Міністерство освіти і науки України

Дніпродзержинський державний технічний університет

Методичні вказівки
до виконання практичних робіт
з дисципліни "Методика викладання фізики "
для студентів напряму підготовки 6.040203 «Фізика»

Затверджено редакційно-видавничою
секцією науково-методичної ради ДДТУ
___________2014р. ,протокол №_______

Дніпродзержинськ
2014
 2

Розповсюдження і тиражування без офіційного дозволу Дніпродзержинсь-

кого державного технічного університету заборонено

Методичні вказівки до виконання практичних робіт з дисципліни "Методика

викладання фізики " для студентів напряму підготовки 6.040203 «Фізика»/Укл.:
доцент Калініна Т.В., Дніпродзержинськ, ДДТУ, 2014 с.

Укладач: к.ф.-м.н., доцент Калініна Т.В

Відповідальний за випуск: д.ф.-м.н.

наук, проф. Лисенко О.Б.

Рецензент: к. ф.-м. н.,

доцент Таран В.Г.
Затверджено на засіданні кафедри ФКС
протокол № 12 від 20.06.2014

Коротка анотація видання. Методичні вказівки призначені ознайомити майбут-

ніх педагогів з методикою розв’язання задач по фізиці, містять у собі основні
теоретичні положення з окремих розділів фізики, зразки розв’язання задач та
задачі для самостійного розв’язання.
 3

Зміст.

1. Загальні положення ............................................................................. 4

2. Мета роботи ......................................................................................... 5
3. Основні теоретичні положення ........................................................... 5
3.1 Динаміка 8
3.1.1 Методика розв’язування задач з динаміки 8
3.1.2 Базові формули динаміки 13
3.1.3 Приклади розв’язування задач 17
3.1.4 Задачі для самостійного розв’язання 25
3.1.5 Відповіді 31
Література 34
 4

1 Загальні положення

Метою виконання практичних робіт є практичне закріплення теоретич-

них знань.
Методичні вказівки складені у відповідності з робочою програмою з ди-
сципліни "Методика викладання фізики" для студентів напряму підготовки
6.040203 «Фізика».
Практичні роботи складені за планом . На початку наведено їх мету і тео-
ретичні основи з даної теми, необхідні для кращого розуміння матеріалу, що
вивчається, перелічені основні теоретичні положення та формули необхідні
для розв’язання задач з конкретного розділу фізики, та порядок виконання
роботи.
Після виконання практичної роботи студенти складають звіт установленої
форми.
За підсумком практичної роботи студенти відповідають на контрольні
питання.

2 Мета роботи

Ознайомитися з основними теоретичними положеннями з різних розділів

шкільного курсу фізики, прикладами розв’язання задач. Застосовувати отрима-
ні знання при проходженні педагогічної практики.

3 Основні теоретичні положення

Розв’язування задач завжди була однією з найважливіших ділянок в сис-

темі навчання фізики в школі. Задачі з шкільної фізики можна ефективно вико-
ристовувати на різних етапах вивчення матеріалу:
а) для постановки проблем, що потребує розв’язання;
б) для повідомлення нових знань;
в) формування практичних умінь і навичок;
 5

г) перевірки якості засвоєння матеріалу;

д) повторення, закріплення та узагальнення матеріалу;
є) для розвитку творчих здібностей учнів та ін.
В процесі розв’язування задач можна до певної міри індивідуалізувати
процес навчання, чого, наприклад, фактично неможливо досягти при проведен-
ні бесіди або читання лекції.
Бажано, щоб розв’язування задач органічно поєднувалось з демонстра-
ційним і фронтальним експериментом, усним викладом матеріалу, з викорис-
танням екранних посібників тощо.
Що розуміють під фізичною задачею? “Фізичною задачею в навчальній
літературі (практиці) звичайно називають невелику проблему, яка в загальному
випадку розв’язується за допомогою логічних умовиводів, математичних дій та
експерименту на основі законів і методів фізики… У методичній літературі під
задачами розуміють доцільно дібрані вправи, основне призначення яких поля-
гає у вивченні фізичних явищ, формуванні понять, розвитку фізичного мислен-
ня учнів і прищепленні їм умінь застосувати свої знання на практиці.” Таке
тлумачення фізичної задачі бачить Каменський С.Е. у своїй книзі “Методика
решения задач по физике в средней школе”.
Узагальнюючи ці думки, треба сказати, що без систематичного
розв’язування задач, курс фізики не може бути засвоєний.
В методичній літературі рекомендується класифікація задач, яка може
бути подана у вигляді такої схеми.
Задачі з фізики

Текстові Експериментальні Графічні

Розрахункові Розрахункові Якісні

Якісні

Тренувальні Комбіновані
 6

Задачі з фізики можуть класифікуватися за різними ознаками: за зміс-

том, за дидактичною метою, за глибиною дослідження питання, за способами і
конкретним змістом. В абстрактних задачах виділяється і підкреслюється фізи-
чна суть явищ, відсутні несуттєві деталі. В конкретних задачах добре здійсню-
ється наочність і зв’язок з життям. Задачі можуть бути також з політехнічним
та історичним змістом. Якщо в задачах є матеріал, зв’язаний з розвитком техні-
ки, виробництва, сільського господарства, то їх називають задачами з політех-
нічним змістом. Коли ж задачі ґрунтуються на даних історичних дослідів, відк-
риттів тощо, то їх називають задачами з історичним змістом. Можна виділити
також цікаві задачі та задачі-парадокси. Проте розподілити, наприклад, розра-
хункові і якісні задачі неможливо – елемент тих і інших є в обох видах задач.
Дуже корисними є експериментальні задачі. Експериментальною вва-
жають таку задачу, дані для якої знаходять в процесі використання експеримен-
ту. Ці дані можуть відшукувати самі учні фронтально; вони можуть одержувати
такі дані і з однієї установки, виготовленої в демонстраційному варіанті.
Розв’язування експериментальних задач на уроках фізики дає можливість ви-
явити свідомість засвоєння учнями вивченого матеріалу, сприяє формуванню
практичних умінь і навичок у використанні різноманітних приладів, ознайом-
ленню з досягненнями науки і техніки. Особлива роль експериментальних за-
дач у формуванні дослідницьких здібностей учнів.
Текстові задачі є найбільш поширений вид задач. Існують текстові зада-
чі кількісні, якісні і задачі-запитання, які розв’язуються в основному без вико-
ристання математичного апарату. Якісні задачі можуть бути корисними не ли-
ше для формування умінь учнів аналізувати явища, а і з можливостями викори-
стання цих явищ в техніці. Текстові задачі можуть мати історичний зміст, зок-
рема це можуть бути задачі, що ґрунтуються на фундаментальних фізичних до-
слідах.
 7

До графічних задач відносяться такі задачі, в яких об’єктом дослідження

є графіки залежностей фізичних величин. В одних задачах ці графіки задані в
умовах, в інших – їх потрібно побудувати.
Ефективність застосування задач у навчальному процесі визначається, в
першу чергу, чіткістю тих завдань, які ставить учитель перед кожною задачею в
системі всієї навчальної роботи. Відібрані задачі повинні відповідати певним
дидактичним вимогам, основою з яких є поступовість ускладнення зв’язків між
величинами і поняттями, які характеризують процес або явище, що стосується
задачі. Бажано спочатку при вивченні окремого питання розв’язати якісну зада-
чу (або ж задачу тренувальну). Потім йдуть складніші розрахункові, експери-
ментальні, графічні задачі, які підбираються з усе зростаючою кількістю
зв’язків між величинами і поняттями. На завершальному етапі вивчення питан-
ня розв’язуються комбіновані задачі, які охоплюють значне коло питань, вима-
гають знання раніше вивченого матеріалу, допомагають встановити місце розг-
лянутого матеріалу в системі фізичних знань.
У методиці викладання фізики розглядається аналітичний і синтетичний
методи розв’язування задач. Проте в чистому вигляді кожен з цих методів не
застосовується, ці методи застосовуються одночасно, вони нероздільні.
Аналітичний метод розв’язування полягає в розбиванні складної задачі
на ряд простих (аналіз); розв’язування задачі розпочинається з вишукання тієї
закономірності, яка дає відповідь на поставлене в задачі питання.
Коли ж застосовується синтетичний метод, то розв’язування починаєть-
ся не з шуканої величини, а з тих величин, які є в умові задачі. Поступово в
розв’язок входять все більше величин, аж доки в формули не увійде шукана ве-
личина. При синтетичному методі розв’язування задач певна кількість знайде-
них величин може виявитись зайвою. Оскільки при розв’язуванні задач у чис-
тому вигляді ні аналітичний, ні синтетичний методи розв’язування не зустріча-
ються, то ряд методистів цілком слушно вважають, що слід говорити про аналі-
тико-синтетичний метод розв’язування задач.
 8

При навчанні розв’язування задач учителі виробили певну послідовність

у виконанні етапів розв’язування. Ця послідовність дій в найзагальнішому ви-
гляді може бути такою:
 читання умови задачі з поясненням незрозумілих термінів, якщо при
цьому задача розв’язується в класі, то учня до дошки на цьому етапі
викликати не слід;
 з’ясування фізичного змісту задачі;
 короткий запис умови задачі в СІ з використанням відповідного ри-
сунка (якщо, звичайно, в цьому є потреба);

 складання плану розв’язування;

 розв’язування задачі в загальному вигляді та аналіз одержаної форму-
ли за одиницею вимірювання фізичної величини;
 знаходження числового значення величини та її найменування.
 дослідження відповіді та аналіз її.
Така послідовність дає можливість привчити учнів до певного порядку
при аналізі задачі і її розв’язуванні.
 9

3. ДИНАМІКА
3.1 Методика розв’язування задач з динаміки

При вивченні динаміки в середній школі розв’язуються задачі на різні

окремі випадки прямої і оберненої основних задач механіки.
Основна (пряма) задача механіки полягає в тому, що коли відомий хара-
ктер взаємодії розглядуваного тіла з оточуючими тілами, тобто коли відомі си-
ли, які діють на тіло, можна визначити при заданій початковій швидкості і по-
чаткових координатах закон руху цього тіла. Отже, для розв’язання основної
задачі потрібно вміти вимірювати сили. Значення сили може залежати від коор-
динат тіл, що взаємодіють (сила тяжіння, сила пружності), або від швидкості
(сила тертя). У цьому випадку розв’язання основної задачі – справа досить
складна. У більшості випадків у шкільних задачах мають справу з силами, які
наближено не залежать від координат або швидкості, тобто їх в розрахунках
можна вважати постійними, що значно спрощує розв’язання. Тоді розв’язання

основної задачі зводиться до таких етапів. Знаючи силу F і масу m, за другим

законом Ньютона визначають прискорення a рухомого тіла, а за прискоренням

обчислюють миттєву швидкість  . За найденою швидкістю визначають пере-
міщення тіла, яке рухається рівнозмінно, а за переміщенням – координати тіла в
будь-який момент часу:
at 2
x  x0   0 t 
2
Обернена основна задача механіки полягає у тому, що за відомим зако-
ном руху тіла, визначають результуючу силу, яка діє на це тіло. Для опису руху
тіла, необхідно вказати систему відліку. Справді, в другий закон Ньютона вхо-
дить прискорення, в законі інерції говориться про швидкість, а ці величини є
відносними і, отже, позбавлені будь-якого смислу, якщо не вказано системи ві-
дліку. Систему відліку треба брати інерціальну, оскільки другий закон Ньютона
виконується в інерціальних системах відліку. Звичайно за систему відліку бе-
руть Землю або якісь нерухомі відносно Землі тіла, а напрям осей координат
 10

вибирають залежно від умов конкретної задачі. Якщо тіло переміщується у вер-
тикальному напрямі, то осі координат доцільно розміщати вертикально і гори-
зонтально, якщо тіло рухається у горизонтальному напрямі, то осі координат
доцільно розмістити горизонтально і вертикально. При такому розташуванні
осей проекції більшості сил чисельно дорівнюють довжинам векторів і ми тим
самим уникаємо введення у формулу другого закону Ньютона тригонометрич-
них функцій. Коли ж тіло рухається по похилій площині, то зручно одну з осей
координат спрямувати вздовж похилої площини, а другу – перпендикулярно до
неї. Осі координат доцільно направляти так, щоб додатний напрям однієї з осей
збігався з напрямом руху.
При розв’язуванні задач найчастіше доводиться застосовувати другий
закон Ньютона, рівняння якого слід записувати у векторній формі, а потім пе-
реходити до скалярних рівностей, які зв’язують проекції прискорення і діючих
сил на координатні осі, вибрані незалежно від умов задач. Цю систему коорди-
нат, яка застосовується для розв’язування векторних рівнянь, не слід плутати з
системою відліку, відносно якої розраховуються швидкості і прискорення тіла.
Ця обставина є істотною при розв’язуванні задач на криволінійний рух, де для
розв’язання векторного рівняння, складеного на основі другого закону Ньюто-
на, зручно вибирати осі, напрями яких не є постійними в часі, тоді як швидкість
і прискорення тіла вираховуються в інерціальній системі координат.
Застосування другого закону Ньютона до розв’язання кожної конкретної
задачі пов’язане з застосуванням третього закону Ньютона, оскільки дія одного
тіла на друге завжди носить характер взаємодії. Тоді, приступаючи до
розв’язання конкретної задачі, необхідно насамперед проаналізувати характер
взаємодії тіл, за рахунок яких забезпечується виникнення сил. При цьому треба
мати на увазі, що на тіло можуть діяти також поля, в яких знаходиться дане ті-
ло. Наприклад, при русі тіла по похилій площині на тіло діє сила тяжіння, сила
реакції опори і сила тертя. Перша сила виникає при взаємодії тіла і поля тяжін-
ня Землі, дві інші – при взаємодії тіла і похилої площини. При розв’язуванні за-
дач з динаміки в курсі середньої школи звичайно тіло вважають матеріальною
 11

