МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Управління освіти і науки

Херсонської обласної державної адміністрації
Комунальний заклад «Мала академія наук» учнівської молоді
Херсонської обласної ради
Херсонський міський центр науково-технічної
творчості учнівської молоді
Херсонський науковий ліцей Херсонської обласної ради

Відділення фізики та астрономії

Секція: теоретична фізика

ЕЛЕКТРОСТАТИЧНЕ ПОЛЕ КВАДРАТНОЇ ЗАРЯДЖЕНОЇ ПЛАСТИНИ

Роботу виконав :
Мелешко Євгеній Мечиславович,
учень 11-ФМ класу
Херсонського наукового ліцею
Херсонської обласної ради

Наукові керівники:
Івашина Юрій Кирилович,
доцент ХДУ, кандидат фізико-
математичних наук,
Кисла Ірина Іванівна,
учителька фізики
Херсонського наукового ліцею

Херсон – 2023
 2

АНОТАЦІЯ

Мелешко Євгеній Мечиславович – учень 11 ФМ класу

Херсонське територіальне відділення МАН
Херсонський міський центр науково-технічної творчості
учнівської молоді
Херсонський науковий ліцей Херсонської обласної ради,
м. Херсон
Науковий керівник: Івашина Ю.К., доцент ХДУ, кандидат
фізико-математичних наук, Кисла І.І., учителька фізики Херсонського наукового
ліцею
Електростатичне поле квадратної зарядженої пластини
Розрахунок електричного поля заряджених тіл має важливе практичне і
методичне значення.
Мета роботи – знайти математичні вирази для визначення напруженості
істинного електростатичного поля квадратної пластини і розрахувати похибку
застосування моделі точкового заряду в залежності від відносної відстані в напрямках
осей симетрії пластини.
Отримано математичні вирази залежності напруженості істинного електростатичного
поля квадратної однорідно зарядженої пластини від відносної відстані до точки
спостереження в напрямках осей симетрії пластини, які не приводяться у літературі.
Розрахована похибка застосування моделі точкового заряду до визначення
електростатичного поля квадратної пластини в залежності від відносної відстані до
точки спостереження в напрямках осей симетрії пластини, де вона має екстремальні
значення.
Результати роботи мають суттєве практичне значення і можуть бути
використані при розробці електротехнічних пристроїв для визначення істинного
електричного поля, або наближено в моделі точкового заряду з відомою похибкою.
Важливо, що модель точкового заряду можна використовувати у випадках, коли
відносна відстань до точки спостереження становить лише декілька одиниць, а не
«набагато більше» - як приводиться в методичній літературі.
Методичне значення роботи полягає в демонстрації обмеженості застосування
фізичних моделей і залежності похибки від умов використання моделі.

Ключові слова: електричне поле пластини, розрахунок, похибка моделі

точкового заряду
 3

ЗМІСТ

ВСТУП .................................................................................................................................. 4

РОЗДІЛ І ЕЛЕКТРИЧНЕ ПОЛЕ ЗАРЯДЖЕНИХ ТІЛ .................................................. 6

1.1. Напруженість електричного поля ......................................................................... 6

1.2. Моделі заряджених тіл і розрахунок електричного поля на їх основі ................ 7

1.3. Методика розрахунку електричного поля заряджених тіл ................................... 8

1.4 Висновки до розділу I........................................................................................... 11

РОЗДІЛ ІІ РОЗРАХУНОК ЕЛЕКТРИЧНОГО ПОЛЯ ЗАРЯДЖЕНОЇ КВАДРАТНОЇ

ПЛАСТИНИ ....................................................................................................................... 12

2.1. Електростатичне поле поблизу зарядженої пластини ........................................ 12

2.1.1. Поле на осі симетрії у, перпендикулярній пластині..................................... 12

2.1.2. Поле на осі симетрії, перпендикулярній стороні пластини ........................ 14

2.2. Похибка застосування моделі точкового заряду до розрахунку електричного

поля квадратної пластини.............................................................................................. 16

2.3. Висновки до розділу II ............................................................................................ 18

ВИСНОВКИ ....................................................................................................................... 19

