Міністерства освіти і науки України

Хмельницький обласний ліцей II-III ступенів Хмельницької обласної ради

Реферат
на тему:
Математика у фізиці

Виконав: ліцеїст 10-М

класу
Бачинський С.В.
Керівник проекту:
Вчитель фізики
Макаришкін Д.А.

Хмельницький
 2021
ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………..……………………………...…3
1. Зв’язок фізики і інших природничих наук…………………………….……
4
2. Математика у фізиці…………………………………………………………
8
2.1 Міжпредметні зв'язки та її види…………………………………...
…..10
3. Висновки..………………………………………..……………………...….14
4. Література..………………………………………..……..…………………15
 Вступ

Фізика – наука про природу, про будову, властивості і взаємодію

матеріальних тіл і полів, які входять до її складу. Основна мета цієї науки –
відкрити і пояснити закони природи, якими визначаються всі фізичні явища.
Фізика ґрунтується на експериментально встановлених фактах. Факти
залишаються, а тлумачення їх іноді змінюється з історичним розвитком науки, в
процесі дедалі глибшого розуміння основних законів природи.

Сучасне викладання вимагає органічного поєднання експериментального і

теоретичного методів вивчення фізики, виявлення суті фізичних законів на
основі доступних школяреві понять елементарної математики. Такий підхід
одночасно забезпечує підвищення рівня математичних знань, формує логічне
мислення, усвідомлення єдності матеріального світу.

Фізика тісно пов'язана з іншими природничими науками. Ця найтісніший

зв'язок фізики з іншими галузями природознавства, як зазначав академік С. І.
Вавилов (1891-1955; російський фізик і громадський діяч), привела до того, що
фізика найглибшими корінням вросла в астрономію, геологію, хімію, біологію
та інші природні науки . В результаті утворився ряд нових суміжних дисциплін,
таких, як астрофізика, біофізика та ін.

Фізика тісно пов'язана і з технікою, причому цей зв'язок має двосторонній

характер. Фізика виросла з потреб техніки (розвиток механіки у стародавніх
греків, наприклад, було викликано запитами будівельної та військової техніки
того часу), і техніка, в свою чергу, визначає напрямок фізичних досліджень
(наприклад, свого часу завдання створення найбільш економічних теплових
двигунів викликала бурхливе розвиток термодинаміки). З іншого боку, від
розвитку фізики залежить технічний рівень виробництва. Фізика - база для
створення нових галузей техніки (електронна техніка, ядерна техніка і ін.).

1. Зв’язок фізики і інших природничих наук

Зв'язки між математикою і фізикою різноманітні і постійні. Об'єктом

чистої математики є досить реальний матеріал: просторові форми і
кількісні відношення матеріального світу. Той факт, що цей матеріал
приймає надзвичайно абстрактну форму, може лише слабо затушувати
його походження із зовнішнього світу. Але щоб бути в змозі дослідити ці
форми і відносини в чистому вигляді, необхідно зовсім відокремити їх від
їхнього змісту, залишити це останнє осторонь. З цих міркувань випливає,
що основним методом математики є метод абстракції. Предметною
областю математики є вся дійсність, іншими словами, немає жодної
матеріальної області, в якій не проявилися б закономірності, що
вивчаються математикою. Таким чином, математика вивчає кількісні
відносини і просторові форми як існуючих областей об'єктів, так і тих, які
можна «сконструювати».

Фізика, як наука, має свою предметну область фундаментальних

властивостей матерії в двох її формах - у формі речовини і поля. Вони
являють собою комплекс самостійних областей знання, об'єднаних
вихідними принципами, фундаментальними теоріями і методами
дослідження. На початку фізика головним чином досліджувала
властивості оточуючих нас тіл. Проте вже на цьому етапі вивчалися і деякі
загальні проблеми - рух, взаємодія тіл, будова речовини, природа і
механізм ряду явищ, наприклад теплових, звукових, оптичних. Отже
спочатку фізика була в основному об'єктної наукою. Але в ХХ столітті
головним об'єктом фізики стають фундаментальні явища природи і
описують їх закони.

Математика як наука сформувалася першою, але в міру розвитку фізичних

знань математичні методи знаходили все більше застосування у фізичних
дослідженнях.

Взаємозв’язок навчальних предметів математики і фізики відображає

взаємозв’язок між науками, який визначається завдяки їх спільній
предметній області і прослідковується у спільності ідей та методів. Цей
взаємозв’язок вчені умовно поділяють на три види:

 фізика ставить задачі й створює необхідні для їх розв’язування

математичні методи, які в подальшому стають базою для розвитку

математичної теорії;

 розвинена математична теорія використовується для аналізу

фізичних явищ, що призводить до створення нової фізичної теорії, яка

відповідно зумовлює розвиток фізичної картини світу і виникнення нових
фізичних проблем;

 фізична теорія у своєму розвитку спирається на математичний

апарат, який розвивається та вдосконалюється за потребами його

використання у фізиці.

