МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В. Н. КАРАЗІНА

МАТЕМАТИЧНИЙ АНАЛІЗ
ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ, ЗБІРНИК ЗАДАЧ
ІЗ ПРИКЛАДАМИ РОЗВ’ЯЗАННЯ У ДВОХ ЧАСТИНАХ

Частина 1

Навчальний посібник

Харків – 2019
УДК 517.1-3 ЗМІСТ
Л 47
Передмова ………………………………………………………... 4
Рецензенти:
Додаток. Елементарна математика………………...…………. 7
В. О. Золотарьов – доктор фіз.-мат. наук, професор, провідний науковий РОЗДІЛ 1. Елементи математичної логіки та теорії множин… 12
співробітник фізико-технічного інституту низьких температур імені
Б. І. Вєркіна;
РОЗДІЛ 2. Теорія границь. Неперервність…………………….. 37
В. М. Кадець – доктор фіз.-мат. наук, професор кафедри фундаментальної РОЗДІЛ 3. Диференціальне числення та його застосування…. 73
математики Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна;
Ю. В. Куліш – доктор фіз.-мат. наук, професор кафедри вищої математики РОЗДІЛ 4. Комплексні числа…………………………………… 112
Українського державного університету залізничного транспорту. РОЗДІЛ 5. Первісна. Неозначений інтеграл…………………… 125
Література ………………………………………………………... 158
Затверджено до друку рішенням Вченої ради
Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна
(протокол № * від * січня 2019 року)

Математичний аналіз. Теоретичні відомості, збірник задач із

Л 47 прикладами розв’язання у двох частинах. Частина 1 : навчальний
посібник О. С. Леонов, А.Г. Гах – Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2019.
– 158 с.

До збірки входять завдання, які розв’язувалися на практичних заняттях

із загального курсу «Математичний аналіз» студентами 1 курсу фізико-
технічного факультету Харківського національного університету імені В.
Н. Каразіна. Кожен розділ поділено на чотири параграфи: «Основні
поняття та властивості», «Контрольні питання та завдання», «Приклади
розв’язування задач» і «Задачі для самостійного розв’язку».
Навчальний посібник призначений для студентів фізичних та
інженерно-фізичних спеціальностей університетів України.

УДК 517.1-3

© Харківський національний університет імені

В. Н. Каразіна, 2019
© Леонов О. С., Гах А. Г., 2019
© Дончик І. М., макет обкладинки, 2019

2 3
 ПЕРЕДМОВА
Цей навчальний посібник створено на основі багаторічного
досвіду авторів із читання лекцій і проведення практичних занять із
математичного аналізу на фізико-технічному факультеті
Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
Зазначимо, що існує багато добре написаних підручників і
задачників із математичного аналізу. Водночас недостатньо
посібників, які б у лаконічній формі поєднували як теоретичні
відомості, так і задачі з прикладами їх розв’язання. Маючи на меті
систематизування того матеріалу, що має бути засвоєний під час
першого семестру цей посібник має допомогти студентам у
самостійній роботі та сприяти всебічному засвоєнню ними
предмету. Специфікою цього курсу є поєднання стислого
викладення з необхідною глибиною та шириною охоплення
матеріалу. Його можна використовувати як конспект для довідки
про теоретичні основи математичного аналізу, а також і як
практичний посібник для розвитку навичок розв’язання задач.
Обраний формат має свої переваги, його призначено для
оптимізації навчання студентів. Загалом навчальний посібник
складено так, аби задовольнити вимогам, які постають перед
математичною освітою сучасного фізика.
Ця перша частина посібника містить п’ять розділів, що
присвячені елементам математичної логіки та теорії множин, теорії
границь та неперервності, диференціальному численню функцій
однієї змінної та його застосуванню, комплексним числам та
неозначеним інтегралам. Також у якості пам’ятки посібник перед
першим розділом має додаток із необхідними формулами
елементарної математики, які студенти мають знати зі шкільного
курсу та якими мають оволодіти перед початком роботи з новим
матеріалом.
Кожен із розділів поділено на чотири параграфи. У першому
параграфі «Основні поняття та властивості» наведено основні
теоретичні відомості (визначення, теореми, формули та
властивості), які є необхідними для засвоєння основ курсу та
подальшого самостійного розв’язування відповідних задач
четвертого параграфу. У другому параграфі «Контрольні питання
та завдання» наведені питання на перевірку розуміння теорії
першого параграфу. «Приклади розв’язування задач» – третій
4 5
параграф, що є допомогою до параграфу чотири – «Задачі для
самостійного розв’язку».
Ця структура посібника сприяє вирішенню поставлених вище
навчально-методичних завдань. Кожний із розділів є самодостатнім
і використовує незначну кількість матеріалу попередніх розділів.
Отже, може вивчатися незалежно.
Так, перший розділ – «Елементи математичної логіки та теорії
множин» має, на перший погляд, суто абстрактний і додатковий
характер. Наступні розділи застосовують знання логічних зв’язків,
кванторів та операцій над множинами лише у якості зручних
позначок, що спрощують запис математичних висловлювань.
Водночас ми вважаємо, що все ж таки сучасний фізик мусить мати
уяву про фундамент математики – теорію множин та її мову –
математичну логіку. Крім того, ця досить абстрактна частина курс,
має свої прикладні застосування у фізиці. Так, до розділу входять
задачі на моделювання електричного ланцюга за допомогою
висловлювань математичної логіки. Отже, ми не далеко відходимо
від концепції, що «математика – це інструмент фізика».
У другому розділі «Теорія границь. Неперервність» теорію
границь викладено у стислому вигляді, де теорія границь
послідовності розглядається не окремо, а як часткова границя
функції. Так, не втрачаючи в охопленні матеріалу, можливо
заощадити час на засвоєння теоретичних основ. Водночас детально
розглядається логічна структура граничних переходів для різних
випадків, входять задачі на розуміння та засвоєння цього базового
означення, а також задачі на границі послідовностей. Достатньо
великий обсяг матеріалу присвячено визначенню асимптотичної
поведінки функції (головний член, еквівалентності, О-символіка).
Останнє має істотне значення для аналізу та розуміння
властивостей функції. У якості застосувань навички із теорії
границь використовують під час дослідження на неперервність та
побудові ескізу графіка функції.
Розділ третій «Диференційне числення та його застосування»
присвячений виробленню навички пошуку похідних, розкладенню
за формулою Тейлора, дослідженню властивостей функцій та
побудові графіків функцій та кривих. У розділ входять основні
теореми диференційного числення, задачі, що їх ілюструють, та
декілька задач на прикладне геометричне та фізичне застосування
диференційного числення, а також задачі на диференціювання
 нерівностей або доведення їх за допомогою означення опуклості ДОДАТОК.
функції. ЕЛЕМЕНТАРНА МАТЕМАТИКА
Розділ четвертий «Комплексні числа» подається для першого
знайомства, він не призначений охопити весь курс теорії функцій 1. Формули скороченого множення і розкладання на множники
комплексної змінної. Хоча відомості цього розділу мають більше 1. ( a  b ) = a2  2ab + b2 ;
2

алгебраїчний характер, і його можна пропустити без суттєвих втрат,

2. ( a + b + c ) = a2 + b2 + c2 + 2ab + 2ac + 2bc;
2
все ж таки ми наводимо основну теорему алгебри та її наслідки про
розкладення полінома на множники для того, щоб обґрунтувати
3. ( a  b ) = a3  3a 2b + 3ab2  b3 ;
3

розкладення правильного дробу на простіші для подальшого

4. ( a + b + c ) = a3 + b3 + c3 + 3a2b + 3a2c + 3b2 a + 3b2c + 3c2 a + 3c2b + 6abc;
3
інтегрування у наступному розділі.
В останньому п’ятому розділі цієї частини навчального 5. a 2 − b2 = ( a − b )( a + b ) ;
посібника «Первісна. Неозначений інтеграл» показані загальні
властивості неозначеного інтеграла, а також основні методи 6. a3  b3 = ( a  b ) ( a 2 ab + b 2 ) .
інтегрування раціональних функцій, деяких ірраціональностей,
раціональної залежності від тригонометричних функцій та від 2. Квадратне рівняння
експоненти. До розділу включено декілька спеціальних функцій, як −b  D
приклади первісних, що не можна виразити через елементарні 1. ax 2 + bx + c = 0; a  0; x1,2 = ; D = b 2 − 4ac;
2a
функції, для того, щоб студенти вже від самого початку їхньої D  0 – 2 різних дійсних корені ( x1  x2 );
вищої математичної освіти звикали до частої появи цих функцій у
подальших курсах. D = 0 – 2 співпадаючих корені ( x1 = x2 );
Автори під час складання цього посібника прагнули врахувати D  0 – нема дійсних коренів.
та інтегрувати досвід інших авторів. Також корисною допомогою у 2. ax + bx + c = a ( x − x1 )( x − x2 ) .
2

його створенні були методичні матеріали викладачів минулих 3. Зведене квадратне рівняння: x2 + px + q = 0.
років, що також читали лекції та проводили практичні заняття з
математичного аналізу на фізико-технічному факультеті Th (Вієт): x1 + x2 = − p; x1  x2 = q.
Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
Серед них ми насамперед із вдячністю згадуємо Миколу 3. Степені та корені
Романовича Бєляєва та Володимира Григоровича Зиму. Це видання ax
присвячене саме їх пам’яті. 1. a n = a  a  ...  a ; 2. a x  a y = a x + y ; 3. a x : a y = = a x− y ;
n ay
1 k

( )
4. a x y
=a ;xy
5. ( ab ) = a b ;
x x x
6. a = a ;
n n
7. a = n a k ;
n

8. 2 k a 2 k = a ; 9. 2 k +1 a 2 k +1 = a; 10. 2k +1 −a = −2k +1 a ;
x
a ax a na
11. n k
a = nk a ; 12.   = x ; 13. n = ;
b b b nb
14. n
a  b = n a  n b; 15. a  n b = n a n  b .

6 7
 4. Логарифми 6. Прогресії
1. loga b = x  a x = b ( b  0, a  0, a  1 ); 2. a log a b = b; Арифметична прогресія
3. log a a = 1; 4. log a 1 = 0; 1. an +1 = an + q; 2. an = a1 + q ( n − 1) ; 3. 2an = an −1 + an +1 ;
b a1 + an
5. log a bc = log a b + log a c; 6. log a = log a b − log a c; 4. S n = a1 + a2 + ... + an ; 5. Sn = n.
c 2
1 Геометрична прогресія
7. loga b p = p loga b; 8. log pq a = log p a; 1. bn +1 = bn  q; 2. bn = b0  qn ; 3. bn2 = bn−1  bn+1;
q
1 log c b b0 (1 − q n +1 ) b0
9. log a b = ; 10. log a b = ; 4. Sn = b0 + b1 + ... + bn = ; 5. S = ( q  1 ).
logb a log c a (1 − q ) (1 − q )
11. log10 x = lg x; 12. log e x = ln x.
7. Тригонометрія
Основні тригонометричні формули
5. Графіки степеневої, показникової та логарифмічної функцій sin  cos 
1. sin 2  + cos 2  = 1; 2. tg  = ; 3. ctg  = ;
cos  sin 
1 1
4. tg   ctg  = 1; 5. 1 + tg 2  = ; 6. 1 + ctg 2  = 2 ;
cos2  sin 
7. sin (   ) = sin  cos   cos  sin  ;
8. cos (   ) = cos  cos  sin  sin  ;
tg   tg 
9. tg (   ) = ;
1 tg  tg 
10. sin 2 = 2sin  cos;
11. cos 2 = cos 2  − sin 2  = 2cos 2  − 1 = 1 − 2sin 2  ;
2 tg 
12. tg ( 2 ) = ;
1 − tg 2 
13. sin 3 = 3sin  − 4sin 3  ; 14. cos3 = 4cos3  − 3cos  ;
   
15. sin   sin  = 2sin cos ;
2 2
 +  −
16. cos + cos  = 2cos cos ;
2 2
 +  −
17. cos  − cos  = −2sin sin ;
2 2
1
18. sin  sin  = cos ( −  ) − cos ( +  ) ;
2
8 9
 1 Графіки тригонометричних функцій
19. cos  cos  = cos ( −  ) + cos ( +  ) ;
2
1
20. sin  cos  = sin ( −  ) + sin ( +  ) ;
2
1 + cos 2 1 − cos 2
21. cos2  = ; 22. sin 2  = ;
2 2
 1 − cos   1 + cos   1 − cos 
23. sin =  ; 24. cos =  ; 25. tg =  ;
2 2 2 2 2 1 + cos 
  
2 tg 1 − tg 2 2 tg
26. sin  = 2 ; 27. cos  = 2 ; 28. tg  = 2 .
  
1 + tg 2 1 + tg 2 1 − tg 2
2 2 2
Тригонометричні рівняння
1. sin x =  (   1 )  x = ( −1) arcsin  + k , k Ζ;
k

2. cos x =  (   1 )  x =  arccos + 2 k , k Ζ;

3. tg x =   x = arctg  + k , k Ζ;
4. ctg x =   x = arcctg  + k , k  Ζ. Для отримання графіків зворотних тригонометричних функцій треба
Формули зведення відобразити наведені графіки для тригонометричних функцій щодо
 3 бісектриси y = x.
     2 − 
2 2
sin  cos  sin  − cos − sin 
cos  sin  − cos sin  cos
tg  ctg tg   ctg − tg 
ctg  tg  ctg  tg  − ctg
Значення тригонометричних функцій
0 30 45 60 90 180 270 360
x
0  6  4  3  2  3 2 2
sin x 0 12 2 2 3 2 1 0 -1 0
cos x
1 3 2 2 2 12 0 -1 0 1
tg x 0 3 3 1 3 ∞ 0 ∞ 0
ctg x ∞ 3 1 3 3 0 ∞ 0 ∞

10 11
 РОЗДІЛ 1. Отже, мова математичної логіки складається із наступного алфавіту:
ЕЛЕМЕНТИ МАТЕМАТИЧНОЇ ЛОГІКИ ТА  =  1   2   3 , де  1 = A0 , A1 , A2 ,... – змінні висловлювання або
ТЕОРІЇ МНОЖИН пропозиціональні змінні, 2 = {, , , , } – логічні зв’язки;
 3 =  ( , )  – додаткові символи.
1.1. Основні поняття та властивості
Взаємозв’язок логічних зв’язків:
Елементи математичної логіки Кожний зв’язок можна виразити через три основні , , :
(А  В)  ( А  В);
Прості та сполучені висловлювання. Логічні зв’язки (А  В)  (А  В)  (В  А)  ( А  В)  ( В  А).
Оповідальне речення, яке за змістом є істиною або неправдою, Алгебраїчні властивості зв’язків:
називають висловлюванням (приклад: 2  2 = 4 – висловлювання, що є 1. a  b  b  a – комутативний закон (всі бінарні зв’язки, крім
істиною; 2  2 = 5 – це висловлювання, що є неправдою). Прості імплікації, є комутативними);
висловлювання позначають літерами (маленькими або великими
a  (b  c )  (a  b)  c 
грецькими або латинськими А, В, С, D, …) та називають  – асоціативні закони (,  є
a  (b  c )  (a  b)  c
2.
пропозиціональними змінними. За допомогою операцій логічного 
зв’язку можна створювати складні висловлювання та формули. неасоціативними);
Змістовно виправдано використання 5-ти логічних зв’язків1, які вказано a  (b  c )  (a  b)  (a  c) 
 – дистрибутивні закони;
a  (b  c )  (a  b )  (a  c ) 
у порядку пріоритету: 3.
унітарний:
1) заперечення «  » ( А, не А);  (a  b )   a  b 
 (a  b )   a  b 
4. – закони де Моргана;
бінарні:
2) кон’юнкція «  » (А  В, А і В); 5. Транзитивніcть  (так саме і ): a  b та b  c, тоді a  c;
3) диз’юнкція «  » (А  В, А або В); 6. Закон подвійного заперечення:  ( a)  a;
4) імплікація «  » (А  В, якщо А то В, із А випливає В); 7. Принцип тотожності:  a  a  1,  a  a  0;
5) еквіваленція «  » (А  В, А еквівалентно В). 8. Правила поглинання: a  (a  b)  a, a  (a  b)  a;
Для значень «істина» та «неправда» використовують скорочення «і» та 9. Закони 0 та 1: 0  a  0, 1  a  a, 0  a  a, 1  a  1.
«н» або «1» та «0» відповідно. Результати застосування 5-ти логічних
зв’язків до висловлювань наведемо у таблиці (таблиці істинності): Формули та їх класифікація
А В А АВ АВ АВ АВ Формула: = {пропозиціональна змінна |  U | (U  V) | (U  V) | (U  V)
0 0 1 0 0 1 1 | (U  V)}, де U і V – формули або висловлювання.
0 1 1 0 1 1 0 Def. Формула може бути:
а) здійсненною – якщо існує набір параметрів (значень змінних), за яких
1 0 0 0 1 0 0
формула є істинною;
1 1 0 1 1 1 1
б) тавтологією (тотожна істина) – якщо для будь-якого набору
параметрів формула є істинною;
1
Додаткові логічні зв’язки:
в) спростованою – якщо існує набор параметрів, за яких формула є
« | » – антикон’юнкція (штрих Шефера): А | В   (А  В);
неправдивою;
«  » – антидиз’юнкція (стрілка Пірса): А  В   (А  В).
12 13
г) протиріччя (тотожна неправда) – якщо для будь-якого набору
параметрів формула є неправдивою.
Формула називається формулою з тісними запереченнями, якщо в ній
немає символів  та , і заперечення стосується тільки
пропозиціональних змінних.
Довільну кон’юнкцію (диз’юнкцію) формул, кожна з яких є
пропозиціональною змінною або її запереченням, називають
елементарною кон’юнкцією (диз’юнкцією).
Def. Довільну диз’юнкцію елементарних кон’юнкцій називають
диз’юнктивною нормальною формою, а довільну кон’юнкцію
елементарних диз’юнкцій називають кон’юнктивною нормальною
формою (д.н.ф. і к.н.ф. відповідно).
Def. Д.н.ф. (к.н.ф.) називають досконалою – д.д.н.ф. (д.к.н.ф.), якщо
кожна змінна формули входить до елементарної кон’юнкції
(диз’юнкції) рівно один раз із запереченням або без нього.
Зауваження д.к.н.ф. дає можливість сказати, що вихідна формула є
неправдивою лише у випадку, коли А, В і С – неправдиві. Знаючи
д.к.н.ф., легко написати і д.д.н.ф., якщо врахувати, що окремі
елементарні кон’юнкції описують випадки істинності форми
( (А  В  С)  (А  В  С)  (А  В  С)  (А  В  С) 
(А  В  С)  (А  В  С)  (А  В  С)  (А  В  С)).
У записаній формулі ліворуч від  стоїть д.к.н.ф., а праворуч – д.д.н.ф.
Обчислити складне висловлювання, тобто встановити, чи є воно
істинним або неправдимим за різних значеннь пропозиціональних
змінних, можливо не тільки за допомогою таблиць істинності, але і за
допомогою репрезентуючих функцій. Водночас обчислення
висловлювань роблять за допомогою арифметичних дій із 0 та 1.
Нехай f (істина) = 1, f (неправда) = 0, тоді
f (A) = 1 – f (A); f (В  А) = f (B) + f (A) – f (A)  f (В);
f (А  В) = f (A)  f (В); f (В  А) = 1 – f (B) + f (A)  f (В);
f (A  B) = 1 – f (A) – f (B) + 2 f (A)  f (B).
14
Обчислити висловлювання можна також, якщо змоделювати вихідне
складене висловлювання еквівалентною електричною схемою. Для
цього, записавши вихідну формулу як формулу з тісними
запереченнями, можна замінити її еквівалентним електричним
ланцюгом. Так кон’юнкцію А  В можна промоделювати послідовним
включенням до ланцюга двох вимикачів А і В, а диз’юнкцію А  В −
паралельним. Провідність ланцюга визначається істинністю формули,
що дає можливість: а) спрощувати ланцюги (зменшувати кількість
розмикачів), спрощуючи відповідні формули з використанням
алгебраїчних властивостей зв’язків; б) будувати ланцюги із заданою
функцією провідності від положень (станів) пакетних перемикачів.
Квантори
Квантор – кількісна логічна операція (символ), що перетворює
твердження про певну властивість у об’єктів деякого класу в
твердження про кількість об’єктів, що володіють цією властивістю.
Важливими для використання є такі квантори:
 – квантор загальності (від англ. All, Any);
 – квантор існування (від англ. Exist);
 – квантор існування й одиничності;
х А(х) – для всіх х виконується властивість А(х);
х А(х) – існує х, для якого виконується властивість А(х);
х А(х) – існує тільки один х, для якого виконана властивість А(х).
Алгебраїчні властивості кванторів:
1. х А(х)  х А(х),
х А(х)  х А(х);
2. Комутування кванторів із запереченням
х А(х)  х А(х),
х А(х)  х А(х);
3. Комутування однойменних кванторів за різними змінними
х у А(х, у)  у х А(х, у),
х у А(х, у)  у х А(х, у);
Різнойменні квантори, взагалі кажучи, не комутують, але
х у А(х, у)  у х А(х, у), хоча зворотної імплікації нема;
4. Дистрибутивність  відносно  та  відносно 
х (А(х)  В(х))  х А(х)  х В(х),
15
 х (А(х)  В(х))  х А(х)  х В(х); Множина задається сукупністю своїх елементів, які перелічуються у
5. х А(х)  х В(х)  х (А(х)  В(х)), фігурних душках: М = {x, y, z}, N = {1, 2, 3, …}. Часто множина
х (А(х)  В(х))  х А(х)  х В(х), задається за допомогою класифікатора («|» або «:»), після якого
х (А(х)  В(х))  х А(х)  х В(х), описується властивість, що характеризує елементи цієї множини:
х (А(х)  В(х))  х А(х)  х В(х); М  {xP(x)} – «множина М є множиною об’єктів х, для яких виконана
6. Властивості кванторів щодо ототожнення властивість Р(х)».
х у А(х, у)  х А(х, х),
х А(х, у)  х у А(х, у); Наведемо основні позначення та ілюстрації до них за допомогою
діаграм Ейлера – Венна (множини – фігури на площині, елементи –
7. Дистрибутивність кванторів щодо , ,  коли одне із висловлювань
точки):
не залежить від кванторної змінної
хА – елемент х належить множині А, або
х (А(х)  В)  х А(х)  В,
А∋х – множина А містить елемент х;
х (А(х)  В)  х А(х)  В,
х (А(х)  В)  х А(х)  В, хА   (хА) – х не належить множині
А, або А∌х – множина А не містить елемента х.
х (А  В(х))  А  х В(х);
8. Квантор існування й одиничності  Відношення рівності й включення
х А(х)  х А(х)  у (А(у)  у = х); 1. А = В «множина А дорівнює множині В»  х (хА  хВ)
9. Релятивізовані квантори: а) рефлексивність: А = А;
R x A(x)  x (R(x)  A(x)) «для всіх х таких, що R(x) тоді А(х)», б) симетрія: А = В  В = А;
R x A(x)  x (R(x)  A(x)) «існує х такий, що R(x) і А(х)». в) транзитивність: А = В  В = С  А = С.
2. А  В «множина А міститься у множині В»,
Елементи теорії множин (А – підмножина, В – надмножина)
 х (хА  хВ).
Множина – це об’єднання в одне ціле певних, цілком розпізнавальних А  В «А містить В»  В  А
об’єктів (елементів) нашого сприйняття або думки1. а) рефлективність: А  А;
б) антисиметрія: А  В  В  А  А = В;
Елементи множин здебільшого позначатимуться малими літерами із
латинського алфавіту: a, b, c,...; x, y, z,.... . А множини – великими в) транзитивність: А  В  В  С  А  С.
Перелічені властивості означають, що відношення рівності та
літерами латинського алфавіту: A, B, C ,...; X , Y , Z ,... . Звісно, включення визначають часткову впорядкованість на множинах.
послідовно витримувати цю угоду загалом неможливо, оскільки Зауваження: якщо хА, то {х}  А, але х ≠ {х}.
множини самі можуть бути елементами інших множин.
Порожня множина  – це множина, яка не має елементів: х х,
зокрема Х   Х.
1
Наведене поняття (Г. Кантор) не є означенням множини, воно лише пояснює
його, пов’язуючи з іншими. Поняття множини належить до базових понять, що Операції над множинами
не визначаються. Після відкриття парадоксів «наївної теорії множин», на 1. А ∪ В = {xА  хВ}
початку XX століття були запропоновані різні системи аксіом, серед яких
А ∪ В – об’єднання множин;
найпоширенішою є система Цермело-Френкеля з аксіомою вибору (ZFC, див.
задачу 22 цього розділу).
16 17
 Приклади множин1
2. А ∩ В = {xА  хВ},  – порожня множина;
А ∩ В – перетин множин; N = {1, 2, 3, …} – натуральний ряд;
Z = {0, ±1, ±2, ±3,…} – множина цілих чисел;
3. А \ В = {xА  хВ}, m 
А \ В – різниця множин; Q =  n  N, m  Z  – множина раціональних чисел;
n 
Доповнення до множини на множині Е R = множина дійсних чисел;
Е \ А  СЕА = Ā. R+ = {xR  x ≥ 0} – множина невід’ємних дійсних чисел;
При цьому R2 = R  R – декартова площина;
A  B = A  B; A  B = A  B. C = {z | z = x + iy; x, y  R, i2 = –1} – множина комплексних чисел.
4. Симетрична різниця Числові проміжки
AB = ( A  B) \ ( A  B) а) інтервал (a, b) = {xR  a  x  b} 
б) напівінтервали a, b) = {xR  a  x  b}, (a, b = {xR a  x  b}
5. Декартов (прямий) добуток множин
в) сегмент (або відрізок) a, b = {xR  a  x  b}.
А  В = {(a, b) aA  bB},
тут (a, b) – упорядкована пара елементів a і b на відміну від {a, b}, де
Відображення множин
порядок a і b не важливий.
Нехай X та Y – довільні множини, f – закон
або правило, за яким кожному елементу
Властивості операцій
множини X встановлюється у відповідність
Об’єднання та перетин множин комутативні, асоціативні і
один елемент множини Y:
дистрибутивні стосовно одне одного:
 x  X ! y  Y y = f ( x) , тоді говорять, що
1. А ∪ В = В ∪ А; А ∩ В = В ∩ А;
задано відображення (або, у разі числових множин, функція)
2. ((А ∪ В) ∪ С) = (А ∪ (В ∪ С)); А ∪ (В ∪ С) = (А ∪ В) ∪ С; f : X → Y множини X на Y. Множина X називається областю
3. (А ∪ В) ∩ С = (А ∩ С) ∪ (В ∩ С)); (А ∩ В) ∪ С = (А ∪ С) ∩ (В ∪ С)). визначення відображення f і позначається Df ; множина елементів уY,
4. Об’єднання і перетин ідемпотентні А ∪ А = А ∩ А = А; А ∪  = А; які поставлені у відповідність елементам множини X, називається
А \  = А; А ∩  = ;  \ А = ; А \ А = . областю значень відображення f і позначається Еf . Відображення від
5. Різниця дистрибутивна щодо об’єднання, перетину і різниці множини це f ( A) = { f ( x) | x  A}, тоді маємо E f = f ( D f ) .
(А ∪ В) \ С = (А \ С) ∪ (В \ С); (А ∩ В) \ С = (А \ С) ∩ (В \ С); Типи відповідностей між множинами:
(А \ В) \ С = (А \ С) \ (В \ С). 1. f : X →Y – сюр’єкція (f -sur,
6. Прямий добуток не комутує та не є асоціативним (А  В)  С  відображення «на»), якщо Y  Еf ,
 А  (В  С); А  В  В  А; також А  А = А2; А   =   А = ;
A  ( B  C ) = ( A  B )  ( A  C )  y тобто уY xX y = f(x);
дистрибутивность ;  (x не обов’язково )
( A  B )  C = ( A  C )  ( B  C ) 
A  ( B  C ) = ( A  B )  ( A  C )  1
Зауважимо, що тут ми не наводимо аксіоматичних означень перелічених
дистрибутивность  .
( A  B )  C = ( A  C )  ( B  C ) 
множин. Детальніше про множину R див. нижче у цьому розділі, про C у
розділі 4.
18 19

2. f : X → Y – ін’єкція (f -inj, вкладення або відображення «в»), якщо
x1, x2X x1  x2  f(x1)  f(x2).
3. f : X → Y – бієкція (f -bij, взаємооднозначне відображення), якщо
f -sur ˄ f -inj;
або Еf = Y та x1  x2  f(x1)  f(x2);
тобто уY !xX y = f(x);
а це те саме, що у f є обернене до неї
відображення f −1 : Y → X .
Def. Множини Х і Y називаються рівнопотужними (X  Y ), якщо існує
бієкція між Х та Y (взаємнооднозначна відповідність).
Def. Множина рівнопотужна множині натуральних чисел N називається
зліченною. Множина рівнопотужна інтервалу (0,1) називається
множиною потужності континуум.
Множина дійсних чисел R рівнопотужна інтервалу (0,1), отже є
множиною потужності континуум.
Th 1.1. Множина Q раціональних чисел − зліченна.
Th 1.2. Множина дійсних чисел R як і інтервал (0,1) не є зліченними.
Зауважимо, що існування або відсутність множин потужності більше за
зліченну та менше за континуум не випливає з аксіом теорії множин
(ZFC, див. задачу 22 цього розділу) і може бути прийнято як ще одна
аксіома теорії множин.
Дійсна числова пряма. R – повне впорядковане поле
Множину дійсних чисел R наділено операціями додавання і добутку,
тобто відображеннями + : R  R → R ,  : R  R → R , з наступними
властивостями:
1. a + b = b + a і a  b = b  a (комутативний закон);
2. (a + b) + c = a + (b + c) і (a  b)  c = a  (b  a) (асоціативний закон);
3. a(b + c) = a  b + a  c (дистрибутивний закон);
4. Існують різні елементи 0 і 1 такі, що 0 + a = a , 1  a = a для всіх a.
5. Для кожного a існує протилежний –a такий, що a + (−a) = 0;
для кожного a  0 існує зворотний елемент a–1 такий, що
20
a  (a −1 ) = 1.
Множина з двома операціями, що задовольняють аксіомам 1 – 5,
називається полем. Множина Q раціональних чисел, як R і C, є поле.
Відношення порядку ≤
Множина дійсних чисел впорядкована відношенням ≤ з такими
властивостями:
6. Для кожної пари дійсних чисел a і b виконується a  b або
b  a (якщо a  b і b  a одночасно, то a = b );
7. Якщо a  b і b  с , то a  с (транзитивність);
8. Якщо a  b , то a + c  b + c для будь-якого c, та якщо 0  с , то
a  с  b  с.
Поле з відношенням порядку, що задовольняє 6 – 8 є впорядкованим
полем. Поле Q раціональних чисел, як і R, є впорядкованим.
Найважливішою аксіомою для математичного аналізу дійсних чисел є
дев’ята аксіома повноти. Перед тим як її сформулювати нам
знадобляться ще декілька означень.
Грані числових множин
Def. Множина X називається обмеженою зверху (знизу), якщо існує
дійсне число L – верхня грань (l – нижня грань) таке, що L більше (l
менше) кожного елементу X.
Обмежена зверху LR xX x  L.
Обмежена знизу lR xX x  l.
Множина обмежена, якщо вона обмежена зверху і знизу, тобто
L, l  R x X l  x  L або А  R x X  x   А.
Def. Найменша з верхніх граней множини, якщо вона існує, називається
супремумом або точною верхньою гранню L* множини X і
позначається L* = sup X. Найбільша з нижніх граней, якщо існує,
називається інфімумом або точною нижньою гранню l* множини X і
позначається l* = inf X.
Th 1.3. (критерій супремума й інфімума)
L* = sup X  1) xX x  L* і 2)   0 xX x  L* − .
l* = inf X  1) xX x ≥ l* і 2)   0 xX x  l* + .
Def. Якщо L*X, тоді L* називається максимальним елементом
множини X: L* = max X. Аналогічно, якщо l*X, то l* називається
мінімальним елементом множини X: l* = min X.
Аксіома повноти. Якщо непорожня множина в R обмежена зверху
21
(знизу), то вона має точну верхню (нижню) грань в R.
Розширена числова пряма
Числову пряму R можна розширити, додаючи до неї нескінченість ∞,
або дві нескінченості –∞, +∞ (невласні елементи):
R = R∪{∞} або R = R∪{–∞, +∞}.
Наступні рисунки ілюструють той факт, що R = R∪{–∞, +∞}
топологічно еквівалентна1 півколу із крайніми точками дуги або
відрізку, а R = R∪{∞} топологічно2 еквівалентна колу.
На R кожна непорожня множина має точну верхню (нижню) грань
(можливо невласну).
Приклади
1. X = N inf X = min X =1, sup X = +, max X не існує.
2. X = Q inf X = −, sup X = +, max X і min X не існують.
1
Тобто існує бієкція, що зберігає відкриті множини.
2
Взагалі, топологічний простір – це пара (X, Γ), де X – множина, а Γ – система
підмножин множини X (їх називають відкритими, а Γ – топологією), що
задовольняє таким умовам:
- порожня множина  та множина X належать Γ;
- об'єднання довільного набору множин із Γ також належить Γ;
- перетин скінченного набору множин із Γ також належить Γ.
Тоді (відкритим) околом точки називається будь-яка відкрита множина, що
містить цю точку.
Аналогічно топологію можна задавати за допомогою бази околів, як сім’ю
підмножин {B(x) | xX}, що задовольняють властивостям:
- для кожного xX B(x) ≠ , і для кожного UB(x) xU;
- якщо UB(x) та yU, то існує VB(y) такий, що VU;
- перетин скінченної кількості елементів із B(x) містить деякий елемент із
B(x).
Тоді означення відкритої множини – це множина, всі точки якої містяться в
неї із деяким своїм околом (тобто внутрішні, див. Def. нижче).
22
Обмеженість, числові грані, супремум (інфімум) функції f
визначаються як відповідні властивості для множини її значень Ef .
Околи точок
Def. Відкритим околом точки a (позначаємо Ua) називається будь-який
інтервал, що її містить.
Def. Нехай задано деяке  > 0. Відкритим -околом точки a називається
інтервал О(а, )  (а − , а + ) = {xR  x − a  }.