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................................................... 20

 4

ВСТУП

Розрахунок електричного поля заряджених тіл має важливе практичне і

методичне значення. Розробка і проектування електротехнічних пристроїв пов’язані
із таким розрахунком. Його методичне значення обумовлено застосуванням різних
фізичних моделей і розрахунком їх похибок.
Для визначення електричного поля заряджених тіл використовують моделі
точкового і неперервно розподіленого заряду. Остання модель дозволяє визначити
істинне поле поблизу тіла, але її застосування пов’язане із суттєвими математичними
затрудненнями. Значно простіше розрахувати поле за допомогою моделі точкового
заряду, але умова її застосування(відстань до точки спостереження набагато більша
розмірів тіла) ідеалізована і обмежує практичне застосування. Нам невідомі
математичні вирази, які визначають істинне електростатичне поле квадратної
зарядженої пластини і залежність похибки застосування моделі точкового заряду до
розрахунку поля такої пластини в залежності від відстані і напрямку. Так як поле
залежить як від відстані від пластини до точки спостереження, так і від розмірів
пластини 𝑎, то поле визначалося як функція відносної відстанів d/a
Мета роботи - знайти математичні вирази для визначення напруженості
істинного електростатичного поля квадратної пластини і розрахувати похибку
застосування моделі точкового заряду в залежності від відносної відстані в напрямках
осей симетрії пластини.
Об’єкт дослідження - електростатичне поле заряджених тіл.
Предмет дослідження - розрахунок поля квадратної пластини і похибки
застосування до нього моделі точкового заряду.
Завдання дослідження:
1. Розглянути моделі заряджених тіл, які використовуються для визначення їх
поля і методику їх застосування.
2. На основі моделі неперервно розподіленого заряду визначити напруженість
істинного електростатичного поля квадратної пластини в напрямках її осей
симетрії.
 5

3. Визначити залежність похибки застосування моделі точкового заряду для

визначення поля квадратної пластини в напрямках осей симетрії від відносної
відстані до точки спостереження.
Робота теоретична, її результати витікають із математичних
розрахунків на основі фізичних моделей.
Наукова новизна роботи - отримано невідомі раніше математичні вирази для
визначення істинного електростатичного поля квадратної пластини і похибку
застосування моделі точкового заряду до його розрахунку в залежності від відносної
відстані до точки спостереження в напрямках осей симетрії пластини.
Практична цінність - математичні вирази напруженості істинного
електростатичного поля пластини і залежність похибки застосування моделі
точкового заряду від відносної відстані можна використати при проектуванні
електротехнічних пристроїв і для демонстрації обмеженості застосування фізичних
моделей.
 6

РОЗДІЛ І

ЕЛЕКТРИЧНЕ ПОЛЕ ЗАРЯДЖЕНИХ ТІЛ

1.1. Напруженість електричного поля

Для характеристики матеріальних об’єктів у вигляді речовини

використовуються маса, імпульс та енергія. Із єдності матеріального світу слідує, що
ці фізичні величини можна використати і для характеристики поля, зокрема
електричного. Але вказані вище параметри не відображають специфіку електричних
явищ. Основною властивістю електричного поля, за якою його і визначають, є [1, 2,
4-8] силова дія на внесені в поле електричні заряди. Тому в якості основної
характеристики електричного поля вибрано його силову характеристику-
напруженість електричного поля Е. Вона чисельно рівна силі, що діє на одиничний
позитивний пробний заряд, поміщений в дану точку поля(точку спостереження)

𝐹
𝐸= , (1.1)
𝑞

де F- сила, що діє на пробний заряд q.

Розмірність напруженості поля

Н В
[𝐸] = =
Кл м

Але на практиці (1.1) не використовується для визначення напруженості поля.

Електричне поле визначається величиною і розподілом в просторі електричних
зарядів [2, 7-9]. Будемо визначати електростатичне поле, яке створюється незмінним
в часі розподілом зарядів. Визначення поля за заданим розподілом в просторі зарядів
і є основною задачею електродинаміки.

