здебільшого
рослинного походження - лушпиння цибулі, кора вільхи,
інших дерев і рослин. Рослинні орнаменти вона виконує
здебільшого не за зразками, а згадуючи ті, що бачила й
робила в минулі роки.
Займаються писанкарством і багато інших жінок
різного віку. З-поміж них можна назвати: Т.П.Карась з
села Фаївка Новгород-Сіверського району, Т.Ф.Фетисен-
ко та В.Л.Шелег із села Дігтярівка того ж таки Новго­
род-Сіверського району, Н.Біжевець та Н.Хотимченко із
села Кудрівка Сосницького району. Зразки писанок
Т.Ф.Фетисенко експонувались в Музеї народного деко­
ративного мистецтва Чернігівщини - відділі Чернігівсь­
кого історичного музею ім. В.В.Тарновського.За відомо­
стями сосницького художника А.П.Семенцова в селі Ав-
діївка Сосницького району може виготовляти писанки
О.П.Чепурна, якій вже більше 80 років. В її роботах пе­
реважають квіткові орнаменти. Узор з білих цяток на ко­
ричневому тлі між лініями вона називає “човничочки”.
В тому ж селі З.Я.Протасова зображає на яйцях квіти,
“вербичку”. Узори цих майстринь, виконуваних у вос­
ковій техніці та писанок із села Сира Верба Корейсько­
го району свідчать про продовження традицій давнього
писанкарства.
Вдалою виявилась спроба чернігівського різьбяра
Заслуженого майстра народної творчості України Ми­
коли Панька робити орнаментовані дерев’яні яйця -
“різьб’янки”. На виточену на токарному верстаті заго­
товку нанесені узори, характер яких багато в чому зу­
мовлений технікою різьблення на дереві. Ці сувенірні
вироби справили гарне враження на художніх вистав­
ках.

— 21 —
 Таким чином, підводячи деякі підсумки, можна ска­
зати, що у ХІХ-ХХ століттях звичай виготовлення писа­
нок з курячих яєць набув поширення на півдні, сході,
півночі та в центральній частині Чернігівщини. Але
найбільш тривкою ця традиція виявилась у Корейсько­
му, Новгород-Сіверському та Сосницькому районах Чер­
нігівської області.
Д ля чернігівських писанок характерна різн о­
манітність технічних прийомів. Найбільшого поширен­
ня набула традиційна воскова техніка, яка дозволяла ви­
конувати орнаменти в кілька кольорів.
В своїй роботі писанкарка використовувала не дуже
складне приладдя - горщик з воском, черепок з тліючим
вугіллям для розтоплювання воску, саморобна писачка і
барвники. Фарби виготовляли вдома або використову­
вали куплені. Частіше їх готували із місцевих рослин.
Жовта фарба - це відвар із кори дикої яблуні, лушпиння
цибулі, іноді із квіток бузини. Синя виходила із відвару
товкачиків, гречаної полови, сухих квітів синьої мальви.
Зелену фарбу отримували із ягід чорниці чи дикої бузи­
ни (змішували їх з жовтою фарбою ), із бруньок осини чи
верби, із листя жита, пролісків чи моху, або з квітів тем­
но-брунатної рожі в поєднанні з жовтим барвником. Чор­
на фарба з сизим відблиском виходила із кори вільхи або
з молодого листя чорноклена. Червона фарба добувалась
із місцевої кошенілі чи “червеця”. Мармурова одержу­
валась із суміші навару сухого листя з сотовим медом.
Нерідко замість неї використовували кольоровий папір
чи ситець. Для червоної і синьої фарби часто брали
анілінові барвники.
Для знебарвлення використовували хлібний, буря­
ковий чи капустяний квас або розчин галуну (квасцьі).
— 22 —
Тому писанки називають ще галунками. Знаряддям для
оздоблення писанок слугувала писачка - тонка жерстяна
трубочка довжиною до 1 см, яку закріплювали за до­
помогою ниток у розщеплену з одного боку невеличку
паличку. Ці трубочки робили самі майстрині із тонкої
жерсті чи фольги, яку загинали на голці. Ось як розпові­
дала Текля Дончиха з Київщини про цю роботу: “Писан­
ки роблять увесь великий піст. Як вже яка жінка уміє,
так до неї і несуть, щоб вона писала. Кожна писанка по
шагу. І то пише на писанці сорок клинців, на єднім яйці
непремінно буде сорок клинців - і зелені, і червоні, і жовті,
і білі. Зеленить у чорній рожі, бо є і всіляка рожа. Із яб­
луні наріже кірки, і зварить - і жовте буде. Достає з-під
скла бляшки ( з образа) і робить кисточки на голці: ущип­
не кришечку тієї бляшки да на голці скачає, вмочає в
віск да й пише”.23 Писачки робились різних розмірів в
залежності від потрібної товщини лінії.
Звичайно писанки готували так. Після того, як на
білому яйці написали воском певний узор, його клали
перш за все у жовту фарбу як найбільш світлу. В резуль­
таті цього отримували жовте загальне тло і білий узор
під воском. По жовтому знову пишеться якийсь узор і
яйце занурюється в зелену фарбу. Виходить зелене тло і
по ньому узори білого і жовтого кольору. По зеленому
пишуть воском знову узор, яйце опускають у квас для
знебарвлення і добре протирають суконкою, а потімпо-
лотняною ганчіркою. Замість зеленого тла з’являється
натуральна біла шкаралупа. Потім яйце занурюють у
червону чи синю фарбу. Тлом узору писанки і буде ос­
танній колір. Коли бажають мати природній колір яйця,
то його насамкінець знебарвлюють. На закінчення яйця
злегка нагрівають перед вогнем, щоб стік віск. Потім їх
ставлять у мисці в не дуже гарячу піч на 10-15 хвилин.24
— 23 —
 На Чернігівщині побутувала й техніка крапления,
тобто капання розтопленим воском на яйце із свічки, що
горить. Виходили “крапанки”, вкриті плямами на яко­
мусь кольоровому тлі. Вони зафіксовані автором у
Щорському районі. Застосовувався й один із найдавні­
ших способів, коли узор продряпувався з-під уже нанесе­
ної фарби. їх називали “скробанки” чи “дряпанки” і го­
тували, наприклад, у селі Ковпита Чернігівського райо­
ну. У селі Красному Бахмацького району кольоровими
олівцями наносили на яйце різнобарвні поздовжні і по­
перечні смуги, поєднуючи їх іноді з квітами.25
Орнаментика писанок Чернігівщини - то справжнє
буяння краси оточуючої природи, фантазії майстрів, їх
творчої уяви, непересічного народного таланту. Переваж­
на більшість орнаментальних мотивів з’явилась ще в пер­
вісному мистецтві. Спіральні, ромбічно-меандрові узо­
ри, що близькі до “баранячих рогів”, а також “безкінеч-
ник” були поширені на різьблених предметах з бивня ма­
монта, віднайдених на стоянці первісної людини біля села
Мезин Коропського району на Чернігівщині доби пізньо­
го палеоліту (40-10 тисяч років тому). В часи енеоліту
(ІУ-ІІІ тисячоліття до н.е.) в основному завершилось фор­
мування геометричної орнаментики. Ранні зразки негео-
метричного трактування рослинних зображень зустріча­
ються з IV тисячоліття до н.е. Набагато пізніше - за но­
вого часу з’явились натуралістичні зображення “вазонів”,
“гілок”, “дубового листя”.26Цікавою є думка про те, що
в давні часи яйця розписували писанкарі, які в переважній
більшості були знахарями. Адже писанки слугували своє­
рідними оберегами від усякого лиха, а узори на них вис­
тупали як магічні знаки.27 Про це влучно сказав чернігі­
вський поет Володимир Сапон:

— 24 —
 Давно колись в язичницькій порі
Молили ми Перуна і Ярила.
І волхвами були писанкарі -
Висока доля їх благословила.
З-під вправних рук писанкарів виходили неперевер-
шені твори народного мистецтва. Рисунок чернігівських
писанок чіткий, інколи навіть сухуватий. Узагальнення
форм, вдалі колористичні вирішення декоративних роз­
писів писанок ставлять досягнення народних писанкарів
поряд з кращими творами вишивальниць, ткачів, гон­
чарів. За характером орнаментальних мотивів і стилем
виконання писанки Чернігівщини мають багато спільно­
го з розписами хат, скринь, посуду, композиціями на ках­
лях, народними вишивками й тканинами. Писанки - одна
з цікавих сторінок народного декоративного мистецтва
Чернігівщини.

— 25 —
 Д ж ерела та література:

1. Сумцов Н. Писанки//Киевская старина.-1891.-май.

Кн. 5.-С.185-188.
2. Макарова Т.И. О производстве писанок на Руси /
/Культура Древней Руси.-М.:Наука,1966.-С.14І-І43.
3. Рыбаков Б.А. Ремесло Древней Руси. -М.: Изд -
во Академии наук СССР,1948-С.362.
4. Моця А.П. Некоторне сведения о распростране­
нии христианства на юге Руси по данным погребально­
го обряда //Обряды и верования древнего населения Ук­
раины. -К.: Наукова думка, 1990. -С.129.
5. Соколова В.К. Календарные праздники и обряды
//Этнография восточных славян: Очерки традиционной
культуры. -М.: Наука, 1987. -С. 11,59,387.
6. Воропай О. Звичаї нашого народу . -Т.1. -К.:
Оберіг, 1991.- С.355-378.
7. К вітка-О снов’яненко Г.Ф. От тобі і скарб //
Квітка-Основ’яненко Г.Ф. Зібрання творів у 7 томах. -
Т.З. -К.: Наукова думка, 1981. -С .194-195.
8. Боплан Гійом Левассер де. Опис України. -
ЛьвівіКаменяр,1990.-С.78-79.
9. Шафонский А. Черниговского наместничества то­
пографическое описание.-К., 1851 .-С.30.
10. Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян
/Сост. Н.А.Маркевич. -К.: Час, 1991. - С.5-6.
— 26 —
 11. Синопсис //Українська література XVII ст. -К.:
Наукова думка, 1987. -С.174-175.
12. Боплан Гійом Левассер де. Опис України. -Львів:
Каменяр, І990.-С.79.
13. Литвинова П.Я. Южнорусский народный орна­
мент. -Вып. 1.- Черниговская губерния, Глуховский уезд.
У зоры вы ш иванья, тканья и рисован и я.-К .,1878.-
С.7;табл. 19,20.

