Professional Documents
Culture Documents
Shoe Design
Shoe Design
ОСНОВИ КОНСТРУЮВАННЯ
ВИРОБІВ ІЗ ШКІРИ
УДК 685.34.016 (076)
Основи конструювання виробів із шкіри: Лабораторний практикум
з курсу «Основи конструювання виробів із шкіри» для студентів напряму
підготовки 6.051602 Технологія виробів легкої промисловості спеціальності
«Проектування взуття та галантерейних виробів» для денної та заочної форм
навчання».Ч.1 / Упор. Л.П. Чертенко; В.П. Кернеш – К: КНУТД, 2013. – 90 с.
Упорядники:
Л.П. Чертенко, кандидат технічних наук, доцент;
В.П. Кернеш, кандидат технічних наук, доцент.
Відповідальна за випуск
С.С. Гаркавенко, завідувач кафедри конструювання та технології виробів
зі шкіри, доктор технічних наук, професор.
2
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1
4
продовжують проводити їх у напрямку до носка, зменшуючи відстань між
паралельними лініями до 10 мм.
а)
5
б)
в)
г)
д)
Рис. 2 - Отримання усередненої розгортки колодки (УРК)
6
Отриманий шаблон вирізують і наклеюють на внутрішню бічну поверхню
колодки, строго сполучаючи його з осьовою лінією гребеня й п’ятки із гранню
базисної площадки. На шаблоні відзначають контур устілкової грані із
внутрішньої сторони колодки й знімають його. Одержують шаблон внутрішньої
сторони бічної поверхні колодки, обрізаючи надлишки по відзначеному контуру
грані сліду внутрішньої бічної поверхні колодки.
Побудова усередненої розгортки колодки (УРК).Розгортки бічних
поверхонь колодки зовнішню і внутрішню сполучають і одержують усереднену
розгортку бічної поверхні колодки (УРК). Для цього на аркуші ватману
обводять розгортку зовнішньої сторони бічної поверхні колодки і на неї
накладають внутрішню так, щоб контури розгорток збіглися по осьових лініях
п'ятки і гребеня й по грані верхньої площадки. У такому положенні обводять
нижній контур бічної розгортки колодки внутрішньої сторони. Отриману УРК
вирізують.
На неї переносять точку кальцати С. У цій точці до контуру проводять
дотичну, до якої встановлюють перпендикуляр. Отриманий відрізок ділять
навпіл і від країв до центра роблять наскрізні надрізи, не доходячи до центру 2-3
мм (рис. 2,д).
7
Рис. 3 - Розведення УРК за італійською методикою в залежності від
конструкції і виду взуття
Контрольні питання
1. Як підготувати колодку до отримання УРК.
2. Побудова шаблонів для одержання УРК та розгортки сліду колодки.
8
3. Отримання умовних розгорток зовнішньої і внутрішньої бічних
поверхонь колодки за італійською меодикою.
4. Особливості усереднення шаблонів і отримання умовної розгортки.
5. Особливості розведення УРК в залежності від виду і конструкції взуття.
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №2
10
зображенням всіх конструктивних і декоративних елементів. Орієнтиром для
проведення верхнього канта служить лінія ВтА, що з'єднує точку висоти туфель
Вт (Вт = 0,15N +25,5) і середину кальцати точку А (рис.6).
Нп5=0.78(НпН-Пф) (1)
Далі через т.5 проводим лінію, паралельну лінії пучків СПс та відмічаємо
точки Н5 та К5.
Відстань Н5К5 ділимо навпіл та відмічаємо т. К.
Відстань КК5 ділимо на три рівних частини та відмічаємо точки а та а’.
т.а визначає положення лінії канту для низького каблука, т. а’ – для
середнього каблука, т. К5 – для високого каблука.
Глибину вирізу декольте визначає положення точки С, яка розташована в
межах (-18мм÷+10мм) від точки кальцати.
11
Вп
Нп
Вк
C
Н5
5
К
а Н
Пс a’
К5
12
Рис.8 – Уточнення місця розташування лінії кальцати
14
каблук, тим більше асиметричний виріз туфель "човник". Лінія внутрішнього
канта на 2–5 мм вище зовнішнього. Для туфель на низькому каблуці виріз
симетричний. Проводиться лінія перегину союзки через точку С і найбільш
випуклу точку носка Нв. На отриманому кресленні вказуються всі припуски на
з'єднання деталей і обробку видимих країв.
Контрольні питання
1. Як на колодці знайти точку, яка відповідає 5-ій базисній лінії?
3. Як побудувати «декольте» для туфель?
4. Які особливості корегування УРК для туфель «човник» ?
5. Особливості побудови конструктивної основи туфель з відкритою
п’ятковою частиною.
15
Рис.11 – Побудова основи туфель човник з відкритою п’ятковою частиною
16
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №3
17
Корегування крила туфель відповідно до колодки. Після того, як знятий
зліпок туфель розпластаний, він вирізається і прикладається до поверхні
колодки так, щоб співпали точка союзки та ділянка пучків. Далі перевіряється
розташування крила союзки в п’ятковій частині.(рис.13)
Накладання на 2-3 мм
18
Рис. 15 - Результат накладання зліпку на колодку після корегування
19
Рис. 16 – Побудова грунд-моделі
Контрольні питання
1. Особливості адаптованого італійського способу проектування.
