Л.В.

КЛИМУК

ТЕХНОЛОГІЯ
ВИГОТОВЛЕННЯ

швЩнж
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ УЧНІВ 8—9 КЛАСІВ
СЕРЕДНЬОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ,
ЛІЦЕЇВ, ГІМНАЗІЙ

Допущено Міністерством освіти України

КИЇВ «ОСВІТА» 1998

ББК 37.24я721
К49

Допущено Міністерством освіти України

(Рішення Колегії Міністерства освіти України, протокол № 3 / 2 — 1 8 від
26 лютого 1997 р.)

4306022000—007
210—98

І8ЕШ 966-04-0221-Х © Л. В. Климук, 1998

 ВСТУП

Дорогі діти! Красивий модний одяг, пошитий власноручно,

несе радість. Потяг до кравецького мистецтва рівнозначний за-
хопленню музикою, живописом чи іншим видом творчості, коли
людина не професіонал, але володіє багатьма секретами май-
стерності спеціаліста. Як і в будь-яких інших мистецтвах, науці
чи ремеслі, тут необхідні певні знання та навички.
Процес виготовлення одягу можна звести до трьох основ-
них етапів: конструювання — побудова викрійок, моделю-
вання — розробка чи вибір фасону і, нарешті, пошиття, що
включає в себе різноманітні прийоми та способи повузлової
обробки деталей виробу і пошиття одягу.
У даному посібнику вміщено коротку характеристику воло-
кон, ниток і тканин, цікаві відомості про історію швейного ви-
робництва, розвиток одягу та вимоги до нього, розкривається
послідовність виконання операцій під час виготовлення пояс-
ного та плечового жіночого одягу, види його оздоблення та
ремонту.
Зверніть увагу на правила знімання мірок, побудову крес-
лення викрійки та особливо на технологію повузлової обробки.
Засвоїти прийоми повузлової обробки деталей краще наочним
шляхом. Тому велику частину посібника складають малюнки,
які доповнюють текст та показують послідовність технології по-
вузлової обробки кожного варіанта тієї чи іншої деталі. За ци-
ми малюнками неважко конструювати викрійки, маючи еле-
ментарні знання з геометрії та первинні навички пошиття.
Завдання значно полегшиться, якщо ви, обробляючи будь-яку
деталь чи задуманий виріб в цілому, будете послідовно викону-
вати все, що показано на малюнках. Складні вузли доцільно
виконувати спочатку з паперу та з клаптиків тканини.
У термінології швейного виробництва існує багато специфіч-
них понять та виразів. Зміст найбільш уживаних термінів,
з якими ви зустрінетесь на сторінках посібника, пояснюється
в окремому параграфі.
Засвоївши тему «Конструювання одягу», прикладний
та муляжний методи моделювання, ви зможете легко побу-
дувати викрійку будь-якого швейного виробу за власними
мірками.
З
 Параграф «Дрібний ремонт одягу» містить у собі відомості
про способи відновлення найбільш зношуваних місць одягу.
Втілюючи на практиці ці поради та рекомендації, ви самостійно
зможете відремонтувати свій одяг. Ваш зовнішній вигляд буде
завжди охайним і привабливим.
У кінці кожної теми посібника є запитання та завдання, які
допоможуть вам розібратися у вивченому та з'ясувати, як
засвоєний зміст у цілому.
Користуючись навчальним посібником, ви засвоїте основні
прийоми роботи щодо розкрою, технології обробки деталей та
пошиття виробів. Удосконалюючи свої знання, ви зможете опа-
нувати одну з таких цікавих і необхідних людям професій
швейних підприємств, як художник-модельєр, кравчиня,
швачка-мотористка.
 8 КЛАС

Р о з д і л І. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
ПРО ТЕКСТИЛЬНІ МАТЕРІАЛИ

Усі матеріали, що застосовуються для пошиття одягу, поді-

ляють на основні — матеріали, з яких шиють виріб, та допо-
міжні: для утеплення одягу (вата, ватин, хутро), для оздоблен-
ня (спеціальні тканини, стрічки, тасьма), фурнітура для засті-
бання та декоративна (ґудзики, гачки, петельки, пряжки).
З усіх названих матеріалів найширше застосовуються тканини
з різноманітних натуральних та хімічних текстильних волокон.

§ 1. Текстильні волокна
Слово «текстиль» походить від латинського «текстум», що
означає «тканина». До текстильних волокон належать лише
ті, які мають властивості, необхідні для виробництва ниток,
тканини, трикотажу та ін.

НАТУРАЛЬНІ ВОЛОКНА
Натуральні текстильні волокна є основною сировиною для
текстильної промисловості. Вони бувають рослинного і тварин-
ного походження і відрізняються за зовнішнім виглядом,
якістю та іншими ознаками.
Волокна рослинного походження. До цієї групи належать
волокна бавовни та луб'яні.
Бавовняні волокна отримують з бавовнику. Це багаторічна
теплолюбна рослина. її вирощують більш ніж у 50 країнах сві-
ту. Плантації бавовнику є на півдні України і Молдови, в Серед-
ній Азії, Казахстані й Закавказзі.
Бавовник — це кущ висотою близько 1 м. Кожного року піс-
ля цвітіння на кущах утворюються плоди — коробочки, в яких
® насіння, покрите тоненькими волоконцями. На одній насінині
їх налічується близько 10—15 тисяч, причому за нормальну
вважається довжина 20...25 мм, але є короткі волокна, які на-
зивають пухом і підпушком. Чим довші волоконця, тим кращої
якості буде пряжа і тканина. Насіння разом з бавовняними во-
локонцями називають бавовняним сирцем. Після дозрівання
коробочки розкриваються і їх збирають за допомогою машин
5
або ручним методом. Бавовник-сирець відправляють на бавов-
ноочисні підприємства, де здійснюють його первинну оброб-
ку — відділяють волокна від коробочок, насінин, лушпиння
і різноманітного сміття. Очищену бавовну пресують в тюки
і відправляють на прядильні підприємства, де з них виготов-
ляють нитки.
Бавовняні волокна — дешева сировина для одержання міц-
ного, тонкого, рівного прядива. Тканини, що виробляються
з цього волокна, добре фарбуються, легко піддаються різним
видам оздоблення. Волокна бавовни бувають переважно білого
кольору або бурого, хоча останнім часом виведені й кольорові
сорти.
Бавовняні волокна легко вбирають вологу і легко віддають
її. Пружність волокон незначна. Бавовняні тканини гігроско-
пічні, повітропроникні, міцні, легкі, красиві, їх легко прати.
Тому їх використовують для пошиття всіх видів одягу. Недолік
бавовняних тканин той, що вони легко мнуться.
Луб'яні волокна отримують з різних рослин — льону,
конопель, джуту, кропиви, кенафу, ралі. Найбільш тонкими,
м'якими, гнучкими є волокна льону.
З давніх-давен льон, коноплі вирощують на полях України
і Білорусії, Прибалтики, в різних областях Росії.
Льону є кілька видів: льон-довгунець, льон-кудряш, льон-
межеумок та ін. Найдовші волокна льону (довжина волокна
рослинного походження залежить від довжини стебла рос-
лини) отримують з льону-довгунця, стебла якого досягають
80...100 см у довжину. Волокна інших видів льону використо-
вують як паклю для технічних цілей, а також для виробництва
матеріалів, які застосовують в різноманітних галузях промис-
ловості.
Достиглі стебла льону виривають із землі разом з корінням,
щоб зберегти довжину волокон. Раніше це робилося вручну, за-
раз цей процес виконують спеціальні сільськогосподарські ма-
шини. Льон обмолочують на льономолотилках, щоб звільнити
стебла від насіння, яке використовується в харчовій промисло-
вості. Частину стебла льону складає луб, що знаходиться під
корою. В ньому у вигляді тонких сплетень розміщені луб'яні
волокна.
Очищені від насіння стебла називають соломою. їх вимо-
чують, сушать і піддають механічній обробці — мнуть (ла-
мають) на спеціальних тріпальних верстатах, відділяючи во-
локна від деревини стебла. Природний колір волокон льону
світло-жовтий із сталевим відтінком, тому після висушування
їх вибілюють.
Льняні волокна дуже міцні, добре фарбуються; волокна кра-
щих сортів мають шовковистий блиск. Льняні тканини міцніші
й важчі від бавовняних, більш гігроскопічні, мають добру теп-
лопровідність. їх використовують для пошиття літніх суконь та
костюмів, а також для виготовлення постільної та столової

6
білизни. На міжнародному ринку український льон з року
В рік одержує високу оцінку і користується великим попитом
у різних країнах світу.
Волокна конопель та джуту грубі й жорсткі. Волокно коно-
пель за кольором та іншими ознаками схоже на льняне. Але
воно не таке м'яке, тому іде на виготовлення парусини, канатів,
мішковини, шпагатів, шнурів, дешевих оббивних тканин.
Луб'яні волокна виробляють не тільки із стебел, а й з листя
деяких рослин текстильних бананів, агав та пальм. Для вироб-
ництва ізоляційних матеріалів використовують волокна торф'я-
ного моху.
Рослинні волокна в основному складаються із целюлози, яка
у бавовни становить 9 5 — 9 8 % від загальної маси, у льону —
80—87 % , у конопель — 7 7 — 8 0 % .
Тому при спалюванні волокна рослинного походження від-
чувається специфічний запах паленого дерева або паперу.
Волокна тваринного походження. До цієї групи належать
волокна шерсті і шовку. Вони складаються з білкових речовин.
Основна речовина шерстяних волокон — кератин, а волокон на-
турального шовку — фіброїн, покритий другою білковою клею-
чою речовиною — серицином, який у процесі фізико-хімічної
обробки змінюється.
Шерстяні волокна дістають після стрижки різних видів
тварин — овець, верблюдів, кіз, кролів. У текстильній промис-
ловості в основному використовують овечу шерсть (95—97 % )
і невелика частка припадає на козячу і верблюжу ( 3 — 5 % ) .
Шерстяні волокна, одержані від тварин різних видів та
порід, відрізняються за якістю і властивостями. Найбільш
цінною за якістю є шерсть тонкорунних овець.
Під час стрижки овець шерсть знімають суцільним пластом
(руном), неоднорідним за якістю. Високоякісна шерсть знахо-
диться на лопатках, спині, животі, трохи грубіша на боках і до-
сить груба на задній частині і ногах тварини. Тому під час
стрижки її розділяють за сортністю і призначенням.
Найцінніші волокна: пух — тонке, пружне і гнучке во-
локно; ость — більш товсте і грубе волокно; перехідний во-
лос — за товщиною та жорсткістю займає проміжне місце між
пухом і остю; мертвий волос — маломіцне жорстке, грубе во-
локно.
Якість шерсті залежить від часу стрижки овець. Весняна
шерсть м'яка, тому що в ній більше пуху. В шерсті осінньої
стрижки пуху майже немає, тому волокна жорсткі, але значно
чистіші, ніж волокна весняної стрижки, і дають менше
відходів.
Якість шерстяних волокон визначається не тільки їх міцні-
стю, товщиною, м'якістю, а й довжиною. Довжина шерстяних
волокон залежить від породи овець і досягає 180...200 м.
Первинна обробка шерстяної сировини — це сортування,
очищення від сміття (реп'яхів, землі і т. д.), тріпання, розпушу-
вання, промивання, сушіння.
7
 Сортують шерсть вручну. Руно розкладають на спеціальних
столах, розділяючи його на окремі частини, і за визначеними
нормами з урахуванням якості сировини підбирають шерсть
у певні групи.
Промивають шерсть у спеціальних розчинах миючих засо-
бів, щоб очистити від жиру і поту.
Шерстяні волокна повільно вбирають вологу і повільно від-
дають її. Зовнішній шар волокна шерсті має лускувату будову,
що сприяє зчіплюваності волокон при виробництві сукна та по-
всті і утримуванню на них пилу. Шерстяні волокна звивисті.
Завдяки цьому шерстяні тканини пружні і пористі, мають добрі
теплозахисні властивості. їх використовують для пошиття
зимового та осіннього одягу.
Натуральний шовк отримують при розмотуванні тутового
і дубового шовкопряда. На певній стадії розвитку гусінь тутового
шовкопряда сплітає собі кокон — продовгувату яйцевидну обо-
лонку, що складається з переплетеного в 40—50 шарів тонкого
шовковистого волокна. Із двох отворів, що знаходяться на го-
лівці нижче рота, гусінь виділяє густу масу, яка застигає на
повітрі. Ця маса виділяється безперервно і утворює дві нитки,
які склеюються між собою за допомогою особливої речовини —
серицину.
Залежно від виду шовкопряда кокони бувають білого, жов-
туватого, оранжевого кольорів. Зараз виводять шовкопряд,
який виробляє кокони ніжно-рожевого, голубого, зеленого
кольорів.
Вирощуванням шовкопряда займаються сільськогосподар-
ські шовківництва. Кокони — цінна сировина для шовкового
виробництва. Щоб одержати шовкові волокна хорошої якості,
тобто щоб нитка була довга і добре розмотувалась, кокони зану-
рюють у басейни з гарячою водою, обробляють їх парою і хо-
лодним лужним розчином. Так розм'якшують серицин і водно-
час умертвляють лялечки, не даючи їм перерости у метеликів,
які, виходячи з кокона, прокушують отвір, цим самим скоро-
чуючи нитку.
З одного кокона можна отримати 400...1200 м нитки, але
вона дуже тонка і неміцна, тому змотують від 3 до ЗО коконів
в одну нитку.
Так отримують шовк-сирець, який після відповідної обробки
стає м'яким, гнучким і блискучим. Волокна натурального шов-
ку досить міцні. Вони добре піддаються фарбуванню і скручу-
ванню.
Натуральний шовк має більшу, ніж шерсть, але меншу, ніж
бавовна та льон, теплопровідність. Гігроскопічність шовку на-
ближається до гігроскопічності шерсті. Шовкове полотно міцне
і гарне на вигляд. Із нього шиють легкі нарядні сукні. З шовку
роблять також тканини для парусного і парашутного спорту,
хірургічні нитки та ізоляційні матеріали.
8
 ХІМІЧНІ ВОЛОКНА

До них належать штучні і синтетичні волокна різних видів.

Штучні волокна — віскозні, ацетатні, мідноаміачні, казеїно-
ві — отримують фізико -хімічною переробкою природних висо-
комолекулярних сполук.
Сировиною для отримання віскозного волокна є целюлоза
деревини; мідноаміачного і ацетатного — бавовняний пух; казеї-
нового — білкова речовина казеїн, який отримують осаджуван-
ням його зі знятого молока.
Із отриманої сировини у всіх випадках готують прядильний
розчин особливою хімічною переробкою, а потім формують во-
локно, пропускаючи розчин під тиском через фільтри (фільєри)
на спеціальних прядильних машинах.
Гігроскопічність штучних волокон невелика. Але вони до-
сить міцні і гарні. Пружність штучних волокон незначна, тому
штучні тканини без відповідної обробки дуже мнуться. Ткани-
ни зі штапельного полотна дешеві, добре драпіруються і мало
мнуться.
Синтетичні волокна отримують фізико-хімічною переробкою
низько- і високомолекулярних синтетичних сполук — продук-
тів переробки нафти, природного газу, кам'яного вугілля,
розплавлених синтетичних смол.
До синтетичних волокон належать: капрон, енант, анід,
лавсан, нітрон, хлорин, елан та ін.
Синтетичні волокна дуже міцні і стійкі до тертя, пружні,
добре зберігають надану їм форму, але мають зовсім незначну
гігроскопічність. У вологому стані вони не змінюють своїх вла-
стивостей. Синтетичні волокна лавсан і нітрон за зовнішнім
виглядом нагадують шерсть.
Із штучних та синтетичних волокон в суміші з натураль-
ними волокнами виготовляють тканини для пошиття одягу,
а також спеціальні тканини для технічних цілей, фільтрів,
риболовецьких сіток, канатів, тросів тощо.
Мінеральні волокна використовують для виробництва тка-
нин спеціального призначення. Так, з волокна азбесту виготов-
ляють нитки і тканину для пошиття одягу пожежників, водола-
зів та ін. Металеві, скляні та частково мінеральні волокна
застосовуються тільки в промисловості для технічних цілей.
Тканину для пошиття одягу з цих волокон не виробляють.

§ 2. Пряжа, нитки
Пряжа — це рівномірна по лінійній щільності і структурі
сировина у вигляді безперервної нитки, яку отримують в ре-
зультаті прядіння. Різновидів пряжі дуже багато. За складом
вона поділяється на однорідну і змішану. Однорідну пряжу ви-
робляють з одного виду волокна, змішану — із суміші різної
за походженням сировини.
9
 За сировиною і системою прядіння пряжа ділиться на бавов-
няну, льняну, шерстяну, шовкову, штапельну. За будовою — на
однониткову, кручену з двох і більше ниток, фасонну (вузлува-
ту, спіральну, петлисту та ін.) й високооб'ємну, в якій розтя-
гується сердечко. За круткою пряжа буває слабкої, середньої,
підвищеної і сильної крутки. Права крутка позначається бук-
вою 2, а ліва — 5. Праву крутку застосовують переважно при
однонитковому скручуванні, а ліву — при крученні двох і біль-
ше ниток.
Залежно від виду обробки пряжа буває сурова, варена, відбі-
лена, опалена, фарбована, меланжева та ін.
За призначенням її розподіляють на пряжу для ткацького
виробництва, трикотажного, гардинно-тюлевого та мереживно-
го виробництва і для виготовлення швейних ниток.
Нитки бувають елементарні, комплексні і фасонні. Елемен-
тарні — це одиночні волокна невизначеної довжини (для виго-
товлення блузочних тканин). Комплексні нитки бувають склеє-
ні (шовк-сирець) і скручені в кілька разів. Фасонні нитки ді-
стають в результаті скручування 2—4 ниток, з яких одна або
дві стержневі, одна нагінна і одна закріплююча. Петлисті нит-
ки характеризуються високою об'ємністю і внаслідок цього хо-
рошими теплозахисними властивостями, підвищеною гігроско-
пічністю і міцністю. Профільовані нитки дістають в результаті
формування волокон — пропускання через фільєри різного
профілю. Це синтетичні нитки, які мають малий блиск.

§ 3. Тканини
Кожна тканина складається з двох систем ниток. Поздовжні
нитки тканини називають основою, поперечні — пітканням, або
утоком. Основа завжди натягнута, а уток іде вільніше, переплі-
таючись із нитками основи під прямим кутом.
Усіх видів переплетення ниток основи й піткання дуже бага-
то. Найчастіше застосовують три види переплетень: полотняне,
саржове і сатинове.
Полотняне переплетення (мал. 1, а) найпростіше і найпоши-
реніше в текстильній промисловості. Застосовується воно при
виробництві різноманітних бавовняних тканин, наприклад сит-
цю, бязі, шифону, батисту; шерстяних — сукна, трико; шовко-
вих — шовкового полотна, крепдешину, крепшифону, фуляру
та ін. Під час виробництва тканини полотняного переплетення
кожна нитка утоку переплітається з кожною ниткою основи.
Тканина має однаковий матовий вигляд з лицьового боку і з ви-
вороту. На основі одинарного полотняного переплетення роб-
лять подвійне і навіть потрійне — це так звані репси і рогожки
(мал. 1, г).
Саржове переплетення (мал. 1, б) застосовують при вироб-
ництві саржі, шовкових підкладкових та камвольних тканин:
бостону, коверкоту, габардину тощо. У саржовому переплетенні
ю
уток перекриває дві або три нитки основи, підходить під одну,
а потім знову перекриває дві або три основні нитки і т. д. У ре-
зультаті з лицьового боку тканини утворюються похилі руб-
чики, що йдуть зліва направо,— діагоналі.
Сатинове, або атласне переплетення (мал. 1, в) застосовують
при виготовленні таких тканин, як сатин, еластик, атлас. Ха-
рактерною ознакою сатинового переплетення є блискуча і гла-
денька поверхня з лицьового боку. Ці тканини не такі міцні, як
тканини полотняного й саржового переплетень, але вони м'як-
ші, еластичніші. При виготовленні тканин застосовують і більш
складні переплетення — комбіновані та жаккардові. Комбіно-
ваним переплетенням виробляють тканини з різноманітним
дрібним рисунком. Тканини з жаккардовим переплетенням (ве-
ликовізерунчасті) мають найрізноманітніші рисунки: від гео-
метричних фігур до портретів. Виготовляють їх на жаккардо-
вих машинах. Це перші в історії техніки машини з програмним
керуванням. Від інших ткацьких верстатів вони відрізняються
індивідуальним програмним керуванням кожної окремої нитки
основи. Програма визначається комбінацією перфокарт. Тепер
такі перфокарти широко застосовують в багатьох машинах, на-
віть в обчислювальних. А початок їм поклав більш як 170 років
тому французький робітник — ткач Жозеф-Марі Жаккар.
 У швейній промисловості поряд із тканими широко викори-
стовують неткані матеріали. їх виробництво — принципово
новий напрямок у розвитку текстильної промисловості.
Неткані матеріали виготовляють із натуральних і хімічних
волокон, минаючи процеси прядіння і ткацтва, прошиванням,
голкопробиванням, склеюванням тощо.
Неткані матеріали являють собою гнучке, міцне полотно від-
носно малої товщини, порівняно великої ширини і невизначеної
довжини, створене з одного або кількох шарів текстильних
матеріалів (волокон, ниток, виробів), скріплених різними спосо-
бами: механічним — прошиванням, протиканням; фізико-хі-
мічним — клеєнням термопластичними речовинами; комбіно-
ваним.
Від будови тканини залежить її зовнішній вигляд, фізико-
механічні властивості, а також особливості технології виготов-
лення одягу. Найважливішими показниками будови тканини є:
1) її волокнистий склад; 2) товщина ниток основи і утоку;
3) щільність за основою і утоком; 4) довжина і ширина.
За волокнистим складом розрізняють тканини бавовняні і
льняні; тканини з інших луб'яних волокон; шерстяні; тканини
з натурального, штучного і синтетичного шовку. Вони бувають
однорідні, неоднорідні і змішані.
Тканини, які виробляють лише з одного виду текстильних
волокон, відносяться до однорідних — чисто льняні, шерстяні,
шовкові та ін.
В неоднорідних тканинах основа виготовлена з одного виду
волокон, а уток — з іншого. Так, основа може бути бавовняною,
а піткання — шерстяним. Таку тканину називають напівшер-
стяною.
Змішані тканини виготовляють з ниток, до складу основи
і піткання яких входять суміші різних видів волокон в певному
співвідношенні.
Від товщини ниток основи і утоку залежить зовнішній ви-
гляд тканини, її товщина, міцність, еластичність, драпіруваль-
ність, сипкість, опір до проколу голкою. Товщина тканини
впливає на теплоізоляційні властивості одягу, повітропроник-
ність, а також на технологічні процеси швейного виробництва
і завжди враховується при розробці певних конструкцій одягу,
обслуговуванні швейних машин тощо. Залежно від призначен-
ня тканини товщина її коливається від 0,1 (легкі платтяні
тканини) до 50 мм (тканини ковдрові і драпи).
Під щільністю тканини за основою і утоком розуміють кіль-
кість ниток основи і піткання на ділянці тканини шириною в
100 мм. Тканини малої щільності легкі, гнучкі, повітропроник-
ні, але менш стійкі до зношування. Тканини підвищеної щіль-
ності важчі, товщі, зате стійкіші до зношування. Із збільшен-
ням щільності покращуються теплозахисні властивості тканин,
12
але одночасно вони стають більш цупкими, гірше розтягуються
важче піддаються волого-тепловій обробці.
Довжина і ширина має велике значення для технологічного
процесу розкрою матеріалів. Раціональна довжина і ширина
куска визначають кількість тканини, необхідної для виготов-
лення того чи іншого виробу, а також вартість виробу. Довжину
тканини характеризує довжина нитки основи, а ширину —
кількість ниток основи, з якими перетинається нитка піткання.
Залежно від призначення тканини її ширина буває від 40 до
220 см (білизняні 70...75 см, платтяні 90...100 см, костюмні —
130...150 см, оббивочні 160...220 см).