точкою, тобто вважають, що точки прикладання всіх сил, що діють на тіло, збі-
гаються.
Розв’язування задач динаміки треба починати з відшукання відповіді на
запитання – з якими тілами взаємодіє розглядуване тіло. При цьому треба вра-
ховувати, що можуть взаємодіяти як тіла, розташовані на відстані одне від од-
ного, так і тіла, що перебувають у безпосередньому контакті. Першому типу
взаємодії у механіці відповідає лише сила гравітаційної взаємодії (сила тяжін-
ня), другому – сила пружності (сила натягу ниток і сили реакції опор) і сили те-
ртя. Після розгляду всіх взаємодій розглядуваного тіла з іншими тілами треба
вказати сили, що відповідають цим взаємодіям (зазначити їх напрям і точку
прикладання). Треба зображати всі сили, що діють на розглядуване тіло. Це
пов’язано з тим, що будь-яке з них викликає прискорення; повне ж прискорення
тіла є векторною сумою прискорень, які спричинюються окремими силами, і
якщо не врахувати при розв’язуванні задачі якусь силу, то обчислене приско-
рення тіла відрізнятиметься від істинного. Далі слід вибрати інерціальну систе-
му відліку, тобто обов’язково вибрати тіло відліку, зв’язати з ним координатну
систему і спрямувати осі координат так, щоб додатний напрям однієї з осей збі-
гався з напрямом руху тіла. Далі треба розкласти всі сили, що діють на тіло, по
напрямах координатних осей і записати рівняння другого закону Ньютона для
кожної з осей. Тоді записаний у векторній формі другий закон Ньютона
 
 i  ma перетвориться в два скалярні рівняння для складових прискорень і
F
i

сил по напрямах координатних осей. Оскільки в середній школі обмежуються

звичайно розглядом плоскої системи сил, то дістаємо два рівняння:
  
 ix  ma x
F
i
i  iy  ma y .
i
F

Коли напрям складової сили збігається з напрямом прискорення, то про-

екція сили береться із знаком плюс, в протилежному випадку – із знаком мінус.
Якщо в даній конкретній задачі всі сили діють на тіло вздовж однієї
прямої, то прискорення тіла теж буде напрямлене вздовж тієї самої прямої. У
 12

цьому випадку досить взяти одну вісь координат, направити її в напрямі руху
тіла, і тоді ми дістанемо одне скалярне рівняння.
Якщо під дією системи сил тіло рухається рівномірно (прискорення до-
рівнює нулю), то векторна сума всіх сил, а отже і сума їхніх проекцій на будь-
який напрям, дорівнює нулю. Це треба обов’язково мати на увазі, якщо в умові
задачі сказано, що швидкість тіла з часом не змінюється.
Коли умовою задачі вимагається знайти не лише сили й прискорення,
але також координати (або пройдені шляхи) тіл і їх швидкості, то крім рівнянь
руху потрібно скористатися ще кінематичними рівняннями для координат
швидкостей.
Розв’язування задач доцільно починати з розгляду руху тіл у вертикаль-
ному напрямі як найпростішого. Справді, в цьому випадку на тіло діють всього
дві протилежно напрямлені сили – сила тяжіння і сила натягу нитки чи реакції
опори, і досить однієї осі координат. Далі переходять до дещо складніших задач
– на рух тіл у горизонтальному напрямі. У найпростішому випадку на тіло ді-
ють три сили – сила тяжіння, сила реакції опори рівна силі нормального тиску і
сила, що приводить тіло в рух. В цьому випадку доводиться брати дві осі коор-
динат. Нарешті розв’язують задачі на рух тіла по похилій площині. Хоча в най-
складнішому випадку на тіло діють лише дві сили – сила тяжіння і сила реакції
опори, але напрямлені вони не по одній прямій; проекції однієї з сил на осі ко-
ординат обов’язково виражаються через тригонометричні функції, які звичайно
визначають з геометричних міркувань.
У середній школі розв’язується досить значна кількість задач, в яких ро-
зглядається рух системи зв’язаних між собою тіл (наприклад, рух тіл, зв’язаних
між собою ниткою, перекинутою через блок, тощо). У таких випадках треба, як
правило, розглядати окремо рух кожного з тіл і записувати рівняння руху для
кожного тіла окремо. Одержані рівняння розв’язують як систему. У загальному
випадку для розв’язання задач на рух системи зв’язаних між собою тіл одних
рівнянь руху буває не досить і потрібно записувати ще так звані кінематичні
 13

умови, які являють собою співвідношення між прискореннями тіл системи,

обумовленими зв’язками всередині системи.
Іноді при розв’язуванні задач на рух системи зв’язаних тіл розглядають
систему тіл як одне тіло, тобто виключають сили взаємодії між тілами (сума
внутрішніх сил в механічній системі дорівнює нулю) і враховують лише зовні-
шні сили системи (сили, з якими тіла, що не входять в розглядувану систему
тіл, діють на тіла системи), і записують другий закон механіки. Проте такий ме-
тод розв’язання можна застосувати не завжди, оскільки другий закон механіки,
застосований до зовнішніх сил, описує рух центра мас системи, а не окремих
тіл, які входять до складу системи. Прискорення ж центра мас може і не збіга-
тися з прискоренням окремих тіл. Тому, щоб не допустити помилки, простіше
записувати рівняння другого закону механіки для кожного тіла системи.
Якщо згідно з умовою задачі тертям не можна знехтувати, то необхідно
крім рівнянь руху тіла записати ще закон тертя. При цьому треба мати на увазі
характерну особливість сили третя між твердими тілами: вони не перетворю-
ються в нуль і тоді, коли тіла, що дотикаються одне до одного, нерухомі, тобто
існує так звана сила тертя спокою, значення якої дорівнює зовнішній силі, яка
намагається викликати ковзання, а напрям протилежний напряму зовнішньої
сили. Як тільки зовнішня сила досягне значення N ( - коефіцієнт тертя, N -
сила реакції опори), починається ковзання і при дальшому збільшені зовніш-
ньої сили тертя не змінюється. Таким чином, сила тертя спокою залежно від
значення зовнішньої сили може набувати будь-якого значення від нуля до мак-
симального значення N, при якому починається ковзання тіла.
Сили тертя завжди мають напрям, протилежний напряму руху (але не
обов’язково прискорення) тіла. Проте при розв’язуванні задач на систему тіл не
завжди в умові задано напрям руху і не завжди буває легко його встановити. У
цьому випадку треба задати напрям руху довільно, визначити відповідно на-
прям сил тертя і розв’язати задачу. Якщо в результаті дістанемо від’ємне зна-
чення прискорення, то це означає, що в заданому напрямі система тіл рухатися
не може. Часто допускають помилку, вважаючи, що система тіл рухається в
 14

протилежний бік з прискоренням, яке чисельно дорівнює абсолютному значен-

ню знайденого прискорення. Це помилка, тому що при русі в протилежному
напрямі змінюється знак сил тертя ковзання, що приводить до зміни величини
рівнодійної сил, що діють на тіло. Треба вибрати протилежний напрям руху ті-
ла і, змінивши напрям сили тертя на протилежний, знову розв’язати задачу.
Якщо і в цьому випадку величина прискорення виявиться від’ємною, тобто і в
зворотному напрямі рух неможливий, то це означає, що система перебуває в
спокої, сила тертя спокою зрівноважує решту зовнішніх сил.
Методика розв’язування задач на динаміку руху тіл по колу в принципі
не відрізняється від методики розв’язування задач на динаміку поступального
руху тіла. Насамперед потрібно розглянути, з якими тілами взаємодіє дане тіло
і виразити це у вигляді сил, вибрати систему координат. Зручно одну з осей ко-
ординат спрямувати вздовж радіуса до центра обертання. Потім записують рів-
  2
няння другого закону механіки:i i
F  ma д . Тут a д 
R
- доцентрове приско-

рення, напрямлене завжди вздовж радіуса до центра обертання;  Fi - сума
i

складових всіх сил, які діють на тіло у напрямі радіуса. Якщо проекція сили на-
прямлена до центра, її беруть з додатним знаком, якщо від центра – з

від’ємним. Суму проекцій  F часто називають доцентровою силою, що
i
i веде

іноді до помилкових уявлень про якусь особливу природу цієї сили. Проте ця
сила є або рівнодійною, або ж сумою складових всіх тих сил, які зумовлені вза-
ємодією тіла з іншими тілами (сила тертя, сила пружності, тяжіння, реакції
опори тощо).
Задачі на динаміку рівномірного руху тіла по колу доцільно
розв’язувати в такій послідовності. Спочатку треба розглянути задачі, в яких
доцентрове прискорення створюється якось однією силою (силою пружності,
тяжіння або тертя спокою), потім – двома (обертання тіла на нитці у вертикаль-
ній площині, рух автомобіля або вгнутому мосту) і лише потім переходити до
розв’язання складніших задач, в яких доцентрове прискорення створюється си-
 15

лами, що діють під кутом одна до одної (рух транспорту, мотоциклістів, ковза-
нярів на поворотах, обертання конічного маятника, тощо).
Розв’язування задач на розрахунок руху небесних тіл, штучних супутни-
ків по колових орбітах, задач на обчислення першої космічної швидкості зво-
 
диться до застосування другого закону механіки F
i
i  ma д . На небесні тіла і

супутники діє єдина сила – сила тяжіння, тому

mM mM
F
i
i F G
R2
i maд  G
R2
.

Варто пам’ятати, що R=R0+h, де R0 – радіус планети, навколо якої відбу-

вається обертання, а h – висота орбіти супутника.
Враховуючи все викладене вище, можна запропонувати таку послідов-
ність розв’язання більшості задач динаміки:
 визначити характер руху тіла і напрям руху;
 виконати схематичний рисунок. Проаналізувати, з якими тілами взає-
модіє тіло, рух якого нас цікавить. Зобразити векторами сили, що діють
на рухомі тіла;
 обрати тіло відліку і додатний напрям координатної осі (звичайно за
гаданим напрямом руху або напрямом вектора прискорення);
 записати у векторній формі рівняння другого закону механіки для ко-
жного тіла окремо;
 спроектувати на координатні осі вектори сил, швидкостей і приско-
рень. При цьому проекції сил і прискорень на осі вважаються додатни-
ми, якщо їх напрями збігаються з додатним напрямом осі, і від’ємними,
якщо вони напрямлені в протилежний бік;
 записати в проекціях на координатні осі другий закон механіки для
кожного тіла. Якщо в одержаній системі рівнянь кількість рівнянь збіга-
ється з кількістю невідомих, то задача математично сформульована і
можна приступати до розв’язання системи рівнянь. Коли ж кількість рі-
внянь менша від кількості невідомих, то треба записати додаткові рів-
 16

няння, виходячи з фізичних (іноді геометричних) міркувань. Зокрема,

часто користуються кінематичними рівняннями для координат і швид-
костей, кінематичними співвідношеннями між прискореннями і перемі-
щеннями зв’язаних тіл;
 розв’язати систему рівнянь і дослідити одержану відповідь. Записую-
чи рівняння (основні й допоміжні), інколи роблять якісь припущення.
Тому потрібно перевірити розв’язок, і якщо якийсь розв’язок суперечить
фізичному змісту, то треба в першу чергу перевірити запис тих рівнянь,
в яких було зроблено якісь припущення;
 підставивши числові значення і виконавши обчислення, оцінити реа-
льність одержаного результату і перевірити його розмірність.

При розв’язуванні ряду задач динаміки, коли умовою не вимагається ви-

значити прискорення і координат тіл, що взаємодіють, доцільно застосовувати
закони збереження імпульсу (кількості руху) системи тіл. Цей закон є наслід-
ком з другого й третього законів Ньютона, але на відміну від останніх він є
справедливим лише для замкнутих (ізольованих) систем. Механічна система
називається замкнутою (ізольованою), якщо на неї не діє жодна зовнішня сила
або якщо сума всіх діючих зовнішніх сил дорівнює нулю. Закон збереження ім-
пульсу можна сформулювати так: внутрішні сили замкнутої механічної системи
не можуть змінити її імпульсу, або іншими словами, імпульс замкнутої механі-
чної системи є величина постійна:

m i i  const

Поняття замкнутої механічної системи є деякою абстракцією, оскільки

строго міркуючи, у природі не існує ізольованих систем і ту чи іншу незамкну-
ту систему ми вважаємо з більшою чи меншою точністю замкнутою. Так, ми
застосовуємо, наприклад, закон збереження імпульсу для розрахунку перемі-
щення човна по воді, коли по ньому пройде людина від одного кінця од друго-
го. Систему людина – човен ми вважаємо замкнутою, нехтуючи тертям човна
об воду, хоча повинні були б у систему включити воду і враховувати імпульс,
 17

який передається воді. Але цей імпульс невеликий і ми ним нехтуємо. Крім то-
го, ми враховуємо, що сила тяжіння, яка діє на човен і людину (і яка є зовніш-
ньою відносно даної системи) врівноважується архимедовою силою.
При застосуванні закону збереження імпульсу до тіл, які взаємодіють
між собою на Землі, потрібно мати на увазі, що на всі тіла діє сила тяжіння Зе-
млі, яка по відношенню до системи взаємодіючих тіл є зовнішньою, тобто дану
систему взаємодіючих тіл не можна вважати замкнутою системою. Щоб можна
було користуватися законом збереження імпульсу при розв’язуванні таких за-
дач, необхідно було б до системи взаємодіючих тіл включити і Землю і враху-
вати зміну імпульсу Землі. Проте в ряді випадків цього можна не робити і ко-
ристуватися законом збереження імпульсу , не враховуючи взаємодії тіл з Зем-
лею, оскільки рівняння закону збереження імпульсу є векторним.
Так, коли взаємодія тіл відбувається в горизонтальному відносно повер-
хні Землі напрямі, то сила тяжіння Землі буде перпендикулярна до напряму ру-
ху, її проекція на горизонтальний напрям дорівнюватиме нулю, тобто зовнішні
сили в горизонтальному напрямі не діють і не впливають на імпульс системи. У
цьому випадку говорять, що механічна система є замкнутою в горизонтальному
напрямі. Якщо взаємодіючі тіла системи рухаються відносно поверхні Землі під
кутом до горизонтального напряму, то вектори імпульсу всіх взаємодіючих тіл
необхідно розкласти на складові на горизонтальну і вертикальну осі координат і
потім записати закон збереження імпульсу тільки для руху тіл в горизонталь-
ному напрямі, оскільки в цьому напрямі на систему не діє сила тяжіння Землі і
система є замкнутою в цьому напрямі. У вертикальному ж напрямі на систему
діє сила тяжіння Землі і в цьому напрямі система є незамкнутою, тобто проекції
імпульсу на цей напрям не залишаються постійними.
Таким чином, закон збереження імпульсу можна застосувати до незамк-
нутих систем, якщо проекція зовнішніх сил на якийсь напрям дорівнює нулю. У
цьому випадку систему вважають замкнутою лише в цьому напрямі.
Закон збереження імпульсу можна з достатньою точністю застосувати
до незамкнутої системи також і тоді, коли імпульсом зовнішніх сил можна зне-
 18