2. Як перевірити розташування крила союзки в п’ятковій частині і в якому
випадку роблять його корегування?
22
3.. Як отримати внутрішню частину грунд-моделі верху туфель типу
«човник», якщо є відкорегований зліпок зовнішньої частини?
4. Які є два варіанти проектування підкладки туфель та від чого це
залежить?
24
Двохмодульні конструкції (Рис. 23) утворюються за допомогою двох
ремінців в різних поєднаннях. Обов’язково зафіксованими мають бути пучки
або перший міжпальцевий проміжок, інші ремінці проектуються на розсуд
модельєра. Можуть мати місце ремінці на підйомі, п’яткова стійка, п’ятковий
ремінь та ін.
Трьохмодульні конструкції (Рис. 24) утворюються аналогічним чином, але
конструкція будується на основі трьох ремінців.
25
Перенесення конструктивних ліній з колодки на площину може
відбуватися двома шляхами: перший спосіб – стандартне знімання УРК,
розпластування та перенесення конструктивних ліній на аркуш паперу. При
другому способі оболонка розрізається ножем по намічених прорисованих
лініях. Отримані ремінці та деталі розпластуються на папері. Контури
корегуються, додаються припуски на товщину матеріалів, на зістрочування,
загинку, затяжну кромку.
У більшості випадків ремінцева конструкція має основний модуль
(базовий ремінець) в ділянці пучків (Рис.25). Саме він несе найбільше
навантаження і фіксує стопу, особливо в конструкціях на високих каблуках.
Тому його розташування повинно обумовлюватися особливостями
антропометрії та біомеханіки стопи.
27
Контур устілки в сандально-ремінцевих конструкціях з відкритим
носком будують орієнтуючись на форму пальцевого відділу стопи або на
контур підошви у відповідній ділянці.
Після того, як відмічені основні допоміжні точки, можна приступати до
прорисовки конструкції моделі.
Як приклад розглянемо наведену конструкцію (рис. 29)
Вп=0.2Nm+12 (4)
Вб=Nst+24
де Nm – номер колодки в метричній системі
Nst – номер колодки в штихмасовій системі
Вк
29
Вк
де
- відстань проходження ролика швейної машини від краю пряжки; 𝑃𝑐
𝑃𝑐
- 2,5-3 мм
S0 – припуск на охоплення осі пряжки, залежить від діаметру перемички
31
пряжки та товщини матеріалу ремінця, складає 4-7 мм
Р0 – припуск на пристрочування, становить 6-8 мм
32
Дп - відстань від вісьового стрижня пряжки до краю рамки (зазвичай це
половина довжини пряжки для стандартної форми пряжки)
Якщо врахувати, що відстань від вісьового стрижня пряжки до краю
рамки Дп = 10.5 мм (рис. 39,а), довжина дуги на осі пряжки S0 = 5 мм, припуск
на пристрочування Рс = 7 мм, то припуск ДД5 = 10.5 + 5 + 2.5 + 7 = 25 мм.
Важливо правильно розташувати перший отвір (рис.39,а,б), так як від нього
залежить габаритний розмір заготовки. Отвори пронумеровані, всього
пробивають 5-6 отворів. Першим вважають той отвір, на який застібають
заготовку під час формування на колодці. Для цього вимірюють довжину вікна
пряжки. Воно дорівнює в нашому випадку 8,5 мм. При натягуванні ременя
отвір, на який застібають ремінь, не доходить до контуру пряжки на 1 -1,5 мм,
отже, отвір № 1 ставлять на відстані 7 мм (8,5 - 1,5 мм) від осі пряжки Д до
отвору № 1. Відстань між отворами для застібки = 7-8 мм для ошатного взуття
на високих підборах і 8-9 мм для взуття на низькому каблуці.
Крім того, при проектуванні ремінцевих конструкцій слід зважати на
товщину матеріалів в ділянках згину. Так довжина ремінця збільшується по
лініях перегину (передній та задній) на 2-3 мм (Рис.32).
34
Така простілка повинна виготовлятись з жорсткого картону, який за
товщиною відповідає сумарній товщині деталей заготовки.
Устілка обробляється окантовкою по всьому періоду. Ширина окантовки
в крої 18-20 мм.
Вкладна устілка проектується еквідістантно контуру основної устілки на
відстані 3мм всередину (Рис. 37, а)
При проектуванні СРК з відкритою носковою частиною слід передбачати
обтяжку носкової частини устілки на ширину до 0.2Дст паралельно лінії
пучків. Довжина обтяжки складає 50-60 мм, а припуск на обтягування устілки
залежить від товщини устілки і зазвичай становить 11-12 мм (Рис. 37, б).
Вк
аа б
Окантовка устілки
Вкладна устілка
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №5
35
Взуття з відкритими
ділянками
Вид взуття
Відкриті ділянки
37
Рис.35 - Варіанти вирішення п’яткової частини ремінцевих
конструкцій.
