Book1 21.05.2004 Compressed

МАТЕМАТИКА ДЛЯ ІНЖЕНЕРА
ПРАКТИЧНИЙ КУРС
ВИЩОЇ МАТЕМАТИКИ
КНИГА 1
ЛІНІЙНА АЛГЕБРА І АНАЛІТИЧНА ГЕОМЕТРІЯ

ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ
ТА ДЕКІЛЬКОХ ЗМІННИХ
2004
75-річчю
Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського
“Харківський авіаційний інститут”
присвячується
ПРАКТИЧНИЙ КУРС ВИЩОЇ МАТЕМАТИКИ
Книга 1
Лінійна алгебра і аналітична геометрія
Диференціальне числення функцій однієї та декількох змінних
Книга 2
Інтегральне числення функцій однієї змінної
Диференціальні рівняння
Кратні та криволінійні інтеграли. Елементи теорії векторного поля
Книга 3
Ряди. Інтеграл Фур’є. Перетворення Фур’є
Функції комплексної змінної і операційне числення
Теорія ймовірностей і математична статистика
Книга 4
Варіаційне числення
Рівняння математичної фізики
Випадкові процеси
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Інститут змісту і методів навчання
Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського
"Харківський авіаційний інститут"
ПРАКТИЧНИЙ КУРС
ВИЩОЇ МАТЕМАТИКИ
Книга 1
Під редакцією
д-ра фіз.-мат. наук, професора О.Г. Ніколаєва,
д-ра фіз.-мат. наук, професора В.С. Проценка,
д-ра фіз.-мат. наук, професора В.О. Рвачова
Рекомендовано
Міністерством освіти і науки України
як навчальний посібник для студентів вищих технічних навчальних закладів
Харків "ХАІ" 2004

УДК: 512.64+514.12+512.2+517.5 (076.2)
Колектив авторів:
І.В. Брисіна, О.В. Головченко, В.Ф. Деменко, Г.І. Кошовий,
О.Г. Ніколаєв, В.С. Проценко, В.О. Рвачов, О.І. Соловйов,
Є.П. Томілова, О.Г. Ушакова, В.В. Хоменко
Практичний курс вищої математики. Кн. 1. Лінійна алгебра і аналітична

геометрія. Диференціальне числення функцій однієї та декількох змінних. –
Навч. посібник для вузів. – Харків: Нац. аерокосм. ун-т “Харк. авіац. ін-т”, 2004.
– 355 с.
ISBN 966-662-071-5
До першої книги “Практичного курсу вищої математики” включено

стандартні та додаткові розділи програми курсів з аналітичної геометрії,
лінійної алгебри та диференціального числення функцій однієї та декількох
змінних. Означення, теореми, формули проілюстровано численними рисунками
та прикладами. Наведено методи розв’язання всіх основних типів практичних
задач з курсу вищої математики.
Для студентів усіх спеціальностей технічних вузів, аспірантів і науковців.
Іл. 115. Табл. 5. Бібліогр.: 19 назв
Рецензенти: д-р фіз.-мат. наук, проф. П.П. Лепіхін,

д-р техн. наук, проф. М.С. Синєкоп
Гриф надано Міністерством освіти і науки України

(лист №14/18.2-256 від 18.02.04)
ISBN 966-662-071-5
© Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського

"Харківський авіаційний інститут", 2004
© Колектив авторів, 2004
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА .................................................................................................5
1. ЛІНІЙНА АЛГЕБРА І АНАЛІТИЧНА ГЕОМЕТРІЯ.................................7
1.1. Визначники. Системи лінійних алгебричних рівнянь ............................7
1.1.1. Визначники 2-го та 3-го порядків ..................................................7
1.1.2. Визначники порядку n. Способи їх обчислення...........................10
1.1.3. Правило Крамера розв’язання систем лінійних рівнянь .............15
1.1.4. Метод Гаусса розв’язання систем лінійних рівнянь ....................18
1.2. Векторна алгебра.........................................................................................22
1.2.1. Лінійні операції над векторами. Лінійна залежність. Базис.
Координати .................................................................................................22
1.2.2. Скалярний добуток векторів...........................................................25
1.2.3. Векторний добуток. Подвійний векторний добуток....................30
1.2.4. Мішаний добуток векторів .............................................................35
1.3. Лінійні геометричні об’єкти ......................................................................38
1.3.1. Поділ відрізка у даному відношенні..............................................38
1.3.2. Пряма лінія на площині...................................................................39
1.3.3. Площина у просторі.........................................................................45
1.3.4. Пряма лінія у просторі ....................................................................49
1.4. Матриці та дії над ними .............................................................................58
1.4.1. Види матриць. Лінійні дії над матрицями.....................................58
1.4.2. Добуток матриць..............................................................................61
1.4.3. Обернена матриця............................................................................65
1.4.4. Розв’язання систем лінійних рівнянь матричним методом.
Розв’язання матричних рівнянь................................................................70
1.4.5. Ранг матриці та його обчислення...................................................72
1.4.6. Розв’язання довільних систем лінійних рівнянь. Теорема
Кронекера – Капеллі ..................................................................................75
1.5. Лінійні простори .........................................................................................79
1.5.1. Лінійний простір. Лінійна залежність. Базис і координати.
Перетворення координат при заміні базису...........................................79
1.5.2. Лінійні відображення. Лінійні перетворення (лінійні
оператори). Матриця лінійного відображення .......................................86
1.5.3. Змінення матриці лінійного відображення при заміні базису ....94
1.5.4. Власні вектори. Матриця лінійного оператора в базисі
з власних векторів......................................................................................97
1.6. Простір зі скалярним добутком.................................................................101
1.6.1. Скалярний добуток у лінійному просторі. Норма.
Ортогональність.........................................................................................101
1.6.2. Ортогональні системи елементів. Ортогональний базис.
4 ЗМІСТ
Ортогоналізація. Скалярний добуток елементів, розкладених

за базисом. Матриця Грама.......................................................................105
1.6.3. Спряжений та самоспряжений оператори.....................................108
1.6.4. Ортогональний оператор і його матриця ......................................112
1.7. Квадратична форма.....................................................................................114
1.7.1. Зведення квадратичної форми ортогональним
перетворенням до канонічного вигляду ..................................................114
1.8. Криві та поверхні другого порядку...........................................................122
1.8.1. Еліпс. Гіпербола. Парабола.............................................................122
1.8.2. Загальна теорія кривих другого порядку на площині. Зведення
рівняння кривої другого порядку до канонічного вигляду ...................131
1.8.3. Поверхні другого порядку у просторі ...........................................136
2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ТА ДЕКІЛЬКОХ
ЗМІННИХ ...........................................................................................................143
2.1. Функції однієї змінної. Границя. Неперервність.....................................143
2.1.1. Елементи теорії множин .................................................................143
2.1.2. Поняття функції однієї змінної. Класи елементарних функцій.
Послідовність .............................................................................................148
2.1.3. Границя функції. Однобічні границі. Нескінченно малі та
нескінченно великі величини. Властивості границь..............................156
2.1.4. Знаходження границь алгебричних функцій ................................164
2.1.5. Визначні границі та висновки з них. Еквівалентні нескінченно
малі величини та їх властивості. Знаходження границь трансцен-
дентних функцій. Порівняння нескінченно малих величин..................171
2.1.6. Неперервність функції ....................................................................182
2.2. Похідна функції однієї змінної..................................................................196
2.2.1. Похідна. Техніка диференціювання функцій ...............................196
2.2.2. Задачі на геометричний та фізичний зміст похідної....................214
2.2.3. Диференціал і його застосування в наближених обчисленнях ...229
2.2.4. Основні теореми диференціального числення. Правило
Лопіталя і його застосування....................................................................237
2.2.5. Похідні та диференціали вищих порядків.....................................245
2.2.6. Формула Тейлора і ії застосування ................................................262
2.2.7. Дослідження функцій за допомогою похідних. Знаходження
асимптот функцій.......................................................................................274
2.2.8. Побудова графіків функцій.............................................................303
2.2.9. Задачі на екстремум геометричного та фізичного змісту............331
2.3. Функції багатьох змінних ..........................................................................335
2.3.1. Функції багатьох змінних. Границя і неперервність. Частинні
похідні. Диференціал. Похідні та диференціали вищих порядків........335
2.3.2. Похідна за напрямом. Градієнт ......................................................346
2.3.3. Формула Тейлора для функцій багатьох змінних ........................347
2.3.4. Екстремум функції багатьох змінних ............................................348
2.3.5. Умовний екстремум.........................................................................351
БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК........................................................................354
ПЕРЕДМОВА
Пропоноване до уваги читача видання є навчальним посібником, який

призначається студентам вищих навчальних закладів для практичного за-
своєння змісту курсу “Вища математика”. Назву цього видання вибрано не
випадково. Вона відбиває єдину позицію її авторів, згідно з якою без глибо-
кого практичного пророблення матеріалу курсу неможливе його якісне за-
своєння. Цей посібник саме і покликаний надати допомогу студентам при
розв’язанні задач і закріпленні теоретичного матеріалу. Підкреслимо, що він
не може замінити підручника з курсу, але доповнює його.
Сподіваємося, що посібник стане також корисним при організації са-
мостійної роботи студента по вивченню основних і варіативних розділів ви-
щої математики.
Матеріал посібника відповідає стандартним програмам курсу “Вища
математика” всіх технічних спеціальностей вузів України. З кожної теми
курсу посібник містить основні теоретичні відомості, які ілюструються ме-
тодичним розглядом розв’язань основних типів практичних задач. Задачі на-
ведено в порядку зростання їх складності: від простих вправ – до складних
задач.
Викладеного теоретичного і практичного матеріалу цілком достатньо
для розуміння теоретичних положень та набуття необхідних навичок при
розв’язуванні задач з програмної тематики.
Передбачається, що вивчення матеріалу курсу читачем за допомогою
даного посібника повинно здійснюватися в такому порядку:
− пророблення теоретичного матеріалу розглядуваної теми;
− уважне вивчення розв’язків наведених з теми практичних задач, що
ілюструють кожне положення теорії;
− перевірка якості засвоєння матеріалу шляхом розв’язання практич-
них задач з відповідного розділу задачника з курсу “Вища математика”.
Для зручності роботи посібник поділено на чотири книги:
1. Лінійна алгебра і аналітична геометрія. Диференціальне числення
6 ПЕРЕДМОВА
функцій однієї та декількох змінних.

2. Інтегральне числення функцій однієї змінної. Диференціальні рів-
няння. Кратні та криволінійні інтеграли. Елементи теорії векторного поля.
3. Ряди. Інтеграл Фур’є. Перетворення Фур’є. Функції комплексної
змінної і операційне числення. Теорія ймовірностей і математична статисти-
ка.
4. Варіаційне числення. Рівняння математичної фізики. Випадкові
процеси.
При написанні цього посібника автори використали багаторічний до-
свід викладання курсу “Вища математика” студентам різних спеціальностей
Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського “ХАІ”.
Разом з виданими раніше навчальним посібником “Практичний курс
математики для систем довузівської підготовки” (Харків, Нац. аерокосм.
ун-т “ХАІ”), робочими зошитами з усіх розділів елементарної та вищої ма-
тематики “Практичний курс” є єдиним навчально-методичним комплексом
для вивчення математики в системі безперервної математичної освіти “шко-
ла – вуз”.
Автори щиро вдячні рецензентам книги доктору фізико-математичних
наук, професору П.П. Лепіхіну і доктору технічних наук, професору
М.С. Синєкопу за ряд цінних зауважень, які, безперечно, поліпшили її зміст.
Особливу подяку автори висловлюють головному редакторові
Л.О. Кузьменко і редактору Т.І. Іващенко за титанічну роботу по літератур-
ному редагуванню книги.
Зрозуміло, що авторський колектив відкритий до будь-яких слушних
зауважень та рекомендацій читачів, спрямованих на подальше вдосконален-
ня змісту посібника.
1. ЛІНІЙНА АЛГЕБРА І АНАЛІТИЧНА ГЕОМЕТРІЯ
1.1. ВИЗНАЧНИКИ. СИСТЕМИ ЛІНІЙНИХ
АЛГЕБРИЧНИХ РІВНЯНЬ
1.1.1. Визначники 2-го та 3-го порядків
Прямокутна таблиця чисел, яка має m рядків і n стовпців, називається
матрицею порядку m × n :
 a11 a12 .... a1n 
a 
21 a22 .... a2 n
A= .
 ... ... .... ... 
a 
 m1 am 2 .... amn 
Елемент матриці A, розташований в і-му рядку та j-му стовпці, позна-
чається aij .
Якщо m = n , матриця називається квадратною.
Окремі приклади квадратних матриць:
 1 0 .... 0   a11 0 .... 0 
   
 0 1 .... 0   0 a22 .... 0 
E = – одинична; D =  – діагональна;
... ... .... ...  ... ... .... ... 
   
 0 0 .... 1   0 0 .... a nn 
 a11 a12 a13 .... a1n 
 
 0 a 22 a 23 .... a 2 n 
A= 0 0 a33 .... a3n  – верхня трикутна.
 
 ... ... ... .... ... 
 0 0 0 .... a nn 

На множині квадратних матриць визначено функцію, що називається
визначником і позначається A або det A (від слова determinant –
визначник); det A – це число, що знаходиться за такими правилами:
1) якщо A має порядок 1, A = (a ) , то ∆1 = det A = a ;
a b  a b
2) якщо A =   , то ∆ 2 = det A = = ad − bc , наприклад:
 c d  c d
2 −1
= 2 ⋅ 3 − (−1) ⋅ 4 = 10 ;
4 3
8 1.1. ВИЗНАЧНИКИ. СИСТЕМИ ЛІНІЙНИХ АЛГЕБРИЧНИХ РІВНЯНЬ
 a1 a 2 a3  a1 a2 a3
 
3) якщо A =  b1 b2 b3  , то ∆ 3 = det A = b1 b2 b3 =
c c c3  c1 c2 c3
 1 2
= a1b2 c3 + a3b1c2 + a2b3c1 − a3b2 c1 − a2b1c3 − a1b3c2 .
Запам’ятати таке означення досить важко, отже, потрібно навести
якесь правило для полегшення цієї справи.
Розглянемо головну діагональ
a1 * *
* b2 *
* * c3
і відшукаємо два трикутники з основами, паралельними діагоналі. Добутки
елементів головної діагоналі і елементів у вершинах двох трикутників в
означенні det A взято без зміни знака. Що стосується іншої діагоналі
* * а3
* b2 * ,
c1 * *
то добуток її елементів взято з протилежним знаком разом із добутками еле-
ментів у вершинах двох трикутників із основами, паралельними такій діаго-
налі:
−1 2 3
Наприклад, 4 5 6 = ((− 1) ⋅ 5 ⋅ (− 3) + 4 ⋅ 3 ⋅ (− 2) + 0 ⋅ 2 ⋅ 6) −
0 −2 −3
− (0 ⋅ 5 ⋅ 3 + 4 ⋅ 2(− 3) + (− 1) ⋅ 6 ⋅ (− 2 )) = (15 − 24) − (− 24 + 12 ) = 3 .
Розглянемо іншу формулу обчислення визначника – формулу розкла-
дання визначника за елементами рядка. Якщо взяти будь-який елемент ви-
значника і закреслити стовпець і рядок, в яких розташований цей елемент, то
залишиться визначник меншого (у даному випадку – другого) порядку. Пе-
ред визначником, одержаним вилученням рядка та стовпця, поставимо знак
“+” або “-” відповідно тому, де знаходиться у матриці вибраний елемент:
+ − +
 
 − + −  (це правило можна назвати “шаховим”).
+ − +
 
Одержаний визначник меншого порядку, взятий із відповідним знаком,
називають алгебричним доповненням елемента.
 a1 a2 a3 
 
Наприклад, якщо A =  b1 b2 b3  , то алгебричне доповнення А1 еле-
c c c 
 1 2 3
1.1.1. ВИЗНАЧНИКИ 2-ГО ТА 3-ГО ПОРЯДКІВ 9
b2 b3 b1 b3 b1 b2
мента a1 – це , для a2 маємо A 2 = − , а для a3 – A 3 = .
c2 c3 c1 c3 c1 c2
Легко переконатись у тому, що
a1 a2 a3
b b b b b b
b1 b2 b3 = a1 2 3 − a2 1 3 + a3 1 2 = a1A1 + a2 A 2 + a3A 3
c2 c3 c1 c3 c1 c2
c1 c2 c3
(формула розкладання визначника за елементами першого рядка).
Формула залишається справедливою також для інших рядків та стовп-
ців, наприклад,
“Шахове” правило знаків можна сформулювати так: перед визначни-

ком після вилучення рядка та стовпця треба поставити (− 1)i + j , де i – номер
рядка, j – номер стовпця, де розташований елемент.
−1 2 3
Наприклад, треба знайти 4 5 6 . Вибираємо останній рядок:
0 −2 −3
Звичайно, визначник 3-го порядку можна обчислити і безпосередньо за

означенням. Але формула розкладання за елементами рядка або стовпця дає
можливість знайти визначники 4-го та вищих порядків, а також довести вла-
стивості визначників. Властивості визначників корисні для обчислення, осо-
бливо це стосується визначників порядку n ≥ 4 , як буде показано далі.
Властивості визначників:
1. Визначник не зміниться при транспонуванні матриці А, тобто при
заміні рядків на стовпці:
a1 a2 a3 a1 b1 c1
b1 b2 b3 = a2 b2 c2 .
c1 c2 c3 a3 b3 c3
Отже, перелічені нижче властивості визначників відносно рядків бу-
дуть справедливими і відносно стовпців.
2. Якщо переставити два рядки, то визначник змінить знак.
3. Якщо А містить нульовий рядок, то det A = 0 .
4. Якщо А має два пропорційні рядки, то det A = 0 (наприклад, якщо
A містить однакові рядки).
5. Спільний множник елементів якогось рядка можна винести за знак
визначника:
a1 a2 a3 a1 a2 a3
b1 b2 b3 = k b1 b2 b3 .
kc1 kc2 kc3 c1 c2 c3
6. Якщо один з рядків визначника є сумою двох рядків P1 і P 2 , то
визначник дорівнює сумі двох визначників, у відповідному рядку яких роз-
ташовані рядки P1 і P 2 , а інші рядки такі ж самі, як у даного визначника:
b1 + c1 b2 + c2 b1 b2 c1 c2
= + .
a1 a2 a1 a 2 a1 a 2
7. Визначник верхньої трикутної матриці дорівнює добутку діагона-
a * * a 0 0
льних елементів: 0 b * = abc , зокрема, 0 b 0 = abc – визначник
0 0 c 0 0 c
діагональної матриці.
8. Визначник не зміниться, якщо до якого-небудь його рядка додати
інший рядок, помножений на довільне число:
a1 a2 a3 a1 a2 a3
b1 b2 b3 = b1 b2 b3 .
c1 c2 c3 c1 + ka1 c2 + ka2 c3 + ka3
Останнє правило допомагає без зміни визначника перетворювати
матрицю до простішого вигляду. Наприклад:
−1 1 3 −1 1 3
det A = 7 −6 8 = 0 1 29
13 −12 −11 0 1 28
(до другого рядка додали перший, помножений на 7, до третього – перший,
помножений на 13);
−1 1 3
det A = 0 1 29 = 1 (від третього рядка відняли другий).
0 0 −1
1.1.2. Визначники порядку n . Способи їх обчислення
Визначник ∆n квадратної матриці порядку n
a11 a12 .... a1n
a a22 .... a2 n
∆ n = 21
... ... .... ...
an1 an 2 .... ann
може бути знайдений за формулою:
n
∆ n = ∑ aik A ik = ai1A i1 + ai 2 A i 2 + ... + ain A in
k =1
(розкладання за елементами і-го рядка). Через Аік позначено алгебричне до-
повнення елемента аіk – визначник, одержаний вилученням із матриці і-го
рядка та k-го стовпця, перед яким поставлено знак (–1)i+k. Наприклад,
1.1.2. ВИЗНАЧНИКИ ПОРЯДКУ n . СПОСОБИ ЇХ ОБЧИСЛЕННЯ 11
a11 a12 a13 a14

a21 a22 a23 a24
=
a31 a32 a33 a34
a41 a42 a43 a44
a12 a13 a14 a11 a13 a14 a11 a12 a14 a11 a12 a13
= −a21 a32 a33 a34 + a22 a31 a33 a34 − a23 a31 a32 a34 + a24 a31 a32 a33 .
a42 a43 a44 a41 a43 a44 a41 a42 a44 a41 a42 a43
Таким чином, визначник 4-го порядку обчислюється через чотири ви-
значники 3-го порядку, визначник 5-го порядку – через п’ять визначників
4-го порядку. Кількість необхідних операцій швидко зростає разом із поряд-
ком визначника. Тому крім безпосереднього розкладання за елементами ряд-
ка або стовпця намагаються відшукувати такі способи, які дозволяють
зменшити трудомісткість обчислення визначника. Всі властивості, переліче-
ні для визначників 2-го та 3-го порядків, зберігаються для визначників по-
рядку n.
Перелічимо декілька методів, що найчастіше використовуються, та по-
яснимо їх застосування на прикладах.
* * *
0 * *
1. Метод зведення до трикутного вигляду .
0 0 *
Користуючись властивостями визначників, матрицю поступово пере-
творюють на верхню трикутну. Нагадаємо, що для цього знадобиться пере-
ставляти рядки (враховуючи знак), виносити спільний множник рядка за
знак визначника, додавати до рядка інший, помножений на число. Аналогіч-
ні операції можна проводити і над стовпцями.
2. Метод рекурентних співвідношень. Іноді можна розкладанням за
елементами рядка або стовпця знайти загальну формулу залежності ∆і від n і
довести її індукцією.
3. Метод виділення лінійних множників.
4. Метод розкладання на суму простіших:
a11 + b11 a12 + b12 ... a1n + b1n a11 a12 ... a1n b11 b12 ... b1n
a21 a22 ... a2n a a ... a2n a21 a22 ... a2n
= 21 22 + .
... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...
an1 an2 ... ann an1 an2 ... ann an1 an2 ... ann
−1 3 0 2
−2 0 1 4
Приклад 1.1.1. Знайти визначник ∆ = .
0 2 −1 0
3 4 0 −2
Розв’язання. Вибираємо третій стовпець, який має досить простий ви-
гляд. Алгебричне доповнення елемента 1 має знак “ – “, оскільки він розта-
шований у другому рядку та третьому стовпці. Отже, (–1)2+3= –1, тоді

−1 3 2 −1 3 2
∆ = (− 1) 0 2 0 + (−1) − 2 0 4 = −16 .
3 4 −2 3 4 −2
−1 3 0 2
−2 0 1 4
Приклад 1.1.2. Знайти визначник ∆ = методом зве-
0 2 −1 0
3 4 0 −2
дення до трикутного вигляду.
Розв’язання. Для зручності позначимо рядки римськими цифрами І, ІІ,
ІІІ, ІV. Спробуємо додаванням до другого та четвертого рядків досягти того,
щоб у першому стовпці залишилось лише одне ненульове число “–1”. Для
цього потрібно до другого рядка додати перший, помножений на
− 2(II + I ⋅ (− 2 )) , а до четвертого – перший, помножений на 2(IV + I ⋅ 3) :
−1 3 0 2
0 −6 1 0
∆= .
0 2 −1 0
0 13 0 4
1 13
Тепер намагаємося “знищити” числа 2 та 13: III + II ⋅ , IV + II ⋅ . Ма-
3 6
ємо
−1 3 0 2
−1 3 0 2
0 −6 1 0
2 .  3 13 
0 −6 1 0
∆= 0 0 − 0 . Тепер ІV + ІІІ  ⋅  : ∆ = 2 = −16
3 2 6  0 0 − 0
13 3
0 0 4 0 0 0 4
6
(добуток діагональних елементів).
Читач може зауважити, що після першого кроку можна було застосу-
вати інший метод, але ми лише намагались детально пояснити зміст методу
зведення до трикутного вигляду.
Приклад 1.1.3. Обчислити визначник порядку n:
1 2 3 4 .... n
−1 0 3 4 .... n
∆n = − 1 − 2 0 4 .... n .
... ... ... ... .... ...
− 1 − 2 − 3 − 4 .... 0
Розв’язання. Додаємо до кожного рядка, починаючи з другого, перший
рядок:
1.1.2. ВИЗНАЧНИКИ ПОРЯДКУ n . СПОСОБИ ЇХ ОБЧИСЛЕННЯ 13
1 2 3 4 .... n
0 2 6 8 .... 2n
∆n = 0 0 3 8 .... 2n = 1 ⋅ 2 ⋅ 3 ⋅…⋅ n = n!
... ... ... ... .... ...
0 0 0 0 .... n
Приклад 1.1.4. Обчислити визначник порядку n:
n 1 1 .... 1
1 n 1 .... 1
∆n = 1 1 n .... 1 .
... ... ... .... ...
1 1 1 .... n
Розв’язання. Додаємо до першого рядка суму (ІІ + ІІІ + ...):
2n−1 2n−1 2n−1 .... 2n−1 1 1 1 .... 1
1 n 1 .... 1 1 n 1 .... 1
∆n = 1 1 n .... 1 =( 2n−1) 1 1 n .... 1.
... ... ... .... ... ... ... ... .... ...
1 1 1 .... n 1 1 1 .... n
Додаємо до ІІ, ІІІ, … рядків перший, помножений на (–1) (ІІ –І, ІІІ – І, …):
1 1 1 .... 1
0 n −1 0 .... 0
∆ n = (2n − 1) 0 0 n −1 .... 0 = (2n − 1)(n − 1) n −1 .
... ... ... .... ...
0 0 0 .... n − 1
Приклад 1.1.5. Обчислити
2 1
0 0 .... 0
x x2
2 1
1 0 .... 0
x x2
∆n = 2 1 , якщо x ≠ 0 .
0 1 .... 0
x x2
... ... ... ... .... ...
2
0 0 ... ... ...
x
Розв’язання. Розкладаємо визначник за елементами першого рядка:

1
1 0 .... 0
x2
2 1
0 2
.... 0
2 1 x x
∆ n = ∆ n −1 − 2 2 , де ∆n −1 – визначник такого ж вигляду,
x x 0 1 .... 0
x
... ... ... .... ...
2
0 0 0 ....
x
але порядку n − 1 . Другий визначник розкладаємо за елементами першого
стовпця:
2 1
∆n = ∆n −1 − 2 ∆n − 2 .
x x
Розглянемо ∆1 , ∆2 :
2 1
2 2 , ∆ = x x2 = 3 .
∆1 = = 2
2
x x 1 x2
x
n +1 k +1
Доведемо індукцією, що ∆n = n . З припущення ∆k = k та реку-
x x
рентної формули маємо
2 1 2 k +1 1 k k+2
∆k +1 = ∆k − 2 ∆k −1 = k
− 2 k −1 = k +1 ,
x x x x x x x
n +1
що й треба було довести. Отже, ∆n = n .
x
1 2 3 .... n
1 x +1 3 .... n
Приклад 1.1.6. Обчислити ∆n ( x) = 1 2 x + 1 .... n .
... ... ... .... ...
1 2 3 .... x + 1
Розв’язання. Легко пересвідчитись у тому, що ∆n – багаточлен степеня
n − 1 відносно x . Якщо x = 1 , то визначник має два однаковиx рядки – пер-
ший та другий, тобто при x = 1 багаточлен ∆n ( x ) перетворюється на 0, отже,
x1 = 1 – корінь для ∆n ( x ) . Аналогічно ∆n ( x ) має корені x2 = 2,..., xn −1 = n − 1 .
Знайдено (n − 1) -й корінь багаточлена (n − 1) -го степеня, отже, інших коренів
немає. Тоді
∆n ( x ) = ( x − 1)( x − 2)...( x − (n − 1))
(коефіцієнт при x n −1 повинен дорівнювати 1, як можна побачити з вигляду
визначника).
Приклад 1.1.7. Обчислити визначник порядку n (n ≥ 4 ) :
1.1.3. ПРАВИЛО КРАМЕРА РОЗВ’ЯЗАННЯ СИСТЕМ ЛІНІЙНИХ РІВНЯНЬ 15
12 22 32 42 52 .... n2
22 32 42 52 62 .... (n + 1)2
32 42 52 62 72 .... (n + 2)2
∆n = .
42 52 62 72 82 .... (n + 3)2
... ... ... ... ... .... ...
n2 (n + 1)2 (n + 2)2 (n + 3)2 (n + 4)2 .... (2n − 1)2
Розв’язання. Від кожного рядка, починаючи з останнього, віднімемо
попередній рядок:
12 22 32 42 .... n2
22 −12 32 −22 42 −32 52 −42 .... (n +1)2 −n2
∆n = 32 −22 42 −32 52 −42 62 −52 .... (n −2)2 −(n−1)2 =
... ... ... ... .... ...
n2 −(n −1)2 (n +1)2 −n2 ... ... .... (2n −1)2 −(2n −2)2
12 22 32 44 .... n2
2 2 − 12 32 − 2 2 4 2 − 32 52 − 4 2 .... (n + 1) 2 − n 2
= 32 − 2 2 42 − 32 52 − 4 2 6 2 − 52 .... (n + 2) 2 − (n + 1) 2 .
... ... ... ... .... ...
2n − 1 2n + 1 2n + 3 2n + 5 .... 4n − 3
Від рядків за номерами n, n − 1, ...,3 , починаючи з останнього, відніме-
мо попередній рядок. Оскільки кількість рядків не менша, ніж 4, одержаний
визначник містить не менше двох збіжних рядків. Отже,
12 22 32 .... n2
1 3 5 .... 2n + 1
∆n = 2 2 2 .... 2 =0.
... ... ... .... ...
2 2 2 .... 2
1.1.3. Правило Крамера розв’язання систем лінійних рівнянь
Правило Крамера застосовується для розв’язання лише таких систем
лінійних алгебричних рівнянь, в яких кількість невідомих дорівнює кількості
рівнянь:
a11 x1 + a12 x2 + ... + a1n xn = b1 ,
a x + a x + ... + a x = b ,
 21 1 22 2 2n n 2

.......................................
an1 x1 + an 2 x2 + ... + ann xn = bn .
Визначник
a11 a12 .... a1n
a21 a22 .... a2 n
∆= ,
... ... .... ...
an1 an 2 .... ann
складений із коефіцієнтів при невідомих, називається головним визначни-
ком системи.
Позначимо через ∆ х1 визначник, одержаний із головного визначника ∆
заміною першого стовпця на стовпець правих частин системи:
b1 a12 .... a1n
b2 a22 .... a2 n
∆x = .
1 ... ... .... ...
bn an 2 .... ann
Аналогічно ∆х одержано із головного визначника ∆ заміною k-го сто-
k
впця на стовпець правих частин системи.
Правило Крамера працює лише у випадку, коли головний визначник
системи не дорівнює 0 ( ∆ ≠ 0 ), система має єдиний розв’язок, який можна
знайти за формулами
∆x1 ∆x ∆x
x1 = , x2 = 2 ,..., xn = n .
∆ ∆ ∆
Якщо ∆ = 0 , то правило Крамера не працює, і система у цьому випадку
або має безліч розв’язків, або несумісна (тобто не має розв’язків).
Однорідна система
a11 x1 + a12 x2 + ... + a1n xn = 0,
a x + a x + ... + a x = 0,
 21 1 22 2 2n n

.......................................
an1 x1 + an 2 x2 + ... + ann xn = 0
завжди сумісна, оскільки має так званий тривіальний розв’язок
x1 = x2 = ... = xn = 0 . У випадку ∆ ≠ 0 цей розв’язок єдиний, у випадку ∆ = 0
система має безліч розв’язків.
Позитивною рисою правила Крамера є простота його вигляду. Але ра-
зом із зростанням числа n швидко зростає кількість операцій, необхідних для
обчислення визначників порядку n, тому для розв’язання системи далі роз-
глядатимуться інші методи.
Приклад 1.1.8. Розв’язати систему
3 x − 4 y + 6 z = 0,

− x + y + z = 0,
 2 x − 3 y + z = 0.

1.1.3. ПРАВИЛО КРАМЕРА РОЗВ’ЯЗАННЯ СИСТЕМ ЛІНІЙНИХ РІВНЯНЬ 17
Розв’язання. Знаходимо головний визначник системи:

3 −4 6
∆ = −1 1 1 = 3 + 18 − 8 − 12 + 9 − 4 = 6 ≠ 0 .
2 −3 1
Система має єдиний розв’язок: x = 0 , y = 0 , z = 0 .
3 x − 4 y + 6 z = −4,

− x + y + z = −2,
 2 x − 3 y + z = 0.

Розв’язання. Знаходимо головний визначник системи:
3 −4 6
∆ = −1 1 1 = 6 .
2 −3 1
3 −4
Замінивши перший стовпець −1 на стовпець вільних членів системи −2 , ма-
2 0
ємо
−4 −4 6
∆ x = −2 1 1 = −4 + 36 − 12 − 8 = 12 .
0 −3 1
Аналогічно, замінивши другий і третій стовпці на стовпець вільних
членів, знаходимо
3 −4 6
∆ y = −1 −2 1 = −6 − 8 + 24 − 4 = 6 ,
2 0 1
3 −4 −4
∆ z = −1 1 −2 = −12 + 16 + 8 − 18 = −6 .
2 −3 0
За правилом Крамера
∆ 12 ∆y 6 ∆ −6
x = x = = 2, y= = = 1, z = z = = −1.
∆ 6 ∆ 6 ∆ 6
Приклад 1.1.10. Чи можна користуватись правилом Крамера для
розв’язання системи
 x − y + z = −1,

2 x − 2 y + 2 z = 1,
− 3 x + 3 y − 3 z = 1?

Розв’язання. Знаходимо головний визначник системи (рядки пропор-

ційні):
1 −1 1
∆= 2 −2 2 = 0.
−3 3 −3
Правилом Крамера користуватись не можна. Зауважимо, що у даному
випадку легко побачити, що система несумісна.
1.1.4. Метод Гаусса розв’язання систем лінійних рівнянь
У даному підрозділі розглянемо систему n лінійних рівнянь із n неві-
домими:
a11 x1 + a12 x2 + ... + a1n xn = b1,
a x + a x + ... + a x = b ,
 21 1 22 2 2n n 2

.......................................
an1 x1 + an 2 x2 + ... + ann xn = bn .
Пояснимо, як способами, аналогічними обчисленню визначників ви-
щого порядку, можна розв’язати систему. Запишемо розширену матрицю си-
стеми:
 a11 a12 .... a1n b1 
 
 a21 a22 .... a2n b2 
 ... .
... .... ... ... 
 
a
 n1 a n2 .... a nn bn
Матриця може бути зведена до спрощеної форми за допомогою елеме-
нтарних перетворень її рядків:
1) перестановка рядків;
2) скорочення або множення рядка на число λ ≠ 0 ;
3) додавання до будь-якого рядка, помноженого на число λ ≠ 0 , іншого
рядка, помноженого на будь-яке число.
Метою є перетворення системи в іншу, еквівалентну (тобто з тою ж
множиною розв’язків), але простішого вигляду. Метод дуже схожий на ме-
тод обчислення визначника, але при розв’язуванні систем не дозволяється
діяти зі стовпцями.
Проте дозволяється переставляти рядки (рівняння) та домножувати ря-
дки (рівняння) на числа, відмінні від нуля.
Схематично зміст методу Гаусса можна зобразити так (символом * по-
значене будь-яке число):
1.1.4. МЕТОД ГАУССА РОЗВ’ЯЗАННЯ СИСТЕМ ЛІНІЙНИХ РІВНЯНЬ 19
Спочатку намагаємося одержати матрицю вигляду

 * * * * .... * * 
 
 0 * * * .... * * 
 0 0 * * .... * * 
 ,
 0 0 0 * .... * * 
 ... ... ... ... .... ... ... 
 
 0 0 0 0 .... * * 
 
а після цього зворотним кроком поступово позбавитись зайвих елементів
вже над головною діагоналлю:
 * * * * .... 0 * 
 
 0 * * * .... 0 * 
 0 0 * * .... 0 * 
 .
 0 0 0 * .... 0 * 
 ... ... ... ... .... ... ... 
 
 0 0 0 0 .... * * 
 
Якщо після перетворень матриця набуває вигляду
 * 0 0 0 .... 0 * 
 
 0 * 0 0 .... 0 * 
 0 0 * 0 .... 0 * 
 ,
 0 0 0 * .... 0 * 
 ... ... ... ... .... ... ... 
 
 0 0 0 0 .... * * 
 
то це дає можливість одразу ж знайти розв’язок. Звернемо увагу на те, що в
процесі перетворень одночасно вирішується питання про сумісність системи
та можливість існування безлічі розв’язків. Випадок безлічі розв’язків дета-
льно розглянуто в підрозд. 1.4.6.
Підкреслимо, що метод Гаусса має такі переваги:
− завжди вирішується питання про сумісність системи лінійних рів-
нянь та єдиність розв’язку;
− для розв’язання систем великих розмірів потрібна значно менша
кількість операцій порівняно з правилом Крамера;
− може бути застосований для дослідження систем, в яких кількість
невідомих не дорівнює кількості рівнянь, а також для розв’язання ще деяких
задач лінійної алгебри (див. підрозд. 1.4.3, 1.4.5 і 1.4.6).
−x1 + 3 x2 + x3 − x4 = 6,
2 x − x + x = −3,
 1 2 4

3 x1 + x2 + 7 x3 − x4 = 0,
 x1 + 17 x2 + 13x3 − 5 x4 = 1.
Розв’язання. Розширена матриця має вигляд

 −1 3 1 −1 6 
 
 2 −1 0 1 −3 
 3 1 7 −1 0  .
 
 1 17 13 −5 1 
Позначимо рядки відповідно I, II, III, IV. Внаслідок перетворень ІІ+2⋅І,
ІІІ+3⋅І, IV+І маємо
 −1 3 1 −1 6 
 
 0 5 2 −1 9 
 0 10 10 −4 18  .
 
 0 20 14 −6 7 
Зауважимо, що далі перший рядок не повинен брати участь у перетво-
реннях, інакше зміниться перший стовпець. Наступний крок ІІІ+ІІ⋅(–2),
IV+ІІ⋅(–4) приводить до
 −1 3 1 −1 6 
 
 0 5 2 −1 9 
 0 0 6 −2 0  .
 
 0 0 6 −2 −29 
Тепер внаслідок IV+III⋅(–1) маємо
 −1 3 1 −1 6 
 
 0 5 2 −1 9 
 0 0 6 −2 0  .
 
 0 0 0 0 −29 
Останнє рівняння перетворилось на 0 = –29, отже, система несумісна.
 y + 3 z = −5,

−2 x + y − 3 z = 7,
5 x − 2 y + z = −4.

 0 1 3 −5 
 
 −2 1 −3 7 .
 5 −2 1 −4 
 
Переставивши рядки, маємо
 −2 1 −3 7 
 
 0 1 3 −5  .
 5 −2 1 −4 
 
Можна виконати перетворення 2⋅ІІІ + 5⋅І, тоді
1.1.4. МЕТОД ГАУССА РОЗВ’ЯЗАННЯ СИСТЕМ ЛІНІЙНИХ РІВНЯНЬ 21
 −2 1 −3 7 
 
 0 1 3 −5  ,
 0 1 −13 27 

а наступний крок ІІІ-ІІ приводить до
 −2 1 −3 7 
 0 1 3 −5  ,
 
 0 0 −16 32 
або, після скорочення останнього рядка на (–16),
 −2 1 −3 7 
 
 0 1 3 −5  .
 0 0 1 −2 

Тепер за допомогою додавання до І та ІІ рядків третього рядка з необ-
хідними коефіцієнтами (І+3⋅ІІІ, ІІ+(–3)⋅ІІІ) одержуємо
 −2 1 0 1   −2 0 0 0   1 0 0 0 
     
 0 1 0 1  (I− II)
→ 0 1 0 1  →  0 1 0 1 .
 0 0 1 −2   0 0 1 −2   0 0 1 −2 
     
Залишається прочитати відповідь: x = 0, y = 1, z = –2.
− x + 3 y − z = 5,

−4 x + y + z = 0,
7 x + y − 3 z = 5.

Розв’язання. Перетворюємо розширену матрицю:
 −1 3 −1 5  −1 3 −1 5   −1 3 −1 5 
     
 −4 1 1 0 II 
+I(−4)
→ 0 −11 5 −20    
III+II(2)
→ 0 −11 5 −20.
 7 1 −3 5 III+I(7)  0 22 −10 40  0 0 0 0 
     
У системі залишилось два рівняння
 −1 3 −1 5   −5 4 0 5 
  5I
+ →
II  0
 ,
 0 −11 5 −20   −11 5 − 20 
−5 x + 4 y = 5,
або  отже, вона має безліч розв’язків. Остаточно маємо
−11y = −20 − 5 z ,
 y = 20 + 5 z ,
 11
 а число z можна вибирати довільно.
x = 5 + 4 z
,
 11
22 1.2. ВЕКТОРНА АЛГЕБРА
 x + y + z + t = 10,
−5 x + y − z − t = −10,

Приклад 1.1.14. Розв’язати систему 
2 y + 3t = 16,
4 x + z − t = 3.
 1 1 1 1 10   1 1 1 1 10 
   
 −5 1 − 1 −1 − 10   0 6 4 4 40 
 0 2 0 3 16  II+ 5I→ 0 2 0 3 16  .
  IV + I(−4)  
 4 0 1 −1 3   0 − 4 − 3 −5 −37 
Другий рядок скорочуємо на 2 і переставляємо із третім:
 1 1 1 1 10   1 1 1 1 10 
   
 0 2 0 3 16   0 2 0 3 16 
 0 3 2 2 20  2III  →
- 3II  0 0 4 −5 − 8  4IV  →
+ 3III
  IV + 2II  
 0 − 4 − 3 − 5 −37   0 0 − 3 1 − 5 
1 1 1 1 10   1 1 1 1 10 
   
0 2 0 3 16   0 2 0 3 16 
4IV →
+ 3III  0 0 4
→ IV →
−5 −8   0 0 4 −5 −8  II -- 3IV
   
III + 5IV
 0 0 0 − 11 − 44   0 0 0 1 4 
 1 1 1 1 10   1 1 1 0 6  1 0 0 0 1
     
 0 2 0 3 16   0 1 0 0 2   0 1 0 0 2 
I-IV
 →  →  I
− II
−
III
→ ,
0 0 4 0 12 0 0 1 0 3 0 0 1 0 3
I-3IV      
III+5IV 
 0 0 0 1 4   0 0 0 1 4   0 0 0 1 4 
отже, x = 1, y = 2, z = 3, t = 4.
1.2. ВЕКТОРНА АЛГЕБРА

1.2.1. Лінійні операції над векторами. Лінійна залежність.
Базис. Координати
Нагадаємо, що лінійними операціями над векторами називаються до-
давання векторів і множення вектора на число. Операцію a − b можна вира-
зити через додавання та множення на число:
a − b = a + (−1 ⋅ b ) .
Вираз
α1a1 + α 2a2 + ... + α n an ,
в якому a1 , a2 ,..., an – вектори, а α1,α 2 ,...,α n – числа, називається лінійною
комбінацією векторів a1 , a2 ,..., an . Якщо α1 = α 2 = ... = α n = 0 , то лінійна ком-
бінація називається тривіальною. Якщо α12 + ... + α n2 ≠ 0 , тобто хоча б одне з
чисел αі відрізняється від 0, то лінійна комбінація є нетривіальною.
Система векторів a1 , a2 ,..., an називається лінійно залежною, якщо іс-
1.2.1. ЛІНІЙНІ ОПЕРАЦІЇ НАД ВЕКТОРАМИ. ЛІНІЙНА ЗАЛЕЖНІСТЬ. БАЗИС 23
нує її нетривіальна лінійна комбінація, що дорівнює 0, тобто існують

α1,α 2 ,...,α n :
α12 + ... + α n2 ≠ 0 , α1a1 + α 2 a2 + ... + α n a n = 0 .
Система, що складається більш ніж з одного вектора, лінійно залежна
у тому і лише тому випадку, коли хоча б один із її векторів можна записати у
вигляді лінійної комбінації інших.
На прямій прикладом лінійно незалежної системи буде множина із од-
ного ненульового вектора, а прикладом лінійно залежної – множина із двох
або більшої кількості векторів (див. приклад 1.2.1).
На площині прикладом лінійно незалежної системи є множина із двох
непаралельних векторів, а будь-яка система із трьох або більше векторів лі-
нійно залежна (див. приклад 1.2.1).
У просторі трійка некомпланарних векторів лінійно незалежна, а сис-
тема із чотирьох або більше векторів завжди лінійно залежна.
Компланарними векторами називаються вектори, що належать одній
площині або паралельним площинам.
Базисом на прямій називають будь-який ненульовий вектор на цій
прямій.
Базисом на площині називається пара неколінеарних векторів на цій
площині.
Базис у просторі – трійка некомпланарних векторів. Будь-який вектор
простору можна розкласти за базисом e1 , e2 , e3 , тобто подати у вигляді ліній-
ної комбінації
a = a1e1 + a2 e2 + a3e3 .
Цей розклад єдиний. Числа a1, a2 , a3 називаються координатами век-
тора a у базисі e1 , e2 , e3 .
При множенні вектора a на число кожна його координата множиться
на це число; при додаванні векторів їх відповідні координати додаються.
Якщо вектори базису мають довжину 1 і притому попарно перпенди-
кулярні, то система координат називається декартовою прямокутною. Часто
термін "декартова система координат" відноситься саме до прямокутної де-
картової системи координат.
Приклад 1.2.1. Пояснимо, чому два вектори, паралельні одній прямій,
обов’язково утворюють лінійно залежну систему (рис. 1.2.1).
Вектор b можна виразити через a :
b = ka .
Зауважимо, що будь-яка множина векто- Рис. 1.2.1
рів, до складу якої входить нульовий вектор, завжди лінійно залежна. Дійс-
но, розглянемо множину 0, a1 ,..., an .
Складемо лінійну комбінацію
1 ⋅ 0 + 0 ⋅ a1 + ... + 0 ⋅ a n = 0 .
Лінійна комбінація нетривіальна, бо містить число 1, тому система лі-
нійно залежна.
Пояснимо, чому трійка векторів на площині завжди лінійно залежна.

Випадок 1. До складу трійки входить нуль-вектор. Цей випадок вже
розглянуто.
Випадок 2. Серед трьох векторів a , b , c два вектори паралельні, напри-
клад, a || b . Тоді a = kb . Складаємо лінійну комбінацію
1 ⋅ a − k ⋅ b + 0 ⋅ c = kb − kb + 0 = 0 ,
але лінійна комбінація нетривіальна, бо містить коефіцієнт 1. Лінійну залеж-
ність доведено.
Випадок 3. Трійка векторів a , b , c не містить двох паралельних векто-
рів (рис. 1.2.2).
Побудувавши паралелограм, ми розклали a
по двох непаралельних напрямках b та c :
a = kc + mb ,
отже, трійка лінійно залежна.
Приклад 1.2.2. Нехай a , b , c лінійно незале-
жні. При яких значеннях числа λ вектори
λa + b + c , a + λb + c , a + b + λc
утворюють лінійно залежну трійку?
Розв’язання. Складаємо лінійну комбінацію
x (λ a + b + c ) + y ( a + λ b + c ) + z ( a + b + λ c ) = 0 .
Рис. 1.2.2
Зрозуміло, що x = y = z = 0 задовольняє умо-
ву, але для лінійної залежності необхідно, щоб хоча б одне із чисел x , y та
z не дорівнювало 0.
Перетворимо вираз лінійної комбінації:
a (λ x + y + z ) + b ( x + λ y + z ) + c ( x + y + λ z ) = 0 .
Але трійка a , b , c за умовою лінійно незалежна. Отже, якщо її лінійна
комбінація дорівнює 0, усі коефіцієнти повинні дорівнювати 0:
λx + y + z = 0,

 x + λy + z = 0,
 x + y + λ z = 0.

Тепер треба з′ясувати, при яких λ існує нетривіальний розв’язок сис-
2 2 2
теми, тобто x + y + z ≠ 0 . Зрозуміло, що це можливе лише у випадку
λ 1 1
∆ = 1 λ 1 = 0.
1 1 λ
Якщо ж ∆ ≠ 0, то система має єдиний розв’язок, а саме: x = y = z = 0 .
Рівняння ∆ = λ 3 − 3λ + 2 = 0 має корені λ1 = λ2 = 1 , λ3 = −2 .
Приклад 1.2.3. Перевірити, що два вектори a (− 5;−1) та b (− 3;−10 )

утворюють базис на площині. Розкласти вектор c (− 1;2 ) за базисом a , b .
1.2.2. СКАЛЯРНИЙ ДОБУТОК ВЕКТОРІВ 25
Розв’язання. Вектори a та b не паралельні, тому що їх координати не

пропорційні:
−5 −1
≠ .
−3 −10
Отже, a та b – базис.
Знайдемо координати c . Нехай
c = xa + yb .
Порівняємо відповідні координати:
−1 = x ⋅ (−5) + y ⋅ (−3),

2 = x ⋅ (−1) + y ⋅ (−10).
Система має єдиний розв’язок
16 11
x= , y=− ,
47 47
отже,
16 11
c= a− b.
47 47
1.2.2. Скалярний добуток векторів
Означення. Скалярним добутком векторів a та b називається число
(a , b ) = a ⋅ b cos(a ∧ b ) ,
де (a ∧ b ) – кут між a та b .
Позначається скалярний добуток (a , b ) , або a ⋅ b , або a , b .
Скалярний добуток можна також виразити формулою
(a , b ) =| a | ⋅npa b =| b | ⋅npb a .
Скалярний добуток дорівнює 0 тоді і тільки тоді, коли вектори a та b
перпендикулярні або один із них нульовий.
Властивості скалярного добутку:
1) ( αa,b ) = α ( a,b ) ;
2) (a, b ) = (b , a );
3) (a , a ) =| a |2 ;
4) (a + b , c ) = (a, c ) + (b , c ).
Якщо вектори a та b задані своїми координатами в прямокутній сис-
( ) ( )
темі координат a = a x , a y , a z , b = bx , b y , bz , то їх скалярний добуток мо-
жна знайти за формулою
a ⋅ b = a x bx + a y b y + a z b z .
Кут між векторами a та b задається виразом
a ⋅b
cos ϕ = ,
| a |⋅|b |
або в координатах
a x bx + a y b y + a z bz
cos ϕ = .
a x2 + a 2y + a z2 ⋅ bx2 + b y2 + bz2
Кутом між векторами a та b називається кут між векторами, що дорі-
внюють a та b відповідно і мають загальний початок.
Приклад 1.2.4. Довести, що вектори a та b (a , c ) − c (a , b ) взаємно пер-
пендикулярні.
Розв′язання. Якщо вектори a та b (a , c ) − c (a , b ) = d перпендикулярні,
то їх скалярний добуток повинен дорівнювати нулю. Знайдемо (a , d ) :
(a , d ) = a (b (a , c ) − c (a , b )) = (a , b )(a , c ) − (a , c )(a , b ) = 0 ,
тобто вектори a та d перпендикулярні.
π
Приклад 1.2.5. Кут між векторами a та b дорівнює ; | a | = 2;
3
| b | = 1. Знайти скалярний добуток векторів p, q , якщо p = 3a − b , q = a + 2b .
Розв′язання.
p ⋅ q = (3a − b ; a + 2b ) = 3(a , a ) + 6(a , b ) − (b , a ) − 2(b , b ) =
= 3(a , a ) + 5(a , b ) − 2(b , b ) = 3 | a |2 +5 | a | ⋅ | b | cos(a ∧ b ) − 2 | b |2 =
1
= 3 ⋅ 4 + 5 ⋅ 2 ⋅ − 2 = 15.
2
Приклад 1.2.6. Знайти кут між векторами a і b , якщо
2
a = p + q; b = 2 p − q; p ∧ q = π ; | p | = 4; | q | = 3 .
3
Розв′язання. Знайдемо косинус кута між векторами a та b :
(a , b )
cos(a ∧ b ) = .
| a |⋅|b |
Спочатку обчислимо скалярний добуток:
( a , b ) = ( p + q , 2 p − q ) = 2( p , p ) + ( q , p ) − ( q , q ) =
= 2 | p |2 + | p | ⋅ | q | cos( p ∧ q )− | q |2 = 32 − 6 − 9 = 17;
| a | = (a , a ) = ( p + q , p + q ) = ( p, p ) + 2( p, q ) + (q , q ) = 16 − 12 + 9 = 13;
| b | = (b , b ) = (2 p − q ,2 p − q ) = 4( p, p ) − 4( p, q ) + (q , q ) = 64 + 24 + 9 = 97 .
Тоді
17
cos(a ∧ b ) = ,
13 ⋅ 97
17
звідки (a ∧ b ) = arccos .
1261
Приклад 1.2.7. Знайти довжину вектора a = p + q + r , якщо
π
( p ∧ q ) = ( p ∧ r ) = (q ∧ r ) = ; | p | = 2; | q | = 1; | r | = 3 .
3
G G G G G G G G G
| a |= (a , a ) = ( p + q + r , p + q + r ) =
G G G G G G G G G G G G
= ( p, p ) + (q , q ) + (r , r ) + 2( p, q ) + 2( p, r ) + 2(q , r ) =
= 4 + 1 + 9 + 2 + 2 ⋅ 3 + 3 = 25 = 5.
G G G
Приклад 1.2.8. Дано два вектори a , b (a ≠ 0) . Знайти ортогональну
G G
проекцію (векторну) вектора a на напрям вектора b .
G
Розв’язання.
G G Подамо вектор a у вигляді
G G
a = c +G d , де d – вектор, ортогональний век-
G
тору b , а вектор c – ортогональна G проекція G
G G
вектора a на напрям вектора b , тобто c = λb
(рис. 1.2.3).
Помножимо обидві частини рівності
G G G G
a = c + d скалярно на вектор b :
G G G G G G G G G Рис. 1.2.3
(b , a ) = (b , c ) + (b , d ) = λ (b , b ) = λ | b |2 .
G G G G
Скалярний добуток (b , d ) дорівнює нулю, тому що вектори b та d
перпендикулярні, тоді G G
(b , a )
λ= G 2 .
|b |
Таким чином, G
G G (aG, b ) G
c = λb = G 2 b .
|b |
G G
Приклад 1.2.9. Дано координати G векторів a та b у прямокутній сис-
G
темі координат: a ( −3; 4; 2 ) ; b ( 5; 10; 0 ) . Знайти скалярний добуток векто-
G G
рів a і b та кут між ними.
Розв’язання. Скористаємося формулою для обчислення скалярного до-
бутку векторів у декартовій системі координат:
G G
a ⋅ b = (−3) ⋅ 5 + 4 ⋅ 10 + 2 ⋅ 0 = 25 .
G G
Знайдемо косинус кута між векторами a та G b за допомогою формули
G
G G (a , b )
cos(a ∧ b ) = G G .
| a |⋅|b |
G G
Обчислимо довжини векторів a , b :
G
| a |= a x2 + a 2y + a z2 = 9 + 16 + 4 = 29 ;
G
| b |= 25 + 100 = 125.
Отже,
G G 25 5
cos(a ∧ b ) = = ,
29 ⋅ 125 29
звідки
5
(a ∧ b ) = arccos .
29
Приклад 1.2.10. Обчислити b (a , c ) − c (a , b ) , якщо
a (2; − 1; 1); b (3; 5; − 4); c (0; 3; − 1) .
( a , c ) = 2 ⋅ 0 + ( −1) ⋅ 3 + 1 ⋅ ( −1) = −4;
b ( a , c ) = −4(3i + 5 j − 4k ) = −12i − 20 j + 16k
( i , j , k – одиничні вектори на осях x, y, z прямокутної системи координат);
(a , b ) = 2 ⋅ 3 + (−1) ⋅ 5 + 1 ⋅ (−4) = −3;
c (a , b ) = −3(3 j − k ) = −9 j + 3k .
Отже, b (a , c ) − c (a , b ) = −12i − 11 j + 13k .
Приклад 1.2.11. Дано координати векторів a , b у декартовій системі
координат: a (3; −1; 4); b (2; 5; 1) . Знайти npb a .
a ⋅ b 3 ⋅ 2 + (−1) ⋅ 5 + 4 ⋅ 1 5 5
npb a = = = = .
|b | 4 + 25 + 1 30 6
Приклад 1.2.12. Знайти напрямні косинуси вектора a (4; 3; 0) .
Розв′язання. Напрямні косинуси – це косинуси кутів, що утворює век-
тор a з осями x, y, z (α = a ∧ Ox; β = a ∧ Oy, γ = a ∧ Oz ) :
(a , i ) a x 4
cos α = cos(a ∧ i ) = = = ;
| i || a | | a | 5
(a , j ) a y 3
cos β = cos(a ∧ j ) = = = ;
| j || a | | a | 5
(a , k ) az
cos γ = cos(a ∧ k ) = = = 0.
| k || a | | a |
Зауважимо, що cos 2 α + cos 2 β + cos 2 γ = 1, тобто вектор
a 0 (cos α , cos β , cos γ ) є ортом вектора a .
Приклад 1.2.13. Визначити кут між діагоналями паралелограма, вер-
шини якого розташовані в точках A(3; − 1; 2) , B (0; 4; 6) , C (5; 1; 3) .
Розв′язання. Кут між діагоналями паралелограма – це кут між вектора-
ми d1 = AB + AC та d 2 = AC − AB :
d1 = AB + AC = −3i + 5 j + 4k + 2i + 2 j + k = −i + 7 j + 5k ;
d 2 = AC − AB = 2i + 2 j + k − (−3i + 5 j + 4k ) = 5i − 3 j − 3k ;
d1 ∧ d 2 − 5 − 21 − 15 − 41
cos(d1 ∧ d 2 ) = = = .
| d1 | ⋅ | d 2 | 1 + 49 + 25 ⋅ 25 + 9 + 9 75 ⋅ 43
Отже,
41
(d1 ∧ d 2 ) = π − arccos .
75 ⋅ 43
Приклад 1.2.14. Вектор x перпендикулярний до векторів a (2;−1;4) ,
b (1;3;−2) та задовольняє умову x (3i + j − k ) = 5 . Знайти координати вектора
x.
Розв′язання. Позначимо невідомі координати вектора x (α , β , γ ) . Оскі-
льки вектор x перпендикулярний до векторів a та b , то (a , x ) = 0, (b , x ) = 0 .
Маємо систему трьох рівнянь з трьома невідомими:
2α − β + 4γ = 0 ((a , x ) = 0);

α + 3β − 2γ = 0 ((b , x ) = 0);
3α + β − γ = 5
 ( x (3i + j − k ) = 5).
Визначник ∆ системи дорівнює − 29 , тобто існує єдиний розв’язок
системи:
50 40 −35
α= ; β= ; γ= .
29 29 29
Приклад 1.2.15. Обчислити (a , b ) + (b , c ) + (c , a ) , якщо | a |=| b |=| c |= 1,
a + b + c = 0.
Розв′язання. Помножимо обидві частини рівності a + b + c = 0 скаляр-
но на вектор a + b + c :
( )( )
a + b + c ⋅ a + b + c = 0 ; a 2 + b 2 + c 2 + 2ab + 2ac + 2b c = 0 ;
( 1
ab + ac + b c = − a 2 + b 2 + c 2 ;
2
)
3
ab + ac + b c = − .
2
Отже,
3
(a , b ) + (b , c ) + (c , a ) = − .
2
Приклад 1.2.16. У рівнобедреному трикутнику медіани, проведені до
бічних сторін, взаємно перпендикулярні. Знай-
ти кути трикутника.
Розв′язання. Нехай AL та СК – медіани
(рис. 1.2.4). Тоді
1
AL = AB + BL = AB + BC ,
2
1
CK = CB + BK = CB + BA .
2
Оскільки вектори AL та CK взаємно
перпендикулярні, то ( AL, CK ) = 0 . С другого
боку, Рис. 1.2.4
1 1
( AL, CK ) = ( AB + BC , CB + BA) =
2 2
1 1
= ( AB, CB ) + ( BC , CB ) + ( AB, BA) +
2 2
1 1 1 1 5
+ ( BC , BA) = ( BA , BC ) − | BC |2 − | AB |2 + ( BA , BC ) = ( BA , BC )− | AB |2 ,
4 2 2 4 4
тому що | AB |=| BC | . Тоді
5
( BA, BC ) =| AB |2 ,
4
або
5
| BA || BC | cos( BA ∧ BC ) =| AB |2 .
4
Звідси маємо
4 | AB |2 4
cos( BA ∧ BC ) = = ,
5 | BA || BC | 5
4
тобто кут В трикутника АВС дорівнює arccos . Тоді
5
1 4
∠A = ∠C =  π − arccos .
2 5
Приклад 1.2.17. Знайти | a − b | , якщо | a | = 1, | b | = 2, | a + b | = 6 .
| a + b |= (a + b , a + b ) = | a |2 +2(a , b )+ | b |2 = 1 + 2(a , b ) + 4 = 6 ;
1
5 + 2(a , b ) = 6; (a , b ) = ;
2
1
| a − b |= (a − b , a − b ) = | a |2 −2(a , b )+ | b |2 = 1 + 4 − 2 = 2 .
2
1.2.3. Векторний добуток. Подвійний векторний добуток
Трійка векторів a , b , c називається правою трійкою, або такою, що має
додатну орієнтацію, якщо найкоротший поворот від вектора a до вектора b
з кінця вектора c можна бачити таким, що відбувається проти годинникової
стрілки; відповідно трійка векторів a , b , c називається лівою, або такою, що
має від′ємну орієнтацію, якщо цей поворот відбувається за годинниковою
стрілкою.
Векторним добутком векторів a та b називають вектор c (позначаєть-
ся c = a × b або c = [a , b ] ), який задовольняє такі умови:
1) c ⊥ a , c ⊥ b ;
2) впорядкована трійка векторів a , b , c – права трійка;
3) | c |=| a | ⋅ | b | sin(a ∧ b ) , тобто модуль вектора c чисельно дорівнює
площі паралелограма, побудованого на векторах a , b .
1.2.3. ВЕКТОРНИЙ ДОБУТОК. ПОДВІЙНИЙ ВЕКТОРНИЙ ДОБУТОК 31
Властивості векторного добутку:

1) a × b = −b × a ;
2) (λa ) × b = λ (a × b ) ;
3) (a + b ) × c = a × c + b × c ;
4) a × b = 0 , якщо a , b – колінеарні вектори;
i j k
5) a × b = a1 a2 a3 , якщо (a1, a2 , a3 ) , (b1, b2 , b3 ) – координати век-
b1 b2 b3
торів a , b у прямокутній системі координат.
Вектор a × (b × c ) називається подвійним векторним добутком. Для
будь-яких векторів a , b , c справедлива формула
a × (b × c ) = b (a , c ) − c (a , b ) .
Приклад 1.2.18. Знайти площу паралелограма, побудованого на векто-
π
рах a = m + 2n та b = 3m − n , якщо | m | = | n | = 2, a (m ∧ n ) =
.
6
Розв′язання. Модуль векторного добутку векторів a та b чисельно до-
рівнює площі паралелограма, побудованого на векторах a та b :
S =| a ×b |.
Знайдемо a × b :
a × b = (m + 2n ) × (3m − n ) = 3m × m + 6n × m − m × n − 2n × n =
= 6n × m + n × m = 7 n × m (m × m = 0, n × n = 0) .
Обчислимо площу паралелограма:
1
S =| a × b |= 7 | n × m |= 7 | n | ⋅ | m | sin( n ∧ m) = 7 ⋅ 2 ⋅ 2 ⋅ = 14 (кв. од.).
2
Приклад 1.2.19. Знайти площу трикутника та довжину висоти, прове-
деної з вершини В, якщо трикутник задано координатами вершин A(2; 0; 3) ;
B (−4; 2; 1) ; C (0; 5; − 7) .
Розв′язання. Оскільки площа трикутника АВС дорівнює половині пло-
щі паралелограма, побудованого на векторах AC та AB , то
S ∆ = 1 2 AC × AB .
Знайдемо векторний добуток векторів AC та AB (вектори задано ко-
ординатами в прямокутній системі координат):
i j k
AC × AB = −2 5 −10 = 10i + 56 j + 26k .
−6 2 −2
Тоді
1 1
S ∆ABC = 100 + 3136 + 676 = 3912 ,
2 2
2S 3912 3912
h AC = ∆ABC = = .
| AC | 4 + 25 + 100 129
Приклад 1.2.20. Площа паралелограма дорівнює 5. Знайти площу па-
ралелограма, сторонами якого є вектори діагоналей цього паралелограма.
Розв′язання. Оскільки d1 = b − a ,
d 2 = a + b (рис. 1.2.5), площа паралелограма,
побудованого на векторах d1 , d 2 , дорівнює
S =| d1 × d 2 |=| (b − a ) × (a + b ) |= 2 | b × a | , тобто
Рис. 1.2.5
площа паралелограма, побудованого на діаго-
налях паралелограма, дорівнює подвоєній
площі даного паралелограма: S = 10 кв. од.
Приклад 1.2.21. Знайти одиничний вектор c , перпендикулярний до
векторів a , b , якщо a = i + 3 j − 2k , b = 4i − j + 3k .
Розв’язання. Згідно з означенням векторного добутку одиничний век-
тор c , перпендикулярний до векторів a , b , є пронормованим векторним до-
бутком векторів a та b (або b та a ):
i j k
a×b = 1 3 − 2 = 7i − 11 j − 13k ;
4 −1 3
| a × b |= 49 + 121 + 169 = 339.
Тоді шуканий вектор
a×b 7 11 13
c =± =± i ∓ j∓ k.
|a×b | 339 339 339
Приклад 1.2.22. Знайти вектор d , перпендикулярний до векторів
a (2; − 5; 1); b (1; − 2; 3) , такий, що | d |= 3 .
3(a × b )
d =± (див. попередній приклад);
|a×b |
i j k
a × b = 2 − 5 1 = −13i − 5 j + k ;
1 −2 3
| a × b |= 195;
3(13i + 5 j − k ) 3
d =± =± (13i + 5 j − k ).
195 195
1.2.3. ВЕКТОРНИЙ ДОБУТОК. ПОДВІЙНИЙ ВЕКТОРНИЙ ДОБУТОК 33
Приклад 1.2.23. Знайти |sin α|, де α – кут між вектором AD і площи-

ною трикутника АВС, якщо A(1; 1; 0) ; B (0; 3; 1) ; C (0; 0; 4) ; D(3; 5; 1) .
Розв’язання. Знайдемо векторний добуток векторів AB та AC – век-
тор, перпендикулярний до площини трикутника АВС:
i j k
n = AB × AC = −1 2 1 = 9i + 3 j + 3k .
−1 −1 4
Знайдемо косинус кута між вектором AD = 2i + 4 j + k і вектором
3i + j + k , колінеарним вектору n :
(n , AD) 6 + 4 +1 11
cos(n ∧ AD) = = = .
| n | ⋅ | AD | 11 ⋅ 21 21
Тоді
11
| sin α | = | cos(n ∧ AD) | = .
21
Приклад 1.2.24. Знайти проекцію вектора a = 8m + n − 3 p на вісь, яка
має напрям вектора (m − p ) × (2m + n − p ) , якщо m, n , p – взаємно ортогона-
льні орти, що утворюють праву трійку.
Розв’язання. Оскільки m, n , p – взаємно ортогональні орти, то можна
скористатися формулами для знаходження векторного та скалярного добут-
ків векторів, заданих у прямокутній системі координат:
m n p
c = ( m − p ) × (2m + n − p ) = 1 0 − 1 = m − n + p,
2 1 −1
(a , c ) 8 ⋅ 1 + 1 ⋅ (−1) + (−3) ⋅ 1 4
npc a =| a | cos(a ∧ c ) = = = .
|c | 3 3
Приклад 1.2.25. Три сили f1 (2; − 1; 3); f 2 (3; 2; − 1); f 3 (−2; 1; 4) прикла-
дені до точки С(–1; 5; 1). Знайти величину та напрямні косинуси моменту рі-
внодійної цих сил відносно точки О(2; 2; 1).
Розв’язання. Рівнодійна трьох сил дорівнює їх сумі:
f = f1 + f 2 + f 3 = 3i + 2 j + 6k .
Знаходимо момент рівнодійної
i j k
M 0 f = OC × f = − 3 3 0 = 18i + 18 j − 15k = a1i + a 2 j + a3 k ,
3 2 6
його величину
| M 0 f |= 18 2 + 18 2 + 15 2 = 873 ,
а також напрямні косинуси
a1 18 a 18 a − 15
cos α = = ; cos β = 2 = ; cos γ = 3 = ,
|a| 873 |a| 873 |a| 873
де a = M 0 f .
Приклад 1.2.26. Виразити через вектори a та b який-небудь вектор
x , який задовольняє рівнянню x × a = b , якщо a ≠ 0 .
Розв’язання. Оскільки x × a = b , то | b | = | x | ⋅ | a | sin( a ∧ x ) . Нехай
sin( a ∧ x ) = sin 90 0 , тоді будемо шукати вектор x у вигляді
|b | |b | 1
x = λ (a × b ), | x |= ,а λ= 2
= 2
.
|a| |a| |b | |a|
Отже,
1
x= (a × b ).
| a |2
Приклад 1.2.27. Довести, що для трьох неколінеарних векторів a , b , c
рівності a × b = b × c = c × a виконуються тоді і тільки тоді, коли
a + b + c = 0.
1. Доведемо, що a + b + c = 0 , якщо a × b = b × c = c × a . Припустимо,
що неколінеарні вектори – a та b , тоді a × b ≠ 0 . З рівності b × c = c × a ма-
ємо b × c − c × a = 0 , або b × c + a × c = 0 , або (b + a ) × c = 0 . Оскільки вектори
a та b неколінеарні, то b + a ≠ 0 і рівність (b + a ) × c = 0 може виконуватися
тільки тоді, коли c = λ (a + b ) , тобто коли вектор c колінеарний вектору
a + b . Підставимо цей вираз для c у рівність a × b = b × c :
a × b = b × (λ (a + b )) = λ (b × a ) ⇒ λ = −1 .
Тоді c = − a − b , або a + b + c = 0 , що й треба було довести.
2. Доведемо, що a × b = b × c = c × a , якщо a + b + c = 0 . Для цього
домножимо обидві частини рівності a + b + c = 0 на вектор b векторно:
(a + b + c ) × b = 0; a × b + b × b + c × b = 0 ; a × b = b × c .
Аналогічно, домножуючи рівність a + b + c = 0 на вектор c , одержимо
b ×c = c ×a .
Приклад 1.2.28. Довести тотожність (формулу Лагранжа)
(a , a ) (a , b )
(a × b ) 2 = .
(a , b ) (b , b )
(a × b ) 2 =| a |2 | b |2 sin 2 (a ∧ b ) =| a |2 | b |2 (1 − cos 2 (a ∧ b )) =
(a , a ) (a , b )
=| a |2 | b |2 − | a |2 | b |2 cos 2 (a ∧ b ) = (a , a )(b , b ) − (a , b )(a , b ) = .
(a , b ) (b , b )
1.2.4. МІШАНИЙ ДОБУТОК ВЕКТОРІВ 35
Приклад 1.2.29. Довести тотожність Якобі

(a × b ) × c + (b × c ) × a + (c × a ) × b = 0 .
(a × b ) × c + (b × c ) × a + (c × a ) × b = −c × (a × b ) − a × (b × c ) − b × (c × a ) =
= − a (c , b ) + b (c , a ) − b (a , c ) + c (a , b ) − c (b , a ) + a (b , c ) =
= − a (b , c ) + b (c , a ) − b (c , a ) + c (a , b ) − c (a , b ) + a (b , c ) = 0.
Для доведення використали:
1) формулу для обчислення подвійного векторного добутку;
2) властивості скалярного та векторного добутків.
1.2.4. Мішаний добуток векторів
Мішаним добутком векторів a , b , c (позначається ab c або ( a , b , c ))
називається скалярний добуток векторів a × b та c :
(a , b , c ) = (a × b , c ) .
Якщо a = (a1 , a 2 , a3 ); b = (b1 , b2 , b3 ); c = (c1 , c2 , c3 ), то
a1 a2 a3
(a , b , c ) = b1 b2 b3 ,
c1 c2 c3
де координати векторів a , b , c задано в прямокутній системі координат.
Якщо трійка a , b , c має додатну орієнтацію (права трійка), то
(a , b , c ) > 0 , а якщо – від′ємну (ліва трійка), то (a , b , c ) < 0 .
Геометричний зміст мішаного добутку: об’єм паралелепіпеда, побу-
дованого на векторах a , b , c , дорівнює
V =| (a , b , c ) | .
Необхідна і достатня умова компланарності векторів – рівність нулю їх
мішаного добутку.
Властивості мішаного добутку:
1) (a × b , c ) = (a , b × c ) ;
2) (a , b , c ) = (c , a , b ) = (b , c , a ) = −(b , a , c ) = −(c , b , a ) = −(a , c , b ) .
Приклад 1.2.30. Перевірити компланарність векторів a = i + 2 j − k ,
b = 3i − j + 2k та c = −5i + 4 j − 5k .
Розв’язання. Оскільки необхідна і достатня умова компланарності век-
торів – рівність нулю їх мішаного добутку, то знайдемо мішаний добуток ве-
кторів a , b , c :
1 2 −1
(a , b , c ) = 3 −1 2 = −3 + 10 − 7 = 0 .
−5 4 −5
Отже, вектори a , b , c – компланарні.
Приклад 1.2.31. Довести, що чотири точки A(0; − 1; 1) , B(1; − 3; 1) ,

C (1; − 2; 3) , D(0; 1; 5) лежать в одній площині.
Розв’язання. Задачу буде розв’язано, якщо доведемо, що вектори
AB, AC , AD лежать в одній площині, а це питання вирішене в попередньому
прикладі: AB = i − 2 j ; AC = i − j + 2k ; AD = 2 j + 4k . Отже,
1 −2 0
( AB, AC , AD) = 1 −1 2 = −8 + 8 + 0 = 0 ,
0 2 4
тобто точки А, В, С, D лежать в одній площині.
Приклад 1.2.32. При якому значенні λ вектори a = λ i + j + k , b =
= −8i + 2 j − 2k , c = −i + 5 j + k лінійно залежні?
Розв’язання. Якщо три вектори лінійно залежні, то вони компланарні.
Отже, мішаний добуток цих векторів повинен дорівнювати нулю:
λ 1 1
(a , b , c ) = − 8 2 − 2 = 12λ − 28 = 0,
−1 5 1
7
звідки λ = .
3
Приклад 1.2.33. Знайти об’єм тетраедра, радіусами-векторами вершин
якого є
r1 = ( x1 , y1 , z1 ), r2 = ( x2 , y2 , z 2 ), r3 = ( x3 , y3 , z3 ), r4 = ( x4 , y4 , z 4 ).
Розв’язання. Якщо r1 , r2 , r3 – радіуси-вектори вершин тетраедра, то
r2 − r1 , r3 − r1 , r4 − r1 – вектори, на яких як на ребрах побудовано цей тетраедр.
Враховуючи, що об’єм тетраедра дорівнює одній шостій об’єму паралелепі-
педа, маємо
x2 − x1 y 2 − y1 z 2 − z1
1 1
V = | (r2 − r1 , r3 − r1 , r4 − r1 ) |= x3 − x1 y3 − y1 z3 − z1 .
6 6
x4 − x1 y 4 − y1 z 4 − z1
Приклад 1.2.34. Знайти об’єм паралелепіпеда та довжину висоти, про-
веденої з вершини В, якщо вершинами паралелепіпеда є точки A(2; 4; 1) ,
B(0; − 1; 3) , C (3; 2; − 5) , D(2; − 3; 0) .
Розв′язання. Знайдемо мішаний добуток векторів AB, AC , AD :
−2 −5 2
( AB, AC , AD) = 1 − 2 − 6 = 61 .
0 − 7 −1
Отже, об’єм паралелепіпеда дорівнює V = 61.
Довжина висоти H , проведеної з вершини B на грань ACD , дорівнює
1.2.4. МІШАНИЙ ДОБУТОК ВЕКТОРІВ 37
V
H= , де S – площа паралелограма, побудованого на векторах AC та AD ,
S
яка дорівнює S = AC × AD . Знаходимо векторний добуток
i j k
AC × AD = 1 − 2 − 6 = −40i + j − 7 k
0 −7 −1
і площу
S = 1600 + 1 + 49 = 1650 = 5 66 .
Таким чином,
H=
( AB, AC , AD )
=
61
.
| AC × AD | 5 66
Приклад 1.2.35. Задано два неколінеарні вектори a , b та скаляр р.
Знайти який-небудь вектор x , який задовольняє рівнянню ( x , a , b ) = p .
Розв′язання. За означенням
( x , a , b ) = (a × b , x ) =| a × b | ⋅ | x | cos((a × b ) ∧ x ) .
Нехай вектор x колінеарний вектору a × b : x = λ (a × b ) . Оскільки
p
p = ( x , a , b ) =| a × b | ⋅ | x |= λ | a × b |2 , λ = ,
| a × b |2
то
p
x= (a × b ).
| a × b |2
Приклад 1.2.36. Довести властивості:
1) (a × b ) × (c × d ) = c (a , b , d ) − d (a , b , c ) ;
2) d (a , b , c ) = a (b , c , d ) + b (c , a , d ) + c (a , b , d ) .
1. Позначимо вектор a × b = p . Тоді за формулою для обчислення
подвійного векторного добутку маємо
( a × b ) × (c × d ) = p × (c × d ) = c ( p , d ) − d ( p , c ) = c ( a × b , d ) − d ( a × b , c ) =
= c (a , b , d ) − d (a , b , c ).
2. З попередньої формули
c ( a , b , d ) = ( a × b ) × (c × d ) + d ( a , b , c ) .
Підставимо цей вираз у формулу, яку доводимо:
d (a , b , c ) = a (b , c , d ) + b (c , a , d ) + (a × b ) × (c × d ) + d (a , b , c ) ,
звідки
a (b , c , d ) + b (c , a , d ) = −(a × b ) × (c × d ) − (a × b ) × (c × d ) = (c × d ) × (a × b ) =
= a (c , d , b ) − b (c , d , a ) = a (b , c , d ) + b (c , a , d ),
що й треба було довести.
38 1.3. ЛІНІЙНІ ГЕОМЕТРИЧНІ ОБ’ЄКТИ
Приклад 1.2.37. Довести формулу Лапласа

G G G G
G G G G (a , c ) (a , d )
(a × b , c × d ) = G G G G .
(b , c ) (b , d )
G G G
G G G G
Позначимо
G G G G G G × bG = lG , тоді
вектор a
G G G G G G
(a × b , c × d ) = (l , c × d ) = (l × c , d ) = ((a × b ) × c , d ) = (−c × (a × b ), d ) =
G G G G G G G G G G G G G G G
= (− a (c , b ) + b (c , a ), d ) = (c , a )(b , d ) − (c , b )(a , b ) =
G G G G
G G G G G G G G (a , c ) (a , b )
= (a , c )(b , d ) − (a , b )(b , c ) = G G G G .
(b , c ) (b , d )
G G G G
При умові, що a = c , b = d , одержимо формулу Лагранжа (див. при-
клад 1.2.28).
1.3. ЛІНІЙНІ ГЕОМЕТРИЧНІ ОБ’ЄКТИ

1.3.1. Поділ відрізка у даному відношенні
Нехай задано координати двох різних точок простору M 1 ( x1 ; y1 ; z1 ) та
M 2 ( x2 ; y 2 ; z 2 ) (рис. 1.3.1). Точка
M ( x; y; z ) поділяє відрізок M1M 2
відношенні λ , якщо
M 1M
=λ.
MM 2
Координати точки М визнача-
ються формулами
x + λ x2 y + λ y2
x= 1 , y= 1 ,
1+ λ 1+ λ
z + λ z2
z= 1
1+ λ
Рис. 1.3.1 Важливий окремий випадок,
коли точка М поділяє відрізок M1M 2 навпіл, тобто λ = 1 , тому координати
середини відрізка – це середні арифметичні координат його кінців:
x + x2 y + y2 z + z2
xc = 1 , yc = 1 , zc = 1 .
2 2 2
Приклад 1.3.1. Знайти коор-
динати точки перетину медіан у
трикутнику M 1M 2 M 3 за відомими
координатами його вершин
(рис. 1.3.2).
Розв′язання. Нехай точка M
– середина сторони M 2 M 3 , а точка
Рис. 1.3.2 O ( x0 ; y0 ; z 0 ) – точка перетину ме-
діан.
1.3.2. ПРЯМА ЛІНІЯ НА ПЛОЩИНІ 39
Координати точки M – це півсуми координат M 2 та M 3 , тобто

x + x3 y + y3 z +z
xM = 2 , yM = 2 , zM = 2 3 .
2 2 2
Як відомо з курсу планіметрії, точка O поділяє медіану у відношенні
x + x3
x1 + 2 2
MO 2 x + x + x3
2:1, тобто λ = 1 = 2 . Отже, x0 = = 1 2 .
OM 1+ 2 3
Аналогічно y0 та M 0 – середні арифметичні відповідних координат
вершин.
Приклад 1.3.2. За відомими координатами вершин трикутника
A(1; 2; 3) , B(− 1; 0; 2 ) , C (7; 0; 0 ) знайти координати точки L на стороні BC ,
якщо AL – бісектриса внутрішнього кута A (рис. 1.3.3).
Розв′язання. Відомо, що бісектриса AL
поділяє сторону BC на відрізки, відношення
яких дорівнює відношенню сторін AB та
AC :
BL AB
= .
LC AC
Рис. 1.3.3
Знайдемо AB та AC . Вектори мають
координати: AB(−2; − 2; − 1) ; AC (6; − 2; − 3) .
Отже,
| AB | = (−2) 2 + (−2) 2 + (−1) 2 = 3, | AB |= 7 ,
3
тоді λ = .
7
3
−1 + 7
x + λxC 7 = 1,4, y B + λy c z + λzC
xL = B = yL = = 0, z L = B = 1,4.
1+ λ 1+
3 1+ λ 1+ λ
7
1.3.2. Пряма лінія на площині
Нехай на площині вибрано декартову систему координат Oxy . Пряму
лінію позначимо L . Перелічимо найчастіше вживані рівняння прямої, в яких
(x; y ) – координати точки, що належить L (табл. 1.3.1).
Таблиця 1.3.1
Назва рівняння Вигляд Параметри
a – вектор, паралельний прямій L
r = r0 + at ,
Векторне (напрямний вектор); r – радіус-
a≠0 вектор точки M 0 ∈ L , t ∈ R
 x = x0 + lt , (x0 ; y0 ) – координати точки M 0 ∈ L ;
 (l; m ) – координати напрямного век-
Параметричне  y = y0 + mt ,
тора a L
l 2 + m2 ≠ 0
Закінчення табл. 1.3.1

Канонічне x − x0 y − y 0 (x0 ; y0 ) – координати точки M 0 ∈ L ;
= ,
l m (l; m ) – координати напрямного век-
G
l 2 + m2 ≠ 0 тора a L
Рівняння прямої, x − x0
=
y − y0 (x0 ; y0 ) та (x1 ; y1 ) – координати двох
що проходить x1 − x0 y1 − y0 різних точок M 0 та M 1 на прямій L
через дві точки
Загальне Ax + By + C = 0 , ( A; B ) – координати вектора нормалі
G
A2 + B 2 ≠ 0 n , перпендикулярного до L
Рівняння з куто- y = kx + b k – тангенс кута, утвореного прямою
вим коефіцієн- L та віссю Ox ; b – ордината точки
том перетину прямої з віссю ординат
На прикладах буде пояснено, що у кожному окремому випадку зручно
користуватися одним із виглядів рівняння прямої. Підкреслимо, що для
розв’язування задач застосовуються методи векторної алгебри. Наприклад,
кут ϕ між прямими L1 і L2 можна знайти як кут між їх напрямними векто-
G G
рами a1 (l1 , m1 ) і a2 (l2 , m2 ) :
l1l2 + m1m2
cos ϕ = .
2 2 2 2
l1 + m1 l2 + m2
Аналогічно у випадку прямих, поданих загальними рівняннями
A1x + B1 y + C1 = 0 , A2 x + B2 y + C2 = 0 ,
A1 A2 + B1B2
cos ϕ = ,
2 2 2 2
A1 + B1 A2 + B2
тобто кут ϕ між прямими дорівнює куту між їх векторами нормалі.
A B C
Якщо 1 = 1 ≠ 1 , то прямі паралельні.
A2 B2 C2
A B C
У випадку, коли 1 = 1 = 1 , прямі збігаються.
A2 B2 C2
Для рівнянь y = k1x + b1 та y = k2 x + b2 кут ϕ між прямими можна
знайти за формулою
k −k
tgϕ = 1 2 .
1 + k1k 2
Умова паралельності прямих: k1 = k 2 , умова перпендикулярності:
k1k2 = −1 .
Відстань від будь-якої точки M 0 ( x0 ; y0 ) площини до прямої
Ax + By + C = 0 можна знайти за формулою
Ax0 + By0 + C
d= .
A2 + B 2
Приклад 1.3.3. Скласти рівняння прямих, що проходять через точку
M (7; − 4 ) :
1) паралельно осі Ox ;
2) паралельно осі Oy ;
3) паралельно прямій 2 x + 3 y − 12 = 0 ;
4) перпендикулярно до прямої 2 x + 3 y − 12 = 0 ;
5) перпендикулярно до прямої y = 4 x + 9 .
1. Напрямний вектор шуканої прямої збігається з напрямним векто-
ром осі Ox , тобто вектором i (1; 0 ) . Зручно взяти канонічне рівняння прямої
x − x0 y − y 0
= , у якому x0 = 7 , y0 = −4 . Але в даному конкретному випадку
l m
відповідь матиме не зовсім “приємний" вигляд:
х−7 у+4
= .
1 0
Пояснимо, як слід розуміти такий запис. Якби рівняння мало вигляд
х−7 у+4
= , то його можна було б переписати як пропорцію: λ ( x − 7 ) =
1 λ
х−7 у+4
= y + 4 . Ми ж будемо вважати, що рівняння = зводиться до
1 λ
y + 4 = 0( x − 7 ) , тобто y + 4 = 0 . Отже, маємо розв'язок: y = −4 .
2. Напрямний вектор осі Oy – це j (0; 1) . Рівнянням шуканої прямої є
х−7 у+4
= , яке слід розуміти як x − 7 = 0 , звідки x = 7 .
0 1
3. Рівняння прямої, паралельної прямій 2 x + 3 y − 12 = 0 , зручно від-
шукувати у вигляді 2 x + 3 y + C = 0 , а невідоме число C можна знайти з умо-
ви, що точка M (7; − 4 ) розташована на прямій. Отже, її координати повинні
задовольняти рівнянню прямої 27 + 3(− 4 ) + C = 0 , звідки C = −2 . Таким чи-
ном, 2 x + 3 y − 2 = 0 .
4. Підкреслимо, що напрямним вектором перпендикулярної прямої
буде вектор n (2; 3) нормалі до прямої 2 x + 3 y − 12 = 0 . Користуючись кано-
нічним рівнянням, маємо
x−7 y+4
= .
2 3
5. Щоб скласти рівняння прямої, перпендикулярної до прямої
y = 4 x + 9 , перетворимо рівняння до загального вигляду 4 x − y + 9 = 0 . З ура-
хуванням вектора нормалі n (4;−1) рівняння перпендикуляра набуде вигляду
x − 7 y − (−4) х 9
= , звідки після спрощення y = − − .
4 −1 4 4
Користуючись умовою k1k2 = −1 , можна безпосередньо з рівняння
1
y = 4 x + 9 знайти кутовий коефіцієнт шуканої прямої. Отже, k 2 = − , звідки
4
маємо
1
y = − х +b.
4
Число b знайдемо з умови, що координати M (7; − 4 ) повинні задоволь-
1 9
няти рівнянню − 4 = − ⋅ 7 + b, звідки b = − . Нарешті маємо
4 4
x 9
y=− − .
4 4
Приклад 1.3.4. Скласти рівняння висоти, медіани та бісектриси внут-
рішнього кута, що проходять через вершину A трикутника ABC : A(− 1; 4 ) ,
B(4; − 8) , C (2; 0 ) .
1. Висота. Вектором нормалі, тобто перпендикуляром до висоти, є
саме вектор BC (− 2 ; 8 ) . Користуючись загальним рівнянням, маємо
−2 x + 8 y + c = 0 .
Невідоме с знайдемо з умови, що точка A(− 1; 4 ) належить висоті:
−2 ⋅ ( −1) + 8 ⋅ 4 + c = 0 , c = −34 .
Рівняння висоти: − 2 x + 8 y − 34 = 0 (або − x + 4 y − 17 = 0 ).
2. Медіана. Знаходимо координати точки M – середини відрізка BC :
x + xC 4 + 2 y + yC
xM = B = = 3, y M = B = −4 .
2 2 2
Зручно скористатися рівнянням прямої, що проходить через дві точки
A(− 1; 4 ) та M (3; − 4 ) :
x − (−1) y − 4 x +1 y − 4
= ; = ,
3 − (−1) − 4 − 4 4 −8
звідки маємо y = −2 x + 2 – рівняння медіани.
3. Бісектриса. Аналогічно відповідній задачі векторної алгебри
знайдемо вектор, що має напрям бісектриси:
G AB AC
a= + ; AB (5; − 12), AB = 13; AC (3; − 4), AC = 5.
AB AC
G G G G
5i − 12 j 3i − 4 j 1 G G
Отже, a = + = (64i − 112 j ).
13 5 65
G
Вектор a – напрямний вектор бісектриси. Зручно використати каноніч-
не рівняння
x − xA y − yA x +1 y − 4
= , або = .
64 / 65 − 112 / 65 64 − 112
7 9
Рівняння бісектриси: y = x + .
4 4
Зауваження. Для пошуку напрямного вектора бісектриси ми знайшли
суму одиничних векторів. Можна було взяти суму двох будь-яких векторів
однакової довжини, у даному випадку, наприклад, 5 AB + 13AC .
Приклад 1.3.5. Знайти рівняння прямих, паралельних прямій

3 x − 4 y + 16 = 0 та розташованих від неї на відстані 3.
Розв’язання. Із умови паралельності рівняння шуканих прямих мають
вигляд 3 x − 4 y + C = 0 , де C – невідоме.
Нехай ( x0 , y0 ) – точка на прямій 3 x − 4 y + C = 0 . Вона має бути розта-
шована на відстані 3 від прямої 3 x − 4 y + 16 , отже:
 3x0 − 4 y0 + 16
 = 3, 3 x0 − 4 y0 + 16 = ±15,
 2
3 +4 2

3 x − 4 y + C = 0; 3 x0 − 4 y0 + C = 0,
 0 0
звідки C − 16 = 15 або C − 16 = −15 , C = 31 або C = 1.
Рівняннями шуканих прямих є
3 x − 4 y + 31 = 0 та 3 x − 4 y + 1 = 0 .
Приклад 1.3.6. На площині задано координати точки M (1;1) та рівнян-
ня прямої L : 3 x − 4 y − 24 = 0 . Знайти
координати проекції точки M на
пряму L та координати точки M1 ,
симетричної M відносно L
(рис. 1.3.4).
Розв’язання. Складаємо рівнян-
ня перпендикуляра до L , що прохо-
дить через точку M :
x −1 y −1
=
3 −4
(напрямним вектором перпендикуля-
ра є вектор нормалі n (3; − 4 ) прямої
L ). Рис. 1.3.4
Знаходимо координати точки перетину двох прямих:
 x −1 y −1
 = , − 4 x − 3 y + 7 = 0,
 3 −4 або 
3 x − 4 y − 24 = 0, 3 x − 4 y − 24 = 0,
звідки маємо координати точки M 0 ( 4; 3) – проекції M на L .
Координати M1 знайдемо з умови
 xM + xM  1 + xM1
1
x
 M0 = , 4 = ,
 2  2
 
 yM + yM  1 + yM
1 1
y
 M 0 = ,  − 3 = ,
2  2
звідки M 1 (7; − 7 ) .
1
M (2; 0 ) та утворюють кут arccos із прямою 3 x + y = 6 .
5
Розв’язання. Нехай рівняння шуканої прямої y = kx + b , або y = k ( x − 2 )

(вона повинна проходити через точку (2; 0 ) ).
Знайдемо кут між прямими 3 x + y = 6 та kx − y − 2k = 0 . Оскільки век-
тори нормалей n1 (3; 1) , n2 (k ; − 1) , то
3k − 1 1 (3k − 1) 2 1
cos ϕ = = , 2
= ,
32 + 12 2
k +1 5 10 ( k + 1) 5
звідки 7 k 2 − 6k − 1 = 0 .
1
Оскільки коренями цього рівняння є k1 = 1 та k 2 = − , маємо рівняння
7
1
двох прямих: y = х − 2 та y = − ( х − 2) .
7
Приклад 1.3.8. Знайти координати вершин B та C трикутника ABC ,
якщо відомі координати вершини A(1; 8) і рівняння висоти x − 5 y + 11 = 0 і
бісектриси x + y = 1 , проведених з однієї вершини (рис. 1.3.5).
1. Знайдемо координати B як
точки перетину бісектриси L та ви-
соти H :
 х + у = 1,

 х − 5 у + 11 = 0,
звідки маємо B(− 1; 2 ) .
2. Складаємо рівняння сто-
рони АС як прямої, що проходить
Рис. 1.3.5 через точку А перпендикулярно до
х −1 у − 8
висоти Н: = , або y + 5 x − 13 = 0 (нагадаємо, що напрямним векто-
1 −5
ром є а (1;−5) – вектор нормалі висоти).
3. Знайдемо координати точки A′ , яка симетрична точці A відносно
прямої L (оскільки L – бісектриса, точка A′ належить саме BC ):
x −1 y − 8
а) пряма лінія із A перпендикулярна до L , отже, = ;
1 1
б) координати точки O перетину перпендикуляра та L :
 x −1 = y − 8 ,

 1 1
 x + y = 1,
звідки O(− 3; 4 ) .
в) координати точки O як середини відрізка AA′ :
х + х A' y + y A'
х0 = А , y0 = А ;
2 2
г) координати A′ (координати точок O та A відомі):
1.3.3. ПЛОЩИНА У ПРОСТОРІ 45
1 + х А' 8 + y A'
−3= , 4= ,
2 2
звідки A′(− 7; 0 ) .
4. Знайдемо рівняння прямої BA′ :
x +1 y−2
= ; x − 3y + 7 = 0 .
− 7 +1 0 − 2
5. Координати точки С знайдемо із рівнянь прямих AC :
y + 5 x − 13 = 0 та BA′ : x − 3 y + 7 = 0 , звідки x = 2 , y = 3 .
1.3.3. Площина у просторі
Нехай у просторі вибрано декартову прямокутну систему координат
Oxyz . Площину у просторі будемо позначати P . Перелічимо найуживаніші
рівняння площини, в яких ( x; y; z ) – координати довільної точки M на пло-
щині P , r ( x; y; z ) – радіус-вектор точки M (табл. 1.3.2).
r0 – радіус-вектор точки
Векторне
( r − r0 ) n = 0 ,
M 0 ∈ P , n – вектор нормалі
n≠0
n⊥P
Ax + By + Cz + D = 0 , ( A; B; C ) – координати вектора
Загальне нормалі n , перпендикулярного
A2 + B 2 + C 2 ≠ 0 до площини P
Рівняння площи-
ни, що проходить A( x − x0 ) + B( y − y0 ) + ( A; B; C ) – координати вектора
через дану точку + C ( z − z 0 ) = 0, нормалі n ⊥ P , ( x0 ; y0 ; z0 ) – ко-
перпендикулярно A2 + B 2 + C 2 ≠ 0 ординати точки M 0 ∈ P
до вектора
D
d= ≥ 0 – від-
Ax + By + Cz 2
А + В +С 2 2
Нормальне 2 2 2
−d =0
A + B +C стань від площини до початку
координат O(0;0;0 )
Рівняння у відрі- x y z
(a;0;0) , (0; b;0) , (0;0; c ) – коор-
+ + =1 динати точок перетину площи-
зках a b c
ни P з осями координат
Рівняння площи- x − x0 y − y0 z − z0 (x0 ; y0 ; z0 ) , (x1; y1; z1 ) , (x2 ; y2 ; z2 )
ни, що проходить x1 − x0 y1 − y0 z1 − z0 = 0 – координати трьох даних то-
через три точки x2 − x0 y2 − y0 z2 − z0 чок на площині P
Корисно запам’ятати рівняння координатних площин: площина xOy
має рівняння z = 0 ; yOz − x = 0 ; xOz − y = 0 .
Відстань від будь-якої точки простору M 1 ( x1 ; y1 ; z1 ) до площини
Ax + By + Cz + D = 0 дорівнює
Ax1 + By1 + Cz1 + D

d= .
2 2 2
A + B +C
Взаємне розміщення двох площин Ax + By + Cz + D = 0 та
A1x + B1 y + C1z + D1 = 0 у просторі визначається так:
G G
1) якщо вектори n ( A; B; C ) та n1 ( A1 ; B1 ; C1 ) не паралельні, а їх коорди-
нати не пропорційні, то площини P та P1 перетинаються;
G G
2) якщо n || n1 , тобто ( A; B; C ) = k ( A1 ; B1 ; C1 ) , але D ≠ kD1 , то площини P
та P1 паралельні;
3) якщо ( A; B; C ; D ) = k ( A1 ; B1 ; C1 ; D1 ) , то два рівняння визначають одну
площину.
Кут ϕ між площинами P та P1 знаходимо за формулою
G G AA 1 + BB1 + CC1
cos ϕ = cos(n ∧ n1 ) = .
A2 + B 2 + C 2 ⋅ A12 + B12 + C12
Підкреслимо ще раз: при розв’язанні задач найголовніше – пам’ятати,
що коефіцієнтами при x, y, z у рівнянні площини є координати вектора нор-
малі до неї. Їх можна знаходити як координати векторного добутку двох
G G
векторів а1 та а2 , паралельних шуканій площині, але не паралельних між
собою.
Приклад 1.3.9. З’ясувати, чи проходить площина
P : 2 x + 3 y − 7 z + 2 = 0 через точку M (1; 1; 1) .
Розв’язання. Підставивши координати точки M у рівняння площини
P , маємо: 2 ⋅ 1 + 3 ⋅ 1 − 7 ⋅ 1 + 2 = 0 , тобто тотожність 0 = 0 . Отже, M ∈ P .
Приклад 1.3.10. Скласти рівняння площини P, що проходить через
G
початок координат перпендикулярно до вектора n (1; 1; 1) .
(x − 0) ⋅1 + ( y − 0) ⋅1 + (z − 0) ⋅1 = 0 ; x + y + z = 0 .
Приклад 1.3.11. Знайти кут між площинами x + 6 y + 4 z − 1 = 0 та
2x + 3 y − 5z = 0 .
G G
Розв’язання. Векторами нормалей є n1 (1; 6; 4) та n2 (2; 3; − 5) . Знаходи-
мо кут
G G 1 ⋅ 2 + 6 ⋅ 3 + 4 ⋅ (−5)
cos(n1 ∧ n2 ) = = 0.
53 ⋅ 38
Отже, площини P1 та P2 перпендикулярні.
Приклад 1.3.12. З’ясувати, яким буде взаємне розміщення площин
P1 : x − y + 2 z + α = 0 та P2 : α 2 x − 4 y + 8 z + 8 = 0 у просторі.
Розв’язання. Знайдемо, при яких значеннях α вектори нормалей
G G
( )
n1 (1; − 1; 2) та n2 α 2 ; − 4; 8 паралельні.
Із співвідношення
1.3.3. ПЛОЩИНА У ПРОСТОРІ 47
α2 −4 8
= =
1 −1 2
видно, що при α = ±2 площини або паралельні, або збігаються.
При α =2 рівняння набувають вигляду x − y + 2z + 2 = 0 ,
4 x − 4 y + 8 z + 8 = 0 , тобто визначають одну площину, отже, площини збіга-
ються.
При α = −2 маємо x − y + 2z − 2 = 0 , 4 x − 4 y + 8z + 8 = 0
(x − y + 2 z + 2 = 0) , тобто площини паралельні.
При α ≠ ±2 площини перетинаються.
Приклад 1.3.13. Скласти рівняння площини, що проходить через точ-
ки M 0 (− 1; 2; 4) , M 1 (5; 0; 0) та M 2 (1; − 1; 5) .
Розв’язання. Задачу можна розв’язати за допомогою рівняння у формі
визначника
x − (−1) y − 2 z − 4
5 − (−1) 0 − 2 0 − 4 = 0 ,
1 − (−1) − 1 − 2 5 − 4
але ми розглянемо інший шлях. JJJJJJJG JJJJJJJG
Знайдемо координати M 0 M 1 та M 0 M 2 :
JJJJJJJG JJJJJJJG
M 0 M 1 (6; − 2; − 4) , M 0 M 2 (2; − 3; 1) ,
а також координати вектора нормалі
G G G
i j k
G G G G
n = M 0 M 1 × M 0 M 2 = 6 −2 −4 = −14i − 14 j − 14k .
2 −3 1
G G G G
Після скорочення на число – 14 одержуємо вектор n1 = i + j + k , який
теж буде перпендикулярним до шуканої площини. Координати точки
M 0 (− 1; 2; 4) ∈ P відомі, тому рівняння набуває вигляду
1 ⋅ ( x + 1) + 1 ⋅ ( y − 2 ) + 1 ⋅ ( z − 4 ) = 0 , або x + y + z − 5 = 0 .
Приклад 1.3.14. Довести, що площини P1 : 2 x + 6 y + 9 z = 0 та
P2 : − 4 x − 12 y − 18 z + 1 = 0 паралельні, і знайти відстань між ними.
Розв’язання. Запишемо вектори нормалей до площин P1 , P2 :
G G
n1 ( 2; 6; 9) ⊥ P1 , n2 ( −4;−12;−18) ⊥ P2 .
2 6 9
Таким чином, = = , тобто площини паралельні.
−4 −12 −18
Відстань між ними дорівнює відстані від будь-якої точки, що належить
площині P1 , до площини P2 . Можна взяти точку M 0 (0; 0; 0 ) , тому що її ко-
ординати задовольняють рівнянню площини P1 . Тоді
− 4 ⋅ 0 − 12 ⋅ 0 − 18 ⋅ 0 + 1 1
d= = .
2 2
4 + 12 + 18 2 22
Приклад 1.3.15. Знайти кут між площиною P1 : 9 x + 6 y + 2 z − 1 = 0 і

площиною P2 , що проходить через вісь Oz та точку M (1; 2; 3) .
Розв’язання. Знайдемо координати вектора n2 , перпендикулярного до
площини P2 . Маємо два вектори, які повинні належати P2 : k (0; 0; 1) та
OM (1; 2; 3) . Вектор n2 можна знайти як їх векторний добуток:
i j k
n2 = k × OM = 0 0 1 = −2 j + j .
1 2 3
Залишається знайти кут між векторами нормалей n1 (9; 6; 2) ,
n2 (−2; 1; 0) :
−18 + 6 12 12
cosϕ = =− , ϕ = π − arccos .
92 + 62 + 22 22 + 1 11 5 11 5
Приклад 1.3.16. Знайти рівняння бісекторної площини, що поділяє на-
впіл гострий двогранний кут між площинами P1 : x − y − 3 = 0 та
P2 : 3 x + 4 y + 5 z − 9 = 0 .
Pозв’язання. Перед розв’язанням задачі корисно зробити рисунок вла-
сноруч (рис. 1.3.6).
Знайдемо вектори n1 ⊥ P1 та n2 ⊥ P2 :
n1 (1; − 1; 0) , n2 (3; 4; 5) .
Кут між ними більший, ніж 90o , оскільки n1n2 = 3 − 4 < 0 .
Вектор − n1 (−1; 1; 0) перпендикулярний до P1 , а з вектором n2 утворює
вже гострий кут.
Знайдемо довжину векто-
рів:
−n1 = 2 , n2 = 50 = 5 2 .
Аналогічно відповідній за-
дачі векторної алгебри змінимо
вектори так, щоб напрями їх за-
лишилися незмінними і довжини
Рис. 1.3.6 їх були однакові. Таку умову за-
довольняють, наприклад, вектори
b1 = −5n1 та b2 = n2 , b1 (−5; 5; 0), b2 (3; 4; 5) .
Сума b1 + b2 = −5n1 + n2 = −2i + 9 j + 5k є бісектрисою кута між b1 і b2 ,
якщо вектори мають спільний початок. Зрозуміло, що саме сума b1 + b2 буде
вектором нормалі до шуканої площини, яка поділяє навпіл гострий кут між
P1 і P2 . Залишається знайти будь-яку спільну точку площин P1 та P2 :
 x − y − 3 = 0,

3 x + 4 y + 5 z − 9 = 0.
Система має безліч розв’язків, наприклад, якщо y = 0 , то x = 3 , z = 0 .
1.3.4. ПРЯМА ЛІНІЯ У ПРОСТОРІ 49
Отже, рівняння шуканої бісекторної площини має вигляд

− 2( x − 3) + 9( y − 0) + 5( z − 0) = 0 , або − 2 x + 9 y + 5 z + 6 = 0 .
Зауваження. Якщо потрібно скласти рівняння бісекторної площини
тупого двогранного кута, то можна взяти суму двох векторів нормалей однієї
довжини, таких, що утворюють між собою тупий кут. Сума буде вектором
нормалі шуканої площини.
1.3.4. Пряма лінія у просторі
Пряму лінію L у просторі можна задавати різними рівняннями.
Перелічимо найуживаніші рівняння, в яких ( x; y; z ) – координати довільної
точки M , що належить L, а r ( x; y; z ) – її радіус-вектор (табл. 1.3.3).
r0 – радіус-вектор заданої
r = r0 + at , точки на прямій; a – вектор,
Векторне
a≠0 паралельний L ,
t ∈ (− ∞; ∞ )
 x = x0 + lt , (x0 ; y0 ; z0 ) – координати то-
 чки M 0 на L ; (l ; m; n ) – ко-
 y = y 0 + mt ,
Параметричне  z = z + nt , ординати напрямного векто-
 0
ра а , паралельного L ,
l 2 + m2 + n2 ≠ 0 t ∈ (− ∞; ∞ )
x − x0 y − y 0 z − z 0 M 0 ( x0 ; y 0 ; z 0 ) ∈ L ,
= = ,
Канонічне l m n (l; m; n ) – координати на-
l 2 + m2 + n2 ≠ 0 прямного вектора a L
Рівняння прямої, x − x0 y − y0 z − z0 (x0 ; y0 ; z0 ) , (x1 ; y1 ; z1 ) – ко-
що проходить = = ординати двох різних точок
x1 − x0 y1 − y0 z1 − z0
через дві точки на L
Рівняння лінії  Ax + By + Cz + D = 0,
перетину двох  ( A, B, C ) ≠ k ( A1, B1, C1 )
площин  A1 x + B1 y + C1 z + D1 = 0
Зауваження. Іноді у канонічному рівнянні або у рівнянні прямої, що
проходить через дві точки, один або два знаменники дорівнюють 0. Напри-
клад, координатна вісь Ox проходить через точку (0; 0; 0 ) паралельно
напрямному вектору i (1; 0; 0) , і тоді її рівняння набуває вигляду
x−0 y−0 z−0
= = ,
1 0 0
що слід розуміти як
 y = 0,

 z = 0.
Підкреслимо, що задачі на пряму лінію у просторі часто мають не єди-
ний шлях розв’язання. У наведених далі прикладах іноді розглянуто декілька
способів, щоб кожний читач мав можливість їх порівняти і вибрати найзруч-

ніший.
M 0 (1, 2, 3) :
1) паралельно осі Oy ;
2) перпендикулярно до площини x + y + z − 3 = 0 ;
3) через M 0 та M 1 ( 2; − 1; 0 ) .
Розв’язання. G
1. Оскільки напрямний вектор осі Oy – це j (0; 1; 0) , то, користуючись
канонічним рівнянням, маємо
x −1 y − 2 z − 3
= = ,
0 1 0
що можна розуміти просто як систему
 x − 1 = 0,

 z − 3 = 0.
G
2. Площина x + y + z − 3 = 0 має вектор нормалі n (1; 1; 1) , який і буде
напрямним вектором шуканої прямої; отже, маємо рівняння
x −1 y − 2 z − 3
= = .
1 1 1
3. Складаємо рівняння прямої, що проходить через M 0 та M1 :
x −1 y − 2 z − 3 x −1 y − 2 z − 3
= = , або = = .
2 − 1 −1 − 2 0 − 3 1 −3 −3
x − 2 y +1 z − 0
Зауваження. Рівняння можна складати у вигляді = = ,
1− 2 2 +1 3 − 0
x − 2 y +1 z
або = = . Якщо уважно його розглянути, то очевидно, що воно
−1 3 3
задає ту ж саму пряму, оскільки координати точки M 0 (1; 2; 3) йому задово-
1− 2 2 +1 3
льняють: = = .
−1 3 3
 x + y + z − 3 = 0,
Приклад 1.3.18. Записати рівняння прямої L :  у
 2 x − y + 3 z − 4 = 0
канонічному та параметричному вигляді.
Розв’язання. Подібно до багатьох задач аналітичної геометрії у прос-
торі ця задача має не єдиний шлях розв’язання.
1-й спосіб. Для того щоб скласти канонічне рівняння прямої L , необ-
G
хідно знайти координати її напрямного вектора а . Оскільки пряма L розта-
шована у площині x + y + z − 3 = 0 , її напрямний вектор має бути перпенди-
G G G G
кулярним до n1 (1; 1; 1) . Аналогічно a ⊥ n2 (2; −1; 3) . Отже, вектор a перпенди-
G G G G G
кулярний одночасно до n1 та n2 , і його можна знайти у вигляді a = n1 × n2 :
i j k
a = 1 1 1 = 4i − j − 3k .
2 −1 3
Потрібно також знайти координати будь-якої спільної точки площин.
Можна взяти одну координату довільно, наприклад z = 1. Тоді
 x + y + 1 − 3 = 0,

2 x − y + 3 − 4 = 0,
звідки x = 1 , y = 1 .
Складаємо канонічне рівняння:
x −1 y −1 z −1
= = .
4 −1 −3
Щоб одержати параметричне рівняння, залишилось записати
 x = 4t + 1,
x −1 y −1 z −1 
= = = t , або  y = −t + 1,
4 −1 −3  z = −3t + 1.

 x + y + z − 3 = 0,
2-й спосіб. Із системи  можна знайти координати
2 x − y + 3 z − 4 = 0
 x + y = 3,
двох точок прямої. Наприклад, покладемо z = 0 , тоді  звідки ма-
 2 x − y = 4 ,
 x + y = 2,
ємо точку M 1  ; ; 0  . Аналогічно у випадку z = 1: 
7 2
M 0 (1; 1; 1) .
3 3   2 x − y = 1 ;
Рівняння прямої, що проходить через M 0 та M 1 :
x −1 y −1 z −1 x −1 y −1 z −1
= = , і остаточно: = = .
7 2 0 − 1 4 −1 −3
−1 −1
3 3
3-й спосіб. Покладаючи z = t , маємо
x + y = 3 − t,

2 x − y = 4 − 3t.
Розв’яжемо систему відносно x та y :
7 4 2 1
x = − t , y = + t , z = t.
3 3 3 3
Це параметричне рівняння прямої.
Цікаво зауважити, що це рівняння не збігається з тими, що були одер-
жані способами 1 і 2. Це пов’язано з тим, що у рівнянні прямої точку M 0
можна брати довільно. У перших двох випадках ми брали точку M 0 (1; 1; 1) .
7 4
Легко переконатися в тому, що точка M 0 (1; 1; 1) належить прямій x = − t ,
3 3
2 1
y = + t , z = t , їй відповідає значення t = 1 . Напрямний вектор такої прямої
3 3
 4 1 
має координати  − ; ; 1 , тобто він паралельний вектору (4; − 1; − 3) . Отже,
 3 3 
незважаючи на різний вигляд, рівняння, одержані способами 1, 2, 3, задають
одну пряму.
Приклад 1.3.19. Знайти координати точки перетину прямої
x +1 y − 4 z − 2
= = (L ) та площини P : 2 x + 6 y − 3z − 5 = 0 . Визначити кут
−2 2 −1
між L та P (рис. 1.3.7).
Розв'язання. Для знаходження
координат точки перетину зручно
використати параметричне рівнян-
ня
x +1 y − 4 z − 2
= = = t , або
−2 2 −1
 x = −2t − 1,

 y = 2t + 4,
Рис. 1.3.7  z = −t + 2.