§ 4. Властивості тканин
У швейній справі розглядають, як правило, геометричні, ме-
ханічні, фізичні, оптичні й технологічні властивості тканин.
Геометричні властивості — це товщина, ширина, довжина,
щільність тканини.
Товщина тканини впливає на призначення та фасон май-
бутнього одягу, добір швацьких ниток і голок, розкрій і обробку
в швейній промисловості. Залежить вона від лінійної щільності
пряжі і крутки, виду переплетення ниток, щільності і способу
ткання.
Товсті тканини застосовують в основному для виготовлення
верхнього одягу для зимового, весняного та осіннього сезонів.
З товстих тканин шиють чоловічий одяг переважно строгого
силуету, з тонких — легкий жіночий одяг з багатьма складками
та зборками.
Від товщини тканини залежить кількість настилів при
розкрої.
Ширина — показник, від якого залежить кількість погонних
метрів тканини, необхідна для розкроювання виробів.
При виготовленні тканини на ткацькому верстаті нитка
утоку в кінці ряду не обривається, а від останньої нитки основи
без відриву іде у зворотний бік. Таким чином, з обох боків тка-
нини утворюються краї, що не обсипаються,— пруги. Відстань
від пруга до пруга становить ширину тканини.
Довжина. Текстильна промисловість випускає тканини різ-
ної довжини (від 10 м до 150 м) залежно від їх вигляду і поверх-
невої щільності. Найменша довжина у важких пальтових
тканин (драпів). При визначенні сортності тканини інколи
вирізають окремі ділянки з вадами тканини, в результаті чого
кусок може бути розрізаний на кілька частин. Довжину тка-
нини визначає довжина нитки основи, яка використовується
при виготовленні тканини.
Щільність тканини визначають кількістю ниток основи
і Утоку, розміщених на певній одиниці довжини, найчастіше на
Ю0 мм. Залежить вона від товщини ниток основи і утоку, виду
переплетення та обробки тканини.
13

і
 Механічні властивості характеризуються стійкістю до ме-
ханічних впливів, до подовження і деформації, зминання,
драпірування, стійкості до зношування.
Міцність — одна з найважливіших властивостей, що впли-
ває на якість тканини. Вона характеризується границею міцно-
сті при розтягуванні, розриванні і продавлюванні тканини.
Міцність тканини залежить від міцності волокон, структури
пряжі і тканини, від характеру оздоблення тканини.
Зминальність — це здатність тканини утворювати складки
і зморшки в результаті згинання і стискання тканини, які мож-
на виправити шляхом волого-теплової обробки. Зминальність
тканини залежить від властивостей волокон, структури ткани-
ни, характеру обробки. Вона впливає на вибір фасону, моделі,
призначення одягу. Велику зминальність мають натуральні
тканини рослинного походження. Зменшити зминальність
можна спеціальною обробкою — просочуванням синтетич-
ними смолами. При крохмаленні тканин їх зминальність збіль-
шується.
Драпірувальність — здатність тканини утворювати симет-
рично спадаючі округлі складки, що залежить від структури
тканини і її поверхневої щільності. М'якші тканини і з більшою
поверхневою щільністю драпіруються краще.
М'якість — здатність тканини легко змінювати свою форму,
що залежить від виду і якості волокон, від крутки пряжі, від
щільності переплетення і способу обробки.
Зношуваність і зносостійкість — дві взаємно протилежні
властивості тканини. Причиною зношення тканини бувають ме-
ханічні, фізико-хімічні та біологічні фактори, дії яких під-
дається виріб під час використання, чистки, прання, а також
під впливом світла, вологи, температури повітря.
Фізичні властивості тканин — це гігроскопічність, повітро-
проникність та паропроникність, водопроникність, водопогли-
нальність, теплозахисні властивості, пилоємність.
Гігроскопічність — здатність тканини змінювати свою воло-
гість залежно від вологості і температури навколишнього сере-
довища. Ця властивість дуже важлива для білизняних тканин,
які мають легко вбирати вологу, що виділяється шкірою люди-
ни, і випаровувати її у навколишнє середовище. Найбільш
гігроскопічні тканини з натуральних волокон рослинного по-
ходження, натурального шовку та гідроцелюлозного волокна.
Шерстяні тканини легко вбирають вологу і повільно її випаро-
вують, синтетичні вбирають вологу дуже повільно.
Водопоглинальність — здатність тканини вбирати вологу,
що дуже важливо для рушників, спальної і натільної білизни.
Водопроникність — здатність тканини пропускати через
себе воду. Протилежна властивість — водоопірність — має
велике значення для спеціальних тканин (брезент, плащові
тканини тощо).
14
 Повітропроникність — здатність тканини пропускати повітря
і забезпечувати вентиляцію тіла. Для виробів із синтетичних
тканин ця властивість не характерна.
Паропроникність — здатність тканини пропускати водяні
пари і забезпечувати нормальні умови для організму людини.
Теплозахисні властивості — здатність тканини зберігати
тепло, яке виділяється тілом людини. Вони залежать від товщи-
ни і щільності тканини.
Пилоємність і пилопроникність — здатність тканини затри-
мувати пил та інші забруднення, що залежить від структури
тканини, виду волокон та обробки.
Оптичні властивості — блиск, колорит, пофарбування —
впливають на визначення характеру, фасону моделі, оздоблен-
ня виробу.
Блиск — здатність тканини відбивати світло, що значною
мірою залежить від структури волокна і ниток тканини, щіль-
ності, характеру оздоблення та гладкості поверхні тканини. Ін-
коли, щоб збільшити блиск тканини, її піддають спеціальній
обробці.
Колорит — співвідношення всіх кольорів, що беруть участь
в оформленні тканини.
Колір тканини може бути природним, а може створюватись
пофарбуванням. Тканини, що не піддаються вибілюванню і по-
фарбуванню, називають суровими (льняні і бавовняні тканини).
Меланжеві тканини виробляють з пряжі, виготовленої
з суміші волокон, пофарбованих у різні кольори.
Строкаті тканини одержують у процесі ткання, коли нитки
різних кольорів використовують в основі і пітканні.
Деякі механічні і фізичні властивості, які мають значення
для технології виготовлення швейних виробів, можна об'єднати
в групу технологічних властивостей. Це здатність тканин про-
тистояти різанню, ковзанню, обсипанню, прорубуванню, розсу-
ванню ниток у швах, зсіданню, а також здатність до формуван-
ня в процесі волого-теплової обробки.
Технологічні властивості тканин залежать від властивостей
волокон, виду ткання і характеру обробки тканин.
Протистояння різанню залежить від волокнистого складу,
Щільності і обробки тканини.
Ковзання тканин залежить від характеру волокон та виду
переплетення ниток. Найбільш ковзкі шовкові тканини. Щоб
запобігти ковзанню під час розкроювання, необхідно настилати
меншу кількість полотен, робити прокладки з паперу, сколюва-
ти полотна та закріплювати зажимами.
Прорубування — пошкодження тканини голкою при шитті.
Воно погіршує зовнішній вигляд одягу, знижує міцність самої
тканини (до 10—12 %), сприяє розсуванню ниток у швах виро-
бу і в результаті — обсипанню крайових ниток у деталях. Про-
рубування залежить від будови тканини і умов шиття на маши-
ні. Тканини з компактних, щільних ниток (з високою круткою)
15
і з великою щільністю переплетення, а також вологі часто про-
рубуються голкою. Щільні тканини з пряжі слабкої крутки
практично не прорубуються — під час роботи голка ніби розсу-
ває волокна нитки. Щоб запобігти прорубуванню, слід застосо-
вувати тонкі голки і зменшувати частоту стібків у швах.
Розсування ниток виникає в результаті тривалої дії сил
деформації на тканину (розтягу, згину, тертя), нитки основи ніби
зміщуються в один бік. Це помітно на тканинах, виготовлених
з гладеньких ниток (шовкових), особливо у проймах. Щоб запо-
бігти розсуванню ниток, збільшують ширину шва і густоту
строчки.
Здатність тканини до розтягування сприяє кращому форму-
ванню деталей одягу при їх волого-тепловій обробці, одночасно
підвищує термін носіння виробу. Здатність тканини змінювати
свої лінійні розміри під кутом 45° до основи значно перевищує
розтягуваність по основі (в 2, 3 і більше разів) завдяки взаємно-
му зміщенню ниток основи і утоку, що слід враховувати при на-
стиланні і розкроюванні тканин. Якщо під час настилання тка-
нина перекошується, деталі виробу спотворюються, і у процесі
експлуатації такий одяг швидко змінює свою форму. Щоб запо-
бігти деформуванню окремих деталей виробу, під час зшивання
слід використовувати пружок, тасьму тощо. Пружок прокла-
дають по краях бортів верхнього одягу, по проймі, по лінії талії
жіночого пальта, костюмів, а також в бокових зрізах застібки
брюк, спідниць, при обробці комірів, манжет, кишень, кокеток.
Сипкість — це випадання ниток з тканини по обрізних краях.
Вона значною мірою залежить від роду волокна, ступеня сукан-
ня пряжі та структури тканини. Тканини з гладких, жорстких
ниток та суканої пряжі сипкіші, ніж тканини з м'якої, несука-
ної пряжі.
Зсідання — властивість тканини зменшуватися в розмі-
рах — відбувається під дією тепла і вологи, тобто під час пран-
ня та волого-теплової обробки деталей і виробів. Це викликано
тим, що в процесі ткання нитки основи натягнуті сильніше, ніж
нитки утоку, а при волого-тепловій обробці нитки основи змен-
шуються і зрівнюються з нитками утоку. Щоб запобігти зсідан-
ню тканини, перед розкроюванням рекомендується декатиру-
вати її.

Запитання і завдання

1. Назвіть види натуральних волокон.

2. Яка відмінність між штучними та синтетичними волокнами?
3. Охарактеризуйте пряжу та нитки способом порівняння.
4. Хто і коли започаткував жаккардове ткання? Що є основою цього
ткання?
5. Що є найважливішим показником будови (структури) тканини?

16
 6. Назвіть основні властивості тканин, що впливають на якість виробу під
час розкрою та пошиття. Чому потрібно додержувати ї х ?
7. Зробіть порівняльну характеристику між тканинами лабораторним мето-
дом. визначте, які властивості впливають позитивно, а які негативно під час
виготовлення швейних виробів.

§ 5. Стандартизація і асортимент тканин

За призначенням тканини поділяють на три класи: тканини
для пошиття одягу, декоративні, непроникні.
Під час виготовлення тканин установлюють певні норми, на-
приклад: вид сировини, номер і характер пряжі, ширина тка-
нини, вага, щільність, міцність, збідання, зовнішній вигляд
тканини тощо.
Якість тканини визначається стандартом.
Сукупність тканин, різноманітних за структурою та зовніш-
нім виглядом, виготовлених з різної сировини, але призначення
яких однакове, називають асортиментом.
Асортимент тканин дуже великий. Залежно від роду воло-
кна їх ділять на 4 види: бавовняні, льняні, шерстяні і шовкові.
Б а в о в н я н і т к а н и н и . Асортимент цих тканин дуже
різноманітний. їх застосовують для виготовлення усіх видів
одягу, а також у техніці, зокрема в гумовій промисловості (для
вироблення покришок автомобілів). Усі бавовняні тканини
за способом виготовлення і призначенням поділяють на такі
групи: ситцева, бязева, білизняна та ін.
До ситцевої групи належать ситці вибивні та гладко пофар-
бовані. Ситці легкі, досить витривалі, мають різноманітні кра-
сиві малюнки, тому вони найпоширеніші з усіх бавовняних тка-
нин. Ситці бувають різної щільності і ширини. За характером
обробки їх поділяють на м'які, жорсткі і лощені, залежно від
того, скільки додають крохмалю під час їх обробки.
Бязева група. Бязь — це тканина з таким самим полотняним
переплетенням ниток, як і ситець, але на дотик грубша і щільні-
ша. Застосовують бязь, в основному, для пошиття жіночих
суконь, блузок, чоловічих сорочок.
Білизняна група поділяється на три підгрупи: бязева, мітка-
лева і спеціальна.
Крім цих груп, є ще сатинова, платтяна, підкладкова та гру-
па ворсових тканин. Платтяні тканини, у свою чергу, поділяють
на три підгрупи: демісезонні, літні й зимові. Наприклад, шот-
ландка належить до демісезонної підгрупи, батист, маркізет,
вольта — до літньої, а бумазея, байка та фланель — до зимової.
Л ь н я н і т к а н и н и . Основна маса льняної пряжі йде на
виготовлення тканин спеціального призначення — парусини,
брезенту тощо. У швейній промисловості використовують, ГО-
ЛОВНИМ чином, ті тканини, з яких можна пошити натільну
17
 і постільну білизну, літні чоловічі й жіночі костюми. Асорти-
мент льняних тканин значно менший, ніж бавовняних.
Ш е р с т я н і т к а н и н и . За способом виготовлення шер-
стяні тканини поділяють на дві групи: суконні й камвольні. До
суконних належать: бобрик, різні сукна, грубошерсте трико, а
також різні драпи. До камвольних — бостон, коверкот, костюм-
не трико. У камвольних тканинах іноді роблять бавовняну
основу. Залежно від складу волокна шерстяні тканини бувають
чистошерстяні, напівшерстяні і змішані.
Ш о в к о в і т к а н и н и . Асортимент шовкових тканин ду-
же різноманітний. їх поділяють на 8 груп. До першої групи на-
лежать тканини з натурального шовку: крепдешин, шовкове
полотно й багато інших. Креп-марокен, епонж-клітинка, піке —
це група тканин із штучного шовку.
Окремі групи становлять тканини з синтетичних і неодно-
рідних волокон, із штапелю, ворсові тканини та штучні вироби.
Неоднорідні, або напівшовкові тканини, це такі, в яких основа
з шовку, а піткання з бавовни, наприклад атлас.
А з б е с т — це натуральне волокно, яке добувають із покла-
дів, що знаходяться в землі. Тканини з цього волокна застосо-
вують для виготовлення спецодягу водолазів, пожежників
та ін.
С и н т е т и ч н і т к а н и н и дістають у результаті фізи-
ко-хімічної переробки з відходів газу, нафти, металу, кам'яно-
вугільної смоли, вапна та ін. До них відносять: кримплен,
ацетатний лавсан, елан, нейлон, капрон.

§ 6. Фурнітура
Ф у р н і т у р а — це допоміжні матеріали, які застосовують
під час виготовлення швейних виробів: ґудзики, гачки, кнопки,
пряжки, нитки, корсажна стрічка тощо.
За призначенням ґудзики поділяють на кілька груп: пальто-
ві, костюмні, платтяні, білизняні, дитячі та формені. Виготов-
ляють ґудзики з наскрізними дірочками і глухі, тобто зверху
без дірочок. Такі ґудзики мають знизу вушко з отвором для
нитки. Кольорові, різноманітної форми ґудзики пришивають
не тільки для застібання одягу, а й для оздоблення його.
Ґудзики бувають із пластмаси, перламутрові, металеві,
скляні, рогові, кістяні, дерев'яні, а також обтягнуті тканиною,
тобто обшиті зверху тканиною.
Крім ґудзиків, для застібання застосовують кнопки плаття-
ні, гачки, петельки, застібки «блискавка», пряжки. Кнопки
найчастіше пришивають до суконь та блузок із закритою застіб-
кою, гачки та петельки для застібання комірів пальт, кітелів,
гімнастерок, для жіночих поясів. Є також спеціальні гачки
для застібання штанів. Застібку «блискавка» застосовують,
18

і
в основному, для застібання чоловічих сорочок і курток, спід-
ниць, спортивних костюмів, суконь тощо.
Ш в е й н і н и т к и . Для шиття використовують бавовняні
швейні нитки, найчастіше № 60—ЗО. Для оздоблення — шов-
кові, штучні і синтетичні.
Основною ознакою високої якості швейних ниток є їх міц-
ність і еластичність. Якість шва у виробі залежить, в основ-
ному, від якості ниток.

Запитання

1. Як поділяють тканини за призначенням?

2. Яких норм потрібно додержувати під час виробництва тканини?
3. Як поділяють бавовняні тканини за способом виготовлення і при-
значенням?
4. Яке призначення фурнітури у швейній промисловості?

Р о з д і л II. СУЧАСНИЙ ОДЯГ

І ВИМОГИ ДО НЬОГО

§ 7. Види одягу та його призначення

Одяг — це сукупність предметів (з тканини, хутра, шкіри),
якими покривають (одягають) тіло людини.
Одяг відіграє значну роль у житті людини. Він захищає її
від несприятливих атмосферних і шкідливих фізико-хімічних
впливів, механічних пошкоджень, забезпечує нормальне функ-
ціонування внутрішніх органів, зручність у роботі тощо. Крім
цього, одяг має велике соціальне, психологічне і естетичне зна-
чення. Ця різноманітність функцій одягу привела до різнома-
нітності його асортименту, форм, конструкцій, способів і засобів
формоутворення.
Оскільки асортимент одягу дуже широкий і різноманітний,
його класифікують:
1. З а ц і л ь о в и м п р и з н а ч е н н я м (для урочистих
подій, святковий, повсякденний, домашній, спецодяг, спортив-
ний, формений та ін.).
2. З а с п о с о б о м в и к о р и с т а н н я (натільна білизна,
верхній, легкий, пляжний, корсетний, головні убори).
3. З а с е з о н о м (зимовий, демісезонний, літній, багато-
сезонний).
4 . 3 а с т а т т ю (чоловічий, жіночий, дитячий, який ді-
литься на хлопчачий і дівчачий).
5. З а в і к о в и м п р и з н а ч е н н я м (дитячий, підлітко-
вий, для дорослих і літніх людей).
6. З а к о н с т р у к ц і є ю , що визначає крій, який, у свою
чергу, залежить від крою рукава, конструкції з'єднання
19
верхньої і нижньої частин. Є кілька видів крою рукава: суціль-
нокроєний, реглан, вшивний. За конструкцією з'єднання
верхньої частини з нижньою одяг буває по талії невідрізний
і відрізний.
7 . 3 а с и л у е т о м — прямий, напівприлягаючий, приля-
гаючий та трапецієвидний.

§ 8. Вимоги до одягу
До будь-якого одягу, незалежно від того, до якої з названих
У § 7 груп він належить, ставиться цілий ряд вимог. їх можна
поділити на гігієнічні, експлуатаційні, економічні й естетичні.
Гігієнічні вимоги полягають у створенні оптимальних умов
для життєдіяльності людини за допомогою одягу, який захи-
щає її від шкідливих впливів навколишнього середовища. Вони
визначаються такими властивостями матеріалів, як гігроско-
пічність, повітропроникність, теплопровідність, забруднюва-
ність, електризованість, колір, маса тощо. Усі ці властивості
треба враховувати під час вибору тканини для пошиття одягу.
Повітропроникність одягу забезпечує обмін повітря між зо-
внішнім середовищем і повітрям, що знаходиться під одягом.
Пилоємність і маса одягу залежать від структури матеріалу
і кількості швів, рельєфу, складок, буф тощо.
Колір тканини збільшує або зменшує теплоізоляційність
одягу. З фізики відомо, що білий колір майже повністю відби-
ває потік світла, чорний — поглинає його і перетворює в теп-
лову енергію.
Гігієнічність одягу визначають не тільки властивості ткани-
ни, а й крій. Крій одягу залежить, насамперед, від його призна-
чення. Наприклад, у дуже тісному одязі важко рухатись,
оскільки між одягом і тілом людини немає потрібного прошар-
ку повітря. Постійне носіння тісного одягу може призвести до
захворювання людини.
Експлуатаційні вимоги до одягу визначаються стійкістю
проти різних атмосферних впливів, води, миючих засобів, хі-
мічного чищення, зносостійкістю, міцністю тканини на розрив.
Усадка не повинна перевищувати межу, встановлену технічни-
ми умовами і стандартами.
Економічні вимоги полягають у доступності одягу при його
високій якості. Досягають цього використанням найбільш еко-
номічних конструкцій, які дають змогу скорочувати витрати
тканини на вироби, а також впровадженням механізованих
процесів обробки тканини. В результаті цього вартість виробу
знижується.
Естетичні вимоги до одягу є основними у визначенні його
якості. Одяг повинен бути не тільки красивим, а й гармоніюва-
ти із зовнішнім виглядом людини. Це залежить як від вдалої
20

і
і
композиції, так і від правильного виконання усіх технологіч-
них операцій під час виготовлення виробу. Зовнішній вигляд
людини значною мірою залежить від вибору фасону одягу,
крою. При виборі фасону важливу роль відіграють особливості
фігури (постава, пропорції тощо).
Найкраще підбирати фасон одягу для пропорціонально
складеної фігури. Для повних фігур найбільше підходить одяг
невідрізний по лінії талії або з подовженим ліфом, зі строгими
поздовжніми лініями тощо. Для худих з тонкою талією потріб-
но добирати такий фасон одягу, щоб він повнив і приховував
вади фігури. При цьому слід пам'ятати, що довжину одягу
визначає не тільки мода, а й фігура та форма ніг.
В умінні одягатися велике значення має вибір кольору тка-
нини. Вибору кольору тканин і кольорових поєднань одягу тре-
ба приділяти велику увагу. Теплі кольори яскравіші, ніж
холодні. Вони оптично збільшують фігуру, а холодні —
зменшують її.
При виборі кольорових тканин треба брати до уваги факту-
ру тканини. Один і той самий колір у різних тканинах має різ-
ний відтінок. Вибирати тканину бажано при природному денно-
му світлі, бо штучне змінює відтінок кольору тканини.
Художнє оформлення одягу досягається гармонічною ком-
позицією елементів об'ємно-просторової форми, матеріалів,
кольору і оздоблення.
Композиція виробу створює зорово-сприймальний образ і
може носити різний характер: строгий, вечірній, святковий,
урочистий, офіційний, діловий, спортивний та ін.
Не другорядне значення у доборі одягу має елегантність і
жіночність. Одяг за тоном тканини і кроєм має відповідати фор-
мам і лініям жіночої фігури, підкреслювати її грацію, м'якість
обрисів і рухів, а також відповідати вимогам часу, умовам робо-
ти і життя.
Слід пам'ятати — одягатися зі смаком означає одягатися
модно й красиво, але скромно — так, щоб не викликати загаль-
ної уваги своїм вбранням. До підбору свого гардероба треба
підходити в кожному окремому випадку індивідуально, врахо-
вуючи при цьому загальну моду.

Запитання і завдання

1- Як класифікують одяг?
2. Як впливають властивості тканини на гігієнічні вимоги до одягу?
3. Перелічіть гігієнічні вимоги до одягу.
4. Яких особливостей слід додержувати при виборі фасону одягу?
5. Що визначає довжину та силует одягу?
6. У чому полягають естетичні вимоги до одягу?
7. У чому полягають експлуатаційні та економічні вимоги до одягу?

21

її
 § 9. Термінологія швацьких робіт

ШВАЦЬКІ ТЕРМІНИ

М о д а — це сукупність звичок, смаків, тих досягнень, що

проявляються у зовнішніх формах побуту, у певному суспіль-
ному середовищі у даний час.
М о д е л ь — зразок, зразковий примірник швейного виробу,
виготовлений за ескізом художника-модельєра.
М о д е л ь є р — спеціаліст, який займається розробкою мо-
делей одягу з урахуванням напрямку моди.
Ф а с о н — це зовнішня пластична форма одягу, зразок,
який потребує особливого розкрою тканин, який, у свою чергу,
визначає певний стиль в одязі.
С т и л ь — певний характер, відмінні риси, виражені у всіх
деталях одягу, в його структурі, крої. (Наприклад, класичним
стилем передбачені строгі лінії, пряма спідниця. Рекомендують
цей стиль діловим жінкам.)
А н с а м б л ь — це сукупність предметів одягу, які мають
однаковий стиль, гармонійні за формою, кольором і оздоблен-
ням.
С и л у е т — зовнішній контур форми одягу, його площинне
зображення.
К р і й визначається конструкцією одягу за формою та лі-
ніями з'єднань основних частин виробу. Нові конструктивні
лінії розкрою і з'єднання тканин приводять до встановлення
нових типів крою.
В и к р і й к а — графічне зображення деталей сукні, сороч-
ки, спідниці, тобто будь-якого виду швейних виробів. Викрійки
креслять на папері, потім вирізають, накладають на тканину |
і обводять крейдою.
В и т о ч к а — частина тканини, яку збирають у шов, щоб ]
надати виробу бажаної форми. Наприклад, виточки у спідниці, ]
сукні по лінії грудей, талії та ін.
Р о с т о к — верхній зріз спинки (лінія, по якій пришивають |
комір).
Ш л і ц — оброблений розріз або незшита частина шва.
Л а с т о в и ц я — (клин) — чотирикутна вставка в пройму |
або в кроці для вільного руху. Може бути різноманітної форми:
квадрат, ромбик, прямокутник.
П і д з о р — смужка тканини, яку пришивають на мішко-
вину кишені для її прикривання.
Г о р л о в и н а — виріз переду від плечового зрізу до висту-
пу борта.
З а щ и п и — вузенькі застрочені або запрасовані складки. І
Застосовують як декоративний елемент оздоблення виробу.
Л и с т о ч к а — смужка основної тканини, яку пришивають |
до прорізу кишені жакетів і піджаків.
22
 РУЧНІ РОБОТИ

З м е т у в а н н я — тимчасове з'єднання двох частин швей-

ного виробу стібками «вперед голку». Застосовують при боко-
вих та плечових швах перед зшиванням.
З а м е т у в а н н я — підгинання краю тканини і тимчасове
закріплення його стібками. Застосовують для закріплення низу
рукавів, спідниць, суконь тощо.
О б к и д а н н я застосовують при відкритих швах та проріз-
них петлях, для закріплення краю сипких тканин косими стіб-
ками (вручну або на спеціальній машині).
П р о м е т у в а н н я — тимчасове з'єднання двох складе-
них разом деталей швейного виробу стібками в кількох на-
прямах. Застосовують під час пришивання підборта, коміра
тощо.
П р и м е т у в а н н я — тимчасове прикріплення малої дета-
лі до великої.
В м е т у в а н н я — з'єднання, аналогічне приметуванню,
але по кривих лініях (наприклад, вметування рукавів).
П і д ш и в а н н я — закріплення підігнутого краю деталі
стібками постійного призначення.
П р и ш и в а н н я — прикріплення однієї деталі до іншої
або до фурнітури (ґудзиків, тасьми, гачків тощо) стібками
постійного призначення.
В и м е т у в а н н я — обробка обшитих країв і прорізів. За-
стосовують під час обробки петельок, кишень, бортів тощо.

МАШИННІ РОБОТИ

З ш и в а н н я — з'єднання двох, приблизно однакових за

розміром, зрізів тканини простим швом. Застосовують у всіх
видах машинного з'єднання деталей (частин) швейних виробів.
П р и ш и в а н н я — зшивання основної деталі з деталлю
меншого розміру.
О б ш и в а н н я — обробка зрізу тканини косою, попереч-
ною чи поздовжньою смужкою (клапан, комір, борт тощо).
В ш и в а н н я — з'єднання частин швейних виробів закри-
тим і відкритим швом по кривих лініях (наприклад, вшивання
РУкавів).
Н а с т р о ч у в а н н я — з'єднання двох деталей, коли одна
накладається виворітним боком на лицьовий бік іншої.
П і д р у б л ю в а н н я — застрочування краю зрізу тканини
Та к, щоб утворився рубець.

П р и т и р а н н я — операція, у процесі якої загнутий край

деталі на певну ширину притирають об ребро стола або напер-
С Т к °м. Застосовують під час пошиття білизни.

23
 ПРАСУВАЛЬНІ РОБОТИ

П р о п р а с у в а н н я — означає видалити згини й замини

на тканині або виробі.
Р о з и р а с у в а н н я — операція, яку застосовують під час
підготовки тканини до розкроювання, перед обробкою зім'ятих
деталей, для невеликого декатирування тканини і для закріп-
лення припусків швів.
П р и п р а с у в а н н я — зменшення товщини шва, краю
(наприклад, клапана, хлястика тощо).
С п р а с у в а н н я — зменшення лінійних розмірів деталі
на окремих ділянках, щоб надати виробу випуклої форми, і при
різних припосадженнях.
З а п р е с у в а н н я — спрямування обох зрізів на один бік
та закріплення шва (наприклад, при напускних і бокових
швах).
В і д п а р ю в а н н я — обробка виробу парою для видален-
ня лас.
В і д т я г у в а н н я — збільшення лінійних розмірів деталі
на окремих ділянках для надання їй увігнутої форми (напри-
клад, краї оборок, воланів, низу рукава).

Розділ III. ОБРОБКА ДЕТАЛЕЙ ВИРОБУ

, § 10. Інструменти та пристрої,

що застосовуються для виконання
швацьких робіт

Швацькі роботи складаються із шести основних процесів, а

саме: знімання мірок, побудова креслення і виготовлення ви-
крійок, розкрій тканини, шиття, волого-теплова обробка, оздоб-
лювальні роботи. Для виконання цих робіт застосовують спе-
ціальні інструменти та пристрої.
Масштабна, метрова л і н і й к а — для побудови
креслення викрійок швейних виробів, вимірювання тканини,
під час розкрою тканини (мал. 2, о).
Сантиметрова с т р і ч к а — для знімання мірок
(мал. 2, е).
Л е к а л а , к у т н и к и — для розкрою тканини (мал. 2, в).
Р і з е ц ь — для копіювання ліній і знаків під час виготов-
лення однакових деталей (мал. 2, г).
Н о ж и ц і — для вирізання викрійок, розкрою тканини, об-
різання зайвої тканини та ниток (мал. 2, б).
Н а п е р с т о к — для запобігання проколу пальця під час
ручних швацьких робіт. Надягають на середній палець правої
руки і ним підштовхують голку.

24
 Г о л к и — для виконання ручних і машинних швацьких ро-
біт (номер голки має відповідати номеру нитки та структурі
тканини (табл. 1).

Таблиця 1
Порівняльна таблиця підбору ниток і голок до тканини

№ голки
№ голки під
під час
№ ниток час машинних Вид роботи
ручних
робіт
робіт

100 1 75, 80 Пошиття виробів з тонкої тканини:

80 2 — * — шифону, газу, маркизету, крепде-
60 3 — » — шину та ш.

50 4 85, 90 Пошиття виробів з тонкої костюмної

тканини

40 5 90 Пошиття верхнього одягу: суконь,

ЗО 6 100 костюмів, пальт

20 7 Пришивання ґудзиків, обкидання

10 8 петельок

Ш п и л ь к и — для сколювання деталей виробу.

