КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

М.Ф. Ледней, М.А. Разумова,

О.В. Романенко, В.М. Хотяїнцев

ЗБІРНИК ЗАДАЧ
З ВЕКТОРНОГО
ТА ТЕНЗОРНОГО ЧИСЛЕННЯ
Навчальний посібник

Рекомендовано Міністерством науки і освіти України

як навчальний посібник
для студентів фізичних факультетів університетів
УДК 514.74(076)
ББК 22.151.51я7
Зб.41
Рецензенти:
д-р фіз.-мат. наук, проф. І. О. Ш е в ч у к ,
д-р фіз.-мат. наук, проф. М. Ф. Г о р о д н і й ,
д-р фіз.-мат. наук, проф. С. Й. В і л ь ч и н с ь к и й

Затверджено Радою фізичного факультету,

протокол №13 від 26 червня 2009 року

Ледней, М. Ф.

Зб.41 Збірник задач з векторного та тензорного числення: навч. по-

сіб. для студентів фізичних факультетів університетів /
М.Ф. Ледней, М. А. Разумова, О. В. Романенко, В. М. Хотяїнцев.
– К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет,
2010. – 129 с.

ISBN 978-966-439-320-8

Видання спрямовано на практичні потреби фізиків, оволодіння сти-

лем і підходами до роботи з векторами й тензорами, типовими для фізи-
ки, зокрема для загальних університетських курсів теоретичної фізики.
Збірник містить 360 задач, необхідні теоретичні відомості, розв'язки ха-
рактерних задач, відповіді та вказівки.
Для студентів, аспірантів, викладачів фізичних та інженерно-фізич-
них спеціальностей.

УДК 530(075.8)
ББК 22.31я73

Гриф надано Міністерством освіти і науки України

(Лист №1/11-1151 від 23.02.10)

ISBN 978-966-439-320-8 © Ледней М.Ф., Разумова М. А.,

Романенко О. В., Хотяїнцев В. М., 2010
© Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
ВПЦ "Київський університет", 2010

2
Передмова
Збірник задач складено викладачами кафедри теоретичної фі-
зики фізичного факультету Київського національного університе-
ту імені Тараса Шевченка. Він відображає багаторічний досвід
викладання загального курсу "Основи векторного і тензорного
аналізу" (ОВТА), що входить до математичного циклу дисциплін
для студентів фізичних спеціальностей. Особливістю задачника є
те, що його написано фізиками й для фізиків.
Проблема викладання математики для фізиків піднімається
провідними фізиками різних країн світу впродовж уже якнаймен-
ше 100 років і залишається актуальною й наразі. Із кінця 1980-х
років з ініціативи проф. А.М. Федорченка деякі математичні кур-
си на фізичному факультеті університету почали викладати фізи-
ки-теоретики. Курс ОВТА був тоді фактично заново створений
доцентом В.М. Хотяїнцевим, а пізніше до роботи над ним долу-
чилися й інші співавтори цієї книги.
На нашу думку, основним пріоритетом у математичній підгото-
вці фізиків має бути поєднання математики з фізичним способом
мислення. Аби молода людина стала фізиком, у процесі здобуття
освіти математичний апарат має інтегруватися у фізичний спосіб
мислення й ставати його органічною частиною. Саме так ми і на-
магаємось будувати курс ОВТА; із цих позицій створено й цей збір-
ник задач, який відображає практичну частину курсу. У цьому
зв'язку зазначимо окремі моменти, важливі для викладачів.
Для фізика за вектором і тензором завжди стоїть реальний
об'єкт, а тому вектор (тензор) не тотожний набору чисел. Вектор
(тензор) – це єдиний об'єкт, що можна задати у різні способи,
залежно від контексту, а набір компонент є лише його зобра-
женням у даному базисі, користуватись яким у певній задачі мо-
же бути зручно або ні. Тому скрізь, де це можливо, ми намагає-
мось уникати прямолінійного використання координатного підхо-
ду, а натомість демонструємо можливості інших геометричних та
аналітичних способів задання та роботи з векторами (тензора-
ми). Це враховується вже на рівні постановок задач – за можли-
вістю їх сформульовано без звернення до конкретної системи
координат, як і прийнято у фізиці.
Важливо, що саме такий погляд на вектори має логічне про-
довження у квантовій механіці, особливістю якої є специфічний
3
спосіб задання стану: стану квантової системи ставиться у відпо-
відність вектор у гільбертовому просторі, що може мати різні зо-
браження у різних базисах, а це відповідає різним представлен-
ням у квантовій механіці.
Курс векторного й тензорного числення має не лише суто
прикладне значення як підготовка необхідної бази для класичної
механіки чи електродинаміки. Саме тут, на прикладі звичайних
векторів і найпростіших тензорів другого рангу, уперше заявля-
ють про себе ідея ортогональності, власних векторів та інші фун-
даментальні ідеї та поняття, які згодом мають розвиток у мате-
матичній фізиці, теорії операторів і функціональному аналізі.
У цілому книгу як за самою постановкою задач, так і за мето-
дами їх розв'язання спрямовано на практичні потреби фізиків,
оволодіння студентами таким стилем і підходами до роботи з век-
торами й тензорами, які характерні саме для фізики, зокрема, при
вивченні загальних університетських курсів теоретичної фізики.
Важливою рисою такого стилю є гнучкість. Справжнє мистецтво
полягає в тому, щоб, володіючи різноманітними підходами, бачи-
ти їх можливості та вибирати в певній задачі найкращий метод,
найзручнішу систему координат тощо задля максимального
спрощення шляху до розв'язку. Досягти цього допомагають різ-
номанітні ситуації застосування апарату, подані у запропонова-
них задачах.
Посібник орієнтовано на студентів молодших курсів, які вже
знайомі з лінійною алгеброю, основною частиною математичного
аналізу, основами векторної алгебри.
Збірник складається із двох частин. У першій (розд. 1–6) по-
дано задачі з алгебраїчних операцій над векторами та тензора-
ми, разом із трансформаційними властивостями векторів і тензо-
рів при заміні базису та задачами на власні значення. У другій
частині (розд. 7–11) розглянуто диференціальні операції над век-
торами, у тому числі в криволінійних ортогональних системах
координат, а також пов'язані з ними поверхневі й криволінійні
інтеграли та інтегральні теореми.
До збірника не ввійшли задачі на косокутні системи коорди-
нат, коваріантне диференціювання тензорних полів, простори з
кривиною та інші питання, які, власне, є тензорним аналізом. У
курсі ОВТА вони викладаються на ознайомчому рівні, практичне

4
ж значення мають для загальної теорії відносності, тому й від-
працьовуються пізніше, у відповідних спеціальних курсах.
У вступних зауваженнях до кожного розділу подано необхідні
теоретичні відомості та типові підходи до розв'язування задач. До
більшості задач подано відповіді, а за необхідності – і вказівки.
Для кількох найбільш характерних задач із кожного розділу на-
ведено повні розв'язки, якими можна користуватись як зразками.
У кожному розділі є задачі різної складності – від елементар-
них вправ на технічні дії до цілком повноцінних. До певної міри
задачник можна використовувати як довідник важливих для
практики результатів. Найскладніші задачі або задачі, що вихо-
дять за межі розділу, позначено зірочкою – *. Більшість задач
згруповано за тематичною близькістю, у певній логічній послідо-
вності з тим, щоб користуватись досвідом чи результатами задач,
розв'язаних раніше.
Автори вдячні колегам з кафедри теоретичної фізики Київсько-
го національного університету імені Тараса Шевченка за цінні за-
уваження та пропозиції, ураховані під час укладання посібника.

5
Розділ 1
Векторна алгебра
Розглядатимемо вектори у тривимірному евклідовому просторі.
Якщо для кожного вектора a задано його абсолютну величи-
ну (модуль або довжину) a = a та напрям, то, за означенням,
скалярний добуток векторів a та b знаходять за формулою
a ⋅ b = ab cos ∠ (a , b ), де а, b, ∠(a , b ) – відповідно довжини век-
торів a та b і кут між їх напрямами.
Якщо скалярний добуток можна обчислити в інший спосіб,
то модуль вектора знаходять за формулою
a ≡ a = a ⋅a.
Необхідною та достатньою умовою ортогональності векторів
a та b є рівність нулю їх скалярного добутку a ⋅ b = 0.
Скалярний добуток векторів має властивості симетричності
та лінійності:
1. a ⋅ b = b ⋅ a ; 2. ( a1 + a2 ) ⋅ b = a1 ⋅ b + a2 ⋅ b ;
3. (αa ) ⋅ b = α ( a ⋅ b ) = a ⋅ (αb ), ∀α ∈ R;
4. a ⋅ a . 0.
Скалярний добуток виражають через модулі векторів a ± b за
формулою
⎛ 2 2⎞
a ⋅ b = 1 ⎜ a + b − a − b ⎟.
4⎝ ⎠
У прямокутній декартовій системі координат (ПДСК), яка за-
дається початком відліку та ортонормованим базисом ei
( i = 1, 2,3 ), вектор a можна однозначно задати набором компонент
a1 , a2 , a3 (пишуть a = (a1, a2 , a3 ) або a (a1, a2 , a3 ) ), що є коефіцієн-
тами лінійного розкладання вектора a відносно базису ПДСК1:
3
a = ∑ ai ei ≡ ai ei .
i =1

1
Починаючи із цього розділу використовується угода Ейнштейна відносно сум: за
індексами, які повторюються, відбувається підсумовування в межах їх зміни від 1
до 3, знак суми при цьому не пишеться. Такі індекси називаються н і м и м и .
6
 І навпаки, компоненти аі вектора a у ПДСК однозначно ви-
значаються самим вектором і базисом ei . 2
ai = a ⋅ ei = a cos ∠( a , ei ) .
Зауваження. У випадку прямокутної декартової системи коор-
динат існує кілька способів позначення векторів базису. Вибір
позначень мотивується зручністю використання у конкретній
задачі {i , j , k } ≡ {ex , e y , ez } ≡ {e1 , e2 , e3 }.
Скалярний добуток векторів a = (a1 , a2 , a3 ) і b = (b1 , b2 , b3 ),
заданих у ПДСК своїми компонентами, має вигляд a ⋅ b = ai bi .
О з н а ч е н н я . Векторним добутком векторів a , b називається век-

тор a × b , що задовольняє умови: a × b = ab sin ∠(a , b ), де а, b,

∠(a , b ) – відповідно довжини векторів a та b і кут між ними;
вектор a × b ортогональний до площини векторів-множників;
трійка векторів a , b , a × b є правою.
Необхідною та достатньою умовою колінеарності відмінних
від нуля векторів a та b є рівність нулю їх векторного добутку
a × b = 0.
Якщо вектори a та b неколінеарні, то їх векторний добуток
a × b за модулем дорівнює площі паралелограма, побудованого
на цих векторах.
Векторний добуток має властивості антисиметричності та лі-
нійності:
1. a × b = −b × a ; 2. ( a1 + a2 ) × b = a1 × b + a2 × b ;
3.(αa × b ) = α( a × b ) = (a × αb ), ∀α ∈ R.
Для подвійного векторного добутку мають місце тотожності
a × (b × c )= b ( a ⋅ c ) − c ( a ⋅ b ) , ( a × b ) × c = b ( a ⋅ c ) − a (b ⋅ c ).
Векторний добуток векторів a = (a1 , a2 , a3 ) і b = (b1 , b2 , b3 ) у
ПДСК обчислюють як

2
Тут і далі в усіх виразах так звані "вільні індекси" (у даному випадку індекс i)
пробігають значення 1,2,3.
7
 e1 e2 e3
a × b = a1 a2 a3 , де e1 , e2 , e3 – орти ПДСК,
b1 b2 b3
або в компонентах [a × b ]i = a j bk − ak b j , де індекси i, j, k скла-
дають циклічний порядок.
О з н а ч е н н я . Мішаним добутком векторів a , b , c називається чи-

сло (a , b , c ) = a ⋅ (b × c ).
Необхідною та достатньою умовою компланарності трійки ве-
кторів a , b і c є рівність нулю їх мішаного добутку (a , b , c ) = 0 .
Якщо трійка векторів a , b і c некомпланарна, то мішаний
добуток (a , b , c ) за модулем дорівнює об'єму паралелепіпеда, по-
будованого на цій трійці векторів. Мішаний добуток (a , b , c ) –
додатний, якщо трійка векторів a , b , c є правою, і від'ємний –
якщо вона є лівою.
Мішаний добуток має властивість a ⋅ (b × c ) = (a × b ) ⋅ c , не
змінюється після циклічної перестановки множників
(a , b , c ) = (b , c , a ) = (c , a , b ) і змінює свій знак після перестановки
будь-яких двох множників (антициклічної перестановки)
(a , b , c ) = −(b , a , c ) = −(c , b , a ) = −(a , c , b ).
Якщо вектори a , b , c задані своїми координатами у ПДСК,
то їх мішаний добуток обчислюють за формулою
a1 a2 a3
(a , b , c ) = b1 b2 b3 .
c1 c2 c3

1.1. Задачі на добутки векторів

1.1. Використовуючи означення скалярного та векторного до-
бутків, довести співвідношення для ортів прямокутної декарто-
вої системи координат
i ⋅ j = j ⋅ k = k ⋅ i = 0, i ⋅ i = j ⋅ j = k ⋅ k =1, i × j = k , j × k = i , k × i = j .

8
 1.2. Використовуючи властивості ортів ПДСК та алгебраїчні
властивості векторного добутку, довести
i j k
a × b = ax a y az ,
bx by bz
де a = a x i + a y j + a z k і b = bx i + by j + bz k .
1.3. Використовуючи властивості ортів ПДСК та алгебраїчні
властивості векторного добутку, довести властивості мішаного до-
бутку: a) (a, b , c ) = (b , c , a ) = (c , a, b ); б) (a, b , c ) = (a × b ) ⋅ c = a ⋅ (b × c ).
1.4. Знайти проекції [a × b ] y , [d × f ]z на осі декартової сис-
теми координат.
1.5. Вектори циклічного базису визначають як e± = e1 ± ie2 ,
e0 = e3 . Знайти скалярні та векторні добутки векторів e± та e0 .
1.6. Обчислити добутки ортів ПДСК: a) (ex × e y ) × (ez × e y );
б) ((ez × ex ) × ex ) × ((e y × ez ) × e y ).
1.7. Використовуючи властивості ортів ПДСК, обчислити:
a) a × (b × c ); б) ( a × b ) × c .
1.8. Довести, що вектор x = b ( a ⋅ c ) − a (b ⋅ c ) перпендикуляр-
ний до вектора c .
1.9. За якої умови рівність a × (b × c ) = ( a × b ) × c буде пра-
вильною?
1.10. Перетворити вектор ( a + b ) × ( a − b ) та встановити його
геометричний зміст за умови, що вектори a і b неколінеарні.
1.11. Обчислити площу паралелограма, сторонами якого є век-
тори a = i − 2 j + 4k і b = 3i + j − 2k .
1.12. У площині yOz знайти вектор, що перпендикулярний
до вектора a = 2i − 4 j + 3k і має довжину, рівну 10.
1.13. Довести тотожності: a) ( a + b ) 2 + ( a − b ) 2 = 2( a 2 + b 2 );
2 2 2 2
б) ( a + b ) − ( a − b ) = 4 a ⋅ b ; в) ( a + b ) ⋅ ( a − b ) = a − b .
1.14. Знайти кут між векторами a і b , якщо вектор a + 3b
перпендикулярний до вектора 7 a − 5b , а вектор a − 4b перпен-
дикулярний до вектора 7 a − 2b .
9
 1.15. Дано вектори a = (1,1,1) , b = (0,1,1) , c = (0,0,1) . Знайти
кут між вектором a та нормаллю до площини (b c ).
1.16. Дано вектори a , b , c і кути між ними α = ∠(b , c ) ,
β = ∠(a , c ), γ = ∠(a , b ). Знайти кут між площинами (ab ) і (b c ).
1.17. Вершини трикутника АВС задано радіус-векторами A( r1 ),
B(r2 ), C (r3 ). Знайти вектор S площі трикутника АВС, якщо на-
прямок обходу трикутника задано від А до В і від В до С.
1.18. Нехай у тетраедрі з площами граней s1, s2, s3, s4 проведе-
но чотири вектори S1 , S2 , S3 , S 4 у напрямку зовнішніх норма-
лей до граней. Довжини векторів відповідно дорівнюють пло-
щам граней Si = si . Показати, що S1 + S2 + S3 + S4 = 0.
1.19. Дано відмінні від нуля вектори: a = b × c , b = c × a ,
c = a × b . Знайти довжини векторів a , b , c і кути між ними.
1.20. Дано a + b + c = 0 , a = b = c = 1. Знайти a ⋅ b + b ⋅ c + c ⋅ a .
1.21. Довести, що рівність a × b = b × c = c × a буде правиль-
ною тоді й тільки тоді, коли a + b + c = 0.
1.22. Знайти кут між векторами a та a ′ = a + εb і довжину
вектора a′ із точністю до членів порядку ε2, якщо 0 < ε 1.
1.23. Вираз r − r ′ розкласти у ряд Тейлора за r'/r із точністю
до (r'/r)2, якщо r ′ r.
1.24. Вираз 1 r − r ′ розкласти у ряд Тейлора за r ′/r із точніс-
тю до (r'/r)2, якщо r ′ r.
1.25. Для яких значень параметра р вектори a =(0,1,0),
b =( p,0, −3) і c =( p,0, − p) утворюють праву (ліву) трійку?
1.26. Довести компланарність векторів nc − pb , pa − mc ,
mb − na , де n, p, m –числові коефіцієнти.
1.27. Дано призму об'ємом V. Обчислити мішаний добуток
векторів ( AB, BC ,CD) (рис. 1.1).
1.28. Дано куб зі стороною a. Обчислити мішаний добуток
векторів ( p, q , r ) . Виконати аналогічне обчислення, якщо за-
мість куба дано паралелепіпед об'єму V (рис. 1.2).

10
 Дано тетраедр ABCD об'єму V. Знайти мішаний добуток
1.29.
векторів ( DA, DB, DC ) .
1.30. Задано кути α, β, γ та одиничні вектори a , b , c . Обчисли-
ти мішаний добуток (a , b , c ) (рис. 1.3).
B D

G
c
γ
G
q G G α
a β b
G G
A p r

C
Рис. 1.1 Рис. 1.2 Рис. 1.3

1.31. Показати: дипольний момент електрично нейтральної

системи, що складається із точкових зарядів, не залежить від
точки, відносно якої він обчислюється.
1.32. Для електрично нейтральної B C
системи точкових зарядів виразити
сумарний дипольний момент через
радіус-вектори центрів мас підсистем
A D
її додатних і від'ємних зарядів.
1.33. ABCDEF – правильний шес-
тикутник. Знайти рівнодійну сил AB,
AC , AD, AE , AF , прикладених до F E
вершини А (рис. 1.4). Рис. 1.4
1.34. До вершини О прямокутного паралелепіпеда OABCDEFG
прикладено сили, подані векторами OB, OE , OG. Знайти рів-
нодійну цих сил.
1.35. Точка М із радіус-вектором r притягується нерухомими
точками M1 (r1 ) , M 2 (r2 ) , ..., M n (rn ) із масами m1, m2, ..., mn так,
що сили притягання пропорційні відстаням до цих точок і їх ма-
сам. Знайти рівнодійну силу F , що діє на точку М, і положення
рівноваги точки М.

11
1.2. Задачі на доведення
векторних тотожностей
У задачах 1.36–1.49 довести векторні тотожності:
1.36. ( a ⋅ b ) 2 + ( a × b ) 2 = a 2b 2 .
a ⋅c b ⋅c
1.37. ( a × b ) ⋅ (c × d ) = .
a ⋅d b ⋅d
1.38. (a × b ) × (c × d ) = b (a, c , d ) − a(b , c , d ) = c (a, b , d ) − d (a, b , c ).
Наслідок: якщо (a , b , c ) ≠ 0 , то
(d , b , c ) (d , c , a ) (d , a , b )
d= a+ b+ c.
(a , b , c ) (a , b , c ) (a , b , c )
Зауваження. Це узагальнене розкладання вектора d за бази-
сом, що заданий трійкою некомпланарних векторів a , b , c , яке
можна подати у формі d = (d ⋅ a * ) a + (d ⋅ b * )b + (d ⋅ c *)c , де век-
b ×c c ×a a ×b
тори a * = , b* = , c* = утворюють базис,
(a , b , c ) (a , b , c ) (a , b , c )
який називається взаємним щодо базису a , b , c .
1.39. ( a × b ) × ( a × c ) = a ( a , b , c ).
1.40. Тотожність Якобі a × (b × c ) + b × (c × a ) + c × (a × b ) = 0.
2
1.41. ( a × b , b × c , c × a ) = ( a , b , c ) .

1.42. ( ) ab ×⋅ cc ab ×⋅ dd .
a × b × (c × d ) =

1.43. a × ( b × (c × d ) ) = (a , c , d )b − (a ⋅ b )(c × d ).

1.44. ( a × b , c × d , e × f ) = ( a , b , e )( f , c , d ) − ( a , b , f )( e , c , d ) .
a ⋅d b ⋅d c ⋅d
1.45. (a , b , c )(d , e , f ) = a ⋅ e b ⋅e c ⋅e .
a⋅ f b⋅ f c⋅ f

12
 a ⋅a b ⋅a c ⋅a
1.46. (a , b , c )2 = a ⋅ b b ⋅b c ⋅b .
a ⋅c b ⋅c c ⋅c
1.47. (a × b ) ⋅ (c × d ) + (b × c ) ⋅ (a × d ) + (c × a ) ⋅ (b × d ) = 0.
( )
2
1.48. (a , b , c )2 + (a × b ) × c = (a × b )2 c 2 .
a b c
1
1.49. x × y = a⋅x b⋅x c⋅x
(a , b , c )
a⋅y b⋅y c⋅y
(узагальнення формули векторного добутку на випадок неорто-
нормованого базису).
* * * −1
1.50. Довести рівність ( a , b , c ) = ( a , b , c ) , де a , b , c –
трійка некомпланарних векторів, а вектори a * , b * , c * означено
у задачі 1.38.
1.51. Використовуючи векторні тотожності, розв'язати від-
носно невідомого вектора x систему рівнянь
⎧ x ⋅ a = α,
⎪
⎨ x ⋅ b = β,
⎪ x ⋅ c = γ.
⎩

1.3. Задачі на геометричні співвідношення

1.52. Довести, що проекція суми векторів на будь-яку вісь до-
рівнює сумі проекцій доданків на ту саму вісь.
1.53. Яку умову мають задовольняти три вектори a , b , c ,
щоб із них можна було побудувати трикутник?
1.54. Довести, що можна побудувати трикутник, сторони якого
однакові за довжиною та паралельні медіанам трикутника АВС.
1.55. Нехай A', B', C' – середини сторін трикутника, протиле-
жних до його вершин A, B, C, відповідно, O – довільна точка.
Довести рівність OA′ + OB′ + OC ′ = OA + OB + OC.
13
 1.56. Довести теорему косинусів плоскої тригонометрії
c 2 = a 2 + b 2 − 2ab cos γ ,
де a, b, c – довжини сторін трикутника, γ – внутрішній кут три-
кутника, протилежний до сторони із довжиною с.
1.57. Довести теорему синусів плоскої тригонометрії
sin α sin β sin γ
= = ,
a b c
де α, β, γ – внутрішні кути трикутника, протилежні до сторін із
довжинами а, b, c, відповідно.
1.58. Вивести формули для sin(α ± β) і cos(α ± β) , використо-
вуючи властивості добутків векторів.
1.59. Довести формулу розкладання вектора a на повздовж-
ню та поперечну складові відносно напрямку, заданого одинич-
ним вектором n: a = n (a ⋅ n ) + n × (a × n ) або a = a + a⊥ , де
a = n (a ⋅ n ), a⊥ = n × (a × n ).
1.60. Знайти вектор, який є результатом віддзеркалення век-
тора a у площині, перпендикулярній одиничному вектору n.
1.61. Знайти кут між радіус-векторами r і r ′, напрямки яких
задано сферичними кутами (θ,ϕ) і (θ′,ϕ′), відповідно.
1.62. Довести теорему косинусів сферичної тригонометрії
cos α = cos β cos γ + sin β sin γ cos A,
де α = ∠(b , c ), β = ∠(a , c ), γ = ∠(a , b ); a , b і c – одиничні
вектори зі спільним початком; A = ∠((a , b ),(a , c )) – двогранний
кут при векторі a .
1.63. Довести теорему синусів сферичної тригонометрії
sin A sin B sin C
= = .
sin α sin β sin γ
де α = ∠(b, c ), β = ∠(a, c ), γ = ∠(a, b ); a , b і c – одиничні вектори зі
спільним початком; A = ∠((a,b),(a,c)), B = ∠((b,a),(b,c)), C = ∠((c,a),(c,b))
– двогранні кути при векторах a , b і c , відповідно.
1.64. Задано одиничні вектори a , b , c і кути між ни-
ми α = ∠(b , c ), β = ∠(c , a ), γ = ∠(a , b ). Знайти кут між векто-
ром c і площиною (ab ).

14
 1.65. У тетраедрі задано довжини ребер a, b, c зі спільним по-
чатком і плоскі кути α = ∠(b , c ), β = ∠(c , a ), γ = ∠(a , b ). Знайти
об'єм тетраедра.
1.66. Задано a , b , c – вектори ребер тетраедра DABC зі спі-
льним початком при вершині D. Знайти радіус-вектор висоти
тетраедра, проведеної з вершини D.
1.67. Задано вектори a , b , c однакової довжини. Знайти ве-
ктор n , що утворює із векторами a , b і c однакові кути.

1.4. Задачі з аналітичної геометрії

1.68. Криву задано рівнянням r ⋅ (r − 2a ) = 0, де r – радіус-
вектор точки на площині. Яка властивість кривої випливає без-
посередньо із цього рівняння?
1.69. Записати рівняння площини, що проходить через точку
із радіус-вектором r1 перпендикулярно до заданого вектора n.
1.70. Записати рівняння площини, що проходить через дві точ-
ки із радіус-векторами r1 і r2 паралельно до заданого вектора a .
1.71. Записати рівняння площини, що проходить через точку
із радіус-вектором r1 паралельно до заданих векторів a та b .
1.72. Записати рівняння площини, що проходить через задані
точки із радіус-векторами r1 , r2 і r3 , що не належать одній прямій.
1.73. Записати рівняння площини, що перпендикулярна оди-
ничному вектору n і проходить на відстані d від початку коор-
динат.
1.74. Записати рівняння площини, що проходить через точ-
ку r1 паралельно заданій площині r ⋅ n = α.
1.75. Записати рівняння площини, що проходить через дві то-
чки r1 і r2 перпендикулярно до заданої площини r ⋅ n = α.
1.76. Записати рівняння площини, що проходить через точку r1
перпендикулярно двом заданим площинам r ⋅ n1 = α1 та r ⋅ n2 = α2 .
1.77. Записати рівняння площини, яка проходить через сере-
дину відрізка, що з'єднує дві точки r1 та r2 і перпендикулярна
до цього відрізка.
15
 1.78. Записати рівняння площини, що проходить через задану
точку r1 і задану пряму r × a = A .
1.79. Записати рівняння площини, що проходить через задану
точку r1 паралельно двом заданим прямим r × a1 = A1 та r × a2 = A2 .
1.80. Записати рівняння площини, що проходить через задану
пряму r × a1 = A1 паралельно іншій прямій r × a2 = A2 .
1.81. Записати рівняння площини, що проходить через задану
пряму r × a = A перпендикулярно до площини r ⋅ n = α.
1.82. Точка r (t ) рухається зі сталою швидкістю v . У почат-
ковий момент часу вона перебувала у точці r0 . В який момент
часу t вона зустріне площину r ⋅ N = α ?
1.83. Записати рівняння сфери радіуса R із центром у початку
координат і рівняння площини, що дотикається до заданої сфери
у точці r1.
1.84. Знайти відстань від заданої точки r1 до площини r ⋅ N = α.
1.85. Знайти кут між площинами r ⋅ n1 = α1 та r ⋅ n2 = α 2 .
Установити умови їх паралельності та перпендикулярності.
1.86. Довести, що коли радіус-вектори r1 , r2 , r3 , r4 чотирьох
точок задовольняють рівність ( (r4 − r1 ),(r3 − r1 ),(r2 − r1 ) ) = 0, то ці
точки належать одній площині.
1.87. Установити умову, за якої три площини r ⋅ a = α,
r ⋅ b = β і r ⋅ c = γ паралельні одній прямій.
1.88. Задано площину r ⋅ N = α та точку r1 . Знайти: а) радіус-
вектор проекції точки r1 на площину r ⋅ N = α ; б) радіус-вектор
точки, симетричної до точки r1 відносно даної площини.
1.89. Записати рівняння прямої, що проходить через точку із
радіус-вектором r1 паралельно до заданого вектора a .
1.90. Записати рівняння прямої, що проходить через дві точки
із радіус-векторами r1 та r2 .
1.91. Записати рівняння прямої, що проходить через точку r1
перпендикулярно до заданих векторів a та b .
1.92. Знайти лінію перетину двох площин r ⋅ a = α і r ⋅ b = β .
1.93. Записати умову, за якої три точки, що задані радіус-
векторами r1 , r2 , r3 , належать одній прямій. Довести, що ця
умова еквівалентна умові r1 × r2 + r2 × r3 + r3 × r1 = 0.
16
 1.94. Знайти кут між прямою r × a = A та площиною r ⋅ N = α .
1.95. Записати рівняння прямої, що проходить через початок
координат і перетинає пряму, що задано рівнянням (r − r1 ) × a = 0,
під прямим кутом.
1.96. Записати рівняння прямої, що проходить через точку із
радіус-вектором r1 і перетинає пряму, яку задано рівнянням
r × a = A, під прямим кутом.
1.97. Знайти довжину перпендикуляра, опущеного із початку
координат на пряму (r − r1 ) × a = 0.
1.98. Знайти довжину перпендикуляра, опущеного із даної
точки r1 на пряму r × a = A .
1.99. Знайти точку перетину площини r ⋅ a = α із прямою
r × b = B, якщо b ⋅ B = 0 та a ⋅ b ≠ 0.
1.100. Знайти найкоротшу відстань між двома непаралельними
прямими, заданими рівняннями r ×a = A та r ×b = B, якщо a ⋅ A = 0,
b ⋅ B = 0, a × b ≠ 0. Знайти умову перетину цих прямих.
1.101. Записати рівняння спільного перпендикуляра до двох
прямих r × a1 = A1 та r × a2 = A2 .
1.102. Записати рівняння проекції прямої r = r1 + a τ на площи-
ну r ⋅ n = d .
1.103. Встановити умову, за якої дві прямі r × a1 = A1 та
r × a2 = A2 перетинаються або належать одній площині.
1.104. Задано пряму r = r1 + a τ і точку r0 . Знайти: а) радіус-
вектор проекції точки r0 на пряму r = r1 + a τ; б) радіус-вектор
точки, симетричної до точки r0 відносно даної прямої.
1.105. Показати: якщо середини сторін довільного чотирикут-
ника з'єднати прямими лініями, то утворена фігура буде парале-
лограмом.
1.106. Довести: якщо діагоналі чотирикутника ділять одна одну
навпіл, то чотирикутник є паралелограмом.
1.107. Довести: необхідною й достатньою умовою належності
трьох точок A(a), B(b) і C(r ) одній прямій r = αa +βb є α + β = 1 .
1.108. Довести, що необхідною та достатньою умовою належ-
ності чотирьох точок A(a ), B(b ), C (c ) і D(r ) одній площині
r = αa + βb + γc є α + β + γ = 1 .
17
 1.109*. Задано радіус-вектори вершин трикутника A(r1 ), B (r2 )
і C (r3 ). Довести, що медіани трикутника перетинаються в одній
точці. Знайти радіус-вектор цієї r точки.
1.110*. Задано радіус-вектори вершин трикутника A(r1 ), B ( r2 )
і C (r3 ) і довжини протилежних цим вершинам сторін a, b і c,
відповідно. Довести, що бісектриси трикутника перетинаються в
одній точці. Знайти радіус-вектор r цієї точки.
1.111*. Задано радіус-вектори вершин трикутника A( r1 ), B ( r2 )
і C (r3 ) . Довести, що висоти трикутника перетинаються в одній
точці. Знайти радіус-вектор r цієї точки.

1.5. Векторні рівняння

У задачах 1.112–1.113 розв'язати рівняння відносно невідомого вектора x
1.112. αx + β( a × x ) = b .
1.113.a + b × x = x.
1.114. Розв'язати систему рівнянь відносно вектора x
⎧⎪ x ⋅ a = p,
⎨
⎪⎩ x × b = q.
Установити геометричний зміст розв'язку.
У задачах 1.115–1.116 розв'язати систему рівнянь відносно невідо-
мих х, у та z
1.115. xa + yb + zc = d .
1.116. x(b × c ) + y (c × a ) + z ( a × b ) = d .
1.117. Довільний вектор d можна розкласти за трьома неком-
планарними векторами a , b , c як d = αa + βb + γc . Знайти
коефіцієнти розкладання α, β та γ.