Def. Проколотим околом точки a називається множина U a = U a \ {a}.
Відповідно, проколотим -околом точки a є множина

O (а, )  (а − , а + ) \ {a} = {xR  0  x − a  }.
Def. Однобічним околом точки a називається перетин околу a і однією
із напівпрямих, на які a розбиває числову пряму
U a+ = [a,+)  U a , U a− = (−, a]  U a ;
Uˆ a+ = (a,+)  U a , Uˆ a− = (−, a)  U a .
Для невласних елементів та  > 0 околи визначаються у такий спосіб
-окіл ∞: O(∞, ε)  ( −  , )  (, +  ) = {xR  |x| > },
лівий -напівокіл +  : О( +  , )  (, +  ) = {xR  x > },
правий -напівокіл −  : О( −  , )  ( −  , ) = {xR  x  – }.
Розташування точок відносно множини
Def. Точка а називається внутрішньою точкою множини М, якщо вона
належить множині М разом із деяким околом: Ua  Ua  М.
Множина всіх внутрішніх точок М називається внутрішністю М і
 o
позначається M . Якщо M = M , то М називається відкритою
множиною (тобто всі її точки внутрішні).
Def. Точка а називається точкою дотику множини М, якщо будь-який
її окіл має спільні точки з множиною М Ua  Ua  М  .
Сукупність точок дотику М називається замиканням множини М і
позначається M . Якщо M = M , то М називається замкненою (містить
всі його точки дотику).
Def. Точка а називається точкою згущення множини М (гранична
точка), якщо будь-який проколотий окіл а має з М спільні точки
 
 U a  U a  М  .
Множина всіх граничних точок М називається похідною множиною і
позначається M  .
23
Def. Точка а називається ізольованою точкою множини М, якщо існує її (права, тобто внутрішня) з них має натуральні значення, називається
 
окіл, що не має з М спільних точок, окрім точки а  U a  U a  М = . підпослідовністю та позначається ( xnk ).
Def. Точка а називається точкою межі множини М, якщо кожний її 1.2. Контрольні питання та завдання
окіл має точки, що належать множині М і точки, що не належать М
Ua  xUa  М  yUa  y М. 1. Що таке висловлювання?
Сукупність точок межі утворює межу множини М і позначається M . 2. Які є операції над висловлюваннями, якими є їхні властивості? Який
Def. Точка а називається зовнішньою точкою множини М, якщо існує порядок виконання операцій у висловлюванні
її окіл, що не має з М спільних точок Ua  Ua  М = . ( (P  Q )  (P  (Q  P )))?
3. Перелічити три основні квантори. Як заперечення діє на
Крім усього, числова пряма має дві важливі властивості (аксіоми1):
висловлювання з кванторами? Чи комутують квантори (навести
1. Напіввідокремленість точок: a, b  R, a  b Ua  b  Ua;
приклади)?
2. Відокремленість точок: a, b  R, a  b Ua , Ub  Ua  Ub = . 4. Поняття множини, її опис та зображення. Що таке класифікатор та
діаграми Ейлера – Венна? Перелічити відносини та основні операції
Операції над функціями. Послідовності над множинами та їх властивості.
Нехай 5. Які з операцій над множинами комутують, а які ні? Навести
f  Df → Ef  Df  R, Ef  R, приклади.
g  Dg → Eg  Dg  R, Eg  R. 6. Аксіоматика дійсних чисел R: аксіоми поля, упорядкованість,
Операції над числовими функціями числового аргументу вводяться повнота. Визначення верхньої і нижньої та точної верхньої і нижньої
поточково, тобто грані множини їх критерії.
1. (f + g)(x)  f (x) + g(x), Df + g = Df  Dg  7. Чим відрізняються max X та sup X? Навести приклад множини X у
2. (f)(x)  f (x), Df = Df  якої нема max X, але є sup X.
3. (f  g)(x)  f (x)  g(x), Df  g = Df  Dg  8. Записати означення множини:
4. (f  g)(x)  f (x)  g(x), D f  g = Df  Dg \ {x g(x) = 0}; а) обмеженої зверху; б) обмеженої знизу;
5. (f ○ g)(x)  f (g(x)), Df ○ g = Dg \ {x g(x) D f}. в) обмеженої; г) необмеженої зверху;
Остання операція називається композицією або суперпозицією f і g. д) необмеженої знизу; е) необмеженої.
9. Записати твердження, що функція f(x) на множині Х є:
Def. Дійсно-значна функція натурального аргументу f N → R
а) обмеженою зверху; б) обмеженою знизу;
називається послідовністю. Кожному натуральному числу n відповідає
в) обмеженою; г) необмеженою зверху;
дійсне xn = f (n). Послідовність позначається ( xn )n=1 або просто ( xn ), д) необмеженою знизу; е) необмеженою.
де xn називається елементом або членом послідовності, а n – індексом 10. Сформулювати означення та критерії інфімуму та супремуму
або номером xn. функції (для множини її значень) на проміжку.
Сума та інші арифметичні операції над послідовностями визначаються 11. Що таке невласні елементи R та розширена числова пряма?
поелементно, композиція двох послідовностей за умови, що одна 12. Навести означення функції. Що таке область визначення та область
значення функції? Які є операції між функціями та як змінюються
відповідні області визначення?
1
Властивість 2 для загальних топологічних просторів називається
відокремленість за Гаусдорфом, а відповідний топологічний простір − 13. Запишіть означення inj, sur, bij відображень f. Що таке f −1 : Y → X ?
гаусдорфовим. Вона забезпечує одиничність границі за умови її існування і 14. Що таке злічена множина та множина потужності континуум?
часто додається у якості аксіоми в означення топологічного простору.
24 25
15. Як встановити рівнопотужність множин?
16. Навести функції, що здійснюють бієкції: а) інтервалу (0, 1) та 1.3. Приклади розв’язування задач
інтервалу (0, 2); б) (−1, 1) та R (див. рисунки нижче).
Приклад 1. Обчислити висловлювання: ((А  В)  ( (С  А)  В)).
1 5 3 2 4
Цифри 1–5 вказують порядок операцій.
Спосіб 1. За допомогою формули (А  В)  ( А  В) позбавимось
спочатку від імплікацій 1, 4: ( А  В)  (С  А  В). Далі від 5:
 ( А  В)  С  А  В. Та застосуємо закон де Моргана:
17. Навести приклад множини, що є об’єднанням замкненого проміжку, (А  В)  С  А  В − отримана формула є формулою з тісними
відкритого проколотого околу та ізольованої точки, що попарно не
запереченнями. Запишемо її у вигляді (А  В)  (С)  (А)  (В),
перетинаються. Які точки цієї множини є внутрішніми, граничними,
розтлумачуючи кожну скобку як елементарну кон’юнкцію, бачимо
зовнішніми та точками межі?
диз’юнкцію елементарних кон’юнкцій, тобто д.н.ф. Вона не є
18. Відобразити на числовій вісі, записати як проміжок та у вигляді
досконалою, оскільки у кожні дужки входять не всі змінні формули.
множини: а) проколотий 1-окіл точки 5; б) правий 0,5-окіл точки 1;
Запишемо останню формулу у вигляді (А  В)  (С  А  В) і
в) лівий 2-окіл точки 0; г) 1-окіл +∞; д) 8-окіл –∞.
19. Сформулюйте властивість відокремленості точок R. Поясніть її на застосуємо дистрибутивний закон: (А  С  А  В)  (В  С  А  В),
прикладі точок –1 та 0. тобто (А  С  В)  (В  С  А  В). Висловлювання у останній дужці
20. Що таке послідовність? Підпослідовність? Наведіть приклади двох є тавтологією, тому отримуємо (А  В  С), що є елементарною
послідовностей та операцій між ними. Наведіть приклад послідовності диз’юнкцією, а отже ми маємо д.к.н.ф. Це висловлювання є завжди
та її підпослідовності за непарними індексами. Вкажіть композицію, істиною, крім випадку, коли всі змінні одночасно набувають значення
яка утворює цю підпослідовність. «неправда».
Спосіб 2. Таблиця істинності:
А В С 1 2 3 4 5
0 0 0 1 0 1 0 0
0 0 1 1 1 0 1 1
0 1 0 1 0 1 1 1
0 1 1 1 0 1 1 1
1 0 0 0 0 1 0 1
1 0 1 0 1 0 1 1
1 1 0 1 0 1 1 1
1 1 1 1 1 0 1 1
У 5-му стовпчику записано істинність всього сполученого
висловлювання за різних значень істинності А, В і С.

Приклад 2. Задайте множину А = {x | х – ціле невід’ємне та х + 2 = 5} у

інший спосіб.
Корінь рівняння х + 2 = 5 дорівнює 3 – ціле невід’ємне число. Отже,

26 27
воно і тільки воно є елементом цієї множини. Відповідь: А = {3}.
Приклад 7. Довести формулу A  B  A .
Приклад 3. З’ясуйте, чи є рівними множини: Розпишемо відповідне твердження (( x  A  B)  ( x  A)) 
a) А = {1, 2, 3}; В = {2, 3, 1}.  (( x  A)  ( x  B))  ( x  A)) та позначимо x  A   , x  A   ,
b) А – множина всіх рівнобічних трикутників; В – множина всіх
рівнокутних трикутників. x  B   , x  B   , тоді твердження перетворюється на тотожну
c) А = {1, 5, 8}; В = {1, 8}. істину (    )  ((  )  )  (    )  (1 )  1.
d) А = {0, 1}; В = {{0, 1}}.
1
Розв’язок: a) множини складаються із однакових елементів, отже А = В; Приклад 8. Визначити точну нижню та верхню грані функції f ( x) =
x2
b) оскільки у рівнобічного трикутника всі кути рівні, а у рівнокутного на множині R та обґрунтувати за допомогою критерію супремума та
трикутника всі сторони рівні, то А = В; інфімума.
c) А  В, оскільки ці множини містять різну кількість елементів. Всі
елементи множини B є також в A, отже В  А; Розв’язок: робимо ескіз графіку функції (див. рис. нижче). Оскільки
d) А  В, оскільки А – двохелементна, а В – одноелементна множина. значення f ( x) завжди додатні та можуть бути як завгодно малими,
припустимо, що inf f ( x) = 0. Водночас, якщо x малі, то значення f ( x)
Приклад 4. Для двох множин А = x| xR, 1  x  3 і B = x| xR, як завгодно великі, отже sup f ( x) = +. Доведемо це за критерієм
2  x  4 запишемо результати різних операцій над ними: інфімуму та супремуму функції (Th 1.3 для X = f (R), завдання 10
A ∪ B = x| xR, 1  x  4; цього розділу):
A ∩ B = x| xR, 2  x  3; y
A \ B = x| xR, 1  x < 2; inf f ( x) = 0  1) xR f ( x) =
1
 0, що вочевидь виконується, та 2)
B \ A = x| xR, 3 < x  4; x2
A ∆ B = x| xR, 1  x < 2 і 3 < x  4; 4 1 1
  0 xR f ( x) = 2  0 + ε. Тобто треба навести x  − або
Ā = x| xR, x < 1 або x > 3; 2 x ε
А  В = (x, y)R2 | x[1, 3], 1 1
y[2, 4]. x , наприклад підходить x = +1.
ε ε
Проілюструємо останню операцію
на декартовій площині (див. перетин
0 1 3 x sup f ( x) = +  f ( x) необмежена зверху  LR xR f ( x)  L 
полос на рис. праворуч).  L x =
1 1
 R, що f ( x) = 2 = L + 1  L. Твердження
наприклад
L +1 x
Приклад 5. Запишемо формулою множину, що А
задано графічно діаграмою Ейлера-Вена (див. доведено.
рис. праворуч) y
В
D L
A ∩ B ∪ (C \ B) \ D ∪ D \ C. С

Приклад 6. Для множин А=1, 2 і В=a, b знайдемо А  В та В  А: x
А  В = (1, a), (1, b), (2, a), (2, b); В  А = (a, 1), (b, 1), (a, 2), (b, 2). 1 1
L ε
28 29
 1.4. Задачі для самостійного розв’язку 8. Вимагається, щоб вмикання світла в кімнаті здійснювалось за
допомогою трьох різних перемикачів у такий спосіб, щоб кожен із них
Елементи математичної логіки вмикав світло, якщо воно не горить, і вимикав його, якщо світло
горить. Запишіть, без моделювання електроланцюга, відповідну
1. Побудувати таблиці істинності: формулу.
а) ((Р   (Q  P))  (Р  R)); 9. У деякій місцевості кожний місцевий житель завжди говорить
б) ((Р  (Q  P))  Р); істину або завжди бреше, а на питання незнайомців відповідає
в) (((Р  Q)  Q )  (P  Q)); односкладно «так» або «ні». Турист підійшов до розвилки доріг, де
г) ((Р  (Q  Р ))  ((Q  P)  Q)). стоїть місцевий житель. Яке питання, що вимагає односкладну
2. Довести здійснимість формул: відповідь, треба задати туристу, щоб дізнатися правильну дорогу?
а) ((Р  Q)  (Q  P)); Використати обчислення висловлювань.
б) ((Q  (Р  R ))  ((Р  R)  Q)). 10. Перевірити чи є тавтологіями формули обчислення висловлювань:
3. Довести тотожну істинність (тавтологію): а) (А  (В  С))  ((А  В)  (А  С));
а) (P  ( Q  (P  Q))); б) (А  (В  С))  ((В  С)  А);
б) ((Р  Q)  (Q  P)); в) (А  С)  ((В  С)  ((А  В)  С)).
в) (((P  Q)  (Q  R))  (P  R)); 11. Побудуйте формулу обчислення висловлювань від трьох змінних,
г) ((P  Q)  ((P  (Q  R))  (P  R))). яка істинна тоді й тільки тоді, коли рівно дві змінні набувають значення
4. Довести еквівалентності: «неправда».
12. Побудуйте формулу обчислення висловлювань від трьох змінних,
а) (A  A)  A;
яка має значення істинності тоді, коли і більшість її змінних.
б) (A  (A  C)  (B  C))  ((A  B)  (A  C));
13. Побудуйте формулу обчислення висловлювань від трьох змінних,
5. На питання, хто з трьох студентів вивчав логіку, було отримано
яка має значення істинності протилежно до більшості змінних.
правильну відповідь: «якщо вивчав 1-ий, то вивчав і 3-ій; але неправда,
14. Зведіть до д.к.н.ф. формули:
що, якщо вивчав 2-ий, то вивчав і 3-ій». Хто з студентів вивчав логіку?
а) (С  А)  ( (В  С)  А);
6. Хто з чотирьох студентів здав екзамен за одночасного виконання
умов: б) ((А  В)  А)  (А  (В  С));
- якщо 1-ий здав, то і 2-ий здав; в) (А  (В  С))  ((А  В)  С).
- якщо 2-ий здав, то і 3-ій здав або 1-ий не здав; 15. Зведіть до д.д.н.ф. формули:
- якщо 4-ий не здав, то 1-ий здав, а 3-ій не здав; а) (А  В)  ((В  С)  (А  С));
- якщо 4-ий здав, то і 1-ий здав. б) ((А  В)  А)  (А  (В  С));
7. Змоделюйте електроланцюг із трьома перемикачами, що вмикає в) ((А  В)   А)  ((А  В)  В).
світло за умови: 16. Знайти формулу Х обчислення висловлювань, для якої тотожно
а) якщо усі перемикачі ввімкнено; виконуються такі формули:
б) якщо будь-який із перемикачів увімкнено; а) ((Х  В)  А)  ((А  В)  А);
в) якщо перший перемикач вимкнено, а два інших увімкнено, або коли б) ((С  (В  А))  Х)  (Х  (А  В)  С).
перший включено (не залежно від останніх двох); 17. Троє підозрюваних з метою заплутати слідство домовились
г) якщо 1-ий ввімкнено, а 2-ий вимкнено; або якщо 1-ий ввімкнено, називати у показаннях правдиво або марку, або колір автомобіля,
2-ий ввімкнено, а 3-ій вимкнено; або 3-ій ввімкнено; або 1-ий причетного до злочину. Слідчий встановив правду за наступними
вимкнено. показаннями: 1) автомобіль – синій “Daewoo”; 2) автомобіль – чорний
30 31
“BMW”; 3) автомобіль – “Tesla”, але не синій. Встановіть, як і слідчій, сформовану як об’єднання b та її синґлетону {b};
правду, використовуючи обчислення висловлювань. ж) аксіомна схема виділення: якщо є деяке математичне твердження,
18. Дайте означення квантора існування та одиничності (розпишіть  що може бути застосованим до будь-якого з елементів деякої множини,
через  та ) та з’ясуйте дію заперечення на нього. то можна виділити принаймні одну підмножину цієї множини,
застосувавши це твердження;
Елементи теорії множин з) аксіома підстановки: функціональне відношення, що може бути
застосоване до кожного з елементів деякої множини, визначає також
19. Встановити безпосередньо тавтології обчислення висловлювань множину;
для таких рівностей теорії множин: и) аксіома регулярності: в будь-якій непорожній множині А є елемент
а) (Х ∪ Y) ∪ Z = Х ∪ (Y ∪ Z); B, що як множина не перетинається із А. Як наслідок: жодна множина
б) Х ∩ Y = Y ∩ X; не є елементом самої себе;
в) CCX = X; к) аксіома вибору: для будь-якого набору непорожніх множин, що не
г) C(X ∩Y) = CX ∪ CY. перетинаються можна побудувати множину, кожен елемент якої є
20. На які твердження теорії множин перетворюються наступні елементом однієї і тільки однієї з множин цього набору.
тавтології обчислення висловлювань: 23. Наведіть приклади, що демонструють не зворотність імплікацій:
а) (A  ( A  B))  B; б) A  (A  B)  A; а) x y F(x, y)  x F(x, x);
в) A   A; г) (A  B)  (A  B); б) x F(x, x)  x, y F(x, y);
д) A  B  B  A; е) A  (A  (B   B)); в) x (A(x)  B(x))  x A(x)  x B(x);
є) (A  B)  A  A; ж) (A  B)  C  A  (B  C); г) x A(x)  x B(x)  x (A(x)  B(x)).
з)  (A  B)   A   B; и)  (A   A). 24. Опишіть словами елементи таких множин та намалюйте їх:
21. Запишіть у логічних символах твердження про те, що послідовність а) А  В  С; б) (А  В)  C .
(xn) не є зростаючою, як заперечення того, що послідовність (xn)
зростає, та у позитивному сенсі як формулу зі щільними 25. Нехай А = {1, 3, 5, 7}; В = {2, 4, 6, 8}; С = {1, 2, 3, 4, 5}. Знайдіть:
запереченнями. А  С , В  С , А \ С , ВС .
22. Запишіть у логічних символах аксіоми теорії множин (ZFC):
а) аксіома об’ємності: дві множини рівні тоді й тільки тоді, коли вони 26. Нехай E = {1, 2, 3, 4}; A ={1, 3, 4}; В = {2, 3}, С = {1, 4}. Знайдіть:
мають ті самі елементи; A  B, A  B, A  B, ( B \ A)  C.
б) аксіома порожньої множини: існує порожня множина, що не містить
жодного елемента; 27. Зобразити на числовій прямій
в) аксіома об’єднання: для кожного сімейства множин є множина, яка перетин, об’єднання та різницю наступних множин: X1 = x | xR,
містить в собі всі елементи кожної множини сімейства і тільки їх; x2 − 1  0} и X2 = {x | x  1}.
г) аксіоми пари: для двох будь-яких множин існує множина, яка
складається із цих і тільки цих множин; 28. Виконайте всі відомі операції над заданими множинами:
д) аксіома булеана або множини підмножин: для кожної множини існує а) А = {1, 2, 3, 4}, В = {–1, 3, 5}, С = {5, 6};
множина всіх її підмножин; б) А = {a, b, d}, В = {b, d, e, h}, U = {a, b, c, d, e, f, g, h};
е) аксіома нескінченості: індуктивні нескінчені множини існують, в) А = {2, 4, 6, 8}, В = {3, 6, 9}, С = {1, 2, 3, …, 10};
тобто існує така множина А, що містить пусту множину  та для г) А = [2, 6), В = [5, 7], С = {1} ∪ (6, 7) .
будь-якого належного їй елемента b містить також і множину, 29. Запишіть формулами графічно зображені множини:
32 33
 в) A \ (B \ C ) = ( A \ B )  ( A  C ) ; г) ( A \ B ) \ C = A \ (B  C ) ;
А А
д) A  (BC ) = ( A  B )( A  C ) ; е) A  B = ( AB )  ( A  B ) ;
є) ( A \ B )  (B \ A) = ( A  B ) \ ( A  B ) ; ж) A  (B \ C )  ( A  B ) \ C .
36. Довести за допомогою обчислювання висловлювань, що:
В В
D а) A  B = B  A  B; б) A  B = A  A  B;
С в) A \ B  C  A  B  C; г) A  B = A  B  A = B;
С
д) A  B  C  A  B  C ; е) A  B  C  A  B  C;
є) ( A \ B )  B = A  B  A ; ж) A  B  A  C  B  C.
37. Для множин X і Y визначити тип включення
30. Для множин А = {x, y} і В = {1, 2, 3}. Знайдіть декартові добутки:
А  В, В  А, В  В, А  А, В  А  В, А  В  А.
(X  Y , Y  X , X = Y ) :
31. Відобразити на площині декартові добутки: А  В, В  А, В  В. а) X = A  (B \ C ), Y = ( A  B ) \ ( A  C ) ;
а) А = {x| x[0, 1]}, B = {y| y(–1, 1)}; б) X = ( A  B ) \ C , Y = ( A \ C )  (B \ C );
б) A = {x| xR, x 2  1} , B = {y| yR, y[1, +  )}. в) X = A \ (B  C ), Y = ( A \ B )  ( A \ C ).
38. Довести, що для кожного відображення f : X → Y і будь-яких
32. Побудуйте множину А2 = А  А, якщо:
а) А = [0, 1); підмножин A, B  X виконуються:
б) A = {x, y, z}; а) f ( A  B) = f ( A)  f ( B);
в) A = {0, 2, 4, 6, 8}; б) f ( A  B)  f ( A)  f ( B);
г) A = {1, 3, 5, 7}; в) навести приклад, коли f ( A  B)  f ( A)  f ( B);
д) A = {день, ніч};
е) A = {a, b, c, d}. г) f : X → Y ін’єкція  A, B  X f ( A  B) = f ( A)  f ( B).
33. Перелічіть елементи таких множин: 39. Вкажіть бієкцію проміжку [0, 1) на проміжок [–1, 2) та на R+.
А = {x| хZ, 10  x  17}; 40. Довести зліченість множини раціональних чисел (Th 1.1.).
41. Довести, що множина дійсних чисел – незлічена (Th 1.2.).
C = {x| хZ, 6x2 + x − 1 = 0}; 42. Знайдіть співвідношення між нижньою та верхньою гранями
B = {x| хZ, x2  24}; множини та її під(над)множини.
D = {x| хR, 6 x2 + x − 1 = 0}. 43. Знайдіть sup( A  B) та inf ( A  B) через sup A, sup B та inf A,
inf B.
34. Дайте означення за допомогою характеристичної властивості 44. Довести ірраціональність чисел:
(класифікатора) такі множини:
а) 2 + 3 ; б) 0,121221222122221222221…
 1 1 1
S = {2, 5, 8, 11, …}; T = 1, , , ,. . . .
 45. Довести, що множина A чисел кратних 3 рівнопотужна множині
 3 7 15  раціональних чисел Q. Навести приклади функцій, що здійснюють
35. Довести тотожності (за допомогою діаграм Ейлера – Венна та бієкцію A і N; A і Z.
використовуючи обчислювання висловлювань): 46. Довести, що множина всіх підмножин N (позначається 2N ) має
а) A \ (B  C ) = ( A \ B )  ( A \ C ); б) A \ ( A \ B ) = A  B; потужність континуум.

34 35
47. Нехай A – множина всіх раціональних чисел a таких, що a 3  3 і РОЗДІЛ 2.
B − множина всіх інших раціональних чисел. Довести, що в множині ТЕОРІЯ ГРАНИЦЬ. НЕПЕРЕРВНІСТЬ
A нема максимального числа, а в B − мінімального. Чому дорівнюють
2.1. Основні поняття та властивості
sup A, sup B та inf A, inf B в R?
48. Визначити операції «+» та «  » таким чином, щоб множина Границя за Коші
F2 = {0,1} стала полем. Def (мовою околів). Число b називається границею функції f (x), коли x
49. Визначити точну нижню та верхню грані функції на вказаній прямує до a, де a точка згущення області визначення функції f (x), якщо
множині та обґрунтувати за допомогою критерію супремума та для будь-якого околу U (b) = {yR  y − b  } точки b знайдеться

інфімума. проколотий окіл V (a) = {xR  0  x − a  δ} точки a, образ якого
1 
а) f ( x ) = , хR; належить U (b), тобто f ( V (a))  U (b).
1 + x2
2x Def. (Скорочено, мовою « – »): f (x) → b коли x → а або
б) f (x ) = , x  (0,+ ); lim f (x) = b    0   0 x 0  x − a     f (x) − b  .
1+ x2 x→a
1 ⎯⎯⎯  ⎯⎯⎯⎯⎯⎯
в) f (x ) = x + , x  (0,+); У цьому означенні лінією підкреслено частину, що стосується
x
−x
граничного переходу f (x) → b, а крапками підкреслено частину, що
г) f ( x) = e , x  (0, +). стосується умови x → а.
Інші граничні переходи, зокрема однобічні та для невласних елементів,
можна отримати за допомогою такого «словника»:
f (x) → b   0   f (x) − b  
f (x) → b + 0   0  b  f (x)  b + 
f (x) → b − 0   0  b −   f (x)  b
f (x) →     f (x)  
f (x) → +   f (x)  
f (x) → −   f (x)  
x→а _____   0  0  x − a    ____________
x→а+0 _____   0  a  x  a +   ____________
x→а−0 _____   0  a −   x  a  ____________
x→ _____   x    ____________
x → + _____   x ____________
x → − _____   x ____________
Зауважимо, що для невласних елементів , + в означенні границі
можна не змінювати умови   0 та   0. Для −, якщо залишити   0
або   0, треба писати f (x)  − та x  − відповідно. Тобто можна
запам’ятати наступну структуру означення не змінною

36 37
   0   0 x *δ  * , lim xn = b    0 NN  n > N   xn − b  .
n →+ 
та підставляти відповідні значення із таблиць нижче Якщо послідовність має скінчену границю, то вона називається
x→ *δ f (x) → * збіжною, якщо не має – розбіжною. Частковою границею
а 0  x − a   b  f (x) − b   послідовності є границя підпослідовності lim xnk , де індекси nk – це
k → +
а+0 axa+ b+0 b  f (x)  b +  зростаючі натуральні числа. Послідовність ( xn ) обмежена, якщо вона
а−0 a−xa b−0 b −   f (x)  b
обмежена як множина, тобто існує така C > 0 , що для всіх натуральних
 x     f (x)   
n виконується xn  C.
+ x + f (x)  
− x  – − f (x)  – Th 2.3. (Больцано – Вейерштрасса). У будь-якої обмеженої послі-
довності ( xn ) існує збіжна підпослідовність ( xnk ) .
Th 2.1. Якщо у функції існує границя у деякій точці, то ця границя Def. (Границя за Гейне). Число b називається границею за Гейне
єдина. функції f (x), коли x прямує до a, якщо для будь якої послідовності
Усунути необхідність наперед знати границю для перевірки її xn → a , x n  a границя функції за послідовністю lim f ( x n ) = b .
існування допомагає наступна теорема. n →+

Th 2.2. (Критерій Коші).  lim f (x)    0   0  x, x V (a) Th 2.4. Означення границі функції за Коші та за Гейне співпадають.
x→a Отже, можливо переходити від границь функцій до границь
 | f ( x) − f ( x) |   . послідовностей і навпаки.
Часткова, верхня та нижня границі
Обмеженням функції f на множину X називається функція f|X, що Арифметичні властивості границі
співпадає з f на X∩Df , тобто область визначення якої звужено на X. Th 2.5. Границя суми, різниці, добутку та відношення (позначимо ці
Def. Частковою границею функції f (x), коли x прямує до a називається операції *) двох функцій f ( x) і g ( x) дорівнюють додатку, різниці,
границя обмеження функції f|X для деякої множини X, такої, що a є добутку та відношенню границь f ( x) і g ( x) відповідно:
точкою згущення X∩Df.
Права та ліва границі функції є прикладами часткових границь. lim f ( x)  g ( x) = lim f ( x)  lim g ( x) (2.1)
x→a x→a x→a
Границя функції існує тоді й тільки тоді, коли існують всі часткові
границі та співпадають. Найбільша серед всіх часткових границь за умови існування границь праворуч, які не дають невизначеності

0
називається верхньою границею функції: lim f ( x) = lim sup f ( x) .  − , 0  , , .
x →a x →a 0 
Найменша часткова границя – нижня границя функції: Водночас для a  0 визначені такі операції з невласними елементами
lim f ( x) = lim inf f ( x) . Отже, границя існує і дорівнює b тоді й тільки  a a
x→a x→a  +  = , =  ,    = , a   = , = , = 0.
0 0 
тоді, коли lim f ( x) = lim f ( x) = b. Для композиції двох функцій за умови злагодженості їх областей
x →a x →a
визначення теорема також вірна та набуває значення зміни змінної:
Границя послідовності. Границя за Гейне
Def. Границею послідовності (xn) називається границя функції lim g ( x) = b
lim f ( g ( x)) = x →a = lim f ( y ) . (2.2)
натурального аргументу f(n) = xn коли n → +. Мовою « – » x →a
Заміна g ( x) = y y →b

38 39
Неперервні функції
Друга чудова границя lim (1 + x ) x = e .
1

Def. Функція f (x) неперервна у точці x0, якщо lim f ( x) = f ( x0 ), тобто

x → x0

lim f ( x) = f ( lim x) . Функція f (x) називається неперервною праворуч Її наслідки

x → x0 x → x0

(ліворуч) у точці x 0 її області визначення, якщо x 0  D( f ) і ln (1 + x ) e x −1 ax −1 (1 + x ) − 1 = 

lim = 1; lim = 1; lim = ln a ; lim .
x x x x
lim f ( x ) = f ( x 0 + 0) = f ( x 0 ) ( lim f ( x ) = f ( x 0 − 0) = f ( x 0 ) ).
x →x 0 + 0 x →x 0 −0 Якщо аргумент функції прямує до будь-якого іншого окрім 0 числа або
В ізольованій точці області визначення функція вважається до невласного елемента, можна звести вираз до одного з наведених
неперервною за означенням. Із неперервності у точці x0 випливають вище за допомогою зміни змінної (див. формулу (2.2)).
неперервність праворуч та ліворуч у x0 і навпаки. Функція f ( x)  1
x

Приклад. lim 1 +  = = t = lim (1 + t )t = e .

