Посібник 3

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
С. А. Кривошея, Н. В. Майко,
О. В. Моторна, Т. М. Прощенко
МАТЕМАТИЧНИЙ АНАЛІЗ
завдання для самостійної
роботи студентів
Частина 3
Навчально-методичний посібник
УДК 517.9(075.8)
М34
Рецензенти:
чл.-кор. НАН України, д-р фіз.-мат. наук, проф. О . А . Б о й ч у к
(Інститут математики НАН України),
д-р фіз.-мат. наук, проф. Г . М . Т о р б і н
(Національний педагогічний університет імені М. Драгоманова),
канд. фіз.-мат. наук, доц. Л. І. Д е м к і в
(Національний університет "Львівська політехніка")
Рекомендовано до друку вченою радою

факультету радіофізики, електроніки та комп'ютерних систем
(протокол № 3 від 17 жовтня 2017 року
Ухвалено науково-методичною радою
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
14 жовтня 2013
М34 Математичний аналіз: завдання для самостійної роботи студен-

тів : навч.-метод. посіб. / С. А. Кривошея, Н. В. Майко, О. В. Моторна,
Т. М. Прощенко. – К. : ВПЦ "Київський університет", 2018. – Ч. 3. – 263 с.
ISBN 978-966-439-962-0
Призначено допомогти студентам у самостійній роботі над вивченням теми

"Елементи векторного аналізу" нормативного курсу "Математичний аналіз". Роз-
діли посібника відповідають основним темам курсу в другому семестрі: диферен-
ціальні операції векторного аналізу; криволінійні та поверхневі інтеграли; інтег-
ральні операції векторного аналізу; інтегральні теореми Гріна, Гаусса–Остро-
градського, Стокса; спеціальні типи векторних полів; набла-символіка; запис ос-
новних диференціальних операцій векторного аналізу в ортогональних криволі-
нійних системах координат. Викладено доведення основних теорем курсу, мето-
дичні поради, численні приклади розв'язування задач. Додатки містять індивіду-
альні та додаткові завдання для самостійної роботи студентів.
Для студентів факультету радіофізики, електроніки та комп'ютерних сис-
тем, фізичного факультету і викладачів, які керують самостійною та дистанцій-
ною роботою студентів.
УДК 517.9(075.8)
ISBN 978-966-439-962-0 © С. А. Кривошея, Н. В. Майко,

О. В. Моторна, Т. М. Прощенко, 2018
© Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
ВПЦ "Київський університет", 2018
ЗМІСТ
РОЗДІЛ 1. Диференціальні та інтегральні операції

векторного аналізу ...................................................................... 4
1.1. Скалярні та векторні поля ................................................ 4
1.2. Диференціальні операції векторного аналізу ............... 12
1.2.1. Похідна за напрямком і градієнт скалярного поля .. 12
1.2.2. Дивергенція і ротор векторного поля .................... 20
1.3. Інтегральні операції векторного аналізу........ ............... 24
1.3.1. Криволінійні інтеграли 1-го роду .......................... 24
1.3.2. Криволінійні інтеграли 2-го роду.
Циркуляція векторного поля ............................................ 40
1.3.3. Інтегрування повних диференціалів ...................... 49
1.3.4. Поверхневі інтеграли 1-го роду ............................. 63
1.3.5. Поверхневі інтеграли 2-го роду.
Потік векторного поля ...................................................... 86
РОЗДІЛ 2. Інтегральні теореми векторного аналізу ........ 110

2.1. Теорема і формула Гріна .............................................. 110
2.2. Теорема і формула Гаусса–Остроградського ............. 130
2.3. Теорема і формула Стокса ............................................ 152
2.4. Деякі наслідки інтегральних теорем............................ 169
РОЗДІЛ 3. Диференціальні та інтегральні операції
векторного аналізу (продовження)....................................... 177
3.1. Спеціальні типи векторних полів................................... 177
3.2. Набла-символіка ............................................................ 188
3.3. Запис основних диференціальних операцій
векторного аналізу в ортогональних криволінійних
системах координат............................................................ 196
ЛІТЕРАТУРА ............................................................................ 211

ДОДАТКИ .................................................................................. 212
Д1. Індивідуальні завдання самостійної роботи № 1 ......... 212
Д2. Індивідуальні завдання самостійної роботи № 2 ......... 239
Д3. Додаткові завдання ......................................................... 263
3
РОЗДІЛ 1
ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ ТА ІНТЕГРАЛЬНІ
ОПЕРАЦІЇ ВЕКТОРНОГО АНАЛІЗУ
● Скалярні та векторні поля [2, § 1, 2, гл. 6], [3, § 2, гл. 6], [4, § 7, гл. 2; § 10,
гл. 3], [5, підрозд. 52.1, § 52], [6, п. 6.1, § 6, гл. 3], [7, § 4, гл. 18].
● Похідна за напрямком і градієнт скалярного поля [2, § 1, гл. 6], [3, § 2,
гл. 6], [4, § 8, 9, гл. 2], [5, п. 52.2 § 52], [6, п. 6.2, § 6, гл. 3], [7, § 4, гл. 18].
● Дивергенція і ротор векторного поля [2, § 3, 4, гл. 6], [3, § 2, гл. 6], [4,
§ 13, 15, гл. 3], [5, п. 52.2, § 52], [6, п. 6.3, 6.4, § 6, гл. 3], [7, § 4, гл. 18].
● Криволінійні інтеграли 1-го роду [1, § 7, 8, гл. 15], [2, § 1, гл. 4], [3, § 1, 2,
гл. 4], [5, п. 47.1, § 47], [6, п. 5.1, § 5, гл. 3], [7, § 1, гл. 15].
● Криволінійні інтеграли 2-го роду; циркуляція векторного поля [1, § 2,
гл. 15], [2, § 2, гл. 4], [3, § 1, 2, гл. 4], [4, § 14, гл. 3], [5, п. 47.2, § 47], [6,
п. 5.2, § 5, гл. 3], [7, § 2, гл. 15].
● Поверхневі інтеграли 1-го роду [1, § 7, 8, гл. 15], [2, § 1, гл. 5], [3, § 3,
гл. 5], [5, п. 51.1, § 51], [6, п. 5.1, § 5, гл. 3], [7, § 3, гл. 17].
● Поверхневі інтеграли 2-го роду; потік векторного поля [1, § 2, гл. 15], [2,
§ 2, гл. 5], [3, § 3, гл. 5], [4, § 11, гл. 3], [5, п. 51.1, 51.2, § 51], [6, п. 5.2,
§ 5, гл. 3], [7, § 4, гл. 17].
1.1. Скалярні та векторні поля1
Якщо в кожній точці простору (або його області2 D  3 ) за-

дано значення деякої фізичної величини, то кажуть, що в прос-
торі задано поле цієї величини.
1
  
Розглядаються праві системи декартових координат. Для ортів i , j , k

координатних осей такої системи поворот вектора i на найменший кут до
 
суміщення з вектором j з кінця вектора k має вигляд повороту, що здійсню-
ється проти годинникової стрілки.
2
D – відкрита зв'язна множина в  3 .
4
Залежно від характеру фізичної величини поле може бути
скалярним або векторним1. Поля таких величин, як температура,
тиск, густина маси чи густина електричних зарядів скалярні, а
поля швидкостей, прискорень, сил – векторні. Якщо значення
поля в кожній точці не залежить від часу, то поле називають
стаціонарним, у протилежному випадку – нестаціонарним.
Якщо у просторі  3 ввести прямокутну декартову систему
координат (ПДСК) x, y, z , то задання стаціонарних скалярного і
векторного полів еквівалентне заданню скалярної
u  u ( M )  u ( x, y, z )  M ( x; y; z )  D 
і векторної
    
F  F ( M )  P( x, y, z )i  Q( x, y, z ) j  R( x, y, z )k
 M ( x; y; z )  D 
функцій, відповідно. Далі припускаємо, що
u( x, y, z) , P(x, y, z) , Q(x, y, z) , R ( x , y , z )  C 1D
і
ux2  uy2  uz2  0 , P 2  Q 2  R 2  0 (x; y; z)  D .
Задання точки M  D повністю визначає значення поля в точці

M . Тому кажуть, що u(M ) , F (M ) – функції точки2.
Якщо фізична величина задана на площині (напр., поле тем-
ператур, поле густини електричних зарядів тонкої пластинки),
то відповідне поле називають плоским. Якщо в деякій декарто-
вій системі координат x, y, z поле не залежить від однієї з коор-
динат, то його називають плоскопаралельним, або двовимірним.
Якщо існує така циліндрична система координат, у якій значен-
ня поля залежить тільки від змінних r  x2  y 2 і z , то поле
1
В електродинаміці, теорії відносності і квантовій механіці важливу роль віді-
грають величини складнішої природи – тензорні величини та тензорні поля [2].
2 3
Координати точки в  можна ввести по-різному, тому вирази для

u( x, y, z) і F ( x, y, z) можуть змінюватися залежно від системи координат, але

з н а ч е н н я функцій u та F у даній точці M  D н е з а л е ж и т ь в і д в и б о -
ру системи координат.
5
називають осесиметричним. Якщо при цьому поле залежить
тільки від r , то його називають циліндричним. Поле називають
сферичним, якщо його значення в кожній точці M  D залежать
тільки від відстані точки M до деякої фіксованої точки M0  D .
Геометричними характеристиками скалярних полів є поверхні
(лінії) рівня (рис. 1–5). Поверхнею рівня скалярного поля
u  u(x, y, z) називають геометричне місце всіх точок, у яких поле
має фіксоване значення C  const . Рівняння поверхні рівня має
вигляд u(x, y, z)  C . Якщо поле плоске, то рівняння u( x, y)  C
описує деяку криву, яку називають лінією рівня поля u(x, y) .
Рис. 1. Лінії рівня плоского скалярного поля
O
y
x
Рис. 2. Поверхні рівня u(x, y)  C

плоскопаралельного поля – сім'я циліндричних поверхонь
За допомогою ліній однакової висоти над рівнем моря (їх на-

зивають горизонталями) зображають рельєф місцевості на топо-
графічних картах. Лінії рівня, які називають ізотермами
та ізобарами, використовують для наочного уявлення про пове-
дінку плоских температурних полів і полів тиску.
6
z
O
y
x
Рис. 3. Поверхні рівня u ( x, y , z )   ( x 2  y 2, z )  C

осесиметричного поля – сім'я поверхонь обертання
O
y
x
Рис. 4. Поверхні рівня u ( x , y , z )   ( x 2  y 2 )  C

циліндричного поля – сім'я циліндрів обертання
Якщо в точку M 0 ( x0 ; y0 ; z0 ) помістити електричний заряд e ,

то в точці M(x; y; z) дістанемо потенціал u створюваного ним
електростатичного поля
e
u  u( M ) 
r
 
r  | MM 0 |  ( x  x0 )  ( y  y0 )2  ( z  z0 )2 .
2

7
Поверхнями рівня такого (сферичного) поля є сім'я концентрич-
них сфер із центром у точці M 0 :
e
r (C  0)
C
 2 2 2 e2 
 ( x  x0 )  ( y  y 0 )  ( z  z0 )  .
 C2 
O
y
Рис. 5. Поверхні рівня u ( x, y , z )   ( x 2  y 2  z 2 )  C

сферичного поля – сім'я концентричних сфер
Прикладами векторних полів є: поле швидкостей стаціонар-

ного потоку рідини (точці M  D ставиться у відповідність век-

тор v (M ) швидкості частинки рідини, яка перебуває в точці M ) ;
гравітаційне поле (якщо в області D розподілена маса, то на
одиничну масу, вміщену в точку M , діє гравітаційна сила); еле-
ктростатичне поле (якщо в області D розподілені електричні
заряди, то на одиничний електричний заряд, вміщений у точку
M , ці заряди діють з певною силою, яка характеризується векто-
ром напруженості електростатичного поля). Наприклад, якщо в
точках зосереджені точкові маси mi (i  1,2,, n) , то за законом
Mi D
Ньютона гравітаційне поле, створене цими масами, діє на одини-

чну масу, розміщену в точці M  D ( M  Mi i  1,, n ), із си-
8
лою, яка (у відповідній системі одиниць) може бути записана у
вигляді
  n
m 
F  F (M )   k 2i ei (k  const) ,
i 1 ri

де ri – відстань між точками M і Mi , а ei – орт вектора, на-
прямленого з точки M у точку Mi .
 
Вектор напруженості E  E (M ) електростатичного поля,
створюваного системою нерухомих точкових електричних заря-
дів qi (i  1,2,, n) , обчислюється за аналогічною формулою
  n
q 
E  E(M )   k 2i ei (k  const) .
i 1 ri
Геометричними характеристиками векторних полів є вектор-
ні лінії (силові лінії, лінії течії, траєкторії) і векторні трубки.

Векторною лінією векторного поля F називають таку лінію
L  D , яка в кожній своїй точці M дотикається до вектора по-

ля F ( M ) (рис. 6).

F (M ) дотична до L у точці M
M  L
векторна лінія L

Рис. 6. Векторна лінія векторного поля F
Якщо x  x(t), y  y(t), z  z(t) (t T ) – параметричні рівняння ве-


кторної лінії L, то з умови колінеарності вектора r   x (t ); y (t ); z (t )

дотичної до L і вектора F ( M )   P ( M ); Q ( M ); R ( M ) дістанемо
 
векторне диференціальне рівняння векторних ліній r  F (  –
9
коефіцієнт пропорційності) або (у симетричній формі) систему
диференціальних рівнянь векторних ліній
dx dy dz
  .
P Q R

Знайдемо, наприклад, векторні лінії поля F ( M )   y ;  x ; x.
Система диференціальних рівнянь векторних ліній у симетрич-
ній формі має вигляд
dx dy dz
  .
y x x
dx dy
Із рівняння  маємо
y x
xdx  ydy  0, d ( x 2  y 2 )  0, x 2  y 2  C1 (C1  0) .
dy dz
Із рівняння  дістанемо d ( y  z)  0, y  z  C2 .
x x
Отже, векторними лініями є еліпси, по яких площини
 
2
y  z  C2 перетинають циліндри x 2  y 2  C1 (рис. 7).
Знайдемо векторні лінії (лінії напруженості) векторного поля

  r   
E  E (M )  k 3 (k  const, r  OM , r  | r |)
r
напруженості електростатичного поля1, створеного одиничним
від'ємним точковим зарядом, вміщеним у початок координат.
Симетрична форма системи диференціальних рівнянь векторних
ліній має вигляд
dx dy dz dx dy dz
  , або   .
x y z x y z
k 3 k 3 k 3
r r r
Звідси маємо
dy dx
 , ln y  ln (C1 x) ,
y x
dz dx
 , ln z  ln (C 2 x ) .
z x
1
Таке векторне поле називають кулонівським векторним полем.
10
z
C2
O
C2
C1
y

Рис. 7. Векторна лінія поля F   y;  x; x
Отже, векторні лінії електростатичного поля є прямими пере-

тину площин y  C1x, z  C2 x . Ці прямі проходять через початок
координат (напрямок ліній напруженості збігається з напрямком

поля E , рис. 8).
Частину простору, яка складається із векторних ліній, нази-
вають векторною трубкою (кожна векторна лінія або цілком
належить векторній трубці, або цілком лежить поза нею). Якщо
 – бічна поверхня, яка обмежує векторну трубку, то для будь-

якої точки M  нормаль N (M ) до  ортогональна вектору

F (M ) (рис. 9).
Математичним апаратом дослідження скалярних і векторних
полів є апарат диференціального та інтегрального числення
функцій векторного аргументу.
11
z
–
y
x
 
Рис. 8. Векторні лінії поля F  k r
3
r
 
N (M ) F (M )
M   L

Рис. 9. Векторна трубка векторного поля F
1.2. Диференціальні операції

векторного аналізу
1.2.1. Похідна за напрямком і градієнт скалярного поля
Знайдемо, з якою швидкістю змінюється скалярне поле u уз-


довж напрямку, який характеризується вектором l з ортом

l0  {cos ; cos ; cos } (рис. 10).
12
r 
l
M
M 
r  | MM  |
Рис. 10. Означення похідної за напрямком
Якщо u(M )  u(M )  u(M ) – приріст поля (у напрямку векто-

 u ( M )
ра l ), то величина має зміст середньої швидкості зміни
r
поля (на ділянці від M до M  ), а величину
u ( M ) def u ( M )
 lim
l r 0 r

називають похідною скалярного поля u за напрямком l у точці M .
Оскільки за припущенням функція u диференційовна, то по-
хідна за напрямком завжди існує. Справді, з умови диференці-
йовності маємо
u ( M )  u x ( M )  x  u y ( M )  y  u z ( M )  z  o( r ) при r  0 .
Оскільки
 
x  ПрOx MM   r cos  , y  ПрOy MM   r cos  ,

z  ПрOz MM   r cos  ,
то
l r 0
 y z
r 
u ( M )  lim u  ( M )  cos   u  ( M )  cos   u  ( M )  cos   o( r ) .
x
З означення випливає, що похідна за напрямком є швид-


кістю зміни скалярного поля u за напрямком l у точ-
ці M і може бути обчислена за формулою
u ( M )  u ( M )  cos   u ( M )  cos   u ( M )  cos  .
l x y z
Якщо ввести до розгляду вектор
13
 
def    def 
grad u  i u  j u  z u  u ; u ; u  u
x y z x y z
– градієнт скалярного поля u , то останню формулу можна пере-
писати так:
u ( M )  grad u ( M ), l    
 0   u ( M ), l0 
l
або, ураховуючи означення скалярного добутку,
u ( M )  grad u ( M )  cos  ,
l

(  – найменший кут між векторами grad u ( M ) і l0 (рис. 11).
напрямок найбільшого
grad u ( M )
зростання поля в точці M

 
M l0 l
Рис. 11. Фізичний зміст градієнта


Оскільки grad u ( M )  0 , то з останньої формули випливає
фізичний зміст градієнта: у кожній точці M існує
єдиний напрямок, уздовж якого u має найбільше
l
значення – це напрямок вектора gradu(M) :
max u ( M )  grad u ( M )  cos 0  grad u ( M ) .

l l
Напрямок найбільшого зростання поля і максимальна швидкість
зростання поля в цьому напрямку не залежать від вибору систе-
ми координат, тому градієнт скалярного поля залежить
тільки від самого поля, тобто є інваріантом відносно зміни
системи координат.
14
Розглянемо поверхню рівня u(x, y, z)  C , яка проходить через
точку M (рис. 12). Нехай L (M L) – довільна гладка крива,
яка лежить на поверхні рівня,
 
r  r (t )   x(t ); y(t ); z (t ) (t T )
– її параметричне векторне рівняння. Тоді
u  x(t ), y (t ), z (t )   C t T ,

, або  grad u ( M ), r   0 .
du  u x  u y  u z  0
x y z
dt
grad u ( M )

n 
r (t )
М L
 
r  r (t )
u ( x, y, z )  C
O
Рис. 12. Геометрична властивість градієнта
Остання рівність виражає геометричну властивість гра-

дієнта: градієнт скалярного поля в даній точці напрямлений по
нормалі до поверхні рівня, яка проходить через цю точку. Для

орта n нормалі до поверхні рівня можна дістати формулу
 grad u
n .
| grad u |
Розглянемо диференціальні властивості градієнта, які
випливають безпосередньо з означення:
  
1. grad C  0 (C  0), C  const ;
 
2. grad (u  C )  grad u  (u  C )  u  ;
15
 
3. grad (Cu )  C grad u  (Cu)  Cu  ;
  
4. grad (u  v)  grad u  grad v  (u  v)  u  v  ;
  
5. grad (uv)  v grad u  u grad v  (uv)  vu  uv  ;
 
6. grad f (u )  f (u )grad u  f (u )  f (u )u  ;
  
7. grad f (u, v)  fu grad u  fv grad v  f (u, v)  fu u  fv v  .

Зауважимо, що позначення gradu  u можна розглядати як
формальний добуток символічного "вектора" (векторно-диферен-
ціального оператора)
   
i   j  k 
x y z

на скаляр u . Векторно-диференціальний оператор  називають
оператором Гамільтона, або набла-оператором.
Розглянемо приклади.
x y
1. Нехай скалярне поле задано формулою u  .
x  y2  z 2
2

Знайдемо u ( M 0 ) , якщо M0 (3;4;5) , l – бісектриса координат-
l
ного кута yOz . Маємо
x2  y 2  z 2  ( x  y) 2x
u  2 x  y2  z2
2

x x2  y 2  z 2
x 2  y 2  z 2  x 2  xy y 2  z 2  xy
  ,
( x 2  y 2  z 2 )3 2 ( x 2  y 2  z 2 )3 2
 u  x 2  z 2  xy ,
y ( x 2  y 2  z 2 )3 2
u   1 ( x  y )( x 2  y 2  z 2 ) 3 2 2 z   ( x  y) z
,
z 2 ( x  y 2  z 2 )3 2
2
16
 
 
l  {0;1;1} , l0  0; 1 ; 1 ,
2 2
u ( M )  16  25  12  29 ,
0
x (9  16  25)3 2 250 2
u ( M )  9  25  12  22 ,
0
y (9  16  25)3 2 250 2
u ( M )   (3  4)  5   35 .
0
z (9  16  25)3 2 250 2
Тому grad u ( M 0 ) 
1 29; 22; 35 . Отже,
250 2
u ( M )  1  29  0  22  1  35  1    13 .
0  
l 250 2  2 2 500
2. Знайдемо grad f (r) , де r  | r |  x2  y 2  z 2 .

Згідно з диференціальною властивістю 6 градієнта, маємо
 
grad f (r )  f (r )  f (r )r .
 
 
y f ( r ) 
Знайдемо r  {rx ; ry ; rz}  x ; ; z  r . Тому grad f ( r )  r.
r r r r r
3. Знайдемо похідну скалярного поля
u z  z ( x 2  y 2 ) 1 2
x y
2 2

за напрямком орта зовнішньої нормалі n до поверхні параболої-
да z  x 2  y 2 у точці M0 (1;2;5) (рис. 13).
Запишемо рівняння параболоїда у вигляді x2  y 2  z  0 . Тоді

вектор нормалі N до поверхні параболоїда можна знайти так:

N   grad ( x 2  y 2  z )  {2 x; 2 y;  1} .
  
Оскільки кут    Oz, N  тупий, то N  {2 x; 2 y;  1} , а для орта

нормалі n маємо
17

 N {2x; 2 y; 1}
n   .
N 1 4( x2  y2 )

2 2 
z  x y M0 n

N
O y
x
Рис. 13. Приклад 3
 {2; 4; 1}
Отже, n ( M 0 )  . Знайдемо градієнт поля u у точці M 0 :
21
grad u ( M 0 )   zx ( x 2  y 2 ) 3 2 ;  zy ( x 2  y 2 ) 3 2 ;( x 2  y 2 ) 1 2  M 
0
 5 1(1  4)3 2 ;  5  2(1  4)3 2 ; (1  4)1 2 

 {51 2 ; 2  51 2 ;51 2 } .
Тому u ( M 0 )  1  51 2  2  ( 2  51 2 )  4  51 2  ( 1)  
n 21
1 2
 11 5   11 .
21 105
4. Знайдемо похідну скалярного поля

u  13 , r  | r |  x2  y 2  z 2 ,
r
за напрямком зовнішньої нормалі до поверхні сфери
x2  y 2  z 2  a2 (рис. 14) у точці M0 ( x0 ; y0 ; z0 ) , яка лежить на сфері.
18
z 
z
2 2
x y  z  a 2 2  N

n
M0
O
y
x

Вектор зовнішньої нормалі N до поверхні сфери знайдемо
за формулою

N   grad ( x 2  y 2  z 2 )  {2 x; 2 y; 2 z } .
 
Оскільки у першому октанті кут    Oz, N  гострий, то

N  {2 x; 2 y; 2 z} ,
  
 N {2 x; 2 y; 2 z} {x; y; z} r  r0
n     , n(M 0 )  ,
| N | 2 x2  y 2  z 2 x2  y 2  z 2 r a

де r0  {x0 ; y0 ; z0} . Знайдемо градієнт скалярного поля u :
grad u  grad (r 3 )  3r 4 grad r  3r 4{rx ; ry ; rz} 
y
 
 3r 4 x ; ; z   35 {x; y; z}   35 r .
r r r r r

Тому grad u( M 0 )   35 r0 . Отже,
a

u ( M )   3 r , r0    3 ( r , r )   3  a 2   3 .

 
n 0
 a5
0
a  a6
0 0
a6 a4
19
 
5. Нехай ri  | ri |  | MM i |  ( x  xi )2  ( y  yi )2  ( z  zi )2 .
 1
Знайдемо Fi  grad . Використовуючи диференціальну власти-
ri
вість 6 градієнта, дістанемо

Fi  grad 1   12 grad ri 
ri ri

 x  xi y  yi z  zi  1 ri   1 e ,
  12  ; ;  
ri  ri ri ri  ri2 ri ri2
i

( ei – орт вектора, напрямленого з точки M у точку Mi ,
M  M i ). Використавши тепер диференціальні властивості 3 і 4

градієнта, для гравітаційного поля F системи n точкових мас і

поля вектора E напруженості електростатичного поля системи
n точкових зарядів (див. с. 9–10), матимемо
 n
km  n
kq
F  grad u, u   i , E  grad v, v   i
r
i 1 i
r
i 1 i
( M  Mi , i  1,, n ).
1.2.2. Дивергенція і ротор векторного поля


Нехай векторне поле F задане в деякій прямокутній декарто-
вій системі координат (ПДСК):
 
F  F ( M )   P ( M ); Q ( M ); R ( M )  M ( x; y ; z )  .

Дивергенцією і ротором векторного поля F називають від-
повідно скалярну і векторну величини
 def  Q R
div F  P   ,
x y z
  
i j k
 def
rot F     
 x y z
P Q R
20

  R 
 y z 
 
Q   P R   Q P  
 i   z   x j   x   y  k .
 

За допомогою векторно-диференціального оператора  ди-
вергенцію і ротор можна записати у вигляді скалярного і вектор-
     
ного добутків, відповідно: div F   F , rot F   F .
Як і градієнт скалярного поля, дивергенція і ротор векторного
поля є інваріантами відносно зміни системи координат, хоча
формули для обчислення цих величин у різних системах коор-
динат різні (див. підрозд. 3.3). Наприклад, у випадку, коли

йдеться про поле V швидкостей стаціонарного потоку рідини,

скалярна величина divV ( M ) характеризує потужність потоку в

точці M (с. 174), а векторна величина rot V (M ) – обертальну
здатність поля у точці M (с. 172).
Диференціальні властивості дивергенції

    
1. div C  0 ( C  0), C  const – сталий вектор;
       
2. div( F  C )  div F    ( F  C )    F  ;
     
3. div(cF )  c div F   (cF )  c F  , c  const ;
          
4. div ( A  B )  div A  div B    ( A  B )    A    B  ;
     
5. div (Cu )  C  grad u    (Cu )  C  u  ;
        
6. div(uF )  u div F  grad u  F    (uF )  u  F   u  F  .
Властивості 1–6 випливають безпосередньо з означення. До-
ведемо, наприклад, властивості 5 і 6. Маємо
 
div (Cu )   C  {c1 ; c2 ; c3 }  div{ uc1 ; uc2 ; uc3 } 

 (uc1 ) x  (uc2 )y  (uc3 ) z  c1u x  c2 u y  c3u z  C  grad u ,
 
div (uF )   F  {P; Q; R}  div{ uP; uQ; uR } 
21
 (uP)x  (uQ)y  (uR)z  uPx  ux P  uQy  uy Q  uRz  uz R 
 
 u ( Px  Q y  R z )u  u x P  u y Q  u z R  u div F  grad u  F .
Диференціальні властивості ротора

      
1. rot C  0 ( C  0), C  const – сталий вектор;
       
2. rot ( F  C )  rot F    ( F  C )    F  ;
     
3. rot (cF )  c rot F   (cF )  c F  , c  const ;
          
4. rot ( A  B )  rot A  rot B    ( A  B )    A    B  ;
     
5. rot (Cu )  grad u  C    (Cu )   u  C  ;
        
6. rot (uF )  u rot F  grad u  F    (uF )  u  F  u  F  .
Властивості 1–6 випливають з означення ротора. Переконає-
мося у правильності властивостей 5 і 6. Маємо
 
ro t ( C u )   C  { c1 ; c 2 ; c 3 }   ro t{u c1 ; uc 2 ; u c 3 } 
  
i j k
     u  c  u  c i  u  c  u  c j  u  c  u  c k 
x y z  y 3 z 2   z 1 z 3  z 2 y 1
uc1 uc2 uc3
  
i j k 
 u x u y u z  grad u  C ;
c1 c2 c3
  
i j k
 
rot (uF )   F  {P; Q; R}  rot{ uP; uQ; uR }     
x y z
uP uQ uR
 
 uRy  u y R  uQz  u z Q  i  uPz  u z P  uRx  u x R  j 
22

 uRx  u x R  uPy  uy P  k 
  
 u y R  u z Q  i  u z P  u x R  j  u x R y  u y P  k 
  
  Ry  Qz  ui   Pz  Rx  uj   Rx  Py  uk 
   
  i j k
i j k  
  
 u x u y y z  u  grad u  F  u rot F .
x y z
P Q R P Q R
23
1.3. Інтегральні операції векторного аналізу
До інтегральних операцій векторного аналізу належать цир-
куляція (лінійний інтеграл) векторного поля уздовж деякої кри-
вої, а також потік векторного поля через вибрану сторону де-
якої поверхні. Ці операції виражаються через так звані криволі-
нійні та поверхневі інтеграли 1-го і 2-го родів.
1.3.1. Криволінійні інтеграли 1-го роду
Розглянемо обмежену криву K , задану параметричним рів-

 
нянням r  r (t ) (   t   ), або, у скалярній формі, рівняннями
x  x(t ), y  y(t ), z  z(t ) . Якщо виконуються умови:
 
1) r  r (t ) – бієкція (взаємно однозначна відповідність) між
множиною точок кривої K і відрізком [;] ;

2) r (t )  C[1 ;  ] ;
 
3) r (t )  {x (t ); y (t ); z(t )}  0 t [; ] ,
то криву K називають простою гладкою кривою.
Замкнену криву, для якої виконуються умови 2) і 3), а умова
1) порушується в одній точці на кривій, називають простою
гладкою замкненою кривою.Наприклад, 
для кола

K : r  R cos t i  R sin t j (0  t  2)
 
умова 1) порушується в точці (R;0) , оскільки r (0)  r (2) .
Зазначимо, що з геометричного погляду умови 2) і 3) озна-

чають, що в кожній точці кривої K існує дотичний вектор r ,
який змінюється від точки до точки на кривій неперервно.
Знайдемо довжину l  lK простої гладкої кривої K , корис-
 
туючись фізичними міркуваннями1. Нехай r  r (t) , де t – час, –
закон руху матеріальної точки по кривій, l  l(t) – відстань, яку
пройшла точка за проміжок часу від  до t (   t   ). Тоді
 
l ( )  0 , l ()  l  l (рис. 15). Оскільки v (t )  r (t ) – вектор
K
миттєвої швидкості точки, то
1
З поняттям довжини кривої як границі інтегральних сум можна ознайо-
митися в [7].
24
  
l (t )  | r (t ) |  | dr (t ) |  | r (t ) | dt (dt  0) .
 
Звідси dl (t )  | dr (t ) |  | r (t ) | dt . Інтегруючи цю рівність по1 t від
 до  , дістанемо
  

 dl (t )   | dr (t ) |   | r (t ) | dt .
  

d r (t )
l (t )
 K
l (t ) r ( t )
 
r (t) r (t  t )
Рис. 15. Довжина кривої K


Оскільки  dl (t )  l (t )   l ()  l ( )  l  lK , то довжину про-

стої гладкої кривої K обчислюють за формулою
def  
l  lK   | dr (t ) |   x 2  y 2  z 2 dt ( dt  0) .
 

Величину dl  | r (t ) | dt  x 2  y 2  z 2 dt називають диференці-
алом довжини дуги кривої. Із геометричного погляду диференціал

довжини дуги dl дорівнює довжині "лінійного елемента" dr

кривої, який лежить на дотичній прямій до кривої dl  | dr | , а ве-
1
Тут і далі прийменник по використовується за авторською редакцією.
25

личину | r (t ) |  dl можна тлумачити як коефіцієнт деформації
dt
(розтягу, зміни) довжини при відображенні

r (t )
1  3 : [; ]  K .
Нехай f  f (M )  f (x, y, z) – функція, визначена і неперервна в
кожній точці кривої K ( f CK ). Величину
def 
 f ( M )dl   f ( x, y, z )dl   f  x(t ), y(t ), z (t )  x 2  y 2  z 2 dt 
K K 

 
  f  r (t )  | dr | (  , dt  0)

називають криволінійним інтегралом1 1-го роду від функції f

по кривій K .
Зазначимо, що з означення криволінійного інтеграла 1-го ро-
ду випливає, що
l K   dl .
K
Умови 1) – 3) означення простої гладкої кривої забезпечують

існування криволінійного інтеграла 1-го роду, оскільки його обчис-
лення зводиться до обчислення інтеграла Рімана від неперервної
функції f  x(t ), y (t ), z (t )  x 2  y 2  z 2 по відрізку [; ] .
Зазначимо, що криволінійний інтеграл 1-го роду не залежить
від способу параметризації простої гладкої кривої K . Справді,
припустимо, що крива K задана ще й таким параметричним
 
рівнянням: r  r1 () ( 1    1 ), причому t  () ,   (1 ) ,
 
  (1) ,   0 [1;1 ] , r1 ()  r  ()  . Тоді
1
Якщо за параметр на кривій K обрано довжину дуги l (0  l  l K ) , то
lK

 f ( M ) dl   f  r (l )  dl .
K 0
26

 
 f ( M ) dl   f  r (t )  | r (t ) | dt 
K 

t  (),  dr1 d   
 r (t )   r1 ( ) 1 
dt  ()d , d  dt ( ) 

1 1 
   
  f  r1 ()   | r1 () | 1 ()d    f  r1 ()   | r1 () | d  .
1
()  1
Якщо крива L є об'єднанням скінченної кількості простих
m
гладких кривих Ki : L   K i (таку криву називають кусково-
i 1
гладкою), а функція f  f (M ) визначена і неперервна в кожній
точці кривої L , то
def m
 f (M )dl   f ( M )dl .
L i 1 Ki
У випадку, коли L – замкнена крива, криволінійний інтеграл
позначають так:  f ( M )dl .
L
Зау важимо, що криволінійні інтеграли 1-го роду не зале-
жать від орієнтації кривої, по якій ведеться інтегрування (у
формулі обчислення таких інтегралів міститься жорстка умова
 ), на відміну від інтеграла Рімана, який змінює знак на
протилежний при зміні орієнтації відрізка інтегрування
b a
 f ( x ) dx    f ( x ) dx . Усі інші властивості криволінійних інтегра-

a b
лів 1-го роду повністю аналогічні властивостям інтеграла Рімана.
Фізичний зміст криволінійного інтеграла
1-го роду
Якщо функція f (M ) є густиною маси (густиною електричних
зарядів) матеріальної кривої L , то підінтегральний вираз
f ( M ) dl є масою (електричним зарядом) елементарної частинки
дуги кривої довжини dl , а сам криволінійний інтеграл за озна-
27
ченням приймають таким, що дорівнює масі (сумарному елект-
ричному заряду) матеріальної кривої
def def
m( L)   f ( M )dl   Q( L) .
L
Розглянемо різні випадки параметричного задання плоскої
кривої L і відповідні формули обчислення криволінійного інте-
грала 1-го роду.

1. L :
x  x(t ),
y  y(t )
dl  x 2  y 2 dt ,
(  t ),

 f ( x, y )dl   f  x(t ), y (t )  x 2  y 2 dt .
L 
2. L : x  x,
y  y ( x) (крива L є графіком функції y  y(x) ) (рис. 16):
( a  x  b)
dl  1  y2 dx ,
b
 f ( x, y ) dl   f  x, y ( x )  1  y 2 dx .
L a
y y  y ( x)
L
O a b x
Рис. 16. Крива L – графік функції y  y(x)
3. a) L : r  r (),
(крива L задана полярним рівнянням) (рис. 17).
 
У цьому випадку x  r()cos , y  r()sin  (  – параметр):
x  r cos  r sin , y  r sin  r cos  ,
28
dl  x 2  y 2 d   r 2  r2 d  ,

 f ( x, y)dl   f  r () cos , r ()sin   r 2  r 2 d  ;

L 
y L
r  r()


O x P
Рис. 17. Крива L задана полярним рівнянням r  r ()
б) L :    ( r ),
( , r – полярні координати). У цьому випадку
r1  r  r2
x  r cos (r), y  r sin (r) ( r – параметр):
x  cos  r sin  , y  sin  r cos  ,
dl  x 2  y 2 dr  1  r 2  2 dr ,
r2
 f ( x, y )dl   f  r cos (r ), r sin (r )  1  r 2  2 dr .