хтувати порівняно з імпульсом внутрішніх сил системи. Так, коли кінцевий

стан системи відокремлений від початкового дуже малим відрізком часу t (на-
приклад, час пострілу, вибуху, удару, тощо), то імпульсом Ft зовнішніх сил,
таких як сила тяжіння і в’язке тертя, можна знехтувати і розглядати систему як
замкнуту. Так само можна робити і в тому випадку, коли зовнішні сили нехтов-
но малі порівняно з внутрішніми (наприклад, сили тертя при русі по льоду, во-
ді, при коченні візка по гладеньких рейках, сили тяжіння і опору при вибухах
снарядів, при зіткненні снарядів з великими тілами, при запуску ракет тощо).
Приступаючи до розв’язання задачі, треба, по-перше, уважно проаналі-
зувати умову і встановити чи є дана система замкнутою, або чи можна систему
вважати такою в якомусь напрямі. Імпульс тіла – величина відносна, а тому
розв’язання задач на основі закону збереження імпульсу необхідно починати з
вибору тіла відліку. Вибравши його, треба зв’язати з ним систему координат,
потім розкласти всі вектори імпульсу на складові по осях координат і для кож-
ної осі записати рівняння закону збереження імпульсу (якщо в напрямі даної осі
система замкнута). При цьому потрібно уважно стежити за тим, щоб імпульси
всіх тіл, що взаємодіють, були вираженні в одній системі відліку. Так, при
розв’язуванні задач типу – людина масою m йде по плоту масою М з швидкістю
 відносно плота, останній починає переміщатися з швидкістю u відносно бере-
га – учні часто помилково записують закон збереження імпульсу так: m=Mu.
Суть допущеної при цьому грубої помилки полягає в тому, що ліву частину рі-
вності (m) записано в системі відліку, зв’язаній з плотом, а праву (Mu) – в си-
стемі, зв’язаній з берегами річки. Правильний запис рівняння закону збережен-
ня імпульсу у скалярній формі такий m(-u) =Mu. Взагалі, складаючи рівняння
на основі закону збереження імпульсу треба брати абсолютну швидкість і розг-
лядати її зміну в заданій системі тіл відносно нерухомої системи відліку. Якщо
в задачі дано швидкість одного тіла відносно другого, то абсолютна швидкість
руху дорівнюватиме векторній сумі відносної і переносної швидкостей.
Записуючи закон збереження імпульсу системи тіл у проекціях на осі
координат, важливо уважно стежити за правильністю знаків проекцій імпульсів
 19

тіл. Вибравши довільно певний напрям координат за додатний, проекції імпу-

льсу тіла записують із знаком плюс, коли їх напрям збігається з вибраним на-
прямом, і з мінусом – у протилежному випадку. Для тіл, напрям руху яких не
задано в умові задачі, знаки можна ставити довільно. Якщо в результаті
розв’язання задачі одержимо для проекції імпульсу тіла додатну величину, то
напрям руху тіла обрано правильно, якщо від’ємну – то неправильно.
У середній школі розглядається плоский рух тіла (рух в одній площині).
Тому при розв’язуванні задач досить скористатися проекціями імпульсів на од-
ну або дві відповідно спрямовані осі координат, вздовж яких на систему не ді-
ють зовнішні сили або їх рівнодійна дорівнює нулю (у цих напрямах система
замкнута).
При розв’язуванні задач на взаємодію тіл важливо пам’ятати, що ім-
пульс тіла є векторною величиною, а тому сталою залишається не лише абсо-
лютна величина сумарного імпульсу системи, але й його напрям.
Розв’язування задач статики, як і динаміки, треба починати з аналізу
всіх сил, що діють на тіло, яке перебуває у стані спокою. Всі сили доцільно зо-
бразити на рисунку. Умовою рівноваги є одночасне використання рівності ну-

лю суми всіх сил, що діють на тіло (  Fi  0 ), і суми моментів всіх сил відносно
i


довільної нерухомої осі (  M i  0 ). Ці дві умови рівноваги тіла є наслідками
i

другого закону для матеріальної точки і для обертального руху твердого тіла,
 
коли прискорення точки a і кутове прискорення тіла  дорівнюють нулю. Зви-
чайно, не завжди потрібно буває застосовувати одночасно обидві умови рівно-
ваги. Для розв’язування багатьох задач цілком досить розглянути першу умову.
В деяких задачах можна обмежитися розглядом тільки умови моментів. Вибір
тієї чи іншої умови для розв’язання задачі визначається характером розгляду-
ваних у задачі сил.
При розв’язуванні задач статики важливо раціонально вибрати систему
координат, оскільки це може значно полегшити розв’язання. Вибір системи ко-
ординат залежить від конкретних умов задачі.
 20

Найчастіше розв’язуються в основному задачі на плоску систему сил,

коли всі сили, які діють на тіло, лежать в одній площині. Тому координатну
площину ХОУ доцільно сумістити з площиною, в якій лежать сили, і записати
першу умову рівноваги у вигляді двох скалярних рівнянь для проекцій сил на
координатні осі. При цьому напрями координатних осей треба вибирати так,
щоб проекції сил виражалися найбільш просто, тобто щоб відповідні косинуси
кутів між силами і вибраним напрямом дорівнювали 0 або 1, або були заздале-
гідь відомими. При цьому важливо уважно слідкувати за тим, щоб проекції сил,
які мають однакові напрями, входили в рівняння рівноваги з однаковими зна-
ками.
Рівняння моментів сил записується не лише тоді коли тіло може оберта-
тися – це рівняння є справедливим для всіх випадків рівноваги. Для спрощення
розв’язання конкретних задач важливе значення має раціональний вибір осі
обертання (центра моментів сил). У випадку плоскої системи сил можна запи-
сати лише одне незалежне рівняння для моментів сил відносно осі, перпенди-
кулярної до цієї площини. Положення осі доцільно вибирати так, щоб у рівнян-

ня моментів M
i
i  0 по можливості не входили моменти сил, знання яких не

вимагається умовою задачі, тобто вісь вибирати так, щоб плечі цих сил дорів-
нювали нулю.
У випадку плоских систем сил, коли площина координат суміщається з
площиною, в якій лежать сили, умову моментів для спрощення можна запису-
вати не у вигляді суми векторних добутків сил на плечі, а умовно розглянути
моменти сил відносно вибраної осі обертання як алгебраїчні величини. При
цьому моменти сил, які обертають тіло за годинниковою стрілкою, записують у
рівнянні з одним знаком (частіше мінусом), а моменти сил , що обертають тіло
проти годинникової стрілки, - з протилежним.
При розв’язуванні задач на знаходження центра сил тяжіння складних
фігур треба виходити з того, що сила тяжіння дорівнює сумі сил тяжіння окре-
мих частин тіла і завжди прикладена в центрі сил тяжіння тіла. Розв’язання та-
ких задач зводиться до додавання паралельних сил (сил тяжіння, які діють на
 21

окремі частини тіла) або ж до розгляду моментів цих сил відносно осі, яка про-
ходить через центр сил тяжіння. Рівність нулю суми моментів сил тяжіння від-
носно цієї осі і становить рівняння для координати, яка визначає положення
центра сил тяжіння системи.

3,2 Базові формули розділу динаміки

1. Результуюча всіх сил, що діють на тіло

   
F p  F1  F2  ...  FN

2. Другий закон Ньютона


 Fp
a
m
2а. Робоча форма запису другого закону Ньютона
   
F1  F2  ...  FN  ma

3. Імпульс тіла
 
P  m

4. Зв’язок прирощення імпульсу тіла з наданим тілу імпульсом сили Ft
   
Ft  P2  P1  P

5. Закон збереження імпульсу в загальній формі для замкнутої системи з N тіл

  
P1  P2  ...  PN  const

5а. Закон збереження імпульсу для замкнутої системи двох взаємодіючих тіл
   
m11  m2 2  m1U 1  m2U 2

6. Третій закон Ньютона

 
F12   F21

H  м2
7. Закон всесвітнього тяжіння, G  6,67  10 11 - гравітаційна стала
кг 2
m1 m2
FT  G
r2
8. Напруженість гравітаційного поля, створеного тілом m на відстані r від ньо-
го
 22

m
Eg  G
r2
9. Сила тяжіння, що діє на тіло m, вміщене в гравітаційне поле напруженістю

Eg
 
FT  mE g
10. Напруженість гравітаційного поля на поверхні Землі (прискорення вільного
падіння
MЗ
Eg  G  g  9,8 м / с 2
RЗ2
11. Сила тяжіння, діюча на тіло m поблизу поверхні Землі
 
FT  mg

12. Вага тіла, що рухається з прискоренням a у вертикальному напрямі
  
P  m g  a 

13. Максимальна сила сухого тертя

Fтр.  N

14. Закон Гука для пружної одномірної деформації твердого тіла

  E
F l
де   - механічна напруга,   - відносне видовження тіла, Е - модуль
S l0

Юнга.

15. Закон Гука для сили пружності

Fпр.   kl

ES
де k  - коефіцієнт жорсткості тіла (пружини).
l0

16. Обертальний момент сили, діючий на просторове тіло

M  Fl
17. Умова рівноваги просторового тіла
M 1  M 2  ...  M N  0
  
F1  F2  ...  FN  0
 23

3.3 Приклади розв’язування задач

Задача 1. На кінцях тонкої нитки, перекинутої через нерухомий блок,

підвісили на одній висоті два тягарці різної маси. Через 2 с після початку руху
відстань між тягарцями становила 0,48 м. Визначити масу більшого тягарця m2,
якщо маса меншого m1=0,1 кг.
Дано: Розв’язання
t=2 c
l=0,48 м
m1=0,1 кг
m2 - ? Т
а

m 1g а

l
X T

m 2g Рис. 2.1

Розв’язання
Рівняння руху тягарців запишуться так:
  
m1a  m1 g  T
  
m2 a  m2 g  T

Спрямуємо вісь координат ОХ вертикально вниз. Тоді рівняння руху в проекці-

ях на цю вісь запишуться так:
 m1 a  m1 g  T
m2 a  m 2 g  T

Виключивши з цих рівнянь силу натягу нитки Т, дістанемо:

(m1+m2)a=(m2-m1)g
 24

g a
Тоді m2  m1 (1)
ga

Щоб визначити m2, нам потрібно виразити прискорення а руху тіл через відо-
мий час руху t і відстань між тілами l. Кожне тіло за час t проходить відстань
l/2, тоді l/2=at2/2, Звідки l=at2.
Помножимо чисельник і знаменник (1) на t2 і одержимо:
gt 2  at 2 gt 2  l
m2  m1  m1  0,1025 кг.
gt 2  at 2 gt 2  l

Задача 2. Визначити прискорення, з якими рухаються тіла системи, зо-

браженої на рис. 2.2, і силу натягу ниток. Масами блоків і нитки можна знехту-
вати.
Розв’язання
Другий закон Ньютона для всіх трьох тіл запишеться так:
m1 g  F1  m1 a1
(1)

m2 g  F2  m2 a 2 (2)
m3 g  F2  m3 a 3 (3)

Прискорення а2 і а3 вказано відносно блока I.

I На вісь блока II діє вертикально вгору сила F1 і верти-
F1 a F1 кально вниз сила 2F2, тоді
a1 F1=2F2 (4)
m1g II
F2 F2

a a2 a3 a

X m2 g m3 g

Рис. 2.2
 25

Позначимо прискорення тіла масою m2 відносно блока II через а (дода-

тній напрям вертикально вниз), тіло масою m3 рухатиметься відносно блока II з
прискоренням (-а). Тоді можна записати: а – а1=а2, а1 – а=а3, звідки
а=а1+а2= а1 – а3 або
2а1+а2+а3=0 (5)
Ми дістали систему п’яти рівнянь з п’ятьма невідомими а1, а2, а3, F1 і F2.
Розв’язавши ці рівняння, матимемо:
m1m 2  m1m3  4m 2 m3
a1  g;
m1 m2  m1m3  4m2 m3
m1m 2  3m1 m3  4m 2 m3
a2  g;
m1 m2  m1m3  4m2 m3
 3m1 m2  m1 m3  4m 2 m3
a3  g;
m1 m2  m1 m3  4m 2 m3
8m1m 2 m3
F1  g;
m1m2  m1m3  4m2 m3
4m1m 2 m3
F2  g.
m1 m2  m1 m3  4m 2 m3

Щоб встановити напрям руху тіл масою m1, m2 i m3, потрібно у формули
для а1, а2 і а3 підставити числові значення величин. Вниз рухатимуться тіла, які
матимуть достатнє значення прискорення.

Задача 3. На горизонтальній поверхні лежить дошка (рис. 2.3), маса

якої М=6 кг. На дошці – цеглина масою m=2 кг. Коли на дошку подіяла горизо-
нтально напрямлена сила F=60 Н, вся система почала рухатись. Визначити
прискорення цеглини відносно дошки, якщо коефіцієнт тертя між дошкою і
поверхнею 1=0,2, а коефіцієнт тертя між цеглиною і дошкою 2=0,35.
Дано: Розв’язання
М=6 кг З’ясуємо, які сили діють на цеглину маси m і дошку
m=2 кг маси М. На цеглину діє сила тяжіння mg, реакція опори
F=60 H з боку дошки N1=mg, сила тертя FТ / між цеглиною і
1=0,2 дошкою. Другий закон динаміки для цеглини має вигляд.
 26
   
2=0,35 FТ/  N1  mg  ma y (1)

aвідн. –?