Підставимо ці вирази у рівняння площини P :
2(− 2t − 1) + 6(2t + 4 ) − 3(− t + 2 ) − 5 = 0 , 11t + 11 = 0 ,
звідки t = −1 – значення параметра, що відповідає точці перетину.
Знаходимо координати точки перетину: x = 1 , y = 2 , z = 3 .
Для знаходження кута α між прямою та площиною спочатку знайдемо
кут ϕ між напрямним вектором а прямої L та вектором нормалі n площини
P:
− 2 ⋅ 2 + 2 ⋅ 6 − 3 ⋅ (−1) 11 11
cos ϕ = = , ϕ = arccos .
2 2 + 2 2 + 12 2 2 + 6 2 + 32 21 21
π π 11 11
Тоді шуканий кут дорівнюватиме α = − ϕ = − arccos = arcsin .
2 2 21 21
x −1 y +1 z
Приклад 1.3.20. Довести, що прямі L1 : = = та
−1 2 3
x y z+4
L2 : = = паралельні, і скласти рівняння площини, якій належать L1
1 −2 −3
та L2 .
Розв'язання. Напрямні вектори a1 (−1; 2; 3) та a2 (1; − 2; − 3) прямих L1
та L2 паралельні, отже, прямі L1 та L2 або паралельні, або збігаються. Щоб
відрізнити один випадок від іншого, візьмемо координати точки M 1 (1;−1; 0) ,
що належить прямій L1 , та підставимо їх у рівняння прямої L2 :
1 −1 0 + 4
= = .
1 −2 −3
Легко переконатися в тому, що координати точки M1 не задовольняють
рівнянню L2 , таким чином, M1 ∈ L1 , але M 1 ∉ L2 , отже, прямі паралельні.

Для складання рівняння площини P необхідно знайти її вектор нормалі
n . Знаходимо координати M 1M 2 , де M1 ∈ L1 , M 2 ∈ L2 :
M 1 (1; − 1; 0 ) , M 2 ( 0; 0; − 4 ) , отже, M 1M 2 ( −1; 1; − 4 ) .
Шуканий вектор n має бути перпендикулярним до M 1M 2 і водночас
до a1 (− 1; 2; 3) – напрямного вектора L1 . Тому
i j k
n = M 1M 2 × a1 = −1 1 −4 = 11i + 7 j − k .
−1 2 3
Точка M 1 (1; − 1; 0 ) ∈ P , отже, рівняння площини P має вигляд
11( x − 1) + 7( y + 1) − z = 0 , або остаточно 11x + 7 y − z − 4 = 0 .
Приклад 1.3.21. Дослідити, яким буде взаємне розміщення прямої
x−2 y −2 z −b
L: = = та площини P : 3 x − by + z − 4 = 0 y просторі залежно
1 b 1
від числа b .
Розв’язання. Перш за все знайдемо координати напрямного вектора а
прямої L : а (1; b; 1) та вектора n ⊥ P : n (3; − b; 1) . Якщо пряма L паралельна
площині P (або L належить P ), то а має бути перпендикулярним до n :
a ⋅ n = 3 − b2 +1 = 4 − b2 .
Отже, у випадку b 2 = 4 пряма L або паралельна площині P , або їй на-
лежить. Окремо дослідимо випадки b = 2 , b = −2 . Якщо b = 2 , то рівняння
мають вигляд
x−2 y−2 z−2
= = та 3 x − 2 y + z − 4 = 0 .
1 2 1
Легко переконатися в тому, що точка M (2; 2; 2) , яка належить прямій L , на-
лежить також площині P : 3 ⋅ 2 − 2 ⋅ 2 + 2 − 4 = 0 . Оскільки a ⊥ n , а площина і
пряма мають спільну точку, пряма L розташована у площині P .
x − 2 y − 2 z + 2
 = = ,
Якщо b = −2 , то маємо  1 −2 1
3 x + 2 y + z − 4 = 0.

Точка M (2;2;−2 ) ∈ L , але 3 ⋅ 2 + 2 ⋅ 2 − 2 − 4 ≠ 0 , тобто M ∉ P . У такому випад-
ку пряма L паралельна площині P .
Якщо b 2 ≠ 4 , то напрямний вектор а не буде перпендикулярним до n ,
а тому пряма L не може бути навіть паралельною площині P .
Таким чином, можна зробити висновки:
− якщо b = 2 , то пряма розташована в площині P ;
− якщо b = −2 , то пряма паралельна площині P ;
− якщо b ≠ ±2 , то пряма і площина перетинаються.
Корисно поміркувати, чи не має задача іншого способу розв’язання.
Приклад 1.3.22. Визначити координати проекції точки M (1; 2; 3) на
площину x + y + z − 15 = 0 .
Розв’язання. Запишемо рівняння прямої, яка проходить через точку M
перпендикулярно до площини (її напрямним вектором буде вектор нормалі
площини):
 x = t + 1,
x −1 y − 2 z − 3 
= = , або  y = t + 1,
1 1 1  z = t + 3.

Знайдемо координати точки перетину перпендикуляра та площини:
 x = t + 1,
 y = t + 2,


 z = t + 3,
 x + y + z − 15 = 0,
3t − 9 = 0 , t = 3 , звідки x = 4 , y = 5 , z = 6 .
Приклад 1.3.23. Скласти рівняння прямої, що проходить через точку
x + 4 y −1 z
M 0 (1; 2; 3) перпендикулярно до прямої L : = = .
0 3 2
1-й спосіб. Знайдемо координати будь-якої точки на прямій L , напри-
клад M 1 (− 4; 1; 0 ) . Вектор M 0 M 1 має координати (− 5; − 1; − 3) . Векторний до-
буток вектора M 0 M 1 та напрямного вектора а (0; 3; 2 ) буде вектором норма-
лі до площини P , якій належать M 0 та L :
i j k
n = −5 −1 −3 = 7i + 10 j − 15k .
0 3 2
Тепер знову знайдемо векторний добуток векторів:
i j k
n1 = n × a = 7 10 −15 = 65i − 14 j − 21k .
0 3 2
Вектор n1 перпендикулярний до n , а це означає, що він розташований
у площині P . При цьому він перпендикулярний і до вектора а , і до прямої
L . Отже, вектор n1 і буде напрямним вектором шуканого перпендикуляра із
точки M 0 на пряму L :
x −1 y − 2 z − 3
= = .
65 −14 21
2-й спосіб. Розглянемо параметричне рівняння прямої L :
 x = −4,
x + 4 y −1 z 
= = = t , або  y = 3t + 1,
0 3 2  z = 2t.

Нехай M1 ∈ L – будь-яка точка на прямій L , якій відповідає значення

параметра t1 , тобто M1 має координати (− 4; 3t1 + 1; 2t1 ) . Складаємо рівняння
прямої L1 , що проходить через точки M 0 та M1 :
x −1 y−2 z −3 x −1 y − 2 z −3
= = , або = = .
−4 − 1 3t1 + 1 − 2 2t1 − 3 −5 3t1 − 1 2t1 − 3
Умовою перпендикулярності двох прямих є
a (0; 3; 2) ⊥ M 0 M 1 (−5; 3t1 − 1; 2t1 − 3) , або 3(3t1 − 1) + 2(2t1 − 3) = 0 . Отже, при
9
t= прямі L та M 0 M1 перпендикулярні. Підставимо значення t1 у рівнян-
13
ня прямої L1 :
x −1 y−2 z −3 x −1 y − 2 z − 3
= = , = = .
−5 9 9 65 −14 21
3⋅ −1 2 ⋅ − 3
13 13
Приклад 1.3.24. Скласти рівняння відрізка M 0 M1 , якщо задано точки
M 0 ( x0 ; y0 ; z 0 ) , M 1 ( x1 ; y1 ; z1 ) .
Розв’язання. Запишемо рівняння прямої, що проходить через точки
M 0 та M1 :
x − x0 y − y0 z − z0
= = = t, t ∈ R .
x1 − x0 y1 − y0 z1 − z0
Легко переконатися в тому, що точці M 0 відповідає значення t = 0 .
x − x0
При t = 0 маємо = 1 , x − x0 = x1 − x0 ⇒ x = x1 , y = y1 , z = z1 , тобто точ-
x1 − x0
ку M1 . Таким чином, рівняння відрізка має вигляд
 x − x0 y − y0 z − z0
 = = = t,
x
 1 0 − x y1 − y 0 z1 − z 0
t ∈ [0; 1].

Приклад 1.3.25. З’ясувати, чи перетинає відрізок M1M 2 площину P :
8 x + y + z = 0 , якщо задано точки M 1 ( −1; 2; 0 ) , M 2 ( 3; 4; 5 ) .
x +1 y − 2 z
Розв’язання. Запишемо рівняння відрізка: = = = t , t ∈ [0; 1] .
4 2 5
Точку перетину прямої, яка проходить через точки M1 та M 2 , та площини
P знайдемо, розв’язавши систему:
 x +1 y − 2 z
 = = = t, 6
 4 2 5 8(4t − 1) + (2t + 2 ) + 5t = 0 , 39t = 6 , t = .
8 x + y + z = 0, 39
6
Значення параметра t = ∈ [0; 1] відповідає деякій точці відрізка
39
M1M 2 ; точка перетину прямої та площини P розташована між точками M1
та M 2 . Отже, відрізок перетинає площину.
Приклад 1.3.26. Знайти відстань від точки M (0; 0; 1) до прямої L :

x −1 y +1 z
= = .
0 2 −1
1-й спосіб (дозволяє також знайти координати проекції точки M на
пряму L ). Складаємо рівняння площини P , що проходить через точку M
перпендикулярно до прямої L : 0( x − 0 ) + 2( y − 0 ) − 1( z − 1) = 0 . Воно має ви-
гляд 2 y − z + 1 = 0 .
Проекція M на L – це точка перетину P та L :
 x −1 y +1 z
 = = = t,
 0 2 −1
2 y − z + 1 = 0,
1 3 1
t = ⇒ x = 1, y = − , z = − (точка M1 – проекція M на L ).
5 5 5
Шукана відстань d дорівнює довжині вектора MM 1 :
2
3 1 9 36 14
d = (1 − 0) 2 +  − − 0 2  +  − − 1 = 1 + + = .
 5   5  25 25 5
2-й спосіб. Знайдемо будь-яку точку
на прямій L , наприклад M 0 (1; − 1; 0 ) , і ви-
значимо проекцію вектора M 0 M (− 1; 1; 1)
на напрямний вектор а (0; 2; − 1) прямої L
(рис 1.3.8):
Рис. 1.3.8 1
Пра M0M = .
5
Шукана відстань за теоремою Піфагора
2 1 14
d= M 0 M − ( Прa M 0 M ) 2 = 1 + 1 + 1 −
= .
5 5
x − 6 y − 1 z − 10
Приклад 1.3.27. Довести, що прямі L1 : = = і
1 2 −1
x+ 4 y −3 z −4
L2 : = = мимобіжні. Знайти відстань між ними.
−7 2 3
Розв’язання. Знайдемо точки M1 ∈ L1 та M 2 ∈ L2 : M 1 (6; 1; 10) ,
M 2 (− 4; 3; 4 ) . Вектор М 1М 2 має координати (− 10; 2; − 6 ) . Вектори М 1М 2 ,
а1 (1; 2; − 1) , а2 (− 7; 2; 3) не компланарні, оскільки
−10 2 −6
M 1M 2 × a ⋅ a = 1 2 −1 = −168 ≠ 0 ,
−7 2 3
тому прямі L1 та L2 не розташовані в одній площині, тобто мимобіжні.
Пошук відстані можна здійснити по-різному.
1-й варіант. Складаємо рівняння площини P2 , що містить пряму L2 і

паралельна прямій L1 . Її вектор нормалі одночасно має бути перпендикуляр-
ним до а1 та а2 :
i j k
n = a1 × a 2 = 1 2 −1 = 8i + 4 j + 16k .
−7 2 3
Щоб скласти рівняння площини, вектор нормалі можна скоротити в
чотири рази: n1 = 2i + j + 4k . Площина P2 проходить через L2 , а тому міс-
тить точку M 2 ( −4; 3; 4 ) , отже, її рівняння має вигляд ( x + 4 ) + 1( y − 3) +
+ 4( z − 4 ) = 0 , і остаточно:
2 x + y + 4 z − 11 = 0 .
Залишається знайти відстань від будь-якої точки M1 ∈ L1 , наприклад
2 ⋅ 6 + 1 ⋅ 1 + 4 ⋅ 10 − 11
від M 1 ( 6; 1; 10 ) : d = = 2 21 .
22 + 12 + 42
2-й варіант. Знайдемо вектор, одночасно перпендикулярний до пря-
мих L1 та L2 :
i j k
n = a1 × a 2 = 1 2 −1 = 8i + 4 j + 16k ,
−7 2 3
а потім – абсолютне значення проекції M 1M 2 на n :
−10 ⋅ 8 + 2 ⋅ 4 − 6 ⋅16
d= = 2 21 .
2 2 2
8 + 4 + 16
Можна навіть скласти загальну формулу для відшукання d – відстані
x − x1 y − y1 z − z1 x − x2 y − y 2 z − z 2
між = = та = = :
l1 m1 n1 l2 m2 n2
M 1M 2 ⋅ (a1 × a2 )
d= ,
a1 × a2
де M 1 ( x1 ; y1 ; z1 ) , M 2 ( x2 ; y2 ; z 2 ) , а1 та а2 – напрямні.
Зауважимо, що чисельник можна записати у вигляді мішаного добутку.
3-й варіант. Запишемо рівняння прямих L1 та L2 у параметричному
вигляді:
 x = t + 6,  x = −7τ − 4,
 
 y = 2t + 1, і  y = 2τ + 3,
 z = −t + 10  z = 3τ + 4.
 
Нехай M1 ∈ L1 , M 2 ∈ L2 , тобто M 1 (t + 6; 2t + 1; − t + 10) ,
M 2 (− 7τ − 4; 2τ + 3; 3τ + 4 ) . Знайдемо t і τ із умов М 1М 2 ⊥ а1 (1; 2; − 1) ,
М 1М 2 ⊥ а 2 (−7; 2; 3) :
58 1.4. МАТРИЦІ ТА ДІЇ НАД НИМИ
(−7τ − 4 − t − 6) ⋅ 1 + (2τ + 3 − 2t − 1) ⋅ 2 + (3τ + 4 + t − 10) ⋅ (−1) = 0,


(−7τ − 4 − t − 6) ⋅ (−7) + (2τ + 3 − 2t − 1) ⋅ 2 + (3τ + 4 + t − 10) ⋅ 3 = 0,
звідки τ = −1 , t = 1 , M 1 (7; 3; 9) , M 2 (3; 1; 1) , а відстань
d = (7 − 3) 2 + (3 − 1) 2 + (9 − 1) 2 = 2 21 .
Приклад 1.3.28. Скласти рівняння спільного перпендикуляра мимобі-
x − 6 y − 2 z − 14 x − 4 y + 3 z − 12
жних прямих L1 : = = та L2 : = = , тобто
1 −1 1 1 2 −1
прямої L , що перетинає L1 та L2 під прямим кутом. Знайти координати то-
чок перетину прямої L з прямими L1 та L2 , тобто найближчих точок мимо-
біжних прямих.
Розв’язання. Розглянемо параметричні рівняння прямих L1 та L2 :
x − 6 y − 2 z − 14 x − 4 y + 3 z − 12
= = =t; = = =τ ,
1 −1 1 1 2 −1
 x = t + 6,  x = τ + 4,
 
або  y = −t + 2,  y = 2τ − 3,
 z = t + 14;  z = −τ + 12.
 
Нехай точки M1 ∈ L1 , M 2 ∈ L2 мають координати
M 1 (t + 6; − t + 2; t + 14) , M 2 (τ + 4; 2τ − 3; − τ + 12) . Знайдемо t і τ так, щоб век-
тор М 1М 2 був одночасно перпендикулярним до а1 та а2 (напрямних векто-
рів прямих L1 та L2 ):
M 1M 2 (τ − t − 2; 2τ + t − 5; − τ − t − 2), a1 (1; − 1; 1) , a 2 (1; 2; − 1) .
За умовою перпендикулярності
M 1M 2 ⋅ a1 = (τ − t − 2) − (2τ + t − 5) + (−τ − t − 2) = 0,

M 1M 2 ⋅ a2 = (τ − t − 2) + 2(2τ + t − 5) − (−τ − t − 2) = 0.
Розв’язавши систему двох рівнянь із двома невідомими, маємо t = −1,
τ = 2 . Таким значенням параметрів відповідають точки M 1 (5; 3; 13) та
M 2 (6; 1; 10) (саме вони є найближчими точками мимобіжних прямих).
Рівнянням спільного перпендикуляра є
x − 5 y − 3 z − 13 x − 5 y − 3 z − 13
= = , або = = .
6 − 5 1 − 3 10 − 13 1 −2 −3
Зауваження. Подібно до багатьох інших ця задача має не єдиний спо-
сіб розв’язання.
1.4. МАТРИЦІ ТА ДІЇ НАД НИМИ
1.4.1. Види матриць. Лінійні дії над матрицями
Матрицею m × n називається прямокутна таблиця чисел, розташованих
в m рядках і n стовпцях:
1.4.1. ВИДИ МАТРИЦЬ. ЛІНІЙНІ ДІЇ НАД МАТРИЦЯМИ 59
 a11 a12 .... a1n 

a a22 .... a2 n 
21
A= .
 ... ... .... ... 
a 
 m1 am 2 .... amn 
Числа aij – елементи матриці. Перший індекс i – номер рядка, а другий ін-
декс j – номер стовпця. Якщо m = n , то матриця A називається квадратною
матрицею.
Відзначимо деякі типи матриць:
1) матриця-рядок – прямокутна матриця розміром 1 × n :
A ( a1 a2 ... an ) ;
2) матриця-стовпець – прямокутна матриця розміром m × 1 :
 a1 
 
a 
A =  2 ;
 
 am 
3) нульова матриця – матриця, всі елементи якої дорівнюють нулю;
4) діагональна матриця розміром n – квадратна матриця, всі елементи
якої, крім діагональних, дорівнюють нулю:
 λ1 0 0 ... 0 
 
 0 λ2 0 ... 0 
A= .
... ... ... ... ... 
 
 0 0 0 ... λ n
Якщо λ1 = λ2 = ... = λn = α , то діагональна матриця називається скаляр-
ною. Якщо α = 1 , то матриця називається одиничною:
 1 0 0 ... 0 
 
 0 1 0 ... 0 
I = (позначається також Е).
... ... ... ... ... 
 
 0 0 0 ... 1 
Транспонування матриці – це заміна рядків матриці її стовпцями без
зміни послідовності їх. Транспонована матриця позначається штрихом або
літерою Т. Якщо
 a11 ... a1n 
a   a11 ... am1 
21 ... a2 n
A=  , то A′ =  .
 ... ... ...   
a   a1n ... amn 
 m1 ... amn 
Очевидно, що (A ′)′ = A .
Матриця називається симетричною, якщо вона збігається зі своєю
транспонованою матрицею A ′ = A . В такому разі елементи, симетричні
відносно головної діагоналі, дорівнюють один одному: aij = a ji . Якщо
A′ = − A , то матриця називається кососиметричною.
Детермінантом (визначником) квадратної матриці A розміром n (по-

значається det A або A , або ∆A ) є визначник n-го порядку, складений з
елементів матриці A :
a11 a12 ... a1n
a 21 a 22 ... a 2 n
det A = .
... ... ... ...
a n1 a n 2 ... a nn
Квадратна матриця називається невиродженою, якщо det A ≠ 0 (у про-
тилежному випадку матриця називається виродженою).
( ) ( )
Дві матриці A = aij і B = bij називаються рівними, якщо вони мають
однакову розмірність та їх відповідні елементи дорівнюють один одному:
aij = bij (∀i, j ) .
Лінійні операції над матрицями:
( )
1) сумою A + B двох матриць A = aij та B = bij , що мають однакові( )
( )
розміри, називається матриця C = cij з таким же розміром, кожний елемент
якої дорівнює сумі відповідних елементів матриць A та B :
aij + bij (∀i,j ) .
2) добутком αA матриці A на число α називається матриця B = bij , ( )
кожний елемент якої дорівнює відповідному елементу матриці A , помноже-
ному на число α :
bij = αaij (∀i,j ) .
Властивості лінійних операцій над матрицями:
1) A + B = B + A ;
2) (A + B ) + C = A + (B + C ) ;
3) λ (A + B ) = λA + λB , де λ – довільне число;
4) (µ + λ )A = µA + λA , де µ , λ – довільні числа;
5) (A + B )′ = A ′ + B ′ .
Приклад 1.4.1. Обчислити 3A + B , якщо
 2 −4 1  −3 0 4
 
A = 5 3 −2  , B =  5 2 1 .
   −1
0 1 6  −6 3 
 6 −12 3   −3 4   3 −12 7 
0
     
Розв’язання. 3A + B = 15 9 −6  +  5 2 1  =  20 11 −5  .
0 3 18   −1 −6 3   −1 −3 21

 1 2 −4 
 
Приклад 1.4.2. Знайти f (A ) , якщо f ( x ) = 2 x − 3 , A =  0 2 5  .
 −1 −3 6 
 
1.4.2. ДОБУТОК МАТРИЦЬ 61
 2 4 −8   3 0 0   −1 4 −8 
     
f (A) = 2A − 3I =  0 4 10  −  0 3 0  =  0 1 10  .
 −2 −6 12   0 0 3   −2 −6 9 
     
1.4.2. Добуток матриць
Добуток AB двох матриць A та B визначений тоді і тільки тоді, коли
матриця A має розмір m×n, а матриця B – розмір n × k , тобто коли кількість
стовпців матриці A дорівнює кількості рядків матриці B . Цим добутком є
матриця C розміром m × k , елемент cij якої дорівнює
n
cij = ∑ ail blj ,
l =1
тобто cij дорівнює сумі добутків елементів і-го рядка матриці A на відпові-
дні елементи j-го стовпця матриці B .
Наведемо кілька властивостей операції множення матриць:
1) AE = EA = A ;
2) (AB )C = A(BC ) (асоціативність);
3) λ (AB ) = (λA )B = A(λB ) ;
4) AB ≠ BA , тобто множення матриць не комутативне, проте може
трапитись, що AB = BA , і такі матриці називаються переставними;
5) за означенням A 2 = AA ; A 3 = A 2 A і т.д., крім того, A 0 = E .
Теорема (про визначник добутку двох квадратних матриць). Визнач-
ник добутку двох квадратних матриць дорівнює добутку визначників цих
матриць:
det (AB ) = det A ⋅ det B .
Приклад 1.4.3. Знайти добутки матриць AB та BA , якщо
 3 −5 1   2 0 −6 
   
A =  4 2 0  , B =  −3 5 −1  .
 −1 −2 6   1 −4 7 
   
Розв’язання. Нагадаємо, що елемент cij матриці C = AB дорівнює
3
cij = ∑ aik bkj = ai1b1 j + ai 2 b2 j + ai 3b3 j , тобто, для того щоб заповнити перший
k =1
рядок матриці C , треба перший рядок матриці A “помножити” на всі стовп-
ці матриці B ; для того щоб заповнити другий рядок матриці C , треба другий
рядок матриці A “помножити” на всі стовпці матриці B і т.д. (правило “ря-
док на стовпець”):
 3 −5 1  2 0 −6 
  
 4 2 0  −3 5 −1 =
 −1 −2 6  1 −4 7 
  
 3 ⋅ 2 + (−5)(−3) + 1 ⋅ 1 3 ⋅ 0 + (−5)5 + 1(−4) 3(−6) + (−5)(−1) + 1 ⋅ 7 

 
=  4 ⋅ 2 + 2(−3) + 0 ⋅ 1 4 ⋅ 0 + 2 ⋅ 5 + 0(−4) 4(−6) + 2(−1) + 0 ⋅ 7  =
 (−1)2 + (−2)(−3) + 6 ⋅ 1 (−1)0 + (−2)5 + 6(−4) (−1)(−6) + (−2)(−1) + 6 ⋅ 7 
 
 22 −29 −6 
 
=  2 10 −26 .
 10 −34 50 
 
 2 0 −6  3 5 1   12 2 −34 
Знайдемо BA : BA =  −3 5 −1  4 2 0  =  12 27 −9  .
    
 1 −4 7  −1 −2 6   −20 −27 43 
 −4 1 0 
 2 0 −3   
Приклад 1.4.4. Знайти AB , якщо A =   , B =  5 −2 3  .
 4 5 −1   −1 1 6 
 
Чи можна знайти добуток BA ?
Розв’язання. Знайдемо AB (цей добуток існує, оскільки число стовпців
матриці A дорівнює числу рядків матриці B ):
 −4 1 0 
 2 0 −3    −5 −1 −18 
AB =   5 −2 3  =   .
 4 5 −1    10 −7 9 
 −1 1 6 
Добуток BA не існує, тому що число стовпців матриці B не дорівнює
числу рядків матриці A .
Приклад 1.4.5. Знайти добуток AB , якщо:
2
 
6
1) A = (1 3 −5 4 ) , B =   ;
−3
 
 −1 
1
 
 3
2) A =   , B = ( 2 6 −1 −3) .
5
 
 2
2
 
6
1. AB = (1 3 − 5 4)  = 1 ⋅ 2 + 3 ⋅ 6 + (−5)(−3) + 4(−1) = 31 .
−3
 
 −1 
1.4.2. ДОБУТОК МАТРИЦЬ 63
1  2 6 −1 −3 
   
 3  6 18 −3 −9 
2. AB =  (2 6 −1 −3) =  .
5 10 30 −5 −15 
   
 2  4 12 −2 −6 
 1 3 −4 
 
Приклад 1.4.6. Знайти f (A ) , якщо f ( x ) = x − 2 x + 3 , A =  2 0 5  .
2
 −1 −2 6 
 
f ( A ) = A 2 − 2A + 3I ,
 1 3 −4  1 3−4   11 11 −13 
    
A 2 =  2 0 5  2 0 5  =  −3 −4 −22  ,
 −1 −2 6  −1 −2 6   −11 −15 30 
 
 11 11 −13   2 6 −8   3 0 0   12 5 −5 
       
f (A) =  −3 −4 22  −  4 0 10  +  0 3 0  =  −7 −1 12  .
 −11 −15 30   −2 −4 12   0 0 3   −9 −11 11 
  
1 0 
Приклад 1.4.7. Обчислити A n , якщо A =  , n ∈ N .
1 1 
Розв’язання. Обчислимо A 2 та A 3 :
1 0 1 0   1 0   1 0 1 0   1 0 
A 2 =    =  , A 3 =    =  .
1 1 1 1   2 1   2 1 1 1   3 1 
 1 0
Зробимо припущення, що A n =   , і доведемо його методом ма-
 n 1
тематичної індукції. Для n = 2 припущення правильне. Припустивши, що
воно справедливе для n = k , доведемо його справедливість для n = k + 1:
 1 0 1 0   1 0
A k +1 = A k A =    =   ,
 k 1  1 1   k + 1 1 
 1 0
тобто A n =   .
 n 1
Приклад 1.4.8. Довести, що (AB )′ = B ′A ′ .
Розв’язання. Дійсно, в матриці (AB )′ елемент, який знаходиться на пе-
ретині і-го рядка та j-го стовпця, дорівнює елементу матриці AB , який зна-
n
ходиться на перетині j-го рядка та і-го стовпця, тобто ∑ a jk bki . Але цей ви-
k =1
раз – сума добутків елементів і-го рядка матриці B′ на відповідні елементи
j-го стовпця матриці A′ .
Приклад 1.4.9. Довести, що добуток C = AA′ кожної матриці на свою
транспоновану – симетрична матриця.
Розв’язання. Маємо C ′ = (AA ′)′ = (A ′)′ A ′ = AA ′ = C , тобто C ′ = C , а це

означає, що C – симетрична матриця.
 cos ϕ −sin ϕ 
Приклад 1.4.10. Обчислити A n , якщо A =   .
 sin ϕ cos ϕ 
Розв’язання. Обчислимо A 2 та A 3 :
 cos ϕ −sin ϕ  cos ϕ −sin ϕ   cos 2 ϕ − sin 2 ϕ −2 cos ϕ sin ϕ 
2
A =    =  =
 sin ϕ cos ϕ  sin ϕ cos ϕ   2 sin ϕ cos ϕ cos 2 ϕ − sin 2 ϕ 
 cos 2ϕ −sin 2ϕ 
=  ;
 sin 2ϕ cos 2ϕ 
 cos 2ϕ −sin 2ϕ  cos ϕ −sin ϕ 
A 3 =    =
 sin 2ϕ cos 2ϕ  sin ϕ cos ϕ 
 cos 2ϕ cos ϕ − sin 2ϕ sin ϕ −cos 2ϕ sin ϕ − sin 2ϕ cos ϕ   cos 3ϕ −sin 3ϕ 
=   =  .
 sin 2ϕ cos ϕ + cos 2ϕ sin ϕ − sin 2 ϕ sin ϕ + cos 2 ϕ cos ϕ   sin 3ϕ cos 3ϕ 
 cos nϕ −sin nϕ 
Зробимо припущення, що A n =   , і доведемо його ме-
 sin n ϕ cos n ϕ 
тодом математичної індукції. Для n = 2 припущення правильне. Доведемо
справедливість припущення для n = k + 1, якщо воно правильне для n = k :
 cos kϕ −sin kϕ  cos ϕ −sin ϕ 
A k +1 = A k A =    =
 sin kϕ cos kϕ  sin ϕ cos ϕ 
 cos kϕ cos ϕ − sin kϕ sin ϕ −cos kϕ sin ϕ − sin kϕ cos ϕ 
=   =
 sin kϕ cos ϕ + cos k ϕ sin ϕ −sin kϕ sin ϕ + cos kϕ cos ϕ 
 cos(k + 1)ϕ −sin( k + 1)ϕ 
=   .
 sin( k + 1 )ϕ cos( k + 1)ϕ 
Приклад 1.4.11. Обчислити добуток ABCD , якщо
 3 3
   
A =  5  ; B = (213 510 128) ; C =  −1 ; D = ( −1 −2 1) .
7  −1
   
Розв’язання. Використаємо асоціативність дії множення матриць:
ABCD = A(BC )D .
Знайдемо BC :
BC = (213 510 128)(3 − 1 − 1)′ = 639 − 510 − 128 = 1 .
Враховуючи це, одержуємо
 3  −3 −6 3 
   
ABCD = AD =  5 (−1 −2 1) =  −5 −10 5  .
7  −7 −14 7 
   
Приклад 1.4.12. Слідом квадратної матриці називається сума елемен-
тів її головної діагоналі. Слід матриці A позначається як tr A .
1.4.3. ОБЕРНЕНА МАТРИЦЯ 65
Довести, що виконуються такі рівності:

а) tr (A + B ) = trA + trB ;
б) tr (αA ) = αtrA ;
в) tr (AB ) = tr (BA ) .
Розв’язання. Властивості “ a ”, “ б ” очевидні. Доведемо властивість
“ в ”. Нехай
 a11 a12 ... a1n   b11 b12 ... b1n 
a a22 ... a2 n  b b ... b2 n 
A= 21
 , B =  21 22 .
 ... ... ... ...   ... ... ... ... 
a  b ... bnn 
 n1 an 2 ... ann   n1 bn 2
Тоді
n n n n n
trAB = ∑ a1 j b j1 + ∑ a 2 j b j 2 + ... + ∑ a nj b jn = ∑ ∑ a kj b jk ;
j =1 j =1 j =1 k =1 j =1
n n n n n n n
trBA = ∑ b1k a k1 + ∑ b2 k a k 2 + ... + ∑ bnk a kn = ∑ ∑ b jk a kj = ∑ ∑ a kj b jk ,
k =1 k =1 k =1 j =1k =1 k =1 j =1
тобто trAB = trBA .
1.4.3. Обернена матриця
Оберненою до матриці A називається така матриця A −1 , що
A −1A = AA −1 = E .
Для того щоб матриця мала обернену матрицю, необхідно і достатньо,
щоб її визначник det A ≠ 0 . Якщо ця умова виконується, то обернена матри-
ця єдина і має таку будову:
 A11 A 21 ... A n1 
1 
−1
A = ... ... ... ...  .
det A  
 A1n A 2 n ... A nn 
Елементами її k-го стовпця (k = 1, 2,…,n) є алгебричні доповнення від-
повідних елементів k-го рядка матриці A , поділені на det A.
Матриця, елементами якої є алгебричні доповнення відповідних еле-
ментів матриці A , називається приєднаною до матриці A .
Знаходити обернену матрицю можна також методом елементарних
перетворень. Елементарними називаються такі перетворення:
а) перестановка рядків (стовпців);
б) множення рядка (стовпця) на число, відмінне від нуля;
в) додавання до елементів рядка (стовпця) відповідних елементів дру-
гого рядка (стовпця), помножених на число.
Для знаходження оберненої до A матриці припишемо до A справа
одиничну матрицю, тобто утворимо матрицю (A E ) розміром n × 2n . Далі
елементарними перетвореннями зведемо матрицю до вигляду (E C ) , що зав-
жди можливо, якщо det A ≠ 0 . Тоді A −1 = C .
Приклад 1.4.13. Методом приєднаної матриці знайти обернену матри-
цю, якщо вона існує:
 1 3 − 1
1 4   3 − 1  
1) A =   ; 2) A =   ; 3) A =  2 5 4  .
5 − 2  − 12 4  − 6 0 1 
 
1. Знайдемо det A та алгебричні доповнення:
1 4
det A = = −2 − 20 = −22 , A11 = −2 ; A12 = −5 ; A 21 = −4 ; A 22 = 1 .
5 −2
Тоді
 A11 A 21   1 2
   
A −1 =  det A det A  =  11 11  .
A A 22 5 −1
 12   
 det A det A   22 22 
3 −1
2. Маємо det A = = 12 − 12 = 0 , тобто матриця A невироджена
−12 4
і оберненої матриці A −1 не існує.
1 3 −1
3. det A = 2 5 4 = −103 ;
−6 0 1
5 4 24 2 5
A11 = = 5; A12 = − = −26; A13 = = 30;
0 1 −61 −6 0
3 −1 1 −1 1 3
A 21 = − = −3; A 22 = = −5; A 23 = − = −18;
0 1 −6 1 −6 0
3 −1 1−1 1 3
A 31 = = 17; A 32 = − = −6; A 33 = = −1;
5 4 2 4 2 5
 5 3 17 
− − 
 5 −3 17   103 103 103 
1    26 5 6 
A −1 = −  −26 −5 −6  =  .
103   103 103 103 
 30 −18 −1   30 18 1 
 − 
 103 103 103 
Зауважимо, що доповнення елементів першого рядка розташовані в
першому стовпці, а алгебричні доповнення елементів другого рядка розта-
шовані в другому стовпці, і т.д. Правильність обчислень можна перевірити,
помноживши A на A −1 .
Приклад 1.4.14. Методом елементарних перетворень знайти матрицю,
обернену до матриці A :
 1 2 −1
 
A =  4 5 0 .
 −3 6 1 
 
Розв’язання. За допомогою послідовних елементарних перетворень пе-

реведемо матрицю A в одиничну матрицю, при цьому матриця E стане обе-
рненою до A :
 
 1 0 0
 1 2 −1 1 0 0   1 2 −1 1 0 0   1 2 −1 
 4 5 −1 0 1 0  ∼  0 −3 3 −4 1 0  ∼  0 1 −1 4 − 1 0  ∼
     3 3 
 −3 6 1 0 0 0   0 12 −2 3 0 1   0 6 −1 3 1
 0 
 2 2
     
 1 0 0   1 0 0   1 0 0
 1 2 −1 4 1   1 2 −1 4 1
  1 2 −1
1 1 1

∼  0 1 −1 −  
0 ∼ 0 1 −1 −  
0 ∼ 0 1 0 ∼
0 0 5 3 3  0 0 1 3 3   0 0 1 30 15 10 
 13 1  13 2 1  13 2 1 
 − 2   −   − 
 4 2  10 5 10   10 5 10 
 3 2 1  11 4 1
 − − − 
1 2 0 10 5 10   1 0 0 30 15 10
   
 1 1 1  1 1 1 
~ 0 1 0 ~ 0 1 0 .
 30 15 10   30 15 10 
 0 0 1 13 2 1   0 0 1
13 2 1 
 −   − 
 10 5 10   10 5 10 
 11 4 1
− − 
 30 15 10   −11 8 −3 
1 1 1 1  
Отже, A −1 =   , або A −1 =  1 2 3 .
 30 15 10  30  
 13 2 1   −39 12 3 
− 
 10 5 10 
Приклад 1.4.15. Знайти матрицю, обернену до матриці А, якщо:
 λ1 0 ... 0   0 ... 0 λ1 
   
 0 λ2 ... 0   0 ... λ2 0 
а) A =  , λi ≠ 0 (∀i ) ; б) A =  ;
... ... ... ...  ... ... ... ... 
   
 0 0 ... λ n λ
 n ... 0 0 
 1 0 0 ... 0 0 
 1 −1 0 ... 0   
   a 1 0 ... 0 0 
 0 1 −1 ... 0   0 a 1 ... 0 0 
в) A =  0 0 1 ... 0  ; г) A =  .
   0 0 a ... 0 0 
 ... ... ... ... ...   ... ... ... ... ... ... 
 0 0 0 ... 1   
   0 0 0 ... a 1 
 
Розв’язання. Знайдемо обернені матриці методом елементарних пере-
творень:
 1 
 0 ... 0 
λ
 λ1 0 ... 0 1 0 ... 0   1 0 ... 0 1 
 0 λ ... 0 0 1 ... 0   0 1 ... 0 0 1
... 0 
а) A | E =  2
~ λ2 ⇒
 ... ... ... ... ... ... ... ...   ... ... ... ... ... ... 
... ... 
 0 0 ... λ 0 0 ... 1   0 0 ... 1
 n   1 
 0 0 ...
 λn 
1 
 0 ... 0 
 λ1 
 1 
−1  0 ... 0 
⇒A = λ2 ;
 
 ... ... ... ... 
0 1 
 0 ...
 λn 
 0 ... 0 λ1 1 0 ... 0   λn 0 ... 0 0 0 ... 1 
   
 0 ... λ2 0 0 1 ... 0   0 λn −1 ... 0 ... ... ... ... 
б) A | E =  ~ ~
... ... ... ... ... ... ... ...   ... ... ... ... 0 1 ... 0 
   
 λ ... 0 0 0 0 ... 1   0 0 ... λ1 1 0 ... 0 
 n  
 1   1 
 0 ... 0   0 ... 0
 1 0 ... 0
λ n  λn 
 
 0 1 ... 0 0 ... 1   0 ... 1
0 0 
~ λn −1  ⇒ A −1 =  λn −1 ;
 ... ... ... ...  
 0 0 ... 1 ... ... ... ...  ... ... ... ... 
 
 1
... 0 0   1 ... 0 0 
 λ  λ
 1   1 
 1 −1 0 ... 0 0 1 0 ... 0 0 
 
 0 1 −1 ... 0 0 0 1 ... 0 0 
в) A E =  ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...  ~
 
 0 0 0 ... 1 − 1 0 0 ... 1 0 
 
 0 0 0 ... 0 1 0 0 ... 0 1 
 1 −1 0 ... 0 01 0 ... 0 0
 
 0 1 −1 ... 0 0 0 1 ... 0 0
~  ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...  ~
 
0 0 0 ... 1 00 0 ... 1 1
 
0 0 0 ... 0 10 0 ... 0 1
1 0 0 ... 0 01 1 ... 1 1
 
0 1 0 ... 0 00 1 ... 1 1
~  ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...  ⇒
 
0 0 0 ... 1 00 0 ... 1 1
 
0 0 0 ... 0 10 0 ... 0 1
 1 1 1 ... 1 
 
 0 1 1 ... 1 
− 1 
⇒ A = 0 0 1 ... 1 
 
 ... ... ... ... ...
 0 0 0 ... 1 
 
(до (n–1)-го рядка додали n-й, після чого до (n–2)-го додали (n–1)-й і т.д.);
 1 0 0 ... 0 1 0 0 ... 0   1 0 0 ... 0 1 0 0 ... 0 
 a 1 0 ... 0 0 1 0 ... 0   0 1 0 ... 0 − a 1 0 ... 0 
   
г) A| E =  0 a 1 ... 0 0 0 1 ... 0  ~  0 a 1 ... 0 0 0 1 ... 0  ~
... ... ... ... ...... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...
 0 0 0 ... 1 0 0 0 ... 1   0 0 0 ... 1 0 0 0 ... 1 
   
1 0 0 ... 0 0 1 0 0 ... 0
0 1 0 ... 0 0− a 1 0 ... 0
 
~0 0 1 ... 0 0 a2 − a 1 ... 0 ~
 ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 
0 0 0 ... a 1 0 
 0 0 ... 1
1 0 0 ... 0 0 1 0 0 0 ... 0
0 1 0 ... 0 0 −a 1 0 0 ... 0
 
~0 0 1 ... 0 0 a2 −a 1 ... 0
0 ⇒
... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 
... ...
 
0 0 1 ... 0 1 ( −a)
n −1
( −a)n−2 ( −a)n−3 ... −a −1
 1 0 0 0 ... 0 0 
 −a 1 0 0 ... 0 0 
 2

 a − a 1 0 ... 0 0 
⇒ A −1 = 
−a 3
a 2
−a 1 ... 0 0 
 
 ... ... ... ... ... ... ... 
 (− a) n −1 (− a) n − 2 (− a) n −3 (− a ) n − 4 ... − a 1 
 
(до другого рядка додали перший, помножений на (− a ) , після чого до тре-
тього рядка додали другий, помножений на (− a ) , і т. д.).
1.4.4. Розв’язання систем лінійних рівнянь матричним методом.

Розв’язання матричних рівнянь
Систему n лінійних алгебричних рівнянь з n невідомими
a11 x1 + a12 x2 + ... + a1n xn = b1 ,
a x + a x + ... + a x = b ,
 21 1 22 2 2n n 2

....... .......... ... ........... ....
an1 x1 + an 2 x2 + ... + ann xn = bn ,
враховуючи правила множення матриць і умову рівності двох матриць, мож-
на записати у вигляді AX = B , де
 a11 a12 ... a1n   x1   b1 
     
 a a ... a 2n  x
 2  b2 
A =  21 22 , X = , B =  .
... ... ... ...   
     
 an1 an2 ... ann   xn  bn 
Якщо матриця A невироджена, то вона має обернену матрицю A −1 .
Помножимо зліва обидві частини рівності AX = B на A −1 . Враховуючи, що
A −1A = E , а EX = X , одержимо матрицю-стовпець невідомих X = A −1 B .
Матриця X може бути не тільки матрицею-стовпцем, але й матрицею роз-
міром n × m . У такому разі і матриця В повинна мати розмір n × m .
Загалом кажучи, наявність оберненої матриці дозволяє ввести для не-
вироджених квадратних матриць операцію ділення, тобто множення на обе-
рнену матрицю. При цьому, оскільки множення матриць некомутативне,
треба розрізняти ділення зліва і справа.
Так, якщо AX = B , то X = A −1 B (ділення зліва), а якщо XA = B , то
X = BA −1 (ділення справа).
Приклад 1.4.16. Матричним методом розв’язати систему рівнянь
 x1 − x2 + x3 = 6,

2 x1 + x2 + x3 = 3,
 x + x + 2 x = 5.
 1 2 3
Розв’язання. Запишемо дану систему рівнянь у матричній формі:
 1 −1 1   x1  6
     
AX = B , де A =  2 1 1 ; X =  x2 ; B =  3  .
1 1 2 x  5
   3  
За допомогою елементарних перетворень знайдемо матрицю A −1 , як-
що вона існує:
 1 −1 1 1 0 0
 1 − 1 1 1 0 0   1 −1 1 1 0 0   
1 2 1
(A | E ) =  2 1 1 0 1 0  ~  0 3 −1 −2 1 0  ~  0 1 − − 0 ~
     3 3 3 
1 1 2 0 0 1 0 2 1 −1 0 1  0 2
  
 1 − 1 0 1 
1.4.4. РОЗВ’ЯЗАННЯ СИСТЕМ ЛІНІЙНИХ РІВНЯНЬ МАТРИЧНИМ МЕТОДОМ 71
   
   
1 −1 1 1 0 0 1 −1 1 1 0 0
1 2 1 1 2 1
~ 0 1 − − 0 ~ 0 1 − − 0 ~
 3 3 3   3 3 3 
 5 1 2   1 2 3
0 0 − 1 0 0 1 − 
 3 3 3   5 5 5
 4 2 3  1 3 2
 1 −1 0 5 5
−  1 0 0
5 5 5
− 
5
  1 3 −2 
3 1 1   3 1 1  1
~ 0 1 0 − ~ 0 1 0 − ⇒ A = −3 1 1  .
−1
 5 5 5   5 5 5  5 
 1 −2 3 
 1 2 3   1 2 3 
0 0 1 −  0 0 1 − 
 5 5 5   5 5 5 
 1 3 −2  6   5  1
1   1    
Тоді X =  −3 1 1  3  =  −10  =  −2  .
5   5  15   3 
 1 −2 3  5     
Приклад 1.4.17. Розв’язати матричні рівняння:
 −1 3   5 −2 
1) AX = B , де A =  , B =  ;
 −4 8  6 1 
 1 2 −1  3 2 −2 
   
2) YA = B , де A =  0 3 4 , B =  1 5 −3  ;
 −2 0 5   0 −1 0 
   
 1 3  −2 2   3 −3 
3) AXB = C , де A =  , B =  , C =   .
 4 0  4 1 0 5 
1. Домноживши обидві частини рівності AX = B зліва на A −1 і врахо-
вуючи, що A −1A = E , одержимо X = A −1 B . Знайдемо A −1 :
 3
1 8 −3   2 − 
det A = 4 , A −1 =   =  4.
4  4 −1   1 − 1 
 
 4
Тоді
 11 19 
1  8 −3  5 −2  1  22 −19   − 
X =    =   =  2 4 .
4  4 −1  6 1  4  14 −9   7 − 9 
 
2 4
2. Y = BA −1 ;
1 2 −1  15 −10 11 
−1 1  
det A = 0 3 4 = − 7 , A = −  −8 3 −4  ,
7 
−2 0 5  6 −4 3 
 17 16 19 
− − 
 3 2 −2  15 −10 11   7 7 7
1    43 17 18 
Y = −  1 5 −3  −8 3 −4  = − .
7    7 7 7 
 0 −1 0  6 −4 3   8 3 4
− − 
 7 7 7
3. Домноживши обидві частини рівності AXB = C зліва на A −1 та
справа на B −1 і враховуючи, що A −1A = E та BB −1 = E , одержимо
X = A −1CB −1 , після чого знайдемо A −1 та B −1 і, нарешті, X :
1 3 −2 2
det A = = −12; det B = = −10;
4 0 4 1
1  0 3  −1 1  − 1 2 
A −1 =  ; B =  ;
12  4 − 1 10  4 2 
 1 1 
1  0 3  1  −1 2  1  12 6   
X=      =   =  10 20 .
12  4 −1 10  4 2  120  −8 6   − 1 1 
 
 15 20 
1.4.5. Ранг матриці та його обчислення
Мінором k-го порядку матриці розміром m×n називається визначник,
одержаний із k рядків і k стовпців матриці.
Мінор першого порядку – це відповідний елемент матриці.
Означення. Максимальний порядок відмінних від нуля мінорів мат-
риці А називається рангом матриці A і позначається rgA .
Ранг матриці можна обчислювати різними способами:
1. Безпосереднє обчислення всіх мінорів, починаючи з мінорів друго-
го порядку. Як тільки знайдено мінор другого порядку, відмінний від нуля,
переходять до обчислення мінорів третього порядку до першого ненульово-
го, після чого – до обчислення мінорів четвертого порядку і т. д. доти, аж по-
ки не виявиться, що всі мінори (l + 1)-го порядку дорівнюють нулю. Ранг ма-
триці дорівнюватиме l. Можна починати обчислення всіх мінорів найвищого
порядку і знижувати порядок мінорів доти, поки не буде знайдено відмінний
від нуля мінор. Його порядок дорівнюватиме рангу матриці.
2. Спосіб обвідних мінорів (окантування). Серед мінорів другого по-
рядку вибирають ненульовий мінор. Після цього обчислюють мінори третьо-
го порядку, які містять вибраний ненульовий, і т.д. Порядок останнього з
одержаних ненульових мінорів і буде рангом матриці. Але обчислення міно-
рів – трудомісткий процес. На практиці краще використовувати наступний
метод обчислення рангу.
3. Метод елементарних перетворень. Нагадаємо, що прямокутну мат-
рицю називають ступінчастою, якщо її перший рядок містить відмінний від
нуля елемент і в кожному наступному рядку перший відмінний від нуля
елемент розташований праворуч від першого відмінного від нуля елемента в
попередньому рядку. Квадратна ступінчаста матриця називається трикутною
1.4.5. РАНГ МАТРИЦІ ТА ЙОГО ОБЧИСЛЕННЯ 73
(aij = 0, )
∀i > j :
 a11 a12 a13 ... a1n 
 
 0 a22 a23 ... a2 n 
A= 0 0 a33 ... a3n  .
 
 ... ... ... ... ... 
 0 0 0 ... a nn 

Визначник трикутної матриці дорівнює a11 a22 ... ann .
Ступінчаста матриця має ранг, який дорівнює кількості її відмінних від
нуля рядків. За допомогою елементарних перетворень (див. підрозд. 1.4.3)
кожна ненульова матриця може бути зведена до ступінчастого вигляду.
Зауважимо, що елементарні перетворення не змінюють рангу матриці,
тобто ранг матриці A дорівнює рангу ступінчастої матриці, одержаної з ма-
триці A елементарними перетвореннями.
Зауважимо також, що транспонування не змінює рангу матриці.
Приклад 1.4.18. Обчислити ранг матриць:
1 1 1  1 −2 3 6 
   
1) A =  −2 −2 −2  ; 2) A =  0 4 5 7  .
6 6 6 0 0 0 0
   
1. Усі мінори другого та третього порядку матриці A дорівнюють ну-
лю, оскільки рядки пропорційні, отже, ранг матриці A дорівнює одиниці.
2. Усі мінори третього порядку дорівнюють нулю, тому що один із
трьох рядків нульовий, звідки випливає, що rgA ≤ 2 ,
1 −2
∆2 = = 4 ≠ 0,
0 4
а це означає, що rgA = 2 .
Приклад 1.4.19. За допомогою методу елементарних перетворень об-
числити ранг матриць:
 1 2 −1 4 3   4 −1 3 1 
 2 1 −1 2     
   4 8 6 −4 −2   5 −4 6 2 
1) A =  3 1 −2 3  ; 2) A =   ; 3) A =  1 −3 3 1  .
1 0 1 3 0 0 5 −3 −2
     
 1 2 −11 15 8   0 0 0 2 
1. Перетворимо матрицю A в ступінчасту, для чого спочатку пере-
ставимо місцями рядки:
1 0 1 3
 
 2 1 −1 2  .
 3 1 −2 3 
 
Далі, віднявши від другого рядка перший, помножений на 2, а від тре-
тього рядка – перший, помножений на 3, дістанемо матрицю

1 0 1 3 
 
 0 1 −3 −4  .
 0 1 −5 −6 
 
Віднімемо від третього рядка другий:
1 0 1 3 
 
 0 1 −3 −4 .
 0 0 −2 −2 
 
Маємо ступінчасту матрицю, отже, ранг матриці A дорівнює 3 (мінор тре-
1 0 1
тього порядку 0 1 −3 дорівнює –2, тобто відмінний від нуля).
0 0 −2
2. Віднявши від четвертого рядка перший, а від другого – перший,
помножений на 4, маємо матрицю
 1 2 −1 4 3 
 
 0 0 10 −20 −14 
0 0 5 .
−3 2 
 
 0 0 −10 11 5 
1
Додамо до четвертого рядка другий, помножений на , та віднімемо
2
від третього рядка другий:
 1 2 −1 4 3
 
 0 0 5 −10 −7 
0 0 0 .
7 9
 
 0 0 0 −9 −9 
 1
Помножимо четвертий рядок на  −  , переставимо третій та четвертий ря-
 9
дки:
 1 2 −1 4 3
 
 0 0 5 −10 −7 
0 0 0 .
1 1
 
 0 0 0 7 9 
Додамо до четвертого рядка третій, помножений на (–7):
 1 2 −1 4 3
 
 0 0 5 −10 −7 
0 0 0 .
1 1
 
 0 0 0 0 2 
Тепер бачимо, що ранг матриці дорівнює 4 (мінор четвертого порядку
1.4.6. РОЗВ’ЯЗАННЯ ДОВІЛЬНИХ СИСТЕМ ЛІНІЙНИХ РІВНЯНЬ 75
2 −1 4 3
0 5 −10 −7
дорівнює 20).
0 0 1 1
0 0 0 2
3.
 4 −1 3 1   1 −3 3 1   1 −3 3 1   1 −3 3 1 
       
 5 − 4 6 2   4 −1 3 1   0 11 −9 −3   0 11 −9 −3 
A=  ~  ~  ~ ,
1 −3 3 1 5 −4 6 2 0 11 −9 −3 0 0 0 2
       
 0 0 0 2   0 0 0 2   0 0 0 2   0 0 0 0 
rgA = 3 (кількість відмінних від нуля рядків ступінчастої матриці).
1.4.6. Розв’язання довільних систем лінійних рівнянь.
Теорема Кронекера – Капеллі
Теорема Кронекера – Капеллі. Для того, щоб система
a11 x1 + a12 x2 + ... + a1n xn = b1 ,
a x + a x + ... + a x = b ,
 21 1 22 2 2n n 2

.................................................
am1 x1 + am 2 x2 + ... + amn xn = bm
мала хоча б один розв’язок (була сумісною), необхідно і достатньо, щоб
rgA = rgA , де
 a11 a12 ... a1n   a11 a12 ... a1n b1 
   
 a a ... a 2n   a a ... a b 2 
A =  21 22
 , A =  21 22 2n
.
... ... ... ... ... ... ... ... ... 
   
a
 m1 a m2 ... a mn  a
 m1 a m2 ... a mn bm
Матриця A називається розширеною.
Приклад 1.4.20. Дослідити сумісність систем та знайти їх загальний
розв’язок:
2 x − y + z = −2,  x1 + 2 x2 − 4 x3 = 1, 2 x1 + 7 x2 + 3 x3 + x4 = 6,
  
1)  x + 2 y + 3 z = −1, 2) 2 x1 + x2 − 5 x3 = −1, 3) 3 x1 + 5 x2 + 2 x3 + 2 x4 = 4,
 x − 3 y − 2 z = 3;  x − x − x = −2; 9 x + 4 x + x + 7 x = 2.
  1 2 3  1 2 3 4
1. Запишемо матрицю системи А і розширену матрицю A та знайдемо
їх ранги:
 2 −1 1   2 −1 1 − 2
   
A = 1 2 3  ; A = 1 2 3 −1  ,
 1 −3 −2  1 − 3 − 2 3 
   
 2 −1 1   1 2 3   1 2 3   1 2 3
       
A =  1 2 3  ~  2 −1 1  ~  0 −5 −5  ~  0 1 1  , rgA = 2 ;
 1 −3 −2   1 −3 −2   0 −5 −5   0 0 0 
      
 2 −1 1 − 2  1 2 3 −1 1 2 3 − 1
     
A = 1 2 3 −1  ~  2 −1 1 − 2 ~  0 −5 −5 0  ~
1 − 3 − 2 3  1 − 3 − 2 3  0 −5 − 5 4 
    
 1 2 3 − 1
 
~  0 1 1 0 , rgA = 3.
0 0 0 0 
 
Система несумісна, оскільки rgA ≠ rgA .
2. Знайдемо ранги матриць A та A :
 1 2 −4 | 1   1 2 − 4 1   1 2 − 4 1 
     
 2 1 −5 | − 1  ~  2 1 − 5 − 1  ~  0 − 1 1 − 1 ,
 1 −1 −1 | − 2   1 − 1 − 1 − 2   0 0 0 0 
    
тобто rgA = rgA = 2 і система сумісна. Запишемо систему з відкинутим
останнім рівнянням:
 x1 + 2 x2 − 4 x3 = 1,

 − x 2 + x 3 = − 1.
Маємо систему, еквівалентну даній. Невідомі x1 , x2 називаються бази-
1 2
сними (кількість їх дорівнює рангу r матриць A та A ), мінор M 2 = ,
0 −1
складений з коефіцієнтів при невідомих x1 , x2 і відмінний від нуля, має назву
базисного мінора, а невідоме x3 – вільне (кількість вільних невідомих дорів-
нює n − r , де n – загальна кількість невідомих).
Перенесемо вільні невідомі в праві частини рівнянь:
 x1 + 2 x2 = 1 + 4 x3 ,

−x2 = −1 − x3.
Для кожного значення x3 (для кожного набору значень вільних неві-
домих xr +1 = γ 1 ,..., xn = γ n − r ) система має єдиний розв’язок ( x1 , x2 , x3 )
( x1 , x2 ,..., xr , γ 1 ,..., γ n − r ) , який називається загальним розв’язком системи. Не-
хай x3 = γ 1 . Розв’язавши систему, одержимо x1 = 2γ 1 − 1 , x2 = 1 + γ 1 , x3 = γ 1 ,
 2γ 1 − 1
 
або X =  1 + γ 1  .
 γ 
 1 
3. Знайдемо ранги матриць A та A :
1.4.6. РОЗВ’ЯЗАННЯ ДОВІЛЬНИХ СИСТЕМ ЛІНІЙНИХ РІВНЯНЬ 77
 2 7 3 1 6  2 7 3 1 6   1 − 2 −1 1 − 2
     
A =  3 5 2 2 4 ~  1 − 2 −1 1 − 2 ~  2 7 3 1 6 ~
 9 4 1 7 2  9 4 1 7 2   9 4 1 7 2 
     
 1 − 2 −1 1 − 2  1 − 2 −1 1 − 2
   
~  0 11 5 − 1 10  ~  0 11 5 − 1 10  .
 0 22 10 − 2 20   0 0 0 0 0 
  
Отже, rgA = rgA = 2 і система сумісна.
1 −2
Виберемо мінор як базисний. У такому разі змінні x1 та x2 –
0 11
базисні, а x3 та x4 – вільні. Система, еквівалентна даній, має вигляд
 x1 − 2 x2 = x3 − x4 − 2,

11x2 = −5 x3 + x4 + 10.
Якщо x3 = γ 1 , x4 = γ 2 , то загальним розв'язком буде
 1 9 2 
 γ1 − γ 2 −
 11 11 11 
 5 1 10 
X =  − γ1 + γ 2 +  .
11 11 11
 γ1 
 
 γ 2 
Приклад 1.4.21. Дослідити систему та знайти її загальний розв’язок
залежно від значення параметра λ :
5 x1 − 3 x2 + 2 x3 + 4 x4 = 3,
4 x − 2 x + 3 x + 7 x = 1,
 1 2 3 4

8 x1 − 6 x2 − x3 − 5 x4 = 9,
7 x1 − 3 x2 + 7 x3 + 17 x4 = λ .
Розв’язання. Запишемо матрицю A та знайдемо rgA та rgA залежно
від λ :
 5 −3 2 4 3   1 −1 −1 −3 2 
 4 −2 3 7 1   4 − 2 3 7 1 
 ∼ ∼
 8 − 6 −1 − 5 9   8 − 6 − 1 − 5 9 
 7 −3 7 17 λ   7 −3 7 17 λ 
   
 1 −1 −1 −3 2   1 −1 −1 −3 2 
0 2 7 19 −7   0 2 7 19 −7 
∼ ∼ ∼
0 2 7 19 −7   0 4 14 38 λ − 14 
 0 4 14 38 λ − 14   0 0 0 0 0 

 1 −1 −1 −3 2 
 0 2 7 19 −7 
~ .
0 0 0 0 λ 
0 0 0 0 0 
 
При λ ≠ 0 система несумісна. Якщо λ = 0 , то система сумісна,
rgA = rgA = 2 і загальний розв’язок має вигляд
 5 13 3
 − γ1 − γ 2 − 
 2 2 2
7 19 7
X =  − γ1 − γ 2 −  .
 2 2 2
 γ1 
 
 γ2 
Однорідна система лінійних рівнянь
a11 x1 + a12 x2 + ... + a1n xn = 0,
a x + a x + ... + a x = 0,
 21 2 22 2 2n n

................................................
am1 x1 + am 2 x2 + ... + amn xn = 0
завжди сумісна, оскільки має тривіальний розв’язок X = (0 0 )′ . Якщо

rgA = r < n (тобто det A = 0 ), то система має нетривіальні розв’язки. Мно-
жина розв’язків однорідної системи – це лінійний простір, розмірність якого
n − r . Вектори
(
E1 = x11 x1r 1 0 ) ′
(
0 , E2 = x12 xr2 0 1 ) ′
0 ,...,
(
En − r = x1n − r xrn − r 0 0 ) 1
′
утворюють базис цього простору, який має назву фундаментальної системи

розв’язків.
Одержати ці базисні розв’язки можна, якщо вільним невідомим нада-
вати по черзі значення (1,0,…,0), (0,1,0…0),…, (0,0,…,1) (див. приклад
1.4.21).
Довільний розв’язок має вигляд X = c1 E1 + c2 E 2 + ... + cn − r E n − r , де
c1 , c2 ,…, cn − r – довільні сталі.
Приклад 1.4.22. Знайти фундаментальну систему розв’язків і загаль-
ний розв’язок системи
 x1 − 2 x2 − 3x3 = 0,

−2 x1 + 4 x2 + 6 x3 = 0.
Розв’язання. Запишемо матрицю системи та знайдемо її ранг:
 1 − 2 − 3  1 − 2 − 3
A =   ~   .
 − 2 4 6   0 0 0 
Ранг матриці А дорівнює одиниці, що менше кількості невідомих, тому
система має нетривіальні розв’язки. Розмір простору розв’язків дорівнює 2.
1.5.1. ЛІНІЙНИЙ ПРОСТІР. ЛІНІЙНА ЗАЛЕЖНІСТЬ. БАЗИС І КООРДИНАТИ 79
Система, еквівалентна даній, має вигляд x1 = 2 x2 + 3 x3 , де невідомі x2 та x3 –

вільні. Покладаючи х2 = 1, х3 = 0 та х2 = 0, х3 = 1, одержуємо фундаментальну
систему розв’язків
 2 3
   
E1 = 1 , E2 =  0  .
0 1 
   
Загальним розв’язком є
 2  3   2c1 + 3c2 
     
X = c1E1 + c2 E2 = c1 1  + c2  0  =  c1 .
0 1   c 
     2 
Отже, x1 = 2c1 + 3c2 , x2 = c1 , x3 = c2 , де c1 та c2 – довільні сталі.
3 x1 + 2 x2 + x3 = 0,

2 x1 + 5 x2 + 3x3 = 0,
3 x + 4 x + 2 x = 0.
 1 2 3
3 2 1
 
Розв’язання. Знайдемо ранг матриці A =  2 5 3  . Він дорівнює 3,
 3 4 2
 
тобто система має єдиний тривіальний розв’язок.
1.5. ЛІНІЙНІ ПРОСТОРИ

1.5.1. Лінійний простір. Лінійна залежність. Базис і координати.
Перетворення координат при заміні базису
Існують різноманітні множини, елементи яких можна додавати один
до одного та множити на числа. Такою множиною є, наприклад, множина
звичайних геометричних векторів у просторі. Матриці розміром n × m теж
можна додавати та множити на числа. Те ж саме стосується множини непе-
рервних функцій і т.п. Незважаючи на різну природу елементів, операції до-
давання та множення на числа мають спільні властивості (наприклад, сума
не змінюється при перестановці доданків і т.п.). Тому доцільно розглянути
множину елементів будь-якої природи із двома операціями – додаванням
елементів один до одного та множенням елементів на дійсні (або комплекс-
ні) числа.
Множина L називається лінійним простором, якщо:
1. Задано закон, згідно з яким кожним двом елементам x ∈ L , y ∈ L
відповідає елемент множини L , який називається сумою x + y .
2. Задано закон, згідно з яким кожному елементу x ∈ L та кожному чи-
слу α ∈ R (або α ∈ C ) відповідає елемент αx , який називається добутком
елемента на число.
3. Виконуються вісім властивостей (для будь-яких елементів множини
80 1.5. ЛІНІЙНІ ПРОСТОРИ
L та будь-яких чисел):
а) x + y = y + x ;
б) ( x + y ) + z = x + ( y + x ) ;
в) існує такий елемент 0 ∈ L , що x + 0 = x ;
г) для кожного x ∈ L існує такий елемент (− x ) ∈ L , що x + (− x ) = 0 ;
(− x ) називають протилежним елементом;
д) α ( x + y ) = αx + αy ;
е) (α + β )x = αx + β x ;
ж) α (β x ) = (αβ )x ;
з) 1 ⋅ x = x .
Зауважимо, що у випадку, коли елементи множини L дозволяється
множити лише на дійсні числа α ∈ R , множину L називають дійсним ліній-
ним простором, а якщо розглядають можливість множити на комплексні чи-
сла, – комплексним.
Елементи лінійних просторів часто називають векторами.
Лінійною комбінацією векторів (елементів лінійного простору L) нази-
вається сума
α1x1 + α 2 x2 + ... + α n xn .
У випадку α1 = α 2 = ... = α n = 0 комбінація називається тривіальною.
Система елементів лінійного простору називається лінійно незалеж-
ною, якщо не існує її нетривіальної комбінації, яка дорівнює нулю, тобто
якщо α1x1 + α 2 x2 + ... + α n xn = 0 , то α1 = α 2 = ... = α n = 0 .
Система x1, x2 ,..., xn лінійно залежна, якщо існує її нульова нетривіаль-
на лінійна комбінація. Система лінійно залежна у тому і тільки тому випад-
ку, коли хоча б один з її елементів є лінійною комбінацією інших.
Система векторів x1, x2 ,..., xn ∈ L називається базисом лінійного прос-
тору L , якщо:
1) вона лінійно незалежна;
2) кожний елемент x ∈ L можна подати у вигляді лінійної комбінації
x = α1 x1 + α 2 x2 + ... + α n xn .
Коефіцієнти α1,α 2 ,...,α n називаються координатами вектора x у бази-
сі x1, x2 ,..., xn .
Кількість елементів базису називається розмірністю лінійного просто-
ру L .
Існують лінійні простори, в яких для будь-якого числа n знайдеться
система n лінійно незалежних векторів. Такі простори називають нескінчен-
новимірними.
Зрозуміло, що координати одного і того ж елемента x ∈ L залежать від
вибору базису. Нехай у просторі L вибрано два базиси: e1, e2 ,..., en (так зва-
ний старий) та e1′ , e2′ ,..., en′ (так званий новий). Зрозуміло, що кожний із век-
торів e1′ , e2′ ,..., en′ має у базисі e1, e2 ,..., en власні координати:
e1′ = h11e1 + h21e2 + ... + hn1en ,..., en′ = h1n e1 + h2 n e2 + ... + hnn en .
Розташуємо координати нових базисних векторів по стовпцях матриці:
 
h h12 ... h1n 
 11 
H =  h21 h22 ... h2 n  .
 ... ... ... ... 
 
h
 n1 h n2 ... h nn 
Ця матриця називається матрицею переходу від базису e1, e2 ,..., en до
базису e1′ , e2′ ,..., en′ (обов’язково DetH ≠ 0 ).
 x1 
 
x 
Якщо вектор х має у старому базисі стовпець координат X =  2  , а у
...
 
x 
 n
 x1′ 
 
 x2′ 
новому – стовпець X ′ =   , то X = HX ′ .
...
 
 x′ 
 n
Непорожня множина L1 ⊂ L називається лінійним підпростором, якщо:
а) сума будь-яких елементів x, y ∈ L1 належить множині L1 : x + y ∈ L1 ;
б) добуток будь-яких x ∈ L1 та α належить множині L1 : αx ∈ L1 .
Звернемо увагу на те, що наведені означення збігаються із відповідни-
ми означеннями для множини геометричних векторів.
Приклад 1.5.1. Множина геометричних векторів у просторі утворює
лінійний простір, розмірність якого дорівнює 3.
Прикладами лінійних підпросторів є:
а) множина векторів, що належать деякій площині (дійсно, їх сума і
добуток вектора на число знаходяться на площині);
б) множина векторів, розташованих на будь-якій прямій.
Множина, наприклад, одиничних векторів не утворює лінійного під-
простору, оскільки довжина суми відрізняється від 1.
Множина векторів, що мають у деякому базисі першу координату 1,
теж не утворює лінійного підпростору.
Приклад 1.5.2. Розглянемо множину квадратних матриць розміром
2 × 2 . Вона утворює лінійний простір розмірністю 4. Базисом цього простору
є, наприклад, четвірка
1 0 0 1 0 0 0 0
 ,  ,  ,   .
 0 0   0 0   1 0   0 1 
Очевидно, що їх лінійна комбінація дорівнює
 α1 α 2 
 
α 3 α 4 
і може бути нульовою лише у випадку α1 = ... = α 4 = 0 . Прикладами лінійних
підпросторів є:
а) множина матриць із нульовим першим рядком;

б) множина діагональних матриць;
1 0 0 0 0 1
в) множина симетричних матриць (базис  ,  ,   );
 0 0   0 1   1 0 
г) множина верхньотрикутних матриць.
Множина матриць A , у яких detA = 0 , не утворює підпростору, на-
приклад:
1 0 0 0 1 0  0 0
det  = 0, det  = 0 , але det   +    = 1.
 0 0   0 1   0 0   0 1 
 x1  
  
 x2  
Приклад 1.5.3. Розглянемо множину стовпців  , xi ∈ R  . Вона
 ...  
 xn  
називається арифметичним простором R n . Його базис утворюють n стовп-
ців
1 0 0
     
0 1 0
,
 ...   ... , ...,  ... 
     
0
    0 1
(або інші стовпці, якщо тільки визначник матриці із стовпців ненульовий).
Розмірність простору дорівнює n . Прикладом підпростору є множина
стовпців, перше число яких дорівнює 0. А от стовпці з одиницею на першій
позиції не утворюють підпростору, оскільки сума
1 1  2 
     
 x2   y 2   x 2 + y 2 
 ...  +  ...  =  ... 
     
x y
 n  n  n x + y n
першою має двійку і не є стовпцем такого ж вигляду.
Приклад 1.5.4. Розглянемо множину C [a; b] функцій, неперервних на
відрізку [a; b].
Оскільки сума f ( x ) + g ( x ) та добуток αf ( x ) – неперервні функції,
C [a; b] – лінійний простір. На відміну від попередніх прикладів розмірність
цього простору дорівнює ∞ . Дійсно, для будь-якого числа n можна вказати n
лінійно незалежних функцій, наприклад, 1, x, x 2 ,..., x n −1 .
Доведемо лінійну незалежність. Нехай
α 0 ⋅ 1 + α1x + α 2 x 2 + ... + α n −1x n −1 = 0 .
Відомо, що багаточлен хоча б з одним ненульовим коефіцієнтом має
не більше n − 1 дійсних коренів, отже, він дорівнює 0 не більше, ніж у n − 1
точках і дорівнює 0 у будь-яких точках лише у випадку
α 0 = α1 = … = α n −1 = 0 .
Розглянемо у множині неперервних функцій деякі підмножини та з'я-
суємо, які з них утворюють лінійні підпростори.
1. Багаточлени, степінь яких дорівнює 2, не утворюють лінійного під-
простору. Це одразу ж видно з того, що, наприклад, x 2 + 4 , 1 − x 2 – багато-
члени степеня 2, а їх сума дорівнює 5, тобто багаточлену степеня 0.
2. Багаточлени вигляду ax 2 + bx + c , де a , b , c – довільні числа, тоб-
то багаточлени степеня, не вищого за 2, утворюють лінійний підпростір.
Дійсно, сума (ax 2 + bx + c) + (a1 x 2 + b1 x + c1 ) має степінь, не вищий за
2, а добуток багаточлена на сталу k – степінь ≤ 2.
Приклад 1.5.5. Довести, що у просторі R3 стовпці
 1   −1  0   5 
       
 2 ,  0 ,  2 ,  4 
 3  1   3  0
       
утворюють лінійно залежну систему.
Розв'язання. Доведемо, що існують числа x1 , x2 , x3 , x4
( x12 + x22 + x32 + x42 ≠ 0) , такі, що
1  −1  0  5 0
         
x1  2  + x2  0  + x3  2  + x4  4  =  0  .
 3 1  3  0 0
         
Це рівняння можна перетворити до вигляду
 x1 − x2 + 5 x4 = 0,

2 x1 + 2 x3 + 4 x4 = 0,
3x + x + 3 x = 0.
 1 2 3
Маємо однорідну систему трьох рівнянь із чотирма невідомими. Із за-
гальної теорії лінійних систем відомо, що така система має безліч розв’язків
і кількість “вільних” невідомих n − R (n – кількість невідомих, R – ранг мат-
риці коефіцієнтів). У нашому випадку R≤3, отже, хоча б одне із x1 , x2 , x3 ,
x4 можна вибирати будь-яким. Наприклад, в системі
 x1 − x2 = −5 x4 ,

2 x1 + 2 x3 = −4 x4 ,
3 x + x + 3 x = 0
 1 2 3
спробуємо взяти x4 = 1 :
 x1 − x2 = −5,

2 x1 + 2 x3 = −4,
3 x + x + 3 x = 0,
 1 2 3
звідки x1 = 1 , x2 = 6 , x3 = −3 . Отже, нетривіальна лінійна комбінація стовпців
дорівнює 0, а це є означенням лінійної залежності.
1  2  −7 
     
Приклад 1.5.6. Довести, що стовпці e1 =  1 , e2 =  0 , e3 =  1 
 −1  3 0
     
 −3 
 
утворюють лінійно незалежну систему. Знайти координати стовпця e =  3 
1
 
в базисі e1 , e2 , e3 .
Розв'язання. Розглянемо лінійну комбінацію xe1 + ye2 + ze3 = 0 :
 1   2   −7   0 
       
x 1  + y  0  + z  1  =  0  ,
 −1  3   0   0 
       
 x + 2 y − 7 z = 0,

 x + z = 0,
− x + 3 y = 0.

Визначник системи
1 2 −7
∆= 1 0 1 = −26 ≠ 0 ,
−1 3 0
тому система має єдиний розв’язок x = y = z = 0 , тобто e1 , e2 , e3 – лінійно
незалежні.
Нехай x1 , x2 , x3 – координати e в базисі e1 , e2 , e3 , тобто
 −3  1  2  −7   x1 + 2 x2 − 7 x3 = −3,
        
 3  = x1  1  + x2  0  + x3  1  ,  x1 + x3 = 3,
1  −1  3  0  −x + 3 x = 1.
         1 2
Отже, система сумісна, x1 = 2 , x2 = 1 , x3 = 1 – координати e.
 a11   a1n 
   
 a 21   a2n 
Зауваження. Легко бачити, що стовпці  , ...,  утворюють
...  ... 
   
a
 n1  a
 nn 
n
лінійно незалежну систему в просторі R у тому і лише тому випадку, коли
a11 ... a1n
a21 ... a2 n
∆= ≠ 0,
... ... ...
an1 ... ann
а множина будь-яких n + 1 стовпців у просторі R n завжди лінійно залежна.
Приклад 1.5.7. Наведемо приклади нескінченновимірних лінійних
просторів:
1. Множина P усіх багаточленів. Дійсно, для будь-якого числа n іс-
нує лінійно незалежна система, що містить n функцій, наприклад:
1, x , x 2 ,…, x n −1 .
2. Множина непарних тригонометричних багаточленів
{b1 sin x + b2 sin 2 x + ... + bn sin nx + ...}.
3. Множина парних тригонометричних багаточленів
{a0 + a1 cos x + a2 cos 2 x + ... + an cos nx + ...} .
4. Множина тригонометричних багаточленів
{a0 + a1 cos x + b1 sin x + ... + an cos nx + bn sin nx + ...}.
5. Множина C [a; b] неперервних функцій.
Приклад 1.5.8. На площині розглянуто два
базиси: i , j та новий, одержаний із i , j поворо-
том на 300 проти годинникової стрілки
(рис. 1.5.1). Записати матрицю переходу Н.
Розв’язання. Відомо, що матриця H утво-
рена із стовпців координат e1′ та e '2 у базисі i , j .
Оскільки | e '1 |=| e '2 |= 1 , їх координатами є Рис. 1.5.1
 cos 30 0   − sin 30 0 
e '1 =  0
, e ' 2 =  
 cos 30 0  .
 sin 30   
 3 1
 − 
Маємо H =  2 2.
 1 3
 
 2 2 
Приклад 1.5.9. У просторі P2 поліномів степеня, не вищого за 2, роз-
глянуто базиси e1 , e2 , e3 ( e1 = 1 , e2 = x , e3 = x 2 ), e'1 , e'2 , e'3 (e'1 = 1 + x,
e'2 = −1 + 2 x + x 2 , e'3 = 3 − 2 x 2 ) . Скласти матрицю H . Знайти координати по-
лінома f ( x ) у базисі e1 , e2 , e3 , якщо його координати у базисі e'1 , e'2 , e'3
дорівнюють (1; − 1; 2 ) .
Розв'язання. Оскільки e'1 = 1 + x , стовпець його координат у старому
1  −1 3
     
базисі 1, x , x 2 –  1  . Аналогічно для e'2 маємо  2  , а для e'3 –  0  . За-
 0 1  −2 
     
 1 −1 3 
 
пишемо матрицю переходу: H =  1 2 0  . Поліном f ( x) = e'1 −e' 2 +2e'3 у
 0 1 −2 
 
новому базисі e'1 , e'2 , e'3 має стовпець координат
 x'1   1 
   
 x' 2  =  −1 ,
 x'   2 
 3  
тому у базисі e1 , e2 , e3 він має координати
 x1   x'1   1 −1 3  1   8 
        
 x2  = H  x' 2  =  1 2 0  −1 =  −1  .
x   x'   0 1 −2  2   −5 
 3  3     
Цікаво перевірити відповідь безпосередньо:
f ( x) = 1(1 + x) − 1(−1 + 2 x + x 2 ) + 2(3 − 2 x 2 ) = 8 − x − 5 x 2 .
1.5.2. Лінійні відображення. Лінійні перетворення (лінійні оператори).
Матриця лінійного відображення
Нехай L та L1 – два лінійних простори. Під відображенням A просто-
ру L у простір L1 розуміємо закон, за яким кожному елементу х простору L
відповідає єдиний елемент y простору L1 :
y = A( x), A : L → L1 .
Відображення A називається лінійним, якщо для будь-яких елементів
x1, x2 ∈ L та будь-якого числа α виконуються рівності
A( x1 + x2 ) = A( x1 ) + A( x2 ) , A(αx1 ) = αA( x1 ) .
Зауважимо, що знаки “+” ліворуч і праворуч означають дві, взагалі ка-
жучи, різні операції додавання елементів: x1 + x2 – сума елементів y просторі
L , а A( x1 ) + A( x2 ) – у просторі L1 (див. приклад 1.5.10).
Лінійне відображення A називається лінійним перетворенням, якщо L1
збігається з L , тобто A: L → L .
Часто лінійне відображення та лінійне перетворення називають також
лінійним оператором.
Відображення іноді зручно зображати схематично (рис. 1.5.2) у вигляді
“перетворювача”, на вхід якого надходить елемент x ∈ L , а на виході
з’являється елемент y ∈ L1 .
Якщо в лінійних просторах L та L1 вибрано базиси e1,..., en та f1,..., f m ,
то лінійне відображення можна задавати у координатній формі. Розглянемо
координати елементів х та y (рис. 1.5.3).
Рис. 1.5.2
Рис. 1.5.3
У матричному вигляді y = Ax , або
1.5.2. ЛІНІЙНІ ВІДОБРАЖЕННЯ. ЛІНІЙНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ 87
 y1   a11 a12 ... a1n  x1 

    2 
 y   a 21 a 22 ... a 2 n  x 
2
 =  ...  ,
...
   ... ... ... ...
 
 m   am1 a m 2 ... a mn  n 
y    x 
 a11 ... a1n 
 
де матриця  ... ... ...  утворена із n стовців. Перший стовпець – це ко-
a 
 m1 ... a mn 
ординати вектора A(e1 ) , другий – вектора A(e2 ) і т.п. Отже, матриця утворе-
на із координат образів базисних елементів при відображенні A і називаєть-
ся матрицею лінійного відображення A . Її позначають, як правило, теж літе-
рою A , отже, у матричному вигляді y = Ax , де y та x – матриці-стовпці. За-
уважимо, що в записі відсутні дужки.
Якщо A : L → L , то його матриця – квадратна розміром n × n .
Приклад 1.5.10. Нехай L – множина геометричних векторів на пло-
щині, L1 = R . Розглянемо відображення A , що скалярно помножає будь-який
вектор x ∈ L на який-небудь вектор a (наприклад a = 2i + j ):
A : x → x ⋅ a ∈ R (число). Довести, що A – лінійне відображення.
Розв'язання. За властивістю звичайного скалярного добутку
A( x1 + x2 ) = ( x1 + x2 ) ⋅ a = x1a + x2 a ,
звідки
A( x1 + x2 ) = A( x1 ) + A( x2 ) .
Звернемо увагу, що ліворуч знак “+” означає суму векторів, а право-
руч – суму звичайних чисел.
Зрозуміло, що A(αx1 ) = (αx1 )a = α ( x1 ⋅ a ) = αA( x1 ) , що й треба було до-
вести.
Приклад 1.5.11. Нехай A – лінійне відображення L y L1 . Довести, що
A(0 ) = 0 .
Розв'язання. За властивістю лінійності A(− x ) = − A( x ) (ми розглянули
α = −1 ), тоді
A(0 ) = A( x − x ) = A( x ) − A( x ) = 0 ,
отже, образом нуля при будь-якому лінійному відображенні завжди буде
нуль.
Приклад 1.5.12. Нехай A : R → R за правилом A( x ) = x 2 . Чи буде A
лінійним перетворенням?
Розв'язання. Ні, не буде, тому що A( x + y ) = ( x + y )2 (за означенням),
але A( x ) = x 2 , A( y ) = y 2 , ( x + y )2 ≠ x 2 + y 2 .
Можна розглянути і другу властивість лінійності:
A(5 x ) = (5 x )2 = 25 x 2 ≠ 5 A( x ) .
Приклад 1.5.13. Чи буде лінійним перетворенням функція f : R → R ,
така, що f ( x ) = 2 x + 3 ?
Розв'язання. Ні, не буде. Дуже просто переконатися в цьому, підстави-
вши нуль замість х (див. приклад 1.5.11):
f (0) = 2 ⋅ 0 + 3 = 3 ≠ 0 .
Підкреслимо, що звичайна лінійна функція y = kx + b при b ≠ 0 не є
лінійним оператором.
 x1 
Приклад 1.5.14. Розглянемо простір R . Нехай для x =  x2  визначено
3
x 
 3
операцію
 1 2 3  x1 
  
y = A( x) =  0 −1 2  x2  .
 4 5 0  x 
  3 
Довести, що A – лінійний оператор.
Розв'язання. За означенням добутку матриць
 y1   x1 + 2 x2 + 3 x3 
   
y =  y 2  =  −x2 + 2 x3  .
 y   4x + 5x 
 3  1 2 
Очевидно, що A(αx ) = αA( x ) , тому що кожна координата x1 , x2 та x3
одержує однаковий множник α . Знайдемо A( x + z ) :
 1 2 3  x1 + z1   x1 + z1 + 2( x2 + z 2 ) + 3( x3 + z3 ) 
    
A( x + z ) =  0 −1 2  x2 + z 2  =  ...  = Ax + Az ,
 4 5 0  x + z   ... 
  3 3   
звідки випливає, що A – лінійний оператор.
Зауваження. Зрозуміло, що множення будь-якої матриці розміром
3× 3 на стовпець із R3 буде лінійним оператором, що діє у просторі R3 , ана-
логічно множення матриці n × n на стовпець із n чисел буде лінійним
оператором, що діє в просторі R n .
Приклад 1.5.15. Нехай L = R n , перетворення A діє за правилом
 x1   x1 − 2 x2 
   
 x2  → A → 0 .
x   x +x 
 3  3 1 
Довести, що A – лінійне перетворення, і записати його матрицю в ба-
1  0 0
     
зисі e1 =  0 , e2 = 1 , e3 =  0  .
0 0 1 
     
Розв'язання. За означенням
 ( x1 + y1 ) − 2( x2 + y 2 ) 
 
A( x + y ) =  0 .
 (x + y ) + (x + y ) 
 3 3 1 1 
Легко бачити, що
 x1 − 2 x2   y1 − 2 y 2 
   
A( x + y ) =  0  +  0  = A( x) + A( y ).
 x +x   y +y 
 3 1   3 1 
 αx1 − 2αx2   x1 − 2 x2 
   
Аналогічно A(αx) =  0  = α 0  = αA( x),
 αx + αx   x +x 
 3 1   3 1 
отже, A – лінійне перетворення R3 → R 3 . Щоб скласти його матрицю, пода-
мо на вхід перетворювача A по черзі три базисні вектори:
1  1 − 2 ⋅ 0   0 0 − 2
       
e1 =  0  → А →  0  , e2 = 1  → А →  0  ,
0  0 +1   0 0 + 0
       
 0  0 − 2 ⋅ 0
   
e3 =  0  → А →  0  .
1   1+ 0 
   
Залишилось записати три одержаних стовпці у матрицю:
 1 −2 0 
 
A = 0 0 0 .
1 0 1
 
Звернемо ще раз увагу читача на те, що добуток матриці A на матри-
цю-стовпець
 1 −2 0  x1   x1 − 2 x2 
    
 0 0 0  x2  =  0 
 1 0 1  x   x + x 
  3   1 3 
збігається з результатом дії лінійного перетворення на елемент x ∈ R 3 .
Приклад 1.5.16. Нехай A – відображення R3 → R 2 , що діє за прави-
лом
 x1 
   x2 
 x2  → А →   .
x   x1 
 3
Довести, що A – лінійне відображення, і записати його матрицю у
1  0 0
      1  0
стандартних базисах e1 =  0 , e2 = 1 , e3 =  0  та f1 =  , f 2 =   .
0 0 1  0 1 
     
 x + y 2   x2   y 2  αx  x 
A( x + y ) =  2  =   +   = Ax + Ay , A(αx) =  2  = α  2  = αA( x) ,
 x1 + y1   x1   y1   αx1   x1 
отже, A – лінійне відображення.
Знайдемо образи елементів базису при відображенні A :
1   0  0
  0   1    0
e1 =  0  →  , e2 = 1  →  , e3 =  0  →   .
 0  1   0  0 1   0 
     
Запишемо матрицю
 0 1 0
A =   .
1 0 0
Очевидно, що
 x1 
 0 1 0    x2 
  x2  =   .
 1 0 0    x1 
 x3 
Приклад 1.5.17. Розглянемо множину векторів на площині, що почи-
наються у точці (0;0). Нехай A – перетворення, що здійснює поворот кожно-
го вектора на кут ϕ проти годинникової стрілки.
Записати матрицю перетворення A у стандартному базисі i , j .
Розв'язання. Зобразимо результати дії перетворення A на базисні век-
тори i , j (рис. 1.5.4).
Рис. 1.5.4
Оскільки при повороті довжина векторів не змінюється, вектор Ai має
координати (cos ϕ ; sinϕ ) , а вектор Aj − (−sin ϕ ; cos ϕ ) . Отже, матриця
 cos ϕ −sin ϕ 
A =   називається матрицею повороту. Вона має деякі цікаві
 sin ϕ cos ϕ 
властивості. Наприклад, лінійне перетворення із оберненою матрицею здійс-
нює поворот на кут ϕ вже за годинниковою стрілкою. Дійсно,
 cos ϕ sin ϕ   1   cos ϕ sin ϕ 1   cos ϕ 
A −1 =   , A −1  =    =   ,
 −sin ϕ cos ϕ   0   −sin ϕ cos ϕ  0   −sin ϕ 
тобто вектор i повернувся за годинниковою стрілкою. Перетворення із мат-
рицею A 2 здійснює поворот на подвійний кут 2ϕ :
 cos ϕ −sin ϕ  cos ϕ −sin ϕ   cos 2 ϕ − sin 2 ϕ −2 sin ϕ cos ϕ 

2
A =   = =
 sin ϕ cos ϕ  sin ϕ cos ϕ   2 sin ϕ cos ϕ cos 2 ϕ − sin 2 ϕ 
 cos 2ϕ −sin 2ϕ 
=  .
 sin 2ϕ cos 2ϕ 
Взагалі дія An приводить до повороту на кут nϕ .
Приклад 1.5.18. Очевидно, що за властивостями похідної операція
d D
: f ( x) → f ′( x) є лінійним перетворенням лінійного простору функцій,
dx
нескінченно диференційовних на інтервалі (a, b ) . Розглянемо підпростір Pn
багаточленів степеня, не вищого за n . Записати матрицю D : Pn → Pn у бази-
сах:
1) 1, x, x 2 ,..., x n ;
2) 1, x − 1, ( x − 1)2 ,..., ( x − 1)n ;
x x2 xn
3) 1, , ,..., .
1! 2! n!
Розв'язання.
1. Знайдемо образи елементів базису при перетворенні D :
D(1) = 0 ,
D( x ) = x′ = 1 ,
( )
D x2 = 2x ,
………….
( )
D x n = nx n −1 .
Залишилося розкласти одержані багаточлени за базисом 1, x,..., x n :
0 = 0 ⋅ 1 + 0 ⋅ x + ... + 0 ⋅ x n ,
1 = 1 ⋅ 1 + 0 ⋅ x + ... + 0 ⋅ x n ,
2 x = 0 ⋅ 1 + 2 ⋅ x + ... + 0 ⋅ x n ,
3 x 2 = 0 ⋅ 1 + 0 ⋅ x + 3 ⋅ x 2 + ... + 0 ⋅ x n ,
……………..…………………..
nx n −1 = 0 ⋅ 1 + 0 ⋅ x + ... + n ⋅ x n −1 + 0 ⋅ x n .
Запишемо результати по стовпцях матриці:
 0 1 0 0 ... 0 
 
 0 0 2 0 ... 0 
 0 0 0 3 ... 0 
 .
 ... ... ... ... ... ... 
 0 0 0 0 ... n 
 
 0 0 0 0 ... 0 
 
( ′
)
2. Оскільки ( x − 1)i = i( x − 1)i −1 , матриця матиме такий же вигляд, як і
в п. 1.
xn
3. Знайдемо похідні від багаточленів 1, x, ..., :
n!
n
1′ = 0 = 0 ⋅ 1 + 0 ⋅ x + ... + 0 ⋅ x ,
n!
n
x′ = 1 = 1 ⋅ 1 + 0 ⋅ x + ... + 0 ⋅ x ,
n!
′
 x2  n
  = x = 0 ⋅1 + 1 ⋅ x + ... + 0 ⋅ x ,
 2!  n!
 
′
 x3  2 2 n
  = x = 0 ⋅1 + 0 ⋅ x + 1 ⋅ x + ... + 0 ⋅ x ,
 3!  2! 2! n!
 
′ n −1 n −1
 xn  x x 2
x x n
  =
 n!  (n − 1)! = 0 ⋅1 + 0 ⋅ x + 0 ⋅ 2! + ... + 1 ⋅ (n − 1)! + 0 ⋅ n! .
 