38
5.1.Особливості проектування туфель з відкритою п’ятковою
частиною та з Т-подібним ремінцем.
Зовнішній вигляд таких моделей показаний на рис. 36.
40
Для проектування союзки необхідно спочатку побудували лінію перегину
союзки. Будується вона за правилом трикутника (Рис. 40).
Трикутник накладається так, щоб один його катет торкався ділянки
найбільшого прогину контуру союзки (т. А), вершина прямого кута лежала на
контурі гребеня УРК (т. D), а другий катет вкаже лінію перегину. При цьому
можливе невелике засікання носкової частини УРК (до 3 мм), однак величина
прогину контуру УРК відносно лінії перегину не повинна перевищувати 3-4 мм
(Рис. 40).
Далі викладаємо Т-подібний ремінець відносно побудованої лінії перегину.
Для цього переколюємо контур ремінця між точками A, D, B, F. Потім вздовж
контуру D-B робимо надрізи, не доходячи 2 мм до контуру A-F. Далі
розкладаємо пелюстки так, щоб вони лягли вздовж лінії перегину союзки.
Таким чином точки B та F перетворяться на точки B1 та F1. Довжина контуру
A-F = A-F1.
Після цього до ремінця додаються припуски на утворення петлі з
урахуванням ширини ремінця, що продівається, та товщини матеріалів. Для
ремінця шириною 8 мм ширина петлі в перегині повинна бути 13-14 мм (Рис.
40).
Вк
41
Петля стійки будується аналогічним чином (Рис. 40, а).
Ремінець з пряжкою проектується аналогічно попередній моделі.
Підкладка в такій конструкції під кожну деталь будується окремо (Рис. 41).
Лінію перегину підкладки під союзку в носковій частині опускаємо нижче
лінії перегину союзки на 2-3 мм . По контуру затягувальної кромки підкладку
вкорочуємо на 3-4 мм (для шкірпідкладки) Припуски на обрізку від 2 до 4 мм.
42
Рис.42 - Нанесення конструктивних ліній на поверхню колодки
43
лінії перегину (Рис. 44). За правилом трикутника отримуємо лінію перегину D-
Н1.
Союзка проектується в чотири етапи:
1. Спочатку контур Т-подібного ремінця викладається відносно
побудованої лінії перегину аналогічно попередній моделі. Ремінець
закінчується петлею, розрахунок якої також наведений в попередній моделі.
2. Потім викладається передня частина союзки. Для цього будується друга
умовна лінія перегину союзки від точки перетину верхнього контуру УРК з
побудованою лінією перегину (в даному випадку це точка С) та найбільш
випукла точку носка; отримуємо відрізок С-Н. Далі відрізок С-Н ділимо на
рівні відрізки довжиною 1-1,5 см і через ці точки проводимо перпендикуляри до
відрізку С-Н. На кожному перпендикулярі заміряємо відстань від відрізка С-Н
до точки перетину нижнього контуру грунд-моделі з перпендикуляром і
відкладаємо цю відстань від лінії D-H1 вниз. Потім з’єднуємо отримані точки і
отримуємо нижній контур спроектованої союзки (пунктирна лінія
), до якого додаємо припуск 4-5 мм в носковій та
носково-пучковій частині. Контур з урахуванням припуска показаний на
кресленні суцільною жирною лінією.
3. Далі необхідно відкорегувати крило союзки. Для цього виконуємо
перекочування шаблону союзки (шаблон союзки на кресленні показаний
пунктирною лінією ). Утримуючи шаблон в точці
А, перекочуємо його до торкання найбільш випуклої точки носка другої лінії
перегину D-H1, і обводимо контур крила та нижній контур геленково-пучкової
частини. В ділянці прогину верхнього контуру УРК утворилася ділянка,
параметри якої необхідно врахувати при викреслюванні нижнього контуру
союзки. Для цього ділимо відстань між перетинами початкового контуру
шаблону союзки з лінією перегину D-H1 на однакові ділянки шириною 1-1.5 см
та проводимо через них перпендикуляри до лінії D-H1. Тоді на кожному
відрізку відкладаємо ширину верхньої заштрихованої ділянки від нижнього
контуру союзки вверх. В нижній частині союзки утворилася нова заштрихована
область, на яку ми зменшуємо площину союзки.
4. Далі необхідно врахувати різницю між зовнішнім та
внутрішнім контуром союзки (Рис. 44).
Конструкція кріпиться на стопі за допомогою пряжки. Для цього
проектується два ремінця: підпряжковий та ремінець-хлястик. Розташування
ремінця – нижче точки мищелки М. Підпряжковий ремінець приєднується до
зовнішньої задинки, він зазвичай проектується довжиною 10-20 мм в перегині.
Ремінець, що застібається, присрочується до внутрішньої сторони задинки; його
44
довжина при проектуванні збільшується на товщину матеріалів по лінії
перегину (на 3-4 мм в перегині).