N1 N

m F/T
F/T
mg F
FT М

0 X

(M+m)g

Рис. 2.3
На дошку діє сила тяжіння Mg і сила тиску з боку цеглини; тому для
спрощення можна сказати, що по вертикалі на дошку діє сила (M+m)g, дві сили
тертя: одна між дошкою і поверхнею, по якій рухається дошка, - FT і друга між
цеглиною і дошкою F/T , а також сила F. Для дошки другий закон динаміки має
вигляд:
     
F  ( M  m) g  FT  FТ/  N  Ma д (2)
Прискорення цеглини відносно дошки авідн.= ац – ад .
Візьмемо за тіло відліку горизонтальну поверхню стола і вісь ОХ спря-
муємо в напрямі руху дошки. Тоді в проекціях на вісь ОХ закон динаміки (1) і
(2) запишуться у вигляді:
maц  FT/  maц   2 mg , тобто

aц   2 g
Maд  F  1 M  m g   2 mg , звідки
F  1 ( M  m) g   2 mg
aд 
M
Після перетворень маємо:
( M  m)  g  ( 2  1 )  F
aвідн.  а ц  aд   2,81 м / с 2 .
M
 27

Задача 4. На гладенькому столі лежать зв’язані ниткою тіла масами

m1=0,2 кг і m2=0,3 кг (рис. 2.4). До тіла m1 прив’язано нитку, яку перекинуто
через укріплений на краю стола нерухомий блок, і до вільного кінця якої підві-
шене тіло масою М=0,1 кг. Визначити, з яким прискоренням рухаються тіла, а
також силу натягу нитки між тілами М і m1, та m1 і m2.
Дано: Розв’язання
m1=0,2 кг N2 N1

m2=0,3 кг F1 F1 F 0 X

М=0,1 кг
а - ? F - ? F1 - ? m1g F Y
m2g

Mg
Рис. 2.4

З’ясуємо, які сили діють на тіла, і запишемо другий закон механіки для
кожного тіла. Для тіла m2 його рівняння буде таким:
   
m2 a  F1  m 2 g  N 2 (1)
Для тіла m1:
    
m1a  F  F1  m1 g  N 1 (2)
Для тіла М:
  
Ma  F  Mg (3)
Зв’яжемо систему координат з поверхнею стола, спрямувавши одну вісь
горизонтально в бік руху тіл m1 і m2, а другу вертикально вниз.
В проекціях на вісь ОХ (1) і (2) мають вигляд:
m2a=F1 i m1a=F – F1,
а рівняння (3) в проекції на вісь ОУ:
Ма=Мg – F
Розв’язуючи останню систему трьох рівнянь, маємо:
 28

Mg
a  1,63 м / с 2
m1  m 2  M
F  M  g  a   0,82 H
F1  m2 a  0,49 H

Задача 5. На вершині двох похилих площин з кутами нахилу =30о і

=60о укріплено невагомий блок, через який перекинуто нитку (рис. 2.5). На
кінцях нитки прив’язано два тягарці масою m1=3 кг (на крутому схилі) і
m2=4кг. Тертям у блоці і масою нитки знехтувати. Коефіцієнт тертя обох тіл на
площині однакові і дорівнюють =0,15. Визначити, з яким прискоренням ру-
хаються тіла, вважаючи, що в початковий момент тіла були в спокої. Розв’язати
цю ж задачу для коефіцієнта тертя 1=0,1.
Дано: Розв’язання
=30о
=60о Т Т N2 X1 Y1
m1=3 кг N1 O1
m2=4 кг Y FT1
=0,15 O m1 g m2 g FT2
1=0,1 X  
а-?
Рис. 2.5
З’ясуємо, які сили діють на кожне з тіл. Напрям сил тертя невідомий
оскільки невідомо, в який бік рухаються тіла, і їх напрям показано умовно. За-
пишемо другий закон механіки для кожного тіла:
    
m1a1  m1 g  N 1  T  FT 1
    
m2 a 2  m2 g  N  T  FT 2

Виберемо для кожного тіла свою систему координат і запишемо ці рівняння в

проекціях на осі координат. При цьому врахуємо, що а2=а1=а.
Тоді
m1a=m1 gsinTFT1 (1)
 29

m10=  m1 gcos+N1 (2)

m2a=  m2 gsin+TFT2 (3)
m20=  m2 gcos+N2 (4)
З рівнянь (2) і (4) легко визначити реакції N1 i N2, рівняння (1) і (3) міс-
тять чотири невідомі величини: а, FT1, FT2 i T. Щоб розв’язати ці рівняння, пот-
рібні додаткові умови. Запишемо умови для сил тертя. Припустимо, що перше
тіло ковзає вниз, тоді напрями сил тертя відповідають вказаним на рис. 2.5 і
можна записати
FT1=N1=m1 gcos (5)
FT2=N2=m2 gcos (6)
Додамо окремо ліві і праві частини рівнянь(1) і (3), враховуючи рівняння (5) і
(6). Дістанемо:
m1 sin   m 2 sin    m1 cos  m2 cos  
ag  0,22 м / с 2
m1  m 2

Від’ємне значення прискорення суперечить висловленому нами припу-

щенню про напрям руху тіл. Отже, потрібно зробити інше припущення.
Припустимо, що ковзає вниз друге тіло. Тоді напрям сил тертя буде про-
тилежним вказаному на рисунку 2.5:
FT1= -N1= - m1 gcos
FT2= -N2= - m2 gcos
При вибраному напрямі осей координат ми повинні в цьому випадку ді-
стати для прискорення від’ємне значення (прискорення напрямлене в бік
від’ємного напряму осі координат). Записавши знову рівняння руху обох тіл в
проекціях на осі координат
 m1 a  m1 g sin   T   m1 g cos
 m2 a   m2 g sin   T   m2 g cos 

дістанемо:
m2 sin   m1 sin    m1 cos   m2 cos  
ag  4,35 м / с 2
m1  m2

Отже, тіла не рухаються по похилій площині.

 30

Задача 6. Кулька масою m=0,03 г підвішена на нитці довжиною l=0,8 м,

рухається по колу в горизонтальній площині так, що нитка утворює кут =30о з
вертикаллю, проведеною через точку підвісу. Визначити кутову швидкість обе-
ртання кульки і силу натягу нитки.
Дано: Розв’язання
m=310-5 кг
l=0,8 м у 
=30о
-? Т-? Т l

r x
mg
Рис. 2.6
Кулька рухається по колу радіуса r (рис. 2.6) з постійною швидкістю.
Отже її прискорення напрямлене до центра (осі) обертання і дорівнює а=2r.

При цьому на кульку діють лише дві сили – сила тяжіння mg і сила натягу нит-
ки Т. Другий закон механіки для руху кульки запишеться так:
  
ma  mg  T

Одну з осей координат спрямуємо до центра кола (у напрямі прискорен-

ня), а другу – вертикально вгору. Тоді рівняння другого закону механіки в про-
екціях на осі запишуться:
ma=Tsin
m0= mg+Tcos
mg
З другого рівняння T   0,34 H .
cos 
mg
З першого рівняння ma   sin   mg  tg , звідки а=gtg.
cos 

Щоб знайти , скористаємося співвідношенням 2=a/r, де r=lsin . Тоді

g  tg g g
2   , a   3,85 рад. / с
l  sin  l  cos l  cos
 31

Задача 7. Мотоциклісти рухаючись по горизонтальній поверхні з швид-

кістю 1=24 км/год., може повернути при найменшому радіусі R1=5,6 м. З якою
мінімальною швидкістю може їхати мотоцикліст всередині вертикального кру-
глого циліндра радіуса R2=8 м, щоб рух відбувся в горизонтальній площині?
Коефіцієнт тертя при русі однаковий.

Дано: Розв’язання y
1=24 км/год. N1 a2 y FT
R1=5,6 м FT 0 x a1
R2=8 м mg x N2
2 - ? mg
а) б)
Рис. 2.7

В обох випадках мотоцикліст рухається з постійною за величиною шви-

дкістю 1 , по горизонтальній поверхні, чи 2 по колу (чи дузі кола) радіуса R2.
Отже обох випадках прискорення напрямлене до центра (вподовж осі 0х) і до-
рівнює відповідно:
12  22
a1  i a2 
R1 R2

На мотоцикліста діють сила тяжіння mg , реакція дороги чи поверхні ци-
ліндра N, сила тертя FТ (рис. 2.7 а, б). Другий закон механіки для випадків а) і б)
відповідно запишеться так:
       
ma1  mg  N 1  FT i ma 2  mg  N 2  FT

Для обох випадків одну вісь координат (0х) спрямуємо в горизонтально-

му напрямі до центра, а другу – вертикально (0у) вгору. Тоді другий закон ме-
ханіки проекціях на ці осі запишеться так:
ma1=FT (1)
 32

m0=N1 – mg (2)
ma2=N2 (3)
m0=FT – mg (4)
Для першого випадку FT=N1= mg, тоді рівняння (1) запишеться так:
m12
   mg (5)
R1

В другому випадку умовою рівноваги мотоцикліста у вертикальному на-

прямі є рівняння
mg
FT  mg    N 2  N 2 


і тоді рівняння (3) матиме вигляд:

m 22 mg
 N2  (6)
R2 

Розв’язавши рівняння (5) і (6) як систему, дістанемо:

g
2  R1  R2  9,8 м / с .
1

Задача 8. Поїзд рухається по закругленню радіусом 800 м з швидкістю

72 км/год. Визначити, на скільки зовнішня рейка повинна бути вище внутріш-
ньої. Відстань між рейками по горизонталі прийняти рівною 1,5 м.
Дано: Розв’язання
R=800 м у
=20 м/с N  Ny y
l=1,5 м 0 x  A
h-? Nx mg l
h
 a
Рис. 2.8
На вагон поїзда, центр ваги якого знаходиться в точці А (рис. 2.8), діють
 
сила тяжіння mg і сила реакції рейок N . Щоб в процесі повороту не було бо-
 33

кового тиску на зовнішню рейку, сила N повинна бути перпендикулярною по-

лотну залізничної дороги, тобто перпендикулярна l.
Другий закон механіки для вагона масою m буде мати вигляд:

  
ma  mg  N

Скалярний запис цього рівняння по осям х і у буде:

maд  N x

m  0  N y  mg  N y  mg

З рисунка
Nx ma д a д
tg   tg  
Ny mg g

2 2
Враховуючи aд  , маємо tg  (1)
R Rg
h h
З геометричних міркувань tg   (2)
a l  h2
2

Порівнюючи праві частини (1) і (2), одержимо:

 2l
h (3)
 4  R2g2

Враховуючи, що при малих кутах tgsin, (2) можна записати у вигляді

tg=h/l , тоді:
 2l
h (4)
Rg

Відповідь (4) можна отримати з (3), нехтуючи 4 в порівнянні з R2g2.

Задача 9. Посудина має форму зрізаного конуса, у якого діаметр верх-

нього зрізу більший ніж нижчого. Діаметр дна 20 см, кут нахилу стінки 60о. Ко-
нус обертається навколо вертикальної осі ОО1. При якій кутовій швидкості обе-
ртання конуса кулька, що лежить на дні, буде викинута з нього? Тертям знехту-
вати.
 34

Дано: Розв’язання
D=0,2 м
=60о
-?

О1
N Ny Y

Nx mg
О  X O

Рис. 2.9
На кульку, що знаходиться на стінці конуса, діють дві сили: сила тяжін-
 
ня mg і сила реакції N стінки (рис. 2.9). При рівновазі кульки відносно посуди-
ни другий закон механіки має вигляд:
  
ma  mg  N (1)
В проекціях на осі ОХ і ОУ (1) запишеться

maд  N x  N sin 

m  0  N y  mg  N y  mg

N x ma д a д
З рисунка tg    ; aд   2 R .
Ny mg g

D
Отже g  tg   2 R   2 . Таким чином,
2

2 g  tg
 .
D

Якщо збільшити , то рівноваги не буде, бо треба зменшувати D. Це значить,

D
що ні при якому R  кулька не буде в рівновазі і буде викинута з конуса.
2
 35

Задача 10. Сфера радіусом 2 м рівномірно обертається навколо вісі си-

метрії, виконуючи 30 об./хв. Всередині сфери знаходиться кулька масою 0,2кг.
Знайти висоту, що відповідає положенню рівноваги кульки відносно сфери, і
реакцію сфери N в цьому положенні. Тертям знехтувати.