Основою для розрахунку електричного поля є вираз напруженності поля

точкового заряду[1, 2, 4-8]
𝑞
𝐸=𝑘 , (1.2)
𝑟2
 7

де q - заряд, що створює поле, r-відстань від заряду до точки спостереження.

1
Коефіцієент k залежить від вибору системи одиниць. В системі СІ 𝑘 = , де
4𝜋𝜀0
Ф
електрична стала 𝜀0 = 8,85 ∙ 10−12 . Напруженість поля Е-вектор, напрям якого,
м

згідно з (1.1), визначається напрямом сили, що діє на позитивний пробний заряд.

Для наглядного графічного зображення електричного поля використовуються
лінії напруженості поля(лінії Е, силові лінії). Вони проводяться так, що напрям
дотичної до лінії співпадає з напрямом вектора Е в цій точці. Модуль вектора
напруженності визначається густиною силових ліній (кількістю ліній, що пронизують
одиничну площадку, розташовану перпендикулярно лініям).
Знаючи напруженість електричного поля Е можна визначити не тільки силу, що
діє на внесений в поле заряд,а і інші характеристики поля (енергію, імпульс, потік
енергії).

1.2. Моделі заряджених тіл і розрахунок електричного поля на їх основі

Для розрахунку поля використовується дві моделі заряджених тіл: модель

точкового і модель неперервно розподіленого заряду. В моделі точкового заряду
заряджене тіло розглядають як точковий заряд тієї ж величини, поміщений в центр
заряду тіла. Напруженість поля визначається (1.2). У випадку системи точкових
зарядів поле визначається на основі принципу суперпозиції. Напруженість
результуючого поля в точці спостереження А.

Ерез = ∑ ЕіА , (1.3)

А

де ЕіА – напруженість поля і-го заряду в точці спостереження

Із (1.2) і (1.3) видно, що поле в моделі точкового заряду визначати досить просто.
Але умова використання цієї моделі-відстань від заряду до точки спостереження
набагато більша розмірів тіла r>>𝑙 ідеалізована і не дозволяє її використання при
розв’язанні практичних задач. Похибки використання моделі залежить від
 8

відношення 𝑟⁄𝑙 , яке для ідеальної моделі прямує до нескінченності. Чим менше буде
це відношення , тим більша похибка застосування моделі точкового заряду.
За неможливості застосування моделі точкового заряду (наприклад на ділянках
поблизу заряджених тіл) використовують модель неперервно розподіленого заряду.
У ній вважається, що заряд неперервно розподілений по тілу. Для характеристики
розподілу заряду вводять густину заряду. У залежності від форми зарядженого тіла
вводять об’ємну густину заряду ρ, поверхневу густину – σ і лінійну густину заряду –
τ.
𝑑𝑞
𝜌=
𝑑𝑉
𝑑𝑞
𝜎= , (1.4)
𝑑𝑆
𝑑𝑞
𝜏=
𝑑𝑙
Об’ємна густина заряду рівна заряду одиниці об’єму тіла. Аналогічно вводяться
σ і τ. Заряд тіла через густину визначається інтегруванням по зарядженому тілу

q =   dV
V

q =   dS
S
(1.5)
q =   dl
l

У випадку рівномірного розподілу заряду густина заряду буде незмінною і

вирази (1.5) спрощуються
q = V
q =S (1.6)
q =l

1.3. Методика розрахунку електричного поля заряджених тіл

Розрахунок електричного поля заряджених тіл виконують на основі двох

моделей заряджених тіл: моделі точкового заряду і моделі неперервно розподіленого
 9

заряду. Згідно першої моделі розраховується електричне поле в шкільному та

загальному курсах фізики.
1 q r
E= 
4 0 r 2 r (1.7)

де r – відстань до точки спостереження, q – величина точкового заряду.