L r1
Із рис. 18 випливає г е о м е т р и ч н и й з м і с т криволіній-

ного інтеграла  f ( x, y ) dl   f ( M )dl :
L L
def
 f (M )dl  S ()    f (M )  0 M  L  ,
L
де  S() – площа криволінійної (лінійчастої) поверхні  ,
утвореної із перпендикулярів довжини f (M ) до площини xOy ,
проведених через кожну точку M кривої L .
29
z d

f (M )
O
y
M
dl
x d  f (M )dl L
Рис. 18. Геометричний зміст криволінійного інтеграла 1-го роду
Деякі фізичні застосування

криволінійного інтеграла 1-го роду
Нехай (M ) (x, y, z) – густина маси матеріальної кривої L . Тоді1
m ( L )   ( M ) dl – маса кривої L ,
L
M yz   x( M ) dl , M xz   y( M ) dl , M xy   z( M ) dl

L L L
– статичні моменти кривої L відносно координатних площин
yOz , xOz , xOy , відповідно:
I x   ( y 2  z 2 )( M )dl , I y   ( x 2  z 2 )( M )dl ,
L L
I z   ( x 2  y 2 )( M )dl
L
– моменти інерції кривої L відносно координатних осей Ox ,
Oy, Oz , відповідно:
I O   ( x 2  y 2  z 2 )( M ) dl
L
– момент інерції кривої L відносно початку координат.
1
Аналогічні формули справедливі й у випадку плоскої кривої.
30
Приклади
1. Знайдемо довжину l кола L радіуса R . Якщо помістити
початок декартової прямокутної системи координат у центр ко-
ла (рис. 19), то дістанемо канонічне рівняння кола x 2  y 2  R 2 .
Позначивши буквою t кут між додатним напрямком осі Ox і
 
радіус-вектором r  OM , одержимо x  R cos t , y  R sin t
(0  t  2) – параметричні рівняння кола. Маємо
l   dl , dl  R 2 sin 2t  R 2 cos 2t dt  Rdt ,
L
2 2
l  Rdt  R  dt  2 R .
0 0
y
R
M ( x, y)
t
O R x
L
Зауважимо, що з канонічного рівняння кола можна дістати

параметричні рівняння верхнього півкола й у вигляді
x  x, y  R2  x2 (R  x  R) .
Тоді dl  1    x  dx  Rdx
 і
 R2  x2  R2  x2
R R R
l2  Rdx  4 R

dx  4 R arcsin x  4 R    2R .
R R  x
2 2
0 R x
2 2 R0 2
2. Знайдемо довжину l частини спіралі Архімеда (рис. 20)
L : r  a (a  cosnt  0, 0  2) .
31
Маємо
dl  r 2  r 2 d   a 2 2  a 2 d   a 2  1 d  ,
 
2 2
la 2  1 d   a 1  2  1  1 ln (  2  1) 
0
2 2 0

 1 a 2 42  1  ln (2  42  1) .
2

 a 2 a
O x P
3. Знайдемо довжину l кардіоїди (рис. 21)

L : r  2(1 cos ) (0  2) .
Маємо
dl  r 2  r 2 d   4(1  cos ) 2  4sin 2  d  
 
 8(1  cos ) d   4 cos 2 d   4 cos d  .
2 2
Ураховуючи симетрію кардіоїди відносно осі Ox, дістанемо
2  
  
l   dl   4 cos d   2  4 cos d   16sin  16 .
2 2 20
L 0 0
32
y
L
2
4
O x P
2
4. Знайдемо довжину l лемніскати Бернуллі (рис. 22)

L : r  6 cos 2    4;  4  3 4;5 4 .
Маємо
2
  sin 2  6d 
dl  36 cos 2   6  d  .
 cos 2  cos 2
Ураховуючи симетрію кривої, дістанемо
4 cos 2 2  t ,   1 arccos t 
6d   2 
l   dl  4  d   1 dt 
L 0 cos 2  d    
 4 t 1 t 
 
1 1
 24  1  4 dt d   6  t 3 4  (1  t ) 1 2 dt  6  1 , 1 ,
4 0 t t 1 t 0
4 2
 
де  1 , 1 – бета-функція Ейлера (ейлерів інтеграл 1-го ро-
4 2
ду).
33
y
 4
L
O
–6 6 x P
5. Знайдемо довжину l еліпса

x  a cos t , y  b sin t  b  a  0, 0  t  2  .
Маємо
dl  a 2 sin 2t  b2 cos2t dt  a 2 sin 2t  b2 (1  sin 2t ) dt 
 b2  (b2  a 2 )sin 2t dt  b 1  2 sin 2t dt ,
b2  a 2
(  – ексцентриситет еліпса). Отже,
b
2
l  b  1   2 sin 2t dt  bE (, 2) ,
0
де E(,2) – еліптичний інтеграл1 2-го роду.
6. Знайдемо довжину l просторової кривої (рис. 23), заданої
параметричними рівняннями
x  e t cos t , y  e t sin t , z  e t  0  t    .
Маємо
x  e t cos t  e t sin t , y  e t sin t  e t cos t , z  e t ,
dl  e2t  e2t  e2t dt  et 3 dt ,
1
Зі спеціальними (неелементарними) функціями інтегрального типу, до яких
належать інтеграли Ейлера й еліптичні інтеграли, можна ознайомитися в [11].
34


l  et 3 dt   3e t 0   3(0  1)  3 .
0
z
1 e 2
x2 y 2  z 2
L
O e 2 y
x 1
7. Знайдемо масу кривої K : x 2  y 2   Rx , якщо густина маси в

точці M (x; y)K пропорційна відстані точки M до початку коор-
динат ( M )  k0 x 2  y 2 ( k0  0 – коефіцієнт пропорційності).
Масу кривої обчислимо за формулою
m( K )   ( M )dl .
K
Оскільки рівняння кривої можна записати у вигляді
   R4 ,
2 2
x2  y  R
2
то розглядувана крива є колом радіуса R 2 із центром у точці
(0;  R 2) . Параметризуємо це коло за допомогою полярних
змінних r і  . Підставивши x  r cos  , y  r sin  у рівняння
x 2  y 2   Rx , дістанемо r 2   Rr sin  , звідки
r  r()  R sin  ( 2) ,
35
x  r()cos , y  r()sin  (  2 ,  – параметр) (рис. 24).
Маємо
2
m( K )   k0 r 2 ()  sin 2   cos 2   d  

2 2
 k0  ( R sin ) R2 sin 2  R 2 cos2 d   k0 R2  sin  d  
 
2
 k0 R2 cos    2k0 R2 .
y
O
 x
R М
2
L
8. Знайдемо масу кривої

L : x 2  y 2  z 2  a 2 , x  y  z  0 ( a  0) ,
якщо густина маси в точці M (x, y, z)L пропорційна квадрату
абсциси точки M : ( x, y, z )  ( M )  k0 x 2 ( k0  const  0 ).
Використаємо формулу m( L)   ( M )dl . Очевидно, L – коло
L
великого круга, отримане внаслідок перетину сфери
x 2  y 2  z 2  a 2 і площини x  y  z  0 , яка проходить через

початок координат (вектор нормалі N  {1;1;1} до цієї площини
утворює однакові кути з осями координат). Отримаємо парамет-
ричні рівняння цього кола, обравши за параметр змінну x :
x  x, z   x  y , x 2  y 2  (  x  y ) 2  a 2 ,
36
x 2  y 2  xy  1 a 2  0 .
2
Розв'язуючи це рівняння відносно y , дістанемо
y  1   x  2a 2  3 x 2  | x |  a 2 3  .
2
Тому L  L1  L2 , де L1 і L2 задані параметричними рівняннями:
 x  x | x |  a 2 3  ,  x  x | x |  a 2 3  ,
 
L1 :  y  1   x  2a 2  3 x 2  , L2 :  y  1   x  2a 2  3 x 2  ,
2 2
 1  1
 z    x  2a  3 x  ,  z    x  2a  3 x  .
2 2 2 2
 2  2
В обох випадках маємо
x  1, y   1  1  6 x  , y   1  1  6 x ,
2  2  
2 2a 2  3 x 2
  2 2a 2  3 x 2 
2 a 3 dx
x2  y2  z 2  23a 2 , dl  .
2a  3 x 2a 2  3 x 2
Отже,
m( L)   k0 x 2 dl   k0 x2 dl 
L1 L2
a 23 a 23
k0 x 2 a 3 dx k0 x 2 a 3 dx
  2a 2  3 x 2
  2a 2  3 x 2

a 2 3 a 2 3
 2 2 
3x  2a sin t , x  a 3 sin t 
2 2
a 23  
x 2 dx   dx  a 2 cos t , tн  0, tв    
 4k0 a 3  2a 2  3 x 2  3 2
0
 2a 2  3x 2  2a 2 (1  sin 2 t )  
  2a 2 cos2t 
 
2
2 a 2 sin 2t  a 2 cos t dt 2
 4 k0 a 3 
3 3  8 a 3 k0  sin 2t dt 
0 a 2 cos t 3 0
37
2
 8 a 3 k0  1  (1  cos 2t ) dt  8 a 3 k0    2 a 3 k0 .
3 2 0
3 4 3
9. Знайдемо координати центра мас (x0 ; y0 ) астроїди
x2 3 y2 3 ( a  0, x  0, y  0 ) (рис. 25), якщо густина маси
a2 3
кривої (x, y)  x  y .
y
a
L
O a x
Щоб отримати параметричні рівняння кривої, покладемо

x  a cos3t , y  a sin 3t .
Оскільки x  0, y  0 , то 0  t   2 . Маємо
x  3a cos 2t  ( sin t ), y  3a sin 2t cos t ,
x 2  y 2  9a 2 sin 2t  cos 2t  (sin 2t  cos 2t )  9a 2 sin 2t  cos 2t ,
dl  3a |sin t  cos t | dt  3asin t cos t dt ,
2
M   ( x, y ) dl    a cos3t  a sin 3t  3a sin t cos t dt 
L 0
2 2
 3a 2  cos 4t  d cos t  3a 2  sin 4t  d sin t 
0 0
2 2
 3a 2 1 cos5t 0  3a 2 1 sin 5t 0   3 a 2 (0  1)  3 a 2 (1  0)  6 a 2 ,
5 5 5 5 5
2
M y   x( x, y ) dl   a cos3t  a cos3t  a sin 3t  3a sin t cos t dt 
L 0
38
2 2
 3a 3  cos7 t  d cos t  3a 3  cos 4 t  sin 4 t dt 
0 0
2
3 2 3
  3a cos8t 0  3a  sin 4 2t dt 
8 16 0
1  2 cos 4t  1  cos8 
2
3a 3 3a 3 t dt 

8
(0  1) 
64  2
0
 2
3
 3a  3a
3 3 dt  3a 3  9 a 3   3a 3 (32  3) ,
8 64  2 8 256 256
0
2
M x   y( x, y ) dl   a sin 3t  a cos3t  a sin 3t  3a sin t cos t dt 
L 0
2 2
3a 3 (32  3)
 3a 3  sin 7 t  d sin t  3a 3  cos 4 t  sin 4t dt 
256
.
0 0
Отже,
My
M x 5(32  3)
x0  y0 
 a. 
M M 512
10. Знайдемо площу  частини параболічного циліндра y  x 2
( 0  x  2, z  0 ), вирізану з нього площиною z  x (рис. 26).
O 2
x y y
x
2
x L
39
Маємо
   xdl , dl  1  y2 dx  1  4 x 2 dx ,
L
2 2
 x 1  4 x2 dx  1  1  4 x2 d (1  4 x2 ) 
0
8 0
 1  2 (1  4 x 2 )3 2 0  1 (27  1)  13 .
2
8 3 12 6
1.3.2. Криволінійні інтеграли 2-го роду.

Циркуляція векторного поля
Припустимо, що на простій гладкій (плоскій) кривій K за-

даний напрямок (напр., від точки A до точки B: K  AB ) за до-

помогою орта  дотичної до кривої (рис. 27).
y  
dl  dr

 B
dy 

K  AB
А
O x
dx
Рис. 27. Орієнтована крива
Параметричні рівняння кривої мають вигляд

 
r  r (t )  x  x (t ), y  y (t ), t A  A, t B  B  .
Криву K у цьому випадку називають орієнтованою, а орт
   
  r  rdt  dr  {cos ; cos }
| r | | r | dt dl
– ортом орієнтації кривої. Припустимо, що в кожній точці
M (x, y) кривої K задана неперервна векторна функція
40
  
F  F ( M )  F ( x, y )  {P ( x, y ); Q ( x, y )} .
Скалярну величину
def    
I   ( F , )dl   ( F , dr )   P( x, y )dx  Q( x, y )dy 
K K K
  ( P( x, y )cos   Q( x, y )cos )dl
K  AB
називають криволінійним інтегралом 2-го роду від векторної фун-

кції F по орієнтованій кривій K  AB (від точки A до точки B ).
Зауважимо, що інтеграл 2-го роду існує, оскільки він виража-
ється через інтеграл 1-го роду від неперервної функції
P(x, y)cos Q(x, y)cos по простій гладкій кривій K . Проте, на
відміну від інтеграла 1-го роду, інтеграл 2-го роду змінює свій
знак на протилежний при зміні орієнтації кривої:
 Pdx  Qdy    Pdx  Qdy ,
K  AB K  BA

оскільки зміна орієнтації кривої веде до зміни орта орієнтації 

на орт  .
Отримаємо формулу обчислення криволінійного інтеграла 2-го

роду. Як відомо, вектор r дотичної до кривої K завжди напрям-
лений у бік зростання параметра t . Тому у випадку t A  tB орт
 
орієнтації   r і
| r |
  
  
I   P ( x, y ) dx  Q ( x, y ) dy   ( F , ) dl    F , r  dl 
K  AB K K
| r | 
tB  tB
   | r |
   F (r (t )), r   dt    P( x(t ), y (t )) x (t )  Q( x(t ), y (t )) y (t )  dt .
tA
| r | tA
 
У випадку t A  tB орт орієнтації    r , тому
| r |

  
I   P ( x, y ) dx  Q ( x, y ) dy     F , r  dl 
K  AB K  | r | 
41
tA  tB
   | r |
    F (r (t )), r   dt    P( x(t ), y (t )) x (t )  Q( x(t ), y (t )) y (t )  dt.
t
| r | t
B A
Отже, формула обчислення криволінійного інтеграла 2-го ро-

ду має вигляд
 
 K : r  r (t ) 
 P ( x , y ) dx  Q ( x , y ) dy  t A  A, t B  B  
K  AB
tB
 
   P(r (t )) x (t )  Q(r (t )) y (t )  dt .
tA
У випадку просторової орієнтованої простої гладкої кривої

 
K  AB : r  r (t )  x  x (t ), y  y (t ), z  z (t ), t A  A, t B  B 
і неперервної на K векторної функції
 
F  F ( M )  {P( M ); Q( M ); R( M )}
 M  M ( x; y; z)  K 
означення і формула обчислення криволінійного інтеграла 2-го
роду аналогічні:
def      
I   ( F , ) dl   ( F , dl )    F , dr  
K K K
  P( x, y, z )dx  Q( x, y, z )dy  R( x, y, z )dz 

K  AB
   P cos   Q cos   R cos   dl

K  AB
( cos , cos, cos  – напрямні косинуси (координати) орта орієнта-


ції  ),
 
 K : r  r (t )  
 P ( x , y , z ) dx  Q ( x , y , z ) dy  R ( x , y , z ) dz  t A  A, t B  B 
K  AB
tB
  
   P(r (t )) x (t )  Q(r (t )) y (t )  R(r (t )) z(t )  dt .
tA
42
m
Якщо крива L – кусково-гладка: L   Ki ( Ki – прості гладкі
i 1
 
криві), векторна функція F  F ( M )  {P( M ); Q( M ); R( M )} ви-
значена і неперервна в кожній точці L , то
def m
 Pdx  Qdy  Rdz    Pdx  Qdy  Rdz ,
L  AB i 1 K i
причому орієнтації простих гладких кривих Ki узгоджені з орі-

єнтацією кривої L .
У випадку замкненої кривої L криволінійний інтеграл 2-го
роду позначають так:
 Pdx  Qdy  Rdz
L
і вказують орієнтацію (напрямок обходу) замкненої кривої (кон-
туру) L .
Криволінійні інтеграли 2-го роду мають властивості, аналогіч-
ні властивостям інтеграла Рімана.
Фізичний зміст криволінійного інтеграла
2-го роду

Якщо векторна функція F є силою, під дією якої матеріальна
точка рухається по кривій L від точки A до точки B, то підінтег-
  
ральний вираз ( F , dl )  dW є роботою, яку виконує сила F на

елементарному переміщенні dl , а криволінійний інтеграл
 
W   dW   ( F , dl )
L  AB L  AB

чисельно дорівнює роботі, яку виконує сила F при переміщенні
матеріальної точки з положення A в положення B уздовж кривої
L . У загальному випадку величину
 def  
C L ( F )   ( F , dl )   Pdx  Qdy  Rdz
L  AB L  AB

називають циркуляцією векторного поля F уздовж кривої L
(від A до B ).
43
Приклади
  
1. Знайдемо роботу сили F  2 yi  3 xj при переміщенні ма-
теріальної точки з положення A(2;0) у положення B(0;3) уздовж
2 y2
еліпса L : x   1 (рис. 28).
4 9
y
В 3 x2  y2  1
4 9
А
–2 O 2 x
–3
Запишемо параметричні рівняння еліпса:

x  2cos t, y  3sin t, t A  , tB   2 .
Тоді
2
W  2 ydx  3 xdy    2  3sin t  (2sin t )  3  2cos t  (3cos t )  dt 
AB 
2 
  12sin 2t  18cos 2t  dt   12  6cos2t  dt 
 2
 
  12  3(1  cos 2t )  dt  15  dt  15 .
2 2
2
2. Обчислимо інтеграл
 ( y 2  x)dx  ( x 2  y 2 )dy
L  AB
уздовж кривої L : y 1  | x | від точки A(1;0) до точки B(2; 1)
(рис. 29).
44
Оскільки L  AC  CB – кусково-гладка крива, то
     .
L AC CB
Маємо
 


 AC : 
x  x,  0
y  1  x,     (1  x)2  x    x2  (1  x)2   dx 

AC  x A  1, xC  0 1
0 0
  1  3x  x 2  x 2  1  2 x  x 2  dx    x  x 2  dx 
1 1
0
  1 x 2  1 x 3    1  1   1 ,
2 3  1 2 3 6


 
CB : 
x  x,  2
y  1  x,    (1  x)2  x    x 2  (1  x)2   (1)  dx 

CB  xC  0, xB  2  0
2 2
  1  x  x 2  x 2  1  2 x  x 2  dx    2  3x  x 2  dx 
0 0
2
  2 x  3 x 2  1 x 3   4  6  8  2 .
 2 3 0 3 3
Отже,    1  2  1 .
L
6 3 2
y
1 С
А 1 2
–1 O x
–1 В
45
I   y 2 dx  xdy  ( x  y ) dz
L
уздовж просторового контуру L (рис. 30).
z L3
1 C
L2
L4
O 1
y
1
А B
x L1
4
Очевидно,    . Маємо
L i 1 Li
  x  1, 
 L1 :  y  y ,  1 2 1
    z  0,     y  0  1  1  (1  y )  0  dy    dy  1 ,
L1   0 0
 y A  0, y B  1
  x  x, 
 L2 :  y  1,  0 2
    z  1  x,    1 1  0 1  ( x  1)  (1)  dx 
L2   1
 xB  1, xC  0 
0
  ( x)dx  1 x2 0  1 ,
1
1
2 2
46
  x  0, 
 L3 :  y  y ,  0 2 0
 

 z  y ,  
  y  0  0  1  (0  y )  1 dy  1
 ydy   2 ,
L3   1 1
 yC  1, yO  0 
  x  x, 
 L4 :  y  0,  0 2
    0 1  x  0  ( x  0)  0  dy  0,
 z  0,  
L4   1
 xO  0, x A  1
Отже, I  1  1  1  0  1 .
2 2
I   ( y 2  z 2 )dx  ( z 2  x 2 )dy  ( x 2  y 2 )dz
L
уздовж просторового контуру L (рис. 31).
z
1 B L3
L2
x2  y2  z2  1
O
1 y
3
1 А
y  3x
L1
x
Маємо L  L1  L2  L3 ,
  x  x, 
 L :  y  3 x, 
   1  z  0,  
L1  
 x A  1 2, xO  0 
47
0
   (3x2  02 ) 1  (02  x2 )  3  ( x 2  3x 2 )  0  dx 
12
  3x 2  3x 2  dx  3  3 x3   3  3 ,
0

3 12 24
12
  x  0, 
 L2 :  y  0,  1 2
   (0  z 2 )  ( z 2  0 2 )  (0 2  0 2 )  dz  0 .
 z  z ,  
L2   0
 zO  0, z B  1
Запишемо параметричні рівняння чверті кола L3 , використову-
ючи сферичну систему координат. Маємо
r  1,    ,  B  0,  A   ,
3 2
L3 : x  1 sin , y  3 sin , z  cos  .

2 2
Тому
 
2
 3 sin 2   cos2   1 cos  
    4 2
L3 0
 4 2  4 4   
 cos 2   1 sin 2   3 cos  1 sin 2   3 sin 2   ( sin )  d  
2 2 2
 3 3  sin 2   cos d   3  1  cos3d   1  sin 3d  
8 0
2 0
2 0
2 2
 3 3  sin 2   d sin   3  1  (1  sin 2 ) d sin  
8 0
2 0
2
1  (cos 2   1) d cos  
2 0
48
 3  3 sin3 0  3 1  sin  0  1 sin3 0  
2 2 2
24 2  3 
 2
2
 1  1 cos3  cos  0  
23 0 
 3  3  3 1  2  1  2  3  3  3 1  1  7 3  3 .
24 2 3 2 3 24 3 3 24
Отже,
I   3 3  7 3 3  3 .
24 24 3
1.3.3. Інтегрування повних диференціалів
 
Якщо підінтегральний вираз ( F , dr )  Pdx  Qdy  Rdz є пов-
ним диференціалом деякої однозначної неперервно диференці-
йовної в області1 D   3 функції u  u(x, y, z) :
Pdx  Qdy  Rdz  du(x, y, z)

(або F  grad u ),
то уздовж будь-якої кусково-гладкої кривої KD
 
(r  r (t), t A  A, tB  B) маємо
  
 P  r (t )   x(t )  Q  r (t )   y (t )  R  r (t )   z(t ) dt  du( x(t ), y(t ), z(t )).
Тому формула обчислення криволінійного інтеграла 2-го роду в
цьому випадку має вигляд
tB
 Pdx  Qdy  Rdz   du ( x(t ), y (t ), z (t )) 

K  AB tA
1
Область – відкрита зв'язна множина.
49
t
 u ( x(t ), y (t ), z (t )) tB  u ( B)  u ( A) ,
A
причому інтеграл не залежить від форми кусково-

гладкої кривої, яка сполучає точки A і B.
Аналогічне означення повного диференціала:

Pdx  Qdy  du ( F  grad u )
та аналогічна формула обчислення криволінійного інтеграла від
повного диференціала
 Pdx  Qdy  u ( B )  u ( A)
K  AB
   
виконується у випадку F  F ( x, y )  P ( x, y )i  Q ( x, y ) j і плоскої
кривої K , яка лежить у площині xOy . Отриману формулу нази-
вають формулою Ньютона–Лейбніца для криволінійного інтег-
рала 2-го роду (функцію u  u(x, y, z) називають первісною, або
потенціальною функцією1).
Із формули Ньютона–Лейбніца випливає, що у випадку
u ( x, y , z )  C1D і кусково-гладкої замкненої кривої L  D має-
мо
 Pdx  Qdy  Rdz  u ( B)  u( A)  0 ,

L
оскільки A  B і u( A)  u(B) .
Наведемо приклади повних диференціалів і відповідних їм
потенціальних функцій.
1
З означення ( du  Pdx  Qdy  Rdz ) випливає, що первісна (потенціальна
функція) визначена з точністю до адитивної сталої d (u  C)  du (C  co n st ).
50
du u  C1D D
xdy  ydx  d(xy) u  xy D  2
xdx  ydy  zdz 
x2  y 2  z 2
 1 d ( x2  y 2  z 2 ) u
2
D  3
2
yzdx  xzdy  xydz  u  xyz
 d ( xyz ) D  3
D  {( x, y )   2 :
ydx  xdy y  0}
 d  x  u x
y2  y y
або
ydx  xdy

x2  y2 u  arctg x D  {( x, y )   2 :
 d  arctg x  y y  0}
 y
xdx  ydy  zdz

x2  y 2  z 2 u  x2  y 2  z 2 D   3 \{(0;0;0)}
d  x2  y 2  z 2 
xdx  ydy

x2  y 2 u  1 ln ( x 2  y 2 ) D   2 \ {(0;0)}
 1 d ln ( x 2  y 2 ) 2
2
xdx  ydy  zdz

( x 2  y 2  z 2 )3 2 u 1
D  3 \ {(0;0;0)}
 d  1  x2 y 2 z 2
 2 2 2
 x y  z 
51
Нехай P  P ( x, y ), Q  Q ( x, y )  C1D ( D   2 ), du  Pdx  Qdy .
Q
Тоді u  P , u  Q ,  u  P ,  u  . Оскільки P ,
2 2
x y xy y yx x y
Q
 C D , то  u   u , а отже,
2 2
x xy yx
Q P
 ( x, y )  D .
x y
Отримали н е о б х і д н у у м о в у того, щоб диференціальний
вираз du  Pdx  Qdy був повним диференціалом функції
u  u ( x , y )  C D2 . Покажемо, що ця умова є також і достатньою
Q P
в деякій області D . Нехай  ( x, y )  D . Потенціальну
x y
функцію u(x, y) шукатимемо з рівнянь
 u  P( x, y ),
 x
 u
  Q( x, y ).
 y
З другого рівняння, наприклад, маємо
y
u   Q( x, t )dt  ( x) ,
y0
де (x) – невідома функція (стала інтегрування, яка може зале-

жати від x ). Підставивши в перше рівняння, дістанемо
y
Q
 x
( x, t )dt  ( x)  P( x, y )
y0
Q
або, враховуючи, що ( x, t )  P ( x, t ) ,
x y
y
P ( x, t )dt  ( x)  P ( x, y ) ,
 y
y0
52
y
P( x, t ) y  ( x)  P ( x, y ) ,
0
P( x, y)  P( x, y0 )  ( x)  P( x, y) ,
x
звідки ( x)  P( x, y0 ) , ( x)   P(t , y0 )dt  C . Отже, при вико-
x0
Q P
нанні умови  ( x, y )  D , потенціальна функція існує і
x y
може бути побудована за формулою
x y
u  u( x, y)   P(t , y0 )dt   Q( x, t )dt  C ,

x0 y0
де M0 ( x0 ; y0 ) – фіксована, а M (x; y) – змінна точка області

D0  D 1. Аналогічно можна дістати й таку формулу:
y x
u  u( x, y)   Q( x0 , t )dt   P(t , y)dt  C .

y0 x0
Обидві формули для потенціальної функції u(x, y) можна

записати за допомогою криволінійного інтеграла 2-го роду
уздовж ламаної2 M 0 M :
u  u ( x, y )  
M 0M
P( x, y )dx  Q( x, y )dy  C
  C  u(M )  ,

0
де M 0 M  M 0 LM або M 0 M  M 0 KM , відповідно (рис. 32), C .


Дістанемо н е о б х і д н у умову того, щоб диференціальний
 
вираз Pdx  Qdy  Rdz  ( F , dr ) ( P ( x, y , z ), Q ( x, y , z ),
R( x, y , z )  C1D ) був повним диференціалом деякої потенціальної
функції u  u ( x , y , z )  C D2 : du  Pdx  Qdy  Rdz .
1
У процесі інтегрування область D може "звузитися" (див. приклад 3 на с. 59).
2
За умови, що ламана M 0 LM або M 0 KM належить області D.
53
y
K M D
y 
y0 L D
M 0 D
O x0 x x
Рис. 32. Відшукання потенціальної функції u  u( x, y, z)
Маємо
u  P , u  Q , u  R ,
x y z
 2u  P ,  2u  Q ,  2u  P ,  2u  R ,
xy y yx x xz z zx x
 2 u  R ,  2u  Q .
zy y yz z
Звідси
R  Q , P  R , Q  P .
y z z x x y

використовуючи векторну функцію F  {P; Q; R} , отриману не-
обхідну умову можна записати так1 (див. с. 22):
 
rot F  0 ( x, y , z )  D .
 
Умова rot F  0 ( ( x, y, z) D ) є також достатньою. При ви-
конанні цієї умови потенціальну функцію можна записати, на-
приклад, у вигляді
1
   Q P  
Якщо F  { P ( x , y ); Q ( x , y ); 0} , то rot F    k і умова
 x y 
  Q P
rot F  0 еквівалентна умові  ( x , y )  D .
x y
54
x y z
u  u ( x, y , z )   P(t , y0 , z0 )dt   Q( x, t , z0 )dt   R( x, y, t )dt  C ,

x0 y0 z0
де M0 ( x0 , y0 , z0 ) – фіксована, а M (x, y, z) – змінна точка області

D . Справді, покажемо, наприклад, що u  P . Маємо
x
y z
u  P ( x, y , z )  Q ( x, t , z ) dt  R ( x, y , t ) dt 
x
0 0  x 0  x
y 0 z 0
 Q P R P 
  ,  
 x y x z 
y z
P ( x, t , z )dt  P ( x, y, t )dt 
 P( x, y0 , z0 )   y
0  z
y0 z0
 P( x, y0 , z0 )  P( x, y, z0 )  P( x, y0 , z0 ) 
 P( x, y, z)  P( x, y, z0 )  P( x, y, z) .
Аналогічно можна показати, що u  Q , u  R . Тому

y z

du  Pdx  Qdy  Rdz ( F  grad u ).
Отриману формулу для потенціальної функції можна записа-
ти за допомогою криволінійного інтеграла 2-го роду вздовж ла-
маної1 M0 M :
u  u( x, y, z )   P( x, y, z )dx  Q( x, y, z )dy  R( x, y, z )dz  C ,

M 0M
де
M0 M  M0 L1L2 M (рис. 33), C  u ( M 0 ) .

1
За умови, що ламана M 0 M  M 0 L1L2 M належить області D .
55
z
z0 D
z D
M 0 D
y0 y
O
y
x0 L1 L2
x
x
Рис. 33. Відшукання потенціальної функції u  u(x, y, z)
1. Знайдемо первісну функцію u  u(x, y, z) , якщо
du  ( x 4  2 xy  y 2 ) dx  ( x 2  2 xy  sin y ) dy .
Маємо P  x 4  2 xy  y 2 , Q  x 2  2 xy  sin y . Умова
Q
 2 x  2 y  P ,
x y
очевидно, виконується в області D   2 ( P, Q  C
1 ). Оберемо
x0  y0  0 . Тоді
x y
u   (t 4  2t  0  02 )dt   ( x 2  2 xt  sin t ) dt  C 
0 0
 1 x5  x 2 y  xy 2  cos y  1  C  CD2 .
5
Оскільки первісна визначена з точністю до адитивної сталої, то
u можна вибрати у вигляді
56
u  1 x5  x 2 y  xy 2  cos y .
5
Застосовуючи формулу Ньютона–Лейбніца, дістанемо
B
1 
 Pdx  Qdy   A(0;0), B(2; )   5 x5  x2 y  xy 2  cos y  A 
AB
  1  25  22    22  cos     1  05  02  0  0  02  cos 0  

5  5 
 1  32  4  22  2 ,
5
 Pdx  Qdy  0 по будь-якому (кусково-гладкому) контуру

L
L  D   2 (рис. 34).
y
L
π B A B
3
2
L L L
1
А 1 x
2
2. Знайдемо первісну функцію u  u(x, y, z) , якщо

 y xy
du   1  1   dx   x  x2  dy  2 dz .
 y z z y  z
y xy
У цьому випадку P  1  1  , Q  x  x2 , R   2 ,
y z z y z
57
D  {( x, y , z )  3 : y  0, z  0} , P, Q, R  C1D ,
  
i j k

rot F       R  Q  i   P  R  j   Q  P  k 
 
x y z  y z   z x   x y 
P Q R
 y y
 2  2
  y y  1 1 1 1  
i    2  2  j   2  2  k  0
 z z   z z  z y y z
 ( x, y , z )  D  .
Маємо ( x0  0, y0  1, z0  1, y  0, z  0 ):
 
x y z
 xy 
u 1  1  1 dt    x  x2  dt     2  dt 
0
1 1 1
1 t  1
 t 
y z
xy  xy 
 x   xt  x    C  x   xy  x  x  x     xy   C 
 t 1 t 1  y   z 
xy
 x  x   C  C D2 .
y z
4
Очевидно, D   Di , де
i 1
D1  {( x, y, z): y  0, z  0} , D2  {( x, y, z): y  0, z  0} ,
D3  {( x, y, z): y  0, z  0} , D4  {( x, y, z): y  0, z  0} .
Якщо кусково-гладкий контур L належить одній з областей
Di ( i  1, , 4 ), то  Pdx  Qdy  Rdz  0 .
L
3. Знайдемо первісну функцію u  u ( x, y) , якщо
ydx  xdy
du  .
x2  y 2
Маємо
58
y
P , Q  2 x 2 , D   2 \{(0;0)} ,
x2  y2 x y
Q ( x 2  y 2 )  x  2 x x2  y2
  ,
x ( x2  y 2 )2 ( x 2  y 2 )2
P  x 2  y 2  y  2 y  x 2  y 2 ,
y ( x 2  y 2 )2 ( x 2  y 2 )2
Q P
 ( x, y )  D ,
x y
y x y x
x  1,
u   0
ydt
   Q(t ,1)dt   P(t , y)dt   dt2   2   y  0 
y  1
 0  1 1 t 1 t  y2
1 1
x
  arctg t 1  arctg t  arctg x   arctg y  arctg 1    .
y
y1 y  y 4
Оскільки
 arctg y  arctg 1   1  1  0 ( y  0) ,
 y 
  1  y 2
y 1  12 
2 
 y 
то arctg y  arctg 1  const ( y  0) і первісну можна вибрати у
y
вигляді
u  arctg x  C D2 , i  1, 2 ,
y i
D1  {( x, y )   2 : y  0}, D2  {( x, y )   2 : y  0} .
ydx  xdy
Тому I    u ( B)  u ( A)  0 уздовж будь-якого (куско-
L1
x2  y 2
во-гладкого) контуру L1  Di , i  1,2 (рис. 35).
59
y D1
L1
A B
x
L1
D2
AB
Рис. 35. Приклад 3 ( I  0 )
Обчислимо інтеграл I уздовж кола L0 радіуса a з центром у

початку координат (рис. 36).
L0  L1  L2 y
L
x2  y 2  a2 L1 D1
M A
N B x
L2 D2
Рис. 36. Приклад 3 ( I  2 )
Оскільки контур L0 не лежить в області неперервної дифе-

x
ренційовності первісної u  arctg , то формулу Ньютона–
y
Лейбніца в цьому випадку застосувати не можна. Маємо
60
I   y  a
ydx  xdy  L0 : x  a cos t , 
x2  y 2 t  0, t  2 0
 sin t , 
2 2
a ( sin 2 t  cos2 t )
a2
dt 
L0 A B 
2
   dt  2 .
0
Первісна функція u  arctg x уздовж контуру інтегрування

y
L0 має розриви першого роду в точках
A(a; 0)  B (a; 0) , M ( a; 0)  N ( a; 0) .
Тому, представивши L0 у вигляді L0  L1  L2 , де L1  AM ,
L2  NB , і використавши властивість адитивності, дістанемо
I   u ( M )  u ( A)  u ( B )  u ( N ) 
AM NB
 arctg   a   arctg  a   arctg  a   arctg   a  

 0   0   0   0 
          2 .
2 2 2 2
Оскільки інтеграл    (від повного диференціала ) не

 
AM  NB 
залежить від форми кусково-гладкої кривої, яка сполучає точки
A і M ( N і B ), то можна зробити висновок про те, що
I     2 уздовж будь-якого гладкого контуру L , який охоп-
L
лює початок координат.
x y
4. Нехай P  P ( x, y )  , Q  Q ( x, y )  2 . Оскільки
x2 y 2 x  y2
Q 2 xy
 2  P ( x, y )  D   2 \{(0;0)} ,
x (x  y )2 2 y
61
xdx  ydy 1 d ( x 2  y 2 )
то диференціальний вираз Pdx  Qdy   є
x2  y 2 2 x2  y 2
повним диференціалом функції u  1 ln ( x 2  y 2 ) в області D .

2
xdx  ydy
Тому  2  0 уздовж будь-якого кусково-гладкого кон-
L
x  y2
туру L  D .
5. Нехай r  r(x, y) – неперервно диференційовна функція в
області D , f  f (r) – неперервна функція. Тоді первісною для
диференціального виразу f  r ( x , y )   ( rx dx  ry dy ) є функція
u  u ( x, y )   f (r )dr .
Справді, ux  f (r )rx , u y  f ( r ) ry і du  f ( r ) rx dx  f ( r ) ry dy .

Наприклад,
xdx  ydy 1 dr
du    u  1  dr  1 ln r  1 ln( x 2  y 2 ) ,
x2  y 2 2 r 2 r 2 2
xdx  ydy
du   1 dr  u  1  dr  1  1 ,
(x  y )
2 2 3 2 2r 3 2 2 r 3 2
r x  y2
2
du  sin( xy )( ydx  xdy )  sin rdr 

 u   sin rdr   cos r   cos( xy ).
Аналогічно
xdx  ydy  zdz
du   1 dr  u  1  dr  r  x 2  y 2  z 2 ,
x2  y2  z2 2 r 2 r
du  tg( xyz )( yzdx  xzdy  xydz )  tg rdr 

 u   tg rdr   d cos r   ln | cos r |   ln | cos ( xyz ) |,
cos r
62
xdx  ydy  zdz 1 dr
du   
( x 2  y 2  z 2 )3 2 2 r 3 2
 u  1  dr 3 2
 1  1 .
2 r r x  y2  z2
2
6. Нехай f  f (x) , g  g( y) , h  h(z) – неперервні функції. Тоді

первісною функцією для диференціального виразу
f (x)dx  g( y)dy  h(z)dz
є функція
u   f ( x)dx   g ( y )dy   h( z )dz ,
оскільки ux  f ( x) , u y  g ( y ) , uz  h(z) . Тому, наприклад,
du  x 2 dx  sin ydy  e2 z dz  u  1 x3  cos y  1 e2 z ,

3 2
dy
du  xdx   dz  u  1 ln ( x 2  1)  arctg y  tg z .
x 2  1 1  y 2 cos 2 z 2
1.3.4. Поверхневі інтеграли 1-го роду
Розглянемо обмежену поверхню  , задану векторним пара-

  
метричним рівнянням r  r (u , v) ( r – радіус-вектор точки
M ( x; y;z)   ), (u, v)  D  2 , або, у скалярній формі, рівнян-
нями x  x(u , v), y  y (u , v), z  z (u , v) . Якщо виконуються умови:
 
1) r  r (u , v) – бієкція (взаємно однозначна відповідність між
множиною точок поверхні  і множиною D  D  D );
2) D   2 – обмежена вимірна однозв'язна множина, D –
межа множини D ;
3) функції x  x(u , v) , y  y (u , v ) , z  z (u , v) – неперервно ди-

ференційовні на D ( r (u , v)  C1D );
    
4) N  N (u , v)  ru  rv  0 (u , v )  D ;
то поверхню  називають простою гладкою поверхнею.
63
Нагадаємо, що множину D   2 називають однозв'язною,
якщо будь-який (кусково-гладкий) контур C  D обмежує об-
ласть G , яка цілком належить D : G  D (рис. 37). Межа D
обмеженої однозв'язної множини D складається з одного кон-
туру (на відміну від межі обмеженої n -зв'язної множини
(рис. 38), яка складається із n контурів). Множину D  D  D
називають замиканням множини D .
L  D – межа D
G
C
Рис. 37. Обмежена однозв'язна множина
L  L1  L2  D – межа D
L1
D
L2
Рис. 38. Обмежена двозв'язна множина
Розглянемо геометричний зміст умови 4) в означенні простої

 
гладкої поверхні. Якщо у векторному рівнянні r  r (u , v ) зафік-
сувати параметр v ( u ), то дістанемо гладку координатну лінію
64
v ( u ) на поверхні  , уздовж якої змінюється тільки параметр u
 
(v) . Тому ru ( rv ) є вектором дотичної до координатної лінії v
   
(u) , а векторний добуток N  N (u, v)  ru  rv є вектором, що пе-
 
рпендикулярний і до ru , і до rv , тобто вектором нормалі до по-
верхні  у точці M   перетину ліній v і u (рис. 39).

N (u , v )

rv
u
М

ru

v
дотична площина
до  у точці M
Рис. 39. Вектор нормалі до простої гладкої поверхні

  
Умова N  N (u , v )  0 (u , v)  D означає, що в кожній то-
чці M простої гладкої поверхні  існує дотична площина і при
переході від точки до точки на  положення дотичної площини
змінюється неперервно. Далі розглядатимемо також поверхні  ,
 
для параметричних представлень r  r (u , v)  (u , v)  D  яких
умови 1) і 4) можуть порушуватися на множинах двовимірної
жорданової міри нуль (тобто в окремих точках або на скінченній
кількості кусково-гладких ліній множини D). Такі поверхні на-
зиватимемо гладкими.
Розглянемо приклад гладкої замкненої поверхні 0 , заданої
 
векторним параметричним рівнянням r  r (, ) :
x  a cos  sin  , y  a sin  sin  , z  a cos 
де a  const  0 ,  ,  – сферичні параметри:
65
(, )  D : 0    2, 0     .
Очевидно, 0 – сфера радіуса a з центром у початку координат
без точок A1 (0;0; a) і A2 (0;0; a) (рис. 40). Координатними ліні-
ями є паралелі (уздовж них змінюється кут  , а кут   const ) і
меридіани, уздовж яких змінюється кут  , а   const .
z
а A1

r

М
паралель
O

r а y

а
меридіан
x
0 –а A  D
2

O 2 
Рис. 40. Параметричне представлення сфери  0
Якщо розглянути відображення

 
r  r (, )  (, )  D : 0    2, 0      ,
то отримаємо повну сферу, причому взаємна однозначність відо-
браження порушується у т. зв. кратних точках A1 і A2 (ці точки є
образами цілих відрізків   0 (0    2) і    (0    2) , від-
повідно).
66

Знайдемо вектор нормалі N до сфери  для даного парамет-
ричного представлення. Маємо
  
i j k
   
N  N (, )  r  r   a sin   sin  a cos   sin  0 
a cos   cos  a sin   cos   a sin 
  
 a 2  cos   sin 2 i  sin   sin 2  j  sin   cos k  ,

N (, )  a 2 sin  .
 
Як бачимо, умова 4) N  0 порушується при   0 і    , тобто
в точках A1 , A2 0 .
Уведемо поняття площі гладкої (криволінійної) поверхні  , за-
 
даної векторним параметричним рівнянням r  r (u , v)  (u , v )  D  .
Диференціалом площі поверхні  називають величину
def  
d   N (u , v ) dudv  | ru  rv | dudv .
Із геометричного погляду диференціал площі поверхні d є
лінійним наближенням (з точністю до o( dudv ) ) площі  не-
скінченно малого криволінійного паралелограма MKLN , вирі-
заного з поверхні  двома парами нескінченно близьких коор-
динатних ліній u , u  du і v , v  dv (рис. 41).
v  dv K
L
v N
М
u 
u  du
Рис. 41. Криволінійний паралелограм MKLN  
67
Справді,
    
MN  r (u  du , v )  r (u , v )  ru du  o ( du )  ru du ,
    
MK  r (u , v  dv )  r (u , v )  rvdv  o ( dv )  rvdv .
  