1 1

називається неперервною на множині Х (пишуть f ( x)  C ( X ) ), якщо x →

 x x t →0

вона неперервна у кожній точці x0X цієї множини. Якщо Х = [a, b], то Зауважимо, що друга чудова границя стосується невизначеності 1∞.
неперервність у x = a розуміють ліворуч, а у точці х = b праворуч. Також підчас розглядання степенево-показних виразів виникають
невизначеності 00, ∞0. Водночас для a  1 виконуються рівності
Елементарні функції
a + = + ; a − = +0 ; та для a  0 рівності (+0)a = +0 ; (+)a = + ;
Def. Основні елементарні функції це − константи, степеневі, показні,
логарифмічні, тригонометричні і функції зворотні до них. Елементарні ( +0) − = + . Зручним в процесі роботи зі степенево-показними
функції – це функції, отримані з основних елементарних за допомогою функціями є наступне перетворення
кінцевого числа арифметичних операцій (+, –, ∙, /) і суперпозицій. lim g ( x ) ln f ( x )
lim f ( x) g ( x ) = lim e g ( x )ln f ( x ) = e x → a , (2.3)
Th 2.6. (про неперервність елементарних функцій). Елементарні x →a xt → a
функції неперервні в області їх визначення. що використовує неперервність функції e x .
Із цієї теореми випливає, що для елементарних функцій (це більшість Символи асимптотичного порівняння, О-символіка
задач, що розглядаються у цьому посібнику) підчас обчислення границі Наступне поняття та теорема дають змогу значно спростити
правомірно підставляти у функцію відповідне до граничного переходу обчислення границь.
значення x0, якщо це не приводить до невизначеності. Усувати Def. Функції f (x) і g(x) називаються еквівалентними, пишемо
невизначеності можна за допомогою арифметичних та інших дій,
f ( x)
спрощуючи вираз та використовуючи вже відомі границі, серед яких f ( x) ~ g ( x), коли x → a , якщо lim =1.
x →a g ( x)
найважливішими є перша та друга чудові границі.
Th 2.7. При обчисленні границі добутку або частки скінченної кількості
Коли x → 0 функцій будь-яку з них можна замінити на еквівалентну.
sin x Зауважимо, що для різниці, суми або композиції це взагалі не правда.
Перша чудова границя lim =1 . Із першої та другої чудових границь та їх наслідків випливають
x наступні
Її основні наслідки
Чудові еквівалентності (x → 0)
tg x arcsin x arctg x 1 − cos x 1
lim = 1; lim = 1; lim = 1; lim = . x2
x x x x 2
2 sin x ~ x ; tgx ~ x ; arcsin x ~ x ; arctg x ~ x ; 1 − cos x ~ ;
2
40 41
(1 + x)1 x ~ e ; ln (1 + x ) ~ x ; e x − 1 ~ x; a x − 1 ~ x ln a ; Зауважимо, що головний член елементарної функції не завжди можна
представити степеневою функцією, він також може мати
(1 + x ) ~ 1 + x. логарифмічний або експоненціальний вигляд, або бути
добутком/відношенням, складеним із цих трьох функцій. Це можна
Def. f (x) = o(g(x)), коли x → a  f (x) = g(x)о(1), де o(1) – це легко зрозуміти, спираючись на шкалу зростання, що наведена нижче
нескінченно мала величина, тобто будь-яка функція h(x), що прямує до та факт, що головний член добутку/відношення – це
0 коли x → a. (Читаємо f (x) є нескінченно малою величиною щодо добуток/відношення головних членів (наслідок Th 2.7).
g(x)).
Def. f (x) = O(g(x)), коли x → a  f (x) = g(x)O(1), де O(1) – це Одним із наслідків диференційного числення є наступний зручний
обмежена в точці a функція h(x), тобто існує   0, що в околі точки a 0 
спосіб усунення невизначеностей вигляду або , коли існує
функція h(x) за модулем менша за . (Читаємо f (x) є обмеженою 0 
величиною щодо g(x)). границя відношення похідних функцій.
Def. Функції f(x) і g(x) називаються функцями одного порядку коли f ( x) 0  f ( x)
x → a , пишемо f(x) ≍ g(x), якщо f(x) = O(g(x)) і g(x) = O(f(x)). Зокрема Правило Лопіталю: lim =  = lim .
x → a g ( x) 0  x →a g ( x)
це виконується, якщо границя відношення f(x) і g(x), коли x → a , є
f ( x) З цього правила можна довести таку шкалу зростання.
скінченною величиною, відмінною від 0: lim = С  0.
x →a g ( x )
Шкала асимптотичного порівняння (шкала зростання)
Def. Функція f(x) відокремлена від нуля, коли x → a , якщо 1/f (x) = O(1). x → +∞ α β,γ > 0 (ln x)   x   e x ,
Def. Функція f(x) є нескінченно великою, коли x → a , якщо 1/f (x) = о(1),
f ( x)
тобто lim f ( x) = . відношення f (x) << g(x) означає f (x) = o(g(x)), тобто lim =0.
x →a x →+ g ( x)
Інший спосіб говорити про еквівалентності – це застосування рівностей Іншим важливим результатом диференційного числення (див.
із додаванням нескінченно малої: f ( x) ~ g ( x)  f ( x) = g ( x) + o( g ( x)) . наступний розділ цього посібника) є формула і ряд Тейлора та її
Чудові рівності окремий випадок – формула та ряд Маклорена, коли x → 0. Наступні
sin x = x + o(x ) ; tgx = x + o(x ) ; arcsin x = x + o(x ) ; формули є узагальненнями чудових рівностей.
ln (1 + x ) = x + o(x ) ;
1
(1 + x ) x = e + o(1) ; e x = 1 + x + o(x ) ; П’ять основних розкладань за формулою Маклорена
a x = 1 + x ln a + o(x ) ; (1 + x ) = 1 + x + o(x ) . x 2 x3 xn n
xk
Def. Якщо за умови x → a функцію f (x) можна подати у вигляді ex = 1 + x + + + ... + + o( x n ) =  + o( x n ) ;
2! 3! n! k =0 k !
f ( x) = f 0 ( x) + o( f 0 ( x)) , де перший доданок f0 (x) не дорівнює нулю, то
f0 (x) називається головним членом або асимптотикою функції f (x). sin x = x −
x3
+ ... + (− 1)
n x
2 n +1
+ o( x 2 n + 2 ) = 
n
(− 1) x 2k +1 + o( x 2n + 2 )
k
;
Головний член – це інша назва для еквівалентної функції. 3! (2n + 1)! k = 0 (2k + 1)!
Зазвичай шукають найпростішу асимптотику, а саме головний член у
cos x = 1 −
x2
+ ... + (− 1)
n x
2n
+ o( x 2 n +1 ) = 
n
(− 1) x 2k + o( x 2n +1 )
k

вигляді f 0 ( x) = С ( x − a)  , якщо x → a; та f 0 ( x) = Сx , якщо x → ∞ або 2! (2n )! (2k )!

;
k =0
x → 0. Тут C ≠ 0, λ – показник зростання/спадання функції f (x).

42 43
 x2 n n k границю. Для монотонно зростаючої достатньо вимагати тільки
ln (1 + x ) = x − + ... + (− 1) + o( x n ) =  (− 1)
n −1 x k +1 x
+ o( x n ) ; обмеженість зверху, для спадної – знизу.
2 n k =1 k
 (  − 1)  (  − 1)(  − 2 ) Зауважимо, що цю теорему можна сформулювати і для функцій: якщо
(1 + x )

=1+ x + x2 + x3 + ... + f (x) монотонна у правому (лівому) околу точки і обмежена в ньому,
2! 3!
 (  − 1) ...(  − n + 1) n
 (  − 1) ... (  − k + 1) то існує права (ліва) границя функції у цій точці.
+ x n + o( x n ) =  x n + o( x n ).
n! k =0 k ! Сформулюємо ще декілька важливих означень та тверджень. Вони
Зауважимо, що у кожному із п’яти розкладень можна о-маленьке досить абстрактні та відіграють фундаментальну роль у теорії
замінити на О-велике, у якому x вже є у степені на 1 порядок більше. топологічних та метричних просторів.
Згадаємо Th 2.2 та сформулюємо критерій Коші для послідовностей:
Монотонні функції та послідовності  lim xn    0 N  N  n, m > N   xn − xm   . Висловлювання
Def. Функція f (x) називається зростаючою (спадною) на X: f (x) ↗ (↘) n→+
праворуч є означенням фундаментальної послідовності або
на X, якщо x1  x2  X  f ( x1 )  f ( x2 ) () . Функція f (x) строго
послідовності Коші. Отже, критерій Коші для послідовностей говорить,
зростаюча (строго спадна) f ( x)  (), якщо остання нерівність строга що будь-яка фундаментальна послідовність дійсних чисел збігається1.
f ( x1 )  f ( x2 ) (  відповідно). Зростаюча або спадна функція називається
монотонною, строго зростаюча або строго спадна – строго Th 2.9. (Принцип вкладених множин). Будь-яка послідовність
монотонною. вкладених замкнутих проміжків, довжини яких прямують до нуля,
Для послідовності означення трохи спрощується: стягується до єдиної спільної точки:  a1 , b1    a2 , b2     ak , bk   ,
x lim(an − bn ) = 0  ∃!c c  [ak , bk ], k  Ν.
( xn ) ↗ (↘), якщо n  N xn  xn +1 () , або n +1  1 () . Для строгої n→
xn Def. Множина K у R називається компактом, якщо із будь-якого
монотонності останні нерівності – строгі. нескінченного відкритого покриття К можна виділити скінчене
підпокриття2. Тобто якщо M  , де M  – відкрити множини, α пробігає
Додавання однойменно монотонних, добуток невід’ємних однойменно
монотонних функцій та перехід до взаємно оберненої функції – деяку нескінчену множену А, та K  M  , тоді існує скінчена
 A
залишає тип монотонності не змінним. Змінення знаку функції або
знаку аргументу або перехід до арифметично зворотної функції – множина B  A така, що K  M .
 B
змінює тип монотонності на протилежний. Композиція однойменно
У теоремі 2.10, що наведена нижче, еквівалентність 1 та 2 називають
монотонних – не строго зростає, різнойменно – не строго спадає.
лемою Бореля – Лебега, а еквівалентність 2 і 3 – це вже відома нам
Аналогом правила Лопіталю для послідовностей є наступна теорема.
Th 2.3 Больцано – Вейерштрасса.
Th 2.7. (Штольц). Нехай послідовність (yn) строго монотонна та
необмежена, тоді, якщо існує границя праворуч, то існує границя
x x − xn −1 1
У загальному випадку простору X це не так (контрприклад Q). Метричні
ліворуч та вони співпадають («  »): lim n  lim n . простори з наявністю цієї властивості називаються повними. Для цих просторів
yn yn − yn −1 також виконується принцип вкладених множин.
Th 2.8. (Вейерштрасс, про границю монотонної та обмеженої 2
Це є означенням компакту для будь-якого хаусдорфового топологічного
послідовності). Монотонна та обмежена послідовність має скінчену простору. У Th 2.10 характеризація 2 Бореля – Лебега правдива для скінчено-
вимірних евклідових просторів, а 3 – для повних метричних просторів.
44 45
Th 2.10. Наступні умови еквівалентні.
1. K компакт у R;
2. K замкнена та обмежена множина у R;
3. Будь-яка послідовність ( xn ) із K має ( xnk ) – збіжну в K
підпослідовність.
Основні теореми про неперервність функцій
Теорему про неперервність елементарних функцій ми вже
формулювали. Запишемо ще декілька важливих теорем.
Th 2.11. (1, 2 теореми Вейерштрасса). Якщо f (x) неперервна на [a,b], то
1) f (x) обмежена на [a,b];
2) f (x) досягає своїх інфімуму та супремуму на [a,b], тобто існують
xm , xM  [a, b] такі, що f ( xm ) = min f ( x) = inf f ( x) на [a,b] та
f ( xM ) = max f ( x) = sup f ( x) на [a,b].
Th 2.12. (Больцано – Коші, про проміжні значення). Якщо функція
неперервна на проміжку, то вона сюр’єктивна на [a, b], тобто набуває
всіх своїх проміжних значень.
Th 2.13. (Критерій неперервності монотонної функції). Нехай f ( x)
монотонна на проміжку [a,b]. Тоді f ( x)  C [a, b]  f ( x) -sur на [a,b].
Th 2.14. (Про неперервність оберненої функції). Якщо y = f (x)
визначена, строго монотонна та неперервна на проміжку Х, то на
відповідному проміжку Y значень цієї функції існує обернена функція
x = f −1 ( y ) , також строго монотонна та неперервна.
Загальним висновком теорії границь є змога перевіряти неперервність
різних функцій та досліджувати їхню асимптотичну поведінку в околі
точки або нескінченності. Це, зокрема, дає змогу побудови ескізу
графіку функції.
Нагадаємо умову неперервності функції f (x) у точці x = x 0
(2.5) f ( x 0 + 0) = f ( x 0 − 0) = f ( x 0 )
Якщо ця умова порушується, то функція f (x) має розрив у точці x = x0 .
Класифікація точок розриву функції
Розриви 1-го роду (коли ліва та права границі існують та скінченні):
- усувний тип, якщо f ( x0 − 0) = f ( x0 + 0)  f ( x0 ) ;
- типу стрибок, якщо f ( x0 − 0)  f ( x0 + 0) .
Розриви 2-го роду (коли хоча би одна з однобічних границь дорівнює ∞
або не існує):
46
- нескінченний тип, якщо f ( x 0 − 0) та f ( x 0 + 0) існують та хоча б
одна з них дорівнює ∞;
- не існує границі, якщо f ( x 0 − 0) або f ( x 0 + 0) не існує.
Алгоритм дослідження функції на неперервність і побудова ескізу:
1. Встановити, чи є функція елементарною;
2. Знайти область визначення Df . Виписати точки x0 на границі Df ;
3. Знайти праву та ліву границі функції f (х) для кожної точки x0 ;
4. Класифікувати точки розриву;
5. Подивитися границі у ±∞;
6. Побудувати ескіз графіка функції, з’єднуючи, за неперервністю f (х)
на D f , отримані значення границь функції у досліджених точках та у
±∞.
Якщо функція не є елементарною, перевірка її на розриви здійснюється
за означенням, із використанням специфіки та властивостей цієї
функції.
Зазначимо, що на множині X часто актуальнішою за звичайну
неперервність є наступна, більш вимоглива властивість.
Def. Функція f (x) називається рівномірно неперервною на X, якщо
  0   0  x, aX ∩ Df 0  x − a     f (x) − f(a)  .
Th 2.15. (Кантора, про рівномірну неперервність). Із неперервності на
замкненому проміжку випливає і рівномірна неперервність на ньому.
Коливання функції та її зв’язок із неперервністю
Def. Коливанням функції f (x) на множині М називається величина:
 ( f ) M =  ( f , M ) = sup f ( x) − f ( x) .
x , xD ( f ) M
Якщо lim( f , O(a,  )) = ( f , a)  0 , то величину  ( f , a) називають
 →0
коливанням функції в точці.
Th 2.16. f ( x)  C ({a})   ( f , a) = 0 .
Def. Модулем неперервності функції f (x) на множині M називається
 ( f ,  ) = sup | f ( x) − f ( x' ) | .
x , x 'M
| x − x '|
Тh 2.17. Функція f (x) рівномірно неперервна на M тоді й тільки тоді,
коли її модуль неперервності має нульову границю, коли  → +0 .
47
 2.2. Контрольні питання та завдання 20. Що таке коливання функції на множині та у точці?
21. Чим відрізняються визначення звичайної неперервності та
1. Записати визначення границі числової функції і послідовності. Як рівномірної неперервності функції на множині? Яка залежність від
змінюються означення для однобічних випадків та для невласних замкненості/відкритості множини, що розглядається? Навести
елементів? приклади.
2. Записати критерій Коші існування границі числової послідовності та 22. Що таке компакт та які є його характеризації в R?
функції. 23. Довести, що будь-який поліном непарного степеня має хоча б один
3. Чи може бути у функції або послідовності декілька границь? дійсний корінь.
Декілька часткових границь? 24. Сформулювати теорему про неперервність оберненої функції.
4. Як пов’язані часткові границі з границею функції. Що таке верхня та Проілюструвати її на прикладі обернених тригонометричних і
нижня межа послідовності і функції? гіперболічних функцій.
5. Як формулюється визначення границі функції за Гейне, який її 25. Яка функція та на якому проміжку обов’язково набуває своїх
зв’язок з визначенням границі за Коші? найбільших та найменших значень?
6. Які можуть виникати невизначеності коли шукаєш границю?
7. Сформулювати визначення неперервності функції. Які бувають
розриви у функції (класифікація)?
8. Що таке елементарна функція та що відомо про її
неперервність/розриви?
9. Що таке монотонна функція та що відомо про її
неперервність/розриви?
10. Які теореми відомі про границі обмеженої (монотонної)
послідовності? Проілюструвати їх на прикладі.
11. Навести приклади застосування правила Лопіталю та теореми
Штольца.
12. Записати першу і другу чудові границі та інші границі, що з ними
пов’язані.
13. Які функції називаються еквівалентними, а які функціями одного
порядку?
14. Що означає записи f (x) = o(g(x)) та f (x) = O(g(x)), коли x → a ?
15. Що таке шкала зростання?
16. Що таке головний член функції та як його можна використовувати
під час обчислення границь?
17. Навести приклад, коли не можна змінювати функцію на її головний
член під час обчислення границь.
18. Навести відомі приклади асимптотичних рівностей та відповідних
еквівалентностей.
19. Виписати асимптотичні розкладення за формулою Маклорена для
5-ти основних елементарних функцій.

48 49
 2.3. Приклади розв’язування задач Якщо невизначеність 0 виникає у виразах, що містять тригонометричні
0
Якщо під час обчислення границі, коли x → a , виникає невизначеність функції, то треба застосовувати наслідки першої чудової границі. У
0 , то це означає, що x = a є коренем чисельника та знаменника. Отже, випадку логарифмічних, складних степеневих чи показникових
0 функцій треба використовувати наслідки другої чудової границі. Також
треба виділити у чисельнику та знаменнику множник вигляду ( x − a) , друга чудова границя виникає за невизначеності 1∞ та у степенево-
що після скорочення усуває невизначеність. Для поліномів наведена показних виразах.
вказівка означає розкладення на множники за допомогою розв’язань Приклад 4.
рівнянь у чисельнику та знаменнику або за допомогою ділення в Заміна
sin x 0 sin(  − x) − sin t
стовпчик на ( x − a) . = = lim  x − = t = x − = lim  t =
Приклад 1.
lim
x →  3 x − 3 0 x→  3 3 − 1 (x →  t → 0
)
t→ 0 3 3 −1 ( )
x2 − 2 x + 1 0 ( x − 1) 2 ( x − 1) 2 1 1
lim 4 = = lim = lim = lim = . −t 1
x →1 x − 2 x 2 + 1 0 x →1 ( x 2 − 1)2 x →1 ( x − 1)2 ( x + 1)2 x →1 ( x + 1) 2 2 = lim =− .
t → 0 3 t ln 3 
3 ln 3
Для дробів із ірраціональностями для виділення необхідного множника
треба усунути ірраціональність, помножуючи для парних коренів на Приклад 5.
спряжене для доповнення до різниці квадратів та на неповний квадрат 1  x 2 − 2 x +1  1  x 2 − 2 x +1 
lim ln
1  lim  −1  1 − 5 x 
для коренів третього степеня.  x2 − 2x + 1  x  2  x→0  2  lim  
lim  2  = e x  x + 3 x +1  = e x  x + 3 x +1  = e x → 0 x  x + 3 x +1  = e − 5 .
x →0 2

Приклад 2. x →0 x + 3x + 1 
x −1 0
= = lim 3
(
x −1 x +1 )( )
= lim 3
(x − 1) =
 

( )( ) ( )( )
lim 3 Більш загальним за чудові еквівалентності виявляється застосування
x→1 x − 1 0 x → 1 x −1 x +1 x → 1 x −1 x +1 розкладень за формулою Тейлора або використання правила Лопіталю
та шкали росту. Якщо функції, що стоять у деякому виразі мають вже
відомі розкладення за формулою Тейлора або ці розкладення можна
(x − 1) 3 x 2 + 3 x + 1 (x − 1) 3 x 2 + 3 x + 1 3 легко отримати, то їх слід використовувати під час обчислення границь.
= lim   = lim  = .
(
x →1 3
) (
x − 1  3 x 2 + 3 x + 1 x + 1
x →1
) (
(x − 1) x + 1 ) 2 Якщо отримання зазначених розкладень пов’язано із значними
технічними труднощами, то більш зручним для обчислення границь із
 
діленням виявляється застосування правила Лопиталю.
У невизначеності  треба визначити найбільші зі зростаючих функцій

чисельника та знаменника та винести їх за дужки. Зокрема для Приклад 6.
поліномів та загальних степеневих виразів, треба виносити за душки Спосіб 1.
змінну старшого степеню. x 2 x3 x 2 x3
−x 1+ x + + + o( x 3 ) − 1 + x − + − 2 x
Приклад 3. e − e − 2x
x
2! 3! 2! 3!
lim = lim =
 
2 x 2 1 + 2 3 + 1 4 
x →0 x − sin x x →0  x 3
4 
2x2 + 2x + 1  x −  x − + o( x ) 
 x x  2
lim = = lim = .  3! 
x → +
9x − 2x + 1 + x
4  x → +   3
3x 2  1 − 2 3 + 1 2 + 1 
 x x x

50 51
 головний член можна шукати для кожного із множників окремо:
+  ( x3 )
x3
2 + 6  o(1) головний член добутку або частки дорівнює добутку/частці головних
= lim 3 = lim = 2.
→ 1 + 6  o(1) членів.
+ ( x )
x →0 x 3 x 0
3

6
Спосіб 2. Приклад 7. Знайти головний член (еквівалентність найпростішого
( x e − 1)  (e x − 1)  ln x  (1 + cos  x )
e x − e − x − 2 x 0 за правилом
За правилом e x + e− x − 2 0 вигляду) для функції , коли x → 1 .
lim = = = lim = = sin x  x3 − 1
x →0 x − sin x Лопіталютричі x → 0 1 − cos x
0 Лопіталю 0
Розв’язок: Оскільки вихідна функція складається із 6 множників – 4 у
e x − e− x 0 e x + e− x чисельнику та 2 у знаменнику, то задачу можна розбити на 6
= lim = = lim = 2.
x → 0 sin x 0 x → 0 cos x простіших:
1) x e − 1 → 0 , але 0 не може бути головним членом, отже, треба
Для наступних задач на знаходження головного члену або x →1

еквівалентності простішого вигляду можна вживати всі вищенаведені еквівалентними діями зводити функцію до вигляду C( x − 1) .
заходи, окрім правила Лопіталю. Додамо та віднімемо 1 та використаємо відому еквівалентність
В загальному випадку пошук головного члену виконується для (1 + t )  − 1 ~ t , отримуємо xe − 1 = (1 + ( x − 1))e − 1 ~ e( x − 1), це
відображення поведінки функції в околі точки, до якої прямує x за t →0 x →1

допомогою спрощеної функції. і є найпростіший вигляд (C = e, λ = 1);

Проаналізуємо можливу поведінку функції. Вона може мати: 2) e x − 1 хоча і схожа на відому еквівалентність, але x → 1 , а не
- скінчену границю, що не дорівнює нулю; до 0. Оскільки підстановка x = 1 не приводить до 0 або ∞, то
- мати нульову границю; e x − 1 ~ e − 1 і є головним членом, що ми шукали;
x →1
- мати нескінчену границю.
В першому випадку, скінчена не нульова границя C ≠ 0 і є головний 3) так само як і у 1): ln x = ln(1 + ( x − 1)) ~ ( x − 1);
x →1
член функції f ( x) , що добре узгоджується з означенням. В останніх t2
двох випадках треба вказати, як саме функція прямує до 0 або ∞. 4) (1 + cos  x ) x→
→1
0, щоб застосувати еквівалентність 1 − cos t ~
t →0 2
Натомість 0 або ∞ (головний член не може дорівнювати 0 або ∞), для косинуса, треба зробити так щоб аргумент косинусу
треба за допомогою арифметичних дій та відомих еквівалентностей
прямував до 0, а не до π. Для цього додамо та віднімемо π і
знайти простішу функцію, що має таку саме швидкість застосуємо формулу зведення
зростання/спадання до 0 або ∞, як у f ( x).
(1 + cos  x ) = 1 + cos(( x −  ) +  ) = 1 − cos( x −  ) ~
Зазвичай шукають найпростішу асимптотику, а саме головний член у x →1
 x − →0
вигляді f0 ( x) = C( x − a) , якщо x → a; та у вигляді f 0 ( x) = Сx , якщо
( x −  )2  2
x → ∞ або x → 0. Тут C ≠ 0, λ – показник зростання/спадання функції ~ = ( x − 1) 2 ;
2 2
f (x). Зауважимо, якщо λ = 0, ми отримаємо перший випадок f ( x) ~ C;
5) як і в 2) відому еквівалентність sin x ~ x тут застосовувати не
якщо λ > 0, то це другий випадок коли, f ( x) ~ C ( x − a) ⎯⎯⎯
x →a
→ 0; якщо можна, тому що аргумент не прямує до 0. Отже, sin x ~ sin1, що
λ < 0, то це третій випадок f ( x) ~ C ( x − a) ⎯⎯⎯ →.  3
x →a
є приблизно sin = ;
3 2
Також зазначимо, якщо функція f ( x) складається із множників, то

52 53
 6) x 3 − 1 → 0 , отже шукаємо перетворення до простішого 1) ( x10 + ln100 x + e x ) ~ e x , за шкалою асимптотичного порівняння
вигляду. Для цього треба позбутися степеню 3 у x: саме експонента визначає, як цей вираз прямує до
нескінченості. Для степеневих виразів, зокрема поліномів, якщо
x3 − 1 = ( x − 1)( x 2 + x + 1) . Бачимо два множника під коренем.
x → + головний член – це доданок із найбільшим степенем x;
Перший прямує до 0 та вже є простішим за виглядом, а другий
1 3
1 2) 5 x10 + x + 3 = x 2 5 1 + 9 + 10 ~ x 2 , оскільки останній корінь
прямує до 3, отже, x − 1 ~ 3( x − 1) .
3 2 x x
2 1 прямує до 1;
Відповідь: e( x − 1) ( e − 1 ) ( x − 1) ( x − 1) 2 : ( sin1 3( x − 1) 2 ), тобто 1 1 1
1
1
2 3) 2 − 2
x x +1
=2 x +1
(2 ln 2 ~ x −2  ln 2;
x ( x +1)
− 1) ~ 1 
e(e − 1) 2 7 x( x + 1)
( x − 1) .
2
2x + 1
2 3 sin1 4) оскільки у знаменнику 2 степінь більший за чисельник, то
Приклад 8. Знайти головний член (еквівалентність найпростішого x −3
( x e − 1)  (e x − 1)  ln x  (1 + cos  x ) 2x + 1 2x + 1 2x
вигляду) для функції , коли x → 0 . весь аргумент прямує до 0, отже, tg 2 ~ ~ = 2 x −1.
x − 3 x2 − 3 x2
sin x  5 x3 − 1
Розв’язок: так само розбиваємо задачу на 6 простіших: Відповідь: 2ln 2 x−1e x .
1) x e − 1 ~ − 1;
x →0 Приклад 10.
2) e − 1 ~ x;
x
 1+ x  1  1+ x  1  −4 1  − 2
3) ln x → −  . Ця функція є виключенням, тому що не може бути
ln    arcsin  arctg x ~  − 1 =   ~ .
5+ x x → +  5 + x  x 2 5 + x x 2 x →+ x
2
x →0
x
зведена до Cx  , і так само, як і експонента є зі своїм унікальним
«зростанням» у шкалі асимптотичного порівняння: Еквівалентності та розкладення за формулою Тейлора також зручно
використовувати під час обчислення границь із добутком та у більш
(ln x)   x   e x , коли x → +∞ α β,γ > 0. Отже, у складних виразах. Наприклад, у разі невизначеності 0   , коли правило
відповіді, крім Cx  може бути C ( ln x ) та/або Ce x ;

Лопіталю вимагає додаткових попередніх перетворень.
4) (1 + cos  x ) ~ 2;
Приклад 11.
( − 2
)
5) sin x ~ x;  1+ x  1
lim ln    arcsin  arctg x  3x + 2 x + 7 = lim
2
 3x 2 = −6 .
6) 5 x 3 − 1 ~ −1. x → +  5 + x  x x → + x 2

Відповідь: 2ln x.
Приклад 9. Знайти головний член (еквівалентність найпростішого Приклад 12. Дослідити функцію на неперервність: визначити точки
1 1
2x + 1 розриву та з’ясувати їх характер. Намалювати ескіз графіка функції.
вигляду) для функції ( x10 + ln100 x + e x )  5 x10 + x + 3  (2 x − 2 x +1 )  tg 2 ,
x −3 esin x − 1 1
y= arctg .
коли x → + . tg(2 x) x −
Розв’язок: розбиваємо задачу на 4: Знайдемо область визначення цієї функції. Функція визначена всюди за
виключенням точок де знаменники дорівнюють нулю, tg(2 x) = 0 і
54 55
x −  = 0 , а також де невизначена функція tg(2 x). Отже маємо три Таким чином у випадку x =  m, m  Z, m  1 lim y ( x ) = lim y ( x ) .
x → m − 0 x → m + 0

1  n З цього виходить, що точки x =  m, m  Z, m  1 є усувними

набори точок:  k , k  Z, x   та x  + , n Z. Для
x
2 4 2 розривами 1-го роду.
визначення типу розриву обчислимо однобічні границі у вказаних Розглянемо випадок m = 1 , тобто x =  – це наш другий набір точок.
точках. Обчислимо праву границю:
Для першого набора точок маємо два випадки: k парне або непарне. esin x − 1 1  1  esin x − 1   1  
1) Розглянемо випадок парного k , тобто k = 2m, m  Z. Тоді lim arctg = arctg    lim = −  = − .
x → + 0 tg(2 x ) x −  +0  x → + 0 tg(2 x) 2  2  4
x   m, m  Z. Обчислимо ліву границю:
Обчислимо праву границю: esin x − 1 1  1  esin x − 1   1 
esin x − 1 1 1 esin x − 1 lim arctg = arctg    lim = − −  = + .
lim arctg = arctg lim , x → − 0 tg(2 x ) x −  −0  x → − 0 tg(2 x) 2  2 4
x → m + 0 tg(2 x ) x −  ( m − 1) x → m + 0 tg(2 x)
Аналогічно маємо для x = − .
esin x − 1  0  за правилом esin x cos x Таким чином у випадку x =  : lim y ( x )  lim y ( x ) . З цього
lim = = = lim = x →  − 0 x →  + 0
x → m + 0 tg(2 x )
 0  Лопиталю x → m + 0
2
1
виходить, що точки x =  є розривами 1-го роду типу стрибок.
cos 2 (2 x) 2) Розглянемо випадок непарного k , тобто k = 2m + 1, m  Z. Тоді
esin( m + 0) cos( m + 0) 1 +1 / 2, m − парне
x   ( m + 1/ 2 ) , m  Z.
= = cos( m + 0) =  .
2
1 2 −1 / 2, m − непарне
Обчислимо праву границю:
cos 2( m + 0)
2
sin  ( m +1/ 2 ) + 0
esin x − 1 1 e −1 1
+1 / 2, m − парне lim arctg = arctg =
tg( ( 2m + 1) + 0)  ( m + 1 / 2) + 0 − 
1
Отже lim y ( x ) = arctg  . Зауважимо, що це x → ( m +1/ 2 ) + 0 tg(2 x) x −
x → m + 0  ( m − 1) −1 / 2, m − непарне
−, m = 0,1, 3, 5...
вірно для випадку m  1. = .
Обчислимо ліву границю: +, m = −1, 2, 4...
esin x − 1 1 1 esin x − 1 Обчислимо ліву границю:
lim arctg = arctg lim , esin x − 1
sin  ( m +1/ 2 ) − 0
−1
x → m − 0 tg(2 x ) x −  ( m − 1) x → m − 0 tg(2 x) lim arctg
1
=
e
arctg
1
=
x → ( m +1/ 2 ) − 0 tg(2 x) x − tg( ( 2m + 1) − 0)  ( m + 1 / 2) − 0 − 
e − 1  0  за правилом
sin x
e cos x sin x

lim = = = lim = +, m = 0,1, 3, 5...

x → m − 0 tg(2 x)  0  Лопиталю x → m − 0 1 = .
2
cos 2 (2 x) −, m = −1, 2, 4...
esin( m − 0) cos( m − 0) 1 +1 / 2, m − парне З цього виходить, що точки x =  ( m + 1/ 2 ) , m  Z, є розривами
= = cos( m − 0) =  .
1 2 −1 / 2, m − непарне нескінченного типу 2-го роду.
2
cos 2 2( m − 0)  n
Розглянемо третій набір точок: x  + , n Z.
1 +1 / 2, m − парне 4 2
Отже lim y ( x ) = arctg  . Обчислимо границю функції в цих точках.
x → m − 0  ( m − 1) −1 / 2, m − непарне

56 57
  n 
sin  +  2.4. Задачі для самостійного розв’язку
e −1 sin x
1 e 4 2 
−1 1
lim arctg = arctg = 0. Таким
  n tg(2 x) x −    n Означення величин та границь мовою « – »
x→ +
4 2 + −
4 2
1. Мовою « – » довести, вказуючи правило знаходження  за заданим
 n
чином, точки x  + , n Z, є усувними розривами 1-го роду. , що
4 2 1
Виходячи з проведеного аналізу ми можемо побудувати ескіз графіку а) lim x 2 = 9; б) lim sin x = 1 / 2; в) lim = + .
x →3  x →1 (1 − x ) 2
функції. x→
6
2. Що означають наступні висловлювання:
а)           х – а   f(x) – b  ;
б)            х – а    f(x) – b  ;
в)        х – а    f(x) – b  ;
г)          х – а    f(x) – b  ;
д)         х – а    f(x) – b  ;
е)         х – а    f(x) – b  ;
є)         х – а    f(x) – b  ;
ж)           х – а    f(x) – b  ;
з)           х – а    f(x) – b  ;
и)           х – а    f(x)  ;
і)           х    f(x) < –;
ї)    х    f(x) > ;
к)           х – а    0 ≤ f(x) – b< .