Дано: Розв’язання
R=2 м
n=0,5 c-1 y R
m=0,2 кг Ny N 

h-?N-? 0 x Nx

mg r
Рис. 2.10
На кульку, що знаходиться всередині сфери, діють дві сили: сила тяжін-
 
ня сила mg і сила реакції сфери N (рис. 2.10). При рівновазі кульки другий за-
кон механіки має вигляд:
  
ma  mg  N (1)
В проекціях на осі 0х і 0у (1) запишеться:
maд  N x
m  0  N y  mg

N x ma д aд  2 r  2 R sin 
tg      ,
З рисунка Ny mg g g g або
2
 R sin   g  tg
g
Рівняння (2) має два корені для : 1) sin=0, =0; 2) cos  .
2R

g g
Положення кульки з   arccos 2
можливо тільки   , а з =0 – при
 R R

g
любій швидкості обертання сфери. Але при   рівновага стійка, а при
R

g
 - нестійка.
R
 36

g
В нашому випадку  2,2 c 1   , бо   2 n  3,14 с 1 .
R

g 
Висота h  R  R cos  R1   , а реакція сфери
  2R 
mg
N  m 2 R .
cos 
Задача 11. Кулька масою 100 г підвішена на легкій нитці, що утворює
кут 30о з вертикаллю, і лежить на гладенькій півсфері радіусом 10 см (рис.
2.11). Кут між ниткою і радіусом, проведеним до кульки, прямий. Кульці нада-
ли швидкість 0,5 м/с перпендикулярно площині рисунка і вона почала ковзати
по півсфері, описуючи коло. Чому дорівнює сила тиску кульки на півсферу під
час руху? При якому значенні швидкості вона стане рівна нулю?
Дано: Розв’язання
m=0,1 кг у
=30о 
R=0,1 м Ту Т
=0,5 м/с N Nу 0 x
N - ? 1 - ? Nx Тх r
R
mg O1

Рис. 2.11

На кульку, що лежить на поверхні півсфери діють сила тяжіння mg , си-
 
ла реакції поверхні півсфери N і сила натягу нитки Т . Другий закон механіки
для руху кульки запишеться так:
   
ma д  T  N  mg (1)
В проекціях на осі координат рівняння (1) мають вигляд
maд  T sin   N cos 
m  0   mg  N sin   T cos 

Перепишемо ці рівняння у вигляді

 37

2
T sin   N cos   m
r
T cos   N sin   mg

Розділимо ці рівняння так, щоб знищити Т і при цьому врахуємо r=Rcos.

m 2
N cos  
sin  R cos 

cos  mg  N sin 

m 2
Тоді mg sin   N sin 2   N cos 2   , звідки
R
m( gR sin    2 )
N  0,24 H .
R
Сила реакції опори N чисельно дорівнює силі тиску кульки на півсферу.
Тепер знайдемо швидкість, при якій зникає сила тиску, тобто N=0.
1  Rg sin   0,7 м / с .

Задача 12. Якої швидкості треба надати штучному супутнику Землі,

щоб він рухався по коловій орбіті на висоті 1000 км над поверхнею Землі? На
висоті 6400 км над поверхнею Землі? Чому будуть рівні періоди обертання?
Дано: Розв’язання
h1=106 м Єдиною силою, що діє на супутник є сила тяжіння
mM З
h2=6,4106 м F G , де R – радіус Землі, h – висота супутни-
R  h 2
R= 6,4106 м ка над поверхнею Землі.
1 - ? 2 - ? Другий закон механіки для супутника можна запи-
m 2 mM З M
Т1 - ? Т2 - ? сати: G 2
, звідки   G З .
Rh ( R  h) Rh

Добуток GMЗ можна знайти за допомогою співвідношення

mM з
mg  G 2
 GM З  gR 2 .
R
Тоді
 38

g
R .
Rh

Таким чином 17,3 км/с, 25,7 км/с.

2 ( R  h)
Період обертання T  . Отже, Т1=1,77 год., Т2=3,92 год.


Задача 13. Знайти густину кулеобразної планети, якщо вага тіла на по-
люсі в n=2 рази більше, ніж на екваторів. Період обертання планети навколо осі
Т=2 год. 40 хв.
Дано: Розв’язання
n=2 Зменшення ваги тіла на екваторі планети пояс-
Т=2 год. 40 хв. нюється тим, що якась доля сили тяжіння надає тілам
4 2
-? на екваторі доцентрове прискорення a g   2 R  R і
T2
тоді можна записати:
Mm  Mm 
G 2
 n G 2  m 2 R  ,
R  R 
Mm
звідки nm 2 R  (n  1)G .
R2
Маса планети M  V   43 R 3 .

Тоді
4 2
n 2 R  (n  1)G 43 R
T
кг/м3.
3n
 2
 3,0  10 3
(n  1)GT

Задача 14. Кулька масою 20 г падає на горизонтальну поверхню з висо-

ти 2,5 м і потім підстрибує на висоту 60см. Яка за величною зміна вектора ім-

пульсу P кульки при ударі?
 39

Дано: Розв’язання
m=210-2 кг
Н=2,5 м
h=0,6 м Н h
 
P - ? Х m 2

0

m1 Рис. 2.12
Як видно з рис. 2.12 в момент удару об плитку кулька мала імпульс
      
P1   m1 , а після удару P2  m 2 . Зміну вектора імпульсу P  P2  P1 , можна

знайти, вважаючи рух в першому і другому випадках рівноприскореним, коли

1  2 gH i  2  2 gh .

Таким чином P  m 2  (m1 )  m( 2  1 )  m 2 gh  2 gH .

Відповідь P =0,21 Нм.

Задача 15. Людина масою 60 кг біжить зі швидкістю 2 м/с і наздоганяє

візок, що рухається по рейках з швидкістю 1 м/с. Маса візка 80 кг. З якою шви-
дкістю рухатиметься візок, коли людина вистрибне на нього? З якою швидкіс-
тю рухатиметься візок, якщо людина бігла у напрямі, протилежному напряму
руху візка? Тертям візка при русі по рейках знехтувати.
Дано: Розв’язання
m1=60 кг -2
1=2 м/с m1 1 m2 2
2=1 м/с a)
m2=80 кг m1 U2
U1 - ? U2 - ? m2 U1

б)
0 Х
Рис. 2.13
 40

На рис. 2.13 а і б показано обидва випадки, які описані в задачі. Людина

представлена масою m1, а візок – m2. Напрями векторів їх швидкостей, що
співпадають з напрямом осі 0Х показані суцільними рисками стрілочок векто-
рів, а пунктирними рисками – тих векторів, що протилежні 0Х.
Крім внутрішніх сил взаємодії людини й візка на них діють зовнішні си-
ли: сила тяжіння і реакція опори. Тому систему візок – людина можна вважати
замкнутою лише в горизонтальному напрямі (тертям нехтуємо за умовою, а си-
ла тяжіння і реакція опори не можуть змінити імпульсу в горизонтальному на-
прямі). Швидкості людини і візка дано в одній системі відліку “Земля”. В пер-
шому випадку швидкості людини і візка за напрямом співпадають з напрямом
 
0Х. До стрибка людини на візок (а) їх імпульси були m1 і m 2 , а імпульс сис-

теми людина – візок після стрибка (б) став m1  m2 U 1 . Закон збереження імпу-
  
льсу для горизонтального напряму запишеться так: m11  m 2 2  m1  m2 U 1 .
Оскільки всі імпульси спрямовані вздовж однієї осі в першому випаду, то в
скалярній формі закон матиме вигляд:
m11  m2 2
m1 1  m2 2  m1  m 2 U 1  U 1   1,43 м / с .
m1  m 2

У другому випадку імпульси людини і візка напрямлені в протилежних

напрямках. На рис. 2.13 показано, що від’ємним був напрямок у візка. В умові
задачі навпаки від’ємним був напрямок у людини. Це значення не має. Отже
m11  m2 2
m1 1  m 2 2  m1  m2 U 2  U 2   0,3 м / с
m1  m 2

Система людина – візок в обох випадках буде рухатись в напрямку бігу люди-
ни.

Задача 16. Тіло масою 300 г падає вільно з висоти 10 м. На висоті 5 м в

тіло попадає і застряє в ньому куля масою 10 г. яка летіла горизонтально з шви-
дкістю 400 м/с. Знайти швидкість тіла і кут, який утворює вектор швидкості з
горизонталлю в момент після зіткнення.
 41

Дано: Розв’язання
m1=0,3 кг y
Н=10 м m1 m2 m1+m2

h=5 м H 2 U2

m2=10-2 кг h 1 U1  U

2=400 м/с
U - ?  -? 0 x Рис. 2.14

В приведеній задачі (рис. 2.14) процес зіткнення кулі з тілом протікає

майже миттєво і тому можна вважати, що ця система з двох тіл є замкнутою і
до неї можна застосувати закон збереження імпульсу як по осі 0х так і по осі 0у.
До зіткнення куля мала горизонтальну швидкість 2 і її імпульс вздовж

осі 0х був m2 2 . До зіткнення тіло в горизонтальному напрямку не рухалось і
його імпульс був рівний нулю. Значить імпульс системи вздовж 0х до взаємодії

був m2 2 . Після зіткнення тіло одержало горизонтальний імпульс від кулі, а ма-
са системи стала m1+m2 . Таким чином після взаємодії імпульс системи вздовж

0х став рівним (m1  m 2 )U 2 (U2 – швидкість системи куля-тіло вздовж осі 0х пі-
сля зіткнення). Закон збереження імпульсу вздовж осі 0х має вигляд
m 2 2
m2 2  (m1  m 2 )U 2  U 2  . Тепер проаналізуємо ситуацію по осі 0у. Куля
m1  m2

перед зіткненням по 0у швидкості не мала, тобто ця швидкість і імпульс кулі

були рівні нулю. Тіло, падаючи вільно, пролетіло шлях H-h і перед зіткненням
мало швидкість 1   2 g ( H  h) і імпульс  m1 2 g ( H  h) .
Після зіткнення системи куля-тіло її імпульс у вертикальному напрямі
став – (m2+m1)U1 (U1 – швидкість вздовж осі 0у системи куля-тіло після зітк-
нення).
Закон збереження імпульсу вздовж 0у має вигляд:
m1 2 g ( H  h)
 m1 2 g ( H  h)  (m2  m1 )U 1  U 1 
m1  m2
 42

Швидкість системи куля-тіло після зіткнення

2 2
(m 2   2 ) 2  m12  2 g ( H  h)
U  U U 
2 1
m1  m 2

U=16,07 м/с.
Кут, який утворює швидкість системи U з горизонтом, знаходимо з три-
гонометричної функції:
U 1 m1 2 g ( H  h)
tg   ; tg  0,742;   36 о 59 / .
U2 m2 2

Задача 17. Людина масою 70 кг знаходиться на кормі човна, який пере-

буває в озері. Довжина човна 5 м, маса її 280 кг. Людина переходить на ніс чов-
на. На яку відстань людина переміститься відносно дна? Опором води знехту-
вати.
Дано: Розв’язання
m=70 кг
l=5м A l
М=280 кг
S-? a) M m
X

б)  m M U

B l-S S
Рис. 2.15
Існує декілька способів розв’язання даної задачі. Один і з них викорис-
товує той факт, що центр маси системи людина-човен завжди залишається не-
рухомим при любій взаємодії між ними. Але для шкільної фізики він мабуть
складніший ніж той, що запропонований тут.
 43

На рис. 2.15 показано два положення людини і човна. Вони рознесені в

просторі для кращого розуміння. В положенні а) людина масою m знаходиться
на відстані l (довжина човна) від умовної нерухомої лінії АВ. Це може бути бе-
рег озера. Ні човен, ні людина в цьому положенні нерухомі і тому імпульс сис-
теми людина-човен буде рівний нулю. В положенні б) людина вже досягла носа
човна, рухаючись відносно дна з швидкістю . Човен при цьому теж відносно
дна рухається з швидкістю U. Враховуючи за додатний імпульс той, що співпа-
дає з напрямом вісі 0х, результуючий імпульс системи в положенні б) буде МU-
m. За законом збереження імпульсу можна записати:
MU - m=0  MU =m (1)
Швидкості човна і човна можна визначити через шлях, пройдений чов-
ном і людиною відносно дна (або лінії АВ). На рисунку шлях людини S, а човна
l-S. Тоді:
S lS
 ; U (2)
t t
Підставляючи (2) в (1), одержимо:
lS S
M m  Ml  MS  mS
t t
Ml
S . S  4 м.
M m

Задача 18. Граната, що летіла в горизонтальному напрямі з швидкістю

10 м/с, розірвалася на два осколки масою 1,5 кг і 1 кг. Швидкість більшого
осколка зросла до 20 м/с у напрямі руху гранати. Визначити швидкість меншо-
го сколка.
Дано: Розв’язання
=10 м/с
m1=1,5 кг а) m  X
m2=1 кг
1=20 м/с б) 2 m2 m1 1
2 – ?
 44

На рис. 2.16 а, б показано положення гранати до і після вибуху. Сили,

що виникають при вибусі гранати, такі великі, що всіма зовнішніми силами
(силою тяжіння і опору повітря) можна нехтувати і вважати систему граната –
два її осколки замкнутою. Отже, повний вектор імпульсу системи за час вибуху

не змінюється: Р1=Р2. До вибуху вектор P1 напрямлений горизонтально. Після
  
вибуху повний вектор імпульсу P2 дорівнює сумі векторів імпульсів m11 і m2 2

двох осколків гранати, на які вона розривається. Один із цих векторів m11 , за

умовою задачі, теж напрямлений горизонтально і в тому ж напрямі, що й P1 .

Напрям і величину другого вектора m2 2 треба визначити. Якщо вектор імпуль-
 
су гранати P1 і імпульсу більшого осколку m11 напрямлені горизонтально, то

горизонтально напрямлений і вектор імпульсу m2 2 меншого осколка.
Усі швидкості задано в системі відліку зв’язаній з Землею. Введемо вісь
координат 0х, спрямувавши її по горизонталі в бік напряму швидкості гранати і
більшого осколка. Тоді закон збереження імпульсу в скалярній формі запи-
шеться так:
m=m11+m22 (1)
де m=m1+m2 – маса гранати.
Швидкість осколка m2 показана пунктиром, тому що її напрям невизначений. З
(1)

m  m11
2  ;  2  5 м / с
m2

Знак мінус означає, що менший осколок гранати летить у зворотній бік. Реаль-

ний напрям вектора  2 на рисунку показано суцільною лінією вектора.
 45

Задача 19. Снаряд, якій летів горизонтально з швидкістю 100 м/с на ви-
соті 30 м, розірвався на два осколки однакової маси. Один осколок полетів вер-
тикально вниз з швидкістю 150 м/с відносно Землі. Визначити відстань між то-
чками падіння осколків.
Дано: Розв’язання
=100 м/с Для визначення відстані між точками падіння осколків
H=30 м нам потрібно визначити горизонтальну складову швид-
1=150 м/с кості другого осколка і час його руху до падіння на землю.
х-? Час можна визначити з рівняння руху першого осколка у
вертикальному напрямі, а горизонтальну складову швидкості з закону збере-
ження імпульсу снаряда.
 