45
Рис.45 -Проектування підкладки туфель типу “дельонка” із
завищеною союзкою та Т-подібним ремінцем
Ри
46
Прорисовуємо модель на колодці (Рис. 46). При проектуванні на колодці
вирізу союзку в пальцевій ділянці слід також орієнтуватися на усереднену
плантограму стопи.
Дана конструкція складається з союзки з відкритою носковою частиною,
задинки, що закінчується петлею та ремінця. Проектування декольте союзки
відбувається аналогічно туфлям “човник”, при цьому орієнтуємось на т. С, з
урахуванням припустимого відхилення отримуємо точку вирізу декольте т.
С’. Крила союзки проектуються так; щоб пучки були закриті.
Вп1=Вп+(6÷10)+Шр=0.2N+(12÷22)+Шр (6)
де Шр – ширина ремінця, що продівається в петлю задинки.
49
Рис. 50 - Побудова підкладки туфель типу “дельонки” з
надщиколотковим ремінцем і відкритою носковою частиною
Контрольні питання
1. В чому полягає особливість побудови туфель з відкритою п’ятковою
частиною та з Т-подібним ремінцем?
2. Як правильно викласти Т-подібний ремінець відносно лінії перегину
союзки?
3. Які особливості побудови суцільної задинки ?
4. Як розрахувати довжину надщиколоткового ремінця?
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №6
Мета роботи:
ознайомитися з методикою побудови жіночих облягаючих чобіток до коліна на
базі антропометричних обстежень.
Зміст роботи:
1. Класифікація чобітків
50
2. Отримання антропометричної інформації для побудови чобіток
3. Проектування верху облягаючих чобіток на застібці «блискавка».
3.1.Проектування облягаючих чобіток із внутрішнім розташуванням
“блискавки”
3.2. Проектування облягаючих чобіток із задньою “блискавкою”.
4. Побудова підкладки чобіток.
Контрольні питання
52
Напівобхват гомілки у
найширшому місці 315 172 178 184
литкового м'язу Ош/2
Напівобхват гомілки
посередині між найширшим 205 142 147 152
та найвужчим місцями Ос/2
Напівобхват гомілки у
найвужчому місці (над 110 108 112 116
гомілковим суглобом) Ов/2
-
Напівобхват стопи по
153 155 157
косому підйому Окос/2
53
* Примітка: дана формула розрахунку φ застосовується для побудови
чобіток з переднім центральним зшивним швом; для конструкцій з союзкою з
язичком кут φ, як правило, зменшується приблизно на 1
54
В ділянці косого підйому від т. Л відкладаємо припуск 2-12 мм, в
залежності від висоти каблука (чим вищий каблук, тим менший цей припуск).
58
лінії слід пам’ятати, що оптимальне розташування точки заглиблення союзки
має бути на рівні лінії пучків, проведеної через точку кальцати С (рис.55 а).
Лінія перегину союзки будується за правилом прямокутного трикутника.
Трикутник встановлюється так, щоб прямий кут лежав на контурі гребеня УРК
(т. С), один катет торкався точки заглиблення союзки А, а відстань другого
катета від верхнього контура УРК в пучковій ділянці має бути не більше 4 мм.
Після того, як лінія перегину побудована, контур язичка союзки викладається
так, щоб його лінія перегину співпала з лінією перегину союзки. Для цього на
шаблоні союзки робиться надріз по лінії СА, не доходячи на 2-3 мм до т. А, і
ділянка язичка обертається навколо т. А, поки контур центру язичка СЯ не
співпаде з лінією перегину союзки. Якщо цей контур вігнутий, то ділянку
язичка розрізаємо на кілька частин, не доходячи до обмежуючого контуру
язичка на 2-3 мм, і тоді отримані пелюстки розвертаємо, поки кожен з них не
ляже на потрібну лінію перегину (Рис. 55 б). Якщо язичок союзки довгий та
широкий, то після викладання по лінії перегину його контур потрібно дещо
вкоротити для уникнення зморшок при затягуванні заготовки. Однак
вкорочення має бути не більш ніж на 3-4 мм, оскільки при значному зменшенні
довжини язичка виникне складність викладання язичка на деталь халяви при
складанні заготовки.
Якщо точка заглиблення союзки зсунута назад, то при побудові лінії
перегину виконується засікання носкової частини УРК. Тоді необхідно
виконати корегування носкової частини грунд-моделі (Рис.56). Для цього
будується друга умовна лінія перегину союзки від точки перетину верхнього
контуру УРК з побудованою лінією перегину (в даному випадку це точка С) та
найбільш випуклу точку носка; отримуємо відрізок С-Н. Далі відрізок С-Н
ділимо на рівні відрізки довжиною 1-1,5 см і через ці точки проводимо
перпендикуляри до відрізку С-Н. На кожному перпендикулярі заміряємо
відстань від відрізка С-Н до точки перетину нижнього контуру грунд-моделі з
перпендикуляром і відкладаємо цю відстань від лінії D-H1 вниз. Потім
з’єднуємо отримані точки і отримуємо нижній контур спроектованої союзки, до
якого додаємо припуск 4-5 мм в носковій та носково-пучковій частині.
