Shveyne Vyrobnytstvo

К. Р. Лазур, Т. М.
Олійник
ШВЕЙНЕ ВИРОБНИЦТВО
ТА МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО
СЛОВНИК
Рекомендовано Міністерством освіти і науки,

молоді та спорту України
Львів
«Новий Світ – 2000»
2012
УДК 658(03) Розповсюдження та тиражування
ББК 37.24я2 без офіційного дозволу видавництва
Л 17 заборонено.
Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України

(лист № 1/11-1681 від 07.02.2012 р.)
Рецензенти:
Н. Д. Креденець – к.т.н., директор Львівського коледжу легкої промисловості
Київського національного університету технологій та дизайну;
О. Я. Федина – кандитат мистецвознавства, доцент кафедри дизайну
костюма Львівської національної академії мистецтв;
І. П. Задорожна – методист НМЦПТО у Львіській області.
ISBN 978-966-418-211-6
Л 17 Лазур К.Р., Олійник Т.М.
Швейне виробництво та матеріалознавство [Текст] : словник / К. Р. Ла-
зур, Т. М. Олійник. – Львів : Новий Світ – 2000, 2012. – 246 [2] с.
Словник містить терміни, які вживаються у текстильній, швейній, трико-

тажній, галантерейній промисловості та в товарознавстві. В словнику подано
переклад термінів російською мовою.
Терміни наведено в словнику в їх початковій формі – іменники у називно-
му відмінку однини. В називному відмінку множини іменники наведено тіль-
ки: якщо вони в однині не використовуються (штани, криси, пачоси); якщо в
множині іменники використовуються ширше, ніж в однині (нитки швейні).
Усталені словосполучення в словнику подано в алфавітній послідовності,
до іменника в називному відмінку долучено прикметник (полотно ткацьке,
шов настрочний).
Терміни, запозичені з інших мов, зазвичай доповнено короткою етиміоло-
гічною довідкою, наприклад: «Аплікація (від лат. applicatio – прикладання)».
Словник розрахований для використання студентами, учнями, викладача-
ми професійно-технічної освіти, вищих навчальних закладів, фахівцями лег-
кої промисловості, а також широким колом читачів.
УДК 658(03)
ББК 37.24я2
Л 17
© Лазур К.Р., Олійник Т.М., 2012

ISBN 978-966-418-211-6 © «Новий Світ – 2000», 2012
Передмова
Сьогодні на підприємствах легкої промисловості відбуваються
процеси структурної перебудови, змінюються методи управління
та форми власності, вдосконалюються організація та технологія
виробництва, розширюється асортимент товарів, покращується
маркетингова діяльність, якість та дизайн виготовлення продук-
ції. Вирішення завдань щодо успішного розвитку швейного ви-
робництва безпосередньо пов’язане з вдосконаленням технічної
термінології, яка стосується передусім найменувань нових видів
сировини, обладнання чи готової продукції.
Відсутність спеціальної довідкової літератури, яка б місти-
ла стислу за обсягом та змістовну інформацію щодо термінів і
визначень основних понять швейного виробництва, обумовила
необхідність видання словника «Швейне виробництво та мате-
ріалознавство».
У словнику зібрано та розтлумачено найважливіші і найбільш
застосовані терміни, що стосуються швейного виробництва та
матеріалознавства, а також суміжних з ними процесів (ткацтва,
фарбування, моделювання, конструювання). Термінологія швей-
ного виробництва та матеріалознавства подається українською
та російською мовами, а також розглядається етимологія окре-
мих слів запозичених з інших мов. Єдиний підхід до формуван-
ня термінів дасть змогу уникнути неточних, штучно створених
термінів, позбутися труднощів, з якими стикаються працівники
швейної галузі.
В словнику використані не тільки вживані раніше терміни,
але й наведена характеристика нових понять, пов’язаних із впро-
вадженням у швейне виробництво новітніх технологій, появою
сучасних видів швейних матеріалів та виробів. При підготовці
словника використовувались сучасні літературні та норматив-
ні документи, матеріал викладено доступно, лаконічно, в алфа-
вітному порядку. Всі слова подані в початковій формі, а саме:
іменники – в називному відмінку однини; іменники, які не ма-
ють однини – в називному відмінку множини; прикметники – в
називному відмінку однини чоловічого роду; дієслова у нео-
значеній формі доконаного та недоконаного виду. Терміни, які
складаються з двох або кількох слів і є лексичними або устале-
ними словосполученнями, подані у словнику зі збереженням
звичайного прямого порядку слів в алфавітному порядку за по-
чатковою літерою першого слова. Основні слова, що підлягають
тлумаченню, набрані півжирним шрифтом. Терміни – синоніми
подані в алфавітному порядку. Тлумачення термінів супроводжу-
ються прикладами зі спеціальної літератури. Деякі терміни для
наочності супроводжуються рисунками. Наприкінці словника
подано список використаних джерел.
Термінологія швейних виробів, обладнання, конструювання,
моделювання, що міститься у словнику, полегшить вивчення
предметів, сприятиме підвищенню рівня знань майбутніх фахів-
ців швейної галузі.
4
А
Абака, абака (від ісп. abaca) – манільське прядиво; багаторічна рос-
лина роду бананових, з якої виготовляють корабельні канати, мотузки,
снопов’язальний шпагат, зокрема манільський.
Абола, абола (лат. abola – зимовий щільний плащ) – давньорим-
ський чоловічий короткий плащ, подібний до хламиди, який накидали
на ліве плече й закріплювали верхніми кінцями обох сторін на правому
плечі за допомогою застібки.
Абразивне ушкодження, абразивное повреждение (лат. abrasif, від
abrasiо – зішкрябування) – механічне ушкодження текстильних мате-
ріалів і забарвлення внаслідок інтенсивного тертя поверхні матеріалу.
Абрис, абрис (від нім. abriss – креслення) – контурний рисунок
предмета, що показує його форму в загальних рисах без деталей та
подробиць. У швейній промисловості будують абрис фігури людини
загалом або якоїсь її частини. Абрис може відображати вид спереду,
збоку та ззаду.
Абсорбент, абсорбент (від лат. аbsorbens – той, що поглинає) – ре-
човини, що має здатність вбирати, всмоктувати інші речовини. До них
належать силікагель, активоване вугілля, алюмогель тощо.
Абсорбція, абсорбция (від лат. аbsorbeo – поглинання) – вбирання
газів, пару, рідини, або світла,звуку всім об’ємом рідини чи твердого
тіла.
Авансовий розкрій, авансовый раскрой – розкроювання настилів
з максимальною, технічно допустимою висотою для виготовлення по-
дальших серій певного виробу.
Авізент, авизент – щільна бавовняна тканина полотняного перепле-
тення із гребінної однониткової пряжі по основі та скрученої пряжі по
пітканню. Використовують для оснащення парашутів.
Автобім, автобим – плівкове полівінілхлоридне покриття з лицевої
сторони тканини, яке закриває рисунок переплетення тканини.
Автомат, автомат (від грец. avtomatog – самочинний) – пристрій,
що виконує певний процес без посередньої участі людини.
Автоматизована система управління виробництвом (АСУВ),
автоматизированная система управления производством (АСУП) –
призначена для автоматизації роботи і взаємодії усіх виробничих під-
розділів. За допомогою АСУВ здійснюють управління всім процесом
підготовки виробництва: від моменту одержання сировини до виходу
5
Словник «Швейне виробництво та матеріалознавство»
готової продукції. Програми управління виробництвом дають можли-

вість організувати планування, облік сировини, попередній розрахунок
потреби в матеріалах і фурнітурі, опрацювати технологію пошиття ви-
робу, попередньо визначити його собівартість. Програми управління
виробництвом прискорюють роботу відділу технологів у чотири рази.
Рис.1. Автоматизований настильно-розкрійний комплекс

Автоматизований настильно-розкрійний комплекс, автомати
зированный настилочно-раскройный комплекс – обладнання, яке засто-
совують для автоматизованого настилу та розкрою тканини або анало-
гічних матеріалів за заданими шаблонами за допомогою спеціального
різального інструменту. Забезпечує виконання операцій, отриманих з
будь-якої ЕВМ (рис. 1).
Автоматика, автоматика (від грец. avtomatos – самочинний) – су-
купність механізмів і пристроїв, що діють без участі людини.
Агава, агава (від грец. agauos – гідний подиву) – декоративна рос-
лина родини амарилісових. Культивують у тропічних і субтропічних
країнах, з деяких видів одержують грубе волокно – сизаль.
Аграмант, аграмант (від франц. agrement – прикраси) – плетіння зі
шнура, використовуються для оздоблення штор та м’яких меблів.
Агрегатний потік, агрегатный поток – одна з форм організації по-
точного виробництва в швейній промисловості.
Агрегатний розрахунок, агрегатный расчет – документ, у якому
фіксують квартальний і річний випуски продукції із зазначенням за-
трат часу й кількості робітників на потоках. Агрегатний розрахунок
ведуть по всіх потоках кожного цеху, а потім по всій фабриці.
Адамашка, адамашка (від назви м. Дамаск, де було вироблено тка-
нину) – шовкова, напівшовкова декоративна тканина атласного перепле-
тення, іноді лляна або бавовняна, гладкофарбована, двобічна з матовим
візерунком на блискучому тлі або навпаки.
6
Адгезія, адгезия (від лат. adhaesio – прилипання) – взаємне злипан-

ня двох різнорідних твердих тіл або рідин при їхньому контакті.
Адипінова кислота, адипиновая кислота (від лат. adeps – жир) –
органічна кислота, безбарвні кристали. Найважливіший напівпродукт
у виробництві синтетичного волокна – нейлону.
Адрас, адрас – вибивна бавовняна тканина полотняного перепле-
тення з характерним східним малюнком в яскравих кольорах у вигляді
розірваних смужок, штрихів тощо. Використовується переважно в кра-
їнах Середньої Азії та Закавказзя для пошиття ковдр, халатів, пошивок.
Адресування виробів, адресация изделий – система постачання
партій деталей за допомогою транспортерів, механічних люльок, візків
на дільниці потоку для завантаження робочих місць напівфабрикатами.
Адріатин, адриатин – бавовняна гладкофарбована тканина, отри-
мана з кардної пряжі саржевим (2/2) переплетенням, з високим вмістом
апрету (3 – 7%). Використовується для виготовлення спідниць, жакетів,
дитячого одягу.
Адрія, адрия – бавовняна гладкофарбована тканина з характерним
діагональним рубчиком. Використовують для виготовлення жіночого,
чоловічого одягу.
Адсорбент, адсорбент – (від лат. ad – до, в, при; sorbent, sorbentic –
той, що поглинає) – поверхня, яка поглинає, вбирає з оточення частину
газу або окремі складові частини розчину.
Адсорбція, адсорбция (від лат. ad – до, в, при; sorbeо – поглинаю) –
вбирання газів або рідин поверхневим шаром (на відміну від абсорбції)
твердого тіла.
Аеро, аэро (від грец. aer – повітря) – повітря.
Аерограф, аэрограф (від грец. aer – повітря і граф) – пневматичний
прилад, яким розпилюють фарбу, наносячи її на папір, тканину та інші
поверхні.
Аерографія, аэрография – графічна техніка нанесення тонкого
шару фарби на папір, тканину аерографом за допомогою стиснутого
повітря.
Аерографічне вибивання, аэрографическое печатание – розпи-
лення фарби на текстильне полотно, крізь отвори в шаблоні.
Аеродинамічний спосіб формування настилу, аэродинамический
способ формирования полотна (від аеро… і динаміка) – хаотичне фор-
мування волокнистого полотна повітряним потоком.
7
Аерон, аэрон – високооб’ємна малорозтяжна нитка, що має петель-

ну структуру, отримана аеродинамічним методом текстурування. За-
стосовують при виготовленні трикотажних виробів тканин. Аналогічні
назви: таслан (США), роделія (Франція), тасуран (Японія).
Ажур, ажур (від франц. аjour, аjourer – робити наскрізним) –
1. Тонке мереживо. 2. Витончена, майстерно виконана робота (пере-
носно).
Ажурний, ажурный – прозірчастий, наскрізний, прорізний.
Азбест, асбест (від лат. аsbestos – той, що горить; грец. asbestos –
негашене вапно) – гірський льон, натуральне волокно мінерального по-
ходження. Використовують для виробництва вогнетривких тканин, у
будівництві.
Азбестит, асбестит – теплоізоляційний матеріал із азбестового во-
локна, застосовується у теплотехніці.
Аіда, аида – тканина для вишивання. Канва Аіда – фірми «Zweigart»
– поширена для вишивання хрестом, виготовлена із бавовни; буває
крупна й дрібна,залежно від кількості квадратів на один дюйм (1дюйм
= 2,54 см). Аіда №18 (з 18 нитками в дюймі) підходить для більш від-
працьованих схем вишивання.
Акон, акон – ацетатно-капронова об’ємна нитка, подібна до каме-
лану, але отримана так званим «класичним методом», за яким процес
скручування, термообробки та розкручування виконують окремо. Має
підвищену об’ємність та кращу формостійкість.
Акрил, акрил – синтетичне волокно, виготовлене з поліакрилоні-
трилу або його похідних.
Акрилан, акрилан – торгова назва поліакрилонітрильного волокна
у США; те саме, що акрил.
Акрилонітрил, акрилонитрил (від лат. acer, ж.р. acris – гострий і
нітрил) – органічна сполука, безбарвна рідина з характерним запахом,
отруйна. Акрилонітрил – вихідна речовина для виробництва волокон
нітрону, акрилатних пластмас та олії – і теплостійких каучуків.
Аксельбант, аксельбант (від нім. Achselband, від Achsel – плече і
Band – стрічка, тасьма) – 1. Наплічний шнур із металевим наконечни-
ком; нині аксельбант носять офіцери у деяких іноземних арміях, вій-
ськові музиканти. 2. Наплічна нашивка на вбранні лакеїв, швейцарів.
Аксесуар, аксессуар (від франц. accessoire – допоміжний, другоряд-
ний) – 1. Невід’ємна частина чого-небудь. 2. Різноманітні доповнення
8
до костюма: краватка, шарф, сумка, пояс тощо. 3. Допоміжні деталі в

художньому зображенні. Аксесуари є необхідними доповненнями до
костюма. Розрізняють аксесуари функціональні (шарфи, головні убо-
ри, хустки); декоративні (браслети, намисто); функціонально-декора-
тивні (рукавиці, рукавички, краватки, пояси, сумки).
Акцент, акцент (від лат. аccentus – наголос) – виділення будь-якого
елементу одягу за рахунок конструктивних особливостей.
Алача, алача (з тюрк. alaca – різнобарвний, строкатий) – бавовняна
шовкова тканина полотняного переплетення з яскравим східним ма-
люнком, з широких і середніх суцільних жовтих та чорних смуг, має
муарове оздоблення, нанесене за допомогою сріблястого каландра.
Алерген, аллерген (алергія і ген) – фактори навколишнього серед-
овища (хімічні речовини, мікроби, харчові продукти, запахи тощо), які
викликають алергію.
Алтабас, алтабас (від турец. altynbas) – щільна шовкова тканина з
орнаментом або тлом із золотої чи позолоченої нитки, різновид парчі.
Алюніт, алюнит – срібляста металева стрічка шириною 0,2–1,5 мм,
отримана з фольги, алюмінію або міді та їх сплавів, вкрита кольоро-
вими лаками.
Альба, альба (від лат. allbus – білий) – компонент убрання католиць-
кого духівництва середньовічної Європи: довга біла туніка з вузькими
рукавами і стоячим відкладним коміром.
Альмавіва, альмавива (від ісп. almaviva – пелерина) – іспанський
короткий плащ.
Альпак, альпак – тонка легка тканина жакардового переплетення із ві-
скозних комплексних ниток по основі і ацетатних по пітканню, яка має
рослинний або геометричний орнамент. Використовують для пошиття на-
ціонального одягу в Середній Азії і для підкладки верхнього одягу.
Альпака, альпака (від ісп. alpaka – гірська коза в Андах) – 1. Сса-
вець роду лам родини верблюдових, свійська тварина, яка дає цінну
вовну; розводять у Перу й Болівії. 2. Легка тканина з вовни лам.
Амазонка, амазонка (з грец. mazon – груди, безгруда) – жіноча дов
га сукня спеціального крою для їзди верхи (від назви міфічного войов-
ничого жіночого племені).
Американська пройма, американская пройма – дуже відкрита про-
йма; моделюється в літніх блузах і сукнях без рукавів, коли плечі зали-
шаються відкритими приблизно до лінії крою рукава реглан.
9
Амілан, амилан – різновид синтетичного волокна з поліамідів (Япо-

нія).
Амінокислоти, аминокислоты – органічні кислоти, що містять
одну або кілька аміногруп. Входять до складу всіх білкових речовин,
багатьох ферментів, гормонів, вітамінів. Застосовують переважно в ме-
дицині й мікробіології.
Амінопласти, аминопласты – пластмаси на основі термореактив-
них синтетичних смол, з яких виготовляють електроізоляційні матері-
али, клеї.
Ампір, ампир (від. франц. еmpire – імпе-
рія) – стиль пізнього класицизму в західно-
європейській архітектурі та прикладному
мистецтві. Костюм стилю ампір характери-
зується статичністю, блиском, наявністю де-
коративних елементів: мережива, вишивок,
оборок (рис. 2).
Ангора, ангора (від колишньої назви сто-
лиці Туреччини – Анкари) 1. Біла блискуча
міцна вовна кози ангорської породи. 2. Вовна
пухової породи кролів. 3. Вовняна тканина,
м’яка на дотик, з характерним ніжним вор-
сом. Рис. 2. Ампир
Андарак, андарак (від нім. underrok – нижня спідниця) – народний
поясний жіночий одяг Північної України; переважно червоного кольо-
ру з широкою смугою на подолі, вишитою орнаментом. Спереду дода-
вали полотнище з іншим візерунком.
Анід, анид – різновид синтетичного волокна з поліамідів. Застосо-
вують для виробництва тонких тканин, штучного
хутра тощо. Характеризується високою міцніс-
тю, еластичністю.
Анорак, анорак – національний верхній пле-
човий одяг народів Півночі, що дав назву сучас-
ним спортивним і звичайним водонепроникним
курткам з каптуром (відлогою), вдягають через
голову (рис. 3).
Ансамбль, ансамбль (від франц. ensemble –
разом) – комплект одягу; костюм, створений за Рис. 3. Анорак
10
єдиним задумом дизайнера. Ансамбль складається з кількох елементів

і включає одяг, взуття, головний убір. Для ансамблю характерна багато-
шаровість і обов’язковість одночасного носіння усіх частин.
Антара, антара – шовкова синтетична тканина, яка характеризу-
ється антистатичною й тефлоновою обробкою. Стійка до тертя, вико-
ристовується для оббивки меблів.
Антикорозійний, антикоррозийный – стійкий до хімічного або
електрохімічного впливу зовнішнього середовища.
Антимінс, антиминс (від грец. antimensium – замість престольника)
– художньо оформлений чотирикутний шматок тканини, що викорис-
товують при відправі літургії чи для освячення новозбудованих церков.
Антипірени, антипирены (від грец. anti – протилежний і pur – во-
гонь) – речовини, що знижують горючість і надають тканинам вогне-
стійкості (бура, рідке скло тощо).
Антистатики, антистатики (від грец. anti – протилежний і statos
– стоячий, нерухомий) – препарати, що знижують нагромадження ста-
тичної електрики на текстильних матеріалах. В якості антистатиків ви-
користовують поверхнево активні речовини, неорганічні й органічні
солі, багатоатомні спирти.
Антрахінон, антрахинон – органічна сполука, світло-жовті криста-
ли якої застосовують у виробництві антрахінонових барвників.
Антроп, антроп (від грец. antropos – людина) – перша частина
складних слів, що вказує на зв’язок поняття з людиною, людством.
Антропологія, антропология (від грец. antropos – людина, logos –
наука, поняття, учення) – наука про людину, яка вивчає її тілесну при-
роду, походження і подальший розвиток.
Антропометр, антропометр – інструмент для вимірювання висоти
антропометричних точок над рівнем підлоги.
Антропометрія, антропометрия (від грец. antropos – людина і ме-
трія) – один із методів антропологічного дослідження, що полягає у
різноманітних вимірюваннях частин людського тіла.
11
Рис. 4. Основні антропометричні точки:

1 – верхівкова; 2 – 2’ – основи шиї; 3 – верхньогрудинна; 4 – 4’ – плечові; 5 –
шийна; 6 – 6’ – передні кути пахвових западин; 7 – середньогрудинна; 8 – 8’
– соскові точки; 9 – 9’ – задні кути пахвових западин; 10 – 10’ – точки висоти
лінії талії
Антропометричні точки, антропометрические точки – чітко ви-
ражені й легко промацувані утворення скелета людини (кінці відрос-
тків, нерівності, горби) або рельєфно окреслені межі м’яких тканин на
тілі. Антропометричні точки є орієнтирами при визначенні розмірних
ознак фігури (рис. 4).
Точка верхівкова, точка верхушечная – верхня точка тім’я при горизон-
тальному розташуванні в одній площині козелка вуха й нижнього краю очної
ямки.
Точка верхньогрудинна, точка верхнегрудинная – точка в заглибленні
яремної виїмки грудної клітки.
Точка висоти лінії талії, точка высоты линии талии – найбільш вдавлена
ділянка бічної поверхні тулуба.
Точка колінна, точка коленная – центр колінної чашечки.
Точка основи шиї, точка основания шеи – точка на перетині лінії обхвату
шиї з вертикальною площиною, яка умовно поділяє плечовий схил наполовину.
Точка плечова, точка плечевая – точка на кінці плечового відростка ло-
патки. Висоту плеча косу вимірюють від точки перетину лінії обхвату талії з
хребтом через лопатки до плечової точки.
Точка середньогрудинна, точка среднегрудинная – точка, розміщена по
осі симетрії переду на рівні з’єднання четвертих ребер з грудною кісткою.
12
Точка сіднична, точка ягодичная – точка сідниць, що найбільш виступає.
Точка соскова, точка сосковая – точка грудної залози, що найбільш ви-
пинається.
Точка шийна, точка шейная – точка, що відповідає вершині остистого
відростка сьомого шийного хребця. Для характеристики умовно типової фігу-
ри використовують низку вимірювань, для яких шийна точка є вихідною. До-
вжину спинки до талії вимірюють від шийної точки (сьомого шийного хребця)
до талії.
Апарат, аппарат – обладнання, що здійснює технологію оброб-
ки матеріалів, наприклад декатирувальний для зняття усадки деталей
крою зі швейних матеріалів під час волого-теплової обробки.
Аплікація, аппликация (від лат. applicatio – наклеювання, прикла-
дання) – спосіб створення художніх зображень шляхом наклеювання,
нашивання на тканину, трикотаж різнокольорових кусочків якого-не-
будь матеріалу.
Апарат-обкантовувач, аппарат-окантовыватель – те саме, що й
обкантовувач.
Апаш, апаш (від франц. аpache – хуліган) – форма коміра, який
вільно лягає на плечі та груди, при цьому шия залишається відкритою.
Апретура, аппретура (від франц. appreter – обробляти) – речовини
(крохмаль, мило, жирові речовини, ефіри целюлози тощо), які нано-
сять при обробленні на тканини та пряжу для надання їм необхідних
якостей (певної еластичності, блиску, шорсткості тощо).
Апретурник, аппретурщик – робітник, що займається апретурою.
Арабеска, арабеска – вид орнаменту з геометричних фігур, стилізо-
ваного листя, квітів тощо, який поширився в Європі під впливом араб-
ського мистецтва.
Арамідні волокна, арамидные волокна – волокна на основі арома-
тичних поліамідів, більш термостійкі, мають низьку горючість. Вико-
ристовують для виготовлення костюмів пілотів, космонавтів.
Арлекін, арлекин – вид рисунка на тканинах у вигляді яскравих
контрастних ромбів. Тканини можуть бути пістрявотканими і вибив-
ними.
Армована нитка (пряжа), армированная нить (пряжа) – текстиль-
но кручена нитка, що складається зі стержньової (каркасної) нитки, об-
витої по всій довжині волокнами або нитками іншого виду.
Армовані матеріали, армированные материалы – матеріали, під-
силені ниткою або тканиною для підвищення їх механічної міцності.
13
Армюр, армюр – гладкофарбована тканина, дрібновізерунчастого

переплетення, шовково-бавовняна, вовняна. Використовують для ви-
робництва сорочок, суконь.
Армяк, армяк – верхній розстібний каптан у вигляді халата з гру-
бої вовняної тканини (армячини) або сукна. Селянський одяг у Росії та
Україні в XIX ст.
Армячина, армячина – різновид тканини із верблюжої вовни. Ви-
користовують тюркомовні народи для національного одягу.
Артикул одягу, артикул одежды – умовно-цифрове позначення в
асортименті за прейскурантами швейних виробів виду одягу, який від-
значається складністю й фасоном, а також групою тканини, використо-
вуваної для його виготовлення.
Асортимент, ассортимент (від франц. assortiment – набір, комп-
лект) – перелік видів продукції і товарів, що відрізняються певними
показниками і характеристиками.
Асортимент типо-розміро-зростовий, ассортимент типо-раз
меро-ростовочный – те саме, що й шкала розмірів, повнот і зростів.
Аста, аста – вибивна бавовняна тканина полотняного переплетен-
ня з кардної однониткової пряжі підвищеного кручення, апретована.
Використовують для виробництва жіночих літніх суконь.
Ательє, ателье (від франц. atelier – майстерня, студія) – майстерня
митця, фотографа. Ательє мод – салон індивідуального пошиття одягу.
Атлас, атлас (від араб. atlas, букв. – гладенький) – шовкова або на-
півшовкова тканина з блискучою лицьовою поверхнею. Виготовлена
атласним переплетенням.
Атласистий, атласистый – схожий на атлас, гладенький, блиску-
чий, глянсуватий.
Атлас-корд, атлас-корд – тканина дрібновізерунчастого комбіно-
ваного переплетення. Виготовляють в основі з пологих ниток, а в піт-
канні – з крепових ниток віскозного шовку. Використовується для ви-
робництва суконь, блузок.
Атлас-креш, атлас-креш – текстильна тканина, різновид атласу,
блискуча з тиснутим ефектом. Для виробництва блузок, суконь.
Атлас-стрейч, атлас-стрейч – текстильна тканина, різновид атла-
су, характеризується підвищеною еластичністю. Використовують для
виробництва блузок, суконь, костюмів.
Ацетилцелюлоза, ацетилцеллюлоза (від лат. аcetum – оцет і целю-
14
лоза) – оцтовокислі ефіри целюлози, біла аморфна маса. Застосовують

у виробництві штучного волокна, вогнетривкої кіноплівки, лаків.
Б
Бавниця, бавница – 1. Жіночий головний убір, поширений на Львів-
щині у XIX на поч. XX ст. 2. Червоні вовняні нитки.
Бавовна, хлопок – 1. Те саме, що бавовник. 2. Волокно бавовни, з
якого виробляють пряжу та ін. 3. Тканина. 4. Нитка з цього волокна,
поширена назва cotton.
Бавовник, хлопчатник – рослина з насінням, вкритим пухнастим
волокном, з якого виробляють пряжу.
Бавовниковий, хлопковый – виготовлений з бавовнику.
Бавовництво, хлопкопроизводство – вирощування бавовнику.
Бавовнянка, хлопчатка – бавовняна тканина.
Бавовна-сирець, хлопок-сырец – волокно бавовни разом із насін-
ням, залишками коробочок та іншими домішками.
Бавовна-стрейч, хлопок-стрейч – текстильна тканина, щільна, лег-
ка, з додаванням еластичних волокон. Використовують для виготов-
лення суконь, блуз, костюмів.
Бавовняний пух, хлопчатобумажный пух – непрядивні відходи у
вигляді засміченого та пропиленого пуху, що мають вигляд закручених
у жмутки коротких волокон.
Багатошаровість, многослойность – принцип поєднання кількох
предметів одягу в єдиний ансамбль, що дає змогу змінювати їх призна-
чення залежно від ситуації та сезону.
Багровий, багровый – густо-червоний, пурпуровий одяг.
Багряниця, багряница – довгий верхній одяг із дорогої тканини ба-
гряного кольору, який у старовину носили монархи.
Базисна сітка, базисная сетка – сукупність допоміжних вертикаль-
них і горизонтальних ліній, які визначають загальні розміри основних
частин будь-якого виду одягу. Відстань між горизонталями й вертика-
лями базисної сітки визначається розмірами фігури та прибавками на
вільне облягання (рис. 5).
15
Рис. 5. Базисна сітка плечового виробу

АН – вертикаль середини спинки; аГ1 –вертикаль ширини спинки; а2Г3 –вер-
тикаль ширини пілочки; а1Н4 – вертикаль середини пілочки; Аа1 – лінія рос-
тка; ГГ4 – лінія глибини пройми; ТТ4 – лінія талії; ББ4 – лінія стегон; НН4
– лінія низу
Базова основа конструкції, базовая основа конструкции – раціо-
нальна конструкція основних деталей одягу (спинки, пілочки, рукавів
і т. д.). Створюється з урахуванням сучасних даних розмірної типології
населення і напрямку моди. Базову основу конструкції розробляють по
кожному виду одягу, підрозділяючи по силуетах, покроях, статево-ві-
кових і розміро-повнотних групах, а також видах текстильних матеріа-
лів (тканина, трикотаж і т. д.).
Байбарак, байбарак – теплий чоловічий або жіночий сукняний одяг
або кожушок, оброблений шнурковим гаптуванням, вишивками, аплі-
каціями з кольорової шкіри тощо.
Байка, байка (від гол. baai, франц. baie – вовняна матерія, лат.
badius – каштановий) – 1. М’яка бавовняна тканина з густим начісним
ворсом з обох боків, 2. Густа, важка, грубосуконна тканина з начісним
ворсом з лицьового боку.
Баланс виробу, баланс изделия (від франц. balance – терези – рівно-
вага) – система відрізків на кресленні конструкції, що визначає спів-
відношення певних точок на площині креслення. Поняття балансу
пов’язане із задовільним розміщенням виробу по фігурі. При цьому
вважається, що баланс задовільний, коли після з’єднання бічних та
16
плечових зрізів виріб розташовується на фігурі вертикально без за-

ломів, перекосів деталей, лінія глибини пройми і пілочки створюють
одну кругову лінію, а лінії талії, стегон та низу виробу залишаються
горизонтальними.
Баланс передньо-задній, баланс передне-задний – критерій по-
садки, що визначає рівновагу передньої та задньої частини виробу по
фігурі; визначається як різниця між рівнем найвищої точки пілочки і
рівнем лінії горловини спинки. Тобто його доцільно розглядати як різ-
ницю між рівнем положення точки основи шиї на пілочці і шийної точ-
ки на спинці (рис. 6).
Рис. 6. Баланс передньо-задній

Баланс бічний, баланс боковой – критерій, що визначає співвід-
ношення центральних, бічних частин виробу; визначається співвідно-
шенням положення плечової точки фігури на площині і спинки від-
носно лінії талії.
Баланс опорний, баланс опорный – співвідношення рівнів горлови-
ни пілочки і спинки; визначають його зміщенням вершини горловини
відносно середної лінії з урахуванням ширини горловини.
Баланс поясних виробів, баланс поясных изделий – різниця між
довжинами посередині задньої й передньої частин поясних виробів від
талії до стегон, яка забезпечує рівноважне положення виробу на фігурі.
Баланс поясних виробів залежить від розмірних характеристик фігури.
Балахон, балахон – 1. Просторий і довгий одяг, що надягається по-
верх усього для захисту від пилу. 2. Маскувальний одяг. 3. Широкий не
підігнутий по фігурі одяг.
17
Балдахін, балдахин (від італ. baldacchino – шовкова тканина з Баг-

дада) – навіс із тканини на жердинах або стовпах (нерухомий або пере-
носний).
Балтекс, балтекс – текстильна тканина зі змішаної пряжі, яка міс-
тить 35% бавовни, 65% поліестеру з водовідштовхувальною обробкою.
Використовується для виробництва спецодягу.
Балтекс-камуфляж, балтекс-камуфляж – текстильна тканина,
різновид балтексу з чотириколірним візерунком НАТО. Сировинний
склад: 35% бавовни, 65% поліестеру. Використовується для виробни-
цтва спецодягу.
Бамбак, бамбак – 1. Невибілена бавовняна пряжа промислового
виробництва. 2. Тонке полотно, на якому в XIX ст. вишивали широм
(срібна нитка скручена з чорною, золота з червоною).
Бандана, бандана – головний убір неформалів – хусточка, що
зав’язується особливим чином навколо голови.
Бандаж, бандаж – (франц. bandage, від bande – пов’язка, стрічка)
– еластична пов’язка або спеціальний пояс для підтримання стінок жи-
вота та інших частин тіла.
Банлон, банлон – м’який трикотаж із тонких синтетичних ниток і
виріб із такого полотна.
Бант, бант – 1. Прикраса у вигляді вузла із стрічки, тасьми, ткани-
ни з вільно випущеними петлями. 2. Зріз передньої половинки штанів.
Барва, разноцвет – 1. Колір, забарвлення. 2. Характер, тон, коло-
рит, манера, відтінок викладу, виконання. 3. Зрідка те саме, що фарба.
Барвистий, разноцветный – забарвлення у різні кольори, різнокольо-
ровий. Квітчастий, яскравий, кольористий – багатий, різноманітний.
Барвник, краситель – натуральна чи синтетична сполука, яка сор-
бується текстильними волокнами, здатна отримуватися внутрішньою
поверхнею елементарних волокон, надаючи їм забарвлення.
Бареж, бареж – легка прозора тканина сітчастого візерунка з круче-
ної бавовняної, шовкової, вовняної пряжі. Від назви м. Барежа у Фран-
ції. Використовують для виготовлення блуз, суконь, оздоблення.
Бароко, барокко (від італ. barocco – вибагливий, химерний) – стиль
європейського мистецтва і архітектури XVII – XVIII ст., що характе-
ризувався примхливістю форм і декоративною пишністю. У ньому по-
єдналися, здавалося б, несумісні поняття: класицизм і романтизм. В
орнаментальному мистецтві художники бароко використовували еле-
менти раковини, оканта (елемент орнаменту у вигляді листа рослини).
Все це знайшло своє відображення в костюмі.
18
Бардотка, бардотка (франц.) – блузка, зменшена до розмірів бюст-

гальтера, назва походить від прізвища французької актриси Бриджит
Бардо.
Бархат, бархат – те саме, що оксамит.
Бархат амурський, бархат амурський – амурське карликове дерево.
Бархатистий, бархатистий – подібний до бархату на вигляд або на
дотик, м’який, приємний.
Баска, баска – оздоблювальна деталь жіночого й дитячого вбрання
у вигляді розкльошеної широкої оборки, пришитої по лінії талії до ліфа
сукні, блузи або пояса сукні. Обрізний край баски обробляють зигзаго-
подібною строчкою, обкантовкою, тасьмою, бейкою.
Басон, басон (від франц. passement – тасьма) – плетені шнури, тась-
ма, бахрома, китиці для оздоблення одягу, меблів тощо.
Батан, батан (від франц. battant – що б’є) – один з основних меха-
нізмів ткацького верстата. Слугує для просування (прибою) пітканої
нитки до опушки тканини і напряму човника, що вводить піткання у
тканину.
Батист, батист (від франц. batiste) – тонка легка бавовняна або лляна
тканина для пошиття білизни або плаття, від прізвища фламандського тка-
ча XIII ст. Ф. Батіста.
Батик, батик – 1. Техніка ручного розпису. 2. Вид багатоколірної тка-
нини і кожний колір наносять на тканину, звільняючи її для цього від про-
шарку воску. Виробництво батика популярне у народів Індонезії.
Батник, батник (від англ. buttondоwn – «ґудзики до низу») – жіноча
блузка, яка нагадує чоловічу сорочку із защіпкою на ґудзики зверху
донизу. Виробляють його з тканин або тонкого трикотажного полотна.
Бахили, бахилы – виріб, який одягається поверх поясного одягу, для
захисту гомілок і ступнів від забруднень чи предметів праці від різних
шкідливих чинників.
Бахрома, бахрома – суцільний ряд ниток, шнурків, що вільно зви-
сають. Тасьма з таким рядом ниток або шнурків.
Безбарвний, бесцветный – 1. Який не має кольору, забарвлення, по-
збавлений барв. 2. Який не має яскраво виявлених рис , нічим не при-
мітний, невиразний.
Безкозирка, бескозырка – кашкет без козирка і зі стрічкою по око-
лиці, який носять військові моряки.
Безниткове з’єднання, безниточное соединение – з’єднання дета-
лей швейних виробів за допомогою клею або зварювання. Безниткове
19
з’єднання виключає затрати часу на зміну шпулі котушки, ліквідацію

обривів і обрізування кінців ниток.
Бейка, бейка – оздоблювальна деталь у вигляді одинарної або скла-
деної удвоє смужки тканини, яку вшивають між деталями або настро-
чують на них. Настрочувати бейку можна з двох боків з попереднім
підгинанням і запрасовуванням її країв. Бейку можна з’єднувати з
основною деталлю настрочуванням одного краю по намічених лініях
або пришиванням обрізних країв з подальшим настрочуванням вільно-
го краю на деталь.
Бейка вшивна, бейка втачная – бейка у вигляді смужки тканини, де-
коративної тасьми, з’єднуваної з частинами основної деталі зшивними
швами. Вшивну бейку складають з основною деталлю лицьовими боками
всередину й зшивають спочатку з одного боку, а потім з іншого.
Бейка настрочна, бейка настрочная – бейка у вигляді смужки тка-
нини, з’єднуваної з основними деталями настрочним швом. З’єднання
настрочної бейки з деталями виробу виконують після попереднього
підгинання й запрасування її країв.
Бейка одинарна, бейка одинарная – бейка у вигляді смужки ткани-
ни, з’єднуваної з основними деталями виробу зшивним або настроч-
ним швом. Одинарну бейку накладають на деталь за наміченою лінією
й пришивають, а потім настрочують до іншого краю з підгинанням об-
різаного краю всередину.
Бейка подвійна, бейка двойная – бейка у вигляді складеної удвоє
смужки з обробленим або запрасованим краєм, з’єднуваної з основною
деталлю однією або двома строчками. Смужку тканини для подвійної
бейки зшивають, складаючи лицем усередину, або одночасно виверта-
ють за допомогою спеціального пристрою.
Бекасаб, бекасаб – напівшовкова або бавовняна тканина з муаро-
вою обробкою. Виготовлена полотняним переплетенням. Напівшовко-
вий бекасаб містить в основі натуральний шовк у пітканні бавовняну,
віскозну пряжу. Використовують для виготовлення національних се-
редньоазіатських халатів.
Бекеша, бекеша (від пол. bekiesza) – тип верхнього чоловічого одя-
гу на хутрі XVII – XIX ст. За кроєм складається з верхньої частини
– ліфа і нижньої спідниці зі зборками, з’єднаних по лінії талії. Назва
походить від імені угорського полководця Каспара Бекеша.
20
Бенгалін, бенгалин (від франц. bengaline) – шовкова тонка прозо-

ра тканина, яка подібна до органзи. Використовується для оздоблення,
легкого одягу.
Бердо, бердо – деталь ткацького верстата, що нагадує гребінь у рамці.
Берет, берет (франц. beret – баскська шапка) – жіночий або чоловічий
головний убір, з м’якої тканини (або плетений) без окола і козирка, круг-
лої або овальної форми. В західноєвропейському костюмі берет відомий
з XVI ст. (головний убір заміжніх жінок, шили його з бархату або шовку).
Берет прикрашали заколками, брошками, шпильками, пряжками.
Бербері, бербери – чоловічий плащ з високоякісного габардину,
який виготовляє англійська фірма «Burberry».
Бермет, бермет – стародавня назва бавовняної тканини бязь.
Бермуди, бермуды – 1. Видовжені шорти з кльошем, які вперше по-
чали носити на Бермудських островах. 2. Жіночі широкі штани до ко-
лін зі стрілками, іноді з манжетами або відворотами.
Берни, берны – верхній довгий розстібний жіночий одяг із плечови-
ми пелеринами і прорізами для рук, який носили в XVI ст. у Франції,
Іспанії, Нідерландах.
Бешмет, бешмет – верхній чоловічий одяг у татар і кавказьких на-
родів, напівкаптан, схожий на чумарку.
Бинт, бинт (нім. binde – пов’язка, стрічка) – стрічка з марлі або
іншої тканини для перев’язування ран.
Бігунок, бигунок – деталь, що забезпечує сполучення процесів кру-
тіння й намотування нитки на кільце прядильних і кільце крутильних
машин.
Біжутерія, бижутерия (від франц. bijouterie – ювелірні вироби) –
жіночі прикраси, які. на відміну від ювелірних виробів. виготовлені не
з коштовних металів, а з інших матеріалів, дерева, пластмаси тощо.
Бікіні, бикини – жіночий купальний костюм, що складається з від-
критого бюстгальтера і маленьких трусиків, що представляють собою
вузьку смужку тканини або трикотажу. Вперше купальник бікіні був
продемонстрований 1945 р. Будинком моди Chistian Dior. Назву ку-
пальник отримав на честь острова Бікіні із архіпелагу Мармоллових
островів, на якому США проводило випробування ядерної зброї. Моде-
льєр розраховував, що представлена ним модель викличе в суспільстві
такий ефект, як вибух ядерної бомби.
21
Білизна, белье – вироби з тканин, матеріалів для одягання на тіло

або для побутових потреб (на постіль і ін.).
Біретто, биретто – головний убір католицького духівництва в епо-
ху відродження, який складався із чотирьох твердих частин, округле-
ний догори. Біретто носили члени магістрату, вчені Італії, він став про-
тотипом сучасного берета.
Бісер, бисер (від араб. бусра – стеклярус) – дрібні намистинки з про-
зорого чи кольорового скла (іноді з металу) з отворами для нанизування.
Бісес, бисес (лат.) – волокно, видавлене молюсками Pinna nobiles.
Бісус, бісус (єгип.) – тонка прозора лляна тканина, в яку в епоху фа-
раонів єгиптяни загортали мумії, а також жіноча вуаль з цієї тканини.
Бітельна машина, бительная машина (від англ. beetlemachine) –
машина з товкачами, якими обробляють бавовняні і лляні тканини, на-
даючи їм м’якості й шовковистого блиску.
Блейзер, блейзер (від англ. blazer, від blazer
– блищати, яскравіти) – 1. Клубний англійський
піджак. (подібний піджак з логотипом клубу,
школи або команди, до якої належить власник, є
своєрідною формою його членів). 2. Прилеглий
піджак спортивного крою з тонкого сукна або
габардину, найчастіше синього, коричневого,
темно-червоного кольору з металевими ґудзика-
ми і накладними кишенями. На поч. 60-х рр. XX
ст. увійшов у чоловічу моду (згодом у жіночу)
як одяг для відпочинку (рис. 7).
Близна, близна – дефект тканини у вигляді
поздовжньої прорідженої смужки, яка утворю- Рис. 7. Блейзер
ється внаслідок обриву однієї або кількох ниток основи. На закритих
частинах виробу – підбортах, підкомірах – близну не враховують.
Блискучий, блестящий – 1. Який дає блиск, блищить, сяючий.
Дуже ясний, яскравий, сонячний. 2. Дуже гарний, пишний, розкішний.
Розкішно вбраний, з вишуканими манерами. 3 Дуже розумний, дотеп-
ний, досконалий формою і змістом.
Блонди, блонды (від франц. blonde – золотий, рудуватий, русявий,
білявий) – ниткове мереживо з квітковим малюнком західноєвропей-
ського типу з шовку – сирцю золотаво-жовтого кольору, що забезпе-
чило йому назву. Використовують для оздоблення і для виготовлення
окремих деталей (хустинок, комірів тощо).
22
Блуза, блуза (від франц. blous, від лат. pelusia – пелузький одяг, від
назви єгипетського міста Pelusium) – верхній легкий чоловічий та жі-
ночий одяг сорочкового типу. Для неї характерні прямий силует, пря-
мокутні форми крою, вільне облягання фігури людини, великі наклад-
ні кишені.
Блузка-топ, блузка-топ (від англ. top
– вершина, верхня частина будь-чого) – ко-
ротка відкрита жіноча блузка без рукавів, на
бретелях (рис. 8).
Блуза індійська, блуза индийская – ко-
ротка (вище лінії талії) блузка з тонкої тка-
нини з овальним вирізом і рукавами до лік-
тів, яка щільно облягає ліф. Рис. 8. Блузка-топ
Блузка, блузка – плечовий верхній жіно-
чий одяг, який одягають на білизняний виріб і вкривають тулуб до по-
ясної частини або тулуб і частково стегна.
Блузон, блузон (від франц. blouson – куртка, блузочка, кофточка) –
коротка куртка, знизу зібрана на притачний пояс, трикотажну гумку чи
шнур, просмикнутий у куліску, які призбирують спинку і пілочки. Низ
рукавів оформляють манжетами зі застібкою.
Боа, боа (від франц. boa, від лат. boa – змія) – довгий, вузький жі-
ночий шарф з хутра, пір’я, мережива тощо. Використовують у свят-
ковому одязі у оздобленні театральних костюмів. Назву отримав від
королівських удавів (boa constrictor – змія душитель).
Бобіна, бобина (від франц. bobine – котушка) – барабан або котуш-
ка, на які намотують пряжу, нитки, дріт, паперові
та інші стрічки.
Бобрик, бобрик – щільна, жорстка, вовняна
тканина з коротким стоячим ворсом з лицьового
боку. З нього шиють зимовий верхній одяг.
Боді-шорт, комбідрес, боди-шорт, комбидрес
(англ. body – тіло shorst, сombi – dress) – цільно-
кроєна і сполучена з трусиками трикотажна блуз-
ка, майка чи кофточка з ластовицею спереду, яка
застібається на кнопки або гачки (рис. 9).
Рис. 9. Боді-шорт
23
Болеро, болеро (від

франц. bolero, ісп. bolero)
– 1. У жіночому костюмі –
жилетка, коротка куртка з
рукавами, яка не сковує ру-
хів (рис. 10). 2. У чоловічому
костюмі XIX ст. – головний
убір у вигляді циліндра із
загнутими догори крисами.
Болонья, болония (від на-
зви італійського м. Болонья)
– 1. Капронова плащова тка- Рис. 10. Болеро
нина з одностороннім водонепроникним покриттям. 2. Плащ, пошитий
з такої тканини.
Бондинг, бондинг – текстильний матеріал, отриманий шляхом з’єд
нання тканини з дублюючими матеріалами, такими як трикотажне по-
лотно або малощільна тканина. Має пружну, щільну будову з хороши-
ми теплозахисними властивостями, проходить водовідштовхувальну
обробку. Шиють зимовий одяг.
Бордюр, бордюр (від франц. bordure, від bord – край, межа) – об-
лямівка, смужка по краях килима, гобелена з самостійним орнаментом.
Борт, борт – передній край розпашного одягу, оброблений різними
способами – обкантовуванням, обметуванням, обшиванням, підгинан-
ням, обв’язуванням. Борти виметують після їх обшивання, розпрасо-
вування й вивертання. Обробку бортів здійснюють оздоблювальною
строчкою або спушуванням (потайною строчкою, клейовою плівкою).
Бортівка, бортовка – щільна напівлляна або бавовняна апретована
тканина полотняного переплетення. Використовується як прокладний
матеріал для збереження форми деталей одягу.
Бостон, бостон (від англ. boston) – високоякісна вовняна тканина,
від назви м. Бостон у США. Виготовляється з гребінної пряжі сарже-
вим переплетенням, фарбується в темні кольори. Шиють костюми, жі-
ночі зимові пальта.
Бочок, бочок – відрізна частина пілочки, спинки що вкриває бічну
поверхню тулуба в плечових виробах. Бочок і основну частину пілочки
з’єднують зшивним, настрочним швом або швом іншого виду.
24
Брак, брак (від старонім. brack) – зіпсована або неякісно виготов-

лена продукція.
Брезент, брезент (від голл. presenning) – щільна лляна, напівлляна
або бавовняна тканина, має водонепроникну, протигнильну обробку.
Використовують для виготовлення тентів, спецодягу, взуття.
Бретель, бретель (від франц. bretelle) – деталь швейного виробу,
яка виготовляється з основної або оздоблювальної тканини, тасьми або
стрічки й призначається для підтримування виробу на плечах.
Бригада, бригада (від нім. brigade, від італ. brigata) – товариство,
загін. Група людей, які виконують спільне завдання і спільно відпові-
дають за наслідки роботи.
Бригадир, бригадир (від франц. brigadier, від франц/ – brigada) –
керівник виробничої бригади.
Бриджі, бриджи (від англ. breeches – широкі штани) – штани для
верхової їзди, особливого крою, що заправляються у халяви чобіт.
Бриль, шляпа (від пол. brel, від лат. ombrello – капелюх, парасоля) –
літній чоловічий головний убір із широкими крисами.
Брокат, брокат (від нім. Brokat – парча, з італ. brocatto, від лат.
brocchus – випуклий, виступаючий) – важка шовкова, або напівшовко-
ва тканина з яскраво вираженим візерунком завдяки різнокольоровим
блискучим ниткам (золотим або срібним).
Брокатель, брокатель – легка, витончена шовкова тканина з невели-
кими золотими, срібними букетами, відтіненими кольоровими нитками.
Броше, броше (від франц. broche – ткати золотом) – шовкові напів-
шовкові тканини, візерунки яких нагадують вишивку. Використовують
для виготовлення шарфів, суконь, хусток.
Брунатний, брунатный (від лат. brunneus – брудний) – коричневий,
темно-жовтий колір.
Будова тіла людини, строение тела человека – сукупність особли-
востей будови, форми, величини і пропорцій окремих частин тіла, а
також особливостей розвитку кісткової, жирової та м’язової тканин.
Синонімами до терміна «будова тіла» є статура, тип фігури людини,
фігура людини.
Букле, букле (франц.) – вовняна, бавовняна тканина з фасонної пря-
жі, завдяки якій на поверхні виникають петельки, вузлики. Використо-
вують для верхнього одягу, головних уборів.
Бумазея, бумазея (від франц. bombasin, від італ. bambagino – бавов-
няний, бавовна) – м’яка теплозахисна тканина з одностороннім (ви-
25
ворітним) начесаним ворсом, здебільшого бавовняна або бавовняно-

віскозна. Використовується для пошиття теплої білизни, суконь, дитя-
чого одягу.
Бурдесуа, бурдесуа (франц.) – шовкова сировина низької якості,
одержувана з ушкоджених коконів шовкопряду; шовкові клоччя.
Бурет, бурет (франц. bourrette, від bourrer – набивати, начиняти) –
короткі шовкові волокна (пачоси), що їх використовують при виготов-
ленні низькосортних ниток.
Бурка, бурка – повстяний безрукавний плащ або накидка з козячої
вовни (переважно на Кавказі).
Бурки, бурки – теплі чоботи з повсті або фетру, які носять з кало-
шами.
Бурнус, бурнус (від франц. bournous, з араб бурнус – широкий
плащ). 1. У арабів – грубий вовняний плащ. 2. Вид жіночого верхнього
одягу – пальто – з широкими рукавами.
Бутоньєрка, бутоньерка (від франц. butonnire – петлиця) – букетик
квітів, який приколюють до святкового одягу або просовують у петлицю.
Буф-муслін, буф-муслин – бавовняна тканина, різновид кісеї. Тка-
нина особливо тонка, напівпрозора, гладкофарбована, вишита. Шиють
літній жіночий одяг.
Буфи, буфы (від франц. bouffer – надуватися) – конструктивно-
оздоблювальний елемент одягу, необхідний для досягнення об’ємної
форми у вигляді ділянок деталей різної форми, стягнутих складками,
зборками; пишні складки на рукавах жіночого одягу.
Буфи вафельні, буфы вафельные – різновидність буф, у яких шахо-
ве розміщення стягнутих ділянок утворює об’ємну поверхню з вафель-
ним рисунком. При виготовленні вафельних буф намічають місця їх
розміщення з лицьового боку деталі поздовжніми й поперечними ліні-
ями або точками й скріплюють за розміткою ручними стібками.
Бушлат, бушлат (від нім. buscheruh – робоча блуза) – двобортна ма-
троска, сукняна куртка з відкладним коміром та в бічними кишенями.
Бюст, бюст (від франц. buste) – жіночі груди. Величина бюста ви-
значає розхил нагрудної виточки в жіночому вбранні.
Бюстгалтер, бюстгальтер – корсетний виріб жіночий або для ді-
вчаток для формування та підтримування грудних залоз.
Бюстгалтер балконет, бюстгальтер балконет (від франц. balconet) –
бюстгалтер з напівчашкою і широко розташованими бретелями (рис. 11).
26
Рис. 11. Бюстгалтер балконет Рис. 12. Бюстгалтер вондербра

Бюстгалтер вондербра, бюстгальтер вондербра (від англ. wonder
– чудо) – бюстгалтер з поролоновими або силіконовими знімними про-
кладками в нижній і бічній частині чашок (рис. 12).
Бюстгалтер стреплес бра, бюстгальтер стреплес бра – бюстгал-
тер зі знімними бретелями.
Бюстьє, бюстье (франц.) – відкрита коротка жіноча блузка, за кон-
структивним рішенням подібна до бюстгалтера; різновидом бюстьє є
бюстьє-корсаж – прилегла блузка із застібкою на ґудзики або зі шну-
рівкою та бретелями.
Бязь, бязь (від тур. bаzz – полотно для вітрил) – бавовняна щільна
тканина полотняного переплетення з кардної пряжі. Випускають си-
ровою, вибіленою, гладкофарбованою і вибивною. Шиють постільну
білизну, спецодяг.
В
Вагове шмаття, весовое тряпье – поворотні відходи у вигляді від-
різків сирових і готових тканин довжиною до 0,7 м, які утворюються в
ткацькому й обробному виробництвах.
Валансьєн, валансьен – тонке мереживо. Від назви французького м.
Валансьєн, де почали його виготовлення.
Валка, валка – процес, у результаті якого волокна вовни, що фор-
мують початковий продукт, починають переплутуватися одне з одним,
поступово утворюючи ущільнений, стійкий, злитий продукт.
Валькрилон, валькрилон – різновид синтетичного волокна з поліа-
крилонітрилу (ПАН) у Німеччині.
Вальці, вальцы (від нім. Walze – валок, коток) – робочі частини (вал-
ки, циліндри, конуси) дробильних, штампувальних та інших машин
або й самі машини.
27
Вата, вата (нім. watte) – пухнаста маса переплетених очищених від

домішок різних за природою (рослинних, тваринних, мінеральних, хі-
мічних) волокон. Застосовують при пошитті одягу як звуко- і теплоізо-
ляційний матеріал.
Ватилін, ватилин – ватний пласт, проклеєний з однієї або двох сто-
рін клеєвою емульсією, яка при висиханні утворює тонку еластичну
плівку.
Ватин, ватин – трикотажне або неткане прошивне полотно, яке ви-
користовується для утеплення одягу.
Ватин голкопробивний, ватин иглопробивной – різновид ватину
синтетичного, напіввовняного, отриманого нетканим способом, тов-
щиною 3-5 мм.
Ватин каркасний (вбивний), ватин каркасный (вбивной) – виго-
товляють із малощільної тканини, між переплетенням якої вбиванням
пропускають пучки волокон вовни.
Ватник, ватник – півпальто або куртка, стьобана на ваті.
Вачеги, вачеги – виріб для захисту кистей рук та передпліччя від
опіків під час праці у гарячих цехах.
Ватянка, ватянка – 1. Плечовий жіночий одяг, підбитий ватою на
грудях, вишитий чорними нитками. 2. Коротка фуфайка на ваті.
Величина прогину, величина прогиба – допоміжний розмір при
конструюванні одягу, який визначається відстанню між прямою, що
стягує кінці криволінійної ділянки деталі, і контуром останньої. Ве-
личина прогину середнього зрізу спинки залежить від будови фігури й
ступеня прилягання одягу по лінії талії.
Велюр, велюр (франц. velours – оксамит, від лат. villosus – волоха-
тий) – 1. Назва кращих сортів тканин (драп, оксамит, плюш) з м’якою
ворсованою лицьовою поверхнею. 2. М’яка шкіра хромового дублення,
схожа на замшу.
Велюр-жакардовий, велюр-жаккардовый – текстильна ворсова ме-
блева тканина, різновид велюру. Використовується для оббивки м’яких
меблів.
Вельвет, вельвет (від англ. velvet – оксамит) – міцна тканина з ба-
вовняним ворсом, схожа на оксамит. Шиють верхній одяг (куртки, шта-
ни, костюми тощо)
Вельвет-корд, вельвет-корд – тканина складного пітканноворсово-
го переплетення, в основі з кардної крученої пряжі в пітканні з одинич-
ної. Має широкий ворсовий закатаний рубчик (до 5 мм).
28
Вельвет-рубчик, вельвет-рубчик – виготовляють із гребінної кру-

ченої пряжі в основі та одиничної пряжі в пітканні, має вузький ворсо-
вий закатаний рубчик (2–3 мм.)/
Вельвет-фасонний, вельвет-фасонный – текстильна тканина, різ-
новид вельвету ворсового переплетення із скрученої пряжі в основі та
одиничної кардної в пітканні. Має візерунок, що складається з комбі-
нації гладкої і ворсової поверхонь.
Вельветон, вельветон (від англ. velvet) – міцна, щільна, гладкофар-
бована тканина, з м’яким густим бархатистим ворсом з лицьового боку,
подібна до замші. Шиють верхній спортивний одяг.
Венгерка, венгерка – 1. Куртка з високою талією і нашитими впопе-
рек шнурами. 2. Бальний танець і музика до нього, створені на основі
угорських народних танців і мелодії – чардаша.
Верета, полотно (те саме, що рядно) – 1. Одяг із грубої тканини, з
ряднини. 2. Оберемок, купа чого-небудь, що вміщується в одному ряд-
ні. 3. Різнокольоровий килим із грубої вовни.
Веретено, веретено – 1. Обертовий стрижень, на який насаджуєть-
ся патрон, шпуля, котушка. 2. Основний робочий орган прядильних,
прядильно-крутильних, крутильних машин. Використовується для
скручування пряжі ниток та утворення пакування визначеної форми.
Верстат, станок – 1. Примітивне дерев’яне устаткування для ви-
готовлення виробів ручним способом полотна, килимів і інше. 2. Ма-
шинка для виробництва різних тканин.
Верстат розбракувальний, станок розбраковочный – верстат для
візуального контролю якості матеріалів, механічно переміщуваних на
похилій площині. Розбракувальний верстат виконує вимірювання до-
вжини, яка реєструється лічильником і ширини і записом даних на
стрічці.
Вертикаль середини переду, вертикаль середины переда – лінія
базисної сітки, віддалена від вертикалі середини спинки на половину
ширини виробу (рис. 5). Положення вертикалі середини переду знахо-
дять, відкладаючи по лінії грудей або лінії ростка величину, яка дорів-
нює сумі мірки півобхвату грудей і загальної прибавки по лінії грудей.
Вертикаль середини спинки, вертикаль середины спинки – вихідна
вертикальна лінія базисної сітки для побудови середньої лінії спинки й ре-
шти вертикалей (рис. 5). Перетин вертикалі середини спинки з верхньою
горизонталлю відповідає положенню сьомого шийного хребця.
29
Вертикаль ширини переду, вертикаль ширины переда – лінія ба-

зисної сітки, віддалена від вертикалі середини переду на відстань, яка
дорівнює ширині пілочки (рис. 5). Положення вертикалі ширини пере-
ду знаходять за міркою ширини грудей і прибавкою до ширини пілочки
по лінії грудей.
Вертикаль ширини спинки, вертикаль ширины спинки – лінія ба-
зисної сітки, віддалена від вихідної вертикалі на відстань, яка дорів-
нює ширині спинки (рис. 5).
Вертикальний ніж, вертикальный нож – робочий орган пересув-
ної електророзкрійної машини, яка здійснює зворотно – поступальний
рух у вертикальній площині.
Верхівкова точка, верхушечная точка – див. антропометричні
точки.
Верхня сорочка, верхняя рубашка – швейний або трикотажний пле-
човий чоловічий або для хлопчиків одяг з рукавами, застібками, воро-
том, що покриває тулуб і частково стегна.
Верхньогрудинна точка, верхнегрудинная точка – див. антропо-
метричні точки.
Рис. 13. Креслення основи Рис. 14. Креслення основи плечового

штанів: виробу:
Т – вершина банта; Г2 – вершинна бічного зрізу; А2 – вер-
ТЯ – бантовий зріз шина горловини спинки; П – вершина
пройми спинки; П2 – вершина пройми пі-
лочки; А4 – вершина горловини пілочки.
Вершина банта, вершина банта – точка перетину на кресленні лі-

нії талії й бантового зрізу брюк (рис. 13).
30
Вершина бічного зрізу, вершина бокового среза – точка перетину
на кресленні ліній пройми і бічного зрізу спинки (пілочки) (рис. 14).
Вершина бічного зрізу піджака віддалена від вертикалі, яка визначає
ширину спини, на відстань 0,5-1,5 см.
Вершина горловини пілочки, вершина горловины полочки – точка
перетину на кресленні ліній горловини й плечового зрізу пілочки (рис.
14). Побудову креслення пілочки починають з визначення положення
вершини горловини відносно горизонтальної лінії ростка.
Вершина горловини спинки, вершина горловины спинки – точка
перетину на кресленні ліній горловини спинки і плечового зрізу спин-
ки (рис. 14).
Вершина ліктьового зрізу, вершина локтевого среза – точка пере-
тину на кресленні ліній окату й ліктьового зрізу верхньої і нижньої по-
ловинок рукава (рис. 15). Положення вершини ліктьового зрізу рукава
залежить від моделі й виду одягу (чоловічого, жіночого).
Вершина переднього зрізу, вершина переднего среза – точка пере-
тину на кресленні ліній окату і переднього зрізу верхньої й нижньої
половинок рукава (рис. 15).
Рис. 15. Креслення рукава Рис. 16. Пройма:

Р; Р2 – вершини ліктьового зрі- а – відкрита; б – закрита;
зу; Р1; Р3 – вершини передньо- dв – вертикальний діаметр; dг – гори-
го зрізу; ОО1 – висота окату зонтальний діаметр
Вершина плечового зрізу спинки, вершина плечевого среза спинки

– точка перетину на кресленні ліній пройми і плечового зрізу спинки
(рис. 14). При визначенні положення вершини плечового зрізу спинки
слід враховувати вид виробу.
31
Вершина пройми, вершина проймы – точка перетину на кресленні

ліній пройми і плечового зрізу (рис. 14). Зовнішній кінець плечового
зрізу є одночасно вершиною пройми.
Ветош, ветошь – сурова бавовняна тканина полотняного перепле-
тення, більш розріджена ніж марля. Використовується у швейному ви-
робництві, при виготовленні деталей зимового одягу.
Взірець, образец – 1. Зразок якого-небудь виробу, матеріалу і інше,
що дає уявлення про інші подібні вироби, матеріали тощо. На взірець
– за зразком, так, як що-небудь, подібно до чогось. 2. Те саме намальо-
ване або вишите, візерунок. 3. Те, що може бути наочним прикладом
чого-небудь, щось типове. 4. Те, що варте наслідування, видатний при-
клад чого-небудь. 5. Нове художнє і конструктивне вирішення зовніш-
нього вигляду виробу. Існує у вигляді готової моделі або малюнка.
Вибивання, печатание – одержання одно – чи багатоколірного ма-
люнка шляхом нанесення на задані ділянки текстильного матеріалу,
фарби, речовини, що забезпечує фіксацію чи руйнування барвника.
Вибивний, набивной – 1. Текст, який має спеціальним способом на-
несений малюнок. 2. Вибивні тканини. 3. Призначені для нанесення
малюнків на тканину. 4. Вибивний цех.
Вибілювання, отбеливание – 1. Підвищення білості текстильно-
го матеріалу обробленням оптичними вибілювачами і хімікатами, які
знебарвлюють супровідні речовини природних і хімічних волокон. 2.
Технологічний процес, за допомогою якого шляхом видалення або руй-
нації барвних речовин підвищують ступінь білості матеріалу.
Вибілювати, отбеливать – піддаючи дії сонця, повітря і води, ро-
бити що-небудь білим, позбавляючи природного забарвлення (тканину,
пряжу й інше), робити білим. Піддаючи хімічній або фізичній обробці,
робити білим.
Виворіт, изнанка – 1. Внутрішній бік матеріалу, деталі, виробу.
2.Виворітний бік.
Виган, выган (франц.) – грубе сукно, що спочатку вироблялось у
французькому м. Виган.
Вигляд, вид – сукупність зовнішніх ознак.
Видавлювання, выдавливание – надання деталям швейних виробів
опуклої форми або рельєфних ліній за допомогою металевих пласти-
нок або подушки фальцпреса. Краї деталей з білизняних і бавовняних
тканин запрасовують з попереднім видавлюванням ліній загинання.
32
Рис. 17. Видавлювач

Видавлювач, выдавливатель – деталь швейної машини, яка здій-
снює прогинання тканини в отвір голкової пластинки при утворенні
потайного стібка. За конструкцією видавлювачі бувають дискові й
стержневі (рис. 17).
Видовження, удлинение – збільшення довжини матеріалу або ви-
робу під час розтягування під дією зовнішнього зусилля, виражене у
відсотках від затислої довжини елементарної проби.
Видра, выдра – 1. Хижий ссавець із цінним хутром темно-буро-
го кольору. 2. Хутро цієї тварини. Відносна зносостійкість становить
100%, строк носіння виробів до 20 сезонів.
Виїмка талії, выемка талии – див. проекційний розмір.
Викрійка, выкройка – вирізана з паперу або накреслена на ньому
деталь виробу для розкроювання в індивідуальному виробництві одягу.
Викроювання, выкраивание – заготовка деталей одягу вирізуван-
ням або вирубуванням з одного або кількох шарів матеріалу відповідно
до фасону й розмірів виробу. Викроювання великих деталей (пілочки,
спинки) з настилів виконують пересувними розкрійними машинами.
Виліт машини, вылет машины – розмір рукава швейної машини,
який визначається відстанню від голки до основи рукава. Машина од-
нониткового ланцюжкового стібка для шиття головних уборів мають
виліт 15 – 20 мм.
Вилога, лацкан – відігнутий випрасуваний верхній бортовий край
на грудях одягу.
Виметування, выметывание – закріплення тимчасовими машин-
ними або ручними стібками обшитих і вивернутих на лицьовий бік
країв деталей перед подальшою обробкою їх.
Вимір розмірів тіла людини, измерение размеров тела человека
– процес зняття розмірних ознак з поверхні тіла людини, результатом
якого є її параметризація
Вимпел, вымпел – вузький і довгий (часто трикутний) прапор, що є
відмітним знаком.
33
Випади, выпады – поворотні та неповоротні відходи текстильних

виробництв, які утворюються під час переробки матеріалів у різних
технологічних переходах.
Випрасувати, отутюжить – див. відпрасування.
Виріб, изделие – річ, предмет для вжитку, одиниця готової продук-
ції, кількість якої обчислюють у штуках (екземплярах).
Виріб корсетний, изделие корсетное – швейний або трикотажний
виріб, який одягають безпосередньо на тіло для формування і підтрим-
ки окремих частин тіла.
Вироби панчішно-шкарпеткові, изделия чулочно-носочные – три-
котажні вироби, які одягаються безпосередньо на тіло, вкриваючи
нижню частину тулуба і ноги (кожну окремо) включаючи ступні.
Виріб білизняний, изделие бельевое– швейні або трикотажні виро-
би для створення необхідних гігієнічних умов тіла і побуту. До білиз-
няних виробів відносять: натільну, постільну і столову білизну.
Вироби трикотажні, изделия трикотажные – вироби, виготовле-
ні в умовах трикотажного виробництва з трикотажного полотна або
суцільнов’язаний виріб.
Виріб-аналог, изделие-аналог – найтиповіший, найосвоєніший ви-
ріб на підприємстві, з яким порівнюють об’єкт нормування для вста-
новлення витрат матеріалів.
Виріб швейний, изделие швейное – виріб, виготовлений в умовах
швейного виробництва з усіх видів матеріалів, призначених для одягу
і білизняних виробів.
Виріб двобортний, изделие двубортное – виріб, який має зміщену
бортову застібку і по одному ряду ґудзиків на обох бортах.
Виріб бахромчастий, изделие бахромчастое – ткана чи в’язана тек-
стильна стрічка, один край якої є сукупністю паралельних, не зв’язаних
між собою вільних ниток.
Вироби гардинно-тюлеві, изделия гардинно-тюлевые – поштучні
вироби з гардинного полотна, що використовуються як накидки, зана-
віски, покривала та інше.
Вироби штучні мереживні, изделия поштучные кружевные – ман-
жети, серветки, скатертини, покривала, накидки, доріжки. До них на-
лежить також мереживо–мотиви (невеликі за розмірами завершені ви-
роби круглої, овальної, квадратної та ромбоподібної форми, які вико-
ристовуються для обробки жіночої та дитячої білизни).
34
Вироби плечові, изделия плечевые – види одягу, для яких опорною

поверхнею слугує верхня частина плечей, спини і грудей (пальто, під-
жак, жакет, сорочка, сукня тощо).
Вироби поясні, изделия поясные – види одягу, для яких опорною
поверхнею є лінія талії, верхня частина стегон та живота (штани, спід-
ниці, шорти, труси тощо).
Вироби рукавичні, изделия рукавичные – швейні або трикотажні
вироби, які вкривають нижню частину руки і передпліччя.
Вироби розстібні, изделия распашные – види одягу із застібкою по
всій довжині виробу (пальто, піджак, жакет, халат тощо). У розстібних
виробах застібка може бути розміщена спереду, ззаду, збоку.
Вироби хустково-шарфові, изделия платочно-шарфовые – швейні
або трикотажні вироби, які вкривають голову і шию.
Виробництво ткацьке, производство ткацкое – сукупність техно-
логічних процесів, необхідних для виготовлення сурових (необробле-
них) текстильних тканин. Залежно від виду сировини, що переробля
ється (волокон, ниток), розрізняють бавовноткацтво, вовноткацтво,
шовкоткацтво й льоноткацтво. Іноді ткацьке виробництво називають
ткацтвом.
Виробництво, производство – процес, у ході якого люди створю-
ють матеріальні блага.
Вирубати, вирубувати, вырубить, вырубать – заготовити деталі
одягу з одного або кількох шарів матеріалу видавлюванням контурів
спеціальним різальним інструментом (різаком) на вирубувальних пре-
сах. Доцільно вирубувати на пресах деталі невеликих виробів, напри-
клад пілочки, кашкети та ін.
Вирубування, вырубание – 1. Заготовка деталей одягу з одного або
кількох шарів матеріалу видавлюванням контурів спеціальним різаль-
ним інструментом (різаком) на вирубувальних пресах. Щоб підвищити
продуктивність праці, використовують вирубування деталей різаками
на пресовому устаткуванні. 2. Вирубка.
Висікання, высекание – 1. Вирізування, видалення частини матері-
алу по краях або в середині лекала, деталі, виробу, полотнища тканини.
2. Висічка.
Висікти, висікати, высечь, высекать – видалити частину матеріалу
по краях деталі, виробу, полотнища тканини. Після обшивання клапана
підкладкою необхідно висікти зайвину тканини в ріжках.
35
Висота грудей, высота груди – див. розмірна ознака.