Ці напрямки в інтеграції математики і фізики відображуються в навчанні й

мають двосторонній зв’язок.
Сучасний курс математики побудований на ідеях множини, функції,
геометричних перетворень, що охоплюють різні види симетрії. Школярі
вивчають похідні елементарних функцій, інтеграли і диференціальні
рівняння. Математика не тільки дає фізиці обчислювальний апарат, а й
збагачує її в ідейному плані.

На уроках математики школярі вчаться працювати з математичними

виразами, а завдання викладання фізики полягає в тому, щоб ознайомити
учнів з переходом від фізичних явищ і зв'язків між ними до їх
математичного вираження і навпаки.

Одне з центральних математичних понять у шкільному курсі фізики

- поняття функції. Це поняття містить ідеї зміни та відповідності, що
важливо для розкриття динаміки фізичних явищ і встановлення причинно-
наслідкових відносин.

У шкільному курсі математики розглядають координатний метод,

вивчають пряму і обернену пропорційні залежності, квадратичну, кубічну,
показову, логарифмічну і тригонометричні функції, будують їх графіки,
досліджують і застосовують їх основні властивості.

Все це дозволяє школярам осмислювати математичні вирази

фізичних законів, за допомогою графіків аналізувати фізичні явища і
процеси, наприклад різні випадки механічного руху, ізопроцесси в газах,
фазові перетворення, коливальні і хвильові процеси, і ін.

Засвоєння координатного методу допомагає також свідомо

користуватися поняттям системи відліку і принципом відносності руху
при вивченні всього курсу фізики і особливо основ теорії відносності та
релятивістських ефектів.
 Володіння поняттям похідної дозволяє кількісно оцінити швидкість
зміни фізичних явищ і процесів у часі і просторі, наприклад, швидкість
випаровування рідини, радіоактивного розпаду, зміни сили струму тощо.

Уміння диференціювати й інтегрувати відкриває великі можливості

для вивчення коливань і хвиль різної фізичної природи і разом з тим для
повторення основних понять механіки (швидкості, прискорення) більш
глибоко, ніж вони трактувалися при введенні, а також для виведення
формули потужності змінного струму тощо. Користуючись ідеями
симетрії, з якими учні знайомляться на уроках математики, можна фізично
змістовно розглянути будову молекул і кристалів, вивчити побудову
зображень в плоских дзеркалах і лінзах, з'ясувати картину електричних і
магнітних полів.

З усього вище сказаного, можемо зробити висновок, що майже не

існує галузі фізики, що не вимагає застосування досить розвиненого
математичного апарату, але основна трудність дослідження полягає
не в розвитку математичної теорії, у виборі математичного апарату,
а у виборі передумов для математичної обробки і в тлумаченні
результатів, отриманих математичним шляхом.
 2.Математика в фізиці

Фізика нерозривно пов'язана з математикою. Математика дає фізиці

засоби і прийоми загального і точного вираження залежності між
фізичними величинами, які відкриваються в результаті експерименту або
теоретичних досліджень. Тому зміст і методи викладання фізики залежать
від рівня математичної підготовки учнів. Програма з фізики складена так,
що вона враховує знання учнів і з математики.

Вивчення фізики у 7 класі, базується на попередніх зв'язках з

математикою. На уроках фізики вчителю потрібно пам'ятати, що учні 7
класу вже знайомі з буквеними позначеннями, вміють записувати
формули, знайомі з від'ємними числами і координатною площиною. Вони
вміють виконувати дії над цілими і дробовими числами, вимірювати
величини, округлювати числа, і знаходити середнє арифметичне,
розв'язувати лінійні рівняння. На протязі року математична підготовка
учнів доповнюється знаннями про рівняння з двома невідомими, вони
засвоюють поняття функції і її графічне представлення.
У восьмому класі учні засвоюють поняття ступеня з від'ємним
показником, побудову графіка тричлена за точками, наближені
обчислення.
Для вивчення фізики в 9 класі учні одержують знання про рівняння
другого ступеня і вектори та дії над ними.
Вказаного математичного апарату учням вистачає для вивчення фізики до
11 класу, де при вивченні електромагнітних коливань вони і
використовують знання про похідну та інтеграл, одержані на уроках
математики.

Вчителю фізики необхідно ознайомитися зі змістом шкільного курсу

математики, прийнятої в ньому термінологією і трактуванням матеріалу .
Так, центральним поняттям в алгебрі VII класу є поняття функції, для
нього вводиться символічна запис у = f (x), викладаються способи
завдання функції - таблицею, графіком, формулою. Зважаючи на це
відпадають раніше мали місце в методиці фізики рекомендації про
введення на перших уроках буквеної символіки. Замість цього тепер
необхідно ширше використовувати знання учнів про функціональну
залежності, про побудову графіків функцій, про складання векторів.