Поле точкового заряду є основою для визначення поля заряджених тіл, до яких не
можна застосовувати модель точкового заряду. Заряджені тіла розбивають на
елементи dV, dS або dl в залежності від форми тіл (об’ємне, плоске або лінійне тіло).
Ці елементи несуть заряд dq, який розглядається як точковий і до нього
застосовується вираз(1.7)

dq =  dV
dq =  dS (1.8)
dq =  dl

ρ, σ, τ – об’ємна ,поверхнева і лінійна густина електричного заряду на тілах

відповідної форми.
Розглянемо приклад об’ємного заряду.

dV r M ET

dE

Рис. 1.1. Напруженість поля розподіленого заряду

Згідно моделі точкового заряду

1 q
ET =
4 0 OM 2 (1.9)
 10

де ОМ – відстань від центру заряду тіла до точки спостереження М. При рівномірному

розподілу заряду по тілу центр розташування заряду співпадає з геометричним
центром тіла. Якщо тіло симетричне, то цей центр розташовується на осі симетрії,
якщо тіло має дві або три осі симетрії, то центр буде розташований в точці перетину
цих осей.
Напруженість поля елемента тіла dV
1  dV r
dE = (1.10)
4 0 r 2 r

Поле, що створюється зарядженим тілом в точці спостереження М визначимо на

основі принципу суперпозиції як суму полів елементів із яких складається тіло, тобто
інтегруванням виразу (1.10) по всьому об’єму тіла V.

1 𝜌𝑟
𝐸⃗ = ∫𝑉 𝑑𝐸⃗ = ∫𝑉 𝑟 3 𝑑𝑉 (1.11)
4𝜋𝜀0

Для інтегрування вектора необхідно перейти до скалярних величин.

Для цього вводять систему координат і проектують на осі. Потім інтегрують скалярні
величини, і визначають проекції вектора напруженості поля елемента в точці
спостереження на осі координат

( )
dEx = dE cos dE ,i

dE y = dE cos ( dE , j )
(1.12)
dEz = dE cos ( dE ,k )

Проекції вектора напруженості поля тіла на осі координат

Ex =  dEx
V

E y =  dE y
V
(1.13)
Ez =  dEz
V

Модуль напруженості поля

 11

E = Ex2 + E y2 + Ez2 (1.14)

Напрям вектора в точці спостереження визначається направляючими косинусами –

косинусами кутів між вектором і осями координат.

𝐸𝑥
𝑐𝑜𝑠(𝐸⃗ ,̂ 𝑖) =
𝐸
𝐸𝑦
𝑐𝑜𝑠(𝐸⃗ ,̂ 𝑗) =
𝐸
⃗ ) = 𝐸𝑧
𝑐𝑜𝑠(𝐸⃗ ,̂ 𝑘 (1.15)
𝐸

Потенціал поля тіла, як скалярна величина, визначається значно простіше.

Слід відмітити, що при визначенні поля згідно (1.7), (1.8), (1.10) необхідно
враховувати знак заряду. Якщо тіло заряджене негативним зарядом, то потенціал поля
елемента тіла і всього тіла буде від’ємним. Напрям напруженості поля елемента і
всього тіла також змінюється на протилежний.

1.4 Висновки до розділу I

Розрахунок електричного поля заряджених тіл має важливе практичне і методичне

значення.

1. Для розрахунку поля використовують дві моделі заряджених тіл – точкового і

неперервно розподіленого заряду.
2. Істинне поле визначається в моделі неперервно розподіленого заряду шляхом
інтегрування по всьому тілу. Ця задача зустрічає значні математичні
складності.
3. Поле в моделі точкового заряду визначається наближено, похибка застосування
цієї моделі залежить як від відстані від центру заряду до точки спостереження
r, так і від розмірів тіл 𝑙, тобто від відносної відстані r/l.
4. Нам невідомі вирази для визначення істинного поля зарядженої квадратної
пластини і похибки застосування моделі точкового заряду до розрахунку цього
поля.
 12

РОЗДІЛ ІІ

РОЗРАХУНОК ЕЛЕКТРИЧНОГО ПОЛЯ ЗАРЯДЖЕНОЇ КВАДРАТНОЇ

ПЛАСТИНИ

2.1. Електростатичне поле поблизу зарядженої пластини

Знайдемо вирази для напруженості електростатичного поля однорідно

зарядженої квадратної пластини зі стороною 𝑎 з 𝜎=const. Будемо визначати істинне
електричне поле в моделі неперервно розподіленого заряду в залежності від відносної
відстані b/a до точки спостереження, де b-відстань від центра заряду т.О до точки
спостереження, так як поле залежить як від b, так і від розмірів пластини. Поле
залежить також від напрямку до точки спостереження. Визначимо поле в напрямках
осей симетрії пластини, де воно при b=const приймає екстремальні значення.