18
Розділ 2
Ортогональні перетворення декартової
системи координат. Матриця переходу
Користуючись координатним підходом, доцільно вибирати
таку систему координат, де геометричні об'єкти3 мають найпро-
стішу структуру. У цій системі координат розв'язок задачі мож-
на максимально спростити. Тому потрібно вміти за компонен-
тами геометричних об'єктів в одній системі координат знаходи-
ти їх компоненти в іншій системі координат. Найпростіший тип
перетворень – ортогональні, які переводять один ортонормова-
ний базис в інший, також ортонормований, зберігаючи при цьо-
му довжини векторів і кути між ними. Зміна початку відліку
ПДСК не впливає на координати векторів, крім радіус-вектора.
Тому вважатимемо початок відліку незмінним.
Перехід від одного ортонормованого
′
e2
e2 базису S{e1 , e2 , e3 } до іншого S ′{e1′ , e2′ , e3′ }
(рис. 2.1) називається ортогональним пере-
творенням та описується набором співвід-
e1′ ношень4
O
ei′ = αij e j . (2.1)
e1
Коефіцієнти розкладання
e3 αij = ei′ ⋅ e j = cos ∠( ei′, e j ) (2.2)
e 2′
утворюють матрицю переходу А = {αij}.
Очевидно, пошук матриці переходу
⎛ α11 α12 α13 ⎞
⎜ ⎟
A = ⎜ α 21 α 22 α 23 ⎟
⎜α ⎟
⎝ 31 α32 α33 ⎠

3
Об'єкт – це досліджувана величина, що задається сукупністю елементів (компо-
нент). Геометричний – розглядається з погляду набору геометричних властивос-
тей. Говоритимемо, що у просторі задано геометричний об'єкт, якщо кожному
базису однозначно відповідає впорядкована система чисел (компонент) і задано
закон перетворення компонент геометричного об'єкта для переходу до іншого
базису.
4
Як і раніше, індекси змінюються від 1 до 3; за повторюваними індексами здійс-
нюється підсумовування.
19
зручно проводити, подаючи її у вигляді "таблиці Піфагора"
e1 e2 e3
e1′ α11 α12 α13
,
e2′ α 21 α 22 α 23
e3′ α31 α32 α33
де номер вектора (або координатної осі) штрихованого базису
визначає номер рядка матриці переходу, а номер вектора (або
осі) нештрихованого базису – номер стовпчика. Елементи мат-
риці знаходимо, наприклад, за (2.2).
Із умов ортонормованості обох базисів ei ⋅ e j = ei′ ⋅ e′j = δij ви-
пливає
A ⋅ AT = AT ⋅ A = E , (2.3)
Т
де Е – одинична матриця, А – матриця, транспонована до А. Пе-
ретворення, обернене до (2.1), має вигляд
ei = α ji e′j . (2.4)
Закони перетворення (2.1) і (2.4) базисних векторів за ортого-
нальних перетворень систем координат зручно подати у матри-
чній формі
e′ = Ae та e = AT e′,
де e та e′ – стовпчики, складені із трьох векторів ei та ei′ , від-
повідно.
Співвідношення (2.3) для матриці переходу у компонентному
представленні мають вигляд:
αik α jk = α ki α kj = δij . (2.5)
Звідси випливають такі властивості рядків і стовпчиків матриці
переходу:
1) сума квадратів елементів кожного рядка (стовпчика) мат-
риці переходу дорівнює одиниці;
2) різні рядки (стовпчики) матриці переходу – ортогональні
між собою.
Ці властивості дозволяють перевірити правильність побудови
матриці переходу або знайти її елементи за мінімальним числом
заданих. Матриця переходу однозначно визначається трьома
незалежними матричними елементами (або еквівалентними до
них трьома незалежними параметрами) та одним знаком (знаком
20
величини detA = ± 1). Якщо detA > 0 (див. задачу 2.1), то відпові-
дне перетворення (2.1) системи координат є просторовим пово-
ротом і переводить праву систему координат у праву, а ліву – у
ліву (див. задачу 2.2). Якщо ж detA < 0, то перетворення (2.1) сис-
теми координат можна подати як послідовність деякого просто-
рового повороту та дзеркального відображення у площині або
інверсії, що переводить праву систему координат у ліву, а ліву –
у праву.
Зауважимо, що декартові координати точки при переході від
однієї прямокутної декартової системи координат до іншої пе-
ретворюються так само, як і базисні вектори (вирази (2.1)
та (2.4), відповідно), а саме
xi′ = αij x j та xi = α ji x′j . (2.6)
Для пошуку елементів матриці переходу можна скористатись
будь-яким із співвідношень (2.1)–(2.6), а найбільш раціональний
спосіб залежить від того, які саме величини задано.
Якщо відомо кути між осями двох систем координат (див. за-
дачу 2.4), то елементи αij матриці переходу зручно шукати за
(2.2) як косинуси відповідних кутів. Можна також виразити ба-
зисні вектори штрихованої системи координат як лінійні комбі-
нації векторів нештрихованого базису, або навпаки. Згідно
із (2.1) та (2.4), рядки матриці переходу – суть компоненти штри-
хованих базисних векторів у нештрихованому базисі (див. зада-
чу 2.5), а стовпчики – компоненти нештрихованих базисних век-
торів відносно штрихованих (див. задачу 2.6).
2.1. Довести, що det A = 1 .
2.2. Довести, що ( e1′ , e2′ , e3′ ) = det A ⋅ ( e1 , e2 , e3 ) .
2.3. За заданими елементами матриці переходу відновити решту
⎛1 ⋅ ⋅ ⎞ ⎛ α ⋅ β⎞
⎜ ⎟ ⎜ ⎟ 2 2
1) ⋅ ⋅ −1 ; 2) ⋅ −1 ⋅ , де α + β = 1;
⎜ ⎟ ⎜ ⎟
⎜⋅ 1 ⋅ ⎟ ⎜ ⋅ ⋅ ⋅⎟
⎝ ⎠ ⎝ ⎠
⎛⋅ α ⋅ ⎞
⎜ ⎟
3) ⋅ ⋅ α , α = 1.
⎜ ⎟
⎜1 ⋅ ⋅ ⎟
⎝ ⎠
21
 Для випадку 2) знайти визначник матриці переходу для обох
варіантів вибору знаку α31. У чому полягає їх відмінність?
2.4. Знайти елементи матриць переходу для перетворень, по-
даних на рис. 2.2.–2.5.
z z
z, x'
x'
α
О
O y,y' y
y O y'
x,z' x,z'
x,z'
x' y'
Рис. 2.2 Рис. 2.3 Рис. 2.4

z,z' 2.5. Знайти матрицю переходу

від системи координат S до S', якщо
базисні вектори ei (де i = 1, 2,3 ) у
x' системі S' мають координати
O α e = 1 (1,1,1) , e = 1 (1,0, −1) ,
1 2
y 3 2
e3 = 1 (−1, 2, −1) .
6
x 2.6. Знайти матрицю переходу
y'
Рис. 2.5 від базису i , j , k до базису, що за-
даний векторами e1 = (0, α, β) , e2′ = (1,0,0) , e3′ = (0, β, −α ) , якщо
′
α2 + β2 = 1.
2.7. У ПДСК задано вектори e1 = (1,0,0), e2 = 1 (0,1,1),
2
e3 = 1 (0,1, −1), e1′ = 1 (1, −1,0) , e2′ = 1 (−1, −1,0) ,
2 2 2
e3′ = (0,0,1) . Знайти матрицю переходу від базису ei до базису
ei′ ( i = 1, 2,3 ).
2.8. Знайти матрицю переходу від системи координат S до S',
якщо x′ = z , y ′ = 1 ( x − y ) , z ′ = 1 ( x + y ) .
2 2

22
 2.9. Подати зображення взаємного розташування систем ко-
ординат, пов'язаних матрицями переходу
⎛0 0 1⎞ ⎛ 0 0 1⎞
⎜ ⎟ ⎜
а) 1 0 0 ; б) 0 −1 0 .
⎟
⎜ ⎟ ⎜ ⎟
⎜ 0 1 0⎟ ⎜ 1 0 0⎟
⎝ ⎠ ⎝ ⎠
2.10. Знайти матриці переходу для перетворень: а) поворот на
кут π навколо осі Ох; б) дзеркальне відображення у площи-
ні уОz; в) інверсія.
2.11. Показати, що поворот на кут π із наступним дзеркаль-
ним відображенням у площині, перпендикулярній осі обертання,
еквівалентний інверсії.
2.12. Знайти матриці переходу для поворотів системи коор-
динат на кут α (проти годинникової стрілки): а) навколо осі Ох;
б) навколо осі Оу; в) навколо осі Оz. Переконатись, що матриця
переходу для повороту на кут (–α) (тобто перетворення, оберне-
ного до даного) збігається із транспонованою матрицею.
2.13. Знайти матрицю переходу для повороту на кут ϕ навко-
ло осі Оz із наступним дзеркальним відображенням у площині
хОу (дзеркально-поворотна вісь).
2.14. Знайти матрицю переходу для двох послідовних поворо-
тів на кут ϕ навколо осі Оz та кут θ навколо осі Оу'.
2.15. Знайти матрицю переходу для дзеркального відобра-
ження в площині, перпендикулярній вектору: а) (0, 0, 1);
б) (1, 1, 0); в) (1, 1, 1); г) n , де n = 1 .
2.16. Знайти матрицю переходу для повороту системи коор-
динат на кут ϕ навколо осі, паралельної вектору: а) (1, 1, 1);
б) n , де n = 1 .
2.17. Знайти матрицю переходу для нескінченно малого пово-
роту на кут δϕ = n δϕ , де n – одиничний вектор, який задає на-
прямок осі.
2.18. За яких умов наведені матриці переходу перетворюють
ортонормований базис в ортонормований: а) αij = 2ai a j − δij ;
б) αij = ai a j − εijk ak ; в) αij = β(ai a j − εijk ak − δij ). Тут ai ( i = 1, 2,3 ) –
компоненти вектора a , β – число.

23
 2.19.Знайти матрицю переходу для x3′ x3
повороту на три кути Ейлера ψ, θ, ϕ
(послідовність поворотів: навколо осі x2′
θ
х3 на кут ψ (після такого повороту вісь
х1 переходить в ON), навколо лінії ON O x2
− на кут θ, навколо осі x3′ − на кут ϕ)
ψ ϕ
(рис. 2.6). (Лінія ON визначає перетин
площин х1Ох2 та x1′Ox2′ ). x1 N x1′
2.20. Виразити орти ei системи S Рис. 2.6
′
через орти ei системи S' та кути Ейлера (див. задачу 2.19).
2.21. Виразити орти ei′ системи S' через орти ei системи S та
кути Ейлера (див. задачу 2.19).
2.22. Використовуючи явний вираз для матриці переходу, до-
вести, що для просторового повороту навколо осі Ох (осі Оy, або
Оz) має місце групова властивість A(ϕ1 ) ⋅ A(ϕ2 ) = A(ϕ1 + ϕ2 ) .
2.23. Довести на прикладах, що результат двох послідовних по-
воротів навколо різних осей залежить від порядку їх виконання.
2.24*. Знайти напрямок c та кут θc повороту навколо нього,
який еквівалентний двом послідовним поворотам навколо на-
прямків a і b на кути θa та θb, відповідно.
2.25. Який зміст мають перетворення простору r → r ′ вигля-
ду xi′ = Aij x j , задані матрицями: а) A = λE , де λ – додатне чис-
ло, E – одинична матриця; б) A = E + a ⊗ a , де a – довільний
вектор; в) A = 2n ⊗ n − E , де n – одиничний вектор;
г) A = E + a ⊗ b , де вектори a і b перпендикулярні;
д) A = e1′ ⊗ e1 + e2′ ⊗ e2 + e3′ ⊗ e3 , де e1 , e2 , e3 та e1′ , e2′ , e3′ – дві
трійки взаємно перпендикулярних одиничних векторів.

24
Розділ 3
Перетворення векторів і тензорів
при заміні базису
Закон перетворення компонент вектора (прямий та обернений)
за ортогональних перетворень системи координат має вигляд
ai′ = αij a j , ai = α ji a ′j , (3.1)
тобто компоненти вектора перетворюються за тим самим зако-
ном, що й відповідні базисні вектори (2.1) та (2.4) або декартові
координати (2.6)5. Закон перетворення вектора зручно подати у
матричній формі:
a ′ = Aa , a = AT a ′. (3.2)
Закон перетворення тензора другого рангу t із компонентами
tij (пишуть t = {tij }, говорять "тензор tij ", матрицю компонент
тензора позначають tij ) за ортогональних перетворень систе-
ми координат має вигляд
tij′ = αik α jl tkl , tij = αki αlj tkl′ . (3.3)
У матричній формі закон перетворення тензора другого ран-
гу (3.3) можна подати як
t ′ = AtAT , t = AT t ′A. (3.4)
Для тензорів вищих рангів закон перетворення компонент за
ортогональних перетворень систем координат можна записати
аналогічно, зокрема для тензора третього рангу маємо
λ′ijk = αil α jm αkn λ lmn , λ ijk = αli αmj αnk λ ′lmn . (3.5)
Компоненти тензора другого рангу у новій системі координат
можна шукати, перемножуючи матриці за однією із фор-
мул (3.4). Для тензорів вищих рангів такої можливості у загаль-
ному випадку немає. Тому залишається покомпонентно розпи-
сувати суми типу (3.5).
Однак існує інша можливість, яка дає особливо ефективний
спосіб розв'язку тоді, коли задача полягає в знаходженні не
всього тензора, а лише деяких його компонент, або коли матри-

5
тому декартові координати точки утворюють вектор, який називають радіус-
вектором цієї точки.
25
ця переходу проста та має велику кількість нульових елементів.
Метод ґрунтується на результатах задачі 3.5: компоненти тензора
перетворюються за таким самим законом, що й добутки відповід-
них координат вектора (зауважимо, що порядок множників
принциповий, якщо тензор не є симетричним відносно переста-
новки відповідних індексів). Наприклад, компонента тензора
λ1231 перетворюється за таким самим законом, що і добуток
х1х2х3х1. Таким чином, маючи закон перетворення декартових
координат вектора, складаємо відповідні добутки нештрихова-
них координат, виражаючи їх через добутки штрихованих (або
навпаки) і зберігаючи порядок множників до розкриття дужок.
Закон перетворення відповідної компоненти тензора записуємо
за аналогією (із тими самими коефіцієнтами розкладання), замі-
нивши добутки декартових координат на компоненти тензора із
відповідними індексами, наприклад x2′ x3′ x1′ x1′ – на компоненту
λ′2311 (див. розв'язок задачі 3.7). Зауважимо, що при цьому немає
потреби у знаходженні матриці переходу в явному вигляді.
3.1. Записати закон перетворення компонент вектора
a = (a1 , a2 , a3 ): а) при повороті системи координат на кут ϕ на-
вколо осі Oz проти годинникової стрілки; б) за інверсії.
Виконати аналогічне обчислення для компонент векторного
добутку a × b . Порівняти результати.
3.2. Знайти закон перетворення компонент вектора a = (1,2,3)
для послідовних перетворень системи координат: поворот на кут
π/6 навколо осі Oz, далі – на кут π/2 навколо осі Ох' так, щоб
вісь Оy' збігалася з Oz.
3.3. Задано вектор a = ( a1 , a2 , a3 ) . Знайти послідовність двох
поворотів системи координат навколо координатних осей, у ре-
зультаті яких a = (0,0, a3′ ) . Чому дорівнює a3′ ?
⎛ I1 0 0⎞
⎜ ⎟
3.4. Знайти компоненти тензора I = ⎜ 0 I2 0 ⎟ у системі ко-
⎜ ⎟
⎜ 0 0 I3 ⎟⎠
⎝
ординат, повернутій на кут ϕ відносно осі Ох.
3.5. Показати, що компоненти довільного тензора другого ра-
нгу tij перетворюються як добутки декартових координат xi x j .

26
Тут набори ( x1 , x2 , x3 ) і ( x1 , x2 , x3 ) – координати двох довільних
точок або компоненти двох довільних радіус-векторів. Результат
узагальнити на випадок тензорів вищих рангів.
3.6. Знайти компоненти t11 ′ , t12′ тензора другого рангу t при
перетворенні системи координат x′ = y , y ′ = − x , z ′ = − z .
3.7. Знайти всі компоненти tij′ тензора t другого рангу загаль-
ного вигляду у системі координат, повернутій на кут π навколо
осі Oz.
3.8. Знайти компоненту t12 ′ симетричного тензора t = {tij } у
системі координат, повернутій на кут ϕ навколо осі Oz. Для яких
′ = 0?
кутів t12
3.9. Знайти поворот, який приводить симетричний тензор
⎛ t11 t12 0⎞
⎜ ⎟
другого рангу t = ⎜ t12 t22 0 ⎟ до діагонального вигляду.
⎜ ⎟
⎜ 0 0 t33 ⎟⎠
⎝
У задачах 3.10, 3.22–3.27 розглядатимуться так звані матеріальні тен-
зори, що характеризують деяку фізичну систему із заданою симетрією
та залишаються інваріантними (тобто матриця, що є зображенням тен-
зора, – незмінна) відносно перетворень, у результаті яких фізична сис-
тема суміщається сама із собою. Необхідно визначити відмінні від нуля
та незалежні компоненти тензора, виразити залежні компоненти через
незалежні.
3.10. Знайти обмеження на загальний вигляд тензора t другого
рангу, якщо він не змінюється після просторових перетворень:
а) поворот на кут 2π/2 навколо осі Oz (вісь симетрії С2);
б) поворот на кут 2π/4 навколо осі Oz (вісь симетрії С4);
в) поворот на кут 2π/6 навколо осі Oz (вісь симетрії С6);
г) поворот на кут 2π/8 навколо осі Oz (вісь симетрії С8);
д) віддзеркалення у площині хОу (перетворення σh); є) поворот
на кут 2π/2 навколо осей Oх, Oу та Oz.
3.11. Відомо, що у кожній системі координат виконуються
співвідношення аі = tijbj, де tij – компоненти тензора другого ран-
гу. Довести необхідну та достатню умову (обернена тензорна
ознака): коли величини bi – компоненти вектора, то величини аі
також утворюють вектор.

27
 3.12. Довести, що об'єкт ∫ xi x j dV є тензором другого рангу,
V
де xi (i = 1, 2, 3) – декартові координати радіус-вектора.
3.13. Розкладання вектора a за векторами циклічного базису6
e± = ex ± ie y , e0 = ez
має вигляд a = 1 ( a+ e− + a− e+ ) + a0 e0 . Виразити циклічні компо-
2
ненти вектора a± , a0 через декартові.
3.14. Циклічний базис і циклічні координати вектора означені в
задачі 3.13: а) знайти співвідношення ортогональності та попарні
векторні добутки векторів циклічного базису; б) виразити скаляр-
ний a ⋅ b і векторний a × b добутки через циклічні компоненти
співмножників; в) знайти закон перетворення компонент a± , a0
при повороті системи координат навколо осі Oz на кут ϕ.
3.15*. Циклічними компонентами симетричного тензора
(tij = tji) називаються величини
t++ = t11 − t22 + 2it12 , t00 = t33 ,
t−− = t11 − t22 − 2it12 , t0+ = t+0 = t13 + it23 ,
t+− = t−+ = t11 + t22 , t0 − = t−0 = t13 − it23 .
Записати закон перетворення циклічних компонент тензора t
при повороті системи координат навколо осі Oz на кут ϕ.
3.16*. Знайти закон перетворення циклічних компонент век-
тора при поворотах системи координат на всі кути Ейлера (див.
задачу 2.19).
3.17. Записати закон перетворення компонент тензора t при
повороті системи координат на кут ϕ навколо осі Oz. Розкласти
тензор t на симетричну та антисиметричну частини. Довести, що
вони є тензорами.
3.18. Антисиметричний тензор Ω другого рангу можна подати
у вигляді
⎛ 0 −ω3 ω2 ⎞
⎜
Ω = ⎜ ω3 0
⎟
−ω1 .
⎟
⎜ −ω 0 ⎟⎠
⎝ 2 ω1

6
Циклічний базис зручний за опису векторів, що обертаються, зокрема, для час-
тинок у магнітному полі, світла циркулярної поляризації тощо.
28
Довести, що величини ω1, ω2, ω3 утворюють аксіальний вектор
ω. Виходячи із закону перетворення компонент тензора Ω,
знайти закон перетворення компонент вектора ω за віддзерка-
лення у площині хОу та інверсії.
3.19. Дано: а та b – тензори другого рангу, між компонентами
яких існує лінійний зв'язок вигляду aij = λijklbkl. Довести, що ве-
личини λijkl утворюють тензор четвертого рангу.
3.20. Знайти компоненту λ123 ′ тензора λ третього рангу у сис-
темі координат, отриманій поворотом на кут π/4 навколо осі Ох.
3.21. Знайти число незалежних компонент тензора t = {tijk } у
n-вимірному просторі, якщо він абсолютно: а) симетричний;
б) антисиметричний.
3.22. Знайти відмінні від нуля компоненти λ тензора четвер-
того рангу, якщо він не змінюється при повороті на кут π навко-
ло осі Оz.
3.23. Визначити число незалежних компонент тензора пруж-
них сталих λ = {λ ijkl } , що задовольняє властивості симетрії:
λijkl = λklij, λijkl = λjikl, λijkl = λijlk.
Компоненти тензора λ четвертого рангу задовольняють
3.24*.
рівності: λijkl = λklij, λijkl = λjikl, λijkl = λijlk. Які компоненти тензо-
ра λ відмінні від нуля, якщо він не змінюється при повороті на
кут π/2 навколо осей Ох, Оу та Оz? Знайти незалежні компонен-
ти тензора λ.
3.25*. Компоненти тензора λ четвертого рангу задовольняють
рівності λijkl = λ klij , λijkl = λ jikl , λijkl = λ ijlk . Які компоненти тен-
зора λ відмінні від нуля, якщо він не змінюється при повороті на
довільний кут навколо осей Ох, Оу та Оz?
3.26. Показати, що тензор λ = {λ ijkl } пружних сталих ізотроп-
ного тіла характеризується двома незалежними параметрами.
3.27. Визначити число незалежних компонент тензора
λ = {λ ijkl } пружних сталих кристалу: а) кубічної симетрії C4;
б) гексагональної симетрії C6 (вісь симетрії – Оz).

29
Розділ 4
Алгебраїчні операції над тензорами
Якщо за допомогою якої-небудь операції із одного або кіль-
кох тензорів утворюються інші, то такі операції називаються
тензорними. За координатного підходу всі тензорні операції ви-
значаються через компоненти тензорів, але мають інваріантний
зміст, тобто означені співвідношення між компонентами тензо-
рів виконуються у будь-якій системі координат.
Дода вання (в і д н і м а нн я ). Якщо А та В – тензори рангу n, то їх
сумою (різницею) називається тензор С рангу n із компонентами
Ci1…in = Ai1…in + Bi1…in (Ci1…in = Ai1…in − Bi1…in ).
Зауважимо, що додавати (віднімати) можна тільки тензори
одного рангу7.
Множення . Зовнішнім (тензорним) добутком тензора A ={Ai i …i }
12 n

рангу n із тензором B = {B j1 j2… jm } рангу m називається тензор С

рангу n + m із компонентами Ci1i2…in j1 j2… jm = Ai1i2…in B j1 j2… jm .
Тензори-співмножники, на відміну від доданків у сумі (різни-
ці), можуть бути різного рангу. Наприклад, якщо А – тензор пер-
шого рангу (вектор), В – тензор другого рангу, то їх тензорним
добутком є тензор С третього рангу із компонентами Cijk = Ai B jk .
За інваріантного запису ця операція звичайно позначається зна-
ком ⊗ або іноді без символу множення. Для наведеного вище
прикладу A ⊗ B ≡ AB ≡ { Ai B jk } . Зовнішній добуток тензорів – це
спосіб побудови тензорів вищих рангів.
Як й у випадку множення матриць, добуток тензорів є асоці-
ативним A ⊗ ( B ⊗ C ) = ( A ⊗ B ) ⊗ C , і, загалом кажучи, некому-
тативним A ⊗ B ≠ B ⊗ A.
Зауваження. У випадку векторів a та b їх тензорний добуток
часто називають прямим добутком векторів, а сам тензор a ⊗ b
ще називають діадою.

7
Нульовий тензор довільного рангу позначається символом 0.
30
 З г о р т к а . Згорткою тензора A = { Ai1i2…in } рангу n за виділеною
парою індексів ik ,ik + j називається тензор В рангу n – 2, компо-
ненти якого обчислюються так: у вибраній парі індексів покла-
дають ik = ik + j = s і за повторюваними (німими) індексами здій-
снюють підсумовування від 1 до 3:
Bi1…ik −1ik +1…ik + j −1ik + j +1…in = Ai1…ik −1sik +1…ik + j −1sik + j +1…in ≡
3
≡ ∑ Ai1…ik −1sik +1…ik + j −1sik + j +1…in .
s =1
Згортати тензори можна за однією, двома, трьома тощо (якщо
вистачає індексів) виділеними парами. Наприклад, якщо А – тен-
зор третього рангу, то в результаті згортки за першою парою
індексів отримують тензор першого рангу (вектор):
3
Bk = Aiik ≡ ∑ Aiik = A11k + A22 k + A33k .
i =1
Очевидно, операція згортки означена для тензорів від другого
рангу та вище.
Внутрішнім добутком або згорткою тензора A = { Ai i …i } рангу n
12 n

із тензором B = {B j1 j2… jm } рангу m за виділеною парою індексів

ik, jl ( 1 ≤ k ≤ n,1 ≤ l ≤ m ), один з яких належить тензору А, а дру-
гий – тензору В, називається тензор С рангу n + m –2 із компо-
нентами
Ci1…ik −1ik +1…in j1… jl −1 jl +1… jm = Ai1…ik −1 s ik +1…in B j1… jl −1 s jl +1… jm ≡
3
≡ ∑ Ai1…ik −1 s ik +1…in B j1… jl −1 s jl +1… jm .
s =1
Внутрішні добутки d i = tij a j , ci = bk tki , ϕ = bk tki ai в інваріант-
ному вигляді звичайно пишуть так: d = ta , c = bt , ϕ = bta.
В л а с т и в о с т і с и м е т р і ї т е н з о р і в . Тензор А називається симет-
ричним за виділеною парою індексів, якщо його компоненти не
змінюються при перестановці індексів пари. Наприклад, симет-
ричний за першою парою індексів тензор третього рангу А задо-
вольняє умову Aijk = A jik .

31
 Тензор А називається антисиметричним за виділеною парою
індексів, якщо його компоненти змінюють знак при переста-
новці індексів пари. Наприклад, антисиметричний за першою
парою індексів тензор А третього рангу задовольняє умову
Aijk = − A jik .
Тензор називається повністю симетричним (антисиметричним),
якщо він є симетричним (антисиметричним) за довільною парою
індексів. Усі властивості симетрії є інваріантними, тобто не за-
лежать від вибору системи координат.
Довільний тензор Т можна подати у вигляді суми симетрич-
ного S та антисиметричного А тензорів відносно перестановки
заданої пари індексів. Зокрема, для тензора другого рангу
( )
T = S + A, де Sij = 1 Tij + T ji , Aij = 1 Tij − T ji .
2 2 ( )
Побудова із даного об'єкта нових, симетричних та антисиме-
тричних, називається, відповідно, симетруванням та альтернуван-
ням заданого об'єкта. Повністю симетрична частина для тензора
третього рангу T дається виразом
(
Sijk = 1 Tijk + T jki + Tkij + T jik + Tikj + Tkji
3! )
(у дужках підсумовування 3! доданків, утворених усіма можливи-
ми перестановками індексів). Повністю антисиметрична частина
(
Aijk = 1 Tijk + T jki + Tkij − T jik − Tikj − Tkji
3! )
(у дужках 3! доданків, утворених усіма можливими перестанов-
ками індексів ijk, кожен з яких береться із додатним знаком, як-
що кількість перестановок індексів в ньому (відносно набору ijk)
парна, і з від'ємним, – якщо кількість перестановок – непарна).
Набір тензорів ei ⊗ e j (ei – орти ПДСК) утворює лінійно не-
залежний базис у просторі тензорів другого рангу. Довільний
тензор t другого рангу можна розкласти за цим базисом
3
t= ∑ tij ei ⊗ e j ≡ tij ei ⊗ e j ,
i , j =1
де коефіцієнти розкладання tij мають вигляд tij = ei tˆe j , tˆ – лі-
нійний інваріантний оператор, що діє у просторі векторів і ста-
виться у відповідність тензору другого рангу.

32
 Діагональну компоненту тензора t другого рангу відносно
осі, заданої одиничним вектором n , можна знайти, обчислюючи
згортку tnn = n t n (див. задачі 4.20–4.21). При цьому орієнтація
інших осей значення не має.
Для довільного тензора t = {tij } другого рангу, для якого
det t ≠ 0, можна побудувати обернений тензор t–1, який визнача-
ється компонентами оберненої матриці
T
(t −1 )ij = ji ,
det t
i+ j
де T ji = ( −1) Δ ji – алгебраїчне доповнення до елемента t ji , а
Δ ji – мінор елемента t ji .
4.1. Довести, що величини tij = ∫ xi dx j утворюють антиси-
C
метричний тензор другого рангу.
4.2. Тензор t = {tijk } симетричний за парою індексів і та j, ан-
тисиметричний – за парою індексів j та k. Довести, що він то-
тожно дорівнює нулю.
4.3. Задано симетричний невироджений тензор t = {tij } . Дове-
сти, що тензор a = {aij }, компоненти якого задовольняють умо-
ви tik a jk = δij , є симетричним.
4.4. Довести твердження: якщо компоненти тензора t = {tij }
задовольняють співвідношення αtij + β t ji = 0, де α та β – деякі
числа, то або tij = t ji та α = −β , або tij = −t ji та α = β .
4.5. Довести твердження: якщо тензор t = {tijk } – симетрич-
ний за парою індексів і та j й для довільного вектора a викону-
ється співвідношення tijk ai a j ak = 0, то має місце тотожність
tijk + t jki + tkij = 0 .
4.6. Довести твердження: якщо для тензора t = {tij } і довіль-
ного вектора a виконується рівність tij a j = γai , де γ не залежить
від вектора a , то t = γE , де Е – одиничний тензор.
4.7. Обчислити тензорні добутки a ⊗ b , b ⊗ a векторів
a = (1, 2,3) та b = (4,5,6) .
33
 4.8. Довести, що вектори, які утворюють симетричну діаду, є
колінеарними.
4.9. Обчислити: a) ( a ⊗ b ) ⋅ c ; б) a ⋅ (b ⊗ c ); в) ( a ⊗ b ) ⋅ b ;
г)( a ⊗ b ) ⋅ ( a × b ).
4.10. Задано тензор t = a ⊗ b ± b ⊗ a . Знайти: а) t (a ± b );
б) t ( a × b ).
4.11. Для тензора t = a ⊗ b обчислити згортки tij tij , tij t ji .
⎛ 1 −2 3 ⎞
⎜ ⎟
4.12. Задано тензор t = 4 −5 6 і вектор a = (1, 2,3). Тен-
⎜ ⎟
⎜ −7 8 9 ⎟
⎝ ⎠
зор t розкласти на симетричну S та антисиметричну A частини.
Обчислити: а) згортки tii , Aii , Sii ; б) b = ta , c = at;
в) ata = a ⋅ b = c ⋅ a ; г) tij Sij , tij Aij ;

д) ( ) (
tij − 1 δij tkk , tij − 1 δij tkk a j , tij − 1 δij tkk ai a j ;
3 3 3 )
⎛ 0 1 −2 ⎞
⎜
є) згортки ν ij ν ij , ν ij ν ji , νij Sij , νij Aij , де ν = −1 0 3 .
⎟
⎜ ⎟
⎜2 3 0⎟
⎝ ⎠
⎛ 1 2 3⎞
4.13. Задано тензор t = 4 5 6
⎜ ⎟ і вектор a = i + 2 j + 3k .
⎜ ⎟
⎜7 8 9⎟
⎝ ⎠
Для тензора t знайти симетричну S та антисиметричну A части-
ни. Обчислити: а) tik ak , tik ai , tik ai ak ; б) Aik tik , Aik Sik , Aik ai ak ;
( ) ( )
в) tik δik , Aik δik , Sik δik ; г) tik − 1 δiktll , tik − 1 δiktll ai , tik − 1 δiktll ai ak ;
3 3 3
д) показати, що Sik Aik = 0.
4.14. Обчислити згортку тензора t із двома векторами: a – за лі-
вим індексом, b – за правим, якщо
⎛1 0 2⎞
t = ⎜⎜ 3 4 1 ⎟⎟ , a = i + 2 j + 3k , b = 4i + 5 j + 6k .
⎜1 3 4⎟
⎝ ⎠

34
 εik nk nl εlj
4.15. Задано тензор із компонентами εij = εij − . Об-
ε pq n p nq
числити згортку εij n j , де n j – компоненти одиничного вектора
n. Знайти компоненти εij тензора, якщо n Oz .
4.16. Знайти образ поверхні r ⋅ r = 1 після перетворення коорди-
нат, заданого рівнянням r ' = t r , якщо тензор t – невироджений.
4.17. Обчислити згортку тензорів a ⊗ b і c ⊗ d за парою су-
сідніх індексів.
⎛I 0 0 ⎞
⎜ ⎟
4.18. Циліндр із тензором інерції I = 0 I 0 (Oz – вісь си-
⎜ ⎟
⎜0 0 I ⎟
⎝ 3⎠
метрії) обертається із кутовою швидкістю ω = (0, −ω sin α, ωcos α) ,
заданою у головній системі координат тензора інерції. Записати
у головній системі координат та у системі координат, отриманій
із неї поворотом на кут α навколо осі Ох: а) момент імпульсу
L = I ω; б) кінетичну енергію обертання T = 1 ω I ω ; в) момент
2
відцентрових сил N = ω× L .
4.19. Задано головні моменти інерції тіла І1, І2, І3. Знайти мо-
мент інерції тіла відносно осі, що утворює з відповідними голов-
ними осями кути α, β, γ.
4.20. Знайти момент інерції однорідного паралелепіпеда із
вимірами a × b × c відносно його великої діагоналі.
4.21. Тензор інерції прямого циліндра із круговим перерізом
відносно осей, що проходять через його центр мас, має вигляд
⎛ I1 0 0 ⎞
I = ⎜⎜ 0 I1 0 ⎟⎟ .
⎜0 0 I ⎟
⎝ 3⎠
Знайти моменти інерції циліндра відносно бісектрис координат-
них кутів.
4.22. Плоскопаралельну пластинку вирізано із анізотропного
монокристала, кристалічні осі якого взаємно перпендикулярні та
є головними осями тензора провідності. Кристалічні осі утво-
рюють із нормаллю до поверхні кути α, β, γ. Провідність плас-

35
тинки в напрямку кристалічних осей відповідно дорівнює σ1, σ2,
σ3. Обчислити: а) провідність пластинки у напрямку, перпенди-
кулярному до її поверхні; б) абсолютну величину вектора густи-
ни струму j та кут, який утворює вектор густини струму j = σ E
із напрямком електричного поля E , якщо воно прикладене пер-
пендикулярно до поверхні пластинки; в) паралельну j і перпен-
дикулярну j ⊥ до напрямку електричного поля E складові век-
тора густини струму j , якщо воно прикладене перпендикуляр-
но до поверхні.
4.23. Показати, що кінетична енергія твердого тіла, яке має
нерухому точку та обертається із кутовою швидкістю ω,
T = 1 I ωωω2 , де I ωω – момент інерції тіла відносно миттєвої
2
осі обертання (що збігається із вектором кутової швидкості ω).
4.24. Для симетричного (антисиметричного) тензора t друго-
го рангу довести співвідношення a t b = ± b ta , де a і b – довіль-
ні вектори, мінус відповідає антисиметричному тензору, а плюс
– симетричному.
4.25. Довести твердження: для того, щоб тензор t був антиси-
метричний, необхідно та достатньо, щоб для довільного вектора
a виконувалась рівність a ta = 0.
4.26. Задано тензор t. Знайти тензор Т, що задовольняє рів-
ність a t = T a для довільного вектора a.
4.27. Відомо, що a × (b × x ) = tx . За якої умови тензор t буде
симетричний?
4.28. Відомо, що тензори другого рангу А, В – симетричні, а Т
– антисиметричний. Довести, що тензор другого рангу
C = ATB − BTA симетричний.
4.29. Дано вектор a = n × (b × n ). Установити зв'язок між век-
торами a і b у вигляді тензорної рівності (a = tb ).
4.30*. Для тензора t = a ⊗ b − b ⊗ a знайти пару дійсних век-
торів u , v і число μ такі, що tu = −μv , tv = μu .
4.31. Знайти такі вектори a , b , c , щоб тензор t можна було
подати у вигляді суми трьох діад t = a ⊗ e1 + b ⊗ e2 + c ⊗ e3 або
t = e1 ⊗ a + e2 ⊗ b + e3 ⊗ c .
36
 4.32. Відомо, що для деякого тензора t вектори A = ta , B = tb ,
C = tc компланарні, де a , b , c – три фіксовані некомпланарні
вектори. Довести, що всі вектори tu , де u – довільний вектор,
компланарні та існує такий відмінний від нуля вектор v , що
tv = 0 . І навпаки, з існування такого вектора v випливає ком-
планарність усіх векторів tu .
4.33. Відомо, що для деякого тензора t вектори A = ta , B = tb ,
C = tc колінеарні, де a , b , c – три фіксовані некомпланарні
вектори. Довести, що всі вектори tu (де u – довільний вектор)
– колінеарні та існує два таких неколінеарних вектори v і w ,
що tv = 0 та t w = 0 . І навпаки, із наявності двох таких векторів
v і w випливає колінеарність усіх векторів tu .
4.34. Довести твердження: якщо для трьох некомпланарних век-
торів a , b і c мають місце рівності ta = 0, tb = 0 , tc = 0, то для
довільного вектора u справедлива рівність tu = 0, тобто t = 0.
4.35. Відомо, що ta = A, tb = B, tc = C , де вектори a , b , c –
некомпланарні. Знайти тензор t.
4.36. Довести, що для трьох некомпланарних векторів a , b , c
має місце тотожність a ⊗ a *+ b ⊗ b *+ c ⊗ c *= E , де вектори a *,
b *, c * – взаємні до трійки векторів a , b , c .
4.37. Знайти тензор А, що задовольняє рівності A(u × v ) = tu × tv ,
де вектори u і v довільні, а тензор t = a ⊗ e1 + b ⊗ e2 + c ⊗ e3.
t2 = a ⊗e1 +b ⊗e2 +c ⊗e3
4.38. Для тензорів t1 = e1 ⊗a + e2 ⊗b + e3 ⊗c,
побудувати обернені, якщо вектори a , b , c – некомпланарні.
4.39. Довести, що одиничний тензор Кронекера E = {δij } є
ізотропним.
4.40. Побудувати тензор λ четвертого рангу найбільш загаль-
ного вигляду з одиничних тензорів другого рангу та обчислити
згортку λijkl ukl для: а) довільного тензора u другого рангу;
б) симетричного тензора u; в) антисиметричного тензора u;
г) тензора u = E .
4.41. Записати вигляд тензора λ четвертого рангу, побудова-
ного з ізотропних тензорів другого рангу (див. задачу 4.40) для
37
частинних випадків: а) симетричного тензора відносно переста-
новки пар індексів λijkl = λ klij та індексів у парі λijkl = λ jikl (си-
метрія тензора пружних сталих); б) те саме, але для тензора із
нульовим слідом λijkk = 0; в) повністю симетричного тензора;
г) антисиметричного тензора відносно перестановки першої і
другої пар індексів λijkl = −λ klij ; д) антисиметричного тензора
відносно перестановки індексів у парі λijkl = −λ jikl .
4.42*. Довести твердження: а) єдиний вектор, компоненти
якого однакові в усіх системах координат – нульовий; б) тензор
другого рангу, компоненти якого однакові в усіх системах коор-
динат – пропорційний δij ; в) псевдотензор третього рангу, ком-
поненти якого однакові в усіх системах координат – пропорцій-
ний εijk ; д) повністю симетричний тензор четвертого рангу,
компоненти якого однакові в усіх системах координат – пропо-
рційний δik δlm + δim δkl + δil δkm .
4.43*. Показати, що тензор si s j (тензор проектування на на-
прямок вектора s , якщо s – одиничний вектор) є одновісним,
тобто його компоненти не змінюються за довільного повороту
системи координат навколо паралельної вектору s осі.
4.44. Побудувати з одиничного тензора другого рангу та за-
даного одиничного вектора s симетричний тензор другого ран-
гу: а) найбільш загального вигляду; б) із нульовим слідом. По-
казати, що такі тензори є одновісними.
4.45. Показати, що довільний симетричний тензор другого ран-
гу, що є одновісним (тобто його компоненти не змінюються за
довільного повороту системи координат навколо паралельної век-
тору s осі), має загальний вигляд, отриманий в задачі 4.44 а, і мо-
же бути записаний як εij = ε1δij + (ε3 − ε1 )si s j , де ε1 та ε3 – головні
значення тензора, причому головна вісь 3 паралельна вектору s .
Це означає, що тензори δij та si s j утворюють базис у лінійному
просторі симетричних одновісних тензорів другого рангу.
4.46. Побудувати з одиничного тензора другого рангу та тен-
зора проектування на напрямок заданого одиничного вектора s
(див. задачі 4.39 та 4.43) усі можливі тензори четвертого рангу
шляхом: а) утворення прямих добутків; б) перестановки індексів
в утворених добутках. Показати, що утворені тензори є одновіс-
38
ними (їх компоненти не змінюються за довільного повороту си-
стеми координат навколо паралельної вектору s осі).
Зауваження. Можна показати, що отримані тензори утворюють
базис у відповідному лінійному просторі одновісних тензорів
четвертого рангу, приклади для частинних випадків – див. задачі
4.47, 4.48.
4.47. Побудувати з отриманих у задачі 4.46 "базисних" тензо-
рів шляхом утворення лінійних комбінацій одновісні тензори
четвертого рангу найбільш загального вигляду, компоненти
яких не змінюються за довільного повороту системи координат
навколо напрямку вектора s , для тензорів симетрії: а) повністю
симетричного; б) такого, що є симетричним відносно перестанов-
ки пар індексів λijkl = λ klij та індексів у парі λijkl = λ jikl (симет-
рія тензора пружних сталих).
4.48. Показати, що число незалежних компонент повністю
симетричного тензора четвертого рангу найбільш загального
вигляду, компоненти якого не змінюються за довільного пово-
роту системи координат навколо напрямку вектора s , дорівнює
трьом, а його загальний вигляд збігається з отриманим у зада-
чі 4.46. Записати загальний вигляд тензора через незалежні ком-
поненти.
4.49. Одиничний вектор n із однаковою ймовірністю може
набувати довільної орієнтації у просторі. Знайти середні зна-
чення його компонент ni і їх добутків ni n j , ni n j nk , ni n j nk nl .8
Показати, що ni n j , ni n j nk , ni n j nk nl утворюють симетричні тен-
зори відповідного рангу.
4.50. Одиничний вектор n із однаковою ймовірністю може
набувати довільної орієнтації у просторі. Обчислити середні
значення таких добутків (означення середнього – див. примітку
до задачі 4.49): а) (a ⋅ n ) 2 ; б) (a ⋅ n )(b ⋅ n ); в) (a ⋅ n )n ; г) (a × n ) 2 ;

8
Тут і далі у розділі риска означає усереднення за орієнтаціями
2π π
1
G=
4π ∫ ∫
d ϕ G (θ, ϕ) f (θ, ϕ)sin θ d θ, де θ, ϕ – сферичні кути, що задають орієнта-
0 0
цію вектора n , а f ( θ, ϕ) – функція розподілу ймовірностей його орієнтацій. У
даній задачі f ( θ, ϕ) = 1 .
39
д) (a × n ) ⋅ (b × n ); є) (a ⋅ n )(b ⋅ n )(c ⋅ n )(d ⋅ n ), де a , b , c , d – зада-
ні сталі вектори.
4.51*. Вектор s хаотично обертається навколо деякого фіксо-
ваного напрямку n так, що ймовірність різних орієнтацій век-
тора s описується деякою функцією розподілу f = f ( θ ) , де θ –
кут між n і s . Знайти середні значення (означення середнього
див. задачу 4.49) компонент тензорів si , si s j , si s j sk , si s j sk sl ,
якщо f (π − θ) = f (θ), тобто протилежні орієнтації вектора n
рівноймовірні. Вектори n і s вважати одиничними. Простежи-
ти граничний перехід до сферично симетричного розподілу, що
відповідає умовам задачі 4.49.
4.52*. Полікристалічне середовище складається із хаотично
орієнтованих гексагональних мікрокристалів однакового розміру,
причому осі симетрії мікрокристалів мають переважний напря-
мок орієнтації n , а напрямки інших кристалічних осей рівноймо-
вірні. Функція розподілу осей мікрокристалів за напрямками f(θ),
де θ – кут між вектором n і віссю мікрокристала, визначена як у
задачі 4.48, є заданою. Відомо, що фізичні властивості мікрокрис-
тала можна описати за допомогою деякого тензора. Знайти сере-
днє за об'ємом значення такого тензора для середовища. Розгля-
нути випадки тензорів: а) довільного симетричного другого ран-
гу; б) довільного повністю симетричного четвертого рангу.