Висота настилу, высота настила – відстань по вертикалі від пло-
щини настильного стола до верхнього полотна настилу. Максимально
технічно можлива висота настилу визначається конструкцією й габа-
ритними розмірами робочих органів закрійних машин, видом тканини
та її властивостями.
Висота окату рукава, высота оката рукава – відстань від найви-
щої точки верхнього зрізу рукава до лінії основи округлості (рис. 15).
Висота плеча коса, высота плеча косая – див. розмірна ознака.
Висота плеча, высота плеча – див. проекційний розмір.
Висота пройми позаду, высота проймы сзади – див. розмірна озна-
ка.
Висота сидіння, высота сидения – див. розмірна ознака.
Вистьобування, выстегивание – з’єднання шарів матеріалу на-
скрізними або потайними стібками для ущільнення й надання жор-
сткості, а іноді й для оздоблення виробу.
Витіпувати, витіпати, трепать – тіпаючи, очищати в процесі ті-
пання (про волокно льону, конопель тощо).
Виточка, вытачка – конструктивний елемент у вигляді зшитої на
нівець складки трикутної або ромбовидної форми. Слугує для надання
об’ємної форми деталям одягу з плаского матеріалу.
Вибивання витравне, печать вытравная – вибивання попередньо
пофарбованого текстильного полотна сполукою, яка руйнує забарвлен-
ня в місцях нанесення.
Витравний, вытравной – 1. Спеціально стосується до витравлю-
вання малюнка, візерунка, напису на тканині, металі й інше. 2. Витрав-
ний розчин.
Вишиванка, вышиванка – вишита сорочка, розміщення вишивки на
якій пов’язано з кроєм, технікою та орнаментальними мотивами, тра-
диційними для певного регіону.
Вишивання (золотом, сріблом – гаптування), вышивка – оздоблен-
ня швейних виробів шитвом, іноді із застосуванням бісеру, стеклярусу,
сутажу та інших прикрас, виконуване ручним або машинним спосо-
бом. Види вишивання, як ручного, так і машинного, дуже різноманітні:
гладь, гладь з мережкою, прорізна гладь, вишивання хрестом, тіньове
вишивання, вишивання з аплікаціями, ришельє, вишивання сутажем,
вишивання монограм.
36
Вігонь, вигонь (франц. vigogne, від ісп. vicina – тварина роду лама) –
1. Високоякісна м’яка довга вовна цієї тварини. 2. Тонка, м’яка тканина
з вовни вігоні або її імітації.
Відварені тканини, отваренные ткани – тканини, що мають гідро-
фільні та сорбційні властивості внаслідок відварювання їх у лужному
розчині.
Відкладний, отложной – відігнутий, що лежить на основній дета-
лі. За конструкцією коміри верхнього одягу можуть бути відкладними і
зі стояком, з уступами й без них.
Відкосок, откосок – права деталь потайної застібки чоловічих шта-
нів, на яку кріплять ґудзики, кнопки, блискавку.
Відліт, отлет – вільний край, відкладна частина коміра, підкоміра,
розміщена вище верхньої лінії стійки.
Відлітний, отлетный – вільна, непришита ділянка одягу або при-
кріплена тільки частково, не по всьому периметру деталь. Відлітний
край шліци може бути оздоблений ґудзиками.
Відлога, каптур, капюшон – частина одягу для захисту голови в не-
году; коли немає потреби, її відкидають за спину.
Відокремлювач, отделитель – машина для відділення волокон ба-
вовни від насіння. Принцип машини полягає в тому, що міцність при-
кріплення волокон бавовни до насіння у 2–4 рази менше міцності во-
локон.
Відпарка, отпарка – 1. Те саме, що й відпарювання. 2. Зволожува-
на, змочувана водою прокладка з лляної, бавовняної тканини, яка про-
кладається між виробом і верхньою подушкою преса.
Відпарювання, отпаривание – 1. Обробка виробу, деталі, ткани-
ни парою з метою видалення лас, які виникли після прасування або
в процесі експлуатації виробу. Відпарювання виконують одночасно з
пресуванням деталей на парових пресах або як самостійну операцію із
застосуванням відпарювачів. 2. Відпарка.
Відпарювач, отпариватель – механічний пристрій, який склада-
ється з камери для підсушування пари (сухопарника) і власне відпарю-
вача у вигляді щітки з паропровідними трубками.
Відпрасування, отутюживание – 1. Волого-теплова обробка де-
талі, вузла виробу праскою або на пресі з метою видалення складок,
заминів, лас і закріплення їх форми. 2. Відпрасовка.
Відстань від лінії талії до коліна, расстояние от линии талии до
колена – див. розмірна ознака.
37
Відстань від сьомого шийного хребця до коліна, расстояние от

седьмого шейного позвонка до колена – див. розмірна ознака.
Відстань між виступними точками лопаток, расстояние между
выступающими точками лопаток – див. розмірна ознака.
Відстань між сосковими точками, расстояние между высту
пающими точками грудных желез – див. розмірна ознака.
Відтінок, оттенок – 1. Один із різновидів відповідного кольору,
барви, який відрізняється від основного кольору та його інших різно-
видів ступенем яскравості й густоти. 2. Додаткове забарвлення, що ви-
ступає на тлі основного.
Відтягнути, відтягувати, оттянуть, оттягивать – видовжити
край, збільшити ділянку за допомогою волого-теплової обробки. Від-
тягнути задні половинки штанів по середніх зрізах можна вручну прас-
кою або на спеціальному пресі.
Відтягування, оттягивание – 1. Видовження краю, збільшення ді-
лянки деталі за допомогою волого-теплової обробки. 2. Відтяжка.
Візерунок, узор – малюнок із різних ліній, кольорів, відтінків тощо,
мереживо.
Візерунчастий, узорчастый – 1. Оздоблений візерунками. 2. Який
має вигляд візерунка.
Візитка, визитка (від англ. visit – візит) – однобортний чоловічий
піджак на один гудзик, з бортами, які від лінії талії поступово звужу-
ються до низу. Заду довжина візитки досягає рівня колін. Носять з ко-
міром–метеликом, жилетом.
Вікалон, викалон – віскозно-капронова високооб’ємна нитка, яку
отримують безперервним методом, скручуючи віскозні комплексні
нитки з профільованими капроновими моноволокнами.
Вінол, винол – це найдешевше гігроскопічне полівінілспиртове
синтетичне волокно. Іноземні назви: Летілан (Росія), Віналь (США),
Синтофіл (Німеччина), Родовіал (Франція), Вулон, Куралон, Солврон
(Японія), Вінолон (Китай).
Віскоза, вискоза (від лат. viscosus – клейкий, в’язкий, від viscum –
клей) – концентрований розчин ксантогенату целюлози (продукту хі-
мічної обробки деревної целюлози) в розведеному розчині їдкого на-
тру. Застосовують для одержання віскозного волокна, штучної шкіри,
целофану.
Віскоза-шифон, вискоза-шифон – віскозна легка, напівпрозора тка-
38
нина з матовим блиском, «акварельним» візерунком, шовковистою бу-

довою. Використовують для виготовлення жіночих блуз, суконь.
Вітростійка прокладка, ветростойкая прокладка – див. прокладка.
Віцмундир, вицмундир (від лат. vice – на зразок і мундир) – форме-
ний сюртук чиновників Російської імперії.
Вічко, глазок – круглий отвір у голковій пластинці або в притискній
лапці швейної машини для проходу голки. Величина вічка в голковій
пластинці впливає на процес петлеутворення.
Вішалка, вешалка – 1. Деталь швейного виробу з матеріалу або
стрічки, прикріплювана до обрізних країв горловини виробу з боку
спинки для його підвішування. 2. Пристрій, який призначається для
вішання на нього виробів різних видів.
Віши, виши (від назви французького м. Віши) – бавовняна парусина
в клітинку або смужку для виготовлення штор, скатертин, фольклор-
ного одягу.
Вметування, вметывание – скріплення тимчасовою строчкою об-
різного краю однієї деталі з фігурним вирізом іншої. У масовому ви-
робництві рукави вшивають у пройми без попереднього вметування на
спеціальній машині.
Властивості гігієнічні, свойства гигиенические – властивості тек-
стильних матеріалів, які впливають на самопочуття людини та визна-
чають комфортність умов її життєдіяльності.
Вовна, шерсть (від – woot) – натуральне волокно, що отримують
від тварин методом стриження (овеча, козяча, верблюжа вовна).
Вовна заводська, шерсть заводская – вовна, що знімається зі шкур тва-
рин за допомогою хімічних, бактеріологічних і ферментативних засобів.
Вовна мериносова, шерсть мериносовая – вовна, яку зістригають
з чистопородних тонкорунних мериносових овець, що складається з
тонких, дрібнозвитих пухових та перехідних волокон.
Вовна кросбертна, шерсть кросбертная – вовна, яку зістригають
з довгововняних м’ясної породи овець, що складається із волокон ості,
середньої та великої звитості.
Вовна регенерована, шерсть регенированная – волокно, одержане
з ношених вовняних виробів, шматків полотен шляхом розрубування.
Вовна тонка, шерсть тонкая – однорідна вовна товщиною до 25
мкм включно.
Вогнестійкість, огнестойкость – стійкість матеріалу до відкритого
полум’я й оцінюється часом займання (сек).
39
Водотривкість, водоупорность – стійкість текстильних матеріалів

до проникнення води.
Волан, волан (франц. volant, від volеr – літати) – оздоблювальна де-
таль швейного виробу у вигляді широкої або вузької смуги, викроєної
по колу або по косій лінії відносно напряму нитки основи так, щоб при
з’єднанні її з основною деталлю утворився хвилеподібний край.
Волічка, воличка – нитка з високоякісної вовни.
Вологість текстильних матеріалів, влажность текстильних ма-
териалов – кількість вологи в текстильних матеріалах, яка визначаєть-
ся процентним відношенням ваги води, що міститься в них при певній
температурі й вологості повітря, до ваги сухого матеріалу.
Вологовіддача, влагоотдача – здатність матеріалів віддавати воло-
гу в навколишнє середовища з певною швидкістю. Матеріали, засто-
совані для виготовлення білизни, повинні мати високу вологовіддачу.
Вологість унормована, влажность унормированная – вологість,
внормоване значення якої встановлюють у нормативній документації
на конкретний вид матеріалу або виробу.
Волого-теплова обробка (ВТО), влажно-тепловая обработка
(ВТО) – комплекс теплофізичних процесів (тепловіддача, зволоження,
сушіння матеріалу, сорбція й десорбція пари води, охолодження), які
відбуваються протягом певного проміжку часу в матеріалі при одно-
часній тепловій, вологісній і механічній дії на нього, застосовуваний
для досягнення стійкої деформації оброблюваного матеріалу. Види во-
лого-теплової обробки: прасування, пресування, відпарювання. Вико-
нують волого-теплову обробку на прасувальних і загинальних пресах,
пароповітряних манекенах, відпарювачах, прасками вручну.
Волокно альгінатне, волокно альгинатное – штучне волокно, одер-
жане з солі альгінової кислоти.
Волокно ацетатцелюлозне, волокно ацетатцеллюлозное (ацетатні
і триацетатні) (від лат. acetum – оцет) – виготовляють з бавовняної це-
люлози. Використовують для виготовлення тканин, трикотажного по-
лотна. Поширені назви: Арлен, Ацел, Істрон Селаперм (США), Дайсел
(Великобританія), Целафот (Німеччина), Альбен, Родіа, Ронель (Фран-
ція), Каралон, Соалон, Естера (Японія), Арнел (Бельгія).
Волокно базальтове, волокно базальтовое (від лат. basaltes, від
грец. basanos – пробний камінь) – мінеральне волокно, одержане з роз-
плавів базальту, магнію, кальцію і заліза.
40
Волокно біокомпонентне, волокно биокомпонентное – хімічне во-

локно, одержане формуванням двох або більшої кількості полімерів,
близьких за хімічним складом і будовою.
Волокно звите, волокно витое – волокно, яке має природню зви-
тість або звитість, набуту за методом механічної теплової або теплової
обробки.
Волокна вовни остові, волокна шерсти остевые – прямі еластичні
волокна, грубі, жорсткі, що мають безперервний серцевинний канал.
Волокна вовни пухові, волокна шерсти пуховые – тонкі, м’які най-
цінніші волокна що не мають серцевинного каналу.
Волокна вовни, мертвий волос, волокна шерсти, мертвый волос
– грубі, позбавлені еластичності та міцності волокна, непридатні для
переробки в текстильному виробництві.
Волокна хімічні, волокна химические – це волокна, які отримують
з природних або синтетичних високомолекулярних речовин, що одер-
жані різанням чи розривом комплексу елементарних ниток або іншим
способом.
Волокно віскозне, волокно вискозное (viscose fibre) – отриму-
ють з деревинної маси ялини або сосни, які містять у своєму складі
значну частину целюлози. Іноземні назви: Авіско, Рейон, Супренка
(США), Деластра, Файбро (Великобритания), Реган, Флоксан (Німеч-
чина), Астер Дилен, Корден (Італія), Корона, Асахі, Дайвабо (Японія),
Аргона,Текстра (Польща), Декора (Швейцарія).
Волокно віскозне високомодульне (ВВВ), волокно вискозное
высокомодульное (ВВВ) – фізично модифіковане віскозне волокно, яке
є хорошим, економічно вигідним замінником середньоволокнистої ба-
вовни. Іноземні назви: Сиблон (Росія), Авріл, Нюпрон (США), Вінсел
(Великобритания), Кольвера (Німеччина), Айрон (Італія).
Волокно вуглецеве, волокно угольное – волокно, одержане з матері-
алів, що мають масову частку вуглецю не менше як 90%, графітову або
графітоподібну структуру різного ступеня досконалості.
Волокно еластодієнове, волокно эластодиеновое – волокно з син-
тетичного поліізопрену, що складається з одного або більше дієнів,
полімеризованих із використанням (або без нього) одного чи більше
вінілових мономерів.
Волокнo казеїнове, волокно казеиновое (від лат. caseus – сир) –
штучні волокна з білка казеїну. Використовують у медицині.
41
Волокно кварцове, волокно кварцевое (нім. Quarz – кварц) – скляне

волокно, отримане з кварцу. Має високі термостійкі та діелектричні
властивості. Використовують для технічних цілей.
Волокно лляне, волокно льняное (flox fibre) – отримують з одно-
річної рослини льону, яку культивують у країнах з помірним вологим
кліматом. Буває льон-кучерявець, льон-довгунець.
Волокно металізоване, волокно металлизированное – виробляють
у вигляді ниток перерваної довжини з поліетилентерефталатних плі-
вок, бувають різних кольорів. Використовують для виробництва ошат-
них тканин.
Волокно металеве, волокно металлическое – одержують у вигляді
металевих ниток круглого та плоского перерізу з алюмінієвої фольги,
міді, її сплавів, срібла, золота та інших металів.
Волокно мідно-амоніачне, волокно медно-амониачное – отриму-
ють з бавовняної целюлози з допомогою мідно-амоніачних реакти-
вів. Використовують для виготовлення тонких трикотажних полотен.
Поширені назви Купреза, Реганзайде (Німеччина), Кюплон, Бемсілки
(Японія).
Волокно мінерального походження, волокно минерального проис-
хождения – волокно отримують з порід, які мають волокнисту струк-
туру і містять силікати.
Волокно натуральне, волокно натуральное – волокно рослинного,
тваринного чи мінерального походження, сформоване за природних умов.
Волокно полівінілхлоридне, волокно поливинилхлоридное (ПВХ)
– синтетичне волокно з полімерів вінілових сполук; використовують
для виготовлення штучного хутра, шовкових тканин. Поширені назви:
Хлорин (Україна, Росія), Дайнел, Віньйон (США), Повіацид (Німеч-
чина), Мовіль, Тернель (Італія), Ровіль, Термовіль (Франція), Куралон,
Вулон (Японія).
Волокно поліакрилонітрильне, волокно полиакрилонитрильное
(ПАН, нітрон) – синтетичне волокно з полімерів, що має масову частку
85% або більше акрілонітрілу, використовують для виготовлення три-
котажних виробів, тканин. Поширені назви: Нітрон, ПАН (Росія, Укра-
їна), Орлон, Акрилан, Зефран (США), Куртель (Великобритания), Пре-
лан, Дралон, Волкрилон (Німеччина), Макріл, Кріліон (Італія), Крилор
(Франція), Кашмілон, Еколан, Беолон (Японія), Анілана (Польща), Та-
крил (Швеція).
42
Волокно поліамідне, волокно полиамидное (ПА, капрон) – синте-

тичне волокно з полімерів, що мають масову частку не менше ніж 85%
лактамів або лінійних макромолекул на основі дикарбонових кислот.
Використовують для виготовлення тканин, трикотажу, панчішно-шкар-
петкових виробів. Поширена назва: Капрон (Росія, Україна), Нейлон
(США, Великобритания), Дедерон, Перлон (Німеччина), Лаліон (Іта-
лія), Грілон, Амілан (Японія), Стилон (Польща), Силон (Чехія), Ефілон
(Угорщина).
Волокно поліефірне, волокно полиэфирное (ПЕФ, лавсан) – синте-
тичне волокно, отримане шляхом поліконденсації терефталової кисло-
ти та етиленгліколю. Виготовляють швейні нитки, мереживо, штучне
хутро, окремі види тканин. Поширені назви: Лавсан, Поліестер (Росія,
Україна), Дакрон, Амірол (США), Терілен (Великобритания), Ланон,
Діолен (Німеччина), Терітел (Італія), Тергаль (Франція), Тетерон, Ес-
тер (Японія), Елана (Польща), Тесил (Чехія).
Волокно поліетиленове, волокно полиэтиленовое – текстильне, хі-
мічне волокно, яке одержують з полімерів, що мають масову частку
85% або більше ланок етилену.
Волокно полівінілспиртове, волокно поливинилспиртовое – синте-
тичне волокно, виготовлене з полівінілового спирту. Найбільш відомі на-
зви: Вінол, Летілан (Росія, Україна), Віналь, Ельванол (США), Синтофіл
(Німеччина), Родовіал (Франція), Куралон (Японія), Вінолон (Китай).
Волокно поліуретанове, волокно полиуретановое (спандекс) –
отримують під час взаємодії диізоціанатів з гліколями. Використову-
ють для виготовлення еластичних тканин, трикотажу. Поширені назви:
Спандекс (Росія, Україна), Лайкра, Лікра (США, Великобритания, Іта-
лія), Фрезер, Дорластан (Німеччина), Еспа, Опелон (Японія).
Волокно поліолефінове, волокно полиолефиновое – синтетичне поліе-
тиленове та поліпропіленове волокно, об’ємна вага якого менше одиниці.
Виготовляють комплексні нитки, канати, декоративні тканини. Поширені
назви: Поліпропіленове (Україна, Росія), Марвес, Ламбет (США), Кур-
нова, Нюфіл (Великобритания), Вестолен, Хостолен (Німеччина), Ме-
раклон (Італія), Курлен (Франція), Пайлен, Полінро (Японія), Певлен
(Чехія).
Волокно полінозне, волокно полинозное – фізично модифіковане
віскозне волокно, яке замінює тонковолокнисту бавовну при виготов-
ленні сорочкових, білизняних тканин, трикотажного полотна. Пошире-
43
ні назви: Нюпрон, Авріл, Лірел (США), Вінсел-28 (Великобритания),

Данулон, Кольвера СП (Німеччина), Айрон, Коплон (Італія), Медіфіль
Мерил (Франція), Тафсіл, Поліно (Японія), Віскона (Польша).
Волокно профільоване, волокно профилированное – хімічне волок-
но із заданим фігурним поперечним перерізом.
Волокно поліпропіленове, волокно полипропиленовое (ВПП) – син-
тетичне волокно з полімерів, що мають масову частку 85% або більше
ланок пропілену. Використовують для виготовлення канатів.
Волокно пухове, волокно пуховое – 1. Вовняне волокно тонкістю до
30 мкм, що складається із двох прошарків – лусочкового, зовнішнього
з тонких зроговілих клітин, і коркового, внутрішнього.
Волокно скляне, волокно стеклянное – отримують розплавленням
силікатного скла при температурі 13700С. Використовують для вироб-
ництва декоративних тканин, а також як теплоізоляційний матеріал на
будівництві.
Волокно синтетичне, волокно синтетическое – 1. Одержують із
синтетичних полімерів, які формуються або з розплаву полімерів (по-
ліаміду, поліефіру, поліолефіну), або з розчину полімеру (поліакрило-
нітрилу, полівінілхлориду, полівінілового спирту) за рахунок сухого чи
мокрого методів. Має високу міцність, водостійкість, зносостійкість,
еластичність і стійкість до дії хімічних реагентів. 2. Класифікаційний
розподіл тканин за способом отримання хімічної вихідної сировини.
Волокно рослинного походження, волокно растительного про-
исхождения. 1. Волокно, яке отримують із поверхні насіння, з лубу,
з листя та з оболонок плодів. 2. Класифікаційний розподіл тканин за
походженням натуральної вихідної сировини.
Волокно тваринного походження, волокно животного происхож-
дения – 1. Волокно, яке отримують із шовковидільних залоз, що виді-
ляються певними комахами, молюсками, а також із волосяного покрову
тварин. 2. Класифікаційний розподіл тканин за походженням натураль-
ної вихідної сировини.
Волокно триацетатне, волокно триацетатное – текстильне, хі-
мічне волокно, яке одержують із ацетатцелюлози, що має більше 92%
ацетилових гідроксильних груп. Має мале збігання, високу пружність.
Волокно текстильне, волокно текстильное – протяжне тіло, гнуч-
ке і міцне, з малими поперечними розмірами, обмеженої довжини,
придатне для виготовлення пряжі і текстильних виробів. Волокна тек-
44
стильні за походженням і способом виробництва поділяються на нату

ральні й хімічні.
Волокно філаментне, волокно филаментное – волокно невизначе-
ної або екстремальної довжини на відміну від коротких штапельованих
волокон.
Волокно шовкове, волокно шелковое (нім. silk – шовк) – натуральне
волокно тваринного походження у вигляді тонких ниток, одержане з
коконів гусениць азіатського шовковичного шовкопряда Bombix mori.
Має блиск, еластичність, міцність і опір до розриву.
Волокно штучне, волокно искусственное – хімічне волокно, яке
отримують з природних високомолекулярних речовин. Буває рослин-
не, тваринне, мінеральне.
Волокно штапельоване, волокно штапельное (від нім. stapel – во-
локно) – волокно заданої довжини, одержане розрізанням, розриван-
ням або іншим способом розрізу комплексних елементарних ниток.
Використовують для виготовлення платтяних та інших тканин.
Вольта, вольта (від франц. voltiger – пурхати, розвіюватись) – легка
шовковиста вибивна, вибілена бавовняна тканина полотняного пере-
плетення з гребінної пряжі, подібна до батисту. Шиють жіночу білизну,
легкий одяг.
Вощені нитки, вощенные нити – нитки, просочені чистим бджоли-
ним воском і оброблені на лощильній машині.
Вставка, вставка – деталь або вузол швейного виробу для його де-
коративного оформлення.
Втрати міжлекальні, потери межлекальные – 1. Частина матері-
алу, яка некорисно витрачається при розкроюванні швейних виробів і
розміщується між контурами деталей. 2. Внутрішні випади.
Втрати тканини по довжині, потери ткани по длине – відходи
тканини при розкроюванні швейних виробів, які включають неминучі
втрати на слабину, стики, обрізування кінців полотнищ.
Втрати тканини по ширині, потери ткани по ширине – відходи
тканини при розкроюванні швейних виробів у вигляді смужок різної
ширини через наявність пружка й нерівномірність ширини тканин у
полотнах настилу.
Вуаль, вуаль (від франц. voile, від лат. velum – завіса) – 1. Легка про-
зора тканина. 2. Прозора тонка сітка, деталь жіночого головного убору,
якою закривають обличчя.
45
Вуаль-креп, вуаль-креп – тканина – різновид вуалі. Відрізняється

від останньої тим, що виготовляється креповим переплетенням.
Вузол виробу, узел изделия – складова частина виробу (комір, рукав,
пілочка тощо), яка складається з кількох деталей.
Вушанка, ушанка – головний убір з козирком, бортиком і навушни-
ками.
Вшивання, втачивание – з’єднання двох деталей машинною строч-
кою по криволінійних контурах. Наприклад коміра в горловину, вши-
вання рукава в пройму.
Вшивний, втачной – з’єднуваний по криволінійному замкнутому
або відкритому контуру. У кишенях з вшивними бічними краями спо-
чатку пришивають нижній край.
В’язання, вязание – 1. Спосіб виготовлення трикотажного полотна
або готових виробів. 2. Плетіння чого-небудь спицями або гачком.
Г
Габа, габа (тур. ава – груба вовняна тканина) – турецьке дуже щіль-
не сукно, переважно білого кольору. Використовують для виготовлення
верхнього одягу.
Габардин, габардин (від франц. gabardine – вид саржі, від ісп.
gabardinа – одяг) – вовняна, напіввовняна тканина, саржевого діаго-
нального переплетення з мериносової пряжі. Тканина щільна, має чіт-
ко виражений дрібний рубчик, направлений направо вверх під кутом
600, здебільшого – гладкофарбована, проходить водовідштовхувальну
обробку. Використовують для виготовлення чоловічих пальт, костюмів.
Газ, газ (франц. gaze – марля, вуаль, флер) – легка прозора тканина
полотняного переплетення з шовку або бавовни. Використовують для
виготовлення хусток, шарфів тощо.
Газ-кристал, газ-кристалл – текстильна тканина, різновид газу, в якій
використовуються різнобарвні нитки основи та піткання. Така тканина
відрізняється райдужним блиском, переливом коштовного каменя.
Газ-шифон, газ-шифон – текстильна тканина, різновид газу, яка
містить шовкові нитки високого кручення. Буває: вибілена, гладкофар-
бована. Використовують для виготовлення виробів технічного призна-
чення, а також для одягу.
Галантерея, галантерея (від франц. galanterie – ввічливість,
люб’язність) – предмети туалету: стрічки, мереживо, ґудзики, рукавич-
ки, парасольки, краватки.
46
Галантерея текстильна, галантерея текстильная – сукупність виро-

бів: стрічки, шнури, тасьма, полотна тюлегардинні, краватки, підв’язки,
підтяжки, що складаються з текстильних волокон, пряжі й ниток.
Галіфе, галифе (від прізвища французького генерала Г. Галіффе) –
військові штани особливого покрою, що облягають коліна й розширю-
ються догори.
Галун, галун (від франц. gallon, від galloner – прикрашати стрічкою)
– щільна тасьма з шовкової чи вовняної основи з металевим пітканням,
шириною 5–60 мм. Використовують для виготовлення відзнак на фор-
меному одязі для оздоблення.
Гама, гама – текстильна тканина, різновид вафельного полотна. Ви-
користовують для виготовлення столової білизни та одягу.
Гамак, гамак (від франц. hamas, ісп. hamaca, від кариб (h) amaca –
сітка для рятування) – підвісна колиска з сітки або парусини для відпо-
чинку, винайдена індіанцями тропічних лісів Південної Америки.
Гамаші, гамаши (від фран. gamaches) – 1. Високі гетри з застібкою
на ґудзиках. 2. Теплі панчохи без підошов, що одягають поверх взуття.
Гаптування, вышивание – 1. Вишивка шовковими золотими або
срібними нитками різного ґатунку. 2. Вишита золотими або срібними
нитками річ; вишивка, мережка.
Гарантія, гарантия (франц. garantіе, від garant – поручитель) –
зобов’язання щодо виконання угоди, забезпечення, порука.
Гардероб, гардероб (від франц. garde-robe, від garder – зберігати і
robe – сукня, одяг) – підібрана за певними ознаками сукупність одягу,
взуття, аксесуарів для всіх необхідних випадків життя однієї людини
або групи людей.
Гардина, гардина (нім. gardine, від франц. courtine – завіса) – завіса
на вікно.
Гарнітур, гарнітур (від франц. garniture, від garnir – постачати) –
комплект, набір однохарактерних предметів певного призначення.
Гарус, гарус (польс. harus – рід вовняної тканини) – 1. Вовняна пря-
жа для вишивання, в’язання, ткання. 2. Груба бавовняна вибивна тка-
нина полотняного переплетення з пряжі низьких номерів. Використо-
вують для пошиття суконь.
Гас, гас (нім.) – візерункова золота чи срібна тасьма.
Гатунок, сорт (польськ. gatunek, від gattung – рід, вид, сорт) – сорт,
розряд виробу за якістю.
47
Гачі, гачи – тип штанів, пошитих із сукна домашнього виготовлен-

ня, характерний для населення Карпат.
Гачки, крючки – виробляють зі сталевого або мідно-цинкового дро-
ту, щоб захистити від корозії; їх лакують, оксидують, нікелюють або
покривають сріблом. За призначенням і розміром гачки бувають таких
номерів: № 2 (шубні), довжина гачка 24 мм; № 3 (пальтові) – 20 мм;
№ 5 (для плащів, кітелів, гімнастерок) – 16 мм; № 6–11 мм; № 7–9 мм
(платтяні, костюмні).
Герб, герб (польськ. herb від нім. erbе – спадщина) – знак держави,
міста чи роду.
Гердан, гердан (рум. gherdan – намисто, тур. gherdan – шия) – на-
грудна прикраса у вигляді петлі з суцільної або ажурної смужки різної
ширини, яка одягається через голову на шию, з’єднана спереду медаль-
йоном.
Гетри, гетры (від франц. guetres) – 1. Теплий одяг, який носять на
ногах поверх взуття від ступні до кісточки або (частіше) до колін. 2.
Півпанчохи без підошви.
Гилон, гилон – різновид синтетичного волокна з поліамідів.
Гігро, гигро – у складних словах відповідає поняттю «волога».
Гігрофільний, гигрофильный (від гігро… і грец. phileo) – той, що
любить вологу.
Гігроскопічність, гигроскопичность – здатність тканини вбирати
вологу з навколишнього середовища (повітря).
Гідр-, гідро-, гидр-, гидро- – у складних словах відповідає поняттям
«вода», «водний простір».
Гідрокостюм, гидрокостюм – костюм, який захищає водолаза від
переохолодження і травм.
Гідрофільність, гидрофильность (від гідро і грец. phileа – любов) –
властивість дуже дрібних (високодисперсних) частинок речовини при-
єднувати до себе молекули води.
Гідрофобність, гидрофобность (від гідро і грец. phobos – страх, бо-
язнь) – властивість деяких речовин не змочуватися водою.
Гімнастерка, гимнастерка – військова формена сорочка з цупкої
тканини з відкладним або стоячим коміром.
Гіпюр, гипюр (від франц. guipure – повітряна вишивка) – мережи-
во, яке складається з випуклих фігурок, з’єднаних між собою ажурною
сіткою, повітряна вишивка, яку виконують бавовняною пряжею або
48
текстурованою ниткою на бавовняній чи натуральній шовковій ткани-

ні, просоченій солями алюмінію, внаслідок термічної та механічної об-
робки тканини видаляються. Гіпюр застосовують для святкових блуз,
суконь, оздоблення.
Гладь, гладь – різновидність ручного або машинного вишивання,
в якому нитки йдуть паралельними рядами поперек або вздовж лінії
рисунка. Вишивання гладдю можна виконувати на багатоголовкових
вишивальних напівавтоматах.
Глазет, глазет (франц. glace – лискучий, лощений, від glacies – лід)
– парча, щільна тканина з шовковою, вовняною, бавовняною кольоро-
вою основою і металевим пітканням. Може бути гладка, візерункова
або розшита кольоровими шовковими нитками.
Гласе, гласе (від франц. glacis, букв. – лискучий) – тонка шовкова
блискуча тканина, з шовкових ниток муслінового кручення, полотня-
ного переплетення. Буває вибілена, гладкофарбована, вибивна.
Глибина пройми, глубина проймы – у відкритій проймі відстань
від вершини пройми з боку спинки до лінії основи пройми, в закритій
проймі те саме, що й вертикальний діаметр пройми.
Глибина спинки між лопатками, глубина спинки между лопатка-
ми – див. проекційний розмір.
Глибина шиї, глубина шеи – див. проекційний розмір.
Гліцерин, глицерин – органічна сполука, найпростіший триатомний
спирт; безбарвна сиропоподібна рідина, солодка на смак, застосовують
у текстильній промисловості.
Глорія, глория (від лат. gloria – прикраса) – щільна бавовняна тка-
нина з гребінної пряжі, саржового переплетення. Використовують для
виготовлення парасольок.
Гнучкомір, гибкомер – прилад для визначення жорсткості тканини.
Жорсткість тканини на гнучкомірі визначають стрілкою прогину й до-
вжиною тієї частини смужки, яка звішується.
Гобелен, гобелен (франц. gobelin – назва походить від прізвища па-
рижанина Жана Гобелена, який заснував першу гобеленову мануфак-
туру) – 1. Високохудожній килим ручної роботи. 2. Килим, тканина ви-
готовлена жакардовим переплетенням.
Голка машинна, игла машинная – робочий орган швейної машини
у вигляді сталевого круглого стержня з вушком або гачком на гострому
кінці, який проводить крізь товщу матеріалу петлю нитки. Голка ма-
49
шинна складається з колби, стержня (леза) й вістря.Голки машинні мо-

жуть бути прямі, зігнуті, довгі, короткі, з різним загостренням вістря.
За формою бувають прямолінійні та вигнуті. Перші використовують
на зшивальних машинах човникового та ланцюжкових стібків, обмету-
вальних напівавтоматах тощо. Вигнуті – у машинах потайного стібка
та деяких обметувальних машин (рис. 18).
1. Колба, колба
2. Лезо, лезвие
3. Вістря, остриё
4. Лиска, лыска
5. Довгий жолобок, длинный желобок
6. Вушко, ушко
7. Короткий жолобок, короткий желобок
Рис. 18. Голка машинна

Голка швацька, игла швейная – інструмент для проколювання ма-
теріалу й протягування крізь нього нитки. Зігнута швацька голка про-
колює зшивані матеріали не наскрізь, а тільки їх товщини.
Голковод, игловодитель – 1. Прямий або зігнутий металевий стер-
жень, на кінці якого закріплюють машинну голку. 2. Положення голки,
яка здійснює переміщення у вертикальній площині, зазвичай регулю-
ють, зміщуючи голковід уверх і вниз.
Голкотримач, иглодержатель – хомутик із гвинтом або гвинт, при-
значений для закріплення машинної голки в голководі. Голку встанов
люють у всіх машинах у голкотримачі впритул, коротким жолобком у
бік носика човника або петельника.
Головні убори, головные уборы – швейний або трикотажний виріб,
який вкриває голову.
Гольф, гольф (від англ. golf – спортивна гра) – 1. Короткі штани з
пришитими манжетами на ґудзиках під колінами. 2. Високий комір на
жіночих виробах або сукні та кофти з подібним коміром.
Горжет, горжетка, горжет, горжетка (від франц. gorgette, зменш.
від gorge – горло) – 1. Предмет жіночого вбрання, який використову-
ється у якості коміра, виготовлений з цінного хутра. Це нерозрізна шкі-
ра з головою, лапами, хвостом. 2. Стрічка капелюха, що зав’язують під
підборіддям.
50
Горловина, горловина – контурна лінія у виробі, яка проходить по

основі шиї на рівні сьомого шийного хребця ззаду й над яремною ви-
їмкою спереду. Ширину горловини пілочки жіночого одягу беруть рів-
ною ширині ростка.
Гортекс, гортекс (Gore-Tex) – текстильний матеріал у вигляді тонкої
пористої мембрани складної структури, виготовленої з гідрофобного
полімеру – політетрафторетилену. Мембрана гортекс використовуєть-
ся при виготовленні швейних виробів, які не промокають, не продува-
ються вітром і при цьому чудово дихають. Свої унікальні властивості
мембрана зберігає в широкому діапазоні температур і навіть при впли-
ві різних хімікатів.
Готіліс, готилис – гобелен ручного виготовлення найкоштовнішого
оздоблення. Таку назву ці гобелени мали у Франції.
Гофре, гофре (від франц. gaufrer – пресувати складки) – 1. Деталь
або виріб з дрібними жорсткими складками, які утворюють на матері-
алі суцільну ребристу поверхню. 2. Вироби, які мають такі складки.
Гофрон, гофрон (від франц. gaufrer – робити, пресувати складки)
– малорозтяжна текстурована капронова нитка, виготовлена методом
гофрування з одночасною стабілізацією.
Гофрування, гофрирование – 1. Надання матеріалу ребристої по-
верхні з дрібних жорстких складок за допомогою хімічної обробки й
пропарювання з подальшою термофіксацією у спеціальних камерах.
2. Ребриста фактура матеріалу, деталі, виробу, утворена ребристими
паралельними рядами дрібних жорстких складок, стійких у процесі
носіння. Гофрування – один із засобів художнього оформлення одягу.
Гохуа, гохуа (кит. національний живопис) – китайський живопис во-
дяними фарбами на шовкових тканинах та папері.
Градація лекал, градация лекал – процес пропорційного зменшен-
ня або збільшення лінійних розмірів вихідних лекал базового розмі-
ро-зросту. Градація лекал використовується з метою побудови і виго-
товлення лекал деталей одягу різних розмірів і зростів, подібних до
вихідного лекала для різних типових фігур.
Градація лекал за допомогою системи автоматизованого проек-
тування (САПР), градация лекал при помощи САПР – набір операцій,
які забезпечують технічне розмноження лекал за розмірами і ростами.
Конструктор задає конструктивні точки і правила розмноження в цих
точках, лекала будь-якого розміру будуються автоматично (рис. 19).
51
Рис.19. Градація лекал за допомогою системи автоматизованого проекту-

вання (САПР)
Графіка, графика – 1. Вид образотворчого мистецтва, основним зо-
бражувальним засобом якого є малюнок, виконаний на папері, тканині
і інші, олівцем, пером, пензлем, вуглиною або відтиснутий на папері.
2. Твори цього мистецтва. 3. Письмові чи друковані знаки, що відбива-
ють звуки мови, інтонацію і інше, зображення живої мови письмовими
знаками. 4. Розділ вчення про різні системи письмових або друкованих
знаків, літер.
Графопобудовувач, графопостроитель – устрій з числовим про-
грамним управлінням для побудови конструкцій. Бувають двох типів:
планшетні і рулонні (рис. 20).
Рис. 20. Графопобудовувач
52
Грація, грація (від лат. gratia – краса) – 1. Жіночий корсет у вигляді

широкого еластичного пояса для надання стрункості фігури. 2. Корсет-
ний виріб для формування тулуба, від горішньої основи грудних залоз
до підсідничної складки, а також для тримання панчіх.
Грежа, грежа (від франц. grege, від італ. greggio – необроблений,
сировий) – шовк – сирець, нитка якого складається з кількох ниток, які
розмотуються з коконів.
Грезет, грезет (від франц. grizer – надати сірого кольору) – шовкова
або вовняна тканина з дрібним візерунком низького гатунку того ж ко-
льору (переважно сірого).
Грена, грена (від франц. graine – сім’я, зернина) – яйця метеликів
деяких видів шовкопряда, з яких виводять гусінь, що виділяє шовкову
нитку й утворює кокон.
Гриф тканини, гриф ткани – 1.Комбінована оцінка стану поверх-
ні текстильного матеріалу. 2. Властивості тканини, що характеризують
еластичність, м’якість, жорсткість, драпірувальність, гладкість, які за-
лежать від структури тканини.
Грінсбон, гринсбон – бавовняна тканина з кардної пряжі, виготовле-
на переплетенням – ломана саржа, щільна для виготовлення білизняно-
го відомчого одягу. Має також назву «тканина кишенькова».
Грогрон, грогрон – гладкофарбований шовк найвищої якості з ни-
ток високого скручення, яка дає можливість отримати тонку, легку та
якісну тканину. Перша частина слова «гро» означає шовк, друга – міс-
це початкового виробництва (гродешин, гроденапль).
Гроденапль, гроденапль – щільна гладкофарбована шовкова ткани-
на, різновид гро. Виготовлялася з грубих ниток, була дуже щільною.
Використовувалась для пошиття капелюхів на поч. XIX ст.
Група голки, группа иглы – ознака, яка характеризує поділ голок
залежно від їх довжини, довжини до вушка, діаметра й довжини колби
та ін. Групи голок позначають великими літе-
рами російського алфавіту.
Ґудзик, пуговица – 1. Предмет переважно
круглої форми, що слугує застібкою в одязі
або використовується прикрасою. 2. Рухома
частина приладу, інструменту й ін., що в разі
натискування здатна приводити в дію їхні ме-
ханізми, кнопка (рис. 21). Рис. 21. Ґудзик
53
Ґудзики акрилатові (з оргскла), пуговицы акрилатовые – прозорі,

різноманітних яскравих кольорів, міцні, світло-, водо- й морозостійкі.
Мають недостатню хімічну стійкість і термостійкість (при 600 t С акри-
лат розм’якшується). Ці ґудзики бувають різними за формою, розміром
і призначенням.
Ґудзики дерев’яні, пуговицы деревянные – виготовлені зі самши-
ту, клена, берези, бука, не дуже міцні, під дією вологи вони втрачають
форму і блиск, придатні для верхнього одягу.
Ґудзики кістяні, пуговицы костяные – зроблені з кісток, стійкі до
температур, достатньо міцні, але з часом жовтіють і ламаються.
Ґудзики металеві, пуговицы металлические – виготовлені штампу-
ванням з м’якої сталевої стрічки, характеризуються міцністю та хіміч-
ною стійкістю; бувають пальтові, формені, дитячі та оздоблювальні.
Ґудзики перламутрові, пуговицы перламутровые – виготовлені
діаметром 10-22 мм із раковин молюсків, мають відповідний блиск,
стійкі до вологи, температур, до дії кислот і лугів, але не дуже міцні,
ламаються.
Ґудзики амінопластові, пуговицы аминопластовые – бувають як
прозорі, так і пофарбовані в різні кольори. Вони міцні, стійкі до вологи,
дії високих температур і кислот, однак недостатньо стійкі до дії лугів;
найчастіше їх застосовують для верхнього одягу.
Ґудзики полістиролові, пуговицы полистироловые – хімічно не-
стійкі, їх теплостійкість – 60..70 °tС, здебільшого їх використовують
для верхнього одягу. Останнім часом для виготовлення ґудзиків засто
совують поліамідні, поліефірні смоли, поліпропілен. Ґудзики, виготов-
лені з цих матеріалів, мають відповідну хімічну стійкість, теплостій-
кість (110 t°С) і використовуються для легкого плаття, верхнього одягу,
білизняних виробів.
Ґудзики рогові, пуговицы роговые (з ріг і копит) – бувають нату-
ральних кольорів або фарбовані в чорний колір, використовуються для
верхнього одягу. В гарячій воді ґудзики розм’якшуються, втрачають
форму, погано шліфуються, перерізають нитку й відриваються.
Ґудзики скляні, пуговицы стеклянные – виробляють пресуванням,
можуть бути різнокольоровими, прозорими, їх використовують для бі-
лизни, оздоблення платтів, блуз. Недолік скляних ґудзиків полягає в
тому, що вони швидко ламаються.
54
Ґудзики фенопластові, пуговицы фенопластовые – характеризу-

ються високою міцністю, стійкістю до води й кислот, мають достатню
термостійкість (100 t°С), не стійкі до дії лугів і окисників. Використо-
вують ці ґудзики для пальт, костюмів, суконь.
Ґудзикотримач, пуговицедержатель – пристрій у вигляді затис-
качів, використовуваний у ґудзикових напівавтоматах для утримання
ґудзиків у процесі роботи машини.
Ґульфік, гульфик – деталь швейного виробу для обробки потайної
застібки передньої половинки штанів, призначена для петель, блискав-
ки, кнопок.
Ґума, резина – 1. Еластична речовина, що не пропускає води, пові-
тря і виготовляється способом вулканізації каучуку. 2. Предмет, виго-
товлений з такої речовини.
Гуня, гуня – 1. Верхній одяг у вигляді плаща з домотканого грубого
сукна, який побутував серед українців Карпат, болгар, та угорців. 2.
Вовняно-узорна тканина, що виконувала функції килима.
Гунька, гунька – верхній жіночий, чоловічий одяг, який побутував
на Східному Поділлі. Гунька мала розширені внизу поли за рахунок
клинців, вставлених від рукавів. До чоловічої гуньки деколи пришива-
ли каптур.
Густина лінійна, плотность линейная – показник, що його визна-
чає маса одиниці довжини волокна або одиничної нитки.
Густина поверхнева текстильного полотна, плотность поверх-
ностная текстильного полотна – показник, що його визначає маса
текстильного полотна площою 1м2.
Гюйс, гюйс (від голл. geus – прапор) – 1. Спеціальний військово-
морський прапор, який піднімають щодня одночасно з кормовим пра-
пором під час стоянки кораблів на якорі. 2. Прапор приморських фор-
тець.
Д
Даба, даба (кит.) – китайська бавовняна тканина полотняного пере-
плетення типу бязі, відбілена, гладкофарбована в синій колір.
Даблфейс, даблфейс – дволицева тканина, виткана таким чином, що
лицьова і виворітна сторони однакові за структурою і можуть розріз-
нятися лише кольором. Може бути різна за складом, це щільна, м’яка,
ледь ворсиста тканина. Використовується для виготовлення жакетів,
курток, пальт.
55
Дакрон, дакрон (англ. dacron) – поліефірне волокно, що виготовля-

ється фірмою Du Pont США).
Дама, дама (від damas французька назва м. Дамаск у Сирії) – фа-
сонна напівшовкова легка тканина, з великим матовим візерунком
на гладкому блискучому фоні. Мотиви узорів переважно рослинного
орнаменту. Використовується переважно для підкладки.
Дамас, дамас (франц. damasse – малюнчастий) – різновид тканини
типу дама. М’яка, шовкова, блискуча тканина з крупним візерунком,
використовується в якості підкладочного, декоративного матеріалу.
Дамаск, дамаск (франц. damas – назва м. Дамаск у Сирії) – шовко-
ва, бавовняна, вовняна тканина полотняного, крепового переплетень, у
комбінації з атласним. Використовують шовкову для церковного вбран-
ня та оббивки меблів, бавовняну, лляну – для білизни, занавісок.
Дамаскет, дамаскет (франц.) – тканини типу дама, парча з золоти-
ми кольоровими нитками.
Дамаст, дамаст – різновид тканини дама, з бавовни, вовни і зі змі-
шаної сировини, жакардового переплетення. Лицьова сторона блис-
куча, зворотна – матова. Використовують для виготовлення білизни,
штор, оббивки меблів.
Дафлкот, дафлкот (від англ. dufll-coat) – чоловіче, жіноче пальто
спортивного стилю, прямого силуету з центральною застібкою, пілоч-
ка з накладною кокеткою і накладними кишенями, зустрічна складка
на спинці і капюшон. Назва походить від бельгійського м. Дюффелю.
Двонитка, двунитка – щільна, міцна, бавовняна або лляна тканина
типу полегшеної парусини. Виробляється полотняним переплетенням,
буває сирова, вибілена, гладкофарбована. Використовують для виго-
товлення спецодягу, полотна для живопису.
Дедерон, дедерон – назва в Німеччині різновиду синтетичного во-
локна з поліамідів, подібного до капрону. Застосовують для виготов-
лення технічних виробів.
Дезабільє, дезабилье (франц. deshabille. букв. – роздягнений) – лег-
кий домашній одяг, здебільшого жіночий, який не носять при сторонніх.
Декатир, декатир – 1. Пропарювально-сушильний агрегат, вико-
ристовуваний для попереднього зсідання деталі, тканини по всій площі
куска внаслідок зволоження, пропарювання і просушування з метою
зняття внутрішніх напруг і забезпечення стабільності лінійних роз-
мірів тканини перед виготовленням з неї виробів. 2. Декатирувальна
машина.
56
Декатирувати, декатировать – здійснити попереднє зсідання де-

талі, тканини перед виготовленням виробу за допомогою зволоження,
пропарювання і просушування з використанням праски або преса. Ма-
теріали, які надходять на швейні підприємства, доцільно декатирувати
на спеціальному устаткуванні. Тканину, що має ширину 70–80 см, мож-
на декатирувати на декатирувальній машині одночасно в два полотна.
Декольте, декольте (франц. decollete – декольтувати) – глибокий
виріз біля шиї у жіночому платті.
Декор, декор (від франц. décor, від лат. dekoro – прикрашаю) – сис-
тема, сукупність декоративних елементів (прикрас).
Декоративний, декоративный (від франц. decoratif, від лат. decoro –
прикрашаю) – той, що прикрашає або слугує для прикраси, оздоблення.
Декстрини, декстрины (від лат. dexter – правий) – проміжні про-
дукти гідролізу крохмалю, які застосовують у текстильній, поліграфіч-
ній і взуттєвій промисловостях.
Демікатон, демикатон (франц.) – щільна подвійна бавовняна або
напіввовняна тканина атласного переплетення, яку використовували в
XIX ст.
Демісезонний, демисезонный – одяг, придатний для носіння навесні
й восени.
Денім, деним (у перекладі з франц. – з Німа (Нім – м. у Франції, де
на початку XIX ст. було започатковано виробництво)) – Щільна гру-
ба бавовняна тканина саржового переплетення пофарбованих ниток
по основі і вибілених по пітканню. Використовують для виготовлення
джинсів, робочого одягу. Має ще назву «джинса».
Державка, державка – пристрій до швейної машини для кріплення
двох лапок різних конструкцій. Державка лапки дає можливість легко й
швидко замінювати лапку залежно від виконуваної операції.
Дерматин, дерматин (від грец. dermatinos – шкіряний) – замінник
шкіри, бавовняна тканина з нітроцелюлозним одностороннім, двосто-
роннім покриттям.
Десинатор, десинатор (від нім. Dessinateur) – художник-проектант
ткацьких візерунків, відповідно і зразків структур тканини.
Деталі декоративні, детали декоративные – використовують для
естетичного урізноманітнення одягу. До декоративних деталей нале-
жать пати, погони, волани, жабо, кокільє тощо.
57
Деталі конструктивно-декоративні, детали конструктивно-деко

ративные – виконують певну корисну функцію і слугують для декору-
вання виробу.
Деталь швейного виробу, деталь швейного изделия – частина
швейного виробу, суцільна або складова.
Деталь, деталь (від франц. detail – подробиця) – частина цілого;
деталь машини – елемент, складова частина машини.
Дефект, дефект (від лат. defectus – недолік) – вада, хиба, пошко-
дження тканини або виробу.
Деформація, деформация – зміна форми й розмірів виробів, тканин
унаслідок прикладеного механічного напруження. Розрізняють загаль-
ну (повну), пружну, пластичну (залишкову) й еластичну деформації.
Деформація загальна, деформация общая – деформація матеріалу
за даних умов випробування, яка складається з пружної, еластичної й
залишкової або пластичної деформації. При розтягуванні в пряжі роз-
виваються всі складові частини загальної деформації, але співвідно-
шення їх при різних напругах неоднакове.
Деформація пружна, деформация упругая – частина загальної де-
формації, яка моментально зникає після зняття навантаження. Чим
більша частка пружних деформацій у тканин і трикотажу, тим стійкіше
зберігає форму виготовлений з них одяг.
Деформація еластична, деформация эластичная – частина загаль-
ної деформації, яка зникає з часом після зняття навантаження. Співвід-
ношення часток пружної, еластичної й залишкової деформації змінює
ться в міру збільшення навантаження.
Деформація залишкова (пластична), деформация остаточная
(пластическая) – частина загальної деформації, яка не зникає після
зняття навантаження. Найбільшу частку залишкових деформацій і
найменшу частку пружних деформацій тканина має при розтягуванні
під кутом 45°.
Джалаба (джелаба), джалаба – простора подовжена сукня з одним
або двома розрізами збоку, за назвою національного одягу деяких на-
родів Африки. Джалабу з візерункових або одноколірних тканин оздо-
блюють вишивкою по горловині і на рукавах.
Джеджемі, джеджеми – бавовняна пістрявоткана тканина полот-
няного репсового переплетення, яка має різнокольорові смуги завдяки
58
пряжі, пофарбованої в різні кольори. Використовують для виготовлення

національного грузинського одягу.
Джемпер, джемпер (від англ. jumper – стри-
бати) – трикотажний плечовий одяг з рукавами,
без застібки або із застібкою зверху, що покри-
ває тулуб і частково стегна (рис. 22). Різновидом
джемпера є джемпер-поло, джемпер-туніка.
Джерсі, джерсе, джерси (від англ. Jersey, від
назви острова Джерсі (Jersey), де виготовлялася
пряжа високої якості та з неї в’язали тонкі виро-
би) – 1. Трикотажне вовняне шовкове двобічне
полотно. На відміну від звичайного трикотажу, Рис. 22. Джемпер
цупке, не деформується, не скручується. 2. Одяг
із цього трикотажу, що щільно облягає тіло.
Джигуні, джигуни – бавовняна тканина атласного переплетення
типу ластик. Має гладку, блискучу, гладкофарбовану поверхню. Вико-
ристовують для виготовлення халатів національного одягу бурят, мон-
голів.
Джинса з вишивкою, джинса с вышивкой – текстильна бавовняна
тканина, різновид денім з додаванням еластану або лайкри, м’яка ма-
ловорсиста. Має оздоблення – вишивку.
Джинси, джинси (від англ. jeans, від італ. jean – вид міцної ткани-
ни) – штани з цупкої джинсової бавовняної тканини кольору індиго
(темно-сині). Назва походить від італійського міста Генуя (італійською
Дженева), звідки цю тканину вивозили до Америки. «Родоначальни-
ком» джинсів у середині XIX ст. став американський торговець Леві
Страус – засновник відомої фірми «Levis».
Джут, джут (англ. jute, з бенгал. букв. – переплетене волосся) – од-
нолітня рослина, волокна якої застосовують для виготовлення техніч-
них, меблевих тканин, килимів.
Дизайн, дизайн (від англ. dizign – проектувати, креслити, а також
проект, план, рисунок) – художнє конструювання предметів, проекту-
вання естетичного вигляду промислових виробів.
Димка, дымка – 1. Домоткана лляна вибивна тканина, яка має вибив-
ний одноколірний малюнок. 2. Спідниця, виготовлена з цієї тканини.
Динамометр, динамометр – машина, призначена для визначення
міцності на розрив, видовження волокон, ниток, матеріалів, здатності
59
тканин до обсипальності й розсувальності в них ниток, міцності й ви-

довження швів.
Дигитайзер, дигитайзер – пристрій для введення графічної інфор-
мації в систему автоматизованого проектування на швейному вироб-
ництві. Принцип роботи полягає в тому, що на лекала вкладається спе-
ціальний папір, інформація знімається за допомогою цифрового олівця
(рис. 23).
Рис. 23. Дигитайзер

Діагональ, диагональ (від лат. diagonalis, грец. diagonios – прохо-
дить від кута до кута) – щільна бавовняна, вовняна тканина з вира-
женим рубчиком на лицьовій стороні, розташованим під кутом 70о до
пруга тканини.
Діаметр пройми вертикальний, диаметр проймы вертикальный –
максимальний розмір пройми по вертикалі (рис. 16).
Діаметр пройми горизонтальний, диаметр проймы горизон
тальный – максимальний розмір пройми по горизонталі (рис. 16).
Довжина виробу, длина изделия – розмірна ознака готового виробу
по довжині.
Довжина до талії спереду 1, длина до талии спереди 1 – див. роз-
мірна ознака.
Довжина до талії спереду, длина до талии спереди – див. розмірна
ознака.
Довжина збоку від лінії талії до підлоги, длина сбоку от линии
талии до пола – див. розмірна ознака.
Довжина кисті, длина кисти – див. розмірна ознака.
Довжина руки, длина руки – див. розмірна ознака.
60
Довжина спереду від лінії талії до підлоги, длина спереди от ли-

нии талии до пола – див. розмірна ознака.
Довжина спини до талії, длина спины до талии – див. розмірна
ознака.
Довжина спини до талії 1, длина спины до талии 1 – див. розмірна
ознака.
Довжник, длинник – деталь мундира, шинелі, кителя, вставлена у
верхню частину пілочки або приєднана до неї по всій довжині.
Дозатор, дозатор – пристрій для автоматичного нанесення порції
порошкового клею в апаратах для клейової обробки деталей або ж для
подання води в прасувальних пресах. Застосування дозатора дає мож-
ливість перейти до використання більш прогресивного технологічного
процесу нанесення клею.
Доклад, приклад – додатковий, допоміжний матеріал (підкладка, гу-
дзики й ін.) для виготовлення одягу, взуття.
Документ конструкторський, документ конструкторский – до-
кумент, який окремо чи разом з іншими документами визначає склад
і конструкцію виробу та містить необхідні дані, згідно з якими роз-
робляють, контролюють, приймають, постачають, експлуатують та ре-
монтують виріб (ДСТУ 3321:2003).
Документ технологічний, документ технологический – графічний
або текстовий документ, який окремо або в сукупності з іншими до-
кументами визначає технологічний процес або операцію виготовлення
швейного виробу (ДСТУ 2119-93; ДСТУ 2162-93).
Доломан, доломан (тур. doloman – довгий одяг з вузькими рукава-
ми, який одягали під хутро) – гусарський мундир, розшитий шнурами:
форма угорських гусарів і драгунів XVII – XVIII ст.
Донегол, донегол – вовняна тканина типу твіду, щільна, жорстка,
меланжева з ворсистою, вузликовою поверхнею. Почали виготовляти
в графстві Донегол (Північна Ірландія). Використовують для виготов-
лення верхнього чоловічого одягу.
Допуск, допуск – найбільше допустиме технічними нормами відхи-
лення від потрібного розміру під час виготовлення деталей.
Дотик, ощупь – 1. Дія, зазначена дотикати і дотикатися. 2. Відчуття,
що виникає за стикання шкіри з навколишнім середовищем.
Доточка, надставка – складова частина будь-якої деталі виробу, ви-
кроювана окремо з метою економії тканин.
61
Дощовик, дождевик – верхній легкий непромокальний одяг, що за-