Тому d   | ru du  rv dv |  N (u, v) dudv  | ru  rv | dudv .
Таким чином, d є площею паралелограма MK1L1 N1 , який
лежить у дотичній до  площині – площею "лінійного елемен-
та" поверхні  (рис. 42), а величину
  d
N (u , v)  | ru  rv |  (dS  dudv) можна вважати коефіцієн-
dS
том деформації площі при відображенні
 
r  r (u , v) : D   .
Для сфери 0 маємо

r  { a sin   sin ; a cos  sin ; 0} ,
  
r  {a cos   cos ; a sin   cos ;  a sin } , r  r ,
 
| r |  a sin  , | r |  a ,
  
d   | r | d  | r | d   a 2 sin  d d   N (, ) d d  .
L1
K1

rv dv
d K
N1 L

ru du
M

N
Рис. 42. Геометрична інтерпретація диференціала площі d
68
За означенням1, площу гладкої поверхні  приймають такою,
що дорівнює величині
def 
S ()   N (u, v) dudv .
D
Для площі поверхні сфери 0 , наприклад, маємо
S ( 0 )   a 2 sin  d d  
D
2 

 a2  d  sin  d   2a
2
( cos ) 0  4a 2 .
0 0
Розглянемо параметричні рівняння тора 0 – поверхні, утво-
реної обертанням кола ( y  b)2  z 2  a 2 ( x  0 ) із центром у то-
чці (0; b;0) ( b  a ) навколо осі Oz (рис. 43). Для координат точ-
ки M  0 маємо
x  (b  a cos )cos  ,
y  (b  a cos )sin  ,
z  a sin  ,
 ( ,  )  D : 0    2  , 0    2   .
Тому векторне параметричне рівняння тора 0 має вигляд
    
r  r (,  )  (b  a cos  ) cos   i  (b  a cos  )sin   j  a sin   k
 (, )  D  .
Знайдемо площу поверхні тора 0 :

r  (b  a cos )sin ; (b  a cos )cos ; 0 ,

r   a sin   cos ;  a sin   sin ; a cos  ,
  
i j k
 
N  N (,  )  a (b  a cos  )  sin  cos  0 
 sin   cos   sin   sin  cos 
1
З поняттям площі криволінійної поверхні як границі інтегральних сум
можна ознайомитися в [7].
69
  
 a(b  a cos )  i cos  cos   j sin  cos   k sin   ,

d   N (,  ) d d   a (b  a cos  ) d d  ,
2 2
S (0 )   a(b  a cos )d d   a  d   (b  a cos )d   42 ab.
D 0 0
0 z
y
y
z a M
ψ
O b
φ
φ – координатна
x
ψ – координатна
лінія
лінія
Рис. 43. Тор  0
Нехай f  f ( M )  f ( x, y, z ) – функція, визначена і неперервна

у кожній точці гладкої поверхні  ( f  C ). Величину
70
def  
 f ( M )d    f ( x, y , z )d    f  r (u, v)   | N (u, v) | dudv 
  D
 
  f  r (u , v)   | ru  rv | dudv
D
називають поверхневим інтегралом 1-го роду від функції f по
поверхні  .
З означення площі поверхні  і поверхневого інтеграла 1-го
роду випливає, що
S ()   d  .

Умови 1) – 4) означення простої гладкої поверхні  забезпе-
чують існування поверхневого інтеграла 1-го роду, оскільки йо-
го обчислення зводиться до обчислення подвійного інтеграла
Рімана від неперервної на замкненій обмеженій вимірній мно-

жині D функції f  x (u , v ), y (u , v ), z (u , v )   | ru  rv | по множині D .
Поверхневий інтеграл 1-го роду не залежить від способу па-
раметризації простої гладкої поверхні  . Припустимо, що поверх-
ня  задана ще й таким параметричним рівнянням:
 
r  r1 (, )  (, )  D1  ,
 
причому r1 (, )  r  u (, ), v (, )  , а відображення
u  u(, ), v  v(, ) : D1  D
1
регулярне . У подвійному інтегралі, який визначає поверхневий
інтеграл 1-го роду, виконаємо заміну змінних за формулами
u  u (, ), v  v(, ) . Тоді
1
Регулярне відображення (див. [1]) множини D 1 на множину D бієктив-
u v
не (взаємно однозначне), u (, ), v (, )  C 1D , якобіан  J  0 , існує
1 u v
обернене відображення    ( u , v ),    ( u , v ) : D  D1 , для якого якобіан
 u u 1
 0.
 v v J
71
 
r (u , v )  r1  (u , v ), (u , v )  ,
     
ru  r1  u  r1  u , rv  r1  v  r1  v ,
         
ru  rv  r1  r1 u v  r1  r1u v  r1  r1 u v  r1  r1u v 
        1
 r1  r1  u v  u v   r1  r1 u u  r1  r1 .
v v J
Маємо
u  u (, ), 
 
 f ( M )d    f  r (u , v)   | ru  rv | dudv   v  v(, )  
 
( D  D) 
 D  1 
   1
  f  r  u(, ), v(, )    | r1  r1 |   | J | d d  
D
|J|
1
  
  f  r  u (, ), v (, )    | r1  r1 | d d  .
D1
Якщо поверхня  є об'єднанням скінченної кількості простих
m
гладких поверхонь     i (у цьому разі  називають кусково-
i1
гладкою поверхнею), а функція f  f ( M ) визначена і неперервна
в кожній точці поверхні  , то
def m
 f (M )d     f ( M )d  .
 i 1 i
У випадку замкненої поверхні  поверхневий інтеграл 1-го роду

позначають так:
 f (M )d  .

Фізичний зміст поверхневого інтеграла 1-го роду

Якщо функція f ( M ) є густиною маси (густиною електрич-
них зарядів) матеріальної поверхні  , то підінтегральний вираз
f ( M )d є масою (електричним зарядом) елемента поверхні
площею d , а сам поверхневий інтеграл за означенням прий-
72
мають таким, що дорівнює масі (сумарному електричному заря-
ду) матеріальної поверхні:
m ( ) 
def
 f ( M )d    Q ( )  .
def

Розглянемо різні форми запису диференціала площі поверхні
d і формули обчислення поверхневого інтеграла 1-го роду.

1. Вектор нормалі N (u , v ) запишемо у вигляді
  
   i j k   
N (u, v)  ru  rv  xu yu zu  Ai  Bj  Ck ,
xv yv zv
де
yu zu D ( y, z ) z  x D ( z , x )
A  , B u u  ,
 
yv zv D(u , v) zv xv D(u , v)
x  y  D ( x, y )
C u u  .
xv yv D(u , v)

Тоді d   | N (u , v ) | dudv  A2  B 2  C 2 dudv ,

 f ( M )d    f  r (u, v)  A2  B 2  C 2 dudv
 D

2. Для квадрата модуля вектора N (u , v ) маємо
      2
N 2 (u , v )  | N (u , v) |2  | ru  rv |2  | ru |  | rv |  sin (u , v) 
  2
   r  r  
 | ru |2  | rv |2 1  cos 2 (u, v)   | ru |2  | rv |2 1    u v   
  
 
  | ru |  | rv |  
    2
 ru2  rv2   ru  rv  .
Звідси

d   N (u, v) dudv  EG  F 2 dudv ,
де
73
E  ( xu )2  ( yu )  ( zu )  ru2 ,
G  ( xv )2  ( yv )  ( zv )  rv2 ,
F  xu xv  yu yv  zu zv  ru  rv
– коефіцієнти першої квадратичної форми поверхні1,

 f ( M )d    f  r (u , v )  EG  F dudv .
2
 D
3. а) Нехай поверхня  задана явним рівнянням
z  z ( x, y )  ( x, y )  D  .
Тоді маємо параметричне рівняння у вигляді
    
r  r ( x, y )  xi  yj  z ( x, y ) k ,
 
rx  {1; 0; z x }, ry  {0; 1; z y } ,
  
  i j k   
 
N  N ( x, y )  rx  ry  1 0 z x   z x i  z y j  k ,
0 1 z y
d   1  z x 2  z y 2 dxdy ,
 f ( M )d    f  x, y, z ( x, y )  1  z x 2  z y 2 dxdy .
 D
б) Якщо поверхня  задана неявним рівнянням
 ( x, y , z )  0
і, наприклад, z  0 , то функція z  z ( x, y ) задана неявно цим
рівнянням на деякій множині D . Тому
 y
z x   x , z y   ,
z z
x 2  y 2  z 2
d  dxdy .
z 2
1
З основними поняттями диференціальної геометрії кривих і поверхонь
можна ознайомитися в [2].
74
Деякі фізичні застосування
поверхневих інтегралів 1-го роду
Нехай ( M )  ( x, y, z ) – густина маси кусково-гладкої мате-

ріальної поверхні  . Тоді
m()   ( x, y, z )d 

– маса поверхні  ;
M yz   x(M )d , M xz   y( M )d , M xy   z( M )d 
  
– статичні моменти поверхні  відносно координатних пло-

щин yOz , xOz , xOy , відповідно;
M yz M xz M xy
x0  , y0  , z0 
m( ) m( ) m ( )
– координати центра мас поверхні  ;
I yz   x 2  ( M ) d , I xz   y 2  ( M ) d , I xy   z 2  ( M ) d 
  
– моменти інерції поверхні  відносно координатних площин

yOz , xOz , xOy , відповідно;
I x   ( y 2  z 2 )( M )d , I y   ( x 2  z 2 )( M )d ,
 
I z   ( x  y )( M ) d 
2 2
– моменти інерції поверхні  відносно координатних осей Ox ,

Oy і Oz , відповідно;
I O   ( x 2  y 2  z 2 )( M )d 

– моменти інерції поверхні  відносно початку координат.
75
1. Знайдемо площу повної поверхні еліптичного конуса (рис. 44)
x2 y2
: z   , z  h (0  a  b, h  0) .
a2 b2
z
1
h
2
O
bh y
D
ah x2 y2
x  1
( ah) 2 (bh) 2
 d    d    d  . Маємо
Очевидно, S ( )  
 1 2
1 : z  h , ( x , y )  D , d   12  0 2  0 2 dxdy  dxdy ,
S (1 )   d    dxdy    ah  bh  abh2 .
1 D
Параметричні рівняння поверхні  2 дістанемо, поклавши
x  au cos v, y  bu sin v .
Тоді z  u і
 2 : x  au cos v, y  bu sin v, z  u
 (u , v)  Duv : 0  u  h, 0  v  2   .
Знайдемо коефіцієнти першої квадратичної форми поверхні:
 
ru  { a cos v; b sin v;1} , rv  {  au sin v; bu cos v; 0} ,
76

E  ru2  a 2 cos2 v  b 2 sin 2 v  1 ,

G  rv2  a 2u 2 sin 2 v  b 2u 2 cos2 v ,
 
F  ru  rv  a 2u sin v cos v  b2u sin v cos v  (b2  a 2 )u sin v cos v ,
EG  F 2   a 2 cos 2 v  b 2 sin 2 v  1 a 2u 2 sin 2 v  b 2u 2 cos 2 v  
  (b 2  a 2 )u sin v cos v  
2
 a 4u 2 sin 2 v cos 2 v  a 2b 2u 2 cos 4 v 

 a 2b2u 2 sin 4v  b4u 2 sin 2v cos2v 
 a 2u 2 sin 2 v  b 2u 2 cos 2 v  (b 2  a 2 ) 2 u 2 sin 2 v cos 2 v 
 a 2b 2u 2 cos 4 v  a 2b 2u 2 sin 4 v 
 a 2u 2 sin 2 v  b2u 2 cos 2 v  2a 2b 2u 2 sin 2 v cos2 v 

 a 2b2u 2 cos 2 v  cos2 v  sin 2 v   a 2b 2u 2 sin 2 v  sin 2 v  cos 2 v  
 a 2u 2 sin 2 v  b2u 2 cos 2 v 

 a 2b 2u 2  a 2u 2 sin 2 v  b 2u 2 cos 2 v 
 a 2b 2u 2  a 2u 2 sin 2 v  b2u 2 (1  sin 2 v) 

 u 2  a 2b2  a 2 sin 2 v  b 2  b 2 sin 2 v  
 u 2  a 2b2  b2  (a 2  b2 )sin 2 v  
 b2  a 2 
 u 2b 2 (a 2  1) 1  2 2 sin 2 v   u 2b 2 (a 2  1) 1  k 2 sin 2 v  ,
 b (a  1) 
b2  a 2
де k 2  (0  k  1) . Тому
b 2 ( a 2  1)
d   b a2  1 u 1  k 2 sin 2 v dudv ,
S ( 2 )   b a 2  1 u 1  k 2 sin 2 v dudv 
Duv
77
h 2 2
b a 2  1 h2
 b a  1  udu 
2 2
1  k sin v dv 2
 1  k 2 sin 2 v dv .
0 0
2 0
2
Оскільки sin v – парна  -періодична функція, то при k  0
2 2
 1  k 2 sin 2 v dv  2  1  k 2 sin 2 v dv 
0  2
2
4  1  k 2 sin 2 v dv  4 E  k ,  2  ,
0
E  k ,   – функція Лежандра (еліптичний інтеграл1 2-го роду).
Тому S (2 )  2b a2  1 h2 E  k ,  2 і
S ()  abh2  2b a 2  1 h2 E  k ,  2 (k  0) .
При a  b (випадок кругового конуса) маємо
S ()  a 2 h2  a a 2  1 h2 .
Диференціал площі d для  2 можна знайти і так:
  
i j k   
 
ru  rv  a cos v b sin v 1  bu cos vi  au sin vj  abuk ,
au sin v bu cos v 0
 
d   ru  rv dudv  b2u 2 cos2 v  a 2u 2 sin 2 v  a 2b2u 2 dudv 
 u b2  b2 sin 2 v  a2 sin 2 v  a2b2 dudv 
b2  a 2
 ub 1  a 2 1  2 2
sin 2 v dudv  ub 1  a 2 1  k 2 sin 2 v dudv.
b (1  a )
2. Доведемо формулу Пуассона
1
  
I   f (m  r )d   2  f (| m | u )du ,
 1
1
Ознайомитися зі спеціальними (неелементарними) функціями інтеграль-
ного типу можна в [9, 11].
78

де f – неперервна функція, m – сталий вектор,  – сфера оди-
 
ничного радіуса, r  OM , O – центр, M – довільна точка сфери

(рис. 45), | r |  1 .

  m
r М
Рис. 45. Приклад 2 (формула Пуассона)
Для обчислення інтеграла I початок координат виберемо в


точці O , а вісь Oz направимо уздовж вектора m . Тоді
 : x2  y 2  z 2  1 ,
або в параметричній формі
x  cos  sin , y  sin  sin , z  cos 
(0    2, 0    );
     
d   sin d d  , m  {0; 0; | m |} , r  {x; y; z} , m  r  | m | z .
Маємо
2 
  cos   u , 
I   d  f | m | cos   sin d    
0 0 sin d    du 
2 1 2 1
 
  d   f | m | u  (du )   d   f | m | u  du 
0 1 0 1
1

 2  f | m | u  du .
1
3. Знайдемо масу параболічної поверхні (рис. 46),
 : z  x 2  y 2 (0  z  h) ,
79
якщо густина маси ( x, y, z )  x 2 z .
O h y
x D
Маємо
m ( )   ( x, y , z ) d    x 2 zd  ,
 
 z   2 x, 
d   1  z x2  z y2 dxdy   z x  2 y   1  4( x 2  y 2 ) dxdy ,
 y 
m ( )   x 2 ( x 2  y 2 ) 1  4( x 2  y 2 ) dxdy 
D
2 h
x  r cos , 
  ПСК:   d   r 2 cos 2   r 2 1  4r 2 rdr 
 y  r sin  
0 0
2 h
1
  cos
2
d   1  4r 2 r 4 d (r 2 )   r 2  t  
2 0 0
 1  4t  , 
  12 d  
h 1 4 h
  2
  1  4t t dt  t  1 (2  1),   
 2
  1 (2  1)
2  4 1  2 4
0 1
 dt  d  
 2 
80
1 4 h 1 4 h
  1 2 1 
 (  2   )d    7  5  3 
6 4 2
 .
64 64  7 5 3 1
1
4. Знайдемо статичний момент і момент інерції однорідної
пластини ( ( x, y, z )  1 ) (рис. 47)
 : x  y  z  1 ( x  0, y  0, z  0)
відносно координатної площини xOy .
1
M ( x, y , z )

z
1
B y
1
А D y 1 x
x
Для статичного моменту M xy маємо

  : z  1  x  y , ( x, y )  D, 
M xy   zd    
  d   1  1  1dxdy  3 dxdy 
1 1 x
  (1  x  y ) 3 dxdy  3  dxdy  3  dx  ( x  y)dy 
D D 0 0
1 1 x
 3 S (AOB)  3  1  ( x  y )2 0 dx 
2
0
 
1
 3 1  3  1  (1  x 2 )dx  3  3 1  1  3 .
2 2 2 2 3 6
0
81
Знайдемо момент інерції I xy :
I xy   z 2 d    (1  x  y ) 2 3 dxdy 
 D
 3  1  2( x  y )  ( x  y ) 2  dxdy 
D
 3  dxdy  2 3  ( x  y ) dxdy  3  ( x  y ) 2 dxdy 

D D D
1 1 x 1
1 x
 3  1  2 3  1  ( x  y )2 0 dx  3  1  ( x  y )3 0 dx 
2 2 3
0 0
1 1
 3  3  (1  x 2 )dx  3  (1  x3 )dx 
2 3
0 0
3    
 3  3 1 1  3 1 1  3 1  2  1  3 .
2 3 4 2 3 4 12 
5. Знайдемо координати центра мас частини  поверхні сфе-
ри x 2  y 2  z 2  a 2 , вирізаної циліндром x 2  y 2  ax , z  0 ,
якщо густина маси ( x, y, z )  xz (рис. 48).
z
a

a y
a
a 2 D
x
82

  
2 2
Циліндром x 2  y 2  ax  0  x  a  y 2  a , z  0  по-
 2 4 
верхня  проектується на множину (рис. 49)
  y
2 2
D: x  a 2
a .
2 4
r  a cos 
y
φ
O a x
a 2
D  Пр xOy 
Рис. 49. Множина D (приклад 5)
Рівняння поверхні  має вигляд

 : z  a 2  x 2  y 2 , ( x, y)  D .
y
Тому z x   x , z y   ,
z z
2 y2 adxdy adxdy
d   1  x 2  2 dxdy   .
z z a2  x2  y2 z
Знаходимо масу поверхні  :
adxdy
m()   xzd    x a 2  x2  y 2  a  xdxdy 
 D a 2  x2  y 2 D
 13 r  d 
2 a cos  2
3 a cos 
  ПСК   a  d  r cos   rdr  2a  cos  0
 2 0 0
  2  d 
2 2 2
1  cos 
 2 a4  cos 4 d   2 a 4
3 3
0 0
83
1  2cos 2  1  cos2 4  d   8 a .
2
 1 a4 
4
6
0
Знаходимо статичні моменти:

2 a cos 
M yz   xxzd   a  x 2 dxdy  a  d  r 2 cos 2   rdr 
 D  2 0
 
2 5 2
a cos 
 2a  cos 2  1 r 4 0 d  a  cos 6 d   sin 2   t  
4 2  
0 0
5  1 2    7 2  a5 531  5
 a 1  2 2 2  5a ,
2 2   4 4 3! 64
2 a cos 
M xz   yxzd   a  xydxdy  a  d  r 2 cos  sin  rdr  0
 D  2 0
(інтеграл по проміжку від   2 до  2 від непарної (відносно

) функції),
M xy   zxzd   a  x a 2  x 2  y 2 dxdy 
 D
2 a cos 
a  d  r cos   a 2  r 2 rdr 
 2 0
2 a cos 
 2a  cos d   r 2  a 2  r 2 dr .
0 0
a cos 
Інтеграл C   r 2  a 2  r 2 dr обчислимо окремо. Маємо
0
 a 2  r 2  t 2 r 2 , r  a , dr   a(1  t 2 ) 3 2 tdt 
C 1 t2

 
 tн  , tв  tg  
84
tg  
a2 at at dt  a 4 t 2 dt 
  1 t2 2 3 2  2 3
 1  t 2 (1  t ) tg  (1  t )
2 d
t  tg , dt  d  , 1  t 2  1   2 tg  
cos 2 
 cos 2  cos 2    a 
4

  d
  н  ,  в   2  
cos6 
2 4 2 4 2
 a4  sin 2  cos2 d   a  sin 2 2d   a  (1  cos 4)d  
4 8
  
   
4 4
 a     1 sin 4    a     1 sin 4 .
 2
8 2 4 8 2 4
Отже,
 2 cos    cos   14 sin 4 cos  d  

5  2
M xy  2 a 
8
0
5 2 
 a   sin  0  ( sin   cos ) 0  1
2 2

4 2 8   sin 3  sin 5 d   
 0 
 
5 2 
 a      1  1  1 cos3  1 cos 5 
4 2 2 8 3 5 0 
 
5 5 5
 a 1  1 1  1   a  16  4a ,
4  8 3 5  4 15 15
5a5 4a 5
M yz M xz M xy
xc   64  5a , yc   0, zc   15  32a .
m( )  a 4 4 m( ) m()  a 4 15
8 8
85
1.3.5. Поверхневі інтеграли 2-го роду.
Потік векторного поля
Розглянемо гладку поверхню  у 3 , задану векторним па-

раметричним рівнянням r  r (u, v)  (u, v)  D  2  . Поверхню 
 
називають орієнтовною (двосторонньою), якщо обхід по будь-

якому кусково-гладкому контуру L на  , який не має спільних

точок із краєм поверхні, не змінює напрямку орта n(M ) нормалі
до поверхні (рис. 50). У випадку ж, коли на поверхні існує кон-
тур, при обході якого орт нормалі до поверхні змінює свій на-
прямок на протилежний, поверхню називають односторонньою,
або неорієнтовною.

n( M )
L
 
Рис. 50. Обхід контуру ортом нормалі до поверхні
На двосторонній поверхні можна вибрати дві і тільки дві не-


перервні векторні функції n(M ) ( M  ) ортів нормалей до по-
верхні (два неперервних поля нормалей) (рис. 51). Вибір однієї
із цих функцій (тобто фіксація певного поля нормалей) означає
фіксацію однієї зі сторін поверхні. Поверхню в цьому випадку

називають орієнтованою, а орт n(M ) – ортом орієнтації повер-
хні. На односторонній поверхні неможливо виділити жодного
неперервного поля нормалей.
86

n( M )
М


n ( M )
Рис. 51. Фіксація певної сторони двосторонньої поверхні
Двосторонніми поверхнями є, наприклад, площина та її час-

тини (круг, прямокутник, паралелограм тощо), а також сфера,
еліпсоїд (рис. 52), повні поверхні циліндра, конуса, параболоїда
(рис.53), тора (рис. 43), причому у випадку замкнених повер-
хонь кажуть про зовнішню (орти орієнтації напрямлені в "зов-
нішню" частину простору) і внутрішню (орти орієнтації напря-
млені у "внутрішню" частину простору) сторони поверхні.

n( M )

n( M )
М
М 
n(M )

n ( M )
Рис. 52. Приклади двосторонніх поверхонь
Двосторонніми також є гладкі поверхні, задані рівняннями

типу z  f ( x, y )  x  f ( y, z ), y  f ( x, z )  . На (рис. 54) "верхня"
сторона поверхні  характеризується умовою 0     2
(cos   0) , а "нижня" – умовою  2     (cos   0) .
87
 М
 n (M )
n (M ) 
 n (M )
М 
 n (M )
 М
 М  n (M )
n (M )
 
 n (M ) n (M )

n (M )

 n (M ) М
М

  n (M ) 
n (M )   n (M )
n (M ) М
Рис. 53. Орієнтація повних поверхонь циліндра,

конуса, параболоїда
z  γ
n(M )  : z  f ( x, y )
x y
М γ

n ( M )
Рис. 54. Орієнтація поверхні, заданої явним рівнянням
88
Найпростішим прикладом односторонньої (неорієнтовної)
поверхні в 3 є т.зв. стрічка (смужка) Мебіуса, яку можна
отримати з прямокутної смужки ABCD за допомогою переги-
нання і склеювання (рис. 55). Обхід стрічки Мебіуса, напри-
клад, по середній лінії прямокутника ABCD змінює напрямок

орта n(M ) на протилежний.
B C
A D
B D
A C

n ( M )
M 
n(M )
Рис. 55. Стрічка Мебіуса
Нехай на гладкій двосторонній поверхні  задана неперервна

векторна функція
 
F  F ( M )  {P ( M ); Q( M ); R ( M )}  M  M ( x; y; z )   
89
 
і n  n(M )  {cos ; cos ; cos } – орт орієнтації поверхні  .
Скалярну величину
def  
I    F (M ), n(M )  d  

   P(M )cos   Q(M )cos   R(M )cos   d 

називають поверхневим інтегралом 2-го роду від векторної функ-

ції F по вибраній стороні поверхні  .
З означення випливає, якщо  і  – дві сторони гладкої
двосторонньої поверхні  , то
   
  F , n d     F , n d  ,
 
 
оскільки n    n  . Це означає, що поверхневі інтеграли 2-го
роду залежать від орієнтації поверхні та змінюють свій знак на
протилежний при зміні орієнтації.
 γ d
z n
y y  dy
O
y
x
x  dx
dx
x
dy
dxdy  d  cos 
Рис. 56. Ілюстрація рівності d   cos   dxdy
90
Із рис. 56 випливає1, що d   cos   dxdy . Аналогічно
d   cos   dydz, d   cos   dzdx .
Тому поверхневі інтеграли 2-го роду записують також у вигляді
 
I   ( F , n )d    Pdydz  Qdzdx  Rdxdy .
 
Оскільки поверхневий інтеграл 2-го роду виражається через
поверхневий інтеграл 1-го роду по гладкій поверхні  від непе-
рервної функції
 
( F , n )  P ( x, y, z ) cos ( x, y , z ) 
Q( x, y, z)cos ( x, y, z)  R( x, y, z )cos ( x, y, z) ,
то він існує і має властивості, аналогічні властивостям поверх-
невого інтеграла 1-го роду.
Отримаємо формули обчислення поверхневого інтеграла 2-го
роду. Нехай2
 
 : r  r (u , v)  (u , v)  D  ,
 { A; B; C} { A; B; C}
n  {cos ; cos ; cos }   
2 2 2
A  B C EF  G 2
– орт орієнтації поверхні  (знак залежить від вибору сторони
поверхні). Тоді
 
 ( F , n)d    Pdydz  Qdzdx  Rdxdy 
 
  ( P cos   Q cos   R cos  ) EG  F 2 dudv 

D
   ( PA  QB  RC )dudv ,
D
де
D( y, z ) yu yv D( z, x) zu zv
A  , B  ,
D(u , v) zu zv D(u, v) xu xv
1
Площа проекції плоскої фігури на деяку площину дорівнює площі фігури,
помноженій на косинус кута між нормалями до площини проекції та площини,
у якій лежить проектована фігура.
2
Див. с. 74.
91
D( x, y ) xu xv
C  .
D(u, v) yu yv
Якщо поверхня  задана рівнянням z  z ( x, y )  ( x, y )  D  ,
то
D( y, z ) 0 1 D( z , x) z z
A  z  z    z x , B   x y   z y ,
D ( x, y ) x y D ( x, y ) 1 0
D ( x, y ) 1 0  { z x ;  z y ; 1}
C   1, n   ,
D ( x, y ) 0 1  2
1  ( zx )  ( z y )  2
і формула обчислення має вигляд

 Pdydz  Qdzdx  Rdxdy    (Pzx  Qzy  R)dxdy ,
 D
причому знак "+" обирають у випадку cos   0 , а знак "–" – у

випадку cos   0 (де  – кут між ортом орієнтації n і додатним
напрямом осі Oz ).

Якщо F  {0; 0; R ( x, y, z )} , то
 
 ( F , n )d    Rdxdy   : z  z( x, y), ( x, y)  D  
 
   R( x, y, z ( x, y ))dxdy .
D
m
Якщо двостороння поверхня  кусково-гладка:     i
i1
( i – гладка поверхня), векторна функція визначена і неперервна
у кожній точці  , то
def m
 Pdydz  Qdzdx  Rdxdy    Pdydz  Qdzdx  Rdxdy ,
 i 1 i
причому орієнтації поверхонь i узгоджені з орієнтацією по-

верхні  . У випадку замкненої поверхні  поверхневий інтег-
рал 2-го роду позначають символом   Pdydz  Qdzdx  Rdxdy і

вказують орієнтацію поверхні  .
92
Фізичний зміст поверхневого інтеграла 2-го роду
 
Поверхневий інтеграл 2-го роду I   ( F , n )d  називають


також потоком вектора (векторного поля) F через вибрану
сторону поверхні  і позначають символом
 def  
  ( F )   ( F , n ) d  .

  
n V  V (M )
Vn
М
d 
Рис. 57. Фізичний зміст поверхневого інтеграла 2-го роду

 
З'ясуємо походження терміну "потік". Нехай V  V ( x, y, z ) –
стаціонарне поле швидкостей рухомої рідини (рис. 57). Знайде-
мо об'єм рідини, який протікає через вибрану сторону поверхні
 за одиницю часу. Із рис. 57 випливає, що об'єм рідини, який
протікає за одиницю часу через елементарну площадку площею
d (елементарний потік рідини) дорівнює об'єму похилого ци-

ліндра з площею основи d і твірною | V | : d   Vn d  , де
 
Vn  (V , n ) – висота похилого циліндра. Таким чином,
  
  (V )   d    (V , n )d 
 
93
 
– потік векторного поля V  V ( x, y , z ) чисельно дорівнює об'єму
рідини, який протікає через вибрану сторону поверхні  за одини-
цю часу.
Залежно від фізичного змісту векторного поля можна гово-
рити про потік електричного поля, потік магнітного поля тощо.
1. Обчислимо інтеграл I    xdydz  ydzdx  zdxdy , якщо 

– зовнішня сторона повної поверхні циліндра (рис. 58)
x2  y 2  a2 , 0  z  h .
z 

3 n3  k
2

n2
О
y
1
 
x n1   k
  
 (r , n )d  , де r  {x; y; z} . Ураховуючи влас-
Очевидно, I  

тивість адитивності поверхневого інтеграла, маємо
3
 
I   (r , ni )d  .
i 1 i
94
Знайдемо інтеграли по 1 ,  2 ,  3 :
   
 1
( r , n ) d    , k )d    z d   0 ,
( r
1 1 1
оскільки на поверхні 1 :
   
 3  , k )d    z d   h S (3 )  a h ,
2
( r , n ) d  ( r
3 3 3
 
оскільки z  h на поверхні  3 ( ( r , n3 )  h на  3 ).
2 2 2
Із рівняння поверхні 2 : x  y  a маємо

N  {2 x; 2 y; 0} – вектор нормалі до  2 ,

n2 
{2 x; 2 y; 0}
4x  4 y
2 2

{ x; y; 0}
x y
2 2
x y
 ; ;0
a a 
 ( x, y , z )   2  .
Тому
   x2 y 2 
 ( r , n 2 ) d     a  a  d   a  d   aS ( 2 ) 
2 2 2
 a  2ah  2a 2
 
( ( r , n2 )  a на  2 ).
Отже, I  a 2 h  0  2a 2 h  3a 2 h .

2. Знайдемо потік   ( F ) кулонівського поля (див. с. 11)
 r  
F  3  r  {x; y; z}, r  | r |
r
у випадках:
2 2 2 2
а)  : x  y  z  a (зовнішня сторона сфери);
2 2 2
б)  : x  y  a , z  h (зовнішня сторона повної поверхні
циліндра);

в)  : x  y  z  a (0  z  a) ( 0    (n
2 2 2 2
, Oz)   2 );
2 2 2 2
г)  : x  y  ( z  h)  a (0  a  h) (зовнішня сторона
сфери);
2 2
д)  : x  y  z  1, z  1 (зовнішня сторона повної поверхні).
95
 2 2 2 2
□ а) Вектор нормалі N до  : x  y  z  a (рис. 59) має

вигляд N  {2 x; 2 y; 2 z} . Тому
 
 {2 x; 2 y; 2 z} y  
n  x ; ; z  r  r  ( x, y, z )   ,
4 x2  4 y 2  4 z 2 r r r r a
 
    
r , r d 
 (F )    ( F , n ) d    r 3 r

 
r2 1 1 1
 r 4 d   
 r 2 d   a 2  d   a 2  4a
2
   4 .
  
z
a

a
y
a
x
Рис. 59. Приклад 2 а)
б)  – кусково-гладка поверхня. Тому (рис. 60)

   
  ( F )   1 ( F )   2 ( F )   3 ( F ) .
Маємо
   h dxdy
 1 ( F )    r3 , n1  d     z3 d     2 2 2 32

1  r  1 r 1 ( x  y  h )

2 a
 x   cos ,  d 
  ПСК :   h  d  2 
 y   sin   2 32
0 0 (  h )
a
d (2  h2 ) a 2h
 h  2 2 32
 2h (2  h2 )1 2 0  2  ;
0 ( h ) a 2  h2
96
   h dxdy
 3 ( F )    r3 , n3  d    z3 d    2 2 2 32

3  r  3 r 1 ( x  y  h )
 2  2h ,
a 2  h2
z 
3 : z  h 
n3  k
h
2 2 2
2 : x  y  a 
n2   x a ; x a ; 0
О
D y
x
h
 
1 : z  h n1   k
Рис. 60. Приклад 2 б)
  
x2  y2 a2
  2 ( F )    r3 , n2  d    d    2 2 3 2 d  
 r   ar 3  a(a  z )
2 2 2
 a   2 d 2 3 2   2 d 2 3 2  ,
(a  z ) 2 (a  z )
 2 
де 2 : x  a 2  y 2 , 2 : x   a 2  y 2 ,  a  y  a ,  h  z  h
(рис. 61). Оскільки змінна x не входить у підінтегральний ви-
 d
раз, то 2 ( F )  2a  2 2 32
. Маємо
 (a  z )
2
a dydz
d   1  xy2  xz2 dydz  ,
a2  y 2
97
 a h
adydz
 2 ( F )  2a  dy  
a h a 2  y 2 (a 2  z 2 )3 2
a h h
dy dz  dz
   8a   2
2 2
 8a 2 2 32

0 a 2  y 2 0 (a  z ) 2 0 (a  z 2 )3 2
 z  a tg t  arctg ( h a )
1
  dz  adt   4a 2  2
arctg ( h a )
  a
 cos t dt  4 sin t 0 
 cos 2t  0

 4 sin arctg h  4  
tg arctg h
a   4h .
a

1  tg 2 arctg h
a  a 2  h2
h
π
a O a y

Рис. 61. Множина | y |  a, | z |  h
 4h 4h
Отже,   ( F )  4    4 .
2 2 2 2
a h a h
в) Маємо (рис. 62):
   2
  ( F )    r3 , r  d    a 4 d   12 S ()  12 2a 2  2 .
a
r  a a a
98
z
a  
 nr
a
a y
a
x
Рис. 62. Приклад 2 в)


г) Знайдемо орт n орієнтації поверхні  (рис. 63). Маємо
x2  y 2  ( z  h)2  a2 ,

N  2 x; 2 y; 2( z  h) – вектор нормалі до  ,
 2 x; 2 y; 2( z  h)  x; y; z  h
n  
4 x 2  4 y 2  4( z  h) 2 x 2  y 2  ( z  h) 2

y
 x; ; zh
a a a   ( x, y , z )    .
Оскільки на верхній півсфері ( z  h ) виконується cos   0 , а на
нижній ( z  h ) – cos   0 , то орт орієнтації має вигляд

 y
n  x; ; z h
a a a   ( x, y , z )    .
Тоді
  2 2 2
 r , n  d   x  y  z  zh d  .
  r 3 
 (F )   
 ar 3
 
99
z
ha 1
1 n1
2
2 n2
ha
–а O а y
а
x D
Рис. 63. Приклад 2 г)
На сфері  виконуються рівності

x2  y2  z 2  2zh  a2  h2 ,
r 3  ( x2  y 2  z 2 )3 2  (2zh  a2  h2 )3 2 ,
x 2  y 2  z 2  zh zh  a 2  h 2
3
 .
ar a (2 zh  a 2  h 2 )3 2
Верхня півсфера
1 : z  h  a 2  x 2  y 2 (cos 1  0)
і нижня півсфера
1 : z  h  a 2  x 2  y 2 (cos  2  0)
100
 
adxdy
 d    проектуються на площину xOy в круг
 a  x  y 
2 2 2
D : x2  y2  a2 . Тому
  
  ( F )   1 ( F )   2 ( F ) 
h2  h a 2  x 2  y 2  a 2  h2 adxdy
  
 
32
D 2
a 2h  2h a  x  y  a  h 2 2 2 2 2 a2  x2  y 2
h2  h a 2  x2  y 2  a 2  h2 adxdy
  
 
32
D 2 2
a 2h  2h a  x  y  a  h 2 2 2 2 a  x2  y 2
2
h a2  x2  y 2  a2 adxdy
  
 
32
D 2
a h  a  2h a  x  y2 2 2 2 a2  x2  y 2
h a2  x2  y 2  a2 adxdy
    ПСК  
 
32 2 2 2
D a h 2  a 2  2h a 2  x 2  y 2 a x y
(h0  h 2  a 2 )
2 a h a2  r 2  a2 rdr
  d   
 
32
0 2 2 a2  r 2
0
 h0  2 h a  r
 2 2 
a
h a2  r 2  a2 rdr   a r t 
    rdr  dt  
h 
32
2 2 a2  r 2   2 2 
0  2h a  r
0
  a r
 0 ht  a 2 0
ht  a 2 
 2   32
dt   32
dt  
 a (h0  2ht ) (
a 0 h  2 ht ) 

 заміна в 1-му інтегралі: заміна в 2-му інтегралі: 
 h0  2ht  u, h0  2ht  v, 
 
t  1 (u  h0 ), dt  1 du t  1 (h0  u ), dt   1 du 
 2h 2h 2h 2h 
101
 h0 1 u  1 h0  a 2 h0 1
h  12 v  a 2 
  2   2 2
du  
2 0
dv  
2h  u 32
v 32

 h0  2 ha h0  2 ha
 0  h
 h  
      1 u 1 2    0  a 2  u 3 2  du 
h 2  2  
 h0  2ha
h0
  h0 
2  3 2 1 1 2 
    a v
 2 
 v
2
 dv  
 
h0  2 ha 
 
h0
 h 
    u  2  a 2  0  1  
h   2 u
 h0  2 ha
  2 h0  1 
h0 
  2 a    u 
  2 u  h0  2 ha 
    h2  a 2  2  1  a 2  h2  1 
h 2 h2  a 2


 h  a  2  1 (a 2  h 2 ) 1 
2 ha 
 2  1  a 2  h2  1  h2  a 2 
2 2
h a 2
 2 ha 
 2  1 (a 2  h 2 ) 1  (h  a)   0

2 2 2
(ураховано, що h0  2ha  h  a  2ha  (h  a) ).
  
д) Маємо (рис. 64):   1   2 ,   ( F )   1 ( F )   2 ( F ) ,
  
 1 ( F )    r3 , k  d    z3 d  
 r  1  r 1
z   : z  1,  dxdy
  d   1    2 2 3 2 d  
 d   dxdy  D ( x  y  1)
2 2 2 32
1 (x  y  z )
102
2 2 2
rdr d (r 2  1)
  d   2  1  
2
(r  1) 32 2 (r 2  1)3 2
0 0 0
2  1  2
 2 (r 2  1) 1 2 0  2   1  2  .
 3  3
z  
1 : z  1 n1  k
1
2 : z  x2 y21
O
y
D
–1

x n2
Рис. 64. Приклад 2 д)
Знайдемо орт орієнтації поверхні 2 . Із рівняння параболоїда


x 2  y 2  1  z  0 дістанемо вектор нормалі N  {2 x; 2 y;  1} .