3. Перевести у висловлювання на мові « – »:

а) y → b − 0, x → a; б) y → b − 0, x → ;
в) y → b − 0, x → a + 0 ; г) y → b − 0, x → −;
д) y → b + 0, x → a − 0 ; е) y → b + 0, x → + ;
є) y → , x → a − 0; ж) y → −, x → + .
Розглянемо ще одну задачу на перевірку рівномірної неперервності.
1 4. Мовою « – » для х → а та для х →  записати твердження, що
Приклад 13. Доведемо, що функція f ( x) = не є рівномірно
x функція f(х)
неперервною на проміжку X = (0, +) , хоча і неперервна на ньому. а) обмежена; б) не обмежена;
1 1 x −x  в) відокремлена від нуля; г) не відокремлена від нуля;
  0 f ( x1 ) − f ( x2 ) = − = 2 1 = x1 →+0
⎯⎯⎯ → + . д) має скінченну границю; е) не має скінченної границі;
x1 x2 x2 x1 x1 ( x1 +  )
є) нескінченно мала; ж) не нескінченно мала;
з) нескінченно велика; и) не нескінченно велика.
58 59
Обчислення границь  x2 +1 
26. Знайти стали а і b з умови: lim  − ax − b  = 0 .
x →  x + 1 
Обчислити наступні границі.  
x 2 − 5x + 6 x → 1, x → 2 Обчислити, застосовуючи першу чудову границю та її наслідки.
5 (a, б, в, г, д). lim 2 1 − cos x tgx − sin x
x − 8 x + 15 x → 5, x → 3, x → . 27. lim . 28. lim .
x→ 0 2 x → 0 sin 3 x
x
3x 2 + 9 x + 6 x → 0, x → −1 sin 5 x − sin 3x 1 − cos x 2
6 (a, б, в, г, д). lim 29. lim . 30. lim .
20 + 6 x − 2 x 2 x → 5, x → −2, x → . x→ 0 sin x x→ 0 x 2 sin x 2
1 + sin x − cos x ln(1 − cos x)
31. lim . 32. lim .
2 x − 5x + 3 2
(2x − 3) (3x + 20 )
20 30 x→ 0 1 + sin px − cos px x →+0 x
7. lim . 8. lim . ln tg
x →+ 4 + 2 x − 6 x 2 x → (2x + 1)50 2
x +3 x +4 x
sin mx sin (x −  3)
 x 3 + 3x 2  33. lim , (m, n  Z) . 34. lim .
9. lim . 10. lim  2 − x. x→  sin nx x→
 1 − 2 cos x
x →+ 2x + 1 x →+
 x +1  3

(1 + 5x + x ) 6 12 1/4
(1 + x )(1 + 2 x )(1 + 3x ) − 1 .   sin x − sin a
11. lim . 12. lim 35. lim tg ( 2 x ) tg  − x . 36. lim .
x →+ (2 x − 1)3 x →0 x x →  /4
4  x →a x−a
2
x − 3x + 2 4
x − 3x + 2 x 1 + tgx − 1 + sin x
13. lim . 14. lim . 37. lim (1 − x ) tg . 38. lim .
x→1 4
x − 4x + 3 x→1 5
x − 4x + 3 x →1 2 x→ 0 x3
x100 − 2 x + 1 1 + 2x − 3 1 − cos x x
15. lim . 16. lim . 39. lim . 40. lim arctg .
x →1 x 50 − 2 x + 1 x→4 x −2 x → 0 1 − cos x x → −
1 + x2
x + 13 − 2 x + 1
4
x −2 arccos (1 − x ) arcsin 3x  arctg2 x
17. lim . 18. lim . 41. lim . 42. lim .
x →3 2
x −9 x → 16 x −4 x →+ 0 x x→0 2 arccos x − 
3
8 + 3x − x 2 − 2 9 + 2x − 5 cos x − 3 cos x sin 6 x 1
19. lim . 20. lim . 43. lim . 44. lim arctg .
x→ 0 x + x2 x→ 8 3
x −2 x→ 0 sin 2 x x→
 2 sin x − 1 (6 x −  ) 2
6
x − a + x−a 1+ x − 1− x
21. lim
x→a
x2 − a2
, ( a  0) . 22. lim
x →0 3 1+ x − 3 1− x
. 
45. lim 1 + cos
 x + 1  5x − 1
x−2 
 
. (
46. lim sin x + 1 − sin x . )
x →
 sin
x→ +

23. lim ( ( x + a )( x + b ) − x ) .  
24. lim  x + x + x − x  . x
Обчислити, застосовуючи другу чудову границю та її наслідки.
x → + x → +
 
1
25. lim  3 x 3 + 3x 2 − x 2 − 2 x  .
x2 x 2 sin
 x+2   x + 2 x
x→ +  47. lim   . 48. lim   .
x →  2 x − 1  x →  x + 9 

60 61
 ( )
x 1 2

( )
2 −
2 ctg x  1  ( x − 2 ) 2 71. lim x 2 41/ x − 41/( x +1) . 72. lim(10 x − 10 x +1
) x2 + 1 .
49. lim 1 + x . 50. lim   . x→  x →
x→ 0 x → 2  cos x 
1

 x +1 
2 x2
 1 − 
1  9 tgx 2 − 1  3
51. lim   . 52. lim x 1 − 2 x . 73. lim x 2 x − 2 x  . 74. lim   .
x→ +   x → 0 ln cos x 
 x −2
x→  2 x→ 0
   
1 7
1 + 8x − 1 (1 + sin x) e − 1
53. lim 
cos x  x2
54. lim (sin x ) 76. lim
tgx 75. lim . .
 . 
. x→ 0 78x − 1 x→  1 + cos x

x →0 cos 2 x

( ).
x→
2
(1 + cos x)  − 2  sin 2   2 x
ln cos(  2 )
x x +1 77. lim . 78. lim
 1 1 2x + 3y 
56. lim  ( x − 2) 2
x→ 2 x→ +1 x
55. lim  sin + cos  .  .
x→  x x x→ 
 2x + z  79 (a, б). lim ( ch x − sh x ) . 80 (a, б). lim th x .
x → x →
x n x
57. lim cos x . 58. lim cos . sin 2 x
− e sin x
81. lim ( x − ln ch x ) .
x→ 0 n →+ n e
82. lim .
x 2 +1
x → + x→ 0 thx
x  x
 x2 1 + x sin x − 1 1 − (cos x )sin x
59. lim ( 2 − x ) 60. lim  2e − 1
tg
2 . x +1 . 83. lim . 84. lim .
x →0 
2
x →1
 
x→ 0
ex − 1 x→ 0 x3
 
( )
1 1

Границі пов’язані із логарифмічними, показними та степеневими

85. lim n 2 x− n n +1
86. lim
x →
x  (
x , ( x  0) .
2e ) x + e x
− 2 .
n→+
 
функціями.
Обчислення границь із застосуванням правила Лопіталю та розкладень
ln x − ln a
61. lim , ( a  0) . 62. lim sin ln (x + 1) − sin ln x  . за формулами Тейлора (Маклорена).
x →a x−a x→ +
ln sin ax
( ) ( )
x 2
2 87. lim . 88. lim x .
ln x − x + 1 ln 2 + e 3 x x→ 0 ln sin bx x→ 
63. lim
( ) ( )
. 64. lim .
x→ + ln x10 + x + 1 x → +  ln 3 + e 2 x 1
1
 a x − x ln a  x2
89. lim 
cos x  x2
90. lim  x  .
ln 1 + 3 x   . x →0 b − x ln b
( )  ch x   
x →0
 .  3
65 (a, б). lim 66. lim ln 1 + 2 x  ln 1 +  .
x→  
ln 1 + 2 x  x→ +  x x2 + 1  x2 + 1 x2 + x + 1  a x − asin x
  91. lim 1 − ln 2 . 92. lim , ( a  0) .
x →0 x  x x +1  x →0 x3
ln (cos ax)
67. lim . 68. lim (1 − x ) log x 2 . ln(1 + x) − x 1 − x  1  x x 
x→ 0 ln (cos bx) x →1 93. lim . 94. lim x  −   .
x→   e
x→ 0 x3   x + 1  
( )
1
a x − xa
, ( a  0) . 70. lim x + e
x x
69. lim . 1
x →a x − a x→ 0  x 1 
e x + (1 − 3x) 3 − 2cos x
95. lim . 96. lim  − .
x→0 x2 x→1 x − 1 ln x 

62 63
97. lim
( ) (
x e x + 1 − 2 e x −1 ). 98. lim
cos(sin x ) − cos x
.
Границі послідовностей
4
x→ 0 x3 x→ 0 x Обчислити границі.

99. lim
sin ( sin x ) − x  1 − x
5
3 2
. 100. lim (ctgx )
sin x
. 118. lim
10 000n
n→ +  n 2 + 1
. 119. lim
n→ + 
( n +1 − n . )
x→0 x x→ 0

ln(1 + x) − sin x − cos x + 1 1 1  3

n 2 sin n! (−2) n + 3 n
101. lim . 102. lim  − x . 120. lim . 121. lim .
x→0 x3 x→ 0 x e −1 n→ +  n +1 n → +  ( −2) n +1 + 3 n +1

2 n / 2 + (n + 1)!
1
 x 
1/ x
 arctgx  x 2  2 
122. lim sin 2  n + n. 123. lim
103. lim  tg
x→ 
 .
 2x + 1 
104. lim 
x → 0 x 
 . n →  2  n → (
n 3 n + n!) .

105. lim ln x  ln (1 − x ) .
x →1−0
106. lim (arcsin x) tg x .
x→ 0 124. lim 
 1

n→ +  n 2
n
2 n − 1
+ 2 + ... + 2  .
n 
125. lim
n→ +
( n
2 4 2 8 2 ... 2 2 . )
(1 + x ) −e
1/ x

( )
1
107. lim 1000 x 3 + 100 x 2 + 10 x + 1 3 x . 108. lim . 23 − 1 33 − 1 n3 − 1 1 − 2 + 3 − ... − 2n
x →+ x→ 0 x 126. lim 3   ...  . 127. lim .
n→ 2 + 1 33 + 1 n3 + 1 n→ n2 + 1
x2
−
  1  cos x − e 2 1 2 3 ( −1) n −1 n 
109. lim  x − x 2 ln 1 +  . 110. lim . 128. lim  − + − ... + .
x→    x  x→ 0 x4 n→ + n
 n n n 
e x sin x − x(1 + x ) xe x − (1 − x)sin x  1  1   1 
111. lim 3
. 112. lim . 129. lim 1 − 2  1 − 2  1 − 2  .
x→ 0 x x→0 x3 n→  2  3   n 
113. lim x 3/2 ( x +1 + x −1 − 2 x . ) 114. lim
x ln x
. 130. lim 
 1
+
1
+ ... +
1
.

n(n + 1) 
x→+ x → + ln x x
n → +  1 2 23

 x
1 
115. lim  x 3 − x 2 + e x − x 6 + 1  .  1 1 1 
x→ +   2  131. lim  + + ... + .
  n→  1  2  3 2  3  4 n  (n + 1)  (n + 2) 

 3 3 2 2
x + x + x +1 − x + x +1
ln e x + x ( )  . 132. lim
1  1
 +
1
+ ... +
1 
.
116. lim n →+ n
 1+ 3 3+ 5 2n − 1 + 2n + 1 
x→  x 
  n
 n a + n a2 + ... + n am 
1x 133. lim  1  .
 ex −1  n→  
1x
 ln(1 + x)  m 
  − 
 x   x 
117. lim   . 134. За теоремою Штольца довести наступні рівності (тут символ «  »
x→0 xn позначає існування границі ліворуч за умови існування границі
праворуч та їх рівність, xk  0 ):

64 65
 а) lim
x1 + x2 + ... + xn
 lim xn ; 139. lim
(1 − x )(1 − x ) (1 − x ) .
3 n

n
(1 − x )
x →1 n −1

б) lim n x1 x2 ...xn  lim xn ;

 x n+1 x n+ 2 x 2n 
x 140. lim  + + ... +
в) lim xn  lim n ;
n
xn −1 n →
 (n + 1)! (n + 2)! (2n )!
г) за допомогою в) обчислити lim n n ;
n Для послідовностей ( xn ) знайти lim xn та lim xn :
n! n →+ n →+
д) обчислити lim .
n ( −1) 1 + ( −1)
n n
n n
135. За Th 2.8 (Вейерштрасса, про границі монотонної та обмеженої 141. xn = + ; 142. xn = 1 + cos ;
n 2 n +1 2
послідовності) довести збіжність послідовностей і знайти їх границі:
 10 11 n+9  n +1
n ( n −1)
n 2
2 n
а) x n =    ...  ; 143. xn = 1 + 2( −1) + 3( −1) 2
; 144. xn = 2 cos .
1 3 2n − 1  n +1 3
 1  1  1  Знайти lim f ( x ) та lim f ( x ) :
б) x n = 1 − 1 − ...1 − n  ; x →0 x →0

 2  4  2  sec2 (1/ x )

146. f ( x ) =  1 + cos2 
1 2 1 1
n 145. f ( x ) = sin + arctg ;
2
;
в) xn =  (k  k !) / ( n + 1)!; x  x  x
k =1

147. f ( x) = ( 2 − x 2 ) cos .
1
г) x1 = 2 , x2 = 2 + 2 , ..., xn = 2 + 2 + ... + 2 , ... 1;2 x
  
n коренів

2 2 2 О-символіка. Асимптотичні порівняння. Головний член

д) знайти lim   ...  .
n→ 2 2+ 2 2 + 2 + ... + 2 148. Показати, що за умови х → а:
а) o(o( f (x ))) = o( f (x )) ; б) O(o( f (x ))) = o( f (x )) ;
Обчислити наступні границі у вигляді функцій із трьома крапками. в) o(O( f (x ))) = o( f (x )) ; г) O(O( f (x ))) = O( f (x )) .
x + x2 + + xn − n 149. Нехай x → 0, довести, що
( )
136. lim .
x →1 x −1 а) 2 x − x 2 = O ( x ) ; б) x sin x = O x3 2 ;
137. lim (1 + x ) 1 + x
n→
( 2
)(1 + x )... (1 + x
4 2n
), x  1.
в) x sin
1
= O( x ) ;
 1 
г) ln x = o   (  0) ;
x x x x x 
138. lim cos  cos  ...  cos n . 1
n → 2 4 2 д) x+ x+ x ~8 x ; е) arctg = O(1) .
x
150. Показати, що за умови х → +:
1
Як альтернативний спосіб, довести спочатку, що xn = 2 cos( / 2n +1 ).
2
Узагальнити на випадок довільного a натомість 2 під коренями.
66 67
 а) 2 x 3 − 3x 2 + 1 = O x 3 ; ( ) 1 x +1
= O  ;
б)  2x 

 ( x + 1) x+2
2
x +1  x
а)   − 1; б) sin ; в) ctg
1 + 3x
;
 2x + 3  x+2
в) x + x 2 sin x = O x 2 ; ( )г)
arctgx
2
 1 
= O 2  . г) ctg
πx + 2
; д) 5 − 5 x+1 ;
1
x
1
е) x100 + ln x + e x.
1+ x x  1 + 2x
151. Довести, що за достатньо великих х > 0 наявні нерівності: 156. Знайти головний член простішого вигляду для величин:
а) x 2 + 10 x + 100  0,001x 3 ; б) ln 1000 x  x ; в) x10e x  e 2 x . 2
(
x
) x
1
а) ln x + e  arcsin tg 2 (x →  ) ;
152. Знайти головний член, коли х → 0:
 1 −   x + 1    x+2
а) 2 x − 3x 3 + x 5 ; б) 1 + x − 1 − x ; б)  e x+1 − 1  − 1  cos (x →  ) ;
   x + 2   x + 3
в) 3
1 − 2 x − 1 − 3x ; г) tgx − sin x ;   
2+ x  ( x + 2)  1 1  (x − 1)
д) ln ; е) cos ; в)  e x + 3   cos  ln (2 + x ) (x → 0 ) ;
2 + 3x x+4  x  2
 
є) tg (sin x ) − sin ( tg x ) ; ж) (1 + x ) − 1 .
x

153. Знайти головний член, коли х → 1:

3  x2  
г) arctgx  sin  2 − 1   cos x + x
  
2
( )
− 1 (x → 0) ;

3
а) x3 − 3x + 2 ; б) x −1 ; в) 1− x ; г) ln x ;  ( x + 2)
 ( a x − 1) ,
2
2
cos  x + x д) ln  sin ( x → 1) ;
д) e x − e ; е) x x − 1 ; є)
x
; ж) ; 1+ x 2
3
x2 −1 xe − 1 x
− 1  ln ( 9 + x 3 )  tg
2
е) ( 3 + x ) ( x → −2 ) ;
2
1+ x 1  ,
з) ; и)
x
; і) ; ї)
ln x
.  2
1− x 1 − x3 3 (1 − x )2
sin x 1+ x
(x →  ) .
є) sin x  ln  (e x − 1)  ( x −   ),
154. Нехай x → + . Знайти головний член та визначити порядок 1+ 
зростання/спадання:
2x5 Неперервність, розриви та їх класифікація
а) x 2 + 100 x + 10000 ; б) 3 ;
x − 3x + 1 Дослідити на неперервність: визначити точки розриву та з’ясувати їх
в) 3
x −x+ x;
2
г) 1 + 1 + x ; характер. Намалювати ескізи графіків функцій.
x x +1
x +1 157. y = . 158. y = 2 .
д)
x4 +1
; е) x +1 − x ; (1 + x )2 x − 5x − 6
1 1 1 1
є) x + 2 − 2 x +1 + x ; ж) sin . x −1 2 −
x x 159. y = . 160. y = x x + 1 .
155. Знайти головний член, коли x → + : x − 3x + 2
3
1
−
1
x −1 x

68 69
 1 − cos x   191. Показати, що рівняння ctg x = k x , kR та x(0, ) має єдиний
161. y = 3 . 162. y = sgn  sin . неперервний корінь х = х(k).
4 − x2  x
1 sgn ( x 2 + 5 x + 6 ) 192. Дослідити функцію на неперервність в залежності від значення
163. y = arctg . 164. y = . параметра R
x x +1
 1
sgn ( x 2 − 8 x + 7 ) arcsin ( sin x )  arctg , x n
3
arcctg
x −1 . f ( x) =  sin x .
165. y = . 166. y =
x−3 x +1  ,
 x =  n (n  Z)
2
arctg 1− x 193. Навести приклад розривної в кожній точці функції, квадрат якої є
167. y = x +1 . 168. y = . неперервною функцією.
x−3 x2 − 1
x 2 194. Довести, що наступна функція Діріхлє розривна у кожній точці:
169. y = . 170. y = . 1, x  Q
cos x 1 − 2x D ( x) =  .
cos( x / 2) sin 3x 0, x  R \ Q
171. y = . 172. y = .
x3 − x2 sin 2 x 195. Модифікувати функцію Діріхлє із попереднього номера так, щоб
x −3
(
173. y = sgn x − 2 x .
2
) 174. y = arctg
sin  x
.
отримати функцію розривну у кожній точці R, крім 0.
196. Дослідити на неперервність функції xD( x) та x2 D( x), де D( x) –
− 1 − cos2 x x −1 1
sin x 1 2
e це функція Діріхлє.
175. y = e . 176. y = 3 sin x
.
x − tg x 197. Довести, що функція Томе1 неперервна у кожній ірраціональній
( x − 3) 2
ln |1 + x | точці та розривна у кожній раціональній точці. Ця функція
177. y = . 178. y = . визначається так
1 + cos  x tg 2 x
1 p
1 2x  , x = (нескоротний дрiб), p  Z, q  N
179. y = cos2 . 180. y = th . t ( x) =  q q .
x 1 − x2 0, x  R \ Q
181. y = x − [ x ] . 182. y = [ x ]sin  x . 
198. Довести наступні властивості2 функції Томе t ( x ) , що визначена у
1 1
183. y = x   . 184. y = lim , ( x  0) . попередньому номері, побудувати ескіз її графіка на проміжку (0,1) :
n → 1 + x n
x
185. y = lim ( x arctg( n ctg x ) ) . 186. y = lim n 1 + x 2 n . 1
C. J. Thomae (1840–1921) – німецький математик. Ця функція має багато
n → n →
інших назв: функція Рімана, модифікована функція Діріхле, поп-корн функція,
x+e nx
187. y = lim cos 2 n x . 188. y = lim . краплева функція, функція злічених хмар (countable cloud), лінійкова функція
n→ n → 1 + xen x (ruler), зірки над Вавилоном (stars over Babylon).
ln(t x) 2
Серед інших властивостей функції Томе: ніде не диференційованість із
189. y = lim( x − 1)arctg x n , ( x  0). 190. y = lim , ( x  0). локальними максимумами у кожній раціональній точці (номер 147 наступного
n → t →x t − x
розділу 3) та інтегрованість за Ріманом (див. частину 2).
70 71
а) функція Томе обмежена та відображає всі дійсні числа в одиничний РОЗДІЛ 3.
проміжок: t ( x ) : R → [0,1] ; ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ ТА ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ
б) функція t ( x ) періодична з періодом 1: t ( x + n ) = t ( x), x  R, n  N.
3.1. Основні поняття та властивості
199. Показати, що наступні функції не є рівномірно неперервними на Похідна та диференціал функції. Диференційованість
1 1
проміжку (0,1) : а) f ( x) = 2 ; б) f ( x) = sin . Нехай x  D( f ) , внутрішня точка області визначення функції.
x x
Def. Похідною функції f у точці x називається
1 
Чи будуть вони рівномірно неперервні на проміжку  ,1  , f ( xˆ ) − f ( x) f ( x + x) − f ( x) f
 10  f ( x) = lim = lim = lim ,
xˆ → x xˆ − x x →0 x x →0 x
аргументувати відповідь?
де x = xˆ − x, f = f ( x, x) = f ( x + x) − f ( x) – приріст аргументу та
функції відповідно.

Якщо y = f ( x) , для похідної зазвичай використовують такі позначення

dy df ( x)
y, yx , f  ( x ) , f x( x), , .
dx dx
Однобічні похідні визначаються відповідною однобічною границею
f ( x + x) − f ( x)
f  = lim .
x →0 x
Функція має похідну у точці тоді й тільки тоді, коли вона має рівні
однобічні похідні у цій точці.
Def . Функція f ( x ) називається диференційованою в точці x 0 (пишемо
f ( x)  D( x 0 ) ), якщо її приріст можна подати у вигляді головної
лінійної частини плюс нескінченно малої щодо x = x − x 0
f = f ( x 0 + x) − f ( x 0 ) = A  x + o(x) , де А є сталою, що не
залежить від x .
Головна лінійна частина позначається df = df (x) і називається
диференціалом функції: df = A  x . Коли x – незалежна змінна x
вважається фіксованою величиною та позначається dx.
Th. Функція однієї змінної диференційована у точці x тоді й тільки
тоді, коли має скінчену похідну у цієї точці і A = f (x ) .
С. df ( x) = f ( x)dx , отже, похідна це відношення диференціала функції
до диференціала аргументу.
Th. (Формула нескінченно малих приростів). f  df .
72 73
Геометричний зміст похідної: похідна функції у точці x 0 дорівнює 1 1
7. ( tg x) = ; (ctg x) = − 2 .
тангенсу кута нахилу дотичної до графіка f (x) , що проведена в точці cos x2
sin x
( x 0 , f ( x 0 )) 1 1
8. ( th x) = 2 ; (cth x) = − 2 .
ch x sh x
y f ( x 0 ) = tg . 1 1
9. (arcsin x) = ; (arccos x) = − .
1− x2 1− x2
Геометричний зміст
1 1
диференціала – приріст 10. (arctg x) = ; (arcctg x) = − .
f ( x0 + x ) 1+ x 2
1+ x2
y   dy
ординати дотичної.

f (x0 ) x 11. (arsh x) =  ln  x + x 2 − 1   =
1
;
Рівняння дотичної до   
графіка функції f (x) в x2 +1

(arch x)  =  ln  x  x 2 − 1   =
точці x 0 1
 x .
x 0 x 0 + x y = f (x 0 ) + f (x 0 )(x − x 0 ) .    x −1
2

 1 1 + x  1
Із формули нескінченно малих прирощень отримуємо формулу 12. (arth x) =  ln  = ;
 2 1− x  1− x
2
f ( x)  f (x 0 ) + f (x 0 )(x − x 0 ) , що наближує функцію її дотичною.
Фізичний зміст похідної функції – це миттєва швидкість змінення  1 1 + x  1 1
(arcth x)  =  ln  =− 2 = .
функції за змінною x у точці x0 .  2 x −1  x −1 1 − x 2
Арифметичні властивості (правила диференціювання)
Друга та вищі похідні явної функції y = f ( x) визначаються так:
1. (f (x) + g (x)) = f (x) + g (x); 2. ( f (x)g (x)) = f (x)g (x) + f (x)g (x);
 f ( x) = ( f ( x))  = f ( 2)
( x) , f ( n ) ( x ) =  f ( n −1) ( x )  . Зручно ототожнювати
 f (x )  f (x )g (x ) − f (x )g (x ) 
; 4. ( f (g (x ))) = f g( x ) (g (x ))  g x (x ) .
x
3.   = саму функцію і її нульову похідну. Зауважимо також, що у наведеному
 g ( x )  g (x )
2
означенні друга похідна береться за точкою x, в якій було знайдено
Зазначимо, що похідну функції y = f ( x), яка є добутком або часткою першу похідну і яку далі розглядають як змінну для пошуку другої
іноді зручно шукати за допомогою похідної від логарифма f ( x). Ця похідної. Водночас точку, в якій знайдено другу похідну позначено так
f ( x) само x.
похідна називається логарифмічною похідною: ( ln f ( x ) ) = .
f ( x) Def. Функція f ( x ) називається (n-кратно) диференційованою на
Таблиця похідних множині X (пишемо f ( x)  D n ( X ) ), якщо f (x) та її n − 1 похідні
1. (const ) = 0 . 2. ( x  ) =  x  −1 . диференційовані для кожного x 0 X . Функція f ( x ) неперервно
1 1 диференційована або гладка порядку n (пишемо f ( x)  C n ( X ) ), якщо
3. (e x ) = e x ; (a x ) = a x ln a . 4. (ln x ) = ; (log a x ) = .
x x ln a існують f ( x),  , f ( n)
( x) і неперервні разом із f ( x) у кожній точці X .
5. (sin x) = cos x ; (cos x) = − sin x . 6. (sh x) = ch x ; (ch x) = sh x .
74 75
Таблиця деяких похідних вищого порядку функцію, t = t (x) і y = y(t ( x)) = f ( x) .
1. (e x ) ( n ) = e x ; (a x ) ( n) = a x (ln a) n . Якщо x(t ), y(t )  C (T ) , функція x(t ) строго монотонна в околі точці t 0 ,
2. ( x  ) ( n) =  (  − 1)( − 2)  ( − n + 1) x  − n. обидві функції диференційовані у цьому околі та x (t )  0 , тоді існує
(−1) n −1 (n − 1)! (−1) n −1 (n − 1)! 1 функція y = f (x) , що задана параметрично і диференційована в околі
3. (ln x ) ( n) = ; (log a x ) ( n) = .
xn xn ln a dy y t
t 0 , та її похідна дорівнює y x = = .
  dx x t
4. (sin x) ( n) = sin( x + n ) ; (cos x) ( n) = cos(x + n ) .
2 2 Якщо за наведених умов x(t ), y (t )  D n (T ) , то y = f (x) також n-кратно
Арифметичні властивості диференційована та її n-у похідну можна раціонально виразити через n
1. ( f ( x) +  g ( x) ) =  f ( n) ( x) +  g ( n) ( x) .
( n)
перших похідних функцій x(t ) і y (t )
2. Th. (Формула Лейбниця похідної добутку вищого порядку). dy  y  x  − x tt y t dy  
y xx = x = tt t , y xxx
 = xx = .
(x (t ) ) (x (t ) )4
n
n!
( f ( x) g ( x))( n) =  Ckn f ( k ) ( x) g ( n−k ) ( x),
3
Ckn = . dx dx
k =0 k !(n − k )! Рівняння F ( x, y) = 0 (3.2)
Інваріантність форми першого диференціала та не інваріантність
задає функцію y = y (x) неявно в деякому околу точки x 0 , якщо в ньому
форми вищих диференціалів відносно заміни змінної
рівняння перетворюється на тотожність F ( x, y( x))  0. До того ж, якщо
Нехай y = f ( g ( x ) ) . Тоді dy ( x ) = y x ( x )dx = f g( g ) g x ( x )dx = f g( g )dg ,
функція F ( x, y ) неперервно диференційована за x та y в околі ( x 0 , y 0 ) ,
тобто
dy = yx ( x)dx та dy = y g ( g )dg . F
F ( x 0 , y 0 )  0 та Fy ( x, y )  0 , y x можна виразити явно y x = − x . З
Тут х – незалежна змінна, а g – функція, залежна від х. Однак формули Fy
для першого диференціалу однакові – отже, форма інваріантна. практичної точки зору знаходження похідної функції, що задана неявно
Як і похідні, диференціали вищого порядку визначаються індуктивно: можна здійснювати прямим диференціюванням за змінною x рівняння
d n f ( x) = d (d n−1 f ( x)) . (3.2) вважаючи y = y (x) . Друга та вищі похідні знаходяться
Якщо x – незалежна змінна d 2 y( x) = yx2 ( x)dx 2. диференціюванням знайденого y x .
Th. (Диференціювання оберненої функції). Якщо функція y = f (x)
Для залежної змінної g d 2 y ( g ) = y g 2 ( g )dg 2 + y g ( g )d 2 g .
неперервна і строго монотонна у деякому околі точки x0 , та існує
Це означає не інваріантність форми другого (та, звісно, вищих)
f ( x 0 )  0 , тоді у околі точці y0 = f ( x0 ) визначена обернена функція
диференціала відносно заміни змінної.
x = f −1 ( y ) − неперервна, строго монотонна та диференційована у точці
Похідні функцій, що задані параметрично, неявно та від оберненої y0 , крім того
функції
dx 1 1
Система рівнянь x y = = = .
dy dy y x
 x = x(t )
(3.1)  , t T dx
 y = y (t ) d  1  − y xx
задає функцію y = f (x) параметрично, якщо x(t ) неперервна та Якщо за наведених умовах існує y xx , то x yy =   = .
dy  y x  ( y x )
3

строго монотонна на проміжку Т. Дійсно, за теоремою про обернену

76 77
Основні теореми диференціального числення та їх застосування (
 o ( x − x0 ) n
Форма Пеано: R n = 
)
Th. (Дарбу). Якщо f ( x)  D[a, b] , то f ( x) − sur на [a,b]. (
O ( x − x 0 )
n +1
.
)
( n +1)
С. Якщо f ( x) визначена на [a,b], та не має розривів 2-го роду, то вона f ( )
Форма Лагранжа: R n = ( x − x 0 ) n +1 ,   U ( x 0 ) .
неперервна на [a,b]. (n + 1)!
С. Якщо у кожній точці x проколотого околу деякої точки a існують Формула Тейлора з залишковим членом у формі Пеано має локальний
скінченна похідна функції f і скінченна її однобічна границя, то характер та показує асимптотичну поведінку функції, наближуючи її
f  (a) = lim f ( x) . Отже, якщо f ( x) має стрибок у точці a, то f не поліномом, коли x → x0 . А формула із залишковим членом у формі
x →a  0
Лагранжа має вже глобальний характер та використовується для оцінки
диференційована в a, якщо розрив другого роду – треба перевіряти абсолютної похибки наближення функції многочленом Тейлора на
диференційованість за означенням. деякому проміжку U ( x 0 ) . Якщо підставити у формулу Тейлора (3.3) із
Th. (Ролля). Якщо f ( x)  C [a, b] , f ( x)  D (a, b) та f (a) = f (b) , то існує
залишковим членом у формі Пеано відповідної функції та x0 = 0, то,
 (a, b) : f ( ) = 0.
зокрема, отримуємо п’ять основних розкладань Маклорена, що
Th. (Лагранжа). Якщо f ( x)  C[a, b] та f ( x)  D(a, b) , то існує
наведені у попередньому розділі. Якщо замість залишкового члену
f (b) − f (a) продовжувати додавання до нескінченності, то отримаємо ряд Тейлору:
 (a, b) : f ( ) = . Тобто існує точка, де дотична
b−a +
f ( k ) ( x0 )
паралельна хорді. f ( x) =  ( x − x0 )k .
k =0 k!
C. (Формула скінчених приростів). f = df ( x + x), де   (0,1).
Локальні екстремуми функції
Узагальненням теореми Лагранжа для кривих є теорема Коші.
Th. (Коші). Якщо x(t ), y(t )  C[ ,  ] та x(t ), y(t )  D( ,  ) , x( )  x(  ) Нехай x  D( f ) – внутрішня точка області визначення функції.
y( ) y(  ) − y( ) Def. Точка x 0 називається точкою локального мінімуму (максимуму),
та xt  0 , то існує   ( ,  ) : t = .
xt( ) x(  ) − x( ) якщо існує окіл U точки x 0 такий, що для будь-якого x  U
Th. (Диференціювання нерівностей). виконується нерівність f ( x 0 )  f ( x) ( f ( x 0 )  f ( x) ). Якщо нерівність
Якщо f ( x), g ( x)  C n ([ x 0 , x1 ) ) та виконуються нерівності строга, то мінімум (максимум) також строгий. Точка, у якій є
локальний мінімум ( loc min ) або локальний максимум ( loc max)
f ( x 0 )  g ( k ) ( x 0 ) , k = 0, 1,  , n − 1 ; і  x [ x 0 , x1 ) f
(k ) ( n)
( x)  g ( n ) ( x) ,
називається точкою локального екстремуму ( loc extr ).
тоді  x [ x 0 , x1 ) f ( x)  g ( x) .
Th. (Ферма). У точці loc extr похідна функції, якщо вона існує і є
Th. (Формула Тейлора). Нехай f ( x)  C n+1 (U ( x0 )) , тоді в околі U ( x 0 )
скінченною, дорівнює нулю (стаціонарна точка).
функцію можна подати у вигляді Точка x 0 називається критичною точкою функції f (x) , якщо вона
(3.3) f ( x) = Pn + R n (формула Тейлора),
стаціонарна або f ( x 0 ) =  , або f ( x) не має похідної.
n (k )
f ( x0 )
де Pn = Pn ( f , x 0 , x) =  ( x − x0 ) k – поліном Тейлора, а С. (Необхідна умова loc extr ). Точки loc extr є критичними.
k =0 k! Th. (Перша достатня умова loc extr ). Якщо f (x) під час переходу
R n = Rn (f, x0, x)  f (x) – Pn – залишковий член формули Тейлора. змінної x через точку x 0 змінює знак з “ – ” на ” + ”, то у точці x 0
Існує декілька форм запису залишкового члену, наведемо дві з них. loc min функції f (x) ; якщо з “ + ” на ” – ”, то loc max..