Однак, побудована союзка потребує також корегування в ділянці крила
союзки, для цього слід збільшити крило союзки на площину трикутника АЕF
(рис.56). Величина ЕF залежить від величини засікання носкової частини лінією
перегину союзки і зазвичай наближується до половини відстані НН1.
59
а
б
Рис. 55 - Приклад складального креслення чобітків на застібці
«блискавка» з союзкою язикового крою (варіант1)
60
Рисунок
Рис. 56 - Побудова складального креслення чобітків на застібці
«блискавка» з союзкою язикового крою (варіант2)
61
Побудова підкладки.Стандартна підкладка для чобіток складається з
таких деталей:
підкладка під союзку;
підкладка під халяву;
штаферка;
шкіркишеня;
клапан під “блискавку”.
Побудова підкладки починається з проектування передньої та задньої лінії
(Рис. 57). Всі відступи, необхідні для побудови контуру підкладки, відкладають
від контуру верху з припуском на зшивний шов. По передньому контуру
підкладку будуємо меншою на 2-3 мм вверху і на 5-6 мм внизу, в носково-
пучковій частині. Передній контур зшивається зигзагоподібним
(переметувальним) швом. По задньому контуру в районі верхнього канту
відступаємо 1-2 мм; в ділянці щиколотки відступ складає 3-4 мм. По задньому
контуру підкладка з’єднується за допомогою зшивного шва. Шкіркишеня
проектується суцільною. Лінія перегину шкіркишені проходить на 7-11 мм
правіше від контуру верху на рівні найбільш виступаючої точки п’ятки та на 5-6
мм правіше контуру верху на рівні висоти шкіркишені.
На підкладці під внутрішню халяву проектується мітка під центр застібки
“блискавка”, по якій приклеюють підкладку до халяви. При проектуванні
клапану під “блискавку” в нижній частині додається припуск по довжині 4-6
мм. Ширина клапану 26-28 мм.
Зазвичай в верхній частині підкладки передбачена штаферка шириною 25-
30 мм. Будується вона еквідістантно контуру верхнього канту. Оскільки на
зовнішній халяві проектується виточка, то її параметри повинні бути враховані
при проектуванні штаферки (Рис. 58).
Спочатку будуються дві частини зовнішньої штаферки: передня, яка
розташована між переднім швом та виточкою (деталь Ш1-Ш2-Ш3-Ш4); та
задня, розташована між виточкою та заднім швом (деталь Ш5-Ш6-Ш7-Ш8).
Далі шаблони цих деталей вирізаються і суміщуються по лінії виточки: лінія
Ш5-Ш6 суміщується з лінією Ш3-Ш4. Таким чином отримуємо контур цілої
зовнішньої штаферки. Зовнішня підкладка під халяву проектується з виточкою
Ш4-Ш9-Ш6, яка застрочується зшивним швом.
62
7-11
63
Рис. 58 - Побудова зовнішньої частини штаферки
65
проводимо еквідістантний припуск до контуру затягувальної кромки,
відмічаємо т. Бв2. Від т. Бв2 вверх відкладаємо 12-16 мм, відмічаємо т. Бв1 –
точку нижньої межі вікна “блискавки”. Від т. Бв1 вліво проводимо
перпендикуляр довжиною 8 мм до побудованого криволінійного контуру і
відмічаємо т. Бн1. Через т. Бн1 вниз проводимо еквідістантний п’яткового
контуру припуск і відмічаємо т. Бн2. Вище т. Бв1 задній контур зовнішньої та
внутрішньої халяви співпадає. Далі вниз внутрішній контур проходить через
точки Бв1 та Бв2; а зовнішній – через т. Бв1, Бн1 та Бн2.
Зовнішній вигляд нижньої частини чобітка ззаду показаний на Рис. 61.
66
Рис. 62 - Побудова підкладки жіночих чобіток із задньою
«блискавкою»
67
Контрольні питання
1. Від чого залежить конструкція чобіток?
2. В яких точках проводиться обмірювання гомілки для отримання
індивідуальних параметів замовника?
3. Які корегування проводять для УРК колодки при проектуванні чобіток?
4. Як побудувати вісь халяви?
5. Які особливості побудови халяви?
6. Особливості побудови лінії верхнього канта та виточки.
7. Як побудувати лінію застібки «блискавка»?
8. Які особливості побудови союзки язикового крою?
9. Які варанти підкладки Ви знаєте в залежності від розташування
застібки «блискавка»?
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 7
Мета роботи:
ознайомитися з методикою побудови жіночих ботфортів на базі
антропометричних даних.
Зміст роботи:
1. Побудова халяви чобіток на базі антропометричних даних.
2. Побудова контуру верхнього канту.
3. Побудова застібки «блискавка».
4. Побудова складального креслення безпідкладкових «ботфортів»
5. Проектування внутрішніх деталей безпідкладкових «ботфортів»
Контрольні питання
68
цього проводиться передня лінія халяви, від якої вздовж цих ліній
відкладаються широтні параметри, наведені в табл.2.