Оскільки орт орієнтації n2 утворює тупий кут з віссю Oz , то
 {2 x; 2 y;  1}
n2  . Маємо
1  4( x 2  y 2 )
  
2x2  2 y 2  z
  2 ( F )    r3 , n2  d    d 
2  r  3
1 r 1  4( x 2  y 2 )
2 x2  2 y 2  x2  y 2  1
  dxdy 
D x  y
2 2
  x  y  1
2 2 2 32

2 2
( x  y  1) dxdy
    ПСК  
D x  y
2 2
  x  y  1
2 2

2 32
103
2 2 2
(r 2  1)rdr (r 2  1)rdr
  d 
 r 2  r 4  2r 2  13 2
 2 
 r 4  r 2  13 2

0 0 0
2
(t  1) dt
  r 2  t    
0  t 2  t  13 2
 1 2 (2t  1)dt 3
2
dt 
  
2 0  t 2  t  13 2 
 
 0  t  t  1
2 2 32


1  2
   ( 2) t  t  1  1 2 2
 3
2  
d t1
2


2 0 2  3 2 
   
2
 0 1 3
  t   
 2 4 
 3 
 32
     2 tg , 
     1  1  
3 d
 
  3  2 1 2 2  3
  d   3 d  
32
 4   2 cos 2  
 3 3 d 
 
  1  1  3  2

3 2  6

3 2
 cos  
2 3 1 
 4 cos3 
 3 
  1  1  2  cos  d     1  1  2sin   6  
3
 3   3 
  6 
  1  1  3  1    2  2   2  2 .
 3   3 3

Отже,   ( F )  2  2  2  2  4 .
3 3
 
3. Знайдемо потік вектора F  r  {x; y; z} через зовнішню
сторону тора 0 (див. рис. 43). Параметричні рівняння тора 0
мають вигляд
104
x  (b  a cos )cos ,
y  (b  a cos )sin ,
z  a sin ,
( ,  )  D : 0    2  , 0    2  ,
(b  a  0) .

Вектор нормалі до поверхні тора має вигляд N  { A; B; C} , де
D( y , z ) y y (b  a cos )cos  a sin  sin 
A     
D(, ) z z 0 a cos 
 a (b  a cos  ) cos  cos  ,
D( z , x) z z 0 a cos 
B     
D(, ) x x 
  (b  a cos  )sin   a sin  cos 
 a (b  a cos  ) sin  cos  ,
D ( x, y ) x x (b  a cos )sin  a sin  cos 
C     
D(, ) y y (b  a cos )cos  a sin  sin 
 a(b  a cos )sin 2sin   a(b  a cos )cos2 sin  

 a (b  a cos  ) sin  .
Оскільки, наприклад, у точці M 0 на торі з кутовими координа-

тами   0 ,   0 орт орієнтації n має бути напрямлений уз-

довж додатної півосі Ox (рис. 65), то у формулі для вектора N
треба взяти знак "+":

N  a (b  a cos  ) cos  cos ; a (b  a cos  )sin  cos ;
a (b  a cos  )sin  ,
  
N (0;0)  { a(b  a); 0; 0}, n (0;0)  i  {1; 0; 0} .
Тому

 T0 (r )   xdydz  ydzdx  zdxdy 
T0
   a(b  a cos ) cos2 cos   a(b  a cos )2 sin 2 cos  

2
 a 2 (b  a cos )2 sin 2   d d  
105
  a(b  a cos )(b cos   a cos2  a sin 2 )d d  
D
2 2
  d   a (b  a cos  )(b cos   a )d  
0 0
2
 2a  (b 2 cos   ab  ab cos 2   a 2 cos  )d  
0
 2 a  3ab  6  2 a 2 b .
T0
z 
n
M 0 (b  a; 0; 0)
O x
b
(   0,   0)
  2
4. Знайдемо   ( F ) , де F  {x  y; x  y; z  x } , а  – зовні-
шня сторона повної поверхні конуса (рис. 66)
x2  y 2  z  h .
Із рівняння поверхні 1 , записаного у вигляді
x2  y 2  z 2  0 ( z  0) , знайдемо вектор нормалі

N  {2 x; 2 y;  2 z} та орт орієнтації
 {2 x; 2 y;  2 z} {x; y;  z} {x; y;  z}
n1   
4 x2  4 y 2  4 z 2 x2  y 2  z 2 z 2
 ( x, y, z )  1  .
106
  z
n2  k
2 : z  h
h

n1 1 : z  x2 y2
O
h y
h D
x
Маємо
    
 ( F , n )d    1 ( F )  2 ( F ) ,
 ( F )  

   x 2  xy  xy  y 2  z 2  zx 2
 1 ( F )   ( F , n1 )d    d 
  z 2
1 1
x  y  z 2  zx 2
2 2 2
  d    x d  
1 z 2  2
1
  : z  x 2  y 2 ,( x, y )  D,  2

1  x
 d   1  z  2  z  2 dxdy  2 dxdy   2
2 dxdy 
 x y  D
2 h
  x 2 dxdy   ПСК    d  r 2 sin 2  rdr 
D 0 0
2 h
h4
  sin 2  d  r 3 dr  
4
;
0 0
    : z  h, ( x, y )  D, 
 2 ( F )   ( F , n2 )d    ( z  x 2 )d    2  
 d   dxdy
2  2
107
4
  (h  x 2 )dxdy  h  dxdy   x 2 dxdy  h  h 2   h .
4
D D D
 4 4
Отже,   ( F )  h  h3  h  h3 .
4 4
 m
5. Знайдемо потік вектора F  {0; 0; z } ( m  const  0 ) через
зовнішню сторону поверхні  , яка складається з конуса
z  x2  y 2 ( 0  z 1 2)
2 2 2
і частини поверхні сфери x  y  z  1 , яка вирізається цим
конусом (рис. 67).
z
 2 : x 2  y 2  z 2  1
n2
1 2

n1 1 : z  x2 y2
O
1 2 y
1 2
D
x

Маємо
  
 ( F , n)d   
 z cos d   
 z dxdy 
m m
 ( F )  
  
  z dxdy   z dxdy ,
m m
1 2

 
m
m dxdy   n1 утворює тупий кут   
 z  з віссю Oz   x2  y2 dxdy 
1 D
108
2 1 2 1 2
  ПСК     d   rm  rdr  2  r m1dr 
0 0 0
1 2
r m 2 2  1  
 2   ( m 2) 2  0    ,
m2 0 m 2 2  (m  2)2m 2

 
m
 n2 утворює гострий кут 
 z m dxdy   з віссю Oz  
 1  x 2  y2 dxdy 
2 D
2 1 2 1 2
  1  r 2   rdr  2
m
  ПСК    d  (1  r 2 )m 2 rdr 
0 0 0
1 2 1 2
 1 (1  r 2 )m 21

2 m2 2
 2    (1  r ) d (1  r )   
 2 0
m 2 1 0
2  1   2
    ( m 2) 2  1    .
m 2 2  (m  2)2 m 2 m2
  
Отже,   ( F )     2 
( m  2)2 m2
(m  2)2 m 2 m2
 2  2 .
m  2 (m  2)2m 2

При обчисленні   ( F ) використано формулу
 : z  z ( x, y ),
 R( x, y, z)dxdy      R  x, y, z ( x, y)  dxdy .

( x, y,)  D  
109
РОЗДІЛ 2
ІНТЕГРАЛЬНІ ТЕОРЕМИ
ВЕКТОРНОГО АНАЛІЗУ
● Теорема і формула Гріна; умови незалежності криволінійного інтеграла
2-го роду від вибору кривої інтегрування [1, § 4, 5, гл. 15], [2, § 3, 4,
гл. 4], [3, § 1, 4, гл. 7], [4, § 17, гл. 3], [5, п. 47.6, 47.9, § 47], [6, п. 5.4, § 5,
гл. 3], [7, § 3, гл. 16, § 3, гл. 15].
● Теорема і формула Гаусса–Остроградського [1, § 4, 5, гл. 15], [2, § 3,
гл. 5], [3, § 3, 4, гл. 7], [4, § 12, гл. 3], [5, п. 52.3, § 52], [6, п. 5.4, § 5, гл. 3],
[7, § 2, гл. 18].
● Теорема і формула Стокса [1, § 4, 5, гл. 15], [2, § 4, гл. 5], [3, § 2, 4, гл. 7],
[4, § 16, гл. 3], [5, п. 52.4, § 52], [6, п. 5.4, § 5, гл. 3], [7, § 4, гл. 17].
Такою назвою об'єднують класичні теореми Гріна, Гаусса–

Остроградського і Стокса, які, з одного боку, встановлюють зв'я-
зок між різними типами інтегралів – криволінійними і подвійни-
ми, поверхневими і потрійними, поверхневими і криволінійними,
а з другого боку, описують зв'язок між інтегральними та дифере-
нціальними операціями векторного аналізу.
2.1. Теорема і формула Гріна

На рис. 68 зображені обмежені однозв'язна1 і n -зв'язна2
множини з  2 . Межу D  L множини D називають додатно
орієнтованою (відносно D ), якщо обхід межі здійснюється так,
1
Див. с. 64.
2
У випадку n -зв'язної множини кажуть, що контури L2 , , Ln є межами
лакун (порожнин, прогалин) 1 ,  2 , ,  n1 , відповідно. Однозв'язна множина
лакун не має.
110
що D лишається зліва (при цьому обхід межі лакуни  i здій-
снюється за годинниковою стрілкою).
D 1
2
L2  n1
D  L L3
Ln
y
L1 n
D  L   Li 
O x i 1
Рис. 68. Однозв'язна і n -зв'язна множини в  2
Нехай виконуються умови:

1) D   2 – замкнена обмежена вимірна однозв'язна мно-
жина, D  L – кусково-гладкий контур;
Q P
2) P  P ( x, y ), Q  Q ( x, y ), ,  CD .
x y
Тоді справджується формула Гріна
 Q P 
 Pdx  Qdy    x  y  dxdy .
L D
У випадку замкненої обмеженої вимірної n -зв'язної множи-

ни D у лівій частині формули Гріна стоїть інтеграл по повній
n
межі L   Li  множини D :
i 1
n
 Q P 
 Pdx  Qdy    Pdx  Qdy    x  y  dxdy .
L i 1 Li  D
111
Доведемо формулу Гріна спочатку для однозв'язної множини
D , правильної відносно осей Ox і Oy (тобто для множини, од-
ночасно y - і x -циліндричної). Ураховуючи y -циліндричність
множини D (рис. 69), маємо
 Pdx  Qdy   P( x, y)dx   P( x, y)dx   P( x, y)dx 
L AB BC CA
b a
  P  x, y1 ( x)  dx   P  x, y2 ( x)  dx  0 
a b
b b y2 ( x )
    P  x, y2 ( x)  dx  P  x, y1 ( x)   dx    dx P dy 
 y
a a y1 ( x )
   P dxdy .
y
D
y
y  y2 ( x )
C
D B
A
y  y1 ( x)
O а b x
Рис. 69. Доведення теореми Гріна у випадку правильної множини
Ураховуючи x -циліндричність множини D , аналогічно дістанемо

Q
 Q( x, y)dy   x dxdy .
L D
Додавши  P( x, y)dy і  Q( x, y)dy , отримаємо формулу Гріна

L L
для правильної множини D .
112
Щоб довести формулу Гріна в загальному випадку, викорис-
таємо метод перерізів. Продемонструємо цей метод для множи-
ни, зображеної на рис. 70. Однозв'язна множина D не є x -
циліндричною. За допомогою перерізу BK утворимо множини
D1 і D2 – правильні відносно осей Ox і Oy , причому
D  D1  D2 . Позначимо
L1  BC  CK  KB  D1 , L2   KA  AB  BK  D2 .
Тоді
 Q P 
  x  y  dxdy   Pdx  Qdy       ,
D1 L
1 BC CK KB
 Q P 
  x  y  dxdy   Pdx  Qdy       .
D2 L
2 KA AB BK
Додавши почленно отримані рівності (при цьому враховуємо,
що     0 ), дістанемо формулу Гріна для множини D , зо-
KB BK
браженої на рис. 70.
y B
D1
K D2
C A
O x
Рис. 70. Доведення формули Гріна для однозв'язної множини
Випадок многозв'язної множини розглянемо на прикладі дво-

зв'язної множини, зображеної на рис. 71. За допомогою перерізу
AB утворимо однозв'язну множину D  із межею
L  D   BA  AmA  AB  BnB .
Тоді
113
 Q P   Q P 
  x  y  dxdy    x  y  dxdy   Pdx  Qdy 
D D L
               Pdx  Qdy .

BA AmA AB BnB AmA BnB L1 L2 L
n
А B
D
L2
m
L1
O x
Рис. 71. Доведення формули Гріна для многозв'язної множини
Із формули Гріна випливає, що у випадку

Q P
  1  ( x, y )  D 
x y
вона виражає площу (міру) S ( D) множини D   2 через криволі-
нійний інтеграл 2-го роду по додатно орієнтованій межі L  D :
S ( D )   Pdx  Qdy .
L
Якщо вибрати, наприклад, P   1 y , Q  1 x , то

2 2
S ( D )  1  xdy  ydx .
2
L
Зауважимо, що з урахуванням означення криволінійного ін-

теграла 2-го роду (див. с. 41), формулу Гріна записують також у
вигляді
114
 Q P 
  P cos   Q cos  dl    x  y  dxdy
L D
або
      Q P 
CL ( F )   ( F , dl )   ( F , )dl     dxdy ,
x y 
L L D

де P і Q – координати вектора F , cos  і cos – координати

орта орієнтації  кривої.
Розглянемо п р и к л а д и.
I   2 ydx  3xdy
L
2 2
y
уздовж еліпса x   1 (рис. 72). Маємо
4 9
P  2 y, Q  3x ,
Q
 3, P  2  CD ,
x y
I    2 ydx  3 xdy    ( 3  2) dxdy  5 dxdy 
L D D
 5  S ( D)  5   2  3  30
(застосована формула Гріна для однозв'язної множини).
y
3
D
–2 O 2 x
–3

115
I   ( y 2  sin ( x 2 )) dx  (  x 5  y 6 ) dy
L
уздовж кола x  y 2  1 (рис. 73). Маємо

2
P  y5  sin( x2 ), Q  x5  y6 ,
Q
 5 x 4 , P  5 y 4  CD ,
x y
 ( y
2
I  sin ( x 2 )) dx  (  x 5  y 6 ) dy 
L
  ( 5 x 4  5 y 4 ) dxdy  5  ( x 4  y 4 ) dxdy   ПСК  

D D
2 a 6 a 2
 5  d   r (cos   sin ) dr  5 r
5 4 4
 (cos
4
  sin 4 ) d  
6 0
0 0 0
 cos 4   sin 4   (cos 2   sin 2 ) 2  2sin 2  cos 2   

 
  1  1 sin 2 2  1  1 (1  cos 4)  3  1 cos 4 
 2 4 4 4 
  4  4 cos 4 d    6 a6  4  2   4 a6

2
  5 a6 3 1 5 3 5
6
0
(застосована формула Гріна для однозв'язної множини).
y
a
D
–a O a x
–a
116
3. Інтеграл
I   ( x 4  2 xy  y 2 )dx  ( x 2  2 xy  sin y ) dy  0
L
по будь-якій кусково-гладкій замкненій кривій L , оскільки
(рис. 74):
P  x4  2xy  y2 , Q  x2  2xy  sin y ,
Q
 2 x  2 y, P  2 x  2 y  CD
x x
і за формулою Гріна для однозв'язної множини маємо
I   0 dxdy  0
D
(див. також приклад 1 на с. 57).
D
O x
ydx  xdy
4. Обчислимо інтеграл I   для випадків, зобра-
L
x2  y 2
жених на рис. 75.
Маємо
y
P , Q  2x 2 ( x 2  y 2  0) ,
x2  y2 x y
Q x2  y 2
 2  P
x ( x  y 2 )2 y
117
(див. також приклад 3 на с. 59–62). Тому у випадку а) за форму-
лою Гріна для однозв'язної множини D маємо I   0 dxdy  0 .
D
y y
D L
D0
O x O x
L
L
а) б)
Q P
У випадку б) умова неперервності функцій P, Q, , по-
x y
рушується в точці O(0;0) . Вилучимо точку O з множини D ,
оточивши її колом L достатньо малого радіуса так, щоб у дво-
Q P
зв'язній множині D0 виконувалася умова P, Q, ,  CD .
x y 0
Позначимо через L0  додатно орієнтовану межу L0  L  L  об-

ласті D0 . Тоді за формулою Гріна для двозв'язної області маємо
ydx  xdy
I  x2  y 2
      0 dxdy  0 ,
L0  L L D0
звідки
ydx  xdy ydx  xdy  L : x  a cos t , y  a sin t , 
  
x y
2 2
   2
x  y 2

 tп  2, tк  0 

L L L
118
0 2
a sin t (a sin t )  a cos t (a cos t ) 2
 2
dt  a 2  dt  2 .
2
a a 0
xdx  ydy
5. Обчислимо інтеграл I   для випадків, зобра-
L
x2  y 2
жених на рис. 75. Маємо
x y
P 2 , Q 2 ( x 2  y 2  0) ,
x y 2 x  y2
Q 2 xy P
 2  .
x ( x  y )
2 2 y
Тому у випадку а) за формулою Гріна для однозв'язної множини
D отримаємо
xdx  ydy
I   2   0 dxdy  0 .
L
x  y2 D
Q P
У випадку б) умова неперервності функцій P, Q, , по-
x y
рушується в точці O(0;0) . Застосовуючи формулу Гріна (як і в
прикладі 4) до двозв'язної множини D0 , дістанемо
xdx  ydy  L : x  a cos t , y  a sin t , 
   
x 2  y2

 tп  2, tк  0  
L L 
0 2
a cos t (a sin t )  a sin t (a cos t ) 1
 2
dt  2  0 dt  0 .
2
a a 0
6. Знайдемо площу фігури D , обмеженої лемніскатою Бер-
нуллі
L : ( x2  y2 )2  a2 ( x2  y2 ) (a  const  0) .
Щоб знайти параметричні рівняння кривої L , скористаємося
полярними координатами r і  за формулами
x  r cos  , y  r sin  . Підставивши в рівняння для L , дістанемо
r 4  a2r 2 cos2, r 2  a2 cos2 ,
119
звідки cos2  0 , а отже,     ;     3 ; 5  і r  a cos 2 .
 4 4  4 4 
Дістаємо параметричні рівняння кривої L :
 x  a cos 2 cos ,

 y  a cos 2 sin  4 
      , 3    5 .
4 4 4 
Крива має вигляд, зображений на рис. 76.
  3 4 y  4
L  D L1
–a D1 a x
O
  5 4    4
Ураховуючи симетрію фігури D , маємо S ( D )  2 S ( D1 ) ,
S ( D1 )  1  xdy  ydx 
2
L1
4
  2a sin 2 
1   a cos 2 cos   sin   a cos 2 cos   
2  2 cos 2 
 4 
 2a sin 2 
 a cos 2 sin   cos   a cos 2 sin    d  
 2 cos 2 
4
a2

2    cos  sin 2 sin   cos 2 cos 2  
 4
 sin  sin 2 cos   cos 2 sin 2  d  
120
4 4  4
2 2
a  cos 2d   a 2  cos 2d   a 2 1 sin 2 a .
2 2 0 2
 4 0
a2
Тому S ( D)  2   a2 .
2
7. Знайдемо площу фігури D , обмеженої астроїдою (рис. 77)
L : x2 3  y2 3  a2 3 (a  const  0) .
y
a
L
D
–a O a x
–a
Скористаємося параметричними рівняннями астроїди:

 x  a cos3t , 
 0  t  2  .
 y  a sin t
3
Тоді за формулою
S ( D)  1  xdy  ydx
2
L
маємо
2
S ( D)  1  a cos3 3a sin 2t cos t  a sin3 3a cos2t ( sin t ) dt 
2
0
2 2 2
3a 2 cos2t sin 2t  cos 2t  sin 2t  dt  3a
2   cos2t sin 2tdt 

2
0 0
121
2 2 1 2 2 3a 2  2  3a 2
 3a  sin 2 2tdt  3a  (1  cos4t )dt  .
2 4 16 16 8
0 0
I   (sin x  y 2 )dx  (cos y  x)dy
L
уздовж кривої L (рис. 78).
y y  sin x
L
D0
O π x
L
Щоб використати формулу Гріна, розглянемо замкнену кри-

ву L0   L  L  , яка обмежує однозв'язну множину D0 . Тоді
I    .
L0  L
Маємо
Q
P  sin x  y 2 , Q  cos y  x ,  1 , P  2 y  CD0 ,
x x
 sin x 
sin x
   (1  2 y)dxdy   dx  (1  2 y ) dy   ( y  y 2 ) 0 dx 
L0 D0 0 0 0
 
 
 (sin x  sin 2 x) dx   sin x  1 (1  cos 2 x) dx 
2
0 0
 

  cos x  x  1 sin 2 x  2  ,
2 4 0 2
122

 L : y  0, 
  xп  0, xк     (sin x  02 )  (cos0  x)  0 dx  2 .
 
L 0
Тому I  2    2    .
2 2
 
9. Обчислимо інтеграл I   ( F , )dl для випадків:
L
      r
а) F  a  const  {a1; a2 } ; б) F  r ; в) F  3
r
 
( r  {x; y}, r  | r |  x  y )
2 2
уздовж будь-якого кусково-гладкого контуру L (рис. 79).
y


D
O x
L
Маємо
Q P
а) P  a1 , Q  a2 ,   0 . Тому
x y
 
I   ( a , )dl   0dxdy  0 .
L D
Q P
б) P  x, Q  y,   0 . Отже,
x y

I   ( r , )dl   0dxdy  0 .
L D
123
y
в) P  x3 , Q  3 ( x 2  y 2  0) ,
r r
Q 3xy
 3 yr 4 rx  3 yr 4 x   5 ,
x r r
P  3xr 4 r   3xr 4 y   3xy .
y
y r r5
Q P
Умова неперервності функцій P, Q, , порушується в точ-
x y
ці O(0;0) . Вилучаючи точку O(0;0) із множини D (аналогічно
прикладу 4 на с. 121) (див. рис. 75, б)) і використовуючи фор-
мулу Гріна для двозв'язної множини D0 , дістанемо
 Q P 
  x  y  dxdy  0 ,      0dxdy  0 ,
D0 L L D0
   
 
I   r ,  dl   r ,  dl 
r3  r 3
L L
xdx  ydy
  3
  d  1 0.

r L  x  y
2 2
L 
 
10. Обчислимо інтеграл I   cos r ,   dl уздовж контуру L ,
L
зображеного на рис.75, б). Маємо
     
r ,    r    r   ,
cos 
| r ||  | r
 
 
I   r ,  dl ,
r
L
y
P  x, Q  ,
r r
Q xy P   xy
  yr 2 rx   yr 2 x   3 ,
x r r y r3
( x 2  y 2  0) ,
124
   
   
I   r ,  dl    r ,  dl 
r r
L L
  
xdx  ydy
r
   d  
x2  y 2  0 .
L L
Умови незалежності криволінійного інтеграла

 
  F ,   dl   Pdx  Qdy
L L
від вибору кривої інтегрування
Беручи до уваги методику інтегрування повних диференціа-
лів (підрозд. 1.3, п. 3) і формулу Гріна, можна отримати таке
т в е р д ж е н н я.

Нехай D  2 – однозв'язна обмежена множина, F  {P; Q},
P  P( x, y), Q  Q( x, y)  C1D . Тоді такі чотири твердження екві-
валентні:
1)  Pdx  Qdy  0 для будь-якого кусково-гладкого контуру
L
LD;
2) інтеграл  Pdx  Qdy не залежить від вибору кусково-
L
гладкої кривої L , яка сполучає точки A, B  D ;
3) існує однозначна (первісна, або потенціальна) функція

u  u( x, y)  CD2 така, що du  Pdx  Qdy  F  grad u і
B
 Pdx  Qdy  u ( x, y ) A  u ( B )  u ( A) ;
AB
Q P
4) скрізь в області D виконується умова  .
x y
◄ Еквівалентність тверджень 3) і 4) встановлена на с. 52-53.
Доведемо, що 4)  1)  2)  3) . Нехай виконується твер-
дження 4). Тоді за формулою Гріна для будь-якого кусково-
гладкого контуру L і однозв'язної множини D0 ( L  D0 ) маємо
125
 Pdx  Qdy   0dxdy  0 ,
L D0
тобто твердження 1) виконується.
Нехай виконується твердження 1). Тоді (рис. 80) маємо
(L  AmBnA) :
0   Pdx  Qdy   Pdx  Qdy   Pdx  Qdy ,
L AmB BnA
звідки  Pdx  Qdy    Pdx  Qdy   Pdx  Qdy .
AmB BnA AnB
m
B
A n
D
Рис. 80. Доведення 1  2
Нехай виконується твердження 2). Покажемо, що функція

u  u ( x, y )   P ( x, y ) dx  Q ( x, y ) dy
M 0M
є потенціальною. Розглянемо точку M ( x  x, y ) (рис. 81). Тоді
 x u  u ( x  x , y )  u ( x , y ) 
      P ( x, y ) dx  Q ( x, y ) dy
M 0M  M 0M MM 
(нагадаємо, що за припущенням інтеграл  не залежить від

M 0M 
вибору кривої, яка сполучає точки M 0 і M  ) і

x x
 x  t, 
 x u   MM  :
 y  y 
  P(t , y )dt  P(, y)  x
x
126
(використана теорема про середнє значення для інтеграла Ріма-
на). Тому
u  u P (, y )  x
 lim x  lim  P ( x, y ) .
x x 0 x x0 x
Аналогічно можна показати, що u  Q ( x, y ) .
y
Отже, du  Pdx  Qdy , і твердження 4 виконується.
y
М M
y
y0 M0 D
O x0 x ξ xx x
Рис. 81. Доведення 2  3
Таким чином, якщо виконуються твердження 1), 2) або 4), то

потенціальну функцію можна побудувати за формулою
u  u ( x, y )   P ( x, y ) dx  Q ( x, y ) dy  C ,

M 0M
де M 0 M – будь-яка кусково-гладка крива в D, яка сполучає

фіксовану точку M 0 ( x0 , y0 )  D і змінну точку M ( x, y)  D. Фор-
мула Ньютона–Лейбніца
 P ( x, y )dx  Q( x, y )dy  u ( B)  u ( A)
AB
доведена на с. 50. ►
Зау важення 1. Нехай P, Q  C1D , D   2 – однозв'язна об-
межена множина, L  D . Якщо диференціальний вираз Pdx  Qdy
127
можна подати у вигляді Pdx  Qdy  P1dx  Q1dy  d  , де
  ( x, y ) , то  Pdx  Qdy   P1dx  Q1dy, оскільки  d   0.
L L L
Зау важення 2. У випадку, коли D є обмеженою n -
зв'язною множиною, еквівалентність умов 1–4 може порушува-
тися. Розглянемо, наприклад, тризв'язну множину D , яка має
дві "лакуни", обмежені контурами L2 і L3 (рис. 82).
D L1
1
L2 2 K
N L3
Γ
M
L1
D  L1  L2  L3
Рис. 82. Приклад тризв'язної множини
Q P
Нехай  ( x, y )  D . Якщо  – контур, який охоп-
x y
лює дану лакуну, то формулу Гріна застосувати не можна, і в
загальному випадку
 
 ( F , )dl   Pdx  Qdy  0
 
(контур   охоплює лакуну  2 з обходом проти годинникової
стрілки). Покажемо, що величина цього інтеграла є сталою для

даної лакуни і даного векторного поля F  {P; Q} . Нехай K –
128
ще один контур, який охоплює лакуну. Проведемо розріз MN і
розглянемо контур C     MN  K   NM . Оскільки контур
C не охоплює жодної з лакун, то  Pdx  Qdy  0 . Звідси
C
        0,     0,
 MN K NM  K
оскільки     0 , тому  Pdx  Qdy   Pdx  Qdy .

MN NM  K
Отже, кожній лакуні  множини D відповідає деяке число

   ( , F )   Pdx  Qdy ,

де   – будь-який контур, що охоплює дану лакуну. Це число,
яке, зокрема, може дорівнювати нулю, називають циклічною
сталою даної лакуни. Наприклад, для векторних полів
  y    y 
F1   2 ; 2  x 2  і F2   2 x 2 ; 2 2
x  y x  y  x  y x  y 
2
маємо
 
1  (, F1 )  2 ,  2   (, F2 )  0
(у цьому випадку   (0;0) ).
  
Нехай 1  1 (1 , F ) ,  2   2 (2 , F ) , ...,  n1   n1 ( n1 , F ) –
циклічні сталі лакун n -зв'язної області D (див. рис. 68 ), і кон-
тур L обходить лакуни  1 , ...,  n1 відповідно m1 , ..., mn 1 ра-
зів ( mi – алгебраїчна сума орієнтованих обходів – кількість об-
ходів проти годинникової стрілки мінус кількість обходів за го-
динниковою стрілкою). Тоді у випадку виконання умови
Q P
 ( x, y )  D
x y
маємо
n 1 n 1
 Pdx  Qdy   mi i ,  Pdx  Qdy    i ,
L i 1 L1 i 1
де L1 – "зовнішня" межа множини D (див. рис. 68).
129
2.2. Теорема і формула Гаусса–Остроградського
На рис. 83 зображені обмежені об'ємно однозв'язна та об'єм-
но двозв'язна множини з 3 .

n1

n

n2

D D
2
1
D    D     1   2 
Рис. 83. Об'ємно однозв'язна й об'ємно двозв'язна множини
Множину (тіло) D  3 називають об'ємно однозв'язною,

якщо будь-яка (кусково-гладка) замкнена поверхня в D обме-
жує множину, яка також лежить у D . Обмежена однозв'язна
множина D  3 не містить лакун (просторових порожнин).
Обмежена об'ємно- n -зв'язною множина D  3 має n  1 ла-
кун, а повна межа такої множини є об'єднанням n замкнених

поверхонь. Якщо поле ортів орієнтації n вибрано так, що вони
напрямлені в зовнішню (відносно D ) частину простору, то ме-
жу   D називають додатно орієнтованою (відносно D ) і по-
значають символом   . У випадку обмежної n -зв'язної множи-
ни і додатної орієнтації   D межі лакун від'ємно орієнтовані
(відносно самих лакун).
130
1) D – замкнена обмежена вимірна об'ємно однозв'язна мно-
жина з кусково-гладкою додатно орієнтованою межею    D ;

2) векторна функція F   P( x, y, z ); Q( x, y, z ); R( x, y, z )  C1D .
Тоді справджується формула Гаусса–Остроградського
  
 , n )d   
  ( F )   ( F  ( P cos   Q cos   R cos  )d  
 
 P Q R 
 Pdydz  Qdzdx  Rdxdy    x  y  z  dxdydz.

  D
Таким чином, формула Гаусса–Остроградського зводить об-

числення поверхневого інтеграла другого роду (потоку вектор-

ного поля F ) до обчислення потрійного інтеграла по тілу, об-
меженому цією поверхнею, від дивергенції1
 Q R
div F  P   .
x y z
У випадку замкненої обмеженої вимірної об'ємно- n -зв'язної
множини D у лівій частині формули Гаусса–Остроградського
n
стоїть поверхневий інтеграл по повній межі      i  множи-
i 1
ни D :
n
 Pdydz  Qdzdx  Rdxdy   
  Pdydz  Qdzdx  Rdxdy 
 i 1 i 
 Q R 
   P   dxdydz .
x y z 
D 
Доведемо формулу Гаусса–Остроградського для об'ємно од-
нозв'язної множини, яка є одночасно x -, y - і z -циліндричною.
1
Формулу Гаусса–Остроградського можна також записати у вигляді
  
 ( F , n )d    div F dv .

 D
131
Спочатку використовуємо z -циліндричність множини D
(рис. 84). Нехай D : z1 ( x, y )  z  z 2 ( x, y ), ( x, y )  D0 . Маємо
z2 ( x , y )
R R dz  R( x, y, z ) z2 ( x, y ) dxdy 
 z dxdydz   dxdy  z  z1 ( x , y )
D D0 z1 ( x , y ) D0
  R  x, y , z2 ( x, y )  dxdy   R  x, y , z1 ( x, y )  dxdy 
D0 D0
  R  x, y , z  dxdy   R  x, y , z  dxdy  
 R  x, y, z  dxdy
2 1 
(ураховано, що орти нормалей до поверхні  2 утворюють гост-
рий кут з додатним напрямком осі Oz , а орти нормалей до по-
верхні 1 – тупий (див. с. 94)).
z  z2 ( x, y ) 2
z
z  z1 ( x , y )
D
1
O
y y
x
x
D0  Пр xOy D,
D – z-циліндрична множина
Рис. 84. Доведення теореми Гаусса–Остроградського
(випадок z -циліндричної множини)
Використовуючи y -циліндричість і x -циліндричність мно-

жини D , аналогічно дістаємо
132
Q
 Q  x, y, z  dzdx ,
 y dxdydz  
D 
P
 P  x, y, z  dydz .
 x dxdydz  
D 
Почленно додавши отримані рівності, дістанемо формулу

Гаусса–Остроградського для одночасно x -, y - і z -
циліндричної (правильної) множини D .
Щоб довести формулу в загальному випадку, використаємо
метод перерізів, який продемонструємо на прикладі множини
D , зображеної на рис. 85. Множина D не є y -циліндричною.
За допомогою перерізу  0 утворимо множини D1 і D2 , цилінд-
ричні відносно всіх координатних осей і такі, що
D  D1  D2 ,        ,
D1  1      0 , D2   2       0
(  0 і  0 – протилежні орієнтації перерізу  0 ). Тоді
 P Q R 
  x  y  z  dxdydz  
     ,
D1 1  0 
 P Q R 
  x  y  z  dxdydz  
     .
D2 2   0 
Додавши почленно отримані рівності і враховуючи, що
    0 ,
0  0 
дістанемо формулу Гаусса–Остроградського для множини D

(рис. 85).
Випадок об'ємно n -зв'язної множини розглянемо на прикладі
об'ємно двозв'язної множини, зображеної на рис. 86.
133
z 
 
D1 D2
0
O
y
x
Рис. 85. Доведення теореми Гаусса–Остроградського
(випадок множини, яка не є y -циліндричною)

n
11
12 0
 22
 21
Рис. 86. Доведення теореми Гаусса–Остроградського у випадку

об'ємно двозв'язної множини
За допомогою перерізу  0 утворимо дві об'ємно однозв'язні

множини D1 і D2 з межами
10   D1  11   0  12 ,
 20   D2   21   0   22
134
(  0 ,  0 – протилежні орієнтації перерізу  0 , 11   21  1 ,
12   22   2 ). Застосуємо формулу Гаусса–Остроградського
до (об'ємно однозв'язних) множин D1 і D2 :
 P Q R 
  x  y  z  dxdydz  
       ,
D1 10  11 0 12
 P Q R 
  x  y  z  dxdydz  
       .
D2 20  21 0 22
Додавши почленно отримані рівності, дістанемо (ураховуючи,
    0 ) формулу Гаусса–Остроградського для об'ємно дво-
0 0
зв'язної множини D . Випадок об'ємно n -зв'язної множини роз-
глядається аналогічно.
Із формули Гаусса–Остроградського випливає, що у випадку
P  Q  R  1 ( x, y, z)  D , вона виражає об'єм (міру) мно-
x y z
жини D  3 через поверхневий інтеграл 2-го роду по межі
   D :
 Pdydz  Qdzdx  Rdxdy .

V ( D)  

 
Якщо вибрати, наприклад, P  1 x , Q  1 y , R  1 z ( F  1 r ), то
3 3 3 3
 
V ( D)  1  ( r , n )d   1 
3  3 
xdydz  ydzdx  zdxdy .
 