78 79
Th. (Друга достатня умова loc extr ). Нехай f ( x)  Dn ({x0 }) , f n ( x0 )  0 5. Нерівність Коші – Буняковського – Шварца. a b  a
i i
2
i  b
i
2
.
(  0 ) та f ( x0 ) = 0, k = 1, , n − 1. Якщо n – непарне, то в x 0 немає
(k )

(  ( ai + bi ) )
1 1 1
 (  aip ) p + (  bip ) p .
p
loc extr; якщо n – парне, то в x 0 є loc min (відповідно loc max ) f (x) . 6. Нерівність Мінковьского. p

Для x із деякого проміжку X та f ( x)  D( X ) виконується

f ( x) = 0  f  const , а також наступне твердження. Побудова графіка функції
Th. (Умова монотонності диференційованої функції). Def. Графіком функції y = f (x) називається множина
f (x) ↗ (↘)  f ( x)  0 ( 0). Якщо f ( x)  0 ( 0) , то f ( x)  ().  = ( x, y ) | y = f ( x).
Схема дослідження для функції, заданої явно
Опуклість функції 0. Перевірка функції на схожість із відомими.
Def. Функція f (x) називається опуклою донизу, f ( x) "" , (догори – 1. Область визначення D f функції, парність, непарність, періодичність.
f ( x) "" ), якщо її дуга не вища (не нижча) за хорду, що стягує її
Парність – симетрія відносно осі абсцис, непарність – симетрія
f ( x) "" : f ( 1 x1 +  2 x 2 )   1 f ( x1 ) +  2 f ( x 2 ) , для відносно початку координат. Періодичність – достатність дослідження і
1 ,  2  0 : 1 +  2 = 1 побудови графіка функції в періоді.
(якщо f ( x) "" , то нерівність ≥ відповідно). 2. Нулі функції, проміжки знакопостійності (метод інтервалів). Перетин
з OY : x = 0, y = f (0) , з OX : y = 0, x знаходимо із рівняння f ( x) = 0.
Th. (Достатня умова опуклості). Нехай f ( x)  C 2 ( X )). Тоді на
3. Дослідження функції на неперервність (див. попередній розділ).
проміжку X f ( x) "" ( f ( x) "" ), якщо f ( x)  0 ( 0) . Асимптоти:
Def. Точками перегину функції називаються точки, в яких змінюється Вертикальна. Якщо x → a та f (x) → , то функція має вертикальну
напрямок опуклості функції. асимптоту x = a .
Горизонтальна. Якщо x →  та f ( x) → b , то функція має
Деякі чудові нерівності математичного аналізу1
Далі всі числові коефіцієнти невід’ємні:  i  0 , xk  0 , p, q  0 ai , bi  0. горизонтальну асимптоту y = b .
n Похила. Якщо x →  та f (x) → , то можливо існує похила асимптота
1. Нерівність Ієнсена. Для f ( x) "" на проміжку I та  i =1 y = kx + b. Для її існування необхідним і достатнім є існування та
i=1 скінченність двох границь
f ( 1 x1 + 2 x2 + ... +  n xn )  1 f ( x1 ) +  2 f ( x2 ) + ... +  n f ( xn ) . f ( x)
k = lim і b = lim ( f ( x) − kx ) .
x1 + x2 + ... + xn n x → x x →
2. Нерівність Коші. Для n  N  x1 , x2 ,...xn . 4. Дослідження на loc extr та проміжки монотонності функції.
n
1 1
1 1 5. Дослідження на проміжки опуклості та точки перегину функції.
a b
3. Нерівність Юнга. Для + =1 +  a pbq . 6. Область значення E f функції. Таблиця.
p q p q
1 1
7. Графік функції.
4. Нерівність Гьольдера. Для + = 1 (  aip ) p  (  biq ) q   ai bi .
1 1
Зауважимо, що ця схема може бути як доповнена, так і скорочена
p q
залежно від функції. Найбільш важливими пунктами є 3 та 4, таблиця
зібраної інформації (пункт 6) може також значно допомогти під час
1
Нерівності 4 – 6 мають аналоги для означених інтегралів та відіграють побудови графіка функції.
важливу роль як у класичному, так і у функціональному аналізі.
80 81
Побудова графіка кривої t − (−, 1 ) 1 (1 ,  2 ) ... +
Def. Графік кривої, заданої параметрично системою (3.1) – це множина ↗ (↘)
x(t ) x0 x1 max … … …
 = (x(t ), y (t ) ) | t  T  . “∩”(“∪”)
y (t ) y0 ↘(↗) y1 min … … …
Для побудови графіка кривої, заданої системою (3.1) треба провести
дослідження для обох функцій та зіставити отримані дані. 7. Графік функції.
Схема дослідження для кривої заданої параметрично Зауважимо, що поведінка кривої у точках loc extr функції x(t )
0. Загальні спостереження відносно функцій x(t ) , y (t ) .
виглядає як «)» для loc max та «(» для loc min x(t ) . Точки (x0, y0), у
1. Області визначення D x (t ) , D y (t ) та значення Ex (t ) , E y (t ) функції, їх
яких обидві функції x(t ) та y (t ) мають loc extr називаються точками
парність, непарність, періодичність. Парність x(t ) і непарність y (t ) – повернення. Також зазначимо, що під час побудови кривої параметр t
симетрія відносно осі абсцис; непарність x(t ) і парність y (t ) – симетрія можна розглядати як час, у процесі перебігу якого і змінюються
відносно осі абсцис, парність x(t ) і y (t ) – самонакладення кривої; координати (x(t), y(t)). Отже, на графіку кривої параметр t не
непарність x(t ) і y (t ) – симетрія відносно початку координат. відображається, хоча його можна вказати для окремих точок.
Загальний період у функцій x(t ) і y (t ) – замкнена або самонакладена Криву, задану у полярній системі координат можна розглядати як
крива. окремий випадок параметрично заданої кривої
2. Нулі функції, проміжки знакопостійності (метод інтервалів).  x = r ( ) cos 
Перетин з OY : x(t ) = 0 , з OX : y(t ) = 0.   T,
 y = r ( ) sin 
3. Дослідження функцій x(t ) і y (t ) на неперервність. Значення t = 
проте дослідження можна спростити.
(скінченні або нескінченні) на границях D x (t ) , D y (t ) , за яких x(t ) або
Схема дослідження для кривої r = r ( ), заданої у полярній системі
y (t ) прямує до нескінченості.
координат
Асимптоти:
0. Перевірка функції на схожість із відомими.
Вертикальна. Якщо за умови t →   R x(t ) → a, y(t ) →  , то 1. Область визначення Dr ( ) =  : r ( )  0 , область значення Er ( ) .
функція має вертикальну асимптоту x = a.
Парність r ( ) – симетрія відносно осі абсцис, непарність – нічого.
Горизонтальна. Якщо за умови t →   R x(t ) → , y(t ) → b , то
Періодичність – достатність дослідження в періоді і побудова кривої у
функція має горизонтальну асимптоту y = b. відповідному секторі. Періодичність з періодом π – симетрія відносно
Похила. Якщо за умови t →   R x(t ) → , y(t ) → , то можливо початку координат.
існує похила асимптота y = kx + b. Для її існування необхідним і 
2. Перетин з OY :  = +  k , k Z , з OX :  =  k , k Z .
достатнім є існування та скінченність двох границь 2
y (t ) 3. Дослідження функції r ( ) на неперервність.
k = lim і b = lim ( y(t ) − kx(t )) .
t → x(t ) t → Асимптоти:
4. Дослідження loc extr, проміжки монотонності функцій x(t ) і y (t ). Кругова. Якщо за умови  →  функція r ( ) → a , то крива
5. Дослідження на проміжки опуклості та точки перегину функції. Для намотується на коло r = a.
цього треба визначити знак y x2 для функції, заданої параметрично. Похила. Якщо за умови  →  функція r ( ) → +, то можливо існує
6. Таблиця. похила асимптота y = kx + b. Для її існування необхідним і достатнім є

82 83
існування та скінченність
r ( )sin( −  ) 3.2. Контрольні питання та завдання
k = tg  і b = lim .
 → cos 
4. Дослідження на loc extr та проміжки монотонності функції r ( ). 1. Визначення похідної функції в точці, її геометричний і фізичний
5. Таблиця. зміст. Однобічні похідні.
6. Графік функції. 2. Що таке диференційованість функції у точці?
Нагадаємо, що змінна  – це кут, що відкладається від додатного 3. Що таке диференціал функції у точці? Його зв’язок із похідною та
напряму вісі OX проти годинникової стрілки, а r ( ) – це відстань від приростом функції, геометричний зміст.
4. Виписати таблицю похідних. Виписати правила диференціювання.
початку координат. Отже, побудова графіку кривої на декартовій
Що таке логарифмічна похідна? Навести приклади.
площині XOY робиться відкладанням відповідної відстані в процесі
5. Визначення похідних та диференціалів порядку, більшого за перший.
руху проти годинникової стрілки.
Таблиця похідних вищого порядку, похідні nго порядку для
а) ax; б) sinx; в) cosx; г) xm (mZ); д) lnx; е) 1/x.
6. Правила обчислення похідних nго порядку від лінійної комбінації
двох функцій та добутку двох функцій (формула Лейбниця). Навести
приклади застосування.
7. Що таке інваріантність форми першого та не інваріантність форми
другого та вищих диференціалів відносно зміни змінної?
8. Навести формули обчислення 1-ої і 2-ої похідної складної
функції.
9. Навести формули обчислення 1-ої і 2-ої похідної зворотної
функції. Які умови існування, монотонності та диференційованості
зворотної функції?
10. Навести формули обчислення 1-ої і 2-ої похідної функції, що
задана параметрично. Вивести формули для обчислення 1-ої і 2-ої
похідної функції, заданої у полярній системі координат.
11. Теорема Дарбу про диференційовану функцію на проміжку. Її
наслідки про розриви та неперервність похідної.
12. Теорема Ролля про диференційовану функцію на проміжку. Її
геометрична інтерпретація.
13. Теорема Лагранжа про диференційовану функцію на проміжку. Її
геометрична інтерпретація. Формула скінченних приростів.
14. Сформулювати теорему Коші про дотичну, що паралельна хорді до
гладкої кривої, подібно теоремі Лагранжа, із врахуванням формули
похідної функції, що задана параметрично.

84 85
15. Як можна з’ясувати нерівність між двома функціями на проміжку 31. Виписати схему дослідження кривої, що задана у полярній системі
(a, b) за умови, що вони співпадають у точці a та відомої нерівності між координат, для побудови її графіку. Яке обмеження є на область
їх похідними? визначення r ( )?
16. Виписати формулу Тейлора в околі точки x0 із залишковим членом 32. Які асимптоти шукають для кривої, що задана у полярній системі
у формі Лагранжа. Замінити похідні, помножені на приріст аргументу, координат, як з’ясувати їх наявність?
на диференціали. Отримана формула називається формулою Тейлора у 33. Згадати геометричний зміст змінної  i r ( ) у полярній системі
термінах диференціалів. координат та сформулювати, як виглядає процес побудови графіку
17. Виписати формули Тейлора в околі x0 = 0 (формули Маклорена) із кривої на декартової площині XOY.
залишковим членом у формі Пеано для функцій: а) ex; б) sinx; в) cosx;
г) ln(1 + x); д) (1 + x).
18. Дати означення loc extr функції. Сформулювати необхідну та
першу достатню умови loc extr диференційованої функції.
19. Сформулювати другу достатню умову loc extr диференційованої
функції. Записати окремий випадок цієї теореми для n = 2 .
20. Виписати умову (строгої) монотонності функції.
21. Означення опуклої донизу (догори) функції, її геометричний зміст.
22. Сформулювати достатню умову опуклості. Що означає ця умова у
термінах першої похідної?
23. Що таке точка перегину функції? Із означення та попередніх
властивостей отримати необхідну та достатні умови точки перегину
функції. Який її геометричний зміст?
24. Записати нерівності Ієнсена, Коші та Юнга.
25. Записати нерівності Гьольдера, Коші – Буняковського – Шварца та
Мінковського.
26. Виписати схему дослідження явно заданої функції для побудови її
графіку.
27. Як з’ясувати наявність вертикальної, горизонтальної та похилої
асимптот у явно заданої функції?
28. Виписати схему дослідження кривої, що задана параметрично, для
побудови її графіку. Які є умови симетрії?
29. Як з’ясувати наявність вертикальної, горизонтальної та похилої
асимптот у кривої, що задана параметрично?
30. Як враховується та відображається змінення параметра t при
побудові графіка  = ( x(t ), y(t ) ) | t T .

86 87
 1 + ( x)
3.3. Приклади розв’язування задач
2 x + ( x)
( ) (
  ( x 2 ) − 1 − x +  ( x )  ( x 2 )  2 x )
= f  (...)  .
(  ( x2 ) −1 )
2
x  x + ( x) 
Приклад 1. y = (1 − 5 x )  ln arcsin − f   , y x − ?
tg3 x

2   ( x2 ) −1  Отже, підставляючи, отримуємо відповідь y x = A − B.

 
 Нагадаємо, що логарифмічною похідною функції y = f(x) називається
 x    x +  ( x )  
yx =  (1 − 5 x )  ln arcsin  − f   ;  f ( x)
tg3 x

 2  x    ( x2 ) −1  
   x
( )
ln f ( x ) =
f ( x)
. Вона – зручний інструмент пошуку похідних від
A
B функцій вигляду y( x) = f  ( x) g  ( x)... h ( x) , де  ,  ,...,  R , а
x 
( )
 x tg3 x  f ( x), g ( x), …, h( x) − диференційовані додатні функції:
A = (1 − 5 x )  ln arcsin + (1 − 5 x )   ln arcsin  =
tg3 x

2  2 ln y( x) = ln f  ( x)  g  ( x)  ...  h ( x) =  ln f ( x) +  ln g ( x) + ... +  ln h( x) .
y( x) f ( x) g ( x) h( x)
x  = + + ... +  
= e ( tg3 x ln (1−5 x )
)  ln arcsin 2x + (1 − 5x ) tg3 x

1
  arcsin  =
Диференціюємо цю рівність
y ( x) f ( x) g ( x) h( x)
arcsin  2
x
 f ( x) g ( x) h( x) 
2 y ( x) = y ( x)   + + ... +  .
tg3 x 1
 f ( x) g ( x) h( x ) 
(1 − 5x ) Якщо,  ( x),  ( x), …,  ( x) − також функції від x, то
= e tg3 x ln (1−5 x )  ( tg 3 x  ln (1 − 5 x ) )  ln arcsin +
x 2 =
2 x2  f ( x) g ( x) h( x) 
x y ( x) = y ( x)    ( x) +  ( x) + ... +  ( x) +
arcsin 1−  f ( x) ' g ( x) ' h( x ) 
2 4
+ y( x)  ( ( x)ln f ( x) +  ( x)ln g ( x) + ... +  ( x)ln h( x) ) .
 3 1  x
= e tg3 x ln (1−5 x )    ln (1 − 5 x ) + tg 3 x  ( −5)   ln arcsin +
( 3x + 5) ( 7 x − 9 ) .
2 3
 cos 3 x
2
1 − 5x  2 Приклад 2. Знайти похідну функції y =
( x2 + x − 29) ( x − 1)
4

 x +  ( x )   x +  ( x ) 
tg3 x 1
(1 − 5 x )
+ 2 ; B = f    = Розв’яжемо цю задачу за допомогою логарифмічної похідної:
x x2   ( x2 ) −1    ( x2 ) − 1  ( )
ln y = 2 ln ( 3x + 5 ) + 3ln ( 7 x − 9 ) − 4 ln x 2 + x − 29 − ln ( x − 1) ,
arcsin 1−    
2 4 диференціюємо обидві частини рівності за змінною x
4 ( 2 x + 1)
( 
)( )
x +  ( x )   ( x2 ) −1 − x +  ( x )  ( x2 ) − 1 ( )  1 6 21 1
 y = + − 2 − . Помножимо результат на y
= f  (...)  = y 3x + 5 7 x − 9 x + x − 29 x − 1
(
 ( x2 ) −1 )
2
та підставимо замість неї вихідну функцію, отримаємо відповідь

88 89
 ( 3x + 5) ( 7 x − 9 )   6 + 21 − 4 ( 2 x + 1) − 1  .
2 3 перший диференціал є інваріантним відносно зміни змінної, то для 2)
y =   можна підставити у нього відповідне значення x = sin t :
( x2 + x − 29) ( x − 1)  3x + 5 7 x − 9 x + x − 29 x − 1
4 2
2) dy = f (1 + sin 2 t )  2sin 2 t d sin t = f (1 + sin 2 t )  2sin 2 t cos tdt .
d  sin x  Знайдемо другий диференціал:
Приклад 3. Знайти  . 1) d 2 y = d ( f (1 + x 2 )  2 x dx ) = ( f (1 + x 2 )  4 x 2 + f (1 + x 2 )  2 ) (dx)2 .
d (x 2 )  x 
Другий диференціал вже не є інваріантним відносно зміни змінної,
 sin x  тобто треба його шукати безпосередньо для незалежної змінної t:
  dx
Спосіб 1.
d  sin x   x  x
= =
x  cos x − sin x 2) d 2 y = d ( f (1 + sin 2 t )  2sin 2 t cos tdt ) =
2   .
d (x )  x  ( x ) x dx
2 x2  2x
= ( f ( )  (2sin 2 t cos t )2 + f ( )  4sin t cos 2 t + f ( )  (−2)sin 3 t ) (dt ) 2 .

d  sin x  Замiна  sin t
Спосіб 2.  = =   = Приклад 7. Знайти xy , якщо y = x + e x .
d ( x2 )  x  x2 = t  t t
2

−1 −1
t cos t  ( 12 t 2 ) − sin t  ( 12 t 2 ) x  cos x − sin x 1 1  1   1   1  1 −e x
= = . xy = = ; xy 2 =   =    xy =     = .
t x2  2 x yx 1 + e x  yx  y  yx  x 1+ e
x
 x y x (1 + e )
x 3

Приклад 4. Для функції y = sin x4 знайти y x 2 . Послідовно + y3

+ x sin ( xy 2 ) = 0 .
2
Приклад 8. Знайти yx , yx , якщо e x
диференціюємо функцію: 2

Диференціюємо праву та ліву частини рівності за змінною x, маючи

( ) ( )
y = sin x 4   x 4  = 4 x3 cos x 4 ;
x4 x на увазі, що y = y ( x) . Отримаємо
y = 12 x2 cos x4 + 4 x3 ( cos x 4 ) 4  ( x 4 ) = 12 x 2 cos x 4 − 16 x6 sin x 4 .
+ y3
( 2 x + 3 y y) + sin ( xy ) + x cos ( xy )( y + 2 xyy  ) = 0 .
2
ex 2 2 2 2
x x

 sin x 
(n)
Розв’язуємо це рівняння відносно y 
Приклад 5. Знайти   . Застосуємо формулу Лейбниця
 x  (
y 3 y 2 e x
2
+ y3
) (
+ 2 xyx cos ( xy 2 ) + 2 xe x
2
+ y3
)
+ sin ( xy 2 ) + y 2 x cos ( xy 2 ) = 0 .

( 2 xe + sin ( xy ) + y x cos ( xy )) . Для знаходження y
(n)
 sin x  
(x ) =  Cnk sin  x + k  ( x −1 ) =
n n
−1 n − k n−k
=  Ckn ( sin x ) x2 + y3
(n) 2 2 2
 
 x   2 Звідки y = −
(3 y e + 2 xyx cos ( xy ))
k =0 k =0
2 x2 + y3 2 x2
n
 
=  Ckn sin  x + k  x n−k (−1) ( −2 )( −3)...(n − k )  =
k =0  2 треба ще раз диференціювати отриманий вираз для y  за змінною x , та
n
(−1) ( n − k )!n! n − k −1 
n−k
  n (−1) n − k n! n − k −1    підставити в результат для y x вже знайдений вираз для y x .
= sin  x + k  = sin  x + k .
2
x x
k =0 (n − k )!k !  2  k =0 k!  2 
Приклад 9. Для функції заданої параметрично x = 5cos t , y = 5sin t
Приклад 6. Знайти другий диференціал функції y = f (1 + x 2 ) у два знайти y . 3
x
способи 1) через dx та d 2 x , де x незалежна змінна; 2) через dt та d 2t ,
де x = sin t .
Знайдемо перший диференціал: 1) dy = f (1 + x2 )  2x dx. Оскільки
90 91
 Приклад 12. Розкласти за формулою Тейлора із залишковим членом у
yt 5cos t ( yx )t ( −ctgt )t
yx2 = ( yx )t  t x =
1
yx = = = −ctgt ; = =− y = e1−cos( x+2) − cos x sin 2 − cos2sin x,
2
; формі Пеана функцію якщо
xt −5sin t xt −5sin t 5sin 3 t
x → −2, до  ( x + 2) .
6

y = ( y )  t  =
 ( y )
x2 t  1 
= −
1
=−
3cos t Буде зручніше шукати відповідне розкладення не за загальною
3 
.
x3 x2
x  5sin t  t −5sin t
x
t
t 25sin 5 t формулою Тейлора, а використовуючи готові формули Маклорена для
et , cos t, sin t, де t → 0. Спочатку помітимо, що cos x sin 2 + cos 2sin x
y = ( x − 5)( x − 6 )
2
Приклад 10. Функцію перевірити на
– це sin( x + 2). Розкладаємо за формулою Маклорена
диференційованість у точках x=5 та x = 6. Похідні
y+ ( 5) , y− ( 5) , y+ ( 6 ) , y− ( 6 ) знайти безпосередньо та за допомогою t = ( x + 2) ⎯⎯⎯ → 0,
наслідку теореми Дарбу об однобічній похідній.
x →−2
( x + 2)3 ( x + 2)5
sin( x + 2) = t3 t5 = ( x + 2) − + + o( x + 2)6 .
Безпосередньо sin t = t − + + o (t 6 ) 3! 5!
| ( x − 5)( x − 6)2 | | ( x − 5)( x − 6)2 | 3! 5!
y ( 5) = lim = 1 ; y ( 6 ) = lim = 0.
x →5  0 x −5 x →6  0 x−6 ( x + 2 )2 = t ⎯⎯⎯
x →−2
→ 0,
( x + 2 )4
За наслідком теореми Дарбу об однобічних похідних Далі, cos ( x + 2 ) = =1− + o( x + 2)6 .
2
t2
y  = sgn ( x − 5 )  ( ( x − 6) 2 + ( x − 5)  2( x − 6) ) ; cos t = 1 − + o(t 3 ) 2
x0 2
y ( 5) = lim y( x) = sgn(0) 1 = 1 ; y ( 6 ) = lim y( x) = sgn(1)  0 = 0. Отже,
x →5 0 x →6  0
( x + 2)
4
( x + 2 )4
( x + 2)
4
+ o ( x + 2)6 + o( x + 2)6 = t ,
1 e1−cos( x + 2) = e
2
1 2
= + o( x + 2)6 . =1+
Приклад 11. Отримати розкладення функцій , , arctg x у 2
1− x 1+ x 2
t → 0, et = 1 + t + o(t )
ряд Маклорена.
Підставляючи все у вихідну функцію, отримуємо відповідь
Кожну із формул можна отримати із формули для суми нескінченної
( x + 2)
4
( x + 2)3 ( x + 2)5
спадаючої геометричної прогресії або із відомого розкладення (1 + x ) .
 y =1+ + o( x + 2)6 − ( x + 2) + − − o( x + 2) 6 =
2 3! 5!

= (1 + x ) =  ( −1) x k =  ( −1) x k +  ( x n +1 ) , x0 = 0.
n
( x + 2)3 ( x + 2 )
1 −1 4
( x + 2)5
k k

1+ x k =0 k =0
= 1 − ( x + 2) + + − + o( x + 2) 6 .
6 2 5!

=  x k =  x k +  ( x n +1 ) , x0 = 0.
n
1 Приклад 13. А. Оцінити похибку наближеної формули
1 − x k =0 x 2 x3
ln (1 + x )  x − + , x0 = 0, x  [0, 1 5 ] .
k =0

1
f ( x ) = arctgx  f ' ( x ) =
2 3
= 1 − x 2 + x 4 − x6 + ....
1 + x2 Б. Знайти ln1,3 з точністю 10-2.
x3 x5 x 7 
k x
2 k +1 Для обох задач випишемо загальну оцінку залишкового члену у формі
 f ( x ) = x − + − + ... =  ( −1) .
( −1) n! x n+1  | x |n+1 .
n
3 5 7 2k + 1
k =0
Лагранжа: Rn ( ln,0; x ) = Зауважимо, що цю
(1 +  ) (n + 1)! =0 n + 1
n +1

92 93
оцінку можна сформулювати як те, що абсолютна похибка розкладення Залишається недослідженою точка
не перевищує наступного доданку ряду Маклорена, на якому поліном x = 0 . Перевіримо за означенням: якщо
було обірвано. Таке ж правило можна запам’ятати для sin x та cos x. 1
x  0 f ( x) − f (0) = x sin  0, інакше
2
| x |4 x
Отже, для пункту А.: | R3 |  4 10−4 .
4 x = 15 – якщо x  0, вираз f ( x) − f (0)  0 .
Для пункту Б., якщо застосувати формулу Маклорена для ln(1 + x), то Отже, екстремуму у 0 немає.
| x |n +1 3n +1
x = 0,3 та Rn   . Отже, підберемо n таке, щоб
n + 1 x =0,3 10n +1 (n + 1)
Приклад 16. Побудувати графік кривої заданої неявно x3 + y 3 = 3xy .
залишковий член не перевищував 10-2, це n = 2. Отримаємо
(0,3) 2 y
ln (1 + 0,3)  0,3 − = 0, 255  0, 26 с точністю 10-2. Введемо змінну t = , підставимо y = xt в рівняння та отримаємо:
2 x
x2 x3 (1 + t 3 ) = 3tx 2 . Отже, маємо вже параметрично задану криву:
Приклад 14. Дослідження функцію y = на loc extr та проміжки
2( x − 1) 3t
2
3t
x= , y= . Перевіримо основні пункти дослідження.
монотонності. 1+ t 3
1+ t3
2 x( x − 1) − x 2 x( x − 2) 1. ОДЗ: t  −1 .
Необхідна умова: y = = = 0.
4( x − 1) 2 4( x − 1) 2 2. Перетин із початком координат відбувається за умови t = 0. Зміна
Прирівнюючи до нуля маємо точки підозрілі на екстремум: x=0; x=2. знака x(t) під час переходу t через –1 (з «+» на «–») та під час
переходу через 0 (з «–» на «+»). Зміна знака y(t) під час переходу t
Методом інтервалів визначаємо знаки похідної:
через –1 (з «–» на «+»). Отже, графік кривої за умови t  (−, −1)
знаходиться у IV чверті, потім за умови t  (−1, 0) – у II, далі за
Досліджувана функція зростає на інтервалах (−,0), (2, +) та спадає умови t  (0, + ) – у I. Крім того, він прямує до початку координат
на (0,1), (1,2). Отже, x = 0 – точка локального максимуму, x = 2 – із I та II чверті.
3. Дослідження функцій x(t ) і y (t ) на границях області визначення
локального мінімуму.
 2 1 D x (t ) , D y (t ) , коли t прямує до –1, а також до нескінченості. Для –1
 x sin , x  0
Приклад 15. Знайти екстремуми функції f ( x ) =  x . 3t 3t 2
 lim x(t ) = lim =  ; lim y (t ) = lim =  .
0, x=0 t →−1 0 t →−1 0 1 + t 3 t →−1 0 t →−1 0 1 + t 3

1 1 Це свідчить про те, що крива може мати похилі асимптоти.

Необхідна умова у випадку x  0 : 1) f  = 2 x sin − cos = 0 або Перевіряємо:
x x
y (t ) 3t 2
1 k = lim = lim = −1,
2 x = ctg . Можна показати, що це трансцендентне рівняння має t →−1 0 x (t ) t →−1 0 3t
x
нескінчену кількість розв’язків, у яких похідна змінює знак, і отже,  3t 2 3t 
функція має екстремум. Проте це також свідчить, що зручніше вказати b = lim ( y (t ) − kx(t ) ) = lim  3 + 3  = −1.
t →−1 0 t →−1 0 t + 1 t +1

ці екстремуми за допомогою графіка вихідної функції:
Отже, y = − x − 1 – це похила асимптота.
94 95
 Для нескінченості 3.4. Задачі для самостійного розв’язку
3t 3t 2
lim x(t ) = lim = +0 , lim y (t ) = lim = 0 . Обчислення першої похідної
t → t → 1 + t 3 t → t → 1 + t 3

Тобто графік прямує до початку координат із I та IV чверті, але

початку координат не досягає. Знайти похідні у функцій, що задані явно у = у(х).
4. Дослідження loc extr, проміжки монотонності: 1+ x − x2 x 2 (1 − x )3
1. y = . 2. y = .
6t (1 + t 3 ) − 3t 2  3t 2 3t ( 2 − t 3 ) 3 (1 + t 3 ) − 3t 2  3t 3 (1 − 2t 3 ) 1− x + x2 1+ x
yt = = , xt = = . 1 1 1
(1 + t )
3 2
(1 + t )3 2
(1 + t )3 2
(1 + t )
3 2
3. y = + +3 . 4. y = 2 x +
5 3 3
2
−
1
.
x x x x x
yt(t ) = 0 за умови 1) t = 0; x = 0; y = 0, та 2) t = 3 2; x = 3 2; y = 3 4 .
x
xt(t ) = 0 за умови t = 1/ 3 2; x = 3 4; y = 3 2 . 5. y = . 6. y = x 1 + x 2 .
2+ x 3 2
У випадку 1) функція y (t ) має мінімум, а у випадку 2) – максимум.
У точці t = 1/ 3 2; x = 3 4; y = 3 2 функція x(t ) має максимум. 7. y = (1 + x )  2 + x 2  3 3 + x 3 . 8. y = x + x + x .
Дослідження на проміжки опуклості та точки перегину у цьому (
9. y = e x x 2 − 2 x + 2 . ) 10. y = x a + a x .
прикладі виконувати не будемо. 2 x
11. y = e − x . 12. y = e x + e e .

t
−
(−, −1) -1 (−1, 0) 0 (−1, 0)
1
3
2
1
( 3 , 3 2)
2
3
2 ( 3 2, +) + ( )
13. y = 2 − x 2 cos x + 2 x sin x.
x
14. y = tg − ctg .
2
x
2
↗ асимпт
 x ln 3  sin x + cos x
3
4
x(t )
+ ↗ -0 ↗ ↘ ↘
+0 0 3 +0
2
ота max 15. y = e x 1 + ctg  . 16. y = .
↘ 3  2 3x
y (t ) y = −x −1 ↘+0
0
↗ 3 ↗ 4 ↘
-0
− min 2
max
+0
cos x 1 1 1
Графік цієї кривої наведено нижче, вона має назву «лист Декарта». 17. y = . 18. y = ln − .
2 sin 2 x
4
4x x 16 x 4
1 x −1
19. y = ln . 20. y = log 2 x  log x e + log 2 x  ln 2 .
2 x +1

(
21. а) y = ln x + x 2 + 1 ; ) (
б) y = ln x  x 2 − 1 . )
a2
a − x 2 + arcsin , (a  0) ;
x 2 x
22. а) y =
2 2 a
2
x 2 a
б) y = x  a 2 + ln x + x 2  a 2 .
2 2
23. y = sin x − cos x .
2 2
(
24. y = sin cos 2 x + cos sin 2 x . ) ( )
1 arcsin x arccos x
25. y = 2
. 26. y = − .
arccos ( x ) arctg x arcctg x
96 97
27. y = arctg (tg 2 x ) . 28. y = ln arccos
1
. 52. y = x . 53. y = x x .
x
arctg x, x 1
29. y = sin(sin(sin x)) . 30. y = ln (ln (ln x )) . 1 
54. y = arccos . 55. y =  
x −1 .
 sgn x + x 1
x
x
(
31. y = sin cos tg x . 2
( 3
)) 7 3
32. y = x +   . 3
4 2
,
7
56. Знайти суму: 1 + 2 x + 3x 2 + 4 x 3 + + nx n −1 .
33. y = a ln 2 x . 34. y = log x 2 x .
57. Знайти логарифмічні похідні від у(х):
35. y = f ( x) g ( x) . 36. y = x x . 1− x x2 3− x
а) y = x ; б) y = 3 ;
( ) (3 + x )2
x − x +1
2

37. y = x x . 38. y = x 2 + x + 1 . 1+ x 1− x
5 2
39. y = (sin x )cos x . 40. y = x + x . ( x 2 + 2) 3 6 (1 + tg x )
2 x 5
x 2
( x − 8) 7 x3
в) y = 5 ; г) y =  ;
3 + 2x (3 − x ) (3 − 6 x)
2
sin x
Знайти похідні у від функцій у(х), що містять невідомі функції: n
(x ) д) y =  x + 1 + x 2  ; е) y = (x − a1 )1 (x − a2 )2  (x − an )n .
41. y =  2 ( x ) +  2 ( x ) . 42. y = arctg .  
( x )
43. y =  ( x )  ( x ) . 44. y = log  ( x )  ( x) . Геометричний зміст похідної
( )
45. а) y = f x 2 ; ( ) (
б) y = f sin 2 x + f cos 2 x ; ) 58. Скласти рівняння дотичної та нормалі до кривої y = ( x + 1) 3 3 − x у
в) y = f (e ) e x f (x)
; г) y = f ( f ( f (x ))) . точках: А(–1,0); В(2,3) і С(3,0).
46. y = a + ( g ( x)) .
n
f ( x)
59. Визначити кут між лівою та правою дотичними до кривих:

( )
2x
( ) а) y = 1 − e − в точці x = 0 ; б) y = arcsin в точці x = 1 .
2 2

47. y = arctg  x 2 + 3 tg 2 x − sin ( 3 x − 2 )  x  (2 x ) .

x

1+ x2
60. Під якими кутами перетинаються криві:
 
x x + 3x  а) y = x 2 і x = y 2 . б) y = sin x і y = cos x .
48. y = ( tg x )  ln arcsin − f 
2 x −1

( )
.
3   3 x −1  61. Визначити значення параметра α за якого парабола y =  x 2
 
торкається кривої y = ln x .
  1 
x x

 x 
2 2
(
49. y =   ctg  ( x + 1) − ln 1 +   +  sin x   (cos x) . ) 62. Довести, що у астроїди x2/3 + y 2/3 = a2/3 довжина дотичної, що
 розташована між вісями координат є сталою величиною.
63. Довести, що дотична до логарифмічної спіралі r = aem
Знайти у, побудувати графіки у(х) та у(х): ( a, m = const ) утворює постійний кут з радіус-вектором точки дотику.
1 x0
 
1 − x x 1
50. y = 1 + x 0  x  3 . 51. y = (1 − x )(2 − x ) 1  x  2 .
 x2 − 5 x  3 
x − 2 x2