До вибуху імпульс снаряда P1  m1 був напрямлений горизонтально. Пі-

сля вибуху повний вектор імпульсу системи P2 дорівнює сумі векторів імпуль-
сів двох осколків снаряда. Один з цих векторів, згідно з умовою задачі напрям-
лений строго по вертикалі вниз (рис. 2.17), величину і напрям другого вектора
треба визначити.
X

m
2
2

 m

m
1
2
Рис. 2.17
В умові задачі всі швидкості виражені в системі відліку, зв’язаній з Зем-
лею. Спрямуємо вісь ординат 0Х вертикально вгору. Рівняння руху першого
осколка запишеться так:
gt 2
H  t   2 sin   0
2
звідки
 46

 2 sin   22 sin 2  2 H
t  
g g2 g

Тоді відстань між точками падіння осколків:

  sin   22 sin 2  2 H 
x   2 t cos   2  2   cos 
 g g 2
g 
 

2 1
З рисунка видно, що cos  i sin   . Отже,
2 2

x
2
g
 
1  12  2 gH  6160 ( м) .

Задача 20. Ракету масою M запустили з Землі швидкістю 0 під кутом 

до горизонту. У найвищій точці траєкторії з ракети було випущено у напрямі,
протилежному до напряму руху ракети, газ масою m з швидкістю u відносно
Землі. На якій відстані від точи запуску ракета впаде? Де впала б ракета, коли б
вибух газу відбувся у напрямі руху ракети? З якою швидкістю треба викинути
газ масою m щоб ракета з найвищої точки траєкторії впала на Землю вертика-
льно?
Дано: Розв’язання
0 M+m
М a) 0 cos

u б) u m M 1
S-? 0 O
S1 - ?
u1 - ? A  0 cos O1 B
l l1
S
Рис. 2.18
На рис. 2.18 показана траєкторія руху ракети. На дільниці АО це звичай-
ний рух тіла, кинутого під кутом  до горизонту. Відстань l=АО1, пройдено як
 47

рівномірний рух з швидкістю 0 cos . Тому l=0 t cos . Час руху t знайдемо,
розглядаючи рівномірний рух по вертикалі до найвищої точки траєкторії 0, де
вертикальна швидкість стане рівна нулеві. Прискорення буде -g . Тоді
 0 sin 
0=0sin - gt. Отже t  . Таким чином:
g

 02 sin  cos  02 sin 2

l  .
g 2g

У найвищій точці траєкторії, коли швидкість ракети з газом була пара-

лельна поверхні Землі (на рис. 2.18 а) двигун ракети викинув газ масою m з
швидкістю u відносно Землі в бік протилежний до напряму руху ракети (на рис.
2.18 б). Скориставшись законом збереження імпульсу, обчислимо якої швидко-
сті набула ракета в горизонтальному напрямі після вмикання двигуна. Імпульс
ракети і пального перед вмиканням двигуна був (M+m)0 cos, а після вики-
дання газу M1+m(-u). Оскільки в горизонтальному напрямі на ракету не діють
зовнішні сили, то (M+m)0cos =M1-mu, звідки
m
1   0 cos   0 cos  u 
M
 0 sin 
З цією швидкістю ракета летіла також протягом часу t  (час пі-
g

дняття на максимальну висоту дорівнює часу падіння ракети з неї) і пролетіла в

горизонтальному напрямі рівномірно на відстань:

l1  1t   0 cos 
m
 0 cos  u   0 sin  .
 M  g
 02 sin 2 m  sin 
l1    0 cos   u  0 .
2g M g

Тоді вся відстань, яку пролетіла ракета від запуску до падіння на Землю
S=l+l1.
Отже
 02 sin 2 m
S   0 cos  u  0 sin  (1)
2g M g

Це відповідь на перше запитання.

 48

Щоб знайти, яку відстань пролетить ракета у другому випадку (коли

двигун викидає газ масою m в напрямі руху ракети), досить в (1) для S взяти
швидкість u із знаком мінус. Тоді
 02 sin 2 m  sin 
S1    0 cos   u  0 (2)
2g M g

Щоб ракета впала вертикально вниз з найвищої точки траєкторії, ім-

пульс викинутих у напрямі руху ракети газів mu1 має дорівнювати імпульсу ра-
кети з пальним у цій точці перед вмиканням двигуна, тобто mu1=(m+M)0cos,
звідки
mM
u1   0 cos  (3)
m

Задача 21. По похилій площині, що складає кут  з горизонтом, почи-

нає рухатись без тертя ящик з піском М (рис. 2.19). В той момент, коли ящик
пройшов шлях l в нього попало тіло масою m, що летіло горизонтально. Ящик
при цьому зупинився. З якою швидкістю рухалось тіло?
Дано: Розв’язання
 cos A
М m   h
l M  B
m  sin u C
-? 
X
Рис. 2.19
Якщо між ящиком M і похилою площиною відсутнє тертя, то швидкість
ящика, що пройшов по похилій площині відстань l=АС, була такою ж, як у ви-
падку вільного падіння його з висоти h=AB=lsin. Тобто u  2 gh  2 gl sin  .

Швидкість тіла  маси m, що летить горизонтально, доцільно розкласти по двом

напрямам: один з них вздовж похилої площини, а другий перпендикулярно до
неї. Після цього доцільно розглянути закон збереження руху вздовж 0Х, яка
 49

паралельна похилій площині. Перед зіткненням імпульс системи тіло-ящик

Mu - m cos, а після зіткнення він стне рівний нулю.
Отже
Mu
Mu  m cos   0    ,
m cos
або
M 2 gl sin 

m cos
Задача 22. З вершини клина з кутом 45о при основі з висоти 20 см по-
чинає сковзати тіло масою 0,5 кг. Клин лежить на абсолютно гладенькій повер-
хні. Визначити, на яку відстань зміститься клин, коли тіло зсунеться до його
основи.
Дано: Розв’язання
=45о m
H=0,2 м a)
m=0,5 кг H
М=1,5 кг
S-? A  B M

б)

u
 M Х
 m
A1 В1 S

Рис. 2.20
На рис. 2.20 а, показано положення клина і тіла маси m перед початком
його сковзання по клину, а на рис. 2.20 б, відображений момент, коли тіло зна-
ходиться у основи клина. При цьому, як видно із рисунка тіло пройде шлях по
горизонту А1В1=АВ-S, де S – відстань, на яку зміститься клин. Таким чином
 50

A1 B1 Hctg  S
А1В1=Hctg -S. Швидкість тіла    . Швидкість клина u=S/t. В
t t

напрямі Х на систему клин-тіло зовнішні сили не діють і тому вздовж Х викону-

ється закон збереження імпульсу. До початку руху він був рівний нулю, а після
сковзання тіла Mu - m. Таким чином, Mu - m=0 
MS m( Hctg  S )
Mu  m    MS  mHctg  mS
t t
і
mHctg
S ; S  0,05 ( м).
M m

Задача 2.23 М’яч масою 300 г впав з висоти 1,23 м на асфальт і підско-
чив на ту ж висоту. Зіткнення з асфальтом продовжувалось 0,1 с. Знайти серед-
ню силу удару. Як зміниться ця сила, якщо м’яч вдариться об тверду поверхню,
яка нахилена під кутом 30о до горизонту? Якою буде середня сила, якщо в обох
випадках’яч замінити пластиліновою кулькою тієї ж маси? Час удару вважати
незмінним.
Дано: Розв’язання
m=0,3 кг Y m

Н=1,23 м 0

t=0,1 с   

=30o 0 m
F - ? X


Рис. 2.21
Судячи по висоті, на яку підскочив м’яч, його удар об асфальт можна
  
вважати пружним, тобто    0 ( 0 - швидкість м’яча безпосередньо перед уда-

ром,  - після удару.) З другого закону Ньютона випливає:

 F  mg t  m  m 0 (1)
 51
 
Враховуючи, що    0  2 gh і протилежність в напрямках  F  i mg одержи-
мо
2m
 F   mg  ,
t
або
2m 2 gh
 F   mg ;  F   32, 4 H .
t

Удар пластилінової кульки непружний (=0), тому

2m 2 gh
 F   mg ;  F   17,67 H .
t
Для пластилінової кульки ця відповідь збережеться і при зіткненні з похилою
площиною. У випадку удару м’яча в похилу площину (рис. 2.21) сила пружнос-
ті спрямована нормально до поверхні площини, у=0у. Спроектувавши век-
торне рівняння (1) на вісь 0У, одержимо:

2 gh
 F   m(2  g );  F   28,06 H .
t
Задача 24. Однорідна балка АВ (рис. 2.22) масою 80 кг і довжиною 5 м
спирається на гладеньку підлогу і деякою точкою С на виступ висотою h=3 м,
утворюючи з вертикаллю кут . У такому положенні балка утримується вірьов-
кою, закріпленою в точці О. Вірьовка проходить біля самої підлоги до нижньо-
го кінця балки. Визначити натяг вірьовки Т і реакції N1 підлоги і N2 гладенького
виступу.
Дано: Розв’язання
m=80 кг В N2
l=5 м C 
h=3 м
=45о У N1
mg
O T
E A Х
 52

Вкажемо сили, які діють на балку. Введемо систему координат з почат-

ком у точці О, віссю ОХ вздовж підлоги і віссю ОУ, спрямованою вертикально
вгору. Умова рівноваги для сил запишеться так:
   
mg  T  N 1  N 2  0

або в проекціях на осі координат: на вісь ОХ: N2cos -T=0, навісь ОУ: N2sin -
l
mg+N1=0 і для моментів сил відносно точки А: N 2 l1  mg sin   0 .
2
Точку А вибрано за вісь обертання тому, що при цьому моменти двох сил Т і N
дорівнюють нулю, а моменти двох інших сил виражаються найпростіше. З три-
h
кутника АОС : l1  AC  . Знаючи l1 одержимо:
cos
mgl sin   cos mgl sin 2
N2    326 H
2h 4h
Значення N2 підставимо в перше рівняння моментів. Тоді:
N1=mg-N2sin562 H
Потім з першого рівняння для рівноваги сил одержимо:
T=N2cos228,2 H
Задача 25. Яким повинен бути коефіцієнт тертя для того, щоб клин, за-
битий в колоду, не вискочив з неї? Кут при вершині клина 30о.
Дано: Розв’язання
=30о
-? N  /2

N1 N2
O O1

F1 F2 F1 F2

 /2

Рис. 2.23
 53

Як видно з рис. 2.23 клин не вискочить з колоди, коли рівнодійна N реа-

кцій опори N1=N2 буде зрівноважена рівнодійною F сил тертя F1=F2=N1.
Тобто NF. Але N=2N1sin/2, a F=2N1cos /2.
Отже, 2N1sin/2 2N1cos/2. Таким чином   tg/2=0,268.
Зауваження: силою тяжіння можна знехтувати в порівняння з силою те-
ртя.

Задача 26. Визначити положення центра ваги однорідного диска радіу-

сом R, з якого вирізаний отвір радіусом r < R/2 (рис. 2.24). Центр вирізу знахо-
диться від центра диска на відстані l.
Дано: Розв’язання
R
r l
l x
x-? O1 O r
P1 P2

Рис. 2.24
Центр ваги суцільного диска знаходиться в точці О, а після того, як з
нього вирізали отвір, він перемістився в точку О1 на відстань х від О.
Повернемо вирізану деталь маси m2= r2h ( - густина матеріалу дис-
ка, h – його товщина) на попереднє місце і центр ваги двох тіл маси m2 і m1=m--
m2= h(R2-r2) знову переміститься в точку О. Відносно О будуть рівними мо-
менти сил Р1 і Р2, тобто:
P1x=P2l  m1gx=m2gl 
 h(R2-r2)gx= r2hgl,
звідки
r2
x l .
R2  r2
 54

Задача 27. Ліхтар вагою 100 Н підвішений в середині каната, протягну-

того поперек вулиці, ширина якої 10 м (рис. 2.25). Точка прикріплення ліхтаря
до каната знаходиться на висоті 5 м. Допустимий натяг каната 500 Н. Визначи-
ти висоту кріплення кінців каната, якщо вони знаходяться на одному рівні.
Дано: Розв’язання
Р=100 Н l /2

l=10 м  H-h

h=5 м 
Т=500 Н T P T H
Н-? h

Рис. 2.25
За рахунок ваги ліхтаря Р виникає натяг канатів Т. Як видно з рис. 2.25
P 2 H  h  sin  P
sin   i tg  , але tg   .
2T l 1  sin 2  4T  P 2
2

Отже
2( H  h) P

l 4T  P 2
2
звідки
Pl
H  h  5,5 м.
2 4T 2  P 2

3.4 Задачі для самостійного розв’язання

2.1 З яким прискоренням необхідно опускати вантаж на вірьовці, щоб

вона не була деформована?
2.2 З сортировочної гірки скочується два вагони: один навантажений,
другий порожній. Який з вагонів відкотиться дальше по прямолінійній дільниці
шляху після скочування з гірки? Опором повітря знехтувати.
 55

2.3 В ліфті встановлені пружинні ваги, на яких стоїть людина. Як змі-

ниться їх показання, коли ліфт буде рухатись верх і вниз з врахуванням харак-
теру руху ліфта?
2.4 На дошці стоїть людина. Раптово вона присідає. Що відбудеться в
перший момент: збільшиться чи зменшиться прогинання дошки? Що відбу-
деться , якщо людина сиділа на зогнутих ногах і раптово піднялась?
2.5 Ящик, наповнений кульками, кинули верх. Як зміниться сила тиску
кульок на дно і бокові стінки ящика і одна на одну під час польоту ящика? Як
зміниться відповідь, якщо ящик кинули під кутом до горизонту? Опором повіт-
ря знехтувати.
2.6 Важке тіло підвішене на пружині до стелі кабіни ліфта. Яким буде
рух тіла відносно кабін, якщо вона раптово починає вільно падати під дією сили
тяжіння?
2.7 В ліфті знаходиться відерце з водою, в якій плаває тіло. Чи змінить-
ся глибина занурення тіла, якщо ліфт буде рухатись з прискоренням а, направ-
леним верх? вниз?
2.8 На циліндр масою М намотано вірьовку. Потім циліндр опускають,
а вірьовку тягнуть верх так, що центр маси циліндра залишається при розмоту-
ванні вірьовки на одній і тій же висоті. Чому рівний натяг вірьовки?
2.9 Два однакових візка, на яких сидять однакові двірники, рухаються
за інерцією з однаковими швидкостями. В певний момент часу на візки починає
падати сніг рівномірним потоком. Двірник, який сидить на одному з візків, ски-
дає весь сніг вбік, а на другому візку двірник спить. Який з візків швидше прої-
де повну відстань?
2.10 Чому більші краплини дощу падають з більшою швидкістю ніж
менші?
2.11 На вірьовці, що витримує натяг 10 Н, піднімають тягар вагою 5 Н з
стану спокою вертикально вгору. Вважаючи рух рівноприскореним і силу опо-
ру середовища рівною в середньому 1 Н, знайти максимальну висоту, на яку
можна підняти тягар за 1 с так, щоб вірьовка не порвалася.
 56