14. Лубенский музей Е.Н.Скаржинской. Этногр. от­

дел. Описание коллекции народных писанок.-Вып.1.
/С ост. С.К.Кулжинский. -М.,1899. -С. 109-132.
15. Тамже, С. 51-62.
16. Там же, С. 17,20.
17. В.Д. Черниговские писанки //Труды Черниговс­
кого предварительного комитета по устройству Х1У-го
Археологического съезда в Чернигове. -Чернигов, 1908.-
С.176-178.
18. Каталог выставки XIV Археологического съез­
да в Чернигове /Под ред. П.М.Добровольского.-Черни­
гов, 1908.-С.44-45.
19. Державний музей українського народного деко­
ративного мистецтва УРСР: Альбом. -К .: М истецт­
во, 1983.-С.279, іл.272.
20. Українське народне мистецтво: Живопис /Автор
тексту Б.С. Бутник- Сіверський.-К.:Мистецтво,І967,-
Табл.40.
— 27 —
 21. Українські писанки /Вст. стаття, акварелі та упо­
рядкування Е.Біняшевського.-К.:Мистецтво,1968 .-С.26-27.
22. Адруг А. Писанки Чернігівщини //Н ародна
творчість та етнографія. -1990.-№4.-С.64-68; Адруг А. Пи­
санки Чернігівщини//Літературний Чернігів,-1995.-№ 6,-
С.95-99; Онищук О. Писанки Чернігівщини // Писанка.-
1994.-№4-5.- С.11-12; Білоус О; Сташук 3. Школа писан-
карства: Учбово-методичний посібник.-К., 1999.-28с.:іл;
Про чернігівські писанки йшлося також у виступах учас­
ників Міжнародного з’їзду писанкарів у Києві 2-7 верес­
ня 1992 р.
23. Фольклорні записи Марка Вовчка та Опанаса
Марковича. -К.: Наукова думка, 1983. -С.51.
24. Сумцов Н. Писанки //Киевская старина.-1891,-
май.-С. 199-200.
25. Семенцов А. Писанки нашого краю//Деснянська
правда. 1992.-25 квітня.
26. Селівачов М.Р. Домінантні мотиви української
народної орнаментики (кінець XIX - XX ст.) //Народна
творчість та етнографія.-1990. -№2.-С.73.
27. Скорик М.М. З джерел писанкового орнаменту
//Народна творчість та етнографія.-1988.-№4.-С.76.

— 28 —
 Виготовлення писанок
та рецепти великодніх страв
Несе мужик у ночовках
Додому свячене:
Яйця, паску і ковбаску
Й порося печене.
С. Руданський.
До цього весняного свята стіл накривають особли­
во урочисто і прикрашають квітами. Головне місце на
столі займають обрядове печиво - паска, а також писан­
ки і крашанки, укладені на свіжій зелені. Кожна госпо­
диня готувала традиційні і найбільш улюблені в сім’ї
страви.
Як виготовити писанку
Для виготовлення писанок слід краще відбирати
маленькі сирі курячі яйця. Попередньо їх треба добре
помити у воді, розчинивши у ній трохи харчової соди.
Потім яйця на кілька хвилин кладуть у легкий розчин
оцту у воді. Коли яйця підсохнуть, можна приступати до
розписування.
Найчастіше це роблять за допомогою воску. Для
цього спочатку треба зробити писачку. Для її виготов­
лення беруть невелику дерев’яну паличку (завтовшки
приблизно з олівець), випалюють розпеченим цвяхом чи
шилом невелику дірочку, щоб у неї вставити на полови­
ну своєї висоти, металевий наконечник із шнурка чи тру­
бочку, згорнуту з фольги. Цей наконечник треба закрі­
пити ще й ниткою.
Натуральний бджолиний віск кладуть у невелику
керамічну посудину (чарочку) чи в черепок (частину роз­
— 29 —
битого горщика). Посудину з воском ставлять до вогню
в печі чи на розсіювач на газовій плиті на невеликий во­
гонь. Віск повинен бути гарячим, але доводити його до
кипіння не варто.
Починати готувати писанки можна з крапанок.