Запишемо необхідні координати по стовпцях і одержимо матрицю
 0 1 0 0 ... 0 
 
 0 0 1 0 ... 0 
 0 0 0 1 ... 0 
 .
 ... ... ... ... ... ... 
 0 0 0 0 ... 1 
 
 0 0 0 0 ... 0 
 
Приклад 1.5.19. Записати матрицю відображення, що діє у просторі
функцій вигляду f ( x ) = a0 + a1 cos x + b1 sin x + ... + an cos nx + bn sin nx (триго-
D
нометричних багаточленів) за правилом f ( x) → f ' ( x) . Базис –
{1, cos x, sin x,..., cos nx, sin nx}.
D(1) = 0 ,
D(cos x ) = − sin x ,
D(sin x ) = cos x ,
……………...……….
D ( cos nx ) = − n sin nx = 0 ⋅ 1 + 0 ⋅ cos x + 0 ⋅ sin x + ... + 0 ⋅ cos nx − n ⋅ sin nx ,
D(sin nx ) = n ⋅ cos nx = 0 ⋅ 1 + ... + n ⋅ cos nx + 0 ⋅ sin nx .
Запишемо матрицю із стовпців:
 0 0 0 ... 0 0 
 
 0 0 1 ... 0 0 
 0 − 1 0 ... 0 0 
∆= .
 ... ... ... ... ... ... 
 0 0 0 ... 0 n 
 
 0 0 0 ... − n 0 
 
Приклад 1.5.20. Розглянемо лінійний простір L – множину матриць

розміром 2 × 2 . Нехай перетворення A діє за правилом
1 2
В → А →   В .
 10 − 1 
Записати матрицю A , якщо у просторі L вибрано базис
1 0 0 1 0 0  0 0
E1 =  , E 2 =  , E3 =  , E 4 =   .
 0 0 0 0 1 0 0 1
Розв'язання. Знайдемо, на що перетворяться матриці Ei при перетво-
ренні A :
 1 2  1 0   1 0 
E1 →    =   = 1 ⋅ E1 + 0 ⋅ E2 + 10 ⋅ E3 + 0 ⋅ E4 ;
10 −1 0 0  10 0 
 1 2  0 1   0 1 
E2 →    =   = 0 ⋅ E1 + 1 ⋅ E2 + 0 ⋅ E3 + 10 ⋅ E4 ;
 10 −1  0 0   0 10 
 1 2  0 0   2 0 
E3 →    =   = 2 ⋅ E1 − 1 ⋅ E3 ;
 10 −1  1 0   − 1 0 
 1 2  0 0   0 2 
E4 →    =   = 2 ⋅ E2 − 1 ⋅ E4 .
10 −1 0 1   0 −1
Координати запишемо по стовпцях:
1 0 2 0
 
0 1 0 2
A= .
10 0 −1 0 
 
 0 10 0 − 1 
Матриця A має розмір 4 × 4 , оскільки простір L має розмірність 4.
Приклад 1.5.21. Нехай C [a; b] – множина функцій, неперервних на
відрізку [a; b], а перетворення A діє за правилом
b
f(x)→ A → ∫ f ( x )dx .
a
Довести, що A – лінійне відображення.
Розв’язання. Дійсно, за властивостями визначеного інтервала
b b b
A( f + g ) = ∫ ( f ( x) + g ( x))dx = ∫ f ( x)dx + ∫ g ( x)dx ,
a a a
b b
A(αf ) = ∫ αf ( x)dx = α ∫ f ( x)dx.
a a
Таке лінійне відображення, що діє над елементами функціональних
просторів і ставить у відповідність функції число, має назву “лінійний
функціонал”.
Якщо розглянутий лінійний функціонал діє у просторі L = Pn багато-
членів степеня, не вищого за n , то можна записати у базисі 1, x, x 2 , ..., x n йо-
го матрицю. Як завжди, знаходимо, на що перетворюються елементи базису

при відображенні A :
b b
x2 b 1 2
1 → ∫ 1dx = b − a; x → ∫ xdx = = (b − a 2 ),
a a 2 a 2
а у загальному випадку
b
x n +1 b 1
n n
x → ∫ x dx = = (b n +1 − a n −1 ).
a n +1 a n +1
Оскільки перетворення A діє із простору Pn (розмірність n + 1 ) у прос-
тір R1 (розмірність 1), то його матриця A має розмір 1 × ( n + 1) , тобто
 b 2 − a 2 b n +1 − a n +1 
A = b − a ... .
 2 n +1 
Приклад 1.5.22. При лінійному перетворенні A : R 2 → R 2 вектор

−i + j перетворюється на вектор i + j , а 2i + 3 j – на 8i + 18 j . Записати ма-
трицю перетворення у базисі i , j .
Розв'язання. У матричному вигляді
 y1   a11 a12  x1 
  =    ,
y
 2   21a a 22  x 2 
де ( x1; x2 ) – координати входу, а ( y1; y2 ) – виходу. За умовою маємо
 a11 a12  −1 1 −a11 + a12 = 1,
   =  , 
 a21 a 22  1  1  −a 21 + a 22 = 1,
або 
 a11 a12  2   8 
   =  , 2a11 + 3a12 = 8,
 a21 a 22  3  18   2a 21 + 3a 22 = 18.
Легко переконатися в тому, що система має єдиний розв’язок, а саме:
a11 = 1 , a12 = 2 , a21 = 3 , a22 = 4 ,
1 2
A= .
3 4
1.5.3. Змінення матриці лінійного відображення при заміні базису
Розглянемо лінійне відображення A : L → L1 . Якщо в лінійних просто-
рах L та L1 відповідно вибрано базиси e1, ..., en та f1,..., f m , то відображенню
відповідає його матриця
 a11 a12 ... a1n 
 
 a a ... a2n 
A =  21 22
.
... ... ... ... 
 
 am1 am 2 ... amn 
Нехай у просторах L та L1 вибрано інші базиси – e1′, ..., en′ та f1′, ..., f m′ .
Відомо, що базиси e1, ..., en та e1′, ..., en′ зв’язані матрицею переходу H , яку
1.5.3. ЗМІНЕННЯ МАТРИЦІ ЛІНІЙНОГО ВІДОБРАЖЕННЯ ПРИ ЗАМІНІ БАЗИСУ 95
було розглянуто у підрозд. 1.5.1. Аналогічно базиси f1, ..., f m та f1′, ..., f m′ у
просторі L1 зв’язані матрицею переходу G . Нагадаємо, що Det H ≠ 0 ,
Det G ≠ 0 .
Лінійне відображення A має у базисах e1′, ..., en′ та f1′, ..., f m′ матрицю
A′ = G −1AH , де G −1 – обернена матриця.
Важливим випадком цієї формули є такий, коли A – лінійне
перетворення A: L → L.
Якщо e1, ..., en та e1′, ..., en′ – базиси у просторі L , зв’язані матрицею
переходу H , то матриця A′ лінійного перетворення у базисі e1′, ..., en′ має ви-
гляд A′ = H −1AH .
Приклад 1.5.23. Матриця лінійного перетворення A : R 2 → R 2 дорів-
1 1 G G
нює A =   у базисі i , j . Знайти матрицю A′ перетворення A у базисі
1 1 G G
f1, f 2 , одержаному із базису i , j поворотом на
кут 45o проти годинникової стрілки (рис. 1.5.5).
−1
Розв'язання. Відомо, що A′ G= H G AH , де
H – матриця переходу від базису i , j до базису
G G
f1, f 2 .
Знайдемо H . Для G цього G необхідно знайти
координати векторів f1 та f 2 і записати їх по Рис. 1.5.5
стовпцях. Зрозуміло, що
 1 1 
G 1 1  G  1 1   − 
2 2
f1 ; , f 2  − ;  , отже, H =  1 1 
.
 2 2  2 2 
 
 2 2 
Знайдемо обернену матрицю H −1 довільним методом. Легко бачити,
що
 1 1 
 
H = −1  2 2 .
− 1 1 
 
 2 2
G G
Для запису матриці лінійного перетворення A у базисі f1, f 2 виконуємо
такі дії:
 1 1   1 − 1  2  
1 − 1 
     2
2 2 1 1 2 2  2  2 2   2 0
A ' = H −1AH =   
 1  = 2 = .
− 1 1   1 1   1 
  0  1 1  0 0 
0  
 2 2   2 2   2 2 
Приклад 1.5.24. Нехай D – операція знаходження похідної у лінійно-
му просторі P2 поліномів степеня, не вищого за 2. Знайти матрицю перетво-
рення D у базисі e1′ = 1 + x , e2′ = x + 2x 2 , e3′ = 3x 2 − 1 .
Розв'язання. У базисі 1, x , x 2 матриця D має вигляд

0 1 0
 
D = 0 0 2 .
0 0 0
 
Знайдемо H – матрицю переходу від базису 1, x , x 2 до базису e1′ , e2′ , e3′ :
e1′ = 1 ⋅ 1 + 1 ⋅ x + 0 ⋅ x 2 , e2′ = 0 ⋅ 1 + 1 ⋅ x + 2 ⋅ x 2 , e3′ = −1 ⋅ 1 + 0 ⋅ x + 3 ⋅ x 2 ,
отже,
 1 0 −1
 
H = 1 1 0  .
0 2 3 
 
−1
Знайдемо будь-яким способом H :
 3 −2 1 
 
H −1 =  −3 3 −1 ,
 2 −2 1 
 
тоді
 3 −2 1  0 1 0  1 0 −1  3 −5 −12 
−1      
∆' = H DH =  −3 3 −1 0 0 2  1 1 0  =  −3 9 18 .
 2 −2 1  0 0 0  0 2 3   2 −6 −12 
     
Приклад 1.5.25. Як зміниться матриця лінійного перетворення
A : L → L1 , якщо в базисі поміняти місцями два елементи?
Розв'язання. Розглянемо випадок, коли простір L має розмірність 3, а
матриця в базисі e1 , e2 , e3 має вигляд
 a11 a12 a13 
 
A =  a21 a22 a23  .
a 
 31 a32 a33 
Перейдемо до базису e1 , e2 , e3 . Матрицею переходу буде
 0 1 0
 
H = 1 0 0 .
0 0 1
 
Легко переконатися в тому, що H −1 = H , отже, в базисі e1 , e2 , e3 мат-
риця лінійного перетворення матиме вигляд
 0 1 0  a11 a12 a13  0 1 0   a22 a21 a23 
     
A' = H −1AH =  1 0 0  a21 a22 a23  1 0 0  =  a12 a11 a13  .
 0 0 1  a    a33 
  31 a32 a33  0 0 1   a32 a31
Таким чином, місцями помінялись два рядки та два стовпці.
1.5.4. ВЛАСНІ ВЕКТОРИ. МАТРИЦЯ ЛІНІЙНОГО ОПЕРАТОРА В БАЗИСІ З ВЛАСНИХ ВЕКТОРІВ 97
1.5.4. Власні вектори. Матриця лінійного оператора в базисі з власних

векторів
Якщо A – лінійний оператор у дійсному векторному просторі L , то
вектор x ≠ 0 , який задовольняє співвідношенню Ax = λx , де λ – скаляр, на-
зивається власним вектором оператора A , а число λ – власним значенням
оператора, яке відповідає власному вектору x .
Для знаходження власного вектора x = ( x1 , x2 ,..., xn ) , який відповідає
власному значенню λ , треба розв’язати таку систему лінійних рівнянь:
 x1   0 
   
 x  0 
(A − λE ) 2  =   .
... ...
   
x 
 n  0 
Це рівняння має ненульовий розв’язок, якщо Det (A − λE ) = 0 . Рівняння
Det ( A − λ E ) = 0 відносно невідомого λ називається характеристичним рів-
нянням оператора A . Власними значеннями оператора A є дійсні корені ха-
рактеристичного рівняння. Розгорнутий вигляд характеристичного рівняння:
a11 − λ a12 a13 ... a1n
a 21 a 22 − λ a 23 ... a2n
= 0,
... ... ... ... ...
a n1 an 2 a n3 ... a nn − λ
або (якщо розкрити визначник)
(−1) n λn + (−1) n −1 A1λn −1 + (−1) n − 2 A2 λn − 2 + ... + (−1) An −1λ + An = 0 ,
де A1 – сума діагональних елементів матриці A (слід матриці), A2 – сума
всіх діагональних мінорів другого порядку; An – визначник матриці A .
Враховуючи теорему Вієта, маємо: сума коренів характеристичного рівняння
дорівнює її сліду. Характеристичний багаточлен не залежить від вибору ба-
зису.
Якщо лінійний оператор A в n -вимірному просторі L має n попарно
різних власних значень, то власні вектори, що відповідають цим значенням,
лінійно незалежні і утворюють “власний базис” у просторі L . Матриця A
оператора A у цьому базисі має діагональний вигляд:
 λ1 0 ... 0 
 
 0 λ 2 ... 0 
 ... ... ... ...  ,
 
 0 0 ... λп 
причому діагональними елементами будуть саме ці власні значення. Нагада-
ємо, що матриця лінійного оператора в базисі e1 , e2 ,..., en – це матриця, стов-
пці якої – координати векторів Ae1, Ae2 ,..., Aen у базисі e1 , e2 ,..., en . А якщо
e1 , e2 ,..., en – власні, то
Ae1 = λ1e1 = (λ1 ,0,...,0); Ae2 = λ2e2 = (0, λ2 ,0,...,0);...; Aen = λnen = (0,0,..., λn ) .
Наявність у лінійного оператора, заданого в n -вимірному просторі, n
різних власних чисел є достатньою, але не необхідною умовою зведення ма-
триці до діагонального вигляду.
Приклад 1.5.26. Довести, що якщо x – власний вектор лінійного опе-
ратора A , який відповідає власному значенню λ , то αx – теж власний век-
тор оператора A , який відповідає тому ж самому значенню λ ( α ∈ R , α ≠ 0 ).
Розв'язання. Треба довести, що A(αx ) = λ (αx ) , якщо Ax = λx . Скорис-
таємося лінійністю оператора A : A(αx ) = αAx = αλx = λ (αx ) .
Приклад 1.5.27. Довести, що якщо власному значенню λ лінійного
оператора A відповідає k лінійно незалежних власних векторів x1 , x2 ,..., xk ,
то кожний вектор α1 x1 + α 2 x2 + ... + α k xk – це власний вектор оператора A ,
який відповідає тому ж значенню λ ( α1 , α 2 ,…, α k ∈ R ).
Розв'язання. За означенням лінійного оператора
A(α1 x1 + α 2 x2 + ... + α k xk ) = α1 Ax1 + α 2 Ax2 + ... + α k Axk =
= α1λx1 + α2λx2 + ... + αk λxk = λ(α1x1 + α2 x2 + ... + αk xk ),
тобто A(α1x1 + ... + αk xk ) = λ(α1x1 + ... + αk xk ) , а це й означає, що α1 x1 + ... + α k xk –
власний вектор оператора A , який відповідає власному значенню λ . Під-
простір Lλ простору L , який породжується власними векторами x1 , x2 ,..., xk
оператора A , що відповідають одному і тому ж значенню λ , називається
власним підпростором оператора A , який відповідає власному значенню λ .
Приклад 1.5.28. Знайти власні значення і власні вектори лінійного
оператора A у лінійному просторі L , якщо матриця A цього оператора в де-
якому базисі має вигляд:
 3 8
1) A =   , L – дійсний лінійний простір;
 2 3
 1 2
2) A =   , L – комплексний лінійний простір;
 −2 1 
 6 1 −5 
 
3) A =  3 2 −3  .
 7 1 −6 
 
 3 8 1 0 3 − λ 8 
1. Оскільки A − λE =   − λ   =   , то характери-
 2 3   0 1   2 3 − λ 
3−λ 8
стичне рівняння має вигляд = 0 , або (3 − λ )2 − 16 = 0 . Корені цьо-
2 3−λ
го рівняння: λ1 = −1, λ2 = 7 .
Для знаходження власного вектора x , який відповідає власному зна-
ченню λ , треба розв’язати таку систему лінійних рівнянь:
1.5.4. ВЛАСНІ ВЕКТОРИ. МАТРИЦЯ ЛІНІЙНОГО ОПЕРАТОРА В БАЗИСІ З ВЛАСНИХ ВЕКТОРІВ 99
 x  0
( A − λE ) 1  =   .
 x2   0 
Для λ1 = −1 та λ2 = 7 відповідно маємо системи
4 x1 + 8 x2 = 0, −4 x1 + 8 x2 = 0,
 
2 x1 + 4 x2 = 0, 2 x1 − 4 x2 = 0.
 −2   2
Розв’язками цих систем є x 1 = c1  , x 2 = c2   , де c1 і c2 – довільні
1 1
дійсні числа (відмінні від нуля).
1− λ 2
2. Розв’яжемо характеристичне рівняння = 0,
−2 1 − λ
(1 − λ )2 + 4 = 0 , (1 − λ )2 = −4 , 1 − λ = ±2i .
Тоді λ1 = 1 + 2i , λ1 = 1 − 2i – власні значення лінійного оператора
(нагадаємо, що простір L – комплексний).
Для λ1 = 1 + 2i і λ1 = 1 − 2i маємо системи (або рівняння) для знахо-
дження власних векторів
− 2ix1 + 2 x2 = 0, 2ix1 + 2 x2 = 0,
 
− 2 x1 − 2ix2 = 0, − 2 x1 + 2ix2 = 0.
1 1 
Розв’язки (тобто власні вектори) цих систем такі: c1   та c2   , де c1
i   −i 
і c2 – довільні відмінні від нуля числа.
3. Складемо та розв’яжемо характеристичне рівняння
6−λ 1 −5
3 2−λ −3 = 0 .
7 1 −6 − λ
Розкриваючи визначник, одержуємо рівняння − λ3 + 2λ2 + λ − 2 = 0
(зверніть увагу на те, що коефіцієнт при λ2 дорівнює сліду матриці
6 + 2 − 6 = 2 , а визначник матриці A дорівнює – 2 , як і вільний член рівнян-
ня). Розв’язки цього рівняння: λ1 = 1, λ2 = 2 , λ3 = −1 (сума коренів збігається
зі слідом матриці).
Знайдемо координати власних векторів, підставляючи в систему
(6 − λ ) x1 + x2 − 5 x3 = 0,

3 x1 + (2 − λ ) x2 − 3 x3 = 0,
7 x + x − (6 + λ ) x = 0
 1 2 3
послідовно власні значення λ1 = 1 , λ2 = 2 , λ3 = −1 :
5 x1 + x2 − 5 x3 = 0, 4 x1 + x2 − 5 x3 = 0, 7 x1 + x2 − 5 x3 = 0,
  
3 x1 + x2 − 3 x3 = 0, 3 x1 − 3x3 = 0, 3 x1 + 3 x2 − 3 x3 = 0,
7 x + x − 7 x = 0, 7 x + x − 8 x = 0, 7 x + x − 5 x = 0.
 1 2 3  1 2 3  1 2 3
Нагадаємо, що визначники цих систем дорівнюють нулю. Одне з рів-

нянь можна одержати з двох інших, тобто для знаходження власних векторів
треба розв’язати системи двох рівнянь з трьома невідомими. Розв’язавши ці
системи, одержимо власні вектори
x 1 = c (1 0 1)′ , x 2 = c (1 1 1)′ , x 3 = c (2 1 3)′ .
1 2 3
Приклад 1.5.29. Знайти власні значення і власні вектори лінійного

оператора A , який є оператором диференціювання багаточленів, степінь
яких менший за n або дорівнює йому, з дійсними коефіцієнтами.
Розв'язання. Матрицю такого оператора в базисі 1, t , t 2 , …, t n побу-
довано в прикладі 1.5.16. Вона має вигляд
0 1 0 0 ... 0
 
0 0 2 0 ... 0
0 0 0 3 ... 0
A= .
 ... ... ... ... ... ...
0 0 0 0 ... n
 
0 0 0 0 ... 0 

Тоді характеристичне рівняння можна записати так:
−λ 1 0 0 ... 0 0
0 −λ 2 0 ... 0 0
0 0 − λ 3 ... 0 0
= 0.
... ... ... ... ... ... ...
0 0 0 0 ... − λ 0
0 0 0 0 ... 0 −λ
У лівій частині рівняння детермінант верхньої діагональної матриці –
(n + 1) -го порядку, тому він дорівнює (− λ )n +1 , а характеристичне рівняння
має вигляд (− 1)n +1 λn +1 = 0 .
Усі власні значення дорівнюють нулю (дійсно, ніякий багаточлен не
може після диференціювання дорівнювати самому собі, помноженому на чи-
сло, відмінне від нуля). Знайдемо власні вектори (багаточлени), які відпові-
дають значенню λ = 0 . Система для знаходження власного вектора, який від-
повідає значенню λ = 0 , така:
0 1 0 0 ... 0 0 0  x1   0 
    
0 0 2 0 ... 0 0 0  x2   0 
0 0 0 3 ... 0 0 0  x3   0 
   =  .
 ... ... ... ... ... ... ... ...  ...   ... 
0 0 0 0 ... 0 0 n  xn   0 
   
0 0 0 0 ... 0 0 0  xn +1   0 

1.6.1. СКАЛЯРНИЙ ДОБУТОК У ЛІНІЙНОМУ ПРОСТОРІ. НОРМА. ОРТОГОНАЛЬНІСТЬ 101
Розв’язок цієї системи: x2 = x3 = ... = xn +1 = 0 , x1 – довільне. Нагадаємо,

що ( x1, x2 , ..., xn +1 ) – координати вектора в базисі 1, t, t 2 , ..., t n , тобто власний
вектор оператора диференціювання – це константа (не розв’язуючи системи
можна здогадатися, що такий вектор один і це – константа: похідна від конс-
танти 0, що дорівнює константі, помноженій на λ = 0 ).
 1 2 0
 
Приклад 1.5.30. Звести матрицю A =  0 2 0  лінійного операто-
 −2 −2 −1
 
ра A , заданого у дійсному векторному просторі L , до діагонального вигля-
ду. Знайти базис, в якому вона має такий вигляд.
Розв'язання. Знайдемо власні значення матриці, щоб з’ясувати питан-
ня, чи можна матрицю A звести до діагонального вигляду в результаті пере-
ходу до нового базису.
Розв’яжемо характеристичне рівняння
1− λ 2 0
0 2−λ 0 = 0.
−2 −2 −1 − λ
Оператор має три різних власних значення: λ1 = 1 ; λ2 = 2 ; λ3 = −1 . А це
означає, що матриця A має діагональний вигляд
1 0 0 
 
0 2 0 
 0 0 −1
 
у базисі з власних векторів.
Знайдемо цей базис, тобто власні вектори, що відповідають значенням
λ1 = 1 ; λ2 = 2 ; λ3 = −1 :
c (1 0 −1)′ ; c (2 1 −2 )′ ; c (0 0 1)′
1 2 3
( c1 , c2 , c3 – довільні сталі, відмінні від нуля).
1.6. ПРОСТІР ЗІ СКАЛЯРНИМ ДОБУТКОМ

1.6.1. Скалярний добуток у лінійному просторі. Норма.
Ортогональність
Розглянемо лінійний простір L , в якому існують операції додавання
елементів і множення будь-якого елемента на число α ∈ R (випадок α ∈ C
розглянемо окремо).
Нехай будь-якій парі елементів x, y ∈ L відповідає число, що
позначається ( x, y ) , ( x, y ) ∈ R , і виконуються такі умови:
1) ( x, y ) = ( y, x ) ;
2) ( x + y, z ) = ( x, z ) + ( y, z ) ;
3) (αx, y ) = α ( x, y ) ;
102 1.6. ПРОСТІР ЗІ СКАЛЯРНИМ ДОБУТКОМ
4) ( x, x ) > 0 для x ≠ 0 .
Операція ( x, y ) , що задовольняє такі чотири умови, називається опера-
цією скалярного добутку.
Лінійний простір з операцією скалярного добутку має назву “евклідів
простір” (як правило, евклідовими називають простори, що мають скінченну
розмірність).
Число ( x, x) називається нормою (або довжиною) елемента x ∈ L і
позначається x або x , отже,
| x |=|| x ||= ( x, x) .
У будь-якому евклідовому просторі виконується нерівність
( x, y ) 2 ≤ ( x, x)( y, y ) ,
що має назву “нерівність Коші – Буняковського”. Нерівність дає можливість
коректно визначити кут між елементами x та y, якщо x ≠ 0 та y ≠ 0 :
( x, y )
cos ϕ = .
| x |⋅| y |
Має місце так звана нерівність трикутника:
x+ y ≤ x + y .
Елементи x та y називаються ортогональними (або перпендикуляр-
ними), якщо ( x, y ) = 0 (їх скалярний добуток дорівнює нулю).
Якщо елементи простору L можна множити на комплексні числа, то
операція скалярного добутку відрізняється від тієї, означення якої наведено
вище, насамперед тим, що ( x, y ) – комплексне число. Властивості цієї опера-
ції:
1) ( x, y ) = ( y, x) – комплексно спряжене;
2) (αx, y ) = α ( x, y ) ;
3) ( x + y, z ) = ( x, z ) + ( y, z ) ;
4) ( x, x ) ∈ R , ( x, x ) ≥ 0 .
Простір L називають унітарним простором.
Приклад 1.6.1. Звичайна множина векторів простору з операцією ска-
лярного добутку векторів є евклідовим простором (усі умови виконуються).
Приклад 1.6.2. Розглянемо R n – множину стовпців висотою n:
 x1  
  
R n =  ... , xi ∈ R  .
 x  
 n  
 x1   y1 
   
Якщо x =  ... , y =  ...  , то нехай ( x, y ) = x1 y1 + x2 y2 + ... + xn yn , або у
x  y 
 n  n
матричному вигляді ( x , y ) = xT y , де xT – матриця-рядок, y – матриця-
стовпець.
1.6.1. СКАЛЯРНИЙ ДОБУТОК У ЛІНІЙНОМУ ПРОСТОРІ. НОРМА. ОРТОГОНАЛЬНІСТЬ 103
Очевидно, що виконуються чотири умови скалярного добутку. Нор-

мою елемента x буде
| x |=|| x ||= x12 + x22 + ... + xn2 .
Нерівність Коші – Буняковського має вигляд
( x1 y1 + x2 y2 + ...xn yn ) 2 ≤ ( x12 + ... + xn2 )( y12 + ... + yn2 ).
Кут між елементами x та y знаходимо за формулою
x1 y1 + ... + xn y n
cos ϕ =
x12 + ... + xn2 y12 + ... + y n2
(зрозуміло, що cos ϕ ≤ 1 , оскільки виконується нерівність Коші – Буняковсь-
кого).
Для прикладу знайдемо норми елементів x та y і кут між ними у прос-
торі R 4 , якщо x = (1 −1 1 −1)′ , y = (−1 1 −1 1)′ :
|| x ||= 12 + (−1) 2 + 12 + (−1) 2 = 4 = 2 ; y = 2 ;
−4
(x, y ) = 1(− 1) + (− 1) ⋅1 + 1(− 1) + (− 1) ⋅1 = −4 ; cos ϕ = = −1 ⇒ ϕ = π .
2⋅2
Приклад 1.6.3. Довести нерівність ( x, y )2 ≤ ( x, x )( y, y ) .
Розв’язання. За четвертою властивістю скалярного добутку
(tx + y, tx + y ) ≥ 0 для будь-яких x, y ∈ L та будь-якого t ∈ R . Перетворимо лі-
ву частину нерівності, користуючись властивостями 1, 2 та 3 скалярного до-
бутку:
(tx + y, tx + y ) = (tx, tx + y ) + ( y, tx + y ) = (tx, tx ) + (tx, y ) + ( y, tx ) + ( y, y ) =
= t 2 ( x, x ) + t ( x, y ) + t ( y, x ) + ( y, y ) = t 2 ( x, x ) + 2t ( x, y ) + ( y, y ) ≥ 0 .
Із шкільного курсу математики відомо, що at 2 + bt + c ≥ 0 при будь-
якому t лише в тому випадку, коли дискримінант цього виразу D ≤ 0 , тобто
b 2 − 4ac ≤ 0 . Маємо b = 2( x, y ) , a = ( x, x ) , c = ( y, y ) , отже,
4( x, y )2 − 4( x, x )( y, y ) ≤ 0 , а це й треба було довести.
Висновок. Доведемо так звану нерівність трикутника: x + y ≤ x + y .
Дійсно,
(x + y, x + y ) = (x, x ) + 2(x, y ) + ( y, y ) = x 2 + 2(x, y ) + y 2 ≤ x 2 + 2 x y + y 2 = ( x + y )2 ,
що й треба було довести.
Приклад 1.6.4. У просторі C [a, b] функцій, неперервних на відрізку
b
[a, b], розглянемо операцію ( f , g ) = ∫ f ( x) g ( x)dx .
a
Доведемо, що виконуються властивості скалярного добутку. Дійсно:
b
1) ( g , f ) = ∫ g ( x) f ( x)dx = ( f , g ) ;
a
b
2) ( f + g , h) = ∫ ( f ( x) + g ( x))h( x)dx = ( f , h) + ( g , h) ;
a
3) (αf , g ) = α ( f , g ) ;
b
4) ( f , f ) = ∫ f 2 ( x)dx ≥ 0 .
a
b
Нормою елемента у просторі C [a, b] є || f ||= ∫ f 2 ( x)dx , а нерівність
a
2
b  b b
Коші – Буняковського має вигляд  ∫ f ( x) g ( x)dx  ≤ ∫ f 2 ( x)dx ∫ g 2 ( x)dx .
a  a a
Приклад 1.6.5. Знайти кут між функціями f ( x ) = cos mx , g ( x ) = cos nx у

просторі C [− π , π ] ( m , n – натуральні числа).
Розв’язання. Знайдемо ( f , g ) за означенням (m ≠ n ) :
π π
( f , g ) = ∫ cos mx ⋅ cos nxdx = 1 ∫ (cos(m + n )x + cos(m − n )x )dx =
−π 2 −π
π
1  sin (m + n )x sin(m + n) x 
=  +  = 0.
2 m + n m−n  −π
Отже, у випадку m ≠ n функції cosmx і cosnx ортогональні у просторі

(f, f)
C [− π , π ], а у випадку m = n , тобто f = g , маємо cos ϕ = =1⇒ ϕ = 0.
| f || f |
Приклад 1.6.6. Розглянемо у множині стовпців висотою 2 дві операції:
x  y 
F ( x, y ) = 2 x1 y1 + 5 x2 y2 ; G ( x, y ) = x1 y2 + x2 y1 , де x =  1 , y =  1  . Перевіри-
 x2   y2 
ти, чи будуть F та G операціями скалярного добутку.
Розв′язання. Операція F ( x, y ) = 2 x1 y1 + 5 x2 y2 задовольнятиме чотири
умови:
а) F ( y, x ) = 2 x1 y1 + 5 x2 y2 = F ( x, y ) ;
б) F ( x + y, z ) = 2( x1 + y1 )z1 + 5( x2 + y2 )z2 = 2 x1z1 + 5 x2 z2 + 2 y1z1 +
+ 5 y 2 z 2 = F ( x, z ) + F ( y , z ) ;
в) F (αx, y ) = αF ( x, y ) ;
г) F ( x, x ) = 2 x1x1 + 5 x2 x2 = 2 x12 + 5 x22 > 0 для x ≠ 0 .
Операція G ( x, y ) = x1 y2 + x2 y1 не буде скалярним добутком, тому що не
виконується умова G ( x, y ) ≥ 0 :
G ( x, x ) = x1x2 + x2 x1 = 2 x1x2 .
1
Цей вираз може бути від′ємним, наприклад, для x =   .
 −2 
1.6.2. ОРТОГОНАЛЬНІ СИСТЕМИ ЕЛЕМЕНТІВ. ОРТОГОНАЛЬНИЙ БАЗИС 105
1.6.2. Ортогональні системи елементів. Ортогональний базис.

Ортогоналізація. Скалярний добуток елементів, розкладених за базисом.
Матриця Грама
Система елементів e1,..., em евклідова простору називається ортогона-
льною, якщо для будь-яких i , j , i ≠ j ei , e j = 0 . ( )
Система називається ортонормованою, якщо (ei , e j ) = 0 , i ≠ j,
(ei , ei ) = 1.
Ортонормована система завжди лінійно незалежна.
У будь-якому n-вимірному евклідовому просторі існує ортонормова-
ний базис e1,..., en .
Ортонормований базис можна побудувати із довільного базису f1,..., f n
за допомогою так званого процесу ортогоналізації:
f
1) вектор e1 = 1 ;
| f1 |
2) вектор e2′ знайдемо із умови (e2′ , e1 ) = 0 у вигляді e2′ = f 2 − αe1 (чис-
ло α знаходимо так, щоб вектор e2′ був ортогональним e1 , тобто
( f 2 − αe1 , e1 ) = 0 ), потім пронормуємо e2 = e'2 , таким чином, система e1 , e1

| e' 2 |
– ортонормована;
3) вектор e3′ знайдемо у вигляді e3′ = f3 − βe1 − γe2 так, щоб
(e3′ ,e1 ) = (e3′ ,e2 ) = 0 , тобто числа β , γ можна визначити з умов ортогонально-
e'
сті; потім e3 = 3 і т.д.
| e3 |
Якщо e1,..., en – ортонормований базис простору L , а елементи x, y ∈ L
розкладені за цим базисом, тобто
x = x1e1 + x2e2 + ... + xnen , y = y1e1 + y2e2 + ... + ynen ,
то їх скалярний добуток дорівнює
n
( x, y ) = x1 y1 + x2 y 2 + ... + xn y n = ∑ xi yi .
i =1
Якщо e1,..., en – довільний базис, то формула скалярного добутку має
більш складний вигляд:
n
( x, y ) = ∑ xi y j (ei , e j ) ,
i , j =1
або у матричному вигляді ( x, y ) = x Гy , де xT – матриця-рядок, y – матри-

T
ця-стовпець.
Матриця Г називається матрицею Грама базису e1,..., en :
 (е1 , е1 ) ... (е1 , еп ) 
 
Г =  ... ... ...  .
 (е , е ) ... (е , е ) 
 п 1 п п 
( )
Ця матриця – симетрична Г Т = Г , а у випадку ортонормованого ба-
зису – одинична.
Приклад 1.6.7. Довести, що будь-яка ортонормована система f1,..., f m
елементів евклідова простору завжди лінійно незалежна.
Розв’язання. Складемо лінійну комбінацію f1,..., f m і визначимо, у яко-
му випадку вона дорівнює 0:
λ1 f1 + λ2 f 2 + ... + λm f m = 0 .
Помножимо скалярно обидві частини рівняння на f1:
λ1( f1, f1 ) + λ2 ( f1, f 2 ) + ... + λm ( f1, f m ) = 0 .
Оскільки ( f1, fi ) = 0 при i ≠ 1 , а ( f1, f1 ) = 1 , то маємо λ1 = 0 . Аналогічно
λ2 = ... = λm = 0 . Отже, якщо лінійна комбінація f1,..., f m дорівнює 0, то вона
тривіальна, а це означає лінійну незалежність.
Приклад 1.6.8. Довести, що якщо f1,..., f m – ортогональна система
елементів, то
2 2 2
f1 + ... + f m = f1 + ... + f m
(узагальнення теореми Піфагора).
Розв’язання. За властивостями скалярного добутку і за визначенням
норми
| f1 + ... + f m |2 = ( f1 + ... + f m , f1 + ... + f m ) = ( f1 , f1 ) + ( f1 , f 2 ) + ... + ( f1 , f m ) +
+ ( f 2 , f1 ) + ... + ( f m, f m ) = ( f1, f1 ) + ( f 2 , f 2 ) + ... + ( f m , f m ) =| f1 |2 +...+ | f m |2
( )
(добутки fi , f j = 0 внаслідок ортогональності).
Приклад 1.6.9. У просторі R n зі стандартним скалярним добутком

(x, y ) = x1 y1 + ... + xn yn прикладом ортонормованого базису є
e = (1 0
1 0 )′ , e = (0 1
2 0 )′ ,..., e = (0 0 1)′ . n
Але це – не єдиний приклад ортонормованого базису у просторі R n . Розгля-
немо інші випадки.
1. Простір R 2 . Він має простий геометричний зміст, його можна по-
дати як множину звичайних геометричних векторів на площині, а ортонор-
мованим базисом є пара векторів i , j .
Інший приклад – два вектори
′ ′
 1 1   1 1 
e1 =   , e2 =  − .
 2 2  2 2
Очевидно, що (e1, e2 ) = 0 (розглядаємо звичайний скалярний добуток),
(e1, e1 ) = 1 .
Прикладом ортонормованого базису буде пара
 cos ϕ   − sin ϕ 
f1 =  , f 2 =   ,
 sin ϕ   cos ϕ 
де ϕ – будь-який кут.
1.6.2. ОРТОГОНАЛЬНІ СИСТЕМИ ЕЛЕМЕНТІВ. ОРТОГОНАЛЬНИЙ БАЗИС 107
Зрозуміло, що
( f1, f 2 ) = cos ϕ ⋅ (− sin ϕ ) + sin ϕ ⋅ cos ϕ = 0, ( f1, f1 ) = ( f 2 , f 2 ) = cos 2 ϕ + sin 2 ϕ = 1.
Зауважимо, що f1 , f 2 одержано поворотом i , j на кут ϕ .
2. Простір R3 . Розглянемо стовпці
e1 = (2 / 3 2 / 3 1 / 3)′ , e2 = (− 2 / 3 1 / 3 2 / 3)′ , e 3 = (1 / 3 − 2 / 3 2 / 3)′ ,
(e1, e2 ) = 2 3 (− 2 3) + 2 3 ⋅1 3 + 1 3 ⋅ 2 3 = 0 , аналогічно (e1 , e3 ) = (e2 , e3 ) = 0 . Далі
(e1, e1 ) = 2 3 ⋅ 2 3 + 2 3 ⋅ 2 3 + 1 3 ⋅1 3 = 1 , аналогічно (e2 , e2 ) = (e3 , e3 ) = 1. Отже,
e1 , e2 , e3 – ортонормований базис у просторі R3 .
Приклад 1.6.10. У просторі R3 зі стандартним скалярним добутком
розглянуто вектори
e = (1 2 2)′ , e = (3 − 11 − 4 )′ .
1 2
Побудувати такий ортонормований базис f1 , f 2 , f3 , щоб f1 був пара-
лельний e1 , а f 2 – розташований у площині векторів e1 , e2 (процес ортого-
налізації).
Розв′язання. Побудуємо ортогональну трійку e1′ , e2′ , e3′ . Нехай e1′ = e1 , а
вектор e2′ відшукуємо у вигляді
 3 −α 
e' 2 = e2 − αe1 ,  
 тобто e'2 =  −11 − 2α , (e'2 , e1 ) = 0 , або
(e'2 , e1 ) = 0,  −4 − 2α 
 
(3 − α ) ⋅ 1 + (− 11 − 2α ) ⋅ 2 + (− 4 − 2α ) ⋅ 2 = 0 .
Знаходимо α : − 9α − 27 = 0 , α = −3 . Отже, e' = (6 −5 2 )′ . 2
Тепер маємо два перпендикулярних вектори: e1′ , e2′ . Побудуємо e3′ з
умови e'3 ⊥ e'1 , e'3 ⊥ e' 2 . Звичайно, можна шукати цей вектор, складаючи си-
стему рівнянь відносно його координат, але доцільно згадати векторну алге-
бру, а саме векторний добуток:
i j k
e'3 = 1 2 2 = 14i + 10 j − 17 k ,
6 −5 2
або у вигляді стовпця e'3 = (14 10 −17 )′ .
Побудовано трійку ортогональних один до одного векторів:
e' = (1 2 2 )′ , e' = (6 −5 2 )′ , e' = (14 10 −17 )′ .
1 2 3
Щоб одержати ортонормовану систему, треба поділити кожний вектор
на його довжину:
1 / 3   6 / 65   14 / 585 
     
f1 = 1 / 3  , f 2 =  −5 / 65  , f3 =  10 / 585  .
1 / 3     
   2 / 65   −17 / 585 
Приклад 1.6.11. Маємо простір багаточленів степеня, не вищого за 3,

1
зі скалярним добутком ( f , g ) = ∫ f ( x) g ( x)dx .
−1
За допомогою процесу ортогоналізації побудувати із базису 1, x, x 2 , x3 { }
ортогональний базис.
1
Розв′язання. Скалярний добуток (1, x ) дорівнює нулю: ∫ 1 ⋅ xdx = 0, тому
−1
функції 1 та x ортогональні відносно даного скалярного добутку. Шукаємо
третій елемент базису e3 = x 2 − α ⋅ 1 − β ⋅ x , для чого числа α та β знайдемо з
умов ортогональності:
1 2 2
 ∫ ( x − α − β x)1dx = 0,  − 2α = 0,
−1 3
1 
 ( x − α − β x) xdx = 0, − 2 β = 0
2
−∫1  3
1 1
1 1
(доданки ∫ xdx та ∫ x 3 dx дорівнюють 0), звідки α = , β = 0, e'3 = x 2 − .
−1 −1 3 3
Залишається знайти e4 : e4 = x3 − ax 2 − bx − c , де числа a , b , c також
відшукуємо з умови ортогональності:
1
2
(e4 ,1) = ∫ ( x 3 − ax 2 − bx − c)dx = − a − 2c = 0 ;
−1 3
1
2 2
(e4 , x) = ∫ ( x 3 − ax 2 − bx − c) xdx = − b = 0;
−1 5 3
1
1 1 2 2 2 2
(e4 , x 2 − ) = ∫ ( x 3 − ax 2 − bx − c)( x 2 − ) = − a − c + a + c = 0,
3 −1 3 5 3 9 3
3
звідки b = , a = c = 0. Маємо ортогональну на відрізку [–1; 1] систему ба-
5
1 3
гаточленів: 1; x; x 2 − ; x 3 − x .
3 5
1.6.3. Спряжений та самоспряжений оператори
У прикладі 1.5.21 дано означення лінійного функціонала. Нагадаємо
його. Нехай L – n -вимірний евклідів простір. Якщо лінійний оператор у
просторі L кожному вектору x ∈ L ставить у відповідність дійсне число, то
він називається лінійним функціоналом. Таким чином, якщо L – лінійний
простір, то ∀x ∈ L, f(x) ∈ R та ∀x , y ∈ L і виконуються умови:
1) f ( x + y ) = f ( x ) + f ( y ) ;
2) f (αx ) = αf ( x ) , α ∈ R .
Якщо зафіксувати в просторі L базис e1 , e2 ,..., en , то вектору
x = x1e1 + x2 e2 + ... + xn en відповідатиме число f (x ) :
1.6.3. СПРЯЖЕНИЙ ТА САМОСПРЯЖЕНИЙ ОПЕРАТОРИ 109
f ( x ) = f ( x1e1 + x2 e2 + ... + xn en ) = x1 f (e1 ) + ... + xn f (en ) = α1 x1 + ... + α n xn ,

де α i = f (ei ), i = 1,..., n. .
Якщо базис ортонормований, то α1 x1 + ... + α n xn = ( x , α ), де
α = (α1 ,..., α n ) , тобто лінійний функціонал можна задати у вигляді скалярно-
го добутку.
Легко довести, що при фіксованому векторі y скалярний добуток
( Ax , y ) = f ( x ) є лінійним функціоналом відносно вектора x ( A – лінійний
оператор).
Означення. Оператор A* , що діє в евклідовому просторі L , називаєть-
ся спряженим з лінійним оператором A , якщо виконується рівність
( Аx , y ) = ( x , A* y ) , ∀x , y ∈ L .
Неважко довести, що A* – лінійний оператор, який має властивості:
1) E * = E ;
2) ( A + B )* = A* + B* ;
3) (αA)* = αA* ;
4) (A ) = A ;
**
5) (A ) = (A )
−1 * * −1
;
6) ( AB )* = B* A* .
Нагадаємо, що A−1 – оператор, обернений до оператора A . Лінійний
оператор A−1 у просторі L називають оберненим до лінійного оператора A ,
якщо AA−1 = A−1 A = E , де E – одиничний оператор. Якщо оператору A в ор-
тонормованому базисі e1 , e2 ,..., en відповідає матриця A , то спряженому опе-
ратору A* відповідає транспонована матриця AT . Звідси маємо висновок:
характеристичні багаточлени A і A* однакові, отже, і спектри їх (множина
розв′язків характеристичного рівняння) збігаються.
Означення. Лінійний оператор A , що діє в евклідовому просторі L ,
називається самоспряженим, якщо він збігається зі своїм спряженим опера-
тором, тобто якщо ( Ax , y ) = ( x , Ay ) .
Самоспряжені оператори в евклідовому просторі називають симетрич-
ними, а в унітарному – ермітовими.
Теорема 1.6.1. Кожний симетричний оператор у n-вимірному евклідо-
вому просторі в будь-якому ортонормованому базисі задається симетричною
матрицею. Навпаки, якщо лінійний оператор в евклідовому просторі в де-
якому ортонормованому базисі задається симетричною матрицею, то цей
оператор симетричний.
Теорема 1.6.2. Усі характеристичні корені симетричного оператора
дійсні.
Теорема 1.6.3. Лінійний оператор A в евклідовому просторі L є симе-
тричним тоді і тільки тоді, коли в просторі L існує ортонормований базис,
складений із власних векторів цього оператора.

З цієї теореми маємо висновок: кожна симетрична матриця з дійсни-
ми елементами зводиться до діагонального вигляду.
При розв’язуванні задач часто необхідно знайти не лише діагональну
матрицю, що задає самоспряжений оператор A , а й ортонормований базис,
що складається з власних векторів оператора A .
Для побудови цього базису важливі два твердження:
1. Власні вектори самоспряженого оператора, які відповідають різним
власним значенням, ортогональні між собою.
2. Якщо характеристичний корінь λ0 самоспряженого оператора A
має кратність m, то rg (A − λE ) = n − m і кореню λ0 відповідає m і тільки m
лінійно незалежних власних векторів оператора A .
Для побудови ортонормованого базису, що складається з власних век-
торів самоспряженого оператора A, знайдемо корені характеристичного ба-
гаточлена f (λ ) = A − λE . Всі вони дійсні, але можуть бути кратними. При-
пустимо, що характеристичний багаточлен має l різних коренів λ1, λ2 ,…, λl з
кратностями m1 , m2 ,… , ml . Кореню λ1 відповідає m1 лінійно незалежних ве-
кторів e1 ,..., em1 . Після ортогоналізації цієї системи векторів будемо мати m1
ортонормованих векторів e '1 ,..., e 'm1 . Ці вектори є власними векторами опе-
ратора A, що відповідають характеристичному кореню λ1 . Аналогічно побу-
дуємо ортонормовану систему векторів e ' m1 +1 , e ' m1 + 2 ,..., em1 + m2 . Всі вектори
цієї системи – власні вектори оператора A, що відповідають власному зна-
ченню λ2 . Кожний із цих векторів ортогональний до кожного з векторів
e '1 ,..., e 'm . Отже, система e '1 , e '2 ,..., e 'm1 ,..., e 'm1 + m2 – ортонормована. Продов-
жуючи цей процес, будемо мати потрібний базис із власних векторів.
Приклад 1.6.12. Довести, що скалярний добуток f ( x ) = (a , x ) є ліній-
ним функціоналом відносно x .
Розв’язання. Для будь-яких векторів x , y ∈ L
f ( x + y ) = ( x + y , a ) = ( x , a ) + ( y , a ) = f ( x ) + f ( y ),
f (αx ) = (αx , a ) = α ( x , a ) = αf ( x ).
Приклад 1.6.13. Довести твердження: якщо лінійний оператор A в ор-
тонормованому базисі задається матрицею A, то спряжений з ним оператор
A∗ задається в цьому ж базисі транспонованою матрицею A Т .
Розв’язання. Нехай оператору A в ортонормованому базисі e1, e2 ,..., en
евклідового простору L відповідає матриця A = aij , i, j = 1,…, n .
Якщо X = ( x1 xn )′ i Y = ( y1 yn )′ – координати векторів у
цьому ортонормованому базисі, то ( x , y ) = (X T ⋅ Y ) . В такому разі
( Ax , y ) = (AX )T ⋅ Y = X T ⋅ A T ⋅ Y = ( x , AT y ) , але ( Ax , y ) = ( x , A* y ) .
Отже, маємо A* = A Т .
1.6.3. СПРЯЖЕНИЙ ТА САМОСПРЯЖЕНИЙ ОПЕРАТОРИ 111
Приклад 1.6.14. Довести, що оператор A* , спряжений з лінійним опе-

ратором A, що діє в n-вимірному евклідовому просторі L, лінійний.
Розв’язання. Для будь-яких векторів x , y1, y2 ∈ L та для будь-яких чи-
сел α1,α 2
( Ax ,α1 y1 + α 2 y2 ) = α1 ( Ax , y1 ) + α 2 ( Ax , y2 ) = α1 ( x , A* y1 ) + α 2 ( x , A* y2 ) =
= ( x ,α1 A* y1 ) + ( x ,α 2 A* y2 ) = ( x ,α1 A* y1 + α 2 A* y2 ).
З іншого боку,
( Ax ,α1 y1 + α 2 y 2 ) = ( x , A* (α1 y1 + α 2 y2 )) .
Таким чином, A* (α1 y1 + α 2 y2 ) = α1 A* y1 + α 2 A* y2 , а це й означає, що
оператор A* – лінійний.
Приклад 1.6.15. Довести теорему 1.6.1.
Розв’язання. Нехай A – симетричний оператор в евклідовому просторі
L, A = aik (k, i = 1,…, n) – матриця цього оператора в ортонормованому ба-
зисі e1 ,..., en . Матрицею спряженого оператора A* в цьому базисі, як доведе-
но в прикладі 1.6.13, буде транспонована матриця A Т . Оскільки A = A* , то
A = A Т , а це означає, що матриця A – симетрична.
Навпаки, нехай лінійний оператор A в деякому ортонормованому бази-
сі простору L задається симетричною матрицею A = aik . Тоді матрицею
спряженого оператора A* в тому ж базисі буде транспонована матриця A Т .
Оскільки матриця A – симетрична, то A = A Т , і тому A = A* , отже, оператор
A – симетричний.
Приклад 1.6.16. Знайти ортонормований базис із власних векторів і
~
матрицю A в цьому базисі для лінійного оператора A, заданого в деякому ор-
тонормованому базисі e1 , e2 , e3 евклідова простору L матрицею
 8 4 −1
 
A =  4 −7 4  .
 −1 4 8 
 
Розв′язання. Оператор A – симетричний, оскільки він заданий в орто-
нормованому базисі евклідова простору симетричною матрицею. Тому в ев-
клідовому просторі існує ортонормований базис, що складається з власних
векторів оператора A. Побудуємо цей базис. Запишемо характеристичне рів-
няння:
8−λ 4 −1
4 −7 − λ 4 = 0 , або − (λ − 9)2 (λ + 9) = 0 і λ1 = λ2 = 9 , λ3 = −9 .
−1 4 8−λ
Запишемо систему для знаходження власних векторів
(8 − λ ) x1 + 4 x2 − x3 = 0,

4 x1 + (−7 − λ ) x2 + 4 x3 = 0,
−x + 4 x + (8 − λ ) x = 0.
 1 2 3
−x1 + 4 x2 − x3 = 0,

Якщо λ1 = λ2 = 9 , то маємо систему 4 x1 − 16 x2 + 4 x3 = 0,
 −x + 4 x − x = 0 .
 1 2 3
Ранг цієї системи дорівнює 1. Як власні вектори можна взяти вектори
f1 = (1; 0; −1); f 2 = (0; 1; 4) . Застосуємо для цих векторів процес ортогоналізації
(див. підрозд. 1.6.2):
f 1 1
e '1 = 1 = e1 − e3 ;
| f1 | 2 2
e2′′ = f 2′ − αe1′ , причому α виберемо так, щоб (e2′′, e1′) = 0 , або ( f 2 − αe1′, e1′) = 0 ;
 1 1  α  α 
f 2 − αe1′ = e2 + 4e3 − α  e1 − e3  = − e1 + e2 +  4 + e3 ;
 2 2  2  2
α 4 α
( f 2 − αe1′, e1′) = − − − = 0; α = − 4 2 .
2 2 2
Отже, e2′′ = 2e1 + e2 + 2e3 – власний вектор, ортогональний до вектора
e ′′ 2 1 2
e1′ . Нормуємо вектор e2′′ : e2′ = 2 = e1 + e2 + e3 .
| e2′′ | 3 3 3
Залишилось знайти власний вектор довжиною l оператора A, який від-
повідає значенню λ3 = −9 :
2 2 2 2
e3′ =
e1 − e2 + e3 .
6 3 6
Дістали шуканий базис e1′, e2′ , e3′ . У цьому базисі оператор A задається
9 0 0 
~  
діагональною матрицею A =  0 9 0  , на головній діагоналі якої розмі-
 0 0 −9 
 
щені власні значення в тому ж порядку, в якому у базисі розташовані відпо-
відні їм власні вектори.
1.6.4. Ортогональний оператор і його матриця
1. Ортогональний оператор. Лінійний оператор A в n-вимірному ев-
клідовому просторі L називається ортогональним (ізометричним), якщо він
зберігає скалярний добуток векторів, тобто якщо для будь-яких векторів x та
y цього простору ( Ax , Ay ) = ( x , y ) .
Приклад 1.6.17. Довести, що ортогональний оператор зберігає кути
між векторами.
Розв’язання. Покладемо в рівності ( Ax , Ay ) = ( x , y ) y = x , одержимо
|| Ax ||2 = ( Ax , Ax ) = ( x , x ) =|| x ||2 , тобто ортогональний оператор зберігає дов-
( x, y) ( Ax , Ay )
жину векторів. А оскільки cosϕ = = , то залишаються
|| x || ⋅ || y || || Ax || ⋅ || Ay ||
незмінними і кути між векторами.
1.6.4. ОРТОГОНАЛЬНИЙ ОПЕРАТОР І ЙОГО МАТРИЦЯ 113
Приклад 1.6.18. Довести, що лінійний оператор A у просторі L є орто-

гональним тоді і тільки тоді, коли A* A = E , або A* = A−1 .
Розв’язання. Якщо A – ортогональний, а A* – спряжений з ним опера-
тор, то ( x , y ) = ( Ax , Ay ) = ( x , A* ( Ay )) = ( x , A* Ay ) для довільних векторів x , y ,
а це можливо тільки тоді, коли A*A = E або A* = A −1 . Навпаки, якщо
A* = A −1 , то для будь-яких векторів із L ( Ax , Ay ) = ( x , A* Ay ) = ( x , y ) . Отже,
оператор A – ортогональний.
Приклад 1.6.19. Довести: якщо лінійний оператор A у просторі L пере-
водить ортонормований базис в ортонормований, то цей оператор ортогона-
льний і, навпаки, кожний ортогональний оператор A у просторі L переводить
будь-який ортонормований базис в ортонормований.
Розв’язання. Нехай лінійний оператор A у просторі L переводить орто-
нормований базис e1,..., en в ортонормований базис
e1′ = Ae1 , e2′ = Ae2 ,..., en′ = Aen . Тоді якщо x = x1e1 + x2 e2 + ... + xn en і
y = y1e1 + y2e2 + ... + ynen , то Ax = x1 Ae1 + ... + xn Aen = x1e1′ + x2e2′ + ... + xn en′ ,
Ay = y1e1′ + y2e2′ + ... + ynen′ та ( Ax , Ay ) = x1 y1 + x2 y2 + ... + xn yn = ( x , y ), тобто
оператор A – ортогональний.
Навпаки, якщо A – ортогональний оператор у просторі L, а e1, e2 ,..., en –
1, i = k ,
ортонормований базис простору L, то ( Aei , Aek ) = (ei , ek ) = 
0, i ≠ k ,
i, k = 1,…,n. А це означає, що система векторів Ae1 ,..., Aen – ортонормована.
2. Матриця ортогонального оператора. Матриця A називається ор-
тогональною, якщо A Т = A −1 .
Приклад 1.6.20. Довести, що кожний ортогональний оператор A в евк-
лідовому просторі L в ортонормованому базисі задається ортогональною ма-
трицею.
Розв’язання. Нехай A – ортогональний оператор у просторі L, A – його
матриця в ортонормованому базисі e1, e2 ,..., en . Відомо: якщо A* – оператор,
спряжений з A, то A* = A Т , оскільки A – ортогональний, тобто A* = A−1 , то
A Т = A −1 , а це означає, що матриця A – ортогональна.
Нагадаємо, що стовпці матриці лінійного оператора A в деякому базисі
e1, e2 ,..., en – це координати векторів Ae1, Ae2 ,..., Aen , тобто
 a11 a12 ... a1n 
   a1i 
 a21 a22 ... a2 n   
A= , де  ...  = Aei , i = 1,..., n .
... ... ... ...  a 
   ni 
 an1 an 2 ... ann 
Якщо базис e1 , e2 ,..., en – ортонормований, а оператор – ортогональний,
то
n 1, i = k ,
( Aei , Aek ) = a1i a1k + a2i a2 k + ... + ani ank = ∑ a ji a jk = 
j =1 0, i ≠ k ,
114 1.7. КВАДРАТИЧНА ФОРМА
тому що ортогональний оператор переводить ортонормований базис в орто-

нормований.
Отже, очевидно, що стовпці матриці ортогонального оператора утво-
рюють ортонормовану систему. Якщо врахувати, що A Т = A −1 , то ясно, що і
a a 
рядки такої матриці – ортонормована система, тобто якщо A =  11 12  –
 a21 a22 
2 2 2 2 2 2 2 2
ортогональна, то a11 + a12 = 1; a21 + a22 = 1; a11 + a21 = 1; a12 + a22 = 1;
a11a21 + a12 a22 = 0; a11a12 + a21a22 = 0 .
 1 2 
 − 0
 cos ϕ − sin ϕ   5 5 
Наприклад, матриці A =   та B =  0 0 1  – ор-
 sin ϕ cos ϕ   2 1
 5 0 
 5 
тогональні.
1.7. КВАДРАТИЧНА ФОРМА

1.7.1. Зведення квадратичної форми ортогональним перетворенням
до канонічного вигляду
1. Білінійний функціонал.
Функція від векторів x , y евклідова простору L називається біліній-
ним функціоналом F ( x , y ) , якщо:
а) при фіксованому y F ( x , y ) – лінійний функціонал від вектора x :
F ( x1 + x2 , y ) = F ( x1 , y ) + F ( x2 , y ) , F (λx , y ) = λF ( x , y ) ;
б) при фіксованому x F ( x , y ) – лінійний функціонал від y :
F ( x , y1 + y 2 ) = F ( x , y1 ) + F ( x , y 2 ) , F ( x , λy ) = λF ( x , y ) .
Зафіксуємо в просторі L базис e1 , e2 ,..., en , в якому
x = x1e1 + x2 e2 + ... + xn en , а y = y1e1 + y 2 e2 + ... + y n en . У цьому випадку
F ( x , y ) = F ( x1e1 + ... + xn en , y1e1 + ... + y n en ) = x1 y1 F (e1 , e1 ) + x1 y 2 F (e1 , e2 ) +
+ ... + x1 y n F (e1 , en ) + ... + xn y n F (en , en ),
n
або F ( x , y ) = ∑ xi y j F (ei , e j ) .
i , j =1
n
Якщо позначити F (ei , e j ) = aij , то F ( x , y ) = ∑ aij xi y j .
i , j =1
Зауважимо, що числа aij не залежать від векторів x , y , а тільки від ви-
браного базису та функціонала.
n
Вираз F ( x , y ) = ∑ aij xi x j називають білінійною формою.
ij =1
1.7.1. ЗВЕДЕННЯ КВАДРАТИЧНОЇ ФОРМИ ДО КАНОНІЧНОГО ВИГЛЯДУ 115
 a11 ... a1n 

Матриця A =  ... ... ...  , де aij = F (ei , e j ) , називається матрицею
 
an1 ... ann 
білінійної форми.
Якщо позначити X = ( x1 x2 xn )T , Y = ( y1 y2 yn )T , то
F ( x , y ) = X T AY (перевірте).
Зафіксуємо новий базис у просторі L : en′ ,..., en′ . В ньому білінійний
n
функціонал F ( x , y ) = ∑ a 'ij x'i y ' j , або, в матричному вигляді,
i , j =1
F ( x , y ) = ( X ' )T A'Y ' , де

 F (e'1 , e'1 ) ... F (e'1 , e'n ) 
 
A' =  ... ... ... , X ' = ( x'1 x'n )T , Y ' = ( y '1 y 'n )T .
 F (e' , e' ) ... F (e' , e' ) 
 n 1 n n 
Якщо згадати, що X = HX ' , Y = HY ' , де H – матриця переходу від
старого базису до нового, то одержимо A' = H T AH .
Білінійний функціонал називають симетричним, якщо ∀x , y ∈ L :
F ( x , y ) = F ( y, x ) .
Тоді білінійному функціоналу в базисі e1 , e2 ,..., en відповідає білінійна
форма, матриця якої – симетрична (aij = F (ei , e j ) = F (e j , ei ) = a ji ) , тобто
AT = A . Така білінійна форма називається симетричною білінійною фор-
мою. Приклад симетричної білінійної форми – скалярний добуток в евклідо-
вому просторі:
n
( x , y ) = ∑ α ij xi y j , де α ij = (ei , e j ) .
i , j =1
2. Квадратична форма.
Числова функція, яку можна одержати із симетричної білінійної форми
n
F ( x , y ) = ∑ aij xi y j , якщо покласти y = x , називається квадратичною фор-
i , j =1
мою F ( x , x ) :
n
F ( x , x ) = ∑ aij xi x j .
i , j =1
Якщо врахувати, що aij = a ji , xi x j = x j xi , то квадратичну форму мож-
на записати у вигляді
F ( x , x ) = a11 x12 + 2a12 x1 x2 + a22 x22 + 2a13 x1 x3 + ... + ann xn2 .
Квадратична форма – однорідний багаточлен другого степеня відносно
координат вектора x = ( x1, x2 ,..., xn ) .
Матриця квадратичної форми
 a11 a12 ... a1n 

 
 a21 a22 ... a2 n 
A=
... ... ... ... 
 
a
 n1 a n2 ... a nn 
складається з коефіцієнтів при змінних x1 , x2 ,..., xn . На головній діагоналі –
коефіцієнти при квадратах змінних, на всіх інших місцях – половина коефі-
цієнтів при добутку змінних xi x j .
Будемо говорити, що квадратична форма має канонічний вигляд, якщо
всі aij = 0 (i ≠ j ) :
F ( x , x ) = a11 x12 + a22 x22 + ... + ann xn2 .
Якщо згадати, що матриця квадратичної форми залежить від вибрано-
го базису, то виникає питання пошуку такого базису, в якому квадратична
форма має канонічний вигляд, тобто матриця – діагональна.
3. Зведення квадратичної форми до канонічного вигляду ортого-
нальним перетворенням.
Зафіксуємо в евклідовому просторі L ортонормований базис
e1 , e2 ,..., en . Білінійний функціонал у цьому базисі задається білінійною фор-
мою
n
F ( x , y ) = ∑ aij xi x j .
i , j =1
Матрицю цього функціонала можна розглядати як матрицю лінійного
оператора A в тому ж самому базисі e1 , e2 ,..., en . Якщо перейти до нового ба-
зису e '1 , e '2 ,..., e 'n , то матриця білінійной форми (як доведено вище) пере-
твориться в матрицю H T AH , а матриця оператора A – в матрицю H −1AH
(див. підрозд. 1.5.3). Якщо новий базис e '1 , e '2 ,..., e 'n також ортонормований,
то матриця H – ортогональна (див. підрозд. 1.6.3) і H −1 = H T .
У цьому випадку матриця білінійної форми і матриця лінійного опера-
тора перетворюються однаково. Таким чином, в евклідовому просторі в ор-
тонормованому базисі кожному білінійному функціоналу F ( x , y ) відповідає
лінійний оператор A , який має ту ж саму матрицю, що і функціонал F ( x , y ) .
Якщо F ( x , y ) – симетричний білінійний функціонал, матриця якого в орто-
нормованому базисі e '1 , e '2 ,..., e 'n симетрична, то відповідний лінійний опе-
ратор A – самоспряжений (симетричний), а матриця цього оператора (див.
підрозд. 1.6.2) має діагональний вигляд у базисі з власних векторів. Таким
чином, якщо e '1 , e '2 ,..., e 'n – ортонормований базис із власних векторів опе-
ратора A , а λ1 , λ2 , ..., λn – власні значення, які відповідають цим векторам,
n
то в цьому базисі F ( x , y ) = ∑ λi xi′ yi′ .
i =1
Якщо y = x , то маємо квадратичну форму, що набуває в цьому базисі
канонічного вигляду
f ( x1 ,..., xn ) = F ( x , x ) = λ1 x1′ 2 + λ2 x2′ 2 + ... + λn xn′ 2 .

Приклад 1.7.1. Записати матрицю квадратичної форми F ( x , x ) , якщо:
1) F ( x , x ) = 5 x12 − 2 x1 x2 + 3 x22 ;
2) F ( x , x ) = x12 + 2 x1 x2 + 3 x22 − 6 x1 x3 + 4 x32 .
1. Враховуючи, що на головній діагоналі матриці – коефіцієнти при
x1 та x22 − 5 і 3, а на місцях (1 2) та (2 1) – половина коефіцієнта при добутку
2
x1 на x2 − (− 1) , маємо матрицю
 5 −1
A =   .
 −1 3 
2. Аналогічно попередньому розв′язанню a11 = 1; a22 = 3 ; a33 = 4 ;
a12 = a21 = 1; a13 = a31 = −3 ; a23 = a32 = 0 . Отже,
 1 1 −3 
 
A =  1 3 0 .
 −3 0 4 
 
Приклад 1.7.2. Записати квадратичну форму, якщо її матриця має ви-
гляд
 −1 2 11
 
A =  2 0 5 .
11 5 3 
 
Розв′язання. Маємо f ( x1, x2 , x3 ) = ( x1 x2 x3 ) ⋅ A ⋅ ( x1 x2 x3 )T .
Перемножимо послідовно матриці:
 −1 2 11
 
( x1 x2 x3 ) 2 0 5  = (− x1 + 2 x2 + 11x3 2 x1 + 5 x3 11x1 + 5 x2 + 3x3 );
11 5 3 
 
(−x1 + 2 x2 + 11x3 2 x1 + 5 x3 11x1 + 5 x2 + 3x3 )(x1 x2 x3 )′ = − x12 + 2 x1x2 + 11x1x3 +
+ 2 x1x2 + 5 x3 x2 + 11x1x3 + 5 x2 x3 + 3 x32 = − x12 + 4 x1x2 + 22 x1x3 + 3 x32 + 10 x2 x3.
Можна зробити це скоріше, якщо згадати, як побудована матриця ква-
дратичної форми (див. попередній приклад).
Приклад 1.7.3. Звести квадратичну форму до канонічного вигляду ор-
тогональним перетворенням:
1) f ( x1 , x2 ) = 2 x12 + 2 x22 + 2 x1 x2 ;
2) f ( x1 , x2 , x3 ) = 2 x12 + 9 x22 + 2 x32 − 4 x1 x2 + 4 x2 x3 .
 2 1
1. Запишемо матрицю квадратичної форми A =   і знайдемо її
 1 2
власні значення.
Характеристичне рівняння (2 − λ )2 − 1 = 0 має корені λ1 = 1, λ2 = 3 .

Канонічний вигляд квадратичної форми: f ( x1′ , x2′ ) = x1′ 2 + 3x2′ 2 (коефіці-
єнти при квадратах – власні значення).
2. Запишемо матрицю квадратичної форми
 2 −2 0 
 
A =  −2 9 2  .
 0 2 2
 
Характеристичне рівняння
2−λ −2 0
−2 9 − λ 2 =0
0 2 2−λ
має корені λ1 = 2, λ2 = 10, λ3 = 1 . Канонічний вигляд квадратичної форми:
f ( x1′ , x2′ , x3′ ) = 2 x1′2 + 10 x2′2 + x3′2 .
Приклад 1.7.4. Звести квадратичну форму до канонічного вигляду ор-
тогональним перетворенням, знайти базис, в якому вона має канонічний ви-
гляд, матрицю цього ортогонального перетворення та виразити старі коор-
динати через нові, якщо:
1) f ( x1 , x2 ) = x12 − 4 x1 x2 + 4 x22 ;
2) f ( x1 , x2 , x3 ) = 11x12 + 2 x22 + 5 x32 + 4 x1 x2 − 16 x1 x3 + 20 x2 x3 .
1. Запишемо матрицю квадратичної форми і знайдемо її власні значен-
ня:
 1 −2 
A=  ; λ1 = 0, λ2 = 5 .
 −2 4 
α 
Знайдемо власні вектори   , що відповідають власним значенням
β 
λ1 = 0, λ2 = 5 :
α − 2 β = 0, −4α − 2 β = 0,  2 1
  ⇒ с1   , с2  
−2α + 4 β = 0, −2α − β = 0, 1  −2 
(перевірте ортогональність векторів).
Ці вектори утворюють новий базис – ортогональний, але ще не нормо-
ваний. Пронормувавши його, матимемо новий ортонормований базис із вла-
сних векторів:
 2   1 
   
e '1 =  5  , e '2 =  5 .
 1  − 2 
   
 5  5
Запишемо матрицю переходу від старого ортонормованого базису до
нового ортонормованого базису із власних векторів:
 2 1 
 
H = 5 5 
 1 − 2 
 
 5 5
(переконайтеся в тому, що матриця ортогональна).
 0 0
У цьому базисі матриця квадратичної форми має вигляд   , а сама
 0 5
квадратична форма – f ( x1′ , x2′ ) = 5 x2′ 2 .
Виразимо старі змінні x1 , x2 через нові x1′ , x2′ :
 2
′
1
 x = x + x2′ ,
 x1   x1′  1
5
1
5
  = H   , або 
 x2   x2′   x2 = 1 x1′ − 2 x2′ .
 5 5
2. Запишемо матрицю квадратичної форми в базисі e1 , e2 , e3 :
 11 2 −8 
 
A =  2 2 10  .
 −8 10 5 
 
Після розв'язання характеристичного рівняння
11 − λ 2 −8
2 2 − λ 10 = 0
−8 10 5 − λ
одержуємо власні значення: λ1 = 18, λ2 = 9, λ3 = −9 .
Квадратична форма автоматично набуває вигляду
f ( x1′ , x2′ , x3′ ) = 18 x1′ 2 + 9 x2′ 2 − 9 x3′ 2 в базисі з власних векторів.
Знайдемо новий ортонормований базис із власних векторів, в якому
квадратична форма має канонічний вигляд:
′ ′ ′
 2 1 2  2 2 1 1 2 2
e '1 =  −  , e '2 =   , e '3 =  − .
 3 3 3  3 3 3 3 3 3
Запишемо матрицю переходу від базису e1 , e2 , e3 до базису e '1 , e '2 , e '3
і зв′язок між старими координатами та новими:
 2 2 1 
− 
 3 3 3   x1   x1′ 
1 2 2    
H = − ,  x2  = H  x2′  .
 3 3 3 x   x′ 
 2 1 2   3  3
 
 3 3 3 
Приклад 1.7.5. Звести квадратичну форму
f ( x1 , x2 , x3 ) = 2 x12 + 5 x22 + 5 x32 + 4 x1 x2 − 4 x1 x3 − 8 x2 x3
до канонічного вигляду. Знайти ортонормований базис, в якому вона має та-
кий вигляд.
Розв′язання. Складемо матрицю квадратичної форми у базисі e1 , e2 , e3 :
 2 2 −2 
 
A =  2 5 −4  .
 −2 −4 5 
 
Запишемо характеристичне рівняння та знайдемо його корені:
(1 − λ )(λ − 1)(λ − 10) = 0 ; λ1 = λ2 = 1 , λ3 = 10 .
Рівняння має двократний корінь λ1 = λ2 = 1 . Знайдемо власні вектори,
що відповідають цьому власному значенню. Маємо систему (ранг її матриці
дорівнює 1)
α + 2 β − 2γ = 0,

2α + 4 β − 4γ = 0,
−2α − 4 β + 4γ = 0.

Фундаментальна система розв'язків цієї системи, наприклад, така:
f1 = (2; − 1; 0) , f 2 = (2; 0; 1) .
Для того щоб одержати ортонормований базис із власних векторів, ор-
тогоналізуємо цю систему (див. підрозд. 1.6.1, 1.6.2):
f 2 1
e '1 = 1 = e1 − e2 , e "2 = f 2 − αe '1 ,
| f1 | 5 5
причому α вибираємо так, щоб (e "2 , e '1 ) = 0 , або
 2α  2 α  1 
( f 2 − αe '1,e '1 ) =  2 −  + −  = 0.
 5  5 5  5 
4
З цього рівняння знаходимо α = . Маємо вектор
5
 8 4
e "2 =  2 − e1 + e2 + e3 ,
 5 5
4 16 3 5 3
ортогональний до вектора e1′ , причому | e "2 |= + +1 = = .
25 25 5 5
e" 2 5 4 5 5
Пронормувавши вектор e "2 : e '2 = 2 = e1 + e2 + e3 ,
| e "2 | 15 15 3
одержимо два власних ортонормованих вектори, що відповідають кратному
власному значенню λ = 1 :
2 1 2 5 4 5 5
e '1 = e1 − e2 , e '2 = e1 + e2 + e3.
5 5 15 15 3
Знайдемо одиничний власний вектор матриці А, що відповідає значен-
ню λ3 = 10 :
1 2 2
e '3 = e1 + e2 − e3 .
3 3 3
Отже, в ортонормованому базисі, що складається з власних векторів
e '1 , e '2 , e '3 , квадратична форма має вигляд

f (~
x1 , ~
x2 , ~
x3 ) = ~
x12 + ~
x22 + 10 ~
x32 .
Матриця переходу від ортонормованого базису e1 , e2 , e3 до ортонормо-
ваного базису e '1 , e ' 2 , e '3 – ортогональна:
 2 2 5 1 
 
 5 15 3 
 1 4 5 2 
H = − .
 5 15 3 
 0 5 2
 − 
 3 3
4. Додатно визначені квадратичні форми.
Квадратична форма F ( x , x ) називається додатно (від′ємно) визначе-
ною, якщо
F ( x , x ) > 0 ( F ( x , x ) < 0)
для будь-якого вектора x ≠ 0 .
Складемо ряд кутових мінорів квадратичної форми:
a11 ... a1n
a11 a12
∆1 = a11 , ∆ 2 = ,..., ∆ n = ... ... .
a21 a22
an1 ... ann
Мають місце твердження (згідно з теоремою Сільвестра):
1) якщо ∆1 > 0, ∆ 2 > 0,..., ∆ n > 0 , то форма є додатно визначеною;
2) якщо ∆1 < 0, ∆ 2 > 0, ∆ 3 < 0,..., (− 1)n ∆ n > 0 , то форма є від′ємно ви-
значеною.
Приклад 1.7.6. Чи є додатно визначеною квадратична форма
f ( x1 , x2 ) = 3 x12 − 2 x1 x2 + 3 y 22 ?
Розв′язання. Запишемо матрицю квадратичної форми
 3 − 1
A =  
 − 1 3 
3 −1
та знайдемо її кутові мінори: ∆1 = 3; ∆ 2 = = 8.
−1 3
Оскільки ∆1 > 0 та ∆ 2 > 0 , за критерієм Сільвестра квадратична форма
– додатно визначена.
Приклад 1.7.7. При яких значеннях λ буде додатно визначеною квад-
ратична форма
f ( x1, x2 , x3 ) = 2 x12 + x22 + 3x32 + 2λx1x2 + 2 x1x3 ?
Розв′язання. Матриця квадратичної форми
 2 λ 1
 
A =  λ 1 0 .
 1 0 3
 
122 1.8. КРИВІ ТА ПОВЕРХНІ ДРУГОГО ПОРЯДКУ
Кутові мінори
2 λ 1
2 λ
∆1 = 2 > 0 , ∆ 2 = = 2 − λ2 , ∆ 3 = λ 1 0 = 5 − 3λ2 .
λ 1
1 0 3
Для додатної визначеності необхідно, щоб ∆ 2 > 0 та ∆ 3 > 0 ( ∆1 вже
2 − λ 2 > 0,
більше за 0), тобто треба розв′язати систему нерівностей  або
5 − 3λ 2 > 0,
−2 < λ < 2,
 5 5
 5 5 Розв′язок системи: | λ |< . Отже, при | λ |< квадратич-
− 3 < λ < 3 . 3 3

на форма додатно визначена.
1.8. КРИВІ ТА ПОВЕРХНІ ДРУГОГО ПОРЯДКУ

1.8.1. Еліпс. Гіпербола. Парабола
x2 y 2
Еліпс. Канонічне рівняння еліпса має вигляд 2 + 2 = 1 (рис. 1.8.1).
a b
Точки A, A' , B, B' називаються вершинами еліпса. Довжина OA = a –
велика піввісь, OB = b – мала піввісь. Точки F1 (− c; 0) та F2 (c; 0) , де
c = a 2 − b 2 , – фокуси еліпса. Якщо M – довільна точка еліпса, то
MF1 + MF2 = 2a – стала величина, тобто еліпсом називається геометричне
місце точок, для яких сума відстаней до двох фіксованих точок (фокусів)
площини – стала величина.
c
Число e = <1
a
називається ексцентри-
ситетом еліпса. Прямі
a
x = ± називаються ди-
e
ректрисами. Для довіль-
ної точки еліпса
r1 r
= e, 2 = e , де d1 i d 2
d1 d2
– відстані від цієї точки
Рис. 1.8.1 до директрис, r1 i r2 –
x x y y
відстані від цієї точки до фокусів. Рівняння 02 + 02 = 1 – рівняння дотич-
a b
ної до еліпса в його точці M 0 ( x0 ; y0 ) . Зауважимо, що коли a = b , то рівняння
x2 y 2
+ = 1 задає коло з центром у початку координат і радіусом a.
a2 b2
1.8.1. ЕЛІПС. ГІПЕРБОЛА. ПАРАБОЛА 123
x2 y2
Гіпербола. Канонічне рівняння гіперболи має вигляд − = 1, де
a 2 b2
a, b – довжини півосей, дійсної та уявної (рис. 1.8.2).
Точки перетину гіперболи з дійсною віссю називаються вершинами.
Точки F1 (− c; 0 ) та F2 (c;0 ) , де
c = a 2 + b 2 , називаються фо-
кусами гіперболи. Для довіль-
ної точки M гіперболи вели-
чина MF1 − MF2 є сталою
(2a ) , тобто гіпербола – це гео-
метричне місце точок, для
яких абсолютна величина різ-
ниці відстаней від фокусів є
величиною сталою, яка дорів-
нює 2a .
c
Число e = > 1 назива- Рис. 1.8.2
a
a
ється ексцентриситетом гіперболи. Прямі, визначені рівняннями x = ± , на-
e
зиваються директрисами гіперболи. Рівняння дотичної до гіперболи в точці
x x y y b
M 0 ( x0 ; y0 ) має вигляд 02 − 02 = 1 . Рівнянням асимптот є y = ± x . При
a b a
a = b гіпербола називається рівнобічною.
Парабола. Параболою називається геометричне місце точок, для кож-
ної з яких відстань до фіксованої точки площини (фокуса) дорівнює відстані
до фіксованої прямої (директриси).
Відстань від фокуса до директ-
риси позначається літерою p . Рів-
нянням параболи буде y 2 = 2 px , як-
що вісь абсцис декартової системи
координат спрямовано через фокус
цієї параболи перпендикулярно до
директриси (від директриси до фоку-
са), а початок координат розташова-
ний посередині між фокусом і дирек-
трисою (рис. 1.8.3). Рівнянням дирек-
p
триси буде x = − .
2
Приклад 1.8.1. Знайти півосі Рис. 1.8.3
еліпсів:
1) x 2 + 5 y 2 = 15 ;
2) 16 x 2 + y 2 = 16 ;
3) 9 x 2 + y 2 = 1 .
Розв'язання. Подамо рівняння еліпсів у вигляді:

x2 y2 2 y2 x2
1) + = 1 ; 2) x + = 1 ; 3) + y 2 = 1 .
15 3 16 1
9
Тепер бачимо, що півосі еліпса дорівнюють:
1) a = 15 , b = 3 ;
2) a = 1, b = 4;
1
3) a = , b = 1 .
3
Приклад 1.8.2. Скласти канонічне рівняння еліпса, якщо:
1) півосі його дорівнюють відповідно 5 та 4;
2) відстань між фокусами дорівнює 8, а велика піввісь – 10;
12
3) велика піввісь дорівнює 26 і e = ;
13
4) задано точку M (2; − 2 ) , що належить еліпсу, та його велику піввісь
a = 4;
( )
5) задано точку M − 5; 2 , що належить еліпсу, та відстань між ди-
ректрисами, що дорівнює 10.
1. Якщо півосі еліпса дорівнюють 5 та 4, то канонічне рівняння еліпса
матиме вигляд
x2 y2
+ = 1.
25 16
2. Оскільки 2c = 8 , а 2a = 10 , то c = 4 , a = 5 . Знайдемо малу піввісь b:
для еліпса b 2 = a 2 − c 2 (рис. 1.8.4); у
даному випадку b 2 = 25 − 16 = 9 .
x2 y2
Рівнянням еліпса є + = 1.
25 9
3. Оскільки a = 13 , ексцентриси-
c 12
тет e = = , звідки c = 12 . Із спів-
a 13
Рис. 1.8.4 відношення b 2 = a 2 − c 2 знайдемо b 2 :
b 2 = 169 − 144 = 25 .
Рівняння еліпса має вигляд
x2 y2
+ = 1.
169 25
4. Якщо точка M (2;−2 ) належить еліпсу, то її координати повинні за-
довольняти рівнянню еліпса
4 4
+ = 1.
a2 b2
4 4 16
Враховуючи, що a = 4 , маємо + 2 = 1 , звідки b 2 = , і рівняння
16 b 3
x2 3y2
еліпса має вигляд + = 1.
16 16
5. Оскільки рівняння директрис еліпса, фокуси якого розташовані на
a 2a
осі Ох, має вигляд x = ± , то відстань між директрисами дорівнює . Ма-
e e
2a 2a 2
ємо = 10 , або = 10 , звідки a 2 = 5c . У такому разі b 2 = 5c − c 2 . Підста-
e c
x2 y 2
вивши координати точки M у рівняння еліпса 2 + 2 = 1 , одержимо спів-
a b
5 4 5 4
відношення 2 + 2 = 1, або + = 1 . Розв′язком цього рівняння є
a b 5c 5c − c 2
c = 3 , тому a 2 = 15 , b 2 = 6 , і рівняння еліпса набуває вигляду
x2 y2
+ = 1.
15 6
Приклад 1.8.3. Знайти півосі, фокуси та ексцентриситет еліпса
9 x + 25 y 2 = 225 . Записати рівняння директрис.
2
Розв'язання. Запишемо рівняння еліпса у вигляді

x2 y2
+ = 1,
25 9
тоді a 2 = 25 , b 2 = 9 , звідки a = 5 , b = 3 . Із співвідношення c 2 = a 2 − b 2 має-
c 4
мо c 2 = 25 − 9 = 16 ; e = = ; F1 (− 4; 0), F2 (4; 0 ) . Рівнянням директрис еліпса
a 5
a 25
є x = ± , отже, x = ± .
e 4
x2 y2
Приклад 1.8.4. На еліпсі + = 1 знайти точки, абсциси яких дорі-
25 4
внюють –3.
Розв'язання. Координати шуканої точки – A ( −3; y ) . Підставимо ці ко-
ординати в рівняння еліпса:
9 y2
+ = 1.
25 4
8
З цього рівняння маємо y = ± , тобто є дві точки, симетричні відносно
5
 8  8
осі абсцис: A1  −3;  , A2  −3; −  .
 5  5
Приклад 1.8.5. Визначити, які з точок A1 (− 2; 3) , A2 (2; − 2) , A3 ( 2; − 4 )
лежать на еліпсі 8 x 2 + 5 y 2 = 77 , які – всередині, а які – зовні його.
Розв'язання. З геометричного означення еліпса безпосередньо випли-

x02 y02
ває: якщо 2 + 2 < 1, то точка A( x0 ; y0 ) лежить всередині еліпса і навпаки.
a b
Підставимо координати точок A1 , A2 , A3 в рівняння еліпса:
1) 8 ⋅ 4 + 5 ⋅ 9 = 77 – точка A1 лежить на еліпсі;
2) 8 ⋅ 4 + 5 ⋅ 4 < 77 – точка A2 лежить всередині еліпса;
3) 8 ⋅ 4 + 5 ⋅ 16 > 77 – точка A3 лежить зовні еліпса.
Приклад 1.8.6. Знайти довжину сторони квадрата, який вписаного в
x2 y 2
еліпс 2 + 2 = 1 .
a b
Розв'язання. Координати вер-
шин квадрата – ( x; y ) ; ( x; − y ) ;
(− x; − y ) ; ( − x; y ) , причому y=x
(x > 0) (рис. 1.8.5).
Підставимо координати точки
x2 x2
(x; x ) в рівняння еліпса: 2 + 2 = 1 .
a b
2 2
a b
Маємо x2 = 2 , або
a + b2
ab
x= .
2 2
a +b
Рис. 1.8.5
Приклад 1.8.7. Обчислити
площу чотирикутника, дві вершини якого лежать у фокусах еліпса
9 x 2 + 5 y 2 = 1 , дві інші – збігаються з кінцями його малої осі.
1 1
Розв'язання. З рівняння еліпса видно, що a 2 = , b 2 = (тобто еліпс
5 9
1 1 4 2
витягнутий вздовж осі y). Знайдемо c : c 2 = a 2 − b 2 = − = , c = .
5 9 45 3 5
4
Отже, довжина однієї діагоналі чотирикутника d1 = . Довжина другої ді-
3 5
2
агоналі d 2 – це довжина малої осі, тобто d 2 = 2b = . Діагоналі чотирикут-
3
1 1 2 4 4 5
ника перпендикулярні, тому S = d1d 2 = ⋅ ⋅ = .
2 2 3 3 5 45
Приклад 1.8.8. Знайти ексцентриситет еліпса, якщо:
1) відрізок між фокусами з вершини малої осі видно під кутом 60°;
2) відстань між двома вершинами еліпса різних осей у два рази біль-
ше, ніж відстань між фокусами;
3) малу вісь видно з фокуса під прямим кутом;
4) відстань між директрисами в чотири рази більше відстані між фо-

кусами;
5) відстань між фокусами є середнім арифметичним довжин осей.
1. Кут між віссю y та відрізком, що з′єднує вершину малої осі і фокус,
c 1
дорівнює 30°. Тоді e = = sin 30 0 = .
a 2
2. З прямокутного трикутника OAB (рис. 1.8.6) маємо
AB = OA + OB , тобто a + b = 4 c , a + a − c = 16c 2 , 17c 2 = 2a 2 , зві-
2 2 2 2 2 2 2 2 2 2
c 2
дки = , а це і є ексцентрисите-
a 17
том еліпса.
3. Оскільки малу вісь видно з
фокуса під прямим кутом, то кут між
великою віссю еліпса та відрізком,
що з′єднує вершину малої півосі з
фокусом, дорівнює 45°, а з цього ви-
пливає, що b = c . Отже, a 2 =
c 1 Рис. 1.8.6
= b 2 + c 2 = 2c 2 і e = = .
a 2
2a
4. Оскільки відстань між директрисами дорівнює d = , а згідно з
e
2a 2 c 2 1
умовою задачі = 8c, = 8 , = 8e , то маємо ексцентриситет e = .
e e a e 2
Приклад 1.8.9. Знайти умову, за якої пряма y = kx + m буде дотичною
x2 y2
до еліпса 2 + 2 = 1.
a b
Розв'язання. Якщо пряма y = kx + m є дотичною до еліпса, то дискри-
x 2 (kx + m) 2
мінант квадратного (відносно x ) рівняння 2 + = 1 дорівнює нулю.
a b2
Перетворимо рівняння і знайдемо дискримінант:
x 2 (b 2 + k 2 a 2 ) + 2kma 2 x + (a 2 m2 − a 2b 2 ) = 0 ;
D = k 2 m 2 a 4 − (a 2 m 2 − a 2b 2 )(b 2 + k 2 a 2 ) = b 2 a 2 (b 2 + k 2 a 2 − m 2 ).
Враховуючи, що b ≠ 0, a ≠ 0 , маємо m 2 = b 2 + k 2 a 2 .
Приклад 1.8.10. Пряма x − y − 5 = 0 є дотичною до еліпса, фокуси яко-
го розташовані в точках F1 (− 3; 0 ) та F2 (3; 0) . Записати рівняння цього еліпса.
Розв'язання. Використавши висновок попередньої задачі, одержимо
a + b 2 = 25 (k = 1; m = 5) . Оскільки c = 3 і c 2 = a 2 − b 2 , то маємо друге спів-
2
a 2 − b 2 = 9,
2 2
відношення: a − b = 9 . Розв'язком системи  буде a 2 = 17 ,
2 2
a + b = 25
2 x2 y2
b = 8 , і рівняння еліпса набуде вигляду + = 1.
17 8
Приклад 1.8.11. Знайти точки перетину двох еліпсів x 2 + 9 y 2 = 45 і
x 2 + 9 y 2 − 6 x − 27 = 0 .
Розв'язання. Для того щоб знайти точки перетину двох еліпсів, необ-
хідно розв'язати систему рівнянь
 x 2 + 9 y 2 = 45,
 2
 x + 9 y 2 − 6 x − 27 = 0.
Розв′язки цієї системи – A1 (3; − 2 ) , A2 (3; 2 ) .
Приклад 1.8.12. Скласти канонічне рівняння гіперболи, якщо:
1) 2a = 10 , 2b = 8 ;
2) c = 5 , 2b = 8 ;
3) 2c = 6 , e = 3 / 2 ;
4
4) задано рівняння асимптот y = ± x , а відстань між фокусами дорі-
3
внює 20;
8 3
5) відстань між директрисами дорівнює і ексцентриситет e = ;
3 2
(
6) задано точки гіперболи M1 (6; − 1) та M 2 − 8; 2 2 ; )
7) задано точку M (− 5; 3) гіперболи та ексцентриситет e = 2 .
x2 y2
1. Рівнянням гіперболи є − = 1 , оскільки a = 5 , b = 4 .
25 16
2. Для гіперболи a 2 = c 2 − b 2 , тому a 2 = 25 − 16 = 9 і рівняння гіпербо-
ли має вигляд
x2 y2
− = 1.
9 16
3 c
3. Оскільки c = 3 , а e = = , то a = 2 і b 2 = c 2 − a 2 = 9 − 4 = 5 . Рів-
2 a
няння гіперболи можна записати так:
x2 y2
− = 1.
4 5
b b 4 4
4. Рівняння асимптот гіперболи y = ± x , отже, = , b = a . Врахо-
a a 3 3
2 2 2
вуючи, що c = 10 та a + b = c , маємо
16a 2
+ a 2 = 100 , a 2 = 36, b 2 = 64 .
9
x2 y2
Рівняння гіперболи: − = 1.
36 64
2a 8 3
5. Відстань між директрисами = . Оскільки e = , то a = 2 . За оз-
e 3 2
c
наченням ексцентриситету e = , звідки c = 3 , тоді b 2 = c 2 − a 2 = 9 − 4 = 5 .
a
x2 y2
Отже, маємо рівняння гіперболи − = 1.
4 5
6. Точки M 1 та M 2 – точки гіперболи, тому їх координати задоволь-
няють рівнянню гіперболи. Маємо систему рівнянь
 36 1
 a 2 − b 2 = 1,

 64 − 8 = 1,
 a 2 b 2
2 2 x2 y2
розв'язком якої є a = 32 ; b = 8 . Рівняння гіперболи: − = 1.
32 8
2 a 2 = a 2 + b 2 ,

7. Фокусна відстань c = a ⋅ e = a 2 . Маємо систему  25 9
 2 − 2 = 1.
a b
2 2
Розв′язок системи – a = 16 = b , і рівняння гіперболи має вигляд
x 2 − y 2 = 16 .
Приклад 1.8.13. Знайти півосі a , b , фокуси, ексцентриситет, рівняння
асимптот, рівняння директрис гіперболи 16 x 2 − 9 y 2 = 144 .
x2 y2
Розв'язання. Запишемо рівняння гіперболи у вигляді − = 1, з
144 144
16 9
2 2
якого ясно, що a = 9 , b 2 = 16 , або a = 3 , b = 4 , тоді c = 25 . Тепер маємо
с 5
координати фокусів F1 (− 5;0) , F2 (5;0) ; ексцентриситет е = = ; рівняння
а 3
b 4 9
асимптот y = ± x , або y = ± x ; рівняння директрис x = ± .
a 3 5
Приклад 1.8.14. Ексцентриситет гіперболи e = 3 , відстань від точки
M гіперболи до директриси дорівнює 4. Обчислити відстань від точки M
до фокуса, одностороннього з цією директрисою (рис. 1.8.7).
r
Розв'язання. Оскільки e = , то r = 12 .
d
Приклад 1.8.15. Скласти рівняння гіперболи, фокуси якої розташовані
x2 y2
у вершинах еліпса + = 1, а директриси проходять через фокуси цього
100 64
еліпса.
Розв'язання. Фокуси гіперболи мають координати F1г (10; 0) та
F2г (− 10; 0 ) , отже, фокусна відстань гіперболи cг = 10 . Рівняння директрис
гіперболи має вигляд x = ±cел ,
а оскільки cел = 100 − 64 = 6 ,
то x = ±6 . З іншого боку, рів-
няння директрис гіперболи
a
можна записати так: x = ± г ,
eг
a г2
або x=± . Тоді маємо
cг
a г2
= 6 , тобто a г2 = 6сг = 60 ;
cг
Рис. 1.8.7 bг2 = сг2 = aг2 = = 100 − 60 = 40 , і
рівняння гіперболи набуває ви-
x2 y2
гляду − = 1.
60 40
Приклад 1.8.16. Cкласти рівняння параболи, вершини якої знаходять-
ся у початку координат, якщо:
1) парабола розташована у правій півплощині симетрично відносно
осі Оx і її параметр p = 3 ;
2) парабола розташована у лівій півплощині симетрично відносно осі
Ox і її параметр p = 0,5 ;
3) парабола розташована у верхній півплощині симетрично відносно
1
осі Оy і її параметр p = ;
4
4) парабола розташована у нижній півплощині симетрично відносно
осі Оy і її параметр p = 3 .
1. Оскільки парабола розташована у правій півплощині симетрично
відносно осі Ox , то її рівняння має вигляд y 2 = 2 px . Враховуючи, що p = 3 ,
маємо рівняння y 2 = 6 x .
2. Аналогічно першому прикладу складаємо рівняння параболи
1
y 2 = −2 px , або у 2 = −2 х .
2
3. Враховуючи, що вісь параболи збігається з віссю ординат і парабо-
ла розташована у верхній півплощині, маємо рівняння параболи x 2 = 2 py ,
1
або x 2 = y .
2
4. Відмінність від третього прикладу полягає в тому, що парабола
1.8.2. ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ КРИВИХ ДРУГОГО ПОРЯДКУ НА ПЛОЩИНІ 131
розташована в нижній півплощині та p = 3 , отже, рівняння має вигляд

x 2 = −6 y .
Приклад 1.8.17. Скласти рівняння параболи, яка має фокус у точці
F (0; − 3) і проходить через початок координат. Віссю параболи є вісь орди-
нат.
p
Розв'язання. Враховуючи означення параболи, маємо = 3, p = 6.
2
Отже, рівнянням параболи є x 2 = −12 y .
1.8.2. Загальна теорія кривих другого порядку на площині.
Зведення рівняння кривої другого порядку до канонічного вигляду
Кривою другого порядку називається множина точок площини, коор-
динати яких у деякій декартовій системі задовольняють рівнянню
2
a11 x 2 + 2a12 xy + a22 y 2 + b1 x + b2 y + c = 0 , a11 2
+ a12 2
+ a22 ≠ 0.
Підкреслимо, що хоча б один із коефіцієнтів a11 , a12 , a22 повинен від-
різнятися від нуля. Коефіцієнт при xy позначено 2a12 лише для зручності.
Для всякої кривої існує прямокутна система координат, в якій рівняння
кривої має найпростіший, або так званий канонічний вигляд. Зведення рів-
няння кривої до такого вигляду дозволяє визначити назву лінії, знайти її па-
раметри і те, як розташована лінія відносно першої системи координат, на-
решті, побудувати шукану криву.
Існує дев'ять типів канонічних рівнянь кривих 2-го порядку на площи-
ні (табл. 1.8.1). Зауважимо, що деякі з них визначають порожню множину
точок.
Канонічне рівняння Назва кривої
X 2 Y 2
2
+ 2 =1 Еліпс
a b
X2 Y2 Пара уявних прямих,
+ = 0
a2 b2 що перетинаються в точці (0;0)
X2 Y2 Уявний еліпс
+ 2 = −1
a 2 b (порожня множина точок)
X2 Y2
− =1 Гіпербола
a 2 b2
X2 Y2 Пара прямих,
− =0
a 2 b2 що перетинаються в точці (0;0)
Y 2 = 2 pX Парабола
Y 2 = a2 Пара паралельних прямих
Пряма лінія
Y2 =0 (так званий випадок однакових прямих)
Уявні паралельні прямі
Y 2 = −a 2 (порожня множина точок)
Будь-яке рівняння кривої можна звести до одного з дев’яти виглядів за

допомогою таких кроків:
а а 
1. Скласти матрицю A квадратичної форми: А =  11 12  .
 а12 а22 
Зауважимо, що матриця A – обов’язково симетрична.
2. Знайти λ1 та λ2 – власні значення матриці A та відповідні їм влас-
ні вектори е1 та е2 . Зауважимо, що корені характеристичного рівняння λ1 ,
λ2 належать R , а вектори е1 та е2 перпендикулярні, оскільки матриця A –
симетрична.
e
3. Знайти е1 та е2 і записати стовпці з координат векторів h1 = 1 ,
e1
e2 h  h 
h2 = , h1 =  11  , h2 =  12  . Вектори h1 та h2 складають пару перпенди-
e2  h21   h22 
кулярних векторів довжиною 1, вздовж яких прямуватимуть нові координати
осей Ox1 та Oy1 .
4. Скласти матрицю H із попередніх стовпців:
h h 
H =  11 12  .
 h21 h22 
Зробити перетворення координат x та y :
 x x 
  = H  1  ,
 y  y1 
де x1 та y1 – координати у новій системі.
5. Підставити вирази для x та y через x1 та y1 у рівняння кривої.
Зауваження. Згідно з теорією перетворення матриці квадратичної
форми при такій зміні координат квадратична форма автоматично набуває
вигляду
λ1x12 + λ2 y12 .
6. Спростити вираз, після чого виділити повні квадрати та зробити
~
паралельний перенос системи Ox1 y1 . В одержаній системі Oxy побудувати
криву.
Приклад 1.8.18. Звести рівняння лінії 3 x 2 + 2 xy + 3 y 2 = 4 до каноніч-
ного вигляду, зобразити криву.
Розв’язaння.
 3 1
1. Запишемо матрицю A =   .
 1 3
3−λ 1
2. Знаходимо її власні значення: Det ( A − λ E ) ⇒ = 0,
1 3−λ
λ2 − 6λ + 8 = 0 , λ1 = 2 , λ2 = 4 .
Знаходимо власні вектори, що відповідають λ1 , λ2 :
 x + y = 0,
− для λ1 = 2 маємо  і влас-
 x + y = 0
1
ний вектор e1 =   ,
 −1
− x + y = 0,
− для λ2 = 4 маємо  і
x − y = 0
 1
власний вектор e2 =   .
 1
Можна побудувати e1 та e2 і побачити,
що нову систему координат одержано пово-
ротом старої на кут 45° за годинниковою
стрілкою (рис. 1.8.8).
3. Зауважимо, що рівняння кривої не Рис. 1.8.8
містить b1 x та b2 y , тому можна не знаходити Н, а одразу записати рівняння
2 x12 + 4 y12 = 4 .
Зауваження. Коефіцієнти при x12 та y12 – це власні значення матриці
A.
Якщо вистачає часу, то корисно самостійно переконатися в тому, що
рівняння матиме саме такий вигляд після заміни
 1 1 
 x   x 
  =  2 2  1 
 y   − 1 1  y1 

 2 2
 1
 x = ( x1 + y1 ),
2
та підстановки  у
y = 1
(− x1 + y1 )
 2
перше рівняння кривої.
Рівняння 2 x12 + 4 y12 = 4 , або
Рис. 1.8.9
x12
+ y12 = 1 – канонічне рівняння еліпса
2
з півосями a = 2 , b = 1 , який є симетричним відносно нових осей коорди-
нат Ox1 та Oy1 (рис. 1.8.9).
Приклад 1.8.19. Звести рівняння даної лінії
3
x 2 + 6 xy + 9 y 2 − 12 x − 6 y − = 0 до канонічного вигляду і зобразити криву.
4
1. Матриця квадратичної форми x 2 + 6 xy + 9 y 2 має вигляд
1 3
A =   .
 3 9 
2. Шукаємо власні значення:
1− λ 3
= 0,
3 9−λ
звідки λ1 = 0 , λ2 = 10 .
Знаходимо відповідні власні вектори:
 x + 3 y = 0, G 3
− для λ1 = 0 маємо  тобто e1 =   ;
3 x + 9 y = 0,  −1
− для λ2 = 10 маємо
− 9 x + 3 y = 0, G 1
 тобто e 2 =
 3  .
 3 x − y = 0 ,   G G
Звернемо увагу на те, що e1 ⊥ e2 .
Саме ці вектори і визначають напрямок
нових координатних осей Ox1 та Oy1
(рис. 1.8.10).
G
3. Знаходимо e1 = 32 + 12 = 10 ,
G
e2 = 10 . Складаємо матрицю H із
Рис. 1.8.10 стовпців координат векторів:
 3   1 
G G   G G  
e1  10  e2  10 ;
h1 = = , h2 = =
10  − 1  10  3 
   
 10   10 
 3 1 
 
H = 10 10 .
 −1 3 
 
 10 10 
4. Перетворюємо координати:
 x x  1  3 1  x1 
  = H  1  =    ,
 y  y1  10  − 1 3  y1 
 1
 x = 10 (3 x1 + y1 ),
тобто 
 y = 1 (− x1 + 3 y1 ).
 10
5. Підставивши вирази для x та y у рівняння кривої (нагадаємо, що
квадратична форма перетвориться на λ1 x12 + λ2 y12 ), у даному випадку мати-
мемо
1 1
O ⋅ x12 + 10 y12 − 12(3 x1 + y1 ) − 6(− x1 + 3 y1 ) − 0,75 = 0 ,
10 10
або
30 30
10 y12 − y1 − x1 − 0,75 = 0 .
10 10
Залишилось зробити паралельний перенос:
 3 y1 9  9
10 y12 − 2 +  − 3 10 x1 − 0,75 = ,
 2 10 4 ⋅ 10  4
2
 3 
10 y1 −  = 3 10 x1 + 3 .
 2 10 
 1
 x1 + = X,
10
У координатах  маємо рівняння параболи
 y1 − 3
=Y
 2 10
10Y 2 = 3 10 X .
~ ~
Парабола (рис. 1.8.11) симетрична відносно OX (точка O в системі
 1 3 
координат Ox1 y1 має координати  − ;  ).
 10 2 10 
Зауваження. Здійснити перетворення рівняння кривої можна також
поворотом системи координат Oxy на деякий кут ϕ :
 x = x1 cos ϕ − y1 sin ϕ ,

 y = x1 sin ϕ + y1 cos ϕ ,
де кут ϕ знаходиться із рівняння
a − a22
tg 2ϕ + 11 tgϕ − 1 = 0 , або
a12
2a12
tg 2ϕ = .
a11 − a22
У випадку a11 = a22 можна
здійснити поворот на кут ϕ = 45
проти годинникової стрілки. Піс-
ля повороту рівняння кривої не
містить добутку x1 y1 .
Приклад 1.8.20. Поворотом
системи координат звести до ка-
нонічного вигляду рівняння
Рис. 1.8.11
3 x 2 − 10 xy + 3 y 2 = 1 .
Розв’язaння. Знаходимо ϕ :
3−3
tg 2ϕ + tgϕ − 1 = 0 ;
−5
можна взяти ϕ = 45 , тобто

 1 1
 x = 2
x1 −
2
y1,

y = 1 1
x1 + y1.
 2 2
Змінимо координати:
3( x1 − y1 )2 ⋅ 1 − 10( x1 − y1 ) ⋅ 1 ( x1 + y1 ) ⋅ 1 + 3( x1 + y1 ) 2 ⋅ 1 = 1 ,
2 2 2 2
3 2 10 3
( x1 − 2 x1 y1 + y12 ) − ( x12 − y12 ) + ( x12 + 2 x1 y1 + y12 ) = 1.
2 2 2
Остаточний вигляд рівняння:
− 2 x1 + 8 y12 = 1
2
(гіпербола)
(рис. 1.8.12).
Звернемо увагу на те, що коефі-
цієнти –2 та 8 при x12 та y12 є саме
власними значеннями матриці квадра-
тичної форми 3 x 2 − 10 xy + 3 y 2 :
 3 −5 
A =   .
 −5 3 
Рис. 1.8.12
Іноді спричиняє труднощі сама
побудова лінії. У такому випадку не
треба боятися підставити у рівняння будь-які значення x1 або y1 :
− 2 x12 + 8 y12 = 1.
1
Якщо x1 = 0 , то y1 = ± , і маємо дві точки перетину гіперболи з віс-
8
1
сю Oy1 : (0; ± ) . Якщо y1 = 0 , то − 2 x12 = 1 , x1 = 0 , тобто гіпербола не
8
перетинає вісь Ox1 .
1.8.3. Поверхні другого порядку у просторі
Загальне рівняння поверхні другого порядку у просторі має вигляд
a11 x 2 + 2a12 xy + a22 y 2 + 2a13 xz + 2a23 yz + a33 z 2 + 2a1 x + 2a2 y + 2a3 z + b = 0 .
Ліва частина містить квадратичну форму
a11 x 2 + 2a12 xy + a22 y 2 + 2a13 xz + 2a23 yz + a33 z 2
з симетричною матрицею
 a11 a12 a13 
 
A =  a12 a22 a23  .
a 
 13 a23 a33 
За допомогою заміни базису у просторі можна “знищити” добутки
змінних (звести квадратичну форму до канонічного вигляду). Потім слід ви-
1.8.3. ПОВЕРХНІ ДРУГОГО ПОРЯДКУ У ПРОСТОРІ 137
ділити повні квадрати і здійснити паралельний перенос осей координат. Під-

креслимо, що алгоритм зведення рівняння поверхні другого порядку збіга-
ється з алгоритмом спрощення рівняння кривої другого порядку.
Внаслідок перетворень рівняння поверхні набуває канонічного вигля-
ду. Перелічимо усі 17 можливих випадків (табл. 1.8.2), до яких приводять
перетворення (слід зазначити, що можливе виникнення таких випадків, коли
рівняння описують порожню множину точок у просторі).
№ Назва поверхні
Зображення
п/п та канонічне рівняння
Еліпсоїд
2
1 X Y2 Z2
+ + =1
a2 b2 c2
Уявний еліпсоїд
2 X 2 Y2 Z2 Порожня множина точок
+ + = −1
a2 b2 c2
Уявний конус (точка)

3 X2 Y2 Z2
+ + =0
a2 b2 c2
Конус
2
4 X Y2 Z2
+ =
a 2 b2 c2
Однопорожнинний гіперболоїд
5 X 2 Y2 Z2
+ − =1
a 2 b2 c 2
Двопорожнинний гіперболоїд
6 X 2 Y2 Z2
+ − = −1
a 2 b2 c2
Продовження табл. 1.8.2

п/п та канонічне рівняння Зображення
Еліптичний параболоїд
7 X2 Y2
2
+ 2 = 2Z
a b
Гіперболічний параболоїд
(“сідло”)
8 2
X Y2
− = 2Z
a2 b2
Еліптичний циліндр
9 X2 Y2
+ =1
a 2 b2
Уявний еліптичний циліндр

10 X2 Y2 ∅
+ = −1
a 2 b2
Гіперболічний циліндр
11 X2 Y2
− =1
a2 b2
Пара площин, що перетинаються

12 X2 Y2
− =0
a 2 b2
Закінчення табл. 1.8.2

п/п та канонічне рівняння Зображення
Пара уявних площин,
що перетинаються
13 X2 Y2
+ =0
a2 b2
(пряма лінія)
Параболічний циліндр
14
X 2 = 2 pY
Пара паралельних площин

15
X 2 = a2
Пара уявних паралельних пло-

16 щин Порожня множина точок
X = −a 2
2
Пара площин, що збігаються

17 (площина)
X2 =0
Частина канонічних рівнянь поверхонь другого порядку, наприклад

№ 9-17, має вигляд Φ( x; y ) = 0 . Це рівняння не містить однієї з координат, у
даному випадку – z . Таке рівняння визначає циліндричну поверхню, твірні
якої паралельні осі OZ .
Іноді в рівнянні поверхні другого порядку збігаються коефіцієнти при
( )
х та y 2 , тоді рівняння можна записати у вигляді F x 2 + y 2 , z = 0 , і воно за-
2
дає поверхню обертання навколо осі OZ (див. приклад 1.8.23).