2.1.1. Поле на осі симетрії у, перпендикулярній пластині

Рис 2.1. Поле на осі симетрії у, перпендикулярній пластині

Напруженість поля в точці А, яке створюється елементом d𝑆1

𝜎𝑑𝑥𝑑𝑧 𝜎𝑑𝑥𝑑𝑧
𝑑𝐸1 = 𝑘 = 𝑘 , (2.1)
𝑙2 𝑏2 + 𝑥 2 + 𝑧 2
 13

де х і z – координати елемента d𝑆1 , dq= σdxdy

В силу симетричності завжди можна знайти симетричний і рівний елемент d𝑆2 ,
поле якого 𝑑𝐸2 = 𝑑𝐸1 . Складові напруженості в напрямку осі у додаються а складові,
паралельні пластині, компенсують одна одну. Таким чином, в усіх точках осі симетрії
у поле направлене вздовж осі, тобто Е = Еу .
Проекція напруженості поля елемента на вісь у
𝜎𝑑𝑥𝑑𝑧 𝑏 𝑘𝜎𝑏𝑑𝑥𝑑𝑧
𝑑𝐸𝑦 = 𝑑𝐸 ∙ 𝑐𝑜𝑠𝛼 = 𝑘 ∙ = 3 , (2.2)
𝑏2 +𝑥 2 +𝑧 2 √𝑏2 +𝑥 2 +𝑧 2
(𝑏2 +𝑥 2 +𝑧 2 )2

𝑏
де cosα = .
√𝑏2 +𝑥 2 +𝑧 2

Напруженість поля пластини визначимо на основі принципу суперпозиції,

проінтегрувавши (2.2) по всій пластині. В силу симетрії
𝑎 𝑎
𝑑𝑥
𝐸 = 𝐸𝑦 = ∫𝑆 𝑑𝐸𝑦 = 4𝑘𝜎𝑏 ∫0 𝑑𝑧 ∫0 2 2
3 (2.3)
(𝑏2 +𝑥 2 +𝑧 2 )2

Інтегрування проводиться по четвертині пластини. Для спрощення

інтегрування використаємо полярну систему координат, в якій положення елемента
dS визначається радіусом ρ і кутом 𝜑.

Рис 2.2. Положення елемента dS в полярній системі.

Координати елемента dS: x = ρcos𝜑 , y= ρsin𝜑.

Площа елемента: dS = ρd𝜑dρ
 14

Розіб’ємо четвертину квадрата діагоналлю на дві половини. Область

визначення координат для них буде різна.
Для першої:
𝜋 𝑎
𝐷𝜑,𝜌 = {(𝜑, 𝜌): 0 ≤ 𝜑 ≤ ;0 ≤ 𝜌 ≤ }
4 2𝑐𝑜𝑠𝜑

Для другої:

𝜋 𝜋 𝑎 𝑎
𝐷𝜑,𝜌 = {(𝜑, 𝜌): ≤ 𝜑 ≤ ; 0 ≤ 𝜌 ≤ 𝑠𝑖𝑛𝜑 ≤ }
4 2 2 √2

В полярній системі координат інтеграл (2.3) має вид

𝜋 𝑎 𝜋 𝑎
1 4 2𝑐𝑜𝑠𝜑 2𝜌𝑑𝜌 1 2 2𝑠𝑖𝑛𝜑 2𝜌𝑑𝜌
𝐸 = 4𝑘𝜎𝑏 ( ∫ 𝑑𝜑 ∫ 3 + ∫ 𝑑𝜑 ∫ 3) =
2 0 2 𝜋
0 (𝜌2 + 𝑏2) 2 4
0 (𝜌2 + 2
𝑏 )2