Крапанки
Зачерпнувши писачкою віск, закрапати спочатку
ним ті місця, які повинні залишитися білими. Після цьо­
го яйце занурюють у найсвітлішу (наприклад, жовту) фар­
бу. Коли яйце висохне, його жовту поверхню вкривають
восковими цятками, які потім залишаться жовтими.
Якщо треба залишити зелені цятки, то умочивши
сірничок у зеленку, намалювати зелені цятки, які покри­
ти воском. Потім яйце занурюється у червоний барвник.
Справа в тому, що змішувати червону і зелену фарби не
можна, бо в результаті виходить брудний колір. На чер­
воній фарбі закапують воском ті місця, які мають зали­
шитися червоними. Насамкінець загальне тло забарвлю­
ють якоюсь темною фарбою, наприклад, чорною чи тем­
но вишневою.
Після цього яйце кладуть на цвяшки, вбиті у дерев­
’яну дошку, і ставлять в не дуже гарячу духовку чи піч.
Коли віск розм’якне, обережно стерти його м’якою тка­
ниною. Щоб писанка блищала, її треба натерти шматоч­
ком сала. Складніше виготовити власне писанку.

Писанки
Починати треба з простого орнаменту. Спочатку
малюються лінії, які розподіляють яйце на площини. їх
наносять гостро підструганим простим олівцем. Яйце
підтримується трьома пальцями лівої руки, а три пальці
— ЗО —
правої руки тримають писанку (як ручку). Мізинець пра­
вої руки підтримує знизу рівновагу яйця. Писанкою на­
брати гарячого воску, притулити її отвором до яйця і за­
писати лінії, позначені олівцем. Писанка тримається на
місці, а ліва рука обережно обертає яйце.
Від цих ліній малюються маленькі рисочки, які на­
гадують голки сосни. Після цього яйце занурюється у
вишневу фарбу. Після обсихання яйце кладеться у духов­
ку, витирається віск і писанка готова