Цікаво, що вже в Стародавній Греції математики знали, що на одній
поверхні другого порядку розташовані всі криві другого порядку, а саме на
конусі. Еліпс, гіпербола та парабола мають навіть спільну назву – конічні

перерізи (або коніки). Якщо перерізати конус площинами під різними кута-
ми, легко побачити коло та еліпс (рис. 1.8.13).
Перерізом конуса площиною, що паралельна осі, але не проходить че-
рез вершину, є гіпербола (рис. 1.8.14).
Якщо площина проходить паралельно твірній, маємо у перерізі пара-
болу (рис. 1.8.15).
Приклад 1.8.21. Знайти канонічну систему координат та канонічне рі-

вняння поверхні x 2 − 3 y 2 + 2 x + 6 y − 2 z + 2 = 0 . Визначити тип поверхні.
Розв'язання. Рівняння не містить добутків xy , xz , yz , отже, для пошу-
ку канонічного рівняння можна просто виділити повні квадрати:
( x + 1) 2 − 3( y − 1) 2 = 2 z − 4 .
Нехай x + 1 = X , y −1 = Y , z − 2 = Z , тоді маємо X 2 − 3Y 2 = 2Z . Ми
здійснили лише паралельний перенос системи координат: перенесли початок
координат у точку (− 1; 1; 2) , залишивши незмінними напрямки координатних
осей. Одержане рівняння описує гіперболічний параболоїд (“сідло”).
Цікаво зауважити, що на “сідлі” розташовані прямі лінії. Дійсно, легко
побачити їх у рівнянні перерізу Z = 0 : x = ± 3Y .
Приклад 1.8.22. Визначити тип поверхні
4 z 2 − 3x 2 + 4 yz − 4 xy + 8 zx = 0
і записати її канонічне рівняння.
Розв′язання. Запишемо матрицю квадратичної форми:
 − 3 − 2 4
A = − 2 0 2 .
 
 4 2 4
Визначимо її власні значення:
−3 − λ −2 4
−2 −λ 2 = 0,
4 2 4−λ
або
−λ3 + λ2 + 36λ − 36 = 0 .
Рівняння має корені λ1 = 1, λ2 = 6, λ3 = −6 .

Знайдемо відповідні власні вектори:
−x − 2 y + 4 z = 0,

– для λ1 = 1 маємо −2 x − y + 2 z = 0, і власний вектор, наприклад,
4 x + 2 y + 3 z = 0

 −1
 
e1 =  2  ;
0
 
−9 x − 2 y + 4 z = 0,  2

– для λ2 = 6 маємо −2 x − 6 y + 2 z = 0, і власний вектор e2 =  1  ;
4 x + 2 y − 2 z = 0  
 5
2
 
– для λ3 = −6 e3 =  1  .
 −1
 
Нагадаємо, що з симетрії матриці A випливає перпендикулярність
власних векторів.
Запишемо рівняння поверхні 1X 2 + 6Y 2 − 6 Z 2 = 0 (відсутність ліній-
них доданків дозволяє автоматично скористатись зведенням квадратичної
форми до канонічного вигляду). Маємо рівняння конуса, вісь якого – нова
вісь OZ . Канонічна система координат має той же початок, що й Oxyz, а на-
прямками нових осей OX , OY та OZ є напрямки
 −1  2 2
     
e1 =  2  , e2 =  1  , e3 =  1  .
0  5  −1
     
Зауважимо, що за відсутності лінійних членів для визначення типу по-
верхні власні вектори навіть не потрібні.
Приклад 1.8.23. Визначити тип поверхні
x 2 − 3z 2 − 4 yz − 4 y + 2 z + 5 = 0 .
Розв′язання. Запишемо матрицю квадратичної форми:
1 0 0
 
A =  0 0 −2  .
 0 − 2 −3 
 
Визначимо її власні значення:
1− λ 0 0
0 −λ ( )
−2 = 0 , (1 − λ ) λ2 + 3λ − 4 = 0 ,
0 −2 − 3 − λ
звідки λ1, 2 = 1, λ3 = −4 .
Нарешті, знайдемо власні вектори.
Для λ = 1 маємо систему
− y − 2 z = 0,

−2 y − 4 z = 0,
або просто y + 2 z = 0 .
Геометрично множина власних векторів утворює площину. Візьмемо у
цій площині два перпендикулярних вектори:
1  0
 
e1 = 0 , e2 =  −2  .
  1
 0  
5 x = 0, 0

Для λ = −4 маємо 4 y − 2 z = 0, e3 = 1  .
 
−2 y + z = 0,  2
  
Знайдемо ортонормовану трійку власних векторів
   
 0   0 
1     1 
2 
e '1 =  0  , e '2 =  − , e '3 =  
   5  5
 0  1   2 
   
 5   5
і складемо матрицю переходу
 
1 0 0 
 2 1 
H = 0 − .
 5 5
0 1 2 
 
 5 5
Перетворимо координати
x  x '
 y  = H  y '
   
z
  z'
та підставимо їх у рівняння поверхні:
 2 1   1 2 
1( x' )2 + 1( y' )2 − 4( z' )2 − 4 − y' + z'  + 2 y' + z'  + 5 = 0 ,
 5 5   5 5 
2
x′2 + y′2 − 4 z′2 + y′ + 5 = 0 ,
5
(
x′2 + y′ + 5 = 4 z′2 . )2
Отже, одержано рівняння конуса.
Зауваження. Остаточний вигляд рівняння: X 2 + Y 2 = 4Z 2 .
Підкреслимо, що маємо поверхню обертання навколо осі OZ . Саме із
цим було пов′язане те, що власні вектори у площині, що відповідала значен-
ням λ1 = λ2 = 1 , можна було брати довільно.
2. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ
ФУНКЦІЙ ОДНІЄЇ ТА ДЕКІЛЬКОХ ЗМІННИХ
2.1. ФУНКЦІЇ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ. ГРАНИЦЯ.
НЕПЕРЕРВНІСТЬ
2.1.1. Елементи теорії множин
1. Первісні поняття теорії множин і алгебри логіки.
Поняття множини є одним із основних первісних понять математики і
не визначається через інші більш прості поняття.
Можна говорити про множини студентів ХАІ, планет сонячної систе-
ми, натуральних чисел, коренів квадратного рівняння і т. д.
Об’єкти, з яких складається множина, – елементи цієї множини.
Множини будемо позначати A , B , … , X , Y , ..., їх елементи – a , b ,
…, x , y , ….
Якщо a – елемент множини A , то позначають a ∈ A або A ∋ a ( a на-
лежить множині A або множина A включає елемент a ).
Якщо об’єкт a не є елементом множини A , то позначають a ∉ A або
A ∋/ a ( a не належить множині A або множина A не включає елемент a ).
Математичне речення, відносно якого можна стверджувати, істинне
воно чи ні, називається висловлюванням. Висловлювання позначаються α ,
α (x) , β , β (x) , … .
Приклади висловлювань:
1) у трикутнику сума кутів дорівнює 180 ;
2) трикутник може мати два тупі кути;
3) число 15 ділиться на 1, 3 , 5 , 15 .
Усі наведені приклади – висловлювання: перше і третє – істинні, друге
– хибне.
Для стислого запису висловлювань, одержання більш складних висло-
влювань із простих, зв’язку одних висловлювань з іншими використовують
символіку алгебри логіки.
Назва, зміст (читання) логічних знаків:
⇒ – “випливає”;
⇔ – символ еквівалентності – “рівносильне”, “еквівалентне”;
∀ – квантор загальності – “для всіх”, “для кожного”;
∃ – квантор існування – “існує”, “знайдеться”;
∃! – “існує точно один”;
: – “справедливе”, “для якого справедливе, істинне твердження”;
144 2.1. ФУНКЦІЇ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ. ГРАНИЦЯ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ
: = , def – “дорівнює за означенням”;

− , ¬ – логічне заперечення – “не”;
∨ – логічне додавання, диз’юнкція – “або”;
∧ – логічне множення, кон’юнкція – “і”.
Порядок пріоритету логічних операцій:
¬, ∧, ∨ , ⇒, ⇔ .
Приклади висловлювань, записаних з допомогою логічних знаків:
1) f 2 > ϕ 2 ⇔| f |>| ϕ | ;
2) a > b > 0 ⇒ a 2 > b 2 ;
1
3) ∀x ≠ 0 : x + ≥ 2 ;
x
4) ∃x : x 2 − x − 2 = 0 ;
5) ∃! x : 3 x = 5 ;
m
n m
6) a : = an.
Висловлювання в загальній формі і їх зміст:
1) α ⇒ β – “із висловлювання α випливає висловлювання β ”;
2) α ⇔ β – “висловлювання α і β еквівалентні”;
3) ∀x ∈ X : α – “для кожного елемента x множини X істинне висло-
влювання α ”;
4) ∃x ∈ X : α – “існує елемент x множини X , для якого істинне ви-
словлювання α ”;
5) ∃! x ∈ X : α – “існує єдиний елемент x множини X , для якого іс-
тинне висловлювання α ”;
6) α – заперечення висловлювання α ; коли α істинне, то α – хибне,
і навпаки, коли α – хибне, то α – істинне;
7) α ∨ β – “ α або β ” – висловлювання, яке істинне, коли істинне хо-
ча б одне із висловлювань α або β ;
8) α ∧ β – “ α і β ” – висловлювання, яке істинне, коли істинні обид-
ва висловлювання α і β .
Приклад 2.1.1. Побудувати заперечення висловлювання ∀x ∈ X :α .
Розв’язання. Якщо висловлювання ∀x ∈ X :α не має місця, то вислов-
лювання α має місце не для всіх x ∈ X , тобто існує елемент x ∈ X , для яко-
го α не має місця, а справедливе α . У символьній формі маємо ∃x ∈ X : α .
Таким чином, ∀x ∈ X : α ⇔ ∃x ∈ X : α .
Зауваження. Справедливо ∃x ∈ X : α ⇔ ∀x ∈ X : α .
Способи задання множин:
1) задання множини за допомогою переліку її елементів, наприклад:
якщо множина A складається із елементів a , b , c , … , m , а множина X – із
елементів x1 , x2 , … , x15 , то позначають A = {a, b, c,…, m}, X = {x1 , x2 ,… x15 } ;
2) задання множини визначенням властивості її елементів.
2.1.1. ЕЛЕМЕНТИ ТЕОРІЇ МНОЖИН 145
Часто при розв’язанні математичної задачі розглядаються декілька

множин, але всі елементи цих множин є елементами більш широкої множи-
ни Ω , яку називають основною, універсальною.
Елементи x даної множини X вилучають з універсальної множини Ω ,
указавши властивість P( x) , яку мають елементи множини X . Позначають
X {x ∈ Ω | P( x)} (множина X складається із тих елементів x множини Ω , які
мають властивість P( x) ).
Приклади:
1) якщо ми оперуємо цілими числами, а нам треба виділити множину
цілих невід′ємних чисел, то можна записати Z 0 = {x ∈ Z | x ≥ 0};
2) множину парних чисел із множини цілих чисел можна вилучити
так: B = {x ∈ Z | x 2} (множина B складається із тих чисел x множини Z , які
націло діляться на 2 , “ ” – знак ділення націло).
Зручно також ввести множину, яка не містить елементів. Цю множину
називають порожньою і позначають символом ∅ .
Якщо при розв’язанні квадратного рівняння x 2 + x + 2 = 0 пишуть
x ∈ ∅ , то мають на увазі, що множина розв’язків цього рівняння порожня,
тобто рівняння коренів не має.
2. Дії над множинами.
Означення 2.1.1. Множина B називається підмножиною множини A ,
або множина B міститься в множині A , якщо всі елементи множини B є
елементами множини A .
Позначення: B ⊂ A , A ⊃ B .
Домовимося, що ∅ ⊂ A для будь-якої
множини A , водночас A ⊂ Ω , де Ω – уні-
версальна множина (якщо вона взагалі роз-
глядається).
Означення 2.1.2. Множини A і B
називаються рівними, якщо вони склада-
ються з одних і тих же елементів.
Позначення: A = B .
Очевидно, що A = B ⇔ B ⊂ A і
A ⊂ B. Рис. 2.1.1
Означення 2.1.3. Об′єднанням (сумою) множин A і B називають
множину, яка складається з усіх елементів, що належать хоча б одній із
множин A і B .
Позначення: A ∪ B , A + B .
Таким чином, A ∪ B = {x | x ∈ A ∨ x ∈ B} (рис. 2.1.1).
Аналогічно означається сума довільного (скінченного або нескінчен-
ного) числа множин: якщо Aα – довільна множина, то сумою множин ∪ Aα
α
є сукупність елементів, кожний із яких належить хоча б одній із множин Aα .
Означення 2.1.4. Перетином (добутком) множин A і B називають
множину, яка складається з усіх елементів, що належать як множині A , так і

множині B .
Позначення: A ∩ B , A ⋅ B .
Таким чином, A∩ B =
= { x | x ∈ A ∧ x ∈ B} (pис. 2.1.2).
Перетином будь-якого (скінченного
або нескінченного) числа множин Aα на-
зивається множина ∩ Aα , кожний елемент
α
якої належить кожній множині Aα .
Рис. 2.1.2 Приклад 2.1.2. Дано множини A , B ,
C . Записати множину елементів, які на-
лежать:
1) усім трьом множинам;
2) принаймні двом із цих множин;
3) будь-яким двом із цих множин, але не належать усім трьом;
4) принаймні одній із цих множин;
5) будь-якій із цих множин, але не належать двом іншим.
1. D1 = A ∩ B ∩ C .
2. D2 = A ∩ B ∪ A ∩ C ∪ B ∩ C .
3. D3 = A ∩ B ∩ C ∪ A ∩ C ∩ B ∪ B ∩ C ∩ A .
4. D4 = A ∪ B ∪ C .
5. D5 = A ∩ B ∩ C ∪ B ∩ A ∩ C ∪ C ∩ A ∩ B .
Операції об′єднання і перетину множин за своїми означеннями кому-
тативні і асоціативні, тобто
A ∪ B = B ∪ A , A ∩ B = B ∩ A , ( A ∪ B) ∪ C = A ∪ ( B ∪ C ) ,
( A ∩ B) ∩ C = A ∩ ( B ∩ C ) .
Крім того, ці операції зв’язані між собою такими властивостями дис-
трибутивності:
( A ∪ B) ∩ C = ( A ∩ C ) ∪ ( B ∩ C ) , (2.1.1)
( A ∩ B) ∪ C = ( A ∪ C ) ∩ ( B ∪ C ) . (2.1.2)
Приклад 2.1.3. Довести формулу (2.1.1).
Розв’язання. Нехай елемент x належить множині, яка стоїть у лівій ча-
стині рівності: x ∈ ( A ∪ B) ∩ C . Це означає, що x належить C і хоча б одній
із множин A або B . Але тоді x належить хоча б одній із множин A ∩ C або
B ∩ C , тобто входить у праву частину рівності. Навпаки, нехай
x ∈ ( A ∩ C ) ∪ ( B ∩ C ) . Тоді x ∈ A ∩ C або x ∈ B ∩ C . Отже, x ∈ C і, крім того,
x належить A або B , тобто x ∈ A ∪ B . Таким чином, x ∈ ( A ∪ B) ∩ C . Рівність
(2.1.1) доведено.
Означення 2.1.5. Різницею множин A і B називається множина, що
2.1.1. ЕЛЕМЕНТИ ТЕОРІЇ МНОЖИН 147
складається з усіх тих елементів множини

A , які не належать множині B .
Позначення: A \ B .
A \ B = {x | x ∈ A ∧ x ∉ B} (рис. 2.1.3).
Означення 2.1.6. Симетричною різ-
ницею множин A і B називається
об′єднання різниць A \ B і B \ A цих мно-
жин.
Позначення: A∆B .
Рис. 2.1.3
Таким чином, A∆B = ( A \ B ) ∪ ( B \ A)
(рис. 2.1.4).
Означення 2.1.7. Нехай Ω – універ-
сальна множина, тоді множина A = Ω \ A
називається доповненням множини A .
Таким чином, A = {x ∈ Ω | x ∉ A}
(рис. 2.1.5).
Принцип двоїстості:
1) доповнення суми множин дорів-
нює добутку доповнень множин: Рис. 2.1.4
∪ Aα = ∩ Aα ; (2.1.3)
α α
2) доповнення добутку множин до-
рівнює сумі доповнень множин:
∩ Aα = ∪ Aα . (2.1.4)
α α
Приклад 2.1.4. Довести співвідно-

шення (2.1.3). Рис. 2.1.5
Розв’язання. Нехай x ∈ ∪ Aα . Це означає, що x не належить
α
об′єднанню ∪ Aα , тобто не належить ні одній із множин Aα , тоді x нале-
α
жить кожному із доповнень Aα і тому x ∈ ∩ Aα . Навпаки, нехай x ∈ ∩ Aα ,
α α
тобто x належить кожному із доповнень Aα , тоді x не належить жодній із
множин Aα , тобто не належить сумі ∪ Aα , а тому x ∈ ∪ Aα . Рівність (2.1.4)
α α
доводиться аналогічно.
Для двох множин принцип двоїстості має вигляд
A∪ B = A∩ B, A∩ B = A∪ B.
Принцип двоїстості полягає в тому, що із будь-якої теореми, яка відно-
ситься до системи підмножин фіксованої множини Ω , автоматично може бу-
ти одержана друга теорема – двоїста – шляхом заміни всіх розглядуваних

множин їх доповненнями, суми множин − їх добутком, а добутку − сумою.
2.1.2. Поняття функції однієї змінної. Класи елементарних функцій.
Послідовність
1. Означення функції.
Означення 2.1.8. Функцією, визначеною на множині X із значеннями
в множині Y (відображенням множини X у множину Y ), називається пра-
вило, за яким кожному елементу x ∈ X ставиться у відповідність елемент
y ∈Y .
Функцію позначають так:
f
f : X → Y ; X → Y ; y = f ( x) , x ∈ X .
Кожний запис означає, що f є відображенням множини X у множину
Y.
Елемент x називається прообразом, а відповідний елемент y − обра-
зом при відображенні f .
Елемент x називають також незалежною змінною, а y − функцією
(залежною змінною) аргументу x , а також значенням функції в точці x і
позначають символом f ( x) .
Множина X називається множиною визначення функції f і
позначається D( f ) . Множина тих y ∈ Y , які поставлені у відповідність усім
x ∈ D( f ) , називається областю значень і позначається E ( f ) .
Залежно від природи множин X і Y і розділів математики термін “фу-
нкція” має синоніми: відображення, перетворення, оператор, морфізм, функ-
ціонал.
Якщо X і Y − множини дійсних чисел, то маємо дійсні числові функ-
ції, з якими в основному будемо мати справу.
Означення 2.1.9. Функції f1 : X 1 → Y1 і f 2 : X 2 → Y2 рівні тоді і тільки
тоді, коли X 1 = X 2 і ∀x ∈ X 1 : f1 ( x) = f 2 ( x) .
Позначення: f1 = f 2 .
Іншими словами, дві функції вважаються рівними, або тотожними, ко-
ли в них одна і та сама область визначення й один і той же закон відповідно-
сті.
Нехай функція f1 ( x) визначена на множині X 1 , а функція f 2 ( x) − на
множині X 2 . Якщо перетин X = X 1 ∩ X 2 не є порожньою множиною, то на
ньому можна визначити суму f1 ( x) + f 2 ( x) , різницю f1 ( x) − f 2 ( x) , добуток
f ( x)
f1 ( x) ⋅ f 2 ( x) і частку 1 двох функцій (останню для тих x ∈ X , при яких
f 2 ( x)
f 2 ( x) ≠ 0 ). У цьому разі під значенням даних функцій у точці x0 ∈ X
розуміється число, що дорівнює, відповідно, сумі f1 ( x0 ) + f 2 ( x0 ) , різниці
2.1.2. ПОНЯТТЯ ФУНКЦІЇ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ. КЛАСИ ЕЛЕМЕНТАРНИХ ФУНКЦІЙ 149
f1 ( x 0 )
f1 ( x0 ) − f 2 ( x0 ) , добутку f1 ( x0 ) ⋅ f 2 ( x0 ) і частці значень функцій
f 2 ( x0 )
f1 ( x) і f 2 ( x) у цій точці.
Для наочного зображення функції будують (звичайно, наближено)
графік цієї функції.
Означення 2.1.10. Нехай
f : X → Y . Графіком функції f назива-
ється множина
G ( f ) := {( x; y ) ∈ X × Y | x ∈ X , y = f ( x)} ,
яка є підмножиною X × Y .
Якщо взяти прямокутну систему
координат на площині та побудувати на
ній точки M ( x; f ( x)) для всіх x ∈ X , то
множина цих точок і буде графіком фу-
нкції y = f ( x) (рис. 2.1.6).
Способи задання функцій: Рис. 2.1.6
x1 x2 … xn
1. Табличний у вигляді таблиці , де X = {x1 , x2 , … xn } ,
y1 y2 … yn
Y = { y1 , y2 ,…, yn } .
2. Описовий, коли в розповідній формі встановлюється відповідність
між x і y , наприклад:
− функція Діріхле дорівнює одиниці в раціональних і нулю в
ірраціональних точках;
− функція антьє (ціла частина) дорівнює найбільшому цілому числу,
яке не перевищує x , і позначається E ( x) , [ x] , наприклад: E (−3,5) = −4 ,
E (3,5) = 3 , E (5) = 5 .
3. Аналітичний, коли відповідність між x і y задається у вигляді
формули і тут же подається область визначення, наприклад:
− y = arcsin x + ln x , x ∈  ; 1 ;
1
2 
 0, якщо x ≤ 0,
− y= 2
 x , якщо x > 0, x ∈ [−1; 2).
Якщо при записі функції в цій формі нічого не сказано про область ви-
значення, то розуміють природну область визначення − множину тих x , при
яких права частина визначена, наприклад:
− y = arcsin x + ln x (самі знаходимо область визначення:
| x |≤ 1,
 ⇔ x ∈ (0; 1] );
 x>0
− y = x 2 (область визначення R ).
4. Графічний у вигляді лінії, графіка.
Означення 2.1.11. Нехай f : X → Y і A ⊂ X , B ⊂ Y . Образом множи-

ни A при відображенні f (позначається f ( A) ) називається множина
f ( A) := { y | ∀x ∈ A : f ( x) = y} = { f ( x) | x ∈ A}.
−1
Прообразом множини B при відображенні f (позначається f ( B) )
називається множина
f −1 ( B) = {x | ∀y ∈ B : f ( x) = y} = {x ∈ X | f ( x) ∈ B}.
Зауважимо, що f ( A) ⊂ Y , f −1 ( B) ⊂ X .
Означення 2.1.12. Відображення f : X → Y називається відображен-
ням множини X на множину Y (або сюр’єкцією), якщо f ( X ) = Y .
Означення 2.1.13. Відображення f : X → Y називається взаємно одно-
значним відображенням множини X на множину Y (або ін′єкцією), якщо
∀x1 ∈ X ∀ x2 ∈ X : x1 ≠ x2 ⇒ f ( x1 ) ≠ f ( x2 ) .
Означення 2.1.14. Відображення f : X → Y називається таким, що
здійснює взаємно однозначну відповідність між множинами X і Y , якщо
воно взаємно однозначно відображає множину X на множину Y (відобра-
ження, яке є сюр′єкцією і ін′єкцією, називається бієкцією).
Обернена функція.
Означення 2.1.15. Нехай f : X → Y − взаємно однозначне відобра-
ження множини X на множину Y (бієкція). Функція, яка кожному елементу
y ∈ Y ставить у відповідність елемент x ∈ X , такий, що f ( x) = y , називаєть-
ся оберненою до функції f (x) і позначається x = ϕ ( y ) , x = f −1 ( y ) .
Функції y = f (x) і x = ϕ ( y ) − взаємно обернені функції.
Графіки функцій y = f (x) і x = f −1 ( y ) збігаються.
Для зручності в залежності x = f −1 ( y ) заміняють x на y і y на x , в
−1
результаті одержують функції y = f (x) і y = f ( x) , які також називаються
−1
взаємно оберненими функціями. Графіки функцій y = f (x) і y = f ( x) си-
метричні відносно прямої y = x .
Складені функції.
Означення 2.1.16. Нехай задано функції f : X → Y і g : Y → Z . Їх
композицією (суперпозицією, складеною функцією) називається функція
F = go f : X → Z ,
визначена рівністю
F ( x) = g ( f ( x)) , x ∈ X .
Можлива суперпозиція будь-якого числа функцій.
Якщо задано функції f1 : X → X 1 , f 2 : X 1 → X 2 , … , f n : X n−1 → X n ,
то їх суперпозиція має вигляд F ( x) = f n ( f n−1 (… f ( x))) .
2. Властивості функцій.
Обмежені функції.
Означення 2.1.17. Функція f (x) , визначена на множині X , називаєть-
ся обмеженою зверху (знизу) на цій множині, якщо існує число M , таке, що
для всіх x ∈ X справедливе f ( x) ≤ M ( f ( x) ≥ M ).
Означення 2.1.18. Функція f (x) називається обмеженою, якщо вона
обмежена і знизу, і зверху, тобто існують числа M 1 і M 2 , такі, що для всіх
x ∈ X справедливе M 1 ≤ f ( x) ≤ M 2 .
Якщо функція обмежена, то обов’язково існує таке число M > 0 , що
для всіх x ∈ X справедливе | f ( x) |≤ M ⇔ − M ≤ f ( x) ≤ M , наприклад:
1
– функція f1 ( x) = , x ∈ X 1 = (0; + ∞) обмежена знизу, оскільки
x
1
> 0 на X 1 ;
x
1
– функція f 2 ( x) = 3 − , x ∈ X 2 = (0; 1) обмежена зверху, оскільки
x
1
3 − < 2 на X 2 ;
x
– функція f 3 ( x) = 2 cos x , x ∈ R обмежена на всій числовій осі:
| 2 cos x |≤ 2 на R .
Монотонні функції.
Означення 2.1.19. Функція f (x) , визначена на множині X , називаєть-
ся: а) зростаючою, б) спадною, в) неспадною, г) незростаючою на цій мно-
жині, якщо із нерівності x2 > x1 ( x1 , x2 ∈ X ) випливає відповідна нерівність:
а) f ( x2 ) > f ( x1 ) , б) f ( x2 ) < f ( x1 ) , в) f ( x2 ) ≥ f ( x1 ) , г) f ( x2 ) ≤ f ( x1 ) .
Зростаючі, спадні, неспадні, незростаючі функції на множині X
називаються монотонними на цій множині, а зростаючі та спадні, крім того,
− строго монотонними.
На рис. 2.1.7 функції подано у вигляді графіків: f1 ( x) − зростаюча;
f 2 ( x) − неспадна; f 3 ( x) − спадна; f 4 ( x) − незростаюча.
Парні і непарні функції.
Нехай X − проміжок, симетричний відносно початку координат чис-
лової осі Ox , тобто має вигляд (− a; a ) або [− a; a ] ( a > 0 , a − скінченне або
нескінченне).
Означення 2.1.20. Функція f (x) називається парною на множині X ,
якщо
f (− x) = f ( x) ,
і непарною, якщо
f ( − x) = − f ( x) ,
для всіх x ∈ X .
Рис. 2.1.7
Графік парної функції симетричний відносно осі Oy , непарної − відно-
сно початку координат.
Приклад 2.1.5. Довести, що будь-яка функція f (x) , визначена на
множині X , симетричній відносно початку координат, може бути зображена
у вигляді суми двох функцій, одна з яких парна, а друга непарна.
f ( x) + f (− x) f ( x) − f (− x)
Розв′язання. f ( x) = + .
2 2
f ( x) + f (− x)  f ( − x) + f ( x) 
Функція ϕ ( x) = − парна  ϕ (− x) = = ϕ ( x)  , а
2  2 
f ( x) − f ( − x)  f (− x) − f ( x) 
функція ψ ( x) = − непарна ψ (− x) = = −ψ ( x)  .
2  2 
Таким чином, f ( x) = ϕ ( x) + ψ ( x) , де ϕ (x) – парна, ψ (x) − непарна фу-
нкції.
Періодичні функції.
Означення 2.1.21. Функція f (x) , визначена на всій числовій осі,
називається періодичною, якщо існує число T > 0 , таке, що
f ( x + T ) = f ( x)
для всіх x ∈ R . Число T називається періодом функції f (x) .
Якщо T − період функції, то f ( x − T ) = f ( x) , і взагалі
f ( x + nT ) = f ( x) , де n ∈ Z . Звідси випливає: якщо T – період функції, то
kT , де k ∈ N , − також період цієї функції, отже, період функції не знахо-
диться однозначно. Найменший із періодів називають власне періодом (сло-
во “власне”, як правило, випускають).
Функція, визначена на множині X , називається періодичною, якщо іс-
нує T > 0 , таке, що
x + T ∈ X і f ( x + T ) = f ( x)
для всіх x ∈ X .
2. Класифікація функцій.
Основні елементарні функції.
Означення 2.1.22. Функції степенева y = xα , показникова y = a x , ло-
гарифмічна y = log a x , тригонометричні y = sin x , y = cos x , y = tg x ,
y = ctg x , обернені тригонометричні y = arcsin x , y = arccos x , y = arctg x ,
y = arcctg x і стала y = c називаються основними елементарними функціями.
Елементарні функції.
Означення 2.1.23. Функції, одержані з основних елементарних функ-
цій за допомогою скінченного числа арифметичних операцій (додавання,
віднімання, множення, ділення), а також операції суперпозиції (в тому числі
й основні елементарні функції), називаються елементарними функціями.
2 2 ( x + 3) 3
Наприклад, функції y = x , y = ln sin 2 x + є елемен-
tg x − arcsin 2 x
− 1, якщо x < 0,
тарними, а функції y = [x] , функція Діріхле, y =  не є елемен-
 1, якщо x ≥ 0
тарними функціями.
Деякі класи елементарних функцій:
1. Цілі раціональні функції (багаточлени). Це функції вигляду
y = Pn ( x) = a0 x n + a1 x n−1 + … + a n−1 x + a n ,
де a k ∈ R (k = 0, n) .
Зауважимо, що сума, різниця, добуток двох багаточленів − також бага-
точлени, тобто клас багаточленів замкнений відносно трьох арифметичних
дій: додавання, віднімання і множення.
2. Раціональні функції. Це функції вигляду
Pm ( x) a0 x m + a1 x m−1 + … + a m
y= ~ = ,
Pn ( x) b0 x n + b1 x n−1 + … + bn
тобто частка двох багаточленів.
Якщо n = 0 і b0 ≠ 0 , то одержимо багаточлен. Якщо раціональна фун-
кція не є цілою, то вона називається дробово-раціональною функцією. Клас
раціональних функцій замкнений відносно чотирьох арифметичних дій: до-
давання, віднімання, множення, ділення.
3. Ірраціональні функції. Це функції, які сконструйовані з раціональ-
них функцій і степеневих функцій з раціональними показниками.
3
Наприклад: y = x 3 + 2 x 2 + 5 .
4. Гіперболічні функції:
e x − e−x
– y = sh x = − гіперболічний синус (читається “синус гіпер-
2
болічний x ”);
e x + e−x
– y = ch x = − гіперболічний косинус (читається “косинус
2
гіперболічний x ”);
sh x e x − e − x
– y = th x = = − гіперболічний тангенс (читається “тан-
ch x e x + e − x
генс гіперболічний x ”);
ch x e x + e − x
– y = cth x = = − гіперболічний котангенс (читається
sh x e x − e − x
“котангенс гіперболічний x ”).
Деякі співвідношення між гіперболічними функціями:
ch 2 x − sh 2 x = 1 , (2.1.5)
sh ( x + y ) = sh x ch y + sh y ch x , (2.1.6)
sh ( x − y ) = sh x ch y − sh y ch x , (2.1.7)
ch ( x + y ) = ch x ch y + sh x sh y , (2.1.8)
ch ( x − y ) = ch x ch y − sh x sh y , (2.1.9)
sh 2 x = 2 sh x ch x , (2.1.10)
2 2
ch 2 x = ch x + sh x , (2.1.11)
1
1 − th 2 x = 2 , (2.1.12)
ch x
1
cth 2 x − 1 = 2 . (2.1.13)
sh x
Аналогія між тригонометричними і гіперболічними формулами не ви-
падкова. В теорії функцій комплексної змінної з'ясовується зв'язок між три-
гонометричними і гіперболічними функціями.
Існує правило одержання гіперболічних формул.
Правило. Щоб одержати гіперболічну формулу, необхідно в аналогіч-
ній тригонометричній формулі виконати заміщення:
sin x ← −i sh x , cos x ← ch x .
Наприклад, користуючись формулою sin 2 x + cos 2 x = 1 , можна
одержати (−i sh x) 2 + ch 2 x = 1 , − sh 2 x + ch 2 x = 1, ch 2 x − sh 2 x = 1 .
Звичайно цю формулу можна довести на основі означення функцій
sh x і ch x .
5. Обернені гіперболічні функції:
− (
y = arsh x = ln x + x 2 + 1 ) (читається “ареасинус гіперболічний
x ”);
− ( )
y = arch x = ± ln x + x 2 − 1 (читається “ареакосинус гіперболічний
x ”);
1 1+ x
− y = arth x = ln (читається “ареатангенс гіперболічний x ”).
2 1− x
Усі елементарні функції поділяються на два класи:
– алгебричні;
– трансцендентні.
Алгебричні функції. Функція y = f (x) називається алгебричною, як-
що вона задовольняє рівнянню P0 ( x) y n + P1 ( x) y n−1 + … + Pn−1 y + Pn ( x) = 0 , де
Pk ( x) (k = 0, n) − багаточлени (тут k − номер багаточлена, а не його степінь).
Будь-яка раціональна функція є алгебричною, оскільки вона задоволь-
няє рівнянню
~
Pn ( x) y + Pm ( x) = 0 ,
~
де Pn ( x) , Pm (x) − багаточлени (тут m і n − степені багаточленів).
Будь-яка ірраціональна функція також є алгебричною.
Трансцендентні функції. Елементарні функції, які не є алгебричними,
називаються трансцендентними елементарними функціями. Функції, які
включають тригонометричні, обернені тригонометричні, показникові і лога-
рифмічні функції, є трансцендентними елементарними функціями.
4. Послідовність.
Означення 2.1.24. Послідовністю називається функція, визначена на
множині натуральних чисел, тобто якщо f : N → Y (або y = f (n) ), то f −
послідовність.
Домовимося, що на першому етапі Y − множина дійсних чисел, отже,
будемо розглядати тільки дійсні числові послідовності.
Даючи n значення 1, 2, 3, … , n , … , одержимо послідовність у вигляді
y1 , y 2 , … , y n , … . Її позначають { y n } , yi (i = 1, 2, 3, …) − i -й член послідов-
ності, y n − n -й (або загальний) член послідовності.
Вираз
y n = f (n)
називається формулою загального члена послідовності.
Приклади послідовностей:
1) {n} = {1, 2, 3, …} ;
2) {(−1) n n} = {−1, 2, − 3, 4, …} ;
3) {−n 2 } = {−1, − 2, − 4, …} ;
 n − 1  1 2 
4)   = 0, , , … ;
 n   2 3 
{ } n 1 1
5) 2 ( −1) =  , 2, , 2, … ;
2 2


6) { y n } = {1,4; 1,41; 1,414; …} , де y n − наближене значення 2 , взяте з
1
точністю n з недостачею;
10
7) послідовність Фібоначчі 1 , 2 , 3 , 5 , 8 , 13 , 21 , … , що задається
першими двома елементами y1 = 1 , y 2 = 1 і рекурентним співвідношенням
y n = y n−2 + y n−1 при n ≥ 3 ;
8) арифметична прогресія − це послідовність, що задається першим

членом y1 = a1 і співвідношенням y n = a n = a n−1 + d ( d − стале число, яке
називається різницею прогресії):
÷ a1 , a1 + d , a1 + 2d , … , a1 + nd , …
(символ “ ÷ ” означає, що дана послідовність − арифметична прогресія);
9) геометрична прогресія − це послідовність, що задається першим
членом y1 = b1 ( b1 ≠ 0 ) і залежністю y n = bn = bn−1q ( q ( q ≠ 1 ) − стале число,
яке називається знаменником прогресії):
÷÷ b1 , b1q , b1 q 2 , … , b1q n−1 , … .
Таким чином, послідовність вважається заданою, якщо вказано спосіб
одержання довільного її члена.
Послідовність { y n } , усі значення якої дорівнюють одному і тому ж чи-
слу a , називається сталою.
Послідовність { y n } , множина значень якої обмежена (обмежена звер-
ху, обмежена знизу), називається відповідно обмеженою (обмеженою зверху,
обмеженою знизу), наприклад:
 n − 1
–   − обмежена;
 n 
– {n} − обмежена знизу (але не обмежена зверху);
– {−n 2 } − обмежена зверху (але не обмежена знизу);
– {(−1) n n} − не обмежена ні зверху, ні знизу.
2.1.3. Границя функції. Однобічні границі. Нескінченно малі

та нескінченно великі величини. Властивості границь
1. Границя функції.
Поняття границі є одним із основних в математичному аналізі. Зупи-
нимося на границі функції.
Нехай функція y = f ( x) визначена в околі точки x0 , крім, можливо,
самої точки x0 .
Означення 2.1.25. Число A називається границею функції f ( x) в точ-
ці x0 (або при x → x0 ), якщо для довільного як завгодно малого числа ε > 0
існує таке число δ = δ (ε ) > 0 , що для всіх x , які задовольняють умову
0 <| x − x0 |< δ , виконується нерівність | f ( x) − A |< ε .
Іншими словами, число A є границею функції y = f ( x) в точці x0 ,
якщо значення функції як завгодно мало відрізняються від A , коли значення
x достатньо близькі до x0 .
Той факт, що A − границя f ( x) при x → x0 , позначають
lim f ( x) = A або f ( x) → A при x → x0 .
x→ x0
Символічний запис:
2.1.3. ГРАНИЦЯ ФУНКЦІЇ. ОДНОБІЧНІ ГРАНИЦІ 157
lim f ( x) = A ⇔ ∀ε > 0∃δ = δ (ε ) > 0∀x ∈ 0 <| x − x0 |< δ :| f ( x) − A |< ε .

x→ x0
Зауваження:
1) виконання нерівності | f ( x) − A |< ε не обов'язкове в точці x0
( | x − x0 |> 0 ⇔ x ≠ x0 );
2) вибір числа δ залежить
від задання числа ε ( δ = δ (ε ) );
3) у вибраному δ -околі,
крім, можливо, точки x0 , функція
має бути визначеною.
Геометрична інтерпретація.
Для наперед заданого числа
ε > 0 можна вказати таке число
δ = δ (ε ) > 0 , що всі точки δ -околу
точки x0 відобразяться в точки ε -
околу точки A . Для самої точки x0
таке відображення не обов’язкове Рис. 2.1.8
(рис. 2.1.8).
Приклад 2.1.6. Довести, що функція f ( x) = 3 x − 2 в точці x = 2 має
границю, яка дорівнює 4 , тобто lim (3x − 2) = 4 .
x →2
Розв’язання. Виберемо як завгодно мале ε > 0 . Задача полягає в тому,
що за цим числом ε треба знайти таке число δ > 0 , при якому із нерівності
0 <| x − 2 |< δ випливала б нерівність | f ( x) − 4 |=| (3x − 2) − 4 |< ε . Перетвори-
ε
мо останню нерівність: | f ( x) − 4 |=| 3( x − 2) |= 3 | x − 2 |< ε , або | x − 2 |< .
3
ε ε
Звідси видно, що якщо δ = (тим більше, якщо δ <
), то для всіх x , які
3 3
задовольняють нерівності | x − 2 |< δ , виконується нерівність | f ( x) − 4 |< ε .
Останнє й означає, що lim (3x − 2) = 4 .
x →2
Складемо таблицю відповідності ε і δ :
ε 1 1/ 2 1 / 10 1 / 100
.
δ
1/ 3 1/ 6 1 / 30 1 / 300
Таким чином, δ залежить від ε . Тому в означенні границі пишуть δ = δ (ε ) .
Приклад 2.1.7. Довести, що lim(2 x 2 ) = 2 .

x→1
Розв′язання. Нехай ε > 0 − довільне як завгодно мале число. Знайдемо
таке число δ > 0 , щоб для всіх x , які задовольняють нерівності 0 <| x − 1 |< δ ,
виконувалась нерівність | 2 x 2 − 2 |< ε .
Якщо | x − 1 |< δ , то | x + 1 |=| ( x − 1) + 2 |≤| x −1 | +2 < δ + 2 , отже, | 2 x 2 − 2 |=
= 2 | x 2 − 1 |= 2 | x − 1 || x + 1 |< 2δ (δ + 2) . Для виконання нерівності | 2 x 2 − 2 |< ε
достатньо поставити вимогу, щоб 2δ (δ + 2) = ε , тобто 2δ 2 + 4δ − ε = 0 , звід-

ε ε
ки δ = −1 + 1 + (другий корінь − 1 − 1 + відкидаємо, оскільки δ > 0 ).
2 2
ε
Таким чином, якщо взяти δ = −1 + 1 + , то з нерівності | x − 1 |< δ буде ви-
2
пливати нерівність | 2 x 2 − 2 |< ε , а це й означає, що lim(2 x 2 ) = 2 . Зауважимо,
x→1
2
що нерівність | 2 x − 2 |< ε виконується і для x = 1 .
 1
Приклад 2.1.8. Довести, що lim x sin  = 0 .
x→0 x
Розв’язання. Задаємо ε > 0 . За цим числом ε треба знайти таке число
δ > 0 , при якому з нерівності 0 <| x − 0 |< δ випливала б нерівність
1 1
| f ( x) − 0 |= x sin − 0 = x sin < ε . Перетворивши останню нерівність, одер-
x x
1 1  1 
жимо x sin =| x | sin ≤| x |< ε  sin ≤ 1 при x ≠ 0  . Звідси видно, що до-
x x  x 
статньо взяти δ = ε , тоді для 0 <| x |< ε буде справедливою нерівність
1  1 1
x sin < ε . Отже, lim  x sin  = 0 . Зауважимо, що нерівність x sin < ε не
x x→0 x x
1
виконується в точці x = 0 . Функція x sin взагалі не визначена в цій точці.
x
2. Однобічні границі.
Означення 2.1.26. Число A називається правою (лівою) границею фу-
нкції f (x) в точці x0 , якщо для довільного як завгодно малого числа ε > 0
можна вказати таке число δ = δ (ε ) > 0 , що для всіх x , які задовольняють
умову x0 < x < x0 + δ ( x0 − δ < x < x0 ), виконується нерівність | f ( x) − A |< ε .
 
Позначення: lim f ( x) = A  lim f ( x) = A  .
x→ x0 + 0  x→ x0 −0 
Теорема 2.1.1. Функція f (x) має границю в точці x0 тоді і тільки тоді,
коли в цій точці існують і рівні між собою її ліва
та права границі.
Приклад 2.1.9. Довести, що функція
 2 x 2 , якщо x ≤ 1,
f ( x) =  в точці x = 1 не має
5 − 2 x , якщо x > 1
границі (рис. 2.1.9).
Розв’язання. Оскільки границя функції 2x 2
в точці x = 1 дорівнює 2 (див. приклад 2.1.7), то
за теоремою 2.1.1 ліва границя даної функції
f (x) в цій точці дорівнює 2, тобто
Рис. 2.1.9
lim f ( x) = lim (2 x 2 ) = 2 .
x →1− 0 x→ x −0
Можна довести, що lim(5 − 2 x) = 3 , отже, lim f ( x) = 3 . Таким чином,
x →1 x →1+ 0
функція f ( x) в точці x = 1 має праву і ліву границі, але вони не рівні, тому
дана функція в точці x = 1 границі не має.
3. Границя функції при x → ∞ ( x → −∞ , x → +∞ ).
Означення 2.1.27. Число A називається границею функції f ( x) при
x → ∞ , якщо для довільного як завгодно малого числа ε > 0 можна вказати
таке число ∆ = ∆ (ε ) > 0 , що для всіх x , які задовольняють умову | x |> ∆ , ви-
конується нерівність | f ( x) − A |< ε (рис. 2.1.10).
Позначення: lim f ( x) = A .
x →∞
Рис. 2.1.10
Приклад 2.1.10. Довести, що lim 2 x − 1 = 2 .

x →∞ 3 x + 4 3
Розв’язання. Для будь-якого ε > 0 треба вказати таке ∆ > 0 , що для
2x − 1 2
всіх x ∈| x |> ∆ справедливе − <ε .
3x + 4 3
Виконаємо перетворення:
2x − 1 2 6x − 3 − 6x − 8 11 11
− = = < ε , | 3 x + 4 |> ,
3x + 4 3 3(3 x + 4) 3 | 3x + 4 | 3ε
11 11 11 − 12ε 11 − 12ε
<| 3 x + 4 |< 3 | x | +4 , 3 | x |> −4= , | x |> .
3ε 3ε 3ε 9ε
11 − 12ε
Якщо взяти ∆ = , то для всіх x ∈| x |> ∆ буде справедливе
9ε
2x − 1 2 2x − 1 2
− < ε . Таким чином, lim = .
3x + 4 3 x → ∞ 3x + 4 3
Означення 2.1.28. Число A називається границею функції f ( x) при

x → +∞ ( x → −∞ ), якщо для будь-якого як завгодно малого числа ε > 0 мо-
жна вказати таке число ∆ = ∆ (ε ) > 0 , що для всіх x , які задовольняють умо-
ву x > ∆ ( x < −∆ ), виконується нерівність | f ( x) − A |< ε .
Позначення: lim f ( x) = A  lim f ( x) = A  .
x→+∞  x→−∞ 
4. Нескінченно малі та нескінченно великі функції.
Означення 2.1.29. Функція f ( x) називається нескінченно малою фун-
кцією (або просто нескінченно малою) в точці x = x0 (або при x → x0 ), якщо
lim f ( x) = 0 .
x→ x0
Аналогічно означаються нескінченно малі функції при x → x0 − 0 ,
x → x0 + 0 , x → ∞ , x → −∞ , x → +∞ .
Оскільки границя нескінченно малої функції дорівнює нулю, тобто
| f (x) − A | = | f (x) − 0 | = | f (x) |< ε , то можна дати рівносильне означення “на мо-
ві ε − δ ”.
Означення 2.1.30. Функція f ( x) називається нескінченно малою при
x → x0 , якщо для будь-якого числа ε > 0 можна вказати таке число δ > 0 ,
що для всіх x ∈ 0 <| x − x0 |< δ виконується нерівність | f ( x) |< ε .
Поняття границі функції може бути зведене до поняття нескінченно
малої.
Теорема 2.1.2. Для того щоб число A було границею функції f ( x) при
x → x0 , необхідно і достатньо, щоб функція α ( x) = f ( x) − A була нескінчен-
но малою при x → x0 .
З теореми одержуємо вигляд функції, яка має границю A при x → x0 :
f ( x) = A + α ( x) , де α ( x) → 0 при x → x0 .
Таким чином, функція f ( x) в околі точки x0 відрізняється від A на
нескінченно малу.
Властивості нескінченно малих величин.
Теорема 2.1.3. Алгебричною сумою скінченного числа нескінченно
малих величин є нескінченно мала величина.
Теорема 2.1.4. Добутком нескінченно малої величини на обмежену ве-
личину є нескінченно мала величина.
Висновок. Добутком нескінченно малих величин є нескінченно мала
величина.
1
Приклад 2.1.11. Довести, що функція α ( x) = ( x − 1) 2 sin є нескін-
x −1
 1 
ченно малою при x → 1, тобто lim ( x − 1) 2 sin  = 0.
x →1 x −1
Розв'язання. Доведемо, що функція α1 ( x) = ( x − 1) 2 − нескінченно мала

величина при x → 1. Задамо ε > 0 . Треба вказати таке число δ > 0 , щоб із
нерівності 0 <| x − 1 |< δ випливала нерівність | α1 ( x) |=| ( x − 1) 2 |< ε . Перетво-
римо останню нерівність: ( x − 1) 2 < ε , | x − 1 |< ε . Таким чином,
1
α1 ( x) = ( x − 1) 2 − нескінченно мала при x → 1. Функція sin є обмеженою
x −1
1
при x ≠ 1 : sin ≤ 1 . Оскільки α ( x) − добуток нескінченно малої і обме-
x −1
женої функції при x → 1, то α ( x) − нескінченно мала величина.
Означення 2.1.31. Функція f ( x) називається нескінченно великою
функцією (або просто нескінченно великою) в точці x0 (або при x → x0 ),
якщо для будь-якого як завгодно великого числа M>0 можна вказати таке
число δ = δ(M ) , що для всіх x ∈ 0 <| x − x0 |< δ виконується нерівність
| f ( x) |> M .
Позначення: lim f ( x) = ∞ .
x→ x0
Якщо ж виконується нерівність f ( x) > M ( f ( x) < − M ), то lim f ( x) =
x→ x0
 
= +∞  lim f ( x) = −∞  .
 x→ x0 
Аналогічно означаються нескінченно великі функції при x → x0 − 0 ,
x → x0 + 0 , x → ∞ , x → −∞ , x → +∞ , наприклад: функція f ( x) → +∞ при
x → −∞ , якщо для будь-якого як завгодно великого числа M > 0 можна вка-
зати таке число A > 0 , що з нерівності x < − A випливатиме нерівність
f ( x) > M .
Позначення: lim f ( x) = +∞ .
x→−∞
Між нескінченно малими та нескінченно великими існує зв’язок.
Теорема 2.1.5. Якщо lim f ( x) = 0 і ∃δ > 0∀x ∈ 0 <| x − x0 |< δ : f ( x) ≠ 0 ,
x→ x0
1
то lim = ∞.
x→ x0 f ( x)
1
Теорема 2.1.6. Якщо lim f ( x) = ∞ , то lim = 0.
x→ x0 x→ x0 f ( x )
2
Приклад 2.1.12. Довести, що функція f ( x) = є нескінченно вели-
x+2
2
кою при x → −2 , тобто lim = ∞.
x→−2 x + 2
Розв'язання. Нехай M > 0 . Треба вибрати таке число δ > 0 , щоб з нері-
2
вності 0 <| x + 2 |< δ випливала нерівність > M . Перетворимо останню
x+2
2 2 2
нерівність: > M , 0 <| x + 2 |< . Якщо вибрати δ = , то із нерівності
| x+2| M M
2 2
0 <| x + 2 |< δ випливатиме нерівність > M , тобто lim = ∞.
x+2 x→−2 x + 2
Приклад 2.1.13. Довести, що функція f ( x) = 2( x + 2) 2 → +∞ при

x → ∞.
Розв'язання. Дано достатньо велике число M > 0 . Треба знайти таке
число ∆ > 0 , щоб із нерівності | x |> ∆ випливала нерівність 2( x + 2) 2 > M .
M M
Перетворимо останню нерівність: ( x + 2) 2 > , | x + 2 |> ,
2 2
M M M
<| x + 2 |≤| x | +2 , | x |> − 2 . Таким чином, якщо взяти ∆ = − 2 , то
2 2 2
з нерівності | x |> ∆ випливатиме нерівність 2( x + 2) 2 > M , тобто
(
lim 2( x + 2) 2 = +∞ .
x →∞
)
Отже, розглянуто різні види границь. Дамо загальне означення грани-
ці.
Означення 2.1.32. Число A ( A − скінченне, ∞ , − ∞ , + ∞ ) називається
границею функції f (x) при a → x0 (а: х0 (скінченне), x0 − 0 , x0 + 0 , ∞ , −∞ ,
+∞ ), якщо для будь-якого як завгодно малого околу A можна вказати такий
достатньо малий окіл a , що всі точки з околу точки a (крім, можливо, самої
точки a , якщо a − скінченна величина) відображаються в точки околу A .
На основі цього означення можна дати означення всіх інших елемен-
тарних границь.
5. Властивості границь.
Розглянемо границі функцій в одному і тому ж процесі (нехай для про-
стоти цей процес − x → x0 , де x0 − скінченне). Нехай існують і скінченні
границі: lim f ( x) = A , lim ϕ ( x) = B , lim ψ ( x) = C .
x→ x0 x→ x0 x→ x0
Теорема 2.1.7 (про єдину границю). Якщо границя існує, то вона єди-
на, тобто якщо lim f ( x) = A і lim f ( x) = A1 , то A = A1 .
x→ x0 x→ x0
Теорема 2.1.8 (про границю константи). Границя константи дорів-
нює самій константі, тобто lim C = C .
x→ x0
Теорема 2.1.9 (про границю суми). Границя алгебричної суми дорів-
нює алгебричній сумі границь, тобто lim [ f ( x) ± ϕ ( x)] = lim f ( x) ± lim ϕ ( x) .
x→ x0 x→ x0 x→ x0
Теорема 2.1.10 (про границю добутку). Границя добутку дорівнює
добутку границь, тобто lim [ f ( x)ϕ ( x)] = lim f ( x) ⋅ lim ϕ ( x) .
x→ x0 x→ x0 x→ x0
Висновок. Константу можна виносити за знак границі, тобто
lim [Cf ( x)] = C lim f ( x) .
x→ x0 x→ x0
Теорема 2.1.11 (про границю частки). Границя частки дорівнює час-

тці границь, якщо границя знаменника не дорівнює нулю, тобто
lim f ( x)
f ( x) x→ x0
lim = , якщо lim ϕ ( x) ≠ 0 .
x→ x0 ϕ ( x ) lim ϕ ( x) x→ x0
x → x0
Теорема 2.1.12 (про перехід до границі в нерівності). В нерівності
можна перейти до границі, тобто якщо f ( x) ≤ ϕ ( x) для всіх x ∈ 0 <| x −
− x0 |< δ , то lim f ( x) ≤ lim ϕ ( x) .
x→ x0 x→ x0
Зауважимо: навіть якщо f ( x) < ϕ ( x) для x ∈ 0 <| x − x0 |< δ , то все одно
lim f ( x) ≤ lim ϕ ( x) , тобто строга нерівність може перейти в нестрогу.
x→ x0 x → x0
Теорема 2.1.13 (про границю трьох функцій). Якщо значення даної
функції знаходяться між значеннями двох інших функцій і границі крайніх
функцій рівні, то границя даної функції дорівнює цій спільній границі, тобто
якщо f (x) ≤ ϕ(x) ≤ ψ (x) для x ∈ 0 <| x − x0 |< δ і lim f ( x) = lim ψ ( x) = A , то
x→x0 x→x0
lim ϕ ( x) = A .
x→ x0
Теорема 2.1.14 (про границю складеної функції). Якщо існують гра-
ниці lim f ( x ) = A і lim g ( y ) , то в точці x0 існує границя складеної функції
x → x0 y→ A
g[ f ( x)] , причому lim g[ f ( x)] = lim g ( y ) .
x→ x0 y→ A
На цій теоремі ґрунтується метод заміни змінної при знаходженні гра-
ниць:
y = f ( x),
lim g[ f ( x)] = lim y = lim f ( x) = A = lim g ( y ) .
x → x0 y→ A
x → x0 x → x0
Теорема 2.1.15. Неспадна (незростаюча) і обмежена зверху (знизу) на
(a; b) функція f ( x) має при x → b − 0 ( x → a + 0 ) скінченну границю; якщо
функція f ( x) не обмежена на (a; b) , то f ( x) → +∞ ( f ( x) → −∞ ).
Теорема 2.1.16 (критерій Коші). Функція f ( x) має скінченну грани-
цю в точці x0 тоді і тільки тоді, коли для кожного числа ε > 0 можна вибра-
ти таке число δ > 0 , що для всіх x ′ , x ′′ ∈ 0 <| x − x0 |< δ справедливе
| f ( x ′) − f ( x ′′) |< ε .
Для одержання практичних способів обчислення границь (без застосу-
вання “мови ε − δ ”) зробимо два суттєвих зауваження:
1) кожна елементарна функція неперервна в області визначення (пи-
тання неперервності функції розглядатимуться в підрозд. 2.1.6);
2) якщо функція f ( x) неперервна в точці x0 , то границя функції в то-
чці x0 дорівнює значенню функції в цій точці:
 
lim f ( x) = f  lim x  = f ( x0 )
x→ x0  x→ x0 
і
 
lim g[ f ( x)] = g  lim f ( x) .
x→ x0  x→ x0 
На основі цих властивостей одержимо
x →1
( ) ( )
lim 2 x 2 = 2 x 2 = 2 , lim ln x 3 = ln lim x 3 = ln 1 = 0 .
x→1 x →1
x =1
Тепер складається враження, що немає труднощів в обчисленні гра-
ниць функцій. Чи так це? Звичайно, ні. Формули, наведені в теоремах 2.1.8 −
2.1.11, потребують існування границь компонентів, а формула в теоремі
2.1.11 додатково потребує, щоб границя знаменника не дорівнювала нулю.
Як бути, якщо в результаті знаходження границь компонентів одержимо 0 ,
∞ , − ∞, + ∞?
f ( x)
Розглянемо lim для різних функцій f (x) і ϕ (x) , причому в кож-
x→1 ϕ ( x)
ному випадку lim f ( x) = 0 і lim ϕ ( x) = 0 :
x→1 x→1
2 2 f ( x) ( x − 1) 2 1 1
1) f ( x) = ( x − 1) , ϕ ( x) = 2( x − 1) , lim = lim = lim = ;
x→1 ϕ ( x ) x→1 2( x − 1) 2 x→1 2 2
f ( x) ( x − 1) 2 1
2) f ( x) = ( x − 1) 2 , ϕ ( x) = 2( x − 1) , lim = lim = lim( x − 1) = 0 ;
x→1 ϕ ( x) x→1 2( x − 1) 2 x→1
2 3 f ( x) ( x − 1) 2 1 1
3) f ( x) = ( x − 1) , ϕ ( x) = 2( x − 1) , lim = lim = lim =∞.
x →1 ϕ ( x ) x →1 2( x − 1) 3 2 x →1 x − 1
Відповіді суттєво відрізняються.
f ( x)
Якщо при знаходженні границі lim f ( x) → 0 і ϕ ( x) → 0 , то ка-
x→ x0 ϕ ( x )
f ( x) 0
жуть, що дріб є невизначеністю типу .
ϕ ( x) 0
f ( x)  0 
Позначення: lim =  .
x→ x0 ϕ ( x ) 0
∞
Інші типи невизначеностей: ∞ + ∞ , ∞ − ∞ , , 0 0 , 0 ∞ , ∞ 0 , ∞ ∞ .
∞
Обчислення границь у таких випадках називається розкриттям неви-
значеностей. Методам розкриття невизначеностей присвячені підрозд. 2.1.4,
2.1.5.
2.1.4. Знаходження границь алгебричних функцій
P ( x)  0 
1. Границя вигляду lim ~m =   , де a − скінченне число, Pm (x) і
x →a Pn ( x )  0 
~
Pn ( x) − багаточлени.
У чисельнику і знаменнику виносять множники x − a , скорочують на
них і розглядають одержану границю.
2.1.4. ЗНАХОДЖЕННЯ ГРАНИЦЬ АЛГЕБРИЧНИХ ФУНКЦІЙ 165
x3 − 2x 2 + 2x − 4
Приклад 2.1.14. Обчислити A1 = lim .
3x 2 − 10 x + 8
x →2
Застосуємо схему Горнера для
0 ділення багаточленів на x − 2 :
Розв′язання. A1 =   = 1 −2 2 −4 3 − 10 8 =
0
2 1 0 2 0 2 3 −4 0
( x − 2)( x 2 + 2) 6
= lim = = 3.
x →2 ( x − 2)(3 x − 4) 2
x 4 + 6 x 3 + 10 x 2 + 6 x + 9
x→−3 2 x 3 + 15 x 2 + 36 x + 27
0 1 6 10 6 9 2 15 36 27
A2 =   = =
0 −3 1 3 1 3 0 −3 2 9 9 0
( x + 3)( x 3 + 3 x 2 + x + 3)  0  1 3 1 3 2 9 9
= lim =   = =
x → −3 ( x + 3)( 2 x 2 + 9 x + 9) 0 −3 1 0 1 0 −3 2 3 0
( x + 3)( x 2 + 1) 10
= lim =− .
x → −3 ( x + 3)( 2 x + 3) 3
x 4 + 2 x 3 + x + 12
x 3 + 7 x 2 + 16 x + 12
x → −2
0 1 2 0 1 2 1 7 16 12
Розв′язання. A3 =   = =
 0  −2 1 0 0 1 0 −2 1 5 6 0
( x + 2)( x 3 + 1) −7
= lim =   = ∞.
x → −2 ( x + 2)( x 2 + 5 x + 6)  0 
( x 2 − x − 6)10
x →−2 ( x 3 + 5 x 2 + 8 x + 4) 5
0 1 5 8 4 ( x + 2)10 ( x − 3)10
A4 =   = = lim =
0 − 2 1 3 2 0 x→−2 ( x + 2) 5 ( x 2 + 3x + 2) 5
( x + 2) 5 ( x − 3)10  0  ( x + 2) 5 ( x − 3)10 510

= lim 2 5
=   = lim 5 5
= 5
= −510 .
x → −2 ( x + 3 x + 2)  0  x →−2 ( x + 2) ( x + 1) (−1)
x m − 2m
x →2 x n − 2n
m −1
0 ( x − 2)( x + 2 x m − 2 + 2 2 x m −3 + … + 2 m −1 )
Розв′язання. A5 =   = lim =
 0  x→2 ( x − 2)( x n −1 + 2 x n − 2 + 2 2 x n −3 + … + 2 n −1 )
m2 m−1 m m−n
= lim n −1
= 2 .
x →2 n2 n
 x+2 x−4 
Приклад 2.1.19. Обчислити A6 = lim  2 + 2 .
x →1 x − 5 x + 4 3( x − 3 x + 2)
 
 x+2 x−4 
Розв′язання. A6 = ( ∞ + ∞ ) = lim  + =
x → 1  ( x − 1)( x − 4 ) 3 ( x − 1)( x − 2 ) 
3x 2 − 12 + x 2 − 8x + 16 4 x 2 − 8x − 4 4 ( x − 1) 2
= lim = lim = lim =
x→1 3( x − 1)( x − 2)( x − 4) x→1 3( x − 1)( x − 2)( x − 4) 3 x→1 ( x − 1)(x − 2)(x − 3)
4 x −1
= lim = 0.
3 x→1 ( x − 2)( x − 3)
Q( x )  0 
2. Границя вигляду lim ~ =   , де a − скінченне число, Q( x ) і
x →a Q ( x )  0 
~
Q ( x) − ірраціональні функції.
4 − 2x + 6
Приклад 2.1.20. Обчислити B1 = lim .
x →5 x 2 − x − 20
Домножимо чисель -
 
0 16 − 2 x − 6
B1 =   = ник і знаменник на = lim =
 
0 x → 5 ( 4 + 2 x + 6 )( x − 5)( x + 4)
4 + 2x + 6
−2 2 1
= lim =− =− .
x→2 ( 4 + 2 x + 6 )( x + 4) 8⋅9 36
2 x + 3 − 3x
x→3
x + 3 9 − 4x 2
0
Розв′язання. Дана границя має тип   . Домножимо чисельник і зна-
0
менник на суму виразів, які стоять у чисельнику, і на неповний квадрат різ-
ниці виразів, які стоять у знаменнику:
(
(2 x + 3 − 3x ) x 2 − x3 9 − 4 x + 3 9 − 4 x 2 
2
) x −3
B2 = lim   = − 27 lim =
x →3 ( 3
x + 9 − 4x )(
2
2 x + 3 + 3x ) 6 x→3 x − 4 x 2 + 9
3
1 −4 0 9 9 x−3 3
= = − lim =− .
3 1 −1 − 3 0 2
(
2 x →3 ( x − 3) x − x − 3 ) 2
У процесі розв’язання ми скористалися властивостями границь добут-
ку і частки. Ці властивості потребують існування границь компонент. Те, що
існує границя останньої компоненти, виявилося в кінці.
x + 2 − 3 x + 20
Приклад 2.1.22. Обчислити B3 = lim 4
.
x →7 x+9 −2
 0
B3 =   = lim
( ) (
x + 2 − 3 − 3 x + 20 − 3
= lim 4
)
x + 2 −3  0
= −
4
 0  x→7 x+9 −2 x→7 x + 9 − 2  0 
3
x + 20 − 3  0 
− lim 4
x →7 x+9 −2 0
=   = a 4 − b 4 = ( a − b ) a 3 + a 2b + ab 2 + b3 = ( )
( x + 2 − 9 )  4 ( x + 9 )3 + 2 4 ( x + 9 )2 + 4 4 x + 9 + 8 
= lim  −
x →7
( x + 9 − 16 ) x + 2 + 3 ( )
( x + 20 − 27 )  4 ( x + 9 )3 + 2 4 ( x + 9 )2 + 4 4 x + 9 + 8 
− lim   = 32 − 32 = 112 .
( x + 9 − 16 )  3 ( x + 20 )2 + 3 3 x + 20 + 9  6 27 27
x →7
 
m
x −m3
x→3 n x −n 3
0
(
B4 =   = an − bn = (a − b) an−1 + an−2b + … + abn−2 + bn−1 =
0
)
( x − 3) (n
x n −1 + n 3 x n − 2 + 3 2
n n n
x n − 3 + … + 3 n − 2 n x + 3 n −1
n n
)
= lim
x→3 ( x − 3) (
m
x m −1 + m 3 x m − 2 +
m m
32
m
x m −3 + … +
m
3m − 2 m x +
m
3 m −1 )=
n−m
n n 3 n−1 n
= = 3 nm .
m m 3m−1 m
f ( x)  ∞ 
3. Границя вигляду lim =   , де f , ϕ − алгебричні функції (в
x →∞ ϕ ( x ) ∞
тому числі раціональні, ірраціональні).
У чисельнику і знаменнику виносять старші степені x , виконують їх
ділення і розглядають одержану границю.
(2 x 2 + x + 5) 3 ( x 2 − 2 x + 4) 8
Приклад 2.1.24. Знайти C1 = lim .
x →∞ (3x − 5) 8 ( x 7 − 5 x 5 + 3) 2
3 8
1 5   2 4 22 
x  2 + + 2  1 − + 2 
∞  x x   x x  23 8
Розв′язання. C1 =   = lim = = .
 ∞  x→∞  5 
8
 5 3 
8
38 6561
x 22  3 −  1 − 2 + 7 
 x  x x 
 x2 x 3 + 4 x 2 − 2 
Приклад 2.1.25. Знайти C 2 = lim  +  .
x→∞ 2 x + 1 1 − 2x 2
 
x 2 − 2x 4 + 2x 4 + 8x3 − 4 x + x3 + 4x 2 − 2
Розв′язання. C 2 = lim =
x →∞ (
(2 x + 1) 1 − 2 x 2 )
 5 4 2 
3 2 x3  9 + − 2 − 3 
9 x + 5x − 4 x − 2  x x x  = −9.
= lim =
(
x →∞ (2 x + 1) 1 − 2 x 2) lim
x →∞ 3  1  1
x  2 +  2 − 2 
 4
 x  x 
9x2 + 1 − 3 x2 − 1
x → +∞ 4 4 5 4
x +1 − x −1
 1 1 1 
x 9 + 2 − 3 − 3 
∞ x x x 
Розв′язання. C3 =   = lim  = 3.
 ∞  x → +∞  4 1 51 1 
x 1 + 4 − − 5 
 x x x 
3
x7 + 2x
Приклад 2.1.27. Знайти C 4 = lim .
x →∞ 3 4 5 3
x +3− x +4
7
2
x3 3 1+
∞ x6
Розв′язання. C 4 =   = lim = ∞.
 ∞  x→∞ 4 
 3 1 4 
x 3  3 1 + 4 − 5 11 + 20 
 x 
 x3 x3 
Приклад 2.1.28. Знайти C5 = lim

x → ±∞
(x 2
− 2x − 1 − x2 − 7x + 3 . )
Пропонується знайти дві границі: при x → −∞ і при x → +∞ .
x2 − 2x −1− x2 + 7x − 3
Розв′язання. C 5 = ( ∞ − ∞ ) = lim =
x → ±∞ 2 2
x − 2x −1 + x − 7x + 3
 4
x 5 − 
5x − 4 1
= lim 
x
= lim ⇒
x→±∞  2 1 7 3  2 x → ±∞ | x |
| x |  1 − − 2 + 1 − + 2 
 x x x x 
5 5
⇒ C 5 = − , якщо x → −∞ ; C 5 = , якщо x → +∞ .
2 2
4. Приклади знаходження границь послідовностей алгебричних
функцій.
Як правило, при знаходженні границь послідовностей алгебричних
функцій використовують ті ж прийоми, що і при знаходженні границь функ-
цій неперервного аргументу при x → +∞ . У багатьох випадках удається
спростити вирази, а потім знайти границю.
5n 3 − 10n 2 + 3n − 7
Приклад 2.1.29. Знайти D1 = lim .
(2n + 1) 2 (2 − 5n)
n→∞
 10 3 7 
n3  5 − + 2 − 3 
∞ n n n  = 5 = −1.
Розв′язання. D1 =   = lim 
 ∞  n→∞ 3  2
1 2  2 2 (−5) 4
n  2 +   − 5
 n n 
(2n − 3) − (n + 2) 5
5
n→∞ ( 2n − 3) 5 + ( n + 2) 5

5 3  2 
5 5
n  2 −  − 1 +  
∞  n   n   2 5 − 1 31
Розв′язання. D2 =   = lim  = 5 = .
∞
  x →∞  
5
3  2
5
2 + 1 33
n 5  2 −  + 1 +  
 n   n  
(2n + 1)! + (2n − 1)!
n → ∞ ( 2n + 1)! − ( 2n − 1)!
  1 1 
n2 2 2 +  + 2 
 ∞ (2n −1)![2n(2n + 1) + 1]  n n 
Розв′язання. D3 =   = lim = lim  = 1.
 ∞  n→∞ (2n −1)![2n(2n + 1) −1] n→∞ 2   1  1 
n 2 2 +  − 2 
  n n 
2n 2 + 1 + 3n
3
n →∞
4 n 3 + 5n
 1 3
n 2+ 2 + 

∞ n n 2
Розв′язання. D4 =   = lim  = .
 ∞  n →∞ n(3 4 + 5) 3
4 +5
Приклад 2.1.33. Знайти D5 = lim (3 n 3 + 2n 2 − n) .

n →∞
n 3 + 2n 2 − n 3
Розв′язання. D 5 = ( ∞ − ∞ ) = lim =
n→ ∞ 3 3 2 2 3 3 2 2
(n + 2n ) + n n + 2n + n
2n 2 2
= lim = .
n →∞  2
2  3
23  2
+ + + +1
  n 
n 1 3 1
n 
 
Приклад 2.1.34. Знайти
 1  1 1 1 
D6 = lim   + +…+  .
n →∞  n  1 + 3 3+ 5 2n − 1 + 2n + 1 
Розв′язання. Якщо виконати множення, то при n → ∞ в одержаній сумі
кожний доданок прямуватиме до нуля. Не можна стверджувати без дослі-

дження, що і сума прямуватиме до нуля, оскільки цих доданків − нескінчен-
на множина. Маємо
 1  3− 1 5− 3 7− 5 2n + 1 − 2n − 1 
D6 = lim   + + +…+  =
n→∞
 n  3 − 1 5 − 3 7 − 5 ( 2 n + 1) − ( 2 n − 1) 
 1 1 
n  2 + − 
2n + 1 − 1 1  n n = 2.
= lim = lim
n→∞ 2 n 2 n→∞ n 2
 12 + 2 2 + … + n 2 n 
Приклад 2.1.35. Знайти D7 = lim  2
−  .
n→∞
 n 3
Розв′язання. Знайдемо суму в чисельнику першого доданка:
S 2 = 12 + 2 2 + … + n 2 ; S 3 = 13 + 2 3 + … + (n + 1) 3 = 1 + (1 + 1) 3 + (2 + 1) 3 + …
… + (n + 1) 3 = 1 + 13 + 3 ⋅ 12 + 3 ⋅ 1 + 1 + 2 3 + 3 ⋅ 2 2 + 3 ⋅ 2 + 1 + … + n 3 + 3n 2 + 3n + 1 =
= (13 + 2 3 + … + n 3 ) + 3(12 + 2 2 + … + n 2 ) + 3(1 + 2 + … + n) + (1 + 1 + … + 1) =
1+ n
= S3 − (n + 1) 3 + 3S 2 + 3 n + n + 1;
2
3
(n +1)3 − (n +1)n − (n +1)
2 (n +1)[2(n +1)2 − 3n − 2] (n +1)(2n2 + 4n + 2 − 3n − 2)
S2 = = = =
3 6 6
(n + 1)(2n 2 + n) n(n + 1)(2n + 1)
= = .
6 6
Обчислимо границю даної послідовності:
 n(n + 1)(2n + 1) n  1 n(2n 2 + 3n + 1 − 2n 2 ) 1 3n + 1
D7 = lim  2
−  = lim 2
= lim =
n →∞ 6n 3  3 n →∞ 2n 6 n →∞ n
 1
n 3 + 
1 n 1
= lim  = .
6 x →∞ n 2
n
Приклад 2.1.36. Довести, що lim n = 0 при a > 1 .
n→∞ a
Розв′язання. З умови випливає, що a − 1 > 0 , тому a n = [1 + (a − 1)]n = 1 +

n ( n − 1) 2 n n ( n − 1) 2 n2
+ n ( a − 1) + ( a − 1) + … + ( a − 1) > ( a − 1) ≥ ( a − 1) 2 при
2 2 4
n 4 4
n ≥ 2 , звідки 0 < n < . Оскільки lim 0 = lim = 0 , то і
a n(a − 1) 2 n→∞ n→∞ n(a − 1) 2
n
lim n = 0 .
n →∞ a
Дана границя справедлива і при a > −1 , тобто вона взагалі справедлива
при | a |> 1 .
Наведемо таблицю границь, які часто використовуються:
2.1.5. ВИЗНАЧНІ ГРАНИЦІ ТА ВИСНОВКИ З НИХ 171
nk
lim = 0 ( | a |> 1 ); (2.1.14)
n →∞an
an
lim = 0; (2.1.15)
n→∞ n!
lim n a = 1 ( a > 0 ); (2.1.16)
n→∞
lim n n = 1; (2.1.17)
n →∞
1
lim = 0; (2.1.18)
n→∞ n n!
log a n
lim = 0. (2.1.19)
n →∞ n
2.1.5. Визначні границі та висновки з них. Еквівалентні нескінченно
малі величини та їх властивості. Знаходження границь трансцендентних
функцій. Порівняння нескінченно малих величин
1. Перша визначна границя та висновки з неї.
Означення 2.1.33. Границя
sin x
lim =1 (2.1.20)
x →0 x
називається першою визначною границею.
Деякі висновки із першої визначної границі:
sin α ( x)
lim = 1; (2.1.21)
x →a α ( x )
tg α ( x)
lim = 1; (2.1.22)
x →a α ( x )
1 − cos α ( x)
lim = 1; (2.1.23)
x →a α 2 ( x)
2
arcsin α ( x)
lim = 1; (2.1.24)
x→a α ( x)
arctg α ( x )
lim =1 (2.1.25)
x→a α ( x)
(тут і далі α (x) − нескінченно мала величина (н.м.в.) при x → a ).
2. Друга визначна границя та висновки з неї.
Означення 2.1.34. Границя
n
 1
lim 1 +  = e (2.1.26)
x →∞  n
називається другою визначною границею.
Деякі висновки із другої визначної границі:
x
 1
lim 1 +  = e ; (2.1.27)
x →∞  x
1
α ( x)
lim (1 + α ( x)) = e; (2.1.28)
x →a
eα ( x ) − 1
lim = 1; (2.1.29)
x →a α ( x )
bα ( x ) − 1
lim = ln b ; (2.1.30)
x →a α ( x )
ln(1 + α ( x))
lim = 1; (2.1.31)
x→a α ( x)
logb (1 + α ( x)) 1
lim = ; (2.1.32)
x→a α ( x) ln b
(1 + x) b − 1
lim = 1; (2.1.33)
x →0 bx
(1 + α ( x ) )
b
−1
lim = 1; (2.1.34)
x→a ba ( x )
xb −1
lim = 1. (2.1.35)
x→1 b( x − 1)
3. Еквівалентність нескінченно малих величин.
Означення 2.1.35. Нескінченно малі величини α (x) і β (x) при x → a
α ( x)
називаються еквівалентними, якщо lim = 1.
x →a β ( x )
Позначення: α ~ β .
Властивості еквівалентних нескінченно малих величин:
1) якщо α ~ β , то β ~ α ;
2) якщо α ~ β , β ~ γ , то α ~ γ ;
3) якщо α ~ β , то lim (α ⋅ f ( x)) = lim ( β ⋅ f ( x)) , тобто нескінченно ма-
x →a x →a
лий множник можна замінити еквівалентною величиною.
Таблиця еквівалентних нескінченно малих величин:
sin α ( x) ~ α ( x) ; (2.1.36)
tg α ( x) ~ α ( x) ; (2.1.37)
α 2 ( x)
1 − cos α ( x) ~ ; (2.1.38)
2
arcsin α ( x) ~ α ( x) ; (2.1.39)
eα ( x ) − 1 ~ α ( x ) ; (2.1.40)
bα ( x ) − 1 ~ α ( x) ln b ; (2.1.41)
ln(1 + α ( x)) ~ α ( x) ; (2.1.42)
α ( x)
log b (1 + α ( x)) ~
; (2.1.43)
ln b
(1 + α ( x)) b − 1 ~ bα ( x) . (2.1.44)
4. Знаходження границь тригонометричних функцій.
При знаходженні границь трансцендентних функцій використовують
два підходи:
– перетворюють дану функцію у таку форму, щоб можна було
скористатися визначною границею або висновками з неї;
– заміняють нескінченно малі множники більш простими
еквівалентними величинами.
xtg 3x
Приклад 2.1.37. Знайти A1 = lim .
x→0 1 − cos 5 x
tg 3 x
x ⋅ 3x ⋅
0 3x
Перший підхід: A1 =   = lim 2
=
 0  x → 0 ( 5 x ) 1 − cos 5 x
⋅
2 (5 x ) 2
2
tg 3 x
2 lim Див. формули 6
6x x →0 3 x
= lim ⋅ = = .
x →0 25 x 2 1 − cos 5 x (2.1.3), (2.1.4) 25
lim 2
x →0 (5 x )
2
tg 3x ~ 3x, 2
Другий підхід: A1 = 2 = lim x ⋅ 3x = lim 6 x = 6 .
(5 x)
1 − cos 5 x ~ x → 0 (5 x) 2 x → 0 25 x 2 25
2
2
Звичайно другий підхід більш раціональний.
sin 3 x
x → 0 sin 6 x
 0  sin 3 x ~ 3 x, 3x 1
A2 =   = = lim = .
 0  sin 6 x ~ 6 x x → 0 6 x 2
sin 3 x
x →π sin 6 x
Розв′язання. Тут не можна зразу скористатися еквівалентністю. Хоча
sin 3 x − н.м.в., але 3x не є н.м.в. при x → π , тому робимо заміну змінної:
 0  y = π − x, x = π − y, sin 3(π − y) sin 3 y
A3 =   = = lim = lim =
 
0 y → 0 при x → π y → 0 sin 6 (π − y) y → 0 − sin 6 y
sin 3 y ~ 3 y, 3y 1
= = lim =− .
sin 6 y ~ 6 y y → 0 − 6 y 2
Приклад 2.1.40. Знайти A4 = lim [(sin 5 x − sin 3 x)ctg 3 x ] .

x →0
2 cos 4 x sin x cos 4 x → 1, x 2
A4 = ( 0 ⋅ ∞ ) = lim = = 2 lim = .
x→0 tg 3 x sin x ~ x , tg 3 x ~ 3 x x→ 0 3 x 3
 πx 
Приклад 2.1.41. Знайти A5 = lim (1 − x) tg  .
x→1 2
y = 1 − x, x = 1 − y,  π 
A5 = ( 0 ⋅ ∞ ) = = lim  y tg (1 − y )  =
y → 0 при x → 1 y → 0 2 
= lim  y ctg  = lim
πy y y 2
= lim = .
y →0  2  y →0 tg π y y →0 π y π
2 2
tg x − tg a
x →a x−a
0 sin( x − a ) 1 π
A6 =   = lim = , якщо a ≠ + kπ , k ∈ Z .
 0  x→a cos x cos a ( x − a ) cos 2 a 2
tg 3 x − 3tg x
π
x → cos x +  π 
3  
 6
 π  π  π
tg x  tg 2 x − tg 2   tg x − tg  tg x + tg 
0  3
= 3 lim 
3  3
A7 =   = lim =
 0  x→ π π  π π
3 sin  − x  x→
3 −x
3  3
 π
sin  x −  ⋅ 2 3
 3 6
= 3 lim =− 2
= −24 .
π
x → cos x cos ⋅ π  π  1
3  − x  
3 3  2
cos(a + 2 x) − 2 cos(a + x) + cos a
x →0 x2
0 2 cos(a + x )cos x − 2 cos(a + x )
A8 =   = lim =
 0  x →0 x2
cos(a + x) → cos a,
2 cos(a + x)(cos x − 1) 2 cos a (− x 2 )
= lim = x 2 = lim = − cos a .
x →0 x2 cos x − 1 ~ − x →0 2x 2
2
1 − cos x
x →0 1 − cos x
0 1 − cos x 2x 2
A9 =   = lim = lim = 0.
 0  x →0 ( x ) 2 x →0 2 ⋅ 2 ⋅ x
(1 + cos x )
2
cos x − 3 cos x
x →0 sin 2 x
(cos 3
x − cos x )
A10 = lim
x →0 (cos 2 3
x + cos x cos x + cos x x
3 2
) 2
=
1
= lim
(
cos x cos 2 x − 1
= −
1 )
lim
sin 2 x
= −
1
.
3 x →0 x2 3 x →0 x 2 3
4
sin x − 3 sin x
x→
π cos 2 x
2
π π
y= − x, x =− y, 4 cos y − 3 cos y
0 2 2
A11 =   = = lim =
 0  y → 0, якщо x → π y →0 sin 2 y
2
У чисельнику додамо
4 cos y − 1 3 cos y − 1
= та віднімемо 1 та розіб' ємо = lim − lim =
y →0 y2 y →0 y2
дану границю на дві
cos y − 1 cos y − 1
= lim
(
y → 0 4 cos 3 y + 4 cos 2 y + 4 cos y + 1 y 2
− lim
) (
y → 0 3 cos 2 y + 3 cos y + 1 y 2
=
)
1 − y2 1 − y2 1  1 1  1
= lim − lim =  − = .
4 y →0 2 y 2 3 y →0 2 y 2 2  3 4  24
arcsin (1 − cos 3 x)
x →0 arctg ( x sin 5 x )
0 1 − cos 3 x (3x) 2 9
A12 =   = lim = lim = .
 0  x →0 x sin 5 x x →0 2 ⋅ x ⋅ 5 x 10
arctg x − arctg a
x → a arcsin x − arcsin a
x−a
arctg
0 1 + ax
A13 =   = lim =
 0  x → a arcsin ( x 1 − a 2 − a 1 − x 2 )
( x − a) 1 ( x − a)( x 1 − a 2 + a 1 − x 2 )
= lim = lim =
x →a
(1 + ax)( x 1 − a 2 − a 1 − x 2 ) 1+ a2 x →a x 2 (1 − a 2 ) − a 2 (1 − x 2 )
2a 1 − a 2 x−a 1− a2
=lim = .
1 + a 2 x→a x 2 − a 2 1+ a2
5. Границі на основі другої визначної границі. Комбіновані грани-
ці.
x2
 x 
Приклад 2.1.50. Знайти B1 = lim   .
x→∞ 3 x − 5 
+∞
 1
Розв′язання. Маємо границю типу   . Невизначеності тут немає.
 3
Зразу пишемо B1 = 0 .
Приклад 2.1.51. Знайти границі
x x x
 x   x   x 
B2 = lim   , B3 = lim   , B4 = lim   .
x→∞ 3x − 5  x→−∞ 3x − 5  x→+∞ 3 x − 5 
x x
 x   x 
Розв′язання. Оскільки lim   = +∞ , а lim   = 0 , то це
x→−∞ 3 x − 5  x→+∞ 3 x − 5 
означає, що лівостороння і правостороння границі не збігаються і границі
x
 x 
lim   не існує.
x→∞ 3x − 5 
Зауваження. Наведемо загальний прийом знаходження границі
ϕ
lim f типу (1∞ ) , або, іншими словами, типу e .
x→a
Оскільки f → 1 при x → a , то в околі точки a справедлива рівність
f = 1 + α , де α → 0 при x → a .
αϕ
 1
lim (αϕ )
Маємо lim f ϕ ϕ
= lim (1 + α ) = lim (1 + α ) α  = e x →a .
x →a x →a x→a  

3 x−4
 2x + 1 
Приклад 2.1.52. Знайти B5 = lim   .
x →∞  2 x − 3 
2x + 1
Розв′язання. Маємо границю типу 1∞ . Виділимо 1 у виразі :
2x − 3
2x + 1  2x + 1  2x + 1 − 2x + 3 4
= 1+  − 1 = 1 + = 1+ .
2x − 3  2x − 3  2x − 3 2x − 3
Продовжимо обчислення:
4
 2 x −3  2 x −3 (3 x − 4 ) 4 (3 x − 4 )
3x−4
 4   4  4  lim
B5 = lim 1 +  = lim 1 +  =e x →∞ 2 x −3 = e12 .
x →∞ 2x − 3  x →∞  2x − 3  
 
1
Приклад 2.1.53. Знайти B6 = lim ( 1 + x − x) x .
x →0
1
∞
[
B 6 = (1 ) = lim 1 + ( 1 + x − x − 1)
x→ 0
] x =
1 + x − x −1
 1 
[ ]
x
= lim  1 + ( 1 + x − x − 1) 1 + x − x −1  =
x→0
 
1+ x (1− 1+ x ) 1−1− x 1
lim lim −
x →0 x (1+ 1+ x )
= e x →0 x =e =e 2.
2
Приклад 2.1.54. Знайти B7 = lim (cos 6 x) ctg x .
x →0
(cos 6 x − 1) ctg 2 x
 1 
B 7 = (1∞ ) = lim [1 + (cos 6 x − 1) ] cos 6 x − 1  =

x → 0 

cos 6 x −1 −( 6 x ) 2
lim lim
x → 0 tg 2 x
= e −18 .
2
=e = e x →0 2 x
Приклад 2.1.55. Знайти B8 = lim ( tg x) tg 2 x .
π
x→
4
π π
y= − x, x = − y,  π
ctg 2 y
∞ 4 4 
B8 = (1 ) = = lim  tg  − y   =
π y → 0 4 
y → 0 при x →
4
ctg 2 y lim (1 − tg y ) ctg 2y
 1 − tg y  y→0
= lim   = ; lim (1 − tg y ) ctg 2y
(1 ∞ ) =
y → 0  1 + tg y  lim (1 + tg y ) ctg 2 y y→ 0
y→0
− tg y
 1  tg 2 y −y 1
lim −
= lim  (1 − tg y ) − tg y  ; lim (1 + tg y ) ctg 2y
(1 ∞ ) =
y→0 2 y
=e =e 2
y→0  y→0
 
tg y 1
 1  tg 2 y y 1 −
lim 2
e 1
= lim (1 + tg y ) tg y  = e −1 = .
y →0 2 y
=e = e2 ; B8 =
y →0   1 e
  e2
ln(1 + x + x 2 ) + ln(1 − x + x 2 )
x →0 x2
 0 ln[((x 2 + 1) + x)((x 2 + 1) − x)] ln(1 + x 2 + x 4 )
C1 =   = lim = lim =
 0  x→0 x2 x→0 x2
x2 + x4 x 2 (1 + x 2 )
= lim = lim = 1.
x→0 x2 x→0 x2
e7 x − e2x
x →0 tg x
0 e 2 x ( e 5 x − 1) e 2 x → 1, tg x ~ x , 5x
D1 =   = lim = 5x = lim = 5.
 0  x→ 0 tg x e − 1 ~ 5 x при x → 0 x → 0 x
  1 1 

Приклад 2.1.58. Знайти D2 = lim x 4 − 4 x+1   .
2 x
x →∞   
  
y
1 1
y= , x= , 4 y − 4 y +1  0 
D2 = (∞ ⋅ 0) = x y = lim 2
= =
y → 0 при x → ∞
y→0 y 0
y  y 
y−
y +1  y +1   y 
4  4 − 1   ln 4
  y −
  = lim  y + 1  y 2 ln 4
= lim = lim = ln 4 .
y →0 y2 y →0 y2 y →0 ( y + 1) y 2
e sin 5 x − e sin x
x→0 ln(1 + 2 x )
0
D 3 =   = lim
(
e sin x e sin 5 x − sin x − 1
= lim
)
sin 5 x − sin x
=
 0  x→ 0 ln(1 + 2 x ) x→0 2x
2 cos 3x sin 2 x
= lim = 2.
x→0 2x
2 2
aαx − b βx
Приклад 2.1.60. Знайти D4 = lim ; a > 0, b > 0 .
x→0 1 − cos x
0
D 4 =   = lim
a αx − 1 − b βx − 1( 2
) (
= 2 lim
2
a αx − 1 ) −
2
 0  x→0 x2 x→0 x2
2
2
b βx − 1 αx 2 ln a βx 2 ln b
− 2 lim 2
= 2 lim 2
− 2 lim 2
= 2(α ln a − β ln b) .
x→0 x x → 0 x x → 0 x
Перед тим, як розглядати приклади з гіперболічними функціями, реко-
мендуємо прочитати підрозд. 2.1.2.
Зауважимо, що lim sh x = 0 , lim th x = 0 , lim ch x = 1 .

x →0 x→0 x →0
Справедливо
sh x
lim = 1; (2.1.45)
x →0 x
th x
lim = 1; (2.1.46)
x →0 x
ch x − 1
lim 2 = 1, (2.1.47)
x →0 x 2
а також
sh α ( x)
lim = 1; (2.1.48)
x → a α ( x)
th α ( x)
lim = 1; (2.1.49)
x → a α ( x)
ch α ( x) − 1
lim = 1, (2.1.50)
x → a α 2 ( x) 2
де α (x) − н.м.в. при x → a .