К і л о ч о к (дерев'яний, костяний, металевий) — для ви-
правлення очка петлі, вирівнювання кутів, висмикування нит-
ки (мал. 2, д).
М а н е к е н (бувають різних розмірів) — для примірки зме-
таних і готових виробів (мал. 2, є).
Н и т к и — для виконання ручних і машинних швейних
робіт.
К р е й д а — для обкрейдовування викрійок (інколи викори-
стовують змилені кусочки мила).
П р а с у в а л ь н а д о ш к а (мал. З, а) — для виконання во-
лого-теплових робіт; к о л о д к и — для розпрасування бокових
швів (мал. З, б), для розпрасування крокових та ліктьових швів
(мал. З, в), для розпрасування швів, обшивки бортів, поясів
брюк (мал. З, г), для розпрасування швів горловини (мал. З, д),
для розпрасування плечових швів (мал. З, е), для розпрасуван-
ня кутиків бортів (мал. З, є).
Ш в е й н а м а ш и н а — для виконання машинних шваць-
ких робіт. Бувають побутові з ручним, ножним, електричним
приводами, універсальні та спеціальні машини.

26
 Мал. З

Запитання і завдання

1. Перерахуйте інструменти та пристрої, необхідні для виготовлення швей-

них виробів.
2. Від чого залежить підбір голки під час ручного та машинного шиття?
3. Перевірте на практиці, чи залежить якість шва від товщини голки
та нитки.

27
 § 11. Ручні шви
Розкроєні деталі швейних виробів скріплюють між собою од-
нією або кількома нитками. Таке з'єднання називають стібком.
Ряд стібків, що повторюються на тканині, називають
с т р о ч к о ю . Одна або кілька строчок, накладених для скріп-
лення двох або кількох частин виробу, утворюють шов. За спо-
собом виконання шви можуть бути ручні і машинні, прості
і складні.
До простих ручних швів належать: зметувальні, обкидні,
зшивні, прокладні та копіювальні (сильця). Складні шви — це
петельний, підшивний, фігурний, штопальний, спушувальний,
штукувальний.
Прості шви. З м е т у в а л ь н и й ш о в (мал. 4, а) застосо-
вують найчастіше при зметуванні, тобто тимчасовому з'єднанні
двох частин виробу. Довжина стібка від 0,5 до 5 см.
П р о к л а д н и й ш о в (мал. 4, б) такий, як і шов змету-
вальний. Так назвали цей шов тому, що його застосовують для
позначення середини деталей — переду, спинки ліфа, рукава,
спідниці тощо.
К о п і ю в а л ь н и й ш о в , або « с и л ь ц я » (мал. 4, в) за-
стосовують для перенесення основних ліній з однієї половини
виробу на іншу.
О т р о ч н и й ш о в та ш о в « з а г о л к о ю » (мал. 4, г) за-
стосовують тоді, коли потрібна густа і міцна строчка, а маши-
ною його зробити не можна. Шов «за голкою» подібний до
строчного шва, тільки стібки його рідші.

а в

б г
Мал. 28

28
 Ч .ЛЛЧУ.УЛЧЛ

Мал. 5

Підшивні шви поділяють на: потайні, відкриті, фігурні

(мал. 5).
П о т а й н и й ш о в (мал. 5, а, б) застосовують для підши-
вання низу сукні, блузки тощо. Під час шиття потайним швом
з лицьового боку тканини захоплюють лише одну нитку. Бажа-
но, щоб колір нитки не відрізнявся від кольору тканини. Нитку,
якою шиють, не натягують і ховають у підгин.
В і д к р и т и й ш о в (мал. 5, в) застосовують для підшиван-
ня виробів з несипких тканин. Шиють справа наліво. Попере-
мінно захоплюють то нитку основної тканини, то нитку при-
пуску.
Ф і г у р н и й ш о в (мал. 5, г) застосовують тоді, коли треба
підшити низ сукні, спідниці, пальта, іноді для оздоблення дитя-
чої білизни. Виконують у два прийоми. Шиють зліва направо.
Крайові шви. Ш о в « ч е р е з к р а й » — простий (мал. 6, а)
і шов п е т е л ь н и й — складний застосовують при обкиданні
зрізів сипких тканин, з'єднанні пруга полотна і мережива або
інших деталей.
Ш о в «у з а к р у т к у » (мал. 6, б) — складний; застосо-
вують його для підшивання країв деталей, вирізів, для встав-
ляння прошви тощо. Виконують його так: під час підшивання
великий палець лівої руки закручує тканину і притискує її
до вказівного пальця тієї самої руки.
К о с и й ш о в (мал. 6, в) застосовують для суміщення ри-
сунка, особливо на картатих тканинах. У таких випадках треба
верхній край зрізу підігнути на 0,5 см, підігнати його до рисун-
ка нижнього краю, приметати невеличкими стібками в один бік
29
і зшити. Після цього шви розпрасувати, обкидавши їх стібками
через край.
П е т е л ь н и й ш о в (мал. 6, г) застосовують для обмету-
вання петель і зрізів, особливо сипких тканин.
Ш т у к у в а н н я — шов у стик (мал. 6, д) застосовують на
шерстяних і товстих тканинах (драп, сукно); нитки підбирають
за кольором і товщиною тканини.
Спушувальні стібки, штопання, петельки. Спушувальні
с т і б к и (мал. 7, а) дещо нагадують стібки «строчка». Відмін-
ність їх тільки в тому, що довжина спушувального стібка
зверху дуже мала — 0,5... 1 мм, тому їх майже не видно зверху,
вони проходять всередині скріплених тканин.
Спушувальні потайні стібки застосовують для наскрізного
скріплення і обробки країв бортів, комірів, низу деталей.
Часто спушувальним швом замінюють машинну оздоблю-
вальну строчку, що забезпечує стійкість краю деталі до дефор-
мації у процесі носіння виробу.
Ш т о п а н н я (мал. 7, б) застосовують тоді, коли тканина
виробу протерлась і просвічується, найчастіше у в'язаних виро-
бах, шкарпетках, панчохах, рукавицях тощо.
Ш т о п а н н я п е т е л ь к о ю (мал. 7, в) застосовують на
панчохах. Цей шов міцний і легко виконується. Дірочку обметують
кругом стібками «вперед голку» 2—3 рази, щоб закріпити край

зо
 Мал. 7

тканини і не дати їй розтягнутися в процесі роботи. У першому

ряду прокладають поперечну нитку. Голку вколюють у край,
над діркою, під поперечну нитку, а нитку підводять під кінець
голки (прийом петельного стібка).
Декоративно-оздоблювальні ручні шви. Стебловий шов
(мал. 8, а) застосовують тільки для оздоблення виробу. Це най-
легший із оздоблювальних швів. Шиють його зліва направо,
а голку вколюють справа наліво, витягуючи голку на середині
попереднього стібка.
Швом одинарна « я л и н о ч к а » (мал. 8, б) виши-
вають зліва направо або зверху вниз. Виконують цей шов так:
закріплюють нитку в тканині, проколюють тканину з вивороту
і витягують голку з ниткою на лицьовий бік. Потім вколюють
голку вправо, навскоси, на 3...5 мм. Другий раз вколюють голку
До центра на таку саму відстань. Так і чергуються між собою
наступні стібки: один справа, другий — зліва, утворюючи про-
сту одинарну «ялиночку». Під час шиття дуже затягувати нит-
ку не можна — це деформує рисунок. Довжина і ширина стібків
(проколів) залежить від узору, товщини ниток тощо. Великим
пальцем лівої руки підтримують нитку, а правою рукою протя-
гують голку з ниткою.
31
 Ш о в п о д в і й н а « я л и н о ч к а » з к р а п к а м и (мал.
8, в) виконують так само, як і одинарний, відмінність його
у тому, що кожен стібок повторюють двічі направо і двічі
наліво.
Т а м б у р н и й ш о в (мал. 8, г) — такий самий петлеподіб-
ний шов, як і шов «ялиночка», тільки вколюють голку не нав-
скоси, а по прямій лінії. Виходить шов ланцюжком. Нагадує
він також заплетену кісочку. Рекомендується для оздоблення
столової білизни, дитячих та жіночих суконь і пальт.
О к с а м и т о в и й ш о в (мал. 8, д) виконують не справа
наліво, як тамбурний, а зліва направо. Цей шов може бути різ-
ний: стібки можуть бути великі й малі, широкі й вузькі, тільки
треба, щоб ішли вони по горизонтальній лінії, тобто, щоб проко-
ли були на одному рівні як зверху, так і знизу. Для цього необ-
хідно голку вколювати проти попереднього стібка. Перші ряди
вишивають нитками яскравих кольорів, тоді легше відтінити
наступні ряди.
На малюнках 8, д, е показано варіанти оксамитових швів.
На малюнку 8, є ви бачите техніку виконання трикутників
та застосування їх для оздоблення одягу і закріплення складок,
шліців тощо. Якщо тканина тонка, то під неї підкладають клап-
тик, потім гладдю вишивають трикутник в тон тканини.
Трикутники можна вишити різноманітними узорами.

У Щ / ^

Мал. 28

32
 Запитання і завдання

1. Виготовте зразки ручних швів: простих, підшивних, крайових.

2. Поясніть, чим відрізняється спосіб виготовлення косого шва від штуку-
вання. Яких вимог слід додержувати під час їх виконання?
3. Де застосовують спушувальні стібки?
4. Виготовте зразки оздоблених швейних виробів.

§ 12. Машинні шви

За способом виконання машинні шви поділяють на прості
й складні. До простих належать: зшивний, підрублювальний та
ін. До складних — подвійний та запошивний, які застосовують,
головним чином, під час пошиття білизни.
Технічні вимоги, яких треба додержувати під час виконання
машинних робіт:
1. Під час виконання строчок на швейних зиробах потрібно
використовувати нитки, близькі за кольором тканини; на зраз-
ку нитка має бути іншого кольору.
2. Номери ниток, голок, густота строчки мають відповідати
товщині тканини та виду виконуваної операції.
3. Під час виготовлення виробів з шерстяних і шовкових
тканин усі оздоблювальні строчки, а також петельки і закріпки
виконують шовковими нитками.
4. Кінці верхніх ниток оздоблювальних строчок виводять
навиворіт виробу і зав'язують вузлом або закріплюють ручни-
ми стібками.
5. Усі внутрішні строчки закріплюють на машині зворотною
строчкою. Довжина закріпки 1,5...2 см.
6. Під ччс прокладання строчок по замкнутих лініях (вши-
вання рукавів, застрочування низу брюк) строчки на кінцях
швів мають заходити одна на одну на 1...1.5 см.
7. Ширина швів має відповідати розмірам, зазначеним
у таблиці 2.
8. Зшивання деталей, настрочування швів, прокладання
оздоблювальних строчок доцільно виконувати за допомогою
відповідних пристосувань.
9. Фігурні оздоблювальні строчки виконують по лініях, на-
мічених за лекалами.
10. Під час з'єднання двох деталей, одна з яких має прямий
зріз, а друга — косий, деталі з косим зрізом кладуть знизу.
11. Під час з'єднання двох деталей з тканин різної товщини
вниз кладуть деталь з товщої тканини.
12. Якщо під час з'єднання двох деталей одну з них потріб-
но припосадити, її кладуть униз.
13. Після закінчення швацьких робіт виконують волого-
теплову обробку деталі чи виробу.

2 7-189
33
 Таблиця 2

Машинні шви і строчки

Технічні умови
Зразок Застосування
виконання

Зшивний: Ширина шва за- В'єднання дета-

- в за- лежно від його лей однакової дов-
пресуванні; призначення й ви- жини, бічних і пле-
б — в роз- ду тканини чових зрізів
прасуванні

Обшивний Крайові шви. Ви- а) Обробка країв

(а) конуються однією бортів, коміра,
і двома строчками, клапанів, білизни,
в яких зрізи де- мішковини кише-
талей знаходять- ні тощо;
Подвійний ся всередині з'єд- б) пошиття білизни
(б) нуваних деталей.
Ширина шва 0,7
або 1 см

Накладний: Ниткове або кле- Приєднання дото-

а — із за- йове з'єднання чок до бортових
критим зрі- країв деталей і ви- прокладок і зши-
зом; точок, коли один вання виточок
б — з від- край з підгином
критим зрі- або без нього ле-
зом жить на іншому.
Ширина шва 0,7...
1 см

34
 Продовження таблиці 2

35
2*
 Продовження таблиці 2

№№ Технічні умови
Вид шва Зразок Застосування
п/п виконання

Обкантову- Крайовий шов — Оздоблення жіно-

вальний: оздоблювальний, чого і дитячого
о — з тась- виконаний оди- одягу
мою; нарними або под-
б і в — з війними смужка-
одинарною ми з основного чи
або подвій- оздоблювального
ною с м у ж - матеріалу
кою;
г — встав-
лений оз-
доблюваль-
ний кантик

Настроч- З'єднувальний З'єднання і оздоб-

ний: шов. Виконується лення бічних, пле-
а — з від- двома строчками: чових зрізів, се-
критим зрі- внутрішньою — редніх швів спин-
зом; з'єднувальною ки, рукавів тощо.
б — із за- і зовнішньою — Настрочування
критим зрі- оздоблювальною. кокеток, з'єднан-
зом Ширина шва зале- ня ліфа і спідниці
жить від моделі

Розстроч- Ширина шва до- Оздоблення і за-

рівнює ширині оз- кріплення швів у
доблювальної виробах, які пога-
строчки плюс но піддаються во-
0,7 см. Розгорнуті лого-тепловій об-
запаси шва за- робці
кріплюють ма-
шинною строчкою
36
 Продовження таблиці 2

№№ Технічні умови
Вид шва Зразок Застосування
п/п виконання

1 2 3 4 5

п/
10 Виточний Різновид оздоблю- Імітація рельєфів,
вального шва. Ви- кокеток, декора-
конують за допо- тивних ліній де-
/ могою с м у ж о к талі
і
тканини, приши-
ваних з вивороту

11 Оздоблю- Оздоблювальні Оздоблення виро-

вальні шви: / / ' / 1 / ' шви. Ширина шва бів
/ / і / I I /
а — заши- / / ' / ' / ' / залежить від мо-
пи; / / ' / ' / ' / делі
/ (г>! ю / ю!
б — рельє-
фи із шну- а

ПІНІ
ром

і м /

Завдання

1. Уважно вивчіть таблицю.

2. Підготуйте необхідні матеріали та обладнання.
3. Самостійно виготовте зразки швів, вказаних у таблиці 2.

§ 13. Відкриті зрізи та їх обробка

Краї викроєних деталей називають зрізами. Зрізи бувають
прямі (поздовжні та поперечні), косі й овальні. Більшість де-
талей має косі зрізи під різними кутами до основних ниток
і овальні зрізи з різним заокругленням. Розтягуваність тка-
нини по зрізах різна: найменша — по поздовжньому зрізу
і найбільша — по косому. Щоб шов був правильний, треба
вміти визначити місця і розмір припосадки тканини і регулю-
вати розтягування деталей по зрізах.
37
 Зшиваючи деталі виробу, треба стежити, щоб натяг тканини
під лапкою був рівномірний, а на вигнутих або увігнутих
лініях слід зменшувати швидкість машини на поворотах.
Під час шиття між поверхнею лапки машини і верхнім
шматком тканини утворюється тертя, і через де тканина затри-
мується і розтягується, а нижня, навпаки, припосаджується.
Припосаджування, як правило, береться до уваги для кожної
деталі виробу. Якщо зшивають дві деталі, які припосаджувати
не треба, то під час строчіння нижню тканину злегка натягують.
При зшиванні двох деталей, ту деталь, яку треба припосадити
більше, завжди кладуть униз.
Щоб деталі по косих зрізах не розтягувались під час шиття,
їх спочатку зметують, рівномірно припосаджуючи по всій дов-
жині, а потім зшивають і прасують.
Найлегше обробляти деталі з поздовжніми зрізами, вони не
розтягуються, краї поперечних зрізів обробляти важче: вони
розтягуються і обсипаються. При зметуванні деталей з різними
зрізами деталь з косим зрізом кладуть зверху, а деталь з по-
здовжнім або поперечним зрізом — знизу. Зшиваючи, деталь
з косим зрізом кладуть знизу.
Обробляючи бокові та плечові зрізи, спочатку необхідно
зшити бокові зрізи з боку переду, легко відтягуючи згин ткани-
ни у місці виточки, а плечові зрізи зшити з боку переду і запра-
сувати.
Зрізи, щоб не обсипалися, можна обробити так: обкидати
косими або петельними стібками, обробити руликом або на
спеціальній машині.
У виробах з тонких тканин шви можуть бути виконані в за-
прасовку до переду, у грубих — у розпрасовку.
Якщо ж зрізи виконано в запрасовку, то обкидають на
машині або вручну відразу обидва, розпрасовані зрізи обме-
тують окремо.

§ 14. Обробка підрізів

П і д р і з и (мал. 9) — це прямі або фігурні розрізи, які замі-
няють нагрудні виточки. Як правило, їх розміщують на ліфі
плечових виробів і у поясних верхньої та нижньої частин. Об-
робляють підрізи зборками, складками та різним оздобленням:
кантом, оборкою, клапаном або оздоблювальною строчкою.
Під час розкроювання не дорізають до кінця лінії підрізу
1 см (мал. 10, а). Довший зріз підрізують, призбирують або
закладають складочки, щоб його довжина дорівнювала ко-
роткому. Краї розрізу складають лицьовими боками всередину,
вирівнюючи зрізи, і зметують з боку зборок або складок на від-
стані 0,7...1 см від зрізів. Зшивають з боку зборок або складок.
У кінці підрізу шов поступово звужують і зводять нанівець,
обметують його і відгинають у бік підрізу, який не має зборок
або складок.

38
 Мал. 9

При обробці підрізу настрочним швом на зборки або склад-

ки з виворітного боку накладають і приметують викроєну
смужку з основної тканини. Потім з'єднують зрізи розрізу і
смужки (мал. 10, б), зметують і зшивають з боку розрізу, який
не має зборок або складок, смужку відгинають у бік розрізу без
зборок, зметують з лицьового боку і настрочують оздоблюваль-
ною строчкою.
У підрізі зі складками і клапаном спочатку заметують
складки шириною 1.5...2 і глибиною 3...4 см, обробляють кла-
пан. Потім на складки накладають готовий клапан і приме-
тують (мал. 10, в). Складають лицьовими боками зрізи всереди-
ну, зметують по складках, вирівнюючи зрізи розрізу, клапана
і складочок, настрочують по складках, одночасно вшиваючи
клапан.

Мал. 28

39
 Запитання і завдання

1. Які є види зрізів тканини?

2. Перерахуйте способи обробки зрізів.
3. З якою метою роблять підрізи на виробах?
4. На що потрібно звертати увагу, роблячи підріз?
5. Виготовте підріз зі зборками і обробіть його оздоблювальним швом.

§ 1 5 . Види виточок та їх обробка

Форма одягу створюється конструктивними лініями боко-
вих, плечових зрізів, пройми, а також конструктивними лініями
виточок. На малюнку 11 показано основні форми виточок
і складок по лінії талії:
а — м'яка складка (вертикальні лінії визначають середину
складки та її ширину, горизонтальні — довжину складки);
б — виточка, що переходить у м'яку складку;
в — виточка, яку застосовують для створення в одязі щільно
прилягаючої форми, з визначенням лінії талії (у верхній части-
ні за рахунок вигнутих ліній, а в нижній — за рахунок увігну-
тих);

ш т ш

а - о в г д е є
Мал. 28

40
 г — в одязі прилягаючої форми по нижній частині і м'я-
кої — по верхній;
д — виточка для легкого приталення, з невираженим розмі-
ром талії;
е, е — асиметричні виточки.
Виточки бувають: плечові, нагрудні, ліктьові й талієві.
Виточки, розміщені від краю деталей, зшивають, починаючи
від зрізів, на середині деталі — від одного з кінців виточки.
Виточки, що переходять у м'які складки, зшивають упоперек
складки і роблять закріпку у вигляді трикутника. Щоб виточка
мала гарний вигляд, її спочатку обов'язково прометують по
намічених лініях, перевіряють, чи вона на своєму місці та чи
виконує ту функцію, з якою зроблена, і лише тоді прошивають
на машині.
У випадку, коли виточка асиметрична (фігурна), її почи-
нають зметувати з вершини початку або кінця по лицьовому
боці виробу або деталі.
Н а г р у д н і виточки складають посередині лицьовим боком
всередину і зметують від вузької частини до широкої, а зши-
вають навпаки, зводячи строчку нанівець. Кінець виточки за-
кріплюють на машині або зав'язують по внутрішньому її згину.
Нагрудні виточки, які переходять у м'які складки, закріп-
люють під кутом у напрямі зрізу, заокруглюючи строчку
в кутиках. Якщо нагрудна виточка глибока, то її розкладають
в обидва боки, прометують посередині і припрасовують. Слабке
місце, що утворилось в кінці виточки, спрасовують.
П л е ч о в і виточки обробляють, як і нагрудні, запрасовують
їх у бік середини деталі.
Л і к т ь о в і виточки обробляють так, як і поперечні, запрасо-
вують до низу рукава.
Т а л і є в і виточки обробляють, як і нагрудні, запрасовують
до середини переду і спинки. Виточки, розміщені по верхньому
зрізу спідниці, зметують від вузької частини до широкої, тобто
до талії, а зшивають — від талії до кінця виточки, зводячи
нанівець.

Запитання і завдання

1. Які бувають виточки?

2. Проаналізуйте послідовність обробки і виконання виточки.
3. Виготовте зразки виточок (плечової, нагрудної, талієвої) і виконайте їх
волого-теплову обробку.

§ 16. Види кокеток та способи їх обробки

Кокетки розрізняють за формою: прямі, заокруглені та фі-
гурні. За способом з'єднання з основною деталлю: пришивні
й відлітні.
41
 Щоб зробити викрійку якої-небудь кокетки, проводять на
викрійці основного ліфа з виточкою лінію бажаної форми, яка
визначатиме форму кокетки.
Лінію підгину краю кокетки намічають з лицьового боку по
допоміжному лекалу. Кути кокетки зшивають швом шириною
0,5 см.
У виробах з товстих тканин кути зшивають вручну густими
підшивними стібками довжиною 0,4...0,5 см, з'єднуючи зрізи
у стик.
Кути кокеток, зшитих у стик, припрасовують, зшивні шви
зволожують і розпрасовують, потім вивертають і виправляють.
Краї кокетки підгинають навиворіт, по намічених лініях зме-
тують і запрасовують. Строчать на відстані 0,5 см від краю.
Заокруглені кокетки (мал. 12, о) викроюють з припуском
1,5...2 см, який підгинають навиворіт, приметують і при-
прасовують. Якщо по згину в заокруглених місцях утворюється
зборка, то краї зрізу припосаджують, тобто спрасовують або
призбирують частими стібками на відстані 0,2 см від краю зрізу
і припрасовують. Якщо фігурна кокетка має кути (мал. 12, б),
то під кокетку підкладають тканину і по формі кута підкрою-
ють обшивку завширшки 2,5...3,5 см, приметують до кокетки
лицьовим боком всередину і пристрочують. Потім надсікають
кути, не доходячи до строчки на 0,1 см. Обшивку вивертають,
виправляють шов і прометують з перекантовкою основної
тканини навиворіт.
Підготовлену кокетку (мал. 12, б, в) накладають на основну
деталь, приметують без припосадки і злегка припрасовують,
а потім настрочують з лицьового боку. Якщо по формі кокетки
є кут, то, повертаючи деталь, на кутах голку не виймають.
Строчать на відстані 0,1 см від лінії зметування.
Відлітні кокетки, тобто такі, які не пристрочують до виробу,
а накладають зверху, обробляють окремо.
Зовнішні кути по відльоту обробляють з припуском основ-
ної тканини на підгин. По наміченій лінії (мал. 12, г) припуск
тканини підгинають і приметують, внаслідок чого в кутах
по відльоту утворюється залишок тканини. Цей залишок зрі-
зують по бісектрисі, залишаючи припуск на шов, зшивають
і шов розпрасовують, потім вивертають, вирівнюють шов,
прометують з перекантовкою основної тканини навиворіт і при-
прасовують.
Внутрішні кути кокеток (мал. 12, в), ліфів, спідниць, модель-
них костюмів, пальт тощо обробляють трьома способами:
1) підгином (на круглих і овальних виробах); 2) пришивають
косою або поперечною смужкою; 3) підкрійною обшивкою;
4) зшивним швом з одночасним вшиванням оздоблювального
матеріалу.

Запитання і завдання

1. Назвіть види кокеток за формою.

2. Які ви знаєте способи обробки кокеток?
3. Виготовте зразок фігурної настрочної кокетки.

§ 17. Обробка складок

Складки бувають односторонні, зустрічні, бантові, віяло-
подібні та вшиті. Крупні складки зустрічаються найчастіше
на спідницях. Дрібні складочки та защипи — на ліфах плечо-
вих виробів, на вставках, під кокетками тощо.
О д н о с т о р о н н і с к л а д к и — це складки з однаковими
згинами, закладеними з лицьового боку в один бік (мал. 13).
Під час розкроювання деталей на глибину складки додають
подвійну ширину складки. Так, при ширині складки 3...5 см на
її глибину додають 6...10 см. На тканині розмічають з виворіт-
ного боку ширину, глибину й кінець застрочування складок.
Потім по намічуваних лініях складок деталь перегинають
43

А
лицьовим боком всередину, зметують по згину складки й зши-
вають, закінчуючи строчку в кінці наміченої лінії впоперек.
Складку відгинають на один бік і припрасовують з виворітного
та лицьового боків через вологу тканину. Лише потім живу нит-
ку витягують. З лицьового боку складки можна настрочити
оздоблювальну строчку. При цьому довжина її залежить від
фасону виробу.
Край складки може бути відлітним. На деталях, що скла-
даються з двох частин, боковий шов можна обробити односто-
ронньою складкою, яка з'єднує дві деталі. Залежно від розмі-
щення згину складки викрійку розрізають і при розкрої до
обох деталей додають тканину, що дорівнює половині глибини
складки, тобто по 5...6 см на шов. На одній з деталей, відступив-
ши від зрізів, намічають ширину складки і кінець застрочки.
Потім деталі складають лицьовим боком всередину, вирівняв-
ши зрізи, зметують по наміченій лінії, зшивають, повертаючи
строчку в кінці впоперек припуску на складку. Потім зшивають
складку по краю до кінця. Живу нитку витягують, деталь роз-
кладають на столі і припрасовують з лицьового і виворітного
боків через вологу тканину. Під час настрочування складки
оздоблювальною строчкою на деталях з лицьового боку намі-
чають лінії складок. На верхній деталі припуск на складку
перегинають навиворіт, заметують і припрасовують. Після цього
деталь з обробленою половиною складки накладають на іншу
деталь, згином до наміченої лінії, наметують і настрочують з
лицьового боку від згину складки. (Ширина складки залежить
від фасону.) Краї складки зметують і зшивають, зрізи обме-
тують. Живу нитку витягують, а складку припрасовують через
вологу тканину.