40
Розділ 5
Головні осі тензора. Інваріанти тензора
Компоненти тензора залежать від вибору системи координат.
Але із компонент тензора можна скласти й комбінації, незалежні
від вибору системи координат. Вони називаються інваріантами
тензора й часто мають важливий фізичний зміст. Наприклад,
деформацію пружного середовища характеризує тензор дефор-
мацій ukl . Його перший інваріант
I1 = u11 + u22 + u33 = ΔV
V
дорівнює відносній зміні об'єму внаслідок деформації.
Велике практичне значення має також питання про вибір такої
системи координат, в якій деякий тензор має найпростішу струк-
туру. Розглянемо вибір такої системи для тензора другого рангу.
Спектральна задача для тензора t = {tij } другого рангу полягає

у розв'язанні векторного рівняння

ta = λa ( a t = λa ) (5.1)
відносно невідомих вектора a (причому a ≠ 0) та числа λ. Век-
тор a називається правим (лівим) власним вектором тензора t , λ
– власним значенням тензора t , що відповідає власному вектору
a. Різними власними векторами вважаються лінійно незалежні
власні вектори. Для несиметричного тензора власні вектори та
власні значення не обов'язково є дійсними. Напрямок, що ви-
значається вектором a (якщо a дійсний), називається головним
напрямком тензора. Векторне рівняння (5.1) еквівалентне однорід-
ній системі алгебраїчних рівнянь
tij a j = λai ( ai tij = λa j ), де i = 1,2,3,
або (tij − λδij )a j = 0 ( ai (tij − λδij ) = 0 ) (5.2)

відносно компонент власного вектора a тензора t.

Зауважимо, що оскільки a та λa є векторами, то власне зна-
чення λ є скалярною величиною або інваріантом. Скалярно до-
множивши (5.1) для правого власного вектора на a ліворуч (або
на a * , якщо a – комплексний), дістанемо вираз для λ через від-
повідний власний вектор
41
 ata
λ= ,
a ⋅a
значення якого не залежить від вибору системи координат. От-
же, і власні значення λі, і відповідні власні вектори ai є інварі-
антними характеристиками тензора другого рангу. Якщо влас-
ний вектор відомий, то відповідне власне значення завжди мож-
на знайти, обчисливши ліву частину (5.1) чи (5.2).
Із умови існування нетривіального розв'язку системи (5.2) ви-
пливає характеристичне (вікове) рівняння
tij − λδij = 0 (5.3)

для пошуку власних значень λ, що є спільними для лівих і пра-

вих власних векторів тензора t. Очевидно, для тривимірного тен-
зора t другого рангу характеристичне рівняння (5.3) є алгебраїч-
ним рівнянням третього степеня відносно λ
t11 − λ t12 t13
| tij − λδij |= t21 t22 − λ t23 = 0. (5.4)

t31 t32 t33 − λ

Кількість власних значень λ дорівнює числу коренів характе-
ристичного рівняння (5.4.). Вона збігається із розмірністю просто-
ру та дорівнює трьом. Якщо всі власні значення різні λ1 ≠ λ2 ≠ λ3,
число лінійно незалежних власних векторів також дорівнює
трьом. Для несиметричного тензора, якщо два або більше влас-
них значень однакові, кількість власних векторів може бути мен-
ше трьох.
Розкривши визначник і враховуючи, що головні значення тен-
зора будуть інваріантами лише за умови, що інваріантами будуть
коефіцієнти алгебраїчного рівняння третього степеня, характери-
стичне рівняння (5.4) перепишемо у вигляді λ3 − I1λ2 + I2λ − I3 = 0,
де коефіцієнти
t11 t12 t13
t22 t32 t11 t21 t11 t31
I1 = t11 + t22 + t33 , I 2 = + + ,I =t t t ,
t23 t33 t12 t22 t13 t33 3 21 22 23
t31 t32 t33
відповідно, називаються першим, другим і третім інваріантами
тензора t.

42
 Перший інваріант дорівнює сумі діагональних елементів мат-
риці, яка є зображенням тензора у вибраній системі координат.
Суму діагональних елементів довільної квадратної матриці нази-
вають слідом матриці та використовують спеціальні позначення:
Sp t або Tr t. Другий інваріант тензора дорівнює сумі головних мі-
норів відповідної матриці, а третій – визначнику (det t або | t |).
Інваріанти тензора t другого рангу виражають через власні
значення λ1, λ2, λ3 як I1 = λ1 +λ2 +λ3, I2 = λ1λ2 + λ2λ3 + λ3λ1,
I3 = λ1λ 2 λ3 . Ці вирази випливають із теореми Вієта про зв'язок
коефіцієнтів кубічного рівняння з його коренями.
Власні вектори ai тензора t можна знайти за допомогою по-
слідовної підстановки власних значень λі (і = 1, 2, 3) до системи
(5.2). Оскільки вона є однорідною, то її розв'язок визначено із
точністю до множника. Тобто, якщо a – розв'язок (5.1), то Ca –
також розв'язок, де С – довільне число. Отже, власні вектори зна-
ходять із точністю до числових множників, які можна визначити з
умови нормування, що вибирається із міркувань зручності (напр.,
на одиницю μi = ai ai , i = 1, 2,3 ) із точністю до знаку. При
λ1 = λ2 і лінійно незалежних μ1 , μ2 будь-яка лінійна комбінація
С1 μ1 +С2 μ2 ≠0 є власним вектором.
Власні значення симетричного тензора t другого рангу є дійсни-
ми, і власні вектори завжди можна вибрати дійсними. Якщо всі
власні значення різні λ1 ≠ λ2 ≠ λ3, то відповідні їм власні вектори
взаємно ортогональні, а у випадку власних значень, що збіга-
ються, власні вектори завжди можна вибрати ортогональними.
Одиничні власні вектори такого тензора задають ортонормова-
ний базис μ1 , μ2 , μ3 і головні напрямки тензора. Важливою
особливістю головних напрямків є те, що тензор t набуває діа-
гональної форми
⎛ λ1 0 0 ⎞
t = ⎜⎜ 0 λ 2 0 ⎟⎟ ,
⎜0 0 λ ⎟
⎝ 3⎠
якщо осі координат сумістити із головними напрямками, причо-
му на головній діагоналі стоять власні значення в порядку нуме-

43
рації осей. Прямокутна декартова система координат із базисом
μ1 , μ2 , μ3 називається головною системою координат тензора t.
У випадку двох однакових власних значень λ2 = λ3 ≠ λ1 одно-
значно визначається лише власний вектор μ1. Будь-який вектор
із площини, перпендикулярної до μ1 , також буде власним. У
цій площині завжди можна вибрати (причому, неоднозначно)
пару ортогональних векторів так, щоб вони разом з μ1 утворю-
вали праву трійку векторів. Для тензорів, кратних одиничному,
будь-який вектор буде власним.
⎛t t ⎞
5.1. Симетричний двовимірний тензор t = ⎜⎜ 11 12 ⎟⎟ привести
⎝ t21 t22 ⎠
до головних осей.
⎛ t11 t12 0 ⎞
5.2. Знайти власні значення та власні
t = ⎜⎜ t12 t22 0 ⎟⎟.
вектори тензора ⎜0 0 t ⎟
⎝ 33 ⎠
5.3. Довести, що власні значення симетричного тензора дру-
гого рангу – дійсні, а власні вектори, що відповідають різним
власним значенням, – ортогональні.
5.4. Провести загальний аналіз властивостей власних векторів
і власних значень антисиметричного тензора другого рангу.
5.5. Знайти власні значення та вектори та інваріанти тензорів:
⎛1 0 0⎞ ⎛1 2 0⎞ ⎛ 0 0 1⎞
⎜ ⎟ ⎜ ⎟
а) 0 2 3 ; б) 2 2 0 ; в) 0 2 1 ;
⎜ ⎟
⎜ ⎟ ⎜ ⎟ ⎜ ⎟
⎜0 3 4⎟ ⎜ 0 0 3⎟ ⎜ 1 1 1⎟
⎝ ⎠ ⎝ ⎠ ⎝ ⎠
⎛ 4 1 2 ⎞ ⎛ 2 1 1 ⎞ ⎛ 1 − 1 −1⎞
⎜ ⎟ ⎜
г) 1 5 0 ; д) 1 2 1 ; є) −1
⎟ ⎜ 1
⎟
1 .
⎜ ⎟ ⎜ ⎟ ⎜ ⎟
⎜2 0 0⎟ ⎜1 1 2⎟ ⎜ −1 1 3 ⎟
⎝ ⎠ ⎝ ⎠ ⎝ ⎠
⎛2 4 0⎞
5.6.Знайти власні значення та відповідні їм ⎜ ⎟
⎜1 2 0⎟.
праві та ліві власні вектори тензора ⎜
⎜0
⎟
⎝ 0 1 ⎟⎠
5.7. Знайти власні значення та власні вектори матриць Паулі:
⎛0 1⎞ ⎛ 0 −i ⎞ ⎛1 0 ⎞
σ1 = ⎜ ⎟ , σ2 = ⎜ ⎟ , σ3 = ⎜ ⎟.
⎝1 0⎠ ⎝i 0 ⎠ ⎝ 0 −1⎠
44
 5.8. Нехай σ = (σ1 , σ2 , σ3 ) – вектор із матричними компонен-
тами (σі – матриці Паулі, див. задачу 5.7), n – одиничний вектор,
що задається кутами θ і ϕ у сферичній системі координат. Знай-
ти власні значення та власні вектори матриці λ = 1 σ ⋅ n (опе-
2
ратор спіральності у квантовій механіці).
⎛0 0 0 1⎞
⎜0 0 1 0⎟
5.9. Знайти власні значення та власні
γ1 = ⎜ ⎟.
вектори матриці Дірака ⎜0 1 0 0⎟
⎜1 0 0 0⎟
⎝ ⎠
5.10. Компоненти тензора інерції твердого тіла, що складаєть-
ся з N точкових частинок, визначаються співвідношеннями
N
{ }
I ik = ∑ m( n ) δik xl( n ) xl( n ) − xi( n ) xk( n ) ,
n =1
де m(n) – маса n-ої частинки, xi( n ) (i = 1, 2,3) – координати її раді-
ус-вектора.
Дослідити властивості тензора інерції y
для двох однакових частинок із масами m,
зв'язаних невагомим стержнем довжиною m
l
l ("гантель" у площині хОу, рис. 5.1):
O ϕ
а) знайти тензор інерції "гантелі", якщо
вона лежить у площині хОу; б) знайти m x

власні значення та відповідні їм одиничні

власні вектори тензора інерції; в) зобра- z
зити власні вектори відносно "гантелі". У
Рис. 5.1
чому полягає симетрія задачі? г) перехо-
дом до головної системи координат діагоналізувати тензор інер-
ції. Як вплине на вигляд тензора інерції зміна орієнтації голо-
вних осей?
5.11. Довести, що другий інваріант тензора t другого рангу
(
можна подати у вигляді I 2 = 1 (tii ) 2 − tij t ji .
2 )
5.12. Довести, якщо λ1, λ2, λ3 – власні значення симетричного
тензора t другого рангу, то
I12 − 2 I 2 = ∑ λ i2 = tij tij , ∑ λ i3 = tij t jk tki .
i i

45
 5.13. Показати, що тензор t другого рангу задовольняє своє
характеристичне рівняння t 3 − I1 t 2 + I 2 t − I 3 E = 0 .
5.14. Показати, що інваріантами тензора t = e1 ⊗ a + e2 ⊗b + e3 ⊗ c
є величини I1 = a ⋅ e1 + b ⋅ e2 + c ⋅ e3 , I2 = e1 ⋅ (b ×c) + e2 ⋅ (c × a) + e3 ⋅ (a ×b) ,
I 3 = a ⋅ (b × c ).
5.15. Відомо, що ta = A , tb = B і tc = C . Знайти інваріанти
тензора t, якщо вектори a , b і c – некомпланарні.
5.16. Нехай xi , λі – власні вектори та власні значення симет-
ричного тензора t = tij . Знайти власні вектори та власні зна-
чення тензора T = tik tkj .
У задачах 5.17–5.25 знайти власні значення, власні вектори та інва-
ріанти вказаних тензорів.
⎛ ε⊥ −iε a 0⎞
Ермітів тензор (тензор
5.17. ⎜ ⎟
діелектричної проникності оптично ε = ⎜ iε a ε⊥ 0 ⎟.
активного анізотропного кристала) ⎜ 0 0 ε ⎟⎠
⎝
⎛ 0 −ω3 ω2 ⎞
⎜ ⎟
5.18. Антисиметричний тензор t = ⎜ ω3 0 −ω1 ⎟ .
⎜ −ω ω1 0 ⎟⎠
⎝ 2
Зауваження. Пошук можна проводити, записуючи компоненти
тензора t у вигляді tij = −εijk ωk .
5.19. t = a ⊗a . 5.20. t = a ⊗ b .
5.21. t = a ⊗b −b ⊗a . 5.22. t = a ⊗ b + b ⊗ a .
2 ˆ 1 2
5.23. t = ma E − ma ⊗ a . 5.24. t = a ⊗ a − a Eˆ .
2
t = a ⊗ a + b ⊗ b , де a , b – одиничні вектори, кут між
5.25.
якими ϕ.

46
Розділ 6
Тензор Леві–Чівіта
Існує клас геометричних об'єктів, споріднених скалярам, век-
торам і тензорам, які за одних умов не відрізняються від векто-
рів і тензорів, за інших – дещо відрізняються. Вони нази-
ваються, відповідно, псевдоскалярами, псевдовекторами і псев-
дотензорами. Уживають також назву "відносні тензори".
У практичній роботі фізики користуються винятково прави-
ми ортогональними системами координат, оскільки для розв'язу-
вання багатьох задач цілком достатньо тільки таких систем. Ко-
жному ортогональному перетворенню, що праву систему ко-
ординат переводить у праву, відповідає просторовий поворот. У
цьому найбільш поширеному на практиці випадку жодної різни-
ці між "справжніми" та "відносними" тензорними величинами
немає. І ті, й інші перетворюються за (3.1)–(3.5). Тому їх і не роз-
різняють, називаючи, наприклад і радіус-вектор, і імпульс, і
момент імпульсу просто векторами.
Проте довільне ортогональне перетворення передбачає також
можливість заміни правої системи координат на ліву. Відмін-
ність псевдотензорів від звичайних тензорів виявляється саме у
випадку, коли права система координат перетворюється на ліву,
або ліва – на праву.
О з н а ч е н н я . Псевдоскаляри, псевдовектори та псевдотензори – це
геометричні об'єкти, компоненти яких за ортогонального пере-
творення базису (2.1) перетворюються за правилами
ϕ′ = ϕ Δ , ai′ = αij a j Δ , tij′ = αik α jl tkl Δ.
Тут Δ – визначник матриці ортогонального перетворення Δ = 1
для поворотів і Δ = –1 – для інверсії і всіх інших перетворень, які
праву систему координат переводять у ліву (або ліву – у праву).
Отже, псевдоскаляр не може мати певний знак. Останній за-
лежить від того, щодо якої системи координат ця величина об-
числюється. Аналогічно для псевдовектора: його напрямок змі-
ниться на протилежний, якщо користуватися замість правої сис-
теми координат лівою. Проте причиною цього є не тип системи
координат, а сама природа цих величин.
47
 У випадку означення псевдовеличин в інваріантній формі
особливі властивості пов'язані з тим, що їх знак фактично ви-
значається за домовленістю. Наприклад, напрямок векторного
добутку a × b за означенням є таким, що вектори a , b та a × b
утворюють праву трійку векторів. Виявляється, що саме назива-
ти правим, а що лівим – є предметом нашої домовленості, і на-
справді не має принципового значення9.
Очевидно, що добуток псевдотензора на псевдотензор є тен-
зором, а множення тензора на псевдоскаляр перетворює його на
псевдотензор.
Щодо векторів інколи вживають інші терміни: псевдовектор
– аксіальний вектор, звичайний вектор – полярний вектор.
О з н а ч е н н я . Символ Леві–Чівіта у тривимірному випадку вво-
дять як мішаний добуток ортів правої прямокутної декартової
системи координат εijk = (ei , e j , ek ), тобто
⎧+1, якщо i, j, k складають циклічну перестановку з 1,2,3;
⎪
εijk = ⎨−1, якщо i, j, k складають антициклічну перестановку з 1,2,3;
⎪ 0, якщо серед i, j, k є однакові числа.
⎩
Значення символів Леві–Чівіта утворюють повністю антисиме-
тричний псевдотензор третього рангу. Він має шість відмінних
від нуля компонент ε123 = ε231 = ε312 = 1, ε132 = ε321 = ε213 = −1.
Його властивості безпосередньо випливають із означення (див.
задачу 6.1). Довільний антисиметричний тензор t другого рангу
можна подати у вигляді згортки псевдотензора Леві–Чівіта з ак-
сіальним вектором ω : tij = −εijk ωk . Інше стандартне застосуван-
ня символів Леві–Чівіта – в обчисленнях, пов'язаних із визнач-
никами (див. задачу 6.15).
Зручність використання символів Леві–Чівіта у задачах по-
в'язана із низкою тотожностей, які він задовольняє. Для випадку
тривимірного евклідового простору ці тотожності подано у зада-
чі 6.11, де для їх доведення необхідно явно розкрити визначник
та обчислити згортки.

9
Насправді важливим є збіг чи відмінність "лівого" та "правого" для даного об'єк-
та. Саме в цьому питанні справжні та псевдовеличини поводяться по-різному, і
це має важливі фізичні наслідки. Приклад: права та ліва поляризація світла, спі-
ральність – у квантовій механіці.
48
 За допомогою символів Леві–Чівіта векторний a × b і міша-
ний (a , b , c ) добутки, які відповідно є псевдовектором і псевдо-
скаляром, можна записати як
a × b = εijk ai b j ek , ( a , b , c ) = εijk ai b j ck .
Приклад використання подано у задачі 6.12.
6.1. Довести, виходячи із означення: а) об'єкт εijk змінює знак
у результаті перестановки довільних двох індексів; б) об'єкт εijk
не змінюється в результаті циклічної перестановки індексів.
6.2. Для базисних векторів ei (i = 1, 2,3) обчислити: а) ei × e j ;
б) (ei , e j , ek ) .
6.3. Довести: a × b = εijk ai b j ek .
6.4. Показати, що мішаний добуток трьох полярних векторів є
псевдоскаляром, подвійний векторний добуток трьох полярних
векторів також є полярним вектором.
6.5. Дано: А, В – антисиметричні тензори другого рангу, яким
відповідають аксіальні вектори a та b , відповідно. Довести, що
тензор С із компонентами Cij = Aik Bkj − A jk Bki є антисиметрич-
ним. Який аксіальний вектор йому відповідає?
6.6. Тензор a ⊗ b розкласти на симетричну та антисиметрич-
ну частини. Знайти аксіальний вектор ω, що відповідає антиси-
метричній частині цього тензора.
6.7. Довести: atb − b ta = 2ω⋅ (b × a ), де ω – вектор, що від-
повідає антисиметричній частині тензора t, a та b – довільні
вектори.
6.8. Довести, що аксіальний вектор ω, що відповідає антиси-
метричній частині тензора t = e1 ⊗ a + e2 ⊗ b + e3 ⊗ c (вектори
a , b , c – відомі) задовольняє рівності
−2ω = (b3 − c2 )e1 + (c1 − a3 )e2 + (a2 − b1 )e3 = e1 × a + e2 × b + e3 × c .
6.9. Показати, що для довільного тензора t = a ⊗ r1 + b ⊗ r2 + c ⊗ r3
справедлива рівність −2ω = a × r1 + b × r2 + c × r3 , де ω – вектор,
що відповідає антисиметричній частині тензора t. Довести, що
необхідною та достатньою умовою симетричності тензора t є
рівність нулю вектора ω.
49
 δ αi δ αj δ αk
6.10. Довести тотожності: а) εijk εαβγ = δβi δβj δβk ;
δ γi δ γj δ γk
б) εijk ε αβ k = δiα δ jβ − δiβ δ jα ; в) εijk εαjk = 2δiα ; г) εijk εijk = 6.
6.11. Знайти закон перетворення у випадку ортогонального
перетворення системи координат: а) об'єкта εijk ; б) згортки
[a × b ]k = εijk ai b j .
6.12. Використовуючи результати попередніх задач та означен-
ня векторного добутку за допомогою символу Леві–Чівіта, вира-
зити через скалярні добутки векторів: а) a × (b × c ); б) (a ×b)×c;
в) (a × b ) ⋅ (c × d ); г) (a × b ) × (c × d ); д) (a × b ) × ( (b ×c) × (c × a)).
6.13. Показати, що інтеграл V = ∫∫∫ dx1dx2 dx3 , за допомогою
V
якого визначається об'єм, є скаляром.
6.14. Записати в інваріантній векторній формі:
а) εinl εirs εlmp ε stp an ar bm ct ; б) εinl ε krs εltp ε stp ar an′ bk bi′ct cm
′.
6.15. Визначник матриці A = aij (i, j =1,2,3) можна подати у
вигляді A ≡ det A = εijk a1ia2 ja3k . Довести: а) εαβγ A = εijk aαi aβj aγk ;
б) A = 1 ε αβγ εijk aαi aβj aγk .
6
6.16. Використовуючи результати попередньої задачі, довес-
ти, що для двох довільних тривимірних матриць А та В має міс-
це рівність A ⋅ B = A ⋅ B .
6.17. Задано матрицю A ={aij } , i, j =1,2,3 . Позначимо: Aij – ал-
A
гебраїчне доповнення до елемента aij , aij = ji – елемент обер-
A
∂A
неної матриці A = A−1 , A = det A. Довести: а) = Aij , Aki akj = A δij ;
∂aij
б) εαβγ Aαi = εijk aβj aγk .
6.18. Задано вектор σ = σ1e1 + σ2 e2 + σ3e3 (σі – матриці Паулі,
і = 1,2,3 – див. задачу 5.7). Довести:
50
а) σ12 = σ 22 = σ 32 = E ; б) σi σ j + σ j σi = 2δij E ;
в) σi σ j − σ j σi = 2iεijk σk ; г) (σ ⋅ a )(σ ⋅ b ) = (a ⋅ b ) E + iσ ⋅ (a × b ),
де a та b – довільні вектори, E – одинична матриця.
6.19. Довести: Sp(σi ) = 0, Sp(σi σ j ) = 2δij , Sp(σi σ j σ k ) = 2iεijk ,
де σi – матриці Паулі, i = 1, 2,3 (див. задачу 5.7).
+
6.20. Задано комбінації u = xE + iσ ⋅ y , u = xE − iσ ⋅ y , де х –
скаляр, y – вектор із дійсними компонентами. Довести, викори-
+ 2 2
стовуючи результати задачі 6.18: а) u u = ( x + y ) E ,
2 2 + + 2 2
б) uu = ( x − y ) E + 2ix(σ ⋅ y ), в) u u = ( x − y ) E − 2ix(σ ⋅ y ),
г) udu = ( xdx − y ⋅ dy ) E + i ( xdy + ydx − y × dy ) ⋅ σ,
+
д) u du = ( xdx + y ⋅ dy ) E + i ( xdy − ydx + y × dy ) ⋅ σ,
+ +
є) u du = ( xdx − y ⋅ dy ) E − i ( xdy + ydx + y × dy ) ⋅ σ.

51
Розділ 7
Векторні функції скалярного аргументу
Похідні від векторних величин за числовими змінними вини-
кають у задачах класичної механіки, де положення матеріальної
точки у деякий момент часу t задається векторною функцією
скалярного аргументу r (t ) (радіус-вектором). Перша та друга
похідні від неї за часом – це швидкість і прискорення матеріаль-
ної точки, відповідно. Геометрично функція r (t ) при t ∈ [a, b]
визначає ділянку деякої тривимірної кривої, яка є траєкторією
матеріальної точки.
Лінійні операції аналізу над вектор-функцією r (t ) (граничні
переходи, диференціювання та інтегрування за параметром t)
можна побудувати прямими узагальненнями відповідних опера-
цій над скалярними функціями. Зокрема, похідна за часом t від
вектор-функції r (t ) визначається як
dr (t ) r (t + δt ) − r (t )
r (t ) = = lim
dt δt →0 δt
(у класичній механіці похідну за часом позначають крапкою над
відповідною величиною).
Зауважимо, що диференціювання за числовим параметром є
скалярною операцією, яка не змінює типу об'єкта (похідна збері-
гає всі його геометричні властивості – аксіальність, полярність
тощо). У декартовій системі координат розкладання радіус-
вектора r (t ) за базисом ex , e y , ez має вигляд
r (t ) = x(t ) ex + y (t ) e y + z (t ) ez ,
де орти є сталими, отже похідна за часом від r (t ) має вигляд
r (t ) = x(t ) ex + y (t ) e y + z (t ) ez .
Правило Лейбніца для похідної від добутку векторних функ-
цій має вигляд
d
dt
( )
A(t ) ⋅ B (t ) =
d A(t )
dt
⋅ B (t ) + A(t ) ⋅
d B (t )
dt
для скалярного множення, і

(d
dt
)
A(t ) × B(t ) =
d A(t )
dt
× B(t ) + A(t ) ×
d B (t )
dt
52
– для векторного, відповідно. Узагальнення цих формул для біль-
шої кількості множників аналогічне правилу Лейбніца для до-
бутку функцій.
Для розв'язування задач цього розділу можна застосувати ті
самі прийоми, що використовуються у розд. 1. Відмінність по-
лягає лише в тому, що після запису диференціальних інваріант-
них співвідношень або проектування векторів на осі декартової
системи координат буде отримано алгебраїчні вирази із похід-
ними. У задачах, де задано виділений напрямок (сталий вектор),
зручно ввести систему координат таким чином, щоб цей напря-
мок збігався з однією із координатних осей (традиційно виби-
рають вісь Oz). Якщо у задачі немає виділених напрямків, явно
вводити конкретну систему координат здебільшого недоцільно.
2
7.1. Знайти похідні за часом від функцій: а) r , б) r × r ,

в) ( r ⋅ r ), г) r 2 , д) (r × r )2 , є) (r , r , r ), ж) r .
r
7.2. Обчислити похідні: а)
d
dt ( )
( a , b , c ) ; б) d a × (b × c ) , де
dt
a , b , c – функції часу.
7.3. Довести рівність ∫ a × a dt = a × a + c , де a – функція ча-
су, c = const .
7.4. Довести, що колінеарність векторів r (t ) та r (t ) еквіва-
лентна тому, що напрямок r – незмінний.
7.5. Довести, що умова r = const еквівалентна тому, що r ⊥ r .
7.6. Довести твердження: 1) якщо радіус-вектор точки r (t )
залишається паралельним деякій площині, то ( r , r , r ) = 0;
2) якщо ( r , r , r ) = 0, то вектор r (t ) залишається паралельним
деякій площині.
7.7. Довести, що траєкторією руху точки є гіпербола, якщо
вектор прискорення a (t ) = r (t ) паралельний до r (t ) та a = αr ,
де α – додатна константа.
7.8. Плоску лінію задано рівнянням r (t ) = (ϕ(t ), t ϕ(t )) . За якої
умови це рівняння визначає пряму?
d d
7.9. За якої умови рівність r (t ) = r (t ) є правильною?
dt dt
Відповідь обґрунтувати.
53
 7.10. Рух точки визначається рівнянням r = a × r , де a – ста-
лий вектор. Знайти траєкторії точки, користуючись величинами,
що зберігаються за такого руху. Дати можливу фізичну інтер-
претацію задачі.
7.11. Знайти закон руху точки, що визначається рівнянням
r = n × (r × n ), де n – сталий одиничний вектор, і її траєкторію.
7.12. Довести рівність r × r = c , якщо r = rf (r ) .
7.13. Довести твердження: якщо сила, що діє на матеріальну
точку, весь час напрямлена вздовж дотичної до траєкторії, то
траєкторія є прямою лінією.
7.14*. Виходячи з рівняння Ньютона, знайти рівняння траєк-
торії частинки в кулонівському полі, не користуючись законом
збереження енергії.

54
Розділ 8
Диференціальні операції над скалярними
та векторними функціями
Диференціальні операції над скалярними та векторними функ-
ціями точки простору (полями) визначають без використання
конкретної системи координат; вони мають інваріантний зміст і
виражаються через символічний векторний диференціальний
оператор набла, який у прямокутних декартових координатах
має вигляд
∂ ∂ ∂
∇ = ex + ey + ez .
∂x ∂y ∂z
Наприклад, дивергенцію векторного поля A формально можна
розглядати як скалярний добуток символічного вектора ∇ на
вектор A, ротор векторного поля – як векторний добуток сим-
волічного вектора ∇ на вектор A. Застосування оператора ∇
виявляється надзвичайно зручним у багатьох питаннях вектор-
ного аналізу. За домовленістю в одночлені за участю оператора
∇ він діє на всі величини праворуч від нього (якщо не вказано
інше). У прямокутних декартових координатах диференціальні
операції першого порядку мають явний вигляд:
∂ϕ ∂ϕ ∂ϕ
∇ϕ = ex + ey + ez , (8.1)
∂x ∂y ∂z
∂ϕ ∂ϕ ∂ϕ
(v ⋅ ∇ )ϕ = v x + vy + vz . (8.2)
∂x ∂y ∂z
∂A ∂Ay ∂Az (8.3)
div A = ∇ ⋅ A = x + + ,
∂x ∂y ∂z
e x e y ez
∂ ∂ ∂ (8.4)
rot A = ∇ × A = ,
∂x ∂y ∂z
Ax Ay Az
∂A ∂A ∂A (8.5)
(v ⋅ ∇ ) A = v x + vy + vz .
∂x ∂y ∂z
55
 Для розв'язування більшості задач цього розділу можна ви-
користовувати символічний метод. Усі диференціальні операції
виражають через символічний оператор ∇, який, з одного боку
– є диференціальним оператором, оскільки містить похідні за
координатами, а з іншого – є вектором. Кожен доданок у виразі
повторюють буквально таку кількість разів, скільки в ньому є
множників праворуч від ∇ і на які цей оператор діє. У кожному
із таких розписаних доданків домовимося підкреслювати вели-
чини, на які діятиме оператор ∇, а всі інші множники відносно
дії ∇ вважатимемо сталими. Далі, оскільки оператор ∇ – век-
тор, то формально використовуючи правила векторної алгебри,
але пам'ятаючи, що ∇ діє лише на підкреслені величини, роби-
мо відповідні перестановки співмножників так, щоб у кожному
доданку праворуч оператора ∇ залишилися лише підкреслені
величини, після чого підкреслення можна опустити та поверну-
тися від виразів через ∇ до стандартних позначень для отрима-
них диференціальних операцій.
Описаний символічний метод для диференціальних операцій
над скалярними та векторними об'єктами є узагальненням відо-
мого з математичного аналізу правила Лейбніца для диференці-
ювання добутків функцій. У математичному аналізі у випадку
функцій однієї змінної правило Лейбніца записують у вигляді
d d g ( x) d f ( x)
( f ( x) g ( x)) = f ( x) + g ( x) ,
dx dx dx
або, керуючись введеною раніше домовленістю,
d d
( f ( x) g ( x) ) = ⎡⎣ f ( x)g ( x) + f ( x) g ( x) ⎤⎦
dx dx
(кількість доданків у правій частині збігається з кількістю мно-
жників у лівій). У такій формі запису непідкреслений множник
вважається сталим, і його можна винести за оператор похідної.
Типові приклади застосування символічного методу подано у
вказівках до задач 8.3 та 8.7.
Пошук градієнта, ротора, дивергенції та їх комбінацій від явно
заданих функцій можна проводити, записуючи їх у декартових
координатах і здійснюючи диференціювання безпосередньо.
Однак для об'єктів, які можна подати у вигляді добутків, до-
цільно спочатку скористатися символічним методом (або відпо-
56
відними векторними тотожностями, приклади яких подано в за-
дачах 8.2–8.15) і звести задачу пошуку диференціальних операцій
до явного диференціювання невеликого числа максимально
простих функцій.
За такого підходу процедура пошуку градієнта, ротора та ди-
вергенції аналогічна звичайному диференціюванню з викорис-
танням таблиці похідних елементарних функцій. Останні обчис-
люються попередньо, згідно із прямим означенням диференці-
альних операцій у декартових координатах. До "елементарних"
операцій можна зарахувати, наприклад
∇(a ⋅ r ) = a , (a ⋅ ∇) r = a , ∇r = r , div r = 3, rot r = 0,
r
а також деякі вирази, коли функція під похідною залежить лише
від r = r , а саме
d Φ(r ) r dA( r ) r r dA( r )
∇Φ (r ) = , div A( r ) = ⋅ , rot A( r ) = × .
dr r dr r r dr
Типові приклади пошуку диференціальних операцій подано у
вказівках до задач 8.21 а, б, є, 8.22 ж та 8.23 а.
Від скалярних і векторних полів за допомогою градієнта, ди-
вергенції, ротора можна утворити шість диференціальних опе-
рацій другого порядку, що мають зміст:
∇(∇ ⋅ A) = grad(div A),
∇ ⋅ (∇ × A) = div(rot A) ≡ 0,
∇ × (∇ × A) = rot(rot A),
∇ × ∇Φ = (∇ × ∇)Φ = rot(grad Φ ) ≡ 0,
оператор Лапласа (лапласіан) від скалярної функції
ΔΦ = (∇ ⋅ ∇)Φ = div(grad Φ )
та оператор Лапласа від векторної функції, який можна обчислю-
вати також за формулою
ΔA = ∇2 A = (∇ ⋅ ∇) A = ∇(∇ ⋅ A) − ∇ × (∇ × A).