Наприклад, із прикладу 3 на с. 107-108 випливає, що для об'єму
тора T0 маємо
 
V (T0 )  1  ( r , n ) d   1  6  2 a 2 b  2 2 a 2 b .
3  3

Q R 
Якщо P    0 ( div F  0 ) ( x, y, z)  D , то для
x y z
об'ємно двозв'язної множини (рис. 83) із формули Гаусса–
Остроградського маємо
135
 
 ( F , n )d   
    0 ,

 1 2
звідки випливає, що величина поверхневого інтеграла 2-го роду
по поверхні, яка охоплює просторову лакуну  , не залежить від
цієї поверхні
   

 ( F , n ) d    , n )d 
 ( F
1 2
(орієнтації поверхонь 1 і  2 узгоджені), а залежить лише від

векторного поля F і самої просторової лакуни  .
Q R
Аналогічно, у випадку виконання умови P   0
x y z

(div F  0) ( x, y, z)  D для об'ємно однозв'язної області маємо
 
 , n )d   0 ,
 ( F

а для об'ємно n -зв'язної –
  n  

 ( F , n ) d   0    ( F , n )d  ,

1 i  2 i
де 1 – "зовнішня" межа множини D ,  2 , ,  n – будь-які (кус-
ково-гладкі) замкнені поверхні в D , які охоплюють просторові
лакуни 1 , ,  n1 , відповідно. Орієнтації поверхонь 1 , ,  n
узгоджені.
1. Обчислимо інтеграл I    z 2 dxdy безпосередньо і за фор-

мулою Гаусса–Остроградського (  – замкнена поверхня, зо-
бражена на рис. 87). Маємо

F  {0; 0; z 2 } , I       ,
1 2 3
 1 : z  0,   
   n1   k , ( F , n1 )   z 2    (  z 2 )d    0d   0 ,
1 1 1
  2 : z  1,   
   n2  k , ( F , n2 )  z 2    z 2 d    d   S ( 2 )   .
2 2 2
136
2 : z  1 z 
n2
1
3 : x 2  y 2  1
D

n3
O
1 y
1 : z  0 1 
n1
x
  1   2   3
   {x; y; 0}
Знайдемо орт орієнтації n3 : N3  {2 x; 2 y; 0} , n3  ,
x2  y 2
тому
  3 : x 2  y 2  1,   
  n3  {x; y;0}, ( F , n3 )  0    0 d   0 ,

3 3
а отже, I   .
Застосуємо тепер формулу Гаусса–Остроградського:
I   (0  0  2 z ) dxdydz  [ЦСК] 
D
2 1 1
 2  d  rdr  zdz  2  2  1  1   .
0 0 0
2 2
 xdydz  zdxdy
I 

(  – замкнена поверхня, зображена на рис. 88) за формулою
Гаусса–Остроградського.
137
z
2 : 2  z  x2  y2 2

n2
1 D

1 : z  x 2  y 2 n1
O 1 y
1 D0
x
  1   2
Маємо
 xdydz  zdxdy   (1  0  1)dxdydz  2  dxdydz .
I 
 D D
Задача звелася до обчислення потрійного інтеграла

 dxdydz  V ( D). Знайдемо рівняння проекції лінії перетину
D
поверхонь z  x 2  y 2 (параболоїда) і 2  z  x 2  y 2 (півкону-

са з вершиною в точці (0;0;2) ) на площину xOy :
 z  x2  y 2 ,
  x2  y 2  1 ,
 2  z  x 2  y2 ,
тому D0  Пр xOy D : x 2  y 2  1 . Перейшовши до ЦСК, дістанемо

2 1 2r 1
I  2  d   rdr  dz  4  r (2  r  r 2 ) dr 
0 0 r2 0
1
 4
 4  r 2  r  r   4  5  5 .
3
 3 4 0 12 3
138
3. Застосуємо формулу Гаусса–Остроградського для обчис-
лення інтеграла
 xdydz  ydzdx  z 3dxdy
I 


( F  {x; y; z3} ) по незамкненій поверхні  (рис. 89). Для цього
утворимо замкнену поверхню      0 (  0 – частина площи-
ни z  0 , обмежена колом x 2  y 2  1 ). Маємо
 xdydz  ydzdx  z3dxdy   (1  1  3z 2 )dxdydz  ССК  
 D
2 2 1
  d  sin d   (2  3r 2 cos 2 ) r 2 dr 
0 0 0
   
2 2
 2  sin  2  3 cos 2  d   2   2 cos   1 cos3  
3 5 3 5 0
0
 
 2 2  1  26  .
3 5 15
z
 1  : x 2  y 2  z 2  1 ( z  0)
n
O 1 y
0 : z  0
1  
x n0   k
Оскільки     
    . Обчислимо
, то I  
  0  0
139
 
   ( F , n0 ) d     z 3 d    0d   0 .
0 0 0 0
Отже, I  26 .
15
 Pdydz  Qdzdx  Rdxdy

I 

( P  x  y  z , Q  2 y  z  x , R  3z  x  y ) по зовнішній сто-
роні поверхні  , заданій рівнянням
| x  y  z |  | y  z  x |  | z  x  y | 1.
За формулою Гаусса–Остроградського маємо
 P Q R 
I      dxdydz   6dxdydz  6V ( D ) 
D 
x y z  D
 u  x  y  z, 1 1 
  v  y  z  x, J (u , v, w)    1 
 w  z  x  y, J ( x, y , z ) 1 1 1 4
 1 1 1 
 1 1 1 
1 dudvdw  6  8
6  4 4  dudvdw 
| u |  | v |  | w|  1 u v w  1
( u  0, v  0, w  0)
 12V ( D)  12  1  2 ,
6
де D  – трикутна піраміда ( 1 8 частина тіла D ), зображена на
рис. 90.
140
w
1
O
1 v
u 1
I   x 2 dydz  y 2 dzdx  z 2 dxdy


( F  {x 2 ; y 2 ; z 2 } ) по незамкненій конічній поверхні (рис. 91)
 : x 2  y 2  z 2 (0  z  h ) .
  z
n0  k 0 : z  h
 D
n
 : x2  y 2  z 2
O h y
h
D0
x
141
Щоб використати формулу Гаусса–Остроградського, утво-
римо замкнену поверхню     0 . Тоді

  I     (2 x  2 y  2 z ) dxdydz   ЦСК  
 0 D
2 h h 2 h h h
 2  d  rdr  (r cos   r sin   z )dz  4 r z dr  2  r (h 2  r 2 )dr 
2 r
0 0 r 0 0
h
 2 4  4 4 4
 2  h 2 r  r   2  h  h   h ,
 2 4 0  2 4  2
 
   ( F , n0 )d    z 2 d    h 2 d   h 2  S (0 )  h 2  h 2  h 4 .
0 0 0 0
4 4
Отже, I  h  h 4   h .
2 2

6. Знайдемо потік векторного поля F  {x3 ; y3 ; z 2 } через зов-
нішню поверхню   сфери x 2  y 2  z 2  z (рис. 92).
За формулою Гаусса–Остроградського маємо
   
 ( F , n )d    div Fdv 
  ( F )  
 D
  (3x 2  3y2  2 z )dxdydz   CCK  

D
2 2 cos 
  d  sin  d   (3r 2 sin 2   2r cos )r 2 dr 
0 0 0
 
2 cos 
 2  sin  3 r 5 sin 2   1 r 4 cos  d 
5 2 0
0
  5 cos5 sin3   2 cos5 sin  d  

2
 2 3 1
0
2 2
 2  3  cos5(cos 2   1) d cos   2  1  cos5 d cos  
5 2
0 0
142
5 
8 6 6 60 
 6  1  1    1  13 .
z
1
 
n
D
12
D
O y
x
 

I  cos ( n , l )d 


по зовнішній стороні замкненої поверхні  (рис. 93), якщо l –
 
сталий напрямок, орт якого l0  {cos 0 ; cos 0 ; cos 0 }  const , а

n  {cos ; cos ; cos } – орт орієнтації поверхні  .
Маємо
 
  (n, l )
cos (n , l )     cos   cos  0  cos   cos 0  cos   cos  0 ,
| n || l |
  cos   cos 0  cos   cos 0  cos   cos  0  d  
I 

 cos 0 dydz  cos 0 dzdx  cos  0 dxdy 



  (0  0  0)dxdydz  0 .
D
143

z  n
l
D
O
y
x 
8. Обчислимо інтеграл Гаусса1

 
cos (r , n )
I  I (M 0 )   r 2 d   M 0 ( x0 , y0 , z0 ) 


по замкненій поверхні  , якщо n  {cos ; cos ; cos } – орт оріє-
 
нтації поверхні  , M ( x, y, z ) , r  M 0 M ,
 
r  | r |  M 0 M  ( x  x0 )2  ( y  y0 )2  ( z  z0 )2 ,
для випадків: а) поверхня  не охоплює точку M 0 (рис. 94);
б) поверхня  охоплює точку M 0 (рис. 95).

n
M0

r
M
D
Рис. 94. Приклад 8 а)
1
Інтеграл Гаусса має таку геометричну інтерпретацію: він є мірою тілес-
ного кута, під яким поверхню  видно з точки M 0 .
144
 
n n0 
r M

r M a M0
D 0
D M0
Σ 
n 
a) б)
Рис. 95. Приклад 8 б)
Маємо
 
  (r , n ) ( x  x0 ) cos   ( y  y0 )cos 0  ( z  z0 ) cos  0
cos (r , n )     ,
| r || n | r
 
cos (r , n )
I (M 0 )    r 2 d  

 xx y  y0 z  z0 
  r 3 cos   r 3 cos   r 3 cos   d  


  xx   yy   z  z 
     3 0     3 0     3 0   dxdydz 
x  r  y  r  z  r  
D 

  div F dxdydz ,
D

де F  x  x0 y  y0 z  z0
r 3
;
r 3  
; 3 . Знайдемо div F :
r
  x  x0   r  ( x  x0 )3r rx 
3 2

x  r 3  
r6
145
x  x0
r 3  ( x  x0 )3r 2
r  r  3( x  x0 ) ,
2 2

r6 r5
аналогічно
  y  y0  r 2  3( y  y0 ) 2   z  z0  r 2  3( z  z0 ) 2
y  r 3  ,
z  r 3  ,
 r5  r5
тому

div F  3r 5 3r  0 при r  0 ( M  M 0 ).
2 2
r
Звідси випливає, що у випадку а) за формулою Гаусса–
Остроградського для об'ємно однозв'язної множини D (  D)
(рис. 94) маємо
I ( M 0 )   0 dxdydz  0 .
D
У випадку б) всередині множини D існує лакуна (точка
M 0 ), у якій порушуються умови теореми Гаусса–
Остроградського. У цьому випадку (див. с. 139) поверхневий
інтеграл I ( M 0 ) не залежить від замкненої поверхні, яка охоп-
лює лакуну (точку M 0 ). Охопимо M 0 поверхнею  0 – сферою
( x  x0 ) 2  ( y  y 0 ) 2  ( z  z 0 ) 2  a 2
достатньо малого радіуса a (рис.95, б)). Тоді
    
| r |  r  a , n0  r , cos (r , n0 )  1 ,
a
d 1 1 1
I (M 0 )   r 2  a2   d   a2 S (0 )  a2  4a2  4 .
 0  0
9. Виразимо поверхневий інтеграл

 
 cos(r , n)d 
I 

 
(  , r , n такі ж, як і в прикладі 8а)) через потрійний інтеграл
по множині D (   D ) за допомогою формули Гаусса–Остро-
градського.
146
Маємо
  ( x  x0 )cos   ( y  y0 )cos   ( z  z0 )cos 
cos (r , n )  ,
r
 x  x0 y  y0 ( z  z0 ) 
  r cos   r cos   r cos   d  
I 


  div Fdxdydz ,
D

де F  
x  x0 y  y0 z  z0
r
;
r
;
r
, 
x  x0
r  ( x  x0 )
  x  x0   r  ( x  x0 )rx  r  r  ( x  x0 ) ,
2 2
 
x  r  r2 r2 r3
  y  y0   r  ( y  y0 ) ,   z  z0   r  ( z  z0 ) .
2 2 2 2
   
y  r  r3 z  r  r3
 3r 2  r 2 2 dxdydz
Тому div F   . Отже, I  2 .
r 3 r r
D
10. Нехай
def 2
u   u2   u2   u2
2 2
 u  u ( x, y , z )  ,
x y z
 – кусково-гладка замкнена поверхня (   D ) (рис. 96). До-
ведемо такі рівності:
u
 n d    u dxdydz ;
а) 
 D
 
 u n d     | u |2  u u  dxdydz ,
б)  u
 D
де u – похідна за напрямком нормалі n :


n

u  grad u  {u x ; u y ; u z } .
147

n



Нехай n  {cos ; cos ; cos } , тоді
u  u  cos   u  cos   u  cos      
 x y z u, n  .
n
  (u x )  (u y )  (u z )
У випадку а) маємо div ( u )     u . У
x y z
випадку б) маємо
 
u u  uu x cos   uu y cos   uu z cos    u u , n  ,
n
  (uu x )  (uu y )  (uu z )
div (u u )     u x 2  u y 2  u z 2  u u .
x y z
Рівності а) і б) тепер випливають ыз формули Гаусса–
Остроградського.
Якщо функція u є гармонічною в області D ( u  0 ,
u  C D2 ), то із рівностей а) і б) випливає
u u 
 n d   0 , 
  u n d    | u |2 dxdydz .
  D
Ці формули виконуються, наприклад, для функції
u  1 , r  | r | x 2  y 2 .
r
Справді,
ux   12 rx   x3 ,
r r
148
r 3  x  3r 2 rx r 3  x  3r 2 x
u xx     r   r 2  3x 2 ,
r6 r6 r5
r  3y
2 2
r  3z
2 2
uyy   , uzz   ,
r 5 r5
u  uxx  uyy  uzz   3r 5 3r  0 (r  0) ,
2 2
r
і функція u  1 r є гармонічною в D   3 \ {(0;0; 0)} .
11. Нехай u  u ( x, y , z )  C D2 – гармонічна в області D
 
(рис. 95, б) функція (  , r , n такі ж, як і в прикладі 8б)). Дове-
демо, що в цьому випадку
 
1  cos( r , n ) 1 u 
u (M 0 )    u r 2  r n  d  .
4 
 
Маємо (див. приклад 8):

 
cos(r , n ) 1 u
u  
r2 r n
xx yy ( z  z0 )
 u 3 0 cos   u 3 0 cos   u cos  
r r r3
 
 1 u x cos   1 u y cos   1 u z cos   ( F , n ) ,
r r r

де F  {P; Q; R} ,
x  x0 1 y y zz
Pu  u x , Q  u 3 0  1 u y , Q  u 3 0  1 u z ,
r3 r r r r r
P  u  x  x0  u r  3( x  x0 )  x  x0 u   1 u  
2 2
x x
x r3 r5 r3 r xx
,
r 2  3( x  x0 ) 2 1
u  u xx ,
r5 r
Q y  y0 r 2  3( y  y0 ) 2 y  y0
 u y  u  u y  1 u yy 
y r 3 r 5 r 3 r
,
r 2  3( y  y0 ) 2 1
u  u yy ,
r5 r
149
R  u  z  z0  u r  3( z  z0 )  z  z0 u   1 u  
2 2
z z
z r3 r5 r3 r zz
,
r 2  3( z  z0 ) 2 1
u  u zz ,
r5 r
 Q R
div F  P   u 3r 5 3r  1 (u yy  u yy  u yy ) 
2 2

x y z r r
 1 (u yy  u yy  u yy )  1 u  0.
r r
Усередені множини D існує лакуна (точка M 0 ). Оскільки

div F  0 (r  0) , то поверхневий інтеграл не залежить від по-
верхні, яка охоплює лакуну (точку M 0 ). Як і в прикладі 8), охо-
пимо M 0 сферою (  0  D0 ):
0 : ( x  x)2  ( y  y )2  ( z  z )2  a 2
достатньо малого радіуса a (рис. 91, б)). Тоді
 r  
r  a , n0  , cos ( r , n0 )  1 ,
a
 
1  cos(r , n ) 1 u 
4   u r 2  r n  d  
 
 1   u 1  1 u  d   1 1
4   a 2 a n0  4a 2  ud   4a  u dxdydz 

0  0  D
 12 ud   1 2 u (M * )S (0 )  1 2 u (M * )4a 2  u (M * ),

4a  4a 4a
0
де M*D – точка, існування якої гарантується теоремою про

середнє значення для поверхневого інтеграла   ud  від непе-
0
рервної функції u  u( x, y, z ) . Якщо тепер перейти до границі
при a  0 , то M *  M 0 і
 
 cos( r , n ) 1 u 
u (M 0 )  1 
4  
 u   d .
r2 r n 

150
З отриманої формули випливає, що значення гармонічної функ-
ції u в області D однозначно визначені її значеннями на межі
 множини D і, зокрема,
u(M 0 )  1 2 
4a 
u ( x, y , z ) d 
0
(  0  D0 , D0 – куля радіуса a з центром у точці M 0 ).

12. Доведемо, що справджується формула
u v u v
 
 un vn d    u v dxdydz ,

 D
де   – додатно орієнтована межа множини D (рис. 96),
u  u ( x, y , z ), v  v ( x, y , z )  C D2 .
Маємо
u v    
  u v
n n  v   u   v(u , n )  u (v, n ) 
u v n n
        
 (vu, n )  (uv, n )  (vu  uv, n )  ( F , n) .
Щоб застосувати формулу Гаусса–Остроградського, знайдемо

div F :
  
div F  div(vu)  div(uv) 
     
 v div(u)  (v, u)  u div(v)  (u, v) 
 
 v div(u )  u div(v) .
 
Оскільки div(u )  div{ux ; uy ; uz }  u , div(v)  v , то
 u v
div F  vu  uv  ,
u v
і за формулою Гаусса–Остроградського маємо
u v
  d   div F dv  u v
 u vn
 n   u v dxdydz .
 D D
151
2.3. Теорема і формула Стокса
Формула Стокса встановлює зв'язок між криволінійними і
поверхневими інтегралами 2-го роду. На рис. 97 зображена орі-
єнтована гладка поверхня  , межею (краєм) якої є один орієн-
тований кусково-гладкий контур1 L .

z n


n

O n
y 

x
М
 
n
Рис. 97. Узгоджені орієнтації поверхні  і контуру L
Орієнтації поверхні  і контуру L вважають узгодженими,


якщо з кінця орта орієнтації n обхід контуру L видно так, що
він здійснюється проти годинникової стрілки (при такому обхо-
ді спостерігачем контуру L поверхня лишається зліва).
Якщо межа (край) поверхні  складається із декількох кон-
турів (напр., із двох: L1 і L2 , як на рис. 98), то орієнтація повної
межі L  L1  L2 поверхні  вважається узгодженою з орієнтаці-
єю  , якщо за вказаним2 правилом обходу контурів L1 і L2 по-
верхня  лишається зліва.
1
У цьому випадку кажуть, що поверхня  натягнута на контур L . На
рис. 98 поверхня  натягнута на два контури: L1 і L2 .
2
Напрямок обходу в точці M на L збігається з напрямком векторного до-
   
бутку   n , де n – орт орієнтації поверхні  у точці M , а  – вектор, пер-

пендикулярний і до L , і до n та направлений у бік поверхні  (рис. 97).
152

z n

L2
O
y
x
L1
Рис. 98. Узгоджені орієнтації поверхні  і контурів L1 і L2

1)  – гладка або кусково-гладка орієнтована поверхня, об-
межена орієнтованим контуром L ;
 
2) векторна функція F  F ( x, y, z )  {P; Q; R} неперервно ди-
ференційовна в деякій просторовій області D   3 , яка містить
у собі поверхню  і контур L ;
3) орієнтації поверхні  і контуру L узгоджені.
Тоді справджується формула Стокса:
cos  cos  cos 
  
 Pdx  Qdy  Rdz   x y z d  ,
L 
P Q R

де n  {cos ; cos ; cos } – орт орієнтації поверхні  .
Формулу Стокса записують також у вигляді
 Pdx  Qdy  Rdz 

L

   R 
 
Q 
y z   
z x   Q P 
cos   P  R cos     
 x y 

cos   d  ,

 Pdx  Qdy  Rdz 

L


   R 
Q 
y z   
z x   Q P 
dydz  P  R dzdx     cos dxdy
 x y 
153
або1
    
CL ( F )   ( F , )dl   (rot F , n )d  ,
L 

де  – орт орієнтації контуру L .
Якщо поверхня  обмежена кількома контурами так, що
n
L   Li і орієнтації контурів Li , i  1,, n , узгоджені з орієнта-
i 1
цією поверхні  , то в лівій частині формули Стокса стоїть сума
інтегралів
n
 Pdx  Qdy  Rdz    Pdx  Qdy  Rdz .
L i 1 Li
Доведемо формулу Стокса спочатку для поверхні  , яку од-

ночасно можна задати рівняннями
z  z( x, y), x  x( y, z), y  y( x, z ) .
Нехай спочатку  : z  z ( x, y)  ( x, y)  D  , L – контур, який
обмежує  (рис. 99):
 { z x ;  z y ;1}
n  {cos ; cos ; cos }
1  ( z x ) 2  ( z y ) 2
– орт орієнтації поверхні  . Перетворимо інтеграл I1   Pdx у
L
лівій частині формули Стокса. Маємо
( x, y , z )  , 
I1   P ( x, y, z )dx    P  x, y, z ( x, y )  dx 
L
 z  z ( x, y )  L
  K  Πp xOy L  D    P  x, y, z ( x, y )  dx 
K
   0   P  x, y, z ( x, y )   dxdy 
застосовуємо 
формулу Гріна  
D
 y 
1
 
C L ( F ) – циркуляція векторного поля F уздовж контуру L . Таким чи-
ном, формула Стокса встановлює зв'язок між циркуляцією і ротором векторно-

го поля F .
154
 z  dxdy   cos d , 
    P  P z z  dxdy   y 
 y z   dxdy  cos d  
D
   P cos   P cos   d    P dzdx   P dxdy .

z y z y
   
 
 : z  z( x, y) n
z
L
O
y
x
D K
Рис. 99. Доведення формули Стокса
Аналогічно дістаємо
I 2   Qdy 
L
 

 Qx cos   Qz cos  d    Qx dxdy   Qz dydz,
 
I3   Rdz 
L
   R cos   R cos   d    R dydz   R dzdx .
y x y x
   
Додавши почленно отримані рівності, дістанемо формулу Сток-
са для поверхонь вказаного типу.
За допомогою методу перерізів можна довести, що формула
Стокса виконується й у випадку, коли кусково-гладка поверхня
 є об'єднанням скінченної кількості поверхонь, які одночасно
можуть бути задані рівняннями z  z ( x, y), x  x( y, z), y  y( x, z),
155
а також у випадку, коли межа поверхні  складається із декіль-
кох контурів.
Покажемо це, наприклад, для випадку, зображеного на
(рис. 100) ( L  L1  L2 ). За допомогою перерізу MN утворимо
поверхню , яка обмежена контуром L  L1  L2  NM  MN .
Тоді
             ,    ,
L L1 L2 NM MN L1 L2  
і формула Стокса матиме вигляд

2  
  Pdx  Qdy  Rdz   (rot F , n )d  .
i 1 Li 
 
n
N
L2
L1
М
Сформулюємо декілька з а у в а ж е н ь.
1. Криволінійний інтеграл у лівій частині формули Стокса не
залежить від вибору кусково-гладкої поверхні  , натягнутої на
контур L . Отже, поверхневий інтеграл у правій частині форму-
ли Стокса також не залежить від поверхні  . Тому при практич-
ному обчисленні криволінійного інтеграла  Pdx  Qdy  Rdz за
L
допомогою формули Стокса на контур L намагаються натягти
поверхню  якомога простішої форми.
156
 
2. Якщо rot F  0 на поверхні  , натягнутій на контури L1 ,
L2 ,, Ln (рис. 101), то за формулою Стокса
n   n
    Pdx  Qdy  Rdz   (rot F , n )d   0 ( L   Li ) ,
i 1
L i 1 Li 
звідки маємо
n
 Pdx  Qdy  Rdz   Pdx  Qdy  Rdz ,
L1 i  2 Li
причому в останній рівності орієнтації контурів L1 , L2 ,, Ln од-


накові в тому розумінні, що з кінця орта орієнтації n поверхні 
обхід їх видно так, що він здійснюється проти годинникової стрі-
лки (на рис. 101 цей обхід зображено пунктирними лініями).

n
L2 L3

...
Ln
L1
3. Формула Стокса є узагальненням формули Гріна і перехо-

дить у неї, якщо поверхня  є частиною площини xOy – мно-
жиною D . Справді, у цьому випадку

n  {0; 0;1} , P  P( x, y) , Q  Q( x, y) , dz  0 ,
і формула Стокса має вигляд
 Q P 
 Pdx  Qdy    x  y  dxdy .
L D
157
I   (2 y  3z )dx  (3x  2 z )dy  ( x  y )dz
L
по замкненій кривій L – лінії перетину поверхонь
x 2  x  y 2 4  0 і x  z  1 (рис.102).
z
1
 : x  z 1

n
L
O
C y
1
x
Перша з поверхонь є циліндром, твірні якого паралельні осі

Oz . Виділивши повний квадрат по змінній x , дістанемо
 x  1 2 2
 y2  1
14
– рівняння еліпса з півосями a  1 2 , b  1 і центром у точці
C (1 2;0) . Цей еліпс лежить в основі циліндра.
Друга поверхня – площина, паралельна осі Oy , яка відтинає
на осях Ox і Oz одиничні відрізки.
Отже, контур L є еліпсом. На цей контур натягнута частина
поверхні
158
 : x  z 1  n  1 2 ; 0;1 
2 .
 
Знайдемо ротор векторного поля F ( F  C
1
3 ):
  
i j k
    
rot F 
x y z
2 y  3z 3x  2 z x  y
     
 (1  2)i  (3  1) j  (3  2) k  3i  2 j  k .
За формулою Стокса маємо
 
I   (rot F , n ) d     3  1  2  0  1  1  d  
   2 2
  2  d    2S ()   2    2 1   ,
2  2
оскільки півосі еліпса L дорівнюють 2 2 і 1.
I   ( y 2  z 2 )dx  ( x 2  z 2 )dy  ( x 2  y 2 )dz
L
по контуру L , який є лінією перетину сфери x 2  y 2  z 2  a 2 і
циліндра x2  y 2  ax ( z  0, a  const  0) (рис. 103).
z
a  : x2  y 2  z 2  a2

n L
a y
a
x a2
159
На контур L натягнута частина поверхні сфери  . Знайдемо
орт орієнтації
 grad ( x 2  y 2  z 2 ) { x; y; z} 
n  r,
grad ( x 2  y 2  z 2 ) x2  y2  z 2 r
 
де r  | r | x2  y 2  z 2 (вектор n утворює гострий кут з віссю
 
Oz ). Знайдемо rot F ( F  C 1
3 ):
  
i j k
   
rot F  
x y z
y 2  z 2 x2  z 2 x2  y 2
  
 (2 y  2 z )i  (2 z  2 x) j  (2 x  2 y )k .
За формулою Стокса
 
I   (rot F , n )d  

 y 
 2 ( y  z ) x  ( z  x)  ( x  y ) z  d    r  a на  
 r r r

 2   yx  zx  zy  xy  xz  yz  d   2  0d   0 .
a a
 
I   ( y 2  z 2 )dx  ( z 2  x 2 )dy  ( x 2  y 2 )dz ,
L
де L – переріз куба 0  x  1, 0  y  1, 0  z  1 площиною

x  y  z  3 2 (рис. 104). На контур L натягнута поверхня  –
частина площини x  y  z  3 2 . Орт орієнтації

n  1 3 ; 1 3 ; 1 3 ( (

n , Oz ) – гострий).
 
Знайдемо rot F ( F  C
1 ):
3
160
  
i j k
   
rot F  
x y z
y 2  z 2 z 2  x2 x2  y 2
  
 (  2 y  2 z ) i  ( 2 z  2 x ) j  ( 2 x  2 y ) k 
  
 2  ( y  z )i  ( z  x ) j  ( x  y ) k  .
z
32 γ


n 1 ; 1 ; 1
3 3 3 
1
: x  y  z  3 2
O 1 32
y
1
32 L
x
За формулою Стокса
 
I   (rot F , n )d  

  2  ( y  z  z  x  x  y ) d    4  ( x  y  z ) d  
3  3 
  x  y  z  3 2 на     4  3  d   2 3S ( ) 
3 2
1 2
2
3
 2 3 6 9
4 2
161
(використана формула площі правильного шестикутника
S ()  6 a2 3 4 при a  1 2 ).
 
4. Обчислимо інтеграл I   ( F , )dl для випадків (рис. 105):
L
а) контур L не охоплює вісь Oz ; б) контур L охоплює вісь Oz ,
  y 
якщо F    2 ; 2 x 2 ; 0 .
 x y x y
2

 z
n L0
 
n h
a)
L
б)
O y
x

Очевидно, векторна функція F  C 1D в області

D  3 \ (0;0; z ) ( z  ) . Знайдемо rot F :
  
i j k
    
rot F 
x y z
y x
 2 0
x  y2 x  y2
2
   y 2  x2 y 2  x2   
 (0  0)i  (0  0) j   2  k  0 .
 (x  y ) ( x 2  y 2 )2 
2 2
162
У випадку а) поверхня  , натягнута на L , лежить в області

D неперервної диференційовності векторної функції F . Тому
за формулою Стокса
   
I   ( F , )dl   (0, n )d   0 .
L 
У випадку б) на контур L не можна натягнути поверхню 
так, щоб на ній виконувалися умови теореми Стокса, оскільки в
точках осі Oz порушується умова неперервної диференційовно-

сті функції F . Натягнемо кусково-гладку поверхню   D на
два контури: L і коло L0 : x 2  y 2  a 2 , z  h . Тоді за формулою
Стокса маємо
 
     (0, n )d   0 ,
L L0 
звідки
   
x2  y 2
 
 ydx  xdy  L0 : x  a cos t , 
y  a sin t , 
t  2, t  0 
L L0 п к 
0
   a sin t 2a cos t dt  2 .
2 2 2 2
2
a
 
5. Обчислимо інтеграл I   ( F , )dl , де L – контур, який об-
L
межує частину сфери 
x2  z 2  a 2 , що лежить у першому
y2
октанті ( x  0 , y  0 , z  0 ) (рис. 106), якщо
   
F  ( y 2  z 2 )i  ( z 2  x2 ) j  ( x2  y 2 )k .
Маємо
     
n  r , rot F  2 ( y  z )k  ( z  x) j  ( x  y )k 
r
(див. приклад 2). За формулою Стокса
  ( y  z ) x  ( z  x) y  ( x  y ) z
I   (rot F , n )d   2 d 
r
 
163
 : z  a 2  x 2  y 2 , ( x, y )  D, 
4  
   ( xy  yz  zx)d    adxdy 
a d 
  a x y
2 2 2 
 

  4  xy  ( x  y ) a 2  x 2  y 2
a
adxdy
 
D a  x2  y 2
2
xydxdy
 4   4 ( x  y ) dxdy   ПСК  
D a2  x2  y 2 D
2 a 2 a
1 sin 2d  r 3 dr  4
 4  2   (sin   cos )d  r 2 dr 
0 a r
2 2
0 0 0
3
 cos 2 0  a (2,1 2)  4 a3 (sin   cos ) 0 
2 2
2 3
 2  1 a3   8 a3   4 a3  8 a3  4a3 .
2 3 2 1 2   3 3 3
z
a 
n
x2  y2  z 2  a2
O
a y
D
x
I   y 2 dx  xdy  zdz
L
по контуру L , зображеному на рис. 107.
164
z
1

n Σ
O 1
1 y
x L


Векторна функція F  { y 2 ; x; z} неперервно диференційовна

на  3 . Знайдемо rot F :
  
i j k

rot F      0i  0 j  (1  2 y )k  (1  2 y )k .
x y z
y2 x z
Контур L лежить у площині  : x  y  0 . Тому
n  1 2 ;  1 2 ; 0 .

 
За формулою Стокса маємо I   (rot F , n )d    0d   0 .
 

6. Обчислимо інтеграл I   y 2 dx  xzdy  zdz по контуру n ,
L
зображеному на рис. 108.
z
1
: x  y  0

n
D 1
O y
1 L
x
165

Векторна функція F  { y 2 ; xz; z} неперервно диференційовна

на  3 . Знайдемо rot F :
  
i j k

rot F       xi  0 j  ( z  2 y )k .
x y z
y 2 xz z
Контур L лежить у площині  : x  y  0 . Тому
n  1 2 ;  1 2 ; 0 .

За формулою Стокса маємо

 
I   (rot F , n )d      x  0  0  d    1  xd   .
 

2 2 
  : y  x, ( x, y )  D,  1
2 
  x 2dxdz 
 d   1  ( y 
x ) 2  ( y 
z ) 2 dxdz  2 dxdz  D
1 2x 1
   xdx  dz    2 x 2 dx   2 .
3
0 0 0
Фізичний зміст ротора

Користуючись зв'язком між циркуляцією векторного поля і

ротором (формула Стокса), покажемо, що ротор rot F векторно-

го поля F не залежить від вибору системи координат1 у просто-
  
рі, а залежить лише від самого поля F . Нехай rot F ( M )  0.

Виберемо будь-який напрямок, який характеризується ортом n ,

і проведемо через точку M малу плоску площину   n

(рис. 109), обмежену контуром L . Вважаємо, що n – орт орієн-
тації площини  і що орієнтація контуру L узгоджена з орієн-
1
Як і раніше, розглядаються праві системи декартових координат. Для ор-
   
тів i , j , k координатних осей такої системи поворот вектора i на най-
 
менший кут до суміщення з вектором j з кінця вектора k видно так, що він
здійснюється проти годинникової стрілки.
166
тацією  . Використовуючи формулу Стокса, для циркуляції

поля F уздовж контуру маємо
 
    (rot F , n )  
CL ( F )   (rot F , n )d     def  
 = Πpn rot F  rot n F 
 
  rot n F d    S ()    rot n F ( M * )

(використана теорема про середнє значення для поверхневого
інтеграла 1-го роду). Звідси

 * CL ( F )
rot n F ( M ) 

та

 *  CL ( F )
lim rot n F ( M )  rot n F ( M )  lim
 M  M 
( M * M )  ( M * M )
 CL ( F )
(rot n F ( M )  ).


rot n F (M ) 
n

rot F ( M )
M
М
L
Σ
Рис. 109. Геометричний зміст ротора


Оскільки циркуляція C L ( F ) і площа  площини  не зале-
жить від вибору системи координат, то і проекція ротора на

будь-який напрямок n не залежить від вибору системи коорди-
167

 C (F )
нат. Отже, таку властивість має і rot F . Величину L нази-

вають відносною циркуляцією.

Оскільки проекція rot n F ( M ) максимальна, якщо
  
rot F ( M )  n , то rot F ( M ) напрямлений по перпендикуляру до
площини  , у якій відносна циркуляція максимальна.
 
Нехай тепер F  F (M ) – векторне поле швидкостей стаціонар-
ного потоку рідини. Помістимо в точку M мале коліщатко  з
лопатками на ободі L (рис. 110).

rot n F (M ) 
n

rot F ( M )
M F
М

L 
Σ

F
Рис. 110. Фізичний зміст ротора

Нехай n – орт осі коліщатка, a – радіус кола L. Під дією ру-
хомої рідини коліщатко обертається зі швидкістю, яка залежить

від положення осі (від орієнтації орта n ). Середню лінійну
швидкість точок на ободі L можна знайти за формулою
 
vcep  1  ( F , ) dl  1  F dl ,
2a 2a
L L
  
де F  ( F , ) – складова швидкості F , напрямлена вздовж до-
тичної до L . Застосувавши формулу Стокса і теорему про серед-
нє значення для поверхневих інтегралів 1-го роду, дістанемо
168
  
vcep  1  (rot F , n ) d   1  rot n Fd  
2 a 2 a
 
 
 1 rot n F ( M * )  a 2  a rot n F ( M * ) .
2a 2
Звідси знайдемо середню кутову швидкість коліщатка:
vcep 1 
cep   rot n F (M * ) .
a 2
Отже, кутова швидкість у самій точці M має вигляд
vcep 1 
( M )  lim  rot n F ( M ) .
 M a 2
( M * M )

Якщо напрямок осі (вектор n ) вибрати так, що
 
n  rot F ( M ) , то швидкість обертання коліщатка буде най-
більшою, причому
 
max ( M )  1 2  rot F ( M ) 
rot F (M )  2max (M ) . 

Отже, ротор векторного поля F характеризує обертальну
здатність поля: він напрямлений перпендикулярно до нескін-
ченно малої площини (у точці M ), у якій кутова швидкість обер-
тання частинки рідини найбільша, а довжина ротора в цій точці
дорівнює подвоєній максимальній кутовій швидкості обертання.
2.4. Деякі наслідки інтегральних теорем
Наслідки формули Гаусса–Остроградського
Теорема про дивергенцію

      
 F  n d    div F dv  
  F  n d      F dv 
 D0   D0 
(формула Гаусса–Остроградського)

(   D0 , n  {cos ; cos ; cos } – орт нормалі (орієнтації)  ).
169
Теорема про ротор
      
 F  n d    rot F dv  
  F  n d      F dv 
 D0   D0 
Теорема про градієнт

  
 un d    grad udv  
  un d    u dv 
 D0   D0 
Для доведення двох останніх рівностей необхідно застосува-

ти формулу Гаусса–Остроградського до кожної компоненти від-
повідного вектора:
 
 F  n d  


 

 
( Q cos   R cos  ) i  ( R cos   P cos  ) j


 ( P cos   Q cos  ) k  d  
   
D0 

z y   i  
x z 
 Q R   R P   P Q   
j  
 y x  

D0

k  dv   rot F dv ,
   
 un d   
  (u cos i  u cos j  u cos k )d  
 
  
   u i  u j  u k  dv   grad u dv .
x y z 
D0  D0
  
Як відомо (с. 95), скалярна величина   (F)    F  n d  є по-


током векторного поля F через поверхню   D0 . Векторні
     

величини   ( F )   F  n d  і   un d  називають век-
 (u )  
 

торним потоком векторного поля F і векторним потоком ска-
лярного поля u через поверхню  , відповідно.
Із теорем про дивергенцію, ротор і градієнт можна дістати
такі граничні рівності:
170
 

 F  nd 
 
 d  (F )
div F ( M )  lim  ,
d 0 V ( D0 ) dv
 

 F  nd 
  
 d  ( F )
rot F ( M )  lim  ,
d 0 V ( D0 ) dv

 und 
 
 d   (u )
grad u ( M )  lim 
d 0 V ( D0 ) dv

( d – діаметр множини D0 , M  D0 ), з яких випливає, що div F ,

rot F і grad u є похідними по об'єму відповідних потоків.
Зау важення. Із рівності для дивергенції випливає, що у ви-

падку, коли F – поле швидкостей стаціонарного потоку рідини,

div F ( M ) є потужністю (густиною) потоку в точці M ,

div F ( M ) чисельно дорівнює кількості рідини, яка виникає
(зникає) у точці M за одиницю часу (фізичний зміст диверген-
ції векторного поля).
Формула Стокса
          
      F  nd  
 
F  dl  F  dr  rot F  nd  F  dr  
L L  L  

(поверхня  натягнута на контур L ,  – орт орієнтації L ,

n  {cos ; cos ; cos } – орт орієнтації  , орієнтації L і  узго-
джені).
Наслідки формули Стокса
    
 F  dr    ( n   )  F d ,
L 
    
 udr   grad u  n d    udr   u  n d   .
L  L  
171
Щоб довести перше співвідношення, знайдемо
  
  i j k
F  dr  P Q R 
dx dy dz
  
 i (Qdz  Rdy)  j ( Rdx  Pdz )  k ( Pdy  Qdx)
і застосуємо формулу Стокса до кожної компоненти:
  
 0dx  Rdy  Qdz   x y z d  
L 
0 R Q
 
  Q R 
  cos    
 y z 
 cos  
Q
x  
 cos  
R 
x   
d ,

  
 Rdx  0dy  Pdz   x y z
d 
L 
R 0 P
   y 

x z 
  cos    P   cos  P  R  cos    R   d  ,
 y  

   d 
 Qdx  Pdy  0dz   x y z
L 
Q P 0

 
 
  cos   P  cos  
 z
Q
  
z

 cos   P 
 x
Q  
y  
d .
  
Знайдемо тепер підінтегральний вираз (n  )  F . Маємо
  
  i j k 
(n  )   cos  cos  cos   i  cos    cos    
    y z 
x y z

 z z



 j cos    cos    k  cos    cos    ,
x y 
172
  
( n   )  F 
  
i j k
 cos    cos   cos   cos  
 cos    cos   
y z z z
x y
P Q R
 Q Q 
 i  cos  R  cos  R  cos   cos  
 z z x y 

 j  cos  P  cos  P  cos  R  cos  R  
 x y y z 
 Q Q 
 k  cos   cos   cos  P  cos  P  
 y z z z 
  Q  Q 
 i  cos   R    cos  R  cos   
  z y  z x 



x z 
 j  cos  P  R  cos  P  cos  R  
y y 
  Q P  Q 
 k  cos      cos   cos  P  .
  y z  z z 
    
Отже,  F  dr    (n  )  F d  .
L 
Аналогічно доведемо і друге співвідношення:
   
 udr  i  udx  j  udy  k  udz 
L L L L
cos  cos  cos  cos  cos  cos 

    d   j   
 i   x y z d  
x y z
 
u 0 0 0 u 0
    d 
 k 
x y z

0 0 u
173


z y  

z x 
 i   cos  u  cos  u  d   j   cos  u  cos  u d  

 k   cos  u  cos  u  d  .
y x 

Перетворимо праву частину:
  
i j k

  grad u  n d     u u u d  
x y z
 


z y 


x 
 i   cos  u  cos  u  d   j  cos  u  cos  u d  
z

 k   cos  u  cos  u  d  .
y x 

  
Отже,  udr    grad u  n d    n  grad u d  .
L  
Доведемо ф о р м у л и:
v
 u n d    (grad u  grad v  u div grad v)dV
1. 
 D
   
  uv  n d    (u  v  uv)dV  ;
 
  D 
 v

u
 u n  v n d    (u div grad v  v div grad u)dV
2. 
 D
   
  uv  n  vu  n  d    (uv  vu )dV 
  
  D 
  2   
( div grad v    v   v  v , u  grad u  n  u  n ).
n

 u n d     (grad u )2  u div grad u  dV
3.  u
 D
   2

 
u v  n d    u)  uu  dV  .
 (
  D 
174
u  
 n d    u dV  u  n d    u dV  .
 
4.  

 D   D 
(1 r )
5. 
  d   0 (r  | r |  x 2  y 2  z 2 )
n

  1  
 r  n d   0  .
  
  dV
2
1  (1 r ) 1
6.  r n d    grad r

 D
 11 

 
 r r
 n d    
r  
1 2 
dV  .

  D 
1 r  1   
 r 2 n d   0  
7.   r 2 r  n d   0  .
   