Мал. 28

44
 З у с т р і ч н і с к л а д к и складаються з двох односторонніх
складок, закладених назустріч одна одній (мал. 14, а). Згин
складок з лицьового боку розміщений у стик (мал. 14, б), а з ви-
вороту — у протилежні боки (мал. 14, в).
Під час розкроювання зустрічних складок на глибину від-
пускають тканини у чотири рази більше від ширини складок.
Так, при ширині складки 4 см на глибину додають 16 см. Для
обробки складок намічають лінії глибини складок та кінець
застрочки. По намічених лініях складки перегинають лицьовим
боком всередину, зметують (мал. 14, г) густими стібками до кін-
ця або зшивають рідкою машинною строчкою. Зшивають склад-
ку від початку до наміченої лінії кінця застрочки. Потім витя-
гують живу нитку складки, залишивши не зшитою ту частину,
де складка розходиться.
З вивороту складку розкладають на два боки, зметують
і припрасовують, щоб згини складок не збігалися і не розхо-
дилися біля строчки. На відстані 0,3...0,4 см від краю про-
строчують до кінця вшивання складки, прокладаючи строчку
поперек припуску на складку. З лицьового боку складку
настрочують зліва і справа від шва з'єднання оздоблювальною
строчкою.
Зустрічна складка може бути з двох основних деталей
і підставної смужки з основної тканини. Під час розкроювання
виробу до основних деталей додають по половині глибини

б в
10...12

г
Мал. 28

45

і.
складки. Смужку викроюють так, щоб ширина її дорівнювала
подвійній ширині припуску на складку (при ширині 5 см по-
трібно 10 см), а довжина — довжині деталі або довжині
складки від низу до кінця застрочки складки плюс 6...7 см.
На основних деталях намічають припуск на складку і кінець
зшивання складки. Склавши їх лицьовими боками всередину,
зметують по наміченій лінії припуску до кінця і зшивають по
наміченій лінії від початку складки до кінця її застрочки.
Живу нитку витягують, залишивши тільки там, де розходиться
складка. Шов розпрасовують, одночасно запрасовуючи згин
складки. Тоді підгинають низ деталі (виробу) на 3...4 см, зме-
туючи і підшиваючи швом «козлик». На смужці низ також
підшивають і припрасовують.

Запитання і завдання

1. Як розрахувати глибину складки?

2. Який порядок обробки складки у виробах з двох деталей?
3. Чим відрізняються розрахунки на виготовлення односторонньої і зу-
стрічної складок?
4. Після якого технологічного процесу виготовлення складок застосовують
волого-теплову обробку? Яке її призначення?
5. На папері змоделюйте зустрічну складку під кокеткою спідниці у мас-
штабі 1 : 4.
6. Виготовте зразки односторонньої і зустрічної складок.

§ 18. Види застібок та способи їх обробки

У швейних виробах застосовують кілька видів застібок,
їх різновиди залежать від виду виробу (поясний чи плечовий)
та способу обробки. У плечових виробах вони бувають: одно-
і двобортні, відкриті й закриті; настрочні, вшивні, пришивні;
розміщені по середині переду, по середині спинки, у боковому
шві, у плечовому шві, у рукаві, виконані з однією або двома
обшивками, тасьмою-блискавкою тощо.
У поясних виробах найчастіше зустрічаються застібки
з підкрійною обшивкою і тасьмою-блискавкою.
Застібки з тасьмою-блискавкою зручні, практичні, легко
обробляються. їх застосовують при пошитті будь-якого виробу.
Тасьма-блискавка може бути як потайною застібкою, так
і елементом оздоблення виробу (часто у верхньому одязі). У тому
випадку, коли у виробі є шов, підігнуті краї виробу по лінії
застібки настрочують на тасьму односторонньою або зустріч-
ною складкою. Якщо у виробі шва немає, то розрізи обробляють
однією або двома обшивками.
З а с т і б к а о д н і є ю о б ш и в к о ю може бути розміщена по
лінії середини переду (мал. 15, а), спинки у плечових виробах,
на рукавах, у поясних виробах.
46
 У деталях виробів, де відсутній розріз або шов, деталь розрі-
зають на необхідну довжину застібки, у швах намічають дов-
жину застібки. Для обробки розрізу викроюють обшивку дов-
жиною, що дорівнює подвійній довжині застібки плюс 1,5...
3,3 см, і шириною 3...6 см, яка залежить від місця розміщення
застібки. На лицьовий бік обшивки кладуть лицьовим боком
деталь виробу з розрізом і пристрочують (мал. 15, б). Шви за-
прасовують на обшивку. Зріз обшивки підгинають на 0,5...0,7 см
навиворіт і припрасовують. Потім обшивку відгинають так, щоб
підігнутий край її перекривав шов пришивання, і настрочують
по краю. Оброблений розріз сполучають і відгинають з вивороту
правої пілочки (мал. 15, в). Зайву обшивку зрізають по формі
горловини чи лінії талії. Внизу фіксують обшивку по згину
швом.
Якщо моделлю виробу передбачені петельки і ґудзики (мал.
15, в), то перед обробкою розрізу обшивкою до правого боку
пілочки на лицьовий бік приметують заготовлені петельки.
І лише тоді приступають до обробки, як описано вище. Петельки
бажано прострочити додатково до обробки, для міцності.
З а с т і б к у в б о к о в о м у шві п о я с н о г о в и р о б у або
ш в і з ' є д н а н н я п і л о ч о к можна обробити двома спо-
собами.
1-й с п о с і б (мал. 16, а). Застібка поясного виробу скла-
дається з верхньої і нижньої частин. Край верхньої половини
застібки проходить по лінії бокового шва. Щоб запобігти розтя-
гуванню по лінії згину верхньої частини застібки, з вивороту
підшивають кромку (пружок) тканини завширшки 3 см по всій
довжині застібки. Якщо застібка під складкою, то у ребро
складки вшивають тоненьку смужку (до 1 см). До кромки при-
шивають гачки, перегинають верхню частину застібки по намі-
ченій лінії згину і проколюють гачками тканину, не доходячи
0,5... 1 см до згину. Обрізний край підгину застібки підшивають
швом «козлик» або обшивають смужкою підкладкової тканини,
підшиваючи потайними стібками. Обрізний край нижньої
47

І
частини застібки обшивають смужкою підкладкової тканини.
Відгинають шов пришивання, обрізний край обшивки підгина-
ють всередину на 0,5 см і підшивають потайним швом. Верхню
частину готової застібки накладають на нижню, намічають
місце пришивання петельок до гачків, пришивають їх. Переві-
ряють зріз по лінії талії, зайву тканину обрізають. Виконують
волого-теплову обробку застібки.
2-й с п о с і б . Для обробки застібки цим способом викроюють
підшивну смужку (мал. 16, б) з основної тканини, ширина якої
дорівнює припуску на шви (2,5 см) плюс 1 см, довжина дорів-
нює довжині застібки плюс 2 см. Для обробки бокових зрйів на
рівні застібки викроюють обшивки по нитці основи з підкладко-
вої тканини (мал. 16, в). Для передньої пілки ширина обшивки
дорівнює ширині припуску на шов плюс 1...1.5 см. Для обробки
задньої пілки ширина обшивки дорівнює подвійній ширині шва
плюс 1 см, тобто 6 см.

48

Ч
-
Ц V,
 Довжина підкладкової смужки дорівнює довжині застібки
плюс 2...2,5 см. Лівий боковий шов від зрізу по лінії талії
до наміченої довжини застібки зшивають рідкою строчкою
(мал. 16, г), закріпивши зворотною строчкою, а тоді зшива-
ють звичайною строчкою, видаливши нитки рідкої строчки
(мал. 16, д).
До задньої пілки по запрасованому згину (мал. 16, е, є) при-
метують підшивну смужку лицьовим боком так, щоб припуск
збігався зі згином. Пришивають по лінії згину, живу нитку
витягують, а шов розпрасовують.
До бокового зрізу передньої пілки лицьовим боком всере-
дину приметують підкладку (мал. 16, ж) і пришивають її
завширшки 0,5...0,7 см, живу нитку витягують і зрізи запра-
совують на підкладку. Потім зрізи, обігнувши підкладкою
(мал. 16, з), виметують і прострочують у розхил шва, нитки
зметування видаляють і зрізи запрасовують на підкладку.
Живу нитку витягують, і підкладку приметують так, щоб зріз її
підходив до згину.
Помічають місце пришивання гачків. Зрізи пришитої смуж-
ки нижньої частини застібки також обробляють підкладкою,
обгинаючи зрізи, прикладають по вивороту, перекриваючи шов
пришивання її до бокового шва. Зрізи підкладки і бокового шва
задньої пілки обробляють разом. У кінці застібку закріплюють
поперечною строчкою. Підкладку по низу підгинають і підши-
вають потайними стібками або вирівнюють зріз і підшивають
швом «козлик».
На рівні гачків намічають місця пришивання петельок (пе-
тельки пришивають нитками в тон тканини або виготовляють
з ниток).
Перевіряють якість виготовленої застібки, підрівнюють
зріз по лінії талії. Під час обробки верху по лінії талії кор-
сажною стрічкою припуск на шов передньої пілки, оброблений
підкладкою, відгинають на лицьовий бік і зверху прошивають
горизонтальною строчкою на ширину припуску на шов по верх-
ньому зрізу виробу. У кінці строчки надсікають, відгинають
припуск навиворіт, кутик вирівнюють і виконують волого-
теплову обробку. Початок застібки суміщають із надсічкою.
Застібка тасьмою-блискавкою по боковому
ш в у п о я с н о г о в и р о б у (мал. 17, а). Лівий боковий шов
поясного виробу від зрізу по лінії талії до кінця застібки
зшивають рідкою строчкою шириною шва 0,5 см. Від застібки
до лінії низу нитки рідкої строчки підрізають біля закріпки.
Шов розпрасовують і нитку рідкої строчки видаляють.
Запрасований згин шва задньої пілки накладають на тасьму
так, щоб він збігався із ланками зубчиків (мал. 17, б) тасьми, не
перекриваючи їх. Верхня частина ланки зубців не повинна
доходити до зрізу лінії талії (мал. 17, в) поясного виробу на
1...1.5 см. Тасьму прикладають і приметують. Потім згином шва
49
 а

Мал. 17

передньої пілки перекривають ланку зубчиків тасьми по всій

довжині застібки, приметуючи косими стібками (мал. 17, г).
На передній пілці прострочують оздоблювальною строчкою
(мал. 17, д), закріплюють внизу тасьму застібки, а на задній
пілці прострочують по згину застібки.

Запитання і завдання

1. Які бувають застібки?

2. Охарактеризуйте особливості обробки застібки підкрійною обшивкою.
3. Змоделюйте на папері у масштабі 1 : 4 зразок застібки, оброблений тась-
мою-блискавкою.
4. Виконайте зразок застібки підкрійною обшивкою.

§ 19. Види обробки поясних виробів -г

по лінії талії
Поясні вироби по лінії талії можна обробити корсажною
стрічкою; пришивним поясом із тасьмою або корсажною стріч-
кою; фігурним поясом.

50

{; V
м\ а
Мал. 18

О б р о б к а к о р с а ж н о ю с т р і ч к о ю (мал. і » ) , для визна-

чення місця пришивання корсажної стрічки від розрізу відсту-
пають на 2 см (мал. 18, а) і роблять надсічку (місце застібки
корсажа). Довжина корсажної стрічки-дорівнює обхвату талії
плюс 2 см на підгин (з обох боків по 1 см). Потім підгинають
корсажну стрічку з вивороту від обрізного краю спідниці
на 0,5 см і настрочують на відстані 0,2 см від краю стрічки
(мал. 18, б). Після цього корсажну стрічку перегинають по ши-
рині так (мал. 18, в), щоб обрізний край спідниці знаходився
всередині корсажа, і настрочують на відстані 0,1 см від згинів,
не доходячи до країв по 2 см, щоб вкласти по одному гачку
і одній петельці на кожний бік застібки корсажа.
О б р о б к а п р и ш и в н и м п о я с о м з і с м у ж к о ю (т а с ь-
м о ю) (мал. 19). Якщо спідниця шиється з поясом, без корсажа,
верхній край спідниці окантовують поздовжньою смужкою або

в
Мал. 19
тасьмою. Її накладають на виворіт спідниці (мал. 19, а), приши-
вають швом шириною 0,5 см.
Обгинаючи шов пришивання (мал. 19, б), обрізний край
смужки (тасьми) підгинають з лицьового боку і підшивають
вручну.
Пояс (із основної тканини) перегинають навпіл у по-
здовжньому напрямі лицьовим боком всередину (мал. 19, в)
і зшивають, залишаючи один кінець незшитим для вивертання
пояса на лицьовий бік. Розправляють пояс так, щоб шов був
посередині його ширини. Незшитий кінець пояса підшивають
потайними стібками. Якщо спідницю шиють із легкої тканини,
то всередину пояса вкладають парусину (мал. 19, г).
Оброблений пояс приметують до верху спідниці з лицьового
боку так, щоб 2 / 3 ширини пояса знаходились на спідниці,
а 1/3 виступала над верхнім краєм. Потім підшивають пояс
потайними стібками. Відльотний край пояса прикріплюють
до виточок і бокових швів спідниці.
Верх спідниці може бути оброблений к о р с а ж е м і п о -
я с о м . У цьому випадку верхній край спідниці приметують
до корсажа так, щоб корсаж був вище верхнього краю спідниці
на 1 см (мал. 19, д), і пришивають край спідниці до корсажа.
Оброблений пояс пришивають за край корсажа так, як
у спідниці з поясом без корсажа.
О б р о б к а ш и р о к и м ф і г у р н и м п о я с о м (мал. 20).
Для цього виду обробки викроюють пояс з трьох однакових
деталей: верхньої частини пояса з основної тканини, цупкої
прокладки (краще флізелін) та підкладки в тон тканини. Дов-
жина пояса дорівнює обхвату талії плюс 2 см на шви. Ширина
і форма його залежить від фасону виробу.
На виворітний бік підкладки приметують прокладку (мал.
20, а) (краще наклеїти флізелін волого-тепловою обробкою).
Прокладку (флізелін) по контуру зовнішнього зрізу зрізають
(0,2 см). Верхню деталь пояса накладають на підкладку ли-
цьовим боком всередину, приметують з припосадкою пояса
і обшивають з боку прокладки по верхньому і бокових зрізах
(мал. 20, б). Біля самої строчки обрізають прокладку і в кути-
ках тканину як можна ближче біля шва. Якщо верхній зріз
пояса має виріз «мисом», то висікають зайву тканину. Живу
нитку витягують, пояс вивертають, випускають кант зі сторони
пояса і злегка припрасовують. Намічають місця пришивання
шлявок, приметують їх і пришивають.
Підготовлений пояс і верхній зріз поясного виробу ділять
на чотири рівні частини, прикладають пояс до зрізу по лінії
талії лицьовим боком всередину, складають позначки поділу і,
суміщаючи зрізи, приметують з попередньо припосадженим
верхнім зрізом по лінії талії поясним виробом. Зайву частину
прокладки зрізають до шва, живу нитку витягують, а всі зрізи
запрасовують на бік прокладки. Обрізаний внутрішній край
52

1
 Мал. 20

підкладки підгинають, перекривають згином шов пришивання,

приметують і пришивають вручну. Живу нитку витягують і
виконують волого-теплову обробку пояса. Якщо фасоном перед-
бачається оздоблювальна строчка, то прострочують і знову
припрасовують. Пришивають гачки і петельки (мал. 20, в).
П р и ш и в а н н я п і д к л а д к и д о с п і д н и ц і (мал. 21).
Щоб зберегти форму спідниці, до неї підшивають підкладку.
Для цього беруть тонку підкладкову тканину, а колір доби-
рають подібний до кольору спідниці. По лінії стегон під час роз-
кроювання дають менший, ніж у спідниці, припуск на вільне
облягання. У готовому вигляді підкладка має бути коротшою
від спідниці на 4...5 см. Усі конструктивні лінії, що є на спідни-
ці, при виготовленні підкладки повторюють (виточки, шви, роз-
різи). Звертають особливу увагу на довжину застібки і висоту
розрізу (мал. 21, а, в), які необхідно зшити тимчасовою рідкою
строчкою, а відстань між застібкою і розрізом зшити звичайною
строчкою, закріпивши кінці.
Після цього витягують живу нитку, підрізають нитки рідкої
строчки біля закріпок з обох боків, розпрасувавши шов. По дов-
жині застібки і розрізу прострочують рамку (мал. 21, б). Нитки
53

і Ь
 а б
Мал. 21

рідкої строчки витягують. Готову підкладку прикладають верх-

нім зрізом до верхнього зрізу спідниці так, щоб зворотний бік
спідниці був повернутий до вивороту підкладки. По лінії талії
прометують, звертаючи увагу на те, щоб усі конструктивні лінії
суміщались. Бокові зрізи підкладки по довжині застібки зме-
тують з боковими зрізами спідниці і пришивають вручну або
прострочують на машині.

Запитання і завдання

1. Назвіть способи обробки поясних виробів по лінії талії.

2. На що слід звертати особливу увагу, пришиваючи підкладку до спід-
ниці?
3. Виготовте зразки обробки поясних виробів по лінії талії: корсажною
стрічкою та пришивним поясом.

§ 20. Обробка кутів

Обробка зовнішніх прямих кутів (мал. 22). Після розкрою-
вання виробу на деталях намічають лінії відгину країв. Для
обробки кута по наміченій лінії тканину відгинають на лицьо-
вий бік (мал. 22, а), заметують до краю, оформляючи кут. Тка-
нину в кутику зметують і зшивають, зайву тканину зрізають,
залишаючи на шов 0,5...0,6 см (мал. 22, б). Витягують живу
нитку, шов розпрасовують, а зрізи шва підрізають за формою
кута. Потім кут вивертають, відгинаючи зворотний бік деталі,
краї якої зметують і припрасовують (мал. 22, в). Готову оброб-
лену деталь накладають на деталь виробу, наметують і настро-
чують.

54

і
 Внутрішні кути (мал. 23) обробляють підкрійними обшивка-
ми з основної тканини. Викроєну обшивку прикладають лицьо-
вим боком до лицьового боку деталі, суміщаючи кути, приме-
тують і пристрочують.
Кут надсікають (мал. 23, а), не дорізаючи до строчки
0,1 см. Обшивку відгинають на зворотний бік деталі, шов вирів-
нюють і виметують по обшивці (мал. 23, б), випускаючи кант
з боку основної деталі на 0,1 см і припрасовуючи.
Готову деталь накладають на деталь виробу й настрочують.
Під час зшивання деталей з внутрішнім прямим кутом підкрій-
ну обшивку накладають зворотним боком на виворіт деталі, су-
міщаючи кути, приметують і пришивають, шов у кутику надсі-
кають, не дорізавши до строчки 0,1 см. Потім деталі складають
лицьовим боком всередину, суміщаючи кути, зметують і про-
шивають по строчці пришивання обшивки, шви запрасовують
у бік обшивки.
Під час настрочування деталі з внутрішнім кутом на іншу
деталь накладним швом у процесі розкрою до верхньої деталі
додають на ширину оздоблювальної строчки 0,7 см.

ВЬ
Мал. 23

§ 21. Обробка горловини та пройми

Перш ніж приступити до обробки горловини і пройми, необ-
хідно перевірити форму і довжину сторін вирізу її по правій і
лівій пілочках. Для цього виріб перегинають по середині переду
55
і спинки, суміщають плечові шви і зрізи горловини, сколюють
їх шпильками, перевіряють і підрізають так, щоб обидві сто-
рони були однакові.
Форми горловини можуть бути найрізноманітніші: строгий
мис, каре, овальна, фігурна, кругла тощо.
Для зручності роботи перед обробкою горловини з'єднують
плечові шви, обробляють зрізи, розпрасовують або запрасо-
вують шов у бік спинки, а потім з'єднують бокові шви.
Строгий мис можна обробити підкрійною, поперечною
або поздовжньою обшивкою. На примірці роблять розріз по
середині переду або спинки (по фасону), щоб пройшла голова,
знімають виріб, обмальовують під лінійку ширину і глибину
вирізу горловини, прокладають сильця. Приметують поздовжні
або поперечні обшивки до пілочки (мал. 24, а), а до спинки
підкрійну по формі вирізу ростка (мал. 24, б). Для правильного
підкрою обшивки до вирізу ростка спинку перегинають посере-
дині, суміщаючи плечові шви і зрізи ростка, скріплюють
шпильками. Для підкроювання обшивки беруть кусок тканини,
перегинають так, щоб згини обшивки і спинки мали однаковий
напрям ниток. На обшивку накладають спинку, суміщаючи
згини. Причому від глибини вирізу ростка ширина обшивки має
бути від 4 до 6 см і довша плечового зрізу на 2 см. Ширина
обшивки для обробки строгого мису може бути від 4 до 6 см,
тобто дорівнювати ширині обшивки ростка, а довжина обшивок
дорівнює лінії вирізу горловини плюс 2 см на шви по плечовому
зрізу і в кінці вирізу горловини 5...7 см (мал. 24, а). З'єднують
кінці обшивки по плечовому зрізу. По середині переду підріза-
ють шви і розпрасовують. Потім приєднують обшивку, прокла-
даючи строчку по ростку і горловині (мал. 24, в), роблячи
подвійний прокол голки в глибині вирізу. Шов зшивання
розпрасовують на колодці або на краю стола. Відгинають
обшивки в бік вивороту, випускаючи перекат з боку виробу на
0,1....0,2 см, прометують, припрасовують. Другий зріз обшивки
відгинають у бік вивороту на 0,7...1 см. У виробах із бавовняної
тканини обшивку можна пришити на машині, а із шерстяних
і шовкових — підшити ручними стібками (мал. 24, г) або про-
строчити, відступаючи від згину 0,1...0,2 см, потім обметати.
Горловини у виробах з прозорої тканини рекомендується
обробляти підкрійною підшивкою, щоб шов з'єднання обшивок
по середині переду не просвічувався. Форма їх має відповідати
формі виробу.
Фігурний виріз горловини можна обробляти двома спосо-
бами.
Перший спосіб (мал. 25, а). По середині переду або спинки
(згідно з фасоном) роблять розріз так, щоб пройшла голова.
Форму і величину вирізу горловини перевіряють на примірці
56
 Мал. 24

і прокладають сильця. Підкроюють обшивку по формі вирізу

горловини (мал. 25, а). Для цього перегинають по середині
перед або спинку, кладуть на обшивку і прикріплюють так,
як у горловині «строгий мис».
Другий спосіб (мал. 25, б). Приметують обшивку до з'єднан-
ня плеч зих швів. Складають обшивку і піл очку лицьовими
боками всередину, приметують, не доходячи до сильців по пле-
човому зрізу 2... З см. ГІо вирізу спинки приметують підкрійну
обшивку, не доходячи до плечового зрізу 2...З см. З'єднують
57
 Мал. 25

плечові шви, зрізи обробляють з вивороту, потім дометують

обшивку горловини і ростка до плечового зрізу. Зметують і зши-
вають по плечовому зрізу, шов розпрасовують, відрізають зайву
тканину, пришивають обшивку від плечового зрізу по всій гор-
ловині, не відриваючи нитки, роблячи подвійний укол голки
в гострих кінцях. Надсікають кутики, не дорізаючи до шва зши-
вання 0,2...0,3 см. Шов розпрасовують так, як у строгому мисі.
Обшивку відгортають у бік вивороту, виправляють шов, виме-
тують, випускаючи перекат з боку виробу на 0,1—0,2 см.
Другий зріз обшивки відгинають у бік вивороту на 0,7...1 см.
Прострочують, припрасовують шов, прикріплюють до виробу
на ніжці або підшивають ручними стібками. Виймають намітку,
тоді припрасовують до повного прилягання обшивки.
Круглий виріз горловини можна обробити підкрійною або
косою обшивкою (мал. 26, а). П і д к р і й н о ю обшивкою оброб-
ляють так, як і фігурний виріз. Обробка вирізу одинарною ко-
сою обшивкою шириною 3...4 см виконується так. Обшивку при-
кладають лицьовим боком до лицьового боку виробу, зрівнюючи
зрізи обшивки з виробом, приметують, пришивають, розпра-
совують. Відгинають обшивку навиворіт, виправляють шов,
випускаючи перекат з боку виробу на 0,1...0,2 см (мал. 26, б),
виметують, припрасовують. Відлітний зріз обшивки підгинають
у бік вивороту, прострочують на 0,1...0,2 см від згину, потім
підшивають ручними потайними стібками.
У виробах з тонких і прозорих тканин виріз обробляють
косою подвійною обшивкою шириною 6...7 см. Якщо довжини
обшивки не вистачає по вирізу горловини, то можна з'єднати
кілька смужок по основній нитці (мал. 26, в). Косу обшивку

58
 ф / \ ф

ллллллллл і Л Л Л Л Л Л Л Л
І Л Л Л Л Л Л Л Л идллллдл
/лллллллл, ллллллллл

ілллллллллллхлллллллллл
[лллллллллллллллллллллл
/ллллллллллллЛллллллллл

Мал. 28

59
складають удвоє виворотом всередину, зрівнюють зрізи, зме-
тують (мал. 26, г), злегка стягуючи нитку. Прикладають обшив-
ку лицьовим боком до лицьового боку вирізу так, щоб згин її
розміщався у бік виробу, зрівнюють зрізи, приметують, злегка
припосаджують горловину в косих зрізах і пришивають швом
шириною 0,5...0,7 см, відгинають обшивку в бік вивороту,
випускаючи перекат з боку виробу на 0,1...0,2 см.
У виробах з бавовняних тканин згин обшивки приметують
і пришивають на 0,1...0,2 см від згину, а у виробах з шовко-
вих тканин згин обшивки підшивають потайними стібками.
Якщо по фасону виріз горловини окантований, то шов приши-
вання обгинають обшивкою і пришивають до шва ручними
стібками.

Запитання і завдання

1. Назвіть види горловин за формою вирізу.

2. Що необхідно враховувати під час обробки горловини і пройми виробу?
3. Які способи обробки горловини і пройми ви знаєте?
4. Виготовте зразки обробки горловини одинарною та подвійною косою
бейкою.

§ 22. Види кишень та способи їх обробки

Кишені бувають накладні, прорізні і в швах. Розрізняють
такі типи обробки кишень: обробка кишень у швах, у швах
закритою листочкою, поясом, з підрізом і клапаном.
Обробка кишені у швах клина замкнутою листочкою
(мал. 27).
Листочку викроюють подвійну (мал. 27, а). її складають
лицьовим боком всередину, обшивають з двох боків (мал. 27, б),
вивертають на лицьовий бік, виметують краї (мал. 27, в) і при-
прасовують до повного прилягання. Готову листочку при-
кладають лицьовим боком на лицьовий бік основного виробу
(мал. 27, г). Потім з вивороту накладають мішковину кишені,
приметують до виробу і пришивають.
На другий край зрізу кишені накладають також з вивороту
другу деталь мішковини (мал. 27, д), зметують (мал. 27, е) і
зшивають. Мішковину внизу у напрямі до переду заокруг-
люють, зшивають краї, обметують обметувальним або петель-
ним швом.
Зверху і знизу листочку закріплюють на основній деталі
(мал. 27, є).
Обробка накладної кишені з поясом (мал. 28).
Кишеню викроюють подвійною разом з поясом. Довжина її
15...16 см, ширина — 14...15 см.
60
 Мал. 27

Верхню і нижню частини кишені зшивають, залишаючи

отвір для вивертання. Потім вивертають на лицьовий бік,
вметують і пристрочують.
Можна також пришити потайним швом або настрочити
оздоблювальною строчкою.
Обробка кишені в спідниці-клинці (мал. 29).

1. Підкладка пояса. 2. Пояс з. Підкладка кишені. 4. кишеня.