98 99
Диференціал функції Похідні та диференціали вищого порядку
Знайти перший диференціал dy функції у:
Знайти вказані похідні та диференціали вищого порядку від функцій,
1 x x що задані явно у = у(х).
64. а) y = arctg ; б) y = arcsin .
a a a 72. y = tg x , y x2 − ? ( )
73. y = 1 + x 2 arctg x , y x2 − ?
1 x−a
65. а) y = ln x + x +a ;
2 2
б) y = ln
75. y = x ( sin ln x + cos ln x ) , y x2 − ?
. a
2a x + a 74. y = , y 
x3
−?
xm
u 1 u
б) y = в) y = arctg cos 3x
66. а) y =
v 2
;
u2 + v2
;
v
.
76. y = 3
1 − 3x
, y 
x3
−? 77. y = f x 2 , ( ) y 
x3
−?
67. Знайти:
1
а) d(xex); б) d(sinx – хcosx); в) d 
 1 
; 78. y = f   , y  −? 79. y = f ( ln x ) , y  −?
 x
3
x x3
x3 
ln x
 ln x   x  80. y = ln f ( x ) , y  −? 81. y = , d2y −?
г) d   ; д) d  a 2 + x 2  ; е) d  ; x3
x
 x     2 
 1− x  u
   sin x 82. y = x x , d 2 y − ? 83. y = ln , d 2 y − ?
1 1 x 
є) dln(1 – x ); 2
ж) d  arccos ; з) d  + ln tg  +   . v
  2
2 4
 x   2cos x 2 84. y = x , у(10) – ? 85. у = x(2x – 1)2(х + 3)3, у(6), у(7) –?
68. Знайти: ln x x2
d (tgx ) d (arcsinx ) d ( arctg x ) 86. y =
x
, у(5) – ? 87. y =
1− x
, y(8) – ?
а) ; б) ; в)
d (ctgx ) d (arccosx )
.
d ( arcctg x ) ex
88. y = e x cos x, yIV – ? 89. y = , y(10) – ?
69. Знайти: x

а) ( sin x ) cos x ; б)
d
3
(
x3 − 2x 6 − x9 ; ) в) ( x + ln x )

x+e x .
90. y = x cos 2 x, d 10 y − ? ( )
91. y = x 2 − x cos 3x , y(101)– ?
dx
70. Приблизно обчислити за допомогою формули нескінченно малих 92. y = x2 sin 2x, y(50) – ? 93. y = x 2 e 2 x , y(20) – ?
приростів: 94. y = x sin x cos 2 x, y(100)(0) – ?
а) 0,98 ; б) 3 1, 02 ; в) sin29; г) arctg1,05; д) lg11.
У номерах 95 – 110 знайти y(n).
71. Довести формулу наближень:
1 1
x 95. y = . 96. y = .
a + x  a + n−1 (а > 0), x(1 − x )
n n
2
x − 3x + 2
na
де  х <<a, та з її допомогою обчислити: 3 − 2x 2 n −1 1/ x
97. y = 2
. 98. y = x e .
а) 3
9; б) 4
80 ; в) 7
100 ; г) 10
1000 . 2 x + 3x − 2
2 + 3x
99. y = ln . 100. y = sin 3x cos5 x .
3 − 5x
100 101
101. y = sin 2 x . 102. y = cos3 x . 119. x 2 − xy + y 2 = 1. 120. x + y = a (парабола).
103. y = x sin ax .
2
104. y = e sin x .
x
121. y + x = arctg( xy ) . 122. x 2/3
+ y 2/3 = a 2/3 (астроїда).
105. y = eax cos ( bx + c ) . 106. y = e2 x sin 2 x . 123. y + exp( xy) = 2 x. 124. x + cos( xy) = y 2.
107. y = sin 2 ax cos2 bx . 108. y = sin 4 x + cos4 x . 125. y 2 + 2 ln y = x 4.
1 + x2
109. y = . 110. y = ( 2 x − 1) 23 x32 x . Похідні першого і вищого порядку від параметрично заданих
1 − x2 функцій та функцій заданих у полярній системі координат
10  
111. y = sin x sin 2 x sin 3x , d y , dx  – ?
6  Знайти yx , yx2 , yx3 (a > 0) для параметрично заданих функцій.
(n )
  1 
112. Довести, що  x n−1 f    =
(− 1)n 1 1
f (n )   , если f (n )   . 126. x = 3 1 − t , y = 1 − 3 t . 127. x = a cos t , y = b sin t .
n +1
  x  x  x  x 1
128. x = , y = tg t − t . 129. x = − te t , x = te − t .
113. Знайти другий диференціал вказаних функцій у два способи cos t
1) через dx та d 2 x  2) через dt та d 2t  t2 1  −t
= ; y= 131.  x = t + e − 2t .
а) y = f 2 ( )  x = ln ( 3 + t ) .
arcsin x 2 130. x
1− t 2
1+ t2
.
 y = 2t + e
б) y = f ( arctg3 )  x = ctg 2t .
x
 x = sin 2 t  x = a cos3 t
132.  . 133.  .
( )  y = cos t  y = a sin t
2 3
в) y = f arccos ( ln x )  x = sin t .
x = a(t − sin t )  x = f  (t )
134.  135. 
 y = a(1 − cos t )  y = tf  (t ) − f (t )
. .
Похідні першого та вищого порядку від обернених функцій
114. Визначити область існування обернених функцій x = x ( y ) та  x = a ( cos t + t sin t )  x = a cos 2t
знайти xy , xy , xy , якщо: 136.  . 137.  .
 y = a ( sin t − t cos t )  y = a cos3t
2 3

а) y = x + lnx; б) y = shx; в) y = x + ex; г) y = thx;

t 1
x 138. x = arcsin ; y = arccos .
д) y = e + ln x ;
x
е) y = x  sin x ; є) y = x + cos x ; ж) y = x . 1+ t2 1+ t2
e
115. Знайти x y2 , якщо а) y = x x ;
x
б) y = (lnx) ;
2x
в) y = (tg2x)sinx. 139. Знайти загальні формули для обчислення yx , yx2 функції у(х), що
задана через  =  ( ) у полярній системі координат.
116. Нехай функція y = f (x) диференційована чотири рази.
140. Знайти yx , yx2 , якщо дана  =  ( ) у полярній системі координат:
Знайти x , x , x , x IV оберненої функції x = f −1
( y) .
а)  = a (спіраль Архімеда); б)  = aem (логарифмічна спіраль);
Похідні першого та вищого порядку від функцій, що задані неявно в)  = a (1 + cos ) (кардіоїда); г)  = a cos 2 ;
Знайти yx , yx2 , yx3 функцій у(х), що задані неявно. 1 1
д)  = ; е)  = аsin3; ж)  = аcos4; з)  = .
117. x2 + 2 xy − y 2 = 2 x. 118. x 2 + y 2 = 25.  sin 3
102 103
Основні теореми диференціального числення та їх застосування ніде не диференційована та має строгі loc max у раціональних числах.
Дослідження на диференційованість. 148. Довести за допомогою теореми Роля: якщо всі корені полінома
141. Дослідити на диференційованість за допомогою наслідку з Pn ( x ) із дійсними коефіцієнтами дійсні, то і Pn ( x ) має тільки дійсні
теореми Дарбу: корені.
а) y = ( x − 1)( x − 2 ) ( x − 3) ; б) y = cos x ;
2 3
149. Показати, що всі корені полінома Лежандра

в) y =  2 − x 2 sin 2 x; г) y = arcsin ( cos x ) . Pn (x ) =

1 d
n
2 n ! dx n
n
n
( )
x 2 − 1 дійсні та належать інтервалу (–1, 1).
142. Визначити значення параметрів α і β, за яких наступні функції
всюди неперервні і диференційовані. 150. Довести наступну теорему за допомогою теореми Лагранжа. Якщо:
 x 3 +  x, x 2 1) (x) та (x) n-кратно неперервно диференційовані x  x0 ;
 ( x +  )e −  x , x0
а) y =  1 . б) y =  2 . 2) (k)(x0) = (k)(x0), k = 0, 1, 2, … n –1;
1
 arcsin , x 2  x +  x + 1, x0 3) (n)(x) = (n)(x), x > x0,
 x то виконується нерівність: (x) > (x), x > x0.
143. Визначити значення параметрів α і β (   0 ) за яких функція 151. За допомогою номеру 150 перевірити нерівності на вказаних

y=
 
( 
)
 x sin 1 / x , x  0
,
множинах:
x3  
x3

0 , x = 0 а) x −  sin x  x (x > 0); б) tgx  x + 0  x   ;
6 3  2
в точці x = 0 : а) неперервна; б) має похідну; в) має неперервну
похідну. x2 x4 x3 x5
в) chx  1 + + ( x  R ); г) shx  x + + ( x  0 );
144. Знайти ліву f–(0) та праву f+(0) похідні у точці 0, також знайти 2 24 3! 5!
lim f ( x) . Пояснити, чому результати співпадають або ні. д) e x  ex ( x R ) ; е) arctg x  x ( x  0 ) ;
x →0

 x2 ж) ( lg x )  cos ( lg x )  sin ( lg x ) ( 1  x  100 );

 x x0
 x0 
а) f (x ) = 1 + e1 x ; б) f ( x) = 1 + e 1 x ; 1
 0 0
з) 1 −   ln arcsin x ( 0  x  sin1 );
x=0 x=0

 arcsin x
   2 1
і) ( ln x )  cos ( ln x )  sin ( ln x )
1
 x cos x0  x sin x0 (  x  1 );
в) f ( x ) =  x ; г) f ( x ) =  x . e
0 x=0 
 0 x = 0 1
 к) 1 − 5ln sin 2 x  ( x  k , k Z );
145. Знайти ліву та праву похідні у вказаних точках для функцій: sin10 x
а) y = 2 x − 2 , x = 1; б) y = sin x 2 , x = 0, x =  . ( )
л) ln x + x 2 + 1 + 2  ln 1 + 2 + x 2 + 1 ( ) ( x  1).
146. Визначити, якого порядку похідні є в точці x = 0 у функції
1 − cos x, x  0 . Обчислити відповідні похідні у цій точці. Розкласти функції у ряд Тейлора в околі точки x = x0 .
y = 
ln (1 + x ) − x, x0 152. а) y = x2 + 3x − 3 , x0 = 0; б) y = x2 + 3x − 3 , x0 = 1.
147. Довести, що функція Томе (див. номер 193 попереднього розділу) 153. y = e x
2
−x
, x0 = 0, до х5. 154. y = x , х0 = 1, до (х – 1)3.
104 105
155. y = ln (1 + sin x ) , x0 = 0, до х5. 156. 1 y =
e −1
x
x
, x0 = 0 до х4. 173. y = x −  x , x →1, (
до  ( x − 1) .
4
)
157. y = tg x до х5. 158. y = sin ( sin x ) до х3. 174. y = ln
1
x
+ ex ,
2

(
x → 1 , до  ( x − 1) .
3
)
159. y = ln cos x до х6. 160. y = x x − 1 до (х – 1)3.
x + 2 1+ 1x 1
161. y = 1 + x2 − x до 13 . 162. y = arctg x , x0 = 0 (весь ряд). 175. y = ln +2 , x →  , до   3  .
x x x 
1 − 2 x + x − 1 − 3x + x 3  1 
176. y = ( 3 + 3 x + x 2 ) − ln  ( )
3 3
 , x → −1 , до  ( x + 1) .
163. до х3. 3/5 4

164. y = ln (1 + x + x 2 + x3 ) , x0 = 0 , до x5.  −x 

2+ x 2 177. y = ( 3 + x ) + sin 2  cos x + cos 2  sin x , x → −2 , до 


(( x + 2) ) .
4

165. y = ln 3 , x0 = 0 , до x6. 178. За яких значень параметрів a та b функція x – (a + bcosx)sinx буде

4
x − 3x 2 + 2
нескінченно малою 3-го порядку відносно х?
1 − 2 x e + ex 2
9
1  1 
166. y = , x0 = , до  x −  .
(2
− ln 2 x − x e e )  e  Знайти найбільше п та константи А, В, С,… такі, що у разі x → 0
виконуються наступні формули.
( ) , x0 = 1 , до ( x − 1)
1000
167. y = x 2 − 1
1000
1 + Ax + Bx 2
( ) x + Ax 3
( )
.
179. e x = + O xn . 180. arctgx = + O xn .
(
168. y = 6 − 1 − 10 x 4
)
cos 2 x3
, до х . 9 1 + Cx + Dx 2

x + Ax 2
1 + Bx 2

x + Ax 3
 6 1 181. ln( 1 + x) = + ( x n ) . 182. arcsin x = + ( x n ) .
169. y = 

x sin , x  0 , x = 0 , до членів найбільшого порядку.
x 0 1 + Bx 1 + Bx 2


0 , = 0 2
x 1 + Ax 1 + Ax 2
183. cos x = + ( x ) .
n
184. ctgx = + ( x n ) .
x2 − x 1 + Bx 2
x + Bx 3
170. y = sin , x0 = 0, два члена розкладення.
2e x 1 + Ax + Bx 2
e + Ax
185. (1 + x ) = + ( x n ) . 186. x 1 + x = + ( x n ) .
x
171. Знайти три члена асимптотики функції y = x 2 e 2 ( x +1) за умови
1 + Cx 1 + Bx
х→.
Розкласти за формулою Тейлора із залишковим членом у формі Пеана: У наступних завданнях застосувати формулу Тейлора із залишковим
членом у формі Лагранжа.
172. y = e1−cos x − 1 + sin 2 x , x → 0 , до  ( x 6 ) .
2

187. Для яких х виконується, с точністю до 0,0001, наближена формула

x2
cos x  1 − ?
2
Оцінити абсолютну похибку формул.
1
Довести, що для чисел Бернуллі Bn , які визначаються з розкладу
x 2 x3  1 x3
x e x − 1 =  0 Bn xn n!, виконана рівність B0 = 1, Cn0 B0 + Cn1 B1 + ... + Cnn −1 Bn −1 = 0,

188. а) e  1 + x +
x
+ , x   0,  ; б) tgx  x + ( x  0,1) ;
2! 3!  2 3
n  2. Записати повний розклад через числа Бернуллі для функції номеру 159.
106 107
  1 x x2 1+ 
в) sin 2 x  2 x −
4 x3
, x   0,  ; г) 1 + x  1 + − , x  0,1 . 215. Знайти точні верхню и нижню грані функції f () = на
3  4 2 8 3 + 2
інтервалі х    +. Побудувати графіки функцій M (x ) = sup f () ;
x2 x4  1
189. cos x  1 − + ; x  1 . 190. arctg x  − ; x  102 . x +
2 24 2 x m(x ) = inf f () .
x +1 2 x +
 1 + ; x  10 .
3
191. 3 Визначити кількість дійсних коренів рівнянь, вказати їх проміжки.
x −1 3x
192. Виписати поліном Тейлора функції ех у нулі, який дозволяє 216. x3 − 6 x2 + 9 x − 10 = 0. 217. x3 + 3x2 + 2 x − 12 = 0.
обчислити значення ех на відрізку [–1, 2] із точністю 10–3. 218. 3x3 − 9 x2 + 9 x + 7 = 0. 219. 3x4 − 4 x3 − 6 x2 + 12 x − 20 = 0.
220. Визначити кількість дійсних коренів рівняння: x 3 − x + a = 0 за
Обчислити вказані значення із заданою точністю: різних значень параметра а.
193. а) е до 10–4; б) e до 10–5; в) 3 e до 10–6; г) 4
e до 10–5. 221. Відобразити на площині (p, q) області, в яких рівняння
194. а) 1, 2 до 10–5; б) 4 16,03 до 10–5; в) 1 до 10–4; г) 5 до 10–3. x 3 + px + q = 0 має: а) один; б) три дійсних кореня.
105 222. В чашку, що має форму півкулі радіуса а, опущено стрижень
195. а) ln1,2 до 10–3; б) ln2 до 10–2; в) ln0,8 до 10–4. довжини l ( 2a  l  4a ). Знайти положення рівноваги стрижня.
196. а) cos1 до 10–5; б) sin85 до 10–6; в) cos9 до 10–3. 223. Вивести закон переломлення світла (закон Снелла), що проходить
197. а) tg48 до 10–3; б) arcsin0,56 до 10 ; в) arctg0,8 до 10–3.
–3 від точки А до точки В скрізь границю двох середовищ.
224. Із якого сектора круга радіуса R можна згорнути воронку
Дослідити функції на екстремум. найбільшої місткості?
198. у = 2 + х – х2. 199. у = (х + 1)10е–х. 200. у = х(х – 1)2(х – 2)3. 225. На горизонтальній площині стоїть наповнена водою посудина з
1 вертикальною стінкою висоти h. З отвору в стінці посудини тече
201. у = х3 – 6х2 + 9х – 4. 202. y = x ln x . 203. y = x + . струмінь. Визначити положення отвору, при якому відстань, на яку
x
1−1 буде бити струмінь, є найбільшою, якщо швидкість рідини, що витікає,
204. y = x  1− x 205. у = хе–х.
1 2 2
. 206. y = cos x + ch100x.
100
дорівнює 2 gx , де x є віддаллю від поверхні води до отвору.
207. Визначити проміжки монотонності функції: y = x + sin 2 x .
226. У кулю радіуса R вписати циліндр найбільшого об’єму.
Знайти найбільше і найменше значення ( sup, inf ) на множині: 227. Знайти фігуру найбільшої площі, діаметр якої дорівнює одиниці
(діаметром опуклої фігури називають найбільшу відстань між будь-
208. y = x2 − 4 x + 6, , x   −3,10. 209. y = e − x cos x 2 , x  R.
2

якими двома її точками).

 3  228. Знайти відстань від початку координат до дотичної кривої:
210. y = 2sin x + sin 2 x, x  0,  . 211. y = 2 x , x   −1,5.
 2  а) x = a ( cos t + t sin t ) , y = a ( sin t − t cos t ) ; б)  = aek .
1+ x2
212. y = x − 3x + 2 , x   −10,10.
2
213. y = , x  ( 0, + ) . Довести нерівності, використовуючи опуклість функцій.
1+ x4 x+ y
229. x ln x + y ln y  ( x + y ) ln , x  0, y  0 .
214. Знайти найбільший член послідовності xn = n n . 2

108 109
 
252. x4 − 6x2 y + 25 y 2 − 16x = 0 . 253. y 2 − x4 + x6 = 0 .
230.
1 
2
( x+ y
x + y    ) x  0, y  0 .
x  y,   1 254. y 2 = x3 ( 2 − x ) . 255. x4 + y 4 = 8xy 2 .
 2 
1 1 256. x y = y x , ( x, y  0). 257. 4 y 2 = 4 x2 y + x5 .
(
231. x + y  
)  (x
 
+y 
)  x  0, y  0 .
0 258. x 3 + y 3 − 3axy = 0 (лист Декарта). Вказівка: параметризувати
232. n
x − n y  n x − y, x  y  0. y
зміною t = .
x +3 y x
e x + 3e y
233. e 4 , ( x  y) .
4 Побудувати графіки кривих, що задані параметрично ( a  0 ) .
1 1

(
234. x α + y α ) (xα β
+ yβ ) β x  0, y  0 .
0 259. x=
(t + 1)2
; y=
(t − 1)2
. 260. x =
t2
2
; y=
1
.
4 4 1− t 1+ t2
Дослідження функцій та побудова графіків
261. x = a cos2t; y = a cos3t , ( a  0) (крива Лесажу).
 t2
Побудувати графіки функцій.  x=  −t

4 262. x = − te t , y = te − t . 263.  1− t2 . 264.  x = t + e − 2t .
235. y = ( x + 1)( x − 2) .
2
236. y =
x
. 237. y =
x
. y = 1  y = 2t + e
(1 + x )(1 − x )2
(1 + x )3 
 1+ t2
x 2 (x − 1) x(x − 1) x = a(t − sin t )  x = a cos3 t
265. 
x
238. y = 239. y = 240. y = (циклоїда). 266.  (астроїда).
 y = a(1 − cos t )
. . .
(x + 1)2 x +1 3
x2 −1  y = a sin t
3

241. y = 3 (x + 1) − 3 (x − 1) .
2 2
(
242. y = 1 + x 2 e − x . ) 2

Побудувати графіки кривих у полярній системі координат ( a  0 ) .

243. y = e−2 x sin 2 x. 244. y = sin x + cos2 x.
267. а)  = a (спіраль Архімеда); б)  = aem (логарифмічна спіраль).
1 1
245. y = sin x + sin 2 x + sin 3x . 246. y = ( 7 + 2cos x ) sin x. 268. а)  = a sin 3 (трилисник); б)  = a cos 4 (чотирилисник).
2 3
247. y = arcsin x + 3 arccos x + arcsin 2 x 1 − x 2 . ( ) 269. а)  = a tg(3 5);
270. а)  = a (1 + sin  ) ;
б)  = a cos (5 6).
б)  = a (1 + cos  ) (кардіоїда).
2x − 1 1  2x − 1 
248. y = − arctg  tg  . 1 1
2   2  271. а)  = ; б)  = ;
 sin 3
2x
249. y = 2arctg x + arcsin . 2
1+ x2 в)  = −1 + ; г)  = a cos 2 (лемніската Бернулі).
−n cos 
x −xn
250. y = lim . 251. lim n n
x + y = 1.
n
n → x n + x −n n→

Побудувати графіки кривих, що задані неявно.

110 111
 РОЗДІЛ 4. Тригонометрична форма запису
КОМПЛЕКСНІ ЧИСЛА Перейдемо від декартової системи координат до полярної:
x =  cos  , y =  sin  .
4.1. Основні поняття та властивості Тоді отримаємо тригонометричну форму запису комплексного числа

Поле комплексних чисел z =  (cos  + i sin  ). Величина  = x 2 + y 2 задає відстань від точки z
Def. C = { z | z = x + iy; x, y  R, i2 = –1} – множина комплексних до початку координат (довжину радіус-вектора z), а величина  задає
чисел, де запис z = x + iy називається алгебраїчною формою кут між додатнім напрямком осі абсцис та радіус-вектором z. Остання
комплексного числа; x = Re z, y = Im z називаються дійсна (або називається аргументом комплексного числа і позначається Arg z ,
реальна) та уявна частини числа z відповідно. вона знаходиться неоднозначно, з точністю до величини, кратної 2
 y
Нехай z1 = x1 + iy1; z2 = x2 + iy2, тоді z1 = z2  x1 = x2 і y1 = y2.  arctg x , x  0   3 
Визначимо асоціативні та комутативні операції «+», «∙», що як і для Argz = arg z + 2k , k Z , де arg z =   − ,  .
y
дійсних чисел пов’язані дистрибутивним законом:  + arctg , x  0  2 2 
 x
z1 + z2 = (x1 + x2) + i(y1 + y2); z1∙z2 = (x1x2 – y1y2) + i(x1y2 + x2y1). Зауважимо, що z = 0   = 0, а аргумент  не визначено.
В множині C існують різні елементи 1, 0 нейтральні за «+» та «∙» Th. Нехай z1 = 1 (cos 1 + i sin 1 ) , z2 =  2 (cos 2 + i sin 2 ) . Тоді
відповідно: 1 = 1 + i 0 ; 0 = 0 + i 0 . А також для кожного z  C існує
протилежний елемент − z = − x + i(− y) = − x − iy ; та для кожного 1. z1 = z2  ( 1 = 2 )  (1 = 2 + 2 k , k Z ) ;
−y 2. z1 z2 = 1  2 (cos(1 + 2 ) + i sin(1 + 2 ));
z  C \ 0 існує обернений z −1 = = 2
1 x
+i 2 .
z x +y 2
x + y2 z 
3. 1 = 1 (cos(1 − 2 ) + i sin(1 − 2 )) .
Отже, множина C утворює поле за операціями «+», «∙». z2  2
Def. Величина  = | z | = x 2 + y 2 називається модулем комплексного Геометрична інтерпретація добутку комплексних чисел – це поворот та
розтягнення.
числа z. Для z = x + iy спряженим комплексним числом називається
Формула Муавра. ( (cos  + i sin  )) =  n (cos n + i sin n ) .
n

z = z* = x − iy . Основні властивості операції спряження:

 + 2k  + 2k
1
z + z* z − z* С. z n = n  (cos  + i sin  ) = n  (cos + i sin ) , тут
1. (z*)* = z; 2. zz* = | z |2; 3. = Re z ; 4. = Im z ; n n
2 2i
k = 0, 1, 2, …, n–1.
z
5. (z1 + z2)* = z1*+z2*; 6. (z1z2)* = z1*z2*; 7. (z -1)* = (z*)-1 = . Отже, для будь-якого ненульового комплексного числа існує рівно n
за 2. | z | 2
різних значень кореня n-го степеня, та ці n значень утворюють вершини
Геометрична інтерпретація комплексних чисел правильного многокутника, вписаного в коло радіуса n  .
Розглянемо декартову площину та поставимо
у відповідність кожній точці ( x, y)  R 2 Визначимо розширення ще деяких функцій на комплексну площину
комплексне число z = x + iy  C . Отже, (нескінчені суми нижче розуміємо як границі скінчених):
комплексні числа можна розглядати як точки
e z = 1+ z +
z2 z3
+ + ... = 

zk
; sin z = z −
z3
+ ... = 

(− 1)k z 2 k +1 ;
k = 0 (2k + 1)!
або радіус-вектора на площині 2! 3! k =0 k ! 3!
( C називається комплексною площиною).
112 113
cos z = 1 −
z2
+ ... = 

(− 1) z 2 k
k
sin z cos z Тh. (Безу). Остача від ділення поліному Pn (z ) на двочлен z − c
; tg z = ; ctg z = ;
2! k =0 (2k )! cos z sin z дорівнює значенню многочлена Pn (z ) в точці z = c .
e z + e −z e z − e −z sh z ch z С1. Якщо z = c – корінь полінома Pn (z ) , то Pn (z ) ділиться на z − c без
ch z = ; sh z = ; th z = ; cth z = . остачі та навпаки.
2 2 ch z sh z
Формули Ейлера С2. Якщо z = c – корінь полінома Pn (z ) , то Pn (z ) можна розкласти на
eiz + e−iz eiz − e−iz множники: Pn ( z ) = ( z − c)Q n −1 ( z ) .
eiz = cos z + i sin z; cos z = ; sin z = .
2 2i Розкладання над полем комплексних чисел
С. e z = e x +iy = e x e iy = e x (cos y + i sin y) . Якщо Pn ( z ) = c 0 + c1 z + c 2 z 2 + ... + c n z n поліном з комплексними
С. (Показникова форма запису комплексного числа). коефіцієнтами, то його можна розкласти на лінійні множники в C
z =| z | e iArg z = e i . Pn ( z ) = c n ( z − z1 )( z − z 2 )...(z − z n ) . З урахуванням кратності отримуємо
r r
Логарифм комплексного числа
Ln z = ln | z | +iArg z = ln | z | +i(arg z + 2k ), k  Z.
Pn ( z ) = c n  ( z − z i ) ki , де  k i = n.
i =1 1
Також позначають ln z = ln | z | +i arg z – головне значення логарифму Розкладання поліному над полем дійсних чисел
комплексного числа. n
Якщо Pn ( z ) = a 0 + a1 z + ... + a n z n =  ai z i поліном з коефіцієнтами із
i =0
Нарешті введемо операцію піднесення будь-якого комплексного числа
R, то його можна розкласти на лінійні та квадратичні множники над
до будь-якого комплексного степеня: z1 2 = e z2 Ln z1 .
z
r s
полем R : Pn ( z ) = a n  ( z − x i ) i  ( z 2 + p j z + q j ) j , де p j = −2Re z j ,
k l

Th (основна теорема алгебри). Кожен поліном не нульового степеня i =1 j =1

Pn ( z ) = c 0 + c1 z + c 2 z 2 + ... + c n z n , c n  0 , z, c k  C , має хоча б один

r s

комплексний корінь z 0 : Pn ( z 0 ) = 0 .
Принцип Руше. Приріст Arg f(z) під час руху вздовж замкненого
контуру С в додатному напрямку дорівнює 2 n , де n – кількість нулів
функції f (z) всередині області, що обмежена С.
Def. Поділити поліном P(z) на S(z) означає знайти поліноми Q(z) –
неповну частку та R(z) – остачу такі, що: P(z) = S(z)Q(z) + R(z).
Водночас deg Q(z) = deg P(z) – deg S(z); deg R(z) < deg S(z); де deg – це
число n  N {0} , степінь поліному, що є найбільшим степенем його
одночленів cn z із c n  0 (deg Const = 0). Ділене P(z) ділиться на
n
дільник S(z) націло, якщо остача тотожно дорівнює 0; ділення
неможливе, якщо дільник дорівнює 0. Поліном завжди націло ділиться
на Const.
q j =| z j |2  R для не дійсних коренів z j C та  k i +  2l j = n.
1 1
Основна теорема алгебри гарантує наявність коренів у поліному
степені вище за нульову. А які існують формули для знаходження цих
коренів через коефіцієнти поліному? Для першого та другого степенів
ці формули добре відомі зі шкільного курсу математики. Для третього
степеня існують так звані формули Кардано. Для розв’язку рівнянь у
випадку поліномів четвертого степеня є метод Феррарі. Однак
виявляється, що починаючи із 5-го степеня, спроби знайти загальний
розв’язок будуть марними, що стверджує наступна теорема.
Th. (Теорема Абеля). У загальному випадку для рівнянь 5-го та вище
степеня неможливо подати корені рівнянь через радикали (виразити
через скінчену кількість добувань коренів та алгебраїчних операцій із
коефіцієнтами полінома).

114 115
 4.2. Контрольні питання та завдання 4.3. Приклади розв’язування задач

1. Які є форми запису комплексного числа? Приклад 1.

2. Що таке дійсна та умовна частини комплексного числа? 1 − 2i (1 − 2i)(3 − 4i) 3 − 10i + 8i 2 3 − 10i − 8 −5 − 10i 1 2
3. Яке комплексне число називається спряженим до поданого? = = 2 = = = − − i. .
3 + 4i (3 + 4i)(3 − 4i) 3 − (4i) 2
9 + 16 25 5 5
4. Як знайти частку двох комплексних чисел?
5. Що таке аргумент і модуль комплексного числа? Приклад 2. Знайти модуль та головне значення аргументу
6. Записати формули переходу від алгебраїчної до комплексного числа z = − 3 + i , записати z в тригонометричній та
тригонометричної і показової форми запису комплексного показниковій формі.
числа. Модуль z дорівнює  =| z |= (− 3) 2 + (1) 2 = 4 = 2 , аргумент дорівнює
7. Які правила множення і ділення двох комплексних чисел, що
задані у тригонометричній формі? Записати формулу Муавра.  1   5
8. Як визначається операція знаходження кореня n-го степеня з
 = arg z =  − arctg   =  − = . Отже, у тригонометричній
− 3 6 6
комплексного числа? 5
9. Надати геометричну ілюстрацію до комплексного числа,  5 5  i
формі z = 2  cos + i sin  , а у показниковій z = 2e .
6
пояснити, що робить множення/ділення на інше комплексне  6 6 
число, піднесення до натурального степеня та добування кореня Приклад 3.
n-го степеня? 2k 2k k k
10. Навести формули Ейлера зв’язку між sinz, cosz і еz .
6
1 = 6 1(cos0 + i sin 0) = (cos + i sin ) = cos + i sin ,
6 6 3 3
Перевірити, що sin iz = i  shz; tgiz = i  thz; shiz = i  sin z;
k = 0, 1, 2, 3, 4, 5.
thiz = i  tgz; cos iz = chz; chiz = cos z; ctgiz = −icthz; Усі корені шостого степеня від одиниці лежать на колі одиничного
cthiz = −ictgz . радіусу на вершинах правильного шестикутника і дорівнюють:
11. Навести формулу для обчислення логарифма Ln z комплексного 1 3 1 3 1 3 1 3
числа та формулу піднесення комплексного числа до 1; + i; − + i ; − 1; − − i; − i.
2 2 2 2 2 2 2 2
z2
комплексного степеня z1 . Приклад 4.
12. Сформулювати основну теорему алгебри. а) Ln2 = ln 2 + i  2k , k Z;
13. Що таке принцип аргументу (проілюструвати його для функції б) Ln(−2) = ln 2 + i( + 2k ), k Z.
f ( z ) = z )? Приклад 5.
1  ln 2 +i   + 2 k   
i   + 2 k  
 
14. Що таке ділення многочлена на многочлен (навести означення)? 1 1 Ln(1+i )   1 ln 2
5   
(1 + i) 5 = e5 =e 4
= e5 e =
 20 5 
Сформулювати теорему Безу. а)
15. Записати розкладання многочлена на незвідні множники над
i   + 2 k  
 
полем комплексних та дійсних чисел. = 2 e
10  20 5 
.
16. Сформулювати теорему Абеля про формулу для розв’язку
i  ln 2 +i   + 2 k   
 
−   + 2k  
  
рівняння п’ятого та вище степеня. i Ln(1+i )
б) (1 + i) = e i
=e  4 
=e 4 
 ei ln 2 .
2  ln 2 +i   + 2 k   
 
i 2   + 2k  
  

в) (1 + i) 2
=e 2 Ln(1+i)
=e  4 
=e 2 ln 2
e 4 
.
116 117
 

 
2 +i 3   ln 2 +i   +2k  
 Розглянемо пункт б). Запишемо у алгебраїчній формі e3−2i z =
2 +i 3  Ln(1+i) 

( e3 cos 2 − ie3 sin 2) ( x + iy ) =


4
г) (1+ i) 2 +i 3 = e  
=e  
  
=
Re ( e3− 2i z ) =
  
i 3ln 2 + 2   +2k 

2ln 2 − 3  +2k  = xe3 cos2 + ye3 sin 2 + i( ye3 cos2 − xe3 sin 2) .
  