 (1 r ) 1 
 r 2 1  n d   2 1 dV  .
 r 2 n d   2  r dV  
8.   r  r 
 D   D 
Перші дві з цих формул називають формулами Гріна. Інші
формули є наслідками перших двох. Для доведення застосуємо
формулу Гаусса–Остроградського:
v   
 u n d   
1)   uv  n d    div(uv)dV 
  D
     
 (u  v  u  v)dV   (uv  u  v)dV
D D
(використано властивість 6 дивергенції (с. 22):
      
div(uF )    (uF )  u  F  u  F ).
2) Формула є наслідком першої формули Гріна.
3) Формула випливає із першої формули Гріна при u  v .
4) Формула випливає з другої формули Гріна при v  1 .
175

5) Оскільки  1  div grad 1   div r3  0 (r  0) , то формула
r r r
випливає із формули 4 при u  . 1
r
1
6) Оскільки   0 ( r  0) , то формула випливає із формули
r
1
3 при v  .
r
7) У формулі 1 покладемо u  12 , v  r . Тоді
r
1 r 1 1
 r 2 n d    (grad r 2  grad r  r 2 div grad r )dV 
 D
  
  (  23 r  r  12 div r ) dV 
D
r r r r r
  
    23  12 1 div r  grad 1  r
D
 r r r r   dV 
 
 
    23  12 3  r3  r  dV  0 (r  0) .
D 
r r r r 
8) У формулі 1 покладемо u  r 2 , v  1 . Тоді  1  0 і

r r
 (1 r ) 1
 r 2
  d    grad r 2  grad dV 
n r
 D
 
 
  2r r  12 r dV  2 1 dV .
r r r r
D D
176
РОЗДІЛ 3
ДИФЕРЕНЦІАЛЬНІ ТА ІНТЕГРАЛЬНІ
ОПЕРАЦІЇ ВЕКТОРНОГО АНАЛІЗУ
(ПРОДОВЖЕННЯ)
● Спеціальні типи векторних полів [2, п. 4, § 2, гл. 6, п. 4, § 3, гл. 6, п. 5,
§ 4, гл. 6], [3, п. 4, § 4, гл. 7], [4, § 18, 19, гл. 4, § 22, гл. 5], [5, п. 52.5, 52.6,
§ 52], [6, п. 6.2–6.4, § 6, гл. 3], [7, § 4, гл. 18].
● Набла-символіка [2, § 5, 6, гл. 6], [4, § 20, 21, гл. 5], [6, п. 6.5, § 6, гл. 3].
● Запис основних диференціальних операцій векторного аналізу в ОКСК
[2, § 7, гл. 6], [3, § 3, гл. 6], [4, гл. 6], [6, § 7, гл. 3].
3.1. Спеціальні типи векторних полів


Будь-яке неперервно диференційовне векторне поле F мож-
    
на представити у вигляді F = F1 + F2 , де F1, F2 – т. зв. потенці-
альне і соленоїдне векторні поля, відповідно1. Векторне поле

F = {P; Q; R}∈ C1D називають потенціальним, якщо існує скаляр-

на функція u така, що F = grad u (du = Pdx + Qdy + Rdz ) . Функ-
цію (скалярне поле) u називають скалярним потенціалом2 век-

торного поля F .
 
Наприклад, векторне поле F = r3 є потенціальним зі скаля-
r
1
рним потенціалом u = − :
r
1
Це твердження в літературі відоме як теорема Гельмгольца.
2
У підрозд. 1.3, п. 3, функція u була названа первісною, або потенціаль-
ною функцією.
177
  
 
grad u = − grad 1 = −  − 12  grad r = 12 r = r3 = F (r ≠ 0).
r  r  r r r
Кулонівське поле вектора напруженості
  n
q 
E = E ( M ) =  k 2i ei
i =1 ri
електростатичного поля, створеного системою п нерухомих еле-
ктричних зарядів q1 , , qn , розміщених у точках M 1 ,…, M n
    
(ri = MM i , ri = | ri |, k = const, ei = ri ri ) , теж потенціальне з по-
n
kqi
тенціалом u = − ( ri ≠ 0) .
r
i =1 i

Якщо поле F потенціальне в деякій області, то його скаляр-

ний потенціал u визначений полем F у цій області однозначно
з точністю до довільної адитивної сталої. Справді, якщо одноча-
  
сно F = grad u і F = grad v , то grad (u − v) ≡ 0 , звідки
u − v = const = C .
∀
Властивості потенціальних полів
Нехай D ⊂  3 – поверхнево однозв'язна1 область. Тоді на-

ступні чотири твердження еквівалентні.

1. Циркуляція векторного поля F по будь-якому (кусково-
гладкому) контуру L дорівнює нулю:
  
CL ( F ) =  F ⋅ dr = 0 (∀L ⊂ D) .
L
 
2. Лінійний інтеграл  Pdx + Qdy + Rdz =  F ⋅ dr не
K = AB K = AB
залежить від вибору кривої K ⊂ D , яка з'єднує точки A і B .
 
3. Поле F потенціальне: F = grad u , причому
1 3
Область D ⊂  називається поверхнево однозв'язною, якщо на будь-
який кусково-гладкий контур L ⊂ D можна натягнути кусково-гладку повер-
хню Σ ⊂ D .
178
  B
 F ⋅ dr = u A = u ( B ) − u ( A) .
K = AB
 
4. Скрізь в області D виконується рівність rot F = 0 .
Доведемо1, наприклад, еквівалентність тверджень 1 і 4. Не-

хай rot F = 0 . Тоді, застосовуючи формулу Стокса, маємо
       
CL ( F ) =  F ⋅ dr =  F ⋅ τ dl =  rot F ⋅ nd σ = 0
L L Σ
( Σ ⊂ D – поверхня, натягнута на контур L , яка існує внаслідок

поверхневої однозв'язності області D ).

Нехай тепер CL ( F ) = 0 по будь-якому контуру L ⊂ D . Вико-
ристовуючи граничне представлення проекції ротора (с. 170)

 CL ( F )
rot n F ( M ) = lim = 0 ( M ∈ D) ,
Σ→ M σ
 
дістаємо, що проекція rot F ( M ) на будь-який напрямjr n дорів-

нює нулю. Отже, rot F = 0 ( ∀M ∈ D ).

Скалярний потенціал потенціального поля F можна знайти
за формулою
u = u ( x, y , z ) =  Pdx + Qdy + Rdz + C∀ ,
AB
де A( x0 ; y0 ; z0 ) – фіксована, B( x; y; z ) – довільна (змінна) точки

області D , а також за наслідками цієї формули (с. 55).

Векторне поле F = {P; Q; R}∈ C1D називають соленоїдним в
області D , якщо існує векторна функція (векторний потенціал)
  
A така2, що F = rot A .
 
Векторний потенціал A визначений полем F в області D
однозначно з точністю до довільного доданка вигляду grad u .
1
Еквівалентність інших тверджень пропонуємо довести самостійно (див.
також с. 50–557).
 
2
Оскільки F ∈ C1D , то векторний потенціал задовольняє умову A ∈ CD2 .
179
      
Справді1, якщо F = rot A і F = rot B , то rot( A − B) = 0 і
 
A − B = grad u .
Властивості соленоїдних полів

Нехай D ⊂  3 – об'ємно однозв'язна область (с. 133).

1. Векторне поле F соленоїдне тоді і тільки тоді2, коли

div F ( M ) = 0 ∀M ∈ D .

2. Векторне поле F соленоїдне тоді і тільки тоді, коли потік
  
 ⋅ nd σ = 0
ΠΣ ( F ) =  F
Σ
для будь-якої (кусково-гладкої) замкненої поверхні Σ ⊂ D .

3. Потік соленоїдного поля F через поверхню Σ , натягнуту
на контур L ( L, Σ ⊂ D – кусково-гладкі), не залежить від вибору
поверхні Σ .
4. Для соленоїдних полів справджується закон збереження
інтенсивності векторної трубки (с. 12): потік соленоїдного
поля через перерізи векторної трубки однаковий3.
Перевіримо правильність цих тверджень.

1. Нехай A = {a; b;c},
   
F = rot A = ∂c − ∂b ; ∂a − ∂c ; ∂b − ∂a  .
∂y ∂z ∂z ∂x ∂x ∂y 
Тоді
 ∂ 2 c ∂ 2b ∂ 2 a ∂ 2 c ∂ 2b ∂ 2 a
div F = − + − + − =0.
∂y∂x ∂z∂x ∂y∂x ∂x∂y ∂x∂z ∂y∂z
 ∂Q ∂R
Нехай тепер div F = ∂P + + ≡ 0 . Знайдемо векторний
∂x ∂y ∂z
 
потенціал A . Оскільки потенціал A визначений з точністю до
довільного доданка типу gradu , то можна вважати, що одна з
1
Припускається, що D – поверхнево однозв'язна область.
2

З умови div F = 0 випливає, що соленоїдні поля не містять ні джерел, ні
стоків.
3
Соленоїдні поля називають також трубчастими полями.
180

координат (наприклад третя) вектора A дорівнює нулю. Справ-

ді, для третьої координати вектора A маємо c( x, y, z ) + ∂u . Виб-
∂z
равши функцію u з умови u = − c( x, y, z )dz , дістанемо
 
A = A0 = {a0 ; b0 ;0} ,
  ∂b ∂a ∂b ∂a  
rot A = − 0 ; 0 ; 0 − 0  = F = {P; Q; R} .
 ∂z ∂z ∂x ∂y 
Звідси
∂b0 ∂a0 ∂b0 ∂a0
= − P, = Q, − =R.
∂z ∂z ∂x ∂y
З перших двох рівнянь маємо:
z z
b0 = −  P ( x, y , t )dt + ϕ( x, y ) , a0 =  Q ( x, y, t ) dt + ψ ( x, y )
z0 z0
( ϕ( x, y ) , ψ( x, y ) – сталі інтегрування по змінній z ). Підставив-
ши в третє рівняння, дістанемо
z
 ∂Q 
−   ∂P + dt + ϕ′x − ψ ′y = R ( x, y , z ) ,
 ∂x ∂y 
z 0
∂Q
або, враховуючи, що ∂P + = − ∂R ,
∂x ∂y ∂z
ϕ′x − ψ′y = R( x, y, z0 ) .
Таким чином, для векторного потенціала маємо
 
A = A0 + grad u ,
де
 z z
A0 = {a0 ; b0 ;0} , a0 =  Q ( x, y , t )dt + ψ , b0 = −  P ( x, y , t )dt + ϕ ,
z0 z0
u ∈ C1D – довільна функція, а ϕ = ϕ( x, y) , ψ = ψ ( x, y ) – функції,

які задовольняють співвідношення
ϕ′x − ψ′y = R ( x, y, z0 ) ( ( x, y, z ), ( x, y, z0 ) ∈ D ) .
181
Розглянемо т. з. центрально-симетричне векторне поле
 
F = f (r )r

( r = | r | , f (r ) – довільна неперервно диференційовна функція).

З'ясуємо, для яких f (r ) ≠ 0 поле F соленоїдне. Маємо:
   
div F = div ( f (r ) r ) = f ( r ) div r + grad f (r ) ⋅ r =
 
= 3 f (r ) + f ′(r ) r ⋅ r = 3 f (r ) + rf ′(r ) = 0 ,
r
df df
rf ′( r ) = −3 f ( r ), r = −3 f , = −3 dr ,
dr f r
ln f = -3ln r + ln C , f = f (r ) = C3 (C = const) .
r
Таким чином, центрально-симетричне поле є соленоїдним тоді і
 
r
тільки тоді, коли F = C 3 (векторний потенціал кулонівського
r
поля знайдено у прикладі 4 на с. 188–189).

2. Нехай div F = 0 в області D . Тоді, використовуючи фор-
мулу Гаусса–Остроградського для будь-якої замкненої поверхні
Σ ⊂ D , маємо
   
ΠΣ (F ) =   F ⋅ nd σ =  divF dV = 0
Σ D0
( Σ = ∂D0 , D0 ⊂ D унаслідок об'ємної однозв'язності області D ).

  
 F ⋅ nd σ = 0 для будь-якої замкненої
Нехай тепер Π Σ ( F ) = 
Σ
поверхні Σ ⊂ D . Тоді, використовуючи граничне представлення
дивергенції (с. 174), дістаємо
 
 F ⋅ nd σ = 0
 
ΠΣ (F )
Σ
div F ( M ) = lim = lim = 0.
d →0 V ( D0 ) d →0 V ( D0 )
3. Нехай Σ1 , Σ 2 – поверхні, натягнуті на контур L (рис. 111).

Розглянемо замкнену поверхню Σ = Σ1  Σ′2 (орт орієнтації по-
    
верхні Σ′2 n2′ = − n2 ). Тоді Π Σ ( F ) = 0 = Π Σ1 ( F ) + Π Σ′2 ( F ) , звідки
182
  
Π Σ1 ( F ) = −Π Σ′2 ( F ) = Π Σ 2 ( F ) .

n1
Σ1

n2

− n2
Σ2
L
Рис. 111. Властивість 3 соленоїдних полів
4. Розглянемо відрізок векторної трубки, обмежений перері-

зами Σ1 і Σ 2 (рис. 112). Позначивши через Σ 3 бічну поверхню

трубки, дістанемо замкнену поверхню Σ = Σ1′  Σ 2  Σ3 ( − n1 є
ортом орієнтації поверхні Σ1′ ). Оскільки
   
Π Σ ( F ) = Π Σ1′ ( F ) + Π Σ 2 ( F ) + Π Σ3 ( F ) = 0 ,
    
Π Σ1′ ( F ) = −Π Σ1 ( F ), Π Σ3 ( F ) =  F ⋅ n3d σ = 0 ,
Σ3
 
то Π Σ1 ( F ) = Π Σ2 ( F ) .
 
n3 F (M )

n2
∀M ∈Σ L⊂Σ
 Σ2
n1
 Σ3
− n1
Σ1
Рис. 112. Властивість 4 соленоїдних полів
183
Приклади відшукання векторних
потенціалів соленоїдних полів
 
1. F = {c1; c2 ; c3 } (ci = const, i = 1, 2,3), div F = 0 .
Маємо
z z
a0 =  c2 dt + ψ = c2 z + ψ , b0 = −  c1dt + ϕ = −c1 z + ϕ ,
0 0
ϕ′x − ψ′y = c3 .
 
Вибравши ϕ = c3 x , ψ = 0 , дістанемо F = rot A , де
 
A = A0 + grad u = {c2 z; − c1 z + c3 x; 0} + grad u .
 
2. F = {sin y + e z ; z 2 + x3 ; x 2 + cos y}, div F = 0 .
Маємо
z
a0 =  (t 2 + x3 )dt + ψ = 1 z 3 + x3 z + ψ ,
3
0
z
b0 = −  (sin y + et )dt + ϕ = − z sin y + 1 − e z + ϕ ,
0
ϕ′x − ψ′y = x 2 + cos y .

 
Вибравши ϕ = 1 x3 , ψ = − sin y , дістанемо F = rot A , де
3
 
A = A0 + grad u =

3{ 
3 }
= 1 z 3 + x3 z − sin y; 1 − e z − z sin y + 1 x 3 ; 0 + grad u .
2 z 2 z z
3. F = {x ye ; xy e ; − 4 xye }, div F = 0 .
Маємо
z
a0 =  xy 2 et dt + ψ = xy 2 (e z − 1) + ψ ,
0
z
b0 = −  x 2 yet dt + ϕ = − x 2 y (e z − 1) + ϕ ,
0
184
ϕ′x − ψ′y = −4 xye z .
 
Вибравши ϕ = 0 , ψ = 2xy 2 , дістанемо F = rot A , де
 
A = A0 + grad u =
{ }
= xy 2 e z + xy 2 ; x 2 y − x 2 ye z ; 0 + grad u .
   y   
4. F = r3 =  x3 ; 3 ; z3  (r = {x; y; z}, r = | r | ) ,
r r r r 
  
div F = 13 div r + grad 13 ⋅ r =
r r
 
= 33 − 34 r ⋅ r = 33 − 33 = 0 (r ≠ 0) .
r r r r r
Маємо:
z z
ydt xdt
a0 =  2 2 2 32
+ψ, b0 = −  2 2 2 32
+ϕ,
0 ( x + y + z ) 0 ( x + y + z )
ϕ′x − ψ′y = 0 .
Обчислимо
 2 2
def
2 
z
dt  x + y = ω , ω ≠ 0
 ( x 2 + y 2 + t 2 )3 2 =
t = ω tg τ, dt = ωd τ  =
0  
 cos 2 τ 
arctg z arctg z
ω ω
ωd τ = 1
=  cos 2 τ (ω2 + ω2 tg 2 τ)3 2 ω2
 cos τd τ =
0 0
ω ( ω ω ) ω ( ω ω ) (
= 12 sin arctg z = 12 tg arctg z ⋅ cos arctg z = z3 ⋅ ) 2
1
1+ z 2
=
ω
= z = z = 2 z 2 .
ω2 2
ω +z 2 2 2 2 2
(x + y ) x + y + z 2 (r − z )r
Вибравши ϕ = ψ = 0 , дістанемо
185
  yz xz 
A0 =  2 2
;− 2 2
; 0
 r (r − z ) r (r − z ) 
 
A = A0 + grad u (r ≠ 0, x 2 + y 2 ≠ 0) .
При ω = 0 ( x 2 + y 2 = 0) візьмемо z = z0 = 1 :
z z
dt 1  
 t 3 = − 2t 2 = − 1  12 − 1 ,
1
2 z 
1
y  y y
a0 = −  12 − 1 + ψ = − 2 + + ψ ,
2 z  2z 2
 
b0 = x  12 − 1 + ϕ = x 2 − x + ϕ ,
2 z  2z 2
ϕ′x − ψ′y = 1 (ϕ = x, ψ = 0) .
  y   
Отже, A0 =  − 2 ; x 2 ; 0  , A = A0 + grad u ,
 2z 2z 
 
F x =0, y =0 = rot A x =0, y =0 .
z ≠0 z ≠0
Теорема Гельмгольца
і обернена задача векторного аналізу
За теоремою Гельмгольца, будь-яке неперервно диферен-
    
ційовне векторне поле F = F1 + F2 , де F1 – потенціальне, а F2 –
 
соленоїдне поле ( F1 = grad u , div F2 = 0 ). Розглянемо алгоритм
доведення цієї теореми. Знайдемо диференціальне рівняння,
розв'язком якого є функція u . Маємо
  
div F = div( F1 + F2 ) = div grad u = Δu ,
2 2 2
де Δ – оператор Лапласа: Δu = ∂ 2 + ∂ 2 + ∂ 2 . Отже, функція
∂x ∂y ∂z

u є розв'язком рівняння Пуассона: Δu = div F , яке має нескін-
ченну множину розв'язків. Єдиний розв'язок рівняння Пуассона
можна отримати, якщо до рівняння долучити певні крайові умо-
186
ви, які задовольняє функція u . Якщо функція u знайдена з рів-
  
няння Пуассона, то F1 = grad u , F2 = F − grad u .

Нехай тепер дивергенція і ротор векторного поля F задані:
  
div F = f , rot F = B

( f і B – відомі скалярна і векторна функції, відповідно).
Обернена задача векторного аналізу полягає у відшу-
 
канні самого векторного поля F . Оскільки div rot F = 0 , то

має виконуватися умова div B = 0 . Розглянемо алгоритм розв'я-
зання оберненої задачі векторного аналізу.

Унаслідок теореми Гельмгольца поле F слід шукати у ви-
    
гляді F = F1 + F2 , де F1 = grad u – потенціальне поле, а F2 – со-

леноїдне поле ( div F2 = 0 ). Маємо
   
div F = div ( F1 + F2 ) = div F1 = div grad u = Δu = f ,
    
rot F = rot ( F1 + F2 ) = rot F2 = B .
Таким чином, дістали систему двох рівнянь:
Δu = f (рівняння Пуассона),
    
rot F2 = B (div B = 0, div F2 = 0).

Друге рівняння системи внаслідок умови div B = 0 має роз-
в'язок (див. с. 184–185), який можна записати у вигляді
  
F2 = F20 + grad v, де F20 – фіксований розв'язок, а grad v – до-

вільний потенціальний вектор. З умови div F2 = 0 для функції v

знову дістаємо рівняння Пуассона Δu = − div F20 . Отже,
     
F1 = grad u , F2 = F20 + grad v, F = F1 + F2 . Нехай за вказаним
   
алгоритмом, можна знайти два векторних поля F і G = F + W .
Тоді, оскільки
    
div G = div( F + W ) = div F + div W = f ,
     
rot G = rot ( F + W ) = rot F + rot W = B ,
   
то одночасно div W = 0 , rot W = 0 , звідки W = grad w і
divgrad w = Δw = 0 , де w – довільна гармонічна функція.
187

Таким чином, поле F визначене з точністю до доданка типу
grad w, де w – гармонічна функція. Для однозначного відшу-

кання вектора F треба до вказаного алгоритму долучити крайо-
ві умови, які однозначно визначають гармонічну функцію w .
3.2. Набла-символіка
Як уже зазначалося (с. 14), у векторному аналізі часто вико-
ристовують запропонований Р. Гамільтоном символічний век-
торно-диференціальний оператор набла (оператор Гамільтона)
   
∇=i ∂ + j ∂ +k ∂ ,
∂x ∂y ∂z
  
де i , j , k – орти координатних осей Ox, Oy, Oz , відповідно,
x, y, z – прямокутні декартові координати.
Наприклад, диференціальні операції векторного аналізу пер-

шого порядку за допомогою оператора ∇ записують у вигляді
      
grad u = ∇u , div F = ∇ ⋅ F , rot F = ∇ × F .

Перевагою застосування символічного вектора ∇ є те, що за
його допомогою зручно записувати (та отримувати) у компакт-
ній і наочній формі різноманітні формули векторного аналізу.

Ураховуючи двоїстий характер вектора ∇ (з одного боку – век-
тор, а з другого – диференціальний оператор), сформулюємо
основні правила дій із символічним вектором (опера-

тором) ∇ .

1. Оператор ∇ діє тільки на величину (скалярну або
векторну), яка стоїть безпосередньо за ним. Наприклад,
  
∇uv = v∇u = v grad u ≠ ∇(uv) ,
      
∇ ⋅ Fu = u∇ ⋅ F = u div F ≠ ∇ ⋅ ( Fu ) ,
      
∇ × Fu = u∇ × F = u rot F ≠ ∇ × ( Fu ) .

Таким чином, оператор ∇ виконує праве множення.
188

2. Якщо до оператора ∇ застосувати ліве множен-
ня, то отриманий вираз слід розглядати як новий ди-
ференціальний оператор:
     
Наприклад, вирази u∇ , F ⋅ ∇ , F × ∇ ( F = {P; Q; R} ) слід роз-
глядати як диференціальні оператори
   
u∇ = iu ∂ + ju ∂ + ku ∂ ,
∂x ∂y ∂z
 
F ⋅∇ = P ∂ + Q ∂ + R ∂ ,
∂x ∂y ∂z
  
  i j k
F ×∇ = P Q R =
∂ ∂ ∂
∂x ∂y ∂z
( )
    
= i  Q ∂ − R ∂  + j R ∂ − P ∂ + k  P ∂ − Q ∂ .
 ∂z ∂ y  ∂ x ∂ z  ∂y ∂x 

3. Якщо за оператором ∇ (справа) не стоїть добу-

ток змінних величин, то оператор ∇ діє як оператор
диференціювання, і можна використовувати звичайні
правила векторної алгебри.
       
Наприклад (нагадаємо, що ∇ ⋅ F = (∇, F ) , ∇ × F = [∇, F ] ):
  
∇(αu + βv) = α∇u + β∇v ,
      
∇ ⋅ (αF1 + βF2 ) = α∇ ⋅ F1 + β∇ ⋅ F2 ,
      
∇ × (αF1 + βF2 ) = α∇ × F1 + β∇ × F2 (α, β = const) ,
 
∇c = 0 (c = const) ,
      
∇ ⋅ c = 0, ∇ × c = 0 (c = const) ,
  
rot grad u = ∇ × ∇u = 0
 
(векторний добуток колінеарних векторів ∇ і ∇u дорівнює
нуль-вектору),
   
div rot F = ∇ ⋅ ∇ × F = 0
  
(мішаний добуток компланарних векторів ∇, ∇, F дорівнює ну-
лю),
189
   ∂2 ∂2 ∂2
∇ 2 = ∇ ⋅ ∇ = 2 + 2 + 2 = Δ – оператор Лапласа.
∂x ∂y ∂z

4. Якщо за оператором ∇ (справа) стоїть добуток

змінних величин, то спочатку оператор ∇ діє як опе-
ратор диференціювання, а потім отримані вирази слід
перетворити за допомогою правил векторної алгебри
так, щоб справа за відповідним диференціальним опе-

ратором з ∇ стояла тільки та величина, на яку він діє.
У табл. 3.1 наведено диференціальні операції 2-го порядку з

оператором ∇ .
Та бл иц я 3.1. Диференціальні операції 2-го порядку

 
gradu div F rot F

grad –– grad div F ––

div divgradu = Δu –– div rot F = 0

 rot rot F =
rot rot grad u = 0 ––  
= grad div F − ΔF
Розглянемо п р и к л а д и1.
 ↓  ↓  
1. grad (uv) = ∇(uv) = ∇ u v + ∇u v = v∇u + u∇v =
= v grad u + u grad v .
    ↓  ↓    
2. div ( Fu ) = ∇ ⋅ ( Fu ) = ∇ ⋅ F u + ∇ ⋅ F u = u∇ ⋅ F + ∇ u ⋅ F =
 
= u div F + grad u ⋅ F .
    ↓  ↓    
3. rot ( Fu ) = ∇ × ( Fu ) = ∇ × F u + ∇ × F u = u ∇ × F + ∇ u × F =
 
= u rot F + grad u × F .

1
Символом ↓ позначено той співмножник, на який діє оператор ∇.
190
      ↓    ↓
4. div ( A × B ) = ∇ ⋅ ( A × B ) = ∇ ⋅ A × B + ∇ ⋅ A × B =
         
= B ⋅ ∇ × A − A ⋅ ∇ × B = B ⋅ rot A − A ⋅ rot B
(використано властивість циклічності мішаного добутку:
       
ab c = c ab , ab c = −b a c ).
      ↓    ↓
5. rot ( A × B ) = ∇ × ( A × B ) = ∇ × ( A × B ) + ∇ × ( A × B ) =
  ↓  ↓   ↓  ↓  
= ( B ⋅ ∇ ) A− ∇ A⋅ B + (∇ ⋅ B ) A − B (∇ ⋅ A) =
         
= ( B ⋅ ∇) A − B ∇ ⋅ A + A ∇ ⋅ B − ( A ⋅ ∇) B =
         
= ( B ⋅ ∇) A − ( A ⋅ ∇) B + A div B − B div A .
У цьому прикладі використано формулу подвійного векторного
        
добутку: a × (b × c ) = b (a ⋅ c ) − c (a ⋅ b ) . Наприклад, за цією фор-
 ↓ 
мулою доданок ∇ × ( A × B ) можна перетворити так:
 ↓  ↓     ↓
∇ × ( A × B ) = A ( ∇ ⋅ B ) − B ( ∇ ⋅ A) =
          
= ( B ⋅ ∇) A − B(∇ ⋅ A) = ( B ⋅ ∇) A − B div A .
  ↓   ↓ ↓  
∇ × ( A × B ) = A( ∇ ⋅ B ) − B ( ∇ ⋅ A) =
          
= A(∇ ⋅ B) − ( A ⋅ ∇) B = A div B − ( A ⋅ ∇) B .
  
Вираз типу ( B ⋅ ∇ ) A розуміємо як результат застосування оператора
  
B ⋅ ∇ = B1 ∂ + B2 ∂ + B3 ∂ ( B = {B1 ; B2 ; B3 }) ,
∂x ∂y ∂z
 
отриманого лівим скалярним множенням B на ∇ , до вектора

A = { A1; A2 ; A3} :
    ∂A ∂A ∂A
( B ⋅ ∇) A =  B1 1 + B2 1 + B3 1 ;
 ∂x ∂y ∂z
∂A2 ∂A ∂A ∂A ∂A ∂A 
B1 + B2 2 + B3 2 ; B1 3 + B2 3 + B3 3  .
∂x ∂y ∂z ∂x ∂y ∂z 
191
      ↓ ↓      
6. rot rot F = ∇ × (∇ × F ) = ∇ (∇ ⋅ F ) − F ∇ 2 = ∇ (∇ ⋅ F ) − ∇ 2 F =
 
= grad div F − ΔF

(оператор Лапласа Δ застосовується до вектора F покомпо-

нентно: ΔF = Δ{P; Q; R} = {ΔP; ΔQ; ΔR} ).
      ↓    ↓
7. grad ( A ⋅ B ) = ∇ ( A ⋅ B ) = ∇ ( A⋅ B ) + ∇ ( A ⋅ B ) =
  ↓   ↓
= ∇ ( B ⋅ A) + ∇ ( A ⋅ B ) .
Для подальшого перетворення використаємо формулу
        
b (a ⋅ c ) = a × (b × c ) + c (a ⋅ b )
(див. приклад 5). Маємо
  ↓   ↓ ↓        
∇ ( B ⋅ A ) = B × ( ∇ × A ) + A ( B ⋅ ∇ ) = B × ( ∇ × A) + ( B ⋅ ∇ ) A =
    
= B × rot A + ( B ⋅ ∇) A .
  ↓     
∇ ( A ⋅ B ) = A × rot B + ( A ⋅ ∇ ) B .
           
Отже, grad ( A ⋅ B) = B × rot A + A × rot B + ( B ⋅ ∇) A + ( A ⋅ ∇) B .
     
8. grad ( A2 ) = 2 A × rot A + 2( A ⋅ ∇) A (використано результат
 
прикладу 7 при A = B ).
  
9. Обчислимо grad (| c × r |2 ) , де c = {c1 ; c2 ; c3 } – сталий век-

тор, r = {x; y; z} . Використаємо результат прикладу 8:
   
grad (| c × r |2 ) = grad ((c × r ) 2 ) =
        
= 2(c × r ) × rot (c × r ) + 2((c × r ) ⋅ ∇)(c × r ) .
де
  
  i j k   
c × r = c1 c2 c3 = i (c2 z − c3 y ) + j (c3 x − c1 z ) + k (c1 y − c2 x),
x y z
192
  
i j k
  ∂ ∂ ∂
rot (c × r ) = =
∂x ∂y ∂z
(c2 z − c3 y ) (c3 x − c1 z ) (c1 y − c2 x)
   
= i (c1 + c1 ) + j (c2 + c2 ) + k (c3 + c3 ) = 2c .
Маємо
            
2(c × r ) × rot (c × r ) = 2(c × r ) × (2c ) = 4(c × r ) × c = −4c × (c × r ) =
        
= використано формулу a × (b × c ) = b (a ⋅ c ) − c (a ⋅ b )  =
       
= −4(c (c ⋅ r ) − r c 2 ) = 4r c 2 − 4c (c ⋅ r ) ,
    
2((c × r ) ⋅ ∇)(c × r ) =
 
= 2  (c2 z − c3 y ) ∂ + (c3 x − c1 z ) ∂ + (c1 y − c2 x) ∂ {c2 z − c3 y;
 ∂ x ∂ y ∂ z 
c3 x − c1 z; c1 y − c2 x} =
= 2{(c3 x − c1 z )(−c3 ) + (c1 y − c2 x)c2 ;
(c2 z − c3 y )c3 + (c1 y − c2 x)(−c1 ); (c2 z − c3 y )(−c2 ) + (c3 x − c1 z)c1} =
{
= −2 (c32 + c22 ) x − c1c2 y − c1c3 z; (c12 + c32 ) y − c2 c3 z − c1c2 x;
}
(c22 + c12 ) z − c1c3 x − c2 c3 y =
{
 
= −2 c 2 x − c12 x − c1c2 y − c1c3 z; c 2 y − c22 y − c2 c3 z − c1c2 x;

}
c 2 z − c32 z − c1c3 x − c2 c3 y =
            
= −2c 2 r + 2{c1 (c ⋅ r ); c2 (c ⋅ r ); c3 (c ⋅ r )} = −2c 2 r + 2(c ⋅ r )c .
Отже,
          
grad (| c × r |2 ) = 4r c 2 − 4c (c ⋅ r ) − 2c 2 r + 2(c ⋅ r )c =
    
= 2c 2 r − 2(c ⋅ r )c .
Перевіримо отриманий результат безпосереднім обчислен-
ням градієнта:
 
grad (| c × r |2 ) =
193
grad {(c2 z − c3 y ) 2 + (c3 x − c1 z ) 2 + (c1 y − c2 x) 2 } =
= [ Т − символ транспонування] =
 c 2 x − c1 (c ⋅ r ) 
T
T
 2(c3 x − c1 z )c3 + 2(c1 y − c2 x)(−c2 )     
=  2(c2 z − c3 y )(−c3 ) + 2(c1 y − c2 x)c1  = 2  c 2 y − c2 (c ⋅ r )  =
     
 2(c2 z − c3 y )c2 + 2(c3 x − c1 z )(−c1 )   c 2 z − c3 (c ⋅ r ) 
 
2    
= 2c r − 2(c ⋅ r )c .
Наведемо ще один (коротший) спосіб розв'язання:
     
grad (| c × r |2 ) = [ϕ = ( c , r )] = grad (c 2 r 2 sin 2 ϕ) =
      
= grad (c 2 r 2 − c 2 r 2 cos 2 ϕ) = grad (c 2 r 2 − (c ⋅ r ) 2 ) =
   
= grad (c 2 r 2 ) − grad (c ⋅ r ) 2 =  grad f ( r ) = f ′( r ) grad r = f ′( r ) r  =
 r 
        
= c 2 2r grad r − 2 (c ⋅ r ) grad (c ⋅ r ) =  grad r = r , grad (c ⋅ r ) = c  =
 r 
         
= c 2 2r r − 2(c ⋅ r )c = 2c 2 r − 2c (c ⋅ r ) .
r
   
10. Знайдемо: а) rot ( f ( r ) r ) ; б) rot ( f ( r )c ) ; в) rot (c × f ( r ) r )
   
( c = {c1; c2 ; c3 } = const , r = { x; y; z } , r = | r | , f – диференційовна
функція). Маємо

а) rot ( f ( r ) r ) = [використовуємо формулу прикладу 3] =
   
= ∇ × ( f (r )r ) = f (r ) rot r + grad f (r ) × r =
  
=  rot r = 0; grad f ( r ) = f ′( r )grad r = f ′(r ) r  =
 r 
 f ′(r )   
=0+ r ×r = 0.
r
б) Аналогічно п.а) маємо
  
rot ( f ( r )c ) = f ( r ) rot c + grad f (r ) × c =
 f ′(r )   f ′(r )  
=0+ r ×c = r ×c .
r r
    
в) rot (c × f (r )r ) = ∇ × (c × f (r )r ) =
194
= [використовуємо формулу прикладу 5] =
         
= ( f (r )r ⋅ ∇)c − (c ⋅ ∇)( f (r )r ) + c div ( f (r )r ) − f (r )r div c .
Обчислимо доданки, які входять в останню суму
     
( f ( r ) r ⋅ ∇ )c = f ( r )  x ∂ + y ∂ + z ∂  c = 0 ,
 ∂x ∂y ∂z 

оскільки координати вектора c сталі;
  
(c ⋅ ∇)( f (r )r ) =
    
=  c1 ∂ + c2 ∂ + c3 ∂  ( f (r ) xi + f (r ) y j + f ( r ) zk ) =
 ∂x ∂y ∂z 

( r )
=  c1 f ′(r ) x x + f (r ) + c2 f ′(r ) x + c3 f ′(r ) z x  i +
y
r r 

 
+  c1 f ′(r ) x y + c2  f ′(r ) y + f (r )  + c3 f ′(r ) z y  j +
y
 r  r  r 
( )

+  c1 f ′(r ) x z + c2 f ′(r ) z z + c3 f ′(r ) z z + f (r )  k =
 r r r 
′
 f (r )    ′
 f (r )   
= c1  xr + f ( r )i  + c2  yr + f ( r ) j  +
 r   r 
 f ′( r )    f ′( r )    
+ c3  zr + f ( r ) k  = (c ⋅ r ) r + f ( r )c ;
 r  r
 
c div ( f ( r ) r ) =
= [використовуємо формулу прикладу 2] =
    f ′( r )   
= c ( f ( r ) div r + grad f ( r ) ⋅ r ) = c  3 f ( r ) + r ⋅r  =
 r 

= ( 3 f (r ) + rf ′(r ) ) c ;
    
f (r )r div c = 0 , оскільки div c = 0 .
Отже,
   f ′(r )      
rot (c × f (r )r ) = 0 − (c ⋅ r )r − f (r )c + ( 3 f (r ) + rf ′(r ) ) c − 0 =
r
 f ′(r )  2   
= 2 f ( r )c + (cr − (c ⋅ r )r ) .
r
195
3.3. Запис основних диференціальних операцій
векторного аналізу в ортогональних
криволінійних системах координат
Розглянемо ПДСК – прямокутну декартову систему коорди-
нат, у якій положення точки M ∈  3 задається впорядкованою
    
трійкою чисел ( x, y , z ) ( x = ПрOx r , y = ПрOy r , z = ПрOz r , r = OM
– радіус-вектор точки M ) і КСК – криволінійну систему коор-
динат, у якій положення точки M визначене впорядкованою
трійкою ( q1 , q2 , q3 ) деяких чисел.
ПДСК: КСК:
M ( x, y , z ) M ( q1 , q2 , q3 )
Нехай залежність між ПДСК і КСК визначена рівностями
x = x ( q1 , q2 , q3 ), y = y ( q1 , q2 , q3 ), z = z ( q1 , q2 , q3 ),
 
або (у векторній формі) r = r ( q1 , q2 , q3 ) . Припустимо, що функ-
ції x = x ( q1 , q2 , q3 ) , y = y ( q1 , q2 , q3 ) , z = z ( q1 , q2 , q3 ) неперервно
диференційовні в деякій області, і в цій області якобіан1 не дорів-
нює нулю
xq′1 xq′ 2 xq′ 3
D ( x, y , z )
J= = yq′1 yq′ 2 yq′ 3 ≠ 0 .
D(q1 , q2 , q3 )
1
zq′ zq′ zq′
2 3
Якщо ці умови виконуються, то векторна рівність

 
r = r ( q1 , q2 , q3 ) визначає2 взаємно однозначну відповідність між
деяким околом точки ( q1 , q2 , q3 ) і деяким околом відповідної
точки ( x, y, z ) . Тому впорядковану трійку ( q1 , q2 , q3 ) можна роз-
глядати як координати точки M . Якщо принаймні одна із функ-
  
1
Якобіан J чисельно дорівнює мішаному добутку векторів rq′ , rq′ , rq′ .
1 2 3
  
З умови J ≠ 0 випливає, зокрема, що вектори rq′ , rq′ , rq′ лінійно незалежні,
1 2 3
а отже, утворюють у даній точці (локальний) базис.