5. Підкрій ний клапан кишені (відльотна частина)

Мал. 28
61
1. Бочок і нижня частина кишені. 2. Підкладка кишені.
3. Продовження б очка і верхня частина кишені

Мал. 29

Кишеню викроюють з двох частин клина. Верхня частина

клина іде від талії до закінчення глибини кишені, вона є й
мішковиною. Нижня частина клина починається від верхнього
краю кишені, обшивають її мішковиною.
Оброблений верхній край нижньої частини клина накла-
дають на лицьовий бік верхньої частини і зметують. Мішковину
на дні кишені зшивають і обробляють.
Зшиті по боках клини утворюють бокові сторони кишені.
Форма верху кишені може бути різною: мисом, кутом тощо.

Запитання і завдання

1. Які ви знаєте види кишень?

2. Виготовте зразки кишень закритою листочкою та з поясом.

§ 23. Обробка петельок

Під час пошиття виробів застосовують різні види петельок
(мал. ЗО): прорізні (обкидні, обшивні); пришивні (з шнура,
рулика, ниток, з прямої смужки тканини).

Довжина розрізу петельки (мал. 31, а) дорівнює діаметру

62
ґудзика плюс прибавка для вільного входу ґудзика в петельку.

ашивання
Якщо
розрізу
в
горизонтально,
виробах
бік
якщо
краю
ґудзик
петельки
плоский
петельки
ґудзика,
борта
опуклий,
вертикально
на
залежить
інамічають,
а
тонкий
0,2...0,3
від
то середини
до
—й
від
см,
діаметра
0,2...0,3
косо
відступивши
фасону.
тобто
(декоративні).
переду
на
см
треба
їтовщину
х(мал.
можна
ввід
додати
бік
середини
31,
В
пілочки
«ніжки»
розміщувати
однобортних
0,4...0,5
б). Напрям
переду
намі-
при-
см,
 з»

з»

Мал. ЗО

чають петельку, яка дорівнює діаметру ґудзика. У двобортних

виробах намічають розріз петельки, відступивши від краю бор-
та на відстань, яка дорівнює діаметру ґудзика. Щоб визначити
місце пришивання ґудзика другого ряду, вимірюють відстань
від середини переду до петельки плюс половина розрізу петельки
і цю відстань відкладають від середини переду в бік пілочки.
Відстань між петельками залежить від кількості ґудзиків.
Спочатку намічають верхні і нижні петельки, потім відстань
між ними ділять (мал. 31, в) на кількість ґудзиків без однієї.
Місця розміщення петельок намічають нитками.
Вертикально розміщені петельки застосовують на різнома-
нітних планках, виробах вільного покрою і чоловічих сорочках.
Такі петельки розмічають по середині планки або по лінії сере-
дини переду. Відступивши від вирізу горловини на шов обробки
горловини і на діаметр ґудзика, намічають петельку. Намітив-
ши місце розміщення першої й останньої петельок, відстань
між початком і кінцем петельок ділять на кількість ґудзиків без
однієї. Точка поділу і є початком розрізу кожної петельки.
На хлястиках, погонах та інших деталях місце розміщення
петельок намічають, відступивши від оздоблювальної строчки
на діаметр ґудзика (мал. 31, г).
Петельки обробляють однією або двома обшивками, викроє-
ними так, щоб поздовжня нитка проходила по їх довжині.
63
 /

і
а б в г
Мал. 31

Довжина обшивки має бути більшою від довжини петельки на

3...3,5 см (по 1,5...1,75 см з кожного боку). Ширина обшивки за-
лежить від ширини канта. При ширині канта 0,25 см ширина
обшивки має становити 2,5...З см.
О б р о б к а п е т е л ь о к о д н і є ю о б ш и в к о ю (мал. 32).
У місцях розміщення прорізних петельок (мал. 32, а) на лицьо-
вий бік пілочки приметують прокладку (мал. 32, б), поздовжня
нитка якої має збігатися з лінією розрізу петельки. На лицьово-
му боці пілочки петельки намічають двома паралельними лі-
ніями (мал. 32, в), що визначають її довжину. У місцях розмі-
щення петельок на лицьовий бік виробу накладають лицьовим
боком обшивку й приметують. З вивороту пілочки прострочу-
ють рамку наміченої петельки.
Петельку розрізають (мал. 32, г) від середини між строч-
ками в один і другий бік, не дорізаючи до кінця строчки на
0,1 см. У кутику надсікають, не дорізаючи до строчки на
0,1 см. Потім обшивки вивертають (мал. 32, д) на виворітний бік
деталі, вирівнюють кант, виметують, припрасовують і простро-
чують кінці петельок по основі кутиків. Зрізи обшивок прикріп-
люють до прокладки косим стібком (мал. 32, е). На підборту
місця розміщення петельок розрізають по розміру петельки
(мал. 32, є), краї розрізу підгинають і підшивають до обшивки
ручними підшивними стібками (мал. 32, ж, з).
О б р о б к а о б к и д н и х п е т е л ь о к (мал. 33). Щоб зрізи пе-
тельок після розрізування не обсипались, від наміченої петель-
ки відступають на 0,2 см, зрізи з обох боків обметують дрібними
стібками паралельно до наміченої лінії петельки. Петельку
розрізають за допомогою «поролки» (мал. 33, а), потім обме-
тують з лицьового боку зліва направо петельними стібками
(мал. 33, б, в). Голку вводять в розріз петельки (мал. 33, б, г)
і виколюють на 0,3 см від нижнього краю розрізу, а потім
 ЛИЦЬОВИЙ БІК а ЛИЦЬОВИЙ БІК

ч
у

ЛИЦЬОВИЙ БІК ЛИЦЬОВИЙ БІК

а
X X "X" X X
—І

ЛИЦЬОВИЙ БІК ВИВОРІТНИЙ БІК Ж

ВИВОРІТНИЙ БІК

ВИВОРІТНИЙ БІК
ш

ЛИЦЬОВИЙ БІК

Мал. 32

65
7-189
ниткою від вушка зліва направо обгинають кінець голки, витя-
гують голку і затягують стібок. Всі проколи роблять на тканині
на однаковій відстані від краю і один від одного з однаковим
натягом (мал. 33, д). В кінці петельку закріплюють стібками,
розміщеними перпендикулярно до лінії розрізу, для чого про-
кладають дві-три нитки і обметують їх (мал. 33, в).
Для виготовлення петельок (мал. 34), різноманітних зав'я-
зок, шнурівок, поясів використовують з ш и в н и й шнур
(рулик). З нього можна виготовити банти, ґудзики тощо.
Для розкрою шнура тканину перегинають строго під кутом
45° (мал. 34, а), відступають від згину на 0,3...1 см (мал. 34, б),
прострочують і розрізають на певні відрізки. Потім вивертають
їх за допомогою товстої голки, закріпивши нитку за край рули-
ка (мал. 34, б, в). Голку протилежним кінцем пропускають
через рулик.

Запитання і завдання

1. Які види петельок застосовують при пошитті виробів?

2. Як визначити довжину петельки?
3. Виготовте прорізну обкидну і прорізну з однією обшивкою петельки.

Р о з д і л IV. КОНСТРУЮВАННЯ, МОДЕЛЮВАННЯ

ТА ПОШИТТЯ СПІДНИЦІ

§ 24. Конструктивні ПОЯСИ фігури ЛЮДИНИ

Під час конструювання і моделювання одягу застосовують

конструктивні пояси, які допомагають сконцентрувати увагу
на основних лініях і точках фігури людини.
Конструктивні п о я с и — це основні горизонтальні
лінії, які умовно ділять фігуру по горизонталі через основні
опорні точки.
За допомогою конструктивних поясів визначають стильові
особливості моделі ескізу, силует і його форму, особливості
пропорціональних співвідношень частин і об'ємів, положення
і характер декоративно-конструктивних ліній, розміщення,
розміри і форму деталей (мал. 35):
1 — пояс талії визначає форму виробу і є основним під час
проектування поясних виробів.
2 — пояс стегон застосовують під час проектування форми
плечових і поясних виробів.
З, 4, 5 — пояси, які враховують під час проектування пояс-
ного одягу і різних видів брюк.
з* 67
 т Мірки знімають у певній послідовності дрерху вниз. Для
поясних виробів знімають такі мірки: півобхват талії (Ст) —
стрічка проходить по найвужчому місцю фігури людини; пів-
обхват стегон (Сс) — вимірюють у горизонтальній площині
по найбільш виступаючих точках сідниць, а спереду — на рівні
виступу живота; довжина виробу (Дв) — сантиметрова стрічка
проходить від лінії талії через найбільш виступаючі точки
сідниць до рівня бажаної довжини виробу.
Під час побудови креслення викрійки поясного виробу необ-
хідно враховувати п р и п у с к и н а в і л ь н е о б л я г а н н я ,
щоб забезпечити вільність рухів, дихання людини. Невеликі при-
пуски дають і на товщину підкладки. їх називають технічними..
Величина припусків залежить від призначення одягу, напрям-
ку моди і виду тканини. У поясних виробах величина припуску
залежить від силуету і роблять його по лінії стегон: у прилягаю-
чому силуеті — 0,5...2 см, у напівприлягаючому — 3...5 см.
Для побудови викрійки необхідно побудувати базисну сітку.
Базисна сітка — сукупність допоміжних горизонтальних та
вертикальних ліній, що визначають загальні розміри основних
частин будь-якого виробу.
Запитання і завдання

1. Назвіть конструктивні пояси поясного виробу.

2. Для чого дають припуски на вільне облягання?
3. Зніміть необхідні мірки для побудови креслення викрійки спідниці.
4. Побудуйте креслення спідниці відповідно до інструкційних карт 1, 2 та
малюнків 36, 37.
Інструкційна карта 1. Побудова базисної сітки спідниці
(мал. 36)
Т, Т,
Мал. 35

§ 25. Знімання мірок для побудови креслення

викрійки спідниці С,

Виготовлення швейного виробу починають з його конструю-

вання — розробки базових креслень деталей виробу.
Конструювання одягу ґрунтується на багатьох факторах,
але одним із основних є врахування особливостей фігури люди-
ни. Для правильної побудови креслення виробу треба визна-
чити розмірні ознаки фігури. За знятими мірками будують
креслення основи виробу, за яким моделюють будь-який фасон
виробу.
Перед зніманням мірок фігуру тіла людини перев'язують по
лінії талії злегка натягнутою стрічкою. При цьому стежать за
тим, щоб вона була розміщена строго горизонтально. Сантимет- н Н,
Н,
рову стрічку під час вимірювання не можна дуже натягувати
або тримати занадто вільно. Мал. 36
69
68
 Розрахунки на
№ Розрахунки у
Послідовність побудови стандартний
п/п формулах
розмір

1 Визначити ширину базис- ТТ\ = Сс + Пс ТТ, = 4 5 + 3 = 4 8

ної сітки
2 Визначити довжину сітки Г Я = Дв ТН = 46
3 Побудувати прямокутник тт, = яя, 48=48
за двома відомими сторо- тн = т,н, 4 6 = 46
нами
4 Визначити лінію стегон ТС = 16...19 ТС = 16...19
0 Визначити лінію бокового
шва, умовної границі пе-
редньої і задньої частин ТТ, = ~ ТТ, — 1 ТТг = 48 —
виробу
А
— 1 = 23

Інструкційна карта 2. Побудова креслення викрійки основи

спідниці (мал. 37)

Мал. 37

,1
 Розрахунки на
№ Розрахунки у
Послідовність побудови стандартний
п/п формулах
розмір

1 Визначити місце знахо- ТТ ) = ТТ , : 2 23 : 2 = 11,5

дження виточки задньої
частини спідниці і обме-
жити її прямою 7\іСз
2 Визначити місце знахо- Т,Т, = (48 — 23) : 2 = 12,5
дження виточки передньої = (ТТ, — ТТ,) : 2
частини спідниці і обме-
жити її прямою Т,С,
3 Знайти довжину виточок: Т,С, = 16...19
Г2С2; Г3С3; Г,С, Г,Сз = 15...16
ТлСі = 14—15
4 Зробити розрахунок гли- Гв = ТТ, — (Ст + 3) 48 —(33 + 3) = 12
бини виточок Гв
5 Визначити глибину бокової Гвб = Гв : 2 12 : 2 = 6
виточки (Гвб)

6 Визначити глибину виточ- Гвз = Гв : 3 12 : 3 = 4

ки задньої частини спід-
ниці (Гвз)
7 Визначити глибину виточ- Гвп = Гв : 6 12: 6 = 2
ки передньої частини спід-
ниці (Гвп)

8 Підняти по боковому шву

задньої і передньої частин
спідниці 0.5...1 см для
кращого облягання виробу
по лінії талії

§ 26. Моделювання поясних виробів

М о д е л ю в а н н я є початковою стадією виготовлення ви-
робу, під час якого враховується призначення одягу, фігура
людини, колір, малюнок тканини та,крій, як основний фасон
одягу для певної фігури.
У швейній промисловості є два види моделювання: твор-
че — створення первинного зразка, фасону моделі, тобто воно
ґрунтується на тематичній основі, і технічне — створення
нових фасонів одягу.
Технічне моделювання поясних виробів включає в себе нане-
сення ліній талії, стегон, ширини виробу, середини переду
і спинки, лінії боку, довжини виробу (лінію низу).
71
 При оформленні фасону виробу об'ємну його форму ство-
рюють за допомогою виточок, декоративних ліній, одночасно
проектуючи оформлення застібки, кишень.

§ 27. Розробка моделей спідниць

на основі двошовної
На основі креслення викрійки основи двошовної спідниці
(див. інструкційну карту 2) можна розробити кілька фасонів
спідниць.
Основними методами розробки фасону за допомогою викрій-
ки основи двошовної спідниці є розрізання викрійки спідниці
від низу до вершин виточки і розсовування деталей на потрібну
для певної моделі ширину для утворення складки, підрізу

ЛІНІЯ СТЕГОН іГ ^ ~

Мал. 94

72
тощо, закривання виточки, розрізання викріики у поперечному
напрямі для утворення кокетки.
Спідниця прямої форми з одним швом. У даному випадку
боковий шов переносять у ліву виточку, глибина якої перехо-
дить у шов або складку. Бокові лінії на кресленні не розши-
ряють.
Спідниця напівкльош (мал. 38). Для побудови викрійки цієї
спідниці на викрійках передньої і задньої частин закривають
виточки (мал. 38, а, б), роблять розрізи від низу спідниці до
кінця кожної виточки, за рахунок чого спідниця розшириться
знизу (мал. 38, в, г). Викрійка спідниці напівкльош може бути
використана для розробки різних фасонів спідниць: з кокет-
ками, підрізами, складками та ін.
Двошовна спідниця з двома односторонніми складками
спереду. Щоб побудувати креслення викрійки такої спідниці
(мал. 39), необхідно на викрійці переднього полотнища від-
класти відстань по лінії талії від середини переду до односто-
ронньої складки знизу 7...8 см, зверху — 9...10 см (мал. 39, а).
По наміченій лінії викрійку розрізають і деталі викрійки роз-
сувають для утворення складки: глибина складки зверху 10 см,
знизу — 8 см (мал. 39, б). Заднє полотнище спідниці викроюють
за основною викрійкою.
Двошовна спідниця з однією зустрічною складкою спереду
(мал. 40). Для пошиву такої спідниці викрійку передньої 'її
частини для утворення зустрічної складки відсувають від сере-
дини переду по лінії талії зверху на 11 см, знизу — на 8 см
(мал. 40, а, б).
Задню частину спідниці викроюють по основній викрійці.
Двошовна спідниця з двома байтовими складками спереду.
Щоб пошити цю спідницю (мал. 41), на викрійку переду наносять

9...10 10

8
7...8
а 6

Мал. 39
73
 х
З
о.

шч

Чо
ош с£

б
Мал. 40

лінію ширини байтової складки. Від середини переднього

полотнища по лінії талії відкладають 6...7 см (мал. 41, а), по
лінії низу — 9.... 10 см і переносять виточку до лінії складки.
Викрійку по наміченій лінії байтової складки розрізають,
і виточку на викрійці вирізають.
Лінію середини передньої частини відсувають від лінії згину
тканини для утворення зустрічної складки зверху на 12 см,
знизу — на 10 см (мал. 41, б).
Задню частину спідниці викроюють за основною викрійкою
(мал. 41, в).
Двошовна спідниця з кишенями і складками. На викрійку
переднього полотнища спідниці (мал. 42, а) наносять лінії ки-
шені і складки. По середині переду від лінії талії вниз відкла-
дають 8...9 см і проводять вправо допоміжну лінію, паралельну
лінії талії. По лінії талії від середини переду відкладають
6...7 см, а по допоміжній лінії — 7...8 см. Ці точки з'єднують,
після чого на допоміжній лінії відкладають ширину входу
в кишеню — 12 см.
По лінії низу спідниці відкладають відстань від лінії середи-
ни переду спідниці до кута кишені плюс 3 см, тобто — 22 см
(мал. 42, б).
Лінію кишені з'єднують з лінією низу і дістають лінію
складок.
Боковий край кишені по лінії складки вниз опускають на
З см для нахилу кишені.
Бокову частину спідниці по лінії низу вліво від лінії склад-
ки розширяють на 3 см.
Викрійку розрізають зигзагами по наміченій лінії від талії
по лінії входу в кишеню і поміж наміченими лініями середньої
і бокової частини спідниці (мал. 42, в).
74
 Виточку на боковій частині спідниці з'єднують, а кінець
виточки на середній частині спідниці можна залишити від-
критим для оформлення кишені (щоб кишеня не прилягала
до фігури).
Під час розкроювання до першої деталі зверху і знизу спід-
ниці прибавляють на половину глибини складок — 5 см,
на шов — 1 см, а для обробки зрізу входу в кишеню — 1 см
(мал. 42, в, г).
Для обробки кишені підкроюють обшивку; вона буде також
мішковиною кишені.
Бокову сторону обшивки зшивають з припуском шва на
складці.
До другої деталі, крім такого припуску на складку, на шов
обробки кишені прибавляють зверху 2 см і 12 см на мішковину
кишені (мал. 42, г).
75
 а б

Мал. 42

Задню частину спідниці розкроюють за основою викрійки

(мал. 42, д).
Спідниця сонце-кльош. Для побудови креслення викрійки
спідниці необхідні такі мірки:
Дв-70
Ст — 38
Проводять горизонтальну пряму довільної довжини, ділять
її на дві частини і позначають точкою Ц (мал. 43).
Від точки Ц вправо, вліво і вниз відкладають 1 / 3 Ст мінус
1 см і ставлять точки Т, Т\ і Т>.
ЦТ = ЦТ> = ЦТ2 = (38 : 3 ) - 1 « 11,7 см
Точки Т, Ті і То з'єднують дугою і дістають лінію талії.
Від точок Т, Т\ і Т> у відповідних напрямах відкладають
зняту мірку Дв (70 см) і ставлять точки Н, Н\ і Н>, які також
з'єднують дугою.
76

і
Н, т, н

ЛІНІЯ ДОДАТКУ

Н2
Мал. 43

п
/
т
ЛІНІЯ СТЇЇГОН

<с
2
а.
т
О
о.
а
КОКЕТКА

Мал. 94
77
 Спідниці з кокетками. Креслення спідниці з кокеткою
будують на основі креслення прямої спідниці. Щоб викроїти
спідницю на кокетці, викрійку прямої або розкльошеної спід-
ниці складають так, щоб виточки збігалися. Кокетку бажаного
розміру викреслюють і відрізають (мал. 44) або переводять
її контури за допомогою різця на інший листок паперу і вирі-
зають.
Нижче кокетки можна зробити складки, зборки або пліси-
ровку згідно з фасоном (мал. 45).
На лівому боці спідниця з кокеткою застібається. Вона має
чотири складки, закладені набік.
Верх спідниці застрочують у корсаж, а низ підшивають.

ПЕРЕДНЄ ЗАДНЄ
ПОЛОТНИЩЕ ПОЛОТНИЩЕ

Мал. 94

78
 Запитання і завдання

1. У чому відмінність побудови креслення викрійок спідниць двошовної

і сонце-кльош?
2. Розробіть модель спідниці з кокеткою.

§ 28. Підготовка до розкроювання

та розкроювання тканини
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО КРІЙ ТА ШИТТЯ

Пошиття одягу складається з шести основних процесів: зні-

мання мірок, побудова креслення викрійки, розкроювання,
шиття, прасування і заключні обробні операції.
Розкроювання — один з найважливіших процесів пошиття
одягу. Він поділяється на два етапи: підготовку до розкрою-
вання і саме розкроювання. До підготовчих робіт належать
декатирування тканини та розкладання викрійок виробу на
тканині.
Найпростіший спосіб декатирування складається з таких
операцій: 1) зволоження тканини; 2) сушіння, під час якого
тканина збігається; 3) легке прасування.
При такому способі декатирування щільні тканини зволо-
жують і залишають у вільному стані або складають «книж-
кою», а легкі тканини зволожують і загортають у простирадло
на кілька годин. Потім тканину розстеляють на столі, покритому
сукном, і прасують добре нагрітим утюгом по основі з вивороту.
Під час прасування тканина трохи збігається.
Декатирувати необхідно льняне, шовкове та штапельне по-
лотна. Настилати тканину для розкроювання можна різними
способами залежно від виду тканини, що розкроюється, та Ті
призначення.
Існує два основних способи настилання тканини:
1) «у згин», коли тканина складена вздовж удвоє, пружок
до пружка (мал. 46, а, б);
2) «в розгортку», коли тканина розгорнута в ширину.
«У розгортку» тканину настилають двома способами: а) ко-
ли полотнища складені лицьовими боками; б) коли кожне по-
лотнище настелене на поверхню стола лицьовим боком.
Настилання «у згин» застосовують для широких тканин.
Настилання «в розгортку» застосовують для тканин одинарних
та складених удвоє (здебільшого бавовняних та льняних).
Для розкроювання швейних виробів, що мають парні та си-
метричні деталі (труси, брюки), тканину складають лицьовим
боком всередину і, обвівши крейдою по викрійці, викроюють
зразу дві деталі. При такому способі одна деталь буде права,
а друга — ліва (мал. 46, б).
79
нитка основи

Мал. 46
 ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА РОЗКРОЮВАННЯ ТКАНИНИ

Під час розкроювання слід пам'ятати такі правила:

1. Суворо додержувати розмірів викрійки.
2. Напрям ниток основи повинен збігатися з напрямом
поздовжньої осі кожної деталі.
Розкроюють тканини за викрійками або лекалами. При
цьому особливу увагу приділяють розміщенню викрійок (ле-
кал) на тканині щодо ниток основи та піткання, ворсу, а також
щодо смужок, клітинок та інших малюнків. Смужки на тка-
нині під час розкроювання мають розміщуватись точно, без
будь-яких відхилень. Малюнок у клітинку повинен збігатись
у парних полотнищах тканини щодо поперечних смужок,
клітинок.
На тканині спочатку розкладають основні викрійки виро-
бів (пілочки, спинку, рукави, передні та задні частини спідни-
ці), а потім — дрібніші (манжети, комір, пояс тощо), використо-
вуючи вільне місце поміж великими деталями (див. мал. 46, а),
слідкуючи за тим, щоб напрям поздовжньої нитки на викрійці
збігався з ниткою основи на тканині (див. мал. 46, а, б).
Під час розкладання викрійки на тканині слід враховувати
напрям ворсу, відтінок, малюнок тощо. Якщо малюнок тканини
розміщений в один бік, то викрійки розкладають так, щоб
росток, горловина, окат рукава і верхня частина спідниці були
розміщені в одному напрямі (див. мал. 46, б).
У виробах з оксамиту, плюшу, велюру, вельвету всі деталі
викроюють з напрямом ворсу вверх, а з байки — з напрямом
ворсу вниз, щоб під час носіння зберегти гладку поверхню
виробу.
При розкроюванні виробів з парчі, тафти, габардину необ-
хідно визначити їх відтінки. Для цього складають два відрізки
тканини по поперечній нитці і вибирають бажаний відтінок.
Розкладаючи викрійки на тканинах у смужку та в клітинку,
необхідно слідкувати, щоб полоски збігалися по кольору і ши-
рині в бокових швах і в середині кожної деталі. Причому деталі
викрійки можуть бути розміщені не тільки вздовж, а й упопе-
рек або по косій нитці, залежно від фасону (див. мал. 46, в).
На однотонних тканинах або на тканинах з невизначеним
малюнком викрійки можна розкладати в різних напрямах, вра-
ховуючи напрям основної нитки в деталях і найбільш економне
витрачання тканини.
При розкроюванні виробів з повзучої тканини її складають
Удвоє, тимчасово зметують і розкроюють, поклавши на стіл
шерхку тканину, щоб не допустити зсуву повзучої тканини.
Якщо всі деталі уклалися на тканині правильно щодо осно-
ви, піткання, ворсу та малюнка і немає великих вільних про-
міжків між викрійками, вважають, що розкладку зроблено пра-
вильно. Можна наносити крейдою контурні лінії на тканині.
4 7-189 81
Товщина лінії має бути не більше ОД см. При цьому необхідно
нанести на тканині всі контрольні точки і лінії, що є на
викрійці.
Можна робити двостороннє обкрейдовування, тобто викрій-
ку на тканині розкласти в розгорнутому вигляді і обвести крей-
дою спочатку праву, а потім ліву половину. Це скорочує роботу
прокладування сильців, особливо в недорогих тканинах. При
розкроюванні тканину від столу не піднімають, ножиці три-
мають гострим кінцем вниз і лівою рукою підтримують відрі-
зану частину тканини.
На шви прибавляють при розкроюванні виробу залежно від
фасону. Виточки на деталях виробу не вирізують.

ПРИПУСКИ НА ШВИ ПІД ЧАС РОЗКРОЮВАННЯ

ДЕТАЛЕЙ

Припуски на шви залежать від здатності тканини сипатися.

Чим більша сипкість тканини, тим більші потрібно давати
припуски на шви.
Під час розкроювання жіночого і дитячого верхнього легко-
го одягу припуски до плечових зрізів становлять — 1,5—2 см,
до бокових — 2,5...З см.
У відрізних по лінії талії виробах при з'єднанні ліфа зі спід-
ницею до низу ліфа додається 2,5...3,5 см, а до верху спід-
ниці — 1,5 см. До зрізів одношовних рукавів — 1,5...2 см, до
двошовних — 1,2... 1,5 см; до вирізу пройми і горловини —
по 1 см.
Під цас розкроювання обшивних деталей (комірів, манже-
тів, поясів тощо) для тканин, що не осипаються, припуск стано-
вить 0,7 см; для тканин, що легко осипаються — 1 см; для при-
шивання манжет, планок, доточок і вшивання коміра — 1 см,
до низу плаття або спідниці у прямих виробах — 4...8, у роз-
кльошених — 3...4 см, у кльошових — 2...3 см; до низу жакета,
блузок — 2,5...З см, до низу короткого рукава (залежно від об-
робки) — 3...5 см.

Запитання і завдання

1. Як підготувати тканину до розкроювання?

2. Яких правил потрібно додержувати під час розкроювання?
3. Назвіть величину припуску на шви по лінії боку, низу і талії>
4. З яких операцій складається спосіб декатирування?
5. Які способи настилання тканини ви знаєте?
6. У яких випадках потрібно враховувати припуски на вільне облягання —
під час розкладання викрійки на тканині чи під час виготовлення викрійки?
7. Розкладіть викрійку на тканині і зробіть розкроювання.