Дряпинки (скробанки)
Якщо треба виготовити писанку, але немає писан­
ки чи всіх фарб, тоді можна зробити дряпанку. Для цьо­
го краще вибрати яйце темного кольору і зафарбувати
якимсь темним барвником. Олівцем нанести орнамент.
Після цього гострим предметом (голкою, шилом чи цвя­
хом) продряпати намальований орнамент. Дряпанка го­
това. Раніше застосовувались фарби здебільшого рослин­
ного походження. Зараз користуються аніліновими бар­
вниками, які призначені для фарбування шерстяних ви­
робів. Вони отруйні, тому поводитись з ними треба вель­
ми обережно. Після роботи необхідно ретельно мити
руки.
Щоб писанки краще і довше зберігалися, з них ви­
дувають білок і жовток. Ліпше це робити шприцом з гру­
бою голкою, зробивши спочатку маленькі отвори з обох
боків яйця.
Крашанки
Яйця варять вкруту у відварі лушпиння цибулі чи
листя молодої берези. В залежності від насиченості відва­
ру яйця набувають приємного жовто-коричневого коль­
ору різної інтенсивності. Іноді до них прив’язують лис­
— 31 —
точки петрушки, які залишають на шкаралупі світлі
відбитки.
Яйця можна фарбувати і харчовими барвниками.
Для цього їх варять вкруту, фарбу (частіше червону) роз­
чиняють у гарячій воді, гарячі яйця занурюють у фарбу,
виймають і розкладають для висихання на папір. Яйця,
що висохли, для надання їм блиску можна протерти
олією.
Паска сирна
Всі паски треба готувати із свіжого сиру, поперед­
ньо добре відтиснутого. Мокрий сир зав’язати в сервет­
ку, покласти на чисту дощечку, яка лежить під невели­
ким нахилом. На сир покласти іншу чисту дощечку, а
зверху якийсь вантаж. Для злиття сироватки підставити
посуд, відтиснутий сир протерти крізь сито. Після того,
як до сиру добавлено все необхідне, заздалегідь підгото­
вану форму вистелити чистою тонкою лляною сервет­
кою, у неї викласти приготований сир, прикрити його
кінцями серветки, а зверху покласти дощечку з ванта­
жем. Форму поставити у холодне місце на добу, щоб виті­
кала сироватка. Потім форму перекинути на тарілку і
обережно звільнити паску. Форма повинна мати чотири
невеликі отвори для витікання сироватки.
Паска звичайна
Сир покласти під прес на 10 годин, протерти крізь
сито, додати сметану, вершкове масло, сіль, 1/2 склянки
цукру, все це ретельно перемішати. Викласти у форму,
вистелену всередині лляною серветкою, поставити під
прес на добу. Можна добавити цедру лимона чи ваніль.
Сир -1000 г., сметана - 1 склянка, масло - 100 г., цу­
кор - 1/2 склянки, ваніль чи цедра лимона, сіль за сма­
ком.
— 32 —
 Рожева паска
Сир змішати з варенням, а краще з желе із малини,
додати цукор, протерти крізь сито, додати яйця, масло,
сметану, добре перемішати. Викласти в форму, вистеле­
ну всередині серветкою, покласти під прес на добу. Такі
паски краще робити в маленьких формах.
Сир - 800 г., варення чи желе малинове (можна і
інше) - Ісклянка, яйця - 3 шт., масло - 100 г., сметана - 2
склянки.
Паска з горіхами
Сир протерти крізь сито, додати цукор, ваніль, яйця,
масло, все добре перемішати. Волоські горіхи підсмажи­
ти, подрібнити, перемішати з сиром, додати вершки чи
сметану, викласти у форму і поставити під прес.
Сир - 1000 г., яйця - 4 шт., ваніль, цукор -1 склянка,
масло -100 г., горіхи подрібнені -1/2 склянки, вершки чи
сметана - 2 склянки.
Мигдальна паска
Сир протерти крізь сито, добавити сметану. Очи­
щений мигдаль залити окропом, звільнити від шкірки,
підсушити, ретельно подрібнити,додати склянку цукру,
все розтерти і перемішати з сиром. Викласти в форму,
вистелену серветкою, покласти під прес на добу.
Сир - 1000 г., сметана - 1 склянка, подрібнений миг­
даль - 1 склянка, цукор - 1 склянка.
Паска з крутим жовтком несолодка
Сир протерти крізь сито, добавити вершкове мас­
ло, протерти крізь сито круті жовтки, все разом добре
розтерти, щоб утворилась суцільна маса, додати вершки
чи сметану, перемішати, викласти у форму, вистелену сер­
веткою, поставити під прес на добу.
— 33 —
 Сир - 1000 г., масло -100 г., жовтки -10 шт., вершки
чи сметана - 1 склянка.
Паска дріжджова
Я кість тіста залеж ить перш за все від якості
дріжджів і муки. Дріжджі повинні бути свіжими, а мука -
суха і просіяна. Майже всі дріжджові паски мають підійти
три рази. Дріжджі розчинити в частині молока, додати
муку, яйця, ретельно вибити тісто, поставити в тепле
місце, щоб тісто трохи підійшло. Потім добавити потро­
ху все інше і ретельно вибити тісто протягом півгодини.
Коли тісто збільшиться вдвоє, знову вибити протягом 10
хвилин і викласти в форми, заповнивши їх на 1/3. Постави­
ти в тепле місце, дати підійти і обережно поставити в га­
рячу духовку. Пекти паску біля 1 години в залежності
від висоти. Форму для паски змастити і обсипати суха­
рями. Тісто для паски повинно бути некрутим. Виймати
паску слід із уже негарячої форми.
У паски можна класти для смаку і запаху лимонну
цедру, шафран, мигдаль, кардамон. Паски можна покри­
вати помадкою. Для приготування помадки склянку цук­
ру залити гарячою водою (6 ст. ложок), добавити 1/2 чай­
ної ложки оцту і варити. Коли крапля сиропу, спадаючи
з ложечки, тягне за собою нитку, зняти з вогню і розтер­
ти до білого, потім добавити сік 1/2 лимона
Паска чудова
Розтерти жовтки, змішати з молоком, досипати
муку, ретельно перемішати, додати дріжджі, розведені в
1/3 склянки теплого молока, ще раз вибити тісто, дати
йому підійти. Потім добавити яйце, розтоплене масло,
цукор, сіль, добре вибити, дати підійти, заповнити на 1/3
форму, коли тісто підійде в формі, поставити в духовку.
Можна добавити ваніль чи лимонну цедру.
— 34 —
 Мука - 3 склянки, жовтки - 5 шт., яйця -1 шт., моло­
к о - 1 склянка, дріжджі - 50 г., масло - 100 г., цукор - 1
склянка, ваніль чи лимонна цедра за смаком
Паска святкова
Дріжджі розвести в 1/2 склянки теплого молока з 1
ст. ложкою цукру і 2 ст. ложками муки. Розтерти жовтки
з цукром, додати тепле молоко, сіль, муку, ізюм, цедру
лимона і все це добре перемішати.
Коли тісто підійде, добавити розтоплене масло, зно­
ву ретельно вибити, поставити в тепле місце , підійти.
Заповнити форму на 1/3, дати підійти, змастити жовтком
і поставити в духовку.
Мука - 4 склянки, молоко - 2 склянки, цукор -1 склян­
ка, дріжджі - 100 г., жовтки - 10 шт., масло чи маргарин -
200 г. ізюм -1 склянка, сіль, цедра лимону за смаком.
Паска заварна
Закип’ятити 1 склянку молока, заварити 1 склянку
муки, замішати, накрити, коли вичахне, покласти 15
жовтків, налити молоко з розведеними дріжджами, роз­
топлене масло, додати ще 3 склянки муки, добре вибити,
додати збиті білки, дати підійти в темному місці, на­
повнити на 1/4 форму, змащену маслом і обсипану суха­
рями, коли підійде на 3/4 форми, поставити в гарячу ду­
ховку. До тіста можна до бавити шафран.
Мука - 4 склянки, молоко - 2,5 склянки, жовтки -
15шт. білки - 4 шт. дріжджі -100 г, масло -100 г., цукор -
1,5 склянки.
Паска тюлева
Дріжджі розвести в 1/2 склянки теплого молока.
Жовтки яєць розтерти, продовжуючи розтирати на теплій
водяній бані, долити дріжджів всипати муку і гарненько
вибити, додати цукор, сіль, цедру лимона, знову вибити,
— 35 —
дати підійти. Заповнити форму на 1/3, дати тісту підійти
і поставити в духовку.
Мука - 3 склянки, жовтки - 10 шт., цукор - 1 склян­
ка, дріжджі - 50 г., цедра 1 лимону, молоко - 1/2 склянки,
сіль за смаком.
Паска прозора
Жовтки яєць розтерти, долити тепле молоко з роз­
веденими дріжджами, досипати муку, цукор, добре розм­
ішати, дати підійти, долити розтоплене масло, заповни­
ти на 1/3 форму. Коли тісто підійде в формі, поставити в
духовку.
Мука - 2,5 склянки, жовтки - 8 шт., цукор - 0,5 склян­
ки, дріжджі - 50 г., молоко - 1 склянка, масло - 100 г.
Буженина
Шматок свіжого окосту (окорок) помити, вимочи­
ти в холодній воді. Потім м’ясо обсипати і нашпигувати
спеціями, посолити, покласти на бляшаний лист, підли­
ти трохи води знизу і поставити в гарячу духовку.
Коли підсмажиться з усіх боків, зменшити вогонь,
поливати соком кожні 15 хвилин, проколюючи свинину
виделкою. Смажити 1,5-2 години в залежності від розм­
іру шматка м’яса. Подавати до столу з відварною кар­
топлею і цілими цибулинами, які смажаться одночасно з
бужениною.
М ’ясо - 2 кг., цибуля - 6 -12 шт., перець горошком,
чорний молотий перець, лаврове листя, сіль за смаком.
Ковбаса чудова
Нежирну свинину, яловичину і сало дрібно наріза­
ти, додати товчений часник, гіркий перець і сіль, коньяк
чи горілку, все добре перемішати, начинити сумішшю
заготовлені кишки і винести на холод на 5 годин, щоб
м’ясо рівномірно просолилось.
— 36 —
 Перед тим, як смажити ковбасу проколоти видел­
кою, смажити в гарячій духовці, потім зменшити вогонь
і досмажити до кінця.
Свинина - 1 кг., яловичина -1/2 кг., сало - 1/2 кг.,
коньяк чи горілка - 50 г., часник -15 зубків, перець гіркий
і сіль за смаком.
Курка смажена, фарширована рисом
Підготувати курку. Рис замочити у холодній воді,
злити, долити трохи холодної води, щоб вона вкривала
рис і проварити. Відкинути рис на друшляк, промити хо­
лодною водою, покласти в каструлю, додати одну сто­
лову ложку масла, налити трохи бульйону, поставити в
духовку на 10 хвилин. До рису добавити ізюм, 1 яйце,
подрібнений мускатний горіх, молотий чорний перець.
Начинити курку і зашити. Натерши її сіллю і змазавши
маслом, покласти на бляшаний лист, долити 3 столові
ложки води і поставити в гарячу духовку. Коли почер­
воніє, зробити менший вогонь і поливати кожні 15 хви­
лин соком. Курка буде готовою, коли виделка легко вхо­
дить у м’ясо.
Курка - 1 шт., масло - 2-3 столові ложки, рис - 1/2
склянки, ізюм -1/3 склянки, яйця -1 шт., мускатний горіх,
чорний перець за смаком, сіль приблизно 1 чайна ложка
на 1 кг курки.
Порося смажене з хріном
З молочного поросяти вийняти нутрощі, витрима­
ти у холодній воді 2-3 години. Вийнявши з води, витерти
порося ззовні і всередині, натерти сіллю з часником, на­
чинити провареною гречаною крупою змішаною з добре
підсмаженими свинячими шкварками, зашити на животі
так, щоб фарш не випав, поставити на змащений смаль­
цем бляшаний лист і смажити на середньому жару до го­