2
Твердження випливає з теореми про неявно задане відображення [1].
196
цій x = x ( q1 , q2 , q3 ) , y = y ( q1 , q2 , q3 ) , z = z ( q1 , q2 , q3 ) нелінійна,
то координати q1 , q2 , q3 називають криволінійними.
Координатною поверхнею qi називають поверхню в просто-
рі, на якій координата qi зберігає стале значення qi = const .
Координатною лінією qi називають лінію, уздовж якої змі-
нюється тільки координата qi .
Найбільшого поширення дістали ті криволінійні системи ко-
ординат, у яких криволінійні координати ( q1 , q2 , q3 ) перебува-
ють у взаємно однозначній відповідності з усіма точками роз-
глядуваної області, за винятком, можливо, декількох (особливих)
точок, ліній або поверхонь, у яких якобіан J = 0 . Якщо в кожній
точці M координатні лінії перетинаються під прямим кутом
(рис. 113), то таку систему координат називають ортогональною
  
криволінійною системою координат (ОКСК). Трійка rq′ , rq′ , rq′ 1 2 3
взаємно ортогональних векторів дотичних до координатних ліній

утворює т. зв. локальний ортогональний базис ОКСК.
координатна лінія q 3
координатна лінія q 2

r′q2
 координатна поверхня q 3
r′q3

r′q1
М
координатна лінія q1
Рис. 113. Локальний ортогональний базис ОКСК


Величини H i = | rq′i | ( i = 1, 2,3 ) називають параметрами Ла-
ме, або масштабними множниками даної ОКСК. Вектори
197

 rq′i
ei = (i = 1,2,3) утворюють локальний ортонормований базис
Hi
ОКСК. Розглянемо криволінійний координатний паралелепіпед
D (рис. 114), утворений координатними поверхнями qi , qi + dqi
(i = 1, 2,3) . Довжини ребер цього паралелепіпеда
dli = (dx)2 + (dy )2 + (dz )2 =

= ( xq′ i dqi )2 + ( yq′ i dqi )2 + ( zq′ i dqi )2 = | rq′i | dqi = H i dqi
(i = 1, 2,3)
називають елементами довжини, площі його граней
d σ1 = dl2 dl3 = H 2 H 3 dq2 dq3 ,
d σ 2 = dl3 dl1 = H 3 H1 dq3 dq1 ,
d σ3 = dl1 dl2 = H1 H 2 dq1dq2
– елементами площі, а об'єм
dv = dl1 dl2 dl3 = H1 H 2 H 3 dq1dq2 dq3
– елементом об'єму в ОКСК.
q3 + dq3
q1
q2 + dq2

e3
 dl2
dl3 e2
 q1 + dq1
e1
М dl1
q3
q2
Рис. 114. Криволінійний координатний паралелепіпед
198
Оскільки для ОКСК
  
| J | = | rq′1 || rq′2 || rq′3 | = | H1H 2 H 3 | ,
то в особливих точках (нагадаємо, що в них J = 0 ) принаймні
один із параметрів Ламе перетворюється на нуль.
Знайдемо параметри Ламе, елементи довжини, площі та об'є-
му для прямокутної декартової (ПДСК), полярної (ПСК), цилін-
дричної (ЦСК) і сферичної (ССК) систем координат.
ПДСК:

r = { x; y; z} ,
     
rx′ = {1; 0; 0} = i , ry′ = {0;1; 0} = j , rz′ = {0; 0;1} = k ,
  
H1 = | rx′ | = 1, H 2 = | ry′ | = 1, H 2 = | rz′ | = 1 ,
dl1 = dx, dl2 = dy , dl3 = dz ,
d σ1 = dydz , d σ 2 = dzdx, d σ3 = dxdy ,
dv = dxdydz .
ПСК:
 
x = r cos ϕ, y = r sin ϕ , r = r ( r , ϕ)
(0 ≤ ϕ ≤ 2π, 0 ≤ r < +∞ ) ,
 
rr′ = {cos ϕ; sin ϕ}, rϕ′ = {−r sin ϕ; r cos ϕ} ,
 
rr′ ⋅ rϕ′ = −r cos ϕ sin ϕ + r sin ϕ cos ϕ = 0 ,
 
H1 = | rr′ | = 1, H 2 = | rϕ′ | = r ,
dl1 = dr , dl2 = rd ϕ ,
d σ = dl1dl2 = rdrd ϕ .
ЦСК:
 
x = r cos ϕ, y = r sin ϕ, z = z , r = r (r , ϕ, z )
(0 ≤ ϕ ≤ 2π, 0 ≤ r < +∞, − ∞ < z < +∞) ,
  
rr = {cos ϕ; sin ϕ; 0}, rϕ′ = {− r sin ϕ; r cos ϕ; 0}, rz′ = {0; 0;1} ,
′
     
rr′ ⋅ rϕ′ = 0, rr′ ⋅ rz′ = 0, rϕ′ ⋅ rz′ = 0 ,
  
H1 = | rr′ | = 1, H 2 = | rϕ′ | = r , H 3 = | rz′ | = 1 ,
dl1 = dr , dl2 = rd ϕ, dl3 = dz ,
d σ1 = r d ϕdz , d σ 2 = drdz , d σ3 = r drd ϕ , dv = r drd ϕdz .
199
ССК:
 
x = r sin θ cos ϕ, y = r sin θ sin ϕ, z = r cos θ , r = r (r , θ, ϕ)
(0 ≤ ϕ ≤ 2π, 0 ≤ r < +∞, 0 ≤ θ ≤ π) ,

rr′ = {sin θ cos ϕ; sin θ sin ϕ; cos θ},

rθ′ = {r cos θ cos ϕ; r cos θ sin ϕ; − r sin θ},

rϕ′ = {− r sin θ sin ϕ; r sin θ cos ϕ; 0},
     
rr′ ⋅ rθ′ = 0, rr′ ⋅ rϕ′ = 0, rϕ′ ⋅ rθ′ = 0 ,
  
H1 = | rr′ | = 1, H 2 = | rθ′ | = r , H 3 = | rϕ′ | = r sin θ ,
dl1 = dr , dl2 = rd θ, dl3 = r sin θd ϕ ,
2
d σ1 = r sin θd θd ϕ, d σ 2 = r sin θd ϕdr , d σ3 = r drd θ ,
dv = r 2sin θdrd θd ϕ .
Отримані величини розмістимо в табл. 3.2.
Та бл иц я 3.2. Приклади ОКСК
Параметри Елементи Елементи Елементи

ОКСК
Ламе довжини площі об'єму
H1 = 1, dl1 = dx, d σ1 = dydz ,

ПДСК H 2 = 1, dl2 = dy, d σ 2 = dzdx, dv = dxdydz
H3 = 1 dl3 = dz d σ3 = dxdy
H1 = 1, dl1 = dr ,
ПСК d σ = rdrd ϕ
H2 = r dl2 = rd ϕ
H1 = 1, dl1 = dr , d σ1 = rd ϕdz ,
ЦСК H 2 = r, dl2 = rd ϕ, d σ 2 = drdz , dv = rdrd ϕdz
H3 = 1 dl3 = dz d σ3 = rdrd ϕ
d σ1 =
H1 = 1, dl1 = dr , = r 2 sin θd θd ϕ, dv =
H 2 = r, dl2 = rd θ, d σ2 =
ССК = r 2sin θdrd θd
H3 = dl3 = = rsin θd ϕdz ,
= r sin θ = r sin θd ϕ d σ3 = rdrd θ
200
На рис.115–118 зображені координатні лінії і локальні орто-
нормовані базиси ПДСК, ПСК, ЦСК і ССК.

z k
M ( x, y , z ) 
H1 = H 2 = H3 = 1  M j
i
O
y
Рис. 115. ПДСК
координатна лінія r
M (r , ϕ) O  
e2 = eϕ
H1 = 1, H 2 = r  
e1 = er
M
x
M
координатна лінія ϕ
Рис. 116. ПСК
201
координатна лінія z
  
z e3 = ez = k
 
e2 = eϕ
ϕ
координатна лінія ϕ M
x
M (r , ϕ, z )
y
x H1 = 1, H 2 = r , H3 = 1
Рис. 117. ЦСК
M (r , θ, ϕ)
H1 = 1, H 2 = r sin θ, z
 
H3 = r e1 = er
 
M e3 = eϕ
координатна лінія ϕ  
e2 = eθ
x
y
x
координатна лінія θ
Рис. 118. ССК
202
О б ч и с л е н н я gradu в О К С К
Нехай u = u ( x, y, z ) = U (q1 , q2 , q3 ) . Знайдемо (рис. 119) коор-

  
динати градієнта в ортонормованому базисі e1 , e2 , e3 :
grad U = { X ; Y ; Z } ,
де
 U ( M1 ) − U ( M )
X = Прe1 grad U = grad U ⋅ e1 = ∂U  = lim =
∂ e1 dl1 →0 dl1
( M1 → M )
U ( M1 ) − U ( M ) 1 ∂U
= 1 lim = ,
H1 dl1 →0 dq1 H1 ∂ q1
( M1 → M )
Y = 1 ∂U , Z = 1 ∂U .
H 2 ∂ q2 H3 ∂ q3
Отже,
  
grad U = 1 ∂U e1 + 1 ∂U e2 + 1 ∂U e3 .
H1 ∂ q1 H 2 ∂ q2 H 3 ∂ q3
 координатна лінія q1
e1
М
M1
dl1
Рис. 119. Обчислення grad u в ОКСК
Наприклад,
  
grad U = ∂U i + ∂U j + ∂U k (ПДСК),
∂x ∂y ∂z
 
grad U = ∂U er + 1 ∂U eϕ (ПСК),
∂r r ∂ϕ
203
  
grad U = ∂U er + 1 ∂U eϕ + ∂U ez (ЦСК),
∂r r ∂ϕ ∂z
  
grad U = ∂U er + 1 ∂U eθ + 1 ∂U eϕ (ССК).
∂r r ∂θ r sin θ ∂ϕ

О б ч и с л е н н я div F в О К С К
Нехай
    
F ( x, y, z ) = A(q1, q2 , q3 ) = A1e1 + A2e2 + A3e3 ,
де Ai = Ai (q1 , q2 , q3 ), i = 1, 2, 3 . Використовуючи фізичний зміст,

дивергенцію векторного поля A обчислимо як густину потоку:

 Π Σ+ ( A)
div A ( M ) = lim ,
d →0 V ( D)
(V ( D )→0)
де D – криволінійний паралелепіпед (рис. 120), Σ + = ∂ ( D ),
V ( D ) = dV .
Σ(q3 + dq3 )
 
e3 e2

e1
М Σ ( q3 )

−e3
Рис. 120. Обчислення div в ОКСК

  
 A ⋅ nd σ представимо у вигляді суми інтег-
Потік Π Σ+ ( A) = 
Σ+
ралів по гранях паралелепіпеда:
204
  3      
  ⋅ nd σ  ,

 A ⋅ nd σ =
  A ⋅ nd σ +  A

j =1 Σ ( q j )
Σ+  Σ ( q j + dq j ) 
де Σ(q j ) і Σ(q j + dq j ) – грані, утворені координатними поверх-
нями q j і q j + dq j , відповідно (на рис. 120 j = 3 ). Застосовую-
чи теорему про середнє значення для поверхневих інтегралів і
формулу малих приростів f (q + dq) ≈ f (q) + f ′(q)dq , з точністю
до величин вищого порядку мализни маємо
   
 A ⋅ nd σ =  A ⋅ (−e3 )d σ = − A3d σ3 = − A3 H1H 2 dq1dq2 ,
Σ ( q3 ) Σ ( q3 )
   
 A ⋅ nd σ =  A ⋅ e3 d σ = A3 H1H 2 dq1dq2 =
Σ ( q3 + dq3 ) Σ ( q3 + dq3 )
 ∂ ( A3 H1H 2 ) 
=  A3 H1H 2 + dq3  dq1dq2 .
 ∂ q3 
 
 A ⋅ nd σ = − A1H 2 H 3dq2 dq3 ,
Σ ( q1 )
   ∂ ( A1H 2 H 3 ) 
 A ⋅ nd σ =  A1H 2 H 3 +
 ∂q1
dq1  dq2 dq3 ,

Σ ( q1 + dq1 )
 
 A ⋅ nd σ = − A2 H1H 3dq1dq3 ,
Σ ( q2 )
   ∂ ( A2 H1H 3 ) 
 A ⋅ nd σ =  A2 H1H 3 +
 ∂q2
dq2  dq1dq3 .

Σ ( q2 + dq2 )
Отже,
   ∂ ( H 2 H 3 A1 ) ∂ ( H 3 H1 A2 ) ∂ ( H1H 2 A3 ) 
 A ⋅ nd σ =  ∂q1 + ∂q2 + ∂q3  dq1dq2 dq3 .
Σ+
Ураховуючи, що v( D ) = H1 H 2 H 3 dq1dq2 dq3 = dv , із гранично-
го представлення дивергенції дістанемо:
205
 1  ∂ ( H 2 H 3 A1 ) ∂( H 3 H1 A2 ) ∂ ( H1H 2 A3 ) 
div A = + + .
H1H 2 H 3  ∂q1 ∂q2 ∂q3 
Наприклад,
 ∂A ∂A ∂A
div A = 1 + 2 + 3 (ПДСК),
∂x ∂y ∂z
  ∂(rAr ) ∂Aϕ 
div A = 1  +
r  ∂r ∂ϕ  (ПСК),
( A1 = Ar , A2 = Aϕ )
  ∂ (rAr ) ∂Aϕ ∂(rAz )  1 ∂ (rAr ) 1 ∂Aϕ ∂Az
div A = 1  + + = + +
r  ∂r ∂ϕ ∂z  r ∂r r ∂ϕ ∂z (ЦСК),
( A1 = Ar , A2 = Aϕ , A3 = Az )
 1  ∂ ( r sin θ Ar ) + ∂ (r sin θ Aθ ) + ∂ ( rAϕ )  =
2
div A =  
r 2sin θ  ∂r ∂θ ∂ϕ 

∂ (r 2 Ar ) ∂ (sin θ Aθ ) ∂Aϕ
= 12 + 1 + 1 (ССК).
r ∂r r sin θ ∂θ r sin θ ∂ϕ
( A1 = Ar , A2 = Aθ , A3 = Aϕ )
Обчислення оператора Лапласа в ОКСК

Нехай u ( x, y, z ) = U (q1 , q2 , q3 ) . Ураховуючи, що
ΔU = div grad U ,
дістанемо
  H 2 H 3 ∂U   H 3 H1 ∂U   H1 H 2 ∂U  
 ∂  H ∂q  ∂  H ∂q  ∂  H ∂q  
ΔU = 1   1 1
+  2 2
+  3 3 
.
H1H 2 H 3  ∂q1 ∂q2 ∂q3 
Наприклад,
2 2 2
ΔU = ∂ U2 + ∂ U2 + ∂ U (ПДСК),
∂x ∂y ∂z 2
206
( )
2
ΔU = 1 ∂ r ∂U + 12 ∂ U2 (ПСК),
r ∂r ∂r r ∂ϕ

( ) 
ΔU = 1  ∂ r ∂U + ∂  1 ∂U
r  ∂r ∂r ∂ϕ  r ∂ϕ  + ∂z ( r ∂z )  =
 ∂ ∂U 
 
(ЦСК),
r ∂r ( ∂r ) r ∂ϕ
2 2
= 1 ∂ r ∂U + 1 ∂ U + ∂ U
2 2 2
∂z
ΔU = 1  ∂ ( r sin θ ∂U ) + ∂ ( sin θ ∂U ) + ∂  1 ∂U   =
 2  
r sin θ  ∂r
2 ∂r ∂θ ∂θ ∂ϕ  sin θ ∂ϕ  
= 1 ∂ ( r ∂U ) + 1 ( )
2
2 ∂ sin θ ∂U + 1 ∂U
r ∂r 2 ∂ r 2
r sin θ ∂θ ∂θ 2
r sin θ ∂ϕ 2 2
(ССК).

О б ч и с л е н н я rot F в О К С К
    
Нехай F ( x, y, z ) = A(q1, q2 , q3 ) = A1e1 + A2e2 + A3e3 ,
   
rot A = R1e1 + R2e2 + R3e3 .
 
Координати R1 , R2 , R3 ротора векторного поля A в базисі e1 ,
 
e2 , e3 знайдемо, використовуючи формулу

   CL ( A)
(rot A, n ) = rot n A( M ) = lim ,
Σ→ M σ

де n – орт вектора нормалі до площини Σ із площею σ , L –

контур, який обмежує площину Σ (рис. 109), CL ( A) – циркуля-

ція вектора A по контуру L .
Для отримання координати R3 використаємо грань Σ = Σ ( q3 )
криволінійного паралелепіпеда D і контур (рис. 121):
L = L3 = γ1  γ 2  γ1′  γ ′2 :

  CL3 ( A)
R3 = (rot A, e3 ) = lim .
Σ→ M d σ3
207
Зазначимо, що уздовж γ1 змінюється координата q1 ( q2 , q3 –
сталі), уздовж γ1′ змінюється координата q1 ( q2 + dq2 , q3 – ста-
лі), уздовж γ 2 змінюється координата q2 ( q1 , q3 – сталі), уз-
довж γ ′2 змінюється координата q2 ( q1 + dq1 , q3 – сталі).
 γ2
 e2 γ1′
e3
 Σ( q3 )
e1
γ′2
М
γ1
d σ3 = H1H 2 dq1dq2
Рис. 121. Обчислення rot в ОКСК
Маємо
    
CL3 ( A) = Cγ1 ( A) + Cγ1′ ( A) + Cγ 2 ( A) + Cγ′2 ( A) .
Використовуючи теорему про середнє значення для криволіній-
них інтегралів і формулу малих приростів, з точністю до вели-
чин вищого порядку мализни дістанемо
  
Cγ1 ( A) = ( A, e1 )dl1 = A1H1dq1 ,
    ∂ ( A1H1 ) 
Cγ1′ ( A) = ( A, − e1 )dl1 = − A1H1dq1 = −  A1H1 + dq2  dq1 ,
 ∂ q2 
  
Cγ 2 ( A) = ( A, − e2 ) dl2 = − A2 H 2 dq2 ,
    ∂ ( A2 H 2 ) 
Cγ′2 ( A) = ( A, e2 )dl2 = A2 H 2 dq2 =  A2 H 2 + dq1  dq2 ,
 ∂q 1 
  ∂ ( A2 H 2 ) ∂ ( A1H1 ) 
CL3 ( A) =  − dq dq .
 ∂q1 ∂q2  1 2
208
Отже,
R3 = 1  ∂ ( A2 H 2 ) − ∂ ( A1H1 )  .
H1H 2  ∂q1 ∂q2 
Діставши аналогічним чином координати R1 і R2 ротора, отри-
маємо
 1  ∂ ( A3 H 3 ) − ∂( A2 H 2 )  e +
rot A =
H 2 H 3  ∂q2 ∂q3  1
+ 1  ∂( A1H1 ) − ∂ ( A3 H 3 )  e + 1  ∂( A2 H 2 ) − ∂ ( A1H1 )  e ,
H 3 H1  ∂q3 ∂q1  2 H1H 2  ∂q1 ∂q2  3
або (в операторній формі)

  
H1e1 H 2 e2 H 3e3
 1 ∂ ∂ ∂
rot A = .
H1H 2 H 3 ∂q1 ∂q2 ∂q3
A1H1 A2 H 2 A3 H 3
Наприклад,
  
i j k
 ∂ ∂ ∂ =
rot A =
∂x ∂y ∂z
A1 A2 A3
 ∂A ∂A    ∂A ∂A    ∂A ∂A  
=  3 − 2  i +  1 − 3  j +  2 − 1  k (ПДСК),
 ∂y ∂z   ∂z ∂x   ∂x ∂y 
  
er reϕ ez

rot A = 1 ∂ ∂ ∂ = A = A , A = A , A = A  =
r ∂r ∂ϕ ∂z  1 r 2 ϕ 3 z
Ar rAϕ Az
 ∂A ∂ (rAϕ )    ∂Ar ∂Az   1  ∂ (rAϕ ) ∂Ar  

= 1 z − e + −  eϕ + r  ∂r − ∂ϕ  ez
r  ∂ϕ ∂z  r  ∂z ∂r   
209
(ЦСК),
  
er reθ r sin θ eϕ
 1 ∂ ∂ ∂
rot A = =  A1 = Ar , A2 = Aθ , A3 = Aϕ  =
r 2sin θ ∂r ∂θ ∂ϕ
Ar rAθ r sin θAϕ
= 1  ∂ (sin θAϕ ) − ∂Aθ  e +  1 ∂Ar − 1 ∂ (rAϕ )  e +

r sin θ  ∂θ ∂ϕ  r  r sin θ ∂ϕ r ∂r  θ
 ∂ ( rAθ ) ∂Ar 
+1 −  eϕ (ССК).
r  ∂r ∂θ 
210
ЛІТЕРАТУРА
Основні джерела
1. Дороговцев А. Я. Математичний аналіз. Ч. 2 / А. Я. Дороговцев. – К. :
Либідь, 1994.
2. Будак Б. М. Кратные интегралы и ряды / Б. М. Будак, С. В. Фомин.
– М. : Наука, 1982.
3. Ильин В. А. Основы математического анализа. Ч. 2 / В. А. Ильин,
Э. Г. Позняк. – М. : ФИЗМАТЛИТ, 2002.
4. Краснов М. Л. Векторный анализ: Задачи и примеры с подробными
решениями / М. Л. Краснов, А. И. Киселев, Г. И. Макаренко. – М. : Едито-
риал УРСС, 2002.
5. Кудрявцев Л. Д. Курс математического анализа. Т. 2 / Л. Д. Куд-
рявцев. – М. : Высш. шк., 1988.
6. Математический анализ. Ч. 2 / И. И. Ляшко, А. К. Боярчук,
Я. Г. Гай, А. Ф. Калайда. – К. : Вища шк., 1985.
7. Фихтенгольц Г. М. Курс дифференциального и интегрального исчис-
ления. Т. 3 / Г. М. Фихтенгольц. – М. : Физматлит, 1969.
Додаткові джерела
8. Демидович Б. П. Сборник задач и упражнений по математическому
анализу / Б. П. Демидович. – М. : АСТ: Астрель, 2002.
9. Математичний аналіз: завдання для самостійної роботи студентів.
Ч. 1 / С. А. Кривошея, Н. В. Майко, О. В. Моторна, Т. М. Прощенко. – К. :
ВПЦ "Київський університет", 2013.
10. Математичний аналіз: завдання для самостійної роботи студен-
тів. Ч. 2 / С. А. Кривошея, Н. В. Майко, О. В. Моторна, Т. М. Прощенко. –
К. : ВПЦ "Київський університет", 2015.
11. Придатченко Ю. В. Деякі спеціальні інтеграли / Ю. В. Придатчен-
ко, Г. П. Головач, Н. В. Майко – К. : ВПЦ "Київський університет", 2003.
12. Разумова М. А. Основи векторного і тензорного аналізу /
М. А. Разумова, В. М. Хотяїнцев. – К. : ВПЦ "Київський університет", 2011.
13. Справочное пособие по математическому анализу. Введение в
анализ, производная, интеграл / И. И. Ляшко, А. К. Боярчук, Я. Г. Гай,
А. Ф. Калайда. – К. : Вища шк., 1984.
14. Справочное пособие по математическому анализу. Ряды, функции
векторного аргумента, кратные и криволинейные интегралы / И. И. Ляшко,
А. К. Боярчук, Я. Г. Гай, А. Ф. Калайда. – К. : Вища шк., 1986.
211
ДОДАТКИ
Д1. Індивідуальні завдання самостійної роботи № 11
Варіант 1
1. Обчислити криволінійні інтеграли:
а) I =  dl ,
K
x + y+2
K − контур трикутника ABC : A(0; −1), B (2;0), C (0;1) ;
б) I =  ( x 2 + y 2 + 1)dl , K : x 2 + y 2 = − x ;
K
в) I =  dl , K : y = ( x − 9)3 2 (9 ≤ x ≤ 18) .
K
2. Обчислити криволінійні інтеграли безпосередньо і за форму-
лою Гріна:
а) I =  ( y 2 + sin x)dx + (2 xy + cos x)dy ,
K+
K − контур трикутника ABC : A(0; −1), B(2;0), C (0;1) ;

б) I =  y 2 dx + xdy , K : x2 + y2 = − x .
K+
3. Обчислити криволінійні інтеграли по просторових кривих
(орієнтації контурів вибрати самостійно):
а) I =  ydx + ( y + z )dy + (3 x + z )dz ,
K+
K − контур трикутника ABC : A(2;0;0), B (0; 2;0), C (0;0;1) ;
1  
В усіх варіантах n – орт орієнтації поверхні Σ , r = { x; y; z} , K + – додат-
но орієнтований (відносно множини, яку він обмежує) контур.
212
 2 2
б) I =  ( x + y)dx + 2 ydy + ( x + z )dz , K : x + y = 4,
K+  x + z = 4.
4. Обчислити поверхневі інтеграли:
а) I =  xdydz + zdxdy , Σ – частина площини x + y + 2 z = 2,
Σ

розміщена в першому октанті, ( n , Oz ) – гострий кут;
 
 (r , n )d σ , Σ – повна поверхня конуса x2 + y 2 ≤ z ≤ 1
б) I = 
Σ+
(безпосередньо і за формулою Гаусса–Остроградського).
5. Інтеграли завдання 3 обчислити за формулою Стокса.
Варіант 2
а) I =  dl ,
K
y − x+2
K − контур трикутника OAB : O (0;0), A(2;1), B (2; 4) ;
б) I =  x 2 + y 2 dl , K : x 2 + y 2 = 2 y ;
K
в) I =  dl , K : x = 3t , y = 3t 2 , z = 2t 3 (0 ≤ t ≤ 1) .
K
лою Гріна:
а) I =  ( y 3 + x 2 )dx + (3 xy 2 + y 3 )dy ,
K+
K − контур трикутника OAB : O (0;0), A(2;1), B (2; 4) ;
б) I =  ( x2 + 2 y 2 )dx + (2 xy − y3 )dy , K : x2 + y2 = 2 y .
K+
а) I =  ( x 2 + y )dx + ydy + ( y + z )dz ,
K+
213
 2 2
б) I =  ydx + xdy + ( z 2 + x)dz , K : x + y = 1,
K+  x + z = 2.
а) I =  xdydz + zdzdx , Σ – частина площини x + 2 y + 2 z = 2,
Σ

розміщена в першому октанті, ( n , Oz ) – гострий кут;
 
 (r , n )d σ , Σ : x 2 + y 2 + z 2 = 2 z (безпосередньо і за фо-
б) I = 
Σ+
рмулою Гаусса–Остроградського).
Варіант 3
а) I =  x 2 ydl , K – контур чотирикутника OABC :
K
O (0;0), A(3;1), B (3;1), C (0;2) ;
б) I =  ( x + y 2 )dl , K : x 2 + y 2 = − y ;
K
в) I =  dl , K : x = et cos t , y = et sin t , z = et (0 ≤ t ≤ π) .
K
лою Гріна:
а) I =  ( x + y ) dx − x 2 dy , K − контур чотирикутника OABC :
K+
O(0;0), A(3;1), B(3;1), C (0;2) ;
б) I =  (2 xy + 3)dx + ( x2 + 3xy)dy , K : x2 + y 2 = − y .
K+
а) I =  xydx − ydy + xzdz ,
K
K − контур трикутника ABC : A(0;0;0), B (1;1;0), C (1;1;1) ;
214
 2 2
б) I =  ( x + y ) dx − ( y + z )dy + ( x + z )dz , K : z = x + y ,
K z = 2 x.
а) I =  xdydz + zdxdy , Σ – частина поверхні x 2 + y 2 + z 2 = 1
Σ

( z ≥ 0) , (n , Oz ) – гострий кут;
 
б) I =  (r , n )d σ , Σ – замкнена поверхня, утворена за допо-
Σ+
могою поверхонь z = 4 − x 2 − y 2 і z = 0 (безпосередньо і за

формулою Гаусса–Остроградського).
Варіант 4
а) I =  ( x + y + y 2 )dl , K − контур чотирикутника OABC :
K
O(0;0), A(2;0), B(2;2), C (0;1) ;
б) I =  x 2 ydl , K : x 2 + y 2 = −2 x ;
K
в) I =  dl , K : x 2 3 + y 2 3 = 1 (0 ≤ x ≤ 1) .
K
лою Гріна:
а) I =  (3 y − 2 x)dx + ( y 2 + 3 x)dy , K − контур чотирикутни-
K+
ка OABC : O(0;0), A(2;0), B(2;2), C (0;1) ;
б) I =  ( y3 + x 2 + 1)dx − ( x3 + 3 y )dy , K : x 2 + y 2 = −2 x .
K+
а) I =  2 xy 3 zdx + 3x 2 y 2 zdy + x 2 y 3 dz ,
K
215
 2 2
б) I =  3 ydx + ( x + y ) dy + zdz , K : x + y = 4,
K  z = 3.

а) I =  zdydz − xdzdx , Σ : z = 1 − x2 − y 2 , ( n , Oz ) – гострий
Σ
кут;
 
 (r , n )d σ , Σ : x 2 + y 2 + z 2 = −2 z (безпосередньо і за
б) I = 
Σ+
Варіант 5
а) I =  dl ,
K
2 y − 3x + 5
K − контур трикутника OAB : O(0;0), A(2;0), B (0;3) ;
б) I =  ( x + x 2 + y 2 )dl , K : x 2 + y 2 = −4 x ;
K
в) I =  dl , K : x = 5cos t , y = 5sin t , z = 5t (0 ≤ t ≤ 2π) .

K
лою Гріна:
а) I =  ( x + y ) dx + x 2 dy ,
K+
K − контур трикутника OAB : O(0;0), A(2;0), B (0;3) ;
б) I =  ( y3 + 2 y)dx − ( x3 − 3x)dy , K : x 2 + y 2 = −4 x .
K+
а) I =  ( y + z )dx + ( x + z ) dy + zdz ,
K
216
 2 2 2
б) I =  ( x + z )dx + zdy + ydz , K : x + y + z = 4,
K  z = 1.
а) I =  xdydz − ydzdx + z 5 dxdy , Σ – площина трикутника
Σ

ABC : A(0;0;0), B (1;1;0), C (1;1;1) , ( n , Ox) – гострий кут;
  z2
 (r , n )d σ , Σ : x 2 + y 2 + 25 = 1 (безпосередньо і за фор-
б) I = 
Σ +
мулою Гаусса–Остроградського).
Варіант 6
а) I =  dl ,
K
x + y+3
K − контур трикутника ABC : A(−1;0), B(1;0), C (0;2) ;
б) I =  ( x 2 + y 2 − 2 y )dl , K : x 2 + y 2 = −2 x ;
K
в) I =  dl , K : y = (3 − x )3 2 ( −6 ≤ x ≤ 3) .
K
лою Гріна:
а) I =  ( x + y ) dx + (2 x − y 2 )dy ,
K+
K − контур трикутника ABC : A(−1;0), B(1;0), C (0;2) ;
б) I =  ( y3 − x)dx − ( x3 + y)dy , K : x 2 + y 2 = −2 x .
K+
а) I =  ydx + 2 xdy − z 2 dz ,
K
217
 2 2 2
б) I =  ( x + z )dx + zdy + ydz , K : x + y + z = 1,
K  x = 1 2.
а) I =  ydydz + xdxdy , Σ – площина трикутника ABC :
Σ

A(0;0;0), B (1; 2;0), C (0;0;3) , (
n , Ox) – гострий кут;
  x 2 + y 2 + z 2 = 1 (безпосередньо і за фор-

б) I =  ( r , n ) d σ , Σ :
9 4
Σ +
мулою Гаусса–Остроградського).
Варіант 7
а) I =  dl ,
K
2 x − y+7
K − контур трикутника ABC : A(0;3), B(−2;0), C (1;0) ;
б) I =  2 dl 2 , K : x 2 + y 2 = −2 x ;
K x + y +1
в) I =  dl , K : y = (7 − x )3 2 (−2 ≤ x ≤ 7) .
K
лою Гріна:
а) I =  ( x + y 2 )dx + (2 xy − x) dy ,
K+
K − контур трикутника ABC : A(0;3), B(−2;0), C (1;0) ;
б) I =  ( y 3 − x 2 )dx − ( x3 + y 2 )dy , K : x 2 + y 2 = −2 x .
K+
а) I =  ( x + 2 y )dx + ( y − 2 z )dy + ( x + y ) dz ,
K
218
 2 2
б) I =  ( x + y ) dx + xdy + z 2 dz , K : x + y = z ,
K  z = 4.
а) I =  xdydz + zdzdx + ydxdy , Σ – площина трикутника
Σ

ABC : A(1;0;0), B (0; 2;0), C (0;0;1) , ( n , Oz ) – гострий кут;
 
 (r , n )d σ , Σ : x 2 + y 2 + z 2 = − z (безпосередньо і за
б) I = 
Σ+
Варіант 8
а) I =  dl ,
K
3 x + 2 y + 8
K − контур трикутника ABC : A(0;0), B(2;1), C (2;3) ;
б) I =  ( xy + x 2 + y 2 )dl , K : x 2 + y 2 = −2 y ;
K
в) I =  dl , K : y = (4 − x)3 2 (−5 ≤ x ≤ 4) .
K
лою Гріна:
а) I =  ( x + y 2 )dx − ( x + y 2 ) dy ,
K+
K − контур трикутника ABC : A(0;0), B(2;1), C (2;3) ;
б) I =  x 2 ydx − y 2 xdy , K : x 2 + y 2 = −2 y .
K+
а) I =  ydx − xdy + ( x + y )dz ,
K
219
 x 2 + y 2 + z 2 = 1,
б) I =  y 2 dx + zdy + ydz , K :  2 2
K z = x + y .
а) I =  xdydz + 2 ydzdx + ( x + z )dxdy , Σ – площина трикутника
Σ

ABC : A(0;0;0), B (1;3;0), C (1;3;1) , (
 
 (r , n )d σ , Σ – замкнена поверхня, утворена за допо-
б) I = 
Σ+
могою поверхонь z = x 2 + y 2 і x 2 + y 2 + z 2 = 1 ( z > 0)

Варіант 9
а) I =  dl , K − контур чотирикутника ABCD :
K
2x + y + 9
A(0;0), B (3;0), C (3;1), D (0; 2) ;
б) I =  ( x 2 + y 2 ) dl , K : r = cos ϕ , − π 2 ≤ ϕ ≤ π 2 ;
K
в) I =  dl , K : x = et cos t , y = et sin t , z = et (−∞ < t ≤ 0) .
K
лою Гріна:
а) I =  (2 x + y 2 + y )dx + (2 xy + 4 x)dy , K − контур чотири-
K+
кутника ABCD : A(0;0), B (3;0), C (3;1), D (0; 2) ;
б) I =  xy 2 dx + ( x 2 y + 2 x)dy , K : r = cos ϕ , − π 2 ≤ ϕ ≤ π 2.
K+
 z = 4 − x2 − y 2 ,
а) I =  xdx + y 2 dy + xydz , K :  2 2
K z = x + y ;
220
б) I =  z 2 dx + zdy + ydz , K − контур трикутника ABC :
K
A(1;0;0), B (0; 2;0), C (0;0;5) .
а) I =  xdydz + zdzdx + ydxdy , Σ – площина трикутника
Σ

ABC : A(1;0;0), B (0; 2;0), C (0;0;5) , (
n , Oz ) – гострий кут;
 
б) I = 
Σ+
могою поверхонь z = x 2 + y 2 і x 2 + y 2 + z 2 = 4 ( z > 0)

В а р і а н т 10
K
x − y + 10
A(0;0), B (2;0), C (2;4), D (0; 4) ;
б) I =  ( x 2 + y 2 + x) dl , K : ( x 2 + y 2 )2 = x 2 − y 2 , x ≥ 0 ;
K
в) I =  dl , K : r = 2ϕ, 0 ≤ ϕ ≤ 2π .
K
лою Гріна:
а) I =  (2 x + 2 xy )dx + ( x 2 + 10 x)dy , K − контур чотирикут-
K+
ника ABCD : A(0;0), B (2;0), C (2;4), D (0; 4) ;
б) I =  (2 x + 3 y )dx + (13x + y )dy ,
K+
K : ( x 2 + y 2 ) 2 = x 2 − y 2 , x ≥ 0.
221
а) I =  ( x + y 2 )dx + ( x + z ) dy + ( x + y ) dz , K − контур трикут-
K
ника ABC : A(2;0;0), B (0; 2;0), C (0;0;10) ;
 z = 2 − x2 − y 2 ,
б) I =  ydx − xdy − xzdz , K :  2 2
K z = x + y .
а) I =  xdydz − zdxdy , Σ – площина трикутника ABC :
Σ

A(2;0;0), B (0; 2;0), C (0;0;10), (
 x3dydz + y 3dzdx + zdxdy , Σ – замкнена поверхня,
б) I = I = 
Σ+
утворена за допомогою поверхонь z = x2 + y 2 і

z = 2 − x 2 − y 2 ( z > 0) (безпосередньо і за формулою Гаусса–
Остроградського).
K
x + y + 11
A(0;0), B (2;0), C (2;5), D (0;1) ;
2 y2
б) I =  xdl , K : x + =1;
K
9 4
в) I =  dl , K : y = (11 − x)3 2 (−5 ≤ x ≤ 11) .
K
лою Гріна:
а) I =  (3 x 2 + y )dx + y 2 dy , K − контур чотирикутника ABCD :
K+
A(0;0), B (2;0), C (2;5), D (0;1) ;
222
2 y2
б) I =  ( x + y )dx − ( x − y )dy , K: x + =1.
K+
9 4
а) I =  ydx + ( x − z )dy + ydz , K − контур трикутника ABC :
K
A(1;0;0), B (0; 2;0), C (0;0; 2) ;
 2 2
б) I =  ydx + xdy − ( x + z )dz , K : x + y = 4,
K x + z = 4.
а) I =  d σ , Σ – частина півсфери x 2 + y 2 + z 2 = 4 ( z ≥ 0) ,
Σ
вирізана циліндром x 2 + y 2 = 2 x ;
 
б) I = 
Σ+
могою поверхонь x 2 + y 2 = 4 , z = 0 і x + z = 4 (безпосеред-
ньо і за формулою Гаусса–Остроградського).
а) I =  dl , K − контур трикутника ABC : A(−2;0),
K
2 x + 3 y + 12
B(0;1), C (0; −1) ;
б) I =  ( x 2 + y 2 + 2 x) dl , K : x 2 + y 2 = − x ;
K
в) I =  dl , K : r = cos 2ϕ (0 ≤ ϕ ≤ π 4) .
K
лою Гріна:
а) I =  ( y 2 + x 2 )dx + (3 xy − y ) dy , K − контур трикутника
K+
ABC : A(−2;0), B(0;1), C (0; −1) ;
223
б) I =  (2 y3 + 3x 2 )dx + (−2 x3 + y 2 )dy , K : x2 + y2 = − x .
K+
а) I =  ydx + ( z + y )dy + ( x + z )dz , K − контур трикутника
K
ABC : A(1;0;0), B (0;3;0), C (0;0; 2) ;
 2 2
б) I =  ( x − y )dx + 2 ydy − zdz , K : x + y = 1,
K y + z = 2.
а) I =  xdydz + z 2 dxdy , Σ – площина трикутника ABC :
Σ

A(1;0;0), B (0;3;0), C (0;0; 2) , ( n , Oz ) – гострий кут;
 
 (r , n )d σ , Σ : x 2 + y 2 + z 2 = −2 z + 3 (безпосередньо і
б) I = 
Σ+
за формулою Гаусса–Остроградського).
а) I =  dl , K − контур трикутника ABC :
K
x + y + 13
A( −1;0), B (2;0), C (0; 2) ;
б) I =  xdl , K − контур, утворений за допомогою кривих
K
y= x2 і y = 2 − x2 ;
в) I =  dl , K : y = x x (1 ≤ x ≤ 9) .
K
лою Гріна:
а) I =  ( x − y )dx + ( xy + 1) dy , K − контур трикутника ABC :
K+
A( −1;0), B (2;0), C (0; 2) ;
224
б) I =  (3 y − x 2 )dx + (13x − y 2 )dy , K − контур, утворений за
K+
допомогою кривих y = x 2 і y = 2 − x 2 ;
а) I =  x 2 ydx − ( z + x)dy + zdz , K − контур трикутника
K
ABC : A(0;0;0), B (2;3;0), C (0;3; 4) ;
 2 2 2
б) I =  zdx − ydy + xdz , K : x + y + z = 4,
K y = 1.
а) I =  ( x 2 + y 2 − z 2 )d σ , Σ – частина поверхні конуса
Σ
(2 − z ) 2 − x 2 − y 2 = 0 ( z ≤ 2) , вирізана параболоїдом

z = x 2 + y 2 , (n , Oz ) – гострий кут;
 
б) I =  (r , n )d σ , Σ – замкнена поверхня, утворена за допо-
Σ+
могою поверхонь x 2 + y 2 = 4 , y + z = 1 і y + z = 4 (безпосе-

редньо і за формулою Гаусса–Остроградського).