Звідси одержимо таку табличку:
sh α ( x) ~ α ( x) ; (2.1.51)
tg α ( x) ~ α ( x) ; (2.1.52)
α 2 ( x)
ch α ( x) − 1 ~ . (2.1.53)
2
sh 2 x
Приклад 2.1.61. Знайти F1 = lim .
x → 0 ln(ch 3 x )
0 x2 x2 2x2 2
F1 =   = lim = lim = lim = .
 0  x → 0 ln[1 + (ch 3 x − 1)] x → 0 ch 3 x − 1 x → 0 (3 x) 2 9
ch 2 x − 1
Приклад 2.1.62. Знайти F2 = lim .
x → 0 cos x − 1
ch2 x − 1 ∼
( 2x)
2
, 4x2 ⋅ 2
F2 =   =
0 2 = lim = −4 .
0 x2 x → 0 −2 x 2
cos x − 1 ∼ −
2
1
Приклад 2.1.63. Знайти F3 = lim 

ch 2 x  x 2
x →0  chx 
 .
1
lim (ch 2 x) x 2
x →0
F3 = (1∞ ) = 1
;
lim (ch x) x 2
x →0
ch 2 x −1
1 ch 2 x −1 (2 x) 2
2
 1  x2 lim lim
lim (ch 2 x) x = lim [1 + (ch 2 x − 1)] x −1
ch 2 = e x →0 x2 = e x →0 2x2 = e2 ;

x →0 x → 0 

ch x −1
1 ch x −1 x2
2
 1  x2
 lim 2
lim 1
x →0 2 x 2
lim (ch x) x = lim [1 + (ch x − 1)]ch x −1  =e x →0 x =e = e2 ;
x →0 x →0 

3
e2
F3 = 1
= e2 .
e2
6. Порівняння нескінченно малих величин.
Нехай α (x) і β (x) − нескінченно малі величини при x → a . Порівняти
їх означає знайти границю відношення при x → a .
α ( x)
Означення 2.1.36. Якщо lim = A , де A − величина скінченна і
x →a β ( x )
A ≠ 0 , то α (x) і β (x) − величини одного порядку малості. Позначення:

α ( x) ~ β ( x) .
α ( x)
Означення 2.1.37. Якщо lim = 1 , то α (x) і β (x) − еквівалентні
x →a β ( x )
н.м.в. Позначення: α ( x) ~ β ( x) (див. п. 3).
α ( x)
Означення 2.1.38. Якщо lim = 0 , то α (x) − величина вищого по-
x →a β ( x )
рядку малості відносно β (x) . Позначення: α ( x) = o( β ( x)) (читають “ α ( x) є
o мале від β (x) ”).
α ( x)
Означення 2.1.39. Якщо lim = ∞ , то α (x) − величина нижчого
x →a β ( x )
порядку малості відносно β (x) , тобто β (x) − величина вищого порядку ма-
лості відносно α (x) .
Приклад 2.1.64. При x → 0 порівняти н.м.в. α ( x) = 2 x 2 із н.м.в.:

1) β1 ( x) = 1 − cos 3 x ;
2
2) β 2 ( x) = e 2 x − 1 ;
3) β 3 ( x) = sin 5 x ;
4) β 4 ( x) = ln(1 + 3x 3 ) .
α ( x) 2x2 2x2 ⋅ 2 4
1. lim = lim = lim = ⇒ α ( x ) ~ β1 ( x ) .
x → 0 β1 ( x ) x →0 1 − cos 3 x x →0 (3 x ) 2 9
α ( x) 2x 2
2. lim = lim = 1 ⇒ α ( x) ~ β 2 ( x) .
x →0 β 2 ( x )
2
x →0 e 2 x − 1
α ( x) 2x 2 2x 2
3. lim = lim = lim = 0 ⇒ α ( x) = o( β 3 ( x)) .
x →0 β 3 ( x ) x →0 sin 5 x x →0 5 x
α ( x) 2x 2 2x 2
4. lim = lim = lim 3 = ∞ ⇒ β 3 ( x) = o(α ( x)) .
x →0 β 4 ( x ) x →0 ln(1 + 3 x 3 ) x →0 3 x
Означення 2.1.40. Якщо α ( x) ~ β k ( x) , то α (x) − величина k -го по-

рядку малості відносно β (x) (при k > 1 α (x) − вищого, при k < 1 α (x) −
нижчого порядків малості відносно β (x) ).
Приклад 2.1.65. Указати порядок малості н.м.в. α ( x) = 5 x 2 відносно

н.м.в. при x → 0 : 1) β1 ( x) = sh 3 x ; 2) β 2 ( x) = ch 2 x 2 − 1 ; 3) β 3 ( x) = 5 th 3 x .
α ( x) 5x 2 5x 2 5
1. lim k = lim k = lim = при k = 2, отже, α ( x) −
x →0 β ( x ) x→0 sh 3 x x →0 (3 x ) k 9
1
величина другого порядку малості відносно β1 ( x) .
α ( x) 5x 2 5x 2 5x 2 5
2. lim k = lim = lim = lim =
x →0 β ( x ) x→0 (ch 2 x 2 − 1) k x →0 k x→0 ( 2 x 4 ) k 2
2  (2 x 2 ) 2 
 
 2 
 
1 1
при k = , звідки випливає, що порядок малості α (x) дорівнює від поряд-
2 2
ку малості β 2 ( x) (тобто β 2 ( x) − величина другого порядку малості відносно
α (x) ).
α ( x) 5x 2 5x 2 3 10
3. lim k = lim 3
= lim 3
= k =2⇒ k = =5 при
x→ 0 β ( x ) x→ 0 k x→ 0 k 5 3
3 5 5
( th x) x
10 10
k= , звідки випливає: α (x) має порядок малості, що дорівнює від по-
3 3
рядку малості β 3 ( x) .
Зауваження. В п. 3 даного підрозділу були сформульовані властивості
еквівалентних нескінченно малих величин. Сформулюємо ще одну власти-
вість: якщо α (x) і β (x) − еквівалентні нескінченно малі величини, то їх різ-
ниця α ( x) − β ( x) − н.м.в. вищого порядку малості відносно кожної з величин
α (x) і β (x) .
arctg 2 x − arcsin 2 2 x
Приклад 2.1.66. Знайти G1 = lim .
x →0
1 − cos(2 2 x)
α ( x) = arctg 2 x ~ 2 x, 
Розв′язання. При x > 0  ⇒ α ( x) ~ β ( x) ;
β ( x) = arcsin 2 2 x ~ 2 x 
(2 2 x) 2
γ ( x) = 1 − cos(2 2 x) ~ = 2x .
2
Таким чином, α ( x) ~ β ( x) ~ γ ( x) , тому очевидно, що
α ( x) − β ( x) = o(γ ( x)) і G1 = 0 .
x
Приклад 2.1.67. Знаючи, що α ( x) = n 1 + x − 1 і β ( x) =
при x → 0 −
n
еквівалентні нескінченно малі величини, знайти наближено: 1) 531 ;
4
2) 83511 .
2
1. 531 = 529 + 2 = 23 2 + 2 = 23 1 + =
23 2
 2  
= 23  1 + 2 − 1 + 1 ≈ 23
 23  
(
1 2
2 232 ) 1
+ 1 = 23 + = 23,043478 ,
23
табличне значення 23,043437 .
10  10  
2. 4 83511 = 4 83521 − 10 = 4 174 − 10 = 17 4 1 − 4 = 17  4 1 − 4 − 1 + 1 ≈
17  17  
≈ 17  − + 1 = 17 −
1 10 5
4
≈ 16,999491 , табличне значення 16,999491.
 4 17  2 ⋅ 173
Зауваження. Аналогічно класифікації нескінченно малих величин мо-
жна дати класифікацію і нескінченно великих величин.
2.1.6. Неперервність функції
1. Означення неперервності функції.
Нехай функція f ( x) визначена в точці x0 і її околі.
Означення 2.1.41. Функція y = f ( x) називається неперервною в точці
x0 , якщо границя функції в точці x0 дорівнює значенню функції в цій точці,
тобто
lim f ( x) = f ( x0 ) . (2.1.54)
x → x0
Оскільки x0 = lim x , то означення функції можна записати як
x → x0
lim f ( x) = f ( lim x0 ) ,
x → x0 x → x0
тобто для неперервної функції знаки границі і функції можна переставляти.
Оскільки існування границі в точці x0 обумовлює існування односто-
ронніх границь у цій точці, то означення неперервності можна записати і в
такому вигляді:
lim f ( x) = lim f ( x) = f ( x0 ) ,
x → x0 − 0 x → x0 + 0
тобто границя зліва, границя справа і значення функції в точці x0 рівні.
Враховуючи означення границі на “мові ε − δ ”, можна дати означення
2.1.6. НЕПЕРЕРВНІСТЬ ФУНКЦІЇ 183
границі.
Означення 2.1.42. Функція y = f (x) називається неперервною в точці
x0 , якщо для будь-якого як завгодно малого числа ε > 0 можна указати таке
число δ = δ ( x) > 0 , що для всіх x , які задовольняють умову | x − x0 |< δ , ви-
конується нерівність | f ( x) − f ( x0 ) |< ε .
Іншими словами, функція y = f (x) неперервна в точці x0 , якщо для
значень x , достатньо близьких до x0 , значення функції як завгодно мало
відрізняються від f ( x0 ) .
Порівняно з означенням границі в означенні неперервності суттєво но-
вим є те, що функція f (x) визначена в точці x0 і нерівність
| f ( x) − f ( x0 ) |< ε виконується і в точці x0 .
Перепишемо формулу (2.1.54) у вигляді
lim ( f ( x) − f ( x0 )) = 0 ⇔ lim ∆y = 0 ,
x − x0 → 0 ∆x → 0
де ∆x = x − x0 − приріст аргументу при переході від точки x0 до точки x , а
∆y = f ( x) − f ( x0 ) − відповідний приріст функції.
Тому справедливе і таке означення неперервності.
x0 , якщо нескінченно малому приросту аргументу в цій точці відповідає не-
скінченно малий приріст функції (рис. 2.1.11).
Нарешті, існує таке означення.
Означення 2.1.44. Функція
y = f (x) називається неперервною в то-
чці x0 , якщо для будь-якої послідовності
значень аргументу x1 , x2 , … , xn , … , яка
збігається до x0 , послідовність відповід-
них значень функції f ( x1 ) , f ( x 2 ) , … ,
f ( xn ) , … збігається до f ( x0 ) .
Усі наведені означення непере-
Рис. 2.1.11
рвності рівносильні, тобто з кожного з
них випливають усі інші.
Приклад 2.1.68. На основі означення 2.1.43 довести неперервність фу-
нкції f ( x) = 3x 3 + 2 x + 5 в точці x0 .
Розв′язання. Нехай при переході від точки x0 до точки x одержаний
приріст аргументу − ∆x , тобто x = x0 + ∆x .
Знайдемо границю відповідного значення функції при ∆x → 0 :
lim ∆y = lim [ f ( x0 + ∆x) − f ( x0 )] = lim (3( x0 + ∆x)3 + 2( x0 + ∆x) + 5) −
∆x → 0 ∆x → 0 ∆x → 0
− (3x02 + 2 x0 + 5) = lim (3x03 + 9 x02∆x + 9 x0∆x 2 + 3∆x3 + 2 x0 + 2∆x + 5 − 3x02 −
∆x →0
− 2 x0 − 5) = lim (9 x02 ∆x + 9 x0 ∆x 2 + 3∆x 3 + 2∆x) = 0 . Звідси випливає, що f ( x)

∆x →0
− функція, неперервна в точці x0 . Оскільки x0 − довільна точка числової осі,
то можна стверджувати: дана функція неперервна для кожного x0 ∈ R .
x0 зліва (справа), якщо lim f ( x) = f ( x0 )
x → x0 − 0 ( lim f ( x) = f ( x0 ) .
x → x0 + 0
)
Якщо функція f (x) в точці x0 неперервна зліва і справа, то вона непе-
рервна в цій точці.
Означення 2.1.46. Функція y = f (x) називається неперервною на ін-
тервалі (a; b) , якщо вона неперервна в кожній точці цього інтервалу.
Означення 2.1.47. Функція y = f (x) називається неперервною на сег-
менті [a; b] , якщо вона неперервна на інтервалі (a; b) , в точці a справа і в
точці b зліва.
Зауваження. Ми показали (див. приклад 2.1.68), що функція
f (x) = 3x2 + 2x + 5 є неперервною на всій числовій осі.
2. Клас неперервних функцій.
Теорема 2.1.17 (арифметичні дії над неперервними функціями).
Нехай функції f (x) і g (x) неперервні в точці x0 . Тоді функції f ( x) ± g ( x) ,
f ( x)
f ( x) ⋅ g ( x) , також неперервні в цій точці (остання − при g ( x0 ) ≠ 0 ).
g ( x)
Приклад 2.1.69. Довести, що багаточлен Pn ( x) = a0 ( x) x n + a1 x n−1 + …
… + a n−1 x + a n – функція, неперервна на всій числовій осі.
Розв′язання. Багаточлен являє собою скінченну лінійну комбінацію
функцій вигляду f ( x) = Cx k , де k = 0, 1,…, n . Очевидно, що y = C − функ-
ція, неперервна на всій числовій осі. Доведемо неперервність функції y = x k
спочатку в довільній точці x0 : lim ∆y = lim [( x0 + ∆x) k − x0k ] = lim [( x0k +
∆x → 0 ∆x → 0 ∆x → 0
+ kx0k −1∆ x + … + kx0 ∆ x k −1 + ∆ x k ) − x0k ] = lim ( kx0k −1∆ x + … + kx0 ∆ x k −1 +
∆x → 0
+ ∆x k ) = 0 . Таким чином, функція y = x неперервна в кожній точці числової
k
осі, а це означає, що вона неперервна на всій числовій осі. Далі можемо

стверджувати, що неперервними є функція y = Cx k і загалом багаточлен
Pn (x) .
Приклад 2.1.70. Довести неперервність функції y = cos x .
Розв′язання. Візьмемо довільну точку x0 і доведемо неперервність фу-
нкції в ній:
  ∆x  ∆x 
lim ∆ y = lim [cos( x 0 + ∆ x ) − cos x 0 ] = lim  − 2 sin  x 0 +  sin =
∆x → 0 ∆x → 0 ∆x → 0  2  2 
  ∆x    ∆x 
= − lim  sin  x 0 +  ∆ x  = sin  x 0 +  ≤1 = 0.
∆x → 0  2    2 
Звідси випливає, що функція y = cos x неперервна в довільній точці x0
числової осі, а отже, і на всій числовій осі.
Аналогічно можна довести неперервність функції y = sin x . З непере-
рвності функцій y = cos x і y = sin x буде випливати неперервність усіх ін-
ших основних тригонометричних функцій:
sin x  π 
y = tg x =  x ≠ + πk , k ∈ Z  ;
cos x  2 
cos x 1  π 
y = ctg x = ( x ≠ π k , k ∈ Z ) ; y = sec x =  x ≠ + πk , k ∈ Z  ;
sin x cos x  2 
1
y = cosec x = ( x ≠ πk , k ∈ Z ) .
sin x
Ці функції утворено за допомогою скінченного числа арифметичних
операцій над функціями y = cos x і y = sin x .
Теорема 2.1.18 (неперервність складеної функції). Якщо функція
y = ϕ (x) неперервна в точці x0 і функція f (ϕ ) неперервна в точці
ϕ 0 = ϕ ( x0 ) , то складена функція f [ϕ ( x)] неперервна в точці x0 .
Теорема 2.1.19 (неперервність оберненої функції). Нехай функція
y = f (x) визначена, зростає (спадає) і є неперервною на відрізку [a; b] . Тоді
обернена функція x = f −1 ( x) існує, визначена, зростає (спадає) і є непере-
рвною на відрізку [ f (a ); f (b)] ([ f (b); f (a )]) .
З теореми випливає неперервність функцій y = arcsin x і y = arccos x на
відрізку [−1; 1] і функцій y = arctg x і y = arcctg x на інтервалі (−∞; + ∞) .
Оскільки будь-яка елементарна функція може бути одержана з основ-
них елементарних функцій за допомогою скінченного числа арифметичних
операцій і операцій суперпозиції, то справедлива загальна теорема.
Теорема 2.1.20. Будь-яка елементарна функція є неперервною в облас-
ті її визначення.
Практично для знаходження області неперервності функції достатньо
знайти її область визначення.
3. Властивості функцій, неперервних у точці та на відрізку.
Теорема 2.1.21 (обмеженість функції, неперервної в точці). Якщо
функція y = f ( x) неперервна в точці x0 , то знайдеться окіл точки x0 , в яко-
му функція обмежена:
∃M > 0, δ > 0 ∀x ∈ ( x0 − δ ; x0 + δ ) : | f ( x) |< M .
Теорема 2.1.22 (збереження знака неперервною функцією). Якщо
функція y = f ( x) неперервна в точці x0 і f ( x0 ) > 0 ( f ( x0 ) < 0 ), то знайдеть-
ся окіл точки x0 , для кожної точки якого справедливе f ( x) > 0 ( f ( x) < 0 )
(рис. 2.1.12):
∃δ > 0∀x ∈ ( x0 − δ ; x0 + δ ) : f ( x) > 0
( f ( x) < 0 ) .
Теорема 2.1.23. Неперервна
функція на відрізку [a; b] обмежена
на цьому відрізку.
Теорема 2.1.24. Якщо функція
f (x) неперервна на відрізку [a; b] ,
то вона досягає на цьому відрізку
Рис. 2.1.12 найменшого і найбільшого значень
(рис. 2.1.13):
∃x1 , x2 ∈ [a; b] : f ( x1 ) = m = inf f ( x) ,
[ a ;b ]
f ( x2 ) = M = sup f ( x) .
[ a;b ]
Теорема 2.1.25. Якщо функція

y = f (x) неперервна на відрізку
[a; b] і на кінцях цього відрізка на-
буває значень різних знаків, то на ін-
тервалі (a; b) існує принаймні один
корінь рівняння f ( x) = 0
Рис. 2.1.13
(рис. 2.1.14):
∃c ∈ ( a ; b ) : f ( c ) = 0 .
Рис. 2.1.14
Теорема 2.1.26. Якщо функція f (x) неперервна на відрізку [a; b] ,

f (a ) = A , f (b) = B і A ≠ B , то для будь-якого числа C , яке знаходиться між
числами A і B , існує точка c ∈ (a; b) , така, що f (c) = C (рис. 2.1.15).
Рис. 2.1.15
Висновок. Якщо функція f (x) неперервна на відрізку [a; b] і
відрізняється від сталої функції, то множина її значень складає відрізок
[m; M ] , де m = inf f ( x) , а M = sup f ( x) .
[ a ;b ] [ a;b ]
4. Рівномірна неперервність.
Якщо функція f (x) неперервна на проміжку [a; b], то вона неперервна
в кожній точці x0 ∈ (a; b) , тобто для будь-якого наперед заданого як завгод-
но малого числа ε > 0 можна вказати таке число δ > 0 , що для кожного
x ∈ | x − x0 | < δ справедлива нерівність | f ( x) − f ( x0 ) |< ε .
Очевидно, що число δ , яке вибирається за наперед заданим числом ε ,
залежить не тільки від самого числа ε , а, взагалі кажучи, й від точки x0 . Та-
ким чином, δ = δ (ε , x0 ) (рис. 2.1.16).
А чи не можна вибрати для заданого ε таке число δ , яке б згодилося
для кожної точки заданого проміжку, тобто залежало δ тільки від ε і не за-
лежало від точок проміжку [a; b]?
Якщо такий вибір можливий, то
функція f (x) є не тільки непере-
рвною, а й рівномірно неперервною
на проміжку [a; b].
Оскільки точки x0 і x в даному
випадку рівноправні, то позначимо їх
як x ′ і x ′′ .
y = f ( x) , визначена на проміжку
[a; b], називається рівномірно непере-
рвною на цьому проміжку, якщо для
будь-якого як завгодно малого числа
ε >0 можна вибрати число Рис. 2.1.16
δ = δ (ε ) > 0 , таке, що для довільних
точок x ′ і x ′′ з цього проміжку, для яких | x ′ − x ′′ |< δ , справедлива нерівність

| f ( x ′) − f ( x ′′) |< ε (див. рис. 2.1.16).
З рівномірної неперервності функції на проміжку [ a; b ] випливає її не-
перервність на цьому проміжку.
Функція f ( x) , неперервна на проміжку (a; b ) , не буде рівномірно не-
перервною на цьому проміжку, якщо існуватиме таке ε 0 > 0 , що для будь-
якого δ > 0 існуватимуть дві точки x′ і x ′′ із проміжку (a; b ) , такі, що хоча
| x ′ − x ′′ |< δ , проте | f ( x ′) − f ( x ′′) |≥ ε 0 .
Приклад 2.1.71. Довести, що функція y = sin x рівномірно неперервна
на R .
Розв′язання. Дійсно, ∀ε > 0∃δ = ε ∀x ′ ∈ R, x′′ ∈ R, | x′ − x ′′ |< δ : | sin x ′ −
x ′ + x ′′ x ′ − x ′′
− sin x ′′ |= 2 cos sin ≤| x ′ − x ′′ |< δ = ε .
2 2
1
Приклад 2.1.72. Довести, що функція f ( x) = не є рівномірно непе-
x
рервною на проміжку (0; 1] .
1 1
Розв′язання. Нехай x ′ = x n′ = і x ′′ = x n′′ = , тоді | f ( x n′ ) − f ( x n′′ ) |=
2n n
 1
= 2n − n = n ≥ 1 . Якщо виберемо число ε ∈  0;  , то для нього не знайдеться
 2
числа δ (ε ) > 0 , такого, щоб із нерівності | x′ − x′′ |< δ (ε ) випливала нерівність
| f ( x ′) − f ( x ′′) |< ε для будь-яких точок x ′ і x ′′ проміжку (0; 1] . Дійсно, яким
1
би число δ (ε ) > 0 не було, для n > маємо xn′ ∈ (0; 1] і x ′′ ∈ (0; 1] , однак
2δ (ε )
1 1 1
| xn′ − xn′′ |= − = < δ (ε ) , а | f ( x n′ ) − f ( x n′′ ) |= n ≥ 1 > ε . Отже, функція
n 2n 2n
1
f ( x) = – неперервна на проміжку (0; 1] , проте вона не є рівномірно непе-
x
рервною на цьому проміжку.
Теорема 2.1.27. Якщо функція f ( x) неперервна на відрізку [a; b] , то
вона рівномірно неперервна на цьому відрізку.
Приклад 2.1.73. Дослідити на рівномірну неперервність функцію
2 + tg x  1 3
f ( x) = , задану на проміжку − 2 ; 2  .
x
cos
2
 π
x ≠ + πk , k ∈ Z ,
Розв′язання. Знайдемо область визначення D( f ) :  2
 x ≠ π + 2πl , l ∈ Z .
 1 3
На проміжку − ;  функція визначена; оскільки вона елементарна,
 2 2
то на цьому проміжку задано функцію неперервну, а отже, рівномірно непе-
рервну.
5. Точки розриву функції та їх класифікація.
Нехай функція f (x) визначена в околі точки x0 , за винятком, можли-
во, самої точки x0 .
Означення 2.1.49. Якщо функція f (x) не є неперервною в точці x0 , то
вона називається розривною в цій точці, а точка x0 – точкою розриву функ-
ції f (x) .
Функція f (x) буде розривною в точці x0 , якщо виконується принайм-
ні одна з умов:
1) функція f (x) не визначена в точці x0 , хоч в усіх інших точках де-
якого околу точки x0 вона визначена;
2) в точці x0 не існує границі функції f (x) ;
3) границя функції f (x) в точці x0 існує, але вона не дорівнює зна-
ченню цієї функції в точці x0 .
Означення 2.1.50. Точка x0 називається точкою усувного розриву фу-
нкції f (x) , якщо існує границя функції f (x) в точці x0 , але вона не дорів-
нює значенню цієї функції в точці x0 (або в цій точці функцію не задано),
тобто lim f ( x) = A , f ( x0 ) ≠ A , або lim f ( x) = lim f ( x) = A , f ( x0 ) ≠ A
x→ x0 x→ x0 −0 x → x0 + 0
(рис. 2.1.17).
Рис. 2.1.17
Означення 2.1.51. Точка x0 називається точкою розриву зі скінченним

стрибком функції f (x) , якщо існують односторонні границі функції f (x) ,
але вони не збігаються, тобто lim f ( x) = A , lim f ( x) = B , A ≠ B . Пове-
x → x0 − 0 x → x0 + 0
дінка функції в самій точці x0 значення не має (рис. 2.1.18).
Різницю h =| B − A | називають стрибком функції f (x) в точці x0 .
Означення 2.1.52. Точки усувного розриву і точки розриву зі скінчен-
ним стрибком називають точками розриву першого роду.
Рис. 2.1.18
Означення 2.1.53. Якщо хоча б одна із односторонніх границь функції

f (x) в точці x0 дорівнює нескінченності або взагалі не існує, то x0 − точка
розриву другого роду. Як і раніше, поведінка функції f (x) в точці x0 зна-
чення не має (рис. 2.1.19).
Рис. 2.1.19
Зауваження. Проміжок – загальна назва для інтервалу, півінтервалу,
сегмента. Будемо позначати проміжок з граничними точками a і b через
< a; b > .
Означення 2.1.54. Функція y = f (x) називається кусково-монотонною
на проміжку < a; b > , якщо останній можна розбити на скінченне число ін-
тервалів: (a; a1 ) , (a1 ; a 2 ) , … , (a n−1 ; b) , на кожному з яких функція моно-
тонна.
Теорема 2.1.28. Функція f (x) , кусково-монотонна на проміжку
< a; b > , може мати тільки точки розриву першого роду.
Указати множини точок, в яких функція неперервна, знайти її точки
розриву, визначити їх рід, побудувати графік функції (2.1.74 − 2.1.76).
 x 2 + 2, x ≤ 0,
Приклад 2.1.74. y = 
 x − 1, x > 0.
lim y = y (0) = ( x 2 + 2)
= 2, lim y = lim ( x − 1) = −1 .
x → −0 x=0 x→−0 x →−0
Проміжки неперервності: (−∞;0] , (0;+∞) .

Точка x1 = 0 − точка розриву першого роду зі скінченним стрибком
(рис. 2.1.20).
Приклад 2.1.75.
 1
− , x < 0,
y= x
2 x − x 2 , x ≥ 0.
Розв′язання. lim y = +∞ ,
x → −0
lim y = y (0) = (2 x − x 2 ) = 0.
x →+0 x =0
Проміжки неперервності: (−∞; 0)
і [0; + ∞) .
Точка x1 = 0 − точка розриву
Рис. 2.1.20
другого роду (рис. 2.1.21).
 π π
cos x , − ≤ x < ,
 2 4
y= 2
 x2 − π , π ≤ x ≤ π.
 16 4
2
lim y = lim cos x = ,
π π 2 Рис. 2.1.21
x→ −0 x→ −0
4 4
 2 π2
lim y = lim  x −  = 0.

π π 16
x→ + 0 x→ + 0 
4 4
Проміжки неперервності:
 π π  π 
 − 2 ; 4  ,  4 ; π  .
 
π
Точка x1 = − точка розриву зі
4
скінченним стрибком (рис. 2.1.22).
Знайти точки розриву функції,
Рис. 2.1.22
визначити їх рід, доозначити функцію
до неперервності в точках усувного розриву (2.1.77 − 2.1.83).
1
Приклад 2.1.77. y = .
x 3 − 3x 2 − 4 x
x 3 − 3x 2 − 4 x = 0 , x1 = 0 , x2 = −1 , x3 = 4 ;
D( y ) : x ≠ −1, x ≠ 0, x ≠ 4 , lim y = ∞ , lim y = ∞ , lim y = ∞ ⇒ x1 = 0 , x1 = −1 ,
x → −1 x →0 x →4
x1 = 4 − точки розриву другого роду.
1
Приклад 2.1.78. y = .
2
x −1
2
Розв′язання. D( y ) : x − 1 > 0 ⇒ x < −1 ∪ x > 1 .
Точок розриву немає.
1 1
−
Приклад 2.1.79. y = x x + 1 .
1 1
−
x −1 x
1 1
Розв′язання. D( y ) : x ≠ 0, x ≠ −1, x ≠ 1, ≠ ⇔ x ≠ −1, x ≠ 0, x ≠ 1 .
x −1 x
x( x − 1) x − 1
При x ∈ D( y ) будемо мати: y = = ;
x( x + 1) x + 1
lim x = ∞ ⇒ x1 = −1 − точка розриву другого роду;
x → −1
lim y = −1 ⇒ x 2 = 0 − точка усувного розриву;
y →0
lim y = 0 ⇒ x3 = 1 − точка усувного розриву.
x →1
Якщо доозначити y (0) = −1 і y (1) = 0 , то в точках x2 = 0 і x3 = 1 функ-
ція буде неперервною.
1− x
Приклад 2.1.80. y = .
x2 −1
 x ≥ 0,
Розв′язання. D( y ) :  ⇔ x ≠ 1.
 x ≠ ± 1,
1− x 1 1
Якщо x ∈ D( y ) , то y = − =− ; lim y = − ⇒
(1 − x)(1 + x) (1 + x )(1 + x) x→1 4
1
⇒ x1 = 1 − точка усувного розриву. Якщо доозначити y (1) = − , то функція
4
стане неперервною в цій точці.
arcsin x
Приклад 2.1.81. y = .
sin 2 x
 − 1 ≤ x ≤ 1, − 1 ≤ x ≤ 1,
Розв′язання. D( y ) :  π ⇔
 x ≠ k 2 , k ∈ Z  x ≠ 0;
arcsin x x 1
lim y = lim = lim = ⇒ x1 = 0 − точка усувного розриву. Якщо
x →0 x →0 sin 2 x x →0 2 x 2
1
доозначити y (0) = , то функція стане неперервною в цій точці.
2
sin 3x
Приклад 2.1.82. y = .
sin 2 x
π
Розв′язання. D( y ) : x ≠ k.
2
Розв'язавши систему
 π
sin 3 x = 0, x
3 x = π n , n ∈ Z ,
 = n,
⇔ ⇔ 3 ⇒ π n = π k ⇒ k = 2m, m ∈ Z ,
   π
 sin 2 x = 0  2 x = πk , k ∈ Z
x = k 3 2
 2
робимо висновок: якщо k = 2m , то чисельник і знаменник одночасно дорів-
нюють нулю; якщо k = 2m + 1 , то нулю дорівнює тільки знаменник.
Знайдемо границі:
3
sin3x  2 , коли m = 2l, 3 3
lim y = lim = l ∈ Z ⇒ lim y = , lim y = − ,
x→πm x→πm sin 2 x 3 x→2πl 2 x→π +2πl 2
− , коли m = 2l + 1,
 2
lim y = ∞ .
π
x→ +πl
2
Таким чином, маємо: x1 = 2πl , x2 = π + 2πl − точки усувного розриву;
3 3
якщо доозначити y (2πl ) = , y (π + 2πl ) = − , то функція стане неперервною
2 2
π
в цих точках; x3 = + πl − точки розриву другого роду.
2
1
Приклад 2.1.83. y = .
ln | x − 1 |
 x ≠ 1,
Розв′язання. D ( y ) :  ⇔ x ≠ 0, x ≠ 1, x ≠ 2 ;
| x − 1 |≠ 1,
1
lim y = lim = ∞ ⇒ x1 = 0 − точка розриву другого роду;
x →0 x→0 ln(1 − x )
1 1
lim y = lim = 0 , lim y = lim = 0 ⇒ x 2 = 1 − точка
x →1− 0 x →1− 0 ln(1 − x ) x →1+ 0 x →1+ 0 ln( x + 1)
усувного розриву, а якщо доозначити y (1) = 0 , то функція в цій точці стане
1
неперервною; lim y = lim = ∞ ⇒ x3 = 2 − точка розриву другого ро-
x →2 x →2 ln( x − 1)
ду.
Знайти точки розриву функції, визначити їх рід, знайти стрибки в
точках розриву першого роду (2.1.84 − 2.1.87).
Приклад 2.1.84. y = sign ( x 2 − 2 x − 3) .

Розв′язання. Побудуємо графік даної функції (рис. 2.1.23), з якого вид-
но, що x1 = −1 і x2 = 3 є точками розриву зі скінченним стрибком, а величи-
на стрибка в обох випадках дорівнює 2.
Приклад 2.1.85. y = (−1) E ( x ) .

Розв'язання. Проілюструємо
розв'язання прикладу (рис. 2.1.24).
Очевидно, що xk = k (k ∈ Z ) −
точки розриву зі скінченним стриб-
ком, а стрибок усюди дорівнює 2.
1
Приклад 2.1.86. y = arctg .
x
Рис. 2.1.23 Розв′язання.
π
D( y ) : x ≠ 0 ; lim y = − ,
x→−0 2
π
lim y = ⇒ x1 = 0 − точка розриву
x→+0 2
зі скінченним стрибком, а величина
стрибка дорівнює π .
1 1+ x
Приклад 2.1.87. y = ln .
x 1− x
Рис. 2.1.24 Розв′язання.
1 + x
> 0,
D( y ) : 1 − x ⇔ −1 < x < 0 ∪ 0 < x < 1 ;
 x ≠ 0
1+ x  2x 
ln ln 1 + 
0 1 − x 1+ x 2x  1− x  2x
lim y =   = lim = = 1+ = lim = lim =
x →0  0  x →0 x 1− x 1 − x x →0 x x →0 (1 − x ) x
= 2 ⇒ x1 = 0 − точка усувного розриву.

Довести, що функція неперервна в кожній точці області визначення
(2.1.88, 2.1.89).
Приклад 2.1.88. y = sin( x − lg( x − 1)) .

Розв′язання. Дану функцію одержано із основних елементарних функ-
цій з допомогою арифметичних операцій і операцій суперпозиції, тому вона
є елементарною функцією, а отже, неперервною в області визначення.
5
−
x − cos x 3
Приклад 2.1.89. y = .
tg arcsin | x |
Розв′язання. На перший погляд, дана функція не є елементарною через
операції модуля. Проте область визначення включає умову x ≥ 0 . Функцію
можна переписати у вигляді
5
−
x − cos x
3
y= .
tg arcsin x
Видно, що функція належить до класу елементарних функцій, а це

означає, що вона неперервна в області визначення.
Знайти значення a , при якому функція y ( x ) буде неперервною (2.1.90,
2.1.91).
 (1 + x) n − 1
 , x ≠ 0,
Приклад 2.1.90. y =  x
 a, x = 0, n ∈ N .
Розв′язання. Точка x1 = 0 − єдина точка розриву, тоді
(1 + x) n − 1 nx
lim y = lim = lim = n.
x →0 x →0 x x →0 x
Якщо a = n , то lim y = y (0) , отже, функція буде неперервною.
x →0
(π + 2 x)tg x, − π < x < π , x ≠ − π ,

 2 2
Приклад 2.1.91. y = 
 a, x = − π .
 2
π
Точка x1 = − − точка розриву даної функції. Тоді
2
π π
y=− − x, x = − − y,
lim y = (0 ⋅ ∞) = lim ((π + 2 x) tg x ) = 2 2 =
π π π
x→−
2
x →−
2
y → 0, коли x → −
2
  π   π   2y
= limπ + 2 − − y tg  − − y   = − lim(2 y ctg y) = − lim = −2 .
y→0  2   2   y→0 y→0 tg y
 π
Якщо a = −2 , то lim y = y −  , а це означає, що функція буде
π  2
x →−
2
неперервною.
Дослідити функцію y ( x ) на неперервність і побудувати її графік
(2.1.92, 2.1.93).
x 2n − 1
Приклад 2.1.92. y ( x) = lim 2n
.
x +1
n →∞
Розв′язання. Проаналізуємо фун-
кцію і побудуємо її графік (рис. 2.1.25).
Якщо | x |< 1 , то x 2 n → 0 при n → ∞ ;
якщо | x |= 1, то x 2 n = 1 ; якщо | x |> 1, то
1
2n
→ 0 при n → 0 , звідки
x Рис. 2.1.25
196 2.2. ПОХІДНА ФУНКЦІЇ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ
1  − 1, | x |< 1,
2n 1−
x −1 x =  0, | x |= 1,
2 n
y ( x ) = lim = lim 
n→∞ x 2n + 1 n→∞ 1 + 1  1, | x |> 1 .
x 2n 
Приклад 2.1.93. y ( x) = lim cos n x .

n→∞
Розв′язання. Дана функція пар-
на і періодична з періодом 2π
(рис. 2.1.26). Достатньо розглянути її
на проміжку [0; π ] : якщо x = 0 , то
π
Рис. 2.1.26 cos x = 1 і cos n x = 1 ; якщо 0 < x < ,
2
π
то 0 < cos x < 1 і lim cos n x = 0 ; якщо x = , то cos x = 0 і cos n x = 0 ; якщо
n →∞ 2
π
< x < π , то − 1 < cos x < 0 ⇒ | cos x |< 1 і lim cos n x = 0 ; якщо x = π , то
2 n →∞
cos x = 1 і границі lim cos n x не існує.
n →∞
Враховуючи періодичність, одержуємо
1, x = 2πk ,
y ( x) =  x ≠ π + 2πk , k ∈ Z .
0, 2πk < x < 2π + 2πk ,
2.2. ПОХІДНА ФУНКЦІЇ ОДНІЄЇ ЗМІННОЇ

2.2.1. Похідна. Техніка диференціювання функцій
1. Означення похідної. Зв'язок неперервності і диференційовності
функцій.
Нехай функція y = f ( x ) визначена на проміжку (a; b ) , точки x і
x + ∆x належать цьому проміжку. Величина ∆y = f ( x + ∆x ) − f ( x ) − приріст
функції при прирості аргументу ∆x .
Означення 2.2.1. Границя відношення приросту функції ∆y до приро-
сту аргументу ∆x при ∆x → 0 , якщо ця границя існує, називається похідною
функції y = f ( x ) в точці x .
Похідну функції y = f ( x ) в точці x позначають одним із символів:
dy df
f ′( x), y ′, y ′x , , , ….
dx dx
Похідну функції y = f ( x ) у фіксованій точці x 0 позначають
dy ( x0 ) dy
f ′( x0 ), y ′( x0 ), , , ….
dx dx x = x0
∆y
Таким чином, f ′ ( x ) = lim .
∆x → 0 ∆x
2.2.1. ПОХІДНА. ТЕХНІКА ДИФЕРЕНЦІЮВАННЯ ФУНКЦІЙ 197
Якщо функція y = f ( x ) має похідну в точці x , то вона називається

диференційовною в цій точці (це так зване перше означення диференційов-
ності функції).
Якщо функція диференційовна в кожній точці інтервалу (a; b) , то вона
називається диференційовною на проміжку (a; b) .
В указаному розумінні не можна говорити про диференційовність фу-
нкцій у граничних точках відрізка [a; b] . Функція не може мати похідної в
граничних точках. Функція не може мати нескінченної похідної. Про розши-
рене поняття похідної див. в п. 2 даного підрозділу.
Теорема 2.2.1 (необхідна ознака диференційовності функції). Якщо
функція y = f ( x ) диференційовна в точці
x проміжку (a; b) , то вона неперервна в
цій точці.
Таким чином, із диференційовності
функції випливає її неперервність. Однак
із неперервності функції не випливає її
диференційовність.
Приклад 2.2.1. Довести, що функція
 x , якщо x ≤ 1,
y= неперервна, але
 2 x − 1, якщо x > 1
недиференційовна в точці x =1
(рис. 2.2.1). Рис. 2.2.1
Розв'язання. Оскільки lim y = y (1) = lim y = 1 , то функція непере-
x →1− 0 x →1+ 0
рвна в точці x = 1. Зауважимо, що при ∆x → 0 ⇔ x → 1
∆y x −1
lim = lim = 1,
x →1− 0 ∆x x →1− 0 x − 1
∆y (2 x − 1) − 1 2( x − 1)
lim = lim = lim = 2,
x →1+0 ∆ x x →1+0 x − 1 x →1+0 x − 1
∆y ∆y ∆y
lim ≠ lim ⇒ lim − не існує, а тому функція недиференційовна в
x →1− 0 ∆x x →1+ 0 ∆x x →1 ∆x
точці x = 1.
Таким чином, із неперервності не випливає диференційовність функції.
Висновок. Неперервність функції не є достатньою умовою для її ди-
ференційовності.
2. Односторонні та нескінченні похідні. Приклади недиференційов-
них функцій.
Нехай функція f ( x ) визначена на проміжку [ x0 ; b) ((a; x0 ]) . Вважають,
що функція в точці x 0 має праву (ліву) похідну, якщо в цій точці існує права
(ліва) границя:
f ( x) − f ( x0 ) ∆f ( x 0 )  f ( x) − f ( x0 ) ∆f ( x 0 ) 
lim = lim  lim = lim  .
x → x0 + 0 x − x 0 ∆x →+0 ∆ x  x → x0 − 0 x − x 0 ∆x →−0 ∆ x 
Для того щоб у точці x 0 існувала похідна функції f ( x ) в звичайному

розумінні, необхідно і достатньо, щоб у цій точці існували права і ліва похі-
дні цієї функції та щоб права похідна дорівнювала лівій похідній.
Зауваження. Змістовна сторона
похідної детально розглядатиметься в
підрозд. 2.2.2. Щоб мати можливість
ілюструвати поняття, пов'язані з похі-
дною, зараз скажемо: похідна f ′ ( x )
функції f ( x ) дорівнює кутовому кое-
фіцієнту дотичної, проведеної до гра-
фіка функції y = f ( x ) в точці
M ( x; f ( x )) , тобто f ′ ( x ) = tgϕ = k дот
(рис. 2.2.2).
Якщо функція y = f ( x ) дифе-
ренційовна в точці x , то можна про-
Рис. 2.2.2
вести дотичну до графіка y = f ( x ) в
точці M ( x; f ( x )) .
Розглянемо графіки функцій (рис. 2.2.3):
а) у точці x1 функція f 1 ( x ) диференційовна (до графіка y = f 1 ( x )
можна провести дотичну в точці ( x1 ; f 1 ( x1 )) ;
б) у точці x 2 функція f 2 ( x) недиференційовна, але має односторонні
похідні (в точці ( x2 ; f 2 ( x2 )) не можна провести дотичної);
Рис. 2.2.3
в) функція f 3 ( x) , що задана лише на відрізку [a, b], недиференційовна
в точках a і b , оскільки це граничні точки, але диференційовна в точці a
справа, а в точці b зліва.
Функція y = f ( x ) має в точці x нескінченну похідну, яка дорівнює
∆y  ∆y 
+ ∞(− ∞ ) , якщо в цій точці f ′ ( x ) = lim = +∞  f ′( x) = lim = −∞  .
∆x → 0 ∆x  ∆x →0 ∆x 
Випадок ∞ тут виключається.
Функції, графіки яких показані на рис. 2.2.4, мають нескінченні похід-
ні: f 4′ ( x4 ) = +∞ , f5′( x5 ) = −∞ (дотичні в указаних точках тут провести можна).
Рис. 2.2.4
Функції, графіки яких зображені на рис. 2.2.5, в точках x 6 , x 7 не ма-
ють нескінченних похідних. Будемо вважати, що вони мають односторонні
нескінченні похідні: f 6′( x6 − 0) = +∞ , f 6′ ( x 6 + 0) = −∞ , f 7′ ( x 7 − 0) = −∞ ,
f 7′ ( x 7 + 0) = +∞ (дотичні в указаних точках не існують).
Рис. 2.2.5
Із теореми 2.2.1 випливає, що в кожній точці розриву функція f ( x )
недиференційовна. Проте функція може бути недиференційовна і в точках, у
яких ця функція неперервна (див. приклад 2.2.1). Тут було розглянуто непе-
рервні функції, які в деяких точках недиференційовні, оскільки мають у цих
точках нескінченні похідні. Можуть бути функції, які в деякій точці x 0 не-
перервні, однак у цій точці вони не мають ні правої, ні лівої, ні скінченної, ні
нескінченної похідних.
 x sin π , якщо x ≠ 0,

Приклад 2.2.2. Показати, що функція f ( x ) =  x не-
0, якщо x = 0
перервна, але недиференційовна в точці x = 0 .
 π
Розв'язання. Оскільки lim f ( x) = lim  xsin  = f (0) = 0 , то функція
x →0 x →0 x
неперервна в точці x = 0 .
π
x sin
З рівності
f ( x ) − f ( 0)
= x = sin π ( x ≠ 0) випливає, що функція
x−0 x x
f ( x ) в точці x = 0 не має похідної (ні правої, ні лівої, ні скінченної, ні не-
скінченної).
Існують функції, неперервні в кожній точці інтервалу (a; b) , але
недиференційовні в жодній точці цього інтервалу.
3. Загальні прийоми диференціювання функцій.
Похідна суми, добутку і частки. Нехай u( x ) і v (x) − функції, дифе-
ренційовні в точці x , с − стала, тоді
(u + v ) ′ = u ′ + v ′ , (2.2.1)
(uv)′ = u ′v + uv′ , (2.2.2)
(cu )′ = cu ′ , (2.2.3)
′
 u  u ′v − v′u
  = ( v ≠ 0) , ( 2.2.4)
v v2
()
′
1 v′
= − 2 (v ≠ 0) . ( 2.2.5)
v v
Похідна складеної функції. Якщо функція u( x ) диференційовна в
точці x , а функція f ( u) диференційовна в точці u = u( x ) , то складена функ-
ція f [ u( x )] диференційовна в точці x , причому
f ′[ u( x )] = f ′ ( u) ⋅ u ′ ( x ) . (2.2.6)
Похідна оберненої функції. Якщо функція y = f ( x ) диференційовна
на проміжку (a; b) , в кожній точці x ∈ (a; b) f ′ ( x ) ≠ 0, то обернена функція
−1
x= f ( y ) в точці y = f ( x ) має похідну
′
( f −1 1
( y)
f ′( x)
)
. =
(2.2.7)
Якщо пару взаємно обернених функцій позначити y = y ( x ) і x = x ( y ) ,

1  1
то можна записати x ′ ( y ) =  x ′y =  .
y ′( x)  y x′ 
Похідна параметрично заданої функції. Нехай функція y = f ( x ) за-
 x = ϕ (t ) = x(t ),
дана параметрично: 
 y = ψ (t ) = y (t ).
Якщо функції x = ϕ ( t ) і y = ψ ( t ) диференційовні в точці t , причому
ϕ ′ ( t ) ≠ 0 , то функція y = f (x) в точці x = ϕ ( t ) має похідну
ψ t′ ( t )
y x′ ( x ) = . (2.2.8)
ϕ t′ ( t )
dψ dy
dy ψ′ y′ y
Інші позначення : = dt = t = dt = t = (символ “ ⋅ “ викорис-
dx dϕ ϕ t′ dx x t′ x
dt dt
товується, коли t − час).
Диференціювання неявно заданих функцій. Нехай співвідношення
F ( x, y ) = 0 (*) задає неявно функцію y = y ( x ) . Загальну формулу знахо-
дження похідної буде наведено в підрозд. 2.3.1, а зараз наведемо алгоритм
одержання похідної. Знайдемо похідну обох частин (*), маючи на увазі, що
y − функція аргументу x , тому похідна від нього дорівнює y ′ . Одержимо
рівняння вигляду Ф ( x, y, y ′) = 0 , звідки і знайдемо y ′ .
Логарифмічне диференціювання. Іноді виникає потреба перед зна-
ходженням похідної злогарифмувати функцію за схемою:
y′
y = f ( x), ln y = ln f ( x) = ϕ ( x), = ϕ ′( x), y ′ = y ⋅ ϕ ′( x) = f ( x)ϕ ′( x).
y
4. Таблиця похідних.
(c)′ = 0,
( x)′ = 1,
( x 2 )′ = 2 x, (u 2 )′ = 2uu′,
′ ′
1 1 1 1
  =− 2,   = − 2 u′,
 x x u u
( ) x =
′ 1
2 x
, ( )u =
′ 1
2 u
u′,
(x )′ = nx
n n −1
(n ∈ R, n ≠ 0), ( ) ′
u n = nu n −1u′,
x x
(e )′ = e , (eu )′ = eu u′,
(a x )′ = a x ln a, (a u )′ = a u ln au′,
(ln x )′ = 1 , (ln u )′ = 1 u′,
x u
(log a x )′ = 1 , (log au )′ = 1 u′,
x ln a u ln a
(sin x )′ = cos x, (sin u )′ = cos u ⋅ u′,
(cos x )′ = −sin x, (cos u )′ = −sin u ⋅ u′,
(tg x )′ = 12 , (tg u )′ = 12 u′,
cos x cos u
(ctg x )′ = − 12 , 1
(ctg u )′ = − 2 u′,
sin x sin u
(arcsin x)′ = 1
, (arcsin u)′ = 1
u′,
1 − x2 1− u2
(arccos x)′ = − 1 2 , (arccos u)′ = − 1 2 u′,
1− x 1− u
(arctg x)′ = 1 2 , (arctg u)′ = 1 2 u′,
1+ x 1+ u
(arcctg x)′ = − 1 2 , (arcctg u)′ = − 1 2 u′,
1+ x 1+ u
(sh x )′ = ch x, (sh u )′ = ch u ⋅ u′,
(ch x )′ = sh x, (ch u )′ = sh u ⋅ u′,
( th x)′ = 12 , ( th u )′ = 12 u′,
ch x ch u
(cth x)′ = − 12 , (cth u )′ = − 12 u′.
sh x sh u
5. Приклади на техніку диференціювання.
Знайти похідні функцій (2.2.3 – 2.2.11).
e ax
Приклад 2.2.3. y = (a sin x − cos x) .
1 + a2
y′ =
1
1+ a2
[ae ax
( a sin x − cos x ) + e ax ( a cos x + sin x ) = ]
=
e ax
1+ a 2
( 2
a sin x − a cos x + a cos x + sin x =
e ax
1+ a 2
)
(1 + a 2 ) sin x = e ax sin x.
Приклад 2.2.4. y =
x
2
R
(
x 2 + R + ln x + x 2 + R .
2 )
2x
1+
y′ =
1 2
x +R+
x 2x
+
R 2 x2 + R =
2 2 2 x2 + R 2 x + x2 + R
1  x 2 + R + x 2 x2 + R + x  1 2( x 2 + R )
=
= +R = x2 + R .
2 x2 + R ( x + x 2 + R ) x 2 + R  2 x 2 + R

2x 2
Приклад 2.2.5. y = arcsin , x < 1.
1+ x4
1 2 x (1 + x 4 ) − 4 x 3 x 2
y′ = ⋅2 =
 2x 2 
2 (1 + x 4 ) 2
1−  4

1+ x 
1 + x4 2 x(1 + x 4 − 2 x 4 ) 1 − x4 4x
=2 = 4 x = .
1 + 2 x 4 + x8 − 4 x 4 (1 + x )
4 2
(1 − x 4 ) 2 (1 + x 4 ) 1 + x
4
Приклад 2.2.6. y = e x arctg e x − ln 1 + e 2 x .

Розв′язання. Перетворимо дану функцію:
1
y = e x arctg e x − ln (1 + e 2 x ) ,
2
тоді
1 1 1
y′ = e x arctg e x + e x 2x
ex − 2x
2e 2 x =
1+ e 2 1+ e
2x 2x
e e
= e x arctg e x + 2x
− 2x
= e x arctg e x .
1+ e 1+ e
sin x 1 + sin x
Приклад 2.2.7. y = 2
+ ln .
cos x cos x
Розв'язання. Запишемо дану функцію у вигляді
sin x
y= + ln (1 + sin x) − ln cos x .
cos 2 x
cos x cos 2 x − 2cos x(− sin x)sin x cos x −sin x
Тоді y′ = + − =
cos x4 1 + sin x cos x
cos x(cos 2 x + 2sin 2 x) cos 2 x + sin x + sin 2 x 1 + sin 2 x 1 + sin x
= + = + =
cos x4 (1 + sin x)cos x 3
cos x (1 + sin x)cos x
1  1 + sin 2 x  1 + sin 2 x + cos 2 x 2
=  2
+ 1 = 3
= 3x
= 2 sec3 x .
cos x  cos x  cos x cos
1  1 + x 2 + x 2
x 2 
Приклад 2.2.8. y = 3 ln 3 + 2 arctg .
4 2  1− x 2 + x2 1 − x 2 
Розв'язання. Скористаємося властивостями логарифмів:
y=
1  1
( )
 3 ln (1 + x 2 + x 2 ) − ln (1 − x 2 + x 2 ) + 2 arctg
4 2 3
x 2 
;
1 − x 2 
 
 2 2

1  2 + 2x − 2 + 2x 1 1− x + 2x 
y′ =  2
− 2
+2 2
2 2 2 
=
4 2 1+ x 2 + x 1− x 2 + x 2 x (1 − x )
 1+ 
 2 2
(1 − x ) 
 
1  1 + 2x 1 − 2x 1 + x 
2
= 2  + + 2 =
4 2  (1 + x 2 ) + x 2 (1 + x 2 ) − x 2 1 + x 4 
1  1 − 2 x + x 2 + 2 x − 2 x 2 + 2 x 3 + 1 + x 2 + x 2 − 2 x − 2 x 2 − 2 x 3
=  +
4 (1 + x 2 ) 2 − 2 x 2
1 + x 2  1  2 − 2x 2 1+ x2  1 1− x2 1+ x2  1
+2 4
 =  4
+ 2 4
 = 2 4
+ 4
 = 4
.
1+ x  4  1+ x 1+ x  4 1+ x 1+ x  1+ x
1 2 1 + 2 th x
Приклад 2.2.9. y = th x + ln .
2 8 1 − 2 th x
1 2
y= th x + ln (1 + 2 th x) − ln (1 − 2 th x) ;
2 8 
 2 1 − 2 2 
1
y′ =
1 1
+
2  2
ch x − ch x  =
2 ch x 8 1+ 2 th x 1 − 2 th x 
2 
 
1 1 2 2 1 − 2 th x + 1 + 2 th x 1 1  1 =
= 2
+ 2 2
= 2 
1+ 2 
2 ch x 8 ch x 1 − 2 th x 2 ch x  1 − 2 th x 
1
1 1 − 2 th 2 x + 1 1 − th 2 x 1 − th 2 x = 2 ,
= = 2 = ch x =
2 ch 2 x 1 − 2 th 2 x ch x(1 − 2 th 2 x)
ch 2 x − sh 2 x = 1
1 1 1
= 2 = = .
ch x(ch 2 x − 2sh 2 x) (1 + sh 2 x)(1 − sh 2 x) 1 − sh 4 x
ch x 2 x2
Приклад 2.2.10. y = − ln cth .
sh 2 x 2 2
ch u u
Розв'язання. Позначимо x 2 = u , тоді y = − ln cth , де u = x 2 .
2
sh u 2
Знайдемо похідну:
   
 sh u sh 2u − 2 sh u ch u ch u u  1  1  u′ = u′ = 2 x =
y′ =  − th −
sh 4u 2  sh 2 u  2 
  2  
 u 
2u − 2 ch 2u sh
=  sh u  2 x = 2 sh u ch u = sh u =
sh 2
+
 sh 4u u u 2 2
 2 ch sh 2 
2 2 
 − 1 − ch 2u 1  − 1 − ch 2u + sh 2u 4x 4x

= 2 x + = 2x = − 3 = − 3 2.
3 
sh u  3
 sh u sh u sh u sh x
1 sin 4 x
Приклад 2.2.11. y = + ln .
sin 4 x + 1 sin 4 x + 1
Розв'язання. Позначимо sin 4 x = u , тоді
1 u 1
y= + ln = + ln u − ln ( u + 1) , а
u+1 u+1 u+1
 1 1 1  − u + u 2 + 2u + 1 − u 2 − u u′
y ′ = − + − u ′ = u′ = =
 ( u + 1) 2 u u + 1  u ( u + 1) 2
u ( u + 1) 2
3 4 sin 3 x cos x 4 ctg x

= u ′ = 4 sin x cos x = = .
4
( 4
sin x sin x + 1 ) (sin
2 4
x +1) 2
Знайти похідні функцій, а також їх значення в указаних точках

(2.2.12 – 2.2.14).
1 1+ x 1
Приклад 2.2.12. y = arctg x − ln 4 , x0 = − .
2 1− x 2
Розв'язання. Область визначення функції − об′єднання двох множин:
{
  1 + x > 0,
D1 = x 
  1− x > 0
 µ D2 = x  {
  1 + x < 0,
  1− x < 0
.
1 1 1
Перетворення функції y = arctg x − ln (1 + x ) + ln (1 − x ) справед-
2 4 4
ливі тільки для множини D1 . Формально треба розглядати і другий випадок,
1
але оскільки точка x 0 = − належить множині D 1 , то зупинимося на цьому
2
перетворенні:
y′ =
1 1
2 1+ x 2
−
1 1
+
1 −1 1 1
=
4 1+ x 4 1− x 2 1+ x 2
−( 1 1
+ )
1
=
1 1
4 1 + x 1 − x 2 1 + x2
−
1 1 1 1 − x2 − 1 − x2 x2 x2
− = =− = ;
2 1 − x2 2 1 − x4 1 − x4 x4 − 1
1
 1 4
y′ −  = 4 = − .
 2  1 −1 15
16
t
Приклад 2.2.13. x = t 4 − t 2 + 4 arcsin , t1 = 0, t2 = 2 .
2
Розв'язання. Тут x − функція, t − аргумент, отже,
4 −t2 −t2 2 8 − 2t 2
x′ = +2 = = 2 4 − t 2 ; x ′(0) = 4, x′(2) = 0.
2 2 2
4−t 4−t 4−t
Дійсно, оскільки t 2 = 2 − гранична точка області визначення, похідної
даної функції, строго кажучи, не існує. Знайдено лівосторонню похідну.
2
Приклад 2.2.14. ρ = ϕ 2 arccos − 2 ϕ 2 − 4, ϕ1 = −2, ϕ 2 = 2 .
ϕ
Розв'язання. Тут ρ − функція, ϕ − аргумент, отже,
 
 
dρ 2 2 1  2  2ϕ
ρ′ = = 2ϕ arccos + ϕ − −  − 2 =
dϕ ϕ  4  ϕ 2  2 ϕ 2
− 4
 1− 2 
 ϕ 
2 2 |ϕ | 2ϕ
= 2ϕ arccos + − .
ϕ 2
ϕ −4 2
ϕ −4
2
При ϕ > 0 ρ ′ = 2ϕ arccos , ρ ′(2) = 4 arccos 1 = 0 ; при ϕ < 0
ϕ
2 4ϕ
ρ ′ = 2ϕ arccos − , ρ ′(−2) = +∞ .
ϕ 2
ϕ −4
Тут також (див. зауваження до прикладу 2.2.13) знайдено односторонні
похідні (самих похідних не існує).
Приклад 2.2.15. Показати, що функція y = ( x 2 + 1)(e x + C ) перетворює
2 xy
рівняння y′ − 2 = e x ( x 2 + 1)(*) в тотожність.
x +1
Розв'язання. Знайдемо y ′ = 2 x ( e x + C ) + ( x 2 + 1) e x .
Вирази для y і y ′ підставимо в ліву частину рівняння (*):
2 xy 2 x( x 2 + 1)(e x + C )
y′ − 2 = 2 x(e x + C ) + ( x 2 + 1)e x − =
x +1 x2 + 1
= 2 x(e x + C ) + ( x 2 + 1)e x − 2 x(e x + C ) = e x ( x 2 + 1) .
Одержано праву частину рівняння (*). Отже, функція y перетворює да-
не рівняння в тотожність (є розв’язком цього рівняння).
2
x − e−x
Приклад 2.2.16. Показати, що функція y = задовольняє дифе-
2x 2
2 1
ренціальному рівнянню xy′ + 2 y = e − x + (**) .
2x
1 1 2
Розв'язання. Перетворимо дану функцію: y = − 2 e− x .
2x 2x
Далі маємо
1 −2 2 1 2 1 1 2 1 2
y ′ = − 2 − 3 e − x − 2 e − x ( −2 x ) = − 2 + 3 e − x + e − x .
2x 2x 2x 2x x x
Вирази для y і y ′ підставимо в ліву частину рівняння (**):
1 1 2 2 1 1 2 2 1
− + 2 e−x + e−x + − 2 e−x = e−x + .
2x x x x 2x
Одержано праву частину рівняння (**). Отже, функція задовольняє
диференціальному рівнянню (**).
Приклад 2.2.17. Показати, що функція s = t 2 (1 + m t e ) задовольняє рі-
внянню t 2 ( s′ − 1) = (2t − 1) s (* * *) .
1
2
Розв'язання. Перетворимо функцію: s = t (1 + me t ) , знайдемо її похід-
ну:
 1 1
 1  1 1
 t  2  
s′ = 2t 1 + me + t me  − 2  = 2t 1 + me − me t .
t t
   t   
   
Вирази для s і s ′ підставимо в ліву частину рівняння (***):
  1 1   1
t 2t 1 + me − me − 1 = (2t − 1)t 1 + me t  = (2t − 1) s .
2  t  t 2 
  
  



 
Одержано праву частину рівності (***), отже, функція s задовольняє

даному рівнянню.
Приклад 2.2.18. Знайти формулу для суми
S1 = 1 + 2 x + 3 x 2 + … + nx n−1 .
Розв'язання. Запишемо тотожність
2 3 n x n+1 − 1
1 + x + x + x +…+ x = ( x ≠ 1) .
x −1
Знайдемо похідні обох частин тотожності:
2 n −1 (n + 1) x n ( x − 1) − ( x n +1 − 1) nx n +1 − (n + 1) x n + 1
1 + 2 x + 3 x + … + nx = = .
( x − 1) 2 ( x − 1) 2
nx n+1 − ( n + 1) x n + 1
Отже, S1 = .
( x − 1) 2
Приклад 2.2.19. Одержати формулу для суми
S 2 = sin x + 3 sin 3 x + … + (2n − 1) sin(2n − 1) x .
Розв'язання. Спочатку дістанемо формулу для суми
S = cos x + cos3 x + cos5 x + … + cos(2n − 1) x .
Домножимо обидві частини останньої рівності на sin x :
sin x ⋅ S = sin x cos x + sin x cos 3x + sin x cos 5 x + … + sin x cos(2n − 3) x +
+ sin x cos(2n − 1) x.
Далі одержимо:
1 1 1 1 1 1
sin x ⋅ S = sin 2 x − sin 2 x + sin 4 x − sin 4 x + sin 6 x − sin 6 x + …
2 2 2 2 2 2
1 1 1 1
… − sin (2n − 4) x + sin (2n − 2) x − sin (2n − 2) x + sin 2nx,
2 2 2 2
1
sinx ⋅ S = sin 2nx,
2
sin 2nx
S= ( x ≠ πk , k ∈ Z ).
2 sin x
sin 2nx
Таким чином, cos x + cos 3 x + cos 5 x + … + cos (2n − 1) x = .
2sin x
Знайшовши похідну, дістанемо
2n cos 2nx sin x − sin 2nx cos x 4n cos 2nx sin x − 2sin 2nx cos x
S2 = = =
2 sin 2 x 4 sin 2 x
2n sin (2n + 1) x − 2n sin (2n − 1) x − sin (2n + 1) x − sin (2 n − 1) x
= =
4 sin 2 x
(2n − 1) sin (2n + 1) x − (2n + 1) sin (2n − 1) x
= .
4 sin 2 x
Зауваження. Існує зв'язок між монотонністю функції та знаком її по-
хідної (докладно це питання розглядатиметься в підрозд. 2.2.7): якщо функ-
ція y = f ( x ) диференційовна на інтервалі (a; b) і f ′ ( x ) > 0 ( f ′ ( x ) < 0) для
кожного x ∈ (a; b) , то функція зростає (спадає) на цьому інтервалі.
Приклад 2.2.20. Знайти похідну функції, оберненої до функції

y = x + x3 , x ∈ R .
Розв'язання. Дана функція скрізь неперервна, її похідна y′ = 1 + 3x 2 > 0 ,
отже, функція строго монотонна, тому існує обернена функція x = x( y ) , по-
хідна якої
dx 1
= .
dy 1 + 3x 2
Приклад 2.2.21. Знайти похідну функції, оберненої до функції
y = x + ln x , x > 0 .
1 1+ x
Розв′язання. Знайдемо y ′ = 1 + = . Оскільки y ′ > 0 , то функція
x x
y = y ( x ) − неперервна і монотонна при x > 0 . Тому існує обернена функція
x = x ( y ) , і її похідна дорівнює
dx x
x′( y ) = = .
dy x + 1
Приклад 2.2.22. Знайти значення похідної оберненої функції до функ-
cos x 1
ції y = 2 x − при y 0 = − .
2 2
sin x
Розв′язання. Знайдемо y ′ = 2 + , y′ > 0.
2
Функція y = y ( x ) неперервна і монотонна, тому існує обернена функ-
ція x = x ( y ) , і її похідна дорівнює
dx 1 2
x′ = = = .
dy 2 + sin x 4 + sin x
2
1 1 cos x
Знайдемо таке x 0 , яке відповідає y 0 = − : − = 2 x − ,
2 2 2
2 1
cos x = 4 x + 1, x0 = 0 ; x′( y ) 1 = = .
y =−
2
4 + sin x x =0 2
Приклад 2.2.23. Показати, що існує функція y = f ( x ) , визначена рів-

нянням y − ε sin y = x ( 0 ≤ ε < 1) , і знайти похідну f ′ ( x ) .
Розв′язання. Дане рівняння визначає функцію x = ϕ ( y ) . Знайдемо
ϕ ′ ( y ) = 1 − ε cos y . При заданих обмеженнях на ε ϕ ′( y ) > 0 , отже, функція
x = ϕ ( y ) неперервна і монотонна, тобто існує обернена до неї функція, а са-
ме функція y = f ( x) . Знайдемо її похідну:
1 1
f ′( x ) = = .
ϕ ′ ( y ) 1 − ε cos y
Приклад 2.2.24. Знайти похідну функції y = arsh x .
Розв′язання. Розглянемо функцію x = sh y . Її похідна x ′ ( y ) = ch y > 0,

отже, функція неперервна і монотонна на числовій осі. Оберненою до неї є
саме функція y = y ( x ) = arsh x , тому
1 1 ch 2 y − sh 2 y = 1 ⇒ 1 1
y′( x) = = = = = .
x′( y ) ch y ⇒ ch y = 1 + sh 2 y 1 + sh y 2
1+ x 2
Тут похідна y ′ ( x ) функції y ( x ) виражена через x .

1
Таким чином, (arsh x)′ = .
2
1+ x
1− x4 dx
Приклад 2.2.25. Дано y = . Знайти : а) через x ; б) через y .
1+ x4 dy
Розв′язання. Спочатку знайдемо
dy − 4 x 3 (1 + x 4 ) − 4 x 3 (1 − x 4 ) − 8x 3
= = .
dx (1 + x 4 ) 2 (1 + x 4 ) 2
Далі маємо:
dx 1 (1 + x 4 ) 2
а) = =− ;
dy dy 8x 3
dx
1− x4 4 1− y 1− y
б) y = ⇒ x = , x = 4 ,
1+ x4 1+ y 1+ y
2
 1− y 
1 + 1 + y 
= −  =−
dx 4 1
=− .
dy 3 3 2 4 (1 − y )3 (1 + y )5
1 − y  1 − y 
84   8(1 + y ) 2 4  
1 + y  1 + y 
Приклад 2.2.26. Знаючи, що функції arcsin x і sin 2 x − взаємно обе-
рнені і (sin 2 x)′ = sin 2 x , обчислити (arcsin x )′ .
Розв′язання. Функції y = arcsin x і x = sin 2 y − взаємно обернені.
Далі маємо x′y = (sin 2 y )′y = 2 sin y cos y = sin 2 y ,
1 1
y x′ = = .
x ′y sin 2 y
Повернемося до змінної x :
1 1 x = sin 2 y ⇒
y′x = = = =
sin 2 y 2 sin y cos y ⇒ sin y = x , cos y = 1 − sin 2 y = 1 − x
1 1
= = .
2 x 1 − x 2 x − x2
1
Таким чином, (arcsin x )′ = .
2 x − x2
Приклад 2.2.27. Позначимо функцію, обернену до функції y = x x , си-

мволом α ( x ) , тобто будемо вважати, що із y = x x випливає x = α ( y ) . Знайти
формулу для похідної функції y = α ( x ) .
Розв′язання. Функції y = α ( x ) і x = y y − взаємно обернені, тому
1 1 1 1 1
α ′( x) = = = = y = .
y ′ yln y ′ ( ) ( α )
( ) (
y e )  1
e y ln y  ln y + y 
y
 y ln y + 1 x ln ( x ) + 1

Знайти похідні y ′ диференційовних функцій y = y ( x ) , заданих неявно
рівняннями (2.2.28 – 2.2.31).
Приклад 2.2.28. x 3 + y 3 3axy = 0 .

Розв′язання. Беремо похідні обох частин заданого рівняння, маючи на
увазі, що y − функція аргументу x , тому його похідна дорівнює y ′ :
ay − x 2
3 x 2 + 3 y 2 y′ − 3a ( y + xy′) = 0 , y′ = 2 .
y − ax
Приклад 2.2.29. y − x = ε sin y , ε < 1.
1
y ′ − 1 = ε cos y ⋅ y ′ , y′ = .
1 − ε cos y
Приклад 2.2.30. x sin y − cos y + cos 2 y = 0 .
sin y + x cos y ⋅ y ′ + sin y ⋅ y ′ − 2 sin 2 y ⋅ y ′ = 0 ,
sin y
y′ = .
2 sin 2 y − x cos y − sin y
Приклад 2.2.31. x y = y x , x ≠ y .
Розв′язання. Злогарифмуємо обидві частини рівняння: y ln x = x ln y .
Далі маємо
y x y 2 − xy ln y
y ′ ln x + = ln y + y ′ , xy ln x ⋅ y ′ + y 2 = xy ln y + x 2 y ′ , y ′ = 2 .
x y x − xy ln x
Знайти похідні y ′( x0 ) диференційовних функцій y = y ( x ) , заданих неяв-
но (2.2.32 – 2.2.34).
Приклад 2.2.32. x 2 + y 2 − 6 x + 10 y − 2 = 0 ; y > −5 , x 0 = 0.
Розв′язання. Поклавши x = 0, маємо y 2 + 10 y − 2 = 0 , звідки
y = −5 ± 27 .
Оскільки y > −5 , то y0 = −5 + 27 .
3− x
Далі маємо 2 x + 2 yy′ − 6 + 10 y′ = 0, звідки y′ = .
5+ y
При x0 = 0 і y0 = −5 + 27 одержимо
3 1 3
y ′( x0 ) = y ′(0) =
= = .
27 3 3
Приклад 2.2.33. xy + ln y = 1; y < e 2 , x0 = 0.
Розв′язання. При x = x0 = 0 ln y = 1 ⇒ y 0 = e . Взявши похідні обох
частин даного рівняння, одержимо
y′ y2
y + xy ′ + = 0, y 2 + xyy ′ + y ′ = 0, y ′ = − ; y ′( x0 ) = −e 2 .
y 1 + xy
π
Приклад 2.2.34. arctg( x + y ) = x , x0 = .
4
π π  π π π
Розв′язання. При x = x0 = arctg  + y  = ⇒ + y = 1, y0 = 1 − .
4 4  4 4 4
1
Далі маємо: 2
(1 + y ′) = 1, 1 + y ′ = 1 + ( x + y ) 2 , y ′ = ( x + y ) 2 , y ′( x0 ) = 1.
1 + ( x + y)
Знайти похідні функцій, застосовуючи їх попереднє логарифмування
(2.2.35 –2.2.38).
2
Приклад 2.2.35. y = x x .
Розв′язання. Дана функція − степенево-показникова. Для її диферен-
ціювання не можна використовувати ні формулу для диференціювання пока-
зникової функції y = a x ( a − стале число), ні формулу для диференціювання
степеневої функції y = x α ( α − стале число).
Використаємо один із способів:
1) перетворимо дану функцію в показникову:
x 2 ln x  x 2 
y=e x 2 ln x
′
, y =e 
 2 x ln x +  = x x2
(2 x ln x + x );
 x 
2) логарифмуємо дану функцію: ln y = x 2 ln x , далі маємо:
y′ x2 2
= 2 x ln x + = 2 x ln x + x, y ′ = y (2 x ln x + x) = x x (2 x ln x + x ).
y x
2
Приклад 2.2.36. y = (sin x) x +1 .
ln y = (x 2 + 1) ln sin x ,
y′
y
= 2 x ln sin x + ( x 2 + 1)
cos x
sin x
2
(
, y ′ = (sin x) x +1 2 x ln sin x + ( x 2 + 1) ctg x . )
x
Приклад 2.2.37. y = x x .
Розв′язання. Тут логарифмування застосовуємо двічі:
1 1 1 1 1
ln y = x x ln x, lnln y = x ln x + lnln x, y ′ = ln x + x + ,
ln y y x ln x x
x
(
y′ = x x x x ln x ln x + 1 +
1
x ln x
x
)
= x x x x −1 ( x ln 2 x + x ln x + 1).
x 3e x x + 1
Приклад 2.2.38. y = .
( x + 2) 5 3 x − 1
Розв′язання. Тут логарифмування значно спрощує розв′язання:
1 1
ln y = 3 ln x + x + ln ( x + 1) − 5 ln ( x + 2) − ln ( x − 1),
2 3
y′ 3 1 5 1
= +1+ − − ,
y x 2( x + 1) x + 2 3( x − 1)
x 3e x x + 1  3 1 5 1 
y′ =  + 1 + − − .
53
( x + 2) x − 1  x 2( x + 1) x + 2 3( x − 1) 
Знайти похідні y ′x функцій y ′ = y ( x ) , заданих параметрично (2.2.39,
2.2.40).
 π
Приклад 2.2.39. x = a cos 3t , y = b sin 3t , t ∈  0; .
 2
Розв′язання. Функції x ( t ) і y ( t ) диференційовні для всіх t і
 π
x t′ = −3a cos 2 t sin t ≠ 0 при t ∈  0;  , тому
 2
dy
′
dy yt dt y 3b sin 2t cos t b
y ′x = = = = = = − tg t.
dx xt′ dx x − 3a cos t sin t 2 a
dt
Звичайно користуються одним із позначень похідної.
t 1
Приклад 2.2.40. x = arcsin , y = arccos .
2 2
1+ t 1+ t
dy y
= =
dx x
   1+ t2 − t
2t 

= −
 1 − 1
1
( ) −
1 1  
2t  : 
2 (1 + t 2 )3  
  1−
1
t2
2 1+ t2  =
1+ t2


 1+ t 2   1+ t 2 
 1 + t 2 t   1 + t 2 (1 + t 2 − t 2 )  (1 + t 2 )t t
= : = = , t ≠ 0.
 t (1 + t 2 ) 3   (1 + t 2 ) 1 + t 2  t (1 + t 2 ) t
   
Таким чином, yt′ = −1 , якщо t < 0 , і yt′ = 1, якщо t > 0 , тобто yt′ = sign t .
Приклад 2.2.41. Обчислити похідну f ′ ( x 0 ) функції y = f ( x ) , заданої
t2 t − t2 1
параметрично: x = 2
, y= 2
, x0 = , y 0 = −1.
1+ t 1+ t 2
Розв’язання. Знайдемо, якому значенню t 0 відповідає точка

M 0 ( x 0 ; y 0 ) . Якщо x = x ( t ) і y = y ( t ) − закон руху точки на площині, то t 0 −
момент, коли матеріальна точка займе положення M 0 ( x 0 ; y 0 ) .
Знаходимо t 0 :
 t2 = 1 ,
1 + t 2 2

 t − t 2
= −1
⇒
 2t 2 = 1 + t 2 ,

 t − t 2 = −1 − t 2
⇒ {
t 2 = 1, t ∈{−1; 1} ,
t = − 1
⇒
 t ∈ {− 1}
⇒ t0 = −1.
1 + t 2
Тоді
y  1   (1 − 2t )(1 + t 2 ) − 2t (t − t 2 ) 2t (1 + t 2 ) − 2tt 2 
f ′( x0 ) = , f ′  =  :  =
x t =t0 2  (1 + t 2 ) 2 (1 + t 2 ) 2  t = −1
 1 − 2t + t 2 − 2t 3 − 2t 2 + 2t 3 (1 + t 2 ) 2  1 − 2t − t 2
=   = = −1.
 (1 + t 2 ) 2 2t + 2t 3 − 2t 3  t = −1 2t t = −1
Приклад 2.2.42. Переконатись, що функція y = y ( x ) , задана

параметрично: x = ln t + sin t , y = t (1 + sin t ) + cos t , задовольняє рівнянню
ln y ′ + sin y ′ = x .
Розв'язання. Знаходимо
dy y 1 + sin t + t cos t − sin t t (1 + t cos t )
y′ = = = = = t.
dx x 1 1 + t cos t
+ cos t
t
Вирази для x і y ′ підставимо в рівняння: ln t + sin t = ln t + sin t .
Це тотожність. Отже, задана функція задовольняє даному в умові рів-
нянню.
Для функції y = f ( x ) , заданої полярним рівнянням ρ = ρ (ϕ ) , де ρ і ϕ –
полярні координати точки ( x; y ) , знайти похідну y ′x (2.2.43, 2.2.44).
 2π 
Приклад 2.2.43. ρ = a (1 + cos ϕ ), ϕ ∈  0; .
 3 
Розв'язання. Полярне задання функції − джерело для її параметризації.
Якщо ρ = ρ (ϕ ) − полярне рівняння функції y = f ( x ) , то
x = ρ (ϕ ) cos ϕ , y = ρ (ϕ ) sin ϕ − її параметричні рівняння.
Таким чином, x = a (1 + cos ϕ ) cos ϕ , y = a (1 + cos ϕ ) sin ϕ − параметри-
чне рівняння функції y = f (x) , тому
dy yϕ′ a ( cos ϕ + cos 2ϕ − sin 2ϕ ) cos ϕ + cos 2ϕ
y′x = = = =− =
dx xϕ′ a (− sin ϕ − 2 sin ϕ cos ϕ ) sin ϕ + sin 2ϕ
3ϕ ϕ
2 cos cos
=− 2 2 = − ctg 3ϕ .
3ϕ ϕ 2
2 sin cos
2 2
Приклад 2.2.44. ρ = eϕ , ϕ ∈ [0; π ].

Розв’язання. Знайдемо параметричні рівняння (див. приклад 2.2.47)
функції y = f (x) : x = eϕ cos ϕ , y = eϕ sin ϕ , ϕ ∈ [0; π ], тоді
y′x =
dy yϕ′ eϕ sin ϕ + eϕ cos ϕ cos ϕ + sin ϕ
= = ϕ = =
2 sin ϕ +
4 = ( π)
dx xϕ′ e cos ϕ − e sin ϕ
ϕ cos ϕ − sin ϕ 2 cos ϕ +
π
4 ( )
( π4 ),
= tg ϕ + ϕ≠π.
4
2.2.2. Задачі на геометричний та фізичний зміст похідної
1. Зміст похідної.
Геометричний зміст похідної. Нехай y = f ( x ) − дана функція. Вели-
∆y
чина − кутовий коефіцієнт січної,
∆x
проведеної через точки M ( x; f ( x )) і
M 1 ( x + ∆x; y + ∆y ) кривої f ( x)
(рис. 2.2.6):
∆y
k січ = tgα = .
∆x
Похідна f ′ ( x ) дорівнює куто-
вому коефіцієнту дотичної, проведе-
ної до кривої f (x) в точці
M ( x; f ( x )) :
∆y
Рис. 2.2.6 kдот = tgϕ = f ′( x) = lim = lim tgα .
∆x → 0 ∆x ∆x → 0
Задача 2.2.1. Знайти рівняння дотичної і нормалі до кривої y = f (x) в
точці M ( x0 ; y 0 ) цієї кривої (рис. 2.2.7).
Розв’язання. Оскільки дотична і нор-
маль − перпендикулярні прямі, то їх коефіці-
єнти зв’язані співвідношенням
1 + k дот kнорм = 0 , звідки
1
k норм = − .
k дот
Тепер маємо
1
kдот = f ′( x0 ), kнорм = − .
f ′( x)
Рис. 2.2.7 Рівняння дотичної:
y − y0 = f ′( x0 )( x − x0 ) . (2.2.9)
Рівняння нормалі:
1
y − y0 = − ( x − x0 ) . (2.2.10)
f ′( x0 )
2.2.2. ЗАДАЧІ НА ГЕОМЕТРИЧНИЙ ТА ФІЗИЧНИЙ ЗМІСТ ПОХІДНОЇ 215
Задача 2.2.2. Знайти рівняння дотичної до кривої y = f (x) , якщо відо-

мий кутовий коефіцієнт k 0 дотичної.
Розв′язання. З рівняння
f ′ ( x ) = k 0 знайдемо абсцису x0 точки
дотику, потім одержимо відповідну
ординату y0 за формулою y0 = f ( x0 ) .
Рівняння дотичної:
y − y 0 = k 0 ( x − x0 ). (2.2.11)
Задача 2.2.3. Знайти рівняння
дотичної до кривої y = f (x) , якщо ві-
домо, що дотична проходить через то-
чку M 1 ( x1 ; y1 ) , яка не належить кривій
(рис. 2.2.8). Рис. 2.2.8
Розв′язання. Нехай M ( x0 ; y0 ) – точка дотику.
Рівняння дотичної запишемо у вигляді y − y0 = f ′( x0 )( x − x0 ) .
Оскільки точка M 1 ( x1 ; y1 ) лежить на дотичній, то її координати задо-
вольняють рівнянню y1 − y0 = f ′ ( x0 )( x1 − x0 ) .
Добавимо рівняння y0 = f ( x0 ) і
з одержаної системи знайдемо x0 і
y0 , потім f ′ ( x0 ) , а отже, і шукане
рівняння дотичної.
Задача 2.2.4. Знайти кут між
кривими y = f1 ( x) і y = f 2 ( x) у точці
їх перетину (рис. 2.2.9).
Розв′язання. Точку перетину
знайдемо із системи { y = f1 ( x),
y = f 2 ( x).
Знайдемо кутові коефіцієнти
дотичних до кривих у точці їх пере- Рис. 2.2.9
тину:
k1 = f1′ ( x0 ) , k2 = f 2′ ( x0 ) .
Тоді кут між кривими одержи-
мо з формули
k −k
tg ϕ = 2 1 =
1 + k2 k1
f ′ ( x ) − f1′( x0 )
= 2 0 . (2.2.12)
1 + f 2′ ( x0 ) f1′( x0 )
Задача 2.2.5. Для кривої
y = f ( x) і її точки M ( x; y ) знайти
піддотичну, піднормаль, дотичну, но-
рмаль (рис. 2.2.10). Рис. 2.2.10
Розв′язання. Для відрізків: PT − піддотичної, PN − піднормалі, MT −

дотичної, MN − нормалі − одержимо такі значення:
y y
PT = , PN = yy ′ , MT = 1 + y ′ 2 , MN = y 1 + y ′ 2 . (2.2.13)
y′ y′
Задача 2.2.6. Для кривої ρ = ρ (ϕ ) ,
заданої в полярній системі координат,
знайти кут між дотичною, проведеною до
кривої в її точці M (ϕ ; ρ ) , і радіусом-
вектором точки дотику (рис. 2.2.11).
Розв’язання. Якщо α − кут, утворе-
ний дотичною MT і радіусом-вектором
OM точки дотику M , то
ρ
tg α = . (2.2.14)
ρ′
Рис. 2.2.11 Кут α між кривими ρ1 (ϕ ) і ρ2 (ϕ )
знаходимо за формулою
ρ 2 ρ1′ − ρ1 ρ 2′
tg α = . (2.2.15)
ρ 2 ρ1 + ρ 2′ ρ1′
Фізичний зміст похідної.
1. Нехай s = s(t ) − закон руху матеріальної
точки; s − довжина шляху від деякої початкової
точки M 0 ; t − час, за який пройдено шлях s
(рис. 2.2.12).
∆s
Тоді − середня швидкість руху на шляху
∆t
Рис. 2.2.12 від точки M до точки M 1 .
Похідна s′ (t ) − величина миттєвої швидкості руху в момент часу t
(швидкість − похідна шляху за часом):
ds ∆s
v= = lim . (2.2.16)
dt ∆t→ 0 ∆t
2. Нехай q = q (t ) − кількість електрики, що протікає через поперечний
переріз провідника за час t .
∆q
Тоді − середня сила струму за проміжок часу ∆t .
∆t
Похідна q ′ (t ) − сила струму I в момент часу t :
dq ∆q
I = q ′ (t ) = = lim . (2.2.17)
dt ∆t→ 0 ∆t
3. Нехай даний неоднорідний тонкий стрижень має довжину l і нехай
m = m(x ) − маса частини стрижня з довжиною x ( 0 ≤ x ≤ b ), відміряною від
одного фіксованого кінця (рис. 2.2.13).
∆m
Величина − середня лінійна
∆x
щільність стрижня на відрізку від x
до x + ∆x .
Похідна m′ (x ) − лінійна щіль- Рис. 2.2.13
ність ρ стрижня в точці x :
ρ = m′( x) = dm = lim ∆m . (2.2.18)
dx ∆x → 0 ∆x
Біологічний зміст похідної.
Нехай p = p(t ) − залежність між числом особин популяції мікроорга-
нізмів p і часом t .
∆p
Тоді − середня швидкість розмноження (середня продуктивність
∆t
життєдіяльності популяції) за час ∆t .
Похідна p ′ ( t ) − продуктивність життєдіяльності популяції мікроорга-
нізмів у момент часу t .
Економічний зміст похідної.
Візьмемо виробничу функцію, яка визначає відповідність між величи-
ною затрат x і величиною одержаного прибутку y : y = f (x ) .
Позначимо через ∆x зміну затрат від деякого значення x до величини
x + ∆x . Тоді y + ∆y = f (x + ∆x ) − нове значення маси продукту, що відпові-
дає затратам у розмірі x + ∆x , а ∆y = f (x + ∆x ) − f (x ) − додатковий продукт,
одержаний в результаті зростання затрат на величину ∆x .
∆y
Відношення − середня швидкість зміни величини продукту, або
∆x
середня чутливість виробничої функції відповідно до величини затрат ∆x .
Похідна y ′ (x ) − швидкість зміни маси продукту при даній величині за-
трат, або чутливість виробничої функції при даній величині затрат.
2. Задачі на геометричний зміст похідної.
Знайти рівняння дотичної і нормалі до графіка функції y = f ( x ) у за-
даних точках (2.2.45 – 2.2.47).
Приклад 2.2.45. y = 4 + 3 x − x 2 , x 0 = 3 .
Розв′язання. Знайдемо кутові коефіцієнти:
y0 = 4 + 3 x − x 2 = 2,
x =3
3 − 2x 3
kдот = y′ = =− ,
2 4 + 3x − x 2
x =3 x =3 4
1 4
kнорм = − = .
kдот 3
3
Рівняння дотичної: y − 2 = − ( x − 3) ⇔ 3 x + 4 y − 17 = 0 .
4
4
Рівняння нормалі: y − 2 = ( x − 3) ⇔ 4 x − 3 y − 6 = 0 .
3
Приклад 2.2.46. y = x 2 3 x + 2 , x 0 = −2 .
Розв’язання. Знаходимо
y 0 = y (−2 ) = 0 ,
1 1 6 x( x + 2) + x 2 x(7 x + 12)
y ′ = 2x3 x + 2 + x 2 = = , lim y ′ = +∞ .
3 3 ( x + 2) 2 3 ( x + 2)
3 2 2
3 ( x + 2) x→−2
3
У точці x 0 = −2 дана функція неперервна і має нескінченну похідну,

отже, в цій точці існують дотична до графіка функції, перпендикулярна до
осі Ox , і нормаль, паралельна осі Ox .
Рівняння дотичної: x = −2 ; рівняння нормалі: y = 0 .
Приклад 2.2.47. y = max ( x 2 , x + 2) , x 0 = 2 (рис. 2.2.14).
Розв’язання. Знайдемо точку перетину ліній y = x2 і y = x + 2 :
x2 = x + 2 , x2 − x − 2 = 0 ; x1 = −1 , x2 = 2 ; y1 = 1 , y2 = 4 ; M 1 (−1; 1) ,
M 2 (2; 4) .
Дану функцію можна записати
як
 x + 2, якщо x ∈ [−1, 2],
y= 2
 x , якщо x ∉ [−1, 2].
Тоді
y′(2 − 0) = ( x + 2)′ = 1,
x =2
y ′ ( 2 + 0) = ( x 2 )′ =4⇒
x=2
⇒ y ′(2 − 0) ≠ y ′(2 + 0) .
Отже, ні дотичної, ні нормалі до
кривої в указаній точці провести не
Рис. 2.2.14 можна.
Знайти рівняння дотичної і нормалі до графіка функції, заданої пара-
метрично рівняннями x = ϕ (t ) і y = ψ (t ) , у точці t = t 0 (2.2.48 –2.2.50).
1− t2 2t 1
Приклад 2.2.48. x = , y = , t 0 = .
1+ t2 1+ t2 2
1
Розв’язання. Знайдемо точку M 0 графіка, яка відповідає t = t 0 = :
2
1 1
1− 2
x0 = 4 = 3 , y = 2 = 4 , M  3 ; 4
.
1 5 0 1 5 0
5 5
1+ 1+
4 4
Тоді
y  1 + t 2 − 2t 2 −2t (1 + t 2 ) − 2t (1 − t 2 ) 
kдот = y′x = = 2 2 2
:  =
t=
1
x t=
1
 (1 + t ) (1 + t 2 ) 2  t=
1
2 2 2
1− t2 3 4
= = − , k норм = .
− 2t t=
1 4 3
2
4 3 3
Рівняння дотичної: y − = −  x −  ⇔ 3x + 4 y − 5 = 0.
5 4 5
4 4 3 4
Рівняння нормалі: y − =  x −  ⇔ y = x .
5 3 5 3
3π
Приклад 2.2.49. x = cos 3 t , y = sin 3 t , t 0 = .
4
3π
Розв’язання. Знайдемо точку M 0 графіка, яка відповідає t 0 = :
4
 3π  2  3π  2  2 2
x 0 = x  = − , y 0 = y  = , M0− , .
 4 4  4 4  4 4 
Тоді
y 3 sin 2t cos t
kдот = y′x = = = − tg t = 1, k норм = −1.
t =t0 x t =t0 −3 cos2t sin t t =t0 t =t0
2 2
Рівняння дотичної: y − = x+ ⇔ 2 x − 2 y + 2 = 0.
4 4
2  2
Рівняння нормалі: y − = − x +  ⇔ y = −x .
4  4 
Приклад 2.2.50. x = te t , y = te − t , t 0 = 1.
Розв′язання. Знайдемо точку M 0 графіка, яка відповідає t 0 = 1 :
x0 = x (1) = e , y 0 = y (1) = e −1 , M 0 (e, e −1 ) .
y e −t − te −t
Оскільки k дот = y ′x = t t
=
= 0 , то дотична паралель-
t =1 x t =1 e + te t =1
на осі Ox , а нормаль перпендикулярна до осі Ox , і їх рівняння, відповідно,
1
запишемо як y = , x = e .
e
Приклад 2.2.51. Знайти рівняння дотичної і нормалі до графіка функ-
2 π
ції ρ = при ϕ = .
1 − cos ϕ 3
Розв′язання. Запишемо параметричні рівняння кривої в декартовій сис-
темі координат:
2 2sin ϕ
x = ρ (ϕ ) cos ϕ = cos ϕ , y = ρ (ϕ ) sin ϕ = .
1 − cos ϕ 1 − cos ϕ
π
Знайдемо точку M 0 , яка відповідає параметру ϕ = , та коефіцієнти
3
дотичної і нормалі:
x0 = x (π3 ) = 1 −2 1 12 = 2 , y = y (π3 ) = 1 −2 1 23 = 2 3 , M (2;
0 0 2 3) ;
2 2
yϕ′
kдот = y′x π = π =
t= xϕ′ t=
3 3
 cos ϕ (1 − cos ϕ ) − sin ϕ sin ϕ   − sin ϕ (1 − cos ϕ ) − cos ϕ sin ϕ 

=  2  :  2  =
(1 − cos ϕ ) 2
(1 − cos ϕ ) 2 π
    t = 3
1
1−
cos ϕ − 1 2= 1 = 3;k
= = норм = − 3.
− sin ϕ t = ϕ 3 3 3
3
2
3
Рівняння дотичної: y − 2 3 = ( x − 2) ⇔ x − 3 y + 4 = 0 .
3
Рівняння нормалі: y − 2 3 = − 3 (x − 2 ) ⇔ y + 3x − 4 3 = 0 .
Знайти рівняння дотичної і нормалі до графіка функції, заданої неяв-
но, в точці M 0 ( x0 ; y0 ) (2.2.52, 2.2.53).
Приклад 2.2.52. x 3 + y 3 − 6xy = 0 , M 0 (3; 3) .

2 2 2y − x 2
3x + 3y y ′ − 6y − 6xy ′ = 0 ⇒ y ′ = ;
y 2 − 2x
kдот = y′ = −1 , k норм = 1.
M0
Рівняння дотичної: y − 3 = − (x − 3) ⇔ x + y − 6 = 0 .
Рівняння нормалі: y − 3 = x − 3 ⇔ y = x .
Приклад 2.2.53. x 2 + y 2 = R 2 , M 0 (0; R) .
x
Розв′язання. Послідовно знаходимо 2 x + 2 yy ′ = 0 , y ′ = − , kдот =
y
= y′ =0.
M0
Отже, дотична паралельна осі Ox , а нормаль перпендикулярна до осі
Ox , тому рівняння дотичної і нормалі, відповідно, запишемо як y = R , x = 0.
x2 y2
Приклад 2.2.54. Знайти рівняння дотичної до гіперболи − =1 в
a2 b2
точці M 0 ( x0 ; y 0 ) .
2 x 2 yy′ ′ b2 x ′ b 2 x0
Розв′язання. Знайшовши − = 0 , y = , k дот = y = ,
a2 b2 a2 y M0 a 2 y0
запишемо рівняння дотичної:
b2 x
y − y0 = 2 0 ( x − x0 ) ⇔ b 2 x0 x − a0 y0 y = b 2 x 02 − a 2 y02 ,
a y0
xx 0 yy 0 x 02 y 02
− = − .
a2 b2 a2 b2
x 02 y 02
Оскільки точка M 0 лежить на гіперболі, то − = 1, тому остаточ-
a2 b2
xx 0 yy 0
но маємо 2
− 2
= 1.
a b
На графіку функції y = f ( x ) знайти точку, в якій нормаль до кривої
паралельна заданій прямій (2.2.55 – 2.2.58).
Приклад 2.2.55. f ( x) = ln (4 x − 1) , 3 x + 12 y − 1 = 0 .
Розв′язання. Оскільки за умовою нормаль до кривої паралельна прямій,
1
то дотична буде перпендикулярною до прямої, отже, k дот = − . Якщо рів-
k пр
няння прямої задано у вигляді ax + by + c = 0 , то її кутовий коефіцієнт
a
kпр = − .
b
1
Для даної прямої k пр = − , звідки k дот = 4 . З рівняння y ′ = k дот знай-
4
демо абсцису x 0 точки, а потім і ординату y 0 :
4 4 1
y′ = , = 4 , x 0 = , y 0 = y (x 0 ) = 0 .
4x − 1 4x − 1 2
1 
Отже, M 0  ; 0  − шукана точка.
2 
Приклад 2.2.56. x = 4t 2 , y = 3t 2 + t ; 4 x − 3 y − 1 = 0 .
Розв′язання. Аналогічне розв’язанню прикладу 2.2.55:
4 3 y 6t + 1 6t + 1 3
k пр = , k дот = − , y x′ = = , =− ,
3 4 x 8t 8t 4
1 1 1  1 1
t 0 = − , x 0 = x (t 0 ) = , y0 = y(t 0 ) = − , M 0  ; −  .
12 36 16  36 16 
Приклад 2.2.57. x 2 + y 2 − 2x = 0 , 3x − 4 y − 1 = 0 .
Розв′язання. Послідовно знаходимо (див. приклад 2.2.55):
 1− x 4
3 4 1− x  =− , 1
k пр = , k дот = − , 2 x + 2 yy ′ − 2 = 0 , y ′ = , y 3 ⇒ x1 = ,
4 3 y  2 2 5
x + y − 2 x = 0
3 9 3 1 3  9 3
y1 = − ; x 2 = , y 2 = ; M 1  ; −  , M 2  ;  .
5 5 5 5 5 5 5
Приклад 2.2.58. ρ = 2 , 2x − 2 y + 3 = 0 .
Розв′язання. Параметризуємо дану криву:
x = ρ cos ϕ = 2 cos ϕ , y = ρ sin ϕ = 2 sin ϕ .
Далі маємо (див. приклад 2.2.55):
yϕ′ 2 cos ϕ
k пр = 1, k дот = −1, y ′x = = = − ctg ϕ , − ctg ϕ = −1, ctg ϕ = 1,
xϕ′ − 2 sin ϕ
π 5π
ϕ1 = , ϕ2 = ; x1 = x(ϕ1) = 2 , y1 = y (ϕ1 ) = 2 , M 1 ( 2 ; 2 ) ;
4 4
x 2 = x (ϕ 2 ) = − 2 , y 2 = y (ϕ 2 ) = − 2 , M 2 (− 2 ; − 2 ) .
Знайти рівняння дотичної до кривої y = f ( x ) , якщо дотична перпенди-
кулярна до заданої прямої (2.2.59 – 2.2.61).
Приклад 2.2.59. y = tg x , x + y − 1 = 0 .
Розв′язання. Перш за все знайдемо на кривій точку дотику (див. при-
клад 2.2.55):
1 1 1
k пр = −1, k дот = , y ′ = 2
, 2
= 1 , cos2 x = 1, x k = πk , k ∈ Z ;
2 cos x cos x
yk = y( xk ) = 0 .
Отже, M k (πk ; 0) , k ∈ Z − точки дотику.
Рівняння дотичних: y = x − πk , k ∈ Z .
Приклад 2.2.60. x = t 2 − 1, y = t 2 + t + 1, 2x + y − 1 = 0 .
Розв′язання. Знаходимо точку дотику (див. приклад 2.2.55):
1 y ′ 2t + 1 2t + 1 1
k пр = −2 , k дот = , y x′ = t = , = ,
2 x t′ 2 t − 1 2t − 1 2
3 19 7  19 7 
t 0 = − , x 0 = x (t 0 ) = , y 0 = , M 0  ;  .
2 4 4  4 5
7 1 19 
Рівняння дотичної: y − =  x −  ⇔ 4 x − 8y − 5 = 0 .
4 2 4
Приклад 2.2.61. x 3 + y 3 − 3xy = 0 , x − 2 = 0 .
Розв'язання. Дана пряма − перпендикулярна до осі Ox , тому шукана
дотична − паралельна осі Ox , а кутовий коефіцієнт дотичної дорівнює нулю:
2
 y − x2
y−x  = 0,
k дот = 0, 3x 2 + 3y 2 y ′ − 3y − 3xy ′ = 0 , y ′ = 2 ;  y2 − x ⇒
y −x  3 3
x + y − 3xy = 0
⇒ x0 = 3 2 , y 0 = 3 4 , M 0 (3 2 ; 3 4 ) .
Рівняння дотичної: y = 3 4 .
Знайти рівняння дотичної до графіка даної функції, якщо ця дотична

проходить через точку M 1 ( x1 ; y1 ) , що не належить даній функції (2.2.62,
2.2.63).
1
Приклад 2.2.62. y = , M 1 (1; − 3) .
x
Розв′язання. Точку дотику M 0 ( x0 ; y0 ) знаходимо із системи
{
y1 − y = f ′( x)( x1 − x),
y = f ( x)
1 1
(див. задачу 2.2.3): f ( x) = , f ′( x) = − 2 , x1 = 1, y1 = −3 .
x x
Запишемо систему для даного прикладу:
−3 − y = − 1 (1 − x), −3 − 1 = 1 (1 − x),
 x2  x x2
 ⇒
1 1
 y=  y= ,
 x  x
1
3x 2 + 2 x − 1 = 0 , x 0′ = −1, y 0′ = −1; x 0′′ = , y 0′′ = 3.
3
Існує дві точки дотику: M 0′ (−1; − 1) , M 0′′ ; 3 .
1
3 ( )
Кутові коефіцієнти дотичних: k1 = −1, k 2 = −9 .
Рівняння дотичних:
 1
y + 1 = − (x + 1) ⇔ x + y + 2 = 0 і y − 3 = −9 x −  ⇔ 9x + y − 6 = 0 .
 3
Приклад 2.2.63. x = cos t , y = sin t ; M 1 ( 2 ; 0) .
Розв'язання. Адаптуємо результати задачі 2.2.3 для параметричного за-
дання функції y = f (x ) .
Одразу знайдемо значення параметра t 0 , яке відповідає точці дотику,
із рівняння y1 − y (t ) = y x′ (x1 − x (t )) , а потім саму точку дотику: x 0 = x (t 0 ) ,
y′ cos t
y 0 = y (t 0 ) ; y (t ) = sin t , y′x = t = = − ctg t , y1 = 0 , x1 = 2 .
xt′ − sin t
Рівняння для знаходження t 0 : −sin t = −ctg t ( 2 − cos t) ⇒ sin 2 t =
1 2
= cos t ( 2 − cos t ) , cos t =
= .
2 2
Достатньо знайти розв’язок на проміжку [−π ; π ] , оскільки функції x (t )
π π
і y (t ) − періодичні з періодом T = 2π : t 0′ = , t 0′′ = − .
4 4
2 2  2 2
Точки дотику: x 0′ = x ( t 0′ ) = , y 0′ = y (t 0′ ) = ; M 0′  ; ; x ′′ =
2 2  2 2  0
2 2  2 2
= x (t 0′′) = , y 0′′ = y (t 0′′) = − ; M 0′′  ;− .
2 2  2 2 
Кутові коефіцієнти дотичних: k1 = y′x = −1 , k2 = y′x = 1.

π π
t= t =−
4 4
Рівняння дотичних:
2  2 2 2
y− = − x −  ⇔ x + y − 2 = 0, y + = x− ⇔ x − y − 2 = 0.
2  2  2 2
Визначити, в яких точках і під яким кутом перетинаються графіки
функцій (2.2.64 – 2.2.66).
1
Приклад 2.2.64. y = x 3 і y = .
x2
Розв′язання. Знаходимо (див. задачу 2.2.4):
y = x 3 ,

− точку перетину:  1 ⇒ x1 = 1, y1 = 1 ; M 1 (1; 1) ;
 y =
x2
− кутові коефіцієнти ліній в точці перетину:
′
3 2  1   2
k1 = ( x )′ = (3x ) = 3, k2 =  2  = − 3  = −2 ;
x =1 x =1  x  x =1  x  x =1
− кут між кривими в точці перетину:
k − k1 −2−3 π
tg ϕ = 2 = = 1, ϕ = .
1 + k 2 k 1 1 + ( −2 ) 3 4
Приклад 2.2.65. x 2 + y 2 = 5 і y 2 = 4x .
Розв′язання. Знаходимо (див. задачу 2.2.4 і приклад 2.2.64):
x 2 + y 2 = 5,
а) точку перетину:  2 ⇒ x 2 + 4 x − 5 = 0 , x1 = −5 , x 2 = 1
 y = 4x
 x = 1,
(оскільки має бути 4 x ≥ 0 , то x1 = −5 − корінь зайвий);  2 ⇒ M 1 (1; − 2) ,
y = 4
M 2 (1; 2) ;
б) кутові коефіцієнти:
x
− для лінії, заданої рівнянням x 2 + y 2 = 5 : 2 x + 2 yy ′ = 0 , y ′ = − ,
y
1 1
k1′ = y′ = , k1′′ = y′ =− ;
M1 2 M2 2
2
− для лінії, заданої рівнянням y 2 = 4x : 2 yy′ = 4 , y ′ = , k2′ =
y
= y′ = 1 , k2′′ = y′ = 1;
M1 M2
в) кути між лініями:
1
+1
k1′ − k 2′ 2
− у точці M 1 : tg ϕ1 = = = 3 , ϕ1 = arctg 3 ;
1 + k1′k 2′ 1 + 1 (−1)
2
1
1+
k ′′ − k1′′ 2 = 3 , ϕ = arctg 3 .
− у точці M 2 : tg ϕ 2 = 2 = 2
1 + k 2′′k1′′  1
1+  − 1
 2
Приклад 2.2.66. x = t − t 2 , y = 3t − t 3 і y = x .
Розв′язання. Знаходимо (див. задачу 2.2.4 і приклад 2.2.64):
 x = t − t2,

а) точку перетину:  y = 3t − t 3 , ⇒ t − t 2 = 3t − t 3 , t 3 − t 2 − 2t = 0 ,
 y=x

t1 = 0 , t 2 = −1, t 3 = 2 ; для t1 = 0 одержимо точку M 1 (0; 0) , для t 2 = −1 −
M 2 (−2; − 2) , для t 3 = 2 − M 3 (−2; − 2) , отже, точки M 2 і M 3 − це та ж сама
точка, але будемо вважати їх різними, оскільки вони відповідають різним t
(крива перетинає сама себе);
б) кутові коефіцієнти:
− для лінії, заданої рівняннями x = t − t 2 і y = 3t − t 3 :
yt′ 3 − 3t 2
y′x = = , k1′ = y′x = 3 , k1′′ = y′x = 0 , k1′′′= y′x = 3;
xt′ 1 − 2t t =0 t = −1 t =2
− для прямої y = x : k 2′ = k 2′′ = k 2′′′= 1;
в) кути між лініями:
k ′ − k 2′ 3− 1 1 1
− у точці M 1 : tg ϕ1 = 1 = = , ϕ1 = acrtg ;
1 + k1′k 2′ 1 + 3 2 2
π
− у точці M 2 : ϕ 2 = ;
4
1
− у точці M 3 : ϕ 3 = arctg .
2
Приклад 2.2.67. В якій точці дотична до параболи y = x 2 утворює з
прямою 3x − y + 1 = 0 кут 45 ?
Розв’язання. Нехай M 0 (x 0 , y 0 ) – шукана точка. Кутовий коефіцієнт
дотичної до параболи в цій точці дорівнює k1 = ( x 2 )′ = 2 x0 , а кутовий ко-

x = x0
ефіцієнт прямої – k 2 = 3 .
k 2 − k1 3 − 2x0 1
Одержимо рівняння = tg 45 , тобто = 1 ⇒ x0 = ,
1 + k 2 k1 1 + 3x 0 4
1 1 1 
y0 = . Отже, точка M 0  ;  − шукана.
16  4 16 
3. Задачі на фізичний зміст похідної.
Приклад 2.2.68. Сторона квадрата збільшується зі швидкістю v0 .
Знайти швидкість зміни периметра і площі квадрата у момент часу, коли
сторона дорівнює a .
Розв’язання. Позначимо: x , P , S − відповідно сторона, периметр і
площа квадрата в поточний момент часу t ; a − сторона квадрата у
фіксованій точці t1 .
З умови випливає, що x = v0t , тоді P = 4 x = 4v0t , s = x 2 = v02t 2 .
dP dS
Швидкості зміни: периметра − = 4v0 ; площі − = 2v02t .
dt dt
a
Знайдемо момент часу t1 , в який x = a : v0t = a , t1 = .
v0
Швидкість зміни периметра − величина стала і не залежить від часу.
dS a
Швидкість зміни площі в момент часу t1 : = 2v02 = 2av0 .
dt t =t1 v0
Приклад 2.2.69. Радіус кулі зростає рівномірно зі швидкістю 5 см/с.
Знайти швидкість зміни об’єму кулі в момент часу, коли її радіус дорівнюва-
тиме 50 см.
Розв’язання. Позначимо: r , V − відповідно радіус і об’єм кулі в пото-
чний момент часу t ; t1 − момент часу, коли радіус кулі дорівнюватиме
r1 = 50 см; v 0 − швидкість зміни радіуса.
Для того щоб не загубити розмірність величин, будемо розв’язувати
задачу в загальному вигляді, а в кінці укажемо розмірність.
4 4 4
З умови випливає, що r = v 0 t , тоді V = πr 3 = π (v 0 t ) 3 = πv 03 t 3 .
3 3 3
dV
Швидкість зміни об’єму, см3/с: = 4πv 03 t 2 .
dt
r
Знайдемо момент часу t1 : v 0 t = r1 , t1 = 1 .
v0
dV
Швидкість зміни об’єму в момент часу t1 : =
dt t = t1
2
r  50 dV
= 4π v03  1  = 4π v0 r12 . Підставимо початкові дані: t1 = = 10 , =
 v0  5 dt t =10
= 4π ⋅ 5 ⋅ 502 = 5π ⋅ 104 см3/с = 5π ⋅ 10−2 м3/с = 0,05π м3/с.