хищає від дощу.
Доха, доха (монг. dagu – кожух вовною назовні) – довгий верхній
чоловічий одяг з шалевим коміром, хутром назовні з жереб’ячих чи
телячих шкір.
Дралон, дралон – торгова назва поліакрилонітрильного волокна
(ПАН), що виготовляється у Німеччині.
Драп, драп (від франц. drap – сукно) – важка, подвійна, цупка вов-
няна або напіввовняна тканина складного переплетення з пряжі, апа-
ратного (суконного) способу прядіння. Проходить валяння, ворсування
і має на поверхні односторонній або двосторонній ворс. Використову-
ють для пошиття верхніх зимових і демісезонних пальт.
Драп-велюр, драп-велюр – різновидність драпу, виготовленого з
тонкої вовни, має густий бархатистий, вертикально підстрижений сто-
ячий ворс.
Драп двосторонній, драп двусторонний – різновид драпу, виготов-
леного складним переплетенням із вовняної та змішаної пряжі. Одна
сторона тканини однотонна, сіро-чорна, інша – у клітинку. Шиють
верхній одяг.
Драп-кастор, драп-кастор – гладкофарбований, грубий, щільний
драп з тонкої вовни, виготовлений складним переплетенням з атласним
лицьовим застилом. Завдяки обробці (валянню, стриженню, запрасу-
ванню) має приємний блиск та запрасований ворс.
Драп-моль, драп-моль – м’який двошаровий драп з пухнастою ли-
цьовою поверхнею, в якості домішок використовують козячий пух. Ви-
готовляють жіночі пальта, головні убори.
Драп-ратин, драп-ратин – гладкофарбований або меланжовий драп
з ворсом у діагональну смужку, ялинку завдяки спецобробці – ратині-
зації.
Драп-флаконе, драп-флаконе – щільний драп, виготовлений склад-
ним переплетенням із густим закатаним ворсом. Використовують для
пошиття чоловічого зимового одягу. Характеризується пружністю,
зносостійкістю, фарбується в темні кольори.
Драпіровка, драпировка – 1. Спеціально призбирана в складки тка-
нина, що використовується для обгортання чого-небудь. 2. Завіса на
вікні або на дверях із тканини, зібраної м’якими складками. 3. Дрібні
не запрасовані складки на одязі для оздоблення його.
62
Драпірувальність, драпируемость – здатність матеріалів утворю-

вати м’які складки, які вільно провисають під дією власної ваги.
Драпірування, драпировка – 1. Укладання деталі одягу в м’які
складки. При драпіруванні складки заколюють, фіксуючи їх відповідно
до фасону. 2. Застосовувані для оздоблення одягу м’які складки ткани-
ни, які вільно провисають.
Друк витравний, печать вытравная – різновид друку, при якому
одержують рисунок – на попередньо пофарбованій тканині у результа-
ті руйнування первісного фарбування в місцях нанесення інгредієнтів
витравлення (загущених розчинів сірчаної кислоти) за допомогою сіт-
частих шаблонів.
Друк двосторонній, печать двухсторонняя – процес, коли малю-
нок наносять на дві сторони (лицьову і виворітну) тканини на друку-
вальних машинах спеціальної конструкції з гравірованими валами.
Друк растровий, печать растровая (нім. raster, від лат. rustrum –
граблі) – вид друку, в якому рисунок на тканині одержують за допо-
могою растрової сітки, завдяки якій отримують різні за інтенсивністю
тони, схожі на газетний відбиток.
Друк трафаретний, печать тра-
фаретная (італ. trafоretto – проколю-
вання, свердлення) – відтворення тек-
сту і графічних зображень, малюнка
шляхом продавлювання фарби через
отвори друкованої форми (полімер-
на, шовкова, мідна сітка, покрита на
пробитих ділянках захисним шаром)
(рис. 24).
Дублювання деталей, дублирова- Рис. 24. Друк трафаретний
ние деталей – з’єднання по поверхні
двох і більше деталей шляхом склеювання або зварювання.
Дубляж, дубляж (від франц. doublage – подвоєння) – подвоєння чо-
гось.
Дубльовані матеріали, дублированные материалы – полотно, яке
складається із скріплених один з одним двох, іноді трьох різних за при-
родою й властивостями шарів матеріалу.
Дублянка, дубленка – верхній одяг типу пальто, який виготовляють
із вироблених шкур хутром усередину, як правило, з овчини.
63
Дутиші (дутики, дутий одяг), дутыши – побутова назва сучасних

теплих і легких непромокальних пальт, курток, взуття зі стьобаної син-
тетичної тканини.
Дюспа, дюспа (Dew spo) – м’яка легка вітрозахисна тканина із син-
тетичних волокон. Має високу повітропроникність. Використовується
для виготовлення повсякденного спортивного одягу.
Е
Екстра, экстра (від лат. extra – поза, крім, над) – 1. Напіввовняна
камвольна костюмна тканина з суміші вовняного і віскозного волокон.
Вироблена саржевим переплетенням за обробкою меланжева. Вико-
ристовують для пошиття чоловічих костюмів. 2. Найвищий ступінь
якості, вищий від загальноприйнятих норм або зразків.
Ексцельсіор, эксцельсиор (лат. excelsior – високо, велично, над-
звичайно) – малощільна шовкова тканина білого кольору, полотняного
переплетення, виготовлена з шовку-сирцю, яка нагадує сито. Викорис-
товують для оздоблення жіночого одягу.
Еластик, эластик (від лат. elasticus – гнучкий, пружний) – м’який
і пружний матеріал, що сильно деформується від незначного наванта-
ження.
Еластичність, эластичность – властивість матеріалу відновлюва-
ти лінійні розміри після зняття навантаження.
Еластомери, эластомеры (від лат. elasticus – гнучкий, пружний) –
високомолекулярні сполуки з високоеластичними властивостями в ши-
рокому діапазоні температур.
Елегант, элегант (лат. elegans – вишуканий) – важка м’яка щільна
тканина, виготовлена з віскозних ниток і фасонної пряжі епонж. Ли-
цьова поверхня хвиляста або має помітну хвилястість, від чого тканина
стає сріблястою, а туше – оксамитним. Шиють костюми, сукні.
Електризування, электризование – здатність матеріалів нагрома-
джувати на своїй поверхні статистичні заряди. Найбільше електризу-
ються синтетичні та триацетатні тканини.
Емблема, эмблема – предмет, зображення, що умовно або символіч-
но виражає певне поняття, ідею.
Енант, энант – різновид синтетичного волокна з поліамідів. Засто-
совують для виготовлення переважно корду, електроізоляційних мате-
ріалів, текстильних виробів.
64
Еполети, эполеты (від франц. еpaulettes, від epaule – плече) – пого-

ни особливої форми (заокруглені на кінцях), прикрашені золотими чи
срібними позументами, бахромою тощо. Еполети є ознакою парадної
форми офіцерів, генералів, адміралів в арміях і флотах багатьох країн.
Епонж, эпонж (від франц. еропgе, букв. – губка) – 1. Фасонна пря-
жа, що складається переважно з трьох ниток – стрижневої, нагінної і
закріпної. При першому скручуванні нагінна пряжа подається вільно,
без натягу щодо стрижневої. Завдяки цьому отримують різні структур-
ні ефекти, які при наступному скручуванні із закріпною пряжею фік-
суються. 2. Бавовняна, шовкова тканина полотняного переплетення з
рельєфною поверхнею у вигляді петельок, вузликів. Використовують
для пошиття жіночих суконь.
Ерзац, эрзац (нім. Ersatz – заміна) – неякісний замінник, сурогат.
Ескіз, ескіз (від франц. esquis, нім. skizze – начерк, схема, конспект)
– проектний документ, який моделює або описує модель. виріб графіч-
ною мовою.
Ескіз творчий, эскиз творческий – подається у вигляді графічного
зображення моделі, яке відтворює модель, що проектується, у загаль-
них і найхарактерніших рисах, без ретельного опрацювання деталей,
але у художній манері, за допомогою якої ідея модельєра буде «доне-
сена» до виконавця і замовника. Синонімом є ескіз композиційний.
Еталон, эталон (від франц. etalon – виставляти, показувати) – 1.
Зразкова міра або зразковий вимірювальний прилад. 2. Переносно –
зразок, мірило.
Етикетка, этикетка (від франц. etiguette) – 1. Ярлик, товарний
знак, що його наклеюють на товар або його упакування. 2. Підпис під
експонатом у музеї або на виставці.
Етилен, этилен (від етил) – органічна сполука, безбарвний горю-
чий газ. Застосовують для одержання поліетилену, етилбензолу та ін-
ших органічних речовин.
Етуаль, этуаль – строкатоткана напіввовняна тонкосуконна пальто-
ва тканина з грубої вовни з домішками бавовни і віскози. Виробляється
креповим переплетенням. Використовують для пошиття жіночих, ди-
тячих пальто.
Ефект, эффект – 1. Камвольна тканина жакардового переплетення
з різними ткацькими візерунками. 2. Шовкова м’яка тканина, покрита
білими пухнастими буклями. Використовують для пошиття суконь.
65
Ефект м’ятості, эффект сминаемости – стійкий м’ятий ефект на

тканині внаслідок спеціального хімічного оброблення чи використання
різноусадкових ниток.
Ефектний, эффектный – зроблений з метою справити враження.
Є
Єдваб, едваб – вид дорогої тканини, з якої шиють сорочки, сукні,
каптани й інші вироби.
Єпитрахиль, епитрахиль – деталь вбрання священика, вузька смуж-
ка золотої оксамитової тканини шириною 15–20 см, з двох частин, що
вільно звисають з обох плечей майже до подолу стихаря. Єпитрахиль
оздоблюють гаптуванням, унизу китицями. До XVIII ст. застібали на
ґаплики чи ґудзики, від XVIII ст. зшивають чи одягають через голову.
Ж
Жабо, жабо (від франц. jabot – воло) – оздоблювальна деталь з ме-
режива або легкої тканини із зборками, воланами або складками, при-
кріплювана до горловини легкого одягу.
Жакард (жакардова тканина), жаккард (жаккардовая ткань) –
складний, багатоколірний візерунок на тканині, трикотажі, отриманий
з допомогою спеціальної машини, назва якої походить від прізвища ви-
нахідника.
Жакард двосторонній, жаккард двухсторонний – тканина жакар-
дового переплетення, яка складається з двох шарів тканин, частково
переплетених між собою. Використовується для виготовлення портьєр.
Жакет (жакетка), жакет (від франц. jaquette, від jaque – куртка,
від араб. sakk – кольчуга) – плечовий верхній жі-
ночий, чоловічий одяг з рукавами, розрізом або
застібкою згори донизу, яким укривають тулуб і
частково стегна.
Жакет тренчкот, жакет тренчкот (від англ.
trench – окоп, coat – пальто) – жакет напівприле-
глого силуету, із супатною однобортною, двоборт-
ною застібкою, з відкладним коміром, зі шліцею
на спинці, з поясом або без нього (рис. 25).
Жакет мао, жакет мао – жакет однобортний
з застібкою на ґудзики і коміром стояк, що нага- Рис. 25.
дує традиційний китайський плечовий одяг. Жакет тренчкот
66
Жилет (жилетка), жилет (від франц. giiet, від тур. yelek – жилет)
– 1. Вид чоловічого вбрання без коміра та рукавів, який одягають під
піджак чи інший верхній одяг . 2 Вид жіночого вбрання без рукавів,
який одягають на блузку чи сукню.
Жокейка, жокейка (від англ. jackey) – головний убір із козирком та
головкою випуклої форми або без неї. Головка складається із шести,
чотирьох або трьох клинів. Вершина, де сходяться клини, прикрива-
ється ґудзиком.
Жоржет, жоржет – легка тонка напівпрозора шовкова тканина по-
лотняного переплетення подібна до креп-жоржету, на дотик – жорстка.
Використовують для виготовлення суконь, блуз.
Жорсткість, жорсткость – здатність матеріалів чинити опір де
формації. Підвищена жорсткість необхідна в деяких деталях одягу, на-
приклад у бортах костюмів, комірах і манжетах сорочки.
Жупан, жупан – 1. Старовинний верхній чоловічий одяг, оздобле-
ний хутром і позументом, що був поширений серед заможного коза-
цтва та польської шляхти. 2. Теплий верхній чоловічий суконний одяг.
3. Верхній жіночий одяг переважно з дорогих тканин.
З
Забарвлення, окраска – 1. Дія за значенням забарвити. 2. Колір або
відтінок кольору чого-небудь 3. Специфічна, своєрідна риса чого-не-
будь.
Забоїна, забоина – дефект тканини у вигляді ущільненої ділянки
по пітканню, який поширюється по всій ширині у вигляді поперечної
смуги. Забоїна погіршує зовнішній вигляд тканини.
Заварювання, заваривание – оброблення вовняного текстильного
полотна у розпрямленому стані окропом чи насиченою парою для ста-
білізації його розмірів та структури.
Завивало, покрывало – 1. Предмет жіночого вбрання, яким обмоту-
ють голову. 2. Чалма.
Загнути, загинати, загнуть, загибать – підгорнути всередину або
відгорнути назовні край деталі з подальшим закріпленням лінії згину
строчкою або прасуванням.
Загинання, загин, загибка – підгортання всередину або відгортан-
ня назовні краю деталі з подальшим закріпленням лінії згину строчкою
або прасуванням.
67
Задній кут пахвової западини, задний угол подмышечной впадины

– найвища точка дуги, утвореної заднім краєм пахвової западини при
опущеній руці.
Закот, закот – відгорнутий, закочений назовні край чого-небудь
(одягу, взуття тощо).
Закрійний, закройный – те саме, що й розкрійний.
Закрійник, закройщик – робітник, який виконує роботу, пов’яза
ну із зніманням мірок, виготовленням лекал для розкроювання виробу
вибраного фасону або моделі, а також виконує розкроювання тканин
в індивідуальному виробництві. Закрійник приміряє виріб на фігурі
замовника, проводить інструктаж робітників у процесі обробки виро-
бів, перевіряє якість готових виробів. Закрійник повинен знати техніку
розкроювання за зразками, зарисовками, журналами мод і вимогами
замовника, а також технологію виготовлення й вимоги, які ставляться
до якості готових виробів.
Закріплення, закрепление – забезпечення стійкого положення на-
стилів, пачок тканини для їх подальшої обробки або окремих деталей,
вузлів виробу.
Залом, залом – дефект виробу із вовняної тканини у вигляді нероз-
прасованої складки, який виникає у процесі обробки тканини.
Залишки нераціональні, остатки нерациональные– обрізки мате-
ріалу, з яких не можна розкроїти найменшого виробу за асортиментом
фабрики.
Заметати, заметувати, заметать, заметывать – закріпити піді-
гнутий або відігнутий край деталі одягу виробу тимчасовими ручними
або машинними стібками перед остаточною обробкою.
Заметування, заметывание – закріплення підігнутого краю деталі
виробу тимчасовими ручними або машинними стібками перед остаточ-
ною обробкою.
Замин, замин – пом’ятість тканини, яку усувають волого-тепловою
обробкою. Операцію відпрасування застосовують при обробці деталей
і остаточній волого-тепловій обробці виробів для видалення нерівно-
стей і заминів тканини.
Замінник, заменитель – матеріал, що використовується замість ін-
шого – дефіцитного або дорогого; замінники шкіри, замінники білка.
Взагалі те, чим замінюють що-небудь.
68
Замовлення індивідуальне, індивідуальне пошиття, заказ инди

видуальный, индивидуальный пошив – виготовлення одягу, взуття, голо-
вних уборів і т. д. за замовленням однієї людини. При цьому створю-
ється одяг з врахуванням параметрів конкретної фігури, в повній від-
повідності з тілобудовою, зовнішнім виглядом і повнотою замовника.
Замша, замша (від нім. samischleder) – 1. Шкіра оленя, лося, вівці,
вичинена жировим дубленням. 2. Щільна, важка бавовняна або шовко-
ва тканина.
Замша бавовняна, замша хлопчатобумажная – 1.Тканина типу
сукна, але грубша і важча (405–415г/м2). 2. Бавовняна замша – сатино-
вого переплетення з ворсовою лицевою поверхнею, гладкофарбована
– використовується для виготовлення пальт, курток, верху взуття.
Замша штучна, замша искусственная – імітує натуральну замшу,
яку отримують електростатичним, нетканим, трикотажним способами.
Використовують для вироблення пальт, курток.
Запас на складку, запас на складку – технологічний припуск мате-
ріалу для утворення складки. Величина запасу на складку визначається
особливостями моделі.
Запас шва, запас шва – технологічний припуск матеріалу по краю
деталі для виконання шва. Залежно від ступеня обсипання тканини по
обрізних краях запас шва має різну величину.
Запаска, запаска – 1. Жіночий одяг у вигляді шматка тканини пев-
ного розміру (переважно вовняної), що використовується замість спід-
ниці для обгортання стану поверх сорочки. 2. Фартух. 3. Запасний ме-
ханізм, апарат.
Запáх, запáх – захід однієї поли одягу на іншу (ширина запáху).
Запинало, покривало – 1. Те, чим запинають що-небудь; покривало
на ліжко. 2. Каптур черниці.
Запіл, подол – пола одежі, загорнута так, що в неї можна щось на-
брати.
69
Запошивач, запошиватель – пристрій до швейної машини для під-

гинання зрізів при виконанні запошивного шва. Застосовують запо-
шивачі різних конструкцій: стаціонарні й відкидні, вузькі й широкі, з
хитною й звичайною підошвою (рис. 26).
Рис. 26. Запошивач

1 – направляюча лінійка для нижнього шару матеріалу; 2 – направляюча лі-
нійка для верхнього шару матеріалу.
Заправити, заправить – приготувати що-небудь до використання.
Заправити машину – це поставити бобіну, вставити шпульку в шпуль-
ний ковпачок, протягти кінець верхньої нитки через вушко ниткопри-
тягача, через нитконапрямлячі й отвір голки, а кінець нижньої – через
притискну пружину шпульного ковпачка й отвір голкової пластинки.
Заправити шпульку – це намотати нитку на шпульку. Заправити нитку
в голку – затягти нитку у вушко голки.
Запрасовка, заутюжка – те саме, що й запрасовування.
Запрасовування, заутюживание – загинання краю, виточки, склад-
ки, припуску шва на один бік відносно лінії перегину або строчки й за-
кріплення за допомогою праски, преса або фальцпреса.
Запрасувати, запрасовувати, заутюжить, заутюживать – загну-
ти край, виточку, складку, припуск шва на один бік відносно лінії пере-
гину або строчки й закріпити за допомогою праски, преса або фальц
преса.
Запуск, запуск – подача крою, напівфабрикатів у технологічний по-
тік для забезпечення його безперебійної роботи. Запуск може бути цен-
тралізованим, який характеризується надходженням до робочих місць
повного комплекту деталей від стола запуску, й децентралізованим,
коли деталі подають на різні ділянки потоку.
Запускальник, запускальщик – робітник, який виконує у процесі
виготовлення одягу операцію, що включає комплектування крою й за-
пуск деталей виробу в потік, регулювання швидкості руху, пуск і зу-
пинку транспортера. Запускальник повинен мати погодинний графік,
який забезпечує виконання відповідного завдання.
70
Застібка, застежка – 1. Вид з’єднання країв і розрізів, прикріплен-

ня окремих деталей до виробів і т. ін. 2. Ґудзик, ґаплик, кнопка та ін.,
якими застібають одяг, взуття і інше. 3. Металеве пристосування для
скріплення країв чого-небудь (футляра, оправи, книжок та ін.).
Застібка-блискавка, застежка-молния – складається із двох ба-
вовняних і шовкових стрічок з рядами металевих або пластмасових
зубчиків і замка. Довжина застібок-блискавок: 120, 150, 180, 200, 250,
300 мм і більше, як з нерознімним ходом замка, так і рознімним.
Застіжка, застежка – рідко, те саме, що застібка. Стрічка або шну-
рок для зав’язування комірця сорочки. Петля, в яку просовують стрічку
або шнурок для зав’язування комірця сорочки.
Застрочити, застрочувати, застрочить, застрачивать – закріпи-
ти підігнуті краї деталі, перегини складок, виточок, защипів машинною
строчкою. У виробах без підкладки внутрішні зрізи підбортів рекомен-
дується застрочувати швом у підгин з відкритим або закритим зрізом.
Застрочування, застрачивание – 1. Закріплення підігнутих кра-
їв деталі, перегинів складок, виточок, защипів машинною строчкою.
2. Застрочка.
Затискач, зажим – пристрій для скріплення шарів у настилі або в
пачці під час різання шовкових та інших слизьких тканин, а також для
скріплення деталей при поданні їх на робоче місце. Перед розсіканням
настил із шовкових тканин по краях скріплюють затискачами.
Заткати, заткать – 1. Покрити щільно тканим візерунком або плес-
ти яку-небудь смугу, нитку й ін. в тканину. 2. Затягнути, повити що-
небудь. 3. Виготовити що-небудь способом ткання, зіткати.
Затяжка, затяжка – стрічка для зав’язування комірця сорочки.
Зафальцювати, зафальцьовувати, зафальцевать, зафальцовывать
– загнути й закріпити краї деталі на фальцпресі за допомогою метале-
вих шаблонів за формою деталей.
Захист, защита – текстильна тканина, яка відноситься до групи
тканин, призначених для працівників силових структур. Виробляють
зі змішаної пряжі (67% поліефіру, 33% віскози). Міцна гігієнічна, має
водовідштовхувальну обробку.
Защип, защип – вузька застрочена складка 0,1 – 0,3 см завширшки
або вузький виточний рельєфний шов.
Зборки, збори, сборки – невеликі складки в одязі, зібрані в нитку
з одного або двох країв деталі й закріплені тасьмою або з’єднанням з
іншою деталлю.
71
Зварити, зварювати, сварить, сваривать – здійснити безнитко-

ве з’єднання деталей виробу з термопластичних матеріалів тепловою
дією робочих органів машини на оброблювану ділянку матеріалу.
Зварювання, сваривание – метод безниткового з’єднання деталей
виробу з термопластичних матеріалів, здійснюваний тепловою дією
робочих органів машини на оброблювану ділянку матеріалу. За видами
зварювання буває термоконтактним, високочастотним, ультразвуковим
та ін. Термоконтактне зварювання можна виконувати ручним і механі-
зованим способами. Високочастотне зварювання є технічно доскона-
лим способом з’єднання термопластичних матеріалів.
Звідка, сводка – деталь бортової прокладки у вигляді смужки тка-
нини з клейовим покриттям або без нього, призначена для закріплення
зрізів, а також для закріплення об’ємної форми бортової прокладки.
Звій, сувій, сувой – смужка тканини, паперу тощо, згорнута в трубку.
Зворотний хід машини, обратный ход машины – протилежний
основному хід, який забезпечує рух оброблюваного матеріалу до себе.
Зворотний хід машини дає можливість робити закріпки на кінцях швів.
Здутина, здутость – дефект швейного виробу після хімочищення,
який уявляє собою утворення пузирів на лицьовому боці дубльованих
деталей виробу.
Зевс, зевс (від грец. Zeus – верховний бог) – тканина для силових
структур, її виробляють зі змішаної пряжі (67% лавсану, 33% віскози),
міцна, гігієнічна, не збігається.
Зебристість, зебристость – дефект у вигляді наявності в тканині
ділянок невеликої протяжності по основі та пітканню, що виникає від
різної лінійної густини ниток.
Зефір, зефир (від франц. zephyr – теплий вітер) – тонка бавовняна
тканина з характерними вузькими смужками, утвореними потовщени-
ми або кольоровими нитками основи, з неї виготовляють чоловічі со-
рочки.
З’єднування ниткове, соединение ниточное – з’єднування деталей
стібками (ДСТУ 2162-93). Елементами ниткових з’єднувань є стібок,
строчка та шов.
Зметування, сметывание – з’єднання ручними або машинними
тимчасовими стібками деталей по краях, зрізах, а також виточок, скла-
док перед подальшою обробкою їх або примірянням виробу.
72
Зминання, сминаемость – властивість текстильних матеріалів

утворювати незникаючі зморшки під дією деформації, стискання. Зво-
ротна властивість незминання.
Зморшки, морщинистость – дефект тканини у вигляді призібраних
поперечних смуг, які утворилися під час фарбувально–оздоблюваних
операцій внаслідок нерівномірного зсідання пряжі і не зникають в про-
цесі волого-теплової обробки.
Знак екологічного маркування, знак екологической маркировки –
це знак для маркування екологічно чистих та безпечних для навколиш-
нього середовища товарів. В Україні знак «Екологічно чисто і безпеч-
но» використовується з 2002 р., присвоєння цього знаку відбувається
на конкурентій основі раз на рік підприємствам, що враховують еколо-
гічні пріоритети. На сьогодні український знак включено до міжнарод-
ного глобальної мережі екологічного маркування (рис. 27).
Рис. 27. Знаки екологічного маркування

Знаки відповідності, знаки соответствия – захищений за встанов-
леним порядком знак, використовуваний або виданий згідно з правила-
ми сертифікації, який гарантує, що продукція чи послуга відповідають
конкретному стандарту чи іншому нормативному документу (рис. 28).
Рис. 28. Знаки відповідності

Знос фізичний, износ физический – поступова втрата властивостей
матеріалів у процесі виробництва та експлуатації одягу.
Зносостійкий, износоустойчивый – той, що не піддається швидко-
му зношуванню.
Зношення, знос, износ – руйнування матеріалу або погіршення
його властивостей унаслідок дії на нього стирання, згину, розтягуван-
73
ня, крутіння, світла, вологи, температури, поту та інших факторів. Зно-

шення матеріалу буває місцеве і загальне.
Зразок-еталон, образец-эталон – зразок продукції, затверджений в
установленому порядку та призначений для порівняння з ним продук-
ції, яку випускають у процесі виробництва.
Зріз, срез – обрізний край деталей виробу.
Зріз бантовий, срез бантовый – обрізний край передньої половин-
ки штанів, на якій обробляють потайну застібку штанів (рис. 13).
Зріз бічний, срез боковой – обрізний край пілочки або спинки пальт,
піджаків, жакетів, передніх і задніх половинок штанів, спідниць, який
збігається в готовому одязі з лінією бічного контура спини й таза фі-
гури.
Зріз відкритий, срез открытый – видимий обрізний край деталі
виробу.
Зріз закритий, срез закрытый – невидимий обрізний край деталі
виробу.
Зріз плечовий, срез плечевой – верхній край пілочки, спинки між
горловиною й проймою.
Зріз розкепу, срез раскепа – обрізний край коміра й підборта по роз-
кепу.
Зріз середній, срез средний – обрізний край задньої половинки шта-
нів, яка розміщується від верхнього до крокового зрізу.
З’єднувач, соединитель – пристрій для з’єднування чого-небудь.
Зріст, рост – компонент розмірно-повнотно-зростового стандарту,
який характеризує фігуру людини й швейний виріб за довжиною.
Зростівка, ростовка – те саме, що й шкала розмірів, повнот і
зростів.
Зсідання, усадка – зменшення лінійних розмірів (довжини, шири-
ни) площі або об’єму тканин унаслідок дії вологи й тепла.
Зсув, здвиг – кількість ниток, на яке перекриття нитки, що розгляда-
ється, віддалене від аналогічного перекриття попередньої нитки чи від
будь-якої, прийнятої за початкову.
Зусилля проколу, усилие прокалывания – зусилля, яке необхідне
для проколювання матеріалу або виробу швацькою голкою.
Зшивання, стачивание – з’єднання машинною або ручною строчкою
двох або кількох деталей або частин виробу за суміщеними краями.
74
Зшити, шити, сшить, шить – 1. Виготовити швейний виріб за до-

помогою голки й ниток, а також із застосуванням методу зварювання
й клейового кріплення. 2. Замовити, виготовити виріб у будь-кого або
де-небудь.
Зюйдвестка, зюйдвестка – 1. Широкий непромокальний плащ із
каптуром. 2. Капелюх з непромокальної тканини. 3. Головний убір з
крисами, навушниками та зав’язками.
І
Ікебана, икебана – 1. Мистецтво складання букетів із живих або
засушених рослин, що культивується в Японії. 2. Букет, складений за
правилами такого мистецтва.
Імітація, иммитация (від лат. imitor – наслідую) – 1. Наслідування.
2. Підроблення. 3. Виріб, що є підробкою.
Імпорт, импорт (англ. import, від лат. importo – ввожу) – ввіз товарів
або капіталів будь-якою країною з-за кордону.
Імпрегнація, импрегнация (від лат. praegnos – насичую, наповнюю)
– метод просочування тканини спеціальними розчинами або емульсія-
ми з метою надання необхідних властивостей (незминання, непромо-
кання тощо).
Інгредієнт, ингредиент (від лат. ingrediens – той, що входить) –
складова частина якоїсь сполуки, суміші тощо; складник.
Ідентифікація продукції, идентификация продукции (від лат.
indetifico – ототожнюю) – маркування сировини, матеріалів, виробів,
технічної документації з метою виявлення можливих причин браку.
Індиго, индиго (від ісп. іndigo, від лат. indicum – індійський) – син-
тетичний кубовий барвник, призначений для фарбування пряжі, тка-
нин за лужно-відновним способом у традиційний синій колір.
Індухун, индухун – шовкова тканина жакардового переплетення,
оздоблена великими медальйонами, в середині яких зображували дра-
конів, стилізовані квіти, орнаменти. Використовували для пошиття на-
ціонального монгольського одягу.
Інкрустація тканини, инкрустация ткани (від лат. incrustatio – по-
кривання чимось) – відкладання на тканині в процесі прання в жорсткій
воді органічних та неорганічних сполук, що прискорюють її зношення.
Інсоляція, инсоляция (лат. insolation – висвітлюю як сонце) – освіт-
лення сонячним променем при дослідженні текстильних матеріалів.
75
Інтервал байдужості, интервал безразличия – різниця між суміж-

ними розмірами в одязі, яка не має істотного значення для споживача
й відповідає вимогам масового виробництва. Інтервал байдужості між
суміжними розмірами дорівнює 4 см, між суміжними зростами 6 см.
Ічиги, ичиги – високі чоботи з м’якої шкіри або кольорового сап’яну,
інколи з м’якою підошвою.
К
Кабат, кабат – 1. Різновид українського народного короткого верх-
нього одягу з полотна або сукна, характерний для Прикарпаття. 2. Сол-
датська куртка.
Казеїн, казеин (від лат. caseus – сир) – 1. Складний білок молока,
що містить фосфор, добре засвоюється, є джерелом фосфору й кальцію
для організму. 2. Білкове волокно казеїн, яке використовують в хірургії.
Казинет, казинет – бавовняна або вовняна гладкофарбована ткани-
на саржевого переплетення для виготовлення форменого одягу.
Кайма, кайма (від тур. kajma – обрамлення країв) – те саме, що об-
лямівка, лямівка, обвідка.
Каламкар, каламкар – ситець ручної набивки.
Каландр, каландр (від франц. calandre) – машина (прес) для надан-
ня тканині, паперу або ґумі глянсуватості, більшої щільності, нанесен-
ня на них тисненням малюнка або візерунка.
Калька, калька – прозорий папір або тонка тканина, що накладаєть-
ся на креслення, малюнок для точного копіювання. Копія креслення,
малюнка на тонкому папері.
Кальсони, кальсоны – 1. Швейний або трикотажний поясний чоло-
вічий або хлопчачий одяг, що покриває нижню частину тулуба і ноги
до ступні, кожну окремо, що одягається безпосередньо на тіло. 2. Те
саме, що підштанки.
Камвольний, камвольный (від нім. Каттwolle – чесана вовна) –
1. Камвольна пряжа (вовняна пряжа) у вигляді гладенької рівної нитки;
камвольне прядіння – застаріла назва гребінного прядіння. 2. Камволь-
ні тканини – тканини з камвольної пряжі.
Камзол, камзол (від франц. camicola – сорочка) – 1. Старовинний
чоловічий одяг без рукавів і до колін, який щільно облягає тулуб. 2.
Верхній розстібний чоловічий одяг прилеглого силуету довжиною
нижче колін з рукавами або без них.
76
Камилавка, камилавка (від грец. kamelayka, від kamelos – верблюд)

– 1. Високий циліндричний із розширенням догори головний убір з
оксамиту, що носять православні священики як відзнаку, нагороду. 2.У
країнах Близького Сходу – шапка з верблюжої вовни.
Камізелька, безрукавка – рідко: те саме, що безрукавка, жилетка.
Камка, камка (тюрк. від перс. kamcha – китайська тканина, схожа
на атлас) – 1. Яка має на матовому тлі блискучий візерунок з квітковою
композицією. 2. Головний жіночий убір.
Камлот, камлот (від франц. camelot) – тканина з вовни ангорської
кози, або щільна бавовняна, вовняна тканина з чорних чи коричневих
ниток.
Камуфляж, камуфляж (від франц. camouflage – маскування) – спо-
сіб маскувального фарбування, при якому предмети, що маскують (на-
приклад танки, гармати, будинки, тканини), фарбують плямами, смуга-
ми тощо, викривляючи їхні обриси.
Камчатка, камчатка – візерунчаста лляна тканина для столової бі-
лизни та рушників.
Канва, канва (від франц. canevas – канва, сітка) – розріджена бавов-
няна, лляна, апретована тканина для вишивання.
Канитель, канитель (від франц. cаnnеtille – дуже тонкий) – тонка
металева (золота або срібна) нитка для вишивання.
Каніфас, канифас (від голл. kannefas) – легка, щільна,бавовняна
платтяна тканина з рельєфним малюнком, переважно гладкофарбова-
на, рідше вибивна з орнаментом у вигляді смуг. Використовують для
пошиття суконь.
Канотьє, канотье (від франц. canotier) – жорсткий округлий соло
м’яний капелюх, із плоским наголовником і рівними крисами.
Кант, кант – кольоровий шнурок або вузька смужка тканини іншого
кольору, яку вшивають у шви одягу, найчастіше – форменого, облямівка.
Кантрі-лук, кантрі-стиль, кантри-лук, кантри-стиль – назва су-
часного модного одягу «сільського стилю». Здебільшого це одяг для
відпочинку, дому. Створюється на основі народного костюма європей-
ських країн.
Капелюх, капелюх (польськ. kapelusz – вид головного убору) – жі-
ночий або чоловічий головний убір з крисами, з фетру, соломи тощо,
бриль.
Капелюшник, шляпник – майстер, що робить капелюхи.
77
Капітанка, капитанка – кашкет із білими кантами, що становить

частину морської уніформи.
Капрі, капри (італ. capri) – жіночі штани довжиною до середини
литки, назву отримали на честь острова Капрі в Італії.
Капок, капок (малайське kapok) – целюлозне волокно, отримане з
сім’я дерева капок,яке росте на острові Ява. Застосовують для наби-
вання рятувальних кругів, звукоізоляції.
Капор, капор (франц. capeline) – дитячий або жіночий головний
убір із стрічками для зав’язування під підборіддям, що носять у холод-
ну погоду; капа.
Капот, капот (франц. capote – солдатська шинеля, лікарняний ха-
лат, від cape – плащ із відлогою) – жіночий хатній одяг вільного крою,
халат.
Капота, капота (франц. capote, збільшене від cape – плащ) – вид
чоловічої свити з широкими полами і коміром, поширений на Заході
України.
Капрон, капрон (від лат. сареk – цап, цапиний запах) – різновид
синтетичного волокна з поліамідів. Іноземні назви: Поліамід, Нейлон
(США), Дедерон, Перлон (Німеччина), Лаліон (Італія), Грілон (Япо-
нія), Стилон (Польща), Силон (Чехія).
Капчурі, носки – плетені з вовни шкарпетки в гуцулів.
Капюшон, капюшон (від франц. capuchon) – деталь швейного виро-
бу, пришита до лінії горловини для захисту голови в негоду. Коли немає
потреби, її відкидають на спину.
Каракуль, каракуль (від назви оази Каракуль в Узбекистані) – на-
туральне хутро, кучерявий смушок з одно-, триденних ягнят кара
кульської породи овець.
Каракульча, каракульча – шкірки ненароджених ягнят, які мають
тонку розтяжну шкіряну тканину, короткий м’який блискучий покрив з
чітким муаристим візерунком.
Карбонізація, карбонизация (від лат. carbo, carbonis – вугілля) – су-
купність технологічних процесів очищення волокон вовни і готових
вовняних виробів від целюлозних домішок (волокон, реп’яхів тощо).
Карда, карда (від франц. сarde – вовночесалка) – шкіряна або з про-
гумової тканини стрічка зі сталевими голками для машинного прочісу-
вання вовни, бавовни, льону або для утворення ворсу.
78
Кардиган, кардиган (франц. carolinalis –

основний, головний) – 1. Коротка плечова пе-
лерина – жіночий одяг середини XVIII ст. в Єв-
ропі. Названа за подібністю до вбрання вищого
духовенства і здебільшого має червоний колір.
2. Сучасний кардиган – довгий прямого силуету
жакет з v-подібним вирізом із застібкою на гу-
дзики, накладними кішенями (рис. 29).
Каре, каре (франц. carre, букв. – квадрат) –
те, що має форму чотирикутника (виріз на одязі,
зачіска та ін.) Рис. 29. Кардиган
Каркас, каркас – остов виробу або деталі.
Бортова прокладка є каркасом виробу.
Кармазин, кармазин (італ. carmesino, з перс. kermes – яскраво-чер-
воний, багряний) – 1. Старовинне дороге темно–червоне сукно. 2. Одяг
з цього сукна. 3. Той, хто носить одяг із цієї дорогої тканини.
Карта кольорів, карта цветов (від лат. charta – папір, лист, доку-
мент, книжка) – набір пофарбованих зразків за всією гамою кольорів.
Використовується при укладенні договорів між виробником і покуп-
цем із метою уточнення замовлення тканин за кольором.
Карта конфекційна, карта конфекционная – документ на модель,
затверджену до запуску у виробництво, за яким добирають основні ма-
теріали, оздоблення й фурнітуру на виріб. До конфекційної карти до-
дають зразки матеріалів, ниток і фурнітури.
Карта розкрою, карта раскроя – обліково-технологічний доку-
мент, який є завданням при настиланні й містить перелік і вказівку на
метраж кусків підібраної партії, число шарів настилу, комплектацію їх
за розмірами й зростами, а також раціональне використання кусків да-
ної партії відповідно до норм витрати матеріалу.
Картуз, фуражка (голл. kardoes) – те саме, що кашкет.
Каскетка, каскетка-головний убір для чоловіків і хлопчиків у ви-
гляді кепки-восьмиклинки з ґудзиком на горі.
Кастор, кастор – цупке вовняне, з ворсом на виворітному боці,
сукно.
Кацавейка, кацавейка – вид жіночої спідниці на ваті або підкладці.
Кашемір, кашемир (від назви князівства Кашмір в Індії) – 1. Легка
вовняна, напіввовняна тканина саржового переплетення. Використо-
79
вується для виготовлення верхнього одягу. 2. Пальтова тонкосуконна

тканина.
Каширування, каширование (від франц. cacher – ховати, затуляти)
– одностороннє покриття текстильного матеріалу суцільною полімер-
ною плівкою на спеціальних машинах.
Кашкет, фуражка (франц. casquette – каска, шолом) – швейний голо-
вний убір чоловічий і для хлопчиків з козирком і жорсткою околичкою.
Кашмілон, кашмилон – назва синтетичного, поліакрилнітрильного
волокна, яке виготовляють в Японії, за властивостями подібного до ні-
трону.
Кашне, кашне (від франц. cache-nez – схованка для носа) – чолові-
чий вовняний, або шовковий шарф. Особливо модним кашне було на
початку ХХ ст., як елемент чоловічого одягу.
Кембрик, кембрик – бавовняна тканина полотняного переплетення
технічного призначення (прокладка у виробництві клейонок).
Кенаф, кенаф (перс. kenaf – конопля) – однорічна трав’яниста рос-
лина родини мальвових, волокна якої застосовують для виготовлення
технічних меблевих тканин
Кендир, кендир (від тур. kеndir – клоччя, конопля) – рід багаторіч-
них травянистих або напівкущових рослин родини барвінкових.
Кепі, кепка, кепка (від нім. kappi, франц. kepi) – головний убір із
м’яким дашком, без твердого денця та околички.
Кептар, кептар (з молд. – кептар, пектар) – у гуцулів та молдаван
– верхній хутряний одяг без рукавів, оздоблений вовняними шнурами,
аплікацією сап’яном тощо.
Кератини, кератины – білкові речовини групи склеропротеїдів, які
містять натуральний шовк.
Кибалка, кибалка – старовинний жіночий головний убір, що має
форму півмісяця.
Килим, ковер – тканий, найчастіше ворсистий з візерунками виріб
для вкривання підлоги, оздоблювання стін тощо.
Кирея, кобеняк, сіряк, кирея, кобеняк, сиряк – старовинний укра-
їнський верхній чоловічий та жіночий розстібний одяг; що викорис-
товується поверх свити, жупана або кожуха. Використовували як одяг
для подорожі, а також у негоду і мороз.
Кирза, кирза (нім.) – щільна багатошарова бавовняна тканина, іно-
ді оброблена плівкоутворювальними речовинами для виготовлення
взуття.
80
Кисея, кисея (тюрк. перес) – дуже тонка, легка, малощільна, напів-

прозора бавовняна тканина полотняного жакардового переплетення.
Буває вибілена, гладкофарбована і вибивна. Використовується для по-
шиття літніх жіночих та дитячих суконь.
Кислота аспарагінова, кислота аспарагиновая (аспарагін) – амі-
нокислота, входить до складу білків, є проміжним продуктом азотисто-
го обміну у тварин і рослин.
Кислота глютамінова, кислота глютаминовая (від лат. glut (еп) –
клей і аміни) – амінокислота, входить до складу білків та важливих
низькомолекулярних сполук.
Китиця, китица – 1. Жмуток ниток, шнурків та ін., зв’язаних з од-
ного кінця до купи, що є прикрасою, оздобою чого-небудь. 2. Тасьма з
такою прикрасою біля руків’я шаблі, шпаги тощо.
Кишеня, карман – деталь або вузол швейного виробу для зберіган-
ня дрібних предметів і декоративного оформлення одягу.
Ківер, кивер (польс. kiwior) – військовий головний убір, високий із
плоским верхом, часто з султаном (оздобою у вигляді пучка, пір’я або
кінського волосся), виготовлений із шкіри і сукна.
Кілочок, колышек – металевий або дерев’яний стержень із заго-
стреним кінцем для вивертання й виправляння ріжків деталей, прорі-
зування отворів і видалення ниток тимчасових строчок.
Кількісне приймання тканин, количественная приемка тканей –
початкова операція технологічного процесу в швейному виробництві,
яка полягає в перевірці відповідності номерів і кількості кусків одер-
жуваної від постачальників тканини відповідно до супровідного доку-
мента.
Кімоно, кимоно (япон., букв. – одяг, плаття) – крій японського жіно-
чого, чоловічого й дитячого вбрання, в якому спинка й пілочки склада-
ють єдине ціле з рукавами.
Кітель, китель (нім. kittel – робочий халат) – 1. Формена куртка
із стоячим коміром. 2. Однобортний піджак, який входить у комплект
відомчого форменого одягу.
Клапан, клапан (від нім. klappe – заслінка) – деталь з основного
або оздоблювального матеріалу, яка закриває вхід у кишеню або являє
собою прикрасу.
Класика, классика – текстильна тканина, яка належить до групи
тканин для працівників силових структур. Виробляють зі змішаної
пряжі: 67% поліефіру, 33% віскози. Поверхнева густина тканини буває
81
від 180 до 250г/м2. Тканина міцна, має хороші фізико-механічні влас-

тивості.
Класифікація типів стібків, классификация типов стежков – сис-
тематизація асортименту стібків, що складається з шести класів (ДСТУ
ISO 4915:2005).
Клеймування лекал, клеймение лекал – 1. Мічення країв лекал
суцільною або переривчатою лінією за допомогою фарби, мастики,
чорнила для контролю за спрацюванням зрізів. 2. Нанесення на лекала
клейма із зазначенням назви деталі, номера фасону, розміру й зросту.
Клеймування настилу, клеймение настила – 1. Мічення деталей
на верхньому полотні настилу паперовими ярликами, фарбою, крей-
дою, олівцем з позначенням розміру, зросту виробу, а на основних де-
талях – і номера крейдування. 2. Нанесення на верхнє полотно клейма
для позначення розміру, зросту виробу, номера крейдування на осно-
вних деталях.
Клейовий метод кріплення деталей, клеевой метод крепления
деталей – безниткове з’єднання деталей одягу, здійснюване праскою,
пресами, спеціальними машинами або апаратами за допомогою клею
у вигляді клейового пружка, плівки, гранульованого клею (порошку),
клейових ниток.
Клейонка, клеенка – тканина, нетканий матеріал, покритий водоне-
проникною полімерною плівкою. Використовують як скатерки, а також
у швейній промисловості.
Клепаня, клепаня – сукняна шапка гуцулів та бойків, обрамлена
лисячим хутром із вухами – клапанами, які можна зав’язувати під під-
боріддям.
Клин, клин – відрізок матеріалу трикутної або трапецієвидної фор-
ми, застосовуваний як доточка до деталі, або деталь спідниці, а також
сукні або пальта з відрізним ліфом.
Клобук, клобук (від тюрк. kalpak – шапка, ковпак) – високий, цилін-
дричної форми головний убір із покривалом, який носять православні
ченці.
Клоке, клоке (франц.) – випуклий рельєфний візерунок, який отри-
мують на тканинах, виготовлених з ниток різного ступеня зсідання (ві-
скозних і капронових, ацетатних і капронових).
Кльош, клеш (від франц. kloche – дзвін, від лат. clocca – дзвоник)
– особливий крій спідниці, штанів, з конічним розширенням донизу.
82
Кнопки, кнопки – складаються з основи з виступом (штифтом) і

головки, що має заглиблення, яким фіксується основа зі штифтом.
Виготовляють кнопки з латуні (нікельовані, посріблені), зі сталевої
стрічки (лаковані) або пластмасові. Розмір кнопок визначається їх
діаметром (мм), становить 5, 7, 9, 11 мм.
Кобеняк, кобеняк – 1. Суконний довгий і широкий чоловічий верх-
ній одяг з відлогою, капкан, кирса, сіряк. 2. Вид чоловічого плаща з
відлогою.
Ковбойка, ковбойка (англ. cowboy) – верхня чоловіча сорочка осо-
бливого крою з бавовняної тканини. Спинка сорочки суцільна, перед з
розрізом і планкою, комір з загостреними кутами, рукава з одинарним
манжетом на двох ґудзиках.
Ковдра, одеяло – тепле покривало, здебільшого на ваті, яким люди
накриваються в постелі.
Коверкот, коверкот (від англ. сovercoat, від сover – покривало і сoat
– мундир) – щільна вовняна чи напіввовняна тканина саржевого або
діагоналевого переплетення, виготовлена з крученої фарбованої пряжі
різних кольорів, має меланжевий ефект. Використовують для виготов-
лення плащів, курток, костюмів.
Ковзкість, скольжение – проявляється під час розкроювання та
зшивання і залежить від характеру поверхні швейного матеріалу.
Ковпак, колпак (тюрк. kalpak) – 1. Напівфабрикат для виготовлення
головних уборів. 2. Головний убір із головками різної (конусоподібної,
овальної та ін.) форми без крис.
Коефіціент скрученості, коэффициент скручиваемости – величи-
на, що визначає інтенсивність скручування волокон в пряжі з урахуван-
ням їхньої лінійної густини.
Коефіцієнт окупності трафарету, коэффициент окупаемости
трафарета – число, яке визначає відношення вартості виготовлення
трафаретів до вартості виготовлення крейдування, характеризуючи
тим самим доцільність застосування трафарету замість крейдування.
Коефіцієнт окупності трафарету показує, скільки разів повинен бути
використаний трафарет, щоб окупилися затрати на його виготовлення.
Кожух, тулуб – довга, не вкрита сукном шуба з великим коміром,
пошита звичайно з овечої шкіри хутром до середини.
Кожухар, кожухарь – кравець, який шиє кожухи.
83
Козирок, козырок – 1. Щиток головного убору (кашкета, картуза

тощо), який виступає півколом над чолом. 2. Щиток для захисту очей,
що його надягають окремо (без головного убору.).
Козлик, козлик – шкурка молодого козеняти (до 1 місяця), має хви-
лястий волосяний покрив, порівняно грубий, блискучий, сіро-голубого
(натурального) чи фарбованого кольорового, чорного кольору. Вико-
ристовують для пошиття жіночих, дитячих пальт.
Кокетка, кокетка (від франц. coquette)– деталь верхньої частини
пілочки і спинки плечового виробу, а також спідниці і штанів; є кон-
структивним і одночасно оздоблювальним елементом одягу.
Кокільє, кокилье – оздоблювальна деталь жіночої легкої сукні або
блузи у вигляді завиваної по спіралі смужки, викроєної з круглого кус-
ка матеріалу.
Коклюшка, коклюшка – паличка з потовщенням на одному кінці та
шийкою з ґудзиком на другому для плетення мережива.
Кокон, кокон (від франц. сосоn) – чохол з нитки, що її виробляють
спеціальні залози у комах; захищає личинку. Кокон шовковичного шов-
копряда є сировиною для одержання природного шовку.
Кокошник, кокошник – 1. Стародавній російський жіночий голо-
вний убір з високим оздобленим півкруглим щитком над чолом 2.У ро-
сійській архітектурі XVI – XVII ст. – прикраса на фасадах будинків, що
формою нагадує такий головний убір.
Колба, колба – верхня стовщена частина машинної голки, яку встав-
ляють у голкотримачі. Голки поділяються на групи залежно від діаме-
тра й довжини колби.
Колготи, колготки (чес. kalhoty – штани) – 1. Панчішно-шкарпетко-
вий виріб, який одягають на нижню частину тулуба й ноги зі ступнями,
кожну окремо. 2. Панчохи, вив’язані разом із штанцями.
Коленкор, коленкор (від франц. саlencar) – фарбована бавовняна
тканина полотняного переплетення. Застосовують для книжкових па-
літурок.
Колет, колет (франц. collet – колір) – 1. Короткий чоловічий одяг
до талії. 2. Військовий мундир з білого сукна у дореволюційній Росії.
Колір тканини, цвет ткани – це зорове відчуття світла, певного
спектрального складу.
Коломянка, коломянка – домоткана чистолляна або напівлляна тка-
нина полотняного переплетення для літнього чоловічого одягу.
84
Коломьонок, коломянок (від нім. kalamank) – лляна тканина атлас-

ного переплетення з гладким застилом, використовують для літніх кос-
тюмів, кашкетів тощо.
Колорит, колорит (від італ. соloratio, від лат. соlоr – колір) – гармо-
нійне поєднання кольорів.
Колумбія, колумбия – тонка бавовняна тканина з діагоналевим руб-
чиком. Буває пістрявоткана і меланжева. Використовується для костю-
мів і суконь.
Комбідрес, комбидрес (англ. comby-dress – об’єднане плаття) – су-
часний вид жіночого одягу, в якому трикотажна блузка-майка, джемпер
і т. п. з’єднані з шортами. Їх ластовиця спереду застібається на кнопки
або гачки.
Комір, воротник – деталь або вузол швейного виробу для оброблен-
ня, оформлення та оздоблення вирізу горловини (рис. 30).
Коміри у виробах із за-

а) б) стібкою догори
а) комір – стійка;
б) суцільнокрійний з пі-
лочкою та спинкою.
Коміри у виробах з від-
критою горловиною
в) комір типу «шаль»;
г) фігурна стійка суціль-
нокрійна з пілочкою та
в) г) спинкою.
д) комір типу «апаш»;
е) комір матроський.
д) е)
Рис. 30. Види комірів
85
Комір матроський, воротник матросский – зйомний плосколежа-

чий комір оздоблений смужками (рис. 30 е).
Комбінація, комбинация (від лат. combinatio – поєднання) – жіноча
сорочка, предмет жіночого туалету.
Комбінезон, комбинезон (від франц. combinaison, букв. – поєднан-
ня) – 1. Робочий одяг. 2. Швейний трикотажний одяг, що складається
з ліфа з рукавами і брюк, шортів, рейтузів, трусів, об’єднаних в одне
ціле.
Комелан, комелан – високооб’ємна ацетатно-капронова або ацетат-
но-лавсанова нитка, яка має розтяжність 4–6%, високу об’ємність, пух-
настість. Виготовляють трикотаж, тканини.
Комплект, комплект ( від лат. сompletus – повний) – набір швейних
виробів певного призначення, об’єднаних єдиним художнім задумом і
виконаних з одного або різних матеріалів. Комплект може складатися з
сукні й пальта, костюма й пальта тощо.
Комплектувальник, комплектовщик – робітник, який виконує у
процесі виготовлення одягу операції з розбирання і розкладання дета-
лей, збирання й комплектування крою верху, підкладки, докладу в пач-
ки, а готових виробів – у партії за маршрутними листами й нарядами.
Комплектування крою, комплектование кроя – 1. Підбирання ви-
різаних з одного настилу пачок деталей виробу даного розміру. 2. З’єд
нання в одну зв’язку пачок деталей верху, підкладки й докладу на виріб
даного розміро-зросту для транспортування з розкрійного у швейний
цех.
Компонування крейдувань (трафаретів), компоновка обмелок
(трафаретов) – 1. Операція з комплектування двох або кількох роз-
міро-зростів даного виробу в комбіновані розкладки відповідно до
розміро-зростової шкали з урахуванням раціонального використання
тканин. 2. Таблиця поєднань розміро-зростів у розкладці, їх питома
вага, а іноді й норми витрати тканини на розкладку лекал по кожному
поєднанню.
Конверт, конверт – вид ковдри для немовлят, що має форму папе-
рового конверта.
Коноплеволокна, пенька, коноплеволокна, пенька – отримують зі
стеблової частини однорічної рослини коноплі, застосовують для ви-
готовлення тканин, шнурків, линв, шпагатів.
Конструкція виробу, конструкция изделия – 1. Розгортка основних
деталей виробу на кресленні у їх взаємному розміщенні відповідно до
86
ліній базисної сітки. 2. Схема, будова, силуетні форми виробу залежно

від його призначення, використовуваних матеріалів, способів кріплен-
ня деталей між собою, технології їх обробки й т. ін.
Контролер, контролер – робітник, який здійснює контроль якості
сировини й матеріалів, напівфабрикатів, крейдувань і трафаретів, го-
тової продукції згідно з діючими стандартами, технічними умовами й
інструкціями, а також перевіряє додержання встановленої технології
на всіх стадіях виробництва й визначає сортність.
Контур, контур – лінія, яка окреслює форму моделі, костюма або
фігури.
Конфедератка, конфедератка – польська національна шапка з чо-
тирикутним верхом без козирка, яку колись носили конфедерати. Поль-
ський військовий кашкет із чотирикутним верхом.
Конфекціювання, конфекционирование – добір матеріалів, оздо-
блення й фурнітури, необхідних для виготовлення виробу.
Копер, копер – вимірювальний прилад маятникового типу, при-
значений для визначення роботи, здійснюваної голкою під час проко-
лювання матеріалу, й сили опору його голці. Використовуючи копер,
можна глибше дослідити роботу голки в пришиванні різних видів ма-
теріалів.
Копір, копир – пристрій, призначений для передачі двигуну або кор-
пусу машини складних запрограмованих рухів у процесі обкидання пе-
тель і вишивання. У петельних машинах, які обкидають фігурні петлі,
копіром є розподільний диск.
Корд, корд (від франц. corde – шнур) – кручена міцна нитка з хі-
мічного, бавовняного волокна або тканини з повздовжнім рубчиком на
лицьовій поверхні. Як нитка використовується при виготовленні авто-
покришок, водонепроникних виробів.
Корделан, корделан – термостійке синтетичне волокно (Японія),
сополімер полівінілхлориду з полівініловим спиртом, стійкий до тертя,
не підтримує горіння.
Кордура, кордура – високотехнологічна тканина, міцна, легка,
м’яка, гнучка. Російський аналог – авізент. Використовують для виго-
товлення рюкзаків,спецодягу, сумок.
Корозія, коррозия (від лат. соггоzіо, від corrodo – гризу, роз’їдаю)
– 1. Руйнування живої тканини виразковими процесами або їдкими ре-
човинами. 2. Руйнування металів від дії зовнішнього середовища.
87
Корсаж, корсаж (від франц. соrsage, від соrps – тіло, стан) – 1. Час-
тина жіночого плаття, що облягає груди, спину та боки. 2. Пояс спід-
ниці. Корсажну стрічку використовують у поясних виробах (штанах,
спідницях) для жорсткості прокладки в поясах.
Корсет, корсет (від франц. соrset, від corps – тіло, стан) – 1. Широ-
кий пояс, який стягує нижню частину грудної клітки, живіт для надан-
ня фігурі стрункості. 2. Ортопедична пов’язка, яку застосовують при
пошкодженнях хребта.
Корсетка, корсетка – верхній жіночий одяг – безрукавка, пошита в
талію з кольорової тканини.
Косоворотка, косоворотка – російська чоловіча сорочка зі стоячим
коміром, що застібається на грудях з лівого боку.
Костюм, костюм (франц. costume – звичай, звичка) – комплект
швейного або трикотажного одягу, який складається з двох – чотирьох
виробів.
Костюм виробничий, костюм рабочий – виробничий одяг, який
складається з куртки і штанів для захисту тулуба, рук і ніг від дії різних
виробничих факторів.
Костюм купальний, костюм купальный – костюм жіночий, що
складається з бюстгалтера і трусів або плавок, призначений для купан-
ня.
Костюм англійський, костюм английский – класичний діловий,
строгий за формою костюм прямого або прилеглого силуету з лацкана-
ми та нагрудною прорізною кишенею.
Костюм амазонка, костюм амазонка (грец. amazones) – жіночий
костюм для верхової їзди, складається із широких у стегнах і вузьких
до низу штанів, високих чобіт, жакета і спеціального шлема-жокейки.
Костюм візитний, костюм визитный (франц. visite – візит, відві
дування) – костюм, який складається з однобортного сюртука, жилета
і штанів.
Костюм сафарі, костюм сафари, див сафарі.
Косинка, косынка – головний убір, що захищає голову чи шию лю-
дини, яка працює.
Котонін, котонин (від франц. cotton – бавовна) – бавовноподібне
волокно, застосовуване в прядінні окремо або в поєднанні з бавовною
чи вовною.
Коттонік-шовк, коттоник-шовк – бавовняноподібна тканина з
м’яким шовковистим грифом, має високу еластичність за рахунок змі-
88
шування віскози й поліестеру. Використовують для виготовлення кос-

тюмів.
Кофта, кофта – 1. Короткий (переважно нижче пояса) жіночий одяг
2. Коротке тепле жіноче пальто.
Кофточка, кофточка – швейний або трикотажний плечовий одяг
з рукавами, застібкою, що покриває тулуб частково або повністю, для
новонароджених, дітей ясельної і дошкільної групи.
Краватка, галстук (від франц. cravaet, від франц. croata – хорват)-
деталь швейного виробу для його оздоблення у вигляді широкої стріч-
ки, зав’язаної вузлом під коміром. Різновидом є краватка-метелик, кра-
ватка-бантик тощо.
Краватка регат, галстук регат – фабричного виготовлення крават-
ка з готовим зав’язаним вузлом, має еластичну тасьму з застібкою під
коміром сорочки.
Краватка віндзорська, галстук виндзорский – широка краватка,
яку зав’язують так званим вузлом трикутної форми (рис. 31).
Рис. 31. Віндзорський Рис. 32. Краватка ескот Рис. 33. Крават
вузол
Краватка поло, галстук поло – краватка-шнурок з металевими на-
конечниками та вузлом, який регулюється.
Краватка ескот, галстук эскот – шийна хустка, яку носять як по-
верх коміра, так і під ним, назву отримала на честь кінських перегонів
(рис. 32).
Крават, крават (франц. cravate) – батистова краватка у вигляді
шарфа з мереживними кінцями, якою обгортали шию два рази, пере-
кидаючи кінці один через інший (рис. 33).
Кравець, портной – робітник, який виготовляє моделі, зразки одягу
за індивідуальними замовленнями. Кравець повинен знати способи й
прийоми виконання машинних, ручних і прасувально-пресових робіт
усіх видів.
89
Краги, краги (від швед. krag (stovlar) – шкіряні гамаші, ботфорти

– 1. Деталь рукавиці чи рукавички для захисту передпліччя руки від
різних шкідливих чинників. 2. Накладні шкіряні халяви.
Крампувати, крампировать (від нім. krempeln) – надавати лиску
вовняним тканинам, пригладжувати ворс.
Крейдувальник, обмельщик, обмеловщик – робітник, який виконує
розкладання лекал на верхньому полотні настилу або на трафареті з
обведенням їх контурів.
Крейдування, обмелка – 1. Обведення крейдою або олівцем за ле-
калом контурів деталей для уточнення форм і розмірів їх. 2. Полотни-
ще тканини або паперу з нанесеними крейдою або олівцем контурами
деталей виробу, розрізуване разом з настилом як верхній його шар.
Кремплен, кремплен – синтетична об’ємна пластична тканина та
трикотажне полотно з поліефірної текстурованої нитки. Використову-
ється для виготовлення верхнього одягу.
Креп, креп (від лат. сrispus – шорсткий, хвилястий) – 1. Група тканин
переважно шовкових, виготовлених із крепових ниток. Найпоширені
ші – крепдешин, креп-шифон, креп-жоржет. Використовується для ви-
готовлення ошатного жіночого одягу. 2. Тканини крепового перепле-
тення.
Креп адміральський, креп адмиральский – текстильна тканина,
різновид крепу – це чистововняна тканина з коротким ворсом. Виро-
блена креповим переплетенням з гребінної пряжі в основі і пітканні.
Використовується для виготовлення відомчого одягу.
Креп-армюр, креп-армюр – текстильна тканина, різновид крепу. Це
легка прозора тканина з віскозного шовку, дрібновізерунчастого, кре-
пового переплетення. Буває гладкофарбована вибивна. Використову-
ється для виготовлення блуз, літніх суконь.
Креп-гофре, креп-гофре – текстильна тканина, різновид крепу.
Гладкофарбована тканина з ниток пологого кручення в основі і крепо-
вих ниток у пітканні. Може бути натуральна, штучна, має гофрований
вигляд за рахунок спецобробки. Використовується для виготовлення
літніх суконь.
Креп платтяний, креп платьевой – 1. М’яка шовкова або чисто-
вовняна камвольна тканина з креповим ефектом, утвореним за рахунок
крепових ниток або пряжі в основі і пітканню. 2. Тканина дрібновізе-
рунчастого крепового переплетення.
90
Креп-жоржет, креп-жоржет – чистокрепова шовкова тканина, по-