2.12 Вірьовка витримує тягар в 900 Н при вертикальному підніманні з

деяким прискоренням і тягар в 1100 Н при опусканні з таким же прискоренням.
Який тягар можна піднімати за допомогою цієї вірьовки рівномірно?
2.13 До тягаря А масою 7 кг підвішене на вірьовці тягар В масою 5 кг.
Маса вірьовки 4 кг. До тягаря А прикладена направлена вертикально вгору сила
240 Н. Знайти натяг у верхньому кінці вірьовки і в її середині.
2.14 Вага ліфта з пасажирами 7840 Н. Визначити величину і напрям
прискорення ліфта, якщо сила натягу каната, на якому підвішена кабіна ліфта,
дорівнює 5880 Н.
2.15 З якою силою буде давити на дно шахтної кліті тягар масою 100 кг,
якщо вона піднімається з прискоренням 24,5 см/с2?
2.16 Тягар масою 140 кг лежить на підлозі кабіни ліфта, що опускається
вниз і давить на підлогу з силою 1440 Н. Визначити величину і напрям приско-
рення ліфта.
2.17 Тіло, масою 100 г, падаючи з висоти 9 м, досягло швидкості 12 м/с.
Знайти середню силу опору повітря.
2.18 Два однакових тіла масою М зв’язані між собою вірьовкою, пере-
кинутою через блок з нерухомою віссю. На одне з тіл кладуть тягарець масою
m. Визначити: 1) З яким прискоренням рухатимуться тіла? 2) Який буде натяг
вірьовки при русі тіла? 3) Який тиск на вісь блока створюватиме вірьовка? 4) З
якою силою тиснутиме тягарець m на тягар М?
2.19 До кінця вірьовки, перекинутої через нерухомий блок, прикріплено
тягар Q=20 Н, на другому кінці вірьовки знаходиться рухомий блок, до якого
прикріплено тягар P=60 Н. Визначити прискорення кожного тіла і розтяг вірьо-
вки. Тертя і масу блоків не враховувати.
2.20 Вірьовка довжиною 12 м і вагою 60 Н перекинута через блок і ков-
зає по ньому без тертя. Чому дорівнює натяг в середині вірьовки в той момент,
коли її довжина по один бік блока дорівнює 8 м?
2.21 Через легкий блок, що може рухатись без тертя, перекинута вірьов-
ка. На одному її кінці прив’язаний тягар масою М. По другому кінці вірьовки з
 57

постійним відносно вірьовки прискоренням а2 ковзає кільце масою m. Визна-

чити прискорення а1 тягаря масою М і силу тертя FT кільця по вірьовці. Масою
вірьовки знехтувати.
2.22 До стелі ліфта, що піднімається з прискоренням а0=1,2 м/с2, прик-
ріплено динамометр, до якого підвішений блок, що вільно обертається навколо
горизонтальної осі. Через блок перекинута вірьовка, до кінців якої прикріплені
тягарі масою m1=200 г і m2=300 г. Нехтуючи масою блока, визначити показання
динамометра.
2.23 Камінь, що ковзає по горизонтальній поверхні, зупинився, пройшо-
вши відстань S=20,4 м. Визначити початкову швидкість каменя , якщо сила
тертя по поверхні f складає 6% від його ваги.
2.24 Брусок масою m=2 кг знаходиться на горизонтальній поверхні. Ко-
ефіцієнт тертя ковзання бруска =0,2. Показати графічно залежність сили тертя
від сили тяги, що прикладена до бруса вздовж площини ковзання. Явищем за-
стою знехтувати.
2.25 Два тіла з масами m1=50 г і m2=100 г зв’язані ниткою і лежать на
гладенькій горизонтальній поверхні. З якою силою можна тягнути перше тіло,
щоб нитка на порвалася, якщо вона витримує навантаження Fн=5 Н? Чи змі-
ниться результат, якщо силу прикласти до другого тіла?
2.26 Тепловоз вагою P=5105 Н тягне поїзд з n=20 навантажених ваго-
нів. Вага кожного дорівнює вазі тепловоза. Визначити час, протягом якого по-
їзд, рушивши з місця, набуде швидкості =36 км/год.. Сила тяги тепловоза
F=6104Н; коефіцієнт тертя =0,005.
2.27 В певний момент часу t поїзд має швидкість 36 км/год. Сила тяги
електровоза дорівнює 21104 Н; вага поїзда 5106 Н. Коефіцієнт тертя 0,002 вва-
жати постійним. Визначити швидкість, яку поїзд матиме через 10 с після моме-
нту t і шлях, який він пройде за ці 10 с.
2.28 На гладенькому горизонтальному столі лежить дошка масою
m1=1кг, а на ній брусок масою m2=2 кг. До бруска через невагомий блок підві-
 58

шений тягар масою m=3 кг. При яких значеннях коефіцієнта тертя між бруском
і дошкою буде відбуватися проковзування бруска відносно дошки?
2.29 По горизонтальній дорозі тягнуть сани з вантажем загальною ма-
сою m=80 кг за вірьовку, що утворює кут =30о з горизонтом. Сила тяги F=250
H. Визначити коефіцієнт тертя, якщо сани рухаються з прискоренням
а=0,15м/с2.
2.30 Тіло вільно ковзає з вершини нерухомої площини з кутом нахилу
=30о до горизонту. Визначити його швидкість в кінці похилої площини і час
руху, якщо висота похилої площини h=10 м, а коефіцієнт тертя =0,05.
2.31 Щоб утримати нерухоме тіло на похилій площині з кутом нахилу ,
треба прикласти силу F1 направлену верх вздовж похилої площини, а щоб рів-
номірно рухати його по похилій площині, треба прикласти силу F2. Знайти кое-
фіцієнт тертя.
2.32 Похила площина утворює кут =30о з горизонтом. При яких зна-
ченнях коефіцієнта тертя  тягнути по ній тягар важче, ніж піднімати його вер-
тикально?
2.33 По похилій дорозі з кутом нахилу =30о до горизонту опускається
вагонетка М=500 кг. Знайти силу натягу каната, щоб загальмувати в кінці по-
хилої дороги, якщо швидкість вагонетки перед включенням гальма була
0=2,0м/с, а час гальмування t=5,0 с. Коефіцієнт тертя прийняти рівним =0,01.
2.34 Коефіцієнт тертя між вантажем масою М=1 кг і похилою площи-
ною =0,5. Якої маси вантаж треба підвісити до нитки, перекинутої через блок,
встановлений на вершини похилої площини з кутом =60о , щоб: 1) вантаж ма-
сою М рухався вгору з прискоренням 0,2g? 2) вантаж масою М залишався в
спокої?
2.35 Санки спускаються з гори з кутом нахилу =30о за t1=4 с. Яку від-
стань S пройдуть санки по горизонтальній частині шляху до повної зупинки і за
який час? Коефіцієнт тертя =0,1.
 59

2.36 Відро, до половини наповнене водою, обертають на витягнутій руці

у вертикальній площині. Відстань від осі обертання до центра ваги води у відрі
становить R=1 м. З яким найменшим числом обертів потрібно обертати відро,
щоб вода не виливалася з нього при проходженні через найвищу точку?
2.37 Автомобіль рухається по містку, що має форму дуги кола радіусом
R=40 м, оберненої своєю опуклістю дороги. Яке максимальне прискорення мо-
же розвинути автомобіль у вищій точці містка, якщо швидкість його в цій точці
=50,4 км/год., а коефіцієнт тертя коліс автомобіля по містку =0,57.
2.38 На горизонтальному диску, що обертається навколо вертикальної
осі, укріплено висок на відстані r=10 см від осі обертання. Висок встановлю-
ється під кутом =45о до вертикалі. Визначити кутову швидкість обертання ди-
ска, якщо довжина нитки виска l=6 см.
2.39 Тягар, підвішений на нитці довжиною l, рівномірно обертається по
колу в горизонтальній площині. Знайти період обертання тягаря, якщо нитка
при обертанні відхилиться від вертикалі на кут .
2.40 Який найменший радіус кола, по якому може проїхати ковзаняр, що
рухається з швидкістю =20 км/год., якщо коефіцієнт тертя ковзання між ков-
занами і поверхнею льоду =0,2? Який найбільший кут нахилу, при якому він
ще не буде падати на заокругленні?
2.41 Горизонтальний диск обертається навколо вертикальної осі і робить
n=30 об./хв. На відстані R=20 см від осі обертання на диску лежить тіло. Яким
повинен бути коефіцієнт тертя, щоб тіло не злетіло з диска?
2.42 Кулька масою m=50 г обертається на гумовому шнурі, роблячи
n=180 об./хв. На скільки розтягується шнур при обертанні? Розтяг вважати
пропорціональним прикладеній силі; під дією 9,8 Н шнур розтягується на 1 см.
Довжина шнура в не розтягнутому стані l=30 см.
2.43 Визначити масу Сонця, знаючи період обертання Землі навколо
Сонця Т і радіус земної орбіти r.
 60

2.44 На екваторі якоїсь планети тіла важать вдвоє менше, ніж на полюсі.
Густина речовини планети =3103 кг/м3. Визначити період обертання планети
навколо своєї осі.
2.45 Визначити густину речовини планети, протяжність доби на якій
становить 24 години, якщо на її екваторі тіла невагомі.
2.46 Визначити масу Землі М3, знаючи період обертання супутника на-
вколо неї Тс і відстань між їх центрами Rс.
2.47 Визначити відстань Х від центра Землі до штучного супутника і
швидкість останнього , якщо супутник запущено так, що він обертається в
площині земного екватора і до того ж так, що з Землі він весь час здається не-
рухомим. Радіус Землі R=6400 км.
2.48 Знайти зміну прискорення сили тяжіння при опусканні тіла під по-
верхнею Землі на глибину h. На якій глибині прискорення сили тяжіння стано-
вить 0,3 від прискорення сили тяжіння на поверхні Землі? Густину Землі вва-
жати постійною. З боку шару, що лежить вище тіла, тіло не зазнає притягання.
2.49 Стальна кулька масою m=10 г падає з висоти Н=2,5 м на горизон-
тальну плиту і підскакує на висоту h=1/4Н. Визначити середню силу тиску ку-
льки на плиту, якщо час взаємодії t=0,01 с.
2.50 Пліт, на одному кінці якого стоїть людина, рухається по озеру без
тертя з швидкістю . З якою швидкістю має бігти людина, щоб швидкість плоту
зменшилась вдвоє? Маса людини становить одну третю маси плоту.
2.51 Тіло масою m=600 г кинули під кутом =60о до горизонту з почат-
ковою швидкістю =1,5 м/с. Визначити мінімальне значення імпульсу тіла під
час польоту. Опором повітря знехтувати.
2.52 Людина, що їде на візку з швидкістю 1, наблизившись до другого
візка масою М2, що стоїть нерухомо на платформі, перекидає в нього в горизон-
тальному напрямі тягар масою m з швидкістю u відносно свого візка. Маса візка
з людиною М1. Вважати, що візки рухаються по платформі з дуже малим тер-
тям. Визначити швидкість візків після перекидання вантажу.
 61