82
 § 29. Розкроювання та пошиття спідниці
Шви в спідницях проходять по боках, застібки, як правило,
роблять на лівому боці, ззаду або спереду.
Тканину, призначену для пошиття спідниці, перед розкроєм
декатирують (сукно, шерсть) або пропрасовують (шовк, бавов-
няну тканину).
Під час розкроювання всі деталі спідниці кладуть строго по
нитці основи тканини і обкрейдовують їх. Першу лінію нано-
сять по контуру викрійки, другу — з припуском на шви: в боко-
вих лініях — на відстані 2...З см, зверху спідниці — 1...1,5 см,
на підшивку низу прибавляють 4...5 см. На лівому боці переду
(якщо застібка збоку) відмічають припуск для оформлення
застібки.
На розкроєних деталях прокладають сильці по намічених
лініях виточок, складок, бокових швів. Після того як сильці
розрізані, всі обрізні краї обметують косими стібками.
По прокладених сильцях зметують виточки, складки і бокові
шви, після чого зшивають бокові шви і виточки (праву виточ-
ку — від нижнього кінця до верхнього, а ліву — від верхнього
кінця до нижнього).
У кінцях виточок шов зводять нанівець і закріплюють. Ви-
точки розправляють на два боки, зволожують і спрасовують
випуклість в кінцях виточок.
Якщо спідниця зі складками, то залежно від фасону їх
застрочують з лицьового боку або з вивороту, залишаючи
незастроченими внизу ЗО...40 см.

Завдання

1. Виготовте спідницю за власним бажанням згідно з технологією пошиття.

2. Виконайте волого-теплову обробку спідниці.

§ ЗО. Обробка низу спідниці

Низ спідниці вирівнюють на фігурі під лінійку. Беруть лі-
нійку, ставлять її на підлогу і потрібну довжину спідниці відмі-
чають шпильками або крейдою (мал. 47, а). По наміченій лінії
низ спідниці підгинають навиворіт. Підігнутий край закріп-
люють, заметуючи двома рядами стібків (мал. 47, б). Перший
ряд прокладають на відстані 1 см від підігнутого краю, а дру-
гий — біля краю зрізу. Рекомендується підігнутий край до під-
шивки припрасувати з вивороту через вологу льняну тканину.
Зріз підігнутого краю спідниці підшивають потайним швом
(мал. 47, в), окантувальним або швом «козлик» залежно від
товщини тканини, а також швом упідгин з відкритим зрізом,
тасьмою.
4* 83
 в е
а

.і—і. ( ї ї

І — /
г
Мал. 47

У виробах з бавовняної тканини низ підгинають навиворіт

на ширину припуску, даного під час розкроювання. Обрізаний
край низу підгинають всередину на 0,7... 1 см, заметують, потім
застрочують з вивороту на відстані 0,1...0,2 см від згину тка-
нини або підшивають простим підшивним швом. Ширина під-
шиву низу у вузьких виробах у готовому вигляді 4...5 см, в кли-
нах —3...4 см, в напівкльоші — 3 см, в кльоші — 2 см.
У вузьких виробах з цупких тканин ширина підшиву від
5 до 7 см. У виробах з тонкої шовкової тканини низ підшивають
потайними стібками або на машині з подвійним підшивом зрі-
зу. Обрізний край низу підгинають навиворіт на 0,5 см, про-
строчують на 0,1...0,2 см від згину, залишок тканини зрізають

84
біля самої строчки, потім підгинають всередину на ширину шва
і прострочують другий раз з вивороту на 0,1 см від першого
згину.
У виробах з цупких тканин низ підшивають окантувальним
швом (мал. 47, г) або фігурним швом «козлик» (мал. 47, д, е).
Окантовують зріз косою або поперечною смужкою тонкої тка-
нини в тон виробу завширшки 2...2,5 см. Складають смужку
і виріб лицьовими боками всередину, зрівнюючи зрізи, і приши-
вають швом завширшки 0,5 см по смужці. Зрізи підрівнюють,
виправляють шов, згинають смужкою зріз і прострочують по
лицьовому боці як можна ближче до першого згину смужки,
потім підгинають навиворіт на ширину припуску, даного при
розкроюванні, заметують і підшивають потайними стібками
за окантовку (мал. 47, е, є).
 9 КЛАС

Р о з д і л V. З ІСТОРІЇ ШИТТЯ

§ 31. Коротка історія одягу

Історія одягу людини тісно пов'язана з історією і розвитком
матеріальної культури суспільства. Вивчення історії одягу дає
можливість ознайомитись зі звичаями й побутом різних наро-
дів, бо одяг великою мірою відбиває матеріальне й духовне
життя народу.
Перший найпримітивніший одяг виник дуже давно. Людина
змушена була захищатись від холоду, снігу, дощу, сонця.
Таким одягом були плащі з шкури забитих тварин. У теплих
країнах як одяг використовували листя і кору дерев. Пізніше,
коли люди навчились робити з кісток голки, шкуру зшивали,
виготовляючи одяг прилягаючий, бо він краще захищав від
негоди.
Поступово люди навчились переплітати волокна. У тропіч-
них лісах матеріалом для таких тканин були волокна кактусів,
бананів, а в місцях з помірним кліматом — волокна кропиви
і стовбурів гірського бука. Так виникло ткацтво, а разом з ним
і примітивний ткацький верстат. Згодом, коли люди почали
займатися землеробством і скотарством, тканини виготовляли
вже з окультурених рослин — льону, конопель, бавовнику та
з вовни домашніх тварин.
Розрізняють одяг плечовий і поясний. Плечовий походить
від первісних плащів, виготовлених із шкур тварин. Пройшов-
ши тривалий процес розвитку, ці плащі стали іонійським хіто-
ном, римською тогою, кавказькою буркою, пончо. Від поясних
пов'язок походить плахта, фартух, спідниця, брюки.
У процесі розвитку суспільства люди пристосовували одяг
до умов, у яких жили і працювали. Наприклад, на півночі
люди, займаючись в основному полюванням, змушені були одя-
гатися дуже тепло. Одяг виготовляли з білого хутра взимку,
а влітку — темних захисних кольорів, щоб легше було набли-
жатись до звіра.
Великий вплив на одяг мали суспільні відносини, сімейний
стан людей. Одяг відображав майновий та сімейний стан. Ви-
ник одяг старшин, воїнів, рабів, одружених жінок і дівчат. Одяг
жінок і чоловіків набув ознак статі. На історії одягу позначи-
лися також і релігійні погляди людини. Найбільше це стосується
прикрас.
86
 Первісні люди боялися грізних сил природи, хвороб, лютих
звірів і, не знаючи, як з ними боротись, намагались умилостиви-
ти їх або захиститись. З цією метою одягали амулети (часом
їх було дуже багато). Поступово амулети втратили своє первинне
значення і стали прикрасами. Частину прикрас переносили на
одяг як орнамент, який був оберегом від злих сил. Спочатку
орнамент був дуже простий, але, поступово розвиваючись, став
одним з видів мистецтва.
Відбилась на одязі й соціальна нерівність людей. Ще в
первісному суспільстві одяг вождів, жреців і старшин був
з кращої тканини, прикраси коштовніші. З виникненням класів
відмінність між одягом багатих і бідних зросла ще більше, хоча
кроєм він майже не відрізнявся. Тонкі льняні й шерстяні ткани-
ни коштували дуже дорого, але завдяки дешевій праці рабів
багаті люди носили одяг з дорогих тканин. Бідні і раби шили
одяг з грубої шерсті. Навіть колір підкреслював соціальну
нерівність. Наприклад, одяг білого кольору носили тільки багаті
римляни, а прості люди і раби — коричневий або чорний.
Старогрецький і римський одяг (мал. 48, а) являв собою
полотнище тканини, яке перекидали через плече, скріплювали
пряжками чи застібками й підв'язували на різні лади, залежно
від смаку того, хто його одягав. Від кількості складок і майстер-
ності їх розміщення залежала краса одягу. Прикрашали тканину
витканими або вишитими смугами, рослинним або геометрич-
ним орнаментом.
Характерною ознакою одягу I X — X I I ст. є те, що він чітко
підкреслював фігуру, а від лінії стегон був розширений
(мал. 48, б). Рукави надзвичайно вузькі. Обов'язковим елемен-
том одягу була накидка з прозорого шовку в колір тканини.
У романський період рукави до ліктя були настільки вузькі,
що не входила рука (мал. 48, в), а від ліктя вони звисали часто
аж до землі.
Значно змінився одяг в середні віки. Феодальна знать, нама-
гаючись відмежуватись від народу навіть одягом, весь час
змінювала його. А XIV і XV ст. можна назвати карнавалом
моди, бо ніколи знать західних країн не носила таких крикливих
і химерних туалетів, як у період кінця середніх віків.
Сукні багатих жінок складалися з щільнооблягаючого ліфа
і широкої спідниці. Ці дві частини, у свою чергу, складалися з
багатьох деталей, нагромаджених одна на одну. Під спідницю
піддягали кринолін, часто такої ширини, що жінка не могла
пройти у двері. Поверх сукні накидали мантилью — довге
прозоре покривало (мал. 48, г).
У кінці XVI ст. форма одягу змінилась, особливо жіночого.
Спідниця стала вільнішою — укладалися м'які великі складки,
а валики на боках підкладались під спідницю, нагадуючи
форму абажура. Під спідницю одягали цупкий каркас, а зверху
круглу колесоподібну оборку (мал. 48, д). В моду увійшов
стоячий на каркасі комір.
87
 Характерною особливістю середньовічної культури була
символіка кольору.
Білий — символізував чистоту, віру; чорний — сум, три-
вогу, вірність; голубий — ніжність. А червоний вважався «ко-
льором крові» або «кольором пекельного полум'я». Тому одяг
з тканин червоного кольору, починаючи з середньовіччя, носили
кати. Одяг з тканин жовтого кольору не виготовляли, бо цей ко-
лір вважався кольором зради і невірності. Уже в той час одяг
прикрашався вишивкою, опушкою із хутра. Декоративності
одягу надавала контрастність кольорів.
Сімнадцяте століття — століття розквіту винятковості (не-
обмеженої монархії), період розвитку національних держав
у Європі, період економічних змін і політичних зіткнень.
У другій половині XVII ст. у Франції формується стиль
класицизму. Основною ознакою раннього класицизму стає
розсудливість, любов до симетрії, строгість форми і мону-
ментальність (мал. 48, е).
У цей період необхідним предметом у чоловічому одязі стає
біла сорочка з пишними довгими рукавами і мереживом.
Силует жіночого одягу дуже змінився: талія стала тоншою,
спідниця набрала форму шлейфа, рукави шили дуже заву-
женими і прикрашали їх оборками, корсаж шнурували.
Верхню частину переду сукні кроїли за формою корсета і туго
стягували спереду нижче талії. У 80-х роках одяг почали при-
крашати бантами. Саме у цей період на довгі роки перестали
в одязі застосовувати комір. Замість нього горловину почали
обшивати мереживом і оборкою (мал. 48, є).
Тільки в кінці X V I I I ст. одяг став простішим і зручнішим
(мал. 48, ж).
У розвитку естетичних принципів X V I I I ст. існує кілька
етапів рококо. Вишуканість, декоративність, тендітність, утри-
рування зігнутих плавних ліній — ось основні риси, що харак-
теризують цей період (мал. 48, з).
У другій половині X V I I I ст. починає утверджуватись
народний український одяг. Чоловіче вбрання складалося із
сорочки, штанів, свити і постолів або чобіт. До жіночого одягу
належали: вишита сорочка, кольорові чоботи або черевики,
намітки. Яскравим елементом оздоблення були червоні корали,
дукачі.
Жіночі довгі сорочки були пошиті з домотканого полотна,
добре вибілені, з вузькими вишитими комірами, з широкими
розшитими рукавами, які були перехоплені внизу манжетами.
Лиштву сорочки прикрашали ажурною одинарною вишивкою.
Поверх сорочки носили дві запаски — задню чорну, а перед-
ню — вужчу синю. У холодну пору вдягали сукняну свиту —
юпку, таку саму, як і в чоловіків, тільки білого кольору.
Її оздоблювали саморобним чорним круглим шнуром, взимку
89
одягали довгий кожух з великим коміром, яскраво прикраше-
ним різнокольоровою аплікацією з саф'яну та вишивкою.
Тепер національний одяг є невичерпним джерелом зразків
для модельєрів під час розробки нових фасонів одягу. У нас
створено свій новий стиль одягу без химерності, формалізму.
Із зростанням культури і добробуту народу збільшується
потреба у красивому і модному одязі. Сучасні модельєри, як ні-
коли, прагнуть оживити моду минулих років. Але це не озна-
чає, що потрібно сліпо копіювати старе, а навпаки, необхідно
передбачати нові варіанти, нові елементи. Для оздоблення вико-
ристовувати вишивку, мережку, аплікацію, замшу, трикотаж,
тасьму, фурнітуру тощо.

§ 32. Історія швейного виробництва

Історія швейної промисловості тісно пов'язана з історією
одягу, з розвитком виробничих сил, особливо з винаходом тка-
цького верстата і швейної машини.
Первісні люди не вміли кроїти одяг. Коли була винайдена
голка, вони просто зшивали шкури забитих тварин, листя або
кору. Навіть за часів рабовласництва, коли вже вміли виробля-
ти тонкі й красиві тканини, ніякої системи конструювання одя-
гу не було. Біднота просто прикривала тіло полотнищем ткани-
ни, а багаті укладали її складками. Мистецтво одягатися й по-
лягало в тому, щоб укласти красиво складки. Але це забирало
багато часу і вимагало вміння. Тому у багатих були раби, які
спеціально займалися тим, що одягали своїх господарів.
Це були перші кравці, хоч шиття, в нашому розумінні, тоді
ще не було.
Перший одяг, який почали шити, був мішком певної довжи-
ни, в якому вирізували отвори для голови і рук, а потім підпері-
зували шнурком. З розвитком суспільства удосконалювалося
і виготовлення одягу.
У середні віки він був дуже складний, особливо одяг знаті.
Пошиття його вимагало досить високої майстерності. Але все ж
ні схем, ні рисунків викрійок ще не існувало. Для конструкції
пройми, плеча й горловини почали використовувати контур ру-
ки з відставленим великим пальцем (мал. 49). Розміри цього
контура звичайно не відповідали розмірам одягу, але цю своє-
рідну викрійку збільшували до потрібної величини, відкладаю-
чи зняті мірки. Сантиметрів тоді не було, і мірки знімали Моту-
зочком, зав'язуючи вузлики на тих місцях, де закінчувалась
певна мірка. Послідовність мірок запам'ятовували. Поступово
люди спеціалізувались, удосконалювали свою майстерність,
У результаті чого виникло кравецьке ремесло. Почали застосо-
вувати муляжний спосіб кроєння, тобто виготовлення викрійки
90
 Мал. 49 Мал. 50

безпосередньо на постаті або на примітивному манекені.

З'явився силует, форми крою з суцільнокроєним рукавом і ла-
стовицею під проймою (мал. 50), шаровари з ластовицею, бо
кроїти штани тоді ще не вміли.
З появою швейних цехів кравецьке ремесло розвинулось ще
більше. Кравець мусив бути справжнім художником, бо шилось
все здебільшого за його смаком.
У XII ст. були закладені основи крою, що особливо вплинуло
на форми жіночого одягу. Вміння кроїти тканину усунуло
залежність фасону одягу від ширини ткацького верстата.
У цей період удосконалювалась сама техніка пошиття —
вперше з'явилися вшивні рукави. Оскільки одяг тоді шився ду-
же вузький, то рукави пришивались тимчасово лише на день,
а на ніч відпорювались, бо інакше зняти одяг було неможливо.
Інколи рукави прив'язували шнурками, а коли почали застосо-
вувати застібку, рукави пришивали для постійного носіння.
Слід відзначити, що у XIV ст. появились коміри, розпашний
одяг з верху до низу.
На початку X I X ст. французький кравець Мішель за допо-
могою математичних розрахунків вперше створив конструкцію
креслення одягу. За його розрахунками можна було будувати
креслення викрійки будь-якого розміру. Він правильно визна-
чив, що зі збільшенням чи зменшенням розміру відповідно
збільшується або зменшується креслення викрійки. Під час по-
будови креслення викрійки в основу було покладено обхват гру-
дей, бо ця мірка найпостійніша. За одиницю розрахунку
Мішель брав 1 / 3 півобхвату грудей.
91
 Через кілька років кравець Компейн винайшов «сантиметрову
систему крою». Він брав за основу половину обхвату грудей
48 розміру, а решту розмірів пропорціонально збільшував або
зменшував, не враховуючи розмірів окремих частин постаті,
відхилень від норми довжини талії, висоти пілочки, глибини
пройми та ін. Ці дві системи існували досить довго. Спеціалі-
сти-кравці весь час удосконалювали їх. Свої спостереження во-
ни систематизували, виробляли технічні прийоми побудови
викрійки. Потім виникли системи Медведєва, Карла Берліса,
Башкирова та ін.
Тепер існує кілька систем, які ґрунтуються на вивченні бу-
дови постаті людини, її пропорцій, на законах геометрії та ма-
тематичних розрахунках. В основу цих систем покладено дані
про розміри постаті людини, виконані антропометричним вимі-
рюванням.

Запитання і завдання

1. Як змінювався стиль одягу зі зміною епохи?

2. В якому столітті були закладені основи крою?
3. Хто і коли створив першу конструкцію креслення одягу?

Р о з д і л VI. КОНСТРУЮВАННЯ, МОДЕЛЮВАННЯ

ТА ПОШИТТЯ ПЛЕЧОВОГО ВИРОБУ

§ 33. Конструктивні пояси фігури та її пропорції

У конструюванні жіночого одягу як умовне позначення
прийнято к о н с т р у к т и в н і п о я с и (мал. 51, а):
головний (1) — визначає розмір головних уборів;
шийний (2) — визначає положення горловини на кресленні
виробу;
плечовий (3)— визначає загальну ширину одягу в плечах;
грудний (4)— визначає розмір виробу і членування одягу
(спинки і переду) по горизонталі у цій частині фігури;
талієвий (5) — визначає ширину виробу по лінії талії;
тазовий (6) — визначає обхват, ширину і членування одягу
на цьому рівні фігури;
колінний (7) — враховують при визначенні довжини одягу;
гомілковий (8)— враховують при визначенні ширини низу
виробу;
пояс стегон (9) — визначає ширину виробу на цьому рівні
фігури;
пояс зап'ястя (10) — враховують при визначенні ширини
рукава (манжета) в області зап'ястка;
ліктьовий (11) — враховують при визначенні ширини рука-
ва в області ліктя;
92
 передплічний (12) — визначає ширину рукава в області
плеча.
Щоб правильно змоделювати одяг, потрібно знати спів-
відношення між частинами тіла людини та її зростом.
Співвідношення частин тіла із зростом для жінок з умовно
пропорційними фігурами показано в таблиці 3 та на ма-
люнку 51, б.
Для побудови фігури людини художники-модельєри кори-
стуються різними схемами. Найраціональніше членування
фігури називають каноном. Канон виявляє залежність розмірів
окремих частин тіла людини від умовної постійної величини •—
модуля.
Розробляючи ескізи одягу, за одиницю вимірювання беруть
модуль — довжину голови від тім'я до підборіддя (20...22 см),
яка відкладається по висоті всієї фігури вісім разів.
93
 Таблиця З

Частина тіла Співвідношення із зростом, %

Голова 13
Шия 3
Тулуб 33
Рука 44
Нога 51
Плечі (ширина) 21
Таз (ширина) 21

§ 34. Знімання мірок для побудови креслення

викрійки плечового виробу
Людина, фігуру якої обмірюють, може бути одягнена в бі-
лизну або тонкий прилягаючий одяг. Перед зніманням мірок
необхідно визначити місце знаходження талії. Тому фігуру
людини перев'язують по лінії талії тоненькою стрічкою, слідку-
ючи, щоб вона була розміщена строго горизонтально. При
цьому треба пам'ятати, що мірки обхватів знімаються в гори-
зонтальній площині, мірки довжин — поміж горизонтальними
площинами, тобто горизонтальними лініями, умовно проведе-
ними на фігурі людини; мірки ширини — поміж вертикальни-
ми лініями. Сантиметрову стрічку під час знімання мірок не
можна дуже натягувати або тримати занадто вільно.
Мірки знімають у певній послідовності зверху вниз: обхва-
ти, ширину, висоту і довжину. Мірки обхватів (крім обхвату
руки і ноги), ширину (крім ширини плеча і пройм) знімають
повністю, а записують у половинному розмірі; довжину і висо-
ту — повністю.
Розмірні ознаки фігури позначають великими буквами:
Обхват — О Висота — В
Півобхват — С Довжина — Д
Ширина — ПІ Глибина — Г
При них малими буквами і цифрами позначають ту частину
тіла, з якої знімають мірку.
Для побудови креслення викрійки майбутнього виробу фік-
сують такі розміри:
1. Півобхват шиї (Сш) — сантиметрову стрічку прокладають
ззаду над сьомим шийним хребцем, збоку — по основі шиї,
з'єднуючи над яремною виямкою.
2. Півобхват грудей перший (СгІ) — сантиметрову стрічку
прокладають зі спини по нижніх виступах лопаток, торкаючись
задніх кутиків пахвових впадин, спереду — над основами
грудних залоз.
94
 3. Півобхват грудей (СгІІ) — сантиметрову стрічку зі спини
прокладають, як і при попередньому вимірюванні, а спереду —
по виступаючих точках грудних залоз.
4. Півобхват талії (Ст) — стрічка проходить по найвужчому
місцю фігури людини.
5. Півобхват стегон (Сс) — вимірюють у горизонтальній
площині по найбільш виступаючих точках сідниць, а спере-
ду — на рівні виступу живота.
6. Ширина спини (Шс) — вимірюють у горизонтальній пло-
щині по лопатках між задніми кутиками пахвових впадин
(записують половину мірки).
7. Ширина грудей (Шг) — вимірюють над грудними залоза-
ми між передніми кутиками пахвових впадин (записують поло-
вину мірки).
8. Центр грудей (Цг) — вимірюють між виступаючими
точками грудних залоз (записують половину мірки).
9. Висота грудей (Вг) — від вищої точки проектованого пле-
чового шва до вищої точки грудної залози.
10. Довжина спини (Де) — від вищої точки проектованого
плечового шва до лінії талії паралельно хребту.
11. Довжина переду до талії (Дпт) — вимірюють від вищої
точки проектованого плечового шва через виступаючу точку
грудної залози до талії.
12. Довжина спідниці (Дсп) — сантиметрова стрічка прохо-
дить від лінії талії через найбільш виступаючі точки сідниць до
рівня бажаної довжини виробу.
13. Довжина виробу (Дв) — вимірюють від сьомого шийного
хребця по лінії середини спини до рівня бажаної довжини
виробу.
14. Висота плеча коса (Впк) — вимірюють від місця пересі-
кання хребта і лінії талії до крайньої плечової точки правого
боку фігури.
15. Ширина плеча (Шп) — вимірюють від точки основи шиї
по плечовому схилу до крайньої точки плеча.
16. Довжина рукава (Др) — вимірюють від плечової точки
або від точки основи шиї по вільно опущеній руці до рівня
бажаної довжини рукава.
17. Обхват плеча (Оп) — знімають навколо верхньої части-
ни руки, торкаючись стрічкою заднього кута пахвової впадини.
18. Обхват зап'ястя (Озап) — знімають навколо руки на
рівні з'єднання кисті з передпліччям.
19. Довжина брюк (Дб) — знімають по лінії боку від лінії
талії до ступні.
20. Обхват ноги (Он) — знімають як контрольну мірку
у верхній частині ноги (найгрубша частина ноги над коліном).
21. Довжина кроку (Дк) — знімають від талії спини по-
між ногами до талії спереду і ділять навпіл (як контрольний
вимір).
95
 Під час побудови креслення викрійки необхідно враховува-
ти п р и п у с к и н а в і л ь н е о б л я г а н н я (табл. 4), які
роблять для того, щоб забезпечити вільність рухів, дихання
людини.
Таблиця 4
Припуски на вільне облягання до виробів різних силуетів

Розмір припуску (см) для силуетів

Буквене
позна-
Мірки напів-
чення прита-
прита- прямого вільного
припуску леного
леного

По лінії грудей до ОгІІ Пг 3,5...5 5—6 5...7 6...9

По лінії талії до От Пт 0.5...2 3...5 — —

По лінії стегон до Ос Пс 0,5...2 3...5 — —

Припуски до довжини спинки і переду, пройми, ширини ростка

Буквене
Розмір при-
Мірки позначення
пуску, см
припуску

Довжина спинки і переду до лінії талії Пдс, Пдпт 0.5...1

Глибина пройми виробів з вшивними рукавами Ппр 1,5—2,5
Ширина ростка Пшр 0,7

Практичні завдання

1. Зніміть мірки і запишіть їх у свій зошит або таблицю 5.

2. Врахуйте припуски на вільне облягання.
3. Зробіть розрахунки, необхідні для побудови викрійки.

§ 35. Побудова креслення

основи плечового виробу
Щоб зробити креслення деталей виробу, необхідно побуду-
вати базисну сітку. Від точності її виконання залежать пра-
вильність виготовлення викрійки та якість виробу.
Побудову базисної сітки основи сукні приталеного силуету
описано в інструкційній карті 3. Креслення викрійки виробу
виконують на основі базисної сітки (мал. 52). Від правильності
визначення конфігурації, розмірів і розміщення основних
ліній креслення (лінії середини спинки і переду, верхні кон-
турні лінії, виточки на утворення випуклості на груди та
лопатки) залежить якість посадки коміра на фігурі.

96
ч X Он NЯИ О
з с Ь- 30 О О н гн 1 1
3 И СО СО СО -Ч" ч -ч
4
уз
а
Е-,
1С о о і
а оі ю" (-"31®®5
® ої

Ьі сс Ю О X сс
с Є-
та Осо)Ч
н1 иЧ1мЧи
1 т-

а
X
5
*
Ю Л н о Ю тг
а И NП
М N ІО
ЯО(О П
СNЬ-"
о
СІ
О О NОО
оо о о* і-Т
Я СО Ч* Ч Ч"
5
й
ое СО і-ч -З" о а
Ої СЧ СО СО СО Ч*

я а оо оогі-ч^
00 х оо х 00 <35 оо

я м оо и о ю о
5
а. Ю Ю Ю N Nм Ні
з й
х
V
З*
О СС М N Ь; >>
•Ч^ "Ч* Ю іл (О '-С а
х*
о
X
00 СО м о ю о
ет іо оо' О) н X
ч ч Ч" 1Р ч Й а
а.
N Я СС_ М ос
О п' н я* я" ч' о
СО СО СО СО СО со 4
а
>1
о о о о о_ о '2
X оо' о' И Ч* С X 5
ю П Ч Ч Ч Ч Ч* X
О

о « и о_ ® N •ав-
!о"
СО ь-*
СОаСОн -Ч
я"- ч'
"Ч* Ч* а
и
а
з Ч ОО N СС Оі м
о СО СО Ь- Ь- Ь» 00

£
5 — X X х
а ш -С а
X О їм ТГ СО X X - X
СО "Ч* "Ч* Ч* Ч* ч* сг
Ж а >»о. —І
о
&

97

і
 Побудову креслення основи здійснюють за допомогою
великої кількості розрахункових формул. При цьому треба
враховувати будову тіла, форму і матеріали проектованого
виробу і особливості технології.

Практичні завдання

1. Побудуйте базисну сітку основи плаття приталеного силуету за інструк-

ційною картою 3.
2. На основі знятих мірок побудуйте креслення викрійок спинки і переду
сукні за інструкційними картами 4 і 5 та малюнками 53, 54.
3. На основі креслень викрійок спинки і переду виготовте викрійку основи
плечового виробу у натуральну величину.