𝜋 1 𝜋 1
2 − 2 −
14 𝑎 2 1 𝑎 2 2
2
= 4𝑘𝜎𝑏 (∫ ( − ( 2
+ 𝑏 ) ) 𝑑𝜑 + ∫ ( − ( 2
+ 𝑏 2 ) ) 𝑑𝜑) =
0 𝑏 4𝑐𝑜𝑠 𝜑 𝜋 𝑏 4𝑠𝑖𝑛 𝜑
4

𝜋 𝜋
𝜋 1 4 2𝑏𝑐𝑜𝑠𝜑𝑑𝜑 1 2 2𝑏𝑠𝑖𝑛𝜑𝑑𝜑
= 4𝑘𝜎𝑏 ( − ∫ ) − (∫ )
2𝑏 𝑏 0 √𝑎2 + 4𝑏 2 − 4𝑏 2 cos 2 𝜑 𝑏 𝜋 √𝑎2 + 4𝑏 2 − 4𝑏 2 cos 2 𝜑
4

𝑏
𝜋 √2 𝑎
= 4𝑘𝜎 − 2 arcsin , (2.4)
2 2
√1 + 4 ( 𝑏 )
( 𝑎 )

Проаналізуємо отриманий результат. При b/a → ∞ напруженість поля наближається

до нуля, що є необхідною умовою вірності розв’язку.

2.1.2. Поле на осі симетрії, перпендикулярній стороні пластини

Визначимо напруженість поля в т. В, яка лежить на осі х на відстані b від

центра.
 15

Рис 2.3. Напруженість поля на осі х

Елемент пластини dS=dxdz, його заряд dq=𝜎𝑑𝑥𝑑𝑧. Він створює в точці

спостереження В на відстані ОВ=b поле

𝑘𝜎𝑑𝑥𝑑𝑧 𝑘𝜎𝑑𝑥𝑑𝑧
𝑑𝐸 = = , (2.5)
𝑙2 𝑧 2 + (𝑏 − 𝑥 )2

де x і z – координати елемента dS.

Напруженість поля всієї пластини визначимо на основі принципу суперпозиції.
При цьому, в силу симетрії, складові напруженості поля елементів в напрямку осі х
будуть додаватися, а складові 𝑑𝐸𝑧 взаємно знищуватися. В усіх точках на осі х поле
направлене вздовж осі 𝐸 = 𝐸𝑥 .
Проекція напруженості поля елемента пластини на вісь х

𝑘𝜎𝑐𝑜𝑠𝛼𝑑𝑥𝑑𝑧 𝑘𝜎(𝑏 − 𝑥 )𝑑𝑥𝑑𝑧

𝑑𝐸𝑥 = = 3 ,
(2.6)
𝑙2 2 2
(𝑧 + (𝑏 − 𝑥 ) )2

Напруженість поля пластини

𝑎 𝑎
2 2 (𝑏 − 𝑥)𝑑𝑥
𝐸 = 2𝑘𝜎 ∫ 𝑑𝑧 ∫ 3⁄ =
𝑎
0 −
2
(𝑧 2 + (𝑏 − 𝑥)2 ) 2
 16

𝑎 𝑎
2 𝑑𝑧 2 𝑑𝑧
= 2𝑘𝜎 ∫ −∫ =
2 2
0
√𝑧 2 + (𝑏 − 𝑎) 0
√𝑧 2 + (𝑏 + 𝑎)
( 2 2 )

1 √1 𝑏 1 2 1 √1 𝑏 1 2
+ + − + + +
2 4 (𝑎 2) 2 4 (𝑎 2) (2.7)
= 2𝑘𝜎 ln − ln ,
𝑏 1 𝑏 1
− +
( 𝑎 2 𝑎 2 )

При b/a → ∞ вираз (2.7) прямує до нуля, що є необхідною умовою його

вірності.