На уроках фізики з поняттям вектора школярі стикаються вперше в

VI класі при вивченні швидкості і сили. Тут вектори визначаються як
фізичні величини, які, крім числового значення, мають направлення.
Паралельно в курсі геометрії шестикласники знайомляться з поняттям
переміщення, який визначається як відображення площини на себе, що
зберігає відстань; розглядається окремий випадок переміщення -
паралельний перенос. Проте ні переміщення, ні паралельне перенесення з
поняттям «вектор», введеним в курсі фізики, без додаткової роботи
вчителя у свідомості учнів не асоціюються. Хоча на перший погляд у
математики та фізики векторами називають різні об'єкти, останні мають
ряд загальних властивостей, що характеризують їх векторну природу.
У сучасному шкільному курсі механіки вектори і координатний метод
знайшли широке застосування. Векторна форма рівнянь у поєднанні з
відповідними малюнками розкриває фізичну ситуацію в задачі і зумовлює,
як показує досвід, успішне її вирішення. Ця форма полегшує алгебраїчну
запис рівняння руху або умов рівноваги. Проте слід мати на увазі відому
обмеженість дидактичних можливостей застосування векторного методу.

На фоні перелічених знань і умінь учнів стабільно проявляються

деякі недоліки. Зокрема, учні мають слабі навички наближених обчислень.
Досить складно засвоюють учні дії над найменуваннями.При розв'язуванні
задач заважає звичка позначати невідому величину через х (ікс).Часто
спостерігаються неоднозначні трактування і вживання таких понять:
величина - значення,значення - числове значення, розмір - значення
величини і т.п.При користуванні формулами, які встановлюють
математичний зв'язок між фізичними величинами, учні не розрізняють
функціональні залежності і спосіб обчислення. Якщо з формули випливає,
що сила пропорційна заряду і напруженості електричного поля, то зі
спорідненої формули подібного висновку зробити не можна. Адже
фізично напруженість досліджуваного поля жодним чином не залежить від
значення пробного електричного заряду.

2.1 Міжпредметні зв'язки

Міжпредметні понятійні зв'язки – це розширення та поглиблення

ознак предметних понять і формування спільних для споріднених
предметів понять.

У педагогічній літературі є понад 30 визначень категорії

«міжпредметні зв'язки", існують самі різні підходи до
їх педагогічної оцінки та різні класифікації.

Одним з найбільш повних визначень є наступне: міжпредметні

зв'язки є педагогічна категорія для позначення
синтезуючих, інтеграційнихвідносин між об'єктами, явищами і процесами
реальної дійсності, що знайшли своє відображення у змісті, формах і
методах навчально-виховного процесу і виконують освітню, розвиваючу і
виховує функції в їх обмеженому єдності.

Функції міжпредметних зв'язків діляться на:

Навчальні - націлені на формування цілісної системи знань учня.

Опора на вдосконалення змісту освіти в школі на комплексне
використання в навчанні міжпредметних є одним з критеріїв відбору та
координації навчального матеріалу в програмах суміжних
предметів. Виховні - підвищення освітнього рівня навчання за допомогою
міжпредметних зв'язків посилює його виховують функції. Психологічною
основою дослідження, які розкривають взаємодію освітніх і виховних
функцій міжпредметних зв'язків, виступає закономірне єдність свідомості,
почуттів і дій у психічній діяльності людини. Забезпечення цієї єдності в
навчанні є одне з педагогічних умов комплексного підходу, спрямованого
на формування світогляду як інтегрального особистісного освіти (Н. А.
Менчинська, Е. І. Моносзон).