Інструкційна карта З
Побудова базисної сітки основи сукні
приталеного силуету (мал. 52)

в В, в, в,

н
Мал. 94

98
 Розрахунки на розмір, см
Розрахункові
№
Послідовність побудови формули і позна-
п/п стандартний індивіду-
чення точок
(46, III зріст) альний

1 2 3 4 5

1 Визначити ширину В В , = ОгІІ + Пг <10+ І = 50

сітки
2 Визначити довжину В Я = Дв 99
сітки
3 Побудувати прямокут- ВН = В,Я, 99 - 99
ник за двома сторонами ВВ, = Я Я , 50 = 50
4 Знайти розміщення лі- ВГ = Де + Пдс 41 + 0,5 =
нії талії 7Т| = 41,5
5 Знайти розміщення лі- ГС = 1 / 2 Д е - 2 1/2-41-2 =
нії стегон СС і = 18,5
6 Визначити ширину ВВ, = Шс + 17,5 + 1,2 =
спинки, обмежити її + 0,3 Пг = 18,7
допоміжною прямою
7 Визначити ширину В,В., = Шг + 16,2 + 0,8 +
переду, обмежити її + 0,2 Пг + + (46-
допоміжною прямою + (ОгІІ —ОгІ) -42,6) = 20,4
8 Визначити ширину 5>Вз = ВВ\ — 50—(18,7 +
пройми - ( В В , + В,Вз) + 20,4) = 10,9

Інструкційна карта 4
Побудова креслення викрійки спинки
основи сукні приталеного силуету (мал. 53)

Розрахунки на розмір, см
Розрахункові
№
Послідовність побудови формули і позна-
п/п стандартний індивіду-
чення точок
(46, III зріст) альний

1 2 3 4 5

Ош
1 Знайти розміщення ВВ, = — + 17,9:3 +
найвищої точки проек- + 0,7 а: 6,7
+ Пшр
тованого плечового шва
(Ві), для чого визна-
чити ширину ростка
2 Визначити глибину ВВя= ВВі : 3 6,7:3 « 2 , 2
ростка

99
 Продовження інструкційної карти 5

1 2 3 4 5

3 Визначити розміщення К = Дпс + 2 13,7 + 2 = 15,7

плечової точки В,шля- (з ТОЧКИ В4)

хом перетину двох дуг Я , = Впс + 41,2 + 0,5 =

і провести лінію пле- + Пдс (з точки = 41,7
чового схилу В,В,, Т)
4 Позначити точку пере- в7
тину лінії плечового
схилу 3 д о п о м і ж н о ю
прямою
5 Побудувати плечову Довжина 7...8
виточку, оформити лі- виточки
нію плечового схилу Глибина виточки 1,5...2
6 Виміряти ширину В>В 3 = ВВ, - 50-(18,7 +
пройми на сітці і пере- -(ВВ,,+В,В:)) + 2 0 , 4 ) = 10,9
вірити її за формулою
7 Знайти лінію глибини В-Г = 1,5 X 1,5-10,9 +
пройми і провести її Х В . В . + Ппр + 1,5 = 17,85
через точку Г
8 Позначити точки пере- ЛІУз —

тину лінії глибини

пройми з допоміжними
прямими, проведеними
з точок В ,Ві
9 Позначити середину ГГ, = 1 / 2 ГГ, 1 0 , 9 : 2 = 5,45
ширини пройми

ВіГ
10 Знайти контрольну +2 17,85:3 +
точку Г 5 + 2 = 7,95
11 Провести бісектрису — 2...3
кута ГіГГг„ а потім на-
креслити пройму плав-
ною лінією через точки
В„, Гь, Г4
12 Знайти розміщення ГГь = ГГ3:3 1 0 , 9 : 3 а; 3,6
проектованого бічного
шва
13 Провести лінію розмі- Г1Т2С2Н2
щення бічного шва че-
рез точку Л, і позначи-
ти її вершину точкою Г- -
14 Визначити розміщення С,С:,= 49,5 + 2
бічних зрізів по лінії Ос + Пос 2
стегон (ССі) 2 46 + 4
ОгІІ + Гіг 2
2 = 0,75

100

і
 Продовження інструкційної карти 4

1 2 3 4 5
(46 + 4)
15 Відкласти розхил біч- Т2Т3= 2
ної виточки
(ОгІІ + Пг) (34,3 + 2) __
2 2
(От + Пг) «6,8
2 За малюнком
16 Провести лінію бічного
зрізу через точки
ГьТзСзНз
17 Провести лінію середи- ГГ, ТТі За малюнком
ни виточки на снинці
і від здобутої точки 2 2
провести до перетину
з лінією ССі
18 Відкласти розхил ви- Т,ТЬ= 2...3 До 3 см
точки на спинці
19 Накреслити виточку на За малюнком
спинці по лінії талії
 Інструкційна карта 5
Побудова креслення викрійки переду
основи сукні приталеного силуету (мал. 54)

Розрахунки на розмір, см
Розрахункові
№
Послідовність побудови формули і позна-
п/п стандартний індивіду-
чення точок
(46, III зріст) альний

1 2 3 4 -5

1 Знайти рівень найви- Г , £ я = Дпт + 42,8 + 0 , 5 =

щої точки проектова- + Пдпт = 43,3
ного плечового шва і
провести через неї до-
поміжну горизонталь-
ну лінію

102
 Продовження інструкційної карти 5

1 2 3 4 5

2 Відкласти ширину гор- В%В9= ВВ- 6,7

ловини ВцВо і знайти
найвищу точку В,, про-
ектованого плечового
шва
3 Визначити глибину В%В\ 0 = В&В$ -4- 1 6,7 + 1 = 7 , 7
горловини, накреслити
лінію горловини плав-
ною вигнутою лінією
4 Знайти на лінії глиби- Г?ГЬ= Вгз 9,1
ни пройми ГГ-2 по гори-
зонталі найвищу точку
грудної залози і про-
вести через неї верти-
кальну допоміжну лінію
5 Знайти по вертикалі К= Вг (з точки 26,5
найвищу точку грудної Ви) = ВчГч
залози — вершину ос-
новної виточки точку
Гч і обмежити д у г о ю
довжину її сторін
6 Визначити розхил Яі = В..Вп = 2 ( 4 6 — 42,6) +
основної виточки, обме- = 2 (ОгІІ — + 2 = 8,8
жити його д у г о ю , про- — ОгІ) + 2 (з точ-
вести сторони основної ки Во)
виточки
7 Знайти допоміжну ГіВ,2=В7.Г 17,85
точку В12
8 Знайти контрольну ГзГ 10= Г,в,,: 3 17,85:3=5,95
точку Л о
9 Знайти точку Ві ї за до- /?•_>= /\пВ|2 За малюнком
помогою двох дуг, з'єд- (з точки Гін)
нати її з точками Вц Я з = В\\В\і=
та Л о прямими, зроби- = Дпс (з точки
ти нахил плечового В,,)
схилу на 0,5 см (точка
ВІ4)
10 Побудувати бісектрису 2
кута Л / У ю
11 Провести лінію пройми За малюнком
через точки ВцГмГі
12 Відкласти по лінії сте- С,С,= С,С3 0,75
гон величину розши-
рення переду

103
 Продовження інструкційної карти 5

1 2 3 4 5

13 Відкласти розхил біч- Т,Т„= Т/Гз 3,4

ної виточки
14 Провести лінію бічного
зрізу через точки

15 Провести середню лі-

нію виточки на пілочці
від точки Г 9 до пере-
тину з лінією ССі
16 Відкласти розхил ви- ТїТЯ— 13,7 —
точок на передній пі- - ( 6 , 8 + 3 ) = 3,9
лочці і накреслити їх

§ 36. Основи моделювання

Моделювання одягу є початковою стадією у виготовленні
швейних виробів. Під час моделювання необхідно враховувати
зовнішність людини, призначення одягу, якість його, колір
та рисунок тканини.
У швейному виробництві існує чотири головні кон-
структивні форми моделювання, а саме: прилягаючий ліф з
вшивним рукавом — це основний ліф, з якого розробляють усі
конструктивні форми; прилягаючий ліф з суцільнокроєним ру-
кавом; прилягаючий ліф з рукавом реглан і ліф вільної форми
з рукавами різноманітних фасонів, тобто: вшивним, суціль-
нокроєним, реглан або комбінованим (спереду ліфа вшивний,
а на спинці суцільнокроєний чи реглан і навпаки).
Під час розробки моделей одягу застосовують такі способи:
1. Конструктивний — розробка моделей на основі побудови
креслення викрійки за допомогою розрахунків (див. мал. 52,
53, 54).
2. Розробка моделей на основі малюнків із журналів мод,
нанесення на основну викрійку допоміжних ліній фасону. При
цьому треба мислено визначити на малюнку моделі лінії, які
наносять на основну викрійку, місце розміщення кожної деталі
і перенести їх на основну викрійку, відповідно збільшивши.
3. Прикладний — розробка моделей на основі готової
викрійки з допоміжними прикладними деталями. Наприклад,
ліф з перехідним плечем спинки на пілочку, розробка рукавів
реглан, напівреглан або рукавів разом з різними кокетками, ко-
мірів, пелерин тощо. За малюнком моделі на основну викрійку
наносять лінії, потім по цих лініях викрійку розрізають і відпо-
відні деталі прикладають одну до одної (мал. 55, 56, 57).

104
 4. Муляжний спосіб — конструювання і розробка моделей
безпосередньо на постаті або манекені. Застосовують його тіль-
ки тоді, коли модель важко або зовсім неможливо розробити
іншими способами (мал. 58).
Перш ніж приступити до моделювання одягу різними спосо-
бами, необхідно розглянути азбуку моделювання, тобто
розробку різних фасонів ліфа на основі прилягаючого ліфа
шляхом перенесення виточок або розподілу їх у м'які складки,
зборки тощо (мал. 59).
Наведені приклади викрійок можна використовувати як
основу для розкрою блузки або сукні не тільки строгої форми,

105
 Мал. 94

106
а й будь-якого іншого фасону, залежно від моди та індивідуаль-
них особливостей фігури, на яку шиють виріб.
Щоб по основній викрійці виготовити викрійку іншого фасо-
ну виробу, необхідно засвоїти принципи вимірювання напряму
ліній деталей викрійки, а саме: перенесення нагрудної виточки
і нанесення ліній для розрізу на викрійку, якщо необхідно, то
можна добавити тканину на зборки або складки.
Нагрудну виточку в основній викрійці застосовують для
оформлення випуклості грудей. Тому вона може бути розміще-
на по лінії плеча чи перенесена в лінії фасону або зборки. Цю

\
\
\
\
\

Мал. 94

107
 ШИРИНА
СПИНКИ I V • • • •

\
- і г — —
г ~~ -
1
1
1 І
і
1
\ :••. 1
1
\

Мал. 94
108
виточку можна перенести до лінії талії, до середини переду, до
бокового шва, а також на лінію пройми і в горловину.
Щоб перенести нагрудну виточку по фасону, виточку на
викрійці закривають (заколюють шпильками) і роблять розріз
до кінця виточки в тому напрямі, куди потрібно відповідно до
фасону перенести виточку. Якщо на викрійці зроблено такий
розріз, нагрудну виточку переміщають у напрямі розрізу. ^
Під час розкроювання по намічених лініях розрізу викрійку
розсувають на тканині на зборку або складки.
109
 § 37. Розробка моделей прикладним способом
Моделювання ліфів, блуз і суконь прикладним способом ви-
конують обмальовуванням основної викрійки з підмальову-
ванням додаткових деталей.
Розробка моделей таким шляхом вимагає практичних нави-
чок моделювання конструктивним способом. Знаючи розмі-
щення різних ліній деталей і розміри, легко можна видозмінити
один фасон на інший без розрахунків.
На малюнку 55 показана блуза без бокових і плечових швів.
Ліф розроблений прикладним способом. Щоб отримати викрій-
ку цього ліфа, необхідно викрійки основи ліфа спинки і переду
розкласти на тканині так, щоб спинка лежала по нитці основи,
а перед по нитці піткання (див. мал. 55). По лінії талії викрійки
повинні стикатись. Плече збільшують на застібку з переходом
на пілочку, на якій закладають три м'які складки.
Прикладний спосіб дуже часто застосовують під час
розробки різних кокеток, пелерин і комірів.
На малюнку 56 показана пелерина, розроблена на основі
викрійки ліфа. Для цього плечові зрізи пілочки і спинки з'єдну-
ють по лінії горловини і обмальовують пелерину бажаної
довжини.
Для побудови різних фасонів комірів прикладним способом
також необхідно користуватись основою викрійки ліфа. На
викрійці ліфа з'єднують плечові шви спинки і переду, а місце,
де починається комір, попередньо відмічають на викрійці
переду (див. мал. 57).

§ 38. Моделювання муляжним способом

Муляжний спосіб моделювання є найбільш простим спосо-
бом виготовлення викрійок. Він здійснюється накладанням
паперу на манекен або фігуру.
Цей спосіб використовують, в основному, під час моделю-
вання складних виробів, тобто тих, які важко моделювати кон-
структивним способом.
Накладання паперу в більшості випадків роблять на око.
Але без знання певних правил і системи муляж не дає можли-
вості виготовити викрійку.
Муляж наочно показує всі особливості певного фасону. Крім
цього, макет виробу з паперу може дати деякі уявлення про те,
чи відповідає даний фасон фігурі.
Під час розробки моделей муляжним способом на манекені
або на фігурі насамперед уточнюють, чи відповідає даний фа-
сон фігурі. Потім перевіряють мірки манекена, наносять
потрібні лінії і приколюють папір. Якщо розміри манекена
більші або менші порівняно з потрібним розміром, то викрійку
відповідно зменшують або збільшують.
110
 Якщо модель симетрична, то викрійку роблять тільки на
одну (праву) частину манекена або фігури, а якщо ні, то викрій-
ку роблять і на правій, і на лівій частинах манекена.
Наколюють викрійку, починаючи завжди із спинки, причо-
му край паперу повинен проходити точно посередині спинки
і переду. В місцях, де закінчується мірка, папір приколюють.
Потім уточнюють усі деталі викрійки і починають конструюва-
ти рисунок викрійки коміра і спідниці (див. мал. 58).
Запитання і завдання
1. Що таке моделювання одягу?
2. Назвати способи моделювання.
3. Яка відмінність між прикладним та муляжним способами моделювання?

§ 39. Розробка різних фасонів ліфа

Основним елементом у розробці фасону ліфа є виточки.
Виточки бувають: розрізні і нерозрізні, конструктивні і
комбіновані, тобто конструктивно-декоративні для оздоблення
виробів.
Переводячи основну виточку в різні напрями по основній
викрійці, можна розробити будь-який фасон виробу. На ма-
люнку 59 показано загальну схему перенесення основної
виточки в різні сторони залежно від фасону.
Розподіл нагрудної виточки в три м'які складки. На
основній викрійці (мал. 60, а) вирізають виточку. Від країв зрі-
зів виточки відкладають по 1,5...2 см до пройми і горловини,
а потім розрізають до кінця виточки. Роблять надрізи по гори-
зонталі і розсувають смужки (мал. 60, б), рівномірно розподіля-
ючи глибину виточки.
ІД..,'

б
а
Мал. 94

111
112
 Перенесення основної виточки по лінії плеча ближче до
пройми. На основній викрійці ліфа наносять лінію виточки
ближче до пройми (мал. 61). Основну виточку закривають.
Перенесення основної виточки в горловину. На основній
викрійці ліфа (мал. 62, а) наносять лінію розрізу, розділивши
лінію горловини на 2 рівні частини до кінця основної виточки.
Основну виточку закривають (мал. 62, б). Великий виріз на гор-
ловині можна використати для виточок, складок або зборок
(мал. 62, в).

Мал. 46

5 7189 113
 Перенесення основної виточки в пройму. Основну виточку
закривають, розділяють лінію пройми пілочки на дві рівні ча-
стини (мал. 63, а, б), підрізають по наміченій лінії за лінію
основної виточки 2...4 см залежно від фасону.
На основі цього ліфа можна розробити ліф з підрізною
фігурною кокеткою.
При розкроюванні по лініях розрізу викрійку розсувають на
тканині на бажану кількість складок.
На малюнку 63, в, г зображена шерстяна сукня на підрізній

г
Мал. 94

114
кокетці, відрізна по лінії талії. Спереду закладені складки.
Даний фасон рекомендується на повну фігуру.
Перенесення основної виточки у фігурну вставку. Основну
виточку закривають, розділяють лінію пройми на дві рівні ча-
стини і від точки поділу наносять фігурну лінію до талії (мал.
64, а). Після розрізання дістають дві окремі деталі — фігурну
вставку і бокову частину ліфа (мал. 64, б, д). Щоб у боковій час-
тині дістати зборки, необхідно бокову частину ліфа поділити
на 4 — 5 рівних частин, не доходячи 1...2 см до краю (мал. 64, г),
а тоді розширити на 1...1,5 см, як показано на малюнку 64, в.
Ц ю частину збирають у зборку і пришивають до вставки.
На основі цієї викрійки можливі два варіанти ліфа з деяки-
ми змінами.
Перенесення виточки в лінію середини переду. На основній
викрійці переду (мал. 65, б) наносять лінію розрізу, починаючи
від точки 4 (тобто на 4 см нижче точки Г). Основну і талієву
виточки закривають.
Щоб дістати зборку вище по лінії грудей, необхідно лінію
розрізу нанести на 8 см вище точки Г.
Ліф з підрізом вище лінії талії показано на сукні з шовкової
тканини на малюнку 65, а.
Ліф без шва на лінії грудей, посередині переду з великим
збиранням показаний на малюнку 65, в.
Перенесення основної виточки в горловину («Фантазія»),
Розділяють лінію горловини на дві рівні частини (мал. 66, а).
Від лінії грудей відкладають 17 см (точка 17). Розрізають
по лінії 4 —17 і закривають виточку (мал. 66,6). На малюнку
показано сукню з цим ліфом.

а б в

Мал. 46

5* 115
 ВИТОЧКА
ЗАКРИТА

ЗАКЛАСТИ
М'ЯКІ СКЛАДКИ

ВИТОЧКА
ЗАКРИТА
ПІДРІЗАТИ

а б
Мал. 67

Перенесення основної виточки з одного плеча на друге (аси-

метрична модель). На основній викрійці ліфа роблять підріз по
лінії середини пілочки в напрямі до кінця виточки (мал. 67, а).
Одну виточку закривають (мал. 67, б). Отримане збільшене пле-
че використовують для складок. На основі розробленого ліфа
на малюнку показано сукню з шовку. Спідниця розкльошена
з боку, по лінії талії зібрана в складку. Рукав — кльошевий волан.

116
 Перенесення основної виточки в горловину і лінію талії.
На основній викрійці наносять лінію підрізу від точки Г
до виточки (мал. 68, а). Виточку закривають. Від точки 3 вверх
(мал. 68, б) відкладають 15 см на складки. Будують лінію 15—
12—4, на якій розміщують складки (мал. 68, в). Сукню, виго-
товлену на основі цього ліфа, показано на малюнку 68, г. Ліф

Мал. 94

117
 Мал. 69

Мал. 70

м'якої форми, відрізний по талії, драпірований пояс входить

в талію.
Ліф зі вставкою (мал. 69). На основній викрійці ліфа по
середині переду від лінії грудей вниз відкладають 4...5 см і на-
носять лінію по формі вставки (мал. 69, а). Потім вставку
відрізають по наміченій лінії (мал. 69, б).
Перехідне плече (мал. 70). На основній викрійці закривають
нагрудну виточку (мал. 70, а).
118
 Лінію пройми до лінії грудей розділяють на три частини. Від
верхньої з намічених точок проводять лінію, паралельну
лінії плеча, і по цій лінії відрізають кокетку.
Відрізну кокетку приєднують до плеча спинки.
Перед ліфа під кокеткою збирають у зборки (мал. 70, б).

Запитання і завдання

1. За допомогою чого можна розробити новий фасон виробу, застосовуючи

основу викрійки плечового виробу?
2. На основі викрійки плечового виробу перенесіть нагрудну виточку у три
м'які складки по лінії плеча у зріз горловини і пройми.

§ 40. Підготовка виробу до першої примірки

До першої примірки виріб готують так:
1. Відмічають середину спинки, пілочки, рукава і лінію
талії швом «уперед голка».
2. Прокладають сильця по основних фасонних лініях
викрійки.
3. Зметують і з'єднують клини (якщо вони є). Шви приточу-
вання розпрасовують.
4. Зметують виточки і м'які складки, складаючи і рівняючи
їх від кінця. Виточки зметують від зрізів до кінця дрібними гу-
стими стібками, щоб при з'єднуванні вони не зсувались. Якщо
виточки і складки розміщені всередині деталі, то їх зметування
слід починати з одного кінця.
Фігурні виточки завчасно зметують з лицьового боку по
сильцях, тримаючи виточку розгорнутою. Прокладають зигза-
гоподібні стібки, не стягуючи нитку, потім стягують її до
з'єднання силець першої і другої ліній виточок. Після такого
допоміжного зметування неважко зметати виточку з вивороту
по раніше прокладеній нитці. Витягують першу нитку, прокла-
дену з лицьового боку, після чого приступають до з'єднання
фігурної виточки.
5. Зметують фасонні лінії (підрізи, рельєфи), роблять
зборки, якщо це потрібно за фасоном. Під час з'єднання деталей
з'єднувальним, або нашивним швом, зметують по тих деталях,
які треба припосадити — зробити зборку, фігурні шви, увігнуті
лінії або надсічені кути.
6. Зметують плечові шви, спинки і пілочки, суміщаючи
контрольні точки. Для рівномірної припосадки плечовий шов
спинки (особливо в суцільнокроєному рукаві) збирають дрібними
стібками на нитку. Не слід припосаджувати тканину близько
119
до пройми. Плечові шви правого плеча зметують від ростка
до пройми, лівого — навпаки, від пройми до ростка, зметування
проводять по спинці. Замість припосадки плечового зрізу
спинки можна зробити виточку посередині, яка так, як і припо-
садка, підтягує вільну тканину спинки, дає красиве облягання.
У тканинах, які легко розтягуються, приметують до плечо-
вого зрізу пілочки пружок тканини або тасьму. Ширина
пружка 1 см, довжина на 0,7 см менше плечового зрізу спинки.
Строчка має проходити на відстані 0,2...0,3 см від краю
пружка. Плечову виточку не приметують: для зручності
з'єднування її після примірки.
7. У суцільнокроєному виробі бокові шви зметують по
спинці, починаючи від пройми, суміщаючи контрольні точки
по бокових зрізах, лінії талії і стегон.
8. Якщо сукня відрізна по лінії талії, з'єднують ліф зі
спідницею. Для цього ліф вкладають у спідницю (лицьовими
боками всередину), сколюють шпильками, суміщаючи середину
спинки ліфа з серединою задньої частини спідниці, середину
переду з серединою передньої частини спідниці, бокові шви,
а тоді з'єднують.

§ 41. Перша примірка

Проведення примірки вимагає від виконавця дуже великої
уваги.
Якщо викрійка виготовлена по точно знятих мірках з ураху-
ванням фігури і виріб правильно зметаний, то під час примірки
виправлення можуть бути незначні.
Примірку проводять по правому боці виробу, а при різно-
сторонній фігурі — по обох боках (мал. 71). Заколоти застібку,
якщо вона є.
Під час примірки необхідно звертати увагу на слідуюче:
1. Середина спинки виробу має проходити по середині
спини, а середина переду — по середині переду фігури.
2. Установити точно лінію талії. Для цього підв'язати талію
поясом або тасьмою і вздовж пояса (тасьми) крейдою або нит-
кою відмітити на виробі лінію талії.
3. Звернути увагу на загальне облягання виробу, перевірити
напрям плечової виточки, яка має проходити до центра бюста.
4. Якщо дивитись збоку, то плечовий шов повинен ніби
розділяти плече на дві рівні частини.
5. Боковий шов має проходити по прямій лінії.
6. Якщо виріб по лінії талії широкий, то під час примірки
закласти виточки або складочки і скріпити їх шпильками.
Довжина і глибина їх залежить від особливостей фігури.
7. В суцільнокроєній сукні необхідно робити примірку з обох
боків, щоб уникнути перекосу.
120
г

Мал. 71

8. Перевірити виріз горловини, розмір і форму коміра. Виріз

горловини у виробі повинен щільно прилягати до шиї.
9. Уточнити фасонні лінії і розміщення оздоблювальних
деталей: басок, кишень тощо.
10. Звернути увагу на загальне облягання фігури.

§ 42. Баланс виробу

У швейному виробництві є поняття «баланс виробу», що
визначає правильну посадку плечового виробу на фігурі.
Баланс — це співвідношення взаємно зв'язаних величин.
Якщо виріб має хорошу посадку на фігурі з правильним розмі-
щенням плечових і бокових швів, це означає, що даний виріб
збалансований, тобто основні його деталі (пілочка і спинка)
урівноважені.
В основу балансу покладені балансові довжини пілочки до
талії (Дпт) і довжини спини до талії (Дст).
Тому під час знімання мірок з фігури особливу увагу приді-
ляють розміщенню лінії талії і плечового шва, оскільки від них
залежить правильність знімання цих вимірів.
121
 Розрізняють такі баланси виробу: позитивний, нульовий
і негативний.
П о з и т и в н и й баланс має виріб, коли Дпт більше Дст не-
залежно від осанки; н у л ь о в и й — п р и рівності Дпт і Дст;
н е г а т и в н и й — якщо Дпт менше Дст.
Баланс порушується у тих випадках, коли неправильно
розраховано росток, ширину горловини, лінію пройми, висоту
плеча косу (Впк), нахил плеча пілочки (Нпп), а також плечові
виточки.
Найменші неточності при вимірюваннях розхилу виточки
в сторону її зменшення приводить до порушення балансу виробу.
Цього не трапиться, якщо глибина виточки буде більшою на
0,5—1 см. За рахунок збільшення виточки виріб буде трохи
вільнішим у грудях.
Баланс може порушуватись також внаслідок відхилень від
правильної технології пошиття виробу. Так, припосадка виробу
по проймі легко порушується неправильним з'єднанням рукава
з проймою. Баланс може повністю порушитись внаслідок непра-
вильного з'єднання бокових швів тощо.
Тому, щоб забезпечити баланс виробу, необхідно якнайточ-
ніше знімати мірки з фігури, правильно виконувати креслення
і строго додержувати технології пошиву виробу.

Запитання і завдання

1. Який порядок виготовлення плечових виробів згідно з технологією

пошиття?
2. Проведіть самостійно першу примірку плечового виробу, усуньте
недоліки.
3. Якщо перед вашого виробу складається з двох пілочок, перевірте баланс
вашого виробу.