— 37 —
товності, час від часу поливаючи порося водою, зміша­
ною навпіл з буряковим квасом. Треба, щоб шкірка доб­
ре загнітилася. Подавати з тертим хріном, заправленим
буряком, розведеним оцтом або буряковим квасом.
Борщ чернігівський
М’ясо відварити і порізати невеликими шматками.
Бульйон процідити. Квасолю замочити на 6-8 годин і відва­
рити. Буряки обчистити, нарізати соломкою і стушкува­
ти. Цибулю підсмажити на вершковому маслі. У бульйон
покласти нарізану картоплю, нашатковану капусту і ва­
рити 20 хвилин. Потім додати тушковані буряки, варену
квасолю, смажену цибулю, нарізані кубиками кабачки,
протерті помідори, сіль, перець, лавровий лист і варити
до готовності. Розливаючи борщ, у тарілку покласти сме­
тану і посипати зеленню кропу і петрушки.
М ’ясо - 500 г, буряки - 250 г., квасоля - 150 г., цибу­
ля - 100 г., картопля - 500 г., капуста - 500 г., кабачки -
300 г., помідори - 200 г., вершкове масло - 50 г., сіль, пе­
рець, лавровий лист за смаком.
Свиняча голова до хріну
Вичистити, помити і поставити варитись свинячу
голову. Натерти хріну, підсмажити хрін з маслом, дода­
ти муки, розвести трохи бульйоном, покласти сметани і
закип’ятити з невеликою кількістю солі. Витягнути го­
лову, відділити від неї нижню щелепу, облити хріновим
соусом і подавати до столу.
Свиняча печінка з часником
Відварити печінку, порізати на довгі тонкі шматки,
натерти часнику із свинячім салом; облити цим печінку,
поклавши її перед тим на сковорідку. Присипавши тер­
тим пшеничним хлібом, поставити до печі, щоб засмажи­
лась.
— 38 —
 Коржики батуринські
Протерти на сито 5 жовтків варених яєць, взяти З
жовтки сирових, 1 склянку сметани , 1 склянку цукру ,
чарку білого вина , 1 фунт ( 1 фунт = 409,5 г .) нетоплено-
го масла розтерти дуже добре. Тоді додають борошна
2,5 фунта, товченого мигдалю 1,25 фунту і знов розтер­
ти. Виробивши коржики, обмазати жовтком, обсипати
мигдалем з цукром, поколоти виделкою і садовити у піч.
Козацький квас
Залити житні сухарі окропом, настояти протягом
10 годин. У склянці настою розвести дріжджі й борош­
но, дати підійти.
Житній квас процідити через марлю, додати цукор,
розведені дріжджі і борошно, поставити на 12 годин у
тепле місце. Потім квас ще раз процідити, розлити у
пляшки, поклавши у кожну по скибці лимона та кілька
ізюминок. Закупорити й через дві години винести у про­
холодне місце. Як тільки квас охолоне, його можна по­
давати до столу.
Сухарі житні - 300 г., вода - 10 л., дріжджі - 35 г.,
борошно - 25 г., цукор - 700 г., лимон - 1 шт., ізюм - 75 г.
Варенуха
Сушені фрукти перебрати, промити, залити теплою
кип’яченою водою і настояти 6 годин. Додати цукор і
проварити до готовності. Процідити. В узварі розтопити
мед, покласти прянощі ( лавровий лист, корицю, гвозди­
ку, імбир, кардамон, мускатний горіх), ще раз прокип’я­
тити протягом 10-15 хвилин, настояти 4 години і проціди­
ти.
Сухі фрукти ( яблука, абрикоси, груші, сливи) - 600 г.,
вода -3 л., цукор - 400 г., мед - 500 г., лавровий лист, кориця,
гвоздика, імбир, кардамон, мускатний горіх - по 5 г.
— 39 —
 Р е ц е п т и п о д а н і за в и да н н я м и :