Розвиваючі - впливають на розвиток самостійності, пізнавальної

активності та інтересів учнів (В. М. Максимова, Н. А. Чурилін).
Міжпредметні зв'язки розглядаються як один із шляхів розвивального
навчання, який веде до формування якісно нових утворень в навчальній
діяльності школярів - міжпредметних понять і міжпредметних умінь (Т.
К. Александрова, Л. М. Панчешнікова, Н. О. Сорокін). Різноманіття
функцій міжпредметних зв'язків в процесі навчання показує, що сутність
даного поняття не може бути визначена однозначно. Явище
міжпредметних зв'язків багатомірна. Вони не обмежуються рамками
змісту, методів, форм організації навчання. Міжпредметні зв'язки
проникають у навчально-пізнавальну діяльність учнів і навчальну
діяльність вчителів. Вони звернені до особистості учня,
формують діалектичне мислення, науковий світогляд, переконання,
сприяючи всебічному розвитку здібностей і потреб школяра. Як вже
зазначалося, існують різні трактування поняття міжпредметних зв'язків.
Так дослідники нерідко трактують дане поняття в декількох значеннях:
і дидактичне умова, і частина принципу систематичності, і засіб, і система
та інших Широко поширене розуміння міжпредметних зв'язків як
дидактичного умови, яке забезпечує не тільки систему знань учнів, а
й розвиток їх пізнавальних здібностей , активності, інтересів, розумової
діяльності (Н. А. Сорокін, В. М. Федорова та ін.) Принцип навчання
відображає суще і належне, закономірні зв'язки і регулятивні норми
практики. Проведені (теоретичні та експериментальні) дослідження
дозволяють виділити дві форми відносин між ідеєю міжпредметних
зв'язків та принципами навчання:

1. міжпредметні зв'язки як один із способів здійснення кожного з

принципів навчання;

2. міжпредметні зв'язки як самостійний принцип побудови

дидактичних систем локального характеру в предметній системі
навчання. Міжпредметні зв'язки - це складовий компонент, що
вимагає дотримання принципів науковості, систематичності,
свідомості. Саме в ролі самостійного принципу ідея міжпредметних
зв'язків виконує свою організуючу роль: впливає на побудову
програм, структуру навчального матеріалу, підручників, на відбір
методів і форм навчання.
 3. Висновки

Фізика є однією з найважливіших наук. Вона справила настільки

серйозний вплив на життя людства, що цього просто неможливо не
помітити. Тим не менш, багато людей не відразу дадуть відповідь на
питання про її значення.

Заслуги фізики важко переоцінити. Будучи наукою, що вивчає

найбільш загальні і фундаментальні закони оточуючого нас світу,
вона невпізнанно змінила життя людини. Колись терміни «фізика» і
«філософія» були синонімами, так як обидві дисципліни були
спрямовані на пізнання світобудови і керуючих ним законів. Але
пізніше, з початком науково-технічної революції, фізика стала
окремим науковим напрямком.
Так що ж вона дала людству? Щоб відповісти на це питання,
досить озирнутися навколо. Завдяки відкриттю та вивченню
електрики люди користуються штучним освітленням, їх життя
полегшують незліченні електричні пристрої. Дослідження фізиками
електричних розрядів привело до відкриття радіозв’язку. Саме
завдяки фізичним дослідженням у всьому світі користуються
інтернетом і мобільними телефонами.
Колись вчені були впевнені в тому, що апарати важче повітря
літати не можуть, це здавалося природним і очевидним. Але брати
Монгольф’є, винахідники повітряної кулі, а за ними і брати Райт, які
створили перший літак, довели необгрунтованість цих тверджень.
 Саме завдяки фізиці людство поставило собі на службу силу пари.
Поява парових машин, а разом з ними паровозів і пароплавів, дало
потужний поштовх до промислової революції. Завдяки приборканої
силі пару люди отримали можливість використовувати на заводах і
фабриках механізми, які не тільки полегшують працю, а й в десятки,
сотні разів підвищують її продуктивність.
Без цієї науки не були б можливі і космічні польоти. Завдяки
відкриттю Ісааком Ньютоном закону всесвітнього тяжіння з’явилася
можливість розрахувати силу, необхідну для виведення космічного
корабля на орбіту Землі. Знання законів небесної механіки дозволяє
запущеним із Землі автоматичним міжпланетним станціям успішно
досягати інших планет, долаючи мільйони кілометрів і точно
виходячи до призначеної мети.

Можна без перебільшення сказати, що знання, здобуті фізиками за

століття розвитку науки, присутні в будь-якій області людської
діяльності. Огляньте поглядом те, що вас зараз оточує — у виробництві
всіх, хто знаходиться навколо вас предметів найважливішу роль зіграли
досягнення фізики. У наш час ця наука активно розвивається, у ній
з’явився такий по-справжньому загадковий напрямок, як квантова
фізика. Відкриття, зроблені в цій галузі, можуть невпізнанно змінити
життя людини.

4. Література:
https://www.slideshare.net/tomakiiba/ss-80702677

https://esu.com.ua/search_articles.php?id=66934

https://urok.1sept.ru/articles/100060

https://naurok.com.ua/prezentaciya-fizika-v-zhitti-suchasno-lyudini-
182039.html

https://xreferat.com/71/4363-1-m-zhpredmetn-zv-yazki-ta-h-rol-u-vikladann-
geograf.html

http://cplas.cv.ua/?p=1778

http://uej.undip.org.ua/upload/iblock/cb4/
cb44a0ef39662ff8239786e1403d8ab1.pdf

https://core.ac.uk/download/pdf/228634907.pdf