лотняного переплетення, щільніша, важча і менш прозора, ніж креп–
шифон.
Креп-клоке, креп-клоке – текстильна тканина, різновид крепу. Тка-
нина штучного шовку, яка має дві основи, два піткання, з однією нит-
кою пологою, іншою – крепового кручення. Фон має матовий блиск з
рельєфними блискучими візерунками жакардового переплетення, ви-
користовують для виготовлення суконь, костюмів.
Креп-марокен, креп-марокен – шовкова тканина з віскозних ниток
пологого кручення в основі і віскозного крепу в пітканні. В пітканні по-
чергово використовують дві нитки правого і дві нитки лівого кручення.
Креп-сатин, креп-сатин – шовкова тканина, виготовлена сатино-
вим переплетенням із шовкових (основа нитки – з шовку-сирцю, піт-
кання – крепові нитки) або штучних ниток. Тканина дволицьова (з од-
ного боку поверхня блискуча, з іншого – матова).
Креп-твіл, креп-твил – текстильна тканина, різновид крепу, щіль-
на, гладкофарбована з посиленого ацетатного мооскрепу. Виготовле-
на саржевим переплетенням, має з двох сторін діагоналевий саржевий
рубчик. Використовують для виготовлення костюмів, суконь.
Креп-фасонний, креп-фасонный – текстильна тканина, різновид
крепу. Гладкофарбована тканина, що складається з двох основ і двох
піткань, які мають одну нитку пологого віскозного шовку, іншу – ві-
скозного крепу. Тканина має жакардовий візерунок, високу драпіру-
вальність і використовується для виготовлення суконь, блуз.
Креп-шифон, креп-шифон – тонка легка (25 – 36 г/м 2) прозора тка-
нина, з натурального шовку полотняного переплетення з двониткового
крепу в основі і пітканні.
Креп-шотландка, креп-шотландка – текстильна тканина, різновид
крепу. Двокольорова клітчаста тканина з ацетатного, віскозного шов-
ку в основі та з віскозного і ацетатного крепу в пітканні, полотняного
переплетення. У процесі виготовлення тканина фарбується в полотні.
Для виготовлення суконь весняно-літнього сезону.
Крепдешин, крепдешин (франц.) – напівкрепова тканина з нату-
рального шовку полотняного переплетення з використанням крепових
ниток у пітканні, меньш прозора ніж креп-шифон.
Кретон, кретон (від франц. cretonne) – щільна, бавовняна тканина
полотняного переплетення із заздалегідь фарбованої пряжі, яка забез-
печувалася візерунком у клітинку або смужку.
91
Кріплення точкове, крепление точечное – спосіб з’єднання дета-

лей виробу за допомогою клею або зварювання в окремих точках шва
або поверхні матеріалу.
Крижма, крыжма – 1. Біла тканина, у яку сповивають дитину хре-
щені батьки після обряду хрещення. 2. Полотно або інша тканина як
подарунок новонародженому від хрещеної матері.
Кринолін, кринолін (від франц. crinoline, похідного від лат. crinus
– волос і linum – щільна тканина) – об’ємна спідниця на металевих
обручах, яка виготовлялась із волосяної тканини і використовувалась
у 60-х рр. XIX ст. Сьогодні кринолін використовують у вечірньому і ве-
сільному одязі, підкреслюючи жіночність і романтичність в ошатному
одязі. Об’ємність забезпечується новими синтетичними матеріалами.
Крисаня, крысаня, шляпа – карпатський чоловічий фетровий капе-
люх із високими загнутими крисами. Боки капелюха оздоблюють шну-
ром, китицями, кольоровими перами.
Криси, поля – 1. Відігнуті краї капелюха, бриля тощо. 2. Краї по-
суду, човна тощо.
Крій, крой – характеристика конструкції одягу за основними озна-
ками форми і з’єднання складових частин.
Крок стібка, шаг стежка – відстань між двома проколами голки в
строчці.
Кроковий, шаговой – розміщений з внутрішнього боку ноги в
брючних виробах або деталях для них. Крокові зрізи брюк обметують
разом з підкладкою на спеціальній машині.
Кросна, кросна – 1. Ручний ткацький верстат. 2. Спеціальна рама,
на яку натягають тканину для вишивання, п’яльці. 3. Рама в деяких
примітивних знаряддях. 4. Полотно, тканина.
Кубанка, кубанка – 1. Невисока смушева шапка з плоским верхом із
тканини або шкіри. 2. Чоловіча сорочка, довша за звичайну, зі стоячим
коміром, двома кишенями, з клапанами на грудях і розрізом посередині.
Куліса, кулиса (франц. coulisse від coulir – текти, ковзати) – частина
театральної декорації, що розміщується з боків сцени; лаштунки.
Куліска, кулиска – деталь швейного виробу у вигляді полоски мате-
ріалу для оформлення його стягування у різних місцях.
Кумач, кумач (від тюрк.) – бавовняна тканина, фарбована в яскра-
во-червоний колір.
92
Куниця, куница – цінний вид натурального хутра, яке отримують з

основних видів куниць – лісної та гірської. Цей вид хутра застосовують
для пошиття жіночого одягу.
Кунтуш, кунтуш – верхній чоловічий і жіночий одяг заможного
українського і польського населення XVII–XVIII ст.
Купон, купон (від франц. coupon від couper – різати) – відріз ткани-
ни в розкроєному вигляді.
Куртка, куртка (польськ. kurta, kurtka, від лат. curtus – короткий)
– 1. Короткий верхній одяг, що наглухо застібається. 2. Швейний або
трикотажний плечовий одяг з рукавами, розрізом або застібкою, що не
має жорстко фіксованої форми.
Куртка виробнича, куртка рабочая – виріб із застібкою згори до
низу, який захищає від різних виробничих чинників тулуб, руки і част-
ково стегна.
Куртка-вітрівка, куртка-ветровка – вітрозахисна куртка з легкого
але щільного матеріалу різної конструкції.
Куртка-штормівка, куртка-штормовка – коротка військова куртка
із застібкою-блискавкою, з накладними кишенями, зі знімним хутря-
ним коміром. Виготовляють із водонепроникного матеріалу, а манжети
і пояс – із трикотажу.
Кусок, кусок – відріз матеріалу, укладений рулоном або в книжку
для зручності транспортування. Куски важчих і ширших матеріалів ви-
робляють з меншою довжиною, а легших і вужчих – з більшою довжи-
ною.
Кут спрасування, угол сутюживания – кут (Г3
Г4 Г5 на рис. 34) виробу з вершиною у найвищій
точці грудей, на який скорочують за допомогою во-
лого-теплової обробки площу пілочки для утворен-
ня опуклості на грудях.
Кутас, кутасик, бамбон – пасма ниток, шнурків
для прикраси головного убору та різних частин одя-
гу.
Кутикула, кутикула (від лат. cuticula – шкірка)
– тонка неструктурна плівка, що вкриває покривну
тканину (епідерміс) листків і молодих стебел рос- Рис. 34. Основа
лин. пілочки чоловічого
плечового виробу
93
Л
Лавабль, лавабль (від франц. laver – миючий) – група тканин, які
проходять спеціальну обробку «пери – одягай».
Лавсан, лавсан – торгова назва поліефірного волокна (скорочена за
початковими буквами слів: лабораторія високомолекулярних сполук
академії наук, яке має назву: ПЕФ, Поліестер (Росія, Україна), Терілен
(Великобританія), Дакрон, Амірол (США), Діолен, Ланон (Німеччина),
Тергаль (Франція), Тетерон (Японія), Елана (Польща), Тесил (Чехія).
Лайка, лайка – мяка, еластична, тонка шкіра, вичинена жировим
дубленням зі шкір кіз, овець, собак, телят-опойків, молочних цапенят.
Розтяжну лайку використовують для виготовлення рукавичок.
Лайкра, лайкра (анг.) – еластичне синтетичне волокно, отримано
в 60-х рр. ХХ ст. фірмою «Дюпон». Таку ж назву мають полотна, ви-
готовлені з цього волокна.
Лаймдота, лаймдота – напіввовняна тканина з пряжі гребінного
способу прядіння, саржевого переплетення. Буває гладкофарбована, пі-
стрявоткана. Використовується для виготовлення костюмів.
Лак, лак (від франц. lаgue) – розчин нелетких плівкоутворювачів.
Лаке, лаке (франц. lаgue) – обробка під лакову шкіру, яка утворю-
ється внаслідок обплавлення синтетичних тканин або нанесення плів-
ки синтетичної смоли.
Лама, лама (від ісп. llama, з мови кечуа) – 1. Рід ссавців родини верб-
людових. Поширені в Південній Америці. Розводять заради вовни; вико-
ристовують як в’ючних тварин. 2. Волокно отримане з цієї тварини.
Ламбрекен, ламбрекен (франц. lambreguin) – 1. Верхня частина
драпірування на вікнах або дверях. 2. Декоративна стрічка з тканини,
подібна до вузької фіранки, прикрашена китицями, вишивкою.
Ламе, ламе – переливчаста тканина з металевими та іншими блис-
кучими ефектними нитками. Виробляється з натурального блискучого
шовку, атласним переплетенням. Шиють сукні, блузи.
Ламель ткацької машини, ламель ткацкой машины – сталева
пластинка, призначена для зупинки ткацької машини в разі обриву нит-
ки основи.
Ламінування, ламинирование – покриття текстильних матеріалів
або паперу полімерною плівкою з метою надання їм газо-, паро-, водо-
непроникності та інших спеціальних властивостей.
94
Ламонта, ламонта – текстильна меблева тканина з поліестеру

(95%) та поліуретану (5%), має подібний до велюру зовнішній вигляд,
м’яка, шовковиста, міцна. Використовується для оббивки меблів.
Лампас, лампас (франц. lampas – шовкова тканина) – широка ко-
льорова нашивка збоку вздовж штанів. Характерна для різних видів
військової форми.
Лапка, лапка – деталь швейної машини, яка притискує матеріал до
голкової пластинки. Притискна лапка забезпечує захоплення матеріалу
рейкою для просування його. Бувають лапки для застрочування про-
йми, для вшивання рукава запошивочним швом, для настрочування
оздоблення або закріплення шнура, тасьми, застібки – блискавки.
Лапка запошивальна, лапка запошивальная – спеціалізована лапка
швейної машини, лівий ріжок якої має спіралеподібну форму й забез-
печує підгинання зрізів деталей при виконанні запошивного шва. Лап-
ка-запошивач дає можливість механізувати прийоми підгинання зрізів
деталей (рис. 35).
Лапка-рубильник, лапка-рубильник— спеціалізована лапка швей-
ної машини, правий ріжок якої має спіралеподібну форму й призна
чений для подвійного підгинання й застрочування низу чоловічих со-
рочок, оборок, воланів, внутрішніх країв підбортів та ін. Встановивши
лапку-рубильник на машину зигзаподібної строчки, можна добитися
красивого оздоблювального шва (рис. 36).
Рис. 35. Лапка запошивальна Рис. 36. Лапка-рубильник

Лапсердак, лапсердак – старовинний довгий верхній одяг поль-
ських і галицьких євреїв.
Ласи, ласы – блискучі ділянки на тканині, утворені внаслідок силь-
ного тиску гарячої прасувальної поверхні або під час носіння виробу.
95
Ластик, ластик (від англ. lаsting – міцний) – легка, тонка, блиску-

ча, бавовняна тканина з гребінної пряжі атласного переплетення. Ви-
користовується для пошиття сорочок, суконь і підкладки.
Ластик-дубль, ластик-дубль – текстильна тканина, різновид ласти-
ку. Виготовлена з крученої пряжі, по основі і пітканню, гладкофарбова-
на. Використовується для виготовлення підкладки.
Ластовиця, ластовица – деталь квадратної або іншої форми, яку
вшивають між основними деталями в одязі.
Лацкан, лацкан – див. вилога.
Ледерин, ледерин (від нім. leder – шкіра) – матеріал, отриманий на
основі тканини, на одну сторону якої нанесена нітроцелюлозна плівка.
Має ще назву – політурна тканина.
Лезо, лезвие – гострий край або кінець різальних інструментів і ро-
бочих органів швейного й розкрійного устаткування. Загострення лез
різаків може бути однобічним і двобічним.
Лейбик, жилет (від нім. Leib – тіло) – 1. Чоловічий верхній одяг
(звичайно без рукавів). Частина чоловічого костюма і жилета. 2. Жіно-
чий верхній одяг.
Лейбл, лейбл (англ. label, від старофранц. lambel – ганчірка) – товар-
на етикетка з фірмовим знаком.
Лекало, лекало – шаблон з картону, паперу, жерсті або фанери, за
яким розмічають, вирізують деталі виробу під час розкроювання, ви-
значають норми витрати матеріалу, уточнюють конфігурацію країв,
накрейдовують виточки, складки, петлі в ході технологічного процесу.
Лекала допоміжні, лекала вспомогательные – комплект лекал для
уточнення форми й розмірів бортових країв, низу виробу, низків рука-
вів, а також для розмічання кишень, виточок, петель, місць для приши-
вання ґудзиків, гачків і т. ін.
Лекала контрольні, лекала контрольные – комплект лекал для
контролю якості крою до запуску його у швейний процес.
Лекала осноровлювальні, лекала осноровочные – лекала, застосо-
вувані для накрейдовування контурів деталей перед обрізуванням за-
йвини й нерівностей. Осноровлювальні лекала виготовляють за лека-
лами верху й уточнюють у процесі виготовлення зразків.
Лекала-оригінали, лекала-оригиналы – комплект лекал на дета-
лі верху, підкладки й докладу, за якими виготовляють робочі лекала.
За лекалами-оригіналами перевіряють робочі лекала не менш ніж два
рази на місяць.
96
Лекала робочі, лекала рабочие – повний комплект лекал з картону

або паперу на всі деталі верху, підкладки й доклад, використовуваних у
різних операціях технологічного процесу
Лекала підсобні, лекала подсобные – комплект лекал, за якими на
стрічковій машині вирізують дрібні деталі й деталі, які мають склад-
ний контур, й докладу, використовуваних у різних операціях техноло-
гічного процесу.
Лекальник, лекальщик – робітник, який виконує операції з виго-
товлення лекал (контрольних, робочих, допоміжних) і технічного роз-
множення їх.
Летілан, летилан – синтетичне водонерозчинне, бактерицидне во-
локно, яке застосовують у медицині.
Лея, лея – 1. Двошарова накладка з підкладкової тканини з виво-
рітного боку штанів, яка прикриває вузол з’єднання середнього шва з
кроковими швами. 2. Нашивка з цупкої тканини або шкіри на штанах
у кавалеристів.
Линва, канат – товста дуже міцна мотузка з волокон або дроту, ка-
нат.
Лисиця, лисица – хутро, яке буває таких видів: лисиця червона –
щільний волос від світло-сірого до вогняно-червоного кольору; лисиця
сиводушка – волосяний покрив від світло- до темно-бурого кольору;
сріблясто-чорна – волосяний покрив чорний з білою сріблястою остю;
дика чорно-бура – вид сріблясто-чорної лисиці; платинова – має сіро-
сталеве голубувате забарвлення; білосніжна – чисто-білого кольору.
Листочка, листочка – деталь у вигляді смужки основного, підклад-
кового або оздоблювального матеріалу, яка оформлює верхній край ки-
шені.
Лице, лицо –1.Зовнішній бік матеріалу, деталі, виробу. 2. Лицьовий
бік.
Лицювання, лицевание – перешивання одягу, роблячи виворітну
сторону лицьовою.
Лиштва, лиштва – 1. Обшивка одягу, зазвичай його нижньої части-
ни. 2. Вишивка у вигляді прямої гладі. 3. Кольорова вишивана нашивка,
кайма.
Ліберті, либерти (анг. liberty) – блискуча шовкова або напівшовкова
тканина.
Ліврея, ливрея (франц. livree) – формений одяг обслуговуючого
97
персоналу (слуг, швейцарів), який складається з піджака типу фрака,

обшитого галунами, панчіх і напівчеревиків.
Лігнін, лигнин (від лат. lіgnun – дерево) – органічна речовина, що
поряд з целюлозою є складовою частиною здерев’янілих тканин рос-
лин.
Ліжник, ковер – 1. Домоткана ковдра (звичайно вовняна). 2. Кустар-
ний килим, коц.
Лізета, лизета – легка шовкова тканина полотняного переплетення
з віскозних крепових ниток по основі і віскозних ниток пологого кру-
чення по пітканню, гладкофарбована, вибивна. Шиють сукні, блузи.
Лінії декоративні, линии декоративные – лінії, які утворюються
оздобленням різних видів: мереживом, защипами, складками, зборка-
ми, тасьмою.
Лінії конструктивні, линии конструктивные – лінії, які утворюють
основу композиції моделі. Вони позначають контури форми виробу та
лінії з’єднання деталей (лінії плечових і бічних швів, шви рукавів та ін.).
Лінії конструктивно-декоративні, линии конструктивно-деко
ративные – лінії, які утворюють форму одягу і одночасно збагачують,
прикрашають його (лінії рельєфів, підрізів та ін.).
Лінійка відкидна, линейка отбросная – для виконання настрочних
швів, застосовується при виготовленні костюмів, пальт.
Лінійка-напрямляч, линейка-направитель – пристрій до швейної
машини для виконання строчок, паралельних краю або раніше викона
ній строчці. Лінійка-напрямляч є обмежником, який вирівнює ширину
шва з незначними відхиленнями її у бік збільшення. Для виконання
швів різної ширини застосовують відкидні одно- й дворіжкові лінійки-
напрямлячі (рис. 37).
Рис. 37. Лінійка-напрямляч: а – лінійка звичайна, б – лінійка дворіжкова,

в – лінійка для прошивання вати.
98
Лінійка-обкантовувач, линейка-обкантовыватель – дворіжкова

відкидка. Застосовується для виконання паралельних оздоблюваних
строчок по краю коміра, манжет, лацкана тощо.
Лінійка-рубильник, линейка-рубильник – пристрій, установлюва-
ний на платформі швейної машини для виконання вузьких країв швів
у підгин із закритим зрізом. Лінійка-рубильник використовується для
обробки низу виробів за замкнутим контуром (рис. 38).
Рис. 38. Лінійка-рубильник

Лінійна густина, линейная плотность – показник, що його визна-
чає маса одиниці довжини волокна або нитки.
Лінія грудей, линия груди – горизонтальна лінія базисної сітки,
проведена при побудові креслення через найвищу точку грудей або на
основі пройми (рис. 5).
Лінія низу, линия низа – 1. Горизонтальна лінія базисної сітки, яка
визначає положення нижнього краю виробу (рис. 5). 2. Лінія нижнього
краю деталі в кресленні.
Лінія розкепу, линия раскепа – те саме, що й розкеп.
Лінія стегон, линия бедер – горизонтальна лінія базисної сітки крес-
лення, яка береться нижче від лінії талії на 0,4–0,5 довжини спинки до
лінії талії (рис. 5).
Лінії силуетні, линии силуэтные – лінії, які визначають рамку ви-
робу, в межах якої розробляються фасон і форма одягу.
Лінія талії, линия талии – горизонтальна лінія базисної сітки, від-
далена від лінії шиї на відстань довжини спини (рис. 5).
99
Лінія шиї, линия шеи – горизонтальна лінія базисної сітки, яка умов-
но позначає на кресленні положення сьомого шийного хребця (рис. 5).
Лінкруст, линкруст (від лат. linum – льон, полотно і crusta – кора) –
рулонний оздоблювальний матеріал з гладкою, рельєфною поверхнею,
який складається з паперової, тканої основи і тонкого шару пластмаси.
Лінолеум, линолеум (від лат. linum – полотно і oleum – олія) – мате-
ріал, виготовлений із полімерів, на тканій основі, для покриття підлоги.
Лінт, линт – коротке волокно (пух, підпушок), яке знімається під
час повторної обробки насіння бавовнику.
Ліф, лиф – верхня частина, яка охоплює стан у деяких кроях жіно-
чого вбрання.
Ліфчик, лифчик – 1. Предмет дитячої або жіночої білизни, який об-
лягає груди. 2. Зменш. до ліф.
Лосини, лосины – панчішно-шкарпетковий виріб, який одягають на
нижню частину тулуба і ноги (не вкриваючи ступні ніг), кожну окремо.
На поч. XIX ст. шили з відбіленої шкіри лося, оленя, були деталями
модного костюма, пізніше стали елементом парадної воєнної форми
високого офіцерського складу. В XX ст. лосини виготовляли з трико-
тажних полотен і застосовували в жіночому одязі.
Люрекс, люрекс – золотиста, металева стрічка шириною 0,2 – 1,5 мм,
отримана з фольги, алюмінію або міді та їх сплавів, вкрита кольоровим
лаком.
Люстрин, люстрин – тонка, темна вовняна, напіввовняна тканина з
глянцюватою блискучою поверхнею, утвореною за рахунок спеціаль-
ної обробки. Використовують для виготовлення жіночого одягу, чоло-
вічих піджаків, пальт.
Лямівка, обкантовка – вузька смужка тканини, хутра і т. ін. При-
шита до краю одягу, взуття як прикраса.
Лямка, лямка – шкурка ягняти тонкорунної та напівгрубововняної
породи овець у віці від одного до півтора місяця. Волосяний покрив
складається з пухового волоса у вигляді дрібних завитків.
Лясе, ляссе – вузька бавовняна тасьма, застосовувана для кріплення
ґудзиків у білизні.
Льнолавсан, ленолавсан – тканина, виготовлена з льону і лавсану.
Льоля, леля – розм. Сорочка (звичайно дитяча).
Льон, лен – 1. Однорічна чи багаторічна трав’яниста технічна рос-
лина, зі стебел якої виготовляють волокна, а з насіння – олію. 2. Гір-
100
ський льон – один із видів азбесту. 3. Зозулин (зозулястий) льон – один

із видів моху.
Льон-довгунець, лен-долгунец – сорт льону з довгою продуктив-
ною частиною стебла, який вирощують переважно на волокно.
Льон італійський, лен итальянский – текстильна тканина, різно-
вид льону. Міцна, малорозтяжна, з чіткою рельєфною поверхнею, гі-
гроскопічна. Використовують для виготовлення костюмів, штанів.
Льон-кучерявець, лен-кучерявец – 1. Сорт льону з коротким, дуже
розгалуженим при основі стеблом і великою кількістю коробочок. 2.
Волокно, що виготовляється з цієї рослини. Переважно застосовують
для виробництва олії.
Льонавий, леноподобный – схожий на волокна льону.
Льонарство, ленопроизводство – 1. Галузь сільського господарства
з вирощування льону як технічної культури. 2. Вирощування та оброб-
ка льону.
Льон-букле, лен-букле – різновид лляної тканини з нерівною вузлу-
ватою поверхнею, на дотик жорстка, тонка, напівпрозора. Використо-
вується для виготовлення літніх костюмів.
Льоно-батист, лено-батист – текстильна лляна тканина, різновид
батисту. Виготовлена з лляної пряжі високих номерів мокрого способу
прядіння з чесаного льону. Вона тонка, легка напівпрозора. Використо-
вують для виготовлення блуз, сорочок.
М
Магерка, магерка (угор. maguar – угорець) – угорська шапка з гру-
бого сукна, округла або чотирикутна.
Магнул, магнул (кит.) – китайська шовкова тканина з зображенням
дракона.
Мадаполам, мадаполам (від назви м. Мадаполам в Індії) – бавов-
няна тканина полотняного переплетення. Гладка, глянсувата на дотик.
Отримують на основі міткалі, що піддається сильному апретуванню
і лощінню. Використовують для виготовлення постільної та нижньої
білизни.
Майка, майка – трикотажний плечовий одяг без рукавів і застібки,
що покриває тулуб частково або повністю та одягається безпосередньо
на тіло.
101
Майя, майя (санскр.) – легка, напівпрозора бавовняна тканина, ма-

лощільна, повітропрониклива, вибілена, гладкофарбована. Шиють літ-
ні жіночі сукні, блузи.
Макет, макет (від франц. maguette – модель, ескіз) – модель будь-
чого, чого-небудь, попередній зразок, виконаний у зменшеному вигля-
ді; умовне об’ємне відображення предмета, яке дає уявлення про його
форму, пропорції, функції.
Макети фігур, макеты фигур – гіпсові торси, які точно передають
форму і рельєф поверхні тіла людини; їх виконують зазвичай від сере
дини шиї до верхньої третини стегна або в повний зріст людини.
Макінтош, макинтош (англ. mаckintosh) – від прізвища винахід-
ника цієї тканини, шотландського хіміка Ч. Макінтоша, який в 1836 р.
запропонував виготовлення цих матеріалів. Плащ з непромокальної
прогумованої тканини.
Максі, макси (англ. maxi – скор. від maximum – максимум) – 1. Дов
гий жіночий одяг (спідниця, сукня, пальто) відповідно до максі-моди .
2. Довгий відповідно до максі-моди (про жіночий одяг).
Максі-мода, макси-мода – мода на довгий жіночий одяг.
Максі-пальто, макси-пальто – довге пальто відповідно до максі-
моди.
Маломірний, маломерный – невеликого розміру, недостатнього
розміру, неповної міри.
Манекен, манекен (від франц. mаnnеquin, від голл. manneken –
людина) – 1. Макет фігури людини для примірювання одягу та його
показу в магазинах, ательє. В минулому манекеном користувалися ху-
дожники замість моделей. 2. Об’ємна форма з картону, гіпсу, дроту та
інших матеріалів, яка імітує тулуб або фігуру людини у весь зріст і
призначається для примірювання або показу одягу.
Манекен пароповітряний, манекен паровоздушный – вид устатку-
вання для волого-теплової обробки, зняття лас, видалення зморшок, за-
ломів, вм’ятин у процесі обробки одягу. Пароповітряний манекен скла-
дається із пневматичного приводу, притискного пристрою й надувного
мішка, який набуває об’ємної форми в процесі нагнітання в нього сухої
пари, а потім гарячого повітря (рис. 39).
102
Рис. 39. Манекен пароповітряний

Манекенник, манекенщик – працівник, який демонструє моделі
одягу на художніх радах, робочих комісіях, методичних нарадах, кон-
гресах мод, у демонстраційних залах.
Манжета, манжета (від франц. manchette, зменш. від mаnche – ру-
кав) суцільнокроєна або пришивна деталь з основного або оздоблю-
вального матеріалу, яка призначається для прикрашення низу рукава
або брюк.
Манишка, манишка (від дієслова манити) – нагрудник, пришитий
або пристебнутий до чоловічої сорочки. Нагрудник, який носять під
жакетом замість блузки, або вставка до жіночого плаття, блузки. Ма-
нишка є одним із засобів художнього оформлення одягу.
Маніла, манила – волокно отримане з листя тропічної рослини
абак. З нього виготовляють рибальські сіті, морські линви.
Манта, манта (рум. manta – плащ) – гуцульська верхня накидка з
домотканого сукна – широка, довга з каптуром.
Мантилья, мантилья (іспан. mantila, від лат. mantelum – покривало,
плащ) – в іспанок покривало з мережива або шовку, для покривання
голови й плечей, коротка жіноча накидка без рукавів.
Мантія, мантия (грец. mantion – плащ) – покривало; широкий, до-
вгий одяг у формі плаща. Мантію одягають судді та адвокати, в урочис-
тих випадках – члени наукових установ.
103
Манто, манто (від франц. mаnteau – плащ, пальто, від лат. vantello
– покривало, плащ) – широке жіноче пальто, звичайно хутрове.
Маренго, маренго – 1. Вовняна тканина чорного кольору з сірим
відблиском. Від назви села Маренго в Італії. Використовують для по-
шиття костюмів, пальт. 2. Чорний із сірим відблиском колір.
Маркізет, маркизет (від франц. mаrquisette, від marquise – маркі-
за) – тонка, легка, напівпрозора бавовняна або шовкова тканина полот-
няного переплетення, виготовлена з гребінної пряжі. Буває вибілена,
гладкофарбова, вибивна, мерсеризована. Шиють літній одяг, білизняні
вироби.
Маркування, маркирование – прикріплення до виробу товарного
ярлика або нанесення клейма на виворіт виробу для зображення то
варного знака підприємства або рекомендацій споживачеві.
Марля, марля (франц. marli – серпанок, кисея) – легка, прозора,
малощільна, гігроскопічна бавовняна тканина полотняного перепле-
тення. Використовують як перев’язувальний матеріал та допоміжний
у швейній промисловості.
Марокен, марокен (від франц. maroquin) – цупка тканина зі штуч-
ного шовку. Від назви країни Марокко. Для виготовлення костюмів,
суконь.
Марселін, марселин (франц. marcelin) – тонка, щільна, однотонна,
вовняна тканина. Від назви м. Марсель на Півдні Франції. Використо-
вують для виготовлення костюмів.
Масштаб, масштаб (від mabstab, від mab – міра, розмір і stab –
палиця ) – відношення довжини ліній на кресленому плані або карті
до довжини відповідних ліній натурального розміру числовий відрізок;
поділений на рівні частини, на якому біля кожної поділки стоїть число,
що показує довжину відповідного відрізка в натурі.
Матеріалознавець, материаловед – фахівець із матеріалознавства.
Матеріалознавство, материаловедение – наука про матеріали, що
їх використовують у певній галузі виробництва, діяльності.
Матерія, материя (від лат. materia – речовина) – тканина.
Матеріал нетканий, материал нетканый– текстильне полотно,
що виготовляється в’язально-прошивним, голкопробивним і клейовим
способом без процесів прядіння й ткання. Формування волокнистого
полотна для прошивання нетканих матеріалів здійснюють механічним
способом.
104
Матеріал нетканий клеєний, материал нетканый клеенный– не-

тканий матеріал, який виготовляється склеюванням волокнистого по-
лотна різними зв’язуючими речовинами (флізелін).
Матеріали клейові, материалы клеевые– плівка, порошок, нитка,
виготовлені з клейової речовини, які мають термопластичні власти
вості і застосовуються для прикріплення одних деталей виробу до ін-
ших. Клейові матеріали у вигляді плівки або нитки застосовують для
внутрішнього закріплення країв бортів, комірів.
Матеріал підкладковий, материал подкладочный – матеріал зі
спеціальними властивостями (еластичність, малий коефіцієнт тертя,
легкість, тривкість забарвлення). Використовується для виготовлення
підкладки.
Махровий, махровый – 1. Який має велику кількість пелюсток (про
квітки). 2. Який має ворс, утворений з ниткових петель, волохатий (про
тканини та вироби з неї). 3. Махровий рушник.
Мачула, мачула – 1. Волокно, добуте з луб’яного шару кори липи
вимочуванням. 2. Груба тканина, виговлена з такого волокна; рогожа.
Машина для вимірювання площі лекал, машина для измерения
площади лекал – фотоелектронна машина зі скляною рухомою пла-
тяною формою й рухомим світловим променем, що падає на платяну
форму, призначена для визначення сумарної площі укладених лекал.
Машина кругла основов’язальна, машина круглая основовязаль-
ная – основов’язальна машина, яка має круглу голочницю у формі ци-
ліндра для заправлення язичкових голок та дві кільцеподібні гребінки
для направлення ниток під гачки голок. Виготовляють трикотаж.
Машина круглоткацька, машина круглоткацкая – ткацька маши-
на, на якій прокладання піткання здійснюється безпосередньо човни-
ком, який рухається колом.
Машина круглотрикотажна, машина круглотрикотажная – од-
нофонтурна кулірна трикотажна машина з гачковими голками, закрі-
пленими вертикально чи горизонтально в голечниці, яка має форму
циліндра або диска.
Машина крутильна, машина крутильная – машина для скручуван-
ня пряжі крутильно-намотувальним механізмом.
Машина осноровлювальна, машина осноровочная – пристрій для
обрізування нерівностей країв за лініями розмічання або відповідно до
напрямного паза в столі верстата.
105
Машина мірильно-різальна, машина измерительно-резальная–

машина, призначена для нарізання полотнищ заданої довжини, облад-
нана пристроями для розмотування рулону, транспортування полотна
й автоматичним лічильником довжини відрізу. Мірильно-різальна ма-
шина призначена для розрізання рулонів тканини на полотна будь-якої
довжини від 10 см до 10 м з інтервалом 1 см.
Машина бракувально-вимірювальна, машина браковочно-изме-
рительная – верстат для візуального визначення дефектів матеріалу,
автоматичного вимірювання довжини й ширини куска, друкування да-
них вимірювань на паперовій стрічці. На бракувально-вимірювальній
машині можна розбраковувати тканини, намотані в рулон, складені в
книжку, одинарні та здвоєні.
Машина жакардова, машина жаккардовая – пристрій до ткаць-
ких верстатів, який дає змогу виробляти тканину (крупновізерунчас-
тим жакардовим переплетенням). Назва – за прізвищем французького
ткача-винахідника Ж.М. Жакарда, що сконструював у 1808 році таку
машину.
Машина розкрійна, машина
раскройная – машина, призначена
для вирізування деталей одягу з на-
стилу або окремого полотнища ма-
теріалу (рис. 40).
Машини швейні, машины
швейные – машини для утворен-
ня ниткових строчок човникового
або ланцюжкового переплетення. У
швейному виробництві застосову-
ють універсальні швейні машини,
спеціальні й спеціалізовані.
Машина швейна зметуваль-
на, машина швейная выметочная
– спеціальна швейна машина, при-
значена для тимчасового скріплення
деталей однонитковою ланцюговою
Рис. 40. Машини розкрійні:
строчкою. Виметувальну машину а – пересувна з дисковим ножем; б –
застосовують для виконання виме- пересувна з вертикальним ножем;
тувальних, заметувальних, змету- в – тришківна стаціонарна стріч-
вальних і наметувальних строчок. кова
106
Машина швейна вишивальна, ма-

шина швейная вишивальная – спеціаль-
на швейна машина, призначена для ви-
конання вишивальних робіт заздалегідь
нанесеним на тканину рисунком. Роз-
різняють вишивальні швейні машини
ланцюгового стібка, в яких переміщен-
ня матеріалів здійснюють за допомогою
рукоятки, й багатоголовкові вишивальні
машини – напівавтомати човникового
стібка, в яких п’яльця з натягнутим на
них матеріалом переміщують автома-
тично за заданою програмою (рис. 41).
Машина швейна двоголкова, ма- Рис. 41. Швейна вишивальна
шина швейная двухиголчастая – швей- машина
на машина, призначена для з’єднання,
оздоблення й обробки деталей, підігнутих країв обробки швів дволі-
нійною строчкою. Використовуючи двоголкову швейну машину, мож-
на одночасно підгинати верхній і
нижній краї пояса, пришивати до
верхніх зрізів штанів пояс, стрічку
або підкладку й застрочувати верх-
ній край пояса (рис. 42).
Машина швейна зигзагопо-
дібної строчки, машина швейная
зигзагообразной строчки – спеці-
альна швейна машина, яка утворює
строчку, де стібки розміщуються під
Рис. 42. Швейна двоголкова машина різними кутами до її середньої лінії
внаслідок поперечного відхилення
голки й переміщення оброблювального матеріалу. Швейну машину
зигзагоподібної строчки застосовують для оздоблення країв деталей,
вишивки, стьобання бортової прокладки, пришивання мережива.
Машина швейна зшивальна, машина швейная стачивающая –
вид універсальної машини, призначена для скріплення деталей одягу
нитковими строчками. Зшивальна машина призначається для виготов-
лення білизни, жіночих суконь і костюмів.
107
Машина швейна краєобметувальна, машина швейная краеобме-

точная – спеціальна швейна машина, яка утворює одно-, дво- або три-
ниткову обметувальну строчку ланцюгового переплетення й признача-
ється для обметування зрізів матеріалу, щоб запобігти обсипанню або з
метою оздоблення, а також для зшивання з одночасним обметуванням
зрізів (рис. 43).
Рис. 43. Швейна краєобметувальна машина

Машина швейна потайного стібка, машина швейная потайного
стежка – спеціальна швейна машина, яка утворює потайну строчку
ланцюгового або човникового переплетення при взаємодії зігнутої гол-
ки з петельником або човником. Швейні машини потайного стібка при-
значаються в основному для стьобальних робіт (стьобання підборта й
підкоміра), а також для підшивальних робіт (підшивання пружка, низу
виробу).
Машина швейна розметувальна, машина швейная разметочная
– спеціалізована швейна машина, яка створює строчку човникового
переплетення і призначається для розметування пройми, пришивання
плечових прокладок і підокатників у виробах з підкладкою.
Машина швейна спеціалізована, машина швейная специализиро-
ванная – пристосована для виконання певних операцій завдяки кон-
структивній зміні універсальних і спеціальних машин. До спеціалізо-
ваних швейних машин належать двоголкові машини з ножем, машини
для вшивання рукавів у пройму, для обшивання бортів та ін.
Машина швейна спеціальна, машина швейная специальная – при-
значена для виконання певних операцій: тимчасового скріплення (ви-
108
метування, заметування), обкидання, підшивання (вишивання). Для

оздоблення деталей білизни, легких жіночих суконь застосовують спе-
ціальні швейні машини, які виконують зигзагоподібну, ажурну, краєоз-
доблювальну строчки й вишивку.
Машина швейна універсальна, машина швейная универсальная –
швейна машина човникового стібка, застосовані для виконання різних
строчок (операцій): зшивальних, обшивальних, стьобальних, оздоблю-
вальних і тимчасового скріплення. Універсальні швейні машини ста-
новлять основну масу устаткування швейних фабрик.
Мегалон, мегалон – хімічно модифіковане волокно, близьке за гі-
гроскопічністю до бавовни, але міцніше й стійкіше до зношування.
Мелан, мелан – малорозтяжна текстурована лавсанова нитка.Засто-
совується для виготовлення трикотажних полотен, тканин.
Меланж, меланж (від франц. melange – суміш) – суміш різнобарв-
них волокон.
Ментик, ментик (угорс. mente – куртка) – короткий гусарський
одяг з хутряною облямівкою на рукавах.
Мережка, кружево – 1. Ажурний візерунок, зроблений на місці ви-
смикнутих із тканини ниток. 2. Те саме, що вишивка. 3. Барвиста оздо-
ба, що нагадує вишивку.
Мереживо, кружево – сітчасті, прозорі, плетені, в’язані або вишиті
вироби, отримані машинним чи ручним способом.
Мереживо вишите, кружево вышитое – отримують на вишиваль-
них автоматах вишивкою по бавовняному, капроновому тюлі, тонкому
синтетичному трикотажному полотні або тонкій капроновій тканині.
Вишивають широке полотно, яке потім розрізають на смуги відповід-
ної ширини. Вишите мереживо застосовують для оздоблення жіночої
білизни.
Мереживо в’язане, кружево вязаное – в’яжуть на основов’я
зальних багатогребінчастих рашель-машинах у вигляді полотна зі
з’єднувальними петельними рядками. Після обробки мереживного по-
лотна ряди розпускаються і полотно розпадається на окремі смужки
шириною від 10 до 200 мм. Візерунки цих мережив різноманітні, але у
фоні переважають чарунки шестигранної та квадратної форми.
Мереживо єлецьке, кружево елецкое – вид російського мережива
ручного плетення, визначається тонким ажурним тлом із м’яким конт
растним дрібним узором рослинного геометричного орнаменту. Виро-
109
бляють у м. Єлець (Липецька область, Росія) з бавовняної, лляної й

шовкової пряжі.
Мереживо машинне, кружево машинное – виготовляють на спеці-
альних машинах, його поділяють на мереживо, вироблене на мережив-
ній машині; плетене (басонне); вишите, виготовлене на вишивальних
автоматах. Випускають машинне мереживо у вигляді краю, прошивки,
мотивів і мереживного полотна.
Мереживо плетене (басонне), кружево плетенное – 1.Утворюється
на машинах під час плетіння з капрону в поєднанні з віскозними нитка-
ми з бавовняної та вовняної об’ємної пряжі переплетенням основних і
візерункових ниток. Ширина мережива – 43..88 мм, мереживо басонне
з об’ємної вовняної пряжі має ширину 10..80 мм. 2. Виробляють з ви-
біленої сурової бавовняної та лляної пряжі за допомогою спеціальних
дерев’яних коклюшок. При цьому використовують також синтетичні
металізовані нитки, утворюючи різноманітні геометричні та рослинні
візерунки.
Мереживо ручної роботи, кружево ручной работы – виготовляють
плетенням, в’язанням або філейним вишиванням також у вигляді краю,
прошивки, мотивів.
Мереживо сколоте, кружево сколочное – виготовляють за заданим
візерунком «сколкою», наколотим на картон, який закріплений на ва-
лику. На відміну від чисельного, воно має більш складний візерунок
(рослинний, геометричний або стилізований).
Мереживо ткане, кружево тканное – виробляють на багаточовни-
кових ткацьких верстатах з трьох (корінна основа, піткання і візерун-
кова нитка) або двох систем (основа й піткання) ниток. В останньому
випадку візерунок утворюється за рахунок ниток основи. На ткацькому
верстаті отримують полотно, яке складається з великої кількості (до
300) вузьких смужок, з’єднаних між собою. Після обробки полотно
розділяється на окремі смужки мережива.
Мереживо філейне, кружево филейное – отримують вишиванням
голкою по натягнутій сітці. Його застосовують для виготовлення ошат-
ної постільної білизни, оздоблення суконь, блуз.
Мереживо алансон, кружево алансон – мереживо шите голкою із
правильним сітчатим фоном, дуже тонке і дороге.
Мережево блонда, кружево блонда – мереживо, розшите великими
матовими квітами на шовковій сітці. Назву отримано за кольором, ви-
користовували в Іспанії для виготовлення мантильї.
110
Мереживо брюссельське, кружево брюссельское – тонке, шите

голкою мереживо, виготовлене з фрагментів, скріплених тонкими
зв’язками.
Мереживо валансьєн, кружево валансьен – мереживо, в якому не-
має рельєфності, оскільки при виготовленні одночасно з візерунками
плели прозору, тонку сітку-фон правильної ромбічної форми.
Мереживо фламандське, кружево фламандское – тонке мереживо,
виготовлене на тюлі.
Мереживо шантильї, кружево шантилье – чорне шовкове плетене
мереживо. Назву отримало на честь французького м. Шантильї.
Мереживо чисельне, кружево чисельное – найпростіше мереживо
з нескладним візерунком переважно геометричного орнаменту (кру-
жечки, стовпчики, ромби, овали тощо), яке отримують за допомогою
точно підрахованої кількості ниток та при дотриманні певного інтер-
валу між окремими елементами візерунка.
Мереживо-край, кружево-край – мереживна стрічка, рівна з боку,
який пришивають до основної тканини, і зигзагоподібна з протилеж-
ного боку.
Мереживо-прошивка, кружево-прошивка – мереживна стрічка з
рівними краями, яку вшивають у тканину між двома частинами виро-
бу. Мотиви – це мереживні вставки, які мають форму овалів, кругів,
квадратів.
Меринос, меринос – вовняна тканина саржевого переплетення,
гладкофарбована. Вихідна сировина – вовна тонкорунних овець-мери-
носів. Використовується для виготовлення верхнього одягу, шалей.
Мерлушка, мерлушка – шкіра грубововняної вівці у віці до 30 днів.
Волосяний покрив має розсипчасті завитки у вигляді кілець, напівкі-
лець або складається з прямого вертикального волосу.
Мерсеризація, мерсеризация (від прізвища англійського винахід-
ника Дж. Мерсера) – обробка бавовни, бавовняних тканин міцним роз-
чином лугів для надання міцності, блиску.
Металізація, металлизация – нанесення на поверхню текстильних
полотен або на готові вироби із полімерів розпилених у вакуумі кольо-
рових металів – алюмінію, міді, нікелю, хрому, з метою надання додат-
кових захисних або особливих декоративних властивостей.
Метаплазія, метаплазия – стійке перетворення одного різновиду
тканини в інший, відмінний від першого морфологічно та функціо-
нально, за збереження її основної видової належності.
111
Метод, метод (від грец. mevobog – шлях, дослідження, спосіб,

пізнання) – 1. Спосіб пізнання дійсності і її відтворення в мисленні.
2. Спосіб, прийом або система прийомів для досягнення якості, мети
при виконанні певної операції.
Методи конструювання одягу, методи конструирования одежды
– методи отримання розгорток деталей одягу.
Метод макетно-жилетний, метод макетно-жилетный – безпри-
мірювальний метод конструювання одягу, застосовується при індиві-
дуальному виготовлення одягу в ательє. Авторами методу є В. У. Не-
сміян та М. В. Воронін.
Метр, метр (від франц. metre, від грец. metpov – міра) – одиниця
довжини в Міжнародній системі одиниць.
Метраж, метраж (від франц. metrage) – довжина чого-небудь, ви-
ражена в метрах, чи площа, виміряна у квадратних метрах.
Механізм, механизм (від грец. muxavi – знаряддя, пристрій) – при-
стрій, сукупність ланок або деталей, що передає чи перетворює рух.
Механізм кривошипно-шатунний, механизм кривошипно-ша
тунный – застосовується в механізмі голкозшивних, ґудзикових, пе-
тельних машинах, у розкрійній, настільній, стрічковій машині.
Митра, митра (грец. mitra – пов’язка на голову, тюрбан) – позо-
лочений головний убір вищого християнського духовенства, який одя-
гають під час богослужіння. Митра має жорстку, конусоподібну зверху
форму, позаду якої звисають на плечі дві стрічки.
Міді, миди (від англ. midi – середній) – одяг середньої довжини,
нижче колін.
Міжзростові прирощення, межростовые приращения – відстані
по довжині між відповідними точками на контурах деталей виробів су-
міжних зростів.
Міжрозмірні прирощення, межразмерные приращения – відстані
між відповідними точками на контурах деталі суміжних розмірів, які
визначають розрахунком або вимірюванням при конструюванні одягу
й зводять у таблиці для використання їх при технічному розмноженні
лекал.
Мікроклімат одягу, микроклимат одежды – стан повітряного про-
шарку між одягом і тілом людини, який характеризується температу-
рою, відносною вологістю і вмістом вуглекислоти.
Мікрон, микрон – міра довжини, яка дорівнює мільйонній частці
метра.
112
Мікрофібра, микрофибра – тонка, гладка, бархатиста тканина з

100% поліефірного волокна. Має високу міцність, стійкість до дії хі-
мічних реактивів і світла. Використовується для оббивки меблів.
Міні, мини – дуже короткий, вище колін жіночий одяг (спідниця,
сукня, пальто).
Мінімалізм, минимализм – один з напрямів у жіночій моді. Цей
стиль пропонує чіткі, прості образи, мінімум деталей, відсутність деко-
ру, строгу гаму кольорів, вимагає ідеального крою та уміння створити
виразне, образне рішення моделі одягу.
Мірка, мерка – те саме, що й розмірна ознака.
Мітенки, мітені, митенки, ми-
тени (від франц. mitaine – рукави-
ця-мітені) – жіночі рукавички без
пальчиків, які ввійшли в моду в пер-
шій пол. XIX ст. Шили з мережива, з
тонкої, шовкової тканини, шкіри. На
поч. XX ст. рукавички без пальчиків
почали використовуватись автомо-
білістами, їх виготовляють зі шкіри
з глибоким вирізом з боку долоні. Рис. 44. Мітенки
Крім того, мітенки є модним аксесу-
аром, актуальним доповненням e молодіжному одязі (рис. 44).
Міткаль, миткаль (від перс. tеtgal) – легка, тонка бавовняна тка-
нина з кардної невибіленої пряжі полотняного переплетення, після об-
робки отримують ситець, мадаполам тощо.
Міцність тканин на розрив, прочность ткани на разрыв – здат-
ність тканин чинити опір розривному навантаженню. Міцність ткани-
ни на розрив визначають у кілограмах сили (кГ) або ньютонах (Н). По-
казники міцності тканини на розрив для кожного виду тканини стан-
дартизовані.
Мічманка, мичманка – формений кашкет із козирком для молод-
шого і старшого командного складу флоту, а також цивільний кашкет
подібного вигляду.
Мішковина, мешковина –1. Груба, міцна тканина полотняного пе-
реплетення, виготовлена з грубих луб’яних волокон: джуту, кенафу,
відходів первинної обробки льону. 2. Внутрішня частина кишені з про-
кладної або підкладкової тканини.
113
Мішура, мишура – 1. Сріблясті або золотисті металеві нитки, що

йдуть на виготовлення парчової тканини. 2. Прикраси для ялинки у ви-
гляді гірлянд із таких ниток. 3. Щось показне, оманливе.
Мода, мода (від франц. mоde, від лат. mоdus – міра, правило) –
нетривале поширення певних смаків, що виявляється у зовнішніх фор-
мах, побуті, особливо в одязі.
Моделювання, моделирование(від франц. mоdeler – ліпити, форму-
вати) – творчий процес створення нової моделі з врахуванням її призна-
чення і оточуючого середовища, властивостей матеріалів, зовнішності
людини. В моделюванні предметів одягу об’єктами розробки є: форма
і силует виробу, його покрій, вибір матеріалів, способів формоутворен-
ня, композиція елементів, кольорове вирішення.
Моделювання конструктивне, моделирование конструктивное
– одна з функцій в розробці лекал одягу за допомогою системи авто-
матизованого проектування (САПР), яка користується найбільшим по-
питом. Конструктивне моделювання в САПР реалізоване у вигляді на-
бору інструментальних графічних засобів, які дозволяють виконувати
геометричні операції з точками, лініями і секціями лекал, включаючи:
–– видозміни кривих і положення окремих точок деталей;
–– членіння деталей на секції;
–– побудова відрізків прямих і лекальних кривих заданої довжини;
–– збільшення і видалення точок;
–– повороти і дзеркальне перетворення секцій деталей;
–– об’єднання секцій в деталі.
Особливо часто конструктивне моделювання використовується у
випадках, коли на одній базовій основі конструкції створюється колек-
ція моделей одягу.
Модель, модель (від франц. modele, від лат. modulus – міра) – 1. Зра-
зок, примірник чогось. Натурник чи будь-який предмет, який слугує для
предметного художнього відображення у прикладній творчості. 2. Зразок
швейного виробу, виготовлений за ескізом художника-модельєра.
Модельєр, модельер (від франц. modilier) – 1. Фахівець, який ви-
готовляє зразки, моделі виробів. 2. Спеціаліст, який займається розроб-
кою ескізного проекту моделі з урахуванням напряму моди в одязі та
споживчого попиту.
Моделювання одягу, моделирование одежды – розроблення ескіз-
ного проекту (малюнка) з виготовленням зразка виробу.
114
Модерний, модерный – новомодний, сучасний.

Модернізувати, модернизировать (від франц. moderniser) – робити
сучасним, змінювати відповідно до вимог сучасності, вдосконалювати.
Модистка, модистка – майстриня, що шиє плаття, білизну та жіно-
чі капелюхи.
Модифікація, модификация – 1. Видозміна предмета або явища, що
характеризується появою у нього нових ознак, властивостей за збере-
ження сутності. 2. Предмет, явище, що зазнали такої видозміни і ста-
новлять різновид чого-небудь.
Модифікування, модифицирование (від лат. modi-fico – встанов-
люю міру) – цілеспрямована зміна властивостей об’єктів.
Модний, модный – 1. Зроблений, виготовлений за модою, який
відповідає моді, наприкл. модний капелюшок. 2. Який дотримується
моди, у всьому йде за модою (про людину). 3. Пов’язаний з її продажем
або пошивом речей, зроблених за сучасною модою. 4. Який користу-
ється певний час загальною увагою, успіхом, визнанням, став широко
відомим.
Молескін, молескин (від англ. moleskine, від тоlе – кріт і skin – шкі-
ра) – щільна, цупка бавовняна тканина, характеризується міцністю та
значною товщиною. Вироблена посиленим сатиновим переплетенням
з кардної пряжі. Використовується для виготовлення робочого одягу.
Молескін-сукно, молескин-сукно – текстильна тканина, різновид
молескіну, відмінність тканини від класичного молескіну полягає в
підданні її ворсуванню. Використовують для виготовлення робочого,
спортивного, форменого одягу, верху взуття.
Моталка, моталка – пристрій до швейної машини для намотування
нитки на шпульку.
Мотлох, тряпье – старі речі хатнього вжитку, одяг, ганчір’я тощо.
Непотрібні або непридатні для використання речі.
Мотовило, мотовило – знаряддя, пристосування для змотування
пряжі, шовку тощо.
Моток, моток – рівнозмотаний або намотаний на щось мотузок,
стрічка, дріт і т. ін.
Мохер, мохер (від англ. mohair) – вовна ангорської кози або вироби
з такої вовни.
Мтілон, мтилон – вовноподібне, хімічно модифіковане віскозне во-
локно, яке використовують для ворсу килимів.
115
Муар, муар (від франц. moire – той, що переливається) – 1. Харак-

терний ефект у вигляді узорів, що забезпечують хвилястий переливчас-
тий відблиск. 2. Шовкова тканина полотняного переплетення з хвиле-
подібним переливчастим відливом, отриманим за рахунок оброблення
спеціальними валиками – каландрами. Муар із шовку вищої якості на-
зивається гро-муар, муар із великими хвилями – муар-антик.
Муліне, мулине (від франц. mouliner – сукати шовк) – бавовняні або
віскозні штапельні кручені нитки для вишивання і тонкого рукоділля.
Муляжний спосіб конструювання одягу, муляжный способ кон-
струирования одежды – виготовлення лекал або безпосередньо де-
талей виробів способом накладання матеріалу на манекен або фігуру
й подальшого окреслювання їх контурів. У разі конструювання одягу
муляжним способом розрахунків не роблять.
Мундир, мундир (від франц. mounture – оправа, спорядження) – вій-
ськовий однострій, уніформа. Мундир може бути парадний і повсяк-
дений.
Муслін, муслин (від франц. mоиsseline, від назви м. Мосул у Месо-
потамії) – легка м’яка бавовняна, шовкова або капронова тканина.
Мутон, мутон (франц.) – цінна овчина спеціальної обробки, яка
відрізняється від звичайної підвищеним блиском волосяного покриву,
шовковистістю.
Муфта, муфта (від голл. mouwtje, від mouw – рукав) – річ жіночого
одягу у вигляді відкритого з обох боків мішечка на утеплюючому шарі
з хутра або тканини для зігрівання рук.
Мушка, мушка – закріпка, виконана ручними стібками у вигляді
рівностороннього трикутника, яка призначається одночасно для закрі-
плення й оздоблення кінців складок, швів.
Мушковатість, мушковатость – дефект у вигляді наявності на по-
верхні тканини невеликих жмуточків переплутаних волокон, які міцно
утримуються на її поверхні. Мертві волокна вовни та недозрілі волокна
бавовни не профарбовуються у тканині й утворюють білі ділянки та
штрихи.
116
Н
Навій, навой – вал у ткацькому верстаті, ткацький навій.
Навушники, наушники – деталь головного убору, яка закриває вуха
і потилицю.
Нагрудник, нагрудник – фартух або частина фартуха, який одяга-
ють на груди для захисту їх від чого-небудь.
Наджма, наджма – вибілена бавовняна тканина полотняного пере-
плетення, тонша і легша, ніж бязь. Використовують для виготовлення
натільної, постільної білизни.
Надсічка, надсечка – неглибокий надріз по краях деталей виробу,
призначений для позначення правильного з’єднання деталей.
Найлон, нейлон, нейлон (від англ. nуlоn) – торгова назва синтетич-
ного волокна з поліамідів, відомий також як анід і капрон.
Найлон Taffeta, найлон Taffeta – текстильна синтетична тканина
різновид нейлону, легка, міцна, вітрозахисна, пружна, стійка до зно-
шування, добре протистоїть біохімічним впливам. Ступінь водонепро-
никності залежить від поліуретанового покриття. Використовують для
виготовлення наметів, одягу.
Накидка, накидка – 1. Верхній одяг без рукавів, на зразок плаща. 2.
Швейний або трикотажний плечовий одяг вільної форми без рукавів і
пройм. Різновидом накидки є пелерина.
Накладка, накладка – деталь або вузол швейного виробу для підви-
щення зносостійкості і (або) захисних властивостей окремих ділянок
виробу, а також для його декоративного оформлення.
Наколінник, наколенник – підсилювальна чи захисна накладка на
зовнішній стороні передніх половинок штанів, комбінезона, ділянці
коліна.
Накрейдування, намелка – нанесення крейдяних ліній на полотни-
ще або на деталь виробу.
Накривало, покрывало – шматок тканини, яким покривають що-
небудь, покривало.
Налокітник, налокотник – металеве покриття, яке захищало лікті
воїна від ушкодження.
Наметування, наметывание – з’єднання деталей, накладених одна
на одну, зметувальними стібками до остаточного скріплення їх.
Намітка, намитка – 1. Старовинний український головний убір
заміжніх жінок у вигляді тонкого серпанка, який зав’язувався поверх
117
очіпка. 2. Тонка прозора тканина з бавовняно-лляної пряжі або з шов-

кових ниток. 3. Покривало, що його накладають поверх клобука право-
славні ченці.
Нанбук, нанбук – бавовняна тканина сатинового переплетення,
грубша та важча, ніж сатин. Використовують для пошиття робочих ха-
латів.
Нансук, нансук (франц. nansou) – тонка, щільна, легка, міцна бавов-
няна тканина полотняного переплетення із гребінної пряжі. Має глад-
ку поверхню, шовковистий блиск, буває відбілена, гладкофарбована.
Використовують для нижньої і постільної білизни, деталей жіночого
туалету.
Наперсток, наперсток – металевий ковпачок, який одягають на па
лець, щоб запобігти проколюванню його вушком голки під час шиття,
а також забезпечити впирання голки при проколюванні зшиваних ма-
теріалів.
Напівграція, полуграция – це корсетний виріб для формування туа-
лета верхньої основи грудних залоз до лінії талії.
Напівкомбінезон, півкомбінезон, полукомбинезон – швейний або
трикотажний одяг, що складається з ліфу без рукавів та штанів, рей-
тузів, шортів, трусів, об’єднаних в одне ціле. Півкомбінезон може за-
кривати ступні ніг.
Напівкорсет, півкорсет, полукорсет – корсетний виріб для форму-
вання тулуба від талії до підсідничної складки, а також для утримання
панчіх.
Напірник, сыпь – мішок із щільної тканини, куди насипають пір’я
для подушки або перини, насипка, насип, пошивка.
Нарядний, нарядный – 1. Святково, гарно одягнений,гарно прибра-
ний, оздоблений. 2. З гарними барвами, формами, з красивим пір’ям,
красивою шерстю (про природу, птахів, тварин). 3. Гарний, пишний
(про вбрання).
Насипка, насыпка – нижня пошивка подушки, в яку насипають пух,
пір’я і т. ін., напірник.
Настелити, настилати, настлать, настилать – укласти полотни-
ща матеріалів в один або кілька шарів по площині стола для розкрою-
вання.
Настелювач, настильник, настильщик – робітник, який укладає
матеріали в настил для розкроювання.
118
Настил, настил – декілька полотнищ матеріалу певної довжини,

укладених в один або кілька шарів по площині стола й підготовлених
для розкроювання.
Настил волокнистий, настил волокнистый – рівномірна за товщи-
ною маса з орієнтованих у площині настилу волокон, одержана з ватки
прочосу.
Настилальна машина, настилочная машина – настильна або під-
вісна каретка (візок) з різним ступенем механізації, яка укладає куски
матеріалу в настили (рис. 45).
Рис. 45. Настилальна машина

Настилання, настилание – укладання полотнищ матеріалу в один або
кілька шарів по площині стола для розкроювання чи вистьобування.
Настилання матеріалу «лицем вниз», настилание материала
«лицом вниз» – настилання полотен матеріалу лицем вниз.
Настилання матеріалу «лицем до лиця», настилание материала
«лицом к лицу» – настилання полотен матеріалу попарно лицем один
до одного.
Настилання паралельне, настилание параллельное – одночасне
виконання усіх настилів даного розрахунку кусків. При паралельному
настиланні кожний кусок тканини використовують по довжині до кін-
ця, без відкладання.
Настилання послідовне, настилание последовательное – послідов
не виконання настилів даного розрахунку кусків. При послідовному на-
стиланні кількість настилальних столів залежить від добової потреби в
тканині, норми на настилання одним робітником, кількості робітників,
які обслуговують одночасно один настилальний стіл.
119
Настильний, настилочный – призначений для укладання матеріа-

лів шарами в настил для розкроювання або вистьобування.
Настрочування, настрачивание – 1. Накладання меншої деталі на
більшу і приєднання її за допомогою машинної строчки. 2. Прокладан-
ня машинної строчки по лицьовому боку деталі, вузла з метою оздо-
блення й закріплення зрізів.
Натяг, натяжение – напружений стан волокна, нитки, тканини,
строчки, який є результатом дії на них розтягувальних зусиль у процесі
обробки виробу.
Начиння, детали – 1.Частина ткацького верстата у вигляді нитко-
вих рукавів, натягнутих на дві паралельно розміщені дерев’яні плас-
тинки. 2. Господарські речі, які слугують для приготування, подання,
зберігання їжі, напоїв і т.ін., посуд.
Нашивка, нашивка – 1. Смуга або шматок тканини, шкіри і т. ін.,
нашитий поверх чого-небудь . 2. Один із знаків розрізнення військових
звань. 3. Почесний знак, що видається військовим за поранення чи за
надстрокову службу.
Негліже, неглиже – легке домашнє, переважно ранкове вбрання.
Недосіка, недосека – дефект тканини у вигляді помітної прорідже-
ної поперечної смуги на всю ширину, який виникає унаслідок змен-
шення щільності за пітканням.
Неестетичний, неэстетический – який не відповідає вимогам есте-
тики. Не викликає естетичного почуття, позбавлений краси, витонче-
ності. Неестетичний виріб.
Непромокальний, непромокаемый – який не вбирає або не пропус-
кає вологи.
Непрофарб, непрокрас – дефект тканини у вигляді неповного про-
фарбовування її по товщині. Непрофарб зумовлений поганою підго
товкою тканини до фарбування й неправильними режимами фар
бування.
Нерпа, нерпа – щетинисте низькопишне хутро, яке складається з
блискучої, пружної та жорсткої ості сіро-жовтого кольору з бурими,
чорними або світлими плямами.
Несесер, несессер – скринька, футляр із речами для туалету, шиття
тощо.
Нестандартний, нестандартный – який не відповідає стандарту.
Нефірмовий, нефирменный – що не є фірмовим, звичайний стан-
дартний.
120
Нитка, нить – гнучке й міцне тіло з малими поперечними розміра-

ми, значної довжини, яке використовують для виготовлення текстиль-
них виробів. Існують три основні види ниток: пряжа, елементарні й
комплексні нитки.
Нитка біокомпонентна, нить биокомпонентная – хімічна нитка,
виготовлена формуванням двох або більшої кількості полімерів, що
мають різні властивості, але близькі за хімічною будовою.
Нитка високооб’ємна (пряжа), нить высокообъемная (пряжа) – 1.
Нитка або пряжа, що відрізняється від звичайних підвищеним пито-
мим об’ємом, високою звитістю і більш пружною розтяжністю. 2. Пря-
жа, одержана з різноусадкових волокон, що має меншу об’ємну масу
порівняно з вихідною унаслідок спеціальної обробки.
Нитка вишивальний папір, нить вышивальная бумага – однокру-
точна в чотири складання нитка з гребінної, переважно мерсеризованої
або кардної пряжі різних кольорів. Випускаються у мотках довжиною
50 м різних торговельних номерів (20, 30 і 35).
Нитка вишивальна, нить вышивальная – виготовляють з кардної
та гребінної бавовняної пряжі невисокого кручення. Завдяки цьому
вона характеризуються м’якістю та настеленням. До вишивальних ни-
ток належать нитки муліне.
Нитка вишивальна муліне, нить вышивальная мулине – це м’яка,
слабокручена вишивальна нитка, яку виробляють з тонкої мерсеризо-
ваної гребінної бавовняної пряжі 16,6 текс х 2. При цьому шість кінців,
скручених у дві нитки, складають у загальну нитку і злегка скручують.
Завдяки цьому нитку муліне можна легко розділити на окремі складові.
Муліне випускають у мотках довжиною 10 і 20 м.
Нитка вовтушна, нить вовтушная – фарбована нитка з лляної пряжі
мокрого способу прядіння. Призначені для ткання парашутних лямок.
Нитка в’язальна, нить вязальная – використовується для в’язання
верхніх трикотажних (жакети, жилети, джемпери, пальта тощо), пан-
чішно – шкарпеткових і рукавичкових виробів, головних уборів, ме-
режива, серветок, скатерок та інших виробів. За волокнистим складом
в’язальні нитки в основному бувають бавовняними, вовняними, на-
піввовняними, з об’ємної пряжі та текстурованих ниток. Серед бавов-
няних в’язальних ниток найбільш широке застосування мають нитки
кроше, ірис та гарус.
121
Нитка в’язальна гарус, нить вязальная гарус – товсті нитки з не-