57
8.1. Задачі на доведення символічним методом
8.1. Виходячи з означення диференціальних операцій, довес-
ти10:
а) div∇ϕ = Δϕ; б) rotrot A = ∇divA − ΔA; в) rot ∇ϕ = 0; г) divrot A = 0.
У задачах 8.2–8.15 довести тотожності у безкоординатному підході,
використовуючи символічний метод.
8.2. ∇( fg ) = g (∇f ) + f (∇g ).
8.3. div(ϕA) = ϕ div A + A ⋅ ∇ϕ .
8.4. rot(ϕA) = ϕ rot A − A × grad ϕ .
8.5. div( A × B ) = B ⋅ rot A − A ⋅ rot B.
8.6. rot( A × B) = A div B − B div A + ( B ⋅ ∇) A − ( A ⋅ ∇) B.
8.7. ∇( A ⋅ B ) = A × rot B + B × rot A + ( B ⋅ ∇) A + ( A ⋅ ∇) B .
2
8.8. ∇A = 2( A ⋅ ∇) A + 2 A × rot A .
8.9. (∇ ⋅ A) B = ( A ⋅ ∇) B + B div A .
8.10. ( B ⋅ ∇)ϕA = A( B ⋅ ∇ϕ) + ϕ( B ⋅ ∇) A .
8.11. C ⋅ ∇( A ⋅ B ) = A ⋅ (C ⋅ ∇) B + B ⋅ (C ⋅ ∇) A .
8.12. (C ⋅ ∇)( A × B) = A × (C ⋅ ∇) B − B × (C ⋅ ∇) A.
8.13. ( A × B) rot C = B ⋅ ( A ⋅ ∇)C − A ⋅ ( B ⋅ ∇)C.
8.14. ( A × ∇) × B = ( A ⋅ ∇) B + A × rot B − A div B.
(∇ × A) × B = A div B − ( A ⋅∇) B − A × rot B − B × rot A.
8.15.
8.16. Довести ( A ⋅∇) A = rot A × A, якщо довжина вектора A стала.

( )
8.17. Обчислити n ⋅ ∇( A ⋅ n ) − rot( A × n ) , якщо A – змінний
вектор, а n – сталий одиничний.
8.18. Довести тотожність Δ (uv ) = u Δv + vΔu + 2∇u ⋅ ∇v.
8.19. Довести тотожності:
2
а) Δf (ϕ( r )) = f ′(ϕ) Δϕ( r ) + f ′′(ϕ)(∇ϕ( r )) ;

10
Тут і в наступних задачах великі латинські літери позначають векторні функції
G G
радіус-вектора r , а малі латинські й грецькі – скалярні функції r .
58
 б) Δϕα = αϕα− 2 (ϕ Δϕ + (α − 1)(∇ϕ) 2 );
2
в)
⎛ ⎞
Δ ln ϕ = Δϕ − ⎜ ∇ϕ ⎟ ; г) Δeϕ = eϕ Δϕ + (∇ϕ) 2 .
ϕ ⎝ ϕ⎠ ( )
8.20. Довести, що змінний вектор A = ϕ∇ψ, де ϕ, ψ – змінні
скалярні функції, задовольняє рівність A ⋅ rot A = 0 .

8.2. Задачі на обчислення

Обчислити11:
8.21.
а) ∇r ; б) ∇( a ⋅ r ); в) ∇r n ; г) ∇( a ⋅ r ) r ; д) ∇ (α r ); є) ∇ ln r ;
ж) ( a ⋅ ∇ ) r ; з) ∇(a ⋅ r )(b ⋅ r ); і) ∇ ( a ⋅ r ) f ( r );

к) ∇ (a × r ) 2
; л) ∇( a ⋅ r ) ; 2
м) ∇ ( a ⋅ r r ).3

8.22. Для наведених векторних полів A обчислити div A, rot A:

n
а) r ; б) rr
2
; в) rr , n ≠ 2; г) r r ; д) r r3 ; є) r rn ;
ж) a × r ; з) r (a ⋅ r ); і) a (b ⋅ r ); n
к) ar ; л) a × ( r × b );

м) r × ( a × r ); н) a × r 3 ; о) a ln r; п) r (a × r ).
r
Рекомендується додатково також обчислити ∇ div A, rot rot A,
ΔA, ( B ⋅ ∇) A, де B – деякий вектор.
8.23. Перетворити вирази: а) ∇ϕ(r ); б) div A(r ); в) rot A(r ).
8.24. Спростити вирази:
а) ∇ (( a ⋅ r )ϕ( r )); б) div(( a ⋅ r ) A( r )); в) rot(( a ⋅ r ) A( r ));
г) ∇(( a × r ) ⋅ A( r )); д) div(( a × r ) × A( r )); є) rot(( a × r ) × A( r )).

8.25. Обчислити: а) Δϕ( r ); б) Δ

ϕ(r ) ; в) ΔA(r ) ; г) Δ (a ⋅ r ) .
r rn
8.26. Обчислити (вектори a , k є сталими):

А)
а) ∇eik ⋅r ; б) ∇eikr ; в) ∇ e ( r );
ikr
г) (
∇ (a ⋅ r )eikr ; )
11 G G
Тут і в наступних задачах радіус-вектор точки r = ( x, y, z ), r ≡ | r |, a , b – сталі
вектори. Це передбачає використання саме декартової системи координат.
59
д) ( ) ( )
div aeikr ; є) rot aeikr ; ж) ( )
div A(r )eikr ; з)
⎛a ⎞
div ⎜ eikr ⎟ ;
⎝r ⎠
⎛a ⎞ ⎛ eik ⋅r ⎞
і) rot ⎜ eikr ⎟ ; к) Δeik ⋅r ; л) Δ ⎜ ⎟; м) Δe .
ikr
⎝r ⎠ ⎜ r ⎟
⎝ ⎠
8.27. Знайти таку функцію ϕ( r ), що div( r ϕ(r )) = 0.
8.28. Для якої функції ϕ( r ) виконується div( r ϕ( r )) = 2ϕ(r )?
8.29. Обчислити ротор і дивергенцію вектора ( a × r ) ϕ( r ) .
⎡
( )
2⎤
e
8.30. Обчислити ∇ ⎢ 1 1
2m p − c A(r ) ⎥ , де A(r ) = 2 B × r ;
⎣ ⎦
p, B – сталі вектори; е, с, m – числові параметри (результат
обчислення – сила, що діє на частинку із зарядом е у магнітному
полі, із точністю до знаку).
8.31. Спростити вирази: а) ∇div ( ϕ( r ) a ) ; б) ∇div(ϕ( r ) A( r )) .
8.32. Спростити: а) div( ϕ(r)r ) ; б) rot ( ϕ(r)r ) ; в) (a ⋅∇)(ϕ(r)r ).
8.33. Обчислити rot rot ( ϕ( r ) a ) .
8.34. Обчислити: а) ∇( A(r) ⋅ r ); б) ∇( A(r) ⋅ B(r)); в) div(ϕ(r ) A(r ));
г) ( )
rot ϕ(r ) A(r ) ; д) (a ⋅∇)ϕ(r ); є) (a ⋅∇)(ϕ(r ) A(r )); ж) (r ×∇)ϕ(r );

з)
⎛r ⎞
( )
a ⋅r
div ⎜ ϕ( r ) ⎟ ; і) r × ∇ 3 ; к) ( a × ∇ ) × A( r ).
⎝r ⎠ r
2 2 2 2
8.35. Обчислити: а) ( a ⋅ ∇) r ; б) ( a × ∇) r ; в) (a × ∇) × r .
Обчислити: а) ∇ϕ ( f (r ) ) ; б) div A ( f ( r ) ) ; в) rot A ( f (r ) ) ,
8.36.
де f (r ) – деяка скалярна функція векторного аргументу. Роз-
глянути частковий випадок f (r ) = a ⋅ r .
8.37. Спростити вирази: а) ∇ ⋅ (u ( r )∇u ( r )); б) ∇ ⋅ (u ( r )∇v ( r )).
8.38. Обчислити дивергенцію та ротор поля швидкостей v і
поля прискорень a твердого тіла, що обертається навколо неру-
хомої осі, якщо відомо, що v = ω× r ; a = ε × r + ω× (ω× r ), де
ω , ε – сталі вектори.
8.39. Довести, що векторне поле A = ϕ( r )r є потенціальним,
знайти його потенціал.

60
 8.40. Показати: якщо сила F – центральна, тобто напрямлена
до нерухомої точки О й залежить тільки від відстані до цієї точ-
ки, то вона потенціальна. Знайти відповідний потенціал.
8.41. Показати: якщо сила F у кожній точці напрямлена пер-
пендикулярно до деякої прямої (напр., z) і залежить тільки від
відстані ρ до цієї прямої, то вона потенціальна. Знайти відповід-
ний потенціал.
8.42. Знайти потенціал гравітаційного поля, що створюється
точковою частинкою масою m.
8.43. Знайти потенціал гравітаційного поля, що створюється
системою точкових частинок із масами mі (1 - i - n) і радіус-
векторами ri , відповідно.
3
8.44. Довести, що векторне поле A = αr/r є соленоїдальним у
довільній області, якій не належить початок координат.
8.45. За якої умови дивергенція векторного поля A = ϕ( r )r
дорівнює нулю?
8.46. Довести, що векторне поле A = ϕ( r )r – безвихрове.
8.47. Довести, що векторне поле A = ∇u ( r ) × ∇v ( r ) – соленої-
дальне, якщо функції u і v – диференційовні.
2
8.48. Довести, що розв'язок рівняння rot rot A = k A, який за-
довольняє умови соленоїдальності, також задовольняє рівняння
Гельмгольца Δ A + k 2 A = 0.
8.49. У сферичних координатах оператор Лапласа має вигляд
1 ∂ ∂ 1
Δ = 2 r 2 + 2 Δ Ω . Показати, що кутову частину оператора
r ∂r ∂r r
Лапласа ΔΩ можна подати в інваріантному вигляді Δ Ω = (r × ∇) 2 .
8.50. Рівняння рівноваги ідеальної рідини має вигляд
ρf = ∇p, де f – масова густина об'ємної сили. Показати, що
рівновага рідини має місце тільки в такому полі f , силові лінії
якого ортогональні до векторних ліній rot f .
8.51. Знайти потенціальне векторне поле A( r ), якщо divA
відмінна від нуля тільки у початку координат. Відомо, що потік
вектора A через деяку замкнену поверхню, яка охоплює поча-
ток координат, дорівнює Π.
61
 8.52. Отримати рівняння для напруженостей електричного E
та магнітного H полів, виходячи із системи рівнянь Максвелла
4π 1 ∂D 1 ∂B
для суцільного середовища: rot H = j+ , rot E = − ,
c c ∂t c ∂t
div B = 0, div D = 4πρ, де D = εE , B = μH .
8.53. Виходячи із системи рівнянь Максвелла у вакуумі, отрима-
ти рівняння для векторного A(r , t ) та скалярного ϕ(r , t ) потенціа-
лів електромагнітного поля, якщо вони вводяться як H = rot A ,
1 ∂A 1 ∂ϕ
E=− − ∇ϕ і задовольняють умову Лоренца div A + = 0.
c ∂t c ∂t
8.54. Виходячи із системи рівнянь Максвелла для суцільного
середовища, показати, що за відсутності вільних зарядів (об'єм-
на густина заряду ρ = 0) швидкість поширення електромагніт-
них хвиль у діелектрику (об'ємна густина струму j = 0) дорів-
нює c/ με , де ε, μ = const – діелектрична та магнітна проник-
ності середовища.
i ( k ⋅r −ωt )
8.55. Показати, що функція H = H 0 e задовольняє рів-
2
με ∂ H ω
няння ΔH = 2 2 при k = με .
c ∂t c
8.56. Знайти закон дисперсії плоских монохроматичних хвиль
у провіднику зі скінченною провідністю σ.
8.57. R – відстань від точки r ′ = ( x′, y ′, z ′) до точки r = (x, y, z) .
ρ(r′, t −R/c)
Показати, що функція f (r , t) = при r ≠ r′ задовольняє
R
1 ∂2
рівняння f = 0, де – оператор д'Аламбера =Δ−
 .
c2 ∂t 2
8.58. Показати, що поле прискорень рідини
dv ∂v
=
dt ∂t
+ v ⋅∇ v ( )
має потенціал Ф, якщо поле швидкостей є потенціальним
( v = ∇ϕ ). Знайти потенціал прискорень.
8.59. Показати, що коли ψ – гармонічна функція ( Δψ = 0), то
вектор ψ r задовольняє рівняння Δ ( Δ (ψ r ) ) = 0 . Такий вектор
називається бігармонічним.

62
Розділ 9
Векторний аналіз
у криволінійних координатах

9.1. Криволінійні ортогональні координати

Використання замість декартових координат інших систем ко-
ординат, природно пов'язаних із певною задачею, спрощує розв'я-
зок багатьох фізичних задач. Наприклад, для задач із аксіальною
симетрією зручно користуватися циліндричною системою коор-
динат, для задач із центральною симетрією – сферичною.
Система криволінійних координат ставить у відповідність
кожній точці простору впорядковану трійку дійсних чисел q1, q2,
q3. На практиці як функції криволінійних координат q1, q2, q3
задають декартові координати точки х, у, z:
x = x(q1 , q 2 , q3 ), y = y (q1 , q 2 , q 3 ), z = z (q1 , q 2 , q 3 ) (9.1)
або безпосередньо радіус-вектор точки
r = r (q1 , q 2 , q3 ) . (9.2)
Функції (9.1) однозначні та неперервно диференційовні, причо-
∂( x, y, z)
му якобіан переходу I = ≠ 0, тобто існують й обер-
∂(q1 , q2 , q3 )
нені формули qi = qi ( x, y, z ). Між прямокутними декартовими
координатами х, у, z і криволінійними координатами q1, q2, q3
існує взаємно однозначна відповідність.
Візьмемо довільну точку M (q10 , q02 , q03 ) (рис. 9.1). Зафіксуємо
q2, q3, змінюватимемо q1. Тоді радіус-вектор r = r (q1 , q02 , q03 )
опише q1-координатну лінію. Аналогічно можна отримати q2-,
q3-координатні лінії, і таким чином через кожну точку можна
провести три різні координатні лінії.
Якщо ми надаємо приріст радіус-вектору r = r (q1 , q02 , q03 ) за
q1-координатною лінією Δq1, то величина
∂r Δr
= lim
∂q Δq →0 Δq1
1 1

63
є вектором, дотичним до q1-координатної лінії. Таким чином, у
кожній точці простору можна побудувати трійку векторів
∂r ⎛ ∂r ∂r ∂r ⎞
i
= ei , що лінійно незалежні, оскільки ⎜ 1 , 2 , 3 ⎟ = I ≠ 0 .
∂q ⎝ ∂q ∂q ∂q ⎠
Їх можна прийняти за вектори базису, який змінюватиметься від
точки до точки, тобто одержуємо поле базисів або поле реперів12.
Нумерація координат звичайно вибирається так, щоб базисні
вектори e1 , e2 , e3 утворювали праву трійку векторів.

z G q 2 - координатна лінія
e2

M
G G
Δr e1
q1 - координатна лінія
G
r (q10 , q02 , q03 , )

х
Рис. 9.1
Таким чином, у кожній точці простору, заданій радіус-
вектором r = r (q1 , q 2 , q 3 ) , існує пов'язаний із криволінійною сис-
темою координат базис, що називають локальним, вектори якого
∂r
ei = i (i = 1, 2,3) (9.3)
∂q
є дотичними до qі-координатних ліній, що проходять через точ-
ку r = r (q1 , q 2 , q 3 ) . Напрямок вектора локального базису відпо-
відає напрямку зростання відповідної координати, а диференці-
ал радіус-вектора має вигляд dr = ei dqi .
Поряд з "основним" локальним базисом {ei } (9.3) корисним є
взаємний базис {e i }: e i = (e j × ek ) I , де індекси i, j,k ідуть у ци-
клічному порядку.

12
Французькою repère означає мітка, зарубка, орієнтир.
64
 Розкладання довільного вектора A за ортами ei записують у
вигляді A = A1 e1 + A 2 e2 + A3 e3 ≡ Ai ei або, використовуючи век-
тори взаємного базису, A = A1 e 1 + A2 e 2 + A3 e 3 ≡ Ai e i . Між ко-
варіантними { Ai } та контраваріантними { Ai } компонентами існує
зв'язок: Ai = gij A j , Ai = gij Aj , де gij – компоненти фундаментальної
матриці, gij = ei ⋅ e j , g ij = e i ⋅ e j , gij g jk = δik , ei ⋅ e k = δik , δik – символ
Кронекера. Як і вектори, тензори в криволінійній системі коор-
динат можна задавати коваріантними або контраваріантними
компонентами за кожним із індексів. Відповідно одержуємо різ-
ні типи компонент та інваріантних представлень для одного тен-
зора. Так тензор другого рангу, в якого два індекси, у криволі-
нійній системі координат можна задавати чотирма наборами
координат: t = tij e i ⊗ e j = t ij ei ⊗ e j = ti j e i ⊗ e j = t ij ei ⊗ e j , де, на-
приклад, tij = ei tˆe j .
Візьмемо довільну точку M (q10 , q02 , q03 ) (рис. 9.2). Зафіксуємо
q3, змінюватимемо q1, q2. Тоді радіус-вектор r = r (q1 , q 2 , q03 )
опише координатну поверхню. Тобто умова qі = const визначає
qі-координатну поверхню.

z q2-координатна лінія

q3-координатна поверхня
M

G q1-координатна лінія
r (q10 , q02 , q03 )

Рис. 9.2
х
Координатні поверхні, що відповідають різним значенням
однієї і тієї самої координати qі, не перетинаються в області D.
Дві координатні поверхні, що відповідають різним координатам

65
qі, qj, перетинаються по координатній лінії, що відповідає третій
координаті qk, тобто, розв'язавши систему двох рівнянь
qі = const, qj = const, знайдемо рівняння для qk-координатної лінії.
Криволінійні системи координат, для яких базисні вектори
ортогональні ( ei ⋅ e j = 0 , якщо i ≠ j ) у будь-якій точці простору,
називаються ортогональними криволінійними системами координат.
Саме такі криволінійні системи координат мають широке засто-
сування у прикладних фізичних задачах.
Характерною рисою ортогонального базису є те, що вектори
локального та взаємного базису мають однакові напрямки, але
відрізняються довжиною та фізичною розмірністю (оскільки
координати хі та qj можуть мати різну розмірність). Саме тому
розмірність різних компонент одного й того самого вектора,
розкладеного за векторами цього базису, може бути різною, що
створює незручності при розв'язуванні фізичних задач. У такому
випадку корисно ввести ортогональний базис із одиничних век-
торів e( α ) , e( α ) ⋅ e(β ) = δαβ (позначатимемо їх нижніми індексами
у круглих дужках), так званий "фізичний" базис, що виражаєть-
ся через вектори локального базису як
1
e( α ) = eα , α = 1, 2,3. (9.4)
Hα
Тут сума за повторюваними індексами, позначеними грецькими
літерами, відсутня, через Hα (α = 1,2,3) позначено параметри Ламе,
означені як довжини відповідних векторів локального базису
2 2 2
∂r ⎛ ∂x ⎞ ⎛ ∂y ⎞ ⎛ ∂z ⎞
H α = eα = α = ⎜⎜ α ⎟⎟ + ⎜⎜ α ⎟⎟ + ⎜⎜ α ⎟⎟ . (9.5)
∂q ⎝ ∂q ⎠ ⎝ ∂q ⎠ ⎝ ∂q ⎠
Таким чином, вектори фізичного базису утворюють ортонор-
мовану праву трійку векторів, яка змінюється від точки до точ-
ки, але в довільній точці мають місце співвідношення
e(i ) ⋅ e( j ) = δij , e(i ) × e( j ) = εijk e( k ) .
Щоб розрізняти вектори локального та фізичного базису, ін-
декс векторів фізичного базису взято в дужки, але в прикладних
фізичних задачах замість індексу у вигляді цифри у круглих дуж-
ках як індекс використовують літеру, що позначає відповідну

66
криволінійну координату. Наприклад, er , eθ , eϕ – відповідно орти
фізичного базису e(1) , e(2) , e(3) у сферичній системі координат.
Розкладання довільного вектора A за ортами e( α ) набуває
3
вигляду A = A(1) e(1) + A(2) e(2) + A(3) e(3) = ∑ A(i ) e(i ) , де "фізичні"
i =1
компоненти вектора А(і) тепер мають однакову розмірність, що
збігається із розмірністю векторної величини A . Відповідно ма-
A
ємо A( α ) = α = Aα H α , зокрема, диференціал радіус-вектора
Hα
3
має вигляд dr = ∑ H i dq i e(i ) .
i =1
Перетворення, що здійснює перехід від декартового базису
до ортонормованого локального базису криволінійної системи
координат, є ортогональним, оскільки переводить ортонормова-
ний базис в ортонормований. Коефіцієнти розкладання одного
базису за іншим є елементами ортогональної матриці переходу
αij. Знаючи їх і компоненти геометричного об'єкта (вектора або
довільного тензора) в одній системі координат, можна знайти
компоненти цього геометричного об'єкта в іншій системі коор-
динат (див. задачі 9.1–9.3). Зв'язок між компонентами векторів у
різних системах координат буде такий самий, як і між базисни-
ми векторами, тобто за допомогою тієї самої матриці переходу.
Наприклад, якщо знайдено розкладання для орта сферичної сис-
теми координат за ортами декартової системи координат
er = ex sin θ cos ϕ + e y sin θ sin ϕ + ez cos θ,
то аналогічний зв'язок існуватиме й між компонентами векторів
(коефіцієнти розкладання ті самі):
Ar = Ax sin θ cos ϕ + Ay sin θ sin ϕ + Az cos θ .
Диференціал радіус-вектора dr = H1dq1e(1) + H2dq2e(2) + H3dq3e(3)
визначає відстань між нескінченно близькими точками q1, q2, q3
та q1+dq1, q2+dq2, q3+dq3. У фізичному базисі
(dr )2 = (dr ⋅ dr ) = H12 (dq1)2 + H22 (dq2 )2 + H32 (dq3 )2 .
Векторний елемент довжини на координатній лінії q1 визна-
чається формулою
67
 dl1 = ( τdl )1 = dr q 2 , q 3 = const
= e1dq1 = H1dq1e(1) .
Аналогічні вирази мають місце для елементів дуг інших коор-
динатних ліній dl2 = H 2 dq 2 e(2) , dl3 = H 3 dq3e(3) .
Векторний елемент площі на q3-координатній поверхні ви-
значається формулою
(dS )3 = dl1 × dl2 = e1 × e2 dq1dq 2 = H1H 2 dq1dq 2 e(3) .
Аналогічні вирази мають місце для елементів інших координат-
них поверхонь
(dS ) 2 = dl3 × dl1 = e3 × e1dq3 dq1 = H1H 3 dq1dq3e(2) ,
(dS )1 = dl2 × dl3 = e2 × e3dq 2 dq3 = H 2 H 3 dq 2 dq3e(1) .
Шість координатних поверхонь, що відповідають точкам
(q , q2, q3) та (q1 + dq1, q2 + dq2, q3 + dq3), обмежують елемент
1

об'єму (паралелепіпед) dV = (dl1 , dl2 , dl3 )

dV = ( e1 , e2 , e3 ) dq1dq 2 dq 3 = H1H 2 H 3 dq1dq 2 dq 3 ,
тобто якобіан переходу від прямокутних декартових до криволі-
нійних координат визначається добутком параметрів Ламе
I = H1H 2 H 3 . Якобіан переходу можна обчислити також через
визначник фундаментальної матриці I = g , де g = det(ei ⋅ e j ).
У простих випадках (задачі 9.1–9.3) елементи довжини, по-
верхні та об'єму визначають із суто геометричних міркувань.
Наведені формули можна застосувати для пошуку параметрів
Ламе (див. вказівку до задачі 9.1).
3
Лінії векторного поля A = ∑ A(i ) e(i ) у криволінійній системі ко-
i =1
ординат із базисом (e(1) , e(2) , e(3) ) є розв'язками системи рівнянь
H1dq1 H 2 dq 2 H 3dq 3
= = ,
A(1) A(2) A(3)
що є наслідком умови паралельності малого елемента dr вектор-
ної лінії і вектора A(r ), тобто A(r ) × dr = 0.
9.1. У циліндричній системі координат (ρ, ϕ, z) із формулами
переходу x = ρ cos ϕ, y = ρ sin ϕ, z = z визначити:

68
 а) параметри Ламе Нρ, Нϕ, Нz; б) зв'язок базисів ( ex , e y , ez )
та ( eρ , eϕ , ez ); в) зв'язок компонент вектора A у цих базисах;
г) координатні лінії і поверхні. Знайти вектори локального бази-
су та параметри Ламе геометрично, не користуючись прямокут-
ною декартовою системою координат.
9.2. У сферичній системі координат (r, θ, ϕ) із формулами пе-
реходу x = r sin θ cos ϕ, y = r sin θ sin ϕ, z = r cos θ визначити:
а) параметри Ламе Нr, Нθ, Нϕ; б) зв'язок базисів ( ex , e y , ez ) та
( er , eθ , eϕ ); в) зв'язок компонент вектора A у цих базисах;
г) координатні лінії і поверхні. Знайти вектори локального бази-
су та параметри Ламе геометрично, не користуючись прямокут-
ною декартовою системою координат.
9.3. У параболічній системі координат (u, v, ϕ) із формулами
переходу x = uv cos ϕ, y = uv sin ϕ, z = 1 (u 2 − v2 ) визначити: а) па-
2
раметри Ламе Нu, Нv, Нϕ; б) зв'язок базисів (ex , e y , ez ) та
(eu , ev , eϕ ); в) зв'язок компонент вектора A у цих базисах;
г)координатні лінії і поверхні.
9.4. Знайти параметри Ламе Нξ, Нη, Нα у бісферичній (або бі-
полярній) системі координат (ξ, η, α):
a sin η cos α a sin η sin α a sh ξ
x= , y= , z= ,
ch ξ − cos η ch ξ − cos η ch ξ − cos η
де а – сталий параметр, −∞ < ξ < +∞ , 0 ≤ η ≤ π та 0 ≤ α < 2π .
9.5. Знайти параметри Ламе Нρ, Нξ, Нη у тороїдальній системі
координат (ρ, ξ, η):
a sh ρ cos α a sh ρ sin α a sin ξ
x= , y= , z= ,
ch ρ − cos ξ ch ρ − cos ξ ch ρ − cos ξ
де а – сталий параметр, 0 ≤ ρ < +∞ , 0 ≤ α < 2π та −π < ξ ≤ π .
9.6. Виразити вектори циклічного базису e± = ex ± ie y , e0 = ez
через вектори базису циліндричної системи координат (eρ , eϕ , ez ) .
Виразити вектори циклічного базису e± = ex ± ie y , e0 = ez
9.7.
через вектори базису сферичної системи координат (er , eθ , eϕ ).
69
 9.8. Записати закон перетворення компонент симетричного
тензора другого рангу tij, заданого у циліндричній системі коор-
динат, при переході до декартових координат.
9.9. Перейти до циліндричної системи координат у виразі
xi + yj + zk
A= .
x2 + y 2 + z 2
9.10. Перейти до циліндричної системи координат у виразі
2 xy + x 2 − y 2
u= .
x2 + y 2
9.11. Перейти до циліндричної системи координат у виразі
A = xzi + yz j − z x 2 + y 2 k .
9.12. Перейти до сферичної системи координат у виразі
2 xy ( z 2 − x 2 − y 2 )
ϕ= .
x2 + y 2
9.13. Перейти до сферичної системи координат у виразі
xj − yi
A= .
x + y2 + z2
2

9.14. Знайти лінії векторного поля A = eρ + ϕeϕ (у циліндрич-

ній системі координат).
2α cos θ α
9.15. Знайти лінії векторного поля A =
3
er + 2 eθ ,
r r
α = const (у сферичній системі координат).
2
9.16. Знайти лінії векторного поля A = r er + 2cos θeθ − sin ϕeϕ
(у сферичній системі координат).
3
9.17. Знайти лінії векторного поля E = er r (електричне по-
ле точкового заряду).

70
9.2. Диференціальні операції
у криволінійних координатах
Основні властивості диференціальних операцій, розглянуті
раніше, зберігаються й при використанні криволінійних коорди-
нат і локального базису. Насамперед, зберігаються всі інваріан-
тні співвідношення (незалежні від вибору базису), зокрема ди-
ференціальні векторні тотожності (див. задачі 8.2–8.15).
Суттєва відмінність криволінійного базису від декартового
полягає в тому, що криволінійний базис – локальний (залежить
від точки простору), і використовувати (8.1)–(8.5), справедливі
для декартових координат, не можна. Базисні вектори ei зале-
жать від координат qi і разом із координатами векторів підляга-
ють диференціюванню. Наприклад, для дивергенції векторного
поля A = A(1) e(1) + A(2) e(2) + A(3) e(3) , використовуючи векторну
тотожність, можна записати
3 3 3
(
div ∑ A( i ) e(i ) = ∑ div( A(i ) e(i ) ) = ∑ A( i ) div e( i ) + e( i ) ⋅ ∇A( i ) )
i =1 i =1 i =1
(у декартових координатах перший доданок у дужках відсутній).
Нагадаємо, що індекс векторів фізичного базису беремо в
дужки, але в прикладних фізичних задачах замість індексу у ви-
гляді цифри у круглих дужках використовують літеру, що по-
значає відповідну криволінійну координату. Наприклад, eρ , eϕ ,
ez – відповідно орти фізичного базису e(1) , e(2) , e(3) у циліндрич-
ній системі координат. Аналогічно поступаємо і з індексами
компонент векторів у фізичному базисі. Наприклад, Аρ, Аϕ, Аz –
відповідно компоненти вектора А(1), А(2), А(3) у циліндричній сис-
темі координат.
Основні диференціальні операції в ортогональних криволі-
нійних координатах мають вигляд:
e(1) ∂f e(2) ∂f e(3) ∂f
∇f = 1
+ 2
+ ,
H1 ∂q H 2 ∂q H 3 ∂q3
1 ⎛ ∂ ( A(1) H 2 H 3 ) ∂ ( H1 A(2) H 3 ) ∂ ( H1H 2 A(3) ) ⎞
div A = ⎜ + + ⎟⎟,
H1H 2 H 3 ⎜⎝ ∂q1 ∂q 2 ∂q3 ⎠
71
 H1e(1) H 2 e(2) H 3e(3)
1 ∂ ∂ ∂
rot A = 1 2
,
H1H 2 H 3 ∂q ∂q ∂q3
A(1) H1 A(2) H 2 A(3) H 3
1 ∂ ⎛ H1H 2 H 3 ∂f ⎞
Δf = div grad f = ∑ ⎜
H1H 2 H 3 i ∂qi ⎜⎝ H i2 ∂qi ⎟⎠
⎟,

ΔA = grad(div A) − rot(rot A).

Ці формули можна вивести, використовуючи векторні тотожно-
сті (див. задачі 9.23–9.25 і вказівки до них).
Зручність використання конкретної криволінійної системи
координат (порівняно із декартовою) у певній задачі визнача-
ється особливостями геометрії відповідних полів. Наприклад,
центрально-симетричне поле у координатах (х, у, z) має вигляд
A( x, y, z ) = ( xex + ye y + zez ) ⋅ f (r )/r (три компоненти), тоді як у
сферичних координатах (r, θ, ϕ): A(r , θ, ϕ) = er f (r ) (одна ком-
понента). Відповідно зменшується кількість доданків у виразах
для ротора та дивергенції такого поля, яка визначається кількіс-
тю відмінних від нуля його компонент.
У задачах 9.43–9.48 записані в інваріантному вигляді диферен-
ціальні вирази за участю оператора ∇ можна обчислити, викори-
3 3
стовуючи інваріантні подання A = ∑ A(i ) e(i ) , t = ∑ t(ij )e(i ) ⊗ e( j )
i =1 i , j =1
і формули диференціювання векторів фізичного базису e(i ) (див.
задачу 9.28). Більш універсальний підхід – використання апара-
ту коваріантного диференціювання із переходом до фізичного
базису лише у кінцевих виразах. Операція коваріантного ди-
ференціювання вводиться у криволінійних координатах як інва-
ріантна диференціальна операція, у результаті якої із до-
вільного тензора рангу n утворюється тензор рангу n+1. На-
приклад, коваріантна похідна від коваріантного вектора –
∂a j
a j , k = k − ai Γijk , коваріантна похідна від контраваріантного
∂q

72
 ∂a j
вектора – a ,jk = k
+ a i Γikj , коваріантна похідна від двічі контра-
∂q
∂t ij ∂e
варіантного тензора – t ij,k = k + t lj Γilk + t il Γlkj , де Γilk = e i ⋅ kl –
∂q ∂q
символи Крістоффеля. Усі диференціальні векторні операції ви-
ражаються через коваріантну похідну, наприклад, grad u = u,i e i ,
(a ⋅∇)b = a j bi, j e i , div A = A,ii , диференціал векторного поля A = Ai ei
має вигляд dA = Ai, j dq j ei . Через коваріантні похідні можна по-
дати також вираз для тензора деформацій (див. задачу 9.31).
9.18. Записати кінетичну енергію точкової частинки масою m,
яку задано виразом T = mr 2 2 , де r = r (t ), у циліндричній, сфе-
ричній і параболічній системах координат.
9.19. Записати кінетичну енергію точкової частинки масою m,
яку задано виразом T = mr 2 2 , де r = r (t ), у довільній ортого-
нальній криволінійній системі координат.
9.20. Записати компоненти векторів швидкості v = r і приско-
рення a = r точкової частинки у циліндричній системі координат.
9.21. Записати компоненти векторів швидкості v = r і приско-
рення a = r точкової частинки у сферичній системі координат.
9.22. Записати компоненти векторів швидкості v = r і при-
скорення a = r частинки у довільній ортогональній криволіній-
ній системі координат.
9.23. Довести формулу для ∇f ( r ) в ортогональній криволі-
3 3
∂f 1 ∂f
нійній системі координат ∇f = ∑ e i i = ∑ e .
i (i )
i =1 ∂q i =1 H i ∂q
9.24. Знайти rot e(i ) в ортогональній криволінійній системі

1 ⎛ e( 2 ) ∂H1 e( 3) ∂H1 ⎞ 1
координат rot e(1) = ⎜ − ⎟≡
H1 ⎜⎝ H 3 ∂q3 H 2 ∂q 2 ⎟⎠ H1
(
∇H1 × e(1) , до- )
вести формулу для rot A(r ) .