а) I =  xdl , K − контур трикутника ABC : A(0; −2),
K
x + y + 14
B (3;0), C (0;1) ;
б) I =  xydl , K − контур, утворений за допомогою кривих
K
y= x2 і y = 8 − x2 ;
225
в) I =  dl , K − контур, утворений за допомогою кривих
K
y = (14 − x )3 2 , x = 5 і y = 0 .
лою Гріна:
а) I =  ( x + 2 y )dx − ( xy − 1)dy , K − контур трикутника ABC :
K+
A(0; −2), B(3;0), C (0;1) ;

б) I =  ( x 2 + 2 y )dx − (3x − y 2 )dy , K − контур, утворений за
K+
допомогою кривих y = x 2 і y = 8 − x 2 ;
а) I =  (3 x − 2 y ) dx + zdy + ydz , K − контур трикутника ABC :
K
A(0;0;0), B (2;1;0), C (0;1;3) ;
 2 2 2
б) I =  ( x + y ) dx − ( y + z )dz , K : x + y + z = 4,
K y = 1.
а) I =  y 2 dydz − xdzdx , K − площина трикутника ABC :
Σ

A(0;0;0), B (2;1;0), C (0;1;3) , (
 
б) I = 
Σ+
могою поверхонь z = x 2 + y 2 і 4 − z = x 2 + y 2 (безпосеред-

226

K
2 x + y + 15
B (0;0), C (−1;1) ;
б) I =  xdl , K − контур, утворений за допомогою кривих
K
y = − x2 і y = x2 − 2 ;
в) I =  dl , K : r = cos ϕ (−π 2 ≤ ϕ ≤ π 2).
K
лою Гріна:
а) I =  (2 x 2 + 3 y )dx + (3x + 2 y )dy , K − контур трикутника
K+
ABC : A(−3;0), B (0;0), C (−1;1) ;

б) I =  ( x 2 + 2 y )dx − (3x − y 2 )dy ,
K+
K : r = cos ϕ (−π 2 ≤ ϕ ≤ π 2) .
а) I =  zdx + ( x + z )dy − z 2 dz , K − контур трикутника ABC :
K
A(1;0;0), B (0; 2;0), C (1;1;3) ;
 2 2
б) I =  zdx − xdy + xdz , K : x + y = 1,
K x + z = 2.
а) I =  x 2 dydz − ydzdx + xdxdy , K − площина трикутника
Σ

ABC : A(1;0;0), B (0; 2;0), C (1;1;3) , (
227
 
б) I = 
Σ+
могою поверхонь z = x 2 + y 2 і x 2 + y 2 + z 2 = 2 ( z ≥ 0) (без-

посередньо і за формулою Гаусса–Остроградського).
а) I =  xdl , K − контур трикутника ABC : A(−1; 2),
K
x + y + 16
B (0; 4), C (1;0) ;
K
y= x2 − 1 і y = − x2 + 7 ;
в) I =  dl , K : r = sin ϕ (0 ≤ ϕ ≤ π).
K
лою Гріна:
а) I =  ( x + y ) dx + (3 x − y 2 ) dy , K − контур трикутника
K+
ABC : A( −1; 2), B (0; 4), C (1;0) ;
б) I =  ( x 2 y + x)dx + ( y − xy 2 )dy , K : r = sin ϕ (0 ≤ ϕ ≤ π).
K+
а) I =  xydx + zdy + ydz , K − контур трикутника ABC :
K
A(1;1;0), B (0; 2;0), C (3; 2; 2) ;
б) I =  ydx + sin ydy + dz , K − контур, утворений перетином
K
сфери x 2 + y 2 + z 2 = 4 з координатними площинами
x = 0, y = 0, z = 0 ( x ≥ 0, y ≥ 0, z ≥ 0 ).
228
а) I =  y 2 dzdx − xdxdy , K − площина трикутника ABC :
Σ

A(1;1;0), B (0; 2;0), C (3; 2; 2) , (
 
б) I = 
Σ+
могою поверхонь x 2 + y 2 + z 2 = 2 z і z = 1 2 (0 ≤ z ≤ 1 2)
K
2 x + y+9
A(−3;0), B (0; −2), C (3;0), D (0; 2) ;
K
y = 1 − x2 і y = x − 1 ;
в) I =  dl , K : r = − sin ϕ (π ≤ ϕ ≤ 2π).
K
лою Гріна:
а) I =  (2 x + 3 y 2 )dx + (3 x 2 y − y ) dy , K − контур чотирикут-
K+
ника ABCD : A(−3;0), B (0; −2), C (3;0), D (0; 2) ;
б) I =  ( y 3 − 2 x)dx − ( x3 + 3 y )dy , K : r = − sin ϕ ( π ≤ ϕ ≤ 2π).
K+
а) I =  ( y − x )dx + x 2 dy + zdz , K − контур трикутника ABC :
K
A(6;0;0), B (0;3;0), C (0;0;3) ;
229
 2 2
б) I =  ydx − xdy + zdz , K : z = x + y ,
K z = 2( x + y ).
а) I =  ( x + z )dydz − zdxdy , K − площина трикутника ABC :
Σ

A(6;0;0), B (0;3;0), C (0;0;3) , (
 
б) I = 
Σ+
могою поверхонь z = x 2 + y 2 і z = 2( x + y ) − 1 (безпосеред-


а) I =  xdl , K − контур трикутника ABC : A(−3;0),
K
x + 2y + 9
B (2;0), C (0; −3) ;
K
y = 1 − x2 і y = 3x + 3 ;
в) I =  dl , K : r = − cos ϕ (π 2 ≤ ϕ ≤ 3π 2).
K
лою Гріна:
а) I =  (2 x + 5 y )dx − (3 x + x 2 ) dy , K − контур трикутника
K+
ABC : A(−3;0), B (2;0), C (0; −3) ;
б) I =  ( x 2 − 5 y )dx + ( y 2 − 6 x)dy , K − контур, утворений за
K+
допомогою кривих y = 1 − x 2 і y = 3 x + 3 .
230
а) I =  (2 y + 3x)dx + ( z − 2 y )dy + ydz , K − контур трикутника
K
ABC : A(1;1;0), B (0;1;0), C (0;0; 2) ;
 2 2
б) I =  ( z + y )dx − zdy − ydz , K : z = x + y ,
K z = 2 x − 2 y.
а) I =  (2 x + 3z )dydz + xdzdx − ydxdy , K − площина трикутни-
Σ

ка ABC : A(1;1;0), B (0;1;0), C (0;0; 2) , (
 
б) I = 
Σ+
могою поверхонь z = x 2 + y 2 і x + y + z = 1 (безпосередньо і

за формулою Гаусса–Остроградського).
ydl
а) I =  , K − контур трикутника ABC : A(−3;0),
K
x + y + 10
B (2;0), C (0; −3) ;
K
y = 1 − x2 і y = 4 x + 4 ;
в) I =  dl , K : y = (19 − x)3 2 ( −6 ≤ x ≤ 19).
K
лою Гріна:
а) I =  ( x 2 + y )dx − ( x + y 2 ) dy , K − контур трикутника
K+
ABC : A(−3;0), B (2;0), C (0; −3) ;
231
б) I =  (2 y + x)dx − (3x + 2 y )dy , K − контур, утворений за
K+
а) I =  (3z − 2 x)dx + ydy − xdz , K − контур трикутника ABC :
K
A(4;0;0), B (0;3;0), C (0;0;3) ;
 2 2
б) I =  ( z − x)dx + zdy + ydz , K : z = x + y ,
K z = 2 y − 2 x.
а) I =  ( x + y )dydz − ( x + z )dzdx + xdxdy , K − площина трикут-
Σ

ника ABC : A(4;0;0), B(0;3;0), C (0;0;3) , (
 
б) I = 
Σ+
могою поверхонь x 2 + y 2 − z 2 = 1 , z = −1 і z = 1 (безпосеред-


а) I =  xdl , K − контур трикутника ABC : A(0;0),
K
x + y + 10
B (3;0), C (0; −3) ;
K
y = 1 − x2 і y = 5 x + 5 ;
в) I =  dl , K : y = ( x − 10)3 2 (10 ≤ x ≤ 14).
K
232
лою Гріна:
а) I =  (sin x + y 2 )dx + (2 xy − x) dy , K − контур трикутника
K+
ABC : A(0;0), B (3;0), C (0; −3) ;
б) I =  (2 yx − y )dx + ( x 2 − 5 y )dy , K − контур, утворений за
K+
а) I =  ( − x + z )dx + zdy + ydz , K − контур трикутника ABC :
K
A(2; 2;0), B (2; 2; 2), C (0;0;0) ;
 2 2
б) I =  ( x − y )dx + xdy + ydz , K : z = x + y ,
K z = 2 x.
а) I =  ( y − z )dydz + xdxdy , K − площина трикутника ABC :
Σ

A(2; 2;0), B (2; 2; 2), C (0;0;0) , (
 
б) I = 
Σ+
могою поверхонь z = x 2 + y 2 і z = 2 x (безпосередньо і за

ydl
K
x + y + 10
B (0;0), C (0;4) ;
233
K
y = 1 − x 2 і y = −3 x + 3 ;
в) I =  dl , K : y = (2 x − 1)3 2 (1 2 ≤ x ≤ 5 2).
K
лою Гріна:
а) I =  ( x − y 2 )dx + (2 xy + y )dy , K − контур трикутника
K+
ABC : A(−3;0), B (0;0), C (0;4) ;

б) I =  ( y − x)dx − ( y 2 − 3x)dy , K − контур, утворений за до-
K+
помогою кривих y = 1 − x 2 і y = −3 x + 3 .
а) I =  x 2 dx − zdy − ydz , K − контур трикутника ABC :
K
A(4;0;0), B (0;3;0), C (0;0;2) ;
 2 2
б) I =  ( y − z )dx + ( x − z ) dy + zdz , K : z = x + y ,
K z = 2 y.
а) I =  ( x − z )dydz + zdxdy , K − площина трикутника ABC :
Σ

A(4;0;0), B (0;3;0), C (0;0;2) , (
 
б) I = 
Σ+
могою поверхонь z = x 2 + y 2 і z = 2 y (безпосередньо і за

234
xdl
K
x + y + 12
B (0;3), C (0; −3) ;
K
y = 1 − x 2 і y = −4 x + 4 ;
в) I =  dl , K : y = (2 x + 1)3 2 (0 ≤ x ≤ 4).
K
лою Гріна:
а) I =  ( xy − 2 x)dx + ( x 2 − 2 y )dy , K − контур трикутника
K+
ABC : A(−2;0), B (0;3), C (0; −3) ;

б) I =  ( x 2 y − 1)dx + ( y − x3 )dy , K − контур, утворений за
K+
допомогою кривих y = 1 − x 2 і y = −4 x + 4 .
а) I =  z 2 dx − xdy − ydz , K − контур трикутника ABC :
K
A(2; 2;0), B (0;2;0), C (2;2; 4) ;
 2 2
б) I =  (2 x − 3z )dx + 2 xdy − zdz , K : x + y = 4,
K z = x.
а) I =  ( x − 2 z )dydz + ( y − 2 x)dxdy , K − площина трикутника
Σ

ABC : A(2; 2;0), B (0;2;0), C (2;2; 4) , (
235
 
б) I = 
Σ+
могою поверхонь x 2 + y 2 = 9 , x + y + z = 2 і x + y + z = 3

xdl
K
x + y + 12
B (0;3), C (0; −3) ;
K
y = 1 − x 2 і y = −4 x + 4 ;
в) I =  dl , K : y = (2 x + 1)3 2 (0 ≤ x ≤ 4).
K
лою Гріна:
а) I =  ( xy − 2 x)dx + ( x 2 − 2 y ) dy , K − контур трикутника
K+
ABC : A(−2;0), B (0;3), C (0; −3) ;
б) I =  ( x 2 y − 1)dx + ( y − x3 )dy , K − контур, утворений за до-
K+
помогою кривих y = 1 − x 2 і y = −4 x + 4 .
а) I =  z 2 dx − xdy − ydz , K − контур трикутника ABC :
K
A(2; 2;0), B (0;2;0), C (2;2; 4) ;
 2 2
б) I =  (2 x − 3z )dx + 2 xdy − zdz , K : x + y = 4,
K z = x.
236
а) I =  ( x − 2 z )dydz + ( y − 2 x)dxdy , K − площина трикутника
Σ

ABC : A(2; 2;0), B (0;2;0), C (2;2; 4) , (
 
б) I = 
Σ+
могою поверхонь x 2 + y 2 = 9 , x + y + z = 2 і x + y + z = 3
K
y + 12
B (0;0), C (1;1) ;
K
y = 1 − x 2 і y = −5 x + 5 ;
в) I =  dl , K : y = (1 − 2 x)3 2 (− 3 2 ≤ x ≤ 1 2).
K
лою Гріна:
а) I =  (5 x − 2 y ) dx + (6 x − y ) dy , K − контур трикутника
K+
ABC : A(−1;1), B (0;0), C (1;1) ;
б) I =  (5 x − y 2 )dx + (2 xy − x)dy , K − контур, утворений за
K+
допомогою кривих y = 1 − x 2 і y = −5 x + 5 .
а) I =  (2 x + 3 y ) dx − zdy − ydz , K − контур трикутника ABC :
K
A(3;0;0), B (0; 2;0), C (0;0;1) ;
237
 2 2
б) I =  y 2 dx − xdy + zdz , K : x + y = 2,
K z = 2 x.
а) I =  (− x + 2 z )dydz + (3z − x)dzdx + zdxdy , K − площина три-
Σ

кутника ABC : A(3;0;0), B (0; 2;0), C (0;0;1) , (
n , Oz ) – гост-
рий кут;
 
б) I = 
Σ+
могою поверхонь x 2 + y 2 = 1 , 2 x + y + z = 4 і 2 x + y + z = −1
238
Д2. Індивідуальні завдання самостійної роботи № 21
Варіант 1

1. Знайти похідну за напрямком l і градієнт скалярного поля u

в точці M 0 , якщо u = 1 , l = {−1;2;3} , M 0 (3;4;0) .
r
2. Знайти:
  
  
а) div  r3 + r + rot r  ; б) rot (e − r r + x grad r 3 ) ;
r r x+ y

  
г) grad div  r3 + xr  ;
y
в) div grad  arctg + z 2  ;
 x  r 
 
д) rot rot ( xr + y rot ( xr ) ) .

3. Перевірити, чи є поле F потенціальним. У випадку ствердної
 
відповіді знайти скалярний потенціал u поля F ( F = grad u ):
  xy xz 
F =  y2 + z2 ; + 2 y; .
 y2 + z2 y 2 + z 2 

4. Перевірити, чи є поле F соленоїдним. У випадку ствердної
   
відповіді знайти векторний потенціал A поля F ( F = rot A ):

F = {2 yz; 0; 2 xy − x} .
5. Перевірити виконання рівностей:
      
а) grad | c × r |2 = 2(| c |2 r − (c , r )c ) ;
     
б) div( a × b ) = b ⋅ rot a − a ⋅ rot b ;
  
в) div(uF ) = u div F + grad u ⋅ F ;
  
г) rot(uF ) = u rot F + grad u × F ;
  
д) rot(rot F ) = grad div F − ΔF ,
якщо
1  
В усіх варіантах r = {x; y; z} , r = | r | = x2 + y 2 + z 2 .
239
  x+ y     2 
c = {−1; 2;3} , a = r , b = yr , u = x 2 + y 2 , F = r r .
r x
Варіант 2


в точці M 0 , якщо u = 13 , l = {1; −2;3} , M 0 (−3;0;4) .
r
2. Знайти:
 2   
а) div  x r + rot( xyr )  ; б) rot (e − r yr + x grad e r ) ;
 r 

x y 1 
в) div grad  + + 3  ;
y z r 
(
г) grad div r + yr ;
r

)
 
( 2
д) rot rot yr + x rot ( y r ) . )

 

{ 2
F = y + 2 xe zx ; x; e zx .
2
}

   

F = {3 y 2 z; 3 z 2 x; 3 x 2 y} .
      
а) grad | c × r |2 = 2(| c |2 r − (c , r )c ) ;
     
  
  
  
якщо
      
c = {1; −2;3} , a = r , b = y 2 r , u = 1 , F = x2 r .
x r y
240
Варіант 3


в точці M 0 , якщо u = x , l = {−1; 2; −3} , M 0 (3;0; −4) .
r
2. Знайти:
 y 2  r   
а) div  r + 3 + rot( xzr )  ; б) rot (er zr + y grad r ) ;
 r r 

в) div grad  1 + 13 + e x sin y  ;
r r  ( )

г) grad div r + zr ;
r
 
д) rot rot ( ( x + y ) r + z rot ( yr ) ) .

 

{ }
F = − 1 x −3 2 e y z ; x −1 2 ze y z ; − x −1 2 z −2 e y z .
2

   

{
F = ze yz ; 0; − 1 x −3 2 − xe xy .
2 }
      
а) grad | c × r |2 = 2(| c |2 r − (c , r )c ) ;
     
  
  
  
якщо
  r  r  y 
c = {−1; 2;3} , = , b = , u = 13 , F = 2 r .
a
y r r z
241
Варіант 4

y 
в точці M 0 , якщо u = , l = {3; −1;2} , M 0 (−3;0;4) .
r
2. Знайти:
  
r r

а) div  z r + r3 + rot( x 2 r )  ;
 (
б) rot r + z grad 1 ;
x r )
в) div grad  x2 + 13 + z ln ( x 2 + y 2 )  ;
r r 
 
     
г) grad div  r2 + z 2 r + grad z  ; д) rot rot  r + y rot ( zr )  .
r xy   x + y 

 
  2 2 
F =  r −3 x ; − 3 ; − xz3  .
xy
 r r r 

   

F = {0; 0; − y sin xy − x cos xy} .
      
а) grad | c × r |2 = 2(| c |2 r − (c , r )c ) ;
     
  
  
  
      
якщо c = {2; −1;3} , a = r2 , b = r2 , u = 12 , F = x2 r .
x y r y r
242
Варіант 5


в точці M 0 , якщо u = z , l = {−3;1;2} , M 0 (3;0; −4) .
r
2. Знайти:

 2  
а) div  z r + r3 + rot( y 2 r )  ;
 r r 

(
б) rot zr + xyz grad 1 ;
r )
 y 
в) div grad  3 + 1 + ze − x sin y  ;
 r r 
  
r

г) grad div  r3 + y 2 r + grad 1  ;
r ( )
д) rot rot r + z rot r .
xr z

 
  xy r 2 − y 2 yz 
F = − 3 ; 3
; − 3 .
 r r r 

   

F = { y; z 2 ; x 2 + y 2 } .
      
а) grad | c × r |2 = 2(| c |2 r − (c , r )c ) ;
     
  
  
  
якщо
  y    y 2 r
c = {3; −1; 2} , a = r , b = x r , u = 14 , F = .
z z r x r
243
Варіант 6

2 
в точці M 0 , якщо u = x , l = {3;1; −2} , M0 (3;0; −4) .
r
2. Знайти:
 
 2  
а) div  x r + r3 + rot( z 2 r )  ; б) rot  r + x grad 12  ;
 r r  z r 
 y2 1 
в) div grad  + + e z cos x  ;
 r r 
     
 
г) grad div  r + r3 + grad ( xyz )  ; д) rot rot  r + z 2 rot r  .
r y   yr z

 
  2 2 
F =  32 x ; − x ; −43 x  .
3 3
 z y 2 y z z y 

   

F = {xze xy − y 2 e zy ; x 2 e xz − zye xy ; 0} .
      
а) grad | c × r |2 = 2(| c |2 r − (c , r )c ) ;
     
  
  
  
      
якщо c = {3;1; −2} , a = x r , b = y r , u = x , F = xr .
r r r z
244
Варіант 7

y2 
в точці M 0 , якщо u = , l = {1;3; −2} , M 0 (−3;0;4) .
r
2. Знайти:
 y2    
а) div  r + r3 + rot r  ; б) rot  r2 + y grad 1  ;
 r r y z r
 2 
в) div grad  z + 1 + arctg z  ;
 r r x 
   
   
г) grad div  r2 + r3 + grad z  ; д) rot rot  r + x rot r  .
r r xy   zr y

 
  x3 + 2 x( y 2 + z 2 ) − x 2 y − x 2 z 
F = ; ; 3 .
 r3 r3 r 

   
  z 2 − r 2 − xy x 2 − r 2 − yz y 2 − r 2 − xz 
F = ; ; .
 r3 r3 r3 
      
а) grad | c × r |2 = 2(| c |2 r − (c , r )c ) ;
     
  
  
  
    y y  2
якщо c = {3;1; −2} , a = z r , b = r , u = , F = x r .
y z r zr
245
Варіант 8

y2 
в точці M 0 , якщо u = , l = {3; −1;2} , M0 (3; −4;0) .
r
2. Знайти:
   
а) div  z r + r3 + rot r  ; б) rot  r3 + y grad 13  ;
r r z z r 
(
в) div grad x + r + 1 ;
r x r )
   
г) grad div  r + r3 + r grad r  ;
x r  ( x )
д) rot rot r + z rot r .
r

 
  − xy 2 2 − yz 
F =  3 ; x +3 z ; 3  .
 r r r 

   
  xz − zy xz − yz y 2 − x 2 
F = 3 ; ; .
 r r3 r3 
      
а) grad | c × r |2 = 2(| c |2 r − (c , r )c ) ;
     
  
  
  
  y    xyr
якщо c = {3; −1; 2} , a = r , b = x r , u = z , F = .
z z r r
246
Варіант 9

2 
в точці M 0 , якщо u = z , l = {−3;1; −2} , M 0 (0; −3;4) .
r
2. Знайти:
  
 xy  
а) div  r + r3 + rot r  ; б) rot  r3 + z grad 1  ;
 r r x+ y x r
y 
в) div grad  + r + 1  ;
r x r
   
   
г) grad div  r + r3 + 1 grad r  ; д) rot rot  r + r rot r  .
y r r  y x

 
  z( y 2 + z 2 ) xyz x( y 2 + z 2 ) 
F = ; − ; .
 r3 r3 r3 

   

F = { z; x; y} .
      
а) grad | c × r |2 = 2(| c |2 r − (c , r )c ) ;
     
  
  
  
    y  
якщо c = {−3;1; −2} , a = x r , b = r , u = z , F = xz r .
z z r yr
247

2 
в точці M 0 , якщо u = z , l = {−2;1;3} , M 0 (−3;0;4) .
r
2. Знайти:
  
 2   
а) div  z r + r3 + rot r3  ; б) rot  r + 1 grad 1  ;
 r r z   xy x r
 xy 
в) div grad  + 1 + arctg x  ;
 r r y
   
 xy 
г) grad div  r3 + r + grad 1  ; д) rot rot  r2 + r5 + grad  .
r r r  x r z 

 
  − xyz z ( x 2 + z 2 ) y ( x 2 + y 2 ) 
F = 3 ; ; .
 r r3 r3 

   

F = {−2 z; 3 x; 4 y} .
      
а) grad | c × r |2 = 2(| c |2 r − (c , r )c ) ;
     
  
  
  
     xy  xy 
якщо c = {−2;1;3} , a = x r , b = z r , u = , F = r.
y y r r
248

yz 
в точці M 0 , якщо u = , l = {−1; −2;1} , M0 (−4;0;3) .
r
2. Знайти:
 
 yz    
а) div  r + r3 + rot xyr  ; б) rot  r + yz grad x  ;
 r r   yz r 
 
в) div grad  x + r2 + 1  ;
r y r
   
 xyr r
г) grad div 
 z r

+ 3 + r grad 1  ;
r  r (
д) rot rot r + r rot zr .
x )

 
  2 
F =  r + x ; x − xr2 ; xz  .
 y yr r y yr 

   

F = {z 2 + x 2 ; xy; − 3 xz} .
      
а) grad | c × r |2 = 2(| c |2 r − (c , r )c ) ;
     
  
  
  
     2  
якщо c = {0; 2; −3} , a = xz r , b = r , u = z , F = xr .
y r r r
249

xyz 
в точці M 0 , якщо u = , l = {4; −1;3} , M 0 (−3;0; −4) .
r
2. Знайти:
  
 xy    y
а) div  r + r3 + rot r  ; б) rot  r + 1 grad  ;
 r r xz   sin r y r
  xy
(
в) div grad xz + 1 + r 2 ;
r r ) 
г) grad div  r3 + r +
r r r 

;
  x+ y

д) rot rot  xr3 + r + grad .
r cos r r 

 
  zy r z 2 
F =  z − zr2 ; ; + .
r x xr x xr 

   

F = {2 yz + x 2 ; x 2 y; − 2 xz − x 2 z} .
      
а) grad | c × r |2 = 2(| c |2 r − (c , r )c ) ;
     
  
  
  
    r x 2  yr
якщо c = {−3;4;1} , a = rr , b = , u= , F= .
xr r r
250


в точці M 0 , якщо u = r , l = {−2;1;2} , M 0 (0;3;4) .
xy
2. Знайти:
  



а) div  r r + r3 + rot rr  ; б) rot  r + 1 grad r  ;
x r x   xy r 
 
 
в) div grad  r + 13 + r 4  ; г) grad div  r + r3 + 1 grad r  ;
x r   xy r r 
 
 yr 
д) rot rot  r5 + 1 rot  .
r r z 

 
  2 xy x xr 
F = r + x ; ; − .
 z zy zr r z 2 

   

F = {2 xyz + y 2 ; 2 xyz − zy 2 ; − xz 2 } .
      
а) grad | c × r |2 = 2(| c |2 r − (c , r )c ) ;
     
  
  
  
      
якщо c = {−1;1; 4} , a = z r , b = r3 , u = z3 , F = zr3 .
r r r r
251


в точці M 0 , якщо u = x3 , l = {−4;2;3} , M 0 (1;4;8) .
r
2. Знайти:
   
а) div  xr3 + r3 + rot xr3  ; б) rot  xr3 + z grad 1  ;
r r r  r r
 
в) div grad  x3 + 1 + r  ; г) grad div  r5 + r3 + 1 grad r  ;
r r  r r r 
 
д) rot rot  xr3 + r3 + grad x3  .
r r r 

 
  y x2 y y2 x xyz 
F = − 3 ; x − 3 ; − 3 .
r r r r r 

   

F = {− zx 2 − 1; 2 x3 yz + 2 xyz; 1 − x3 z 2 } .
      
а) grad | c × r |2 = 2(| c |2 r − (c , r )c ) ;
     
  
  
  
      xyr
якщо c = {−5;3;1} , a = 1 r , b = rr , u = x3 , F = 3 .
xz r r
252

y 
в точці M 0 , якщо u = 3 , l = {2; −4;3} , M 0 (−1;4;8) .
r
2. Знайти:
   
 yr yr   yr 
а) div  3 + r3 + rot 3  ; б) rot  3 + r grad 1  ;
r r r  r r
 
 y   
г) grad div  r3 + 3 + 1 grad r  ;
yr
в) div grad  3 + ln r + r 2  ;
r  r r x 

 yr  xy 
д) rot rot  3 + e− r r + grad  .
r z 

 
  2 xyz 2
F =  z − x 3z ; − 3 ; x − xz3  .
r r r r r 

   

F = { y − 2 z; x + z; x 2 − 2 y} .
      
а) grad | c × r |2 = 2(| c |2 r − (c , r )c ) ;
     
  
  
  
      xyr
якщо c = {−2;1;3} , a = x3 r , b = xrr , u = x3 , F = 3 .
r r r
253

xy 
в точці M 0 , якщо u = 3 , l = {2; −4;3} , M 0 (1; −4;8) .
r
2. Знайти:
   
 xyr r xyr   xyr  xy 
а) div  + 3 + rot  ; б) rot  + e − r r + grad  ;
 r r r   r r 

 xy  
в) div grad  3 + 1 + r 2  ; г) grad div  rr + r3 + 1 grad r 2  ;
r r   r r 

 xyr  xyz 
д) rot rot  + r sin r + grad .
 r r 

 
  2 
F =  1 − x 3 ; − 3 ; − x2 − x3  .
xy
 rz zr zr z r zr 

   

F = { y 2 z 3 + y; x 3 z 2 + x; x 2 y 3 + y} .
      
а) grad | c × r |2 = 2(| c |2 r − (c , r )c ) ;
     
  
  
  
  xy   y  xy  
якщо c = {−2;3; 4} , a = r , b = r , u = 3 , F = xz3 r .
r r r r
254


в точці M 0 , якщо u = z3 , l = {−3; 2; 4} , M 0 (1;4; −8) .
r
2. Знайти:
   
а) div  zr3 + r3 + rot xzr ; б) rot  r + r ln r + grad xz  ;
  
r r r3   r3 r3 
 
в) div grad  z3 + 1 + r 4  ; г) grad div  r 3r + r3 + 1 grad 1  ;
r r   r x r 
 
д) rot rot  zr3 + re 2 r + grad sin r  .
r r 

 
  yz x 2 yz xy 2 z xy xyz 2 
F =  − 3 ; xz − 3 ; − 3 .
r r r r r r 

   

F = {3 x 2 y 2 z − 2 x 3 yz; 3 xy 2 z 2 − 2 xy 3 z; 3 x 2 yz 2 − 2 xyz 3} .
      
а) grad | c × r |2 = 2(| c |2 r − (c , r )c ) ;
     
  
  
  
      
якщо c = {4; −3;5} , a = z3 r , b = r , u = z3 , F = z3 r .
r r r r
255


в точці M 0 , якщо u = xz3 , l = {2;0; −3} , M 0 (−1;4; −8) .
r
2. Знайти:
    
а) div  xzr
3
+ r + rot xzr  ; б) rot  r + rxr
3 3   5
+ grad xz3  ;
 r r r  r r 

  
в) div grad  xz3 + 1 + ln r  ; г) grad div  rr + r3 + 1 grad 1  ;
r r   r y r 

( 
)
д) rot rot xzr + r 3 r + grad ( x 2 yz 3 ) .
r

 
  x3 y 2 x 2 y 2 x 2 yz 
F = 2 xyr + ; x r+ ; .
 r r r 

   

F = {xz 3 − x3 y 2 ; x 2 y 3 − yz 3 ; x 2 + y 2 } .
      
а) grad | c × r |2 = 2(| c |2 r − (c , r )c ) ;
     
  
  
  
      
якщо c = {−2;4;1} , a = xz r , b = xrr , u = xz3 , F = xz3 r .
r r r
256

1. Знайти похідну за напрямом l і градієнт скалярного поля u в
2 
точці M 0 , якщо u = x , l = {−3;1; 2} , M 0 (−1;4; −8) .
r
2. Знайти:
  2  
 2   2 
а) div  x r + r3 + rot x 3r  ; б) rot  r + yrr + grad x  ;
 r r r   sin r r 
 2  
в) div grad  x + 1 + div (r 2 r )  ;
 r r 
 
г) grad div  r 2 r + r3 + 1 grad r  ;
 r z 
 
 2 
д) rot rot  x r + r ln r + grad ( xy 2 z 3 )  .
 r 

 
  yz 2 x 2 yz xz 2 xy 2 z xy 2 xyz 2 
F = 2 − ; 2 − 4 ; 2 − 4 .
r r4 r r r r 

   

F = { xz 2 − yx 2 ; xy 2 − yz 2 ; y 3} .
      
а) grad | c × r |2 = 2(| c |2 r − (c , r )c ) ;
     
  
  
  
  2   y 2  2 
якщо c = {−4; − 2; 1} , a = x r , b = r , u = x , F = x r .
r r r r
257

1. Знайти похідну за напрямом l і градієнт скалярного поля u в
3 
точці M 0 , якщо u = x , l = {−1; 4; − 3} , M 0 (8; 4;1) .
r
2. Знайти:

 x3r r x 2 yr 
а) div  + 3 + rot ;
 r r r 

 3    3 
б) rot  r7 + x r + grad ( xye z )  ; в) div grad  x + 1 + ln r  ;
r r   r r 

 3 
г) grad div  x r + r3 + grad 1  ;
 r r r 

 3  
д) rot rot  x r + rr + grad ( xy 2 z 3 )  .
 r 

 
  yz x 2 yz xy 2 z xy xyz 2 
F =  − 3 ; xz − 3 ; − 3 .
r r r r r r 

   

F = { x3 z − 3 xyz 2 ; xy 3 − 3 x 2 yz; yz 3 − 3 xy 2 z } .
      
а) grad | c × r |2 = 2(| c |2 r − (c , r )c ) ;
     
  
  
  
  3   y 3  3 
якщо c = {−2;3;5} , a = x r , b = r , u = x , F = x r .
r r r r
258

y3 
в точці M 0 , якщо u = , l = {−4; 2; 3} , M 0 (−8; 4; − 1) .
r
2. Знайти:
 
 y 3r r y3r 
а) div  + 3 + rot ;
 r r r 

(  
)
б) rot e −2 r r + r div r + grad ( x5 yz ) ;
r
 y3 1 
в) divgrad  + + ln ( x 2 + y 2 )  ;
 r r 
y 
3  
г) grad div  r + r3 + grad 1  ;
 r r r 

 y3r 1  xyz 
д) rot rot  + 2 r + grad 2  .
 r r r 

 
  2 xyz x3 yz x 2 z x 2 y 2 z x 2 y x 2 yz 2 
F = − 3 ; − ; − 3 .
 r r r r3 r r 

   
  yz xy 
F =  z − x ; 2 − 2 ; z − x .
 x y x z y z 
      
а) grad | c × r |2 = 2(| c |2 r − (c , r )c ) ;
     
  
  
259
  

  y3   r y3  3 
якщо c = {−3; 4;5} , a = r, b= , u= , F = z r.
r y r r

3 
в точці M 0 , якщо u = z , l = {2; − 1; 4} , M 0 (8; − 4;1) .
r
2. Знайти:
 3
  3   r  x3 y 
а) div  z r + r3 + rot z r  ; б) rot  + z 3r + grad ;
 r r r   r z 

 3 
в) div grad  z + 1 + div r  ;
 r r r
 y3     
 3 
г) grad div  r + r5 + grad r  ; д) rot rot  z r + r3 + x r  .
 r r   r r r 

 
  2 xy 2 x3 y 2 2 x 2 y x 2 y 3 x2 y2 z 
F = − 3 ; − 3 ; − .
 r r r r r3 

   

F = {3 xy 2 z 2 − x3 y 2 ; 3 x 2 yz 2 − y 3 z 2 ; 3 x 2 y 2 z − x 2 z 3} .
      
а) grad | c × r |2 = 2(| c |2 r − (c , r )c ) ;
     
  
  
  
260
  3    3  3 
якщо c = {−5; 3; 1} , a = z r , b = r , u = z , F = z r .
r x r r

x2 y 
в точці M 0 , якщо u = , l = { − 3; 2; − 1} , M 0 (4; − 8;1) .
r
2. Знайти:

 x 2 yr r    
 3
а) div  + 3 + rot ( zr )  ; б) rot  zr + r3 + grad xz  ;
 r r   r y 
 x2 y 1  
в) divgrad  + + div r  ;
 r r r 
  
 xy  
г) grad div  r + r2 + grad 1  ; д) rot rot  xr + r5 + grad r  .
 r r r   r r 

 
  2 3 2 − x 2 yz 2 2 x 2 z x 2 z 3 
F =  2 xz − x 3z ; ; − 3 .
 r r r3 r r 

   
  y y yz 
F =  x − ; x − ; xz2 − 2  .
z x y z y x 
      
а) grad | c × r |2 = 2(| c |2 r − (c , r )c ) ;
     
  
  
  
261
 
  x2 y   r x2 y  r
якщо c = {−5; 6; 3} , a = r, b= , u= , F= .
r y r xy


в точці M 0 , якщо u = 1 , l = { − 3; − 1; 2} , M 0 (8; 4; − 1) .
xr
2. Знайти:
   
а) div  r + r3 + rot r  ;
 xr r r  ( r

б) rot r + y 3r + grad 1 ;
cos )xr
 
(
в) div grad 1 + 1 + div r ;
xr r )
r
 3
г) grad div  z r + r + grad 1  ;
 r r r



 yr  −2r 
д) rot rot  + re + grad r  .
 xr 

 
  2 y xy z xz 
F =  2 − x3 − r2 ; − 3; − .
 r r x xr r xr r 3 

   
  y y z z
F = x − x ; − ; − .
 z y x z y x
      
а) grad | c × r |2 = 2(| c |2 r − (c , r )c ) ;
     
  
  
  
      
якщо c = {2; − 3; 6} , a = r , b = r , u = 1 , F = r .
xr r xr xr
262
Д3. Додаткові завдання
Знайти гармонічну функцію u ( Δu = div grad u = 0 ) для ви-

падків:
а) u = u ( x) в ПДСК,

б) u = u (r ) в ССК ( r = | r | ),
в) u = u (r ) в ЦСК або ПСК ( r = x2 + y 2 ),

г) u = u (ϕ) в ССК,
ґ) u = u (θ) в ССК.
263
Навчальне видання
КРИВОШЕЯ Сергій Арсенович,

МАЙКО Наталія Валентинівна,
МОТОРНА Оксана Віталіївна,
ПРОЩЕНКО Тетяна Михайлівна
МАТЕМАТИЧНИЙ АНАЛІЗ
завдання для самостійної
роботи студентів
Частина 3
Навчально-методичний посібник
Оригінал-макет виготовлено ВПЦ "Київський університет"
Формат 60х841/16. Ум. друк. арк. 15,3. Наклад 100. Зам. № 218-8583.
Гарнітура Times New Roman. Папір офсетний. Друк офсетний. Вид. № Рф6.
Підписано до друку 25.05.18
Видавець і виготовлювач
ВПЦ “Київський університет”
01601, Київ, б-р Т. Шевченка, 14, кімн. 43
 (044) 239 32 22; (044) 239 31 72; тел./факс (044) 239 31 28
e-mail: vpc_div.chief@univ.net.ua; redaktor@univ.net.ua
http: vpc.univ.kiev.ua
Свідоцтво суб'єкта видавничої справи ДК № 1103 від 31.10.02

Посібник 3

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Посібник 3

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Рекомендовано до друку вченою радою

М34 Математичний аналіз: завдання для самостійної роботи студен-

Призначено допомогти студентам у самостійній роботі над вивченням теми

ISBN 978-966-439-962-0 © С. А. Кривошея, Н. В. Майко,

РОЗДІЛ 1. Диференціальні та інтегральні операції

РОЗДІЛ 2. Інтегральні теореми векторного аналізу ........ 110

ЛІТЕРАТУРА ............................................................................ 211

1.1. Скалярні та векторні поля1

Якщо в кожній точці простору (або його області2 D  3 ) за-

Рис. 1. Лінії рівня плоского скалярного поля

Рис. 2. Поверхні рівня u(x, y)  C

За допомогою ліній однакової висоти над рівнем моря (їх на-

Рис. 3. Поверхні рівня u ( x, y , z )   ( x 2  y 2, z )  C

Рис. 4. Поверхні рівня u ( x , y , z )   ( x 2  y 2 )  C

Якщо в точку M 0 ( x0 ; y0 ; z0 ) помістити електричний заряд e ,

Рис. 5. Поверхні рівня u ( x, y , z )   ( x 2  y 2  z 2 )  C

Прикладами векторних полів є: поле швидкостей стаціонар-

Ньютона гравітаційне поле, створене цими масами, діє на одини-

Якщо x  x(t), y  y(t), z  z(t) (t T ) – параметричні рівняння ве-

Отже, векторні лінії електростатичного поля є прямими пере-

1.2. Диференціальні операції

1.2.1. Похідна за напрямком і градієнт скалярного поля

Знайдемо, з якою швидкістю змінюється скалярне поле u уз-

Рис. 10. Означення похідної за напрямком

Якщо u(M )  u(M )  u(M ) – приріст поля (у напрямку векто-

З означення випливає, що похідна за напрямком є швид-

Рис. 11. Фізичний зміст градієнта

Остання рівність виражає геометричну властивість гра-

2. Знайдемо grad f (r) , де r  | r |  x2  y 2  z 2 .

Рис. 13. Приклад 3

 5 1(1  4)3 2 ;  5  2(1  4)3 2 ; (1  4)1 2 

Рис. 14. Приклад 4

1.2.2. Дивергенція і ротор векторного поля

Диференціальні властивості дивергенції

Диференціальні властивості ротора

1.3.1. Криволінійні інтеграли 1-го роду

Розглянемо обмежену криву K , задану параметричним рів-

Рис. 15. Довжина кривої K

називають криволінійним інтегралом1 1-го роду від функції f

Умови 1) – 3) означення простої гладкої кривої забезпечують

 f ( x ) dx    f ( x ) dx . Усі інші властивості криволінійних інтегра-

Рис. 16. Крива L – графік функції y  y(x)

 f ( x, y)dl   f  r () cos , r ()sin   r 2  r 2 d  ;

Рис. 17. Крива L задана полярним рівнянням r  r ()

 f ( x, y )dl   f  r cos (r ), r sin (r )  1  r 2  2 dr .

Із рис. 18 випливає г е о м е т р и ч н и й з м і с т криволіній-

Рис. 18. Геометричний зміст криволінійного інтеграла 1-го роду

Деякі фізичні застосування

M yz   x( M ) dl , M xz   y( M ) dl , M xy   z( M ) dl

Рис. 19. Приклад 1

Зауважимо, що з канонічного рівняння кола можна дістати

Рис. 20. Приклад 2

3. Знайдемо довжину l кардіоїди (рис. 21)

Рис. 21. Приклад 3

4. Знайдемо довжину l лемніскати Бернуллі (рис. 22)

Ураховуючи симетрію кривої, дістанемо

Рис. 22. Приклад 4

5. Знайдемо довжину l еліпса

Рис. 23. Приклад 6

7. Знайдемо масу кривої K : x 2  y 2   Rx , якщо густина маси в

Рис. 24. Приклад 7

8. Знайдемо масу кривої