великою скрученістю, випускаються з немерсеризованої бавовняної
пряжі в три і чотири складання.
Нитка в’язальна ірис, нить вязальная ирис – виготовляється у ви-
гляді шнура із крученої пряжі в два складання, але, на відміну від кро-
ше для ірису застосовується більш груба (83–100 текс х 2) і меншої
скрученості пряжа. Випускають у клубках масою 25 і 50 г та викорис-
товують для в’язання мережив і вишивання.
Нитка в’язальна кроше, нить вязальная кроше – виробляють з
мерсеризованої та немерсеризованої бавовняної пряжі в чотири скла-
дання. Ці нитки отримують подвійним скручуванням, причому кінцеве
скручування майже удвічі менше за попереднє. Завдяки цьому кроше
має вигляд плетеного шнура. Ці нитки використовуються переважно
для в’язання гачком.
Нитка елементарна, нить элементарная – одиночна нитка, яка не
ділиться у поздовжньому напряму без руйнування і є складовою части-
ною комплексної нитки або джгута.
Нитка ізоляційна, нить изоляционная – текстильна нитка з діелек-
тричного матеріалу, що слугує для розділення струмопровідних ниток.
Нитка каркасна, нить каркасная – стовщена нитка, яка надає шву
рельєфності, опуклості й підвищує міцність країв петлі, обкиданих
нитками. Для збільшення міцності петлі прокладають каркасну нитку.
Нитка комплексна, нить комплексная – нитка, яка складається з
кількох елементарних ниток, склеєних або скручених.
Нитка крепова, нить креповая – нитка з високим ступенем кру-
чення (2500-3200 кр/м), що забезпечує прозорість, жорсткість тканині.
Нитка модифікована, нить модифицированная – нитка із задани-
ми специфічними властивостями, виготовлена за методом додаткової
хімічної або фізичної модифікації.
Нитка сукана (пряжа), нить скрученная (пряжа) – нитка (пряжа),
що складається з двох або більше поздовжньо складених ниток (пряжі).
Нитка текстурована, нить текстурированная (від лат. textura –
тканина, зв’язок, будова ) – 1. Розтяжна нитка, отримана шляхом меха-
нічної деформації готової нитки. 2. Високооб’ємна нитка, яка відрізня-
ється пухкою структурою, великим об’ємом, звитістю та розтяжністю.
Текстуровані нитки використовують для виготовлення тканин, трико-
тажу, штучного хутра.
122
Нитка (пряжа) фасонного кручення, нить (пряжа) фасонной

крутки – багатониткова фасонна нитка (пряжа), що складається із
трьох систем ниток (стрижньова, нагінна, закріпна) та має фасонні
ефекти у вигляді безперервно дрібних петель (звивиста), замкнених пе-
тель (петлиста), змінних (епонж), періодично повторюваних вузликів
(вузликова) чи потовщень (з ефектом вирівнювання).
Нитка футерна, нить футерная (від нім. futer – підкладка) – еле-
мент петельної структури, що являє собою додаткову нитку, засилену в
трикотажне полотно у вигляді накидів і протяжок.
Нитка хімічна, нить химическая – нитка, виготовлена методом
формування з розчину або сплаву природних чи синтетичних високо-
молекулярних речовин.
Нитка церувальна, нить штопальная – виробляються переважно
з бавовняної, вовняної та змішаної (напіввовняної) пряжі. Бавовняні
нитки можуть бути з мерсеризованої і немерсеризованої гребінної або
кардної пряжі з невеликою скрученістю в чотири складання. При цьо-
му серед бавовняних ниток найпоширеніші торговельні номери 25 і 40,
а серед ниток з вовняної і змішаної – 24–32.
Нитки швейні, нити швейные – пряжа в кілька складень або комп-
лексні нитки певного кручення, використовувані для з’єднання або
оздоблення деталей швейних виробів. Розрізняють швейні нитки пра-
вого і лівого кручення.
Нитки швейні бавовняні, нити швейные хлопчатобумажные – ба-
вовняні нитки залежно від рівня якості (міцності) бувають таких ма-
рок: «екстра» – у 3 складання; «прима» – у 3 складання; спеціальні – у
6 складань, особливо міцні – у 9 та 12 складань. Товщина ниток позна-
чається умовним торговельним номером, а саме: 3 і 6 складань – №10,
20, 30, 40, 50, 60, 70 і 80, 100, 120; 9 складань – № 0, 1, 3,4,6. Чим вищий
номер, тим тонша нитка. При цьому нитки марки «екстра» міцніші за
марку «прима».
Нитки швейні віскозні, нити швейные вискозные – виробляють з
комплексних блискучих і матових ниток лінійної густини 11-22 текс у
9, 12, 15 і 18 складань, різних кольорів. Сюди належать також петельні
нитки, які використовуються для обкидання петель у швейних виро-
бах. Випускають їх у мотках довжиною 20 і 50 м.
Нитки швейні лляні, нити швейные льняные – виготовляють із
лляної або пачосової пряжі мокрого прядіння в 2, 3, 4, 6 і 8 складень
суровими, вареними, напівбіленими № 12/2, 12/3, 14,5/2, 18/2, 24/3.
123
Нитки швейні синтетичні, нити швейные синтетические (лав-

санові й капронові) – бувають 2, 3 і 4 складань. Для їх виробництва
використовуються в основному лавсанові комплексні нитки лінійної
густини 13,8-27,7 і капронові 16,6 текс. Синтетичні нитки вигідно від-
різняються від ниток з целюлозних волокон своєю міцністю, пружніс-
тю, гладкістю та гнилостійкістю.
Нитки швейні шовкові, нити швейные шелковые – виготовляють
із шовку-сирцю у 9, 16, 36 і 90 складань торговельних № 13, 18, 33, 65
і 75 на бобінах і патронах з намоткою 20, 50, 100, 200 і 500 м. Нитки
№ 13 і 18 застосовуються для обкидання петель, а останні – для пошит-
тя та обробки країв шовкових виробів.
Нитконапрямляч, нитенапрямитель – пристрій у вигляді гачка,
дротяного кільця або отвору на різних деталях швейної машини, при-
значений для проведення нитки від котушки, бобіни до робочих орга-
нів. Між регулятором і ниткопритягачем, а також між останнім і вуш-
ком голки є нитконапрямлячі, призначення яких полягає в направленні
нитки в основні деталі заправи й усуненні розгойдування її з боку в бік,
що призводить до обриву.
Ниткопритягач, нитепритягиватель – робочий орган швейної ма-
шини, який подає нитку від котушки або бобіни до голки, створює на-
пуск нитки для захоплення петлі човником або петельником і затягує
стібок після переплетення ниток. Залежно від числа обертів головно-
го валу в швейних машинах застосовують механізми ниткопритягача
різної конструкції: зигзагопазовий, кулісно-стрижневий, важільно-ку-
лачковий, кулачковий, шарнірно-стрижневий, ротаційний (обертовий)
(рис. 46).
Рис. 46. Ниткопритягач: а) стрижневий; б) кулачковий
124
Ниткорозкладач, нитераскладыватель – металевий важілець з

прорізом, призначений для розкладання оздоблювальної нитки під
проколи голки при утворенні двох чотирилінійних строчок, змінюючи
рух ниткорозкладачів, можна робити різні візерунки, створювані нит-
ками голок і ниткорозкладачів, що має велике значення для виконання
різних оздоблювальних строчок.
Ніжка, ножка – незатягнутий пучок ниток або тасьма між мате
ріалом і пришитим до нього ґудзиком, висота яких визначається тов-
щиною застібуваної деталі або призначенням застібки.
Ніж дисковий, нож дисковый – робочий орган пересувної електро-
закрійної машини у вигляді диска з клиноподібним загостренням по
зовнішньому контуру.
Ніплан, ниплан – торгова назва поліамідного волокна, що випуска-
ється в Японії.
Нітрон, нитрон – м’яке, шовковисте, тепле синтетичне, поліакрило-
ве волокно, відоме за назвою Пан, Дралон, Прелан, Волкрилон (Німеч-
чина), Беолон, Кашмілон, Еколан (Японія) Такрил (Швеція) Акрилан,
Орлон, Зефрон (США), Крилор (Франція), Куртіль (Великобританія).
Номекс, номекс – синтетичне термостійке, малозаймисте волокно,
яке випускає фірма Du Pont (температура плавлення 430оС).
Номер, номер (від лат. numerus – число) – умовна позначка, яка ха-
рактеризує товщину волокна або пряжі. У текстильному виробництві
використовують метричний номер, номінальний номер і номінально-
розрахунковий номер.
Номер виробу, номер изделия – характеристика одягу за допомогою
умовно-стандартних позначень (розмір, зріст, повнота), які визначають
габарити виробів. У номерах виробів для дітей повнота не враховується.
Номер голки, номер иглы – величина, яка позначає товщину леза
голки. Номер голки кількісно дорівнює діаметру, вираженому в сотих
частинах міліметра. Добирають номери голок відповідно до товщини
тканин . У швейній галузі застосовують голки від 60 до 230 номерів.
Номер кондиційний, номер кондиционный – певний номер на по-
значення вологості нитки. Кондиційний номер розраховують з ураху-
ванням фактичного вмісту вологи в нитках і встановленої норми воло-
гості.
Номер метричний, номер метрический – величина, яка характери-
зує товщину волокна, одиночної нитки й пряжі й визначається відно-
125
шенням довжини до ваги. Чим вищий метричний номер, тим менша

товщина нитки, пряжі.
Номер номінальний, номер номинальный – номер одиночної нитки
або пряжі, запланований до вироблення на виробництві. Номінальний
номер часто не збігається з фактичним унаслідок нерівномірності бу-
дови волокон або елементарних ниток, зміни атмосферних умов, спра-
цювання робочих органів прядильних і крутильних машин.
Номер номінально-розрахунковий, номер номинально-рассчет
ный – номер крученої пряжі або ниток з однакових або різних номерів,
підрахований без урахування укручування ниток. Номінально-розра-
хунковий номер правильно характеризує товщину ниток, якщо загаль-
не скручування їх не перевищує 2%.
Номер фактичний, номер фактический – номер одиночної нитки
або пряжі, вироблений і встановлений лабораторною перевіркою.
Норка, норка – невелика хижа тварина родини куницевих, що дає
цінне хутро від світло-коричневого до темно-коричневого кольору.
Норки вирощені в звірогосподарствах бувають білі, голубі, сріблясто-
голубі, топазові, пастельні.
Норма, норма – кількість матеріалу, яка витрачається на що-небудь.
Норма заявна, норма заявочная – кількість матеріалу, яка витра-
чається на одиницю виробу даного виду й визначається за плановою
нормою з урахуванням процента нераціональних залишків.
Норма на настил, норма на настил – витрата матеріалу на вико-
нання заданого настилу, яку визначають за нормою витрати тканини на
розкладку з урахуванням кількості полотен у настилі й величини втрат
по довжині.
Норма на розкладку, норма на раскладку – установлена експери-
ментально або розрахунком кількість тканини, необхідна для розклад-
ки лекал. Норма на розкладку складається з площі лекал і площі між-
лекальних втрат.
Норма планова, норма плановая – середня витрата матеріалу на
одиницю виробу даного виду. Планову норму визначають на осно-
ві технічної норми з урахуванням питомого випуску фасонів одного
прейскурантного номера.
Норма технічна, норма техническая – середньозважена витрата ма-
теріалу на одиницю виробу даного фасону. Технічну норму застосову
ють для контролю за фактичною витратою матеріалу на одиницю ви-
робу певного фасону, а також для визначення собівартості виробу.
126
Норма фондова, норма фондовая – кількість матеріалу в погонних

метрах, запланована вищими організаціями на одиницю виробу, даного
виду.
Нормальна серія, нормальная серия – партія швейних виробів од-
ного виду або фасону, розкроювання якої здійснюють при технічно до-
пустимій висоті настилів відповідно до шкали розмірів і зростів або до
замовлення торговельних організацій.
Нумерація, номерация (від лат. numeratio, від numero – лічу) –
1. Позначення предметів послідовними номерами, сукупність таких
номерів. Найменування і позначення чисел. 2. Характеристика тонко-
сті волокон, напівфабрикатів з них та ниток.
Нутрія, нутрия – напівводяна тварина ряду гризунів, що дає цінне
хутро та м’ясо.
О
Обвідник, обводчик – робочий орган машини у вигляді трубочки із
ниткою, яка проходить крізь неї, призначений для накидання петлі нит-
ки на гачок голки в процесі утворення стібка. Взаємодіючи з голкою,
обвідник здійснює рух по колу.
Обгортка (опинка), обвертка – поясний жіночий одяг, який має ви-
гляд шматка тканини, яким обгортали стан нижче пояса, поверх сороч-
ки. Довжина обгортки не досягала подолу сорочки приблизно на 10 см.
Обробка антимікробна, обработка антимикробная – оброблення
текстильних виробів препаратами, що зупиняють ріст бактерій, або по-
вністю вбивають мікроби. Використовують для тканин спецодягу ме-
дичного персоналу, натільної, постільної білизни.
Обробка антипілінгова, обработка антипилинговая – нанесення
на текстильні матеріали хімічних препаратів, які запобігають утворен-
ню кульок сплутаних волокон (пілей).
Обробка антистатична, обработка антистатическая – нанесення
на текстильні матеріали хімічних препаратів для зменшення накопи-
чення на ньому статичних зарядів.
Обробка бактерицидна, обработка бактерицидная – нанесення
на текстильні матеріали хімічних препаратів, які запобігають розвитку
бактерій.
Обробка біоцидна, обработка биоцидная (від грец. bios – життя і
лат. caedere – убивати) – нанесення і фіксування на текстильному по-
127
лотні хімічних препаратів, які запобігають розвитку грибків і бактерій.

Обробка брудотривка, отделка грязеотталкивающая– тканини
обробляють алюмій оксидом, цирконій та титан оксидами.
Обробка вогнезахисна, обработка огнезащитная – нанесення і
фіксування на матеріалі хімічних препаратів (антипіренів), які пере-
шкоджають поширенню полум’я в разі займання і є стійкими до дії
високих температур.
Обробка водовідштовхувальна, обработка водоодталкивающая
– надання текстильному полотну водовідштовхувальних властивостей,
просочування його гідрофобними препаратами.
Обробка водонепроникна, обработка водонепроницаемая – нане-
сення на поверхню текстильного полотна суцільної плівки, непроник-
ної для води, пари і повітря.
Обробка глянсова, обработка глянцевая – спеціальне оздоблення,
яке надає тканині стійкого шовковистого блиску шляхом нанесення під
час апретування спеціальних речовин (крохмалю, парафіну, полімерів).
Обробка зносостійка, обработка износосткойкая – нанесення на
текстильне полотно хімічних препаратів, які продовжують термін його
використання.
Обробка фунгіцидна, обработка фунгицидная (від лат. fungus –
гриб і …цидна) – оброблення матеріалів спеціальними препаратами з
метою руйнування на них мікроскопічних грибків. Застосовується для
тканин з природних волокон, вироби яких експлуатуються у вологих і
теплих умовах. В якості фунгіцидів використовують металоорганічні
речовини.
Обкантовування, обкантовка, окантовка – 1. Обробка краю ви-
робу, деталі смужкою оздоблювальних матеріалів або тасьми. 2. Обро-
блений смужкою оздоблювального матеріалу або тасьми край виробу,
деталі.
Обкантовувач, окантовыва
тель – спіралеподібний пристрій
до швейної машини, призначе-
ний для оздоблення зрізу деталей
тасьмою або смужкою тканини.
Шов з тасьмою виконують однією
строчкою за допомогою спеціаль-
ного пристрою – обкантовувача
(рис. 47). Рис. 47. Обкантовувач
128
Обкрейдувати, обкрейдовувати, обмелить, обмелять – обвести

крейдою або олівцем за лекалом контури деталі для уточнення її фор-
ми й розмірів.
Облямівка, окантовка – 1. Вишивка або смужка тканини, хутра на
краях одягу, взуття тощо для оздоблення; лямівка, оторочка. 2. Те, що
смугою оточує що-небудь.
Обметування, обметывание – закріплення зрізів деталей або про-
різів машинними або ручними стібками, щоб запобігти обсипанню їх
або з метою декоративного оздоблення.
Обнова, обновка – нова, щойно придбана, пошита, подарована річ
(про одяг, взуття).
Оболонка, оболочка – зовнішній покрив манекена з тканини, трико-
тажу або інших матеріалів.
Оборка, шлярка, оборка – оздоблювальна деталь швейних виробів
у вигляді призібраної або укладеної складками смужки матеріалу.
Оборотність стола, оборачиваемость стола – числова характе-
ристика використання настильно-розкрійного стола, яка визначається
кількістю настилів, виконуваних і оброблюваних на ньому за зміну.
Обпалювання, обжигание – обпалювання кінців волокон поверхні
текстильного матеріалу для надання гладкості і запобігання пілінгу-
ванню.
Обривність, обрывность – характеристика швейного процесу, яка
визначається числом обривів ниток при виконанні строчки за одиницю
часу. На обривність нитки впливають її якість і регулювання робочих
інструментів швейних машин.
Обробка заключна оздоблювальна, обработка заключительная
отделочная – обметування петель, пришивання гудзиків і ярликів, чи-
щення і волого-теплове оброблення готового виробу.
Обробка тефлонова, обработка тефлоновая – класифікаційний
розподіл тканин за спеціальними видами обробки. Це система захисту
тканин, яка являє собою обробку на водній основі, що перешкоджає
взаємодії тканин з іншими хімічними речовинами. Обробка тканин
забезпечує водовідштовхувальні властивості й захист від бруду. Вона
утворює молекулярний захист навколо волокон, що охороняє від мас-
ляних і водних забруднень, пилу й сухого бруду. Обробка не відчут-
на на дотик, візуально непомітна. Вона захищає усі види волокон, не
впливаючи на їх колір, гриф і повітропроникність тканини.
129
Обсипальність, осыпаемость – характеризується випаданням ни-

ток зі зрізу тканини, найбільш властива для тканин сатинових, атлас-
них переплетень, а також виробів, отриманих з волокон чи ниток, що
мають слабкі зчеплення.
Обстрочування, обстрачивание – виконання машинної строчки по
контуру деталі для скріплення шарів або оздоблення краю.
Обхват, обхват – довжина окружності тієї або іншої ділянки тіла.
При конструюванні одягу обхвати тулуба й шиї використовують зви-
чайно в половинному розмірі (півобхвати).
Обхват голови, обхват головы – див. розмірна ознака.
Обхват грудей, обхват груди – див. розмірна ознака.
Обхват грудей другий, обхват груди второй – див. розмірна ознака.
Обхват грудей перший, обхват груди первый – див. розмірна ознака.
Обхват грудей третій, обхват груди третий – див. розмірна ознака.
Обхват грудей четвертий, обхват груди четвертый – див. розмір-
на ознака.
Обхват зап’ястка, обхват запястья – див. розмірна ознака.
Обхват кисті, стиснутої у кулак, обхват кисти, сжатой в кулак –
див. розмірна ознака.
Обхват коліна, обхват колена – див. розмірна ознака.
Обхват литки, обхват икры – див. розмірна ознака.
Обхват передпліччя в середній частині, обхват предплечья в
средней части – див. розмірна ознака.
Обхват передпліччя у вехній частині, обхват предплечья в верх-
ней части – див. розмірна ознака.
Обхват під коліном, обхват под коленом – див. розмірна ознака.
Обхват плеча, обхват плеча – див. розмірна ознака.
Обхват руки в ліктьовому суглобі, обхват руки в локтевом суста-
ве – див. розмірна ознака.
Обхват стегна, обхват бедра – див. розмірна ознака.
Обхват стегон, обхват бедер – див. розмірна ознака.
Обхват стопи через п’ятку, обхват стопы через пятку – див. роз-
мірна ознака.
Обхват талії, обхват талии – див. розмірна ознака.
Обхват шиї, обхват шеи – див. розмірна ознака.
Обхват щиколотки, обхват щиколотки – див. розмірна ознака.
130
Обшивання, обтачивание – з’єднання складених лицьовим боком

усередину деталей по контурних краях машинною строчкою з подаль-
шим вивертанням.
Обшивка, обтачка – смужка тканини для обробки країв, викроєна
в поздовжньому, косому напрямі або за формою фігурного зрізу.
Обшивний край, обтачной край – оброблений внутрішньою строч-
кою контурний край деталі, який складається з двох і більше шарів.
Обшлаг, обшлаг – різновид манжети на рукавах відомчого одягу,
настроченої по верхньому краю на основі деталі рукава, яка є його про-
довженням.
Оверлок, оверлок – спеціальна швейна машина (або приставка до
звичайної швейної машини) для обметування країв тканини, швейного
виробу.
Овчина, овчина – це вироблені шкурки тонкорунних, напівтонко-
рунних та інших порід овець.
Одежина, одежда – що-небудь з одягу, окрема складова частина
одягу; те саме, що одяг.
Одяг, одежда – виріб або сукупність виробів, що одягає людина,
який виконує утилітарні й естетичні функції.
Одяг верхній, одежда верхняя – одяг, який одягають на корсетні
вироби, натільну білизну і вироби костюмно-платтяної групи.
Одяг індивідуального замовлення, одежда индивидуального зака-
за – одяг, виготовлений за вимірами фігури людини і запропонованою
моделлю.
Одяг для дітей дошкільної групи, одежда для детей дошкольной
группы – одяг для дітей віком від 3 до 6,5 років.
Одяг для дітей молодшої шкільної групи, одежда для детей
младшей школьной группы – одяг для хлопчиків від 6,5 до 12 років і
дівчаток від 6,5 до 11,5 років.
Одяг для дітей підліткової групи, одежда для детей подростко-
вой группы – одяг для підлітків віком від 15,5 до 18 років.
Одяг для дітей старшої шкільної групи, одежда для детей стар-
шой школьной группы – одяг для хлопчиків віком від 12 до 15,5 років і
дівчаток від 11,5 до 15,5 років.
Одяг для дітей ясельної групи, одежда для детей ясельной группы
– одяг для дітей віком від дев’яти місяців до трьох років.
Одяг для новонароджених, одежда для новорожденных – одяг для
дітей віком до дев’яти місяців.
131
Одяг масового виробництва, одежда массового производства –

одяг на типові фігури, який виготовлений серіями в умовах поточного
виробництва.
Одяг національний, одежда национальная – побутовий одяг, що
відображає специфіку національної культури і побуту народів.
Одяг плечовий, одежда плечевая – одяг, який спирається на верх-
ню опорну поверхню тіла, відокремлену зверху лініями з’єднання тіла
з шиєю і верхніми кінцівками, а знизу – лінією, яка проходить через
виступаючі точки лопаток і грудей.
Одяг побутовий, одежда бытовая – одяг для носіння в різних по-
бутових і громадських умовах.
Одяг санітарний, одежда санитарная – виробничий одяг для за-
хисту працівника від предметів праці та від загальних виробничих за-
бруднень. Різновидом санітарного одягу є технологічний одяг для за-
хисту предметів праці.
Одяг святковий, одежда праздничная – побутовий, ошатний одяг
для носіння на свята.
Одяг спеціальний, одежда специальная – виробничий одяг для
захисту працівника від впливу небезпечних і шкідливих виробничих
факторів.
Одяг спортивний, одежда спортивная – побутовий одяг для за-
нять спортом.
Одяг урочистий, одежда праздничная – побутовий одяг для носін-
ня під час свят і в урочистих випадках. Різновидом урочистого одягу є
вечірній.
Одяг формений, одежда форменная – одяг військовослужбовців,
працівників спеціальних відомств і тих, хто навчається, для яких вста-
новлено форму.
Оживлення, оживление – оздоблення шовкових тканин розчином
кислоти для надання специфічного грифу і збільшення блиску.
Окантовка, окантовка – смуга, яка окантовує що-небудь.
Окат, окат – верхній зріз рукава, з’єднуваний з проймою. Окат ру-
кава повинен відповідати розмірам і формі пройми.
Окелан, окелан – текстурована ацетатна нитка, обплетена монока-
проновою ниткою.
Околиш, околыш – деталь головного убору у вигляді стрічки мате-
ріалу, яка щільно облягає голову.
132
Оксамит, бархат (від грец. hex – шерсть і mitos – нити) – коштовна

тканина різновиду бархату або парчі, виготовлена вручну з витканим
золотим, срібним орнаментом. Шиють костюми, сукні.
Оксамит-велюр витравний, оксамыт-велюр вытравной – тек-
стильна тканина, різновид оксамиту з фасонним ворсом, який отриму-
ють шляхом витравлення ворсових ниток загущеною сірчаною кисло-
тою в процесі обробки.
Оксамит-стрейч, оксамыт-стрейч – різновид оксамиту, тканина з
додаванням до складу еластичних волокон. Має порівняно з оксамитом
високу розтяжність.
Оксамит-хамелеон, оксамыт-хамелеон – текстильна тканина, різ-
новид оксамиту. Тканина м’яка переливчаста, більш тонка й гладка,
ніж класичний оксамит.
Оксфорт, оксфорт (назва тканини походить від м. Оксфорд (Вели-
кобританія) – курткова тканина, міцна, з водовідштовхувальною об-
робкою і поліуретановим покриттям, що перешкоджає нагромадженню
бруду між волокнами. Використовується для виготовлення рюкзаків,
взуття, верхнього одягу, спорядження й робочого одягу.
Ондатра, ондатра (від англ., франц. оndаtrа) – вид гризунів, аклі
матизований в Європі цінний хутровий звір; інша назва – мускусний
пацюк. Хутро використовують для пошиття чоловічих головних уборів.
Онуча, онуча – шматок тканини, яким обмотують ноги перед взу-
ванням (переважно в чоботи).
Опанча, опанча – старовинний верхній одяг, що має вигляд широ-
кого плаща.
Оператор, оператор (від лат. operator – виконавець) – 1. Людина, що
виконує певні операції. 2. Спеціаліст, який виконує роботу, пов’язану
з керуванням чи обслуговуванням кібернетичних та інших пристроїв.
Операція, операция (від лат. operatio – дія, діяння) – ряд дій, за-
ходів, пов’язаних з досягненням певної мети. Дії, що належать до кола
функцій якогось підприємства, установи, організації, групи людей,
окремого працівника, наприклад: торговельна, бухгалтерська, техно-
логічна.
Опинка, запаска – 1. Плахта, запаска. 2. Фартух.
Опойок, опоек – вичинена шкура молочного теляти, з якої виготов-
ляють взуття та різні шкіряні вироби (куртки, плащі).
Опорна поверхня одягу, опорная поверхность одежды – верхня
частина поверхні тіла, де одяг прилягає до тіла щільно.
133
Опушка, опушка – хутряна обшивка, оздоблення країв верхнього

одягу. Шкурка на опушку.
Органді, органди (від франц. organdi) – тонка, жорстка, прозора,
матова, шовкова тканина дрібновізерунчастого переплетення, яка зде-
більшого використовується для оздоблення.
Органза, органза – шовкова або капронова прозора з переливчас-
тою поверхнею тканина, для виготовлення штор. Буває одношарова й
двошарова, витравна, гладкофарбована, з вишивкою. Використовують
для виготовлення блуз, декоративних цілей.
Органза-креш, органза-креш – текстильна тканина, різновид кла-
сичної органзи, але менш прозора за рахунок обробки тиснення. Ви-
користовується для виготовлення легкого одягу.
Органза поліестерова, органза полиэстеровая – текстильна тка-
нина, різновид класичної органзи з поліестеру. Використовується для
виготовлення прозорих рукавів, підкладки під мереживний ліф тощо.
Органолептика, органолептика – визначення властивостей яких-
небудь об’єктів зовнішнього середовища за допомогою органів чуття.
Орлон, орлон (англ. orlon) – торгова назва модифікованого поліа-
крилонітрильного волокна (ПАН), що випускається фірмою Du Pon.
Орар, орар – довга широка стрічка з тієї ж тканини, що і стихар (одяг
осіб священного сану). Носять на лівому плечі, поверх стихаря. Орар
знаменує благодать Божу, яку диякон отримав у таїнстві Священства.
Орнамент, орнамент (від лат. ornamentum – оздоба, прикраса) – ві-
зерунок, побудований на ритмічному чергуванні й поєднанні геоме-
тричних елементів або стилізованих рослинних та тваринних мотивів.
Оскал шва, оскал шва – дефект зшивних, вшивних та обшивних
швів, при якому стає видно нитки строчки.
Основа, основа – 1. Система паралельних ниток, які розміщуються
вздовж полотнища тканини й переплітаються з поперечними нитками
піткання. Напрям ниток основи враховують при розкладанні лекал. 2.
Те саме, що й основна схема креслення.
Основна схема креслення, основная схема чертежа – базисна сіт-
ка з нанесеними контурними лінями основних деталей.
Основні кольори, основные цвета – зелений, синій, червоний, змі-
шуванням яких у різних пропорціях можна отримати будь-який колір
спектра.
Основов’язальний, основовязальный – спосіб в’язання трикотажного
полотна, зв’язування ниток його основи. Основов’язальна машина.
134
Осноровити, осноровлювати, осноровить, осноравливать – уточ-

нити краї деталей за розмірами й формою відповідно до лекал у ході
технологічного процесу.
Осноровлення, осноровка – уточнення країв деталей за розмірами
й формою відповідно до лекала у ході технологічного процесу. Осно-
ровку під комір здійснюють після вистьобування і прасування.
Осноровлювальний, осноровочный – призначений для уточнення
розмірів деталей.
Ость, ость – вовняні грубі волокна, довжиною від 52 до 200 мм, що
мають безперервний серцевинний канал, жорсткіші ніж пухові волокна.
Оторочка, оторочка – вузька смужка тканини або хутра, нашита по
краю одягу або взуття.
Охабень, охабень – довгий, широкий давньоруський верхній одяг,
що мав вигляд каптана з чотирикутним відкладним коміром і довгими
прямими, часто відкидними рукавами.
Охвота, охвота – старовинний верхній жіночий одяг.
Очіпок, очипок – старовинний головний убір заміжньої жінки у
формі шапочки, часто з поздовжнім розрізом ззаду, який зашнурову-
ють, стягуючи сховане під ним волосся.
Очіс, очес – відходи, залишки волокнистого матеріалу (вовни, ба-
вовни, льону тощо) при чесанні, вичісуванні.
Очкур, шнурок – пояс або шнур, яким стягують штани або шарова-
ри для підтримання їх.
Очкурня, очкурня – верхній край штанів або шароварів, зашитий
широким рубцем для втягування очкура.
Ошатний, праздничный – 1. Гарно, святково вдягнений, гарно, свят-
ково прибраний, прикрашений. 2. Гарний, святковий (про одяг, убран-
ня тощо).
П
Паволока, паволока – у давній Русі – коштовна привозна тканина.
Павутинка, паутинка – 1. Тонка нитка з шовку, капрону тощо.
2. Тканина з таких ниток. 3. Дуже тоненькі шовкові панчохи.
Пайетки, паетки – плоскі блискучі декоративні деталі, які викорис-
товують для оздоблення одягу.
Пакувальник, упаковщик – робітник, який виконує укладання,
зв’язування й пакування заздалегідь скомплектованих матеріалів, фур-
135
нітури, напівфабрикатів, готових виробів, відходів виробництва, мар-

кування тари.
Палантин, палантин (від франц. раlаtіпе) – широкий хутровий або
оксамитовий жіночий шарф.
Палас, палас – безворсовий килим, використовується в техніці руч-
ного або машинного ткацтва, а також у поєднанні того й іншого.
Пальто, пальто (від франц. palletot – пальто, palla – верхній одяг) –
плечовий верхній одяг із різних матеріалів з рукавами та розрізом або
застібкою згори донизу, який одягають на костюмно-платтяні вироби
і яким укривають тулуб і частково ноги; призначений для створення
теплового захисту у різних кліматичних умовах.
Пальто пальмерстон, пальто пальмерстон – чоловіче пальто при-
леглого силуету ззаду. Назву отримано на честь англійського лорда
Пальмерстона.
Пальто поло, пальто поло – пальто однобортне або двобортне на
запах, яке носили вболівальники спортивних ігор.
Пальто спенсер, пальто спенсер – коротке пальто прилеглого силу-
ету з довгими рукавами, розширеними донизу. В сучасній моді спенсер
– різновид жіночого жакета.
Пальто-сюртук, пальто-сюртук – 1. Чоловіче пальто з довгими по-
лами, що заходять одна за одну, відрізняється від фрака прямими до-
вгими полами. 2. Різновид чоловічого піджака, жіночого жакета.
Пальто честерфілд, пальто честерфилд (англ. hesterfild) – чоло-
віче довге пальто з потайною застібкою, прорізними кишенями, ви-
готовлене з тканин чорного, сірого кольорів. Іноді пальто честерфілд
називають дипломатом.
Памперси, памперсы (від англ. pamper – пестити) – підгузки з дуже
м’якої матерії, здатні добре вбирати вологу.
Панама, панама (від франц. panama) – літній крислатий капелю-
шок. Від назви Республіки Панама в Центральній Америці.
Панбархат, панбархат – текстильна тканина, різновид оксамиту.
Блискуча оксамитна тканина із запресованим ворсом.
Панталони, панталоны (італ. pantaloni – назва походить від імені
персонажу італійської народної комедії – Панталоне) – 1. Трикотажний
поясний жіночий одяг, що покриває нижню частину тулуба, і ноги у
верхній частині кожну окремо, який одягають безпосередньо на тіло.
2. Штани належать до жіночої білизни, які покривають нижню частину
тулуба від пояса до колін.
136
Панчохи, чулки (від нім. Bundsechur – в’язаний черевик) – виріб

машинного або ручного в’язання, що одягається на ноги за коліна. 2.
Такий виріб, зшитий з сукна, хутра та іншого матеріалу.
Папаха, папаха – висока хутряна шапка зі смушка з суконним вер-
хом.
Паранджа, паранджа (араб. paranga (фаранджійя) – верхній одяг)
– старовинний верхній (довгий) одяг мусульманських жінок, що скла-
дається з довгого широкого халата з волосяною сіткою, яка закриває
обличчя. Без такого одягу їй не дозволяють з’являтися перед сторон-
німи.
Парео, парео (таїт. pareo) – ве-
лика хустка, яку зав’язують навко-
ло стегон, чи під пахвами і вико-
ристовують як елемент пляжного
комплекту. Парео – традиційні
одяг на острові Таїті (рис. 48).
Парка, парка (англ. parka) –
1. Жіночий верхній одяг народів
Півночі, зшитий зі шкури оленя з
хутром назовні. 2. Сучасний варі-
Рис. 48. Парео
ант парки – довга куртка з застіб-
кою на блискавку з каптуром та накладними кишенями, як правило,
з поясом по лінії талії. Об’ємна форма модної парки створюється за
допомогою шнура, який стягує куртку.
Паропроникність, паропроницаемость – здатність тканини про-
пускати пару й забезпечувати високі гігієнічні властивості.
Парусина, парусина – міцна, щільна, груба жорстка тканина полот-
няного переплетення з лляної, бавовняної пряжі, низьких номерів для
робочого одягу.
Парча, парча (перс. parca – матерія) – фасонна, крупновізерунчас-
та, декоративна тканина, з шовковою основою і металевими нитками
(золота, срібла або матеріалів, що їх імітують) у пітканні . Викорис-
товується для нарядного одягу, національних і театральних костюмів.
Парча-лайкра, парча-лайкра – текстильна тканина, різновид парчі
порівняно м’яка, еластична. Шиють ошатний одяг.
Пас, шнур – 1. Те, чим підперезують одяг по талії (ремінь, шнур
тощо). 2. Довга вузька смужка, стрічка тканини, паперу.
137
Пасок, пасок – смужка зі шкіри, тканини, якою що-небудь скріплю-

ють, закріплюють, прив’язують до чогось.
Паспорт куска, паспорт куска – документ, який складають на кож-
ний кусок тканини із зазначенням довжини, ширини через кожні 3 м,
місць розміщення текстильних дефектів.
Пата, пата – дрібна деталь різних розмірів і форм з нижнім шаром
з основної або частіше підкладкової тканини, застосовувана в оздо-
бленні рукавів і кишень. Пати обшивають з боку підкладки, низ рукава
роблять з манжетами, патами, хлястиками, шліцами.
Пачка, пачка – комплект деталей крою, напівфабрикатів виробу або
стопка однакових деталей, зібраних для транспортування з цеху в цех
або від робітника до робітника на потоці.
Пачкова передача, пачковая передача – передача окремих деталей
або комплектів деталей виробу від одного робітника до іншого, з однієї
ділянки виробничого процесу на іншу пачками.
Пачоси, пачосы – рештки, відходи при чесанні, переробці вовни,
льону, бавовни тощо.
Пелакс, пелакс – синтетична тканина, що має водовідштовхувальні
властивості.
Пелена, пелена – 1. Нижній край одягу (плаття, спідниці). 2. По-
кривало. 3. Суцільний покрив (чого-небудь легкого), який обволікає
що-небудь з усіх боків.
Пелерина, пелерина (від франц.
pelerine – плащ мандрівника) – знімна
або пришита накидка на плечі, яка зви
чайно не доходить до пояса, іноді з ка-
пюшоном. Пелерина з мережив є гарним
оздобленням (рис. 49).
Пелюшка, пеленка – невеличке про-
стиральце, в яке загортають немовлят.
Пенька, пенька – це текстильне, при-
родне, грубе луб’яне волокно зі стебел ко-
нопель. Воно складається зі склеєних еле- Рис. 49. Пелерина
ментарних волокон довжиною 14–15 мм.
Використовуються для виготовлення канатів, мотузок, шпагатів, ри-
бальських сіток, брезенту, парусини й меблевих тканин.
138
Пеньюар, пеньюар (від франц. pеignoir, від peigner – зачісувати)

– 1. Легкий жіночий домашній одяг. 2. У перукарнях – простирадло,
яким накривають плечі під час підстригання або причісування.
Пепита, пепита – тканина в дрібну клітинку (квадрати, ромби, пря-
мокутники), розташовані в шаховому порядку. Пістрявоткана, одна
нитка завжди білого кольору. Використовують для виготовлення кос-
тюмів, піджаків, пальт, дитячого одягу.
Пергідроль, пергидроль (від лат. per – через) – водний розчин (30%)
перекису водню. Застосовують для вибілювання тканин, вовни, для
консервації, дезінфекції тощо.
Передній кут пахвової западини, передний угол подмышечной
впадины – найвища точка дуги, утвореної переднім краєм пахвової за-
падини при опущеній руці.
Перекриття, перекрытие – місця на поверхні тканини, де нитки
основи перекривають нитки піткання або навпаки.
Переплетення ткацьке, переплетение ткацкое – порядок взаємно-
го перекриття поздовжніх ниток основи поперечними нитками піткання.
Ткацьке переплетення ниток визначає зовнішнє оформлення й властивості
тканини. Ткацькі переплетення поділяють на чотири класи:головні, дріб-
новізерунчасті, складні, крупновізерунчасті (жакардові).
Переплетення головне ткацьке, переплетение главное ткацкое–
ткацьке переплетення, в якому одна система основних ниток переплі-
тається з одною системою пітканих ниток, утворюючи гладку поверх-
ню тканини. До головних ткацьких переплетень належать полотняне,
саржеве, сатинове й атласне. Особливістю усіх головних ткацьких пе-
реплетень є те, що рапорт по основі завжди дорівнює рапорту по піт-
канню.
Переплетення головне ткацьке полотняне, переплетение главное
ткацкое полотняное – головне ткацьке переплетення, в якому кожна
основна нитка переплітається з кожною пітканою через одну нитку.
Забезпечує міцність, зменшує обсипальність. Застосовують у лляному
ткацтві, при виготовленні білизняних, бавовняних тканин (рис. 50 а).
Переплетення головне ткацьке саржеве, переплетение главное
ткацкое саржевое – головне ткацьке переплетення, в якому кожному
подальшому прокиданні відбувається зсування подальшого ткацького
візерунка на одну нитку. На тканині виникають діагоналеві смуги, на-
правлені зліва вгору направо під кутом 450. Цим переплетенням виро-
бляють костюмні, пальтові тканини (рис. 50 б).
139
Переплетення головне ткацьке сатинове, переплетение главное

ткацкое сатиновое – головне ткацьке переплетення, в якому лицьо-
ва поверхня утворюється за рахунок перекриття ниток піткання. Цим
переплетенням виготовляють сатини та окремі види драпів (рис. 50 в).
Переплетення головне ткацьке атласне, переплетение главное
ткацкое атласное – головне ткацьке переплетення, в якому лицьова
поверхня утворюється за рахунок ниток основи. Виготовляють атлас,
креп-сатин, бавовняні ластики (рис. 50 г).
а б в г
Рис. 50. Графічне відображення головних переплетень, їх візерунок у ткани-

ні: а – полотняне, б – саржеве, в – сатинове, г – атласне.
Переплетення ткацьке дрібновізерунчасте, переплетение ткац-
кое мелкоузорчастое – ткацьке переплетення, в якому використовують
тільки одну систему основних і одну систему пітканих ниток і яке є
комбінацією або ускладненням різних видів головних ткацьких пере-
плетень; вони бувають похідні і комбіновані.
Переплетення ткацьке дрібновізерунчасте похідне, переплете-
ние ткацкое мелкоузорчастое производное – отримують ускладнен-
ням головних переплетень: від полотняного – репсові та рогожкові; від
саржевих – рівносистемні, основні, пітканні, складні, ламані, зворотні
саржі; від сатинових та атласних – підсилені сатинові й атласні пере-
плетення.
Переплетення ткацьке дрібновізерунчасте похідне репсове, пе-
реплетение ткацкое мелкоузорчастое производное репсовое – дрібно-
візерунчасте переплетення, яке отримують збільшенням довжини пе-
рекриття по основі (основний репс) або по пітканню (пітканий репс) у
тканинах полотняного переплетення, внаслідок чого на поверхні тка-
нин виникає рубчик. Цим переплетенням виробляють репси, сорочкові
тканини (рис. 51 а, б).
140
а б в
Рис. 51. Похідні полотняного переплетення: а – основний репс; б – пітканий
репс; в – види шахового переплетення (рогожка)
Переплетення дрібновізерунчасте похідне ткацьке рогожка, пе-
реплетение ткацкое мелкоузорчастое производное рогожка – пере-
плетення, похідне від полотняного, в якому збільшено довжину пере-
криттів як по основі, так і по пітканню. Виробляють бавовняну, лляну
рогожку, а також шовкові, вовняні костюмні тканини (рис. 51 в).
Переплетення ткацьке дрібновізерунчасте похідне посилена
саржа, переплетение ткацкое мелкоузорчатое производное усиленная
саржа – дрібновізерунчасте переплетення, характеризується наявніс-
тю широких рельєфних діагоналей, може бути рівносистемна, посиле-
на основна або піткана. Візерунки цих переплетень мають вигляд діа-
гоналевих смуг різної ширини, направлених знизу зліва, вгору, направо
під кутом 450. Виробляють цим переплетенням платтяні, костюмні тка-
нини (рис. 52 а, б, в).
Переплетення ткацьке дрібновізерунчасте похідне складна сар-
жа, переплетение ткацкое мелкоузорчатое производное сложная сар-
жа – дрібновізерунчасте переплетення, характеризується діагональни-
ми смужками різної ширини. Виробляють цим переплетенням окремі
види платтяних та костюмних тканин (рис. 52 г).
а б в г
Рис. 52. Похідні саржевого переплетення: а – рівносистемна, б – посилена
основна, в – посилена піткана, г – складна
Переплетення ткацьке дрібновізерунчасте похідне ламана та
зигзагоподібна саржа, переплетение ткацкое мелкоузорчатое произ-
водное ломанная, зигзагоподобная саржа – дрібновізерунчасте пере-
плетення, яке утворюється на базі простої та посиленої саржі, на тка-
141
нині з’являється візерунок у вигляді зубців різної форми. Виробляють

цим переплетенням костюмні, підкладкові тканини (рис. 53 а, б).
Рис. 53. Похідні саржевого переплетення: а – ламана; б – зигзагоподібна; в –

зворотна
Переплетення ткацьке дрібновізерунчасте похідне зворотна
саржа, переплетение ткацкое мелкоузорчатое производное обратная
саржа – перплетення має різні рапорти й довжину перекриття. Від-
мінність зворотної саржі полягає у напряму смуг (рубчиків), спрямова-
них знизу справа, вгору вліво. Виробляють костюмні, пальтові тканини
(рис. 53 в).
а б
Рис. 54. Похідні атласного переплетення: а – посилений сатин, б – посиле-
ний атлас
Переплетення ткацьке дрібновізерунчасте похідне атласне, пе-
реплетение ткацкое мелкоузорчатое производное атласное (посилені
сатини й атласи) – переплетення отримують, збільшуючи довжину пере-
криття основного, пітканого, завдяки чому утворюється гладка, стійка до
тертя поверхня (рис. 54 а, б).
Переплетення ткацьке дрібновізерунчасте просвічуване, пере-
плетение ткацкое мелкоузорчатое просвечивающее – отримують по-
єднанням полотняного переплетення з сатиново–атласним, полотня-
ного з репсовим. У тканинах виникають просвіти, які утворюються
142
стягуванням у пучки групи ниток основи та піткання. Внаслідок цього

тканина в деяких місцях стає малощільною і виглядає прозорою. Ви-
робляють платтяні, декоративні тканини (рис. 55).
Рис. 55. Просвічувані переплетення

Переплетення ткацьке дрібновізерунчасте діагоналеве, перепле-
тение ткацкое мелкоузорчастое диагоналевое – утворює на тканині
навкісні лінії – діагоналі, які йдуть, як і в саржевому переплетенні, зни-
зу, зліва вгору направо, але під меншим чи більшим кутом 450. Цього
досягають, збільшуючи зсув основних перекриттів діагоналевих ліній
на дві чи більше ниток у напряму основи або піткання. Виробляють
цим переплетенням костюмні, плащові тканини (рис. 56 б, в).
Переплетення ткацьке дрібновізерунчасте рельєфне, переплете-
ние ткацкое мелкоузорчастое рельефное – має візерунки, що склада-
ються з геометричних фігур (ромбів, клітинок смужок) і виступають
випукло на поверхні тканин, наприклад вафельне рельєфне перепле-
тення, яке утворюється на базі хрестової саржі, інших переплетень.
Тканини рельєфних переплетень мають розгалужену пористу структуру
і використовується переважно для виготовлення рушників (рис. 56 а).
а б в
Рис. 56. Комбіновані переплетення: а – вафельне; б, в – діагональне
Переплетення ткацьке дрібновізерунчасте із закріпним насти-
лом, переплетение ткацкое мелкоузорчатое з закрепочним настилом
– має на лицьовому боці тканини випуклі рубчики, поздовжнього або
поперечного напряму, а на виворітному боці основного настилу, або
143
настилу піткання, – заглибини між рубчиками. Виробляють цим пере-

плетенням костюмні, пальтові тканини (рис. 57).
Рис. 57. Переплетення із закріпним настилом

Переплетення крупновізерунчасте ткацьке або жакардове, пе-
реплетение крупноузорчастое ткацкое, жаккардовое – переплетення
отримують на ткацьких верстатах жакардових машин, у результаті
утворюється квітковий геометричний орнамент. Бувають прості, що
мають дві системи ниток (основу та піткання), і складні, що утворю-
ються з трьох-п’яти систем ниток. Жакардові тканини мають тло і ві-
зерунок. Тло формується за рахунок найпростіших переплетень – по-
лотняного, саржевого, сатинового або атласного. Для отримання ткаць-
кого візерунка отримують рельєфні або похідні переплетення. Серед
жакардових переплетень найбільш відомі гобеленові, ворсові (рис. 58).
Рис. 58. Частина малюнка жакардового переплетення

Переплетення крупновізерунчасте ткацьке жакардове ворсо-
ве, переплетение ткацкое жаккардовое ворсовое – отримують на базі
трьох систем ниток основи (ґрунтової, ворсової, притискної) та одно-
го піткання. За допомогою ниток ворсової основи жакардова машина
формує на поверхні тканини ворс – петельний або розрізаний.
Переплетення крупновізерунчасте ткацьке жакардове гобеле-
нове, переплетение ткацкое жаккардовое гобеленовое – будують на
144
базі кількох систем (від трьох до шести ниток основи) і кількох систем
ниток піткання (до трьох) чи навпаки. Внаслідок цього отримують ба-
гатошарові тканини високої щільності з різними поверхневими ефек-
тами
Переплетення ткацьке складне, переплетение ткацкое сложное
– утворюється із трьох, чотирьох і більше систем ниток. До них на-
лежать півтора-, дво-, три- і багатошарові переплетення, ворсові, піке,
махрові і перевиті переплетення.
Переплетення ткацьке складне півторашарове, переплетение
ткацкое сложное полутораслойное – має дві основи й одне піткання
або навпаки. Одинарна система ниток у тканині лежить в одній пло-
щині, а подвійні системи, у двох, одна над одною. Відповідно до цього
тканини називають двоосновними та двопітканими. Залежно від осо-
бливостей переплетення тканини можуть бути одно- й двобічними.
Отримують пальтові тканини (рис. 59 а).
Переплетення ткацьке складне двошарове, переплетение ткац-
кое двухслойное – утворюється з двох систем ниток основи і двох сис-
тем ниток піткання. Залежно від цього тканини поділяють на суціль-
ноткані (драпи)та прошивні мішкові тканини (рис. 59 б).
Рис. 59. Схема поперечного перерізу тканини:

а – півторашарового переплетення: 1 – лицьове піткання; 2 – основа;
3 – підкладкове піткання;
б – чотириниткового двошарового переплетення: 1 – лицьова основа;
2 – підкладкова основа; 3 – лицьове піткання; 4 – підкладкове піткання;
в – п’ятиниткового двошарового переплетення: 1 – лицьова основа;
2 – підкладкова основа; 3 – лицьове піткання; 4 – підкладкове піткання;
5 – з’єднувальне піткання
145
Переплетення ткацьке складне багатошарове, переплетение

ткацкое сложное многослойное – проектують, застосовуючи від трьох
до шести систем ниток основи та піткання, розміщених шарами в різ-
них площинах. Тканини, вироблені такими переплетеннями, поділя-
ють на суцільноткані й умовнопрошивні (рис. 59 в).
Переплетення ткацьке складне піткановорсове, переплетение
ткацкое сложное уточноворсовое – утворюється з трьох систем ни-
ток – основи та ґрунтоворсового піткання. Нитки піткання при цьому
мають подвійне значення: частина їх є ґрунтовими, а решта після роз-
різання формує ворс. Цим переплетенням виробляють вельвет-корд,
вельвет-рубчик (рис. 60).
Рис. 60. Піткановорсове переплетення

Переплетення ткацьке складне основоворсове, переплетение
ткацкое сложное основоворсовое – виробляють прутковим і двополот-
ним способом. Прутковим способом отримують основоворсову ткани-
ну з двох основ і одного піткання. Двополотним способом основовор-
сові тканини отримують з п’яти систем ниток: трьох основ (одна із них
ворсова) і двох піткань. Вироблену таким способом двошарову ткани-
ну розрізають. Виробляють оксамит, плюш, штучне хутро (рис. 61).
Рис. 61. Схема виробництва тканин основоворсовим переплетенням, дво-

полотним способом: 1 – ґрунтове піткання; 2 – різак; 3 – ґрунтова основа;
4 – ворсова основа
Переплетення ткацьке перевите, переплетение ткацкое переви-
тое – отримують з двох основ і одного піткання. Кожна основа має
власний навій і змотується під натягом (ґрунтова основа) і без натягу
(перевита основа). Завдяки особливому способу просилювання ниток
146
перевитої основи в ремізки та певній послідовності їх переплетення

нитки піткання поперемінно закріплюються з ґрунтовою основою. Ви-
робляють цим переплетенням щільні або малощільні напівпрозорі та
прозорі тканини (рис. 62 б).
а б
Рис. 62. Переплетення: а – петельне (махрове); б – перевите
Переплетення ткацьке петельне (махрове), переплетение ткац-
кое петельное (махровое) – утворюються завдяки двом системам осно-
ви та одного піткання. Одна система ниток основи перебуває під по-
стійним натягом, а друга – під натягом протягом кількох прокладань
піткання, а потім – без натягу, вільно. Нитки другої основи утворю-
ють петлі, а нитки піткання та першої основи формують ґрунт тканини
(рис. 62 а).
Переплетення ткацьке піке, пере-
плетение ткацкое пике – за будовою
належить до півтора- і двошарового пе-
реплетення, лицьовий бік тканини має
рельєфні візерунки у вигляді поздовжніх
і поперечних пружків, геометричних фі-
гур чи рослинних орнаментів, а зворот-
ний – гладкий. Залежно від особливостей
будови буває простим і складним. Просте
піке має дві основи (лицьову та ґрунтову)
і одне піткання. Лицьову поверхню тка-
нини отримують полотняним перепле- Рис. 63. Поздовжній розріз тка-
тенням, а додаткова система стягує його, нини простого піке: 1 – лицьо-
утворюючи опуклий візерунок (рис. 63). ве піткання; 2 – лицьова осно-
ва; 3 – ґрунтова основа
Переплетення трикотажні осно
вов’язані, переплетения трикотажные основовязанные – формують-
ся з окремих самостійних ниток одноразово. Кількість ниток в одній
основі відповідає кількості петель в одному петельному ряду від краю
до краю полотна.
147
Переплетення трикотажне основов’язане

ланцюжок, переплетение трикотажное осново-
вязанное цепочка – являє собою вертикальний ряд
петель, в’язаних з однієї нитки на кожній голці од-
нофонтурної машини. Петлі можуть бути відкри-
тими або закритими. Полотна цього переплетення
малорозтяжні, розпускаються тільки в напряму,
зворотному в’язанню. Самостійно ланцюжок ви-
користовують для отримання тороків, хусток, ска- а) б)
Рис. 64. Перепле-
тертин тощо (рис. 64).
тення ланцюжок:
Переплетення трикотажне основов’язане
а – із закритими;
атлас, переплетение трикотажное основовязан- б – з відкритими
ное атлас – переплетення, під час утворення яко- петлями
го гребінка, вив’язавши петельний ряд, змі-
щується послідовно на 3, 4, 6, 8, 12 і більше
голок в одному напрямі. Потім напрям зсуву
гребінки змінюється, і вона робить стільки ж
зсувів у зворотний бік. На виворітному боці
полотна утворюються зигзагоподібні смуги.
Це полотно сильно розтягується за шириною,
розпускається, закручується по краях. Най-
частіше це переплетення використовують при
виготовленні трикотажних полотен у поєд- Рис. 65. Переплетення
атлас
нанні з іншими переплетеннями (рис. 65).
Переплетення трикотажне основов’язане жакардове, перепле-
тение трикотажное основовязанное жаккардовое – характеризуєть-
ся крупним візерунком у вигляді квіткового геометричного орнаменту.
Полотна мають гладку або рельєфну структурну поверхню, між узора-
ми є отвори. Трикотаж жакардовий може бути одинарний і подвійний.
Використовують для верхніх виробів, хусток, шарфів тощо.
Переплетення трикотажне основов’язане сукно, переплетение
трикотажное основовязанное сукно – виробляють подібно до трико,
тільки під час утворення ряду нитки зсувається не на одну, а на дві гол-
ки. На лицьовій поверхні утворюється зигзагоподібний нахил петель,
на виворітному боці – щільний застил у вигляді «ялинки», розташова-
ний поперек полотна. Полотно малорозтяжне, щільне і важче, ніж три-
ко. Використовують для виготовлення трикотажної білизни (рис. 66).
148
Рис. 66. Переплетення сукно

Переплетення трикотажне основов’язане трико, переплетение
трикотажное основовязанное трико – утворюється шляхом зміщення
нитки на одну голку після пров’язування ряду, а після пров’язування
другого ряду нитки повертаються в попереднє положення. Таким чи-
ном кожний петельний стовпчик складається з петель, утворених дво-
ма сусідніми нитками. Трикотаж має чітко виражений нахил петель,
розпускається вздовж петельного стовпчика. Цей вид переплетення
використовують для виготовлення трикотажу порівняно обмежено
(рис. 67).
Рис. 67. Переплетення трико

Переплетення трикотажне основов’язане трико-трико, перепле-
тение трикотажное основовязанное трико-трико – це платувальне пе-
реплетення, яке може обєднувати два однакових переплетення, трико–
трико. У цих полотнах на лицьовий бік виходять петельні стовпчики, а
на виворітний – нитки іншого переплетення. Полотно має рівномірну
стійку структуру, достатньо міцне з незначним розпусканням і малою
розтяжністю. Виготовляють трикотажні полотна, які застосовуються
для верхнього одягу (рис. 68).
149
Рис. 68. Переплетення трико-трико

Переплетення трикотажне основов’язане шарме, переплетение
трикотажное основовязанное шарме – це чотириголкове трико, пере-
плетені в якому нитки зсуваються на три голки. Довгі протяжки з ви-
ворітного боку утворюють щільний застил, який підлягає ворсуванню.
Шарме використовують для виготовлення трикотажної білизни, дитя-
чого одягу.
Переплетення трикотажне поперечнов’язане гладь, переплете-
ние трикотажное поперечновязанное гладь – переплетення, в якого
на лицьовому боці видно вертикальні стовпчики, утворені паличками
петель, на виворітному – поперечні смуги, утворені дугами петель. Це
переплетення – однобічне, лицьовий бік здебільшого гладкий, блиску-
чий, виворітний – дрібнозернистий, матовий. Гладь – високопористе
полотно, яке добре проводить повітря, пару і тепло. Гладь використову-
ють для білизняних, панчішно-шкарпеткових, рукавичкових і верхніх
трикотажних виробів (рис. 69).
Рис. 69. Кулірна гладь: а – лицьовий бік; б – виворітний бік

Переплетення трикотажне поперечнов’язане двовиворітне, пе-
реплетение трикотажное поперечновязанное двухизнаночное – отри-
мують, чергуючи ряди петельних паличок і петельних дуг. Полотно з
обох боків має однакову будову – поперечні смуги, утворені дугами
петель, подібні до виворітного боку гладі. Двовиворотне полотно –
високорозтяжне, розпускається подібно до гладі, але, на відміну від
останньої, не закручується за довжиною і шириною. Використовують
150
для виготовлення шарфів, хусток, панчішно-шкарпеткових, верхніх ви-

робів (рис. 70).
Рис. 70. Двовиворітне переплетення

Переплетення трикотажне поперечнов’язане ворсове, перепле-
тение трикотажное поперечновязанное ворсовое – футероване пере-
плетення виробляють з двох систем ниток: ґрунтової та підкладкової.
Ґрунтова нитка пров’язується на кожній голці, а підкладкова (здебіль-
шого груба) вв’язується у полотно й утворює з виворітного боку полот-
на вільні нитки, які начісуються, унаслідок чого виникає густий, щіль-
ний ворс. Футерований трикотаж – грубий, щільний, міцний, м’який,
має добрі теплозахисні властивості. Використовують для виготовлення
верхніх трикотажних виробів (рис. 71).
Рис. 71. Ворсове (футероване) переплетення

Переплетення трикотажне поперечнов’язане жакардове, пере-
плетение трикотажное поперечновязанное жаккардовое – характери-
зується наявністю кольорових і рельєфних малюнків різної складності
та форми, виробляють на основі всіх базових і похідних переплетень.
Трикотаж порівняно грубий і важкий, має невелику розтяжність, роз-
пускається. Жакардовий трикотаж використовують для верхніх і спор-
тивних виробів.
151
Переплетення трикотажне поперечнов’язане інтерлок, пере-

плетение трикотажное поперечновязанное интерлок – це подвій-
ний ластик, тобто між вертикальними стовпчиками одного ластика
пров’язуються вертикальні стовпчики другого. На лицьовий і виворіт-
ний боки полотна виходять вертикальні петельні стовпчики, розташова-
ні один навпроти одного. Інтерлок порівняно з ластиком більш щільний,
менше розтягується і розпускається, полотно має хороші теплозахисні
властивості. Використовують інтерлочні полотна для виготовлення ви-
сокоякісних, білизняних, верхніх трикотажних виробів (рис. 72).
Рис. 72. Переплетення інтерлок

Переплетення трикотажне поперечнов’язане ластик, перепле-
тение трикотажное поперечновязанное ластик – переплетення, у
полотні якого на лицьовий і виворітний боки виходять вертикальні
петельні стовпчики, що чергуються у шаховому порядку, подвійне пе-
реплетення з однаковими лицьовим і виворітним боками. На відміну
від гладі, ластик має більшу розтяжність, особливо по ширині, більшу
еластичність, товщину і міцність до розриву. Початкові петельні ряди
ластика не розпускаються, завдяки чому його використовують для ви-
готовлення окремих деталей, що не підрублюють, – рукавички, низ ру-
кавів верхнього, спортивного одягу (рис. 73).
Рис. 73. Переплетення ластик

152
Переплетення трикотажне поперечнов’язане напівфанг, пере-

плетение трикотажное поперечновязанное полуфанг – подвійне пре-
сове переплетення, в якому всі петлі з одного боку мають накиди, а
петлі з протилежного боку нагадують круглу гладь. Порівняно з фан-
гом більше тягнеться, менш щільне, важче. Виготовляють верхні, спор-
тивні трикотажні вироби (рис. 74).
Рис. 74. Напівфанг

Переплетення трикотажне поперечнов’язане платувальне, пе-
реплетение трикотажное поперечновязанное платувальное – по-
крівне переплетення одержують на основі гладі пров’язуванням двох
разом узятих ниток, що різняться волокнистим складом чи кольором,
одна з яких виходить на лицьовий (покривна), інша – на виворітній бік
(грунтова). Це переплетення забезпечує трикотажному полотну гарний
зовнішній вигляд, високу зносостійкість. Використовують для виготов-
лення верхніх трикотажних виробів (рис. 75).
Рис. 75. Платувальне переплетення

Переплетення трикотажне поперечнов’язане фанг, переплете-
ние трикотажное поперечновязанное фанг – пресове переплетення за
зовнішнім виглядом нагадує ластик, але всі петлі в ньому видовженої
форми з накидами на кожній довгій петлі по одній короткій. Фанг – одно-
бічне полотно, з обох боків якого добре помітні петельні стовпчики. Ви-
користовують для виготовлення верхніх і спортивних виробів (рис. 76).
153
Рис. 76. Фанг

Пери – носи, стирай – носи – це обробка тканин (частіше бавов-
няних) препаратами на основі карбомолу з метазином. Вона належно
відновлює складки, надає просторової стабільності, забезпечує незми-
нання у мокрому стані (не менше 60%), шовковистий гриф.
Перина, перина – довгастий мішок із пір’ям або пухом, на якому
сплять або яким вкриваються.
Перкаль, перкаль (від франц. реrкale, з перс. реrсаlе) – міцна, щіль-
на, тонка бавовняна тканина полотняного переплетення, із гребінної
пряжі. Застосовують у техніці. Виробляють вибіленою, вибивною,
гладкофарбованою. Сировий перкаль використовують для виготовлен-
ня парашутів, штучної шкіри. Перкаль з іншими видами обробки – для
пошиття жіночого одягу, постільної білизни.
Перлон, перлон (від нім. рerlon) – назва в Німеччині синтетичного
волокна (і тканини), яке називають капроном.
Пермагард, пермагард – вид спеціальної антибактеріальної об-
робки тканин, яка надає ефективний контроль і запобігає росту грам-
позитивних та грам-негативних бактерій, грибків, водоростей і дріж-
джів. Використовується для виготовлення текстильних поліефірно-ба-
вовняних тканин для медичних працівників, персоналу готелів тощо.
Песець, песец – звір за розміром менший, ніж лисиця. Волосяний
покрив особливо пишний, густий, м’який, щільний, з довгою остю бі-
лого або голубого кольору. Його застосовують для пошиття шуб, кожу-
хів, комірів, головних уборів.
Петельник, петельник – робочий орган швейної машини, який за
безпечує захоплення петлі; розширювач здійснює розширення петлі і
подачу її під лінію руху голки.
Петінет, петинет – тонка мереживна тканина з шовку, бавовни чи
льону.
154
Петлетримач, петледержатель – деталь швейної машини, призна-

чена для утримання петлі з нитки до заходження в неї голки, петельни-
ка або розширювача при утворенні ланцюгового стібка.
Петля, петля – елемент застібки з шнура, тасьми, смужки тканини,
дроту або у вигляді отвору, утвореного нитками, смужками тканини.
Отвір петлі може бути прямокутним, з вічком або круглим (рис. 77).
Рис. 77. Види петель

П’єр-де-пуль, пьер-де-пуль (франц. рier-de-poule) – малюнок тка-
нини у вигляді характерної дрібної клітинки, витягнутої по діагоналі,
утворений жакардовим переплетенням або з допомогою пістрявотка-
ного ефекту.
Пижик, пыжик – шкурка молодого оленя у віці до 1 місяця, має
м’який, густий волосяний покрив світло- або темно-коричневого ко-
льору, який складається з тонкого пухового волосу та рідкого довгого,
блискучого остьового волосу. Шиють з нього здебільшого чоловічі го-
ловні убори.
Пиловик, пылевик – легке літнє пальто, без підкладки, напівприле-
глого силуету з коміром, з розрізом ззаду та у бічних швах.
Пилопроникність, пылепроницаемость – здатність тканини про-
пускати пил у підодяговий прошарок.
Півавтомат талонний, полуавтомат талонный – машина, призна-
чена для прикріплення талонів до деталей крою.
Півавтомат швейний, полуавтомат швейный – машина, яка авто-
матично виконує певні елементи постійно повторювальної технологіч-
ної операції. У швейному виробництві використовують закріплюваль-
ні, ґудзикові, вишивальні та інші швейні напівавтомати.
Півавтомат швейний ґудзиковий, полуавтомат швейный пуго
вичный – швейний напівавтомат з човниковим або однонитковим лан-
цюжковим переплетенням, призначений для пришивання ґудзиків.
155
Гудзики з двома й чотирма отво-

рами пришивають на одних і тих
же ґудзикових швейних напівав-
томатах при різному русі голки й
тканини під час виконання стіб-
ків між отворами ґудзика (рис.
78).
Півавтомат швейний за-
кріплювальний, полуавтомат
швейный закрепляющий – швей-
ний напівавтомат із човниковим Рис. 78. Півавтомат швейний
переплетенням для виконання ґудзиковий
заданого програмним пристро-
єм циклу стібків, які утворюють ниткові закріпки певної форми. Для
виготовлення великої закріпки (7–16 мм завдовжки) закріплювальний
швейний напівавтомат прокладає кілька каркасних строчок, які склада-
ються з двох і трьох стібків, а для малої (3–7 мм завдовжки) – з одного
стібка, однакового за довжиною із закріпкою.
Півавтомат швейний петельний, полуавтомат швейный
петельный – деталь швейної машин, призначена для утримання петлі
з нитки до заходження в неї голки, петельника або розширювача при
утворенні ланцюжкового стібка. Петлетримач у швейній машині забез-
печує своєчасне захоплення петлі голкової нитки носиком петельника.
Півзанос, полузанос – частина поли, що запинається. Ширина пів-
заносу визначається відстанню від бортового краю до лінії півзаносу.
Півобхват, полуобхват – половина розміру по окружності різних
ділянок фігури, яку визначають за знятими обхватами.
Півреглан, напівреглан, полуреглан – конструкція рукава, деталі
якого викроюють як одне ціле з плечовими ділянками, що не доходять
до горловини виробу.
Півпальто, напівпальто, полупальто – вкорочене пальто.
Пігменти, пигменты (від лат. ріgmеntum – фарба) – забарвлені ор-
ганічні речовини, що входять до складу барвників тваринних і рослин-
них тканин.
Підборт, подборт – суцільнокрійна з пілочкою або відрізна деталь з
основного чи оздоблювального матеріалу, призначена для оформлення
бортового краю.
156
Підгин, подгиб – загнутий усередину або назовні й закріплений тим

або іншим чином край деталі.
Підгинання, подгибка – 1. Підгортання всередину або назовні
краю, кінця деталі перед виконанням закріплювальної строчки або пе-
ред прасуванням. 2. Те саме, що й підгин.
Піддон, поддон – 1. Металева або пластмасова місткість під плат-
формою швейної машини. Піддон призначається для збирання масла,
ниток тощо. 2. Місткість для транспортування й зберігання деталей
крою або кусків тканин.
Піджак, пиджак (від англ. pea-jacket – куртка моряка) – 1. Швейний
або трикотажний плечовий одяг жорсткої фіксованої форми з рукава-
ми, розрізом, застібкою від верху до низу, що покриває тулуб і частково
стегна. 2.Верхня частина чоловічого костюма у вигляді куртки з рука-
вами й полами на застібці, звичайно з відкритим відкладним коміром.
Підзакріпка, подзакрепка – деталь з бавовняної тканини, що про-
кладається під закріпну строчку в кінці передньої застібки штанів для
підвищення її міцності.
Підзор, подзор – деталь кишені з основного або підкладкового мате-
ріалу, яка закриває мішковину при вході в кишеню.
Підкладка, підшивка, подкладка – пришитий або пристібуваний
до вивороту виробу або деталі шар, призначений для утеплення, зміц-
нення, приховування швів, зрізів і прокладних деталей і в деяких ви-
падках для забезпечення потрібного фасону або збереження форми. В
процесі обробки нитковим швом клапан обшивають підкладкою. У ви-
робах з відлітною по низу підкладкою бічні шви й середній шов спинки
обметують.
Підковдра, пододеяльник – постільна білизна у вигляді чохла на
ковдру.
Підкокетка, подкокетка – нижня частина кокетки з основної або
підкладкової тканини.
Підкомір, подворотник – нижній комір з основного або підкладко-
вого матеріалу, викроюваний з двох і більшої кількості частин.
Підкрейдовування, підкрейдування, подмелка – додаткове окрес-
лювання або відновлення крейдою неясних контурів розмітки на дета-
лях або на верхньому полотні настила.
Підманжета, подманжета – нижня частина манжети з основної
або підкладкової тканини.
157
Піднирка, поднырка – дефект тканини, коли пітканна нитка лежить

на поверхні і не переплітається з основою.
Підномер, подномер – одна з ознак стандартизації одягу.
Підоплічка, подплечник – 1. Підкладка або вставка в сорочці на-
родного крою від плечей до половини грудей і спини. 2. Підкладка або
вставка у предметах одягу взагалі.
Підошва лапки, подошва лапки – нижня поверхня лапки швейної
машини, яка стикається з оброблюваним матеріалом.
Підошва праски, подошва утюга – робоча частина праски у вигля-
ді металевої плити з полірованою нижньою поверхнею, в яку поміща-
ють електронагрівальний елемент.
Підплетина, подплетина – ділянка тканини з обірваними ділянка-
ми основи, без чіткого переплетення з нитками піткання, дефект має
вигляд дірки і підлягає вилученню.
Підплічник, подплечник – те саме, що й прокладка плечова.
Підпояс, подпояс – підкладка пояса.
Підпушок, подпушек – 1. Бавовняний пух, що має довжину волокон
до 6 мм. 2. Короткі і густі ворсинки на хутрі, насінні бавовнику тощо.
Підріз, подрез – прямолінійний або фігурний розріз від краю всере-
дину деталі для досягнення об’ємних форм і декоративних конструк-
цій із зборками, складками, вшивними кантами.
Підрізувальник, подрезчик – робітник, який виконує в процесі ви-
готовлення одягу перевірку за лекалами й підрізування неточностей
деталей крою, припасування й підрізування їх відповідно до рисунка, а
також осноровлення деталей у процесі пошиття, намічання місць роз-
міщення кишень, виточок тощо.
Підрізування, подрезка – видалення зайвини матеріалу по краю де-
талі або виробу в процесі пошиття.
Підрубування, підрублювання, подрубливание – закріплення піді-
гнутого краю тканини, виробу ручними або машинними стібками.
Підсортування, подсортировка – добирання кусків до настилання
з урахуванням раціонального використання їх довжини й ширини, од-
норідності волокнистого складу й виду лицьової поверхні матеріалу.
Підсортування тканини скорочує нераціональні залишки.
Підхлястик, подхлястик – підкладка хлястика.
Підшивання, подшивание – прикріплення до деталі виробу з виво-
роту або закріплення підігнутого краю деталі ручними або машинними
стібками.
158
Підшивка, подкладка – те саме, що й підкладка.