73
 9.25. Знайти div e(i ) в ортогональній криволінійній системі
1 ⎛ 1 ∂H 2 1 ∂H 3 ⎞
координат div e(1) = ⎜⎜ + ⎟ , довести формулу
H1 ⎝ H 2 ∂q1 H 3 ∂q1 ⎟⎠
для div A(r ) .
9.26. Знайти Δe(i ) у циліндричній системі координат.
9.27. Знайти Δe(i ) у сферичній системі координат.
∂e(i ) e( j ) ∂H j
9.28. Довести формулу = − δij ∇H i та обчисли-
∂q j H i ∂qi
ти похідні від векторів фізичного базису для циліндричної і
сферичної системи координат.
9.29. Симетричний тензор деформацій визначає зміну відстані
між нескінченно близькими точками за деформації пружного
середовища, що задається полем зміщень u , а саме, якщо l –
вектор, проведений з однієї точки до іншої, то в лінійному на-
3
δl
ближенні за полем зміщень = ∑ u(ij ) s(i ) s( j ) , де s = l .
l l
i , j =1
У декартовій системі координат компоненти тензора деформацій
1 ⎛ ∂u ∂u ⎞
мають вигляд uij = ⎜ i + j ⎟ . Записати компоненти тензора
2 ⎝ ∂x j ∂xi ⎠
деформацій у циліндричній системі координат.
9.30. Записати компоненти тензора деформацій u( ij ) у сфери-
чній системі координат (див. задачу 9.29).
9.31. Записати компоненти тензора деформацій u( ij ) у довільній
ортогональній криволінійній системі координат (див. задачу 9.29).
9.32. Записати оператор Лапласа у системі координат, яку за-
дано рівняннями
x = (a + r cos θ) cos ϕ, y = (a + r cos θ)sin ϕ, z = r sin θ, де a = const.
∂ ∂ ∂
9.33. Виразити похідні , , через циліндричні коорди-
∂x ∂y ∂z
∂ ∂ ∂
нати (ρ, ϕ, z ) та похідні , , .
∂ρ ∂ϕ ∂z

74
 ∂ ∂
9.34. а) Записати диференціальні оператори Lˆ x = y − z ,
∂z ∂y
∂ ∂ ∂ ∂
Lˆ y = z − x , Lˆ z = x − y у циліндричних координатах
∂x ∂z ∂y ∂x
ˆ
(ρ, ϕ, z); б) Записати векторний оператор L = [r × ∇] у циліндри-
чній системі координат і знайти його проекції на декартові орти.
Порівняти відповідь із результатами п. а).
∂ ∂ ∂
9.35. Виразити похідні , , через сферичні координа-
∂x ∂y ∂z
∂ ∂ ∂
ти (r , θ, ϕ) та похідні , , .
∂r ∂θ ∂ϕ
∂ ∂
9.36. а) Записати диференціальні оператори Lˆ x = y −z ,
∂z ∂y
∂ ∂ ∂ ∂
Lˆ y = z − x , Lˆz = x − y у сферичних координатах ( r , θ, ϕ);
∂x ∂z ∂y ∂x
ˆ
б) Записати векторний оператор L = [r ×∇] у сферичній системі
координат і знайти його проекції на декартові орти. Порівняти
відповідь з результатами п. а).
9.37. Записати циклічні компоненти вектора ∇ у циліндрич-
них і сферичних координатах (див. задачі 3.13, 3.14).
У задачах 9.38–9.40 записати оператор Лапласа від скалярної функ-
ції Δf ( r ):
9.38. …у довільній криволінійній системі координат.
9.39. …у циліндричних і сферичних координатах.
9.40. …у параболічній системі координат.

У задачах 9.41–9.42 записати оператор Лапласа від векторної функ-

ції ΔA( r ):
9.41. …у циліндричних координатах.
9.42. …у сферичних координатах.
У задачах 9.43–9.44 записати вектор ( A ⋅ ∇) A:
9.43*. … у циліндричних координатах.
9.44*. … у сферичних координатах.

75
 Дивергенція симетричного тензора другого рангу ∇ ⋅ t у декартових
∂tki
координатах має компоненти (∇ ⋅ t )i = . У задачах 9.45–9.46 знайти
∂xk
компоненти вектора ∇ ⋅ t:
9.45*. … у циліндричних координатах.
9.46*. … у сферичних координатах.
Величина (t ⋅ ∇)u , t – симетричний тензор другого рангу, u – век-
∂ui
тор, у декартових координатах обчислюється як tij . У задачах
∂x j
9.47–9.48 знайти вираз для обчислення величини (t ⋅∇)u :
*
9.47 . …у циліндричних координатах.
9.48*. …у сферичних координатах.
9.49. Записати рівняння Максвелла (у системі СІ):
∂B(r , t ) ∂D(r , t )
rot E (r , t ) = − , rot H (r , t ) = + j (r , t ) ,
∂t ∂t
div D(r , t ) = ρ(r , t ) , div B (r , t ) = 0 ,
у циліндричній і сферичній системах координат.
9.50. Обчислити, використовуючи циліндричні або сферичні
координати та локальний базис (тут a = const ):
а) div r ; б) rot r ; в) ∇ ( r ⋅ a ) ; г) ( a ⋅ ∇) r ; д) div ( f ( r ) r ) ;

⎛ r ⋅a ⎞ a×r a×r
є) rot ( f (r ) r ) ; ж) ∇ ⎜
3 ⎟
; з) div 3 ; і) rot .
⎝ r ⎠ r r3
9.51. Обчислити ∇f ( r ), використовуючи циліндричні або
сферичні координати та локальний базис, якщо
ik ⋅r
а) f ( r ) = 1 r , б) f ( r ) = e , в) f ( r ) = eikr r , де k = const .
9.52. Обчислити у сферичних координатах
⎛ aeikr ⎞
а) div ⎜
⎜ r ⎟⎟
⎝ ⎠
; б) rot
⎛ aeikr ⎞
⎜⎜
⎝ r ⎠
(
⎟⎟ ; в) rot ae
ik ⋅r
),

де a та k – сталі вектори, k = k .
9.53. Обчислити в циліндричних координатах:

76
а) ( )
∇ ρ2 + 2ρ cos ϕ − e z sin ϕ ,
⎛ cos ϕ
б) rot ⎜ sin ϕ eρ
⎝ ρ
+
⎞
eϕ − ρz ez ⎟ ,
⎠
( ϕ
) ⎛
в) div ρeρ + z sin ϕ eϕ + e cos z ez , г) rot ⎜ cos ϕ eρ −
⎝
sin ϕ
ρ
2 ⎞
eϕ + ρ ez ⎟ .
⎠
9.54. Обчислити у сферичних координатах:

(
2
а) ∇ r sin θ ,) ⎛ α cos θ ⎞
б) ∇ ⎜
⎝ r2 ⎠
⎟,

⎛ 2cos θ sin θ ⎞ ⎛ 2cos θ sin θ ⎞

в) div ⎜
3
er + 3 eθ ⎟ , г) rot ⎜ 3 er + 3 eθ ⎟ .
⎝ r r ⎠ ⎝ r r ⎠
2cos θ sin θ
9.55. Знайти потенціал векторного поля A = er + 3 eθ .
r3 r
ϕ
9.56. Знайти потенціал векторного поля A = ρeρ + eϕ + zez .
ρ
9.57. У сферичній системі координат знайти потенціал векто-
рного поля A = θer + eθ .
9.58. Довести, що
⎧2 r , у просторі,
Δr = ⎨ де r = r .
⎩1 r , на площині,
m
9.59. Обчислити Δr у сферичних координатах. Знайти час-
тинний розв'язок рівняння Δϕ = 1/r .

77
Розділ 10
Інтегральні теореми
Інтеграл від функції однієї змінної має відому властивість
b
d
∫ dx f ( x) dx = f (b) − f (a),
a
(10.1)

іншими словами: інтеграл від повного диференціала функції df

на інтервалі [a, b] визначається тільки значеннями функції f на її
межах. Інтегральні теореми Остроградського–Гаусса та Стокса
узагальнюють цей факт на випадок об'ємних і поверхневих ін-
тегралів.
Для векторних функцій векторного аргументу існує кілька
комбінацій із диференціальним оператором ∇, які можна роз-
глядати як узагальнення повної похідної у лівій частині (10.1).
Відповідні співвідношення називаються інтегральними теоремами.
У курсі математичного аналізу доводять теореми Остро-
градського–Гаусса та Стокса, які можна сформулювати наступ-
ним чином.
Т е о р е м а О с т р о г р а д с ь к о г о - Г а у с с а . Нехай в об'ємі V, обме-
женому замкненою поверхнею S(V), задано неперервно диферен-
ційовну векторну функцію A(r ) , яка є неперервною у замкненій
області, включно із поверхнею S. Тоді має місце рівність
∫
V
div A(r ) dV = ∫
S (V )
A(r ) ⋅ n (r ) dS . (10.2)

Тут і далі використовуються позначення: n (r ) – вектор зов-

нішньої нормалі до поверхні S у точці r , вектор n dS = dS – век-
торний елемент площі на поверхні S. Рівність (10.2) означає, що
інтеграл у лівій частині визначається тільки через граничне зна-
чення функції A(r ) на поверхні S(V). Для функцій, умови непе-
рервності яких порушено, теорема Остроградського–Гаусса може
не виконуватись. Підкреслимо, що неперервність функції вимага-
ється у замкненій області, включно із поверхнею S, а існування та
неперервність частинних похідних – тільки у внутрішніх точках
об'єму V. Подібні за суттю вимоги неперервності існують для всіх
78
інтегральних теорем. Фізичний зміст (10.2) визначається у кон-
тексті гідродинаміки та класичної електродинаміки, інтеграл у
правій частині описує потік векторного поля A(r ) (поля швидко-
стей рідини, електричного поля тощо) через поверхню. У поля із
нульовою дивергенцією відсутні джерела в об'ємі V, тоді потік
вектора A(r ) через поверхню S дорівнює нулю.
Т е о р е м а С т о к с а . Нехай задано замкнений контур L, поверх-
ню S, яка спирається на контур L, і неперервно диференційовну
на поверхні S векторну функцію A(r ), що є неперервною на S,
включно із межею L. Тоді має місце співвідношення

∫S rot A(r ) ⋅ n (r ) dS = L(∫S )A(r ) ⋅ τ(r ) dl. (10.3)

Тут і далі використовуватимемо позначення: τ(r ) – одиничний

направляючий вектор на кривій L у точці r (вектор дотичної) у
напрямку обходу кривої L, dl = τdl – векторний елемент довжини
вздовж контуру. Вибір напрямку нормалі n (r ) до поверхні у точ-
ці r у (10.3) узгоджується із напрямком обходу контуру, який тут
і в наступних прикладах вважатимемо вибраним додатним щодо
n (r ). Інтеграл у правій частині (10.3) називають циркуляцією век-
торного поля A вздовж замкненого контуру L. У випадку
rot A = 0 циркуляція зникає (фізичною ілюстрацією може служи-
ти рівна нулю робота потенціальної сили F у результаті перемі-
щення точки вздовж замкненої траєкторії, тобто циркуляція F
вздовж контуру).
Із цих основних форм інтегральних теорем можна отримати
низку інших, які відрізняються способом множення операто-
ра ∇ і типом функції, на яку він діє, під знаком інтеграла. Вони
наведені у задачах 10.1 та 10.2 (див. також вказівки до них). Різні
формулювання інтегральних теорем можна записати у компакт-
ній формі, зручній у практичних застосуваннях – їх наведено в
тексті після задач 10.1 та 10.2.
10.1. Довести інтегральні теореми, що є наслідками теореми
Остроградського–Гаусса:

79
 а) ∫ ϕndS = ∫ ∇ϕdV ; б) ∫ ( n ⋅ ∇ ) ϕ dS = ∫ ΔϕdV ;
S (V ) V S (V ) V
в) ∫ n × AdS = ∫ rot AdV ; г) ∫ ( )
n ⋅ ∇ AdS = ∫ ΔAdV ;
S (V ) V S (V ) V
∂tij
∫ ni tij dS = ∫ i
д) dV , x , tij − декартові компоненти.
S (V ) V ∂xi
Інтегральні теореми типу а)–д) можна записати у вигляді загального
правила ∫ n ƒ (…)dS = ∫∇ ƒ (…)dV , де (…) – означає один і той
S (V ) V
самий об'єкт (будь-який), а ƒ – будь-який допустимий для нього тип
множення, також один і той самий ліворуч і праворуч.
10.2. Довести інтегральні теореми, що є наслідками теореми
Стокса: а) ∫ ϕτ dl = ∫ (n × ∇)ϕ dS ; б) ∫ ( τ ⋅ ∇)ϕ dl = 0;
L( S ) S L( S )

в) ∫ (
( τ × A) dl = ∫ (n × ∇) × A dS . )
L( S ) S
Інтегральні теореми типу а)–в) можна записати у вигляді загального
правила
∫ ∫
τ ƒ (…)dl = (n × ∇) ƒ (…)dS , де (…) – означає один і
L( S ) S
той самий об'єкт (будь-який), а ƒ – будь-який допустимий для нього
тип множення, також один і той самий ліворуч і праворуч.
∂ϕ
10.3. Поверхневий інтеграл ∫ Δϕ dS перетворити на об'ємний.
∂n
S (V )

10.4. Об'ємний інтеграл ∫ ∇ϕ ⋅ rot AdV перетворити на по-

V
верхневий.
10.5. Обчислити поверхневі інтеграли: а) ∫ r ( a ⋅ n ) dS ;
S (V )
б) ∫ n (a ⋅ r ) dS ; в) ∫ a (n ⋅ r ) dS ; г) ∫ r × (n × a ) f (r ) dS ;
S (V ) S (V ) S (V )

д) ∫ (n × b ) ⋅ (a × r ) dS ; де a та b – сталі вектори.
S (V )

80
 10.6. Обчислити інтеграл ∫ (a ⋅ r ) τ dl , де L( S ) – плоский
L( S )
замкнений контур, що обмежує площу S .
10.7. Обчислити інтеграл ∫ ( r × τ ) dl , де L( S ) – замкнений
L( S )
контур, що обмежує площу S у площині r ⋅ n = d .
10.8. Довести тотожності:

∫ r × (τ × a)dl = 12 ∫ (r × τ) × adl, ∫ (r ⋅ a) ⋅ τdl = ∫ (r × a) × τ dl.

L( S ) L( S ) L( S ) L( S )
10.9. Перетворити поверхневі інтеграли на об'ємні:
а) ∫ (n ⋅ r )(a ⋅ r ) dS ; б) ∫ nf (a ⋅ r ) dS ; в) ∫ ( n ⋅ a ) ϕ( r ) dS ;
S (V ) S (V ) S (V )

г) ∫ ( n × a ) f (r ) dS ; д) ∫ ( n × r ) ⋅ ( a × r ) dS ;
S (V ) S (V )
де a – сталий вектор, n – орт нормалі до поверхні S(V), що об-
межує об'єм V.
10.10. Перетворити поверхневі інтеграли на об'ємні:

а) ∫ ϕA ⋅ n dS ; б) ∫ A × B ⋅ n dS ; в) ∫ ϕψ (
dχ
dn
dS ; )
S (V ) S (V ) S (V )

г) ∫ ( A × ∇ϕ) ⋅ n dS ; д) ∫
dϕ
dn
dS ;
S (V ) S (V )

є) ∫ ( rot A × ΔA) ⋅ n dS (при div A = 0); ж) ∫ ( A × n ) × BdS.

S (V ) S (V )

Тут A , B , ϕ , χ і ψ – функції r , n – орт нормалі до поверх-

ні S (V ), що обмежує об'єм V.
10.11. Перетворити поверхневі інтеграли на об'ємні:
а) ∫ ( r ⋅ A( r )) n dS ; б) ∫ ae
ik ⋅r
⋅ n dS ; в) ∫ ( a × n ) eik ⋅r dS ;
S (V ) S (V ) S (V )

aeik ⋅r
г) ∫ r n dS ; де a та k − сталі вектори.
S (V )

81
 10.12. Перетворити контурні інтеграли на поверхневі (a , k –
aeik ⋅r
aeik ⋅r ⋅ τ dl; б) ∫ ( a × τ ) e dl;
ik ⋅r
сталі вектори): а) ∫ в) ∫ r ⋅ τ dl.
L( S ) L( S ) L( S )

10.13. Довести, що ∫ j (r ) dV = 0 , якщо div j = 0 усередині

V
об'єму V та j ⋅ n = 0 на поверхні S (V ), що обмежує об'єм V.
10.14. За допомогою теореми Остроградського–Гаусса довес-
ти, що ∫ ( r ⋅ r ′) j ( r ′) dV ′ = − ∫ ( j ( r ′) ⋅ r ) r ′dV ′, якщо div j ( r ) = 0
V V
в об'ємі V.
div A(r′)
∫
1
10.15. Показати, що дивергенція вектора A + ∇ dV ′
4π | r − r′ |
V
дорівнює нулю для довільного об'єму V.
10.16. Довести формули Гріна

∫ ( f Δg − g Δf ) dV = ∫ n ⋅ ( f ∇g − g∇f ) dS ,
V S (V )

∫ ( f Δg + grad f ⋅ grad g )dV = ∫ f ( n ⋅ ∇) g dS .

V S (V )
де f і g – неперервно диференційовні в об'ємі V функції.
10.17. Довести формулу
( )
∫ A ⋅ rot rot B − B ⋅ rot rot A dV = ∫ B × rot A − A × rot B ⋅ dS .( )
V S (V )
У задачах 10.18–10.21 обчислити інтеграл за орієнтаціями вектора
r, ∫ …d Ω означає інтеграл за повним тілесним кутом (у сферичних

координатах d Ω ≡ sin θ d θ d ϕ ), k – сталий вектор, k ≠ 1.

dΩ .
∫ 1+
dΩ
10.18.
k ⋅r
r
10.19.
∫ ⎛⎜1 + k ⋅r ⎞
⎟
2
.

⎝ r ⎠
⎛ a ⋅r ⎞⎛ b ⋅ r ⎞
10.20. I (a , b ) =
∫ dΩ⎜
⎝ r
⎟ ⎜⎜ r
⎠⎝
⎟⎟ .
⎠
82
 ⎛ a ⋅ r ⎞⎛ b ⋅ r ⎞⎛ c ⋅ r ⎞⎛ d ⋅ r ⎞
10.21. dΩ⎜
I (a , b , c , d ) =
∫ ⎟⎜ ⎟⎜ ⎟⎜
⎝ r ⎠ ⎜⎝ r ⎟⎠ ⎝ r ⎠ ⎜⎝ r ⎟⎠
⎟.

10.22. Ураховуючи симетрію підінтегрального виразу та його

тензорну структуру, знайти значення інтегралів (k – сталий век-
ni d Ω ni n j d Ω
тор, k ≠ 1 , n = r / r ): I i ( k ) =
∫
1+ k ⋅n
, J ij ( k ) =
∫ 1+ k ⋅n
,

Використовуючи результат задачі 10.22, обчислити інтеграли:

a ⋅ r dΩ . a ⋅r dΩ
10.23. I (k , a ) =
∫
r
r 1 + k ⋅r
10.24. I ( k , a ) =
r ⎛ k ⋅r ⎞2
⎜1 + r ⎟
.
∫
⎝ ⎠
10.25. Згідно із законом Біо–Саварі електричний струм І, що
тече елементом провідника dl , створює у точці простору r ма-
R × I dl
гнітне поле із напруженістю dH ( r ) = k , де R – вектор,
R3
що з'єднує елемент провідника dl , розміщений у точці r ′, із
точкою r (тобто R = r − r' ), k – коефіцієнт пропорційності.
Знайти проекції Нх, Ну, Нz напруженості магнітного поля H у
точці r для випадку замкненого провідника С.
10.26. Згідно із законом Фур'є в однорідному ізотропному
середовищі, де існує поле температур T (r , t ), за час dt через
елемент поверхні dS проходить кількість теплоти
dQ = − kn ⋅ ∇TdSdt , де k – коефіцієнт внутрішньої теплопровід-
ності, n – одиничний вектор нормалі до поверхні S. Записати
кількість теплоти, накопиченої у довільному об'ємі V середови-
ща за час dt. Вважаючи теплоємність середовища сталою, отри-
мати диференціальне рівняння, яке задовольняє поле температур
тіла (рівняння теплопровідності).
10.27. Рухома нестислива рідина заповнює об'єм V. Вважаю-
чи, що в об'ємі V відсутні джерела та витоки, вивести рівняння
∂ρ
неперервності + div(ρv ) = 0, ρ(r ) – густина рідини, v – век-
∂t
тор швидкості, t – час.
83
Розділ 11
Обчислення криволінійних
і поверхневих інтегралів
11.1. Криволінійні інтеграли
Криволінійним інтегралом I родувід неперервної на кривій L чи-
слової функції f (r ) є інтеграл вигляду I = ∫ f (r ) dl , визначений
L
відповідною інтегральною сумою, dl – скалярний елемент
довжини на кривій L .
Криволінійним інтегралом II роду від неперервної на кривій L
векторної функції A(r ) є визначений відповідною інтегральною
сумою інтеграл вигляду I = ∫ A( r ) ⋅ τ ( r ) dl. Для інтеграла II роду
L
на кривій L має бути задано додатній напрямок обходу, τ ( r ) –
одиничний вектор дотичної до L у точці r , проведений у
додатньому напрямку. Очевидно, що інтеграл II роду можна об-
числити як інтеграл I роду для функції f (r ) = A(r ) ⋅ τ(r ), проте
інтеграл I роду не залежить від напрямку інтегрування вздовж
контуру L, а інтеграл II роду – залежить.
Для зведення інтеграла I роду до звичайного інтеграла Рімана
необхідно визначити вираз для елемента довжини dl в околі точ-
ки r на кривій. Це можна зробити у різні способи, залежно від
способу задання кривої, зокрема через декартові координати
вираз є наслідком теореми Піфагора
dl 2 = dx 2 + dy 2 + dz 2 . (11.1)
Уздовж кривої L диференціали dx, dy і dz не є незалежними в
силу рівняння кривої. Крива у просторі може бути задана у кіль-
ка способів, аналітично або геометрично:
♦ явне задання : крива описується рівняннями у декартових

координатах, диференціали dx, dy і dz виражаються через од-

ну незалежну змінну (х, у або z). Форма диференціалу dl ви-
значається прямою підстановкою до (11.1). Для кривої у пло-
84
щині хOу, заданої рівнянням у = у(х), х – незалежна змінна та
( )
dl 2 = dx 2 1 + y ′x 2 ( x ) ;
♦ параметричне задання: криву задано рівняннями х = х(t),
(
у = у(t), z = z(t). Тоді dl = dt 2 xt′2 (t ) + yt′2 (t ) + zt′2 (t ) ;
2
)
♦ неявне задання: криву описує система рівнянь f1 (r ) = 0 і
f 2 (r ) = 0 (перетин двох поверхонь). У такому випадку доцільно
перейти до параметричного задання;
♦ геометричне задання: якщо L є координатною лінією деякої

ортогональної криволінійної системи координат, зручно для па-

раметризації кривої скористатися відповідними криволінійними
координатами, локальним базисом і виразами для елемента дов-
жини на відповідних координатних лініях (див. розд. 9.1). При
цьому слід зважати на те, що криволінійний інтеграл II роду є
сталим вектором, його не можна виразити безпосередньо через
вектори локального базису, якщо вони є змінними.
Для кривої в площині хOу часто бувають зручними полярні ко-
ординати (r, ϕ), які вводять за допомогою співвідношень x = r cosϕ ,
y = r sinϕ . Елемент довжини має вигляд dl 2 = dr 2 + r 2dϕ2 .
Якщо у полярних координатах рівняння кривої задано як
r = r(ϕ), то як незалежний параметр зручно вибрати ϕ, для
ϕ = ϕ(r) незалежним параметром вибирають r.
Алгоритм обчислення криволінійного інтеграла I роду:
1) подати інтеграл у формі ∫ f ( r ) dl ;
L
2) вибрати параметр t для опису кривої і визначити межі інте-
грування t1, t2;
2 2 2 1/2
3) обчислити dl (t , dt ) = ( xt′ + yt′ + zt′ ) dt ;
t2

∫ f (r ) dl = ∫ f ( r (t ) ) ( xt′
2
4) обчислити + yt′2 + zt′2 )1/2 dt .
L t1
Якщо вектор τ як функцію точки на кривій знайдено, то кри-
волінійний інтеграл II роду обчислюють за аналогічною процеду-
рою, проте напрям τ і межі інтегрування вибирають із врахуван-
ням додатного напрямку обходу L. У випадку замкненої кривої L
для пошуку інтеграла можна використати теорему Стокса.
85
11.2. Поверхневі інтеграли
Поверхневим інтегралом I роду від неперервної на поверхні S
числової функції f (r ) є інтеграл вигляду I = ∫ f (r )dS , визна-
S
чений відповідною інтегральною сумою, dS – скалярний
елемент площі на поверхні S .
Поверхневим інтегралом II роду від неперервної на двосторон-
ній поверхні S векторної функції A(r ) є визначений відповід-
ною інтегральною сумою інтеграл вигляду I = ∫ A(r ) ⋅ n (r )dS .
S
Для інтеграла II роду має бути задано, яка із двох сторін повер-
хні S вважається зовнішньою, тоді n (r ) – одиничний вектор
зовнішньої нормалі до S у точці r . Очевидно, інтеграл II роду
можна обчислити як інтеграл I роду для функції
f (r ) = A(r ) ⋅ n (r ) із врахуванням знаку нормалі.
Для обчислення інтеграла I чи II роду його необхідно перетво-
рити до повторного інтеграла Рімана. Перш за все, потрібно визна-
чити елемент площі dS і вектор нормалі n (r ) у точці r . Нехай по-
верхня задана параметрично за допомогою співвідно-
шень r = r (u, v) (або скалярними рівняннями x = x(u, v) , y = y(u, v) ,
z = z (u , v) ), де u та v – внутрішні координати точки на поверхні.
Для визначення елементу площі в околі точки r (u, v) розгля-
немо диференціали радіус-вектора вздовж ліній:
∂r
v = const: dr v = r (u + du , v) − r (u , v) = du ,
∂u
∂r
u = const: dr u = r (u , v + dv) − r (u , v) = dv.
∂v
За геометричним змістом добуток dr v × dr u є вектором, що
перпендикулярний до поверхні у точці r (u, v), довжина якого
дорівнює площі dS. Вважатимемо, що він напрямлений уздовж
зовнішньої нормалі n , а не навпаки. Тоді
∂r ∂r
dS = ndS = du dv ×
∂u ∂v
( )
= N du dv = N x ex + N y e y + N z ez du dv,

86
де
∂( y, z ) ∂ ( z , x) ∂ ( x, y )
Nx = , Ny = , Nz = . (11.2)
∂ (u , v) ∂ (u , v) ∂ (u , v)
Тому dS = N dudv = ( N x2 + N 2y + N z2 )1/2 dudv.

Еквівалентна форма запису цієї рівності dS = ndS , n = N ,

N
вектор нормалі n має одиничну довжину.
Зміна порядку змінних u та v, зокрема у знаменниках (11.2),
спричиняє зміну знаку N на протилежний (перехід до іншої
сторони поверхні), отже за рахунок цього знаки N і n завжди
можуть бути узгоджені між собою.
Спосіб вибору внутрішніх координат (u, v) на поверхні ви-
значають у кожній задачі окремо. Коли це можливо, слід вико-
ристовувати відомі криволінійні системи координат, їх коорди-
натні поверхні, локальний базис і вирази для елемента площі на
відповідних координатних поверхнях (див. розд. 9.1). При цьому
сам поверхневий інтеграл є скаляром і не залежить від вибору
базису. Зазвичай сферу (або її частину) зручно описувати ку-
тами θ і ϕ сферичної системи координат, конус – координатами
r і ϕ (сферичної чи циліндричної системи). У деяких випадках
(напр., коли поверхня задана простою явною залежністю
z = z ( x, y ) ) як u та v зручно вибрати декартові координати х та у,
тоді N x = − z ′x ( x, y ) , N y = − z ′y ( x, y ) та N z = 1 , звідки
( )
dS = ± −ex z ′x ( x, y ) − e y z ′y ( x, y ) + ez dx dy
та одиничний вектор нормалі має вигляд
−ex z ′x ( x, y ) − e y z ′y ( x, y ) + ez
n=± ,
(1 + ( z ′x ( x, y )2 + ( z ′y ( x, y ))2 )1/2
де знак плюс або мінус визначається величиною кута, що утво-
рює вектор зовнішньої нормалі до поверхні з додатнім напрям-
ком осі Oz (плюс, якщо кут гострий, мінус – якщо тупий).
Загалом, якщо поверхню задано рівнянням f (r ) = 0, то на
поверхні n = ± ∇f ∇f .

87
 Зауваження. Поверхневий інтеграл II роду часто записують у
вигляді суми
I = ∫ Ax dydz + Ay dzdx + Az dxdy. (11.3)
S
У такій формі запису елемент площі dS має вигляд розкладання
за базисом
dS = ndS = ex (nx dS ) + e y (n y dS ) + ez (nz dS ) = ex dS x + e y dS y + ez dS z ,
де dS x = dydz – проекція вектора dS на координатну площину
уOz тощо. Формула (11.3) може бути незручною прямою прив'яз-
кою саме до декартових координат. Легко бачити, що для ін-
теграла, записаного у формі (11.3), компоненти векторного поля
A відновлюються як коефіцієнти при відповідних диференціалах.
Алгоритм обчислення поверхневого інтеграла:
1) подати інтеграл у формі ∫ A ⋅ n dS (виділити поле A );
S
2) вибрати зручні координати для опису поверхні (ураховую-
чи її симетрію) та зручний базис для векторів A та n . Знайти
рівняння поверхні у нових координатах, визначити межі інтег-
рування;
3) обчислити A( r (u , v)) ⋅ N ( r (u , v)) на поверхні;
4) інтеграл ∫ A(r (u, v)) ⋅ N (r (u, v)) du dv звести до повторного
S
та обчислити його.
Зауважимо, що у випадку замкненої поверхні S для пошуку
інтеграла можна використати теорему Остроградського–Гаусса.
Це буде коректно, якщо підінтегральна функція в утвореному
об'ємному інтегралі є неперервною в об'ємі V(S), що обмежу-
ється поверхнею S.
Типові приклади обчислення подано у вказівках до за-
дач (11.1) та (11.15).
( x + y) dx − ( x − y) dy
11.1. Обчислити криволінійний інтеграл ∫
C
x2 + y2
,

де С – коло x2 + y2 = a2 (напрямок обходу – проти годинникової

стрілки).
88
 11.2. Обчислити криволінійний інтеграл
∫ ( y − z ) dx + ( z − x) dy + ( x − y) dz ,
C
де C – коло x2 + y2 + z2 = a2, y = x tgα (0 < α < π) (напрямок об-
ходу – проти годинникової стрілки).
11.3. Знайти потік векторного поля A = r через: а) бічну по-
верхню конуса x2 + y2 ≤ z2, 0 ≤ z ≤ h; б) основу конуса x2 + y2 ≤ z2,
0 ≤ z ≤ h; в) прямий круговий циліндр із висотою h, радіусом R і
віссю симетрії Oz; г) поверхню, задану рівнянням z =1− x2 + y2 ,
0 ≤ z ≤ 1.
11.4. Знайти потік векторного поля A = xy k + yz i + zx j че-
рез: а) бічну поверхню циліндра x2 + y2 ≤ a2, 0 ≤ z ≤ h; б) повну
поверхню циліндра x2 + y2 ≤ a2, 0 ≤ z ≤ h.
2 2 2
11.5. Знайти потік векторного поля A = x i + y j + z k через
частину сфери x2 + y2 + z2 = 1, x ≥ 0, y ≥ 0, z ≥ 0 у напрямку зов-
нішньої нормалі.
11.6. Знайти потік векторного поля A = yi + zj + xk через пов-
ну поверхню піраміди, обмежену координатними площинами
x = 0, y = 0, z = 0 та x + y + z = a, де a ≥ 0.
2
11.7. Знайти потік векторного поля A = y j + zk через части-
ну параболоїда z = x2 + y2, обмежену площиною z = 2, у напрям-
ку зовнішньої нормалі.
11.8. Знайти потік векторного поля A = xi + yj − 2 zk через
повну поверхню куба x - a , y - a , z - a у напрямку зов-
нішньої нормалі.
3 3 3
11.9. Знайти потік векторного поля A = ix + jy + kz через
2 2 2
сферу x + y + z = x.
11.10. Знайти потоки заданих векторних полів через замкнені
поверхні S у напрямку зовнішньої нормалі, використовуючи те-
орему Остроградського–Гаусса:
а) A = 2 xi + 2 yj − zk , S : z 2 = x 2 + y 2 , z = h;
⎧⎪ x 2 + y 2 + z 2 = 4,
б) A = 2 xi − yj + zk , S :⎨
2 2
⎪⎩3 z = x + y ;
89
 ⎧0 - x - a ,
3 3 3 ⎪
в) A = x i + y j − z k, S : ⎨0 - y - a ,
⎪0 - z - a;
⎩
⎧⎪ x 2 + y 2 + z 2 = R 2
г) A = x 2 y i + xy 2 j + xyz k , S :⎨
⎪⎩ x = 0, y = 0, z = 0.
11.11. Обчислити поверхневий інтеграл

∫∫ ( x dydz + y dzdx + z dxdy ),

S
де S – зовнішня сторона сфери x2 + y2 + z2 = a2.
11.12. Обчислити поверхневий інтеграл

∫ x dy dz + y dx dz + z dx dy,
2 2 2

S
де S – зовнішня сторона сфери, заданої рівнянням
( x − a ) 2 + ( y − b) 2 + ( z − c ) 2 = R 2 .
11.13. Обчислити поверхневий інтеграл

∫∫ ( ( y − z ) dy dz + ( z − x) dz dx + ( x − y) dx dy ),
S
де S – зовнішня сторона конічної поверхні x2 + y2 = z2 (0 ≤ z ≤ h).
11.14. Знайти потік векторного поля, заданого у сферичній сис-
2k cos θ k sin θ
темі координат Ar = 3
, Aθ = , Aϕ = 0 (тут k = const)
r r3
через поверхню напівсфери, задану рівняннями r = R та 0≤ θ ≤ π/2.
3
11.15. Знайти потік векторного поля A = er/r через верхню
2 2 2 2
половину сфери x + y + z = a , z ≥ 0, e = const.
3
11.16. Знайти потік векторного поля A = er/r через замкнену
поверхню S. Розглянути випадки, коли початок координат ле-
жить a) усередині S; б) зовні S.
11.17. Знайти потік векторного поля A = r ϕ( r ) через поверх-
ню сфери радіуса R із центром у початку координат.
n
Задано векторне поле A = ∇ ∑
ei
11.18. , де eі = const, Ri – від-
Ri
i =1
стані від точок ri (де розміщені джерела) до змінної точки r .
Знайти потік векторного поля A через замкнену поверхню S, що
оточує всі точки ri .

90
 11.19. Довести, що потік соленоїдального векторного поля
через поверхню S, яка спирається на замкнений контур L, не за-
лежить від вигляду поверхні, а визначається самим контуром.
2 2
11.20. Знайти потік векторного поля A = r er + r cos ϕ eϕ че-
рез поверхню сфери радіуса R із центром у початку координат.
11.21. Знайти потік векторного поля (як безпосереднім інтегру-
ванням, так і з використанням теореми Остроградського–Гаусса)
A = rer у сферичних координатах через замкнену поверхню, що
утворена верхньою напівсферою радіуса а із центром у початку
координат та площиною θ = π/2 у напрямку зовнішньої нормалі.
11.22. Довести, що потік векторного поля A через поверх-
ню S, задану рівнянням r = r (u , v) ( (u , v) ∈ Ω ),

∫∫ ( ) ⎛ ∂r ∂r ⎞
∫∫
A ⋅ n dS = ⎜ A, , ⎟ dudv.
⎝ ∂u ∂v ⎠
S Ω
dS
11.23. Обчислити поверхневий інтеграл ∫∫ 2 (S – частина цилін-
r
S
2 2 2
дра, заданого рівнянням x + y = R , обмежена поверхнями z = 0,
z = H, r – відстань до початку координат від точки поверхні).
dS
11.24. Обчислити поверхневий інтеграл I n = ∫∫ n по сфері
r
S
радіуса a, де r – відстань від точки на сфері до деякої фіксованої
точки, розташованої на відстані с від центра сфери.
11.25. Знайти положення центра мас половини круга
x2 + y2 = R2, y ≥ 0 (розподіл маси – однорідний).
11.26. Знайти головні моменти інерції частини сфери
x + y2 + z2 = R2, яка лежить вище площини z = R cosα ("сферична
2

шапка"). Розподіл маси – однорідний, із поверхневою густиною ρ.

11.27. Знайти головні моменти інерції суцільних однорідних тіл
масою m (у п. б)–з) відносно центра мас): а) тонкого стержня дов-
жини l відносно його кінця; б) тонкого стержня довжини l;
в) кулі радіуса R; г) півкулі радіуса R; д) кругового циліндра ра-
діуса R і висоти h; є) прямокутного паралелепіпеда з довжинами
ребер a, b, c; ж) кругового конуса з висотою h і радіусом ос-
нови R; з) тривісного еліпсоїда з півосями a, b, c.