4

  Отже,
=e e

4   
.
= xe3 cos2 + ye3 sin 2 та умова задачі перетворюється на
i  ln1+i   + 2k   
 
−   + 2k  
  
  
д) ii = ei Lni = e  2
=e 2 
. y 3
5
− x ctg 2 одночасно із y  3
1
− x ctg 2 . Або приблизно
2(ln2+i2k ) e sin 2 e sin 2
е) 22 = e2Ln2 = e = e2ln2  ei4k = e2ln2 = 4 . 3
Зробимо декілька спостережень із розглянутих прикладів. У пункті а) + x tg(205o )  y  7 + x tg(205o ), тобто це область, що знаходиться між
2
отримано п’ять різних рішень, що лежать на колі радіуса 10 2 у двома паралельними прямими (див. схематичний рисунок «б» нижче).
вершинах правильного п’ятикутника. У задачі б) нескінчена кількість
розв’язків. Усі вони лежать на промені  = ln 2 та за модулем
утворюють нескінчену (в обидва боки: до 0 та ∞) геометричну
послідовність із знаменником e 2  . У задачі в) всі розв’язки лежать на
колі радіуса e 2 ln 2 та щільно покривають її. У задачі г) розв’язки
лежать на спіралі та щільно наближуються до 0 та ∞. Пункт д) є дивний
факт: чисто уявне число в чисто уявному степені є нескінченою
множиною дійсних додатних чисел. Пункт е) говорить, що все ж таки
двічі два дорівнює чотирьом. Рис. «а» Рис. «б»
Приклад 6. Знайти геометричне місце точок z, що задовольняють
 1 − i 3 Приклад 7. Розкласти на незвідні множники над полем комплексних та
співвідношенню: a)  arg 4  ; б) 1  Re ( e3−2i z )  5 .
6 z 2 над полем дійсних чисел поліном x6 − 1 .
Знайдемо всі корені полінома, тобто розв’яжемо рівняння z 6 − 1 = 0 .
1− i Корені цього рівняння знайдені у прикладі 3 цього розділу. Отримаємо
Розглянемо пункт а). Запишемо число у показниковій формі
z4 1 3 1 3 1 3 1 3

z 6 − 1 = ( z − 1)( z + 1)( z − − i )( z − + i )( z + + i )( z + − i) ,
−i  2 2 2 2 2 2 2 2
1− i 2e 4 i ( − − 4 ) 1− i 
= 4 i 4
= 2  −4
e 4
. Отже, arg 4 = − − 4 та умова задачі тобто розкладення над полем комплексних чисел. Не дійсні корені z j у
z 4
 e z 4
полінома з дійсними коефіцієнтами групуються зі своїми спряженими
1   1  3   z *j , що з розкриттям дужок ( z − z j )( z − z *j ) дає z 2 − 2 Re z j + | z j |2 . Отже,
перетворюється на −  +    −  + , тобто
4 6 4  4 2 4 
x6 − 1 = ( x − 1)( x + 1)( x2 + x + 1)( x2 − x + 1) , що є розкладенням на незвідні
5 7
−     −  . Схематично відповідь можна зобразити рисунком множники над полем дійсних чисел. Зауважимо, що для цього
48 16 прикладу відповідь можна було отримати простіше, за формулами
«а» нижче. різниці кубів та квадратів.

118 119
 4.4. Задачі для самостійного розв’язку 2
11. Знайти всі значення: 3
− 8 + 2i ; i + − 1 ;  4 (1 + i )2  .
1. Виконати зазначені дії над комплексними числами в алгебраїчній
 
формі: z1 = 2 + 3i, z2 = 2 − 3i, z3 = −2 + 6 i. 12. Розв’язати рівняння: z 5 = 1 + 3i.
z1 z1 13. Записати комплексні числа в показовій формі:
z1 + z2 ; z1 − z2 ; 3 z1 − 2 z3 ; z1  z2 ; ; ; z12 ; z 23 .
 
z 2 z3 1;  i; 1  i; 1− 3 i ; – 2 + 2i; 4i; 5; – 8; sin  − i cos ,    ,   .
6 2 
2. Виконати зазначені дії:
2
(
3  3i + 1 
; 1 + i 3 ;   .
 ) 
i
1 − 3i  i − 1  14. Обчислити: e 2 , e k i (k = 0, 1, 2, …).
z + 2z = 1 + i 15. Знайти модулі та головні значення аргументів чисел:
3. Розв’язати систему рівнянь:  1 2 .
3 z1 + iz 2 = 2−i e 2+i ; e 2 −3i ; e 3+ 4i ; e −3−4i ; − ae i (a > 0, |  |  );
4. Визначити, за яких дійсних значень x і y будуть спряжені такі e − i (|  |  ); ei − ei (0   <   2).
комплексні числа: z1 = y2 – 7y – 9xi та z2 = – 12 + 20i + x2i. 16. Знайти дійсні та уявні частини комплексних чисел:
5. Знайти розв’язок системи рівнянь: z + 1 − i = 3 + 2i − z = z + i . а) e
2+3i
; cos i; sin i; tg i ; б) cos ( 2 + i ) ; sin ( 3 − 2i ) ; tg ( 3 + 2i ) .
6. Записати в тригонометричній формі комплексні числа 1 + i; 2 − 2i; 17. Виразити sin 5  через тригонометричні функції кратних кутів, а
−1 − i; 1 − 3i; 3 + i ; i; 3i; 5; –8; 3 − 4i; 3 + 4i; 1 − sin  + i cos , sin 5 через степені sin  та cos  .
  18. Знайти суми:
   0,  .
 2 а) 1 + cos x + cos2x + + cos nx;
7. Знайти модуль та головне значення аргументу чисел 2 + 5i; −2 + 5i; б) sin x + sin 2x + + sin nx;
    в) cos x + cos3x + + cos(2n − 1) x;
−2 − 5i; 2 − 5i; − cos + i sin ; cos − i sin  ,    ,   .
5 5 2  г) sin x − sin 2 x + + (−1)n−1 sin nx;
8. Використовуючи тригонометричну форму, виконати над д) sin x + 2sin 2 x + 3sin 3x + + n sin nx.
комплексними числами z1 = 1 + i , z 2 = −1 + 3 i такі дії  
19. Довести, що а) sin 2 z + cos 2 z = 1; б) sin z = cos  − z  .
z1z2;
z1
;
z2
; z140 ; z 266 . 2 
z2 z1 20. Обчислити: Ln 4; Ln ( −1) ; ln ( −1) ; Ln i;
9. Розв’язати рівняння z = z * n −1
( n  2, n N ). 1+ i
ln i; Ln ; Ln ( 2 − 3i ) ; Ln ( −2 + 3i ) .
10. Знайти всі значення коренів і побудувати їх. 2
1 3 21. Знайти всі значення: а) 1 ; б) i i .
3
1; 4
−8 ; 3
i; 1− i ; 5
1+ i ; 3 + 4i ; 3
− 2 + 2i ; 3 − i.
2 2
120 121
22. Обчислити (знайти Re z, Im z, |z|, arg z ) та відобразити на а) z − 3 = z − 1 ; б) z − z1 = z − z2 ;

комплексній площині: 1 2; (− 2) 2
; 2i; 1–i; ii; в) 0  Re(i z )  1; г) z = Re z + 1;
1+ i z −1 z − z1
1− i  д) Im = 0; е) Im = 0;
  ; (3 – 4i)1+i; (– 3 + 4i)1+i. z−2 z − z2
 2 
23. Обчислити (знайти Re z, Im z, |z|, arg z ) та відобразити на z −i z − z1
є) Re = 0; ж) Re = 0;
z −3 z − z2
2 2 ; ( −1) ; 3 i ; i i ;  1−i ;
2
комплексній площині: з)  z < arg z, 0  arg z < 2; и)  z < argz, 0 < argz  2;
1−i
 1+ i  і) z + i + z − i = 4.
( )
i −1
( −e)
3 +i
  ; 3 +i ; 22−i ; .
 2 29. Знайти геометричне місце точок z, що задовольняють

24. Знайти комплексні числа, що лежать на бісектрисі кута, утвореного співвідношенню: a)  arg z 2  ; б) Re ( e−3i z )  1;
2
векторами z1 = 6 + 8i , z2 = 4 − 3i .
 1− i   i  z+i 
25. Довести нерівності з геометричних міркувань. Довести ці ж в)  arg г) 0  Re  2e 4 z  ;
 ; д) 0  arg  .
4 z3 2   z −i 2
нерівності алгебраїчним шляхом. З'ясувати, коли наявний знак рівності:
30. Знайти множину точок комплексної площини, що задані умовою
а) z1 + z 2  z1 + z 2 ; б) z1 − z2  z1 − z2 ; 20
ez  1.
z
в) − 1  arg z ; г)  z – 1   z – 1 +  z  arg z. 31. Знайти множину точок комплексної площини, що задані умовою
z
26. Знайти геометричні місця точок z (ГМТ): 
Re z ( cos 2 + i sin 2 ) + Imz ( cos 2 + i sin 2 )  1.
а) Re(z + 2) > 1; б) Re(z + 2)  1; в) Im(z – 2 + i) > 1; 32. Знайти множину точок комплексної площини, що задані умовою
г) Rez + Imz = 1; д)  z  3; е) 2   z – 2 + i < 4; z − 2 + z + 2 = 26.
2 2

1 33. Знайти множину точок комплексної площини, що задані умовою

є) Re{z(1 + i)} = 2; ж) Re = 1; з) 0 < argz  /4;
z 2
и) 0 < arg(z – i)  /4; і) 0 < arg{z(1 – i)}  /4; z + 3z + 3z = 0.
27. Визначити сімейства ліній на комплексній площині, що задаються 34. Яку криву в комплексній площині описує точка: z = at + bei  t ,
рівняннями: якщо t, a, b,  – дійсні.
1 1
Re = C; Im = C; Re z = C ; Im z = C , (C R).
2 2 35. Яку криву в комплексній площині описує точка: z = ( a + it ) eit ,
z z
якщо t, a – дійсні.
28. З’ясувати геометричний зміст зазначених співвідношень:

122 123
36. Знайти a і b, за яких поліном x4 + 3x 2 + ax + b ділиться на РОЗДІЛ 5.
ПЕРВІСНА. НЕОЗНАЧЕНИЙ ІНТЕГРАЛ
x + 2ax + 2.
2

37. Розв’язати рівняння: z 6 − z 3 − 2 = 0. 5.1. Основні поняття та властивості

38. Рівняння 3x − 5x + 3x + 4 x − 2 = 0 має корінь 1 + i . Знайти інші
4 3 2

Def. Рівняння, яке (крім аргументу та невідомої функції) містить

корені.
похідні скінченого порядку шуканої функції, називається звичайним
39. Розв’язати рівняння: z10 − z 5 − 992 = 0. диференційним рівнянням (ЗДР). Причому найвищій порядок похідної,
40. Розв’язати рівняння: ( z − i ) z ( z + i )( z + 2i ) = 24. що входить в рівняння називається порядком рівняння.
Def. Частковим рішенням ЗДР на проміжку Х називається будь-яка
i
1 − iz  функція, яка у разі підстановки в рівняння перетворює його на
41. Розв’язати рівняння:   = i.
 1 + iz  тотожність на цьому проміжку. Множина всіх часткових рішень ЗДР
називається загальним рішенням ЗДР.
42. Розв’язати рівняння: z 5 + z 4 + z 3 + z 2 + z + 1 = 0. Def. Первісною F (x ) функції f ( x) на проміжку Х називається
43. Розв’язати рівняння: z 4 − 30 z 2 + 289 = 0. частковий розв’язок диференційного рівняння першого порядку
44. Розв’язати рівняння: ( 3 − i ) z 2 − (8 − i ) z + ( 4 + 7i ) = 0. вигляду y = f (x) , тобто x  X F ( x) = f ( x) . Загальне рішення цього
рівняння називається неозначеним інтегралом функції f ( x) на
45. Знайти спільні корені рівнянь
z 6 + 2 z 5 + 3z 4 + 2 z 3 + 3z 2 + 2 z + 2 = 0, z 4 + 3z 3 + 6 z 2 + 6 z + 4 = 0.
проміжку Х та позначається  f ( x)dx.
Первісна функції на проміжку є первісною на будь-якому підпроміжку.
46. Знайти остачу від ділення полінома z1989 − 1 на z 2 + 1.
Th. Будь-які первісні однієї функції відрізняються на константу.
47. Знайти остачу від ділення z1983 − 1 на (z 2
+ 1)( z 2 + z + 1) . С.  f ( x)dx = F ( x) + C | C = const або спрощено  f ( x)dx = F ( x) + C.
48. Розкласти на незвідні множники над полем дійсних чисел поліном Властивості неозначеного інтегралу
2 n +1
z − 1. 1. Зв’язок із диференціюванням:
49. Розкласти на незвідні множники над полем дійсних чисел поліном а) ( f ( x)dx)  = f ( x);
x
б) d  f ( x)dx = f ( x)dx;
x + 1.
2n

50. Розкласти на незвідні множники над полем дійсних чисел поліном

в)  f ( x)dx =  df ( x) = f ( x) + C або  dF ( x) = F ( x) + C .
x 2 n − 1. 2. Лінійність неозначеного інтегралу:
 f ( x) + g ( x)dx =   f ( x)dx +   g ( x)dx, ( + 2  0 . )
2

3. Заміна змінної у неозначеному інтегралі:

 f ( x)dx =
підстановка ⎯
x =  (t ); dx =  (t )dt =  f ( (t ))  (t ) dt .
введення нової змінної
⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯ → ⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯⎯

4. Формула інтегрування частинами:

 udv = uv −  vdu.
124 125
Таблиця неозначених інтегралів: Інтегрування простіших (елементарних) дробів
1.  0dx = const, Існує чотири типи елементарних дробів. Їх інтеграли такі:
 1dx = x + C ,  adx = ax + C; Adx Adx
I. 
 x  +1 dx x−a
; II.
 (x − a )k , k  N, k  1 ;
2.  x dx =  +1
+ C (  −1) ;  x
= ln x + C ;
Mx + N Mx + N k  N, k  1
3.  e dx = e + C ,

ax III. x dx ; .IV.
 ,
+ px + q ) (x
x x x
a dx = +C; 2
+ px + q k p 2 − 4q  0 2
ln a
Інтеграли перших двох типів – це табличні інтеграли:
4.  sin xdx = − cos x + C ,  cos xdx = sin x + C ; Adx Adx A 1
I.  = A ln x − a + C ; II.  = +C.
5.  sh xdx = ch x + C ,  ch xdx = sh x + C ; x−a (x − a )k 1 − k (x − a )k −1
6. 
dx  Для інтегрування дробів третього та четвертого типів використовують
= tgx + C ( x  + k , k  Z ),
cos x 2
2 таку послідовність дій: 1) виділити повний квадрат; 2) зробити зміну
dx змінної; 3) розбити дріб на два (інтеграли а), б) і в), г) нижче) із
 sin 2
= − ctgx + C ( x  n, n  Z); однорідним лінійним чисельником та з постійним чисельником
x
dx dx відповідно:
7.  ch 2
x
= th x + C ,  sh 2
x
= − cth x + C ; p
x + = t , dx = dt ,
Mx + N
 =
arcsin x + C
dx

dx
= arcsin
x
+C;
III, IV.
 dx = 2 =
( ) 
8. , 2 k
( x + p / 2) + q − p / 4
2 2  q − p 2
/ 4 = s 2

1 − x 2 − arccos x + C a2 − x2 a  +
dx arctg x + C dx 1 x Mt + N − Mp / 2
9.  =  = arctg + C ; tdt  1  dt
 dt = M  +  N − Mp  
,
− arcctg x + C
1+ x 2
x +a
2 2 = k .
(t ) (t )  (t 2 + s2 )
a a 2
+s 2 k 2
+s 2 k
 2
dx 1 1+ x arth x + C
10.  = ln +C = , Інтегрування першого інтегралу:
1− x 2 1− x arcth x + C
2

= ln (t 2 + s 2 ) + C ;
tdt 1 dt 2 1
dx 1 a+x а)  2 = 
a = +C; t +s 2 t +s
2 2 2
ln 2
2
−x 2
2a a − x 2
б)  tdt 1 dt 1 1 1
arsh x + C =  = + C.
11. 
dx
= ln x + x 2  1 + C =  , (t + s )
2 2 k 2 (t + s )
2 2 k 2 (− k + 1) (t + s )
2 2 k −1

x2 1 sgn x arch x + C
Складність обчислення другого інтегралу залежить від показника
dx степеня у знаменнику:
 x a
2 2
= ln x + x 2  a 2 + C ;
dt 1 t
x a2 x
в) I1 = t 2
+s 2
= arctg + C ;
s s
12.  a 2 − x 2 dx =
2
a2 − x2 +
2
arcsin
a
+ C; г) рекурентне співвідношення (формула зниження для показника)
1 t 2k − 1
a2 I = + I , (k = 1, 2,3, 4 )
x k +1 2ks 2 k
 (t + s2 )
2ks 2 k
13. x 2  a 2 dx = x2  a2  ln x + x 2  a 2 + C . 2

2 2

126 127
Алгоритм інтегрування дрібно-раціональних функцій Pm ( x) dx : Для усунення складнощів інтегрування елементарних дробів типу IV
 Qn ( x) застосовують наступний метод.
а) якщо m > n: тобто дріб під знаком інтегралу неправильний. Робимо Th. (Метод Остроградського виділення раціональної частини
ділення Pm ( x) = Qn ( x) Sm−n ( x) + R ( x ) та отримуємо інтегралу). Якщо знаменник Qn (x) правильного дробу Rn−1 ( x)
n−1 Qn ( x)
R ( x)
 Qn ( x) dx =  Sm−n ( x)dx +  Qnn−1( x) dx ,
Pm ( x) подається у вигляді (4.1), то

де інтеграл  Sm−n ( x)dx легко береться (інтеграл від поліному), Rn −1 ( x) L( x)

 Q ( x) dx = +
( )
l j −1
( x − as ) ( x 2 + p1 x + q1 )
k2 −1 l1 −1
( x − a1 ) ( x − a2 )
k1 −1 ks −1
а інтеграл R ( x) – є інтегралом від правильного дробу; x2 + p j x + q j
 Qnn−1(x) dx
n

S ( x)
+
(x + p jx + q j )
б) розкладаємо поліном Qn ( x) на множники над полем дійсних чисел, dx .
тобто на лінійні та квадратичні з від’ємним дискримінантом
( x − a1 )( x − a2 ) ( x − as ) ( x 2 + p1 x + q1 ) 2

s j Тут L(x) и S(x) поліноми на 1 степінь нижче за поліноми у відповідних

(4.1) Q n ( x ) = a n  ( x − a i ) k i  ( x 2 + p t x + q t ) lt , знаменниках. Інтеграл правої частини можна взяти методом
i =1 t =1
розкладення дробу на суму простіших, причому II і IV типу серед них
s j
не буде.
де a i , x i , p t , q t  R ,  ki +  2lt = n; Якщо розкладення Qn (x) на множники невідоме, то
1 1
в) Th. (Метод розкладення правильного дробу на простіші). R ( x) L( x ) S ( x)
Правильний дріб Rn−1 ( x) , у якого знаменник Qn (x) подається у вигляді  Qnn−1( x) dx = НСК (Qn , Qn ) +  Qn ( x) / НСК (Qn , Qn ) dx ,
Qn ( x)
де НСК (Qn , Qn ) – найбільше спільне кратне полінома Qn (x) та його
(4.1) можна розкласти на суму елементарних дробів I, II, III, IV типу.
похідної.
Тобто існують константи Ait , M it , N it  R такі, що
Інтегрування деяких ірраціональностей
Rn−1 ( x) A A21 Ak11 A1ks A2 ks Aks ks А. Дробово-лінійні ірраціональності
= 11 + + + + + + + + +
x − a1 ( x − a1 )2 ( x − a1 ) x − as ( x − as ) ( x − as )
k   ax + b r1  ax + b  k  r , r , r Q.
k1 2
Qn ( x) s r
R  x, 
  cx + d    , 1 2
, ,
M 1l1 x + N1l1 M 2l1 x + N 2l1 M l1l1 x + N l1l1 M 1l j x + N1l j  cx + d  
k

+ + + + + + +  
x + p1 x + q1
2
(x 2
+ p1 x + q1 ) (x 2
+ p1 x + q1 )
l1
x2 + p j x + q j
Щоб позбутися цієї ірраціональності, представимо ri = mi (N-спільний
M 2l j x + N 2l j M l j l j x + Nl j l j .
N
+ + + знаменник r1 , r2 , rk ) та зробимо таку заміну змінної у інтегралі
(x + p jx + q j ) (x + p jx + q j ) j
l
2
2 2
  ax + b r1  ax + b  
rk

Отже, неозначений інтеграл від раціональної функції існує на будь-  R  x,  cx + d  ,  cx + d   dx =

 
якому проміжку, де знаменник дробу не обертається на нуль та може
бути виражений лінійною комбінацією раціональних функцій,
логарифмів й арктангенсів.

128 129
 ax + b N Для знаходження коефіцієнтів Qn−1 ( x) та λ треба диференціювати
= t ; ( ax + b ) = t N ( cx + d )
+ обидві частини рівності, звести до спільного знаменника та прирівняти
= cx d
dt − b
N (
=  R  ( t ) , t m1 , )
, t mk   ( t ) dt .
поліноми у чисельниках дробів ліворуч та праворуч.
x =  (t ) = ; dx =   ( t ) dt Заміна
a − ct N dx At k −1
2.  = 1 =  dt , отже,
( x − p) k ax 2 + bx + c t = x − p
~
Б. Диференційний біном (біноміальний диференціал) a~t 2 + b t + c~
x m ( a + bx n ) dx
p
зводиться до 1. Якщо у чисельнику вихідного інтеграла стоїть поліном
Th. (Чебишева). Якщо m, n, p Q , то інтеграл від диференційного степеню, що більший за нуль, то його можна розкласти за степенями
( x − p) та почленним діленням звести до вихідного інтегралу.
 x (a + bx ) dx
m n p
біному може бути виражений через елементарні
dx
функції тоді й тільки тоді, коли виконується один із наступних трьох 3. У інтегралах вигляду  k + 12
використовують таку
випадків, крім того відповідна підстановка Чебишева зводить інтеграл ( x + px + q)
2

до інтегралу від раціональної функції:

1) p  Z  підстановка x = t N (N – спільний знаменник m, n); підстановку Абеля: ( x 2 + px + q ) = t  dx
x + px + q
2
=
dt ;
1− t2
m +1
2)  Z  підстановка a + bx n = t N (N – знаменник p); p 2

n q−
x + px + q =
2 4 . Зауважимо, що цей метод також працює для
m +1 −n 1− t2
+ p  Z  підстановка ax + b = t (N – знаменник p).
N
3)
n dx
інтегралів вигляду  ( x 2 + px + b) k x 2 + px + q
.
В. Квадратичні ірраціональності
Th. (Ейлера). У інтегралах вигляду  R x, ax 2 + bx + c dx

такі
Mx + N Mxdx N dx
4.  dx =  + .
підстановки Ейлера усувають ірраціональність (x + q
2
)
2 k
ax + b
2
(x + q
2 2 k
) ax + b
2
(x + q
2 2 k
) ax 2 + b
1) ax 2 + bx + c =  a x + t (a  0) ; У першому інтегралі робимо заміну: ax + b = t ,
2 2
у другому
ax + bx + c = xt  c (c  0) ;
( 
)
2
2)
ax 2 + b = t.
3) a(x − x1 )(x − x 2 ) = t (x − x1 ) (a  0) (D > 0).
dx
Хоча підстановки Ейлера мають універсальний характер, іноді вони 5. Інтеграл
 або зводиться до пункту 3 або
( x + px + q )
k
призводять до складних раціональних виразів, та зручнішими
2
ax 2 + bx + c
виявляються інші методи. (після заміни) до пункту 4. У загальному випадку (а саме, коли b  ap )
t + x −
Г. Інші способи інтегрування квадратичних ірраціональностей роблять дробово-лінійну підстановку x = або t = , (  )
Pn (x ) 1+ t −x
dx = Qn −1 (x ) ax 2 + bx + c +  
dx
1.  . та знаходять  та  такі, щоб після заміни у квадратних трьохчленів
ax + bx + c
2
ax + bx + c
2
не залишилось перших степенів t (випадок 4).
130 131
Зауважимо, що не всі неозначені інтеграли можна «обчислити», тобто Інтегрування раціональних дробів від тригонометричних функцій
виразити через елементарні функції. Зокрема випадків у Наступні підстановки зводять інтеграли вигляду  R(sin x, cos x )dx до
диференціальному біномі, які не охоплені підстановками Чебишева,
важливими для застосуваннь є наступні інтеграли з ірраціональністями. інтегралів від раціональної функції.
1) R(–sinx, cosx) = –R(sinx, cosx)  підстановка cosx = t;
Д. Еліптичні інтеграли 1 2) R(sinx, –cosx) = –R(sinx, cosx)  підстановка sinx = t;

 R ( x, )  R ( x, ) 3) R(–sinx, –cosx) = R(sinx, cosx)  підстановка tgx = t;

Взагалі інтеграли P3 ( x ) dx і P4 ( x ) dx , де P3 ( x) і
P4 ( x ) – поліноми без кратних коренів 3-го та 4-го степеня відповідно, 4) універсальна тригонометрична підстановка:
не виражаються через елементарні функції і називаються еліптичними. x 2t 1− t 2 2dt
tg = t  sin x = ; cos x = ; dx = .
Ті з них, які можливо виразити через елементарні називаються 2 1+ t 2
1+ t 2
1+ t 2
псевдоеліптичними. Еліптичні інтеграли приводяться до канонічного
вигляду R ( z 2 ) dz , який далі зводиться до еліптичних
Ще деякі корисні формули для інтегрування  R(sin x, cos x )dx:
   знам +   (знам)
(1 − z )(1 − k z )
2 2 2
1.
a1 sin x + b1 cos x
 a sin x + b cos x dx =  a sin x + b cos x dx ;
II.  1 − k z2 dz ;
2 2

  знам +   (знам) + 
dz
інтегралів I, II та III роду: I.
 ; a1 sin x + b1 cos x + c1
(1 − z )(1 − k z )
2 2 2 1− z 2.  a sin x + b cos x + c dx =  a sin x + b cos x + с dx ;
dz
k  ( 0,1) , z 0,1 , h  R \ {0} . a1 sin 2 x + 2b1 sin x  cos x + c1 cos2 x
III.
 , де 3.  dx =
(1 + hz ) (1 − z )(1 − k z )
2 2 2 2
a sin x + b cos x
 cos x  знам +  sin x  знам + 
 = dx ;
Останні, у свою чергу, зміною z = sin  ,  [0, ] перетворюються на a sin x + b cos x
2 a1 sin x + b1 cos x du1 du2
еліптичні інтеграли у формі Лежандра: 4. a sin x + 2b sin x  cos x + c cos x
2 2 
dx = 
k1u1 + 1
2 
+
k2u22 + 2
,
d
I.  = F (, k ) + C , II.  1 − k 2 sin  d  = E (, k ) + C , a−
1 − k sin 
b 1
ki =
2
де 1, 2 – корені рівняння =0 , ,
d b c− a − i
III.  =  (, k , h) + C , де первісні F (, k ) , E (, k )
ui = (a – i)sinx +bcosx;
(1 + h sin ) 1 − k 2 sin 
2

dx  sin x +  cos x dx
та (, k , h) визначаються однозначно умовами (коли  = 0 ) 5.  = +  ;
(a sin x + b cos x ) (a sin x + b cos x )
n n −1
(a sin x + b cos x )n −2
F (0, k ) = E (0, k ) = (0, k , h) = 0 . А їх значення, якщо  =  / 2
dx  sin x dx dx
називаються повними еліптичними інтегралами відповідного роду. 6.  = + +  ,
(a + b cos x ) (a + b cos x )
n n −1
(a + b cos x ) n −1
(a + b cos x )n−2
( a  b ).

1
З’являються під час знаходження довжини еліпса (а саме, інтеграла E (, k ) ).
132 133
Інтегрування раціональних дробів від експоненти 2
 e − t dt = erf ( x) + C , де
2
3. Інтеграл похибок – функція помилок:
Для інтегралів виду  R (shx, chx )dx працюють такі самі підстановки, як 
і для тригонометричної залежності. функція помилок2 – це первісна erf ( x), що фіксується значенням
Універсальна гіперболічна підстановка erf (0) = 0. Зазначимо, що вона непарна: erf (− x) = −erf ( x); та
x 2t 1+ t 2 2dt erf (+) = 1. Функція, що пов’язана із функцією помилок,
th = t  shx = ; chx = ; dx = .
2 1− t 2
1− t 2
1− t 2 1  x 
 0 ( x) = erf   називається інтегралом імовірності або інтегралом
Взагалі для інтегралів виду  R (e x ) dx, та зокрема для  R(shx, chx )dx , 2  2
оскільки R(shx, chx ) = R(e x ) , зручнішою є підстановка Ейлера – Пуассона.
dt
e x = t  dx = . На рисунку праворуч зображені:
t
функція y = e− x – крива Гауса
2

Інтеграли, які не можна виразити через елементарні функції (найбільш тонкою лінією
ex «дзвіночок»); функція y = erf ( x )
1. Інтегральна експонента:  dx = Ei ( x) + C , x  0 , де інтегральна – найбільш товстою лінією, її
x
експонента – це первісна Ei( x) із значенням амплітуда вдвічі більша за
амплітуду інтеграла імовірності
Ei(−) = 0 . Графік Ei( x) наведено праворуч. (зображено середньою за товщиною лінією).
До того ж Ei( x) =  + ln x + o( x) , якщо x → 0 ,
де  = 0,5772156649... – стала Ейлера1. 4. Інтегральні синус та косинус та гіперболічні інтегральні функції:
sin x cos x
Рекурентна формула I n =
ex
− I n −1 дозволяє  x dx = Si( x) + C та  x dx = Ci( x) + C, x  0 , де інтегральний
x n −1 синус – це первісна Si ( x) із значенням Si(0) = 0, а інтегральний
ex
отримувати інтеграли вигляду I n =  dx . косинус – це первісна Ci( x) із
xn значенням Ci() = 0. Зазначимо,
dx
2. Інтегральний логарифм:  ln x = Li( x) + C , x  0, x  1 , де що Si(x) непарна: Si(− x) = −Si( x);
а Ci( x) парна: Ci(− x) = Ci( x) , та у
інтегральний логарифм – це первісна Li( x) із
разі x → 0 має асимптотику
граничним значенням Li(0) = 0 . Графік Li( x)
Ci( x) =  + ln x + o( x), як і Ei( x).
наведено праворуч. Зазначимо зв’язок
На рисунку праворуч графік
Li ( x) = Ei(ln x) та Ei( x) = Li (e ), а також
x
функції Si(x) проходить через
x n dx
 ln x = Li( x ) + C . початок координат, а Ci(x) симетричний відносно осі ординат.
n +1
формулу

1
 = lim (1 + 1/ 2 + 1/ 3 + ... + 1/ n − ln n)
n →+
2
Від англ. error function – функція помилок.
134 135
 sh x ch x На рисунку праворуч
Аналогічно 
x
dx = Shi( x) + C та 
x
dx = Chi( x) + C , x  0 , де наведено графік функцій
інтегральний синус гіперболічний – це первісна Shi( x) із значенням y = C ( x) и y = S ( x) (функція
Shi(0) = 0, а інтегральний косинус S (x) має в початку
гіперболічний – це первісна Chi( x) із координат нульову похідну).
асимптотикою Chi( x) =  + ln x + o( x),
якщо x → 0. На рисунку праворуч графік
функції Shi(x) проходить через початок
координат, а Chi(x) симетричний
відносно осі ординат. Як і звичайні На рисунку праворуч побудовано
інтегральний синус та косинус, графік кривої x = C ( t ) , y = S ( t ) , що
функція Shi(− x) = −Shi( x) – непарна, а задана параметрично («вуса»
функція Chi( − x) = Chi( x) – парна. симетричні відносно початку
координат). Ця крива має назви:
«спіраль Корню1» та «клотоїда2». У
цієї кривій кривизна змінюється
лінійно як функція від довжини дуги.
На рисунку праворуч наведено графік Вона використовується як перехідна
кривої x = Ci ( t ) , y = Si ( t ) , заданої дуга під час будівництва доріг. Коли
ділянка дороги має форму клотоїди,
параметрично («вуса» симетричні відносно кермо повертається рівномірно. Така
осі абсцис). форма дороги дозволяє здійснювати
поворот без суттєвого зниження
швидкості.

5. Інтеграли Френеля:

 x 2   x 2 
  2 
sin dx = S ( x ) + C ;   2  dx = C ( x) + C, де первісні S ( x) та
cos

C ( x) фіксуються значеннями S (0) = 0 та C (0) = 0. Ці функції непарні:

S (− x) = − S ( x); C (− x) = −C ( x).