Приклад 2.2.70. Тіло, кинуте вертикально вверх зі швидкістю
v 0 = 30 м/с, знаходиться на висоті h = 30t − 4 ,9t 2 . Визначити час його піді-
ймання, момент знаходження в найвищій точці, час падіння та найбільшу

висоту.
Розв’язання. Природно, що між характером руху тіла і його швидкістю
руху v існує така відповідність:
− v > 0 − тіло рухається вверх;
− v = 0 − тіло зупинилося в найвищій точці (відповідну висоту
позначимо h1 , а час – t1 );
− v < 0 − тіло падає вниз (момент падіння позначимо t 2 ).
dh
Знайдемо швидкість руху тіла: v = = 30 − 9 ,8t .
dt
Знайдемо:
− момент знаходження в найвищій точці (він же − час підіймання) t1 :
30
30 − 9,8t = 0 , t1 = ≈ 3,06 с;
9,8
− найбільшу висоту підіймання:
30 30 2 30
h = (30t − 4,9t 2 ) = 30 ⋅ − 4,9 ⋅ = ⋅ 15 ≈ 45,9 м;
t =t1 t = t1 9,8 9,8 9,8
h = 0, 30t − 4,9t 2 = 0,
− момент падіння:  ⇔ ⇒ t 2 = 6,12 с;
 t > 0  t>0
− час падіння: t 2 − t1 = 3,06 с.
Приклад 2.2.71. Куля, випущена зі швидкістю 250 м/с під кутом 30
до обрію, пройшла за час t , с, у горизонтальному напрямі відстань
x = 125 3t , а у вертикальному − y = 125t − 4,9t 2 (опором повітря нехтуємо).
Знайти швидкість кулі наприкінці п'ятої секунди.
Розв’язання. Знайдемо швидкість кулі по напрямах:
− горизонтальному:
dx
vx = = 125 3 ;
dt
− вертикальному:
dy
vy = = 125 − 9,8t .
dt
Розглядаючи швидкості як векто-
рні величини, знайдемо результуючу
швидкість v = v x + v y (рис. 2.2.15), ве-
личина якої
v = v x2 + v y2 = (125 3 ) 2 + (125 − 9 ,8t ) 2 .
Наприкінці п'ятої секунди швид- Рис. 2.2.15
кість кулі
v ( 5 ) = (125 3) 2 + (125 − 9,8 ⋅ 5) 2 ≈ 229,45 м/с.
Приклад 2.2.72. Резервуар, який має форму півкулі з внутрішнім раді-
усом R , м, наповнюється водою зі швидкістю Q , л/с. Знайти швидкість під-

вищення рівня води в резервуарі в момент, коли він дорівнюватиме 0,5R .
Розв’язання. Позначимо через h рівень води в метрах і через V − її
об’єм у метрах кубічних. Знайдемо залежність між змінними h і V , корис-
 h
туючись формулою об’єму кульового сегмента: V = πh 2  R −  .
 3
Диференціюючи цю рівність за часом t , знайдемо залежність між
швидкостями зміни величин h і V :
dV dV dh
dt
= ⋅
dh dt  ( )
= π 2h R − − h 2 
h 1
3 3  dt
dh dh
= π (2 Rh − h 2 ) .
dt
dV
Прийнявши відповідно до умови = 0,001Q , одержимо
dt
dh 0,001Q R dh 0,004Q
= , а при h = маємо = .
dt π h(2 R − h) 2 dt 3π R 2
Приклад 2.2.73. Пліт підтягується до берега за допомогою каната,
який намотується на коловорот зі швидкістю 3 м/хв. Знайти швидкість руху
плоту в той момент, коли відстань від берега до плоту дорівнюватиме 25 м,
якщо коловорот розміщений на березі вище поверхні води на 4 м.
Розв’язання. Позначимо через s довжину каната між коловоротом і
плотом, через x − відстань від плоту до берега (рис. 2.2.16). За умовою
s2 = x 2 + 4 2 .
Диференціюючи це співвідношення
за часом t , знайдемо залежність між
s
швидкостями: 2sst′ = 2x t′ , звідки x t′ = st′ .
x
Враховуючи, що st′ = 3, x = 25,
Рис. 2.2.16
s = 252 + 4 2 ≈ 25,3 , одержимо
25 2 + 4 2
xt′ = ⋅ 3 ≈ 3,03 м/хв.
25
Приклад 2.2.74. Колесо повертається так, що кут повороту пропорцій-
ний квадрату часу. Перший поворот був здійснений за 8 с. Знайти кутову
швидкість ω через 64 с після початку руху.
Розв’язання. З умови випливає, що кут повороту дорівнює ϕ = at 2 , де
a − коефіцієнт пропорційності. Прийнявши відповідно до умови ϕ = 2π і
π
t = 8 , одержимо 2π = 64a , звідки a = .
32
π
Таким чином, кут повороту визначається формулою ϕ = t2.
32
dϕ π
Знаходимо кутову швидкість: ω = = t.
dt 16
При t = 64 одержимо ω (64) = 4π рад/с.
2.2.3. ДИФЕРЕНЦІАЛ І ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ В НАБЛИЖЕНИХ ОБЧИСЛЕННЯХ 229
Приклад 2.2.75. Маємо тонкий неоднорідний стрижень AB довжиною

20 см. Відомо, що в будь-якій точці стрижня, віддаленій від точки A на
x см, маса частини стрижня, г, визначається формулою m = 3 x 2 + 5 x . Знайти
лінійну щільність ρ стрижня в точках: C1 , віддаленій від A на 5 см; A і B .
Розв’язання. Щільність у будь-якій точці C , віддаленій від A на x ,
dm
дорівнює ρ = = 6x + 5 .
dx
Шукані щільності: у точці C1 – ρ (5) = 35 г/см; у точці A –
ρ (0) = 5 г/см; у точці B – ρ (20) = 125 г/см.
Приклад 2.2.76. Знайти силу струму наприкінці п'ятої секунди, якщо
відомо, що кількість електрики, Кл, яка протікає через провідник, починаю-
чи з моменту часу t = 0 визначається формулою q = 2t 2 + 3t .
dq
Розв’язання. Сила струму в момент часу t – I = = 4t + 3 , а при t = 5
dt
− I(5) = 23 А.
Приклад 2.2.77. Кількість тепла, Дж, потрібного для нагріву 1 кг води
від 0 oCдо t o C , визначається формулою Q = t + 2 ⋅ 10 −5 t 2 + 3 ⋅ 10 −7 t 3 . Знайти
теплоємність води при 100 o C .
Розв’язання. Теплоємність в момент часу t :
dQ
= 1 + 4 ⋅ 10 −5 t + 9 ⋅ 10 −7 t 2 .
dt
dQ
При t = 100 одержимо = 1 + 4 ⋅ 10−5 + 9 ⋅ 10−7 = 1,013 Дж/К.
dt t =100
Приклад 2.2.78. Маса радіоактивної речовини змінюється за законом
m = m0 2 ( t − t0 )/ T , де t − час, m0 − маса в момент часу t 0 , T − період піврозпа-
ду. Довести, що швидкість розпаду радіоактивної речовини пропорційна кі-
лькості речовини. Знайти коефіцієнт пропорційності.
Розв’язання. Знаходимо швидкість розпаду радіоактивної речовини в
dm m ln 2
момент часу t : = − 0 ln 2 ⋅ 2(t0 −t ) / T = − m0 2(t0 −t ) / T .
dt T T
dm ln 2
Звідси =− m , тобто швидкість розпаду радіоактивної речовини
dt T
ln 2
дійсно пропорційна кількості речовини з коефіцієнтом − .
T
2.2.3. Диференціал і його застосування в наближених обчисленнях
1. Означення диференціала і його геометричний зміст.
Означення 2.2.2. Нехай для неперервної функції y = f (x) в точці x і її
околі приріст функції ∆y у фіксованій точці x може бути поданий у вигляді
∆y = A∆x + α∆x , (2.2.19)
де A = A( x) − величина, що не залежить від ∆x ; α = α ( x, ∆x) − нескінченно
мала при ∆x → 0 . Тоді функція y = f (x) називається диференційовною в то-

чці x , а величина A∆x − диференціалом у точці x і позначається dy (df ) .
1. Диференціал функції f (x ) в точці x може бути записаний
так: dy = A∆x .
Можна показати, що A = f ′( x) , тоді одержимо dy = f ′( x)∆x .
2. Приріст функції відрізняється від її диференціала на нескінченно
малу величину вищого порядку малості відносно ∆x : дійсно,
α∆x → 0 при
∆x
∆x → 0 .
Геометричний зміст диференціала.
Проведемо дотичну до кривої y = f (x ) в точці M ( x , f ( x )) .
Будемо мати AB = ∆x tgϕ = f ′( x)∆x , але f ′ (x )∆x = dy , тобто dy = AB
(рис. 2.2.17).
Таким чином, диференціал до-
рівнює приросту ординати дотичної,
якщо аргумент x одержує приріст
∆x .
2. Знаходження диференціала
та його властивості.
Оскільки похідна функції і її
диференціал відрізняються тільки
множником ∆x , то як операцію зна-
ходження похідної, так і операцію
знаходження її диференціала назива-
ють однаково − диференціюванням
Рис. 2.2.17 функції.
Знайдемо диференціал незале-
жної змінної x .
Нехай y = f (x ) = x , тоді dy = dx = f ′( x)∆x = ( x)′∆x = 1 ⋅ ∆x = ∆x, звідки
dx = ∆x , тобто диференціал незалежної змінної дорівнює її приросту.
Формулу dy = f ′( x )∆x можна переписати у вигляді
dy = f ′( x )dx . (2.2.20)
dy
З останньої формули видно, що f ′ ( x) = dy : dx = . Таким чином, сим-
dx
dy
вол , застосований для позначення похідної, є відношенням диференціа-
dx
лів функції і незалежної змінної.
Формула dy = f ′( x )dx справедлива і для незалежної змінної x і тоді,
коли x = ϕ (t ) − диференційовна функція іншої змінної t . У цьому полягає
інваріантність форми диференціала.
Основні правила знаходження диференціалів (функції u і v диферен-
ційовні в точці x ):
dc = 0 ;
d (cu ) = cdu ;
d (u ± v ) = du ± dv ;
d (uv) = vdu + udv ;
 u  vdu − udv
d  = (v(x ) ≠ 0 );
v v2
d (F (u )) = Fu′du .
Приклад 2.2.79. Знайти диференціал функції
1 + sin x
y = ln + 2 arctg sin x .
1 − sin x
Розв’язання. Позначимо u = sin x і перепишемо функцію у вигляді
y = F (u ) = ln (1 + u ) − ln(1 − u ) + 2 acrtg u .
 1 1 1   2 2 
Тоді dy = F ′(u ) du =  + +2  =  +  du =
1 + u 1 − u 1 + u2  1 − u2 1 + u2 
4 cos x 4 cos x
= 4
du = du = u′dx = dx = 2
⋅ dx =
1− u 2 sin x 1 − sin x 2 sin x
2 cos x 2
= dx = dx .
cos 2 x sin x cos x sin x
1 x −1
Приклад 2.2.80. Знайти диференціал функції y = + ln в точці
x x
x = −1 .
Розв′язання. В околі точки x = −1 функцію можна подати у вигляді
1 1− x 1
y = + ln = + ln(1 − x ) − ln (− x ) .
x −x x
 1 1 1 1
Тоді dy = y ′dx =  − 2 − − dx , dy = − dx .
 x 1− x x  x = −1 2
Приклад 2.2.81. Знайти диференціал функції y = y ( x ) , заданої неявно
рівнянням x 4 + y 4 − 8 x 2 − 10 y 2 + 16 = 0 в точці (1;3) .
Розв′язання. Спочатку знайдемо похідну y ′( x ) :
4x − x3
4 x 3 + 4 y 3 y ′ − 16 x − 20 yy ′ = 0 , y ′ = 3
.
y − 5y
1
Тоді dy = y ′dx , dy = dx .
(1; 3) 4
Приклад 2.2.82. Знайти диференціал функції y = y ( x ) , заданої параме-
et  2 9 
трично рівняннями x = , y = (t − 1)2 e t , в точці M  − ; .
t  e 4 e
Розв′язання. Знайдемо спочатку похідну y ′( x ) :

yt′ 2(t − 1)e t + (t − 1)2 e t
y ′( x ) = = = (t + 1)t 2 ,
xt′ t
te − e t
t2
а потім значення параметра t , якому відповідає точка M :
 et 2
 =− ,
t e 1
 ⇒t =− .
(t − 1)2 e t = 9 2
 4 e
При t = −
1
2
одержимо dy
M
= ( y′ ( x ) dx )
t =−
1 (
= (1 + t ) t 2 ) t =− 1 = 18 dx .
2 2
Приклад 2.2.83. У точці M (0; a ) знайти диференціал функції, заданої

в полярній системі координат рівнянням ρ = a(1 + cos ϕ ) , 0 < ϕ < π .
Розв′язання. Параметризуємо дану функцію:
 x = ρ (ϕ ) cos ϕ = a(1 + cos ϕ )cos ϕ ,

 y = ρ (ϕ )cos ϕ = a(1 + cos ϕ ) sin ϕ .
π
Точку M (0, a ) одержимо при ϕ = .
2
 yϕ′  a ( cos ϕ + cos 2ϕ )
Далі знаходимо: dy =  dx  π = dx = dx .
 xϕ′  t = a ( − sin ϕ − sin 2ϕ ) ϕ =
π
M   2 2
uv
Приклад 2.2.84. Знайти диференціал функції y = 2 , якщо дифе-
u + v2
ренціали функцій u і v відомі.

dy = d  2
2
(
uv  u + v d ( uv ) − uvd u + v
2
) 2 2
( )
= =
 u + v2  2
u +v 2 2
( )
=
( u 2 + v 2 ) ( vdu + udv ) − uv ( 2udu + 2vdv )
=
(u + v )
2
2 2
=
( u 2v + v 3 − 2u 2v ) du + ( u 3 + v 2u − 2uv 2 ) dv
=
(u + v )
2
2 2
v ( v 2 − u 2 ) du + u ( u 2 − v 2 ) dv v2 − u 2
= = ( vdu − udv ) .
(u + v )
2 2 2
(u + v )
2 2 2
Виразити диференціал складеної функції через незалежну змінну і її

диференціал (2.2.85, 2.2.86).
Приклад 2.2.85. y = e 5 x , x = sin 2t .

Розв'язання. Тут маємо складену функцію вигляду y = y[ x(t )] , тому
dy = yt′dt = y′x xt′dt = 5e x sin 2t dt = 5e sin t sin 2t dt .
2
1
Приклад 2.2.86. y = , x = 1 + t 2 , t = tg s , 0 < s < 1 .
x
Розв'язання. Задана функція є складеною функцією вигляду
y = y{x[t (s )]}.
1 t 1 1
Її диференціал дорівнює dy = y′x xt′t ′s ds = − ds =
x 2 1 + t 2 cos 2 s 2 s
1 1 t 1 1 1 t 1 1
=− ds = − ds =
2 1+ t 1+ t2
2 2 2 2
3 cos s s
cos s s (1 + t )
2
1 tg s cos3s 1 sin s
=− ds = − ds .
2 s cos 2 s 2 s
3. Застосування диференціала в наближених обчисленнях.
Диференціал використовують в наближених обчисленнях, маючи на
увазі, що:
1) диференціал − головна лінійна частина приросту функції відносно
∆x ;
2) диференціал відрізняється від приросту функції на нескінченно ма-
лу величину вищого порядку малості відносно ∆x .
Із сказаного випливає:
1) диференціал відносно легко знайти;
2) при малих значеннях ∆x приріст функції буде відрізнятись від ди-
ференціала на незначну величину.
Звичайно, необхідно вміти оцінювати похибку при заміні приросту
функції її диференціалом, але зараз цю задачу не розглядатимемо.
Схема застосування диференціала.
Припустимо, що відомо значення функції f ( x ) в точці x . Треба знай-
ти значення цієї функції в точці x + ∆x , якщо ∆x − мале.
Точне значення дорівнює f ( x + ∆x ) = f ( x ) + ∆y .
x , ∆x
Через технічну складність знаходження ∆y виникає потреба в заміні
його на dy .
Запишемо наближену формулу
f ( x + ∆x ) ≈ f ( x ) + dy = f ( x ) + f ′( x )∆x . (2.2.21)
Замінивши в формулі (2.2.21) x на x0 , а x + ∆x на x , одержимо форму-
лу
f ( x ) ≈ f ( x0 ) + f ′( x0 )∆x . (2.2.22)
Приклад 2.2.87. Знайти приріст і диференціал функції y = 3x 3 + x + 1 в
точці x = 1 при ∆x = 0,1 .

Знайти абсолютну і відносну похибки, які допускаються при заміні
функції її диференціалом.
Розв'язання. Знаходимо
[ ]( )
∆y = 3( x + ∆x )3 + ( x + ∆x ) − 1 − 3x3 + x − 1 = 9 x 2∆x + 9 x(∆x )2 + 3∆x3 + ∆x ;
dy = 9 x 2 + 1 dx . ( )
Звідси при x = 1 і ∆x = 0,1 одержимо ∆y = 1,093 , dy = 1 , ∆y − dy = 0,093 .
Абсолютна похибка − ∆y − dy = 0,093 , відносна похибка −
∆y − dy 0,093
= ≈ 0,085 , або 8,5% .
∆y 1,093
2−x
Приклад 2.2.88. Знайти наближене значення функції y = 5 при
2+ x
x = 0,15 .
Розв′язання. Легко знайти значення функції при x0 = 0 , а оскільки точ-
ка x = 0,15 відносно близька до точки x0 , то приріст ∆x = x − x0 = 0,15 .
За формулою (2.2.22) одержимо
( )
1 2 + x 4 (−4) 
y (0,15) = y (0) + f (0) ∆x = 1 +  5
′ ∆x  x =0, =
5 2 − x (2 + x)
2
 ∆x =0,15
1
= 1 − 0,15 = 1 − 0,03 = 0,97 .
5
Замінюючи приріст функції диференціалом, знайти наближено такі
значення (2.2.89, 2.2.90).
Приклад 2.2.89. arctg 1,05 .

Розв′язання. Позначимо a = arctg 1,05 . Число a − значення функції
y = arctg x при x = 1,05 . Легко знаходиться arctg x при x0 = 1 , а оскільки то-
чка x = 1,05 знаходиться близько до точки x0 = 1 , ∆x = x − x0 = 0,05 :
π
a = arctg x ≈ arctg x + dy = + ( y′∆x ) =
x =1, 05 x =1 x =1, ∆x = 0, 05 4 x =1, ∆x = 0, 05
π π 0,05 π
+  ∆x 
1
= 2
= + = + 0,025 ≈ 0,8104 .
4 1+ x  x =1, ∆x = 0,05 4 2 4
Приклад 2.2.90. cos121D .
Розв′язання. Спростимо дане число:
(
cos 121D = cos 180D − 59D = −cos 59D . )
Позначимо b = −cos 59D . Число b − значення функції y = − cos x при
x = 59D : b = (− cos x) .
x =59D
Досить просто знаходимо

1 π
(− cos x ) =− і ∆x = x − x0 = −1 = − рад.
x = x0 = 60 2 180
( ) ( ) 1
Тоді b ≈ y 60 + y′ 60 ∆x = − + (cos x ⋅ ∆x )
2 π
1
=− −
3 π
2 2 180
≈ −0,5151.
x = 60 , ∆x =
180
Приклад 2.2.91. Довести наближену формулу

x
a + x ≈ a + n −1 (a > 0 ) ,
n n
(2.2.23)
na
де x << a n . За допомогою цієї формули наближено обчислити:
4 10
1) 80 ; 2) 1090 .
Розв′язання. Розглянемо функцію y = n a n + x . При переході від точки
x0 = 0 до фіксованої точки x аргумент набуває приросту ∆x = x − x0 = x . З
умови випливає, що ∆x − мале число, тому для знаходження значення функ-
ції y у фіксованій точці x приріст можна замінити диференціалом:
y ( x ) ≈ y (0 ) + y ′(0 )∆x .
1 1 1
Враховуючи, що y (0 ) = a , y ′( x ) = , y (0 ) = n −1 , ∆x = x , мати-
nn n
a +x (
n −1
) na
x
мемо n a n + x ≈ a + n −1 .
na
Перейдемо до обчислень:
a = 3, x = −1, 1
1) 4 80 = 4 34 − 1 ≈ ≈ 3− ≈ 2,9907 ;
n=4 4 ⋅ 33
10 n = 10, 66
2) 10 1090 = 10 1024 + 66 = 210 + 66 ≈ ≈ 2+ ≈ 2,0129 .
a = 2, x = 66 10 ⋅ 29
Зауваження. На основі поняття диференціала можуть бути одержані
важливі формули:
(1 + α )n ≈ 1 + nα ; (2.2.24)
α
e ≈1+α ; (2.2.25)
sin α ≈ α ; (2.2.26)
tg α ≈ α ; (2.2.27)
ln (1 + α ) ≈ α , (2.2.28)
де α − мала величина (у практичному розумінні цього слова).
Приклад 2.2.92. З якою відносною похибкою допустимо вимірювати
радіус кулі, щоб її об'єм можна було визначити з точністю до 2% ?
Розв′язання. Позначимо: r − радіус; ∆r − похибка вимірювання, δ r −
відносна похибка вимірювання радіуса кулі; V − об'єм кулі; ∆V − похибка
знаходження об'єму кулі; δ V − відносна похибка знаходження об'єму кулі.
4
Об'єм кулі визначається формулою V = πr 3 .
3
Похибка ∆r вимірювання радіуса кулі спричиняє похибку ∆V визна-
чення її об'єму.
Застосовуючи поняття диференціала, знаходимо
∆V 4π r 2 ∆r ∆r 1
∆V ≈ dV = V ′(r )∆r = 4πr 2 ∆r , δV = ≈ =3 = 3δ r ⇒ δ r ≈ δV .
V 4 3 r 3
πr
3
Отже, δ r ≤ 0,67 % .
Приклад 2.2.93. Знайти абсолютну похибку десяткового логарифма
числа x ( x > 0 ), якщо відносна похибка цього числа дорівнює δ .
∆x
Розв′язання. Нехай ∆x − похибка числа. З умови випливає, що =δ .
x
Функція десяткового логарифма числа має вигляд y = lg x . Знайдемо,
яку похибку ∆y для y спричинить похибка ∆x числа x :
1 1 ∆x 1 ∆x δ
∆y ≈ dy = y ′( x )∆x = ∆x = ⇒ ∆y ≈ = .
x ln 10 ln 10 x ln 10 x ln 10
Приклад 2.2.94. Довести, що кути за логарифмічною таблицею тан-
генсів знаходяться точніше, ніж за логарифмічною таблицею синусів.
Розв′язання. З умови випливає, що один і той же кут x можна знайти із
співвідношень y = ln tg x і y = ln sin x , де ln tg x і ln sin x − відповідно зна-
чення в логарифмічній таблиці тангенсів і логарифмічній таблиці синусів.
Звідси находимо x1 = arctg e y і x2 = arcsin e y , де x1, x2 − одне і те ж
значення кута x , знайдене за різними таблицями.
Знайдемо похибки x1 і x2 , якщо похибки ∆y в обох таблицях однако-
ві:
ey ey
∆x1 ≈ dx1 = x1′ ( y )∆y = ∆ y , ∆x 2 ≈ dx 2 = x ′
2 ( y )∆y = ∆y .
1 + e2 y 1− e 2y
Абсолютні похибки відповідно дорівнюють

ey ey
∆x1 ≈ ∆y , ∆x 2 ≈ ∆y .
1 − e2 y 1+ e 2y
y
e ey
Доведемо, що ∆x2 ≥ ∆x1 : ∆y ≥ ∆y .
1 + e2 y 1 − e2 y
Якщо ∆y = 0 , то співвідношення очевидне. Нехай ∆y > 0 , тоді маємо:
1 − e 2 y ≤ 1 + e 2 y , 1 − e 2 y ≤ 1 + e 2 y + e 4 y , e 4 y + 3e 2 y ≥ 0 − очевидно. Отже,
| ∆x2 |≥| ∆x1 | .
Приклад 2.2.95. Віддаль d від світлової точки до оптичного центра
двоопуклого скла і відстань від її зображення до оптичного центра зв’язані
2.2.4. ОСНОВНІ ТЕОРЕМИ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОГО ЧИСЛЕННЯ 237
1 1 1
формулою + = , де F − стала для даного скла і даного виду променів.
d f F
Як впливає похибка вимірювання d на похибку обчислення f ?
Розв'язання. Знайдемо f :
1 1 1 d−F Fd
= − = , f = .
f F d Fd d−F
Похибка ∆d вимірювання d спричиняє похибку ∆f обчислення f :
d −F −d F2
∆f ≈ df = f d′ ∆f = F ∆d = − ∆d .
(d − F )2 (d − F )2
2.2.4. Основні теореми диференціального числення.
Правило Лопіталя і його застосування
1. Локальні екстремуми функції. Теореми Ферма і Дарбу.
Означення 2.2.3. Нехай функція y = f ( x ) неперервна в точці c і її
околі. Точка c називається точкою локального максимуму (мінімуму) функ-
ції y = f ( x ) , якщо існує такий окіл
точки c , що для всіх точок x ≠ c цьо-
го околу справедлива нерівність
f ( x ) ≤ f (c ) ( f ( x ) ≥ f (c )) (рис. 2.2.18).
Позначення: c = xmax ( c = xmin ).
Точки локального максимуму і
локального мінімуму називаються
точками локального екстремуму. Рис. 2.2.18
Значення функції y = f ( x ) в точці локального максимуму (мінімуму)
називається її локальним максимумом (мінімумом).
Позначення: f (c ) = y max ( f (c ) = xmin ).
Локальні максимуми і мінімуми функції називаються її локальними
екстремумами.
Теорема 2.2.2 (теорема Ферма). Якщо функція y = f ( x ) , диференці-
йовна на інтервалі (a; b ) і в точці x0 ∈ (a; b ) , має локальний екстремум, то
f ′( x0 ) = 0 .
Теорема 2.2.3 (теорема Дарбу). Якщо функція f ( x ) диференційовна
на відрізку [a; b] і f ′(a + 0 ) f ′(b − 0 ) < 0 , то існує принаймні одна точка
c ∈ (a; b ) , така, що f ′(c ) = 0 .
Висновок. Якщо функція y = f ( x ) диференційовна на інтервалі (a; b ) і
її похідна не перетворюється на нуль, то на цьому інтервалі похідна f ′( x )
зберігає знак.
2. Теореми Ролля, Лагранжа і Коші.
Теорема 2.2.4 (теорема Ролля). Якщо функція f ( x ) неперервна на
відрізку [a; b] , диференційовна на інтервалі (a; b ) і f (a ) = f (b ), то існує

принаймні одна точка c ∈ (a; b ) , така, що f ′(c ) = 0 (рис. 2.2.19).
Висновок 1. Якщо функція f ( x ) неперервна на відрізку [a; b] і дифе-
ренційовна на інтервалі (a; b ) , то між кожними двома нулями функції f ( x )
міститься принаймні один нуль її похідної f ′( x ) ( рис. 2.2.20).
Висновок 2. Якщо функція f ( x ) , неперервна на відрізку [a; b] і дифе-

ренційовна на інтервалі (a; b ) , має на відрізку [a; b] n коренів, то її похідна
f ′( x ) має принаймні n − 1 коренів.
Теорема 2.2.5 (теорема Лагран-
жа). Якщо функція f ( x ) неперервна на
відрізку [a; b] і диференційовна на ін-
тервалі (a; b ) , то існує принаймні одна
точка c ∈ (a; b ) , така (рис. 2.2.21), що
f (b ) − f (a )
= f ′(c ) . (2.2.29)
b−a
Формула (2.2.29) називається фо-
рмулою Лагранжа (формулою скінчен-
Рис. 2.2.21 них приростів).
Інші вигляди формули Лагранжа:
f (b ) − f (a ) = (b − a ) f ′(c ) ; (2.2.30)
f (b ) − f (a ) = (b − a ) f ′(a + Θ(b − a )) , 0 < Θ < 1 ; (2.2.31)
f ( x + ∆x ) − f ( x ) = f ′( x + Θ∆x )∆x , 0 < Θ < 1 ; (2.2.32)
∆y = ∆xf ′(c ). (2.2.33)
Висновок 1 (ознака сталості функції). Якщо f ′( x ) = 0 на інтервалі
(a; b ) , то на цьому інтервалі функція f (x ) стала.
Висновок 2. Якщо функція f ( x ) диференційовна на інтервалі (a; b ) , то
на цьому інтервалі похідна f ′( x ) не може мати точок розриву.
Теорема 2.2.6 (теорема Коші). Якщо функції f ( x ) і ϕ ( x ) неперервні
на відрізку [a; b] і диференційовні на інтервалі (a; b ) , причому ϕ ′( x ) ≠ 0 при

x ∈ (a; b ) , то існує принаймні одна точка c ∈ (a, b ) , така, що
f (b) − f (a) f ′ (c)
= . (2.2.34)
ϕ (b) − ϕ (a) ϕ ′ (c)
Формула (2.2.34) називається формулою Коші. Другий вигляд форму-
ли Коші:
∆f f ′ (c )
= . (2.2.35)
∆ϕ ϕ ′ (c)
Приклад 2.2.96. Довести висновок із теореми Дарбу: якщо функція
f ( x ) диференційовна на інтервалі (a; b ) і її похідна не перетворюється на
нуль, то на цьому інтервалі похідна f ′( x ) зберігає знак.
Розв’язання. Припустимо, що існують точки x1 , x2 ( x1 < x2 ) на інтерва-
лі (a; b ) , такі, що f ′( x1 ) f ′( x2 ) < 0 , тоді на відрізку [x1 , x2 ] ця функція задово-
льняє умову теореми Дарбу, а отже, ∃c ∈ ( x1 , x2 ) , така, що f ′(c ) = 0 . Останнє
суперечить умові задачі.
Приклад 2.2.97. Показати, що рівняння x 3 + 3 x + 2 має тільки один
дійсний корінь.
Розв’язання. Розглянемо функцію f ( x ) = x 3 + 3x + 2 . Її похідною є
( )
f ′( x ) = 3 x 2 + 1 . Очевидно, що функція f ( x ) – неперервна і диференційовна і
f ′( x ) ≠ 0 на R . Оскільки f (− 1) < 0 , а f (0 ) > 0 , то корінь c1 існує, причому
він лежить на інтервалі (− 1; 0 ) (див. теорему 2.1.25). Якби функція мала ще
один корінь c2 , за висновком із теореми Ролля між коренями c1 і c2 функції
знайшовся хоча б один корінь c похідної, тобто f ′(c ) = 0 . Останнє неможли-
ве.
Приклад 2.2.98. Довести, що для будь-якого a ∈ R рівняння
x − 3 x + a = 0 (1) не може мати двох різних коренів на відрізку [0; 1].
3
Розв’язання. Припустимо, що існує a ∈ R , таке, що рівняння (1) на від-

різку [0; 1] має два різних кореня: c1 і c2 . Тоді для функції f ( x ) = x 3 − 3 x + a ,
яка є неперервною і диференційовною на проміжку [0; 1], справедливе
( )
f (c1 ) = f (c2 ) = 0 . Тоді за теоремою Ролля ∃c ∈ (c1 , c2 ) : f ′(c ) = 3 c 2 − 1 = 0 .
Маємо, з одного боку, f ′( x ) = 0 тільки в двох точках c1 = −1 і c2 = 1 , а з дру-
гого − на (c1 , c2 )∈ [0; 1] існує точка c , така, що f ′(c ) = 0 . Одержана супереч-
ність якраз і свідчить про те, що рівняння x 3 − 3 x + a = 0 ні при якому a не
може мати на відрізку [0; 1] двох різних коренів.
Приклад 2.2.99. Довести, що всі корені похідної багаточлена
f ( x ) = ( x + 1)( x − 1)( x − 2 )( x − 3) дійсні, і вказати межі, між якими вони міс-
тяться.
Розв’язання. Корені f ( x ) : x1 = −1 , x2 = 1, x3 = 2 , x4 = 3 .
Похідна f ′( x ) − багаточлен 3-го степеня. За висновком із теореми Рол-
ля похідна f ′( x ) має три дійсних кореня c1 , c2 , c3 , що знаходяться відповідно

на інтервалах (− 1; 1) , (1; 2 ) , (2; 3) . Оскільки багаточлен 3-го степеня має
всього три кореня, а вони всі вказані, то звідси випливає, що всі корені f ′( x )
− дійсні.
3. Правило Лопіталя і його застосування для знаходження гра-
ниць.
Теорема 2.2.7 (правило Лопіталя). Якщо функції f ( x ) і ϕ ( x ) − непе-
рервні і диференційовні в околі (лівому, правому) точки a ( a − скінченне
або нескінченне), при x → a ( x → a − 0 , x → a + 0 , x → ∞ , x → +∞ , x → −∞ )
f ′( x )
f ( x ) → 0 і ϕ ( x ) → 0 (або f ( x ) → ∞ і ϕ ( x ) → ∞ ), існує границя lim =A
x → a ϕ ′( x )
( A − скінченне або нескінченне), то

f (x ) f ′( x )
lim = lim . (2.2.36)
x → a ϕ ( x ) x → a ϕ ′( x )
Формула (2.2.36) називається формулою (правилом) Лопіталя.
1. Зміст правила Лопіталя: при деяких обмеженнях границя відно-
шення функцій дорівнює границі відношень їх похідних.
2. Безпосередньо правило Лопіталя застосовується для розкриття не-
0 ∞
визначеностей типу   і   , але його можна використати і для розкриття
0 ∞
невизначеностей інших типів.
f 0 ϕ ∞
Якщо f → 0 , ϕ → ∞ , то lim ( f ϕ ) = lim =   або lim = .
1 0 1  ∞ 
ϕ f
0 ∞
Невизначеність типу (0 ⋅ ∞ ) зведено до невизначеності   або   .
0 ∞
  ϕ 
Якщо f → ∞ , ϕ → ∞ , то lim ( f − ϕ )(∞ − ∞ ) = lim  f 1 −   = (∞ ⋅ 0 )
  f 
ϕ
при → 1.
f
Якщо f → 1(0, ∞ ) , ϕ → 1(0, ∞ ) , то границя lim f ϕ може бути однією з
невизначеностей: 1∞ , 0 0 , 0 ∞ , ∞ ∞ . Зведемо до простіших типів, користую-
чись формулою lim f ϕ = e lim (ϕ ln f ) .
f ′( x )
3. Якщо границю lim знайти безпосередньо важко, але функції
x → a ϕ ′( x )
f ′( x ) і ϕ ′( x ) задовольняють умови теореми Лопіталя, то правило Лопіталя
f ′( x )
можна безпосередньо застосувати до границі lim .
x → a ϕ ′( x )
Таким чином, правило Лопіталя можна застосовувати багаторазово:

f ( x) f ′ ( x) f ′′ ( x)
lim = lim = lim =….
x → a ϕ ( x) x → a ϕ ′ ( x) x → a ϕ ′′ ( x)
Застосовуючи правило Лопіталя, знайти границі функцій (2.2.100 − 2.2.114).

ln ( x 2 − 3)
Приклад 2.2.100. lim 2 .
x → 2 x + 3 x − 10
( )
Розв’язання. Позначимо f ( x ) = ln x 2 − 3 , ϕ ( x ) = x 2 + 3x − 10 , тоді
2x
f ′( x ) = 2 , ϕ ′( x ) = 2 x + 3 . Функції f ( x ) і ϕ ( x ) − неперервні і диференці-
x −3
f ′( x ) 4
йовні в околі точки x = 2 ; f ( x ) → 0 і ϕ ( x ) → 0 при x → 2 ; lim = , то-
x → 2 ϕ ′( x ) 7
f (x ) 4
му lim = .
x → 2 ϕ (x ) 7
Звичайно, що всі вказані перевірки роблять усно, тому скорочений
запис має вигляд lim 2

(
ln x 2 − 3  0 )
=   = lim
2x 4
= .
x → 2 x + 3x − 1  0  x → 2 2 x + 3 7
x − sinx
Приклад 2.2.101. A1 = lim .
x →∞ x
∞
Розв’язання. Дана границя − невизначеність типу  . За правилом
∞
1 − cosx
Лопіталя A1 = lim , тобто границі не існує. Оскільки границя відно-
x →∞ 1
шення похідних не існує, то правило Лопіталя в цьому випадку незастосов-
не.
Водночас, обчисливши границю безпосередньо, маємо
 sin x 
A1 = lim 1 −  = | sin x |≤ 1 = 1 .
x → ∞ x 
sin 3 x 2
Приклад 2.2.102. A2 = lim
(
x → 0 ln cos 2 x 2 − x
.
)
cos3x 2 → 1,
2
(
6 x cos 3x cos 2 x − x 2
)
A2 =   = lim
0
( )
= cos 2 x 2 − x → 1, =
0 x → 0
( 2
)
− sin 2 x − x ( 4 x − 1)
4 x − 1 → −1
= 6 lim
x
=  0  = застосуємо правило Лопіталя ще раз =
 
(
x →0 sin 2 x 2 − x
) 0
1
= 6 lim = −6 .
x →0 cos (2 x 2 − x ) (4 x − 1)
Зауваження. Треба комбінувати безпосередній спосіб знаходження

границі з правилом Лопіталя. Прийоми, одержані раніше, треба використо-

вувати і зараз, зокрема, нескінченно малі множники заміняти еквівалентни-
ми величинами.
Обчислимо дану границю ще раз:
sin 3 x 2 ~ 3 x 2 ,
A2 =   =
(2
) 2
(
 0  ln cos 2 x − x ~ cos 2 x − x − 1 ~ ) = lim
3x 2
=
0
~−
( 2
2x − x
2
) x →0
−
(
2
2x − x
2
)
2 2
x2
= −6 lim 2 = −6 .
x → 0 x (2 x − 1)2
Застосування правила Лопіталя виявилося непотрібним.
( 
)
ln(1 + 2 x ) e x − cos x  e x − 1
3
.
x →0 4 + x tg (2 x )(1 − cos x )
3
ln(1 + 2x) ~ 2x, e x −1 ~ x3 ,

3
0 3 3 1
A3 =   = 4 + x → 2, tg (2x) ~ (2x) , = lim
( )
2x ⋅ x3 e x − cos x
=
2
0 2 x→0 3 x
x2 8x
1 − cos x ~ 2
2
1 e x − cos x  0  1 e x + sin x 1
= lim =   = lim = .
4 x →0 x  0  4 x→0 1 4
x3 x 2
ex − − − x −1
Приклад 2.2.104. A4 = lim 6 2 .
x →0 x2
cos x + −1
2
Розв’язання. Тут будемо застосовувати правило Лопіталя багаторазово:
x2
ex − − x −1
0 2 0 ex − x −1  0 
A4 =   = lim =   = lim = =
 0  x → 0 − sin x + x  0  x → 0 1 − cos x  0 
e x −1  0  x
= lim =   = lim = 1 .
x →0 sin x  0  x →0 x
x m − 2m
Приклад 2.2.105. A5 = lim .
x→2 x n − 2n
0 mx m −1 m
A5 =   = lim n −1 = 2 m − n .
 0  x → 2 nx n
(Порівняйте це розв’язання з розв’язанням прикладу 2.1.18).
x + 2 − 3 x + 20
Приклад 2.2.106. A6 = lim 4
.
x →7 x+9 −2
1 − 1
2 x + 2 3 3 ( x + 20 )2 1 − 1
A6 =  0  = lim = 6 27 = 112 .
 0  x →7 1 1 1⋅1 27
4 4 ( x + 9 )3 4 8
(Порівняйте це розв’язання з розв’язанням прикладу 2.1.22).
Приклад 2.2.107. Порівняти функції log a x (a > 1) і a x (a > 1) з функ-
цією x b (b > 0 ) при x → +∞ .
Розв’язання. За правилом Лопіталя
log a x  ∞  1
lim =   = lim −
= 1 lim 1b = 0 .
x →+∞ x b  ∞  x →+∞ x ln a ⋅ bx b 1 b ln a x →+∞ x
Оскільки b > 0 , то знайдуться два послідовних натуральних числа n і
n + 1 , таких, що n ≤ b < n + 1 .
Застосуємо правило Лопіталя n раз:
A = lim a b =  ∞  = lim a ln
x x a=
x →+∞ x  ∞  x →+∞ bx b −1
=  0  = lim a ln ab − 2 =  ∞  = … = lim =  ∞  .
x 2 a x ln n a
−
 0  x →+∞ b(b − 1) x ∞ x →+∞ b(b − 1) (b − n + 1) x b n ∞
Очевидно, що 0 ≤ b − n < 1 . Якщо b − n = 0 , то A = ∞ . Якщо b − n > 0 ,
то ще раз застосуємо правило Лопіталя і одержимо
a n ln n +1 ax n +1−b
A = lim =∞.
x →+∞ b (b − 1) (b − n + 1)(b − n)
Висновок: при x → +∞ логарифмічна функція log a x (a > 1) зростає до

нескінченності повільніше, ніж степенева функція xb (b > 0 ) ; показникова
функція a x (a > 1) зростає швидше, ніж степенева функція x b (b > 0 ) .
Приклад 2.2.108. A7 = lim (1 − x) tg
π x .
x →1 
 2 
A7 = (0 ⋅ ∞) = lim 1 − x =  0  = lim 1 − x = lim −1 =2
x →1 1  0  x →1 ctg π x x →1
− 1 π π
tg π x 2 sin 2 π x 2
2 2
1 1 
Приклад 2.2.109. A8 = lim  e x  .
x →−0  x 
1
y= 1 ⇒ x= 1,
e  0  = lim ( ye y ) = ( ∞ ⋅ 0 ) =
x
A = lim = = x y
x →−0 x  0  y → −∞, якщо x → −0 y →−∞
y ∞ 1
= lim =   = lim = 0.
y → −∞ e − y  ∞  y → −∞ − e − y
Приклад 2.2.110. A9 = lim [(π − 2arctg x) ln x ].
x → +∞
π − 2 arctg x  0  −2
A9 = (0 ⋅ ∞) = lim =   = lim =
x→+∞ 1
ln x
 0  x→+∞ 1 + x 2  − 1 1 
 (
 )
 ln 2 x x 
1 1
2 2 2 ln x ⋅ + 2
x ln x  ∞  ln x + 2 ln x  ∞  x x=
= 2 lim =   = 2 lim =   = lim
x → +∞ 1 + x 2
∞ x → +∞ 2x  ∞  x → +∞ 1
ln x + 1  ∞  1
= 2 lim =   = 2 lim = 0 .
x → +∞ x ∞ x → +∞ x
 1 1 
Приклад 2.2.111. A10 = lim  − .
x →1 ln x x − 1
1
1−
x − 1 − ln x  0  x
A10 = (∞ − ∞) = lim =   = lim =
x →1 ( x − 1) ln x  0  x →1 ln x + 1 − 1
x
x −1 0 1 1
= lim =   = lim = .
x →1 x ln x + x − 1  0  x →1 ln x + 2 2
 x π 
Приклад 2.2.112. A11 = lim  −  .
π  ctg x 2 cos x 
x→
2
2 x sin x − π  0  2 sin x + 2 x cos x
A11 = (∞ − ∞ ) = lim =   = lim = −1 .
x→
π 2 cos x  0  x→π − 2 sin x
2 2
Приклад 2.2.113. A12 = lim (sin x )tg x .

π
x→
2
lim ( tg x ln sin x )
( )= e
π
x→
∞
A12 = 1 2 ;
lim (tg x ln sin x ) = (∞ ⋅ 0 ) = lim

ln sin x  0 
=   = lim
cos x − sin 2 x
=
( )
x→
π
x→
π ctg x  0  x → π sin x
2 2 2
= − lim (sin x cos x ) = 0;
π
x→
2
A12 = e 0 = 1 .
2.2.5. ПОХІДНІ ТА ДИФЕРЕНЦІАЛИ ВИЩИХ ПОРЯДКІВ 245
1
ln (e x −1)
Приклад 2.2.114. A13 = lim x .
x →0
 1 
lim  ln x
A13 = ( 00 = e  ln (e −1)  ;
)
x →0 x
lim
ln x
x → 0 ln (e x − 1)
=
∞
()
= lim
ex −1
∞ x →0 xe x
= lim
x →0
1 − e− x
x
= 1;
A13 = e1 = e .
2.2.5. Похідні та диференціали вищих порядків
1. Похідні вищих порядків і їх загальні властивості.
Означення 2.2.4. Нехай функція f ( x ) визначена на множині X і ди-
ференційовна на множині X 1 . Тоді на множині X 1 буде визначеною функція
f ′( x ), яка називається похідною функції f ( x ) (першою похідною функції
f ( x ) ).
Якщо функція f ′( x ) диференційовна на множині X 2 , то її похідна на-
зивається другою похідною функції f ( x ) і позначається
d2 f d2y
f ′′( x ) , , y ′′( x ),
.
dx 2 dx 2
Таким чином, друга похідна – це похідна від першої похідної:
′ d2 f d  df 
f ( x ) = ( f ( x )) ,
′′ ′ =  .
dx 2 dx  dx 
Продовжуючи ці міркування, одержимо: якщо похідна порядку n − 1
функції f ( x ) диференційовна на множині X n , то її похідна називається n -ю
похідною функції f ( x ) (похідною n -го порядку функції f ( x ) ) і позначається
dn f dny
f ( n) ( x ) , n
, y n (x ) , n
.
dx dx
Таким чином, n -та похідна − це похідна від ( n − 1 )-ї похідної:
f (x ) = f
(n)
(
( n −1) ′
)
dn f d  d ( n −1) f 
(x ) , або n =  n −1  .
dx dx  dx 
Для областей визначення похідних справедливе
X ⊇ X1 ⊇ X 2 ⊇ … ⊇ X n .
Якщо функція f ( x ) має похідну n -го порядку на інтервалі (a; b ) , то
кажуть, що функція f ( x ) диференційовна n раз на цьому інтервалі. Якщо,
крім того, f ( n) ( x ) − неперервна функція на інтервалі (a; b ) , то функцію f ( x )
називають функцією класу C n і позначають f ( x )∈ C n .
Функція f ( x ) − нескінченно диференційовна на інтервалі (a; b ) , якщо
для кожного n ∈ N вона має на інтервалі (a; b ) похідну n -го порядку. В цьо-
му випадку функцію f ( x ) називають функцією класу C ∞ і позначають

f ( x )∈ C ∞ .
Загальні властивості похідної n -го порядку:
d m  d n f  d m + n f
1) = (2.2.37)
dx m  dx n  dx m + n
(припускається, що функція f ( x ) диференційовна m + n раз);
2) якщо функція f ( x ) n раз диференційовна на інтервалі (a; b ) , то
функції f ( x ) , f ′( x ),…, f ( n −1) ( x ) неперервні на (a; b ) ;
3) (u + v )(n ) = u (n ) + v (n ) ; (2.2.38)
4) (cu )(n ) = cu (n ) ( c – стала); (2.2.39)
′
5) ( uv) = u(n)v + Cn1u(n−1)v′ + Cn2u(n−2)v′′ +…+ Cn2u′′v(n−2) + Cn1uv
′ (n−1) + uv(n) (2.2.40)
( u , v − функції, диференційовні n раз).
Формула (2.2.40) називається формулою Лейбніца.
2. Кратне диференціювання функцій, заданих явно. Загальні фор-
мули для похідних n -го порядку.
Таблиця похідних n -го порядку для деяких елементарних функцій:
 0, якщо m < n,
xm( )
( n ) 
= m!, якщо m = n, (2.2.41)
m(m − 1)…(m − n + 1), якщо m > n; m, n ∈ N ;

(xα )( ) = α (α − 1)(α − 2)…(α − n + 1)xα
n −n
, n∈ N , α ∈ R ; (2.2.42)
(e )( ) = e , (e )( ) = a e , (a )( ) = a
x n x ax n n ax x n x
ln n a , a > 0 ; (2.2.43)
(sin x )(n ) = sin x + n π  , (sin ax )(n ) = a n sin ax + n π  ; (2.2.44)
 2  2
(cos x )(n ) = cos x + n π , (cos ax )(n ) = a n cos ax + n π  ; (2.2.45)

 2  2
(n )
1 n!
  = (− 1)n ; (2.2.46)
 x x n +1
(n )
 1  n!
  = (− 1)n ; (2.2.47)
 x+ a (x + a )n +1
(n )
 1  n!
  = ; (2.2.48)
a − x (a − x )n +1
(n )
 1  n!
  = (− 1)n a n ; (2.2.49)
 ax + b  (ax + b )n +1
(ln x )(n ) = (− 1)n −1 (n −n1)! ; (2.2.50)
x
(n − 1)! ;
(ln (1 + x))(n) = (−1)n −1 (2.2.51)
(1 + x)n
(n − 1)! ;
(ln (1 − x))(n) = − (2.2.52)
(1 − x)n
(n − 1)! ;
(ln (ax + b))(n) = (−1)n −1 a n (2.2.53)
(ax + b)n
(n )
 1  a n (2n − 1)!!
  = (−1) n . (2.2.54)
 ax + b  2 n
(ax + b ) 2 n +1
Приклад 2.2.115. Знайти похідну 2-го порядку функції
y=
(
x 1 + 3 1 − x2 ).
1 − x2
x
Розв′язання. Запишемо дану функцію у вигляді y = + 3x .
1 − x2
Знайдемо першу похідну:
x2
1 − x2 +
y′ = 1 − x2 + 3 = 1 − x2 + x2 + 3 = 1
+ 3.
1 − x2
(1 − x 2 )3 (1 − ) x2
3
Диференціюючи першу похідну, одержимо другу похідну:

−2 x
y ′′ = ( y ′ )′ = −
3 3x
= .
2
(1 − x )
2 5
(1 − x )
2 5
Приклад 2.2.116. Знайти похідну 2-го порядку функції

( )
y = ln x + x 2 + 1 .
1  2x  x + x2 + 1 1
y′ = 1 + = = ;
x + x2 + 1
 
 2 x2 + 1  x + x2 + 1 x2 + 1 ( ) x2 + 1
′ 2x x
y′′ = ( y′) = − =− .
2 ( x2 + 1)
3
( x2 + 1)
3
x5
Приклад 2.2.117. Знайти похідну 2-го порядку функції y = в
(x − 1)4
точці x = 5 .
Розв′язання. Для знаходження y ′ застосуємо логарифмічне диферен-
ціювання:
y′ 5 4 x−5
ln y = 5 ln x − 4 ln( x − 1) ; = − = ;
y x x − 1 x( x − 1)
x5 x−5 x 4 ( x − 5)
y′ = = .
(x − 1)4 x(x − 1)4 (x − 1)5
Для знаходження y′′ знову застосуємо логарифмічне диференціюван-
ня:
ln y ′ = 4 ln x + ln( x − 5) − 5 ln( x − 1) ;
y′′ 4 1
= + −
2
(2 2
5 4 x − 6x + 5 + x − x − 5 x − 5x
= =
) 20 ( ;
)
y′ x x − 5 x −1 x( x −1)( x − 5) x( x −1)( x − 5)
x 4 ( x − 5) 20 20 x 3
y ′′ = = .
(x − 1)5 x( x − 1)( x − 5) ( x − 1)6
20 ⋅ 53 625
Далі знаходимо y ′′(5) = = .
46 1024
Приклад 2.2.118. Визначити, чи задовольняє функція
y = ( A cos3x + B sin3x) e рівнянню y ′′ + 2 y ′ + 10 y = 0 .
−x
Розв′язання. Знайдемо похідні:

y ′ = (− 3 A sin 3 x + 3B cos 3 x )e − x − ( A cos 3 x + B sin 3 x )e − x =
= [(− 3 A − B )sin 3 x + (3 B − A )cos 3 x ]e − x ;
y ′′ = [(− 9 A − 3 B ) cos 3 x + (− 9 B + 3 A ) sin 3 x ]e − x −
− [(− 3 A − B )sin 3 x + (3 B − A )cos 3 x ]e − x =
= [(− 8 A − 6 B )cos 3 x + (6 A − 8 B )sin 3 x ]e − x .
Значення y , y ′ , y′′ підставимо в дане рівняння і скоротимо на e − x , в
результаті одержимо
(− 8 A − 6 B )cos 3x + (6 A − 8B )sin 3x + (6 B − 2 A)cos 3x +
+ (− 6 A − 2 B )sin 3 x + 10 A cos 3 x + 10 B sin 3 x = 0 ,
(− 8 A − 6 B + 6 B − 2 A + 10 A)cos 3x + (6 A − 8B − 6 A − 2 B + 10 B )sin 3x = 0 ,
0 ⋅ cos 3 x + 0 ⋅ sin 3 x = 0 .
Одержано істинну рівність. Отже, дана функція задовольняє рівнянню.
Приклад 2.2.119. Знайти y′′ , вважаючи відомими u ′ , u ′′ , v′ , v′′ , якщо
v + 2u
y= .
u
v
Розв′язання. Запишемо функцію y в іншій формі: y = + 2 . Двічі ди-
u
ференціюємо останню рівність:
y′ =
uv′ − vu ′
, y ′′ =
(u ′v′ + uv′′ − v′u ′ − vu ′′ )u 2 2uu ′(uv′ − vu ′)
− =
u2 u4 u4
u 2 v′′ − uvu ′′ − 2uu ′v′ + 2vu ′ 2
= .
u3
Знайти похідні y (n ) ( x ) функцій (2.2.120 − 2.2.132).
Приклад 2.2.120. y = x 3 + x + e 3 x .
Розв′язання. Позначимо: u = x 3 + x , v = e3 x .
Знаходимо u ′ = 3x 2 + 1, u ′′ = 6 x , u ′′′ = 6 , u (4 ) = u (5 ) = … = 0 . За форму-
лою (2.2.43) v (n ) = 3n e 3 x . Отже, маємо: y (n ) = 3x 2 + 1 + 3e 3 x при n = 1 ;
y (n ) = 6 x + 32 e3 x при n = 2 ; y (n ) = 6 + 33 e 3 x при n = 3 ; y (n ) = 3n e 3 x при n ≥ 4 .
Приклад 2.2.121. y = a0 x n + a1 x n−1 + … + an−1 x + an .
Розв′язання. Скористаємося формулою (2.2.41): (a x )( ) = a n!;
0
n n
0
(a x )
k
n−k (n )
= 0 (k = 1, n ) , тому y (n ) = a0 n! .
Приклад 2.2.122. y = a0 x m + a1 x m−1 + … + am−1 x + am .
Розв′язання. Скористаємося формулою (2.2.41):
(a x )( ) = 0 при m − k < n ; (a x )( ) = a n! при m − k = n ;
k
m−k n
k
m−k n
k
(a x )( ) = a (m − k )(m − k − 1)…(m − k − n + 1)x при m − k > n .

k
m−k n
k
m−k −n
Тому маємо: якщо m < n , то y (n ) = 0 ; якщо m = n , то y (n ) = a0 m! ; якщо

m > n , то y ( n ) = a0 m ( m − 1)…( m − n + 1) x m − n + a1 ( m − 1)( m − 2 )… ×
× ( m − n ) x m − n −1 + … + ak ( m − k )( m − k − 1)…( m − k − n + 1) x m − k − n + … + am − n n! .
1+ x
Приклад 2.2.123. y = .
1− x
Розв′язання. Перетворимо функцію:
2 + ( x − 1) 2
y=− =− − 1.
x −1 x −1
Скористаємося формулою (2.2.47):
n +1 2n ! 2n!
y (n) = (−1) n +1
= n +1
.
( )
x − 1 ( )
1 − x
ax + b
Приклад 2.2.124. y = .
cx + d
Розв′язання. Виділимо цілу частину даної дробово-лінійної функції:
a ad
( cx + d ) + b −
c = bc − ad 1 + a .
y= c
cx + d c cx + d c
Тепер скористаємося формулою (2.2.49):
n (bc − ad ) c
n −1n!
bc − ad n n!
y ( n) = c (−1) ( )
n
n +1
= −1 n +1
.
c ( cx + d ) ( cx + d )
x
Приклад 2.2.125. y = .
− 4 x − 12
x2
Розв′язання. Подамо функцію у вигляді суми елементарних дробів:
x x A B
= = + .
x 2 − 4 x − 12 ( x + 2)( x − 6) x + 2 x − 6
x = −2 −2 = −8 A, 1
A= ,
Звідси x = A( x − 6 ) + B( x + 2 ) , 4
3
x=6 6 = 8 B, B= .
4
Таким чином, y =
1 1
+
4 x+2 x−6 ( 3
. )
Тепер скористаємося формулою (2.2.47):
1 n  1 3 
y (n) = (−1) n! +
 ( x + 2) n +1 ( x − 6) n +1 
.
4
 
2
3 − 2x
Приклад 2.2.126. y = 2 .
2 x + 3x − 2
Розв′язання. Спочатку виділимо цілу частину дробу, а потім повтори-
мо алгоритм розв’язання прикладу 2.2.125:
− 2x2 + 3 2 x 2 + 3x − 2
3x + 1
− 2 x 2 − 3x + 2 − 1 ; y= 2 − 1;
2 x + 3x − 2
3x + 1
3x 2 + 1 3x + 1 A B
= = + ; 3 x + 1 = A(2 x − 1) + B ( x + 2 ) ;
2 x + 3 x − 2 ( x + 2)(2 x − 1) x + 2 2 x − 1
2
x = −2 −5 = −5 A, A = 1,
1 1
1 5 5 y= + − 1.
x= = B, B = 1; x + 2 2x − 1
2 2 2
Скористаємося формулами (2.2.47) і (2.2.49):
n  1 2n 
y (n) = (−1) n! +
 ( x + 2) n +1 (2 x − 1)n +1 
.
 
Приклад 2.2.127. Довести формулу (2.2.54):
( n)
 1  n an (2n − 1) !! .
  = ( − 1) n
 ax + b  2 2 n +1
ax + b( )
1
Розв′язання. Послідовно знаходимо похідні функції y = :
ax + b
1 a
y′ = − ;
2
(ax + b) 3
13 a2
y′′ = ;
22
(ax + b) 5
135 a3 a3 5!!
= (−1)
3
y′′′ = − ;
222 23
(ax + b) 7
(ax + b) 7
…………………………………………
na
y ( n ) = ( −1) n
n ( 2n − 1)!! .
2 ( ax + b ) 2 n +1
1
Приклад 2.2.128. y = .
1 − 2x
Розв′язання. Одразу скористаємося формулою (2.2.54):
n ( −2 ) ( 2n − 1)!! = ( 2n − 1)!! .
n
( n)
y = ( −1)
2n (1 − 2 x )2n +1 (1 − 2 x )2n +1
Приклад 2.2.129. Довести формулу (2.2.53):
(n − 1) ! .
(ln (ax + b))(n) = (−1)n −1 a n
(ax + b)n
Розв′язання. Позначимо y = ln(ax + b ) . Послідовно знаходимо похідні:
a
y′ = ;
(ax + b)
a2
y′′ = − ;
(ax + b)2
1⋅ 2
y′′′ = a 3 ;
(ax + b)3
1⋅ 2 ⋅ 3 3 4 ( n − 1) !
y (4) = − a 4 = ( − 1) a ;
(ax + b)4 (ax + b)4
…………………………………………
n −1
y (n) = (−1) a n
(n − 1) ! .
(ax + b)n
π
Приклад 2.2.130. Довести формулу (2.2.44): (sin x)( ) = sin x + n .
n
2 ( )
y = sin x ,
( π2 ) ,
y′ = cos x = sin x +
y′′ = cos ( x + ) = sin ( x + ) +  = sin ( x + 2 ) ,

π π π π
2  2 2  2
y′′′ = cos ( x + 2 ) = sin ( x + 2 ) +  = sin ( x + 3 ) , ...,
π π π π
2 
 2 2 2
y = sin ( x + n ) .
( n) π
2
Приклад 2.2.131. y = sin ax sin bx .
1
Розв’язання. Перетворимо функцію: y = (cos(a − b )x − cos(a + b )x ) .
2
1  π  π 
y (n ) = (a − b )n cos  (a − b )x + n  − (a + b )n cos (a + b )x + n   =
2  2  2 
=
(a − b )n  π  (a + b )n
cos (a −b )x+ n −
 π
cos (a + b )x + n .
   
2  2 2  2
Приклад 2.2.132. y = cos 4 x .
Розв′язання. Перетворимо функцію
( )
2
 1 + cos 2 x 
2 2
y = cos x =   =
 2 
1 1 1 1 1 1 3 1 1
= + cos 2 x + cos 2 2 x = + cos 2 x + (1 + cos 4 x) = + cos 2 x + cos 4 x .
4 2 4 4 2 8 8 2 8
1  π 1  π
y (n ) = 2 n cos  2 x + n  + 4 n cos  4 x + n  =
2  2 8  2
 π 1  π
= 2 n −1 cos 2 x + n  + 4 n −1 cos 4 x + n  .
 2 2  2
Знайти похідні n -го порядку функцій (2.2.133, 2.2.134).
Приклад 2.2.133. y = (3 − 2 x )2 e 2 − 3 x .
Розв′язання. Перепишемо функцію у вигляді
(
y = e 2 − 3 x 9 − 12 x + 4 x 2 . )
Позначимо u = e 2 − 3 x , v = 9 − 12 x + 4 x 2 і скористаємося формулою Лей-
бніца: y (n ) = u (n )v + C n1u (n −1)v′ + C n2u (n − 2 )v′′ . Оскільки v′′′ = v (4 ) = … = 0 , то реш-
та доданків дорівнює нулю, і їх не пишемо. Таким чином,
( )
y (n ) = (− 3)n e 2 − 3 x 9 − 12 x + 4 x 2 + n(− 3)n −1 e 2 − 3 x (− 12 + 8 x ) +
n(n − 1)
+
2
(
(− 3)n − 2 e2−3 x ⋅ 8 = (− 3)n − 2 e2−3 x 36 x 2 − 12(9 + 2n )x + 81 + 32n + 4n2 . )
x2
Приклад 2.2.134. y = .
1 − 2x
1
Розв′язання. Запишемо функцію у вигляді y = x 2 . Позначимо
1 − 2x
1
u= , v = x 2 і застосуємо формулу Лейбніца: y (n ) = u (n )v + Cn1u (n −1)v′ +
1 − 2x
+ Cn2u (n − 2 )v′′ . Оскільки v′′′ = v (4 ) = … = 0 , то решта доданків у формулі відсут-
ня. Скориставшись формулою (2.2.54), одержимо
n −1
n ( −2 ) ( 2n − 1)!! 2 n −1 ( −2 ) ( 2n − 3)!!
n
( n)
y = ( −1) x + n ( −1) n −1
2x +
2n (1 − 2 x ) 2 n +1 2 (1 − 2 x ) 2 n −1
n−2
n ( n − 1) ( −2 ) ( 2n − 5)!! 2 =
+ ( −1)n − 2 n − 2
2 2 (1 − 2 x )2n −3
( 2n − 5)!!  ( 2n − 3)( 2n − 1) x 2 + 2n ( 2n − 3) x + n n − 1  =
= 
2 n −3 
( ) 
(1 − 2 x )  (1 − 2 x ) 2
1 − 2 x 
2n − 5)!! ( 4n − 8n + 3) x + ( 4n − 6n)( x − 2x ) + ( n − n)(1− 4x + 4x )
2 2 2 2 2 2
=
( =
(1− 2x) 2n−3
(1 − 2x ) 2
3 x 2 − 2nx + n 2 − n
= ( 2n − 5 )!! .
2 n +1
(1 − 2 x )
Обчислити в заданій точці похідну вказаного порядку (2.2.135 −
2.2.137).
x2
Приклад 2.2.135. y = , n = 8, x = 0.
1− x
Розв'язання. Перетворимо функцію:
y=
x2
=−
(
x2 − 1 + 1
= −x − 1 −
) 1
.
1− x x −1 x −1
8! 8!
Тоді за формулою (2.2.47) одержимо y (8 ) = (− 1)9 = і
(x − 1) 9
(1 − x )9
y 8 (0 ) = 8!
Приклад 2.2.136. y = x 2 + 3x 3 , n = 5 , x = 1 .
Розв′язання. Перетворимо функцію: y = x 2 (1 + 3 x ) = x 1 + 3 x . В околі
точки x = 1 x = x , тому y = x 1 + 3 x . Позначимо u = 1 + 3x і v = x і засто-
суємо формулу Лейбніца: y (5 ) = u (5 )v + 5u (4 )v′ .
Оскільки v′′ = v′′′ = … = 0 , то решта доданків у формулі дорівнює нулю.
3
Знайдемо u ′ = . Тепер скористаємося формулою (2.2.54), вра-
2 1 + 3x
ховуючи, що u (4 ) = (u ′ )(3) і u (5 ) = (u ′ )(4 ) :
4 3
(5) 3 4 3 7!! 3 33 5!!
y = (− 1) 4 x + 5 (− 1) 3 ;
2 2 (1 + 3x ) 9 2 2 (1 + 3x )
7
(5) 35 7!! 34 5!! 34 5!!  3 7  34 ⋅ 3 ⋅ 5 19 95 ⋅ 35

y (1) = 5 9 − 5 4 7 = 4 7  − 5 = − 11
= − 14 .
2 2 2 2 2 2 24  2 8 2
( )
Приклад 2.2.137. y = x 2 − 2 x cos 3x , n = 101 , x = 1 .
Розв′язання. Перепишемо функцію у вигляді y = cos 3 x x 2 − 2 x . По- ( )
значимо u = cos 3 x , v = x 2 − 2 x і, враховуючи, що v′′′ = v (4 ) = … = 0 , запишемо
формулу Лейбніца (див. формулу (2.2.45)):
101⋅100 (99)
y (101) = u (101)v + 101u (100)v′ + u v′′ =
2
 π
2
( )  π
= 3101 cos 3x + 101  x 2 − 2 x + 101⋅ 3100 cos 3x + 100 (2 x − 2) +
  2
π
( )
+5050 ⋅ 2 ⋅ 399 cos  3x + 99  = 399 9 x 2 − 2 x ( − sin 3 x ) + 303 ( 2 x − 2 ) cos3 x +
 2
+ 10100 ⋅ 399 sin 3 x ;]
y (101) (1) = 399 (9 sin 3 + 10100 sin 3) = 10109 ⋅ 399 sin 3 .
3. Кратне диференціювання функцій, заданих неявно.
Нехай треба знайти другу похідну y′′ функції y = y ( x ) , заданої неявно
рівнянням F ( x, y ) = 0 .
Для знаходження y′′ через x і y складаємо систему:
d d
F ( x, y ) = 0 , F ( x, y ) = F1 ( x, y, y′) = 0 , F1 ( x, y, y ′ ) = F2 ( x, y, y ′, y ′′ ) = 0 ,
dx dx
або інакше: вихідне рівняння двічі диференціюємо за змінною x і з одержа-
ної системи знаходимо y′′ через x і y .
Аналогічно знаходяться похідні більш високого порядку.
Для функцій y = y ( x ) , заданих неявно, знайти y′′ (2.2.138, 2.2.139).
x2 y 2
Приклад 2.2.138. + = 1 (1) .
a2 b2
Розв′язання. Послідовним диференціюванням одержимо:
2 x 2 yy′ ′ b2 x
+ = 0 ⇒ y = − (2) ,
a2 b2 a2 y
1 y′2 yy′′ ′′
a 2 y′ 2 + b 2
+ + = 0 ⇒ y = − (3) .
a 2 b2 b2 a2 y
Підставимо (2) в (3):
b4 x2 x2 y 2
a2 4 2 + b2 2 b2 x2 + a2 y 2 4 2 + 2
a y b b a b = − b4 1 .
y′′ = − = − = −
a2 y a2 a2 y3 a2 y3 a2 y3
Приклад 2.2.139. e x − y = x + y (1).
Розв’язання. Диференціюємо рівняння (1): e x − y (1 − y ′) = 1 + y ′ . Врахо-
вуючи рівняння (1), одержимо
(x + y )(1 − y′) = 1 + y′ (2) ⇒ y′ = x + y − 1 (3).
x + y +1
Диференціюємо рівняння (2):
1 − y′ 2
(1 + y′)(1 − y′) + ( x + y)(− y′′) = y′′ ⇒ y′′ = (4).
x + y +1
Підставимо (3) в (4):
2
x + y − 1
1 − 
 x + y + 1  ( x + y + 1 − x − y + 1)( x + y + 1 + x + y − 1) = 4 ( x + y)
y′′ = = .
x + y +1 ( x + y + 1)3 ( x + y + 1)3
4. Кратне диференціювання функцій, заданих параметрично.

d2y
Нехай треба знайти другу похідну y ′′ = функції y = f ( x ) , заданої
dx 2
 x = ϕ (t ),
параметрично рівняннями 
 y = ψ (t ).
dy yt′ ψ t′
Знаходимо першу похідну: = = = ψ 1 (t ) (1).
dx xt′ ϕ t′
dy
Рівність (1) визначає першу похідну функції y = f ( x ) через пара-
dx
 x = ϕ (t ),
метр t . Додавши сюди рівняння x = ϕ (t ) , одержимо систему  dy що
 dx = ψ 1 (t ),
dy
визначає функцію = f ′( x ) як функцію аргументу x , задану параметрично.
dx
dy d2y
Знаходимо похідну від , тобто другу похідну 2
функції y = f ( x ) :
dx dx
 dy  ′
2  
d y  dx  t ψ 1′t
= = = ψ 2 (t ) .
dx 2 xt′ ϕt′
Дописавши сюди рівняння x = ϕ ( x ) , одержимо параметричні рівняння
 x = ϕ (t ),
d2y  2
для другої похідної = f ′′( x ) : d y
dx 2  dx 2 = ψ 2 (t ).
Аналогічно знаходять похідні більш високого порядку.
d2y
Для функцій, заданих параметрично, знайти (2.2.140, 2.2.141).
dx 2
et
Приклад 2.2.140. x = , y = (t − 1)e t .
1+ t
 dy  ′
 
dy yt′ e t + (t − 1)e t 2 d y
2
 dx  t 2(1 + t ) (1 + t )3
= = = (1 + t ) ; = = =2 .
dx xt′ e t (1 + t ) − e t dx 2 xt′ te t te t
(1 + t )2 (1 + t )2
1
Приклад 2.2.141. x = , y = tg t − t .
cos t
1
−1
dy yt′ cos 2 t 1 − cos 2 t sin 2 t
= = = = = sin t ;
dx xt′ sin t sin t sin t
cos 2 t
 dy  ′
 
d 2 y  dx  t cos t cos 3 t
= = = .
dx 2 xt′ sin t sin t
cos 2 t
Приклад 2.2.142. Для функції, заданої параметрично рівняннями
 x = a ch t , d3y
 знайти .
 y = a sh t , dx 3
 dy  ′ 1
2   − 2
dy yt′ a ch t d y  dx t sh t = − 1 ;
= = = cth t ; = =
dx xt′ a sh t dx 2 xt′ a sh t a sh 3t
d2y ′
  3 ch t
3  dx 2 
d y  t a sh 4t = 3 ch t .
= =
dx 3 xt′ a sh t a 2 sh 5t
2t − t 2
Приклад 2.2.143. Для функції, заданої рівняннями x= ,
t −1
t2 d2y
y= , знайти в точці (0; 4 ) .
t −1 dx 2
Розв’язання. Знайдемо, якому значенню параметра t відповідає точка
 2t − t 2
 = 0, t ∈ {0, 2},
(0; 4 ) :  2 t − 1 ⇒ ⇒ t = 2.
 t  t ∈ {2}
 t − 1 = 4
Тоді
2t (t − 1) − t 2
dy yt′
= =
(t − 1)2
= 2
t 2 − 2t
= −1 + 2
2
,
dx xt′ (2 − 2t )(t − 1) − 2t + t 2
− t + 2t − 2 t − 2t + 2
(t − 1)2
 dy  ′ − 2(2t − 2 )
2  
d y  dx  t
= =
(
t 2 − 2t + 2
2
)  t −1  d y
= 4 2
3
 ,
2 3
1 1
= 4  = .
dx 2 xt′ − t 2 + 2t − 2  t − 2t + 2  dx 2 t =2 2 2
(t − 1)
2
5. Задачі на фізичний зміст другої похідної.

ds
Якщо s = s(t ) − закон руху точки по прямій, то v = v(t ) = − її швид-
dt
dv d 2 s
кість, а a = a(t ) = = 2 – прискорення в момент часу t .
dt dt
5
Приклад 2.2.144. Точка рухається за законом s (t ) = 2t 2 + t 3 ( s вимі-
3
рюється в метрах, t − в секундах). Знайти її прискорення через 5 с після по-
чатку руху.
Розв’язання. Прискорення точки в момент часу t дорівнює
d 2s
a(t ) = 2 = 4 + 10t , а при t = 5 одержимо a(5) = 54 м/с2.
dt
Приклад 2.2.145. Одна точка рухається за законом s1 (t ) =
t2 1 2
= t + + t + , друга − за законом s2 (t ) = t 3 + 3t 2 − 5t ( s1 , s2 вимірюються в
3
2 2 3
метрах, t − в секундах). Знайти прискорення точок у той момент, коли їх
швидкості рівні.
Розв’язання. Знайдемо швидкості руху точок:
ds ds
v1 (t ) = 1 = 3t 2 + t + 1 , v2 (t ) = 2 = 2t 2 + 6t − 5 .
dt dt
Прирівнюючи v1 (t ) і v2 (t ), знайдемо, в який момент швидкості рівні:
3t 2 + t + 1 = 2t 2 + 6t − 5 , t 2 − 5t + 6 = 0 , t1 = 2 , t 2 = 3 .
d 2 s1
Знайдемо прискорення руху точок: a1 (t ) = = 6t + 1, a 2 (t ) =
dt 2
d 2 s2
= 2 = 4t + 6 . Таким чином, при t = 2 a1 (2 ) = 13 м/с2 і a2 (2 ) = 14 м/с2, при
dt
t = 3 a1 (3) = 19 м/с2 і a2 (3) = 18 м/с2.
Приклад 2.2.146. Знайти величину сили, що діє на точку масою
m = 0,1 , в момент часу t = 3 , якщо точка рухається за законом s (t ) = t 2 − 4t 4
( m , s , t задані в одиницях CI ).
Розв’язання. Знайдемо прискорення точки в момент часу t :
2
d s
a = 2 = 2 − 48t 2 .
dt
Величина сили, що діє на точку, в момент t дорівнює
( )
F = |ma| = m 2 − 48t 2 . При t = 3 одержимо F t=3 = m 2 − 48t 2 t=3 = ( )
= 0,1(2 − 48 ⋅ 9 ) = 43 Н.
6. Диференціали вищих порядків.
Означення 2.2.5. Якщо функція f (x) визначена на множині X і ди-
ференційовна на множині X 1 , то для неї існує диференціал (назвемо його

першим диференціалом): df ( x ) = f ′( x )∆x .
Перший диференціал є функцією аргументів x і ∆x , а якщо вважати
приріст ∆x сталим, то диференціал стає функцією однієї змінної x . Якщо ця
функція диференційовна на множині X 2 , то від неї можна взяти диференці-
ал, який називається другим диференціалом функції f ( x ) і позначається
d 2 f (x ):
d 2 f ( x ) = d ( f ′( x )∆x ) = ∆xd ( f ′( x )) = ∆xf ′′( x )∆x = f ′′( x )∆x 2 ;
d 2 f ( x ) = f ′′( x )∆x 2 .
Таким чином, другий диференціал − це диференціал від першого ди-
ференціала:
d 2 f ( x ) = d (df ( x )) .
Продовжуючи диференціювання, одержимо: якщо ( n − 1 )-й диферен-
ціал d n −1 f ( x ) функції f ( x ) диференційовний на множині X n , то його дифе-
ренціал називається n -м диференціалом функції f ( x ) (диференціалом n -го
порядку функції f ( x ) ) і позначається
d n f (x ), d n f , d n y .
Таким чином, n -й диференціал − це диференціал від ( n − 1 )-го дифе-
ренціала:
d n f = d d n −1 f . ( )
Для n -го диференціала справедливе d n f = f (n ) ( x )∆x n .
Якщо x − незалежна змінна, то dx = ∆x , тоді
df = f ′( x )dx , d 2 f = f ′′( x )dx 2 , ..., d n f = f (n ) ( x )dx n .
( n) ( n) dn f
З формули d f = f ( x )dx випливає, що f ( x ) = n , тобто символ
n n
dx
n
d f
, застосований для позначення похідної, можна розглядати як відно-
dx n
шення диференціалів.
Якщо для функції f ( x ) на якійсь множині існує похідна f (n ) ( x ) , то на
цій множині для неї існує диференціал d n f ( x ) .
Загальні властивості диференціала n -го порядку:
( )
d m d n f = d m+n f ; (2.2.55)
d n (u + v ) = d n u + d n v ; (2.2.56)
d n (cu ) = cd n u (2.2.57)
(u , v − функції, диференційовні n раз; c − стала).
Зауважимо, що диференціали вищих порядків (n ≥ 2 ) не зберігають
своєї форми (тобто не мають інваріантності форми), наприклад: для незале-
жної змінної x d 2 f = f ′′( x )dx 2 , а для залежної змінної x = x(t ) другий дифе-
ренціал має вигляд d 2 f = f ′′( x )dx 2 + f ′( x )d 2 x . Якщо x = x(t ) = at + b

( a , b ∈ R ), то інваріантність форми диференціалів вищого порядку зберіга-
ється.
Приклад 2.2.147. Знайти загальний вигляд диференціала третього по-
рядку функції y = f ( x ) для випадків: 1) x − незалежна змінна; 2) x = x(t ) −
функція аргументу t (вважається, що x(t ) − тричі диференційовна функція).
1. d 3 y = f ′′′( x )dx 3 (1).
2. Оскільки перший диференціал зберігає свою форму, то
dy = f ′( x )dx . Далі знаходимо:
d 2 ( y ) = d ( dy ) = d ( f ′ ( x ) dx ) = d ( f ′ ( x ) ) dx + f ′ ( x ) d ( dx ) = f ′′ ( x ) dx 2 + f ′ ( x ) d 2 x ;
( ) ( ) ( ) (
d 3 y = d d 2 y = d f ′′ ( x ) dx 2 + f ′ ( x ) d 2 x = d f ′′ ( x ) dx 2 + d f ′ ( x ) d 2 x = )
= d ( f ′′ ( x ) ) dx 2 + f ′′ ( x ) d ( dx 2 ) + d ( f ′ ( x ) ) d 2 x + f ′ ( x ) d ( d 2 x ) =
= f ′′′ ( x) dx3 + 2 f ′′ ( x) dxd 2 x + f ′′ ( x) dxd 2 x + f ′ ( x) d 3 x =
= f ′′′ ( x) dx3 + 3 f ′′ ( x) dxd 2 x + f ′ ( x) d 3 x .
Якщо x − незалежна змінна, то dx = ∆x − величина стала, і тому
d x = d 3 x = 0 , тобто знову одержимо формулу (1).
2
Приклад 2.2.148. Знайти другий диференціал функції

( )
y = x 2 + x + 1 e− x .
Розв’язання. Оскільки d 2 y = y′′dx 2 , то задача зводиться до знаходжен-
ня y′′ :
( ) ( )
y′ = (2 x + 1) e − x − x 2 + x + 1 e− x = − x 2 + x e− x ;
y′′ = (− 2 x + 1) e − (− x + x ) e = (x − 3x + 1) e
−x 2 −x 2 −x
;
d y = (x − 3x + 1) e dx .
2 2 −x 2
Приклад 2.2.149. Знайти другий диференціал функції y = x3 ( x − 5)2 в

точці x = −3 .
Розв′язання. Оскільки d 2 y = y ′′(− 3)dx 2 , то задача зводиться до

x = −3
знаходження другої похідної y′′ функції в точці x = −3 :
2 y′ 1 2 1 5x − 15 5 x − 3
ln y = ln x + ln( x − 5) ; = + = = ;
3 y x 3 x − 5 3x( x − 5) 3 x( x − 5)
5 x−3 5 x−3 5 1
y ′ = x3 ( x − 5)2 = 3 ; ln y ′ = ln + ln( x − 3) − ln( x − 5) ;
3 x( x − 5) 3 x − 5 3 3
y′′ 1 1 1 2 x − 12 2 x−6
= − = = ;
y′ x − 3 3 x − 5 3( x − 3)( x − 5) 3 ( x − 3)( x − 5)
5 2 x−3 x−6 10 x − 6
y′′ = = ;
3 3 x − 5 ( x − 3)( x − 5) 9 3
3
( x − 5) 4
10 x−6 10 −9 2 5 2
d2y = dx 2 = dx = − dx .
x = −3 9 3
( x − 5)4 x = −3 9 24 8
Приклад 2.2.150. Знайти диференціал восьмого порядку функції

( )
y = 2 x 2 + 1 sh 2 x в точці x = 0 .
Розв′язання. Оскільки d 8 y = y (8) (0) dx8 , то треба знайти y (8 ) ( x ) у
x =0
( )
точці x = 0 . Знайдемо y = sh x 2 x + 1 , позначимо u = sh 2 x , v = 2 x 2 + 1 , тоді
2 2
8 ⋅ 7 (6) ′′
y (8) = u (8) v + 8u (7) v′ + u v . Оскільки v′′′ = v (4) = … = 0 , то решта доданків
1⋅ 2
дорівнює нулю, і їх не пишемо.
Тепер знаходимо похідні множника u :
u ′ = 2sh x ch x = sh 2 x , u′′ = 2ch 2 x , u′′′ = 4sh 2 x , … ,
u (6) = 25 ch 2 x , u (7 ) = 26 sh 2 x , u (8) = 2 7 ch 2 x ;
v = 2 x 2 + 1 , v′ = 4 x , v′′ = 4 ;
( )
y (8 ) = 2 7 ch 2 x 2 x 2 + 1 + 8 ⋅ 2 6 sh 2 x ⋅ 4 x + 28 ⋅ 2 5 ch 2 x ⋅ 4 =
= 27 2
((2 x + 1)ch 2 x + 16 x sh 2 x + 28ch 2 x ).
В результаті одержуємо
y (8 ) = 27 ⋅ (1 + 28) = 29 ⋅ 27 , d 8 y = 29 ⋅ 27 dx8 .
x =0 x =0
Приклад 2.2.151. Для функції y = sin z , де z = e x і x = t 2 , виразити
d 2 y через: а) z і dz ; б) x і dx ; в) t і dt .
Розв′язання. Відповідно до умови маємо:
а) dy = cos zdz , d 2 y = d (cos zdz ) = − sin zdz 2 + cos z d 2 z (1);
( )
б) dz = e x dx , d 2 z = d e x dx = e x dx 2 + e x d 2 x ; вирази для z , dz і d 2 z
підставимо в (1):
(
d 2 y = − sin e x ⋅ e 2 x dx 2 + cos e x e x dx 2 + e x d 2 x = )
( )
= e x cos e x − e x sin e x dx 2 + e x cos e x d 2 x (2);
в) dx = 2tdt , d 2 x = 2dt 2 ; вирази для x , dx і d 2 x підставимо в (2):
d 2 y = e t  cos e t − e t sin e t 4t 2 dt 2 + e t cos e t ⋅ 2dt 2 =
2 2 2 2 2 2
 

( 2
)
= et  4t 2 + 2 cos et − 4t 2et sin et  dt 2 (3).
2 2 2

Формула (1) дає вираз dy через z і dz , (2) − x і dx , (3) − t і dt .
Приклад 2.2.152. Знайти d 2 y функції y = u 2 + v 2 , вважаючи відо-
мими du , d 2u , dv , d 2v .
dy = d u 2 + v 2 =
1
2 2
(
d u2 + v2 =)
2 u +v
1 udu + vdv
= (2udu + 2vdv ) = ;
2 u2 + v 2 2 2
u +v
 udu + vdv 
d 2 y = d  =
2 2 
 u +v 
(du 2
)
+ ud 2u + dv 2 + vd 2 v u 2 + v 2 − (udu + vdv )
udu + vdv
= u2 + v2 =
u2 + v2
=
( )(
du 2 + ud 2u + dv 2 + vd 2v u 2 + v 2 − (udu + vdv)
2
) =
(u 2
+v 2 3
)
=
(
v 2 du 2 + u 2 dv 2 − 2uv du dv + u 2 + v 2 ud 2u + vd 2v )( )=
( )
3
u 2 + v2
(vdu − udv)2 + (u 2 + v 2 )(ud 2u + vd 2v)

= .
(u 2
+v )
2 3
Приклад 2.2.153. У точці (1; 1) знайти диференціал d 2 y функції

y = y ( x ) , заданої неявно рівнянням x 2 + 2 xy + y 2 − 4 x + 2 y − 2 = 0 (1).
Розв’язання. Беремо диференціал від обох частин рівняння (1):
2 xdx + 2 ydx + 2 xdy + 2 ydy − 4dx + 2dy = 0 ; ( x + y − 2 )dx + ( x + y + 1)dy = 0 (2).
Підставимо в (2) значення x = 1 і y = 1 : 4dy = 0 ⇒ dy = 0 (3).
Вираз (3) дає значення першого диференціала dy функції y = y ( x ) в
точці (1; 1) .
Беремо диференціал від обох частин рівняння (2), маючи на увазі, що
dx − стала величина для незалежної змінної x : (dx + dy )dx +
+ ( dx + dy ) dy + ( x + y + 1) d 2 y = 0 , (dx + dy )2 + ( x + y + 1)d 2 y = 0 (4). Підставимо
1
в (4) значення x = 1 , y = 1 і dy = 0 : dx 2 + 3d 2 y = 0 , d 2 y = − dx 2 .
3
Приклад 2.2.154. У точці (0; 4 ) знайти диференціал d 2 y функції
 x = t 3 + 3t − 4,
y = f ( x ) , заданої параметрично рівняннями  3 2
 y = t + 2t + t.
Розв’язання. Знайдемо, якому значенню параметра t відповідає точка
(0; 4 ) :
t 3 + 3t − 4 = 0,  t 3 + 3t − 4 = 0 (1),
3 ⇒ 
t + 2t + t = 4 t + 2t + t − 4 = 0 (2).
2 3 2
1 0 3 −4 2
Розв’яжемо (1): t1 = 1, , t + t + 4 = 0, D < 0, t ∈∅.
1 1 1 4 0
1 2 1 −4
Розв’яжемо (2): t1 = 1, , t 2 + 3t + 4 = 0 , D < 0 , t ∈ ∅ .
1 1 3 4 0
Таким чином, t1 = 1 − спільний корінь рівнянь (1) і (2), а точці (0; 4 )
відповідає параметр t = 1 .
Вираз для d 2 y : d 2 y = f ′′( x )dx 2 .
Задача зводиться до знаходження другої похідної f ′′( x ) функції
y = f ( x ) , заданої параметрично:
dy yt′ 3t 2 + 4t + 1 1 3t 2 + 4t + 1
f ′( x ) = = = = ;
dx xt′ 3t 2 + 3 3 t 2 +1
′
f ′′ ( x) = 2 = =
2
(
d 2 y ( f ′ ( x))t 1 (6t + 4) t + 1 − 2t 3t + 4t + 1
2
)=
( )
xt′
( )( )
2
dx 3 2
3 t +1 t +12
1 − 4t 2 + 4 4 t2 −1 4 1 1
= =− ; f ′′ ( x ) = ⋅ = ;
( ) ( )
3 3
9 t2 +1 9 t2 +1 t =1 9 8 18
1 2
d2y = f ′′( x ) dx 2 = dx .
(0 ; 4 ) t =1 18
2.2.6. Формула Тейлора і її застосування
1. Різні вигляди формули Тейлора і її залишкового члена.
Якщо функція f ( x ) диференційовна n + 1 раз в околі точки x = a , то
вона може бути подана у вигляді:
f ′(a ) f ′′(a ) f (n) (a )
f ( x ) = f (a ) + (x − a) + (x − a) + …+
2
(x − a)n + Rn (x) . (2.2.58)
1! 2! n!
Формула (2.2.58) називається формулою Тейлора n -го порядку для
функції f ( x ) . Кажуть також, що функція подана формулою Тейлора (розви-
нена за формулою Тейлора) в околі точки x = a (за степенями x − a ).
Багаточлен
f ′(a ) f ′′(a ) f (n) (a )
Pn ( x ) = f (a ) + (x − a) + (x − a) + …+
2
(x − a )n (2.2.59)
1! 2! n!
називається багаточленом Тейлора.
Доданок Rn ( x ) називається залишковим членом формули Тейлора.
Якщо записати наближену рівність f ( x ) ≈ Pn ( x ) , то Rn ( x ) являє собою
похибку від заміни функції її багаточленом Тейлора.
Точна рівність має вигляд f ( x ) = Pn ( x ) + Rn ( x ) .
2.2.6. ФОРМУЛА ТЕЙЛОРА І ЇЇ ЗАСТОСУВАННЯ 263
Різні вигляди залишкового члена:

− у формі Лагранжа
f (n +1) (c)
Rn ( x) = ( x − a)n +1 (a < c < x, a > c > x ) , (2.2.60)
(n + 1)!
або
f (n +1) (a + Θ ( x − a))
Rn ( x) = ( x − a)n +1 (0 < Θ < 1) ; (2.2.61)
(n + 1)!
− у формі Коші
f ( n +1) (a + Θ( x − a ))
Rn ( x ) = (1 − Θ )n (x − a )n +1 (0 < Θ < 1) ; (2.2.62)
n!
− у формі Пеано
( )
Rn ( x ) = o ( x − a )n . (2.2.63)
Прийнявши у формулі (2.2.58) a = 0 , одержимо
f ′ (0) f ′′ (0) 2 f ( n ) (0) n
f ( x) = f (0) + x+ x +…+ x + Rn ( x) . (2.2.64)
1! 2! n!
Функція f ( x ) розвинена за формулою Тейлора в околі точки x = 0 (за
степенями x ).
Формулу (2.2.64) ще називають формулою Маклорена.
Залишковий член формули Маклорена має вигляд:
− у формі Лагранжа
f ( n +1) (c ) n +1
Rn ( x ) = x (0 < c < x, 0 > c > x ) , (2.2.65)
(n + 1)!
або
f ( n +1) (Θx ) n +1
Rn ( x ) = x (0 < Θ < 1) ; (2.2.66)
(n + 1)!
− у формі Коші
f ( n +1) (Θx )
Rn ( x ) = (1 − Θ )n x n +1 (0 < Θ < 1) ; (2.2.67)
n!
− у формі Пеано
( )
Rn ( x ) = 0 x n . (2.2.68)
Замінивши у формулі (2.2.58) a на x , а x на x + ∆x , одержимо
f ′( x ) f ′′( x ) 2 f n (x ) k
f ( x + ∆x ) = f ( x ) + ∆x + ∆x + … + ∆x + Rn (∆x ). (2.2.69)
1! 2! n!
Враховуючи, що f ( x + ∆x ) − f ( x ) = ∆f , а f ( k ) ( x )∆x k = d k f (k = 1, n ) , ді-
станемо
df d 2 f dn f
∆f = + +…+ + Rn . (2.2.70)
1! 2! n!
Остання формула зручна тим, що вона має такий же вигляд для функ-
цій багатьох змінних.
2. Формули Тейлора для деяких елементарних функцій.

x x2 xn
x
e =1+ + +…+ + Rn ( x ), (2.2.71)
1! 2! n!
ec
де Rn ( x ) = x n +1 ;
(n + 1)!
2 n −1
x3 x5 n −1 x
sin x = x − + − … + (− 1) + R (x ) , (2.2.72)
3! 5! (2n − 1)! 2n
x 2 n +1
де R2 n ( x ) = (− 1) cos c
n
;
(2n + 1)!
x2 x4 n x
2n
cos x = 1 − + − … + (− 1) +R (x ) , (2.2.73)
2! 4! (2n )! 2n +1
x 2n + 2
де R2 n +1 ( x ) = (− 1)n +1 cos c ;
(2n + 2)!
(1 + x)α = 1 + α x + α (α −1) x 2 + …+ α (α −1)…(α − n + 1) x n + Rn (x) , (2.2.74)
1! 2! n!
α (α − 1)…(α − n )
де Rn ( x ) = (1 + c )α − n −1 x n +1 ;
(n + 1)!
x 2 x3 n−1 x
n
ln (1 + x ) = x − + − … + (− 1) + Rn ( x ) , (2.2.75)
2 3 n
де Rn ( x ) =
(− 1)n x n +1
;
(n + 1)(1 + c )n +1
2 n −1
x3 n−1 x
acrtg x = x − + … + (− 1) + R2 n ( x ) , (2.2.76)
3 2n − 1
( )
де R2 n ( x ) = o x 2n
і R2 n ( x ) <
x 2 n +1
2n + 1
, якщо x < 1 ;
ch x = 1 +
x2 x4
+
2! 4!
+…+
x 2n
(2n )!
(
+ o x 2 n +1 ; ) (2.2.77)
sh x = x +
x3 x5
+
3! 5!
+…+
x 2 n −1
(2n − 1)!
( )
+ o x 2n . (2.2.78)
Із формули (2.2.74) випливають такі формули:

1
= 1 − x + x 2 − … + (− 1)n x n + Rn ( x ), (2.2.79)
1+ x
де Rn ( x ) = (− 1)n +1 (1 + c )− n − 2 x n +1 ;
1
= 1 + x + x 2 + … + x n + Rn ( x ) , (2.2.80)
1− x
де Rn ( x ) = (1 − c )− n − 2 x n +1 .
В усіх формулах 0 < c < x (0 > c > x ).
3. Задачі на розвинення функцій за формулою Тейлора.

Деякі загальні прийоми:
( ) ( )
n n
1. Якщо f ( x) = ∑ ak ( x − a) + o ( x − a) і ϕ ( x) = ∑ bk ( x − a) + o ( x − a) ,
k n k n
k =0 k =0
то
( )
n
f ( x) + ϕ ( x) = ∑ (ak + bk )( x − a) + o ( x − a)
k n
(2.2.81)
k =0
і
( )
n
f ( x)ϕ ( x) = ∑ ck ( x − a) +o ( x − a) ,
k n
(2.2.82)
k =0
k
де ck = ∑ al bk −l .
l =0
n
2. Якщо F ( x) = f (ϕ ( x)) − складена функція і f ( z ) = ∑ ak zk + o ( z n ) ,
k =0
n
ϕ ( x) = ∑ bk x k + o ( x n ) , то для знаходження коефіцієнтів ck (k = 0, n ) розкладу
k =0
n
F ( x) = f (ϕ ( x)) = ∑ ck x k + o ( x n ) треба в рівність для f ( z ) замість z підста-
k =0
вити розклад функції ϕ ( x ) , виконати відповідні арифметичні операції, збері-
гаючи при цьому тільки члени вигляду α kl x k (k = 0, n, l = 1, 2, … . )
n
Зокрема, якщо f ( x) = ∑ ak x k + o ( x n ) , то
k =0
n
f (bx) = ∑ ak b k x k +o ( x n ) (2.2.83)
k =0
і
n
f (bx m ) = ∑ ak b k x mk + o ( x mn ) . (2.2.84)
k =0
3. Якщо відомий розклад похідної f ′( x ) функції f ( x )
n
f ′( x ) = ∑ bk ( x − a )k + ο ( x − x0 )n , ( )
k =0
f (k +1) (a )
де bk = (k = 0, n ), то розклад самої функції f (x ) має вигляд
k!
n
f ( x ) = f ( x0 ) + ∑ ak +1 ( x − a )k +1 + o ( x − a )n +1 , ( ) (2.2.85)
k =0
f (k +1) (a ) f (k +1) (a ) 1 bk
де ak +1 = = = (k = 0, n ).
(k + 1)! k! k +1 k +1
4. Якщо
n
f1 ( x ) = ∑ ak ( x − a )k + o ( x − a )n , ( ) n
f 2 ( x) = ∑ bk ( x − a) +
k =0
k
k =0
f1 ( x )
(
+ o ( x − a)
n
) і f (x ) =
f 2 (x )
, f 2 (a ) ≠ 0 , то для знаходження коефіцієнтів
n
( )
ck (k = 0, n ) розкладу функції f ( x ) f ( x ) = ∑ ck ( x − a )k + o ( x − a )n записують
k =0
рівність f ( x ) f 2 ( x ) = f1 (x ) , підставляють замість f ( x ) , f1 ( x ) , f 2 ( x ) їх розкла-
ди.
Прирівнявши коефіцієнти при x k (k = 0, n ) зліва і справа, одержують
систему рівнянь для знаходженні ck (k = 0, n ) . Іншими словами, в цьому ви-
падку застосовують метод невизначених коефіцієнтів.
При розвиненні функції треба мати на увазі, що непарна функція f ( x )
розвивається за формулою Тейлора за непарними степенями x , а парна фун-
кція ϕ ( x ) − за парними, тобто їх розклади відповідно мають вигляд
( )
f ( x ) = a1 x + a2 x 3 + … + an x 2 n −1 + o x 2 n ,
ϕ ( x ) = b + b x + b x + … + b x + o(x
0 1
2
2
4
). n
2n 2 n +1
Розвинути функції за формулою Тейлора до o(x ) (2.2.155 − 2.2.158).

n
Приклад 2.2.155. y = e 5 x −1 .
1
Розв′язання. Подамо функцію у вигляді y = e5x . Застосуємо формули
e
(2.2.71) і (2.2.83):
5 x (5 x )2 (5 x )n 
1 
y = 1+
e  1!
+
2!
+…+
n! 
( )
+ o xn = +
1 5
e e ⋅ 1!
x+
52 2
e ⋅ 2!
x +…
…+
5n n
en!
n
x +o x = ∑ ( ) n 5k
xk + o xn . ( )
k =0 ek!
1
Приклад 2.2.156. y = .
1 + 4x
1
Розв′язання. Подамо функцію у вигляді y = (1 + 4 x )− 2 . Застосуємо фо-
рмули (2.2.74) і (2.2.83):
1  1  3   1  3  5 
−  −  −   −  −  − 
y = 1 + 2 4x +    ( 4 x ) 2 +  2  2  2  ( 4 x ) 3 + … +
2 2
1! 2! 3!
 1  3  5   1 
 −  −  − … − − n + 1
 2  2  2   2  n n 2 1 ⋅ 3 ⋅ 22 2
+ ( 4 x ) + o( x ) = 1 − x + x −
n! 1! 2!
n (2n − 1)!!⋅ 2 (2k − 1)!! + o x n .
n
1 ⋅ 3 ⋅ 5 ⋅ 23 3 n
x + … + (−1) x n + o ( x n ) = ∑ (−1) 2k ( )
k
−
3! n! k =0 k!
Приклад 2.2.157. y = ln (2 + x − x 2 ) .
Розв’язання. Подамо функцію у вигляді
y = ln [(2 − x )(1 + x )] = ln (2 − x ) + ln (1 + x ) =
 x  x
= ln (1 + x ) + ln 21 −  = ln (1 + x ) + ln 2 + ln1 −  .
 2  2
Застосуємо формули (2.2.75), (2.2.83), (2.2.82):
x 2 x3 xn
( )
y = ln 2 + x − + − …+ (−1)n−1 + o x n +  −  −
2 3 n!
 x
 2
( ) ( ) ( )
2 3 n
x x x
− − −
− 2 + 2 −…+ (−1) 2 + o xn = ln2 + x − x2 + x3 − …+ −1 n−1 xn −
2 3
n−1
n
( ) 2 3
( )
n
( )
2 3 n
x x x x n  1   1 1  2
− − − − … − + o x = ln 2 +  1 −  x +  − − x +
1 ⋅ 2 2 ⋅ 2 2 3 ⋅ 23 n ⋅ 2n  1 ⋅ 2   2 2 ⋅ 22 
1
+ −
1  3

 3 3 ⋅ 23 
x + … +



(− 1)n −1 1
−
1  n

n n ⋅ 2n 
x + o ( )
x n
= ln 2 +
2 −1
2
x +
1 − 22 − 1 2
2 22
x +
1 (− 1)n −1 ⋅ 2n − 1 n n (− 1)k −1 ⋅ 2k − 1
+
1 23 − 1 3
3 2 3
x +…+
n 2 n
n
( )
x + o x = ln 2 + ∑
k ⋅2 k
( )
xk + o xn .
k =1
Зауваження. В останньому виразі для y після першого знака "=" є два

( )
доданки o x n . Їх не треба додавати в звичайному розумінні, тобто писати
( )
2o x n . Треба розуміти: якщо доданки − дві нескінченно малі величини ви-
щого порядку малості відносно x n , то одержимо нескінченно малу величину
вищого порядку малості відносно x n . Таким чином, результат − o x n . ( )
3x 2 + 5 x − 5
Приклад 2.2.158. y = .
x2 + x − 2
Розв'язання. Виділимо цілу частину дробу:
3x 2 + 5 x − 5 x 2 + x − 2
2x + 1
− 3x 2 + 3x − 6 3 , y =3+ .
x2 + x − 2
2x + 1
2x + 1
Дріб 2
розкладемо на елементарні дроби:
x + x−2
2x + 1 2x + 1 A B
= = + , 2 x + 1 = A( x − 1) + B( x + )2 ,
x 2 + x − 2 ( x + 2 )( x − 1) x + 2 x − 1
x = −2 − 3 = −3 A, A = 1, 1 1 1 1 1
y =3+ + =3+ − .
x = 1 3 = 3B, B = 1, x + 2 x −1 21+ x 1− x
2
Далі застосуємо формули (2.2.79), (2.2.80), (2.2.83) і (2.2.81):
1  x  x 
n
( ) ( )
2
n x  
y = 3 + 1 − +   − … + (−1)   + o x n − 1 − x − x 2 − … − x n + x n =
2  2  2   2  
5  1   1   1 
= +  − 1 − 2  x +  − 1 + 3  x 2 + … +  − 1 + (− 1 )n n + 1  x n + o x n =
2  2   2   2 
( )
5 n  (− 1)k
= + ∑ − 1 + k +1
2 k =1 2
 k

( ) n
[ ] ( )
x + o x n = 5 + ∑ (− 1)k 2 − (k +1) − 1 x k + o x n .
2 k =1

( )
Розвинути функції за формулою Тейлора до o x 2 n (2.2.159, 2.2.160).
Приклад 2.2.159. y = sin 3 x .
Розв'язання. Використаємо формулу sin 3x = 3 sin x − 4 sin 3 x , звідки
3 1
sin 3 x = sin x − sin 3 x .
4 4
3 1
Таким чином, y = sin x − sin 3 x .
4 4
Застосуємо формули (2.2.72), (2.2.83) і (2.2.81):
2n−1 
3  x3 n−1 x
y =  x − +…+ (−1) +
4  3! (2n −1) !
(3x)3 n−1 (3x)
2n−1 
( )
+o x 2n 1 
− 3x −
4  3!
+ …+ (− 1)  + o x2n =
(2n −1) !
( )
31 2 31 4 n3 1
=
4 3!
(3 −1) x3 −
4 5!
(3 −1) x5 +…+ (−1)
4 (2n −1) !
(32n−2 −1) x2n−1 + o( x2n ) =
3 (−1) (3 ) x2k −1 + o x2n .

k
2k −2 −1
n
=∑
k =2 4 (2k −1) !
( )
Приклад 2.2.160. y = ln x + x 2 + 1 .( )
Розв′язання. Знайдемо похідну даної функції і розвинемо її за форму-
лою Тейлора до o x 2 n :( )
( )
1
1  2x  1 −
y′ = 1 + = 2
= 1+ x 2 =
2  2  2
x + x +1  2 x +1  x +1
1 − 1 − 3 
−   
= див. формули (2.2.74), (2.2.84) = 1+ 2 x +  2  2  x4 +
2
1! 2!
 − 1  − 3  − 5   − 1  − 3 … − 2n − 1
        
         x2n + o x2n+1 =
+ 2 2
3!
2 x +…+
6 2 2
n!
2
( )
1 2 1⋅ 3 4 1⋅ 3 ⋅ 5 6 n (2n − 1)!! 2 n
=1− x + 2 x − 3 x + … + (−1) x + o ( x 2 n +1) .
2 ⋅ 1! 2 ⋅ 2! 2 ⋅ 3! n
2 n!
Знайдемо y (0 ) і використаємо формулу (2.2.85) зв'язку коефіцієнтів
функції і її похідної:
y (0 ) = 0 ,
1 1⋅ 3 1⋅ 3 ⋅ 5 7
y(x ) = x − x3 + x 5
− x +
3 ⋅ 2 ⋅ 1! 5 ⋅ 22 ⋅ 2! 7 ⋅ 23 ⋅ 3!
(2n − 3)!!
x 2n −1 + o ( x 2n ) =
n −1
+… + (−1)
(2n − 1) ⋅ 2 (n − 1)!
n −1
n
= x + ∑ (−1)
k −1 (2k − 3)!! x 2 k −1 + o ( x 2 n ) .
k =2 (2k − 1) ⋅ 2 (k − 1)!
k −1
Розвинути функції за формулою Тейлора до o ( x 2 n +1) (2.2.161, 2.2.162).
Приклад 2.2.161. y = ch x ch 3 x .
Розв′язання. Подамо функцію у вигляді (див. п. 3 підрозд. 2.1.2):
1 1
y = ch 2 x + ch 4 x .
2 2
Одержимо спочатку формулу Тейлора до o x 2 n +1 для функції ch x : ( )
e x + e− x 1 x
ch x = = (e + e − x ) = див. формулу (2.2.77) =
2 2
1 x2 x3 x4 xn x2 x3 x4 nx
n 
= 1+ x + + + +…+ + o( xn ) +1− x + − + +…+ (−1) + o( xn )  =
2 2! 3! 4! n! 2! 3! 4! n! 
x2 x4 x 2n
=1+ + +…+ + o ( x 2 n +1 ) .
2! 4! ( 2 n) !
x2 x4 x 2n
Таким чином, ch x = 1 + + +…+ + o ( x 2 n +1) .
2! 4! ( )
2 n !
Продовжимо розвинення:
1  (2 x)
2
1 1
y = ch 2 x + ch 4 x = див. формулу (2.2.83) = 1 + +
2 2 2  2!
( 2 x)
2n  1  (4 x) 2 (4 x)4 ( 4 x)
2n 
+… + + o(x 2 n +1
)  + 1 + + +…+ + o ( x 2 n +1 )  =
(2 n) ! ( 2 n) ! 
 2 2! 4! 
2 (2 + 1) 2 2 (2 + 1) 4
2 3 4 2 2 n −1
(2 + 1) x 2n + o x 2n +1 =
2 n
=1+
2!
x +
4!
x +…+
( 2 n) !
( )
n 2 2 k −1 (2 2 k + 1)
= ∑ x 2 k + o ( x 2 n +1) .
k =0 ( 2k ) !
1
Приклад 2.2.162. y = .
x − 8 x 2 + 15 4
Розв’язання. Перетворимо функцію:

1 1 1 1 
y= 2 = − =
( 
)(
x − 5 x2 − 3 2  x2 − 5 x2 − 3 )
   
1 1 1 1 1  1 1 1 1 1 
= − + = − .
2 5 x2 3 x2  2  3 x2 5 x2 
 1− 1−   1− 1− 
 5 3   3 5 
Застосуємо формули (2.2.80) і (2.2.84):


1  1 
2
x 2  x 2 
 +…
y= 1 + +
2 3  3  3 

 
n  1  x2 2 n 
 x2 
(
… +   + o x2n+1 ) − 1 +
 5
 x2   x2 
+   + … +   + o x2n+1 ( ) =

3  
5 5 5 
1  1 x2 x4 x 2n   1 x2 x4 x 2n 
=  + 2 + 3 + … + n +1 + o ( x 2n +1)  −  + 2 + 3 + … + n +1 + o ( x 2n +1)  =
2  3 3 3 3  5 5 5 5 
1  1 1   1
2  3 5   3
1 
5 
1
3
1
5 
 1
3
1  
=  −  + 2 − 2  x 2 +  3 − 3  x 4 + … +  n +1 − n +1  x 2 n + o x 2 n +1  =
5 
( )

( ) ( )
( )
− k + 1 − k + 1
n 3 −5
= ∑ x 2 k + o x 2 n +1 .
k =0 2
Приклад 2.2.163. Знайти f (6 ) (0 ), якщо f ( x ) = e − x .