91
Відповіді та вказівки
Векторна алгебра
1.2. Указівка: підставивши до a × b розкладання векторів a і b
за базисом ПДСК, розкрити дужки, використовуючи властивості
векторного добутку.
1.3. Указівка: використати вирази для розкладання векторів a і b
за базисом і вирази для добутків ортів ПДСК.
1.4. a z bx − ax bz ; d x f y − d y f x .
1.5. e± ⋅ e± = 0 , e± ⋅ e0 = 0 , e+ ⋅ e− = 2 , e0 2 = 1 ;
e± × e0 = ± ie± , e+ × e− = −2ie0 , e0 × e0 = 0 .
1.6. a) − e y ; б) 0. 1.7. a) b ( a ⋅ c ) − c ( a ⋅ b ) ; б) b ( a ⋅ c ) − a ( b ⋅ c ) .

1.9. b ⊥ a , c . 1.10. −2(a × b ) . 1.11. 7 5. 1.12. ± (6 j + 8k ) . 1.14. π/3.

cos β − cos α cos γ
1.15. arccos(1/ 3). 1.16. cos Φ = .
sin α sin γ
1.17. ( r1 × r2 + r2 × r3 + r3 × r1 )/2 .
1.18. Указівка: використати подання вектора площі через вектор-
ний добуток векторів.
1.19. Вектори a , b , c є довільною правою трійкою ортонормо-
ваних векторів. 1.20. −3/2 .
1.22. Указівка: у ряд Тейлора за ε розкласти вираз cos ϕ = a ⋅a ′ , де
a a′
(a ⋅ b )2 − a 2b 2
a ′ = ( a ′ ⋅ a ′)1/2 . Відповідь: cos ϕ = 1 + ε 2 + o ( ε 2 ),
2a 4
a ⋅b a 2b 2 − (a ⋅ b )2
a′ = a + ε + ε2 + o (ε 2 ).
a 2a 3
r ′ 2 − ( n ⋅ r ′) 2 ⎛ ⎛ r ′ ⎞2 ⎞ r
1.23. r − n ⋅ r ′ + + o ⎜ ⎜ ⎟ ⎟ , де n = .
2r ⎜ ⎟ r
⎝⎝ r ⎠ ⎠
1 n ⋅ r ′ 3( n ⋅ r ′) 2 − r ′ 2 ⎛ ⎛ r ′ ⎞2 ⎞ r
1.24. + 2 + + o ⎜ ⎜ ⎟ ⎟ , де n = .
r r 2r 3 ⎜⎝ r ⎠ ⎟ r
⎝ ⎠
1.25. p < 0, p > 3 – права, 0 < p < 3 – ліва трійка векторів.
1.26. Указівка: обчислити мішаний добуток цих векторів.
1.27. 2V. 1.28. − 2 a 3 ; −2V .
1.29. 6V ( −6V ), якщо вектори DA , DB , DC утворюють праву
(ліву) трійку векторів. 1.30. − sin α sin β sin γ.
1.31. Указівка: обчислити дипольний момент системи відносно
двох різних точок і порівняти отримані результати.
p = Q(R+ − R− ), де Q = ∑ ek+ = −∑ ek− , R+ = ∑ ∑ek−rk− .
ek+ rk+
1.32. , R− =
∑ ek+ ∑ek−
1.33. 3 AD . 1.34. 2 OF .
m1r1 + m2 r2 + … + mn rn
1.35. F = k (m1 + m2 + … + mn )(ρ − r ), де ρ= ;
m1 + m2 + … + mn
положення точки рівноваги R0 = ρ .
1.36. Указівка: розкрити ( a × b ) ⋅ ( a × b ) = a ⋅ (b × ( a × b )) = …
1.41. Указівка: скористатися результатом задачі 1.39.
1.50. Указівка: використати результат задачі 1.41.
1.51. Указівка. Якщо ( a , b , c ) ≠ 0, то розв'язок системи рівнянь ви-
значає радіус-вектор точки перетину трьох площин із нормаля-
ми a , b і c , відповідно. Тому радіус-вектор x має бути перпен-
дикулярний одночасно до векторів a , b і c ; шукати його треба
у вигляді розкладання x = p (b × c ) + q ( c × a ) + r ( a × b ), де p, q, r –
скалярні (правильніше – псевдоскалярні, див. розд. 6) величини,
які легко знайти, підставивши таке розкладання послідовно до
трьох вихідних рівнянь системи.
α (b × c ) + β ( c × a ) + γ ( a × b )
Відповідь: x = .
(a , b , c )
1.53. a + b + c = 0 .
1.54. Указівка: виразити вектори медіан трикутника через вектори
його сторін.
1.56. Указівка: побудувати трикутник так, щоб a + b = c , і це
співвідношення піднести до квадрату.
1.57. Указівка: співвідношення a + b = c , справедливе для трику-
тника, послідовно векторно помножити на вектори a , b і c .

93
1.58. Указівка: для cos( α + β ) і sin( α + β ) – у площині xOy із по-
чатку системи координат побудувати одиничні вектори a та b
такі, що ∠(a , Ox) = α, ∠ (b , Ox ) = β , ∠ ( a , b ) = α + β. Розглянути
скалярний a ⋅ b і векторний a × b добутки векторів.
1.60. a ′ = − n ( a ⋅ n ) + n × ( a × n ).
1.61. cos Φ = sin θ sin θ′ cos( ϕ − ϕ′) + cos θ cos θ′.
1.62. Указівка: розглянути тотожність
( a × b ) ⋅ ( a × c ) = a 2 ( b ⋅ c ) − ( a ⋅ b )( a ⋅ c ) .
1.63. Указівка: розглянути тотожність ( a × b ) × ( a × c ) = a ( a , b , c ) та її
аналоги.
1 cos γ cos β
2 1
1.64. sin ϕ = cos γ 1 cos α .
sin 2 γ
cos β cos α 1
1/ 2
a2 ab cos γ ac cos β
1
1.65. V = ab cos γ b2 bc cos α .
6
2
ac cos β bc cos α c
(a , b , c ) c × a + a × b + b × c .
1.66. h = ⋅ 2
3 c ×a+ a ×b + b ×c
1.67. n = A ( b × c + c × a + a × b ) , де A = const.
1.68. Коло. Вписаний до кола кут, що спирається на його діа-
метр, – прямий.
1.69. ( r − r1 ) ⋅ n = 0. 1.70. (r − r1, r2 − r1, a) = 0. 1.71. ( r − r , a , b ) = 0.
1
1.72. r ⋅ ( r1 × r2 + r2 × r3 + r3 × r1 ) = ( r1 , r2 , r3 ). 1.73. r ⋅ n = d .
1.74. ( r − r1 ) ⋅ n = 0. 1.75. (r − r1, r2 − r1, n) = 0. 1.76. (r − r1, n1, n2 ) = 0.
1.77. r ⋅ ( r1 − r2 ) = 1 ( r12 − r22 ). 1.78. ( r − r1 ) ⋅ ( A − r1 × a ) = 0.
2
1.79. ( r − r1 , a1 , a2 ) = 0. 1.80. ( r , a1 , a 2 ) = A1 ⋅ a 2 .
1.81. ( r , a , n ) = A ⋅ n . 1.82. ( α − r0 ⋅ N )/( v ⋅ N ).
α − r1 ⋅ N
1.83. r ⋅ r = R 2 ; r ⋅ r1 = R 2 . 1.84. d = .
N

94
 n ⋅n
1.85. cos ϕ = 1 2 ; n1 × n2 = 0, (n1 ⋅ n2 ) = 0.
n1n2
1.88. а) r1 + N ( α − r1 ⋅ N )/ N 2 ;
1.87. ( a , b , c ) = 0.
б) r1 + 2 N ( α − r1 ⋅ N )/ N 2 .
1.89. ( r − r1 ) × a = 0. 1.90. ( r − r1 ) × ( r2 − r1 ) = 0.
1.91. ( r − r1 ) × ( a × b ) = 0. 1.92. r × ( a × b ) = β a − α b .
a⋅N
1.94. sin Φ = . 1.95. r × s = 0, де s = a × (r1 × a).
aN
1.96. ( r − r1 ) × s = 0, де s = ( r1 × a − A ) × a .
r ×a r1 × a − A
1.97. d = 1 . 1.98. d = .
a a
αb + a × B A⋅ b + B⋅ a
1.99. . 1.100. d = ; A⋅ b + B⋅ a =0.
a ⋅b a ×b
1.101. r × a = A, де
a = a1 ×a2, A = a1 × A2 + A1 × a2 + 1
2
(a1 × a2 )(a1 ⋅ a2 )(a1 ⋅ A2 + A1 ⋅ a2 ).
a1 × a2
1.102. r × s = d ( a × n ) − ( a , n , r1 ) n , де s = n × ( a × n ).
1.103. a1 ⋅ A2 + a 2 ⋅ A1 = 0 або a1 × a2 = 0.
1.104. а) r1 + a (( r0 − r1 ) ⋅ a )/ a 2 ; б) 2 r1 + 2 a (( r0 − r1 ) ⋅ a )/ a 2 − r0 .
1.105. Указівка: сторони вихідного чотирикутника подати у ви-
гляді векторів a , b , c , d так, щоб a + b + c + d = 0.
1.106. Указівка: радіус-вектори середин діагоналей чотирикутника
виразити через радіус-вектори його вершин.
1.107. Указівка: якщо точки А, В і С лежать на одній прямій, то
вектори AB та AC – колінеарні.
1.108. Указівка: якщо точки А, В, С і D лежать в одній площині, то
вектори AB , AC та AD – компланарні.
ar + br2 + cr3
1.109. ( r1 + r2 + r3 )/3. 1.110. 1 .
a+b+c
r tg A + r2 tg B + r3 tg C
1.111. 1 , де A, B, C – кути при відповід-
tg A + tg B + tg C них вершинах
95
 α2b + β2a (a ⋅ b ) − αβ(a × b ) a + b × a + b (a ⋅ b )
1.112.
2 2 2
. 1.113. .
α(α + β a ) 1 + b2
a × q + pb (b , c , d ) (c , a , d ) (a , b , d )
1.114. . 1.115. x = , y= , z= .
a ⋅b (a , b , c ) (a , b , c ) (a , b , c )
a ⋅d b ⋅d c ⋅d
1.116. x = , y= , z= .
(a , b , c ) (a , b , c ) (a , b , c )
1.117. Див. відповідь задачі 1.115.

Ортогональні перетворення
декартової системи координат
⎛1 0 0 ⎞ ⎛ α 0 β ⎞ ⎛0 α 0⎞
2.3. а) ⎜ 0 0
⎟
−1 ⎟ ; б) ⎜ 0 −1 0 ⎟;
⎟ в) ⎜ 0 0
⎟
α⎟ ,
⎜ ⎜ ⎜
⎜0 1 0 ⎟⎠ ⎜ ±β 0 ∓ α ⎟⎠ ⎜1 0 0 ⎟⎠
⎝ ⎝ ⎝
причому α = ±1 .
⎛ 0 0 −1 ⎞ ⎛0 cos α sin α ⎞ ⎛0 0 1⎞
2.4. а) ⎜ 0 1 0 ⎟ , б) ⎜ 0 ⎟ в) ⎜ 0 ⎟
−1 0 ⎟ ;
⎜ ⎟ ⎜ sin α − cos α ⎟ , ⎜
⎜1 0 0 ⎟ ⎜1 0 0 ⎟⎠ ⎜1 0 0 ⎟⎠
⎝ ⎠ ⎝ ⎝
⎛ − sin α cos α 0⎞
г) ⎜ cos α sin α
⎟
0 ⎟.
⎜
⎜ 0 0 1 ⎟⎠
⎝
⎛ 1/ 3 1/ 2 − 1/ 6 ⎞ ⎛0 α β ⎞
⎜ ⎟
2.5. ⎜ 1/ 3 0 2/ 6 ⎟ . 2.6. ⎜ 1 0 0 ⎟⎟ .
⎜
⎜ ⎟ ⎜0 β −α ⎟⎠
⎜ 1/ 3 − 1/ 2 − 1/ 6 ⎟⎠ ⎝
⎝
⎛ 1/ 2 − 1/2 − 1/2 ⎞ ⎛ 0 0 1⎞
⎜ ⎟ ⎜ ⎟
2.7. ⎜ − 1/ 2 − 1/2 − 1/2 ⎟ . 2.8. ⎜ 1/ 2 −1/ 2 0 ⎟.
⎜ ⎟ ⎜ 1/ 2
⎜ 0
⎝ 1/ 2 − 1/ 2 ⎟⎠ ⎝ 1/ 2 0 ⎟⎠

96
 ⎛ 1 0 0⎞ ⎛ −1 0 0 ⎞ ⎛ −1 0 0 ⎞
⎜ ⎟
2.10. a) 0 −1
⎜ 0 ⎟ , б) ⎜ 0 1 0 ⎟ ; в) ⎜⎜ 0 −1 0 ⎟⎟ .
⎜ ⎟
⎜ 0 0 −1⎟ ⎜ 0 0 1⎟ ⎜ 0 0 −1 ⎟
⎝ ⎠ ⎝ ⎠ ⎝ ⎠
2.11. Указівка: для обох видів перетворень побудувати матриці
переходу та порівняти їх.
⎛1 0 0 ⎞ ⎛ cosα 0 −sinα⎞ ⎛ cos α sin α 0⎞
⎜ ⎟ ⎜
2.12. а) 0 cos α sin α , б) 0 1 0 ⎟⎟, в) ⎜⎜ − sin α cos α 0⎟⎟.
⎜ ⎟ ⎜
⎜ 0 −sin α cos α⎟ ⎜ sin α 0 cosα ⎟ ⎜ 0 0 1 ⎟⎠
⎝ ⎠ ⎝ ⎠ ⎝
⎛ cos ϕ sin ϕ 0 ⎞ ⎛ cos ϕcos θ − sin ϕ cos ϕsin θ ⎞
⎜ ⎟ ⎜ ⎟
2.13. − sin ϕ cos ϕ 0 . 2.14. sin ϕcos θ cos ϕ sin ϕsin θ .
⎜ ⎟ ⎜ ⎟
⎜ 0 0 −1⎟⎠ ⎜ − sin θ 0 cos θ ⎟⎠
⎝ ⎝
2.15. Указівка: для пошуку матриці переходу можна скористатись
законом перетворення компонент радіус-вектора при заміні ба-
зису та результатом задачі 1.60.
⎛ 1 0 0 ⎞ ⎛ 0 −1 0⎞ ⎛ 1/3 −2/3 −2/3⎞
⎜ ⎟ ⎜ ⎟ ⎜
а) 0 1 0 , б) −1 0 0 , в) −2/3 1/3 −2/3⎟⎟ , г) A = E − 2n ⊗ n.
⎜ ⎟ ⎜ ⎟ ⎜
⎜ 0 0 −1⎟ ⎜ 0 0 1⎟ ⎜ −2/3 −2/3 1/3⎟
⎝ ⎠ ⎝ ⎠ ⎝ ⎠
2.16. Указівка: розглянути закон перетворення довільного вектора
a = n ( a ⋅ n ) + n × ( a × n ) = a + a ⊥ при повороті на кут ϕ відносно
n. Відповіді:
⎛ 1 + 2 cos ϕ 4 ϕ ⎛ϕ π⎞ 4 ϕ ⎛ ϕ π ⎞⎞
⎜ sin sin ⎜ + ⎟ sin sin ⎜ − ⎟ ⎟
⎜ 3 3 2 ⎝2 3⎠ 3 2 ⎝ 2 3 ⎠⎟
⎜
а) 4 ϕ ⎛ϕ π⎞ 1 + 2 cos ϕ 4 ϕ ⎛ ϕ π ⎞⎟
⎜ sin sin ⎜ − ⎟ sin sin ⎜ + ⎟ ⎟ ,
⎜ 3 2 ⎝2 3⎠ 3 3 2 ⎝ 2 3 ⎠⎟
⎜4 ϕ ⎛ϕ π⎞ 4 ϕ ⎛ϕ π⎞ 1 + 2 cos ϕ ⎟
⎜ sin sin ⎜ + ⎟ sin sin ⎜ − ⎟ ⎟
⎝3 2 ⎝2 3⎠ 3 2 ⎝2 3⎠ 3 ⎠
б) αij = cos ϕ δij + (1 − cos ϕ) ni n j + sin ϕ εijk nk .
2.17. αij = δij + δϕ εijk nk .

a = 1, в) a = 3, β = ±1/2.
2.18. а) a = 1, б)
2.19. Матриця повороту на три кути Ейлера ψ, θ, ϕ:

97
⎛ cos ψ cos ϕ − sin ψ cos θ sin ϕ sin ψ cos ϕ + cos ψ cos θ sin ϕ sin θ sin ϕ ⎞
⎜ ⎟
⎜ − cos ψ sin ϕ − sin ψ cos θ cos ϕ − sin ψ sin ϕ + cos ψ cos θ cos ϕ sin θ cos ϕ ⎟ .
⎜ sin ψ sin θ − cos ψ sin θ cos θ ⎟⎠
⎝
Матрицю переходу від штрихованої системи координат до не-
штрихованої можна отримати із останньої операцією транспо-
нування. Ця матриця задає коефіцієнти розкладання відповідних
базисних векторів нештрихованої системи через базисні вектори
штрихованої системи координат
⎛ cos ψ cos ϕ− sin ψ cos θsin ϕ − cos ψ sin ϕ− sin ψ cos θ cos ϕ sin ψ sin θ ⎞
⎜ ⎟
⎜ sin ψ cos ϕ+ cos ψ cos θsin ϕ − sin ψ sin ϕ+ cos ψ cos θ cos ϕ − cos ψ sin θ ⎟.
⎜ sin θsin ϕ sin θ cos ϕ cos θ ⎟⎠
⎝
2.20. e1 = (cos ψ cos ϕ − sin ψ cos θ sin ϕ) e1′ −
− (cos ψ sin ϕ + sin ψ cos θ cos ϕ) e2′ + sin ψ sin θ e3′ ,
e2 = (sin ψ cos ϕ + cos ψ cos θ sin ϕ)e1′ −
− (sin ψ sin ϕ − cos ψ cos θ cos ϕ) e2′ − cos ψ sin θ e3′ ,
e3 = sin θ sin ϕ e1′ + sin θ cos ϕ e2′ + cos θ e3′ .
2.21. e1′ = (cos ψ cos ϕ − sin ψ cos θ sin ϕ) e1 +
+ (sin ψ cos ϕ + cos ψ cos θ sin ϕ) e2 + sin θ sin ϕe3 ,
e2′ = − (cos ψ sin ϕ + sin ψ cos θ cos ϕ) e1 +
+ (cos ψ cos θ cos ϕ − sin ψ sin ϕ) e2 + sin θ cos ϕe3 ,
e3′ = sin ψ sin θe1 − cos ψ sin θe2 + cos θe3 .
Указівка: див. результат задачі 2.19.
θ θ θ θ θ
2.24. cos c = cos a cos b − ( a ⋅ b ) sin a sin b ,
2 2 2 2 2
c sin
θc
2
= a sin
θa
2
cos
θb
2
+ b cos
θa
2
sin
θb
2
( θ
2
)θ
+ a × b sin a sin b .
2
Указівка: скористатись результатом задачі 2.16 та обчислити
згортку αij εijk , де αij – результуюча матриця повороту. Задачу
також можна розв'язати, користуючись апаратом кватерніонів.
2.25. а) перетворення подібності, б) розтяг у напрямку векто-
ра a , в) поворот на кут π навколо напрямку вектора n , г) де-
формація чистого зсуву: площини b ⋅ r = c зсуваються у напрям-
ку вектора a на ac, д) просторовий поворот, за якого осі
98
e1 , e2 , e3 переходять в осі e1′ , e2′ , e3′ , що супроводжується відпо-
відним дзеркальним відображенням простору, якщо визначник
матриці переходу від'ємний.

Перетворення векторів і тензорів

при заміні базису
⎛ a1 cos ϕ + a2 sin ϕ ⎞ ⎛ −a1 ⎞ ⎛ x1 cos ϕ + x2 sin ϕ ⎞ ⎛ x1 ⎞
3.1. ⎜ −a1 sin ϕ + a2 cos ϕ ⎟ , ⎜ −a2 ⎟ ; ⎜ ⎟ ⎜ ⎟ , x = a ×b .
⎜ ⎟⎜ ⎟ ⎜ − x1 sin ϕ + x2 cos ϕ ⎟ , ⎜ x2 ⎟
⎜ a ⎟ ⎜ −a ⎟ ⎜ x3 ⎟ ⎜x ⎟
⎝ 3 ⎠ ⎝ 3⎠ ⎝ ⎠ ⎝ 3⎠
⎛
3.2. ⎜ 3 + 1, 3, 1 − 3 ⎞⎟ .
⎝ 2 2 ⎠
3.3. Один із варіантів: поворот навколо осі Oz на кут
ϕ = − arctg
a1
a2
та навколо осі Ox′ на кут θ = − arctg a12 + a22 a3 . ( )
Указівка: після першого повороту вектор лежить в одній із коор-
динатних площин.
⎛ I1 0 0 ⎞
⎜ 2 2 ⎟
3.4. ⎜ 0 I 2 cos ϕ + I 3 sin ϕ ( I 3 − I 2 ) sin ϕ cos ϕ ⎟ .
⎜ ⎟
⎝0 ( I 3 − I 2 ) sin ϕ cos ϕ I 2 sin 2 ϕ + I 3 cos 2 ϕ ⎠

3.5. Указівка: порівняти закони перетворення вказаних об'єктів за

ортогональних перетворень системи координат.
′ = t22 , t12
3.6. t11 ′ = −t21 .
3.7. Скористаємось результатом задачі 3.5: компоненти тензора
перетворюються за таким самим законом, що й добутки відповід-
них координат вектора (тут порядок множників принциповий).
Наприклад, компонента t11 ′ перетворюється за таким самим за-
коном, як x1′ x1′ = ( − x1 )( − x1 ) = x1 x1 , тобто t11 ′
′ = t11 , компонента t12
– як x1′ x2′ = (− x1 )(− x2 ) = x1 x2 , тобто t12′ = t12 , тощо.
⎛ t11 t12 −t13 ⎞
Відповідь: ⎜ t21 t22
⎟
−t23 ⎟. 3.8. (t22 − t11 )sin ϕ cos ϕ + t12 cos 2ϕ .
⎜
⎜ −t −t32 t33 ⎟⎠
⎝ 31

99
3.9. Поворот навколо осі Oz на кут ϕ = 1 arctg 2 t12 .
2 t11 − t 22
⎛ t11 t12 0⎞ ⎛ t11 t12 0 ⎞ ⎛ t11 0 0 ⎞
3.10. а), д) ⎜ t21 t22 ⎟
0 ⎟ ; б), г) ⎜ ⎟ ; в), є) ⎜0 t 0 ⎟⎟ .
⎜ ⎜ −t12 t11 0 ⎟ ⎜ 22
⎜0 0 t33 ⎟⎠ ⎜ 0 0 t33 ⎟⎠ ⎜0 0 t ⎟
⎝ ⎝ ⎝ 33 ⎠
3.12. Указівка: знайти закон перетворення об'єкта за ортогональ-
них перетворень системи координат.
3.13. a ± = 1 ( a x ± ia y ), a x = a+ + a− , a y = i ( a− − a+ ) .
2
3.14. а) e+ ⋅ e− = 2, e+ ⋅ e+ = 0, e− ⋅ e− = 0, e0 ⋅ e± = 0,
e− × e+ = 2ie0 , e+ × e0 = ie+ , e0 × e− = ie− ,
б) a ⋅ b = 2( a − b+ + a + b− ) + a o bo , [ a × b ]± = ± i ( a o b± − a ± bo ) ,
[ a × b ]o = 2 i ( a + b− − a − b+ ) в) a ±′ = a ± e ∓ iϕ , ao′ = ao .
∓ 2 iϕ
′ = t±± e
3.15. t ±′ ∓ = t ± ∓ , t±± ′ = too , t ±′ o = t ± o e ∓ iϕ .
, too
⎛ 1 + cos θ i ( ϕ+ψ ) 1 − cos θ i ( ϕ−ψ ) ⎞
⎜ e − i sin θ eiϕ e ⎟
2 2
⎜ ⎟
3.16. ⎜
−
i sin θ iψ
e cos θ
i sin θ − iψ
e ⎟ – матриця пе-
⎜ 2 2 ⎟
⎜ 1 − cos θ 1 + cos θ − i ( ϕ+ψ ) ⎟
⎜⎜ e − i ( ϕ−ψ ) i sin θ e − iϕ e ⎟⎟
⎝ 2 2 ⎠
реходу від ( A− , A0 , A+ ) до ( A−′ , A0′ , A+′ ) .
3.17. Указівка: розглянути будь-який поворот системи координат.
3.18. Указівка: розглянути будь-який поворот системи координат
(напр., на кут ϕ навколо осі Oz).
ω′ = ( −ω1 , −ω2 , ω3 ), ω′ = (ω1 , ω2 , ω3 ) .
3.20. (λ123 − λ132 + λ133 − λ122 )/2 .
3.21. а) n + n( n − 1) + n( n − 1)( n − 2)/3! ; б) n( n − 1)( n − 2)/3!
3.22. Рівними нулю будуть усі компоненти, в яких індекс 3 зу-
стрічається непарну кількість разів. Відмінні від нуля: λ1111,
λ2222, λ1122, λ1133, λ1222, λ1112, λ2233, λ1233, λ3333 та їх симетричні пе-
рестановки.
3.23. 21.
3.24. Три лінійно незалежні компоненти: λ1111 = λ2222 = λ3333,
λ1212 = λ1313 = λ2323, λ1122 = λ2233 = λ1133 та їх симетричні перестановки.

100
3.25. Дві лінійно незалежні компоненти. Відповідь до задачі 3.24
доповнюється додатковою умовою λ1111 – λ1122 = 2 λ1212.
3.27. а) три компоненти, λ1111 = λ2222 = λ3333 = α,
λ1122 = λ1133 = λ2233 = β, λ1212 = λ1313 = λ2323 = γ,
б) п'ять компонент, λ1111 = λ2222, λ3333, λ1122, λ1133 = λ2233,
λ1313 = λ2323, λ1212 = (λ1111 – λ1122)/2.

Алгебраїчні операції над тензорами

4.2. Указівка: показати, що tijk = − tijk .
4.3. Указівка: умову tik a jk = δij переписати у матричній формі.
⎛4 5 6⎞ ⎛4 8 12 ⎞
4.7. a ⊗ b = 8 10 12 , b ⊗ a = ⎜ 5
⎜ ⎟ 10
⎟
15 .
⎜ ⎟ ⎜ ⎟
⎜ 12 15 18 ⎟ ⎜6 12 18 ⎟⎠
⎝ ⎠ ⎝
4.9. а) a ( b ⋅ c ), б) ( a ⋅ b ) c , в) b2 a, г) 0.
2 2
4.10. а) t ( a + b ) = ( a ⋅ b )( a ± b ) + b a ± a b ,
t ( a − b ) = ( a ⋅ b )( a ∓ b ) − b 2 a ± a 2 b , б) 0.
2 2 2
4.11. a b , ( a ⋅ b ) .
⎛ 1 1 −2 ⎞ ⎛ 0 −3 5 ⎞
4.12. S = ⎜ 1 ⎟
−5 7 , A = ⎜ 3 0 −1 ,
⎟
⎜ ⎟ ⎜ ⎟
⎜ −2 7 9 ⎟⎠ ⎜ −5 1 0 ⎟
⎝ ⎝ ⎠
а) 5; 0; 5; б) b = (6,12, 36), c = ( −12,12,42); в) 138; г) 215, 70;
⎛ −2/3 −2 3 ⎞⎛ 13/3 ⎞
д) ⎜ 4 −20/3
⎟
6 , ⎜ 26/3 ⎟ , 344/3; є) 28, 8, 42, –26.
⎜ ⎟ ⎜ ⎟
⎜ −7 8 22/3 ⎟⎠ ⎜⎝ 31 ⎟⎠
⎝
⎛ 14 ⎞ ⎛ 30 ⎞ ⎛ −4 2 3⎞ ⎛ 9 ⎞
4.13. а) ⎜ 32 ⎟ , ⎜ 36 ⎟ , 228; б) 12, 0, 0; в) 15, 0, 15; г) ⎜ ⎟ ⎜ ⎟
6 ⎟ , 22 , 158.
⎜ ⎟ ⎜ ⎟ ⎜ 4 0
⎜ ⎟
⎜ 50 ⎟ ⎜ 42 ⎟ ⎜ 7 4 ⎟⎠ ⎜⎝ 35 ⎟⎠
⎝ ⎠ ⎝ ⎠ ⎝ 8
⎛ ε11 − ε13 ε 31 /ε 33 ε12 − ε13 ε 32 /ε 33 0⎞
4.14. 221. 4.15. 0, ⎜ ε − ε ε /ε ε 22 − ε 23 ε 32 /ε 33 0⎟
⎟.
⎜ 21 23 31 33
⎜ 0 0 0 ⎟⎠
⎝

101
4.16. Еліпсоїд r ′T r ′ = 1 , де Tij = t ki− 1 t kj− 1 , i, j , k = 1, 2,3.
4.17. ( b ⋅ c )( a ⊗ d ) .
4.18. а) L = ω (0, − I sin α , I 3 cos α ) ,
⎛ ( I − I ) sin 2 α ⎞
L ′ = ω ⎜ 0, 3 , I sin 2 α + I 3 cos 2 α ⎟ ,
⎝ 2 ⎠
б) T = T ′ = 1 ω2 ( I sin 2 α + I 3 cos 2 α ),
2
в) N = ( I − I 3 ) ω 2 sin α cos α e1 , N ′ = ( I − I 3 ) ω 2 sin α cos α e1′ .
. Указівка: I nn = n I n – момент
4.19. I1 cos 2 α + I 2 cos 2 β + I 3 cos 2 γ
інерції відносно осі, що задається одиничним вектором n .
4.20.
2 m ( a 2 b 2 + b 2 c 2 + c 2 a 2 ) , де m – маса паралелепіпеда.
3( a 2 + b 2 + c 2 )
Указівка: скористатись результатом задачі 4.19.
4.21. I xy = I1 , I xz = I yz = ( I1 + I 3 )/2 .
4.22. а) σ = n σn = σ1nx2 + σ2n2y + σ3nz2 = σ1 cos2 α + σ2 cos2 β + σ3 cos2 γ ,

б) j = (σ1 cos α)2 + (σ2 cos β) 2 + (σ3 cos γ ) 2 E ,

σ
cos θ = ,
( σ1 cos α ) + ( σ 2 cos β ) 2 + ( σ 3 cos γ ) 2
2

в) j = σE , j⊥ = (σ1 cos α)2 + (σ2 cos β)2 + (σ3 cos γ ) 2 − σ 2 E .

4.23. Указівка: урахувати I ωω = ω I ω ( ω⋅ ω) та записати вираз для
кінетичної енергії, використовуючи формулу Ейлера.
4.24. Указівка: переписати співвідношення в індексній формі й ви-
користати означення симетричного (антисиметричного) тензора.
4.25. Див. задачу 4.24. 4.26. Tij = t ji , де i , j = 1, 2,3. 4.27. a b .
4.28. Указівка: вираз для тензора С записати в індексній формі.
2
4.29. t = En − n ⊗ n .
4.30. u = v , μ = a 2 b 2 − ( a ⋅ b ) 2 . Вектори a × b , u та v утво-
рюють праву (ліву) трійку векторів, якщо μ = μ ( μ = − μ ).
4.31. a = te1 , b = t e2 , c = te3 , або a = e1 t , b = e2 t , c = e3 t .

102
4.32. Указівка: для доведення компланарності всіх векторів tu
скористатись розкладанням вектора u на повздовжню та попе-
речну складові відносно вектора v ; усі вектори, ортогональні до
v , – компланарні.
4.34. Указівка: довільний вектор завжди можна розкласти за трій-
кою некомпланарних векторів.
* * * * *
4.35. A ⊗ a + B ⊗ b + C ⊗ c , де вектори a , b * , c взаємні до
векторів a , b , c .
4.36. Указівка: записати результат дії правої частини тотожності
на αa + βb + γc , де α, β, γ – довільні числа.
4.37. (b × c ) ⊗ e1 + ( c × a ) ⊗ e2 + ( a × b ) ⊗ e3 .
−1
4.38. t1−1 = a *⊗ e1 + b *⊗ e2 + c *⊗ e3 , t2 = e1 ⊗ a *+ e2 ⊗ b *+ e3 ⊗ c *, де
вектори a * , b * , c * взаємні до векторів a , b , c .
4.40. λ ijkl = αδij δ kl + βδik δ jl + γδil δ jk , а) αδij ukk + β uij + γu ji ,
б) αδ ij u kk + (β + γ ) u ij , в) (β − γ )uij ; г) (3α + β + γ ) δ ij .
4.41. Загальний випадок λ ijkl = Aδ ij δ kl + B δ ik δ jl + C δ il δ jk ,
а) λ ijkl = Aδij δ kl + B (δik δ jl + δil δ jk ),

(
б) λ ijkl = A 1 ( δ ik δ jl + δ il δ jk ) − 1 δ ij δ kl ,
2 3 )
в) λ ijkl = A( δ ij δ kl + δ ik δ jl + δ il δ jk ), г) λ ijkl = 0,
д) λ ijkl = A ( δ ik δ jl − δ il δ jk ).
4.43. Відповідь: за такого повороту відносне розташування векто-
ра s і координатних осей (яке може бути задане, напр., кутами
між координатними осями та вектором s ) не змінюється, не
змінюються й координати вектора s , отже – і компоненти тен-
зора sisj.
4.44. Відповідь: а) εij = Aδij + Bsi s j , тензор є одновісним як лінійна
комбінація ізотропного та одновісного тензорів (див. задачі 4.39
та 4.43); б) ε ij = B ( si s j − 1 δ ij ) .
3
показати, що довільний симетричний одновісний
4.45. Указівка:
тензор рангу два має дві незалежні компоненти, які можна вира-

103
зити через головні значення тензора, тобто діагональні компо-
ненти тензора в головній системі координат.
4.46. δ ij δ kl , δ ik δ jl , δ il δ jk ,
δ ij s k sl , δ ik s j sl , δ il s j s k , δ jk si sl , δ jl si s k , δ kl si s j , si s j s k sl .
4.47. а) η ijkl = A ( δ ij δ kl + δ ik δ jl + δ il δ jk ) +
+ B(δij sk sl + δik s j sl + δil s j sk + δ jk si sl + δ jl si sk + δkl si s j ) + Csi s j sk sl ,
б) ηijkl = Aδij δkl + D(δik δ jl + δil δ jk ) +
+ B(δij sk sl + δkl si s j ) + F (δik s j sl + δil s j sk + δ jk si sl + δ jl si sk ) + Csi s j sk sl .
4.48. ηijkl = 1 λ1 (δij δ kl + δ ik δ jl + δ il δ jk ) + (λ1 + λ 3 − 6λ 2 ) si s j sk sl +
3
( )(
+ λ 3 − 1 λ1 δij sk sl + δik s j sl + δil s j sk + δ jk si sl + δ jl si sk + δ kl si s j .
3 )
4.49. ni i j =δij/3, nn
= 0 , nn i j nk =0 , ni n j nk nl = (δij δkl + δik δ jl + δ jk δil )/15.