> журнал “Соняшник”.-1991.-№3;

> Обычаи, поверья и напитки малороссиян /Сост.
Н.А.Маркевич. - К.: Час, 1992;
> Пасхальные угощення: Буклет. - К.: Техніка, 1991;
> Рецепта українських страв і напоїв з книги 3. Клино-
вецької “Страви й напитки на Україні” / Вступна стаття
Л.Ф.Артюх //Народна творчість та етнографія. - 1990.-
№5. - С. 74-75;
> Українські народні страви. - Кн.1 - К.: Довіра, 1992

— 40 —
 Ілю ст рації
Т аб л .1

З 4
П исанки керамічні Ч ернігівщ ини X I - X III в.в.
1. Село Липове Талалаївського р-ну.
2. Чернігів, вул. Магістратська, 13.
3. Чернігів, біля СШ №1.
4. Село Сибереж Чернігівського р-ну.
— 41 —
 Табл.2

П исанки Ч ернігівщ ини XIX ст.

1- 4. - Чернігівщина.
5,6. - село Баничі Глухівського повіту.

— 42 —
 Табл.З

П исанки Ч ернігівщ ини X IX ст.

1. Село Есмань ( Червоне ) Глухівського повіту.
2 - 4 . Село Слобідка Сосницького повіту.
5. Село Дроботів Кролевецького повіту.
6. Село Мутин Кролевецького повіту.
— 43 —
 Табл.4

П исанки Ч ернігівщ ини X IX ст.