2
Розв′язання. Іноді для знаходження f (k ) (a ) функції f ( x ) при великих

k її розвивають в ряд Тейлора за степенями x − a до самого степеня ( x − a )k .
Нехай одержаний коефіцієнт при (x − a )k буде ak , тоді справедливе
f (k ) (a )
ak = , звідки f (k ) (a ) = k!ak . Якщо степеня ( x − a )k в розкладі немає (а
k!
є менші або більші степені), то f (k ) (a ) = 0 . Маємо (див. формулу (2.2.71)):
e − x2
=1−
x2 x4 x6
1!
+ −
2! 3!
( )  1
+ o x 7 . Отже, f (6 ) (0 ) = 6! −  = −120 .
 3! 
Приклад 2.2.164. Подати функцію f ( x ) = x 3 + x 2 + x + 1 у вигляді ба-
гаточлена за степенями x + 1 .
1-й спосіб. Подамо x = ( x + 1) − 1 , тоді
f ( x) = ((x + 1) −1)3 + ((x + 1) −1)2 + x + 1 = (x + 1)3 − 3(x + 1)2 + 3( x + 1) −1 + (x + 1)2 −
− 2( x + 1) + 1 + x + 1 = ( x + 1)3 − 2( x + 1)2 + 2( x + 1) .
Взагалі, щоб розвинути цим способом багаточлен Pn ( x ) за степенями
x − a , треба в багаточлен замість x підставити рівну величину ( x − a ) + a ,
виконати дії, не розкриваючи дужки ( x − a ) , звести подібні.
2-й спосіб. Знайдемо послідовно f (a ), f ′(a ) , ..., f (n ) (a ) та запишемо
f (k ) (a )
n
функцію Тейлора: f ( x ) = ∑ (x − a )k . В цьому випадку Rn (x ) = 0 .
k =0 k!
Маємо: f ( x ) = x 3 + x 2 + x + 1, f (− 1) = 0 , f ′( x ) = 3 x 2 + 2 x + 1, f ′(− 1) = 2 ,
f ′′( x) = 6 x + 2 , f ′′(− 1) = −4 , f ′′′( x ) = 6 , f ′′′(− 1) = 6 . Тепер одержимо
f ′(− 1)
(x + 1) + f (− 1) (x + 1)2 + f (− 1) (x + 1)3 =
′′ ′′′
f ( x ) = f (− 1) +
1! 2! 3!
= 2( x + 1) − 2( x + 1) + ( x + 1) .
2 3
4. Формула Тейлора в наближених обчисленнях.

За допомогою формули Тейлора оцінити абсолютну похибку наближе-
них формул (2.2.165, 2.2.166).
x2 x4 x6 1
Приклад 2.2.165. cos x ≈ 1 − + − , | x |≤ .
2! 4! 6! 2
Розв’язання. Якщо треба оцінити похибку наближеної формули
f ( x ) ≈ Pn ( x ) , де Pn ( x ) − багаточлен формули Тейлора n -го порядку для фун-
кції f ( x ) , то задача зводиться до оцінки залишкового члена формули Тейло-
f (n +1) (c) n +1
ра. Таким чином, ∆ =| Rn ( x) |= x , де 0 < c < x ( 0 > c > x ). Мається
(n + 1) !
на увазі розклад в околі точки a = 0 (за степенями x ).
За формулою (2.2.73) дану рівність можна записати у вигляді
x8 1
cos x ≈ P6 ( x ) , тому похибка ∆ =| R7 ( x) |= cos c = | cos c |< 1 , x 8 ≤ 8 , якщо
8! 2
1 1
x≤ < 8 < 10 −7 .
2 2 ⋅ 8!
x 2 x3 x 4
Приклад 2.2.166. ln (1 + x ) ≈ x − + − (1), | x |≤ 0,1 .
2 3 4
Розв’язання. Зауваження див. в прикладі 2.2.165. Із формули (2.2.75)
видно, що
x5 10 − 5
∆ =| R4 ( x ) |= < < 10 − 5 .
5(1 + c )5
5 ⋅ 0,9 5
Очевидно, що наближена формула в цьому випадку нижчої якості, ніж

наближена формула в прикладі 2.2.165.
5. Знаходження границь за допомогою формули Тейлора.
f ( x)
Нехай треба знайти A = lim , де f (0) = ϕ (0) = 0 . Припустимо, що
x → 0 ϕ ( x)
функції f ( x ) і ϕ ( x) можна розвинути за формулою Тейлора за степенями x .

Обмежимося першими, відмінними від нуля, членами в розкладі цих функ-
цій:
( )
f ( x ) = ax n + o x n , a ≠ 0 ; ϕ ( x) = bx m + o ( x m ) , b = 0 .
f ( x) ax n + o ( x n )
Границю запишемо так: A = lim = lim m . Якщо n = m ,
x → 0 ϕ ( x) x → 0 bx + o ( x m )
a
то A = ; якщо n > m , то A = 0 ; якщо n < m , то A = ∞ .
b
f ( x)
Коли треба знайти границю вигляду lim , де f (a) = ϕ (a) = 0 , то
x → a ϕ ( x)
ведуть розвинення функцій f ( x ) і ϕ ( x) за формулою Тейлора в околі точки

x = a . В цьому випадку можна також за допомогою заміни y = x − a звести
f ( y)  0 
границю до вигляду lim 1 =  .
y → 0 ϕ1 ( y )  0 
∞
Якщо маємо невизначеності одного із типів , 0 ⋅ ∞ , ∞ − ∞ , то їх тре-
∞
0
ба звести до невизначеності типу .
0
f ( x)  0  1
Границю вигляду lim =   зводять за допомогою заміни y =
x →∞ ϕ ( x)  0  x
f ( y)  0 
до границі lim 1 =  .
y →0 ϕ1 ( y )  0 
Формулу Тейлора можна застосувати і до границь вигляду

lim f ( x) ( ) = (1∞ ) .
ϕx
x→a
Знайти границі (2.2.167 − 2.2.169).

( )
ln 1 + x 3 − 2 sin x + 2 x cos x
.
x →0 arctg x 3
0
Розв’язання. Дана границя – невизначеність типу   . Розвиваючи
0
функцію, яка входить доданком у чисельник шуканої границі, в головних ча-
стинах її розкладу за формулою Тейлора треба взяти стільки доданків, щоб
сума головних частин не дорівнювала нулю.
Запишемо формули Тейлора для функцій, які входять у чисельник гра-
ниці, взявши в головних частинах (багаточленах Тейлора) декілька доданків:
( ) ( ) ( )
6
3 x x9 x3 x5
ln 1 + x = x − + + o x , − 2 sin x = −2 x + 2 − 2 + o x 6 ,
3 9
2 3 3! 5!
( )
3 5
x x
2 x cos x = 2 x − 2 + 2 + o x 6 .
2! 4!
Бачимо, що в першій функції достатньо взяти тільки перший доданок,
в останніх − по два.
Оскільки функція arctg x 3 знаходиться в знаменнику одна, достатньо
взяти один доданок у головній частині: arctg x 3 = x 3 + o x 8 . ( )
Ми користувались формулами (2.2.75), (2.2.72), (2.2.74) і (2.2.76).
Тепер маємо
x3 x3 1 3
x3 + o ( x5 ) − 2 x + 2 + o ( x 4 ) + 2 x − 2 + o ( x 4 ) x + o ( x4 )
3! 2! 3 1
A1 = lim = lim = .
x →0 x 3 + o ( x8 ) x →0 x 3 + o ( x8 ) 3
1
x 1 + sin x − ln (1 + x 2 ) − x 3
Приклад 2.2.168. A2 = lim 2 .
x →0 tg 3 x
0
Розв′язання. Маємо A2 =   . Ведемо розвинення доданків, які вхо-
0
дять у чисельник границі (див. приклад 2.2.167):
x3 1 1 z 2 3 z3
sin x = x − + o ( x 4 ) , 1 + z = 1 + z − + + o ( z3) ;
3! 2 4 2! 8 3!
 1 x3  1  x3 
2
1 x3 
3 
x 1 + sin x = x 1 +  x −  −  x −  +  x −  + o ( x 4 )  =
 2 3!  8  3!  16  3!  
 
1
( 1 1
)
1 1
= x x − x 2 − x3 + o ( x 4 ) = x 2 − x3 − x 4 + o ( x 4 ) ;
2 8 48 2 8
1
48
1 x 2 x 4
− ln (1 + x 2 ) = − + + o ( x5 ) .
2 2 4
( ) 3
Ураховуючи доданок − x , бачимо, що в розкладі треба зберегти по
два доданки.
( ( ))3
( )
Зазначимо також, що tg 3 x = x + o x 2 = x 3 + o x 3 . Тепер маємо
1 2 1 3 x2 x4 9
x − x − + − x3 + o ( x3 ) − x3 + o ( x3 )
9
A2 = lim 2 8 2 4 = lim 8 = − .
x →0 x3 + o ( x3 ) x →0 x 3 + o ( x 3 ) 8
3 3 2
1 + 3 x − esin x + x
Приклад 2.2.169. A3 = lim 2 .
x →0 arcsin x − tg x
0
Розв’язання. Маємо A3 =   . У розкладах будемо зберігати доданки
0
до x 3 включно (якщо головні частини знищаться, то повторимо розвинення,
зберігаючи більш високі степені):
2 (3x) 2 ⋅ 5 (3x)
2 3
1 5
3
1 + 3x = 1 + (3x) − + + o ( x3 ) = 1 + x − x 2 + x3 + o ( x3 ) ,
3 9 2! 27 3! 3
−e z = −1 − z − − − o ( z 3 ) , sin x = x − + o ( x 4 ) , −esin x = −1 −  x −  −
z 2 z 3 x 3 x3
2! 3! 3!  3! 
2 3
−  x −  −  x −  + o ( x 4 ) = −1 − x − x 2 + 0 ⋅ x 3 + o ( x 4 ) ;
1 x3 1 x3 1
2!  3!  3!  3!  2
1
(arcsin x)′ = 1 2 = (1 − x 2 ) 2 = 1 + 1 x 2 + 3 x ο ( x5 ) ⇒
− 4
1− x 2 4 2!
arcsin x = x +
1 x3 3 x5
+
2 3 4 5 ⋅ 2!
ο x6 , ( ) (2.2.86)
1
6
( ) 1
arcsin x = x + x 3 + ο x 4 , − tg x = − x − x 3 + ο x 4 .
3
( )
Тепер будемо мати

5 1 3 5 3
1 + x − x 2 + x3 − 1 − x − x 2 + x 2 + ο ( x3 ) x + o ( x3 )
A3 = lim 3 2 2 = lim 3 = −10 .
1 3 1 3 x →0 1 3
x + x − x − x + ο (x ) − x + ο (x )
x →0 4 4
6 3 6
2.2.7. Дослідження функцій за допомогою похідних.
Знаходження асимптот функцій
1. Сталість і монотонність функцій.
Теорема 2.2.8 (критерій сталості функції). Для того щоб функція
f ( x ) , яка є неперервною на проміжку < a; b > і диференційовною на інтер-
валі (a; b ) , була сталою на проміжку < a; b > , необхідно і достатньо, щоб
f ′( x ) = 0 для всіх x ∈ (a; b ) .
Про сталість функцій дивись також п. 1 підрозд. 2.2.4.
Теорема 2.2.9 (необхідна умова монотонності диференційовної фу-
нкції). Якщо функція f ( x ) , яка є неперервною на проміжку < a; b > і дифе-
ренційовною на інтервалі (a; b ) , зростає або не спадає (спадає або не зрос-
тає) на проміжку < a; b > , то f ′( x ) ≥ 0 ( f ′( x ) ≤ 0 ) для всіх x ∈ (a; b ) .
Теорема 2.2.10 (необхідна умова монотонності неперервної функ-
ції). Якщо функція f ( x ) , яка є неперервною на проміжку < a; b > , зростає
або не спадає (спадає або не зростає) на проміжку < a; b > , то в кожній точці
x ∈ (a; b ) f ′( x ) ≥ 0 ( f ′( x ) ≤ 0 ) або не існує.
Коментарі до рис. 2.2.22:
a) f ′( x ) > 0 ; б) f ′( x ) ≥ 0 ; в) f ′ ( x) ≥ 0 або f ′( x ) не існує.
Рис. 2.2.22
Теорема 2.2.11 (достатня умова монотонності функції). Якщо для

функції f ( x ) , яка є неперервною на проміжку < a; b > і диференційовною на
інтервалі (a; b ) , похідна f ′( x ) ≥ 0 ( f ′( x ) ≤ 0 ) для всіх x ∈ (a; b ) , то f ( x ) зрос-
тає або не спадає (спадає або не зростає) на проміжку < a; b > .
Теорема 2.2.12 (достатня умова строгої монотонності функції). Як-
що для функції f ( x ) , яка є неперервною на проміжку < a; b > і диференційо-
вною на інтервалі (a; b ) , похідна f ′( x ) > 0 ( f ′( x ) < 0 ) для всіх x ∈ (a; b ) , то
2.2.7. ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІЙ ЗА ДОПОМОГОЮ ПОХІДНИХ 275
f ( x ) зростає (спадає) на проміжку < a; b > .

Означення 2.2.6. Якщо функція f ( x ) неперервна і диференційовна в
околі точки x0 , крім, може бути, самої точки x0 , похідна f ′( x ) в точці x0
дорівнює нулю або не існує, то x0 − критична точка (1-го роду) для функції
f ( x ) . Якщо в точці x0 похідна f ( x ) дорівнює нулю, то x0 − стаціонарна то-
чка для функції f ( x ) .
План дослідження функцій f ( x ) на монотонність:
1. Знаходимо область визначення D( f ) . При цьому автоматично зна-
ходяться точки розриву f ( x ) .
2. Знаходимо критичні точки 1-го роду для функції f ( x ) .
3. Інформацію пп. 1 і 2 наносимо на числову вісь Ox . Область визна-
чення f ( x ) в результаті буде розбита на інтервали, в кожному із яких похід-
на f ′( x ) зберігає свій знак.
Знаходимо знак похідної f ′( x ) на кожному проміжку розбиття.
4. Робимо відповідні висновки стосовно характеру монотонності фун-
кції на кожному проміжку.
Дослідити функції на монотонність (2.2.170 − 2.2.172).
x
Приклад 2.2.170. y = .
ln x
Розв’язання. Виконаємо детально з поясненнями всі пункти наведеного
плану дослідження:
1. Область визначення D( f ) : x > 0 , x ≠ 1 ⇒ x1 = 1 − точка розриву.
2. Знайдемо похідну і критичні точки 1-го роду:
ln x − 1
y′ = ; y ′ = 0 : x1 = e ; y ′ не існує (точки розриву f ′( x ) ): x2 = 1.
ln 2 x
Висновок: x1 = e , x2 = 1 – критичні точки 1-го роду.
3. Наносимо інформацію пп. 1 і 2 на числову вісь:
Знаходимо знак похідної на кожному проміжку одержаного розбиття:

1
y ′  < 0 , y ′(2 ) < 0 , y ′(3) > 0 .
2
4. Робимо висновки стосовно характеру монотонності на кожному
проміжку: на проміжках (0; 1) і (1; e] функція спадає, на проміжку [e; ∞ ) –
зростає.
Зауваження. Точка x = e ввійшла в два проміжки: (1; e] і [e; + ∞ ) , і це
цілком природно. Якщо в умові пропонується знайти інтервали монотоннос-
ті, то розвязок буде таким: (0; 1) і (1; e ) − інтервали спадання, а (e; + ∞ ) − ін-
тервал зростання функції.
Приклад 2.2.171. y = ( x − 1)3 (2 x + 3)2 .

Розв’язання (див. приклад 2.2.170):
1) D( f ) = R ;
2) y ′ = 3( x − 1)2 (2 x + 3 )2 + 4 ( x − 1)3 (2 x + 3 ) = 5( x − 1)2 (2 x + 3 )(2 x + 1) ;
3 1
y ′ = 0 : x1 = − , x2 = − , x3 = 1 ; y ′ не існує: x ∈ ∅ ;
2 2
3)
y ′(− 2 ) > 0 , y ′(1) < 0 , y ′(0 ) > 0 , y ′(2 ) > 0 ;
( 3
2 )(1
)
4) −∞; − , − ; 1 , (1; + ∞ ) − інтервали зростання; − ;
2
3 1
2 2 (
− ін- )
тервал спадання.
1
(
Зауваження. Оскільки проміжки − ; 1 і [1; + ∞ ) сусідні, на кожно-
2 
му із них функція спадає, в межовій точці x = 1 функція неперервна, то їх
1
можна об′єднати в єдиний проміжок − ; +∞ .
2 ( )
3
x
Приклад 2.2.172. y = .
x + 50
Розв’язання (див. приклад 2.2.170):
1) D( f ) : x ≠ −50 ; x1 = 50 − точка розриву;
1 1
3 x2
( x + 50) − 3 x
3 2 x − 25
2) y′ = =− 3 ;
( x + 50) 2 3 x ( x + 50)
2 2
y ′ = 0 : x1 = 25 ; y ′ не існує (точки розриву f ′( x )): x2 = 0 , x3 = −50 ;

3)
y ′(− 51) > 0 , y ′(− 25) > 0 , y ′(5) > 0 , y ′(30 ) < 0 ;
4) проміжки (− 50; 0] і [0; 25) об′єднаємо в єдиний проміжок (− 50; 25)
(див. приклад 2.2.171); (− ∞ ; − 50 ) , (− 50 ; 25 ) − проміжки зростання;
(25;+∞ ) − проміжок спадання.
Приклад 2.2.173. Знайти інтервали зростання і спадання для функції
y = f ( x ) , заданої неявно рівнянням x 2 y 2 + y = 1 , y > 0 .
Розв’язання. Знайдемо похідну: 2 xy 2 + 2 x 2 y y ′ + y ′ = 0 ,
2 xy 2
y′ = − 2 .
2x y + 1
Як бачимо, похідна всюди існує, а тому всюди існує і функція

y = f (x ) .
Далі маємо: y ′ = 0 : − 2 xy 2 = 0 , x1 = 0 ; при x < 0 y ′ > 0 , а тому функція
зростає; при x > 0 y ′ < 0 , а тому функція спадає.
Приклад 2.2.174. Знайти інтервали зростання і спадання для функції
e −t et
y = f ( x ) , заданої параметрично рівняннями x = , y= , t > 1.
1− t 1− t
− e − t (1 − t ) + e − t te − t
Розв’язання. Знайдемо похідні: x t′ = = ⇒
(1 − t )2 (1 − t )2
e t (1 − t ) + e t
dy y t′ (1 − t )2 e 2 t (2 − t ) dy
⇒ xt′ > 0 при t > 1 ; = = = ⇒ > 0 при 1 < t < 2 ,
dx xt′ te − t t dx
(1 − t )2
dy dy
< 0 при t > 2 і = 0 при t = 2 .
dx dx
Оскільки при t > 1 x(t ) < 0 , а y (t ) існує, то область визначення для
функції y = f ( x ) : x < 0 .
(
Якщо t ∈ (1; 2) , то x ∈ − ∞; − e−2 і)dy
dx
(
> 0 ; якщо t ∈(2; + ∞) , то x ∈ − e−2; 0 і )
dy
dx
( )
< 0 . Тому на інтервалі − ∞; − e − 2 функція y = f ( x ) зростає, а на інтерва-
( )
лі − e − 2 ; 0 − спадає.
2. Локальний екстремум функції. Точки екстремуму.
Означення локального екстремуму функції і точок екстремуму див. у
п. 1 підрозд. 2.2.4. Слово “локальний” будемо випускати.
Означення 2.2.7. Нехай функція f ( x ) визначена в деякому околі точки
x0 . Тоді x0 називається точкою строгого максимуму (мінімуму), якщо існує
таке число δ > 0 , що f ( x0 + ∆x ) < f ( x0 ) ( f ( x0 + ∆x ) > f ( x0 )) , де 0 ≠ ∆x < δ .
Точки строгого максимуму і мінімуму називаються точками строгого
екстремуму.
Слово “строгий” також будемо випускати.
Для точок екстремуму функції f ( x ) і тільки для них приріст функції
∆f = f ( x0 + ∆x ) − f ( x0 ) не змінює знака при переході аргументу через точку
екстремуму x0 , тобто при зміні знака ∆x ( ∆f < 0 для точок максимуму і
∆f > 0 для точок мінімуму незалежно від знака ∆x ).
Теорема 2.2.13 (необхідна ознака екстремуму). Якщо для функції
f ( x ) , визначеної в околі точки x0 , x0 − точка екстремуму, то похідна f ′( x ) в
цій точці або дорівнює нулю, або не існує (рис. 2.2.23).
Рис. 2.2.23
Умова f ′( x0 ) = 0 або f ′( x ) не існує не є достатньою для того, щоб точ-
ка x0 була точкою екстремуму. Наведемо приклади функцій, для яких указа-
на умова виконується в зазначених точках x0 , але екстремуму в цих точках
немає (рис. 2.2.24).
Рис. 2.2.24
Теорема 2.2.14 (перша достатня ознака екстремуму). Якщо для фун-
кції f ( x ) , диференційовної в околі точки x0 , крім, може бути, самої точки
x0 , однак в цій точці неперервної, її похідна f ′( x ) змінює знак при переході
через точку x0 , то x0 − точка екстремуму.
Якщо знак змінюється з „плюса” на „мінус”, то x0 − точка максимуму,
з „мінуса” на „плюс” − точка мінімуму.
Означення 2.2.8. Для функції f ( x ) , визначеної в околі точки x0 , точка
x0 називається точкою зростання (спадання) функції, якщо існує таке число
δ > 0 , що функція є зростаючою (спадною) на проміжку ( x0 − δ ; x0 + δ ).
Не слід думати, що для неперервної в точці x0 функції f ( x ) ця точка
може бути тільки одного із типів: точкою екстремуму, точкою зростання,
x2 sin 1 при х ≠ 0,
точкою спадання. Наприклад: точка x = 0 для функції y =  2
 0 при х = 0
не є ні точкою екстремуму, ні точкою зростання, ні точкою спадання.
Теорема 2.2.15 (друга достатня ознака екстремуму). Якщо для фун-

кції f ( x ) , яка є диференційовною n раз в точці x0 , f ( k ) ( x0 ) = 0 ( k = 1, n − 1 ),
а f (n ) ( x ) ≠ 0 , то при n парному x0 − точка екстремуму (точка максимуму,
якщо f (n ) < 0 , і точка мінімуму, якщо f (n ) ( x0 ) > 0 ), при n непарному в точці
x0 екстремуму немає (ця точка є точкою зростання при f (n ) ( x0 ) > 0 і спа-
дання при f (n ) ( x0 ) < 0 ).
Висновок. Якщо для функції f ( x ) f ′( x0 ) = 0 , а f ′′( x0 ) ≠ 0 , то x0 − точ-
ка екстремуму (точка максимуму при f ′( x0 ) < 0 і точка мінімуму при
f ′( x0 ) > 0 ).
1. У нашому розумінні (можливий і інший підхід) коли x0 − точка ек-
стремуму функції f ( x ) , тоді f ( x ) визначена в околі точки x0 , а тому x0 не
може бути межовою точкою області визначення.
2. План дослідження функції на екстремум аналогічний плану дослі-
дження функції на монотонність, але висновки роблять стосовно точок екст-
ремуму. Тут же знаходять екстремуми самої функції.
Дослідити дані функції на екстремум, тобто знайти точки екстре-
муму і значення функцій у цих точках (2.2.175 − 2.2.181).
x3 + 2x 2
Приклад 2.2.175. y = .
(x − 1)2
Розв’язання. Знаходимо спочатку похідну:
y′ =
( ) ( )
3 x 2 + 4 x ( x − 1)2 − 2( x − 1) x 3 + 2 x 2
=
x( x + 1)( x − 4 )
.
(x − 1)4 (x − 1)3
Далі виконаємо дослідження функції:
1. Область визначення D( f ) : x ≠ 1 ⇒ x1 = 1 − точка розриву.
2. Знайдемо критичні точки першого роду: y ′ = 0 : x1 = −1 , x2 = 0 ,
x3 = 4 ; y ′ не існує: x4 = 1; таким чином, критичні точки: x1 = −1 , x2 = 0 ,
x3 = 4 , x4 = 1.
3. Наносимо інформацію пп. 1 і 2 на числову вісь:
Знаходимо знак похідної на кожному проміжку одержаного розбиття:

 1 1
y ′(− 2 ) > 0 , y ′ −  < 0 , y ′  > 0 , y ′(2 ) < 0 , y ′(5) > 0 .
 2 2
4. Робимо висновки стосовно точок екстремуму: x 1 = −1 − точка мак-
1
симуму, максимум функції запишемо як y max = y (− 1) = ; x2 = 0 − точка мі-
4
німуму, y min 1 = y (0 ) = 0 ; в точці x4 = 1 екстремуму немає (в цій точці функ-
32
ція не визначена); x3 = 4 − точка мінімуму, y min 2 = y (4 ) = .
3
Приклад 2.2.176. y=
(2 − x )3
.
(x − 3)2
Розв’язання. Знаходимо похідну:
y=−
( x − 2 )3
, y′ = −
3( x − 2 )2 ( x − 3)2 − 2( x − 2 )3 ( x − 3)
=−
( x − 2 )2 ( x − 5)
.
(x − 3)2 (x − 3)4 (x − 3)3
1) D( f ) : x ≠ 3 ;
2) y ′ = 0 : x1 = 2 , x2 = 5 ; y ′ не існує: x3 = 3 ;
3)
5
y ′(0 ) < 0 , y ′  < 0 , y ′(4 ) > 0 , y ′(6 ) < 0 ;
2
4) у точці x = 2 екстремуму немає (не змінюється знак похідної); в
точці x = 3 екстремуму також немає (функція в цій точці не визначена); точ-
27
ка x = 5 − точка максимуму, ymax = y (5) = − .
4
Приклад 2.2.177. y = 3 (1 − x )( x − 2 )2 .
Зауваження. Для спрощення дослідження на екстремум функції
y = f ( x ) іноді її можна замінити простішою функцією y = ϕ ( x) , а саме:
1. Якщо початкова функція f ( x ) має вигляд 2 n ϕ ( x) ( n ∈ N ), то її мо-
жна замінити функцією ϕ ( x) в області ϕ ( x) ≥ 0 , оскільки f ( x ) і ϕ ( x) мають
ті ж самі точки екстремуму.
2. Функцію вигляду f ( x) = 2 n +1 ϕ ( x) заміняють функцією ϕ ( x) . Точки
екстремуму в них збігаються.
1
3. Функцію вигляду f ( x) = при ϕ ( x) > 0 можна замінити функці-
ϕ ( x)
1
єю ϕ ( x) , маючи на увазі, що точкам максимуму функції відповідають
ϕ ( x)
точки мінімуму функції ϕ ( x) і навпаки.
Замінимо дану функцію функцією ϕ ( x) = (1 − x)( x − 2) . Точки екстре-
2
муму даної функції та функції ϕ ( x) збігаються, а екстремуми, взагалі кажу-

чи, різні.
Знаходимо похідну: ϕ ′ ( x) = − ( x − 2) + 2 (1 − x)( x − 2) = ( x − 2)(4 − 3 x) .
2

1) D (ϕ ) = R ;
4
2) ϕ ′ ( x) = 0 : x1 = , x2 = 2 ;
3
3)
3
ϕ (0) < 0 , ϕ   > 0 , ϕ (3) < 0 ;
 2
4
4) для ϕ ( x) : x = − точка мінімуму, x = 2 − точка максимуму;
3
4 4 − 3 4
для f ( x ) : x = − точка мінімуму, y min = y  = ; x = 2 − точка макси-
3 3 3
муму, y max = y (2 ) = 0 .
sin x
Приклад 2.2.178. y = .
2 + cos x
Розв’язання. Функція періодична з періодом T = 2π , тому будемо зразу
вести дослідження на проміжку [− π ; π ], а потім урахуємо період.
cos x(2 + cos x ) + sin 2 x 2 cos x + 1
Знаходимо y ′ = = .
2 + cos x 2 + cos x
1) D( y ) = R ;
2π
2) y ′ = 0 : x1, 2 = ± ; y ′ не існує: x ∈ ∅ ;
3
3)
 π  π  π  π
y ′ − π −  < 0 , y ′ − π +  < 0 , y ′(0 ) > 0 , y ′ π −  < 0 , y ′ π +  < 0 ;
 6  6  6  6
2π
4) ураховуючи період, маємо: x1k = − + 2πk − точки мінімуму,
3
 2π  3 2π
y min = y − + 2πk  = − ; x2 k = + 2πk − точки максимуму,
 3  3 3
 2π  3
y max = y + 2πk  = , k ∈Z .
 3  3
1
Приклад 2.2.179. y = ( x + 2 ) ex .
Розв’язання. Знаходимо
1 1 1
y′ = e x
 1  2
+ ( x + 2 ) − 2 e x = e x
(x + 1)(x − 2 ) .
 x  x2
Далі одержимо (див. приклад 2.2.175):
1) D( y ) : x ≠ 0 ⇒ x = 0 − точка розриву;
2) y ′ = 0 : x1 = −1 , x2 = 2 ; y ′ не існує: x3 = 0 ;
3)
 1
y ′(− 2 ) > 0 , y ′ −  < 0 , y ′(1) < 0 , y ′(3) > 0 ;
 2
1
4) x = −1 − точка максимуму, y max = y (− 1) = ; в точці x = 0 екстре-
e
муму немає; x = 2 − точка мінімуму, y min = y (2 ) = 4 e .
1
Приклад 2.2.180. y = xx .
Розв’язання. Знаходимо похідну:
1
1 y′ 1 1 1 − ln x x 1 − ln x .
ln y = ln x , = − 2 ln x + 2 = , y ′ = x
x y x x x2 x2
Далі одержимо (див. приклад 2.2.175):
1) D( y ) : x > 0 ;
2) y ′ = 0 : x1 = e ; y ′ завжди існує при x > 0 ;
3)
1
( )
y ′  > 0 , y ′ e 2 < 0 ;
e
1
4) x = e − точка максимуму, y max = y (e ) = ee .
3
Приклад 2.2.181. y = x − 1 x + 2 .
Розв’язання. Замість даної функції розглянемо функцію ϕ ( x) =
= x − 1 ( x + 2) . Точки екстремуму даної функції та функції ϕ ( x) збігаються.
3
Можна записати
− ( x − 1)3 ( x + 2) , якщо x < 1;
ϕ ( x) = 
 ( x − 1) ( x + 2) , якщо x ≥ 1.
3
Дослідимо диференційовність функції ϕ ( x) в точці x = 1 (диференці-

йовність її в інших точках очевидна):
ϕ ( x) − ϕ (1)
ϕ ′ (1 − 0) = lim = ϕ (1) = 0 =
x →1 x −1
x<0
− ( x − 1) ( x + 2)
3
= − lim ( x − 1) ( x + 2) = 0 ,
2
= lim
x →1− 0 x −1 x →1− 0  
ϕ ( x) − ϕ (1) ( x − 1) ( x + 2)
3
ϕ (1 + 0) = lim = lim ( x − 1) ( x + 2) = 0 .
2
′ = lim
x →1 x −1 x →1+ 0 x −1 x →1+ 0  
x >1
Таким чином, функція ϕ ( x ) диференційовна в точці x = 1 і ϕ ′(1) = 0 .
При x < 1 ϕ ′( x ) = −3( x − 1)2 ( x + 2 ) − ( x − 1)3 = −( x − 1)2 (4 x + 5) ; при x > 1
ϕ ′( x ) = ( x − 1)2 (4 x + 5) .
− ( x − 1) 2 (4 x + 5) , якщо x < 1;
Можна записати ϕ ′ ( x) = 
 ( x − 1) (4 x + 5) , якщо x ≥ 1.
2
Далі застосуємо традиційний план дослідження (див. приклад 2.2.175):

1) D(ϕ ) = R ;
5
2) ϕ ′( x ) = 0 : x1 = − , x2 = 1; ϕ ′( x ) не існує: x ∈ ∅ ;
4
3)
ϕ ′(− 2) > 0 , ϕ ′(0) < 0 , ϕ ′(2) > 0 ;

5
4) переходимо до даної функції y ( x ): x = − − точка максимуму,
4
ymax ( )
5 93 6
=y − =
4 8
; x = 1 − точка мінімуму, y min = y (1) = 0 .
Дослідити дані функції на екстремум, застосовуючи похідні вищих по-

рядків (2.2.182 − 2.2.185).
Приклад 2.2.182. y = 2 x 3 − 15 x 2 + 36 x − 14 .
Розв’язання. Знаходимо:
1) похідну y ′ = 6 x 2 − 30 x + 36 ;
2) стаціонарні точки, тобто точки, в яких y ′ = 0 : 6 x 2 − 30 x + 36 = 0 ,
x 2 − 5 x + 6 = 0 , x1 = 2 , x2 = 3 ;
3) першу по порядку похідну, яка в даній стаціонарній точці не дорів-
нює нулю: y ′′ = 12 x − 30 , y ′′(2 ) = −6 < 0 , y ′′(3) = 6 > 0 ⇒ x = 2 − точка макси-
муму, ymax = y (2) = 14 ; x = 3 − точка мінімуму, ymin = y(3) = 13 .
Приклад 2.2.183. y = ch x + cos x .
Розв’язання. Знаходимо (див. приклад 2.2.182):
1) y ′ = sh x − sin x ;
2) y ′ = 0 : x1 = 0 ;
3) y′′ = ch x − cos x , y′′(0) = 0 ; y′′′ = sh x + sin x , y ′′′(0 ) = 0 ; y(4) = ch x + cos x ,
y (4 ) (0 ) = 1 > 0 ⇒ x1 = 0 − точка мінімуму, y min = y (0 ) = 2 .
Приклад 2.2.184. y = 3 (1 + x )( x + 2 )2 .
Розв’язання. Замість даної функції розглянемо функцію
ϕ ( x) = (1 + x)( x + 2) . Точки екстремуму функції ϕ ( x) збігаються з точками
2
екстремуму функції y ( x ) (див. зауваження до прикладу 2.2.177).

Знаходимо:
1) ϕ ′ ( x) = ( x + 2) + 2 (1 + x)( x + 2) = ( x + 2)(3 x + 4) ;
2
4
2) ϕ ′ ( x) = 0 : x1 = − , x2 = −2 ;
3
′ 4
3) ϕ ′′ ( x) = (3 x 2 + 10 x + 8) = 6 x + 10 , ϕ ′′  −  = 2 > 0 ,
 3
3
4  4 4
ϕ ′′ (−2) = −2 < 0 ⇒ x1 = − − точка мінімуму, y min = y −  = − ; x2 = −2 −
3  3 3
точка максимуму, y max = y (− 2 ) = 0 .
Приклад 2.2.185. y = x + 1 − x .
1) D( y ) : x ≤ 1 ;
1 2 1− x −1
2) y ′ = 1 − = ;
2 1− x 2 1− x
3
3) y ′ = 0 : 2 1 − x = 1 , 4(1 − x ) = 1, x1 = ; y ′ завжди існує при x < 1 , та-
4
3
ким чином, критична точка x1 = є стаціонарною;
4
1 3 3
4) y ′′ = − , y ′′  = −2 < 0 ⇒ x1 = − точка максимуму,
4 (1 − x) 3  4 4
3 5
y max = y  = .
4 4
Приклад 2.2.186. Дослідити на екстремум функцію y = y ( x ) , задану
неявно рівнянням x 3 + y 3 = 3 x 2 .
Розв’язання. Знайдемо похідну:
x(2 − x )
3x 2 + 3 y 2 y′ = 6 x , y′ = .
y2
Далі маємо:
1) y ′ = 0 : x1 = 0 , x2 = 2 ; y ′ не існує: y = 0 , але при y = 0 одержимо
x1 = 0 , x3 = 3 ; таким чином, в точці x1 = 0 похідна не існує (тобто ця точка
не є стаціонарною);
2)
5
y ′(− 1) < 0 , y ′(1) > 0 , y ′  < 0 , y ′(4 ) < 0 ;
2
3) x = 0 − точка мінімуму, y min = y (0 ) = 0 ; x = 2 − точка максимуму,
y max = y (2 ) = 3 4 .
Приклад 2.2.187. Дослідити на екстремум функцію y = f ( x ) , задану
t
параметрично рівняннями x = ln sin , y = ln sin t .
2
1) період функції відносно параметра t : період функції x(t ) – T1 = 4π ,
період функції y (t ) – T2 = 2π , отже, їх загальний період – T = 4π ;
t t
2) область визначення: D( x(t )) : sin > 0 , 0 < < π , 0 < t < 2π ; D( y (t )) :
2 2
sin t > 0 , 0 < t < π , отже, область визначення функції y ( x) за параметром t
D( y ( x )) : 0 < t < π ; коли t ∈ (0; π ) , тоді x ∈ (− ∞; 0 ) , отже, область визначення
y ( x ) за змінною x D( y ( x )) : x < 0 ;
y′ ctg t ctg t
3) похідну: y ′x = t = =2 ;
xt′ 1 ctg t ctg
t
2 2 2
π
4) критичні точки: y ′x = 0 : ctg t = 0 , t1 = , йому відповідає
2
π 1
x1 = ln sin = − ln 2 ; y′x не існує (точки розриву y′x на проміжку (0; π )):
4 2
t ∈∅.
5) знак похідної:
π   3π 
y ′x   > 0 , y ′x   < 0 ;
4  4 
1
6) точки екстремуму і екстремуми функції: x1 = − ln 2 − точка макси-
2
муму, y max = y ( x1 ) = y (t ) π = 0.
t=
2
3. Найбільше і найменше значення функції на відрізку.

За теоремою Вейєрштрасса неперервна на відрізку [a; b] функція f ( x )
набуває на цьому відрізку своїх найменшого m і найбільшого M значень.
Будемо позначати:
m = min f ( x ) , M = max f ( x ) .
[a; b ] [a; b ]
Значення m і M називаються глобальними екстремумами функції
f ( x ) на відрізку [a; b] ( m − глобальний мінімум, M − глобальний макси-
мум).
Точки x1 і x2 , для яких m = f ( x1 ) і M = f ( x2 ) , називаються точками
глобального мінімуму і максимуму відповідно.
Теорема 2.2.16. Неперервна на відрізку [a; b] функція f ( x ) набуває
свого найбільшого (найменшого) значення на відрізку [a; b] або в точках ма-
ксимуму (мінімуму), або на кінцях відрізка [a; b] .
Таким чином, M = max( f (s1 ), f (s2 ),…, f (sm ), f (a), f (b)) , де s1 , s2 , … , sm −
точки максимуму f ( x ) , і m = min( f ( p1 ), f ( p2 ),…, f ( pn ), f (a ), f (b )) , де
p1 , p2 , … , pn − точки мінімуму f ( x ) .
Якщо потрібно знайти і m , і M , то необхідно знайти значення f ( x ) в
точках екстремуму, на кінцях відрізка [a; b] і вибрати з них найбільше і най-
менше значення відповідно.
Зауважимо таке: якщо функція f ( x ) опукла (вгнута) на відрізку [a; b],
то її глобальний максимум (мінімум) збігається з локальним максимумом
(мінімумом).
Знайти найбільше і найменше значення функції (2.2.188 − 2.2.190).
Приклад 2.2.188. y = x 5 − 5 x 4 + 5 x 3 + 1 , x ∈ [− 1;2].
1) область визначення D( y ) : x ∈ [−1; 2] ; функція неперервна;
(
2) критичні точки: y ′ = 5 x 4 − 20 x 3 + 15 x 2 = 5 x 2 x 2 − 4 x + 3 ; ) y′ = 0 :
x1 = 0 , x2 = 1, x3 = 3 ∉ [− 1; 2] ; y ′ не існує: x ∈ ∅ ;
3) знаки похідної на кожному проміжку:
 1 1 3
y ′ −  > 0 , y ′  > 0 , y ′  < 0 ;
 2 2 2
4) точки екстремуму, локальні екстремуми, значення функції на кінцях
даного відрізка: x = 1 − точка максимуму, y max = y (1) = 2 ; y (− 1) = −10 ,
y (2 ) = −7 ;
5) глобальні екстремуми: M = max f ( x ) = max(2,−10,−7 ) = 2 ,
[−1; 2]
m = min f ( x ) = min(2,−10,−7 ) = −10 .

[a; b ]
x
Приклад 2.2.189. y = x ln , x ∈ [1; 5].
5
Розв’язання. Для даної функції маємо (див. приклад 2.2.188):
1) на відрізку [1; 5] функція визначена і неперервна;
x x 1 5
2) y ′ = ln + 1 ; y ′ = 0 : = , x1 = ; y ′ не існує: x ∈ ∅ ;
5 5 e e
3)
 5 
y ′ 3 / 2  < 0 , y ′(e ) > 0 ;
e 
5 5 5
4) x = − точка мінімуму, y  = − ; y (1) = − ln 5 , y (5) = 0 ;
e e e
5 5
5) M = max y ( x ) = y (5) = 0 ; m = min y ( x ) = y  = − .
[1; 5] [1; 5] e e
 3π 
Приклад 2.2.190. y = 2 sin x + sin 2 x , x ∈ 0;  .
 2
Розв’язання. Одержимо (див. приклад 2.2.188):
 3π 
1) функція визначена і неперервна на проміжку 0;  ;
 2
2) y ′ = 2 cos x + 2 cos 2 x ; y ′ = 0 : cos x + cos 2 x = 0 , 2 cos 2 x + cos x − 1 = 0
1 π
( cos x = −1 , x1 = π ; cos x = , x2 = ); y ′ не існує (точки розриву y ′ ): x ∈∅ ;
2 3
3)
π  π   π
y ′  > 0 , y ′  < 0 , y ′ π +  < 0 ;
6 2  3
π π  3 3  3π 
4) x = − точка максимуму, ymax = y  = ; y (0 ) = 0 , y  = −2 ;
3 3 2  2 
π  3 3  3π 
5) M = max y ( x ) = y  = , m = min y ( x ) = y  = −2 .
 3π 
0; 3 2  3π 
0;  2 
 2   2 
Знайти найбільше і найменше значення функції на незамкненому про-

міжку (2.2.191 − 2.2.194).
Приклад 2.2.191. y = 2 x 3 + 3 x 2 − 120 x + 100 , x ∈ (−4; 5] .

Зауваження. Припустимо, що треба знайти найбільше і найменше
значення функції f ( x ) на незамкненому проміжку, наприклад (a; b] . Нехай
функція неперервна на (a; b] . Ведемо дослідження так, як і для замкненого
проміжку [a; b] , тільки виключаємо з розкладу точку a (тим більше, що вона
не належить проміжку (a; b] ). Нехай результат дослідження такий: m~ − най-
~
менше, M − найбільше значення, а lim f ( x ) = A (де A − скінченна або не-
x→a +0
скінченна величина).
Розглянемо випадки:
~ ≤ A≤ M ~ ~, M =M ~
1) m , тоді m = m – шукані найменше і найбільше зна-
чення відповідно;
~ , тоді M = M~
2) A < m , а найменшого значення не існує;
~ ~ , а найбільшого значення не існує.
3) A > M , тоді m = m
Для даної функції маємо:
1) на проміжку (− 4; 5] функція визначена і неперервна;
2) похідна і критичні точки: y ′ = 6 x 2 + 6 x − 120 = 6( x + 5)( x − 4 ) ; y ′ = 0 :
x1 = −5 ∉ (− 4; 5], x2 = 4 ;
3) критичні точки і знаки похідної на проміжку (− 4; 5]:
y ′(0) < 0 , y′ ()
9
2
> 0;
4) точки екстремуму, локальні екстремуми, значення функції на пра-
вому кінці проміжку (−4; 5] і граничні значення при x → −4 : x = 4 − точка
мінімуму, y min = y (4 ) = −204 ; y (5) = −175 , lim = 500 ;
x → −4
5) найбільше і найменше значення: найбільшого значення не існує;
m = min y ( x) = −204 .
(−4; 5]
9 25
Приклад 2.2.192. y = + , x ∈ (0; 1) .
x 1− x
Розв’язання. Для даної функції маємо (детально див. у прикла-
ді 2.2.191):
1) функція визначена і неперервна на (0; 1) ;
9 25 16 x 2 + 18 x − 9 ′ 3 3
2) y′ = − 2 + = ; y = 0 : x1 = − ∉ (0; 1) , x2 = ;
x (1 − x) 2
x 2 (1 − x)
2 2 8
y′ не існує: x ∈ ∅ ;
3)
1 1
y ′  < 0 , y ′  > 0 ;
4 2
3  3
4) x = − точка мінімуму, ymin = y  = 64 ; lim y = +∞ , lim y = +∞ ;
8 8 x → +0 x →1− 0
5) m = min y ( x ) = 64 , M не існує.
(0; 1)
x2 + 1
Приклад 2.2.193. y = , x∈R .
x2 + x + 1
1) функція визначена і неперервна на всій осі Ox ;
2) y ′ =
( ) ( )
2 x x 2 + x + 1 − (2 x + 1) x 2 + 1
=
x2 − 1
; y′ = 0 : x1 = −1 ,
( 2
x + x +1 )2
(2
x + x +1 )
2
x2 = 1; y ′ не існує: x ∈ ∅ ;
3)
y ′(− 2 ) > 0 , y ′(0) < 0 , y ′(2 ) > 0 ;

4) x = −1 − точка максимуму, y max = y (− 1) = 2 ; x = 1 − точка мінімуму,
2
ymin = y(1) = ; lim y = 1 , lim y = 1 ;
3 x → −∞ x → +∞
2
5) m = min y ( x ) = y (1) = , M = max y ( x ) = y (− 1) = 2 .
x∈ R 3 x∈ R
Приклад 2.2.194. y = x x , x ∈ (0; 1] .

1) функція визначена і неперервна на (0; 1] ;
y′ 1
2) ln y = x ln x , = ln x + 1 , y ′ = x x (ln x + 1) ; y ′ = 0 : x = ; y ′ не існує:
y e
x∈∅;
3)
 1   1 
y ′ 2  < 0 , y ′  > 0;
e   e
1
1 1 −
4) x = − точка мінімуму, ymin = y  = e e ; y (1) = 1 ,
e e
 
 ln x  ∞
lim   
x →+0 1  ∞ 
lim ( x ln x )  
x  
lim y = lim x =e x→+0
=e x =
x→+0 x→+0
1
2
ln x x = − lim x = lim x = 0 = e 0 = 1 ;
= lim = lim
x → +0 1 x → +0 1 x → +0 x x → +0
− 2
x x
1
1 −
5) m = min y ( x ) = y  = e e , M = max y ( x ) = y (1) = 1.
(0; 1] e (0; 1]
Знайти inf f і sup f (2.2.195 − 2.2.197).

1
Приклад 2.2.195. y = f ( x ) = + x 2 , x ∈ (0; 1].
x
Зауваження. Якщо функція f ( x ) – визначена і неперервна на замкне-
ному проміжку [a; b] , то задача знаходження inf f ( x ) і sup f ( x ) цілком збіга-
ється з задачею знаходження m і M :
inf f ( x ) = m = min f ( x ) , sup f ( x ) = M = max f ( x ) .
[ a; b ] [ a; b ] [ a; b ] [ a; b ]
Якщо проміжок < a; b > незамкнений, наприклад в нього не входить

точка a , то в послідовність локальних екстремумів f ( x ) , значення функції в
точці b додається число A = lim f ( x ) ( A може бути як скінченним, так і
x→a −0
нескінченним). Найменшим з цих чисел є inf f ( x ) , найбільшим − sup f ( x ) .
( a; b ] ( a; b ]
Маємо:
1) функція визначена і неперервна на проміжку (0; 1] ;
2x3 − 1
2) похідна f ′( x ) функції f ( x ) : y ′ = ; критичні точки f ( x ) :
x2
1 34
y = 0 : x1 = 3 = ; y ′ не існує: x ∈ ∅ ;
2 2
3) знаки похідної на інтервалах розбиття проміжку (0; 1] критичною
3
4
точкою x1 = :
2
3 2 3 5

y ′ 
 < 0 , y ′ 2  > 0 ;
 2   
3
4
4) локальні екстремуми, значення функції на кінцях проміжку: x =
2
 3 4  33 2
− точка мінімуму, ymin = y 
2  = 2 ; y (1) = 2 , xlim y = +∞ ;
  → + 0
 4  33 2
3
5) inf f ( x) = ymin = y   = 2 , sup f ( x ) = xlim y = +∞ .
(0;1]  2  (0; 1] → +0
( )
Приклад 2.2.196. y = f ( x ) = x 2 + 4 e − x , x ∈ (0; + ∞ ) .
1) функція визначена і неперервна на інтервалі (0; + ∞ ) ;
( ) ( )
2) y ′ = 2 xe − x − x 2 + 4 e − x = − x 2 − 2 x + 4 e − x ; y ′ = 0 : x ∈ ∅ ; y ′ не іс-
нує: x ∈ ∅ , отже, критичних точок немає;
3) lim y = 4 , lim y = 0 , тільки ці два числа визначатимуть sup f і
x → +0 x → +∞
inf f ;
4) inf f ( x ) = 0 , sup f ( x ) = 4 .
(0; + ∞ ) (0; + ∞ )
( )
2
2 3 
Приклад 2.2.197. y = f ( x) = x + , x ∈  ; 5 .
x−2 2 
Для даної функції маємо (див. приклад 2.2.195):
3 
1) функція визначена і неперервна на інтервалax  ; 2  і (2;5) ;
2 
2) y′ = 1 −
8
=
( x − 2) − 8 ; y′ = 0 : x = 4 ; y′ не існує: x = 2 ;
3
1 2
( x − 2) 3
( x − 2)3
3)
y′ ( 43 ) > 0 , y′(3) < 0 , y′( 92 ) > 0 ;

35
4) x = 4 − точка мінімуму, y min = y (4 ) = 5 ; lim y = +∞ , lim y = ,
x→2 3
x→ +0 2
2
49
lim = ;
x→5−0 9
5) inf f ( x ) = y min = y (4 ) = 5 , sup f ( x ) = lim y = +∞ .
3  3  x →2
 ; 5  ; 5
2  2 
4. Опуклість, угнутість функції. Точки перегину.

Означення 2.2.9. Функція y = f ( x ) називається опуклою (вгнутою) в
точці x0 , якщо існує таке δ > 0 , що ∀ x ∈ ( x0 − δ ; x0 + δ ) , x ≠ x0 :
f ( x ) < f ′( x0 )( x − x0 ) + f ( x0 ) ( f ( x ) > f ′( x0 )( x − x0 ) + f ( x0 )) .
Геометрична суть. Якщо функція y = f ( x ) опукла (вгнута) в точці x0 ,
то існує окіл точки x0 , такий, що для всіх x з цього околу (крім x0 ) графік
кривої y = f ( x ) лежить нижче (вище) дотичної, проведеної до кривої в точці
(x0 ; f (x0 )) .
Означення 2.2.10. Функція y = f ( x ) називається опуклою (вгнутою)
на інтервалі (a; b ) , якщо вона опукла (вгнута) в кожній точці цього інтерва-
лу.
Можна дати ще такі означення:
Означення 2.2.11. Функція y = f ( x ) називається опуклою (вгнутою)
на інтервалі (a; b ) , якщо для будь-яких точок x1 і x2 ( x1 ≠ x2 ) цього інтерва-
лу і будь-яких чисел α1 > 0 і α 2 > 0 , таких, що α1 + α 2 = 1 , справедлива нері-
вність:
f (α 1 x1 + α 2 x 2 ) > α 1 f ( x1 ) + α 2 f ( x 2 ) ( f (α 1 x1 + α 2 x 2 ) < α1 f ( x1 ) + α 2 f ( x2 )) .
Геометрична суть. Якщо функ-
ція y = f ( x ) опукла (вгнута) на інтер-
валі (a; b ) , то точки будь-якої дуги
графіка (крім крайніх) розташовані
вище (нижче) хорди, яка стягує цю
дугу (рис. 2.2.25).
y = f ( x ) називається опуклою (вгну-
тою) на інтервалі (a; b ) , якщо для
Рис. 2.2.25 будь-яких точок x1 і x2 ( x1 ≠ x2 ) цьо-
го інтервалу і будь-якого числа 0 < λ < 1 справедлива нерівність
f ( λx 1 + (1 − λ )x 2 ) > λf ( x1 ) + (1 − λ ) f ( x 2 )
( f (λ x1 + λ x2 ) < λ f (x1 ) + (1 − λ ) f (x2 )) .
Якщо функція опукла (вгнута), то ще кажуть, що вона повернута
опуклістю вверх (вниз).
Означення 2.2.13. Точка x0 називається точкою перегину функції
f ( x ) , якщо в цій точці змінюється характер опуклості, при цьому припуска-
ється, що в точці x0 функція f ( x ) має похідну (скінченну або нескінченну).
Остання умова означає, що можна провести дотичну до графіка функ-
ції в точці ( x0 ; f ( x0 )) .
На рис. 2.2.26 маємо:
− у точці x1 функція опукла;
− у точці x3 функція вгнута;
− точка x2 − точка перегину (опуклість змінюється на вгнутість);

− точка x4 − точка перегину (вгнутість змінюється на опуклість, по-
хідна в цій точці нескінченна, але дотичну в точці ( x4 ; f ( x4 )) провести мож-
на);
− точка x5 не є точкою перегину (хоча в цій точці і змінюється харак-
тер опуклості, провести дотичну в точці ( x5 ; f ( x5 )) не можна);
− (a; x2 ) , ( x4 ; x5 ) − інтервали опуклості;
− ( x2 ; x4 ) , ( x5 ; b ) − інтервали вгнутості.
Рис. 2.2.26
Теорема 2.2.17 (необхідна ознака опуклості (вгнутості) функції).
Якщо двічі диференційовна на інтервалі (a; b ) функція f ( x ) опукла (вгнута)
на цьому інтервалі, то f ′′( x ) ≤ 0 ( f ′′( x ) ≥ 0 ) ∀x ∈ (a; b ) .
Теорема 2.2.18 (достатня ознака опуклості (вгнутості) функції).
Якщо для двічі диференційовної на інтервалі (a; b ) функції f ( x ) f ′′( x ) < 0
( f ′′( x ) > 0 ) ∀x ∈ (a; b ) , то функція f ( x ) – опукла (вгнута) на інтервалі (a; b) .
Теорема 2.2.19 (необхідна ознака точки перегину). Якщо для функції
f ( x ) , двічі диференційовної в околі точки x0 , крім, може бути, самої точки
x0 , x0 − точка перегину, то друга похідна f ′′( x ) в цій точці або дорівнює ну-
лю, або не існує.
Теорема 2.2.20 (перша достатня ознака точки перегину). Якщо для
функції f ( x ) , яка має в точці x0 першу похідну (скінченну або нескінченну)
і є двічі диференційовною в околі точки x0 , крім, може бути, самої точки x0 ,
її друга похідна, проходячи через точку x0 , змінює свій знак, то x0 − точка
перегину.
Теорема 2.2.21 (друга достатня ознака точки перегину). Якщо для
функції f ( x ) , яка є диференційовною n ( n > 2 ) раз в околі точки x0 ,
f (k ) ( x0 ) = 0 ( k = 1, n − 1 ), а f (n ) ( x0 ) ≠ 0 , то при n непарному x0 − точка пере-
гину функції, а при n парному x0 не є точкою перегину.
План дослідження функції f ( x ) на опуклість, угнутість, перегин:
1) знаходимо область визначення D( f ) , при цьому автоматично зна-

ходяться точки розриву f ( x ) ;
2) знаходимо критичні точки 2-го роду функції f ( x ) , тобто точки, в
яких друга похідна f ′′( x ) або дорівнює нулю, або не існує;
3) інформацію пп. 1 і 2 наносимо на числову вісь Ox , в результаті об-
ласть визначення f ( x ) буде розбита на інтервали, в кожному із яких похідна
f ′′( x ) зберігає свій знак;
4) робимо відповідні висновки стосовно характеру опуклості функції і
існування точок перегину.
Дослідити дану функцію на опуклість, угнутість і перегин ( 2.2.198 −
2.2.201).
Приклад 2.2.198. y = x 4 − 6 x 2 − 6 x + 1 .
Розв’язання. Знайдемо спочатку похідні:
( )
y ′ = 4 x 3 − 12 x − 6 ; y ′′ = 12 x 2 − 12 = 12 x 2 − 1 .
Далі виконаємо дослідження даної функції:
1) область визначення D( y ) = R ;
2) критичні точки другого роду: y ′′ = 0 : x1 = −1 , x2 = 1; y′′ не існує
(мається на увазі, що ми повинні вказати точки розриву другої похідної):
x∈∅;
3) інформацію пп. 1 і 2 наносимо на числову вісь
і знаходимо знаки f ′′(x) на інтервалах одержаного розбиття: y ′′(− 2 ) > 0 ,

y ′′(0 ) < 0 , y ′′(2 ) > 0 ;
4) робимо відповідні висновки стосовно опуклості, вгнутості функції і
її точок перегину: (− ∞; − 1) і (1; + ∞ ) − інтервали вгнутості; (− 1; 1) − інтервал
опуклості; x = −1 і x = 1 − точки перегину.
Зауваження. Якщо x0 − точка перегину функції f ( x ) , то точка
(( x0 ; f ( x0 )) називається точкою перегину графіка функції f ( x ) .
Тому (− 1; 2 ) і (1; − 10 ) − точки перегину графіка функції f ( x ) .
x2
Приклад 2.2.199. y = .
(x − 1)3
Розв’язання. Знайдемо похідні:

x( x + 2 ) x2 + 4x + 1
y′ = − , y ′′ = 2 .
(x − 1)4 (x − 1)5
Далі знаходимо (докладно див. у прикладі 2.2.198):
1) D( y ) : x ≠ 1 ;
2) y ′′ = 0 : x 2 + 4 x + 1 = 0 , x1, 2 = −2 ± 3 ; y′′ не існує: x3 = 1 ;
3)
y ′′(− 5) < 0 , y ′′(− 2 ) > 0 , y ′′(0 ) < 0 , y ′′(2 ) > 0 ;

( ) ( )
4) − ∞; − 2 3 і − 2 + 3; 1 − інтервали опуклості; − 2 − 3; − 2 + 3 ( )
і (1; + ∞ ) − інтервали вгнутості; − 2 − 3, − 2 + 3 − точки перегину; в точці
x = 1 перегину немає, оскільки в цій точці сама функція не визначена.
x −1
Приклад 2.2.200. y = .
x x
Розв’язання. Перепишемо дану функцію:
 − x − 1 , я к щ о 0 < x < 1;

y =  x x
x −1
 , якщ о 1 ≤ x < ∞ .
 x x
 x−3
 2 x 2 x , якщо 0 < x < 1;
Знайдемо похідні: y ′ =  (в точці x = 1 y ′ не іс-
x−3
 − 2 , якщо x > 1
 2 x x
нує),
− 3 x − 5 , якщо 0 < x < 1;
 4 x 3 x
y′′ = 
 3 x − 5 , якщо x > 1.
 4 x 3 x
Далі знаходимо (див. приклад 2.2.198):
1) D( y ) : x > 0 ;
2) y ′′ = 0 : x1 = 5 ; y′′ не існує: x2 = 1;
3)
1
y ′′  > 0 , y ′′(2) < 0 , y ′′(6) > 0 ;
2
4) в точці x = 1 перегину немає (там не існує y ′ , немає ні скінченної,
ні нескінченної першої похідної); точка x = 5 − точка перегину; (0; 1) і
(5; + ∞ ) − інтервали вгнутості; (1; 5) − інтервал опуклості.
3
Приклад 2.2.201. y = e x .
1 3
x 13 x −2 3x
′
y = ′′
e , y = e .
33 x 2 9 3 x5
Далі знаходимо (див. приклад 2.2.198):
1) D( y ) = R ;
2) y ′′ = 0 : x1 = 8 ; y′′ не існує: x2 = 0 ;
3)
y ′′(− 1) > 0 , y ′′(1) < 0 , y ′′(27 ) > 0 , lim y ′ = +∞ ;

x →0
4) x = 0 − точка перегину (друга похідна, проходячи через цю точку,
змінює свій знак, у точці є нескінченна перша похідна); x = 8 − точка пере-
гину ; (− ∞; 0) і (8; + ∞ ) − інтервали вгнутості; (0; 8) − інтервал опуклості.
Приклад 2.2.202. Застосовуючи похідні вищих порядків (більше дру-
гого), визначити, чи є точка x = 0 точкою перегину функції
x3
y= − tg x + sin x.
2
Розв’язання. Знаходимо похідні і їх значення в точці x = 0 :
3 1
y′ = x 2 − 2
+ cos x, y′(0 ) = 0;
2 cos x
sin x
y ′′ = 3 x − 2 − sin x, y ′′(0 ) = 0;
cos 3 x
1 + 2 sin 2 x
y ′′′ = 3 − 2 − cos x, y ′′′(0 ) = 0;
cos 4 x
( 4) 2 sin x + sin 3 x
y = −8 5
+ sin x, y 4 (0 ) = 0;
cos x
(5) 2 cos x + 3 sin x cos x + 10 sin x + 5 sin 3 x
2 2 2
y = −8 6
+ cos x, y 5 (0) = −15 ≠ 0.
cos x
Оскільки перша з похідних, які не дорівнюють нулю, п’ятого порядку,
то x = 0 − точка перегину.
Приклад 2.2.203. Знайти точки перегину графіка функції y = f ( x ) ,
cos 2t
заданої параметричними рівняннями x = 1 + ctg t , y = , 0<t <π .
sin t
y ′  − 2 sin 2t sin t − cos 2t cos t   1  1
y ′x = t =  :−  = (3 cos t − cos 3t ),
xt′  sin t2
  sin 2 t  2
( y ′ )′  3   1  3
y ′x′x = x t =  − (sin t − sin 3t )  :  −  = −3 sin t cos 2t .
xt′  2 2
  sin t 
1
Таким чином, y ′x = (3 cos t − cos 3t ) , y ′x′ x = −3 sin 3 t cos 2t .
2
Далі знаходимо:
1) область визначення: коли t ∈ (0; π ) , тоді x ∈ (− ∞; + ∞ ) , а y існува-
тиме, отже, D( y ) : x ∈ R ;
π
2) критичні точки 2-го роду: y ′x′ x = 0 : t1 = , йому відповідає x1 = 2 ;
4
3π
t2 = , йому відповідає x2 = 0 ; y ′x′ x не існує: t ∈ ∅ ;
4
3) знаки другої похідної на проміжках розбиття, визначених інформа-
цією пп. 1 і 2:
 5π  π  π 
y ′′  < 0 , y ′′  > 0 , y ′′  < 0 .
 6  2 8
Проходячи через точки x = 0 і x = 2 (їм відповідають значення пара-
3π π
метра t = і t = ), друга похідна змінює свій знак, отже, ці точки є точ-
4 4
ками перегину для функції y = f ( x ) .
3π
4) точки перегину графіка цієї функції: при t = x = 0 і y = 0 , при
4
π
t= x = 2 і y = 0.
4
Таким чином, графік має дві точки перегину (0; 0 ) і (2; 0) .
5. Знаходження асимптот графіків функцій.
Зупинимося тільки на геометричному тлумаченні асимптот і обмежи-
мося асимптотами, які є прямими.
Означення 2.2.14. Пряма l називається асимптотою графіка функції
y = f ( x ) , якщо відстань від точки M графіка до цієї прямої прямує до нуля,
коли точка M нескінченно віддаляється від початку координат.
Асимптоти бувають вертикальні та похилі. Останні, зокрема, можуть
бути горизонтальними.
Функція може мати необмежену кількість вертикальних асимптот і не
більше двох похилих асимптот – правої і лівої, причому права і ліва асимп-
тоти можуть збігатися. Періодична функція може мати тільки вертикальні
асимптоти.
Знаходження вертикальних асимптот.
Якщо маємо lim f ( x ) = ∞ , то x = a − вертикальна асимптота (замість
x→a
a може стояти a − 0 , a + 0 ) (рис. 2.2.27).
Знаходження похилих асимптот.
f (x )
Якщо існують дві скінченні границі lim = k і lim [ f ( x ) − kx] = b ,
x →∞ x x →∞
то y = kx + b − похила асимптота (одночасно і права, і ліва). При x → +∞
знаходять одну праву асимптоту, а при x → −∞ – одну ліву (рис. 2.2.28).
Якщо k = 0 , то одержують горизонтальну асимптоту y = b . Горизон-

тальні асимптоти можуть бути одержані і окремо: якщо lim f ( x ) = b , то
x →∞
y = b − горизонтальна асимптота (при x → −∞ знаходять ліву асимптоту, а
при x → +∞ – праву).
Якщо k = 0 і b = 0 , то асимптотою є вісь Ox .
Рис. 2.2.27
Рис. 2.2.28
Знайти асимптоти графіка функції y = y ( x ) (2.2.204 − 2.2.211).
x2
Приклад 2.2.204. y = .
x +1
Розв’язання. Оскільки lim y = ∞ , то x = −1 − вертикальна асимптота
x → −1
(права і ліва).
y x2
Далі знаходимо: k = lim = lim = 1, b = lim ( y − kx ) =
x →∞ x x →∞ x ( x + 1) x →∞
 x2  −x
= lim  − x  = lim = − 1 ⇒ y = kx + b = x − 1 − похила асимптота
x →∞  x + 1  x →∞ x + 1
(права і ліва). Ескіз графіка зображено на рис. 2.2.29.
x2 + 2x + 1
Приклад 2.2.205. y = .
x2 + 1
Зауваження. Вертикальні асимптоти можуть існувати, якщо функція
має точки розриву або є нескінченною в крайніх точках області визначення.
У даному прикладі функція не має

точок розриву, не має вона також крайніх
точок області визначення, а тому й верти-
кальних асимптот.
Видно, що lim y = 1 , тобто y = 1 −
x →∞
горизонтальна асимптота (і права, і ліва),
других асимптот бути не може.
x3
Приклад 2.2.206. y = .
x−2
Розв’язання. Область визначення
D( y ) : x ≤ 0 ∪ x > 2 .
Оскільки lim y = ∞ , то x = 2 − лі- Рис. 2.2.29
x→2+0
ва вертикальна асимптота.
y 1 x3  x x 
Далі знаходимо: k = lim = lim   = lim  ⇒ при
x →∞ x x →∞ x
 x − 2  x →∞  x x − 2 
x → −∞ k = −1 , при x → +∞ k = 1 ; нехай x → −∞ , тоді b = lim ( y − kx) =
x →−∞

= lim  − x
x   
+ x  = − lim  x 
x 
− 1 (∞ ⋅ 0) = − lim
x ( x −x 2 − 1) =
x →−∞  x−2  x →−∞   x − 2  x →−∞ x
+1
x−2
2x x
= − lim = −2 lim = −1 , аналогічно
x →−∞  x  x →−∞  
( )
( x − 2)  + 1 2  1 
 x−2  x 1−  + 1
x 2
 1− 
 x 
при x → +∞ b = 1.
Отже, маємо дві похилі асимпто-
ти: ліву y = − x − 1 і праву y = x + 1 .
Ескіз графіка зображено на
рис. 2.2.30.
1
−
Приклад 2.2.207. y = e x.
Розв’язання. Область визначення

D( y ) : x ≠ 0 ⇒ x = 0 − точка розриву.
Дослідимо поведінку функції
при x → 0 . Звичайно, lim y не існує,
x →0
але lim y = +∞ , а lim y = 0 , тобто
x → −0 x → +0
графік має праву вертикальну асимп- Рис. 2.2.30
тоту x = 0 . Оскільки lim y = 1 , то гра-
x →∞
фік має горизонтальну асимптоту y = 1 (вона є і правою, і лівою). Інших
асимптот графік не може мати.

Ескіз графіка зображено на рис. 2.2.31.
2
Приклад 2.2.208. y = xe x + 1.
Знаходимо:
1) D( y ) : x ≠ 0 ;
2) вертикальні асимптоти:
lim y = 1,
x → −0
 2
lim y = 1 + lim  xe x (0 ⋅ ∞ ) =
x → +0 x → +0 
 
2 2 2 
−
ex∞ ex 
 x2  + 1 =
= 1 + lim   = lim
x →0 1  ∞  x →+0 1
Рис. 2.2.31 − 2
x x
2
= 2 lim ex + 1 = ∞ ⇒ x = 0 – ліва вертикальна асимптота;
x →+0
y 1 2
3) похилі асимптоти: k = lim = lim  + e x  = 1 , b = lim ( y − kx ) =
x →∞ x x → ∞ x  x →∞
 
2 2 2 
 2    2    − 
  e x −1 e x  x2 
= lim 1 + xe x   
− x = 1 + lim x e − 1 = 1 + lim
x = 1 + lim =
x →∞   x →∞    x →∞ 1 x →∞ 1
     − 2
x x
2
= 1 + 2 lim ex = 3 ⇒ y = kx + b = x + 3 – похила асимптота (і права, і ліва).
x →∞
ln x
Приклад 2.2.209. y = x + .
x
1) D( y ) : x > 0 ;
 ln x 
2) lim y = lim  x +  = ∞ ⇒ x = 0 − ліва вертикальна асимптота;
x → +0 x → +0 x 
1
y  ln x  ln x  ∞  1
3) k = lim = lim 1 + 2  = 1 + lim 2   = 1 + lim x = 1 + lim 2 = 1;
x→+∞ x x→+∞ x  x→+∞ x  ∞  x→+∞ 2x x→+∞ 2x
 ln x 
4) b = lim ( y − kx ) = lim  x + − x  = 0 ⇒ y = x – права похила аси-
x → +∞ x → +∞ x 
мптота.
x
Приклад 2.2.210. y = 2 x − arctg .
2
1) D( y ) : x ∈ R , отже, вертикальних асимптот не існує;
 x
y  arctg 
2) k = lim = lim 2 − 2  = 2 , b = lim ( y − kx ) =
1
x →∞ x  x  x → −∞
 
 
 x   x π
= lim  2 x − arctg − 2 x  = lim  − arctg  = ; b2 = lim ( y − kx ) =
x → −∞  2  x → −∞  2 2 x → +∞
 x π π π
= lim  − arctg  = − ; y = 2 x + − ліва, y = 2 x − − права асимптоти.
x → +∞ 2 2 2 2
x
 1
Приклад 2.2.211. y = 1 +  .
 x
1
1) D( y ) :1 + > 0 ⇔ x < −1 ∪ x > 0 ;
x
2) вертикальні асимптоти, для чого досліджуємо поведінку функції в
крайніх точках області визначення:
(( + 0 ) ) = +∞ ⇒
x
 1 −1
lim y = lim  1 +  = x = −1 – права вертикаль-
x → −1− 0 x → −1− 0 x
  1 
( )
x lim  x ln  1+  
 1
на асимптота; lim y = lim 1 +  = ∞ 0 = e x→+0  x   =
x → +0 x → +0 x
 1 1
ln1 +  − 2
  1  x   ∞
= lim  x ln1 +   = (0 ⋅ ∞) = lim  =   = lim x =
x→+0  x  x →+0 1  ∞ x → +0  1  1 
1 +  − 2 
x  x  x 
1
= lim = 0 = e 0 = 1 ⇒ x = 0 не є
x → +0 1
1+
x
лівою вертикальною асимптотою;
3) похилі асимптоти:
x
 1
lim 1 +  = e ⇒ y = e – горизонта-
x → ∞ x
льна асимптота.
Ескіз графіка зображено на
рис. 2.2.32.
Рис. 2.2.32
6. Розв’язання нерівностей за допомогою похідних.

Нехай є проміжок одного із виглядів: [a; b] , [a; b) , [a; +∞) .
Із властивостей неперервних і диференційовних функцій випливає:
якщо функція f ( x ) неперервна на проміжку G , її похідна f ′( x ) існує і
f ′( x ) > 0 ( f ′( x ) < 0 ) на G , крім, може бути, зліченної множини точок, то
f ( x ) > f (a ) ( f ( x ) < f (a )) ∀ x ∈ G і x ≠ a .
Припустимо, що треба довести нерівність f1 ( x ) > f 2 ( x ) ∀ x ∈ G , x ≠ a .
Складемо функцію: f ( x ) = f1 ( x ) − f 2 ( x ).
Нехай f (a ) = 0 і f ′( x ) > 0 ∀ x ∈ G , x ≠ a , тоді f ( x ) > f (a ) = 0 ⇔
⇔ f ( x ) > 0 ⇔ f1 ( x ) − f 2 ( x ) > 0 ⇔ f1 ( x ) > f 2 ( x ) , що й треба було довести.
Довести нерівності (2.2.212 − 2.2.216).
Приклад 2.2.212. sin x < x , x > 0 .
Розв’язання. Складемо функцію: f ( x ) = sin x − x , f ( x ) – неперервна і
диференційовна при x ≥ 0 , f (0 ) = 0 .
Знайдемо похідну f ′( x ) = cos x − 1 .
Очевидно, що при x > 0 f ′( x ) < 0 , крім зліченної множини точок
xk = 2πk , k ∈ Z , тому f ( x ) < 0 ⇔ sin x − x < 0 ⇔ sin x < x для x > 0 , що й
треба було довести.
x2
Приклад 2.2.213. x − < ln (1 + x ) < x , x > 0 .
2
1) Доведемо, що ln (1 + x ) < x , x > 0 .
Складемо функцію: f ( x ) = ln(1 + x ) − x .
1 x
Далі маємо: f ′( x) = −1 = − ⇒ f ′( x) < 0 ∀ x > 0 ⇒ f ( x) < f (0) = 0 ⇔
1+ x 1+ x
⇔ ln(1 + x ) − x < 0 ⇔ ln(1 + x ) < x ∀ x > 0 .
x2
2) Доведемо, що ln(1 + x ) > x − , x > 0.
2
x2
Складемо функцію: ϕ ( x) = ln (1 + x) − x + .
2
1 1 + x2 − 1 x2
Далі маємо: ϕ ′ ( x) = −1+ x = = ; ϕ ′ ( x) > 0 ∀ x > 0 ⇒
1+ x 1+ x 1+ x
x2 x2
⇒ ϕ ( x) > ϕ (0) = 0 ⇔ ln (1 + x) − x + > 0 ⇔ ln (1 + x) > x − ∀ x > 0.
2 2
x2
Із кроків 1 і 2 випливає, що x − < ln(1 + x )x , x > 0 .
2
Приклад 2.2.214. arctg x ≤ x , x ≥ 0 .
Розв’язання. Для x = 0 маємо arctg x = x .
Доведемо, що arctg x < x для x > 0 .
2.2.8. ПОБУДОВА ГРАФІКІВ ФУНКЦІЙ 303
Складемо функцію: f ( x ) = arctg x − x .

1 x2
Маємо f ′( x ) = 2
−1= − 2
, f ′( x ) < 0 ∀ x > 0 ⇒ f ( x ) < f (0) = 0 ⇔
1+ x 1+ x
⇔ arctg x < x ∀ x > 0 .
Тому для x ≥ 0 справедливе arctg x ≤ x .
x2
Приклад 2.2.215. cos x ≥ 1 − , x∈R.
2
x2
Розв’язання. Для x = 0 маємо cos x = 1 − .
2
x2
Доведемо, що cos x > 1 − для x > 0 .
2
x2
Складемо функцію: f ( x ) = cos x − 1 + .
2
Маємо f ′( x ) = sin x + x . Тепер, в свою чергу, доведемо, що sin x + x > 0
для x > 0 .
Позначимо ϕ ( x) = sin x + x . Знайдемо ϕ ′ = cos x + 1 , ϕ ′ ( x) > 0 , крім злі-
ченної множини точок xk = π + 2πk , k ∈ Z , тому ϕ ( x) = sin x + x > ϕ (0) = 0 ⇒
x2
⇒ sin x + x > 0 ∀ x > 0 , але тоді і f ( x ) > f (0 ) = 0 ⇒ cos x − 1 + >0⇒
2
x2
⇒ cos x > 1 − ∀x > 0.
2
Оскільки в обох частинах вихідної нерівності стоять парні функції, то
x2
нерівність cos x > 1 − справедлива для x < 0 . Для всієї області x ∈ R спра-
2
x2
ведливе cos x ≥ 1 − .
2
x+ y
ex + e y
Приклад 2.2.216. e 2 < , x, y ∈ R , x ≠ y .
2
Розв’язання. Розглянемо функцію f ( x ) = e x . Оскільки f ′′( x ) = e x > 0 , то
f ( x ) – угнута для x ∈ R . За означенням угнутої функції маємо
f (α1 x1 + α 2 x2 ) < α1 f ( x1 ) + α 2 f ( x2 ), де x1 , x2 ∈ R , x1 ≠ x2 , α1 > 0 , α1 + α 2 = 1 .
Для f ( x ) = e x нерівність матиме вигляд eα1 x1 +α 2 x 2 < α1e x1 + α 2 e x 2 .
x+ y
1 ex + e y
Прийнявши x1 = x , x2 = y , α1 = α 2 = , одержимо e 2 < .
2 2
2.2.8. Побудова графіків функцій
1. Графіки явно заданих функцій в декартовій системі координат.
Задача полягає в побудові графіків функцій вигляду y = f ( x ) .
План дослідження.
Для функцій y = f ( x ) треба знайти (виявити):
1) парність, непарність, періодичність;
2) область визначення D( f ) , точки розриву;
3) нулі функції;
4) інтервали знакосталості;
5) асимптоти;
6) критичні точки 1-го роду;
7) інтервали монотонності;
8) точки екстремуму і екстремуми;
9) критичні точки 2-го роду;
10) інтервали опуклості і вгнутості;
11) точки перегину функції та графіка функції;
12) декілька допоміжних точок графіка (за необхідності).
Після цього за одержаною інформацією треба побудувати графік фун-
кції.
Побудувати графіки заданих функцій (2.2.217 − 2.2.221).
x2 − 4
Приклад 2.2.217. y = .
x2 − 1
6x 3x 2 + 1
Розв′язання. Спочатку знаходимо похідні: y ′ = , y ′′ = −6 .
(x
−1 2
)
2
x −1 ( 2
)
3
Відповідно до плану дослідження маємо (рис. 2.2.33):

1. Функція парна, і тому графік можна спочатку будувати для x ≥ 0 , а
потім одержати другу половину, симетричну відносно осі Oy , для x < 0. От-
же, функція – неперіодична.
2. D( y ) : x ≠ ±1 , x = ±1 − точки розриву.
3. Нулі функції: x = ±2 .
4. Інтервали знакосталості.
У результаті нанесення інформації, одержаної в пп. 1 і 2, на числову
вісь остання розбилась на проміжки знакосталості. Для визначення знака
функції на будь-якому інтервалі достатньо знайти знак функції у внутрішній
1 3
точці цього інтервалу: y  > 0 , y  < 0 , y (3) > 0 .
2 2
Знаки функції на відповідних інтервалах зразу наносимо на площи-
ну.
5. Асимптоти.
Оскільки lim y = ∞ , то x = ±1 − вертикальні асимптоти.
x → ±1
Оскільки lim y = 1 , то похила асимптота y = 1 (вона є і правою, і лі-
x →∞
вою) – горизонтальна.
Рис. 2.2.33
6. Критичні точки 1-го роду: y ′ = 0 : x1 = 0 ; y ′ не існує (точки розриву
y ′ ): x2 = −1 , x3 = 1 .
7. Інтервали монотонності.
Область визначення похідної y ′ розбито на проміжки знакосталості
для y ′ (а тому і на проміжки монотонності для y ). Знаходимо знак похідної
( ) 1
() 1
на кожному інтервалі: y′ − < 0 , y′ > 0 , y ′(3) > 0 ⇒ (− 1; 0 ) − інтервал
2 2
спадання; (0; 1) , (1; + ∞ ) − інтервали зростання.
8. Точки екстремуму. Локальні екстремуми функції.
Із пп. 6, 7 випливає: x = 0 − точка мінімуму, y min = y (0 ) = 4 ; в точці
x = 1 екстремуму немає (ця точка не належить області визначення, в цій точ-
ці похідна також не змінює свого знака).
9. Критичні точки 2-го роду: y′′ = 0 : x ∈ ∅ ; y′′ не існує (точки розри-
ву y′′ ): x1 = −1 , x2 = 1.
10. Інтервали опуклості і угнутості.
Область визначення похідної y′′ розбито на проміжки знакосталості
для y′′ (а тому і на проміжки опуклості і угнутості для y ). Знаходимо знак
похідної другого порядку на кожному інтервалі (нагадаємо, що основна ува-
га – на область x ≥ 0 ): y ′′(0 ) > 0 , y ′′(3) < 0 ⇒ (− 1; 1) − інтервал угнутості;
(1; + ∞ ) − інтервал опуклості.
11. Точки перегину функції та графіка функції.
Із пп. 9, 10 випливає, що точок перегину функція і її графік не мають
(критична точка x = 1 не належить області визначення).
12. Для уточнення графіка знайдемо декілька його точок:
1 3
x 3
2 2 .
y 5 −1,4 0,625
За одержаною в результаті дослідження інформацією, а вона вся нане-
сена на площину, будуємо графік даної функції.
Таким чином, x = ±1 – точки розриву; x = ±2 − нулі; (− ∞; − 1) , (− 1; 0 )
− інтервали спадання; (0; 1) , (1; ∞ ) – інтервали зростання; (− ∞; − 1) , (1; + ∞ ) −
інтервали опуклості; (1; 1) − інтервал угнутості.
x3
Приклад 2.2.218. y = .
2 ( x + 1)
2
x 2 ( x + 3) 3x
Розв′язання. Знаходимо похідні: y ′ = , y ′′ = .
2 ( x + 1) ( x + 1)4
3
Проводимо дослідження (докладно див. у прикладі 2.2.217)

(рис. 2.2.34):
Рис. 2.2.34
1) функція ні парна, ні непарна, неперіодична;
2) D ( y ) : x ≠ −1 , x = −1 − точка розриву;
3) y = 0 : x1 = 0 ;
( ) 1
4) y (− 2 ) < 0 , y − < 0 , y (1) > 0 ;
2
y 1
5) lim y = ∞ ⇒ x = −1 − вертикальна асимптота; k = lim = ;
x → −1 x →∞ x 2
 x3 1  1 x3 − x3 − 2 x 2 − x
b = lim ( y − kx ) = lim  − x  = lim = −1 ⇒
x→∞  2 x + 1 2  ( x + 1)
 ( )
x→∞ 2 2 x→∞ 2

1
⇒ y = x − 1 − похила асимптота;
2
6) y ′ = 0 : x1 = 0 , x2 = −3 ; y ′ не існує: x3 = −1 ;
( ) 1
7) y ′(− 4 ) > 0 , y ′(− 2 ) < 0 , y ′ − > 0 , y ′(1) > 0 ;
2
27
8) x = −3 − точка максимуму, ymax = y (−3) = − ; в точках x = 0 і
8
x = −1 екстремуму немає;
9) y′′ = 0 : x1 = 0 ; y′′ не існує: x2 = −1 ;
( ) 1
10) y ′′(− 2 ) < 0 , y ′′ − < 0 , y ′′(3) > 0 ;
2
11) x = 0 − точка перегину функції, y (0 ) = 0 ⇒ (0; 0 ) − точка перегину
графіка функції;
1
x −2 − 1
12) 2 .
1 1
y −4 −
4 8
Будуємо графік.
Остаточно маємо: x = −1 − точка розриву; (− ∞;−3), (− 1; ∞ ) − інтервали
27
зростання; (− 3; − 1) − інтервал спадання; xmax = −3 , ymax = − ; на інтерва-
8
лах (− ∞;−1) , (1; 0 ) функція опукла, на (0; + ∞ ) − угнута; (0;0 ) – точка переги-
1
ну; x = −1 , y = x − 1 − асимптоти.
2
Приклад 2.2.219. y = 3 x 3 − 6x 2 .
Розв′язання. Перетворимо функцію: y = 3
x 2 (x − 6 ) .
Знаходимо похідні:
x−4
y′ = ,
x ( x − 6)
3 2
8
y′′ = − .
x ( x − 6)
3 4 5
Досліджуємо функцію (див.

приклад 2.2.217) (рис. 2.2.35):
1) функція ні парна, ні непар-
на, неперіодична;
2) D( y ) = R ; Рис. 2.2.35
3) y = 0 : x1 = 0 , x2 = 6 ;
4) y (− 1 ) < 0 , y (1 ) < 0 , y (7 ) > 0 ;
y
5) вертикальних асимптот немає; k = lim = 1, b =
x →∞ x
= lim ( y − kx) = lim

x →∞ x →∞
( 3
)
x 3 − 6 x 2 − x = lim
x →∞ 3
x3 − 6 x 2 − x3
= −2 ⇒
( x3 − 6x2)2
+x 3
x3 − 6x2 + x2
⇒ y = kx + b = = x − 2 − похила асимптота (і права, і ліва);
6) y ′ = 0 : x1 = 4 ; y ′ не існує: x2 = 0 , x3 = 6 ;
7) y ′(− 1) > 0 , y ′(3) < 0 , y ′(5) > 0 , y ′(7 ) > 0 ;
8) x = 0 − точка максимуму, y max = y (0 ) = 0 ; x = 4 − точка мінімуму,
y min = y (4 ) = −3 4 ; в точці x = 6 екстремуму немає;
9) y′′ = 0 : x ∈ ∅ ; y′′ не існує: x1 = 0 , x2 = 6 ;
10) y ′′(− 1) > 0 , y ′′(3) > 0 , y ′′(7 ) < 0 ;
11) точка x = 0 не може бути точкою перегину ( y′′ в цій точці не змі-
нює свого знака), тому поведінка y ′ в цій точці нас не цікавить; в точці x = 6
друга похідна змінює свій знак, тому треба знайти поведінку похідної y ′ в
цій точці; знайдемо lim y ′ = +∞ , отже, x = 6 − точка перегину (зауважимо:
x →6
оскільки lim y ′ = +∞ , а lim y ′ = −∞ , то похідна в точці x = 0 не існує), в то-
x → −0 x → +0
чці x = 6 існує нескінченна похідна y ′ ;
x −1 7
12) .
y − 3 7 3 49
Будуємо графік функції.
Таким чином, маємо: (− ∞; 0 ) і (4; + ∞ ) − інтервали зростання; (0; 4 ) −
інтервал спадання; xmax = 0 , ymax = 0 ; xmin = 4 , y min = −23 4 ; (− ∞; 0 ) і (0; 6 )
− інтервали вгнутості; (6; + ∞ ) – інтервал опуклості; (6; 0 ) – перегин;
y = x − 2 − асимптота.
1
Приклад 2.2.220. y = 2
x ex .
2 x 2 − 2 x + 1 1x1
Розв′язання. Знаходимо похідні: y ′ = (2 x − 1) e x , y ′′ = e .
x2
Ведемо дослідження функції (див. приклад 2.2.217) (рис. 2.2.36):
1) функція ні парна, ні непа-
рна, неперіодична;
2) D( y ) : x ≠ 0 , x = 0 – точка
розриву;
3) y = 0 : x ∈ ∅ ;
4) y (−1) > 0 , y (1) > 0 ;
 1
 2 x
5) lim y = lim x e = 0 ,
x→−0 x→−0 
 
Рис. 2.2.36
 2 1
lim y = lim  x e x  = (0 ⋅∞) =
x→+0 x→+0 
 
1 1
= y, x = , ey ∞ ey ∞
= x y = lim 2 =   = lim = =
x →+∞ y  ∞  x →+∞ 2 y  ∞ 
п ри x → +0 y → +∞
ey y  1
= lim = +∞ ⇒ x = 0 – ліва вертикальна асимптота; k = lim = lim  xe x  =
x →+∞ 2 x →∞ x x →∞  
 
= ∞ ⇒ похилих асимптот немає;
1
6) y ′ = 0 : x1 = ; y ′ не існує: x2 = 0 ;
2
1
7) y ′(− 1) < 0 , y ′  < 0 , y ′(2 ) > 0 ;
4
1 1 1
8) x = − точка мінімуму, y min = y  = e 2 ;
2 2 4
9) y′′ = 0 : x ∈ ∅ ; y′′ не існує: x1 = 0 ;
10) y ′′ > 0 , якщо x ≠ 0 ;
11) точок перегину немає;
x −1 1
12) .
y e −1 e
 1
Отже, маємо: x = 0 – точка розриву; (− ∞; 0 ) і  0;  – інтервали спа-
 2
1  1 1
дання;  ; + ∞  – інтервали зростання; xmin = , ymin = e 2 ; (− ∞; 0 ) і
2  2 4
(0; + ∞ ) – інтервали вгнутості; x = 0 – асимптота.
cos 2 x
Приклад 2.2.221. y = .
sin x
Розв′язання. Знаходимо похідні:
y′ = −
( )
cos x 1 + 2 sin 2 x
, y ′′ =
1 + cos 2 x + 2 sin 4 x
.
sin 2 x sin 3 x
Досліджуємо функцію (див. приклад 2.2.217) (рис. 2.2.37):
1) функція періодична з періодом T = 2π , тому її можна розглядати на
будь-якому проміжку величиною 2π , зупинимося на проміжку [− π ; π ] ; крім
того, функція непарна, тому проміжок можна скоротити до [0; π ] , побудуємо
першу частину графіка на проміжку [0; π ] , добудуємо другу частину, симет-
ричну першій відносно початку координат, на проміжку [− π ; 0] , а потім
одержаний в результаті цих двох кроків графік періодично продовжимо на
всю числову вісь;
Рис. 2.2.37
2) D( y ) : x ≠ 0 , x ≠ π ; x1 = 0 , x2 = π – точки розриву;
π 3π
3) y = 0 : cos 2 x = 0 ⇔ x1 = , x2 = ;
4 4
π  π   π 
4) y  > 0 , y  < 0 , y π − > 0  ;
8 2  8 
5) вертикальні асимптоти: оскільки lim y = ∞ і lim y = ∞ , то x = 0 і
x→0 x→π
x = π – вертикальні асимптоти; похилих асимптот немає (періодична функція
не може мати похилих асимптот);
π
6) y ′ = 0 : x1 = ; y ′ не існує: x2 = 0 , x3 = π ;
2
 π π   3π   π
7) y ′ −  < 0 , y ′  < 0 , y ′  > 0 , y ′ π +  > 0 ;
 8 8  4   8
π π 
8) x1 = − точка мінімуму, y min = y  = −1 ;
2 2
9) y ′′ = 0 : x ∈ ∅ ; y′′ не існує: x1 = 0 , x2 = π ;
10) y′′ > 0 в області визначення;
11) точок перегину ні функція, ні графік функції не мають;
π π
x 7
12) 8 8 .
y ≈ 1,8 ≈ 1,8
За одержаними даними будуємо графік.
Для даної функції маємо: x = πk – точки розриву; − ( π2 + 2π k; 2π k і )
(2π k; π2 + 2π k ) – інтервали спадання; ( − π + 2π k ; −
π + 2π k
2 ) і
(π2 + 2π k;π + 2π k ) – інтервали зростання; xmax = −

π + 2π k ,
2
y max = 1 ;
xmin =
π + 2π k , y min = − 1 ; (−π + 2π k ; 2π k ) – інтервал опуклості;
2
(2πk ; π + 2πk ) – інтервал угнутості, k ∈ Z .
2. Графіки параметрично заданих функцій в декартовій системі
координат.
Задача полягає в побудові графіків функцій y = f ( x ) , заданих парамет-
рично рівняннями x = x(t ) і y = y (t ) .
План дослідження:
1. Виявляємо, чи має крива період (відносно параметра t ), симетрію.
2. Знаходимо множину G – спільну частину областей визначення
функцій x(t ) і y (t ) .
3. Знаходимо нулі та точки розриву функцій x(t ) , y(t ) , x′(t ) , y ′(t ) ,
y ′′(t ) .
4. Будуємо таблицю, перший рядок якої має вигляд
t | − ∞, …, t k , (t k ; t k +1 ), t k +1 , …, + ∞ ( t k одержані в п. 3), а до наступних рядків
заносимо відповідні значення x(t ) , y (t ) , y ′(t ) , y ′′(t ) . Робимо висновки стосо-
вно проміжків зростання, спадання, опуклості, вгнутості, точок екстремуму,
екстремумів, точок перегину графіка.
5. Знаходимо асимптоти функції y ( x ).
6. Знаходимо декілька допоміжних точок графіка (за необхідності).
За одержаною інформацією будуємо графік функції.
1. Стосовно симетрії графіка:
а) якщо ∀ t ∈ G : x(− t ) = x(t ) , y (− t ) = − y (t ) , то графік симетричний від-
носно осі Ox ;
б) якщо ∀ t ∈ G : x(− t ) = − x(t ) , y (− t ) = y (t ) , то графік симетричний від-
носно осі Oy ;
в) якщо ∀ t ∈ G : x(− t ) = − x(t ) , y (− t ) = − y (t ) , то графік симетричний
відносно початку координат;
г) якщо ∀ t ∈ G : x(− t ) = x(t ) , y (− t ) = y (t ) , то графіки, одержані окремо
при t ≤ 0 і t ≥ 0 , накладаються.
У кожному випадку достатньо побудувати графік для t ≥ 0 , а потім
скористатися симетрією графіка для побудови його при t < 0 .
2. Стосовно знаходження асимптот:
а) якщо при t → t0 x → x0 , а y → ∞ , то x = x0 – вертикальна асимп-
тота;
б) якщо при t → t0 x → ∞ , а y → y0 , то y = y0 – горизонтальна асим-
птота;
в) якщо при t → t0 x → ∞ і y → ∞ , то можлива похила асимптота, яку
треба шукати розглянутим методом ( t 0 – скінченне число, ∞ , − ∞ , + ∞ ).
Побудувати графіки функцій (2.2.222 – 2.2.225).

Приклад 2.2.222. x = 2t 2 ,
y = 3t − t 3 .
Розв'язання. Знаходимо похідні:
y′ 3 1 − t 2
xt′ = 4t , yt′ = 3 (1 − t 2 ) , y′x = t = ,
xt′ 4 t
( yt′ )′t 3 1 + 2t 2
y ′′xx = =− .
xt′ 4 t2
Далі відповідно до плану дослі-
дження маємо (рис. 2.2.38):
Рис. 2.2.38 1) функція не періодична відно-
сно параметра t , а оскільки x (−t ) =
= x (t ) , y (− t ) = − y (t ) , то графік симетричний відносно осі Ox ;
2) G : t ∈ R ; враховуючи симетрію графіка, побудуємо його спочатку
при t ≥ 0 , а потім скористаємося симетричністю;
3) x(t ) = 0 : t1 = 0 ; x(t ) не існує: t ∈ ∅ ;
y (t ) = 0 : t1 = 0 , t 2, 3 = ± 3 ; y (t ) не існує: t ∈ ∅ ;
x′(t ) = 0 : t1 = 0 ; x′(t ) не існує: t ∈ ∅ ;
y ′(t ) = 0 : t1, 2 = ±1 ; y ′(t ) не існує: t ∈ ∅ ;
y ′′( x ) = 0 : t ∈ ∅ ; y ′′( x ) не існує: t1 = 0 ;
4) складаємо таблицю
t 0 (0; 1) 1 (1; 3 ) 3 ( 3; +∞ ) +∞
x (t ) 0 2 6 +∞
y (t ) 0 2 0 −∞
y ′x (t ) × + 0 − − −
y ′′xx (t ) × − − − − −
(заповнені ті клітини таблиці, які нас цікавлять; × – означає “не існує”) і ба-
чимо, що при t ≥ 0 функція зростає на проміжку (0; 2 ) і спадає на проміжку
(2; + ∞ ) ; xmax = 2 , ymax = 2 ; графік всюди опуклий;
5) знаходимо асимптоти:
– при скінченних t ні x(t ) , ні y (t ) не прямують до нескінченності, то-
му ні вертикальних, ні горизонтальних асимптот графік не має;
– при t → ∞ x → ∞ і y → ∞ , тому можуть бути похилі асимптоти, зна-
ходимо їх:
y ( x) y (t ) 3t − t 3
k = lim = lim = lim = ∞ ⇒ похилих асимптот не може бути;
x →∞ x t →∞ x (t ) t →∞ 2t 2
6) знаходимо допоміжні точки графіка:
1 3
t 2
2 2
1 9
x (t ) 8
2 2
11 9
y (t ) −2 .
8 8
За одержаною інформацією будуємо графік при t ≥ 0 і, користуючись
симетричністю, добудовуємо його при t < 0 .
Отже, графік симетричний відносно осі Ox ; при t ≥ 0 : (0; 2 ) – інтервал
зростання, (2;+∞ ) – інтервал спадання; xmax = 2 , ymax = 2 ; графік всюди опу-
клий.
t2 t3
Приклад 2.2.223. x = , y= .
4 (1 − t ) 8 (t − 1)
t (2 − t ) t 2 (2t − 3)
Розв′язання. Знаходимо похідні: xt′ = , y′t = ,
4 (1 − t 2 ) 8 (t − 1)
2
yt′ 1 t (2t − 3) ( y ′x )′t 4 (t − 1)3 (t − 3)

y ′x = = − , y ′′xx = = .
xt′ 2 t−2 xt′ t (t − 2)
3
Проводимо дослідження (див. приклад 2.2.222) (рис. 2.2.39):
Рис. 2.2.39
1) функція не періодична відносно параметра t , графік не має симет-
рії;
2) область визначення за параметром t G : t ≠ 1 ;
3) x(t ) = 0 : t1 = 0 ; x(t ) не існує: t 2 = 1;
y(t ) = 0 : t1 = 0 ; y (t ) не існує: t 2 = 1;
x′(t ) = 0 : t1 = 0 , t 2 = 2 , x′(t ) не існує: t3 = 1 ;
3
y ′(t ) = 0 : t1 = 0 , t 2 = ; y ′(t ) не існує: t3 = 1 ;
2
y ′′( x ) = 0 : t1 = 3 ; y ′′( x ) не існує: t 2 = 0 , t3 = 2 , t 4 = 1 ( y ′′( x ) не існує
в точці t = 1 , оскільки t = 1∉ G );
t −∞ (−∞ ; 0) 0 (0; 1) 1 1; ( ) 3
2 ( )
3 3
2 2
; 2 2 (2; 3) 3 (3; +∞) +∞
9 9 9
x(t) +∞ 0 0 ÷+∞ ∞ −∞÷− − −1 − −∞
8 8 8
27 27 27
y(t) +∞ 0 0 ÷−∞ ∞ +∞÷ 1 +∞
32 32 16
y′x (t) + × − × − 0 + × − − −
y′′xx (t) + × − × + + + × − 0 +
і бачимо, що при t < 0 функція зростає і угнута, при 0 < t < 1 – спадає і опу-
3 3
кла, при 1 < t < – спадає і угнута, при < t < 2 – зростає і угнута, при
2 2
3 9
2 < t < 3 – спадає і опукла, при t > 3 – спадає і угнута, при t = xmin = − ,
2 8
27  9 27 
ymin = ,  − ;  – точка перегину;
32  8 16 
5) знаходимо асимптоти:
− при t → 1 x → ∞ і y → ∞ , тому при t → 1 можлива похила асимп-
y y(t ) t 3 4(1 − t ) 1
тота: k = lim = lim = lim = − , b = lim ( y − kx) = lim[ y(t ) − kx(t )] =
x→∞ x t →1 x(t ) t →1 8(t − 1)t 2 2 x→∞ t →1
 t3 1 t2  1 t 2 (t − 1) 1 1 1
= lim −  = lim = ⇒ y = − x + – похила асимпто-
t →1 8(t − 1) 2 4(t − 1)
  8 t →1 t − 1 8 2 8
та;
− оскільки при t → 1 − 0 x → +∞ і y → −∞ , а при t → 1 + 0 x → −∞ і
y → +∞ , то одержана асимптота є одночасно і лівою, і правою; інших похи-
лих асимптот функція не може мати, тому немає необхідності шукати асимп-
тоту при t → ∞ ;
4 8
6) визначаємо допоміжну точку: при t = −4 x = і y = .
5 5
Зауваження. Рівняння в умові задають не одну, а дві функції. Ведучи
дослідження, ми не розділяли ці функції, а це не зовсім точно.
Остаточно маємо: функція визначена при t ≠ 1 ; при t < 0 – зростає і
3
угнута; при 0 < t < 1 – спадає і опукла; при 1 < t < – спадає і угнута; при
2
3 3 9 27
< t < 2 – зростає і угнута; при t = одержимо xmin = − , y min = ; при
2 2 8 32
 9 27 
2 < t < 3 – спадає і опукла;  − ;  – точка перегину, що відповідає t = 3 ;
 8 16 
при t > 3 – спадає і угнута.
Приклад 2.2.224. x 3 + y 3 = 3xy (декартів лист).
3t
Розв′язання. Дана крива параметризується у вигляді: x = 3
,
t +1
3t 2
y= .
t3 + 1
Знаходимо похідні:
( ) 3t (2 − t 3 ) t (t ) , y′′ ( ) . 4
3 1 − 2t 3 3
−2 2 1 + t3
x′ = ′
, yt = , y′ = =
t
(t + 1)
3 2
(t 3 + 1)2 x
2t 3
−1
xx
3(1 − 2t )
3 3
Рис. 2.2.40
1) функція не періодична відносно параметра t ; графік не має симет-
рії відносно осей чи початку координат (із вихідного рівняння видно, що
графік симетричний відносно прямої y = x , але тут цей факт неможливо ви-
користати, залишимо його для контролю правильності побудови);
2) область визначення за параметром t G : t ≠ −1;
3) x(t ) = 0 : t1 = 0 ; x(t ) не існує: t 2 = −1 ;
y(t ) = 0 : t1 = 0 ; y (t ) не існує: t 2 = −1 ;
3
4
x′(t ) = 0 : t1 = ; x′(t ) не існує: t 2 = −1 ;
2
y ′(t ) = 0 : t1 = 0 , t 2 = 3 2 ; y ′(t ) не існує: t3 = −1 ;
3
4
y ′′( x ) = 0 : t ∈ ∅ ; y ′′( x ) не існує: t 2 = , t 3 = −1 ;
2
 3 4 3
4 3 4 3 
t −∞ (−∞; −1) −1 (−1; 0) 0 0; 
 2 2  2
; 2

3
2 ( 3 2; +∞) +∞
x(t) 0 0 ÷+∞ ∞ −∞÷ 0 0 3

4 3
2 0
y(t) 0 0 ÷−∞ ∞ +∞÷ 0 0 3
2 3
4 0
y′x (t) − × − 0 + × − 0 +
y′′xx (t) + × + + + × − − −
і бачимо, що при t < −1 функція спадає і угнута, при t → −∞ x → 0 і y → 0 ,
при − 1 < t < 0 функція спадає і угнута, при t = 0 xmin = 0 , y min = 0 , при
3 3
4 4
0<t < функція зростає і угнута, при < t < 3 2 функція спадає і опук-
2 2
3 3 3 3
ла; при t = 2 xmax = 2 , y max = 4 , при 2 < t < +∞ функція зростає і опу-
кла, при t → +∞ x → 0 і y → 0 , точка (3 4; 3 2 ) – точка перегину графіка, що
3
4
відповідає t = ;
2
5) знаходимо асимптоти: при t → −1 x → ∞ і y → ∞ , тому при t → −1
y
можлива похила асимптота: k = lim = lim
y(t )
= lim
3t 2 t 3 + 1
= −1 ; b =
( )
x → ∞ x t → −1 x(t ) t → −1 t 3 + 1 3t ( )
 3t 2 3t 3t (t + 1) 3t
= lim ( y − kx) = lim  3 + 3  = lim 3 = lim 2 = −1 ⇒ y=
x →∞ t →−1  t + 1 t + 1  t →−1 t + 1 t →−1 t − t + 1
= − x − 1 – похила асимптота (вона є і правою, і лівою); інших похилих асим-

птот функція не має (див. зауваження до прикладу 2.2.223);
6) визначаємо допоміжні точки:
1 1 1
t −4 −2 − − 1 4
2 4 4
4 6 12 16 48 3 12
x (t ) − −
21 7 7 21 65 2 65
16 12 6 4 12 3 48
y (t ) − −
21 7 7 21 65 2 65
 3 4 3
Таким чином, область визначення t ≠ −1 ;  0;
2
 і 2 ; + ∞ – інтер- ( )
 
3 4 3 
вали зростання; (− ∞;−1) , (− 1;0 ) ,  ; 2  – інтервали спадання; (− ∞;−1) ,
 2 
 3 
4 3 4 
 − 1;  – інтервали вгнутості;  ; + ∞  – інтервал опуклості; при t = 0
 2   2 
точка мінімуму xmin = 0 , y min = 0 ; при t = 3 2 точка максимуму xmax = 3 2 ,
(3 4; 3 2 );
3
3 4
y max = 4 ; при t = точка перегину графіка y = − x − 1 – похила
2
асимптота.
Приклад 2.2.225. x = sin 2t , y = sin 3t .
yt′
Розв′язання. Знаходимо похідні: xt′ = 2 cos 2t , yt′ = 3 cos 3t , y ′x = =
xt′
3 cos3t ( y′x )′t 3 cos2 2t + cos 2t + 2
= , y′xx′ = = − sin t .
2 cos2t xt′ 4 cos3 2t
Рис. 2.2.41
1) графік періодичний за змінною t з періодом T = 2π , симетричний
відносно початку координат, тому його достатньо побудувати на проміжку
[0; π ] ;
2) область визначення за параметром t : G = R ;
π
3) x(t ) = 0 : t1 = 0 , t2 = , t3 = π ;
2
π 2π
y(t ) = 0 : t1 = 0 , t2 = , t3 = , t4 = π ;
3 3
π 3π
x′(t ) = 0 : t1 = , t2 = ;
4 4
π π 5π
y ′(t ) = 0 : t1 = , t2 = , t3 = ;
6 2 6
π 3π
y ′′( x ) = 0 : t1 = 0 , t 2 = π ; y ′′( x ) не існує: t1 = , t2 = ;
4 4
π π π ; π  π π ; π  π π ; π  π  π ; 2π 
t 0  0;         
 6 6 6 4 4 4 3 3  3 2 2 2 3 
3 3
x (t ) 0 1 0
2 2
2
y (t ) 0 1 0 −1
2
y′x (t ) + + 0 − × + + + 0 −
y′′xx (t ) 0 − − − × + + + + +
2π  2π 3π  3π  3π 5π  5π  5π 
t  ;   ;   ;π π
3  3 4 4  4 6 6  6 
3 3
x(t ) − −1 − 0
2 2
2
y(t ) 0 1 0
2
y′x (t ) − − × + 0 − −
y′xx′ (t ) + + × − − − 0
 π   π π   3π 5π 
і бачимо, що для 0 ≤ t ≤ π на проміжках  0;  ,  ;  і  ;  функція
 6 4 2  4 6 
 π π   π 3π   5π 
зростає, а на проміжках  ;  ,  ;  і  ; π  – спадає, параметру
6 4 2 4   6 
π 3 5π
t = відповідає точка максимуму xmax 1 = , y max 1 = 1 , параметру t = –
6 2 6
3 π
точка максимуму xmax 2 = − , ymax 2 = 1 , параметру t = – точка мінімуму
2 2
 π   3π 
xmin = 0 , ymin = −1 , на проміжках  0;  і  ; π  функція опукла, на про-
 4  4 
 π 3π  π
міжку  ;  – угнута, параметру t = відповідає точка перегину
4 4  4
 2 3π  2
1;  , параметру t = – точка перегину  − 1;  , t = 0 і t = π відпові-
 2  4  2 
дають точці перегину (0; 0) ;
5) асимптот графік не має;
π 1 2 5π
6) допоміжні точки: при t = одержимо точку  ;  , при t =
12 2 2  12
1 2
– точку  ; −  .
 2 2 
За одержаною інформацією будуємо графік на проміжку [0; π ] . Оскі-
льки графік виявився симетричним відносно осі Oy , то для побудови графіка
на проміжку [− π ; 0] достатньо добудувати частину графіка, симетричну від-
носно осі Ox (це простіше, ніж будувати симетричне відображення відносно
початку координат).
Зауваження. Розглядаючи криву x = x(t ) , y = y (t ) (1), ми вели її дослі-
дження відносно параметра t . Можна було поставити питання про дослі-
дження функції y = f ( x ) , заданої рівняннями (1), відносно аргументу x . Але
рівняннями (1) може визначатися декілька функцій і виникне проблема виді-
лення саме нашої функції. Можливо, треба буде досліджувати всі функції. В
прикладі 2.2.225 може йти мова про дослідження чотирьох функцій y = f i ( x )
(i = 1, 4) .
3. Графіки функцій в полярній системі координат.
Задача полягає в побудові графіків функцій ρ = ρ (ϕ ) , заданих в поляр-
ній системі координат.
План дослідження:
1. Виявляємо, чи має крива період, симетрію.
2. Знаходимо область визначення Φ із умови ρ ≥ 0 .
3. Знаходимо нулі і точки розриву функцій ρ (ϕ ) , ρ ′(ϕ ) .
4. Будуємо таблицю, перший рядок якої має вигляд
ϕ α − 0 , α , … , ϕ k , (ϕ k ;ϕ k +1 ) , ϕ k +1 , … , β , β + 0 ,
де [α ; β ] – проміжок, одержаний у пп. 1 і 2, ϕ k знайдено в п. 3; в наступні
рядки занесено відповідні значення ρ (ϕ ) , ρ ′(ϕ ) .
Робимо висновки стосовно проміжків зростання, спадання, точок екст-
ремуму, екстремумів функції.
5. Для деяких точок знаходимо кути, які утворюють радіуси-вектори
цих точок та дотичні до кривої в цих точках.
Знаходимо точки перегину (за необхідності).
6. Знаходимо асимптоти.
7. Знаходимо декілька допоміжних точок.
1. Як правило, полярні та декартові системи координат будемо сумі-
щати.
2. Якщо функція ρ = ρ (ϕ ) парна, то її графік симетричний відносно
осі ρ . Можна обмежитися побудовою графіка при ϕ ≥ 0 , а потім скориста-
тися його симетричністю для побудови при ϕ < 0 .