Підштанки, подштанники – чоловіча білизна.
Підризник, подрясник – одяг священнослужителів. Виготовляється
з тонкої білої тканини з вузькими рукавами зі шнурками по краях, які
затягуються на руках.
Піжама, пижама (від англ. pujamas, від інд. neugncama – штани)
– 1. Домашній легкий костюм. 2. В Індії – широкі панталони з легкої
тканини. 3. Костюм, що складається з штанів і куртки вільного крою,
який носять вдома, лікарні або одягають для спання.
Піке, пике (від франц. ріqие, букв. сколотий) – шовкова або бавов-
няна тканина полотняного переплетення з рельєфними рубчиками або
опуклими візерунками. З цієї тканини шиють сукні, сорочки.
Піктограми для виробничого одягу, пиктограммы для рабочей
одежды (від лат pictus – розмальований) – 1. Символи, що вказують на
небезпеку та галузь застосування спеціального одягу. 2. Ідентифікацій-
ні або пізнавальні знаки, наприклад: хімікати, негода, низькі темпера-
тури тощо (рис. 79).
Рис. 79. Піктограми для виробничого одягу
159
Піктограми обладнання швейного виробництва, пиктограммы

оборудования швейного производства – це умовні графічні позначки,
що визначають функціональні можливості технологічного обладнання
(рис. 80).
Рис. 80. Піктограми обладнання швейного виробництва

Пілінг, пилинг – утворення на поверхні виробу дрібних кульок із
скручених волокон.
Пілка, подстилка – 1. Відрізаний для пошиття одягу шматок ткани-
ни на всю її ширину. 2. Шматок матерії взагалі. 3. Підстилка на підлогу,
долівку тощо.
Пілотка, пилотка – 1. Швейний головний убір прямокутної або
овальної форми, що прикриває верхню частину голови. 2. Літній фор-
мений головний убір у деяких військовослужбовців.
Пілочка, полочка – основна передня деталь плечових виробів, об-
межена зверху горловиною і плечовими зрізами, а з боків – проймою й
бічними зрізами.
Піткання, уток – сукупність поперечних ниток тканини, які, пере-
тинаючись із поздовжніми (основою), утворюють переплетення.
Плавки, плавки – 1. Короткі труси, які щільно облягають нижню
частину тулуба, призначені для купання. 2. Короткі чоловічі труси в
обтяжку, звичайно для плавання.
Планіметр, планиметр – прилад для обчислення площі, обмеженої
довільною замкнутою лінією. У швейному виробництві планіметр ви-
користовують для визначення площі лекал.
Планка, планка – накладна деталь у вигляді вузької смужки, засто-
совувана для обробки й оздоблення країв одягу.
160
Пластрон, пластрон (франц. plastron, від італ. piastrone – нагруд-

ник) – накрохмалена нагрудна частина верхньої чоловічої сорочки (під
відкритим жилетом при фраці чи смокінгу).
Пластинка голкова, пластинка игольная – пластинка з отвором
для голки й прорізом для рейки, розміщена в гнізді швейної машини.
Плаття, платье – 1. Жіночий одяг, верхня частина якого, що відпо-
відає кофті, становить єдине ціле з нижньою частиною, що відповідає
спідниці. 2. Одяг. 3. Білизна.
Платформа, платформа – основа корпусу швейної машини. Плат
форма швейної машини може бути плоскою, циліндричною, П–поді-
бною. У багатьох швейних машинах головний вал розміщено у втулках
платформи машини.
Плахта, плахта (від укр. плат – кусок полотна) – 1. Декоративна
тканина ручної роботи. Тематика візерунка геометрична, переважно
пістрявоткана, найчастіше фон має темні кольори, візерунок яскравий.
Використовують для виготовлення національного одягу та декоратив-
них виробів. 2. Традиційний жіночий святковий одяг українців.
Плащ (макінтош), плащ (макинтош) – швейний плечовий одяг з
рукавами, із застібками від верху донизу для захисту від опадів.
Плед, плед (англ. plaid – картата тканина, шотландка) – 1. Карта-
та товста вовняна шаль із бахромою або плащ, характерний предмет
національного костюма, який носили шотландські горяни. 2. Щільне,
вовняне, напіввовняне покривало.
Плечова точка, плечевая точка – див. антропометричні точки.
Плис, плис – текстильна тканина, різновид бавовняного оксамиту,
має густий низький розрізаний ворс, гладкофарбована. Використову-
ють для виготовлення верхнього одягу, як меблево-декоративний ма-
теріал.
Плісе, плиссе (від франц. рlіssе – робити складки) – дрібні нестроче-
ні паралельні складки на тканині (переважно жіночого вбрання), най-
частіше запрасовані машинним способом.
Плісирувальник-гофрувальник, плиссировщик-гофрировщик –
робітник, який виконує операції з виготовлення плісировки або гофру-
вання вручну або машинним способом.
Плісирування, плісировка, плиссирование, плиссировка – форму-
вання по всій ширині деталі плоских паралельних складок за допомо-
гою паперових шаблонів з подальшою фіксацією їх волого-тепловою
обробкою або ж на спеціальній машині.
161
Плічка, вешалка – вішалка для одягу у вигляді вигнутої палки, ви-

готовленої з різних матеріалів, із гачком посередині.
Плоттер, плоттер – пристрій для роздруківки лекал або розкладок
лекал у натуральну величину. Це важливий тип обладнання САПР для
швейного виробництва. Без його використання автоматизація проекту-
вання моделі практично не має змісту.
Плюмаж, плюмаж – 1. Оздоба з пір’я на чоловічому головному
уборі. 2. Оздоба з пір’я на жіночому платті. 3. Оздоба у вигляді китиці
або пучка на кінській збруї.
Плюш, плюш ( від лат. pilus – волос) – шовкова, вовняна або бавов-
няна тканина з довшим ворсом (до 8 мм), ніж в оксамиті. Використову-
ють у декоративних цілях.
Плюш меблевий, плюш мебельный – текстильна тканина, різно-
вид текстильного плюшу, виробляється з крученої бавовняної пряжі по
основі і по пітканню. Характеризується розрізаним ворсом, який утво-
рюється з віскозної крученої пряжі. Буває пістрявотканий, використо-
вується для оббивки м’яких меблів.
Повзунки, ползунки – швейний або трикотажний одяг новонародже-
них і дітей ясельної групи у вигляді комбінезона або напівкомбінезона.
Повітропроникність, воздухопроницаемость – здатність швей-
них матеріалів пропускати повітря, залежить від волокнистого складу,
щільності та обробки.
Повнота, полнота – один з компонентів розмірно-повнотно-зросто-
вого стандарту, який характеризує фігуру людини та її одяг за обхвата-
ми талії і стегон.
Повойник, повойник – старовинний російський головний убір, пе-
реважно заміжніх селянок у вигляді пов’язки, яку одягали під хустку.
Повсть, войлок – 1. Виготовлений із вовни способом валяння цуп-
кий матеріал, який використовується для оббивання дверей, вироблен-
ня теплого взуття, капелюхів. 2. Шматок такого матеріалу, що викорис-
товується як килим, покривало і тощо. 3. Що-небудь схоже на такий
матеріал, збите в щільну масу.
Погон, погон – наплечний знак розрізнення у військовому та іншо-
му форменому одязі або деталь оздоблення одягу спортивного крою.
Щоб збільшити жорсткість і стійкість форми погонів, тепер виготовля-
ють їх, застосовуючи клей.
162
Подушка преса, подушка пресса – робочий орган преса у вигляді

стальної або алюмінієвої плити (рис. 81).
а) б) в)
Рис. 81. Подушка преса: а) для обробки бортів; б) для обробки штанів; в) для
спрасування пілочки
Позастрочувати, застрочить – застрочити все чи багато чого-не-
будь, у багатьох місцях.
Позумент, позумент – гаптована сріблом або сухозліткою тасьма
для оздоблення одягу, м’яких меблів, галун.
Показний кінець, указательний конец – зовнішній кінець мате-
ріалу в куску, на якому ставлять клеймо, прикріплюють документи з
маркуванням куска (ярлик, паспорт). Втратами по довжині настилу є
втрати на стиках полотен у секціях, через зрізування показного кінця, а
також при обрізуванні кінців тканини при настиланні.
Поліакрил, полиакрил – текстильне, хімічне волокно з високими
водовідштовхувальними властивостями. М’яке, легке, тепле волокно.
Поліакрилонітрил, полиакрилонитрил (від полі… і акрилонітрил)
– високомолекулярна сполука, продукт полімеризації акрилонітрилу.
Застосовують переважно для виробництва волокон.
Поліпропілен, полипропилен (від полі… і пропілен) – високомоле-
кулярна сполука, продукт полімеризації пропілену. З поліпропілену ви-
робляють волокна, плівки, посуд, труби тощо.
Покриття поліуретанове, покрытие полиуретановое – класифіка-
ційний розподіл тканин за способом їх покриття, який дає прозоре на-
несення на внутрішню сторону поліуретанової плівки для одержання
таких властивостей, як водонепроникність.
Покрій, покрой – характеристика конструкцій одягу за основними
ознаками з’єднання складових частин.
Покрій рукава, покрой рукава – характер з’єднання рукава з про-
ймою.
Поло, поло (англ. polo) – див. сорочка поло.
Положення корпуса, положение корпуса – див. проекційний роз-
мір.
163
Полотно, полотно – тканина полотняного переплетення. Буває лля-

ною, напівлляною, бавовняною, шовковою, виробленою з ниток осно-
ви й піткання однакової товщини і щільності
Полотно валяльно-повстяне, полотно валяльно-войлочное – не-
ткане вовняне полотно, волокна якого скріплені внаслідок механічних
дій, при наявності тепла і вологи, за рахунок їх звалювання.
Полотно волокнисте, холст волокнистый – текстильне полотно,
що являє собою розпушену та частково ущільнену масу з чесальних
машин, де волокна з’єднані природним поверхневим з’єднанням.
Полотно в’язально-прошивне, полотно вязально-прошивное – вид
нетканого матеріалу, що виробляється пров’язуванням волокнистого
полотна або пряжі на в’язальнопрошивних агрегатах бавовняними або
капроновими нитками.
Полотно гіпюрне, полотно гипюрное – характерні чітко окресле-
ні візерунки, окремі частини яких з’єднуються рідкою сіткою крупно-
масштабних чарунків.
Полотно голкопробивне, полотно иглопробивное – це неткане по-
лотно, виготовлене голкопроколюванням волокнистого полотна або
шляхом з’єднання його з тканиною чи полімерною плівкою.
Полотно домоткане, полотно домотканное – текстильний виріб
домашнього ткацтва, виготовлений з конопляної або лляної пряжі.
Полотно камчатне, полотне камчатное (від назви «камка») – ши-
рока лляна жакардова тканина, шириною до 250 см з гарним шовковис-
тим блиском. Крупний візерунок створюється на поверхні за рахунок
сполучення сатинових, атласних переплетень.
Полотно клеєне, полотно клеенное – неткане полотно, виготовле-
не з волокнистого полотна, елементарних ниток і тканин, скріплених
шляхом дисперсії, розчинів, полімерів.
Полотно лляне, полотно льняное – міцна тканина полотняного пе-
реплетення, яка може мати складові суміші: а) льон з лавсаном – шер-
стиста тканина, пружна, формостійка; б) льон з віскозою – шовковиста
тканина, гігроскопічна, добре драпірується, зминається. Шиють сукні,
блузи.
Полотно мереживне, полотно кружевное – на відміну від власне
мережива, являє собою ткане, в’язане або вишите полотно шириною
від 50 до 280 см. За видом сировини ці полотна можуть бути бавовня-
ними, зі змішаної пряжі, зі штучних і синтетичних ниток (комплексних
164
і текстурованих). За характером візерунка мереживні полотна поділя-

ють на тонкі, рельєфні та гіпюрні.
Полотно ниткопрошивне, полотно ниткопрошивное – в’язально
прошивне неткане полотно на основі однієї або двох систем ниток, які
перекриваються. З нього виробляють перев’язочні матеріали, декора-
тивні вироби, літній одяг.
Полотна однорідні, полотна однородные – текстильні полотна, що
складаються з волокон одного виду чи із застосуванням (не більше ніж
10%) волокон інших видів.
Полотно рельєфне, полотно рельефное – як і ткане, рельєфне мере-
живо виготовляють із трьох систем ниток, а візерунок підкреслюється
(обводиться) більш грубою ниткою.
Полотно текстильне, полотно текстильное – у широкому значенні
– тканини, трикотажні, неткані, гардинно-тюлеві полотна, у вузькому
значенні – тканини, вироблені з ниток основи й піткання.
Полотно тканинопрошивне, полотно тканепрошивное – в’я
зальнопрошивне неткане полотно із застосуванням тканини та утво-
ренням ворсової петлі.
Полотно трикотажне, полотно трикотажное – 1. Текстильний
матеріал, складений із протягнутих одна в одну петель, утворених з
однієї чи багатьох ниток (пряжі). 2. Полотна, які виробляють ручним,
машинним в’язанням. Залежно від способу утворення горизонтального
петельного ряду під час в’язання розрізняють два класи трикотажних
переплетень – поперечнов’язані (кулірні) та основов’язані.
Полотнище, полотнище – 1. Шматок тканини натуральної ширини
(як виткано). 2. Шматок тканини, що використовується як скатертина,
прапор. 3. Завіска, яка закриває що-небудь, полог. 4. Великий, широкий
лист паперу, металу. 5. Те саме, що полотно.
Полотнище спідниці, полотнище юбки – деталь швейного виробу
передня і (або) задня, яка покриває частину тулуба і ніг.
Полотримач, полодержатель – петля або зав’язка в деяких видах
жіночого одягу, яка утримує нижню пілочку під верхньою.
Помережати, украсить – 1. Оздобити що-небудь мережкою або ви-
шивкою. 2. Застосовуючи фарби, різьблення, прикрасити що-небудь ві-
зерунками, надавши йому гарного чепурного вигляду. 3. Густо вкрити
яку-небудь поверхню лініями, плямами і т. ін., що нагадують мережи-
во.4. Вкрити великою кількістю позначок, міток, значків тощо.
165
Помпон, кутасик, помпон (франц. pompon) – деталь виробу у ви-

гляді кульки для оздоблення, виготовлена з ниток, хутра тощо.
Пончо, пончо (ісп. poncho) – накидка прямокутної форми з вирі-
зом для голови у вигляді круга (традиційний одяг індіанців Південної і
Центральної Америки).
Поплін, поплин (від італ. рараlіпо – папський) – шовкова, напівшовко-
ва або бавовняна дрібнорубчаста тканина полотняного переплетення.
Попружка, попружка – в українському народному одязі – жіночий
пояс із грубої кольорової пряжі; крайка.
Поролон, поролон – пористий синтетичний матеріал з поліуретану,
різновид поропласту. Застосовують для виготовлення м’яких сидінь,
одягу тощо.
Порти, порты – давня назва вузьких полотняних чоловічих штанів.
Поручи, поручи – вузькі нарукавники, які стягуються шнурками.
Поручі нагадують священнослужителям, що вони, здійснюючи таїн-
ства чи беручи участь у здійсненні таїнства віри Христової, виконують
це не власними силами, а силою і благодаттю Божою.
Посадження, посадка, посадка – 1. Зменшення розміру ділянки де-
талі одягу по лінії строчки. 2. Положення одягу на фігурі людини.
Потік, поток – форма організації масового виробництва швейних
виробів.
Пошиття, пошив – те саме, що й шиття.
Поярок, пояркова вовна, поярок, поярковая шерсть – вовна, зі-
стрижена з ягнят шестимісячного віку, що складається з пухових та
перехідних волокон, і тонкої ості, яка не утворює руна.
Пояс, пояс – 1. Стрічка, шнур, пас, ланцюжок, які є оздоблювальни-
ми деталями туалету або призначаються для стягування одягу по талії,
стегнах, під грудьми. 2. Пришивна смужка у верхній частині спідниці,
брюк, призначена для закріплення їх на талії, або вшивна смужка в
сукнях і пальтах деяких фасонів.
Пояс для панчіх, пояс для чулок – жіночий корсетний виріб для
утримання панчіх, що охоплює нижню частину тулуба.
Праска, утюг – пристрій для волого-теплової обробки швейних ви-
робів. Буває електроннопарова, парова та електрична, з закругленими
краями для прасування підкладки (рис. 82).
166
Рис. 82. Електропарова праска

Праска фальцпреса, утюжок фальцпресса – елемент робочого ор-
гану загинального преса у вигляді невеликої нагрівальної пластинки.
Прасувальна обробка, утюжельная обработка – волого-теплова
обробка матеріалу, деталі, виробу праскою або на пресі з метою стон-
шення країв, зсідання тканини, видалення заминів, ласів, надання ви-
робу об’ємних форм і товарного вигляду.
Прасувальник, утюжильщик – робітник, який виконує ту або іншу
операцію волого-теплової обробки швейних виробів і деталей за допо-
могою праски, преса, відпарювача із застосуванням спеціальних форм,
шаблонів або без них.
Прасування, утюжка – те саме, що й прасувальна обробка. Оста-
точне прасування готових виробів виконують на пресах з різними спе-
ціальними подушками.
Прасувати, утюжить – прасувати гарячою праскою.
Прейскурантний номер, прейскурантный номер – див. номер.
Прем’єр-210, премьер-210 – текстильна тканина, яка належить до
групи тканин, призначених для працівників силових структур. Виро-
бляється зі змішаної пряжі: 67% поліефіру, 33% бавовни. Поверхнева
густина тканини – 210 г/м2. Має хороші гігієнічні властивості, високу
міцність, водовідштовхувальну обробку, яка перешкоджає проникнен-
ню вологи, не зменшуючи паропроникність тканини.
Прес вирубувальний, вырубочный пресс – прес для вирізання дета-
лей одягу з одного або кількох шарів матеріалу за допомогою спеціаль-
них різальних інструментів.
167
Прес для обробки швейних виробів для забезпечення форми де-

талей одягу під час волого-теплової обробки, пресс для обработки
швейных изделий для обеспечения формы деталей одежды в процессе
влажно-тепловой обработки – вертикальний прес для запрасування
коміра піджаків; подвійний прес для фінішної обробки штанів; прес
карусельного типу для запрасування лацканів, піджаків.
Пресувальник, прессовщик – те саме, що й прасувальник.
Прет-а-порте, прет-а-порте (франц. pret-a-porte) – моделі готового
одягу, які виготовляють на промислових підприємствах. Перша така
колекція була виготовлена у 1959 р. П’єром Карденом на замовлення
французького торгового дому Henri. За прикладом Кардена почали ви-
готовляти подібні колекції, які отримали назву прет-а-порте.
Прибавка декоративно-конструктивна, прибавка декоративно-
конструктивная – 1. Прибавка, яка дається для створення силуету
і форми одягу (входить в сумарну прибавку на вільне облягання). 2.
Прибавка, яка дається для створення складок, защипів (не входить у
сумарну прибавку на вільне облягання).
Прибавка на вільне облягання, прибавка на свободное облегание
– різниця між внутрішніми розмірами одягу та відповідними розміра-
ми фігури людини.
Прибавка технічна, прибавка техническая – слугує для забезпе-
чення свободи руху, дихання людини і створення повітряного проміж-
ку з метою регулювання теплообміну.
Прилеглий силует, прилегающий силуэт – обрис одягу, який щіль-
но прилягає до фігури людини, підкреслюючи її. В одязі прилеглого
силуету додача до півобхвату грудей на кілька сантиметрів менша, ніж
в одязі напівприлеглого силуету.
Приметування, приметывание – тимчасове прикріплення меншої
деталі до більшої ручними або машинними стібками.
Припасування, подгонка – 1. Підбір, суміщення деталей між собою
за рисунком на матеріалі або за розмірами й формою. 2. В індивідуаль-
ному пошитті – уточнення конструкції виробу відповідно до розмірів,
фігури й форми моделі.
Припрасовування, приутюживание – волого-теплова обробка
праскою або пресом швів, згинів, виточок, складок або оброблених
країв з метою стоншення їх.
168
Припуск, припуск – додача до проектних розмірів деталі на її об-

робку.
Пристрочування, пристрочка – приєднання тканої, в’язаної фурні-
тури з вивороту або з лиця до краю виробу.
Пришивання, пришивание – прикріплення нитками вручну або на
швейній машині меншої деталі до більшої, а також оздоблення, маркування.
Пришивний, притачной – прикріплений, приєднаний до деталі,
частини виробу.
Пробирання основи, пробирание основи – процес послідовного
просилювання ниток основи через деталі ткацького верстата – ламелі,
ремізи та бердо.
Пробоїна, пробоина – дефект тканини у вигляді діри в полотні.
Провансальський візерунок, провансальский узор – класифікацій-
ний розподіл тканин за тематикою візерунка, де візерунок надрукова-
ний вручну на тонких бавовняних тканинах, які призначені для штор,
оббивки, подушок і покривал.
Продукція, продукция (від лат. productio, від produco – виробляю) –
сукупність матеріальних благ, добутих чи створених унаслідок вироб-
ничої діяльності, валово – загальний обсяг виробництва в грошовому
виразі окремими підприємствами або галуззю народного господарства
за певний період, товарна продукція, що йде за межі підприємства, яке
її виробило.
Проекційний розмір, проекционный размер – розмір, використо-
вуваний у конструюванні одягу й побудові скульптурних еталонів ти-
пових фігур і манекенів; визначається, як відстань між площиною й
лінією, проведеною через певну точку фігури.
Виїмка талії, выемка талии – величина прогину між хребтом у талії й
вертикаллю від ділянки хребта між лопатками, яка найбільше виступає (ви-
їмка талії 1), або між хребтом у талії й вертикальною площиною, дотичною до
сідниць (виїмка талії 11).
Глибина спини між лопатками, глубина спины между лопатками – відстань
від вертикальної площини, дотичної до лопаток, до хребта між лопатками.
Глибина шиї, глубина шеи – відстань по горизонталі від сьомого шийного
хребця до вертикалі, дотичної до точки хребта між лопатками, яка найбільше
виступає.
Опуклість грудей, выпуклость груди – відстань між вертикальною пло-
щиною, дотичною до грудей в місці найбільшої опуклості їх, і яремною за-
падиною.
169
Опуклість спини, выпуклость спины – відстань між вертикальною пло-
щиною, дотичною до лопаток, і вертикаллю, дотичною до заднього кута пах-
вової западини.
Положення корпуса, положение корпуса – відстань по горизонта-
лі від сьомого шийного хребця до вертикальної площини, дотичної до
лопаток.
Прозорість, прозрачность – це здатність текстильних матеріалів
пропускати крізь себе світло, просвічуючись наскрізь.
Пройма, пройма – 1. Отвір для продівання руки й для з’єднання
рукава з виробом, який утворюється між бічним і плечовими швами в
місці стикування пілочки і спинки. 2. Конструктивна фігурна контурна
лінія спинки і пілочки, розміщена між плечовим і бічним зрізами.
Пройма відкрита, пройма открытая – не замкнутий по бічних зрі-
зах контур пройми виробу (рис. 16).
Пройма закрита, пройма закрытая – замкнутий контур пройми
виробу (рис. 16).
Прокладка, прокладка – проміжний шар між верхом і підкладкою
виробу або двома шарами деталі, призначений для надання різним ді-
лянкам одягу необхідних фізико-механічних властивостей (жорсткості,
пружності, міцності).
Прокладка бортова, прокладка бортовая – прокладка між верхом
і підкладкою з лляної, бавовняної тканини або флізеліну, іноді з дода-
ванням волосу, призначена для зміцнення форми пілочки.
Прокладка вітростійка – прокладка ветростойкая – прокладка
незначної повітропроникності, призначена для поліпшення теплоізо-
ляційної здатності одягу.
Прокладка плечова, прокладка плечевая – прокладка з бортової
тканини з ватою або з поролону, застосовувана для надання бажаної
форми й стійкості плечовим ділянкам у виробах верхнього одягу (рис. )
Прокладка утеплювальна, прокладка утепляющая – теплоізолю-
ючий матеріал, розміщений між верхом і підкладкою верхнього одягу
в один або кілька шарів.
Прокласти нитку, проложить нитку – намітити лінію перегину,
рельєфу, виточки ручними стібками.
Прокласти пружок, проложить кромку – прикріпити поздовжню
смужку, тасьму по краях, згинах деталей, щоб запобігти розтягуванню
їх або надати деталям об’ємної форми.
170
Прокласти строчку, проложить строчку – виконати строчку на

деталях.
Проліт, пролет – дефект тканини у вигляді прорідженої поперечної
смужки по всій ширині або тільки на окремій її частині, яка утворю-
ється внаслідок того, що бракує нитки піткання. Проліт є наслідком
порушення технологічного режиму ткацтва.
Променевий спосіб розмноження лекал, лучевой способ размно-
жения лекал – технічне розмноження лекал за вихідними лекалами
нанесенням міжрозмірних або міжзростових прирощень на променях,
проведених з умовних фокусів через характерні точки лекала. На точ-
ність променевого способу розмноження лекал впливає вибір положен-
ня фокуса.
Промисловість трикотажна, промышленность трикотажная
– галузь промисловості, яка виготовляє білизняні, верхні, панчішно-
шкарпеткові, трикотажні полотна, штучне хутро та головні убори.
Пропорції, пропорции – розмірне співвідношення частин костюма
між собою і в цілому зі статурою людини. Наприклад, це співвідно-
шення довжини і ширини сукні, довжини жакету і спідниці, розмірів
кожної деталі щодо всього об’єму виробу тощо. Досконалими вважа-
ються ті співвідношення, які близькі до природних пропорцій статури.
Пропорційний (від слова пропорція), пропорциональный – такий,
що має правильне співвідношення частин з цілим, перебуває у певному
відношенні до будь-якої величини.
Пропрасовувач, проутюжельник – відрізок байки, фланелі, бавов-
няної або лляної тканини, склотканин, мідної дрібновічкової сітки, що
накладається на тканину, деталь при волого–тепловій обробці в сухому
або зволоженому вигляді.
Пропудрювання, пропудривание – перенесення контурів деталей
виробу на верхнє полотно настила через отвори в трафареті за допо-
могою крейдової пудри, тальку, фарби.
Прорубка, прорубування, прорубка – 1. Пошкодження матеріалу
швейною голкою при проколюванні. 2. Виконання прорізу, отворів у
матеріалі, деталі ударом гострого різака. Залежить від волокнистого
складу, щільності, видів обробки пряжі самої тканини, номера швейної
голки, виду, будови шва.
Простирадло, простынь – постільна білизна для накривання спаль-
ного місця.
171
Прошивка, прошивка – оздоблювальна смужка тканини 3–10 см за-
вширшки з різними видами вишивки.
Прядило, прядево – текстильні волокна коноплі, відділені вимочу-
ванням у воді, м’яттям, тріпанням та очисткою від деревнистих частин.
Прядіння, прядение – формування пряжі з рівниці на прядильних
машинах.
Пряжа, пряжа – нитка, одержана в процесі прядіння з натуральних
та хімічних волокон обмеженої довжини, з’єднаних через скручування
або склеювання.
Пряжа апаратна, пряжа аппаратная – виготовлена з коротких во-
локон апаратним способом прядіння. Використовують для виготовлен-
ня теплозахисних тканин.
Пряжа бавовняна, пряжа хлопчатобумажная – пряжа, яка виро-
бляється з 100% бавовни та бавовняних відходів. У бавовняній пряжі
допускається вміст не більше як 10% віскозних волокон.
Пряжа вузликова, пряжа узелковая– пряжа, отримана в процесі
скручування стрижньової та нагінної нитки, яка складається з більш
пружних волокон, ніж стрижньова, і має невисоку крутку. Нагінна нит-
ка подається без натягу, вільно, завдяки чому отримують різні за роз-
міром зовнішні петлі.
Пряжа змішана, пряжа смешанная – пряжа, що складається із су-
міші різних за природою й хімічним складом волокон.
Пряжа кардна, пряжа кардная – пряжа, виготовлена з бавовня-
них та інших волокон за кардною системою прядіння. За структурою
і властивостями займає проміжне місце між гребінною та апаратною
пряжею.
Пряжки для штанів, пряжки для брюк – виробляють зі сталевої
стрічки штампуванням, щоб захистити від коро-
зії їх лакують або оксидують. Пряжки для пальт,
суконь інших виробів верхнього одягу виготов
ляють з відходів пластмас способом пресування
або лиття під тиском, у вигляді прямокутної рам-
ки, круглої, овальної чи іншої форми з перекла-
диною посередині.
Пуловер, пуловер (англ. pyll-over – одягати
через голову, від puii – тягти, over – поверх, звер-
ху) – трикотажний светр з рукавами без коміра і
застібок (рис. 83). Рис. 83. Пуловер
172
Пурпур, пурпур (лат. purpura – багряниця) – 1. Темно-червоний або
яскраво-червоний. 2. Дорога старовинна тканина цього кольору, одяг,
речі з цієї тканини; багатий одяг.
Пух, пух – коротке бавовняне волокно завдовжки до 20 мм.
Пуховик, пуховик – стьобана куртка або пальто з прокладкою з пір’я
або синтетичних нетканих матеріалів виготовляють в більшості різної
конструкції з водовідштовхувальних матеріалів.
П’яльці, пяльца – пристрій у вигляді двох круглих або прямокутних
рам, між якими закріплюють у натягнутому стані матеріал для ручного
або машинного вишивання, нанесення рисунка.
Р
Равендук, равендук (англ. ravendyck, нім. rawentuch, з голл.
rowendoek) – груба, жорстка, конопляна тканина або лляна; різновид
парусини, равентух. Використовують для виготовлення парусів, як по-
лотно для живописних робіт, у взуттєвій промисловості.
Радіб, радиб – давньоєврейська жіноча вуаль, яку накидали на плечі.
Рамі, рами – багаторічна рослина з родини кропивних, волокна за-
стосовують для виготовлення тканин побутового та технічного призна-
чення. Інша назва – китайські коноплі.
Рамка розкладки, рамка раскладки – прямокутний контур, який
обмежує довжину й ширину розкладки лекал на тканині або на площи-
ні стола.
Рантух, рантух – 1. Головний убір заміжньої жінки у Галичині –
біла тонка хустка, покривало. 2. Тонка бавовняна тканина.
Рапорт, раппорт (від франц. rарроrt – повернення) – повторюваний
елемент набірного орнаменту, візерунки.
Ратинування, ратинирование – оздоблення ворсових тканин, у
процесі якого волокна фігурно розміщуються у вигляді діагоналей, ку-
льок, ялинок тощо.
Раціональне розкроювання тканини, рациональный раскрой тка-
ни – розкроювання тканини з мінімальними нераціональними залиш-
ками і процентом міжлекальних втрат і з найменшими відходами по
довжині й ширині тканини.
Раціональний залишок, рациональный остаток – залишок мате-
ріалу, придатний для розкроювання виробу, передбаченого асортимен-
том даного підприємства.
173
Рафія, рафия (малагасійське) – прядильні волокна, одержані з листя

пальм (поширених у тропічних частинах Африки й Америки). Застосо-
вуються при виробництві капелюхів і взуття.
Реверенда, реверенда – 1. Ряса. 2. Довга чорна мантія у католицько-
го й лютеранського духовенства.
Реглан, реглан (від англ. rаglаn; від прізвища англ. генерала Регла-
на) – конструкція рукава, деталі якого викроюють як одне ціле з пле-
човими ділянками пілочок і спинки, що доходять до горловини виробу.
Реглан-погон, реглан-погон – крій рукава, в якому лінія пройми йде
паралельно плечовому зрізу на відстані 4–8 см від нього, потім на рівні
з’єднання руки з тулубом переходить у плавну овальну криву, яка йде
до кутів пахвових западин.
Реглан нульовий, реглан нулевой – крій рукава, в якому лінія про-
йми пілочки і спинки починається від точок вершини горловини пілоч-
ки і спинки.
Редингот, редингот (франц. redingote, від англ. riding – читать,
coat – пальто) 1. Сюртук для верхової їзди. 2. Особливий крій жіночо-
го верхнього плаття. 3. Пальто прилеглого, напівприлеглого силуету, з
довгою шліцею на спині і відкладним коміром з лацканами.
Резервне вибивання, резервная печать (франц. reserve – запас, від
лат. reservo – зберігаю) – вибивання текстильного полотна сполукою,
яка містить речовини, що перешкоджають утворенню забарвлення в
місцях вибивання під час подальшого фарбування.
Рейка, рейка – деталь швейної машини у вигляді металевої плас
тинки з зубцями різних розмірів, яка забезпечує поступальне просу-
вання тканини. Для важких і грубих тканин застосовують рейки з висо-
кими й рідко розміщеними зубцями, для тонких – рейки з дрібними й
часто розміщеними зубцями (рис. 84).
Рис. 84. Рейка
174
Рейтузи, рейтузы – 1. Трикотажний поясний одяг, який щільно об-

лягає нижню частину тулуба і ноги до ступні, кожну окремо. 2. Вузькі
штани, які щільно облягають ноги (переважно для верхової їзди).
Рельєфний, рельефный (франц. relief, від лат. relevo – піднімаю) –
опуклий, у переносному значенні – виразний, чіткий.
Ремінь, ремень – довга смуга з щільного матеріалу, шкіри тканини,
яку використовують для закріплення будь-чого.
Реміза, ремиза (від франц. rеmіsе) – 1. Пристрій (рамки або планки з
міцними нитками) в ткацьких верстатах, яким розділяють нитки осно-
ви. 2. Робочий орган ткацького верстата, який піднімає й опускає нитки
основи.
Репс, репс (від англ. rеps) – цупка, щільна бавовняна, вовняна або
шовкова тканина з дрібними паралельними рубчиками, утвореними за
рахунок переплетення або різниці в товщині ниток, основи, пітканні.
Буває одяговий, меблево-декоративний, взуттєвий.
Риза, фелон, риза (лат. velare) – 1. Основний ритуальний одяг свя-
щеника. 2. Одяг довгий, широкий, без рукавів, з отвором для голови і з
великим вирізом спереду.
Рилон, рилон – нитка спіралеподібної структури, отримана внаслі-
док протягування капронової нитки через грань нагрітого леза, подібні
до неї нитки – гофрон, ожилон. Використовують для вироблення тка-
нин, трикотажних полотен.
Рип-стоп-захист, рип-стоп-защита – поліефірна тканина, має ар-
мовані нитки, які утворюють каркас і підвищують міцність тканини.
Буває з малоусадковою і водовідштовхувальною обробками. Викорис-
товується для виготовлення одягу працівників охорони.
Рисунок технічний, рисунок технический – графічне зображення
моделі, що входить до складу технічного опису.
Ритм, ритм – засіб зв’язку всіх елементів одягу, тобто відповідні
проміжки між елементами композиції.
Ритм простий рівномірний, ритм простой равномерный – послі-
довне чергування однакових за формою, розміром, кольором елементів
композиції та проміжків між ними. Він може виявлятися у доповненні
форм або елементів з проміжком, який є межею розподілу форми, а
також у повторенні однакових за формою елементів, розміщених один
за одним. Прикладом простого рівномірного ритму можуть бути одно-
бічні складки по колу.
175
Ритм пропорційно-послідовний, ритм пропорционально-последо

вательный – складна закономірність повторення елементів, форм та
проміжків між ними з їхнім пропорційним збільшенням або зменшен-
ням. Прикладом пропорційно-послідовного ритму можуть бути орна-
менти вишивок по бережках сорочок національного вбрання, рушників.
Ритм простий радіально-променевий, ритм простой радиально-
лучевой – закономірність, в якій чергуються однорідні й рівні за вели-
чиною лінії, що починаються в одному місці. Прикладом простого ра-
діально-променевого ритму можуть бути такі елементи одягу, як жабо,
плісе, віялоподібні складки тощо.
Ритм прогресуючий радіально-променевий, ритм прогрессирую-
щий радиально-лучевой – закономірність, що виявляється у розташу-
ванні різних променеподібних драпірувань. Наприклад жіночі народні
сорочки, призібрані по горловині та по низу рукавів у вигляді нерівно-
мірних променів, що ритмічно розходяться, сукні з симетричними та
асиметричними драпіруваннями або м’якими защипами від лінії плеча,
лінії талії тощо.
Ритм радіально-променевий, ритм радиально-лучевой – упоряд-
ковує лінії, що починаються в одному місці. Розрізняють два види раді-
ально-променевого ритму: простий і прогресуючий.
Ришельє, ришелье (від прізвища французького кардинала Ришельє)
– ажурне вишивання, в якому краї малюнка обметані петельним швом,
а просвіти заповнені ґратчастими з’єднаннями.
Рівниця, ровница – напівфабрикат прядильного виробництва. По-
тоншена та підкручена стрічка паралелізованих волокон на кільцепря-
дильних машинах, з якої отримують пряжу.
Різак, резак – інструмент, який відповідає за формою контуру ви-
різуваної деталі й застосовується під час розкроювання вирубуванням.
Різальник, резальщик – робітник, який виконує розкроювання де-
талей.
Різновідтінковість, разнооттеночность – дефект тканини у вигля-
ді наявності різних відтінків кольору в одному куску однотонної тка-
нини. Помітна різновідтінковість у швейних виробах I й II сорту не
допускається.
Рогожка, рогожка – щільна, міцна, лляна, напівлляна або бавов-
няна тканина виготовлена переплетенням рогожка, завдяки якому на
лицьовій та виворотніх сторонах утворюються квадрати, розташовані
176
в шаховому порядку. Буває вибілена, пістрявоткана, гладкофарбована.

Використовують для виготовлення верхнього одягу, головних уборів.
Розбракування, розбраковка – операція перегляду матеріалу на
розбраковувальному верстаті з відмічанням дефектів на полотні й у
паспорті куска.
Розгортка, развертка – зображення на площині частин фігури лю-
дини, манекена, одягу.
Розетка, розетка (від франц. rosette, зменш. rose – троянда) –
1. Орнаментальний мотив у вигляді круглої квітки з однаковими пе-
люстками. 2. Декоративна нашивка із стрічки, тасьми на капелюшках,
взутті тощо.
Розкеп, раскеп – місце з’єднання коміра з підбортом.
Розкладка (розкладання) лекал, раскладка лекал – 1. Розміщення ле-
кал у прямокутній рамці на матеріалі, папері, столі. 2. Полотнище ткани-
ни, паперу, клейонки з розміщеними на ньому комплектами лекал.
Розкладка лекал комбінована, раскладка лекал комбинированная
– розкладка, здійснювана за допомогою кількох комплектів лекал дета-
лей виробів, іноді різних розмірів і зростів, з метою економії матеріалу,
що витрачається.
Розкрійний, раскройный – призначений для розкроювання.
Розкроювання, розкрій, раскрой – 1. Вирізування деталей виробу
з настилу або одиночного полотнища. 2. Технологічний процес у роз-
крійному цеху, який полягає в настиланні матеріалів, розсіканні насти-
лів на частини й заготовці деталей виробу методом вирубування або
вирізування.
Розметування, разметка – 1. Прикріплення підкладки, бортової й
утеплювальної прокладок до припуску шва вшивання рукава ручними
розметувальними стібками або на спеціальній машині. 2. Розправляння
припуску бантової або зустрічної складки на два боки від лінії шва й
закріплення її країв двома тимчасовими строчками перед подальшою
обробкою.
Розмір, размер – один з компонентів розмірно-повнотно-зростового
стандарту, який характеризує фігуру й одяг за обхватом грудей і визна-
чає розподіл виробів на номери.
Розмірна ознака, размерный признак – довжина, ширина, об-
хват, проекційний розмір певних ділянок тіла людини, які характе-
ризують будову тіла й використовуються для конструювання одягу.
177
Рис. 85. Розмірні ознаки фігури людини:

1 – обхват шиї; 2 – обхват грудей перший; 3 – обхват грудей другий; 4 – обхват
грудей третій; 5 – обхват грудей четвертий; 6 – обхват талії; 7 – обхват стегон;
8 – ширина грудей; 9 – відстань між сосковими точками; 10 – ширина спини;
11 – відстань між виступаючими точками лопаток; 12 – ширина плечового
схилу; 13 – обхват плеча у верхній частині; 14 – обхват руки в ліктьовому
суглобі; 15 – обхват передпліччя у верхній частині; 16 – обхват передпліччя в
середній частині; 17 – обхват зап’ястка; 18 – обхват кисті, стиснутої у кулак;
19 – обхват стегна; 20 – обхват коліна; 21 – обхват під коліном; 22 – обхват лит-
ки; 23 – обхват щиколотки; 24 – обхват стопи через п’ятку; 25 – обхват голови;
26 – довжина руки до першого суглоба великого пальця; 27 – довжина руки до
кінця третього пальця; 28 – зріст; 29 – відстань від шийної точки до підлоги;
30 – довжина до талії спереду; 31 – довжина до талії спереду 1; 32 – висота
грудей; 33 – довжина спини до талії; 34 – висота пройми позаду; 35 – довжина
спини до талії 1; 36 – висота плеча коса; 37 – довжина збоку від лінії талії до
підлоги; 38 – довжина спереду від лінії талії до підлоги; 39 – відстань від лінії
талії до коліна; 40 – висота під сідничної складки; 41 – висота сидіння; 42 – по-
ложення корпусу; 43 – висота плеча.
Висота грудей, высота груди – відстань від шийної точки по основі шиї до
найвищої точки грудей (рис. 85).
Висота підсідничної складки, высота подъягодичной складки – відстань
від середини підсідничної складки до підлоги (рис. 85).
178
Висота плеча коса, высота плеча косая – відстань від правої плечової
точки до перетину лінії талії з хребтом (рис. 85).
Висота пройми позаду, высота проймы сзади – відстань від шийної точки
до лінії обхватів грудей першого і другого з урахуванням виступу лопаток
(рис. 85).
Висота сидіння, высота сидения – відстань від лінії талії до площини
стільця, на якому сидить вимірюваний (рис. 85).
Відстань між сосковими точками, расстояние между выступающими
точками грудных желез – відстань по горизонтальній прямій між виступними
точками грудних залоз (рис. 85).
Відстань між виступними точками лопаток, расстояние между
выступающими точками лопаток – відстань по горизонтальній прямій між
виступними точками лопаток (рис. 85).
Відстань від лінії талії до коліна, расстояние от линии талии до колена
– відстань від лінії талії до виступної точки живота й далі до коліна на рівні
центра колінної чашечки (рис. 85).
Довжина до талії спереду, длина до талии спереди – відстань від шийної
точки по основі шиї через виступну точку грудної залози до лінії талії (рис.
85).
Довжина збоку від лінії талії до підлоги, длина сбоку от линии талии до
пола – відстань від рівня лінії обхвату талії по бічній поверхні стегна через
ділянку горба, яка виступає найбільш, до підлоги (рис. 85).
Довжина руки, длина руки – відстань від плечової точки по зовнішньому
боку плеча й передпліччя до першого суглоба великого пальця або до кінця
третього пальця (рис. 85).
Довжина спереду від лінії талії до підлоги, длина спереди от линии та-
лии до пола – відстань від лінії талії по окружності живота через його найвищу
точку й далі по вертикалі до підлоги (рис. 85).
Довжина спини до талії, длина спины до талии – відстань по кривій, яка
проходить від шийної точки по хребту до лінії талії (рис. 85).
Обхват стегон, обхват бедер – довжина окружності, яка проходить у гори-
зонтальній площині через найвищі точки сідниць (рис. 85).
Обхват стегна, обхват бедра – довжина окружності ноги на рівні підсід-
ничної складки (рис. 85).
Обхват голови, обхват головы – довжина окружності, яка проходить по
лобних горбах і точках потилиці, які найбільше виступають (рис. 85).
Обхват грудей, обхват груди – довжина окружності тулуба на рівні грудей.
Обхват грудей другий, обхват груди второй – довжина окружності, яка
проходить через нижні кути лопаток, пахвові западини й виступні точки груд-
них залоз (рис. 85).
179
Обхват грудей перший, обхват груди первый – довжина окружності, яка
проходить через лопатки, пахвові западини й над грудними залозами (рис. 85).
Обхват грудей третій, обхват груди третий – довжина окружності, яка
проходить у горизонтальній площині через виступні точки грудних залоз.
Обхват грудей четвертий, обхват груди четвертый – довжина окружнос-
ті, яка проходить під основою грудних залоз у горизонтальній площині (рис.
85).
Обхват зап’ястка, обхват запястья – довжина окружності, яка проходить
по променезап’ястному суглобу через голівку ліктьової кістки (рис. 85).
Обхват литки, обхват икры – довжина окружності ноги, вимірювана в
місці найбільшого розвитку литкового м’яза (рис. 85).
Обхват кисті, стиснутої в кулак, обхват кисти, сжатой в кулак – до-
вжина окружності, яка проходить перпендикулярно від кисті по головках
п’ясткових кісток через великий палець (рис. 85).
Обхват коліна, обхват колена – довжина окружності, яка проходить по
колінній чашечці (рис. 85).
Обхват плеча, обхват плеча – довжина окружності руки, яка проходить по
біцепсу (рис. 85).
Обхват під коліном, обхват под коленом – довжина окружності ноги, ви-
мірювана під колінною чашечкою в місці найбільшого звуження гомілки (рис.
85).
Обхват передпліччя у верхній частині, обхват предплечья в верхней час-
ти – довжина окружності руки, вимірювана безпосередньо під ліктьовим су-
глобом (рис. 85).
Обхват передпліччя у середній частині, обхват предплечья в средней
части – довжина окружності руки, вимірювана на рівні середини передпліччя
(рис. 85).
Обхват руки в ліктьовому суглобі, обхват руки в локтевом суставе – до-
вжина окружності руки на рівні ліктьового суглоба, вимірювана із зігнутою
під прямим кутом рукою (рис. 85).
Обхват стопи через п’ятку, обхват стопы через пятку – довжина окруж-
ності, яка проходить через задню точку п’ятки, що найбільше виступає вниз, і
найбільшу точку згину стопи (рис. 85).
Обхват талії, обхват талии – довжина окружності, яка проходить у гори-
зонтальній площині через найвужчу частину тулуба між нижніми ребрами й
гребенями клубових кісток (рис. 85).
Обхват шиї, обхват шеи – довжина окружності, яка проходить по основі
шиї спереду над яремною виїмкою і ззаду над остистим відростком сьомого
шийного хребця (рис. 85).
Обхват щиколотки, обхват щиколотки – довжина окружності, яка про-
ходить по виростках гомілковостопного суглоба (рис. 85).
180
Ширина грудей, ширина груди – відстань між передніми кутами пахвових
западин (рис. 85).
Ширина плечового схилу, ширина плечового ската – відстань від основи
шиї до плечової точки (рис. 85).
Ширина спини, ширина спины – відстань між задніми кутами пахвових
западин (рис 85).
Розпрасовування, розпрасування, разутюживание – закріплення
шва або складки в розправленому на обидва боки положенні за допо-
могою волого-теплової обробки.
Розрахункова серія, рассчетная серия – партія швейних виробів
одного виду й фасону всіх розмірів і зростів, яка може бути виготовле-
на швейною фабрикою за певний строк. Розмір розрахункової серії ви-
значають, враховуючи потужність швейних потоків і строк, прийнятий
для даного замовлення.
Розрахунково-пропорційний спосіб розмноження лекал, расчет
но-пропорциональный способ размножения лекал – технічне розмно-
ження лекал заданих розмірів або зростів нанесенням міжрозмірних
приростів на координатні осі, проведені з основних контурних точок
вихідних лекал.
Розрахунок кусків, расчет кусков – операція визначення раціо-
нального використання довжини кусків на задані настили без залишків
або з мінімальними залишками.
Розріз, разрез – 1. Те саме, що й шліца. 2. Пряме або фігурне роз-
січення матеріалу для петлі або входу в кишеню (на відміну від підріза,
який іде від краю усередину деталі).
Розсікання настилу, рассечка настила – розрізування настилу на
частини.
Розстрочити, розстрочувати, расстрочить, расстрачивать – за-
кріпити розгорнуті запаси зшивного шва однією або двома строчками
вздовж лінії з’єднання деталей.
Розсувальність ниток, раздвигаемость нитей – відбувається під
впливом зовнішніх зусиль (розтягування, згину), внаслідок чого в тка-
нині готового виробу спостерігаються зсуви однієї системи ниток від-
носно іншої. Залежить від будови, щільності тканини.
Розтікання, растоки – дефект тканини у вигляді порушення кон-
турів рисунка на тканині, який виникає унаслідок розтікання барвника
під час вибивання.
181
Розтраф, ростраф – дефект тканини у вигляді незбіжності частин

багатоколірного рисунка на тканині під час вибивання.
Розтяжність, растяжение – здатність матеріалів збільшувати лі-
нійні розміри під дією розтягувальних зусиль під час шиття, прасуван-
ня, в процесі експлуатації. Розтяжність тканини в косому напрямі ви-
користовують, щоб надати деталям об’ємної форми.
Розхил виточки, раствор вытачки – максимальна відстань між
зшиваними боками виточки.
Рольпрес, рольпресс – спеціалізована лапка швейної машини, за
стосовувана для зшивання пухких матеріалів і матеріалів з великим
коефіцієнтом тертя (ватних прокладок, шкіри, дубльованих на пороло-
ні матеріалів). При застосуванні рольпреса в швейних машинах полег-
шуються повороти матеріалу під голкою, поліпшується якість строчки.
Під час вистьобування ватних прокладок рольпрес не збиває вату й
зменшує посадку (рис. 86).
Рис. 86. Рольпрес

Росток, росток – лінія, зріз горловини по спинці.
Ротонда, ротонда (італ. rotonda, від лат. rotundus – круглий) – верх-
ній жіночий теплий одяг без рукавів у вигляді довгої накидки.
Рубанок, рубанок – пристрій з ножем для обрізування кінців тка-
нини при настиланні. Напрямом для переміщення рубанка поперек на-
стилу є кінцева притискна лінійка, яка складається із двох дерев’яних
або металевих рейок.
Рубильник, рубильник – пристрій до швейної машини, призначе-
ний для одинарного або подвійного підгинання зрізу деталі одягу. Ви-
користання рубильника у швейній машині дає можливість збільшити
продуктивність праці до 20% на операціях підгинання зрізів деталей.
182
Рубильник для виготовлення шльовок та бретелей, рубильник

для изготовления шлевок и бретелей – цей рубильник має установчу
пластину, яка закріплюється гвинтами до платформи машини та плас-
тину-фіксатор, що має подовжені прорізи для установки рубильника
відносно голки (рис. 87).
Рис. 87. Рубильник для виготовлення шльовок та бретелей: 1 – установча

пластина; 2 – пластина фіксатор; 3 – трубка з розширеним кінцем у вигляді
конуса
Рубок, рубок – 1. Сорт тонкого лляного полотна. 2. Хустка з батисту
або перкалю.
Рудус, рудус – напіввовняна тонкосуконна тканина з апаратної пря-
жі, буває пістрявоткана й меланжева. Використовують для виготовлен-
ня штанів, спортивних костюмів спеціального призначення.
Рукав, рукав – 1. Деталь швейного виробу, що одягається на руку. 2.
Частина швейної машини, в якій розміщено головний вал.
Рукав вшивний, рукав втачной – покрій рукава, який з’єднується
з проймою виробу по замкненому контуру на ділянці з’єднання руки з
тулубом.
Рукав комбінований, рукав комбинированный – рукав, що склада-
ється з комбінації двох різних покроїв рукавів на деталях спинки та
пілочки. Наприклад: спереду – реглан, ззаду – суцільнокрійний.
Рукав «крильце», рукав «крылышко» – різновид вшивного корот-
кого рукава, який пришивається до верхньої частини пройми. По формі
нагадує крило.
Рукав «ліхтарик», рукав «фонарик» – різновид вшивного рукава,
короткий, призібранний по окату і низу.
Рукав сорочковий, рукав рубашечный – різновид вшивного рукава,
характеризується подовженою лінією плеча, поглибленою проймою і
183
невеликою висотою окату рукава.