2.2. Похибка застосування моделі точкового заряду до розрахунку

електричного поля квадратної пластини

Істинне електростатичне поле Е однорідно зарядженої квадратної пластини в

напрямках її осей симетрії визначається виразами (2.4) і (2.7). Ці вирази достатньо
складні і знаходження напруженості поля за ними потребує знань і значного часу.
Значно простіше визначити поле на основі моделі точкового заряду.
Поле точкового заряду, поміщеного в центр пластини, визначається через
відносну відстань b/a так
𝑞 𝑘𝜎𝑎2 𝑘𝜎
𝐸𝑇 = 𝑘 2 = 2 = , (2.8)
𝑏 𝑏 𝑏 2
(𝑎)

Абсолютна похибка застосування моделі точкового заряду

∆𝐸
∆𝐸 = |𝐸 − 𝐸𝑇 |, відносна похибка . Коли відносна відстань до точки спостереження
𝐸

b/a → ∞, абсолютна і відносна похибки прямують до нуля.

Результати розрахунку істинного електричного поля, поля точкового заряду,
абсолютної і відносної похибок застосування моделі точкового заряду в залежності
від відносної відстані в напрямку осі х приведені в таблиці 2.1.
 17

Таблиця 2.1
Залежність напруженості істинного електричного поля квадратної пластини Е,
поля точкового заряду 𝐸𝑇 , абсолютної та відносної похибок від відносної відстані в
напрямку осі симетрії х, перпендикулярної стороні пластини

Параметр Відносна відстань

𝑏
𝑎

1 2 3 4 5
𝐸𝑇 , 𝑘𝜎 1,000 0,2500 0,1111 0,0625 0,0400
E, k𝜎 1,117 0,2574 0,1126 0,0630 0,0402
∆𝐸, 𝑘𝜎 0,117 0,0074 0,0015 0,0005 0,0002
∆𝐸 10,5 2,8 1,3 0,8 0,5
,%
𝐸

Графічно результати розрахунку похибки представлені на рис. 2.4.

12,00

10,00

8,00
∆𝐸/𝐸, %

6,00

4,00

2,00

b/a
0,00
0 1 2 3 4 5 6

Рис.2.4. Залежність відносної похибки застосування моделі точкового заряду до

визначення напруженості поля квадратної пластини від відносної відстані на осі х.

Результати розрахунків показують, що похибка застосування моделі точкового

заряду різко збільшується при наближенні до пластини і прямує до нуля на великій
відносній відстані.
 18

Результати розрахунку напруженості істинного електричного поля квадратної

пластини в напрямку осі симетрії у, перпендикулярної пластини, згідно (2.4), поля
точкового заряду, абсолютної і відносної похибок застосування моделі точкового
заряду приведені в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Залежність напруженості істинного електричного поля квадратної пластини Е,
поля точкового заряду 𝐸𝑇 , абсолютної і відносної похибок від відносної відстані в
напрямку осі симетрії у, перпендикулярної площині пластини.

Параметр Відносна відстань

𝑏
𝑎
3 4 5 7 8
𝐸𝑇 , 𝑘𝜎 0,1111 0,0625 0,0400 0,02040 0,01562
E, k𝜎 0,1319 0,0608 0,0396 0,02025 0,01554
∆𝐸, 𝑘𝜎 0,0208 0,0017 0,0004 0,00015 0,00008
∆𝐸 15,7 2,8 1,0 0,7 0,5
,%
𝐸

2.3. Висновки до розділу II

На основі розрахунків в моделі неперервно розподіленого заряду отримано

математичні вирази для визначення напруженості істинного електростатичного поля
квадратної пластини і похибки застосування до цього моделі точкового заряду в
залежності від відносної відстані до точки спостереження в напрямках осей симетрії
пластини.
Результати розрахунків показують, що і в напрямку осі у похибки застосування
моделі точкового заряду до розрахунку поля пластини також різко зменшується зі
збільшенням відносної відстані, але похибка менша 0,5% буде на більшій відносній
відстані, ніж в напрямку осі х. Це можна пояснити тим, що в напрямку осі у відстані
від елементів пластини до точки спостереження менше відрізнятися від b(відстані до
точкового заряду), що обумовлює меншу різницю між істинним полем і полем
точкового заряду.
Похибка застосування моделі точкового заряду в напрямках осей симетрії має
екстремальні значення.
 19