69
Рис.63 - Побудова грунд-моделі чобіт типу “ботфорти”
70
З’єднуюємо отримані точки. Отриманий контур має бути відкорегований з
урахуванням необхідних припусків аналогічно побудові чобіток. Так, по
відрізку Пв-Св від т. Св назад додаємо припуск на вільне облягання. Для
чобіток з підкладкою цей припуск досягає 1 см. Для безпідкладкових чобіток з
еластичної м’якої шкіри цей припуск можна зменшити до 0,5 см.
В найширшій ділянці гомілки (Пш-Сш) облягаючі чоботи будуються без
припуску, а для безпідкладкових облягаючих чобіток з еластичної шкіри
відрізок Пш-Сш можна засікти до 3 мм.
В ділянці коліна необхідні два параметри: напівобхват у випрямленому
стані (Пкол-Скол) та напівобхват у зігнутому стані, при присіданні (Пкол-
Скол.пр), щоб забезпечити вільне функціонування колінного склепіння. Для
«ботфортів» з підкладкою обхват в цій ділянці повинен бути не меншим ніж
обхват коліна при згинанні. Для «ботфортів» з еластичної шкіри без
підкладки цей обхват можна зменшити, тоді задній контур халяви проходитиме
між точками Скол та Скол.пр, але не ближче ніж за 5 мм до т. Скол.
В найвищий точці задньої лінії ботфорта Сиз припуск зазвичай становить
2-4 мм.
В точках Снад.к та Спод.к припуски визначаються в основному
плавністю контура, але вони повинні бути не менше3-4 мм.
Побудова контуру верхнього канту. В «ботфортах» лінія верхнього
канту симетрична, немає різниці між внутрішньою та зовнішньою. При її
побудові орієнтуємось на точки В1 та Сиз. Від т. В1 вверх відкладаємо 10-20
мм, і з’єднуємо отриману точку з т. Сиз лекальною кривою так, щоб кути, які
утворюються між нею та передньою і задньою лініями були близькі до прямих.
Побудова застібки “блискавки”. При проектуванні центральної лінії
застібки орієнтуємось на т. З, З’ та З”. Знаходження точок З’ та З” відбувається
таким самим чином, як і для чобіток до коліна. Верхня межа застібки
“блискавки” – точка З знаходиться на середині відрізку Пш-Сш. Для
висококаблучних ботфортів застібка будується по прямій, а для
низькокаблучних – по лекальній кривій. Верхню межу застібки (т. З) можна
змістити нижче на 5-10 мм.
Побудова складального креслення жіночих безпідкладкових облягаючих
«ботфортів» з центральним і заднім зшивними швами.
Основна вимога для виготовлення безпідкладкових чобіт – це наявність в
нижній частині чобітка внутрішніх деталей, які б дозволили застосування
каркасних і проміжних деталей, що підвищують формостійкість взуття. В той
же час м’яка халява виготовляється з еластичної шкіри без підкладки.
71
Рис. 64 - Побудова складального креслення безпідкладкових «ботфортів»
72
Таким чином, нижня частина такого чобітка повинна мати
конструктивні лінії або деталі туфельних конструкцій. Розглянемо побудову
складального креслення безпідкладкових «ботфортів» (Рис. 64).
Спочатку на колодці прорисовуємо конструктивні лінії. В даному
випадку це лінія туфель типу “човник”, при побудові якої орієнтуємось на
точки С, Вб і М. Вздовж цієї лінії проходитиме строчка, що прикріпляє деталі
підкладки до верху. Далі знімаємо УРК способом для чобіток, і будуємо
грунд-модель «ботфортів». Після цього додаємо технологічні припуски.
Внутрішні деталі присутні лише в нижній частині конструкції і
будуються по контуру, прорисованому на колодці, з припуском під
обрізування 5-6 мм (Рис. 65). В даному випадку підкладка складається з
підкладки під союзку, шкіркишені та внутрішньої і зовнішньої бокових
деталей підкладки.
7-11
Контрольні питання
1. Які параметри є обов’язковими для проектування «ботфортів»?
2. Які особливості побудови верху безпідкладкових чобіток з еластичної
м’якої шкіри?
3. Які особливості побудови верху «ботфортів» з підкладкою?
4. Як проводиться контур верхнього канту?
5. Які особливості побудови підкладки для «ботфортів»?
73
ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 7
74
Перевагою системи є те, що вона враховує форму колодки, її розміри,
забезпечує задовільне формування заготовки на колодці. Але недосконалий
спосіб одержання розгортки все ж таки не дозволяє проектувати взуття з
високою точністю.
Враховуючи недоліки графо-копіювальної системи, у 1936 році група
вчених під керівництвом Ю. П. Зибіна розробляє принципово нову систему
проектування верху взуття, яка ґрунтується на узагальнених даних обміру стоп
населення і називається копіювально-графічною. Вона передбачає копіювання
бокової поверхні колодки і графічну побудову деталей взуття.
Недоліками цієї системи є те, що виникають ускладнення у відтворенні
ліній моделі на кресленні за ескізом, і, як наслідок, відхилення від художнього
задуму.