4.50. а) 1 a 2 ; б) 1 (a ⋅ b ); в) 1 a ; г) 2 a 2 ; д) 2 (a ⋅ b );
3 3 3 3 3
є) 1
15 ( ( a ⋅ b )( c ⋅ d ) + ( a ⋅ c )(b ⋅ d ) + ( a ⋅ d )(b ⋅ c ) . )
4.51.Оскільки протилежні орієнтації вектора s рівноймовірні,
то тензори непарних рангів дорівнюють нулю: si = 0 , si s j s k = 0 .
Тензор si s j є симетричним та одновісним щодо напрямку век-
тора n . Позначивши si s j через εij , відповідно до результатів
задач 4.44 і 4.45, маємо ε ij = ε1δ ij + ( ε 3 − ε1 ) ni n j , де ε1 = s x2 = s 2y ,
ε 3 = s z2 у системі координат із віссю Oz, паралельною до s .
Крім того, s 2 = 1 , тому s x2 + s 2y + s z2 = 2 ε1 + ε 3 = 1 . Отже, головні
значення тензора si s j задаються одним незалежним парамет-
ром, який залежить від вигляду функції розподілу f (θ).
У подібних випадках, зокрема у теорії нематичних рідких
кристалів, використовують наступне розкладання функції роз-
поділу, що залежить тільки від сферичного кута θ:
∞
f ( θ) = ∑ (2l + 1) S l Pl (cos θ )
l =0
за поліномами Лежандра Pl (cos θ) , які утворюють систему орто-
гональних на одиничній сфері функцій,
104
 π
2
∫ Pl ′ (cos θ) Pl (cos θ) sin θd θ = 2l + 1 δl ′l .
0
У розкладанні функції розподілу f(θ) коефіцієнти
π
1
2 ∫0
Sl = f ( θ ) Pl (cos θ ) sin θ d θ

– так звані параметри порядку, S l = Pl (cos θ ) , де

2π π
1
Pl (cos θ ) =
4π ∫ d ϕ ∫Pl (cos θ) f (θ) sin θ d θ .
0 0
Зокрема, S 2 = 1 (3cos 2 θ − 1), S 4 = 1 (35cos 4 θ − 30cos 2 θ + 3),
2 8
2
звідки s z = 1 4
(1 + 2 S 2 ), s z = 1 (8 S 4 + 20 S 2 + 7). Тоді остаточно
3 35
( )
si s j = 1 δ ij + S 2 ni n j − 1 δ ij . Частина цього тензора, пропор-
3 3
ційна параметру порядку, є тензором із нульовим слідом (див.
задачу 4.44 б). У випадку сферично симетричного розподілу, ко-
ли f (θ) = 1 і S2 = 0, ця частина зникає, отримуємо результат за-
дачі 4.49. Навпаки, якщо вектор s орієнтований строго вздовж
n , маємо S 2 = 1 , тоді si s j = ni n j .
Тензор si s j sk sl є повністю симетричним тензором четверто-
го рангу, крім того, він є одновісним відносно напрямку вектора
n , отже має загальний вигляд, отриманий у задачі 4.48.
si s j s k sl = 1 λ1 ( δ ij δ kl + δ ik δ jl + δ il δ jk ) + ( λ1 + λ 3 − 6 λ 2 ) ni n j nk nl +
3
( 1 )
+ λ3 − λ1 (δij nk nl + δik n j nl + δil n j nk + δ jk ni nl + δ jl ni nk + δ kl ni n j ) ,
3
де λ1 = s x4 , λ 2 = s x2 s z2 , λ 3 = s z4 . Ураховуючи, що вектор s – оди-
ничний, після усереднення за кутом ϕ отримаємо, що всі середні
значення si s j виражаються через два незалежні параметри s z2 та

2 ( ) 2 ( ) 8 (
s z4 : sx2 = 1 1 − sz2 , λ3 = sz4 , λ 2 = 1 s z2 − s z4 , λ 1 = 3 1 − 2 s z2 + s z4 . )
У свою чергу, s z2 і s z4 можна виразити через параметри порядку
S2 і S4.
4.52. Усереднення за об'ємом еквівалентне усередненню за орієн-
таціями, оскільки розміри мікрокристалів однакові. Нехай на-
прямок осі симетрії окремого мікрокристала задається вектором
105
s (протилежні орієнтації вектора s еквівалентні). У гексаго-
нальному кристалі симетричний тензор другого рангу є одновіс-
ним і має вигляд ε ij = ε1δ ij + ( ε 3 − ε1 ) si s j (див. задачу 4.45), а пов-
ністю симетричний тензор четвертого рангу мікрокристалів за
заданого s стає одновісним після усереднення за орієнтаціями
кристалічних осей, перпендикулярних до s , і має вигляд (див.
задачу 4.48)
η ijkl = 1 λ1 ( δ ij δ kl + δ ik δ jl + δ il δ jk ) + ( λ1 + λ 3 − 6 λ 2 ) si s j s k sl +
3
(
+ λ3 − 1 )
λ (δ s s + δ ik s j sl + δ il s j sk + δ jk si sl + δ jl si sk + δ kl si s j ) .
3 1 ij k l
Незалежні компоненти цього тензора λ1, λ2, λ3 вважатимемо за-
даними. Позначимо компоненти тензора для середовища через
ςijkl , ςijkl = ηijkl . Скориставшись результатом задачі 4.51, після
усереднення за орієнтаціями вектора s , дістанемо
ε ij = 1 (2 ε1 + ε 3 ) δ ij + S 2 ( ε 3 − ε1 )( ni n j − 1 δ ij ) ,
3 3
( )
ς ijkl = 1 μ1 δ ij δ kl + δ ik δ jl + δ il δ jk + ( μ1 + μ 3 − 6μ 2 ) ni n j nk nl +
3
( )( )
+ μ3 − 1 μ1 δij nk nl + δik n j nl + δil n j nk + δ jk ni nl + δ jl ni nk + δ kl ni n j .
3
Тут μ1 = λ1 + (3λ 2 − λ 1 )2 s x2 + ( λ 1 + λ 3 − 6 λ 2 ) s x4 ,
3μ 2 = λ 1 + (3λ 2 − λ 1 )( s x2 + s z2 ) + 3( λ 1 + λ 3 − 6 λ 2 ) s x2 s z2 ,
μ 3 = λ 1 + (3λ 2 − λ 1 )2 s z2 + ( λ 1 + λ 3 − 6 λ 2 ) s z4 ,
а всі середні в правих частинах обраховані в задачі 4.51.

Головні осі тензора. Інваріанти тензора

2
t11 + t22 ⎛t −t ⎞
± ⎜ 11 22 ⎟ + ( t12 ) , тензор діагоналізується
2
5.1. λ1,2 =
2 ⎝ 2 ⎠
поворотом навколо осі Oz на кут ϕ = 1 arctg 2t12 .
2 t11 − t22
5.2. Указівка: діагоналізувати тензор поворотом навколо осі Oz
на кут ϕ = 1 arctg 2 t12 . Власні значення
2 t11 − t 22

106
 2
t11 + t22 ⎛t −t ⎞
± ⎜ 11 22 ⎟ + ( t12 ) , λ 3 = t33 .
2
λ1,2 =
2 ⎝ 2 ⎠
5.4. Власні вектори a1 та a2 , які відповідають комплексно спря-
женим власним значенням λ1 і λ2 ( λ1 = λ *2 ), задовольняють спів-
відношення a1 ⋅ a 2* = 0 , a1 ⋅ a2 = 1 , a2 = a1* .
5.5. а) λ1 = 1 , λ 2,3 = 3 ± 10 ; x1 = (1,0,0) , x2,3 = (0, 3,1 ± 10 ) ;
б) λ1 = 3 , λ 2,3 = (3 ± 17 )/2; x1 = (0,0,1) , x2,3 = (4,1 ± 17 , 0) ;
в) λ1 = 1 , λ 2,3 = 1 ± 3 ; x1 = (1, −1,1) , x2,3 = (2 ∓ 3,1, − 1 ± 3) ;
г) λ1=4, λ2,3 = (5 ± 3 5)/2; x1 =(2, −2,1) , x2,3 = (−5 ± 3 5, 2,14 ∓ 6 5);
д) λ1,2 = 1 , λ 3 = 4; x3 = (1,1,1) , для дійсного симетричного тен-
зора із власними значеннями, що збігаються, λ1 = λ 2 , довільний
вектор, що лежить у площині, яка перпендикулярна до власного
вектора x3 , буде власним;
є) λ1 = 0 , λ2 =1, λ3 = 4 ; x1 = (1,1,0) , x2 = (1, −1,1) , x3 = ( −1,1, 2) .
R
5.6. λ1 = 0 , λ 2 = 1 , λ 3 = 4, x1R = 1
( − 2,1, 0) , x2 = (0,0,1) ,
5
x3R = 1 (2,1,0); x1L = 1 (−1, 2,0) , x2L = (0, 0,1) , x3L = 1 (1,2,0) .
5 5 5
5.7.Для всіх матриць λ1 = –1, λ2 = 1. Власні вектори для σ1:
x1 = 1 (1, −1) , x2 = 1 (1,1) ; для σ2: x1 = 1 (i,1) , x2 = (−i,1) ;
2 2 2
для σ3: x1 = (0,1) , x2 = (1, 0) .
1 1 ⎛ iϕ θ ⎞ , 1 ⎛ θ⎞
5.8. λ ± = ± ; x+ = 1, e tg ⎟ x− = 1, − eiϕ ctg ⎟ .
2 cos(θ/2) ⎜⎝ 2⎠ sin(θ/2) ⎜⎝ 2⎠
5.9. λ1,2 = 1 , λ 3,4 = −1 ; e1 = 1 (1, 0, 0,1) , e2 = 1 (0,1,1, 0) ,
2 2
e3 = 1 ( − 1, 0, 0,1), e4 = 1 (0, − 1,1, 0); довільна лінійна ком-
2 2
бінація векторів e1 і e2 , а також векторів e3 і e4 буде власним
вектором.

107
 ⎛ sin 2 ϕ − sin ϕ cos ϕ 0⎞
⎜ ⎟ ϕ − кут між стержнем
5.10. а) ml 2 ⎜ − sin ϕ cos ϕ cos 2 ϕ 0⎟,
⎜ ⎟ і віссю Ox ,
⎜ 0 0 1⎟
⎝ ⎠
б) λ1 = 0, λ2,3 = ml2; x1 = (cos ϕ,sin ϕ,0) , x2 = ( − sin ϕ,cos ϕ,0) ,
x3 = (0, 0,1) ; вектори x2 , x3 вибираються неоднозначно, довіль-
ний вектор, що лежить у площині, перпендикулярній x1 , буде
⎛0 0 0⎞
⎟ 2⎜
власним вектором; г) ml ⎜ 0 1 0 ⎟ .
⎜0 0 1⎟
⎝ ⎠
5.11. Указівка: скористатися явним виглядом I1 та I2 і розписати
I12 − 2 I 2 .
5.14. Указівка: використати подання інваріантів тензора через йо-
го компоненти tij = ei te j .
( a , b , C ) + ( a , B , c ) + ( A, b , c )
5.15. I1 = ,
(a , b , c )
I 2 = (( a , B , C ) + ( A, b , C ) + ( A, B , c ))/( a , b , c ), I 3 = ( A , B , C )/( a , b , c ).
* * *
Указівка: t = A⊗ a + B ⊗b + C ⊗ c =
=
1
( a , b ,c )
(
A ⊗ (b × c ) + B ⊗ (c × a ) + C ⊗ (a × b ) , )
I2
t −1 = a ⊗ A* + b ⊗ B* + c ⊗ C * . Sp t −1 = .
det t
⎛ t11 t12 t13 ⎞ ⎛ a1 b1 c1 ⎞ ⎛ A1 B1 C1 ⎞
Із ⎜ t21 t22 t23 ⎟ ⎜ a 2 b2 c2 ⎟ = ⎜ A2 B2 C 2 ⎟⎟ випливає рів-
⎜ ⎟⎜ ⎟ ⎜
⎜t t t ⎟⎜ a b c ⎟ ⎜ A B3 C 3 ⎟⎠
⎝ 31 32 33 ⎠ ⎝ 3 3 3⎠ ⎝ 3
ність det t ( a , b , c ) = ( A, B , C ).
5.16. xi , λi2 .
5.17. λ1 = ε , λ 2,3 = ε ⊥ ± ε a ; x1 = (0,0,1), x2,3 = 1 (1, ± i , 0).
2

108
 ω ⎛ ⎞
5.18. λ1 = 0, λ2,3 = ± іω; x1 = , x 2,3 = 1 ⎜ ω× e ± ie ⎟ , де e –
ω 2 ⎜⎝ ω × e ⎟
⎠
одиничний вектор, ортогональний до вектора ω; I1 = 0 ,
I 2 = −ω 2 , I 3 = 0 .
5.19. λ1 = a 2 , λ 2,3 = 0; x1 = a , x2,3 ⊥ a . Можна вибрати
a
a ×c , a ×( a × c )
x2 = x3 = , де c – довільний вектор, неколіне-
a ×c a × (a × c )
арний із вектором a. I1 = a 2 , I 2 = I 3 = 0.
5.20. λ 1 = a ⋅ b , λ 2,3 = 0; x1 = a a , x2,3 ⊥ b . Можна вибрати
c ×b b × ( c ×b ) де c – довільний вектор, неколіне-
x2 = , x3 = ,
c ×b b × ( c ×b )
арний із векторами a та b . I1 = a ⋅ b , І2 = І3 = 0.
5.21. Див. відповідь до задачі 5.18, де слід покласти ω = b × a .
⎛ ⎞
5.22. λ1 = 0, λ 2,3 = a ⋅ b ± ab ; x1 = a ×b , x2 =
1 ⎜ a + b ⎟,
a ×b 2cos( ϕ/2) ⎜⎝ a b ⎟⎠

1 ⎛ ⎞
x3 = ⎜ a − b ⎟ , де ϕ – кут між векторами a та b .
2 sin( ϕ /2) ⎜⎝ a b ⎟⎠
5.23. λ1 = 0, λ2,3 = ma2; x1 = a/a , x 2,3 ⊥ a . Можна вибрати
a ×c a ×(a × c )
x2 = , x3 = , де c – довільний вектор, неколі-
a ×c a × (a × c )
неарний із вектором a ; І1 = 2ma2, І2 = m2a4, І3 = 0.
2 2
5.24. λ1 = a , λ 2,3 = − a , x1 = a , x2,3 ⊥ a . Вибір векторів
2 2 a
2 4
x2 і x3 указано у попередній задачі; I1 = − a , I2 = − a ,
2 4
6
I3 = a .
8
5.25. λ1 = 0, λ2 = 1 + cosϕ, λ3 = 1 – cosϕ; x1 = a ×b , x2 =
a+b
,
a ×b 2cos(ϕ/2)
a −b 2
x3 = . І1 = 2, І2 = sin ϕ, І3 = 0.
2 sin( ϕ /2)

109
Тензор Леві-Чівіта
6.2. а) εijk ek ; б) εijk . 6.5. a ×b .

6.6. S = 1 (a ⊗ b + b ⊗ a ), A = 1 (a ⊗ b − b ⊗ a) = ω× E, ω=b ×a .
2 2 2
6.7. atb − bta = a (S + A)b − b (S + A)a = 2a Ab = 2a ⋅ (ω× E)b = 2a ⋅ (ω× b ).
Указівка: використати зв'язок антисиметричної частини А тензора t
з аксіальним вектором ω у вигляді Aij = −εijk ωk , де i , j , k = 1, 2, 3.
6.8. Указівка: антисиметрична частина тензора
A = 1 ( e1 ⊗ a − a ⊗ e1 ) + 1 (e2 ⊗ b − b ⊗ e2 ) + 1 (e3 ⊗ c − c ⊗ e3 ) =
2 2 2

2 2 ( )
= 1 ( a × e1 ) × E + 1 b × e2 × E + 1 ( c × e3 ) × E = ω× E ,
2
де ω = 1 (a × e1 + b × e2 + c × e3 ), E – одинична матриця.
2
6.9. Указівка: див. попередню задачу.
6.10. Указівка: використати ( ei , e j , e k ) = ε ijk , де i , j , k = 1, 2, 3.
6.11. a) ε ′ijk = Δ α il α jm α kn ε lmn ; б) [ a ′ × b ′]i = Δ α ij [ a × b ] j , Δ = det A
– визначник матриці переходу.
6.12. а) Ураховуючи формулу для векторного добутку
a × b = ε ijk a i b j ek і тотожність із задачі 6.11, знайдемо
a × (b × c ) = ε ijk ai [b × c ] j ek = ε ijk ai ε αβ j bα cβ ek = ε kij ε αβ j ai bα cβ ek =
= (δ k α δ iβ − δ iα δ k β ) ai bα cβ ek = ai bk ci ek − ai bi ck ek = b ( a ⋅ c ) − c ( a ⋅ b );
б) b ( a ⋅ c ) − a ( b ⋅ c ); в) ( a ⋅ c )( b ⋅ d ) − ( b ⋅ c )( a ⋅ d );
г) b ( a , c , d ) − a ( b , c , d ) = c ( a , b , d ) − d ( a , b , c );
д) ( b ( a ⋅ c ) − a ( b ⋅ c ))( a , b , c ).
6.13. Указівка: в інтегралі виконати перехід від однієї ПДСК до
іншої.
6.14. а) a 2 ( b ⋅ c ) + ( a ⋅ b )( a ⋅ c ) ; б) ( a × (b × c )) ⋅ ( a ' × (b' × c' )).

Векторні функції скалярного аргументу

7.1. а) 2( r ⋅ r ) ; б) r × r ; в) (r ⋅ r ) + (r ⋅ r ) ; г) ( r ⋅ r )/ r 2 ;
д) (r × r ) ⋅ (r × r ) ( r × r ) 2 ; є) (r , r , r ) ; ж) r × ( r × r ) r 3 .

110
7.2. а) (a, b , c ) + (a, b , c ) + (a, b , c ) ; б) a × (b × c ) + a × (b × c ) + a × (b × c ).
7.6. Указівка: для доведення другого твердження скористатися
результатом задачі 7.4.
7.7. Указівка: вектор прискорення r є паралельним до вектора r ,

тобто r × r = 0, якщо
d
(
dt
)
r × r = 0, тоді r × r = const, і траєкто-
рією руху є плоска крива; розв'язати рівняння r = β 2 r у площи-
ні z=0 та отримати знаконевизначену квадратичну форму, яка
задає рівняння гіперболи.
7.8. ϕ(t ) =1/(at + b) , a,b = const. Указівка: для прямої [ r × r ] z = 0.
7.9. Якщо напрям r є незмінним. Контрприклад: r = (cos t ,sin t ) ,
d
r = 1, r = 0.
dt
7.10. Траєкторіями є кола, утворені перетином сфер r 2 = C12 із
площинами ( r ⋅ a ) = C2 . Задача відповідає руху в просторі
швидкостей зарядженої частинки в однорідному постійному ма-
гнітному полі. Інтегралами руху є кінетична енергія та проекція
імпульсу на напрямок магнітного поля.
7.11. У декартовій системі координат, де Oz n : x (t ) = C1e t ,
y (t ) = C 2 e t , z (t ) = C3 , де Ci = const . Траєкторіями є прямі, що
перетинають вісь Oz під прямим кутом.
7.13. Указівка: подати вектор швидкості у вигляді r = vn , де n –
одиничний вектор, та отримати із рівняння Ньютона, що n = 0.
рівняння Ньютона mr = α r r 3 помножити вектор-
7.14. Указівка:
но на r і на L = mr × r , скористатись результатом задачі 7.1 ж),
та отримати векторні інтеграли руху L та A = α r + r × L.
r ( )
Траєкторіями є гіперболи, еліпси або параболи, що лежать у
площині r ⋅ L = 0, напрям на перигелій указує вектор A. Рівнян-
ня траєкторії у циліндричній системі координат, пов'язаній із L
L2 / m
та A: ρ = .
A cos ϕ − α

111
Диференціальні операції
над скалярними та векторними функціями
8.3. div( ϕ A) = ∇ ⋅ ( ϕ A) = ∇ ⋅ ( ϕ A + ϕ A) =
= ∇ϕ ⋅ A + ϕ(∇ ⋅ A) = A ⋅ ∇ϕ + ϕ div A
8.7. ∇( A ⋅ B ) = ∇( A ⋅ B ) = ∇( A ⋅ B ) + ∇ ( A ⋅ B ) . Для зміни порядку множ-
ників у кожному із доданків скористаємося формулою для по-
двійного векторного добутку у вигляді b (a ⋅ c ) = a × (b × c ) + (a ⋅ b )c .
Тоді ∇( A ⋅ B) = ∇( B ⋅ A) = B × (∇ × A) + ( B ⋅ ∇) A = B × rot A + ( B ⋅ ∇) A,
∇ ( A ⋅ B ) = A × (∇ × B ) + ( A ⋅ ∇ ) B = A × rot B + ( A ⋅ ∇ ) B .
Додаючи отримані рівності, знайдемо
∇ ( A ⋅ B ) = A × rot B + B × rot A + ( A ⋅ ∇ ) B + ( B ⋅ ∇ ) A .
8.17. div A .
8.21. а) ∇ r 2 = ∇ ( x 2 + y 2 + z 2 ) = 2( xe x + ye y + ze z ) ≡ 2 r . З іншого
боку, ∇ r 2 = 2 r ∇ r , звідки ∇r = r/r. Другий спосіб
xe x + ye y + ze z r
∇r = ∇ x 2 + y 2 + z 2 = ≡ ;
x2 + y2 + z2 r
⎛ ∂ ∂ ∂ ⎞
б) ∇ ( a ⋅ r ) = ⎜ e x + ey + ez ⎟ ( xa x + ya y + za z ) =
⎝ ∂ x ∂ y ∂ z⎠
= a x ex + a y e y + a z ez ≡ a ;

в) nr n − 2 r ; г) ( a ⋅ r ) r + ra ; д) − α3r ; є) r ;
r 2
r r
⎛ ∂ ∂ ∂ ⎞
ж) ( a ⋅ ∇ ) r = ⎜ a x + ay + az ( xe x + ye y + ze z ) =
⎝ ∂x ∂y ∂ z ⎟⎠
= a x ex + a y e y + a z ez ≡ a .
Зауважимо, що у цьому випадку вектор a може бути змінним.
(a ⋅ r )r
з) a (r ⋅ b ) + b (r ⋅ a ) ; і) f ( r ) a + f ′( r ) ;
r
r 2 a − 3( a ⋅ r ) r
к) 2a 2 r − 2a (a ⋅ r ) ; л) 2a (a ⋅ r ) ; м) .
r5

112
8.22. а)3, 0; б) 5r2, 0; в) (n + 3)rn, 0; г) 2/r, 0; д) 0, 0; є) (3 − n ) r − n ,
0; ж) 0, 2a ; з) div(r (a ⋅ r )) = (a ⋅ r )div r + r ⋅∇(a ⋅ r ) = 3(a ⋅ r ) + r ⋅ a = 4(a ⋅ r ) ,
де використано "елементарні" похідні div r = 3, ∇ ( a ⋅ r ) = a ;
rot( r ( a ⋅ r )) = a × r ; і) (a ⋅ b ) , − a × b ; к) nr n−2 (a ⋅ r ) , nr n − 2 ( r × a );
л) 2(a ⋅ b ) , −a × b ; м) −2( a ⋅ r ), 3r × a ; н) 0 , ( − r 2 a + 3( a ⋅ r ) r )/ r 5 ;

r ×a (a ⋅ r )r
о) a ⋅ r 2 , 2 п) 0, 3ra −
.
r r r
8.23. а) ∇ϕ( r ) = ϕ′( r ) ∇r ≡ r ϕ′( r ) ; б) r ⋅ A′(r) ; в) r × A′(r ) .
r r r
8.24.
а) ϕ( r ) a + r
r
ϕ′(r )(a ⋅ r ) ; б) a ⋅ A(r ) + (a ⋅ r ) r
r
⋅ A′(r ) ; ( )
(
в) a × A(r ) + (a ⋅ r ) r × A′(r ) ;
r )
г) A( r ) × a + ( A′( r ), a , r ) r ;
r
(
д) 2( a ⋅ A( r )) + ra − ( a ⋅ r ) r
r ) (
⋅ A′( r ) ; є) a × A(r ) + (r ⋅ A′(r )) r
r ).
2 ϕ′′(r) 2
8.25. а) ϕ′′(r) + ϕ′(r) ; б) ; в) A′′( r ) + A′( r ) ; г) n(n − 3)(a ⋅ r )r −n−2 .
r r r
8.26. а) ik eik ⋅r ; б)
ikr ikr
r
e ; в)
(ikr − 1)r ikr
r3
e ; г) a + ik (r ⋅ a) eik⋅r ; ( )
д) i(k ⋅ a )eik ⋅r ; є) i(k × a)eik ⋅r ; ж) eik ⋅r ⎡ r ⋅ A′( r ) + ik ⋅ A( r ) ⎤ ;
⎣ r ⎦
ikr −1 ikr − 1
з) (a ⋅ r )eikr ; і) ( r × a ) eikr ; к) − k
2 ik ⋅r
e ;
r 3
r3
л) ⎛ 2ik ⎞
2i (k ⋅ r ) + k 2 r 2 м) ⎜ − k 2 ⎟ eikr .
ik ⋅r
− e ; ⎝ r ⎠
r3
3
8.27. с/r , де c = const. 8.28. с/r, де c = const.
r × (a × r )
8.29. 0; 2 ϕ ( r ) a + ϕ ′( r ) . 8.30. e ⎡⎢ B × ⎛⎜ p − e A ⎞⎟ ⎤⎥ .
r 2 mc ⎣ ⎝ c ⎠⎦
8.31. a) ( a ⋅ ∇ )∇ϕ, б) ϕ grad(div A) + grad ϕ div A +
+ (grad ϕ ⋅ ∇ ) A + ( A ⋅ ∇ ) grad ϕ + grad ϕ × rot A.
8.32. a) 3ϕ(r ) + r ϕ′(r ) ; б) 0; в) ϕ(r )a + ϕ′(r )(a ⋅ r )(r / r ).
⎛ ϕ ′( r ) ⎞ ϕ ′( r )
8.33. 1 2 ⎜ ϕ ′′( r ) − ⎟ r × (r × a ) − 2a .
r ⎝ r ⎠ r

113
8.34. a) A(r ) + (r ⋅ A′(r ))(r r ); б) ( A′(r ) ⋅ B (r ) + A(r ) ⋅ B′(r ))(r r );
( )
в) ϕ(r )(r ⋅ A'(r )) + ϕ′(r )(r ⋅ A) /r ; г) ϕ ( r ) r
r
× A ′( r ) + ϕ ′( r ) r
r
× A( r );

д)
r r (
a ⋅ r ϕ′(r ); є) a ⋅ r ϕ′( r ) A( r ) + ϕ( r ) A′( r ) ; ж) 0; )
з) ϕ′( r ) + 2
r (
ϕ(r ); і) r × a 3 ; к) A′( r ) × ( r × a ) r .
r
)
8.35. a) 2a 2 ; б) 4a 2 ; в) −2a .
dϕ dA dA
8.36. a) ∇f ; б) ⋅ ∇ f ; в) ∇f × .
df df df
8.37. a) u Δ u + (grad u ) 2 , б) u Δv + grad u ⋅ grad v.
2
8.38. div v = 0, rot v = 2ω ; div a = −2ω , rot a = 2 ε.
8.39. − ∫ r ϕ ( r ) dr + c , де c = const.
d Φ(r)
8.40. F = −∇Φ ( r ) = −
dr
er = F ( r ) er , Φ ( r ) = − F ( r )dr. ∫
8.41. F = ϕ(ρ)ρ/ρ = −∇Φ; Φ = − ∫ ϕ (ρ ) d ρ , де ρ = xi + yj .
n
γm
8.42. ϕ(r ) = − γm r . 8.43. ϕ ( r ) = − ∑ r − ir .
i =1 i
3
8.44. Указівка: обчислити div A . 8.45. ϕ(r) = c/r , де c = const, r ≠ 0.
8.46. Указівка: обчислити rot A .
8.47. Указівка: див. указівку до задачі 8.44.
8.49. Указівка: спростити вираз ( r × ∇ ) 2 u ( r ).
8.50. Указівка: виконати операцію rot від обох частин рівняння
рівноваги рідини і скалярно помножити на f .
Π r 4 πμ ∂ j με ∂ 2 E
8.51. A = . 8.52. Δ E − ∇ div E − − = 0,
4π r 3 c 2 ∂t c 2 ∂t 2
4π εμ ∂ 2 H
Δ H − ∇ div H + rot j − 2 =0.
c c ∂t 2
4π ,
8.53. A=− j ϕ = − 4 πρ , де – оператор д'Аламбера,
c
1 ∂2
≡Δ− .
c 2 ∂t 2
8.54. Указівка: скористатись результатом задачі 8.52.
114
 i ( k1 ⋅r −ω t )
8.56. E = E 0 e − k 2 ⋅r e , H = H 0 e − k 2 ⋅r e i ( k1⋅r −ω t ) , де
1/2 1/2
ω με ⎡⎢ ⎤ ω με ⎡⎢ ⎤
2 2
⎛ 4πσ ⎞ ⎛ 4πσ ⎞
k1 = 1+ ⎜ ⎟ + 1⎥ , k2 = 1 + ⎜ ⎟ −1⎥ ,
c 2⎢ ⎜ εωcos θ ⎟ ⎥
c 2 ⎢ ⎝ εωcos θ ⎠ ⎥ ⎝ ⎠
⎣ ⎦ ⎣ ⎦
θ = ∠ ( k1 , k 2 ) .
∂ϕ v 2
8.58. Φ = + .
∂t 2
Указівка: якщо врахувати формулу ∇v 2 = 2(v ⋅ ∇)v + 2v × rot v
(див. задачу 8.8), то поле прискорень можна записати у вигляді
dv ∂v 1 2 dv ∂ 1
= + ∇v − v × rot v . Оскільки v = ∇ϕ , то = ∇ϕ + ∇v 2 ,
dt ∂t 2 dt ∂t 2
звідки знаходимо відповідний потенціал.

Векторний аналіз у криволінійних координатах

Криволінійні ортогональні координати
9.1. а) H ρ = 1 , H ϕ = ρ , H z = 1 . Приклад обчислення:
∂ r ∂ ( ρ cos ϕ ) ∂ ( ρ sin ϕ ) ∂z
= ex + ey + e z = cos ϕ e x + sin ϕ e y ,
∂ρ ∂ρ ∂ρ ∂ρ
звідки H ρ = ∂r = 1 ;
∂ρ
б) eρ = e x cos ϕ + e y sin ϕ , eϕ = − e x sin ϕ + e y cos ϕ , ez = ez ;
в) a x = aρ cos ϕ − aϕ sin ϕ, a y = aρ sin ϕ + aϕ cos ϕ, az = az ;
г) ρ = x 2 + y 2 = const –циліндр, tg ϕ = y x = const – напівплощи-
на, що утворює кут ϕ із площиною xOz та обмежена віссю Oz,
z = const – площина.
Через кожну точку проходять три координатні лінії, які можна
розглядати як результат перетину відповідних координатних по-
верхонь: коло (ϕ-лінія, уздовж якої ϕ змінюється у межах від 0 до
2π, ρ і z –фіксовані), напівпряма (ρ – лінія, уздовж якої ρ зміню-
ється у межах від 0 до +∞, ϕ і z – фіксовані), пряма (z-лінія, уз-
довж якої z змінюється в межах від –∞ до +∞, ϕ і ρ – фіксовані);

115
 вектори локального базису
д)
z та параметри Ламе можна
G знайти геометрично, не кори-
ez
G стуючись прямокутною дека-
eϕ
G ртовою системою координат.
eρ Візьмемо довільну точку
ϕ-лінія
M (ρ0 , ϕ0 , z0 ) (див. до рис. 9.1).
ρ-лінія
Зафіксуємо ϕ, z, змінювати-
мемо ρ. Тоді радіус-вектор
у r = r (ρ, ϕ0, z0 ) опише ρ-коорди-
ϕ
натну лінію. Аналогічно отри-
мують ϕ-, z-координатні лінії,
x z-лінія і, таким чином через кожну
точку можна провести три
до задачі. 9.1
різні координатні лінії.
Якщо ми надаємо приріст радіус-вектору r = r (ρ, ϕ, z) за ρ-ко-
∂r Δr Δρ ρ ρ
ординатною лінією Δρ, то величина = lim = lim = = eρ
∂ρ Δρ→0 Δρ Δρ→0 Δρ ρ ρ
– вектор, дотичний до ρ-координатної лінії, а його довжина Нρ = 1.
Якщо ми надаємо приріст радіус-вектору r = r (ρ, ϕ, z) за ϕ-ко-
ρΔϕeϕ
ординатною лінією Δφ, то величина ∂r = lim Δr = lim = ρeϕ
∂ϕ Δϕ→0 Δϕ Δϕ→0 Δϕ
– вектор, дотичний до ϕ-координатної лінії, а його довжина Нϕ = ρ.
9.2. а) Нr = 1, Нθ = r, Нϕ = rsinθ;
б) er = ex sin θ cos ϕ + e y sin θ sin ϕ + ez cos θ,
eθ = ex cos θcos ϕ+ ey cos θsin ϕ− ez sin θ, eϕ = −ex sin ϕ+ ey cos ϕ;
в) ax = ar sin θ cos ϕ + aθ cos θ cos ϕ − aϕ sin ϕ,
a y = ar sin θ sin ϕ + aθ cos θ sin ϕ + aϕ cos ϕ ,
a z = ar cos θ − aθ sin θ ;
x2 + y 2
г) r = x 2 + y 2 + z 2 = const – сфера, tg θ = = const –
z
конічна поверхня, tgϕ = y = const – напівплощина, що утворює
x

116
кут ϕ (0 ≤ ϕ < 2π) із площи- z r-лінія
ною xOz та обмежена віссю
Oz. Через кожну точку із ко-
ординатами r, θ, ϕ прохо- G
er
дить три координатні лінії:
G
коло (ϕ-лінія, вздовж якої ϕ eϕ
змінюється у межах від 0 до ϕ-лінія θ G
2π, r і θ – фіксовані), напів- eθ
y
пряма (r-лінія, уздовж якої r
змінюється у межах від 0 до ϕ
+∞, ϕ і θ – фіксовані), напів-
коло (θ-лінія, вздовж якої θ θ-лінія
змінюється у межах від 0 до x
до задачі. 9.2
π, а ϕ і r – фіксовані).
9.3. а) H u = H v = u 2 + v 2 , H ϕ = uv;
1
б) eu = ( v (ex cos ϕ + e y sin ϕ) + uez ) ,
u + v2
2

1
ev = ( u (ex cos ϕ + e y sin ϕ) − vez ) , eϕ = −ex sin ϕ + ey cos ϕ ;
u 2 + v2
v cos ϕ u cos ϕ
в) a x = au + av − sin ϕ aϕ ;
u 2 + v2 u 2 + v2
v sin ϕ u sin ϕ −vav + uau
ay = au + av + cos ϕ aϕ ; a z = ;
2
u +v 2 2
u +v 2
u 2 + v2
г) y x = tg ϕ = const – напівплощина, що утворює кут ϕ
(0 ≤ ϕ < 2π) із площиною xOz та обмежена віссю Oz,
x2 + y 2 + z 2 ± z = const – параболоїди. Через кожну точку із ко-
координатами u, v, ϕ проходить три координатні лінії: коло (ϕ-лі-
нія, уздовж якої ϕ змінюється у межах від 0 до 2π, u та v – фік-
совані) та дві напівпараболи, які є результатом перетину коор-
динатних поверхонь (напівплощини і відповідного параболоїда).
9.4. H ξ = H η =
a a sin η
, Hα = .
ch ξ − cos η ch ξ − cos η
a a sh ρ
9.5. H ρ = H ξ = , Hα = .
ch ρ − cos ξ ch ρ − cos ξ
117
 − iϕ
9.6. e+ = e iϕ ( eρ + ieϕ ), e− = e ( eρ − ieϕ ), eo = k .
9.7. e+ = e iϕ (sin θ e r + cos θ eθ ) + ie iϕ eϕ ,

e− = e − iϕ (sin θ er + cos θ eθ ) − ie − iϕ eϕ , e0 = cos θ er − sin θ eθ .

9.8. t xx = tρρ cos 2 ϕ − 2 tρϕ sin ϕ cos ϕ + t ϕϕ sin 2 ϕ ,

t xy = tρρ sin ϕ cos ϕ + tρϕ (cos 2 ϕ − sin 2 ϕ ) − t ϕϕ sin ϕ cos ϕ ,

t xz = tρ z cos ϕ − tϕ z sin ϕ ,
t yy = tρρ sin 2 ϕ + 2 tρϕ sin ϕ cos ϕ + t ϕϕ cos 2 ϕ ,
t yz = tρ z sin ϕ + tϕ z cos ϕ , t zz = t zz .
ρ eρ + ze z
9.9. . 9.10. ρ sin 2ϕ + ρ cos 2ϕ. 9.11. ρz (eρ − ez ).
ρ2 + z 2
9.12. r 2 sin 2 ϕ cos 2 θ. 9.13. sin θ eϕ .
9.14. ρ = cϕ, c = const (спіраль Архімеда).
9.15. ϕ = C1 , r = 2sin θ + C2 . Векторні лінії утворюються перети-
ном двох сімейств поверхонь.
π θ 2ϕ
9.16. r − 2 = − ln tg ⎛⎜ + ⎞⎟ + C1 , tg tg θ = C 2 .
⎝4 2⎠ 2
9.17. Промені, які виходять із точки розташування заряду.

Диференціальні операції
у криволінійних координатах
9.18. а) T = m (ρ2 + ρ2ϕ2 + z 2 ); б) T = m (r 2 + r 2 θ2 + r 2 sin2 θϕ2 ) ;
2 2
в) T = m ((u 2 + v 2 )(u 2 + v 2 ) + u 2 v 2 ϕ 2 ).
2
9.19. T = m
2 (H 2 1 2
1 (q ) )
+ H 22 ( q 2 ) 2 + H 32 ( q 3 ) 2 .

9.20. v = ρeρ + ρϕeϕ + zez , a = (ρ − ρϕ 2 ) eρ + 1 d (ρ 2 ϕ ) eϕ + ze z .

ρ dt
9.21. v = rer + r θ eθ + r sin θϕ eϕ ,
a = ( r − r θ 2 − r ϕ 2 sin 2 θ ) er + ( r θ + 2 r θ − r ϕ 2 sin θ cos θ ) eθ +
+ ( r ϕ sin θ + 2 r ϕ sin θ + 2 r θϕ cos θ ) eϕ .