ВИСНОВКИ

Розрахунок електричного поля заряджених тіл виконується на основі моделей

точкового і неперервно розподіленого заряду. Істинне поле поблизу тіл
розраховується за допомогою другої моделі, але цей процес потребує високої
кваліфікації і складних математичних розрахунків.
Набагато простіше визначати поле за допомогою моделі точкового заряду, але
умова її застосування(відстань до точки спостереження набагато більша розмірів тіла)
ідеалізована і обмежує практичне застосування.
Електричне поле заряджених тіл залежить від відстані до точки спостереження
d і розмірів тіла 𝑙, тому зручно визначати його в залежності від відносної відстані d/l.
Отримано математичні вирази залежності напруженості істинного
електростатичного поля квадратної однорідно зарядженої пластини від відносної
відстані до точки спостереження в напрямках осей симетрії пластини. Їх
достовірність підтверджується тим, що на великій відстані, коли d/l→ ∞,
напруженість поля прямує до нуля.
Розрахована похибка застосування моделі точкового заряду до визначення
електростатичного поля квадратної пластини в залежності від відносної відстані до
точки спостереження в напрямках осей симетрії пластини, де вона має екстремальні
значення.
Результати розрахунків показують, що при наближенні до тіла похибка різко
зростає і прямує до нуля на великій відстані. Похибка менша 0,5% спостерігається,
коли відносна відстань стає більшою: 5 – в напрямку осі симетрії, перпендикулярної
стороні пластини, 8 – в напрямку осі, перпендикулярної площині пластини.
Математичні вирази визначення напруженості електростатичного поля
квадратної пластини і похибки застосування моделі точкового заряду в залежності від
відносної відстані до точки спостереження отримані самостійно, літературні дані нам
не відомі, тому отримані результати мають наукову новизну.
Результати роботи мають суттєве практичне значення і можуть бути
використані при розробці електротехнічних пристроїв для визначення істинного
електричного поля, або наближено в моделі точкового заряду з відомою похибкою.
Важливо, що модель точкового заряду можна використовувати у випадках, коли
відносна відстань до точки спостереження становить лише декілька одиниць, а не
«набагато більше» - як приводиться в методичній літературі.
Методичне значення роботи полягає в демонстрації обмеженості застосування
фізичних моделей і залежності похибки від умов використання моделі.
 20

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бар’яхтар В.Г., Довгий С.О., Божинова Ф.Я., Кірюхіна О.О. Фізика 11 клас
(рівень стандарту, програма Локтєва В. М.). Харків: «Ранок», 2019. 272 с.

2. Бушок Г.Ф., Венгер Є.Ф. Курс фізики. Електрика і магнетизм. Київ: Вища
школа, 2002. 278 с.
3. Выгодский М.Я. Справочник по высшей математике. Москва: Наука, 1972.
872 с.
4. Головко М.В., Мельник Ю.С., Непорожня Л.В., Сіпій В.В. Підручник Фізика
і астрономія 11 клас (рівень стандарту, програма Ляшенка О. І.). Київ:
Педагогічна думка, 2019. 288 с.
5. Засєкіна Т.М., Засєкін Д.О. Підручник Фізика 11 клас (профільний рівень,
програма Локтєва В. М.). Київ: Оріон, 2019. 304 с.
6. Засєкіна Т.М., Засєкін Д.О. Фізика і астрономія 11 клас (рівень стандарту,
програма Ляшенка О. І.). Київ: Оріон, 2019. 272 с.

7. Калапуша Л.Р. Моделі в науці та навчальному процесі з фізики Ч. І, ІІ Фізика

та астрономія в школі. 2007.№1. С.10-13, 2007.№ 3, С.13-17.
8. Кучерук І.М., Горбачук У.Т. Загальна фізика: Електрика і магнетизм Київ:
Вища школа. 1992. 258с.
9. Садовий А.І., Лего Ю.Г. Основи фізики з задачами і прикладами їх
розв’язування. Київ: Кондор, 2003. 384с.
10. Федорченко А.М. Теоретична фізика. Т.1: Класична механіка і
електродинаміка. Київ: Вища шк., 1992. 534 с.