Переваги копіюваьно-графічної системи в тому, що вона враховує розміри
колодки, анатомо-фізіологічну будову стопи та практичний досвід у сфері
моделювання та конструювання тих видів взуття, які запроваджені у
виробництво.
У 50-ті роки 20 століття, коли був розроблений новий спосіб формування
заготовки, а саме внутрішній, потрібно було розробити такий спосіб
проектування верху, який би забезпечив високу точність. Оскільки
проектування проводилось на основі жорсткої оболонки, одержаної з поверхні
колодки, то спосіб дістав назву проектування за жорсткою оболонкою. Цей
спосіб передбачає таку послідовність виконання робіт: підготовка колодки до
копіювання; одержання жорсткої оболонки з „одягненої” колодки; одержання
макета верху взуття, що проектується; розпластування жорсткої оболонки;
визначення деформації заготовки; побудова креслень деталей.
Проектування взуття за італійською методикою. Метод проектування
взуття на колодці та перенесення ліній моделі з колодки на площину був
створений у 1962 – 65 роках у Міжнародному інституті взуттєвої техніки та
мистецтва в Мілані. Метод враховує попередній досвід проектування взуття та
включає ряд нових елементів.
Новим елементом в італійській методиці є різне корегування, тобто
розширення або звуження нижніх та верхніх країв типу заготовки на колодці.
При цьому кожна конструкція заготовки має свої особливості корегування.
Із чинників, що впливають на якість проектування найбільш важливими є
знання модельєром анатомії стопи, врахування властивостей матеріалів для
верху взуття та вибір методу складання заготовки.
При проектуванні та конструюванні взуття за італійською методикою
особливу увагу приділяють точності побудови, дотриманню пропорцій деталей
та ліній їх з’єднання, точності відтворенні ескізу моделі.
75
У взуттєвому виробництві для проектування чобіт застосовують різні
методики, що сформувались на різних науково-теоретичних основах і дають
різні результати проектування. Серед них: метод республіканського будинку
моделей, методика проектування жіночих чобіт італійської школи моделювання
АРС Суторія, німецька методика, та ін.
Особливістю проектування чобіток в серії є врахування середніх
параметрів гомілки певних груп населення згідно антропометричних
досліджень. Жіночі чобітки, як правило, мають проектуватися та виготовлятися
в трьох повнотах (вузька, середня та широка), щоб максимально задовольнити
попит споживачів. Опорні дані, необхідні для проектування конструкцій
чобітків серійного виробництва, наведені в Табл.3.
де Оп – обхват пучків
76
Через точки В1, В2, В3, В4 и B5 проводять лінії під кутом 84°, а через
точку Вс під кутом 86° и відкладають широтні розміри разгортки. Отримані
точки з'єднують і отримують контур шаблону УРГ.
79
Отримані точки Г', Ш'4, Ш'3, Ш'2, К2 та З1 з'єднують плавною
кривою, яку продовжують вниз до лінії затяжного припуска. Після побудови
задньої лінії халяви переходять до побудови передньої лінії. Для цього точки
Е',Т'4,Т'3,Т'2 та А1 з'єднують плавною кривою. Отриману криву з’єднують
потім з точкою Ж на верхньому контурі розгортки.
Верхній край зовнішньої сторони халяви будують з опуклістю 7-10 мм.
Щільне облягання гомілки ноги забезпечується витачкою шириною 6-8 мм.
Верхній край внутрішньої сторони халяви будують увігнутим (прогин на
середині увігнутості дорівнює 3 мм).
При побудові лінії розташування застібки «блискавки» враховують
розташування жорсткого задника.
Місце Повнота
встановлення ширини
халяви В С Ш
Ш'2Т'2 126 130 134
Ш3Т'3 151,5 156,5 161,5
Ш4Т'4 178 184 190
Г'Е' 179,5 185 190,5
В'КА' 160 162 164
80
Проектування чобіт з широкою прямою халявою. Від т. О вверх
відкладають величину висоти каблука+(6-7) мм та відмічають т. Вк. Вписують
УРК в осі координат стандартним способом.
Відкладаємо від т. Вк відстань 2/3N вправо до перетину з віссю Х та
відмічаємо т. П. Далі проводимо ВкБ – ширину косого підйому колодки та ВкА
– ширину косого підйому чобітка. Наносим т. Вп (ВкВп=0.15N+25.5 або
ВкBп=Nst+24)
82
Таблиця 6 - Нормативи для побудови чобіток різних статево-вікових
груп
НОРМАТИВИ ПОБУДОВИ БАЗОВИХ МОДЕЛЕЙ ЧОБІТ БЕЗ ЗАСТІБКИ
ЧОЛОВІЧІ ЧОБОТИ без застібки «блискавка» № 270, W -6, базова висота ГВс=270мм
25 37º 105º 195 182 195 178 - - 80 190- 2,5- 3,5- 2-3
192 3 4
ШКІЛЬНІ ЧОБОТИ без застібки «блискавка» № 215, W -5, базова висота ГВс=220мм
15 37º 115º 170 150 170 155 - - 70 164 2,5- 3-4 2-
3 2,5
ДИТЯЧІ ЧОБОТИ без застібки «блискавка» № 185, W -4, базова висота ГВс=220мм
10 37º 115º 155 145 155 138 - - 59 147 2- 3-4 2-
2,5 2,5
МОДЕЛЬНІ ЧОБОТИ без застібки «блискавка» № 155, W -5, базова висота ГВс=180мм
10 37º 115º 138 128 138 123 - - 52 130 2- 3,5- 2-
2,5 4 2,5
84
Рис. 71 - Проектування чобіт з витяжною союзкою
85
7.3. Особливості проектування дитячих чобіток з овальною вставкою.