118
 3 e( i ) ⎛ d ∂T ∂T
3 ⎞ 1 3 2 i
v = ∑Hi qie(i) ; ( )
2
9.22. a=∑ ⎜⎜ i
− i ⎟⎟ , T= ∑ Hi q –
i=1 i =1 H i ⎝ dt ∂q ∂q ⎠ 2 i =1
кінетична енергія частинки одиничної маси.
для довільних dq i прирівняти диференціали
9.23. Указівка:
3
∂f
df = ∑ ∂q i dq i = dr ⋅ ∇ f , записавши dr через фізичний базис.
i =1
9.24. Указівка: в ортогональній криволінійній системі координат
використати результат задачі 9.23 у тотожності rot ∇ q i ≡ 0 .
9.25. Указівка: в ортогональній криволінійній системі координат
використати результат задачі 9.24 у тотожності
div e(1) = div( e(2) × e(3) ).
9.26. Δ eρ = − 1 2 eρ , Δeϕ = − 1 2 eϕ , Δez = 0.
ρ ρ
2 1 2 1
9.27. Δer = − er , Δeθ = − eθ − 2 ctg θ er , Δeϕ = − 2 2 eϕ.
2 2 2
r r sin θ r r sin θ
9.28. Відмінні від нуля похідні: а) у циліндричній системі коор-
∂eρ ∂eϕ
динат = eϕ , = − eρ ; б) у сферичній системі координат
∂ϕ ∂ϕ
∂er ∂e ∂e ∂e ∂e
= eθ, r = sin θeϕ , θ = −er , θ = cos θeϕ , ϕ = − sin θer − cos θeθ .
∂θ ∂ϕ ∂θ ∂ϕ ∂ϕ
Указівка: порівнюючи дві формули
∂g ∂g
∂ei
= ∑ e Γ k
= ∑ e g kl
Γ = 1 ∑ ek ⎪⎧⎨ ∂g ki + kj − ij ⎪⎫⎬ =
k ij k ij , l 2
∂q j k k ,l
2
k Hk ⎩ ⎪ ∂q
j
∂q i ∂q k ⎭⎪
∂H ∂H j ∂ei ∂H i ∂e( i )
= e(i ) ji + e( j ) i − δij H i∇H i та j
= e( i ) j
+ Hi
∂q ∂q ∂q ∂q ∂q j
∂e e ∂H j
знаходимо ( ij) = ( j ) − δ ij ∇ H i .
∂q H i ∂q i
∂uρ 1 ∂uϕ uρ ∂u 1 ∂u z ∂ u ϕ
9.29. uρρ = , uϕϕ = + , uzz = z , 2uϕz = + ;
∂ρ ρ ∂ϕ ρ ∂z ρ ∂ϕ ∂z
∂uρ ∂u z ∂u ϕ u ϕ 1 ∂uρ
2uρ z = + , 2uρϕ = − +
∂z ∂ρ ∂ρ ρ ρ ∂ϕ

119
 ∂ur ∂u ∂uϕ uθ
9.30. urr = , uθθ = 1 θ + ur , uϕϕ = 1 u
+ ctg θ + r ,
∂r r ∂θ r r sin θ ∂ϕ r r
1 ⎛ ∂uϕ ⎞ 1 ∂uθ
2uθϕ = ⎜ − uϕ ctg θ ⎟ + ,
r ⎝ ∂θ ⎠ r sin θ ∂ϕ
∂u u 1 ∂u r 1 ∂ u r ∂ uϕ u ϕ
2u r θ = θ − θ + , 2 uϕ r = + − .
∂r r r ∂θ r sin θ ∂ϕ ∂r r
9.31. Відповідь:
1 ⎡ 1 ∂u ( i ) 1 ∂u ( j ) ⎤ 1 ⎡ ∂H j ∂H i ⎤
u( ij ) = ⎢ j
+ i ⎥− ⎢ u( j ) i
+ u( i ) ⎥+
2 ⎣⎢ H j ∂q H i ∂q ⎥⎦ 2 H i H j ⎣ ∂q ∂q j ⎦
1
+ δij ( u ⋅ ∇) H i .
Hi
Указівка: із означення (див. задачу 9.29) маємо
3 e( i ) ∂
δl
l
( )
= s ⋅ s ⋅ ∇ u = ∑ s( i ) s( j )
H j ∂q j
(
u( k ) e( k ) , )
i , j ,k =1
компоненти тензора деформацій зручно знаходити за формула-
1 1 ⎛ ∂u ( i ) 3 ∂e( k ) ⎞
ми u(ij ) = ( ω( ij ) + ω( ji ) ), де ω( ij ) =
2
⎜⎜
H j ⎝ ∂q j
+ ∑ u( k ) e( i ) ⋅
∂q j ⎟⎠
⎟,
k =1
користуючись результатами задачі 9.28 для відповідних криволі-
нійних систем; можна також використати представлення тензо-
ра деформацій через коваріантні похідні від вектора зміщень
uij = 1 (u j ,i + ui , j ) та відповідні фізичні компоненти
2
uij 1
u(ij ) = = ( ui , j + u j ,i ) ,
HiH j 2Hi H j
u
оскільки uij e i ⊗ e j = ij e(i ) ⊗ e( j ) = u(ij ) e(i ) ⊗ e( j ) .
Hi H j
1 ⎧∂ ⎡ ∂f ⎤
9.32. Δf = ⎨ ⎢ r ( a + r cos θ) ⎥ +
r ( a + r cos θ) ⎩ ∂r ⎣ ∂r ⎦
1 ∂ ⎡ ∂f ⎤ r ∂ 2 f ⎫⎪
+ ( a + r cos θ ) + ⎬.
r ∂θ ⎢⎣ ∂θ ⎥⎦ a + r cos θ ∂ϕ 2 ⎪⎭

120
 ∂ ∂ sin ϕ ∂ ∂ ∂ cos ϕ ∂ ∂ ∂
9.33. = cos ϕ − , = sin ϕ + , = .
∂x ∂ρ ρ ∂ϕ ∂y ∂ρ ρ ∂ϕ ∂z ∂z
⎛ ∂ cos ϕ ∂ ⎞ ∂
9.34. Lx = − z ⎜ sin ϕ + ⎟ + ρ sin ϕ ,
⎝ ∂ρ ρ ∂ϕ ⎠ ∂z
⎛ ∂ sin ϕ ∂ ⎞ ∂ ∂
L y = z ⎜ cos ϕ − ⎟ − ρ cos ϕ , L z = .
⎝ ∂ρ ρ ∂ϕ ⎠ ∂z ∂ϕ
∂ ∂ cos θ cos ϕ ∂ sin ϕ ∂
9.35. = sin θ cos ϕ + − ,
∂x ∂r r ∂θ r sin θ ∂ϕ
∂ ∂ cos θ sin ϕ ∂ cos ϕ ∂ ,
= sin θ sin ϕ + +
∂y ∂r r ∂θ r sin θ ∂ϕ
∂ ∂ sin θ ∂
= cos θ − .
∂z ∂r r ∂θ
⎛ ∂ ∂ ⎞
9.36. L x = − ⎜ sin ϕ + cos ϕ ctg θ ⎟,
⎝ ∂θ ∂ϕ ⎠
⎛
L y = ⎜ cos ϕ
∂
− sin ϕ ctg θ
∂ ⎞
⎟ , Lz = ∂ .
⎝ ∂θ ∂ϕ ⎠ ∂ϕ
1⎛ ∂ i ∂ ⎞ 1⎛ ∂ i ∂ ⎞ ∂
9.37. ∇ = e+ e − iϕ ⎜ − ⎟ + e− e i ϕ ⎜ + ⎟ + e0 ,
2 ⎝ ∂ρ ρ ∂ϕ ⎠ 2 ⎝ ∂ρ ρ ∂ϕ ⎠ ∂z
1⎛ ∂ cos θ ∂ i ∂ ⎞
∇ = e+ e − iϕ ⎜ sin θ + − +
2⎝ ∂r r ∂θ r sin θ ∂ϕ ⎟⎠
1⎛ ∂ cos θ ∂ i ∂ ⎞ ⎛ ∂ sin θ ∂ ⎞
+ e− eiϕ ⎜ sin θ + + ⎟ + e0 ⎜ cos θ − ⎟.
2⎝ ∂r r ∂θ r sin θ ∂ϕ ⎠ ⎝ ∂r r ∂θ ⎠
1 ⎡ ∂ ⎛ H 2 H 3 ∂f ⎞
9.38. Δ f ( r ) = ⎢ 1⎜ +
1⎟
H 1H 2 H 3 ⎢⎣ ∂q ⎝ H 1 ∂q ⎠
∂ ⎛ H 3 H1 ∂f ⎞ ∂ ⎛ H1H 2 ∂f ⎞ ⎤
+ ⎜ ⎟+ ⎜ ⎟⎥ .
∂q 2 ⎜⎝ H 2 ∂q 2 ⎟⎠ ∂q3 ⎜⎝ H 3 ∂q3 ⎟⎠ ⎥⎦
1 ∂ ⎛ ∂f ⎞ 1 ∂ 2 f ∂ 2 f
9.39. Δ f = ⎜ρ ⎟+ + ,
ρ ∂ρ ⎝ ∂ρ ⎠ ρ 2 ∂ϕ 2 ∂z 2
1 ∂ ⎛ 2 ∂f ⎞ 1 ∂⎛ ∂f ⎞ 1 ∂2 f
Δf = ⎜ r ⎟ + ⎜ sin θ ⎟ + .
r 2 ∂r ⎝ ∂r ⎠ r 2 sin θ ∂θ ⎝ ∂θ ⎠ r 2 sin2 θ ∂ϕ2

121
 ⎡ 1 ∂ ⎛ ∂f ⎞ 1 ∂ ⎛ ∂f ⎞ ⎛ 1
1 1 ⎞ ∂2 f ⎤
9.40. Δf = ⎢ ⎜ u ⎟ + ⎜ v +
⎟ ⎜ + ⎟ ⎥.
u 2 + v 2 ⎣⎢ u ∂u ⎝ ∂u ⎠ v ∂v ⎝ ∂v ⎠ ⎝ u 2 v 2 ⎠ ∂ϕ2 ⎦⎥
⎛ Aρ 2 ∂Aϕ ⎞ ⎛ Aϕ 2 ∂Aρ ⎞
9.41. ΔA = ⎜ ΔAρ − − 2 ⎟ eρ + ⎜ ΔAϕ − 2 + 2 ⎟ eϕ + ΔAz ez ,
⎝ ρ 2
ρ ∂ϕ ⎠ ⎝ ρ ρ ∂ϕ ⎠
Aρ 2 ∂Aϕ A ∂A
( ΔA)ρ = ΔAρ − − ; (ΔA)ϕ = ΔAϕ − ϕ + 2 ρ ; (ΔA)z = ΔAz .
2 2 ∂ϕ 2 2 ∂ϕ
ρ ρ ρ ρ
⎡ 2⎛ 1 ∂ 1 ∂Aϕ ⎞ ⎤
9.42. ΔA = ⎢ ΔAr − 2 ⎜ Ar + (sin θ Aθ ) + ⎟ ⎥ er +
⎣ r ⎝ sin θ ∂θ sin θ ∂ϕ ⎠ ⎦
⎡ 2 ⎛ ∂A Aθ cos θ ∂Aϕ ⎞ ⎤
+ ⎢ ΔAθ + 2 ⎜ r − − ⎟ ⎥ eθ +
⎢⎣ r ⎝ ∂θ 2sin 2 θ sin 2 θ ∂ϕ ⎠ ⎥⎦
⎡ 2 ⎛ ∂Ar ∂A Aϕ ⎞ ⎤
+ ⎢ ΔAϕ + 2 ⎜ + ctg θ θ − ⎟ ⎥ eϕ ,
⎣⎢ r sin θ ⎝ ∂ϕ ∂ϕ 2sin θ ⎠ ⎦⎥
2⎛ 1 ∂ 1 ∂Aϕ ⎞
( )
ΔA = ΔAr − 2 ⎜ Ar +
r r ⎝ sin θ ∂θ
(sin θ Aθ ) + ⎟,
sin θ ∂ϕ ⎠
2 ⎛ ∂ Ar Aθ cos θ ∂ Aϕ ⎞
( Δ A ) θ = Δ Aθ + ⎜ − − ⎟;
r 2 ⎝ ∂θ 2 sin 2 θ sin 2 θ ∂ϕ ⎠
2 ⎛ ∂ Ar ∂A Aϕ ⎞
( Δ A ) ϕ = Δ Aϕ + 2 ⎜ + ctg θ θ − ⎟.
r sin θ ⎝ ∂ϕ ∂ϕ 2 sin θ ⎠
∂Aρ Aϕ ∂Aρ Aϕ2 ∂Aρ
(
9.43. ( A ⋅ ∇ ) A = Aρ)
ρ ∂ρ
+
ρ ∂ϕ
−
ρ
+ Az
∂z
,

∂Aϕ Aϕ ∂Aϕ Aρ Aϕ ∂Aϕ

( )
( A ⋅ ∇ ) A = Aρ
ϕ ∂ρ
+
ρ ∂ϕ
+
ρ
+ Az
∂z
,
Aϕ ∂Az
( )
( A ⋅ ∇ ) A = Aρ z +
z
∂A
∂ρ ρ ∂ϕ
∂A
+ Az z .
∂z
Aϕ ∂Ar Aθ2 + Aϕ2
(
9.44. ( A ⋅ ∇ ) A = Ar)
r
∂Ar Aθ ∂Ar
∂r
+ +
r ∂θ r sin θ ∂ϕ
−
r
,

Aϕ ∂ Aθ Ar Aθ Aϕ2 ctg θ
( )
( A ⋅ ∇ ) A = Ar θ + θ
θ
∂A
∂r
A ∂ Aθ
+
r ∂θ r sin θ ∂ϕ
+
r
−
r
,

122
 ∂Aϕ
Aθ ∂Aϕ Aϕ ∂Aϕ Aϕ Ar Aθ Aϕ ctg θ
( ( A ⋅ ∇) A) ϕ
= Ar
∂r
+ +
r ∂θ r sin θ ∂ϕ
+
r
+
r
.

1 ∂ 1 ∂ tρϕ 1 ∂ tρ z
9.45. ( ∇ ⋅ t ) ρ = (ρ tρρ ) + − tϕϕ + ,
ρ ∂ρ ρ ∂ϕ ρ ∂z
1 ∂tϕϕ ∂tρϕ 2 ∂tϕz ∂t
(∇⋅ t )ϕ = + + tρϕ + , (∇ ⋅ t ) z = 1 ∂ (ρ tρz ) + 1 ϕz + ∂t zz .
ρ ∂ϕ ∂ρ ρ ∂z ρ ∂ρ ρ ∂ϕ ∂z
Hj ∂
( )
Указівка: ∇ ⋅ t
( j)
= ∑ t ij,i H j = ∑
g ∂q i
( )
gt ij + H j ∑ Γ lij t li =
i i i ,l
Hj ∂ ⎛ t( ij ) ⎞ t( il ) ∂
= ∑
g i ∂q ⎝
⎜
i ⎜
g
H H
⎟
⎟
+ ∑ H H ∂q
(
e( j ) ⋅ i H l e(l ) )
i j ⎠ i ,l i l
і скористатися результатом задачі 9.28.
1 ∂ 2 1 ∂ 1 ∂trϕ tθθ + tϕϕ
9.46. (∇ ⋅ t ) r =
2 ∂
( r trr ) + (trθ sin θ) + − ,
r r r sin θ ∂θ r sin θ ∂ϕ r
1 ∂ 2 1 ∂ 1 ∂tθϕ trθ ctg θ
(∇⋅ t )θ = 2 ∂r
(r trθ ) + (tθθ sin θ) + + − tϕϕ ,
r r sin θ ∂θ r sin θ ∂ϕ r r
1 ∂ 2 1 ∂tθϕ 1 ∂tϕϕ trϕ 2 ctg θ
(∇ ⋅ t )ϕ = 2 ( r t rϕ ) + + + + tθϕ .
r ∂r r ∂θ r sin θ ∂ϕ r r
Указівка: див. указівку до задачі 9.45.
∂uρ ⎛ 1 ∂uϕ uρ ⎞ ∂u
( )
9.47. t ⋅ ∇ u = tρρ
∂ρ
+ tϕϕ ⎜
⎝ ρ ∂ϕ
+ ⎟ + t zz z +
ρ ⎠ ∂z
⎡ ∂ ⎛ uϕ ⎞ 1 ∂uρ ⎤ ⎛ 1 ∂ u z ∂ uϕ ⎞ ⎛ ∂u z ∂uρ ⎞
+ tρϕ ⎢ρ ⎜ ⎟+ ⎥ + tϕ z ⎜ + ⎟ + tρ z ⎜ + ⎟.
⎣ ∂ρ ⎝ ρ ⎠ ρ ∂ϕ ⎦ ⎝ ρ ∂ϕ ∂z ⎠ ⎝ ∂ρ ∂z ⎠
Указівка: ( t ⋅ ∇ ) u = ∑ t(ij )u(ij ) , де u(ij ) – компоненти тензора де-
ij
формацій, обчислені в задачі 9.29.
9.48.
∂u
( t ⋅ ∇ ) u = trr ∂∂urr + tθθ ⎜⎝⎛ 1r ∂∂θuθ + urr ⎟⎠⎞ + tϕϕ ⎜⎝⎛ r sin1 θ ∂ϕϕ + urr + uθ ctg
r
θ⎞
⎟+
⎠
⎛ ∂u 1 ∂u r uθ ⎞ ⎛ ∂ uϕ 1 ∂ u r uϕ ⎞
+ trθ ⎜ θ + − ⎟ + t rϕ ⎜ + − ⎟+
⎝ ∂r r ∂θ r ⎠ ⎝ ∂r r sin θ ∂ϕ r ⎠
⎛ 1 ∂ uϕ 1 ∂ u θ ctg θ ⎞
+ tθϕ ⎜ + − uϕ ⎟ .
⎝ r ∂θ r sin θ ∂ϕ r ⎠

123
Указівка: див. указівку до задачі 9.47 та результат задачі 9.30.
9.49. У циліндричних координатах ( r – циліндричний радіус):
er ⎛ ∂ E z ∂E ϕ ⎞ ⎛ ∂E r ∂E z ⎞ ez ⎛ ∂ ∂E r ⎞
⎜ −r ⎟ + eϕ ⎜ − ⎟ + ⎜ ( rE ϕ ) − =
r ⎝ ∂ϕ ∂z ⎠ ⎝ ∂z ∂r ⎠ r ⎝ ∂r ∂ϕ ⎟⎠
(
= − Br er + Bϕ eϕ + Bz ez , )
er ⎛ ∂ H z ∂H ϕ ⎞ ⎛ ∂H r ∂H z ⎞ e z ⎛ ∂ ∂H r ⎞
⎜ −r ⎟ + eϕ ⎜ − ⎟ + ⎜ ( rH ϕ ) − ⎟=
r ⎝ ∂ϕ ∂z ⎠ ⎝ ∂z ∂r ⎠ r ⎝ ∂r ∂ϕ ⎠
= Dr er + Dϕ eϕ + D z e z + jr er + jϕ eϕ + j z e z ,
1∂ 1 ∂Dϕ ∂Dz 1 ∂ 1 ∂Bϕ ∂Bz
( rDr ) + + =ρ, ( rBr ) + + = 0.
r ∂r r ∂ϕ ∂z r ∂r r ∂ϕ ∂z
У сферичних координатах:
er ⎛ ∂ ∂ E θ ⎞ eθ ⎛ 1 ∂ E r ∂ ⎞
⎜
r sin θ ⎝ ∂θ
(
sin θ E ϕ − ) ⎟ + ⎜ −
∂ϕ ⎠ r ⎝ sin θ ∂ϕ ∂ r
rE ϕ ⎟ + ( )
⎠
eϕ ⎛ ∂ ∂Er ⎞
+ ⎜ ( rEθ ) −
r ⎝ ∂r
(
⎟ = − Br er + Bϕ eϕ + Bz ez ,
∂θ ⎠
)
er ⎛ ∂ ∂H θ ⎞ eθ ⎛ 1 ∂ H r ∂ ⎞
⎜
r sin θ ⎝ ∂θ
(
sin θ H ϕ −
∂ϕ
) (
⎟ + r ⎜ sin θ ∂ϕ − ∂ r rH ϕ ⎟ + )
⎠ ⎝ ⎠
eϕ ⎛ ∂ ∂H r ⎞
+ ⎜ ( rH θ ) − ⎟ = Dr er + Dϕ eϕ + D z ez + jr er + jϕ eϕ + jz ez ,
r ⎝ ∂r ∂θ ⎠
1 ∂Dϕ
1 ∂ 2
2
r ∂r
(
r Dr + ) 1 ∂
r sin θ ∂ϕ
( sin θDθ ) +
r sin θ ∂ϕ
=ρ,

1 ∂Bϕ
r
1 ∂ 2
2 ∂r (
r Br + ) 1 ∂
r sin θ ∂ϕ
( sin θ Bθ ) +
r sin θ ∂ϕ
= 0.

9.50. а) 3; б) 0; в) a ; г) a ; д) 3 f + rf ′; є) 0; ж) a − 3 a r er ; з) 0;
r3
3
і) (3a r er − a ) r .
ikr
e
9.51. а) − r
2
; б) ikeik ⋅r ; в) er e (ikr − 1) .
2
r r
ar eikr eikr
9.52. а)
2
(ikr −1); б) 2 (ikr − 1)( aθeϕ − aϕ eθ ); в) ik × a eik ⋅r .
r r
9.53. а) 2(ρ + cos ϕ)eρ − 1 (2ρ sin ϕ + e cos ϕ)eϕ − e sin ϕez ;
z z
ρ

124
 cos ϕ sin ϕ
б) zeϕ − eϕ ; в) 2 + z cos ϕ − e ϕ sin z ; г) −2ρeϕ + ez .
ρ ρ ρ
9.54. а) 2r sin θer + r cos θ eθ ; б) −α r − 3 ( 2 cos θ e r + sin θ eθ ) ; в) 0; г) 0.

9.55. −
cos θ
r2
+ const . 9.56. 1
2 (ρ 2
)
+ ϕ 2 + z 2 + const .
m−2
9.57. r θ + const . 9.59. m ( m + 1) r , r/2 .

Інтегральні теореми
10.1. Указівка: в а), в) помножити ліву частину тотожності ска-
лярно на довільний сталий вектор c і скористатися теоремою
Остроградського–Гаусса.
10.2. Указівка: а) помножити ліву частину тотожності скалярно на
довільний сталий вектор c і скористатися теоремою Стокса
c⋅ ∫ ϕdl = ∫ cϕ⋅ dl = ∫ rot ( cϕ) ⋅ dS = −∫( c ×∇ϕ) ⋅ ndS = c ⋅ ∫( n ×∇) ϕdS.
L( S ) L( S ) S S S
Оскільки остання рівність задовольняється для довільного c , то
справедлива тотожність ∫ ϕ dl = ∫ n × ∇ ϕ dS . ( )
L(S ) S

б)
∫ ( )
∇ϕ ⋅ dl = ∫ rot ∇ϕ ⋅ dS = 0 .
L( S ) S
в) c ⋅
∫ ( τ × A ) dl = − ∫ ( c × A ) ⋅ dl )) ( (
= − ∫ ∇ × c × A ⋅dS =
L(S ) L(S ) S
= − ∫n ⋅ ( ∇ × ( c × A ) ) dS = ∫n ⋅ (∇ × ( A × c ) ) dS =
S S
= ∫ ( n × ∇ ) ⋅ ( A × c ) dS = ∫ ( ( n × ∇ ) × A ) dS ⋅ c .
S S
10.3. ( ( Δϕ ) 2 + grad ϕ ⋅ grad Δϕ ) dV . 10.4.
∫ ∫ ϕ rot A ⋅ n dS .
V S (V )
f ′( r )
10.5. а) aV ; б) aV ; в) 3aV ; г) −2a ∫ f ( r )dV + ∫ r × ( r × a ) dV ;
r
д) −2(a ⋅ b )V . (n × a ) S .
10.6. 10.7. 3Sn .
df ( a ⋅ r )
10.9. а) 4( a ⋅ r ) dV ; б) ∫ a
∫ d ( a ⋅ r )
dV ; в) ∫ a ⋅ grad ϕ dV ;
V V V

125
 r ×a
г) ∫ r
f ′( r ) dV ; д) − 2 ∫ ( a ⋅ r ) dV .
V V
10.10. а)
∫ ( ϕ div A + A ⋅ grad ϕ ) dV ; б)
∫ ( B ⋅ rot A − A ⋅ rot B ) dV ;
V V
в)
∫ ( ϕ div(ψ grad χ) + ψ grad ϕ ⋅ grad χ ) dV ;
V

∫ grad ϕ ⋅ rot AdV ; д) ∫ ΔϕdV ; ∫ ( ( Δ A) )

є) − 2
г) + rot A ⋅ Δ rot A dV ;
V V V
ж)
∫ ( B × rot A + ( A ⋅ ∇ ) B + A × rot B − A div B ) dV .
V

∫ ( r × rot A + ( r ⋅ ∇ ) A + A ) dV ; б) ∫ ia ⋅ ke
ik ⋅r
10.11. а) dV ;
V V

ik ⋅r ⎛ r ⎞ e ik ⋅r
в)
∫ ia × k e dV ; г) ∫ ⎜⎝ r 2 ⎟⎠ r dV .
a ⋅ ik −
V V

∫ ie ( k × a )⋅ n dS ; ∫ ia × ( n × k ) e
ik ⋅r ik ⋅r
10.12. а) б) dS ;
S S
ik ⋅r
в)
∫
e
r 3 ( a × ( −ikr 2
+r )) ⋅ dS .
S
10.13. Указівка: скористатися векторною тотожністю
( )
j ⋅ grad ( c ⋅ r ) = div j ( c ⋅ r ) − ( c ⋅ r ) div j , де c – довільний сталий
вектор.
10.14. Указівка: скористатися векторною тотожністю
( ( )) ( )
div j ( c ⋅ r ) b ⋅ r = ( c ⋅ r ) b ⋅ r div j + j ⋅ ⎡b ( c ⋅ r ) + c b ⋅ r ⎤ , де c ,
⎣ ⎦ ( )
b – довільні сталі вектори.
10.15. Указівка: Δ 1 = −4 πδ ( r − r ′ ) .
r − r′
10.16. Указівка: f Δ g − g Δ f = div ( f grad g − g grad f ),
div ( f grad g ) = f Δ g + grad f ⋅ grad g .
10.17. Указівка:
A ⋅ (∇ × (∇ × B )) − B ⋅ (∇ × (∇ × A)) = −∇ ⋅ ( A × rot B ) + ∇ ⋅ ( B × rot A) .
2π 1 + k 4π 4π
10.18. ln . 10.19. . 10.20. (a ⋅ b ) .
k 1− k 1− k 2 3
126
10.21.
4π
15
( )
( a ⋅ b )( c ⋅ d ) + ( a ⋅ c )(b ⋅ d ) + ( a ⋅ d )(b ⋅ c ) .

10.22. I i ( k ) утворюють вектор I ( k ) = k (1 − I 0 ) / k . J ij ( k ) утво-

рюють одновісний тензор другого рангу J ij = C δij + Dki k j , де

( ) (
C = I 0 k 2 − I 0 + 1 2k 2 , D = 3I 0 − 3 − I 0 k 2 ) 2k 4 , I 0 =
1
ln
1+ k
2k 1 − k
.

4π ⎡ 1 1+ k ⎤
10.23.
2
( a ⋅ k ) ⎢1 − ln ⎥.
k ⎣ 2k 1 − k ⎦
2π ⎡ 2 1 1+ k ⎤
10.24. (a ⋅ k ) ⎢ − + ln .
k 2
⎣ 1− k
2
k 1 − k ⎥⎦
1
10.25. H x = kI
∫ R 3 [( y − y ′) dz ′ − ( z − z ′) dy ′],
C
1
H y = kI ∫ 3 [ ( z − z ′) dx ′ − ( x − x ′) dz ′ ] ,
C R
1
H z = kI ∫ 3 [ ( x − x ′) dy ′ − ( y − y ′) dx ′] .
C R
∂T
10.26. cρ
∂t
( )
= div k ∇ T , де с – питома теплоємність, ρ – густи-

на тіла.
10.27. Указівка: розглянути потік рідини через довільний
об'єм v, що міститься в об'ємі V.

Обчислення криволінійних і поверхневих інтегралів

11.1.Контур С ( x 2 + y 2 = a 2 ) збігається із координатною ϕ –
лінією). Подамо вихідний інтеграл I в інваріантній формі, ура-
ховуючи, що xdy − ydx = ⎡ r × dl ⎤ та xdx + ydy = r ⋅ dl :
⎣ ⎦z
1 r ⋅ dl
I = − ∫ 2 ⎡ r × dl ⎤ + ∫ 2 .
ρ ⎣ ⎦ z a
C C

Оскільки на контурі C dl = aeϕ d ϕ , r = aeρ , то

2π
( )
I = − ∫ eρ × eϕ ⋅ e z d ϕ = − 2 π.
0

127
11.2. 2 π 2 a 2 sin( π /4 − α ). 11.3. а)0, б) πh3, в) 3πR2h, г) π.
11.4. а) 0, б) 0. 11.5. 3π/8. 11.6. 0. 11.7. –2π. 11.8. 0. 11.9. π/5.
3 5 5 3
11.10. а) πh ; б) 19π/3; в) а ; г) R /3. 11.11. 4πа .
11.12. 8 π ( a + b + c ) R 3 3. 11.13. 0. 11.14. 2πk/R.
11.15. Для задачі найбільш природними є сферичні координати r,
θ та ϕ. На поверхні сфери радіуса a dS = a 2 sin θ d θ d ϕ er ,
e
A = 2 er , A ⋅ dS = e sin θ d θ d ϕ . Потоком вектора A через задану
a
частину сфери буде ∫∫ A ⋅ dS = 2 πe .
S
n
11.16. а) 4πе; б) 0. 11.17. 4πR3φ(R). 11.18. 4π∑ ei .
i =1
11.20. 4πR4. 11.21. 2πa3. 11.23. 2π arctg ( H R ) .
2 πa ⎡ 2−n 2−n ⎤ 2 πa a + c
11.24. I n = a−c − c+a , n ≠ 2. I 2 = ln .
(n − 2 ) c ⎣ ⎦ c a−c
11.25. xc = 0 , yc = 2R 3π.
πR 4ρ 2πR4ρ
11.26. I1 = I 2 = (4 − 3cos α − cos3 α) , I3 = (2 − 3cos α + cos3 α) .
3 3
11.27. а) I1 = I 2 = 1 ml 2 , I 3 = 0 (z – вісь симетрії);
3
б) I1 = I 2 = 1 ml 2 , I 3 = 0 (z – вісь симетрії);
12
в) I1 = I 2 = I 3 = 2 mR 2 ; г) I1 = I 2 = 83 mR 2 , I 3 = 2 mR 2 ;
5 320 5
( 4 12
2
)
д) I1 = I 2 = m 1 R + 1 h , I 33 = 1 mR 2 ;
2
2
є) I1 = m (b + c ), I 2 = m (c2 + a2 ), I 3 = m (a 2 + b 2 );
2 2
12 12 12
⎛ 1 ⎞
ж) I1 = I 2 = 3m R + h ⎟ , I 3 = 3 mR ;
2 2 2
20 ⎜⎝ 4 ⎠ 10
з) I1 = 1 m (b + c ), I 2 = 1 m ( c + a 2 ), I 3 = 1 m ( a 2 + b 2 ).
2 2 2
5 5 5

128
Список літератури
[1] Акивис М. А., Гольдберг В. В. Тензорное исчисление. – М.:
Наука, 1969. – 352 с.
[2] Алексеев А. И. Сборник задач по классической электродина-
мике. – М.: Наука, 1977. – 320 с.
[3] Анчиков А. М. Основы векторного и тензорного анализа. –
Изд-во Казанского университета, 1988. – 134 с.
[4] Батыгин В. В., Топтыгин И. Н. Сборник задач по электродина-
мике. – М.: НИЦ "Регулярная и хаотическая динамика", 2002. – 640 с.
[5] Борисенко А. И., Тарапов И. Е. Векторный анализ и начала
тензорного исчисления. – М: Высшая шк., 1966. – 252 с.
[6] Гречко Л. Г., Сугаков В. И., Томасевич О. Ф., Федорченко А. М.
Сборник задач по теоретической физике. – К.: Высшая шк., 1984. –
336 с.
[7] Демидович Б. П. Сборник задач и упражнений по математи-
ческому анализу: учеб. пособие. – М.: Наука, 1990. – 624 с.
[8] Коренев Г. В. Тензорное исчисление. – М.: Изд-во МФТИ,
2000. – 240 c.
[9] Кочин Н. Е. Векторное исчисление и начала тензорного ана-
лиза. – М.: Наука, 1965. – 426 с.
[10] Краснов М. Л., Киселев А. И., Макаренко Г. И. Векторный
анализ. – М.: Наука, 1978. – 160 с.
[11] Ляшко И. И., Боярчук А. К., Гай Я. Г., Калайда А. Ф. Матема-
тический анализ, II. – К.: Вища шк., 1985. – 551 с.
[12] Мак-Коннел А. Дж. Введение в тензорный анализ с прило-
жениями к геометрии, механике и физике. – М.: Гос. изд-во физ.-
мат.лит., 1963. – 408 с.
[13] Победря Б. Е. Лекции по тензорному анализу: учеб. пособие.
– М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. – 264 с.
[14] Рашевский П. К. Риманова геометрия и тензорный анализ. –
М.: Наука, 1967. – 664 с.
[15] Сеньків М. Т. Векторний і тензорний аналіз: текст лекцій. –
Л.: РВВ Львів. ун-ту, 1991. – 146 с.
[16] Схоутен Я. А. Тензорный анализ для физиков. – М: Наука,
1965. – 456 с.
[17] Топтыгин И. Н. Современная электродинамика. Ч. 1. Микро-
скопическая теория: учеб. пособие. – М.; Ижевск: Ин-т компьютер-
ных исследований, 2002. – 736 с.
[18] Федорченко А. М. Теоретична фізика, I. – К: Вища шк., 1992.
– 500 с.

129
ЗМІСТ
Передмова.................................................................................................................. 3
Розділ 1. Векторна алгебра................................................................................. 6
1.1. Задачі на добутки векторів............................................................................... 8
1.2. Задачі на доведення векторних тотожностей ......................................... 12
1.3. Задачі на геометричні співвідношення....................................................... 13
1.4. Задачі з аналітичної геометрії ....................................................................... 15
1.5. Векторні рівняння .............................................................................................. 18
Розділ 2. Ортогональні перетворення декартової системи координат.
Матриця переходу ............................................................................... 19
Розділ 3. Перетворення векторів і тензорів
при заміні базису................................................................................ 25

Розділ 4. Алгебраїчні операції над тензорами ........................................ 30

Розділ 5. Головні осі тензора. Інваріанти тензора ............................... 41

Розділ 6. Тензор Леві–Чівіта............................................................................. 47

Розділ 7. Векторні функції скалярного аргументу ................................ 52

Розділ 8. Диференціальні операції над скалярними

та векторними функціями ............................................................. 55
8.1. Задачі на доведення символічним методом ................................................. 58
8.2. Задачі на обчислення ....................................................................................... 59
Розділ 9. Векторний аналіз
у криволінійних координатах ...................................................... 63
9.1. Криволінійні ортогональні координати ...................................................... 63
9.2. Диференціальні операції у криволінійних координатах ....................... 71
Розділ 10. Інтегральні теореми....................................................................... 78

Розділ 11. Обчислення криволінійних і поверхневих інтегралів ......84

11.1. Криволінійні інтеграли ................................................................................... 84
11.2. Поверхневі інтеграли ..................................................................................... 86
Відповіді та вказівки ............................................................................................. 92

Список літератури ................................................................................................ 129

130
 Навчальне видання

ЛЕДНЕЙ Михайло Федорович

РАЗУМОВА Маргарита Анатоліївна
РОМАНЕНКО Олександр Вікторович
ХОТЯЇНЦЕВ Володимир Миколайович

ЗБІРНИК ЗАДАЧ
З ВЕКТОРНОГО
ТА ТЕНЗОРНОГО ЧИСЛЕННЯ
Навчальний посібник

1/16
Підписано до друку 05.08.10. Формат 60х84 . Вид. № 191. Гарнітура Times New Roman.
Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100. Ум. друк. арк. 7,7. Обл.-вид. арк. 8,25.
Зам. № 210-5324.

Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет"

01030, Київ, б-р Т. Шевченка, 14, кімн. 43,
 (38044) 239 3222; (38044) 239 3172; факс (38044) 234 0105.

e-mail: vydav_polygraph@.univ.kiev.ua
http:// vpc.univ.kiev.ua
Свідоцтво внесено до Державного реєстру ДК № 1103 від 31.10.02.

131