— 44 —
 Табл.5

“Квітка” “Триквітка” “Рожа повна”

П и с а н к и Ч е р н ігів щ и н и X X с т.
Село Дігтярівка Новгород - Сіверського р-ну.
Фетисенко Т.Ф. 1928 р.н.

— 45 —
 Табл.6

“Чотирьох пелюсткова
квітка”

П и с а н к и Ч е р н ігів щ и н и XX ст.
Село Дігтярівка Новгород - Сіверського р-ну.
Фетисенко Т.Ф. 1928 р.н.

— 46 —
 Табл.7

“ Гаплички ”

П и с а н к и Ч е р н ігів щ и н и X X с т.
Село Дігтярівка Новгород - Сіверського р-ну.
Фетисенко Т.Ф. 1928 р.н.

— 47 —
 Табл.8

П исанки Чернігівщ ини X X ст.

Село Сира Верба Коропського р-ну.
(за поданням А.П.Семенцова).

— 48 —
 Табл.9

Вербичка

П исанки Ч ернігівщ ини X X ст.

Село Авдіївка Сосницького р-ну.
(за поданням А.П.Семенцова).

— 49 —
 Табл. 10

П исанки Ч ернігівщ ини X X ст.

1, 2, 3 - Коропський р-н.
4 - село Авдіївка Сосницького р-ну.
5 - 6 - Чернігівщина.
(за поданням А.П.Семенцова).
— 50 —
 Табл. 11

П и с а н к и Ч е р н ігів щ и н и X X с т.
За матеріалами А.П.Семенцова.

— 51 —
 Табл. 12

П и с а н к и Ч е р н ігів щ и н и X X ст.
За матеріалами А.П.Семенцова.

— 52 —
 Т абл.13

П и с а н к и Ч е р м п в ш и н и X X ст.
За матер1алами А.П.Семенцова.
 Табл. 14

П и с а н к и Ч е р н ш в ш и н и X X с т.
За м а тер1алам и А .П .С е м е н ц о в а .

— 54 —
 Табл. 15

П и с а н к и Ч е р н ігів щ и н и X X с т.
За м а те р іа л а м и А .П .С е м е н ц о в а .
 Т абл.16

П и с а н к и Ч е р н ігів щ и н и X X ст.
За м а те р іа л а м и А .П .С е м е н ц о в а .

— 56 —
 Т абл.17

М.Л. Панько. “ Різьб’янки Дерево, обробка на

токарному верстаті, різьблення. Власність автора.

— 57 —
 Т абл. 1.Узори подані за зразками, які зберігаються в
Інституті археології АН України, Чернігівському істо­
ричному музеї ім. В.В. Тарновського.

Т абл. 2 - 3 . Узори подані за виданням : Лубенский му­

зей Е.Н . С карж инской. Э тнограф ический отдел.
Описание коллекции народных писанок. - М., 1899.

Т абл. 4.Зразки узорів писанок, що зберігаються в

Державному музеї українського народного декоратив­
ного мистецтва України в Києві.

Зразки писанок Т.Ф. Фетисенко зберіга­

Т абл . 5 - 7 .
ються в Музеї народного декоративного мистецтва Чер­
нігівщини - відділі Чернігівського історичного музею
ім. В.В. Тарновського.

Т абл.8 -1 0 . Узори з муляжів писанок, які виконав А.П.

Семенцов за народними зразкам и. Зберігаю ться в
Музеї народного декоративного мистецтва Чернігівщи­
ни.

Зразки узорів подані за статтею: Л. Пар­

Т абл . 11 - 1 6 .
хоменко. Обереги зачарованого майстра //Гарт. - 1992.
- 2 травня.

Т абл . 17. Узори подані за зразками, що зберігаються

у М.Л.Панька.

— 58 —
Д ля нотаток

— 59 —
 Науково-популярне видання

А Д РУ Г Анатолій Кіндратович

ПИСАНКИ ЧЕРНІГІВЩИНИ:
історія і сучасність

Відповідальний редактор О.Б.Коваленко

Технічний редактор І.О.Жила
Комп’ютерний набір АЛ.Максименко
Художник С.В.Дмитрієнко
Обкладинка В.М.Лозовий

Підписано до друку 08.04.2005.

Формат 60x84/16. Папір офсетний. Друк офсетний.
Гарнітура Times. Ум. друк. арк. 3,49. Ум. фарбо-відб. 3,49.
Обл.-вид. арк. 1,92. Наклад 500 прим.
Вид. №9. Зам. 2497.

Комунальне підприємство «Видавництво «Чернігівські обереги»

14000, м. Чернігів, вул. Бєлінського, 11.

Свідоцтво про внесення до державного реєстру

суб’єкта видавничої справи ДК № 824 від 28.02.2002 р.

Віддруковано в ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф»

16610, м. Ніжин, вул. Шевченка, 109-А, тел. 3-11-08.

Свідоцтво про внесення до державного реєстру

суб’єкта видавничої справи.
Серія ДК № П15 від 12.11.2002 р.