3. Кут Θ , утворений дотичною до кривої в точці M та радіусом-
ρ
вектором цієї точки, знаходимо за формулою tg Θ = .
ρ′
4. Точки перегину можна знайти з рівняння ρ 2 + 2 ρ ′ 2 − ρρ ′′ = 0
( ρ 2 + ρ ′ 2 ≠ 0 ).
5. Якщо lim ρ (ϕ ) = +∞ і lim [ρ (ϕ ) sin (ϕ − ϕ 0 )] = d ( d ≠ 0 ), то
ϕ →ϕ 0 ϕ →ϕ 0
d
ρ= – асимптота кривої ρ = ρ (ϕ ) .
sin (ϕ − ϕ0 )
Ця пряма віддалена від центра на відстань d ; перпендикуляр, опуще-
π
ний із центра на пряму, утворює з полярною віссю кут ϕ 0 + sign d .
2
Якщо lim ρ (ϕ ) = +∞ і lim [ρ (ϕ ) sin (ϕ − ϕ 0 )] = 0 , то асимптотою графі-
ϕ →ϕ 0 ϕ →ϕ 0
ка функції ρ = ρ (ϕ ) є пряма, що містить промінь ϕ = ϕ 0 .
Приклад 2.2.226. Дослідити функцію (без знаходження точок переги-
2
ну) ρ = − 1 і побудувати її гра-
cos ϕ
фік.
Розв′язання. Перетворимо дану
2 − cos ϕ
функцію: ρ = .
cos ϕ
2 sin ϕ
Знайдемо похідну ρ ′ = .
cos 2 ϕ
Проведемо дослідження функ-
ції (рис. 2.2.42):
1) функція періодична з пері-
одом T = 2π , парна, її графік
симетричний відносно полярної осі,
Рис. 2.2.42 тому його достатньо побудувати на
проміжку [0; π ] ;
π
2) для проміжку [0; π ] область визначення Φ : 0 ≤ ϕ ≤ ;
2
π
3) ρ (ϕ ) = 0 : ϕ ∈ ∅ ; ρ (ϕ ) не існує: ϕ1 = ; ρ ′(ϕ ) = 0 : ϕ1 = 0 ; ρ ′(ϕ ) не
2
π
існує: ϕ 2 = ;
2
ϕ −0 0 (0; π2 ) π
2
4) складемо таблицю ρ (ϕ ) 1 ∞ , з якої видно, що
ρ ′ (ϕ ) − 0 +
 π
на проміжку  0;  функція зростає, ϕ1 = 0 – точка мінімуму,
 2
ρ min = ρ (0) = 1 ;
5) знайдемо кут між радіусом-вектором точки M1 (0; 1) і дотичною до
ρ (2 − cosϕ ) cos 2ϕ π
кривої в цій точці: tg Θ = = =∞⇒ Θ= ;
ρ′ ϕ = 0 cos ϕ 2sin ϕ 2
  π 
6) знайдемо асимптоти: lim ρ (ϕ ) = ∞ , lim  ρ (ϕ )sin  ϕ −   =
π π  2 
ϕ→ ϕ→ 
2 2
 2 − cos ϕ  2
= lim  (− cos ϕ ) = −2 ⇒ ρ = − – асимптота; відстань від
ϕ →  cos ϕ
π   π
2 sin  ϕ − 
 2
початку координат до цієї асимптоти – d = − 2 = 2 ; перпендикуляр, опуще-
ний із полюса на асимптоту, утворює з полярною віссю кут
π π π
ϕ0 + sign d = + (− 1) = 0 ;
2 2 2
π  2 
7) знайдемо допоміжну точку графіка: при ϕ = ρ = −1 =
4  cos ϕ  t =π 4
4 π
= − 1 = 2 2 − 1 ⇒ M 2  ; 2 2 − 1 – точка графіка.
2 4 
Приклад 2.2.227. Дослідити
функцію ρ = tg 2ϕ і побудувати її
графік.
2 sin 2ϕ
ρ′ = , ρ ′′ = 8 .
cos 2 2ϕ cos3 2ϕ
Проводимо дослідження (до-
кладно див. у прикладі 2.2.226)
(рис. 2.2.43):
π
1) період T = ; функція не є
2
парною; будемо розглядати функцію
 π Рис. 2.2.43
на проміжку 0;  ;
 2
 π π
2) для проміжку 0;  область визначення Φ : 0 ≤ ϕ < ;
 2 4
π
3) ρ (ϕ ) = 0 : ϕ1 = 0 ; ρ (ϕ ) не існує: ϕ 2 = ; ρ ′ (ϕ ) = 0 : ϕ ∈∅ ; ρ ′ (ϕ ) не
4
π
існує: ϕ1 = ;
4
π π
ϕ 0  0; 
 4 4
4) складемо таблицю ρ (ϕ ) 0 ∞ , з якої видно, що фун-
ρ ′ (ϕ ) + + ×
кція на проміжку 0; ( π4 ) зростає;

5) візьмемо проміжну точку M 1 (π8 ; 1) і знайдемо кут між радіусом-
ρ
вектором точки M 1 і дотичною до кривої в точці M 1 : tg Θ = =
ρ ′ ϕ =π 8
tg 2ϕ cos 2 2ϕ 1 1
= = ; Θ = arctg ≈ 15,6 ; знайдемо точку перегину функції з
2 4 4
4 8 sin 2ϕ
рівняння ρ 2 + 2 ρ ′ 2 − ρρ ′′ = 0 : tg 2 2ϕ + 2 − tg 2ϕ = 0,
cos 4 2ϕ cos 3 2ϕ
( )
sin 2 2ϕ cos 2 2ϕ + 8 − 8 sin 2 2ϕ = 0 , sin 2 2ϕ 1 − sin 2 2ϕ + 8 − 8 sin 2 2ϕ = 0 ,
π
sin 4 2ϕ + 7 sin 2 2ϕ − 8 = 0 , в області 0 ≤ ϕ ≤
останнє рівняння розв′язків не
4
має, отже, точок перегину функція ρ = ρ (ϕ ) не має;
6) знайдемо асимптоти: оскільки lim ρ (ϕ ) = ∞ , а
π
ϕ→
4
ϕ→ 
π ( ) =
lim ρ (ϕ ) sin ϕ −
π
4
4
= lim  tg 2 ϕ sin (ϕ − ) = lim  ctg ( − 2ϕ ) sin (ϕ − ) =

π π π
ϕ→
π 
4  
 2
ϕ→
π 4 
4 4

= − lim 
(
 cos 2 π − ϕ
4 ) π

sin ( − ϕ ) = − lim
 1
sin ( − ϕ )
π
4 1
=− ,
 sin 2 ( − ϕ ) cos ( − ϕ ) sin ( − ϕ )
π π 4 2 π π π 2
ϕ→
4  ϕ→
4
 4  4 4
1
то ρ = − – асимптота; віддаль від асимптоти до початку коор-
 π
2 sin  ϕ − 
 4
1 1
динат – d = − = ; перпендикуляр, опущений із полюса на асимптоту,
2 2
π π  1 π
утворює з полярною віссю кут, що дорівнює + sign  −  = − ;
4 2  2 4
π
7) знайдемо ще одну допоміжну точку графіка: при ϕ = ρ = 3,
6
отже, M2 (π6 ; 3) – точка графіка.

Зауваження. В результаті досліджень був зроблений висновок, що
функція ρ = ρ (ϕ ) не має точок перегину. Інша справа – графік цієї функції.
Якщо об′єднати гілку графіка функції в першій чверті з гілкою в третій чвер-
ті, то для одержаного графіка точка (0; 0 ) буде точкою перегину. Це ж саме
стосується графіка, одержаного з гілок, розміщених в другій і четвертій чве-
ртях.
Отже, точка (0; 0 ) є точкою перегину і точкою самоперетину графіка
функції.
Приклад 2.2.228. Виконати дослідження і побудувати графік функції
ρ = 1 (гіперболічна спіраль).
ϕ
ρ ′ = − 12 , ρ ′′ = 23 .
ϕ ϕ
Проводимо дослідження функ-
ції (рис. 2.2.44):
1) функція не періодична, не є
парною;
2) область визначення Φ :
ϕ > 0 ; ρ , ρ ′ , ρ ′′ ніде не дорівнюють
нулю і всюди існують при ϕ > 0 ; Рис. 2.2.44
3) складемо таблицю значень
функції:
ϕ +0
π π π π π 3π
2π 4π +∞
16 8 4 2 2
16 8 4 2 1 2 1 1
ρ (ϕ ) +∞ +0
π π π π π 3π 4π 2π
π 2 
4) знайдемо кут між радіусом-вектором точки M  ;  і дотичною
2 π
до кривої в цій точці:
ρ −ϕ 2 π π
tg Θ = = = − ⇒ Θ = −arctg ≈ −64D ;
ρ ′ ϕ =π 2 ϕ ϕ =π 2 2 2
дослідимо функцію на існування точки перегину:
1 1 1 2 1
ρ 2 + 2 ρ ′ 2 − ρρ ′′ = 0 , 2 + 2 4 − = 0 , 2 = 0,
ϕ ϕ 3 ϕϕ ϕ
отже, точок перегину функція не має;
5) знайдемо асимптоту:
lim ρ (ϕ ) = ∞ ,
ϕ →0
sin ϕ 1
lim (ρ sin ϕ ) = lim =1⇒ ρ = – асимптота, вона віддалена від
ϕ →0 ϕ →0 ϕ sin ϕ
полюса на одиницю; перпендикуляр, опущений із полюса на цю асимптоту,

π
утворює з полярною віссю кут .
2
Побудуємо графік функції.
Таким чином, область визначення ϕ > 0 ; функція всюди спадає; при
1
ϕ → +∞ ρ → +0 ; ρ = – асимптота.
sin ϕ
Приклад 2.2.229. Виконати до-
слідження і побудувати графік функ-
ції ρ = 1 + 2cos ϕ .
ρ ′ = −2sin ϕ , ρ ′′ = −2cos ϕ .
Досліджуємо функцію
(рис. 2.2.45):
1) період T = 2π ; функція пар-
на, її графік симетричний відносно осі
ρ ; графік достатньо розглянути на
проміжку [0; π ] ;
2) область визначення для
проміжку [0; π ] : 1 + 2 cos ϕ ≥ 0 ,
Рис. 2.2.45 1 2π
cos ϕ ≥ − ⇒ Φ : 0 ≤ ϕ ≤ ;
2 3
2π
3) ρ = 0 : ϕ1 = ; ρ не існує: ϕ ∈ ∅ ; ρ ′ = 0 : ϕ1 = 0 ; ρ ′ не існує:
3
ϕ ∈∅;
ϕ −0 0 (0; 23π ) 2π
3
4) складаємо таблицю ρ (ϕ ) 3 0 і робимо висно-
ρ ′ (ϕ ) + 0 −
 2π 
вок: на проміжку  0;  функція спадає; ϕ = 0 – точка максимуму,
 3 
ρ max = 3 ;
5) кут між радіусом-вектором точки M (0; 3) і дотичною до кривої в
π ρ 1 + 2 cos ϕ π
цій точці дорівнює : tg Θ = = =∞⇒ Θ= ; дослі-
2 ρ′ ϕ =0 − 2 sin ϕ ϕ =0 2
джуємо функцію на існування точок перегину: ρ 2 + 2 ρ ′ 2 − ρρ ′′ = 0 ,
(1 + 2 cos ϕ )2 + 2(− 2 sin ϕ )2 − (1 + 2 cos ϕ )(− 2 cos ϕ ) = 0 ; 1 + 4 cosϕ + 4 cos2 ϕ +
+ 8 sin 2 ϕ + 2 cos ϕ + 4 cos 2 ϕ = 0 ; 6 cos ϕ + 9 = 0 , ϕ ∈ ∅ ⇒ функція точки
перегину не має;
6) шукаємо асимптоти: не існує такого ϕ 0 , що lim ρ = ∞ , тому аси-
ϕ →ϕ 0
мптот немає;
7) включаємо до таблиці значень функції розглянуті точки:
π π π 2π
ϕ 0
4 3 2 3
ρ (ϕ ) 3 2 +1 2 1 0
Зауваження. Часто для спрощення рівнянь функції (особливо коли во-
ни задані неявно, містять парні степені x і y , групи x 2 + y 2 , x 4 + y 4 ) пере-
ходять до полярної системи координат. Потім залежно від постановки задачі
роблять висновки про поведінку ρ відносно ϕ або y відносно x .
Приклад 2.2.230. Перейшовши до полярних координат, побудувати
( )
криву x 2 + y 2 x = y .
Розв′язання. Перейдемо до полярної системи координат: x = ρ cos ϕ ,
y = ρ sinϕ , ( )
ρ 2 cos2 ϕ + ρ 2 sin 2 ϕ ρ cosϕ = ρ sin ϕ , ( )
ρ 3 cos2 ϕ + sin2 ϕ cosϕ =
= ρ sin ϕ , ρ 3 cos ϕ = ρ sin ϕ ⇒ ρ = 0 і ρ 2 = tg ϕ ; ρ = 0 дає одну точку (0; 0 ),
ρ 2 = tg ϕ ⇔ ρ = tg ϕ .
Саме останнє рівняння будемо досліджувати.
Знайдемо похідні:
1 + tg2ϕ 1 + ρ 4 1  1
ρ′ = 1 =  + ρ 3  ,
1
= =
2 tg ϕ cos ϕ 2 tg ϕ
2 2ρ 2 ρ 
1  1 
′
1 1 
ρ′′ =   + ρ 3  ρ′ =  − 2 + 3ρ 2 ρ′ = ⋅ =
( )(
3ρ 4 − 1 1 + ρ 4 3ρ 4 − 1 ρ 4 + 1
.
)
2
  ρ  ρ 2  ρ  2 ρ 2
2 ρ 4 ρ 3
Далі маємо (рис. 2.2.46):

1) із вихідного рівняння має-
мо:
– x і y можуть бути тільки од-
ного знака (не вважаючи того, що
вони можуть дорівнювати нулю), то-
му крива може знаходитися тільки в
першій і третій чвертях;
− рівняння не змінюється від
заміни x на − x і y на − y , тому
крива симетрична відносно початку
координат; отже, криву достатньо
побудувати в першій чверті, для
π
змінної ϕ це область 0 ≤ ϕ ≤ ; далі
2
ведемо дослідження тільки для цього
проміжку;
Рис. 2.2.46
 π  π
2) для проміжку 0;  область визначення Φ : 0; 2  ;
 2
π
3) ρ (ϕ ) = 0 : ϕ1 = 0 ; ρ (ϕ ) не існує: ϕ 2 = ; ρ ′(ϕ ) = 0 : ϕ ∈ ∅ ; ρ ′(ϕ ) не
2
π
існує: ϕ1 = ;
2
ϕ 0 (0; π2 ) π −0
2
4) складемо таблицю ρ (ϕ ) 0 +∞ , з якої видно, що на
ρ (ϕ ) × + ×
 π
проміжку  0;  функція змінюється від 0 до + ∞ і всюди зростає;
 2
π 
5) знайдемо кут між радіусом-вектором точки M 1  ; 1 (дано поляр-
4 
ρ
ні координати) і дотичною до кривої в цій точці: tg Θ1 = =
ρ ′ ϕ =π 4
ρ 2ρ π
= = 1 ⇒ Θ1 = , а також точки перегину: ρ 2 + ρ ′ 2 − ρρ ′′ = 0 ,
( 1+ ρ4 )ρ =1 4
ρ +2
2
(1 + ρ )
4 2
−ρ
(3ρ 4 − 1)( ρ 4 + 1)
= 0 , нехай ρ 4 = z , тоді одержимо:
4ρ 2 4ρ 3
4 z + 2(1 + z )2 − (3z − 1)( z + 1) = 0 , 4 z + 2 + 4 z + 2 z 2 − 3 z 2 − 2 z + 1 = 0 ,
z 2 − 6 z − 3 = 0 , z1, 2 = 3 ± 12 = 3 ± 2 3 , ρ 4 = 3 + 2 3 , ρ 2 = 3+ 2 3 ,
ρ = 4 3 + 2 3 , tg ϕ = 3 + 2 3 ⇒ ϕ 2 = arctg 3 + 2 3 ≈ 76 ;
ρ 2 = 4 3 + 2 3 ≈ 1,6 , M 2 (ϕ 2 ; ρ 2 ) – точка перегину графіка;
6) знайдемо асимптоти: lim ρ = ∞ , lim ρ sin ϕ −  =
ϕ→
π
ϕ→
π
π
 ( )
2 
2 2
ϕ→ 
π
π
2  (
= lim  tgϕ sin ϕ −  = − lim  )
 sin ϕ
ϕ →  cos ϕ
π

cos ϕ  = − lim cos ϕ = 0 , отже, аси-
 ϕ→
π
2 2 2
мптот немає;
7) до таблиці значень функції включимо вже розглянуті точки:
π π 15π
ϕ 0 ϕ2
8 4 32
ρ (ϕ ) 0 ≈ 0,64 1 ≈ 1,6 ≈ 3,2
Графік ще має точку перегину M 0 (0;0 ).
Тепер зробимо висновки про поведінку функції в декартових коорди-
натах. Бачимо, що краще розглядати вихідне рівняння як таке, що задає не-
явно функцію x = x( y ) .
Для y ≥ 0 :
− при ϕ = ϕ1 =
π і ρ = ρ = 1 x = ρ cos ϕ = 2 і y = ρ sin ϕ = 2 ,
1 1 1 1 1 1 1
4 2 2
 2 2
M 1  ;  (указано декартові координати точки M 1 );
 2 2 
− при ϕ = ϕ 2 = arctg 3 + 2 3 і ρ = ρ 2 = 4 3 + 2 3 x2 = ρ 2 cos ϕ 2 =
4
8 3 − 12 2
= ≈ 0,6 і y 2 = ρ 2 sin ϕ 2 = 4 24 3 + 36 ≈ 1,5 ; M 2 ( x2 ; y 2 ) ; xmax =
2 2
2  2 2
при ymax = , M1  ; – відповідна точка графіка; M 0 (0;0 ) і
2  2 2 
M 2 ( x2 ; y 2 ) – точки перегину;
 1   1 
− на інтервалі  0;  функція x = x( y ) зростає, на  ; +∞  –
 2  2 
спадає;
− на інтервалі (0; y 2 ) функція опукла, на ( y 2 ; + ∞ ) – угнута.
Приклад 2.2.231. Перейшовши до полярних координат, побудувати
криву x 4 + y 4 = x 2 + y 2 (обмежитись висновком про поведінку кривої в по-
лярній системі координат).
Розв′язання. Перейдемо до полярної системи координат: x = ρ cos ϕ ,
( ) ( )
y = ρ sin ϕ , ρ 4 cos 4 ϕ + sin 4 ϕ = ρ 2 cos 2 ϕ + sin 2 ϕ ⇔ ρ = 0 ∪ ρ =
1 2
= = .
cos 4 ϕ + sin 4 ϕ 3 + cos 4ϕ
Досліджуємо останнє рівняння.
4sin 4ϕ 1
Знайдемо похідні: ρ ′ = = ρ 3 sin 4ϕ ,
(3 + cos 4ϕ )3 2
3 + 6 cos 4ϕ − cos 2 4ϕ 1 5
ρ ′′ = 8 = ρ (3 + 6 cos 4ϕ − cos 2 4ϕ ) .
4
(3 + cos 4ϕ )5
Далі маємо (рис. 2.2.47):
1) із вихідного рівняння видно, що крива симетрична відносно коор-
динатних осей і прямої y = x , тому можна обмежитись дослідженням кривої
 π
на проміжку 0;  ;
 4
 π
2) функція ρ = ρ (ϕ ) визначена на проміжку 0;  ;
 4
 π π
3) ρ (ϕ ) ≠ 0 , якщо ϕ ∈ 0;  ; ρ ′(ϕ ) = 0 : ϕ1 = 0 , ϕ 2 = ; ρ ′(ϕ ) не іс-
 4 4
нує: ϕ ∈ ∅ ;
4) складемо таблицю
ϕ −0 0
4 4 (0; π4 ) π π +0
ρ (ϕ ) 1 2 ,
ρ (ϕ ) − 0 + 0 −
з якої видно, що функція ρ (ϕ ) на
проміжку (0; π4 ) зростає; ϕ min = 0 ,
π
ρ min = 1 ; ϕ max =
, ρ max = 2 ;
4
5) знайдемо кути між радіуса-
ми-векторами точок M1(0; 1) ,
π 
Рис. 2.2.47 M 2  ; 2  і дотичними до кривої в
4 
цих точках:
ρ 2ρ π
tg Θ1 = = 3 = ∞⇒Θ1 = ,
ρ′ ϕ =0, ρ =1 ρ sin4ϕ ϕ =0, ρ =1 2
ρ 2ρ π
tg Θ2 = = 3 = ∞ ⇒ Θ2 = ,
ρ ′ ϕ =π 4 ρ sin 4ϕ ϕ =π 4, ρ = 2 2
і точки перегину:
ρ 2 + 2 ρ ′ 2 − ρρ ′′ = 0 ,
1 1
ρ 2 + ρ 6 sin 2 4ϕ − ρ 6 (3 + 6cos 4ϕ − cos 2 4ϕ ) = 0 ,
2 4
1 4 2
2
1 4
(
1 + ρ sin 4ϕ − ρ 3 + 6 cos 4ϕ − cos 2 4ϕ = 0 ,
4
)
(
(3 + cos 4ϕ ) + 8 sin 2 4ϕ − 4 3 + 6 cos 4ϕ − cos 2 4ϕ = 0 ,
2
)
3 cos 2 4ϕ + 18 cos 4ϕ − 5 = 0 ,
−9 + 96 1 −9 + 96 2
cos 4ϕ = , ϕ3 = arccos ≈ 18,6D , ρ3 = ≈ 1,11;
3 4 3 3 + cosϕ3
6) знайдемо асимптоти: оскільки не існує такого ϕ 0 , що
lim ρ (ϕ ) = ∞ , то асимптот також не існує;
ϕ →ϕ 0
7) до таблиці значень функції включимо вже розглянуті точки:
ϕ 0 ϕ3
π π
6 4
2 10
ρ (ϕ ) 1 ρ3 2
5
Побудуємо графік функції.
Таким чином, маємо: графік симетричний відносно осей Ox і Oy і
прямої y = x ; графік достатньо побудувати на проміжку 0;

π  ; функція
 4 
визначена на всьому цьому проміжку; для проміжку 0;
π  : функція
 4 
ρ = ρ (ϕ ) зростає на інтервалі 0; π  ; ϕ min = 0 , ρ min = 1 ; ϕmax = π ,
 4  4
 π
ρ max = 2 ; на інтервалі (0; ϕ 3 ) функція вгнута, на  ϕ 3 ;  – опукла;
 4
(ϕ3 ; ρ (ϕ3 )) – точка перегину; ϕ3 = 1 arccos −9 + 96 ≈ 18,6D .

4 3
Зауваження. Часто треба знати тільки загальний вигляд графіка, без
зайвих деталей, тоді його будують за спрощеною схемою:
1) виявляють, чи має крива симетрію, період;
2) знаходять область визначення;
3) складають таблицю значень.
Побудувати за спрощеною схемою ескізи графіків (2.2.232 – 2.2.234):
Приклад 2.2.232. ρ = a cos3ϕ , a > 0 (трипелюсткова роза).
Розв′язання. Дослідження:
2π
1) функція парна, T = , отже, графік достатньо розглянути на
3
 π
проміжку 0;  ;
 3
2) область визначення для проміжку 0; π  : cos3ϕ ≥ 0 ,
 3 
π π
0 ≤ 3ϕ ≤ ⇒ Φ: 0 ≤ϕ ≤
;
2 6
3) таблиця значень для проміжку Φ :
ϕ 0
π π
12 6
2
ρ (ϕ ) a a 0
2
Ескіз графіка: будуємо графік
 π
за таблицею на проміжку 0;  ; ко-
 6
ристуючись парністю, добудовуємо
 π 
його на проміжку − ; 0  , а потім
 6 
ураховуємо його періодичність
(рис. 2.2.48).
ϕ
Приклад 2.2.233. ρ = a cos ,
3
a > 0. Рис. 2.2.48
Розв′язання. Дослідження:
1) функція парна, періодична з періодом T = 6π , отже, графік достат-
ньо побудувати на проміжку [0; 3π ];
ϕ
2) область визначення (для проміжку [0; 3π ] ): cos ≥ 0,
3
ϕ π ⇒ Φ : 0 ≤ ϕ ≤ 3π ;
0≤ ≤
3 2 2
3) таблиця значень для проміжку Φ :
ϕ 0
π 3π
π 5π 3π
2 4 4 2
ρ (ϕ ) a a 3 a 2 a ≈ 0,26a 0
2 2 2
Будуємо ескіз графіка (рис. 2.2.49).
Зауваження. Графік побудова-
но на проміжку  − 3π ; 3π  ; на
 2 2 
проміжку
2 (
3π 9π
;
2
функція не )
визначена, тобто графіка немає; на
9π 15π 
проміжку  ; графік збіга-
 2 2 
ється з побудованим і т. д.
(x 2
)2
(
+ y2 = a2 x2 − y2 , a > 0 . )
Розв′язання. Перейшовши до
Рис. 2.2.49 полярної системи координат, одер-
жимо графік ρ = a cos 2ϕ .
Досліджуємо останню функцію:
1) функція парна, періодична з періодом T = π , тому графік достатньо
розглянути на проміжку 0;
π;
 2 
2) область визначення (для
проміжку 0; π  ): cos2ϕ ≥ 0 ,
 2 
0 ≤ 2ϕ ≤
π ⇒Φ π
: 0 ≤ϕ ≤ .
2 4
3) таблиця значень для про-
міжку Φ :
ϕ 0
π π π
Рис. 2.2.50
8 6 4
4
ρ (ϕ ) a a 8 a 2
0
2 2
Будуємо ескіз графіка (рис. 2.2.50).
2.2.9. ЗАДАЧІ НА ЕКСТРЕМУМ ГЕОМЕТРИЧНОГО ТА ФІЗИЧНОГО ЗМІСТУ 331
2.2.9. Задачі на екстремум геометричного та фізичного змісту

При розв'язанні прикладних задач на екстремум необхідно:
1) вибрати незалежну змінну і установити її область зміни;
2) виразити шукану величину через вибраний аргумент;
3) дослідити одержану функцію на глобальний екстремум.
Щоб спростити задачу пошуку глобального екстремуму, треба мати на
увазі таке: якщо неперервна функція має на проміжку < a; b > єдину точку
локального екстремуму, і вона є точкою максимуму (мінімуму), то саме в цій
точці функція набуває свого найбільшого
(найменшого) значення на проміжку
< a; b > .
Приклад 2.2.235. В дану кулю впи-
сати циліндр з найбільшою бічною пове-
рхнею.
Розв’язання. Нехай радіус кулі – R ,
радіус основи циліндра – r (рис. 2.2.51).
Тоді висоту циліндра h можна знайти за
формулою h = 2 R 2 − r 2 , а бічну повер-
хню S − за формулою S = 2πrh =
= 4πr R 2 − r 2 , при цьому 0 ≤ r ≤ R .
Таким чином, одержано функцію
Рис. 2.2.51
S = 4πr R 2 − r 2 аргументу r , де R −
стала величина.
Дослідимо цю функцію на екстремум.
 2 2 r2 
Знайдемо точки локального екстремуму: S ′ = 4π  R − r −  =
2 2 
 R −r 
2 2
R − 2r R
= 4π ; S ′ = 0 : R 2 − 2r 2 = 0 ⇒ r1 = ; S ′ не існує: r = R ∉ (0; R )
2
R −r 2 2
(точка локального екстремуму має бути внутрішньою точкою проміжку).
R
Таким чином, r1 = − єдина критична точка.
2
R
Далі маємо: S ′(r1 − 0 ) > 0 , S ′(r1 + 0 ) < 0 ⇒ r1 = − точка локального
2
максимуму, а тому й точка глобального максимуму, оскільки функція f ( x )
неперервна на проміжку [0; R ] і r1 − єдина точка екстремуму.
Знаходимо S max
 R 
= S
 2
( 2
 = 4πr R − r
2
) r=
R
= 4π
R
2
2
R −
R2
2
=
2
= 2πR 2 ; h = 2 R 2 − r 2 = R 2 .
R 2
Отже, параметри циліндра: r = , h=R 2.
2
Приклад 2.2.236. Серед усіх рівнобедрених трикутників, вписаних у
даний круг, знайти трикутник з найбільшим
периметром.
Розв’язання. Нехай трикутник ABC
вписано в круг радіусом R , причому
AB = BC (рис. 2.2.52). Позначимо ∠BAC =
= α . За теоремою синусів AB = BC =
= 2R sin α , AC = 2 R sin (π − 2α ) = 2 R sin 2α .
Периметр трикутника ABC дорівнює
π
P = 2R(2 sinα + sin 2α ), де 0 < α <
.
2
Таким чином, одержано функцію
P = P(α ) аргументу α , де R − стала величи-
Рис. 2.2.52 на. Дослідимо цю функцію на екстремум.
Знайдемо точки локального екстрему-
му:
α 3α
P ′ = 2 R(2 cos α + 2 cos 2α ) = 4 R(cos α + cos 2α ) = 8 R cos cos ; P′ = 0 :
2 2
α
1) cos = 0 , α ∈∅ ;
2
3α 3α π π 2πk π
2) cos = 0, = + πk , α = + , α1 = ; P′ не існує: α ∈ ∅ .
2 2 2 3 3 3
π
Маємо одну критичну точку α1 = .
3
Дослідимо поведінку функції при переході через цю точку:
π  π  π
P′ − 0  > 0 , P ′ + 0  < 0 , отже, α1 = − точка локального максимуму, а
3  3  3
тому й точка глобального максимуму, оскільки функція P(α ) неперервна на
 π π
проміжку  0;  і α1 = − єдина точка екстремуму.
 2 3
π
Якщо α = , то трикутник ABC − рівносторонній.
3
Приклад 2.2.237. Човен знахо-
диться на віддалі 3 км від найближчої
точки A берега. Пасажир човна хоче
досягти точки B , яка знаходиться на
березі на віддалі 5 км від точки A
(рис. 2.2.53). Човен пливе зі швидкіс-
тю 4 км/год, а пасажир, вийшовши з
Рис. 2.2.53 човна, може за годину пройти 5 км. До
2.2.9. ЗАДАЧІ НА ЕКСТРЕМУМ ГЕОМЕТРИЧНОГО ТА ФІЗИЧНОГО ЗМІСТУ 333
якої точки C берега повинен пристати човен, щоб пасажир досяг точки B за
найменший час?
Розв’язання. Нехай шлях S1 пасажир пропливає на човні зі швидкістю
v1 = 4 км/год, а шлях S 2 проходить зі швидкістю v2 = 5 км/год.
Оскільки S1 = 9 + x 2 , а S 2 = 5 − x ( x − відстань від точки C до точки
9 + x2 5 − x
A в км), то загальний час дорівнює T = + , де 0 ≤ x ≤ 5 .
4 5
x 1
Дослідимо функцію T ( x ) на локальний екстремум: T ′ = − =
4 9 + x2 5
=
5x − 4 9 + x 2
( )
; T ′ = 0 : 5 x − 4 9 + x 2 = 0 , 16 9 + х 2 = 25 х 2 , 9 x 2 − 144 = 0 ,
20 9 + x 2
x 2 − 16 = 0 , x1 = 4 ; T ′ не існує: x ∈ ∅ ; T ′(4 − 0 ) < 0 , T ′(4 + 0 ) > 0 ⇒ x1 = 4 −
точка локального мінімуму, а отже, і точка глобального мінімуму на проміж-
ку [0; 5].
Таким чином, якщо човен пристане до берега в точці C , яка знахо-
диться на віддалі 4 км від точки A , то час, затрачений на досягнення точки
B , буде найменшим.
Приклад 2.2.238. По двох дорогах рухаються до перехрестя дві авто-
машини з постійними швидкостями v1 і v2 . Вважаючи, що вулиці пересіка-
ються під прямим кутом, і знаючи, що в початковий момент машини знахо-
дяться від перехрестя на віддалях a1 і a2 , знайти, через який час віддаль між
a v
ними стане найменшою (рис. 2.2.54). Будемо вважати також, що 1 ≠ 1 .
a 2 v2
Розв'язання. За час t машина, яка
рухається зі швидкістю v1 , пройде шлях
v1t і знаходитиметься від перехрестя на
віддалі a1 − v1t . Друга машина через час
t буде знаходитися від перехрестя на
віддалі a2 − v2t . Знайдемо відстань між
машинами l = (a1 − v1t )2 + (a2 − v2t )2 ,
t ≥ 0 , яка є функцією аргументу t : Рис. 2.2.54
l = l (t ) . Дослідимо дану функцію на екстремум:
l ′(t ) =
2[(a1 − v1t )(− v1 ) + (a2 − v2t )(− v2 )]
=−
( )
a1v1 + a2 v2 − t v12 + v22
;
2 (a1 − v1t ) + (a2 − v2t )
2 2
(a1 − v1t ) + (a2 − v2t )
2 2
av +a v a1 v1
l ′(t ) = 0 : t1 = 1 12 22 2 ; при умові ≠ l ′(t ) існує; l ′(t1 − 0 ) < 0 ,
v1 + v2 a 2 v2
l ′(t1 + 0 ) > 0 , отже, t1 − точка і локального, і глобального мінімумів.
a1v1 + a2 v2
Таким чином, маємо розв’язок: .
v12 + v22
Приклад 2.2.239. У фокуси еліпса, більша піввісь якого a = 2 і екс-
1
центриситет e = , поміщено точкові заряди q1 = 1 і q2 = 2 (рис. 2.2.55).
2
Знайти на даному еліпсі точки
найбільшого і найменшого значень по-
тенціалів цих зарядів.
Розв'язання. Потенціал u точко-
вого заряду q знаходимо за формулою
q
u = , де r − відстань між точкою, в
r
якій вимірюється потенціал, і зарядом.
Рис. 2.2.55 x2 y2
Для еліпса 2 + 2 = 1 справедли-
a b
c
ві співвідношення: r1 = a + ex , r2 = a − ex , r1 + r2 = 2a , = e , b 2 = a 2 − c 2 ( b
a
− мала піввісь, 2c − фокусна відстань).
1
Знайдемо рівняння даного еліпса: c = ae = 2 ⋅ = 1 , b = a 2 − c 2 = 3 ;
2
2 2
x y
отже, 2 + = 1 − рівняння еліпса.
2 ( ) 3
2
q
Потенціали зарядів для точки M ( x; y ) еліпса: u1 = 1 − потенціал
r1
q q q
першого заряду, u 2 = 2 − потенціал другого заряду, u = u1 + u2 = 1 + 2 =
r2 r1 r2
q1 q 1 2 2 4
= + 2 = + = + – потенціал суми зарядів.
a + ex a − ex 2 + x 2 − x 4 + x 4 − x
2 2
2 4
Одержано функцію u = u ( x ) = + , де − 2 ≤ x ≤ 2 ; дослідимо її
4+ x 4− x
на екстремум:
2 4 − 16 + 8 x − x 2 + 32 + 16 x + 2 x 2 x 2 + 24 x + 16
u ′( x ) = − + = 2 = 2 ;
(4 + x )2 (4 − x )2 ( 16 − x) 2 2
( 16 − x )
2 2
u ′( x ) = 0 : x 2 + 24 x + 16 = 0 , x1 = −12 + 8 2 , x2 = −12 − 8 2 ∉ [− 2; 2];

u′ не існує: x ∈∅ ; u ′( x1 − 0 ) < 0 , u ′( x1 + 0 ) > 0 ⇒ x1 = −12 + 8 2 − точка лока-
льного і глобального мінімумів.
Для знаходження точки локального і глобального максимумів треба
знайти значення функції u ( x ) у крайніх точках проміжку [− 2; 2]:
2.3.1. ФУНКЦІЇ БАГАТЬОХ ЗМІННИХ. ГРАНИЦЯ І НЕПЕРЕРВНІСТЬ. ЧАСТИННІ ПОХІДНІ 335
2 4 5 2 4 7
u (− 2 ) = + = , u (2 ) = + = ⇒ x = 2 – точка глобально-
4−2 4+2 3 4+2 4−2 3
го максимуму.
Таким чином, потенціал, створений зарядами q1 і q2 , набуває най-
меншого значення в точках еліпса з абсцисою x = −12 + 8 2 і найбільшого
значення в точці (2; 0 ) .
Приклад 2.2.240. На якій висоті h над центром круглого стола радіу-
сом a треба помістити електричну лампо-
чку, щоб освітленість краю стола була най-
більшою (рис. 2.2.56)?
Розв’язання. Яскравість освітленості
sin ϕ
знаходимо за формулою I = k 2 , де ϕ −
r
кут нахилу променів, r − віддаль від дже-
рела світла до точки, яка освітлюється, k –
Рис. 2.2.56
сила джерела світла.
a k
Знайдемо r = , тоді I = 2 sin ϕ cos 2 ϕ .
cos ϕ a
π
Одержано функцію I = I (ϕ ) , де 0 ≤ ϕ < ; дослідимо цю функцію на екс-
2
тремум: I′ =
a
k
2
(cos 3
a
)
ϕ − 2 cos ϕ sin 2 ϕ =
k
2
( )
cos ϕ cos 2 ϕ − 2 sin 2 ϕ ;
I′ = 0:
cos 2 ϕ − 2 sin 2 ϕ = 0 , ctg 2ϕ = 2 , ctg ϕ = 2 , ϕ1 = arcctg 2 ; I ′ не існує:

ϕ ∈ ∅ ; I ′(ϕ1 − 0) > 0 , I ′(ϕ1 + 0) < 0 ⇒ ϕ1 = arctg 2 − точка локального і гло-
бального максимумів.
a a
При ϕ = ϕ1 h = a tg ϕ1 = = .
ctg ϕ1 2
a
Таким чином, якщо джерело світла помістити на висоті h = , то
2
освітленість краю стола буде найбільшою.
2.3. ФУНКЦІЇ БАГАТЬОХ ЗМІННИХ

2.3.1. Функції багатьох змінних. Границя і неперервність. Частинні по-
хідні. Диференціал. Похідні та диференціали вищих порядків
1. Поняття функції багатьох змінних.
Нагадаємо, що R n – це лінійний n-вимірний простір, що складається з
елементів – наборів ( x1, x2 ,…, xn ) , де xk ∈ R , тобто наборів дійсних чисел.
Зокрема, R1 = R – множина дійсних чисел, R 2 – множина точок пло-
щини, R 3 – множина точок простору. Замість слів «елемент» і «точка» мож-
на вживати термін «вектор».
336 2.3. ФУНКЦІЇ БАГАТЬОХ ЗМІННИХ
Функція y = f ( x1 , x2 ,…, xn ) n незалежних змінних x1 , x2 , … , xn з об-

ластю визначення Ω ⊂ R n – це відображення f : Ω → R , тобто для кожного
x ∈ Ω однозначно визначено число f ( x )∈ R , де для скорочення покладено
x = ( x1 , x2 ,..., xn ) .
Якщо n = 2 (функція двох змінних), то звичайно вживають позначення
z = f ( x, y ) , тобто незалежні змінні позначають через x , y , а значення функ-
ції (залежну змінну) – через z . Для функції трьох змінних часто вживають
позначення w = f ( x, y, z ), тобто незалежні змінні позначають через x , y , z , а
значення функції – через w .
Для точки (вектора) x ∈ R n можна ввести так звану норму
x = x12 + x22 + ... + xn2 . Норма – це узагальнення довжини вектора. Для
n = 2, 3 норма є звичайною довжиною вектора. Відстань між точками
x = ( x1, x2 ,..., xn ) і y = ( y1 , y 2 ,..., y n ) – це норма різниці ( x − y ) , тобто
x− y = (x1 − y1 )2 + (x2 − y2 )2 + ... + (xn − yn )2 .
Кажуть, що точка x прямує до точки y , якщо x − y → 0 . Якщо
x − y → 0 , то xk − y k → 0 , k = 1, 2,..., n , і навпаки.
Функція z = f ( x ) , x = ( x1 , x2 ,..., xn ) називається неперервною в точці
( )
x 0 = x10 ,..., xn0 , якщо з умови x − x 0 → 0 випливає, що f ( x ) → f x 0 , тобто( )
( )
f (x ) − f x 0 → 0 .
Поверхня, задана рівнянням f ( x, y, z ) = C , називається поверхнею рівня
функції трьох змінних w = f ( x, y, z ).
Крива, що задовольняє рівнянню f ( x, y ) = C , називається лінією рівня
функції двох змінних z = f ( x, y ) .
2. Частинні похідні.
Частинна похідна функції y = f ( x1 , x2 ,..., xn ) відносно незалежної змін-
ної xk означається таким чином:
∂f f ( x1 , x2 ,..., xk + ∆xk ,..., xn ) − f ( x1 , x2 ,..., xk ,..., xn )
= lim .
∂xk ∆x k → 0 ∆xk
Іншими словами, всі незалежні змінні, крім xk , вважаються сталими.
Тоді функція y = f ( x1 , x2 ,..., xn ) стає функцією однієї змінної xk . Похідна
цієї функції однієї змінної відносно xk і називається частинною похідною
∂f
. Вживається також позначення f x′k або навіть f x k (тобто іноді штрих не
∂xk
пишуть, наявність індексу xk вже означає, що це – частинна похідна віднос-
но xk ).
Приклад 2.3.1. Для функції z = 1 − x 2 − y 2 знайти область визначен-

∂z ∂z
ня, лінії рівня та частинні похідні, .
∂x ∂y
Розв'язання. Областю визначення є множина точок ( x, y ) , що задово-
льняють нерівності 1 − x 2 − y 2 ≥ 0 , тобто x 2 + y 2 ≤ 1 , а це – круг радіусом 1 з
центром у початку координат. Рівнянням ліній рівня є 1 − x 2 − y 2 = C , звід-
ки 1 − x 2 − y 2 = C 2 , x 2 + y 2 = 1 − C 2 .
Таким чином, для 0 ≤ C < 1 лінія рівня – це коло з центром у початку
координат, для C = 1 – точка (0, 0 ) . Для C < 0 та C > 1 лінії рівня відсутні, бо
таких значень функція не набуває.
Знаходимо частинні похідні
∂z 1 x
= ( −2 x ) = − ,
∂x 2 1 − x 2 − y 2 1− x − y
2 2
∂z 1 y
= (− 2 y) = − .
∂y 2 1 − x 2 − y 2 1 − x2 − y2
Приклад 2.3.2. Знайти область визначення, поверхні рівня та частинні
похідні функції w = ln( x + 2 y + 3z ) .
Розв'язання. Область визначення цієї функції – це множина точок
(x, y, z ), що задовольняють нерівності x + 2 y + 3z > 0 . Поверхня
x + 2 y + 3 z = 0 – площина. Таким чином, область визначення функції – це
півпростір, який лежить вище цієї площини. Рівняння поверхонь рівня
x + 2 y + 3z = C , C > 0
– це рівняння площин, що паралельні площині x + 2 y + 3 z = 0 – межі області
визначення функції.
Частинні похідні дорівнюють
∂w 1 ∂w 2 ∂w 3
= , = , = .
∂x x + 2 y + 3 z ∂y x + 2 y + 3 z ∂z x + 2 y + 3 z
3. Дифференційовність. Диференціал.
( )
Нехай Ω ⊂ R n . Точка x 0 = x10 ,..., xn0 називається внутрішньою точкою
( ) {
множини Ω , якщо існує r > 0 , таке, що множина Br x 0 = x : x − x 0 < r (та- }
ка множина має назву “куля радіусом r з центром у точці x 0 ”) міститься в
( )
Ω : Br x 0 ⊂ Ω .
Якщо всі точки x ∈ Ω є внутрішніми точками Ω , то множина Ω нази-
вається відкритою. Множина Ω називається зв'язною, якщо довільні дві точ-
ки цієї множини можна з'єднати ламаною, що належить Ω . Відкрита зв'язна
множина має назву ''область''.
Нехай функція y = f ( x1 , x2 ,..., xn ) має область Ω як область визначен-
ня. Якщо приріст функції ∆y в точці x = ( x1 , x2 ,..., xn ) можна зобразити у ви-
n ∂y
гляді ∆y = ∑ ∆xk + α ∆x , де ∆x = (∆x1 , ∆x2 ,..., ∆xn ) , а α → 0 при ∆x → 0 ,
k =1∂xk
то функція називається диференційовною в цій точці.

Величина
n ∂y
dy = ∑ ∆xk
∂x
k =1 k
є, таким чином, головною частиною приросту ∆y (якщо тільки не всі час-
∂y
тинні похідні дорівнюють 0). Крім того, dy є лінійною функцією при-
∂xk
ростів незалежних змінних ∆xk . Ця величина dy має назву повного диферен-
ціала функції y = f ( x1 , x2 ,..., xn ) в точці x = ( x1 , x2 ,..., xn ) .
 ∂y ∂y ∂y 
Якщо позначити матрицю  ... через y ′ , а матрицю
 ∂x1 ∂x2 ∂xn 
∆x1 
∆x2 
  – через ∆x (або dx ), то можна одержати dy = y ′∆x = y ′dx , що за фор-
... 
∆xn 
мою збігається з формулою для диференціала функції однієї змінної.
Теорема 2.3.1. Якщо частинні похідні функції існують у деякому околі
точки x і є неперервними в цій точці, то функція диференційовна в цій точ-
ці.
Зауваження. Під околом точки x можна розуміти Br ( x ) – кулю радіу-
сом r > 0 з центром у точці x .
Приклад 2.3.3. Знайти повний диференціал функції z = x arctg y в то-
чці (0, 0).
Розв'язання. Знаходимо частинні похідні:
∂z
= arctg y ,
∂z
(0, 0) = 0 , ∂z = x 2 , ∂z (0, 0) = 0 .
∂x ∂x ∂y 1 + y ∂y
Таким чином, у точці (0, 0) dz = 0 .
x
y
Приклад 2.3.4. Знайти повний диференціал функції z = e в точці
(0,1) .
x x
1 ∂z   ∂z
∂z
=ey ; (0, 1) = 1 ; ∂z = e y  − x2  ; (0, 1) = 0 .
∂x y ∂x ∂y  y  ∂y
Отже, в точці (0, 1) dz = ∆x = dx .
Приклад 2.3.5. Знайти повний диференціал функції
2
( 2 2
)
w = ln x + 2 y + 3 z в точці (1, 1, 1) .
∂w 2x ∂w
= 2 ; (1, 1, 1) = 1 ;
∂x x + 2 y + 3 z
2 2 ∂x 3
∂w
= 2
4y
;
∂w
(1, 1, 1) = 2 ; ∂w = 2 6 z2 ;
∂w
(1, 1, 1) = 1 .
∂y x + 2 y + 3 z
2 2 ∂y 3 ∂z x + 2 y + 3 z 2 ∂z
1 2
Таким чином, у точці (1, 1, 1) dw = dx + dy + dz .
3 3
4. Частинні похідні вищих порядків.
∂f
Частинні похідні (x1 , x2 ,..., xn ) є функціями незалежних змінних
∂xk
x1 , x2 , … , xn . Частинні похідні від цих функцій називаються частинними
похідними другого порядку, частинні похідні від частинних похідних друго-
го порядку – похідними третього порядку і т.д.
Вживаються такі позначення: якщо z = f ( x, y ) , то
∂  ∂z  ∂ 2 z ∂ 2 f ( x, y )
 = = z ′xx
′ = z ′′ 2 = ′′ ,
= f xx
∂x  ∂x  ∂x 2 x
∂x 2
∂  ∂z  ∂ 2 z ∂ 2 f ( x, y )
  = = z ′′
xy = ′′ ,
= f xy
∂y  ∂x  ∂x∂y ∂x∂y
∂  ∂z  ∂ 2 z ∂ 2 f ( x, y )
 = ′′
= z yx = ′′
= f yx
∂x  ∂y  ∂y∂x ∂y∂x
і т.д.
∂2z ∂2z
Похідні та називаються мішаними похідними другого по-
∂x∂y ∂y∂x
рядку.
Приклад 2.3.6. Знайти мішані похідні другого порядку функції
z = x y + x 2 y 2 + 2 xy 3 + x 2 y 4 .
3
∂z ∂2z
= 3 x 2 y + 2 xy 2 + 2 y 3 + 2 xy 4 ; = 3 x 2 + 4 xy + 6 y 2 + 8 xy 3 ;
∂x ∂x∂y
2
∂z 3 2 2 2 3 ∂ z
= x + 2 x y + 6 xy + 4 x y ; = 3 x 2 + 4 xy + 6 y 2 + 8 xy 3 .
∂y ∂y∂x
∂2z ∂2z
Бачимо, що = , і це не випадково: має місце теорема про рів-
∂x∂y ∂y∂x
ність мішаних похідних.
Теорема 2.3.2. Якщо в деякому околі точки ( x0 , y 0 ) для функції
∂2z ∂2z
z = f ( x, y ) існують похідні та і ці похідні неперервні в цій точці,
∂x∂y ∂y∂x
∂2z ∂2z
то = .
∂x∂y ∂y∂x
Аналогічний результат має місце для мішаних похідних довільного
порядку функцій довільного числа змінних. Наприклад, з неперервності
∂3 z ∂3 z ∂3 z
похідних 3-го порядку випливає, що = = .
∂x 2 ∂y ∂x∂y∂x ∂y∂ 2 x
5. Похідні та диференціали складених функцій.
Нехай z = f ( x, y ) , а, в свою чергу, x = ϕ (u, v ) , y = ψ (u, v ) , і всі ці функ-
ції диференційовні; при цьому функції ϕ і ψ набувають таких значень, що
точка ( x, y ) належить області визначення функції z = f ( x, y ) . Тоді за задани-
ми значеннями u та v можна знайти значення z , тобто одержати функцію
z = f (ϕ (u , v ),ψ (u , v )) . Ця функція називається складеною.
Частинні похідні складеної функції знаходять за формулами
∂z ∂z ∂x ∂z ∂y ∂z ∂z ∂x ∂z ∂y
= + ; = + .
∂u ∂x ∂u ∂y ∂u ∂v ∂x ∂v ∂y ∂v
Аналогічні формули мають місце і для функцій довільного числа змін-
них.
x ∂z
Приклад 2.3.7. Нехай z = , x = ρ cos ϕ , y = ρ sin ϕ . Знайти
x2 + y2 ∂ρ
∂z
та .
∂ϕ
dz ( x + y ) − x 2 x
2 2
y2 − x2 ∂z 2xy dx
= = , =− , = cos ϕ ,
dx (x + y )
2 2 2
(x + y )
2 2 2 ∂y (x + y )
2 2 2 d ρ
∂x ∂y ∂y
= − ρ sin ϕ , = sin ϕ , = ρ cos ϕ ;
∂ϕ ∂ρ ∂ϕ
∂z y2 − x2 2 yx
= cos ϕ − sin ϕ =
∂ρ ( x 2 + y 2 ) 2 (x + y )
2 2 2
=
(( )
ρ 2 sin 2 ϕ − cos 2 ϕ cosϕ − 2 sin 2 ϕ cosϕ
= −
)cosϕ
;
ρ4 ρ2
∂z y2 − x2 2 yx
= ( − ρ sin ϕ ) − ρ cos ϕ =
∂ϕ ( x 2 + y 2 ) 2 (x + y )
2 2 2
ρ 3 (− (− sin 2 ϕ − cos 2 ϕ ) sin ϕ − 2sin ϕ cos 2 ϕ ) sin ϕ

= =− .
ρ 4 ρ
ρ cos ϕ cos ϕ
Цей результат легко перевірити, оскільки z = = .
ρ2 ρ
Нехай f – відображення R n у R m : f : R n → R m або y = f ( x ) , де
x ∈ Rn , y ∈ Rm .
У розгорнутому вигляді його можна записати так:
y1 = f1 ( x1 ,..., xn ),
...
y m = f m ( x1 ,..., xn ) .
Похідна відображення f з R n у R m в точці x – такий лінійний опера-

тор A , що ∆y = A∆x + r (∆x ) , де r (∆x ) = α ∆x , α → 0 при ∆x → 0 .
Цю похідну A позначають f ' ( x ) , в розгорнутому вигляді вона має
таку форму:
 ∂f1 ∂f1 
 ∂x ...
∂xn 
 1

f ′( x ) =  ... ... ...  .
 ∂f m ... ∂f m 
 ∂x1 ∂xn 

Якщо g – відображення R p у R n , а f – відображення R n у R m , то для по-
хідної складеного відображення y = f ( g (u )) (де y = f ( x ) , x = g (u ) ) має місце
формула f ( g (u ))' = f '⋅ g ' . Це добуток лінійних операторів і, відповідно, мат-
риць, що їх зображають.
Якщо f : R n → R n і g : R n → R n – взаємно обернені зображення (тобто
f ⋅ g = I і g ⋅ f = I , де I – тотожне відображення, що задається одиничною
матрицею) і похідні f ' та g ' існують, то з формули похідної складеного ві-
дображення випливає, що f '⋅ g ' = g '⋅ f ' = I , оскільки похідна тотожного відо-
браження збігається з ним самим, бо тотожне відображення є лінійним. Та-
ким чином, похідна оберненого зображення задається матрицею, оберненою
до матриці похідної самого зображення. Має місце таке твердження: якщо
похідна відображення f : R n → R n в даній точці є невиродженою матрицею
 ∂f 
з неперервними в цій точці коефіцієнтами  i  , то в деякому околі образу
 ∂xk 
цієї точки існує обернене відображення, що має похідну, яка, в свою чергу, є
невиродженою матрицею.
Матриця похідної відображення f : R n → R n називається ще матри-
цею Якобі, а її визначник det f ' – якобіаном. Таким чином, якщо частинні
похідні відображення неперервні в точці і якобіан його не дорівнює нулю, то
в деякому околі образу цієї точки існує обернене відображення, що має не-
перервні частинні похідні і ненульовий якобіан.
Приклад 2.3.8. Нехай відображення R 2 у R 2 задане формулами
y1 = x12 + x22 ; y2 = x1 x2 . Знайти матрицю Якобі (похідну) цього відображен-
ня, якобіан та похідну оберненого відображення.
Розв'язання. Знаходимо похідні:
∂y1 ∂y ∂y ∂y
= 2 x1 ; 1 = 2 x2 ; 2 = x2 ; 2 = x1 .
∂x1 ∂x2 ∂x1 ∂x2
2 x1 2 x2 
Таким чином, y ' x =   , а якобіан det y ' x = 2 x12 − 2 x22 .
 x2 x1 
Якщо 2 x12 ≠ 2 x22 , тобто x1 ≠ ± x2 , то локально існує обернене відобра-
1  x1 − 2 x2 
ження, при цьому x' y = ( y ' x )−1 =
( )

2 x12 − x22 − x2 2 x1 
.
6. Функції, що задані неявно (неявні функції).
Нехай z = F ( x, y ) – функція двох змінних. Розглянемо рівняння
F ( x, y ) = 0 . Якщо існує функція y = f ( x ) з областю визначення [a, b], така,
що справедлива тотожність F ( x, f ( x )) ≡ 0 при x ∈ [a, b], то кажуть, що рів-
няння F ( x, y ) = 0 неявно задає функцію y = f ( x ) . У деяких випадках може
існувати безліч функцій однієї змінної, що відповідають одній функції
z = F ( x, y ) .
Наприклад, якщо z = F ( x, y ) ≡ 0 (тотожно дорівнює нулю), то підста-
новка довільної функції однієї змінної y = f ( x ) у рівняння F ( x, y ) = 0 , при-
родно, дає тотожність F ( x, f ( x )) ≡ 0 (тобто 0 ≡ 0 ). Корисним є тільки той ти-
повий випадок, коли функцій, що задаються неявно рівнянням F ( x, y ) = 0 ,
не надто багато – одна або декілька.
Рівняння x 2 + y 2 − 1 = 0 задає дві функції: y = 1 − x 2 і y = − 1 − x 2 з
областю визначення [− 1, 1] .
Важливим є такий факт.
Теорема 2.3.3 (про неявну функцію). Нехай функція z = F ( x, y ) непе-
рервно диференційовна в області Ω і в точці ( x0 , y0 )∈ Ω частинна похідна
∂F ∂F
не дорівнює нулю: (x0 , y0 ) ≠ 0 . Тоді існують відрізок [− h + x0 , h + x0 ],
∂y ∂y
h > 0 і єдина, до того ж неперервно диференційовна, функція y = f ( x ) , ви-
значена на [− h + x0 , h + x0 ], неявно задана рівнянням F ( x, y ) = 0 і така, що
f ( x0 ) = y0 . При цьому має місце формула
∂F
( x0 , y0 )
y x ' ( x0 ) = − ∂x .
∂F
( x0 , y0 )
∂y
Приклад 2.3.9. Знайти y′x , якщо F ( x, y ) = x 2 + y 2 − 1 .
∂F
Розв'язання. Знаходимо = 2y .
∂y
∂F
Якщо y = 1 , то ≠ 0 . Тому існує єдина неперервно диференційовна
∂y
функція y = f ( x ) , задана рівнянням x 2 + y 2 − 1 = 0 і така, що f (0 ) = 1 . При
цьому
∂F
2x
y ' x (0) = − ∂x = − =0.
∂F 2y
∂y (0, 1)
x
Це функція y = 1 − x 2 , що визначена для x ∈ [− 1, 1] і y ' x = − .
2
1− x
При x = 0 дійсно y ' (0 ) = 0 .
Це ж рівняння x 2 + y 2 − 1 = 0 задає й іншу функцію – y = − 1 − x 2 , ви-
значену для x ∈ [− 1, 1], що в точці x = 0 набуває іншого значення: y (0 ) = −1 .
∂F
Така функція єдина, оскільки ≠ 0 при y = 1. А от у точці (1, 0) похідна
∂y
∂F
= 0 . Тому, з одного боку, не існує відрізка [1 − h, 1 + h] для h > 0 , на якому
∂y
б були функції, неявно задані рівнянням x 2 + y 2 − 1 = 0 , а з іншого – на відрі-
зку [− 1, 1] існують дві функції f1 ( x ) = 1 − x 2 і f 2 ( x ) = − 1 − x 2 , такі, що
f1 (1) = f 2 (1) = 0 .
Приклад 2.3.10. Знайти похідні функції x 5 + yx + 1 = 0 .
Розв'язання. Розглянемо F ( x, y ) = x 5 + yx + 1 і відповідне рівняння
x 5 + yx + 1 = 0 . Виразимо x як функцію y , тобто знайдемо корені цього рів-
няння п'ятого степеня залежно від коефіцієнта y при x .
∂F
Знайдемо = 5 x 4 + y . Цей вираз дорівнює 0 для y = −5x 4 , звідки ма-
∂x
1 1
ємо x 5 − 2 x 5 + 1 = 0 , або 4 x 5 = 1 , отже, x1 = 5 , y1 = −55 .
4 256
5 5
Таким чином, для y < − 5 і y >−5 такі функції x = x( y ) існу-
256 256
ють і є диференційовними.
5
Нехай, наприклад, y0 = 0 > − 5 . Тоді маємо рівняння x 5 + 1 = 0 .
256
Єдиний дійсний корінь цього рівняння – x0 = −1. При цьому за теоремою
про неявну функцію
∂F
( x0 , y0 )
∂y x 1
x '0 ( y0 ) = − =− 4 =− .
∂F
( x0 , y0 ) 5 x + y ( x0 , y0 ) 5
∂x
x
Бачимо, що x' y ( y ) = − 4 є диференційовною функцією незалеж-
5x + y
5
ної змінної y для y > − 5 . Тому можна знайти другу похідну:
256
x' ' yy = −
( ) ( )
x' y 5 x 4 + y − x 20 x 3 x' y +1
=
2x
−
20 x 4
.
( 4
5x + y) 2
( ) (
4
5x + y
2 4
5x + y) 3
6
У точці ( x0 , y0 ) , тобто в точці (− 1, 0 ) , x' ' yy (− 1, 0 ) = −
.
25
Подібним чином можна знайти третю похідну, четверту і т. д., що дає
змогу записати розвинення функції x = x( y ) за формулою Тейлора – Макло-
рена, зокрема x( y ) = −1 − y −
1
5
6 2
25
( )
y + o y 2 . Замість залишкового члена у
( ) 2
формі Пеано o y можна записати залишковий член у формі Лагранжа
1
x' ' ' (θ ) y 3 , де θ ∈ [0, y ] , що дозволяє оцінити похибку, але тут на цьому не
6
будемо зупинятися.
Якщо задано неперервно диференційовну функцію трьох змінних
w = F ( x, y , z ) , то рівняння F ( x, y, z ) = 0 теж задає неявно єдину диференційо-
∂F
вну функцію z = z(x,y), таку, що z 0 = z ( x0 , y0 ) , якщо ( x0 , y 0 , z 0 ) ≠ 0 і
∂z
F ( x0 , y0 , z0 ) = 0 . Це означає, що існує h > 0 , таке, що для всіх x, y : x − x0 < h ,
y − y0 < h функція z = z ( x, y ) визначена і F ( x, y, z ( x, y )) ≡ 0 . При цьому час-
тинні похідні цієї функції можна знайти за формулами
∂F ∂F
∂z ∂z ∂y
= − ∂x , =− .
∂x ∂F ∂y ∂F
∂z ∂z
Аналогічний результат має місце і для функцій n змінних F ( x1 ,..., xn ) .
Неявна функція може бути задана не одним рівнянням, а системою рі-
внянь.
Нехай, наприклад, F ( x, y, z ) та G ( x, y, z ) – неперервно диференційовні
функції. Розглянемо систему рівнянь
 F ( x, y, z ) = 0,

G ( x, y, z ) = 0.
Нехай точка ( x0 , y0 , z0 ) задовольняє цій системі і виконується умова
∂F ∂F
∂x ∂y
∆= ≠ 0.
∂G ∂G
∂x ∂y ( x0 , y0 , z0 )
Тоді існує h > 0 , таке, що для z ∈ [z 0 − h, z 0 + h] існують єдині непере-
рвно диференційовні функції x = ϕ ( z ) та y = ψ ( z ), такі, що
 F (ϕ ( z ),ψ ( z ), z ) ≡ 0,

G (ϕ ( z ),ψ ( z ), z ) ≡ 0,
тобто функції x = ϕ ( z ) та y = ψ ( z ) визначаються як неявні функції незалеж-
ної змінної z із системи рівнянь
F ( x, y, z ) = 0,

G ( x, y, z ) = 0.
При цьому похідні x' z та y' z можна знайти із системи рівнянь
∂F x ' + ∂F y ' + ∂F = 0,
 ∂x z ∂y z ∂z

∂G x ' z + ∂G y ' z + ∂G = 0.
 ∂x ∂y ∂z
Визначник цієї лінійної алгебричної системи відносно невідомих x' z ,
y' z не дорівнює 0 за умовою, а тому ця система має єдиний розв'язок.
7. Диференціали вищих порядків.
За означенням, якщо задано функцію z = f ( x, y ) , то диференціал по-
рядку n – це перший диференціал від диференціала порядку n − 1:
( )
d n z = d d n −1 z , де величини dx = ∆x та dy = ∆y вважаються незалежними від
x, y , тобто фіксованими, при обчисленні частинних похідних відносно x, y .
Так, за цим означенням
 ∂z
 ∂x
∂z 
d 2 z = d (dz ) = d  dx + dy  = d
∂y 
∂z
∂x ( )  ∂z   ∂2 z
dx + d   dy =  2 dx +
 ∂y   ∂x
∂2 z 
dy dx +
∂x∂y 
 ∂2 z ∂2 z  ∂2 z ∂2 z ∂2 z
+ dx + 2 dy  dy = 2 dx 2 + 2 dxdy + 2 dy 2 .
 ∂y∂x ∂y  ∂x ∂x∂y ∂y
Аналогічно означаються диференціали вищих порядків для функцій n
( )
змінних. Якщо y = f ( x1 ,..., xn ) , то d n y = d d n −1 y , де при обчисленні дифере-
нціала прирости незалежних змінних ∆x1 = dx1 ,... , ∆xn = dxn вважаються ста-
лими.
Для існування диференціала порядку n достатньо існування і непере-
рвності всіх частинних похідних функції до порядку n включно.
Приклад 2.3.11. Знайти другий диференціал функції w = xyz в точці
(1, 2, 3).
Розв'язання. Знайдемо перший диференціал:
∂w ∂w ∂w
dw = dx + dy + dz = yzdx + xzdy + xydz .
∂x ∂y ∂z
Тоді
d 2 w = d (dw) = d ( yz )dx + d ( xz )dy + d ( xy )dz =
= ( zdy + ydz )dx + ( zdx + xdz )dy + ( ydx + xdy )dz = 2 zdxdy + 2 ydxdz + 2 xdydz .
Отже, в точці (1, 2, 3) d 2 w = 6dxdy + 4dxdz + 2dydz .
8. Дотична площина.
Рівняння площини, дотичної до поверхні, заданої рівнянням
F ( x, y, z ) = 0 , в точці ( x0 , y0 , z0 ) , яка належить цій поверхні, тобто такої, що
F ( x0 , y0 , z 0 ) = 0 , має вигляд
∂F
( x0 , y0 , z0 )( x − x0 ) + ∂F ( x0 , y0 , z0 )( y − y0 ) + ∂F ( x0 , y0 , z0 )( z − z0 ) = 0 .
∂x ∂y ∂z
Нормальна пряма, тобто пряма, що перпендикулярна до дотичної пло-

щини і проходить через точку дотику, задається рівняннями
x − x0 y − y0 z − z0
= = .
∂F ∂F ∂F
( x0 , y 0 , z 0 ) ( x0 , y 0 , z 0 ) ( x0 , y 0 , z 0 )
∂x ∂y ∂z
Приклад 2.3.12. Знайти площину, дотичну до поверхні
x2 z2
+ y2 + = 3 в точці (2, 1, 3).
4 9
Розв'язання. Знайдемо частинні похідні в точці (2, 1, 3) :
∂F 2 x ∂F ∂F 2 z 2
= = 1, = 2y = 2, = = .
∂x 4 ∂y ∂z 9 3
(2, 1, 3) (2, 1, 3) (2, 1, 3)
Тоді рівняння дотичної площини має вигляд
(x − 2 ) + 2( y − 1) + 2 (z − 3) = 0 .
3
2.3.2. Похідна за напрямом. Градієнт
Похідна диференційовної функції w = f ( x, y, z ) за напрямом вектора
l = mi + nj + pk в точці ( x0 , y0 , z0 ) визначається таким чином:
∂f f ( x0 + tm, y0 + tn, z0 + tp) − f ( x0 , y0 , z0 )
= lim .
∂l ( x0 , y0 , z0 ) t →0 t m 2 + n2 + p2
t >0
Звідси за правилом Бернуллі – Лопіталя
∂f
(x0 , y0 , z0 )m + ∂f (x0 , y0 , z0 )n + ∂f (x0 , y0 , z0 ) p
∂f ∂x ∂y ∂z
= .
∂l 2
m +n + p 2 2
∂f ∂f ∂f
Якщо ввести вектор gradf = i + j + k , що має назву градієнта
∂x ∂y ∂z
функції f ( x, y, z ), то похідна за напрямом може бути записана у вигляді
∂f gradf ⋅ l
= = prl gradf .
∂l | l | ( x0 , y0 , z0 ) ( x0 , y0 , z0 )
Таким чином, похідна функції в даній точці у даному напрямі дорів-
нює проекції градієнта функції в даній точці на вектор, що задає напрямок.
Коли напрямок вектора збігається з напрямком градієнта, ця проекція,
а тим самим і похідна за напрямом, набуває максимальною значення, яке до-
рівнює довжині градієнта. Тому напрямок градієнта функції – це напрямок
найстрімкішого зростання функції (бо довжина завжди невід'ємна), а довжи-
на градієнта – це швидкість цього зростання.
Приклад 2.3.13. Знайти похідну функції w = 3x 2 + 4 xy 2 + 2 yz 3 в точці
(1,1,1) за напрямом вектора l = 3i − 2 j + 4k .
2.3.3. ФОРМУЛА ТЕЙЛОРА ДЛЯ ФУНКЦІЙ БАГАТЬОХ ЗМІННИХ 347
( G
) ( G
) G
gradw = 6 x + 4 y 2 i + 8 xy + 2 z 3 j + 6 yz 2 k
G G G
= 10i + 10 j + 6k ;
(1, 1, 1)
∂w 30 − 20 + 24 34
G= = .
∂l 9 + 4 + 16 29
x
Приклад 2.3.14. Знайти похідну функції z = xy + в точці (1, 2) за на-
y
G G G
прямом вектора l = i + 3 j .
 1 G  x G G G
gradz =  y + i +  x − 2  j = 2,5i + 0,75 j ;
 y  y  (1, 2 )
∂z 2,5 + 2,25 4,75
G= = .
∂l 10 10
2.3.3. Формула Тейлора для функцій багатьох змінних
Формулу Тейлора для функції n змінних y = f ( x1 ,..., xn ) , що має непе-
рервні похідні до порядку m + 1 включно, можна записати в такій формі:
d2 f
f ( x1 + dx1 ,..., xn + dxn ) = f ( x1 ,..., xn ) + df + + ... +
( x1 ,..., xn ) 2 ( x1 ,..., xn )
dm f
+ + Rm ( f ) ,
m!
( x1 ,..., xn )
d m +1 f
де залишковий член Rm ( f ) має вигляд Rm ( f ) = ,
(m + 1)! ( x1 +θdx1 ,..., xn +θdxn )
0 < θ < 1 (залишковий член у формі Лагранжа).
Якщо функція f ( x1 ,..., xn ) має неперервні похідні тільки до порядку m
включно, то залишковий член Rm ( f ) можна записати у формі Пеано
Rm ( f ) = α dx12 + ... + dxn2 , де α → 0 , якщо dx12 + ... + dxn2 → 0 . Нагадаємо:
оскільки x1 ,..., xn – незалежні змінні, то їх диференціали – це їх прирости.
Запишемо для прикладу формулу Тейлора для функції двох змінних
z = f ( x, y ) в точці (a, b ) , обмежившись при цьому першими трьома членами
формули Тейлора:
∂f ∂f
f ( x, y ) = f (a, b ) + (a, b )( x − a ) + (a, b )( y − b ) +
∂x ∂y
1  ∂ 2 f ∂2 f ∂2 f 
+  2 (a, b )( x − a ) + 2 2
(a, b )(x − a )( y − b ) + 2 ( y − b )2  + R2 ( f ).
2  ∂x ∂x∂y ∂y 
Тут прирости незалежних змінних дорівнюють dx = x − a , dy = y − b .
Приклад 2.3.15. Розвинути функцію z = e x sin y в точці (0, 0) за фор-

мулою Тейлора до члена з m = 2 включно.
Розв'язання. За формулою Тейлора маємо z = y + xy + α x 2 + y 2 , де ( )
α → 0 при x 2 + y 2 → 0 .
2.3.4. Екстремум функції багатьох змінних
Означення 2.3.1. Точка (a, b ) називається точкою максимуму (мініму-
му) функції z = f ( x, y ) , а значення функції в цій точці називається максиму-
мом (мінімумом) цієї функції, якщо існує таке δ > 0 , що з нерівності
(x − a )2 + ( y − b )2 < δ 2 випливає, що f ( x, y ) ≤ f (a, b ) (відповідно
f ( x, y ) ≥ f (a, b ) ) для точок ( x, y ) , які належать області визначення цієї функ-
ції.
Якщо ці нерівності строгі для точок ( x, y ) , відмінних від точки (a, b ) ,
то кажуть, що має місце строгий максимум (мінімум). Це означення так зва-
ного локального (місцевого) екстремуму.
Має місце така теорема.
Теорема 2.3.4. Функція, що є неперервною на замкненій обмеженій

множині, обмежена на цій множині та досягає на цій множині найбільшого
та найменшого значень.
Таким чином, у неперервної функції, що має обмежену та замкнену
область визначення, обов'язково є точки максимуму та мінімуму.
Необхідна умова існування максимуму (мінімуму). Якщо функція
z = f ( x, y ) неперервно диференційовна в області Ω , то у внутрішній точці
максимуму або мінімуму (a, b )∈ Ω частинні похідні функції дорівнюють 0:
∂f
(a, b ) = 0 , ∂f (a, b ) = 0 . Тому цю необхідну умову існування екстремуму
∂x ∂y
називають ще необхідною умовою існування локального екстремуму у внут-
рішній точці області визначення функції.
Для функцій довільного числа змінних означення екстремуму та необ-
хідна умова його існування формулюються аналогічно. Необхідну умову іс-
нування екстремуму диференційовної функції у внутрішній точці області
визначення можна ще сформулювати так: у внутрішній точці екстремуму
градієнт функції дорівнює 0.
Достатня умова існування екстремуму. Нехай функція z = f ( x, y )
має неперервні частинні похідні до другого порядку включно в області Ω ,
точка (a, b )∈ Ω ,
∂f
(a, b ) = 0 , ∂f (a, b ) = 0 .
∂x ∂y
Складемо матрицю з других частинних похідних у цій точці (матрицю
Гессе):
2.3.4. ЕКСТРЕМУМ ФУНКЦІЇ БАГАТЬОХ ЗМІННИХ 349
∂ 2 f ∂2 f 
 ∂x 2 ∂x∂y 
H =  .
 ∂2 f ∂ f
2
 
 ∂x∂y ∂y 2  ( a , b )
Це симетрична матриця, отже, вона має дійсні корені характеристич-
ного рівняння λ1 , λ 2 , що є її власними числами. Якщо ці власні числа дода-
тні, то це точка мінімуму, якщо – від'ємні, то це точка максимуму, якщо –
різних знаків, то в цій точці немає екстремуму.
Якщо хоча б одне з чисел λ1 , λ2 дорівнює 0, то наведена вище достат-
ня умова існування екстремуму не дає відповіді. Щоб установити, чи є в то-
чці (a, b ) екстремум, не знаходячи власних чисел матриці Гессе, тобто не
розв’язуючи характеристичного рівняння, роблять так. З лінійної алгебри
відомо, що det H = λ1λ2 . Отже, якщо det H > 0 , то знаки власних чисел одна-
кові, а це означає, що в даній точці є екстремум. Якщо ж det H < 0 , то власні
числа – різних знаків і екстремуму немає. Коли екстремум є, то, щоб визна-
чити, який саме екстремум – максимум чи мінімум, дивляться на знак другої
∂2 f
частинної похідної . Якщо ця похідна додатна, то й обидва власні числа
∂x 2
додатні, а це означає, що в даній точці – мінімум. Якщо вона від’ємна, то в
цій точці – максимум.
Приклад 2.3.16. Знайти екстремуми функції
z = 10 − x 2 − 2 xy − 4 y 2 + 2 x − 4 y .
Розв'язання. Знайдемо перші частинні похідні функції та прирівняємо
їх до 0 :
∂z
= −2 x − 2 y + 2 = 0 ,
∂x
∂z
= −2 x − 8 y − 4 = 0 ,
∂y
 x + y = 1,
тобто треба розв'язати систему  Її розв'язок: x = 2 , y = −1.
 x + 4 y = − 2.
∂2z ∂2z ∂2 z
Знайдемо другі частинні похідні: 2 = −2 , = −2 , 2 = −8 .
∂x ∂x∂y ∂y
 − 2 − 2
Складемо матрицю Гессе H =   і знайдемо її визначник
− 2 − 8 
det H = 16 − 4 = 12 > 0 .
∂2z
Таким чином, екстремум у точці (2; − 1) існує, а оскільки 2 = −2 < 0 ,
∂x
то ця точка – точка максимуму.
Достатня умова існування екстремуму функції n змінних. Для фу-
нкції n незалежних змінних y = f ( x1 ,..., xn ) достатня умова існування екст-
ремуму формулюється аналогічно. Якщо перші частинні похідні функції в

точці x* = ( x1* ,..., xn* ) дорівнюють 0 :
∂f
= 0 , k = 1,..., n ,
∂xk x*
тобто виконується необхідна умова існування екстремуму, а функція має не-
перервні другі похідні в цій точці, то складаємо матрицю з других частинних
похідних у цій точці (матрицю Гессе):
 ∂2 f 
H =  .
∂x ∂
 i kx i =1,..., n
k =1,..., n
Ця матриця симетрична. Всі корені відповідного характеристичного
рівняння є дійсними (це власні числа матриці Гессе). Якщо всі вони мають
однаковий знак, тобто або всі додатні, або всі від'ємні, то в цій точці є екст-
ремум. Якщо вони всі від'ємні, то це точка максимуму функції. Якщо ж вони
всі додатні, то це точка мінімуму функції. Якщо ж є власні числа різних зна-
ків, то екстремуму в цій точці немає. Нарешті, якщо частина власних коренів
дорівнює 0, а всі інші корені одного знаку, то питання про існування екстре-
муму в даній точці залишається відкритим. Для відповіді на нього тоді по-
трібний додатковий аналіз, наприклад, із застосуванням похідних більш ви-
соких порядків, що виходить за межі програми вищої математики для нема-
тематиків. Оскільки знайти власні числа матриці порядку n > 2 важко, вико-
ристовують так званий критерій Сільвестра, який дає інформацію про знаки
власних чисел без знаходження самих власних чисел. Для функцій двох
змінних критерій Сільвестра фактично був наведений вище. Наведемо цей
критерій для довільного n . Розглянемо так звані кутові мінори ∆k матриці
Гессе:
∂2 f ∂2 f ∂2 f
∂2 f ∂2 f ∂x12 ∂x1∂x2 ∂x1∂x3
∂2 f ∂x12 ∂x1∂x2 ∂2 f ∂2 f ∂2 f
∆1 = 2 , ∆ 2 = 2 , ∆3 =
∂x1 ∂ f ∂2 f ∂x1∂x2 ∂x22 ∂x2∂x3
∂x1∂x2 ∂x22 ∂2 f ∂2 f ∂2 f
∂x1∂x3 ∂x2∂x3 ∂x32
і так далі аж до ∆ n = det H . Якщо всі кутові мінори ∆1 , ∆ 2 , ..., ∆ n додатні, то
і всі власні числа λk додатні, тобто в точці x * функція має мінімум.
Якщо ж усі кутові мінори з непарними індексами ∆1 , ∆ 3 , ∆ 5 ,... від'єм-
ні, а всі кутові мінори з парними індексами ∆ 2 , ∆ 4 , ∆ 6 ,... додатні (визначни-
ки непарного порядку від'ємні, а парного – додатні), то всі власні числа ві-
д'ємні, тобто в точці x * маємо максимум. Зверніть увагу на те, що в точці
екстремуму кутові мінори парного порядку мають бути додатними.
Якщо ж кутовий мінор парного порядку від'ємний, то це свідчить про
те, що екстремуму в цій точці немає. Для функції двох змінних цей критерій
збігається з умовами, що були наведені раніш – визначник матриці Гессе в
2.3.5. УМОВНИЙ ЕКСТРЕМУМ 351
точці екстремуму має бути додатним (більш точно, не може бути від'ємним),
∂2 z
а від знака другої похідної 2 залежить, мінімум це чи максимум.
∂x
Приклад 2.3.17. Знайти екстремуми функції
w = 2 x 2 + 4 y 2 + 6 z 2 − 4 xy + 8 yz + 8 z + 5 .
Розв'язання. Знайдемо перші частинні похідні і прирівняємо їх до 0:
∂w
= 4x − 4 y = 0 ;
∂x
∂w
= 8 y − 4x + 4z = 0 ;
∂y
∂w
= 12 z + 8 y + 8 = 0 .
∂z
звідки x0 = −4 ; y0 = −4 ; z0 = 2 .
Знайдемо другі частинні похідні:
∂2w ∂2w ∂2w ∂2w ∂2w ∂2w
= 4; = −4 ; =0; = 8; = 8; = 12 .
∂x 2 ∂x∂y ∂x∂z ∂y 2 ∂y∂z ∂z 2
Складемо матрицю Гессе H :
 4 −4 0 
H = − 4 8 8  .
 
 0 8 12
Знайдемо кутові мінори:
4 −4
∆1 = 4 ; ∆ 2 = = 16 ;
−4 4
4 −4 0
8 8 −4 8
∆3 = − 4 8 8 = 4 +4 = 128 − 192 = −64 .
8 12 0 12
0 8 12
Оскільки ∆1 > 0 , ∆ 2 > 0 , а ∆ 3 < 0 , то екстремуму в точці (4, − 4, 2 ) не-
має.
2.3.5. Умовний екстремум
Досить часто виникають задачі знаходження екстремуму функції
y = f ( x1 ,..., xn ) , де незалежні змінні x1 ,..., xn , що належать області Ω , по-
винні задовольняти якісь додаткові умови. Тут ми розглянемо той випадок,
коли ці умови, ці зв’язки можна записати у формі рівностей, таких, як
g i ( x1,..., xn ) = 0 , i = 1, 2,..., m , тобто x1 ,..., xn мають задовольняти цій системі
рівнянь. Такий екстремум називають умовним екстремумом, а екстремуми,
розглянуті вище, на відміну від умовного екстремуму називають безумовни-
ми екстремумами.
Далі будемо вважати, що всі функції, які розглядаються, є неперервно
диференційовними і, крім того, вектори grad g i , i = 1,..., m є лінійно незале-
жними в усіх точках, що задовольняють системі рівнянь g i ( x1 ,..., xn ) = 0 ,

i = 1, 2,..., m .
Можна дати таку необхідну умову існування точки умовного екстре-
муму. Складемо допоміжну функцію (так звану функцію Лагранжа):
m
L( x1 ,..., xn , λ1 ,..., λm ) = f ( x1 ,..., xn ) + ∑ λi g i ( x1 ,..., xn ) .
i =1
Для того, щоб точка (x10 ,..., xn0 )
була точкою екстремуму функції
y = f ( x1 ,..., xn ) за умови виконання рівностей g i ( x1 ,..., xn ) = 0 , i = 1, 2,..., m ,
повинні існувати такі λ10 ,..., λ0m (так звані множники Лагранжа), що точка
(x ,..., x , λ ,..., λ ) задовольняє необхідні умови існування екстремуму фун-
0
1
0
n
0
1
0
m
кції Лагранжа L( x1 ,..., xn , λ1 ,..., λm ) , тобто grad L = 0 , або в розгорнутому ви-
гляді:
∂L
= 0 , k = 1,..., n ,
∂xk
∂L
= 0 , i = 1,..., m .
∂λi
∂L
Умови = 0 можна переписати у вигляді g i ( x1 ,..., xn ) = 0 . Тому точка
∂λi
(x ,..., x ), що знайдена з цієї системи, обов'язково задовольняє всі умови
0
1
0
n
g i ( x1 ,..., xn ) = 0 , i = 1, 2,..., m .
Достатні умови існування умовного екстремуму мають досить склад-
ний вигляд і тому тут не наводяться.
Приклад 2.3.18. Знайти екстремум функції z = xy за умови
x 2 + 2 xy + 4 y 2 = 5 .
Розв'язання. Перепишемо умову у вигляді x 2 + 2 xy + 4 y 2 − 5 = 0 . Скла-
(
демо функцію Лагранжа: L( x, y, λ ) = xy + λ x 2 + 2 xy + 4 y 2 − 5 . Знайдемо час- )
тинні похідні функції Лагранжа і прирівняємо їх до 0:
∂L ∂L ∂L
= y + λ (2 x + 2 y ) = 0 , = x + λ (2 x + 8 y ) = 0 , = x 2 + 2 xy + 4 y 2 − 5 = 0 .
∂x ∂y ∂λ
Останнє рівняння – це рівняння умови. Перші два рівняння перепише-
мо в більш зручному вигляді, а саме зведемо подібні за змінними x та y :
2λx + (1 + 2λ ) y = 0 ,
(1 + 2λ )x + 8λy = 0 .
Відносно невідомих x та y це – лінійна однорідна алгебрична систе-
ма. Вона завжди має тривіальний нульовий розв'язок: x = 0 , y = 0 . Але цей
нульовий розв'язок вочевидь не задовольняє третьому рівнянню:
x 2 + 2 xy + 4 y 2 − 5 = 0 .
Таким чином, потрібне існування ненульового розв'язку лінійної одно-
рідної алгебричної системи, для чого необхідно і достатньо, щоб ії визнач-
2.3.5. УМОВНИЙ ЕКСТРЕМУМ 353
2λ 1 + 2λ
ник дорівнював 0. Отже, треба, щоб = 0 , тобто
1 + 2λ 8λ
1 1
16λ2 − (1 + 2λ )2 = 0 , звідки ± 4λ = 1 + 2λ і, нарешті, λ1 = , λ2 = − .
2 6
1
Підставимо λ1 = в перше рівняння і одержимо x + 2 y = 0 , тобто
2
x = −2 y . Підставимо цей вираз у третє рівняння:
5 5 5
4y2 − 4y2 + 2y2 − 5 = 0, y2 = ; y1, 2 = ± , x1, 2 = ∓2 .
2 2 2
1
Підставимо λ2 = − в перше рівняння:
6
x 2
− + y = 0, x = 2y .
3 3
Підставимо останній вираз у третє рівняння:
5 5
4 y 2 + 4 y 2 + 4 y 2 − 5 = 0 , 12 y 2 = 5 ; y3, 4 = ± , x3, 4 = ±2 .
12 12
Таким чином, знайдено чотири точки, в яких тільки і можуть бути екс-
тремуми. Що ж робити далі? Можна міркувати так. Рівняння
x 2 + 2 xy + 4 y 2 = 5 – це рівняння кривої другого порядку. Цій кривій відпові-
1 1 
дає квадратична форма з матрицею   . Обидва кутові мінори цієї матриці
1 4
додатні. Тому за критерієм Сільвестра обидва власні числа цієї матриці до-
датні, отже, ця крива є еліпсом. Еліпс є обмеженою кривою, тобто обмеже-
ною замкненою множиною. Таким чином, повинні існувати точки максиму-
му та мінімуму, які знаходяться серед точок ( x1 , y1 ) , ( x2 , y 2 ) , ( x3 , y3 ) ,
(x4 , y4 ) . Знайдемо значення функції в цих точках: z1,2 = −5 , z3,4 = 5 .
6
 5 5
Таким чином, в точках  ∓ 2 , ±  функція має мінімум, а в точках
 2 2 
 5 5
 ± 2 , ±  – максимум.
 2 2 
БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК
Беклемишев Д.В. Курс аналитической геометрии и линейной алгебры.
– М.: Наука, 1985.
Беклемишева Л.А., Петрович Ю.А., Чубаров И.А. Сборник задач по
аналитической геометрии и линейной алгебре. – М.: Наука, 1987.
Бугров Я.С., Никольский С.М. Дифференциальное и интегральное ис-
числение. – М.: Наука, 1980.
Вища математика: основні означення, приклади і задачі: Навч. посіб-
ник: У 2 кн. / Г.Л. Кулініч, Л.О. Максименко, В.В. Плахотник, Г.Й. Призва. –
К.: Либідь, 1994. – Кн. 1.
Вища математика: основні означення, приклади і задачі: Навч. посіб-
ник: У 2 кн. / І.П. Васильченко, В.Я. Данилов, А.І. Лобанов, Е.Ю. Таран. –
К.: Либідь, 1994. – Кн. 2.
Данко П.Е., Попов А.Г., Кожевникова Т.Е. Высшая математика в уп-
ражнениях и задачах: В 2 ч. – М.: Наука, 1980.
Ильин В.А., Позняк Э.Г. Основы математического анализа: В 2 ч. – М.:
Наука, 1982.
Ильин В.А., Позняк Э.Г. Аналитическая геометрия. – М.: Наука, 1982.
Кудрявцев Л.Д. Курс математического анализа. – М.: Высш. шк., 1988.
– Т. 1.
Марон И.А. Дифференциальное и интегральное исчисление в приме-
рах и задачах. – М.: Наука, 1965.
Мышкис А.Д. Лекции по высшей математике. – М.: Наука, 1973.
Ніколаєв О.Г. Аналітична геометрія та лінійна алгебра: Навч. посібник.
– Х.: Основа, 2000.
Пискунов Н.С. Дифференциальное и интегральное исчисление: В 2 т. –
М.: Наука, 1968.
Проскуряков И.В. Сборник задач по линейной алгебре. – М.: Нау-
ка, 1984.
Фролов С.В., Шостак Р.Я. Курс высшей математики. – М.: Высш.
шк., 1989.
Шунда Н.М., Томусяк А.А. Практикум з математичного аналізу. Вступ
до аналізу. Диференціальне числення. – К.: Вища шк., 1993.
Фихтенгольц Г.М. Курс дифференциального и интегрального исчисле-
ния. – М.: Наука, 1970. – Т. 1.
Робочий зошит з лінійної алгебри та аналітичної геометрії / Уклад.:
Брисіна І.В., Головченко О.В., Деменко В.Ф., Крашаниця Ю.О., Нікола-
єв О.Г., Проценко В.С., Рвачов В.О., Томілова Є.П. – Х.: Харк. авіац. ін-т,
1997.
Робочий зошит. Диференціальне числення функцій однієї та декількох
змінних / Уклад.: Брисіна І.В., Головченко О.В., Деменко В.Ф., Крашани-
ця Ю.О., Ніколаєв О.Г., Проценко В.С., Сікульський В.Т., Рвачов В.О., Хо-
менко В.В. – Х.: Харк. авіац. ін-т, 1998.
НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ
Брисіна Ірина Вікторівна
Головченко Олександр Васильович
Деменко Владислав Федорович
Кошовий Георгій Іванович
Ніколаєв Олексій Георгійович
Проценко Володимир Сидорович
Рвачов Володимир Олексійович
Соловйов Олександр Іванович
Томілова Євгенія Павлівна
Ушакова Олена Григорівна
Хоменко Володимир Васильович
ПРАКТИЧНИЙ КУРС ВИЩОЇ МАТЕМАТИКИ
Книга 1
Редактори: Т.О. Іващенко, Л.О. Кузьменко

Комп’ютерна верстка: Р.П. Шевчук, Р.П. Жуля
Зв. план, 2004

Підписано до друку 28.05.2004
Формат 60×84 1/16. Папір офс. № 2. Офс. друк.
Ум. друк. арк. 19,7. Обл.-вид. арк. 22,19. Наклад 1000 прим.
Замовлення 187. Ціна вільна
_________________________________________________________________
Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського
"Харківський авіаційний інститут"
61070, Харків-70, вул. Чкалова, 17
http://www.khai.edu
Видавничий центр "ХАІ"
61070, Харків-70, вул. Чкалова, 17
izdat@khai.edu

Book1 21.05.2004 Compressed

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Book1 21.05.2004 Compressed

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МАТЕМАТИКА ДЛЯ ІНЖЕНЕРА

ЛІНІЙНА АЛГЕБРА І АНАЛІТИЧНА ГЕОМЕТРІЯ

ПРАКТИЧНИЙ КУРС ВИЩОЇ МАТЕМАТИКИ

Харків "ХАІ" 2004

Практичний курс вищої математики. Кн. 1. Лінійна алгебра і аналітична

До першої книги “Практичного курсу вищої математики” включено

Іл. 115. Табл. 5. Бібліогр.: 19 назв

Рецензенти: д-р фіз.-мат. наук, проф. П.П. Лепіхін,

Гриф надано Міністерством освіти і науки України

© Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського

Ортогоналізація. Скалярний добуток елементів, розкладених

Пропоноване до уваги читача видання є навчальним посібником, який

функцій однієї та декількох змінних.

“Шахове” правило знаків можна сформулювати так: перед визначни-

Звичайно, визначник 3-го порядку можна обчислити і безпосередньо за

a11 a12 a13 a14

шований у другому рядку та третьому стовпці. Отже, (–1)2+3= –1, тоді

Розв’язання. Розкладаємо визначник за елементами першого рядка:

Розв’язання. Знаходимо головний визначник системи:

Розв’язання. Знаходимо головний визначник системи (рядки пропор-

Спочатку намагаємося одержати матрицю вигляду

Розв’язання. Розширена матриця має вигляд

1.2. ВЕКТОРНА АЛГЕБРА

нує її нетривіальна лінійна комбінація, що дорівнює 0, тобто існують

Пояснимо, чому трійка векторів на площині завжди лінійно залежна.

Приклад 1.2.3. Перевірити, що два вектори a (− 5;−1) та b (− 3;−10 )

Розв’язання. Вектори a та b не паралельні, тому що їх координати не

Властивості векторного добутку:

Приклад 1.2.23. Знайти |sin α|, де α – кут між вектором AD і площи-

Приклад 1.2.29. Довести тотожність Якобі

Приклад 1.2.31. Довести, що чотири точки A(0; − 1; 1) , B(1; − 3; 1) ,

Приклад 1.2.37. Довести формулу Лапласа

1.3. ЛІНІЙНІ ГЕОМЕТРИЧНІ ОБ’ЄКТИ

Координати точки M – це півсуми координат M 2 та M 3 , тобто

Закінчення табл. 1.3.1

Приклад 1.3.5. Знайти рівняння прямих, паралельних прямій

Розв’язання. Нехай рівняння шуканої прямої y = kx + b , або y = k ( x − 2 )

Ax1 + By1 + Cz1 + D

Приклад 1.3.15. Знайти кут між площиною P1 : 9 x + 6 y + 2 z − 1 = 0 і

Отже, рівняння шуканої бісекторної площини має вигляд

способів, щоб кожний читач мав можливість їх порівняти і вибрати найзруч-

рівнянню L2 , таким чином, M1 ∈ L1 , але M 1 ∉ L2 , отже, прямі паралельні.

Нехай M1 ∈ L – будь-яка точка на прямій L , якій відповідає значення

Приклад 1.3.26. Знайти відстань від точки M (0; 0; 1) до прямої L :

1-й варіант. Складаємо рівняння площини P2 , що містить пряму L2 і

(−7τ − 4 − t − 6) ⋅ 1 + (2τ + 3 − 2t − 1) ⋅ 2 + (3τ + 4 + t − 10) ⋅ (−1) = 0,

 a11 a12 .... a1n 

Детермінантом (визначником) квадратної матриці A розміром n (по-

 3 ⋅ 2 + (−5)(−3) + 1 ⋅ 1 3 ⋅ 0 + (−5)5 + 1(−4) 3(−6) + (−5)(−1) + 1 ⋅ 7 

Розв’язання. Маємо C ′ = (AA ′)′ = (A ′)′ A ′ = AA ′ = C , тобто C ′ = C , а це

Довести, що виконуються такі рівності:

Розв’язання. За допомогою послідовних елементарних перетворень пе-

1.4.4. Розв’язання систем лінійних рівнянь матричним методом.

тього рядка – перший, помножений на 3, дістанемо матрицю

завжди сумісна, оскільки має тривіальний розв’язок X = (0 0 )′ . Якщо

утворюють базис цього простору, який має назву фундаментальної системи

Система, еквівалентна даній, має вигляд x1 = 2 x2 + 3 x3 , де невідомі x2 та x3 –

1.5. ЛІНІЙНІ ПРОСТОРИ

а) множина матриць із нульовим першим рядком;

 y1   a11 a12 ... a1n  x1 

 cos ϕ −sin ϕ  cos ϕ −sin ϕ   cos 2 ϕ − sin 2 ϕ −2 sin ϕ cos ϕ 

Приклад 1.5.20. Розглянемо лінійний простір L – множину матриць

го матрицю. Як завжди, знаходимо, на що перетворюються елементи базису

Приклад 1.5.22. При лінійному перетворенні A : R 2 → R 2 вектор