Рукав суцільнокрійний, рукав цельновыкроенный – покрій рукава,
що характеризується відсутністю пройми і розкроюється передня час-
тина рукава разом з пілочкою, а ліктьова частина – разом із спинкою.
Рукавиці, рукавицы – виріб, яким укривають частково долоню руки,
чотири пальці разом і великий окремо або п’ять пальців разом.
Рукавички, рукавички – виріб, яким укривають частково перед-
пліччя, долоню руки й п’ять пальців, кожний окремо.
Рулекс, рулекс (франц. rouler – скручувати, котити) – кручена оздо-
блювальна тасьма, в яку подекуди вплітається металева нитка.
Рулетка, рулетка (від франц. roulette – коліщатко) – металева або
полотняна стрічка з поділками для вимірювання довжини предметів чи
виробів.
Рулик, рулик – оздоблювальна деталь жіночого й дитячого легкого
вбрання у вигляді шнура, зшитого з викроєної за косою ниткою смужки
й вивернутого на лицьовий бік.
Рулон, рулон (франц. rouleau – згорток) – згорнуті у трубку тек-
стильний матеріал, папір, шкіра тощо.
Руно, руно – вовна з однієї вівці, одержана під час весняного стри-
ження, що складається з волокна пов’язаного, між собою в єдине ціле.
Рюкзак, рюкзак (нім. rucksack, від rucken – спина, sack – мішок) –
заплічний мішок для речей на лямках, поклажі.
Рюш, рюш – оздоблювальна деталь жіночого й дитячого легкого
вбрання у вигляді стрічки або вузької смужки тканини, зібраної посе-
редині в складки або зборки на дві паралельні строчки.
Ряднина, полотно – 1. Цупке домоткане полотно з конопляної або
лляної пряжі. 2. Різнокольоровий килим або ковдра з грубої вовни.
Ряса, ряса (від давньогрец. rason – чернечий одяг) – верхній довгий
приталений одяг з широкими рукава у православного духовенства.
С
Саван, саван (грец., з араб. від назви місцевості Саван поблизу Баг-
дада) – поховальне убрання у вигляді мішка або довгої сорочки з білої
тканини.
Салоп, салоп (франц. salope) – верхній жіночий одяг у вигляді дов-
гої накидки з прорізами для рук або з короткими рукавами.
184
Сак, сак (від англ. sach – мішок) – мішкувате жіноче пальто прямо-
го силуету з широкою прямою спинкою без швів з високою застібкою
спереду, довжиною вище коліна.
Сантиметр, сантиметр (від франц. cantimetre) – 1. Одиниця до-
вжини, що дорівнює 0,01м. 2. Лінійка або стрічка з нанесеними поділ-
ками на сантиметри.
Сап’ян, сафьян (перс.) – тонка, м’яка яскраво пофарбована шкіра
рослинного дублення зі шкур кіз, овець.
Сарафан, сарафан (перс. serena – почесний одяг) – 1. Довгий чоло-
вічий каптан, який носили за часів Київської Русі. 2. Російське жіноче
вбрання у вигляді довгої вільної сукні із застібкою по середині без ру-
кавів. 3. Легка жіноча сукня без рукавів, на шлейках, бретелях, а також
сукня, яку одягають поверх кофти, светра тощо.
Саржа, саржа (від лат. sеrісиs – шовковий) – бавовняна, шовкова чи
напівшовкова тканина саржевого переплетення з діагоналевим рубчи-
ком, направленим знизу вверх, зліва направо. Буває сирова, гладкофар-
бована, вибивна. Використовують для підкладок.
Саржа плащова, саржа плащевая – текстильна тканина, різновид сар-
жі. Вироблена з гребінної крученої пряжі, саржевого переплетення. Щіль-
на, міцна, гладкофарбована з малоусадковою і водовідштовхувальною об-
робкою. Використовується для виготовлення плащів, курток.
Саржа підкладкова, саржа подкладочная – текстильна тканина,
різновид саржі. Двостороння тканина: одна поверхня крепова, інша –
блискуча гладка. Більш гладку поверхню використовують як підкладку,
матову сполучають з виворотною стороною виробу.
Саржа рукавна, саржа рукавная – текстильна тканина, різновид
саржі. Вироблена з бавовняної пряжі саржевим переплетенням. Буває
гладкофабована та з вибивним у смужку візерунком. Використовують
для виготовлення підкладки в рукавах чоловічих костюмів під спинку
й пілочки жилетів, під пояси штанів.
Сарі, сари (гінді – sari) – жіночий одяг у Південній Азії. Шматок
тканини (5–9 м на 1м), один край якого огортають навколо стегон у
формі спідниці або шаровар, а інший накидають на плече або голову.
Сарпинка, сарпынка – міцна, бавовняна тканина з одинарної пряжі
середніх номерів, полотняного переплетення в більшості пістрявотка-
на. Використовують для виготовлення сорочок, суконь.
Сатин, сатин (від франц. satin, з араб. зайтуні, від зайтун – стара
арабська назва китайської гавані Цюаньяжоу, звідки вивозили тканину)
185
– бавовняна тканина, сатинового переплетення з гладкою блискучою

поверхнею. За обробкою буває вибілена, гладкофарбована, вибивна,
мерсеризована. Використовують для виготовлення суконь, халатів, під-
кладки для одягу, постільної білизни.
Сатинет, сатинет (від франц. satinette) – 1.Тонка бавовняна ткани-
на атласного переплетення. 2. Сорт тонкого сатину.
Сатин-трико, сатин-трико – міцна бавовняна тканина, виробля-
ється комбінованим переплетенням, буває гладкофарбована. Викорис-
товується для виготовлення костюмів, спортивного та спеціального
одягу.
Сафарі, сафари (англ. мандрівник, мисливська експедиція) – 1. На-
зва одного з напрямів у сучасній моді костюмів з жакетами або до-
вгими куртками без підкладки з поясом на талії, з накладними кише-
нями, відкладним коміром. 2. Британська форма колоніальних військ,
що використовувалася європейцями в XIX ст. (жакет, короткі штани).
3. Стиль в одязі, що виник в 30-х рр. в США, відмінностями якого були
тканини з натуральної сировини природних відтінків кольорів хакі,
комфортні практичні форми одягу.
Светр, свитер (від англ. sweater, від sweat – упрівати) – 1. Джемпер
із коміром стояк, висотою не менше 50 мм. 2. Джемпер або фуфайка
без застібки з високим коміром, який закриває шию і одягається через
голову. Побутова назва тонких трикотажних светрів – водолазка (від
назви частини одягу водолазів – светр із високим коміром) (рис. 88).
Рис. 88 Светр Рис. 89. Свінгер
186
Свита, свитка – старовинний український довгополий верхній одяг

із відрізною по талії спинкою або розширений за допомогою клинів з
боків і ззаду; сіряк, свитка, свитина.
Свінгер, свингер (від англ. swagger – колихатися, coat – пальто) –
пальто з м’якої вовняної тканини довжиною до колін, відмінною осо-
бливістю якого є вільний розширений до низу силует. Спинка має до-
вгі складки-фалди, які коливаються при ходьбі. Популярним цей стиль
одягу був в 50-х рр. XX ст. (рис. 89).
Сердак, сердак – короткий чоловічий, жіночий сукняний одяг із
рукавами, який був поширений у західних областях України. Одягали
поверх кептаря незастебнутим або наопашки, оздоблювали вишивкою,
шнурковим гаптуванням.
Середньоволокниста бавовна, средневолокнистый хлопок – во-
локно довжиною 28 – 35 мм із середньою лінійною густиною дозрілого
волокна 0, 222 – 0, 167 текс.
Середньогрудинна точка, среднегрудинная точка – див. антропо-
метричні точки.
Серицин, серицын (лат. sericum – шовк) – білок, що складає разом із
фіброїном усю масу натурального шовку-сирцю, надає йому жорсткос-
ті, матовості, зменшує природний блиск.
Серія, серия – партія швейних виробів одного виду або фасону, ви-
готовлювана в установлені строки відповідно до шкали розмірів, по-
внот і зростів або на замовлення торговельних організацій.
Серм’яга, сермяга – 1. Грубе домоткане нефарбоване сукно, з якого
шили верхній селянський одяг. 2. Верхній одяг із грубого домотканого
сукна, частина традиційного костюма XVI ст., на відміну від свитки,
був повсякденним робочим одягом.
Серпанок, серпанок – 1. Дуже легка, майже прозора тканина з лля-
ної пряжі. 2. Головний убір заміжньої жінки з прозорої легкої тканини,
що має вигляд шарфа.
Сертифікат, сертификат (франц. certificat, від лат. certum – пра-
вильно і facere – робити) – документ, що засвідчує асортимент, кіль-
кість і якість експортного товару.
Сизаль, сизаль (від ісп. sisal) – жорстке, грубе натуральне текстиль-
не волокно, яке одержують з листків агави. Використовують для виго-
товлення канатів, линв.
187
Силон, силон – чеська назва синтетичного волокна, яке в Україні

називають капроном.
Силует, силуэт – обрис предмета, площинне зображення рисунком
людини або предмета, подібне до контурів тіні. Від прізвища фран-
цузького державного діяча Е. де Сілуета, на якого було таким способом
намальовано карикатуру.
Силуети геометричні, силуэти геометрические – силуети одягу,
які прирівнюються до простих геометричних фігур (рис. 90).
Рис. 90. Силуети геометричні

Силует декоративний, силуэт декоративный – силует, який від-
ступає від природних форм статури, часто замасковує їх.
Силует іксоподібний, силуэт иксоподобный – форма одягу з роз-
ширеними лініями плеча і низу і завуженою лінією талії.
Силует овальний «буль», силуэт овальный «буль» – об’ємна форма
із завуженою лінією плеча і низу.
Силует прямий, силуэт прямой – обрис одягу, який не прилягає до
фігури на ділянці талії.
Силует скульптурний, силуэт скульптурный – силует, який повто-
рює форму людського тіла.
Силует трапецієвидний, силуэт трапецеевидный – форма одягу
розширеного до лінії низу у вигляді трапеції.
Силянка, сылянка – рівна, суцільна, ажурна смужка, виготовлена з
різнобарвного бісеру на волосяній або нитяній основі, шириною 4 – 5
мм з геометричним орнаментом.
Сильця, силки – те саме, що й строчка копіювальна. Сильця засто-
совують для перенесення ліній на симетричні деталі в тих випадках,
коли намічувані лінії повинні збігатися на деталях протягом тривалого
часу. Після прокладання силець тканини розсувають, натягуючи нитки
строчки, й розрізують їх посередині.
188
Синелька, синелька – оздоблювальний кольоровий шнур з барха-

тистим ворсом. Синельку виробляють на крутильних машинах, Основа
синельки складається з кручених бавовняних ниток, які міцно утри-
мують ворс. Використовують для оздоблення, виготовлення штучного
каракулю.
Синтетичний, синтетический (від грец. synthetikos – сполучний) –
одержаний внаслідок синтезу.
Синтетичні тканини, синтетические ткани – тканини, що містять
синтетичні нитки чи волокна не менш як 50% від маси тканини.
Сипкість, сыпучесть – те саме, що й обсипальність.
Система автоматизованого проектування, система автоматизи-
рованного проектирования (САПР) – організаційно-технічна система,
яка складається з комплексу засобів автоматизації проектування, що
взаємодіють з підрозділами проектної організації і виконують автома-
тизоване проектування. Сучасні засоби автоматизації дозволяють по-
єднати в єдиному комплексі конструкторську і технологічну підготовку
виробництва, проектування обладнання і управління технологічними
процесами, а також усю виробничу діяльність швейного підприємства.
Система крою, система кроя – сукупність розрахунків з визначен-
ня розмірів деталей виробу й прийомів побудови креслень (викрійки).
Ситець, ситец (від голл. sits, в санскриті sitras – пістрявий) – бавов-
няна тканина полотняного переплетення, отримана обробкою сурового
міткаля. Може бути м’якої, жорсткої обробки, що залежить від відсотка
апрету, а також може мати ефект гофре, малоусадкову, малозминальну
обробку. Використовують для виготовлення легкого одягу, постільної
білизни.
Ситці івановські, ситцы ивановские – текстильні тканини, різно-
вид класичного ситцю. Відмінність від ситцю у використанні – візеру-
нок у дрібну квіточку на світлому або темному фоні.
Сіблон, сиблон – фізично модифіковане віскозне волокно, яке є хо-
рошим замінником бавовни.
Сітка-стрейч, сетка-стрейч – текстильна тканина, різновид сітки.
Полотно з вибивним квітковим візерунком, яке має високу еластич-
ність і розтяжність. Використовують для виготовлення окремих дета-
лей одягу й підкладки.
Скафандр, скафандр (франц. scaphandre, грец. skapch – човен і
…aner (andros) – людина) – спеціальний герметичний одяг із шоломом
189
і дихальним апаратом, що ізолює людину від зовнішнього середовища

(рідинного, газоподібного, розрідженого простору).
Скет, скет – вид спеціального оброблення б’язі у вигляді стійкого
апрету, що не змивається і надає їй блиску, незминальності, безусадко-
вості, підвищує міцність фарбування.
Складка, складка – оздоблення в одязі у вигляді вільного або закрі-
пленого прасуванням, строчкою різного роду згину тканини.
а)
б)
в)
Рис. 91. а) застрочування однобічної складки;

б) застрочування бантової складки;
в) застрочування зустрічної складки
Складка однобічна, складка односторонняя – вид складки з одним
зовнішнім згином, закладеним на один бік (рис. 91 а).
Складка бантова, складка бантовая – вид складки з двома зовніш-
німи згинами, направленими в протилежні боки (рис. 91 б).
Складка зустрічна, складка встречная – вид складки, згини якої
розміщено в стик з лицьового боку (рис. 91 в).
Скотч, скотч (від англ. skotch, скор. від skotch tape, букв. – шот-
ландська стрічка) – спеціальна клейка стрічка, яку намотують на щіль-
не кільце і використовують для склеювання чого-небудь.
Скотчгард, скотчгард – тканина спеціального призначення. Для її
просочення використовується спеціальна олія, а також тефлонове, пи-
леводовідштовхувальне покриття scotchguard. Основний постачальник
цих тканин – Іспанія.
Скрученість нитки, скрученность нитки – ступінь закручування
нитки в процесі прядіння або крутіння на спеціальних машинах, який
визначається кількістью витків на 1м довжини. Скрученість ниток, у
190
тому числі швейних, характеризується напрямом, кількістю кручень на

одиницю довжини. Розрізняють пряжу й нитки лівого S та правого Z
кручення. У процесі пошиття звертають увагу на напрям кручення, від-
повідно до вимог паспорта швейної машини (рис. 92).
Рис. 92. Умовне позначення напрямку кручення пряжі: z – праве; s – ліве.

Скуфія, скуфия (грец.) – гостроверха шапка у вигляді ковпака з
плоским верхом із чорного або фіолетового оксамиту у православного
духовенства, монахів.
Слакси, слаксы (від англ. slachs – широкі штани) – сучасна назва
широких штанів спортивного стилю
Слабина, слабина – 1. Дефект тканини у вигляді опуклостей, скла-
док, зморшок, утворених на ділянці тканини при нерівномірному натязі
полотнищ у настилі. 2. Опуклість на матеріалі по
краю або в середині виробу. Під час розпрасуван-
ня виточок одночасно спресовують утворену на
кінцях слабину. Слабина у ріжках лацканів, комі-
ра, необхідна для утворення канта по краю деталі.
Смокінг, смокинг (від англ. smoking – jаскеt
– піджак для куріння. Був введений у моду на-
прикінці XIX ст. в Британії прем’єр-міністром Б.
Дізраелі) – піджак із чорного сукна з обшитими
шовком бортами, один з видів вечірнього костюма
(рис. 93).
Смуги, полосы – дефект тканини у вигляді по-
перечної лінії різної ширини, яка відрізняється за Рис. 93. Смокінг
кольором від усього полотнища.
191
Соболь, соболь – цінний вид хутра, який має густий, пишний, блис-
кучий, шовковистий, волосяний покрив середньої довжини від жовто-
пісочного до темно-коричневого відтінку.
Сомбреро, сомбреро (ісп. sombrero, від sombra – тінь) – капелюх
із широкими крисами, який закріплюється шнурком під підборіддям.
Увійшов в європейську моду в XVI ст., поширений у країнах Латин-
ської Америки.
Сорочка, рубашка (від лат. sarhas – верхній одяг, сукняний каптан
рибалок або лат. starus – чистий, охайний) – плечовий швейний верх-
ній чоловічий або хлопчачий одяг з рукавами, яким укривають тулуб і
частково стегна та вдягають на білизняні вироби. Сорочку з короткими
рукавами у побуті іноді називають «теніска» (рис. 94).
Рис. 94. Сорочка Рис. 95. Сорочка гавайська Рис. 96. Сорочка поло
Сорочка апаш, рубашка апаш (від франц. apache – хуліган, вулич-

ний грабіжник) –проста сорочка, комір якої вільно лягає на плечі і гру-
ди, залишаючи відкритою шию.
Сорочка гавайська, рубашка гавайская (англ. hawation shirt) – чо-
ловіча літня сорочка з короткими рукавами ті відкладним коміром. Ви-
говотлена із яскравої вибивної тканини (шовкової, бавовняної) з орна-
ментом екзотичних мотивів (рис. 95)
Сорочка поло, рубашка поло (від анг polo-гра) –чоловіча сорочка з
короткими рукавами, маленьким відкладним коміром і застібкою тіль-
ки на верхній частині переду на два-три ґудзика. Іноді сорочку поло
називають «теніска» (рис. 96).
Сорочка ковбойська, рубашка ковбойская (від англ. cow – коро-
ва, boy – хлопець) – сорочка з картатої бавовняної тканини, з довгими
рукавами, з відкладним коміром з кокеткою, погонами та накладними
кишенями.
192
Сорочка нічна, рубашка ночная – білизняний виріб, який вдягають

безпосередньо на тіло, укривають тулуб і ноги (частково або цілком),
призначений для спання.
Сорочка гамівна, рубашка успокоительная– спеціальний одяг із
довгими рукавами для хворих на буйне божевілля, який не дозволяє їм
активно рухатись.
Сорочечка, распашонка – швейний або трикотажний одяг вільної
форми для новонароджених, з рукавами, розрізом від верху донизу на
спинці або спереду, що одягається безпосередньо на тіло.
Сорт, сорт (від лат. sortis – частина, різновид) – різновид товару, що
має певні якісні ознаки.
Спандекс, спандекс – 1. Поліуретанове синтетичне високорозтяж-
не волокно, відоме за назвою: Пума, Вирон, Лайкра, Лікра (США, Ве-
ликобританія, Італія), Дорластан, Фрезер (Німеччина), Опелон, Еспа
(Японія). 2. Щільна розтяжна тканина з бархатистою стороною і гла-
деньким виворотом.
Специфікація, спецификация – 1. Визначення і перелік специфіч-
них особливостей будь-чого. 2. Технічний документ, де зазначено на-
зви частин, вузлів і деталей даного виробу, їхню кількість, матеріал,
вагу тощо.
Спеціалізація, специализация – 1. Оволодіння спеціальними зна-
ннями в певній галузі. 2. Зосередження діяльності на певному занятті,
спеціальності. 3. Поділ праці на окремі операції.
Спеціальність, специальность – 1. Комплекс набутих людиною
знань і практичних навичок, що дає їй можливість займатися певним
родом діяльності у певній галузі. 2. Окрема галузь науки, техніки, мис-
тецтва тощо. 3. Будь-яка самостійна професія, основна кваліфікація.
Спинка, спинка – одна з основних деталей плечових виробів, об-
межена зверху зрізом горловини спинки і плечовими зрізами, а з боків
– проймою й бічними зрізами.
Спідниця, юбка (від укр. спод – низ, нижня частина) – швейний або
трикотажний поясний виріб жіночий, одяг різної довжини, що покри-
ває нижню частину тулуба й ноги (рис. 97).
Спідниця нижня, юбка нижняя – швейний або трикотажний по-
ясний виріб жіночий різної довжини, що одягається під спідницю або
сукню.
193
Рис. 97. Моделі спідниць

Спідниця бананова (спіральна), юбка банановая (спиральная) –
спідниця, складається з парної кількості клинів, кроєних по косій нит-
ці, які мають вигляд великої коми. За рахунок специфічної форми зши-
ті клини розширюють спідницю від стегон, шви в якій проходять по
діагоналі, спірально обвиваючи фігуру. В готовому вигляді нагадують
скручену шкірку банана, звідки й назва.
Спосіб групування, способ группировки – технічне розмноження ле-
кал заданих розмірів і зростів накладанням їх одне на одне, з’єднанням
однойменних точок і діленням утворених відрізків на число проміжних
розмірів або зростів з подальшим з’єднанням точок ділення відповідно
до контура деталі.
Спрасування, сутюжка – зменшення розмірів деталі по краю, зги-
ну за допомогою волого-теплової обробки потрібної форми.
Спуск, спуск – те саме, що й зліт.
Стаж, стаж (від франц. stage – тимчасове перебування) – 1. Тер-
мін служби, тривалість діяльності в будь-якій галузі. 2. Час, упродовж
якого працівник набуває практичних навичок з певної спеціальності.
194
Стандарт, стандарт (від англ. standart) – 1. Норма, зразок, мірило.

2. Прийнятий тип виробів, що відповідає певним вимогам за якістю,
хімічним складом.
Стандарти розмірно-повнотно-зростові, стандарты размерно-
полнотно-ростовочные – еталони умовно-типових фігур, установлю-
вані сукупністю розмірів по довжині, ширині, обхватах та інших харак-
теристик відповідно до антрометричних даних.
Стандартизація розмірно-повнотно-зростова, стандартизація раз-
мерно-полнотно-ростовочная – розробка еталонів умовно-типових фігур
і розмірно-зростових таблиць відповідно до антрометричних даних.
Старіння, старение – погіршення властивостей матеріалів унаслі
док багаторазового використання або відповідних обробок.
Стелаж, стеллаж (від нім. stellage – ставити) – полиці у кілька ярусів.
Стелаж механізований, стеллаж механизированный – пристрій
для зберігання тканин з автоматизованим завантаженням, переміщен-
ням рулону й подачею його до місця призначення.
Стелаж підлоговий, стеллаж напольный – пристрій у вигляді тро-
хи піднятого над підлогою щита з дощок або підставки з планок, при-
значений для зберігання й перевезення тканин.
Стелаж поличковий, стеллаж полочный – пристрій у вигляді вер-
тикальних стояків з полицями для зберігання легких тканин.
Стиль, стиль (від грец. stylus – паличка, стержень для письма) –
структурна єдність образної системи і прийомів художнього виражен-
ня, народжених практикою розвитку архітектури, образотворчого і де-
коративно-прикладного мистецтва. Отже, стиль одягу характеризуєть-
ся тим же напрямом, що й інші види мистецтва даної епохи.
Стиль спортивний, стиль спортивный – характеризується лако-
нічністю і цілеспрямованістю форми, зручністю крою, простотою і ра-
ціональністю художніх прийомів. Характерними для одягу спортивно-
го стилю є: накладні кишені, пояси, хлястики, кокетки, манжети тощо.
Стиль джинсовий, стиль джинсовый – різновидність спортивного
одягу, виготовленого з джинсової тканини «денім», для якого характер-
ні різноманітність крою, декоративні строчки, кишені, застібки «блис-
кавка», вилоги, стійки тощо.
Стиль романтичний, стиль романтичный – характеризується де-
коративністю, складним кроєм, значною кількістю доповнень – вола-
нів, оборок тощо. Форми одягу даного стилю легкі і невимушені.
195
Стиль «кантрі», стиль «кантри» – стиль, який походить з Амери-

ки і характеризується використанням бавовняних тканин у клітинку,
численних декоративних елементів: воланів, оборок, мережив; суконь
з вузьким ліфом і широкою довгою спідницею. Обов’язковим доповне-
нням є солом’яні капелюхи.
Стиль класичний, стиль классический (віл лат. classicus) – харак-
теризується практичністю крою, гармонією форм і пропорцій, макси-
мально наближених до природних, простотою оформлення, зручністю
та елегантністю. Типовими для класичного стилю є чоловічі та жіночі
ділові костюми, різноманітні жилети, які можуть доповнювати прямі,
вузькі та широкі спідниці, штани. Одяг класичного стилю зобов’язує
до стриманої поведінки, створює ділову атмосферу, рекомендується
людям різного віку.
Стиль «унісекс», стиль «унисекс» (від анг. unisex – безстатевий) –
характеризується використанням однакових видів одягу для представ-
ників різної статі.
Стиль «фантазі», стиль «фантази» – див. стиль романтичний.
Стиль фольклорний, стиль фольклорный – стиль сучасного одягу,
в якому використовуються елементи народного костюма різних країн і
епох. Моделі одягу цього стилю створюються за народними традиці-
ями. Для фольклорного стилю характерні простота форми, пишність,
вільність, оригінальність.
Стирання, истирание – руйнування матеріалів унаслідок тертя.
Стирання найбільше піддаються жорсткі тканини. Міцність на стиран-
ня вимірюють різними приладами.
Стихар, риза, стихарь (грец. sticharion) – довгий одяг без розрізу
спереду і ззаду з отворотом для голови, із широкими рукавами, звичай-
но парчевий одяг для дияконів під час богослужіння, а також спідня
одежа священиків та архієреїв.
Стібок, стежок – елемент строчки, який являє собою закінчений
цикл переплетення однієї або кількох ниток з матеріалом.
Стібок зметувальний, стежок сметочный – різновидність ручно-
го стібка, в якому переплетення ниток у тканині утворюється з лицьо-
вого й виворітного боків уздовж лінії строчки (прямі зметувальні стіб-
ки) або під кутом до неї (косі зметувальні стібки).
Стібок ланцюговий, стежок цепной – стібок, що легко розпуска-
ється, у вигляді ланки ланцюга, який утворюється за допомогою однієї
196
або багатьох ниток з вузлами переплетення, розміщеними на поверхні

з’єднуваних матеріалів (рис. 98).
Рис. 98. Ланцюгові стібки: а, б – однониткові; в, г – двониткові

Стібок машинний, стежок машинный – стібок, що утворюється за
допомогою робочих органів швейних машин.
Стібок підшивальний, стежок подшивочный – потайний стібок,
призначений для закріплення підігнутого зрізу, при утворенні якого
внутрішній шар матеріалу проколюється наскрізь, а зовнішній – на не-
повну товщину.
Стібок потайний, стежок потайной – стібок, розміщений у сере
дині зшиваних тканин і невидимий з лицьового боку виробу.
Стібок розметувальний, стежок разметочный – стібок, призна-
чений для розметування.
Стібок ручний, стежок ручной – стібок, що утворюється однією
або кількома нитками вручну.
Стібок спушний, стежок вспушной – різновидність потайного
стібка з сильно затягнутим переплетенням і недовгою лицьовою нит-
кою, прихованою у шарах тканини, що робить строчку непомітною.
Стібок стьобальний, стежок стегальный – стібок, призначений
для з’єднання наскрізними або потайними стібками шарів матеріалів з
метою ущільнення їх і надання їм жорсткості, а іноді й для оздоблення
виробу.
197
Стібок човниковий, стежок челночный – двонитковий стібок з

вузлами переплетення усередині з’єднуваних матеріалів (рис. 99).
Рис. 99. Човникові стібки: а – лінійна строчка; б – зигзагоподібна строчка

Стіл настильно-розкрійний, стол настилочно-раскройный – ве-
ликий стіл, іноді з пересувними кришками і пристроєм для зберігання
й транспортування тканини, призначений для настилання тканин і ви-
різування деталей швейних виробів.
Стіл прасувальний спеціальний, стол утюжельний специальный
– стіл для міжопераційної та кінцевої обробки заготівок і виробів, має
регулювання по висоті, пневматичний амортизатор, робочу поверхню з
електричним підігрівом.
Стіл прасувальний спеціальний для видалення плям, стол утю
жельный специальный для удаления пятен – стіл має вакуумну камеру,
рукавну подушку з нержавіючої сталі, комплектується двома пістоле-
тами для нанесення рідини з вакуумним пристроєм.
Стіл промірний, стол измерительний – триметровий стіл для ви-
мірювання ширини й довжини матеріалу.
Стоншення, утоншение – зменшення товщини країв, швів, ділянок
виробу, якого досягають за допомогою праски, преса, строчки.
Стояк коміра, стойка воротника – суцільнокрійна з відльотом або
відрізна частина коміра, розміщена від шва вшивання коміра в горло-
вину до лінії його перегину.
Стрази, стрази – штучне каміння, яке імітує справжнє, виготовля-
ють зі скла або гірського кришталю. Назва походить від прізвища ав-
стрійського винахідника Ж.Стреза, який вперше отримав скло з оптич-
ними властивостями.
198
Стрічка, лента – вузька смужка різної ширини, виготовлені пере-

плетення основних і пітканих ниток. Для виробництва стрічок широко
застосовують бавовняну пряжу, шовкові, штучні, синтетичні нитки різ-
ної будови (профільовані, комплексні, текстуровані). За способом ви-
робництва стрічки поділяють на ткані, нарізні та в’язані.
Стрічка атласна (ліберті), лента атласная – виготовляють з ві-
скозних комплексних ниток невисокої скрученості атласним перепле-
тенням. Ширина стрічки – в межах від 12 до 130 мм.
Стрічка бейка, лента бейка – виробляється з бавовняної або на-
півбавовняної пряжі, віскозних комплексних і шовкових ниток, склад-
ним жакардовим переплетенням, яке імітує ручну вишивку. Ширина
6–53 мм. Використовується для тих же цілей, що й стрічка «Українка».
Стрічка білизняна, лента бельевая – отримують з бавовняної або
напівшовкової (віскози з шовком) пряжі, полотняного переплетення,
шириною 13–17 мм. Використовують для оздоблення білизни.
Стрічка бортова (пруг), лента бортовая – полотняного перепле-
тення, лляна по основі й бавовняна по пітканню, шириною 9–12 мм. Її
застосовують при пошитті чоловічих і жіночих костюмів, пальт, накле-
юючи на борти клеєм БФ-6, щоб уникнути їх деформації.
Стрічка в’язана, лента вязанная – виготовляють на в’язально-
трикотажних машинах з використанням базових і візерунчастих пере-
плетень.
Стрічка «Українка», лента «Українка» – виробляють з бавовняної
пряжі або віскозних ниток жакардовим переплетенням з візерунками,що
імітують українську вишивку, шириною 20…60 мм.
Стрічка взуттєва, лента обувная – виготовляють з бавовняної, змі-
шаної та вовняної пряжі полотняного й комбінованого переплетення,
різного колористичного оформлення. Ширина 13–15 мм. Їх використо-
вують для оздоблення деяких видів взуття (домашнього, спортивного
та ін.).
Стрічка еластична, лента эластичная – виробляють різними пере-
плетеннями в поєднанні з бавовняною пряжею прокладають у натяг-
неному стані гумові нитки, спандекс, а також високорозтяжні нитки –
еластик. Ширина стрічки – 18…20 мм. Для жіночих і дитячих підв’язок
використовують стрічки з гофрованим краєм (підв’язувальні), для чо-
ловічих – з гладким. На відміну від підв’язувальних, бандажні стрічки
ширші (50…110 мм) і випускаються тільки з гладким краєм.
199
Стрічка капелюшна, лента шляпная – виробляється з віскозних

або шовкових ниток репсовим, полотняним переплетенням, з чітко по-
мітним рубчиком; стрічка гладкофарбована,шириною 20…50 мм.
Стрічка капронова декоративна, лента капроновая декоратив-
ная – легка, прозора стрічка полотняного або дрібновізерунчастого пе-
реплетення, може бути вибіленою або гладкофарбованою, з вибивними
або ворсовими ефектами (з електростатичним ворсом). Аналогічною
цій стрічці є стрічка нарізна з капронової тканини. Вона відрізняється
в основному тим, що має оплавлені або обшиті краї.
Стрічка кіперна, лента киперная – виробляють саржевим перепле-
тенням (ламана саржа) з бавовняною або змішаною пряжею. Ця стріч-
ка буває сировою, вибіленою, гладкофарбованою, її використовують
для обробки країв швів виробів та зав’язок у білизні.
Стрічка корсажна, лента корсажная – виробляють переважно з
бавовняної або змішаної пряжі полотняним чи комбінованим перепле-
тенням, гладкофарбованою, пістрявотканою, сировою і дуже апретова-
ною. Ширина стрічки 40…60 мм.
Стрічка корсетна, лента корсетная – отримана з бавовняної або
змішаної пряжі в поєднанні з гумовою або ниткою спандекс полотня-
ного переплетення,шириною 110–130 мм. Використовується для виго-
товлення предметів жіночого туалету.
Стрічка у клітинку, лента в клеточку (шотландка) – виготовля-
ється з різнокольорових ниток та пряжі.
Стрічка-лаке, лента-лаке – виготовляється з ацетатних комплек-
сних ниток, атласним переплетенням, гладкофарбованою. У процесі
оздоблення вона піддається лощінню на гарячих каландрах, унаслідок
чого ацетатні волокна частково розм’якшуються, а поверхня стрічки
набуває гладкості та шовковистого блиску. Ширина 10–60 мм. Такою
стрічкою оздоблюють головні убори, а також жіночий і дитячий верх-
ній одяг.
Стрічка меблева, лента мебельная – виробляється переважно з ба-
вовняної пряжі, штучних і синтетичних комплексних ниток, комбіно-
ваним або полотняним переплетенням, гладкофарбованою. Використо-
вується для оздоблення м’яких меблів.
Стрічка нарізна, лента нарезная – на відміну від тканих нарізають
із готових тканин, а їх краї обплавляють або обшивають на оверлочних
машинах.
200
Стрічка-оксамитка, лента оксамитка – виробляють на бавовняній

основі з коротким щільним ворсом зі штучного шовку, шириною 6…70 мм.
Оксамитками оздоблюють головні убори, жіночий і дитячий одяг.
Стрічка ткана, лента тканная – виготовляють різними перепле-
теннями на ткацьких верстатах. За фактурою поверхні стрічки бувають
гладкі, ворсові, фасонні, рельєфні (типу мережив, гофровані тощо).
Стрічка для штанів, лента для брюк – виробляють з бавовняної
пряжі з потовщеним краєм, завширшки 15–17 мм, застосовують для
зміцнення нижніх країв штанів, вона запобігає їх передчасному зно-
шуванню.
Стрічка для штор (гардинна), лента для штор – виготовляється
з капронових комплексних ниток полотняним переплетенням, вибіле-
ною. Ширина 25 мм. Стрічка пришивається по всій ширині штори, а
потім у напрямку основи збирається в рюші. Наявна в стрічці потов-
щена капронова нитка (на 0,8 см від краю) утворює петлі для гачків.
Стрічкова розкрійна машина, ленточная разкройная машина –
машина, призначена для вирізування із розсічених частин настилу де-
талей крою, розмір яких не перевищує довжини її видльоту. Стрічкові
розкрійні машини можуть бути двошківними, тришківними й чотири
шківними; забезпечують більшу чистоту зрізів деталей, ніж інші роз
крійні машини.
Стрічковий ніж, ленточный нож – робочий орган стрічкової закрій-
ної машини у вигляді стальної стрічки, натягнутої за шківи машини.
Стрінг, стринг (від англ. string – шнурок, тасьма) – жіночий ку-
пальний комплект, який складається з маленьких трусів, які зшиті з
двох трикутників, з’єднаних з боків зав’язками, і бюстгальтера у ви-
гляді трикутних чашок з зав’язками.
Строчити, строчить – шити на швейній машині – виконувати ви-
диму в готовому виробі строчку.
Строчка, строчка – 1. Ряд повторюваних ручних або машинних
стібків. 2. Процес застрочування й обстрочування оздоблювальної
строчки.
Строчка ажурна, строчка ажурная – різновид оздоблювальної
строчки, виконаної ручним або машинним способом у вигляді отворів
певного розміру й форми з обметуванням їх країв.
Строчка багатолінійна, строчка многолинейная – строчка, яка
складається з двох або більшої кількості паралельних ліній стібків.
201
Строчка безпосаджувальна, строчка беспосадочная – строчка, ви-

конана без призборювання тканини в середині стібка.
Строчка бісерна, строчка бисерная – строчка, використовувана під
час обкидання петель з вузликами переплетення на поверхні пружка
для поліпшення зовнішнього вигляду петлі.
Строчка виметувальна, строчка выметочная – ручна або машин-
на строчка для тимчасового закріплення країв деталі, виробу (рис. 100).
Рис. 100. Строчка виметувальна Рис. 101. Строчка копіювальна

Строчка закріпна, строчка закрепочная – ряд ручних або машин-
них стібків, виконаних у кінці розрізу, шва, складки, щоб запобігти роз-
пусканню основної строчки.
Строчка зворотна, строчка обратная – машинна строчка для за-
кріплення основної строчки, яка прокладається у зворотному для неї
напрямі.
Строчка з’єднувальна, строчка соединительная – ручна або ма-
шинна строчка, призначена для з’єднання деталей виробу.
Строчка зигзагоподібна, строчка зигзагообразная – різновидність
фігурної строчки з розміщенням стібків під кутом до середньої лінії.
Строчка зметувальна, строчка сметочная – строчка тимчасового
призначення, виконана зметувальними стібками або на машині одно-
ниткового ланцюгового стібка.
Строчка копіювальна, строчка копировальная – ряд зметувальних
ручних стібків або ланцюгових однониткових машинних із незатягну-
тою ниткою, які дають можливість розрізати стібки між шарами матері-
алу для перенесення розмічених ліній на симетричну деталь (рис. 101).
202
Строчка мережкова, строчка мережечная – те саме, що й ажурна

строчка.
Строчка машинна, строчка машинная – послідовне з’єднання ма-
шинних стібків, що утворюється за допомогою ниток та робочих орга-
нів швейних машин (рис. 102 б).
Строчка обметувальна, строчка обметочная – ряд ручних або ма-
шинних строчок (стібків), призначених для закріплення й декоративно-
го оздоблення країв і прорізів (рис. 102).
Рис. 102. Строчки обметувальні: а – ручна;

б – машинні: 1 – однониткова; 2 – двониткова; 3 – триниткова
Строчка оздоблювальна, строчка отделочная – строчка, видима

з лицьового боку виробу й призначена для оздоблення його деталей.
Строчка підшивальна, строчка подшивочная – ручна або машинна
строчка, призначена для закріплення підігнутих країв деталі, виробу.
Строчка потайна, строчка потайная – ряд повторюваних ручних
або машинних стібків, невидимих з лицьового боку виробу.
Строчка ручна, строчка ручная – послідовне з’єднання ручних стіб-
ків, що утворюється за допомогою голки та нитки вручну.
203
Строчка спушна, строчка вспушная – потайна строчка, виконува-

на по обшивному краю для ущільнення шарів деталі та закріплення
шва в кант.
Строчка фігурна, строчка фигурная – різновидність оздоблюваль-
ної строчки, виконаної у вигляді повторюваних машинних або ручних
стібків, розміщених за заданим рисунком.
Структура, структура (лат. structura – побудова, розміщення) – вну-
трішня будова чогось, певний взаємозв’язок складових частин цілого.
Стягування, стягивание – дефект шва по лінії строчки у вигляді
скорочення довжини оброблювальної поверхні, який виникає під час
зшивання, вистьобування, прострочування матеріалу через недодер-
жання технологічних режимів.
Стьобане покривало, выстеганное покривало – виріб, що склада-
ється з двох шарів тканини й прокладки між ними, стьобаний наскріз-
ними стібками, призначений для накривання спального місця.
Стьобанка, стебанка – куртка, стьобана на ваті.
Стьобання, стежка – те саме, що й вистьобування.
Стьобати, стегать – те саме, що й вистьобати.
Сублістатик, сублистатик – перебивний спосіб нанесення рисунка
на тканину, який полягає в тому, що рисунок попередньо друкують на
папері, а потім переносять на тканину при певних умовах обробки.
Сукно, сукно – щільна вовняна напіввовняна тканина з щільним по-
встяним застилом, утвореним завдяки валянню.
Сукня, платье (від укр. сукати, від лат. sukula – мотовило) – швей-
ний або трикотажний плечовий жіночий одяг, що складається з ліфа і
спідниці, об’єднаних в одне ціле. Різновидом сукні є сарафан.
Сукня-пальто, платье-пальто – сукня різних силуетів з центроль-
ною однобортною або двобортною застібкою спереду, яка нагадує літ-
нє пальто. Виготовляється з костюмних, пальтових тканин.
Сукня коктейльна, платье коктейльное (від англ.-амер. – cocktail
dress) – святкова сукня довжиною до колін, яка є дуже відкритою і без
рукавів.
Суконне прядіння, суконное прядение – апаратна система прядіння
коротких волокон вовни або її сумішей із іншими волокнами. Цим спо-
собом виробляють грубу пухнасту пряжу.
Сурова, сирова, суровая – необроблена текстильна тканина, або
тканина природного кольору.
Сутаж, сутаж – див. шнур сутаж.
204
Сутана, сутана (франц. soutane, з італ. sottana – спідниця) – довгий
верхній одяг католицького духівництва, який не но-
сять під час богослужіння.
Суцільнокрійний, цельновыкроенный – викрою-
ваний разом з іншою деталлю.
Схема, схема (від грец. – вид, форма) – 1. Спро-
щене зображення чи усний виклад чогось узагальне-
ного. 2. Креслення, що передає основну ідею будь-
якої машини, приладу тощо за допомогою умовних
позначень.
Сюртук, сюртук (від франц. surtuor – широке
верхнє плаття) – чоловічий верхній одяг з довгими
полами, відкладним коміром і широкими лацканами
(рис. 103). Рис. 103. Сюртук
Т
Табель мір, табель мер – документ, який містить основні виміри
лекал і виробів усіх розмірів, припуски на обробку й допустимі від
хилення від цих вимірів у готовому вигляді.
Таблиця, таблица (від польск. tablica, від лат. tabula – дошка) – зве-
дення, перелік предметів, розпис відомостей про щось, розміщених у
певному порядку, за графами.
Тавар, тавар – шовкова віскозна тканина жакардового переплетен-
ня з різноманітними кольоровими узорами національного характеру.
Виготовляють легкий жіночий національний одяг у країнах Середньої
Азії, Монголії.
Такон, такон – петельна нитка, яка складається з двох ниток: із ка-
прону і ацетатних ниток.
Талон, талон – паперова смужка з порядковим номером виробу,
прикріплювана після розкроювання на основні деталі для зручності
складання виробу. Талони розміщуються на певних місцях деталей
крою, пришиваються на спеціальних напівавтоматах
Талька, талька (франц. tailler) – моток ниток, пряжі.
Танін, танин (від франц. tanner – дубити шкіру) – органічна ду-
бильна речовина.
Тапа, тапа – тканина, вироблена з лубу дерева, внутрішня части-
на кори. Поширена серед народів Індонезії, Центральної та Південної
Америки, Африки.
205
Тарбуш, тарбуш (від франц. tarbouche – фреска) – арабський голо-

вний убір у вигляді червоного ковпака з повсті чи сукна, у формі зріза-
ного конуса, відомий під назвою тюрбан.
Тарлатан, тарлатан (від франц. tarlatane) – легка, прозора мало-
щільна, бавовняна, напівшовкова тканина, схожа на серпанок, але ви-
готовлена з більш грубих ниток. Використовують для виготовлення
пачок (спідниці для балерини).
Таслан, таслан – міцна синтетична тканина з поліаміду, не дуже
щільна, має високу повітропроникність. Для одержання найбільшої
проникності тканина може бути армована. Використовують для виго-
товлення повсякденного одягу.
Тасьма, тесьма – це вузька смужка, отримана на спеціальних пле-
тільних верстатах зі системи ниток, що переплітаються під кутом 45°.
Унаслідок такого розміщення ниток плетена тасьма може тягнутися
вздовж і впоперек, завдяки чому вона добре облягає краї деталей одягу
і нашивається на виріб будь-якими вигинами. Залежно від волокнис-
того складу тасьма буває бавовняна, напівшовкова, шовкова, вовняна;
за оздобленням – сурова, вибілена, гладкофарбована, багатоколірна; за
призначенням – оздоблювальна й докладна. Найбільш поширені такі
види оздоблювальної тасьми: аксельбант, галун, фасонна (з різних ви-
дів сировини), «змійка» шириною – 5,5 мм, «косичка» – 2 мм, «ялин-
ка» – 3 мм, фігурна (з віскозних ниток), «пилка» – 6 мм, «хвиля» – 9
мм; зигзагоподібна хвиляста тасьма «в’юнчик» з віскозної плоскої со-
ломки. Серед докладних видів тасьми найбільш поширені білизняна,
корсетна, одягова, еластична.
Тасьма білизняна, тесьма бельевая – з бавовняної або змішаної
пряжі, а також із віскозних та ацетатних комплексних ниток – сурова,
вибілена, гладкофарбована, шириною 4…20 мм. Застосовується для
обшивання швів в одязі, країв виробів, виготовлення зав’язок тощо.
Тасьма еластична, тесьма эластическая – виготовляють з бавов-
няної й змішаної пряжі, віскозних та ацетатних ниток у поєднанні з
гумовими, поліуретановими прожилками шириною 2,5…25 мм. Вико-
ристовують у білизняних виробах.
Тасьма корсетна, тесьма корсетная – отримують з бавовняної
пряжі шириною 16…18 мм. Наявність у ній здвоєних ниток робить її
значно міцнішою від аналогічної за волокнистим складом білизняної
тасьми. Використовують для шнурування корсетів.
206
Тасьма одягова, тесьма одежная – виробляють шириною 2…30 мм

з різноманітних видів сировини, гладкою й фасонною. Використову-
ють у різних видах верхніх швейних виробів.
Тафета водонепроникна, тафета водонепроницаемая – текстиль-
на синтетична тканина різновид тафети. Це повітрообмінна тканина з
водонепроникною обробкою, захищає від вітру. Використовують для
виготовлення курток, підкладки, пухових виробів, наметів.
Тафета підкладкова, тафета подкладочная – тканина з поліефір-
них ниток, яка адсорбує вологу. Вона легка, міцна, має гіпоалергенні
властивості, низьку гігроскопічність, високу повітрообмінність, мало-
розтяжна. Використовують для виготовлення підкладки курток.
Тафта, тафта (від франц. taffetas – тканина) – тонка блискуча
щільна бавовняна або шовкова тканина. Має дрібні поперечні рубчики,
буває вибілена, гладкофарбована, вибивна й мерсеризована . Викорис-
товують для виготовлення чоловічих сорочок, суконь.
Тафта – атлас, тафта – атлас – текстильна тканина, різновид кла-
сичної тафти. Це щільна, легка, шовковиста тканина з ефектом пере-
ливу кольорів. Має високу еластичність, жорсткість, завдяки якій одяг
тримає форму. Має ще назву «тафта – хамелеон». Використовують для
виготовлення блуз.
Тафта джинсова, тафта джинсовая – щільна тканина, різновид
«денім», застосування металевих ниток створює легке мерехтіння. Ви-
користовують для виготовлення костюмів, штанів, суконь, спортивного
одягу.
Тафта віскозна, тафта вискозная – текстильна тканина, різновид
класичної тафти. Тканина менш тверда, ніж класична тафта, з «бавов-
няною» структурою і мерехтливим блиском. Використовується для ви-
готовлення літнього одягу.
Тафта з вишивкою, тафта з вишивкою – різновид класичної таф-
ти. Це блискуча, щільна, жорстка, тверда, легка тканина з натурально-
го, штучного шовку й бавовни, з сильно закручених ниток в основі і
пітканні, полотняного переплетення, за рахунок чого має дрібні попе-
речні рубчики, або візерунки на матовому фоні. Буває гладкофарбова-
на, вибілена з вишивкою. Використовують для виготовлення чоловічих
сорочок, блуз, суконь.
Технологія тафтингова, технология тафтинговая – одержання не-
тканих матеріалів із розрізним чи нерозрізним ворсом, пров’язуванням
207
каркасної основи нитками чи пряжею на тафтингових машинах із по-

дальшим проклеюванням її виворітного боку.
Твід, твид (англ. tweed – матерія) – вовняна, напіввовняна мелан-
жева тканина з апаратної пряжі. Різна за переплетенням, щільністю,
містить різнокольорову пряжу або непс. Використовують для виготов-
лення жакетів, костюмів, спідниць.
Твіл, твил – текстильна тканина зі змішаних волокон (35% бавовни,
65% поліестеру). Використовують для виготовлення виробів для пра-
цівників медичних установ, корпоративного одягу.
Теврон, теврон – торговельна назва полівінілхлоридного (ПВХ)во-
локна, яке випускається в Японії.
Текс, текс (від лат. texere – ткати, плести)— міжнародна одиниця
вимірювання товщини (або лінійної густини) волокна або нитки, яку
визначають у грамах на кілометр. Товщину ниток у тексах визначають
величиною маси (ваги), що припадає на одиницю її довжини (1 текс =
1г/км).
Текстиль, текстиль (лат. textile – тканина) – вироби, вироблені з
текстильних волокон і ниток – тканини, трикотажні, неткані полотна,
вата, сітка, текстильна галантерея, швейні нитки, канати тощо, а також
волокна пряжі та нитки для них.
Текстоліт, текстолит (від лат. textum – тканина і …літ) – багато-
шаровий спресований пластичний матеріал. Являє собою бавовняну
тканину, просочену штучними смолами.
Текстура, текстура (від лат. textura) – тканина, зв’язок, будова.
Тема, тема (від грец. tema – положення, основа) – 1. Основна думка
будь-якої розмови, твору мистецтва, лекції тощо. 2. У моделюванні –
сукупність стильових ознак того чи іншого модельєра.
Теніс пістрявотканий, тенис пестротканный – бавовняна ткани-
на, яка має картатий малюнок, виробляється з крученої пряжі середніх
номерів і використовується для виготовлення чоловічих сорочок.
Теніска, тенниска – спортивна сорочка з короткими рукавами, зви-
чайно трикотажна.
Тент, тент (голл., англ. tent) – накриття, зазвичай парусинове, від
сонця й дощу.
Теорія, теория (від грец. vewpia – розгляд, дослідження) – 1. Логіч-
не узагальнення практичного досвіду людей. 2. Загальні міркування на
противагу практичній діяльності.
208
Теплопровідність, теплопроводность – властивість матеріалів, яка

полягає у здатності проводити тепло.
Теплостійкість, теплостойкость – властивість матеріалів, яка по-
лягає у здатності витримувати нагрівання за певних умов без руйну-
вання структури.
Терилен, терилен (віл англ. terulen) – назва у Великобританії синте-
тичного поліефірного волокна і тканини з нього. В Україні це волокно
називається лавсан.
Термопластичні матеріали, термопластические материалы – (від
термо- і пласт – маса) – матеріали, які при нагріванні до певної тем-
ператури переходять з високопластичного у в’язкотекучий стан, а при
охолодженні до кімнатної температури повертаються в попередній стан.
Термостабілізація, термостабилизация – короткочасне теплове об-
роблення полотна в натягнутому стані до певної температури з швид-
ким охолодженням, що сприяє зменшенню зминальності, зсіданню.
Терно, терно (франц. від імені власника паризької фабрики
Г.Л.Терна) – вовняна тканина, вироблена з пряжі пухової козячої вовни
саржевого переплетення. Використовують для виготовлення суконь.
Тефлон, тефлон (від англ. teflon) – 1. Назва в США синтетичного
волокна і тканини з нього. В Україні його називають вторлон. 2. Торго-
ва назва синтетичного полімеру, який використовується, щоб запобігти
корозії, пригорянню.
Технічне приймання тканини, технический прием тканей – комп-
лекс робіт з проведення лабораторних випробувань щільності, зсідан-
ня, тривкості забарвлення тканини, міцності на розрив та інших влас-
тивостей.
Технічне розмноження лекал, техническое размножение лекал –
побудова лекал різних розмірів і зростів за вихідним лекалом, викона-
ним відповідно до креслення деталі.
Технологічний процес, технологический процесс – комплекс опе-
рацій з виготовлення одягу, виробів.
Технологічність конструкції одягу, технологичность конструк-
ции одежды – конструктивне вирішення деталей, вузлів і виробів у ці-
лому, яке дозволяє при їх виготовленні в умовах масового виробництва
використовувати найбільш досконалу технологію обробки при високій
продуктивності праці і високій якості продукції.
209
Технологія, технология (від техно… і …логія) – сукупність спосо-

бів переробки матеріалів, виготовлення виробів і процеси, що супрово-
дять ці види робіт.
Тик, тик (від голл. tijk) – цупка, щільна лляна чи бавовняна тканина
переважно саржевого переплетення. Використовують для виготовлен-
ня чохлів, матраців.
Тик матрацний, тик матрацный – різновид класичного тику з оди-
нарної або крученої грубої лляної або бавовняної пряжі. Виробляється
дрібновізерунчастим, атласним, саржевим, полотняним переплетення-
ми, з повздовжніми широкими пістрявотканими або друкованими ко-
льоровими смугами. Використовують для виготовлення матраців.
Тик наволочний (пошивковий), тик наволочный – різновид кла-
сичного тику з тонкої крученої бавовняної пряжі, полотняного, сарже-
вого переплетення. Використовують для виготовлення пошивок.
Тик-ластик, тик-ластик – бавовняна тканина атласного перепле-
тення з кардної пряжі, з гладкою блискучою, лицьовою поверхнею. За-
стосовується для виготовлення чоловічої білизни.
Тип голки, тип иглы – ознака, яка характеризує поділ машинних
голок залежно від форми загострення вістря. Парні номери голок по-
казують, що голки мають конусне загострення, а непарні – те, що голки
мають спеціальне видовжене вістря.
Типова конструкція виробу, типовая конструкция изделия – типо-
ва форма й розміри деталей одягу, на базі яких протягом певного часу
проектують різні нові моделі одягу.
Типо-розміро-зріст, типо-размеро-рост – стандарт, який характе-
ризує розміри виробів у масовому виробництві відповідно до різних
габаритів фігури людини.
Тифтик, тифтик – козяча ангорська вовна, яка використовується
для виготовлення текстильних виробів.
Тіара, тиара (від грец. tiara) – 1. Головний убір давніх персидських
і ассирійських царів. 2. Трійчаста корона Папи Римського з хрестом
зверху.
Тілогрійка, телогрейка – 1. Тепла куртка без рукавів, безрукавка. 2.
Стьобана ватна куртка, ватник, фуфайка, ватянка.
Тільник (тільняшка), тельняшка – частина одягу матроської фор-
ми війсковослужбовців. Спідня трикотажна сорочка в синьо-білу, чор-
но-білу смужку без коміра з довгими рукавами. Побутова назва трико-
тажної фуфайки.
210
Тірольки, тирольки – короткі завдовжки до колін і вище чоловічі,

жіночі штани.
Тісі, тиси – тип сорочкової тканини з водовідштовхувальною об-
робкою, для виготовлення одягу медичного персоналу, працівників ла-
бораторій, ресторанів, кафе.
Тканина, ткань (від лат. textile – тканина та texui – ткани) – 1. Ви-
ріб, виготовлений у процесі ткання на ткацькому верстаті. 2. Текстиль-
не полотно, утворене переплетенням ниток основних та пітканних.
Тканини античні ткани античные – тканини Стародавньої Греції,
Стародавнього Риму. Основним матеріалом для виготовлення цих тка-
нин була вовна. Вовняні тканини вироблялись як грубі, так і тонкі.
Тканини антистатичні, ткани антистатические – характеризу-
ються антиелектростатичними властивостями за рахунок використан-
ня антистатичної нитки, тобто не накопичується статична електрика.
Тканини апретовані, ткани апретированные – тканини, обробле-
ні складом клейких речовин з метою надання їм стійкості структури,
підвищеної гладкості.
Тканини бавовняні, ткани хлопчатобумажные – тканини, що ви-
готовлені з бавовняної пряжі і містять 100% бавовняного волокна, або
бавовняні волокна з вмістом не більше 10% целюлозовмісних волокон
або ниток.
Тканини бавовняні змішані, ткани хлопчатобумажные сме
шанные – тканини, що містять бавовняне волокно і не більше від 50%
хімічних волокон і ниток.
Тканини багатошарові, ткани многослойные – текстильні ткани-
ни, вироблені з кількох систем ниток.
Тканини бесагові, ткани бесаговые – домоткані вовняні тканини з
поперечносмугастим або картатим візерунком, з яких виготовляли тор-
би – бесаги або тайстри.
Тканини білоземельні, ткани белоземельные – тканини, на білому
фоні якіх нанесені вибивні малюнки, які займають невелику частину
(30–40%) площі.
Тканини вафельні, ткани вафельные – виготовлена вафельним пе-
реплетенням. Можуть бути вибілені, гладкофарбовані, вибивні. Вико-
ристовують для кухонних рушників, скатертин.
Тканини вовняні, ткань шерстяные – 1. Тканини, виготовлені з
чистововняної пряжі або в сполученні з іншими волокнами. За видом
211
пряжі тканини бувають камвольні, тонкосуконні, грубосуконні. 2. Тка-

нини, що містять не менше 70% вовняного волокна.
Тканини водовідштовхувальні, ткани водоотталкивающие – тка-
нини, які мають здатність до водовідштовхування за рахунок спеціаль-
ного оздоблення або гідрофобних волокон.
Тканини водонепроникні, ткани водонепроницаемые – тканини,
що мають стійкість до проникнення води внаслідок спеціального об-
роблення чи застосування гідрофобних волокон.
Тканина волосяна, ткань волосяная – спеціальна тканина полотня-
ного переплетення, нитки основи є бавовняні або лляні, а піткання – з
кінського волосу. Використовують для бортової прокладки у пальто,
піджаках.
Тканини ворсові, ткани ворсовые – група текстильних тканин, на
поверхні яких наявний ворс, що закриває повністю полотно тканини
або окремі його ділянки. Використовують для виготовлення декоратив-
них тканин, для оббивання та одягу.
Тканини вігоневі, ткани вигоневые – тканини виготовлені з вігоне-
вої пряжі. Використовують для виготовлення байкових ковдр і теплих
зимових хусток.
Тканини вибивні, ткани выбивные – спочатку тканини виробля-
лися ручним способом за допомогою форм з рельєфними візерунками
(набійка). Згодом вибивними тканинами стали називати всі тканини, на
які рисунок наноситься механічним способом на одновальних і багато-
вальних друкувальних машинах з металевими циліндричними валами.
Використовуються для виготовлення виробів у всіх галузях.
Тканини гобеленові, ткани гобеленовые – група декоративних ху-
дожніх тканин, що імітують старовинні гобелени ручної роботи. Ви-
користовують для виготовлення портьє, оббивки меблів.
Тканини готичні, ткани готические – художні тканини Західної
Європи XII–XVст. у стилі готики.
Тканини грубосуконні, ткани грубосуконные – текстильні ткани-
ни, вироблені з грубововняної апаратної пряжі, виготовленої з грубої,
напівгрубої вовни, а також їх сумішей з хімічними волокнами та від-
новленою вовною. Використовуються для виготовлення верхнього зи-
мового й демісезонного одягу (пальто, напівпальто, шинелі тощо).
Тканини гребінні, ткани гребенные – тканини, вироблені з пряжі,
одержаної способом гребінного способу прядіння (батист, шифон тощо).
212
Тканини декоративні типу плахта, ткани декоративные типу

плахта – тканини машинного виробництва, в яких яскраво проявля-
ється художні принципи народного ткацтва.
Тканини джинсові, ткани джинсовые – щільні тканини з двоколір-
ної як бавовняної пряжі саржевого, дрібновізерунчастого переплетен-
ня. Сучасний асортимент джинсових тканин включає як бавовняні, так
і напіввовняні шовкові та напівлляні тканини.
Тканини декатировані, ткани декатированные – тканини піддані дії
гарячої води або пари з метою зняття внутрішнього напруження у тканині
та запобігання утворенню заломів при подальшому обробленні.
Тканини декоративні, ткани декоративные – група декоративних
тканин, виготовляються з бавовняної, шовкової пряжі або зі змішаної
сировини. Використовуються для виготовлення драпірувань на двері,
занавісок, гардин, портьєр, а також для оббивки меблів та інших деко-
ративних цілей.
Тканини декоративно-меблеві, ткани декоративно-мебельные –
текстильні тканини з бавовняної, лляної, вовняної, шовкової та іншої
пряжі або змішаної сировини. Виробляють жакардовими й складни-
ми переплетеннями, застосовується також друк, а саме аерографічний
спосіб. Використовуються для виготовлення драпірувань, портьєр, за-
навісок, покривал, скатертин, а також для оббивки стін і меблів.
Тканини з ефектом зминання, ткани з эфектом сминаемости –
тканини, що мають стійкий м’ятий ефект унаслідок спеціального хі-
мічного оброблення чи використання різноусадкових ниток.
Тканини з хімічних волокон, ткани из химических волокон – кла-
сифікаційний розподіл тканин за відсотковим співвідношенням компо-
нентів вихідної сировини. Тканини виготовлені з хімічних волокон і
ниток чи із суміші волокон із бавовною.
Тканини занавішувальні, ткани занавесочные – бавовняні, на-
півлляні тканини ажурного переплетення. Можуть бути: апретовані,
фасонні, вибілені, пістрявоткані. Використовуються для виготовлення
віконних занавісок.
Тканини змішані бавовняні, ткани смешанные хлопчатобумаж
ные – тканини з бавовни в суміші з іншими волокнами, в яких масова
частка бавовняних волокон повинна бути не меншою 50%.
Тканини змішані лляні, ткани смешанные льняные – тканини, які
містять не менше 15% лляного волокна.
213
Тканини інтер’єрні, ткани интерьерные – декоративні тканини,

що призначені для оздоблення житлових і громадських приміщень. До
них належать: портьєрні, меблево-декоративні.
Тканини камвольні, ткани камвольные (від нім. kamoolle) – тка-
нини, вироблені з чистововняної, вовняної чи напіввовняної пряжі гре-
бінного способу прядіння.
Тканини кардні, ткани кардные – тканини, виготовлені з пряжі
кардного способу прядіння (ситець, бязь тощо).
Тканини конопледжутові, ткани конопледжутовые – тканини,
вироблені з конопледжутокенафної або льоноджутокенафної пряжі.
Багатобарвні з виразними картатими візерунками.
Тканина «Космос», ткань «Космос» – двошарова шовкова жакар-
дова тканина з рельєфною випуклою поверхнею. Вироблена з фарбо-
ваних віскозних ниток (виворіт) і кручених капронових ниток (лице).
Використовують для пошиття костюмів, літніх пальт.
Тканини кисловані, ткани кислованные – лляні тканини, що ма-
ють світло-сірий колір після обробки слабким розчином кислоти з ме-
тою зниження їх лужності.
Тканини кишенькові, ткани карманные – бавовняні гладкофарбо-
вані тканини полотняного або саржевого переплетення, мають високу
стійкість до витирання. Використовують для виготовлення кишень.
Тканини-компаньйони, ткани-компаньйоны – близькі одна до од-
ної за фактурою, кольором, рисунком тканини, які дозволяють отрима-
ти гармонічне поєднання.
Тканини лляні, ткани льняные – тканини, що містять не менше
92% лляного волокна.
Тканини махрові, ткани махровые – тканини, що мають на поверх-
ні пухнастий шар, який складається з петель нитки.
Тканини меланжеві, ткани меланжевые – виробляються з мелан-
жевої пряжі, отриманої з суміші пофарбованих у різні кольори воло-
кон, наприклад, сукно – меланжеве.
Тканини мерсеризовані, ткани мерсеризированные– целюлозні
тканини з підвищеною гігроскопічністю й фарбуванням, зі стійким
шовковистим блиском, еластичністю і підвищеною міцністю завдяки
обробці міцним розчином їдкого натрію.
Тканини металізовані, ткани металлизированные – тканини з
тонким шаром розпиленого металу, нанесеного з метою підвищення їх
термостійкості чи електропровідності.
214
Тканини малозминальні, ткани малосминаемые – тканини, що

мають малу зминальність завдяки хімічній обробці полотна.
Тканини молестійкі, ткани молестойкие – вовняні тканини, які
просочені спеціальними препаратами, що забезпечують стійкість до
дії молі.
Тканини муарові, ткани муаровые – тканини зі спеціальними ви-
дами обробки, яка надає блиску, що виникає при здавлюванні та сплю-
щуванні пітканих ниток.
Тканини напівбавовняні, ткани полухлопчатобумажные – ткани-
ни, що містять у своєму складі бавовняних волокон не менше 30% від
маси тканини.
Тканини напіввовняні, ткани полушерстяные – тканини, що міс-
тять не менше 20% вовняного волокна.
Тканини напівлляні, ткани полульняные – тканини, що містять не
менше 30% лляного волокна.
Тканини напівшовкові, ткани полушелковые – тканини, що міс-
тять шовкових волокон не менше 30% від маси тканини.
Тканини плащові, ткани плащевые – щільні тонкі бавовняні (іноді
змішані тканини), з водовідштовхувальною обробкою. Використову-
ють для виготовлення літніх плащів, костюмів.
Тканини пістрявоткані, ткани пестротканые – тканини, виробле-
ні з різноколірних ниток або пряжі.
Тканини рівносторонні, ткани равносторонние – тканини, що ма-
ють однакову оформлену лицьову і виворотну сторони.
Тканини рівнощільні, ткани равноплотные – тканини, що мають
однакову щільність ниток по основі та пітканню.
Тканини рушникові, ткани полотенечные – бавовняні лляні тка-
нини, які мають високу гігроскопічність, водопоглинальність. Виго-
товляють полотняним, вафельним, петельним переплетеннями. Вико-
ристовують для виготовлення рушників.
Тканина сорочкова, ткань сорочечная – м’яка шовкова тканина
більшості полотняного переплетення, характеризується наявністю по-
вздовжніх смуг, які мають різний колір або утворені за рахунок пере-
плетення. Використовується для виготовлення чоловічих сорочок
Тканини сигнальні, ткани сигнальные – тканини підвищеної ви-
димості, які можуть мати різний сировинний склад із об’єднуючою
властивістю – люмінесцентним складом барвника та яскравістю кольо-
рів. Використовують для спецодягу.
215
Тканини синтетичні, ткани синтетические – тканини, що містять

синтетичної нитки чи волокна не менше 50% від маси тканини.
Тканини суконні, ткани суконные – тканини, вироблені з чисто-
вовняної, вовняної, напіввовняної пряжі апаратного способу прядіння.
Тканини текстильні, ткани текстильные (лат. tex – tile – тканина,
матерія, texo – ткати) – текстильні вироби, утворені в процесі ткацтва
шляхом переплетення повздовжніх і поперечних ниток.
Тканини тиснені, ткани тисненные – тканини з рельєфним рисун-
ком, отримані за допомогою каландрів. Тканину просочують метази-
ном, піддають тисненню, після чого проводять термообробку при тем-
пературі 140–150о С.
Тканини тонкосуконні, ткани тонкосуконные – тканини, виробле-
ні з пряжі апаратного способу прядіння, виготовленої з тонкої, напів-
тонкої і напівгрубої вовни, а також їх сумішей із хімічними волокнами.
Тканини українські народні, ткани украинские народные– ткани-
ни, виготовлені ручним способом різного призначення. До них нале-
жать сирові полотна, сукна, вовняні тканини, поштучні вироби (скатер-
ки, рушники, плахти, хустки, пояси, запаски тощо), килими, шпалери.
Тканини художні, ткани художественные – ткацькі вироби, які ви-
різняються вишуканою орнаментацією, гарним кольоровим оформлен-
ням, їх відносять до виробів декоративно-прикладного мистецтва.
Тканини фільтрувальні, ткани фильтровальные (франц. filtration
– проціджувати) – синтетичні тканини, які мають відповідну щільність,
пористість й високу стійкість до хімічних реагентів.
Тканини флоковані, ткани флокированные – класифікаційний
розподіл тканин за спеціальними видами обробки. Тканини мають на
поверхні короткі волокна, які нанесені механічним, аерографним або
електростатичним способами і закріплені синтетичними смолами.
Тканини чистововняні, ткани чистошерстяные – тканини, що
містять не менше 95% вовняного волокна.
Тканини чистолляні, ткани чистольняные – тканини, що містять
не менше 100% лляного волокна.
Тканини чистошовкові, ткани чистошелковые – тканини, що міс-
тять шовкових волокон не менше 90% від маси тканини.
Тканини штапельні, ткани штапельные – тканини, виготовлені
з штучних (віскозних, ацетатних, триацетатних і ін.) або синтетичних
216
(капронових, лавсанових, нітронових і ін.) коротких штапельованих

волокон.
Тканини шовкові, ткани шелковые – тканини, що містять шовко-
вих волокон не менше 50% від маси тканини.
Тканини штучні, ткани искусственные – тканини, що містять
штучних ниток чи волокон не менше 50% від маси тканини.
Тканинотримач, тканедержатель – пристрій для затиснення й
фіксації тканини, деталей у певному положенні або для переміщення їх
у заданому напряму під час обробки на машинах автоматичної й напів-
автоматичної дії. У тканинотримач машини під час обробки укладають
напівфабрикат, а зверху на пластини накладають обшивку відповідно
до ліній розмічання петлі.
Тло, фон – основний колір, на який наносяться малюнок і візерунок
тощо.
Тога, тога (від лат. toga, від tegere – вкривати, покривати) – верхній
одяг давніх римлян у вигляді плаща без рукавів; довга біла накидка.
Тока, тока – жіночий головний убір, круглий без крисів.
Толстовка, толстовка – довга верхня чоловіча сорочка зі складка-
ми й поясом, яку носили поверх штанів. Таку носив російський пись-
менник Л.М. Толстой.
Тонина, тонина – лінійний розмір поперечного перерізу волокна
або нитки.
Топ, топ (англ. топ – верх, верхівка) – див. блузка-топ.
Торочки, тесемки – суцільний ряд кінців ниток, що вільно звиса-
ють із країв тканини; тасьма з тонким рядом ниток бахрома.
Торс, торс (від італ. torso, від грец. Vupo’os – пагін) – 1. Тулуб лю-
дини. 2. Скульптурне зображення тулуба людини.
Торшон, торшон (франц. ганчірка) – бавовняна пістрявоткана в
клітинку тканина, малощільна, головних переплетень із фасонної пря-
жі, яка створює рельєфну поверхню. Шиють костюми, сукні.
Травер, травер – класифікаційний розподіл тканин за тематикою
рисунка, де рисунок на тканині з поперечними смугами однакової або
різної ширини. Створюється шляхом використання ниток контрастних
кольорів або відповідним способом переплетення ниток.
Транспортер, транспортер (від франц. transporteur – переношу,
переправляю) – 1. Пристрій, який переміщує вантажі на невелику від-
стань.
217
Трафарет, трафарет (від італ. traforetto, зменш. traforo – свердлен-

ня, проколювання) – пластина з картону, металу тощо, в якій прорізано
малюнки, літери чи цифри.
Тренчкот, тренчкот (англ. trench – окоп,
траншея, trench coat – дослівно «окопне» паль-
то) – двобортний плащ з щільного габардину
на підкладці з глухою застібкою, відкладним
коміром, погонами, асиметричною кокеткою –
клапаном на пілочці, поясом, відлітною кокет-
кою та шліцею на спинці. Вперше – формений
одяг британських офіцерів (рис. 104).
Трико, трико (від франц. trico – в’язана
тканина) – 1. Щільна, вовняна, напіввовняна,
бавовняна тканина візерунчастого перепле-
тення, яка має рубчики, смужки, клітинки і ви-
користовується для верхнього одягу (штанів,
Рис. 104.Тренчкот
костюмів). 2. Трикотажний театральний або
тренувальний костюм для артистів балету. 3. Трикотажні костюми, що
щільно облягають тіло, для гімнастів, плавців, борців. 4. Вид штанів,
що щільно облягають тіло, які були основним видом чоловічих штанів
у європейському костюмі.
Трикотаж, трикотаж (від франц. tricotage – плести) – 1. Широкий
асортимент текстильних матеріалів готових виробів, отриманих у про-
цесі в’язання. Основною складовою трикотажу є петля. 2. Машинна
в’язана тканина.
Трикотин-букле, трикотин-букле – шовкова тканина дрібновізе-
рунчастого переплетення із фасонної пряжі епонж. Шиють костюми,
сукні.
Троакар, троакар (від франц. trios – qiarts – три чверті) – верхній
жіночий одяг прямого чи трапецієподібного силуету довжиною три
чверті, що доповнює більш довгу спідницю або сукню. Отримав широ-
ке визнання у першій пол. XX ст.
Трувіль, трувиль – бавовняна тканина з репсоподібною фактурою,
з дрібним поперечним рубчиком. Використовують для виготовлення
чоловічих сорочок.
Труси, трусы – короткі спортивні штани, предмет чоловічої та жі-
ночої нижньої білизни.
218
Туалет, туалет (франц. toilett, від toile – полотно) – одяг, убрання.