1
М. А. Корню – французький фізик, використовував цю криву для полегшення
розрахунку дифракції в прикладних задачах оптики.
2
Клото́ (греч. Κλωθώ, «Пряха») – у давньогрецькій міфології одна з трьох
богинь долі і призначення людей та богів, що пряла нитку життя.
136 137
 5.2. Контрольні питання та завдання 5.3. Приклади розв’язування задач

1. Що таке первісна та невласний інтеграл? Приклади на заміну змінної:

1 dx d ln x dt
1. 
x ln x  ln x
2. Пояснити, чому у однієї функції f ( x) = існує дві різні первісні: = = t = ln x =  = ln t + C = ln ln x + C ;
1 + x2 t
1 x = cos t, − sin tdt
F ( x) = arctg x та x  0 F ( x) = − arctg dx cos t x
. 2.
 = dx = − sin tdt =  = ctgt + C = +C = + C;
x (1 − x )2 3/2 3
sin t sin t 1 + x2
3. Як пов’язані операції диференціювання та інтегрування?
4. Виписати таблицю первісних, довести її. dx x = sht = chtdt = dt = tht + C = x
3.
 =
dx = chtdt  ch 3t  ch 2t
+ C;
5. Записати формулу заміни змінної у невласному інтегралі та формулу (1 + x ) 2 3/2
1 + x2
інтегрування частинами. Довести їх.
або у інший спосіб:
6. Які дроби із дійсними коефіцієнтами є елементарними, та як
обчислити від них інтеграли? 1
dx dx dx 1+ =t dt
7. Що таке правильний та неправильний дроби?  = = sgn x   = x2 = sgn x   3/ 2 =
(1 + x ) 2 3/ 2 1 −
3/ 2 3/ 2
8. Який алгоритм інтегрування довільної раціональної функції?  1   1  x =
2 t
x 1 + 2 
3
x3 1 + 2  t −1
9. Як уникнути інтегрування елементарного дробу типу IV?  x   x 
10. Записати метод Остроградського інтегрування раціональної 3
− +1
1 t 2 sgn x sgn x sgn x  x x
функції. = − sgn x  +C = +C = +C = +C = + C.
11. Яка заміна зводить інтеграл із дробно-лінійною ірраціональністю до 2 3 t 1 + 2
+ 2
− +1 1+ 2 1 x 1 x
інтегралу від раціональної функції? 2 x
12. Які існують заміни, що зводять інтеграл із ірраціональністю типу Приклади на формулу інтегрування частинами
диференціальний біном до інтегралу від раціональної функції? dx
13. Які існують заміни, що зводять інтеграл із квадратичною u = ln x, du = 1
ірраціональністю до інтегралу від раціональної функції? 
1. ln xdx = x = x ln x −  x  dx = x ln x − x + C ;
x
v = x, dv = dx
14. Які ще є методи, щодо інтегрування квадратичної ірраціональності?
15. Чи будь-який інтеграл із ірраціональністю зводиться до інтеграла 2. Багатократне застосування:
від раціональної функції?  x e dx = x de = x e −  e dx = x e − 2 xe dx = x e − 2 xde =
2 x 2 x 2 x x 2 2 x x 2 x x
інтегруємо
16. Які заміни та у яких випадках застосовують, щоб позбавитись частинами

раціональної залежності від тригонометричних функцій у неозначених = x 2 e x − 2 xe x + 2  e x dx = x 2 e x − 2 xe x + 2e x + C ;

інтегралах? інтегруємо
частинами
17. Які заміни та у яких випадках застосовують, щоб позбавитись
експоненти або гіперболічних функцій у неозначених інтегралах? 3. Виключіть інтегрування неелементарної функції:  xCi ( x ) dx.
18. Що таке еліптичні інтеграли? Їх загальний канонічний вигляд. Які є x2 x2 x2 x2 x cos x
їх типи та запис у формі Лежандра?  xCi ( x ) dx =  Ci ( x ) d 2
= Ci ( x) −  dCi( x) = Ci( x) − 
2 2 2 2
.
19. Що таке інтегральна експонента та інтегральний логарифм?
20. Що таке функція похибок та інтеграл імовірності?
21. Що таке інтегральні синус та косинус та їх гіперболічні аналоги? 4. Рекурентні формули (формули зниження).
22. Як виглядають інтеграли Френеля, та що про них відомо? Нехай n, m  0 , n, m  −1 , тоді

138 139
 ln n −1 x Приклади на обчислення інтегралів від раціональних функцій
ln n x = u, du = n m +1 m +1 n −1
I m,n =  x m ln n xdx = x = x ln n x − x n ln x dx =
x m +1
m +1  m +1 x x 6 − x 2 + 2x + 1
x m dx = dv, v =
m +1 1. Обчислити інтеграл   
dx. = 
x ( x − 1) x + 1
2
x m +1
n x m +1
n  x m+1 n −1 n −1   
= ln n x − I m,n−1 = ln n x −  ln x − I m, n − 2  ,
m +1 m +1 m +1 m +1 m +1 m +1  Раціональний підінтегральний дріб неправильний, отже, спочатку
m +1 ділимо з остачею. Для цього запишемо
( )
x
Водночас I m,0 =  x m dx = + C. x(x − 1) x + 1 = x − x + x − x . Ділимо у стовпчик
2 4 3 2
m +1
5. Отримання рівняння із вихідним інтегралом: x − x + 2x + 1 x 4 − x 3 + x 2 − x
6 2

1 1 1
I =  eax cos bxdx =  eax d sin bx = eax sin bx −  sin bxdeax =
b b b  x2 + x , та маємо
1 ax a ax 1 ax a ax
= e sin bx −  e sin bxdx = e sin bx + 2  e d cos bx = 2x + 1
b b b b
2
1 a a
= eax sin bx + 2 eax cos bx − 2  eax cos bxdx + C. Отже, отримано x6 − x2 + 2 x + 1 x3 x 2 2x +1
 + +
( )
b b b dx = dx .
1 a a2 x ( x − 1) x 2 + 1 3 2 x ( x − 1) ( x 2 + 1)
рівняння: I = eax sin bx + 2 e ax cos bx − 2 I + C , з якого випливає
b b b
Для обчислення останнього інтегралу, розкладемо дріб на суму
e ( b sin bx + a cos bx )
Mx + N (x − 1)(x 2 + 1)A + x (x 2 + 1)B +
ax

I= + C. 2x + 1 A B
a 2 + b2 простіших: = + + =
x (x − 1)(x 2 + 1) x x − 1 x2 +1 x (x − 1)(x 2 + 1
Приклад по типу «матрьошка» із інтегруванням частинами ( x − 1)( x 2 + 1) A + x( x 2 + 1) B + x( x − 1)(Mx + N )
= .
2 x  ln arctg 2 x  cos ln arctg 2 x 1 ln arctg 2 x  cos ln arctg 2 x x( x − 1)( x 2 + 1)
 (1 + 2 2x
)  arctg 2 x
dx =
ln 2  (1 + 2 2x
)  arctg 2 x
d (2 x ) =x
t =2 (A, B, M, N – невизначені коефіцієнти). Прирівнюємо чисельники
1 ln arctg t  cos ln arctg t 1 ln arctg t  cos ln arctg t ( ) ( )
2x + 1 = ( x − 1) x 2 + 1 A + x x 2 + 1 B + x ( x − 1)( Mx + N ) .
=
ln 2  (1 + t )  arctg t
2
dt =
ln 2  arctg t
d arctg t =
Два полінома дорівнюють тоді й тільки тоді, коли коефіцієнти за
однакових степенів співпадають. Із цього критерію та останньої
1 1 рівності отримуємо:
=
ln 2  ln arctg t  cos ln arctg t d ln arctg t =
y = ln arctg t ln 2 
y  cos y dy =
x3 : A + B + M = 0   A = −1
=
1
 y d sin y =
1
(y sin y −  sin y dy = ) 1
( y sin y + cos y ) + C = 
x 2 : − A + N − M = 0   B = 3 / 2 2x +1 dx 3 dx 1 x +
  x 2  x −1 2  x2
інтегрування ln 2
ln 2 ln 2
    dx = − + −
x ( x − 1) ( x + 1)
частинами
x1 : A + B − N = 2   M = −1/ 2 2

=
1
ln 2
( ln arctg 2x  sin ln arctg 2x + cos ln arctg 2x ) + C. x0 : − A = 1   N = −3 / 2

,

140 141
= −1
= 3/ 2 2x +1 dx 3 dx 1 x + 3 4x + 3 Ax + B Cx + D
 dx = −  + 
x 2 x −1 2  x2 + 1
− dx .
= −1/ 2 x ( x − 1) ( x + 1)
2
x 4
+ 2 x + 3x + 2 x + 1
3 2
dx = 2
x + x +1
+ 2
x + x +1
dx .
= −3 / 2 Для знаходження A, B, C, D диференціюємо обидві частини рівності:
x3 x 2
+ − ln x + ln x − 1 − ln ( x 2 + 1) − arctg x + C .
3 1 3
Отже, I =
4x + 3 A ( x 2 + x + 1) − ( Ax + B )( 2 x + 1) Cx + D
3 2 2 4 2 = + 2 =
x 4 + 2 x3 + 3x 2 + 2 x + 1 ( ) + +
2
x 2
+ x + 1 x x 1
dx
2. Обчислити інтеграл  x (1 + x )
2 2 2
.
A ( x 2 + x + 1) − ( Ax + B )( 2 x + 1) + ( Cx + D ) ( x 2 + x + 1)
= .
(x + x + 1)
2
Розкладаємо дріб на суму простіших дробів 2

1 A B Cx + D Ex + F
= 2 + + + 2 , Оскільки знаменники однакові, то і чисельники мають співпадати:
x2 1+ x2
2
x( x 1+ x2 2) x +1 ( ) ( )
4 x + 3 = A x 2 + x + 1 + ( Ax + B )(2 x + 1) + (Cx + D ) x 2 + x + 1 . ( )
можна знайти A, B, C, D, E, F як у попередній задачі, але можна й Прирівнюємо коефіцієнти за відповідних ступенів x
зробити такі перетворення
1 1+ x2 − x2 1+ x2 − x2 1 1 1 1 x3 : C = 0  C = 0
= = 2 − = 2 − −  
x (1 + x )
2 2 2
x (1 + x )
2 2 2 x (
1 + x 2
) (1 + x )
2 2 x 1 + x 2
(1 + x 2 )2 x2 : A − 2A + C + D = 0  D = 2 .

Отже, x : A − A − 2 B + C + D = 4  A = 2
1

dx dx dx dx1 1 dx   B = 1
 x (1 + x ) =  x
2 2 2 1+ x 2
− 2 2
−
(1 + x ) x
2
= − − arctg x − 
(1 + x 2 )2
. x0 : A − b + D = 3 
Для вихідного інтеграла отримуємо
Інтеграл, що залишився є інтегралом від елементарного дробу 4x + 3 2x +1 dx 2x +1 d ( x + 1/ 2 )
dx  x4 + 2 x3 + 3x2 + 2 x + 1 dx = x2 + x + 1 + 2 x2 + x + 1 = x2 + x + 1 + 2 ( x + 1/ 2)2 + 3/
четвертого типу  (1 + x ) 2 2
, та для його обчислення треба
4x + 3 2x +1 dx 2x +1 d ( x + 1/ 2 ) 2x +1 x + 1/ 2
 x4 + 2 x3 + 3x2 + 2 x + 1 dx = x2 + x + 1 + 2 x2 + x + 1 = x2 + x + 1 + 2 ( x + 1/ 2)2 + 3/ 4 == x2 + x + 1 + 4 / 3 arctg 3 / 2 + C
використовувати формулу зниження

dx 1 x 1 dx 1 x 1
 = +  = + arctgx + C .
(1 + x )
2 2 2 1+ x 2 1+ x 2 1+ x Приклади на позбавлення від дрібно-лінійних ірраціональностей:
2 2 2
2
1. 
x3 x + 2 x + 2 = t3, (t 3 − 2) t  3t 2 dt;
Далі ми будемо (та радимо) усувати інтеграли четвертого типу за
x+ 3 x+2
dx =
dx = 3t 2 dt
=  t3 + t − 2
допомогою методу Остроградського.
 x−7
5
dx dx
Приклад на метод Остроградського: 2.  = 6  
 x−5 ( x − 7)
=
( x − 7 ) ( x − 5)
2
4x + 3 6 7 5

Обчислити  x + 2 x + 3x 2 + 2 x + 1
4 3
dx .
НСД (Qn , Qn ) можна знайти за допомогою алгоритму Евкліда. У цьому
прикладі він дорівнює x 2 + x + 1. Тоді
142 143
 −7/3 −2/3
x−7 6 7 − 5t 6  2  1 2  2(−3)t 2 dt 1 t3 −1 1 1
= t , dx =
12t 5 dt
= , x =5+
2
  t 3 − 1   t −5   3   = −  dt = − t − 2 + C =
= , x = 3  t −1  (t − 1)
2 3

(1 − t )
x−5 6 2
1− t 6
1− t6
3 4 t 4 8t
2
−
12t (1 − t
5
)
6 2
dt dt 3 =− 3
1 2 + x3 1  2 + x3  3
−  3  + C;
=  t5 = 3 = − + C. x3 8 x 
(1 − t ) ( 2t )
6 2 6 2 t 2
t 4
m +1 m +1
=  x −2 ( 2 + x 3 ) dx = p  Z;
dx −5/ 4
Повертаючись до початкової змінної, отримаємо 3.   Z; + pZ .
dx x −5 x (2 + x )
24 3 5 n n
6 = −3 6
x−7
+ C.
( x − 7 ) ( x − 5) Жодна з підстановок Чебишева не підходить – інтеграл не може бути
7 5

виражений через елементарні функції.

Приклади на підстановки Чебишева (диференційний біном): Приклади на підстановки Ейлера (квадратичні ірраціональності):
 dx =  x1/2 (1 − x3/2 ) dx =
1
1.  x  4 1 −
1/4
a  0, 1 підстановка Ейлера : x 2 + x + 2 = − x + t
dx
x3 1.  x+ x2 + x + 2
=
x 2 + x + 2 = x 2 − 2 xt + t 2 ; x =
t2 − 2 =
m +1
m = 1 / 2; n = −3 / 2; p = 1 / 4;  Z  2 підстановка Чебишева 1 + 2t
n
= 1  t2 − 2  1 t2 − 2 t2 − 2 1 1 t2 − 2 dt dt
= d =  +  2 dt =  + − 2
= t ; x = (1 − t ) ; dx = (1 − t ) 4t dt.
−3/ 2 4 −2/3 2 4 −5/3 .
1− x 4 3
t  1 + 2t  t 1 + 2t 1 + 2t t t 1 + 2t 1 + 2t (1 + 2t ) t 2
3
t 4 dt Отримано інтеграли від раціональних функцій;
=  (1 − t 4 )  t  (1 − t 4 )  4t 3 dt = 
−1/3 2 −5/3 8
.
3 (1 − t 4 )2 c  0, 2 підстановка Ейлеру : 1 + x − x 2 = xt + 1
3 1 − 1 + x − x2
2.  dx = 1 − 2t =
Отримали раціональну функцію, котру можна проінтегрувати методом x 1 + x − x2 1 + x − x 2 = 1 − 2 xt + x 2t 2 ; x = 2
Остроградського; t +1
5 1 − 2t  1 − 2t 
m = −2; n = 3; p = − ; −t  2 d 
t +1  t2 +1 
3 = .
+ 1 − 2t  1 − 2t 
=  x −2 ( 2 + x3 ) dx =
dx − m 1   t + 1
2. 
5/3
+ p = −2  Z  = t2 +1  t2 +1 
x (2 + x )
23 3 5 n
3 підстановка Чебишева Отримано інтеграл від раціональної функції;
D0  − ( x − 1)( x − 3) = t ( x − 1)
x1 = 1, x2 = 3; 3 підстановка
−3 + 4 x − x 2

 x+2
Ейлера
2 + x3 3 2  2  2 dx = =
2/3
1 2  3.
= = t ; 3 + 1 = t 3 ; dx =  3  − 3 2 
3t dt = −3 + 4 x − x 2 3 + t2
3  t −1   (t − 1)  3 − x = t x − 1; 3 − x = t ( x − 1) ; x = 2
3 2
x x
t +1

144 145
  3 + t2  dx 1 1 dt
t 2
 t +1 
 2.  ( x −1)3
x2 + 2x + 2
=t=
x −1
, x = 1 + , dx = − 2 =
t t
= dt. Також інтеграл від раціональної функції.
3 + t2  3 + t2 
+  2t 
t2 +1  t2 +1  −t 3  t −2 dt −t 2 dt
 2 1 2
= sgn t  
5t 2
+ 4t + 1
, отже, зведено до
Приклади на інші способи інтегрування квадратичних 1+ + 2 + 2 + + 2
ірраціональностей: t t t
попереднього прикладу 1 .
x + 2x + x − 3
3 2
dx = ( ax 2 + bx + c ) x 2 + x + 1 +  
dx
1.  x2 + x + 1 x2 + x + 1
, Приклади на тригонометричні підстановки:

dx x 2dt 1 2dt dt
( 
ax + bx + c )  x + 
2 1 1.  2 + cos x = tg 2 = t =  1 + t 2

1− t 2
=
2 + 2t + 1 − t
2 2
= 2
3 + t2
;
x3 + 2 x 2 + x − 3  2 2+
= ( 2ax + bx ) x 2 + x + 1 + + 1+ t2
x + x +1 x + x +1
(1 − t 2 ) dt;
2 2 2
cos5 x
2.  4 dx = sin x = t; dt = cos xdx; cos 2 x = 1 − sin 2 x = 
( 2ax + b ) ( x 2 + x + 1) + ( ax 2 + bx + c )  x +  + 
1
sin x t4
  2
+ = . dx dx
x2 + x + 1 x2 + x + 1 3.  = =
3cos x − 2cos x sin x + sin x 3cos x ( 3 − 2tgx + tg 2 x )
2 2 2

 1
x3 + 2 x 2 + x − 3 = ( 2ax + b ) ( x 2 + x + 1) + ( ax 2 + bx + c )  x +  + . t = tgx
 2 dt
= =
dt = (1 + t ) dx
;
 1
2
t − 2t + 3
2
x 3 : 1 = 2a + a  a =
  3
r , s  Q; sin 2 x = t 1 sin r x cos s x dt
a
x 2 : 2 = 2a + b + + b   7 4.  sin r x  cos s x dx = = =
2  b = dt = 2sin x cos xdx 2 sin x cos x
 12
b   .
1 1 r 2−1 s −1
x : 1 = 2a + b + c +   t (1 − t ) 2 dt – інтеграл від диференційного
 
1
13 = r −1 s −1
=
2  c = − 2
sin x cos xdt
2
24
c   бінома.
x : −3=b+ +  
0
159
2  =−
 48 Приклад на для усунення експоненти/гіперболічних функцій
Залишилось обчислити інтеграл
e x = t , x = ln t
dx dx 1 e2 x + 1 t2 +1 dt
 x2 + x + 1 =  2
= ln x + + x 2 + x + 1 + C та підставити
2  2sh x + ch x dx =
dx =
dt =  t +t −1

t
– отже, отримано
 1 3 −1
t −t +
x+  + t
2
 2 4
інтеграл від раціональної функції.
знайдений інтеграл та коефіцієнти у початковий вираз;

146 147
 5.4. Задачі для самостійного розв’язку dx
27.  x ln x . 28.  tg x dx.
Обчислити, застосовуючи таблицю інтегралів і тотожні перетворення. dx dx
(
1.  3 − x2 dx .
3
)  1 
2.  1 − 2  x x dx .
29.  sin x . 30.  cos x .
 x  arctgx x17 2 dx
−4
31.  dx . 32.  .
x +x +2 4
1+ x 2
1+ x 19
3.  dx . 4.  3
x x x dx .4
x3 x2 + 1
x 2 dx x2 − 3 33.  4 dx.
5.  x +1
1 − x2
. 6.  x 2 + 1dx .
 1  1
Вказівка: 1 + 2  dx = d  x −  .
x2 +1 − x2 −1  x   x
7.  dx . 8.  22 x e x dx.
x −14 x −1
2
1 1+ x
3x
+1
34.  4
x +1
dx. 35. 1− x 2
ln
1− x
dx.
10.  1 − sin 2 x dx (0  x  ) .
e
9.  dx .
e +1
x
Обчислити застосовуючи метод розкладання.
11.  sin 2 x dx . 12.  ctg2 xdx . 2 x
36.  x dx. 37.  dx.
13.  (2 x − 3)10dx .  1+ x (2 − x)
15
14. 3
1 − 3x dx .
dx x2
 (1 − x )
dx dx
15.  . 16.  . 38. dx. 39.  .
(5x − 2) 2 100
52
2 − 3x x +1 + x −1

17. 
dx
2
. (
18.  e − x + e −2 x dx . ) 40.  3
x
1 − 3x
dx. 41. x 1 + x dx.
2 − 3x
3x − 6
19. 
dx dx
 43.  tg3 x dx .
1 + cos x
. 20.  1 + sin x . 42.
x − 4x + 5
2
dx .

44.  sin 3 x dx . 45.  sin 4 x dx .

Обчислити шляхом належного перетворення підінтегрального виразу.
xdx 1 dx Знайти, застосовуючи відповідні підстановки.
21.  22.  sin  2 .
( )
2
.
1+ x2 x x 2
46.  x dx . 47. 
dx
.
dx dx 2− x 1 + ex
23.  (1 + x ) .. 24.  .
dx dx
x x x 2 +1 48.  . 49.  .
1+ 1+ x
3
x+4x
x 2 dx dx
25.  . 26.  .
(8x )
3
1 + 2e x dx xdx
 x
3 23
+ 27 50. . 51. .
e −1
x
( x+3x )
148 149
 ln xdx arctg x dx
52.  . 53.   . Інтегрування раціональних функцій
x 1 + ln x x 1+ x
arctg e x ln tg x Розкладання на найпростіші дроби, метод невизначених коефіцієнтів.
54.  dx . 55.  dx.
ch x sin ( 2 x ) dx x +1
78.  2
x −x+2
. 79. x + x +1
2
dx .
Обчислити застосовуючи метод інтегрування частинами.
x 5 dx x dx
56.  ln x dx . 57.  x n ln x dx, ( n  −1) . 80. 
x6 − x3 − 2
. 81.  x − 2 x cos  + 1
2
.

 ln  x e dx .
2 2 −2 x
58. x dx . 59. dx xdx
82.  . 83.  .
(x − 1)(x + 3) (x + 2)(x + 3)
60.  x 2 sin 2 x dx . 61.  x arctg x dx .
2x + 3 xdx
84.  85. 
( )
dx . .
62.  ln x + 1 + x 2 dx .
x arccos x (x − 2)(x + 5) (x + 1)(x + 2)(x + 3)
63.  1 − x2
dx .
dx x2 +1
dx x 2 dx 86.  ( x + 1)( x + 2 ) . 87. 
(x + 1)2 (x − 1)
dx .
 
2
64. . 65. .
(1 + x ) 2 2
(4 + x ) 2 2
dx xdx
66.  x ln
1+ x
dx . 67.  x e 5 x2
dx .
88. 
(x 2
− 4x + 4 x − 4x + 5 )( 2
) . 89. 
(x + 1)(x + 2)2 (x 2 + x + 1)
.

1− x xdx x3 + 1
90.  . 91.  dx .
68.  x + a dx .2
69.  e sin ( bx ) dx .
ax
x 3 −1 x3 − 5x 2 + 6 x
 ln x 
3
x2 + 1 dx
70.  ln x dx .
n
71.  
 x 
 dx . 92.  x ( x − 1) 3
dx . 93. x 3
− x2 − x + 1
.

Інтеграли за типом «матрьошка» із інтегруванням частинами. x5 + x 4 − 8 x 5dx

94.  x3 − 4 x dx . 95.  x4 − 2 x3 + 2 x − 1 .
ln arccos x 3arctg x  cos ( 3arctg x )
72.  1 − x 2 arccos x
dx . 73.  1 + x2
dx .
Знайти, застосовуючи метод Остроградського.
dx dx
( ( )) 
2
xe x 97. 
( )
dx 96. . .
e  cosln ln 1 + e ( x − 1) ( x + 1)
2
arcsin x x 2 2
2 dx . x3 + 1
74. . 75. 3

2 x (1 − x ) 1 + ex
2
dx x + 3x − 2
( )
98.  99. 
2x
(x + 1)
. dx .
76.  (x − 1)(x )
3
2 x
ln tg 2 x + 1 + tg 2 2 x dx. 2 2
+ x +1
2
cos 2
2 x  ln arctg 2 x  cos ln arctg 2 x dx x ( x − 2)
77.  100. x . 101.  ( x − 1) dx .
(2x + 3) ( x 2 + 1)
dx.
(1 + 22 x )  arctg 2x 2 2 3 2 2

150 151
Інтегрування ірраціональних функцій x 2 + 3x + 2 − x
102. 
dx
103. 
x 2 + 1 dx ( ) 126.  1+
dx
1 − 2 x − x2
. 127.  x 2 + 3x + 2 + x
dx.
( )
. .
x2 +1− x2 −1 x2 −1 x4 +1
dx 1− x +1 Обчислити, застосовуючи підстановки Чебишева.
104.  x(1 + 2 ) . 105.  1 + 3 x + 1 dx . x dx
x +3 x 128.  x 3 + x 4 dx . 129.  .
x 2+ x
3
xdx 1 + 3 x2
106.  x + 3 2 + x dx . 107.  . dx
x (2 − x )
3
 1 + 4 x dx . 131. 
4 3
130. .
x 6 1 + x6
dx dx
108.  . 109.  . x 5dx
x +x x+2 3 x+2
 x 3 ( x + 1) dx . 
2 2 2
+ 132. 133. .
2x + 3 2x + 3 1 − x2
xdx xdx dx dx
110.  . 111.  . 134.  . 135. x .
x 2 3 ( 2 + x3 )
+1 3
5+ x− x 2
1 − 3x 2 − 2 x 4
5
1 + x
dx dx
112.  . 113.  . 136. Виразити через елементарні функції і функції F ( , k ) та E ( , k )
x2 x2 + x −1 (x − 1) x 2 − 2 x 2 dx dx
dx еліптичні інтеграли: а)  ; б)  .
114.   2 + x − x dx. 2
. 115. 36 x − 13x + 1
4 2
1 − 2 x2 − 8x4
( x − 1) x + 2x + 2
3 2

1− x + x2 x2 + 1 Інтегрування тригонометричних функцій

116. 
x 1+ x − x2
dx . 117. x x4 + 1
dx.
Знайти за допомогою тригонометричних тотожностей.
118. 
dx
. 119. 
dx
. 137.  sin 5 x cos x dx. 138.  sin 2 x cos ( 3x + 1) dx.
(x + 1) x2 + x +1 x 4 x 2 −1 dx dx
xdx 2
x + x +1
139.  sin 3
x
. 140.  sin 2
x cos3 x
.
120.  . 121.  dx .
(x − 1) 2
1 + 2x − x 2 (x + 1) 2
141.  sin x cos5 x dx.
4
142. 
sin 2 x
dx. .
cos3 x
dx
Знайти, застосовуючи підстановки Ейлера. 143.  . 144.  tg x tg ( x + a ) dx.
tg x
dx 1− 1+ x + x 2
122.  x+ x2 + x + 1
. 123.  x 1 + x + x2
dx .
145.
dx
 sin x − sin a . 146.
dx
 sin ( x + a ) cos ( x + b ).
dx
124.  x x 2 − 2 x + 2 dx . 125.  [1 + x(1 + x) ] 2
.

152 153
 dx 
1 − x 2 , x  1
147. Вивести формули зниження для інтегралів In =  n
та 173.  f (x )dx , де f (x ) =  .
sin x 1 − x , x  1

Kn = 
dx
(n  2) . З їх допомогою обчислити: а) I 5 ; б) K 7 . 174. За допомогою інтегрального логарифму Li ( x ) і елементарних
cos n x
функцій перетворіть інтеграли:
Обчислити за допомогою тригонометричних підстановок. 1 − x −x e3x
dx x100
148. 
dx
. 149. 
dx
.
а)  x e dx ; б)  x 3 dx ;
 ln 3 x ; г)  ln x dx .
в)
2 sin x − cos x + 5 sin x ( 2 + cos x ) 175. За допомогою інтегрального синусу Si ( x ) і елементарних функцій
sin 2 x dx dx перетворіть інтеграли:
150.  sin x + 2cos x . 151.  (a sin x + b cos x) 2
.
sin 3x sin 3 x x sin x − cos x
dx
153. 
sin x cos x dx
а)  x 3 dx ; б)  x dx ; в)  x2
dx .
152.  4 4
. .
sin x + cos x 1 + sin 4 x 176. За допомогою інтегралу похибок erf ( x ) і елементарних функцій
sin x − cos x sin x
154.  sin x + 2cos x dx. 155. 
sin x − 3cos x
dx. перетворіть інтеграли:
2
( )
− 2 x 2 + 2 x +1 2 − x2 e−x
156.
dx
 3 + 5tg x . 157. 
sin x + 2cos x − 3
sin x − 2cos x + 3
dx. а) e dx ; б) x e dx ; в)  2 dx .
x
177. Виключіть інтегрування неелементарних функцій:
2sin x + cos x sin x dx
158.  3sin x + 4cos x − 2 dx. 159.  . а)  Li (x )dx ; б)  xSi(x )dx ; в)  e − x
2
2
erf (x )dx .
sin x + cos x + 2
sin 2 x − 4 sin x  cos x + 3 cos 2 x
160.  sin x + cos x
dx. Знайти, застосовуючи різні прийоми
xdx dx
1 − sin 2 x − 4cos 2 x 2sin x − cos x 178.  8 179. 
( )
. .
161.  2sin x + cos x dx. 162.  dx. x −1 2
3sin 2 x + 4cos2 x x x10 + 1
sin x − 2cos x sin x dx x4 +1 x4 −1
 1 + 4sin x cos x dx. 164. 
163.
(1 − cos x + sin x )
2
. 180. 
x6 +1
dx . 181.  x 6 + 1 dx .
sin x dx sin x dx dx dx
165.  cos x . 166.  . 182.  x 6 (1 + x 2 ) . 183.  (x .
1 + sin x
2 2 + sin 2 x −1 4
)
3

dx dx
Інтегрування різних трансцендентних функцій 184.  . 185.  4 .
x −1 4
x +1
167.  x x dx . 168.  (x + x )2 dx .
169.  1+ x − 1 − x dx . ( )
170.  max 1, x 2 dx . 186. 
xdx
cos 2 x
. 187.
xe x
 (1 + x )2 dx .
171.  x sin x dx (x  0) . 172.  x dx .

154 155
 2 dx
188.  x e − x dx .
7 dx
189.  xex sin x dx . 212.  . 213.  x+ .
dx (x − 1)3 1 + 2x − x 2 x2 + x + 1
190.  cos 2 x dx . 191.  2 x .
 x ( 2 − 5x )
e + ex − 2 dx
1+
5 3 23
214. . 215. dx.
dx xearctgx x + 1+ x
1+ ex 2  dx .
(1 + x )
192. . 193.
+ ex 3 + ex 6 2 32

216. 
dx (
ln x + 1 + x 2 ) dx.

 x  arctgx  ln (1 + x ) dx .
. 217.
 xe ( ) 1+ x
2 x 2 2
194. 195. sin xdx . 3
1 + x2 + 1 + x2

 ln (x + a ) (x + b) (x + a )(x + b) .

x+a x +b dx
196. 2sin x − cos x a1 sin x + b1 cos x
218.  3sin x + 4cos x − 2 dx. 219.  ( a sin x + b sin x ) 2
dx.
n −1
 x+a
 cos  sin x − 2cos x dx а) 0    1
 2  а) cos a  0 220.  1 + 4sin x cos x dx. 221.  , .
197.  n +1
dx , . 1 +  cos x б)   1
 x−a б) cos a = 0
 sin  sin 2 x − sin x cos x + 2cos 2 x
 2  222.  sin x + 2cos x
dx.

а) cos ( a − b )  0
198.  sin x  ln tg x dx . 
199. sin ln x dx .
223. 
dx
, .
sin ( x + a ) cos ( x + b ) б) cos ( a − b ) = 0
x −34
dx
200.  x(x 8
+ 3x 4 + 2 )
dx . 201.  ( x 2 − 4 x + 4)( x 2 − 4 x + 5) . 224.  sin 3 2 x  cos 2 3xdx. 225.  tg 5 xdx.
sin 2 x dx
202.  4
x4
dx . 203. 
x 3 − 6 x 2 + 11x − 6
dx .
226.  cos 6 x dx . 227. 
cos 4 x
.
x + 5x 2 + 4 x 2 + 4x + 3
x2 +1 x4 −1
 x 4 + x 3 + x 2 + x + 1 dx . 205. 
204.
( )(
x x 4 −5 x 5 − 5 x + 1
dx .
)
dx
206.  ( x − a )( x − b)dx . 207.  ( x + a )( x + b ) .
dx
208.  3 2
. 209.  e 2 x + 4e x + 1  dx .
1+ x
x + 1+ x + x2 dx
210.  dx . 211.  .
1+ x + 1+ x + x2 (x + 1)3 x 2 + 3x + 1

156 157
 ЛІТЕРАТУРА

1. Волковыский Л. И., Лунц Г. Л., Араманович И. Г. «Сборник задач

по теории функций комплексного переменного». – 4-е изд., Навчальне видання
перераб. – М., 2004.
2. Демидович В. П. «Сборник задач и упражнений по
Леонов Олександр Сергійович
математическому анализу». – М. : Наука, 1977.
Гах Андрій Генадійович
3. Кудрявцев Л.Д. «Курс математического анализа». – Том 1, 2, 3.
– М., Высшая школа, 1981.
4. Зорич В. А. «Математический анализ». – Том 1, 2. – М. : Наука, МАТЕМАТИЧНИЙ АНАЛІЗ
1981, 1984. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ, ЗБІРНИК ЗАДАЧ
5. Зима В. Г., Бєляєв М. Р. «Неозначений та означений інтеграли: ІЗ ПРИКЛАДАМИ РОЗВ’ЯЗАННЯ У ДВОХ ЧАСТИНАХ
Підручник для фізиків та інженерів. Книга 1. Теоретичні
відомості». – К. : Майстер-клас, 2006. – 448 с. Частина 1
6. Зима В.Г., Бєляєв М.Р. «Неозначений та означений інтеграли: Навчальний посібник
Підручник для фізиків та інженерів. Книга 2. Задачі, розв’язання,
вказівки». – К. : Майстер-клас, 2007. – 336с.
Коректор Б. О. Хільськи
7. Ильин В. А., Позняк Э. Г. «Основы математического анализа». Комп’ютерне верстання
– М. : Наука (будь-яке видання). Макет обкладинки І. М. Дончик
8. Кудрявцев Л. Д. «Курс математического анализа». – М. : Высшая
школа (будь-яке видання).
9. Кудрявцев Л.Д. «Сборник задач и упражнений по математическому Формат 60х84/16 Ум. друк. арк. 1,65. Наклад 100 пр. Зам. № 95/14.
анализу». / Л.Д. Кудрявцев, А.Д. Кутасов, В.И. Чехлов,
М. И. Шабунин // Часть 1. Пределы и непрерывность, Часть 2.
Интегралы и ряды. – М. : Наука, 1973. Видавець і виготовлювач
10. Ляшко И. И. «Справочное пособие по математическому анализу». Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна,
61022, м. Харків, майдан Свободи, 4.
/ И. И. Ляшко, А. К. Боярчук, Я. Г. Гай, Г. П. Головач // – К. : Вища
школа, 1983. Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 3367 від 13.01.2009
11. Макаров Б. М. «Избранные задачи по вещественному аналізу».
Учеб. пособие для вузов. – М. : Наука. Главн. ред. физ-мат. лит.,
1992. Видавництво ХНУ імені В. Н. Каразіна
12. Фихтенгольц Г. М. «Курс дифференциального и интегрального Тел. 705-24-32
исчисления». Т. 1, 2, 3. – М. : Наука, 1969.

158 159