Грунд-модель чобіток дитячих будується за методикою РДМО.
На попередньо підготовлений та обклеєній скотч-стрічкою колодці
наносяться лінії овальної вставки (з урахуванням можливого зміщення лінії в
готовому взутті на 2 мм вниз). При нанесенні лінії овальної вставки на колодку
слід зменшувати площину вставки, проводячи лінію на 2-3 мм вище за потрібну,
щоб компенсувати розтягнення вставки при затягуванні заготовки.
Знімаючи УРК, в носковій частині по контуру вставки робимо надріз для
кращого роз пластування зліпка. Вписуємо УРК в осі координат стандартним
способом. Переносимо конструктивні лінії зі зліпку на креслення.
Далі необхідно побудувати деталь овальної вставки. Для цього
переколюємо контури вебд, вСС’г (Рис.73 ). Далі отриманий шаблон надрізаємо
по контуру вСС’г між точками С та С’ по нормалі до криволінійного контуру
СС’на рівні пелюстки, не доходячи до контуру еб на 3 мм (Рис.73,б).
Розвертаємо шаблон так, щоб отримані пелюстки лягли на пряму лінію
перегину вг’, яка проводиться на кресленні грунд-моделі через точки в та С.
Зміна площини вставки між лінією перегину та контуром УРК на ділянці вС
корегується по нижньому контуру вставки (рис.73, а площа коректировки
заштрихована).
86
перпендикуляр до перетину з верхнім контуром УРК (точка В). Точки Вк і В
з'єднують прямою, яку ділять навпіл (В1). Точку В1 з'єднують з точкою А.
Точки перетину вертикальної прямої з горизонтальними лініями
утворюють відповідно точки 7, 8, 9.
87
Таблиця 7 – Нормативи побудови чобіток за італійською методикою
Умовне Жіночі Чоловічі
позначення на без на без
(точки) застібці застібки застібці застібки
«блискавка» «блискавка» «блискавка» «блискавка»
Вк-1 120 120 135 135
Вк-2 380 380 415 415
2-4 106 106 116 116
1-6 3 - 3 -
6-7 120 - 135 -
9-10 10 10+10 10 10+10
11-12 5 10+5 5 10+5
9-11 170 170 185 185
8-13 165 165 180 180
О-Вк висота висота висота висота
каблука каблука каблука каблука
88
Рис. 74 – Проектування конструктивної основи чобіток
Лінію застібки «блискавка» проводять так. Халяву по лінії 10-12 та 6-7
ділять навпіл і з'єднують отримані точки прямою, яку продовжують вниз в
залежності від конструкції нижньої частини чобіток, але не нижче точки, що
знаходиться на відстані 25 мм від нижнього контуру УРК. Якщо застібка
пластмасова, то лінія розрізу може бути дещо округленою, а якщо металева, то
прямою.
Після побудови грунд-моделі вирізають шаблони деталей з паперу і
складають макет заготовки з допомогою каучукового клею НК. Одержаний
макет заготовки приміряють на колодку і перевіряють якість «посадки». Якщо
якість задовільна, то далі в грунд-модель вносять відповідні корективи, а саме
припуски на товщину внутрішніх і проміжних деталей низу і підкладки; на
89
обробку видимих країв деталей верху і їх зшивання; затягувальну кромку з
урахуванням деформації заготовки в процесі формування (рис. 74).
90
Рис.75 – Побудова конструктивної основи чобіт за німецькою
методикою
ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА
1. Бегняк В.І. та ін.. Практикум з конструювання і проектування взуття,
Хмельницький: ХНУ, 2013. – 252 с.
2. Гуминская Н.П. Конструирование обуви, Минск: Літаратура і Мастацтва,
2011. – 94 с.
3. Ключникова В.М. и др. Практикум по конструированию изделий из кожи. –
М.: Легпромбытиздат, - 1985. -336с.
4. Макарова В.С. Моделирование и конструирование обуви и колодок, М.:
Легпромобразование, 2003. – 174 с.
5. Основи проектування та виробництва виробів із шкіри. Омельченко Н.М.,
Кернеш В.П., Коновал В.П. Частина 1. К.: КНУТД, - 2009, - 194 с.
6. Практикум з конструювання і проектування взуття. (Під заг. ред. В.І.
Бегняк), - Хмельницький: ТУП, 2002, - 272 с.
91