Туалінет, туалинет (франц. tuilenette – тканий, від toile – тканина,
полотно) – напіввовняна (з льоном) тканина з плетеними кольоровими
нитками узором із лиця і вивороту. Техніка такого декорування назива-
ється лансируванням (франц. lanciner – проколювання).
Туаль, туаль (франц. toile – полотно) – легка шовкова тканина по-
лотняного переплетення. Має вигляд блискучого тонкого полотна з
м’яким теплим туше.
Тужурка, тужурка (франц. toujours – постійно, завжди) – куртка
для щоденного носіння або формений верхній одяг.
Тулія, тулия – верхня частина капелюха, кашкета, шапки (без кри-
сів, козирка тощо).
Туніка, туника – (від лат. tunica) – давньо-
римський одяг типу сорочки (спочатку вовня-
ної, переважно білого кольору). Поверх туніки
носили тогу. Існувало три типи тунік: колодіум,
Т-подібна туніка і далматик (рис. 105).
Тутове дерево, тутовое дерево (від араб.
тут) – рід рослин родини шовковицевих, дерева
або кущі, поширені в помірних та субтропічних
зонах Північної півкулі. Вирощують для годівлі
шовковичного шовкопряда або як плодове дере-
во. Інші назви цього роду – шовковиця, морва.
Рис. 105.Туніка
Туше, туше (франц. touche – торкати) – це
враження, яке складається в людини унаслідок дотику пучками пальців
до тканини, завдяки якому визначають її жорсткість, м’якість, пруж-
ність, шовковистість, ковзкість, прохолодність тощо.
Тюбетейка, тюбетейка (тат. тюбе – верх) – 1. Національний голо-
вний убір круглої або овальної форми. Може бути прикрашений ви-
шитими або тканими візерунками. 2. Головний убір узбеків, таджиків,
киргизів,татар.
Тюль, тюль (франц. tulle – від назви м. Туле) – легке прозоре по-
лотно, залежно від способу виготовлення і структури буває гладким і
візерунчастим.
Тюніка, тюника (франц. tunique) – 1. Верхня частина подвійної
спідниці. 2. Костюм класичної балетної танцівниці, що являє собою
ліф та спідницю.
219
Тюрбан, тюрбан (франц. turban, від тур. tulbent, з перс. dulban –

тканина з кропиви) – чалма, головний убір з легкої тканини народів
Азії та Африки.
У
Уайт-спірит, уайт-спирит (від англ. white spirite) – лаковий бен-
зин, нафтова фракція, безколірна рідина з нерізким запахом, середньої
легкості. Застосовують як змивальну речовину.
Убір головний, убрання головне, убор головной – виріб із тканини,
хутра, шкіри, трикотажу, фетру, який одягають на голову.
Убір, убрання, убор – 1. Сукупність предметів, виробів із текстилю,
хутра, шкіри тощо, які одягають та якими закривають тіло: одяг, туалет,
гардероб. 2. Те, що одягають на себе.
Убрус, убрус – 1. Старовинний жіночий головний убір із бавовняної
або шовкової тканини. 2. Скатерка.
Угар, угар – втрати сировини при переробці в текстильній промис-
ловості.
Українка, украинка – 1. Святкова вишита верхня чоловіча сорочка.
2. Висока хутрова шапка конічної форми із заокругленим верхом.
Укривало, покрывало – легке покривало (шовкове, бавовняне, ме-
реживне та інше), яким накривають постіль.
Укрутка, укрутка – показник, що його визначає різниця між по-
чатковою довжиною нитки та її довжиною після кручення, виражена у
відсотках від початкової довжини.
Ультрамарин, ультрамарин (від лат. ultra – по той бік і mar – море)
– мінеральний пігмент синього кольору, використовують для виготов-
лення фарб, підсинювання білизни.
Умовно-типова фігура, условно-типовая фигура – еталон фігури у
вигляді макета або комплексу розмірів у таблиці для організації масо-
вого виготовлення швейних виробів.
Унісекс, унисекс (англ. unisex – безстатевий) – див. стиль унісекс.
Уніфікація, унификация (франц. unification, від лат. unus (uni) – один
і facere – робити) – раціональне скорочення кількості об’єктів однако-
вого функціонального призначення; приведення чого-небудь до єдиної
форми, системи. Один із методів стандартизації.
Уніформа, униформа (нім. uniform, франц. uniforme, від лат. unus –
один і forme – форма) – формений одяг.
220
Унти, унты – 1. Хутряне взуття з м’якою підошвою, поширене зде-

більшого у народів Півночі та Сибіру. 2. Хутряне взуття льотчиків.
Урал, урал – шовкова (з віскозних і ацетатних ниток), щільна, важ-
ка тканина комбінованого переплетення. Використовують для суконь,
костюмів осінньо-зимового сезону.
Усадка (зсідання), усадка – властивість текстильних матеріалів або
виробів змінювати розміри у бік скорочення або звуження.
Уставка, вставка – конструктивна частина українських народних
сорочок, вишита вставка прямокутної або трикутної форми на плечах.
Установка прасувальна, установка гладильная – прес для волого-
теплової обробки деталей і виробів. За способом нагрівання подушок
розрізняють парові й електричні прасувальні преси (рис. 106).
Рис. 106. Установка прасувальна

Уступ коміра, уступ воротника – край коміра, розміщений між від-
льотом і стояком.
Уступ лацкана, уступ лацкана – верхній край лацкана. Уступ лац-
кана розміщений між точками з’єднання коміра з горловиною виробу
й бортовим краєм.
Утилізація, утилизация (від лат. utilis – корисний) – використання
чогось для переробки; доцільне застосування відходів, лишків у госпо-
дарстві.
Утиль, утиль (від лат. utilis – корисний) – непридатні для вжитку
речі, які можна використати як сировину (ганчір’я, папір, брухт); те,
що вийшло з ужитку.
221
Утягування стібків, утяжка стежков – дефект строчки у ви-

гляді вузликів переплетення ниток, які розміщуються на поверхні
з’єднуваних шарів.
Ф
Фабрика, фабрика (від лат. fabrica – майстерня) – форма організації
виробництва, промислове підприємство, засноване на машинній техні-
ці. Місце, де розміщене приміщення, територія.
Фабрикат, фабрикат (від лат. fabricatus) – завершений продукт ви-
робництва.
Фай, фай (від франц. faille) – міцна, щільна, тонка шовкова або вов-
няна тканина з дрібними поперечними рубчиками, що утворюються за
рахунок різної товщини ниток основи й піткання. Шовковий фай ви-
користовують для пошиття суконь, прапорів; вовняний – для пошиття
костюмів, суконь.
Файдешин, файдешин (від франц. faille de China – китайський фай)
– шовкова тканина з дрібним рубчиком, різновид фаю. Використову-
ють для виготовлення жіночих суконь.
Фактура, фактура (від лат. facture – будова, оброблення) – 1. Осо-
бливості побудови та оздоблення поверхні будь-якого предмета. 2. Оці-
нювання стану поверхні текстильного матеріалу, проведене візуальним
способом без дотику до нього.
Фалди, фалды – м’які, округлі, спадаючі складки, які утворюються
на тканині під дією власної ваги у виробах розширеного або розкльо-
шеного силуету.
Фальсифікат, фальсификат (від лат. falsificatum – підроблене) –
підроблений товар, який видають за справжній.
Фальц, фальц (з нім. Falz, від falzen – згинати) – смужка тканини,
якою під час переплітання книжки обклеюють форзац для приєднуван-
ня до внутрішніх країв аркушів.
Фальцювання, фальцевание – загинання й закріплення країв під
час волого-теплової обробки на фальцпресах за допомогою металевих
шаблонів за формою деталей.
Фальцювати, фальцевать – див. зафальцювати.
Фанза, фанза (кит. fanzi – букв. будинок на річці) – 1. Легка китай-
ська шовкова тканина, що схожа на тафту. 2. Житло каркасного типу в
Китаї.
222
Фантазі, фантази – 1. Складний нетиповий фасон деталі, виробу.

2. Особливий фасон одягу, крою деталей і способів їх з’єднання.
Фарбування, окраска – процес нанесення на тканину того чи ін-
шого кольору за допомогою спеціальних препаратів барвників, який
передбачає такі стадії: поглинання барвника з води, з’єднання із зо-
внішньою поверхнею волокна; просочування барвника у волокно, за-
кріплення його у волокні.
Фартух, фартух – швейний або трикотажний одяг для захисту від
забруднення. Різновидом фартуха є нагрудний фартух для дітей, що за-
хищає одяг від забруднення грудини.
Фасон, фасон (від франц. facon) – 1. Сукупність характерних рис і
особливостей одягу даного виду й крою. 2. Крій, форма одягу, модель,
зразок будь-яких виробів.
Фасонний ефект, фасонный эффект – місцева зміна структури або
формування фасонної нитки (пряжі), що безперервно чи періодично
повторюється по всій її довжині.
Фата, фата (від санскр. pata – тканина) – 1. Весільний головний
убір. 2. Легке, звичайно довге покривало з тюлю або мережива, що
спускається з голови до плечей, пояса іноді до ніг.
Фелон, фелон (від лат. velum – покривало, завіса, від velare – по-
кривати, обкутувати) – основне верхнє вбрання православного духо-
венства.
Фередже, фереджія, фередже – плащ, яким жінки-мусульманки,
виходячи з дому, закутуються, залишаючи відкритими тільки очі.
Ферязь, ферязь – староруський верхній народний одяг (чоловічий і
жіночий) без коміра й без перехвату у поясі.
Феска, феска (тур. fes – від назви м. Фуца в Марокко) – 1. Шапочка
у формі зрізаного конуса з китицею, переважно червона. 2. Чоловічий
національний головний убір такого зразка.
Фестон, фестон (франц. feston, італ. festone від festa – свято) –
1. Машинне оздоблення фігурною стрічкою країв швейних виробів.
2. Невеликий виступ зубчастої або округлої форми, низкою яких при-
крашають краї скатертин, завісів, суконь тощо.
Фетр, фетр (франц. fetre – повсть) – нетканий матеріал, виготовле-
ний з пуху та відходів хутра звірів цінних порід, а також овечої вовни.
З нього виготовляють капелюхи, валянки тощо.
223
Фігаро, фигаро (франц. figaro – герой комедії П. О. Бомарше) – ко-

роткий вільного покрою жіночий жакет, який одягають на плаття або
блузку.
Фігура типова, фигура типовая – тип фігури, який можна охарак-
теризувати ведучими розмірними ознаками, отриманими в результаті
масових антропометричних обмірів населення.
Фіжми, фижмы (від нім. fischbein – китовий вус) – широка спідни-
ця на каркасі у вигляді обруча з китового вуса, а також самий каркас,
приналежність жіночого одягу XVIII – XIX ст.
Фіксатор, фиксатор (від франц. fixateur – закріплювач) – деталь
або пристрій, яким закріплюють у певному положенні частини машин
або механізмів.
Філ-а-філ, фил-а-фил – класифікаційний розподіл тканин за тема-
тикою рисунка, де рисунок з косими, чітко виступаючими східчасти-
ми діагоналями або смугами. Утворюється шляхом комбінації в сар-
жевому переплетенні двох контрастних за кольором ниток по основі
й пітканню.
Філе, филе (франц. filet, від filer – прясти) – 1. Мереживо. 2. Вишив-
ка на нитчастій сітці. 3. Ажурне в’язання, виріб, виготовлений ажур-
ним в’язанням.
Філь’єра, фильера (від франц. filiere, від filer – волочити) – пристрій
в прядильних машинах, крізь який продавлюють розчин чи розплави.
Фільдекос, фільдекос (франц. fil d’Ecosse – шотландська нитка) –
шовковиста кручена бавовняна пряжа, з якої виготовляють трикотажні
вироби.
Фільдеперс, фильдеперс (франц. fil de perse – букв. перська нитка)
– шовковиста пряжа, схожа на фільдекос, але спеціально оброблена, з
якої виготовляють трикотажні вироби високої якості.
Фільц, фильц (нім. filz – повсть) – 1. Повстеподібний застил на по-
верхні суконних тканин. 2. Голкопробивний нетканий матеріал, який
застосовується для нижньої частини коміра в піджаках.
Фіранка, занавеска – текстильний виріб, яким закривають нижню
частину вікон, дверей тощо; занавіска.
Фланель, фланель (франц. flanelle) – м’яка, бавовняна, вовняна тка-
нина з двостороннім начесаним ворсом, виготовляється полотняним,
саржевим переплетенням. Буває вибілена, гладкофарована, вибивна. З
224
бавовняної фланелі виготовляють білизну, з вовняної – жіночі, чоловічі

костюми.
Фланель-стрейч, фланель-стрейч – різновид фланелі, з додаван-
ням еластичних волокон. Використовують для виготовлення штанів і
костюмів
Флізелін, флизелин – неткане клеєне полотно із суміші волокон
склеєних латексами.
Фліс, флис – 1. М’яка ворсова тканина для утеплення верхнього
одягу і виробництва окремих текстильних виробів. Використовують
для спортивних сорочок, курток, спецодягу. 2. Синтетичне волокно,
виготовлене за альпійською технологією, з високим водовідштовху-
вальним ефектом, зберігає тепло як вовна.
Фліс-букле, флис-букле – різновид класичного флісу, лицева сторо-
на вироблена під букле, а зворотний бік має м’яку ворсисту поверхню.
Використовують для виготовлення костюмів, пальт, ковдр.
Фловерлок, фловерлок – штучна лакована шкіра, яка використову-
ється для виготовлення взуття, сумок.
Флок, флок – коротке (від 0,5–2,0 мм) волокно для флокування.
Флокування, флокирование – нанесення на лицьову сторону деталі
малюнка полімерною пастою, а потім – ворсу з текстильних волокон в
електростатичному полі.
Флоранс, флоранс (назва від м. Флоренція (Італія), де вперше по-
чали її виробляти) – тонка щільна шовкова підкладкова тканина.
Флорент, флорент (нім.) – вузька шовкова стрічка.
Фолетте, фолетье – трикутна хустка з тонкого світлого текстильно-
го матеріалу.
Фон, фон (франц. fond, від лат. fondus – дно, основа) – основний
колір, тон, на якому зроблено малюнок, візерунок, умовний знак тощо.
Форма, форма (від лат. forma – зовнішність, устрій) – 1. Зовніш-
ній вигляд, обрис предмета. 2. Одяг, встановлений для певної категорії
осіб, наприклад військова форма.
Форменка, форменка – матроська формена верхня сорочка з вели-
ким відповідної форми коміром.
Формування тканини, формирование ткани – характеризується
тим, наскільки легко тканина набуває відповідної просторової форми і
зберігає її під час експлуатації. Залежить від волокнистого складу, бу-
дови тканини, а також режиму волого-теплової обробки.
225
Формування, формование – надання деталям одягу стійкої об’ємної

форми в процесі швейного виробництва.
Форніз, форниз – нанесення і фіксування на текстильному полотні
хімічних препаратів з метою надання готовим виробам заданих розмі-
рів і форм пресуванням з термофіксацією.
Фрак, фрак (від франц. frac) – чоловічий па-
радний костюм, тип сюртука з довгими фалдами
ззаду й вирізаними полами спереду, який одяга-
ють в урочистих випадках (рис. 107).
Френч, френч (англ. frech) – військовий одяг
у талію, з чотирма накладними кишенями і
хлястиком.
Фриз, фриз (франц. fries, від friser – залива-
ти, скручувати) – груба вовняна тканина зі злег-
ка кучерявим ворсом, один із найдешевших ви-
дів сукна.
Фуле, фуле (від франц. foule – пом’ятий, стоп-
таний) – вовняна тканина саржевого перепле Рис. 107. Фрак
тення, з маловорсистим лицьовим боком для ви-
готовлення пальт.
Фуляр, фуляр (від франц. foulard, від fouler – топтати, валяти) –
1. Тонка шовкова тканина полотняного переплетення. 2. Шовкова ший-
на чи носова хустина з такої тканини. 3. Сорт ситцю.
Фурнітура, фурнитура (від франц. fourniture – доставляти, поста-
чати) – допоміжний матеріал у деяких виробництвах (ґудзики, пряжки
тощо).
Футор, футор – 1. Шкіряна підкладка в халяві високого чобота.
2. Спеціальна шкіра або її замінники для підкладки у взуттєвому ви-
робництві. 3. Накладка, що закриває будь-який невеликий отвір (зви-
чайний отвір для ключа в замку). 4. Деталь різних механізмів, яка має
вигляд втулки.
Фуфайка, фуфайка – 1. Трикотажний плечовий одяг, що покриває
тулуб частково або повністю та одягається безпосередньо на тіло або
на корсетні вироби. 2. Тепла плетена вовняна чи байкова сорочка. 3.
Стьобана куртка на ваті. Різновидами фуфайки є футболка, тільник.
Футболка, футболка (від англ. football – футбол) – фуфайка або
джемпер з короткими рукавами, виготовлений з трикотажу.
226
Х
Хабака, хабака – щільна лляна або бавовняна тканина. Використо-
вується для виготовлення рушників.
Хабара, хабара – покривало, верхній одяг жінок – бедуїнок Араб-
ського Сходу. Вона має вигляд прямокутного відрізку тканини, який
драпірувався по-різному, залежно від призначення.
Хаік, хаик – арабський чоловічий одяг, туніка без рукавів завдовжки
до литок із дуже широкими плечима.
Хакі, хаки (від гінді khaki – колір землі) – 1. Сизувато-зелений із ко-
ричневим відтінком колір. 2. Тканина коричнево-зеленого кольору для
виготовлення військового одягу.
Халат, халат – 1. Просторий швейний або трикотажний плечовий
одяг, що покриває тулуб і ноги частково або повністю з розрізом чи за-
стібкою від верху донизу. 2. Верхній одяг у деяких азіатських країнах.
3. Домашній робочий одяг. 4. Одяг арештанта, в’язня. 5. Маскувальний
одяг у солдатів.
Хан-атлас (абровий шовк), хан-атлас – узбецька національна тка-
нина, отримана шляхом переплетення різнокольорових ниток основи,
які під час ткання трохи зміщуються, утворюючи візерунок, що нага-
дує хмарки, звідси й назва – аброві тканини, тобто подібні до хмарок.
Хаорі, хаори – верхній японський чоловічий одяг – довга до сере
дини стегон куртка.
Хаппі, хаппи – коротка чоловіча куртка в Японії, основний тип на-
родного вбрання, яке вдягали безпосередньо на тіло.
Характеристики естетичні, характеристики эстетические –
властивості об’єкта, предмета, що визначають рівень його естетичної
досконалості і відображають загальноприйняті культурні норми в про-
цесі естетичного сприймання.
Хеланка, хеланка – розповсюджена за кордоном назва високороз-
тяжної текстурованої нитки.
Хітон, хитон (грец. chitin) – 1. Лляний чи вовняний одяг у давніх
греків у вигляді довгої сорочки, що підперізувався поясом. 2. Одяг
балерини з легкої тканини і глибокими розрізами на стегнах. 3. Одяг,
який одягали на голе тіло і скріплювали на плечах різними застібками.
Хламида, хламида (грец. ciamuz, clamudoz – плащ, мантія) – 1. Чо-
ловічий верхній одяг стародавніх греків і римлян у вигляді короткого
плаща із застібкою на правому плечі або на грудях. 2. Плащ або ман-
227
тія царів, полководців, героїв. 3. Широкий попівський одяг, схожий на

рясу. 4. Незграбний широкий і довгий одяг.
Хлорин, хлорин – матове малопружне синтетичне волокно. Застосо-
вують для виготовлення лікувальної білизни.
Хлястик, хлястик – прямокутна або фігурна деталь-застібка на
спинці виробів, по низу рукавів, у поясі брюк, кальсон, у низках шта-
нин спеціального й спортивного одягу.
Холст, холст – лляна, сурова або відбілена домоткана тканина чи
тонкий шар волокон у виробництві нетканих матеріалів.
Хомутик, шлевка – деталь, призначена для кріплення паса, пояса,
погонів і виготовлювана зі шнурка, тасьми або основного матеріалу.
Хомі, хоми (мова гінді) – коротка блузка прилеглого силуету довжи-
ною вище талії, глибоким вирізом горловини овальної форми із застіб-
кою та короткими рукавами. В індійському національному костюмі – це
доповнення до сарі, в європейській моді – самостійний елемент одягу.
Хром – хромова шкіра, хром – хромовая кожа – м’яка, тонка шкіра,
вироблена хромовим дубленням, використовується для одягу, взуття.
Виробляють зі шкір овець, телят, великої рогатої худоби.
Хромати, хроматы – солі хромової кислоти, кристалічні речовини
жовтого кольору, сильні окисники. Застосовують у текстильній і шкі-
ряній промисловості.
Хустка, платок – 1. Шматок тканини або в’язаний, трикотажний
виріб, переважно квадратний, який пов’язують на голову, шию, напи-
нають на плечі. 2. Атрибут весільного обряду. 3. Невеликий шматок
тканини квадратної форми для витирання носа, рота, обличчя, очей.
Хутро натуральне, мех натуральный – вичинені шкурки хутрових
і морських звірів, птахів, свійських тварин.
Хутро трикотажне, мех трикотажный – виготовляють способом
ув’язування в петлі ґрунту (трикотажного полотна) пучків волокон із чеса-
ної стрічки або способом вив’язування ґрунту з одночасним формуванням
плюшевих петель. Отримують хутро під цигейку, котик, норку.
Хутро штучне накладне, мех искусственный накладной – виготов-
ляють методом наклеювання ворсової нитки (синельки) на бавовняну
тканину. Цим способом отримують штучний каракуль, смужок.
Хутро штучне тафтингове, мех искусственный тафтинговый –
виготовляють прошиванням ґрунтової тканини, трикотажу ворсовою
пряжею або нитками.
228
Хутро штучне ткане, мех искусственный тканый – виробляють на

ткацьких верстатах ворсовим переплетенням.
Ц
Целюлоза, целлюлоза (від лат. cellula – комірка) – високомолекуляр-
ний вуглевод; головна складова частина оболонок рослинних клітин.
У бавовні міститься 95–98%, у луб’яних волокнах 60–85%, у стовбурі
деревини – 40–50% целюлози.
Цигайська вовна, цигайская шерсть (нім. ziege – коза) – вовна на-
півтонкорунних цигайських овець, що складається з волокон пуху або
тонкого перехідного волосу.
Цирка, цирка – мережка, що складається з елементів, які нагадують
букву «Ж». Використовується для прикрашення рукавів святкової жі-
ночої сорочки.
Цілісність композиції, целостность композиции – гармонійна єд-
ність частин і цілого, органічний взаємозв’язок елементів форми швей-
ного чи трикотажного виробу, його узгодженість із іншими виробами,
а також ефективність використання професійно-художніх засобів для
створення композиційного вирішення.
Цілісність форми, целостность формы – логічний і органічний
зв’язок конструктивного вирішення виробу з його композиційним вті-
ленням.
Цураття, тряпье – лахміття.
Ч
Чадра, чадра (від тур. cadir – намет) – легка накидка, що закриває
жінку з голови до ніг. Її одягають жінки-мусульманки, коли виходять з
дому.
Чалма, чалма (тур. calma) – чоловічий убір у народів мусульман-
ського Сходу.
Чапан, чапан – старовинний верхній одяг у тюрксько -татарських
народів, що нагадує короткий халат або жупан.
Частота строчки, частота строчки – кількість стібків на одиницю
довжини строчки.
Чашка, чашка – деталь швейного виробу, що покриває груди.
Чекмінь, чекминь (тюрк.) – 1. Чоловічий верхній одяг у кавказьких
народів – суконний напівкаптан у талію зі складками ззаду. 2. Довгий
верхній суконний каптан у міщан.
229
Чемерка, чемерка – старовинний чоловічий верхній одяг, пошитий

у талію з фалдами ззаду.
Чепетоу, чепетоу – смугаста шовкова тканина для поясів націо-
нальних халатів народів Середньої Азії, фарбована у золотисті, черво-
но-чорні кольори.
Чепець, чепець – біла шапочка у медичних працівників, представ-
ників торгівлі, кулінарії тощо, дитяча шапочка, що має вигляд капора.
Чепчик, чепчик – швейний або трикотажний головний убір для но-
вонароджених із зав’язками під підборіддям.
Черкасин, черкасин – вид бавовняної сірої тканини.
Черкеска, черкесска – старовинний чоловічий верхній одяг із сук-
на, поширений у народів Кавказу та кубанських козаків. Шиється до
стану нижче колін, без коміра, з вирізом на грудях, з обох боків якого
нашиті газирі – гнізда з трубочками. Підперізується черкеска вузьким
ременем із металевими прикрасами.
Чесальний, чесальный – призначений для чесання, розчісування
прядива, вовни.
Чесання, чесание – процес розділення волокнистих матеріалів на
окремі волокна з усуненням домішок, дефектів і з’єднання волокон у
стрічку. Розрізняють: кардочесання – застосовується для вироблення
апаратної і кардної пряжі; гребнечесання – застосовується для виро-
блення високоякісної тонкої пряжі на гребенечесальних машинах.
Чесуча, чесуча – китайська шовкова тканина, полотняного перепле-
тення жовтувато-пісочного кольору. Шиють літній жіночий одяг.
Чесуча бавовняна, чесуча хлопчатобумажная (кит) – тканина, яка
імітує за фактурою чесучу шовкову. Виробляється з бавовняної кардної
пряжі або з бавовняної пряжі в основі і віскозних ниток у пітканні.Ви-
користовують для пошиття блуз і чоловічих сорочок.
Чесуча шовкова, чесуча шелковая – тканина полотняного перепле-
тення, що виготовляється з шовку, має жовтувато-пісковий колір. Ви-
користовується для пошиття костюмів, чоловічих сорочок, суконь.
Чешки, чешки – легке спортивне взуття для занять гімнастикою
типу тапочок із тонкою підошвою.
Чинбарня, чинбарня – кустарне підприємство (майстерня) для чи-
нення, обробки шкіри.
Чинтс, чинтс – бавовняна декоративна тканина полотняного пере-
плетення з вибивним рисунком на світлому фоні та обробкою воском.
230
Використовують для драпірування, оббивки меблів, декоративних ці-

лей. Має ще назву «англійський ситець».
Чільник, чильник – головний національний убір, оздоблений двома
кутасами.
Чільце, чильце – гуцульський весільний головний убір дівчини у
вигляді металевої пластинки з підвішеними до неї бляшками.
Чоботарня, сапожная – майстерня, де шиють і ремонтують чоботи
та інші види взуття.
Чоботи, сапоги – рід взуття з досить високими халявами.
Човник, челнок – 1. Робочий орган швейної машини, який здійснює
переплетення верхньої й нижньої ниток у човниковому стібку. Захо-
плення петлі верхньої нитки здійснюється носиком човника. У швей-
них машинах застосовують коливні й обертові човники. 2. Робочий
орган ткацького верстата, що прокладає пітканну нитку між нитками
основи.
Човниковий комплект, челночный комплект – комплект деталей
для встановлення човника й забезпечення переплетення голкової й
човникової нитки (рис. 108).
Рис. 108. Човниковий комплект: 1 – човник; 2 – носик човника; 3 – бічне

півкільце; 4 – шпулетримачі; 5 – встановлювальний палець; 6 – шпулька;
7 – шпульний ковпачок; 8 – верхня пластина
Човниковий стібок, челночный стежок – див. стібок.
Чола, чола – давньоруський жіночий головний убір – пов’язка на-
вколо голови, передня частина якої була високою і щедро прикраше-
ною. Виготовляли чолу з шовку і вишивали кольоровими узорами.
Чув’яки, чувяки – шкіряні туфлі з м’якою підошвою без підборів
(переважно у народів Кавказу та Криму).
231
Чуга, чуга – тип давнього російського каптана, що був призначе-

ний переважно для їзди верхи, а також використовувався як військовий
одяг. Чуга мала короткі рукави, відкладний комір і широкий виріз на
грудях.
Чуганя, чуганя – чоловічий верхній одяг гірських лемків. Простий
розстібний одяг прямого покрою завдовжки по коліна із короткими ру-
кавами і відкладним коміром.
Чумарка, чемерка, чумарка – старовинний український чоловічий
верхній одяг, пошитий у талію з фалдами ззаду; жупан, кунтуш.
Чушка, чушка – старовинний жіночий головний убір у формі ша-
почки; різновид очіпка.
Ш
Шаблон, шаблон (від нім. schablone, від echantillon – зразок) – взі-
рець, за яким виготовляють однорідні вироби або перевіряють форму
готових виробів.
Шалон, шалон (назва тканини походить від м. Шалона (Франція),
де вона вперше вироблялася) – легка, вовняна, двостороння тканина,
яка має з обох сторін діагональні смуги. Використовують для виготов-
лення верхнього одягу.
Шаль, шаль (перс.) – 1. Квадратна чи прямокутна хустка великого
розміру з шовку, вовни або іншого матеріалу, з облямівкою по краях.
2. Тонка, як правило, вовняна тканина саржевого переплетення.
Шальвари, шальвари – те саме, що й шаровари.
Шанель, шанель – текстильна тканина з вузликовою поверхнею,
виробляється з натуральної вовни, з додаванням бавовни і синтетич-
них ниток. Чорно-біла фактура – «перець із сіллю» або «гусяча лапка».
Використовується для виготовлення костюмів.
Шанжан, шанжан (від франц. changeant – мінливий) – 1. Тканина,
якій властиво мінитися різними кольорами. 2. Переливчастий ефект
виникає за рахунок різнокольорових яскравих ниток в основі і піткан-
ні. Використовують для виготовлення блуз, суконь, курток. 3. Ефект
переливчастого коліру має назву «шанжан».
Шапка, шапка – головний убір для вкривання голови в різних клі-
матичних умовах.
Шапка-вушанка, шапка-ушанка – швейний головний убір з козир-
ком, бортиком і навушниками.
232
Шапокляк, шапокляк (франц. chapeau – claque – складаний ци-

ліндр) – складаний капелюх-циліндр.
Шапочка-косинка, шапочка-косынка – головний убір, який скла-
дається з косинки й околиша та зав’язується на потилиці.
Шарлах, шарлах (нім. scharlach – яскраво-червоний колір) – шовко-
ва тканина яскраво-червоного кольору. Використовується для виготов-
лення святкого одягу світських та церковних замовників.
Шарлі, шарли – овеча вовна високої якості саксонських мериносів,
яких вирощують не на відкритих пасовищах, а в закритих приміщен-
нях. Волокно тонке, довге, однорідне білого кольору. Походить від наз
ви ферми Шарлі (Австралія), де вперше отримали цю вовну.
Шармез, шармез (франц.) – щільне шовкове сукно.
Шаровари, шаровары (від перс. saravara) – 1. Широкі штанини
особливого крою, які переважно заправляють у халяви. 2. Штани та-
кого крою, зібрані біля кісточок унизу, які є частиною національного
одягу деяких народів. 3. Спортивні штани такого крою.
Швачка-мотористка, швея-мотористка – робітниця, яка виконує
ту або іншу операцію на швейній машині з пристроями або без них.
Під час роботи на універсальній машині швачка-мотористка повинна
вручну надавати виробу потрібного напряму.
Шеврон, шеврон (франц. chevron) – нашивка трикутної та іншої
форми з галуна, тасьми, шнура на різних частинах форменого одягу.
Шевйот, шевиот (від англ. cheviot, від назви місцевості Cheviot
hills у Шотландії) – ворсиста, напіввовняна камвольна, тонкосуконна
тканина саржевого переплетення. Переважно гладкофарбована темних
кольорів. Використовують для пошиття костюмів, пальт.
Шеврет одяговий, шеврет одежный – це шкіра хромового дублен-
ня, вироблена з овечої шкіри, розтяжна, не дуже щільна, її мережка має
гарний рельєфний візерунок.
Шелон, шелон – модифіковане поліамідне, дуже м’яке волокно, яке
використовують для шовкоподібних тканин.
Шеніль, шениль (франц. chenille – гусениця) – 1. Бархатистий шовк.
2. Жакардова тканина синтетичного волокна (поліестеру) з додаванням
термоплавкого компонента (поліетилену або пропілену). Ефект вор-
систої поверхні забезпечує ворсова пітканна пряжа. Тканина буває з
розрізаним і петельним ворсом, з виворотною стороною, обробленою
клеєм. Використовується як оббивочний матеріал.
233
Шерстянка, шерстянка – бавовняна тканина з одиночної кардної

пряжі, виготовлена комбінованим або креповим переплетенням. Буває
вибивна, гладкофарбована. Використовується для виготовлення жіно-
чих. дитячих суконь.
Шийна точка, шейная точка – див. антропометричні точки.
Шинель, шинеля, шинель – формений верхній
одяг особливого крою, із складкою на спині й хляс-
тиком, призначений для військових і певної катего-
рії учнів, службовців і т. ін (рис. 109).
Ширина грудей, ширина груди – див. розмірна
ознака.
Ширина перекату, ширина переката – відстань
від лінії перекату верхньої половинки рукава до пе-
реднього й ліктьового швів у готовому виробі або
від лінії перекату до лінії переднього або ліктьового
зрізу на кресленні рукава.
Ширина півзаносу, ширина полузаноса – від- Рис. 109. Шинель
стань між лінією півзаносу й краєм борта.
Ширина плечового схилу, ширина плечевого ската – див. розмір-
на ознака.
Ширина пройми, ширина проймы – те саме, що й горизонтальний
діаметр пройми.
Ширина спини, ширина спины – див. розмірна ознака.
Шиття, шитье – 1. Виготовлення швейних виробів із застосуван-
ням ниткового методу кріплення. 2. Те саме, що й вишивання.
Шифон, шифон (франц. chiffon – ганчірка) – легка, тонка, щільна,
бавовняна або шовкова тканина, полотняного переплетення з ниток
крепового кручення, з характерною зернистою поверхнею, підвище-
ною щільністю. Буває вибілена, гладкофарбована, вибивна й мерсери-
зована. Використовують для виготовлення білизни, блузок, суконь.
Шифон з вишивкою, шифон с вышивкой – різновид класичного
шифону, але з вишитими квітковими візерунками, кольоровими, сріб-
ними або золотими нитками.
Шифон з люрексом, шифон з люрексом – різновид класичного ши-
фону. Це напівпрозора гладка тканина з м’яким переливчастим блис-
ком, з наявністю поздовжних ниток – люрексу, відповідно пістряво
ткана.
234
Шифон-жакард, шифон-жаккард – різновид класичного шифону,

прозорі елементи в цій тканині цікаво сполучаються з більш щільни-
ми, складаючи оригінальний абстрактний візерунок. Використовується
для виготовлення весільних, вечірніх суконь.
Шифон двосторонній, шифон двухсторонний – текстильна ткани-
на, різновид шифону, складається із двох шарів, вільно з’єднаних один
з одним. Шари витримані в різних тонах, утворюючи гру кольору і ві-
зерунку. Шиють нарядний одяг.
Шкала розмірів, повнот і зростів, шкала размеров, полнот и рос-
тов – таблиця сукупності розмірів, повнот і зростів із зазначенням про-
центних співвідношень щодо видів виробів для різних географічних
районів відповідно до даних масових обстежень населення (окремо
для чоловічого, жіночого й дитячого одягу).
Шкарпетки, носки – панчішно-шкарпетковий виріб, яким вкрива-
ють нижню частину ноги, включаючи кісточку та частину литки.
Шкіра натуральна, кожа натуральная – виробляється зі шкір звірів,
свійських тварин, буває за призначенням взуттєва, одягова, технічна.
Шкіра штучна, кожа искусственная – це матеріал, який склада-
ється з волокнистої основи (тканої, нетканої, трикотажного полотна) і
лицьового покриття з полімерних матеріалів.
Шкірянка, кожанка – шкіряна куртка, напівпальто.
Шлейка, шлейка – 1. Лямка для підтримання предметів одягу (шта-
нів, спідниці тощо). 2. Те саме, що й бретель.
Шлейф, шлейф (від нім. schleife) – жіночих
парадних сукнях – довгий спідній край, що
тягнеться по землі. Інша назва – «трен» (рис.
110).
Шлем, шлем – швейний або трикотажний
головний убір, що щільно облягає голову і за-
криває вуха, те саме, що й шолом.
Шлик, шлык – 1. Старовинний круглий або
конічний головний убір, обшитий чи оздобле-
ний хутром; те саме, що ковпак. 2. Конусопо-
дібний верх шапки (переважно з тканини), що
Рис. 110. Шлейф
звисав донизу.
Шліца, шлица – 1. Поздовжній розріз з обробленими краями, при-
значений для зручності в експлуатації або для оздоблення. 2. Складка
або незшита частина поздовжнього шва в нижніх ділянках одягу.
235
Шліца виточна, шлица вытачная – зшита й закріплена по лінії

низу неглибока складка в нижній частині ліктьового шва рукава.
Шліца відкрита, шлица открытая – різновидність шліци у вигляді
незшитої однобічної складки з обробленими ріжками.
Шліца відлітна, шлица отлетная – неглибока складка в нижній
частині ліктьового шва, нижній ріжок якої не з’єднано з рукавом по
лінії низу.
Шліхта, шлихта (від нім. schlichte) – клейкий розчин, яким просо-
чують основу тканини.
Шлярка, оборка – див. оборка.
Шматина, кусок – 1. Кусок, клапоть тканини (переважно старої,
зношеної), ганчірка. 2. Те саме, що шматок.
Шмаття, тряпье – 1. Шматки чого-небудь. Білизна. 2. Дрантя, лах-
міття. 3. Купа одягу, білизни.
Шнур, шнур – тонкий мотузок, сплетений або скручений з ниток
або пасом прядива.
Шнури бортові, шнуры бортовые – бавовняні шнури діаметром до
1,76 мм. Їх застосовують для прокладки в рельєфних петлях.
Шнури взуттєві, шнуры обувные – мають вигляд пустотілих плос-
ких трубок. Вони виготовляються з бавовняної пряжі, віскозних і ка-
пронових комплексних ниток, гладкофарбованими різноколірними, а
також суровими й білими. Вони можуть бути одно- або дворядними,
шириною 2–7 мм, довжиною 30–95 см (залежно від виду взуття) з ме-
талевими або пластмасовими наконечниками.
Шнури в’язані, шнуры вязанные – виробляють трикотажним пере-
плетенням гладі на шнуров’язальних машинах.
Шнури оздоблювальні, шнуры отделочные – напівшовкові шну-
ри діаметром 3,5..6 мм, які виробляють із трьох бавовняних пасом,
обвитих ниткою віскозного шовку; вовняний суканий шнур діаметром
1,5..2,5 мм. Ці, а також інші фасонні шнури застосовують для оздоб
лення різних швейних виробів.
Шнури корсетні, шнуры корсетные – мають плоску форму, шири-
ною 6,5 мм, виготовляють із бавовняної пряжі, обвитої капроновими
нитками.Використовують для шнурування корсетів і бандажів.
Шнур синелька, шнур синелька – шнур із ворсистою поверх-
нею, утвореною вплетенням віскозних волокон між двома скручени-
ми бавовняними нитками. Синельку виробляють діаметром 2..4 мм
236
найрізноманітніших кольорів і застосовують для оздоблення швейних

виробів, виготовлення штучного каракулю.
Шнур сутаж, шнур сутаж – оздоблювальний шнур із заглибленням
посередині у вигляді вісімки, шириною 2..6 мм. Отримують його з двох
пасом бавовняної крученої пряжі, обплетеної нитками віскозного шов-
ку. Використовують для оздоблення жіночих і дитячих суконь.
Шнури петельні, шнуры петельные – напівшовкові шнури діаме-
тром 4..4,5 мм з бавовняної пряжі й віскозного шовку. Використовують
для виготовлення пришивних ґудзикових петель.
Шнури плетені, шнуры плетенные – виробляють у вигляді порож-
нистої трубки або трубки з осердям із бавовняної пряжі чи гумових
ниток, обплетених штучними, синтетичними нитками, бавовняною
пряжею, металізованими нитками. Сукані шнури отримують із двох,
трьох або чотирьох пасом, звитих разом.
Шовк дикий, шелк дикий (Tussah) – дикий шовкопряд, що спожи-
ває листя дуба, вишні. Одержане волокно має високу міцність, природ-
ний кремовий відтінок.
Шов, шов – з’єднання або оздоблення деталей швейних виробів за
допомогою швейних ниток, клею чи зварювання.
Шов безпосаджувальний, шов беспосадочный – технічно доско-
налий вид ниткового з’єднання матеріалів без зміщення одного шару
відносно іншого.
Шов бічний, шов боковой – призначений для з’єднання бічних зрі-
зів спинки й пілочки, передніх і задніх половинок брюк, спідниць.
Шов виточний, шов вытачной – різновидність оздоблювального
шва, виконуваного за допомогою смужок тканини, пришиваних з ви-
вороту.
Шви з’єднувальні, швы соединительные – група швів, застосову-
ваних для з’єднання двох або кількох деталей швейного виробу.
Шов запошивний, шов запошивочный – різновидність з’єдну
вального шва, виконуваного за допомогою запошивача двома строчка-
ми – внутрішньою і з’єднувально-оздоблювальною (рис. 111 а).
Шов зварний, шов сварной – з’єднання деталей виробів з термо-
пластичних матеріалів за допомогою зварювання.
Шов зшивний, шов стачной – шов, виконуваний внутрішньою
строчкою із закріпленням зрізів волого-тепловою обробкою на один
або два боки (рис. 111 в).
237
Шви крайові, швы краевые – група швів, застосовуваних для об-

робки країв деталей швейних виробів.
Шов накладний, шов накладной – різновидність ниткового або
клейового з’єднання країв виточки й деталі, коли один край з підгином
або без нього лежить на іншому (рис. 111 г).
Шов настрочний, шов настрочной – з’єднувальний шов, який ви-
конують двома строчками: внутрішньою з’єднувальною й зовнішньою
оздоблювальною (рис. 111 б, в).
Шов обкантовувальний, шов окантовочный – крайовий шов, за-
стосовуваний для оформлення країв деталей виробу одинарними або
подвійними смужками основного, оздоблювального матеріалу або
тасьмою (рис. 111 д).
Шов обшивний, шов обтачной – крайовий шов, виконуваний одні-
єю з’єднувальною строчкою, в якому зрізи деталей знаходяться всере-
дині з’єднувальних деталей (рис. 111 е). Обшивний шов застосовують
для обробки країв бортів, коміра, клапанів та інших деталей.
а) б)
в) г)
д) е)
ж) з)
Рис. 111. Види швів
238
Шви оздоблювальні, швы отделочные – група швів, застосовува-

них для оздоблення деталей (рис. 112).
Рис. 112. Оздоблювальні шви: а) защипи; б) рельєфний зі шнуром

Шов подвійний, шов двойной – різновидність з’єднувального шва,
виконуваного двома внутрішніми строчками й застосовуваного при ви-
готовленні білизни, костюмів з бавовняних і лляних тканин без під-
кладки, легкого вбрання (рис. 109 е, ж).
Шов розстрочувальний, шов расстрочной – зшивний шов, розгор-
нуті запаси якого закріплено машинною строчкою.
Шов розкепу, шов раскепа – місце з’єднання верхнього коміра з
підбортами.
Шов у замок, шов в замок – те саме, що й запошивний шов (рис.
109 з).
Шов у підгин, шов в подгибку – крайовий шов, застосовуваний для
обробки підігнутих країв деталей або виробу.
Шов у стик, шов в стык – з’єднувальний шов, в якому деталі укла-
дають зрізами у стик на смужку з тонкої тканини й з’єднують за допо-
могою клейової смужки, однією або трьома строчками.
Шовк-сирець, шовк-сирець – 1. Текстильна тканина, різновид че-
сучі. Легка шовкова тканина, виготовлена з натурального шовку, яка
має назву «китайський шовк». Використовують для виготовлення лег-
кого одягу, декоративного оздоблення. 2. Шовкові нитки які отримують
після заварювання коконів у киплячій воді і розмотування їх на коко-
номотальних автоматах, складаються з двох-чотирьох шовковин іледь
скручені.
Шовк-тусар, шелк-тусар – натуральний шовк диких шовкопрядів.
Шовк натуральний, шелк натуральный (silk) – тонкі довгі нитки,
які в природних умовах формують гусениці нічних метеликів – шовко-
прядів.
239
Шовкографія, шелкография – класифікаційний розподіл тканин за

способом оздоблення; різновид друку. Одержують рисунок за допо
могою нанесення його на тканину через спеціальні трафарети, виго-
товлені після вихідного зображення. Процес розподілення кольорів по-
лягає в розкладанні зображення на складові кольори, з яких воно скла-
дається. Скільки використовується кольорів, стільки й застосовується
трафаретів. Має ще назву «трафаретний друк».
Шолом, шолом – 1. Спеціальний головний убір, який застосовують
на виробництві, у спорті, побуті для захисту голови і шиї від холоду,
травм і опіків. 2. Головний убір, який закриває вуха.
Шорти, шорты (від англ. short) – короткі до колін або вище штани,
що їх носять як пляжний і спортивний одяг.
Шотландка, шотландка – пістрявоткана тканина в клітинку сарже-
вого переплетення. Буває вовняна, бавовняна, напівшовкова, шовкова.
Назва її походить від назви національного одягу шотландських горян.
Шпилька, шпилька – металева голка з головкою на тупому кінці.
Використовується для тимчасового скріплення деталей одягу.
Шпулетримач, шпуледержатель – деталь човникового комплекту,
обладнана центровою шпилькою, на яку надівають шпулетримач, віль-
но вставляється обідком у напрямний паз човника.
Шпулька, шпулька – металева котушка для намотування нитки,
вкладувана в човниковий комплект. Одержується шпулька в одних
човниках за допомогою відкидного кільця, на якому встановлено пру-
жину для натягування нитки, в інших для цього є або відкидний, або
вставний шпульний ковпачок, обладнаний пружинкою для натягування
нитки.
Шпульний ковпачок, шпульный колпачок – металевий ковпачок із
заскочкою та прорізом, в який поміщають шпульку. На стержень шпу-
летримача надівають шпульний ковпачок – шпулькою, який замикаєть-
ся його заскочкою.
Штани, брюки (від тюрк. iston, від ic – внутрішній, ton – одяг) –
поясний верхній одяг, яким укривають нижню частину тулуба й ноги,
кожну окремо до ступнів. Складаються із двох частин-холош, з’єднаних
середнім швом, кроковими і бічними швами. Іноді замість назви «шта-
ни» застосовують назву «брюки».
Штани-галіфе, брюки-галифе – див галіфе.
Штани-кльош, брюки-клеш (від франц. cloche – дзвін) – штани, що
розширюються донизу.
240
Штани-банани, брюки-банани – штани, розширені по лінії стегон

за рахунок складок, які звужуються до кісточки і не мають запрасова-
ної стрічки.
Штани-гольф, брюки-гольф (від англ. golf – назва спортивної гри)
–штани довжиною до коліна чи до середини литки, середньої ширини,
закінчуються пришивними манжетами.
Штанина, холоша, штанина – частина штанів, яка надягається на
одну ногу.
Штапель, штапель (від нім. stapel – короткий 40..150 мм) – відрізок
штучного чи синтетичного волокна. З пучка штапелю одержують пря-
жу, а з неї – штапельні тканини.
Штопати, штопать – зашити діри, отвори, розриви в тканині, дета-
лях виробу переплетенням ниток ручним або машинним способом без
стягування країв діри.
Штопка, штопка – 1. Зашивання дір, отворів, розривів у тканинах,
деталях виробу переплетенням ниток ручним або машинним спосо-
бом без стягування країв діри. 2. Нитки для зашивання дір у панчохах,
шкарпетках, одязі.
Штора, штора – 1. Віконна занавіска, яка згортається в рулон, під-
німається або відсувається переважно з допомогою шнура. 2. Занавіска
взагалі. 3.Складені з вузьких дощечок або металевих пластинок вікон-
ниці.
Штоф, штоф – цупка, важка шовкова або вовняна тканина, пере-
важно з великим тканим візерунком, яку використовують для оббиван-
ня меблів, з декоративною метою.
Штрипка, штрипка – тасьма, пришита внизу до спортивних або
дитячих брюк, яка продягається під ступню.
Штромфлі, носки – шкарпетки.
Штукувати, штуковать – з’єднувати частини деталі в стик за ліні-
єю зрізів ручними, не помітними з лицьового боку стібками.
Штурмівка, штурмовка – спортивна куртка (для альпіністів, турис-
тів тощо).
Шуба, шуба (від араб. jubba – одяг з довгими рукавами) – верхній
розчіпний зимовий одяг із хутра, переважно з довгими полами.
Шугай, шугай – 1. Старовинний верхній жіночий одяг, що має ви-
гляд короткої кофти з рукавами. 2. Вид сарафана, що його носили старі
жінки.
241
Шушон, шушон – старовинний верхній жіночий одяг – кофта, тіло-

грійка або сарафан особливого покрою.
Шушун, шушун – російський національний жіночий сарафан, роз-
ширений до низу за рахунок клинів, який має умовні відкладні рукави.
Щ
Щетина, щетина – жорсткий, пружний, волосяний покрив із по-
товщеного волосся у деяких тварин, наприклад свиней, борсуків та ін.
Щільність тканини, плотность ткани – якість тканини, яку визна-
чають кількістю ниток основи й піткання, розміщених на певній оди-
ниці довжини тканини, найчастіше на 100 мм. Щільність тканини за
лежить від товщини пряжі, виду переплетення та інших характеристик.
Щільність тканини максимальна, плотность ткани максималь-
ная – умовна щільність, при якій прийнято, що всі нитки мають одна-
ковий діаметр і щільно розміщені одна біля одної.
Щільність тканини відносна, плотность ткани относительная
– означає, який відсоток довжини прямолінійного відрізка в напря-
му основи або піткання становлять нитки, і характеризує наповнення
будь-якої тканини нитками основи та піткання незалежно від їх товщи-
ни. Відносна щільність тканин по основі та пітканню може бути різ-
ною в межах від 25% (марля) до 140% (драпи).
Щільність тканини фактична, плотность ткани фактическая –
визначається унаслідок підрахування кількості ниток на відстані 100
мм, окремо по основі та пітканню тканини.
Ю
Юбка, юбка – 1. Бокові стібки (або нижня частина їх) якогось ци-
ліндричного виробу. 2. Поясний виріб жіночого одягу.
Ювакрил, ювакрил – синтетичний матеріал, що імітує малахіт і
яшму.
Юка, юка (ісп. yuca, з індіан.) – рід вічнозелених рослин родини
лілійних. Більшість – деревні рослини. Поширені переважно в Цен-
тральній і Південній Америці. З юки виготовляють мотузки, рибаль-
ські снасті тощо. Культивують як декоративну рослину.
Юнгштурмівка, юнгштурмовка – форма військового зразка, яку
носили члени юнгштурму, а також подібний одяг радянської молоді
20–30-х рр. XX cт.
242
Юпка, юпка – 1. Верхній жіночий одяг у вигляді довгої корсетки,

переважно з рукавами. 2. Чоловічий короткополий каптан із домаш-
нього тонкого сукна, пошитий у талію, із складками і стоячим коміром.
Юхта, юхть – сорт шкіри, одержуваний особливою обробкою шкур
великої рогатої худоби, коней, свиней.
Я
Якість, качество – 1. Сукупність характеристик об’єкта, які стосу-
ються його здатності задовольнити установлені і передбачені потреби.
2. Ступінь вартості, цінності, придатності чого-небудь для викорис-
тання за призначенням, добротність.
Якість продукції, качество продукции – сукупність властивостей,
які відображають безпеку, новизну, довговічність, надійність, еконо-
мічність, ергономічність, естетичність, екологічність продукції тощо і
дають можливість задовольняти потреби споживача відповідно до при-
значення.
Яломок, яломок – повстяна шапка.
Ярмулка, ярмулка – шапочка з м’якої тканини, без околички, яка
щільно прилягає до голови.
Ясик, ясько – маленька подушечка.
Яхобаб, яхобаб – шкурка ягняти каракульської та смушкової поро-
ди овець у віці до одного місяця з довгими розсипчастими завитками.
Яхобаб використовують для пошиття курток, жіночих пальт, жакетів,
кожушків.
243
 Список літератури
1. Драпак Г.М., Грицева А.П., Коханко О.М., Мосеєнко Ф.А., Ста-

ніславова Л.Л., Російсько – український словник технічних термінів
(легка промисловість), 1997. – 318с.
2. Кучер В.О., Степура А.О., Навчальний посібник для професій-
но – технічних навчальних закладів. – К : Вікторія, 2001. – 416с.
3. Пугачевський Г.Ф., Кисляк Н.К., Михайлова Г.М., Романенко
О.Л., Тихонова Н.П. Сучасні товарознавчі терміни: тлумачний слов-
ник. – К. : КНТЕУ, – 2008. – 160с.
4. Борецька Є.Я., Борецький М.М., Пухальська А.П., Моделі одя-
гу / Навч. посібник. – Львів : Світ, 2000. – 344.
5. Пугачевський Г.Ф., Семак Б.Д., Товарознавство непродоволь-
чих товарів. Частина І.Текстильне товарознавство : Підручник для
студентів товарознавчих спеціальностей вищих закладів освіти. – К. :
НМЦ «Укоопосвіта», 1999. – 596с.
6. Мельничук О.С. Словник іншомовних слів. – К.:Головна редак-
ція Рядянської енциклопедії Академії наук України РСР, 1975. – 775с.
7. Яценко Ю.М. Словник – довідник текстильних матеріалів:
Навч.посіб. – К.: КНТЕУ, 2007. – 240с.
8. Лазур К.Р. Швейне матеріалознавство : Підручник. – Львів :
Світ, 2004. – 240с.
9. Бусел В.Т. Великий тлумачний словник сучасної української
мови. – К. : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2001. – 1440с.
10. Орленко Л.В. Терминологический словарь одежды. – М.: 1996.
– 240с.
11. Андреєва Р.В. Енциклопедия моды. – М. : 1997. – 320с.
12. Козьмич Д.І., Поліщук Л.В., Діанич М.М, и др. Товарознавство
текстильних, швейних, трикотажних товарів. – К. : Вища шк., 1992. –
408с.
13. Антипова О.І., Баєв П.М., Бойцова Г.М., Гайнулін Г.А. Росій-
сько-український тлумачний словник швейного виробництва.
14. Радневич В.О. Моделювання одягу: Підручник. – К.: «Вікто-
рія», 2000. – 352с.: іл.
15. Янчевская Е.А. Конструирование верхней женской одежды:
Учебник. – Москва: Легпромбытиздат, 1989. – 240 с.: ил.
244
16. Литвин В.Г., Степура А.О. Конструювання швейних виробів:

Підручник для професійно-технічних навчальних закладів. – К.: «Ві-
кторія», 2008. – 320с. + кольорова вклейка.
17. Батраченко Н.В., Головінов В.П., Каменєва Н.М. Технологія ви-
готовлення жіночого одягу: Підручник для учнів професійно-техніч-
них навчальних закладів. – К.: «Вікторія», 2000. – 512с.
18. Галик І.С., Семак Б.Д. Текстильні матеріали та вироби : тлумач-
ний словник. – Львів : Видавництво Львівської комерційної академії,
2010. – 224 с.
19. Кучер В.О., Степура А.О. Обладнання швейного виробництва:
Навч.посіб для проф.-тех. навч. закладів. – К. : Вікторія, 2001. – 416с.
20. О.Г.Кустова, К.І. Бондар. Обладнання для волого-теплового об-
роблення швейних виробів : довідник / уклад. Хмельницький : ХНУ,
2010. – 38с.
21. Ателье : журнал. – К. : издатель ЧП «Вариантпресс-В», 2007. –
№ 2.
18. Волков О. І., Зубнова Л. І., Колосніченко Н. В. та ін. Енцикло-
педія швейного виробництва. навч. посібник. – К. : «Саміт-книга»,
2010. – 968 с. : іл.
245
Навчальне видання
Лазур Клавдія Романівна

Олійник Тетяна Миколаївна
Швейне виробництво та матеріалознавство

Словник
Керівник видавничого проекту Піча С. В.

Дизайн та верстка Безотосний О. М.
Підписано до друку з оригінал-макета 05.09. 2012 р.

Формат 60×84/16. Умовн. друк. арк. 14,27. Гарнітура Таймс Нью-Роман
Тираж 1000 прим. Зам. № 43-12
Видавництво ПП «Новий Світ-2000»

а/с 5026, м. Львів-53, 79053, Україна,
E-mail: novyisvit2000@lviv.farlep.net.
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного
реєстру видавців і розповсюджувачів видавничої продукції: серія ДК № 59
від 25.05.2000 р., видане Державним комітетом інформаційної політики,
телебачення та радіомовлення України.
Надруковано в поліграфічному центрі ПП «Новий Світ-2000»

Shveyne Vyrobnytstvo

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Shveyne Vyrobnytstvo

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

К. Р. Лазур, Т. М.

Рекомендовано Міністерством освіти і науки,

Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України

Словник містить терміни, які вживаються у текстильній, швейній, трико-

© Лазур К.Р., Олійник Т.М., 2012

готової продукції. Програми управління виробництвом дають можли-

Рис.1. Автоматизований настильно-розкрійний комплекс

Адгезія, адгезия (від лат. adhaesio – прилипання) – взаємне злипан-

Аерон, аэрон – високооб’ємна малорозтяжна нитка, що має петель-

до костюма: краватка, шарф, сумка, пояс тощо. 3. Допоміжні деталі в

Амілан, амилан – різновид синтетичного волокна з поліамідів (Япо-

єдиним задумом дизайнера. Ансамбль складається з кількох елементів

Рис. 4. Основні антропометричні точки:

Армюр, армюр – гладкофарбована тканина, дрібновізерунчастого

лоза) – оцтовокислі ефіри целюлози, біла аморфна маса. Застосовують

Рис. 5. Базисна сітка плечового виробу

плечових зрізів виріб розташовується на фігурі вертикально без за-

Рис. 6. Баланс передньо-задній

Балдахін, балдахин (від італ. baldacchino – шовкова тканина з Баг-

Бардотка, бардотка (франц.) – блузка, зменшена до розмірів бюст-

з’єднання виключає затрати часу на зміну шпулі котушки, ліквідацію

Бенгалін, бенгалин (від франц. bengaline) – шовкова тонка прозо-

Білизна, белье – вироби з тканин, матеріалів для одягання на тіло

Болеро, болеро (від

Брак, брак (від старонім. brack) – зіпсована або неякісно виготов-

ворітним) начесаним ворсом, здебільшого бавовняна або бавовняно-

Рис. 11. Бюстгалтер балконет Рис. 12. Бюстгалтер вондербра

Вата, вата (нім. watte) – пухнаста маса переплетених очищених від

Вельвет-рубчик, вельвет-рубчик – виготовляють із гребінної кру-

Вертикаль ширини переду, вертикаль ширины переда – лінія ба-

Рис. 13. Креслення основи Рис. 14. Креслення основи плечового

Вершина банта, вершина банта – точка перетину на кресленні лі-

Рис. 15. Креслення рукава Рис. 16. Пройма:

Вершина плечового зрізу спинки, вершина плечевого среза спинки

Вершина пройми, вершина проймы – точка перетину на кресленні

Рис. 17. Видавлювач

Випади, выпады – поворотні та неповоротні відходи текстильних

Вироби плечові, изделия плечевые – види одягу, для яких опорною

Висота грудей, высота груди – див. розмірна ознака.

Відстань від сьомого шийного хребця до коліна, расстояние от

нина з матовим блиском, «акварельним» візерунком, шовковистою бу-

Водотривкість, водоупорность – стійкість текстильних матеріалів

Волокно біокомпонентне, волокно биокомпонентное – хімічне во-

Волокно кварцове, волокно кварцевое (нім. Quarz – кварц) – скляне

Волокно поліамідне, волокно полиамидное (ПА, капрон) – синте-

ні назви: Нюпрон, Авріл, Лірел (США), Вінсел-28 (Великобритания),

стильні за походженням і способом вироб­ництва поділяються на нату­

Вуаль-креп, вуаль-креп – тканина – різновид вуалі. Відрізняється

Галантерея текстильна, галантерея текстильная – сукупність виро-

Гачі, гачи – тип штанів, пошитих із сукна домашнього виготовлен-

текстурованою ниткою на бавовняній чи натуральній шовковій ткани-

шинна складається з колби, стержня (леза) й вістря.Голки машинні мо-

Рис. 18. Голка машинна

Горловина, горловина – контурна лінія у виробі, яка проходить по

Рис.19. Градація лекал за допомогою системи автоматизованого проекту-

Рис. 20. Графопобудовувач

Грація, грація (від лат. gratia – краса) – 1. Жіночий корсет у вигляді

Ґудзики акрилатові (з оргскла), пуговицы акрилатовые – прозорі,

Ґудзики фенопластові, пуговицы фенопластовые – характеризу-

Дакрон, дакрон (англ. dacron) – поліефірне волокно, що виготовля-

Декатирувати, декатировать – здійснити попереднє зсідання де-

Деталі конструктивно-декоративні, детали конструктивно-деко­

пряжі, пофарбованої в різні кольори. Використовують для виготовлення

© Лазур К.Р., Олійник Т.М., 2012

стильні за походженням і способом виробництва поділяються на нату

Деталі конструктивно-декоративні, детали конструктивно-деко

Замовлення індивідуальне, індивідуальне пошиття, заказ инди

Ластик, ластик (від англ. lаsting – міцний) – легка, тонка, блиску-

Настильний, настилочный – призначений для укладання матеріа-