2.53 Човен знаходиться на поверхні стоячої води озера. Рибак, що стоїть

у човні, кидає з швидкістю 1=10 м/с камінь під кутом  до горизонту. Визна-
чити відстань між точкою падіння каменя і човном у момент, коли камінь уда-
рився об поверхню води. Маса каменя m1=1кг, а маса рибака з човном
m2=150кг. Зміщенням рибака під час кидання знехтувати, тертя човна об воду
вважати мізерно малим.
2.54 Тіло кинуто під кутом =60о до горизонту з початковою швидкістю
0=40 м/с. У верхній точці траєкторії руху тіло розпадається на два осколки од-
накової маси, причому один осколок починає рухатися горизонтально в зворот-
ній бік. Швидкість його відносно другого осколка =45 м/с. Визначити відс-
тань між точкою падіння другого осколка і тією точкою, в яку упало б тіло, ко-
ли б воно не розірвалося. Опором повітря знехтувати.
2.55 Граната, що летіла вгору під кутом  до горизонту з швидкістю ,
розривається на два осколки однакової маси. Один з осколків рухається в гори-
зонтальному напрямі з швидкістю 1. Знайти швидкість другого осколка і на-
прям його руху.
2.56 На гладенькій горизонтальній поверхні лежали дві кульки, між
якими затиснута пружина. Пружині надали можливість розпрямитися, внаслі-
док чого кульки набули певних швидкостей. Визначити швидкості кульок, зна-
ючи, що маси кульок m1=1 кг і m2=2 кг, а енергія стиснутої пружини Е=3 Дж.
Масою пружини знехтувати.
2.57 З висоти Н=20 м над поверхнею Землі падає тіло масою m=5 кг з
початковою швидкістю 0=10 м/с (швидкість напрямлена вертикально вниз) і
заглиблюється в грунт на глибину h=10 см. Зайти середню силу опору рухові
тіла в ґрунті, якщо при русі в повітрі сила опору F1=5 Н.
2.58 Тіло масою m=0,5 кг кинули під кутом =60о до горизонту. Визна-
чити початкову швидкість тіла, якщо кінетична енергія його через t=3,5 с від
початку руху Ек=200 Дж. Опором повітря знехтувати.
 62

h
2.59 Нахил ділянки шосе  0,05 . Спускаючись з гори при виключеному
l

двигуні, автомобіль рухається рівномірно з швидкістю =60 км/год. Якою має

бути потужність двигуна автомобіля, щоб він міг підніматися на такий підйом з
тією ж швидкістю? Маса автомобіля m=1500 кг.
2.60 Куля попадає в ящик з піском і застряє в ньому. Наскільки стис-
неться пружина (жорсткість пружини k), яка утримує ящик, якщо маса кулі m і
рухається вона з швидкістю , а маса ящика з піском дорівнює М?
2.61 При зважуванні на нерівноплечих терезах вага тіла на одній чашці
становить 60 Н, на другій – 64 Н. Визначити справжню вагу тіла.
2.62 Робітник піднімає за один кінець дошку вагою 400 Н і довжиною
4м так, що дошка утворює з горизонтом кут 30о. З якою силою утримує робіт-
ник дошку в цьому положенні, якщо прикладена ним сила перпендикулярна до
дошки?
2.63 На похилій площині лежить дерев’яний брусок. Щоб цей брусок не
ковзав на площині, а перебував у рівновазі, до нього прикладена сила, що утво-
рює з похилою площиною кут 90о. Яка мінімальна величина цієї сили?
2.64 На похилій площині з кутом нахилу  до горизонту стоїть циліндр
радіусом r. Яка найбільша висота циліндра, при якій він ще не перекидається,
якщо він виготовлений з однорідного матеріалу.
2.65 Колесо радіусом R і масою m стоїть перед сходинкою висотою h.
Яку найменшу горизонтальну силу F треба прикласти до вісі колеса, щоб воно
могло піднятися на сходинку? Тертя не враховувати.
2.66 Визначити положення центра ваги квадратної тонкої пластинки з
стороною b, в якій вирізали круглий отвір радіусом b/4, так що одержане коло
торкається середини однієї з сторін квадрата.
2.67 Капризна котушка.
Від людей, що займаються швейними справами, можна чути цікаву розповідь
про примхливу поведінку котушки з нитками, яка закотилась під диван, стіл чи
шафу. Якщо старатися витягнути її за нитку, утримуючи її горизонтально, то
 63

котушка слухняно викочується зі своєї “схованки”. Але спробуйте тягнути за

похилу нитку і ви станете свідком цікавого явища: замість того, щоб рухатись
за ниткою, котушка ховається ще дальше від попереднього положення. Як по-
яснити такі примхи котушки?
2.68 Чи зрушиться з місця брусок?
Розглянемо два бруски масами М1 і М2, що покояться на горизонтальній ідеаль-
но гладенькій поверхні (рис. 2.27).
М2
М1


F
Рис. 2.27

Прикладемо до лівого бруска силу F , яка через нього буде діяти на правий
брусок. За третім законом Ньютона другий брусок повинен діяти на перший з

рівною за величиною і протилежно направленою силою  F . Оскільки тертя ві-

дсутнє ( поверхня ідеально гладенька), результуюча сила R , що діє на лівий
 
брусок, рівна сумі прикладеної сили F і сили реакції  F другого бруска:
  
R  F  ( F )  0 .

Звідки прискорення лівого бруска:


 R
a1   0.
M1

Таким чином, якою б не була великою сила F , вона ніколи не зрушить з
місця брусок М1?
2.5 Відповіді

2.1 g.
2.2 Обидва вагони пройдуть однакові відстані.
2.3 Коли ліфт рухається з прискоренням верх, то пружинні ваги зафік-
сують величину більшу за mg (m – маса людини).
 64

Якщо прискорення направлене вниз, то на початку опускання і в кінці

піднімання ваги покажуть менше ніж mg. Якщо ліфт рухається рівномірно, то їх
показання будуть рівні mg.
2.4 При присіданні зменшиться, при підніманні – збільшиться.
2.5 Під час вільного руху ящик (в поля тяжіння при відсутності других
сил) сила тиску кульок на дно і стінки ящика, а також одна на одну рівна 0.
2.6 Буде коливатись на пружині з амплітудою, рівною початковому ви-
довженню пружини. В системі відліку в інерціальній системі координат,
пов’язаній з рухомим ліфтом, на тіло діють три сили: сила тяжіння (ваги) mg,
зрівноважуючи її сила інерції – mg, а також сила натягу пружини, яка дорівнює
в початковий момент силі mg.
2.7 Не зміниться. Розв’язання. При рухові ліфта з прискоренням а дру-
гий закон Ньютона для тіла, що плаває запишеться так:
  
ma  mg  F ,

де F – сила, що виштовхує ; m – маса тіла.

Якби об’єм, витіснений тілом, займала вода, то на неї з боку води діяла

б сила, також рівна F . За другим законом Ньютона:
  
mв a  m в g  F

де mв=вV (V – об’єм зануреної частини тіла). З попередніх рівнянь:

   
m(a  g )   вV (a  g ) .

m
Отже V  не залежить від прискорення ліфта, тобто глибина занурен-
в

ня тіла не зміниться.
2.8 Mg. Циліндр знаходиться в стані спокою відносно Землі.
2.9 Швидше проїде певну відстань той візок, з якого сніг не зчищають.
Це пояснюється тим, що при падінні на візок снігу змінюється кількість руху
(імпульс) візка, але ця зміна буде тим меншою, чим більше буде маса візка. Ма-
са ж візка, з якого сніг не зчищають, весь час зростає.
2.10 Швидкість падіння при встановившемуся русі знаходиться в пря-
мій залежності від маси тіла, що падає, і обернений від площі лобового перети-
 65

ну. Маса краплинки зростає пропорційно кубу її радіуса, а площа – пропорцій-

но квадрату.
2.11 h=3,92 м.
2.12 990 Н.
2.13 Розв’язання. За другим законом Ньютона визначимо прискорення
системи:
F  ( P1  P2  P3 )
a .
m1  m2  m3

Натяг вірьовки в її верхньому кінці:

F1  (m2  m3 )a  P2  P3  135 H .

Натяг вірьовки в її середині:

m3 P
F1  (m2  )a  P2  3  105 H .
2 2
2.14 а=2,45 м/с2 і направлене вниз.
2.15 N=mg+ma=1004,5 H.
N
2.16 a   g  0, 49 м / с 2 , прискорення ліфта направлене вгору.
m
2.17 0,2 Н.
mg Mmg
a i f 2
2M  m 2M  m
2.18
mM mM
Fн  2 Mg ; F  4 Mg .
m  2M m  2M

a1  2,8 м / с 2 ; a 2  1,4 м / с 2 ;
2.19 Q
Fн  Q  a1  25,7 H .
g

l  l1 
2.20 Fн  P   20 Hм.
 l 
M  m g  ma 2 mM
2.21 a1  ; FT  2 g  a 2  .
mM mM
4m1 m2 a 0  g 
2.22 F   5,28 H .
m1  m2

2.23   2  0,06 gS  4,9 м / с .

 66

2.24 Fтертя
3,92 Н

3,92 Н Fтяги

 m   m 
2.25 F  1  1  Fн  7,5 H ; F  1  2  Fн  15 Н
 m2   m1 

2.26 t 
n  1P  18 хв.
( F   nP) g

2.27 =13,92 м/с; S=119,6 м.

m m1
2.28    0,25 .
m2 (m  m1  m2 )

F cos  ma
2.29    0,31 .
mg  F sin 

2h
2.30   2 gh(1  ctg )  14 м / с; t   3c.
(sin    cos  ) g sin 

F2  F1
2.31    tg .
F2  F1

1  sin 
2.32    0,58 .
cos 

 0 
2.33 F  M  g sin   g cos    2,6 кН .
t 
 
Ma  Mg  cos  sin  
m  1,64
2.34 g a кг.
m  M  cos   sin    1,11

g
S sin    cos 2 t12  134,5 м
2
2.35
sin    cos
t2   t1  16,5 c.


1 g
2.36 n   0,5 об. / с.
2 R
 67

 2 
2.37 а макс.    g    2,8 м / с 2 .
 R

g  tg
2.38    0,8 c 1 .
r  l sin 

l cos
2.39 T  2 .
g

2
2.40 R   15 м;   arctg  11o17 / .
g

4 2 Rn 2
2.41    0,2 .
g

4 2 n 2 lm H
2.42 l  2 2
 0,53 см; k  980 .
k  4 n m м
4 2 r 3
2.43 M c  .
G T 2

6
2.44 T   9625 c .
G

3
2.45   2
 19 кг / м 3 .
G T
4 2 Rc2
2.46 M З   .
G Tc2

gT 2 R 2 4 x
2.47 x  3 2
 42450 км;    3,1 км / с .
4 T
Rh
2.48 g1  g ; h  0,7 R .
R

3m 2 gH
2.49  F    10,5 H .
2t

2.50 u=2,5.

2.51 P=mcos=0,45 Hc.

m m1  u 
2.52 1/  1  U ;  2/  .
M M2  m

m1  m2 12
2.53 S    sin 2  8,88 м .
m2 g
 68

 0 sin   02 sin 2
2.54 S    70,2 м .
2g 4g

sin     2  cos  
2.55  2  2 ;   arctg  1 .
sin   2  sin  

2m 2 E m 2m 2 E
2.56 1  2
 2 м / c;  2  1 .
m1m2  m1 m2 m1 m2  m12

1  m 02 
2.57  F     mgH  mgh  F1  H   11300 H .
h 2 

2Eк
 0  gt  sin   g 2 t 2 sin 2   g 2 t 2 
2.58 m
 01  52,2 м / с;  02  7,2 м / с.

2.59 Р=24,5 кВт.

m
2.60 x 
k m  M 

2.61 Р 61,97 Н.
2.62 F 173,2 H.
2.63 F=14 H.
2.64 h=2rctg.
h(2 R  h)
2.65 F  mg .
Rh
b
2.66 x  .
4(16   )

2.67 Оскільки в кожний момент часу точки котушки, що стискаються з

підлогою, нерухомі, лінію дотику можна розглядати як миттєву вісь обертання.

Як видно з рис. 2.26 горизонтально направлена сила F1 має відносно цієї осі
момент, що буде обертати котушку в напрямку 1 проти годинникової стрілки.
В результаті цього котушка буде рухатись до експериментатора.

При досить великому нахилу нитки момент сили F2 відносно тієї ж осі
обертає котушку в напрямку 2 за годинниковою стрілкою і котушка втікає від
особи, що проводить дослід.
 69

2 АС  лінії F2

F2 1 AB  лінії F1


F1 В
С А

Рис. 2.26
2.68 Помилковість наведеного в тексті задачі міркування полягає в тому,

що без пояснення допущено твердження, що сила F передається через брусок
масою М1 повністю брускові М2. Це не випливає з законів механіки. Більш ро-
 
зумним буде допустити, що на брусок масою М2 діє якась інша сила FЗ  F . То-
  
ді до бруска М1 буде прикладена сила R  F  FЗ . Після цього другий закон Нью-
тона для брусків М1 і М2 запишеться так:
  
 F  FЗ  FЗ
a1  і a2 
М1 М2

Оскільки бруски постійно стикаються, їх прискорення повинні бути рів-

ними:
  
a1  a 2  a ,

тобто
  
F  FЗ FЗ
 ,
М1 М2
звідки
 М2 
FЗ  F
М1  М 2

Таким чином, до бруска М2 прикладена не вся сила F , а тільки
M2 
 нa частина її. Підставляючи значення FЗ в любий з виразів для прис-
M1  M 2

корення, одержимо:
 70

 F
a .
M1  M 2

Цей же результат одержимо, якщо просто розділимо прикладену силу F
на загальну масу брусків.

Література

1. Гончаренко С.У.Фізика: Підручник для 10 кл. середн. загальноосв. шк. –К.:

Освіта, 2002.-319 с.
2. Бугайов О.І., Закота Л.А. Програми середньої загальноосвітньої школи. Фізи-
ка, астрономія. 7-11 класи. – К.: Освіта, 2005. – 111 с..
3. Мякишев Г.Я. Физика для будущих студентов. Механика.- М.: МИРОС, 1994.
– 208 с.
4. Гончаренко С.У.Фізика: Підручник для 9 кл. середн. загальноосв. шк. –К.:
Освіта,1997.- 431 с.
5. Коршак Є. В. Підручник з фізики 8 клас для середньої загальноосвітньої
школи. – К.: ВТФ „ Перун „, 2000. – 192 с.
6. Бугайов О.І., Мартинюк М.Т., Смолянець В.В. Фізика. Астрономія. Підруч-
ник для 7 клю середю шкю – К.: Освіта, 1994ю – 304 с.
7. Лукашик В.И. Сборник вопросов и задач по физике:Учебное пособие для
учащихся 6-7 классов сред.шк. – М.: Просвещение, 1988. – 191 с.
8. Ланина И.Я. Внеклассная работа по физике. –М.: Просвещение, 1986. – 216 с.
9. Шахмаев Н.М. Учеб. Для 11 кл. сред. шк.- М.: Просвещение, - 1991. – 239 с.
10. Римкевич А.П. Сборник задач по физике для 9-11 классов сркдней школи. –
М.: Просвещение, 1990. – 224 с.
11. Осадчук Л.А. Методика преподавания физики в школе Просвещение, -1987.
– 345 с.. - М.:
12. СТП 1-98. Стандарт предприятия. Дипломные, курсовые проекты и работы.
Общие требования и правила оформления.-Введ. впервые с 01.01.98.
71
 72

Навчальне видання.

Методичні вказівки до виконання практичних робіт з дисципліни "Методика

викладання фізики" для студентів напряму підготовки 6.040203 «Фізика»

Підпис до друку 2014р

Формат Обсяг до
Тираж екз. Заказ
322618, м. Дніпродзержинськ
вул.. Дніпробудівська, 2