Р о з д і л VII. ХУДОЖНЄ ОЗДОБЛЕННЯ

ТА ДРІБНИИ РЕМОНТ ОДЯГУ

Розрізняють оздоблення постійне і змінне. До постійного

оздоблення належать складки, строчки, защипи, тасьма, сутаж,
бейка, кант, рюш, оборка, вишивка, мережка, бахрома і аплі-
кація; до змінного — коміри, вставки, манжети, пояси, жабо
тощо. •

§ 43. Оздоблення одягу вишивкою та мережкою

З давніх-давен жінки оформляли вбрання і речі домашнього
вжитку вишивкою та мережкою. Нею підрублювали серветки,
скатертини, доріжки, подоли сорочок тощо. Існує кілька видів

122
м е р е ж к и — прості прутики й досить складні, що утворюють
вишукані узори.
Мережку можна виконати котушковими нитками, цупкість
і товщина яких має відповідати цупкості і товщині тканини.
Для батисту, маркізету, крепдешину рекомендуються нитки
№ 60—80. Для льняних тканин та бязі — № 40—50. Можна
вишивати мережку в одну і дві нитки. Останній варіант зручні-
ший, коли закріплюють нитку.
Беруть нитку вдвічі довшу, ніж треба для вишивки, скла-
дають її навпіл і двома кінцями затягують у голку. На другому
кінці нитки утворюється петля, яку закріплюють, як показано
на малюнку 72, б.
Нині мережка знову увійшла в моду і нею прикрашають
блузи, спідниці, сукні.
Тим, хто бажає засвоїти прийоми вишивки, потрібно набра-
тися терпіння і спробувати свої сили у виконанні різних видів
мережок, а вже потім починати оздоблення тих чи інших
виробів.
Щоб виконати мережку, на тканині підрізають кілька ниток
основи або піткання (утоку) і витягують їх. Утворюється до-
ріжка по горизонталі або по вертикалі, тобто по нитках основи
або утоку (мал. 72, а). Ширину і довжину мережки визначають
за бажанням або відповідно до фасону.
Основним прийомом мережки є стовпчики, які ще називають
одинарними прутиками або снопиками. На початку і в кінці ме-
режку закріплюють гладьовим валиком або петельним швом.
Розпочинають вишивати так: закріплюють нитку (мал. 72, б),

123
на голку набирають чотири-шість вертикальних ниток, виво-
дять нитку назовні і обкручують нитки стовпчика, стягуючи їх
у снопик (мал. 72, в). Голку вколюють з виворітного боку на дві
горизонтальні нитки вище доріжки. Виколюють голку поряд
з чотирма нитками, взятими на перший прутик. З наступних
чотирьох ниток утворюють другий стовпчик і т. д.
Подвійний прутик відрізняється тим, що вертикальні нитки
мережки обкручують і стягують по верхньому і нижньому краю
доріжки, як одинарний прутик (мал. 72, г).
Роздільник-прутик, так звану мережку в розкіл (мал.
72, д, е), вишивають, як і одинарний стовпчик, але з проти-
лежного боку доріжки беруть по дві нитки від одного прутика
і по дві від наступного, ніби розколюючи цим стовпчики навпіл.

§ 44. Оздоблення квітами

Квіти для оздоблення можна використовувати як у нарядно-
му одязі, так і повсякденному. Все залежить від форми квітки,
матеріалу, з якого її виготовлено. Та слід пам'ятати, що розмір,
колір, форма квітки мають відповідати призначенню і кон-
структивним лініям одягу.
Для виготовлення м'яких квітів потрібні ножиці, голки
і нитки.
Троянду виконують у такій послідовності (мал. 73):
1. Викроюють косу смужку завширшки 9...19 см в розгорну-
тому вигляді і завдовжки 40...45 см (довжина і ширина
обшивки залежить від розміру троянди). Складають смужку по
ширині виворотом униз, зрівнюючи зрізи, зметують швом
0,7...1 см.
2. Згортають смужку у трубочку шар за шаром, як показано
на малюнку 73, а, б, злегка стягують нитку зметування. Спо-
чатку складають щільніше, а потім — вільніше, щоб троянда
виглядала відкритою.
3. Закріплюють кінець смужки і нижню частину троянди
зшивними стібками нитками в тон тканини.
4. Для виготовлення листків (мал. 73, в) тканину викрою-
ють по колу, діаметр якого 10...12 см. Складають тканину вдвоє
лицьовим боком всередину, обшивають зрізи.
5. Прокладають рідку строчку і стягують нитки. Виправля-
ють листки і пришивають до нижньої частини троянди
(мал. 73, г).
Для троянди з окремих пелюсток (мал. 74) необхідно загото-
вити 5—6 пелюсток різного розміру, викроєних по косій нитці
(мал. 74, а).
Починаючи з маленької пелюстки, призбирують її на нитку,
обмотавши мізинець лівої руки, зшивають обрізні краї. На-
ступні зібрані пелюстки пришивають, як показано на малюнку
124
 а б
Мал. 73

н.0.

н.о. з *
- 11...13 ЗГИН

? ЗГИН д ЗГИН ' д ц ЗГИН

Мал. 74

74, б. Основа має бути плоскою. Оформляють троянду листком

або бантом з рулика (мал. 74, в).
Пелюстки троянди можна виготовити з прозорої капронової
тканини, вкладаючи всередину різну за відтінком іншу ткани-
ну. Якщо тканина сипка, то перед цим її слід добре накрохма-
лити, висушити і відпрасувати.
Гарний вигляд мають троянди, краї пелюсток яких укріпле-
ні клеєм ПВА або іншим синтетичним клеєм і посилані на-
тертим на наждачному папері пилом тканин, близьких за
кольором до троянди, але різних за відтінком.

§ 45. Рюші та буфи

Оздоблення рюшами застосовують тільки в нарядних
платтях, тому що прати й прасувати їх дуже важко.
Рюші бувають косі, у зборку, в складку, плісировані, фа-
сонні тощо.
Для оздоблення сукні з бавовняної тканини застосовують
звичайний р ю ш з п р я м о ї а б о к о с о ї т к а н и н и в зборку
125
 Мал. 75 Мал. 77

чи в складочку (мал. 75). Для такого рюшу викроюють смужки

потрібної ширини, краї зрізів підгинають і обробляють на ма-
шині, потім смужки призбирують посередині в два-три рядки
або закладають складочками. Довжина смужки для рюшу має
бути в 2,5 — 3 рази більшою від довжини готового рюшу.
Для виготовлення з и г з а г о п о д і б н о г о р ю ш у смужку
тканини (мал. 76) складають удвоє, заметують і припрасо-
вують, після чого настрочують рідкою машинною строчкою
або вручну зигзагоподібною лінією. Нитку стягують і дістають
рюш потрібної форми. Ним оздоблюють кишені дитячих
виробів.
Р ю ш ф і г у р н и й (мал. 77) роблять так само, як і зигзаго-
подібний, але прострочують смужку впоперек на рівних відста-
нях від країв і стягують ниткою.
Ф а с о н н и й р ю ш (мал. 78) обробляють так: беруть пряму
смужку завширшки 2...4 см і закладають однакові зустрічні
і бантові складки. На товстій тканині їх посередині застрочу-
ють, а на тонкій — закріплюють непомітними стібками. Потім
бантові складки посередині закріплюють непомітними стібка-
ми, а зустрічні — стягують до середини.
Б у ф и з в и ч а й н і з р ю ш е м . Буфи обробляють вручну
і машиною. Перш ніж заготовити рюш для обробки ручним
способом, зріз деталі підгинають на 1...1,5 см і приметують,
потім складають з вивороту вдвоє і швом через край збирають
у зборку.

126
Г

Для буфів (мал. 79) наносять з вивороту на відстані 1...2 см

два-чотири ряди ліній, перегинаючи тканину по намічених ліні-
ях, швом через край збирають зборки. Машинні буфи простро-
чують по намічених лініях. При цьому верхню нитку ослаблю-
ють, зборки збирають рівномірно і нитки закріплюють трьома-
чотирма стібками.
Б у ф и в а ф е л ь н і (мал. 80). На деталь тканини наносять
нитками косі клітини шириною 1...1,5 см, залежно від величини
буфів. У точках перетину тканину перехоплюють трьома
стібками шовкових ниток. Нитку добре закріплюють з вивороту,
а потім, не відриваючи нитки, голку вколюють у другу точку.
Так по черзі перехоплюють точки в шаховому порядку.

Мал. 94

127
Мал. 46
 § 46. Жабо, кокільє, воланчики
За формою і розкроєм жабо та кокільє бувають різнома-
нітні. Роблять їх з шовкових, шерстяних тканин, штучних або
синтетичних залежно від фасону виробу. Дуже нарядним буде
жабо, заплісироване в дрібні складочки.
Якщо виріб оздоблюють жабо в тон тканини, то його роблять
подвійним. Викроєні жабо складають удвоє лицьовими боками
всередину, зметують і застрочують, потім вивертають, краї
обробляють і припрасовують.
На малюнку 81 показані види жабо і кокільє.
К л ь о ш о в и й в о л а н ч и к (мал. 82) викроюють з круга
тканини. Чим менший цей круг, тим більшим буде кльош.
Нижній край зрізу обробляють так само, як і інші воланчики.
Приметують їх з вивороту на лицьовий бік виробу, пристро-
чують і розпрасовують. Щоб воланчик був більш розкльоше-
ний, треба витягнути його по краю низу.

ЗРІЗАТИ

Мал. 82

§ 47. Оздоблювальні строчки

Обробка рельєфних строчок шнуром. Рельєфну строчку
(мал. 83, а) застосовують тільки на цупких тканинах — у сук-
нях, костюмах і пальтах. її виконують двома способами:
1) тканину складають удвоє, підкладають підкладку і про-
строчують, а потім між строчками голкою з затупленим кінцем
протягують шнур. (Рельєфна строчка на лицьовому і виворотно-
му боках має однаковий вигляд.)
129

1
 Мал. 83

2) прострочують удвоє складену тканину. Першу строчку

прокладають по наміченій лінії, потім впритул до строчки
вкладають шнур, найкраще бавовняний, приметують з натягом
нижньої частини тканини і по зметувальному шву строчать
другою строчкою. При цьому використовують спеціальну
лапку. Якщо її немає, то для регулювання ширини строчки
з картону або металу роблять лінійку потрібної ширини на зви-
чайну лапку.
Якщо рельєфні строчки перехрещуються, то обробляють їх
першим способом.
У гострих кутах шнур протягують до кута, з вивороту
роблять дірочку і витягують шнур на лицьовий бік, потім про-
тягують його в потрібному напрямі.
Обробка строчки сутажем. Сутаж можна пришити вручну
або на машині. На малюнку 83, б показано наметування сута-
жу на комір. Накладають фігурну строчку на вироби двома спо-
собами:
1) спочатку на виворотному боці виробу малюють візерунок
і прокладають строчку, потім по лицьовому боці строчки наши-
вають сутаж;
2) на папері роблять малюнок, приметують папір до виробу,
а потім по малюнку накладають сутаж, пристрочують, а папір
виймають.

130

•
 § 48. Оздоблення країв виробу
Обробка фестонів. Фестони — це фігурно оброблені краї де-
талей, які надають їм особливої виразності, закінченості. Ними
обробляють кокетки, горловини, застібки, коміри тощо. Вони
можуть бути півкруглими, зубчиками і комбінованими (мал.
84). Щоб мати правильну форму фестонів, виготовляють лека-
ло. Для цього на цупкому папері розмічають фестон відповідної
форми і вирізають. Приметують до деталі, де мають бути фесто-
ни, білий папір, прикладають лекало і обмальовують його.
Обробляють фестони так. З основної тканини виготовляють
обшивку, нитка основи якої має збігатися з ниткою основи дета-
лі. Обшивку і деталь складають лицьовими боками всередину
і заметують (не вирізаючи фестони). Папір, на якому намальо-
вані фестони, буде з вивороту. Потім по формі фестонів про-
строчують. Між двома фестонами роблять один поперечний сті-
бок. Папір і живу нитку видаляють. По краю фестонів зайву
тканину зрізають, залишаючи на шов 0,3 см. В кутиках поміж
фестонами роблять надсіки, не дорізаючи до строчки 0,1 см.
Після цього фестони вивертають на лицьовий бік, виметують по

Мал. 94

131
формі, випускаючи кант основної деталі на 0,1 см, і припрасо-
вують. Підшивку обметують і пришивають відповідно до техно-
логії.
На виробах з цупкої тканини фестони роблять одинарними,
їх фігурні краї обробляють окантувальним швом або обкидним
петельним (ниткою в колір тканини чи близькою до кольору).
Оздоблення зубчиками. Зубчиками можна оздобити краї де-
талей, виріз горловини, пройми, їх можна вшити в складки, ви-
точки, розміщувати поміж основою виробу і деталями кокетки,
кишені, манжет.
Зубчики (мал. 85) виготовляють з маленьких квадратиків.
Квадратики складають по діагоналі вчетверо, щоб утворились
трикутники.
На лицьовий бік оздоблювального краю накладають зубчи-
ки (із заходом один на другий), приметують до деталі, суміща-
ючи краї і слідкуючи, щоб відстань між вершинами зубчиків
була однаковою. Потім накладають лицьовим боком обшивку
або бейку, приметують, суміщаючи краї, і прошивають. Змету-
вальні нитки виймають. Обшивку вивертають навиворіт, по ній
прошивають іще раз край деталі із зубчиками, обробляють
відлітний край, запрасовують.

Мал. 46
 § 49. Оздоблення китицями, помпонами та пухом
Кінці пояса або зав'язок до горловини можна оздобити кити-
цями. Як правило, китиці виготовляють з ниток, які витягують
з тканини виробу або з ниток шерсті чи шовку. Для цього
беруть певну кількість ниток довжиною 10...18 см, складають
їх удвоє і закріплюють у точці згину, прикріпивши до кінця
шнура так, щоб кінці ниток йшли уздовж шнура. Потім іще раз
закріплюють нитки, обкручуючи кінець шнура разом з нит-
ками (мал. 86). Після цього нитки китиці відгинають назад
(щоб були продовженням шнура), вирівнюють навколо шнура
і обв'язують угорі, утворюючи навколо китиці голівку. Низ
китиці вирівнюють ножицями.
Помпони можна виготовляти з ниток муліне, шерстя-
них, бавовняних, а також витягнутих із залишків тканини
виробу.
Спочатку креслять на картоні два кружки (мал. 87, а) за
розміром обхвату котушки, вирізають їх і роблять у них отвори.
Відрізають міцну нитку 6...8 см завдовжки, роблять петельку
і накладають її на кружок (мал. 87, б). Другий кружок накла-
дають на перший так, щоб зрізи обох кружків збігалися, а пе-
телька лежала між ними. На одержане таким чином подвійне
кільце намотують за допомогою голки нитки до тих пір, поки не
заповниться отвір кільця (мал. 87, в, г). Після цього ножицями
або лезом розрізають нитки між
кружками (мал. 87, д). Картонні
кружки розсувають і міцно зав'язу-
ють кінці петлі вузлом (мал. 87, е).
Надривають і виймають кружки,
а помпон стріпують (мал. 87, є).
Із пасма ниток можна скрутити
шнур, закінчивши його помпонами,
як показано на малюнку 87, є.
Для оздоблення виробу пухом не
обов'язково, щоб він був лебединим,
його можна взяти із свійської птиці
(гуски, качки, індички). Це оздоблен-
ня розміщують як опушку по краю
виробу або деталей у виробах, що
призначені для урочистих випадків.
Пір'я свійської птиці спочатку
звільняють від затверділої основи. Це
робиться так. Від верху до основи
розривають кожну пір'їну (мал. 88)
і дістають пух на гнучкій тонкій
основі, що матиме скручену форму.
Його намочують у теплій воді, ви-
прямляють, просушують і розпушу-
ють. Мал. 86

133

1{
 Мал. 87

Вручну пришивати пух важко, бо він заплутує нитку, тому

краще це робити машиною. Беруть смужку тканини довжиною,
що дорівнює довжині лінії пришивання пуху, і шириною
3...4 см. Притримуючи пух пальцем лівої руки, прокладають
строчку по пуху поряд з плівкою його основи. Так настрочують
кілька рядів на необхідну ширину. Готове оздоблення
прикріплюють до деталі або виробу. Пух можна підфарбувати.
Для цього в гарячій воді розвести анілінову фарбу відповідного
кольору і опустити на 3...5 хв пух.

Запитання і завдання

1. Які ви знаете види оздоблення?

2. Які особливості виконання мережки?
3. Які види оздоблень застосовують при виготовленні українського націо-
нального одягу?
4. Виконайте зразки оздоблень: мережкою, буфами вафельними і квітами.

134
 Мал. 88

§ 50. Дрібний ремонт одягу

Штопання та накладання латок. Щоб заштопане місце на
білизні чи одязі було непомітним, нитки підбирають того само-
го кольору, а краще — з тієї ж тканини, яку треба заштопати,
їх витягують біля кромки чи швів або з клаптика такої самої
тканини. Стібки спочатку роблять вздовж тканини (по основі),
а потім — упоперек. Починають штопання на міцному місці.
Стібки роблять дрібні, при поперечному проході голку протягу-
ють під нитку та над нею. Ряди ниток мають щільно прилягати
один до одного.
Якщо простирадло протерлось посередині, його розрізають
посередині і зшивають обидві половини краями, а нові краї за-
строчують на машині або підшивають руками.
Якщо не можна заштопати розірвану річ, то потрібно накла-
сти латку.
Латки накладають з тієї самої або подібної за кольором і
якістю тканини. Клаптик тканини для латки спочатку перуть
і прасують, потім його приметують, підгинають краї і пришива-
ють потайним швом з лицьового боку та з вивороту, витягують
намітку (мал. 89).
Ремонт рукавів. Якщо протерлися обшлаги рукавів на
піджаку, відпорюють підкладку і акуратно відрізають підгин
рукава. Зношені краї зрізають, вирівнюючи лінію низу. До ру-
кавів пришивають другим кінцем відрізані смужки, шов
розпрасовують. Потім підшивають підкладку і знову прасують
(мал. 90).
135
 Мал. 89

Якщо протерся рукав на лікті (мал. 91), вирізають клаптик

тканини з-під борта, а на те місце пришивають інший, що підхо-
дить за кольором. Латку вирізають на 0,5...1 см більшу про-
тертого місця. Зношену ділянку рукава вирізають і приметують
латку так, щоб напрями малюнка на ній та на тканині збіга-
лись. Потім латку пришивають потайним швом чи дрібними
стібками і добре розпрасовують.
Ремонт низу брюк. Якщо пришита по низу брюк тасьма зно-
силась, її замінюють новою. Пришивають тасьму так, щоб по-
товщений край на всю ширину виступав від краю брюк. Якщо ж
одночасно з тасьмою зносився і край брюк, спочатку відпорю-
ють тасьму, потім підігнутий край низу брюк, вичищають від
бруду і випрасовують. Зношені місця заштуковують і підгина-
ють брюки на 3...5 мм вище. Після цього пришивають тасьму.

ПІДКЛАДКА РУКАВА

НИЗУ РУКАВА

Мал. 94

136
 Л
ЧЦЦ
ЦЛЦ
ЦК

Мал. 91 Мал. 92

Ремонт прорізних кишень (мал. 92). Якщо біля прорізних

кишень витерлися краї, відпорюють скріплення на кишені та
нижню рамку. Вивертають обшивку на лицьовий бік, відпорю-
ють її та зрізають зношений край. Обшивку розпрасовують та
пришивають до поли по нижніх краях. Шов розпрасовують.
Коли ширина обшивки недостатня і немає клаптика такої самої
тканини, використовують тканину з-під борта або клапан кише-
ні. Пришиту обшивку підгинають всередину кишені і, за-
метавши край рамки, прострочують її по лінії шва. Потім
виконують скріплення по краях кишені, де вони були раніше.
Мішковину кишені, якщо вона прорвалася у нижній частині,

Мал. 94

137
зрізають до міцного місця і надставляють клаптиком нової
міцної тканини.
Відірвані ґудзики пришивають на попереднє місце, де зали-
шились сліди стібків або обірвані нитки. Якщо таких слідів на
одязі немає, то місця пришивання слід намітити за петлями.
Роблять це так. Одну пілочку накладають на іншу, щоб їх
нижні краї точно збігалися; верхня пілочка повинна закривати
нижню на встановлену величину. Крейдою натирають кінчик
тонкого стержня або сірника і через отвір петлі намічають місце
пришивання (мал. 93, а).
Якщо старе місце пришивання ґудзиків зносилось, його
можна полагодити за допомогою штукувальних стібків. Шту-
ковку слід робити з вивороту виробу. Після штуковки до
цього місця прикріплюють відрізок бавовняної або льняної
тканини, пришиваючи її до основної тканини потайними
стібками.
Ґудзики пришивають на машині або вручну за допомогою
ниток № 10, складених удвоє і натертих воском.
Голку вколюють у місце пришивання так, щоб вузлик від
нитки залишився з лицьового боку. Проколюючи голку у зво-
ротному напрямі (з вивороту), підкладають,сірник і прикри-
вають ґудзиком. Сірник можна покласти і поверх ґудзика
(мал. 93, б). Ґудзик пришивають, пропускаючи нитку через
отвори 5—6 раз. Стібки сильно не затягують, щоб можна було
вийняти сірник. Таким чином утвориться «ніжка» висотою
3...4 мм (мал. 93, в). її обвивають кількома щільними витками
нитки (мал. 93, г), проколюють, протягнувши нитку кілька
разів, після чого нитку обривають. Нитку можна закріпити
і з виворітного боку (мал. 93, д). Якщо ґудзик призначений для
оздоблення, то його пришивають без ніжки і закріплюють
нитку.
Кнопку пришивають складеною вдвоє ниткою по 4—
5 стібків у кожний отвір. Щоб пришиті кнопки розташовува-
лись точно одна проти одної, пришивають спочатку верхню ча-
стину кнопки і головку натирають крейдою. Потім приклада-

Мал. 94

138
ють на відмічене крейдою місце другу половину кнопки та
пришивають (ма л. 94).
"емонт петельок. Переважно зношується та частина петель-
ки, яка розміщена ближче до краю борта. Лагодять звичайно
лише зношену частину, Пе значно прискорює ремонт. Але
треба слідкувати, щоб нитка була вдало підібрана за кольо-
ром.
Якщо петелька сильно зіпсована, її повністю розпорюють
і очищають від старих стібків. Штукують розриви тканини,
скріплюють краї петельки простими стібками, а потім заново
обметують. Петелька буде значно міцнішою, якщо обметати її
разом з натягнутою вздовж неї ниткою.
Зношений у місцях розміщення петельок борт ремонту-
ють, вставляючи латки. На них намічають місця, прорі-
зують, слідкуючи, щоб довжина петельки дорівнювала діа-
метру ґудзика плюс 2...3 мм, і обметують разом із старою
петелькою.
При обметуванні петельними стібками потрібно слідкувати,
щоб їх густота була 10—12 стібків на 1 см.
 ЗМІСТ

.,:...••<•;••. ; IIі : \ .%>

8 клас
і
Вступ З
Р о з д і л І. Загальні відомості про текстильні матеріали

§ 1. Текстильні волокна 5
§ 2. Пряжа, нитки 9
§ 3. Тканини 10
§ 4. Властивості тканин 13
§ 5. Стандартизація і асортимент тканин 17
§ 6. Фурнітура 18

Р о з д і л II. Сучасний одяг і вимоги до нього

§ 7. Види одягу та його призначення 19
§ 8. Вимоги до одягу 20
§ 9. Термінологія швацьких робіт 22

Р о з д і л III. Обробка деталей виробу

§ 1 0 . Інструменти та пристрої, що застосовуються для виконання шва-
цьких робіт 24
§ 11. Ручні шви 28
§ 12. Машинні шви 33
§ 13. Відкриті зрізи та їх обробка 37
§ 14. Обробка підрізів 38
§ 15. Види виточок та їх обробка 40
§ 16. Види кокеток та способи їх обробки 41
§ 17. Обробка складок . . .. 43
§ 18. Види застібок та способи їх обробки 46
§ 19. Види обробки поясних виробів по лінії талії 50
§ 20. Обробка кутів 54
§ 21. Обробка горловини та пройми 55
§ 22. Види кишень та способи їх обробки 60
§ 23. Обробка петельок 62

Р о з д і л IV. Конструювання, моделювання та пошиття спідниці

§ 24. Конструктивні пояси фігури людини 67
§ 25. Знімання мірок для побудови креслення викрійки спідниці . . . 68
§ 26. Моделювання поясних виробів 71
§ 27. Розробка моделей спідниць на основі двошовної 72
§ 28. Підготовка до розкроювання та розкроювання тканини 79
§ 29. Розкроювання та пошиття спідниці 83
§ ЗО. Обробка низу спідниці 83

140
 9 клас

Р о з д і л V. З історії шиття
§ 31. Коротка історія одягу 86
§ 32. Історія швейного виробництва 90

Р о з д і л VI. Конструювання, моделювання та пошиття плечового

виробу
§ 33. Конструктивні пояси фігури та їх пропорції 92
§ 34. Знімання мірок для побудови креслення викрійки плечового виробу 94
§ 35. Побудова креслення основи плечового виробу 96
§ 36. Основи моделювання 104
§ 37. Розробка моделей прикладним способом 110
§ 38. Моделювання муляжним способом 110
§ 39. Розробка різних фасонів ліфа 111
§ 40. Підготовка виробу до першої примірки 119
§ 41. Перша примірка 120
§ 42. Баланс виробу 121

Р о з д і л VII. Художнє оздоблення та дрібний ремонт одягу

§ 43. Оздоблення одягу вишивкою та мережкою 122
!
§ 44. Оздоблення квітами 124
§ 45. Рюші та буфи 125
§ 46. Жабо, кокільє, воланчики 129
§ 47. Оздоблювальні строчки 129
§ 48. Оздоблення країв виробу 131
§ 49. Оздоблення китицями, помпонами та пухом 133
§ 50. Дрібний ремонт одягу 135
 Навчальне видання

КЛИМУК ЛЮБОВ ВОЛОДИМИРІВНА

Технологія виготовлення швейних виробів

Навчальний посібник для учнів 8—9 класів
середньої загальноосвітньої школи, ліцеїв, гімназій
Допущено Міністерством освіти України
Зав. редакцією природничо-математичного циклу М. Ю. ЗУБЧЕНКО.
Редактор Ю. М. МАНЬКО. Художник обкладинки В. І. ГАЄВИИ.
Художній редактор Я. О. КОСТИНСЬКА.
Технічний редактор Ц. Б. ФЕДОСІХІНА.
Коректор Л. В. ЛІПНИЦЬКА.

Здано до набору 28.07.97. Підписано до друку 10.10.97. Формат 6 0 х 9 0 ' / і 9

Папір офсетний. Гарнітура шкільна. Друк офсетний. Умови, д р у к . арк. 9. Умови, фарбо
підб. 9 , 5 . Обл.-пид. арк. 8 , 5 6 . Тираж 150 000 прим. Вил. 3 6 2 1 5 . Замовлення № 7-189
Ціна 2 грн. 21 к.
Видавництво «Освіта», 254053, Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 5.
Свідоцтво № 22858060 від 28 жовтня 1994 р.
Рекламне агентство СТС.
Книжкова ф-ка ім. М. В. Фрунзе,
310057, Харків, вул. Донець-Захаржевського, 6 / 8 .
 Климук Л. В.
К49 Технологія
сібник ДЛЯ у1:
ліцеїв, гімназі
І8ВН 966-(

ББК 37.24я721
4306022000—007
210—98
 ДОРОГІ ДРУЗІ!

Книга — джерело знань. Підручник, яким ви користує-

тесь,— джерело знань не тільки для вас. Ним користувати-
муться й ваші молодші товариші. Дбайливо ставитись до під-
ручника, і не тільки до нього, а й до будь-якої книжки,— обов'я-
зок кожного школяра.
Бережіть підручник — він ваш вірний помічник і порадник!

Стан підручника
№ Прізвище та ім'я Навчальний Оцінка
п/п учня рік на початку в кінці
<
року року

1 19.../...

2 19.../...

3 19.../...

4 19.../...